|
T Мaрка
|
Євангеліє від Марка
|
|
Главa №
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| (За? №.) Зачaло є3ђліа ї}са хrтA, сн7а б9іz, | Початок Євангелія Ісуса Христа, Сина Божого. |
|
2
|
2
|
| ћкоже є4сть пи1сано во прbр0цэхъ: сE, ѓзъ посылaю ѓгGла моего2 пред8 лицeмъ твои1мъ, и4же ўгот0витъ пyть тв0й пред8 тоб0ю. | Як написано у пророків: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твою перед Тобою. |
|
3
|
3
|
| Глaсъ вопію1щагw въ пустhни: ўгот0вайте пyть гDень, пр†вы твори1те стєзи2 є3гw2. | Глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому. |
|
4
|
4
|
| Бhсть їwaннъ крестsй въ пустhни и3 проповёдаz кRщeніе покаsніz во tпущeніе грэхHвъ. | Явився Іоан, який хрестив у пустелі і проповідував хрещення на покаяння для відпущення гріхів. |
|
5
|
5
|
| И# и3схождaше къ немY всS їудeйскаz странA и3 їеrли1млzне: и3 крещaхусz вси2 во їoрдaнэ рэцЁ t негw2, и3сповёдающе грэхи2 сво‰. | І виходили до нього з усієї країни Юдейської і єрусалимляни; і всі хрестилися в річці Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої. |
|
6
|
6
|
| Бё же їwaннъ њболчeнъ власы6 велбл{жди, и3 п0zсъ ўсмeнъ њ чреслёхъ є3гw2, и3 kдhй ґкр‡ды и3 мeдъ ди1вій. | Іоан же носив одяг з верблюжого волоса і пояс шкіряний на стегнах своїх і їв акриди* та дикий мед. |
|
7
|
7
|
| И# проповёдаше, глаг0лz: грzдeтъ крёплій менє2 в8слёдъ менє2, є3мyже нёсмь дост0инъ прекл0ньсz разрэши1ти ремeнь сапHгъ є3гw2: | І проповідував, кажучи: гряде Сильніший за мене слідом за мною, Якому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінь взуття Його. |
|
8
|
8
|
| ѓзъ ќбw крести1хъ вы2 вод0ю: т0й же кrти1тъ вы2 д¦омъ с™hмъ. | Я хрестив вас водою, а Він хреститиме вас Духом Святим. |
|
9
|
9
|
| (За? в7.) И# бhсть во џнэхъ днeхъ, пріи1де ї}съ t назарeта галілeйскагw и3 кrти1сz t їwaнна во їoрдaнэ. | І сталось у ті дні, прийшов Ісус із Назарета галилейського і хрестився від Іоана в Йордані. |
|
10
|
10
|
| И# ѓбіе восходS t воды2, ви1дэ развод‰щасz небесA и3 д¦а ћкw г0лубz, сходsща нaнь. | І коли виходив з води, зараз же побачив Іоан небеса, що розкривалися, і Духа, Який, мов голуб, сходив на Нього. |
|
11
|
11
|
| И# глaсъ бhсть съ небесE: ты2 є3си2 сн7ъ м0й возлю1бленный, њ нeмже бlговоли1хъ. | І голос був з небес: Ти Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління. |
|
12
|
12
|
| И# ѓбіе д¦ъ и3зведE є3го2 въ пустhню. | Негайно після того Дух веде Його в пустелю. |
|
13
|
13
|
| И# бЁ тY въ пустhни днjй четhредесzть, и3скушaемь сатан0ю, и3 бЁ со ѕвэрьми2: и3 ѓгGли служaху є3мY. | І пробув Він там у пустелі сорок днів, спокушуваний сатаною, і був із звірами; і ангели служили Йому. |
|
14
|
14
|
| По предaніи же їwaнновэ, пріи1де ї}съ въ галілeю, проповёдаz є3ђліе цrтвіz б9іz | Після того ж, як виданий був Іоан, прийшов Ісус до Галилеї, проповідуючи Євангеліє Царства Божого |
|
15
|
15
|
| и3 гlz, ћкw и3сп0лнисz врeмz и3 прибли1жисz цrтвіе б9іе: покaйтесz и3 вёруйте во є3ђліе. | і кажучи, що настав час і наблизилося Царство Боже: покайтеся і віруйте в Євангеліє. |
|
16
|
16
|
| (За? G.) Ходs же при м0ри галілeйстэмъ, ви1дэ сjмwна и3 ґндрeа брaта (тогw2) сjмwна, вмет†юща мрє1жи въ м0ре: бёста бо ры6барz. | Проходячи ж біля моря Галилейського, побачив Симона і Андрія, брата Симонового, що закидали неводи в море, бо вони були рибалками. |
|
17
|
17
|
| И# речE и4ма ї}съ: пріиди1та в8слёдъ менє2, и3 сотворю2 вaсъ бhти ловц† человёкwмъ. | І сказав їм Ісус: ідіть за Мною, і Я зроблю, що ви будете ловцями людей. |
|
18
|
18
|
| И# ѓбіе њст†вльша мрє1жи сво‰, по нeмъ и3д0ста. | І вони відразу ж, покинувши свої сіті, пішли за Ним. |
|
19
|
19
|
| И# прешeдъ мaлw tтyду, ўзрЁ їaкwва зеведeова и3 їwaнна брaта є3гw2, и3 т† въ корабли2 стрHzща мрє1жа: | І, пройшовши звідтіля трохи, Він побачив Якова Зеведеєвого і Іоана, брата його, які також були у човні, лагодили сіті; |
|
20
|
20
|
| и3 ѓбіе воззвA |. И# њст†вльша nтцA своего2 зеведeа въ корабли2 съ нає1мники, по нeмъ и3д0ста. | і зараз же покликав їх. І вони, залишивши батька свого Зеведея в човні з наймитами, пішли за Ним. |
|
21
|
21
|
| И# внид0ша въ капернаyмъ: и3 ѓбіе въ суббw6ты вшeдъ въ с0нмище, ўчaше. | І приходять до Капернаума; і незабаром у суботу увійшов Він у синагогу і навчав. |
|
22
|
22
|
| И# дивлsхусz њ ў§ніи є3гw2: бё бо ўчS и5хъ ћкw влaсть и3мhй, и3 не ћкw кни1жницы. | І дивувалися вченню Його; бо Він учив їх, як Такий, що має владу, а не як книжники. |
|
23
|
23
|
| (За? д7.) И# бЁ въ с0нмищи и4хъ человёкъ въ дyсэ нечи1сте, и3 воззвA, | І був у синагозі їхній чоловік, який мав у собі духа нечистого, і закричав: |
|
24
|
24
|
| глаг0лz: њстaви, что2 нaмъ и3 тебЁ, ї}се назарzни1не; пришeлъ є3си2 погуби1ти нaсъ: вёмъ тS, кто2 є3си2, с™hй б9ій. | облиш, що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас! Знаю Тебе, хто Ти, — Святий Божий. |
|
25
|
25
|
| И# запрети2 є3мY ї}съ, гlz: ўмолчи2 и3 и3зhди и3з8 негw2. | І заборонив йому Ісус, кажучи: замовкни і вийди з нього. |
|
26
|
26
|
| И# стрzсE є3го2 дyхъ нечи1стый, и3 возопи2 глaсомъ вели1кимъ, и3 и3зhде и3з8 негw2. | І стряс його дух нечистий і, скрикнувши гучним голосом, вийшов з нього. |
|
27
|
27
|
| И# ўжас0шасz вси2, ћкоже стzзaтисz и5мъ къ себЁ, глаг0лющымъ: что2 є4сть сіE; (и3) что2 ў§ніе н0вое сіE, ћкw по w4бласти и3 духовHмъ нечи6стымъ вели1тъ, и3 послyшаютъ є3гw2; | І вжахнулися всі так, що один одного питали: що це, що це за нове вчення, що Він владно і духам нечистим наказує, і вони слухаються Його? |
|
28
|
28
|
| И#зhде же слyхъ є3гw2 ѓбіе во всю2 странY галілeйску. | І враз розійшлися про Нього чутки по всій країні Галилейській. |
|
29
|
29
|
| (За? е7.) И# ѓбіе и3з8 с0нмища и3зшeдше, пріид0ша въ д0мъ сjмwновъ и3 ґндрeовъ, со їaкwвомъ и3 їwaнномъ. | Вийшовши невдовзі з синагоги, прийшли до господи Симона і Андрія, з Яковом та Іоаном. |
|
30
|
30
|
| Тeща же сjмwнова лежaше nгнeмъ жег0ма: и3 ѓбіе глаг0лаша є3мY њ нeй. | Теща ж Симонова лежала в гарячці; і зразу сказали Йому про неї. |
|
31
|
31
|
| И# пристyпль воздви1же ю5, є4мь за рyку є3S: и3 њстaви ю5 џгнь ѓбіе, и3 служaше и5мъ. | І, підійшовши, Він підняв її, взявши її за руку; і гарячка зараз же залишила її, і вона почала слугувати їм. |
|
32
|
32
|
| П0здэ же бhвшу, є3гдA захождaше с0лнце, приношaху къ немY вс‰ нед{жныz и3 бэсны6z. | Надвечір, коли заходило сонце, приносили до Нього всіх недужих і біснуватих. |
|
33
|
33
|
| И# бЁ вeсь грaдъ собрaлсz къ двeремъ. | І все місто зібралося біля дверей. |
|
34
|
34
|
| И# и3сцэли2 мнHги ѕлЁ стрaждущыz разли1чными нед{ги: и3 бёсы мнHги и3згнA, и3 не њставлsше глаг0лати бёсы, ћкw вёдzху є3го2 хrтA сyща. | І Він зцілив багатьох, що страждали всякими недугами; вигнав багатьох бісів, і не дозволяв бісам говорити, що вони знають, що Він Христос. |
|
35
|
35
|
| (За? ѕ7.) И# ќтрw, н0щи сyщей ѕэлw2, востaвъ и3зhде, и3 и4де въ пyсто мёсто, и3 тY мlтву дёzше. | А вранці, ще затемна, вставши, вийшов і пішов у безлюдне місце і там молився. |
|
36
|
36
|
| И# гнaша є3го2 сjмwнъ и3 и5же съ ни1мъ: | І поспішили за Ним Симон і ті, що були з Ним, |
|
37
|
37
|
| и3 њбрётше є3го2, глаг0лаша є3мY, ћкw вси2 тебE и4щутъ. | і, знайшовши Його, кажуть Йому: всі Тебе шукають. |
|
38
|
38
|
| И# гlа и5мъ: и4демъ въ бли6жніz вє1си и3 грaды, да и3 тaмw проповёмъ: на сіe бо и3зыд0хъ. | Він говорить їм: ходімо в найближчі села та міста, щоб Мені і там проповідувати; бо Я для того прийшов. |
|
39
|
39
|
| И# бЁ проповёдаz на с0нмищихъ и4хъ, во всeй галілeи, и3 бёсы и3згонS. | І Він проповідував у синагогах їхніх по всій Галилеї і виганяв бісів. |
|
40
|
40
|
| И# пріи1де къ немY прокажeнъ, молS є3го2 и3 на колBну припадaz пред8 ни1мъ, и3 глаг0лz є3мY, ћкw, ѓще х0щеши, м0жеши мS њчcтити. | Приходить до Нього прокажений і, благаючи Його та падаючи перед Ним на коліна, говорить Йому: якщо хочеш, можеш мене очистити. |
|
41
|
41
|
| Ї}съ же млcрдовавъ, простeръ рyку, коснyсz є3гw2, и3 гlа є3мY: хощY, њчи1стисz. | Ісус, змилосердившись над ним, простягнув руку, доторкнувся до нього і сказав йому: хочу, очисться. |
|
42
|
42
|
| И# рeкшу є3мY, ѓбіе tи1де t негw2 прокажeніе, и3 чи1стъ бhсть. | І як тільки сказав, зараз же зійшла з нього проказа, і він став чистим. |
|
43
|
43
|
| И# запрeщь є3мY, ѓбіе и3згнA є3го2: | І, заборонивши йому, негайно відіслав його. |
|
44
|
44
|
| и3 гlа є3мY: блюди2, никомyже ничесHже рцы2: но шeдъ покажи1сz їерeеви и3 принеси2 за њчищeніе твоE, ±же повелЁ мwmсeй, во свидётелство и5мъ. | І сказав йому: гляди ж, нікому нічого не кажи, але піди покажись священикові і принеси за очищення твоє, що повелів Мойсей, — на свідчення їм. |
|
45
|
45
|
| Џнъ же и3зшeдъ начaтъ проповёдати мн0гw и3 проноси1ти сл0во, ћкоже ктомY не мощи2 є3мY ћвэ во грaдъ вни1ти: но внЁ въ пустhхъ мёстэхъ бЁ. И# прихождaху къ немY tвсю1ду. | А він, вийшовши, почав розголошувати і розповідати про подію, яка сталася, так що Ісус не міг уже явно ввійти до міста, але перебував зовні, в безлюдних місцях. І приходили до Нього звідусіль. |
|
Главa в7
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| (За? з7.) И# вни1де пaки въ капернаyмъ по днeхъ: и3 слhшано бhсть, ћкw въ домY є4сть. | Коли через кілька днів знову прийшов до Капернаума, пішла чутка, що Він у домі. |
|
2
|
2
|
| И# ѓбіе собрaшасz мн0зи, ћкоже ктомY не вмещaтисz ни при двeрехъ: и3 гlаше и5мъ сл0во. | Зразу ж зібралося багато людей, так що вже не вміщалися біля дверей, і Він говорив їм слово. |
|
3
|
3
|
| И# пріид0ша къ немY носsще разслaбленна (жи1лами), носи1ма четhрьми: | І прийшли до Нього з розслабленим, якого несли четверо. |
|
4
|
4
|
| и3 не могyщымъ прибли1житисz къ немY нар0да рaди, tкрhша покр0въ, и3дёже бЁ, и3 прокопaвше свёсиша џдръ, на нeмже разслaбленный лежaше. | І, не маючи можливости наблизитись до Нього через народ, розкрили покрівлю дому, де Він був, і, розібравши її, спустили постіль, на якій лежав розслаблений. |
|
5
|
5
|
| Ви1дэвъ же ї}съ вёру и4хъ, гlа разслaбленному: чaдо, tпущaютсz тебЁ грэси2 твои2. | Ісус, побачивши віру їхню, говорить розслабленому: чадо, відпускаються тобі гріхи твої. |
|
6
|
6
|
| Бsху же нёцыи t кни6жникъ тY седsще и3 помышлsюще въ сердцaхъ свои1хъ: | Були там деякі з книжників, що сиділи і помишляли в серцях своїх: |
|
7
|
7
|
| что2 сeй тaкw гlетъ хулы6; кто2 м0жетъ њставлsти грэхи2, т0кмw є3ди1нъ бGъ; | чому Цей так богохулить? Хто може прощати гріхи, крім одного Бога? |
|
8
|
8
|
| И# ѓбіе разумёвъ ї}съ д¦омъ свои1мъ, ћкw тaкw тjи помышлsютъ въ себЁ, речE и5мъ: что2 сі‰ помышлsете въ сердцaхъ вaшихъ; | Ісус, відразу зрозумівши духом Своїм, що вони так помишляють у собі, сказав їм: навіщо так помишляєте в серцях ваших? |
|
9
|
9
|
| что2 є4сть ўд0бэе; рещи2 разслaбленному: tпущaютсz тебЁ грэси2; и3ли2 рещи2: востaни, и3 возми2 џдръ тв0й, и3 ходи2; | Що легше — сказати розслабленому: прощаються тобі гріхи? Чи сказати: встань, візьми постіль свою і ходи? |
|
10
|
10
|
| но да ўвёсте, ћкw влaсть и4мать сн7ъ чlвёческій на земли2 tпущaти грэхи2: гlа разслaбленному: | Та щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, — говорить розслабленому: |
|
11
|
11
|
| тебЁ гlю: востaни, и3 возми2 џдръ тв0й, и3 и3ди2 въ д0мъ тв0й. | тобі кажу: встань, візьми постіль твою та йди до дому твого. |
|
12
|
12
|
| И# востA ѓбіе, и3 взeмъ џдръ, и3зhде пред8 всёми: ћкw диви1тисz всBмъ и3 слaвити бGа, глаг0лющымъ, ћкw николи1же тaкw ви1дэхомъ. | Він зараз же встав і, взявши постіль, вийшов перед усіма, так що всі дивувались і прославляли Бога, кажучи: ніколи ще такого ми не бачили. |
|
13
|
13
|
| (За? }.) И# и3зhде пaки къ м0рю: и3 вeсь нар0дъ и3дsше къ немY, и3 ўчaше и5хъ. | І вийшов Ісус знову до моря; і весь народ пішов до Нього, і учив їх. |
|
14
|
14
|
| И# мимогрsдый ви1дэ леvjю ґлфeова, сэдsща на мhтницэ, и3 гlа є3мY: по мнЁ грzди2. И# востaвъ в8слёдъ є3гw2 и4де. | Проходячи, побачив Він Левія Алфеєвого, що сидів на митниці, і сказав йому: йди за Мною. І той, вставши, пішов за Ним. |
|
15
|
15
|
| И# бhсть возлежaщу є3мY въ домY є3гw2, и3 мн0зи мытари6 и3 грёшницы возлежaху со ї}сомъ и3 со ўчн7ки6 є3гw2: бsху бо мн0зи, и3 по нeмъ и3д0ша. | І коли Ісус возлежав у господі його, возлежали з Ним і ученики Його і багато митарів та грішників; бо багато їх було, і вони йшли за Ним. |
|
16
|
16
|
| И# кни1жницы и3 фарісeє, ви1дэвше є3го2 kдyща съ мытари6 и3 грBшники, глаг0лаху ўчн7кHмъ є3гw2: что2 ћкw съ мытари6 и3 грBшники ћстъ и3 піeтъ; | Книжники й фарисеї, побачивши, що Він їсть з митарями і грішниками, говорили ученикам Його: як це Він їсть і п’є з митарями і грішниками? |
|
17
|
17
|
| И# слhшавъ ї}съ гlа и5мъ: не трeбуютъ здр†віи врачA, но болsщіи: не пріид0хъ призвaти првdники, но грёшники на покаsніе. | Почувши це, Ісус говорить їм: не здорові потребують лікаря, але хворі; Я прийшов покликати не праведників, а грішників до покаяння. |
|
18
|
18
|
| (За? f7.) И# бsху ўченицы2 їwaннwвы и3 фарісeйстіи постsщесz. И# пріид0ша и3 глаг0лаша є3мY: почто2 ўченицы2 їwaннwвы и3 фарісeйстіи постsтсz, ґ твои2 ўчн7цы2 не постsтсz; | Учні Іоанові та фарисейські постили. Приходять до Нього і кажуть: чому учні Іоанові та фарисейські постять, а Твої ученики не постять? |
|
19
|
19
|
| И# речE и5мъ ї}съ: є3дA м0гутъ сhнове брaчніи, д0ндеже жени1хъ съ ни1ми є4сть, пости1тисz; є3ли1ко врeмz съ соб0ю и4мутъ женихA, не м0гутъ пости1тисz: | І сказав їм Ісус: чи можуть постити гості весільні, коли з ними жених? Доки з ними жених, не можуть постити. |
|
20
|
20
|
| пріи1дутъ же днjе, є3гдA tи1метсz t ни1хъ жени1хъ, и3 тогдA постsтсz въ ты6z дни6: | Прийдуть же дні, коли заберуть від них жениха, і тоді поститимуть у ті дні. |
|
21
|
21
|
| и3 никт0же приложeніz плaта небёлена пришивaетъ къ ри1зэ вeтсэ: ѓще ли же ни2, в0зметъ конeцъ є3гw2 н0вое t вeтхагw [tт0ргнетъ приставлeніе є3гw2 н0вое (нёчто) t вeтхагw], и3 г0рша дирA бyдетъ: | І ніхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежі: інакше нове відірветься від старого, і ще гірша дірка буде. |
|
22
|
22
|
| и3 никт0же вливaетъ вінA н0ва въ мёхи вє1тхи: ѓще ли же ни2, просади1тъ віно2 н0вое мёхи, и3 віно2 проліeтсz, и3 мёси поги1бнутъ: но віно2 н0вое въ мёхи нHвы вліsти [подобaетъ]. | І ніхто не вливає вина молодого в міхи старі: інакше молоде вино прорве міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але вино молоде треба вливати в міхи нові. |
|
23
|
23
|
| (За? ‹.) И# бhсть мимоходи1ти є3мY въ суббw6ты сквозЁ сBzніz, и3 начaша ўчн7цы2 є3гw2 пyть твори1ти, востерзaюще клaсы. | І довелося Йому в суботу проходити через посіви, і ученики Його дорогою почали рвати колоски. |
|
24
|
24
|
| И# фарісeє глаг0лаху є3мY: ви1ждь, что2 творsтъ въ суббw6ты, є3гHже не дост0итъ; | І фарисеї сказали Йому: дивись, що вони роблять у суботу, чого не слід робити. |
|
25
|
25
|
| И# т0й гlаше и5мъ: нёсте ли николи1же чли2, что2 сотвори2 дв7дъ, є3гдA трeбованіе и3мЁ и3 взалкA сaмъ и3 и5же съ ни1мъ; | Він сказав їм: невже ви ніколи не читали, що зробив Давид, коли мав потребу, бо зголоднів сам і ті, що були з ним? |
|
26
|
26
|
| кaкw вни1де въ д0мъ б9ій при ґвіаfaрэ ґрхіерeи, и3 хлёбы предложeніz снэдE, и4хже не достоsше ћсти т0кмw їерeємъ, и3 дадE и3 сyщымъ съ ни1мъ; | Як увійшов він у дім Божий за первосвященика Авиафара і їв хліби принесення, яких не повинен їсти ніхто, крім священиків, і дав тим, що були з ним? |
|
27
|
27
|
| И# гlаше и5мъ: суббHта человёка рaди бhсть, ґ не человёкъ суббHты рaди: | І сказав їм: субота для людини, а не людина для суботи; |
|
28
|
28
|
| тёмже госп0дь є4сть сн7ъ чlвёческій и3 суббHтэ. | тому Син Людський є господар і суботи. |
|
Главa G
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| И# вни1де пaки въ с0нмище: и3 бЁ тaмw человёкъ, сyху и3мhй рyку. | І знов увійшов до синагоги. І там був чоловік, який мав усохлу руку. |
|
2
|
2
|
| И# назирaху є3го2, ѓще въ суббw6ты и3сцэли1тъ є3го2, да нaнь возглаг0лютъ. | І стежили за Ним, чи не зцілить його в суботу, щоб звинуватити Його. |
|
3
|
3
|
| И# гlа человёку сyху и3мyщему рyку: стaни посредЁ. | Він же говорить чоловікові, котрий мав усохлу руку: стань посередині. |
|
4
|
4
|
| И# гlа и5мъ: дост0итъ ли въ суббw6ты добро2 твори1ти, и3ли2 ѕло2 твори1ти; дyшу спасти2, и3ли2 погуби1ти; Nни1 же молчaху. | А їм говорить: чи годиться в суботу добро робити, чи зло робити — душу спасти чи загубити? Вони ж мовчали. |
|
5
|
5
|
| И# воззрёвъ на ни1хъ со гнёвомъ, скорбS њ њкаменeніи сердeцъ и4хъ, гlа человёку: простри2 рyку твою2. И# прострE: и3 ўтверди1сz рукA є3гw2 цэлA ћкw другaz. | І, глянувши на них з гнівом, засмучений закам’янілістю сердець їхніх, каже чоловікові: простягни руку твою. Він простягнув, і стала рука його здорова, як друга. |
|
6
|
6
|
| (За? №‹.) И# и3зшeдше фарісeє, ѓбіе со и3рwді†ны совётъ творsху нaнь, кaкw є3го2 погубsтъ. | Фарисеї, вийшовши, зразу ж радилися з іродіанами проти Нього, як би погубити Його. |
|
7
|
7
|
| Ї}съ же tи1де со ўчн7ки6 свои1ми къ м0рю: и3 мн0гъ нар0дъ t галілeи по нeмъ и4де, и3 t їудeи, | Але Ісус з учениками Своїми відійшов до моря; і за Ним пішло багато народу з Галилеї, Юдеї, |
|
8
|
8
|
| и3 t їеrли1ма, и3 t їдумeи, и3 со џнагw п0лу їoрдaна. И# t тЂра и3 сідHна мн0жество мн0гое, слhшавше, є3ли6ка творsше, (и3) пріид0ша къ немY. | з Єрусалима, Ідумеї, з-за Йордану; та з Тира й Сидона, почувши, що Він робив, йшли до Нього у великій кількості. |
|
9
|
9
|
| И# речE ўчн7кHмъ свои6мъ, да корaбль бyдетъ ў негw2 нар0да рaди, да не стужaютъ є3мY. | І сказав ученикам Своїм, щоб приготували для Нього човен, через багатолюдність, аби не тіснилися до Нього. |
|
10
|
10
|
| МнHги бо и3сцэли2, ћкоже нападaти на него2, да є3мY прик0снутсz, є3ли1цы и3мэsху р†ны. | Бо багатьох Він зцілив, тому ті, які мали рани, кидалися до Нього, щоб торкнутися Його. |
|
11
|
11
|
| И# дyси нечи1стіи, є3гдA ви1дzху є3го2, припадaху къ немY и3 звaху, глаг0люще, ћкw ты2 є3си2 сн7ъ б9ій. | І духи нечисті, коли бачили Його, падали перед Ним і кричали: Ти Син Божий. |
|
12
|
12
|
| И# мн0гw прещaше и5мъ, да не kвлeна є3го2 сотворsтъ. | Та Він суворо забороняв їм, щоб не робили Його відомим. |
|
13
|
13
|
| (За? в7‹.) И# взhде на горY и3 призвA, и5хже хотsше сaмъ: и3 пріид0ша къ немY. | Потім зійшов на гору і покликав до Себе, кого Сам хотів; і прийшли до Нього. |
|
14
|
14
|
| И# сотвори2 дванaдесzте, да бyдутъ съ ни1мъ, и3 да посылaетъ и4хъ проповёдати, | І обрав з них дванадцять, щоб були з Ним і щоб посилати їх на проповідь, |
|
15
|
15
|
| и3 и3мёти влaсть цэли1ти недyги и3 и3згони1ти бёсы: | і щоб вони мали владу зціляти від недуг і виганяти бісів. |
|
16
|
16
|
| и3 наречE сjмwну и4мz пeтръ: | І поставив Симона, давши йому ім’я Петро, |
|
17
|
17
|
| и3 їaкwва зеведeова и3 їwaнна брaта їaкwвлz: и3 наречE и4ма и3менA воанергeсъ, є4же є4сть сы6на гр0мwва: | Якова Зеведеєвого та Іоана, брата Якова, давши їм імення Воанергес, тобто «сини громові», |
|
18
|
18
|
| и3 ґндрeа, и3 філjппа, и3 варfоломeа, и3 матfeа, и3 fwмY, и3 їaкwва ґлфeова, и3 fаддeа, и3 сjмwна кананjта, | Андрія, Филипа, Варфоломія, Матфея, Фому, Якова Алфеєвого, Фадея, Симона Кананіта |
|
19
|
19
|
| и3 їyду їскаріHтскаго, и4же и3 предадE є3го2. | та Іуду Іскаріотського, який і зрадив Його. |
|
20
|
20
|
| (За? G‹.) И# пріид0ша въ д0мъ: и3 собрaсz пaки нар0дъ, ћкw не мощи2 и5мъ ни хлёба ћсти. | Приходять у дім; і знову збирається народ, так що їм неможливо було і хліба їсти. |
|
21
|
21
|
| И# слhшавше и5же бsху ў негw2, и3зыд0ша, да и4мутъ є3го2: глаг0лаху бо, ћкw неи1стовъ є4сть. | І, почувши, ті, хто був у Нього, пішли взяти Його, бо говорили, що Він не при собі. |
|
22
|
22
|
| И# кни1жницы, и5же t їеrли1ма низшeдшіи, глаг0лаху, ћкw веельзевyла и4мать и3 ћкw њ кнsзи бэс0встэмъ и3зг0нитъ бёсы. | А книжники, які прийшли з Єрусалима, говорили, що Він має в Собі Вельзевула і що силою бісівського князя виганяє бісів. |
|
23
|
23
|
| И# призвaвъ и5хъ, въ при1тчахъ гlаше и5мъ: кaкw м0жетъ сатанA сатанY и3згони1ти; | І, покликавши їх, говорив їм притчами: як може сатана виганяти сатану? |
|
24
|
24
|
| И# ѓще цaрство на сS раздэли1тсz, не м0жетъ стaти цaрство то2: | Якщо царство розділиться само в собі, не може встояти царство те. |
|
25
|
25
|
| и3 ѓще д0мъ на сS раздэли1тсz, не м0жетъ стaти д0мъ т0й: | І якщо дім розділиться сам у собі, не може встояти дім той. |
|
26
|
26
|
| и3 ѓще сатaна востA на сS сaмъ и3 раздэли1сz, не м0жетъ стaти, но конeцъ и4мать. | І якщо сатана повстав сам на себе і розділився, не може встояти, але прийшов кінець його. |
|
27
|
27
|
| Никт0же м0жетъ сосyды крёпкагw, вшeдъ въ д0мъ є3гw2, расхи1тити, ѓще не пeрвэе крёпкаго свsжетъ: и3 тогдA д0мъ є3гw2 расхи1титъ. | Ніхто, ввійшовши в дім сильного, не може пограбувати речей його, якщо раніш не зв’яже сильного, і тоді розграбує дім його. |
|
28
|
28
|
| (За? д7‹.) Ґми1нь гlю вaмъ, ћкw вс‰ tпyстzтсz согрэшє1ніz сынHмъ человёчєскимъ, и3 хулє1ніz, є3ли6ка ѓще восхулsтъ: | Істинно кажу вам: простяться синам людським усі гріхи та хули, якими б вони не хулили; |
|
29
|
29
|
| ґ и4же восхyлитъ на д¦а с™aго, не и4мать tпущeніz во вёки, но пови1ненъ є4сть вёчному судY. | хто ж хулитиме Духа Святого, тому не буде прощення довіку, але підлягає він вічному осуду. |
|
30
|
30
|
| ЗанE глаг0лаху: дyха нечи1стаго и4мать. | Бо ж говорили: в Ньому нечистий дух. |
|
31
|
31
|
| Пріид0ша ќбw м™и и3 брaтіz є3гw2, и3 внЁ стоsще послaша къ немY, зовyще є3го2. | Прийшли Мати і брати Його і, стоячи надворі, послали до Нього покликати Його. |
|
32
|
32
|
| И# сэдsше нар0дъ w4крестъ є3гw2. Рёша же є3мY: сE, м™и твоS и3 брaтіz тво‰ (и3 сєстры2 тво‰) внЁ и4щутъ тебE. | Навколо Нього сидів народ. І сказали Йому: ось Мати Твоя і брати Твої і сестри Твої надворі, шукають Тебе. |
|
33
|
33
|
| И# tвэщA и4мъ, гlz: кто2 є4сть м™и моS, и3ли2 брaтіz мо‰; | І відповів їм: хто мати Моя і брати Мої? |
|
34
|
34
|
| И# соглsдавъ w4крестъ себє2 сэдsщыz, гlа: сE, м™и моS и3 брaтіz мо‰: | І, поглянувши довкола Себе на тих, що сиділи, сказав: ось мати Моя і брати Мої; |
|
35
|
35
|
| и4же бо ѓще сотвори1тъ в0лю б9ію, сeй брaтъ м0й и3 сестрA моS и3 м™и (ми2) є4сть. | бо хто творитиме волю Божу, той брат Мій, і сестра Моя, і мати Моя. |
|
Главa д7
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| (За? е7‹.) И# пaки начaтъ ўчи1ти при м0ри: и3 собрaсz къ немY нар0дъ мн0гъ, ћкоже самомY влёзшу въ корaбль, сэдёти въ м0ри: и3 вeсь нар0дъ при2 м0ри на земли2 бsше. | І знову почав навчати біля моря; і зібралося до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен і сидів на морі; а весь народ був біля моря на землі. |
|
2
|
2
|
| И# ўчaше и5хъ при1тчами мн0гw и3 гlаше и5мъ во ў§ніи своeмъ: | І багато вчив їх притчами, і в навчанні Своєму говорив їм: |
|
3
|
3
|
| слhшите: сE, и3зhде сёzй сёzти: | слухайте, ось вийшов сівач сіяти; |
|
4
|
4
|
| и3 бhсть є3гдA сёzше, џво падE при пути2, и3 пріид0ша пти6цы, и3 позобaша є5: | і, коли сіяв, трапилося, що одне зерно впало при дорозі, і налетіли птахи і видзьобали його. |
|
5
|
5
|
| друг0е же падE при кaмени, и3дёже не и3мsше земли2 мн0ги, и3 ѓбіе прозzбE, занE не и3мsше глубины2 земнhz: | Інше ж упало на кам’янисте місце, де небагато було землі; і скоро зійшло, бо земля була неглибока. |
|
6
|
6
|
| с0лнцу же возсіsвшу присвsде, и3 занE не и3мsше к0рене, и4зсше: | Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, не маючи коріння, засохло. |
|
7
|
7
|
| и3 друг0е падE въ тeрніи, и3 взhде тeрніе, и3 подави2 є5: и3 плодA не дадE: | Ще інше впало в терня; і виросло терня, і заглушило зерно, і воно не дало плоду. |
|
8
|
8
|
| и3 друг0е падE на земли2 д0брэй, и3 даsше пл0дъ восходsщь и3 растyщь, и3 припл0доваше на три1десzть, и3 на шестьдесsтъ, и3 на сто2. | А інше впало на добру землю і дало плід, який зійшов і виріс; і вродило в тридцять, в шістдесят і в стократ. |
|
9
|
9
|
| И# гlаше: и3мёzй ќшы слhшати да слhшитъ. | І сказав їм: хто має вуха слухати, нехай слухає! |
|
10
|
10
|
| (За? ѕ7‹.) Е#гдa же бhсть є3ди1нъ, вопроси1ша є3го2, и5же бsху съ ни1мъ, со nбэманaдесzте њ при1тчи. | Коли ж залишився на самоті, то ті, що були з Ним разом з дванадцятьма, запитали Його про притчу. |
|
11
|
11
|
| И# гlаше и5мъ: вaмъ є4сть дано2 вёдати т†йны цrтвіz б9іz: w4нэмъ же внBшнимъ въ при1тчахъ вс‰ бывaютъ, | І сказав їм: вам дано знати тайни Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе буває в притчах, |
|
12
|
12
|
| да ви1дzще ви1дzтъ, и3 не ќзрzтъ: и3 слhшаще слhшатъ, и3 не разумёютъ: да не когдA њбратsтсz, и3 њстaвzтсz и5мъ грэси2. | так що вони своїми очима дивляться, і не бачать; своїми вухами чують, і не розуміють, та й не навернуться, щоб відпустились їм гріхи. |
|
13
|
13
|
| И# гlа и5мъ: не вёсте ли при1тчи сеS; и3 кaкw вс‰ при6тчи ўразумёете; | І говорить їм: не розумієте цієї притчі? Як же вам зрозуміти всі притчі? |
|
14
|
14
|
| Сёzй, сл0во сёетъ. | Сівач слово сіє. |
|
15
|
15
|
| Сjи же сyть, и5же при пути2, и3дёже сёетсz сл0во, и3 є3гдA ўслhшатъ, ѓбіе прих0дитъ сатанA и3 teмлетъ сл0во сёzнное въ сердцaхъ и4хъ. | Посіяне при дорозі означає тих, у яких сіється слово, але, як тільки почують слово, зараз же приходить сатана і забирає слово, посіяне в серцях їхніх. |
|
16
|
16
|
| И# сjи сyть тaкожде и4же на кaменныхъ сёеміи, и5же є3гдA ўслhшатъ сл0во, ѓбіе съ рaдостію пріeмлютъ є5: | Так само і посіяне на камені означає тих, які, коли почують слово, зразу з радістю сприймають його, |
|
17
|
17
|
| и3 не и4мутъ корeніz въ себЁ, но приврeменни сyть: тaже бhвшей печaли и3ли2 гонeнію словесE рaди, ѓбіе соблажнsютсz. | але не мають у собі кореня і непостійні; а потім, коли настане скорбота або гоніння за слово, відразу спокушаються. |
|
18
|
18
|
| Ґ сjи сyть, и5же въ тeрніи сёеміи, слhшащіи сл0во: | Посіяне між терням означає тих, що слухають слово, |
|
19
|
19
|
| и3 печ†ли вёка сегw2, и3 лeсть богaтства, и3 њ пр0чихъ п0хwти входsщыz подавлsютъ сл0во, и3 безпл0дно бывaетъ. | але в яких турботи віку цього, спокуси багатством та інші пожадання, увійшовши в них, заглушують слово, і воно безплідним буває. |
|
20
|
20
|
| И# сjи сyть, и5же на земли2 д0брэй сёzнніи, и5же слhшатъ сл0во и3 пріeмлютъ, и3 пл0дствуютъ на три1десzть, и3 на шестьдесsтъ, и3 на сто2. | А посіяне на добрій землі означає тих, що слухають слово і приймають, і приносять плід один у тридцять, другий в шістдесят, інший в стократ. |
|
21
|
21
|
| И# гlаше и5мъ: є3дA свэти1лникъ прих0дитъ [вжигaютъ], да под8 спyдомъ положaтъ є3го2 и3ли2 под8 nдр0мъ; не да ли на свёщницэ положeнъ бyдетъ; | І сказав їм: чи для того приносять світильник, щоб поставити під посудину або під ліжко? Чи не для того, щоб поставити на свічнику? |
|
22
|
22
|
| нёсть бо тaйно, є4же не kви1тсz, нижE бhсть потаeно, но да пріи1детъ въ kвлeніе: | Нема нічого таємного, що не стало б явним, і нічого не буває захованого, що не виявилося б. |
|
23
|
23
|
| ѓще кто2 и4мать ќшы слhшати, да слhшитъ. | Коли хто має вуха слухати, нехай слухає! |
|
24
|
24
|
| (За? з7‹.) И# гlаше и5мъ: блюди1те что2 слhшите: въ ню1же мёру мёрите, возмёритсz вaмъ, и3 приложи1тсz вaмъ слhшащымъ: | І сказав їм: дотримуйтесь того, що чуєте: якою мірою міряєте, такою відмірено буде вам, тим, що слухають. |
|
25
|
25
|
| и4же бо ѓще и4мать, дaстсz є3мY: ґ и4же не и4мать, и3 є4же и4мать, tи1метсz t негw2. | Бо хто має, тому дасться; а хто не має, у того відніметься і те, що має. |
|
26
|
26
|
| И# гlаше: тaкw є4сть (и3) цrтвіе б9іе, ћкоже человёкъ вметaетъ сёмz въ зeмлю, | І сказав: Царство Боже подібне до того, як коли чоловік кине насіння в землю; |
|
27
|
27
|
| и3 спи1тъ, и3 востаeтъ н0щію и3 днjю: и3 сёмz прозzбaетъ и3 растeтъ, ћкоже не вёсть џнъ: | і чи спить, чи встає вночі та вдень, а насіння сходить і росте, а як — не знає він. |
|
28
|
28
|
| t себє1 бо землS плоди1тъ прeжде травY, пот0мъ клaсъ, тaже и3сполнsетъ пшени1цу въ клaсэ: | Земля бо сама з себе родить спочатку стебло, потім колос, далі повне зерно в колосі. |
|
29
|
29
|
| є3гдa же созрёетъ пл0дъ, ѓбіе п0слетъ сeрпъ, ћкw настA жaтва. | Коли ж достигне плід, негайно посилає серп, бо настали жнива. |
|
30
|
30
|
| И# гlаше: чесомY ўпод0бимъ цrтвіе б9іе; и3ли2 к0ей при1тчи приложи1мъ є5; | І сказав: до чого уподібнимо Царство Боже? Або якою притчею зобразимо його? |
|
31
|
31
|
| ћкw зeрно горyшично, є4же є3гдA всёzно бyдетъ въ земли2, мнёе всёхъ сёменъ є4сть земнhхъ: | Воно — мов зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, дрібніше за всяке насіння на землі. |
|
32
|
32
|
| и3 є3гдA всёzно бyдетъ, возрастaетъ, и3 бывaетъ б0лэе всёхъ ѕeлій, и3 твори1тъ вBтви вє1ліz, ћкw мощи2 под8 сёнію є3гw2 пти1цамъ небє1снымъ витaти. | А коли посіяне, сходить і стає більше від усякого зілля та дає таке велике гілля, що під тінню його можуть укриватися птахи небесні. |
|
33
|
33
|
| И# таковhми при1тчами мн0гими гlаше и5мъ сл0во, ћкоже можaху слhшати. | І такими багатьма притчами проповідував їм слово, скільки вони могли слухати. |
|
34
|
34
|
| Без8 при1тчи же не гlаше и5мъ словесE: њс0бь же ўчн7кHмъ свои6мъ сказaше вс‰. | Без притчі ж не говорив їм; а ученикам на самоті пояснював усе. |
|
35
|
35
|
| (За? }‹.) И# гlа и5мъ въ т0й дeнь, вeчеру бhвшу: прeйдемъ на w4нъ п0лъ. | І сказав їм увечері того ж дня: переправимось на той бік. |
|
36
|
36
|
| И# tпyщше нар0ды, поsша є3го2 ћкоже бЁ въ корабли2: и3 и3нjи же корабли6 бsху съ ни1мъ. | І, відпустивши народ, узяли Його, як Він був у човні; і з Ним були інші човни. |
|
37
|
37
|
| И# бhсть бyрz вётрена вели1ка: вHлны же вливaхусz въ корaбль, ћкw ўжE погружaтисz є3мY. | І знялась велика буря; хвилі били в човен так, що він уже наповнювався водою. |
|
38
|
38
|
| И# бЁ сaмъ на кормЁ на возглaвницэ спS. И# возбуди1ша є3го2 и3 глаг0лаша є3мY: ўч™лю, не ради1ши ли, ћкw погибaемъ; | А Він спав на кормі на підголівнику. Його розбудили і говорять Йому: Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо? |
|
39
|
39
|
| И# востaвъ запрети2 вётру и3 речE м0рю: молчи2, престaни. И# ўлeже вётръ, и3 бhсть тишинA вeліz. | І, вставши, Він заборонив вітрові і сказав морю: умовкни, перестань. І стих вітер, і настала велика тиша. |
|
40
|
40
|
| И# речE и5мъ: что2 тaкw страшли1ви є3стE; кaкw не и4мате вёры; | І сказав їм: чого ви такі боязкі? Чому не маєте віри? |
|
41
|
41
|
| И# ўбоsшасz стрaхомъ вeліимъ и3 глаг0лаху дрyгъ ко дрyгу: кто2 u5бо сeй є4сть, ћкw и3 вётръ и3 м0ре послyшаютъ є3гw2; | І страх великий напав на них, і говорили між собою: Хто ж Цей, що і вітер, і море слухають Його? |
|
Главa є7
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
| (За? f7‹.) И# пріид0ша на w4нъ п0лъ м0рz, во странY гадари1нскую. | І прийшли на другий берег моря, в країну Гадаринську. |
|
2
|
2
|
| И# и3злёзшу є3мY и3з8 кораблS, ѓбіе срёте є3го2 t гробHвъ человёкъ въ дyсэ нечи1стэ, | І коли вийшов Він з човна, зразу зустрів Його чоловік, який вийшов з гробів і мав духа нечистого; |
|
3
|
3
|
| и4же жили1ще и3мsше во гробёхъ, и3 ни вери1гами никт0же можaше є3го2 свzзaти: | він жив у гробах, і ніхто не міг його зв’язати, навіть ланцюгами, |
|
4
|
4
|
| занE є3мY мн0гажды п{ты и3 ќжы (желBзны) свsзану сyщу, и3 растерзaтисz t негw2 ќжємъ (желBзнымъ) и3 пyтwмъ сокрушaтисz: и3 никт0же можaше є3го2 ўмyчити [ўкроти1ти]: | бо багато разів він був скований кайданами та ланцюгами, але розривав ланцюги і розбивав залізні кайдани, і ніхто не мав сили приборкати його. |
|
5
|
5
|
| и3 вhну н0щь и3 дeнь во гробёхъ и3 въ горaхъ бЁ, вопіS и3 толкjйсz кaменіемъ. | Завжди, вночі та вдень, був він у гробах і в горах, кричав та бився об каміння. |
|
6
|
6
|
| Ўзрёвъ же ї}са и3здалeча, течE и3 поклони1сz є3мY, | Побачивши ж Ісуса здаля, прибіг і поклонився Йому. |
|
7
|
7
|
| и3 возопи1въ глaсомъ вeліимъ, речE: что2 мнЁ и3 тебЁ, ї}се, сн7е бGа вhшнzгw; заклинaю тS бGомъ, не мyчи менє2. | І, скрикнувши гучним голосом, сказав: що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене! |
|
8
|
8
|
| Гlаше бо є3мY: и3зhди, дyше нечи1стый, t человёка. | Бо Ісус сказав йому: вийди, душе нечистий, з цього чоловіка. |
|
9
|
9
|
| И# вопрошaше є3го2: чт0 ти є4сть и4мz; И# tвэщA глаг0лz: легеHнъ и4мz мнЁ, ћкw мн0зи є3смы2. | І спитав його: як твоє ім’я? І він сказав у відповідь: легіон ім’я моє, бо багато нас. |
|
10
|
10
|
| И# моли1ша є3го2 мн0гw, да не п0слетъ и5хъ внЁ страны2. | І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть з країни тієї. |
|
11
|
11
|
| Бё же тY при горЁ стaдо свин0е вeліе пас0мо. | Паслось же там біля гори велике стадо свиней. |
|
12
|
12
|
| И# моли1ша є3го2 вси2 бёси, глаг0люще: посли1 ны во свині‰, да въ нS вни1демъ. | І благали Його всі біси, кажучи: пошли нас у свиней, щоб нам увійти в них. |
|
13
|
13
|
| И# повелЁ и5мъ ѓбіе ї}съ. И# и3зшeдше дyси нечи1стіи, внид0ша во свині‰: и3 ўстреми1сz стaдо по брeгу въ м0ре, бsху же ћкw двЁ тhсzщы, и3 ўтопaху въ м0ри. | Ісус відразу повелів їм. І, вийшовши, духи нечисті увійшли в свиней; і кинулося стадо з кручі в море, а їх було близько двох тисяч; і потонули в морі. |
|
14
|
14
|
| Пасyщіи же свині‰ бэжaша и3 возвэсти1ша во грaдэ и3 въ сeлэхъ. И# и3зыд0ша ви1дэти, что2 є4сть бhвшее. | Пастухи ж свиней побігли і розказали у місті і в селах. І жителі вийшли подивитись, що сталося. |
|
15
|
15
|
| И# пріид0ша ко ї}сови, и3 ви1дэша бэсновaвшагосz сэдsща и3 њболчeна и3 смhслzща, и3мёвшаго легеHнъ: и3 ўбоsшасz. | Приходять до Ісуса і бачать, що біснуватий, в якому був легіон, сидить — і одягнений, і при здоровому розумі; і злякалися. |
|
16
|
16
|
| Повёдаша же и5мъ ви1дэвшіи, кaкw бhсть бэсн0му, и3 њ свиніsхъ. | Очевидці ж розказали їм про те, як це сталося з біснуватим, і про свиней. |
|
17
|
17
|
| И# начaша моли1ти є3го2 tити2 t предBлъ и4хъ. | І почали благати Його, щоб відійшов від меж їхніх. |
|
18
|
18
|
| И# влёзшу є3мY въ корaбль, молsше є3го2 бэсновaвыйсz, дабы2 бhлъ съ ни1мъ. | І коли Він увійшов у човен, колишній біснуватий просив Його, щоб бути з Ним. |
|
19
|
19
|
| Ї}съ же не дадE є3мY, но речE є3мY: и3ди2 въ д0мъ тв0й ко твои6мъ и3 возвэсти2 и5мъ, є3ли6ка ти2 гDь сотвори2 и3 поми1лова тS. | Але Ісус не дозволив йому, а сказав: йди додому до своїх і розкажи їм, що створив з тобою Господь і як помилував тебе. |
|
20
|
20
|
| И# и4де и3 начA проповёдати въ десzти2 грaдэхъ, є3ли6ка сотвори2 є3мY ї}съ. И# вси2 дивлsхусz. | І пішов, і почав проповідувати у Десятиградді про те, що сотворив з ним Ісус; і всі дивувалися. |
|
21
|
21
|
| (За? к7.) И# прешeдшу ї}су въ корабли2 пaки на w4нъ п0лъ, собрaсz нар0дъ мн0гъ њ нeмъ [къ немY]. И# бЁ при м0ри. | Коли Ісус знову переправився в човні на той бік, зібралося до Нього багато народу; Він був біля моря. |
|
22
|
22
|
| И# сE, пріи1де є3ди1нъ t ґрхісmнагw6гъ, и4менемъ їаjръ, и3 ви1дэвъ є3го2, падE при ногY є3гw2 | І ось приходить один з начальників синагоги на ім’я Іаїр і, побачивши Його, падає до ніг Його |
|
23
|
23
|
| и3 молsше є3го2 мн0гw, глаг0лz, ћкw дщи2 моS на кончи1нэ є4сть: да пришeдъ возложи1ши на ню2 рyцэ, ћкw да спасeтсz и3 живA бyдетъ. | і дуже благає Його, кажучи: дочка моя при смерті; прийди і поклади на неї руки, щоб вона видужала і залишилася жива. |
|
24
|
24
|
| И# и4де съ ни1мъ: (За? к7№.) и3 по нeмъ и3дsху нар0ди мн0зи и3 ўгнетaху є3го2. | Ісус пішов з ним. За Ним йшло багато народу, і тиснули на Нього. |
|
25
|
25
|
| И# женA нёкаz сyщи въ точeніи кр0ве лётъ дванaдесzте, | Якась жінка, що хворіла на кровотечу дванадцять років, |
|
26
|
26
|
| и3 мн0гw пострадaвши t мнHгъ врачє1въ, и3 и3здaвши сво‰ вс‰, и3 ни є3ди1ныz п0льзы њбрётши, но пaче въ г0ршее пришeдши: | багато потерпіла від багатьох лікарів, і витратила все, що було в неї, і не дістала ніякого полегшення, але їй стало ще гірше, — |
|
27
|
27
|
| слhшавши њ ї}сэ, пришeдши въ нар0дэ созади2, прикоснyсz ри1зэ є3гw2: | почувши про Ісуса, підійшла ззаду в натовпі і доторкнулась до одягу Його, |
|
28
|
28
|
| глаг0лаше бо, ћкw, ѓще прикоснyсz ри1замъ є3гw2, спасeна бyду. | бо говорила: якщо доторкнусь хоч до одежі Його, то видужаю. |
|
29
|
29
|
| И# ѓбіе и3зсsкну и3ст0чникъ кр0ве є3S: и3 разумЁ [њщути2] тёломъ, ћкw и3сцэлЁ t рaны. | І зразу припинилась у неї кровотеча; і вона відчула тілом, що зцілилася від недуги. |
|
30
|
30
|
| И# ѓбіе ї}съ разумЁ въ себЁ си1лу и3зшeдшую t негw2, (и3) њбрaщьсz въ нар0дэ, гlаше: кто2 прикоснyсz ри1замъ мои6мъ; | І негайно Ісус відчув у Собі, що вийшла з Нього сила, звернувся до народу і сказав: хто доторкнувся до одежі Моєї? |
|
31
|
31
|
| И# глаг0лаху є3мY ўчн7цы2 є3гw2: ви1диши нар0дъ ўгнетaющь тS, и3 гlеши: кто2 прикоснyсz мнЁ; | Ученики сказали Йому: Ти бачиш, що натовп тисне на Тебе, і говориш: хто доторкнувся до Мене? |
|
32
|
32
|
| И# њбглsдаше ви1дэти сотв0ршую сіE. | Але Він оглядався навкруги, щоб бачити ту, яка зробила це. |
|
33
|
33
|
| Женa же ўбоsвшисz и3 трепeщущи, вёдzщи, є4же бhсть є4й, пріи1де и3 припадE къ немY и3 речE є3мY всю2 и4стину. | Жінка ж, знаючи, що з нею сталося, зі страхом і трепетом підійшла, впала перед Ним і сказала Йому всю правду. |
|
34
|
34
|
| Џнъ же речE є4й: дщи2, вёра твоS спасe тz: и3ди2 въ ми1рэ и3 бyди цэлA t рaны твоеS. | Він же сказав їй: дочко, віра твоя спасла тебе. Іди з миром і будь здорова від недуги твоєї. |
|
35
|
35
|
| Е#щE є3мY гlющу, (и3) пріид0ша t ґрхісmнагHга, глаг0люще, ћкw дщи2 твоS ќмре: что2 є3щE дви1жеши ўч™лz; | Коли він ще говорив це, приходять від начальника синагоги і кажуть: дочка твоя померла; чого ще турбуєш Учителя? |
|
36
|
36
|
| Ї}съ же ѓбіе слhшавъ сл0во глаг0лемое, гlа ґрхісmнагHгови: не б0йсz, т0кмw вёруй. | Але Ісус, почувши ці слова, зразу говорить начальникові синагоги: не бійся, тільки віруй. |
|
37
|
37
|
| И# не њстaви по себЁ ни є3ди1наго и3ти2, т0кмw петрA и3 їaкwва и3 їwaнна брaта їaкwвлz. | І не дозволив нікому йти за Собою, крім Петра, Якова та Іоана, брата Якова. |
|
38
|
38
|
| И# пріи1де въ д0мъ ґрхісmнагHговъ и3 ви1дэ молвY, плaчущыzсz и3 кричaщыz мн0гw. | І прийшов у дім начальника синагоги і бачить тривогу і тих, що плакали та дуже голосили. |
|
39
|
39
|
| И# вшeдъ гlа и5мъ: что2 м0лвите и3 плaчетесz; nтрокови1ца нёсть ўмерлA, но спи1тъ. | І, увійшовши, говорить їм: чого тривожитесь і плачете? Дівчина не вмерла, а спить. |
|
40
|
40
|
| И# ругaхусz є3мY. Џнъ же и3згнaвъ вс‰, поsтъ nтцA nтрокови1цы и3 мaтерь, и3 и5же (бёху) съ ни1мъ, и3 вни1де, и3дёже бЁ nтрокови1ца лежaщи. | І глузували з Нього. Він же, виславши всіх, бере з Собою батька й матір дівчини і тих, що були з Ним, і входить туди, де лежала дівчина. |
|
41
|
41
|
| И# є4мь за рyку nтрокови1цу, гlа є4й: таліfA кyмі: є4же є4сть сказaемо: дэви1це, тебЁ гlю, востaни. | І, взявши дівчину за руку, каже їй: «таліфа, кумі», що значить: дівчино, тобі кажу, встань. |
|
42
|
42
|
| И# ѓбіе востA дэви1ца и3 хождaше: бё бо лётъ двоюнaдесzте. И# ўжас0шасz ќжасомъ вeліимъ. | В ту ж мить дівчина встала і почала ходити, бо була років дванадцяти. І всі, хто бачив, жахнулися від дива великого. |
|
43
|
43
|
| И# запрети2 и5мъ мн0гw, да никт0же ўвёсть сегw2, и3 речE: дади1те є4й ћсти. | І Він суворо наказав їм, щоб ніхто про це не знав, і сказав: дайте їй їсти. |
|
Главa ѕ7
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
| (За? к7в7.) И# и3зhде tтyду и3 пріи1де во nтeчествіе своE: и3 по нeмъ и3д0ша ўчн7цы2 є3гw2. | І вийшов звідти Він, і прийшов у Свою батьківщину, і за Ним ішли ученики Його. |
|
2
|
2
|
| И# бhвшей суббHтэ, начaтъ на с0нмищи ўчи1ти. И# мн0зи слhшащіи дивлsхусz, глаг0люще: tкyду семY сі‰; и3 что2 премdрость дaннаz є3мY, и3 си6лы таковы6 рукaма є3гw2 бывaютъ; | Коли настала субота, Він почав навчати в синагозі; і багато з тих, хто слухав, дивуючись, говорили: звідки в Ньому це? Що за премудрість дана Йому, і що за сили в руках Його? |
|
3
|
3
|
| не сeй ли є4сть тектHнъ, сн7ъ мRjинъ, брaтъ же їaкwву и3 їwсjи и3 їyдэ и3 сjмwну; и3 не сєстрh ли є3гw2 здЁ (сyть) въ нaсъ; И# блажнsхусz њ нeмъ. | Хіба не тесля Він, син Марії, брат Якова, Іосії, Іуди і Симона? Чи не тут, між нами, Його сестри? І спокушалися через Нього. |
|
4
|
4
|
| Гlаше же и5мъ ї}съ, ћкw нёсть прbр0къ без8 чeсти, т0кмw во nтeчествіи своeмъ, и3 въ ср0дствэ и3 въ домY своeмъ. | Ісус же сказав їм: не буває пророка без пошани, хіба тільки на батьківщині своїй, і серед родичів, і в домі своїм. |
|
5
|
5
|
| И# не можaше тY ни є3ди1ныz си1лы сотвори1ти, т0кмw мaлw недyжныхъ, возл0жь рyцэ, и3сцэли2. | І не міг створити там ніякого чуда, тільки зцілив небагатьох недужих, поклавши на них руки. |
|
6
|
6
|
| И# дивлsшесz за невёрствіе и4хъ: и3 њбхождaше вє1си w4крестъ ўчS. | І дивувався невір’ю їхньому; і обходив села навколишні, і навчав. |
|
7
|
7
|
| (За? к7G.) И# призвA nбанaдесzте, и3 начaтъ и5хъ посылaти двA двA, и3 даsше и5мъ влaсть над8 д{хи нечи1стыми. | І покликавши дванадцятьох, почав посилати їх по двоє, даючи їм владу над нечистими духами. |
|
8
|
8
|
| И# заповёда и5мъ, да ничесHже в0змутъ на пyть, т0кмw жeзлъ є3ди1нъ: ни пи1ры, ни хлёба, ни при п0zсэ мёди: | І заповідав їм нічого не брати в дорогу, тільки один жезл: ні торбини, ні хліба, ні міді в поясі, |
|
9
|
9
|
| но њбувeни въ санд†ліz: и3 не њблачи1тисz въ двЁ ри6зэ. | щоб були взуті у сандалі і не зодягалися у дві одежі. |
|
10
|
10
|
| И# гlаше и5мъ: и3дёже ѓще вни1дете въ д0мъ, тY пребывaйте, д0ндеже и3зhдете tтyду: | І сказав їм: коли де увійдете в дім, залишайтеся в ньому, доки не підете з того місця. |
|
11
|
11
|
| и3 є3ли1цы ѓще не пріи1мутъ вы2, нижE послyшаютъ вaсъ, и3сходsще tтyду, tтрzси1те прaхъ, и4же под8 ногaми вaшими, во свидётелство и5мъ: ґми1нь гlю вaмъ, tрaднэе бyдетъ сод0мwмъ и3 гом0ррwмъ въ дeнь сyдный, нeже грaду томY. | І коли хто не прийме вас і не послухає вас, виходячи звідти, обтрусіть порох з ніг ваших, на свідчення проти них. Істинно кажу вам: відрадніше буде Содому і Гоморрі в день судний, ніж місту тому. |
|
12
|
12
|
| И# и3зшeдше проповёдаху, да покaютсz: | Вони пішли і проповідували, щоб покаялися; |
|
13
|
13
|
| и3 бёсы мнHги и3згонsху: и3 мaзаху мaсломъ мнHги нед{жныz, и3 и3сцэлэвaху. | виганяли багатьох бісів і багатьох хворих мазали оливою і зціляли. |
|
14
|
14
|
| (За? к7д7.) И# ўслhша цaрь и4рwдъ: ћвэ бо бhсть и4мz є3гw2: и3 глаг0лаше, ћкw їwaннъ кrти1тель t мeртвыхъ востA, и3 сєгw2 рaди си6лы дёютсz њ нeмъ. | Цар Ірод, почувши про Ісуса [бо Його ім’я стало відомим], говорив: це Іоан Хреститель воскрес з мертвих, і тому чудеса діються ним. |
|
15
|
15
|
| И#нjи глаг0лаху, ћкw и3ліA є4сть: и3нjи же глаг0лаху, ћкw прbр0къ є4сть, и3ли2 ћкw є3ди1нъ t прbрHкъ. | Одні говорили, що це Ілля, а інші говорили, що то пророк або один з пророків. |
|
16
|
16
|
| Слhшавъ же и4рwдъ речE, ћкw, є3г0же ѓзъ ўсёкнухъ їwaнна, т0й є4сть: т0й востA t мeртвыхъ. | Ірод же, почувши, сказав: це Іоан, якому я відсік голову; він воскрес з мертвих. |
|
17
|
17
|
| Т0й бо и4рwдъ послaвъ, ћтъ їwaнна и3 свzзA є3го2 въ темни1цэ, и3рwдіaды рaди жены2 філjппа брaта своегw2, ћкw њжени1сz є4ю. | Бо цей Ірод, пославши, взяв Іоана і посадив його у в’язницю, через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, з якою він одружився. |
|
18
|
18
|
| Глаг0лаше бо їwaннъ и4рwдови: не достои1тъ тебЁ и3мёти женY (філjппа) брaта твоегw2. | Бо Іоан говорив Іродові: не годиться тобі мати жінку брата твого. |
|
19
|
19
|
| И#рwдjа же гнёвашесz на него2 и3 хотsше є3го2 ўби1ти: и3 не можaше. | Іродіада ж, гніваючись на нього, бажала вбити його, та не могла. |
|
20
|
20
|
| И$рwдъ бо боsшесz їwaнна, вёдый є3го2 мyжа првdна и3 с™а, и3 соблюдaше є3го2: и3 послyшавъ є3гw2, мнHга творsше, и3 въ слaдость є3гw2 послyшаше. | Бо Ірод боявся Іоана, знаючи, що він муж праведний і святий, і охороняв його; багато що робив, слухаючись його, та із задоволенням слухав його. |
|
21
|
21
|
| И# приклю1чшусz дню2 потрeбну [ўд0бну], є3гдA и4рwдъ рождествY своемY вeчерю творsше кнzзє1мъ свои6мъ и3 тhсzщникwмъ и3 старёйшинамъ галілє1йскимъ: | І настав нагідний день, коли Ірод, святкуючи день свого народження, влаштував бенкет для вельмож своїх, тисяцьких і старійшин галилейських; |
|
22
|
22
|
| и3 вшeдши дщeрь тоS и3рwдіaды, и3 плzсaвши, и3 ўг0ждши и4рwдови и3 возлежaщымъ съ ни1мъ, речE цaрь дэви1цэ: проси2 ў менє2 є3гHже ѓще х0щеши, и3 дaмъ ти2. | і увійшла дочка Іродіади, танцювала і догодила Іродові і тим, що возлежали з ним; цар сказав дівчині: проси в мене, чого хочеш, і дам тобі. |
|
23
|
23
|
| И# клsтсz є4й: ћкw є3гHже ѓще попроси1ши ў менє2, дaмъ ти2, и3 до п0лъ цaрствіz моєгw2. | І клявся їй: чого тільки попросиш у мене, дам тобі, навіть до половини мого царства. |
|
24
|
24
|
| Nнa же и3зшeдши речE мaтери своeй: чесw2 прошY; Nнa же речE: главы2 їwaнна кrти1телz. | Вона вийшла і спитала у матері своєї: що просити? Та відповіла: голову Іоана Хрестителя. |
|
25
|
25
|
| И# вшeдши ѓбіе со тщaніемъ къ царю2, просsше, глаг0лющи: хощY, да ми2 дaси t негw2 [ѓбіе] на блю1дэ главY їwaнна кrти1телz. | Вона відразу ж пішла з поспішністю до царя і просила, кажучи: хочу, щоб ти зараз же дав мені на блюді голову Іоана Хрестителя. |
|
26
|
26
|
| И# приск0рбенъ бhвъ цaрь, клsтвы (же) рaди и3 за возлежaщихъ съ ни1мъ не восхотЁ tрэщи2 є4й. | Цар засмутився, але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, не захотів відмовити їй. |
|
27
|
27
|
| И# ѓбіе послaвъ цaрь спекулaтwра, повелЁ принести2 главY є3гw2. | І негайно, пославши ката, цар звелів принести голову його. |
|
28
|
28
|
| Џнъ же шeдъ ўсёкну є3го2 въ темни1цэ, и3 принесE главY є3гw2 на блю1дэ, и3 дадE ю5 дэви1цэ: и3 дэви1ца дадE ю5 мaтери своeй. | Той пішов, відсік йому голову в темниці, і приніс голову його на блюді, і віддав її дівчині, а дівчина віддала її матері своїй. |
|
29
|
29
|
| И# слhшавше ўченицы2 є3гw2, пріид0ша и3 взsша трyпъ є3гw2, и3 положи1ша є3го2 во гр0бэ. | Учні його, почувши, прийшли і взяли тіло його, і поклали його у гробі. |
|
30
|
30
|
| (За? к7е7.) И# собрашaсz ґпcли ко ї}су и3 возвэсти1ша є3мY вс‰, и3 є3ли6ка сотвори1ша, и3 є3ли6ка научи1ша. | І зібрались апостоли до Ісуса і розповіли Йому все, і що зробили, і чого навчили. |
|
31
|
31
|
| И# речE и5мъ: пріиди1те вы2 сaми въ пyсто мёсто є3ди1ни [њс0бь] и3 почjйте мaлw. Бsху бо приходsщіи и3 tходsщіи мн0зи, и3 ни ћсти и5мъ бЁ когдA. | Він сказав їм: підіть ви одні у безлюдне місце і трохи відпочиньте, — бо так багато народу приходило і відходило, що їм ніколи було і їсти. |
|
32
|
32
|
| И# и3д0ша въ пyсто мёсто кораблeмъ є3ди1ни. | І вирушили в безлюдне місце в човні одні. |
|
33
|
33
|
| И# ви1дэша и5хъ и3дyщихъ нар0ди, и3 познaша и5хъ мн0зи: и3 пёши t всёхъ градHвъ стицaхусz тaмw, и3 предвари1ша и5хъ, и3 снид0шасz къ немY. | І побачили їх, як вони вирушали, і багато хто впізнав їх; і сходились туди піші з усіх міст, і випередили їх, і зійшлись до Нього. |
|
34
|
34
|
| И# и3зшeдъ ви1дэ ї}съ нар0дъ мн0гъ и3 млcрдова њ ни1хъ, занE бsху ћкw џвцы не и3мyщыz пaстырz: и3 начaтъ и5хъ ўчи1ти мн0гw. | Ісус, вийшовши, побачив багато людей і змилосердився над ними, бо вони були як вівці, що не мають пастиря; і почав навчати їх багато. |
|
35
|
35
|
| И# ўжE часY мн0гу бhвшу, пристyпльше къ немY ўчн7цы2 є3гw2, глаг0лаша, ћкw пyсто є4сть мёсто, и3 ўжE чaсъ мн0гъ: | І вже минуло багато часу, коли ученики Його приступили до Нього, кажучи: місце тут людне, а час уже пізній, — |
|
36
|
36
|
| tпусти2 и5хъ, да шeдше во њкрeстныхъ сeлэхъ и3 вeсехъ кyпzтъ себЁ хлёбы: не и4мутъ бо чесw2 ћсти. | відпусти їх, щоб вони пішли у навколишні селища та села і купили собі хліба; бо їм нічого їсти. |
|
37
|
37
|
| Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: дади1те и5мъ вы2 ћсти. И# глаг0лаша є3мY: да шeдше кyпимъ двэмA ст0ма пBнzзь хлёбы и3 дaмы и5мъ ћсти; | Він сказав їм у відповідь: ви дайте їм їсти. І сказали Йому: чи ми маємо піти купити хліба динаріїв на двісті і дати їм їсти? |
|
38
|
38
|
| Џнъ же речE и4мъ: коли1кw хлёбы и4мате; и3ди1те и3 ви1дите. И# ўвёдэвше глаг0лаша: пsть (хлBбъ), и3 двЁ ры6бэ. | Але Він сказав їм: скільки у вас є хлібів? Підіть і подивіться. Вони, довідавшись, сказали: п’ять хлібів і дві рибини. |
|
39
|
39
|
| И# повелЁ и5мъ посади1ти вс‰ на сп0ды на сп0ды [во њкрyгъ] на травЁ зеленЁ. | Тоді повелів їм розсадити всіх рядами на зеленій траві. |
|
40
|
40
|
| И# возлег0ша на лёхи на лёхи [на кyчы] по стY и3 по пzти1десzтъ. | І посідали рядами, по сто і по п’ятдесят. |
|
41
|
41
|
| И# пріeмь пsть хлBбъ и3 двЁ рhбэ, воззрёвъ на нeбо, блгcви2 и3 преломи2 хлёбы, и3 даsше ўчн7кHмъ свои6мъ, да предлагaютъ пред8 ни1ми: и3 џбэ ры6бэ раздэли2 всBмъ. | Він взяв п’ять хлібів і дві рибини, звівши очі на небо, благословив і розломив хліби і дав ученикам Своїм, щоб вони роздали їм; і обидві рибини поділив на всіх. |
|
42
|
42
|
| И# kд0ша вси2 и3 насhтишасz: | І всі їли, і наситились. |
|
43
|
43
|
| и3 взsша ўкрyхи, дванaдесzте к0шz и3сп0лнь, и3 t ры6бу. | І набрали шматків хліба і залишків від риб дванадцять повних кошиків. |
|
44
|
44
|
| Бsше же ћдшихъ хлёбы ћкw пsть тhсzщъ мужeй. | Було ж тих, що їли хліби, близько п’яти тисяч мужів. |
|
45
|
45
|
| (За? к7ѕ7.) И# ѓбіе понyди ўчн7ки2 сво‰ вни1ти въ корaбль и3 вари1ти [предвари1ти] є3го2 на w4нъ п0лъ къ виfсаjдэ, д0ндеже сaмъ tпyститъ нар0ды. | І зразу наказав ученикам Своїм увійти в човен і переправитись раніше за Нього на той бік до Вифсаїди, поки Він відпустить народ. |
|
46
|
46
|
| И# tрeксz и5мъ [и3 tпусти1въ |], и4де въ г0ру помоли1тисz. | І, відпустивши їх, пішов на гору помолитись. |
|
47
|
47
|
| И# вeчеру бhвшу, бЁ корaбль посредЁ м0рz, и3 сaмъ є3ди1нъ на земли2. | Увечері човен був посеред моря, а Він один на землі. |
|
48
|
48
|
| И# ви1дэ и4хъ стрaждущихъ въ плaваніи: бё бо вётръ проти1венъ и5мъ: и3 њ четвeртэй стрaжи нощнёй пріи1де къ ни6мъ, по м0рю ходsй, и3 хотsше минyти и5хъ. | І побачив, як вони знемагали у плаванні; бо вітер їм був зустрічний; близько до четвертої сторожі ночі прийшов до них, ідучи по морю, і хотів проминути їх. |
|
49
|
49
|
| Nни1 же ви1дэвше є3го2 ходsща по м0рю, мнsху призрaкъ бhти и3 возопи1ша. | Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що це привид, і закричали. |
|
50
|
50
|
| Вси1 бо є3го2 ви1дэша и3 смути1шасz. И# ѓбіе гlа съ ни1ми и3 речE и5мъ: дерзaйте: ѓзъ є4смь, не б0йтесz. | Бо всі побачили Його і стривожилися. І зараз же заговорив з ними і сказав їм: підбадьоріться! Це Я, не бійтеся! |
|
51
|
51
|
| И# вни1де къ ни6мъ въ корaбль: и3 ўлeже вётръ. И# ѕэлw2 и4злиха въ себЁ ўжасaхусz и3 дивлsхусz. | І увійшов до них у човен; і вітер стих. І вони надзвичайно про себе жахалися і дивувалися, |
|
52
|
52
|
| Не разумёша бо њ хлёбэхъ: бё бо сeрдце и4хъ њкаменeно. | бо не зрозуміли і чуда з хлібами, тому що серце їхнє було скам’яніле. |
|
53
|
53
|
| И# прешeдше пріид0ша въ зeмлю геннисарeтску и3 пристaша. | І, переправившись, були в землю Генісаретську і причалили до берега. |
|
54
|
54
|
| (За? к7з7.) И# и3зшeдшымъ и5мъ и3з8 кораблS, ѓбіе познaша є3го2, | Коли вони вийшли з човна, відразу жителі, впізнавши Його, |
|
55
|
55
|
| њбтeкше всю2 странY тY, начaша на nдрёхъ приноси1ти болsщыz, и3дёже слhшаху, ћкw тY є4сть. | оббігли всю околицю ту і почали приносити на постелях недужих туди, де тільки чули, що Він є. |
|
56
|
56
|
| И# ѓможе ѓще вхождaше въ вє1си, и3ли2 во грaды, и3ли2 сeла, на распyтіихъ полагaху нед{жныz и3 молsху є3го2, да понE воскри1лію ри1зы є3гw2 прик0снутсz: и3 є3ли1цы ѓще прикасaхусz є3мY, спасaхусz. | І куди тільки не приходив Він, чи в села, чи в міста, чи в селища, на перехрестях клали недужих і просили Його, щоб їм доторкнутись хоч до краю одежі Його; і ті, які доторкалися до Нього, зцілялись. |
|
Главa з7
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
| И# собрaшасz къ немY фарісeє и3 нёцыи t кни6жникъ, пришeдшіи t їеrли1ма: | Зібрались до Нього фарисеї і деякі з книжників, які прийшли з Єрусалима, |
|
2
|
2
|
| и3 ви1дэвше нёкіихъ t ўчн7къ є3гw2 нечи1стыми рукaми, си1рэчь неумовeными, kдyщихъ хлёбы, ругaхусz. | І, побачивши, що деякі з учеників Його їли хліб нечистими, тобто немитими, руками, докоряли їм. |
|
3
|
3
|
| Фарісeє бо и3 вси2 їудeє, ѓще не трhюще [до лакHтъ] ўмhютъ рyкъ, не kдsтъ, держaще пред†ніz стaрєцъ: | Бо фарисеї і всі юдеї не їдять, не вимивши старанно рук, додержуючись передань предків. |
|
4
|
4
|
| и3 t т0ржища, ѓще не покyплютсz, не kдsтъ. И# и4на мнHга сyть, ±же пріsша держaти: погружє1ніz стклsницамъ и3 чвaнwмъ и3 котлHмъ и3 nдрHмъ. | І після торжища, доки не обмиються, не їдять. Є і багато іншого, чого у них прийнято дотримуватись: обмивання чаш, кухлів, казанів і лавок. |
|
5
|
5
|
| (За? к7}.) Пот0мъ же вопрошaху є3го2 фарісeє и3 кни1жницы: почто2 ўчн7цы2 твои2 не х0дzтъ по предaнію стaрєцъ, но неумовeными рукaми kдsтъ хлёбъ; | Потім питають Його фарисеї і книжники: чому ученики Твої не роблять за переданням предків, а їдять хліб немитими руками? |
|
6
|
6
|
| Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ, ћкw д0брэ прbр0чествова и3сaіа њ вaсъ лицемёрэхъ, ћкоже є4сть пи1сано: сjи лю1діе ўстнaми мS чтyтъ, сeрдце же и4хъ далeче tстои1тъ t менє2, | Він сказав їм у відповідь: добре пророкував Ісая про вас, лицемірів, як і написано: люди ці шанують Мене устами, серце ж їхнє далеко від Мене. |
|
7
|
7
|
| всyе же чтyтъ мS, ўчaще ўчeніємъ, зaповэдемъ человёчєскимъ: | Марно ж шанують Мене, навчаючи вчень, заповідей людських. |
|
8
|
8
|
| њстaвльше бо зaповэдь б9ію, держитE пред†ніz человёчєскаz, крещє1ніz [њмовє1ніz] чвaнwмъ и3 стклsницамъ, и3 и4на подHбна таков† мнHга творитE. | Бо ви, залишивши заповідь Божу, дотримуєтесь передання людського, обмиваєте чаші і кухлі і робите багато іншого, до цього подібного. |
|
9
|
9
|
| И# гlаше и5мъ: д0брэ tметaете зaповэдь б9ію, да предaніе вaше соблюдетE: | І сказав їм: чи добре, що відкидаєте заповідь Божу, щоб дотримуватися свого передання? |
|
10
|
10
|
| мwmсeй бо речE: чти2 nтцA твоего2 и3 мaтерь твою2: и3 и4же ѕлосл0витъ nтцA и3ли2 мaтерь, смeртію да ќмретъ: | Бо Мойсей сказав: шануй батька свого і матір свою; і: хто лихословить на батька або матір, нехай смертю помре. |
|
11
|
11
|
| вh же глаг0лете: ѓще речeтъ человёкъ nтцY и3ли2 мaтери: корвaнъ, є4же є4сть дaръ, и4же ѓще [и4мже бы] п0льзовалсz є3си2 t менє2: | А ви кажете: якщо скаже людина батькові чи матері: «корван», тобто дар Богові те, чим би ти скористався від мене, |
|
12
|
12
|
| и3 не ктомY њставлsете є3го2 что2 сотвори1ти nтцY своемY и3ли2 мaтери своeй, | то вже дозволено нічого не робити для батька свого або матері своєї. |
|
13
|
13
|
| преступaюще сл0во б9іе предaніемъ вaшимъ, є4же предaсте: и3 подHбна таков† мнHга творитE. | Переступаєте слово Боже переданням вашим, яке ви ж і установили; і робите багато чого, до цього подібного. |
|
14
|
14
|
| (За? к7f7.) И# призвaвъ вeсь нар0дъ, гlаше и5мъ: послyшайте менE вси2 и3 разумёйте: | І, покликавши весь народ, говорив йому: слухайте Мене всі і розумійте: |
|
15
|
15
|
| ничт0же є4сть внэyду человёка входи1мо въ џнь, є4же м0жетъ њскверни1ти є3го2: но и3сходsщаz t негw2, т† сyть скверн‰щаz человёка: | нічого нема поза людиною, що входило б у неї і оскверняло її; але те, що виходить з неї, — те й оскверняє людину. |
|
16
|
16
|
| ѓще кто2 и4мать ќшы слhшати, да слhшитъ. | Якщо хто має вуха слухати, нехай слухає! |
|
17
|
17
|
| И# є3гдA вни1де въ д0мъ t нар0да, вопрошaху є3го2 ўчн7цы2 є3гw2 њ при1тчи. | І коли Він увійшов у дім від народу, ученики Його спитали Його про притчу. |
|
18
|
18
|
| И# гlа и5мъ: тaкw ли и3 вы2 неразyмливи є3стE; не разумёете ли, ћкw всE, є4же и3звнЁ входи1мое въ человёка, не м0жетъ њскверни1ти є3го2; | Він сказав їм: невже ви такі нерозумні? Невже не розумієте, що все те, що входить у людину ззовні, не може осквернити її? |
|
19
|
19
|
| ћкw не вх0дитъ є3мY въ сeрдце, но во чрeво: и3 ґфедрHномъ и3сх0дитъ, и3стреблsz вс‰ бр†шна. | Бо входить їй не в серце, а в утробу, і виходить геть, чим очищається всяка їжа. |
|
20
|
20
|
| Гlаше же, ћкw и3сходsщее t человёка, то2 скверни1тъ человёка: | Далі сказав: те, що виходить з людини, оскверняє людину. |
|
21
|
21
|
| и3звнyтрь бо t сeрдца человёческа помышлє1ніz ѕл†z и3сх0дzтъ, прелюбодэ‰ніz, любодэ‰ніz, ўб‡йства, | Бо зсередини, від серця людського, виходять лихі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства, |
|
22
|
22
|
| татьбы6, лихои6мства, (њби6ды,) лук†вствіz, лeсть, студодэ‰ніz, џко лукaво, хулA, гордhнz, безyмство: | злодійство, здирство, лукавство, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство, — |
|
23
|
23
|
| вс‰ сі‰ ѕл†z и3звнyтрь и3сх0дzтъ и3 сквернsтъ человёка. | все це зло зсередини виходить і оскверняє людину. |
|
24
|
24
|
| (За? l.) И# tтyду востaвъ, и4де въ предёлы т›рски и3 сідw6нски: и3 вшeдъ въ д0мъ, ни ког0же хотsше, дабы2 є3го2 чyлъ: и3 не м0же ўтаи1тисz. | І підвівшись, пішов звідти у краї Тирські та Сидонські; і, увійшовши в дім, не хотів, щоб хтось пізнав Його; але не зміг утаїтися. |
|
25
|
25
|
| Слhшавши бо женA њ нeмъ, є3sже дщи2 и3мsше дyха нечи1ста, пришeдши припадE къ ногaма є3гw2: | Бо почула про Нього жінка, в якої дочка мала нечистого духа, прийшла і припала до ніг Його; |
|
26
|
26
|
| женa же бЁ є4ллинска, сmрофінікjсса р0домъ: и3 молsше є3го2, да бёса и3зженeтъ и3з8 дщeре є3S. | а жінка та була язичниця, родом сирофінікіянка; і благала Його, щоб вигнав біса з дочки її. |
|
27
|
27
|
| Ї}съ же речE є4й: њстaви, да пeрвэе насhтzтсz ч†да: нёсть бо добро2 tsти хлёбъ чaдwмъ и3 поврещи2 псHмъ. | Ісус же сказав їй: дай перше насититися дітям, бо недобре взяти хліб у дітей і кинути псам. |
|
28
|
28
|
| Nнa же tвэщaвши глаг0ла є3мY: є4й, гDи: и4бо и3 пси2 под8 трапeзою kдsтъ t крупи1цъ дэтeй. | Вона ж сказала Йому у відповідь: так, Господи; але і пси під столом їдять крихти від дітей. |
|
29
|
29
|
| И# речE є4й: за сіE сл0во, и3ди2: и3зhде бёсъ и3з8 дщeре твоеS. | І сказав їй: за це слово, іди; вийшов біс із дочки твоєї. |
|
30
|
30
|
| И# шeдши въ д0мъ св0й, њбрёте бёса и3зшeдша и3 дщeрь лежaщу на nдрЁ. | І, прийшовши до свого дому, вона знайшла, що біс вийшов, і дочка лежить на постелі. |
|
31
|
31
|
| (За? l№.) И# пaки и3зшeдъ ї}съ t предBлъ тЂрскихъ и3 сідHнскихъ, пріи1де на м0ре галілeйско, междY предBлы декапHльски. | Вийшовши з країв Тирських і Сидонських, Ісус знову пішов до моря Галилейського через околиці Десятиграддя. |
|
32
|
32
|
| И# привед0ша къ немY глyха и3 гугни1ва, и3 молsху є3го2, да возложи1тъ нaнь рyку. | І привели до Нього глухого й гугнявого, і благали Його, щоб поклав на нього руку. |
|
33
|
33
|
| И# поeмь є3го2 t нар0да є3ди1наго [њс0бь], вложи2 пeрсты сво‰ во ќшы є3гw2 и3 плю1нувъ коснyсz љзhка є3гw2: | Ісус, одвівши його одного вбік від народу, вклав пальці Свої у вуха його і, сплюнувши, доторкнувся до його язика. |
|
34
|
34
|
| и3 воззрёвъ на нeбо, воздохнY и3 гlа є3мY: є3ффаfA, є4же є4сть развeрзисz. | І, звівши очі на небо, зітхнув і сказав йому: «єффафа», тобто відкрийся. |
|
35
|
35
|
| И# ѓбіе разверз0стасz сл{ха є3гw2, и3 разрэши1сz ќза љзhка є3гw2, и3 глаг0лаше прaвw. | І відразу відкрився у нього слух, і розв’язались пута язика його, і почав говорити правильно. |
|
36
|
36
|
| И# запрети2 и5мъ, да ни комyже повёдzтъ: є3ли1кw же и5мъ т0й запрещaше, пaче и4злиха проповёдаху. | І наказав їм, щоб нікому не розповідали. Та скільки Він не забороняв їм, вони ще більше розголошували. |
|
37
|
37
|
| И# преи1злиха дивлsхусz, глаг0люще: д0брэ всE твори1тъ: и3 глух‡z твори1тъ слhшати, и3 нэмы6z глаг0лати. | І надзвичайно дивувалися, кажучи: все добре робить, — глухим дає чути, і німим — говорити. |
|
Главa }
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
| (За? lв7.) Въ ты6z дни6, ѕэлw2 мн0гу нар0ду сyщу, и3 не и3мyщымъ чесw2 ћсти, призвaвъ ї}съ ўчн7ки2 сво‰, гlа и5мъ: | У ті дні, коли зібралося дуже багато народу і нічого було їм їсти, Ісус, покликавши учеників Своїх, сказав їм: |
|
2
|
2
|
| млcрдую њ нар0дэ, ћкw ўжE три2 дни6 присэдsтъ мнЁ и3 не и4мутъ чесw2 ћсти: | жаль Мені людей, що вже три дні знаходяться зі Мною і нічого їм їсти. |
|
3
|
3
|
| и3 ѓще tпущY и5хъ не ћдшихъ въ д0мы сво‰, њслабёютъ на пути2: мн0зи бо t ни1хъ и3здалeча пришли2 сyть. | Якщо відпущу їх голодними до своїх домів, ослабнуть у дорозі, бо багато з них прийшли здалека. |
|
4
|
4
|
| И# tвэщaша є3мY ўчн7цы2 є3гw2: tкyду си1хъ возм0жетъ кто2 здЁ насhтити хлBбы въ пустhни; | Ученики Його відповіли Йому: звідки міг би хто нагодувати їх хлібом тут, у пустелі? |
|
5
|
5
|
| И# вопроси2 и5хъ: коли1кw и4мате хлёбwвъ; Nни1 же рёша: сeдмь. | І запитав у них: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім. |
|
6
|
6
|
| И# повелЁ нар0ду возлещи2 на земли2: и3 пріeмь сeдмь хлёбwвъ, хвалY воздaвъ, преломи2 и3 даsше ўчн7кHмъ свои6мъ, да предлагaютъ: и3 предложи1ша пред8 нар0домъ. | Тоді звелів народові сісти на землю; і, взявши сім хлібів і воздавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, щоб вони роздали; і вони роздали людям. |
|
7
|
7
|
| И# и3мsху рhбицъ мaлw: и3 (сі‰) блгcви1въ, речE предложи1ти и3 ты6z. | Мали вони і трохи риби; благословивши, Він звелів роздати і її. |
|
8
|
8
|
| Kд0ша же и3 насhтишасz: и3 взsша и3збhтки ўкр{хъ, сeдмь к0шницъ. | І їли, і наситились; і набрали залишків сім кошиків. |
|
9
|
9
|
| Бsху же ћдшихъ ћкw четhре тhсzщы. И# tпусти2 и5хъ. | А тих, що їли, було близько чотирьох тисяч. І відпустив їх. |
|
10
|
10
|
| И# ѓбіе влёзъ въ корaбль со ўчн7ки6 свои1ми, пріи1де во страны6 далмануf†нски. | І, відразу увійшовши у човен з учениками Своїми, прибув у краї Далмануфанські. |
|
11
|
11
|
| (За? lG.) И# и3зыд0ша фарісeє и3 начaша стzзaтисz съ ни1мъ, и4щуще t негw2 знaменіz съ нб7сE, и3скушaюще є3го2. | Вийшли фарисеї, почали сперечатися з Ним і вимагали від Нього знамення з неба, спокушаючи Його. |
|
12
|
12
|
| И# воздохнyвъ д¦омъ свои1мъ, гlа: что2 р0дъ сeй знaменіz и4щетъ; ґми1нь гlю вaмъ, ѓще дaстсz р0ду семY знaменіе. | І Він, тяжко зітхнувши, сказав: чого рід цей вимагає знамення? Істинно кажу вам: не дасться родові цьому знамення. |
|
13
|
13
|
| И# њстaвль и5хъ, влёзъ пaки въ корaбль, (и3) и4де на w4нъ п0лъ. | І, залишивши їх, знову увійшов у човен і відбув на той бік. |
|
14
|
14
|
| И# забhша ўчн7цы2 є3гw2 взsти хлёбы и3 рaзвэ є3ди1нагw хлёба не и3мsху съ соб0ю въ корабли2. | При цьому ученики Його забули взяти хлібів і, крім однієї хлібини, не мали з собою в човні нічого. |
|
15
|
15
|
| И# прещaше и5мъ, гlz: зри1те, блюди1тесz t квaса фарісeйска и3 t квaса и4рwдова. | А Він заповідав їм, кажучи: глядіть, стережіться закваски фарисейської і закваски Іродової. |
|
16
|
16
|
| И# помышлsху, дрyгъ ко дрyгу глаг0люще, ћкw хлёбы не и4мамы. | І, розмірковуючи, один одному говорили, що хлібів немає у них. |
|
17
|
17
|
| И# разумёвъ ї}съ, гlа и5мъ: что2 помышлsете, ћкw хлёбы не и4мате; не u5 ли чyвствуете, нижE разумёете; є3щe ли њкаменeно сeрдце вaше и4мате; | Ісус, зрозумівши, говорить їм: чого ви міркуєте про те, що немає у вас хлібів? Чи ще не збагнули і не розумієте? Чи ще окам’яніле у вас серце? |
|
18
|
18
|
| џчи и3мyще не ви1дите; и3 ќшы и3мyще не слhшите; и3 не п0мните ли, | Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте? |
|
19
|
19
|
| є3гдA пsть хлёбы преломи1хъ въ пsть тhсzщъ, коли1кw кHшъ и3сп0лнь ўкр{хъ пріsсте; Глаг0лаша є3мY: дванaдесzть. | Чи не пам’ятаєте, коли Я п’ять хлібів переломив для п’яти тисяч чоловік, скільки повних кошиків набрали ви залишків? Говорять Йому: дванадцять. |
|
20
|
20
|
| Е#гдa же сeдмь въ четhре тhсzщы, коли1кw к0шницъ и3сполнє1ніz ўкр{хъ взsсте; Nни1 же рёша: сeдмь. | А коли сім для чотирьох тисяч, скільки кошиків набрали ви того, що залишилося? Сказали: сім. |
|
21
|
21
|
| И# гlа и5мъ: кaкw не разумёете; | І сказав їм: як же не розумієте? |
|
22
|
22
|
| (За? lд7.) И# пріи1де въ виfсаjду: и3 привед0ша къ немY слёпа, и3 молsху є3го2, да є3гw2 к0снетсz. | Приходить до Вифсаїди; і приводять до Нього сліпого, і благають, щоб доторкнувся до нього. |
|
23
|
23
|
| И# є4мь за рyку слэпaго, и3зведE є3го2 в0нъ и3з8 вeси: и3 плю1нувъ на џчи є3гw2, (и3) возл0жь рyцэ нaнь, вопрошaше є3го2, ѓще что2 ви1дитъ; | Він, взявши сліпого за руку, вивів його геть із села, і, плюнувши йому на очі його, поклав на нього руки і запитав його, чи бачить що. |
|
24
|
24
|
| И# воззрёвъ глаг0лаше: ви1жу человёки ћкw дрeвіе ходsщz. | Він, глянувши, сказав: бачу, мов дерева, людей, що проходять. |
|
25
|
25
|
| Пот0мъ (же) пaки возложи2 рyцэ на џчи є3гw2 и3 сотвори2 є3го2 прозрёти: и3 ўтвори1сz [и3 и3сцэлЁ] и3 ўзрЁ свётлw всE. | Потім знову поклав руки на очі йому і велів йому прозріти. І він зцілився, і став бачити все ясно. |
|
26
|
26
|
| И# послA є3го2 въ д0мъ є3гw2, гlz: ни въ вeсь вни1ди, ни повёждь комY въ вeси. | І послав його додому, кажучи: не заходь у село і нікому в селі не розповідай. |
|
27
|
27
|
| (За? lе7.) И# и3зhде ї}съ и3 ўчн7цы2 є3гw2 въ вє1си кесарjи філjпповы: и3 на пути2 вопрошaше ўчн7ки2 сво‰, гlz и5мъ: ког0 мz глаг0лютъ человёцы бhти; | І пішов Ісус з учениками Своїми в села Кесарії Филипової. Дорогою Він питав учеників Своїх: за кого вважають Мене люди? |
|
28
|
28
|
| Nни1 же tвэщaша: їwaнна кrти1телz: и3 и3нjи и3лію2: друзjи же є3ди1наго t прbрHкъ. | Вони відповідали: за Іоана Хрестителя, інші ж — за Іллю, а деякі — за одного з пророків. |
|
29
|
29
|
| И# т0й гlа и5мъ: вh же ког0 мz глаг0лете бhти; Tвэщaвъ же пeтръ глаг0ла є3мY: ты2 є3си2 хrт0съ. | Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? Петро сказав Йому у відповідь: Ти є Христос. |
|
30
|
30
|
| (За? lѕ7.) И# запрети2 и5мъ, да ни комyже глаг0лютъ њ нeмъ. | І заборонив їм, щоб нікому не говорили про Нього. |
|
31
|
31
|
| И# начaтъ ўчи1ти и5хъ, ћкw подобaетъ сн7у чlвёческому мн0гw пострадaти, и3 и3скушeну бhти t стaрєцъ и3 ґрхіерє1й и3 кни6жникъ, и3 ўбіeну бhти, и3 въ трeтій дeнь воскrнути. | І почав навчати їх, що Сину Людському належить багато постраждати, і відцураються від Нього старійшини, первосвященики та книжники, і буде вбитий, і на третій день воскресне. |
|
32
|
32
|
| И# не њбинyzсz сл0во гlаше. И# пріeмь є3го2 пeтръ, начaтъ прети1ти є3мY. | І говорив про це відкрито. Але Петро, відізвавши Його, почав перечити Йому. |
|
33
|
33
|
| Џнъ же њбрaщьсz и3 воззрёвъ на ўчн7ки2 сво‰, запрети2 петр0ви, гlz: и3ди2 за мн0ю, сатано2: ћкw не мhслиши, ±же (сyть) б9іz, но ±же человёчєска. | Він же, обернувшись і глянувши на учеників Своїх, заборонив Петрові, кажучи: відійди від Мене, сатано, бо ти думаєш не про те, що Боже, а що людське. |
|
34
|
34
|
| И# призвaвъ нар0ды со ўчн7ки6 свои1ми, речE и5мъ: (За? lз7.) и4же х0щетъ по мнЁ и3ти2, да tвeржетсz себє2, и3 в0зметъ крeстъ св0й, и3 по мнЁ грzдeтъ: | І, покликавши народ з учениками Своїми, сказав їм: хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде. |
|
35
|
35
|
| и4же бо ѓще х0щетъ дyшу свою2 спасти2, погуби1тъ ю5: ґ и4же погуби1тъ дyшу свою2 менє2 рaди и3 є3ђліа, т0й спасeтъ ю5: | Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її. |
|
36
|
36
|
| кaz бо п0льза человёку, ѓще пріwбрsщетъ мjръ вeсь, и3 њтщети1тъ дyшу свою2; | Бо яка користь людині, коли вона придбає ввесь світ, а душу свою занапастить? |
|
37
|
37
|
| и3ли2 что2 дaстъ человёкъ и3змёну на души2 своeй; | Або що дасть людина взамін за душу свою? |
|
38
|
38
|
| и4же бо ѓще постыди1тсz менє2 и3 мои1хъ словeсъ въ р0дэ сeмъ прелюбодёйнэмъ и3 грёшнэмъ, и3 сн7ъ чlвёческій постыди1тсz є3гw2, є3гдA пріи1детъ во слaвэ nц7A своегw2 со ѓгGлы с™hми. | Бо якщо хтось посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого з ангелами святими. |
|
Главa f7
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
| И# гlаше и5мъ: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw сyть нёцыи t здЁ стоsщихъ, и5же не и4мутъ вкуси1ти смeрти, д0ндеже ви1дzтъ цrтвіе б9іе пришeдшее въ си1лэ. | І сказав їм: істинно говорю вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже, що прийшло в силі. |
|
2
|
2
|
| (За? l}.) И# по шести2 днeхъ поsтъ ї}съ петрA и3 їaкwва и3 їwaнна, и3 возведE и5хъ на горY высокY њс0бь є3ди6ны: и3 преwбрази1сz пред8 ни1ми. | І через шість днів узяв Ісус Петра, Якова та Іоана, і вивів лише їх одних на гору високу, і преобразився перед ними. |
|
3
|
3
|
| И# ри6зы є3гw2 бhша блещaщzсz, бэлы6 ѕэлw2 ћкw снёгъ, kцёхже не м0жетъ бэли1лникъ ўбэли1ти на земли2. | Одяг Його став блискучим, дуже білим, мов сніг, як жоден білильник не може вибілити на землі. |
|
4
|
4
|
| И# kви1сz и5мъ и3ліA съ мwmсeемъ: и3 бёста со ї}сомъ глагHлюща. | І явилися їм Ілля з Мойсеєм, і розмовляли з Ісусом. |
|
5
|
5
|
| И# tвэщaвъ пeтръ глаг0ла ї}сови: раввJ, добро2 є4сть нaмъ здЁ бhти: и3 сотвори1мъ кр0вы три2, тебЁ є3ди1нъ, и3 мwmсeеви є3ди1нъ, и3 и3ліи2 є3ди1нъ. | При цьому Петро сказав Ісусові: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один та Іллі один. |
|
6
|
6
|
| Не вёдzше бо, что2 рэщи2: бsху бо пристрaшни. | Бо не знав, що сказати; тому що страх охопив їх. |
|
7
|
7
|
| И# бhсть w4блакъ њсэнsz и5хъ: и3 пріи1де глaсъ и3з8 w4блака, гlz: сeй є4сть сн7ъ м0й возлю1бленный, тогw2 послyшайте. | І з’явилася хмара, і осінила їх, і пролунав голос із хмари, кажучи: Цей є Син Мій Улюблений, Його слухайте! |
|
8
|
8
|
| И# внезaпу воззрёвше, ктомY ни ког0же ви1дэша, т0кмw ї}са є3ди1наго съ соб0ю. | І тут же, поглянувши, нікого вже не побачили, крім одного Ісуса з собою. |
|
9
|
9
|
| Сходsщымъ же и5мъ съ горы2, запрети2 и5мъ, да ни комyже повёдzтъ, ±же ви1дэша, т0кмw є3гдA сн7ъ чlвёческій и3з8 мeртвыхъ воскrнетъ. | Коли ж вони сходили з гори, Він наказав їм нікому не розповідати про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих. |
|
10
|
10
|
| (За? lf7.) И# сл0во ўдержaша въ себЁ, стzзaющесz, что2 є4сть, є4же и3з8 мeртвыхъ воскrнути. | І вони тримали в собі це слово, допитуючись: що то означає, — воскреснути з мертвих. |
|
11
|
11
|
| И# вопрошaху є3го2 глаг0люще: кaкw глаг0лютъ кни1жницы, ћкw и3ліи2 подобaетъ пріити2 прeжде; | І спитали Його: як же книжники говорять, що раніше належить прийти Іллі? |
|
12
|
12
|
| Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: и3ліA ќбw пришeдъ прeжде, ўстр0итъ вс‰: и3 кaкw є4сть пи1сано њ сн7э чlвёчестэмъ, да мн0гw пострaждетъ и3 ўничижeнъ бyдетъ: | Він же відповів їм: Ілля повинен прийти раніш і приготувати все; і як написано про Сина Людського, Йому належить багато постраждати і бути зневаженим. |
|
13
|
13
|
| но гlю вaмъ, ћкw и3 и3ліA пріи1де, и3 сотвори1ша є3мY, є3ли6ка хотёша, ћкоже є4сть пи1сано њ нeмъ. | Але кажу вам, що Ілля прийшов, і вчинили йому, як хотіли, як написано про нього. |
|
14
|
14
|
| И# пришeдъ ко ўчн7кHмъ, ви1дэ нар0дъ мн0гъ њ ни1хъ [w4крестъ и4хъ] и3 кни1жники стzзaющzсz съ ни1ми. | Прийшовши до учеників, побачив багато народу біля них і книжників, які сперечалися з ними. |
|
15
|
15
|
| И# ѓбіе вeсь нар0дъ ви1дэвъ є3го2 ўжасeсz, и3 прири1щуще цэловaху є3го2. | І відразу, побачивши Його, всі люди здивувалися, і, підбігаючи, вітали Його. |
|
16
|
16
|
| И# вопроси2 кни1жники: что2 стzзaетесz къ себЁ [съ ни1ми]; | Він запитав книжників: про що сперечаєтеся між собою? |
|
17
|
17
|
| (За? м7.) И# tвэщaвъ є3ди1нъ t нар0да речE: ўч™лю, привед0хъ сhна моего2 къ тебЁ, и3мyща дyха нёма: | Один з натовпу сказав у відповідь: Учителю, я привів до Тебе мого сина, що має духа німого. |
|
18
|
18
|
| и3 и3дёже коли1ждо и4метъ є3го2, разбивaетъ є3го2, и3 пёны тещи1тъ, и3 скрежeщетъ зубы2 свои1ми, и3 њцэпенэвaетъ: и3 рёхъ ўчн7кHмъ твои6мъ, да и3зженyтъ є3го2, и3 не возмог0ша. | Де тільки нападе на нього, кидає його на землю, і він пускає піну, і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє. Я казав ученикам Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли. |
|
19
|
19
|
| Џнъ же tвэщaвъ є3мY гlа: q, р0де невёренъ, док0лэ въ вaсъ бyду; док0лэ терплю1 вы; приведи1те є3го2 ко мнЁ. | Він же, відповідаючи йому, сказав: о роде невірний, доки буду з вами? Доки буду терпіти вас? Приведіть його до Мене. |
|
20
|
20
|
| И# привэд0ша є3го2 къ немY. И# ви1дэвъ є3го2, ѓбіе дyхъ стрzсE є3го2: и3 пaдъ на земли2, валsшесz, пBны тещS. | І привели його до Нього. Побачивши Його, дух стряснув його; він упав на землю і валявся, пускаючи піну. |
|
21
|
21
|
| И# вопроси2 nтцA є3гw2: коли1кw лётъ є4сть, tнeлэже сіE бhсть є3мY; Џнъ же речE: и3здётска: | Ісус запитав батька його: скільки років, як це сталося з ним? Він сказав: з дитинства; |
|
22
|
22
|
| и3 мн0гажды во џгнь ввeрже є3го2 и3 въ в0ды, да погуби1тъ є3го2: но ѓще что2 м0жеши, помози2 нaмъ, млcрдовавъ њ нaсъ. | багато разів дух кидав його і в огонь і у воду, щоб згубити його; але, якщо можеш, допоможи нам, змилосердься над нами. |
|
23
|
23
|
| Ї}съ же речE є3мY: є4же ѓще что2 м0жеши вёровати, вс‰ возмHжна вёрующему. | Ісус сказав йому: якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому. |
|
24
|
24
|
| И# ѓбіе возопи1въ nтeцъ nтрочaте, со слезaми глаг0лаше: вёрую, гDи: помози2 моемY невёрію. | І тут же скрикнув батько отрока, зі сльозами говорячи: вірую, Господи! Допоможи моєму невірству. |
|
25
|
25
|
| Ви1дэвъ же ї}съ, ћкw сри1щетсz нар0дъ, запрети2 дyху нечи1стому, гlz є3мY: дyше нэмhй и3 глухjй, ѓзъ ти2 повэлевaю: и3зhди и3з8 негw2 и3 ктомY не вни1ди въ него2. | Ісус, побачивши, що збігається народ, заборонив духові нечистому, сказавши йому: душе німий і глухий! Я тобі повеліваю: вийди з нього і більше не входь у нього. |
|
26
|
26
|
| И# возопи1въ и3 мн0гw пружaвсz, и3зhде: и3 бhсть ћкw мeртвъ, ћкоже мнHзэмъ глаг0лати, ћкw ќмре. | І, закричавши та сильно напружившись, вийшов; і він став наче мертвий, так що багато хто говорив, що він помер. |
|
27
|
27
|
| Ї}съ же є4мь є3го2 за рyку, воздви1же є3го2: и3 востA. | Але Ісус, взявши його за руку, підняв його; і той устав. |
|
28
|
28
|
| И# вшeдшу є3мY въ д0мъ, ўчн7цы2 є3гw2 вопрошaху є3го2 є3ди1наго: ћкw мы2 не возмог0хомъ и3згнaти є3го2; | Коли Ісус увійшов у дім, ученики спитали Його на самоті: чому ми не змогли вигнати його? |
|
29
|
29
|
| И# речE и5мъ: сeй р0дъ ничи1мже м0жетъ и3зhти, т0кмw моли1твою и3 пост0мъ. | І сказав їм: цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту. |
|
30
|
30
|
| И# tтyду и3зшeдше, и3дsху сквозЁ галілeю: и3 не хотsше, да кто2 ўвёсть. | Вийшовши звідти, проходили через Галилею, і Він не хотів, щоб хто довідався. |
|
31
|
31
|
| Ўчaше бо ўчн7ки2 сво‰ и3 гlаше и5мъ, ћкw сн7ъ чlвёческій прeданъ бyдетъ въ рyцэ человёчєстэ, и3 ўбію1тъ є3го2: и3 ўбіeнъ бhвъ, въ трeтій дeнь воскrнетъ. | Бо навчав учеників Своїх і говорив їм, що Сина Людського видано буде до рук людських, і вб’ють Його, і, вбитий будучи, Він на третій день воскресне. |
|
32
|
32
|
| Nни1 же не разумэвaху гlг0ла и3 боsхусz є3го2 вопроси1ти. | Вони ж не розуміли цих слів, а запитати Його боялися. |
|
33
|
33
|
| (За? м7№.) И# пріи1де въ капернаyмъ: и3 въ домY бhвъ, вопрошaше и5хъ: что2 на пути2 въ себЁ помышлsсте; | Прийшли до Капернаума; і коли був у домі, запитав їх: про що дорогою ви міркували між собою? |
|
34
|
34
|
| Nни1 же молчaху: дрyгъ ко дрyгу бо стzзaшасz на пути2, кто2 (є4сть) б0лій. | Вони мовчали, бо дорогою сперечалися між собою, хто більший. |
|
35
|
35
|
| И# сёдъ пригласи2 nбанaдесzте и3 гlа и5мъ: ѓще кто2 х0щетъ стaрэй бhти, да бyдетъ всёхъ мeншій и3 всёмъ слугA. | І, сівши, запросив дванадцятьох і сказав їм: хто хоче бути першим, нехай буде з усіх найменшим і всім слугою. |
|
36
|
36
|
| И# пріи1мь nтрочA, постaви є5 посредЁ и4хъ: и3 њб8eмь є5, речE и5мъ: | І, взявши дитину, поставив її посеред них і, обнявши її, сказав їм: |
|
37
|
37
|
| и4же ѓще є3ди1но таковhхъ nтрочaтъ пріи1метъ во и4мz моE, менE пріeмлетъ: и3 и4же менE пріeмлетъ, не менE пріeмлетъ, но послaвшаго мS. | хто одного з таких дітей прийме в ім’я Моє, той Мене приймає; а хто Мене приймає, той не Мене приймає, але Того, Хто послав Мене. |
|
38
|
38
|
| TвэщA є3мY їwaннъ, глаг0лz: ўч™лю, ви1дэхомъ нёкоего и4менемъ твои1мъ и3згонsща бёсы, и4же не х0дитъ по нaсъ: и3 возбрани1хомъ є3мY, ћкw не послёдуетъ нaмъ. | Відповів Йому Іоан, сказавши: Учителю, ми бачили одного, який Твоїм іменем виганяє бісів, а не ходить за нами; і заборонили йому, бо він не йде слідом за нами. |
|
39
|
39
|
| Ї}съ же речE: не брани1те є3мY: никт0же бо є4сть, и4же сотвори1тъ си1лу њ и4мени моeмъ, и3 возм0жетъ вск0рэ ѕлосл0вити мS. | Ісус сказав: не бороніть йому, бо нема нікого, хто сотворить чудо в ім’я Моє і зможе скоро лихословити на Мене. |
|
40
|
40
|
| И$же бо нёсть на вы2, по вaсъ є4сть. | Бо хто не проти вас, той за вас. |
|
41
|
41
|
| И$же бо ѓще напои1тъ вы2 чaшею воды2 во и4мz моE, ћкw хrтHвы є3стE, ґми1нь гlю вaмъ, не погуби1тъ мзды2 своеS. | І хто напоїть вас чашею води в ім’я Моє, тому що ви Христові, істинно кажу вам, не втратить своєї нагороди. |
|
42
|
42
|
| (За? м7в7.) И# и4же ѓще соблазни1тъ є3ди1наго t мaлыхъ си1хъ вёрующихъ въ мS, д0брэе є4сть є3мY пaче, ѓще њблэжи1тъ кaмень жeрновный њ вhи є3гw2, и3 ввeрженъ бyдетъ въ м0ре. | А хто спокусить одного з малих цих, віруючих у Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь жорновий на шию і кинули його в море. |
|
43
|
43
|
| И# ѓще соблажнsетъ тS рукA твоS, tсэцы2 ю5: д0брэе ти2 є4сть бёднику [без8 руки2] въ жив0тъ вни1ти, нeже џбэ рyцэ и3мyщу вни1ти въ геeнну, во џгнь неугасaющій, | І якщо спокушає тебе рука твоя, відсічи її; краще тобі калікою ввійти в життя, ніж, дві руки маючи, йти в геєну, в огонь невгасимий, |
|
44
|
44
|
| и3дёже чeрвь и4хъ не ўмирaетъ, и3 џгнь не ўгасaетъ. | де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає. |
|
45
|
45
|
| И# ѓще ногA твоS соблажнsетъ тS, tсэцы2 ю5: д0брэе ти2 є4сть вни1ти въ жив0тъ хр0му, нeже двЁ н0зэ и3мyщу ввeржену бhти въ геeнну, во џгнь неугасaющій, | І якщо нога твоя спокушає тебе, відсічи її; краще тобі кривим увійти в життя, ніж, дві ноги маючи, бути вкинутим у геєну, в огонь невгасимий, |
|
46
|
46
|
| и3дёже чeрвь и4хъ не ўмирaетъ, и3 џгнь не ўгасaетъ. | де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає. |
|
47
|
47
|
| И# ѓще џко твоE соблажнsетъ тS, и3сткни2 є5: д0брэе ти2 є4сть со є3ди1нэмъ џкомъ вни1ти въ цrтвіе б9іе, нeже двЁ w4цэ и3мyщу ввeржену бhти въ геeнну џгненную, | І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі з одним оком увійти в Царство Боже, ніж, два ока маючи, бути вкинутим у геєну вогненну, |
|
48
|
48
|
| и3дёже чeрвь и4хъ не ўмирaетъ, и3 џгнь не ўгасaетъ. | де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає. |
|
49
|
49
|
| Всsкъ бо nгнeмъ њсоли1тсz, и3 всsка жeртва с0лію њсоли1тсz. | Бо кожний вогнем осолиться, і всяка жертва сіллю посолиться. |
|
50
|
50
|
| Добро2 с0ль: ѓще же с0ль не сланA бyдетъ, чи1мъ њсоли1тсz; И#мёйте с0ль въ себЁ, и3 ми1ръ и3мёйте междY соб0ю. | Сіль — добра річ; якщо ж сіль не солона буде, чим осолиться? Майте сіль у собі і майте мир між собою. |
|
Главa ‹
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
| И# tтyду востaвъ прeйде въ предёлы їудє1йскіz, [чрез8 странY, ћже] њб8 w4нъ п0лъ їoрдaна. И# снид0шасz пaки нар0ди къ немY: и3 ћкw њбhчай и3мЁ, пaки ўчaше и5хъ. | Вийшовши звідти, приходить у краї Юдейські, по той бік Йордану. Знову збирається до Нього народ, і, за звичаєм Своїм, Він знову навчав їх. |
|
2
|
2
|
| (За? м7G.) И# пристyпльше фарісeє вопроси1ша є3го2: ѓще дост0итъ мyжу женY пусти1ти; и3скушaюще є3го2. | Підійшли фарисеї і запитали, спокушаючи Його: чи дозволено чоловікові розводитися з жінкою? |
|
3
|
3
|
| Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: что2 вaмъ заповёда мwmсeй; | Він сказав їм у відповідь: що вам заповів Мойсей? |
|
4
|
4
|
| Nни1 же рёша: мwmсeй повелЁ кни1гу распyстную написaти, и3 пусти1ти. | Вони сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист і розлучатись. |
|
5
|
5
|
| И# tвэщaвъ ї}съ речE и5мъ: по жестосeрдію вaшему написA вaмъ зaповэдь сію2: | Ісус відповів їм: через жорстокосердя ваше написав вам заповідь цю. |
|
6
|
6
|
| t начaла же создaніz, мyжа и3 женY сотвори1лъ | є4сть бGъ: | На початку ж творіння чоловіком і жінкою створив їх Бог. |
|
7
|
7
|
| сегw2 рaди њстaвитъ человёкъ nтцA своего2 и3 мaтерь | Ось чому залишить чоловік батька свого і матір |
|
8
|
8
|
| и3 прилэпи1тсz къ женЁ своeй, и3 бyдета џба въ пл0ть є3ди1ну: тёмже ўжE нёста двA, но пл0ть є3ди1на: | і пристане до жінки своєї, і будуть обоє єдиною плоттю. Так що вони вже не двоє, а одна плоть. |
|
9
|
9
|
| є4же u5бо бGъ сочетA, человёкъ да не разлучaетъ. | Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає. |
|
10
|
10
|
| И# въ домY пaки ўчн7цы2 є3гw2 њ сeмъ вопроси1ша є3го2. | У домі ученики Його знову запитали Його про те саме. |
|
11
|
11
|
| И# гlа и5мъ: (За? м7д7.) и4же ѓще пyститъ женY свою2 и3 њжeнитсz и3н0ю, прелюбы2 твори1тъ на ню2: | Він сказав їм: хто розведеться з жінкою своєю та ожениться на іншій, той перелюб чинить з нею. |
|
12
|
12
|
| и3 ѓще женA пyститъ мyжа [мyжа своего2] и3 посsгнетъ за и3н0го, прелюбы2 твори1тъ. | І якщо жінка розведеться з чоловіком своїм і вийде за іншого, перелюб чинить. |
|
13
|
13
|
| И# приношaху къ немY дёти, да к0снетсz и4хъ: ўчн7цh же прещaху приносsщымъ. | Приносили до Нього дітей, щоб Він доторкнувся до них; ученики ж не допускали тих, що приносили. |
|
14
|
14
|
| Ви1дэвъ же ї}съ негодовA и3 речE и5мъ: њстaвите дэтeй приходи1ти ко мнЁ и3 не брани1те и5мъ, тацёхъ бо є4сть цrтвіе б9іе: | Побачивши те, Ісус обурився і сказав їм: дозволяйте дітям приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже. |
|
15
|
15
|
| ґми1нь гlю вaмъ: и4же ѓще не пріи1метъ цrтвіz б9іz ћкw nтрочA, не и4мать вни1ти въ нE. | Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитина, той не ввійде в нього. |
|
16
|
16
|
| И# њб8eмь и5хъ, возл0жь рyцэ на ни1хъ, блгcвлsше и5хъ. | І, обнявши їх, покладав руки на них і благословляв їх. |
|
17
|
17
|
| (За? м7е7.) И# и3сходsщу є3мY на пyть, притeкъ нёкій и3 покл0ньсz на колBну є3мY, вопрошaше є3го2: ўч™лю бlгjй, что2 сотворю2, да жив0тъ вёчный наслёдствую; | Коли виходив Він у дорогу, підбіг один якийсь, упав перед Ним на коліна і запитав Його: Учителю благий, що мені робити, щоб життя вічне успадкувати? |
|
18
|
18
|
| Ї}съ же речE є3мY: что2 мS глаг0леши бlга; никт0же бlгъ, т0кмw є3ди1нъ бGъ. | Ісус сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. |
|
19
|
19
|
| Зaпwвэди вёси: не прелюбы2 сотвори1ши: не ўбjй: не ўкрaди: не лжесвидётелствуй: не њби1ди: чти2 nтцA твоего2 и3 мaтерь. | Заповіді знаєш: не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, не кривди, шануй батька твого і матір. |
|
20
|
20
|
| Џнъ же tвэщaвъ речE є3мY: ўч™лю, сі‰ вс‰ сохрани1хъ t ю4ности моеS. | Той же сказав Йому у відповідь: Учителю, всього цього я дотримувався від юности моєї. |
|
21
|
21
|
| Ї}съ же воззрёвъ нaнь, возлюби2 є3го2 и3 речE є3мY: є3ди1нагw є3си2 не докончaлъ: и3ди2, є3ли6ка и4маши, продaждь и3 дaждь ни1щымъ, и3 и3мёти и4маши сокр0вище на нб7си2: и3 пріиди2 (и3) ходи2 в8слёдъ менє2, взeмъ крeстъ. | Ісус, поглянувши на нього з любов’ю, сказав йому: одного тобі не вистачає: піди і все, що маєш, продай і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; тоді приходь та іди вслід за Мною, взявши хрест. |
|
22
|
22
|
| Џнъ же дрsхлъ бhвъ њ словеси2 [њ словеси2 сeмъ], tи1де скорбS: бё бо и3мёz стzж†ніz мнHга. | Він же, засмутившись від цього слова, відійшов зі скорботою, бо мав велике багатство. |
|
23
|
23
|
| И# воззрёвъ ї}съ гlа ўчн7кHмъ свои6мъ: (За? м7ѕ7.) кaкw неуд0бь и3мyщіи богaтство въ цrтвіе б9іе вни1дутъ. | І, поглянувши довкола, Ісус сказав ученикам Своїм: як тяжко тим, хто має багатство, увійти в Царство Боже. |
|
24
|
24
|
| Ўчн7цh же ўжасaхусz њ словесёхъ є3гw2. Ї}съ же пaки tвэщaвъ гlа и5мъ: ч†да, кaкw неуд0бь ўповaющымъ на богaтство въ цrтвіе б9іе вни1ти: | Ученики вжахнулись від слів Його. Але Ісус знову говорить їм у відповідь: діти, як тяжко тим, хто надіється на багатство, увійти в Царство Боже! |
|
25
|
25
|
| ўд0бэе бо є4сть велбyду сквозЁ и3глинB ќшы проити2, нeже богaту въ цrтвіе б9іе вни1ти. | Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже. |
|
26
|
26
|
| Nни1 же и4злиха дивлsхусz, глаг0люще къ себЁ: то2 кто2 м0жетъ спасeнъ бhти; | Вони ж надзвичайно здивувалися і говорили між собою: хто ж може спастись? |
|
27
|
27
|
| Воззрёвъ же на ни1хъ ї}съ гlа: ў человBкъ невозм0жно, но не ў бGа: вс‰ бо возмHжна сyть ў бGа. | Ісус, глянувши на них, говорить: для людей це неможливо, та не для Бога, бо все можливо Богові. |
|
28
|
28
|
| Начaтъ же пeтръ глаг0лати є3мY: сE, мы2 њстaвихомъ вс‰ и3 в8слёдъ тебє2 и3д0хомъ. | І почав Петро говорити Йому: ось ми все залишили і пішли слідом за Тобою. |
|
29
|
29
|
| Tвэщaвъ же ї}съ речE: ґми1нь гlю вaмъ: никт0же є4сть, и4же њстaвилъ є4сть д0мъ, и3ли2 брaтію, и3ли2 сєстры2, и3ли2 nтцA, и3ли2 мaтерь, и3ли2 женY, и3ли2 ч†да, и3ли2 сeла, менє2 рaди и3 є3ђліа рaди: | Ісус же відповів: істинно говорю вам: нема нікого, хто залишив би дім, чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір, чи жінку, чи дітей, чи землю ради Мене і ради Євангелія |
|
30
|
30
|
| ѓще не пріи1метъ стори1цею нн7э во врeмz сіE, домHвъ, и3 брaтій, и3 сeстръ, и3 nтцA, и3 мaтере, и3 ч†дъ, и3 сeлъ, во и3згнaніи, и3 въ вёкъ грzдyщій жив0тъ вёчный: | і не одержав би сторицею вже нині, в час цей, серед гонінь, — домів, і братів, і сестер, і батьків, і матерів, і дітей, і земель, а в грядущому віці — життя вічне. |
|
31
|
31
|
| мн0зи же бyдутъ пeрвіи послёдни, и3 послёдніи пeрви. | І багато хто з перших будуть останніми, а останні — першими. |
|
32
|
32
|
| Бsху же на пути2, восходsще во їеrли1мъ: и3 бЁ варsz и5хъ ї}съ, и3 ўжасaхусz, и3 в8слёдъ и3дyще, боsхусz. (За? м7з7.) И# поeмь пaки nбанaдесzть, начaтъ и5мъ гlати, ±же хотsху є3мY бhти: | Коли вони були в дорозі, йдучи до Єрусалима, Ісус ішов попереду них, а вони жахалися і, йдучи за Ним слідом, боялися. |
|
33
|
33
|
| ћкw, сE, восх0димъ во їеrли1мъ, и3 сн7ъ чlвёческій прeданъ бyдетъ ґрхіерewмъ и3 кни1жникwмъ, и3 њсyдzтъ є3го2 на смeрть, и3 предадsтъ є3го2 kзhкwмъ: | Покликавши знову дванадцятьох, Він почав їм говорити про те, що буде з Ним: ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський виданий буде первосвященикам і книжникам, і осудять Його на смерть, і видадуть Його язичникам; |
|
34
|
34
|
| и3 поругaютсz є3мY, и3 ўsзвzтъ є3го2, и3 њплю1ютъ є3го2, и3 ўбію1тъ є3го2: и3 въ трeтій дeнь воскrнетъ. | і знущатимуться з Нього, і битимуть Його, і обплюють Його, і уб’ють Його; і на третій день воскресне. |
|
35
|
35
|
| И# пред8 него2 пріид0ста їaкwвъ и3 їwaннъ, сы6на зеведeєва, глагHлюща: ўч™лю, х0щева, да, є4же ѓще пр0сива, сотвори1ши нaма. | Тоді підійшли до Нього Яків та Іоан, сини Зеведеєві, і сказали: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що попросимо. |
|
36
|
36
|
| Џнъ же речE и4ма: что2 х0щета, да сотворю2 вaма; | Він сказав їм: що хочете, щоб Я зробив вам? |
|
37
|
37
|
| W$на же рёста є3мY: дaждь нaмъ, да є3ди1нъ њ деснyю тебє2 и3 є3ди1нъ њ шyюю тебє2 сsдева во слaвэ твоeй. | Вони сказали Йому: дай нам одному праворуч від Тебе, а другому ліворуч від Тебе сісти у славі Твоїй. |
|
38
|
38
|
| Ї}съ же речE и4ма: не вёста, чесw2 пр0сита: м0жета ли пи1ти чaшу, ю4же ѓзъ пію2, и3 кRщeніемъ, и4мже ѓзъ кRщaюсz, кrти1тисz; | Ісус же сказав їм: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я п’ю, і хрещенням, яким Я хрещусь, хреститися? |
|
39
|
39
|
| W$на же рёста є3мY: м0жева. Ї}съ же речE и4ма: чaшу ќбw, ю4же ѓзъ пію2, и3спіeта, и3 кRщeніемъ, и4мже ѓзъ кRщaюсz, кrти1тасz: | Вони відповіли Йому: можемо. Ісус же сказав їм: чашу, яку Я п’ю, вип’єте, і хрещенням, яким Я хрещусь, охреститеся; |
|
40
|
40
|
| ґ є4же сёсти њ деснyю менє2 и3 њ шyюю, нёсть мнЁ дaти, но и5мже ўгот0вано є4сть. | але щоб сісти праворуч і ліворуч від Мене — не від Мене залежить, а кому уготовано. |
|
41
|
41
|
| И# слhшавше дeсzть, начaша негодовaти њ їaкwвэ и3 їwaннэ. | І, почувши, десять почали гніватись на Якова та Іоана. |
|
42
|
42
|
| Ї}съ же призвaвъ и5хъ, гlа и5мъ: вёсте, ћкw мнsщіисz владёти kзы6ки, соwдолэвaютъ и5мъ, и3 вели1цыи и4хъ њбладaютъ и4ми: | Ісус же, покликавши їх, сказав їм: ви знаєте, що ті, яких називають князями народів, панують над ними, і вельможі їхні володіють ними. |
|
43
|
43
|
| не тaкw же бyдетъ въ вaсъ: но и4же ѓще х0щетъ въ вaсъ вsщшій бhти, да бyдетъ вaмъ слугA: | Але між вами нехай не буде так: хто хоче бути більшим між вами, нехай буде вам слугою. |
|
44
|
44
|
| и3 и4же ѓще х0щетъ въ вaсъ бhти стaрэй, да бyдетъ всBмъ рaбъ: | І хто хоче бути першим між вами, нехай буде всім рабом. |
|
45
|
45
|
| и4бо сн7ъ чlвёчь не пріи1де, да послyжатъ є3мY, но да послyжитъ и3 дaстъ дyшу свою2 и3збавлeніе за мнHги. | Бо і Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати душу Свою за визволення багатьох. |
|
46
|
46
|
| (За? м7}.) И# пріид0ша во їеріхHнъ. И# и3сходsщу є3мY t їеріхHна, и3 ўчн7кHмъ є3гw2, и3 нар0ду мн0гу, сhнъ тімeовъ вартjмей слэпhй сэдsше при пути2, просS. | Приходять до Єрихона. І коли Він з учениками Своїми і численним людом виходив з Єрихона, син Тимеїв, Вартимей, сліпий, сидів при дорозі і просив милостиню. |
|
47
|
47
|
| И# слhшавъ, ћкw ї}съ назwрzни1нъ є4сть, начaтъ звaти и3 глаг0лати: сн7е дв7довъ ї}се, поми1луй мS. | Почувши, що це Ісус Назорей, він почав кричати і говорити: Ісусе, Сину Давидів! Помилуй мене. |
|
48
|
48
|
| И# прещaху є3мY мн0зи, да ўмолчи1тъ: џнъ же мн0жае пaче звaше: сн7е дв7довъ, поми1луй мS. | І примушували його мовчати багато хто, він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене! |
|
49
|
49
|
| И# стaвъ ї}съ, речE є3го2 возгласи1ти. И# возгласи1ша слэпцA, глаг0люще є3мY: дерзaй, востaни, зовeтъ тS. | Ісус зупинився і сказав його покликати. Кличуть сліпого і кажуть йому: не бійся, вставай, кличе тебе. |
|
50
|
50
|
| Џнъ же tвeргъ ри6зы сво‰, востaвъ пріи1де ко ї}сови. | Той скинув з себе верхній одяг, встав і прийшов до Ісуса. |
|
51
|
51
|
| И# tвэщaвъ гlа є3мY ї}съ: что2 х0щеши, да сотворю2 тебЁ; Слэпhй же глаг0ла є3мY: ўч™лю, да прозрю2. | Відповідаючи йому, Ісус спитав: чого ти хочеш від Мене? Сліпий сказав Йому: Учителю, аби я прозрів. |
|
52
|
52
|
| Ї}съ же речE є3мY: и3ди2: вёра твоS сп7сe тz. И# ѓбіе прозрЁ и3 по ї}сэ и4де въ пyть. | Ісус сказав йому: йди, віра твоя спасла тебе. І відразу він прозрів, і пішов дорогою за Ісусом. |
|
Главa №i
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
| (За? м7f7.) И# є3гдA прибли1жи[ша]сz во їеrли1мъ, въ виfсфагjю и3 виfaнію, къ горЁ є3леHнстэй, послA двA t ўчн7къ свои1хъ | Коли наблизились до Єрусалима, до Виффагії та Вифанії, до гори Елеонської, Ісус посилає двох з учеників Своїх |
|
2
|
2
|
| и3 гlа и4ма: и3ди1та въ вeсь, ћже є4сть прsмw вaма: и3 ѓбіе вхwдsща въ ню2, њбрsщета жребS привsзано, на нeже никт0же t человBкъ всёде: tрёшша є5, приведи1та: | і говорить їм: підіть у селище, яке прямо перед вами; і як тільки ввійдете в нього, зараз же знайдете осля прив’язане, на якого ніхто з людей ще не сідав; відв’язавши його, приведіть. |
|
3
|
3
|
| и3 ѓще кто2 вaма речeтъ: что2 твори1та сіE; рцhта, ћкw гDь трeбуетъ є5: и3 ѓбіе п0слетъ є5 сёмw. | І якщо хто скаже вам: що це ви робите, — відповідайте, що Господь потребує його; і відразу ж пошле його сюди. |
|
4
|
4
|
| И#д0ста же, и3 њбрэт0ста жребS привsзано при двeрехъ внЁ на распyтіи, и3 tрэши1ста є5. | Вони пішли і знайшли молодого осла, прив’язаного на вулиці біля воріт, і відв’язали його. |
|
5
|
5
|
| И# нёцыи t стоsщихъ тY глаг0лаху и4ма: что2 дёета tрэш†юща жребS; | І деякі з тих, що там стояли, говорили їм: що робите, навіщо відв’язуєте осля? |
|
6
|
6
|
| W$на же рёста и5мъ, ћкоже заповёда и4ма ї}съ: и3 њстaвиша |. | Вони відповіли їм, як велів Ісус, і ті відпустили їх. |
|
7
|
7
|
| И# привед0ста жребS ко ї}сови: и3 возложи1ша на нE ри6зы сво‰, и3 всёде на нE. | І привели осля до Ісуса; і поклали на нього одяг свій; і сів на нього. |
|
8
|
8
|
| Мн0зи же ри6зы сво‰ постлaша по пути2: друзjи же в†іа рёзаху t дрeвіz и3 постилaху по пути2. | Багато хто стелив свій одяг по дорозі; а інші різали гілки з дерев і встилали ними дорогу. |
|
9
|
9
|
| И# предходsщіи и3 в8слёдъ грzдyщіи вопіsху, глаг0люще: њсaнна, блгcвeнъ грzдhй во и4мz гDне, | І ті, які пішли попереду Нього, і ті, які супроводжували Його, викликували: осанна! Благословен, Хто гряде в ім’я Господнє! |
|
10
|
10
|
| блгcвeно грzдyщее цrтво во и4мz гDа nтцA нaшегw дв7да: њсaнна въ вhшнихъ. | Благословенне Царство отця нашого Давида, що гряде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх! |
|
11
|
11
|
| (За? н7.) И# вни1де во їеrли1мъ ї}съ и3 въ цeрковь: и3 соглsдавъ вс‰, п0здэ ўжE сyщу часY, и3зhде въ виfaнію со nбэманaдесzте. | І ввійшов Ісус в Єрусалим і в храм; і, оглянувши все, оскільки час уже був пізній, пішов до Вифанії з дванадцятьма. |
|
12
|
12
|
| И# наyтріе и3зшeдшымъ и5мъ t виfaніи, взалкA: | На другий день, коли вони вийшли з Вифанії, зголоднів. |
|
13
|
13
|
| и3 ви1дэвъ смок0вницу и3здалeча, и3мyщу ли1ствіе, пріи1де, ѓще ќбw что2 њбрsщетъ на нeй: и3 пришeдъ къ нeй, ничесHже њбрёте, т0кмw ли1ствіе: не u5 бо бЁ врeмz см0квамъ. | І, побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, пішов, чи не знайде чого на ній; але, прийшовши до неї, нічого не знайшов, крім листя, бо ще не час був для смокв. |
|
14
|
14
|
| И# tвэщaвъ ї}съ речE є4й: да не ктомY t тебє2 во вёки никт0же плодA снёсть. И# слhшаху ўчн7цы2 є3гw2. | І сказав їй Ісус: віднині нехай довіку ніхто плоду твого не з’їсть. І чули те ученики Його. |
|
15
|
15
|
| И# пріид0ша (пaки) во їеrли1мъ. И# вшeдъ ї}съ въ цeрковь, начaтъ и3згони1ти продаю1щыz и3 купyющыz въ цeркви: и3 трапє1зы торжникHмъ и3 сэд†лища продаю1щихъ гHлуби и3спровeрже: | Прийшли до Єрусалима. Ісус, увійшовши до храму, почав виганяти тих, що продавали і купували в храмі; і столи міняйл, і лави тих, що продавали голубів, поперекидав. |
|
16
|
16
|
| и3 не даsше, да кто2 мимонесeтъ сосyдъ сквозЁ цeрковь. | І не дозволяв, щоб хто переніс через храм будь-яку річ. |
|
17
|
17
|
| И# ўчaше, гlz и5мъ: нёсть ли пи1сано, ћкw хрaмъ м0й хрaмъ моли1твы наречeтсz всBмъ kзhкwмъ; вh же сотвори1сте є3го2 вертeпъ разб0йникwмъ. | І вчив їх, кажучи: чи не написано: дім Мій домом молитви назветься для всіх народів? Ви ж зробили його вертепом розбійників. |
|
18
|
18
|
| И# слhшаша кни1жницы и3 ґрхіерeє, и3 и3скaху, кaкw є3го2 погубsтъ: боsхубосz є3гw2, ћкw вeсь нар0дъ дивлsшесz њ ў§ніи є3гw2. | Почули це книжники і первосвященики і шукали, як би погубити Його, але боялися, тому що весь народ дивувався Його вченню. |
|
19
|
19
|
| И# ћкw п0здэ бhсть, и3схождaше в0нъ и3з8 грaда. | Коли ж стало пізно, Він вийшов геть з міста. |
|
20
|
20
|
| И# ќтрw мимоходsще, ви1дэша смок0вницу и3зс0хшу и3з8 корeніz. | Проходячи вранці, побачили смоковницю, що всохла до кореня. |
|
21
|
21
|
| И# воспомzнyвъ пeтръ глаг0ла є3мY: раввJ, ви1ждь, смок0вница, ю4же проклsлъ є3си2, ќсше. | І, згадавши, Петро сказав Йому: Учителю, дивись, смоковниця, яку Ти прокляв, усохла. |
|
22
|
22
|
| И# tвэщaвъ ї}съ гlа и5мъ: | Ісус, відповідаючи, говорить їм: |
|
23
|
23
|
| (За? н7№.) и3мёйте вёру б9ію: ґми1нь бо гlю вaмъ, ћкw, и4же ѓще речeтъ горЁ сeй: дви1гнисz и3 вeрзисz въ м0ре: и3 не размhслитъ въ сeрдцы своeмъ, но вёру и4метъ, ћкw є4же глаг0летъ, бывaетъ: бyдетъ є3мY, є4же ѓще речeтъ: | майте віру Божу, бо істинно кажу вам, якщо хто скаже горі цій: посунься і кинься в море, і не сумніватиметься в серці своїм, а повірить, що станеться за його словом, — буде йому, що тільки скаже. |
|
24
|
24
|
| сегw2 рaди гlю вaмъ: вс‰ є3ли6ка ѓще молsщесz пр0сите, вёруйте, ћкw пріeмлете: и3 бyдетъ вaмъ: | Тому кажу вам: усе, чого ви попросите в молитві, вірте, що одержите, — і буде вам. |
|
25
|
25
|
| и3 є3гдA стоитE молsщесz, tпущaйте, ѓще что2 и4мате на кого2, да и3 nц7ъ вaшъ, и4же є4сть на нб7сёхъ, tпyститъ вaмъ согрэшє1ніz в†ша: | І коли стоїте на молитві, прощайте, коли щось маєте на кого, щоб і Отець ваш Небесний відпустив вам гріхи ваші. |
|
26
|
26
|
| ѓще ли же вы2 не tпущaете, ни nц7ъ вaшъ, и4же є4сть на нб7сёхъ, tпyститъ вaмъ согрэшeній вaшихъ. | Якщо ж не прощаєте, то і Отець ваш Небесний не відпустить вам гріхів ваших. |
|
27
|
27
|
| (За? н7в7.) И# пріид0ша пaки во їеrли1мъ. И# въ цeркви ходsщу є3мY, пріид0ша къ немY ґрхіерeє и3 кни1жницы и3 стaрцы | Прийшли знову до Єрусалима. І коли Він ходив у храмі, підійшли до Нього первосвященики, і книжники, і старійшини |
|
28
|
28
|
| и3 глаг0лаша є3мY: к0ею w4бластію сі‰ твори1ши; и3 кто2 ти2 w4бласть сію2 дадE, да сі‰ твори1ши; | і говорили Йому: якою владою Ти це робиш? І хто дав Тобі владу це робити? |
|
29
|
29
|
| Ї}съ же tвэщaвъ речE и5мъ: вопрошy вы и3 ѓзъ словесE є3ди1нагw, и3 tвэщaйте ми2: и3 рекY вaмъ, к0ею w4бластію сі‰ творю2: | Ісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, відповідайте Мені; тоді і Я скажу вам, якою владою це роблю. |
|
30
|
30
|
| кRщeніе їwaнново съ нб7сe ли бЁ, и3ли2 t человBкъ; tвэщaйте ми2. | Хрещення Іоанове з небес було чи від людей? Скажіть Мені. |
|
31
|
31
|
| И# мhслzху въ себЁ, глаг0люще: ѓще речeмъ, съ нб7сE, речeтъ: почто2 u5бо не вёровасте є3мY; | Ті міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже: чому ж ви не повірили йому? |
|
32
|
32
|
| но ѓще речeмъ, t человBкъ: боsхусz людjй: вси1 бо и3мёzху їwaнна, ћкw вои1стинну прbр0къ бЁ. | А сказати, що від людей, — боялись народу; бо всі знали, що Іоан воістину був пророк. |
|
33
|
33
|
| И# tвэщaвше глаг0лаша ї}сови: не вёмы. И# tвэщaвъ ї}съ гlа и5мъ: ни ѓзъ гlю вaмъ, к0ею w4бластію сі‰ творю2. | І сказали у відповідь Ісусові: не знаємо. Тоді Ісус сказав їм у відповідь: і Я не скажу вам, якою владою це роблю. |
|
Главa в7i
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
| (За? н7G.) И# начaтъ и5мъ въ при1тчахъ гlати: віногрaдъ насади2 человёкъ, и3 њгради2 њпл0томъ, и3 и3скопA точи1ло, и3 создA ст0лпъ, и3 предадE є3го2 тzжaтелємъ [дёлателємъ], и3 tи1де. | І почав говорити їм притчами: один чоловік насадив виноградник і обгородив плотом, і викопав виностік*, і збудував башту, і, передавши все виноградарям, від’їхав. |
|
2
|
2
|
| И# послA къ тzжaтелємъ во врeмz рабA, да t тzжaтєль пріи1метъ t плодA віногрaда: | І послав у свій час до виноградарів слугу — одержати від виноградарів плоди з виноградника. |
|
3
|
3
|
| nни1 же є4мше є3го2 би1ша и3 њтослaша тщA. | Вони ж, схопивши його, били і відіслали ні з чим. |
|
4
|
4
|
| И# пaки послA къ ни6мъ другaго рабA: и3 того2 кaменіемъ би1вше, проби1ша главY є3мY и3 послaша безчeстна. | Знову послав до них іншого слугу; і тому камінням розбили голову і відіслали з безчестям. |
|
5
|
5
|
| И# пaки и3н0го послA: и3 того2 ўби1ша: и3 мнHги и4ны, w4вы ќбw бію1ще, w4вы же ўбивaюще. | І знову іншого послав, і того вбили; і багатьох інших — одних били, інших вбивали. |
|
6
|
6
|
| Е#щE u5бо є3ди1наго сhна и3мЁ возлю1бленнаго своего2, послA и3 того2 къ ни6мъ послэди2, глаг0лz, ћкw ўсрамsтсz сhна моегw2. | Маючи ж єдиного сина, улюбленого свого, наостанку послав і його до них, кажучи: посоромляться сина мого. |
|
7
|
7
|
| Џни же тzжaтелє рёша къ себЁ, ћкw сeй є4сть наслёдникъ: пріиди1те, ўбіeмъ є3го2, и3 нaше бyдетъ наслёдствіе. | Але виноградарі сказали один одному: це спадкоємець, ходім уб’ємо його, і спадщина буде наша. |
|
8
|
8
|
| И# є4мше є3го2 ўби1ша и3 и3зверг0ша є3го2 в0нъ и3з8 віногрaда. | І, схопивши його, вбили і викинули геть з виноградника. |
|
9
|
9
|
| Что2 u5бо сотвори1тъ госп0дь віногрaда; Пріи1детъ и3 погуби1тъ тzжaтєли и3 дaстъ віногрaдъ и3нBмъ. | Що ж зробить господар виноградника? Прийде і покарає виноградарів смертю, і віддасть виноградник іншим. |
|
10
|
10
|
| Ни писaніz ли сегw2 чли2 є3стE: кaмень, є3г0же не въ рzдY сотвори1ша зи1ждущіи, сeй бhсть во главY ќгла: | Невже ви не читали цього в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем. |
|
11
|
11
|
| t гDа бhсть сіE, и3 є4сть ди1вно во џчію нaшєю; | Це від Господа, і дивним є в очах наших. |
|
12
|
12
|
| И# и3скaху є3го2 ћти, и3 ўбоsшасz нар0да: разумёша бо, ћкw къ ни6мъ при1тчу речE: и3 њстaвльше є3го2 tид0ша. | І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо зрозуміли, що про них сказав притчу; і, залишивши Його, відійшли. |
|
13
|
13
|
| (За? н7д7.) И# послaша къ немY нBкіz t фарісє1й и3 и3рwдіaнъ, да є3го2 њбольстsтъ сл0вомъ. | І посилають до Нього декого з фарисеїв та іродіан, щоб спіймати Його на слові. |
|
14
|
14
|
| Nни1 же пришeдше глаг0лаша є3мY: ўч™лю, вёмы, ћкw и4стиненъ є3си2 и3 не ради1ши ни њ к0мже: не зри1ши бо на лицE человёкwвъ, но вои1стинну пути2 б9ію ўчи1ши: дост0итъ ли кинс0нъ кeсареви дaти, и3ли2 ни2; дaмы ли, и3ли2 не дaмы; | Вони ж, прийшовши, говорять Йому: Учителю, ми знаємо, що Ти справедливий і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш на особу, а воістину навчаєш путі Божої. Чи дозволено платити податок кесареві, чи ні? Давати нам чи не давати? |
|
15
|
15
|
| Џнъ же вёдый и4хъ лицемёріе, речE и4мъ: чт0 мz и3скушaете; принеси1те ми2 пёнzзь, да ви1жу. | Але Він, знаючи їхнє лицемірство, сказав їм: чого спокушаєте Мене? Принесіть Мені динарій, щоб Я побачив його. |
|
16
|
16
|
| Nни1 же принес0ша. И# гlа и5мъ: чjй w4бразъ сjй и3 написaніе; Nни1 же рёша є3мY: кeсаревъ. | Вони принесли. Тоді говорить їм: чиє це зображення і напис? Вони ж сказали: кесаря. |
|
17
|
17
|
| И# tвэщaвъ ї}съ речE и5мъ: воздади1те кeсарєва кeсареви и3 б9іz бGови. И# чуди1шасz њ нeмъ. | Ісус сказав їм у відповідь: віддайте кесареве кесарю, а Боже Богові. І дивувалися Йому. |
|
18
|
18
|
| (За? н7е7.) И# пріид0ша саддукeє къ немY, и5же глаг0лютъ воскrнію не бhти: и3 вопроси1ша є3го2, глаг0люще: | Потім прийшли до Нього саддукеї, які кажуть, що не існує вос-кресіння, і запитали Його, кажучи: |
|
19
|
19
|
| ўч™лю, мwmсeй написA нaмъ, ћкw ѓще комY брaтъ ќмретъ и3 њстaвитъ женY, ґ ч†дъ не њстaвитъ: да п0йметъ брaтъ є3гw2 женY є3гw2 и3 воскреси1тъ сёмz брaту своемY. | Учителю! Мойсей написав нам: якщо в кого помре брат і залишить жінку, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство братові своєму. |
|
20
|
20
|
| Сeдмь брaтій бЁ: и3 пeрвый поsтъ женY и3 ўмирaz не њстaви сёмене: | Було сім братів: перший узяв жінку і помер, не залишивши дітей. |
|
21
|
21
|
| и3 вторhй поsтъ ю5 и3 ќмре, и3 ни т0й њстaви сёмене: и3 трeтій тaкожде: | Узяв її другий і помер, і він теж не залишив дітей; і третій так само. |
|
22
|
22
|
| и3 поsша ю5 сeдмь и3 не њстaвиша сёмене: послэди1 же всёхъ ќмре и3 женA. | Брали її за себе семеро і не залишили дітей. Після всіх померла й жінка. |
|
23
|
23
|
| Въ воскrніе u5бо, є3гдA воскрeснутъ, кот0рому и4хъ бyдетъ женA: сeдмь бо и3мёша ю5 женY. | Отже, в час воскресіння, коли воскреснуть, котрого з них буде вона жінкою? Бо семеро мали її за жінку. |
|
24
|
24
|
| И# tвэщaвъ ї}съ речE и5мъ: не сегH ли рaди прельщaетесz, не вёдуще писaніz, ни си1лы б9іz; | Ісус сказав їм у відповідь: чи не тому ви й помиляєтеся, що не знаєте ні Писання, ані сили Божої? |
|
25
|
25
|
| є3гдa бо и3з8 мeртвыхъ воскрeснутъ, ни жeнzтсz, ни посzгaютъ, но сyть ћкw ѓгGли на нб7сёхъ: | Бо, коли воскреснуть з мертвих, тоді не будуть ні женитися, ні заміж виходити, а будуть як ангели на небесах. |
|
26
|
26
|
| њ мeртвыхъ же, ћкw востаю1тъ, нёсте ли чли2 въ кни1гахъ мwmсeовыхъ, при купинЁ ћкw речE є3мY бGъ, гlz: ѓзъ бGъ ґвраaмовъ и3 бGъ їсаaковъ и3 бGъ їaкwвль; | А про мертвих, що вони воскреснуть, хіба не читали ви в книзі Мойсея, як при купині Бог сказав йому: Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова? |
|
27
|
27
|
| нёсть бGъ мeртвыхъ, но бGъ живhхъ: вы2 u5бо мн0гw прельщaетесz. | Бог не є Бог мертвих, а Бог живих. Отже, ви дуже помиляєтесь. |
|
28
|
28
|
| (За? н7ѕ7.) И# пристyпль є3ди1нъ t кни6жникъ, слhшавъ и5хъ стzзaющихсz и3 ви1дэвъ, ћкw д0брэ tвэщA и5мъ, вопроси2 є3го2: кaz є4сть пeрваz всёхъ зaповэдій; | І приступив один з книжників, що слухав, як вони сперечалися, і бачив, як добре Ісус відповів їм, і спитав Його: яка заповідь перша з усіх заповідей? |
|
29
|
29
|
| Ї}съ же tвэщA є3мY: ћкw пeрвэйши всёхъ зaповэдій: слhши, ї}лю, гDь бGъ вaшъ гDь є3ди1нъ є4сть: | Ісус відповів йому: перша з усіх заповідей: слухай, Ізраїлю! Господь Бог наш є Господь єдиний. |
|
30
|
30
|
| и3 возлю1биши гDа бGа твоего2 всёмъ сeрдцемъ твои1мъ, и3 всeю душeю твоeю, и3 всёмъ ўм0мъ твои1мъ, и3 всeю крёпостію твоeю: сіS є4сть пeрваz зaповэдь. | І полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм, і всією силою твоєю, — ось перша заповідь! |
|
31
|
31
|
| И# вторaz под0бна є4й: возлю1биши бли1жнzго своего2 ћкw сaмъ себE. Б0лшаz сею2 и4на зaповэдь нёсть. | І друга подібна до неї: полюби ближнього твого, як самого себе. Більшої за ці заповіді немає. |
|
32
|
32
|
| И# речE є3мY кни1жникъ: д0брэ, ўч™лю, вои1стинну рeклъ є3си2, ћкw є3ди1нъ є4сть бGъ, и3 нёсть и4нъ рaзвэ є3гw2: | Книжник сказав Йому: добре, Учителю! Ти істину сказав, що один є Бог, і немає іншого, крім Нього; |
|
33
|
33
|
| и3 є4же люби1ти є3го2 всёмъ сeрдцемъ, и3 всёмъ рaзумомъ, и3 всeю душeю, и3 всeю крёпостію: и3 є4же люби1ти бли1жнzго ћкw себE, б0лэ є4сть всёхъ всесожжeній и3 жeртвъ. | і любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як самого себе, є більше за всі всепалення і жертви. |
|
34
|
34
|
| Ї}съ же ви1дэвъ, ћкw смhсленнw tвэщA, речE є3мY: не далeче є3си2 t цrтвіz б9іz. И# никт0же смёzше ктомY є3го2 вопроси1ти. | Ісус, побачивши, що він розумно відповів, сказав йому: ти недалеко від Царства Божого. Після того ніхто не насмілився питати Його. |
|
35
|
35
|
| И# tвэщaвъ ї}съ гlаше, ўчS въ цeркви: кaкw глаг0лютъ кни1жницы, ћкw хrт0съ сн7ъ є4сть дв7довъ; | Продовжуючи навчати в храмі, Ісус говорив: як це кажуть книжники, що Христос є син Давидів? |
|
36
|
36
|
| Т0й бо дв7дъ речE д¦омъ с™hмъ: гlа гDь гDеви моемY: сэди2 њ деснyю менє2, д0ндеже положY враги2 тво‰ подн0жіе ногaма твои1ма. | Бо сам Давид сказав Духом Святим: сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх — підніжжям ніг Твоїх. |
|
37
|
37
|
| Сaмъ u5бо дв7дъ глаг0летъ є3го2 гDа: и3 tкyду сн7ъ є3мY є4сть; И# мн0гъ нар0дъ послyшаше є3го2 въ слaдость. | Отже, сам Давид називає Його Господом — як же Він син йому? І багато народу слухало Його з насолодою. |
|
38
|
38
|
| (За? н7з7.) И# гlаше и5мъ во ў§ніи своeмъ: блюди1тесz t кни6жникъ, хотsщихъ во њдэsніихъ ходи1ти, и3 цэлов†ніz на т0ржищихъ, | І говорив їм у вченні Своїм: стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і приймати вітання на народних зібраннях, |
|
39
|
39
|
| и3 преждесэд†ніz на с0нмищихъ, и3 первовозлеж†ніz на вeчерzхъ: | сидіти спереду в синагогах і возлежати на перших місцях на бенкетах, — |
|
40
|
40
|
| поzдaюще д0мы вдови1цъ и3 непщевaніемъ над0лзэ молsщесz, сjи пріи1мутъ ли1шшее њсуждeніе. | ції, котрі поїдають доми вдів і лицемірно довго моляться, приймуть найтяжче осудження. |
|
41
|
41
|
| И# сёдъ ї}съ прsмw сокр0вищному храни1лищу, зрsше, кaкw нар0дъ мeщетъ мёдь въ сокр0вищное храни1лище. И# мн0зи богaтіи вметaху мнHга. | І сів Ісус навпроти скарбниці і спостерігав, як народ кладе гроші в скарбницю. Чимало заможних клали багато. |
|
42
|
42
|
| И# пришeдши є3ди1на вдови1ца ўб0га, ввeрже лє1птэ двЁ, є4же є4сть кодрaнтъ. | Прийшла одна вбога вдова і поклала дві лепти, тобто кодрант. |
|
43
|
43
|
| И# призвaвъ ўчн7ки2 сво‰, речE и5мъ: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw вдови1ца сіS ўб0гаz мн0жае всёхъ ввeрже вметaющихъ въ сокр0вищное храни1лище: | Покликавши учеників Своїх, Ісус сказав їм: істинно кажу вам, що ця вбога вдова поклала більше за всіх, хто клав у скарбницю, |
|
44
|
44
|
| вси1 бо t и3збhтка своегw2 вверг0ша: сіs же t лишeніz своегw2 вс‰, є3ли6ка и3мёzше, ввeрже, всE житіE своE. | бо всі клали з достатку свого, а вона із злиднів своїх поклала все, що мала, весь прожиток свій. |
|
Главa Gi
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
| (За? н7}.) И# и3сходsщу є3мY t цeркве, глаг0ла є3мY є3ди1нъ t ўчн7къ є3гw2: ўч™лю, ви1ждь, каково2 кaменіе и3 каков† зд†ніz. | І коли виходив Він з храму, один з учеників Його сказав Йому: Учителю, подивись, які камені і які будівлі! |
|
2
|
2
|
| И# tвэщaвъ ї}съ речE є3мY: ви1диши ли сі‰ вели6каz зд†ніz; не и4мать њстaти здЁ кaмень на кaмени, и4же не разори1тсz. | Ісус сказав йому у відповідь: бачиш ці великі будівлі? Все це буде зруйноване, так що не залишиться тут і каменя на камені. |
|
3
|
3
|
| И# сэдsщу є3мY на горЁ є3леHнстэй прsмw цeркве, вопрошaху є3го2 є3ди1наго пeтръ и3 їaкwвъ, и3 їwaннъ и3 ґндрeй: | І коли Він сидів на горі Елеонській проти храму, то Петро, Яків, Іоан і Андрій запитали Його на самоті: |
|
4
|
4
|
| рцы2 нaмъ, когдA сі‰ бyдутъ; и3 к0е (бyдетъ) знaменіе, є3гдA и4мутъ вс‰ сі‰ скончaтисz; | скажи нам, коли це буде, і яке знамення, коли все це має скінчитися? |
|
5
|
5
|
| Ї}съ же tвэщaвъ и5мъ, начaтъ гlати: блюди1тесz, да не кто2 вaсъ прельсти1тъ. | Відповідаючи їм, Ісус почав говорити: бережіться, щоб ніхто не спокусив вас, |
|
6
|
6
|
| Мн0зи бо пріи1дутъ во и4мz моE, глаг0люще, ћкw ѓзъ є4смь: и3 мнHги прельстsтъ. | бо багато хто прийде під іменем Моїм і говоритиме, що це Я; і багатьох спокусять. |
|
7
|
7
|
| Е#гдa же ўслhшите бр†ни и3 слы6шаніz брaнемъ, не ўжасaйтесz: подобaетъ бо бhти: но не u5 кончи1на. | Коли ж почуєте про війни і воєнні чутки, не жахайтеся: бо належить цьому бути, — але це ще не кінець. |
|
8
|
8
|
| Востaнетъ бо kзhкъ на kзhкъ, и3 цaрство на цaрство: и3 бyдутъ трyси по мёстwмъ, и3 бyдутъ гл†ди и3 мzтє1жи. Начaло болёзнемъ сі‰. | Бо постане народ на народ і царство на царство; і будуть землетруси у різних місцях, і будуть голод і заворушення; це — початок хвороб. |
|
9
|
9
|
| (За? н7f7.) Блюди1тесz же вы2 сaми: предадsтъ бо вы2 въ сHнмища, и3 на соб0рищихъ біeни бyдете: и3 пред8 воевHды и3 цари6 ведeни бyдете менє2 рaди, во свидётелство и5мъ. | Стережіться ж ви самі, бо вас видаватимуть на судища і битимуть у синагогах, і перед правителями і царями поставлять вас через Мене, на свідчення перед ними. |
|
10
|
10
|
| И# во всёхъ kзhцэхъ подобaетъ прeжде проповёдатисz є3ђлію. | І всім народам раніш повинно бути проповідане Євангеліє. |
|
11
|
11
|
| Е#гдa же поведyтъ вы2 предаю1ще, не прeжде пецhтесz, что2 возглаг0лете, ни поучaйтесz: но є4же ѓще дaстсz вaмъ въ т0й чaсъ, сE глаг0лите: не вh бо бyдете глаг0лющіи, но д¦ъ с™hй. | Коли ж поведуть видавати вас, то не турбуйтесь заздалегідь, що вам говорити, і не обдумуйте; але, що дасться вам у той час, те й говоріть, бо не ви будете говорити, а Дух Святий. |
|
12
|
12
|
| Предaстъ же брaтъ брaта на смeрть, и3 nтeцъ чaдо: и3 востaнутъ ч†да на роди1тєли и3 ўбію1тъ и5хъ. | Видасть же брат брата на смерть, і батько — дітей; і постануть діти на батьків, і уб’ють їх. |
|
13
|
13
|
| И# бyдете ненави1дими всёми и4мене моегw2 рaди: претерпёвый же до концA, т0й спасeнъ бyдетъ. | І ненавидітимуть вас усі за ім’я Моє; хто ж перетерпить до кінця, той спасеться. |
|
14
|
14
|
| (За? ….) Е#гдa же ќзрите мeрзость запустёніz, речeнную даніи1ломъ прbр0комъ, стоsщу, и3дёже не подобaетъ: чтhй да разумёетъ: тогдA сyщіи во їудeи да бэжaтъ на г0ры: | Коли ж побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоятиме, де не належить, хто читає, нехай розуміє, тоді хто буде в Юдеї, нехай біжить у гори; |
|
15
|
15
|
| и3 и4же на кр0вэ, да не слaзитъ въ д0мъ, ни да вни1детъ взsти чесw2 t д0му своегw2: | а хто на покрівлі, той нехай не сходить у дім і не заходить узяти щось з дому свого; |
|
16
|
16
|
| и3 и4же на селЁ сhй, да не возврати1тсz вспsть взsти ри1зу свою2. | і хто на полі, нехай не вертається назад взяти одяг свій. |
|
17
|
17
|
| Г0ре же непр†зднымъ и3 доsщымъ въ ты6z дни6. | Горе ж вагітним і матерям-годувальницям у ті дні! |
|
18
|
18
|
| Моли1тесz же, да не бyдетъ бёгство вaше въ зимЁ. | Моліться, щоб не сталася втеча ваша взимку. |
|
19
|
19
|
| Бyдутъ бо днjе тjи ск0рбь, kковA не бhсть таковA t начaла создaніz, є4же создA бGъ, донн7э, и3 не бyдетъ. | Бо в ті дні буде така скорбота, якої не було від початку творіння, яке вчинив Бог, навіть і донині, і не буде. |
|
20
|
20
|
| И# ѓще не бы2 гDь прекрати1лъ днjй, не бы2 ќбw спаслaсz всsка пл0ть: но и3збрaнныхъ рaди, и5хже и3збрA, прекрати1тъ дни6. | І коли б Господь не вкоротив тих днів, то не спаслась би ніяка плоть; але заради обраних, яких Він обрав, укоротить дні. |
|
21
|
21
|
| ТогдA ѓще кто2 речeтъ вaмъ: сE, здЁ хrт0съ, и3ли2: сE, џндэ: не и3ми1те вёры. | Тоді, якщо хто скаже вам: ось, тут Христос, або: ось там, — не йміть віри. |
|
22
|
22
|
| Востaнутъ бо лжехрjсти и3 лжепрор0цы и3 дадsтъ знaмєніz и3 чудесA, є4же прельсти1ти, ѓще возм0жно, и3 и3збр†нныz. | Бо встануть лжехристи і лжепророки і дадуть знамення і чудеса, щоб спокусити, якщо можливо, і обраних. |
|
23
|
23
|
| Вh же блюди1тесz: сE, прeжде рёхъ вaмъ вс‰. | Ви ж бережіться. Ось, Я наперед сказав вам усе. |
|
24
|
24
|
| (За? …№.) Но въ ты6z дни6, по ск0рби т0й, с0лнце помeркнетъ, и3 лунA не дaстъ свёта своегw2, | Але в ті дні, після тієї скорботи, сонце померкне, і місяць не дасть свого світла, |
|
25
|
25
|
| и3 ѕвёзды бyдутъ съ небесE спaдающz, и3 си6лы, ±же на небесёхъ, подви1жутсz. | і зірки спадуть з неба, і сили небесні похитнуться. |
|
26
|
26
|
| И# тогдA ќзрzтъ сн7а чlвёческаго грzдyща на w4блацэхъ съ си1лою и3 слaвою мн0гою. | І тоді побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах, з силою і славою великою. |
|
27
|
27
|
| И# тогдA п0слетъ ѓгGлы сво‰ и3 соберeтъ и3збр†нныz сво‰ t четhрехъ вBтръ, t концA земли2 до концA нeба. | І тоді Він пошле ангелів Своїх і збере обраних Своїх від чотирьох вітрів, від краю землі до краю неба. |
|
28
|
28
|
| T смок0вницы же научи1тесz при1тчи: є3гдA ўжE вётвіе є3S бyдетъ млaдо и3 и3зращaетъ ли1ствіе, вёдите, ћкw бли1з8 є4сть жaтва: | Від смоковниці навчіться притчі: коли гілля її стає вже м’яким і пускає листя, то знаєте, що близько літо. |
|
29
|
29
|
| тaкw и3 вы2, є3гдA сі‰ ви1дите быв†юща, вёдите, ћкw бли1з8 є4сть, при двeрехъ. | Так і ви: коли побачите, що все збувається, знайте, що близько, при дверях. |
|
30
|
30
|
| Ґми1нь гlю вaмъ, ћкw не и4мать прейти2 р0дъ сeй, д0ндеже вс‰ сі‰ бyдутъ. | Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде. |
|
31
|
31
|
| (За? …в7.) Нeбо и3 землS прeйдутъ, словесa же мо‰ не прeйдутъ. | Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть. |
|
32
|
32
|
| Њ дни1 же т0мъ и3ли2 њ часЁ никт0же вёсть, ни ѓгGли, и5же сyть на нб7сёхъ, ни сн7ъ, т0кмw nц7ъ. | Про день же той або про годину ніхто не знає: ні ангели небесні, ні Син, а тільки Отець. |
|
33
|
33
|
| Блюди1те, бди1те и3 моли1тесz: не вёсте бо, когдA врeмz бyдетъ. | Пильнуйте, будьте на сторожі і моліться, бо не знаєте, коли настане час цей. |
|
34
|
34
|
| Ћкоже человёкъ tходS њстaвль д0мъ св0й, и3 дaвъ рабHмъ свои6мъ влaсть, и3 комyждо дёло своE, и3 вратарю2 повелЁ, да бди1тъ. | Подібно до того, коли чоловік, відходячи в дорогу і залишаючи свій дім, дав владу слугам своїм, і кожному своє діло, і наказав воротареві пильнувати, |
|
35
|
35
|
| Бди1те u5бо: не вёсте бо, когдA госп0дь д0му пріи1детъ, вeчеръ, и3ли2 полyнощи, и3ли2 въ пэтлоглашeніе, и3ли2 ќтрw: | так і ви: пильнуйте, бо не знаєте, коли прийде господар дому, ввечері, чи опівночі, чи як півні заспівають, чи вранці. |
|
36
|
36
|
| да не пришeдъ внезaпу, њбрsщетъ вы2 спsщz. | Щоб, коли він несподівано прийде, ви не спали. |
|
37
|
37
|
| Ґ ±же вaмъ гlю, всBмъ гlю: бди1те. | А що кажу вам, кажу всім: пильнуйте. |
|
Главa д7i
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
| Бё же пaсха и3 њпрэсн0цы по двою2 днjю: и3 и3скaху ґрхіерeє и3 кни1жницы, кaкw є3го2 лeстію є4мше ўбію1тъ: | Через два дні мало бути свято Пасхи і опрісноків. І шукали первосвященики і книжники, як би взяти Його хитрощами і вбити. |
|
2
|
2
|
| глаг0лаху же: (но) не въ прaздникъ, є3дA [да не] кaкw молвA бyдетъ лю1дска. | Але говорили: тільки не в свято, щоб не сталося заворушення в народі. |
|
3
|
3
|
| (За? …G.) И# сyщу є3мY въ виfaніи, въ домY сjмwна прокажeннагw, возлежaщу є3мY, пріи1де женA, и3мyщи ґлавaстръ мЂра нaрднагw пістікjа многоцённа: и3 сокрyшши ґлавaстръ, возливaше є3мY на главY. | І коли Він був у Вифанії, в домі Симона прокаженого, і возлежав, — прийшла жінка з алавастровою посудиною мира з нарда чистого, дорогоцінного, і, розбивши посудину, злила Йому на голову. |
|
4
|
4
|
| Бsху же нёцыи негодyюще въ себЁ и3 глаг0люще: почто2 ги1бель сіS мЂрнаz бhсть; | Деякі обурились і між собою говорили: навіщо така трата мира? |
|
5
|
5
|
| можaше бо сіE продано2 бhти вsщше тріeхъ сHтъ пBнzзь и3 дaтисz ни1щымъ. И# прещaху є4й. | Бо можна було б його продати більш як за триста динаріїв і роздати вбогим. І дорікали їй. |
|
6
|
6
|
| Ї}съ же речE: њстaвите ю5: что2 є4й труды2 даетE; добро2 дёло содёла њ мнЁ. | Ісус же сказав: облиште її, навіщо її бентежите? Вона добре діло зробила для Мене. |
|
7
|
7
|
| Всегдa бо ни1щыz и4мате съ соб0ю, и3 є3гдA х0щете, м0жете и5мъ добро2 твори1ти: менe же не всегдA и4мате. | Бо вбогих завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро робити; Мене ж не завжди маєте. |
|
8
|
8
|
| Е$же и3мЁ [возм0же] сіS, сотвори2: предвари2 помaзати моE тёло на погребeніе. | Вона зробила, що могла: заздалегідь помазала Моє тіло на погребіння. |
|
9
|
9
|
| Ґми1нь гlю вaмъ: и3дёже ѓще проповёстсz є3ђліе сіE во всeмъ мjрэ, и3 є4же сотвори2 сіS, глаг0лано бyдетъ въ пaмzть є3S. | Істинно кажу вам: по всьому світу, де тільки буде проповідане це Євангеліє, буде сказано на спомин про неї і про те, що вона зробила. |
|
10
|
10
|
| (За? …д7.) И# їyда їскаріHтскій, є3ди1нъ t nбоюнaдесzте, и4де ко ґрхіерeємъ, да предaстъ є3го2 и5мъ. | І пішов Іуда Іскаріотський, один з дванадцяти, до первосвящеників, щоб видати Його їм. |
|
11
|
11
|
| Nни1 же слhшавше возрaдовашасz и3 њбэщaша є3мY срeбреники дaти. И# и3скaше, кaкw є3го2 въ ўд0бно врeмz предaстъ. | Вони ж, почувши, зраділи і пообіцяли дати йому срібників. І він шукав, як би в слушний час видати Його. |
|
12
|
12
|
| И# въ пeрвый дeнь њпрэснHкъ, є3гдA пaсху жрsху, глаг0лаша є3мY ўчн7цы2 є3гw2: гдЁ х0щеши, шeдше ўгот0ваемъ, да ћси пaсху; | У перший день опрісноків, коли готували пасхальне ягня, ученики сказали Йому: де хочеш їсти паску? Ми підемо і приготуємо. |
|
13
|
13
|
| И# послA двA t ўчн7къ свои1хъ и3 гlа и4ма: и3ди1та во грaдъ: и3 срsщетъ вaсъ человёкъ въ скудeльницэ в0ду носS: по нeмъ и3ди1та, | І посилає двох з учеників Своїх, і каже їм: підіть до міста, і зустрінеться вам чоловік, який нестиме глек води; підіть за ним, |
|
14
|
14
|
| и3 и3дёже ѓще вни1детъ, рцhта господи1ну д0му, ћкw ўч™ль гlетъ: гдЁ є4сть витaлница, и3дёже пaсху со ўчн7ки6 мои1ми снёмъ; | і куди він увійде, скажіть господареві дому того, що Учитель каже — де світлиця, в якій Я споживатиму паску з Моїми учениками? |
|
15
|
15
|
| и3 т0й вaма покaжетъ г0рницу вeлію, п0стлану, гот0ву: тY ўгот0вайта нaмъ. | І він покаже вам велику, прибрану і готову горницю; там приготуйте нам. |
|
16
|
16
|
| И# и3зыд0ста ўчн7к† є3гw2, и3 пріид0ста во грaдъ, и3 њбрэт0ста, ћкоже речE и4ма: и3 ўгот0васта пaсху. | І пішли ученики Його, і прийшли до міста, і знайшли, як сказав їм; і приготували паску. |
|
17
|
17
|
| И# вeчеру бhвшу пріи1де со nбэманaдесzте. | Як настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма. |
|
18
|
18
|
| И# возлежaщымъ и5мъ и3 kдyщымъ, речE ї}съ: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw є3ди1нъ t вaсъ предaстъ мS, kдhй со мн0ю. | І коли вони возлежали і їли, Ісус сказав: істинно кажу вам, один з вас, що їсть зі Мною, зрадить Мене. |
|
19
|
19
|
| Nни1 же начaша скорбёти и3 глаг0лати є3мY є3ди1нъ по є3ди1ному: є3дA ѓзъ; И# другjй: є3дA ѓзъ; | Вони засмутились і почали говорити Йому один за одним: чи не я? І інший: чи не я? |
|
20
|
20
|
| Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: є3ди1нъ t nбоюнaдесzте, њмочи1вый со мн0ю въ соли1ло. | Він же сказав їм у відповідь: один з дванадцяти, який умочає зі Мною в блюдо. |
|
21
|
21
|
| Сн7ъ ќбw чlвёческій и4детъ, ћкоже є4сть пи1сано њ нeмъ: г0ре же человёку томY, и4мже сн7ъ чlвёческій предaстсz: д0брэе бhло бы є3мY, ѓще не бы2 роди1лсz человёкъ т0й. | Та Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій. |
|
22
|
22
|
| И# kдyщымъ и5мъ, пріeмь ї}съ хлёбъ, (и3) блгcви1въ, преломи2 и3 дадE и5мъ, и3 речE: пріими1те, kди1те: сіE є4сть тёло моE. | І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, переламав, дав їм і сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє. |
|
23
|
23
|
| И# пріи1мъ чaшу, хвалY воздaвъ, дадE и5мъ: и3 пи1ша t неS вси2. | І, взявши чашу та хвалу воздавши, подав їм; і пили з неї всі. |
|
24
|
24
|
| И# речE и5мъ: сіS є4сть кр0вь моS н0вагw завёта, за мнHги и3зливaема: | І сказав їм: це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається. |
|
25
|
25
|
| ґми1нь гlю вaмъ, ћкw ктомY не и4мамъ пи1ти t плодA л0знагw до днE тогw2, є3гдA є5 пію2 н0во во цrтвіи б9іи. | Істинно кажу вам: Я вже не питиму від плоду виноградного до того дня, коли питиму нове вино в Царстві Божому. |
|
26
|
26
|
| И# воспёвше и3зыд0ша въ г0ру є3леHнскую. | І, проспівавши, пішли на гору Елеонську. |
|
27
|
27
|
| И# гlа и5мъ ї}съ, ћкw вси2 соблазнитeсz њ мнЁ въ н0щь сію2: пи1сано бо є4сть: поражY пaстырz, и3 разhдутсz џвцы. | І сказав їм Ісус: цієї ночі всі ви спокуситеся через Мене, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці. |
|
28
|
28
|
| Но пот0мъ, є3гдA воскrну, варsю вы2 въ галілeи. | По воскресінні ж Моїм буду раніше за вас у Галилеї. |
|
29
|
29
|
| Пeтръ же речE є3мY: ѓще и3 вси2 соблазнsтсz, но не ѓзъ. | Петро сказав Йому: хоч і всі спокусяться, але не я. |
|
30
|
30
|
| И# гlа є3мY ї}съ: ґми1нь гlю тебЁ, ћкw ты2 днeсь въ н0щь сію2, прeжде дaже втори1цею пётель не возгласи1тъ, трикрaты tвeржешисz менє2. | І говорить йому Ісус: істинно кажу тобі, що сьогодні, цієї ночі, раніше, ніж двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене. |
|
31
|
31
|
| Џнъ же мн0жае глаг0лаше пaче: ѓще (же) ми2 є4сть съ тоб0ю и3 ўмрeти, не tвeргусz тебє2. Тaкожде и3 вси2 глаг0лаху. | Він же ще більше запевняв: хоч би мені належало і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Так само і всі говорили. |
|
32
|
32
|
| И# пріид0ша въ вeсь, є4йже и4мz геfсимaніа: и3 гlа ўчн7кHмъ свои6мъ: сэди1те здЁ, д0ндеже шeдъ помолю1сz. | Прийшли до місця, що зветься Гефсиманія; і Він сказав ученикам Своїм: посидьте тут, поки Я помолюся. |
|
33
|
33
|
| И# поsтъ петрA и3 їaкwва и3 їwaнна съ соб0ю: и3 начaтъ ўжасaтисz и3 тужи1ти. | І взяв з Собою Петра, Якова та Іоана; і почав тужити й сумувати. |
|
34
|
34
|
| И# гlа и5мъ: приск0рбна є4сть дш7A моS до смeрти: бyдите здЁ и3 бди1те. | І сказав їм: сумна душа Моя смертельно; побудьте тут і пильнуйте. |
|
35
|
35
|
| И# прешeдъ мaлw, падE на земли2 и3 молsшесz, да, ѓще возм0жно є4сть, ми1мw и4детъ t негw2 чaсъ: | І, трохи відійшовши, впав на землю і молився, щоб, коли можливо, минула Його година ця. |
|
36
|
36
|
| и3 гlаше: ѓвва џ§е, вс‰ возмHжна тебЁ: ми1мw неси2 t менє2 чaшу сію2: но не є4же ѓзъ хощY, но є4же ты2. | І говорив: Авва, Отче! Все можливе для Тебе, пронеси мимо Мене чашу цю; та не чого Я хочу, а чого Ти. |
|
37
|
37
|
| И# пріи1де, и3 њбрёте и5хъ спsщихъ, и3 гlа петр0ви: сjмwне, спи1ши ли; не возм0глъ є3си2 є3ди1нагw часA побдёти; | Повертається і знаходить їх сплячими, і каже Петрові: Симоне, чи ти спиш? Не міг ти пильнувати й однієї години? |
|
38
|
38
|
| бди1те и3 моли1тесz, да не вни1дете въ напaсть: дyхъ ќбw б0дръ, пл0ть же немощнA. | Пильнуйте і моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна. |
|
39
|
39
|
| И# пaки шeдъ помоли1сz, т0жде сл0во рeкъ. | І знову відійшов і молився, промовивши те саме слово. |
|
40
|
40
|
| И# возврaщьсz њбрёте | пaки спsща: бsху бо nчесA и5мъ тsгwтна: и3 не вёдzху, что2 бhша є3мY tвэщaли. | І, повернувшись, знову знайшов їх сплячими; бо очі їхні обважніли, і вони не знали, що Йому відповідати. |
|
41
|
41
|
| И# пріи1де трети1цею и3 гlа и5мъ: спи1те пр0чее и3 почивaйте: приспЁ конeцъ, пріи1де чaсъ: сE, предаeтсz сн7ъ чlвёческій въ рyки грёшникwмъ: | І прийшов утретє і каже їм: ви все ще спите і спочиваєте? Годі, прийшов час: Син Людський видається в руки грішників. |
|
42
|
42
|
| востaните, и4демъ: сE, предаsй мS прибли1жисz. | Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто видає Мене. |
|
43
|
43
|
| (За? …е7.) И# ѓбіе, є3щE є3мY гlющу, пріи1де їyда, є3ди1нъ сhй t nбоюнaдесzте, и3 съ ни1мъ нар0дъ мн0гъ со nрyжіемъ и3 дрек0льми, t ґрхіерє1й и3 кни6жникъ и3 стaрєцъ. | І зараз же, як Він ще говорив, прийшов Іуда, один з дванадцяти, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і книжників і старійшин. |
|
44
|
44
|
| Дадe же предаsй є3го2 знaменіе и5мъ, глаг0лz: є3г0же ѓще лобжY, т0й є4сть: и3ми1те є3го2 и3 веди1те (є3го2) сохрaннw. | Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є; беріть Його і ведіть обережно. |
|
45
|
45
|
| И# пришeдъ, ѓбіе пристyпль къ немY, глаг0ла (є3мY): раввJ, раввJ. И# њблобызA є3го2. | І, прийшовши, відразу підійшов до Нього і каже: Учителю! Учителю! І поцілував Його. |
|
46
|
46
|
| Nни1 же возложи1ша рyцэ свои2 на него2 и3 ћша є3го2. | А вони наклали руки свої на Нього і взяли Його. |
|
47
|
47
|
| Е#ди1нъ же нёкто t стоsщихъ и3звлeкъ н0жъ, ўдaри рабA ґрхіерeова и3 ўрёза є3мY ќхо. | Один же з тих, що стояли тут, вихопив меча та вдарив раба первосвященика і відсік йому вухо. |
|
48
|
48
|
| И# tвэщaвъ ї}съ речE и5мъ: ћкw на разб0йника ли и3зыд0сте со nрyжіемъ и3 дрек0льми ћти мS; | Тоді Ісус сказав їм: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб Мене взяти. |
|
49
|
49
|
| По вс‰ дни6 бёхъ при вaсъ въ цeркви ўчS, и3 не ћсте менE: но да сбyдетсz писaніе. | Повсякдень Я бував з вами в храмі і навчав, і ви не брали Мене. Але нехай збудуться Писання. |
|
50
|
50
|
| И# њстaвльше є3го2, вси2 бэжaша. | Тоді, залишивши Його, всі повтікали. |
|
51
|
51
|
| И# є3ди1нъ нёкто ю4ноша и4де по нeмъ, њдёzнъ въ плащани1цу по нaгу: и3 ћша того2 ю4ношу. | Один юнак, загорнувшись покривалом на голе тіло, йшов слідом за Ним; і воїни схопили його. |
|
52
|
52
|
| Џнъ же њстaвль плащани1цу, нaгъ бэжA t ни1хъ. | Але він, покинувши покривало, голим утік від них. |
|
53
|
53
|
| И# вед0ша ї}са ко ґрхіерeю: и3 снид0шасz къ немY вси2 ґрхіерeє и3 кни1жницы и3 стaрцы. | І привели Ісуса до первосвященика; і зібрались до нього всі первосвященики, і книжники, і старійшини. |
|
54
|
54
|
| И# пeтръ и3здалeча в8слёдъ є3гw2 и4де до внyтрь во дв0ръ ґрхіерeовъ: и3 бЁ сэдS со слугaми и3 грёzсz при свэщи2 [при nгни2]. | Петро віддалік ішов слідом за Ним аж до середини двору первосвященика; і сидів зі слугами і грівся біля вогню. |
|
55
|
55
|
| Ґрхіерeє же и3 вeсь с0нмъ и3скaху на ї}са свидётелства, да ўмертвsтъ є3го2: и3 не њбрэтaху. | Первосвященики ж і весь синедріон шукали свідчення на Ісуса, щоб віддати Його на смерть; і не знаходили. |
|
56
|
56
|
| Мн0зи бо лжесвидётелствоваху на него2, и3 р†вна свидётєлства не бsху. | Бо багато лжесвідчили на Нього, але ці свідчення не сходились. |
|
57
|
57
|
| И# нёцыи востaвше лжесвидётелствоваху на него2, глаг0люще: | І деякі, вставши, лжесвідчили проти Нього і говорили: |
|
58
|
58
|
| ћкw мы2 слhшахомъ є3го2 гlюща, ћкw ѓзъ разорю2 цeрковь сію2 рукотворeную и3 треми2 дeнми и4ну нерукотворeну сози1жду. | ми чули, як Він казав: Я зруйную храм цей рукотворний і через три дні зведу інший, нерукотворний. |
|
59
|
59
|
| И# ни тaкw рaвно бЁ свидётелство и4хъ. | Але й таке свідчення їхнє не сходилось. |
|
60
|
60
|
| И# востaвъ ґрхіерeй посредЁ, вопроси2 ї}са, глаг0лz: не tвэщавaеши ли ничесHже; что2 сjи на тS свидётелствуютъ; | Тоді первосвященик став посередині і спитав Ісуса: чого ж Ти нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать? |
|
61
|
61
|
| Џнъ же молчaше и3 ничт0же tвэщавaше. Пaки ґрхіерeй вопроси2 є3го2 и3 глаг0ла є3мY: тh ли є3си2 хrт0съ, сн7ъ блгcвeннагw; | Він же мовчав і нічого не відповідав. Знову первосвященик спитав Його і сказав Йому: чи Ти Христос, Син Благословенного? |
|
62
|
62
|
| Ї}съ же речE: ѓзъ є4смь: и3 ќзрите сн7а чlвёческаго њ деснyю сэдsща си1лы и3 грzдyща со w4блаки небeсными. | Ісус сказав: Я! І ви побачите Сина Людського, Який сидить праворуч сили Божої і йде з хмарами небесними. |
|
63
|
63
|
| Ґрхіерeй же растерзaвъ ри6зы сво‰, глаг0ла: что2 є3щE трeбуемъ свидётелей; | Тоді первосвященик, розірвавши одяг свій, сказав: для чого ще нам свідки? |
|
64
|
64
|
| слhшасте хулY: что2 вaмъ мни1тсz; Nни1 же вси2 њсуди1ша є3го2 бhти пови1нна смeрти. | Ви чули богохульство? Як вам здається? Вони ж усі засудили Його до смерти. |
|
65
|
65
|
| И# начaша нёцыи плювaти нaнь, и3 прикрывaти лицE є3гw2, и3 мyчити є3го2, и3 глаг0лати є3мY: прорцы2. И# слуги6 по лани1тома є3го2 біsху. | І деякі почали плювати на Нього і, закриваючи Йому лице, бити Його і говорити Йому: проречи. І слуги били Його по щоках. |
|
66
|
66
|
| И# сyщу петр0ви во дворЁ ни1зу, пріи1де є3ди1на t рабhнь ґрхіерeовыхъ, | Коли Петро був на подвір’ї внизу, прийшла одна із служниць первосвященика |
|
67
|
67
|
| и3 ви1дэвши петрA грёющасz, воззрёвши на него2, глаг0ла: и3 ты2 съ назарzни1номъ ї}сомъ бhлъ є3си2. | і, побачивши Петра, який грівся, та придивившись до нього, сказала: і ти був з Ісусом Назарянином. |
|
68
|
68
|
| Џнъ же tвeржесz, глаг0лz: не вёмъ, нижE знaю, что2 ты2 глаг0леши. И# и3зhде в0нъ на преддв0ріе: и3 ґлeктwръ возгласи2. | Але він відрікся, сказавши: не знаю і не розумію, що ти говориш. І вийшов геть на передній двір; і заспівав півень. |
|
69
|
69
|
| И# рабhнz ви1дэвши є3го2 пaки, начaтъ глаг0лати предстоsщымъ, ћкw сeй t ни1хъ є4сть. | Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім, що цей з них. |
|
70
|
70
|
| Џнъ же пaки tметaшесz. И# помaлэ пaки предстоsщіи глаг0лаху петр0ви: вои1стинну t ни1хъ є3си2: и4бо галілeанинъ є3си2, и3 бесёда твоS под0битсz. | Він знову відрікся. Трохи згодом присутні знову стали говорити Петрові: та й справді ти з них, бо ти галилеянин, і мова твоя схожа. |
|
71
|
71
|
| Џнъ же начA роти1тисz и3 клsтисz, ћкw не вёмъ чlвёка сегw2, є3г0же вы2 глаг0лете. | Він же почав божитися і клястися: не знаю Чоловіка Цього, про Якого говорите. |
|
72
|
72
|
| И# втор0е ґлeктwръ возгласи2. И# помzнY пeтръ гlг0лъ, є3г0же речE є3мY ї}съ, ћкw прeжде дaже пётель не возгласи1тъ двакрaты, tвeржешисz менє2 трикрaты. И# начeнъ плaкашесz. | Тоді вдруге заспівав півень. І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж двічі проспіває півень, ти тричі відречешся від Мене, і почав плакати. |
|
Главa є7i
|
Глава 15
|
|
1
|
1
|
| (За? …ѕ7.) И# ѓбіе наyтріе совётъ сотвори1ша ґрхіерeє со ст†рцы и3 кни6жники, и3 вeсь с0нмъ, свzзaвше ї}са вед0ша и3 предaша (є3го2) пілaту. | Рано-вранці первосвященики зі старійшинами та книжниками і весь синедріон негайно зібрали раду і, зв’язавши Ісуса, відвели і видали Пилатові. |
|
2
|
2
|
| И# вопроси2 є3го2 пілaтъ: тh ли є3си2 цRь їудeйскій; Џнъ же tвэщaвъ речE є3мY: ты2 глаг0леши. | Пилат спитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти говориш. |
|
3
|
3
|
| И# глаг0лаху на него2 ґрхіерeє мн0гw. | І первосвященики звинувачували Його багато в чому. |
|
4
|
4
|
| Пілaтъ же пaки вопроси2 є3го2, глаг0лz: не tвэщавaеши ли ничт0же; ви1ждь, коли6ка на тS свидётелствуютъ. | Пилат же знову спитав Його: Ти нічого не відповідаєш, бачиш, як багато звинувачень проти Тебе? |
|
5
|
5
|
| Ї}съ же ктомY ничт0же tвэщA, ћкw диви1тисz пілaту. | Але Ісус і на це нічого не відповів, так що Пилат дивувався. |
|
6
|
6
|
| На (всsкъ) же прaздникъ tпущaше и5мъ є3ди1наго свsзнz, є3г0же прошaху. | На всяке ж свято він відпускав їм одного в’язня, за якого вони просили. |
|
7
|
7
|
| Бё же нарицaемый варaвва со скHвники свои1ми свsзанъ, и5же въ к0вэ ўбjйство сотвори1ша. | Тоді був у темниці один на ім’я Варавва, із своїми спільниками, які під час бунту вчинили вбивство. |
|
8
|
8
|
| И# возопи1въ нар0дъ начA проси1ти, ћкоже всегдA творsше и5мъ. | І народ почав кричати і просити Пилата про те, що він завжди робив для них. |
|
9
|
9
|
| Пілaтъ же tвэщA и5мъ, глаг0лz: х0щете ли, пущY вaмъ цRS їудeйска; | Він сказав їм у відповідь: чи хочете, відпущу вам Царя Юдейського? |
|
10
|
10
|
| Вёдzше бо, ћкw зaвисти рaди предaша є3го2 ґрхіерeє. | Бо знав, що це через заздрість видали Його первосвященики. |
|
11
|
11
|
| Ґрхіерeє же поманyша нар0ду, да пaче варaвву пyститъ и5мъ. | Та первосвященики підмовили народ просити, щоб краще відпустив їм Варавву. |
|
12
|
12
|
| Пілaтъ же tвэщaвъ пaки речE и5мъ: что2 u5бо х0щете сотворю2, є3г0же глаг0лете цRS їудeйска; | Пилат же знову сказав їм у відповідь: що ж хочете, щоб я зробив з Тим, Кого ви називаєте Царем Юдейським? |
|
13
|
13
|
| Nни1 же пaки возопи1ша (глаг0люще): пропни2 є3го2. | Вони знову закричали: розіпни Його. |
|
14
|
14
|
| Пілaтъ же глаг0лаше и5мъ: чт0 бо ѕло2 сотвори2; Nни1 же и4злиха вопіsху: пропни2 є3го2. | Пилат сказав їм: яке ж зло зробив Він? Вони ж ще дужче закричали: розіпни Його! |
|
15
|
15
|
| Пілaтъ же хотS нар0ду хотёніе сотвори1ти, пусти2 и5мъ варaвву: и3 предадE ї}са, би1въ, да пр0пнутъ є3го2. | Тоді Пилат, бажаючи догодити народові, відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття. |
|
16
|
16
|
| (За? …з7.) В0ини же вед0ша є3го2 внyтрь дворA, є4же є4сть претHръ: и3 созвaша всю2 спjру, | Воїни відвели Його всередину двору, тобто в преторію, і зібрали весь полк, |
|
17
|
17
|
| и3 њблек0ша є3го2 въ препрsду, и3 возложи1ша на него2 сплeтше терн0въ вэнeцъ, | і одягли Його в багряницю та, сплівши терновий вінець, поклали на Нього; |
|
18
|
18
|
| и3 начaша цэловaти є3го2 (и3 глаг0лати): рaдуйсz, цRю2 їудeйскій. | і почали вітати Його: радуйся, Царю Юдейський! |
|
19
|
19
|
| И# біsху є3го2 по главЁ тр0стію, и3 плювaху на него2, и3 прегибaюще колBна покланsхусz є3мY. | І били Його по голові тростиною, і плювали на Нього та, ставши на коліна, кланялися Йому. |
|
20
|
20
|
| И# є3гдA поругaшасz є3мY, совлек0ша съ негw2 препрsду и3 њблек0ша є3го2 въ ри6зы сво‰: и3 и3звед0ша є3го2, да пр0пнутъ є3го2. | Коли ж наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю, одягли Його у власний одяг і повели Його, щоб розіп’яти. |
|
21
|
21
|
| И# задёша мимоходsщу нёкоему сjмwну кmринeю, грzдyщу съ селA, nтцY ґлеxaндрову и3 рyфову, да в0зметъ кrтъ є3гw2. | І примусили одного перехожого, який ішов з поля, якогось киринеянина Симона, батька Олександра і Руфа, нести хрест Його. |
|
22
|
22
|
| (За? …}.) И# привед0ша є3го2 на голг0fу мёсто, є4же є4сть сказaемо л0бное мёсто. | І привели Його на місце Голгофу, що означає Лобне місце. |
|
23
|
23
|
| И# даsху є3мY пи1ти є3смmрнісмeно віно2: џнъ же не пріsтъ. | І давали Йому пити вино зі смирною; але Він не прийняв. |
|
24
|
24
|
| И# распeншіи є3го2 раздэли1ша ри6зы є3гw2, метaюще жрeбій њ ни1хъ, кто2 что2 в0зметъ. | Ті, що розпинали Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб, кому що взяти. |
|
25
|
25
|
| Бё же чaсъ трeтій, и3 распsша є3го2. | Була третя година, і розіп’яли Його. |
|
26
|
26
|
| И# бЁ написaніе вины2 є3гw2 напи1сано: цRь їудeйскъ. | І був напис провини Його: Цар Юдейський. |
|
27
|
27
|
| И# съ ни1мъ распsша двA разбHйника, є3ди1наго њ деснyю и3 є3ди1наго њ шyюю є3гw2. | З Ним розіп’яли двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч Нього. |
|
28
|
28
|
| И# сбhстсz писaніе, є4же глаг0летъ: и3 со беззак0нными вмэни1сz. | І збулося Писання, яке говорить: і до злочинців приєднаний. |
|
29
|
29
|
| И# мимоходsщіи хyлzху є3го2, покивaюще главaми свои1ми и3 глаг0люще: ўA, разорszй цeрковь и3 треми2 дeнми созидazй, | Ті, що проходили, лихословили на Нього, киваючи головами своїми і кажучи: гей! Ти, Який руйнуєш храм і за три дні створюєш! |
|
30
|
30
|
| сп7си1сz сaмъ и3 сни1ди со кrтA. | Спаси Себе Самого і зійди з хреста. |
|
31
|
31
|
| Тaкожде и3 ґрхіерeє ругaющесz, дрyгъ ко дрyгу съ кни6жники глаг0лаху: и4ны сп7сE, себe ли не м0жетъ спcти2; | Так само і первосвященики з книжниками, глузуючи, говорили один одному: інших спасав, а Себе не може спасти! |
|
32
|
32
|
| хrт0съ, цRь ї}левъ, да сни1детъ нн7э со кrтA, да ви1димъ и3 вёру и4мемъ є3мY. И# расп‰таz съ ни1мъ поношaста є3мY. | Христос, Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, щоб ми бачили, і увіруємо. І розп’яті з Ним ганьбили Його. |
|
33
|
33
|
| Бhвшу же часY шест0му, тмA бhсть по всeй земли2 до часA девsтагw. | О шостій же годині настала темрява по всій землі і тривала до дев’ятої години. |
|
34
|
34
|
| И# въ чaсъ девsтый возопи2 ї}съ глaсомъ вeліимъ, гlz: є3лwJ, є3лwJ, ламA савахfанJ; є4же є4сть сказaемо: б9е м0й, б9е м0й, почто2 мS њстaвилъ є3си2; | О дев’ятій годині Ісус викрикнув гучним голосом: Елоі! Елоі! Лама савахфані? — що значить: Боже Мій! Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув? |
|
35
|
35
|
| И# нёцыи t предстоsщихъ слhшавше, глаг0лаху: сE, и3лію2 гласи1тъ. | Деякі з тих, що там стояли, почувши те, говорили: Він Іллю кличе. |
|
36
|
36
|
| Тeкъ же є3ди1нъ, и3 нап0лнивъ гyбу џцта, и3 возл0жь на тр0сть, напаsше є3го2, глаг0лz: њстaвите, да ви1димъ, ѓще пріи1детъ и3ліA снsти є3го2. | А один побіг, намочив губку оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його. |
|
37
|
37
|
| Ї}съ же пyщь глaсъ вeлій, и4здше. | Ісус же, скрикнувши гучним голосом, спустив дух. |
|
38
|
38
|
| И# завёса церк0внаz раздрaсz на дв0е, свhше до ни1зу. | І завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху донизу. |
|
39
|
39
|
| Ви1дэвъ же с0тникъ стоsй прsмw є3мY, ћкw тaкw возопи1въ и4здше, речE: вои1стинну чlвёкъ сeй сн7ъ бЁ б9ій. | Сотник, який стояв навпроти Нього, побачивши, як Він, так скрикнувши, віддав дух, сказав: воістину Чоловік Цей був Син Божий. |
|
40
|
40
|
| Бsху же и3 жєны2 и3здалeча зрsщz, въ ни1хже бЁ марjа магдали1на, и3 марjа їaкwва мaлагw и3 їwсjи мaти, и3 салwмjа, | Були тут і жінки, які дивилися здалеку; між ними були і Марія Магдалина, і Марія, мати Якова молодшого та Іосії, і Саломія, |
|
41
|
41
|
| ±же, и3 є3гдA бЁ въ галілeи, хождaху по нeмъ и3 служaху є3мY: и3 и4ны мнHгіz, ±же взыд0ша съ ни1мъ во їеrли1мъ. | які і тоді, коли Він був у Галилеї, ходили за Ним і служили Йому, і багато інших, які разом з Ним прийшли до Єрусалима. |
|
42
|
42
|
| И# ўжE п0здэ бhвшу, понeже бЁ пzт0къ, є4же є4сть къ суббHтэ, | І настав уже вечір [бо була п’ятниця, тобто день перед суботою]. |
|
43
|
43
|
| (За? …f7.) пріи1де їHсифъ, и4же t ґрімаfeа, благоwбрaзенъ совётникъ, и4же и3 т0й бЁ чaz цrтвіz б9іz, дерзнyвъ вни1де къ пілaту, и3 проси2 тэлесE ї}сова. | Прийшов Йосиф із Аримафеї, поважний радник, який і сам чекав Царства Божого, і насмілився прийти до Пилата просити тіло Ісусове. |
|
44
|
44
|
| Пілaтъ же диви1сz, ѓще ўжE ќмре: и3 призвaвъ с0тника, вопроси2 є3го2: ѓще ўжE ќмре; | Пилат здивувався, що Він уже помер, і, покликавши сотника, спитав його, чи давно помер. |
|
45
|
45
|
| И# ўвёдэвъ t с0тника, дадE тёло їHсифови. | І, довідавшись від сотника, віддав тіло Йосифові. |
|
46
|
46
|
| И# купи1въ плащани1цу и3 снeмь є3го2, њбви1тъ плащани1цею: и3 положи2 є3го2 во гр0бъ, и4же бЁ и3зсёченъ t кaмене: и3 привали2 кaмень над8 двє1ри гр0ба. | Він, купивши плащаницю і знявши Його, оповив плащаницею і поклав Його у гробі, витесаному в скелі, і привалив камінь до дверей гробу. |
|
47
|
47
|
| Марjа же магдали1на и3 марjа їwсjева зрsстэ, гдЁ є3го2 полагaху. | Марія ж Магдалина і Марія Іосієва дивились, де Його поклали. |
|
Главa ѕ7i
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
| (За? о7.) И# минyвшей суббHтэ, марjа магдали1на и3 марjа їaкwвлz и3 салwмjа купи1ша ґрwмaты, да пришeдшz помaжутъ ї}са. | Як минула субота, Марія Магдалина, Марія Яковова і Саломія купили пахощі, щоб піти помазати Ісуса. |
|
2
|
2
|
| И# ѕэлw2 заyтра во є3ди1ну t суббHтъ пріид0ша на гр0бъ, возсіsвшу с0лнцу, | І дуже рано, в перший день після суботи, прийшли до гробу, як сходило сонце. |
|
3
|
3
|
| и3 глаг0лаху къ себЁ: кто2 tвали1тъ нaмъ кaмень t двeрій гр0ба; | І говорять між собою: хто відвалить нам камінь від дверей гробу? |
|
4
|
4
|
| И# воззрёвшz ви1дэша, ћкw tвалeнъ бЁ кaмень: бё бо вeлій ѕэлw2. | І, глянувши, побачили, що камінь відвалений; а він був дуже великий. |
|
5
|
5
|
| И# вшeдшz во гр0бъ, ви1дэша ю4ношу сэдsща въ деснhхъ, њдёzна во nдeжду бэлY: и3 ўжас0шасz. | І, увійшовши у гріб, побачили юнака, який сидів праворуч і був одягнений у білу одежу; і вжахнулися. |
|
6
|
6
|
| Џнъ же глаг0ла и5мъ: не ўжасaйтесz: ї}са и4щете назарzни1на распsтаго: востA, нёсть здЁ: сE, мёсто, и3дёже положи1ша є3го2: | А він каже їм: не жахайтеся. Ісуса шукаєте Назарянина, розп’ятого. Він воскрес — Його нема тут. Ось місце, де поклали Його. |
|
7
|
7
|
| но и3ди1те, рцhте ўчн7кHмъ є3гw2 и3 петр0ви, ћкw варsетъ вы2 въ галілeи: тaмw є3го2 ви1дите, ћкоже речE вaмъ. | Але йдіть, скажіть ученикам Його і Петрові, що Він буде раніше за вас у Галилеї; там Його побачите, як Він сказав вам. |
|
8
|
8
|
| И# и3зшeдшz бэжaша t гр0ба: и3мsше [њдержaше] же и5хъ трeпетъ и3 ќжасъ: и3 ни комyже ничт0же рёша: боsхубосz. | І, вийшовши, вони побігли від гробу. Охопив їх трепет і жах. І нікому нічого не сказали, бо боялися. |
|
9
|
9
|
| (За? о7№.) ВоскRсъ же (ї}съ) заyтра въ пeрвую суббHту, kви1сz прeжде марjи магдали1ни, и3з8 неsже и3згнA сeдмь бэсHвъ. | Ісус же, воскреснувши вранці в перший після суботи день, насамперед явився Марії Магдалині, з якої вигнав сім бісів. |
|
10
|
10
|
| Nнa (же) шeдши возвэсти2 съ ни1мъ бhвшымъ, плaчущымсz и3 рыдaющымъ: | Вона пішла і сповістила тих, які були з Ним, що плакали і ридали. |
|
11
|
11
|
| и3 nни2 слhшавше, ћкw жи1въ є4сть и3 ви1дэнъ бhсть t неS, не ћша вёры. | Та вони, почувши, що Він живий і що вона бачила Його, — не повірили. |
|
12
|
12
|
| По си1хъ же двэмA t ни1хъ грzдyщема kви1сz и3нёмъ w4бразомъ, и3дyщема на село2. | Після цього явився в іншому образі двом з них на дорозі, коли вони йшли до села. |
|
13
|
13
|
| И# т† шє1дша возвэсти1ста пр0чымъ: и3 ни тёма вёры ћша. | І ті, повернувшись, сповістили іншим; але й тим не повірили. |
|
14
|
14
|
| Послэди1 (же) возлежaщымъ и5мъ є3диномунaдесzте kви1сz, и3 поноси2 невёрствію и4хъ и3 жестосeрдію, ћкw ви1дэвшымъ є3го2 востaвша не ћша вёры. | Нарешті Він явився самим одинадцятьом, коли вони возлежали на вечері, і дорікав їм за невір’я і жорстокосердість, що не повірили тим, які бачили Його воскреслим. |
|
15
|
15
|
| И# речE и5мъ: шeдше въ мjръ вeсь, проповёдите є3ђліе всeй твaри. | І сказав їм: ідіть по всьому світу і проповідуйте Євангеліє всьому творінню. |
|
16
|
16
|
| И$же вёру и4метъ и3 кrти1тсz, сп7сeнъ бyдетъ: ґ и4же не и4метъ вёры, њсуждeнъ бyдетъ. | Хто увірує і охреститься, буде спасенний, а хто не увірує, буде осуджений. |
|
17
|
17
|
| Знaмєніz же вёровавшымъ сі‰ послёдуютъ: и4менемъ мои1мъ бёсы и3жденyтъ: љзы6ки возглаг0лютъ нHвы: | Віруючих супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів; говоритимуть новими мовами, |
|
18
|
18
|
| ѕмі‰ в0змутъ: ѓще и3 что2 смeртно и3спію1тъ, не вреди1тъ и4хъ: на нед{жыz рyки возложaтъ, и3 здрaви бyдутъ. | братимуть змій; і якщо смертоносне щось вип’ють, не пошкодить їм; покладуть руки на недужих, і вони будуть здорові. |
|
19
|
19
|
| ГDь же u5бо, по гlг0ланіи (є3гw2) къ ни6мъ, вознесeсz на нб7о и3 сёде њ деснyю бGа. | Господь же, після розмови з ними, вознісся на небо і сів праворуч Бога. |
|
20
|
20
|
| Nни1 же и3зшeдше проповёдаша всю1ду, гDу поспёшствующу и3 сл0во ўтверждaющу послёдствующими знaменьми. Ґми1нь. | Вони ж пішли і всюди проповідували, а Господь допомагав їм і стверджував слово наступними знаменнями. Амінь. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
