|
Євангеліє від Матфея
|
T Матfeа
|
|
Глава 1
|
Главa №
|
|
1
|
1
|
|
Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового.
|
(За? №) Кни1га родствA ї}са хrтA, сн7а дв7дова, сн7а ґвраaмлz.
|
|
2
|
2
|
|
Авраам породив Ісаака; Ісаак породив Якова; Яків породив Іуду та братів його;
|
Ґвраaмъ роди2 їсаaка. Їсаaкъ же роди2 їaкова. Їaковъ же роди2 їyду и3 брaтію є3гw2.
|
|
3
|
3
|
|
Іуда породив Фареса і Зару від Фамари; Фарес породив Есрома; Есром породив Арама;
|
Їyда же роди2 фарeса и3 зaру t fамaры. Фарeсъ же роди2 є3ср0ма. Е#ср0мъ же роди2 ґрaма.
|
|
4
|
4
|
|
Арам породив Аминадава; Аминадав породив Наасона; Наасон породив Салмона;
|
Ґрaмъ же роди2 ґмінадaва. Ґмінадaвъ же роди2 наассHна. НаассHнъ же роди2 салмHна.
|
|
5
|
5
|
|
Салмон породив Вооза від Рахави; Вооз породив Овида від Руфи; Овид породив Єссея;
|
СалмHнъ же роди2 во0за t рахaвы. Во0зъ же роди2 њви1да t рyfы. Њви1дъ же роди2 їессeа.
|
|
6
|
6
|
|
Єссей породив Давида царя; Давид цар породив Соломона від дружини Урієвої;
|
Їессeй же роди2 дв7да царS. Дв7дъ же цaрь роди2 соломHна t ўрjины.
|
|
7
|
7
|
|
Соломон породив Ровоама; Ровоам породив Авию; Авия породив Асу;
|
СоломHнъ же роди2 ровоaма. Ровоaмъ же роди2 ґвjю. Ґвjа же роди2 ѓсу.
|
|
8
|
8
|
|
Аса породив Іосафата; Іосафат породив Іорама; Іорам породив Озію;
|
Ѓса же роди2 їwсафaта. Їwсафaтъ же роди2 їwрaма. Їwрaмъ же роди2 nзjю.
|
|
9
|
9
|
|
Озія породив Іоафама; Іоафам породив Ахаза; Ахаз породив Єзекію;
|
Nзjа же роди2 їwаfaма. Їwаfaмъ же роди2 ґхaза. Ґхaзъ же роди2 є3зекjю.
|
|
10
|
10
|
|
Єзекія породив Манассію; Манассія породив Амона; Амон породив Іосію;
|
Е#зекjа же роди2 манассjю. Манассjа же роди2 ґмHна. ҐмHнъ же роди2 їwсjю.
|
|
11
|
11
|
|
Іосія породив Іоакима; Іоаким породив Єхонію та братів його до переселення вавилонського.
|
Їwсjа же роди2 їех0нію и3 брaтію є3гw2, въ преселeніе вавmлHнское [Ст. №‹ въ нёкіихъ грeч.: їwсjа же роди2 їwакjма и3 брaтію є3гw2. Їwакjмъ же роди2 їех0нію въ преселeніе вавmлHнское.].
|
|
12
|
12
|
|
По переселенні ж вавилонському Єхонія породив Салафиїла; Салафиїл породив Зоровавеля;
|
По преселeніи же вавmлHнстэмъ, їех0ніа роди2 салаfjилz. Салаfjиль же роди2 зоровaвелz.
|
|
13
|
13
|
|
Зоровавель породив Авиуда; Авиуд породив Єлиакима; Єлиаким породив Азора;
|
Зоровaвель же роди2 ґвіyда. Ґвіyдъ же роди2 є3ліакjма. Е#ліакjмъ же роди2 ґзHра.
|
|
14
|
14
|
|
Азор породив Садока; Садок породив Ахима; Ахим породив Еліуда;
|
ҐзHръ же роди2 садHка. СадHкъ же роди2 ґхjма. Ґхjмъ же роди2 є3ліyда.
|
|
15
|
15
|
|
Еліуд породив Єлеазара; Єлеазар породив Матфана; Матфан породив Якова;
|
Е#ліyдъ же роди2 є3леазaра. Е#леазaръ же роди2 матfaна. Матfaнъ же роди2 їaкwва.
|
|
16
|
16
|
|
Яків породив Йосифа, чоловіка Марії, від Якої народився Ісус, названий Христом.
|
Їaкwвъ же роди2 їHсифа, мyжа мRjина, и3з8 неsже роди1сz ї}съ, глаг0лемый хrт0съ.
|
|
17
|
17
|
|
Отже, всіх поколінь від Авраама до Давида чотирнадцять родів; і від Давида до переселення вавилонського чотирнадцять родів; і від переселення вавилонського до Христа чотирнадцять родів.
|
Всёхъ же родHвъ t ґвраaма до дв7да р0дове четыренaдесzте: и3 t дв7да до преселeніz вавmлHнскаго р0дове четыренaдесzте: и3 t преселeніz вавmлHнскаго до хrтA р0дове четыренaдесzте.
|
|
18
|
18
|
|
Різдво Ісуса Христа було так: по зарученні Матері Його Марії з Йосифом, перш ніж зійтися їм, виявилося, що Вона має в утробі від Духа Святого.
|
(За? в7.) Ї}съ хrт0во ржcтво2 си1це бЁ: њбручeннэй бо бhвши м™ри є3гw2 мRjи їHсифови, прeжде дaже не сни1тисz и4ма, њбрётесz и3мyщи во чрeвэ t д¦а с™а.
|
|
19
|
19
|
|
Йосиф же, чоловік Її, будучи праведним і не бажаючи ославити Її, хотів потай відпустити Її.
|
ЇHсифъ же мyжъ є3S, првdнъ сhй и3 не хотS є3S њбличи1ти, восхотЁ тaй пусти1ти ю5.
|
|
20
|
20
|
|
Та щойно він помислив це, як ось ангел Господній з’явився йому уві сні, промовляючи: Йосифе, сину Давидів! Не бійся прийняти Марію, жону твою, бо зачате в Ній є від Духа Святого.
|
Сі‰ же є3мY помhслившу, сE, ѓгGлъ гDень во снЁ kви1сz є3мY, глаг0лz: їHсифе, сhне дв7довъ, не ўб0йсz пріsти мRіaмъ жены2 твоеS: р0ждшеебосz въ нeй, t д¦а є4сть с™а:
|
|
21
|
21
|
|
Народить же Вона Сина, і наречеш Йому ім’я Ісус, бо Він спасе людей Своїх від гріхів їхніх.
|
роди1тъ же сн7а, и3 наречeши и4мz є3мY ї}съ: т0й бо сп7сeтъ лю1ди сво‰ t грBхъ и4хъ.
|
|
22
|
22
|
|
Це ж усе сталося, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить:
|
Сіe же всE бhсть, да сбyдетсz речeнное t гDа прbр0комъ, глаг0лющимъ:
|
|
23
|
23
|
|
ось Діва в утробі прийме й народить Сина, і наречуть ім’я Йому Еммануїл, що означає: з нами Бог.
|
сE, дв7а во чрeвэ пріи1метъ и3 роди1тъ сн7а, и3 нарекyтъ и4мz є3мY є3мманyилъ, є4же є4сть сказaемо: съ нaми бGъ.
|
|
24
|
24
|
|
Прокинувшись, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній, і прийняв жону свою.
|
Востaвъ же їHсифъ t снA, сотвори2 ћкоже повелЁ є3мY ѓгGлъ гDень, и3 пріsтъ женY свою2,
|
|
25
|
25
|
|
І не знав Її, поки й породила Сина Свого первістка, і він нарік ім’я Йому: Ісус.
|
и3 не знazше є3S, д0ндеже роди2 сн7а своего2 пeрвенца, и3 наречE и4мz є3мY ї}съ.
|
|
Глава 2
|
Главa в7
|
|
1
|
1
|
|
Коли ж Ісус народився у Вифлеємі Юдейському у дні царя Ірода, волхви* зі сходу прийшли до Єрусалима, кажучи:
|
(За? G) Ї}су же р0ждшусz въ виfлеeмэ їудeйстэмъ во дни6 и4рwда царS, сE, волсви2 t востHкъ пріид0ша во їеrли1мъ, глаг0люще:
|
|
2
|
2
|
|
де є народжений Цар Юдейський? Бо ми бачили зірку Його на сході і прийшли поклонитися Йому.
|
гдЁ є4сть рождeйсz цRь їудeйскій; ви1дэхомъ бо ѕвэздY є3гw2 на вост0цэ и3 пріид0хомъ поклони1тисz є3мY.
|
|
3
|
3
|
|
Почувши це, Ірод цар стривожився, й увесь Єрусалим з ним.
|
Слhшавъ же и4рwдъ цaрь смути1сz, и3 вeсь їеrли1мъ съ ни1мъ.
|
|
4
|
4
|
|
І, зібравши всіх первосвящеників і книжників народних, питав у них: де мав би народитися Христос?
|
И# собрaвъ вс‰ первосвzщeнники и3 кни1жники людск‡z, вопрошaше t ни1хъ: гдЁ хrт0съ раждaетсz;
|
|
5
|
5
|
|
Вони ж сказали йому: у Вифлеємі юдейському, бо так написано пророком:
|
Nни1 же рек0ша є3мY: въ виfлеeмэ їудeйстэмъ, тaкw бо пи1сано є4сть прbр0комъ:
|
|
6
|
6
|
|
і ти, Вифлеєме, земле Іудина, нічим не менший від інших володінь Іудиних; бо з тебе вийде Вождь, Який упасе народ Мій, Ізраїля.
|
и3 ты2, виfлеeме, землE їyдова, ни чи1мже мeнши є3си2 во владhкахъ їyдовыхъ: и3з8 тебє1 бо и3зhдетъ в0ждь, и4же ўпасeтъ лю1ди мо‰ ї}лz.
|
|
7
|
7
|
|
Тоді Ірод, потайки покликавши волхвів, вивідав від них час з’явлення зірки
|
ТогдA и4рwдъ тaй призвA волхвы2, и3 и3спhтоваше t ни1хъ врeмz ћвльшіzсz ѕвэзды2,
|
|
8
|
8
|
|
і пославши їх до Вифлеєма, сказав: підіть, старанно розвідайте про Немовля і, коли знайдете, сповістіть мене, щоб і мені піти поклонитися Йому.
|
и3 послaвъ и5хъ въ виfлеeмъ, речE: шeдше и3спытaйте и3звёстнw њ nтрочaти: є3гдa же њбрsщете, возвэсти1те ми2, ћкw да и3 ѓзъ шeдъ поклоню1сz є3мY.
|
|
9
|
9
|
|
Вони, вислухавши царя, пішли. І ось зірка, яку бачили вони на сході, йшла перед ними, аж поки, нарешті, прийшла і зупинилась над місцем, де було Немовля.
|
Nни1 же послyшавше царS, и3д0ша. И# сE, ѕвэздA, ю4же ви1дэша на вост0цэ, и3дsше пред8 ни1ми, д0ндеже пришeдши стA верхY, и3дёже бЁ nтрочA.
|
|
10
|
10
|
|
Побачивши зірку, вони зраділи радістю вельми великою.
|
Ви1дэвше же ѕвэздY, возрaдовашасz рaдостію вeліею ѕэлw2,
|
|
11
|
11
|
|
І, увійшовши в дім, побачили Немовля з Марією, Матір’ю Його, і, впавши, поклонилися Йому; і, відкривши скарби свої, принесли Йому дари: золото, ладан і смирну*.
|
и3 пришeдше въ хрaмину, ви1дэша nтрочA съ мRjею м™рію є3гw2, и3 пaдше поклони1шасz є3мY: и3 tвeрзше сокрHвища сво‰, принес0ша є3мY дaры, злaто и3 лівaнъ и3 смЂрну.
|
|
12
|
12
|
|
І, одержавши уві сні одкровення не повертатися до Ірода, іншою дорогою відійшли до країни своєї.
|
И# вёсть пріeмше во снЁ не возврати1тисz ко и4рwду, и3нhмъ путeмъ tид0ша во странY свою2.
|
|
13
|
13
|
|
Коли ж вони відійшли, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові, говорячи: устань, візьми Немовля і Матір Його та біжи в Єгипет і будь там, доки не скажу тобі, бо хоче Ірод шукати Немовля, щоб погубити Його.
|
(За? д7.) Tшeдшымъ же и5мъ, сE, ѓгGлъ гDень во снЁ kви1сz їHсифу, глаг0лz: востaвъ поими2 nтрочA и3 м™рь є3гw2, и3 бэжи2 во є3гЂпетъ, и3 бyди тaмw, д0ндеже рекy ти: х0щетъ бо и4рwдъ и3скaти nтрочaте, да погуби1тъ є5.
|
|
14
|
14
|
|
Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його вночі та й пішов у Єгипет
|
Џнъ же востaвъ, поsтъ nтрочA и3 м™рь є3гw2 н0щію, и3 tи1де во є3гЂпетъ,
|
|
15
|
15
|
|
і був там до смерти Іродової, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: з Єгипту покликав Я Сина Мого.
|
и3 бЁ тaмw до ўмeртвіz и4рwдова: да сбyдетсz речeнное t гDа прbр0комъ, глаг0лющимъ: t є3гЂпта воззвaхъ сн7а моего2.
|
|
16
|
16
|
|
Тоді Ірод, побачивши себе осміяним волхвами, дуже розгнівався і послав повбивати усіх немовлят у Вифлеємі і в усіх околицях його, — від двох років і менше — за часом, про який вивідав у волхвів.
|
ТогдA и4рwдъ ви1дэвъ, ћкw порyганъ бhсть t волхвHвъ, разгнёвасz ѕэлw2 и3 послaвъ и3зби2 вс‰ дёти сyщыz въ виfлеeмэ и3 во всёхъ предёлэхъ є3гw2, t двою2 лёту и3 нижaйше, по врeмени, є4же и3звёстнw и3спытA t волхвHвъ.
|
|
17
|
17
|
|
Тоді збулося сказане через пророка Єремію, який говорить:
|
ТогдA сбhстсz речeнное їеремjемъ прbр0комъ, глаг0лющимъ:
|
|
18
|
18
|
|
голос в Рамі чути, плач і ридання та голосіння велике; Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитися, бо нема їх.
|
глaсъ въ рaмэ слhшанъ бhсть, плaчь и3 рыдaніе и3 в0пль мн0гъ: рахи1ль плaчущисz ч†дъ свои1хъ, и3 не хотsше ўтёшитисz, ћкw не сyть.
|
|
19
|
19
|
|
Як помер Ірод, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові в Єгипті
|
Ўмeршу же и4рwду, сE, ѓгGлъ гDень во снЁ kви1сz їHсифу во є3гЂптэ,
|
|
20
|
20
|
|
і говорить: устань, візьми Немовля і Матір Його та йди в землю Ізраїлеву, бо вже померли ті, що шукали душу Немовляти.
|
глаг0лz: востaвъ поими2 nтрочA и3 м™рь є3гw2 и3 и3ди2 въ зeмлю ї}леву, и3зомр0ша бо и4щущіи дш7и2 nтрочaте.
|
|
21
|
21
|
|
Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його і прийшов у землю Ізраїлеву.
|
Џнъ же востaвъ, поsтъ nтрочA и3 м™рь є3гw2 и3 пріи1де въ зeмлю ї}леву.
|
|
22
|
22
|
|
Почувши ж, що Архелай царює в Юдеї замість Ірода, батька свого, побоявся йти туди; а, одержавши уві сні одкровення, пішов у землю Галилейську.
|
Слhшавъ же, ћкw ґрхелaй цaрствуетъ во їудeи вмёстw и4рwда nтцA своегw2, ўбоsсz тaмw и3ти2: вёсть же пріeмь во снЁ, tи1де въ предёлы галілє1йскіz.
|
|
23
|
23
|
|
І, прийшовши, оселився в місті, яке зветься Назарет, щоб збулося сказане через пророків, що Він Назореєм наречеться.
|
И# пришeдъ всели1сz во грaдэ нарицaемэмъ назарeтъ: ћкw да сбyдетсz речeнное прbрHки, ћкw назwрeй наречeтсz.
|
|
Глава 3
|
Главa G
|
|
1
|
1
|
|
У ті дні приходить Іоан Хреститель і проповідує в пустелі Юдейській,
|
(За? е7) Во дни6 же w4ны пріи1де їwaннъ кrти1тель, проповёдаz въ пустhни їудeйстэй
|
|
2
|
2
|
|
і каже: покайтеся, наблизилось бо Царство Небесне.
|
и3 глаг0лz: покaйтесz, прибли1жибосz цrтвіе нбcное.
|
|
3
|
3
|
|
Бо Він є Той, про Якого сказав пророк Ісая: глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому.
|
Сeй бо є4сть рэчeнный и3сaіемъ прbр0комъ, глаг0лющимъ: глaсъ вопію1щагw въ пустhни: ўгот0вайте пyть гDень, пр†вы твори1те стєзи2 є3гw2.
|
|
4
|
4
|
|
Сам же Іоан мав одяг з верблюжого волоса і пояс шкіряний на стегнах своїх, а їжею його були акриди* та мед дикий.
|
Сaмъ же їwaннъ и3мsше ри1зу свою2 t вл†съ велбл{ждь, и3 п0zсъ ўсмeнъ њ чреслёхъ свои1хъ: снёдь же є3гw2 бЁ прyжіе и3 мeдъ ди1вій.
|
|
5
|
5
|
|
Тоді виходили до нього Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йорданська;
|
ТогдA и3схождaше къ немY їеrли1ма, и3 всS їудeа, и3 всS странA їoрдaнскаz,
|
|
6
|
6
|
|
І хрестилися в Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої.
|
и3 крещaхусz во їoрдaнэ t негw2, и3сповёдающе грэхи2 сво‰.
|
|
7
|
7
|
|
А побачивши багато фарисеїв і саддукеїв, що йшли до нього хреститися, Іоан сказав їм: поріддя єхиднове! Хто навчив вас тікати від грядущого гніву?
|
Ви1дэвъ же (їwaннъ) мнHги фарісє1и и3 саддукє1и грzдyщыz на крещeніе є3гw2, речE и5мъ: рождє1ніz є3хjднwва, кто2 сказA вaмъ бэжaти t бyдущагw гнёва;
|
|
8
|
8
|
|
Створіть же плід, достойний покаяння.
|
сотвори1те u5бо пл0дъ дост0инъ покаsніz,
|
|
9
|
9
|
|
І не починайте говорити в собі: отця маємо Авраама. Кажу бо вам, що Бог може з каміння цього звести дітей Авраамові. Вже й сокира біля кореня дерева лежить:
|
и3 не начинaйте глаг0лати въ себЁ: nтцA и4мамы ґвраaма: глаг0лю бо вaмъ, ћкw м0жетъ бGъ t кaменіz сегw2 воздви1гнути ч†да ґвраaму:
|
|
10
|
10
|
|
бо всяке дерево, що не приносить доброго плоду, рубають і кидають в огонь.
|
ўжe бо и3 сэки1ра при к0рени дрeва лежи1тъ: всsко u5бо дрeво, є4же не твори1тъ плодA добрA, посэкaемо бывaетъ и3 во џгнь вметaемо:
|
|
11
|
11
|
|
Я хрещу вас водою на покаяння, але Той, Хто гряде після мене, Сильніший за мене; я недостойний понести взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем;
|
ѓзъ ќбw крещaю вы2 вод0ю въ покаsніе: грzдhй же по мнЁ крёплій менє2 є4сть, є3мyже нёсмь дост0инъ сапоги2 понести2: т0й вы2 кrти1тъ д¦омъ с™hмъ и3 nгнeмъ:
|
|
12
|
12
|
|
Його лопата* в руці у Нього, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю Свою в житницю, а полову спалить вогнем невгасимим.
|
є3мyже лопaта въ руцЁ є3гw2, и3 њтреби1тъ гумно2 своE, и3 соберeтъ пшени1цу свою2 въ жи1тницу, плeвы же сожжeтъ nгнeмъ негасaющимъ.
|
|
13
|
13
|
|
Тоді приходить Ісус з Галилеї на Йордан до Іоана хреститися від нього.
|
(За? ѕ7.) ТогдA прих0дитъ ї}съ t галілeи на їoрдaнъ ко їwaнну кrти1тисz t негw2.
|
|
14
|
14
|
|
Іоан же стримував Його і говорив: мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене?
|
Їwaннъ же возбранsше є3мY, глаг0лz: ѓзъ трeбую тоб0ю кrти1тисz, и3 тh ли грzдeши ко мнЁ;
|
|
15
|
15
|
|
Але Ісус сказав йому у відповідь: облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду. Тоді Іоан допускає Його.
|
Tвэщaвъ же ї}съ речE къ немY: њстaви нн7э: тaкw бо подобaетъ нaмъ и3сп0лнити всsку прaвду. ТогдA њстaви є3го2.
|
|
16
|
16
|
|
І, охрестившись, Ісус вийшов зразу ж з води, — і ось розкрилися Йому небеса, і побачив Іоан Духа Божого, Який сходив, мов голуб, і спускався на Нього.
|
И# кrти1всz ї}съ взhде ѓбіе t воды2: и3 сE, tверз0шасz є3мY небесA, и3 ви1дэ д¦а б9іz сходsща ћкw г0лубz и3 грzдyща на него2.
|
|
17
|
17
|
|
І ось голос лунає з неба, який говорить: Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління.
|
И# сE, глaсъ съ небесE гlz: сeй є4сть сн7ъ м0й возлю1бленный, њ нeмже бlговоли1хъ.
|
|
Глава 4
|
Главa д7
|
|
1
|
1
|
|
Тоді Ісус виведений був Духом у пустелю, щоб спокушав Його диявол.
|
(За? з7) ТогдA ї}съ возведeнъ бhсть д¦омъ въ пустhню и3скуси1тисz t діaвола,
|
|
2
|
2
|
|
І постився сорок днів і сорок ночей, наостанку зголоднів.
|
и3 пости1всz днjй четhредесzть и3 н0щій четhредесzть, послэди2 взалкA.
|
|
3
|
3
|
|
І, приступивши до Нього, спокусник сказав: якщо Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це хлібами стало.
|
И# пристyпль къ немY и3скуси1тель речE: ѓще сн7ъ є3си2 б9ій, рцы2, да кaменіе сіE хлёбы бyдутъ.
|
|
4
|
4
|
|
Він же сказав йому у відповідь: написано: не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом, що виходить з уст Божих.
|
Џнъ же tвэщaвъ речE: пи1сано є4сть: не њ хлёбэ є3ди1нэмъ жи1въ бyдетъ человёкъ, но њ всsцэмъ гlг0лэ и3сходsщемъ и3зо ќстъ б9іихъ.
|
|
5
|
5
|
|
Тоді узяв Його диявол до святого міста і поставив Його на крилі храму,
|
ТогдA поsтъ є3го2 діaволъ во с™hй грaдъ, и3 постaви є3го2 на крилЁ церк0внэмъ,
|
|
6
|
6
|
|
та й каже Йому: якщо Ти є Син Божий, кинься вниз, бо написано: ангелам Своїм заповість про Тебе, щоб оберігали Тебе, і на руки візьмуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю.
|
и3 глаг0ла є3мY: ѓще сн7ъ є3си2 б9ій, вeрзисz ни1зу: пи1сано бо є4сть, ћкw ѓгGлwмъ свои6мъ заповёсть њ тебЁ (сохрани1ти тS), и3 на рукaхъ в0змутъ тS, да не когдA преткнeши њ кaмень н0гу твою2.
|
|
7
|
7
|
|
Сказав же йому Ісус: написано також: не спокушай Господа Бога твого.
|
Речe (же) є3мY ї}съ: пaки пи1сано є4сть: не и3скyсиши гDа бGа твоегw2.
|
|
8
|
8
|
|
Знову бере Його диявол на дуже високу гору і показує Йому всі царства світу і славу їхню,
|
Пaки поsтъ є3го2 діaволъ на горY высокY ѕэлw2, и3 показA є3мY вс‰ ц†рствіz мjра и3 слaву и4хъ,
|
|
9
|
9
|
|
та й говорить Йому: це все Тобі дам, якщо, впавши, поклонишся мені.
|
и3 глаг0ла є3мY: сі‰ вс‰ тебЁ дaмъ, ѓще пaдъ поклони1шимисz.
|
|
10
|
10
|
|
Тоді Ісус говорить йому: відійди від Мене, сатано, бо написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому Єдиному служи.
|
ТогдA гlа є3мY ї}съ: и3ди2 за мн0ю, сатано2: пи1сано бо є4сть: гDу бGу твоемY поклони1шисz и3 томY є3ди1ному послyжиши.
|
|
11
|
11
|
|
Тоді залишив Його диявол, і ось ангели приступили й служили Йому.
|
ТогдA њстaви є3го2 діaволъ, и3 сE, ѓгGли приступи1ша и3 служaху є3мY.
|
|
12
|
12
|
|
Коли ж почув Ісус, що Іоан відданий під варту, пішов до Галилеї.
|
(За? }.) Слhшавъ же ї}съ, ћкw їwaннъ прeданъ бhсть, tи1де въ галілeю,
|
|
13
|
13
|
|
І, залишивши Назарет, прийшов і оселився в Капернаумі приморському, в краях Завулонових і Неффалимових,
|
и3 њстaвль назарeтъ, пришeдъ всели1сz въ капернаyмъ въ пом0ріе, въ предёлэхъ завулHнихъ и3 нефfалjмлихъ:
|
|
14
|
14
|
|
щоб збулося сказане пророком Ісаєю, який говорить:
|
да сбyдетсz речeнное и3сaіемъ прbр0комъ, глаг0лющимъ:
|
|
15
|
15
|
|
земле Завулонова і земле Неффалимова, за Йорданом на шляху приморському, Галилеє язичників.
|
землS завулHнz и3 землS нефfалjмлz, пyть м0рz њб8 w4нъ п0лъ їoрдaна, галілeа kзы6къ,
|
|
16
|
16
|
|
Народ, що сидів у темряві, побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні й тіні смерти, світло засяяло їм.
|
лю1діе сэдsщіи во тмЁ ви1дэша свётъ вeлій, и3 сэдsщымъ въ странЁ и3 сёни смeртнэй, свётъ возсіS и5мъ.
|
|
17
|
17
|
|
Відтоді почав Ісус проповідувати й говорити: покайтеся, наблизилося бо Царство Небесне.
|
Tт0лэ начaтъ ї}съ проповёдати и3 гlати: покaйтесz, прибли1жисz бо цrтво нбcное.
|
|
18
|
18
|
|
Проходячи ж біля моря Галилейського, Він побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалками.
|
(За? f7.) Ходs же при м0ри галілeйстэмъ, ви1дэ двA бр†та, сjмwна глаг0лемаго петрA, и3 ґндрeа брaта є3гw2, вмет†юща мрє1жи въ м0ре, бёста бо ры6барz:
|
|
19
|
19
|
|
Та й каже їм: ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей.
|
и3 гlа и4ма: грzди1та по мнЁ, и3 сотворю2 вы2 ловц† человёкwмъ.
|
|
20
|
20
|
|
І вони зараз же, покинувши сіті, пішли за Ним.
|
W$на же ѓбіе њст†вльша мрє1жи, по нeмъ и3д0ста.
|
|
21
|
21
|
|
І, відійшовши звідтіля, побачив інших двох братів: Якова Зеведеєвого та Іоана, брата його, у човні із Зеведеєм, батьком їхнім, які лагодили сіті свої, і покликав їх.
|
И# прешeдъ tтyду, ви1дэ и4на двA бр†та, їaкwва зеведeева, и3 їwaнна брaта є3гw2, въ корабли2 съ зеведeомъ nтцeмъ є3ю2, завzз{юща мрє1жи сво‰, и3 воззвA |.
|
|
22
|
22
|
|
Вони, одразу ж покинувши човен і батька свого, пішли за Ним.
|
W$на же ѓбіе њст†вльша корaбль и3 nтцA своего2, по нeмъ и3д0ста.
|
|
23
|
23
|
|
І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи в синагогах їхніх і проповідуючи Євангеліє Царства, зціляючи всяку недугу і всяку неміч у людях.
|
И# прохождaше всю2 галілeю ї}съ, ўчS на с0нмищахъ и4хъ и3 проповёдаz є3ђліе цrтвіz, и3сцэлsz всsкъ недyгъ и3 всsку ћзю въ лю1дехъ.
|
|
24
|
24
|
|
І розійшлася чутка про Нього по всій Сирії; і приводили до Нього всіх немічних, хворих на всілякі недуги, й одержимих, і біснуватих, і сновид, і розслаблених — і Він зціляв їх.
|
И# и3зhде слyхъ є3гw2 по всeй сmрjи: и3 привед0ша къ немY вс‰ болsщыz, разли1чными нед{ги и3 страстьми2 њдержи6мы, и3 бBсны, и3 мBсzчныz, и3 разслaблєнныz (жи1лами): и3 и3сцэли2 и5хъ.
|
|
25
|
25
|
|
І йшло за Ним багато народу з Галилеї, і з Десятиграддя, і з Єрусалима, і з Юдеї, і з іншого боку Йордана.
|
(За? ‹.) И# по нeмъ и3д0ша нар0ди мн0зи t галілeи и3 десzти2 гр†дъ, и3 t їеrли1ма и3 їудeи, и3 со џнагw п0лу їoрдaна.
|
|
Глава 5
|
Главa є7
|
|
1
|
1
|
|
Побачивши народ, Він зійшов на гору; і, коли сів, приступили до Нього ученики Його.
|
Ўзрёвъ же нар0ды, взhде на горY: и3 сёдшу є3мY, приступи1ша къ немY ўчн7цы2 є3гw2.
|
|
2
|
2
|
|
І, відкривши уста Свої, навчав їх, промовляючи:
|
И# tвeрзъ ўстA сво‰, ўчaше и5хъ, гlz:
|
|
3
|
3
|
|
Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне.
|
бlжeни ни1щіи дyхомъ: ћкw тёхъ є4сть цrтвіе нбcное.
|
|
4
|
4
|
|
Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.
|
Бlжeни плaчущіи: ћкw тjи ўтёшатсz.
|
|
5
|
5
|
|
Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю.
|
Бlжeни кр0тцыи: ћкw тjи наслёдzтъ зeмлю.
|
|
6
|
6
|
|
Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться.
|
Бlжeни ѓлчущіи и3 жaждущіи прaвды: ћкw тjи насhтzтсz.
|
|
7
|
7
|
|
Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.
|
Бlжeни млcтивіи: ћкw тjи поми1ловани бyдутъ.
|
|
8
|
8
|
|
Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.
|
Бlжeни чтcіи с®цемъ: ћкw тjи бGа ќзрzтъ.
|
|
9
|
9
|
|
Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
|
Бlжeни миротв0рцы: ћкw тjи сн7ове б9іи нарекyтсz.
|
|
10
|
10
|
|
Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне.
|
Бlжeни и3згнaни прaвды рaди: ћкw тёхъ є4сть цrтвіе нбcное.
|
|
11
|
11
|
|
Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи — Мене ради.
|
Бlжeни є3стE, є3гдA пон0сzтъ вaмъ, и3 и3жденyтъ, и3 рекyтъ всsкъ ѕ0лъ глаг0лъ на вы2 лжyще, менє2 рaди:
|
|
12
|
12
|
|
Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах. Так гнали і пророків, які були до вас.
|
рaдуйтесz и3 весели1тесz, ћкw мздA вaша мн0га на нб7сёхъ: тaкw бо и3згнaша прbр0ки, и5же (бёша) прeжде вaсъ.
|
|
13
|
13
|
|
Ви — сіль землі. Якщо ж сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона вже ні до чого не придатна, хіба що бути викинутою геть на потоптання людям.
|
Вы2 є3стE с0ль земли2: ѓще же с0ль њбуsетъ, чи1мъ њсоли1тсz; ни во чт0же бyдетъ ктомY, т0чію да и3зсhпана бyдетъ в0нъ и3 попирaема человBки.
|
|
14
|
14
|
|
Ви — світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори.
|
(За? №‹.) Вы2 є3стE свётъ мjра: не м0жетъ грaдъ ўкрhтисz верхY горы2 стоS:
|
|
15
|
15
|
|
І не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник, — і світить всім у домі.
|
нижE вжигaютъ свэти1лника и3 поставлsютъ є3го2 под8 спyдомъ, но на свёщницэ, и3 свётитъ всBмъ, и5же въ хрaминэ (сyть).
|
|
16
|
16
|
|
Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного.
|
Тaкw да просвэти1тсz свётъ вaшъ пред8 человBки, ћкw да ви1дzтъ в†ша дHбраz дэлA и3 прослaвzтъ nц7A вaшего, и4же на нб7сёхъ.
|
|
17
|
17
|
|
Не думайте, що Я прийшов порушити Закон або Пророків: не порушити прийшов Я, а виконати.
|
(Да) не мни1те, ћкw пріид0хъ разори1ти зак0нъ, и3ли2 прbр0ки: не пріид0хъ разори1ти, но и3сп0лнити.
|
|
18
|
18
|
|
Бо істинно кажу вам: доки існуватимуть небо і земля, жодна йота чи жодна риска не перейде із закону, поки не здійсниться все.
|
Ґми1нь бо гlю вaмъ: д0ндеже прeйдетъ нeбо и3 землS, їHта є3ди1на, и3ли2 є3ди1на чертA не прeйдетъ t зак0на, д0ндеже вс‰ бyдутъ.
|
|
19
|
19
|
|
Отже, якщо хто порушить одну з цих заповідей найменших і навчить того людей, той найменшим назветься в Царстві Небесному; а хто виконає і навчить, той великим назветься в Царстві Небесному.
|
И$же ѓще разори1тъ є3ди1ну зaповэдій си1хъ мaлыхъ и3 научи1тъ тaкw человёки, мнjй наречeтсz въ цrтвіи нбcнэмъ: ґ и4же сотвори1тъ и3 научи1тъ, сeй вeлій наречeтсz въ цrтвіи нбcнэмъ.
|
|
20
|
20
|
|
Кажу бо вам, якщо праведність ваша не перевершить праведности книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете до Царства Небесного.
|
(За? в7‹.) Гlю бо вaмъ, ћкw ѓще не и3збyдетъ прaвда вaша пaче кни6жникъ и3 фарісє1й, не вни1дете въ цrтвіе нбcное.
|
|
21
|
21
|
|
Ви чули, що було сказано древнім: не вбивай, а хто уб’є, підлягає суду.
|
Слhшасте, ћкw речeно бhсть дрє1внимъ: не ўбіeши: и4же (бо) ѓще ўбіeтъ, пови1ненъ є4сть судY.
|
|
22
|
22
|
|
Я ж кажу вам, що всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду; а хто скаже на брата свого: «рака»*, підлягає синедріону*; а хто скаже: «потвора», підлягає геєні вогненній.
|
Ѓзъ же гlю вaмъ, ћкw всsкъ гнёваzйсz на брaта своего2 всyе пови1ненъ є4сть судY: и4же бо ѓще речeтъ брaту своемY: ракA, пови1ненъ є4сть с0нмищу: ґ и4же речeтъ: ўр0де, пови1ненъ є4сть геeннэ џгненнэй.
|
|
23
|
23
|
|
Отже, коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе,
|
Ѓще u5бо принесeши дaръ тв0й ко nлтарю2 и3 тY помzнeши, ћкw брaтъ тв0й и4мать нёчто на тS:
|
|
24
|
24
|
|
залиш там дар твій перед жертовником і піди перше помирися з братом твоїм, і тоді прийди й принеси дар твій.
|
њстaви тY дaръ тв0й пред8 nлтарeмъ и3 шeдъ прeжде смири1сz съ брaтомъ твои1мъ, и3 тогдA пришeдъ принеси2 дaръ тв0й.
|
|
25
|
25
|
|
Мирися з суперником твоїм швидко, доки ти в дорозі з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя не віддав би тебе слузі, і не вкинули б тебе у в’язницю.
|
Бyди ўвэщавazсz съ сопeрникомъ твои1мъ ск0рw, д0ндеже є3си2 на пути2 съ ни1мъ, да не предaстъ тебE сопeрникъ судіи2, и3 судіS тS предaстъ слузЁ, и3 въ темни1цу ввeрженъ бyдеши:
|
|
26
|
26
|
|
Істинно кажу тобі: ти не вийдеш звідти, поки не віддаси останній кодрант*.
|
ґми1нь гlю тебЁ: не и3зhдеши tтyду, д0ндеже воздaси послёдній кодрaнтъ.
|
|
27
|
27
|
|
Ви чули, що було сказано древнім: не чини перелюбу.
|
(За? G‹.) Слhшасте, ћкw рэчeно бhсть дрє1внимъ: не прелюбы2 сотвори1ши.
|
|
28
|
28
|
|
А Я кажу вам, що всякий, хто погляне на жінку, жадаючи її, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму.
|
Ѓзъ же гlю вaмъ, ћкw всsкъ, и4же воззри1тъ на женY ко є4же вожделёти є3S, ўжE любодёйствова съ нeю въ сeрдцы своeмъ:
|
|
29
|
29
|
|
Якщо ж праве око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе, бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну вогненну.
|
ѓще же џко твоE десн0е соблажнsетъ тS, и3зми2 є5 и3 вeрзи t себє2: ќне бо ти2 є4сть, да поги1бнетъ є3ди1нъ t ќдъ твои1хъ, ґ не всE тёло твоE ввeржено бyдетъ въ геeнну (џгненную):
|
|
30
|
30
|
|
І коли правиця твоя спокушає тебе, відсічи її та кинь від себе: бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну.
|
и3 ѓще деснaz твоS рукA соблажнsетъ тS, ўсэцы2 ю5 и3 вeрзи t себє2: ќне бо ти2 є4сть, да поги1бнетъ є3ди1нъ t ќдъ твои1хъ, ґ не всE тёло твоE ввeржено бyдетъ въ геeнну.
|
|
31
|
31
|
|
Сказано також: коли хто розводиться з жінкою своєю, нехай дасть їй лист про розлучення.
|
Речeно же бhсть, ћкw и4же ѓще пyститъ женY свою2, да дaстъ є4й кни1гу распyстную.
|
|
32
|
32
|
|
А Я кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, хіба що через її любодійство, призводить її до перелюбства, і хто візьме шлюб з розлученою, той перелюбствує.
|
Ѓзъ же гlю вaмъ, ћкw всsкъ tпущazй женY свою2, рaзвэ словесE любодёйнагw, твори1тъ ю5 прелюбодёйствовати: и3 и4же пущени1цу п0йметъ, прелюбодёйствуетъ.
|
|
33
|
33
|
|
Ще чули ви, що було сказано древнім: не клянися неправдиво, а виконуй перед Господом клятви твої.
|
(За? д7‹.) Пaки слhшасте, ћкw рэчeно бhсть дрє1внимъ: не во лжY кленeшисz, воздaси же гDеви кл‰твы тво‰.
|
|
34
|
34
|
|
А Я кажу вам — не клястися зовсім: ні небом, бо воно є престолом Божим;
|
Ѓзъ же гlю вaмъ не клsтисz всsкw: ни нб7омъ, ћкw пrт0лъ є4сть б9ій:
|
|
35
|
35
|
|
ні землею, бо вона є підніжжям ніг Його; ні Єрусалимом, бо це місто великого Царя.
|
ни землeю, ћкw подн0жіе є4сть ногaма є3гw2: ни їеrли1момъ, ћкw грaдъ є4сть вели1кагw цRS:
|
|
36
|
36
|
|
І головою твоєю не клянися, бо не можеш жодної волосини білою або чорною зробити.
|
нижE глав0ю твоeю клени1сz, ћкw не м0жеши влaса є3ди1нагw бёла и3ли2 чeрна сотвори1ти:
|
|
37
|
37
|
|
Нехай буде слово ваше: так — так; ні — ні, а що зверх цього, те від лукавого.
|
бyди же сл0во вaше: є4й, є4й: ни2, ни2: ли1шше же сею2 t непріsзни є4сть.
|
|
38
|
38
|
|
Ви чули, що було сказано: око за око і зуб за зуб.
|
Слhшасте, ћкw рэчeно бhсть: џко за џко, и3 зyбъ за зyбъ.
|
|
39
|
39
|
|
А Я кажу вам не противитися злу. Але якщо тебе хто вдарить у праву твою щоку, підстав йому і другу.
|
Ѓзъ же гlю вaмъ не проти1витисz ѕлY: но ѓще тS кто2 ўдaритъ въ деснyю твою2 лани1ту, њбрати2 є3мY и3 другyю:
|
|
40
|
40
|
|
І тому, хто захоче судитися з тобою і верхній одяг твій взяти, віддай йому і сорочку.
|
и3 хотsщему суди1тисz съ тоб0ю и3 ри1зу твою2 взsти, tпусти2 є3мY и3 срачи1цу:
|
|
41
|
41
|
|
І хто примусить тебе іти з ним одне поприще, іди з ним два.
|
и3 ѓще кто2 тS п0йметъ по си1лэ п0прище є3ди1но, и3ди2 съ ни1мъ двA.
|
|
42
|
42
|
|
Тому, хто просить у тебе, дай; і від того, хто хоче в тебе позичити, не відвертайся.
|
(За? е7‹.) Просsщему ў тебє2 дaй, и3 хотsщаго t тебє2 заsти не tврати2.
|
|
43
|
43
|
|
Ви чули, що було сказано: люби ближнього твого і ненавидь ворога твого.
|
Слhшасте, ћкw рэчeно є4сть: возлю1биши и4скреннzго твоего2 и3 возненави1диши врагA твоего2.
|
|
44
|
44
|
|
А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас,
|
Ѓзъ же гlю вaмъ: люби1те враги2 вaшz, благослови1те кленyщыz вы2, добро2 твори1те ненави1дzщымъ вaсъ, и3 моли1тесz за творsщихъ вaмъ напaсть и3 и3згонsщыz вы2,
|
|
45
|
45
|
|
щоб ви були синами Отця вашого Небесного, бо Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних.
|
ћкw да бyдете сн7ове nц7A вaшегw, и4же є4сть на нб7сёхъ: ћкw с0лнце своE сіsетъ на ѕлы6z и3 бlг‡z и3 дожди1тъ на првdныz и3 на непрaвєдныz.
|
|
46
|
46
|
|
Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме і митарі роблять?
|
Ѓще бо лю1бите лю1бzщихъ вaсъ, кyю мздY и4мате; не и3 мытари6 ли т0жде творsтъ;
|
|
47
|
47
|
|
І коли ви вітаєте тільки друзів ваших, що особливого робите? Чи не так само і язичники чинять?
|
И# ѓще цэлyете дрyги вaшz т0кмw, что2 ли1шше творитE; не и3 kзы6чницы ли тaкожде творsтъ;
|
|
48
|
48
|
|
Отже, будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий.
|
Бyдите u5бо вы2 совершeни, ћкоже nц7ъ вaшъ нбcный совершeнъ є4сть.
|
|
Глава 6
|
Главa ѕ7
|
|
1
|
1
|
|
Стережіться, не творіть милостині вашої перед людьми для того, щоб вони бачили вас: інакше не буде вам нагороди від Отця вашого Небесного.
|
(За? ѕ7‹) Внемли1те ми1лостыни вaшеz не твори1ти пред8 человBки, да ви1дими бyдете и4ми: ѓще ли же ни2, мзды2 не и4мате t nц7A вaшегw, и4же є4сть на нб7сёхъ.
|
|
2
|
2
|
|
Отже, коли твориш милостиню, не сурми перед собою, як роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, щоб прославляли їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою.
|
Е#гдA u5бо твори1ши ми1лостыню, не воструби2 пред8 соб0ю, ћкоже лицемёри творsтъ въ с0нмищихъ и3 въ ст0гнахъ, ћкw да прослaвzтсz t человBкъ. Ґми1нь гlю вaмъ, воспріeмлютъ мздY свою2.
|
|
3
|
3
|
|
У тебе ж, як твориш милостиню, нехай ліва рука твоя не знає, що робить правиця твоя,
|
Тебё же творsщу ми1лостыню, да не ўвёсть шyйца твоS, что2 твори1тъ десни1ца твоS,
|
|
4
|
4
|
|
щоб милостиня твоя була потаємною; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно.
|
ћкw да бyдетъ ми1лостынz твоS въ тaйнэ: и3 nц7ъ тв0й, ви1дzй въ тaйнэ, т0й воздaстъ тебЁ ћвэ.
|
|
5
|
5
|
|
І, коли молишся, не будь як лицеміри, які люблять молитися у синагогах і на перехрестях, зупиняючись, щоб бачили їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою.
|
И# є3гдA м0лишисz, не бyди ћкоже лицемёри, ћкw лю1бzтъ въ с0нмищихъ и3 въ ст0гнахъ путjй стоsще моли1тисz, ћкw да kвsтсz человёкwмъ. Ґми1нь гlю вaмъ, ћкw воспріeмлютъ мздY свою2.
|
|
6
|
6
|
|
Ти ж, коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Який у таїні, і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно.
|
Тh же, є3гдA м0лишисz, вни1ди въ клёть твою2, и3 затвори1въ двє1ри тво‰, помоли1сz nц7Y твоемY, и4же въ тaйнэ: и3 nц7ъ тв0й, ви1дzй въ тaйнэ, воздaстъ тебЁ ћвэ.
|
|
7
|
7
|
|
А молячись, не говоріть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослів’ї своєму почуті будуть.
|
Молsщесz же не ли1шше глаг0лите, ћкоже kзы6чницы: мнsтъ бо, ћкw во многоглаг0ланіи своeмъ ўслhшани бyдутъ:
|
|
8
|
8
|
|
Не уподібнюйтесь їм, бо знає Отець ваш, чого ви потребуєте, раніше за ваше прохання до Нього.
|
не под0битесz u5бо и5мъ: вёсть бо nц7ъ вaшъ, и4хже трeбуете, прeжде прошeніz вaшегw.
|
|
9
|
9
|
|
Моліться ж так: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє;
|
Си1це u5бо моли1тесz вы2: џ§е нaшъ, и4же є3си2 на нб7сёхъ, да с™и1тсz и4мz твоE:
|
|
10
|
10
|
|
нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.
|
да пріи1детъ цrтвіе твоE: да бyдетъ в0лz твоS, ћкw на нб7си2, и3 на земли2:
|
|
11
|
11
|
|
Хліб наш насущний дай нам сьогодні;
|
хлёбъ нaшъ насyщный дaждь нaмъ днeсь:
|
|
12
|
12
|
|
І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим;
|
и3 њстaви нaмъ д0лги нaшz, ћкw и3 мы2 њставлsемъ должникHмъ нaшымъ:
|
|
13
|
13
|
|
І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь.
|
и3 не введи2 нaсъ въ напaсть, но и3збaви нaсъ t лукaвагw: ћкw твоE є4сть цrтвіе и3 си1ла и3 слaва во вёки. Ґми1нь.
|
|
14
|
14
|
|
Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний.
|
(За? з7‹.) Ѓще бо tпущaете человёкwмъ согрэшє1ніz и4хъ, tпyститъ и3 вaмъ nц7ъ вaшъ нбcный:
|
|
15
|
15
|
|
А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших.
|
ѓще ли не tпущaете человёкwмъ согрэшє1ніz и4хъ, ни nц7ъ вaшъ tпyститъ вaмъ согрэшeній вaшихъ.
|
|
16
|
16
|
|
Коли ж постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони потьмарюють обличчя свої, щоб показати людям, що постять вони. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою.
|
Е#гдa же поститeсz, не бyдите ћкоже лицемёри сётующе: помрачaютъ бо ли1ца сво‰, ћкw да kвsтсz человёкwмъ постsщесz. Ґми1нь гlю вaмъ, ћкw воспріeмлютъ мздY свою2.
|
|
17
|
17
|
|
Ти ж, коли постиш, намасти голову твою і вмий обличчя твоє,
|
Тh же постsсz помaжи главY твою2, и3 лицE твоE ўмhй,
|
|
18
|
18
|
|
щоб не показувати людям, що ти постиш, але Отцю твоєму, — Який у таїні; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно.
|
ћкw да не kви1шисz человёкwмъ постsсz, но nц7Y твоемY, и4же въ тaйнэ: и3 nц7ъ тв0й, ви1дzй въ тaйнэ, воздaстъ тебЁ ћвэ.
|
|
19
|
19
|
|
Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть.
|
Не скрывaйте себЁ сокр0вищъ на земли2, и3дёже чeрвь и3 тлS тли1тъ, и3 и3дёже тaтіе подк0пываютъ и3 крaдутъ:
|
|
20
|
20
|
|
Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть,
|
скрывaйте же себЁ сокр0вище на нб7си2, и3дёже ни чeрвь, ни тлS тли1тъ, и3 и3дёже тaтіе не подк0пываютъ, ни крaдутъ:
|
|
21
|
21
|
|
бо де скарб ваш, там буде й серце ваше.
|
и3дёже бо є4сть сокр0вище вaше, тY бyдетъ и3 сeрдце вaше.
|
|
22
|
22
|
|
Світильником тіла є око. Отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим;
|
(За? }‹.) Свэти1лникъ тёлу є4сть џко. Ѓще u5бо бyдетъ џко твоE пр0сто, всE тёло твоE свётло бyдетъ:
|
|
23
|
23
|
|
коли ж око твоє буде нечистим, то і все тіло твоє темним буде. Отже, якщо світло, що в тобі, є темрявою, то яка ж тоді темрява?
|
ѓще ли џко твоE лукaво бyдетъ, всE тёло твоE тeмно бyдетъ. Ѓще u5бо свётъ, и4же въ тебЁ, тмA є4сть, то2 тмA кольми2;
|
|
24
|
24
|
|
Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні*.
|
Никт0же м0жетъ двэмA господи1нома раб0тати: лю1бо є3ди1наго возлю1битъ, ґ другaго возненави1дитъ: и3ли2 є3ди1нагw держи1тсz, њ друзёмъ же неради1ти нaчнетъ. Не м0жете бGу раб0тати и3 мамHнэ.
|
|
25
|
25
|
|
Задля цього кажу вам: не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло — за одяг?
|
Сегw2 рaди гlю вaмъ: не пецhтесz душeю вaшею, что2 ћсте, и3ли2 что2 піeте: ни тёломъ вaшимъ, во что2 њблечeтесz. Не душa ли б0лши є4сть пи1щи, и3 тёло nдeжди;
|
|
26
|
26
|
|
Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; і Отець ваш Небесний годує їх. Хіба ж ви не набагато кращі за них?
|
Воззри1те на пти6цы небє1сныz, ћкw не сёютъ, ни жнyтъ, ни собирaютъ въ жи6тницы, и3 nц7ъ вaшъ нбcный питaетъ и5хъ. Не вh ли пaче лyчши и4хъ є3стE;
|
|
27
|
27
|
|
Та й хто з вас, турбуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть?
|
Кт0 же t вaсъ пекjйсz м0жетъ приложи1ти в0зрасту своемY лaкоть є3ди1нъ;
|
|
28
|
28
|
|
І про одяг чого піклуєтесь? Подивіться на лілеї польові, як вони ростуть: не трудяться і не прядуть;
|
И# њ nдeжди что2 печeтесz; Смотри1те кр‡нъ сeлныхъ, кaкw растyтъ: не труждaютсz, ни прzдyтъ:
|
|
29
|
29
|
|
кажу ж вам: що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них;
|
гlю же вaмъ, ћкw ни соломHнъ во всeй слaвэ своeй њблечeсz, ћкw є3ди1нъ t си1хъ:
|
|
30
|
30
|
|
якщо ж траву польову, що сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так зодягає, то хіба не набагато краще зодягне вас, маловіри!
|
ѓще же сёно сeлное, днeсь сyще и3 ќтрэ въ пeщь вметaемо, бGъ тaкw њдэвaетъ, не мн0гw ли пaче вaсъ, маловёри;
|
|
31
|
31
|
|
Тож не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися?
|
(За? f7‹.) Не пецhтесz ќбw, глаг0люще: что2 ћмы, и3ли2 что2 піeмъ, и3ли2 чи1мъ њдeждемсz;
|
|
32
|
32
|
|
Бо всього цього язичники шукають; знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому.
|
Всёхъ бо си1хъ kзhцы и4щутъ: вёсть бо nц7ъ вaшъ нбcный, ћкw трeбуете си1хъ всёхъ.
|
|
33
|
33
|
|
Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам.
|
И#щи1те же прeжде цrтвіz б9іz и3 прaвды є3гw2, и3 сі‰ вс‰ приложaтсz вaмъ.
|
|
34
|
34
|
|
Отже, не піклуйтеся про завтрашній день, бо завтра саме за себе піклуватиметься. Досить кожному дневі своїх турбот.
|
Не пецhтесz u5бо на ќтрей, ќтреній бо соб0ю печeтсz: довлёетъ днeви ѕл0ба [попечeніе] є3гw2.
|
|
Глава 7
|
Главa з7
|
|
1
|
1
|
|
Не судіть, щоб і вас не судили;
|
(За? к7) Не суди1те, да не суди1ми бyдете:
|
|
2
|
2
|
|
бо яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється й вам.
|
и4мже бо суд0мъ сyдите, сyдzтъ вaмъ: и3 въ ню1же мёру мёрите, возмёритсz вaмъ.
|
|
3
|
3
|
|
І чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш?
|
Чт0 же ви1диши сучeцъ, и4же во џцэ брaта твоегw2, бервнa же, є4же є4сть во џцэ твоeмъ, не чyеши;
|
|
4
|
4
|
|
Або, як скажеш братові твоєму: дай я витягну скалку з ока твого, коли колода в оці твоїм?
|
И#ли2 кaкw речeши брaту твоемY: њстaви, да и3змY сучeцъ и3з8 nчесE твоегw2: и3 сE, бервно2 во џцэ твоeмъ;
|
|
5
|
5
|
|
Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.
|
Лицемёре, и3зми2 пeрвэе бервно2 и3з8 nчесE твоегw2, и3 тогдA ќзриши и3з8sти сучeцъ и3з8 nчесE брaта твоегw2.
|
|
6
|
6
|
|
Не давайте святого псам і не кидайте перлів ваших перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, обернувшись, не пороздирали й вас.
|
Не дади1те с™†z псHмъ, ни пометaйте би1сєръ вaшихъ пред8 свиніsми, да не поперyтъ и5хъ ногaми свои1ми и3 врaщшесz раст0ргнутъ вы2.
|
|
7
|
7
|
|
Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам;
|
(За?.) Проси1те, и3 дaстсz вaмъ: и3щи1те, и3 њбрsщете: толцhте, и3 tвeрзетсz вaмъ:
|
|
8
|
8
|
|
бо кожен, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють.
|
всsкъ бо просsй пріeмлетъ, и3 и3щsй њбрэтaетъ, и3 толкyщему tвeрзетсz.
|
|
9
|
9
|
|
Чи є між вами така людина, яка, коли син її попросить у неї хліба, подала б йому камінь?
|
И#ли2 кто2 є4сть t вaсъ человёкъ, є3г0же ѓще воспр0ситъ сhнъ є3гw2 хлёба, є3дA кaмень подaстъ є3мY;
|
|
10
|
10
|
|
І коли попросить риби, подала б йому змію?
|
И#ли2 ѓще рhбы пр0ситъ, є3дA ѕмію2 подaстъ є3мY;
|
|
11
|
11
|
|
Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте дари добрі давати дітям вашим, тим паче Отець ваш Небесний дасть блага тим, хто просить у Нього.
|
Ѓще u5бо вы2, лукaви сyще, ўмёете да‰ніz бл†га даsти чaдwмъ вaшымъ, кольми2 пaче nц7ъ вaшъ нбcный дaстъ бл†га просsщымъ ў негw2.
|
|
12
|
12
|
|
Отже, все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм, — бо в цьому є Закон і Пророки.
|
(За? к7№.) Вс‰ u5бо, є3ли6ка ѓще х0щете, да творsтъ вaмъ человёцы, тaкw и3 вы2 твори1те и5мъ: сe бо є4сть зак0нъ и3 прbр0цы.
|
|
13
|
13
|
|
Входьте вузькими воротами, бо просторі ворота і широка дорога ведуть до погибелі, і багато хто йде ними.
|
Вни1дите ќзкими враты2: ћкw простр†ннаz вратA и3 шир0кій пyть вводsй въ пaгубу, и3 мн0зи сyть входsщіи и4мъ:
|
|
14
|
14
|
|
А вузькі ворота і тісна дорога ведуть у життя, і мало тих є, хто знаходить їх.
|
что2 ќзкаz вратA, и3 тёсный пyть вводsй въ жив0тъ, и3 мaлw и4хъ є4сть, и5же њбрэтaютъ є3го2.
|
|
15
|
15
|
|
Остерігайтеся лжепророків, які приходять до вас в одежі овечій, а всередині — вовки хижі.
|
(За? к7в7.) Внемли1те же t лжи1выхъ прорHкъ, и5же прих0дzтъ къ вaмъ во nдeждахъ џвчихъ, внyтрь же сyть в0лцы хи1щницы:
|
|
16
|
16
|
|
По плодах їхніх пізнаєте їх. Хіба збирають виноград з терня або смокви з будяків?
|
t плHдъ и4хъ познaете и5хъ. Е#дA њб8eмлютъ t тeрніz гр0зды, и3ли2 t рeпіz смHквы;
|
|
17
|
17
|
|
Так усяке добре дерево і плоди добрі родить, а погане дерево і плоди погані родить.
|
Тaкw всsко дрeво д0брое плоды2 дwбры2 твори1тъ, ґ ѕл0е дрeво плоды2 ѕлы6 твори1тъ:
|
|
18
|
18
|
|
Не може дерево добре плоди погані родити, ні дерево погане плоди добрі родити.
|
не м0жетъ дрeво добро2 плоды2 ѕлы6 твори1ти, ни дрeво ѕло2 плоды2 дwбры2 твори1ти.
|
|
19
|
19
|
|
Всяке дерево, що не дає плоду доброго, зрубують і у вогонь кидають.
|
Всsко u5бо дрeво, є4же не твори1тъ плодA добрA, посэкaютъ є5 и3 во џгнь вметaютъ.
|
|
20
|
20
|
|
Тож за їхніми плодами пізнаєте їх.
|
Тёмже u5бо t плHдъ и4хъ познaете и5хъ.
|
|
21
|
21
|
|
Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! — увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного.
|
(За? к7G.) Не всsкъ глаг0лzй ми2: гDи, гDи, вни1детъ въ цrтвіе нбcное: но творsй в0лю nц7A моегw2, и4же є4сть на нб7сёхъ.
|
|
22
|
22
|
|
Багато хто скаже Мені того дня: Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили?
|
Мн0зи рекyтъ мнЁ во w4нъ дeнь: гDи, гDи, не въ твоe ли и4мz прор0чествовахомъ, и3 твои1мъ и4менемъ бёсы и3згони1хомъ, и3 твои1мъ и4менемъ си6лы мнHги сотвори1хомъ;
|
|
23
|
23
|
|
І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня.
|
И# тогдA и3сповёмъ и5мъ, ћкw николи1же знaхъ вaсъ: tиди1те t менє2, дёлающіи беззак0ніе.
|
|
24
|
24
|
|
Отже, всякого, хто слухає ці слова Мої і виконує їх, уподібню мужеві мудрому, який збудував будинок свій на камені;
|
(За? к7д7.) Всsкъ u5бо, и4же слhшитъ словесA мо‰ сі‰ и3 твори1тъ |, ўпод0блю є3го2 мyжу мyдру, и4же создA хрaмину свою2 на кaмени:
|
|
25
|
25
|
|
І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і ринули на будинок той, і він не впав, бо був збудований на камені.
|
и3 сни1де д0ждь, и3 пріид0ша рёки, и3 возвёzша вётри, и3 напад0ша на хрaмину тY: и3 не падeсz, њснованa бо бЁ на кaмени.
|
|
26
|
26
|
|
А всякий, хто слухає ці слова Мої і не виконує їх, уподібниться мужеві нерозумному, який збудував будинок свій на піску;
|
И# всsкъ слhшай словесA мо‰ сі‰, и3 не творS и4хъ, ўпод0битсz мyжу ўр0диву, и4же создA хрaмину свою2 на песцЁ:
|
|
27
|
27
|
|
І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і налягли на будинок той; і він упав, і руйнування його було велике.
|
и3 сни1де д0ждь, и3 пріид0ша рёки, и3 возвёzша вётри, и3 њпр0шасz хрaминэ т0й, и3 падeсz: и3 бЁ разрушeніе є3S вeліе.
|
|
28
|
28
|
|
І коли Ісус скінчив слова ці, народ дивувався вченню Його,
|
И# бhсть є3гдA скончA ї}съ словесA сі‰, дивлsхусz нар0ди њ ў§ніи є3гw2:
|
|
29
|
29
|
|
бо Він учив їх, як Той, Хто має владу, а не як книжники і фарисеї.
|
бё бо ўчS и5хъ ћкw влaсть и3мёz, и3 не ћкw кни1жницы (и3 фарісeє).
|
|
Глава 8
|
Главa }
|
|
1
|
1
|
|
Коли ж Він зійшов з гори, слідом за Ним пішло багато народу.
|
Сшeдшу же є3мY съ горы2, в8слёдъ є3гw2 и3дsху нар0ди мн0зи.
|
|
2
|
2
|
|
І ось підійшов прокажений і, кланяючись Йому, сказав: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити.
|
И# сE, прокажeнъ пришeдъ клaнzшесz є3мY, глаг0лz: гDи, ѓще х0щеши, м0жеши мS њчcтити.
|
|
3
|
3
|
|
Ісус, простягши руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І він у ту ж мить очистився від прокази.
|
И# простeръ рyку ї}съ, коснyсz є3мY, гlz: хощY, њчи1стисz. И# ѓбіе њчи1стисz є3мY прокaза.
|
|
4
|
4
|
|
І говорить йому Ісус: гляди ж, нікому не розповідай, але піди покажися священикові і принеси дар, який повелів у законі Мойсей, на свідчення їм.
|
И# гlа є3мY ї}съ: ви1ждь, ни комyже повёждь: но шeдъ покажи1сz їерeови и3 принеси2 дaръ, є3г0же повелЁ (въ зак0нэ) мwmсeй, во свидётелство и5мъ.
|
|
5
|
5
|
|
А як увійшов Ісус до Капернаума, підійшов до Нього сотник і благав Його:
|
(За? к7е7.) Вшeдшу же є3мY въ капернаyмъ, приступи2 къ немY с0тникъ, молS є3го2
|
|
6
|
6
|
|
Господи, слуга мій вдома лежить розслаблений і тяжко страждає.
|
и3 глаг0лz: гDи, џтрокъ м0й лежи1тъ въ домY разслaбленъ, лю1тэ страждA.
|
|
7
|
7
|
|
І говорить йому Ісус: Я прийду і зцілю його.
|
И# гlа є3мY ї}съ: ѓзъ пришeдъ и3сцэлю2 є3го2.
|
|
8
|
8
|
|
Сотник же у відповідь сказав: Господи! Я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою; але промов тільки слово, і видужає слуга мій.
|
И# tвэщaвъ с0тникъ, речE (є3мY): гDи, нёсмь дост0инъ, да под8 кр0въ м0й вни1деши: но т0кмw рцы2 сл0во, и3 и3сцэлёетъ џтрокъ м0й:
|
|
9
|
9
|
|
Бо і я — людина підвладна, але, маючи під собою воїнів, кажу одному: іди, і йде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: зроби це, і зробить.
|
и4бо ѓзъ человёкъ є4смь под8 влaстію, и3мhй под8 соб0ю в0ины: и3 глаг0лю семY: и3ди2, и3 и4детъ: и3 друг0му: пріиди2, и3 прих0дитъ: и3 рабY моемY: сотвори2 сіE, и3 сотвори1тъ.
|
|
10
|
10
|
|
Почувши це, Ісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: істинно кажу вам, і в Ізраїлі не знайшов Я такої віри.
|
Слhшавъ же ї}съ, ўдиви1сz, и3 речE грzдyщымъ по нeмъ: ґми1нь гlю вaмъ: ни во ї}ли толи1ки вёры њбрэт0хъ.
|
|
11
|
11
|
|
Кажу ж вам, що багато прийдуть зі сходу й заходу і возляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному;
|
Гlю же вaмъ, ћкw мн0зи t востHкъ и3 з†падъ пріи1дутъ и3 возлsгутъ со ґвраaмомъ и3 їсаaкомъ и3 їaкwвомъ во цrтвіи нбcнэмъ:
|
|
12
|
12
|
|
А сини Царства вигнані будуть у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів.
|
сhнове же цaрствіz и3згнaни бyдутъ во тмY кромёшнюю: тY бyдетъ плaчь и3 скрeжетъ зубHмъ.
|
|
13
|
13
|
|
І сказав Ісус сотникові: іди, і, як вірував ти, нехай буде тобі. І одужав слуга його в ту ж мить.
|
И# речE ї}съ с0тнику: и3ди2, и3 ћкоже вёровалъ є3си2, бyди тебЁ. И# и3сцэлЁ џтрокъ є3гw2 въ т0й чaсъ.
|
|
14
|
14
|
|
Прийшовши до Петрової господи, Ісус побачив тещу його, що лежала в гарячці,
|
(За? к7ѕ7.) И# пришeдъ ї}съ въ д0мъ петр0въ, ви1дэ тeщу є3гw2 лежaщу и3 nгнeмъ жег0му,
|
|
15
|
15
|
|
і доторкнувся до руки її, і гарячка покинула її; і вона встала і слугувала Йому.
|
и3 прикоснyсz руцЁ є3S, и3 њстaви ю5 џгнь: и3 востA и3 служaше є3мY.
|
|
16
|
16
|
|
Коли ж настав вечір, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він вигнав духів словом і зцілив усіх недужих,
|
П0здэ же бhвшу, привед0ша къ немY бBсны мнHги: и3 и3згнA дyхи сл0вомъ и3 вс‰ болsщыz и3сцэли2:
|
|
17
|
17
|
|
щоб справдилося сказане пророком Ісаєю, який говорить: Він узяв на Себе недуги наші і поніс хвороби.
|
да сбyдетсz рэчeнное и3сaіемъ прbр0комъ, глаг0лющимъ: т0й недyги нaшz пріsтъ и3 бwлёзни понесE.
|
|
18
|
18
|
|
А як побачив Ісус довкола Себе багато народу, звелів ученикам відпливти на другий бік.
|
Ви1дэвъ же ї}съ мнHги нар0ды w4крестъ себє2, повелЁ (ўчн7кHмъ) и3ти2 на w4нъ п0лъ.
|
|
19
|
19
|
|
Тоді один книжник, підійшовши, сказав Йому: Учителю, я піду за Тобою, куди б Ти не пішов.
|
И# пристyпль є3ди1нъ кни1жникъ, речE є3мY: ўч™лю, и3дY по тебЁ, ѓможе ѓще и4деши.
|
|
20
|
20
|
|
І каже йому Ісус: лисиці мають нори і птахи небесні — гнізда, Син же Людський не має де голови прихилити.
|
Гlа є3мY ї}съ: ли1си ћзвины и4мутъ, и3 пти6цы небє1сныz гнёзда: сн7ъ же чlвёческій не и4мать гдЁ главы2 подклони1ти.
|
|
21
|
21
|
|
Інший же з учеників Його сказав Йому: Господи! Дозволь мені перше піти і поховати батька мого.
|
Другjй же t ўчн7къ є3гw2 речE є3мY: гDи, повели1 ми прeжде и3ти2 и3 погребсти2 nтцA моего2.
|
|
22
|
22
|
|
Але Ісус сказав йому: іди за Мною і залиш мертвим ховати своїх мерців.
|
Ї}съ же речE є3мY: грzди2 по мнЁ и3 њстaви мeртвыхъ погребсти2 сво‰ мертвецы2.
|
|
23
|
23
|
|
І як увійшов Він у човен, за Ним пішли ученики Його.
|
(За? к7з7.) И# влёзшу є3мY въ корaбль, по нeмъ и3д0ша ўчн7цы2 є3гw2.
|
|
24
|
24
|
|
І ось піднялися хвилі великі на морі, аж човен покривало; Він же спав.
|
И# сE, трyсъ вели1къ бhсть въ м0ри, ћкоже кораблю2 покрывaтисz волнaми: т0й же спaше.
|
|
25
|
25
|
|
Тоді ученики Його, підійшовши до Нього, розбудили Його і сказали: Господи, рятуй нас, гинемо.
|
И# пришeдше ўчн7цы2 є3гw2 возбуди1ша є3го2, глаг0люще: гDи, сп7си1 ны, погибaемъ.
|
|
26
|
26
|
|
І говорить їм: чого ви такі боязкі, маловіри? Відтак, уставши, заборонив вітрам і морю, і настала велика тиша.
|
И# гlа и5мъ: что2 страшли1ви є3стE, маловёри; ТогдA востaвъ запрети2 вётрwмъ и3 м0рю, и3 бhсть тишинA вeліz.
|
|
27
|
27
|
|
Люди ж, дивуючись, говорили: Хто Цей, що і вітри, й море слухають Його?
|
Человёцы же чуди1шасz, глаг0люще: кто2 є4сть сeй, ћкw и3 вётри и3 м0ре послyшаютъ є3гw2;
|
|
28
|
28
|
|
І коли Він прибув на другий бік, до країни Гергесинської, Його зустріли двоє біснуватих, що вийшли з гробниць, дуже люті, так що ніхто не міг пройти тією дорогою.
|
(За? к7}.) И# пришeдшу є3мY на w4нъ п0лъ, въ странY гергеси1нскую, срэт0ста є3го2 двA бBсна t грHбъ и3сход‰ща, лю6та ѕэлw2, ћкw не мощи2 никомY минyти путeмъ тёмъ.
|
|
29
|
29
|
|
І ось вони закричали: що Тобі до нас, Ісусе, Сину Божий? Прийшов Ти сюди передчасно мучити нас.
|
И# сE, возопи1ста глагHлюща: что2 нaма и3 тебЁ, ї}се сн7е б9ій; пришeлъ є3си2 сёмw прeжде врeмене мyчити нaсъ.
|
|
30
|
30
|
|
А віддалік паслося велике стадо свиней.
|
Бsше же далeче t нею2 стaдо свинjй мн0го пас0мо.
|
|
31
|
31
|
|
І біси благали Його: якщо виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней.
|
Бёси же молsху є3го2, глаг0люще: ѓще и3зг0ниши ны2, повели2 нaмъ и3ти2 въ стaдо свин0е.
|
|
32
|
32
|
|
І Він сказав їм: ідіть. І вони, вийшовши, пішли у стадо свиней. І ось усе стадо кинулося з кручі в море і втопилось у воді.
|
И# речE и5мъ: и3ди1те. Nни1 же и3зшeдше и3д0ша въ стaдо свин0е: и3 сE, (ѓбіе) ўстреми1сz стaдо всE по брeгу въ м0ре, и3 ўтоп0ша въ водaхъ.
|
|
33
|
33
|
|
Пастухи ж побігли і, прийшовши у місто, розповіли про все і про те, що було з біснуватими.
|
Пасyщіи же бэжaша, и3 шeдше во грaдъ, возвэсти1ша вс‰, и3 њ бэсн0ю.
|
|
34
|
34
|
|
І ось усе місто вийшло назустріч Ісусові; і, побачивши Його, просили, щоб Він відійшов від їхнього краю.
|
И# сE, вeсь грaдъ и3зhде въ срётеніе ї}сови: и3 ви1дэвше є3го2, моли1ша, ћкw дабы2 прешeлъ t предBлъ и4хъ.
|
|
Глава 9
|
Главa f7
|
|
1
|
1
|
|
Тоді Він, увійшовши в човен, переплив назад і прибув до Свого міста.
|
(За? к7f7) И# влёзъ въ корaбль, прeйде и3 пріи1де во св0й грaдъ.
|
|
2
|
2
|
|
І ось принесли до Нього розслабленого, що лежав на постелі. І, побачивши віру їхню, Ісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! Прощаються тобі гріхи твої!
|
И# сE, принес0ша є3мY разслaблена (жи1лами), на nдрЁ лежaща: и3 ви1дэвъ ї}съ вёру и4хъ, речE разслaбленному: дерзaй, чaдо, tпущaютсz ти2 грэси2 твои2.
|
|
3
|
3
|
|
При цьому деякі з книжників говорили собі: Він богохульствує.
|
И# сE, нёцыи t кни6жникъ рёша въ себЁ: сeй хyлитъ.
|
|
4
|
4
|
|
Ісус же, бачачи помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях своїх?
|
И# ви1дэвъ ї}съ помышлє1ніz и4хъ, речE: вскyю вы2 мhслите лук†ваz въ сердцaхъ свои1хъ;
|
|
5
|
5
|
|
Бо що легше — сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи?
|
чт0 бо є4сть ўд0бэе рещи2: tпущaютсz ти2 грэси2: и3ли2 рещи2: востaни и3 ходи2;
|
|
6
|
6
|
|
Та щоб знали ви, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи. Тоді говорить розслабленому: встань, візьми постіль твою та йди у дім твій.
|
но да ўвёсте, ћкw влaсть и4мать сн7ъ чlвёческій на земли2 tпущaти грэхи2: тогдA гlа разслaбленному: востaни, возми2 тв0й џдръ и3 и3ди2 въ д0мъ тв0й.
|
|
7
|
7
|
|
І той устав, узяв постіль свою і пішов у дім свій.
|
И# востaвъ, (взeмъ џдръ св0й,) и4де въ д0мъ св0й.
|
|
8
|
8
|
|
Народ же, побачивши це, здивувався і прославив Бога, Який дав таку владу людям.
|
Ви1дэвше же нар0ди чуди1шасz и3 прослaвиша бGа, дaвшаго влaсть таковyю человёкwмъ.
|
|
9
|
9
|
|
Проходячи звідти, Ісус побачив чоловіка, що сидів на митниці, на ймення Матфей, і каже йому: іди за Мною. І той устав і пішов за Ним.
|
(За? l.) И# преходS ї}съ tтyду, ви1дэ человёка сэдsща на мhтницэ, матfeа глаг0лема: и3 гlа є3мY: по мнЁ грzди2. И# востaвъ по нeмъ и4де.
|
|
10
|
10
|
|
І коли Ісус возлежав у домі, прийшло багато митарів і грішників і возлежали з Ним і з учениками Його.
|
И# бhсть є3мY возлежaщу въ домY, и3 сE, мн0зи мытари6 и3 грBшницы пришeдше возлежaху со ї}сомъ и3 со ўчн7ки6 є3гw2.
|
|
11
|
11
|
|
Побачивши те, фарисеї сказали ученикам Його: чому Учитель ваш їсть і п’є з митарями і грішниками?
|
И# ви1дэвше фарісeє, глаг0лаху ўчн7кHмъ є3гw2: почто2 съ мытари6 и3 грBшники ўч™ль вaшъ ћстъ и3 піeтъ;
|
|
12
|
12
|
|
Ісус же, почувши це, сказав їм: не здорові потребують лікаря, а недужі,
|
Ї}съ же слhшавъ речE и5мъ: не трeбуютъ здрaвіи врачA, но болsщіи:
|
|
13
|
13
|
|
підіть та навчіться, що означає: милости хочу, а не жертви. Бо Я прийшов прикликати не праведників, але грішників до покаяння.
|
шeдше же научи1тесz, что2 є4сть: ми1лости хощY, ґ не жeртвы; не пріид0хъ бо призвaти првdники, но грёшники на покаsніе.
|
|
14
|
14
|
|
Тоді приступають до Нього ученики Іоанові і кажуть: чому ми і фарисеї постимо багато, Твої ж ученики не постять?
|
(За? l№.) ТогдA приступи1ша къ немY ўченицы2 їwaннwвы, глаг0люще: почто2 мы2 и3 фарісeє пости1мсz мн0гw, ўчн7цh же твои2 не постsтсz;
|
|
15
|
15
|
|
І сказав їм Ісус: чи можуть весільні друзі сумувати, поки з ними жених? Але настануть дні, коли відберуть у них жениха, і тоді поститимуть.
|
И# речE и5мъ ї}съ: є3дA м0гутъ сhнове брaчніи плaкати, є3ли1ко врeмz съ ни1ми є4сть жени1хъ; Пріи1дутъ же днjе, є3гдA tи1метсz t ни1хъ жени1хъ, и3 тогдA постsтсz.
|
|
16
|
16
|
|
Ніхто ж бо на старий одяг не накладає латки з нової тканини, бо відірветься від старого, і дірка буде ще гірша.
|
Никт0же бо приставлsетъ приставлeніz плaта небёлена ри1зэ вeтсэ: в0зметъ бо кончи1ну свою2 t ри1зы [tт0ргнетъ бо приставлeніе є3гw2 t ри1зы (нёчто)], и3 г0рша дирA бyдетъ.
|
|
17
|
17
|
|
Не вливають також вина молодого в старі міхи, а інакше прорвуться міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але вливають вино молоде в нові міхи, і зберігається те і друге.
|
НижE вливaютъ вінA н0ва въ мёхи вє1тхи: ѓще ли же ни2, то2 просадsтсz мёси, и3 віно2 проліeтсz, и3 мёси поги1бнутъ: но вливaютъ віно2 н0во въ мёхи нHвы, и3 nбоE соблюдeтсz.
|
|
18
|
18
|
|
Коли Він говорив їм це, підійшов до Нього якийсь начальник і, кланяючись Йому, сказав: дочка моя нині померла, але Ти прийди, поклади на неї руку Свою, і буде жива.
|
(За? lв7.) Сі‰ є3мY гlющу къ ни6мъ, сE, кнsзь нёкій пришeдъ клaнzшесz є3мY, глаг0лz, ћкw дщи2 моS нн7э ќмре: но пришeдъ возложи2 на ню2 рyку твою2, и3 њживeтъ.
|
|
19
|
19
|
|
І, вставши, Ісус за ним пішов, і ученики Його.
|
И# востaвъ ї}съ по нeмъ и4де, и3 ўчн7цы2 є3гw2.
|
|
20
|
20
|
|
І ось жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одягу Його,
|
И# сE, женA кровоточи1ва дванaдесzте лётъ, пристyпльши созади2, прикоснyсz воскри1лію ри1зы є3гw2,
|
|
21
|
21
|
|
бо вона казала сама собі: як тільки доторкнусь до одягу Його, одужаю.
|
глаг0лаше бо въ себЁ: ѓще т0кмw прикоснyсz ри1зэ є3гw2, сп7сeна бyду.
|
|
22
|
22
|
|
Ісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе. І одужала жінка з того ж часу.
|
Ї}съ же њбрaщьсz и3 ви1дэвъ ю5, речE: дерзaй, дщи2, вёра твоS сп7сe тz. И# сп7сeна бhсть женA t часA тогw2.
|
|
23
|
23
|
|
Прийшов Ісус до господи начальника і побачив сопілкарів та людей, що голосили.
|
И# пришeдъ ї}съ въ д0мъ кнsжь, и3 ви1дэвъ сопцы2 и3 нар0дъ м0лвzщь,
|
|
24
|
24
|
|
І сказав їм: відійдіть, бо не вмерла дівчина, а спить. І глузували з Нього.
|
гlа и5мъ: tиди1те, не ќмре бо дэви1ца, но спи1тъ. И# ругaхусz є3мY.
|
|
25
|
25
|
|
Коли ж людей було випроваджено, Він, увійшовши, взяв її за руку, і дівчина встала.
|
Е#гдa же и3згнaнъ бhсть нар0дъ, вшeдъ ћтъ ю5 за рyку: и3 востA дэви1ца.
|
|
26
|
26
|
|
І рознеслася чутка про це по всій землі тій.
|
И# и3зhде вёсть сіS по всeй земли2 т0й.
|
|
27
|
27
|
|
Коли йшов Ісус звідтіля, за Ним слідом ішли двоє сліпих і кричали: помилуй нас, Ісусе, Сину Давидів!
|
(За? lG.) И# преходsщу tтyду ї}сови, по нeмъ и3д0ста двA слэпц†, зов{ща и3 глагHлюща: поми1луй ны2, (ї}се) сн7е дв7довъ.
|
|
28
|
28
|
|
Коли ж Він увійшов у дім, сліпі приступили до Нього. І говорить їм Ісус: чи віруєте, що Я можу це зробити? Вони говорять Йому: так, Господи!
|
Пришeдшу же є3мY въ д0мъ, приступи1ста къ немY слэпц†, и3 гlа и4ма ї}съ: вёруета ли, ћкw могY сіE сотвори1ти; Глаг0ласта є3мY: є4й, гDи.
|
|
29
|
29
|
|
Тоді він доторкнувся до очей їхніх і сказав: за вірою вашою нехай буде вам.
|
ТогдA прикоснyсz џчію и4хъ, гlz: по вёрэ вaю бyди вaма.
|
|
30
|
30
|
|
І відкрилися очі їхні; і сказав їм Ісус суворо: пильнуйте ж, щоб ніхто не довідався.
|
И# tверз0стасz џчи и4ма: и3 запрети2 и4ма ї}съ, гlz: блюди1та, да никт0же ўвёсть.
|
|
31
|
31
|
|
Вони ж, вийшовши, прославляли Його по всій землі тій.
|
W$на же и3зшє1дша прослaвиста є3го2 по всeй земли2 т0й.
|
|
32
|
32
|
|
Коли ж ті виходили, то привели до Нього чоловіка німого, біснуватого.
|
Тёма же и3сходsщема, сE, привед0ша къ немY человёка нёма бэснyема.
|
|
33
|
33
|
|
І коли біса було вигнано, німий почав говорити. І народ, дивуючись, казав: ніколи не було такого в Ізраїлі.
|
И# и3згнaну бёсу, проглаг0ла нэмhй. И# диви1шасz нар0ди, глаг0люще, ћкw николи1же kви1сz тaкw во ї}ли.
|
|
34
|
34
|
|
Фарисеї ж говорили: силою князя бісівського виганяє Він бісів.
|
Фарісeє же глаг0лаху: њ кнsзи бэс0встэмъ и3зг0нитъ бёсы.
|
|
35
|
35
|
|
І ходив Ісус по всіх містах і селах, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства і зціляючи всякі недуги і всяку неміч у людях.
|
И# прохождaше ї}съ грaды вс‰ и3 вє1си, ўчS на с0нмищихъ и4хъ, и3 проповёдаz є3ђліе цrтвіz, и3 цэлS всsкъ недyгъ и3 всsку ћзю въ лю1дехъ.
|
|
36
|
36
|
|
Бачачи безліч людей, Він змилосердився над ними, бо вони були зморені й розпорошені, як вівці, що не мають пастиря.
|
(За? lд7.) Ви1дэвъ же нар0ды, млcрдова њ ни1хъ, ћкw бsху смzтeни и3 tвeржени, ћкw џвцы не и3мyщыz пaстырz.
|
|
37
|
37
|
|
Тоді говорить до учеників Своїх: жнива багато, а женців замало.
|
ТогдA гlа ўчн7кHмъ свои6мъ: жaтва ќбw мн0га, дёлателей же мaлw:
|
|
38
|
38
|
|
Тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє.
|
моли1тесz u5бо гDи1ну жaтвы, ћкw да и3зведeтъ дёлатєли на жaтву свою2.
|
|
Глава 10
|
Главa ‹
|
|
1
|
1
|
|
Прикликавши дванадцять учеників Своїх, Він дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяли їх і зціляли всяку недугу і всяку неміч.
|
И# призвA nбанaдесzть ўчн7ки2 сво‰, дадE и5мъ влaсть на дyсэхъ нечи1стыхъ, ћкw да и3зг0нzтъ и5хъ, и3 цэли1ти всsкъ недyгъ и3 всsку болёзнь.
|
|
2
|
2
|
|
Дванадцяти ж апостолів імена такі: перший Симон, що зветься Петром, і Андрій, брат його, Яків Зеведеїв та Іоан, брат його,
|
Дванaдесzтихъ же ґпcлwвъ и3менA сyть сі‰: пeрвый сjмwнъ, и4же нарицaетсz пeтръ, и3 ґндрeй брaтъ є3гw2: їaкwвъ зеведeевъ и3 їwaннъ брaтъ є3гw2:
|
|
3
|
3
|
|
Филип і Варфоломій, Фома і Матфей-митар, Яків Алфеїв і Леввей, прозваний Фадеєм,
|
філjппъ и3 варfоломeй: fwмA и3 матfeй мытaрь: їaкwвъ ґлфeевъ и3 леввeй, нарэчeнный fаддeй:
|
|
4
|
4
|
|
Симон Кананіт та Іуда Іскаріотський, який і зрадив Його.
|
сjмwнъ кананjтъ и3 їyда їскаріHтскій, и4же и3 предадE є3го2.
|
|
5
|
5
|
|
Цих дванадцятьох послав Ісус і заповів їм, промовляючи: на путь до язичників не ходіть і в місто самарянське не входьте;
|
Сі‰ nбанaдесzть послA ї}съ, заповёда и5мъ, гlz: на пyть kзы6къ не и3ди1те и3 во грaдъ самарsнскій не вни1дите:
|
|
6
|
6
|
|
а йдіть краще до овець загиблих дому Ізраїлевого;
|
и3ди1те же пaче ко nвцaмъ поги1бшымъ д0му ї}лева:
|
|
7
|
7
|
|
ходячи ж, проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство Небесне;
|
ходsще же проповёдуйте, глаг0люще, ћкw прибли1жисz цrтвіе нбcное:
|
|
8
|
8
|
|
хворих зціляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте: задарма одержали, задарма давайте.
|
болsщыz и3сцэлsйте, прокажє1нныz њчищaйте, мє1ртвыz воскрешaйте, бёсы и3згонsйте: тyне пріsсте, тyне дади1те.
|
|
9
|
9
|
|
Не беріть з собою ні золота, ні срібла, ані міді у пояси свої,
|
(За? lе7.) Не стzжи1те злaта, ни сребрA, ни мёди при поzсёхъ вaшихъ,
|
|
10
|
10
|
|
ні торбини на дорогу, ні двох одежин, ні взуття, ані посоха, бо той, хто трудиться, достойний нагороди своєї.
|
ни пи1ры въ пyть, ни двою2 ри6зу, ни сапHгъ, ни жезлA: дост0инъ бо є4сть дёлатель мзды2 своеS.
|
|
11
|
11
|
|
В яке б місто або селище не ввійшли ви, довідуйтесь, хто в ньому достойний є, і там залишайтесь, доки не вийдете;
|
Въ џньже ѓще (коли1ждо) грaдъ и3ли2 вeсь вни1дете, и3спытaйте, кто2 въ нeмъ дост0инъ є4сть, и3 тY пребyдите, д0ндеже и3зhдете:
|
|
12
|
12
|
|
а входячи в дім, привітайте його, кажучи: мир дому цьому.
|
входsще же въ д0мъ цэлyйте є3го2, глаг0люще: ми1ръ д0му семY:
|
|
13
|
13
|
|
І якщо буде дім достойний, то мир ваш зійде на нього; якщо ж не буде достойний, то мир ваш до вас повернеться.
|
и3 ѓще ќбw бyдетъ д0мъ дост0инъ, пріи1детъ ми1ръ вaшъ нaнь: ѓще ли же не бyдетъ дост0инъ, ми1ръ вaшъ къ вaмъ возврати1тсz.
|
|
14
|
14
|
|
А коли хто не прийме вас і не послухає слів ваших, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох з ніг ваших.
|
И# и4же ѓще не пріи1метъ вaсъ, нижE послyшаетъ словeсъ вaшихъ, и3сходsще и3з8 д0му и3ли2 и3з8 грaда тогw2, tтрzси1те прaхъ н0гъ вaшихъ:
|
|
15
|
15
|
|
Істинно кажу вам: відрадніше буде землі Содомській і Гоморрській у день судний, аніж місту тому.
|
ґми1нь гlю вaмъ: tрaднэе бyдетъ земли2 сод0мстэй и3 гом0ррстэй въ дeнь сyдный, нeже грaду томY.
|
|
16
|
16
|
|
Ось Я посилаю вас, як овець поміж вовків: отже, будьте мудрі, як змії, і лагідні, як голуби.
|
(За? lѕ7.) СE, ѓзъ посылaю вaсъ ћкw џвцы посредЁ волкHвъ: бyдите u5бо мyдри ћкw ѕмі‰, и3 цёли ћкw г0лубіе.
|
|
17
|
17
|
|
Остерігайтеся ж людей: бо вони видаватимуть вас на судилища і в своїх синагогах битимуть вас,
|
Внемли1те же t человBкъ: предадsтъ бо вы2 на с0нмы, и3 на соб0рищихъ и4хъ бію1тъ вaсъ,
|
|
18
|
18
|
|
і поведуть вас до правителів і царів заради Мене на свідчення їм та язичникам.
|
и3 пред8 влады6ки же и3 цари6 ведeни бyдете менє2 рaди, во свидётелство и5мъ и3 kзhкwмъ.
|
|
19
|
19
|
|
Коли ж видаватимуть вас, не турбуйтеся, як або що говорити; бо в той час дано буде вам, що сказати,
|
Е#гдa же предаю1тъ вы2, не пецhтесz, кaкw и3ли2 что2 возглаг0лете: дaстбосz вaмъ въ т0й чaсъ, что2 возглаг0лете:
|
|
20
|
20
|
|
бо не ви будете говорити, а Дух Отця вашого говоритиме у вас.
|
не вh бо бyдете глаг0лющіи, но д¦ъ nц7A вaшегw гlzй въ вaсъ.
|
|
21
|
21
|
|
Видасть же брат брата на смерть і батько сина; і повстануть діти на батьків і уб’ють їх;
|
Предaстъ же брaтъ брaта на смeрть, и3 nтeцъ чaдо: и3 востaнутъ ч†да на роди1тєли и3 ўбію1тъ и5хъ:
|
|
22
|
22
|
|
і будуть вас ненавидіти всі за ім’я Моє; а хто витерпить до кінця, той спасенний буде.
|
и3 бyдете ненави1дими всёми и4мене моегw2 рaди: претерпёвый же до концA, т0й сп7сeнъ бyдетъ.
|
|
23
|
23
|
|
Коли ж гнатимуть вас в одному місті, біжіть у інше. Бо істинно кажу вам: не встигнете обійти ще міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський.
|
(За? lз7.) Е#гдa же г0нzтъ вы2 во грaдэ сeмъ, бёгайте въ другjй. Ґми1нь бо гlю вaмъ: не и4мате скончaти грaды ї}лєвы, д0ндеже пріи1детъ сн7ъ чlвёческій.
|
|
24
|
24
|
|
Учень не вищий за вчителя і слуга не вищий за господаря свого.
|
Нёсть ўчени1къ над8 ўчи1телz (своего2), нижE рaбъ над8 господи1на своего2:
|
|
25
|
25
|
|
Досить для учня, щоб він був як учитель його, і для слуги, щоб він був як господар його. Якщо господаря дому назвали Вельзевулом, то чи не тим більше — домашніх його?
|
довлёетъ ўченикY, да бyдетъ ћкw ўчи1тель є3гw2, и3 рaбъ ћкw госп0дь є3гw2. Ѓще господи1на д0му веельзевyла нарек0ша, кольми2 пaче дом†шніz є3гw2;
|
|
26
|
26
|
|
Отже, не бійтесь їх, бо нема нічого прихованого, що не відкрилося б, і потайного, що не стало б відомим.
|
Не ўб0йтесz u5бо и4хъ: ничт0же бо є4сть покровeно, є4же не tкрhетсz, и3 тaйно, є4же не ўвёдэно бyдетъ.
|
|
27
|
27
|
|
Що кажу вам у темряві, говоріть при світлі, і що чуєте на вухо, проповідуйте на покрівлях.
|
Е$же гlю вaмъ во тмЁ, рцhте во свётэ: и3 є4же во ќшы слhшите, проповёдите на кр0вэхъ.
|
|
28
|
28
|
|
І не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; але бійтесь більше Того, Хто може і душу, і тіло погубити в геєні.
|
И# не ўб0йтесz t ўбивaющихъ тёло, души1 же не могyщихъ ўби1ти: ўб0йтесz же пaче могyщагw и3 дyшу и3 тёло погуби1ти въ геeннэ.
|
|
29
|
29
|
|
Чи не дві малі пташки продаються за один асарій*? І жодна з них не впаде на землю без волі Отця вашого;
|
Не двё ли пти6цэ цэни1тэсz є3ди1ному ґссaрію; и3 ни є3ди1на t ни1хъ падeтъ на земли2 без8 nц7A вaшегw:
|
|
30
|
30
|
|
у вас же і волосся на голові все полічено;
|
вaмъ же и3 влaси главнjи вси2 и3зочтeни сyть:
|
|
31
|
31
|
|
не бійтеся ж: ви дорожчі за багатьох малих пташок.
|
не ўб0йтесz u5бо: мн0зэхъ пти1цъ лyчши є3стE вы2.
|
|
32
|
32
|
|
Отже, кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним.
|
(За? l}.) Всsкъ u5бо и4же и3сповёсть мS пред8 человBки, и3сповёмъ є3го2 и3 ѓзъ пред8 nц7eмъ мои1мъ, и4же на нб7сёхъ:
|
|
33
|
33
|
|
А хто зречеться Мене перед людьми, зречуся того і Я перед Отцем Моїм Небесним.
|
ґ и4же tвeржетсz менє2 пред8 человBки, tвeргусz є3гw2 и3 ѓзъ пред8 nц7eмъ мои1мъ, и4же на нб7сёхъ.
|
|
34
|
34
|
|
Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов Я принести, а меч.
|
Не мни1те, ћкw пріид0хъ воврещи2 ми1ръ на зeмлю: не пріид0хъ воврещи2 ми1ръ, но мeчь:
|
|
35
|
35
|
|
Бо Я прийшов розлучити сина з батьком його, і дочку з матір’ю її, і невістку із свекрухою її.
|
пріид0хъ бо разлучи1ти человёка на nтцA своего2, и3 дщeрь на мaтерь свою2, и3 невёсту на свекр0вь свою2.
|
|
36
|
36
|
|
І вороги людини — домашні її.
|
И# врази2 человёку домaшніи є3гw2.
|
|
37
|
37
|
|
Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, недостойний Мене; і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, недостойний Мене;
|
(За? lf7.) И$же лю1битъ nтцA и3ли2 мaтерь пaче менє2, нёсть менє2 дост0инъ: и3 и4же лю1битъ сhна и3ли2 дщeрь пaче менє2, нёсть менє2 дост0инъ:
|
|
38
|
38
|
|
і хто не бере хрест свій і не йде слідом за Мною, той недостойний Мене.
|
и3 и4же не пріи1метъ крестA своегw2 и3 в8слёдъ менє2 грzдeтъ, нёсть менє2 дост0инъ.
|
|
39
|
39
|
|
Хто зберігає душу свою, загубить її, а хто загубить душу свою заради Мене, збереже її.
|
Њбрэтhй дyшу свою2 погуби1тъ ю5: ґ и4же погуби1тъ дyшу свою2 менє2 рaди, њбрsщетъ ю5.
|
|
40
|
40
|
|
Хто вас приймає, той Мене приймає, а хто приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене;
|
И$же вaсъ пріeмлетъ, менE пріeмлетъ: и3 и4же пріeмлетъ менE, пріeмлетъ послaвшаго мS:
|
|
41
|
41
|
|
хто приймає пророка в ім’я пророка, одержить винагороду пророка; і хто приймає праведника в ім’я праведника, одержить винагороду праведника.
|
пріeмлzй прbр0ка во и4мz прbр0чо, мздY прbр0чу пріи1метъ: и3 пріeмлzй првdника во и4мz првdничо, мздY првdничу пріи1метъ:
|
|
42
|
42
|
|
І хто напоїть одного з малих цих чашею холодної води, тільки в ім’я ученика, істинно кажу вам, не втратить нагороди своєї.
|
и3 и4же ѓще напои1тъ є3ди1наго t мaлыхъ си1хъ чaшею студены2 воды2 т0кмw, во и4мz ўчн7кA, ґми1нь гlю вaмъ, не погуби1тъ мзды2 своеS.
|
|
Глава 11
|
Главa №i
|
|
1
|
1
|
|
І сталося, коли Ісус закінчив наставляти дванадцятьох учеників Своїх, то пішов звідти, щоб учити й проповідувати в містах їхніх.
|
И# бhсть, є3гдA соверши2 ї}съ заповёдаz nбэманaдесzте ўчн7к0ма свои1ма, прeйде tтyду ўчи1ти и3 проповёдати во градёхъ и4хъ.
|
|
2
|
2
|
|
Іоан же, почувши у в’язниці про діла Христові, послав двох з учнів своїх
|
(За? м7.) Їwaннъ же слhшавъ во ўзи1лищи дэлA хrтHва, послA двA t ўчени1къ свои1хъ,
|
|
3
|
3
|
|
запитати Його: чи Ти Той, Хто має прийти, чи нам іншого чекати?
|
речE є3мY: тh ли є3си2 грzдhй, и3ли2 и3н0гw чaемъ;
|
|
4
|
4
|
|
І сказав їм Ісус у відповідь: підіть та розкажіть Іоанові, що чуєте і бачите:
|
И# tвэщaвъ ї}съ речE и4ма: шє1дша возвэсти1та їwaннови, ±же слhшита и3 ви1дита:
|
|
5
|
5
|
|
сліпі прозрівають і криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві воскресають і убогі благовістять;
|
слэпjи прозирaютъ и3 хр0міи х0дzтъ, прокажeнніи њчищaютсz и3 глусjи слhшатъ, мeртвіи востаю1тъ и3 ни1щіи благовэствyютъ:
|
|
6
|
6
|
|
і блаженний той, хто не спокуситься через Мене.
|
и3 бlжeнъ є4сть, и4же ѓще не соблазни1тсz њ мнЁ.
|
|
7
|
7
|
|
Коли ж вони відійшли, Ісус почав говорити людям про Іоана: на що дивитися ходили ви в пустелю? Чи на тростину, що вітер колише?
|
Тёма же и3сходsщема, начaтъ ї}съ нар0дwмъ гlати њ їwaннэ: чесw2 и3зыд0сте въ пустhню ви1дэти; тр0сть ли вётромъ колeблему;
|
|
8
|
8
|
|
На що ж дивитися ходили ви? Чи на людину, вдягнену в м’який одяг? Ті, що носять м’який одяг, у палацах царських живуть.
|
Но чесw2 и3зыд0сте ви1дэти; человёка ли въ м‰гки ри6зы њблечeнна; СE, и5же м‰гкаz носsщіи, въ домёхъ цaрскихъ сyть.
|
|
9
|
9
|
|
На що ж дивитися ходили ви? На пророка? Так, кажу вам, більш як пророка.
|
Но чесw2 и3зыд0сте ви1дэти; прbр0ка ли; Е$й, гlю вaмъ, и3 ли1шше прbр0ка.
|
|
10
|
10
|
|
Цей бо є той, про якого написано: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує дорогу Твою перед Тобою.
|
Сeй бо є4сть, њ нeмже є4сть пи1сано: сE, ѓзъ посылaю ѓгGла моего2 пред8 лицeмъ твои1мъ, и4же ўгот0витъ пyть тв0й пред8 тоб0ю.
|
|
11
|
11
|
|
Істинно кажу вам: не було серед народжених жінками більшого за Іоана Хрестителя; але найменший у Царстві Небесному більший за нього.
|
Ґми1нь гlю вaмъ, не востA въ рождeнныхъ женaми б0лій їwaнна кrти1телz: мнjй же во цrтвіи нбcнэмъ б0лій є3гw2 є4сть.
|
|
12
|
12
|
|
Від днів же Іоана Хрестителя донині Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його,
|
T днjй же їwaнна кrти1телz досeлэ цrтвіе нбcное нyдитсz [съ нyждею воспріeмлетсz], и3 нyждницы восхищaютъ є5:
|
|
13
|
13
|
|
бо всі пророки і закон провіщали до Іоана.
|
вси1 бо прbр0цы и3 зак0нъ до їwaнна прорек0ша.
|
|
14
|
14
|
|
І коли хочете знати, він є Ілля, що має прийти.
|
И# ѓще х0щете пріsти, т0й є4сть и3ліA хотsй пріити2:
|
|
15
|
15
|
|
Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
|
и3мёzй ќшы слhшати да слhшитъ.
|
|
16
|
16
|
|
Кому ж уподібню рід цей? Він подібний до дітей, що сидять на вулиці і, звертаючись до своїх товаришів,
|
(За? м7№.) Комy же ўпод0блю р0дъ сeй; Под0бенъ є4сть дётемъ сэдsщымъ на т0ржищихъ, и3 возглашaющымъ другHмъ свои6мъ
|
|
17
|
17
|
|
кажуть: ми грали вам на сопілках, та ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, та ви не ридали.
|
и3 глаг0лющымъ: пискaхомъ вaмъ, и3 не плzсaсте: плaкахомъ вaмъ, и3 не рыдaсте.
|
|
18
|
18
|
|
Бо прийшов Іоан, який не їсть, не п’є; і кажуть: біса має.
|
Пріи1де бо їwaннъ ни kдhй, ни піsй: и3 глаг0лютъ: бёса и4мать.
|
|
19
|
19
|
|
Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і кажуть: цей чоловік, який любить їсти й пити вино, митарям друг і грішникам. І виправдалась премудрість від синів своїх.
|
Пріи1де сн7ъ чlвёческій kдhй и3 піsй: и3 глаг0лютъ: сE, человёкъ ћдца и3 вінопjйца, мытарє1мъ дрyгъ и3 грёшникwмъ. И# њправди1сz премyдрость t ч†дъ свои1хъ.
|
|
20
|
20
|
|
Тоді почав Ісус докоряти містам, у яких явлено було найбільше чудес Його, за те, що вони не покаялися.
|
(За? м7в7.) ТогдA начaтъ ї}съ поношaти градовHмъ, въ ни1хже бhша мн0жайшыz си6лы є3гw2, занE не покazшасz:
|
|
21
|
21
|
|
Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Вифсаїдо! Бо якби у Тирі та Сидоні сталися чудеса, що явлені були у вас, то вони давно покаялися б у веретищі й попелі.
|
г0ре тебЁ, хоразjне, г0ре тебЁ, виfсаjдо: ћкw ѓще въ тЂрэ и3 сідHнэ бhша си6лы бhли бhвшыz въ вaсъ, дрeвле ќбw во врeтищи и3 пeпелэ покazлисz бhша:
|
|
22
|
22
|
|
Але кажу вам: Тиру й Сидону відрадніше буде в день судний, ніж вам.
|
nбaче гlю вaмъ тЂру и3 сідHну tрaднэе бyдетъ въ дeнь сyдный, нeже вaмъ.
|
|
23
|
23
|
|
І ти, Капернауме, що до небес піднісся, до пекла зійдеш, бо якби в Содомі сталися чудеса, що явлені були в тобі, то зостався б він до сьогоднішнього дня.
|
И# ты2, капернаyме, и4же до нб7съ вознесhйсz, до ѓда сни1деши: занE ѓще въ сод0мэхъ бhша си6лы бhли бhвшыz въ тебЁ, пребhли ќбw бhша до днeшнzгw днE:
|
|
24
|
24
|
|
Але кажу вам, що землі Содомській відрадніше буде в день судний, ніж тобі.
|
nбaче гlю вaмъ, ћкw земли2 сод0мстэй tрaднэе бyдетъ въ дeнь сyдный, нeже тебЁ.
|
|
25
|
25
|
|
Продовжуючи далі, Ісус сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти втаїв це від премудрих та розумних і відкрив те немовлятам.
|
Въ то2 врeмz tвэщaвъ ї}съ речE: и3сповёдаютисz, џ§е, гDи нб7сE и3 земли2, ћкw ўтаи1лъ є3си2 сі‰ t премyдрыхъ и3 разyмныхъ и3 tкрhлъ є3си2 т† младeнцємъ:
|
|
26
|
26
|
|
Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління.
|
є4й, џ§е, ћкw тaкw бhсть бlговолeніе пред8 тоб0ю.
|
|
27
|
27
|
|
Усе Мені передано Отцем Моїм, і ніхто не знає Сина, тільки Отець; і Отця ніхто не знає, тільки Син, і той, кому Син схоче відкрити.
|
(За? м7G.) Вс‰ мнЁ прєданA сyть nц7eмъ мои1мъ: и3 никт0же знaетъ сн7а, т0кмw nц7ъ: ни nц7A кто2 знaетъ, т0кмw сн7ъ, и3 є3мyже ѓще в0литъ сн7ъ tкрhти.
|
|
28
|
28
|
|
Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас;
|
Пріиди1те ко мнЁ вси2 труждaющіисz и3 њбременeнніи, и3 ѓзъ ўпок0ю вы2:
|
|
29
|
29
|
|
візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим;
|
возми1те и4го моE на себE и3 научи1тесz t менє2, ћкw кр0токъ є4смь и3 смирeнъ с®цемъ: и3 њбрsщете пок0й душaмъ вaшымъ:
|
|
30
|
30
|
|
бо ярмо Моє — благо, і тягар Мій легкий.
|
и4го бо моE бlго, и3 брeмz моE легко2 є4сть.
|
|
Глава 12
|
Главa в7i
|
|
1
|
1
|
|
У той час проходив Ісус у суботу засіяними ланами; ученики ж Його зголодніли і почали зривати колоски та їсти.
|
(За? м7д7) Въ то2 врeмz и4де ї}съ въ суббw6ты сквозЁ сBzніz: ўчн7цh же є3гw2 взалкaша и3 начaша востерзaти клaсы и3 ћсти.
|
|
2
|
2
|
|
Фарисеї ж, побачивши це, сказали Йому: ось ученики Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу.
|
Фарісeє же ви1дэвше рёша є3мY: сE, ўчн7цы2 твои2 творsтъ, є3гHже не дост0итъ твори1ти въ суббHту.
|
|
3
|
3
|
|
Він же сказав їм: хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним?
|
Џнъ же речE и5мъ: нёсте ли чли2, что2 сотвори2 дв7дъ, є3гдA взалкA сaмъ и3 сyщіи съ ни1мъ;
|
|
4
|
4
|
|
Як він увійшов у храм Божий і їв хліби принесення, яких не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були, а тільки одним священикам?
|
кaкw вни1де въ хрaмъ б9ій и3 хлёбы предложeніz снэдE, и4хже не дост0йно бЁ є3мY ћсти, ни сyщымъ съ ни1мъ, т0кмw їерeємъ є3ди6нымъ;
|
|
5
|
5
|
|
Або хіба ви не читали в законі, що по суботах священики в храмі порушують суботу, однак невинні?
|
и3ли2 нёсте чли2 въ зак0нэ, ћкw въ суббw6ты свzщeнницы въ цeркви суббw6ты сквернsтъ и3 непови1нни сyть;
|
|
6
|
6
|
|
Говорю ж вам, що тут Той, Хто більший від храму.
|
гlю же вaмъ, ћкw цeркве б0лэ є4сть здЁ:
|
|
7
|
7
|
|
Коли б ви знали, що значить: милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинних.
|
ѓще ли бhсте вёдали, что2 є4сть: ми1лости хощY, ґ не жeртвы, николи1же ќбw бhсте њсуждaли непови1нныхъ:
|
|
8
|
8
|
|
Бо Син Людський є господарем і суботи.
|
госп0дь бо є4сть и3 суббHты сн7ъ чlвёческій.
|
|
9
|
9
|
|
І відійшовши звідти, прийшов Він до їхньої синагоги.
|
(За? м7е7.) И# прешeдъ tтyду, пріи1де на с0нмище и4хъ.
|
|
10
|
10
|
|
І ось був там чоловік, що мав суху руку, і спитали Його, чи дозволено зціляти в суботу, щоб звинуватити Його.
|
И# сE, человёкъ бЁ тY, рyку и3мhй сyху. И# вопроси1ша є3го2, глаг0люще: ѓще дост0итъ въ суббw6ты цэли1ти; да на него2 возглаг0лютъ.
|
|
11
|
11
|
|
Він же сказав їм: чи є між вами людина, яка, маючи одну вівцю, якщо вона впаде в суботу в яму, не візьме і не витягне її?
|
Џнъ же речE и5мъ: кто2 є4сть t вaсъ человёкъ, и4же и4мать nвчA є3ди1но, и3 ѓще впадeтъ сіE въ суббw6ты въ ћму, не и4метъ ли є5 и3 и4зметъ;
|
|
12
|
12
|
|
Наскільки ж людина краща за вівцю! Отже, дозволено в суботу добро творити.
|
кольми2 u5бо лyчши є4сть человёкъ nвчaте; тёмже дост0итъ въ суббw6ты добро2 твори1ти.
|
|
13
|
13
|
|
Тоді каже чоловікові тому: простягни руку твою. Той простягнув, і стала вона здоровою, як і друга.
|
ТогдA гlа человёку: простри2 рyку твою2. И# прострE: и3 ўтверди1сz цэлA ћкw другaz.
|
|
14
|
14
|
|
Фарисеї ж, вийшовши, радилися проти Нього, як би Його погубити. Але Ісус, дізнавшись, пішов звідти.
|
(За? м7ѕ7.) Фарісeє же шeдше совётъ сотвори1ша на него2, кaкw є3го2 погубsтъ. Ї}съ же разумёвъ tи1де tтyду.
|
|
15
|
15
|
|
І пішло за Ним багато народу, і Він зцілив їх усіх.
|
(За?.) И# по нeмъ и3д0ша нар0ди мн0зи, и3 и3сцэли2 и5хъ всёхъ:
|
|
16
|
16
|
|
І заборонив, щоб не являли Його.
|
и3 запрети2 и5мъ, да не ћвэ є3го2 творsтъ:
|
|
17
|
17
|
|
Щоб справдилося сказане Ісайєю пророком, який говорить:
|
ћкw да сбyдетсz речeнное и3сaіемъ прbр0комъ, глаг0лющимъ:
|
|
18
|
18
|
|
це Отрок Мій, Якого Я обрав. Улюблений Мій, до Якого благоволить душа Моя. Покладу Дух Мій на Нього, і Він провістить народам суд.
|
сE, џтрокъ м0й, є3г0же и3зв0лихъ, возлю1бленный м0й, нaньже бlговоли2 дш7A моS: положY д¦ъ м0й на нeмъ, и3 сyдъ kзhкwмъ возвэсти1тъ:
|
|
19
|
19
|
|
Не буде ні суперечити, ні кричати, і ніхто не почує на перехрестях голосу Його;
|
не преречeтъ, ни возопіeтъ, нижE ўслhшитъ кто2 на распyтіихъ глaса є3гw2:
|
|
20
|
20
|
|
тростини надломленої не переломить, і льону тліючого не загасить, доки не доведе суду до перемоги;
|
тр0сти сокрушeнны не прел0митъ и3 лeна внeмшасz не ўгаси1тъ, д0ндеже и3зведeтъ въ побёду сyдъ:
|
|
21
|
21
|
|
і на ім’я Його уповатимуть народи.
|
и3 на и4мz є3гw2 kзhцы ўповaти и4мутъ.
|
|
22
|
22
|
|
Тоді привели до Нього біснуватого — сліпого і німого; і Він зцілив його, так що сліпий і німий став говорити й бачити.
|
ТогдA привед0ша къ немY бэснyющасz слёпа и3 нёма: и3 и3сцэли2 є3го2, ћкw слэп0му и3 нэм0му глаг0лати и3 глsдати.
|
|
23
|
23
|
|
І дивувався весь народ і говорив: чи не Цей є Христос, Син Давидів?
|
И# дивлsхусz вси2 нар0ди глаг0люще: є3дA сeй є4сть (хrт0съ) сн7ъ дв7довъ;
|
|
24
|
24
|
|
Фарисеї ж, почувши це, сказали: Він виганяє бісів не інакше, як силою Вельзевула, князя бісівського.
|
Фарісeє же слhшавше рёша: сeй не и3зг0нитъ бёсы, т0кмw њ веельзевyлэ кнsзи бэс0встэмъ.
|
|
25
|
25
|
|
Але Ісус, знаючи думки їхні, сказав їм: усяке царство, що розділилося в собі, запустіє; і всяке місто чи дім, що розділилися у собі, не встоять.
|
Вёдый же ї}съ мы6сли и4хъ, речE и5мъ: всsкое цaрство раздёльшеесz на сS запустёетъ, и3 всsкъ грaдъ и3ли2 д0мъ раздэли1выйсz на сS не стaнетъ.
|
|
26
|
26
|
|
І якщо сатана сатану виганяє, то він розділився в собі, як же встоїть царство його?
|
И# ѓще сатанA сатанY и3зг0нитъ, на сS раздэли1лсz є4сть: кaкw u5бо стaнетъ цaрство є3гw2;
|
|
27
|
27
|
|
І якщо Я силою Вельзевула виганяю бісів, то чиєю силою виганяють сини ваші? Тому вони будуть вам суддями.
|
И# ѓще ѓзъ њ веельзевyлэ и3згоню2 бёсы, сhнове вaши њ к0мъ и3зг0нzтъ; сегw2 рaди тjи вaмъ бyдутъ судіи6.
|
|
28
|
28
|
|
Коли ж Я Духом Божим виганяю бісів, то настало для вас Царство Боже.
|
Ѓще ли же ѓзъ њ д©э б9іи и3згоню2 бёсы, u5бо пости1же на вaсъ цrтвіе б9іе.
|
|
29
|
29
|
|
Або як може хто увійти в дім сильного та пограбувати його майно, якщо перше не зв’яже сильного? І тоді розграбує дім його.
|
И#ли2 кaкw м0жетъ кто2 вни1ти въ д0мъ крёпкагw и3 сосyды є3гw2 расхи1тити, ѓще не пeрвэе свsжетъ крёпкаго, и3 тогдA д0мъ є3гw2 расхи1титъ;
|
|
30
|
30
|
|
Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує.
|
(За? м7з7.) И$же нёсть со мн0ю, на мS є4сть: и3 и4же не собирaетъ со мн0ю, расточaетъ.
|
|
31
|
31
|
|
Тому кажу вам: всякий гріх і хула простяться людям, але на Духа хула не проститься людям.
|
Сегw2 рaди гlю вaмъ: всsкъ грёхъ и3 хулA tпyститсz человёкwмъ: ґ ћже на д¦а хулA не tпyститсz человёкwмъ:
|
|
32
|
32
|
|
І коли хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому житті, ні в майбутньому.
|
и3 и4же ѓще речeтъ сл0во на сн7а чlвёческаго, tпyститсz є3мY: ґ и4же речeтъ на д¦а с™aго, не tпyститсz є3мY ни въ сeй вёкъ, ни въ бyдущій.
|
|
33
|
33
|
|
Або визнайте дерево добрим і плід його добрим; або визнайте дерево поганим і плід його поганим, бо дерево пізнається з плоду.
|
И#ли2 сотворитE дрeво добро2 и3 пл0дъ є3гw2 д0бръ: и3ли2 сотворитE дрeво ѕло2 и3 пл0дъ є3гw2 ѕ0лъ: t плодa бо дрeво познaно бyдетъ.
|
|
34
|
34
|
|
Поріддя єхиднове, як можете добре говорити, злими будучи? Від повноти бо серця говорять уста.
|
Порождє1ніz є3хjднwва, кaкw м0жете добро2 глаг0лати, ѕли2 сyще; T и3збhтка бо сeрдца ўстA глаг0лютъ.
|
|
35
|
35
|
|
Добра людина з доброго скарбу* виносить добре, а зла людина зі злого скарбу виносить лихе.
|
Бlгjй человёкъ t бlгaгw сокр0вища и3зн0ситъ бlг†z: и3 лукaвый человёкъ t лукaвагw сокр0вища и3зн0ситъ лук†ваz.
|
|
36
|
36
|
|
Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний:
|
Гlю же вaмъ, ћкw всsко сл0во прaздное, є4же ѓще рекyтъ человёцы, воздадsтъ њ нeмъ сл0во въ дeнь сyдный:
|
|
37
|
37
|
|
бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений.
|
t словeсъ бо свои1хъ њправди1шисz и3 t словeсъ свои1хъ њсyдишисz.
|
|
38
|
38
|
|
Тоді деякі з книжників і фарисеїв сказали: Учителю, хочемо від Тебе знамення бачити.
|
(За? м7}.) ТогдA tвэщaша нёцыи t кни6жникъ и3 фарісє1й, глаг0люще: ўч™лю, х0щемъ t тебє2 знaменіе ви1дэти.
|
|
39
|
39
|
|
Він же сказав їм у відповідь: рід лукавий і перелюбний знамення шукає, та знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка.
|
Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: р0дъ лукaвъ и3 прелюбодёй знaменіz и4щетъ, и3 знaменіе не дaстсz є3мY, т0кмw знaменіе їHны прbр0ка:
|
|
40
|
40
|
|
Бо як був Іона в утробі кита три дні і три ночі, так буде і Син Людський в серці землі три дні і три ночі.
|
ћкоже бо бЁ їHна во чрeвэ ки1товэ три2 дни6 и3 три2 н0щы, тaкw бyдетъ и3 сн7ъ чlвёческій въ сeрдцы земли2 три2 дни6 и3 три2 н0щы.
|
|
41
|
41
|
|
Мужі ниневійські постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялись після проповіді Іониної; а ось тут Більший за Іону.
|
Мyжіе нінеvjтстіи востaнутъ на сyдъ съ р0домъ си1мъ и3 њсyдzтъ є3го2, ћкw покazшасz пр0повэдію їHниною: и3 сE, б0лэ їHны здЁ.
|
|
42
|
42
|
|
Цариця південна постане на суд з родом цим і осудить його, бо вона прийшла від краю землі послухати премудрість Соломонову; а ось тут Більший за Соломона.
|
Цари1ца ю4жскаz востaнетъ на сyдъ съ р0домъ си1мъ и3 њсyдитъ и5, ћкw пріи1де t конє1цъ земли2 слhшати премyдрость соломHнову: и3 сE, б0лэ соломHна здЁ.
|
|
43
|
43
|
|
Коли ж нечистий дух вийде з людини, то блукає безводними місцями, шукаючи спокою, і не знаходить.
|
Е#гдa же нечи1стый дyхъ и3зhдетъ t человёка, прех0дитъ сквозЁ безвHднаz мBста, и3щS пок0z, и3 не њбрэтaетъ:
|
|
44
|
44
|
|
Тоді каже: повернуся в дім мій, звідки я вийшов. І, прийшовши, знаходить його порожнім, заметеним і прибраним.
|
тогдA речeтъ: возвращyсz въ д0мъ м0й, tню1дуже и3зыд0хъ. И# пришeдъ њбрsщетъ прaзденъ, пометeнъ и3 ўкрaшенъ:
|
|
45
|
45
|
|
Тоді йде і бере з собою сім інших духів, лютіших за себе, і вони, ввійшовши, живуть там; і буде для тієї людини останнє гірше від першого. Так буде і роду цьому лукавому.
|
тогдA и4детъ и3 п0йметъ съ соб0ю сeдмь и4ныхъ духHвъ лютёйшихъ себє2, и3 вшeдше живyтъ тY: и3 бyдутъ послBднzz человёку томY гHрша пeрвыхъ. Тaкw бyдетъ и3 р0ду семY лукaвому.
|
|
46
|
46
|
|
Коли ж Він ще промовляв до народу, Мати і брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним.
|
(За? м7f7.) Е#щe же є3мY гlющу къ нар0дwмъ, сE, м™и (є3гw2) и3 брaтіz є3гw2 стоsху внЁ, и4щуще глаг0лати є3мY.
|
|
47
|
47
|
|
І хтось сказав Йому: он Мати Твоя і брати Твої стоять надворі і бажають говорити з Тобою.
|
Речe же нёкій є3мY: сE, м™и твоS и3 брaтіz тво‰ внЁ стоsтъ, хотsще глаг0лати тебЁ.
|
|
48
|
48
|
|
Він же відповів тому, хто говорив до Нього: хто Мати Моя і хто брати Мої?
|
Џнъ же tвэщaвъ речE ко глаг0лющему є3мY: кто2 є4сть м™и моS, и3 кто2 сyть брaтіz мо‰;
|
|
49
|
49
|
|
І, показавши рукою Своєю на учеників Своїх, сказав: ось мати Моя і брати Мої;
|
И# простeръ рyку свою2 на ўчн7ки2 сво‰, речE: сE, м™и моS и3 брaтіz мо‰:
|
|
50
|
50
|
|
бо хто творитиме волю Отця Мого Небесного, той брат Мій, і сестра, і мати Моя.
|
и4же бо ѓще сотвори1тъ в0лю nц7A моегw2, и4же є4сть на нб7сёхъ, т0й брaтъ м0й, и3 сестрA, и3 м™и (ми2) є4сть.
|
|
Глава 13
|
Главa Gi
|
|
1
|
1
|
|
Того ж дня, вийшовши з дому, Ісус сів біля моря.
|
Въ дeнь же т0й и3зшeдъ ї}съ и3з8 д0му, сэдsше при м0ри.
|
|
2
|
2
|
|
І зібралось до Нього багато народу, так що Йому довелося ввійти у човен і сісти; а весь народ стояв на березі.
|
И# собрaшасz къ немY нар0ди мн0зи, ћкоже є3мY въ корaбль влёзти и3 сёсти: и3 вeсь нар0дъ на брeзэ стоsше.
|
|
3
|
3
|
|
І говорив їм притчами багато, кажучи: ось вийшов сівач сіяти;
|
И# гlа и5мъ при1тчами мн0гw, гlz: (За? н7.) сE, и3зhде сёzй, да сёетъ:
|
|
4
|
4
|
|
І коли він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи і поклювали його.
|
и3 сёющу є3мY, w4ва пад0ша при пути2, и3 пріид0ша пти6цы и3 позобaша |:
|
|
5
|
5
|
|
Інше впало на місця кам’янисті, де небагато було землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока.
|
друг†z же пад0ша на кaменныхъ, и3дёже не и3мёzху земли2 мн0ги, и3 ѓбіе прозzб0ша, занE не и3мёzху глубины2 земли2:
|
|
6
|
6
|
|
Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, оскільки не мало кореня, засохло.
|
с0лнцу же возсіsвшу присвsнуша, и3 занE не и3мёzху корeніz, и3зсх0ша:
|
|
7
|
7
|
|
Інше впало в терня, і виросло терня, і заглушило його;
|
друг†z же пад0ша въ тeрніи, и3 взhде тeрніе и3 подави2 и5хъ:
|
|
8
|
8
|
|
інше впало на добру землю і дало плід: одно в стократ, а друге в шістдесят, інше в тридцять разів.
|
друг†z же пад0ша на земли2 д0брэй и3 даsху пл0дъ, џво ќбw сто2, џво же шестьдесsтъ, џво же три1десzть:
|
|
9
|
9
|
|
Хто має вуха слухати, нехай слухає!
|
и3мёzй ќшы слhшати да слhшитъ.
|
|
10
|
10
|
|
І, приступивши, ученики сказали Йому: чому притчами говориш їм?
|
(За? н7№.) И# приступи1вше ўчн7цы2 (є3гw2) рек0ша є3мY: почто2 при1тчами гlеши и5мъ;
|
|
11
|
11
|
|
Він сказав їм у відповідь: тому, що вам дано розуміти тайни Царства Небесного, а їм не дано.
|
Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: ћкw вaмъ дано2 є4сть разумёти т†йны цrтвіz нбcнагw, w4нэмъ же не дано2 є4сть:
|
|
12
|
12
|
|
Бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, у того відніметься і те, що має.
|
и4же бо и4мать, дaстсz є3мY и3 преизбyдетъ (є3мY): ґ и4же не и4мать, и3 є4же и4мать, в0зметсz t негw2:
|
|
13
|
13
|
|
Тому говорю їм притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють;
|
сегw2 рaди въ при1тчахъ гlю и5мъ, ћкw ви1дzще не ви1дzтъ, и3 слhшаще не слhшатъ, ни разумёютъ:
|
|
14
|
14
|
|
і збувається над ними пророцтво Ісаї, яке говорить: слухом почуєте — і не зрозумієте, і очима дивитись будете — і не побачите.
|
и3 сбывaетсz въ ни1хъ прbр0чество и3сaіино, глаг0лющее: слyхомъ ўслhшите, и3 не и4мате разумёти: и3 зрsще ќзрите, и3 не и4мате ви1дэти:
|
|
15
|
15
|
|
Бо згрубіло серце людей цих, і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх.
|
њтолстё бо сeрдце людjй си1хъ, и3 ўши1ма тsжкw слhшаша, и3 џчи свои2 смежи1ша, да не когдA ќзрzтъ nчи1ма, и3 ўши1ма ўслhшатъ, и3 сeрдцемъ ўразумёютъ, и3 њбратsтсz, и3 и3сцэлю2 и5хъ.
|
|
16
|
16
|
|
Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і вуха ваші, бо чують.
|
В†ша же бlжє1нна nчесA, ћкw ви1дzтъ, и3 ќши вaши, ћкw слhшатъ:
|
|
17
|
17
|
|
Бо істинно кажу вам, що багато хто з пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, і чути те, що ви чуєте, і не чули.
|
ґми1нь бо гlю вaмъ, ћкw мн0зи прbр0цы и3 првdницы вожделёша ви1дэти, ±же ви1дите, и3 не ви1дэша, и3 слhшати, ±же слhшите, и3 не слhшаша.
|
|
18
|
18
|
|
Ви ж вислухайте значення притчі про сівача.
|
Вh же ўслhшите при1тчу сёющагw:
|
|
19
|
19
|
|
До кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його — це те, що посіяне при дорозі.
|
всsкому слhшащему сл0во цrтвіz и3 не разумэвaющу, прих0дитъ лукaвый и3 восхищaетъ всёzнное въ сeрдцы є3гw2: сіE є4сть, є4же при пути2 сёzнное.
|
|
20
|
20
|
|
А посіяне на кам’янистих місцях означає того, хто слухає слово і зразу ж з радістю сприймає його,
|
Ґ на кaмени сёzнное, сіE є4сть слhшай сл0во и3 ѓбіе съ рaдостію пріeмлетъ є5:
|
|
21
|
21
|
|
але не має кореня в собі, будучи нестійким; коли ж настає скрута або гоніння через слово це, відразу спокушається.
|
не и4мать же к0рене въ себЁ, но приврeмененъ є4сть: бhвши же печaли и3ли2 гонeнію словесE рaди, ѓбіе соблажнsетсz.
|
|
22
|
22
|
|
А посіяне між терням — це той, хто слухає слово, але турботи віку цього і спокуса багатством заглушують слово, і воно буває безплідним.
|
Ґ сёzнное въ тeрніи, сE є4сть слhшай сл0во, и3 печaль вёка сегw2 и3 лeсть богaтства подавлsетъ сл0во, и3 без8 плодA бывaетъ.
|
|
23
|
23
|
|
Посіяне ж в добру землю — це той, хто слухає слово, і розуміє, і приносить плід, і творить — один у стократ, другий в шістдесят, а інший в тридцять разів.
|
Ґ сёzнное на д0брэй земли2, сE є4сть слhшай сл0во и3 разумэвaz: и4же ќбw пл0дъ прин0ситъ и3 твори1тъ џво сто2, џво же шестьдесsтъ, џво три1десzть.
|
|
24
|
24
|
|
Іншу притчу запропонував їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своїм;
|
(За? н7в7.) И$ну при1тчу предложи2 и5мъ, гlz: ўпод0бисz цrтвіе нбcное человёку, сёzвшу д0брое сёмz на селЁ своeмъ:
|
|
25
|
25
|
|
коли ж люди спали, прийшов ворог його і насіяв кукіль між пшеницею, і пішов.
|
спsщымъ же человёкwмъ, пріи1де врaгъ є3гw2 и3 всёz плeвелы посредЁ пшени1цы и3 tи1де:
|
|
26
|
26
|
|
Коли зійшов посів і показався плід, тоді з’явився і кукіль.
|
є3гдa же прозzбE травA и3 пл0дъ сотвори2, тогдA kви1шасz и3 плeвеліе.
|
|
27
|
27
|
|
Прийшли раби господаря і сказали йому: господарю, чи не добре насіння ти сіяв на полі твоїм? Звідки ж взявся кукіль?
|
Пришeдше же раби2 господи1на, рёша є3мY: г0споди, не д0брое ли сёмz сёzлъ є3си2 на селЁ твоeмъ; tкyду u5бо и4мать плeвелы;
|
|
28
|
28
|
|
Він же сказав їм: людина-ворог це зробила. А раби сказали йому: чи не хочеш ти, щоб ми пішли і випололи його?
|
Џнъ же речE и5мъ: врaгъ человёкъ сіE сотвори2. Раби1 же рёша є3мY: х0щеши ли u5бо, да шeдше и3сплевeмъ |;
|
|
29
|
29
|
|
Але він сказав: ні, бо, вибираючи кукіль, щоб ви не вирвали разом з ним і пшеницю.
|
Џнъ же речE (и5мъ): ни2: да не когдA восторгaюще плeвелы, вост0ргнете кyпнw съ ни1ми (и3) пшени1цу:
|
|
30
|
30
|
|
Залиште рости разом те і те до жнив; а в жнива я скажу женцям: зберіть спершу кукіль і зв’яжіть його у снопи, щоб спалити; а пшеницю зберіть у житницю мою.
|
њстaвите расти2 nбоE кyпнw до жaтвы: и3 во врeмz жaтвы рекY жaтелємъ: собери1те пeрвэе плeвелы и3 свzжи1те и5хъ въ снопы2, ћкw сожещи2 |: ґ пшени1цу собери1те въ жи1тницу мою2.
|
|
31
|
31
|
|
Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке взяв чоловік і посіяв на полі своїм.
|
(За? н7G.) И$ну при1тчу предложи2 и5мъ, гlz: под0бно є4сть цrтвіе нбcное зeрну горyшичну, є4же взeмъ человёкъ всёz на селЁ своeмъ,
|
|
32
|
32
|
|
Воно, хоч і найменше з усіх зерен, але, коли виросте, буває більше за будь-яке зілля і стає деревом, так що птахи небесні прилітають і ховаються у гілках його.
|
є4же мaлэйше ќбw є4сть t всёхъ сёменъ: є3гдa же возрастeтъ, б0лэе (всёхъ) ѕeлій є4сть и3 бывaетъ дрeво, ћкw пріити2 пти1цамъ небє1снымъ и3 витaти на вётвехъ є3гw2.
|
|
33
|
33
|
|
Іншу притчу сказав Він їм: Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла і поклала на три мірки борошна, доки все не вкисне.
|
И$ну при1тчу гlа и5мъ: под0бно є4сть цrтвіе нбcное квaсу, є3г0же взeмши женA скры2 въ сaтэхъ тріeхъ муки2, д0ндеже вскис0ша вс‰.
|
|
34
|
34
|
|
Усе це говорив Ісус людям притчами, і без притчі нічого не говорив їм,
|
Сі‰ вс‰ гlа ї}съ въ при1тчахъ нар0дwмъ, и3 без8 при1тчи ничес0же гlаше къ ни6мъ:
|
|
35
|
35
|
|
щоб збулося сказане через пророка, який говорить: відкрию в притчах уста Мої, сповіщу сокровенне від створення світу.
|
ћкw да сбyдетсz речeнное прbр0комъ, глаг0лющимъ: tвeрзу въ при1тчахъ ўстA мо‰: tрhгну сокровє1ннаz t сложeніz мjра.
|
|
36
|
36
|
|
Тоді Ісус, залишивши людей, увійшов у дім. І, приступивши до Нього, ученики Його сказали: роз’ясни нам притчу про кукіль на полі.
|
ТогдA њстaвль нар0ды, пріи1де въ д0мъ ї}съ. (За? н7д7.) И# приступи1ша къ немY ўчн7цы2 є3гw2, глаг0люще: скажи2 нaмъ при1тчу плeвєлъ сeлныхъ.
|
|
37
|
37
|
|
Він же сказав їм у відповідь: Той, Хто посіяв добре насіння, є Син Людський;
|
Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: сёzвый д0брое сёмz є4сть сн7ъ чlвёческій:
|
|
38
|
38
|
|
поле — це світ; добре насіння — це сини Царства, а кукіль — сини лукавого;
|
ґ село2 є4сть мjръ: д0брое же сёмz, сjи сyть сн7ове цrтвіz, ґ плeвеліе сyть сhнове непріsзненніи:
|
|
39
|
39
|
|
ворог, що його посіяв, є диявол; жнива — це кінець світу, а женці — ангели.
|
ґ врaгъ всёzвый и5хъ є4сть діaволъ: ґ жaтва кончи1на вёка є4сть: ґ жaтєли ѓгGли сyть.
|
|
40
|
40
|
|
Отже, як збирають кукіль і спалюють вогнем, так буде при кінці світу цього:
|
Ћкоже u5бо собирaютъ плeвелы и3 nгнeмъ сожигaютъ, тaкw бyдетъ въ скончaніе вёка сегw2:
|
|
41
|
41
|
|
пошле Син Людський ангелів Своїх, і зберуть з Царства Його всі спокуси і тих, що чинять беззаконня,
|
п0слетъ сн7ъ чlвёческій ѓгGлы сво‰, и3 соберyтъ t цrтвіz є3гw2 вс‰ соблaзны и3 творsщихъ беззак0ніе
|
|
42
|
42
|
|
і вкинуть їх у піч вогняну; там буде плач і скрегіт зубів.
|
и3 ввeргутъ и5хъ въ пeщь џгненну: тY бyдетъ плaчь и3 скрeжетъ зубHмъ:
|
|
43
|
43
|
|
Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього. Хто має вуха слухати, нехай слухає!
|
тогдA првdницы просвэтsтсz ћкw с0лнце въ цrтвіи nц7A и4хъ. И#мёzй ќшы слhшати да слhшитъ.
|
|
44
|
44
|
|
Ще Царство Небесне подібне до скарбу, захованого на полі, який знайшов чоловік і приховав, і на радощах іде й продає все, що має, і купує поле те.
|
(За? н7е7.) Пaки под0бно є4сть цrтвіе нбcное сокр0вищу сокровeну на селЁ, є4же њбрётъ человёкъ скры2, и3 t рaдости є3гw2 и4детъ, и3 вс‰, є3ли6ка и4мать, продаeтъ, и3 купyетъ село2 то2.
|
|
45
|
45
|
|
Ще Царство Небесне подібне до купця, який шукає добрі перли,
|
Пaки под0бно є4сть цrтвіе нбcное человёку купцY, и4щущу д0брыхъ би1серей,
|
|
46
|
46
|
|
і, знайшовши одну коштовну перлину, іде й продає усе, що має, і купує її.
|
и4же њбрётъ є3ди1нъ многоцёненъ би1серъ, шeдъ продадE вс‰, є3ли6ка и3мsше, и3 купи2 є3го2.
|
|
47
|
47
|
|
Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, що назбирав усякої всячини;
|
Пaки под0бно є4сть цrтвіе нбcное нeводу ввeржену въ м0ре и3 t всsкагw р0да собрaвшу,
|
|
48
|
48
|
|
коли ж наповнився, його витягли на берег і, сівши, вибрали добре в посуд, а погане викинули геть.
|
и4же є3гдA и3сп0лнисz, и3звлек0ша и5 на крaй, и3 сёдше и3збрaша дHбрыz въ сосyды, ґ ѕлы6z и3зверг0ша в0нъ.
|
|
49
|
49
|
|
Так буде при кінці світу: зійдуть ангели, і відлучать злих від праведних,
|
Тaкw бyдетъ въ скончaніе вёка: и3зhдутъ ѓгGли, и3 tлучaтъ ѕлы6z t среды2 првdныхъ,
|
|
50
|
50
|
|
і вкинуть їх у піч вогняну: там буде плач і скрегіт зубів.
|
и3 ввeргутъ и5хъ въ пeщь џгненную: тY бyдетъ плaчь и3 скрeжетъ зубHмъ.
|
|
51
|
51
|
|
І каже їм Ісус: чи зрозуміли ви все це? Вони говорять Йому: так, Господи!
|
Гlа и5мъ ї}съ: разумёсте ли сі‰ вс‰; Глаг0лаша є3мY: є4й, гDи.
|
|
52
|
52
|
|
Він же сказав їм: ось тому кожен книжник, навчений про Царство Небесне, подібний до господаря, який виносить із свого скарбу нове й старе.
|
Џнъ же речE и5мъ: сегw2 рaди всsкъ кни1жникъ, научи1всz цrтвію нбcному, под0бенъ є4сть человёку домови1ту, и4же и3зн0ситъ t сокр0вища своегw2 нHваz и3 вє1тхаz.
|
|
53
|
53
|
|
І, коли скінчив Ісус притчі ці, пішов звідти.
|
(За? н7ѕ7.) И# бhсть, є3гдA скончA ї}съ при6тчи сі‰, прeйде tтyду.
|
|
54
|
54
|
|
І, прийшовши до Своєї батьківщини, вчив їх у синагозі їхній, так що всі дивувалися й говорили: звідки в Ньому премудрість ця і сили?
|
И# пришeдъ во nтeчествіе своE, ўчaше и5хъ на с0нмищи и4хъ, ћкw диви1тисz и5мъ и3 глаг0лати: tкyду семY премdрость сіS и3 си6лы;
|
|
55
|
55
|
|
Чи Він не син теслі? Чи не Його Мати зветься Марією і брати Його Яків та Іосія, і Симон, та Іуда?
|
не сeй ли є4сть тект0новъ сн7ъ; не м™и ли є3гw2 нарицaетсz мRіaмъ, и3 брaтіz є3гw2 їaкwвъ и3 їwсjй, и3 сjмwнъ и3 їyда;
|
|
56
|
56
|
|
І сестри Його чи не всі між нами? Звідки ж у Нього це все?
|
и3 сєстры2 є3гw2 не вс‰ ли въ нaсъ сyть; tкyду u5бо семY сі‰ вс‰;
|
|
57
|
57
|
|
І спокушалися Ним. Ісус же сказав їм: не буває пророка без честі, хіба що тільки на батьківщині своїй і в домі своїм.
|
И# блажнsхусz њ нeмъ. Ї}съ же речE и5мъ: нёсть прbр0къ без8 чeсти, т0кмw во nтeчествіи своeмъ и3 въ домY своeмъ.
|
|
58
|
58
|
|
І не створив там багатьох чудес через невір’я їхнє.
|
И# не сотвори2 тY си1лъ мн0гихъ за невёрство и4хъ.
|
|
Глава 14
|
Главa д7i
|
|
1
|
1
|
|
У той час почув Ірод четвертовладник чутку про Ісуса
|
(За? н7з7) Въ то2 врeмz ўслhша и4рwдъ четвертовлaстникъ слyхъ ї}совъ
|
|
2
|
2
|
|
і сказав прислужникам своїм: це Іоан Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діються ним.
|
и3 речE nтрокHмъ свои6мъ: сeй є4сть їwaннъ кrти1тель: т0й воскрeсе t мeртвыхъ, и3 сегw2 рaди си6лы дёютсz њ нeмъ.
|
|
3
|
3
|
|
Бо Ірод узяв Іоана, зв’язав його і посадив у в’язницю через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого,
|
И$рwдъ бо є4мь їwaнна, свzзA є3го2 и3 всади2 въ темни1цу, и3рwдіaды рaди жены2 філjппа брaта своегw2:
|
|
4
|
4
|
|
тому що Іоан говорив йому: не личить тобі мати її.
|
глаг0лаше бо є3мY їwaннъ: не дост0итъ ти2 и3мёти є3S.
|
|
5
|
5
|
|
І хотів убити його, та побоявся народу, бо вважали його пророком.
|
И# хотsщь є3го2 ўби1ти, ўбоsсz нар0да, занE ћкw прbр0ка є3го2 и3мёzху.
|
|
6
|
6
|
|
Коли був день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала посеред зібрання і догодила Іродові,
|
Дню1 же бhвшу рождествA и4рwдова, плzсA дщи2 и3рwдіaдина посредЁ и3 ўгоди2 и4рwдови:
|
|
7
|
7
|
|
тому він поклявся дати їй, чого б вона не попросила.
|
тёмже и3 съ клsтвою и3зречE є4й дaти, є3гHже ѓще воспр0ситъ.
|
|
8
|
8
|
|
Вона ж, з намови матері своєї, сказала: дай мені тут на блюді голову Іоана Хрестителя.
|
Nнa же навaждена мaтерію своeю, дaждь ми2, речE, здЁ на блю1дэ главY їwaнна кrти1телz.
|
|
9
|
9
|
|
І засмутився цар; але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, звелів дати їй.
|
И# печaленъ бhсть цaрь: клsтвы же рaди и3 за возлежaщихъ съ ни1мъ, повелЁ дaти (є4й)
|
|
10
|
10
|
|
І послав відсікти голову Іоана у в’язниці.
|
и3 послaвъ ўсёкну їwaнна въ темни1цэ.
|
|
11
|
11
|
|
І принесли голову його на блюді і дали дівчині, а та віднесла матері своїй.
|
И# принес0ша главY є3гw2 на блю1дэ и3 дaша дэви1цэ: и3 tнесE мaтери своeй.
|
|
12
|
12
|
|
Ученики ж його, прийшовши, взяли тіло і поховали його; пішли і сповістили Ісуса.
|
И# пристyпльше ўченицы2 є3гw2 взsша тёло (є3гw2) и3 погреб0ша є5: и3 пришeдше возвэсти1ша ї}сови.
|
|
13
|
13
|
|
І, почувши про те, Ісус відплив звідти на човні у безлюдне місце один; а народ, довідавшись, пішов за Ним з міст пішки.
|
И# слhшавъ ї}съ tи1де tтyду въ корабли2 въ пyсто мёсто є3ди1нъ [њс0бь]: и3 слhшавше нар0ди по нeмъ и3д0ша пёши t градHвъ.
|
|
14
|
14
|
|
І, вийшовши, Ісус побачив багато людей, змилосердився над ними і зцілив недужих їхніх.
|
(За? н7}.) И# и3зшeдъ ї}съ ви1дэ мн0гъ нар0дъ, и3 млcрдова њ ни1хъ, и3 и3сцэли2 нед{жныz и4хъ.
|
|
15
|
15
|
|
Як настав вечір, приступили до Нього ученики Його і кажуть: місце тут пустинне і час уже пізній; відпусти людей, нехай підуть у селища і куплять собі що їсти.
|
П0здэ же бhвшу, приступи1ша къ немY ўчн7цы2 є3гw2, глаг0люще: пyсто є4сть мёсто, и3 чaсъ ўжE минY: tпусти2 нар0ды, да шeдше въ вє1си кyпzтъ бр†шна себЁ.
|
|
16
|
16
|
|
Ісус же сказав їм: не треба їм іти, дайте ви їм їсти.
|
Ї}съ же речE и5мъ: не трeбуютъ tити2: дади1те и5мъ вы2 ћсти.
|
|
17
|
17
|
|
Вони ж кажуть Йому: у нас тут тільки п’ять хлібів і дві рибини.
|
Nни1 же глаг0лаша є3мY: не и4мамы здЁ т0кмw пsть хлBбъ и3 двЁ ры6бэ.
|
|
18
|
18
|
|
Він сказав: принесіть їх Мені сюди.
|
Џнъ же речE: принеси1те ми2 и5хъ сёмw.
|
|
19
|
19
|
|
І звелів народові возлягти на траву і, взявши п’ять хлібів і дві рибини, підняв очі на небо, благословив і, переломивши, дав ученикам хліби, а ученики — народові.
|
И# повелёвъ нар0дwмъ возлещи2 на травЁ, и3 пріeмъ пsть хлBбъ и3 џбэ ры6бэ, воззрёвъ на нeбо, блгcви2 и3 преломи1въ дадE ўчн7кHмъ хлёбы, ўчн7цh же нар0дwмъ.
|
|
20
|
20
|
|
І їли всі і наситились; і набрали залишків дванадцять повних кошиків;
|
И# kд0ша вси2 и3 насhтишасz: и3 взsша и3збhтки ўкр{хъ, дванaдесzть к0шz и3сп0лнь:
|
|
21
|
21
|
|
а тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, крім жінок та дітей.
|
kдyщихъ же бЁ мужeй ћкw пsть тhсzщъ, рaзвэ жeнъ и3 дэтeй.
|
|
22
|
22
|
|
І зараз же звелів Ісус ученикам Своїм сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік, поки Він відпустить людей.
|
(За? н7f7.) И# ѓбіе понyди ї}съ ўчн7ки2 сво‰ влёзти въ корaбль и3 вари1ти є3го2 на џномъ полY [пред8ити2 є3мY на w4нъ п0лъ], д0ндеже tпyститъ нар0ды.
|
|
23
|
23
|
|
І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і ввечері залишився там один.
|
И# tпусти1въ нар0ды, взhде на горY є3ди1нъ помоли1тисz: п0здэ же бhвшу, є3ди1нъ бЁ тY.
|
|
24
|
24
|
|
А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був супротивний.
|
Корaбль же бЁ посредЁ м0рz влazсz волнaми: бё бо проти1венъ вётръ.
|
|
25
|
25
|
|
У четверту ж сторожу ночі пішов Ісус до них, ідучи по морю.
|
Въ четвeртую же стрaжу н0щи и4де къ ни6мъ ї}съ, ходS по м0рю.
|
|
26
|
26
|
|
І ученики, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і говорили: це привид. І зі страху закричали.
|
И# ви1дэвше є3го2 ўчн7цы2 по м0рю ходsща, смути1шасz, глаг0люще, ћкw призрaкъ є4сть: и3 t стрaха возопи1ша.
|
|
27
|
27
|
|
Але Ісус зараз же заговорив до них і сказав: заспокойтесь! Це Я, не бійтеся.
|
Ѓбіе же речE и5мъ ї}съ, гlz: дерзaйте: ѓзъ є4смь, не б0йтесz.
|
|
28
|
28
|
|
Петро сказав Йому у відповідь: Господи! Якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді.
|
Tвэщaвъ же пeтръ речE: гDи, ѓще ты2 є3си2, повели1 ми пріити2 къ тебЁ по водaмъ. Џнъ же речE: пріиди2.
|
|
29
|
29
|
|
Він же сказав: прийди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Ісуса.
|
И# и3злёзъ и3з8 кораблS пeтръ, хождaше по водaмъ, пріити2 ко ї}сови:
|
|
30
|
30
|
|
Побачивши ж сильний вітер, злякався і, коли почав тонути, закричав: Господи, спаси мене!
|
ви1дz же вётръ крёпокъ, ўбоsсz, и3 начeнъ ўтопaти, возопи2, глаг0лz: гDи, сп7си1 мz.
|
|
31
|
31
|
|
Ісус зараз же простяг руку, підтримав його і говорить йому: маловіре! Чого ти засумнівався?
|
И# ѓбіе ї}съ простeръ рyку, ћтъ є3го2 и3 гlа є3мY: маловёре, почто2 ўсумнёлсz є3си2;
|
|
32
|
32
|
|
І, як увійшли вони в човен, вітер стих.
|
И# влёзшема и4ма въ корaбль, престA вётръ.
|
|
33
|
33
|
|
Ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: воістину Ти Син Божий.
|
Сyщіи же въ корабли2 пришeдше поклони1шасz є3мY, глаг0люще: вои1стинну б9ій сн7ъ є3си2.
|
|
34
|
34
|
|
Переправившись, вони прибули в землю Генісаретську.
|
И# прешeдше пріид0ша въ зeмлю геннисарefскую.
|
|
35
|
35
|
|
Жителі того міста, впізнавши Його, дали знати по всій тій околиці, і принесли до Нього всіх недужих,
|
(За? ….) И# познaвше є3го2 мyжіе мёста тогw2, послaша во всю2 странY тY, и3 принес0ша къ немY вс‰ болsщыz:
|
|
36
|
36
|
|
і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю одежі Його; і ті, що доторкалися, зцілялися.
|
и3 молsху є3го2, да т0кмw прик0снутсz вскри1лію ри1зы є3гw2: и3 є3ли1цы прикоснyшасz, сп7сeни бhша.
|
|
Глава 15
|
Главa є7i
|
|
1
|
1
|
|
Тоді приступають до Ісуса єрусалимські книжники та фарисеї і говорять:
|
ТогдA приступи1ша ко ї}сови и5же t їеrли1ма кни1жницы и3 фарісeє, глаг0люще:
|
|
2
|
2
|
|
чому ученики Твої порушують передання старців? Бо не миють рук своїх, коли їдять хліб.
|
почто2 ўчн7цы2 твои2 преступaютъ предaніе стaрєцъ; не ўмывaютъ бо рyкъ свои1хъ, є3гдA хлёбъ kдsтъ.
|
|
3
|
3
|
|
Він же сказав їм у відповідь: чому і ви порушуєте заповідь Божу, заради передання вашого?
|
Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: почто2 и3 вы2 преступaете зaповэдь б9ію за предaніе вaше;
|
|
4
|
4
|
|
Бо Бог заповідав: шануй батька й матір; і хто лихословить на батька чи матір, нехай смертю помре.
|
БGъ бо заповёда, гlz: чти2 nтцA и3 мaтерь: и3: и4же ѕлосл0витъ nтцA и3ли2 мaтерь, смeртію да ќмретъ.
|
|
5
|
5
|
|
А ви говорите: якщо хто скаже батькові або матері: дар Богові те, чим би ти від мене скористався,
|
Вh же глаг0лете: и4же ѓще речeтъ nтцY и3ли2 мaтери: дaръ, и4мже бы t менє2 п0льзовалсz є3си2:
|
|
6
|
6
|
|
той може і не шанувати батька свого або матір свою. Таким чином, і ви порушили заповідь Божу переданням вашим.
|
и3 да не почти1тъ nтцA своегw2 и3ли2 мaтере [мaтере своеS]: и3 разори1сте зaповэдь б9ію за предaніе вaше.
|
|
7
|
7
|
|
Лицеміри! Добре пророкував про вас Ісая, кажучи:
|
Лицемёри, д0брэ прbр0чествова њ вaсъ и3сaіа, глаг0лz:
|
|
8
|
8
|
|
наближаються до Мене люди ці устами своїми, й устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене;
|
приближaютсz мнЁ лю1діе сjи ўсты6 свои1ми и3 ўстнaми чтyтъ мS: сeрдце же и4хъ далeче tстои1тъ t менє2:
|
|
9
|
9
|
|
але марно шанують Мене, навчаючи вченням і заповідям людським.
|
всyе же чтyтъ мS, ўчaще ўчeніємъ, зaповэдемъ человёчєскимъ.
|
|
10
|
10
|
|
І, покликавши людей, сказав їм: слухайте і розумійте!
|
И# призвaвъ нар0ды, речE и5мъ: слhшите и3 разумёйте:
|
|
11
|
11
|
|
Не те, що входить в уста, оскверняє людину, а те, що виходить з уст, оскверняє людину.
|
не входsщее во ўстA скверни1тъ человёка: но и3сходsщее и3зо ќстъ, то2 скверни1тъ человёка.
|
|
12
|
12
|
|
Тоді ученики Його, приступивши, сказали Йому: чи знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?
|
(За? …№.) ТогдA пристyпльше ўчн7цы2 є3гw2 рёша є3мY: вёси ли, ћкw фарісeє слhшавше сл0во соблазни1шасz;
|
|
13
|
13
|
|
Він же сказав у відповідь: усяка рослина, яку не насадив Отець Мій Небесний, викоріниться.
|
Џнъ же tвэщaвъ речE: всsкъ сaдъ, є3г0же не насади2 nц7ъ м0й нбcный, и3скорени1тсz:
|
|
14
|
14
|
|
Облиште їх: вони — сліпі вожді сліпців, а коли сліпець веде сліпця, то обидва впадуть в яму.
|
њстaвите и5хъ: вожди6 сyть слёпи слэпцє1мъ: слэпeцъ же слэпцA ѓще в0дитъ, џба въ ћму впадeтасz.
|
|
15
|
15
|
|
Петро ж, відповідаючи, сказав Йому: поясни нам притчу цю.
|
Tвэщaвъ же пeтръ речE є3мY: скажи2 нaмъ при1тчу сію2.
|
|
16
|
16
|
|
Ісус сказав: невже і ви ще не розумієте?
|
Ї}съ же речE (и5мъ): є3динaче [є3щE] ли и3 вы2 без8 рaзума є3стE;
|
|
17
|
17
|
|
Чи ще не зрозуміли, що все, що входить в уста, проходить у черево і виходить геть?
|
не u5 ли разумэвaете, ћкw всsко, є4же вх0дитъ во ўстA, во чрeво вмэщaетсz и3 ґфедрHномъ и3сх0дитъ;
|
|
18
|
18
|
|
А те, що з уст виходить, від серця виходить; це і оскверняє людину,
|
и3сход‰щаz же и3зо ќстъ, t сeрдца и3сх0дzтъ, и3 т† сквернsтъ человёка:
|
|
19
|
19
|
|
бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, злодійство, лжесвідчення, хула.
|
t сeрдца бо и3сх0дzтъ помышлє1ніz ѕл†z, ўб‡йства, прелюбодэ‰ніz, любодэ‰ніz, татьбы6, лжесвидётєлства, хулы6:
|
|
20
|
20
|
|
Це те, що оскверняє людину, а немитими руками їсти — не оскверняє людину.
|
сі‰ сyть скверн‰щаz человёка: ґ є4же неумовeнныма рукaма ћсти, не скверни1тъ человёка.
|
|
21
|
21
|
|
І, вийшовши звідти, Ісус пішов у землі Тирські і Сидонські.
|
(За? …в7.) И# и3зшeдъ tтyду ї}съ, tи1де во страны6 т›рскіz и3 сідw6нскіz.
|
|
22
|
22
|
|
І ось жінка-хананеянка, вийшовши з тих місць, закричала Йому: помилуй мене, Господи, Сину Давидів, дочка моя тяжко біснується.
|
И# сE, женA хананeйска, t предBлъ тёхъ и3зшeдши, возопи2 къ немY глаг0лющи: поми1луй мS, гDи, сн7е дв7довъ, дщи2 моS ѕлЁ бэснyетсz.
|
|
23
|
23
|
|
Але Він не відповідав їй ні слова. І підійшли ученики Його і благали Його: відпусти її, бо кричить нам услід.
|
Џнъ же не tвэщA є4й словесE. И# пристyпльше ўчн7цы2 є3гw2, молsху є3го2, глаг0люще: tпусти2 ю5, ћкw вопіeтъ в8слёдъ нaсъ.
|
|
24
|
24
|
|
Він же сказав у відповідь: Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого.
|
Џнъ же tвэщaвъ речE: нёсмь п0сланъ, т0кмw ко nвцaмъ поги1бшымъ д0му ї}лева.
|
|
25
|
25
|
|
А вона, підійшовши, вклонилася Йому і каже: Господи, допоможи мені.
|
Nнa же пришeдши поклони1сz є3мY, глаг0лющи: гDи, помози1 ми.
|
|
26
|
26
|
|
Він же сказав у відповідь: недобре взяти хліб у дітей і кинути псам.
|
Џнъ же tвэщaвъ речE: нёсть добро2 tsти хлёба чaдwмъ и3 поврещи2 псHмъ.
|
|
27
|
27
|
|
Вона сказала: так, Господи! Але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх.
|
Nнa же речE: є4й, гDи: и4бо и3 пси2 kдsтъ t крупи1цъ пaдающихъ t трапeзы господeй свои1хъ.
|
|
28
|
28
|
|
Тоді Ісус сказав їй у відповідь: о жінко! Велика віра твоя; нехай буде тобі, як ти хочеш. І зцілилася дочка її у ту ж мить.
|
ТогдA tвэщaвъ ї}съ речE є4й: q, жeно, вeліz вёра твоS: бyди тебЁ ћкоже х0щеши. И# и3сцэлЁ дщи2 є3S t тогw2 часA.
|
|
29
|
29
|
|
Ісус пішов звідти і прийшов до моря Галилейського, і, зійшовши на гору, сів там.
|
(За? …G.) И# прешeдъ tтyду ї}съ, пріи1де на м0ре галілeйское, и3 возшeдъ на горY, сёде тY.
|
|
30
|
30
|
|
І приступило до Нього багато народу, маючи з собою кривих, сліпих, німих, калік і багато інших, і клали їх до ніг Ісусових; і Він зцілив їх.
|
И# приступи1ша къ немY нар0ди мн0зи, и3мyще съ соб0ю хрwмhz, слэпы6z, нэмы6z, бBдныz и3 и4ны мнHги, и3 приверг0ша и5хъ къ ногaма ї}совыма: и3 и3сцэли2 и5хъ:
|
|
31
|
31
|
|
І народ дивувався, бачачи, що німі говорять, каліки стають здоровими, криві ходять і сліпі бачать, і славив Бога Ізраїлевого.
|
ћкоже нар0дwмъ диви1тисz, ви1дzщимъ нэмы6z глаг0люща, бBдныz здр†вы, хрwмhz ходsщz и3 слэпы6z ви1дzщz: и3 слaвлzху бGа ї}лева.
|
|
32
|
32
|
|
Ісус же, покликавши учеників Своїх, сказав їм: шкода Мені людей, що вже три дні перебувають зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі.
|
(За? …д7.) Ї}съ же призвaвъ ўчн7ки2 сво‰, речE (и5мъ): млcрдую њ нар0дэ (сeмъ), ћкw ўжE дни6 три2 присэдsтъ мнЁ и3 не и4мутъ чесw2 ћсти: и3 tпусти1ти и5хъ не ћдшихъ не хощY, да не кaкw њслабёютъ на пути2.
|
|
33
|
33
|
|
Говорять Йому ученики Його: де ж нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу?
|
И# глаг0лаша є3мY ўчн7цы2 є3гw2: tкyду нaмъ въ пустhни хлёби толи1цы, ћкw да насhтитсz толи1къ нар0дъ;
|
|
34
|
34
|
|
Говорить їм Ісус: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім, і трохи риби.
|
И# гlа и5мъ ї}съ: коли1кw хлёбы и4мате; Nни1 же рёша: сeдмь, и3 мaлw рhбицъ.
|
|
35
|
35
|
|
Тоді звелів народові возлягти на землю.
|
И# повелЁ нар0дwмъ возлещи2 на земли2,
|
|
36
|
36
|
|
І, взявши сім хлібів та рибу і віддавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, а ученики — народові.
|
и3 пріeмь сeдмь хлёбы и3 ры6бы, хвалY воздaвъ преломи2 и3 дадE ўчн7кHмъ свои6мъ, ўчн7цh же нар0дwмъ.
|
|
37
|
37
|
|
І їли всі і наситились; і набрали сім повних кошиків залишків,
|
И# kд0ша вси2 и3 насhтишасz: и3 взsша и3збhтки ўкр{хъ, сeдмь к0шницъ и3сп0лнь:
|
|
38
|
38
|
|
а тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.
|
ћдшихъ же бsше четhре тhсzщы мужeй, рaзвэ жeнъ и3 дэтeй.
|
|
39
|
39
|
|
І, відпустивши народ, Він сів у човен і прибув у межі Магдалинські.
|
И# tпусти1въ нар0ды, влёзе въ корaбль и3 пріи1де въ предёлы магдали6нски.
|
|
Глава 16
|
Главa ѕ7i
|
|
1
|
1
|
|
І приступили до Нього фарисеї і саддукеї і, спокушаючи Його, просили показати їм знамення з неба.
|
(За? …е7) И# приступи1ша (къ немY) фарісeє и3 саддукeє, и3скушaюще проси1ша є3го2 знaменіе съ нб7сE показaти и5мъ.
|
|
2
|
2
|
|
Він же сказав їм у відповідь: увечері ви говорите: буде погода, бо небо червоне;
|
Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: вeчеру бhвшу, глаг0лете: вeдро, чермнyетбосz нeбо:
|
|
3
|
3
|
|
А вранці: сьогодні негода, бо небо багряне. Лицеміри! Розпізнавати лице неба ви вмієте, а знамення часу не можете.
|
и3 ќтру: днeсь зимA, чермнyетбосz дрzселyz нeбо. Лицемёри, лицE ќбw небесE ўмёете разсуждaти, знaменій же временHмъ не м0жете (и3скуси1ти).
|
|
4
|
4
|
|
Рід лукавий і перелюбний знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. І, залишивши їх, відійшов.
|
Р0дъ лукaвъ и3 прелюбодёйный знaменіz и4щетъ: и3 знaменіе не дaстсz є3мY, т0кмw знaменіе їHны прbр0ка. И# њстaвль и5хъ, tи1де.
|
|
5
|
5
|
|
Переправившись на той бік, ученики Його забули взяти хлібів.
|
И# прешeдше ўчн7цы2 є3гw2 на w4нъ п0лъ, забhша хлёбы взsти.
|
|
6
|
6
|
|
Ісус сказав їм: пильнуйте і стережіться закваски фарисейської та саддукейської.
|
(За? …ѕ7.) Ї}съ же речE и5мъ: внемли1те и3 блюди1тесz t квaса фарісeйска и3 саддукeйска.
|
|
7
|
7
|
|
Вони ж розмірковували над цим і говорили: ми ж хлібів не взяли.
|
Nни1 же помышлsху въ себЁ, глаг0люще: ћкw хлёбы не взsхомъ.
|
|
8
|
8
|
|
Зрозумівши те, Ісус сказав їм: що помишляєте про себе, маловіри, що хлібів не взяли?
|
Разумёвъ же ї}съ речE и5мъ: что2 мhслите въ себЁ, маловёри, ћкw хлёбы не взsсте;
|
|
9
|
9
|
|
Хіба ще не розумієте і не пам’ятаєте про п’ять хлібів на п’ять тисяч, і скільки кошиків ви зібрали?
|
не u5 ли разумёете, нижE п0мните пsть хлёбы пzти1мъ тhсzщамъ, и3 коли1кw кHшъ взsсте;
|
|
10
|
10
|
|
Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви зібрали?
|
ни ли сeдмь хлёбы четhремъ тhсzщамъ, и3 коли1кw к0шницъ взsсте;
|
|
11
|
11
|
|
Як не розумієте, що не про хліб сказав Я вам: стережіться закваски фарисейської та саддукейської?
|
кaкw не разумёете, ћкw не њ хлёбэхъ рёхъ вaмъ внимaти, (но) t квaса фарісeйска и3 саддукeйска;
|
|
12
|
12
|
|
Тоді вони зрозуміли, що Він говорив їм стерегтися не хлібної закваски, а вчення фарисейського та саддукейського.
|
ТогдA разумёша, ћкw не речE храни1тисz t квaса хлёбнагw, но t ўчeніz фарісeйска и3 саддукeйска.
|
|
13
|
13
|
|
Коли Ісус прийшов у землі Кесарії Филипової, то спитав учеників Своїх: за кого люди вважають Мене, Сина Людського?
|
(За? …з7.) Пришeдъ же ї}съ во страны6 кесарjи філjпповы, вопрошaше ўчн7ки2 сво‰, гlz: ког0 мz глаг0лютъ человёцы бhти, сн7а чlвёческаго;
|
|
14
|
14
|
|
Вони відповіли: одні — за Іоана Хрестителя, другі — за Іллю, інші — за Єремію або за одного з пророків.
|
Nни1 же рёша: џви ќбw їwaнна кrти1телz, и3нjи же и3лію2, друзjи же їеремjю и3ли2 є3ди1наго t прbрHкъ.
|
|
15
|
15
|
|
Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте?
|
Гlа и5мъ (ї}съ): вh же ког0 мz глаг0лете бhти;
|
|
16
|
16
|
|
Симон же Петро, відповідаючи, сказав: Ти є Христос, Син Бога Живого.
|
Tвэщaвъ же сjмwнъ пeтръ речE: ты2 є3си2 хrт0съ, сн7ъ бGа живaгw.
|
|
17
|
17
|
|
Тоді Ісус сказав йому у відповідь: блажен ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і не кров* відкрили тобі це, а Отець Мій, Який на небесах;
|
И# tвэщaвъ ї}съ речE є3мY: бlжeнъ є3си2, сjмwне, вaръ їHна, ћкw пл0ть и3 кр0вь не kви2 тебЁ, но nц7ъ м0й, и4же на нб7сёхъ:
|
|
18
|
18
|
|
і Я кажу тобі: ти Петро*, тобто «камінь», і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її.
|
и3 ѓзъ же тебЁ гlю, ћкw ты2 є3си2 пeтръ, и3 на сeмъ кaмени сози1жду цRковь мою2, и3 вратA ѓдwва не њдолёютъ є4й:
|
|
19
|
19
|
|
І дам тобі ключі Царства Небесного; і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах.
|
и3 дaмъ ти2 ключи6 цrтва нбcнагw: и3 є4же ѓще свsжеши на земли2, бyдетъ свsзано на нб7сёхъ: и3 є4же ѓще разрэши1ши на земли2, бyдетъ разрэшeно на нб7сёхъ.
|
|
20
|
20
|
|
Тоді Ісус наказав ученикам Своїм, щоб нікому не говорили, що Він є Ісус Христос.
|
(За? …}.) ТогдA запрети2 ї}съ ўчн7кHмъ свои6мъ, да ни комyже рекyтъ, ћкw сeй є4сть ї}съ хrт0съ.
|
|
21
|
21
|
|
З того часу Ісус почав відкривати Своїм ученикам, що Йому належить іти до Єрусалима і багато постраждати від старійшин і первосвящеників і книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.
|
Tт0лэ начaтъ ї}съ скaзовати ўчн7кHмъ свои6мъ, ћкw подобaетъ є3мY и3ти2 во їеrли1мъ и3 мн0гw пострадaти t стaрєцъ и3 ґрхіерє1й и3 кни6жникъ, и3 ўбіeну бhти, и3 въ трeтій дeнь востaти.
|
|
22
|
22
|
|
І, відізвавши Його, Петро почав заперечувати Йому: будь милосердний до Себе, Господи! Нехай не буде цього з Тобою!
|
И# поeмь є3го2 пeтръ, начaтъ прерэцaти є3мY глаг0лz: млcрдъ ты2, гDи: не и4мать бhти тебЁ сіE.
|
|
23
|
23
|
|
Він же, обернувшись, сказав Петрові: відійди від Мене, сатано! Ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське.
|
Џнъ же њбрaщьсz речE петр0ви: и3ди2 за мн0ю, сатано2, соблaзнъ ми2 є3си2: ћкw не мhслиши ±же (сyть) б9іz, но человёчєскаz.
|
|
24
|
24
|
|
Тоді Ісус сказав ученикам Своїм: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною.
|
(За? …f7.) ТогдA ї}съ речE ўчн7кHмъ свои6мъ: ѓще кто2 х0щетъ по мнЁ и3ти2, да tвeржетсz себє2 и3 в0зметъ крeстъ св0й и3 по мнЁ грzдeтъ:
|
|
25
|
25
|
|
Бо хто хоче душу* свою зберегти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її.
|
и4же бо ѓще х0щетъ дyшу свою2 спасти2, погуби1тъ ю5: и3 и4же ѓще погуби1тъ дyшу свою2 менє2 рaди, њбрsщетъ ю5:
|
|
26
|
26
|
|
Яка бо користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?
|
кaz бо п0льза человёку, ѓще мjръ вeсь пріwбрsщетъ, дyшу же свою2 њтщети1тъ; и3ли2 что2 дaстъ человёкъ и3змёну за дyшу свою2;
|
|
27
|
27
|
|
Бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з ангелами Своїми і тоді віддасть кожному за ділами його.
|
пріити1 бо и4мать сн7ъ чlвёческій во слaвэ nц7A своегw2 со ѓгGлы свои1ми, и3 тогдA воздaстъ комyждо по дэsніємъ є3гw2:
|
|
28
|
28
|
|
Істинно кажу вам: є деякі з тих, що стоять тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Сина Людського, що гряде в Царстві Своїм.
|
ґми1нь гlю вaмъ, (ћкw) сyть нёцыи t здЁ стоsщихъ, и5же не и4мутъ вкуси1ти смeрти, д0ндеже ви1дzтъ сн7а чlвёческаго грzдyща во цrтвіи своeмъ.
|
|
Глава 17
|
Главa з7i
|
|
1
|
1
|
|
Коли минуло шість днів, Ісус взяв Петра, Якова та Іоана, брата його, і вивів їх на високу гору одних,
|
(За? о7) И# по днeхъ шести1хъ поsтъ ї}съ петрA и3 їaкwва и3 їwaнна брaта є3гw2, и3 возведE и5хъ на горY высокY є3ди6ны,
|
|
2
|
2
|
|
і преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло.
|
и3 преwбрази1сz пред8 ни1ми: и3 просвэти1сz лицE є3гw2 ћкw с0лнце, ри6зы же є3гw2 бhша бэлы2 ћкw свётъ.
|
|
3
|
3
|
|
І ось явилися їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним.
|
И# сE, kви1стасz и5мъ мwmсeй и3 и3ліA, съ ни1мъ глагHлюща.
|
|
4
|
4
|
|
При цьому Петро сказав Ісусові: Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі.
|
Tвэщaвъ же пeтръ речE (ко) ї}сови: гDи, добро2 є4сть нaмъ здЁ бhти: ѓще х0щеши, сотвори1мъ здЁ три2 сBни, тебЁ є3ди1ну, и3 мwmсeови є3ди1ну, и3 є3ди1ну и3ліи2.
|
|
5
|
5
|
|
Поки він говорив це, ясна хмара осінила їх, і ось голос з хмари говорить: Цей є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте.
|
Е#щe (же) є3мY глаг0лющу, сE, w4блакъ свётелъ њсэни2 и5хъ: и3 сE, глaсъ и3з8 w4блака гlz: сeй є4сть сн7ъ м0й возлю1бленный, њ нeмже бlговоли1хъ: тогw2 послyшайте.
|
|
6
|
6
|
|
І, почувши, ученики впали ниць і дуже полякались.
|
И# слhшавше ўчн7цы2 пад0ша ни1цы и3 ўбоsшасz ѕэлw2.
|
|
7
|
7
|
|
Але Ісус підійшов, доторкнувся до них і сказав: встаньте і не бійтеся.
|
И# пристyпль ї}съ прикоснyсz и4хъ и3 речE: востaните и3 не б0йтесz.
|
|
8
|
8
|
|
Звівши ж очі свої, вони нікого не побачили, тільки одного Ісуса.
|
Возвeдше же џчи свои2, ни ког0же ви1дэша, т0кмw ї}са є3ди1наго.
|
|
9
|
9
|
|
І коли вони сходили з гори, Ісус наказав їм: нікому не говоріть про це видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих.
|
И# сходsщымъ и5мъ съ горы2, заповёда и5мъ ї}съ, гlz: ни комyже повёдите видёніz, д0ндеже сн7ъ чlвёческій и3з8 мeртвыхъ воскrнетъ.
|
|
10
|
10
|
|
І спитали Його ученики Його: чому ж книжники говорять, що Іллі належить прийти раніш?
|
(За? о7№.) И# вопроси1ша є3го2 ўчн7цы2 є3гw2, глаг0люще: что2 u5бо кни1жницы глаг0лютъ, ћкw и3ліи2 подобaетъ пріити2 прeжде;
|
|
11
|
11
|
|
Ісус сказав їм у відповідь: так, Ілля прийде раніш і все приготує;
|
Ї}съ же tвэщaвъ речE и5мъ: и3ліA ќбw пріи1детъ прeжде и3 ўстр0итъ вс‰:
|
|
12
|
12
|
|
але кажу вам, що Ілля вже прийшов, і його не впізнали, і зробили з ним, як хотіли. Так і Син Людський має постраждати від них.
|
гlю же вaмъ, ћкw и3ліA ўжE пріи1де, и3 не познaша є3гw2, но сотвори1ша њ нeмъ, є3ли6ка восхотёша: тaкw и3 сн7ъ чlвёческій и4мать пострадaти t ни1хъ.
|
|
13
|
13
|
|
Тоді ученики зрозуміли, що він говорив їм про Іоана Хрестителя.
|
ТогдA разумёша ўчн7цы2, ћкw њ їwaннэ кrти1тели речE и5мъ.
|
|
14
|
14
|
|
Коли вони прийшли до народу, то підійшов до Нього чоловік і, ставши перед Ним на коліна,
|
(За? о7в7.) И# пришeдшымъ и5мъ къ нар0ду, приступи2 къ немY человёкъ, клaнzzсz є3мY
|
|
15
|
15
|
|
сказав: Господи! Помилуй сина мого; бо він на новий місяць біснується і тяжко страждає, бо часто кидається в огонь і часто у воду.
|
и3 глаг0лz: гDи, поми1луй сhна моего2, ћкw на нHвы мцcы бэснyетсz и3 ѕлЁ стрaждетъ: мн0жицею бо пaдаетъ во џгнь и3 мн0жицею въ в0ду:
|
|
16
|
16
|
|
Я приводив його до учеників Твоїх, та вони не змогли зцілити його.
|
и3 привед0хъ є3го2 ко ўчн7кHмъ твои6мъ, и3 не возмог0ша є3го2 и3сцэли1ти.
|
|
17
|
17
|
|
Ісус же, відповідаючи, сказав: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами, доки терпітиму вас? Приведіть його до Мене сюди.
|
Tвэщaвъ же ї}съ речE: q, р0де невёрный и3 развращeнный, док0лэ бyду съ вaми; док0лэ терплю2 вaмъ; приведи1те ми2 є3го2 сёмw.
|
|
18
|
18
|
|
І заборонив йому Ісус, і біс вийшов з нього; і отрок зцілився у ту ж мить.
|
И# запрети2 є3мY ї}съ, и3 и3зhде и3з8 негw2 бёсъ: и3 и3сцэлЁ џтрокъ t часA тогw2.
|
|
19
|
19
|
|
Тоді ученики, приступивши до Ісуса на самоті, сказали: чому ми не змогли вигнати його?
|
ТогдA пристyпльше ўчн7цы2 ко ї}су на є3ди1нэ, рёша: почто2 мы2 не возмог0хомъ и3згнaти є3го2;
|
|
20
|
20
|
|
Ісус же сказав їм: через невір’я ваше. Бо істинно кажу вам: якщо ви матимете віру як зерно гірчичне і скажете горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас.
|
Ї}съ же речE и5мъ: за невёрствіе вaше: ґми1нь бо гlю вaмъ: ѓще и4мате вёру ћкw зeрно горyшно, речeте горЁ сeй: прейди2 tсю1ду тaмw, и3 прeйдетъ: и3 ничт0же невозм0жно бyдетъ вaмъ:
|
|
21
|
21
|
|
Цей же рід виганяється тільки молитвою і постом.
|
сeй же р0дъ не и3сх0дитъ, т0кмw моли1твою и3 пост0мъ.
|
|
22
|
22
|
|
Під час перебування їх у Галилеї, Ісус сказав їм: Син Людський буде виданий в руки людям,
|
Живyщымъ же и5мъ въ галілeи, речE и5мъ ї}съ: прeданъ и4мать бhти сн7ъ чlвёческій въ рyцэ человёкwмъ,
|
|
23
|
23
|
|
і уб’ють Його, і на третій день воскресне. І вони дуже засмутилися.
|
и3 ўбію1тъ є3го2, и3 въ трeтій дeнь востaнетъ. И# ск0рбни бhша ѕэлw2.
|
|
24
|
24
|
|
Коли ж вони прийшли до Капернаума, то підійшли до Петра збирачі дидрахм* і сказали: чи не дасть Учитель ваш дидрахми?
|
(За? о7G.) Пришeдшымъ же и5мъ въ капернаyмъ, приступи1ша пріeмлющіи дідр†хмы къ петр0ви и3 рёша: ўч™ль вaшъ не дaстъ ли дідр†хмы;
|
|
25
|
25
|
|
Він говорить: так. І коли увійшов він у дім, то Ісус, випередивши його, сказав: як тобі здається, Симоне, царі землі з кого беруть мито або податки: зі своїх синів чи з чужих?
|
Глаг0лz: є4й. И# є3гдA вни1де въ д0мъ, предвари2 є3го2 ї}съ, гlz: чт0 ти мни1тсz, сjмwне; цaріе зeмстіи t кjихъ пріeмлютъ д†ни и3ли2 кинс0нъ; t свои1хъ ли сынHвъ, и3ли2 t чужи1хъ;
|
|
26
|
26
|
|
Петро говорить Йому: з чужих. Ісус сказав йому: отже, сини вільні;
|
Глаг0ла є3мY пeтръ: t чужи1хъ. РечE є3мY ї}съ: u5бо своб0дни сyть сhнове:
|
|
27
|
27
|
|
але, щоб нам не спокусити їх, піди до моря, закинь вудку, і першу спійману рибу візьми, відкрий їй рот і знайдеш статир*, візьми його і віддай їм за Мене і за себе.
|
но да не соблазни1мъ и4хъ, шeдъ на м0ре, вeрзи ќдицу, и3, ю4же прeжде и4меши рhбу, возми2: и3 tвeрзъ ўстA є4й, њбрsщеши стати1ръ: т0й взeмъ дaждь и5мъ за мS и3 за сS.
|
|
Глава 18
|
Главa }i
|
|
1
|
1
|
|
У той час ученики приступили до Ісуса і кажуть: хто більший у Царстві Небесному?
|
(За? о7д7) Въ т0й чaсъ приступи1ша ўчн7цы2 ко ї}су, глаг0люще: кто2 ќбw б0лій є4сть въ цrтвіи нбcнэмъ;
|
|
2
|
2
|
|
Ісус, покликавши дитя, поставив його посеред них
|
И# призвaвъ ї}съ nтрочA, постaви є5 посредЁ и4хъ
|
|
3
|
3
|
|
і сказав: істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете у Царство Небесне.
|
и3 речE: ґми1нь гlю вaмъ, ѓще не њбратитeсz и3 бyдете ћкw дёти, не вни1дете въ цrтво нбcное:
|
|
4
|
4
|
|
Отже, хто упокориться, як дитя це, той і більший у Царстві Небесному.
|
и4же u5бо смири1тсz ћкw nтрочA сіE, т0й є4сть б0лій во цrтвіи нбcнэмъ:
|
|
5
|
5
|
|
І хто прийме одне таке дитя в ім’я Моє, той Мене приймає;
|
и3 и4же ѓще пріи1метъ nтрочA таково2 во и4мz моE, менE пріeмлетъ:
|
|
6
|
6
|
|
а хто спокусить одного з малих цих, що вірують у Мене, тому краще було б, якби повісили йому жорно млинове на шию і потопили його в морській глибині.
|
ґ и4же ѓще соблазни1тъ є3ди1наго мaлыхъ си1хъ вёрующихъ въ мS, ќне є4сть є3мY, да њбёситсz жeрновъ nсeлскій на вhи є3гw2, и3 пот0нетъ въ пучи1нэ морстёй.
|
|
7
|
7
|
|
Горе світові від спокус, бо потрібно, щоб прийшли спокуси; але горе такій людині, через яку спокуса приходить.
|
Г0ре мjру t собл†знъ: нyжда бо є4сть пріити2 соблaзнwмъ: nбaче г0ре человёку томY, и4мже соблaзнъ прих0дитъ.
|
|
8
|
8
|
|
Якщо рука твоя чи нога твоя спокушає тебе, відсічи її і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя без руки чи без ноги, ніж, дві руки і дві ноги маючи, бути вкинутим у вогонь вічний.
|
Ѓще ли рукA твоS и3ли2 ногA твоS соблажнsетъ тS, tсэцы2 ю5 и3 вeрзи t себє2: добрёйше ти2 є4сть вни1ти въ жив0тъ хр0му и3ли2 бёдну [без8 руки2], нeже двЁ рyцэ и3 двЁ н0зэ и3мyщу ввeржену бhти во џгнь вёчный:
|
|
9
|
9
|
|
Коли око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе: краще тобі з одним оком у життя увійти, аніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну.
|
и3 ѓще џко твоE соблажнsетъ тS, и3зми2 є5 и3 вeрзи t себє2: добрёйше ти2 є4сть со є3ди1нэмъ џкомъ въ жив0тъ вни1ти, нeже двЁ w4цэ и3мyщу ввeржену бhти въ геeнну џгненную.
|
|
10
|
10
|
|
Стережіться, щоб ви не зневажили жодного з цих малих: бо кажу вам, що ангели їхні на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого Небесного.
|
(За? о7е7.) Блюди1те, да не прeзрите є3ди1нагw (t) мaлыхъ си1хъ: гlю бо вaмъ, ћкw ѓгGли и4хъ на нб7сёхъ вhну ви1дzтъ лицE nц7A моегw2 нбcнагw.
|
|
11
|
11
|
|
Бо Син Людський прийшов знайти і спасти загибле.
|
Пріи1де бо сн7ъ чlвёческій (взыскaти и3) спcти2 поги1бшаго.
|
|
12
|
12
|
|
Як вам здається, коли буде в якогось чоловіка сто овець, і одна з них заблукає, чи не покине він у горах дев’яносто дев’ять і не піде шукати ту, що заблукала?
|
Что2 вaмъ мни1тсz; Ѓще бyдетъ нёкоему человёку сто2 nвeцъ, и3 заблyдитъ є3ди1на t ни1хъ: не њстaвитъ ли дeвzтьдесzтъ и3 дeвzть въ горaхъ и3 шeдъ и4щетъ заблyждшіz;
|
|
13
|
13
|
|
І якщо трапиться знайти її, істинно кажу вам, він радіє за неї більше, ніж за дев’яносто дев’ять, що не заблукали.
|
и3 ѓще бyдетъ [приключи1тсz] њбрэсти2 ю5, ґми1нь гlю вaмъ, ћкw рaдуетсz њ нeй пaче, нeже њ девzти1десzтихъ и3 девzти2 не заблyждшихъ.
|
|
14
|
14
|
|
Так само немає волі Отця вашого Небесного, щоб загинув один з малих цих.
|
Тaкw нёсть в0лz пред8 nц7eмъ вaшимъ нбcнымъ, да поги1бнетъ є3ди1нъ t мaлыхъ си1хъ.
|
|
15
|
15
|
|
Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою і ним одним. Якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого.
|
Ѓще же согрэши1тъ къ тебЁ брaтъ тв0й, и3ди2 и3 њбличи2 є3го2 междY тоб0ю и3 тёмъ є3ди1нэмъ: ѓще тебE послyшаетъ, пріwбрёлъ є3си2 брaта твоего2:
|
|
16
|
16
|
|
Якщо ж тебе не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося кожне слово.
|
ѓще ли тебE не послyшаетъ, поими2 съ соб0ю є3щE є3ди1наго и3ли2 двA, да при ўстёхъ двою2 и3ли2 тріeхъ свидётелей стaнетъ всsкъ глаг0лъ:
|
|
17
|
17
|
|
Якщо ж не послухає їх, скажи церкві; якщо ж і церкви не послухає, то нехай він буде тобі як язичник і митар.
|
ѓще же не послyшаетъ и4хъ, повёждь цRкви: ѓще же и3 цRковь преслyшаетъ, бyди тебЁ ћкоже kзhчникъ и3 мытaрь.
|
|
18
|
18
|
|
Істинно кажу вам: що ви зв’яжете на землі, те буде зв’язане на небі, і що розв’яжете на землі, те буде розв’язане на небі.
|
(За? о7ѕ7.) Ґми1нь (бо) гlю вaмъ: є3ли6ка ѓще свsжете на земли2, бyдутъ св‰зана на нб7си2: и3 є3ли6ка ѓще разрэшитE на земли2, бyдутъ разрэшє1на на нб7сёхъ.
|
|
19
|
19
|
|
Істинно також кажу вам: якщо двоє з вас дійдуть згоди на землі просити про всяку річ, то, чого б вони не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного;
|
Пaки ґми1нь гlю вaмъ, ћкw ѓще двA t вaсъ совэщaета на земли2 њ всsцэй вeщи, є3sже ѓще пр0сита, бyдетъ и4ма t nц7A моегw2, и4же на нб7сёхъ:
|
|
20
|
20
|
|
бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них.
|
и3дёже бо є3стA двA и3ли2 тріE с0брани во и4мz моE, тY є4смь посредЁ и4хъ.
|
|
21
|
21
|
|
Тоді Петро підійшов до Нього і сказав: Господи, скільки разів прощати брату моєму, який згрішить проти мене? Чи до семи разів?
|
ТогдA пристyпль къ немY пeтръ речE: гDи, колькрaты ѓще согрэши1тъ въ мS брaтъ м0й, и3 tпущy ли є3мY до сeдмь крaтъ;
|
|
22
|
22
|
|
Ісус говорить йому: не кажу тобі — до семи, але до сімдесяти разів по сім.
|
Гlа є3мY ї}съ: не гlю тебЁ: до сeдмь крaтъ, но до сeдмьдесzтъ крaтъ седмери1цею.
|
|
23
|
23
|
|
Тому Царство Небесне подібне до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми;
|
(За? о7з7.) Сегw2 рaди ўпод0бисz цrтвіе нбcное человёку царю2, и4же восхотЁ стzзaтисz њ словеси2 съ рабы6 свои1ми.
|
|
24
|
24
|
|
коли він почав рахуватися, привели до нього одного боржника, який винен був йому десять тисяч талантів*;
|
Начeншу же є3мY стzзaтисz, привед0ша є3мY є3ди1наго должникA тм0ю тал†нтъ:
|
|
25
|
25
|
|
а оскільки він не мав чим заплатити, то господар звелів продати його, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, і віддати.
|
не и3мyщу же є3мY воздaти, повелЁ и5 госп0дь є3гw2 продaти, и3 женY є3гw2, и3 ч†да, и3 вс‰, є3ли6ка и3мёzше, и3 tдaти.
|
|
26
|
26
|
|
Тоді раб той упав і, кланяючись йому, говорив: господарю, потерпи мені, і все тобі віддам.
|
Пaдъ u5бо рaбъ т0й, клaнzшесz є3мY, глаг0лz: г0споди, потерпи2 на мнЁ, и3 вс‰ ти2 воздaмъ.
|
|
27
|
27
|
|
Господар змилосердився над рабом тим, простив його і борг відпустив йому.
|
Милосeрдовавъ же госп0дь рабA того2, прости2 є3го2 и3 д0лгъ tпусти2 є3мY.
|
|
28
|
28
|
|
Раб же той, вийшовши, зустрів одного з товаришів своїх, який був винен йому сто динаріїв*, і, схопивши його, душив і казав: віддай мені, що винен.
|
И#зшeдъ же рaбъ т0й, њбрёте є3ди1наго (t) клеврє1тъ свои1хъ, и4же бЁ д0лженъ є3мY ст0мъ пBнzзь: и3 є4мь є3го2 давлsше, глаг0лz: tдaждь ми2, и4мже (ми2) є3си2 д0лженъ.
|
|
29
|
29
|
|
Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив: потерпи мені, і все віддам тобі.
|
Пaдъ u5бо клеврeтъ є3гw2 на н0зэ є3гw2, молsше є3го2, глаг0лz: потерпи2 на мнЁ, и3 вс‰ воздaмъ ти2.
|
|
30
|
30
|
|
Але той не захотів, а повів і посадив його у в’язницю, доки не віддасть боргу.
|
Џнъ же не хотsше, но вeдъ всади2 є3го2 въ темни1цу, д0ндеже воздaстъ д0лжное.
|
|
31
|
31
|
|
Товариші його, побачивши таке, дуже засмутилися і, прийшовши, розповіли своєму господареві все, що сталося.
|
Ви1дэвше же клеврeти є3гw2 бы6вшаz, сжaлиша си2 ѕэлw2 и3 пришeдше сказaша господи1ну своемY вс‰ бы6вшаz.
|
|
32
|
32
|
|
Тоді господар покликав його і каже: рабе лукавий! Весь той борг я простив тобі, бо ти ублагав мене.
|
ТогдA призвaвъ є3го2 господи1нъ є3гw2, глаг0ла є3мY: рaбе лукaвый, вeсь д0лгъ w4нъ tпусти1хъ тебЁ, понeже ўмоли1лъ мS є3си2:
|
|
33
|
33
|
|
Чи не належало й тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе?
|
не подобaше ли и3 тебЁ поми1ловати клеврeта твоего2, ћкоже и3 ѓзъ тS поми1ловахъ;
|
|
34
|
34
|
|
І, розгнівавшись, господар віддав його мучителям, доки не віддасть йому всього боргу.
|
И# прогнёвавсz госп0дь є3гw2, предадE є3го2 мучи1телємъ, д0ндеже воздaстъ вeсь д0лгъ св0й.
|
|
35
|
35
|
|
Так і Отець Мій Небесний учинить з вами, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові своєму провини його.
|
Тaкw и3 nц7ъ м0й нбcный сотвори1тъ вaмъ, ѓще не tпуститE кjйждо брaту своемY t сердeцъ вaшихъ прегрэшє1ніz и4хъ.
|
|
Глава 19
|
Главa f7i
|
|
1
|
1
|
|
Коли Ісус скінчив слова ці, то вийшов з Галилеї і прийшов у землі Юдейські, що за Йорданом.
|
И# бhсть є3гдA скончA ї}съ словесA сі‰, прeйде t галілeи и3 пріи1де въ предёлы їудє1йскіz њб8 w4нъ п0лъ їoрдaна.
|
|
2
|
2
|
|
За Ним пішло багато людей, і Він зцілив їх там.
|
И# по нeмъ и3д0ша нар0ди мн0зи, и3 и3сцэли2 и5хъ тY.
|
|
3
|
3
|
|
І приступили до Нього фарисеї і, спокушаючи Його, говорили Йому: чи за всяку провину дозволено чоловікові розводитися з жінкою своєю?
|
(За? о7}.) И# приступи1ша къ немY фарісeє и3скушaюще є3го2 и3 глаг0лаша є3мY: ѓще дост0итъ человёку пусти1ти женY свою2 по всsцэй винЁ;
|
|
4
|
4
|
|
Він сказав їм у відповідь: чи не читали ви, що Той, Хто створив на початку, чоловіком і жінкою створив їх?
|
Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: нёсте ли чли2, ћкw сотвори1вый и3скони2, мyжескій п0лъ и3 жeнскій сотвори1лъ | є4сть;
|
|
5
|
5
|
|
І сказав: заради цього залишить чоловік батька свого й матір і з’єднається з жінкою своєю, і будуть обоє однією плоттю.
|
И# речE: сегw2 рaди њстaвитъ человёкъ nтцA (своего2) и3 мaтерь и3 прилэпи1тсz къ женЁ своeй, и3 бyдета џба въ пл0ть є3ди1ну,
|
|
6
|
6
|
|
Тож вони вже не двоє, але одна плоть. Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає.
|
ћкоже ктомY нёста двA, но пл0ть є3ди1на: є4же u5бо бGъ сочетA, человёкъ да не разлучaетъ.
|
|
7
|
7
|
|
Вони кажуть Йому: чому ж Мойсей заповідав дати розвідний лист і відпустити її?
|
Глаг0лаша є3мY: что2 u5бо мwmсeй заповёда дaти кни1гу распyстную и3 tпусти1ти ю5;
|
|
8
|
8
|
|
Він говорить їм: Мойсей через жорстокість серця вашого дозволив вам розводитися з жінками вашими; а спочатку не було так.
|
Гlа и5мъ: ћкw мwmсeй по жестосeрдію вaшему повелЁ вaмъ пусти1ти жєны2 вaшz: и3значaла же не бhсть тaкw:
|
|
9
|
9
|
|
Я ж кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, за винятком вини перелюбу, і візьме шлюб з іншою, той перелюбствує; і хто одружиться з відпущеною, той чинить перелюб.
|
гlю же вaмъ, ћкw и4же ѓще пyститъ женY свою2, рaзвэ словесE прелюбодёйна, и3 њжени1тсz и3н0ю, прелюбы2 твори1тъ: и3 женsйсz пущени1цею прелюбы2 дёетъ.
|
|
10
|
10
|
|
Ученики Його говорять Йому: якщо така повинність чоловіка перед жінкою, то краще не женитись.
|
Глаг0лаша є3мY ўчн7цы2 є3гw2: ѓще тaкw є4сть винA человёку съ жен0ю, лyчше є4сть не жени1тисz.
|
|
11
|
11
|
|
Він каже їм: не всі сприймають це слово, а кому дано.
|
Џнъ же речE и5мъ: не вси2 вмэщaютъ словесE сегw2, но и5мже дано2 є4сть:
|
|
12
|
12
|
|
Бо є скопці, що з утроби матері народилися такими; і є скопці, які оскоплені людьми; і є скопці, котрі самі себе зробили скопцями заради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить.
|
сyть бо скопцы2, и5же и3з8 чрeва мaтернz роди1шасz тaкw: и3 сyть скопцы2, и5же скопи1шасz t человBкъ: и3 сyть скопцы2, и5же и3скази1ша сaми себE цrтвіz рaди нбcнагw: могjй вмэсти1ти да вмэсти1тъ.
|
|
13
|
13
|
|
Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки і помолився, ученики ж не дозволяли їм.
|
ТогдA привед0ша къ немY дёти, да рyцэ возложи1тъ на ни1хъ и3 пом0литсz: ўчн7цh же запрети1ша и5мъ.
|
|
14
|
14
|
|
Але Ісус сказав: облиште дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне.
|
Ї}съ же речE (и5мъ): њстaвите дэтeй и3 не возбранsйте и5мъ пріити2 ко мнЁ: таковhхъ бо є4сть цrтво нбcное.
|
|
15
|
15
|
|
І, поклавши на них руки, пішов звідти.
|
И# возл0жь на ни1хъ рyцэ, tи1де tтyду.
|
|
16
|
16
|
|
І ось хтось, підійшовши, сказав Йому: Учителю Благий, що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне?
|
(За? о7f7.) И# сE, є3ди1нъ (нёкій) пристyпль речE є3мY: ўч™лю бlгjй, что2 блaго сотворю2, да и4мамъ жив0тъ вёчный;
|
|
17
|
17
|
|
Він же сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. Якщо ж хочеш увійти в життя вічне, дотримуйся заповідей.
|
Џнъ же речE є3мY: чт0 мz глаг0леши бlга; никт0же бlгъ, т0кмw є3ди1нъ бGъ: ѓще ли х0щеши вни1ти въ жив0тъ, соблюди2 зaпwвэди.
|
|
18
|
18
|
|
Говорить Йому: яких? Ісус же сказав: не вбивай; не чини перелюбу; не кради; не лжесвідчи;
|
Глаг0ла є3мY: к‡z; Ї}съ же речE: є4же, не ўбіeши: не прелюбы2 сотвори1ши: не ўкрaдеши: не лжесвидётелствуеши:
|
|
19
|
19
|
|
шануй батька й матір; і люби ближнього твого, як самого себе.
|
чти2 nтцA и3 мaтерь: и3: возлю1биши и4скреннzго твоего2 ћкw сaмъ себE.
|
|
20
|
20
|
|
Юнак говорить Йому: все це я зберіг від юности моєї; чого ще не вистачає мені?
|
Глаг0ла є3мY ю4ноша: вс‰ сі‰ сохрани1хъ t ю4ности моеS: что2 є4смь є3щE не докончaлъ;
|
|
21
|
21
|
|
Ісус сказав йому: коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною.
|
РечE є3мY ї}съ: ѓще х0щеши совершeнъ бhти, и3ди2, продaждь и3мёніе твоE и3 дaждь ни1щымъ: и3 и3мёти и4маши сокр0вище на нб7си2: и3 грzди2 в8слёдъ менє2.
|
|
22
|
22
|
|
Почувши слово те, юнак відійшов у скорботі, бо мав багато добра.
|
Слhшавъ же ю4ноша сл0во, tи1де скорбS: бё бо и3мёz стzж†ніz мнHга.
|
|
23
|
23
|
|
Ісус же сказав ученикам Своїм: істинно кажу вам, що тяжко багатому ввійти у Царство Небесне.
|
Ї}съ же речE ўчн7кHмъ свои6мъ: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw неуд0бь богaтый вни1детъ въ цrтвіе нбcное:
|
|
24
|
24
|
|
І ще кажу вам: легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому в Царство Боже ввійти.
|
пaки же гlю вaмъ: ўд0бэе є4сть велбyду сквозЁ и3глинЁ ќшы проити2, нeже богaту въ цrтвіе б9іе вни1ти.
|
|
25
|
25
|
|
Почувши це, ученики Його дуже здивувались і сказали: так хто ж може спастися?
|
Слhшавше же ўчн7цы2 є3гw2, дивлsхусz ѕэлw2, глаг0люще: кто2 u5бо м0жетъ спасeнъ бhти;
|
|
26
|
26
|
|
Ісус, поглянувши, сказав їм: людям це неможливо, Богові ж усе можливо.
|
Воззрёвъ же ї}съ речE и5мъ: ў человBкъ сіE невозм0жно є4сть, ў бGа же вс‰ возмHжна.
|
|
27
|
27
|
|
Тоді Петро, відповідаючи, сказав Йому: ось ми залишили все і пішли слідом за Тобою, що ж нам буде?
|
ТогдA tвэщaвъ пeтръ речE є3мY: сE, мы2 њстaвихомъ вс‰ и3 в8слёдъ тебє2 и3д0хомъ: что2 u5бо бyдетъ нaмъ;
|
|
28
|
28
|
|
Ісус же сказав їм: істинно говорю вам, що ви, які пішли за Мною, при відновленні світу, коли Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцяти престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
|
Ї}съ же речE и5мъ: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw вы2 шeдшіи по мнЁ, въ пакибытіE, є3гдA сsдетъ сн7ъ чlвёческій на пrт0лэ слaвы своеS, сsдете и3 вы2 на двоюнaдесzте пrтHлу, судsще nбэманaдесzте колёнома ї}левома:
|
|
29
|
29
|
|
І всякий, хто залишить дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або землі заради імені Мого, одержить у стократ і успадкує життя вічне.
|
и3 всsкъ, и4же њстaвитъ д0мъ, и3ли2 брaтію, и3ли2 сєстры2, и3ли2 nтцA, и3ли2 мaтерь, и3ли2 женY, и3ли2 ч†да, и3ли2 сeла, и4мене моегw2 рaди, стори1цею пріи1метъ и3 жив0тъ вёчный наслёдитъ:
|
|
30
|
30
|
|
І багато хто з перших будуть останніми, а останні — першими.
|
мн0зи же бyдутъ пeрви послёдніи, и3 послёдни пeрвіи.
|
|
Глава 20
|
Главa к7
|
|
1
|
1
|
|
Царство Небесне подібне до господаря дому, який вийшов рано вранці наймати робітників для свого виноградника.
|
(За? п7) Под0бно бо є4сть цrтвіе нбcное человёку домови1ту, и4же и3зhде кyпнw [ѕэлw2] ќтрw наsти дёлатєли въ віногрaдъ св0й,
|
|
2
|
2
|
|
І, домовившись з робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника.
|
и3 совэщaвъ съ дёлатєли по пёнzзю на дeнь, послA и5хъ въ віногрaдъ св0й.
|
|
3
|
3
|
|
А коли вийшов він близько третьої години, то побачив інших, що стояли на торгу без діла.
|
И# и3зшeдъ въ трeтій чaсъ, ви1дэ и4ны стоsщz на т0ржищи пр†здны,
|
|
4
|
4
|
|
І сказав їм: ідіть і ви до мого виноградника, і, що належатиме, дам вам. Вони пішли.
|
и3 тBмъ речE: и3ди1те и3 вы2 въ віногрaдъ м0й, и3 є4же бyдетъ прaвда, дaмъ вaмъ. Nни1 же и3д0ша.
|
|
5
|
5
|
|
А як вийшов він знову близько шостої і дев’ятої години, зробив так само.
|
Пaки же и3зшeдъ въ шестhй и3 девsтый чaсъ, сотвори2 тaкоже.
|
|
6
|
6
|
|
Нарешті, вийшовши об одинадцятій годині, він знайшов інших, що стояли без діла, і говорить їм: чого тут стоїте цілий день без діла?
|
Во є3диныйженaдесzть чaсъ и3зшeдъ, њбрёте друг‡z стоsщz пр†здны и3 глаг0ла и5мъ: что2 здЁ стоитE вeсь дeнь прaздни;
|
|
7
|
7
|
|
Вони кажуть йому: ніхто нас не найняв. Він говорить їм: ідіть і ви до виноградника мого і, що належатиме, одержите.
|
Глаг0лаша є3мY: ћкw никт0же нaсъ наsтъ. Глаг0ла и5мъ: и3ди1те и3 вы2 въ віногрaдъ (м0й), и3 є4же бyдетъ прaведно, пріи1мете.
|
|
8
|
8
|
|
Коли ж настав вечір, господар виноградника говорить управителеві своєму: поклич робітників і віддай їм плату, почавши з останніх і до перших.
|
Вeчеру же бhвшу, глаг0ла господи1нъ віногрaда къ пристaвнику своемY: призови2 дёлатєли и3 дaждь и5мъ мздY, начeнъ t послёднихъ до пeрвыхъ.
|
|
9
|
9
|
|
І ті, що прийшли об одинадцятій годині, одержали по динарію.
|
И# пришeдше и5же во є3диныйнaдесzть чaсъ, пріsша по пёнzзю.
|
|
10
|
10
|
|
Ті ж, які прийшли першими, гадали, що вони одержать більше, але й вони одержали по динарію.
|
Пришeдше же пeрвіи мнsху, ћкw вsщше пріи1мутъ: и3 пріsша и3 тjи по пёнzзю:
|
|
11
|
11
|
|
І, одержавши, стали дорікати господареві
|
пріeмше же роптaху на господи1на,
|
|
12
|
12
|
|
і говорили: ці останні попрацювали одну годину, і ти зрівняв їх з нами, що перетерпіли денний тягар і спеку.
|
глаг0люще, ћкw сjи послёдніи є3ди1нъ чaсъ сотвори1ша, и3 рaвныхъ нaмъ сотвори1лъ и5хъ є3си2, понeсшымъ тzготY днE и3 вaръ.
|
|
13
|
13
|
|
Він же сказав у відповідь одному з них: друже, я не скривдив тебе; чи не за динарій ти домовився зі мною?
|
Џнъ же tвэщaвъ речE є3ди1ному и4хъ: дрyже, не њби1жу тебE: не по пёнzзю ли совэщaлъ є3си2 со мн0ю;
|
|
14
|
14
|
|
Візьми своє та йди. Я ж хочу і цьому останньому дати те ж, що і тобі.
|
возми2 твоE и3 и3ди2: хощy же и3 семY послёднему дaти, ћкоже и3 тебЁ:
|
|
15
|
15
|
|
Хіба я не вільний по-своєму робити те, що хочу? Чи око твоє заздрісне через те, що я добрий?
|
и3ли2 нёсть ми2 лёть сотвори1ти, є4же хощY, во свои1хъ ми2; ѓще џко твоE лукaво є4сть, ћкw ѓзъ блaгъ є4смь;
|
|
16
|
16
|
|
Так будуть останні першими, і перші — останніми; бо багато покликаних, та мало обраних.
|
Тaкw бyдутъ послёдніи пeрви, и3 пeрвіи послёдни: мн0зи бо сyть звaни, мaлw же и3збрaнныхъ.
|
|
17
|
17
|
|
Ідучи до Єрусалима, Ісус узяв дванадцять учеників окремо, і дорогою сказав їм:
|
(За? п7№.) И# восходS ї}съ во їеrли1мъ, поsтъ nбанaдесzте ўчн7к† є3ди6ны [њс0бь] на пути2 и3 речE и5мъ:
|
|
18
|
18
|
|
ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам, і вони засудять Його на смерть;
|
сE, восх0димъ во їеrли1мъ, и3 сн7ъ чlвёческій прeданъ бyдетъ ґрхіерeємъ и3 кни1жникwмъ: и3 њсyдzтъ є3го2 на смeрть,
|
|
19
|
19
|
|
і віддадуть Його язичникам на ганьбу, і побиття, і розп’яття; і на третій день воскресне.
|
и3 предадsтъ є3го2 kзhкwмъ на поругaніе и3 біeніе и3 пропsтіе: и3 въ трeтій дeнь воскrнетъ.
|
|
20
|
20
|
|
Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих з синами своїми і, вклоняючись, просила чогось у Нього.
|
ТогдA приступи2 къ немY мaти сы6ну зеведewву съ сын0ма свои1ма, клaнzющисz и3 просsщи нёчто t негw2.
|
|
21
|
21
|
|
Він сказав їй: чого ти хочеш? Вона говорить Йому: скажи, щоб ці два сини мої сіли в Тебе один з правого боку, а другий з лівого у Царстві Твоїм.
|
Џнъ же речE є4й: чесw2 х0щеши; Глаг0ла є3мY: рцы2, да сsдета сі‰ џба сы6на мо‰, є3ди1нъ њдеснyю тебє2, и3 є3ди1нъ њшyюю (тебє2), во цrтвіи твоeмъ.
|
|
22
|
22
|
|
Ісус сказав у відповідь: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я маю пити, і хреститись хрещенням, яким Я хрещуся? Вони кажуть Йому: можемо.
|
Tвэщaвъ же ї}съ речE: не вёста, чесw2 пр0сита: м0жета ли пи1ти чaшу, ю4же ѓзъ и4мамъ пи1ти, и3ли2 кRщeніемъ, и4мже ѓзъ кRщaюсz, кrти1тисz; Глаг0ласта є3мY: м0жева.
|
|
23
|
23
|
|
І говорить їм: чашу Мою будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститися; а дати сісти від Мене праворуч і ліворуч — не від Мене залежить, а кому уготоване Отцем Моїм.
|
И# гlа и4ма: чaшу ќбw мою2 и3спіeта, и3 кRщeніемъ, и4мже ѓзъ кRщaюсz, и4мате крести1тисz: ґ є4же сёсти њдеснyю менє2 и3 њшyюю менє2, нёсть моE дaти, но и5мже ўгот0васz t nц7A моегw2.
|
|
24
|
24
|
|
Почувши це, інші десять учеників обурились на обох братів.
|
И# слhшавше дeсzть, негодовaша њ nбою2 бр†ту.
|
|
25
|
25
|
|
Ісус же, підізвавши їх, сказав: ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі володіють ними.
|
Ї}съ же призвaвъ и5хъ, речE: вёсте, ћкw кн‰зи kзы6къ госп0дствуютъ и4ми, и3 вели1цыи њбладaютъ и4ми:
|
|
26
|
26
|
|
Не так буде у вас: але хто хоче між вами бути більшим, нехай буде вам слугою.
|
не тaкw же бyдетъ въ вaсъ: но и4же ѓще х0щетъ въ вaсъ вsщшій бhти, да бyдетъ вaмъ слугA:
|
|
27
|
27
|
|
І хто хоче між вами бути першим, нехай буде вам рабом.
|
и3 и4же ѓще х0щетъ въ вaсъ бhти пeрвый, бyди вaмъ рaбъ:
|
|
28
|
28
|
|
Так само Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою на спасіння багатьох.
|
ћкоже сн7ъ чlвёческій не пріи1де, да послyжатъ є3мY, но послужи1ти и3 дaти дш7у свою2 и3збавлeніе за мн0гихъ.
|
|
29
|
29
|
|
І коли виходили вони з Єрихона, за Ним ішло багато народу.
|
(За? п7в7.) И# и3сходsщу є3мY t їеріхHна, по нeмъ и4де нар0дъ мн0гъ.
|
|
30
|
30
|
|
І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що Ісус наближається, почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів!
|
И# сE, двA слэпц† сэд‰ща при пути2, слы6шавша, ћкw ї}съ мимох0дитъ, возопи1ста, глагHлюща: поми1луй ны2, гDи, сн7е дв7довъ.
|
|
31
|
31
|
|
Народ же примушував їх мовчати; але вони ще голосніше почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів!
|
Нар0дъ же прещaше и4ма, да ўмолчи1та: w4на же пaче вопіsста, глагHлюща: поми1луй ны2, гDи, сн7е дв7довъ.
|
|
32
|
32
|
|
Ісус, зупинившись, підізвав їх і сказав: що хочете, щоб Я зробив вам?
|
И# востaвъ ї}съ возгласи2 | и3 речE: что2 х0щета, да сотворю2 вaма;
|
|
33
|
33
|
|
Вони говорять Йому: Господи, щоб відкрились очі наші.
|
Глаг0ласта є3мY: гDи, да tвeрзетэсz џчи нaю.
|
|
34
|
34
|
|
Ісус же, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей; і в ту ж мить прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним.
|
Млcрдовавъ же ї}съ прикоснyсz џчію и4ма: и3 ѓбіе прозрёста и4ма џчи, и3 по нeмъ и3д0ста.
|
|
Глава 21
|
Главa к7а
|
|
1
|
1
|
|
І коли наблизились до Єрусалима і прийшли у Виффагію до гори Елеонської, тоді Ісус послав двох учеників
|
(За? п7G) И# є3гдA прибли1жишасz во їеrли1мъ и3 пріид0ша въ виfсфагjю къ горЁ є3леHнстэй, тогдA ї}съ послA двA ўчн7к†,
|
|
2
|
2
|
|
і сказав їм: підіть у село, що прямо перед вами, і зразу знайдете прив’язану ослицю і з нею осля; відв’яжіть і приведіть до Мене.
|
гlz и4ма: и3ди1та въ вeсь, ћже прsмw вaма: и3 ѓбіе њбрsщета nслS привsзано, и3 жребS съ ни1мъ: tрэши6вша приведи1та ми2:
|
|
3
|
3
|
|
І якщо хто скаже вам що-небудь, відповідайте, що вони потрібні Господеві; і одразу ж відішле їх.
|
и3 ѓще вaма кто2 речeтъ что2, речeта, ћкw гDь є3ю2 трeбуетъ: ѓбіе же п0слетъ |.
|
|
4
|
4
|
|
Усе ж це було, щоб збулося сказане пророком, який говорить:
|
Сіe же всE бhсть, да сбyдетсz речeнное прbр0комъ, глаг0лющимъ:
|
|
5
|
5
|
|
скажіть дочці Сионовій: ось Цар твій гряде до тебе лагідний, сидячи на ослиці й осляті, синові під’яремної.
|
рцhте дщeри сіHновэ: сE, цRь тв0й грzдeтъ тебЁ кр0токъ, и3 всёдъ на nслS и3 жребS, сhна под8zрeмнича.
|
|
6
|
6
|
|
Ученики пішли і зробили так, як сказав їм Ісус:
|
Шє1дша же ўчн7к† и3 сотвHрша, ћкоже повелЁ и4ма ї}съ,
|
|
7
|
7
|
|
привели ослицю й осля і поклали на них одяг свій, і Він сів поверх нього.
|
привед0ста nслS и3 жребS: и3 возложи1ша верхY є3ю2 ри6зы сво‰, и3 всёде верхY и4хъ.
|
|
8
|
8
|
|
Безліч людей розстилали одяг свій по дорозі, а інші різали гілки з дерев і стелили по дорозі.
|
Мн0жайшіи же нар0ди постилaху ри6зы сво‰ по пути2: друзjи же рёзаху вBтви t дрeвъ и3 постилaху по пути2.
|
|
9
|
9
|
|
Люди ж, що йшли попереду і слідом, виголошували: осанна* Синові Давидовому! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх!
|
Нар0ди же предходsщіи (є3мY) и3 вслёдствующіи звaху, глаг0люще: њсaнна сн7у дв7дову: блгcвeнъ грzдhй во и4мz гDне: њсaнна въ вhшнихъ.
|
|
10
|
10
|
|
І коли увійшов Він у Єрусалим, все місто заворушилось і заговорило: Хто це такий?
|
И# вшeдшу є3мY во їеrли1мъ, потрzсeсz вeсь грaдъ, глаг0лz: кт0 є3сть сeй;
|
|
11
|
11
|
|
Народ же говорив: Цей є Ісус, Пророк із Назарета галилейського.
|
Нар0ди же глаг0лаху: сeй є4сть ї}съ прbр0къ, и4же t назарeта галілeйска.
|
|
12
|
12
|
|
І увійшов Ісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали і купували в храмі, і поперевертав столи міняйл і лави тих, що продавали голубів.
|
(За? п7G.) И# вни1де ї}съ въ цeрковь б9ію и3 и3згнA вс‰ продаю1щыz и3 купyющыz въ цeркви, и3 трапє1зы торжникHмъ и3спровeрже и3 сэд†лища продаю1щихъ гHлуби,
|
|
13
|
13
|
|
І сказав їм: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників.
|
и3 гlа и5мъ: пи1сано є4сть: хрaмъ м0й хрaмъ мlтвы наречeтсz: вh же сотвори1сте и5 вертeпъ разб0йникwмъ.
|
|
14
|
14
|
|
І приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх.
|
И# приступи1ша къ немY хр0міи и3 слэпjи въ цeркви: и3 и3сцэли2 и5хъ.
|
|
15
|
15
|
|
А первосвященики і книжники, побачивши чудеса, які Він створив, і дітей, які виголошували в храмі: осанна Синові Давидовому, обурились
|
Ви1дэвше же ґрхіерeє и3 кни1жницы чудесA, ±же сотвори2, и3 џтроки зовyщz въ цeркви и3 глаг0лющz: њсaнна сн7у дв7дову, негодовaша
|
|
16
|
16
|
|
і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять? Ісус відповів їм: так, невже ви ніколи не читали: з уст немовлят і дітей Ти створив хвалу?
|
и3 рёша є3мY: слhшиши ли, что2 сjи глаг0лютъ; Ї}съ же речE и5мъ: є4й: нёсте ли чли2 николи1же, ћкw и3з8 ќстъ младeнєцъ и3 ссyщихъ соверши1лъ є3си2 хвалY;
|
|
17
|
17
|
|
І, залишивши їх, вийшов геть з міста у Вифанію і пробув там ніч.
|
И# њстaвль и5хъ, и3зhде в0нъ и3з8 грaда въ виfaнію и3 водвори1сz тY.
|
|
18
|
18
|
|
Вранці ж, повертаючись у місто, зголоднів.
|
(За? п7д7.) Ќтру же возврaщьсz во грaдъ, взалкA:
|
|
19
|
19
|
|
Побачивши біля дороги одну смоковницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: нехай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла.
|
и3 ўзрёвъ смок0вницу є3ди1ну при пути2, пріи1де къ нeй, и3 ничт0же њбрёте на нeй, т0кмw ли1ствіе є3ди1но, и3 гlа є4й: да николи1же t тебє2 плодA бyдетъ во вёки. И# ѓбіе и4зсше смок0вница.
|
|
20
|
20
|
|
Побачивши це, ученики здивувались і говорили: як це — відразу ж всохла смоковниця?
|
И# ви1дэвше ўчн7цы2 диви1шасz, глаг0люще: кaкw ѓбіе и4зсше смок0вница;
|
|
21
|
21
|
|
Ісус же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не засумніваєтеся, то не тільки зробите те, що сталося із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море, буде;
|
Tвэщaвъ же ї}съ речE и5мъ: ґми1нь гlю вaмъ: ѓще и4мате вёру и3 не ўсумнитeсz, не т0кмw смок0вничное сотворитE, но ѓще и3 горЁ сeй речeте: дви1гнисz и3 вeрзисz въ м0ре, бyдетъ:
|
|
22
|
22
|
|
і все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите.
|
и3 вс‰, є3ли6ка ѓще воспр0сите въ моли1твэ вёрующе, пріи1мете.
|
|
23
|
23
|
|
І коли Він прийшов у храм і навчав, приступили до Нього первосвященики і старійшини народу і сказали: якою владою Ти це робиш? І хто Тобі дав таку владу?
|
(За? п7е7.) И# пришeдшу є3мY въ цeрковь, приступи1ша къ немY ўчaщу ґрхіерeє и3 стaрцы людстjи, глаг0люще: к0ею влaстію сі‰ твори1ши; и3 кт0 ти дадE влaсть сію2;
|
|
24
|
24
|
|
Ісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, коли про те скажете Мені, то і Я вам скажу, якою владою це роблю.
|
Tвэщaвъ же ї}съ речE и5мъ: вопрошy вы и3 ѓзъ сл0во є3ди1но: є4же ѓще речeте мнЁ, и3 ѓзъ вaмъ рекY, к0ею влaстію сі‰ творю2:
|
|
25
|
25
|
|
Хрещення Іоанове звідки було: з небес чи від людей? Вони ж міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже нам: чому ж ви не повірили йому?
|
кRщeніе їwaнново tкyду бЁ; съ нб7сe ли, и3ли2 t человBкъ; Nни1 же помышлsху въ себЁ, глаг0люще: ѓще речeмъ, съ нб7сE: речeтъ нaмъ: почто2 u5бо не вёровасте є3мY;
|
|
26
|
26
|
|
А якщо сказати, що від людей, то боїмось народу, бо всі мають Іоана за пророка.
|
ѓще ли речeмъ, t человBкъ: бои1мсz нар0да: вси1 бо и4мутъ їwaнна ћкw прbр0ка.
|
|
27
|
27
|
|
І відповіли Ісусові: не знаємо. Сказав їм і Він: і Я вам не скажу, якою владою це роблю.
|
И# tвэщaвше ї}сови рёша: не вёмы. РечE и5мъ и3 т0й: ни ѓзъ вaмъ гlю, к0ею влaстію сі‰ творю2.
|
|
28
|
28
|
|
А як вам здається? В одного чоловіка було два сини; і він, підійшовши до першого, сказав: сину, піди сьогодні попрацюй у винограднику моєму.
|
(За? п7ѕ7.) Чт0 же сS вaмъ мни1тъ; Человёкъ нёкій и3мsше двA сы6на, и3 пришeдъ къ пeрвому, речE: чaдо, и3ди2 днeсь, дёлай въ віногрaдэ моeмъ.
|
|
29
|
29
|
|
Але той сказав у відповідь: не хочу. Але згодом, розкаявшись, пішов.
|
Џнъ же tвэщaвъ речE: не хощY: послэди1 же раскazвсz, и4де.
|
|
30
|
30
|
|
І, підійшовши до другого, він сказав те саме. Цей сказав у відповідь: іду, господарю, — та не пішов.
|
И# пристyпль къ друг0му, речE тaкоже. Џнъ же tвэщaвъ речE: ѓзъ, г0споди (и3дY): и3 не и4де.
|
|
31
|
31
|
|
Котрий з цих двох виконав волю батька? Кажуть Йому: перший. Ісус говорить їм: істинно кажу вам, що митарі і блудниці поперед вас йдуть у Царство Боже.
|
Кjй t nбою2 сотвори2 в0лю џтчу; Глаг0лаша є3мY: пeрвый. Гlа и5мъ ї}съ: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw мытари6 и3 любодBйцы варsютъ вы2 въ цrтвіи б9іи:
|
|
32
|
32
|
|
Бо прийшов до вас Іоан Хреститель дорогою праведности, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися і потім, щоб повірити йому.
|
пріи1де бо къ вaмъ їwaннъ (кrти1тель) путeмъ првdнымъ, и3 не вёровасте є3мY, мытари6 же и3 любодBйцы вёроваша є3мY: вh же ви1дэвше, не раскazстесz послэди2 вёровати є3мY.
|
|
33
|
33
|
|
Вислухайте іншу притчу. Був якийсь господар дому, який посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав у ньому виностік, збудував башту і, віддавши його виноградарям, від’їхав.
|
(За? п7з7.) И$ну при1тчу слhшите. Человёкъ нёкій бЁ домови1тъ, и4же насади2 віногрaдъ, и3 њпл0томъ њгради2 є3го2, и3 и3скопA въ нeмъ точи1ло, и3 создA ст0лпъ, и3 вдадE и5 дёлателємъ, и3 tи1де.
|
|
34
|
34
|
|
Коли ж наблизився час плодів, він послав своїх слуг до виноградарів узяти свої плоди.
|
Е#гдa же прибли1жисz врeмz плодHвъ, послA рабы6 сво‰ къ дёлателємъ пріsти плоды2 є3гw2:
|
|
35
|
35
|
|
Виноградарі, схопивши слуг його, кого побили, кого вбили, а кого побили камінням.
|
и3 є4мше дёлателє рабHвъ є3гw2, џваго ќбw би1ша, џваго же ўби1ша, џваго же кaменіемъ поби1ша.
|
|
36
|
36
|
|
Знову послав він інших слуг, більше, ніж перше; і з ними зробили так само.
|
Пaки послA и4ны рабы6 мн0жайшz пeрвыхъ: и3 сотвори1ша и5мъ тaкоже.
|
|
37
|
37
|
|
Наостанок послав він до них свого сина, кажучи: посоромляться сина мого.
|
Послэди1 же послA къ ни6мъ сhна своего2, глаг0лz: ўсрамsтсz сhна моегw2.
|
|
38
|
38
|
|
Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: це спадкоємець, ходімо уб’ємо його і заволодіємо спадщиною його.
|
Дёлателє же ви1дэвше сhна, рёша въ себЁ: сeй є4сть наслёдникъ: пріиди1те, ўбіeмъ є3го2 и3 ўдержи1мъ достоsніе є3гw2.
|
|
39
|
39
|
|
І, схопивши його, вивели геть з виноградника і вбили.
|
И# є4мше є3го2 и3звед0ша в0нъ и3з8 віногрaда и3 ўби1ша.
|
|
40
|
40
|
|
Отже, коли прийде господар виноградника, що він зробить з цими виноградарями?
|
Е#гдA u5бо пріи1детъ господи1нъ віногрaда, что2 сотвори1тъ дёлателємъ тBмъ;
|
|
41
|
41
|
|
Говорять Йому: злочинців цих покарає смертю, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди своєчасно.
|
Глаг0лаша є3мY: ѕлhхъ ѕлЁ погуби1тъ и5хъ, и3 віногрaдъ предaстъ и4нымъ дёлателємъ, и5же воздадsтъ є3мY плоды2 во временA сво‰.
|
|
42
|
42
|
|
Ісус говорить їм: невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем? Це від Господа, і дивне в очах наших.
|
Гlа и5мъ ї}съ: нёсте ли чли2 николи1же въ писaніихъ: кaмень, є3гHже не въ рzдY сотвори1ша [небрег0ша] зи1ждущіи, сeй бhсть во главY ќгла; t гDа бhсть сіE, и3 є4сть ди1вно во џчію вaшєю [нaшєю].
|
|
43
|
43
|
|
Тому кажу вам, що відбереться від вас Царство Боже і дане буде народові, який буде приносити плоди його.
|
(За? п7}.) Сегw2 рaди гlю вaмъ, ћкw tи1метсz t вaсъ цrтвіе б9іе и3 дaстсz kзhку творsщему плоды2 є3гw2:
|
|
44
|
44
|
|
І той, хто впаде на камінь цей, розіб’ється, а на кого він упаде, того розчавить.
|
и3 падhй на кaмени сeмъ сокруши1тсz: ґ на нeмже падeтъ, сотрhетъ и5.
|
|
45
|
45
|
|
І, слухаючи притчі Його, первосвященики і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить.
|
И# слhшавше ґрхіерeє и3 фарісeє при6тчи є3гw2, разумёша, ћкw њ ни1хъ гlетъ:
|
|
46
|
46
|
|
І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо Його мали за Пророка.
|
и3 и4щуще є3го2 ћти, ўбоsшасz нар0да, понeже ћкw прbр0ка є3го2 и3мёzху.
|
|
Глава 22
|
Главa к7в
|
|
1
|
1
|
|
Ісус, продовжуючи говорити їм притчами, сказав:
|
(За? п7f7) И# tвэщaвъ ї}съ, пaки речE и5мъ въ при1тчахъ, гlz:
|
|
2
|
2
|
|
Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, який справляв весілля синові своєму.
|
ўпод0бисz цrтвіе нбcное человёку царю2, и4же сотвори2 брaки сhну своемY
|
|
3
|
3
|
|
І послав рабів своїх покликати запрошених на весілля; і не схотіли прийти.
|
и3 послA рабы6 сво‰ призвaти зв†нныz на брaки: и3 не хотsху пріити2.
|
|
4
|
4
|
|
Знову послав інших рабів, говорячи: скажіть званим: ось я приготував мій обід, телят моїх і, що відгодоване, заколоте, і все готове; приходьте на весілля.
|
Пaки послA и4ны рабы6, глаг0лz: рцhте зв†ннымъ: сE, њбёдъ м0й ўгот0вахъ, ю3нцы2 мои2 и3 ўпит†ннаz и3сколє1на, и3 вс‰ готHва: пріиди1те на брaки.
|
|
5
|
5
|
|
Але вони, знехтувавши те, пішли, хто на своє поле, а хто на свої торги.
|
Nни1 же небрeгше tид0ша, џвъ ќбw на село2 своE, џвъ же на к{пли сво‰:
|
|
6
|
6
|
|
Інші ж, схопивши рабів його, скривдили і вбили їх.
|
пр0чіи же є4мше рабHвъ є3гw2, досади1ша и5мъ и3 ўби1ша и5хъ.
|
|
7
|
7
|
|
Почувши про це, цар розгнівався і, пославши військо своє, винищив тих убивць і спалив місто їхнє.
|
И# слhшавъ цaрь т0й разгнёвасz, и3 послaвъ вHz сво‰, погуби2 ўб‡йцы w4ны и3 грaдъ и4хъ зажжE.
|
|
8
|
8
|
|
Тоді говорить він рабам своїм: весілля готове, а покликані не були достойні.
|
ТогдA глаг0ла рабHмъ свои6мъ: брaкъ ќбw гот0въ є4сть, звaнніи же не бhша дост0йни:
|
|
9
|
9
|
|
Отже, ідіть на роздоріжжя і всіх, кого знайдете, кличте на весілля.
|
и3ди1те u5бо на и3схHдища путjй, и3 є3ли1цэхъ ѓще њбрsщете, призови1те на брaки.
|
|
10
|
10
|
|
І раби ті, вийшовши на дороги, зібрали всіх, кого тільки знайшли, і злих і добрих; і весілля наповнилося гістьми.
|
И# и3зшeдше раби2 џни на расп{тіz, собрaша всёхъ, є3ли1цэхъ њбрэт0ша, ѕлhхъ же и3 д0брыхъ: и3 и3сп0лнисz брaкъ возлежaщихъ.
|
|
11
|
11
|
|
Цар, увійшовши подивитись на гостей, побачив там чоловіка, вбраного не у весільний одяг.
|
Вшeдъ же цaрь ви1дэти возлежaщихъ, ви1дэ тY человёка не њболчeна во њдэsніе брaчное,
|
|
12
|
12
|
|
І каже йому: друже, чому ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Він же мовчав.
|
и3 глаг0ла є3мY: дрyже, кaкw вшeлъ є3си2 сёмw не и3мhй њдэsніz брaчна; Џнъ же ўмолчA.
|
|
13
|
13
|
|
Тоді цар сказав слугам: зв’язавши йому руки і ноги, візьміть його і киньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів.
|
ТогдA речE цaрь слугaмъ: свzзaвше є3мY рyцэ и3 н0зэ, возми1те є3го2 и3 ввeрзите во тмY кромёшнюю: тY бyдетъ плaчь и3 скрeжетъ зубHмъ:
|
|
14
|
14
|
|
Бо багато покликаних, та мало обраних.
|
мн0зи бо сyть звaни, мaлw же и3збрaнныхъ.
|
|
15
|
15
|
|
Тоді фарисеї пішли і радились, як би впіймати Його на слові.
|
(За? ч7.) ТогдA шeдше фарісeє, совётъ воспріsша, ћкw да њбольстsтъ є3го2 сл0вомъ.
|
|
16
|
16
|
|
І посилають до Нього своїх учнів з іродіанами, кажучи: Учителю! Ми знаємо, що Ти справедливий і істинно путі Божої вчиш, і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш ні на яку особу.
|
И# посылaютъ къ немY ўченики2 сво‰ со и3рwді†ны, глаг0люще: ўч™лю, вёмы, ћкw и4стиненъ є3си2, и3 пути2 б9ію вои1стинну ўчи1ши, и3 неради1ши ни њ к0мже: не зри1ши бо на лицE человёкwмъ:
|
|
17
|
17
|
|
Отже, скажи нам, як Тобі здається, чи годиться платити подать кесареві, чи ні?
|
рцы2 u5бо нaмъ, что2 ти1 сz мни1тъ; дост0йно ли є4сть дaти кинс0нъ кeсареви, и3ли2 ни2;
|
|
18
|
18
|
|
Ісус же, знаючи їхнє лукавство, сказав: чого спокушаєте Мене, лицеміри?
|
Разумёвъ же ї}съ лукaвство и4хъ, речE: чт0 мz и3скушaете, лицемёри;
|
|
19
|
19
|
|
Покажіть Мені монету, якою платиться податок. Вони принесли Йому динарій.
|
покажи1те ми2 злати1цу кинс0нную. Nни1 же принес0ша є3мY пёнzзь.
|
|
20
|
20
|
|
І говорить їм: чиє це зображення і напис?
|
И# гlа и5мъ: чjй w4бразъ сeй и3 написaніе;
|
|
21
|
21
|
|
Кажуть Йому: кесаря. Тоді говорить їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові.
|
(И#) глаг0лаша є3мY: кeсаревъ. ТогдA гlа и5мъ: воздади1те ќбw кeсарєва кeсареви, и3 б9іz бGови.
|
|
22
|
22
|
|
Почувши це, вони здивувалися і, залишивши Його, відійшли.
|
И# слhшавше диви1шасz: и3 њстaвльше є3го2 tид0ша.
|
|
23
|
23
|
|
В той день приступили до Нього саддукеї, які говорять, що не існує воскресіння, і запитали Його:
|
(За? ч7№.) Въ т0й дeнь приступи1ша къ немY саддукeє, и5же глаг0лютъ не бhти воскrнію, и3 вопроси1ша є3го2,
|
|
24
|
24
|
|
Учителю! Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство брата свого.
|
глаг0люще: ўч™лю, мwmсeй речE: ѓще кто2 ќмретъ не и3мhй ч†дъ, (да) п0йметъ брaтъ є3гw2 женY є3гw2 и3 воскреси1тъ сёмz брaта своегw2:
|
|
25
|
25
|
|
Було в нас сім братів; перший, одружившись, помер і, не маючи дітей, лишив жінку свою братові своєму.
|
бёша же въ нaсъ сeдмь брaтіz: и3 пeрвый њжeньсz ќмре, и3 не и3мhй сёмене, њстaви женY свою2 брaту своемY:
|
|
26
|
26
|
|
Так само і другий, і третій, навіть до сьомого.
|
тaкожде же и3 вторhй, и3 трeтій, дaже до седмaгw:
|
|
27
|
27
|
|
А після всіх померла і жінка.
|
послэди1 же всёхъ ќмре и3 женA:
|
|
28
|
28
|
|
Отже, після воскресіння, котрого з семи буде вона жінкою? Бо всі мали її.
|
въ воскrніе u5бо, кот0рагw t седми1хъ бyдетъ женA; вси1 бо и3мёша ю5.
|
|
29
|
29
|
|
Ісус сказав їм у відповідь: помиляєтесь, не знаючи ні Писання, ні сили Божої.
|
Tвэщaвъ же ї}съ речE и5мъ: прельщaетесz, не вёдуще писaніz, ни си1лы б9іz:
|
|
30
|
30
|
|
Бо після воскресіння не женяться, не виходять заміж, а перебувають як ангели Божі на небесах.
|
въ воскrніе бо ни жeнzтсz, ни посzгaютъ, но ћкw ѓгGли б9іи на нб7си2 сyть:
|
|
31
|
31
|
|
А про воскресіння мертвих, невже не читали ви сказаного вам Богом:
|
њ воскrніи же мeртвыхъ нёсте ли чли2 речeннагw вaмъ бGомъ, гlющимъ:
|
|
32
|
32
|
|
Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова. Бог не є Бог мертвих, а живих.
|
ѓзъ є4смь бGъ ґвраaмовъ, и3 бGъ їсаaковъ, и3 бGъ їaкwвль; нёсть бGъ бGъ мeртвыхъ, но (бGъ) живhхъ.
|
|
33
|
33
|
|
І, чуючи, народ дивувався вченню Його.
|
И# слhшавше нар0ди дивлsхусz њ ў§ніи є3гw2.
|
|
34
|
34
|
|
А фарисеї, почувши, що Він посоромив саддукеїв, зібралися разом.
|
(За? ч7в7.) Фарісeє же слhшавше, ћкw посрами2 саддукє1и, собрaшасz вкyпэ.
|
|
35
|
35
|
|
І один з них, законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи:
|
И# вопроси2 є3ди1нъ t ни1хъ законоучи1тель, и3скушaz є3го2 и3 глаг0лz:
|
|
36
|
36
|
|
Учителю, яка заповідь найбільша в законі?
|
ўч™лю, кaz зaповэдь б0лши (є4сть) въ зак0нэ;
|
|
37
|
37
|
|
Ісус сказав йому: полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю.
|
Ї}съ же речE є3мY: возлю1биши гDа бGа твоего2 всёмъ сeрдцемъ твои1мъ, и3 всeю душeю твоeю, и3 всeю мhслію твоeю:
|
|
38
|
38
|
|
Це є перша і найбільша заповідь.
|
сіS є4сть пeрваz и3 б0лшаz зaповэдь:
|
|
39
|
39
|
|
Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе.
|
вторaz же под0бна є4й: возлю1биши и4скреннzго твоего2 ћкw сaмъ себE:
|
|
40
|
40
|
|
На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки.
|
въ сію6 nбою2 зaпwвэдію вeсь зак0нъ и3 прbр0цы ви1сzтъ.
|
|
41
|
41
|
|
Коли зібралися фарисеї, Ісус спитав їх:
|
Собрaвшымсz же фарісewмъ, вопроси2 и5хъ ї}съ,
|
|
42
|
42
|
|
що ви думаєте про Христа, чий Він Син? Кажуть Йому: Давидів.
|
гlz: что2 вaмъ мни1тсz њ хrтЁ; чjй є4сть сн7ъ; Глаг0лаша є3мY: дв7довъ.
|
|
43
|
43
|
|
Говорить їм: то як же Давид, у Дусі Божому, зве Його Господом, кажучи:
|
Гlа и5мъ: кaкw u5бо дв7дъ д¦омъ гDа є3го2 нарицaетъ, глаг0лz:
|
|
44
|
44
|
|
сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх.
|
речE гDь гDеви моемY: сэди2 њдеснyю менє2, д0ндеже положY враги2 тво‰ подн0жіе ногaма твои1ма;
|
|
45
|
45
|
|
Отже, якщо Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
|
ѓще u5бо дв7дъ нарицaетъ є3го2 гDа, кaкw сн7ъ є3мY є4сть;
|
|
46
|
46
|
|
І ніхто не зміг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто вже не смів запитувати Його.
|
И# никт0же можaше tвэщaти є3мY словесE: нижE смёzше кто2 t тогw2 днE вопроси1ти є3го2 ктомY.
|
|
Глава 23
|
Главa к7г
|
|
1
|
1
|
|
Тоді Ісус промовив до народу і учеників Своїх,
|
(За? ч7G) ТогдA ї}съ гlа къ нар0дwмъ и3 ўчн7кHмъ свои6мъ,
|
|
2
|
2
|
|
кажучи: на Мойсеєвому сидінні сіли книжники та фарисеї.
|
гlz: на мwmсeовэ сэдaлищи сэд0ша кни1жницы и3 фарісeє:
|
|
3
|
3
|
|
Отже, все, що кажуть вам додержувати, додержуйте і робіть; а за ділами їхніми не робіть, бо вони говорять і не роблять.
|
вс‰ u5бо, є3ли6ка ѓще рекyтъ вaмъ блюсти2, соблюдaйте и3 твори1те: по дэлHмъ же и4хъ не твори1те: глаг0лютъ бо, и3 не творsтъ:
|
|
4
|
4
|
|
Зв’язують важкі тягарі, які неможливо носити, і кладуть їх людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть зрушити їх.
|
свzзyютъ бо бременA т‰жка и3 бёднэ носи6ма, и3 возлагaютъ на плєщA человёчєска, пeрстомъ же свои1мъ не хотsтъ дви1гнути и5хъ.
|
|
5
|
5
|
|
Всі ж діла свої роблять так, щоб їх бачили люди: розширюють пов’язки* свої і подовжують край одежі своєї.
|
Вс‰ же дэлA сво‰ творsтъ, да ви1дими бyдутъ человBки: разширsютъ же храни6лища сво‰ и3 величaютъ воскри6ліz ри1зъ свои1хъ:
|
|
6
|
6
|
|
Також люблять возлежати на перших місцях на вечерях і сидіти на перших місцях у синагогах;
|
лю1бzтъ же преждевозлег†ніz на вeчерzхъ, и3 преждесэд†ніz на с0нмищихъ,
|
|
7
|
7
|
|
і вітання на торжищах, та щоб люди звали їх: учителю, учителю!
|
и3 цэлов†ніz на т0ржищихъ, и3 звaтисz t человBкъ: ўчи1телю, ўчи1телю.
|
|
8
|
8
|
|
Ви ж не називайтесь учителями, бо один у вас Учитель — Христос; усі ж ви — браття.
|
Вh же не нарицaйтесz ўчи1тєліе: є3ди1нъ бо є4сть вaшъ ўч™ль, хrт0съ: вси1 же вы2 брaтіz є3стE:
|
|
9
|
9
|
|
І отцем не називайте собі нікого на землі, бо один у вас Отець, Який на небесах.
|
и3 nтцA не зови1те себЁ на земли2: є3ди1нъ бо є4сть nц7ъ вaшъ, и4же на нб7сёхъ:
|
|
10
|
10
|
|
І не називайтесь наставниками, бо один у вас Наставник — Христос.
|
нижE нарицaйтесz наст†вницы: є3ди1нъ бо є4сть настaвникъ вaшъ, хrт0съ.
|
|
11
|
11
|
|
Більший же з вас нехай буде вам слугою.
|
Б0лій же въ вaсъ да бyдетъ вaмъ слугA:
|
|
12
|
12
|
|
Бо хто підносить себе, той принижений буде, а хто понижує себе, той піднесеться.
|
и4же бо вознесeтсz, смири1тсz: и3 смирszйсz вознесeтсz.
|
|
13
|
13
|
|
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що зачиняєте Царство Небесне перед людьми, бо ви і самі не входите, і тим, хто входить, не даєте увійти.
|
(За? ч7д7.) Г0ре вaмъ, кни1жницы и3 фарісeє, лицемёри, ћкw затворsете цrтвіе нбcное пред8 человBки: вh бо не вх0дите, ни входsщихъ њставлsете вни1ти.
|
|
14
|
14
|
|
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що поїдаєте доми вдовиць, напоказ довго молитесь: за те ще більший осуд приймете.
|
Г0ре вaмъ, кни1жницы и3 фарісeє, лицемёри, ћкw снэдaете д0мы вдови1цъ, и3 вин0ю далeче моли6твы творsще [и3 лицемёрнw на д0лзэ моли6твы творитE]: сегw2 рaди ли1шшее пріи1мете њсуждeніе.
|
|
15
|
15
|
|
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що обходите море і сушу, щоб навернути хоч одного; і коли це станеться, робите його сином геєни, удвічі гіршим за вас.
|
Г0ре вaмъ, кни1жницы и3 фарісeє, лицемёри, ћкw прех0дите м0ре и3 сyшу, сотвори1ти є3ди1наго пришeлца: и3 є3гдA бyдетъ, творитE є3го2 сhна геeнны сугyбэйша вaсъ.
|
|
16
|
16
|
|
Горе вам, вожді сліпі, які говорять: якщо хто поклянеться храмом, то нічого, а якщо хто поклянеться золотом храму, той винний.
|
Г0ре вaмъ, вожди6 слэпjи, глаг0лющіи: и4же ѓще кленeтсz цeрковію, ничесHже є4сть: ґ и4же кленeтсz злaтомъ церк0внымъ, д0лженъ є4сть.
|
|
17
|
17
|
|
Безумні і сліпі! Що більше: золото чи храм, який освячує золото?
|
Бyи и3 слэпjи, чт0 бо б0лэе є4сть, злaто ли, и3ли2 цeрковь, свzтsщаz злaто;
|
|
18
|
18
|
|
І ще, коли хто поклянеться жертовником, то нічого, а якщо хто поклянеться даром, що на ньому, той винний.
|
И#: и4же ѓще кленeтсz nлтарeмъ, ничес0же є4сть: ґ и4же кленeтсz дaромъ, и4же верхY є3гw2, д0лженъ є4сть.
|
|
19
|
19
|
|
Безумні і сліпі! Що більше: дар чи жертовник, який освячує дар?
|
Бyи и3 слэпjи, чт0 бо б0лэе, дaръ ли, и3ли2 nлтaрь, свzтsй дaръ;
|
|
20
|
20
|
|
Отже, хто клянеться жертовником, клянеться ним і всім, що на ньому.
|
И$же u5бо кленeтсz nлтарeмъ, кленeтсz и4мъ и3 сyщимъ верхY є3гw2:
|
|
21
|
21
|
|
І хто клянеться храмом, клянеться ним і Тим, Хто живе в ньому.
|
и3 и4же кленeтсz цeрковію, кленeтсz є4ю и3 живyщимъ въ нeй:
|
|
22
|
22
|
|
І хто клянеться небом, клянеться Престолом Божим і Тим, Хто сидить на ньому.
|
и3 кленhйсz нб7сeмъ кленeтсz пrт0ломъ б9іимъ и3 сэдsщимъ на нeмъ.
|
|
23
|
23
|
|
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що даєте десятину* з м’яти, кропу і кмину, а облишили те, що є найважливіше в законі: суд, милість і віру; це належало робити, і того не залишати.
|
(За? ч7е7.) Г0ре вaмъ, кни1жницы и3 фарісeє, лицемёри, ћкw њдесsтствуете мsтву и3 к0пръ и3 кЂмінъ, и3 њстaвисте в‰щшаz зак0на, сyдъ и3 млcть и3 вёру: сі‰ (же) подобaше твори1ти, и3 џнэхъ не њставлsти.
|
|
24
|
24
|
|
Вожді сліпі, що відціджуєте комара, а верблюда поглинаєте!
|
Вожди6 слэпjи, њцэждaющіи комары2, велблyды же пожирaюще.
|
|
25
|
25
|
|
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що очищаєте зовні чаші і блюда, тоді як усередині вони повні злодійства і неправди.
|
Г0ре вaмъ, кни1жницы и3 фарісeє лицемёри, ћкw њчищaете внёшнее стклsницы и3 блю1да, внутрьyду же сyть п0лни хищeніz и3 непрaвды:
|
|
26
|
26
|
|
Фарисею сліпий, очисть перше всередині чаші і блюда, щоб чистими були і зовні вони.
|
фарісeе слэпhй, њчи1сти прeжде внyтреннее стклsницы и3 блю1да, да бyдетъ и3 внёшнее и4ма чи1сто.
|
|
27
|
27
|
|
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що уподібнюєтесь розмальованим гробам, які зовні здаються гарними, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечистоти.
|
Г0ре вaмъ, кни1жницы и3 фарісeє, лицемёри, ћкw под0битесz гробHмъ повaплєнымъ, и5же внэyду u5бо kвлsютсz красны2, внутрьyду же п0лни сyть костeй мeртвыхъ и3 всsкіz нечистоты2:
|
|
28
|
28
|
|
Так і ви на вигляд здаєтесь людям праведними, а всередині повні лицемірства і беззаконня.
|
тaкw и3 вы2, внэyду ќбw kвлsетесz человёкwмъ прaведни, внутрьyду же є3стE п0лни лицемёріz и3 беззак0ніz.
|
|
29
|
29
|
|
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що будуєте гробниці пророкам і оздоблюєте пам’ятники праведникам,
|
(За? ч7ѕ7.) Г0ре вaмъ, кни1жницы и3 фарісeє, лицемёри, ћкw зи1ждете гр0бы прbр0чєскіz, и3 крaсите р†ки првdныхъ,
|
|
30
|
30
|
|
і говорите: якби ми були у дні батьків наших, то не були б спільниками їхніми у проливанні крови пророків.
|
и3 глаг0лете: ѓще бhхомъ бhли во дни6 nтє1цъ нaшихъ, не бhхомъ ќбw w4бщницы и5мъ бhли въ кр0ви прbрHкъ:
|
|
31
|
31
|
|
Тим ви самі свідчите проти себе, що ви сини тих, які вбивали пророків.
|
тёмже сaми свидётелствуете себЁ, ћкw сhнове є3стE и3зби1вшихъ прbр0ки:
|
|
32
|
32
|
|
І ви доповнюєте міру зла батьків ваших.
|
и3 вы2 и3сп0лните мёру nтє1цъ вaшихъ.
|
|
33
|
33
|
|
Змії, поріддя єхиднове! Як утечете ви від суду вогню геєнського?
|
Ѕмі‰, порождє1ніz є3хjднwва, кaкw ўбэжитE t судA (nгнS) геeнскагw;
|
|
34
|
34
|
|
Тому ось Я посилаю до вас пророків, і мудрих, і книжників. І ви одних уб’єте і розіпнете, а інших будете бити в синагогах ваших і гнати з міста до міста.
|
Сегw2 рaди, сE, ѓзъ послю2 къ вaмъ прbр0ки и3 премdры и3 кни1жники: и3 t ни1хъ ўбіeте и3 рaспнете, и3 t ни1хъ біeте на с0нмищихъ вaшихъ, и3 и3зженeте t грaда во грaдъ:
|
|
35
|
35
|
|
Нехай прийде на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крови Авеля праведного до крови Захарії, сина Варахії, якого вбили між храмом і жертовником.
|
ћкw да пріи1детъ на вы2 всsка кр0вь првdна, проливaемаz на земли2, t кр0ве ѓвелz првdнагw до кр0ве захaріи сhна варахjина, є3г0же ўби1сте междY цeрковію и3 nлтарeмъ.
|
|
36
|
36
|
|
Істинно кажу вам, що все це прийде на рід цей.
|
Ґми1нь гlю вaмъ: (ћкw) пріи1дутъ вс‰ сі‰ на р0дъ сeй.
|
|
37
|
37
|
|
Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах збирає пташенят своїх під крила, і ви не схотіли!
|
Їеrли1ме, їеrли1ме, и3зби1вый прbр0ки и3 кaменіемъ побивazй пHсланныz къ тебЁ, колькрaты восхотёхъ собрaти ч†да тво‰, ћкоже собирaетъ к0кошъ птенцы2 сво‰ под8 крилB, и3 не восхотёсте;
|
|
38
|
38
|
|
Ось лишається вам дім ваш пустий.
|
СE, њставлsетсz вaмъ д0мъ вaшъ пyстъ.
|
|
39
|
39
|
|
Бо кажу вам: не побачите Мене віднині, доки не скажете: благословен, Хто йде в ім’я Господнє!
|
Гlю бо вaмъ: (ћкw) не и4мате менE ви1дэти tсeлэ, д0ндеже речeте: блгcвeнъ грzдhй во и4мz гDне.
|
|
Глава 24
|
Главa к7д
|
|
1
|
1
|
|
І, вийшовши, Ісус пішов від храму; і підійшли до Нього ученики Його, щоб показати Йому будівлі храму.
|
(За? ч7з7) И# и3зшeдъ ї}съ и3дsше t цeркве. И# приступи1ша (къ немY) ўчн7цы2 є3гw2 показaти є3мY зд†ніz церкHвнаz.
|
|
2
|
2
|
|
Ісус же сказав їм: чи бачите все це? Істинно кажу вам: не залишиться тут каменя на камені, все буде зруйновано.
|
Ї}съ же речE и5мъ: не ви1дите ли вс‰ сі‰; ґми1нь гlю вaмъ, не и4мать њстaти здЁ кaмень на кaмени, и4же не разори1тсz.
|
|
3
|
3
|
|
Коли ж сидів Він на горі Елеонській, то приступили до Нього ученики на самоті і спитали: скажи нам, коли це буде і яке знамення Твого пришестя і кінця віку?
|
(За? ч7}.) Сэдsщу же є3мY на горЁ є3леHнстэй, приступи1ша къ немY ўчн7цы2 на є3ди1нэ, глаг0люще: рцы2 нaмъ, когдA сі‰ бyдутъ; и3 что2 є4сть знaменіе твоегw2 пришeствіz и3 кончи1на вёка;
|
|
4
|
4
|
|
Ісус сказав їм у відповідь: стережіться, щоб хто не спокусив вас,
|
И# tвэщaвъ ї}съ речE и5мъ: блюди1те, да никт0же вaсъ прельсти1тъ:
|
|
5
|
5
|
|
бо багато хто прийде під іменем Моїм і казатиме: «я Христос», і багатьох спокусять.
|
мн0зи бо пріи1дутъ во и4мz моE, глаг0люще: ѓзъ є4смь хrт0съ: и3 мнHги прельстsтъ.
|
|
6
|
6
|
|
Також почуєте про війни і чутки про війни. Глядіть, не жахайтесь, бо належить усьому тому бути, та це ще не кінець.
|
Ўслhшати же и4мате бр†ни и3 слы6шаніz брaнемъ. Зри1те, не ўжасaйтесz, подобaетъ бо всBмъ (си6мъ) бhти: но не тогдA є4сть кончи1на.
|
|
7
|
7
|
|
Постане бо народ на народ, і царство на царство; і будуть голод, моровиці і землетруси у різних місцях;
|
Востaнетъ бо kзhкъ на kзhкъ, и3 цaрство на цaрство: и3 бyдутъ глaди и3 п†губы и3 трyси по мёстwмъ:
|
|
8
|
8
|
|
усе ж це — лиш початок хвороб.
|
вс‰ же сі‰ начaло болёзнемъ.
|
|
9
|
9
|
|
Тоді видаватимуть вас на муки і вбиватимуть вас; і вас зненавидять усі народи через ім’я Моє.
|
ТогдA предадsтъ вы2 въ скHрби и3 ўбію1тъ вы2: и3 бyдете ненави1дими всёми kзы6ки и4мене моегw2 рaди.
|
|
10
|
10
|
|
І тоді багато хто спокуситься, і видаватимуть один одного, і зненавидять один одного;
|
И# тогдA соблазнsтсz мн0зи, и3 дрyгъ дрyга предадsтъ, и3 возненави1дzтъ дрyгъ дрyга:
|
|
11
|
11
|
|
і багато лжепророків з’явиться і багатьох спокусять;
|
и3 мн0зи лжепрор0цы востaнутъ и3 прельстsтъ мнHгіz:
|
|
12
|
12
|
|
і через збільшення беззаконь охолоне любов у багатьох.
|
и3 за ўмножeніе беззак0ніz, и3зсsкнетъ любы2 мн0гихъ.
|
|
13
|
13
|
|
Хто ж витерпить до кінця, той спасеться.
|
(За? ч7f7.) Претерпёвый же до концA, т0й спасeтсz.
|
|
14
|
14
|
|
І буде проповідане це Євангеліє Царства по всьому світу, на свідчення усім народам; і тоді прийде кінець!
|
И# проповёстсz сіE є3ђліе цrтвіz по всeй вселeннэй, во свидётелство всBмъ kзhкwмъ: и3 тогдA пріи1детъ кончи1на.
|
|
15
|
15
|
|
Отже, коли побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоїть на святому місці, — хто читає, нехай розуміє, —
|
Е#гдA u5бо ќзрите мeрзость запустёніz, речeнную даніи1ломъ прbр0комъ, стоsщу на мёстэ с™э: и4же чтeтъ, да разумёетъ:
|
|
16
|
16
|
|
тоді, хто буде в Юдеї, нехай біжить у гори.
|
тогдA сyщіи во їудeи да бэжaтъ на г0ры:
|
|
17
|
17
|
|
І хто на покрівлі, той нехай не сходить взяти що-небудь з дому свого;
|
(и3) и4же на кр0вэ, да не сх0дитъ взsти ±же въ домY є3гw2:
|
|
18
|
18
|
|
і хто на полі, той нехай не вертається взяти одяг свій.
|
и3 и5же на селЁ, да не возврати1тсz вспsть взsти ри1зъ свои1хъ.
|
|
19
|
19
|
|
Горе ж вагітним і матерям-годувальницям у ті дні!
|
Г0ре же непр†зднымъ и3 доsщымъ въ ты6z дни6.
|
|
20
|
20
|
|
Моліться ж, щоб не сталася втеча ваша взимку або в суботу,
|
Моли1тесz же, да не бyдетъ бёгство вaше въ зимЁ, ни въ суббHту.
|
|
21
|
21
|
|
бо тоді буде велика скорбота, якої не було від початку світу донині і не буде.
|
Бyдетъ бо тогдA ск0рбь вeліz, kковaже не былA t начaла мjра досeлэ, нижE и4мать бhти.
|
|
22
|
22
|
|
І якби не вкоротилися ті дні, то не спаслась би ніяка плоть; але заради обраних скоротяться ті дні.
|
И# ѓще не бhша прекрати1лисz днjе w4ны, не бы2 ќбw спаслaсz всsка пл0ть: и3збрaнныхъ же рaди прекратsтсz днjе w4ны.
|
|
23
|
23
|
|
Тоді, якщо хто скаже вам: ось тут Христос, або: отам, не йміть віри.
|
ТогдA ѓще кто2 речeтъ вaмъ: сE, здЁ хrт0съ, и3ли2 џндэ: не и3ми1те вёры:
|
|
24
|
24
|
|
Бо встануть лжехристи і лжепророки і покажуть великі знамення і чудеса, щоб звабити, якщо можливо, і обраних.
|
востaнутъ бо лжехрjсти и3 лжепрор0цы и3 дадsтъ знaмєніz вє1ліz и3 чудесA, ћкоже прельсти1ти, ѓще возм0жно, и3 и3збр†нныz.
|
|
25
|
25
|
|
Ось Я наперед сказав вам.
|
СE, прeжде рёхъ вaмъ.
|
|
26
|
26
|
|
Отже, коли скажуть вам: «ось Він у пустелі», — не виходьте; «ось Він у потаємних кімнатах», — не йміть віри.
|
Ѓще u5бо рекyтъ вaмъ: сE, въ пустhни є4сть, не и3зыди1те: сE, въ сокр0вищихъ, не и3ми1те вёры:
|
|
27
|
27
|
|
Бо, як блискавиця виходить зі сходу і з’являється аж до заходу, так буде пришестя Сина Людського.
|
(За? R.) ћкоже бо м0лніz и3сх0дитъ t востHкъ и3 kвлsетсz до з†падъ, тaкw бyдетъ пришeствіе сн7а чlвёческагw:
|
|
28
|
28
|
|
Бо де буде труп, там зберуться орли.
|
и3дёже бо ѓще бyдетъ трyпъ, тaмw соберyтсz nрли2.
|
|
29
|
29
|
|
І враз, після скорботи тих днів, сонце померкне, і місяць не дасть світла свого, і зірки спадуть з неба, і сили небесні захитаються.
|
Ѓбіе же, по ск0рби днjй тёхъ, с0лнце помeркнетъ, и3 лунA не дaстъ свёта своегw2, и3 ѕвёзды спадyтъ съ небесE, и3 си6лы небє1сныz подви1гнутсz:
|
|
30
|
30
|
|
І тоді з’явиться знамення Сина Людського на небі; і заплачуть всі племена земні і побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах небесних з силою і славою великою.
|
и3 тогдA kви1тсz знaменіе сн7а чlвёческагw на небеси2: и3 тогдA восплaчутсz вс‰ кwлёна земн†z и3 ќзрzтъ сн7а чlвёческаго грzдyща на w4блацэхъ небeсныхъ съ си1лою и3 слaвою мн0гою:
|
|
31
|
31
|
|
І пошле ангелів Своїх з сурмою гучноголосою; і зберуть обраних Його від чотирьох вітрів, від краю небес до кінця їх.
|
и3 п0слетъ ѓгGлы сво‰ съ трyбнымъ глaсомъ вeліимъ, и3 соберyтъ и3збр†нныz є3гw2 t четhрехъ вBтръ, t конє1цъ небeсъ до конє1цъ и4хъ.
|
|
32
|
32
|
|
Від смоковниці навчіться притчі: коли гілля її стає вже м’яким і пускає листя, то знаєте, що близько літо.
|
T смок0вницы же научи1тесz при1тчи: є3гдA ўжE в†іz є3S бyдутъ млaда, и3 ли1ствіе прозsбнетъ, вёдите, ћкw бли1з8 є4сть жaтва:
|
|
33
|
33
|
|
Так само і ви: коли побачите все це, знайте, що близько, при дверях.
|
тaкw и3 вы2, є3гдA ви1дите сі‰ вс‰, вёдите, ћкw бли1з8 є4сть, при двeрехъ.
|
|
34
|
34
|
|
Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде.
|
(За? ~R№.) Ґми1нь гlю вaмъ, не мимои1детъ р0дъ сeй, д0ндеже вс‰ сі‰ бyдутъ:
|
|
35
|
35
|
|
Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть.
|
нeбо и3 землS мимои1детъ, словесa же мо‰ не мимои1дутъ.
|
|
36
|
36
|
|
Про день же той і годину ніхто не знає, ні ангели небесні, а тільки Отець Мій один.
|
(За? Rв7.) Њ дни1 же т0мъ и3 часЁ никт0же вёсть, ни ѓгGли нбcніи, т0кмw nц7ъ м0й є3ди1нъ:
|
|
37
|
37
|
|
Але, як було у дні Ноя, так буде і в пришестя Сина Людського;
|
ћкоже (бо бhсть во) дни6 нHєвы, тaкw бyдетъ и3 пришeствіе сн7а чlвёческагw:
|
|
38
|
38
|
|
бо, як у дні перед потопом їли, пили, женились і виходили заміж аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег,
|
ћкоже бо бёху во дни6 прeжде пот0па kдyще и3 пію1ще, женsщесz и3 посzгaюще, до негHже днE вни1де нHе въ ковчeгъ,
|
|
39
|
39
|
|
і не думали, поки не прийшов потоп і не забрав усіх, — так буде і в пришестя Сина Людського.
|
и3 не ўвёдэша, д0ндеже пріи1де водA и3 взsтъ вс‰: тaкw бyдетъ и3 пришeствіе сн7а чlвёческагw:
|
|
40
|
40
|
|
Тоді з двох, що будуть у полі, одного буде забрано, а другого залишено;
|
тогдA двA бyдета на селЁ: є3ди1нъ поeмлетсz, ґ другjй њставлsетсz:
|
|
41
|
41
|
|
дві, що мелють на жорнах: одну буде забрано, а другу залишено.
|
двЁ мeлющэ въ жeрновахъ: є3ди1на поeмлетсz, и3 є3ди1на њставлsетсz.
|
|
42
|
42
|
|
Отже, пильнуйте, бо не знаєте, в яку годину Господь ваш прийде.
|
(За? RG.) Бди1те u5бо, ћкw не вёсте, въ кjй чaсъ гDь вaшъ пріи1детъ.
|
|
43
|
43
|
|
Але це ви знайте, що, якби знав господар дому, у яку сторожу прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого.
|
Сіe же вёдите, ћкw ѓще бы вёдалъ д0му владhка, въ кyю стрaжу тaть пріи1детъ, бдёлъ ќбw бы и3 не бы2 дaлъ подкопaти хрaма своегw2.
|
|
44
|
44
|
|
Тому і ви будьте готові, бо в ту годину, про яку й не думаєте, прийде Син Людський.
|
Сегw2 рaди и3 вы2 бyдите гот0ви: ћкw, въ џньже чaсъ не мнитE, сн7ъ чlвёческій пріи1детъ.
|
|
45
|
45
|
|
Хто ж є вірним і мудрим рабом, якого господар його поставить над слугами своїми, щоб давати їм їжу вчасно?
|
Кто2 u5бо є4сть вёрный рaбъ и3 мyдрый, є3г0же постaвитъ господи1нъ є3гw2 над8 д0момъ свои1мъ, є4же даsти и5мъ пи1щу во врeмz (и4хъ);
|
|
46
|
46
|
|
Блажен той раб, господар якого, прийшовши, знайде, що він робить так.
|
бlжeнъ рaбъ т0й, є3г0же, пришeдъ господи1нъ є3гw2, њбрsщетъ тaкw творsща:
|
|
47
|
47
|
|
Істинно кажу вам, що над усім добром своїм поставить його.
|
ґми1нь гlю вaмъ, ћкw над8 всёмъ и3мёніемъ свои1мъ постaвитъ є3го2.
|
|
48
|
48
|
|
Якщо ж раб той, будучи злим, скаже в серці своїм: не скоро прийде господар мій,
|
Ѓще ли же речeтъ ѕлhй рaбъ т0й въ сeрдцы своeмъ: косни1тъ господи1нъ м0й пріити2,
|
|
49
|
49
|
|
і почне бити товаришів своїх, їсти й пити з п’яницями, —
|
и3 нaчнетъ би1ти клеврeты сво‰, ћсти же и3 пи1ти съ піsницами:
|
|
50
|
50
|
|
то прийде господар раба того в той день, в який він не сподівається, і в годину, про яку не знає.
|
пріи1детъ господи1нъ рабA тогw2 въ дeнь, въ џньже не чaетъ, и3 въ чaсъ, въ џньже не вёсть,
|
|
51
|
51
|
|
І розсіче його і визначить йому одну долю з лицемірами; там буде плач і скрегіт зубів.
|
и3 растeшетъ є3го2 полмA, и3 чaсть є3гw2 съ невёрными положи1тъ: тY бyдетъ плaчь и3 скрeжетъ зубHмъ.
|
|
Глава 25
|
Главa к7є
|
|
1
|
1
|
|
Тоді уподібниться Царство Небесне десятьом дівам, які, взявши світильники свої, вийшли назустріч женихові.
|
(За? Rд7) ТогдA ўпод0бисz цrтвіе нбcное десzти1мъ дёвамъ, ћже пріsша свэти1лники сво‰ и3 и3зыд0ша въ срётеніе женихY:
|
|
2
|
2
|
|
П’ять з них були мудрі, а п’ять — нерозумні.
|
пsть же бЁ t ни1хъ мудры2 и3 пsть ю3рHдивы.
|
|
3
|
3
|
|
Нерозумні, взявши світильники свої, не взяли з собою оливи.
|
Ю#рHдивыz же, пріeмшz свэти1лники сво‰, не взsша съ соб0ю є3лeа:
|
|
4
|
4
|
|
Мудрі ж взяли оливи в посудинах разом із світильниками своїми.
|
м{дрыz же пріsша є3лeй въ сосyдэхъ со свэти6лники свои1ми:
|
|
5
|
5
|
|
А оскільки жених забарився, то всі задрімали і поснули.
|
коснsщу же женихY, воздремaшасz вс‰ и3 спaху.
|
|
6
|
6
|
|
Опівночі ж почувся крик: ось жених іде, виходьте назустріч йому.
|
Полyнощи же в0пль бhсть: сE, жени1хъ грzдeтъ, и3сходи1те въ срётеніе є3гw2.
|
|
7
|
7
|
|
Тоді встали всі діви та й приготували світильники свої.
|
ТогдA востaша вс‰ дBвы ты6z и3 ўкраси1ша свэти1лники сво‰.
|
|
8
|
8
|
|
Нерозумні ж сказали мудрим: дайте нам вашої оливи, бо світильники наші гаснуть.
|
Ю#рHдивыz же мyдрымъ рёша: дади1те нaмъ t є3лeа вaшегw, ћкw свэти1лницы нaши ўгасaютъ.
|
|
9
|
9
|
|
А мудрі відповіли, кажучи: а як і нам, і вам не стане? Ідіть краще до продавців та й купіть собі.
|
Tвэщaша же м{дрыz, глаг0люща: є3дA кaкw не достaнетъ нaмъ и3 вaмъ: и3ди1те же пaче къ продаю1щымъ и3 купи1те себЁ.
|
|
10
|
10
|
|
Коли ж пішли вони купувати, прийшов жених, і ті, які були готові, ввійшли з ним на весілля, і двері зачинилися.
|
И#дyщымъ же и5мъ купи1ти, пріи1де жени1хъ: и3 готHвыz внид0ша съ ни1мъ на брaки, и3 затворє1ны бhша двє1ри.
|
|
11
|
11
|
|
Пізніше прийшли й інші діви і говорять: Господи! Господи! Відчини нам.
|
Послэди1 же пріид0ша и3 пр0чыz дBвы, глаг0лющz: г0споди, г0споди, tвeрзи нaмъ.
|
|
12
|
12
|
|
Він же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам: не знаю вас.
|
Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: ґми1нь глаг0лю вaмъ, не вёмъ вaсъ.
|
|
13
|
13
|
|
Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде.
|
Бди1те u5бо, ћкw не вёсте днE ни часA, въ џньже сн7ъ чlвёческій пріи1детъ.
|
|
14
|
14
|
|
Так само один чоловік, відходячи, покликав своїх рабів і передав їм майно своє:
|
(За? Rе7.) Ћкоже бо человёкъ нёкій tходS призвA сво‰ рабы6 и3 предадE и5мъ и3мёніе своE:
|
|
15
|
15
|
|
одному дав п’ять талантів, другому два, іншому ж один, кожному за спроможністю його, і відразу ж виїхав.
|
и3 џвому ќбw дадE пsть тал†нтъ, џвому же двA, џвому же є3ди1нъ, комyждо проти1ву си1лы є3гw2: и3 tи1де ѓбіе.
|
|
16
|
16
|
|
Той раб, який одержав п’ять талантів, пішов і використав їх на діло, і набув інші п’ять талантів.
|
Шeдъ же пріeмый пsть тал†нтъ, дёла въ ни1хъ и3 сотвори2 друг‡z пsть тал†нтъ:
|
|
17
|
17
|
|
Так само і той, який одержав два таланти, набув інші два.
|
тaкожде и3 и4же двA, приwбрёте и3 т0й друг†z двA:
|
|
18
|
18
|
|
А той, який одержав один талант, пішов і закопав його в землю, і заховав срібло господаря свого.
|
пріeмый же є3ди1нъ, шeдъ вкопA (є3го2) въ зeмлю и3 скры2 сребро2 господи1на своегw2.
|
|
19
|
19
|
|
Коли минуло багато часу, приходить господар рабів тих і вимагає від них звіту.
|
По мн0зэ же врeмени пріи1де господи1нъ р†бъ тёхъ и3 стzзaсz съ ни1ми њ словеси2.
|
|
20
|
20
|
|
Підійшов той, який одержав п’ять талантів, приніс інші п’ять талантів і сказав: господарю, п’ять талантів ти дав мені; ось ще п’ять талантів, які я здобув на них.
|
И# пристyпль пsть тал†нтъ пріeмый, принесE друг‡z пsть тал†нтъ, глаг0лz: г0споди, пsть тал†нтъ ми2 є3си2 прeдалъ: сE, друг‡z пsть тал†нтъ приwбрэт0хъ и4ми.
|
|
21
|
21
|
|
Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого.
|
Речe же є3мY госп0дь є3гw2: д0брэ, рaбе благjй и3 вёрный: њ мaлэ бhлъ є3си2 вёренъ, над8 мн0гими тS постaвлю: вни1ди въ рaдость г0спода твоегw2.
|
|
22
|
22
|
|
Підійшов також і той, який одержав два таланти, і сказав: господарю, два таланти ти дав мені; ось інші два таланти, що я здобув на них.
|
Пристyпль же и3 и4же двA тал†нта пріeмый, речE: г0споди, двA тал†нта ми2 є3си2 прeдалъ: сE, друг†z двA тал†нта приwбрэт0хъ и4ма.
|
|
23
|
23
|
|
Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого.
|
Речe (же) є3мY госп0дь є3гw2: д0брэ, рaбе благjй и3 вёрный: њ мaлэ (ми2) бhлъ є3си2 вёренъ, над8 мн0гими тS постaвлю: вни1ди въ рaдость г0спода твоегw2.
|
|
24
|
24
|
|
Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: господарю! Я знав тебе, як жорстоку людину, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав;
|
Пристyпль же и3 пріeмый є3ди1нъ талaнтъ, речE: г0споди, вёдzхъ тS, ћкw жeстокъ є3си2 человёкъ, жнeши, и3дёже не сёzлъ є3си2, и3 собирaеши и3дёже не расточи1лъ є3си2:
|
|
25
|
25
|
|
і, побоявшись, пішов і заховав талант твій у землю; ось тобі твоє.
|
и3 ўбоsвсz, шeдъ скрhхъ талaнтъ тв0й въ земли2: (и3) сE, и4маши твоE.
|
|
26
|
26
|
|
Господар його сказав йому у відповідь: лукавий рабе і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав;
|
Tвэщaвъ же госп0дь є3гw2 речE є3мY: лукaвый рaбе и3 лэни1вый, вёдэлъ є3си2, ћкw жнY и3дёже не сёzхъ, и3 собирaю и3дёже не расточи1хъ:
|
|
27
|
27
|
|
тоді треба було тобі віддати срібло моє купцям, і я, прийшовши, одержав би моє з прибутком.
|
подобaше u5бо тебЁ вдaти сребро2 моE торжникHмъ, и3 пришeдъ ѓзъ взsлъ бhхъ своE съ ли1хвою:
|
|
28
|
28
|
|
Отже, візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів.
|
возми1те u5бо t негw2 талaнтъ и3 дади1те и3мyщему дeсzть тал†нтъ:
|
|
29
|
29
|
|
Бо кожному, хто має, дасться і примножиться, а в того, хто не має, відніметься і те, що має.
|
и3мyщему бо вездЁ дано2 бyдетъ и3 преизбyдетъ: t неимyщагw же, и3 є4же мни1тсz и3мёz, взsто бyдетъ t негw2:
|
|
30
|
30
|
|
А негідного раба вкиньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. Сказавши це, проголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає!
|
и3 неключи1маго рабA ввeрзите во тмY кромёшнюю: тY бyдетъ плaчь и3 скрeжетъ зубHмъ. Сі‰ гlz возгласи2: и3мёzй ќшы слhшати да слhшитъ.
|
|
31
|
31
|
|
Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї,
|
(За? Rѕ7.) Е#гдa же пріи1детъ сн7ъ чlвёческій въ слaвэ своeй и3 вси2 с™jи ѓгGли съ ни1мъ, тогдA сsдетъ на пrт0лэ слaвы своеS,
|
|
32
|
32
|
|
і зберуться перед Ним усі народи; і відділить їх одних від одних, як пастир відділяє овець від козлів.
|
и3 соберyтсz пред8 ни1мъ вси2 kзhцы: и3 разлучи1тъ и5хъ дрyгъ t дрyга, ћкоже пaстырь разлучaетъ џвцы t к0злищъ:
|
|
33
|
33
|
|
І поставить овець праворуч Себе, а козлів — ліворуч.
|
и3 постaвитъ џвцы њдеснyю себє2, ґ кHзлища њшyюю.
|
|
34
|
34
|
|
Тоді скаже Цар тим, які праворуч від Нього: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу.
|
ТогдA речeтъ цRь сyщымъ њдеснyю є3гw2: пріиди1те, блгcвeнніи nц7A моегw2, наслёдуйте ўгот0ванное вaмъ цrтвіе t сложeніz мjра:
|
|
35
|
35
|
|
Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене;
|
взалкaхсz бо, и3 дaсте ми2 ћсти: возжадaхсz, и3 напои1сте мS: стрaненъ бёхъ, и3 введ0сте менE:
|
|
36
|
36
|
|
був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене.
|
нaгъ, и3 њдёzсте мS: б0ленъ, и3 посэти1сте менE: въ темни1цэ бёхъ, и3 пріид0сте ко мнЁ.
|
|
37
|
37
|
|
Тоді скажуть Йому праведники у відповідь: Господи!
|
ТогдA tвэщaютъ є3мY првdницы, глаг0люще: гDи, когдA тS ви1дэхомъ ѓлчуща, и3 напитaхомъ; и3ли2 жaждуща, и3 напои1хомъ;
|
|
38
|
38
|
|
Коли ми бачили Тебе голодним, і нагодували? Або спраглим, і напоїли? Коли ми бачили Тебе подорожнім, і прийняли? Або нагим, і зодягли?
|
когдa же тS ви1дэхомъ стрaнна, и3 введ0хомъ; и3ли2 нaга, и3 њдёzхомъ;
|
|
39
|
39
|
|
Коли ми бачили Тебе недужим або у в’язниці, і прийшли до Тебе?
|
когдa же тS ви1дэхомъ болsща, и3ли2 въ темни1цэ, и3 пріид0хомъ къ тебЁ;
|
|
40
|
40
|
|
І Цар скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили.
|
И# tвэщaвъ цRь речeтъ и5мъ: ґми1нь гlю вaмъ, понeже сотвори1сте є3ди1ному си1хъ брaтій мои1хъ мeншихъ, мнЁ сотвори1сте.
|
|
41
|
41
|
|
Тоді скаже й тим, які ліворуч від Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його.
|
ТогдA речeтъ и3 сyщымъ њшyюю (є3гw2): и3ди1те t менє2, проклsтіи, во џгнь вёчный, ўгот0ванный діaволу и3 ѓггелwмъ є3гw2:
|
|
42
|
42
|
|
Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене;
|
взалкaхсz бо, и3 не дaсте ми2 ћсти: возжадaхсz, и3 не напои1сте менE:
|
|
43
|
43
|
|
був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не зодягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене.
|
стрaненъ бёхъ, и3 не введ0сте менE: нaгъ, и3 не њдёzсте менE: б0ленъ и3 въ темни1цэ, и3 не посэти1сте менE.
|
|
44
|
44
|
|
Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господи! Коли ж ми бачили Тебе голодним, або спраглим, чи подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці і не послужили Тобі?
|
ТогдA tвэщaютъ є3мY и3 тjи, глаг0люще: гDи, когдA тS ви1дэхомъ ѓлчуща, и3ли2 жaждуща, и3ли2 стрaнна, и3ли2 нaга, и3ли2 б0льна, и3ли2 въ темни1цэ, и3 не послужи1хомъ тебЁ;
|
|
45
|
45
|
|
Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили.
|
ТогдA tвэщaетъ и5мъ, гlz: ґми1нь гlю вaмъ, понeже не сотвори1сте є3ди1ному си1хъ мeншихъ, ни мнЁ сотвори1сте.
|
|
46
|
46
|
|
І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне.
|
И# и4дутъ сjи въ мyку вёчную, првdницы же въ жив0тъ вёчный.
|
|
Глава 26
|
Главa к7ѕ
|
|
1
|
1
|
|
Коли Ісус скінчив усі ці слова, то сказав ученикам Своїм:
|
(За? Rз7) И# бhсть, є3гдA скончA ї}съ вс‰ словесA сі‰, речE ўчн7кHмъ свои6мъ:
|
|
2
|
2
|
|
ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на розп’яття.
|
вёсте, ћкw по двою2 дню6 пaсха бyдетъ, и3 сн7ъ чlвёческій прeданъ бyдетъ на пропsтіе.
|
|
3
|
3
|
|
Тоді зібралися первосвященики, і книжники, і старійшини народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа,
|
ТогдA собрaшасz ґрхіерeє и3 кни1жницы и3 стaрцы людстjи во дв0ръ ґрхіерeовъ, глаг0лемагw каіaфы,
|
|
4
|
4
|
|
і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити.
|
и3 совэщaша, да ї}са лeстію и4мутъ и3 ўбію1тъ:
|
|
5
|
5
|
|
Але говорили: тільки не у свято, щоб не було заворушення в народі.
|
глаг0лаху же: но не въ прaздникъ, да не молвA бyдетъ въ лю1дехъ.
|
|
6
|
6
|
|
Коли ж Ісус був у Вифанії, в домі Симона прокаженого,
|
(За? R}.) Ї}су же бhвшу въ виfaніи, въ домY сjмwна прокажeннагw,
|
|
7
|
7
|
|
підійшла до Нього жінка з посудиною дорогоцінного мира і зливала Йому, що возлежав, на голову.
|
приступи2 къ немY женA, стклsницу мЂра и3мyщи многоцённагw, и3 возливaше на главY є3гw2 возлежaща.
|
|
8
|
8
|
|
Побачивши це, ученики Його ремствували і говорили: для чого таке марнотратство?
|
Ви1дэвше же ўчн7цы2 є3гw2 негодовaша, глаг0люще: чесw2 рaди ги1бель сіS (бhсть);
|
|
9
|
9
|
|
Бо можна було б це миро продати за велику ціну і роздати вбогим.
|
можaше бо сіE мЂро продано2 бhти на мн0зэ и3 дaтисz ни1щымъ.
|
|
10
|
10
|
|
Ісус же, зрозумівши це, сказав їм: навіщо бентежите жінку? Вона добре діло зробила для Мене.
|
Разумёвъ же ї}съ речE и5мъ: что2 труждaете женY; дёло бо добро2 содёла њ мнЁ:
|
|
11
|
11
|
|
Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте.
|
всегдa бо ни1щыz и4мате съ соб0ю, менє1 же не всегдA и4мате:
|
|
12
|
12
|
|
Зливши миро це на тіло Моє, до погребіння Мене приготувала.
|
возліsвши бо сіS мЂро сіE на тёло моE, на погребeніе мS сотвори2:
|
|
13
|
13
|
|
Істинно кажу вам: де тільки буде проповідане Євангеліє це по всьому світу, сказано буде про те, що вона зробила, в пам’ять її.
|
ґми1нь гlю вaмъ: и3дёже ѓще проповёдано бyдетъ є3ђліе сіE во всeмъ мjрэ, речeтсz и3 є4же сотвори2 сіS, въ пaмzть є3S.
|
|
14
|
14
|
|
Тоді один з дванадцятьох, званий Іудою Іскаріотом, пішов до первосвящеників
|
ТогдA шeдъ є3ди1нъ t nбоюнaдесzте, глаг0лемый їyда їскаріHтскій, ко ґрхіерewмъ,
|
|
15
|
15
|
|
і сказав: що хочете дати мені, — і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібників.
|
речE: чт0 ми х0щете дaти, и3 ѓзъ вaмъ предaмъ є3го2; Nни1 же постaвиша є3мY три1десzть срeбрєникъ:
|
|
16
|
16
|
|
І відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його.
|
и3 tт0лэ и3скaше ўд0бна врeмене, да є3го2 предaстъ.
|
|
17
|
17
|
|
Першого ж дня опрісноків ученики приступили до Ісуса і сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти паску?
|
Въ пeрвый же дeнь њпрэсн0чный приступи1ша ўчн7цы2 ко ї}су, глаг0люще є3мY: гдЁ х0щеши ўгот0ваемъ ти2 ћсти пaсху;
|
|
18
|
18
|
|
Він сказав: підіть у місто до такого-то і скажіть йому: Учитель говорить: час Мій близько; у тебе справлю Пасху з учениками Моїми.
|
Џнъ же речE: и3ди1те во грaдъ ко џнсицэ, и3 рцhте є3мY: ўч™ль гlетъ: врeмz моE бли1з8 є4сть: ў тебє2 сотворю2 пaсху со ўчн7ки6 мои1ми.
|
|
19
|
19
|
|
Ученики зробили, як звелів їм Ісус, і приготували паску.
|
И# сотвори1ша ўчн7цы2, ћкоже повелЁ и5мъ ї}съ, и3 ўгот0ваша пaсху.
|
|
20
|
20
|
|
Коли ж настав вечір, Він возліг з дванадцятьма учениками.
|
Вeчеру же бhвшу, возлежaше со nбэманaдесzте ўчн7к0ма:
|
|
21
|
21
|
|
І коли вони їли, сказав: істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене.
|
и3 kдyщымъ и5мъ, речE: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw є3ди1нъ t вaсъ предaстъ мS.
|
|
22
|
22
|
|
Вони дуже засмутились і почали говорити Йому, кожен з них: чи не я, Господи?
|
И# скорбsще ѕэлw2, начaша глаг0лати є3мY є3ди1нъ кjйждо и4хъ: є3дA ѓзъ є4смь, гDи;
|
|
23
|
23
|
|
Він же сказав у відповідь: хто вмочить зі Мною руку в блюдо, той зрадить Мене.
|
Џнъ же tвэщaвъ речE: њмочи1вый со мн0ю въ соли1ло рyку, т0й мS предaстъ:
|
|
24
|
24
|
|
Син же Людський іде, як писано про Нього, але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій.
|
сн7ъ ќбw чlвёческій и4детъ, ћкоже є4сть пи1сано њ нeмъ: г0ре же человёку томY, и4мже сн7ъ чlвёческій предaстсz: добр0 бы бhло є3мY, ѓще не бы2 роди1лсz человёкъ т0й.
|
|
25
|
25
|
|
При цьому Іуда, що зрадив Його, сказав: чи не я, Учителю? Ісус говорить йому: ти сказав.
|
Tвэщaвъ же їyда предаsй є3го2, речE: є3дA ѓзъ є4смь, раввJ; Гlа є3мY: ты2 рeклъ є3си2.
|
|
26
|
26
|
|
І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи ученикам, сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє.
|
Kдyщымъ же и5мъ, пріeмь ї}съ хлёбъ и3 блгcви1въ преломи2, и3 даsше ўчн7кHмъ, и3 речE: пріими1те, kди1те: сіE є4сть тёло моE.
|
|
27
|
27
|
|
І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм і сказав: пийте з неї всі,
|
И# пріeмъ чaшу и3 хвалY воздaвъ, дадE и5мъ, гlz: пjйте t неS вси2:
|
|
28
|
28
|
|
бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.
|
сіs бо є4сть кр0вь моS, н0вагw завёта, ћже за мнHгіz и3зливaема во њставлeніе грэхHвъ.
|
|
29
|
29
|
|
Кажу ж вам, що віднині не буду пити від цього плоду виноградного до того дня, коли питиму з вами його новим у Царстві Отця Мого.
|
Гlю же вaмъ, ћкw не и4мамъ пи1ти tнн7э t сегw2 плодA л0знагw, до днE тогw2, є3гдA є5 пію2 съ вaми н0во во цrтвіи nц7A моегw2.
|
|
30
|
30
|
|
І, проспівавши, пішли на гору Елеонську.
|
И# воспёвше и3зыд0ша въ г0ру є3леHнску.
|
|
31
|
31
|
|
Тоді говорить їм Ісус: всі ви спокуситеся через Мене в цю ніч, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці отари.
|
ТогдA гlа и5мъ ї}съ: вси2 вы2 соблазнитeсz њ мнЁ въ н0щь сію2: пи1сано бо є4сть: поражY пaстырz, и3 разhдутсz џвцы стaда:
|
|
32
|
32
|
|
По воскресінні ж Моїм випереджу вас у Галилеї.
|
по воскrніи же моeмъ варsю вы2 въ галілeи.
|
|
33
|
33
|
|
Петро сказав Йому у відповідь: якщо і всі спокусяться Тобою, то я ніколи не спокушусь.
|
Tвэщaвъ же пeтръ речE є3мY: ѓще и3 вси2 соблазнsтсz њ тебЁ, ѓзъ никогдaже соблажню1сz.
|
|
34
|
34
|
|
Ісус сказав йому: істинно кажу тобі, що в цю ніч, перше ніж проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.
|
РечE є3мY ї}съ: ґми1нь гlю тебЁ, ћкw въ сію2 н0щь, прeжде дaже ґлeктwръ не возгласи1тъ, трикрaты tвeржешисz менє2.
|
|
35
|
35
|
|
Говорить Йому Петро: хоч би мені довелось і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне говорили і всі ученики.
|
Глаг0ла є3мY пeтръ: ѓще ми2 є4сть и3 ўмрeти съ тоб0ю, не tвeргусz тебє2. Тaкожде и3 вси2 ўчн7цы2 рёша.
|
|
36
|
36
|
|
Потім приходить з ними Ісус у місцевість, що зветься Гефсиманією, і говорить ученикам: посидьте тут, поки Я піду та помолюся там.
|
ТогдA пріи1де съ ни1ми ї}съ въ вeсь, нарицaемую геfсимaніа, и3 гlа ўчн7кHмъ: сэди1те тY, д0ндеже шeдъ помолю1сz тaмw.
|
|
37
|
37
|
|
І, взявши з Собою Петра і обох синів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити.
|
И# поeмъ петрA и3 џба сы6на зеведewва, начaтъ скорбёти и3 тужи1ти.
|
|
38
|
38
|
|
Тоді говорить їм Ісус: сумна душа Моя смертельно; почекайте тут і пильнуйте зі Мною.
|
ТогдA гlа и5мъ ї}съ: приск0рбна є4сть дш7A моS до смeрти: пожди1те здЁ и3 бди1те со мн0ю.
|
|
39
|
39
|
|
І, відійшовши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти.
|
И# прешeдъ мaлw, падE на лицы2 своeмъ, молsсz и3 гlz: џ§е м0й, ѓще возм0жно є4сть, да мимои1детъ t менє2 чaша сіS: nбaче не ћкоже ѓзъ хощY, но ћкоже ты2.
|
|
40
|
40
|
|
І приходить до учеників, і знаходить їх сплячими, і говорить Петрові: то не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?
|
И# пришeдъ ко ўчн7кHмъ, и3 њбрёте и5хъ спsщихъ, и3 гlа петр0ви: тaкw ли не возмог0сте є3ди1нагw часA побдёти со мн0ю;
|
|
41
|
41
|
|
Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.
|
бди1те и3 моли1тесz, да не вни1дете въ напaсть: дyхъ ќбw б0дръ, пл0ть же немощнA.
|
|
42
|
42
|
|
Знову відійшовши, вдруге молився, кажучи: Отче Мій! Якщо не може чаша ця обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя.
|
Пaки втори1цею шeдъ помоли1сz, гlz: џ§е м0й, ѓще не м0жетъ сіS чaша мимоити2 t менє2, ѓще не пію2 є3S, бyди в0лz твоS.
|
|
43
|
43
|
|
І, прийшовши, знаходить їх знову сплячими, бо в них очі обважніли.
|
И# пришeдъ њбрёте и5хъ пaки спsщихъ: бёста бо и5мъ џчи њтzготёнэ.
|
|
44
|
44
|
|
І, залишивши їх, знову відійшов і помолився втретє, сказавши те саме слово.
|
И# њстaвль и5хъ, шeдъ пaки, помоли1сz трети1цею, т0жде сл0во рeкъ.
|
|
45
|
45
|
|
Тоді приходить до учеників Своїх і говорить їм: ви все ще спите і відпочиваєте; ось наблизився час, і Син Людський видається в руки грішників.
|
ТогдA пріи1де ко ўчн7кHмъ свои6мъ и3 гlа и5мъ: спи1те пр0чее и3 почивaйте: сE, прибли1жисz чaсъ, и3 сн7ъ чlвёческій предаeтсz въ рyки грёшникwвъ:
|
|
46
|
46
|
|
Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто зраджує Мене.
|
востaните, и4демъ: сE, прибли1жисz предаsй мS.
|
|
47
|
47
|
|
І, коли Він ще говорив, ось прийшов Іуда, один з дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і старійшин людських.
|
И# є3щE є3мY гlющу, сE, їyда, є3ди1нъ t nбоюнaдесzте, пріи1де, и3 съ ни1мъ нар0дъ мн0гъ со nрyжіемъ и3 дрек0льми, t ґрхіерє1й и3 стaрєцъ людски1хъ.
|
|
48
|
48
|
|
Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є, беріть Його.
|
Предаsй же є3го2 дадE и5мъ знaменіе, глаг0лz: є3г0же ѓще лобжY, т0й є4сть: и3ми1те є3го2.
|
|
49
|
49
|
|
І, відразу ж підійшовши до Ісуса, сказав: радуйся, Учителю! І поцілував Його.
|
И# ѓбіе пристyпль ко ї}сови, речE: рaдуйсz, раввJ. И# њблобызA є3го2.
|
|
50
|
50
|
|
Ісус же сказав йому: друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли, наклали руки на Ісуса і взяли Його.
|
Ї}съ же речE є3мY: дрyже, (твори2,) на нeже є3си2 пришeлъ [дрyже, на сіe ли пришeлъ є3си2;]. ТогдA пристyпльше возложи1ша рyцэ на ї}са и3 ћша є3го2.
|
|
51
|
51
|
|
І ось один з тих, що були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив меч свій і, вдаривши раба первосвященика, відсік йому вухо.
|
И# сE, є3ди1нъ t сyщихъ со ї}сомъ, простeръ рyку, и3звлечE н0жъ св0й, и3 ўдaри рабA ґрхіерeова, и3 ўрёза є3мY ќхо.
|
|
52
|
52
|
|
Тоді Ісус говорить йому: поверни меч твій на його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть;
|
ТогдA гlа є3мY ї}съ: возврати2 н0жъ тв0й въ мёсто є3гw2: вси1 бо пріeмшіи н0жъ ножeмъ поги1бнутъ:
|
|
53
|
53
|
|
чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені більш як дванадцять легіонів ангелів?
|
и3ли2 мни1тсz ти2, ћкw не могY нн7э ўмоли1ти nц7A моего2, и3 предстaвитъ ми2 вsщше нeже дванaдесzте легеw6на ѓгGлъ;
|
|
54
|
54
|
|
Як же тоді збудуться Писання, що так повинно бути?
|
кaкw u5бо сбyдутсz пис†ніz, ћкw тaкw подобaетъ бhти;
|
|
55
|
55
|
|
Тоді сказав Ісус до народу: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб узяти Мене; кожного дня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене.
|
Въ т0й чaсъ речE ї}съ нар0дwмъ: ћкw на разб0йника ли и3зыд0сте со nрyжіемъ и3 дрек0льми ћти мS; по вс‰ дни6 при вaсъ сэдёхъ ўчS въ цeркви, и3 не ћсте менE.
|
|
56
|
56
|
|
Це ж усе сталося, щоб збулися Писання пророків. Тоді всі ученики, покинувши Його, розбіглися.
|
Сe же всE бhсть, да сбyдутсz пис†ніz прbр0чєскаz. ТогдA ўчн7цы2 вси2 њстaвльше є3го2 бэжaша.
|
|
57
|
57
|
|
А воїни, які взяли Ісуса, повели Його до Каяфи, первосвященика, де зібралися книжники і старійшини.
|
(За? Rf7.) (В0ини) же є4мше ї}са вед0ша къ каіaфэ ґрхіерeови, и3дёже кни1жницы и3 стaрцы собрaшасz.
|
|
58
|
58
|
|
Петро ж ішов за Ним здаля, до двору первосвященика; і, ввійшовши всередину, сів із слугами, щоб бачити кінець.
|
Пeтръ же и3дsше по нeмъ и3здалeча до дворA ґрхіерeова: и3 вшeдъ внyтрь, сэдsше со слугaми, ви1дэти кончи1ну.
|
|
59
|
59
|
|
Первосвященики і старійшини, і весь синедріон* шукали лжесвідчення проти Ісуса, щоб убити Його,
|
Ґрхіерeє же и3 стaрцы и3 с0нмъ вeсь и3скaху лжесвидётелства на ї}са, ћкw да ўбію1тъ є3го2,
|
|
60
|
60
|
|
і не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але, наостанок, прийшли два лжесвідки
|
и3 не њбрэтaху: и3 мнHгимъ лжесвидётелємъ пристyпльшымъ, не њбрэт0ша. П0слэжде же приступи6вша двA лжесвидётелz,
|
|
61
|
61
|
|
і сказали: Він говорив: можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його.
|
рёста: сeй речE: могY разори1ти цeрковь б9ію и3 треми2 дeнми создaти ю5.
|
|
62
|
62
|
|
І, вставши, первосвященик сказав Йому: чому ж нічого не відповідаєш, що вони проти Тебе свідчать?
|
И# востaвъ ґрхіерeй речE є3мY: ничесHже ли tвэщавaеши, что2 сjи на тS свидётелствуютъ;
|
|
63
|
63
|
|
Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: заклинаю Тебе Богом Живим, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий?
|
Ї}съ же молчaше. И# tвэщaвъ ґрхіерeй речE є3мY: заклинaю тS бGомъ живhмъ, да речeши нaмъ, ѓще ты2 є3си2 хrт0съ, сн7ъ б9ій;
|
|
64
|
64
|
|
Ісус говорить йому: ти сказав; але скажу вам: віднині побачите Сина Людського, Який сидить праворуч Сили і гряде на хмарах небесних.
|
Гlа є3мY ї}съ: ты2 рeклъ є3си2: nбaче гlю вaмъ: tсeлэ ќзрите сн7а чlвёческаго сэдsща њдеснyю си1лы и3 грzдyща на w4блацэхъ небeсныхъ.
|
|
65
|
65
|
|
Тоді первосвященик роздер одяг свій і сказав: Він богохульствує! Навіщо нам ще свідки? Ось тільки що ви чули хулу Його!
|
ТогдA ґрхіерeй растерзA ри6зы сво‰, глаг0лz, ћкw хулY гlа: что2 є3щE трeбуемъ свидётелей; сE, нн7э слhшасте хулY є3гw2:
|
|
66
|
66
|
|
Як вам здається? Вони ж сказали у відповідь: повинен смерті.
|
что2 вaмъ мни1тсz; Nни1 же tвэщaвше рёша: пови1ненъ є4сть смeрти.
|
|
67
|
67
|
|
Тоді плювали Йому в лице і знущалися з Нього, а деякі били Його по щоках
|
ТогдA заплевaша лицE є3гw2 и3 пaкwсти є3мY дёzху [и3 по лани1тома біsху є3го2]: џвіи же за лани1ту ўдaриша [заушaху є3го2],
|
|
68
|
68
|
|
і говорили: проречи нам, Христе, хто вдарив Тебе?
|
глаг0люще: прорцы2 нaмъ, хrтE, кто2 є4сть ўдарeй тS;
|
|
69
|
69
|
|
Петро ж сидів у дворі. І підійшла до нього одна служниця і сказала: і ти був з Ісусом Галилейським.
|
Пeтръ же внЁ сэдsше во дворЁ. И# приступи2 къ немY є3ди1на рабhнz, глаг0лющи: и3 ты2 бhлъ є3си2 со ї}сомъ галілeйскимъ.
|
|
70
|
70
|
|
Він же відрікся перед усіма, кажучи: не знаю, що ти говориш.
|
Џнъ же tвeржесz пред8 всёми, глаг0лz: не вёмъ, что2 глаг0леши.
|
|
71
|
71
|
|
Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша і говорить тим, що були там: і цей був з Ісусом Назореєм.
|
И#зшeдшу же є3мY ко вратHмъ, ўзрЁ є3го2 другaz, и3 глаг0ла сyщымъ тaмw: и3 сeй бЁ со ї}сомъ назwрeомъ.
|
|
72
|
72
|
|
І він знову відрікся з клятвою: не знаю Цього Чоловіка.
|
И# пaки tвeржесz съ клsтвою, ћкw не знaю чlвёка.
|
|
73
|
73
|
|
Трохи згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові: справді і ти з них, бо і мова твоя викриває тебе.
|
Помaлэ же приступи1вше стоsщіи, рёша петр0ви: вои1стинну и3 ты2 t ни1хъ є3си2, и4бо бесёда твоS ћвэ тS твори1тъ.
|
|
74
|
74
|
|
Тоді він почав божитися й клястися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень.
|
ТогдA начaтъ роти1тисz и3 клsтисz, ћкw не знaю чlвёка. И# ѓбіе пётель возгласи2.
|
|
75
|
75
|
|
І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж проспіває півень, тричі зречешся Мене! І, вийшовши геть, плакав гірко.
|
И# помzнY пeтръ гlг0лъ ї}совъ, речeнный є3мY, ћкw прeжде дaже пётель не возгласи1тъ, трикрaты tвeржешисz менє2. И# и3зшeдъ в0нъ плaкасz г0рькw.
|
|
Глава 27
|
Главa к7з
|
|
1
|
1
|
|
Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старійшини людські зібрали раду на Ісуса, щоб убити Його.
|
(За? R‹) Ќтру же бhвшу, совётъ сотвори1ша вси2 ґрхіерeє и3 стaрцы людстjи на ї}са, ћкw ўби1ти є3го2:
|
|
2
|
2
|
|
І, зв’язавши Його, відвели і видали Його Понтію Пилату, правителю.
|
и3 свzзaвше є3го2 вед0ша и3 предaша є3го2 понтjйскому пілaту и3гeмwну.
|
|
3
|
3
|
|
Тоді Іуда, що зрадив Його, побачивши, що Він засуджений, і розкаявшись, повернув тридцять срібників первосвященикам та старійшинам,
|
(За? R№‹.) ТогдA ви1дэвъ їyда предaвый є3го2, ћкw њсуди1ша є3го2, раскazвсz возврати2 три1десzть срeбреники ґрхіерeємъ и3 стaрцємъ,
|
|
4
|
4
|
|
кажучи: згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? Гляди сам.
|
глаг0лz: согрэши1хъ предaвъ кр0вь непови1нную. Nни1 же рёша: чт0 є3сть нaмъ; ты2 ќзриши.
|
|
5
|
5
|
|
І, кинувши срібники в храмі, він вийшов, пішов і удавився.
|
И# повeргъ срeбреники въ цeркви, tи1де: и3 шeдъ ўдави1сz.
|
|
6
|
6
|
|
Первосвященики ж, взявши срібники, сказали: не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крови.
|
Ґрхіерeє же пріeмше срeбреники, рёша: недост0йно є4сть вложи1ти и5хъ въ корвaну, понeже цэнA кр0ве є4сть.
|
|
7
|
7
|
|
І, скликавши раду, купили за них землю гончареву для погребіння подорожніх.
|
Совётъ же сотв0рше, купи1ша и4ми село2 скудeльничо, въ погребaніе стр†ннымъ:
|
|
8
|
8
|
|
Тому і зветься земля та «землею крови» до цього дня.
|
тёмже наречeсz село2 то2 село2 кр0ве, до сегw2 днE:
|
|
9
|
9
|
|
Тоді збулося сказане пророком Єремією, який говорить: і взяли тридцять срібників, ціну Оціненого, Якого оцінили сини Ізраїля,
|
тогдA сбhстсz речeнное їеремjемъ прbр0комъ, глаг0лющимъ: и3 пріsша три1десzть срeбрєникъ, цёну цэнeннагw, є3г0же цэни1ша t сынHвъ ї}лєвъ,
|
|
10
|
10
|
|
і дали їх за землю гончареву, як сказав мені Господь.
|
и3 дaша | на село2 скудeльничо, ћкоже сказA мнЁ гDь.
|
|
11
|
11
|
|
Ісус же став перед правителем. І питав Його правитель: Ти Цар Юдейський? Ісус сказав йому: ти говориш.
|
Ї}съ же стA пред8 и3гeмwномъ. И# вопроси2 є3го2 и3гeмwнъ, глаг0лz: тh ли є3си2 цRь їудeйскій; Ї}съ же речE є3мY: ты2 глаг0леши.
|
|
12
|
12
|
|
І коли звинувачували Його первосвященики і старійшини, Він нічого не відповідав.
|
И# є3гдA нaнь глаг0лаху ґрхіерeє и3 стaрцы, ничесHже tвэщавaше.
|
|
13
|
13
|
|
Тоді говорить Йому Пилат: чи не чуєш, скільки свідчать проти Тебе?
|
ТогдA глаг0ла є3мY пілaтъ: не слhшиши ли, коли6ка на тS свидётелствуютъ;
|
|
14
|
14
|
|
І не відповідав йому ні на жодне слово, так що правитель вельми дивувався.
|
И# не tвэщA є3мY ни къ є3ди1ному глаг0лу, ћкw диви1тисz и3гeмwну ѕэлw2.
|
|
15
|
15
|
|
На свято ж Пасхи правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого хотіли.
|
На (всsкъ) же прaздникъ њбhчай бЁ и3гeмwну tпущaти є3ди1наго нар0ду свsзнz, є3г0же хотsху:
|
|
16
|
16
|
|
Був тоді у них відомий в’язень, званий Вараввою.
|
и3мsху же тогдA свsзана нар0чита, глаг0лемаго варaвву:
|
|
17
|
17
|
|
Отже, коли вони зібралися, Пилат сказав їм: кого хочете, щоб я відпустив вам — Варавву чи Ісуса, названого Христом?
|
собрaвшымсz же и5мъ, речE и5мъ пілaтъ: кого2 х0щете (t nбою2) tпущY вaмъ: варaвву ли, и3ли2 ї}са глаг0лемаго хrтA;
|
|
18
|
18
|
|
Бо знав, що видали Його через заздрощі.
|
Вёдzше бо, ћкw зaвисти рaди предaша є3го2.
|
|
19
|
19
|
|
Коли ж він сидів на судилищі, жінка його послала йому сказати: не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потерпіла сьогодні уві сні через Нього.
|
Сэдsщу же є3мY на суди1щи, послA къ немY женA є3гw2, глаг0лющи: ничт0же тебЁ и3 првdнику томY: мн0гw бо пострадaхъ днeсь во снЁ є3гw2 рaди.
|
|
20
|
20
|
|
Але первосвященики і старійшини підмовили народ просити за Варавву, а Ісуса погубити.
|
Ґрхіерeє же и3 стaрцы наусти1ша нар0ды, да и3спр0сzтъ варaвву, ї}са же погубsтъ.
|
|
21
|
21
|
|
Тоді правитель спитав їх: кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.
|
Tвэщaвъ же и3гeмwнъ речE и5мъ: кого2 х0щете t nбою2 tпущY вaмъ; Nни1 же рёша: варaвву.
|
|
22
|
22
|
|
Пилат говорить їм: що ж мені робити з Ісусом, нареченим Христом? Кажуть йому всі: хай буде розіп’ятий.
|
Глаг0ла и5мъ пілaтъ: что2 u5бо сотворю2 ї}су глаг0лемому хrтY; Глаг0лаша є3мY вси2: да рaспzтъ бyдетъ.
|
|
23
|
23
|
|
Правитель сказав: яке ж зло вчинив Він? Та вони ще дужче кричали: нехай буде розіп’ятий.
|
И#гeмwнъ же речE: к0е u5бо ѕло2 сотвори2; Nни1 же и4злиха вопіsху, глаг0люще: да пр0пzтъ бyдетъ.
|
|
24
|
24
|
|
Пилат, побачивши, що ніщо не допомагає, а заворушення зростає, взяв води, і вмив руки перед народом, і сказав: не винний я в крові Праведника Цього; дивіться ви.
|
Ви1дэвъ же пілaтъ, ћкw ничт0же ўспэвaетъ, но пaче молвA бывaетъ, пріeмь в0ду, ўмы2 рyцэ пред8 нар0домъ, глаг0лz: непови1ненъ є4смь t кр0ве првdнагw сегw2: вы2 ќзрите.
|
|
25
|
25
|
|
Увесь народ, відповідаючи, сказав: кров Його на нас і на дітях наших.
|
И# tвэщaвше вси2 лю1діе рёша: кр0вь є3гw2 на нaсъ и3 на чaдэхъ нaшихъ.
|
|
26
|
26
|
|
Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття.
|
ТогдA tпусти2 и5мъ варaвву: ї}са же би1въ предадE (и5мъ), да є3го2 пр0пнутъ.
|
|
27
|
27
|
|
Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторії*, зібрали на Нього багато воїнів
|
(За? Rв7‹.) ТогдA в0ини и3гeмwнwвы, пріeмше ї}са на суди1ще, собрaша нaнь всE мн0жество вHинъ:
|
|
28
|
28
|
|
і, роздягнувши Його, наділи на Нього багряницю;
|
и3 совлeкше є3го2, њдёzша є3го2 хламЂдою червлeною:
|
|
29
|
29
|
|
і, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, глузували з Нього, кажучи: радуйся, Царю Юдейський!
|
и3 сплeтше вэнeцъ t тeрніz, возложи1ша на главY є3гw2, и3 тр0сть въ десни1цу є3гw2: и3 покл0ншесz на кwлёну пред8 ни1мъ ругaхусz є3мY, глаг0люще: рaдуйсz, цRю2 їудeйскій.
|
|
30
|
30
|
|
І плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові.
|
И# плю1нувше нaнь, пріsша тр0сть и3 біsху по главЁ є3гw2.
|
|
31
|
31
|
|
А коли наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю і вдягли Його в одяг Його й повели на розп’яття.
|
И# є3гдA поругaшасz є3мY, совлек0ша съ негw2 багрzни1цу и3 њблек0ша є3го2 въ ри6зы є3гw2: и3 вед0ша є3го2 на пропsтіе.
|
|
32
|
32
|
|
Виходячи, вони зустріли одного чоловіка киринейського на ім’я Симон; і примусили цього нести хрест Його.
|
И#сходsще же њбрэт0ша человёка кmринeйска, и4менемъ сjмwна: и3 семY задёша понести2 кrтъ є3гw2.
|
|
33
|
33
|
|
І коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що значить Лобне місце,
|
(За? RG‹.) И# пришeдше на мёсто нарицaемое голг0fа, є4же є4сть глаг0лемо крaніево мёсто,
|
|
34
|
34
|
|
дали Йому пити оцет, змішаний з жовчю; і, покуштувавши, не схотів пити.
|
дaша є3мY пи1ти џцетъ съ жeлчію смёшенъ: и3 вкyшь, не хотsше пи1ти.
|
|
35
|
35
|
|
Ті ж, що розіп’яли Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб;
|
Распeншіи же є3го2 раздэли1ша ри6зы є3гw2, вeргше жрє1біz:
|
|
36
|
36
|
|
І, сидячи, стерегли Його там.
|
и3 сэдsще стрежaху є3го2 тY:
|
|
37
|
37
|
|
І поставили над головою Його напис провини Його: Цей є Ісус, Цар Юдейський.
|
и3 возложи1ша верхY главы2 є3гw2 винY є3гw2 напи1сану: сeй є4сть ї}съ, цRь їудeйскій.
|
|
38
|
38
|
|
Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.
|
ТогдA распsша съ ни1мъ двA разбHйника: є3ди1наго њ деснyю, и3 є3ди1наго њ шyюю.
|
|
39
|
39
|
|
Ті, що проходили мимо, лихословили на Нього, киваючи головами своїми
|
Мимоходsщіи же хyлzху є3го2, покивaюще главaми свои1ми
|
|
40
|
40
|
|
і кажучи: Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста.
|
и3 глаг0люще: разорszй цeрковь и3 треми2 дeнми созидazй, сп7си1сz сaмъ: ѓще сн7ъ є3си2 б9ій, сни1ди со кrтA.
|
|
41
|
41
|
|
Так само і первосвященики з книжниками та старійшинами і фарисеями, глузуючи, говорили:
|
Тaкожде же и3 ґрхіерeє ругaющесz съ кни6жники и3 ст†рцы (и3 фарісє1и), глаг0лаху:
|
|
42
|
42
|
|
інших спасав, а Себе Самого не може спасти; якщо Він Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в Нього;
|
и3ны6z сп7сE, себe ли не м0жетъ спcти2; ѓще цRь ї}левъ є4сть, да сни1детъ нн7э со кrтA, и3 вёруемъ въ него2:
|
|
43
|
43
|
|
уповав на Бога, нехай тепер порятує Його, якщо Він угодний Йому. Бо Він казав: Я — Син Божий.
|
ўповA на бGа: да и3збaвитъ нн7э є3го2, ѓще х0щетъ є3мY. Речe бо, ћкw б9ій є4смь сн7ъ.
|
|
44
|
44
|
|
Також і розбійники, розіп’яті з Ним, ганьбили Його.
|
Т0жде же и3 разбHйника расп‰таz съ ни1мъ поношaста є3мY.
|
|
45
|
45
|
|
З шостої ж години настала темрява по всій землі до години дев’ятої.
|
T шестaгw же часA тмA бhсть по всeй земли2 до часA девsтагw:
|
|
46
|
46
|
|
А близько дев’ятої години Ісус викрикнув гучним голосом: Ілі, Ілі! Лама савахфані! Що значить: Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?
|
њ девsтэмъ же часЁ возопи2 ї}съ глaсомъ вeліимъ, гlz: и3лJ, и3лJ, лімA савахfанJ; є4же є4сть, б9е м0й, б9е м0й, вскyю мS є3си2 њстaвилъ;
|
|
47
|
47
|
|
Деякі з тих, що стояли там, почувши це, говорили: Він кличе Іллю.
|
Нёцыи же t тY стоsщихъ слhшавше глаг0лаху, ћкw и3лію2 глашaетъ сeй.
|
|
48
|
48
|
|
І зараз же один з них побіг, взяв губку, намочив оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити.
|
И# ѓбіе тeкъ є3ди1нъ t ни1хъ, и3 пріeмь гyбу, и3сп0лнивъ же џцта, и3 вонзE на тр0сть, напаsше є3го2.
|
|
49
|
49
|
|
А інші говорили: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його.
|
Пр0чіи же глаг0лаху: њстaви, да ви1димъ, ѓще пріи1детъ и3ліA спасти2 є3го2.
|
|
50
|
50
|
|
Ісус же, знову скрикнувши гучним голосом, віддав дух.
|
Ї}съ же, пaки возопи1въ глaсомъ вeліимъ, и3спусти2 д¦ъ.
|
|
51
|
51
|
|
І ось завіса храму роздерлася надвоє, зверху донизу;
|
И# сE, завёса церк0внаz раздрaсz на дв0е съ вhшнzгw крaz до ни1жнzгw: и3 землS потрzсeсz: и3 кaменіе распадeсz:
|
|
52
|
52
|
|
і земля потряслась; і каміння порозпадалось; і гроби розкрились; і багато тіл померлих святих воскресли
|
и3 гр0би tверз0шасz: и3 мнHга тэлесA ўс0пшихъ с™hхъ востaша:
|
|
53
|
53
|
|
і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і явилися багатьом.
|
и3 и3зшeдше и3з8 грHбъ, по воскrніи є3гw2, внид0ша во с™hй грaдъ и3 kви1шасz мнHзэмъ.
|
|
54
|
54
|
|
Сотник же і ті, що стерегли з ним Ісуса, побачивши землетрус і все, що сталося, злякались дуже і говорили: воістину Він був Син Божий.
|
С0тникъ же и3 и5же съ ни1мъ стрегyщіи ї}са, ви1дэвше трyсъ и3 бы6вшаz, ўбоsшасz ѕэлw2, глаг0люще: вои1стинну б9ій сн7ъ бЁ сeй.
|
|
55
|
55
|
|
Там було також багато жінок, що дивилися здалеку; вони йшли за Ісусом з Галилеї, слугуючи Йому;
|
Бsху же тY и3 жєны2 мнHги и3здалeча зрsщz, ±же и3д0ша по ї}сэ t галілeи, служaщz є3мY:
|
|
56
|
56
|
|
між ними були Марія Магдалина і Марія, мати Якова та Іосії, і мати синів Зеведеєвих.
|
въ ни1хже бЁ марjа магдали1на, и3 марjа їaкwва и3 їwсjи мaти, и3 мaти сы6ну зеведewву.
|
|
57
|
57
|
|
Коли ж настав вечір, прийшов багатий чоловік з Аримафеї на ім’я Йосиф, який також вчився в Ісуса.
|
П0здэ же бhвшу, пріи1де человёкъ богaтъ t ґрімаfeа, и4менемъ їHсифъ, и4же и3 сaмъ ўчи1сz ў ї}са:
|
|
58
|
58
|
|
Він, прийшовши до Пилата, просив тіло Ісуса. Тоді Пилат звелів віддати тіло.
|
сeй пристyпль къ пілaту, проси2 тэлесE ї}сова. ТогдA пілaтъ повелЁ дaти тёло.
|
|
59
|
59
|
|
І, взявши тіло, Йосиф обгорнув чистою плащаницею
|
И# пріeмь тёло їHсифъ, њбви1тъ є5 плащани1цею чи1стою
|
|
60
|
60
|
|
і поклав Його в новому своєму гробі, який він витесав у скелі, і, приваливши великий камінь до дверей гробу, відійшов.
|
и3 положи2 є5 въ н0вэмъ своeмъ гр0бэ, є3г0же и3зсэчE въ кaмени: и3 возвали1въ кaмень вeлій над8 двє1ри гр0ба, tи1де.
|
|
61
|
61
|
|
Були ж там Марія Магдалина й інша Марія, які сиділи навпроти гробу.
|
Бё же тY марjа магдали1на и3 другaz марjа, сэдsщэ прsмw гр0ба.
|
|
62
|
62
|
|
Наступного ранку, що після п’ятниці, зійшлися первосвященики і фарисеї до Пилата
|
(За? Rд7‹.) Во ќтрій же дeнь, и4же є4сть по пzтцЁ, собрaшасz ґрхіерeє и3 фарісeє къ пілaту,
|
|
63
|
63
|
|
і говорили: правителю! Ми згадали, що той обманщик, коли ще був живий, сказав: через три дні воскресну.
|
глаг0люще: г0споди, помzнyхомъ, ћкw льстeцъ w4нъ речE, є3щE сhй жи1въ: по тріeхъ днeхъ востaну:
|
|
64
|
64
|
|
То звели охороняти гріб до третього дня, щоб ученики Його, прийшовши вночі, не вкрали Його і не сказали народові: воскрес з мертвих; і буде останній обман гірше першого.
|
повели2 u5бо ўтверди1ти гр0бъ до трeтіzгw днE, да не кaкw пришeдше ўчн7цы2 є3гw2 н0щію ўкрaдутъ є3го2 и3 рекyтъ лю1демъ: востA t мeртвыхъ: и3 бyдетъ послёднzz лeсть г0рша пeрвыz.
|
|
65
|
65
|
|
Пилат сказав їм: маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте.
|
Речe же и5мъ пілaтъ: и4мате кустwдjю: и3ди1те, ўтверди1те, ћкоже вёсте.
|
|
66
|
66
|
|
Вони пішли і поставили біля гробу сторожу і наклали на камінь печать.
|
Nни1 же шeдше ўтверди1ша гр0бъ, знaменавше кaмень съ кустwдjею.
|
|
Глава 28
|
Главa к7и
|
|
1
|
1
|
|
Після ж суботнього вечора, на світанку першого дня після суботи, прийшли Марія Магдалина та інша Марія подивитися на гріб.
|
(За? Rе7‹) Въ вeчеръ же суббHтный [по вeчери же суббHтнэмъ], свитaющи во є3ди1ну t суббHтъ, пріи1де марjа магдали1на и3 другaz марjа, ви1дэти гр0бъ.
|
|
2
|
2
|
|
І ось стався великий землетрус, бо ангел Господній, який зійшов з неба, приступивши, відвалив камінь від дверей гробу і сів на ньому.
|
И# сE, трyсъ бhсть вeлій: ѓгGлъ бо гDень сшeдъ съ нб7сE, пристyпль tвали2 кaмень t двeрій гр0ба и3 сэдsше на нeмъ:
|
|
3
|
3
|
|
Вигляд його був як блискавка, і одежа його біла, як сніг.
|
бё же зрaкъ є3гw2 ћкw м0лніz, и3 њдэsніе є3гw2 бэло2 ћкw снёгъ.
|
|
4
|
4
|
|
Зі страху перед ним ті, що стерегли, затремтіли і стали як мертві;
|
T стрaха же є3гw2 сотрzс0шасz стрегyщіи и3 бhша ћкw мeртви.
|
|
5
|
5
|
|
Ангел же, звернувшись до жінок, сказав: не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого.
|
Tвэщaвъ же ѓгGлъ речE женaмъ: не б0йтесz вы2: вёмъ бо, ћкw ї}са распsтаго и4щете:
|
|
6
|
6
|
|
Його нема тут — Він воскрес, як сказав. Підійдіть, погляньте на місце, де лежав Господь.
|
нёсть здЁ: востa бо, ћкоже речE: пріиди1те, ви1дите мёсто, и3дёже лежA гDь,
|
|
7
|
7
|
|
І підіть швидше, скажіть ученикам Його, що Він воскрес з мертвих і попередить вас у Галилеї; там Його побачите. Ось я сказав вам.
|
и3 ск0рw шeдшэ рцhте ўчн7кHмъ є3гw2, ћкw востA t мeртвыхъ и3 сE, варsетъ вы2 въ галілeи: тaмw є3го2 ќзрите: сE, рёхъ вaмъ.
|
|
8
|
8
|
|
І, вийшовши поспішно з гробу, вони зі страхом і великою радістю побігли сповістити учеників Його.
|
И# и3зшeдшэ ск0рw t гр0ба со стрaхомъ и3 рaдостію вeліею, тек0стэ возвэсти1ти ўчн7кHмъ є3гw2.
|
|
9
|
9
|
|
Коли ж вони йшли сповістити учеників Його, ось Ісус зустрів їх і сказав: радуйтеся! Вони ж, приступивши, припали до ніг Його і вклонилися Йому.
|
Е#гдa же и3дsстэ возвэсти1ти ўчн7кHмъ є3гw2, и3 сE, ї}съ срёте |, гlz: рaдуйтесz. Nнё же пристyпльшэ ћстэсz за н0зэ є3гw2 и3 поклони1стэсz є3мY.
|
|
10
|
10
|
|
Тоді говорить їм Ісус: не бійтеся; підіть сповістіть братів Моїх, щоб ішли до Галилеї, і там вони побачать Мене.
|
ТогдA гlа и4ма ї}съ: не б0йтесz: и3ди1те, возвэсти1те брaтіи моeй, да и4дутъ въ галілeю, и3 тY мS ви1дzтъ.
|
|
11
|
11
|
|
Коли ж вони йшли, то дехто зі сторожі, прийшовши до міста, сповістив первосвящеників про все, що сталося.
|
И#дyщема же и4ма, сE, нёцыи t кустwдjи пришeдше во грaдъ, возвэсти1ша ґрхіерewмъ вс‰ бы6вшаz.
|
|
12
|
12
|
|
І вони, зібравшись із старійшинами, скликали раду, дали чимало грошей воїнам
|
И# собрaвшесz со ст†рцы, совётъ сотвори1ша, срeбреники довHлны дaша в0инwмъ,
|
|
13
|
13
|
|
і сказали: говоріть, що ученики Його, прийшовши вночі, украли Його, коли ми спали.
|
глаг0люще: рцhте, ћкw ўчн7цы2 є3гw2 н0щію пришeдше ўкрад0ша є3го2, нaмъ спsщымъ:
|
|
14
|
14
|
|
І якщо чутка про це дійде до правителя, ми переконаємо його і вас від неприємностей визволимо.
|
и3 ѓще сіE ўслhшано бyдетъ ў и3гeмwна, мы2 ўтоли1мъ є3го2 и3 вaсъ безпеч†льны сотвори1мъ.
|
|
15
|
15
|
|
Вони, взявши гроші, зробили, як були навчені; і пронеслося слово це між юдеями, навіть до цього дня.
|
Nни1 же пріeмше срeбреники, сотвори1ша, ћкоже научeни бhша. И# промчeсz сл0во сіE во їудeехъ дaже до сегw2 днE.
|
|
16
|
16
|
|
А одинадцять учеників пішли в Галилею, на гору, куди звелів їм Ісус.
|
(За? Rѕ7‹.) Е#ди1ніи же нaдесzте ўчн7цы2 и3д0ша въ галілeю, въ г0ру, ѓможе повелЁ и5мъ ї}съ:
|
|
17
|
17
|
|
І, побачивши Його, поклонилися Йому, а деякі засумнівались.
|
и3 ви1дэвше є3го2, поклони1шасz є3мY: џви же ўсумнёшасz.
|
|
18
|
18
|
|
І, наблизившись, Ісус сказав їм: дана Мені всяка влада на небі і на землі.
|
И# пристyпль ї}съ, речE и5мъ, гlz: дадeсz ми2 всsка влaсть на нб7си2 и3 на земли2:
|
|
19
|
19
|
|
Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа,
|
шeдше u5бо научи1те вс‰ kзhки, кrтsще и5хъ во и4мz nц7A и3 сн7а и3 с™aгw д¦а,
|
|
20
|
20
|
|
навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я з вами по всі дні, до кінця віку. Амінь.
|
ўчaще и5хъ блюсти2 вс‰, є3ли6ка заповёдахъ вaмъ: и3 сE, ѓзъ съ вaми є4смь во вс‰ дни6 до скончaніz вёка. Ґми1нь.
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.