Зміст
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.

T Матfeа
Євангеліє від Матфея
Главa №
Глава 1
1
1
(За? №) Кни1га родствA ї}са хrтA, сн7а дв7дова, сн7а ґвраaмлz. Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового.
2
2
Ґвраaмъ роди2 їсаaка. Їсаaкъ же роди2 їaкова. Їaковъ же роди2 їyду и3 брaтію є3гw2. Авраам породив Ісаака; Ісаак породив Якова; Яків породив Іуду та братів його;
3
3
Їyда же роди2 фарeса и3 зaру t fамaры. Фарeсъ же роди2 є3ср0ма. Е#ср0мъ же роди2 ґрaма. Іуда породив Фареса і Зару від Фамари; Фарес породив Есрома; Есром породив Арама;
4
4
Ґрaмъ же роди2 ґмінадaва. Ґмінадaвъ же роди2 наассHна. НаассHнъ же роди2 салмHна. Арам породив Аминадава; Аминадав породив Наасона; Наасон породив Салмона;
5
5
СалмHнъ же роди2 во0за t рахaвы. Во0зъ же роди2 њви1да t рyfы. Њви1дъ же роди2 їессeа. Салмон породив Вооза від Рахави; Вооз породив Овида від Руфи; Овид породив Єссея;
6
6
Їессeй же роди2 дв7да царS. Дв7дъ же цaрь роди2 соломHна t ўрjины. Єссей породив Давида царя; Давид цар породив Соломона від дружини Урієвої;
7
7
СоломHнъ же роди2 ровоaма. Ровоaмъ же роди2 ґвjю. Ґвjа же роди2 ѓсу. Соломон породив Ровоама; Ровоам породив Авию; Авия породив Асу;
8
8
Ѓса же роди2 їwсафaта. Їwсафaтъ же роди2 їwрaма. Їwрaмъ же роди2 nзjю. Аса породив Іосафата; Іосафат породив Іорама; Іорам породив Озію;
9
9
Nзjа же роди2 їwаfaма. Їwаfaмъ же роди2 ґхaза. Ґхaзъ же роди2 є3зекjю. Озія породив Іоафама; Іоафам породив Ахаза; Ахаз породив Єзекію;
10
10
Е#зекjа же роди2 манассjю. Манассjа же роди2 ґмHна. ҐмHнъ же роди2 їwсjю. Єзекія породив Манассію; Манассія породив Амона; Амон породив Іосію;
11
11
Їwсjа же роди2 їех0нію и3 брaтію є3гw2, въ преселeніе вавmлHнское [Ст. №‹ въ нёкіихъ грeч.: їwсjа же роди2 їwакjма и3 брaтію є3гw2. Їwакjмъ же роди2 їех0нію въ преселeніе вавmлHнское.]. Іосія породив Іоакима; Іоаким породив Єхонію та братів його до переселення вавилонського.
12
12
По преселeніи же вавmлHнстэмъ, їех0ніа роди2 салаfjилz. Салаfjиль же роди2 зоровaвелz. По переселенні ж вавилонському Єхонія породив Салафиїла; Салафиїл породив Зоровавеля;
13
13
Зоровaвель же роди2 ґвіyда. Ґвіyдъ же роди2 є3ліакjма. Е#ліакjмъ же роди2 ґзHра. Зоровавель породив Авиуда; Авиуд породив Єлиакима; Єлиаким породив Азора;
14
14
ҐзHръ же роди2 садHка. СадHкъ же роди2 ґхjма. Ґхjмъ же роди2 є3ліyда. Азор породив Садока; Садок породив Ахима; Ахим породив Еліуда;
15
15
Е#ліyдъ же роди2 є3леазaра. Е#леазaръ же роди2 матfaна. Матfaнъ же роди2 їaкwва. Еліуд породив Єлеазара; Єлеазар породив Матфана; Матфан породив Якова;
16
16
Їaкwвъ же роди2 їHсифа, мyжа мRjина, и3з8 неsже роди1сz ї}съ, глаг0лемый хrт0съ. Яків породив Йосифа, чоловіка Марії, від Якої народився Ісус, названий Христом.
17
17
Всёхъ же родHвъ t ґвраaма до дв7да р0дове четыренaдесzте: и3 t дв7да до преселeніz вавmлHнскаго р0дове четыренaдесzте: и3 t преселeніz вавmлHнскаго до хrтA р0дове четыренaдесzте. Отже, всіх поколінь від Авраама до Давида чотирнадцять родів; і від Давида до переселення вавилонського чотирнадцять родів; і від переселення вавилонського до Христа чотирнадцять родів.
18
18
(За? в7.) Ї}съ хrт0во ржcтво2 си1це бЁ: њбручeннэй бо бhвши м™ри є3гw2 мRjи їHсифови, прeжде дaже не сни1тисz и4ма, њбрётесz и3мyщи во чрeвэ t д¦а с™а. Різдво Ісуса Христа було так: по зарученні Матері Його Марії з Йосифом, перш ніж зійтися їм, виявилося, що Вона має в утробі від Духа Святого.
19
19
ЇHсифъ же мyжъ є3S, првdнъ сhй и3 не хотS є3S њбличи1ти, восхотЁ тaй пусти1ти ю5. Йосиф же, чоловік Її, будучи праведним і не бажаючи ославити Її, хотів потай відпустити Її.
20
20
Сі‰ же є3мY помhслившу, сE, ѓгGлъ гDень во снЁ kви1сz є3мY, глаг0лz: їHсифе, сhне дв7довъ, не ўб0йсz пріsти мRіaмъ жены2 твоеS: р0ждшеебосz въ нeй, t д¦а є4сть с™а: Та щойно він помислив це, як ось ангел Господній з’явився йому уві сні, промовляючи: Йосифе, сину Давидів! Не бійся прийняти Марію, жону твою, бо зачате в Ній є від Духа Святого.
21
21
роди1тъ же сн7а, и3 наречeши и4мz є3мY ї}съ: т0й бо сп7сeтъ лю1ди сво‰ t грBхъ и4хъ. Народить же Вона Сина, і наречеш Йому ім’я Ісус, бо Він спасе людей Своїх від гріхів їхніх.
22
22
Сіe же всE бhсть, да сбyдетсz речeнное t гDа прbр0комъ, глаг0лющимъ: Це ж усе сталося, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить:
23
23
сE, дв7а во чрeвэ пріи1метъ и3 роди1тъ сн7а, и3 нарекyтъ и4мz є3мY є3мманyилъ, є4же є4сть сказaемо: съ нaми бGъ. ось Діва в утробі прийме й народить Сина, і наречуть ім’я Йому Еммануїл, що означає: з нами Бог.
24
24
Востaвъ же їHсифъ t снA, сотвори2 ћкоже повелЁ є3мY ѓгGлъ гDень, и3 пріsтъ женY свою2, Прокинувшись, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній, і прийняв жону свою.
25
25
и3 не знazше є3S, д0ндеже роди2 сн7а своего2 пeрвенца, и3 наречE и4мz є3мY ї}съ. І не знав Її, поки й породила Сина Свого первістка, і він нарік ім’я Йому: Ісус.
Главa в7
Глава 2
1
1
(За? G) Ї}су же р0ждшусz въ виfлеeмэ їудeйстэмъ во дни6 и4рwда царS, сE, волсви2 t востHкъ пріид0ша во їеrли1мъ, глаг0люще: Коли ж Ісус народився у Вифлеємі Юдейському у дні царя Ірода, волхви* зі сходу прийшли до Єрусалима, кажучи:
2
2
гдЁ є4сть рождeйсz цRь їудeйскій; ви1дэхомъ бо ѕвэздY є3гw2 на вост0цэ и3 пріид0хомъ поклони1тисz є3мY. де є народжений Цар Юдейський? Бо ми бачили зірку Його на сході і прийшли поклонитися Йому.
3
3
Слhшавъ же и4рwдъ цaрь смути1сz, и3 вeсь їеrли1мъ съ ни1мъ. Почувши це, Ірод цар стривожився, й увесь Єрусалим з ним.
4
4
И# собрaвъ вс‰ первосвzщeнники и3 кни1жники людск‡z, вопрошaше t ни1хъ: гдЁ хrт0съ раждaетсz; І, зібравши всіх первосвящеників і книжників народних, питав у них: де мав би народитися Христос?
5
5
Nни1 же рек0ша є3мY: въ виfлеeмэ їудeйстэмъ, тaкw бо пи1сано є4сть прbр0комъ: Вони ж сказали йому: у Вифлеємі юдейському, бо так написано пророком:
6
6
и3 ты2, виfлеeме, землE їyдова, ни чи1мже мeнши є3си2 во владhкахъ їyдовыхъ: и3з8 тебє1 бо и3зhдетъ в0ждь, и4же ўпасeтъ лю1ди мо‰ ї}лz. і ти, Вифлеєме, земле Іудина, нічим не менший від інших володінь Іудиних; бо з тебе вийде Вождь, Який упасе народ Мій, Ізраїля.
7
7
ТогдA и4рwдъ тaй призвA волхвы2, и3 и3спhтоваше t ни1хъ врeмz ћвльшіzсz ѕвэзды2, Тоді Ірод, потайки покликавши волхвів, вивідав від них час з’явлення зірки
8
8
и3 послaвъ и5хъ въ виfлеeмъ, речE: шeдше и3спытaйте и3звёстнw њ nтрочaти: є3гдa же њбрsщете, возвэсти1те ми2, ћкw да и3 ѓзъ шeдъ поклоню1сz є3мY. і пославши їх до Вифлеєма, сказав: підіть, старанно розвідайте про Немовля і, коли знайдете, сповістіть мене, щоб і мені піти поклонитися Йому.
9
9
Nни1 же послyшавше царS, и3д0ша. И# сE, ѕвэздA, ю4же ви1дэша на вост0цэ, и3дsше пред8 ни1ми, д0ндеже пришeдши стA верхY, и3дёже бЁ nтрочA. Вони, вислухавши царя, пішли. І ось зірка, яку бачили вони на сході, йшла перед ними, аж поки, нарешті, прийшла і зупинилась над місцем, де було Немовля.
10
10
Ви1дэвше же ѕвэздY, возрaдовашасz рaдостію вeліею ѕэлw2, Побачивши зірку, вони зраділи радістю вельми великою.
11
11
и3 пришeдше въ хрaмину, ви1дэша nтрочA съ мRjею м™рію є3гw2, и3 пaдше поклони1шасz є3мY: и3 tвeрзше сокрHвища сво‰, принес0ша є3мY дaры, злaто и3 лівaнъ и3 смЂрну. І, увійшовши в дім, побачили Немовля з Марією, Матір’ю Його, і, впавши, поклонилися Йому; і, відкривши скарби свої, принесли Йому дари: золото, ладан і смирну*.
12
12
И# вёсть пріeмше во снЁ не возврати1тисz ко и4рwду, и3нhмъ путeмъ tид0ша во странY свою2. І, одержавши уві сні одкровення не повертатися до Ірода, іншою дорогою відійшли до країни своєї.
13
13
(За? д7.) Tшeдшымъ же и5мъ, сE, ѓгGлъ гDень во снЁ kви1сz їHсифу, глаг0лz: востaвъ поими2 nтрочA и3 м™рь є3гw2, и3 бэжи2 во є3гЂпетъ, и3 бyди тaмw, д0ндеже рекy ти: х0щетъ бо и4рwдъ и3скaти nтрочaте, да погуби1тъ є5. Коли ж вони відійшли, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові, говорячи: устань, візьми Немовля і Матір Його та біжи в Єгипет і будь там, доки не скажу тобі, бо хоче Ірод шукати Немовля, щоб погубити Його.
14
14
Џнъ же востaвъ, поsтъ nтрочA и3 м™рь є3гw2 н0щію, и3 tи1де во є3гЂпетъ, Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його вночі та й пішов у Єгипет
15
15
и3 бЁ тaмw до ўмeртвіz и4рwдова: да сбyдетсz речeнное t гDа прbр0комъ, глаг0лющимъ: t є3гЂпта воззвaхъ сн7а моего2. і був там до смерти Іродової, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: з Єгипту покликав Я Сина Мого.
16
16
ТогдA и4рwдъ ви1дэвъ, ћкw порyганъ бhсть t волхвHвъ, разгнёвасz ѕэлw2 и3 послaвъ и3зби2 вс‰ дёти сyщыz въ виfлеeмэ и3 во всёхъ предёлэхъ є3гw2, t двою2 лёту и3 нижaйше, по врeмени, є4же и3звёстнw и3спытA t волхвHвъ. Тоді Ірод, побачивши себе осміяним волхвами, дуже розгнівався і послав повбивати усіх немовлят у Вифлеємі і в усіх околицях його, — від двох років і менше — за часом, про який вивідав у волхвів.
17
17
ТогдA сбhстсz речeнное їеремjемъ прbр0комъ, глаг0лющимъ: Тоді збулося сказане через пророка Єремію, який говорить:
18
18
глaсъ въ рaмэ слhшанъ бhсть, плaчь и3 рыдaніе и3 в0пль мн0гъ: рахи1ль плaчущисz ч†дъ свои1хъ, и3 не хотsше ўтёшитисz, ћкw не сyть. голос в Рамі чути, плач і ридання та голосіння велике; Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитися, бо нема їх.
19
19
Ўмeршу же и4рwду, сE, ѓгGлъ гDень во снЁ kви1сz їHсифу во є3гЂптэ, Як помер Ірод, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові в Єгипті
20
20
глаг0лz: востaвъ поими2 nтрочA и3 м™рь є3гw2 и3 и3ди2 въ зeмлю ї}леву, и3зомр0ша бо и4щущіи дш7и2 nтрочaте. і говорить: устань, візьми Немовля і Матір Його та йди в землю Ізраїлеву, бо вже померли ті, що шукали душу Немовляти.
21
21
Џнъ же востaвъ, поsтъ nтрочA и3 м™рь є3гw2 и3 пріи1де въ зeмлю ї}леву. Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його і прийшов у землю Ізраїлеву.
22
22
Слhшавъ же, ћкw ґрхелaй цaрствуетъ во їудeи вмёстw и4рwда nтцA своегw2, ўбоsсz тaмw и3ти2: вёсть же пріeмь во снЁ, tи1де въ предёлы галілє1йскіz. Почувши ж, що Архелай царює в Юдеї замість Ірода, батька свого, побоявся йти туди; а, одержавши уві сні одкровення, пішов у землю Галилейську.
23
23
И# пришeдъ всели1сz во грaдэ нарицaемэмъ назарeтъ: ћкw да сбyдетсz речeнное прbрHки, ћкw назwрeй наречeтсz. І, прийшовши, оселився в місті, яке зветься Назарет, щоб збулося сказане через пророків, що Він Назореєм наречеться.
Главa G
Глава 3
1
1
(За? е7) Во дни6 же w4ны пріи1де їwaннъ кrти1тель, проповёдаz въ пустhни їудeйстэй У ті дні приходить Іоан Хреститель і проповідує в пустелі Юдейській,
2
2
и3 глаг0лz: покaйтесz, прибли1жибосz цrтвіе нбcное. і каже: покайтеся, наблизилось бо Царство Небесне.
3
3
Сeй бо є4сть рэчeнный и3сaіемъ прbр0комъ, глаг0лющимъ: глaсъ вопію1щагw въ пустhни: ўгот0вайте пyть гDень, пр†вы твори1те стєзи2 є3гw2. Бо Він є Той, про Якого сказав пророк Ісая: глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому.
4
4
Сaмъ же їwaннъ и3мsше ри1зу свою2 t вл†съ велбл{ждь, и3 п0zсъ ўсмeнъ њ чреслёхъ свои1хъ: снёдь же є3гw2 бЁ прyжіе и3 мeдъ ди1вій. Сам же Іоан мав одяг з верблюжого волоса і пояс шкіряний на стегнах своїх, а їжею його були акриди* та мед дикий.
5
5
ТогдA и3схождaше къ немY їеrли1ма, и3 всS їудeа, и3 всS странA їoрдaнскаz, Тоді виходили до нього Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йорданська;
6
6
и3 крещaхусz во їoрдaнэ t негw2, и3сповёдающе грэхи2 сво‰. І хрестилися в Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої.
7
7
Ви1дэвъ же (їwaннъ) мнHги фарісє1и и3 саддукє1и грzдyщыz на крещeніе є3гw2, речE и5мъ: рождє1ніz є3хjднwва, кто2 сказA вaмъ бэжaти t бyдущагw гнёва; А побачивши багато фарисеїв і саддукеїв, що йшли до нього хреститися, Іоан сказав їм: поріддя єхиднове! Хто навчив вас тікати від грядущого гніву?
8
8
сотвори1те u5бо пл0дъ дост0инъ покаsніz, Створіть же плід, достойний покаяння.
9
9
и3 не начинaйте глаг0лати въ себЁ: nтцA и4мамы ґвраaма: глаг0лю бо вaмъ, ћкw м0жетъ бGъ t кaменіz сегw2 воздви1гнути ч†да ґвраaму: І не починайте говорити в собі: отця маємо Авраама. Кажу бо вам, що Бог може з каміння цього звести дітей Авраамові. Вже й сокира біля кореня дерева лежить:
10
10
ўжe бо и3 сэки1ра при к0рени дрeва лежи1тъ: всsко u5бо дрeво, є4же не твори1тъ плодA добрA, посэкaемо бывaетъ и3 во џгнь вметaемо: бо всяке дерево, що не приносить доброго плоду, рубають і кидають в огонь.
11
11
ѓзъ ќбw крещaю вы2 вод0ю въ покаsніе: грzдhй же по мнЁ крёплій менє2 є4сть, є3мyже нёсмь дост0инъ сапоги2 понести2: т0й вы2 кrти1тъ д¦омъ с™hмъ и3 nгнeмъ: Я хрещу вас водою на покаяння, але Той, Хто гряде після мене, Сильніший за мене; я недостойний понести взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем;
12
12
є3мyже лопaта въ руцЁ є3гw2, и3 њтреби1тъ гумно2 своE, и3 соберeтъ пшени1цу свою2 въ жи1тницу, плeвы же сожжeтъ nгнeмъ негасaющимъ. Його лопата* в руці у Нього, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю Свою в житницю, а полову спалить вогнем невгасимим.
13
13
(За? ѕ7.) ТогдA прих0дитъ ї}съ t галілeи на їoрдaнъ ко їwaнну кrти1тисz t негw2. Тоді приходить Ісус з Галилеї на Йордан до Іоана хреститися від нього.
14
14
Їwaннъ же возбранsше є3мY, глаг0лz: ѓзъ трeбую тоб0ю кrти1тисz, и3 тh ли грzдeши ко мнЁ; Іоан же стримував Його і говорив: мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене?
15
15
Tвэщaвъ же ї}съ речE къ немY: њстaви нн7э: тaкw бо подобaетъ нaмъ и3сп0лнити всsку прaвду. ТогдA њстaви є3го2. Але Ісус сказав йому у відповідь: облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду. Тоді Іоан допускає Його.
16
16
И# кrти1всz ї}съ взhде ѓбіе t воды2: и3 сE, tверз0шасz є3мY небесA, и3 ви1дэ д¦а б9іz сходsща ћкw г0лубz и3 грzдyща на него2. І, охрестившись, Ісус вийшов зразу ж з води, — і ось розкрилися Йому небеса, і побачив Іоан Духа Божого, Який сходив, мов голуб, і спускався на Нього.
17
17
И# сE, глaсъ съ небесE гlz: сeй є4сть сн7ъ м0й возлю1бленный, њ нeмже бlговоли1хъ. І ось голос лунає з неба, який говорить: Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління.
Главa д7
Глава 4
1
1
(За? з7) ТогдA ї}съ возведeнъ бhсть д¦омъ въ пустhню и3скуси1тисz t діaвола, Тоді Ісус виведений був Духом у пустелю, щоб спокушав Його диявол.
2
2
и3 пости1всz днjй четhредесzть и3 н0щій четhредесzть, послэди2 взалкA. І постився сорок днів і сорок ночей, наостанку зголоднів.
3
3
И# пристyпль къ немY и3скуси1тель речE: ѓще сн7ъ є3си2 б9ій, рцы2, да кaменіе сіE хлёбы бyдутъ. І, приступивши до Нього, спокусник сказав: якщо Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це хлібами стало.
4
4
Џнъ же tвэщaвъ речE: пи1сано є4сть: не њ хлёбэ є3ди1нэмъ жи1въ бyдетъ человёкъ, но њ всsцэмъ гlг0лэ и3сходsщемъ и3зо ќстъ б9іихъ. Він же сказав йому у відповідь: написано: не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом, що виходить з уст Божих.
5
5
ТогдA поsтъ є3го2 діaволъ во с™hй грaдъ, и3 постaви є3го2 на крилЁ церк0внэмъ, Тоді узяв Його диявол до святого міста і поставив Його на крилі храму,
6
6
и3 глаг0ла є3мY: ѓще сн7ъ є3си2 б9ій, вeрзисz ни1зу: пи1сано бо є4сть, ћкw ѓгGлwмъ свои6мъ заповёсть њ тебЁ (сохрани1ти тS), и3 на рукaхъ в0змутъ тS, да не когдA преткнeши њ кaмень н0гу твою2. та й каже Йому: якщо Ти є Син Божий, кинься вниз, бо написано: ангелам Своїм заповість про Тебе, щоб оберігали Тебе, і на руки візьмуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю.
7
7
Речe (же) є3мY ї}съ: пaки пи1сано є4сть: не и3скyсиши гDа бGа твоегw2. Сказав же йому Ісус: написано також: не спокушай Господа Бога твого.
8
8
Пaки поsтъ є3го2 діaволъ на горY высокY ѕэлw2, и3 показA є3мY вс‰ ц†рствіz мjра и3 слaву и4хъ, Знову бере Його диявол на дуже високу гору і показує Йому всі царства світу і славу їхню,
9
9
и3 глаг0ла є3мY: сі‰ вс‰ тебЁ дaмъ, ѓще пaдъ поклони1шимисz. та й говорить Йому: це все Тобі дам, якщо, впавши, поклонишся мені.
10
10
ТогдA гlа є3мY ї}съ: и3ди2 за мн0ю, сатано2: пи1сано бо є4сть: гDу бGу твоемY поклони1шисz и3 томY є3ди1ному послyжиши. Тоді Ісус говорить йому: відійди від Мене, сатано, бо написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому Єдиному служи.
11
11
ТогдA њстaви є3го2 діaволъ, и3 сE, ѓгGли приступи1ша и3 служaху є3мY. Тоді залишив Його диявол, і ось ангели приступили й служили Йому.
12
12
(За? }.) Слhшавъ же ї}съ, ћкw їwaннъ прeданъ бhсть, tи1де въ галілeю, Коли ж почув Ісус, що Іоан відданий під варту, пішов до Галилеї.
13
13
и3 њстaвль назарeтъ, пришeдъ всели1сz въ капернаyмъ въ пом0ріе, въ предёлэхъ завулHнихъ и3 нефfалjмлихъ: І, залишивши Назарет, прийшов і оселився в Капернаумі приморському, в краях Завулонових і Неффалимових,
14
14
да сбyдетсz речeнное и3сaіемъ прbр0комъ, глаг0лющимъ: щоб збулося сказане пророком Ісаєю, який говорить:
15
15
землS завулHнz и3 землS нефfалjмлz, пyть м0рz њб8 w4нъ п0лъ їoрдaна, галілeа kзы6къ, земле Завулонова і земле Неффалимова, за Йорданом на шляху приморському, Галилеє язичників.
16
16
лю1діе седsщіи во тмЁ ви1дэша свётъ вeлій, и3 сэдsщымъ въ странЁ и3 сёни смeртнэй, свётъ возсіS и5мъ. Народ, що сидів у темряві, побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні й тіні смерти, світло засяяло їм.
17
17
Tт0лэ начaтъ ї}съ проповёдати и3 гlати: покaйтесz, прибли1жисz бо цrтво нбcное. Відтоді почав Ісус проповідувати й говорити: покайтеся, наблизилося бо Царство Небесне.
18
18
(За? f7.) Ходs же при м0ри галілeйстэмъ, ви1дэ двA бр†та, сjмwна глаг0лемаго петрA, и3 ґндрeа брaта є3гw2, вмет†юща мрє1жи въ м0ре, бёста бо ры6барz: Проходячи ж біля моря Галилейського, Він побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалками.
19
19
и3 гlа и4ма: грzди1та по мнЁ, и3 сотворю2 вы2 ловц† человёкwмъ. Та й каже їм: ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей.
20
20
W$на же ѓбіе њст†вльша мрє1жи, по нeмъ и3д0ста. І вони зараз же, покинувши сіті, пішли за Ним.
21
21
И# прешeдъ tтyду, ви1дэ и4на двA бр†та, їaкwва зеведeева, и3 їwaнна брaта є3гw2, въ корабли2 съ зеведeомъ nтцeмъ є3ю2, завzз{юща мрє1жи сво‰, и3 воззвA |. І, відійшовши звідтіля, побачив інших двох братів: Якова Зеведеєвого та Іоана, брата його, у човні із Зеведеєм, батьком їхнім, які лагодили сіті свої, і покликав їх.
22
22
W$на же ѓбіе њст†вльша корaбль и3 nтцA своего2, по нeмъ и3д0ста. Вони, одразу ж покинувши човен і батька свого, пішли за Ним.
23
23
И# прохождaше всю2 галілeю ї}съ, ўчS на с0нмищахъ и4хъ и3 проповёдаz є3ђліе цrтвіz, и3сцэлsz всsкъ недyгъ и3 всsку ћзю въ лю1дехъ. І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи в синагогах їхніх і проповідуючи Євангеліє Царства, зціляючи всяку недугу і всяку неміч у людях.
24
24
И# и3зhде слyхъ є3гw2 по всeй сmрjи: и3 привед0ша къ немY вс‰ болsщыz, разли1чными нед{ги и3 страстьми2 њдержи6мы, и3 бBсны, и3 мBсzчныz, и3 разслaблєнныz (жи1лами): и3 и3сцэли2 и5хъ. І розійшлася чутка про Нього по всій Сирії; і приводили до Нього всіх немічних, хворих на всілякі недуги, й одержимих, і біснуватих, і сновид, і розслаблених — і Він зціляв їх.
25
25
(За? ‹.) И# по нeмъ и3д0ша нар0ди мн0зи t галілeи и3 десzти2 гр†дъ, и3 t їеrли1ма и3 їудeи, и3 со џнагw п0лу їoрдaна. І йшло за Ним багато народу з Галилеї, і з Десятиграддя, і з Єрусалима, і з Юдеї, і з іншого боку Йордана.
Главa є7
Глава 5
1
1
Ўзрёвъ же нар0ды, взhде на горY: и3 сёдшу є3мY, приступи1ша къ немY ўчн7цы2 є3гw2. Побачивши народ, Він зійшов на гору; і, коли сів, приступили до Нього ученики Його.
2
2
И# tвeрзъ ўстA сво‰, ўчaше и5хъ, гlz: І, відкривши уста Свої, навчав їх, промовляючи:
3
3
бlжeни ни1щіи дyхомъ: ћкw тёхъ є4сть цrтвіе нбcное. Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне.
4
4
Бlжeни плaчущіи: ћкw тjи ўтёшатсz. Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.
5
5
Бlжeни кр0тцыи: ћкw тjи наслёдzтъ зeмлю. Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю.
6
6
Бlжeни ѓлчущіи и3 жaждущіи прaвды: ћкw тjи насhтzтсz. Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться.
7
7
Бlжeни млcтивіи: ћкw тjи поми1ловани бyдутъ. Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.
8
8
Бlжeни чтcіи с®цемъ: ћкw тjи бGа ќзрzтъ. Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.
9
9
Бlжeни миротв0рцы: ћкw тjи сн7ове б9іи нарекyтсz. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
10
10
Бlжeни и3згнaни прaвды рaди: ћкw тёхъ є4сть цrтвіе нбcное. Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне.
11
11
Бlжeни є3стE, є3гдA пон0сzтъ вaмъ, и3 и3жденyтъ, и3 рекyтъ всsкъ ѕ0лъ глаг0лъ на вы2 лжyще, менє2 рaди: Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи — Мене ради.
12
12
рaдуйтесz и3 весели1тесz, ћкw мздA вaша мн0га на нб7сёхъ: тaкw бо и3згнaша прbр0ки, и5же (бёша) прeжде вaсъ. Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах. Так гнали і пророків, які були до вас.
13
13
Вы2 є3стE с0ль земли2: ѓще же с0ль њбуsетъ, чи1мъ њсоли1тсz; ни во чт0же бyдетъ ктомY, т0чію да и3зсhпана бyдетъ в0нъ и3 попирaема человBки. Ви — сіль землі. Якщо ж сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона вже ні до чого не придатна, хіба що бути викинутою геть на потоптання людям.
14
14
(За? №‹.) Вы2 є3стE свётъ мjра: не м0жетъ грaдъ ўкрhтисz верхY горы2 стоS: Ви — світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори.
15
15
нижE вжигaютъ свэти1лника и3 поставлsютъ є3го2 под8 спyдомъ, но на свёщницэ, и3 свётитъ всBмъ, и5же въ хрaминэ (сyть). І не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник, — і світить всім у домі.
16
16
Тaкw да просвэти1тсz свётъ вaшъ пред8 человBки, ћкw да ви1дzтъ в†ша дHбраz дэлA и3 прослaвzтъ nц7A вaшего, и4же на нб7сёхъ. Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного.
17
17
(Да) не мни1те, ћкw пріид0хъ разори1ти зак0нъ, и3ли2 прbр0ки: не пріид0хъ разори1ти, но и3сп0лнити. Не думайте, що Я прийшов порушити Закон або Пророків: не порушити прийшов Я, а виконати.
18
18
Ґми1нь бо гlю вaмъ: д0ндеже прeйдетъ нeбо и3 землS, їHта є3ди1на, и3ли2 є3ди1на чертA не прeйдетъ t зак0на, д0ндеже вс‰ бyдутъ. Бо істинно кажу вам: доки існуватимуть небо і земля, жодна йота чи жодна риска не перейде із закону, поки не здійсниться все.
19
19
И$же ѓще разори1тъ є3ди1ну зaповэдій си1хъ мaлыхъ и3 научи1тъ тaкw человёки, мнjй наречeтсz въ цrтвіи нбcнэмъ: ґ и4же сотвори1тъ и3 научи1тъ, сeй вeлій наречeтсz въ цrтвіи нбcнэмъ. Отже, якщо хто порушить одну з цих заповідей найменших і навчить того людей, той найменшим назветься в Царстві Небесному; а хто виконає і навчить, той великим назветься в Царстві Небесному.
20
20
(За? в7‹.) Гlю бо вaмъ, ћкw ѓще не и3збyдетъ прaвда вaша пaче кни6жникъ и3 фарісє1й, не вни1дете въ цrтвіе нбcное. Кажу бо вам, якщо праведність ваша не перевершить праведности книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете до Царства Небесного.
21
21
Слhшасте, ћкw речeно бhсть дрє1внимъ: не ўбіeши: и4же (бо) ѓще ўбіeтъ, пови1ненъ є4сть судY. Ви чули, що було сказано древнім: не вбивай, а хто уб’є, підлягає суду.
22
22
Ѓзъ же гlю вaмъ, ћкw всsкъ гнёваzйсz на брaта своего2 всyе пови1ненъ є4сть судY: и4же бо ѓще речeтъ брaту своемY: ракA, пови1ненъ є4сть с0нмищу: ґ и4же речeтъ: ўр0де, пови1ненъ є4сть геeннэ џгненнэй. Я ж кажу вам, що всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду; а хто скаже на брата свого: «рака»*, підлягає синедріону*; а хто скаже: «потвора», підлягає геєні вогненній.
23
23
Ѓще u5бо принесeши дaръ тв0й ко nлтарю2 и3 тY помzнeши, ћкw брaтъ тв0й и4мать нёчто на тS: Отже, коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе,
24
24
њстaви тY дaръ тв0й пред8 nлтарeмъ и3 шeдъ прeжде смири1сz съ брaтомъ твои1мъ, и3 тогдA пришeдъ принеси2 дaръ тв0й. залиш там дар твій перед жертовником і піди перше помирися з братом твоїм, і тоді прийди й принеси дар твій.
25
25
Бyди ўвэщавazсz съ сопeрникомъ твои1мъ ск0рw, д0ндеже є3си2 на пути2 съ ни1мъ, да не предaстъ тебE сопeрникъ судіи2, и3 судіS тS предaстъ слузЁ, и3 въ темни1цу ввeрженъ бyдеши: Мирися з суперником твоїм швидко, доки ти в дорозі з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя не віддав би тебе слузі, і не вкинули б тебе у в’язницю.
26
26
ґми1нь гlю тебЁ: не и3зhдеши tтyду, д0ндеже воздaси послёдній кодрaнтъ. Істинно кажу тобі: ти не вийдеш звідти, поки не віддаси останній кодрант*.
27
27
(За? G‹.) Слhшасте, ћкw рэчeно бhсть дрє1внимъ: не прелюбы2 сотвори1ши. Ви чули, що було сказано древнім: не чини перелюбу.
28
28
Ѓзъ же гlю вaмъ, ћкw всsкъ, и4же воззри1тъ на женY ко є4же вожделёти є3S, ўжE любодёйствова съ нeю въ сeрдцы своeмъ: А Я кажу вам, що всякий, хто погляне на жінку, жадаючи її, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму.
29
29
ѓще же џко твоE десн0е соблажнsетъ тS, и3зми2 є5 и3 вeрзи t себє2: ќне бо ти2 є4сть, да поги1бнетъ є3ди1нъ t ќдъ твои1хъ, ґ не всE тёло твоE ввeржено бyдетъ въ геeнну (џгненную): Якщо ж праве око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе, бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну вогненну.
30
30
и3 ѓще деснaz твоS рукA соблажнsетъ тS, ўсэцы2 ю5 и3 вeрзи t себє2: ќне бо ти2 є4сть, да поги1бнетъ є3ди1нъ t ќдъ твои1хъ, ґ не всE тёло твоE ввeржено бyдетъ въ геeнну. І коли правиця твоя спокушає тебе, відсічи її та кинь від себе: бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну.
31
31
Речeно же бhсть, ћкw и4же ѓще пyститъ женY свою2, да дaстъ є4й кни1гу распyстную. Сказано також: коли хто розводиться з жінкою своєю, нехай дасть їй лист про розлучення.
32
32
Ѓзъ же гlю вaмъ, ћкw всsкъ tпущazй женY свою2, рaзвэ словесE любодёйнагw, твори1тъ ю5 прелюбодёйствовати: и3 и4же пущени1цу п0йметъ, прелюбодёйствуетъ. А Я кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, хіба що через її любодійство, призводить її до перелюбства, і хто візьме шлюб з розлученою, той перелюбствує.
33
33
(За? д7‹.) Пaки слhшасте, ћкw рэчeно бhсть дрє1внимъ: не во лжY кленeшисz, воздaси же гDеви кл‰твы тво‰. Ще чули ви, що було сказано древнім: не клянися неправдиво, а виконуй перед Господом клятви твої.
34
34
Ѓзъ же гlю вaмъ не клsтисz всsкw: ни нб7омъ, ћкw пrт0лъ є4сть б9ій: А Я кажу вам — не клястися зовсім: ні небом, бо воно є престолом Божим;
35
35
ни землeю, ћкw подн0жіе є4сть ногaма є3гw2: ни їеrли1момъ, ћкw грaдъ є4сть вели1кагw цRS: ні землею, бо вона є підніжжям ніг Його; ні Єрусалимом, бо це місто великого Царя.
36
36
нижE глав0ю твоeю клени1сz, ћкw не м0жеши влaса є3ди1нагw бёла и3ли2 чeрна сотвори1ти: І головою твоєю не клянися, бо не можеш жодної волосини білою або чорною зробити.
37
37
бyди же сл0во вaше: є4й, є4й: ни2, ни2: ли1шше же сею2 t непріsзни є4сть. Нехай буде слово ваше: так — так; ні — ні, а що зверх цього, те від лукавого.
38
38
Слhшасте, ћкw рэчeно бhсть: џко за џко, и3 зyбъ за зyбъ. Ви чули, що було сказано: око за око і зуб за зуб.
39
39
Ѓзъ же гlю вaмъ не проти1витисz ѕлY: но ѓще тS кто2 ўдaритъ въ деснyю твою2 лани1ту, њбрати2 є3мY и3 другyю: А Я кажу вам не противитися злу. Але якщо тебе хто вдарить у праву твою щоку, підстав йому і другу.
40
40
и3 хотsщему суди1тисz съ тоб0ю и3 ри1зу твою2 взsти, tпусти2 є3мY и3 срачи1цу: І тому, хто захоче судитися з тобою і верхній одяг твій взяти, віддай йому і сорочку.
41
41
и3 ѓще кто2 тS п0йметъ по си1лэ п0прище є3ди1но, и3ди2 съ ни1мъ двA. І хто примусить тебе іти з ним одне поприще, іди з ним два.
42
42
(За? е7‹.) Просsщему ў тебє2 дaй, и3 хотsщаго t тебє2 заsти не tврати2. Тому, хто просить у тебе, дай; і від того, хто хоче в тебе позичити, не відвертайся.
43
43
Слhшасте, ћкw рэчeно є4сть: возлю1биши и4скреннzго твоего2 и3 возненави1диши врагA твоего2. Ви чули, що було сказано: люби ближнього твого і ненавидь ворога твого.
44
44
Ѓзъ же гlю вaмъ: люби1те враги2 вaшz, благослови1те кленyщыz вы2, добро2 твори1те ненави1дzщымъ вaсъ, и3 моли1тесz за творsщихъ вaмъ напaсть и3 и3згонsщыz вы2, А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас,
45
45
ћкw да бyдете сн7ове nц7A вaшегw, и4же є4сть на нб7сёхъ: ћкw с0лнце своE сіsетъ на ѕлы6z и3 бlг‡z и3 дожди1тъ на првdныz и3 на непрaвєдныz. щоб ви були синами Отця вашого Небесного, бо Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних.
46
46
Ѓще бо лю1бите лю1бzщихъ вaсъ, кyю мздY и4мате; не и3 мытари6 ли т0жде творsтъ; Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме і митарі роблять?
47
47
И# ѓще цэлyете дрyги вaшz т0кмw, что2 ли1шше творитE; не и3 kзы6чницы ли тaкожде творsтъ; І коли ви вітаєте тільки друзів ваших, що особливого робите? Чи не так само і язичники чинять?
48
48
Бyдите u5бо вы2 совершeни, ћкоже nц7ъ вaшъ нбcный совершeнъ є4сть. Отже, будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий.
Главa ѕ7
Глава 6
1
1
(За? ѕ7‹) Внемли1те ми1лостыни вaшеz не твори1ти пред8 человBки, да ви1дими бyдете и4ми: ѓще ли же ни2, мзды2 не и4мате t nц7A вaшегw, и4же є4сть на нб7сёхъ. Стережіться, не творіть милостині вашої перед людьми для того, щоб вони бачили вас: інакше не буде вам нагороди від Отця вашого Небесного.
2
2
Е#гдA u5бо твори1ши ми1лостыню, не воструби2 пред8 соб0ю, ћкоже лицемёри творsтъ въ с0нмищихъ и3 въ ст0гнахъ, ћкw да прослaвzтсz t человBкъ. Ґми1нь гlю вaмъ, воспріeмлютъ мздY свою2. Отже, коли твориш милостиню, не сурми перед собою, як роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, щоб прославляли їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою.
3
3
Тебё же творsщу ми1лостыню, да не ўвёсть шyйца твоS, что2 твори1тъ десни1ца твоS, У тебе ж, як твориш милостиню, нехай ліва рука твоя не знає, що робить правиця твоя,
4
4
ћкw да бyдетъ ми1лостынz твоS въ тaйнэ: и3 nц7ъ тв0й, ви1дzй въ тaйнэ, т0й воздaстъ тебЁ ћвэ. щоб милостиня твоя була потаємною; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно.
5
5
И# є3гдA м0лишисz, не бyди ћкоже лицемёри, ћкw лю1бzтъ въ с0нмищихъ и3 въ ст0гнахъ путjй стоsще моли1тисz, ћкw да kвsтсz человёкwмъ. Ґми1нь гlю вaмъ, ћкw воспріeмлютъ мздY свою2. І, коли молишся, не будь як лицеміри, які люблять молитися у синагогах і на перехрестях, зупиняючись, щоб бачили їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою.
6
6
Тh же, є3гдA м0лишисz, вни1ди въ клёть твою2, и3 затвори1въ двє1ри тво‰, помоли1сz nц7Y твоемY, и4же въ тaйнэ: и3 nц7ъ тв0й, ви1дzй въ тaйнэ, воздaстъ тебЁ ћвэ. Ти ж, коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Який у таїні, і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно.
7
7
Молsщесz же не ли1шше глаг0лите, ћкоже kзы6чницы: мнsтъ бо, ћкw во многоглаг0ланіи своeмъ ўслhшани бyдутъ: А молячись, не говоріть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослів’ї своєму почуті будуть.
8
8
не под0битесz u5бо и5мъ: вёсть бо nц7ъ вaшъ, и4хже трeбуете, прeжде прошeніz вaшегw. Не уподібнюйтесь їм, бо знає Отець ваш, чого ви потребуєте, раніше за ваше прохання до Нього.
9
9
Си1це u5бо моли1тесz вы2: џ§е нaшъ, и4же є3си2 на нб7сёхъ, да с™и1тсz и4мz твоE: Моліться ж так: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє;
10
10
да пріи1детъ цrтвіе твоE: да бyдетъ в0лz твоS, ћкw на нб7си2, и3 на земли2: нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.
11
11
хлёбъ нaшъ насyщный дaждь нaмъ днeсь: Хліб наш насущний дай нам сьогодні;
12
12
и3 њстaви нaмъ д0лги нaшz, ћкw и3 мы2 њставлsемъ должникHмъ нaшымъ: І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим;
13
13
и3 не введи2 нaсъ въ напaсть, но и3збaви нaсъ t лукaвагw: ћкw твоE є4сть цrтвіе и3 си1ла и3 слaва во вёки. Ґми1нь. І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь.
14
14
(За? з7‹.) Ѓще бо tпущaете человёкwмъ согрэшє1ніz и4хъ, tпyститъ и3 вaмъ nц7ъ вaшъ нбcный: Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний.
15
15
ѓще ли не tпущaете человёкwмъ согрэшє1ніz и4хъ, ни nц7ъ вaшъ tпyститъ вaмъ согрэшeній вaшихъ. А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших.
16
16
Е#гдa же поститeсz, не бyдите ћкоже лицемёри сётующе: помрачaютъ бо ли1ца сво‰, ћкw да kвsтсz человёкwмъ постsщесz. Ґми1нь гlю вaмъ, ћкw воспріeмлютъ мздY свою2. Коли ж постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони потьмарюють обличчя свої, щоб показати людям, що постять вони. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою.
17
17
Тh же постsсz помaжи главY твою2, и3 лицE твоE ўмhй, Ти ж, коли постиш, намасти голову твою і вмий обличчя твоє,
18
18
ћкw да не kви1шисz человёкwмъ постsсz, но nц7Y твоемY, и4же въ тaйнэ: и3 nц7ъ тв0й, ви1дzй въ тaйнэ, воздaстъ тебЁ ћвэ. щоб не показувати людям, що ти постиш, але Отцю твоєму, — Який у таїні; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно.
19
19
Не скрывaйте себЁ сокр0вищъ на земли2, и3дёже чeрвь и3 тлS тли1тъ, и3 и3дёже тaтіе подк0пываютъ и3 крaдутъ: Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть.
20
20
скрывaйте же себЁ сокр0вище на нб7си2, и3дёже ни чeрвь, ни тлS тли1тъ, и3 и3дёже тaтіе не подк0пываютъ, ни крaдутъ: Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть,
21
21
и3дёже бо є4сть сокр0вище вaше, тY бyдетъ и3 сeрдце вaше. бо де скарб ваш, там буде й серце ваше.
22
22
(За? }‹.) Свэти1лникъ тёлу є4сть џко. Ѓще u5бо бyдетъ џко твоE пр0сто, всE тёло твоE свётло бyдетъ: Світильником тіла є око. Отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим;
23
23
ѓще ли џко твоE лукaво бyдетъ, всE тёло твоE тeмно бyдетъ. Ѓще u5бо свётъ, и4же въ тебЁ, тмA є4сть, то2 тмA кольми2; коли ж око твоє буде нечистим, то і все тіло твоє темним буде. Отже, якщо світло, що в тобі, є темрявою, то яка ж тоді темрява?
24
24
Никт0же м0жетъ двэмA господи1нома раб0тати: лю1бо є3ди1наго возлю1битъ, ґ другaго возненави1дитъ: и3ли2 є3ди1нагw держи1тсz, њ друзёмъ же неради1ти нaчнетъ. Не м0жете бGу раб0тати и3 мамHнэ. Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні*.
25
25
Сегw2 рaди гlю вaмъ: не пецhтесz душeю вaшею, что2 ћсте, и3ли2 что2 піeте: ни тёломъ вaшимъ, во что2 њблечeтесz. Не душa ли б0лши є4сть пи1щи, и3 тёло nдeжди; Задля цього кажу вам: не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло — за одяг?
26
26
Воззри1те на пти6цы небє1сныz, ћкw не сёютъ, ни жнyтъ, ни собирaютъ въ жи6тницы, и3 nц7ъ вaшъ нбcный питaетъ и5хъ. Не вh ли пaче лyчши и4хъ є3стE; Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; і Отець ваш Небесний годує їх. Хіба ж ви не набагато кращі за них?
27
27
Кт0 же t вaсъ пекjйсz м0жетъ приложи1ти в0зрасту своемY лaкоть є3ди1нъ; Та й хто з вас, турбуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть?
28
28
И# њ nдeжди что2 печeтесz; Смотри1те кр‡нъ сeлныхъ, кaкw растyтъ: не труждaютсz, ни прzдyтъ: І про одяг чого піклуєтесь? Подивіться на лілеї польові, як вони ростуть: не трудяться і не прядуть;
29
29
гlю же вaмъ, ћкw ни соломHнъ во всeй слaвэ своeй њблечeсz, ћкw є3ди1нъ t си1хъ: кажу ж вам: що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них;
30
30
ѓще же сёно сeлное, днeсь сyще и3 ќтрэ въ пeщь вметaемо, бGъ тaкw њдэвaетъ, не мн0гw ли пaче вaсъ, маловёри; якщо ж траву польову, що сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так зодягає, то хіба не набагато краще зодягне вас, маловіри!
31
31
(За? f7‹.) Не пецhтесz ќбw, глаг0люще: что2 ћмы, и3ли2 что2 піeмъ, и3ли2 чи1мъ њдeждемсz; Тож не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися?
32
32
Всёхъ бо си1хъ kзhцы и4щутъ: вёсть бо nц7ъ вaшъ нбcный, ћкw трeбуете си1хъ всёхъ. Бо всього цього язичники шукають; знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому.
33
33
И#щи1те же прeжде цrтвіz б9іz и3 прaвды є3гw2, и3 сі‰ вс‰ приложaтсz вaмъ. Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам.
34
34
Не пецhтесz u5бо на ќтрей, ќтреній бо соб0ю печeтсz: довлёетъ днeви ѕл0ба [попечeніе] є3гw2. Отже, не піклуйтеся про завтрашній день, бо завтра саме за себе піклуватиметься. Досить кожному дневі своїх турбот.
Главa з7
Глава 7
1
1
(За? к7) Не суди1те, да не суди1ми бyдете: Не судіть, щоб і вас не судили;
2
2
и4мже бо суд0мъ сyдите, сyдzтъ вaмъ: и3 въ ню1же мёру мёрите, возмёритсz вaмъ. бо яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється й вам.
3
3
Чт0 же ви1диши сучeцъ, и4же во џцэ брaта твоегw2, бервнa же, є4же є4сть во џцэ твоeмъ, не чyеши; І чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш?
4
4
И#ли2 кaкw речeши брaту твоемY: њстaви, да и3змY сучeцъ и3з8 nчесE твоегw2: и3 сE, бервно2 во џцэ твоeмъ; Або, як скажеш братові твоєму: дай я витягну скалку з ока твого, коли колода в оці твоїм?
5
5
Лицемёре, и3зми2 пeрвэе бервно2 и3з8 nчесE твоегw2, и3 тогдA ќзриши и3з8sти сучeцъ и3з8 nчесE брaта твоегw2. Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.
6
6
Не дади1те с™†z псHмъ, ни пометaйте би1сєръ вaшихъ пред8 свиніsми, да не поперyтъ и5хъ ногaми свои1ми и3 врaщшесz раст0ргнутъ вы2. Не давайте святого псам і не кидайте перлів ваших перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, обернувшись, не пороздирали й вас.
7
7
(За?.) Проси1те, и3 дaстсz вaмъ: и3щи1те, и3 њбрsщете: толцhте, и3 tвeрзетсz вaмъ: Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам;
8
8
всsкъ бо просsй пріeмлетъ, и3 и3щsй њбрэтaетъ, и3 толкyщему tвeрзетсz. бо кожен, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють.
9
9
И#ли2 кто2 є4сть t вaсъ человёкъ, є3г0же ѓще воспр0ситъ сhнъ є3гw2 хлёба, є3дA кaмень подaстъ є3мY; Чи є між вами така людина, яка, коли син її попросить у неї хліба, подала б йому камінь?
10
10
И#ли2 ѓще рhбы пр0ситъ, є3дA ѕмію2 подaстъ є3мY; І коли попросить риби, подала б йому змію?
11
11
Ѓще u5бо вы2, лукaви сyще, ўмёете да‰ніz бл†га даsти чaдwмъ вaшымъ, кольми2 пaче nц7ъ вaшъ нбcный дaстъ бл†га просsщымъ ў негw2. Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте дари добрі давати дітям вашим, тим паче Отець ваш Небесний дасть блага тим, хто просить у Нього.
12
12
(За? к7№.) Вс‰ u5бо, є3ли6ка ѓще х0щете, да творsтъ вaмъ человёцы, тaкw и3 вы2 твори1те и5мъ: сe бо є4сть зак0нъ и3 прbр0цы. Отже, все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм, — бо в цьому є Закон і Пророки.
13
13
Вни1дите ќзкими враты2: ћкw простр†ннаz вратA и3 шир0кій пyть вводsй въ пaгубу, и3 мн0зи сyть входsщіи и4мъ: Входьте вузькими воротами, бо просторі ворота і широка дорога ведуть до погибелі, і багато хто йде ними.
14
14
что2 ќзкаz вратA, и3 тёсный пyть вводsй въ жив0тъ, и3 мaлw и4хъ є4сть, и5же њбрэтaютъ є3го2. А вузькі ворота і тісна дорога ведуть у життя, і мало тих є, хто знаходить їх.
15
15
(За? к7в7.) Внемли1те же t лжи1выхъ прорHкъ, и5же прих0дzтъ къ вaмъ во nдeждахъ џвчихъ, внyтрь же сyть в0лцы хи1щницы: Остерігайтеся лжепророків, які приходять до вас в одежі овечій, а всередині — вовки хижі.
16
16
t плHдъ и4хъ познaете и5хъ. Е#дA њб8eмлютъ t тeрніz гр0зды, и3ли2 t рeпіz смHквы; По плодах їхніх пізнаєте їх. Хіба збирають виноград з терня або смокви з будяків?
17
17
Тaкw всsко дрeво д0брое плоды2 дwбры2 твори1тъ, ґ ѕл0е дрeво плоды2 ѕлы6 твори1тъ: Так усяке добре дерево і плоди добрі родить, а погане дерево і плоди погані родить.
18
18
не м0жетъ дрeво добро2 плоды2 ѕлы6 твори1ти, ни дрeво ѕло2 плоды2 дwбры2 твори1ти. Не може дерево добре плоди погані родити, ні дерево погане плоди добрі родити.
19
19
Всsко u5бо дрeво, є4же не твори1тъ плодA добрA, посэкaютъ є5 и3 во џгнь вметaютъ. Всяке дерево, що не дає плоду доброго, зрубують і у вогонь кидають.
20
20
Тёмже u5бо t плHдъ и4хъ познaете и5хъ. Тож за їхніми плодами пізнаєте їх.
21
21
(За? к7G.) Не всsкъ глаг0лzй ми2: гDи, гDи, вни1детъ въ цrтвіе нбcное: но творsй в0лю nц7A моегw2, и4же є4сть на нб7сёхъ. Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! — увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного.
22
22
Мн0зи рекyтъ мнЁ во w4нъ дeнь: гDи, гDи, не въ твоe ли и4мz прор0чествовахомъ, и3 твои1мъ и4менемъ бёсы и3згони1хомъ, и3 твои1мъ и4менемъ си6лы мнHги сотвори1хомъ; Багато хто скаже Мені того дня: Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили?
23
23
И# тогдA и3сповёмъ и5мъ, ћкw николи1же знaхъ вaсъ: tиди1те t менє2, дёлающіи беззак0ніе. І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня.
24
24
(За? к7д7.) Всsкъ u5бо, и4же слhшитъ словесA мо‰ сі‰ и3 твори1тъ |, ўпод0блю є3го2 мyжу мyдру, и4же создA хрaмину свою2 на кaмени: Отже, всякого, хто слухає ці слова Мої і виконує їх, уподібню мужеві мудрому, який збудував будинок свій на камені;
25
25
и3 сни1де д0ждь, и3 пріид0ша рёки, и3 возвёzша вётри, и3 напад0ша на хрaмину тY: и3 не падeсz, њснованa бо бЁ на кaмени. І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і ринули на будинок той, і він не впав, бо був збудований на камені.
26
26
И# всsкъ слhшай словесA мо‰ сі‰, и3 не творS и4хъ, ўпод0битсz мyжу ўр0диву, и4же создA хрaмину свою2 на песцЁ: А всякий, хто слухає ці слова Мої і не виконує їх, уподібниться мужеві нерозумному, який збудував будинок свій на піску;
27
27
и3 сни1де д0ждь, и3 пріид0ша рёки, и3 возвёzша вётри, и3 њпр0шасz хрaминэ т0й, и3 падeсz: и3 бЁ разрушeніе є3S вeліе. І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і налягли на будинок той; і він упав, і руйнування його було велике.
28
28
И# бhсть є3гдA скончA ї}съ словесA сі‰, дивлsхусz нар0ди њ ў§ніи є3гw2: І коли Ісус скінчив слова ці, народ дивувався вченню Його,
29
29
бё бо ўчS и5хъ ћкw влaсть и3мёz, и3 не ћкw кни1жницы (и3 фарісeє). бо Він учив їх, як Той, Хто має владу, а не як книжники і фарисеї.
Главa }
Глава 8
1
1
Сшeдшу же є3мY съ горы2, в8слёдъ є3гw2 и3дsху нар0ди мн0зи. Коли ж Він зійшов з гори, слідом за Ним пішло багато народу.
2
2
И# сE, прокажeнъ пришeдъ клaнzшесz є3мY, глаг0лz: гDи, ѓще х0щеши, м0жеши мS њчcтити. І ось підійшов прокажений і, кланяючись Йому, сказав: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити.
3
3
И# простeръ рyку ї}съ, коснyсz є3мY, гlz: хощY, њчи1стисz. И# ѓбіе њчи1стисz є3мY прокaза. Ісус, простягши руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І він у ту ж мить очистився від прокази.
4
4
И# гlа є3мY ї}съ: ви1ждь, ни комyже повёждь: но шeдъ покажи1сz їерeови и3 принеси2 дaръ, є3г0же повелЁ (въ зак0нэ) мwmсeй, во свидётелство и5мъ. І говорить йому Ісус: гляди ж, нікому не розповідай, але піди покажися священикові і принеси дар, який повелів у законі Мойсей, на свідчення їм.
5
5
(За? к7е7.) Вшeдшу же є3мY въ капернаyмъ, приступи2 къ немY с0тникъ, молS є3го2 А як увійшов Ісус до Капернаума, підійшов до Нього сотник і благав Його:
6
6
и3 глаг0лz: гDи, џтрокъ м0й лежи1тъ въ домY разслaбленъ, лю1тэ страждA. Господи, слуга мій вдома лежить розслаблений і тяжко страждає.
7
7
И# гlа є3мY ї}съ: ѓзъ пришeдъ и3сцэлю2 є3го2. І говорить йому Ісус: Я прийду і зцілю його.
8
8
И# tвэщaвъ с0тникъ, речE (є3мY): гDи, нёсмь дост0инъ, да под8 кр0въ м0й вни1деши: но т0кмw рцы2 сл0во, и3 и3сцэлёетъ џтрокъ м0й: Сотник же у відповідь сказав: Господи! Я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою; але промов тільки слово, і видужає слуга мій.
9
9
и4бо ѓзъ человёкъ є4смь под8 влaстію, и3мhй под8 соб0ю в0ины: и3 глаг0лю семY: и3ди2, и3 и4детъ: и3 друг0му: пріиди2, и3 прих0дитъ: и3 рабY моемY: сотвори2 сіE, и3 сотвори1тъ. Бо і я — людина підвладна, але, маючи під собою воїнів, кажу одному: іди, і йде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: зроби це, і зробить.
10
10
Слhшавъ же ї}съ, ўдиви1сz, и3 речE грzдyщымъ по нeмъ: ґми1нь гlю вaмъ: ни во ї}ли толи1ки вёры њбрэт0хъ. Почувши це, Ісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: істинно кажу вам, і в Ізраїлі не знайшов Я такої віри.
11
11
Гlю же вaмъ, ћкw мн0зи t востHкъ и3 з†падъ пріи1дутъ и3 возлsгутъ со ґвраaмомъ и3 їсаaкомъ и3 їaкwвомъ во цrтвіи нбcнэмъ: Кажу ж вам, що багато прийдуть зі сходу й заходу і возляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному;
12
12
сhнове же цaрствіz и3згнaни бyдутъ во тмY кромёшнюю: тY бyдетъ плaчь и3 скрeжетъ зубHмъ. А сини Царства вигнані будуть у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів.
13
13
И# речE ї}съ с0тнику: и3ди2, и3 ћкоже вёровалъ є3си2, бyди тебЁ. И# и3сцэлЁ џтрокъ є3гw2 въ т0й чaсъ. І сказав Ісус сотникові: іди, і, як вірував ти, нехай буде тобі. І одужав слуга його в ту ж мить.
14
14
(За? к7ѕ7.) И# пришeдъ ї}съ въ д0мъ петр0въ, ви1дэ тeщу є3гw2 лежaщу и3 nгнeмъ жег0му, Прийшовши до Петрової господи, Ісус побачив тещу його, що лежала в гарячці,
15
15
и3 прикоснyсz руцЁ є3S, и3 њстaви ю5 џгнь: и3 востA и3 служaше є3мY. і доторкнувся до руки її, і гарячка покинула її; і вона встала і слугувала Йому.
16
16
П0здэ же бhвшу, привед0ша къ немY бBсны мнHги: и3 и3згнA дyхи сл0вомъ и3 вс‰ болsщыz и3сцэли2: Коли ж настав вечір, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він вигнав духів словом і зцілив усіх недужих,
17
17
да сбyдетсz рэчeнное и3сaіемъ прbр0комъ, глаг0лющимъ: т0й недyги нaшz пріsтъ и3 бwлёзни понесE. щоб справдилося сказане пророком Ісаєю, який говорить: Він узяв на Себе недуги наші і поніс хвороби.
18
18
Ви1дэвъ же ї}съ мнHги нар0ды w4крестъ себє2, повелЁ (ўчн7кHмъ) и3ти2 на w4нъ п0лъ. А як побачив Ісус довкола Себе багато народу, звелів ученикам відпливти на другий бік.
19
19
И# пристyпль є3ди1нъ кни1жникъ, речE є3мY: ўч™лю, и3дY по тебЁ, ѓможе ѓще и4деши. Тоді один книжник, підійшовши, сказав Йому: Учителю, я піду за Тобою, куди б Ти не пішов.
20
20
Гlа є3мY ї}съ: ли1си ћзвины и4мутъ, и3 пти6цы небє1сныz гнёзда: сн7ъ же чlвёческій не и4мать гдЁ главы2 подклони1ти. І каже йому Ісус: лисиці мають нори і птахи небесні — гнізда, Син же Людський не має де голови прихилити.
21
21
Другjй же t ўчн7къ є3гw2 речE є3мY: гDи, повели1 ми прeжде и3ти2 и3 погребсти2 nтцA моего2. Інший же з учеників Його сказав Йому: Господи! Дозволь мені перше піти і поховати батька мого.
22
22
Ї}съ же речE є3мY: грzди2 по мнЁ и3 њстaви мeртвыхъ погребсти2 сво‰ мертвецы2. Але Ісус сказав йому: іди за Мною і залиш мертвим ховати своїх мерців.
23
23
(За? к7з7.) И# влёзшу є3мY въ корaбль, по нeмъ и3д0ша ўчн7цы2 є3гw2. І як увійшов Він у човен, за Ним пішли ученики Його.
24
24
И# сE, трyсъ вели1къ бhсть въ м0ри, ћкоже кораблю2 покрывaтисz волнaми: т0й же спaше. І ось піднялися хвилі великі на морі, аж човен покривало; Він же спав.
25
25
И# пришeдше ўчн7цы2 є3гw2 возбуди1ша є3го2, глаг0люще: гDи, сп7си1 ны, погибaемъ. Тоді ученики Його, підійшовши до Нього, розбудили Його і сказали: Господи, рятуй нас, гинемо.
26
26
И# гlа и5мъ: что2 страшли1ви є3стE, маловёри; ТогдA востaвъ запрети2 вётрwмъ и3 м0рю, и3 бhсть тишинA вeліz. І говорить їм: чого ви такі боязкі, маловіри? Відтак, уставши, заборонив вітрам і морю, і настала велика тиша.
27
27
Человёцы же чуди1шасz, глаг0люще: кто2 є4сть сeй, ћкw и3 вётри и3 м0ре послyшаютъ є3гw2; Люди ж, дивуючись, говорили: Хто Цей, що і вітри, й море слухають Його?
28
28
(За? к7}.) И# пришeдшу є3мY на w4нъ п0лъ, въ странY гергеси1нскую, срэт0ста є3го2 двA бBсна t грHбъ и3сход‰ща, лю6та ѕэлw2, ћкw не мощи2 никомY минyти путeмъ тёмъ. І коли Він прибув на другий бік, до країни Гергесинської, Його зустріли двоє біснуватих, що вийшли з гробниць, дуже люті, так що ніхто не міг пройти тією дорогою.
29
29
И# сE, возопи1ста глагHлюща: что2 нaма и3 тебЁ, ї}се сн7е б9ій; пришeлъ є3си2 сёмw прeжде врeмене мyчити нaсъ. І ось вони закричали: що Тобі до нас, Ісусе, Сину Божий? Прийшов Ти сюди передчасно мучити нас.
30
30
Бsше же далeче t нею2 стaдо свинjй мн0го пас0мо. А віддалік паслося велике стадо свиней.
31
31
Бёси же молsху є3го2, глаг0люще: ѓще и3зг0ниши ны2, повели2 нaмъ и3ти2 въ стaдо свин0е. І біси благали Його: якщо виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней.
32
32
И# речE и5мъ: и3ди1те. Nни1 же и3зшeдше и3д0ша въ стaдо свин0е: и3 сE, (ѓбіе) ўстреми1сz стaдо всE по брeгу въ м0ре, и3 ўтоп0ша въ водaхъ. І Він сказав їм: ідіть. І вони, вийшовши, пішли у стадо свиней. І ось усе стадо кинулося з кручі в море і втопилось у воді.
33
33
Пасyщіи же бэжaша, и3 шeдше во грaдъ, возвэсти1ша вс‰, и3 њ бэсн0ю. Пастухи ж побігли і, прийшовши у місто, розповіли про все і про те, що було з біснуватими.
34
34
И# сE, вeсь грaдъ и3зhде въ срётеніе ї}сови: и3 ви1дэвше є3го2, моли1ша, ћкw дабы2 прешeлъ t предBлъ и4хъ. І ось усе місто вийшло назустріч Ісусові; і, побачивши Його, просили, щоб Він відійшов від їхнього краю.
Главa f7
Глава 9
1
1
(За? к7f7) И# влёзъ въ корaбль, прeйде и3 пріи1де во св0й грaдъ. Тоді Він, увійшовши в човен, переплив назад і прибув до Свого міста.
2
2
И# сE, принес0ша є3мY разслaблена (жи1лами), на nдрЁ лежaща: и3 ви1дэвъ ї}съ вёру и4хъ, речE разслaбленному: дерзaй, чaдо, tпущaютсz ти2 грэси2 твои2. І ось принесли до Нього розслабленого, що лежав на постелі. І, побачивши віру їхню, Ісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! Прощаються тобі гріхи твої!
3
3
И# сE, нёцыи t кни6жникъ рёша въ себЁ: сeй хyлитъ. При цьому деякі з книжників говорили собі: Він богохульствує.
4
4
И# ви1дэвъ ї}съ помышлє1ніz и4хъ, речE: вскyю вы2 мhслите лук†ваz въ сердцaхъ свои1хъ; Ісус же, бачачи помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях своїх?
5
5
чт0 бо є4сть ўд0бэе рещи2: tпущaютсz ти2 грэси2: и3ли2 рещи2: востaни и3 ходи2; Бо що легше — сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи?
6
6
но да ўвёсте, ћкw влaсть и4мать сн7ъ чlвёческій на земли2 tпущaти грэхи2: тогдA гlа разслaбленному: востaни, возми2 тв0й џдръ и3 и3ди2 въ д0мъ тв0й. Та щоб знали ви, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи. Тоді говорить розслабленому: встань, візьми постіль твою та йди у дім твій.
7
7
И# востaвъ, (взeмъ џдръ св0й,) и4де въ д0мъ св0й. І той устав, узяв постіль свою і пішов у дім свій.
8
8
Ви1дэвше же нар0ди чуди1шасz и3 прослaвиша бGа, дaвшаго влaсть таковyю человёкwмъ. Народ же, побачивши це, здивувався і прославив Бога, Який дав таку владу людям.
9
9
(За? l.) И# преходS ї}съ tтyду, ви1дэ человёка сэдsща на мhтницэ, матfeа глаг0лема: и3 гlа є3мY: по мнЁ грzди2. И# востaвъ по нeмъ и4де. Проходячи звідти, Ісус побачив чоловіка, що сидів на митниці, на ймення Матфей, і каже йому: іди за Мною. І той устав і пішов за Ним.
10
10
И# бhсть є3мY возлежaщу въ домY, и3 сE, мн0зи мытари6 и3 грBшницы пришeдше возлежaху со ї}сомъ и3 со ўчн7ки6 є3гw2. І коли Ісус возлежав у домі, прийшло багато митарів і грішників і возлежали з Ним і з учениками Його.
11
11
И# ви1дэвше фарісeє, глаг0лаху ўчн7кHмъ є3гw2: почто2 съ мытари6 и3 грBшники ўч™ль вaшъ ћстъ и3 піeтъ; Побачивши те, фарисеї сказали ученикам Його: чому Учитель ваш їсть і п’є з митарями і грішниками?
12
12
Ї}съ же слhшавъ речE и5мъ: не трeбуютъ здрaвіи врачA, но болsщіи: Ісус же, почувши це, сказав їм: не здорові потребують лікаря, а недужі,
13
13
шeдше же научи1тесz, что2 є4сть: ми1лости хощY, ґ не жeртвы; не пріид0хъ бо призвaти првdники, но грёшники на покаsніе. підіть та навчіться, що означає: милости хочу, а не жертви. Бо Я прийшов прикликати не праведників, але грішників до покаяння.
14
14
(За? l№.) ТогдA приступи1ша къ немY ўченицы2 їwaннwвы, глаг0люще: почто2 мы2 и3 фарісeє пости1мсz мн0гw, ўчн7цh же твои2 не постsтсz; Тоді приступають до Нього ученики Іоанові і кажуть: чому ми і фарисеї постимо багато, Твої ж ученики не постять?
15
15
И# речE и5мъ ї}съ: є3дA м0гутъ сhнове брaчніи плaкати, є3ли1ко врeмz съ ни1ми є4сть жени1хъ; Пріи1дутъ же днjе, є3гдA tи1метсz t ни1хъ жени1хъ, и3 тогдA постsтсz. І сказав їм Ісус: чи можуть весільні друзі сумувати, поки з ними жених? Але настануть дні, коли відберуть у них жениха, і тоді поститимуть.
16
16
Никт0же бо приставлsетъ приставлeніz плaта небёлена ри1зэ вeтсэ: в0зметъ бо кончи1ну свою2 t ри1зы [tт0ргнетъ бо приставлeніе є3гw2 t ри1зы (нёчто)], и3 г0рша дирA бyдетъ. Ніхто ж бо на старий одяг не накладає латки з нової тканини, бо відірветься від старого, і дірка буде ще гірша.
17
17
НижE вливaютъ вінA н0ва въ мёхи вє1тхи: ѓще ли же ни2, то2 просадsтсz мёси, и3 віно2 проліeтсz, и3 мёси поги1бнутъ: но вливaютъ віно2 н0во въ мёхи нHвы, и3 nбоE соблюдeтсz. Не вливають також вина молодого в старі міхи, а інакше прорвуться міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але вливають вино молоде в нові міхи, і зберігається те і друге.
18
18
(За? lв7.) Сі‰ є3мY гlющу къ ни6мъ, сE, кнsзь нёкій пришeдъ клaнzшесz є3мY, глаг0лz, ћкw дщи2 моS нн7э ќмре: но пришeдъ возложи2 на ню2 рyку твою2, и3 њживeтъ. Коли Він говорив їм це, підійшов до Нього якийсь начальник і, кланяючись Йому, сказав: дочка моя нині померла, але Ти прийди, поклади на неї руку Свою, і буде жива.
19
19
И# востaвъ ї}съ по нeмъ и4де, и3 ўчн7цы2 є3гw2. І, вставши, Ісус за ним пішов, і ученики Його.
20
20
И# сE, женA кровоточи1ва дванaдесzте лётъ, пристyпльши созади2, прикоснyсz воскри1лію ри1зы є3гw2, І ось жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одягу Його,
21
21
глаг0лаше бо въ себЁ: ѓще т0кмw прикоснyсz ри1зэ є3гw2, сп7сeна бyду. бо вона казала сама собі: як тільки доторкнусь до одягу Його, одужаю.
22
22
Ї}съ же њбрaщьсz и3 ви1дэвъ ю5, речE: дерзaй, дщи2, вёра твоS сп7сe тz. И# сп7сeна бhсть женA t часA тогw2. Ісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе. І одужала жінка з того ж часу.
23
23
И# пришeдъ ї}съ въ д0мъ кнsжь, и3 ви1дэвъ сопцы2 и3 нар0дъ м0лвzщь, Прийшов Ісус до господи начальника і побачив сопілкарів та людей, що голосили.
24
24
гlа и5мъ: tиди1те, не ќмре бо дэви1ца, но спи1тъ. И# ругaхусz є3мY. І сказав їм: відійдіть, бо не вмерла дівчина, а спить. І глузували з Нього.
25
25
Е#гдa же и3згнaнъ бhсть нар0дъ, вшeдъ ћтъ ю5 за рyку: и3 востA дэви1ца. Коли ж людей було випроваджено, Він, увійшовши, взяв її за руку, і дівчина встала.
26
26
И# и3зhде вёсть сіS по всeй земли2 т0й. І рознеслася чутка про це по всій землі тій.
27
27
(За? lG.) И# преходsщу tтyду ї}сови, по нeмъ и3д0ста двA слэпц†, зов{ща и3 глагHлюща: поми1луй ны2, (ї}се) сн7е дв7довъ. Коли йшов Ісус звідтіля, за Ним слідом ішли двоє сліпих і кричали: помилуй нас, Ісусе, Сину Давидів!
28
28
Пришeдшу же є3мY въ д0мъ, приступи1ста къ немY слэпц†, и3 гlа и4ма ї}съ: вёруета ли, ћкw могY сіE сотвори1ти; Глаг0ласта є3мY: є4й, гDи. Коли ж Він увійшов у дім, сліпі приступили до Нього. І говорить їм Ісус: чи віруєте, що Я можу це зробити? Вони говорять Йому: так, Господи!
29
29
ТогдA прикоснyсz џчію и4хъ, гlz: по вёрэ вaю бyди вaма. Тоді він доторкнувся до очей їхніх і сказав: за вірою вашою нехай буде вам.
30
30
И# tверз0стасz џчи и4ма: и3 запрети2 и4ма ї}съ, гlz: блюди1та, да никт0же ўвёсть. І відкрилися очі їхні; і сказав їм Ісус суворо: пильнуйте ж, щоб ніхто не довідався.
31
31
W$на же и3зшє1дша прослaвиста є3го2 по всeй земли2 т0й. Вони ж, вийшовши, прославляли Його по всій землі тій.
32
32
Тёма же и3сходsщема, сE, привед0ша къ немY человёка нёма бэснyема. Коли ж ті виходили, то привели до Нього чоловіка німого, біснуватого.
33
33
И# и3згнaну бёсу, проглаг0ла нэмhй. И# диви1шасz нар0ди, глаг0люще, ћкw николи1же kви1сz тaкw во ї}ли. І коли біса було вигнано, німий почав говорити. І народ, дивуючись, казав: ніколи не було такого в Ізраїлі.
34
34
Фарісeє же глаг0лаху: њ кнsзи бэс0встэмъ и3зг0нитъ бёсы. Фарисеї ж говорили: силою князя бісівського виганяє Він бісів.
35
35
И# прохождaше ї}съ грaды вс‰ и3 вє1си, ўчS на с0нмищихъ и4хъ, и3 проповёдаz є3ђліе цrтвіz, и3 цэлS всsкъ недyгъ и3 всsку ћзю въ лю1дехъ. І ходив Ісус по всіх містах і селах, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства і зціляючи всякі недуги і всяку неміч у людях.
36
36
(За? lд7.) Ви1дэвъ же нар0ды, млcрдова њ ни1хъ, ћкw бsху смzтeни и3 tвeржени, ћкw џвцы не и3мyщыz пaстырz. Бачачи безліч людей, Він змилосердився над ними, бо вони були зморені й розпорошені, як вівці, що не мають пастиря.
37
37
ТогдA гlа ўчн7кHмъ свои6мъ: жaтва ќбw мн0га, дёлателей же мaлw: Тоді говорить до учеників Своїх: жнива багато, а женців замало.
38
38
моли1тесz u5бо гDи1ну жaтвы, ћкw да и3зведeтъ дёлатєли на жaтву свою2. Тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє.
Главa ‹
Глава 10
1
1
И# призвA nбанaдесzть ўчн7ки2 сво‰, дадE и5мъ влaсть на дyсэхъ нечи1стыхъ, ћкw да и3зг0нzтъ и5хъ, и3 цэли1ти всsкъ недyгъ и3 всsку болёзнь. Прикликавши дванадцять учеників Своїх, Він дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяли їх і зціляли всяку недугу і всяку неміч.
2
2
Дванaдесzтихъ же ґпcлwвъ и3менA сyть сі‰: пeрвый сjмwнъ, и4же нарицaетсz пeтръ, и3 ґндрeй брaтъ є3гw2: їaкwвъ зеведeевъ и3 їwaннъ брaтъ є3гw2: Дванадцяти ж апостолів імена такі: перший Симон, що зветься Петром, і Андрій, брат його, Яків Зеведеїв та Іоан, брат його,
3
3
філjппъ и3 варfоломeй: fwмA и3 матfeй мытaрь: їaкwвъ ґлфeевъ и3 леввeй, нарэчeнный fаддeй: Филип і Варфоломій, Фома і Матфей-митар, Яків Алфеїв і Леввей, прозваний Фадеєм,
4
4
сjмwнъ кананjтъ и3 їyда їскаріHтскій, и4же и3 предадE є3го2. Симон Кананіт та Іуда Іскаріотський, який і зрадив Його.
5
5
Сі‰ nбанaдесzть послA ї}съ, заповёда и5мъ, гlz: на пyть kзы6къ не и3ди1те и3 во грaдъ самарsнскій не вни1дите: Цих дванадцятьох послав Ісус і заповів їм, промовляючи: на путь до язичників не ходіть і в місто самарянське не входьте;
6
6
и3ди1те же пaче ко nвцaмъ поги1бшымъ д0му ї}лева: а йдіть краще до овець загиблих дому Ізраїлевого;
7
7
ходsще же проповёдуйте, глаг0люще, ћкw прибли1жисz цrтвіе нбcное: ходячи ж, проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство Небесне;
8
8
болsщыz и3сцэлsйте, прокажє1нныz њчищaйте, мє1ртвыz воскрешaйте, бёсы и3згонsйте: тyне пріsсте, тyне дади1те. хворих зціляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте: задарма одержали, задарма давайте.
9
9
(За? lе7.) Не стzжи1те злaта, ни сребрA, ни мёди при поzсёхъ вaшихъ, Не беріть з собою ні золота, ні срібла, ані міді у пояси свої,
10
10
ни пи1ры въ пyть, ни двою2 ри6зу, ни сапHгъ, ни жезлA: дост0инъ бо є4сть дёлатель мзды2 своеS. ні торбини на дорогу, ні двох одежин, ні взуття, ані посоха, бо той, хто трудиться, достойний нагороди своєї.
11
11
Въ џньже ѓще (коли1ждо) грaдъ и3ли2 вeсь вни1дете, и3спытaйте, кто2 въ нeмъ дост0инъ є4сть, и3 тY пребyдите, д0ндеже и3зhдете: В яке б місто або селище не ввійшли ви, довідуйтесь, хто в ньому достойний є, і там залишайтесь, доки не вийдете;
12
12
входsще же въ д0мъ цэлyйте є3го2, глаг0люще: ми1ръ д0му семY: а входячи в дім, привітайте його, кажучи: мир дому цьому.
13
13
и3 ѓще ќбw бyдетъ д0мъ дост0инъ, пріи1детъ ми1ръ вaшъ нaнь: ѓще ли же не бyдетъ дост0инъ, ми1ръ вaшъ къ вaмъ возврати1тсz. І якщо буде дім достойний, то мир ваш зійде на нього; якщо ж не буде достойний, то мир ваш до вас повернеться.
14
14
И# и4же ѓще не пріи1метъ вaсъ, нижE послyшаетъ словeсъ вaшихъ, и3сходsще и3з8 д0му и3ли2 и3з8 грaда тогw2, tтрzси1те прaхъ н0гъ вaшихъ: А коли хто не прийме вас і не послухає слів ваших, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох з ніг ваших.
15
15
ґми1нь гlю вaмъ: tрaднэе бyдетъ земли2 сод0мстэй и3 гом0ррстэй въ дeнь сyдный, нeже грaду томY. Істинно кажу вам: відрадніше буде землі Содомській і Гоморрській у день судний, аніж місту тому.
16
16
(За? lѕ7.) СE, ѓзъ посылaю вaсъ ћкw џвцы посредЁ волкHвъ: бyдите u5бо мyдри ћкw ѕмі‰, и3 цёли ћкw г0лубіе. Ось Я посилаю вас, як овець поміж вовків: отже, будьте мудрі, як змії, і лагідні, як голуби.
17
17
Внемли1те же t человBкъ: предадsтъ бо вы2 на с0нмы, и3 на соб0рищихъ и4хъ бію1тъ вaсъ, Остерігайтеся ж людей: бо вони видаватимуть вас на судилища і в своїх синагогах битимуть вас,
18
18
и3 пред8 влады6ки же и3 цари6 ведeни бyдете менє2 рaди, во свидётелство и5мъ и3 kзhкwмъ. і поведуть вас до правителів і царів заради Мене на свідчення їм та язичникам.
19
19
Е#гдa же предаю1тъ вы2, не пецhтесz, кaкw и3ли2 что2 возглаг0лете: дaстбосz вaмъ въ т0й чaсъ, что2 возглаг0лете: Коли ж видаватимуть вас, не турбуйтеся, як або що говорити; бо в той час дано буде вам, що сказати,
20
20
не вh бо бyдете глаг0лющіи, но д¦ъ nц7A вaшегw гlzй въ вaсъ. бо не ви будете говорити, а Дух Отця вашого говоритиме у вас.
21
21
Предaстъ же брaтъ брaта на смeрть, и3 nтeцъ чaдо: и3 востaнутъ ч†да на роди1тєли и3 ўбію1тъ и5хъ: Видасть же брат брата на смерть і батько сина; і повстануть діти на батьків і уб’ють їх;
22
22
и3 бyдете ненави1дими всёми и4мене моегw2 рaди: претерпёвый же до концA, т0й сп7сeнъ бyдетъ. і будуть вас ненавидіти всі за ім’я Моє; а хто витерпить до кінця, той спасенний буде.
23
23
(За? lз7.) Е#гдa же г0нzтъ вы2 во грaдэ сeмъ, бёгайте въ другjй. Ґми1нь бо гlю вaмъ: не и4мате скончaти грaды ї}лєвы, д0ндеже пріи1детъ сн7ъ чlвёческій. Коли ж гнатимуть вас в одному місті, біжіть у інше. Бо істинно кажу вам: не встигнете обійти ще міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський.
24
24
Нёсть ўчени1къ над8 ўчи1телz (своего2), нижE рaбъ над8 господи1на своего2: Учень не вищий за вчителя і слуга не вищий за господаря свого.
25
25
довлёетъ ўченикY, да бyдетъ ћкw ўчи1тель є3гw2, и3 рaбъ ћкw госп0дь є3гw2. Ѓще господи1на д0му веельзевyла нарек0ша, кольми2 пaче дом†шніz є3гw2; Досить для учня, щоб він був як учитель його, і для слуги, щоб він був як господар його. Якщо господаря дому назвали Вельзевулом, то чи не тим більше — домашніх його?
26
26
Не ўб0йтесz u5бо и4хъ: ничт0же бо є4сть покровeно, є4же не tкрhетсz, и3 тaйно, є4же не ўвёдэно бyдетъ. Отже, не бійтесь їх, бо нема нічого прихованого, що не відкрилося б, і потайного, що не стало б відомим.
27
27
Е$же гlю вaмъ во тмЁ, рцhте во свётэ: и3 є4же во ќшы слhшите, проповёдите на кр0вэхъ. Що кажу вам у темряві, говоріть при світлі, і що чуєте на вухо, проповідуйте на покрівлях.
28
28
И# не ўб0йтесz t ўбивaющихъ тёло, души1 же не могyщихъ ўби1ти: ўб0йтесz же пaче могyщагw и3 дyшу и3 тёло погуби1ти въ геeннэ. І не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; але бійтесь більше Того, Хто може і душу, і тіло погубити в геєні.
29
29
Не двё ли пти6цэ цэни1тэсz є3ди1ному ґссaрію; и3 ни є3ди1на t ни1хъ падeтъ на земли2 без8 nц7A вaшегw: Чи не дві малі пташки продаються за один асарій*? І жодна з них не впаде на землю без волі Отця вашого;
30
30
вaмъ же и3 влaси главнjи вси2 и3зочтeни сyть: у вас же і волосся на голові все полічено;
31
31
не ўб0йтесz u5бо: мн0зэхъ пти1цъ лyчши є3стE вы2. не бійтеся ж: ви дорожчі за багатьох малих пташок.
32
32
(За? l}.) Всsкъ u5бо и4же и3сповёсть мS пред8 человBки, и3сповёмъ є3го2 и3 ѓзъ пред8 nц7eмъ мои1мъ, и4же на нб7сёхъ: Отже, кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним.
33
33
ґ и4же tвeржетсz менє2 пред8 человBки, tвeргусz є3гw2 и3 ѓзъ пред8 nц7eмъ мои1мъ, и4же на нб7сёхъ. А хто зречеться Мене перед людьми, зречуся того і Я перед Отцем Моїм Небесним.
34
34
Не мни1те, ћкw пріид0хъ воврещи2 ми1ръ на зeмлю: не пріид0хъ воврещи2 ми1ръ, но мeчь: Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов Я принести, а меч.
35
35
пріид0хъ бо разлучи1ти человёка на nтцA своего2, и3 дщeрь на мaтерь свою2, и3 невёсту на свекр0вь свою2. Бо Я прийшов розлучити сина з батьком його, і дочку з матір’ю її, і невістку із свекрухою її.
36
36
И# врази2 человёку домaшніи є3гw2. І вороги людини — домашні її.
37
37
(За? lf7.) И$же лю1битъ nтцA и3ли2 мaтерь пaче менє2, нёсть менє2 дост0инъ: и3 и4же лю1битъ сhна и3ли2 дщeрь пaче менє2, нёсть менє2 дост0инъ: Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, недостойний Мене; і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, недостойний Мене;
38
38
и3 и4же не пріи1метъ крестA своегw2 и3 в8слёдъ менє2 грzдeтъ, нёсть менє2 дост0инъ. і хто не бере хрест свій і не йде слідом за Мною, той недостойний Мене.
39
39
Њбрэтhй дyшу свою2 погуби1тъ ю5: ґ и4же погуби1тъ дyшу свою2 менє2 рaди, њбрsщетъ ю5. Хто зберігає душу свою, загубить її, а хто загубить душу свою заради Мене, збереже її.
40
40
И$же вaсъ пріeмлетъ, менE пріeмлетъ: и3 и4же пріeмлетъ менE, пріeмлетъ послaвшаго мS: Хто вас приймає, той Мене приймає, а хто приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене;
41
41
пріeмлzй прbр0ка во и4мz прbр0чо, мздY прbр0чу пріи1метъ: и3 пріeмлzй првdника во и4мz првdничо, мздY првdничу пріи1метъ: хто приймає пророка в ім’я пророка, одержить винагороду пророка; і хто приймає праведника в ім’я праведника, одержить винагороду праведника.
42
42
и3 и4же ѓще напои1тъ є3ди1наго t мaлыхъ си1хъ чaшею студены2 воды2 т0кмw, во и4мz ўчн7кA, ґми1нь гlю вaмъ, не погуби1тъ мзды2 своеS. І хто напоїть одного з малих цих чашею холодної води, тільки в ім’я ученика, істинно кажу вам, не втратить нагороди своєї.
Главa №i
Глава 11
1
1
И# бhсть, є3гдA соверши2 ї}съ заповёдаz nбэманaдесzте ўчн7к0ма свои1ма, прeйде tтyду ўчи1ти и3 проповёдати во градёхъ и4хъ. І сталося, коли Ісус закінчив наставляти дванадцятьох учеників Своїх, то пішов звідти, щоб учити й проповідувати в містах їхніх.
2
2
(За? м7.) Їwaннъ же слhшавъ во ўзи1лищи дэлA хrтHва, послA двA t ўчени1къ свои1хъ, Іоан же, почувши у в’язниці про діла Христові, послав двох з учнів своїх
3
3
речE є3мY: тh ли є3си2 грzдhй, и3ли2 и3н0гw чaемъ; запитати Його: чи Ти Той, Хто має прийти, чи нам іншого чекати?
4
4
И# tвэщaвъ ї}съ речE и4ма: шє1дша возвэсти1та їwaннови, ±же слhшита и3 ви1дита: І сказав їм Ісус у відповідь: підіть та розкажіть Іоанові, що чуєте і бачите:
5
5
слэпjи прозирaютъ и3 хр0міи х0дzтъ, прокажeнніи њчищaютсz и3 глусjи слhшатъ, мeртвіи востаю1тъ и3 ни1щіи благовэствyютъ: сліпі прозрівають і криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві воскресають і убогі благовістять;
6
6
и3 бlжeнъ є4сть, и4же ѓще не соблазни1тсz њ мнЁ. і блаженний той, хто не спокуситься через Мене.
7
7
Тёма же и3сходsщема, начaтъ ї}съ нар0дwмъ гlати њ їwaннэ: чесw2 и3зыд0сте въ пустhню ви1дэти; тр0сть ли вётромъ колeблему; Коли ж вони відійшли, Ісус почав говорити людям про Іоана: на що дивитися ходили ви в пустелю? Чи на тростину, що вітер колише?
8
8
Но чесw2 и3зыд0сте ви1дэти; человёка ли въ м‰гки ри6зы њблечeнна; СE, и5же м‰гкаz носsщіи, въ домёхъ цaрскихъ сyть. На що ж дивитися ходили ви? Чи на людину, вдягнену в м’який одяг? Ті, що носять м’який одяг, у палацах царських живуть.
9
9
Но чесw2 и3зыд0сте ви1дэти; прbр0ка ли; Е$й, гlю вaмъ, и3 ли1шше прbр0ка. На що ж дивитися ходили ви? На пророка? Так, кажу вам, більш як пророка.
10
10
Сeй бо є4сть, њ нeмже є4сть пи1сано: сE, ѓзъ посылaю ѓгGла моего2 пред8 лицeмъ твои1мъ, и4же ўгот0витъ пyть тв0й пред8 тоб0ю. Цей бо є той, про якого написано: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує дорогу Твою перед Тобою.
11
11
Ґми1нь гlю вaмъ, не востA въ рождeнныхъ женaми б0лій їwaнна кrти1телz: мнjй же во цrтвіи нбcнэмъ б0лій є3гw2 є4сть. Істинно кажу вам: не було серед народжених жінками більшого за Іоана Хрестителя; але найменший у Царстві Небесному більший за нього.
12
12
T днjй же їwaнна кrти1телz досeлэ цrтвіе нбcное нyдитсz [съ нyждею воспріeмлетсz], и3 нyждницы восхищaютъ є5: Від днів же Іоана Хрестителя донині Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його,
13
13
вси1 бо прbр0цы и3 зак0нъ до їwaнна прорек0ша. бо всі пророки і закон провіщали до Іоана.
14
14
И# ѓще х0щете пріsти, т0й є4сть и3ліA хотsй пріити2: І коли хочете знати, він є Ілля, що має прийти.
15
15
и3мёzй ќшы слhшати да слhшитъ. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
16
16
(За? м7№.) Комy же ўпод0блю р0дъ сeй; Под0бенъ є4сть дётемъ сэдsщымъ на т0ржищихъ, и3 возглашaющымъ другHмъ свои6мъ Кому ж уподібню рід цей? Він подібний до дітей, що сидять на вулиці і, звертаючись до своїх товаришів,
17
17
и3 глаг0лющымъ: пискaхомъ вaмъ, и3 не плzсaсте: плaкахомъ вaмъ, и3 не рыдaсте. кажуть: ми грали вам на сопілках, та ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, та ви не ридали.
18
18
Пріи1де бо їwaннъ ни kдhй, ни піsй: и3 глаг0лютъ: бёса и4мать. Бо прийшов Іоан, який не їсть, не п’є; і кажуть: біса має.
19
19
Пріи1де сн7ъ чlвёческій kдhй и3 піsй: и3 глаг0лютъ: сE, человёкъ ћдца и3 вінопjйца, мытарє1мъ дрyгъ и3 грёшникwмъ. И# њправди1сz премyдрость t ч†дъ свои1хъ. Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і кажуть: цей чоловік, який любить їсти й пити вино, митарям друг і грішникам. І виправдалась премудрість від синів своїх.
20
20
(За? м7в7.) ТогдA начaтъ ї}съ поношaти градовHмъ, въ ни1хже бhша мн0жайшыz си6лы є3гw2, занE не покazшасz: Тоді почав Ісус докоряти містам, у яких явлено було найбільше чудес Його, за те, що вони не покаялися.
21
21
г0ре тебЁ, хоразjне, г0ре тебЁ, виfсаjдо: ћкw ѓще въ тЂрэ и3 сідHнэ бhша си6лы бhли бhвшыz въ вaсъ, дрeвле ќбw во врeтищи и3 пeпелэ покazлисz бhша: Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Вифсаїдо! Бо якби у Тирі та Сидоні сталися чудеса, що явлені були у вас, то вони давно покаялися б у веретищі й попелі.
22
22
nбaче гlю вaмъ тЂру и3 сідHну tрaднэе бyдетъ въ дeнь сyдный, нeже вaмъ. Але кажу вам: Тиру й Сидону відрадніше буде в день судний, ніж вам.
23
23
И# ты2, капернаyме, и4же до нб7съ вознесhйсz, до ѓда сни1деши: занE ѓще въ сод0мэхъ бhша си6лы бhли бhвшыz въ тебЁ, пребhли ќбw бhша до днeшнzгw днE: І ти, Капернауме, що до небес піднісся, до пекла зійдеш, бо якби в Содомі сталися чудеса, що явлені були в тобі, то зостався б він до сьогоднішнього дня.
24
24
nбaче гlю вaмъ, ћкw земли2 сод0мстэй tрaднэе бyдетъ въ дeнь сyдный, нeже тебЁ. Але кажу вам, що землі Содомській відрадніше буде в день судний, ніж тобі.
25
25
Въ то2 врeмz tвэщaвъ ї}съ речE: и3сповёдаютисz, џ§е, гDи нб7сE и3 земли2, ћкw ўтаи1лъ є3си2 сі‰ t премyдрыхъ и3 разyмныхъ и3 tкрhлъ є3си2 т† младeнцємъ: Продовжуючи далі, Ісус сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти втаїв це від премудрих та розумних і відкрив те немовлятам.
26
26
є4й, џ§е, ћкw тaкw бhсть бlговолeніе пред8 тоб0ю. Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління.
27
27
(За? м7G.) Вс‰ мнЁ прєданA сyть nц7eмъ мои1мъ: и3 никт0же знaетъ сн7а, т0кмw nц7ъ: ни nц7A кто2 знaетъ, т0кмw сн7ъ, и3 є3мyже ѓще в0литъ сн7ъ tкрhти. Усе Мені передано Отцем Моїм, і ніхто не знає Сина, тільки Отець; і Отця ніхто не знає, тільки Син, і той, кому Син схоче відкрити.
28
28
Пріиди1те ко мнЁ вси2 труждaющіисz и3 њбременeнніи, и3 ѓзъ ўпок0ю вы2: Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас;
29
29
возми1те и4го моE на себE и3 научи1тесz t менє2, ћкw кр0токъ є4смь и3 смирeнъ с®цемъ: и3 њбрsщете пок0й душaмъ вaшымъ: візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим;
30
30
и4го бо моE бlго, и3 брeмz моE легко2 є4сть. бо ярмо Моє — благо, і тягар Мій легкий.
Главa в7i
Глава 12
1
1
(За? м7д7) Въ то2 врeмz и4де ї}съ въ суббw6ты сквозЁ сBzніz: ўчн7цh же є3гw2 взалкaша и3 начaша востерзaти клaсы и3 ћсти. У той час проходив Ісус у суботу засіяними ланами; ученики ж Його зголодніли і почали зривати колоски та їсти.
2
2
Фарісeє же ви1дэвше рёша є3мY: сE, ўчн7цы2 твои2 творsтъ, є3гHже не дост0итъ твори1ти въ суббHту. Фарисеї ж, побачивши це, сказали Йому: ось ученики Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу.
3
3
Џнъ же речE и5мъ: нёсте ли чли2, что2 сотвори2 дв7дъ, є3гдA взалкA сaмъ и3 сyщіи съ ни1мъ; Він же сказав їм: хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним?
4
4
кaкw вни1де въ хрaмъ б9ій и3 хлёбы предложeніz снэдE, и4хже не дост0йно бЁ є3мY ћсти, ни сyщымъ съ ни1мъ, т0кмw їерeємъ є3ди6нымъ; Як він увійшов у храм Божий і їв хліби принесення, яких не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були, а тільки одним священикам?
5
5
и3ли2 нёсте чли2 въ зак0нэ, ћкw въ суббw6ты свzщeнницы въ цeркви суббw6ты сквернsтъ и3 непови1нни сyть; Або хіба ви не читали в законі, що по суботах священики в храмі порушують суботу, однак невинні?
6
6
гlю же вaмъ, ћкw цeркве б0лэ є4сть здЁ: Говорю ж вам, що тут Той, Хто більший від храму.
7
7
ѓще ли бhсте вёдали, что2 є4сть: ми1лости хощY, ґ не жeртвы, николи1же ќбw бhсте њсуждaли непови1нныхъ: Коли б ви знали, що значить: милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинних.
8
8
госп0дь бо є4сть и3 суббHты сн7ъ чlвёческій. Бо Син Людський є господарем і суботи.
9
9
(За? м7е7.) И# прешeдъ tтyду, пріи1де на с0нмище и4хъ. І відійшовши звідти, прийшов Він до їхньої синагоги.
10
10
И# сE, человёкъ бЁ тY, рyку и3мhй сyху. И# вопроси1ша є3го2, глаг0люще: ѓще дост0итъ въ суббw6ты цэли1ти; да на него2 возглаг0лютъ. І ось був там чоловік, що мав суху руку, і спитали Його, чи дозволено зціляти в суботу, щоб звинуватити Його.
11
11
Џнъ же речE и5мъ: кто2 є4сть t вaсъ человёкъ, и4же и4мать nвчA є3ди1но, и3 ѓще впадeтъ сіE въ суббw6ты въ ћму, не и4метъ ли є5 и3 и4зметъ; Він же сказав їм: чи є між вами людина, яка, маючи одну вівцю, якщо вона впаде в суботу в яму, не візьме і не витягне її?
12
12
кольми2 u5бо лyчши є4сть человёкъ nвчaте; тёмже дост0итъ въ суббw6ты добро2 твори1ти. Наскільки ж людина краща за вівцю! Отже, дозволено в суботу добро творити.
13
13
ТогдA гlа человёку: простри2 рyку твою2. И# прострE: и3 ўтверди1сz цэлA ћкw другaz. Тоді каже чоловікові тому: простягни руку твою. Той простягнув, і стала вона здоровою, як і друга.
14
14
(За? м7ѕ7.) Фарісeє же шeдше совётъ сотвори1ша на него2, кaкw є3го2 погубsтъ. Ї}съ же разумёвъ tи1де tтyду. Фарисеї ж, вийшовши, радилися проти Нього, як би Його погубити. Але Ісус, дізнавшись, пішов звідти.
15
15
(За?.) И# по нeмъ и3д0ша нар0ди мн0зи, и3 и3сцэли2 и5хъ всёхъ: І пішло за Ним багато народу, і Він зцілив їх усіх.
16
16
и3 запрети2 и5мъ, да не ћвэ є3го2 творsтъ: І заборонив, щоб не являли Його.
17
17
ћкw да сбyдетсz речeнное и3сaіемъ прbр0комъ, глаг0лющимъ: Щоб справдилося сказане Ісайєю пророком, який говорить:
18
18
сE, џтрокъ м0й, є3г0же и3зв0лихъ, возлю1бленный м0й, нaньже бlговоли2 дш7A моS: положY д¦ъ м0й на нeмъ, и3 сyдъ kзhкwмъ возвэсти1тъ: це Отрок Мій, Якого Я обрав. Улюблений Мій, до Якого благоволить душа Моя. Покладу Дух Мій на Нього, і Він провістить народам суд.
19
19
не преречeтъ, ни возопіeтъ, нижE ўслhшитъ кто2 на распyтіихъ глaса є3гw2: Не буде ні суперечити, ні кричати, і ніхто не почує на перехрестях голосу Його;
20
20
тр0сти сокрушeнны не прел0митъ и3 лeна внeмшасz не ўгаси1тъ, д0ндеже и3зведeтъ въ побёду сyдъ: тростини надломленої не переломить, і льону тліючого не загасить, доки не доведе суду до перемоги;
21
21
и3 на и4мz є3гw2 kзhцы ўповaти и4мутъ. і на ім’я Його уповатимуть народи.
22
22
ТогдA привед0ша къ немY бэснyющасz слёпа и3 нёма: и3 и3сцэли2 є3го2, ћкw слэп0му и3 нэм0му глаг0лати и3 глsдати. Тоді привели до Нього біснуватого — сліпого і німого; і Він зцілив його, так що сліпий і німий став говорити й бачити.
23
23
И# дивлsхусz вси2 нар0ди глаг0люще: є3дA сeй є4сть (хrт0съ) сн7ъ дв7довъ; І дивувався весь народ і говорив: чи не Цей є Христос, Син Давидів?
24
24
Фарісeє же слhшавше рёша: сeй не и3зг0нитъ бёсы, т0кмw њ веельзевyлэ кнsзи бэс0встэмъ. Фарисеї ж, почувши це, сказали: Він виганяє бісів не інакше, як силою Вельзевула, князя бісівського.
25
25
Вёдый же ї}съ мы6сли и4хъ, речE и5мъ: всsкое цaрство раздёльшеесz на сS запустёетъ, и3 всsкъ грaдъ и3ли2 д0мъ раздэли1выйсz на сS не стaнетъ. Але Ісус, знаючи думки їхні, сказав їм: усяке царство, що розділилося в собі, запустіє; і всяке місто чи дім, що розділилися у собі, не встоять.
26
26
И# ѓще сатанA сатанY и3зг0нитъ, на сS раздэли1лсz є4сть: кaкw u5бо стaнетъ цaрство є3гw2; І якщо сатана сатану виганяє, то він розділився в собі, як же встоїть царство його?
27
27
И# ѓще ѓзъ њ веельзевyлэ и3згоню2 бёсы, сhнове вaши њ к0мъ и3зг0нzтъ; сегw2 рaди тjи вaмъ бyдутъ судіи6. І якщо Я силою Вельзевула виганяю бісів, то чиєю силою виганяють сини ваші? Тому вони будуть вам суддями.
28
28
Ѓще ли же ѓзъ њ д©э б9іи и3згоню2 бёсы, u5бо пости1же на вaсъ цrтвіе б9іе. Коли ж Я Духом Божим виганяю бісів, то настало для вас Царство Боже.
29
29
И#ли2 кaкw м0жетъ кто2 вни1ти въ д0мъ крёпкагw и3 сосyды є3гw2 расхи1тити, ѓще не пeрвэе свsжетъ крёпкаго, и3 тогдA д0мъ є3гw2 расхи1титъ; Або як може хто увійти в дім сильного та пограбувати його майно, якщо перше не зв’яже сильного? І тоді розграбує дім його.
30
30
(За? м7з7.) И$же нёсть со мн0ю, на мS є4сть: и3 и4же не собирaетъ со мн0ю, расточaетъ. Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує.
31
31
Сегw2 рaди гlю вaмъ: всsкъ грёхъ и3 хулA tпyститсz человёкwмъ: ґ ћже на д¦а хулA не tпyститсz человёкwмъ: Тому кажу вам: всякий гріх і хула простяться людям, але на Духа хула не проститься людям.
32
32
и3 и4же ѓще речeтъ сл0во на сн7а чlвёческаго, tпyститсz є3мY: ґ и4же речeтъ на д¦а с™aго, не tпyститсz є3мY ни въ сeй вёкъ, ни въ бyдущій. І коли хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому житті, ні в майбутньому.
33
33
И#ли2 сотворитE дрeво добро2 и3 пл0дъ є3гw2 д0бръ: и3ли2 сотворитE дрeво ѕло2 и3 пл0дъ є3гw2 ѕ0лъ: t плодa бо дрeво познaно бyдетъ. Або визнайте дерево добрим і плід його добрим; або визнайте дерево поганим і плід його поганим, бо дерево пізнається з плоду.
34
34
Порождє1ніz є3хjднwва, кaкw м0жете добро2 глаг0лати, ѕли2 сyще; T и3збhтка бо сeрдца ўстA глаг0лютъ. Поріддя єхиднове, як можете добре говорити, злими будучи? Від повноти бо серця говорять уста.
35
35
Бlгjй человёкъ t бlгaгw сокр0вища и3зн0ситъ бlг†z: и3 лукaвый человёкъ t лукaвагw сокр0вища и3зн0ситъ лук†ваz. Добра людина з доброго скарбу* виносить добре, а зла людина зі злого скарбу виносить лихе.
36
36
Гlю же вaмъ, ћкw всsко сл0во прaздное, є4же ѓще рекyтъ человёцы, воздадsтъ њ нeмъ сл0во въ дeнь сyдный: Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний:
37
37
t словeсъ бо свои1хъ њправди1шисz и3 t словeсъ свои1хъ њсyдишисz. бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений.
38
38
(За? м7}.) ТогдA tвэщaша нёцыи t кни6жникъ и3 фарісє1й, глаг0люще: ўч™лю, х0щемъ t тебє2 знaменіе ви1дэти. Тоді деякі з книжників і фарисеїв сказали: Учителю, хочемо від Тебе знамення бачити.
39
39
Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: р0дъ лукaвъ и3 прелюбодёй знaменіz и4щетъ, и3 знaменіе не дaстсz є3мY, т0кмw знaменіе їHны прbр0ка: Він же сказав їм у відповідь: рід лукавий і перелюбний знамення шукає, та знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка.
40
40
ћкоже бо бЁ їHна во чрeвэ ки1товэ три2 дни6 и3 три2 н0щы, тaкw бyдетъ и3 сн7ъ чlвёческій въ сeрдцы земли2 три2 дни6 и3 три2 н0щы. Бо як був Іона в утробі кита три дні і три ночі, так буде і Син Людський в серці землі три дні і три ночі.
41
41
Мyжіе нінеvjтстіи востaнутъ на сyдъ съ р0домъ си1мъ и3 њсyдzтъ є3го2, ћкw покazшасz пр0повэдію їHниною: и3 сE, б0лэ їHны здЁ. Мужі ниневійські постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялись після проповіді Іониної; а ось тут Більший за Іону.
42
42
Цари1ца ю4жскаz востaнетъ на сyдъ съ р0домъ си1мъ и3 њсyдитъ и5, ћкw пріи1де t конє1цъ земли2 слhшати премyдрость соломHнову: и3 сE, б0лэ соломHна здЁ. Цариця південна постане на суд з родом цим і осудить його, бо вона прийшла від краю землі послухати премудрість Соломонову; а ось тут Більший за Соломона.
43
43
Е#гдa же нечи1стый дyхъ и3зhдетъ t человёка, прех0дитъ сквозЁ безвHднаz мBста, и3щS пок0z, и3 не њбрэтaетъ: Коли ж нечистий дух вийде з людини, то блукає безводними місцями, шукаючи спокою, і не знаходить.
44
44
тогдA речeтъ: возвращyсz въ д0мъ м0й, tню1дуже и3зыд0хъ. И# пришeдъ њбрsщетъ прaзденъ, пометeнъ и3 ўкрaшенъ: Тоді каже: повернуся в дім мій, звідки я вийшов. І, прийшовши, знаходить його порожнім, заметеним і прибраним.
45
45
тогдA и4детъ и3 п0йметъ съ соб0ю сeдмь и4ныхъ духHвъ лютёйшихъ себє2, и3 вшeдше живyтъ тY: и3 бyдутъ послBднzz человёку томY гHрша пeрвыхъ. Тaкw бyдетъ и3 р0ду семY лукaвому. Тоді йде і бере з собою сім інших духів, лютіших за себе, і вони, ввійшовши, живуть там; і буде для тієї людини останнє гірше від першого. Так буде і роду цьому лукавому.
46
46
(За? м7f7.) Е#щe же є3мY гlющу къ нар0дwмъ, сE, м™и (є3гw2) и3 брaтіz є3гw2 стоsху внЁ, и4щуще глаг0лати є3мY. Коли ж Він ще промовляв до народу, Мати і брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним.
47
47
Речe же нёкій є3мY: сE, м™и твоS и3 брaтіz тво‰ внЁ стоsтъ, хотsще глаг0лати тебЁ. І хтось сказав Йому: он Мати Твоя і брати Твої стоять надворі і бажають говорити з Тобою.
48
48
Џнъ же tвэщaвъ речE ко глаг0лющему є3мY: кто2 є4сть м™и моS, и3 кто2 сyть брaтіz мо‰; Він же відповів тому, хто говорив до Нього: хто Мати Моя і хто брати Мої?
49
49
И# простeръ рyку свою2 на ўчн7ки2 сво‰, речE: сE, м™и моS и3 брaтіz мо‰: І, показавши рукою Своєю на учеників Своїх, сказав: ось мати Моя і брати Мої;
50
50
и4же бо ѓще сотвори1тъ в0лю nц7A моегw2, и4же є4сть на нб7сёхъ, т0й брaтъ м0й, и3 сестрA, и3 м™и (ми2) є4сть. бо хто творитиме волю Отця Мого Небесного, той брат Мій, і сестра, і мати Моя.
Главa Gi
Глава 13
1
1
Въ дeнь же т0й и3зшeдъ ї}съ и3з8 д0му, сэдsше при м0ри. Того ж дня, вийшовши з дому, Ісус сів біля моря.
2
2
И# собрaшасz къ немY нар0ди мн0зи, ћкоже є3мY въ корaбль влёзти и3 сёсти: и3 вeсь нар0дъ на брeзэ стоsше. І зібралось до Нього багато народу, так що Йому довелося ввійти у човен і сісти; а весь народ стояв на березі.
3
3
И# гlа и5мъ при1тчами мн0гw, гlz: (За? н7.) сE, и3зhде сёzй, да сёетъ: І говорив їм притчами багато, кажучи: ось вийшов сівач сіяти;
4
4
и3 сёющу є3мY, w4ва пад0ша при пути2, и3 пріид0ша пти6цы и3 позобaша |: І коли він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи і поклювали його.
5
5
друг†z же пад0ша на кaменныхъ, и3дёже не и3мёzху земли2 мн0ги, и3 ѓбіе прозzб0ша, занE не и3мёzху глубины2 земли2: Інше впало на місця кам’янисті, де небагато було землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока.
6
6
с0лнцу же возсіsвшу присвsнуша, и3 занE не и3мёzху корeніz, и3зсх0ша: Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, оскільки не мало кореня, засохло.
7
7
друг†z же пад0ша въ тeрніи, и3 взhде тeрніе и3 подави2 и5хъ: Інше впало в терня, і виросло терня, і заглушило його;
8
8
друг†z же пад0ша на земли2 д0брэй и3 даsху пл0дъ, џво ќбw сто2, џво же шестьдесsтъ, џво же три1десzть: інше впало на добру землю і дало плід: одно в стократ, а друге в шістдесят, інше в тридцять разів.
9
9
и3мёzй ќшы слhшати да слhшитъ. Хто має вуха слухати, нехай слухає!
10
10
(За? н7№.) И# приступи1вше ўчн7цы2 (є3гw2) рек0ша є3мY: почто2 при1тчами гlеши и5мъ; І, приступивши, ученики сказали Йому: чому притчами говориш їм?
11
11
Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: ћкw вaмъ дано2 є4сть разумёти т†йны цrтвіz нбcнагw, w4нэмъ же не дано2 є4сть: Він сказав їм у відповідь: тому, що вам дано розуміти тайни Царства Небесного, а їм не дано.
12
12
и4же бо и4мать, дaстсz є3мY и3 преизбyдетъ (є3мY): ґ и4же не и4мать, и3 є4же и4мать, в0зметсz t негw2: Бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, у того відніметься і те, що має.
13
13
сегw2 рaди въ при1тчахъ гlю и5мъ, ћкw ви1дzще не ви1дzтъ, и3 слhшаще не слhшатъ, ни разумёютъ: Тому говорю їм притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють;
14
14
и3 сбывaетсz въ ни1хъ прbр0чество и3сaіино, глаг0лющее: слyхомъ ўслhшите, и3 не и4мате разумёти: и3 зрsще ќзрите, и3 не и4мате ви1дэти: і збувається над ними пророцтво Ісаї, яке говорить: слухом почуєте — і не зрозумієте, і очима дивитись будете — і не побачите.
15
15
њтолстё бо сeрдце людjй си1хъ, и3 ўши1ма тsжкw слhшаша, и3 џчи свои2 смежи1ша, да не когдA ќзрzтъ nчи1ма, и3 ўши1ма ўслhшатъ, и3 сeрдцемъ ўразумёютъ, и3 њбратsтсz, и3 и3сцэлю2 и5хъ. Бо згрубіло серце людей цих, і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх.
16
16
В†ша же бlжє1нна nчесA, ћкw ви1дzтъ, и3 ќши вaши, ћкw слhшатъ: Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і вуха ваші, бо чують.
17
17
ґми1нь бо гlю вaмъ, ћкw мн0зи прbр0цы и3 првdницы вожделёша ви1дэти, ±же ви1дите, и3 не ви1дэша, и3 слhшати, ±же слhшите, и3 не слhшаша. Бо істинно кажу вам, що багато хто з пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, і чути те, що ви чуєте, і не чули.
18
18
Вh же ўслhшите при1тчу сёющагw: Ви ж вислухайте значення притчі про сівача.
19
19
всsкому слhшащему сл0во цrтвіz и3 не разумэвaющу, прих0дитъ лукaвый и3 восхищaетъ всёzнное въ сeрдцы є3гw2: сіE є4сть, є4же при пути2 сёzнное. До кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його — це те, що посіяне при дорозі.
20
20
Ґ на кaмени сёzнное, сіE є4сть слhшай сл0во и3 ѓбіе съ рaдостію пріeмлетъ є5: А посіяне на кам’янистих місцях означає того, хто слухає слово і зразу ж з радістю сприймає його,
21
21
не и4мать же к0рене въ себЁ, но приврeмененъ є4сть: бhвши же печaли и3ли2 гонeнію словесE рaди, ѓбіе соблажнsетсz. але не має кореня в собі, будучи нестійким; коли ж настає скрута або гоніння через слово це, відразу спокушається.
22
22
Ґ сёzнное въ тeрніи, сE є4сть слhшай сл0во, и3 печaль вёка сегw2 и3 лeсть богaтства подавлsетъ сл0во, и3 без8 плодA бывaетъ. А посіяне між терням — це той, хто слухає слово, але турботи віку цього і спокуса багатством заглушують слово, і воно буває безплідним.
23
23
Ґ сёzнное на д0брэй земли2, сE є4сть слhшай сл0во и3 разумэвaz: и4же ќбw пл0дъ прин0ситъ и3 твори1тъ џво сто2, џво же шестьдесsтъ, џво три1десzть. Посіяне ж в добру землю — це той, хто слухає слово, і розуміє, і приносить плід, і творить — один у стократ, другий в шістдесят, а інший в тридцять разів.
24
24
(За? н7в7.) И$ну при1тчу предложи2 и5мъ, гlz: ўпод0бисz цrтвіе нбcное человёку, сёzвшу д0брое сёмz на селЁ своeмъ: Іншу притчу запропонував їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своїм;
25
25
спsщымъ же человёкwмъ, пріи1де врaгъ є3гw2 и3 всёz плeвелы посредЁ пшени1цы и3 tи1де: коли ж люди спали, прийшов ворог його і насіяв кукіль між пшеницею, і пішов.
26
26
є3гдa же прозzбE травA и3 пл0дъ сотвори2, тогдA kви1шасz и3 плeвеліе. Коли зійшов посів і показався плід, тоді з’явився і кукіль.
27
27
Пришeдше же раби2 господи1на, рёша є3мY: г0споди, не д0брое ли сёмz сёzлъ є3си2 на селЁ твоeмъ; tкyду u5бо и4мать плeвелы; Прийшли раби господаря і сказали йому: господарю, чи не добре насіння ти сіяв на полі твоїм? Звідки ж взявся кукіль?
28
28
Џнъ же речE и5мъ: врaгъ человёкъ сіE сотвори2. Раби1 же рёша є3мY: х0щеши ли u5бо, да шeдше и3сплевeмъ |; Він же сказав їм: людина-ворог це зробила. А раби сказали йому: чи не хочеш ти, щоб ми пішли і випололи його?
29
29
Џнъ же речE (и5мъ): ни2: да не когдA восторгaюще плeвелы, вост0ргнете кyпнw съ ни1ми (и3) пшени1цу: Але він сказав: ні, бо, вибираючи кукіль, щоб ви не вирвали разом з ним і пшеницю.
30
30
њстaвите расти2 nбоE кyпнw до жaтвы: и3 во врeмz жaтвы рекY жaтелємъ: собери1те пeрвэе плeвелы и3 свzжи1те и5хъ въ снопы2, ћкw сожещи2 |: ґ пшени1цу собери1те въ жи1тницу мою2. Залиште рости разом те і те до жнив; а в жнива я скажу женцям: зберіть спершу кукіль і зв’яжіть його у снопи, щоб спалити; а пшеницю зберіть у житницю мою.
31
31
(За? н7G.) И$ну при1тчу предложи2 и5мъ, гlz: под0бно є4сть цrтвіе нбcное зeрну горyшичну, є4же взeмъ человёкъ всёz на селЁ своeмъ, Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке взяв чоловік і посіяв на полі своїм.
32
32
є4же мaлэйше ќбw є4сть t всёхъ сёменъ: є3гдa же возрастeтъ, б0лэе (всёхъ) ѕeлій є4сть и3 бывaетъ дрeво, ћкw пріити2 пти1цамъ небє1снымъ и3 витaти на вётвехъ є3гw2. Воно, хоч і найменше з усіх зерен, але, коли виросте, буває більше за будь-яке зілля і стає деревом, так що птахи небесні прилітають і ховаються у гілках його.
33
33
И$ну при1тчу гlа и5мъ: под0бно є4сть цrтвіе нбcное квaсу, є3г0же взeмши женA скры2 въ сaтэхъ тріeхъ муки2, д0ндеже вскис0ша вс‰. Іншу притчу сказав Він їм: Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла і поклала на три мірки борошна, доки все не вкисне.
34
34
Сі‰ вс‰ гlа ї}съ въ при1тчахъ нар0дwмъ, и3 без8 при1тчи ничес0же гlаше къ ни6мъ: Усе це говорив Ісус людям притчами, і без притчі нічого не говорив їм,
35
35
ћкw да сбyдетсz речeнное прbр0комъ, глаг0лющимъ: tвeрзу въ при1тчахъ ўстA мо‰: tрhгну сокровє1ннаz t сложeніz мjра. щоб збулося сказане через пророка, який говорить: відкрию в притчах уста Мої, сповіщу сокровенне від створення світу.
36
36
ТогдA њстaвль нар0ды, пріи1де въ д0мъ ї}съ. (За? н7д7.) И# приступи1ша къ немY ўчн7цы2 є3гw2, глаг0люще: скажи2 нaмъ при1тчу плeвєлъ сeлныхъ. Тоді Ісус, залишивши людей, увійшов у дім. І, приступивши до Нього, ученики Його сказали: роз’ясни нам притчу про кукіль на полі.
37
37
Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: сёzвый д0брое сёмz є4сть сн7ъ чlвёческій: Він же сказав їм у відповідь: Той, Хто посіяв добре насіння, є Син Людський;
38
38
ґ село2 є4сть мjръ: д0брое же сёмz, сjи сyть сн7ове цrтвіz, ґ плeвеліе сyть сhнове непріsзненніи: поле — це світ; добре насіння — це сини Царства, а кукіль — сини лукавого;
39
39
ґ врaгъ всёzвый и5хъ є4сть діaволъ: ґ жaтва кончи1на вёка є4сть: ґ жaтєли ѓгGли сyть. ворог, що його посіяв, є диявол; жнива — це кінець світу, а женці — ангели.
40
40
Ћкоже u5бо собирaютъ плeвелы и3 nгнeмъ сожигaютъ, тaкw бyдетъ въ скончaніе вёка сегw2: Отже, як збирають кукіль і спалюють вогнем, так буде при кінці світу цього:
41
41
п0слетъ сн7ъ чlвёческій ѓгGлы сво‰, и3 соберyтъ t цrтвіz є3гw2 вс‰ соблaзны и3 творsщихъ беззак0ніе пошле Син Людський ангелів Своїх, і зберуть з Царства Його всі спокуси і тих, що чинять беззаконня,
42
42
и3 ввeргутъ и5хъ въ пeщь џгненну: тY бyдетъ плaчь и3 скрeжетъ зубHмъ: і вкинуть їх у піч вогняну; там буде плач і скрегіт зубів.
43
43
тогдA првdницы просвэтsтсz ћкw с0лнце въ цrтвіи nц7A и4хъ. И#мёzй ќшы слhшати да слhшитъ. Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього. Хто має вуха слухати, нехай слухає!
44
44
(За? н7е7.) Пaки под0бно є4сть цrтвіе нбcное сокр0вищу сокровeну на селЁ, є4же њбрётъ человёкъ скры2, и3 t рaдости є3гw2 и4детъ, и3 вс‰, є3ли6ка и4мать, продаeтъ, и3 купyетъ село2 то2. Ще Царство Небесне подібне до скарбу, захованого на полі, який знайшов чоловік і приховав, і на радощах іде й продає все, що має, і купує поле те.
45
45
Пaки под0бно є4сть цrтвіе нбcное человёку купцY, и4щущу д0брыхъ би1серей, Ще Царство Небесне подібне до купця, який шукає добрі перли,
46
46
и4же њбрётъ є3ди1нъ многоцёненъ би1серъ, шeдъ продадE вс‰, є3ли6ка и3мsше, и3 купи2 є3го2. і, знайшовши одну коштовну перлину, іде й продає усе, що має, і купує її.
47
47
Пaки под0бно є4сть цrтвіе нбcное нeводу ввeржену въ м0ре и3 t всsкагw р0да собрaвшу, Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, що назбирав усякої всячини;
48
48
и4же є3гдA и3сп0лнисz, и3звлек0ша и5 на крaй, и3 сёдше и3збрaша дHбрыz въ сосyды, ґ ѕлы6z и3зверг0ша в0нъ. коли ж наповнився, його витягли на берег і, сівши, вибрали добре в посуд, а погане викинули геть.
49
49
Тaкw бyдетъ въ скончaніе вёка: и3зhдутъ ѓгGли, и3 tлучaтъ ѕлы6z t среды2 првdныхъ, Так буде при кінці світу: зійдуть ангели, і відлучать злих від праведних,
50
50
и3 ввeргутъ и5хъ въ пeщь џгненную: тY бyдетъ плaчь и3 скрeжетъ зубHмъ. і вкинуть їх у піч вогняну: там буде плач і скрегіт зубів.
51
51
Гlа и5мъ ї}съ: разумёсте ли сі‰ вс‰; Глаг0лаша є3мY: є4й, гDи. І каже їм Ісус: чи зрозуміли ви все це? Вони говорять Йому: так, Господи!
52
52
Џнъ же речE и5мъ: сегw2 рaди всsкъ кни1жникъ, научи1всz цrтвію нбcному, под0бенъ є4сть человёку домови1ту, и4же и3зн0ситъ t сокр0вища своегw2 нHваz и3 вє1тхаz. Він же сказав їм: ось тому кожен книжник, навчений про Царство Небесне, подібний до господаря, який виносить із свого скарбу нове й старе.
53
53
(За? н7ѕ7.) И# бhсть, є3гдA скончA ї}съ при6тчи сі‰, прeйде tтyду. І, коли скінчив Ісус притчі ці, пішов звідти.
54
54
И# пришeдъ во nтeчествіе своE, ўчaше и5хъ на с0нмищи и4хъ, ћкw диви1тисz и5мъ и3 глаг0лати: tкyду семY премdрость сіS и3 си6лы; І, прийшовши до Своєї батьківщини, вчив їх у синагозі їхній, так що всі дивувалися й говорили: звідки в Ньому премудрість ця і сили?
55
55
не сeй ли є4сть тект0новъ сн7ъ; не м™и ли є3гw2 нарицaетсz мRіaмъ, и3 брaтіz є3гw2 їaкwвъ и3 їwсjй, и3 сjмwнъ и3 їyда; Чи Він не син теслі? Чи не Його Мати зветься Марією і брати Його Яків та Іосія, і Симон, та Іуда?
56
56
и3 сєстры2 є3гw2 не вс‰ ли въ нaсъ сyть; tкyду u5бо семY сі‰ вс‰; І сестри Його чи не всі між нами? Звідки ж у Нього це все?
57
57
И# блажнsхусz њ нeмъ. Ї}съ же речE и5мъ: нёсть прbр0къ без8 чeсти, т0кмw во nтeчествіи своeмъ и3 въ домY своeмъ. І спокушалися Ним. Ісус же сказав їм: не буває пророка без честі, хіба що тільки на батьківщині своїй і в домі своїм.
58
58
И# не сотвори2 тY си1лъ мн0гихъ за невёрство и4хъ. І не створив там багатьох чудес через невір’я їхнє.
Главa д7i
Глава 14
1
1
(За? н7з7) Въ то2 врeмz ўслhша и4рwдъ четвертовлaстникъ слyхъ ї}совъ У той час почув Ірод четвертовладник чутку про Ісуса
2
2
и3 речE nтрокHмъ свои6мъ: сeй є4сть їwaннъ кrти1тель: т0й воскрeсе t мeртвыхъ, и3 сегw2 рaди си6лы дёютсz њ нeмъ. і сказав прислужникам своїм: це Іоан Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діються ним.
3
3
И$рwдъ бо є4мь їwaнна, свzзA є3го2 и3 всади2 въ темни1цу, и3рwдіaды рaди жены2 філjппа брaта своегw2: Бо Ірод узяв Іоана, зв’язав його і посадив у в’язницю через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого,
4
4
глаг0лаше бо є3мY їwaннъ: не дост0итъ ти2 и3мёти є3S. тому що Іоан говорив йому: не личить тобі мати її.
5
5
И# хотsщь є3го2 ўби1ти, ўбоsсz нар0да, занE ћкw прbр0ка є3го2 и3мёzху. І хотів убити його, та побоявся народу, бо вважали його пророком.
6
6
Дню1 же бhвшу рождествA и4рwдова, плzсA дщи2 и3рwдіaдина посредЁ и3 ўгоди2 и4рwдови: Коли був день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала посеред зібрання і догодила Іродові,
7
7
тёмже и3 съ клsтвою и3зречE є4й дaти, є3гHже ѓще воспр0ситъ. тому він поклявся дати їй, чого б вона не попросила.
8
8
Nнa же навaждена мaтерію своeю, дaждь ми2, речE, здЁ на блю1дэ главY їwaнна кrти1телz. Вона ж, з намови матері своєї, сказала: дай мені тут на блюді голову Іоана Хрестителя.
9
9
И# печaленъ бhсть цaрь: клsтвы же рaди и3 за возлежaщихъ съ ни1мъ, повелЁ дaти (є4й) І засмутився цар; але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, звелів дати їй.
10
10
и3 послaвъ ўсёкну їwaнна въ темни1цэ. І послав відсікти голову Іоана у в’язниці.
11
11
И# принес0ша главY є3гw2 на блю1дэ и3 дaша дэви1цэ: и3 tнесE мaтери своeй. І принесли голову його на блюді і дали дівчині, а та віднесла матері своїй.
12
12
И# пристyпльше ўченицы2 є3гw2 взsша тёло (є3гw2) и3 погреб0ша є5: и3 пришeдше возвэсти1ша ї}сови. Ученики ж його, прийшовши, взяли тіло і поховали його; пішли і сповістили Ісуса.
13
13
И# слhшавъ ї}съ tи1де tтyду въ корабли2 въ пyсто мёсто є3ди1нъ [њс0бь]: и3 слhшавше нар0ди по нeмъ и3д0ша пёши t градHвъ. І, почувши про те, Ісус відплив звідти на човні у безлюдне місце один; а народ, довідавшись, пішов за Ним з міст пішки.
14
14
(За? н7}.) И# и3зшeдъ ї}съ ви1дэ мн0гъ нар0дъ, и3 млcрдова њ ни1хъ, и3 и3сцэли2 нед{жныz и4хъ. І, вийшовши, Ісус побачив багато людей, змилосердився над ними і зцілив недужих їхніх.
15
15
П0здэ же бhвшу, приступи1ша къ немY ўчн7цы2 є3гw2, глаг0люще: пyсто є4сть мёсто, и3 чaсъ ўжE минY: tпусти2 нар0ды, да шeдше въ вє1си кyпzтъ бр†шна себЁ. Як настав вечір, приступили до Нього ученики Його і кажуть: місце тут пустинне і час уже пізній; відпусти людей, нехай підуть у селища і куплять собі що їсти.
16
16
Ї}съ же речE и5мъ: не трeбуютъ tити2: дади1те и5мъ вы2 ћсти. Ісус же сказав їм: не треба їм іти, дайте ви їм їсти.
17
17
Nни1 же глаг0лаша є3мY: не и4мамы здЁ т0кмw пsть хлBбъ и3 двЁ ры6бэ. Вони ж кажуть Йому: у нас тут тільки п’ять хлібів і дві рибини.
18
18
Џнъ же речE: принеси1те ми2 и5хъ сёмw. Він сказав: принесіть їх Мені сюди.
19
19
И# повелёвъ нар0дwмъ возлещи2 на травЁ, и3 пріeмъ пsть хлBбъ и3 џбэ ры6бэ, воззрёвъ на нeбо, блгcви2 и3 преломи1въ дадE ўчн7кHмъ хлёбы, ўчн7цh же нар0дwмъ. І звелів народові возлягти на траву і, взявши п’ять хлібів і дві рибини, підняв очі на небо, благословив і, переломивши, дав ученикам хліби, а ученики — народові.
20
20
И# kд0ша вси2 и3 насhтишасz: и3 взsша и3збhтки ўкр{хъ, дванaдесzть к0шz и3сп0лнь: І їли всі і наситились; і набрали залишків дванадцять повних кошиків;
21
21
kдyщихъ же бЁ мужeй ћкw пsть тhсzщъ, рaзвэ жeнъ и3 дэтeй. а тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, крім жінок та дітей.
22
22
(За? н7f7.) И# ѓбіе понyди ї}съ ўчн7ки2 сво‰ влёзти въ корaбль и3 вари1ти є3го2 на џномъ полY [пред8ити2 є3мY на w4нъ п0лъ], д0ндеже tпyститъ нар0ды. І зараз же звелів Ісус ученикам Своїм сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік, поки Він відпустить людей.
23
23
И# tпусти1въ нар0ды, взhде на горY є3ди1нъ помоли1тисz: п0здэ же бhвшу, є3ди1нъ бЁ тY. І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і ввечері залишився там один.
24
24
Корaбль же бЁ посредЁ м0рz влazсz волнaми: бё бо проти1венъ вётръ. А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був супротивний.
25
25
Въ четвeртую же стрaжу н0щи и4де къ ни6мъ ї}съ, ходS по м0рю. У четверту ж сторожу ночі пішов Ісус до них, ідучи по морю.
26
26
И# ви1дэвше є3го2 ўчн7цы2 по м0рю ходsща, смути1шасz, глаг0люще, ћкw призрaкъ є4сть: и3 t стрaха возопи1ша. І ученики, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і говорили: це привид. І зі страху закричали.
27
27
Ѓбіе же речE и5мъ ї}съ, гlz: дерзaйте: ѓзъ є4смь, не б0йтесz. Але Ісус зараз же заговорив до них і сказав: заспокойтесь! Це Я, не бійтеся.
28
28
Tвэщaвъ же пeтръ речE: гDи, ѓще ты2 є3си2, повели1 ми пріити2 къ тебЁ по водaмъ. Џнъ же речE: пріиди2. Петро сказав Йому у відповідь: Господи! Якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді.
29
29
И# и3злёзъ и3з8 кораблS пeтръ, хождaше по водaмъ, пріити2 ко ї}сови: Він же сказав: прийди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Ісуса.
30
30
ви1дz же вётръ крёпокъ, ўбоsсz, и3 начeнъ ўтопaти, возопи2, глаг0лz: гDи, сп7си1 мz. Побачивши ж сильний вітер, злякався і, коли почав тонути, закричав: Господи, спаси мене!
31
31
И# ѓбіе ї}съ простeръ рyку, ћтъ є3го2 и3 гlа є3мY: маловёре, почто2 ўсумнёлсz є3си2; Ісус зараз же простяг руку, підтримав його і говорить йому: маловіре! Чого ти засумнівався?
32
32
И# влёзшема и4ма въ корaбль, престA вётръ. І, як увійшли вони в човен, вітер стих.
33
33
Сyщіи же въ корабли2 пришeдше поклони1шасz є3мY, глаг0люще: вои1стинну б9ій сн7ъ є3си2. Ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: воістину Ти Син Божий.
34
34
И# прешeдше пріид0ша въ зeмлю геннисарefскую. Переправившись, вони прибули в землю Генісаретську.
35
35
(За? ….) И# познaвше є3го2 мyжіе мёста тогw2, послaша во всю2 странY тY, и3 принес0ша къ немY вс‰ болsщыz: Жителі того міста, впізнавши Його, дали знати по всій тій околиці, і принесли до Нього всіх недужих,
36
36
и3 молsху є3го2, да т0кмw прик0снутсz вскри1лію ри1зы є3гw2: и3 є3ли1цы прикоснyшасz, сп7сeни бhша. і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю одежі Його; і ті, що доторкалися, зцілялися.
Главa є7i
Глава 15
1
1
ТогдA приступи1ша ко ї}сови и5же t їеrли1ма кни1жницы и3 фарісeє, глаг0люще: Тоді приступають до Ісуса єрусалимські книжники та фарисеї і говорять:
2
2
почто2 ўчн7цы2 твои2 преступaютъ предaніе стaрєцъ; не ўмывaютъ бо рyкъ свои1хъ, є3гдA хлёбъ kдsтъ. чому ученики Твої порушують передання старців? Бо не миють рук своїх, коли їдять хліб.
3
3
Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: почто2 и3 вы2 преступaете зaповэдь б9ію за предaніе вaше; Він же сказав їм у відповідь: чому і ви порушуєте заповідь Божу, заради передання вашого?
4
4
БGъ бо заповёда, гlz: чти2 nтцA и3 мaтерь: и3: и4же ѕлосл0витъ nтцA и3ли2 мaтерь, смeртію да ќмретъ. Бо Бог заповідав: шануй батька й матір; і хто лихословить на батька чи матір, нехай смертю помре.
5
5
Вh же глаг0лете: и4же ѓще речeтъ nтцY и3ли2 мaтери: дaръ, и4мже бы t менє2 п0льзовалсz є3си2: А ви говорите: якщо хто скаже батькові або матері: дар Богові те, чим би ти від мене скористався,
6
6
и3 да не почти1тъ nтцA своегw2 и3ли2 мaтере [мaтере своеS]: и3 разори1сте зaповэдь б9ію за предaніе вaше. той може і не шанувати батька свого або матір свою. Таким чином, і ви порушили заповідь Божу переданням вашим.
7
7
Лицемёри, д0брэ прbр0чествова њ вaсъ и3сaіа, глаг0лz: Лицеміри! Добре пророкував про вас Ісая, кажучи:
8
8
приближaютсz мнЁ лю1діе сjи ўсты6 свои1ми и3 ўстнaми чтyтъ мS: сeрдце же и4хъ далeче tстои1тъ t менє2: наближаються до Мене люди ці устами своїми, й устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене;
9
9
всyе же чтyтъ мS, ўчaще ўчeніємъ, зaповэдемъ человёчєскимъ. але марно шанують Мене, навчаючи вченням і заповідям людським.
10
10
И# призвaвъ нар0ды, речE и5мъ: слhшите и3 разумёйте: І, покликавши людей, сказав їм: слухайте і розумійте!
11
11
не входsщее во ўстA скверни1тъ человёка: но и3сходsщее и3зо ќстъ, то2 скверни1тъ человёка. Не те, що входить в уста, оскверняє людину, а те, що виходить з уст, оскверняє людину.
12
12
(За? …№.) ТогдA пристyпльше ўчн7цы2 є3гw2 рёша є3мY: вёси ли, ћкw фарісeє слhшавше сл0во соблазни1шасz; Тоді ученики Його, приступивши, сказали Йому: чи знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?
13
13
Џнъ же tвэщaвъ речE: всsкъ сaдъ, є3г0же не насади2 nц7ъ м0й нбcный, и3скорени1тсz: Він же сказав у відповідь: усяка рослина, яку не насадив Отець Мій Небесний, викоріниться.
14
14
њстaвите и5хъ: вожди6 сyть слёпи слэпцє1мъ: слэпeцъ же слэпцA ѓще в0дитъ, џба въ ћму впадeтасz. Облиште їх: вони — сліпі вожді сліпців, а коли сліпець веде сліпця, то обидва впадуть в яму.
15
15
Tвэщaвъ же пeтръ речE є3мY: скажи2 нaмъ при1тчу сію2. Петро ж, відповідаючи, сказав Йому: поясни нам притчу цю.
16
16
Ї}съ же речE (и5мъ): є3динaче [є3щE] ли и3 вы2 без8 рaзума є3стE; Ісус сказав: невже і ви ще не розумієте?
17
17
не u5 ли разумэвaете, ћкw всsко, є4же вх0дитъ во ўстA, во чрeво вмэщaетсz и3 ґфедрHномъ и3сх0дитъ; Чи ще не зрозуміли, що все, що входить в уста, проходить у черево і виходить геть?
18
18
и3сход‰щаz же и3зо ќстъ, t сeрдца и3сх0дzтъ, и3 т† сквернsтъ человёка: А те, що з уст виходить, від серця виходить; це і оскверняє людину,
19
19
t сeрдца бо и3сх0дzтъ помышлє1ніz ѕл†z, ўб‡йства, прелюбодэ‰ніz, любодэ‰ніz, татьбы6, лжесвидётєлства, хулы6: бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, злодійство, лжесвідчення, хула.
20
20
сі‰ сyть скверн‰щаz человёка: ґ є4же неумовeнныма рукaма ћсти, не скверни1тъ человёка. Це те, що оскверняє людину, а немитими руками їсти — не оскверняє людину.
21
21
(За? …в7.) И# и3зшeдъ tтyду ї}съ, tи1де во страны6 т›рскіz и3 сідw6нскіz. І, вийшовши звідти, Ісус пішов у землі Тирські і Сидонські.
22
22
И# сE, женA хананeйска, t предBлъ тёхъ и3зшeдши, возопи2 къ немY глаг0лющи: поми1луй мS, гDи, сн7е дв7довъ, дщи2 моS ѕлЁ бэснyетсz. І ось жінка-хананеянка, вийшовши з тих місць, закричала Йому: помилуй мене, Господи, Сину Давидів, дочка моя тяжко біснується.
23
23
Џнъ же не tвэщA є4й словесE. И# пристyпльше ўчн7цы2 є3гw2, молsху є3го2, глаг0люще: tпусти2 ю5, ћкw вопіeтъ в8слёдъ нaсъ. Але Він не відповідав їй ні слова. І підійшли ученики Його і благали Його: відпусти її, бо кричить нам услід.
24
24
Џнъ же tвэщaвъ речE: нёсмь п0сланъ, т0кмw ко nвцaмъ поги1бшымъ д0му ї}лева. Він же сказав у відповідь: Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого.
25
25
Nнa же пришeдши поклони1сz є3мY, глаг0лющи: гDи, помози1 ми. А вона, підійшовши, вклонилася Йому і каже: Господи, допоможи мені.
26
26
Џнъ же tвэщaвъ речE: нёсть добро2 tsти хлёба чaдwмъ и3 поврещи2 псHмъ. Він же сказав у відповідь: недобре взяти хліб у дітей і кинути псам.
27
27
Nнa же речE: є4й, гDи: и4бо и3 пси2 kдsтъ t крупи1цъ пaдающихъ t трапeзы господeй свои1хъ. Вона сказала: так, Господи! Але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх.
28
28
ТогдA tвэщaвъ ї}съ речE є4й: q, жeно, вeліz вёра твоS: бyди тебЁ ћкоже х0щеши. И# и3сцэлЁ дщи2 є3S t тогw2 часA. Тоді Ісус сказав їй у відповідь: о жінко! Велика віра твоя; нехай буде тобі, як ти хочеш. І зцілилася дочка її у ту ж мить.
29
29
(За? …G.) И# прешeдъ tтyду ї}съ, пріи1де на м0ре галілeйское, и3 возшeдъ на горY, сёде тY. Ісус пішов звідти і прийшов до моря Галилейського, і, зійшовши на гору, сів там.
30
30
И# приступи1ша къ немY нар0ди мн0зи, и3мyще съ соб0ю хрwмhz, слэпы6z, нэмы6z, бBдныz и3 и4ны мнHги, и3 приверг0ша и5хъ къ ногaма ї}совыма: и3 и3сцэли2 и5хъ: І приступило до Нього багато народу, маючи з собою кривих, сліпих, німих, калік і багато інших, і клали їх до ніг Ісусових; і Він зцілив їх.
31
31
ћкоже нар0дwмъ диви1тисz, ви1дzщимъ нэмы6z глаг0люща, бBдныz здр†вы, хрwмhz ходsщz и3 слэпы6z ви1дzщz: и3 слaвлzху бGа ї}лева. І народ дивувався, бачачи, що німі говорять, каліки стають здоровими, криві ходять і сліпі бачать, і славив Бога Ізраїлевого.
32
32
(За? …д7.) Ї}съ же призвaвъ ўчн7ки2 сво‰, речE (и5мъ): млcрдую њ нар0дэ (сeмъ), ћкw ўжE дни6 три2 присэдsтъ мнЁ и3 не и4мутъ чесw2 ћсти: и3 tпусти1ти и5хъ не ћдшихъ не хощY, да не кaкw њслабёютъ на пути2. Ісус же, покликавши учеників Своїх, сказав їм: шкода Мені людей, що вже три дні перебувають зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі.
33
33
И# глаг0лаша є3мY ўчн7цы2 є3гw2: tкyду нaмъ въ пустhни хлёби толи1цы, ћкw да насhтитсz толи1къ нар0дъ; Говорять Йому ученики Його: де ж нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу?
34
34
И# гlа и5мъ ї}съ: коли1кw хлёбы и4мате; Nни1 же рёша: сeдмь, и3 мaлw рhбицъ. Говорить їм Ісус: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім, і трохи риби.
35
35
И# повелЁ нар0дwмъ возлещи2 на земли2, Тоді звелів народові возлягти на землю.
36
36
и3 пріeмь сeдмь хлёбы и3 ры6бы, хвалY воздaвъ преломи2 и3 дадE ўчн7кHмъ свои6мъ, ўчн7цh же нар0дwмъ. І, взявши сім хлібів та рибу і віддавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, а ученики — народові.
37
37
И# kд0ша вси2 и3 насhтишасz: и3 взsша и3збhтки ўкр{хъ, сeдмь к0шницъ и3сп0лнь: І їли всі і наситились; і набрали сім повних кошиків залишків,
38
38
ћдшихъ же бsше четhре тhсzщы мужeй, рaзвэ жeнъ и3 дэтeй. а тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.
39
39
И# tпусти1въ нар0ды, влёзе въ корaбль и3 пріи1де въ предёлы магдали6нски. І, відпустивши народ, Він сів у човен і прибув у межі Магдалинські.
Главa ѕ7i
Глава 16
1
1
(За? …е7) И# приступи1ша (къ немY) фарісeє и3 саддукeє, и3скушaюще проси1ша є3го2 знaменіе съ нб7сE показaти и5мъ. І приступили до Нього фарисеї і саддукеї і, спокушаючи Його, просили показати їм знамення з неба.
2
2
Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: вeчеру бhвшу, глаг0лете: вeдро, чермнyетбосz нeбо: Він же сказав їм у відповідь: увечері ви говорите: буде погода, бо небо червоне;
3
3
и3 ќтру: днeсь зимA, чермнyетбосz дрzселyz нeбо. Лицемёри, лицE ќбw небесE ўмёете разсуждaти, знaменій же временHмъ не м0жете (и3скуси1ти). А вранці: сьогодні негода, бо небо багряне. Лицеміри! Розпізнавати лице неба ви вмієте, а знамення часу не можете.
4
4
Р0дъ лукaвъ и3 прелюбодёйный знaменіz и4щетъ: и3 знaменіе не дaстсz є3мY, т0кмw знaменіе їHны прbр0ка. И# њстaвль и5хъ, tи1де. Рід лукавий і перелюбний знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. І, залишивши їх, відійшов.
5
5
И# прешeдше ўчн7цы2 є3гw2 на w4нъ п0лъ, забhша хлёбы взsти. Переправившись на той бік, ученики Його забули взяти хлібів.
6
6
(За? …ѕ7.) Ї}съ же речE и5мъ: внемли1те и3 блюди1тесz t квaса фарісeйска и3 саддукeйска. Ісус сказав їм: пильнуйте і стережіться закваски фарисейської та саддукейської.
7
7
Nни1 же помышлsху въ себЁ, глаг0люще: ћкw хлёбы не взsхомъ. Вони ж розмірковували над цим і говорили: ми ж хлібів не взяли.
8
8
Разумёвъ же ї}съ речE и5мъ: что2 мhслите въ себЁ, маловёри, ћкw хлёбы не взsсте; Зрозумівши те, Ісус сказав їм: що помишляєте про себе, маловіри, що хлібів не взяли?
9
9
не u5 ли разумёете, нижE п0мните пsть хлёбы пzти1мъ тhсzщамъ, и3 коли1кw кHшъ взsсте; Хіба ще не розумієте і не пам’ятаєте про п’ять хлібів на п’ять тисяч, і скільки кошиків ви зібрали?
10
10
ни ли сeдмь хлёбы четhремъ тhсzщамъ, и3 коли1кw к0шницъ взsсте; Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви зібрали?
11
11
кaкw не разумёете, ћкw не њ хлёбэхъ рёхъ вaмъ внимaти, (но) t квaса фарісeйска и3 саддукeйска; Як не розумієте, що не про хліб сказав Я вам: стережіться закваски фарисейської та саддукейської?
12
12
ТогдA разумёша, ћкw не речE храни1тисz t квaса хлёбнагw, но t ўчeніz фарісeйска и3 саддукeйска. Тоді вони зрозуміли, що Він говорив їм стерегтися не хлібної закваски, а вчення фарисейського та саддукейського.
13
13
(За? …з7.) Пришeдъ же ї}съ во страны6 кесарjи філjпповы, вопрошaше ўчн7ки2 сво‰, гlz: ког0 мz глаг0лютъ человёцы бhти, сн7а чlвёческаго; Коли Ісус прийшов у землі Кесарії Филипової, то спитав учеників Своїх: за кого люди вважають Мене, Сина Людського?
14
14
Nни1 же рёша: џви ќбw їwaнна кrти1телz, и3нjи же и3лію2, друзjи же їеремjю и3ли2 є3ди1наго t прbрHкъ. Вони відповіли: одні — за Іоана Хрестителя, другі — за Іллю, інші — за Єремію або за одного з пророків.
15
15
Гlа и5мъ (ї}съ): вh же ког0 мz глаг0лете бhти; Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте?
16
16
Tвэщaвъ же сjмwнъ пeтръ речE: ты2 є3си2 хrт0съ, сн7ъ бGа живaгw. Симон же Петро, відповідаючи, сказав: Ти є Христос, Син Бога Живого.
17
17
И# tвэщaвъ ї}съ речE є3мY: бlжeнъ є3си2, сjмwне, вaръ їHна, ћкw пл0ть и3 кр0вь не kви2 тебЁ, но nц7ъ м0й, и4же на нб7сёхъ: Тоді Ісус сказав йому у відповідь: блажен ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і не кров* відкрили тобі це, а Отець Мій, Який на небесах;
18
18
и3 ѓзъ же тебЁ гlю, ћкw ты2 є3си2 пeтръ, и3 на сeмъ кaмени сози1жду цRковь мою2, и3 вратA ѓдwва не њдолёютъ є4й: і Я кажу тобі: ти Петро*, тобто «камінь», і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її.
19
19
и3 дaмъ ти2 ключи6 цrтва нбcнагw: и3 є4же ѓще свsжеши на земли2, бyдетъ свsзано на нб7сёхъ: и3 є4же ѓще разрэши1ши на земли2, бyдетъ разрэшeно на нб7сёхъ. І дам тобі ключі Царства Небесного; і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах.
20
20
(За? …}.) ТогдA запрети2 ї}съ ўчн7кHмъ свои6мъ, да ни комyже рекyтъ, ћкw сeй є4сть ї}съ хrт0съ. Тоді Ісус наказав ученикам Своїм, щоб нікому не говорили, що Він є Ісус Христос.
21
21
Tт0лэ начaтъ ї}съ скaзовати ўчн7кHмъ свои6мъ, ћкw подобaетъ є3мY и3ти2 во їеrли1мъ и3 мн0гw пострадaти t стaрєцъ и3 ґрхіерє1й и3 кни6жникъ, и3 ўбіeну бhти, и3 въ трeтій дeнь востaти. З того часу Ісус почав відкривати Своїм ученикам, що Йому належить іти до Єрусалима і багато постраждати від старійшин і первосвящеників і книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.
22
22
И# поeмь є3го2 пeтръ, начaтъ прерэцaти є3мY глаг0лz: млcрдъ ты2, гDи: не и4мать бhти тебЁ сіE. І, відізвавши Його, Петро почав заперечувати Йому: будь милосердний до Себе, Господи! Нехай не буде цього з Тобою!
23
23
Џнъ же њбрaщьсz речE петр0ви: и3ди2 за мн0ю, сатано2, соблaзнъ ми2 є3си2: ћкw не мhслиши ±же (сyть) б9іz, но человёчєскаz. Він же, обернувшись, сказав Петрові: відійди від Мене, сатано! Ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське.
24
24
(За? …f7.) ТогдA ї}съ речE ўчн7кHмъ свои6мъ: ѓще кто2 х0щетъ по мнЁ и3ти2, да tвeржетсz себє2 и3 в0зметъ крeстъ св0й и3 по мнЁ грzдeтъ: Тоді Ісус сказав ученикам Своїм: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною.
25
25
и4же бо ѓще х0щетъ дyшу свою2 спасти2, погуби1тъ ю5: и3 и4же ѓще погуби1тъ дyшу свою2 менє2 рaди, њбрsщетъ ю5: Бо хто хоче душу* свою зберегти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її.
26
26
кaz бо п0льза человёку, ѓще мjръ вeсь пріwбрsщетъ, дyшу же свою2 њтщети1тъ; и3ли2 что2 дaстъ человёкъ и3змёну за дyшу свою2; Яка бо користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?
27
27
пріити1 бо и4мать сн7ъ чlвёческій во слaвэ nц7A своегw2 со ѓгGлы свои1ми, и3 тогдA воздaстъ комyждо по дэsніємъ є3гw2: Бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з ангелами Своїми і тоді віддасть кожному за ділами його.
28
28
ґми1нь гlю вaмъ, (ћкw) сyть нёцыи t здЁ стоsщихъ, и5же не и4мутъ вкуси1ти смeрти, д0ндеже ви1дzтъ сн7а чlвёческаго грzдyща во цrтвіи своeмъ. Істинно кажу вам: є деякі з тих, що стоять тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Сина Людського, що гряде в Царстві Своїм.
Главa з7i
Глава 17
1
1
(За? о7) И# по днeхъ шести1хъ поsтъ ї}съ петрA и3 їaкwва и3 їwaнна брaта є3гw2, и3 возведE и5хъ на горY высокY є3ди6ны, Коли минуло шість днів, Ісус взяв Петра, Якова та Іоана, брата його, і вивів їх на високу гору одних,
2
2
и3 преwбрази1сz пред8 ни1ми: и3 просвэти1сz лицE є3гw2 ћкw с0лнце, ри6зы же є3гw2 бhша бэлы2 ћкw свётъ. і преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло.
3
3
И# сE, kви1стасz и5мъ мwmсeй и3 и3ліA, съ ни1мъ глагHлюща. І ось явилися їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним.
4
4
Tвэщaвъ же пeтръ речE (ко) ї}сови: гDи, добро2 є4сть нaмъ здЁ бhти: ѓще х0щеши, сотвори1мъ здЁ три2 сBни, тебЁ є3ди1ну, и3 мwmсeови є3ди1ну, и3 є3ди1ну и3ліи2. При цьому Петро сказав Ісусові: Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі.
5
5
Е#щe (же) є3мY глаг0лющу, сE, w4блакъ свётелъ њсэни2 и5хъ: и3 сE, глaсъ и3з8 w4блака гlz: сeй є4сть сн7ъ м0й возлю1бленный, њ нeмже бlговоли1хъ: тогw2 послyшайте. Поки він говорив це, ясна хмара осінила їх, і ось голос з хмари говорить: Цей є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте.
6
6
И# слhшавше ўчн7цы2 пад0ша ни1цы и3 ўбоsшасz ѕэлw2. І, почувши, ученики впали ниць і дуже полякались.
7
7
И# пристyпль ї}съ прикоснyсz и4хъ и3 речE: востaните и3 не б0йтесz. Але Ісус підійшов, доторкнувся до них і сказав: встаньте і не бійтеся.
8
8
Возвeдше же џчи свои2, ни ког0же ви1дэша, т0кмw ї}са є3ди1наго. Звівши ж очі свої, вони нікого не побачили, тільки одного Ісуса.
9
9
И# сходsщымъ и5мъ съ горы2, заповёда и5мъ ї}съ, гlz: ни комyже повёдите видёніz, д0ндеже сн7ъ чlвёческій и3з8 мeртвыхъ воскrнетъ. І коли вони сходили з гори, Ісус наказав їм: нікому не говоріть про це видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих.
10
10
(За? о7№.) И# вопроси1ша є3го2 ўчн7цы2 є3гw2, глаг0люще: что2 u5бо кни1жницы глаг0лютъ, ћкw и3ліи2 подобaетъ пріити2 прeжде; І спитали Його ученики Його: чому ж книжники говорять, що Іллі належить прийти раніш?
11
11
Ї}съ же tвэщaвъ речE и5мъ: и3ліA ќбw пріи1детъ прeжде и3 ўстр0итъ вс‰: Ісус сказав їм у відповідь: так, Ілля прийде раніш і все приготує;
12
12
гlю же вaмъ, ћкw и3ліA ўжE пріи1де, и3 не познaша є3гw2, но сотвори1ша њ нeмъ, є3ли6ка восхотёша: тaкw и3 сн7ъ чlвёческій и4мать пострадaти t ни1хъ. але кажу вам, що Ілля вже прийшов, і його не впізнали, і зробили з ним, як хотіли. Так і Син Людський має постраждати від них.
13
13
ТогдA разумёша ўчн7цы2, ћкw њ їwaннэ кrти1тели речE и5мъ. Тоді ученики зрозуміли, що він говорив їм про Іоана Хрестителя.
14
14
(За? о7в7.) И# пришeдшымъ и5мъ къ нар0ду, приступи2 къ немY человёкъ, клaнzzсz є3мY Коли вони прийшли до народу, то підійшов до Нього чоловік і, ставши перед Ним на коліна,
15
15
и3 глаг0лz: гDи, поми1луй сhна моего2, ћкw на нHвы мцcы бэснyетсz и3 ѕлЁ стрaждетъ: мн0жицею бо пaдаетъ во џгнь и3 мн0жицею въ в0ду: сказав: Господи! Помилуй сина мого; бо він на новий місяць біснується і тяжко страждає, бо часто кидається в огонь і часто у воду.
16
16
и3 привед0хъ є3го2 ко ўчн7кHмъ твои6мъ, и3 не возмог0ша є3го2 и3сцэли1ти. Я приводив його до учеників Твоїх, та вони не змогли зцілити його.
17
17
Tвэщaвъ же ї}съ речE: q, р0де невёрный и3 развращeнный, док0лэ бyду съ вaми; док0лэ терплю2 вaмъ; приведи1те ми2 є3го2 сёмw. Ісус же, відповідаючи, сказав: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами, доки терпітиму вас? Приведіть його до Мене сюди.
18
18
И# запрети2 є3мY ї}съ, и3 и3зhде и3з8 негw2 бёсъ: и3 и3сцэлЁ џтрокъ t часA тогw2. І заборонив йому Ісус, і біс вийшов з нього; і отрок зцілився у ту ж мить.
19
19
ТогдA пристyпльше ўчн7цы2 ко ї}су на є3ди1нэ, рёша: почто2 мы2 не возмог0хомъ и3згнaти є3го2; Тоді ученики, приступивши до Ісуса на самоті, сказали: чому ми не змогли вигнати його?
20
20
Ї}съ же речE и5мъ: за невёрствіе вaше: ґми1нь бо гlю вaмъ: ѓще и4мате вёру ћкw зeрно горyшно, речeте горЁ сeй: прейди2 tсю1ду тaмw, и3 прeйдетъ: и3 ничт0же невозм0жно бyдетъ вaмъ: Ісус же сказав їм: через невір’я ваше. Бо істинно кажу вам: якщо ви матимете віру як зерно гірчичне і скажете горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас.
21
21
сeй же р0дъ не и3сх0дитъ, т0кмw моли1твою и3 пост0мъ. Цей же рід виганяється тільки молитвою і постом.
22
22
Живyщымъ же и5мъ въ галілeи, речE и5мъ ї}съ: прeданъ и4мать бhти сн7ъ чlвёческій въ рyцэ человёкwмъ, Під час перебування їх у Галилеї, Ісус сказав їм: Син Людський буде виданий в руки людям,
23
23
и3 ўбію1тъ є3го2, и3 въ трeтій дeнь востaнетъ. И# ск0рбни бhша ѕэлw2. і уб’ють Його, і на третій день воскресне. І вони дуже засмутилися.
24
24
(За? о7G.) Пришeдшымъ же и5мъ въ капернаyмъ, приступи1ша пріeмлющіи дідр†хмы къ петр0ви и3 рёша: ўч™ль вaшъ не дaстъ ли дідр†хмы; Коли ж вони прийшли до Капернаума, то підійшли до Петра збирачі дидрахм* і сказали: чи не дасть Учитель ваш дидрахми?
25
25
Глаг0лz: є4й. И# є3гдA вни1де въ д0мъ, предвари2 є3го2 ї}съ, гlz: чт0 ти мни1тсz, сjмwне; цaріе зeмстіи t кjихъ пріeмлютъ д†ни и3ли2 кинс0нъ; t свои1хъ ли сынHвъ, и3ли2 t чужи1хъ; Він говорить: так. І коли увійшов він у дім, то Ісус, випередивши його, сказав: як тобі здається, Симоне, царі землі з кого беруть мито або податки: зі своїх синів чи з чужих?
26
26
Глаг0ла є3мY пeтръ: t чужи1хъ. РечE є3мY ї}съ: u5бо своб0дни сyть сhнове: Петро говорить Йому: з чужих. Ісус сказав йому: отже, сини вільні;
27
27
но да не соблазни1мъ и4хъ, шeдъ на м0ре, вeрзи ќдицу, и3, ю4же прeжде и4меши рhбу, возми2: и3 tвeрзъ ўстA є4й, њбрsщеши стати1ръ: т0й взeмъ дaждь и5мъ за мS и3 за сS. але, щоб нам не спокусити їх, піди до моря, закинь вудку, і першу спійману рибу візьми, відкрий їй рот і знайдеш статир*, візьми його і віддай їм за Мене і за себе.
Главa }i
Глава 18
1
1
(За? о7д7) Въ т0й чaсъ приступи1ша ўчн7цы2 ко ї}су, глаг0люще: кто2 ќбw б0лій є4сть въ цrтвіи нбcнэмъ; У той час ученики приступили до Ісуса і кажуть: хто більший у Царстві Небесному?
2
2
И# призвaвъ ї}съ nтрочA, постaви є5 посредЁ и4хъ Ісус, покликавши дитя, поставив його посеред них
3
3
и3 речE: ґми1нь гlю вaмъ, ѓще не њбратитeсz и3 бyдете ћкw дёти, не вни1дете въ цrтво нбcное: і сказав: істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете у Царство Небесне.
4
4
и4же u5бо смири1тсz ћкw nтрочA сіE, т0й є4сть б0лій во цrтвіи нбcнэмъ: Отже, хто упокориться, як дитя це, той і більший у Царстві Небесному.
5
5
и3 и4же ѓще пріи1метъ nтрочA таково2 во и4мz моE, менE пріeмлетъ: І хто прийме одне таке дитя в ім’я Моє, той Мене приймає;
6
6
ґ и4же ѓще соблазни1тъ є3ди1наго мaлыхъ си1хъ вёрующихъ въ мS, ќне є4сть є3мY, да њбёситсz жeрновъ nсeлскій на вhи є3гw2, и3 пот0нетъ въ пучи1нэ морстёй. а хто спокусить одного з малих цих, що вірують у Мене, тому краще було б, якби повісили йому жорно млинове на шию і потопили його в морській глибині.
7
7
Г0ре мjру t собл†знъ: нyжда бо є4сть пріити2 соблaзнwмъ: nбaче г0ре человёку томY, и4мже соблaзнъ прих0дитъ. Горе світові від спокус, бо потрібно, щоб прийшли спокуси; але горе такій людині, через яку спокуса приходить.
8
8
Ѓще ли рукA твоS и3ли2 ногA твоS соблажнsетъ тS, tсэцы2 ю5 и3 вeрзи t себє2: добрёйше ти2 є4сть вни1ти въ жив0тъ хр0му и3ли2 бёдну [без8 руки2], нeже двЁ рyцэ и3 двЁ н0зэ и3мyщу ввeржену бhти во џгнь вёчный: Якщо рука твоя чи нога твоя спокушає тебе, відсічи її і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя без руки чи без ноги, ніж, дві руки і дві ноги маючи, бути вкинутим у вогонь вічний.
9
9
и3 ѓще џко твоE соблажнsетъ тS, и3зми2 є5 и3 вeрзи t себє2: добрёйше ти2 є4сть со є3ди1нэмъ џкомъ въ жив0тъ вни1ти, нeже двЁ w4цэ и3мyщу ввeржену бhти въ геeнну џгненную. Коли око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе: краще тобі з одним оком у життя увійти, аніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну.
10
10
(За? о7е7.) Блюди1те, да не прeзрите є3ди1нагw (t) мaлыхъ си1хъ: гlю бо вaмъ, ћкw ѓгGли и4хъ на нб7сёхъ вhну ви1дzтъ лицE nц7A моегw2 нбcнагw. Стережіться, щоб ви не зневажили жодного з цих малих: бо кажу вам, що ангели їхні на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого Небесного.
11
11
Пріи1де бо сн7ъ чlвёческій (взыскaти и3) спcти2 поги1бшаго. Бо Син Людський прийшов знайти і спасти загибле.
12
12
Что2 вaмъ мни1тсz; Ѓще бyдетъ нёкоему человёку сто2 nвeцъ, и3 заблyдитъ є3ди1на t ни1хъ: не њстaвитъ ли дeвzтьдесzтъ и3 дeвzть въ горaхъ и3 шeдъ и4щетъ заблyждшіz; Як вам здається, коли буде в якогось чоловіка сто овець, і одна з них заблукає, чи не покине він у горах дев’яносто дев’ять і не піде шукати ту, що заблукала?
13
13
и3 ѓще бyдетъ [приключи1тсz] њбрэсти2 ю5, ґми1нь гlю вaмъ, ћкw рaдуетсz њ нeй пaче, нeже њ девzти1десzтихъ и3 девzти2 не заблyждшихъ. І якщо трапиться знайти її, істинно кажу вам, він радіє за неї більше, ніж за дев’яносто дев’ять, що не заблукали.
14
14
Тaкw нёсть в0лz пред8 nц7eмъ вaшимъ нбcнымъ, да поги1бнетъ є3ди1нъ t мaлыхъ си1хъ. Так само немає волі Отця вашого Небесного, щоб загинув один з малих цих.
15
15
Ѓще же согрэши1тъ къ тебЁ брaтъ тв0й, и3ди2 и3 њбличи2 є3го2 междY тоб0ю и3 тёмъ є3ди1нэмъ: ѓще тебE послyшаетъ, пріwбрёлъ є3си2 брaта твоего2: Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою і ним одним. Якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого.
16
16
ѓще ли тебE не послyшаетъ, поими2 съ соб0ю є3щE є3ди1наго и3ли2 двA, да при ўстёхъ двою2 и3ли2 тріeхъ свидётелей стaнетъ всsкъ глаг0лъ: Якщо ж тебе не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося кожне слово.
17
17
ѓще же не послyшаетъ и4хъ, повёждь цRкви: ѓще же и3 цRковь преслyшаетъ, бyди тебЁ ћкоже kзhчникъ и3 мытaрь. Якщо ж не послухає їх, скажи церкві; якщо ж і церкви не послухає, то нехай він буде тобі як язичник і митар.
18
18
(За? о7ѕ7.) Ґми1нь (бо) гlю вaмъ: є3ли6ка ѓще свsжете на земли2, бyдутъ св‰зана на нб7си2: и3 є3ли6ка ѓще разрэшитE на земли2, бyдутъ разрэшє1на на нб7сёхъ. Істинно кажу вам: що ви зв’яжете на землі, те буде зв’язане на небі, і що розв’яжете на землі, те буде розв’язане на небі.
19
19
Пaки ґми1нь гlю вaмъ, ћкw ѓще двA t вaсъ совэщaета на земли2 њ всsцэй вeщи, є3sже ѓще пр0сита, бyдетъ и4ма t nц7A моегw2, и4же на нб7сёхъ: Істинно також кажу вам: якщо двоє з вас дійдуть згоди на землі просити про всяку річ, то, чого б вони не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного;
20
20
и3дёже бо є3стA двA и3ли2 тріE с0брани во и4мz моE, тY є4смь посредЁ и4хъ. бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них.
21
21
ТогдA пристyпль къ немY пeтръ речE: гDи, колькрaты ѓще согрэши1тъ въ мS брaтъ м0й, и3 tпущy ли є3мY до сeдмь крaтъ; Тоді Петро підійшов до Нього і сказав: Господи, скільки разів прощати брату моєму, який згрішить проти мене? Чи до семи разів?
22
22
Гlа є3мY ї}съ: не гlю тебЁ: до сeдмь крaтъ, но до сeдмьдесzтъ крaтъ седмери1цею. Ісус говорить йому: не кажу тобі — до семи, але до сімдесяти разів по сім.
23
23
(За? о7з7.) Сегw2 рaди ўпод0бисz цrтвіе нбcное человёку царю2, и4же восхотЁ стzзaтисz њ словеси2 съ рабы6 свои1ми. Тому Царство Небесне подібне до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми;
24
24
Начeншу же є3мY стzзaтисz, привед0ша є3мY є3ди1наго должникA тм0ю тал†нтъ: коли він почав рахуватися, привели до нього одного боржника, який винен був йому десять тисяч талантів*;
25
25
не и3мyщу же є3мY воздaти, повелЁ и5 госп0дь є3гw2 продaти, и3 женY є3гw2, и3 ч†да, и3 вс‰, є3ли6ка и3мёzше, и3 tдaти. а оскільки він не мав чим заплатити, то господар звелів продати його, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, і віддати.
26
26
Пaдъ u5бо рaбъ т0й, клaнzшесz є3мY, глаг0лz: г0споди, потерпи2 на мнЁ, и3 вс‰ ти2 воздaмъ. Тоді раб той упав і, кланяючись йому, говорив: господарю, потерпи мені, і все тобі віддам.
27
27
Милосeрдовавъ же госп0дь рабA того2, прости2 є3го2 и3 д0лгъ tпусти2 є3мY. Господар змилосердився над рабом тим, простив його і борг відпустив йому.
28
28
И#зшeдъ же рaбъ т0й, њбрёте є3ди1наго (t) клеврє1тъ свои1хъ, и4же бЁ д0лженъ є3мY ст0мъ пBнzзь: и3 є4мь є3го2 давлsше, глаг0лz: tдaждь ми2, и4мже (ми2) є3си2 д0лженъ. Раб же той, вийшовши, зустрів одного з товаришів своїх, який був винен йому сто динаріїв*, і, схопивши його, душив і казав: віддай мені, що винен.
29
29
Пaдъ u5бо клеврeтъ є3гw2 на н0зэ є3гw2, молsше є3го2, глаг0лz: потерпи2 на мнЁ, и3 вс‰ воздaмъ ти2. Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив: потерпи мені, і все віддам тобі.
30
30
Џнъ же не хотsше, но вeдъ всади2 є3го2 въ темни1цу, д0ндеже воздaстъ д0лжное. Але той не захотів, а повів і посадив його у в’язницю, доки не віддасть боргу.
31
31
Ви1дэвше же клеврeти є3гw2 бы6вшаz, сжaлиша си2 ѕэлw2 и3 пришeдше сказaша господи1ну своемY вс‰ бы6вшаz. Товариші його, побачивши таке, дуже засмутилися і, прийшовши, розповіли своєму господареві все, що сталося.
32
32
ТогдA призвaвъ є3го2 господи1нъ є3гw2, глаг0ла є3мY: рaбе лукaвый, вeсь д0лгъ w4нъ tпусти1хъ тебЁ, понeже ўмоли1лъ мS є3си2: Тоді господар покликав його і каже: рабе лукавий! Весь той борг я простив тобі, бо ти ублагав мене.
33
33
не подобaше ли и3 тебЁ поми1ловати клеврeта твоего2, ћкоже и3 ѓзъ тS поми1ловахъ; Чи не належало й тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе?
34
34
И# прогнёвавсz госп0дь є3гw2, предадE є3го2 мучи1телємъ, д0ндеже воздaстъ вeсь д0лгъ св0й. І, розгнівавшись, господар віддав його мучителям, доки не віддасть йому всього боргу.
35
35
Тaкw и3 nц7ъ м0й нбcный сотвори1тъ вaмъ, ѓще не tпуститE кjйждо брaту своемY t сердeцъ вaшихъ прегрэшє1ніz и4хъ. Так і Отець Мій Небесний учинить з вами, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові своєму провини його.
Главa f7i
Глава 19
1
1
И# бhсть є3гдA скончA ї}съ словесA сі‰, прeйде t галілeи и3 пріи1де въ предёлы їудє1йскіz њб8 w4нъ п0лъ їoрдaна. Коли Ісус скінчив слова ці, то вийшов з Галилеї і прийшов у землі Юдейські, що за Йорданом.
2
2
И# по нeмъ и3д0ша нар0ди мн0зи, и3 и3сцэли2 и5хъ тY. За Ним пішло багато людей, і Він зцілив їх там.
3
3
(За? о7}.) И# приступи1ша къ немY фарісeє и3скушaюще є3го2 и3 глаг0лаша є3мY: ѓще дост0итъ человёку пусти1ти женY свою2 по всsцэй винЁ; І приступили до Нього фарисеї і, спокушаючи Його, говорили Йому: чи за всяку провину дозволено чоловікові розводитися з жінкою своєю?
4
4
Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: нёсте ли чли2, ћкw сотвори1вый и3скони2, мyжескій п0лъ и3 жeнскій сотвори1лъ | є4сть; Він сказав їм у відповідь: чи не читали ви, що Той, Хто створив на початку, чоловіком і жінкою створив їх?
5
5
И# речE: сегw2 рaди њстaвитъ человёкъ nтцA (своего2) и3 мaтерь и3 прилэпи1тсz къ женЁ своeй, и3 бyдета џба въ пл0ть є3ди1ну, І сказав: заради цього залишить чоловік батька свого й матір і з’єднається з жінкою своєю, і будуть обоє однією плоттю.
6
6
ћкоже ктомY нёста двA, но пл0ть є3ди1на: є4же u5бо бGъ сочетA, человёкъ да не разлучaетъ. Тож вони вже не двоє, але одна плоть. Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає.
7
7
Глаг0лаша є3мY: что2 u5бо мwmсeй заповёда дaти кни1гу распyстную и3 tпусти1ти ю5; Вони кажуть Йому: чому ж Мойсей заповідав дати розвідний лист і відпустити її?
8
8
Гlа и5мъ: ћкw мwmсeй по жестосeрдію вaшему повелЁ вaмъ пусти1ти жєны2 вaшz: и3значaла же не бhсть тaкw: Він говорить їм: Мойсей через жорстокість серця вашого дозволив вам розводитися з жінками вашими; а спочатку не було так.
9
9
гlю же вaмъ, ћкw и4же ѓще пyститъ женY свою2, рaзвэ словесE прелюбодёйна, и3 њжени1тсz и3н0ю, прелюбы2 твори1тъ: и3 женsйсz пущени1цею прелюбы2 дёетъ. Я ж кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, за винятком вини перелюбу, і візьме шлюб з іншою, той перелюбствує; і хто одружиться з відпущеною, той чинить перелюб.
10
10
Глаг0лаша є3мY ўчн7цы2 є3гw2: ѓще тaкw є4сть винA человёку съ жен0ю, лyчше є4сть не жени1тисz. Ученики Його говорять Йому: якщо така повинність чоловіка перед жінкою, то краще не женитись.
11
11
Џнъ же речE и5мъ: не вси2 вмэщaютъ словесE сегw2, но и5мже дано2 є4сть: Він каже їм: не всі сприймають це слово, а кому дано.
12
12
сyть бо скопцы2, и5же и3з8 чрeва мaтернz роди1шасz тaкw: и3 сyть скопцы2, и5же скопи1шасz t человBкъ: и3 сyть скопцы2, и5же и3скази1ша сaми себE цrтвіz рaди нбcнагw: могjй вмэсти1ти да вмэсти1тъ. Бо є скопці, що з утроби матері народилися такими; і є скопці, які оскоплені людьми; і є скопці, котрі самі себе зробили скопцями заради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить.
13
13
ТогдA привед0ша къ немY дёти, да рyцэ возложи1тъ на ни1хъ и3 пом0литсz: ўчн7цh же запрети1ша и5мъ. Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки і помолився, ученики ж не дозволяли їм.
14
14
Ї}съ же речE (и5мъ): њстaвите дэтeй и3 не возбранsйте и5мъ пріити2 ко мнЁ: таковhхъ бо є4сть цrтво нбcное. Але Ісус сказав: облиште дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне.
15
15
И# возл0жь на ни1хъ рyцэ, tи1де tтyду. І, поклавши на них руки, пішов звідти.
16
16
(За? о7f7.) И# сE, є3ди1нъ (нёкій) пристyпль речE є3мY: ўч™лю бlгjй, что2 блaго сотворю2, да и4мамъ жив0тъ вёчный; І ось хтось, підійшовши, сказав Йому: Учителю Благий, що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне?
17
17
Џнъ же речE є3мY: чт0 мz глаг0леши бlга; никт0же бlгъ, т0кмw є3ди1нъ бGъ: ѓще ли х0щеши вни1ти въ жив0тъ, соблюди2 зaпwвэди. Він же сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. Якщо ж хочеш увійти в життя вічне, дотримуйся заповідей.
18
18
Глаг0ла є3мY: к‡z; Ї}съ же речE: є4же, не ўбіeши: не прелюбы2 сотвори1ши: не ўкрaдеши: не лжесвидётелствуеши: Говорить Йому: яких? Ісус же сказав: не вбивай; не чини перелюбу; не кради; не лжесвідчи;
19
19
чти2 nтцA и3 мaтерь: и3: возлю1биши и4скреннzго твоего2 ћкw сaмъ себE. шануй батька й матір; і люби ближнього твого, як самого себе.
20
20
Глаг0ла є3мY ю4ноша: вс‰ сі‰ сохрани1хъ t ю4ности моеS: что2 є4смь є3щE не докончaлъ; Юнак говорить Йому: все це я зберіг від юности моєї; чого ще не вистачає мені?
21
21
РечE є3мY ї}съ: ѓще х0щеши совершeнъ бhти, и3ди2, продaждь и3мёніе твоE и3 дaждь ни1щымъ: и3 и3мёти и4маши сокр0вище на нб7си2: и3 грzди2 в8слёдъ менє2. Ісус сказав йому: коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною.
22
22
Слhшавъ же ю4ноша сл0во, tи1де скорбS: бё бо и3мёz стzж†ніz мнHга. Почувши слово те, юнак відійшов у скорботі, бо мав багато добра.
23
23
Ї}съ же речE ўчн7кHмъ свои6мъ: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw неуд0бь богaтый вни1детъ въ цrтвіе нбcное: Ісус же сказав ученикам Своїм: істинно кажу вам, що тяжко багатому ввійти у Царство Небесне.
24
24
пaки же гlю вaмъ: ўд0бэе є4сть велбyду сквозЁ и3глинЁ ќшы проити2, нeже богaту въ цrтвіе б9іе вни1ти. І ще кажу вам: легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому в Царство Боже ввійти.
25
25
Слhшавше же ўчн7цы2 є3гw2, дивлsхусz ѕэлw2, глаг0люще: кто2 u5бо м0жетъ спасeнъ бhти; Почувши це, ученики Його дуже здивувались і сказали: так хто ж може спастися?
26
26
Воззрёвъ же ї}съ речE и5мъ: ў человBкъ сіE невозм0жно є4сть, ў бGа же вс‰ возмHжна. Ісус, поглянувши, сказав їм: людям це неможливо, Богові ж усе можливо.
27
27
ТогдA tвэщaвъ пeтръ речE є3мY: сE, мы2 њстaвихомъ вс‰ и3 в8слёдъ тебє2 и3д0хомъ: что2 u5бо бyдетъ нaмъ; Тоді Петро, відповідаючи, сказав Йому: ось ми залишили все і пішли слідом за Тобою, що ж нам буде?
28
28
Ї}съ же речE и5мъ: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw вы2 шeдшіи по мнЁ, въ пакибытіE, є3гдA сsдетъ сн7ъ чlвёческій на пrт0лэ слaвы своеS, сsдете и3 вы2 на двоюнaдесzте пrтHлу, судsще nбэманaдесzте колёнома ї}левома: Ісус же сказав їм: істинно говорю вам, що ви, які пішли за Мною, при відновленні світу, коли Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцяти престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
29
29
и3 всsкъ, и4же њстaвитъ д0мъ, и3ли2 брaтію, и3ли2 сєстры2, и3ли2 nтцA, и3ли2 мaтерь, и3ли2 женY, и3ли2 ч†да, и3ли2 сeла, и4мене моегw2 рaди, стори1цею пріи1метъ и3 жив0тъ вёчный наслёдитъ: І всякий, хто залишить дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або землі заради імені Мого, одержить у стократ і успадкує життя вічне.
30
30
мн0зи же бyдутъ пeрви послёдніи, и3 послёдни пeрвіи. І багато хто з перших будуть останніми, а останні — першими.
Главa к7
Глава 20
1
1
(За? п7) Под0бно бо є4сть цrтвіе нбcное человёку домови1ту, и4же и3зhде кyпнw [ѕэлw2] ќтрw наsти дёлатєли въ віногрaдъ св0й, Царство Небесне подібне до господаря дому, який вийшов рано вранці наймати робітників для свого виноградника.
2
2
и3 совэщaвъ съ дёлатєли по пёнzзю на дeнь, послA и5хъ въ віногрaдъ св0й. І, домовившись з робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника.
3
3
И# и3зшeдъ въ трeтій чaсъ, ви1дэ и4ны стоsщz на т0ржищи пр†здны, А коли вийшов він близько третьої години, то побачив інших, що стояли на торгу без діла.
4
4
и3 тBмъ речE: и3ди1те и3 вы2 въ віногрaдъ м0й, и3 є4же бyдетъ прaвда, дaмъ вaмъ. Nни1 же и3д0ша. І сказав їм: ідіть і ви до мого виноградника, і, що належатиме, дам вам. Вони пішли.
5
5
Пaки же и3зшeдъ въ шестhй и3 девsтый чaсъ, сотвори2 тaкоже. А як вийшов він знову близько шостої і дев’ятої години, зробив так само.
6
6
Во є3диныйженaдесzть чaсъ и3зшeдъ, њбрёте друг‡z стоsщz пр†здны и3 глаг0ла и5мъ: что2 здЁ стоитE вeсь дeнь прaздни; Нарешті, вийшовши об одинадцятій годині, він знайшов інших, що стояли без діла, і говорить їм: чого тут стоїте цілий день без діла?
7
7
Глаг0лаша є3мY: ћкw никт0же нaсъ наsтъ. Глаг0ла и5мъ: и3ди1те и3 вы2 въ віногрaдъ (м0й), и3 є4же бyдетъ прaведно, пріи1мете. Вони кажуть йому: ніхто нас не найняв. Він говорить їм: ідіть і ви до виноградника мого і, що належатиме, одержите.
8
8
Вeчеру же бhвшу, глаг0ла господи1нъ віногрaда къ пристaвнику своемY: призови2 дёлатєли и3 дaждь и5мъ мздY, начeнъ t послёднихъ до пeрвыхъ. Коли ж настав вечір, господар виноградника говорить управителеві своєму: поклич робітників і віддай їм плату, почавши з останніх і до перших.
9
9
И# пришeдше и5же во є3диныйнaдесzть чaсъ, пріsша по пёнzзю. І ті, що прийшли об одинадцятій годині, одержали по динарію.
10
10
Пришeдше же пeрвіи мнsху, ћкw вsщше пріи1мутъ: и3 пріsша и3 тjи по пёнzзю: Ті ж, які прийшли першими, гадали, що вони одержать більше, але й вони одержали по динарію.
11
11
пріeмше же роптaху на господи1на, І, одержавши, стали дорікати господареві
12
12
глаг0люще, ћкw сjи послёдніи є3ди1нъ чaсъ сотвори1ша, и3 рaвныхъ нaмъ сотвори1лъ и5хъ є3си2, понeсшымъ тzготY днE и3 вaръ. і говорили: ці останні попрацювали одну годину, і ти зрівняв їх з нами, що перетерпіли денний тягар і спеку.
13
13
Џнъ же tвэщaвъ речE є3ди1ному и4хъ: дрyже, не њби1жу тебE: не по пёнzзю ли совэщaлъ є3си2 со мн0ю; Він же сказав у відповідь одному з них: друже, я не скривдив тебе; чи не за динарій ти домовився зі мною?
14
14
возми2 твоE и3 и3ди2: хощy же и3 семY послёднему дaти, ћкоже и3 тебЁ: Візьми своє та йди. Я ж хочу і цьому останньому дати те ж, що і тобі.
15
15
и3ли2 нёсть ми2 лёть сотвори1ти, є4же хощY, во свои1хъ ми2; ѓще џко твоE лукaво є4сть, ћкw ѓзъ блaгъ є4смь; Хіба я не вільний по-своєму робити те, що хочу? Чи око твоє заздрісне через те, що я добрий?
16
16
Тaкw бyдутъ послёдніи пeрви, и3 пeрвіи послёдни: мн0зи бо сyть звaни, мaлw же и3збрaнныхъ. Так будуть останні першими, і перші — останніми; бо багато покликаних, та мало обраних.
17
17
(За? п7№.) И# восходS ї}съ во їеrли1мъ, поsтъ nбанaдесzте ўчн7к† є3ди6ны [њс0бь] на пути2 и3 речE и5мъ: Ідучи до Єрусалима, Ісус узяв дванадцять учеників окремо, і дорогою сказав їм:
18
18
сE, восх0димъ во їеrли1мъ, и3 сн7ъ чlвёческій прeданъ бyдетъ ґрхіерeємъ и3 кни1жникwмъ: и3 њсyдzтъ є3го2 на смeрть, ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам, і вони засудять Його на смерть;
19
19
и3 предадsтъ є3го2 kзhкwмъ на поругaніе и3 біeніе и3 пропsтіе: и3 въ трeтій дeнь воскrнетъ. і віддадуть Його язичникам на ганьбу, і побиття, і розп’яття; і на третій день воскресне.
20
20
ТогдA приступи2 къ немY мaти сы6ну зеведewву съ сын0ма свои1ма, клaнzющисz и3 просsщи нёчто t негw2. Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих з синами своїми і, вклоняючись, просила чогось у Нього.
21
21
Џнъ же речE є4й: чесw2 х0щеши; Глаг0ла є3мY: рцы2, да сsдета сі‰ џба сы6на мо‰, є3ди1нъ њдеснyю тебє2, и3 є3ди1нъ њшyюю (тебє2), во цrтвіи твоeмъ. Він сказав їй: чого ти хочеш? Вона говорить Йому: скажи, щоб ці два сини мої сіли в Тебе один з правого боку, а другий з лівого у Царстві Твоїм.
22
22
Tвэщaвъ же ї}съ речE: не вёста, чесw2 пр0сита: м0жета ли пи1ти чaшу, ю4же ѓзъ и4мамъ пи1ти, и3ли2 кRщeніемъ, и4мже ѓзъ кRщaюсz, кrти1тисz; Глаг0ласта є3мY: м0жева. Ісус сказав у відповідь: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я маю пити, і хреститись хрещенням, яким Я хрещуся? Вони кажуть Йому: можемо.
23
23
И# гlа и4ма: чaшу ќбw мою2 и3спіeта, и3 кRщeніемъ, и4мже ѓзъ кRщaюсz, и4мате крести1тисz: ґ є4же сёсти њдеснyю менє2 и3 њшyюю менє2, нёсть моE дaти, но и5мже ўгот0васz t nц7A моегw2. І говорить їм: чашу Мою будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститися; а дати сісти від Мене праворуч і ліворуч — не від Мене залежить, а кому уготоване Отцем Моїм.
24
24
И# слhшавше дeсzть, негодовaша њ nбою2 бр†ту. Почувши це, інші десять учеників обурились на обох братів.
25
25
Ї}съ же призвaвъ и5хъ, речE: вёсте, ћкw кн‰зи kзы6къ госп0дствуютъ и4ми, и3 вели1цыи њбладaютъ и4ми: Ісус же, підізвавши їх, сказав: ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі володіють ними.
26
26
не тaкw же бyдетъ въ вaсъ: но и4же ѓще х0щетъ въ вaсъ вsщшій бhти, да бyдетъ вaмъ слугA: Не так буде у вас: але хто хоче між вами бути більшим, нехай буде вам слугою.
27
27
и3 и4же ѓще х0щетъ въ вaсъ бhти пeрвый, бyди вaмъ рaбъ: І хто хоче між вами бути першим, нехай буде вам рабом.
28
28
ћкоже сн7ъ чlвёческій не пріи1де, да послyжатъ є3мY, но послужи1ти и3 дaти дш7у свою2 и3збавлeніе за мн0гихъ. Так само Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою на спасіння багатьох.
29
29
(За? п7в7.) И# и3сходsщу є3мY t їеріхHна, по нeмъ и4де нар0дъ мн0гъ. І коли виходили вони з Єрихона, за Ним ішло багато народу.
30
30
И# сE, двA слэпц† сэд‰ща при пути2, слы6шавша, ћкw ї}съ мимох0дитъ, возопи1ста, глагHлюща: поми1луй ны2, гDи, сн7е дв7довъ. І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що Ісус наближається, почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів!
31
31
Нар0дъ же прещaше и4ма, да ўмолчи1та: w4на же пaче вопіsста, глагHлюща: поми1луй ны2, гDи, сн7е дв7довъ. Народ же примушував їх мовчати; але вони ще голосніше почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів!
32
32
И# востaвъ ї}съ возгласи2 | и3 речE: что2 х0щета, да сотворю2 вaма; Ісус, зупинившись, підізвав їх і сказав: що хочете, щоб Я зробив вам?
33
33
Глаг0ласта є3мY: гDи, да tвeрзетэсz џчи нaю. Вони говорять Йому: Господи, щоб відкрились очі наші.
34
34
Млcрдовавъ же ї}съ прикоснyсz џчію и4ма: и3 ѓбіе прозрёста и4ма џчи, и3 по нeмъ и3д0ста. Ісус же, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей; і в ту ж мить прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним.
Главa к7а
Глава 21
1
1
(За? п7G) И# є3гдA прибли1жишасz во їеrли1мъ и3 пріид0ша въ виfсфагjю къ горЁ є3леHнстэй, тогдA ї}съ послA двA ўчн7к†, І коли наблизились до Єрусалима і прийшли у Виффагію до гори Елеонської, тоді Ісус послав двох учеників
2
2
гlz и4ма: и3ди1та въ вeсь, ћже прsмw вaма: и3 ѓбіе њбрsщета nслS привsзано, и3 жребS съ ни1мъ: tрэши6вша приведи1та ми2: і сказав їм: підіть у село, що прямо перед вами, і зразу знайдете прив’язану ослицю і з нею осля; відв’яжіть і приведіть до Мене.
3
3
и3 ѓще вaма кто2 речeтъ что2, речeта, ћкw гDь є3ю2 трeбуетъ: ѓбіе же п0слетъ |. І якщо хто скаже вам що-небудь, відповідайте, що вони потрібні Господеві; і одразу ж відішле їх.
4
4
Сіe же всE бhсть, да сбyдетсz речeнное прbр0комъ, глаг0лющимъ: Усе ж це було, щоб збулося сказане пророком, який говорить:
5
5
рцhте дщeри сіHновэ: сE, цRь тв0й грzдeтъ тебЁ кр0токъ, и3 всёдъ на nслS и3 жребS, сhна под8zрeмнича. скажіть дочці Сионовій: ось Цар твій гряде до тебе лагідний, сидячи на ослиці й осляті, синові під’яремної.
6
6
Шє1дша же ўчн7к† и3 сотвHрша, ћкоже повелЁ и4ма ї}съ, Ученики пішли і зробили так, як сказав їм Ісус:
7
7
привед0ста nслS и3 жребS: и3 возложи1ша верхY є3ю2 ри6зы сво‰, и3 всёде верхY и4хъ. привели ослицю й осля і поклали на них одяг свій, і Він сів поверх нього.
8
8
Мн0жайшіи же нар0ди постилaху ри6зы сво‰ по пути2: друзjи же рёзаху вBтви t дрeвъ и3 постилaху по пути2. Безліч людей розстилали одяг свій по дорозі, а інші різали гілки з дерев і стелили по дорозі.
9
9
Нар0ди же предходsщіи (є3мY) и3 вслёдствующіи звaху, глаг0люще: њсaнна сн7у дв7дову: блгcвeнъ грzдhй во и4мz гDне: њсaнна въ вhшнихъ. Люди ж, що йшли попереду і слідом, виголошували: осанна* Синові Давидовому! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх!
10
10
И# вшeдшу є3мY во їеrли1мъ, потрzсeсz вeсь грaдъ, глаг0лz: кт0 є3сть сeй; І коли увійшов Він у Єрусалим, все місто заворушилось і заговорило: Хто це такий?
11
11
Нар0ди же глаг0лаху: сeй є4сть ї}съ прbр0къ, и4же t назарeта галілeйска. Народ же говорив: Цей є Ісус, Пророк із Назарета галилейського.
12
12
(За? п7G.) И# вни1де ї}съ въ цeрковь б9ію и3 и3згнA вс‰ продаю1щыz и3 купyющыz въ цeркви, и3 трапє1зы торжникHмъ и3спровeрже и3 сэд†лища продаю1щихъ гHлуби, І увійшов Ісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали і купували в храмі, і поперевертав столи міняйл і лави тих, що продавали голубів.
13
13
и3 гlа и5мъ: пи1сано є4сть: хрaмъ м0й хрaмъ мlтвы наречeтсz: вh же сотвори1сте и5 вертeпъ разб0йникwмъ. І сказав їм: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників.
14
14
И# приступи1ша къ немY хр0міи и3 слэпjи въ цeркви: и3 и3сцэли2 и5хъ. І приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх.
15
15
Ви1дэвше же ґрхіерeє и3 кни1жницы чудесA, ±же сотвори2, и3 џтроки зовyщz въ цeркви и3 глаг0лющz: њсaнна сн7у дв7дову, негодовaша А первосвященики і книжники, побачивши чудеса, які Він створив, і дітей, які виголошували в храмі: осанна Синові Давидовому, обурились
16
16
и3 рёша є3мY: слhшиши ли, что2 сjи глаг0лютъ; Ї}съ же речE и5мъ: є4й: нёсте ли чли2 николи1же, ћкw и3з8 ќстъ младeнєцъ и3 ссyщихъ соверши1лъ є3си2 хвалY; і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять? Ісус відповів їм: так, невже ви ніколи не читали: з уст немовлят і дітей Ти створив хвалу?
17
17
И# њстaвль и5хъ, и3зhде в0нъ и3з8 грaда въ виfaнію и3 водвори1сz тY. І, залишивши їх, вийшов геть з міста у Вифанію і пробув там ніч.
18
18
(За? п7д7.) Ќтру же возврaщьсz во грaдъ, взалкA: Вранці ж, повертаючись у місто, зголоднів.
19
19
и3 ўзрёвъ смок0вницу є3ди1ну при пути2, пріи1де къ нeй, и3 ничт0же њбрёте на нeй, т0кмw ли1ствіе є3ди1но, и3 гlа є4й: да николи1же t тебє2 плодA бyдетъ во вёки. И# ѓбіе и4зсше смок0вница. Побачивши біля дороги одну смоковницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: нехай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла.
20
20
И# ви1дэвше ўчн7цы2 диви1шасz, глаг0люще: кaкw ѓбіе и4зсше смок0вница; Побачивши це, ученики здивувались і говорили: як це — відразу ж всохла смоковниця?
21
21
Tвэщaвъ же ї}съ речE и5мъ: ґми1нь гlю вaмъ: ѓще и4мате вёру и3 не ўсумнитeсz, не т0кмw смок0вничное сотворитE, но ѓще и3 горЁ сeй речeте: дви1гнисz и3 вeрзисz въ м0ре, бyдетъ: Ісус же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не засумніваєтеся, то не тільки зробите те, що сталося із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море, буде;
22
22
и3 вс‰, є3ли6ка ѓще воспр0сите въ моли1твэ вёрующе, пріи1мете. і все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите.
23
23
(За? п7е7.) И# пришeдшу є3мY въ цeрковь, приступи1ша къ немY ўчaщу ґрхіерeє и3 стaрцы людстjи, глаг0люще: к0ею влaстію сі‰ твори1ши; и3 кт0 ти дадE влaсть сію2; І коли Він прийшов у храм і навчав, приступили до Нього первосвященики і старійшини народу і сказали: якою владою Ти це робиш? І хто Тобі дав таку владу?
24
24
Tвэщaвъ же ї}съ речE и5мъ: вопрошy вы и3 ѓзъ сл0во є3ди1но: є4же ѓще речeте мнЁ, и3 ѓзъ вaмъ рекY, к0ею влaстію сі‰ творю2: Ісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, коли про те скажете Мені, то і Я вам скажу, якою владою це роблю.
25
25
кRщeніе їwaнново tкyду бЁ; съ нб7сe ли, и3ли2 t человBкъ; Nни1 же помышлsху въ себЁ, глаг0люще: ѓще речeмъ, съ нб7сE: речeтъ нaмъ: почто2 u5бо не вёровасте є3мY; Хрещення Іоанове звідки було: з небес чи від людей? Вони ж міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже нам: чому ж ви не повірили йому?
26
26
ѓще ли речeмъ, t человBкъ: бои1мсz нар0да: вси1 бо и4мутъ їwaнна ћкw прbр0ка. А якщо сказати, що від людей, то боїмось народу, бо всі мають Іоана за пророка.
27
27
И# tвэщaвше ї}сови рёша: не вёмы. РечE и5мъ и3 т0й: ни ѓзъ вaмъ гlю, к0ею влaстію сі‰ творю2. І відповіли Ісусові: не знаємо. Сказав їм і Він: і Я вам не скажу, якою владою це роблю.
28
28
(За? п7ѕ7.) Чт0 же сS вaмъ мни1тъ; Человёкъ нёкій и3мsше двA сы6на, и3 пришeдъ къ пeрвому, речE: чaдо, и3ди2 днeсь, дёлай въ віногрaдэ моeмъ. А як вам здається? В одного чоловіка було два сини; і він, підійшовши до першого, сказав: сину, піди сьогодні попрацюй у винограднику моєму.
29
29
Џнъ же tвэщaвъ речE: не хощY: послэди1 же раскazвсz, и4де. Але той сказав у відповідь: не хочу. Але згодом, розкаявшись, пішов.
30
30
И# пристyпль къ друг0му, речE тaкоже. Џнъ же tвэщaвъ речE: ѓзъ, г0споди (и3дY): и3 не и4де. І, підійшовши до другого, він сказав те саме. Цей сказав у відповідь: іду, господарю, — та не пішов.
31
31
Кjй t nбою2 сотвори2 в0лю џтчу; Глаг0лаша є3мY: пeрвый. Гlа и5мъ ї}съ: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw мытари6 и3 любодBйцы варsютъ вы2 въ цrтвіи б9іи: Котрий з цих двох виконав волю батька? Кажуть Йому: перший. Ісус говорить їм: істинно кажу вам, що митарі і блудниці поперед вас йдуть у Царство Боже.
32
32
пріи1де бо къ вaмъ їwaннъ (кrти1тель) путeмъ првdнымъ, и3 не вёровасте є3мY, мытари6 же и3 любодBйцы вёроваша є3мY: вh же ви1дэвше, не раскazстесz послэди2 вёровати є3мY. Бо прийшов до вас Іоан Хреститель дорогою праведности, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися і потім, щоб повірити йому.
33
33
(За? п7з7.) И$ну при1тчу слhшите. Человёкъ нёкій бЁ домови1тъ, и4же насади2 віногрaдъ, и3 њпл0томъ њгради2 є3го2, и3 и3скопA въ нeмъ точи1ло, и3 создA ст0лпъ, и3 вдадE и5 дёлателємъ, и3 tи1де. Вислухайте іншу притчу. Був якийсь господар дому, який посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав у ньому виностік, збудував башту і, віддавши його виноградарям, від’їхав.
34
34
Е#гдa же прибли1жисz врeмz плодHвъ, послA рабы6 сво‰ къ дёлателємъ пріsти плоды2 є3гw2: Коли ж наблизився час плодів, він послав своїх слуг до виноградарів узяти свої плоди.
35
35
и3 є4мше дёлателє рабHвъ є3гw2, џваго ќбw би1ша, џваго же ўби1ша, џваго же кaменіемъ поби1ша. Виноградарі, схопивши слуг його, кого побили, кого вбили, а кого побили камінням.
36
36
Пaки послA и4ны рабы6 мн0жайшz пeрвыхъ: и3 сотвори1ша и5мъ тaкоже. Знову послав він інших слуг, більше, ніж перше; і з ними зробили так само.
37
37
Послэди1 же послA къ ни6мъ сhна своего2, глаг0лz: ўсрамsтсz сhна моегw2. Наостанок послав він до них свого сина, кажучи: посоромляться сина мого.
38
38
Дёлателє же ви1дэвше сhна, рёша въ себЁ: сeй є4сть наслёдникъ: пріиди1те, ўбіeмъ є3го2 и3 ўдержи1мъ достоsніе є3гw2. Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: це спадкоємець, ходімо уб’ємо його і заволодіємо спадщиною його.
39
39
И# є4мше є3го2 и3звед0ша в0нъ и3з8 віногрaда и3 ўби1ша. І, схопивши його, вивели геть з виноградника і вбили.
40
40
Е#гдA u5бо пріи1детъ господи1нъ віногрaда, что2 сотвори1тъ дёлателємъ тBмъ; Отже, коли прийде господар виноградника, що він зробить з цими виноградарями?
41
41
Глаг0лаша є3мY: ѕлhхъ ѕлЁ погуби1тъ и5хъ, и3 віногрaдъ предaстъ и4нымъ дёлателємъ, и5же воздадsтъ є3мY плоды2 во временA сво‰. Говорять Йому: злочинців цих покарає смертю, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди своєчасно.
42
42
Гlа и5мъ ї}съ: нёсте ли чли2 николи1же въ писaніихъ: кaмень, є3гHже не въ рzдY сотвори1ша [небрег0ша] зи1ждущіи, сeй бhсть во главY ќгла; t гDа бhсть сіE, и3 є4сть ди1вно во џчію вaшєю [нaшєю]. Ісус говорить їм: невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем? Це від Господа, і дивне в очах наших.
43
43
(За? п7}.) Сегw2 рaди гlю вaмъ, ћкw tи1метсz t вaсъ цrтвіе б9іе и3 дaстсz kзhку творsщему плоды2 є3гw2: Тому кажу вам, що відбереться від вас Царство Боже і дане буде народові, який буде приносити плоди його.
44
44
и3 падhй на кaмени сeмъ сокруши1тсz: ґ на нeмже падeтъ, сотрhетъ и5. І той, хто впаде на камінь цей, розіб’ється, а на кого він упаде, того розчавить.
45
45
И# слhшавше ґрхіерeє и3 фарісeє при6тчи є3гw2, разумёша, ћкw њ ни1хъ гlетъ: І, слухаючи притчі Його, первосвященики і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить.
46
46
и3 и4щуще є3го2 ћти, ўбоsшасz нар0да, понeже ћкw прbр0ка є3го2 и3мёzху. І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо Його мали за Пророка.
Главa к7в
Глава 22
1
1
(За? п7f7) И# tвэщaвъ ї}съ, пaки речE и5мъ въ при1тчахъ, гlz: Ісус, продовжуючи говорити їм притчами, сказав:
2
2
ўпод0бисz цrтвіе нбcное человёку царю2, и4же сотвори2 брaки сhну своемY Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, який справляв весілля синові своєму.
3
3
и3 послA рабы6 сво‰ призвaти зв†нныz на брaки: и3 не хотsху пріити2. І послав рабів своїх покликати запрошених на весілля; і не схотіли прийти.
4
4
Пaки послA и4ны рабы6, глаг0лz: рцhте зв†ннымъ: сE, њбёдъ м0й ўгот0вахъ, ю3нцы2 мои2 и3 ўпит†ннаz и3сколє1на, и3 вс‰ готHва: пріиди1те на брaки. Знову послав інших рабів, говорячи: скажіть званим: ось я приготував мій обід, телят моїх і, що відгодоване, заколоте, і все готове; приходьте на весілля.
5
5
Nни1 же небрeгше tид0ша, џвъ ќбw на село2 своE, џвъ же на к{пли сво‰: Але вони, знехтувавши те, пішли, хто на своє поле, а хто на свої торги.
6
6
пр0чіи же є4мше рабHвъ є3гw2, досади1ша и5мъ и3 ўби1ша и5хъ. Інші ж, схопивши рабів його, скривдили і вбили їх.
7
7
И# слhшавъ цaрь т0й разгнёвасz, и3 послaвъ вHz сво‰, погуби2 ўб‡йцы w4ны и3 грaдъ и4хъ зажжE. Почувши про це, цар розгнівався і, пославши військо своє, винищив тих убивць і спалив місто їхнє.
8
8
ТогдA глаг0ла рабHмъ свои6мъ: брaкъ ќбw гот0въ є4сть, звaнніи же не бhша дост0йни: Тоді говорить він рабам своїм: весілля готове, а покликані не були достойні.
9
9
и3ди1те u5бо на и3схHдища путjй, и3 є3ли1цэхъ ѓще њбрsщете, призови1те на брaки. Отже, ідіть на роздоріжжя і всіх, кого знайдете, кличте на весілля.
10
10
И# и3зшeдше раби2 џни на расп{тіz, собрaша всёхъ, є3ли1цэхъ њбрэт0ша, ѕлhхъ же и3 д0брыхъ: и3 и3сп0лнисz брaкъ возлежaщихъ. І раби ті, вийшовши на дороги, зібрали всіх, кого тільки знайшли, і злих і добрих; і весілля наповнилося гістьми.
11
11
Вшeдъ же цaрь ви1дэти возлежaщихъ, ви1дэ тY человёка не њболчeна во њдэsніе брaчное, Цар, увійшовши подивитись на гостей, побачив там чоловіка, вбраного не у весільний одяг.
12
12
и3 глаг0ла є3мY: дрyже, кaкw вшeлъ є3си2 сёмw не и3мhй њдэsніz брaчна; Џнъ же ўмолчA. І каже йому: друже, чому ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Він же мовчав.
13
13
ТогдA речE цaрь слугaмъ: свzзaвше є3мY рyцэ и3 н0зэ, возми1те є3го2 и3 ввeрзите во тмY кромёшнюю: тY бyдетъ плaчь и3 скрeжетъ зубHмъ: Тоді цар сказав слугам: зв’язавши йому руки і ноги, візьміть його і киньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів.
14
14
мн0зи бо сyть звaни, мaлw же и3збрaнныхъ. Бо багато покликаних, та мало обраних.
15
15
(За? ч7.) ТогдA шeдше фарісeє, совётъ воспріsша, ћкw да њбольстsтъ є3го2 сл0вомъ. Тоді фарисеї пішли і радились, як би впіймати Його на слові.
16
16
И# посылaютъ къ немY ўченики2 сво‰ со и3рwді†ны, глаг0люще: ўч™лю, вёмы, ћкw и4стиненъ є3си2, и3 пути2 б9ію вои1стинну ўчи1ши, и3 неради1ши ни њ к0мже: не зри1ши бо на лицE человёкwмъ: І посилають до Нього своїх учнів з іродіанами, кажучи: Учителю! Ми знаємо, що Ти справедливий і істинно путі Божої вчиш, і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш ні на яку особу.
17
17
рцы2 u5бо нaмъ, что2 ти1 сz мни1тъ; дост0йно ли є4сть дaти кинс0нъ кeсареви, и3ли2 ни2; Отже, скажи нам, як Тобі здається, чи годиться платити подать кесареві, чи ні?
18
18
Разумёвъ же ї}съ лукaвство и4хъ, речE: чт0 мz и3скушaете, лицемёри; Ісус же, знаючи їхнє лукавство, сказав: чого спокушаєте Мене, лицеміри?
19
19
покажи1те ми2 злати1цу кинс0нную. Nни1 же принес0ша є3мY пёнzзь. Покажіть Мені монету, якою платиться податок. Вони принесли Йому динарій.
20
20
И# гlа и5мъ: чjй w4бразъ сeй и3 написaніе; І говорить їм: чиє це зображення і напис?
21
21
(И#) глаг0лаша є3мY: кeсаревъ. ТогдA гlа и5мъ: воздади1те ќбw кeсарєва кeсареви, и3 б9іz бGови. Кажуть Йому: кесаря. Тоді говорить їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові.
22
22
И# слhшавше диви1шасz: и3 њстaвльше є3го2 tид0ша. Почувши це, вони здивувалися і, залишивши Його, відійшли.
23
23
(За? ч7№.) Въ т0й дeнь приступи1ша къ немY саддукeє, и5же глаг0лютъ не бhти воскrнію, и3 вопроси1ша є3го2, В той день приступили до Нього саддукеї, які говорять, що не існує воскресіння, і запитали Його:
24
24
глаг0люще: ўч™лю, мwmсeй речE: ѓще кто2 ќмретъ не и3мhй ч†дъ, (да) п0йметъ брaтъ є3гw2 женY є3гw2 и3 воскреси1тъ сёмz брaта своегw2: Учителю! Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство брата свого.
25
25
бёша же въ нaсъ сeдмь брaтіz: и3 пeрвый њжeньсz ќмре, и3 не и3мhй сёмене, њстaви женY свою2 брaту своемY: Було в нас сім братів; перший, одружившись, помер і, не маючи дітей, лишив жінку свою братові своєму.
26
26
тaкожде же и3 вторhй, и3 трeтій, дaже до седмaгw: Так само і другий, і третій, навіть до сьомого.
27
27
послэди1 же всёхъ ќмре и3 женA: А після всіх померла і жінка.
28
28
въ воскrніе u5бо, кот0рагw t седми1хъ бyдетъ женA; вси1 бо и3мёша ю5. Отже, після воскресіння, котрого з семи буде вона жінкою? Бо всі мали її.
29
29
Tвэщaвъ же ї}съ речE и5мъ: прельщaетесz, не вёдуще писaніz, ни си1лы б9іz: Ісус сказав їм у відповідь: помиляєтесь, не знаючи ні Писання, ні сили Божої.
30
30
въ воскrніе бо ни жeнzтсz, ни посzгaютъ, но ћкw ѓгGли б9іи на нб7си2 сyть: Бо після воскресіння не женяться, не виходять заміж, а перебувають як ангели Божі на небесах.
31
31
њ воскrніи же мeртвыхъ нёсте ли чли2 речeннагw вaмъ бGомъ, гlющимъ: А про воскресіння мертвих, невже не читали ви сказаного вам Богом:
32
32
ѓзъ є4смь бGъ ґвраaмовъ, и3 бGъ їсаaковъ, и3 бGъ їaкwвль; нёсть бGъ бGъ мeртвыхъ, но (бGъ) живhхъ. Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова. Бог не є Бог мертвих, а живих.
33
33
И# слhшавше нар0ди дивлsхусz њ ў§ніи є3гw2. І, чуючи, народ дивувався вченню Його.
34
34
(За? ч7в7.) Фарісeє же слhшавше, ћкw посрами2 саддукє1и, собрaшасz вкyпэ. А фарисеї, почувши, що Він посоромив саддукеїв, зібралися разом.
35
35
И# вопроси2 є3ди1нъ t ни1хъ законоучи1тель, и3скушaz є3го2 и3 глаг0лz: І один з них, законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи:
36
36
ўч™лю, кaz зaповэдь б0лши (є4сть) въ зак0нэ; Учителю, яка заповідь найбільша в законі?
37
37
Ї}съ же речE є3мY: возлю1биши гDа бGа твоего2 всёмъ сeрдцемъ твои1мъ, и3 всeю душeю твоeю, и3 всeю мhслію твоeю: Ісус сказав йому: полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю.
38
38
сіS є4сть пeрваz и3 б0лшаz зaповэдь: Це є перша і найбільша заповідь.
39
39
вторaz же под0бна є4й: возлю1биши и4скреннzго твоего2 ћкw сaмъ себE: Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе.
40
40
въ сію6 nбою2 зaпwвэдію вeсь зак0нъ и3 прbр0цы ви1сzтъ. На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки.
41
41
Собрaвшымсz же фарісewмъ, вопроси2 и5хъ ї}съ, Коли зібралися фарисеї, Ісус спитав їх:
42
42
гlz: что2 вaмъ мни1тсz њ хrтЁ; чjй є4сть сн7ъ; Глаг0лаша є3мY: дв7довъ. що ви думаєте про Христа, чий Він Син? Кажуть Йому: Давидів.
43
43
Гlа и5мъ: кaкw u5бо дв7дъ д¦омъ гDа є3го2 нарицaетъ, глаг0лz: Говорить їм: то як же Давид, у Дусі Божому, зве Його Господом, кажучи:
44
44
речE гDь гDеви моемY: сэди2 њдеснyю менє2, д0ндеже положY враги2 тво‰ подн0жіе ногaма твои1ма; сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх.
45
45
ѓще u5бо дв7дъ нарицaетъ є3го2 гDа, кaкw сн7ъ є3мY є4сть; Отже, якщо Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
46
46
И# никт0же можaше tвэщaти є3мY словесE: нижE смёzше кто2 t тогw2 днE вопроси1ти є3го2 ктомY. І ніхто не зміг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто вже не смів запитувати Його.
Главa к7г
Глава 23
1
1
(За? ч7G) ТогдA ї}съ гlа къ нар0дwмъ и3 ўчн7кHмъ свои6мъ, Тоді Ісус промовив до народу і учеників Своїх,
2
2
гlz: на мwmсeовэ сэдaлищи сэд0ша кни1жницы и3 фарісeє: кажучи: на Мойсеєвому сидінні сіли книжники та фарисеї.
3
3
вс‰ u5бо, є3ли6ка ѓще рекyтъ вaмъ блюсти2, соблюдaйте и3 твори1те: по дэлHмъ же и4хъ не твори1те: глаг0лютъ бо, и3 не творsтъ: Отже, все, що кажуть вам додержувати, додержуйте і робіть; а за ділами їхніми не робіть, бо вони говорять і не роблять.
4
4
свzзyютъ бо бременA т‰жка и3 бёднэ носи6ма, и3 возлагaютъ на плєщA человёчєска, пeрстомъ же свои1мъ не хотsтъ дви1гнути и5хъ. Зв’язують важкі тягарі, які неможливо носити, і кладуть їх людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть зрушити їх.
5
5
Вс‰ же дэлA сво‰ творsтъ, да ви1дими бyдутъ человBки: разширsютъ же храни6лища сво‰ и3 величaютъ воскри6ліz ри1зъ свои1хъ: Всі ж діла свої роблять так, щоб їх бачили люди: розширюють пов’язки* свої і подовжують край одежі своєї.
6
6
лю1бzтъ же преждевозлег†ніz на вeчерzхъ, и3 преждесэд†ніz на с0нмищихъ, Також люблять возлежати на перших місцях на вечерях і сидіти на перших місцях у синагогах;
7
7
и3 цэлов†ніz на т0ржищихъ, и3 звaтисz t человBкъ: ўчи1телю, ўчи1телю. і вітання на торжищах, та щоб люди звали їх: учителю, учителю!
8
8
Вh же не нарицaйтесz ўчи1тєліе: є3ди1нъ бо є4сть вaшъ ўч™ль, хrт0съ: вси1 же вы2 брaтіz є3стE: Ви ж не називайтесь учителями, бо один у вас Учитель — Христос; усі ж ви — браття.
9
9
и3 nтцA не зови1те себЁ на земли2: є3ди1нъ бо є4сть nц7ъ вaшъ, и4же на нб7сёхъ: І отцем не називайте собі нікого на землі, бо один у вас Отець, Який на небесах.
10
10
нижE нарицaйтесz наст†вницы: є3ди1нъ бо є4сть настaвникъ вaшъ, хrт0съ. І не називайтесь наставниками, бо один у вас Наставник — Христос.
11
11
Б0лій же въ вaсъ да бyдетъ вaмъ слугA: Більший же з вас нехай буде вам слугою.
12
12
и4же бо вознесeтсz, смири1тсz: и3 смирszйсz вознесeтсz. Бо хто підносить себе, той принижений буде, а хто понижує себе, той піднесеться.
13
13
(За? ч7д7.) Г0ре вaмъ, кни1жницы и3 фарісeє, лицемёри, ћкw затворsете цrтвіе нбcное пред8 человBки: вh бо не вх0дите, ни входsщихъ њставлsете вни1ти. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що зачиняєте Царство Небесне перед людьми, бо ви і самі не входите, і тим, хто входить, не даєте увійти.
14
14
Г0ре вaмъ, кни1жницы и3 фарісeє, лицемёри, ћкw снэдaете д0мы вдови1цъ, и3 вин0ю далeче моли6твы творsще [и3 лицемёрнw на д0лзэ моли6твы творитE]: сегw2 рaди ли1шшее пріи1мете њсуждeніе. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що поїдаєте доми вдовиць, напоказ довго молитесь: за те ще більший осуд приймете.
15
15
Г0ре вaмъ, кни1жницы и3 фарісeє, лицемёри, ћкw прех0дите м0ре и3 сyшу, сотвори1ти є3ди1наго пришeлца: и3 є3гдA бyдетъ, творитE є3го2 сhна геeнны сугyбэйша вaсъ. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що обходите море і сушу, щоб навернути хоч одного; і коли це станеться, робите його сином геєни, удвічі гіршим за вас.
16
16
Г0ре вaмъ, вожди6 слэпjи, глаг0лющіи: и4же ѓще кленeтсz цeрковію, ничесHже є4сть: ґ и4же кленeтсz злaтомъ церк0внымъ, д0лженъ є4сть. Горе вам, вожді сліпі, які говорять: якщо хто поклянеться храмом, то нічого, а якщо хто поклянеться золотом храму, той винний.
17
17
Бyи и3 слэпjи, чт0 бо б0лэе є4сть, злaто ли, и3ли2 цeрковь, свzтsщаz злaто; Безумні і сліпі! Що більше: золото чи храм, який освячує золото?
18
18
И#: и4же ѓще кленeтсz nлтарeмъ, ничес0же є4сть: ґ и4же кленeтсz дaромъ, и4же верхY є3гw2, д0лженъ є4сть. І ще, коли хто поклянеться жертовником, то нічого, а якщо хто поклянеться даром, що на ньому, той винний.
19
19
Бyи и3 слэпjи, чт0 бо б0лэе, дaръ ли, и3ли2 nлтaрь, свzтsй дaръ; Безумні і сліпі! Що більше: дар чи жертовник, який освячує дар?
20
20
И$же u5бо кленeтсz nлтарeмъ, кленeтсz и4мъ и3 сyщимъ верхY є3гw2: Отже, хто клянеться жертовником, клянеться ним і всім, що на ньому.
21
21
и3 и4же кленeтсz цeрковію, кленeтсz є4ю и3 живyщимъ въ нeй: І хто клянеться храмом, клянеться ним і Тим, Хто живе в ньому.
22
22
и3 кленhйсz нб7сeмъ кленeтсz пrт0ломъ б9іимъ и3 сэдsщимъ на нeмъ. І хто клянеться небом, клянеться Престолом Божим і Тим, Хто сидить на ньому.
23
23
(За? ч7е7.) Г0ре вaмъ, кни1жницы и3 фарісeє, лицемёри, ћкw њдесsтствуете мsтву и3 к0пръ и3 кЂмінъ, и3 њстaвисте в‰щшаz зак0на, сyдъ и3 млcть и3 вёру: сі‰ (же) подобaше твори1ти, и3 џнэхъ не њставлsти. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що даєте десятину* з м’яти, кропу і кмину, а облишили те, що є найважливіше в законі: суд, милість і віру; це належало робити, і того не залишати.
24
24
Вожди6 слэпjи, њцэждaющіи комары2, велблyды же пожирaюще. Вожді сліпі, що відціджуєте комара, а верблюда поглинаєте!
25
25
Г0ре вaмъ, кни1жницы и3 фарісeє лицемёри, ћкw њчищaете внёшнее стклsницы и3 блю1да, внутрьyду же сyть п0лни хищeніz и3 непрaвды: Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що очищаєте зовні чаші і блюда, тоді як усередині вони повні злодійства і неправди.
26
26
фарісeе слэпhй, њчи1сти прeжде внyтреннее стклsницы и3 блю1да, да бyдетъ и3 внёшнее и4ма чи1сто. Фарисею сліпий, очисть перше всередині чаші і блюда, щоб чистими були і зовні вони.
27
27
Г0ре вaмъ, кни1жницы и3 фарісeє, лицемёри, ћкw под0битесz гробHмъ повaплєнымъ, и5же внэyду u5бо kвлsютсz красны2, внутрьyду же п0лни сyть костeй мeртвыхъ и3 всsкіz нечистоты2: Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що уподібнюєтесь розмальованим гробам, які зовні здаються гарними, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечистоти.
28
28
тaкw и3 вы2, внэyду ќбw kвлsетесz человёкwмъ прaведни, внутрьyду же є3стE п0лни лицемёріz и3 беззак0ніz. Так і ви на вигляд здаєтесь людям праведними, а всередині повні лицемірства і беззаконня.
29
29
(За? ч7ѕ7.) Г0ре вaмъ, кни1жницы и3 фарісeє, лицемёри, ћкw зи1ждете гр0бы прbр0чєскіz, и3 крaсите р†ки првdныхъ, Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що будуєте гробниці пророкам і оздоблюєте пам’ятники праведникам,
30
30
и3 глаг0лете: ѓще бhхомъ бhли во дни6 nтє1цъ нaшихъ, не бhхомъ ќбw w4бщницы и5мъ бhли въ кр0ви прbрHкъ: і говорите: якби ми були у дні батьків наших, то не були б спільниками їхніми у проливанні крови пророків.
31
31
тёмже сaми свидётелствуете себЁ, ћкw сhнове є3стE и3зби1вшихъ прbр0ки: Тим ви самі свідчите проти себе, що ви сини тих, які вбивали пророків.
32
32
и3 вы2 и3сп0лните мёру nтє1цъ вaшихъ. І ви доповнюєте міру зла батьків ваших.
33
33
Ѕмі‰, порождє1ніz є3хjднwва, кaкw ўбэжитE t судA (nгнS) геeнскагw; Змії, поріддя єхиднове! Як утечете ви від суду вогню геєнського?
34
34
Сегw2 рaди, сE, ѓзъ послю2 къ вaмъ прbр0ки и3 премdры и3 кни1жники: и3 t ни1хъ ўбіeте и3 рaспнете, и3 t ни1хъ біeте на с0нмищихъ вaшихъ, и3 и3зженeте t грaда во грaдъ: Тому ось Я посилаю до вас пророків, і мудрих, і книжників. І ви одних уб’єте і розіпнете, а інших будете бити в синагогах ваших і гнати з міста до міста.
35
35
ћкw да пріи1детъ на вы2 всsка кр0вь првdна, проливaемаz на земли2, t кр0ве ѓвелz првdнагw до кр0ве захaріи сhна варахjина, є3г0же ўби1сте междY цeрковію и3 nлтарeмъ. Нехай прийде на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крови Авеля праведного до крови Захарії, сина Варахії, якого вбили між храмом і жертовником.
36
36
Ґми1нь гlю вaмъ: (ћкw) пріи1дутъ вс‰ сі‰ на р0дъ сeй. Істинно кажу вам, що все це прийде на рід цей.
37
37
Їеrли1ме, їеrли1ме, и3зби1вый прbр0ки и3 кaменіемъ побивazй пHсланныz къ тебЁ, колькрaты восхотёхъ собрaти ч†да тво‰, ћкоже собирaетъ к0кошъ птенцы2 сво‰ под8 крилB, и3 не восхотёсте; Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах збирає пташенят своїх під крила, і ви не схотіли!
38
38
СE, њставлsетсz вaмъ д0мъ вaшъ пyстъ. Ось лишається вам дім ваш пустий.
39
39
Гlю бо вaмъ: (ћкw) не и4мате менE ви1дэти tсeлэ, д0ндеже речeте: блгcвeнъ грzдhй во и4мz гDне. Бо кажу вам: не побачите Мене віднині, доки не скажете: благословен, Хто йде в ім’я Господнє!
Главa к7д
Глава 24
1
1
(За? ч7з7) И# и3зшeдъ ї}съ и3дsше t цeркве. И# приступи1ша (къ немY) ўчн7цы2 є3гw2 показaти є3мY зд†ніz церкHвнаz. І, вийшовши, Ісус пішов від храму; і підійшли до Нього ученики Його, щоб показати Йому будівлі храму.
2
2
Ї}съ же речE и5мъ: не ви1дите ли вс‰ сі‰; ґми1нь гlю вaмъ, не и4мать њстaти здЁ кaмень на кaмени, и4же не разори1тсz. Ісус же сказав їм: чи бачите все це? Істинно кажу вам: не залишиться тут каменя на камені, все буде зруйновано.
3
3
(За? ч7}.) Сэдsщу же є3мY на горЁ є3леHнстэй, приступи1ша къ немY ўчн7цы2 на є3ди1нэ, глаг0люще: рцы2 нaмъ, когдA сі‰ бyдутъ; и3 что2 є4сть знaменіе твоегw2 пришeствіz и3 кончи1на вёка; Коли ж сидів Він на горі Елеонській, то приступили до Нього ученики на самоті і спитали: скажи нам, коли це буде і яке знамення Твого пришестя і кінця віку?
4
4
И# tвэщaвъ ї}съ речE и5мъ: блюди1те, да никт0же вaсъ прельсти1тъ: Ісус сказав їм у відповідь: стережіться, щоб хто не спокусив вас,
5
5
мн0зи бо пріи1дутъ во и4мz моE, глаг0люще: ѓзъ є4смь хrт0съ: и3 мнHги прельстsтъ. бо багато хто прийде під іменем Моїм і казатиме: «я Христос», і багатьох спокусять.
6
6
Ўслhшати же и4мате бр†ни и3 слы6шаніz брaнемъ. Зри1те, не ўжасaйтесz, подобaетъ бо всBмъ (си6мъ) бhти: но не тогдA є4сть кончи1на. Також почуєте про війни і чутки про війни. Глядіть, не жахайтесь, бо належить усьому тому бути, та це ще не кінець.
7
7
Востaнетъ бо kзhкъ на kзhкъ, и3 цaрство на цaрство: и3 бyдутъ глaди и3 п†губы и3 трyси по мёстwмъ: Постане бо народ на народ, і царство на царство; і будуть голод, моровиці і землетруси у різних місцях;
8
8
вс‰ же сі‰ начaло болёзнемъ. усе ж це — лиш початок хвороб.
9
9
ТогдA предадsтъ вы2 въ скHрби и3 ўбію1тъ вы2: и3 бyдете ненави1дими всёми kзы6ки и4мене моегw2 рaди. Тоді видаватимуть вас на муки і вбиватимуть вас; і вас зненавидять усі народи через ім’я Моє.
10
10
И# тогдA соблазнsтсz мн0зи, и3 дрyгъ дрyга предадsтъ, и3 возненави1дzтъ дрyгъ дрyга: І тоді багато хто спокуситься, і видаватимуть один одного, і зненавидять один одного;
11
11
и3 мн0зи лжепрор0цы востaнутъ и3 прельстsтъ мнHгіz: і багато лжепророків з’явиться і багатьох спокусять;
12
12
и3 за ўмножeніе беззак0ніz, и3зсsкнетъ любы2 мн0гихъ. і через збільшення беззаконь охолоне любов у багатьох.
13
13
(За? ч7f7.) Претерпёвый же до концA, т0й спасeтсz. Хто ж витерпить до кінця, той спасеться.
14
14
И# проповёстсz сіE є3ђліе цrтвіz по всeй вселeннэй, во свидётелство всBмъ kзhкwмъ: и3 тогдA пріи1детъ кончи1на. І буде проповідане це Євангеліє Царства по всьому світу, на свідчення усім народам; і тоді прийде кінець!
15
15
Е#гдA u5бо ќзрите мeрзость запустёніz, речeнную даніи1ломъ прbр0комъ, стоsщу на мёстэ с™э: и4же чтeтъ, да разумёетъ: Отже, коли побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоїть на святому місці, — хто читає, нехай розуміє, —
16
16
тогдA сyщіи во їудeи да бэжaтъ на г0ры: тоді, хто буде в Юдеї, нехай біжить у гори.
17
17
(и3) и4же на кр0вэ, да не сх0дитъ взsти ±же въ домY є3гw2: І хто на покрівлі, той нехай не сходить взяти що-небудь з дому свого;
18
18
и3 и5же на селЁ, да не возврати1тсz вспsть взsти ри1зъ свои1хъ. і хто на полі, той нехай не вертається взяти одяг свій.
19
19
Г0ре же непр†зднымъ и3 доsщымъ въ ты6z дни6. Горе ж вагітним і матерям-годувальницям у ті дні!
20
20
Моли1тесz же, да не бyдетъ бёгство вaше въ зимЁ, ни въ суббHту. Моліться ж, щоб не сталася втеча ваша взимку або в суботу,
21
21
Бyдетъ бо тогдA ск0рбь вeліz, kковaже не былA t начaла мjра досeлэ, нижE и4мать бhти. бо тоді буде велика скорбота, якої не було від початку світу донині і не буде.
22
22
И# ѓще не бhша прекрати1лисz днjе w4ны, не бы2 ќбw спаслaсz всsка пл0ть: и3збрaнныхъ же рaди прекратsтсz днjе w4ны. І якби не вкоротилися ті дні, то не спаслась би ніяка плоть; але заради обраних скоротяться ті дні.
23
23
ТогдA ѓще кто2 речeтъ вaмъ: сE, здЁ хrт0съ, и3ли2 џндэ: не и3ми1те вёры: Тоді, якщо хто скаже вам: ось тут Христос, або: отам, не йміть віри.
24
24
востaнутъ бо лжехрjсти и3 лжепрор0цы и3 дадsтъ знaмєніz вє1ліz и3 чудесA, ћкоже прельсти1ти, ѓще возм0жно, и3 и3збр†нныz. Бо встануть лжехристи і лжепророки і покажуть великі знамення і чудеса, щоб звабити, якщо можливо, і обраних.
25
25
СE, прeжде рёхъ вaмъ. Ось Я наперед сказав вам.
26
26
Ѓще u5бо рекyтъ вaмъ: сE, въ пустhни є4сть, не и3зыди1те: сE, въ сокр0вищихъ, не и3ми1те вёры: Отже, коли скажуть вам: «ось Він у пустелі», — не виходьте; «ось Він у потаємних кімнатах», — не йміть віри.
27
27
(За? R.) ћкоже бо м0лніz и3сх0дитъ t востHкъ и3 kвлsетсz до з†падъ, тaкw бyдетъ пришeствіе сн7а чlвёческагw: Бо, як блискавиця виходить зі сходу і з’являється аж до заходу, так буде пришестя Сина Людського.
28
28
и3дёже бо ѓще бyдетъ трyпъ, тaмw соберyтсz nрли2. Бо де буде труп, там зберуться орли.
29
29
Ѓбіе же, по ск0рби днjй тёхъ, с0лнце помeркнетъ, и3 лунA не дaстъ свёта своегw2, и3 ѕвёзды спадyтъ съ небесE, и3 си6лы небє1сныz подви1гнутсz: І враз, після скорботи тих днів, сонце померкне, і місяць не дасть світла свого, і зірки спадуть з неба, і сили небесні захитаються.
30
30
и3 тогдA kви1тсz знaменіе сн7а чlвёческагw на небеси2: и3 тогдA восплaчутсz вс‰ кwлёна земн†z и3 ќзрzтъ сн7а чlвёческаго грzдyща на w4блацэхъ небeсныхъ съ си1лою и3 слaвою мн0гою: І тоді з’явиться знамення Сина Людського на небі; і заплачуть всі племена земні і побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах небесних з силою і славою великою.
31
31
и3 п0слетъ ѓгGлы сво‰ съ трyбнымъ глaсомъ вeліимъ, и3 соберyтъ и3збр†нныz є3гw2 t четhрехъ вBтръ, t конє1цъ небeсъ до конє1цъ и4хъ. І пошле ангелів Своїх з сурмою гучноголосою; і зберуть обраних Його від чотирьох вітрів, від краю небес до кінця їх.
32
32
T смок0вницы же научи1тесz при1тчи: є3гдA ўжE в†іz є3S бyдутъ млaда, и3 ли1ствіе прозsбнетъ, вёдите, ћкw бли1з8 є4сть жaтва: Від смоковниці навчіться притчі: коли гілля її стає вже м’яким і пускає листя, то знаєте, що близько літо.
33
33
тaкw и3 вы2, є3гдA ви1дите сі‰ вс‰, вёдите, ћкw бли1з8 є4сть, при двeрехъ. Так само і ви: коли побачите все це, знайте, що близько, при дверях.
34
34
(За? ~R№.) Ґми1нь гlю вaмъ, не мимои1детъ р0дъ сeй, д0ндеже вс‰ сі‰ бyдутъ: Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде.
35
35
нeбо и3 землS мимои1детъ, словесa же мо‰ не мимои1дутъ. Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть.
36
36
(За? Rв7.) Њ дни1 же т0мъ и3 часЁ никт0же вёсть, ни ѓгGли нбcніи, т0кмw nц7ъ м0й є3ди1нъ: Про день же той і годину ніхто не знає, ні ангели небесні, а тільки Отець Мій один.
37
37
ћкоже (бо бhсть во) дни6 нHєвы, тaкw бyдетъ и3 пришeствіе сн7а чlвёческагw: Але, як було у дні Ноя, так буде і в пришестя Сина Людського;
38
38
ћкоже бо бёху во дни6 прeжде пот0па kдyще и3 пію1ще, женsщесz и3 посzгaюще, до негHже днE вни1де нHе въ ковчeгъ, бо, як у дні перед потопом їли, пили, женились і виходили заміж аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег,
39
39
и3 не ўвёдэша, д0ндеже пріи1де водA и3 взsтъ вс‰: тaкw бyдетъ и3 пришeствіе сн7а чlвёческагw: і не думали, поки не прийшов потоп і не забрав усіх, — так буде і в пришестя Сина Людського.
40
40
тогдA двA бyдета на селЁ: є3ди1нъ поeмлетсz, ґ другjй њставлsетсz: Тоді з двох, що будуть у полі, одного буде забрано, а другого залишено;
41
41
двЁ мeлющэ въ жeрновахъ: є3ди1на поeмлетсz, и3 є3ди1на њставлsетсz. дві, що мелють на жорнах: одну буде забрано, а другу залишено.
42
42
(За? RG.) Бди1те u5бо, ћкw не вёсте, въ кjй чaсъ гDь вaшъ пріи1детъ. Отже, пильнуйте, бо не знаєте, в яку годину Господь ваш прийде.
43
43
Сіe же вёдите, ћкw ѓще бы вёдалъ д0му владhка, въ кyю стрaжу тaть пріи1детъ, бдёлъ ќбw бы и3 не бы2 дaлъ подкопaти хрaма своегw2. Але це ви знайте, що, якби знав господар дому, у яку сторожу прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого.
44
44
Сегw2 рaди и3 вы2 бyдите гот0ви: ћкw, въ џньже чaсъ не мнитE, сн7ъ чlвёческій пріи1детъ. Тому і ви будьте готові, бо в ту годину, про яку й не думаєте, прийде Син Людський.
45
45
Кто2 u5бо є4сть вёрный рaбъ и3 мyдрый, є3г0же постaвитъ господи1нъ є3гw2 над8 д0момъ свои1мъ, є4же даsти и5мъ пи1щу во врeмz (и4хъ); Хто ж є вірним і мудрим рабом, якого господар його поставить над слугами своїми, щоб давати їм їжу вчасно?
46
46
бlжeнъ рaбъ т0й, є3г0же, пришeдъ господи1нъ є3гw2, њбрsщетъ тaкw творsща: Блажен той раб, господар якого, прийшовши, знайде, що він робить так.
47
47
ґми1нь гlю вaмъ, ћкw над8 всёмъ и3мёніемъ свои1мъ постaвитъ є3го2. Істинно кажу вам, що над усім добром своїм поставить його.
48
48
Ѓще ли же речeтъ ѕлhй рaбъ т0й въ сeрдцы своeмъ: косни1тъ господи1нъ м0й пріити2, Якщо ж раб той, будучи злим, скаже в серці своїм: не скоро прийде господар мій,
49
49
и3 нaчнетъ би1ти клеврeты сво‰, ћсти же и3 пи1ти съ піsницами: і почне бити товаришів своїх, їсти й пити з п’яницями, —
50
50
пріи1детъ господи1нъ рабA тогw2 въ дeнь, въ џньже не чaетъ, и3 въ чaсъ, въ џньже не вёсть, то прийде господар раба того в той день, в який він не сподівається, і в годину, про яку не знає.
51
51
и3 растeшетъ є3го2 полмA, и3 чaсть є3гw2 съ невёрными положи1тъ: тY бyдетъ плaчь и3 скрeжетъ зубHмъ. І розсіче його і визначить йому одну долю з лицемірами; там буде плач і скрегіт зубів.
Главa к7є
Глава 25
1
1
(За? Rд7) ТогдA ўпод0бисz цrтвіе нбcное десzти1мъ дёвамъ, ћже пріsша свэти1лники сво‰ и3 и3зыд0ша въ срётеніе женихY: Тоді уподібниться Царство Небесне десятьом дівам, які, взявши світильники свої, вийшли назустріч женихові.
2
2
пsть же бЁ t ни1хъ мудры2 и3 пsть ю3рHдивы. П’ять з них були мудрі, а п’ять — нерозумні.
3
3
Ю#рHдивыz же, пріeмшz свэти1лники сво‰, не взsша съ соб0ю є3лeа: Нерозумні, взявши світильники свої, не взяли з собою оливи.
4
4
м{дрыz же пріsша є3лeй въ сосyдэхъ со свэти6лники свои1ми: Мудрі ж взяли оливи в посудинах разом із світильниками своїми.
5
5
коснsщу же женихY, воздремaшасz вс‰ и3 спaху. А оскільки жених забарився, то всі задрімали і поснули.
6
6
Полyнощи же в0пль бhсть: сE, жени1хъ грzдeтъ, и3сходи1те въ срётеніе є3гw2. Опівночі ж почувся крик: ось жених іде, виходьте назустріч йому.
7
7
ТогдA востaша вс‰ дBвы ты6z и3 ўкраси1ша свэти1лники сво‰. Тоді встали всі діви та й приготували світильники свої.
8
8
Ю#рHдивыz же мyдрымъ рёша: дади1те нaмъ t є3лeа вaшегw, ћкw свэти1лницы нaши ўгасaютъ. Нерозумні ж сказали мудрим: дайте нам вашої оливи, бо світильники наші гаснуть.
9
9
Tвэщaша же м{дрыz, глаг0люща: є3дA кaкw не достaнетъ нaмъ и3 вaмъ: и3ди1те же пaче къ продаю1щымъ и3 купи1те себЁ. А мудрі відповіли, кажучи: а як і нам, і вам не стане? Ідіть краще до продавців та й купіть собі.
10
10
И#дyщымъ же и5мъ купи1ти, пріи1де жени1хъ: и3 готHвыz внид0ша съ ни1мъ на брaки, и3 затворє1ны бhша двє1ри. Коли ж пішли вони купувати, прийшов жених, і ті, які були готові, ввійшли з ним на весілля, і двері зачинилися.
11
11
Послэди1 же пріид0ша и3 пр0чыz дBвы, глаг0лющz: г0споди, г0споди, tвeрзи нaмъ. Пізніше прийшли й інші діви і говорять: Господи! Господи! Відчини нам.
12
12
Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: ґми1нь глаг0лю вaмъ, не вёмъ вaсъ. Він же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам: не знаю вас.
13
13
Бди1те u5бо, ћкw не вёсте днE ни часA, въ џньже сн7ъ чlвёческій пріи1детъ. Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде.
14
14
(За? Rе7.) Ћкоже бо человёкъ нёкій tходS призвA сво‰ рабы6 и3 предадE и5мъ и3мёніе своE: Так само один чоловік, відходячи, покликав своїх рабів і передав їм майно своє:
15
15
и3 џвому ќбw дадE пsть тал†нтъ, џвому же двA, џвому же є3ди1нъ, комyждо проти1ву си1лы є3гw2: и3 tи1де ѓбіе. одному дав п’ять талантів, другому два, іншому ж один, кожному за спроможністю його, і відразу ж виїхав.
16
16
Шeдъ же пріeмый пsть тал†нтъ, дёла въ ни1хъ и3 сотвори2 друг‡z пsть тал†нтъ: Той раб, який одержав п’ять талантів, пішов і використав їх на діло, і набув інші п’ять талантів.
17
17
тaкожде и3 и4же двA, приwбрёте и3 т0й друг†z двA: Так само і той, який одержав два таланти, набув інші два.
18
18
пріeмый же є3ди1нъ, шeдъ вкопA (є3го2) въ зeмлю и3 скры2 сребро2 господи1на своегw2. А той, який одержав один талант, пішов і закопав його в землю, і заховав срібло господаря свого.
19
19
По мн0зэ же врeмени пріи1де господи1нъ р†бъ тёхъ и3 стzзaсz съ ни1ми њ словеси2. Коли минуло багато часу, приходить господар рабів тих і вимагає від них звіту.
20
20
И# пристyпль пsть тал†нтъ пріeмый, принесE друг‡z пsть тал†нтъ, глаг0лz: г0споди, пsть тал†нтъ ми2 є3си2 прeдалъ: сE, друг‡z пsть тал†нтъ приwбрэт0хъ и4ми. Підійшов той, який одержав п’ять талантів, приніс інші п’ять талантів і сказав: господарю, п’ять талантів ти дав мені; ось ще п’ять талантів, які я здобув на них.
21
21
Речe же є3мY госп0дь є3гw2: д0брэ, рaбе благjй и3 вёрный: њ мaлэ бhлъ є3си2 вёренъ, над8 мн0гими тS постaвлю: вни1ди въ рaдость г0спода твоегw2. Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого.
22
22
Пристyпль же и3 и4же двA тал†нта пріeмый, речE: г0споди, двA тал†нта ми2 є3си2 прeдалъ: сE, друг†z двA тал†нта приwбрэт0хъ и4ма. Підійшов також і той, який одержав два таланти, і сказав: господарю, два таланти ти дав мені; ось інші два таланти, що я здобув на них.
23
23
Речe (же) є3мY госп0дь є3гw2: д0брэ, рaбе благjй и3 вёрный: њ мaлэ (ми2) бhлъ є3си2 вёренъ, над8 мн0гими тS постaвлю: вни1ди въ рaдость г0спода твоегw2. Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого.
24
24
Пристyпль же и3 пріeмый є3ди1нъ талaнтъ, речE: г0споди, вёдzхъ тS, ћкw жeстокъ є3си2 человёкъ, жнeши, и3дёже не сёzлъ є3си2, и3 собирaеши и3дёже не расточи1лъ є3си2: Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: господарю! Я знав тебе, як жорстоку людину, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав;
25
25
и3 ўбоsвсz, шeдъ скрhхъ талaнтъ тв0й въ земли2: (и3) сE, и4маши твоE. і, побоявшись, пішов і заховав талант твій у землю; ось тобі твоє.
26
26
Tвэщaвъ же госп0дь є3гw2 речE є3мY: лукaвый рaбе и3 лэни1вый, вёдэлъ є3си2, ћкw жнY и3дёже не сёzхъ, и3 собирaю и3дёже не расточи1хъ: Господар його сказав йому у відповідь: лукавий рабе і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не роз¬;
27
27
подобaше u5бо тебЁ вдaти сребро2 моE торжникHмъ, и3 пришeдъ ѓзъ взsлъ бhхъ своE съ ли1хвою: тоді треба було тобі віддати срібло моє купцям, і я, прийшовши, одержав би моє з прибутком.
28
28
возми1те u5бо t негw2 талaнтъ и3 дади1те и3мyщему дeсzть тал†нтъ: Отже, візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів.
29
29
и3мyщему бо вездЁ дано2 бyдетъ и3 преизбyдетъ: t неимyщагw же, и3 є4же мни1тсz и3мёz, взsто бyдетъ t негw2: Бо кожному, хто має, дасться і примножиться, а в того, хто не має, відніметься і те, що має.
30
30
и3 неключи1маго рабA ввeрзите во тмY кромёшнюю: тY бyдетъ плaчь и3 скрeжетъ зубHмъ. Сі‰ гlz возгласи2: и3мёzй ќшы слhшати да слhшитъ. А негідного раба вкиньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. Сказавши це, проголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає!
31
31
(За? Rѕ7.) Е#гдa же пріи1детъ сн7ъ чlвёческій въ слaвэ своeй и3 вси2 с™jи ѓгGли съ ни1мъ, тогдA сsдетъ на пrт0лэ слaвы своеS, Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї,
32
32
и3 соберyтсz пред8 ни1мъ вси2 kзhцы: и3 разлучи1тъ и5хъ дрyгъ t дрyга, ћкоже пaстырь разлучaетъ џвцы t к0злищъ: і зберуться перед Ним усі народи; і відділить їх одних від одних, як пастир відділяє овець від козлів.
33
33
и3 постaвитъ џвцы њдеснyю себє2, ґ кHзлища њшyюю. І поставить овець праворуч Себе, а козлів — ліворуч.
34
34
ТогдA речeтъ цRь сyщымъ њдеснyю є3гw2: пріиди1те, блгcвeнніи nц7A моегw2, наслёдуйте ўгот0ванное вaмъ цrтвіе t сложeніz мjра: Тоді скаже Цар тим, які праворуч від Нього: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу.
35
35
взалкaхсz бо, и3 дaсте ми2 ћсти: возжадaхсz, и3 напои1сте мS: стрaненъ бёхъ, и3 введ0сте менE: Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене;
36
36
нaгъ, и3 њдёzсте мS: б0ленъ, и3 посэти1сте менE: въ темни1цэ бёхъ, и3 пріид0сте ко мнЁ. був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене.
37
37
ТогдA tвэщaютъ є3мY првdницы, глаг0люще: гDи, когдA тS ви1дэхомъ ѓлчуща, и3 напитaхомъ; и3ли2 жaждуща, и3 напои1хомъ; Тоді скажуть Йому праведники у відповідь: Господи!
38
38
когдa же тS ви1дэхомъ стрaнна, и3 введ0хомъ; и3ли2 нaга, и3 њдёzхомъ; Коли ми бачили Тебе голодним, і нагодували? Або спраглим, і напоїли? Коли ми бачили Тебе подорожнім, і прийняли? Або нагим, і зодягли?
39
39
когдa же тS ви1дэхомъ болsща, и3ли2 въ темни1цэ, и3 пріид0хомъ къ тебЁ; Коли ми бачили Тебе недужим або у в’язниці, і прийшли до Тебе?
40
40
И# tвэщaвъ цRь речeтъ и5мъ: ґми1нь гlю вaмъ, понeже сотвори1сте є3ди1ному си1хъ брaтій мои1хъ мeншихъ, мнЁ сотвори1сте. І Цар скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили.
41
41
ТогдA речeтъ и3 сyщымъ њшyюю (є3гw2): и3ди1те t менє2, проклsтіи, во џгнь вёчный, ўгот0ванный діaволу и3 ѓггелwмъ є3гw2: Тоді скаже й тим, які ліворуч від Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його.
42
42
взалкaхсz бо, и3 не дaсте ми2 ћсти: возжадaхсz, и3 не напои1сте менE: Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене;
43
43
стрaненъ бёхъ, и3 не введ0сте менE: нaгъ, и3 не њдёzсте менE: б0ленъ и3 въ темни1цэ, и3 не посэти1сте менE. був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не зодягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене.
44
44
ТогдA tвэщaютъ є3мY и3 тjи, глаг0люще: гDи, когдA тS ви1дэхомъ ѓлчуща, и3ли2 жaждуща, и3ли2 стрaнна, и3ли2 нaга, и3ли2 б0льна, и3ли2 въ темни1цэ, и3 не послужи1хомъ тебЁ; Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господи! Коли ж ми бачили Тебе голодним, або спраглим, чи подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці і не послужили Тобі?
45
45
ТогдA tвэщaетъ и5мъ, гlz: ґми1нь гlю вaмъ, понeже не сотвори1сте є3ди1ному си1хъ мeншихъ, ни мнЁ сотвори1сте. Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили.
46
46
И# и4дутъ сjи въ мyку вёчную, првdницы же въ жив0тъ вёчный. І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне.
Главa к7ѕ
Глава 26
1
1
(За? Rз7) И# бhсть, є3гдA скончA ї}съ вс‰ словесA сі‰, речE ўчн7кHмъ свои6мъ: Коли Ісус скінчив усі ці слова, то сказав ученикам Своїм:
2
2
вёсте, ћкw по двою2 дню6 пaсха бyдетъ, и3 сн7ъ чlвёческій прeданъ бyдетъ на пропsтіе. ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на розп’яття.
3
3
ТогдA собрaшасz ґрхіерeє и3 кни1жницы и3 стaрцы людстjи во дв0ръ ґрхіерeовъ, глаг0лемагw каіaфы, Тоді зібралися первосвященики, і книжники, і старійшини народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа,
4
4
и3 совэщaша, да ї}са лeстію и4мутъ и3 ўбію1тъ: і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити.
5
5
глаг0лаху же: но не въ прaздникъ, да не молвA бyдетъ въ лю1дехъ. Але говорили: тільки не у свято, щоб не було заворушення в народі.
6
6
(За? R}.) Ї}су же бhвшу въ виfaніи, въ домY сjмwна прокажeннагw, Коли ж Ісус був у Вифанії, в домі Симона прокаженого,
7
7
приступи2 къ немY женA, стклsницу мЂра и3мyщи многоцённагw, и3 возливaше на главY є3гw2 возлежaща. підійшла до Нього жінка з посудиною дорогоцінного мира і зливала Йому, що возлежав, на голову.
8
8
Ви1дэвше же ўчн7цы2 є3гw2 негодовaша, глаг0люще: чесw2 рaди ги1бель сіS (бhсть); Побачивши це, ученики Його ремствували і говорили: для чого таке марнотратство?
9
9
можaше бо сіE мЂро продано2 бhти на мн0зэ и3 дaтисz ни1щымъ. Бо можна було б це миро продати за велику ціну і роздати вбогим.
10
10
Разумёвъ же ї}съ речE и5мъ: что2 труждaете женY; дёло бо добро2 содёла њ мнЁ: Ісус же, зрозумівши це, сказав їм: навіщо бентежите жінку? Вона добре діло зробила для Мене.
11
11
всегдa бо ни1щыz и4мате съ соб0ю, менє1 же не всегдA и4мате: Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте.
12
12
возліsвши бо сіS мЂро сіE на тёло моE, на погребeніе мS сотвори2: Зливши миро це на тіло Моє, до погребіння Мене приготувала.
13
13
ґми1нь гlю вaмъ: и3дёже ѓще проповёдано бyдетъ є3ђліе сіE во всeмъ мjрэ, речeтсz и3 є4же сотвори2 сіS, въ пaмzть є3S. Істинно кажу вам: де тільки буде проповідане Євангеліє це по всьому світу, сказано буде про те, що вона зробила, в пам’ять її.
14
14
ТогдA шeдъ є3ди1нъ t nбоюнaдесzте, глаг0лемый їyда їскаріHтскій, ко ґрхіерewмъ, Тоді один з дванадцятьох, званий Іудою Іскаріотом, пішов до первосвящеників
15
15
речE: чт0 ми х0щете дaти, и3 ѓзъ вaмъ предaмъ є3го2; Nни1 же постaвиша є3мY три1десzть срeбрєникъ: і сказав: що хочете дати мені, — і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібників.
16
16
и3 tт0лэ и3скaше ўд0бна врeмене, да є3го2 предaстъ. І відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його.
17
17
Въ пeрвый же дeнь њпрэсн0чный приступи1ша ўчн7цы2 ко ї}су, глаг0люще є3мY: гдЁ х0щеши ўгот0ваемъ ти2 ћсти пaсху; Першого ж дня опрісноків ученики приступили до Ісуса і сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти паску?
18
18
Џнъ же речE: и3ди1те во грaдъ ко џнсицэ, и3 рцhте є3мY: ўч™ль гlетъ: врeмz моE бли1з8 є4сть: ў тебє2 сотворю2 пaсху со ўчн7ки6 мои1ми. Він сказав: підіть у місто до такого-то і скажіть йому: Учитель говорить: час Мій близько; у тебе справлю Пасху з учениками Моїми.
19
19
И# сотвори1ша ўчн7цы2, ћкоже повелЁ и5мъ ї}съ, и3 ўгот0ваша пaсху. Ученики зробили, як звелів їм Ісус, і приготували паску.
20
20
Вeчеру же бhвшу, возлежaше со nбэманaдесzте ўчн7к0ма: Коли ж настав вечір, Він возліг з дванадцятьма учениками.
21
21
и3 kдyщымъ и5мъ, речE: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw є3ди1нъ t вaсъ предaстъ мS. І коли вони їли, сказав: істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене.
22
22
И# скорбsще ѕэлw2, начaша глаг0лати є3мY є3ди1нъ кjйждо и4хъ: є3дA ѓзъ є4смь, гDи; Вони дуже засмутились і почали говорити Йому, кожен з них: чи не я, Господи?
23
23
Џнъ же tвэщaвъ речE: њмочи1вый со мн0ю въ соли1ло рyку, т0й мS предaстъ: Він же сказав у відповідь: хто вмочить зі Мною руку в блюдо, той зрадить Мене.
24
24
сн7ъ ќбw чlвёческій и4детъ, ћкоже є4сть пи1сано њ нeмъ: г0ре же человёку томY, и4мже сн7ъ чlвёческій предaстсz: добр0 бы бhло є3мY, ѓще не бы2 роди1лсz человёкъ т0й. Син же Людський іде, як писано про Нього, але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій.
25
25
Tвэщaвъ же їyда предаsй є3го2, речE: є3дA ѓзъ є4смь, раввJ; Гlа є3мY: ты2 рeклъ є3си2. При цьому Іуда, що зрадив Його, сказав: чи не я, Учителю? Ісус говорить йому: ти сказав.
26
26
Kдyщымъ же и5мъ, пріeмь ї}съ хлёбъ и3 блгcви1въ преломи2, и3 даsше ўчн7кHмъ, и3 речE: пріими1те, kди1те: сіE є4сть тёло моE. І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи ученикам, сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє.
27
27
И# пріeмъ чaшу и3 хвалY воздaвъ, дадE и5мъ, гlz: пjйте t неS вси2: І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм і сказав: пийте з неї всі,
28
28
сіs бо є4сть кр0вь моS, н0вагw завёта, ћже за мнHгіz и3зливaема во њставлeніе грэхHвъ. бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.
29
29
Гlю же вaмъ, ћкw не и4мамъ пи1ти tнн7э t сегw2 плодA л0знагw, до днE тогw2, є3гдA є5 пію2 съ вaми н0во во цrтвіи nц7A моегw2. Кажу ж вам, що віднині не буду пити від цього плоду виноградного до того дня, коли питиму з вами його новим у Царстві Отця Мого.
30
30
И# воспёвше и3зыд0ша въ г0ру є3леHнску. І, проспівавши, пішли на гору Елеонську.
31
31
ТогдA гlа и5мъ ї}съ: вси2 вы2 соблазнитeсz њ мнЁ въ н0щь сію2: пи1сано бо є4сть: поражY пaстырz, и3 разhдутсz џвцы стaда: Тоді говорить їм Ісус: всі ви спокуситеся через Мене в цю ніч, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці отари.
32
32
по воскrніи же моeмъ варsю вы2 въ галілeи. По воскресінні ж Моїм випереджу вас у Галилеї.
33
33
Tвэщaвъ же пeтръ речE є3мY: ѓще и3 вси2 соблазнsтсz њ тебЁ, ѓзъ никогдaже соблажню1сz. Петро сказав Йому у відповідь: якщо і всі спокусяться Тобою, то я ніколи не спокушусь.
34
34
РечE є3мY ї}съ: ґми1нь гlю тебЁ, ћкw въ сію2 н0щь, прeжде дaже ґлeктwръ не возгласи1тъ, трикрaты tвeржешисz менє2. Ісус сказав йому: істинно кажу тобі, що в цю ніч, перше ніж проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.
35
35
Глаг0ла є3мY пeтръ: ѓще ми2 є4сть и3 ўмрeти съ тоб0ю, не tвeргусz тебє2. Тaкожде и3 вси2 ўчн7цы2 рёша. Говорить Йому Петро: хоч би мені довелось і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне говорили і всі ученики.
36
36
ТогдA пріи1де съ ни1ми ї}съ въ вeсь, нарицaемую геfсимaніа, и3 гlа ўчн7кHмъ: сэди1те тY, д0ндеже шeдъ помолю1сz тaмw. Потім приходить з ними Ісус у місцевість, що зветься Гефсиманією, і говорить ученикам: посидьте тут, поки Я піду та помолюся там.
37
37
И# поeмъ петрA и3 џба сы6на зеведewва, начaтъ скорбёти и3 тужи1ти. І, взявши з Собою Петра і обох синів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити.
38
38
ТогдA гlа и5мъ ї}съ: приск0рбна є4сть дш7A моS до смeрти: пожди1те здЁ и3 бди1те со мн0ю. Тоді говорить їм Ісус: сумна душа Моя смертельно; почекайте тут і пильнуйте зі Мною.
39
39
И# прешeдъ мaлw, падE на лицы2 своeмъ, молsсz и3 гlz: џ§е м0й, ѓще возм0жно є4сть, да мимои1детъ t менє2 чaша сіS: nбaче не ћкоже ѓзъ хощY, но ћкоже ты2. І, відійшовши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти.
40
40
И# пришeдъ ко ўчн7кHмъ, и3 њбрёте и5хъ спsщихъ, и3 гlа петр0ви: тaкw ли не возмог0сте є3ди1нагw часA побдёти со мн0ю; І приходить до учеників, і знаходить їх сплячими, і говорить Петрові: то не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?
41
41
бди1те и3 моли1тесz, да не вни1дете въ напaсть: дyхъ ќбw б0дръ, пл0ть же немощнA. Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.
42
42
Пaки втори1цею шeдъ помоли1сz, гlz: џ§е м0й, ѓще не м0жетъ сіS чaша мимоити2 t менє2, ѓще не пію2 є3S, бyди в0лz твоS. Знову відійшовши, вдруге молився, кажучи: Отче Мій! Якщо не може чаша ця обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя.
43
43
И# пришeдъ њбрёте и5хъ пaки спsщихъ: бёста бо и5мъ џчи њтzготёнэ. І, прийшовши, знаходить їх знову сплячими, бо в них очі обважніли.
44
44
И# њстaвль и5хъ, шeдъ пaки, помоли1сz трети1цею, т0жде сл0во рeкъ. І, залишивши їх, знову відійшов і помолився втретє, сказавши те саме слово.
45
45
ТогдA пріи1де ко ўчн7кHмъ свои6мъ и3 гlа и5мъ: спи1те пр0чее и3 почивaйте: сE, прибли1жисz чaсъ, и3 сн7ъ чlвёческій предаeтсz въ рyки грёшникwвъ: Тоді приходить до учеників Своїх і говорить їм: ви все ще спите і відпочиваєте; ось наблизився час, і Син Людський видається в руки грішників.
46
46
востaните, и4демъ: сE, прибли1жисz предаsй мS. Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто зраджує Мене.
47
47
И# є3щE є3мY гlющу, сE, їyда, є3ди1нъ t nбоюнaдесzте, пріи1де, и3 съ ни1мъ нар0дъ мн0гъ со nрyжіемъ и3 дрек0льми, t ґрхіерє1й и3 стaрєцъ людски1хъ. І, коли Він ще говорив, ось прийшов Іуда, один з дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і старійшин людських.
48
48
Предаsй же є3го2 дадE и5мъ знaменіе, глаг0лz: є3г0же ѓще лобжY, т0й є4сть: и3ми1те є3го2. Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є, беріть Його.
49
49
И# ѓбіе пристyпль ко ї}сови, речE: рaдуйсz, раввJ. И# њблобызA є3го2. І, відразу ж підійшовши до Ісуса, сказав: радуйся, Учителю! І поцілував Його.
50
50
Ї}съ же речE є3мY: дрyже, (твори2,) на нeже є3си2 пришeлъ [дрyже, на сіe ли пришeлъ є3си2;]. ТогдA пристyпльше возложи1ша рyцэ на ї}са и3 ћша є3го2. Ісус же сказав йому: друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли, наклали руки на Ісуса і взяли Його.
51
51
И# сE, є3ди1нъ t сyщихъ со ї}сомъ, простeръ рyку, и3звлечE н0жъ св0й, и3 ўдaри рабA ґрхіерeова, и3 ўрёза є3мY ќхо. І ось один з тих, що були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив меч свій і, вдаривши раба первосвященика, відсік йому вухо.
52
52
ТогдA гlа є3мY ї}съ: возврати2 н0жъ тв0й въ мёсто є3гw2: вси1 бо пріeмшіи н0жъ ножeмъ поги1бнутъ: Тоді Ісус говорить йому: поверни меч твій на його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть;
53
53
и3ли2 мни1тсz ти2, ћкw не могY нн7э ўмоли1ти nц7A моего2, и3 предстaвитъ ми2 вsщше нeже дванaдесzте легеw6на ѓгGлъ; чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені більш як дванадцять легіонів ангелів?
54
54
кaкw u5бо сбyдутсz пис†ніz, ћкw тaкw подобaетъ бhти; Як же тоді збудуться Писання, що так повинно бути?
55
55
Въ т0й чaсъ речE ї}съ нар0дwмъ: ћкw на разб0йника ли и3зыд0сте со nрyжіемъ и3 дрек0льми ћти мS; по вс‰ дни6 при вaсъ сэдёхъ ўчS въ цeркви, и3 не ћсте менE. Тоді сказав Ісус до народу: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб узяти Мене; кожного дня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене.
56
56
Сe же всE бhсть, да сбyдутсz пис†ніz прbр0чєскаz. ТогдA ўчн7цы2 вси2 њстaвльше є3го2 бэжaша. Це ж усе сталося, щоб збулися Писання пророків. Тоді всі ученики, покинувши Його, розбіглися.
57
57
(За? Rf7.) (В0ини) же є4мше ї}са вед0ша къ каіaфэ ґрхіерeови, и3дёже кни1жницы и3 стaрцы собрaшасz. А воїни, які взяли Ісуса, повели Його до Каяфи, первосвященика, де зібралися книжники і старійшини.
58
58
Пeтръ же и3дsше по нeмъ и3здалeча до дворA ґрхіерeова: и3 вшeдъ внyтрь, сэдsше со слугaми, ви1дэти кончи1ну. Петро ж ішов за Ним здаля, до двору первосвященика; і, ввійшовши всередину, сів із слугами, щоб бачити кінець.
59
59
Ґрхіерeє же и3 стaрцы и3 с0нмъ вeсь и3скaху лжесвидётелства на ї}са, ћкw да ўбію1тъ є3го2, Первосвященики і старійшини, і весь синедріон* шукали лжесвідчення проти Ісуса, щоб убити Його,
60
60
и3 не њбрэтaху: и3 мнHгимъ лжесвидётелємъ пристyпльшымъ, не њбрэт0ша. П0слэжде же приступи6вша двA лжесвидётелz, і не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але, наостанок, прийшли два лжесвідки
61
61
рёста: сeй речE: могY разори1ти цeрковь б9ію и3 треми2 дeнми создaти ю5. і сказали: Він говорив: можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його.
62
62
И# востaвъ ґрхіерeй речE є3мY: ничесHже ли tвэщавaеши, что2 сjи на тS свидётелствуютъ; І, вставши, первосвященик сказав Йому: чому ж нічого не відповідаєш, що вони проти Тебе свідчать?
63
63
Ї}съ же молчaше. И# tвэщaвъ ґрхіерeй речE є3мY: заклинaю тS бGомъ живhмъ, да речeши нaмъ, ѓще ты2 є3си2 хrт0съ, сн7ъ б9ій; Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: заклинаю Тебе Богом Живим, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий?
64
64
Гlа є3мY ї}съ: ты2 рeклъ є3си2: nбaче гlю вaмъ: tсeлэ ќзрите сн7а чlвёческаго сэдsща њдеснyю си1лы и3 грzдyща на w4блацэхъ небeсныхъ. Ісус говорить йому: ти сказав; але скажу вам: віднині побачите Сина Людського, Який сидить праворуч Сили і гряде на хмарах небесних.
65
65
ТогдA ґрхіерeй растерзA ри6зы сво‰, глаг0лz, ћкw хулY гlа: что2 є3щE трeбуемъ свидётелей; сE, нн7э слhшасте хулY є3гw2: Тоді первосвященик роздер одяг свій і сказав: Він богохульствує! Навіщо нам ще свідки? Ось тільки що ви чули хулу Його!
66
66
что2 вaмъ мни1тсz; Nни1 же tвэщaвше рёша: пови1ненъ є4сть смeрти. Як вам здається? Вони ж сказали у відповідь: повинен смерті.
67
67
ТогдA заплевaша лицE є3гw2 и3 пaкwсти є3мY дёzху [и3 по лани1тома біsху є3го2]: џвіи же за лани1ту ўдaриша [заушaху є3го2], Тоді плювали Йому в лице і знущалися з Нього, а деякі били Його по щоках
68
68
глаг0люще: прорцы2 нaмъ, хrтE, кто2 є4сть ўдарeй тS; і говорили: проречи нам, Христе, хто вдарив Тебе?
69
69
Пeтръ же внЁ сэдsше во дворЁ. И# приступи2 къ немY є3ди1на рабhнz, глаг0лющи: и3 ты2 бhлъ є3си2 со ї}сомъ галілeйскимъ. Петро ж сидів у дворі. І підійшла до нього одна служниця і сказала: і ти був з Ісусом Галилейським.
70
70
Џнъ же tвeржесz пред8 всёми, глаг0лz: не вёмъ, что2 глаг0леши. Він же відрікся перед усіма, кажучи: не знаю, що ти говориш.
71
71
И#зшeдшу же є3мY ко вратHмъ, ўзрЁ є3го2 другaz, и3 глаг0ла сyщымъ тaмw: и3 сeй бЁ со ї}сомъ назwрeомъ. Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша і говорить тим, що були там: і цей був з Ісусом Назореєм.
72
72
И# пaки tвeржесz съ клsтвою, ћкw не знaю чlвёка. І він знову відрікся з клятвою: не знаю Цього Чоловіка.
73
73
Помaлэ же приступи1вше стоsщіи, рёша петр0ви: вои1стинну и3 ты2 t ни1хъ є3си2, и4бо бесёда твоS ћвэ тS твори1тъ. Трохи згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові: справді і ти з них, бо і мова твоя викриває тебе.
74
74
ТогдA начaтъ роти1тисz и3 клsтисz, ћкw не знaю чlвёка. И# ѓбіе пётель возгласи2. Тоді він почав божитися й клястися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень.
75
75
И# помzнY пeтръ гlг0лъ ї}совъ, речeнный є3мY, ћкw прeжде дaже пётель не возгласи1тъ, трикрaты tвeржешисz менє2. И# и3зшeдъ в0нъ плaкасz г0рькw. І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж проспіває півень, тричі зречешся Мене! І, вийшовши геть, плакав гірко.
Главa к7з
Глава 27
1
1
(За? R‹) Ќтру же бhвшу, совётъ сотвори1ша вси2 ґрхіерeє и3 стaрцы людстjи на ї}са, ћкw ўби1ти є3го2: Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старійшини людські зібрали раду на Ісуса, щоб убити Його.
2
2
и3 свzзaвше є3го2 вед0ша и3 предaша є3го2 понтjйскому пілaту и3гeмwну. І, зв’язавши Його, відвели і видали Його Понтію Пилату, правителю.
3
3
(За? R№‹.) ТогдA ви1дэвъ їyда предaвый є3го2, ћкw њсуди1ша є3го2, раскazвсz возврати2 три1десzть срeбреники ґрхіерeємъ и3 стaрцємъ, Тоді Іуда, що зрадив Його, побачивши, що Він засуджений, і розкаявшись, повернув тридцять срібників первосвященикам та старійшинам,
4
4
глаг0лz: согрэши1хъ предaвъ кр0вь непови1нную. Nни1 же рёша: чт0 є3сть нaмъ; ты2 ќзриши. кажучи: згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? Гляди сам.
5
5
И# повeргъ срeбреники въ цeркви, tи1де: и3 шeдъ ўдави1сz. І, кинувши срібники в храмі, він вийшов, пішов і удавився.
6
6
Ґрхіерeє же пріeмше срeбреники, рёша: недост0йно є4сть вложи1ти и5хъ въ корвaну, понeже цэнA кр0ве є4сть. Первосвященики ж, взявши срібники, сказали: не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крови.
7
7
Совётъ же сотв0рше, купи1ша и4ми село2 скудeльничо, въ погребaніе стр†ннымъ: І, скликавши раду, купили за них землю гончареву для погребіння подорожніх.
8
8
тёмже наречeсz село2 то2 село2 кр0ве, до сегw2 днE: Тому і зветься земля та «землею крови» до цього дня.
9
9
тогдA сбhстсz речeнное їеремjемъ прbр0комъ, глаг0лющимъ: и3 пріsша три1десzть срeбрєникъ, цёну цэнeннагw, є3г0же цэни1ша t сынHвъ ї}лєвъ, Тоді збулося сказане пророком Єремією, який говорить: і взяли тридцять срібників, ціну Оціненого, Якого оцінили сини Ізраїля,
10
10
и3 дaша | на село2 скудeльничо, ћкоже сказA мнЁ гDь. і дали їх за землю гончареву, як сказав мені Господь.
11
11
Ї}съ же стA пред8 и3гeмwномъ. И# вопроси2 є3го2 и3гeмwнъ, глаг0лz: тh ли є3си2 цRь їудeйскій; Ї}съ же речE є3мY: ты2 глаг0леши. Ісус же став перед правителем. І питав Його правитель: Ти Цар Юдейський? Ісус сказав йому: ти говориш.
12
12
И# є3гдA нaнь глаг0лаху ґрхіерeє и3 стaрцы, ничесHже tвэщавaше. І коли звинувачували Його первосвященики і старійшини, Він нічого не відповідав.
13
13
ТогдA глаг0ла є3мY пілaтъ: не слhшиши ли, коли6ка на тS свидётелствуютъ; Тоді говорить Йому Пилат: чи не чуєш, скільки свідчать проти Тебе?
14
14
И# не tвэщA є3мY ни къ є3ди1ному глаг0лу, ћкw диви1тисz и3гeмwну ѕэлw2. І не відповідав йому ні на жодне слово, так що правитель вельми дивувався.
15
15
На (всsкъ) же прaздникъ њбhчай бЁ и3гeмwну tпущaти є3ди1наго нар0ду свsзнz, є3г0же хотsху: На свято ж Пасхи правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого хотіли.
16
16
и3мsху же тогдA свsзана нар0чита, глаг0лемаго варaвву: Був тоді у них відомий в’язень, званий Вараввою.
17
17
собрaвшымсz же и5мъ, речE и5мъ пілaтъ: кого2 х0щете (t nбою2) tпущY вaмъ: варaвву ли, и3ли2 ї}са глаг0лемаго хrтA; Отже, коли вони зібралися, Пилат сказав їм: кого хочете, щоб я відпустив вам — Варавву чи Ісуса, названого Христом?
18
18
Вёдzше бо, ћкw зaвисти рaди предaша є3го2. Бо знав, що видали Його через заздрощі.
19
19
Сэдsщу же є3мY на суди1щи, послA къ немY женA є3гw2, глаг0лющи: ничт0же тебЁ и3 првdнику томY: мн0гw бо пострадaхъ днeсь во снЁ є3гw2 рaди. Коли ж він сидів на судилищі, жінка його послала йому сказати: не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потерпіла сьогодні уві сні через Нього.
20
20
Ґрхіерeє же и3 стaрцы наусти1ша нар0ды, да и3спр0сzтъ вaравву, ї}са же погубsтъ. Але первосвященики і старійшини підмовили народ просити за Варавву, а Ісуса погубити.
21
21
Tвэщaвъ же и3гeмwнъ речE и5мъ: кого2 х0щете t nбою2 tпущY вaмъ; Nни1 же рёша: варaвву. Тоді правитель спитав їх: кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.
22
22
Глаг0ла и5мъ пілaтъ: что2 u5бо сотворю2 ї}су глаг0лемому хrтY; Глаг0лаша є3мY вси2: да рaспzтъ бyдетъ. Пилат говорить їм: що ж мені робити з Ісусом, нареченим Христом? Кажуть йому всі: хай буде розіп’ятий.
23
23
И#гeмwнъ же речE: к0е u5бо ѕло2 сотвори2; Nни1 же и4злиха вопіsху, глаг0люще: да пр0пzтъ бyдетъ. Правитель сказав: яке ж зло вчинив Він? Та вони ще дужче кричали: нехай буде розіп’ятий.
24
24
Ви1дэвъ же пілaтъ, ћкw ничт0же ўспэвaетъ, но пaче молвA бывaетъ, пріeмь в0ду, ўмы2 рyцэ пред8 нар0домъ, глаг0лz: непови1ненъ є4смь t кр0ве првdнагw сегw2: вы2 ќзрите. Пилат, побачивши, що ніщо не допомагає, а заворушення зростає, взяв води, і вмив руки перед народом, і сказав: не винний я в крові Праведника Цього; дивіться ви.
25
25
И# tвэщaвше вси2 лю1діе рёша: кр0вь є3гw2 на нaсъ и3 на чaдэхъ нaшихъ. Увесь народ, відповідаючи, сказав: кров Його на нас і на дітях наших.
26
26
ТогдA tпусти2 и5мъ варaвву: ї}са же би1въ предадE (и5мъ), да є3го2 пр0пнутъ. Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття.
27
27
(За? Rв7‹.) ТогдA в0ини и3гeмwнwвы, пріeмше ї}са на суди1ще, собрaша нaнь всE мн0жество вHинъ: Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторії*, зібрали на Нього багато воїнів
28
28
и3 совлeкше є3го2, њдёzша є3го2 хламЂдою червлeною: і, роздягнувши Його, наділи на Нього багряницю;
29
29
и3 сплeтше вэнeцъ t тeрніz, возложи1ша на главY є3гw2, и3 тр0сть въ десни1цу є3гw2: и3 покл0ншесz на кwлёну пред8 ни1мъ ругaхусz є3мY, глаг0люще: рaдуйсz, цRю2 їудeйскій. і, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, глузували з Нього, кажучи: радуйся, Царю Юдейський!
30
30
И# плю1нувше нaнь, пріsша тр0сть и3 біsху по главЁ є3гw2. І плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові.
31
31
И# є3гдA поругaшасz є3мY, совлек0ша съ негw2 багрzни1цу и3 њблек0ша є3го2 въ ри6зы є3гw2: и3 вед0ша є3го2 на пропsтіе. А коли наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю і вдягли Його в одяг Його й повели на розп’яття.
32
32
И#сходsще же њбрэт0ша человёка кmринeйска, и4менемъ сjмwна: и3 семY задёша понести2 кrтъ є3гw2. Виходячи, вони зустріли одного чоловіка киринейського на ім’я Симон; і примусили цього нести хрест Його.
33
33
(За? RG‹.) И# пришeдше на мёсто нарицaемое голг0fа, є4же є4сть глаг0лемо крaніево мёсто, І коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що значить Лобне місце,
34
34
дaша є3мY пи1ти џцетъ съ жeлчію смёшенъ: и3 вкyшь, не хотsше пи1ти. дали Йому пити оцет, змішаний з жовчю; і, покуштувавши, не схотів пити.
35
35
Распeншіи же є3го2 раздэли1ша ри6зы є3гw2, вeргше жрє1біz: Ті ж, що розіп’яли Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб;
36
36
и3 сэдsще стрежaху є3го2 тY: І, сидячи, стерегли Його там.
37
37
и3 возложи1ша верхY главы2 є3гw2 винY є3гw2 напи1сану: сeй є4сть ї}съ, цRь їудeйскій. І поставили над головою Його напис провини Його: Цей є Ісус, Цар Юдейський.
38
38
ТогдA распsша съ ни1мъ двA разбHйника: є3ди1наго њ деснyю, и3 є3ди1наго њ шyюю. Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.
39
39
Мимоходsщіи же хyлzху є3го2, покивaюще главaми свои1ми Ті, що проходили мимо, лихословили на Нього, киваючи головами своїми
40
40
и3 глаг0люще: разорszй цeрковь и3 треми2 дeнми созидazй, сп7си1сz сaмъ: ѓще сн7ъ є3си2 б9ій, сни1ди со кrтA. і кажучи: Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста.
41
41
Тaкожде же и3 ґрхіерeє ругaющесz съ кни6жники и3 ст†рцы (и3 фарісє1и), глаг0лаху: Так само і первосвященики з книжниками та старійшинами і фарисеями, глузуючи, говорили:
42
42
и3ны6z сп7сE, себe ли не м0жетъ спcти2; ѓще цRь ї}левъ є4сть, да сни1детъ нн7э со кrтA, и3 вёруемъ въ него2: інших спасав, а Себе Самого не може спасти; якщо Він Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в Нього;
43
43
ўповA на бGа: да и3збaвитъ нн7э є3го2, ѓще х0щетъ є3мY. Речe бо, ћкw б9ій є4смь сн7ъ. уповав на Бога, нехай тепер порятує Його, якщо Він угодний Йому. Бо Він казав: Я — Син Божий.
44
44
Т0жде же и3 разбHйника расп‰таz съ ни1мъ поношaста є3мY. Також і розбійники, розіп’яті з Ним, ганьбили Його.
45
45
T шестaгw же часA тмA бhсть по всeй земли2 до часA девsтагw: З шостої ж години настала темрява по всій землі до години дев’ятої.
46
46
њ девsтэмъ же часЁ возопи2 ї}съ глaсомъ вeліимъ, гlz: и3лJ, и3лJ, лімA савахfанJ; є4же є4сть, б9е м0й, б9е м0й, вскyю мS є3си2 њстaвилъ; А близько дев’ятої години Ісус викрикнув гучним голосом: Ілі, Ілі! Лама савахфані! Що значить: Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?
47
47
Нёцыи же t тY стоsщихъ слhшавше глаг0лаху, ћкw и3лію2 глашaетъ сeй. Деякі з тих, що стояли там, почувши це, говорили: Він кличе Іллю.
48
48
И# ѓбіе тeкъ є3ди1нъ t ни1хъ, и3 пріeмь гyбу, и3сп0лнивъ же џцта, и3 вонзE на тр0сть, напаsше є3го2. І зараз же один з них побіг, взяв губку, намочив оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити.
49
49
Пр0чіи же глаг0лаху: њстaви, да ви1димъ, ѓще пріи1детъ и3ліA спасти2 є3го2. А інші говорили: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його.
50
50
Ї}съ же, пaки возопи1въ глaсомъ вeліимъ, и3спусти2 д¦ъ. Ісус же, знову скрикнувши гучним голосом, віддав дух.
51
51
И# сE, завёса церк0внаz раздрaсz на дв0е съ вhшнzгw крaz до ни1жнzгw: и3 землS потрzсeсz: и3 кaменіе распадeсz: І ось завіса храму роздерлася надвоє, зверху донизу;
52
52
и3 гр0би tверз0шасz: и3 мнHга тэлесA ўс0пшихъ с™hхъ востaша: і земля потряслась; і каміння порозпадалось; і гроби розкрились; і багато тіл померлих святих воскресли
53
53
и3 и3зшeдше и3з8 грHбъ, по воскrніи є3гw2, внид0ша во с™hй грaдъ и3 kви1шасz мнHзэмъ. і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і явилися багатьом.
54
54
С0тникъ же и3 и5же съ ни1мъ стрегyщіи ї}са, ви1дэвше трyсъ и3 бы6вшаz, ўбоsшасz ѕэлw2, глаг0люще: вои1стинну б9ій сн7ъ бЁ сeй. Сотник же і ті, що стерегли з ним Ісуса, побачивши землетрус і все, що сталося, злякались дуже і говорили: воістину Він був Син Божий.
55
55
Бsху же тY и3 жєны2 мнHги и3здалeча зрsщz, ±же и3д0ша по ї}сэ t галілeи, служaщz є3мY: Там було також багато жінок, що дивилися здалеку; вони йшли за Ісусом з Галилеї, слугуючи Йому;
56
56
въ ни1хже бЁ марjа магдали1на, и3 марjа їaкwва и3 їwсjи мaти, и3 мaти сы6ну зеведewву. між ними були Марія Магдалина і Марія, мати Якова та Іосії, і мати синів Зеведеєвих.
57
57
П0здэ же бhвшу, пріи1де человёкъ богaтъ t ґрімаfeа, и4менемъ їHсифъ, и4же и3 сaмъ ўчи1сz ў ї}са: Коли ж настав вечір, прийшов багатий чоловік з Аримафеї на ім’я Йосиф, який також вчився в Ісуса.
58
58
сeй пристyпль къ пілaту, проси2 тэлесE ї}сова. ТогдA пілaтъ повелЁ дaти тёло. Він, прийшовши до Пилата, просив тіло Ісуса. Тоді Пилат звелів віддати тіло.
59
59
И# пріeмь тёло їHсифъ, њбви1тъ є5 плащани1цею чи1стою І, взявши тіло, Йосиф обгорнув чистою плащаницею
60
60
и3 положи2 є5 въ н0вэмъ своeмъ гр0бэ, є3г0же и3зсэчE въ кaмени: и3 возвали1въ кaмень вeлій над8 двє1ри гр0ба, tи1де. і поклав Його в новому своєму гробі, який він витесав у скелі, і, приваливши великий камінь до дверей гробу, відійшов.
61
61
Бё же тY марjа магдали1на и3 другaz марjа, сэдsщэ прsмw гр0ба. Були ж там Марія Магдалина й інша Марія, які сиділи навпроти гробу.
62
62
(За? Rд7‹.) Во ќтрій же дeнь, и4же є4сть по пzтцЁ, собрaшасz ґрхіерeє и3 фарісeє къ пілaту, Наступного ранку, що після п’ятниці, зійшлися первосвященики і фарисеї до Пилата
63
63
глаг0люще: г0споди, помzнyхомъ, ћкw льстeцъ w4нъ речE, є3щE сhй жи1въ: по тріeхъ днeхъ востaну: і говорили: правителю! Ми згадали, що той обманщик, коли ще був живий, сказав: через три дні воскресну.
64
64
повели2 u5бо ўтверди1ти гр0бъ до трeтіzгw днE, да не кaкw пришeдше ўчн7цы2 є3гw2 н0щію ўкрaдутъ є3го2 и3 рекyтъ лю1демъ: востA t мeртвыхъ: и3 бyдетъ послёднzz лeсть г0рша пeрвыz. То звели охороняти гріб до третього дня, щоб ученики Його, прийшовши вночі, не вкрали Його і не сказали народові: воскрес з мертвих; і буде останній обман гірше першого.
65
65
Речe же и5мъ пілaтъ: и4мате кустwдjю: и3ди1те, ўтверди1те, ћкоже вёсте. Пилат сказав їм: маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте.
66
66
Nни1 же шeдше ўтверди1ша гр0бъ, знaменавше кaмень съ кустwдjею. Вони пішли і поставили біля гробу сторожу і наклали на камінь печать.
Главa к7и
Глава 28
1
1
(За? Rе7‹) Въ вeчеръ же суббHтный [по вeчери же суббHтнэмъ], свитaющи во є3ди1ну t суббHтъ, пріи1де марjа магдали1на и3 другaz марjа, ви1дэти гр0бъ. Після ж суботнього вечора, на світанку першого дня після суботи, прийшли Марія Магдалина та інша Марія подивитися на гріб.
2
2
И# сE, трyсъ бhсть вeлій: ѓгGлъ бо гDень сшeдъ съ нб7сE, пристyпль tвали2 кaмень t двeрій гр0ба и3 сэдsше на нeмъ: І ось стався великий землетрус, бо ангел Господній, який зійшов з неба, приступивши, відвалив камінь від дверей гробу і сів на ньому.
3
3
бё же зрaкъ є3гw2 ћкw м0лніz, и3 њдэsніе є3гw2 бэло2 ћкw снёгъ. Вигляд його був як блискавка, і одежа його біла, як сніг.
4
4
T стрaха же є3гw2 сотрzс0шасz стрегyщіи и3 бhша ћкw мeртви. Зі страху перед ним ті, що стерегли, затремтіли і стали як мертві;
5
5
Tвэщaвъ же ѓгGлъ речE женaмъ: не б0йтесz вы2: вёмъ бо, ћкw ї}са распsтаго и4щете: Ангел же, звернувшись до жінок, сказав: не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого.
6
6
нёсть здЁ: востa бо, ћкоже речE: пріиди1те, ви1дите мёсто, и3дёже лежA гDь, Його нема тут — Він воскрес, як сказав. Підійдіть, погляньте на місце, де лежав Господь.
7
7
и3 ск0рw шeдшэ рцhте ўчн7кHмъ є3гw2, ћкw востA t мeртвыхъ и3 сE, варsетъ вы2 въ галілeи: тaмw є3го2 ќзрите: сE, рёхъ вaмъ. І підіть швидше, скажіть ученикам Його, що Він воскрес з мертвих і попередить вас у Галилеї; там Його побачите. Ось я сказав вам.
8
8
И# и3зшeдшэ ск0рw t гр0ба со стрaхомъ и3 рaдостію вeліею, тек0стэ возвэсти1ти ўчн7кHмъ є3гw2. І, вийшовши поспішно з гробу, вони зі страхом і великою радістю побігли сповістити учеників Його.
9
9
Е#гдa же и3дsстэ возвэсти1ти ўчн7кHмъ є3гw2, и3 сE, ї}съ срёте |, гlz: рaдуйтесz. Nнё же пристyпльшэ ћстэсz за н0зэ є3гw2 и3 поклони1стэсz є3мY. Коли ж вони йшли сповістити учеників Його, ось Ісус зустрів їх і сказав: радуйтеся! Вони ж, приступивши, припали до ніг Його і вклонилися Йому.
10
10
ТогдA гlа и4ма ї}съ: не б0йтесz: и3ди1те, возвэсти1те брaтіи моeй, да и4дутъ въ галілeю, и3 тY мS ви1дzтъ. Тоді говорить їм Ісус: не бійтеся; підіть сповістіть братів Моїх, щоб ішли до Галилеї, і там вони побачать Мене.
11
11
И#дyщема же и4ма, сE, нёцыи t кустwдjи пришeдше во грaдъ, возвэсти1ша ґрхіерewмъ вс‰ бы6вшаz. Коли ж вони йшли, то дехто зі сторожі, прийшовши до міста, сповістив первосвящеників про все, що сталося.
12
12
И# собрaвшесz со ст†рцы, совётъ сотвори1ша, срeбреники довHлны дaша в0инwмъ, І вони, зібравшись із старійшинами, скликали раду, дали чимало грошей воїнам
13
13
глаг0люще: рцhте, ћкw ўчн7цы2 є3гw2 н0щію пришeдше ўкрад0ша є3го2, нaмъ спsщымъ: і сказали: говоріть, що ученики Його, прийшовши вночі, украли Його, коли ми спали.
14
14
и3 ѓще сіE ўслhшано бyдетъ ў и3гeмwна, мы2 ўтоли1мъ є3го2 и3 вaсъ безпеч†льны сотвори1мъ. І якщо чутка про це дійде до правителя, ми переконаємо його і вас від неприємностей визволимо.
15
15
Nни1 же пріeмше срeбреники, сотвори1ша, ћкоже научeни бhша. И# промчeсz сл0во сіE во їудeехъ дaже до сегw2 днE. Вони, взявши гроші, зробили, як були навчені; і пронеслося слово це між юдеями, навіть до цього дня.
16
16
(За? Rѕ7‹.) Е#ди1ніи же нaдесzте ўчн7цы2 и3д0ша въ галілeю, въ г0ру, ѓможе повелЁ и5мъ ї}съ: А одинадцять учеників пішли в Галилею, на гору, куди звелів їм Ісус.
17
17
и3 ви1дэвше є3го2, поклони1шасz є3мY: џви же ўсумнёшасz. І, побачивши Його, поклонилися Йому, а деякі засумнівались.
18
18
И# пристyпль ї}съ, речE и5мъ, гlz: дадeсz ми2 всsка влaсть на нб7си2 и3 на земли2: І, наблизившись, Ісус сказав їм: дана Мені всяка влада на небі і на землі.
19
19
шeдше u5бо научи1те вс‰ kзhки, кrтsще и5хъ во и4мz nц7A и3 сн7а и3 с™aгw д¦а, Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа,
20
20
ўчaще и5хъ блюсти2 вс‰, є3ли6ка заповёдахъ вaмъ: и3 сE, ѓзъ съ вaми є4смь во вс‰ дни6 до скончaніz вёка. Ґми1нь. навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я з вами по всі дні, до кінця віку. Амінь.
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.