Зміст
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.

Євангеліє від Матфея
T Матfeа
Глава 1
Главa №
1
1
Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового. (За? №) Кни1га родствA ї}са хrтA, сн7а дв7дова, сн7а ґвраaмлz.
2
2
Авраам породив Ісаака; Ісаак породив Якова; Яків породив Іуду та братів його; Ґвраaмъ роди2 їсаaка. Їсаaкъ же роди2 їaкова. Їaковъ же роди2 їyду и3 брaтію є3гw2.
3
3
Іуда породив Фареса і Зару від Фамари; Фарес породив Есрома; Есром породив Арама; Їyда же роди2 фарeса и3 зaру t fамaры. Фарeсъ же роди2 є3ср0ма. Е#ср0мъ же роди2 ґрaма.
4
4
Арам породив Аминадава; Аминадав породив Наасона; Наасон породив Салмона; Ґрaмъ же роди2 ґмінадaва. Ґмінадaвъ же роди2 наассHна. НаассHнъ же роди2 салмHна.
5
5
Салмон породив Вооза від Рахави; Вооз породив Овида від Руфи; Овид породив Єссея; СалмHнъ же роди2 во0за t рахaвы. Во0зъ же роди2 њви1да t рyfы. Њви1дъ же роди2 їессeа.
6
6
Єссей породив Давида царя; Давид цар породив Соломона від дружини Урієвої; Їессeй же роди2 дв7да царS. Дв7дъ же цaрь роди2 соломHна t ўрjины.
7
7
Соломон породив Ровоама; Ровоам породив Авию; Авия породив Асу; СоломHнъ же роди2 ровоaма. Ровоaмъ же роди2 ґвjю. Ґвjа же роди2 ѓсу.
8
8
Аса породив Іосафата; Іосафат породив Іорама; Іорам породив Озію; Ѓса же роди2 їwсафaта. Їwсафaтъ же роди2 їwрaма. Їwрaмъ же роди2 nзjю.
9
9
Озія породив Іоафама; Іоафам породив Ахаза; Ахаз породив Єзекію; Nзjа же роди2 їwаfaма. Їwаfaмъ же роди2 ґхaза. Ґхaзъ же роди2 є3зекjю.
10
10
Єзекія породив Манассію; Манассія породив Амона; Амон породив Іосію; Е#зекjа же роди2 манассjю. Манассjа же роди2 ґмHна. ҐмHнъ же роди2 їwсjю.
11
11
Іосія породив Іоакима; Іоаким породив Єхонію та братів його до переселення вавилонського. Їwсjа же роди2 їех0нію и3 брaтію є3гw2, въ преселeніе вавmлHнское [Ст. №‹ въ нёкіихъ грeч.: їwсjа же роди2 їwакjма и3 брaтію є3гw2. Їwакjмъ же роди2 їех0нію въ преселeніе вавmлHнское.].
12
12
По переселенні ж вавилонському Єхонія породив Салафиїла; Салафиїл породив Зоровавеля; По преселeніи же вавmлHнстэмъ, їех0ніа роди2 салаfjилz. Салаfjиль же роди2 зоровaвелz.
13
13
Зоровавель породив Авиуда; Авиуд породив Єлиакима; Єлиаким породив Азора; Зоровaвель же роди2 ґвіyда. Ґвіyдъ же роди2 є3ліакjма. Е#ліакjмъ же роди2 ґзHра.
14
14
Азор породив Садока; Садок породив Ахима; Ахим породив Еліуда; ҐзHръ же роди2 садHка. СадHкъ же роди2 ґхjма. Ґхjмъ же роди2 є3ліyда.
15
15
Еліуд породив Єлеазара; Єлеазар породив Матфана; Матфан породив Якова; Е#ліyдъ же роди2 є3леазaра. Е#леазaръ же роди2 матfaна. Матfaнъ же роди2 їaкwва.
16
16
Яків породив Йосифа, чоловіка Марії, від Якої народився Ісус, названий Христом. Їaкwвъ же роди2 їHсифа, мyжа мRjина, и3з8 неsже роди1сz ї}съ, глаг0лемый хrт0съ.
17
17
Отже, всіх поколінь від Авраама до Давида чотирнадцять родів; і від Давида до переселення вавилонського чотирнадцять родів; і від переселення вавилонського до Христа чотирнадцять родів. Всёхъ же родHвъ t ґвраaма до дв7да р0дове четыренaдесzте: и3 t дв7да до преселeніz вавmлHнскаго р0дове четыренaдесzте: и3 t преселeніz вавmлHнскаго до хrтA р0дове четыренaдесzте.
18
18
Різдво Ісуса Христа було так: по зарученні Матері Його Марії з Йосифом, перш ніж зійтися їм, виявилося, що Вона має в утробі від Духа Святого. (За? в7.) Ї}съ хrт0во ржcтво2 си1це бЁ: њбручeннэй бо бhвши м™ри є3гw2 мRjи їHсифови, прeжде дaже не сни1тисz и4ма, њбрётесz и3мyщи во чрeвэ t д¦а с™а.
19
19
Йосиф же, чоловік Її, будучи праведним і не бажаючи ославити Її, хотів потай відпустити Її. ЇHсифъ же мyжъ є3S, првdнъ сhй и3 не хотS є3S њбличи1ти, восхотЁ тaй пусти1ти ю5.
20
20
Та щойно він помислив це, як ось ангел Господній з’явився йому уві сні, промовляючи: Йосифе, сину Давидів! Не бійся прийняти Марію, жону твою, бо зачате в Ній є від Духа Святого. Сі‰ же є3мY помhслившу, сE, ѓгGлъ гDень во снЁ kви1сz є3мY, глаг0лz: їHсифе, сhне дв7довъ, не ўб0йсz пріsти мRіaмъ жены2 твоеS: р0ждшеебосz въ нeй, t д¦а є4сть с™а:
21
21
Народить же Вона Сина, і наречеш Йому ім’я Ісус, бо Він спасе людей Своїх від гріхів їхніх. роди1тъ же сн7а, и3 наречeши и4мz є3мY ї}съ: т0й бо сп7сeтъ лю1ди сво‰ t грBхъ и4хъ.
22
22
Це ж усе сталося, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: Сіe же всE бhсть, да сбyдетсz речeнное t гDа прbр0комъ, глаг0лющимъ:
23
23
ось Діва в утробі прийме й народить Сина, і наречуть ім’я Йому Еммануїл, що означає: з нами Бог. сE, дв7а во чрeвэ пріи1метъ и3 роди1тъ сн7а, и3 нарекyтъ и4мz є3мY є3мманyилъ, є4же є4сть сказaемо: съ нaми бGъ.
24
24
Прокинувшись, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній, і прийняв жону свою. Востaвъ же їHсифъ t снA, сотвори2 ћкоже повелЁ є3мY ѓгGлъ гDень, и3 пріsтъ женY свою2,
25
25
І не знав Її, поки й породила Сина Свого первістка, і він нарік ім’я Йому: Ісус. и3 не знazше є3S, д0ндеже роди2 сн7а своего2 пeрвенца, и3 наречE и4мz є3мY ї}съ.
Глава 2
Главa в7
1
1
Коли ж Ісус народився у Вифлеємі Юдейському у дні царя Ірода, волхви* зі сходу прийшли до Єрусалима, кажучи: (За? G) Ї}су же р0ждшусz въ виfлеeмэ їудeйстэмъ во дни6 и4рwда царS, сE, волсви2 t востHкъ пріид0ша во їеrли1мъ, глаг0люще:
2
2
де є народжений Цар Юдейський? Бо ми бачили зірку Його на сході і прийшли поклонитися Йому. гдЁ є4сть рождeйсz цRь їудeйскій; ви1дэхомъ бо ѕвэздY є3гw2 на вост0цэ и3 пріид0хомъ поклони1тисz є3мY.
3
3
Почувши це, Ірод цар стривожився, й увесь Єрусалим з ним. Слhшавъ же и4рwдъ цaрь смути1сz, и3 вeсь їеrли1мъ съ ни1мъ.
4
4
І, зібравши всіх первосвящеників і книжників народних, питав у них: де мав би народитися Христос? И# собрaвъ вс‰ первосвzщeнники и3 кни1жники людск‡z, вопрошaше t ни1хъ: гдЁ хrт0съ раждaетсz;
5
5
Вони ж сказали йому: у Вифлеємі юдейському, бо так написано пророком: Nни1 же рек0ша є3мY: въ виfлеeмэ їудeйстэмъ, тaкw бо пи1сано є4сть прbр0комъ:
6
6
і ти, Вифлеєме, земле Іудина, нічим не менший від інших володінь Іудиних; бо з тебе вийде Вождь, Який упасе народ Мій, Ізраїля. и3 ты2, виfлеeме, землE їyдова, ни чи1мже мeнши є3си2 во владhкахъ їyдовыхъ: и3з8 тебє1 бо и3зhдетъ в0ждь, и4же ўпасeтъ лю1ди мо‰ ї}лz.
7
7
Тоді Ірод, потайки покликавши волхвів, вивідав від них час з’явлення зірки ТогдA и4рwдъ тaй призвA волхвы2, и3 и3спhтоваше t ни1хъ врeмz ћвльшіzсz ѕвэзды2,
8
8
і пославши їх до Вифлеєма, сказав: підіть, старанно розвідайте про Немовля і, коли знайдете, сповістіть мене, щоб і мені піти поклонитися Йому. и3 послaвъ и5хъ въ виfлеeмъ, речE: шeдше и3спытaйте и3звёстнw њ nтрочaти: є3гдa же њбрsщете, возвэсти1те ми2, ћкw да и3 ѓзъ шeдъ поклоню1сz є3мY.
9
9
Вони, вислухавши царя, пішли. І ось зірка, яку бачили вони на сході, йшла перед ними, аж поки, нарешті, прийшла і зупинилась над місцем, де було Немовля. Nни1 же послyшавше царS, и3д0ша. И# сE, ѕвэздA, ю4же ви1дэша на вост0цэ, и3дsше пред8 ни1ми, д0ндеже пришeдши стA верхY, и3дёже бЁ nтрочA.
10
10
Побачивши зірку, вони зраділи радістю вельми великою. Ви1дэвше же ѕвэздY, возрaдовашасz рaдостію вeліею ѕэлw2,
11
11
І, увійшовши в дім, побачили Немовля з Марією, Матір’ю Його, і, впавши, поклонилися Йому; і, відкривши скарби свої, принесли Йому дари: золото, ладан і смирну*. и3 пришeдше въ хрaмину, ви1дэша nтрочA съ мRjею м™рію є3гw2, и3 пaдше поклони1шасz є3мY: и3 tвeрзше сокрHвища сво‰, принес0ша є3мY дaры, злaто и3 лівaнъ и3 смЂрну.
12
12
І, одержавши уві сні одкровення не повертатися до Ірода, іншою дорогою відійшли до країни своєї. И# вёсть пріeмше во снЁ не возврати1тисz ко и4рwду, и3нhмъ путeмъ tид0ша во странY свою2.
13
13
Коли ж вони відійшли, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові, говорячи: устань, візьми Немовля і Матір Його та біжи в Єгипет і будь там, доки не скажу тобі, бо хоче Ірод шукати Немовля, щоб погубити Його. (За? д7.) Tшeдшымъ же и5мъ, сE, ѓгGлъ гDень во снЁ kви1сz їHсифу, глаг0лz: востaвъ поими2 nтрочA и3 м™рь є3гw2, и3 бэжи2 во є3гЂпетъ, и3 бyди тaмw, д0ндеже рекy ти: х0щетъ бо и4рwдъ и3скaти nтрочaте, да погуби1тъ є5.
14
14
Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його вночі та й пішов у Єгипет Џнъ же востaвъ, поsтъ nтрочA и3 м™рь є3гw2 н0щію, и3 tи1де во є3гЂпетъ,
15
15
і був там до смерти Іродової, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: з Єгипту покликав Я Сина Мого. и3 бЁ тaмw до ўмeртвіz и4рwдова: да сбyдетсz речeнное t гDа прbр0комъ, глаг0лющимъ: t є3гЂпта воззвaхъ сн7а моего2.
16
16
Тоді Ірод, побачивши себе осміяним волхвами, дуже розгнівався і послав повбивати усіх немовлят у Вифлеємі і в усіх околицях його, — від двох років і менше — за часом, про який вивідав у волхвів. ТогдA и4рwдъ ви1дэвъ, ћкw порyганъ бhсть t волхвHвъ, разгнёвасz ѕэлw2 и3 послaвъ и3зби2 вс‰ дёти сyщыz въ виfлеeмэ и3 во всёхъ предёлэхъ є3гw2, t двою2 лёту и3 нижaйше, по врeмени, є4же и3звёстнw и3спытA t волхвHвъ.
17
17
Тоді збулося сказане через пророка Єремію, який говорить: ТогдA сбhстсz речeнное їеремjемъ прbр0комъ, глаг0лющимъ:
18
18
голос в Рамі чути, плач і ридання та голосіння велике; Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитися, бо нема їх. глaсъ въ рaмэ слhшанъ бhсть, плaчь и3 рыдaніе и3 в0пль мн0гъ: рахи1ль плaчущисz ч†дъ свои1хъ, и3 не хотsше ўтёшитисz, ћкw не сyть.
19
19
Як помер Ірод, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові в Єгипті Ўмeршу же и4рwду, сE, ѓгGлъ гDень во снЁ kви1сz їHсифу во є3гЂптэ,
20
20
і говорить: устань, візьми Немовля і Матір Його та йди в землю Ізраїлеву, бо вже померли ті, що шукали душу Немовляти. глаг0лz: востaвъ поими2 nтрочA и3 м™рь є3гw2 и3 и3ди2 въ зeмлю ї}леву, и3зомр0ша бо и4щущіи дш7и2 nтрочaте.
21
21
Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його і прийшов у землю Ізраїлеву. Џнъ же востaвъ, поsтъ nтрочA и3 м™рь є3гw2 и3 пріи1де въ зeмлю ї}леву.
22
22
Почувши ж, що Архелай царює в Юдеї замість Ірода, батька свого, побоявся йти туди; а, одержавши уві сні одкровення, пішов у землю Галилейську. Слhшавъ же, ћкw ґрхелaй цaрствуетъ во їудeи вмёстw и4рwда nтцA своегw2, ўбоsсz тaмw и3ти2: вёсть же пріeмь во снЁ, tи1де въ предёлы галілє1йскіz.
23
23
І, прийшовши, оселився в місті, яке зветься Назарет, щоб збулося сказане через пророків, що Він Назореєм наречеться. И# пришeдъ всели1сz во грaдэ нарицaемэмъ назарeтъ: ћкw да сбyдетсz речeнное прbрHки, ћкw назwрeй наречeтсz.
Глава 3
Главa G
1
1
У ті дні приходить Іоан Хреститель і проповідує в пустелі Юдейській, (За? е7) Во дни6 же w4ны пріи1де їwaннъ кrти1тель, проповёдаz въ пустhни їудeйстэй
2
2
і каже: покайтеся, наблизилось бо Царство Небесне. и3 глаг0лz: покaйтесz, прибли1жибосz цrтвіе нбcное.
3
3
Бо Він є Той, про Якого сказав пророк Ісая: глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому. Сeй бо є4сть рэчeнный и3сaіемъ прbр0комъ, глаг0лющимъ: глaсъ вопію1щагw въ пустhни: ўгот0вайте пyть гDень, пр†вы твори1те стєзи2 є3гw2.
4
4
Сам же Іоан мав одяг з верблюжого волоса і пояс шкіряний на стегнах своїх, а їжею його були акриди* та мед дикий. Сaмъ же їwaннъ и3мsше ри1зу свою2 t вл†съ велбл{ждь, и3 п0zсъ ўсмeнъ њ чреслёхъ свои1хъ: снёдь же є3гw2 бЁ прyжіе и3 мeдъ ди1вій.
5
5
Тоді виходили до нього Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йорданська; ТогдA и3схождaше къ немY їеrли1ма, и3 всS їудeа, и3 всS странA їoрдaнскаz,
6
6
І хрестилися в Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої. и3 крещaхусz во їoрдaнэ t негw2, и3сповёдающе грэхи2 сво‰.
7
7
А побачивши багато фарисеїв і саддукеїв, що йшли до нього хреститися, Іоан сказав їм: поріддя єхиднове! Хто навчив вас тікати від грядущого гніву? Ви1дэвъ же (їwaннъ) мнHги фарісє1и и3 саддукє1и грzдyщыz на крещeніе є3гw2, речE и5мъ: рождє1ніz є3хjднwва, кто2 сказA вaмъ бэжaти t бyдущагw гнёва;
8
8
Створіть же плід, достойний покаяння. сотвори1те u5бо пл0дъ дост0инъ покаsніz,
9
9
І не починайте говорити в собі: отця маємо Авраама. Кажу бо вам, що Бог може з каміння цього звести дітей Авраамові. Вже й сокира біля кореня дерева лежить: и3 не начинaйте глаг0лати въ себЁ: nтцA и4мамы ґвраaма: глаг0лю бо вaмъ, ћкw м0жетъ бGъ t кaменіz сегw2 воздви1гнути ч†да ґвраaму:
10
10
бо всяке дерево, що не приносить доброго плоду, рубають і кидають в огонь. ўжe бо и3 сэки1ра при к0рени дрeва лежи1тъ: всsко u5бо дрeво, є4же не твори1тъ плодA добрA, посэкaемо бывaетъ и3 во џгнь вметaемо:
11
11
Я хрещу вас водою на покаяння, але Той, Хто гряде після мене, Сильніший за мене; я недостойний понести взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем; ѓзъ ќбw крещaю вы2 вод0ю въ покаsніе: грzдhй же по мнЁ крёплій менє2 є4сть, є3мyже нёсмь дост0инъ сапоги2 понести2: т0й вы2 кrти1тъ д¦омъ с™hмъ и3 nгнeмъ:
12
12
Його лопата* в руці у Нього, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю Свою в житницю, а полову спалить вогнем невгасимим. є3мyже лопaта въ руцЁ є3гw2, и3 њтреби1тъ гумно2 своE, и3 соберeтъ пшени1цу свою2 въ жи1тницу, плeвы же сожжeтъ nгнeмъ негасaющимъ.
13
13
Тоді приходить Ісус з Галилеї на Йордан до Іоана хреститися від нього. (За? ѕ7.) ТогдA прих0дитъ ї}съ t галілeи на їoрдaнъ ко їwaнну кrти1тисz t негw2.
14
14
Іоан же стримував Його і говорив: мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене? Їwaннъ же возбранsше є3мY, глаг0лz: ѓзъ трeбую тоб0ю кrти1тисz, и3 тh ли грzдeши ко мнЁ;
15
15
Але Ісус сказав йому у відповідь: облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду. Тоді Іоан допускає Його. Tвэщaвъ же ї}съ речE къ немY: њстaви нн7э: тaкw бо подобaетъ нaмъ и3сп0лнити всsку прaвду. ТогдA њстaви є3го2.
16
16
І, охрестившись, Ісус вийшов зразу ж з води, — і ось розкрилися Йому небеса, і побачив Іоан Духа Божого, Який сходив, мов голуб, і спускався на Нього. И# кrти1всz ї}съ взhде ѓбіе t воды2: и3 сE, tверз0шасz є3мY небесA, и3 ви1дэ д¦а б9іz сходsща ћкw г0лубz и3 грzдyща на него2.
17
17
І ось голос лунає з неба, який говорить: Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління. И# сE, глaсъ съ небесE гlz: сeй є4сть сн7ъ м0й возлю1бленный, њ нeмже бlговоли1хъ.
Глава 4
Главa д7
1
1
Тоді Ісус виведений був Духом у пустелю, щоб спокушав Його диявол. (За? з7) ТогдA ї}съ возведeнъ бhсть д¦омъ въ пустhню и3скуси1тисz t діaвола,
2
2
І постився сорок днів і сорок ночей, наостанку зголоднів. и3 пости1всz днjй четhредесzть и3 н0щій четhредесzть, послэди2 взалкA.
3
3
І, приступивши до Нього, спокусник сказав: якщо Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це хлібами стало. И# пристyпль къ немY и3скуси1тель речE: ѓще сн7ъ є3си2 б9ій, рцы2, да кaменіе сіE хлёбы бyдутъ.
4
4
Він же сказав йому у відповідь: написано: не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом, що виходить з уст Божих. Џнъ же tвэщaвъ речE: пи1сано є4сть: не њ хлёбэ є3ди1нэмъ жи1въ бyдетъ человёкъ, но њ всsцэмъ гlг0лэ и3сходsщемъ и3зо ќстъ б9іихъ.
5
5
Тоді узяв Його диявол до святого міста і поставив Його на крилі храму, ТогдA поsтъ є3го2 діaволъ во с™hй грaдъ, и3 постaви є3го2 на крилЁ церк0внэмъ,
6
6
та й каже Йому: якщо Ти є Син Божий, кинься вниз, бо написано: ангелам Своїм заповість про Тебе, щоб оберігали Тебе, і на руки візьмуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю. и3 глаг0ла є3мY: ѓще сн7ъ є3си2 б9ій, вeрзисz ни1зу: пи1сано бо є4сть, ћкw ѓгGлwмъ свои6мъ заповёсть њ тебЁ (сохрани1ти тS), и3 на рукaхъ в0змутъ тS, да не когдA преткнeши њ кaмень н0гу твою2.
7
7
Сказав же йому Ісус: написано також: не спокушай Господа Бога твого. Речe (же) є3мY ї}съ: пaки пи1сано є4сть: не и3скyсиши гDа бGа твоегw2.
8
8
Знову бере Його диявол на дуже високу гору і показує Йому всі царства світу і славу їхню, Пaки поsтъ є3го2 діaволъ на горY высокY ѕэлw2, и3 показA є3мY вс‰ ц†рствіz мjра и3 слaву и4хъ,
9
9
та й говорить Йому: це все Тобі дам, якщо, впавши, поклонишся мені. и3 глаг0ла є3мY: сі‰ вс‰ тебЁ дaмъ, ѓще пaдъ поклони1шимисz.
10
10
Тоді Ісус говорить йому: відійди від Мене, сатано, бо написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому Єдиному служи. ТогдA гlа є3мY ї}съ: и3ди2 за мн0ю, сатано2: пи1сано бо є4сть: гDу бGу твоемY поклони1шисz и3 томY є3ди1ному послyжиши.
11
11
Тоді залишив Його диявол, і ось ангели приступили й служили Йому. ТогдA њстaви є3го2 діaволъ, и3 сE, ѓгGли приступи1ша и3 служaху є3мY.
12
12
Коли ж почув Ісус, що Іоан відданий під варту, пішов до Галилеї. (За? }.) Слhшавъ же ї}съ, ћкw їwaннъ прeданъ бhсть, tи1де въ галілeю,
13
13
І, залишивши Назарет, прийшов і оселився в Капернаумі приморському, в краях Завулонових і Неффалимових, и3 њстaвль назарeтъ, пришeдъ всели1сz въ капернаyмъ въ пом0ріе, въ предёлэхъ завулHнихъ и3 нефfалjмлихъ:
14
14
щоб збулося сказане пророком Ісаєю, який говорить: да сбyдетсz речeнное и3сaіемъ прbр0комъ, глаг0лющимъ:
15
15
земле Завулонова і земле Неффалимова, за Йорданом на шляху приморському, Галилеє язичників. землS завулHнz и3 землS нефfалjмлz, пyть м0рz њб8 w4нъ п0лъ їoрдaна, галілeа kзы6къ,
16
16
Народ, що сидів у темряві, побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні й тіні смерти, світло засяяло їм. лю1діе седsщіи во тмЁ ви1дэша свётъ вeлій, и3 сэдsщымъ въ странЁ и3 сёни смeртнэй, свётъ возсіS и5мъ.
17
17
Відтоді почав Ісус проповідувати й говорити: покайтеся, наблизилося бо Царство Небесне. Tт0лэ начaтъ ї}съ проповёдати и3 гlати: покaйтесz, прибли1жисz бо цrтво нбcное.
18
18
Проходячи ж біля моря Галилейського, Він побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалками. (За? f7.) Ходs же при м0ри галілeйстэмъ, ви1дэ двA бр†та, сjмwна глаг0лемаго петрA, и3 ґндрeа брaта є3гw2, вмет†юща мрє1жи въ м0ре, бёста бо ры6барz:
19
19
Та й каже їм: ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей. и3 гlа и4ма: грzди1та по мнЁ, и3 сотворю2 вы2 ловц† человёкwмъ.
20
20
І вони зараз же, покинувши сіті, пішли за Ним. W$на же ѓбіе њст†вльша мрє1жи, по нeмъ и3д0ста.
21
21
І, відійшовши звідтіля, побачив інших двох братів: Якова Зеведеєвого та Іоана, брата його, у човні із Зеведеєм, батьком їхнім, які лагодили сіті свої, і покликав їх. И# прешeдъ tтyду, ви1дэ и4на двA бр†та, їaкwва зеведeева, и3 їwaнна брaта є3гw2, въ корабли2 съ зеведeомъ nтцeмъ є3ю2, завzз{юща мрє1жи сво‰, и3 воззвA |.
22
22
Вони, одразу ж покинувши човен і батька свого, пішли за Ним. W$на же ѓбіе њст†вльша корaбль и3 nтцA своего2, по нeмъ и3д0ста.
23
23
І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи в синагогах їхніх і проповідуючи Євангеліє Царства, зціляючи всяку недугу і всяку неміч у людях. И# прохождaше всю2 галілeю ї}съ, ўчS на с0нмищахъ и4хъ и3 проповёдаz є3ђліе цrтвіz, и3сцэлsz всsкъ недyгъ и3 всsку ћзю въ лю1дехъ.
24
24
І розійшлася чутка про Нього по всій Сирії; і приводили до Нього всіх немічних, хворих на всілякі недуги, й одержимих, і біснуватих, і сновид, і розслаблених — і Він зціляв їх. И# и3зhде слyхъ є3гw2 по всeй сmрjи: и3 привед0ша къ немY вс‰ болsщыz, разли1чными нед{ги и3 страстьми2 њдержи6мы, и3 бBсны, и3 мBсzчныz, и3 разслaблєнныz (жи1лами): и3 и3сцэли2 и5хъ.
25
25
І йшло за Ним багато народу з Галилеї, і з Десятиграддя, і з Єрусалима, і з Юдеї, і з іншого боку Йордана. (За? ‹.) И# по нeмъ и3д0ша нар0ди мн0зи t галілeи и3 десzти2 гр†дъ, и3 t їеrли1ма и3 їудeи, и3 со џнагw п0лу їoрдaна.
Глава 5
Главa є7
1
1
Побачивши народ, Він зійшов на гору; і, коли сів, приступили до Нього ученики Його. Ўзрёвъ же нар0ды, взhде на горY: и3 сёдшу є3мY, приступи1ша къ немY ўчн7цы2 є3гw2.
2
2
І, відкривши уста Свої, навчав їх, промовляючи: И# tвeрзъ ўстA сво‰, ўчaше и5хъ, гlz:
3
3
Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне. бlжeни ни1щіи дyхомъ: ћкw тёхъ є4сть цrтвіе нбcное.
4
4
Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться. Бlжeни плaчущіи: ћкw тjи ўтёшатсz.
5
5
Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю. Бlжeни кр0тцыи: ћкw тjи наслёдzтъ зeмлю.
6
6
Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться. Бlжeни ѓлчущіи и3 жaждущіи прaвды: ћкw тjи насhтzтсz.
7
7
Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть. Бlжeни млcтивіи: ћкw тjи поми1ловани бyдутъ.
8
8
Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать. Бlжeни чтcіи с®цемъ: ћкw тjи бGа ќзрzтъ.
9
9
Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. Бlжeни миротв0рцы: ћкw тjи сн7ове б9іи нарекyтсz.
10
10
Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне. Бlжeни и3згнaни прaвды рaди: ћкw тёхъ є4сть цrтвіе нбcное.
11
11
Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи — Мене ради. Бlжeни є3стE, є3гдA пон0сzтъ вaмъ, и3 и3жденyтъ, и3 рекyтъ всsкъ ѕ0лъ глаг0лъ на вы2 лжyще, менє2 рaди:
12
12
Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах. Так гнали і пророків, які були до вас. рaдуйтесz и3 весели1тесz, ћкw мздA вaша мн0га на нб7сёхъ: тaкw бо и3згнaша прbр0ки, и5же (бёша) прeжде вaсъ.
13
13
Ви — сіль землі. Якщо ж сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона вже ні до чого не придатна, хіба що бути викинутою геть на потоптання людям. Вы2 є3стE с0ль земли2: ѓще же с0ль њбуsетъ, чи1мъ њсоли1тсz; ни во чт0же бyдетъ ктомY, т0чію да и3зсhпана бyдетъ в0нъ и3 попирaема человBки.
14
14
Ви — світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори. (За? №‹.) Вы2 є3стE свётъ мjра: не м0жетъ грaдъ ўкрhтисz верхY горы2 стоS:
15
15
І не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник, — і світить всім у домі. нижE вжигaютъ свэти1лника и3 поставлsютъ є3го2 под8 спyдомъ, но на свёщницэ, и3 свётитъ всBмъ, и5же въ хрaминэ (сyть).
16
16
Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного. Тaкw да просвэти1тсz свётъ вaшъ пред8 человBки, ћкw да ви1дzтъ в†ша дHбраz дэлA и3 прослaвzтъ nц7A вaшего, и4же на нб7сёхъ.
17
17
Не думайте, що Я прийшов порушити Закон або Пророків: не порушити прийшов Я, а виконати. (Да) не мни1те, ћкw пріид0хъ разори1ти зак0нъ, и3ли2 прbр0ки: не пріид0хъ разори1ти, но и3сп0лнити.
18
18
Бо істинно кажу вам: доки існуватимуть небо і земля, жодна йота чи жодна риска не перейде із закону, поки не здійсниться все. Ґми1нь бо гlю вaмъ: д0ндеже прeйдетъ нeбо и3 землS, їHта є3ди1на, и3ли2 є3ди1на чертA не прeйдетъ t зак0на, д0ндеже вс‰ бyдутъ.
19
19
Отже, якщо хто порушить одну з цих заповідей найменших і навчить того людей, той найменшим назветься в Царстві Небесному; а хто виконає і навчить, той великим назветься в Царстві Небесному. И$же ѓще разори1тъ є3ди1ну зaповэдій си1хъ мaлыхъ и3 научи1тъ тaкw человёки, мнjй наречeтсz въ цrтвіи нбcнэмъ: ґ и4же сотвори1тъ и3 научи1тъ, сeй вeлій наречeтсz въ цrтвіи нбcнэмъ.
20
20
Кажу бо вам, якщо праведність ваша не перевершить праведности книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете до Царства Небесного. (За? в7‹.) Гlю бо вaмъ, ћкw ѓще не и3збyдетъ прaвда вaша пaче кни6жникъ и3 фарісє1й, не вни1дете въ цrтвіе нбcное.
21
21
Ви чули, що було сказано древнім: не вбивай, а хто уб’є, підлягає суду. Слhшасте, ћкw речeно бhсть дрє1внимъ: не ўбіeши: и4же (бо) ѓще ўбіeтъ, пови1ненъ є4сть судY.
22
22
Я ж кажу вам, що всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду; а хто скаже на брата свого: «рака»*, підлягає синедріону*; а хто скаже: «потвора», підлягає геєні вогненній. Ѓзъ же гlю вaмъ, ћкw всsкъ гнёваzйсz на брaта своего2 всyе пови1ненъ є4сть судY: и4же бо ѓще речeтъ брaту своемY: ракA, пови1ненъ є4сть с0нмищу: ґ и4же речeтъ: ўр0де, пови1ненъ є4сть геeннэ џгненнэй.
23
23
Отже, коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, Ѓще u5бо принесeши дaръ тв0й ко nлтарю2 и3 тY помzнeши, ћкw брaтъ тв0й и4мать нёчто на тS:
24
24
залиш там дар твій перед жертовником і піди перше помирися з братом твоїм, і тоді прийди й принеси дар твій. њстaви тY дaръ тв0й пред8 nлтарeмъ и3 шeдъ прeжде смири1сz съ брaтомъ твои1мъ, и3 тогдA пришeдъ принеси2 дaръ тв0й.
25
25
Мирися з суперником твоїм швидко, доки ти в дорозі з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя не віддав би тебе слузі, і не вкинули б тебе у в’язницю. Бyди ўвэщавazсz съ сопeрникомъ твои1мъ ск0рw, д0ндеже є3си2 на пути2 съ ни1мъ, да не предaстъ тебE сопeрникъ судіи2, и3 судіS тS предaстъ слузЁ, и3 въ темни1цу ввeрженъ бyдеши:
26
26
Істинно кажу тобі: ти не вийдеш звідти, поки не віддаси останній кодрант*. ґми1нь гlю тебЁ: не и3зhдеши tтyду, д0ндеже воздaси послёдній кодрaнтъ.
27
27
Ви чули, що було сказано древнім: не чини перелюбу. (За? G‹.) Слhшасте, ћкw рэчeно бhсть дрє1внимъ: не прелюбы2 сотвори1ши.
28
28
А Я кажу вам, що всякий, хто погляне на жінку, жадаючи її, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму. Ѓзъ же гlю вaмъ, ћкw всsкъ, и4же воззри1тъ на женY ко є4же вожделёти є3S, ўжE любодёйствова съ нeю въ сeрдцы своeмъ:
29
29
Якщо ж праве око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе, бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну вогненну. ѓще же џко твоE десн0е соблажнsетъ тS, и3зми2 є5 и3 вeрзи t себє2: ќне бо ти2 є4сть, да поги1бнетъ є3ди1нъ t ќдъ твои1хъ, ґ не всE тёло твоE ввeржено бyдетъ въ геeнну (џгненную):
30
30
І коли правиця твоя спокушає тебе, відсічи її та кинь від себе: бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну. и3 ѓще деснaz твоS рукA соблажнsетъ тS, ўсэцы2 ю5 и3 вeрзи t себє2: ќне бо ти2 є4сть, да поги1бнетъ є3ди1нъ t ќдъ твои1хъ, ґ не всE тёло твоE ввeржено бyдетъ въ геeнну.
31
31
Сказано також: коли хто розводиться з жінкою своєю, нехай дасть їй лист про розлучення. Речeно же бhсть, ћкw и4же ѓще пyститъ женY свою2, да дaстъ є4й кни1гу распyстную.
32
32
А Я кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, хіба що через її любодійство, призводить її до перелюбства, і хто візьме шлюб з розлученою, той перелюбствує. Ѓзъ же гlю вaмъ, ћкw всsкъ tпущazй женY свою2, рaзвэ словесE любодёйнагw, твори1тъ ю5 прелюбодёйствовати: и3 и4же пущени1цу п0йметъ, прелюбодёйствуетъ.
33
33
Ще чули ви, що було сказано древнім: не клянися неправдиво, а виконуй перед Господом клятви твої. (За? д7‹.) Пaки слhшасте, ћкw рэчeно бhсть дрє1внимъ: не во лжY кленeшисz, воздaси же гDеви кл‰твы тво‰.
34
34
А Я кажу вам — не клястися зовсім: ні небом, бо воно є престолом Божим; Ѓзъ же гlю вaмъ не клsтисz всsкw: ни нб7омъ, ћкw пrт0лъ є4сть б9ій:
35
35
ні землею, бо вона є підніжжям ніг Його; ні Єрусалимом, бо це місто великого Царя. ни землeю, ћкw подн0жіе є4сть ногaма є3гw2: ни їеrли1момъ, ћкw грaдъ є4сть вели1кагw цRS:
36
36
І головою твоєю не клянися, бо не можеш жодної волосини білою або чорною зробити. нижE глав0ю твоeю клени1сz, ћкw не м0жеши влaса є3ди1нагw бёла и3ли2 чeрна сотвори1ти:
37
37
Нехай буде слово ваше: так — так; ні — ні, а що зверх цього, те від лукавого. бyди же сл0во вaше: є4й, є4й: ни2, ни2: ли1шше же сею2 t непріsзни є4сть.
38
38
Ви чули, що було сказано: око за око і зуб за зуб. Слhшасте, ћкw рэчeно бhсть: џко за џко, и3 зyбъ за зyбъ.
39
39
А Я кажу вам не противитися злу. Але якщо тебе хто вдарить у праву твою щоку, підстав йому і другу. Ѓзъ же гlю вaмъ не проти1витисz ѕлY: но ѓще тS кто2 ўдaритъ въ деснyю твою2 лани1ту, њбрати2 є3мY и3 другyю:
40
40
І тому, хто захоче судитися з тобою і верхній одяг твій взяти, віддай йому і сорочку. и3 хотsщему суди1тисz съ тоб0ю и3 ри1зу твою2 взsти, tпусти2 є3мY и3 срачи1цу:
41
41
І хто примусить тебе іти з ним одне поприще, іди з ним два. и3 ѓще кто2 тS п0йметъ по си1лэ п0прище є3ди1но, и3ди2 съ ни1мъ двA.
42
42
Тому, хто просить у тебе, дай; і від того, хто хоче в тебе позичити, не відвертайся. (За? е7‹.) Просsщему ў тебє2 дaй, и3 хотsщаго t тебє2 заsти не tврати2.
43
43
Ви чули, що було сказано: люби ближнього твого і ненавидь ворога твого. Слhшасте, ћкw рэчeно є4сть: возлю1биши и4скреннzго твоего2 и3 возненави1диши врагA твоего2.
44
44
А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас, Ѓзъ же гlю вaмъ: люби1те враги2 вaшz, благослови1те кленyщыz вы2, добро2 твори1те ненави1дzщымъ вaсъ, и3 моли1тесz за творsщихъ вaмъ напaсть и3 и3згонsщыz вы2,
45
45
щоб ви були синами Отця вашого Небесного, бо Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних. ћкw да бyдете сн7ове nц7A вaшегw, и4же є4сть на нб7сёхъ: ћкw с0лнце своE сіsетъ на ѕлы6z и3 бlг‡z и3 дожди1тъ на првdныz и3 на непрaвєдныz.
46
46
Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме і митарі роблять? Ѓще бо лю1бите лю1бzщихъ вaсъ, кyю мздY и4мате; не и3 мытари6 ли т0жде творsтъ;
47
47
І коли ви вітаєте тільки друзів ваших, що особливого робите? Чи не так само і язичники чинять? И# ѓще цэлyете дрyги вaшz т0кмw, что2 ли1шше творитE; не и3 kзы6чницы ли тaкожде творsтъ;
48
48
Отже, будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий. Бyдите u5бо вы2 совершeни, ћкоже nц7ъ вaшъ нбcный совершeнъ є4сть.
Глава 6
Главa ѕ7
1
1
Стережіться, не творіть милостині вашої перед людьми для того, щоб вони бачили вас: інакше не буде вам нагороди від Отця вашого Небесного. (За? ѕ7‹) Внемли1те ми1лостыни вaшеz не твори1ти пред8 человBки, да ви1дими бyдете и4ми: ѓще ли же ни2, мзды2 не и4мате t nц7A вaшегw, и4же є4сть на нб7сёхъ.
2
2
Отже, коли твориш милостиню, не сурми перед собою, як роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, щоб прославляли їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. Е#гдA u5бо твори1ши ми1лостыню, не воструби2 пред8 соб0ю, ћкоже лицемёри творsтъ въ с0нмищихъ и3 въ ст0гнахъ, ћкw да прослaвzтсz t человBкъ. Ґми1нь гlю вaмъ, воспріeмлютъ мздY свою2.
3
3
У тебе ж, як твориш милостиню, нехай ліва рука твоя не знає, що робить правиця твоя, Тебё же творsщу ми1лостыню, да не ўвёсть шyйца твоS, что2 твори1тъ десни1ца твоS,
4
4
щоб милостиня твоя була потаємною; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. ћкw да бyдетъ ми1лостынz твоS въ тaйнэ: и3 nц7ъ тв0й, ви1дzй въ тaйнэ, т0й воздaстъ тебЁ ћвэ.
5
5
І, коли молишся, не будь як лицеміри, які люблять молитися у синагогах і на перехрестях, зупиняючись, щоб бачили їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. И# є3гдA м0лишисz, не бyди ћкоже лицемёри, ћкw лю1бzтъ въ с0нмищихъ и3 въ ст0гнахъ путjй стоsще моли1тисz, ћкw да kвsтсz человёкwмъ. Ґми1нь гlю вaмъ, ћкw воспріeмлютъ мздY свою2.
6
6
Ти ж, коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Який у таїні, і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. Тh же, є3гдA м0лишисz, вни1ди въ клёть твою2, и3 затвори1въ двє1ри тво‰, помоли1сz nц7Y твоемY, и4же въ тaйнэ: и3 nц7ъ тв0й, ви1дzй въ тaйнэ, воздaстъ тебЁ ћвэ.
7
7
А молячись, не говоріть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослів’ї своєму почуті будуть. Молsщесz же не ли1шше глаг0лите, ћкоже kзы6чницы: мнsтъ бо, ћкw во многоглаг0ланіи своeмъ ўслhшани бyдутъ:
8
8
Не уподібнюйтесь їм, бо знає Отець ваш, чого ви потребуєте, раніше за ваше прохання до Нього. не под0битесz u5бо и5мъ: вёсть бо nц7ъ вaшъ, и4хже трeбуете, прeжде прошeніz вaшегw.
9
9
Моліться ж так: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; Си1це u5бо моли1тесz вы2: џ§е нaшъ, и4же є3си2 на нб7сёхъ, да с™и1тсz и4мz твоE:
10
10
нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. да пріи1детъ цrтвіе твоE: да бyдетъ в0лz твоS, ћкw на нб7си2, и3 на земли2:
11
11
Хліб наш насущний дай нам сьогодні; хлёбъ нaшъ насyщный дaждь нaмъ днeсь:
12
12
І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; и3 њстaви нaмъ д0лги нaшz, ћкw и3 мы2 њставлsемъ должникHмъ нaшымъ:
13
13
І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь. и3 не введи2 нaсъ въ напaсть, но и3збaви нaсъ t лукaвагw: ћкw твоE є4сть цrтвіе и3 си1ла и3 слaва во вёки. Ґми1нь.
14
14
Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний. (За? з7‹.) Ѓще бо tпущaете человёкwмъ согрэшє1ніz и4хъ, tпyститъ и3 вaмъ nц7ъ вaшъ нбcный:
15
15
А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших. ѓще ли не tпущaете человёкwмъ согрэшє1ніz и4хъ, ни nц7ъ вaшъ tпyститъ вaмъ согрэшeній вaшихъ.
16
16
Коли ж постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони потьмарюють обличчя свої, щоб показати людям, що постять вони. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. Е#гдa же поститeсz, не бyдите ћкоже лицемёри сётующе: помрачaютъ бо ли1ца сво‰, ћкw да kвsтсz человёкwмъ постsщесz. Ґми1нь гlю вaмъ, ћкw воспріeмлютъ мздY свою2.
17
17
Ти ж, коли постиш, намасти голову твою і вмий обличчя твоє, Тh же постsсz помaжи главY твою2, и3 лицE твоE ўмhй,
18
18
щоб не показувати людям, що ти постиш, але Отцю твоєму, — Який у таїні; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. ћкw да не kви1шисz человёкwмъ постsсz, но nц7Y твоемY, и4же въ тaйнэ: и3 nц7ъ тв0й, ви1дzй въ тaйнэ, воздaстъ тебЁ ћвэ.
19
19
Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть. Не скрывaйте себЁ сокр0вищъ на земли2, и3дёже чeрвь и3 тлS тли1тъ, и3 и3дёже тaтіе подк0пываютъ и3 крaдутъ:
20
20
Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, скрывaйте же себЁ сокр0вище на нб7си2, и3дёже ни чeрвь, ни тлS тли1тъ, и3 и3дёже тaтіе не подк0пываютъ, ни крaдутъ:
21
21
бо де скарб ваш, там буде й серце ваше. и3дёже бо є4сть сокр0вище вaше, тY бyдетъ и3 сeрдце вaше.
22
22
Світильником тіла є око. Отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим; (За? }‹.) Свэти1лникъ тёлу є4сть џко. Ѓще u5бо бyдетъ џко твоE пр0сто, всE тёло твоE свётло бyдетъ:
23
23
коли ж око твоє буде нечистим, то і все тіло твоє темним буде. Отже, якщо світло, що в тобі, є темрявою, то яка ж тоді темрява? ѓще ли џко твоE лукaво бyдетъ, всE тёло твоE тeмно бyдетъ. Ѓще u5бо свётъ, и4же въ тебЁ, тмA є4сть, то2 тмA кольми2;
24
24
Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні*. Никт0же м0жетъ двэмA господи1нома раб0тати: лю1бо є3ди1наго возлю1битъ, ґ другaго возненави1дитъ: и3ли2 є3ди1нагw держи1тсz, њ друзёмъ же неради1ти нaчнетъ. Не м0жете бGу раб0тати и3 мамHнэ.
25
25
Задля цього кажу вам: не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло — за одяг? Сегw2 рaди гlю вaмъ: не пецhтесz душeю вaшею, что2 ћсте, и3ли2 что2 піeте: ни тёломъ вaшимъ, во что2 њблечeтесz. Не душa ли б0лши є4сть пи1щи, и3 тёло nдeжди;
26
26
Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; і Отець ваш Небесний годує їх. Хіба ж ви не набагато кращі за них? Воззри1те на пти6цы небє1сныz, ћкw не сёютъ, ни жнyтъ, ни собирaютъ въ жи6тницы, и3 nц7ъ вaшъ нбcный питaетъ и5хъ. Не вh ли пaче лyчши и4хъ є3стE;
27
27
Та й хто з вас, турбуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть? Кт0 же t вaсъ пекjйсz м0жетъ приложи1ти в0зрасту своемY лaкоть є3ди1нъ;
28
28
І про одяг чого піклуєтесь? Подивіться на лілеї польові, як вони ростуть: не трудяться і не прядуть; И# њ nдeжди что2 печeтесz; Смотри1те кр‡нъ сeлныхъ, кaкw растyтъ: не труждaютсz, ни прzдyтъ:
29
29
кажу ж вам: що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них; гlю же вaмъ, ћкw ни соломHнъ во всeй слaвэ своeй њблечeсz, ћкw є3ди1нъ t си1хъ:
30
30
якщо ж траву польову, що сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так зодягає, то хіба не набагато краще зодягне вас, маловіри! ѓще же сёно сeлное, днeсь сyще и3 ќтрэ въ пeщь вметaемо, бGъ тaкw њдэвaетъ, не мн0гw ли пaче вaсъ, маловёри;
31
31
Тож не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися? (За? f7‹.) Не пецhтесz ќбw, глаг0люще: что2 ћмы, и3ли2 что2 піeмъ, и3ли2 чи1мъ њдeждемсz;
32
32
Бо всього цього язичники шукають; знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому. Всёхъ бо си1хъ kзhцы и4щутъ: вёсть бо nц7ъ вaшъ нбcный, ћкw трeбуете си1хъ всёхъ.
33
33
Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам. И#щи1те же прeжде цrтвіz б9іz и3 прaвды є3гw2, и3 сі‰ вс‰ приложaтсz вaмъ.
34
34
Отже, не піклуйтеся про завтрашній день, бо завтра саме за себе піклуватиметься. Досить кожному дневі своїх турбот. Не пецhтесz u5бо на ќтрей, ќтреній бо соб0ю печeтсz: довлёетъ днeви ѕл0ба [попечeніе] є3гw2.
Глава 7
Главa з7
1
1
Не судіть, щоб і вас не судили; (За? к7) Не суди1те, да не суди1ми бyдете:
2
2
бо яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється й вам. и4мже бо суд0мъ сyдите, сyдzтъ вaмъ: и3 въ ню1же мёру мёрите, возмёритсz вaмъ.
3
3
І чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш? Чт0 же ви1диши сучeцъ, и4же во џцэ брaта твоегw2, бервнa же, є4же є4сть во џцэ твоeмъ, не чyеши;
4
4
Або, як скажеш братові твоєму: дай я витягну скалку з ока твого, коли колода в оці твоїм? И#ли2 кaкw речeши брaту твоемY: њстaви, да и3змY сучeцъ и3з8 nчесE твоегw2: и3 сE, бервно2 во џцэ твоeмъ;
5
5
Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого. Лицемёре, и3зми2 пeрвэе бервно2 и3з8 nчесE твоегw2, и3 тогдA ќзриши и3з8sти сучeцъ и3з8 nчесE брaта твоегw2.
6
6
Не давайте святого псам і не кидайте перлів ваших перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, обернувшись, не пороздирали й вас. Не дади1те с™†z псHмъ, ни пометaйте би1сєръ вaшихъ пред8 свиніsми, да не поперyтъ и5хъ ногaми свои1ми и3 врaщшесz раст0ргнутъ вы2.
7
7
Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам; (За?.) Проси1те, и3 дaстсz вaмъ: и3щи1те, и3 њбрsщете: толцhте, и3 tвeрзетсz вaмъ:
8
8
бо кожен, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють. всsкъ бо просsй пріeмлетъ, и3 и3щsй њбрэтaетъ, и3 толкyщему tвeрзетсz.
9
9
Чи є між вами така людина, яка, коли син її попросить у неї хліба, подала б йому камінь? И#ли2 кто2 є4сть t вaсъ человёкъ, є3г0же ѓще воспр0ситъ сhнъ є3гw2 хлёба, є3дA кaмень подaстъ є3мY;
10
10
І коли попросить риби, подала б йому змію? И#ли2 ѓще рhбы пр0ситъ, є3дA ѕмію2 подaстъ є3мY;
11
11
Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте дари добрі давати дітям вашим, тим паче Отець ваш Небесний дасть блага тим, хто просить у Нього. Ѓще u5бо вы2, лукaви сyще, ўмёете да‰ніz бл†га даsти чaдwмъ вaшымъ, кольми2 пaче nц7ъ вaшъ нбcный дaстъ бл†га просsщымъ ў негw2.
12
12
Отже, все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм, — бо в цьому є Закон і Пророки. (За? к7№.) Вс‰ u5бо, є3ли6ка ѓще х0щете, да творsтъ вaмъ человёцы, тaкw и3 вы2 твори1те и5мъ: сe бо є4сть зак0нъ и3 прbр0цы.
13
13
Входьте вузькими воротами, бо просторі ворота і широка дорога ведуть до погибелі, і багато хто йде ними. Вни1дите ќзкими враты2: ћкw простр†ннаz вратA и3 шир0кій пyть вводsй въ пaгубу, и3 мн0зи сyть входsщіи и4мъ:
14
14
А вузькі ворота і тісна дорога ведуть у життя, і мало тих є, хто знаходить їх. что2 ќзкаz вратA, и3 тёсный пyть вводsй въ жив0тъ, и3 мaлw и4хъ є4сть, и5же њбрэтaютъ є3го2.
15
15
Остерігайтеся лжепророків, які приходять до вас в одежі овечій, а всередині — вовки хижі. (За? к7в7.) Внемли1те же t лжи1выхъ прорHкъ, и5же прих0дzтъ къ вaмъ во nдeждахъ џвчихъ, внyтрь же сyть в0лцы хи1щницы:
16
16
По плодах їхніх пізнаєте їх. Хіба збирають виноград з терня або смокви з будяків? t плHдъ и4хъ познaете и5хъ. Е#дA њб8eмлютъ t тeрніz гр0зды, и3ли2 t рeпіz смHквы;
17
17
Так усяке добре дерево і плоди добрі родить, а погане дерево і плоди погані родить. Тaкw всsко дрeво д0брое плоды2 дwбры2 твори1тъ, ґ ѕл0е дрeво плоды2 ѕлы6 твори1тъ:
18
18
Не може дерево добре плоди погані родити, ні дерево погане плоди добрі родити. не м0жетъ дрeво добро2 плоды2 ѕлы6 твори1ти, ни дрeво ѕло2 плоды2 дwбры2 твори1ти.
19
19
Всяке дерево, що не дає плоду доброго, зрубують і у вогонь кидають. Всsко u5бо дрeво, є4же не твори1тъ плодA добрA, посэкaютъ є5 и3 во џгнь вметaютъ.
20
20
Тож за їхніми плодами пізнаєте їх. Тёмже u5бо t плHдъ и4хъ познaете и5хъ.
21
21
Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! — увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного. (За? к7G.) Не всsкъ глаг0лzй ми2: гDи, гDи, вни1детъ въ цrтвіе нбcное: но творsй в0лю nц7A моегw2, и4же є4сть на нб7сёхъ.
22
22
Багато хто скаже Мені того дня: Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили? Мн0зи рекyтъ мнЁ во w4нъ дeнь: гDи, гDи, не въ твоe ли и4мz прор0чествовахомъ, и3 твои1мъ и4менемъ бёсы и3згони1хомъ, и3 твои1мъ и4менемъ си6лы мнHги сотвори1хомъ;
23
23
І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня. И# тогдA и3сповёмъ и5мъ, ћкw николи1же знaхъ вaсъ: tиди1те t менє2, дёлающіи беззак0ніе.
24
24
Отже, всякого, хто слухає ці слова Мої і виконує їх, уподібню мужеві мудрому, який збудував будинок свій на камені; (За? к7д7.) Всsкъ u5бо, и4же слhшитъ словесA мо‰ сі‰ и3 твори1тъ |, ўпод0блю є3го2 мyжу мyдру, и4же создA хрaмину свою2 на кaмени:
25
25
І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і ринули на будинок той, і він не впав, бо був збудований на камені. и3 сни1де д0ждь, и3 пріид0ша рёки, и3 возвёzша вётри, и3 напад0ша на хрaмину тY: и3 не падeсz, њснованa бо бЁ на кaмени.
26
26
А всякий, хто слухає ці слова Мої і не виконує їх, уподібниться мужеві нерозумному, який збудував будинок свій на піску; И# всsкъ слhшай словесA мо‰ сі‰, и3 не творS и4хъ, ўпод0битсz мyжу ўр0диву, и4же создA хрaмину свою2 на песцЁ:
27
27
І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і налягли на будинок той; і він упав, і руйнування його було велике. и3 сни1де д0ждь, и3 пріид0ша рёки, и3 возвёzша вётри, и3 њпр0шасz хрaминэ т0й, и3 падeсz: и3 бЁ разрушeніе є3S вeліе.
28
28
І коли Ісус скінчив слова ці, народ дивувався вченню Його, И# бhсть є3гдA скончA ї}съ словесA сі‰, дивлsхусz нар0ди њ ў§ніи є3гw2:
29
29
бо Він учив їх, як Той, Хто має владу, а не як книжники і фарисеї. бё бо ўчS и5хъ ћкw влaсть и3мёz, и3 не ћкw кни1жницы (и3 фарісeє).
Глава 8
Главa }
1
1
Коли ж Він зійшов з гори, слідом за Ним пішло багато народу. Сшeдшу же є3мY съ горы2, в8слёдъ є3гw2 и3дsху нар0ди мн0зи.
2
2
І ось підійшов прокажений і, кланяючись Йому, сказав: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити. И# сE, прокажeнъ пришeдъ клaнzшесz є3мY, глаг0лz: гDи, ѓще х0щеши, м0жеши мS њчcтити.
3
3
Ісус, простягши руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І він у ту ж мить очистився від прокази. И# простeръ рyку ї}съ, коснyсz є3мY, гlz: хощY, њчи1стисz. И# ѓбіе њчи1стисz є3мY прокaза.
4
4
І говорить йому Ісус: гляди ж, нікому не розповідай, але піди покажися священикові і принеси дар, який повелів у законі Мойсей, на свідчення їм. И# гlа є3мY ї}съ: ви1ждь, ни комyже повёждь: но шeдъ покажи1сz їерeови и3 принеси2 дaръ, є3г0же повелЁ (въ зак0нэ) мwmсeй, во свидётелство и5мъ.
5
5
А як увійшов Ісус до Капернаума, підійшов до Нього сотник і благав Його: (За? к7е7.) Вшeдшу же є3мY въ капернаyмъ, приступи2 къ немY с0тникъ, молS є3го2
6
6
Господи, слуга мій вдома лежить розслаблений і тяжко страждає. и3 глаг0лz: гDи, џтрокъ м0й лежи1тъ въ домY разслaбленъ, лю1тэ страждA.
7
7
І говорить йому Ісус: Я прийду і зцілю його. И# гlа є3мY ї}съ: ѓзъ пришeдъ и3сцэлю2 є3го2.
8
8
Сотник же у відповідь сказав: Господи! Я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою; але промов тільки слово, і видужає слуга мій. И# tвэщaвъ с0тникъ, речE (є3мY): гDи, нёсмь дост0инъ, да под8 кр0въ м0й вни1деши: но т0кмw рцы2 сл0во, и3 и3сцэлёетъ џтрокъ м0й:
9
9
Бо і я — людина підвладна, але, маючи під собою воїнів, кажу одному: іди, і йде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: зроби це, і зробить. и4бо ѓзъ человёкъ є4смь под8 влaстію, и3мhй под8 соб0ю в0ины: и3 глаг0лю семY: и3ди2, и3 и4детъ: и3 друг0му: пріиди2, и3 прих0дитъ: и3 рабY моемY: сотвори2 сіE, и3 сотвори1тъ.
10
10
Почувши це, Ісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: істинно кажу вам, і в Ізраїлі не знайшов Я такої віри. Слhшавъ же ї}съ, ўдиви1сz, и3 речE грzдyщымъ по нeмъ: ґми1нь гlю вaмъ: ни во ї}ли толи1ки вёры њбрэт0хъ.
11
11
Кажу ж вам, що багато прийдуть зі сходу й заходу і возляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному; Гlю же вaмъ, ћкw мн0зи t востHкъ и3 з†падъ пріи1дутъ и3 возлsгутъ со ґвраaмомъ и3 їсаaкомъ и3 їaкwвомъ во цrтвіи нбcнэмъ:
12
12
А сини Царства вигнані будуть у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. сhнове же цaрствіz и3згнaни бyдутъ во тмY кромёшнюю: тY бyдетъ плaчь и3 скрeжетъ зубHмъ.
13
13
І сказав Ісус сотникові: іди, і, як вірував ти, нехай буде тобі. І одужав слуга його в ту ж мить. И# речE ї}съ с0тнику: и3ди2, и3 ћкоже вёровалъ є3си2, бyди тебЁ. И# и3сцэлЁ џтрокъ є3гw2 въ т0й чaсъ.
14
14
Прийшовши до Петрової господи, Ісус побачив тещу його, що лежала в гарячці, (За? к7ѕ7.) И# пришeдъ ї}съ въ д0мъ петр0въ, ви1дэ тeщу є3гw2 лежaщу и3 nгнeмъ жег0му,
15
15
і доторкнувся до руки її, і гарячка покинула її; і вона встала і слугувала Йому. и3 прикоснyсz руцЁ є3S, и3 њстaви ю5 џгнь: и3 востA и3 служaше є3мY.
16
16
Коли ж настав вечір, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він вигнав духів словом і зцілив усіх недужих, П0здэ же бhвшу, привед0ша къ немY бBсны мнHги: и3 и3згнA дyхи сл0вомъ и3 вс‰ болsщыz и3сцэли2:
17
17
щоб справдилося сказане пророком Ісаєю, який говорить: Він узяв на Себе недуги наші і поніс хвороби. да сбyдетсz рэчeнное и3сaіемъ прbр0комъ, глаг0лющимъ: т0й недyги нaшz пріsтъ и3 бwлёзни понесE.
18
18
А як побачив Ісус довкола Себе багато народу, звелів ученикам відпливти на другий бік. Ви1дэвъ же ї}съ мнHги нар0ды w4крестъ себє2, повелЁ (ўчн7кHмъ) и3ти2 на w4нъ п0лъ.
19
19
Тоді один книжник, підійшовши, сказав Йому: Учителю, я піду за Тобою, куди б Ти не пішов. И# пристyпль є3ди1нъ кни1жникъ, речE є3мY: ўч™лю, и3дY по тебЁ, ѓможе ѓще и4деши.
20
20
І каже йому Ісус: лисиці мають нори і птахи небесні — гнізда, Син же Людський не має де голови прихилити. Гlа є3мY ї}съ: ли1си ћзвины и4мутъ, и3 пти6цы небє1сныz гнёзда: сн7ъ же чlвёческій не и4мать гдЁ главы2 подклони1ти.
21
21
Інший же з учеників Його сказав Йому: Господи! Дозволь мені перше піти і поховати батька мого. Другjй же t ўчн7къ є3гw2 речE є3мY: гDи, повели1 ми прeжде и3ти2 и3 погребсти2 nтцA моего2.
22
22
Але Ісус сказав йому: іди за Мною і залиш мертвим ховати своїх мерців. Ї}съ же речE є3мY: грzди2 по мнЁ и3 њстaви мeртвыхъ погребсти2 сво‰ мертвецы2.
23
23
І як увійшов Він у човен, за Ним пішли ученики Його. (За? к7з7.) И# влёзшу є3мY въ корaбль, по нeмъ и3д0ша ўчн7цы2 є3гw2.
24
24
І ось піднялися хвилі великі на морі, аж човен покривало; Він же спав. И# сE, трyсъ вели1къ бhсть въ м0ри, ћкоже кораблю2 покрывaтисz волнaми: т0й же спaше.
25
25
Тоді ученики Його, підійшовши до Нього, розбудили Його і сказали: Господи, рятуй нас, гинемо. И# пришeдше ўчн7цы2 є3гw2 возбуди1ша є3го2, глаг0люще: гDи, сп7си1 ны, погибaемъ.
26
26
І говорить їм: чого ви такі боязкі, маловіри? Відтак, уставши, заборонив вітрам і морю, і настала велика тиша. И# гlа и5мъ: что2 страшли1ви є3стE, маловёри; ТогдA востaвъ запрети2 вётрwмъ и3 м0рю, и3 бhсть тишинA вeліz.
27
27
Люди ж, дивуючись, говорили: Хто Цей, що і вітри, й море слухають Його? Человёцы же чуди1шасz, глаг0люще: кто2 є4сть сeй, ћкw и3 вётри и3 м0ре послyшаютъ є3гw2;
28
28
І коли Він прибув на другий бік, до країни Гергесинської, Його зустріли двоє біснуватих, що вийшли з гробниць, дуже люті, так що ніхто не міг пройти тією дорогою. (За? к7}.) И# пришeдшу є3мY на w4нъ п0лъ, въ странY гергеси1нскую, срэт0ста є3го2 двA бBсна t грHбъ и3сход‰ща, лю6та ѕэлw2, ћкw не мощи2 никомY минyти путeмъ тёмъ.
29
29
І ось вони закричали: що Тобі до нас, Ісусе, Сину Божий? Прийшов Ти сюди передчасно мучити нас. И# сE, возопи1ста глагHлюща: что2 нaма и3 тебЁ, ї}се сн7е б9ій; пришeлъ є3си2 сёмw прeжде врeмене мyчити нaсъ.
30
30
А віддалік паслося велике стадо свиней. Бsше же далeче t нею2 стaдо свинjй мн0го пас0мо.
31
31
І біси благали Його: якщо виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней. Бёси же молsху є3го2, глаг0люще: ѓще и3зг0ниши ны2, повели2 нaмъ и3ти2 въ стaдо свин0е.
32
32
І Він сказав їм: ідіть. І вони, вийшовши, пішли у стадо свиней. І ось усе стадо кинулося з кручі в море і втопилось у воді. И# речE и5мъ: и3ди1те. Nни1 же и3зшeдше и3д0ша въ стaдо свин0е: и3 сE, (ѓбіе) ўстреми1сz стaдо всE по брeгу въ м0ре, и3 ўтоп0ша въ водaхъ.
33
33
Пастухи ж побігли і, прийшовши у місто, розповіли про все і про те, що було з біснуватими. Пасyщіи же бэжaша, и3 шeдше во грaдъ, возвэсти1ша вс‰, и3 њ бэсн0ю.
34
34
І ось усе місто вийшло назустріч Ісусові; і, побачивши Його, просили, щоб Він відійшов від їхнього краю. И# сE, вeсь грaдъ и3зhде въ срётеніе ї}сови: и3 ви1дэвше є3го2, моли1ша, ћкw дабы2 прешeлъ t предBлъ и4хъ.
Глава 9
Главa f7
1
1
Тоді Він, увійшовши в човен, переплив назад і прибув до Свого міста. (За? к7f7) И# влёзъ въ корaбль, прeйде и3 пріи1де во св0й грaдъ.
2
2
І ось принесли до Нього розслабленого, що лежав на постелі. І, побачивши віру їхню, Ісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! Прощаються тобі гріхи твої! И# сE, принес0ша є3мY разслaблена (жи1лами), на nдрЁ лежaща: и3 ви1дэвъ ї}съ вёру и4хъ, речE разслaбленному: дерзaй, чaдо, tпущaютсz ти2 грэси2 твои2.
3
3
При цьому деякі з книжників говорили собі: Він богохульствує. И# сE, нёцыи t кни6жникъ рёша въ себЁ: сeй хyлитъ.
4
4
Ісус же, бачачи помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях своїх? И# ви1дэвъ ї}съ помышлє1ніz и4хъ, речE: вскyю вы2 мhслите лук†ваz въ сердцaхъ свои1хъ;
5
5
Бо що легше — сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи? чт0 бо є4сть ўд0бэе рещи2: tпущaютсz ти2 грэси2: и3ли2 рещи2: востaни и3 ходи2;
6
6
Та щоб знали ви, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи. Тоді говорить розслабленому: встань, візьми постіль твою та йди у дім твій. но да ўвёсте, ћкw влaсть и4мать сн7ъ чlвёческій на земли2 tпущaти грэхи2: тогдA гlа разслaбленному: востaни, возми2 тв0й џдръ и3 и3ди2 въ д0мъ тв0й.
7
7
І той устав, узяв постіль свою і пішов у дім свій. И# востaвъ, (взeмъ џдръ св0й,) и4де въ д0мъ св0й.
8
8
Народ же, побачивши це, здивувався і прославив Бога, Який дав таку владу людям. Ви1дэвше же нар0ди чуди1шасz и3 прослaвиша бGа, дaвшаго влaсть таковyю человёкwмъ.
9
9
Проходячи звідти, Ісус побачив чоловіка, що сидів на митниці, на ймення Матфей, і каже йому: іди за Мною. І той устав і пішов за Ним. (За? l.) И# преходS ї}съ tтyду, ви1дэ человёка сэдsща на мhтницэ, матfeа глаг0лема: и3 гlа є3мY: по мнЁ грzди2. И# востaвъ по нeмъ и4де.
10
10
І коли Ісус возлежав у домі, прийшло багато митарів і грішників і возлежали з Ним і з учениками Його. И# бhсть є3мY возлежaщу въ домY, и3 сE, мн0зи мытари6 и3 грBшницы пришeдше возлежaху со ї}сомъ и3 со ўчн7ки6 є3гw2.
11
11
Побачивши те, фарисеї сказали ученикам Його: чому Учитель ваш їсть і п’є з митарями і грішниками? И# ви1дэвше фарісeє, глаг0лаху ўчн7кHмъ є3гw2: почто2 съ мытари6 и3 грBшники ўч™ль вaшъ ћстъ и3 піeтъ;
12
12
Ісус же, почувши це, сказав їм: не здорові потребують лікаря, а недужі, Ї}съ же слhшавъ речE и5мъ: не трeбуютъ здрaвіи врачA, но болsщіи:
13
13
підіть та навчіться, що означає: милости хочу, а не жертви. Бо Я прийшов прикликати не праведників, але грішників до покаяння. шeдше же научи1тесz, что2 є4сть: ми1лости хощY, ґ не жeртвы; не пріид0хъ бо призвaти првdники, но грёшники на покаsніе.
14
14
Тоді приступають до Нього ученики Іоанові і кажуть: чому ми і фарисеї постимо багато, Твої ж ученики не постять? (За? l№.) ТогдA приступи1ша къ немY ўченицы2 їwaннwвы, глаг0люще: почто2 мы2 и3 фарісeє пости1мсz мн0гw, ўчн7цh же твои2 не постsтсz;
15
15
І сказав їм Ісус: чи можуть весільні друзі сумувати, поки з ними жених? Але настануть дні, коли відберуть у них жениха, і тоді поститимуть. И# речE и5мъ ї}съ: є3дA м0гутъ сhнове брaчніи плaкати, є3ли1ко врeмz съ ни1ми є4сть жени1хъ; Пріи1дутъ же днjе, є3гдA tи1метсz t ни1хъ жени1хъ, и3 тогдA постsтсz.
16
16
Ніхто ж бо на старий одяг не накладає латки з нової тканини, бо відірветься від старого, і дірка буде ще гірша. Никт0же бо приставлsетъ приставлeніz плaта небёлена ри1зэ вeтсэ: в0зметъ бо кончи1ну свою2 t ри1зы [tт0ргнетъ бо приставлeніе є3гw2 t ри1зы (нёчто)], и3 г0рша дирA бyдетъ.
17
17
Не вливають також вина молодого в старі міхи, а інакше прорвуться міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але вливають вино молоде в нові міхи, і зберігається те і друге. НижE вливaютъ вінA н0ва въ мёхи вє1тхи: ѓще ли же ни2, то2 просадsтсz мёси, и3 віно2 проліeтсz, и3 мёси поги1бнутъ: но вливaютъ віно2 н0во въ мёхи нHвы, и3 nбоE соблюдeтсz.
18
18
Коли Він говорив їм це, підійшов до Нього якийсь начальник і, кланяючись Йому, сказав: дочка моя нині померла, але Ти прийди, поклади на неї руку Свою, і буде жива. (За? lв7.) Сі‰ є3мY гlющу къ ни6мъ, сE, кнsзь нёкій пришeдъ клaнzшесz є3мY, глаг0лz, ћкw дщи2 моS нн7э ќмре: но пришeдъ возложи2 на ню2 рyку твою2, и3 њживeтъ.
19
19
І, вставши, Ісус за ним пішов, і ученики Його. И# востaвъ ї}съ по нeмъ и4де, и3 ўчн7цы2 є3гw2.
20
20
І ось жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одягу Його, И# сE, женA кровоточи1ва дванaдесzте лётъ, пристyпльши созади2, прикоснyсz воскри1лію ри1зы є3гw2,
21
21
бо вона казала сама собі: як тільки доторкнусь до одягу Його, одужаю. глаг0лаше бо въ себЁ: ѓще т0кмw прикоснyсz ри1зэ є3гw2, сп7сeна бyду.
22
22
Ісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе. І одужала жінка з того ж часу. Ї}съ же њбрaщьсz и3 ви1дэвъ ю5, речE: дерзaй, дщи2, вёра твоS сп7сe тz. И# сп7сeна бhсть женA t часA тогw2.
23
23
Прийшов Ісус до господи начальника і побачив сопілкарів та людей, що голосили. И# пришeдъ ї}съ въ д0мъ кнsжь, и3 ви1дэвъ сопцы2 и3 нар0дъ м0лвzщь,
24
24
І сказав їм: відійдіть, бо не вмерла дівчина, а спить. І глузували з Нього. гlа и5мъ: tиди1те, не ќмре бо дэви1ца, но спи1тъ. И# ругaхусz є3мY.
25
25
Коли ж людей було випроваджено, Він, увійшовши, взяв її за руку, і дівчина встала. Е#гдa же и3згнaнъ бhсть нар0дъ, вшeдъ ћтъ ю5 за рyку: и3 востA дэви1ца.
26
26
І рознеслася чутка про це по всій землі тій. И# и3зhде вёсть сіS по всeй земли2 т0й.
27
27
Коли йшов Ісус звідтіля, за Ним слідом ішли двоє сліпих і кричали: помилуй нас, Ісусе, Сину Давидів! (За? lG.) И# преходsщу tтyду ї}сови, по нeмъ и3д0ста двA слэпц†, зов{ща и3 глагHлюща: поми1луй ны2, (ї}се) сн7е дв7довъ.
28
28
Коли ж Він увійшов у дім, сліпі приступили до Нього. І говорить їм Ісус: чи віруєте, що Я можу це зробити? Вони говорять Йому: так, Господи! Пришeдшу же є3мY въ д0мъ, приступи1ста къ немY слэпц†, и3 гlа и4ма ї}съ: вёруета ли, ћкw могY сіE сотвори1ти; Глаг0ласта є3мY: є4й, гDи.
29
29
Тоді він доторкнувся до очей їхніх і сказав: за вірою вашою нехай буде вам. ТогдA прикоснyсz џчію и4хъ, гlz: по вёрэ вaю бyди вaма.
30
30
І відкрилися очі їхні; і сказав їм Ісус суворо: пильнуйте ж, щоб ніхто не довідався. И# tверз0стасz џчи и4ма: и3 запрети2 и4ма ї}съ, гlz: блюди1та, да никт0же ўвёсть.
31
31
Вони ж, вийшовши, прославляли Його по всій землі тій. W$на же и3зшє1дша прослaвиста є3го2 по всeй земли2 т0й.
32
32
Коли ж ті виходили, то привели до Нього чоловіка німого, біснуватого. Тёма же и3сходsщема, сE, привед0ша къ немY человёка нёма бэснyема.
33
33
І коли біса було вигнано, німий почав говорити. І народ, дивуючись, казав: ніколи не було такого в Ізраїлі. И# и3згнaну бёсу, проглаг0ла нэмhй. И# диви1шасz нар0ди, глаг0люще, ћкw николи1же kви1сz тaкw во ї}ли.
34
34
Фарисеї ж говорили: силою князя бісівського виганяє Він бісів. Фарісeє же глаг0лаху: њ кнsзи бэс0встэмъ и3зг0нитъ бёсы.
35
35
І ходив Ісус по всіх містах і селах, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства і зціляючи всякі недуги і всяку неміч у людях. И# прохождaше ї}съ грaды вс‰ и3 вє1си, ўчS на с0нмищихъ и4хъ, и3 проповёдаz є3ђліе цrтвіz, и3 цэлS всsкъ недyгъ и3 всsку ћзю въ лю1дехъ.
36
36
Бачачи безліч людей, Він змилосердився над ними, бо вони були зморені й розпорошені, як вівці, що не мають пастиря. (За? lд7.) Ви1дэвъ же нар0ды, млcрдова њ ни1хъ, ћкw бsху смzтeни и3 tвeржени, ћкw џвцы не и3мyщыz пaстырz.
37
37
Тоді говорить до учеників Своїх: жнива багато, а женців замало. ТогдA гlа ўчн7кHмъ свои6мъ: жaтва ќбw мн0га, дёлателей же мaлw:
38
38
Тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє. моли1тесz u5бо гDи1ну жaтвы, ћкw да и3зведeтъ дёлатєли на жaтву свою2.
Глава 10
Главa ‹
1
1
Прикликавши дванадцять учеників Своїх, Він дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяли їх і зціляли всяку недугу і всяку неміч. И# призвA nбанaдесzть ўчн7ки2 сво‰, дадE и5мъ влaсть на дyсэхъ нечи1стыхъ, ћкw да и3зг0нzтъ и5хъ, и3 цэли1ти всsкъ недyгъ и3 всsку болёзнь.
2
2
Дванадцяти ж апостолів імена такі: перший Симон, що зветься Петром, і Андрій, брат його, Яків Зеведеїв та Іоан, брат його, Дванaдесzтихъ же ґпcлwвъ и3менA сyть сі‰: пeрвый сjмwнъ, и4же нарицaетсz пeтръ, и3 ґндрeй брaтъ є3гw2: їaкwвъ зеведeевъ и3 їwaннъ брaтъ є3гw2:
3
3
Филип і Варфоломій, Фома і Матфей-митар, Яків Алфеїв і Леввей, прозваний Фадеєм, філjппъ и3 варfоломeй: fwмA и3 матfeй мытaрь: їaкwвъ ґлфeевъ и3 леввeй, нарэчeнный fаддeй:
4
4
Симон Кананіт та Іуда Іскаріотський, який і зрадив Його. сjмwнъ кананjтъ и3 їyда їскаріHтскій, и4же и3 предадE є3го2.
5
5
Цих дванадцятьох послав Ісус і заповів їм, промовляючи: на путь до язичників не ходіть і в місто самарянське не входьте; Сі‰ nбанaдесzть послA ї}съ, заповёда и5мъ, гlz: на пyть kзы6къ не и3ди1те и3 во грaдъ самарsнскій не вни1дите:
6
6
а йдіть краще до овець загиблих дому Ізраїлевого; и3ди1те же пaче ко nвцaмъ поги1бшымъ д0му ї}лева:
7
7
ходячи ж, проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство Небесне; ходsще же проповёдуйте, глаг0люще, ћкw прибли1жисz цrтвіе нбcное:
8
8
хворих зціляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте: задарма одержали, задарма давайте. болsщыz и3сцэлsйте, прокажє1нныz њчищaйте, мє1ртвыz воскрешaйте, бёсы и3згонsйте: тyне пріsсте, тyне дади1те.
9
9
Не беріть з собою ні золота, ні срібла, ані міді у пояси свої, (За? lе7.) Не стzжи1те злaта, ни сребрA, ни мёди при поzсёхъ вaшихъ,
10
10
ні торбини на дорогу, ні двох одежин, ні взуття, ані посоха, бо той, хто трудиться, достойний нагороди своєї. ни пи1ры въ пyть, ни двою2 ри6зу, ни сапHгъ, ни жезлA: дост0инъ бо є4сть дёлатель мзды2 своеS.
11
11
В яке б місто або селище не ввійшли ви, довідуйтесь, хто в ньому достойний є, і там залишайтесь, доки не вийдете; Въ џньже ѓще (коли1ждо) грaдъ и3ли2 вeсь вни1дете, и3спытaйте, кто2 въ нeмъ дост0инъ є4сть, и3 тY пребyдите, д0ндеже и3зhдете:
12
12
а входячи в дім, привітайте його, кажучи: мир дому цьому. входsще же въ д0мъ цэлyйте є3го2, глаг0люще: ми1ръ д0му семY:
13
13
І якщо буде дім достойний, то мир ваш зійде на нього; якщо ж не буде достойний, то мир ваш до вас повернеться. и3 ѓще ќбw бyдетъ д0мъ дост0инъ, пріи1детъ ми1ръ вaшъ нaнь: ѓще ли же не бyдетъ дост0инъ, ми1ръ вaшъ къ вaмъ возврати1тсz.
14
14
А коли хто не прийме вас і не послухає слів ваших, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох з ніг ваших. И# и4же ѓще не пріи1метъ вaсъ, нижE послyшаетъ словeсъ вaшихъ, и3сходsще и3з8 д0му и3ли2 и3з8 грaда тогw2, tтрzси1те прaхъ н0гъ вaшихъ:
15
15
Істинно кажу вам: відрадніше буде землі Содомській і Гоморрській у день судний, аніж місту тому. ґми1нь гlю вaмъ: tрaднэе бyдетъ земли2 сод0мстэй и3 гом0ррстэй въ дeнь сyдный, нeже грaду томY.
16
16
Ось Я посилаю вас, як овець поміж вовків: отже, будьте мудрі, як змії, і лагідні, як голуби. (За? lѕ7.) СE, ѓзъ посылaю вaсъ ћкw џвцы посредЁ волкHвъ: бyдите u5бо мyдри ћкw ѕмі‰, и3 цёли ћкw г0лубіе.
17
17
Остерігайтеся ж людей: бо вони видаватимуть вас на судилища і в своїх синагогах битимуть вас, Внемли1те же t человBкъ: предадsтъ бо вы2 на с0нмы, и3 на соб0рищихъ и4хъ бію1тъ вaсъ,
18
18
і поведуть вас до правителів і царів заради Мене на свідчення їм та язичникам. и3 пред8 влады6ки же и3 цари6 ведeни бyдете менє2 рaди, во свидётелство и5мъ и3 kзhкwмъ.
19
19
Коли ж видаватимуть вас, не турбуйтеся, як або що говорити; бо в той час дано буде вам, що сказати, Е#гдa же предаю1тъ вы2, не пецhтесz, кaкw и3ли2 что2 возглаг0лете: дaстбосz вaмъ въ т0й чaсъ, что2 возглаг0лете:
20
20
бо не ви будете говорити, а Дух Отця вашого говоритиме у вас. не вh бо бyдете глаг0лющіи, но д¦ъ nц7A вaшегw гlzй въ вaсъ.
21
21
Видасть же брат брата на смерть і батько сина; і повстануть діти на батьків і уб’ють їх; Предaстъ же брaтъ брaта на смeрть, и3 nтeцъ чaдо: и3 востaнутъ ч†да на роди1тєли и3 ўбію1тъ и5хъ:
22
22
і будуть вас ненавидіти всі за ім’я Моє; а хто витерпить до кінця, той спасенний буде. и3 бyдете ненави1дими всёми и4мене моегw2 рaди: претерпёвый же до концA, т0й сп7сeнъ бyдетъ.
23
23
Коли ж гнатимуть вас в одному місті, біжіть у інше. Бо істинно кажу вам: не встигнете обійти ще міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський. (За? lз7.) Е#гдa же г0нzтъ вы2 во грaдэ сeмъ, бёгайте въ другjй. Ґми1нь бо гlю вaмъ: не и4мате скончaти грaды ї}лєвы, д0ндеже пріи1детъ сн7ъ чlвёческій.
24
24
Учень не вищий за вчителя і слуга не вищий за господаря свого. Нёсть ўчени1къ над8 ўчи1телz (своего2), нижE рaбъ над8 господи1на своего2:
25
25
Досить для учня, щоб він був як учитель його, і для слуги, щоб він був як господар його. Якщо господаря дому назвали Вельзевулом, то чи не тим більше — домашніх його? довлёетъ ўченикY, да бyдетъ ћкw ўчи1тель є3гw2, и3 рaбъ ћкw госп0дь є3гw2. Ѓще господи1на д0му веельзевyла нарек0ша, кольми2 пaче дом†шніz є3гw2;
26
26
Отже, не бійтесь їх, бо нема нічого прихованого, що не відкрилося б, і потайного, що не стало б відомим. Не ўб0йтесz u5бо и4хъ: ничт0же бо є4сть покровeно, є4же не tкрhетсz, и3 тaйно, є4же не ўвёдэно бyдетъ.
27
27
Що кажу вам у темряві, говоріть при світлі, і що чуєте на вухо, проповідуйте на покрівлях. Е$же гlю вaмъ во тмЁ, рцhте во свётэ: и3 є4же во ќшы слhшите, проповёдите на кр0вэхъ.
28
28
І не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; але бійтесь більше Того, Хто може і душу, і тіло погубити в геєні. И# не ўб0йтесz t ўбивaющихъ тёло, души1 же не могyщихъ ўби1ти: ўб0йтесz же пaче могyщагw и3 дyшу и3 тёло погуби1ти въ геeннэ.
29
29
Чи не дві малі пташки продаються за один асарій*? І жодна з них не впаде на землю без волі Отця вашого; Не двё ли пти6цэ цэни1тэсz є3ди1ному ґссaрію; и3 ни є3ди1на t ни1хъ падeтъ на земли2 без8 nц7A вaшегw:
30
30
у вас же і волосся на голові все полічено; вaмъ же и3 влaси главнjи вси2 и3зочтeни сyть:
31
31
не бійтеся ж: ви дорожчі за багатьох малих пташок. не ўб0йтесz u5бо: мн0зэхъ пти1цъ лyчши є3стE вы2.
32
32
Отже, кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним. (За? l}.) Всsкъ u5бо и4же и3сповёсть мS пред8 человBки, и3сповёмъ є3го2 и3 ѓзъ пред8 nц7eмъ мои1мъ, и4же на нб7сёхъ:
33
33
А хто зречеться Мене перед людьми, зречуся того і Я перед Отцем Моїм Небесним. ґ и4же tвeржетсz менє2 пред8 человBки, tвeргусz є3гw2 и3 ѓзъ пред8 nц7eмъ мои1мъ, и4же на нб7сёхъ.
34
34
Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов Я принести, а меч. Не мни1те, ћкw пріид0хъ воврещи2 ми1ръ на зeмлю: не пріид0хъ воврещи2 ми1ръ, но мeчь:
35
35
Бо Я прийшов розлучити сина з батьком його, і дочку з матір’ю її, і невістку із свекрухою її. пріид0хъ бо разлучи1ти человёка на nтцA своего2, и3 дщeрь на мaтерь свою2, и3 невёсту на свекр0вь свою2.
36
36
І вороги людини — домашні її. И# врази2 человёку домaшніи є3гw2.
37
37
Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, недостойний Мене; і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, недостойний Мене; (За? lf7.) И$же лю1битъ nтцA и3ли2 мaтерь пaче менє2, нёсть менє2 дост0инъ: и3 и4же лю1битъ сhна и3ли2 дщeрь пaче менє2, нёсть менє2 дост0инъ:
38
38
і хто не бере хрест свій і не йде слідом за Мною, той недостойний Мене. и3 и4же не пріи1метъ крестA своегw2 и3 в8слёдъ менє2 грzдeтъ, нёсть менє2 дост0инъ.
39
39
Хто зберігає душу свою, загубить її, а хто загубить душу свою заради Мене, збереже її. Њбрэтhй дyшу свою2 погуби1тъ ю5: ґ и4же погуби1тъ дyшу свою2 менє2 рaди, њбрsщетъ ю5.
40
40
Хто вас приймає, той Мене приймає, а хто приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене; И$же вaсъ пріeмлетъ, менE пріeмлетъ: и3 и4же пріeмлетъ менE, пріeмлетъ послaвшаго мS:
41
41
хто приймає пророка в ім’я пророка, одержить винагороду пророка; і хто приймає праведника в ім’я праведника, одержить винагороду праведника. пріeмлzй прbр0ка во и4мz прbр0чо, мздY прbр0чу пріи1метъ: и3 пріeмлzй првdника во и4мz првdничо, мздY првdничу пріи1метъ:
42
42
І хто напоїть одного з малих цих чашею холодної води, тільки в ім’я ученика, істинно кажу вам, не втратить нагороди своєї. и3 и4же ѓще напои1тъ є3ди1наго t мaлыхъ си1хъ чaшею студены2 воды2 т0кмw, во и4мz ўчн7кA, ґми1нь гlю вaмъ, не погуби1тъ мзды2 своеS.
Глава 11
Главa №i
1
1
І сталося, коли Ісус закінчив наставляти дванадцятьох учеників Своїх, то пішов звідти, щоб учити й проповідувати в містах їхніх. И# бhсть, є3гдA соверши2 ї}съ заповёдаz nбэманaдесzте ўчн7к0ма свои1ма, прeйде tтyду ўчи1ти и3 проповёдати во градёхъ и4хъ.
2
2
Іоан же, почувши у в’язниці про діла Христові, послав двох з учнів своїх (За? м7.) Їwaннъ же слhшавъ во ўзи1лищи дэлA хrтHва, послA двA t ўчени1къ свои1хъ,
3
3
запитати Його: чи Ти Той, Хто має прийти, чи нам іншого чекати? речE є3мY: тh ли є3си2 грzдhй, и3ли2 и3н0гw чaемъ;
4
4
І сказав їм Ісус у відповідь: підіть та розкажіть Іоанові, що чуєте і бачите: И# tвэщaвъ ї}съ речE и4ма: шє1дша возвэсти1та їwaннови, ±же слhшита и3 ви1дита:
5
5
сліпі прозрівають і криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві воскресають і убогі благовістять; слэпjи прозирaютъ и3 хр0міи х0дzтъ, прокажeнніи њчищaютсz и3 глусjи слhшатъ, мeртвіи востаю1тъ и3 ни1щіи благовэствyютъ:
6
6
і блаженний той, хто не спокуситься через Мене. и3 бlжeнъ є4сть, и4же ѓще не соблазни1тсz њ мнЁ.
7
7
Коли ж вони відійшли, Ісус почав говорити людям про Іоана: на що дивитися ходили ви в пустелю? Чи на тростину, що вітер колише? Тёма же и3сходsщема, начaтъ ї}съ нар0дwмъ гlати њ їwaннэ: чесw2 и3зыд0сте въ пустhню ви1дэти; тр0сть ли вётромъ колeблему;
8
8
На що ж дивитися ходили ви? Чи на людину, вдягнену в м’який одяг? Ті, що носять м’який одяг, у палацах царських живуть. Но чесw2 и3зыд0сте ви1дэти; человёка ли въ м‰гки ри6зы њблечeнна; СE, и5же м‰гкаz носsщіи, въ домёхъ цaрскихъ сyть.
9
9
На що ж дивитися ходили ви? На пророка? Так, кажу вам, більш як пророка. Но чесw2 и3зыд0сте ви1дэти; прbр0ка ли; Е$й, гlю вaмъ, и3 ли1шше прbр0ка.
10
10
Цей бо є той, про якого написано: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує дорогу Твою перед Тобою. Сeй бо є4сть, њ нeмже є4сть пи1сано: сE, ѓзъ посылaю ѓгGла моего2 пред8 лицeмъ твои1мъ, и4же ўгот0витъ пyть тв0й пред8 тоб0ю.
11
11
Істинно кажу вам: не було серед народжених жінками більшого за Іоана Хрестителя; але найменший у Царстві Небесному більший за нього. Ґми1нь гlю вaмъ, не востA въ рождeнныхъ женaми б0лій їwaнна кrти1телz: мнjй же во цrтвіи нбcнэмъ б0лій є3гw2 є4сть.
12
12
Від днів же Іоана Хрестителя донині Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його, T днjй же їwaнна кrти1телz досeлэ цrтвіе нбcное нyдитсz [съ нyждею воспріeмлетсz], и3 нyждницы восхищaютъ є5:
13
13
бо всі пророки і закон провіщали до Іоана. вси1 бо прbр0цы и3 зак0нъ до їwaнна прорек0ша.
14
14
І коли хочете знати, він є Ілля, що має прийти. И# ѓще х0щете пріsти, т0й є4сть и3ліA хотsй пріити2:
15
15
Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! и3мёzй ќшы слhшати да слhшитъ.
16
16
Кому ж уподібню рід цей? Він подібний до дітей, що сидять на вулиці і, звертаючись до своїх товаришів, (За? м7№.) Комy же ўпод0блю р0дъ сeй; Под0бенъ є4сть дётемъ сэдsщымъ на т0ржищихъ, и3 возглашaющымъ другHмъ свои6мъ
17
17
кажуть: ми грали вам на сопілках, та ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, та ви не ридали. и3 глаг0лющымъ: пискaхомъ вaмъ, и3 не плzсaсте: плaкахомъ вaмъ, и3 не рыдaсте.
18
18
Бо прийшов Іоан, який не їсть, не п’є; і кажуть: біса має. Пріи1де бо їwaннъ ни kдhй, ни піsй: и3 глаг0лютъ: бёса и4мать.
19
19
Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і кажуть: цей чоловік, який любить їсти й пити вино, митарям друг і грішникам. І виправдалась премудрість від синів своїх. Пріи1де сн7ъ чlвёческій kдhй и3 піsй: и3 глаг0лютъ: сE, человёкъ ћдца и3 вінопjйца, мытарє1мъ дрyгъ и3 грёшникwмъ. И# њправди1сz премyдрость t ч†дъ свои1хъ.
20
20
Тоді почав Ісус докоряти містам, у яких явлено було найбільше чудес Його, за те, що вони не покаялися. (За? м7в7.) ТогдA начaтъ ї}съ поношaти градовHмъ, въ ни1хже бhша мн0жайшыz си6лы є3гw2, занE не покazшасz:
21
21
Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Вифсаїдо! Бо якби у Тирі та Сидоні сталися чудеса, що явлені були у вас, то вони давно покаялися б у веретищі й попелі. г0ре тебЁ, хоразjне, г0ре тебЁ, виfсаjдо: ћкw ѓще въ тЂрэ и3 сідHнэ бhша си6лы бhли бhвшыz въ вaсъ, дрeвле ќбw во врeтищи и3 пeпелэ покazлисz бhша:
22
22
Але кажу вам: Тиру й Сидону відрадніше буде в день судний, ніж вам. nбaче гlю вaмъ тЂру и3 сідHну tрaднэе бyдетъ въ дeнь сyдный, нeже вaмъ.
23
23
І ти, Капернауме, що до небес піднісся, до пекла зійдеш, бо якби в Содомі сталися чудеса, що явлені були в тобі, то зостався б він до сьогоднішнього дня. И# ты2, капернаyме, и4же до нб7съ вознесhйсz, до ѓда сни1деши: занE ѓще въ сод0мэхъ бhша си6лы бhли бhвшыz въ тебЁ, пребhли ќбw бhша до днeшнzгw днE:
24
24
Але кажу вам, що землі Содомській відрадніше буде в день судний, ніж тобі. nбaче гlю вaмъ, ћкw земли2 сод0мстэй tрaднэе бyдетъ въ дeнь сyдный, нeже тебЁ.
25
25
Продовжуючи далі, Ісус сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти втаїв це від премудрих та розумних і відкрив те немовлятам. Въ то2 врeмz tвэщaвъ ї}съ речE: и3сповёдаютисz, џ§е, гDи нб7сE и3 земли2, ћкw ўтаи1лъ є3си2 сі‰ t премyдрыхъ и3 разyмныхъ и3 tкрhлъ є3си2 т† младeнцємъ:
26
26
Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління. є4й, џ§е, ћкw тaкw бhсть бlговолeніе пред8 тоб0ю.
27
27
Усе Мені передано Отцем Моїм, і ніхто не знає Сина, тільки Отець; і Отця ніхто не знає, тільки Син, і той, кому Син схоче відкрити. (За? м7G.) Вс‰ мнЁ прєданA сyть nц7eмъ мои1мъ: и3 никт0же знaетъ сн7а, т0кмw nц7ъ: ни nц7A кто2 знaетъ, т0кмw сн7ъ, и3 є3мyже ѓще в0литъ сн7ъ tкрhти.
28
28
Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас; Пріиди1те ко мнЁ вси2 труждaющіисz и3 њбременeнніи, и3 ѓзъ ўпок0ю вы2:
29
29
візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим; возми1те и4го моE на себE и3 научи1тесz t менє2, ћкw кр0токъ є4смь и3 смирeнъ с®цемъ: и3 њбрsщете пок0й душaмъ вaшымъ:
30
30
бо ярмо Моє — благо, і тягар Мій легкий. и4го бо моE бlго, и3 брeмz моE легко2 є4сть.
Глава 12
Главa в7i
1
1
У той час проходив Ісус у суботу засіяними ланами; ученики ж Його зголодніли і почали зривати колоски та їсти. (За? м7д7) Въ то2 врeмz и4де ї}съ въ суббw6ты сквозЁ сBzніz: ўчн7цh же є3гw2 взалкaша и3 начaша востерзaти клaсы и3 ћсти.
2
2
Фарисеї ж, побачивши це, сказали Йому: ось ученики Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу. Фарісeє же ви1дэвше рёша є3мY: сE, ўчн7цы2 твои2 творsтъ, є3гHже не дост0итъ твори1ти въ суббHту.
3
3
Він же сказав їм: хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним? Џнъ же речE и5мъ: нёсте ли чли2, что2 сотвори2 дв7дъ, є3гдA взалкA сaмъ и3 сyщіи съ ни1мъ;
4
4
Як він увійшов у храм Божий і їв хліби принесення, яких не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були, а тільки одним священикам? кaкw вни1де въ хрaмъ б9ій и3 хлёбы предложeніz снэдE, и4хже не дост0йно бЁ є3мY ћсти, ни сyщымъ съ ни1мъ, т0кмw їерeємъ є3ди6нымъ;
5
5
Або хіба ви не читали в законі, що по суботах священики в храмі порушують суботу, однак невинні? и3ли2 нёсте чли2 въ зак0нэ, ћкw въ суббw6ты свzщeнницы въ цeркви суббw6ты сквернsтъ и3 непови1нни сyть;
6
6
Говорю ж вам, що тут Той, Хто більший від храму. гlю же вaмъ, ћкw цeркве б0лэ є4сть здЁ:
7
7
Коли б ви знали, що значить: милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинних. ѓще ли бhсте вёдали, что2 є4сть: ми1лости хощY, ґ не жeртвы, николи1же ќбw бhсте њсуждaли непови1нныхъ:
8
8
Бо Син Людський є господарем і суботи. госп0дь бо є4сть и3 суббHты сн7ъ чlвёческій.
9
9
І відійшовши звідти, прийшов Він до їхньої синагоги. (За? м7е7.) И# прешeдъ tтyду, пріи1де на с0нмище и4хъ.
10
10
І ось був там чоловік, що мав суху руку, і спитали Його, чи дозволено зціляти в суботу, щоб звинуватити Його. И# сE, человёкъ бЁ тY, рyку и3мhй сyху. И# вопроси1ша є3го2, глаг0люще: ѓще дост0итъ въ суббw6ты цэли1ти; да на него2 возглаг0лютъ.
11
11
Він же сказав їм: чи є між вами людина, яка, маючи одну вівцю, якщо вона впаде в суботу в яму, не візьме і не витягне її? Џнъ же речE и5мъ: кто2 є4сть t вaсъ человёкъ, и4же и4мать nвчA є3ди1но, и3 ѓще впадeтъ сіE въ суббw6ты въ ћму, не и4метъ ли є5 и3 и4зметъ;
12
12
Наскільки ж людина краща за вівцю! Отже, дозволено в суботу добро творити. кольми2 u5бо лyчши є4сть человёкъ nвчaте; тёмже дост0итъ въ суббw6ты добро2 твори1ти.
13
13
Тоді каже чоловікові тому: простягни руку твою. Той простягнув, і стала вона здоровою, як і друга. ТогдA гlа человёку: простри2 рyку твою2. И# прострE: и3 ўтверди1сz цэлA ћкw другaz.
14
14
Фарисеї ж, вийшовши, радилися проти Нього, як би Його погубити. Але Ісус, дізнавшись, пішов звідти. (За? м7ѕ7.) Фарісeє же шeдше совётъ сотвори1ша на него2, кaкw є3го2 погубsтъ. Ї}съ же разумёвъ tи1де tтyду.
15
15
І пішло за Ним багато народу, і Він зцілив їх усіх. (За?.) И# по нeмъ и3д0ша нар0ди мн0зи, и3 и3сцэли2 и5хъ всёхъ:
16
16
І заборонив, щоб не являли Його. и3 запрети2 и5мъ, да не ћвэ є3го2 творsтъ:
17
17
Щоб справдилося сказане Ісайєю пророком, який говорить: ћкw да сбyдетсz речeнное и3сaіемъ прbр0комъ, глаг0лющимъ:
18
18
це Отрок Мій, Якого Я обрав. Улюблений Мій, до Якого благоволить душа Моя. Покладу Дух Мій на Нього, і Він провістить народам суд. сE, џтрокъ м0й, є3г0же и3зв0лихъ, возлю1бленный м0й, нaньже бlговоли2 дш7A моS: положY д¦ъ м0й на нeмъ, и3 сyдъ kзhкwмъ возвэсти1тъ:
19
19
Не буде ні суперечити, ні кричати, і ніхто не почує на перехрестях голосу Його; не преречeтъ, ни возопіeтъ, нижE ўслhшитъ кто2 на распyтіихъ глaса є3гw2:
20
20
тростини надломленої не переломить, і льону тліючого не загасить, доки не доведе суду до перемоги; тр0сти сокрушeнны не прел0митъ и3 лeна внeмшасz не ўгаси1тъ, д0ндеже и3зведeтъ въ побёду сyдъ:
21
21
і на ім’я Його уповатимуть народи. и3 на и4мz є3гw2 kзhцы ўповaти и4мутъ.
22
22
Тоді привели до Нього біснуватого — сліпого і німого; і Він зцілив його, так що сліпий і німий став говорити й бачити. ТогдA привед0ша къ немY бэснyющасz слёпа и3 нёма: и3 и3сцэли2 є3го2, ћкw слэп0му и3 нэм0му глаг0лати и3 глsдати.
23
23
І дивувався весь народ і говорив: чи не Цей є Христос, Син Давидів? И# дивлsхусz вси2 нар0ди глаг0люще: є3дA сeй є4сть (хrт0съ) сн7ъ дв7довъ;
24
24
Фарисеї ж, почувши це, сказали: Він виганяє бісів не інакше, як силою Вельзевула, князя бісівського. Фарісeє же слhшавше рёша: сeй не и3зг0нитъ бёсы, т0кмw њ веельзевyлэ кнsзи бэс0встэмъ.
25
25
Але Ісус, знаючи думки їхні, сказав їм: усяке царство, що розділилося в собі, запустіє; і всяке місто чи дім, що розділилися у собі, не встоять. Вёдый же ї}съ мы6сли и4хъ, речE и5мъ: всsкое цaрство раздёльшеесz на сS запустёетъ, и3 всsкъ грaдъ и3ли2 д0мъ раздэли1выйсz на сS не стaнетъ.
26
26
І якщо сатана сатану виганяє, то він розділився в собі, як же встоїть царство його? И# ѓще сатанA сатанY и3зг0нитъ, на сS раздэли1лсz є4сть: кaкw u5бо стaнетъ цaрство є3гw2;
27
27
І якщо Я силою Вельзевула виганяю бісів, то чиєю силою виганяють сини ваші? Тому вони будуть вам суддями. И# ѓще ѓзъ њ веельзевyлэ и3згоню2 бёсы, сhнове вaши њ к0мъ и3зг0нzтъ; сегw2 рaди тjи вaмъ бyдутъ судіи6.
28
28
Коли ж Я Духом Божим виганяю бісів, то настало для вас Царство Боже. Ѓще ли же ѓзъ њ д©э б9іи и3згоню2 бёсы, u5бо пости1же на вaсъ цrтвіе б9іе.
29
29
Або як може хто увійти в дім сильного та пограбувати його майно, якщо перше не зв’яже сильного? І тоді розграбує дім його. И#ли2 кaкw м0жетъ кто2 вни1ти въ д0мъ крёпкагw и3 сосyды є3гw2 расхи1тити, ѓще не пeрвэе свsжетъ крёпкаго, и3 тогдA д0мъ є3гw2 расхи1титъ;
30
30
Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує. (За? м7з7.) И$же нёсть со мн0ю, на мS є4сть: и3 и4же не собирaетъ со мн0ю, расточaетъ.
31
31
Тому кажу вам: всякий гріх і хула простяться людям, але на Духа хула не проститься людям. Сегw2 рaди гlю вaмъ: всsкъ грёхъ и3 хулA tпyститсz человёкwмъ: ґ ћже на д¦а хулA не tпyститсz человёкwмъ:
32
32
І коли хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому житті, ні в майбутньому. и3 и4же ѓще речeтъ сл0во на сн7а чlвёческаго, tпyститсz є3мY: ґ и4же речeтъ на д¦а с™aго, не tпyститсz є3мY ни въ сeй вёкъ, ни въ бyдущій.
33
33
Або визнайте дерево добрим і плід його добрим; або визнайте дерево поганим і плід його поганим, бо дерево пізнається з плоду. И#ли2 сотворитE дрeво добро2 и3 пл0дъ є3гw2 д0бръ: и3ли2 сотворитE дрeво ѕло2 и3 пл0дъ є3гw2 ѕ0лъ: t плодa бо дрeво познaно бyдетъ.
34
34
Поріддя єхиднове, як можете добре говорити, злими будучи? Від повноти бо серця говорять уста. Порождє1ніz є3хjднwва, кaкw м0жете добро2 глаг0лати, ѕли2 сyще; T и3збhтка бо сeрдца ўстA глаг0лютъ.
35
35
Добра людина з доброго скарбу* виносить добре, а зла людина зі злого скарбу виносить лихе. Бlгjй человёкъ t бlгaгw сокр0вища и3зн0ситъ бlг†z: и3 лукaвый человёкъ t лукaвагw сокр0вища и3зн0ситъ лук†ваz.
36
36
Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний: Гlю же вaмъ, ћкw всsко сл0во прaздное, є4же ѓще рекyтъ человёцы, воздадsтъ њ нeмъ сл0во въ дeнь сyдный:
37
37
бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений. t словeсъ бо свои1хъ њправди1шисz и3 t словeсъ свои1хъ њсyдишисz.
38
38
Тоді деякі з книжників і фарисеїв сказали: Учителю, хочемо від Тебе знамення бачити. (За? м7}.) ТогдA tвэщaша нёцыи t кни6жникъ и3 фарісє1й, глаг0люще: ўч™лю, х0щемъ t тебє2 знaменіе ви1дэти.
39
39
Він же сказав їм у відповідь: рід лукавий і перелюбний знамення шукає, та знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: р0дъ лукaвъ и3 прелюбодёй знaменіz и4щетъ, и3 знaменіе не дaстсz є3мY, т0кмw знaменіе їHны прbр0ка:
40
40
Бо як був Іона в утробі кита три дні і три ночі, так буде і Син Людський в серці землі три дні і три ночі. ћкоже бо бЁ їHна во чрeвэ ки1товэ три2 дни6 и3 три2 н0щы, тaкw бyдетъ и3 сн7ъ чlвёческій въ сeрдцы земли2 три2 дни6 и3 три2 н0щы.
41
41
Мужі ниневійські постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялись після проповіді Іониної; а ось тут Більший за Іону. Мyжіе нінеvjтстіи востaнутъ на сyдъ съ р0домъ си1мъ и3 њсyдzтъ є3го2, ћкw покazшасz пр0повэдію їHниною: и3 сE, б0лэ їHны здЁ.
42
42
Цариця південна постане на суд з родом цим і осудить його, бо вона прийшла від краю землі послухати премудрість Соломонову; а ось тут Більший за Соломона. Цари1ца ю4жскаz востaнетъ на сyдъ съ р0домъ си1мъ и3 њсyдитъ и5, ћкw пріи1де t конє1цъ земли2 слhшати премyдрость соломHнову: и3 сE, б0лэ соломHна здЁ.
43
43
Коли ж нечистий дух вийде з людини, то блукає безводними місцями, шукаючи спокою, і не знаходить. Е#гдa же нечи1стый дyхъ и3зhдетъ t человёка, прех0дитъ сквозЁ безвHднаz мBста, и3щS пок0z, и3 не њбрэтaетъ:
44
44
Тоді каже: повернуся в дім мій, звідки я вийшов. І, прийшовши, знаходить його порожнім, заметеним і прибраним. тогдA речeтъ: возвращyсz въ д0мъ м0й, tню1дуже и3зыд0хъ. И# пришeдъ њбрsщетъ прaзденъ, пометeнъ и3 ўкрaшенъ:
45
45
Тоді йде і бере з собою сім інших духів, лютіших за себе, і вони, ввійшовши, живуть там; і буде для тієї людини останнє гірше від першого. Так буде і роду цьому лукавому. тогдA и4детъ и3 п0йметъ съ соб0ю сeдмь и4ныхъ духHвъ лютёйшихъ себє2, и3 вшeдше живyтъ тY: и3 бyдутъ послBднzz человёку томY гHрша пeрвыхъ. Тaкw бyдетъ и3 р0ду семY лукaвому.
46
46
Коли ж Він ще промовляв до народу, Мати і брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним. (За? м7f7.) Е#щe же є3мY гlющу къ нар0дwмъ, сE, м™и (є3гw2) и3 брaтіz є3гw2 стоsху внЁ, и4щуще глаг0лати є3мY.
47
47
І хтось сказав Йому: он Мати Твоя і брати Твої стоять надворі і бажають говорити з Тобою. Речe же нёкій є3мY: сE, м™и твоS и3 брaтіz тво‰ внЁ стоsтъ, хотsще глаг0лати тебЁ.
48
48
Він же відповів тому, хто говорив до Нього: хто Мати Моя і хто брати Мої? Џнъ же tвэщaвъ речE ко глаг0лющему є3мY: кто2 є4сть м™и моS, и3 кто2 сyть брaтіz мо‰;
49
49
І, показавши рукою Своєю на учеників Своїх, сказав: ось мати Моя і брати Мої; И# простeръ рyку свою2 на ўчн7ки2 сво‰, речE: сE, м™и моS и3 брaтіz мо‰:
50
50
бо хто творитиме волю Отця Мого Небесного, той брат Мій, і сестра, і мати Моя. и4же бо ѓще сотвори1тъ в0лю nц7A моегw2, и4же є4сть на нб7сёхъ, т0й брaтъ м0й, и3 сестрA, и3 м™и (ми2) є4сть.
Глава 13
Главa Gi
1
1
Того ж дня, вийшовши з дому, Ісус сів біля моря. Въ дeнь же т0й и3зшeдъ ї}съ и3з8 д0му, сэдsше при м0ри.
2
2
І зібралось до Нього багато народу, так що Йому довелося ввійти у човен і сісти; а весь народ стояв на березі. И# собрaшасz къ немY нар0ди мн0зи, ћкоже є3мY въ корaбль влёзти и3 сёсти: и3 вeсь нар0дъ на брeзэ стоsше.
3
3
І говорив їм притчами багато, кажучи: ось вийшов сівач сіяти; И# гlа и5мъ при1тчами мн0гw, гlz: (За? н7.) сE, и3зhде сёzй, да сёетъ:
4
4
І коли він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи і поклювали його. и3 сёющу є3мY, w4ва пад0ша при пути2, и3 пріид0ша пти6цы и3 позобaша |:
5
5
Інше впало на місця кам’янисті, де небагато було землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока. друг†z же пад0ша на кaменныхъ, и3дёже не и3мёzху земли2 мн0ги, и3 ѓбіе прозzб0ша, занE не и3мёzху глубины2 земли2:
6
6
Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, оскільки не мало кореня, засохло. с0лнцу же возсіsвшу присвsнуша, и3 занE не и3мёzху корeніz, и3зсх0ша:
7
7
Інше впало в терня, і виросло терня, і заглушило його; друг†z же пад0ша въ тeрніи, и3 взhде тeрніе и3 подави2 и5хъ:
8
8
інше впало на добру землю і дало плід: одно в стократ, а друге в шістдесят, інше в тридцять разів. друг†z же пад0ша на земли2 д0брэй и3 даsху пл0дъ, џво ќбw сто2, џво же шестьдесsтъ, џво же три1десzть:
9
9
Хто має вуха слухати, нехай слухає! и3мёzй ќшы слhшати да слhшитъ.
10
10
І, приступивши, ученики сказали Йому: чому притчами говориш їм? (За? н7№.) И# приступи1вше ўчн7цы2 (є3гw2) рек0ша є3мY: почто2 при1тчами гlеши и5мъ;
11
11
Він сказав їм у відповідь: тому, що вам дано розуміти тайни Царства Небесного, а їм не дано. Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: ћкw вaмъ дано2 є4сть разумёти т†йны цrтвіz нбcнагw, w4нэмъ же не дано2 є4сть:
12
12
Бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, у того відніметься і те, що має. и4же бо и4мать, дaстсz є3мY и3 преизбyдетъ (є3мY): ґ и4же не и4мать, и3 є4же и4мать, в0зметсz t негw2:
13
13
Тому говорю їм притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють; сегw2 рaди въ при1тчахъ гlю и5мъ, ћкw ви1дzще не ви1дzтъ, и3 слhшаще не слhшатъ, ни разумёютъ:
14
14
і збувається над ними пророцтво Ісаї, яке говорить: слухом почуєте — і не зрозумієте, і очима дивитись будете — і не побачите. и3 сбывaетсz въ ни1хъ прbр0чество и3сaіино, глаг0лющее: слyхомъ ўслhшите, и3 не и4мате разумёти: и3 зрsще ќзрите, и3 не и4мате ви1дэти:
15
15
Бо згрубіло серце людей цих, і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх. њтолстё бо сeрдце людjй си1хъ, и3 ўши1ма тsжкw слhшаша, и3 џчи свои2 смежи1ша, да не когдA ќзрzтъ nчи1ма, и3 ўши1ма ўслhшатъ, и3 сeрдцемъ ўразумёютъ, и3 њбратsтсz, и3 и3сцэлю2 и5хъ.
16
16
Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і вуха ваші, бо чують. В†ша же бlжє1нна nчесA, ћкw ви1дzтъ, и3 ќши вaши, ћкw слhшатъ:
17
17
Бо істинно кажу вам, що багато хто з пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, і чути те, що ви чуєте, і не чули. ґми1нь бо гlю вaмъ, ћкw мн0зи прbр0цы и3 првdницы вожделёша ви1дэти, ±же ви1дите, и3 не ви1дэша, и3 слhшати, ±же слhшите, и3 не слhшаша.
18
18
Ви ж вислухайте значення притчі про сівача. Вh же ўслhшите при1тчу сёющагw:
19
19
До кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його — це те, що посіяне при дорозі. всsкому слhшащему сл0во цrтвіz и3 не разумэвaющу, прих0дитъ лукaвый и3 восхищaетъ всёzнное въ сeрдцы є3гw2: сіE є4сть, є4же при пути2 сёzнное.
20
20
А посіяне на кам’янистих місцях означає того, хто слухає слово і зразу ж з радістю сприймає його, Ґ на кaмени сёzнное, сіE є4сть слhшай сл0во и3 ѓбіе съ рaдостію пріeмлетъ є5:
21
21
але не має кореня в собі, будучи нестійким; коли ж настає скрута або гоніння через слово це, відразу спокушається. не и4мать же к0рене въ себЁ, но приврeмененъ є4сть: бhвши же печaли и3ли2 гонeнію словесE рaди, ѓбіе соблажнsетсz.
22
22
А посіяне між терням — це той, хто слухає слово, але турботи віку цього і спокуса багатством заглушують слово, і воно буває безплідним. Ґ сёzнное въ тeрніи, сE є4сть слhшай сл0во, и3 печaль вёка сегw2 и3 лeсть богaтства подавлsетъ сл0во, и3 без8 плодA бывaетъ.
23
23
Посіяне ж в добру землю — це той, хто слухає слово, і розуміє, і приносить плід, і творить — один у стократ, другий в шістдесят, а інший в тридцять разів. Ґ сёzнное на д0брэй земли2, сE є4сть слhшай сл0во и3 разумэвaz: и4же ќбw пл0дъ прин0ситъ и3 твори1тъ џво сто2, џво же шестьдесsтъ, џво три1десzть.
24
24
Іншу притчу запропонував їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своїм; (За? н7в7.) И$ну при1тчу предложи2 и5мъ, гlz: ўпод0бисz цrтвіе нбcное человёку, сёzвшу д0брое сёмz на селЁ своeмъ:
25
25
коли ж люди спали, прийшов ворог його і насіяв кукіль між пшеницею, і пішов. спsщымъ же человёкwмъ, пріи1де врaгъ є3гw2 и3 всёz плeвелы посредЁ пшени1цы и3 tи1де:
26
26
Коли зійшов посів і показався плід, тоді з’явився і кукіль. є3гдa же прозzбE травA и3 пл0дъ сотвори2, тогдA kви1шасz и3 плeвеліе.
27
27
Прийшли раби господаря і сказали йому: господарю, чи не добре насіння ти сіяв на полі твоїм? Звідки ж взявся кукіль? Пришeдше же раби2 господи1на, рёша є3мY: г0споди, не д0брое ли сёмz сёzлъ є3си2 на селЁ твоeмъ; tкyду u5бо и4мать плeвелы;
28
28
Він же сказав їм: людина-ворог це зробила. А раби сказали йому: чи не хочеш ти, щоб ми пішли і випололи його? Џнъ же речE и5мъ: врaгъ человёкъ сіE сотвори2. Раби1 же рёша є3мY: х0щеши ли u5бо, да шeдше и3сплевeмъ |;
29
29
Але він сказав: ні, бо, вибираючи кукіль, щоб ви не вирвали разом з ним і пшеницю. Џнъ же речE (и5мъ): ни2: да не когдA восторгaюще плeвелы, вост0ргнете кyпнw съ ни1ми (и3) пшени1цу:
30
30
Залиште рости разом те і те до жнив; а в жнива я скажу женцям: зберіть спершу кукіль і зв’яжіть його у снопи, щоб спалити; а пшеницю зберіть у житницю мою. њстaвите расти2 nбоE кyпнw до жaтвы: и3 во врeмz жaтвы рекY жaтелємъ: собери1те пeрвэе плeвелы и3 свzжи1те и5хъ въ снопы2, ћкw сожещи2 |: ґ пшени1цу собери1те въ жи1тницу мою2.
31
31
Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке взяв чоловік і посіяв на полі своїм. (За? н7G.) И$ну при1тчу предложи2 и5мъ, гlz: под0бно є4сть цrтвіе нбcное зeрну горyшичну, є4же взeмъ человёкъ всёz на селЁ своeмъ,
32
32
Воно, хоч і найменше з усіх зерен, але, коли виросте, буває більше за будь-яке зілля і стає деревом, так що птахи небесні прилітають і ховаються у гілках його. є4же мaлэйше ќбw є4сть t всёхъ сёменъ: є3гдa же возрастeтъ, б0лэе (всёхъ) ѕeлій є4сть и3 бывaетъ дрeво, ћкw пріити2 пти1цамъ небє1снымъ и3 витaти на вётвехъ є3гw2.
33
33
Іншу притчу сказав Він їм: Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла і поклала на три мірки борошна, доки все не вкисне. И$ну при1тчу гlа и5мъ: под0бно є4сть цrтвіе нбcное квaсу, є3г0же взeмши женA скры2 въ сaтэхъ тріeхъ муки2, д0ндеже вскис0ша вс‰.
34
34
Усе це говорив Ісус людям притчами, і без притчі нічого не говорив їм, Сі‰ вс‰ гlа ї}съ въ при1тчахъ нар0дwмъ, и3 без8 при1тчи ничес0же гlаше къ ни6мъ:
35
35
щоб збулося сказане через пророка, який говорить: відкрию в притчах уста Мої, сповіщу сокровенне від створення світу. ћкw да сбyдетсz речeнное прbр0комъ, глаг0лющимъ: tвeрзу въ при1тчахъ ўстA мо‰: tрhгну сокровє1ннаz t сложeніz мjра.
36
36
Тоді Ісус, залишивши людей, увійшов у дім. І, приступивши до Нього, ученики Його сказали: роз’ясни нам притчу про кукіль на полі. ТогдA њстaвль нар0ды, пріи1де въ д0мъ ї}съ. (За? н7д7.) И# приступи1ша къ немY ўчн7цы2 є3гw2, глаг0люще: скажи2 нaмъ при1тчу плeвєлъ сeлныхъ.
37
37
Він же сказав їм у відповідь: Той, Хто посіяв добре насіння, є Син Людський; Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: сёzвый д0брое сёмz є4сть сн7ъ чlвёческій:
38
38
поле — це світ; добре насіння — це сини Царства, а кукіль — сини лукавого; ґ село2 є4сть мjръ: д0брое же сёмz, сjи сyть сн7ове цrтвіz, ґ плeвеліе сyть сhнове непріsзненніи:
39
39
ворог, що його посіяв, є диявол; жнива — це кінець світу, а женці — ангели. ґ врaгъ всёzвый и5хъ є4сть діaволъ: ґ жaтва кончи1на вёка є4сть: ґ жaтєли ѓгGли сyть.
40
40
Отже, як збирають кукіль і спалюють вогнем, так буде при кінці світу цього: Ћкоже u5бо собирaютъ плeвелы и3 nгнeмъ сожигaютъ, тaкw бyдетъ въ скончaніе вёка сегw2:
41
41
пошле Син Людський ангелів Своїх, і зберуть з Царства Його всі спокуси і тих, що чинять беззаконня, п0слетъ сн7ъ чlвёческій ѓгGлы сво‰, и3 соберyтъ t цrтвіz є3гw2 вс‰ соблaзны и3 творsщихъ беззак0ніе
42
42
і вкинуть їх у піч вогняну; там буде плач і скрегіт зубів. и3 ввeргутъ и5хъ въ пeщь џгненну: тY бyдетъ плaчь и3 скрeжетъ зубHмъ:
43
43
Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього. Хто має вуха слухати, нехай слухає! тогдA првdницы просвэтsтсz ћкw с0лнце въ цrтвіи nц7A и4хъ. И#мёzй ќшы слhшати да слhшитъ.
44
44
Ще Царство Небесне подібне до скарбу, захованого на полі, який знайшов чоловік і приховав, і на радощах іде й продає все, що має, і купує поле те. (За? н7е7.) Пaки под0бно є4сть цrтвіе нбcное сокр0вищу сокровeну на селЁ, є4же њбрётъ человёкъ скры2, и3 t рaдости є3гw2 и4детъ, и3 вс‰, є3ли6ка и4мать, продаeтъ, и3 купyетъ село2 то2.
45
45
Ще Царство Небесне подібне до купця, який шукає добрі перли, Пaки под0бно є4сть цrтвіе нбcное человёку купцY, и4щущу д0брыхъ би1серей,
46
46
і, знайшовши одну коштовну перлину, іде й продає усе, що має, і купує її. и4же њбрётъ є3ди1нъ многоцёненъ би1серъ, шeдъ продадE вс‰, є3ли6ка и3мsше, и3 купи2 є3го2.
47
47
Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, що назбирав усякої всячини; Пaки под0бно є4сть цrтвіе нбcное нeводу ввeржену въ м0ре и3 t всsкагw р0да собрaвшу,
48
48
коли ж наповнився, його витягли на берег і, сівши, вибрали добре в посуд, а погане викинули геть. и4же є3гдA и3сп0лнисz, и3звлек0ша и5 на крaй, и3 сёдше и3збрaша дHбрыz въ сосyды, ґ ѕлы6z и3зверг0ша в0нъ.
49
49
Так буде при кінці світу: зійдуть ангели, і відлучать злих від праведних, Тaкw бyдетъ въ скончaніе вёка: и3зhдутъ ѓгGли, и3 tлучaтъ ѕлы6z t среды2 првdныхъ,
50
50
і вкинуть їх у піч вогняну: там буде плач і скрегіт зубів. и3 ввeргутъ и5хъ въ пeщь џгненную: тY бyдетъ плaчь и3 скрeжетъ зубHмъ.
51
51
І каже їм Ісус: чи зрозуміли ви все це? Вони говорять Йому: так, Господи! Гlа и5мъ ї}съ: разумёсте ли сі‰ вс‰; Глаг0лаша є3мY: є4й, гDи.
52
52
Він же сказав їм: ось тому кожен книжник, навчений про Царство Небесне, подібний до господаря, який виносить із свого скарбу нове й старе. Џнъ же речE и5мъ: сегw2 рaди всsкъ кни1жникъ, научи1всz цrтвію нбcному, под0бенъ є4сть человёку домови1ту, и4же и3зн0ситъ t сокр0вища своегw2 нHваz и3 вє1тхаz.
53
53
І, коли скінчив Ісус притчі ці, пішов звідти. (За? н7ѕ7.) И# бhсть, є3гдA скончA ї}съ при6тчи сі‰, прeйде tтyду.
54
54
І, прийшовши до Своєї батьківщини, вчив їх у синагозі їхній, так що всі дивувалися й говорили: звідки в Ньому премудрість ця і сили? И# пришeдъ во nтeчествіе своE, ўчaше и5хъ на с0нмищи и4хъ, ћкw диви1тисz и5мъ и3 глаг0лати: tкyду семY премdрость сіS и3 си6лы;
55
55
Чи Він не син теслі? Чи не Його Мати зветься Марією і брати Його Яків та Іосія, і Симон, та Іуда? не сeй ли є4сть тект0новъ сн7ъ; не м™и ли є3гw2 нарицaетсz мRіaмъ, и3 брaтіz є3гw2 їaкwвъ и3 їwсjй, и3 сjмwнъ и3 їyда;
56
56
І сестри Його чи не всі між нами? Звідки ж у Нього це все? и3 сєстры2 є3гw2 не вс‰ ли въ нaсъ сyть; tкyду u5бо семY сі‰ вс‰;
57
57
І спокушалися Ним. Ісус же сказав їм: не буває пророка без честі, хіба що тільки на батьківщині своїй і в домі своїм. И# блажнsхусz њ нeмъ. Ї}съ же речE и5мъ: нёсть прbр0къ без8 чeсти, т0кмw во nтeчествіи своeмъ и3 въ домY своeмъ.
58
58
І не створив там багатьох чудес через невір’я їхнє. И# не сотвори2 тY си1лъ мн0гихъ за невёрство и4хъ.
Глава 14
Главa д7i
1
1
У той час почув Ірод четвертовладник чутку про Ісуса (За? н7з7) Въ то2 врeмz ўслhша и4рwдъ четвертовлaстникъ слyхъ ї}совъ
2
2
і сказав прислужникам своїм: це Іоан Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діються ним. и3 речE nтрокHмъ свои6мъ: сeй є4сть їwaннъ кrти1тель: т0й воскрeсе t мeртвыхъ, и3 сегw2 рaди си6лы дёютсz њ нeмъ.
3
3
Бо Ірод узяв Іоана, зв’язав його і посадив у в’язницю через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, И$рwдъ бо є4мь їwaнна, свzзA є3го2 и3 всади2 въ темни1цу, и3рwдіaды рaди жены2 філjппа брaта своегw2:
4
4
тому що Іоан говорив йому: не личить тобі мати її. глаг0лаше бо є3мY їwaннъ: не дост0итъ ти2 и3мёти є3S.
5
5
І хотів убити його, та побоявся народу, бо вважали його пророком. И# хотsщь є3го2 ўби1ти, ўбоsсz нар0да, занE ћкw прbр0ка є3го2 и3мёzху.
6
6
Коли був день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала посеред зібрання і догодила Іродові, Дню1 же бhвшу рождествA и4рwдова, плzсA дщи2 и3рwдіaдина посредЁ и3 ўгоди2 и4рwдови:
7
7
тому він поклявся дати їй, чого б вона не попросила. тёмже и3 съ клsтвою и3зречE є4й дaти, є3гHже ѓще воспр0ситъ.
8
8
Вона ж, з намови матері своєї, сказала: дай мені тут на блюді голову Іоана Хрестителя. Nнa же навaждена мaтерію своeю, дaждь ми2, речE, здЁ на блю1дэ главY їwaнна кrти1телz.
9
9
І засмутився цар; але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, звелів дати їй. И# печaленъ бhсть цaрь: клsтвы же рaди и3 за возлежaщихъ съ ни1мъ, повелЁ дaти (є4й)
10
10
І послав відсікти голову Іоана у в’язниці. и3 послaвъ ўсёкну їwaнна въ темни1цэ.
11
11
І принесли голову його на блюді і дали дівчині, а та віднесла матері своїй. И# принес0ша главY є3гw2 на блю1дэ и3 дaша дэви1цэ: и3 tнесE мaтери своeй.
12
12
Ученики ж його, прийшовши, взяли тіло і поховали його; пішли і сповістили Ісуса. И# пристyпльше ўченицы2 є3гw2 взsша тёло (є3гw2) и3 погреб0ша є5: и3 пришeдше возвэсти1ша ї}сови.
13
13
І, почувши про те, Ісус відплив звідти на човні у безлюдне місце один; а народ, довідавшись, пішов за Ним з міст пішки. И# слhшавъ ї}съ tи1де tтyду въ корабли2 въ пyсто мёсто є3ди1нъ [њс0бь]: и3 слhшавше нар0ди по нeмъ и3д0ша пёши t градHвъ.
14
14
І, вийшовши, Ісус побачив багато людей, змилосердився над ними і зцілив недужих їхніх. (За? н7}.) И# и3зшeдъ ї}съ ви1дэ мн0гъ нар0дъ, и3 млcрдова њ ни1хъ, и3 и3сцэли2 нед{жныz и4хъ.
15
15
Як настав вечір, приступили до Нього ученики Його і кажуть: місце тут пустинне і час уже пізній; відпусти людей, нехай підуть у селища і куплять собі що їсти. П0здэ же бhвшу, приступи1ша къ немY ўчн7цы2 є3гw2, глаг0люще: пyсто є4сть мёсто, и3 чaсъ ўжE минY: tпусти2 нар0ды, да шeдше въ вє1си кyпzтъ бр†шна себЁ.
16
16
Ісус же сказав їм: не треба їм іти, дайте ви їм їсти. Ї}съ же речE и5мъ: не трeбуютъ tити2: дади1те и5мъ вы2 ћсти.
17
17
Вони ж кажуть Йому: у нас тут тільки п’ять хлібів і дві рибини. Nни1 же глаг0лаша є3мY: не и4мамы здЁ т0кмw пsть хлBбъ и3 двЁ ры6бэ.
18
18
Він сказав: принесіть їх Мені сюди. Џнъ же речE: принеси1те ми2 и5хъ сёмw.
19
19
І звелів народові возлягти на траву і, взявши п’ять хлібів і дві рибини, підняв очі на небо, благословив і, переломивши, дав ученикам хліби, а ученики — народові. И# повелёвъ нар0дwмъ возлещи2 на травЁ, и3 пріeмъ пsть хлBбъ и3 џбэ ры6бэ, воззрёвъ на нeбо, блгcви2 и3 преломи1въ дадE ўчн7кHмъ хлёбы, ўчн7цh же нар0дwмъ.
20
20
І їли всі і наситились; і набрали залишків дванадцять повних кошиків; И# kд0ша вси2 и3 насhтишасz: и3 взsша и3збhтки ўкр{хъ, дванaдесzть к0шz и3сп0лнь:
21
21
а тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, крім жінок та дітей. kдyщихъ же бЁ мужeй ћкw пsть тhсzщъ, рaзвэ жeнъ и3 дэтeй.
22
22
І зараз же звелів Ісус ученикам Своїм сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік, поки Він відпустить людей. (За? н7f7.) И# ѓбіе понyди ї}съ ўчн7ки2 сво‰ влёзти въ корaбль и3 вари1ти є3го2 на џномъ полY [пред8ити2 є3мY на w4нъ п0лъ], д0ндеже tпyститъ нар0ды.
23
23
І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і ввечері залишився там один. И# tпусти1въ нар0ды, взhде на горY є3ди1нъ помоли1тисz: п0здэ же бhвшу, є3ди1нъ бЁ тY.
24
24
А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був супротивний. Корaбль же бЁ посредЁ м0рz влazсz волнaми: бё бо проти1венъ вётръ.
25
25
У четверту ж сторожу ночі пішов Ісус до них, ідучи по морю. Въ четвeртую же стрaжу н0щи и4де къ ни6мъ ї}съ, ходS по м0рю.
26
26
І ученики, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і говорили: це привид. І зі страху закричали. И# ви1дэвше є3го2 ўчн7цы2 по м0рю ходsща, смути1шасz, глаг0люще, ћкw призрaкъ є4сть: и3 t стрaха возопи1ша.
27
27
Але Ісус зараз же заговорив до них і сказав: заспокойтесь! Це Я, не бійтеся. Ѓбіе же речE и5мъ ї}съ, гlz: дерзaйте: ѓзъ є4смь, не б0йтесz.
28
28
Петро сказав Йому у відповідь: Господи! Якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді. Tвэщaвъ же пeтръ речE: гDи, ѓще ты2 є3си2, повели1 ми пріити2 къ тебЁ по водaмъ. Џнъ же речE: пріиди2.
29
29
Він же сказав: прийди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Ісуса. И# и3злёзъ и3з8 кораблS пeтръ, хождaше по водaмъ, пріити2 ко ї}сови:
30
30
Побачивши ж сильний вітер, злякався і, коли почав тонути, закричав: Господи, спаси мене! ви1дz же вётръ крёпокъ, ўбоsсz, и3 начeнъ ўтопaти, возопи2, глаг0лz: гDи, сп7си1 мz.
31
31
Ісус зараз же простяг руку, підтримав його і говорить йому: маловіре! Чого ти засумнівався? И# ѓбіе ї}съ простeръ рyку, ћтъ є3го2 и3 гlа є3мY: маловёре, почто2 ўсумнёлсz є3си2;
32
32
І, як увійшли вони в човен, вітер стих. И# влёзшема и4ма въ корaбль, престA вётръ.
33
33
Ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: воістину Ти Син Божий. Сyщіи же въ корабли2 пришeдше поклони1шасz є3мY, глаг0люще: вои1стинну б9ій сн7ъ є3си2.
34
34
Переправившись, вони прибули в землю Генісаретську. И# прешeдше пріид0ша въ зeмлю геннисарefскую.
35
35
Жителі того міста, впізнавши Його, дали знати по всій тій околиці, і принесли до Нього всіх недужих, (За? ….) И# познaвше є3го2 мyжіе мёста тогw2, послaша во всю2 странY тY, и3 принес0ша къ немY вс‰ болsщыz:
36
36
і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю одежі Його; і ті, що доторкалися, зцілялися. и3 молsху є3го2, да т0кмw прик0снутсz вскри1лію ри1зы є3гw2: и3 є3ли1цы прикоснyшасz, сп7сeни бhша.
Глава 15
Главa є7i
1
1
Тоді приступають до Ісуса єрусалимські книжники та фарисеї і говорять: ТогдA приступи1ша ко ї}сови и5же t їеrли1ма кни1жницы и3 фарісeє, глаг0люще:
2
2
чому ученики Твої порушують передання старців? Бо не миють рук своїх, коли їдять хліб. почто2 ўчн7цы2 твои2 преступaютъ предaніе стaрєцъ; не ўмывaютъ бо рyкъ свои1хъ, є3гдA хлёбъ kдsтъ.
3
3
Він же сказав їм у відповідь: чому і ви порушуєте заповідь Божу, заради передання вашого? Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: почто2 и3 вы2 преступaете зaповэдь б9ію за предaніе вaше;
4
4
Бо Бог заповідав: шануй батька й матір; і хто лихословить на батька чи матір, нехай смертю помре. БGъ бо заповёда, гlz: чти2 nтцA и3 мaтерь: и3: и4же ѕлосл0витъ nтцA и3ли2 мaтерь, смeртію да ќмретъ.
5
5
А ви говорите: якщо хто скаже батькові або матері: дар Богові те, чим би ти від мене скористався, Вh же глаг0лете: и4же ѓще речeтъ nтцY и3ли2 мaтери: дaръ, и4мже бы t менє2 п0льзовалсz є3си2:
6
6
той може і не шанувати батька свого або матір свою. Таким чином, і ви порушили заповідь Божу переданням вашим. и3 да не почти1тъ nтцA своегw2 и3ли2 мaтере [мaтере своеS]: и3 разори1сте зaповэдь б9ію за предaніе вaше.
7
7
Лицеміри! Добре пророкував про вас Ісая, кажучи: Лицемёри, д0брэ прbр0чествова њ вaсъ и3сaіа, глаг0лz:
8
8
наближаються до Мене люди ці устами своїми, й устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене; приближaютсz мнЁ лю1діе сjи ўсты6 свои1ми и3 ўстнaми чтyтъ мS: сeрдце же и4хъ далeче tстои1тъ t менє2:
9
9
але марно шанують Мене, навчаючи вченням і заповідям людським. всyе же чтyтъ мS, ўчaще ўчeніємъ, зaповэдемъ человёчєскимъ.
10
10
І, покликавши людей, сказав їм: слухайте і розумійте! И# призвaвъ нар0ды, речE и5мъ: слhшите и3 разумёйте:
11
11
Не те, що входить в уста, оскверняє людину, а те, що виходить з уст, оскверняє людину. не входsщее во ўстA скверни1тъ человёка: но и3сходsщее и3зо ќстъ, то2 скверни1тъ человёка.
12
12
Тоді ученики Його, приступивши, сказали Йому: чи знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися? (За? …№.) ТогдA пристyпльше ўчн7цы2 є3гw2 рёша є3мY: вёси ли, ћкw фарісeє слhшавше сл0во соблазни1шасz;
13
13
Він же сказав у відповідь: усяка рослина, яку не насадив Отець Мій Небесний, викоріниться. Џнъ же tвэщaвъ речE: всsкъ сaдъ, є3г0же не насади2 nц7ъ м0й нбcный, и3скорени1тсz:
14
14
Облиште їх: вони — сліпі вожді сліпців, а коли сліпець веде сліпця, то обидва впадуть в яму. њстaвите и5хъ: вожди6 сyть слёпи слэпцє1мъ: слэпeцъ же слэпцA ѓще в0дитъ, џба въ ћму впадeтасz.
15
15
Петро ж, відповідаючи, сказав Йому: поясни нам притчу цю. Tвэщaвъ же пeтръ речE є3мY: скажи2 нaмъ при1тчу сію2.
16
16
Ісус сказав: невже і ви ще не розумієте? Ї}съ же речE (и5мъ): є3динaче [є3щE] ли и3 вы2 без8 рaзума є3стE;
17
17
Чи ще не зрозуміли, що все, що входить в уста, проходить у черево і виходить геть? не u5 ли разумэвaете, ћкw всsко, є4же вх0дитъ во ўстA, во чрeво вмэщaетсz и3 ґфедрHномъ и3сх0дитъ;
18
18
А те, що з уст виходить, від серця виходить; це і оскверняє людину, и3сход‰щаz же и3зо ќстъ, t сeрдца и3сх0дzтъ, и3 т† сквернsтъ человёка:
19
19
бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, злодійство, лжесвідчення, хула. t сeрдца бо и3сх0дzтъ помышлє1ніz ѕл†z, ўб‡йства, прелюбодэ‰ніz, любодэ‰ніz, татьбы6, лжесвидётєлства, хулы6:
20
20
Це те, що оскверняє людину, а немитими руками їсти — не оскверняє людину. сі‰ сyть скверн‰щаz человёка: ґ є4же неумовeнныма рукaма ћсти, не скверни1тъ человёка.
21
21
І, вийшовши звідти, Ісус пішов у землі Тирські і Сидонські. (За? …в7.) И# и3зшeдъ tтyду ї}съ, tи1де во страны6 т›рскіz и3 сідw6нскіz.
22
22
І ось жінка-хананеянка, вийшовши з тих місць, закричала Йому: помилуй мене, Господи, Сину Давидів, дочка моя тяжко біснується. И# сE, женA хананeйска, t предBлъ тёхъ и3зшeдши, возопи2 къ немY глаг0лющи: поми1луй мS, гDи, сн7е дв7довъ, дщи2 моS ѕлЁ бэснyетсz.
23
23
Але Він не відповідав їй ні слова. І підійшли ученики Його і благали Його: відпусти її, бо кричить нам услід. Џнъ же не tвэщA є4й словесE. И# пристyпльше ўчн7цы2 є3гw2, молsху є3го2, глаг0люще: tпусти2 ю5, ћкw вопіeтъ в8слёдъ нaсъ.
24
24
Він же сказав у відповідь: Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого. Џнъ же tвэщaвъ речE: нёсмь п0сланъ, т0кмw ко nвцaмъ поги1бшымъ д0му ї}лева.
25
25
А вона, підійшовши, вклонилася Йому і каже: Господи, допоможи мені. Nнa же пришeдши поклони1сz є3мY, глаг0лющи: гDи, помози1 ми.
26
26
Він же сказав у відповідь: недобре взяти хліб у дітей і кинути псам. Џнъ же tвэщaвъ речE: нёсть добро2 tsти хлёба чaдwмъ и3 поврещи2 псHмъ.
27
27
Вона сказала: так, Господи! Але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх. Nнa же речE: є4й, гDи: и4бо и3 пси2 kдsтъ t крупи1цъ пaдающихъ t трапeзы господeй свои1хъ.
28
28
Тоді Ісус сказав їй у відповідь: о жінко! Велика віра твоя; нехай буде тобі, як ти хочеш. І зцілилася дочка її у ту ж мить. ТогдA tвэщaвъ ї}съ речE є4й: q, жeно, вeліz вёра твоS: бyди тебЁ ћкоже х0щеши. И# и3сцэлЁ дщи2 є3S t тогw2 часA.
29
29
Ісус пішов звідти і прийшов до моря Галилейського, і, зійшовши на гору, сів там. (За? …G.) И# прешeдъ tтyду ї}съ, пріи1де на м0ре галілeйское, и3 возшeдъ на горY, сёде тY.
30
30
І приступило до Нього багато народу, маючи з собою кривих, сліпих, німих, калік і багато інших, і клали їх до ніг Ісусових; і Він зцілив їх. И# приступи1ша къ немY нар0ди мн0зи, и3мyще съ соб0ю хрwмhz, слэпы6z, нэмы6z, бBдныz и3 и4ны мнHги, и3 приверг0ша и5хъ къ ногaма ї}совыма: и3 и3сцэли2 и5хъ:
31
31
І народ дивувався, бачачи, що німі говорять, каліки стають здоровими, криві ходять і сліпі бачать, і славив Бога Ізраїлевого. ћкоже нар0дwмъ диви1тисz, ви1дzщимъ нэмы6z глаг0люща, бBдныz здр†вы, хрwмhz ходsщz и3 слэпы6z ви1дzщz: и3 слaвлzху бGа ї}лева.
32
32
Ісус же, покликавши учеників Своїх, сказав їм: шкода Мені людей, що вже три дні перебувають зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі. (За? …д7.) Ї}съ же призвaвъ ўчн7ки2 сво‰, речE (и5мъ): млcрдую њ нар0дэ (сeмъ), ћкw ўжE дни6 три2 присэдsтъ мнЁ и3 не и4мутъ чесw2 ћсти: и3 tпусти1ти и5хъ не ћдшихъ не хощY, да не кaкw њслабёютъ на пути2.
33
33
Говорять Йому ученики Його: де ж нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу? И# глаг0лаша є3мY ўчн7цы2 є3гw2: tкyду нaмъ въ пустhни хлёби толи1цы, ћкw да насhтитсz толи1къ нар0дъ;
34
34
Говорить їм Ісус: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім, і трохи риби. И# гlа и5мъ ї}съ: коли1кw хлёбы и4мате; Nни1 же рёша: сeдмь, и3 мaлw рhбицъ.
35
35
Тоді звелів народові возлягти на землю. И# повелЁ нар0дwмъ возлещи2 на земли2,
36
36
І, взявши сім хлібів та рибу і віддавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, а ученики — народові. и3 пріeмь сeдмь хлёбы и3 ры6бы, хвалY воздaвъ преломи2 и3 дадE ўчн7кHмъ свои6мъ, ўчн7цh же нар0дwмъ.
37
37
І їли всі і наситились; і набрали сім повних кошиків залишків, И# kд0ша вси2 и3 насhтишасz: и3 взsша и3збhтки ўкр{хъ, сeдмь к0шницъ и3сп0лнь:
38
38
а тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей. ћдшихъ же бsше четhре тhсzщы мужeй, рaзвэ жeнъ и3 дэтeй.
39
39
І, відпустивши народ, Він сів у човен і прибув у межі Магдалинські. И# tпусти1въ нар0ды, влёзе въ корaбль и3 пріи1де въ предёлы магдали6нски.
Глава 16
Главa ѕ7i
1
1
І приступили до Нього фарисеї і саддукеї і, спокушаючи Його, просили показати їм знамення з неба. (За? …е7) И# приступи1ша (къ немY) фарісeє и3 саддукeє, и3скушaюще проси1ша є3го2 знaменіе съ нб7сE показaти и5мъ.
2
2
Він же сказав їм у відповідь: увечері ви говорите: буде погода, бо небо червоне; Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: вeчеру бhвшу, глаг0лете: вeдро, чермнyетбосz нeбо:
3
3
А вранці: сьогодні негода, бо небо багряне. Лицеміри! Розпізнавати лице неба ви вмієте, а знамення часу не можете. и3 ќтру: днeсь зимA, чермнyетбосz дрzселyz нeбо. Лицемёри, лицE ќбw небесE ўмёете разсуждaти, знaменій же временHмъ не м0жете (и3скуси1ти).
4
4
Рід лукавий і перелюбний знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. І, залишивши їх, відійшов. Р0дъ лукaвъ и3 прелюбодёйный знaменіz и4щетъ: и3 знaменіе не дaстсz є3мY, т0кмw знaменіе їHны прbр0ка. И# њстaвль и5хъ, tи1де.
5
5
Переправившись на той бік, ученики Його забули взяти хлібів. И# прешeдше ўчн7цы2 є3гw2 на w4нъ п0лъ, забhша хлёбы взsти.
6
6
Ісус сказав їм: пильнуйте і стережіться закваски фарисейської та саддукейської. (За? …ѕ7.) Ї}съ же речE и5мъ: внемли1те и3 блюди1тесz t квaса фарісeйска и3 саддукeйска.
7
7
Вони ж розмірковували над цим і говорили: ми ж хлібів не взяли. Nни1 же помышлsху въ себЁ, глаг0люще: ћкw хлёбы не взsхомъ.
8
8
Зрозумівши те, Ісус сказав їм: що помишляєте про себе, маловіри, що хлібів не взяли? Разумёвъ же ї}съ речE и5мъ: что2 мhслите въ себЁ, маловёри, ћкw хлёбы не взsсте;
9
9
Хіба ще не розумієте і не пам’ятаєте про п’ять хлібів на п’ять тисяч, і скільки кошиків ви зібрали? не u5 ли разумёете, нижE п0мните пsть хлёбы пzти1мъ тhсzщамъ, и3 коли1кw кHшъ взsсте;
10
10
Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви зібрали? ни ли сeдмь хлёбы четhремъ тhсzщамъ, и3 коли1кw к0шницъ взsсте;
11
11
Як не розумієте, що не про хліб сказав Я вам: стережіться закваски фарисейської та саддукейської? кaкw не разумёете, ћкw не њ хлёбэхъ рёхъ вaмъ внимaти, (но) t квaса фарісeйска и3 саддукeйска;
12
12
Тоді вони зрозуміли, що Він говорив їм стерегтися не хлібної закваски, а вчення фарисейського та саддукейського. ТогдA разумёша, ћкw не речE храни1тисz t квaса хлёбнагw, но t ўчeніz фарісeйска и3 саддукeйска.
13
13
Коли Ісус прийшов у землі Кесарії Филипової, то спитав учеників Своїх: за кого люди вважають Мене, Сина Людського? (За? …з7.) Пришeдъ же ї}съ во страны6 кесарjи філjпповы, вопрошaше ўчн7ки2 сво‰, гlz: ког0 мz глаг0лютъ человёцы бhти, сн7а чlвёческаго;
14
14
Вони відповіли: одні — за Іоана Хрестителя, другі — за Іллю, інші — за Єремію або за одного з пророків. Nни1 же рёша: џви ќбw їwaнна кrти1телz, и3нjи же и3лію2, друзjи же їеремjю и3ли2 є3ди1наго t прbрHкъ.
15
15
Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? Гlа и5мъ (ї}съ): вh же ког0 мz глаг0лете бhти;
16
16
Симон же Петро, відповідаючи, сказав: Ти є Христос, Син Бога Живого. Tвэщaвъ же сjмwнъ пeтръ речE: ты2 є3си2 хrт0съ, сн7ъ бGа живaгw.
17
17
Тоді Ісус сказав йому у відповідь: блажен ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і не кров* відкрили тобі це, а Отець Мій, Який на небесах; И# tвэщaвъ ї}съ речE є3мY: бlжeнъ є3си2, сjмwне, вaръ їHна, ћкw пл0ть и3 кр0вь не kви2 тебЁ, но nц7ъ м0й, и4же на нб7сёхъ:
18
18
і Я кажу тобі: ти Петро*, тобто «камінь», і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її. и3 ѓзъ же тебЁ гlю, ћкw ты2 є3си2 пeтръ, и3 на сeмъ кaмени сози1жду цRковь мою2, и3 вратA ѓдwва не њдолёютъ є4й:
19
19
І дам тобі ключі Царства Небесного; і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах. и3 дaмъ ти2 ключи6 цrтва нбcнагw: и3 є4же ѓще свsжеши на земли2, бyдетъ свsзано на нб7сёхъ: и3 є4же ѓще разрэши1ши на земли2, бyдетъ разрэшeно на нб7сёхъ.
20
20
Тоді Ісус наказав ученикам Своїм, щоб нікому не говорили, що Він є Ісус Христос. (За? …}.) ТогдA запрети2 ї}съ ўчн7кHмъ свои6мъ, да ни комyже рекyтъ, ћкw сeй є4сть ї}съ хrт0съ.
21
21
З того часу Ісус почав відкривати Своїм ученикам, що Йому належить іти до Єрусалима і багато постраждати від старійшин і первосвящеників і книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. Tт0лэ начaтъ ї}съ скaзовати ўчн7кHмъ свои6мъ, ћкw подобaетъ є3мY и3ти2 во їеrли1мъ и3 мн0гw пострадaти t стaрєцъ и3 ґрхіерє1й и3 кни6жникъ, и3 ўбіeну бhти, и3 въ трeтій дeнь востaти.
22
22
І, відізвавши Його, Петро почав заперечувати Йому: будь милосердний до Себе, Господи! Нехай не буде цього з Тобою! И# поeмь є3го2 пeтръ, начaтъ прерэцaти є3мY глаг0лz: млcрдъ ты2, гDи: не и4мать бhти тебЁ сіE.
23
23
Він же, обернувшись, сказав Петрові: відійди від Мене, сатано! Ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське. Џнъ же њбрaщьсz речE петр0ви: и3ди2 за мн0ю, сатано2, соблaзнъ ми2 є3си2: ћкw не мhслиши ±же (сyть) б9іz, но человёчєскаz.
24
24
Тоді Ісус сказав ученикам Своїм: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною. (За? …f7.) ТогдA ї}съ речE ўчн7кHмъ свои6мъ: ѓще кто2 х0щетъ по мнЁ и3ти2, да tвeржетсz себє2 и3 в0зметъ крeстъ св0й и3 по мнЁ грzдeтъ:
25
25
Бо хто хоче душу* свою зберегти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її. и4же бо ѓще х0щетъ дyшу свою2 спасти2, погуби1тъ ю5: и3 и4же ѓще погуби1тъ дyшу свою2 менє2 рaди, њбрsщетъ ю5:
26
26
Яка бо користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою? кaz бо п0льза человёку, ѓще мjръ вeсь пріwбрsщетъ, дyшу же свою2 њтщети1тъ; и3ли2 что2 дaстъ человёкъ и3змёну за дyшу свою2;
27
27
Бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з ангелами Своїми і тоді віддасть кожному за ділами його. пріити1 бо и4мать сн7ъ чlвёческій во слaвэ nц7A своегw2 со ѓгGлы свои1ми, и3 тогдA воздaстъ комyждо по дэsніємъ є3гw2:
28
28
Істинно кажу вам: є деякі з тих, що стоять тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Сина Людського, що гряде в Царстві Своїм. ґми1нь гlю вaмъ, (ћкw) сyть нёцыи t здЁ стоsщихъ, и5же не и4мутъ вкуси1ти смeрти, д0ндеже ви1дzтъ сн7а чlвёческаго грzдyща во цrтвіи своeмъ.
Глава 17
Главa з7i
1
1
Коли минуло шість днів, Ісус взяв Петра, Якова та Іоана, брата його, і вивів їх на високу гору одних, (За? о7) И# по днeхъ шести1хъ поsтъ ї}съ петрA и3 їaкwва и3 їwaнна брaта є3гw2, и3 возведE и5хъ на горY высокY є3ди6ны,
2
2
і преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло. и3 преwбрази1сz пред8 ни1ми: и3 просвэти1сz лицE є3гw2 ћкw с0лнце, ри6зы же є3гw2 бhша бэлы2 ћкw свётъ.
3
3
І ось явилися їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним. И# сE, kви1стасz и5мъ мwmсeй и3 и3ліA, съ ни1мъ глагHлюща.
4
4
При цьому Петро сказав Ісусові: Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі. Tвэщaвъ же пeтръ речE (ко) ї}сови: гDи, добро2 є4сть нaмъ здЁ бhти: ѓще х0щеши, сотвори1мъ здЁ три2 сBни, тебЁ є3ди1ну, и3 мwmсeови є3ди1ну, и3 є3ди1ну и3ліи2.
5
5
Поки він говорив це, ясна хмара осінила їх, і ось голос з хмари говорить: Цей є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте. Е#щe (же) є3мY глаг0лющу, сE, w4блакъ свётелъ њсэни2 и5хъ: и3 сE, глaсъ и3з8 w4блака гlz: сeй є4сть сн7ъ м0й возлю1бленный, њ нeмже бlговоли1хъ: тогw2 послyшайте.
6
6
І, почувши, ученики впали ниць і дуже полякались. И# слhшавше ўчн7цы2 пад0ша ни1цы и3 ўбоsшасz ѕэлw2.
7
7
Але Ісус підійшов, доторкнувся до них і сказав: встаньте і не бійтеся. И# пристyпль ї}съ прикоснyсz и4хъ и3 речE: востaните и3 не б0йтесz.
8
8
Звівши ж очі свої, вони нікого не побачили, тільки одного Ісуса. Возвeдше же џчи свои2, ни ког0же ви1дэша, т0кмw ї}са є3ди1наго.
9
9
І коли вони сходили з гори, Ісус наказав їм: нікому не говоріть про це видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих. И# сходsщымъ и5мъ съ горы2, заповёда и5мъ ї}съ, гlz: ни комyже повёдите видёніz, д0ндеже сн7ъ чlвёческій и3з8 мeртвыхъ воскrнетъ.
10
10
І спитали Його ученики Його: чому ж книжники говорять, що Іллі належить прийти раніш? (За? о7№.) И# вопроси1ша є3го2 ўчн7цы2 є3гw2, глаг0люще: что2 u5бо кни1жницы глаг0лютъ, ћкw и3ліи2 подобaетъ пріити2 прeжде;
11
11
Ісус сказав їм у відповідь: так, Ілля прийде раніш і все приготує; Ї}съ же tвэщaвъ речE и5мъ: и3ліA ќбw пріи1детъ прeжде и3 ўстр0итъ вс‰:
12
12
але кажу вам, що Ілля вже прийшов, і його не впізнали, і зробили з ним, як хотіли. Так і Син Людський має постраждати від них. гlю же вaмъ, ћкw и3ліA ўжE пріи1де, и3 не познaша є3гw2, но сотвори1ша њ нeмъ, є3ли6ка восхотёша: тaкw и3 сн7ъ чlвёческій и4мать пострадaти t ни1хъ.
13
13
Тоді ученики зрозуміли, що він говорив їм про Іоана Хрестителя. ТогдA разумёша ўчн7цы2, ћкw њ їwaннэ кrти1тели речE и5мъ.
14
14
Коли вони прийшли до народу, то підійшов до Нього чоловік і, ставши перед Ним на коліна, (За? о7в7.) И# пришeдшымъ и5мъ къ нар0ду, приступи2 къ немY человёкъ, клaнzzсz є3мY
15
15
сказав: Господи! Помилуй сина мого; бо він на новий місяць біснується і тяжко страждає, бо часто кидається в огонь і часто у воду. и3 глаг0лz: гDи, поми1луй сhна моего2, ћкw на нHвы мцcы бэснyетсz и3 ѕлЁ стрaждетъ: мн0жицею бо пaдаетъ во џгнь и3 мн0жицею въ в0ду:
16
16
Я приводив його до учеників Твоїх, та вони не змогли зцілити його. и3 привед0хъ є3го2 ко ўчн7кHмъ твои6мъ, и3 не возмог0ша є3го2 и3сцэли1ти.
17
17
Ісус же, відповідаючи, сказав: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами, доки терпітиму вас? Приведіть його до Мене сюди. Tвэщaвъ же ї}съ речE: q, р0де невёрный и3 развращeнный, док0лэ бyду съ вaми; док0лэ терплю2 вaмъ; приведи1те ми2 є3го2 сёмw.
18
18
І заборонив йому Ісус, і біс вийшов з нього; і отрок зцілився у ту ж мить. И# запрети2 є3мY ї}съ, и3 и3зhде и3з8 негw2 бёсъ: и3 и3сцэлЁ џтрокъ t часA тогw2.
19
19
Тоді ученики, приступивши до Ісуса на самоті, сказали: чому ми не змогли вигнати його? ТогдA пристyпльше ўчн7цы2 ко ї}су на є3ди1нэ, рёша: почто2 мы2 не возмог0хомъ и3згнaти є3го2;
20
20
Ісус же сказав їм: через невір’я ваше. Бо істинно кажу вам: якщо ви матимете віру як зерно гірчичне і скажете горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас. Ї}съ же речE и5мъ: за невёрствіе вaше: ґми1нь бо гlю вaмъ: ѓще и4мате вёру ћкw зeрно горyшно, речeте горЁ сeй: прейди2 tсю1ду тaмw, и3 прeйдетъ: и3 ничт0же невозм0жно бyдетъ вaмъ:
21
21
Цей же рід виганяється тільки молитвою і постом. сeй же р0дъ не и3сх0дитъ, т0кмw моли1твою и3 пост0мъ.
22
22
Під час перебування їх у Галилеї, Ісус сказав їм: Син Людський буде виданий в руки людям, Живyщымъ же и5мъ въ галілeи, речE и5мъ ї}съ: прeданъ и4мать бhти сн7ъ чlвёческій въ рyцэ человёкwмъ,
23
23
і уб’ють Його, і на третій день воскресне. І вони дуже засмутилися. и3 ўбію1тъ є3го2, и3 въ трeтій дeнь востaнетъ. И# ск0рбни бhша ѕэлw2.
24
24
Коли ж вони прийшли до Капернаума, то підійшли до Петра збирачі дидрахм* і сказали: чи не дасть Учитель ваш дидрахми? (За? о7G.) Пришeдшымъ же и5мъ въ капернаyмъ, приступи1ша пріeмлющіи дідр†хмы къ петр0ви и3 рёша: ўч™ль вaшъ не дaстъ ли дідр†хмы;
25
25
Він говорить: так. І коли увійшов він у дім, то Ісус, випередивши його, сказав: як тобі здається, Симоне, царі землі з кого беруть мито або податки: зі своїх синів чи з чужих? Глаг0лz: є4й. И# є3гдA вни1де въ д0мъ, предвари2 є3го2 ї}съ, гlz: чт0 ти мни1тсz, сjмwне; цaріе зeмстіи t кjихъ пріeмлютъ д†ни и3ли2 кинс0нъ; t свои1хъ ли сынHвъ, и3ли2 t чужи1хъ;
26
26
Петро говорить Йому: з чужих. Ісус сказав йому: отже, сини вільні; Глаг0ла є3мY пeтръ: t чужи1хъ. РечE є3мY ї}съ: u5бо своб0дни сyть сhнове:
27
27
але, щоб нам не спокусити їх, піди до моря, закинь вудку, і першу спійману рибу візьми, відкрий їй рот і знайдеш статир*, візьми його і віддай їм за Мене і за себе. но да не соблазни1мъ и4хъ, шeдъ на м0ре, вeрзи ќдицу, и3, ю4же прeжде и4меши рhбу, возми2: и3 tвeрзъ ўстA є4й, њбрsщеши стати1ръ: т0й взeмъ дaждь и5мъ за мS и3 за сS.
Глава 18
Главa }i
1
1
У той час ученики приступили до Ісуса і кажуть: хто більший у Царстві Небесному? (За? о7д7) Въ т0й чaсъ приступи1ша ўчн7цы2 ко ї}су, глаг0люще: кто2 ќбw б0лій є4сть въ цrтвіи нбcнэмъ;
2
2
Ісус, покликавши дитя, поставив його посеред них И# призвaвъ ї}съ nтрочA, постaви є5 посредЁ и4хъ
3
3
і сказав: істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете у Царство Небесне. и3 речE: ґми1нь гlю вaмъ, ѓще не њбратитeсz и3 бyдете ћкw дёти, не вни1дете въ цrтво нбcное:
4
4
Отже, хто упокориться, як дитя це, той і більший у Царстві Небесному. и4же u5бо смири1тсz ћкw nтрочA сіE, т0й є4сть б0лій во цrтвіи нбcнэмъ:
5
5
І хто прийме одне таке дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; и3 и4же ѓще пріи1метъ nтрочA таково2 во и4мz моE, менE пріeмлетъ:
6
6
а хто спокусить одного з малих цих, що вірують у Мене, тому краще було б, якби повісили йому жорно млинове на шию і потопили його в морській глибині. ґ и4же ѓще соблазни1тъ є3ди1наго мaлыхъ си1хъ вёрующихъ въ мS, ќне є4сть є3мY, да њбёситсz жeрновъ nсeлскій на вhи є3гw2, и3 пот0нетъ въ пучи1нэ морстёй.
7
7
Горе світові від спокус, бо потрібно, щоб прийшли спокуси; але горе такій людині, через яку спокуса приходить. Г0ре мjру t собл†знъ: нyжда бо є4сть пріити2 соблaзнwмъ: nбaче г0ре человёку томY, и4мже соблaзнъ прих0дитъ.
8
8
Якщо рука твоя чи нога твоя спокушає тебе, відсічи її і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя без руки чи без ноги, ніж, дві руки і дві ноги маючи, бути вкинутим у вогонь вічний. Ѓще ли рукA твоS и3ли2 ногA твоS соблажнsетъ тS, tсэцы2 ю5 и3 вeрзи t себє2: добрёйше ти2 є4сть вни1ти въ жив0тъ хр0му и3ли2 бёдну [без8 руки2], нeже двЁ рyцэ и3 двЁ н0зэ и3мyщу ввeржену бhти во џгнь вёчный:
9
9
Коли око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе: краще тобі з одним оком у життя увійти, аніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну. и3 ѓще џко твоE соблажнsетъ тS, и3зми2 є5 и3 вeрзи t себє2: добрёйше ти2 є4сть со є3ди1нэмъ џкомъ въ жив0тъ вни1ти, нeже двЁ w4цэ и3мyщу ввeржену бhти въ геeнну џгненную.
10
10
Стережіться, щоб ви не зневажили жодного з цих малих: бо кажу вам, що ангели їхні на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого Небесного. (За? о7е7.) Блюди1те, да не прeзрите є3ди1нагw (t) мaлыхъ си1хъ: гlю бо вaмъ, ћкw ѓгGли и4хъ на нб7сёхъ вhну ви1дzтъ лицE nц7A моегw2 нбcнагw.
11
11
Бо Син Людський прийшов знайти і спасти загибле. Пріи1де бо сн7ъ чlвёческій (взыскaти и3) спcти2 поги1бшаго.
12
12
Як вам здається, коли буде в якогось чоловіка сто овець, і одна з них заблукає, чи не покине він у горах дев’яносто дев’ять і не піде шукати ту, що заблукала? Что2 вaмъ мни1тсz; Ѓще бyдетъ нёкоему человёку сто2 nвeцъ, и3 заблyдитъ є3ди1на t ни1хъ: не њстaвитъ ли дeвzтьдесzтъ и3 дeвzть въ горaхъ и3 шeдъ и4щетъ заблyждшіz;
13
13
І якщо трапиться знайти її, істинно кажу вам, він радіє за неї більше, ніж за дев’яносто дев’ять, що не заблукали. и3 ѓще бyдетъ [приключи1тсz] њбрэсти2 ю5, ґми1нь гlю вaмъ, ћкw рaдуетсz њ нeй пaче, нeже њ девzти1десzтихъ и3 девzти2 не заблyждшихъ.
14
14
Так само немає волі Отця вашого Небесного, щоб загинув один з малих цих. Тaкw нёсть в0лz пред8 nц7eмъ вaшимъ нбcнымъ, да поги1бнетъ є3ди1нъ t мaлыхъ си1хъ.
15
15
Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою і ним одним. Якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого. Ѓще же согрэши1тъ къ тебЁ брaтъ тв0й, и3ди2 и3 њбличи2 є3го2 междY тоб0ю и3 тёмъ є3ди1нэмъ: ѓще тебE послyшаетъ, пріwбрёлъ є3си2 брaта твоего2:
16
16
Якщо ж тебе не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося кожне слово. ѓще ли тебE не послyшаетъ, поими2 съ соб0ю є3щE є3ди1наго и3ли2 двA, да при ўстёхъ двою2 и3ли2 тріeхъ свидётелей стaнетъ всsкъ глаг0лъ:
17
17
Якщо ж не послухає їх, скажи церкві; якщо ж і церкви не послухає, то нехай він буде тобі як язичник і митар. ѓще же не послyшаетъ и4хъ, повёждь цRкви: ѓще же и3 цRковь преслyшаетъ, бyди тебЁ ћкоже kзhчникъ и3 мытaрь.
18
18
Істинно кажу вам: що ви зв’яжете на землі, те буде зв’язане на небі, і що розв’яжете на землі, те буде розв’язане на небі. (За? о7ѕ7.) Ґми1нь (бо) гlю вaмъ: є3ли6ка ѓще свsжете на земли2, бyдутъ св‰зана на нб7си2: и3 є3ли6ка ѓще разрэшитE на земли2, бyдутъ разрэшє1на на нб7сёхъ.
19
19
Істинно також кажу вам: якщо двоє з вас дійдуть згоди на землі просити про всяку річ, то, чого б вони не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного; Пaки ґми1нь гlю вaмъ, ћкw ѓще двA t вaсъ совэщaета на земли2 њ всsцэй вeщи, є3sже ѓще пр0сита, бyдетъ и4ма t nц7A моегw2, и4же на нб7сёхъ:
20
20
бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них. и3дёже бо є3стA двA и3ли2 тріE с0брани во и4мz моE, тY є4смь посредЁ и4хъ.
21
21
Тоді Петро підійшов до Нього і сказав: Господи, скільки разів прощати брату моєму, який згрішить проти мене? Чи до семи разів? ТогдA пристyпль къ немY пeтръ речE: гDи, колькрaты ѓще согрэши1тъ въ мS брaтъ м0й, и3 tпущy ли є3мY до сeдмь крaтъ;
22
22
Ісус говорить йому: не кажу тобі — до семи, але до сімдесяти разів по сім. Гlа є3мY ї}съ: не гlю тебЁ: до сeдмь крaтъ, но до сeдмьдесzтъ крaтъ седмери1цею.
23
23
Тому Царство Небесне подібне до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми; (За? о7з7.) Сегw2 рaди ўпод0бисz цrтвіе нбcное человёку царю2, и4же восхотЁ стzзaтисz њ словеси2 съ рабы6 свои1ми.
24
24
коли він почав рахуватися, привели до нього одного боржника, який винен був йому десять тисяч талантів*; Начeншу же є3мY стzзaтисz, привед0ша є3мY є3ди1наго должникA тм0ю тал†нтъ:
25
25
а оскільки він не мав чим заплатити, то господар звелів продати його, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, і віддати. не и3мyщу же є3мY воздaти, повелЁ и5 госп0дь є3гw2 продaти, и3 женY є3гw2, и3 ч†да, и3 вс‰, є3ли6ка и3мёzше, и3 tдaти.
26
26
Тоді раб той упав і, кланяючись йому, говорив: господарю, потерпи мені, і все тобі віддам. Пaдъ u5бо рaбъ т0й, клaнzшесz є3мY, глаг0лz: г0споди, потерпи2 на мнЁ, и3 вс‰ ти2 воздaмъ.
27
27
Господар змилосердився над рабом тим, простив його і борг відпустив йому. Милосeрдовавъ же госп0дь рабA того2, прости2 є3го2 и3 д0лгъ tпусти2 є3мY.
28
28
Раб же той, вийшовши, зустрів одного з товаришів своїх, який був винен йому сто динаріїв*, і, схопивши його, душив і казав: віддай мені, що винен. И#зшeдъ же рaбъ т0й, њбрёте є3ди1наго (t) клеврє1тъ свои1хъ, и4же бЁ д0лженъ є3мY ст0мъ пBнzзь: и3 є4мь є3го2 давлsше, глаг0лz: tдaждь ми2, и4мже (ми2) є3си2 д0лженъ.
29
29
Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив: потерпи мені, і все віддам тобі. Пaдъ u5бо клеврeтъ є3гw2 на н0зэ є3гw2, молsше є3го2, глаг0лz: потерпи2 на мнЁ, и3 вс‰ воздaмъ ти2.
30
30
Але той не захотів, а повів і посадив його у в’язницю, доки не віддасть боргу. Џнъ же не хотsше, но вeдъ всади2 є3го2 въ темни1цу, д0ндеже воздaстъ д0лжное.
31
31
Товариші його, побачивши таке, дуже засмутилися і, прийшовши, розповіли своєму господареві все, що сталося. Ви1дэвше же клеврeти є3гw2 бы6вшаz, сжaлиша си2 ѕэлw2 и3 пришeдше сказaша господи1ну своемY вс‰ бы6вшаz.
32
32
Тоді господар покликав його і каже: рабе лукавий! Весь той борг я простив тобі, бо ти ублагав мене. ТогдA призвaвъ є3го2 господи1нъ є3гw2, глаг0ла є3мY: рaбе лукaвый, вeсь д0лгъ w4нъ tпусти1хъ тебЁ, понeже ўмоли1лъ мS є3си2:
33
33
Чи не належало й тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе? не подобaше ли и3 тебЁ поми1ловати клеврeта твоего2, ћкоже и3 ѓзъ тS поми1ловахъ;
34
34
І, розгнівавшись, господар віддав його мучителям, доки не віддасть йому всього боргу. И# прогнёвавсz госп0дь є3гw2, предадE є3го2 мучи1телємъ, д0ндеже воздaстъ вeсь д0лгъ св0й.
35
35
Так і Отець Мій Небесний учинить з вами, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові своєму провини його. Тaкw и3 nц7ъ м0й нбcный сотвори1тъ вaмъ, ѓще не tпуститE кjйждо брaту своемY t сердeцъ вaшихъ прегрэшє1ніz и4хъ.
Глава 19
Главa f7i
1
1
Коли Ісус скінчив слова ці, то вийшов з Галилеї і прийшов у землі Юдейські, що за Йорданом. И# бhсть є3гдA скончA ї}съ словесA сі‰, прeйде t галілeи и3 пріи1де въ предёлы їудє1йскіz њб8 w4нъ п0лъ їoрдaна.
2
2
За Ним пішло багато людей, і Він зцілив їх там. И# по нeмъ и3д0ша нар0ди мн0зи, и3 и3сцэли2 и5хъ тY.
3
3
І приступили до Нього фарисеї і, спокушаючи Його, говорили Йому: чи за всяку провину дозволено чоловікові розводитися з жінкою своєю? (За? о7}.) И# приступи1ша къ немY фарісeє и3скушaюще є3го2 и3 глаг0лаша є3мY: ѓще дост0итъ человёку пусти1ти женY свою2 по всsцэй винЁ;
4
4
Він сказав їм у відповідь: чи не читали ви, що Той, Хто створив на початку, чоловіком і жінкою створив їх? Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: нёсте ли чли2, ћкw сотвори1вый и3скони2, мyжескій п0лъ и3 жeнскій сотвори1лъ | є4сть;
5
5
І сказав: заради цього залишить чоловік батька свого й матір і з’єднається з жінкою своєю, і будуть обоє однією плоттю. И# речE: сегw2 рaди њстaвитъ человёкъ nтцA (своего2) и3 мaтерь и3 прилэпи1тсz къ женЁ своeй, и3 бyдета џба въ пл0ть є3ди1ну,
6
6
Тож вони вже не двоє, але одна плоть. Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає. ћкоже ктомY нёста двA, но пл0ть є3ди1на: є4же u5бо бGъ сочетA, человёкъ да не разлучaетъ.
7
7
Вони кажуть Йому: чому ж Мойсей заповідав дати розвідний лист і відпустити її? Глаг0лаша є3мY: что2 u5бо мwmсeй заповёда дaти кни1гу распyстную и3 tпусти1ти ю5;
8
8
Він говорить їм: Мойсей через жорстокість серця вашого дозволив вам розводитися з жінками вашими; а спочатку не було так. Гlа и5мъ: ћкw мwmсeй по жестосeрдію вaшему повелЁ вaмъ пусти1ти жєны2 вaшz: и3значaла же не бhсть тaкw:
9
9
Я ж кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, за винятком вини перелюбу, і візьме шлюб з іншою, той перелюбствує; і хто одружиться з відпущеною, той чинить перелюб. гlю же вaмъ, ћкw и4же ѓще пyститъ женY свою2, рaзвэ словесE прелюбодёйна, и3 њжени1тсz и3н0ю, прелюбы2 твори1тъ: и3 женsйсz пущени1цею прелюбы2 дёетъ.
10
10
Ученики Його говорять Йому: якщо така повинність чоловіка перед жінкою, то краще не женитись. Глаг0лаша є3мY ўчн7цы2 є3гw2: ѓще тaкw є4сть винA человёку съ жен0ю, лyчше є4сть не жени1тисz.
11
11
Він каже їм: не всі сприймають це слово, а кому дано. Џнъ же речE и5мъ: не вси2 вмэщaютъ словесE сегw2, но и5мже дано2 є4сть:
12
12
Бо є скопці, що з утроби матері народилися такими; і є скопці, які оскоплені людьми; і є скопці, котрі самі себе зробили скопцями заради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить. сyть бо скопцы2, и5же и3з8 чрeва мaтернz роди1шасz тaкw: и3 сyть скопцы2, и5же скопи1шасz t человBкъ: и3 сyть скопцы2, и5же и3скази1ша сaми себE цrтвіz рaди нбcнагw: могjй вмэсти1ти да вмэсти1тъ.
13
13
Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки і помолився, ученики ж не дозволяли їм. ТогдA привед0ша къ немY дёти, да рyцэ возложи1тъ на ни1хъ и3 пом0литсz: ўчн7цh же запрети1ша и5мъ.
14
14
Але Ісус сказав: облиште дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне. Ї}съ же речE (и5мъ): њстaвите дэтeй и3 не возбранsйте и5мъ пріити2 ко мнЁ: таковhхъ бо є4сть цrтво нбcное.
15
15
І, поклавши на них руки, пішов звідти. И# возл0жь на ни1хъ рyцэ, tи1де tтyду.
16
16
І ось хтось, підійшовши, сказав Йому: Учителю Благий, що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне? (За? о7f7.) И# сE, є3ди1нъ (нёкій) пристyпль речE є3мY: ўч™лю бlгjй, что2 блaго сотворю2, да и4мамъ жив0тъ вёчный;
17
17
Він же сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. Якщо ж хочеш увійти в життя вічне, дотримуйся заповідей. Џнъ же речE є3мY: чт0 мz глаг0леши бlга; никт0же бlгъ, т0кмw є3ди1нъ бGъ: ѓще ли х0щеши вни1ти въ жив0тъ, соблюди2 зaпwвэди.
18
18
Говорить Йому: яких? Ісус же сказав: не вбивай; не чини перелюбу; не кради; не лжесвідчи; Глаг0ла є3мY: к‡z; Ї}съ же речE: є4же, не ўбіeши: не прелюбы2 сотвори1ши: не ўкрaдеши: не лжесвидётелствуеши:
19
19
шануй батька й матір; і люби ближнього твого, як самого себе. чти2 nтцA и3 мaтерь: и3: возлю1биши и4скреннzго твоего2 ћкw сaмъ себE.
20
20
Юнак говорить Йому: все це я зберіг від юности моєї; чого ще не вистачає мені? Глаг0ла є3мY ю4ноша: вс‰ сі‰ сохрани1хъ t ю4ности моеS: что2 є4смь є3щE не докончaлъ;
21
21
Ісус сказав йому: коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною. РечE є3мY ї}съ: ѓще х0щеши совершeнъ бhти, и3ди2, продaждь и3мёніе твоE и3 дaждь ни1щымъ: и3 и3мёти и4маши сокр0вище на нб7си2: и3 грzди2 в8слёдъ менє2.
22
22
Почувши слово те, юнак відійшов у скорботі, бо мав багато добра. Слhшавъ же ю4ноша сл0во, tи1де скорбS: бё бо и3мёz стzж†ніz мнHга.
23
23
Ісус же сказав ученикам Своїм: істинно кажу вам, що тяжко багатому ввійти у Царство Небесне. Ї}съ же речE ўчн7кHмъ свои6мъ: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw неуд0бь богaтый вни1детъ въ цrтвіе нбcное:
24
24
І ще кажу вам: легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому в Царство Боже ввійти. пaки же гlю вaмъ: ўд0бэе є4сть велбyду сквозЁ и3глинЁ ќшы проити2, нeже богaту въ цrтвіе б9іе вни1ти.
25
25
Почувши це, ученики Його дуже здивувались і сказали: так хто ж може спастися? Слhшавше же ўчн7цы2 є3гw2, дивлsхусz ѕэлw2, глаг0люще: кто2 u5бо м0жетъ спасeнъ бhти;
26
26
Ісус, поглянувши, сказав їм: людям це неможливо, Богові ж усе можливо. Воззрёвъ же ї}съ речE и5мъ: ў человBкъ сіE невозм0жно є4сть, ў бGа же вс‰ возмHжна.
27
27
Тоді Петро, відповідаючи, сказав Йому: ось ми залишили все і пішли слідом за Тобою, що ж нам буде? ТогдA tвэщaвъ пeтръ речE є3мY: сE, мы2 њстaвихомъ вс‰ и3 в8слёдъ тебє2 и3д0хомъ: что2 u5бо бyдетъ нaмъ;
28
28
Ісус же сказав їм: істинно говорю вам, що ви, які пішли за Мною, при відновленні світу, коли Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцяти престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих. Ї}съ же речE и5мъ: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw вы2 шeдшіи по мнЁ, въ пакибытіE, є3гдA сsдетъ сн7ъ чlвёческій на пrт0лэ слaвы своеS, сsдете и3 вы2 на двоюнaдесzте пrтHлу, судsще nбэманaдесzте колёнома ї}левома:
29
29
І всякий, хто залишить дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або землі заради імені Мого, одержить у стократ і успадкує життя вічне. и3 всsкъ, и4же њстaвитъ д0мъ, и3ли2 брaтію, и3ли2 сєстры2, и3ли2 nтцA, и3ли2 мaтерь, и3ли2 женY, и3ли2 ч†да, и3ли2 сeла, и4мене моегw2 рaди, стори1цею пріи1метъ и3 жив0тъ вёчный наслёдитъ:
30
30
І багато хто з перших будуть останніми, а останні — першими. мн0зи же бyдутъ пeрви послёдніи, и3 послёдни пeрвіи.
Глава 20
Главa к7
1
1
Царство Небесне подібне до господаря дому, який вийшов рано вранці наймати робітників для свого виноградника. (За? п7) Под0бно бо є4сть цrтвіе нбcное человёку домови1ту, и4же и3зhде кyпнw [ѕэлw2] ќтрw наsти дёлатєли въ віногрaдъ св0й,
2
2
І, домовившись з робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника. и3 совэщaвъ съ дёлатєли по пёнzзю на дeнь, послA и5хъ въ віногрaдъ св0й.
3
3
А коли вийшов він близько третьої години, то побачив інших, що стояли на торгу без діла. И# и3зшeдъ въ трeтій чaсъ, ви1дэ и4ны стоsщz на т0ржищи пр†здны,
4
4
І сказав їм: ідіть і ви до мого виноградника, і, що належатиме, дам вам. Вони пішли. и3 тBмъ речE: и3ди1те и3 вы2 въ віногрaдъ м0й, и3 є4же бyдетъ прaвда, дaмъ вaмъ. Nни1 же и3д0ша.
5
5
А як вийшов він знову близько шостої і дев’ятої години, зробив так само. Пaки же и3зшeдъ въ шестhй и3 девsтый чaсъ, сотвори2 тaкоже.
6
6
Нарешті, вийшовши об одинадцятій годині, він знайшов інших, що стояли без діла, і говорить їм: чого тут стоїте цілий день без діла? Во є3диныйженaдесzть чaсъ и3зшeдъ, њбрёте друг‡z стоsщz пр†здны и3 глаг0ла и5мъ: что2 здЁ стоитE вeсь дeнь прaздни;
7
7
Вони кажуть йому: ніхто нас не найняв. Він говорить їм: ідіть і ви до виноградника мого і, що належатиме, одержите. Глаг0лаша є3мY: ћкw никт0же нaсъ наsтъ. Глаг0ла и5мъ: и3ди1те и3 вы2 въ віногрaдъ (м0й), и3 є4же бyдетъ прaведно, пріи1мете.
8
8
Коли ж настав вечір, господар виноградника говорить управителеві своєму: поклич робітників і віддай їм плату, почавши з останніх і до перших. Вeчеру же бhвшу, глаг0ла господи1нъ віногрaда къ пристaвнику своемY: призови2 дёлатєли и3 дaждь и5мъ мздY, начeнъ t послёднихъ до пeрвыхъ.
9
9
І ті, що прийшли об одинадцятій годині, одержали по динарію. И# пришeдше и5же во є3диныйнaдесzть чaсъ, пріsша по пёнzзю.
10
10
Ті ж, які прийшли першими, гадали, що вони одержать більше, але й вони одержали по динарію. Пришeдше же пeрвіи мнsху, ћкw вsщше пріи1мутъ: и3 пріsша и3 тjи по пёнzзю:
11
11
І, одержавши, стали дорікати господареві пріeмше же роптaху на господи1на,
12
12
і говорили: ці останні попрацювали одну годину, і ти зрівняв їх з нами, що перетерпіли денний тягар і спеку. глаг0люще, ћкw сjи послёдніи є3ди1нъ чaсъ сотвори1ша, и3 рaвныхъ нaмъ сотвори1лъ и5хъ є3си2, понeсшымъ тzготY днE и3 вaръ.
13
13
Він же сказав у відповідь одному з них: друже, я не скривдив тебе; чи не за динарій ти домовився зі мною? Џнъ же tвэщaвъ речE є3ди1ному и4хъ: дрyже, не њби1жу тебE: не по пёнzзю ли совэщaлъ є3си2 со мн0ю;
14
14
Візьми своє та йди. Я ж хочу і цьому останньому дати те ж, що і тобі. возми2 твоE и3 и3ди2: хощy же и3 семY послёднему дaти, ћкоже и3 тебЁ:
15
15
Хіба я не вільний по-своєму робити те, що хочу? Чи око твоє заздрісне через те, що я добрий? и3ли2 нёсть ми2 лёть сотвори1ти, є4же хощY, во свои1хъ ми2; ѓще џко твоE лукaво є4сть, ћкw ѓзъ блaгъ є4смь;
16
16
Так будуть останні першими, і перші — останніми; бо багато покликаних, та мало обраних. Тaкw бyдутъ послёдніи пeрви, и3 пeрвіи послёдни: мн0зи бо сyть звaни, мaлw же и3збрaнныхъ.
17
17
Ідучи до Єрусалима, Ісус узяв дванадцять учеників окремо, і дорогою сказав їм: (За? п7№.) И# восходS ї}съ во їеrли1мъ, поsтъ nбанaдесzте ўчн7к† є3ди6ны [њс0бь] на пути2 и3 речE и5мъ:
18
18
ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам, і вони засудять Його на смерть; сE, восх0димъ во їеrли1мъ, и3 сн7ъ чlвёческій прeданъ бyдетъ ґрхіерeємъ и3 кни1жникwмъ: и3 њсyдzтъ є3го2 на смeрть,
19
19
і віддадуть Його язичникам на ганьбу, і побиття, і розп’яття; і на третій день воскресне. и3 предадsтъ є3го2 kзhкwмъ на поругaніе и3 біeніе и3 пропsтіе: и3 въ трeтій дeнь воскrнетъ.
20
20
Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих з синами своїми і, вклоняючись, просила чогось у Нього. ТогдA приступи2 къ немY мaти сы6ну зеведewву съ сын0ма свои1ма, клaнzющисz и3 просsщи нёчто t негw2.
21
21
Він сказав їй: чого ти хочеш? Вона говорить Йому: скажи, щоб ці два сини мої сіли в Тебе один з правого боку, а другий з лівого у Царстві Твоїм. Џнъ же речE є4й: чесw2 х0щеши; Глаг0ла є3мY: рцы2, да сsдета сі‰ џба сы6на мо‰, є3ди1нъ њдеснyю тебє2, и3 є3ди1нъ њшyюю (тебє2), во цrтвіи твоeмъ.
22
22
Ісус сказав у відповідь: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я маю пити, і хреститись хрещенням, яким Я хрещуся? Вони кажуть Йому: можемо. Tвэщaвъ же ї}съ речE: не вёста, чесw2 пр0сита: м0жета ли пи1ти чaшу, ю4же ѓзъ и4мамъ пи1ти, и3ли2 кRщeніемъ, и4мже ѓзъ кRщaюсz, кrти1тисz; Глаг0ласта є3мY: м0жева.
23
23
І говорить їм: чашу Мою будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститися; а дати сісти від Мене праворуч і ліворуч — не від Мене залежить, а кому уготоване Отцем Моїм. И# гlа и4ма: чaшу ќбw мою2 и3спіeта, и3 кRщeніемъ, и4мже ѓзъ кRщaюсz, и4мате крести1тисz: ґ є4же сёсти њдеснyю менє2 и3 њшyюю менє2, нёсть моE дaти, но и5мже ўгот0васz t nц7A моегw2.
24
24
Почувши це, інші десять учеників обурились на обох братів. И# слhшавше дeсzть, негодовaша њ nбою2 бр†ту.
25
25
Ісус же, підізвавши їх, сказав: ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі володіють ними. Ї}съ же призвaвъ и5хъ, речE: вёсте, ћкw кн‰зи kзы6къ госп0дствуютъ и4ми, и3 вели1цыи њбладaютъ и4ми:
26
26
Не так буде у вас: але хто хоче між вами бути більшим, нехай буде вам слугою. не тaкw же бyдетъ въ вaсъ: но и4же ѓще х0щетъ въ вaсъ вsщшій бhти, да бyдетъ вaмъ слугA:
27
27
І хто хоче між вами бути першим, нехай буде вам рабом. и3 и4же ѓще х0щетъ въ вaсъ бhти пeрвый, бyди вaмъ рaбъ:
28
28
Так само Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою на спасіння багатьох. ћкоже сн7ъ чlвёческій не пріи1де, да послyжатъ є3мY, но послужи1ти и3 дaти дш7у свою2 и3збавлeніе за мн0гихъ.
29
29
І коли виходили вони з Єрихона, за Ним ішло багато народу. (За? п7в7.) И# и3сходsщу є3мY t їеріхHна, по нeмъ и4де нар0дъ мн0гъ.
30
30
І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що Ісус наближається, почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів! И# сE, двA слэпц† сэд‰ща при пути2, слы6шавша, ћкw ї}съ мимох0дитъ, возопи1ста, глагHлюща: поми1луй ны2, гDи, сн7е дв7довъ.
31
31
Народ же примушував їх мовчати; але вони ще голосніше почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів! Нар0дъ же прещaше и4ма, да ўмолчи1та: w4на же пaче вопіsста, глагHлюща: поми1луй ны2, гDи, сн7е дв7довъ.
32
32
Ісус, зупинившись, підізвав їх і сказав: що хочете, щоб Я зробив вам? И# востaвъ ї}съ возгласи2 | и3 речE: что2 х0щета, да сотворю2 вaма;
33
33
Вони говорять Йому: Господи, щоб відкрились очі наші. Глаг0ласта є3мY: гDи, да tвeрзетэсz џчи нaю.
34
34
Ісус же, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей; і в ту ж мить прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним. Млcрдовавъ же ї}съ прикоснyсz џчію и4ма: и3 ѓбіе прозрёста и4ма џчи, и3 по нeмъ и3д0ста.
Глава 21
Главa к7а
1
1
І коли наблизились до Єрусалима і прийшли у Виффагію до гори Елеонської, тоді Ісус послав двох учеників (За? п7G) И# є3гдA прибли1жишасz во їеrли1мъ и3 пріид0ша въ виfсфагjю къ горЁ є3леHнстэй, тогдA ї}съ послA двA ўчн7к†,
2
2
і сказав їм: підіть у село, що прямо перед вами, і зразу знайдете прив’язану ослицю і з нею осля; відв’яжіть і приведіть до Мене. гlz и4ма: и3ди1та въ вeсь, ћже прsмw вaма: и3 ѓбіе њбрsщета nслS привsзано, и3 жребS съ ни1мъ: tрэши6вша приведи1та ми2:
3
3
І якщо хто скаже вам що-небудь, відповідайте, що вони потрібні Господеві; і одразу ж відішле їх. и3 ѓще вaма кто2 речeтъ что2, речeта, ћкw гDь є3ю2 трeбуетъ: ѓбіе же п0слетъ |.
4
4
Усе ж це було, щоб збулося сказане пророком, який говорить: Сіe же всE бhсть, да сбyдетсz речeнное прbр0комъ, глаг0лющимъ:
5
5
скажіть дочці Сионовій: ось Цар твій гряде до тебе лагідний, сидячи на ослиці й осляті, синові під’яремної. рцhте дщeри сіHновэ: сE, цRь тв0й грzдeтъ тебЁ кр0токъ, и3 всёдъ на nслS и3 жребS, сhна под8zрeмнича.
6
6
Ученики пішли і зробили так, як сказав їм Ісус: Шє1дша же ўчн7к† и3 сотвHрша, ћкоже повелЁ и4ма ї}съ,
7
7
привели ослицю й осля і поклали на них одяг свій, і Він сів поверх нього. привед0ста nслS и3 жребS: и3 возложи1ша верхY є3ю2 ри6зы сво‰, и3 всёде верхY и4хъ.
8
8
Безліч людей розстилали одяг свій по дорозі, а інші різали гілки з дерев і стелили по дорозі. Мн0жайшіи же нар0ди постилaху ри6зы сво‰ по пути2: друзjи же рёзаху вBтви t дрeвъ и3 постилaху по пути2.
9
9
Люди ж, що йшли попереду і слідом, виголошували: осанна* Синові Давидовому! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх! Нар0ди же предходsщіи (є3мY) и3 вслёдствующіи звaху, глаг0люще: њсaнна сн7у дв7дову: блгcвeнъ грzдhй во и4мz гDне: њсaнна въ вhшнихъ.
10
10
І коли увійшов Він у Єрусалим, все місто заворушилось і заговорило: Хто це такий? И# вшeдшу є3мY во їеrли1мъ, потрzсeсz вeсь грaдъ, глаг0лz: кт0 є3сть сeй;
11
11
Народ же говорив: Цей є Ісус, Пророк із Назарета галилейського. Нар0ди же глаг0лаху: сeй є4сть ї}съ прbр0къ, и4же t назарeта галілeйска.
12
12
І увійшов Ісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали і купували в храмі, і поперевертав столи міняйл і лави тих, що продавали голубів. (За? п7G.) И# вни1де ї}съ въ цeрковь б9ію и3 и3згнA вс‰ продаю1щыz и3 купyющыz въ цeркви, и3 трапє1зы торжникHмъ и3спровeрже и3 сэд†лища продаю1щихъ гHлуби,
13
13
І сказав їм: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників. и3 гlа и5мъ: пи1сано є4сть: хрaмъ м0й хрaмъ мlтвы наречeтсz: вh же сотвори1сте и5 вертeпъ разб0йникwмъ.
14
14
І приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх. И# приступи1ша къ немY хр0міи и3 слэпjи въ цeркви: и3 и3сцэли2 и5хъ.
15
15
А первосвященики і книжники, побачивши чудеса, які Він створив, і дітей, які виголошували в храмі: осанна Синові Давидовому, обурились Ви1дэвше же ґрхіерeє и3 кни1жницы чудесA, ±же сотвори2, и3 џтроки зовyщz въ цeркви и3 глаг0лющz: њсaнна сн7у дв7дову, негодовaша
16
16
і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять? Ісус відповів їм: так, невже ви ніколи не читали: з уст немовлят і дітей Ти створив хвалу? и3 рёша є3мY: слhшиши ли, что2 сjи глаг0лютъ; Ї}съ же речE и5мъ: є4й: нёсте ли чли2 николи1же, ћкw и3з8 ќстъ младeнєцъ и3 ссyщихъ соверши1лъ є3си2 хвалY;
17
17
І, залишивши їх, вийшов геть з міста у Вифанію і пробув там ніч. И# њстaвль и5хъ, и3зhде в0нъ и3з8 грaда въ виfaнію и3 водвори1сz тY.
18
18
Вранці ж, повертаючись у місто, зголоднів. (За? п7д7.) Ќтру же возврaщьсz во грaдъ, взалкA:
19
19
Побачивши біля дороги одну смоковницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: нехай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла. и3 ўзрёвъ смок0вницу є3ди1ну при пути2, пріи1де къ нeй, и3 ничт0же њбрёте на нeй, т0кмw ли1ствіе є3ди1но, и3 гlа є4й: да николи1же t тебє2 плодA бyдетъ во вёки. И# ѓбіе и4зсше смок0вница.
20
20
Побачивши це, ученики здивувались і говорили: як це — відразу ж всохла смоковниця? И# ви1дэвше ўчн7цы2 диви1шасz, глаг0люще: кaкw ѓбіе и4зсше смок0вница;
21
21
Ісус же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не засумніваєтеся, то не тільки зробите те, що сталося із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море, буде; Tвэщaвъ же ї}съ речE и5мъ: ґми1нь гlю вaмъ: ѓще и4мате вёру и3 не ўсумнитeсz, не т0кмw смок0вничное сотворитE, но ѓще и3 горЁ сeй речeте: дви1гнисz и3 вeрзисz въ м0ре, бyдетъ:
22
22
і все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите. и3 вс‰, є3ли6ка ѓще воспр0сите въ моли1твэ вёрующе, пріи1мете.
23
23
І коли Він прийшов у храм і навчав, приступили до Нього первосвященики і старійшини народу і сказали: якою владою Ти це робиш? І хто Тобі дав таку владу? (За? п7е7.) И# пришeдшу є3мY въ цeрковь, приступи1ша къ немY ўчaщу ґрхіерeє и3 стaрцы людстjи, глаг0люще: к0ею влaстію сі‰ твори1ши; и3 кт0 ти дадE влaсть сію2;
24
24
Ісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, коли про те скажете Мені, то і Я вам скажу, якою владою це роблю. Tвэщaвъ же ї}съ речE и5мъ: вопрошy вы и3 ѓзъ сл0во є3ди1но: є4же ѓще речeте мнЁ, и3 ѓзъ вaмъ рекY, к0ею влaстію сі‰ творю2:
25
25
Хрещення Іоанове звідки було: з небес чи від людей? Вони ж міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже нам: чому ж ви не повірили йому? кRщeніе їwaнново tкyду бЁ; съ нб7сe ли, и3ли2 t человBкъ; Nни1 же помышлsху въ себЁ, глаг0люще: ѓще речeмъ, съ нб7сE: речeтъ нaмъ: почто2 u5бо не вёровасте є3мY;
26
26
А якщо сказати, що від людей, то боїмось народу, бо всі мають Іоана за пророка. ѓще ли речeмъ, t человBкъ: бои1мсz нар0да: вси1 бо и4мутъ їwaнна ћкw прbр0ка.
27
27
І відповіли Ісусові: не знаємо. Сказав їм і Він: і Я вам не скажу, якою владою це роблю. И# tвэщaвше ї}сови рёша: не вёмы. РечE и5мъ и3 т0й: ни ѓзъ вaмъ гlю, к0ею влaстію сі‰ творю2.
28
28
А як вам здається? В одного чоловіка було два сини; і він, підійшовши до першого, сказав: сину, піди сьогодні попрацюй у винограднику моєму. (За? п7ѕ7.) Чт0 же сS вaмъ мни1тъ; Человёкъ нёкій и3мsше двA сы6на, и3 пришeдъ къ пeрвому, речE: чaдо, и3ди2 днeсь, дёлай въ віногрaдэ моeмъ.
29
29
Але той сказав у відповідь: не хочу. Але згодом, розкаявшись, пішов. Џнъ же tвэщaвъ речE: не хощY: послэди1 же раскazвсz, и4де.
30
30
І, підійшовши до другого, він сказав те саме. Цей сказав у відповідь: іду, господарю, — та не пішов. И# пристyпль къ друг0му, речE тaкоже. Џнъ же tвэщaвъ речE: ѓзъ, г0споди (и3дY): и3 не и4де.
31
31
Котрий з цих двох виконав волю батька? Кажуть Йому: перший. Ісус говорить їм: істинно кажу вам, що митарі і блудниці поперед вас йдуть у Царство Боже. Кjй t nбою2 сотвори2 в0лю џтчу; Глаг0лаша є3мY: пeрвый. Гlа и5мъ ї}съ: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw мытари6 и3 любодBйцы варsютъ вы2 въ цrтвіи б9іи:
32
32
Бо прийшов до вас Іоан Хреститель дорогою праведности, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися і потім, щоб повірити йому. пріи1де бо къ вaмъ їwaннъ (кrти1тель) путeмъ првdнымъ, и3 не вёровасте є3мY, мытари6 же и3 любодBйцы вёроваша є3мY: вh же ви1дэвше, не раскazстесz послэди2 вёровати є3мY.
33
33
Вислухайте іншу притчу. Був якийсь господар дому, який посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав у ньому виностік, збудував башту і, віддавши його виноградарям, від’їхав. (За? п7з7.) И$ну при1тчу слhшите. Человёкъ нёкій бЁ домови1тъ, и4же насади2 віногрaдъ, и3 њпл0томъ њгради2 є3го2, и3 и3скопA въ нeмъ точи1ло, и3 создA ст0лпъ, и3 вдадE и5 дёлателємъ, и3 tи1де.
34
34
Коли ж наблизився час плодів, він послав своїх слуг до виноградарів узяти свої плоди. Е#гдa же прибли1жисz врeмz плодHвъ, послA рабы6 сво‰ къ дёлателємъ пріsти плоды2 є3гw2:
35
35
Виноградарі, схопивши слуг його, кого побили, кого вбили, а кого побили камінням. и3 є4мше дёлателє рабHвъ є3гw2, џваго ќбw би1ша, џваго же ўби1ша, џваго же кaменіемъ поби1ша.
36
36
Знову послав він інших слуг, більше, ніж перше; і з ними зробили так само. Пaки послA и4ны рабы6 мн0жайшz пeрвыхъ: и3 сотвори1ша и5мъ тaкоже.
37
37
Наостанок послав він до них свого сина, кажучи: посоромляться сина мого. Послэди1 же послA къ ни6мъ сhна своего2, глаг0лz: ўсрамsтсz сhна моегw2.
38
38
Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: це спадкоємець, ходімо уб’ємо його і заволодіємо спадщиною його. Дёлателє же ви1дэвше сhна, рёша въ себЁ: сeй є4сть наслёдникъ: пріиди1те, ўбіeмъ є3го2 и3 ўдержи1мъ достоsніе є3гw2.
39
39
І, схопивши його, вивели геть з виноградника і вбили. И# є4мше є3го2 и3звед0ша в0нъ и3з8 віногрaда и3 ўби1ша.
40
40
Отже, коли прийде господар виноградника, що він зробить з цими виноградарями? Е#гдA u5бо пріи1детъ господи1нъ віногрaда, что2 сотвори1тъ дёлателємъ тBмъ;
41
41
Говорять Йому: злочинців цих покарає смертю, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди своєчасно. Глаг0лаша є3мY: ѕлhхъ ѕлЁ погуби1тъ и5хъ, и3 віногрaдъ предaстъ и4нымъ дёлателємъ, и5же воздадsтъ є3мY плоды2 во временA сво‰.
42
42
Ісус говорить їм: невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем? Це від Господа, і дивне в очах наших. Гlа и5мъ ї}съ: нёсте ли чли2 николи1же въ писaніихъ: кaмень, є3гHже не въ рzдY сотвори1ша [небрег0ша] зи1ждущіи, сeй бhсть во главY ќгла; t гDа бhсть сіE, и3 є4сть ди1вно во џчію вaшєю [нaшєю].
43
43
Тому кажу вам, що відбереться від вас Царство Боже і дане буде народові, який буде приносити плоди його. (За? п7}.) Сегw2 рaди гlю вaмъ, ћкw tи1метсz t вaсъ цrтвіе б9іе и3 дaстсz kзhку творsщему плоды2 є3гw2:
44
44
І той, хто впаде на камінь цей, розіб’ється, а на кого він упаде, того розчавить. и3 падhй на кaмени сeмъ сокруши1тсz: ґ на нeмже падeтъ, сотрhетъ и5.
45
45
І, слухаючи притчі Його, первосвященики і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить. И# слhшавше ґрхіерeє и3 фарісeє при6тчи є3гw2, разумёша, ћкw њ ни1хъ гlетъ:
46
46
І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо Його мали за Пророка. и3 и4щуще є3го2 ћти, ўбоsшасz нар0да, понeже ћкw прbр0ка є3го2 и3мёzху.
Глава 22
Главa к7в
1
1
Ісус, продовжуючи говорити їм притчами, сказав: (За? п7f7) И# tвэщaвъ ї}съ, пaки речE и5мъ въ при1тчахъ, гlz:
2
2
Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, який справляв весілля синові своєму. ўпод0бисz цrтвіе нбcное человёку царю2, и4же сотвори2 брaки сhну своемY
3
3
І послав рабів своїх покликати запрошених на весілля; і не схотіли прийти. и3 послA рабы6 сво‰ призвaти зв†нныz на брaки: и3 не хотsху пріити2.
4
4
Знову послав інших рабів, говорячи: скажіть званим: ось я приготував мій обід, телят моїх і, що відгодоване, заколоте, і все готове; приходьте на весілля. Пaки послA и4ны рабы6, глаг0лz: рцhте зв†ннымъ: сE, њбёдъ м0й ўгот0вахъ, ю3нцы2 мои2 и3 ўпит†ннаz и3сколє1на, и3 вс‰ готHва: пріиди1те на брaки.
5
5
Але вони, знехтувавши те, пішли, хто на своє поле, а хто на свої торги. Nни1 же небрeгше tид0ша, џвъ ќбw на село2 своE, џвъ же на к{пли сво‰:
6
6
Інші ж, схопивши рабів його, скривдили і вбили їх. пр0чіи же є4мше рабHвъ є3гw2, досади1ша и5мъ и3 ўби1ша и5хъ.
7
7
Почувши про це, цар розгнівався і, пославши військо своє, винищив тих убивць і спалив місто їхнє. И# слhшавъ цaрь т0й разгнёвасz, и3 послaвъ вHz сво‰, погуби2 ўб‡йцы w4ны и3 грaдъ и4хъ зажжE.
8
8
Тоді говорить він рабам своїм: весілля готове, а покликані не були достойні. ТогдA глаг0ла рабHмъ свои6мъ: брaкъ ќбw гот0въ є4сть, звaнніи же не бhша дост0йни:
9
9
Отже, ідіть на роздоріжжя і всіх, кого знайдете, кличте на весілля. и3ди1те u5бо на и3схHдища путjй, и3 є3ли1цэхъ ѓще њбрsщете, призови1те на брaки.
10
10
І раби ті, вийшовши на дороги, зібрали всіх, кого тільки знайшли, і злих і добрих; і весілля наповнилося гістьми. И# и3зшeдше раби2 џни на расп{тіz, собрaша всёхъ, є3ли1цэхъ њбрэт0ша, ѕлhхъ же и3 д0брыхъ: и3 и3сп0лнисz брaкъ возлежaщихъ.
11
11
Цар, увійшовши подивитись на гостей, побачив там чоловіка, вбраного не у весільний одяг. Вшeдъ же цaрь ви1дэти возлежaщихъ, ви1дэ тY человёка не њболчeна во њдэsніе брaчное,
12
12
І каже йому: друже, чому ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Він же мовчав. и3 глаг0ла є3мY: дрyже, кaкw вшeлъ є3си2 сёмw не и3мhй њдэsніz брaчна; Џнъ же ўмолчA.
13
13
Тоді цар сказав слугам: зв’язавши йому руки і ноги, візьміть його і киньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. ТогдA речE цaрь слугaмъ: свzзaвше є3мY рyцэ и3 н0зэ, возми1те є3го2 и3 ввeрзите во тмY кромёшнюю: тY бyдетъ плaчь и3 скрeжетъ зубHмъ:
14
14
Бо багато покликаних, та мало обраних. мн0зи бо сyть звaни, мaлw же и3збрaнныхъ.
15
15
Тоді фарисеї пішли і радились, як би впіймати Його на слові. (За? ч7.) ТогдA шeдше фарісeє, совётъ воспріsша, ћкw да њбольстsтъ є3го2 сл0вомъ.
16
16
І посилають до Нього своїх учнів з іродіанами, кажучи: Учителю! Ми знаємо, що Ти справедливий і істинно путі Божої вчиш, і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш ні на яку особу. И# посылaютъ къ немY ўченики2 сво‰ со и3рwді†ны, глаг0люще: ўч™лю, вёмы, ћкw и4стиненъ є3си2, и3 пути2 б9ію вои1стинну ўчи1ши, и3 неради1ши ни њ к0мже: не зри1ши бо на лицE человёкwмъ:
17
17
Отже, скажи нам, як Тобі здається, чи годиться платити подать кесареві, чи ні? рцы2 u5бо нaмъ, что2 ти1 сz мни1тъ; дост0йно ли є4сть дaти кинс0нъ кeсареви, и3ли2 ни2;
18
18
Ісус же, знаючи їхнє лукавство, сказав: чого спокушаєте Мене, лицеміри? Разумёвъ же ї}съ лукaвство и4хъ, речE: чт0 мz и3скушaете, лицемёри;
19
19
Покажіть Мені монету, якою платиться податок. Вони принесли Йому динарій. покажи1те ми2 злати1цу кинс0нную. Nни1 же принес0ша є3мY пёнzзь.
20
20
І говорить їм: чиє це зображення і напис? И# гlа и5мъ: чjй w4бразъ сeй и3 написaніе;
21
21
Кажуть Йому: кесаря. Тоді говорить їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові. (И#) глаг0лаша є3мY: кeсаревъ. ТогдA гlа и5мъ: воздади1те ќбw кeсарєва кeсареви, и3 б9іz бGови.
22
22
Почувши це, вони здивувалися і, залишивши Його, відійшли. И# слhшавше диви1шасz: и3 њстaвльше є3го2 tид0ша.
23
23
В той день приступили до Нього саддукеї, які говорять, що не існує воскресіння, і запитали Його: (За? ч7№.) Въ т0й дeнь приступи1ша къ немY саддукeє, и5же глаг0лютъ не бhти воскrнію, и3 вопроси1ша є3го2,
24
24
Учителю! Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство брата свого. глаг0люще: ўч™лю, мwmсeй речE: ѓще кто2 ќмретъ не и3мhй ч†дъ, (да) п0йметъ брaтъ є3гw2 женY є3гw2 и3 воскреси1тъ сёмz брaта своегw2:
25
25
Було в нас сім братів; перший, одружившись, помер і, не маючи дітей, лишив жінку свою братові своєму. бёша же въ нaсъ сeдмь брaтіz: и3 пeрвый њжeньсz ќмре, и3 не и3мhй сёмене, њстaви женY свою2 брaту своемY:
26
26
Так само і другий, і третій, навіть до сьомого. тaкожде же и3 вторhй, и3 трeтій, дaже до седмaгw:
27
27
А після всіх померла і жінка. послэди1 же всёхъ ќмре и3 женA:
28
28
Отже, після воскресіння, котрого з семи буде вона жінкою? Бо всі мали її. въ воскrніе u5бо, кот0рагw t седми1хъ бyдетъ женA; вси1 бо и3мёша ю5.
29
29
Ісус сказав їм у відповідь: помиляєтесь, не знаючи ні Писання, ні сили Божої. Tвэщaвъ же ї}съ речE и5мъ: прельщaетесz, не вёдуще писaніz, ни си1лы б9іz:
30
30
Бо після воскресіння не женяться, не виходять заміж, а перебувають як ангели Божі на небесах. въ воскrніе бо ни жeнzтсz, ни посzгaютъ, но ћкw ѓгGли б9іи на нб7си2 сyть:
31
31
А про воскресіння мертвих, невже не читали ви сказаного вам Богом: њ воскrніи же мeртвыхъ нёсте ли чли2 речeннагw вaмъ бGомъ, гlющимъ:
32
32
Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова. Бог не є Бог мертвих, а живих. ѓзъ є4смь бGъ ґвраaмовъ, и3 бGъ їсаaковъ, и3 бGъ їaкwвль; нёсть бGъ бGъ мeртвыхъ, но (бGъ) живhхъ.
33
33
І, чуючи, народ дивувався вченню Його. И# слhшавше нар0ди дивлsхусz њ ў§ніи є3гw2.
34
34
А фарисеї, почувши, що Він посоромив саддукеїв, зібралися разом. (За? ч7в7.) Фарісeє же слhшавше, ћкw посрами2 саддукє1и, собрaшасz вкyпэ.
35
35
І один з них, законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи: И# вопроси2 є3ди1нъ t ни1хъ законоучи1тель, и3скушaz є3го2 и3 глаг0лz:
36
36
Учителю, яка заповідь найбільша в законі? ўч™лю, кaz зaповэдь б0лши (є4сть) въ зак0нэ;
37
37
Ісус сказав йому: полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Ї}съ же речE є3мY: возлю1биши гDа бGа твоего2 всёмъ сeрдцемъ твои1мъ, и3 всeю душeю твоeю, и3 всeю мhслію твоeю:
38
38
Це є перша і найбільша заповідь. сіS є4сть пeрваz и3 б0лшаz зaповэдь:
39
39
Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. вторaz же под0бна є4й: возлю1биши и4скреннzго твоего2 ћкw сaмъ себE:
40
40
На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки. въ сію6 nбою2 зaпwвэдію вeсь зак0нъ и3 прbр0цы ви1сzтъ.
41
41
Коли зібралися фарисеї, Ісус спитав їх: Собрaвшымсz же фарісewмъ, вопроси2 и5хъ ї}съ,
42
42
що ви думаєте про Христа, чий Він Син? Кажуть Йому: Давидів. гlz: что2 вaмъ мни1тсz њ хrтЁ; чjй є4сть сн7ъ; Глаг0лаша є3мY: дв7довъ.
43
43
Говорить їм: то як же Давид, у Дусі Божому, зве Його Господом, кажучи: Гlа и5мъ: кaкw u5бо дв7дъ д¦омъ гDа є3го2 нарицaетъ, глаг0лz:
44
44
сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх. речE гDь гDеви моемY: сэди2 њдеснyю менє2, д0ндеже положY враги2 тво‰ подн0жіе ногaма твои1ма;
45
45
Отже, якщо Давид зве Його Господом, то як же Він син йому? ѓще u5бо дв7дъ нарицaетъ є3го2 гDа, кaкw сн7ъ є3мY є4сть;
46
46
І ніхто не зміг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто вже не смів запитувати Його. И# никт0же можaше tвэщaти є3мY словесE: нижE смёzше кто2 t тогw2 днE вопроси1ти є3го2 ктомY.
Глава 23
Главa к7г
1
1
Тоді Ісус промовив до народу і учеників Своїх, (За? ч7G) ТогдA ї}съ гlа къ нар0дwмъ и3 ўчн7кHмъ свои6мъ,
2
2
кажучи: на Мойсеєвому сидінні сіли книжники та фарисеї. гlz: на мwmсeовэ сэдaлищи сэд0ша кни1жницы и3 фарісeє:
3
3
Отже, все, що кажуть вам додержувати, додержуйте і робіть; а за ділами їхніми не робіть, бо вони говорять і не роблять. вс‰ u5бо, є3ли6ка ѓще рекyтъ вaмъ блюсти2, соблюдaйте и3 твори1те: по дэлHмъ же и4хъ не твори1те: глаг0лютъ бо, и3 не творsтъ:
4
4
Зв’язують важкі тягарі, які неможливо носити, і кладуть їх людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть зрушити їх. свzзyютъ бо бременA т‰жка и3 бёднэ носи6ма, и3 возлагaютъ на плєщA человёчєска, пeрстомъ же свои1мъ не хотsтъ дви1гнути и5хъ.
5
5
Всі ж діла свої роблять так, щоб їх бачили люди: розширюють пов’язки* свої і подовжують край одежі своєї. Вс‰ же дэлA сво‰ творsтъ, да ви1дими бyдутъ человBки: разширsютъ же храни6лища сво‰ и3 величaютъ воскри6ліz ри1зъ свои1хъ:
6
6
Також люблять возлежати на перших місцях на вечерях і сидіти на перших місцях у синагогах; лю1бzтъ же преждевозлег†ніz на вeчерzхъ, и3 преждесэд†ніz на с0нмищихъ,
7
7
і вітання на торжищах, та щоб люди звали їх: учителю, учителю! и3 цэлов†ніz на т0ржищихъ, и3 звaтисz t человBкъ: ўчи1телю, ўчи1телю.
8
8
Ви ж не називайтесь учителями, бо один у вас Учитель — Христос; усі ж ви — браття. Вh же не нарицaйтесz ўчи1тєліе: є3ди1нъ бо є4сть вaшъ ўч™ль, хrт0съ: вси1 же вы2 брaтіz є3стE:
9
9
І отцем не називайте собі нікого на землі, бо один у вас Отець, Який на небесах. и3 nтцA не зови1те себЁ на земли2: є3ди1нъ бо є4сть nц7ъ вaшъ, и4же на нб7сёхъ:
10
10
І не називайтесь наставниками, бо один у вас Наставник — Христос. нижE нарицaйтесz наст†вницы: є3ди1нъ бо є4сть настaвникъ вaшъ, хrт0съ.
11
11
Більший же з вас нехай буде вам слугою. Б0лій же въ вaсъ да бyдетъ вaмъ слугA:
12
12
Бо хто підносить себе, той принижений буде, а хто понижує себе, той піднесеться. и4же бо вознесeтсz, смири1тсz: и3 смирszйсz вознесeтсz.
13
13
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що зачиняєте Царство Небесне перед людьми, бо ви і самі не входите, і тим, хто входить, не даєте увійти. (За? ч7д7.) Г0ре вaмъ, кни1жницы и3 фарісeє, лицемёри, ћкw затворsете цrтвіе нбcное пред8 человBки: вh бо не вх0дите, ни входsщихъ њставлsете вни1ти.
14
14
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що поїдаєте доми вдовиць, напоказ довго молитесь: за те ще більший осуд приймете. Г0ре вaмъ, кни1жницы и3 фарісeє, лицемёри, ћкw снэдaете д0мы вдови1цъ, и3 вин0ю далeче моли6твы творsще [и3 лицемёрнw на д0лзэ моли6твы творитE]: сегw2 рaди ли1шшее пріи1мете њсуждeніе.
15
15
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що обходите море і сушу, щоб навернути хоч одного; і коли це станеться, робите його сином геєни, удвічі гіршим за вас. Г0ре вaмъ, кни1жницы и3 фарісeє, лицемёри, ћкw прех0дите м0ре и3 сyшу, сотвори1ти є3ди1наго пришeлца: и3 є3гдA бyдетъ, творитE є3го2 сhна геeнны сугyбэйша вaсъ.
16
16
Горе вам, вожді сліпі, які говорять: якщо хто поклянеться храмом, то нічого, а якщо хто поклянеться золотом храму, той винний. Г0ре вaмъ, вожди6 слэпjи, глаг0лющіи: и4же ѓще кленeтсz цeрковію, ничесHже є4сть: ґ и4же кленeтсz злaтомъ церк0внымъ, д0лженъ є4сть.
17
17
Безумні і сліпі! Що більше: золото чи храм, який освячує золото? Бyи и3 слэпjи, чт0 бо б0лэе є4сть, злaто ли, и3ли2 цeрковь, свzтsщаz злaто;
18
18
І ще, коли хто поклянеться жертовником, то нічого, а якщо хто поклянеться даром, що на ньому, той винний. И#: и4же ѓще кленeтсz nлтарeмъ, ничес0же є4сть: ґ и4же кленeтсz дaромъ, и4же верхY є3гw2, д0лженъ є4сть.
19
19
Безумні і сліпі! Що більше: дар чи жертовник, який освячує дар? Бyи и3 слэпjи, чт0 бо б0лэе, дaръ ли, и3ли2 nлтaрь, свzтsй дaръ;
20
20
Отже, хто клянеться жертовником, клянеться ним і всім, що на ньому. И$же u5бо кленeтсz nлтарeмъ, кленeтсz и4мъ и3 сyщимъ верхY є3гw2:
21
21
І хто клянеться храмом, клянеться ним і Тим, Хто живе в ньому. и3 и4же кленeтсz цeрковію, кленeтсz є4ю и3 живyщимъ въ нeй:
22
22
І хто клянеться небом, клянеться Престолом Божим і Тим, Хто сидить на ньому. и3 кленhйсz нб7сeмъ кленeтсz пrт0ломъ б9іимъ и3 сэдsщимъ на нeмъ.
23
23
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що даєте десятину* з м’яти, кропу і кмину, а облишили те, що є найважливіше в законі: суд, милість і віру; це належало робити, і того не залишати. (За? ч7е7.) Г0ре вaмъ, кни1жницы и3 фарісeє, лицемёри, ћкw њдесsтствуете мsтву и3 к0пръ и3 кЂмінъ, и3 њстaвисте в‰щшаz зак0на, сyдъ и3 млcть и3 вёру: сі‰ (же) подобaше твори1ти, и3 џнэхъ не њставлsти.
24
24
Вожді сліпі, що відціджуєте комара, а верблюда поглинаєте! Вожди6 слэпjи, њцэждaющіи комары2, велблyды же пожирaюще.
25
25
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що очищаєте зовні чаші і блюда, тоді як усередині вони повні злодійства і неправди. Г0ре вaмъ, кни1жницы и3 фарісeє лицемёри, ћкw њчищaете внёшнее стклsницы и3 блю1да, внутрьyду же сyть п0лни хищeніz и3 непрaвды:
26
26
Фарисею сліпий, очисть перше всередині чаші і блюда, щоб чистими були і зовні вони. фарісeе слэпhй, њчи1сти прeжде внyтреннее стклsницы и3 блю1да, да бyдетъ и3 внёшнее и4ма чи1сто.
27
27
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що уподібнюєтесь розмальованим гробам, які зовні здаються гарними, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечистоти. Г0ре вaмъ, кни1жницы и3 фарісeє, лицемёри, ћкw под0битесz гробHмъ повaплєнымъ, и5же внэyду u5бо kвлsютсz красны2, внутрьyду же п0лни сyть костeй мeртвыхъ и3 всsкіz нечистоты2:
28
28
Так і ви на вигляд здаєтесь людям праведними, а всередині повні лицемірства і беззаконня. тaкw и3 вы2, внэyду ќбw kвлsетесz человёкwмъ прaведни, внутрьyду же є3стE п0лни лицемёріz и3 беззак0ніz.
29
29
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що будуєте гробниці пророкам і оздоблюєте пам’ятники праведникам, (За? ч7ѕ7.) Г0ре вaмъ, кни1жницы и3 фарісeє, лицемёри, ћкw зи1ждете гр0бы прbр0чєскіz, и3 крaсите р†ки првdныхъ,
30
30
і говорите: якби ми були у дні батьків наших, то не були б спільниками їхніми у проливанні крови пророків. и3 глаг0лете: ѓще бhхомъ бhли во дни6 nтє1цъ нaшихъ, не бhхомъ ќбw w4бщницы и5мъ бhли въ кр0ви прbрHкъ:
31
31
Тим ви самі свідчите проти себе, що ви сини тих, які вбивали пророків. тёмже сaми свидётелствуете себЁ, ћкw сhнове є3стE и3зби1вшихъ прbр0ки:
32
32
І ви доповнюєте міру зла батьків ваших. и3 вы2 и3сп0лните мёру nтє1цъ вaшихъ.
33
33
Змії, поріддя єхиднове! Як утечете ви від суду вогню геєнського? Ѕмі‰, порождє1ніz є3хjднwва, кaкw ўбэжитE t судA (nгнS) геeнскагw;
34
34
Тому ось Я посилаю до вас пророків, і мудрих, і книжників. І ви одних уб’єте і розіпнете, а інших будете бити в синагогах ваших і гнати з міста до міста. Сегw2 рaди, сE, ѓзъ послю2 къ вaмъ прbр0ки и3 премdры и3 кни1жники: и3 t ни1хъ ўбіeте и3 рaспнете, и3 t ни1хъ біeте на с0нмищихъ вaшихъ, и3 и3зженeте t грaда во грaдъ:
35
35
Нехай прийде на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крови Авеля праведного до крови Захарії, сина Варахії, якого вбили між храмом і жертовником. ћкw да пріи1детъ на вы2 всsка кр0вь првdна, проливaемаz на земли2, t кр0ве ѓвелz првdнагw до кр0ве захaріи сhна варахjина, є3г0же ўби1сте междY цeрковію и3 nлтарeмъ.
36
36
Істинно кажу вам, що все це прийде на рід цей. Ґми1нь гlю вaмъ: (ћкw) пріи1дутъ вс‰ сі‰ на р0дъ сeй.
37
37
Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах збирає пташенят своїх під крила, і ви не схотіли! Їеrли1ме, їеrли1ме, и3зби1вый прbр0ки и3 кaменіемъ побивazй пHсланныz къ тебЁ, колькрaты восхотёхъ собрaти ч†да тво‰, ћкоже собирaетъ к0кошъ птенцы2 сво‰ под8 крилB, и3 не восхотёсте;
38
38
Ось лишається вам дім ваш пустий. СE, њставлsетсz вaмъ д0мъ вaшъ пyстъ.
39
39
Бо кажу вам: не побачите Мене віднині, доки не скажете: благословен, Хто йде в ім’я Господнє! Гlю бо вaмъ: (ћкw) не и4мате менE ви1дэти tсeлэ, д0ндеже речeте: блгcвeнъ грzдhй во и4мz гDне.
Глава 24
Главa к7д
1
1
І, вийшовши, Ісус пішов від храму; і підійшли до Нього ученики Його, щоб показати Йому будівлі храму. (За? ч7з7) И# и3зшeдъ ї}съ и3дsше t цeркве. И# приступи1ша (къ немY) ўчн7цы2 є3гw2 показaти є3мY зд†ніz церкHвнаz.
2
2
Ісус же сказав їм: чи бачите все це? Істинно кажу вам: не залишиться тут каменя на камені, все буде зруйновано. Ї}съ же речE и5мъ: не ви1дите ли вс‰ сі‰; ґми1нь гlю вaмъ, не и4мать њстaти здЁ кaмень на кaмени, и4же не разори1тсz.
3
3
Коли ж сидів Він на горі Елеонській, то приступили до Нього ученики на самоті і спитали: скажи нам, коли це буде і яке знамення Твого пришестя і кінця віку? (За? ч7}.) Сэдsщу же є3мY на горЁ є3леHнстэй, приступи1ша къ немY ўчн7цы2 на є3ди1нэ, глаг0люще: рцы2 нaмъ, когдA сі‰ бyдутъ; и3 что2 є4сть знaменіе твоегw2 пришeствіz и3 кончи1на вёка;
4
4
Ісус сказав їм у відповідь: стережіться, щоб хто не спокусив вас, И# tвэщaвъ ї}съ речE и5мъ: блюди1те, да никт0же вaсъ прельсти1тъ:
5
5
бо багато хто прийде під іменем Моїм і казатиме: «я Христос», і багатьох спокусять. мн0зи бо пріи1дутъ во и4мz моE, глаг0люще: ѓзъ є4смь хrт0съ: и3 мнHги прельстsтъ.
6
6
Також почуєте про війни і чутки про війни. Глядіть, не жахайтесь, бо належить усьому тому бути, та це ще не кінець. Ўслhшати же и4мате бр†ни и3 слы6шаніz брaнемъ. Зри1те, не ўжасaйтесz, подобaетъ бо всBмъ (си6мъ) бhти: но не тогдA є4сть кончи1на.
7
7
Постане бо народ на народ, і царство на царство; і будуть голод, моровиці і землетруси у різних місцях; Востaнетъ бо kзhкъ на kзhкъ, и3 цaрство на цaрство: и3 бyдутъ глaди и3 п†губы и3 трyси по мёстwмъ:
8
8
усе ж це — лиш початок хвороб. вс‰ же сі‰ начaло болёзнемъ.
9
9
Тоді видаватимуть вас на муки і вбиватимуть вас; і вас зненавидять усі народи через ім’я Моє. ТогдA предадsтъ вы2 въ скHрби и3 ўбію1тъ вы2: и3 бyдете ненави1дими всёми kзы6ки и4мене моегw2 рaди.
10
10
І тоді багато хто спокуситься, і видаватимуть один одного, і зненавидять один одного; И# тогдA соблазнsтсz мн0зи, и3 дрyгъ дрyга предадsтъ, и3 возненави1дzтъ дрyгъ дрyга:
11
11
і багато лжепророків з’явиться і багатьох спокусять; и3 мн0зи лжепрор0цы востaнутъ и3 прельстsтъ мнHгіz:
12
12
і через збільшення беззаконь охолоне любов у багатьох. и3 за ўмножeніе беззак0ніz, и3зсsкнетъ любы2 мн0гихъ.
13
13
Хто ж витерпить до кінця, той спасеться. (За? ч7f7.) Претерпёвый же до концA, т0й спасeтсz.
14
14
І буде проповідане це Євангеліє Царства по всьому світу, на свідчення усім народам; і тоді прийде кінець! И# проповёстсz сіE є3ђліе цrтвіz по всeй вселeннэй, во свидётелство всBмъ kзhкwмъ: и3 тогдA пріи1детъ кончи1на.
15
15
Отже, коли побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоїть на святому місці, — хто читає, нехай розуміє, — Е#гдA u5бо ќзрите мeрзость запустёніz, речeнную даніи1ломъ прbр0комъ, стоsщу на мёстэ с™э: и4же чтeтъ, да разумёетъ:
16
16
тоді, хто буде в Юдеї, нехай біжить у гори. тогдA сyщіи во їудeи да бэжaтъ на г0ры:
17
17
І хто на покрівлі, той нехай не сходить взяти що-небудь з дому свого; (и3) и4же на кр0вэ, да не сх0дитъ взsти ±же въ домY є3гw2:
18
18
і хто на полі, той нехай не вертається взяти одяг свій. и3 и5же на селЁ, да не возврати1тсz вспsть взsти ри1зъ свои1хъ.
19
19
Горе ж вагітним і матерям-годувальницям у ті дні! Г0ре же непр†зднымъ и3 доsщымъ въ ты6z дни6.
20
20
Моліться ж, щоб не сталася втеча ваша взимку або в суботу, Моли1тесz же, да не бyдетъ бёгство вaше въ зимЁ, ни въ суббHту.
21
21
бо тоді буде велика скорбота, якої не було від початку світу донині і не буде. Бyдетъ бо тогдA ск0рбь вeліz, kковaже не былA t начaла мjра досeлэ, нижE и4мать бhти.
22
22
І якби не вкоротилися ті дні, то не спаслась би ніяка плоть; але заради обраних скоротяться ті дні. И# ѓще не бhша прекрати1лисz днjе w4ны, не бы2 ќбw спаслaсz всsка пл0ть: и3збрaнныхъ же рaди прекратsтсz днjе w4ны.
23
23
Тоді, якщо хто скаже вам: ось тут Христос, або: отам, не йміть віри. ТогдA ѓще кто2 речeтъ вaмъ: сE, здЁ хrт0съ, и3ли2 џндэ: не и3ми1те вёры:
24
24
Бо встануть лжехристи і лжепророки і покажуть великі знамення і чудеса, щоб звабити, якщо можливо, і обраних. востaнутъ бо лжехрjсти и3 лжепрор0цы и3 дадsтъ знaмєніz вє1ліz и3 чудесA, ћкоже прельсти1ти, ѓще возм0жно, и3 и3збр†нныz.
25
25
Ось Я наперед сказав вам. СE, прeжде рёхъ вaмъ.
26
26
Отже, коли скажуть вам: «ось Він у пустелі», — не виходьте; «ось Він у потаємних кімнатах», — не йміть віри. Ѓще u5бо рекyтъ вaмъ: сE, въ пустhни є4сть, не и3зыди1те: сE, въ сокр0вищихъ, не и3ми1те вёры:
27
27
Бо, як блискавиця виходить зі сходу і з’являється аж до заходу, так буде пришестя Сина Людського. (За? R.) ћкоже бо м0лніz и3сх0дитъ t востHкъ и3 kвлsетсz до з†падъ, тaкw бyдетъ пришeствіе сн7а чlвёческагw:
28
28
Бо де буде труп, там зберуться орли. и3дёже бо ѓще бyдетъ трyпъ, тaмw соберyтсz nрли2.
29
29
І враз, після скорботи тих днів, сонце померкне, і місяць не дасть світла свого, і зірки спадуть з неба, і сили небесні захитаються. Ѓбіе же, по ск0рби днjй тёхъ, с0лнце помeркнетъ, и3 лунA не дaстъ свёта своегw2, и3 ѕвёзды спадyтъ съ небесE, и3 си6лы небє1сныz подви1гнутсz:
30
30
І тоді з’явиться знамення Сина Людського на небі; і заплачуть всі племена земні і побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах небесних з силою і славою великою. и3 тогдA kви1тсz знaменіе сн7а чlвёческагw на небеси2: и3 тогдA восплaчутсz вс‰ кwлёна земн†z и3 ќзрzтъ сн7а чlвёческаго грzдyща на w4блацэхъ небeсныхъ съ си1лою и3 слaвою мн0гою:
31
31
І пошле ангелів Своїх з сурмою гучноголосою; і зберуть обраних Його від чотирьох вітрів, від краю небес до кінця їх. и3 п0слетъ ѓгGлы сво‰ съ трyбнымъ глaсомъ вeліимъ, и3 соберyтъ и3збр†нныz є3гw2 t четhрехъ вBтръ, t конє1цъ небeсъ до конє1цъ и4хъ.
32
32
Від смоковниці навчіться притчі: коли гілля її стає вже м’яким і пускає листя, то знаєте, що близько літо. T смок0вницы же научи1тесz при1тчи: є3гдA ўжE в†іz є3S бyдутъ млaда, и3 ли1ствіе прозsбнетъ, вёдите, ћкw бли1з8 є4сть жaтва:
33
33
Так само і ви: коли побачите все це, знайте, що близько, при дверях. тaкw и3 вы2, є3гдA ви1дите сі‰ вс‰, вёдите, ћкw бли1з8 є4сть, при двeрехъ.
34
34
Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде. (За? ~R№.) Ґми1нь гlю вaмъ, не мимои1детъ р0дъ сeй, д0ндеже вс‰ сі‰ бyдутъ:
35
35
Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть. нeбо и3 землS мимои1детъ, словесa же мо‰ не мимои1дутъ.
36
36
Про день же той і годину ніхто не знає, ні ангели небесні, а тільки Отець Мій один. (За? Rв7.) Њ дни1 же т0мъ и3 часЁ никт0же вёсть, ни ѓгGли нбcніи, т0кмw nц7ъ м0й є3ди1нъ:
37
37
Але, як було у дні Ноя, так буде і в пришестя Сина Людського; ћкоже (бо бhсть во) дни6 нHєвы, тaкw бyдетъ и3 пришeствіе сн7а чlвёческагw:
38
38
бо, як у дні перед потопом їли, пили, женились і виходили заміж аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег, ћкоже бо бёху во дни6 прeжде пот0па kдyще и3 пію1ще, женsщесz и3 посzгaюще, до негHже днE вни1де нHе въ ковчeгъ,
39
39
і не думали, поки не прийшов потоп і не забрав усіх, — так буде і в пришестя Сина Людського. и3 не ўвёдэша, д0ндеже пріи1де водA и3 взsтъ вс‰: тaкw бyдетъ и3 пришeствіе сн7а чlвёческагw:
40
40
Тоді з двох, що будуть у полі, одного буде забрано, а другого залишено; тогдA двA бyдета на селЁ: є3ди1нъ поeмлетсz, ґ другjй њставлsетсz:
41
41
дві, що мелють на жорнах: одну буде забрано, а другу залишено. двЁ мeлющэ въ жeрновахъ: є3ди1на поeмлетсz, и3 є3ди1на њставлsетсz.
42
42
Отже, пильнуйте, бо не знаєте, в яку годину Господь ваш прийде. (За? RG.) Бди1те u5бо, ћкw не вёсте, въ кjй чaсъ гDь вaшъ пріи1детъ.
43
43
Але це ви знайте, що, якби знав господар дому, у яку сторожу прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого. Сіe же вёдите, ћкw ѓще бы вёдалъ д0му владhка, въ кyю стрaжу тaть пріи1детъ, бдёлъ ќбw бы и3 не бы2 дaлъ подкопaти хрaма своегw2.
44
44
Тому і ви будьте готові, бо в ту годину, про яку й не думаєте, прийде Син Людський. Сегw2 рaди и3 вы2 бyдите гот0ви: ћкw, въ џньже чaсъ не мнитE, сн7ъ чlвёческій пріи1детъ.
45
45
Хто ж є вірним і мудрим рабом, якого господар його поставить над слугами своїми, щоб давати їм їжу вчасно? Кто2 u5бо є4сть вёрный рaбъ и3 мyдрый, є3г0же постaвитъ господи1нъ є3гw2 над8 д0момъ свои1мъ, є4же даsти и5мъ пи1щу во врeмz (и4хъ);
46
46
Блажен той раб, господар якого, прийшовши, знайде, що він робить так. бlжeнъ рaбъ т0й, є3г0же, пришeдъ господи1нъ є3гw2, њбрsщетъ тaкw творsща:
47
47
Істинно кажу вам, що над усім добром своїм поставить його. ґми1нь гlю вaмъ, ћкw над8 всёмъ и3мёніемъ свои1мъ постaвитъ є3го2.
48
48
Якщо ж раб той, будучи злим, скаже в серці своїм: не скоро прийде господар мій, Ѓще ли же речeтъ ѕлhй рaбъ т0й въ сeрдцы своeмъ: косни1тъ господи1нъ м0й пріити2,
49
49
і почне бити товаришів своїх, їсти й пити з п’яницями, — и3 нaчнетъ би1ти клеврeты сво‰, ћсти же и3 пи1ти съ піsницами:
50
50
то прийде господар раба того в той день, в який він не сподівається, і в годину, про яку не знає. пріи1детъ господи1нъ рабA тогw2 въ дeнь, въ џньже не чaетъ, и3 въ чaсъ, въ џньже не вёсть,
51
51
І розсіче його і визначить йому одну долю з лицемірами; там буде плач і скрегіт зубів. и3 растeшетъ є3го2 полмA, и3 чaсть є3гw2 съ невёрными положи1тъ: тY бyдетъ плaчь и3 скрeжетъ зубHмъ.
Глава 25
Главa к7є
1
1
Тоді уподібниться Царство Небесне десятьом дівам, які, взявши світильники свої, вийшли назустріч женихові. (За? Rд7) ТогдA ўпод0бисz цrтвіе нбcное десzти1мъ дёвамъ, ћже пріsша свэти1лники сво‰ и3 и3зыд0ша въ срётеніе женихY:
2
2
П’ять з них були мудрі, а п’ять — нерозумні. пsть же бЁ t ни1хъ мудры2 и3 пsть ю3рHдивы.
3
3
Нерозумні, взявши світильники свої, не взяли з собою оливи. Ю#рHдивыz же, пріeмшz свэти1лники сво‰, не взsша съ соб0ю є3лeа:
4
4
Мудрі ж взяли оливи в посудинах разом із світильниками своїми. м{дрыz же пріsша є3лeй въ сосyдэхъ со свэти6лники свои1ми:
5
5
А оскільки жених забарився, то всі задрімали і поснули. коснsщу же женихY, воздремaшасz вс‰ и3 спaху.
6
6
Опівночі ж почувся крик: ось жених іде, виходьте назустріч йому. Полyнощи же в0пль бhсть: сE, жени1хъ грzдeтъ, и3сходи1те въ срётеніе є3гw2.
7
7
Тоді встали всі діви та й приготували світильники свої. ТогдA востaша вс‰ дBвы ты6z и3 ўкраси1ша свэти1лники сво‰.
8
8
Нерозумні ж сказали мудрим: дайте нам вашої оливи, бо світильники наші гаснуть. Ю#рHдивыz же мyдрымъ рёша: дади1те нaмъ t є3лeа вaшегw, ћкw свэти1лницы нaши ўгасaютъ.
9
9
А мудрі відповіли, кажучи: а як і нам, і вам не стане? Ідіть краще до продавців та й купіть собі. Tвэщaша же м{дрыz, глаг0люща: є3дA кaкw не достaнетъ нaмъ и3 вaмъ: и3ди1те же пaче къ продаю1щымъ и3 купи1те себЁ.
10
10
Коли ж пішли вони купувати, прийшов жених, і ті, які були готові, ввійшли з ним на весілля, і двері зачинилися. И#дyщымъ же и5мъ купи1ти, пріи1де жени1хъ: и3 готHвыz внид0ша съ ни1мъ на брaки, и3 затворє1ны бhша двє1ри.
11
11
Пізніше прийшли й інші діви і говорять: Господи! Господи! Відчини нам. Послэди1 же пріид0ша и3 пр0чыz дBвы, глаг0лющz: г0споди, г0споди, tвeрзи нaмъ.
12
12
Він же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам: не знаю вас. Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: ґми1нь глаг0лю вaмъ, не вёмъ вaсъ.
13
13
Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде. Бди1те u5бо, ћкw не вёсте днE ни часA, въ џньже сн7ъ чlвёческій пріи1детъ.
14
14
Так само один чоловік, відходячи, покликав своїх рабів і передав їм майно своє: (За? Rе7.) Ћкоже бо человёкъ нёкій tходS призвA сво‰ рабы6 и3 предадE и5мъ и3мёніе своE:
15
15
одному дав п’ять талантів, другому два, іншому ж один, кожному за спроможністю його, і відразу ж виїхав. и3 џвому ќбw дадE пsть тал†нтъ, џвому же двA, џвому же є3ди1нъ, комyждо проти1ву си1лы є3гw2: и3 tи1де ѓбіе.
16
16
Той раб, який одержав п’ять талантів, пішов і використав їх на діло, і набув інші п’ять талантів. Шeдъ же пріeмый пsть тал†нтъ, дёла въ ни1хъ и3 сотвори2 друг‡z пsть тал†нтъ:
17
17
Так само і той, який одержав два таланти, набув інші два. тaкожде и3 и4же двA, приwбрёте и3 т0й друг†z двA:
18
18
А той, який одержав один талант, пішов і закопав його в землю, і заховав срібло господаря свого. пріeмый же є3ди1нъ, шeдъ вкопA (є3го2) въ зeмлю и3 скры2 сребро2 господи1на своегw2.
19
19
Коли минуло багато часу, приходить господар рабів тих і вимагає від них звіту. По мн0зэ же врeмени пріи1де господи1нъ р†бъ тёхъ и3 стzзaсz съ ни1ми њ словеси2.
20
20
Підійшов той, який одержав п’ять талантів, приніс інші п’ять талантів і сказав: господарю, п’ять талантів ти дав мені; ось ще п’ять талантів, які я здобув на них. И# пристyпль пsть тал†нтъ пріeмый, принесE друг‡z пsть тал†нтъ, глаг0лz: г0споди, пsть тал†нтъ ми2 є3си2 прeдалъ: сE, друг‡z пsть тал†нтъ приwбрэт0хъ и4ми.
21
21
Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого. Речe же є3мY госп0дь є3гw2: д0брэ, рaбе благjй и3 вёрный: њ мaлэ бhлъ є3си2 вёренъ, над8 мн0гими тS постaвлю: вни1ди въ рaдость г0спода твоегw2.
22
22
Підійшов також і той, який одержав два таланти, і сказав: господарю, два таланти ти дав мені; ось інші два таланти, що я здобув на них. Пристyпль же и3 и4же двA тал†нта пріeмый, речE: г0споди, двA тал†нта ми2 є3си2 прeдалъ: сE, друг†z двA тал†нта приwбрэт0хъ и4ма.
23
23
Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого. Речe (же) є3мY госп0дь є3гw2: д0брэ, рaбе благjй и3 вёрный: њ мaлэ (ми2) бhлъ є3си2 вёренъ, над8 мн0гими тS постaвлю: вни1ди въ рaдость г0спода твоегw2.
24
24
Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: господарю! Я знав тебе, як жорстоку людину, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав; Пристyпль же и3 пріeмый є3ди1нъ талaнтъ, речE: г0споди, вёдzхъ тS, ћкw жeстокъ є3си2 человёкъ, жнeши, и3дёже не сёzлъ є3си2, и3 собирaеши и3дёже не расточи1лъ є3си2:
25
25
і, побоявшись, пішов і заховав талант твій у землю; ось тобі твоє. и3 ўбоsвсz, шeдъ скрhхъ талaнтъ тв0й въ земли2: (и3) сE, и4маши твоE.
26
26
Господар його сказав йому у відповідь: лукавий рабе і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не роз¬; Tвэщaвъ же госп0дь є3гw2 речE є3мY: лукaвый рaбе и3 лэни1вый, вёдэлъ є3си2, ћкw жнY и3дёже не сёzхъ, и3 собирaю и3дёже не расточи1хъ:
27
27
тоді треба було тобі віддати срібло моє купцям, і я, прийшовши, одержав би моє з прибутком. подобaше u5бо тебЁ вдaти сребро2 моE торжникHмъ, и3 пришeдъ ѓзъ взsлъ бhхъ своE съ ли1хвою:
28
28
Отже, візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів. возми1те u5бо t негw2 талaнтъ и3 дади1те и3мyщему дeсzть тал†нтъ:
29
29
Бо кожному, хто має, дасться і примножиться, а в того, хто не має, відніметься і те, що має. и3мyщему бо вездЁ дано2 бyдетъ и3 преизбyдетъ: t неимyщагw же, и3 є4же мни1тсz и3мёz, взsто бyдетъ t негw2:
30
30
А негідного раба вкиньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. Сказавши це, проголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає! и3 неключи1маго рабA ввeрзите во тмY кромёшнюю: тY бyдетъ плaчь и3 скрeжетъ зубHмъ. Сі‰ гlz возгласи2: и3мёzй ќшы слhшати да слhшитъ.
31
31
Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї, (За? Rѕ7.) Е#гдa же пріи1детъ сн7ъ чlвёческій въ слaвэ своeй и3 вси2 с™jи ѓгGли съ ни1мъ, тогдA сsдетъ на пrт0лэ слaвы своеS,
32
32
і зберуться перед Ним усі народи; і відділить їх одних від одних, як пастир відділяє овець від козлів. и3 соберyтсz пред8 ни1мъ вси2 kзhцы: и3 разлучи1тъ и5хъ дрyгъ t дрyга, ћкоже пaстырь разлучaетъ џвцы t к0злищъ:
33
33
І поставить овець праворуч Себе, а козлів — ліворуч. и3 постaвитъ џвцы њдеснyю себє2, ґ кHзлища њшyюю.
34
34
Тоді скаже Цар тим, які праворуч від Нього: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу. ТогдA речeтъ цRь сyщымъ њдеснyю є3гw2: пріиди1те, блгcвeнніи nц7A моегw2, наслёдуйте ўгот0ванное вaмъ цrтвіе t сложeніz мjра:
35
35
Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене; взалкaхсz бо, и3 дaсте ми2 ћсти: возжадaхсz, и3 напои1сте мS: стрaненъ бёхъ, и3 введ0сте менE:
36
36
був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене. нaгъ, и3 њдёzсте мS: б0ленъ, и3 посэти1сте менE: въ темни1цэ бёхъ, и3 пріид0сте ко мнЁ.
37
37
Тоді скажуть Йому праведники у відповідь: Господи! ТогдA tвэщaютъ є3мY првdницы, глаг0люще: гDи, когдA тS ви1дэхомъ ѓлчуща, и3 напитaхомъ; и3ли2 жaждуща, и3 напои1хомъ;
38
38
Коли ми бачили Тебе голодним, і нагодували? Або спраглим, і напоїли? Коли ми бачили Тебе подорожнім, і прийняли? Або нагим, і зодягли? когдa же тS ви1дэхомъ стрaнна, и3 введ0хомъ; и3ли2 нaга, и3 њдёzхомъ;
39
39
Коли ми бачили Тебе недужим або у в’язниці, і прийшли до Тебе? когдa же тS ви1дэхомъ болsща, и3ли2 въ темни1цэ, и3 пріид0хомъ къ тебЁ;
40
40
І Цар скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили. И# tвэщaвъ цRь речeтъ и5мъ: ґми1нь гlю вaмъ, понeже сотвори1сте є3ди1ному си1хъ брaтій мои1хъ мeншихъ, мнЁ сотвори1сте.
41
41
Тоді скаже й тим, які ліворуч від Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його. ТогдA речeтъ и3 сyщымъ њшyюю (є3гw2): и3ди1те t менє2, проклsтіи, во џгнь вёчный, ўгот0ванный діaволу и3 ѓггелwмъ є3гw2:
42
42
Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене; взалкaхсz бо, и3 не дaсте ми2 ћсти: возжадaхсz, и3 не напои1сте менE:
43
43
був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не зодягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене. стрaненъ бёхъ, и3 не введ0сте менE: нaгъ, и3 не њдёzсте менE: б0ленъ и3 въ темни1цэ, и3 не посэти1сте менE.
44
44
Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господи! Коли ж ми бачили Тебе голодним, або спраглим, чи подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці і не послужили Тобі? ТогдA tвэщaютъ є3мY и3 тjи, глаг0люще: гDи, когдA тS ви1дэхомъ ѓлчуща, и3ли2 жaждуща, и3ли2 стрaнна, и3ли2 нaга, и3ли2 б0льна, и3ли2 въ темни1цэ, и3 не послужи1хомъ тебЁ;
45
45
Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили. ТогдA tвэщaетъ и5мъ, гlz: ґми1нь гlю вaмъ, понeже не сотвори1сте є3ди1ному си1хъ мeншихъ, ни мнЁ сотвори1сте.
46
46
І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне. И# и4дутъ сjи въ мyку вёчную, првdницы же въ жив0тъ вёчный.
Глава 26
Главa к7ѕ
1
1
Коли Ісус скінчив усі ці слова, то сказав ученикам Своїм: (За? Rз7) И# бhсть, є3гдA скончA ї}съ вс‰ словесA сі‰, речE ўчн7кHмъ свои6мъ:
2
2
ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на розп’яття. вёсте, ћкw по двою2 дню6 пaсха бyдетъ, и3 сн7ъ чlвёческій прeданъ бyдетъ на пропsтіе.
3
3
Тоді зібралися первосвященики, і книжники, і старійшини народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа, ТогдA собрaшасz ґрхіерeє и3 кни1жницы и3 стaрцы людстjи во дв0ръ ґрхіерeовъ, глаг0лемагw каіaфы,
4
4
і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити. и3 совэщaша, да ї}са лeстію и4мутъ и3 ўбію1тъ:
5
5
Але говорили: тільки не у свято, щоб не було заворушення в народі. глаг0лаху же: но не въ прaздникъ, да не молвA бyдетъ въ лю1дехъ.
6
6
Коли ж Ісус був у Вифанії, в домі Симона прокаженого, (За? R}.) Ї}су же бhвшу въ виfaніи, въ домY сjмwна прокажeннагw,
7
7
підійшла до Нього жінка з посудиною дорогоцінного мира і зливала Йому, що возлежав, на голову. приступи2 къ немY женA, стклsницу мЂра и3мyщи многоцённагw, и3 возливaше на главY є3гw2 возлежaща.
8
8
Побачивши це, ученики Його ремствували і говорили: для чого таке марнотратство? Ви1дэвше же ўчн7цы2 є3гw2 негодовaша, глаг0люще: чесw2 рaди ги1бель сіS (бhсть);
9
9
Бо можна було б це миро продати за велику ціну і роздати вбогим. можaше бо сіE мЂро продано2 бhти на мн0зэ и3 дaтисz ни1щымъ.
10
10
Ісус же, зрозумівши це, сказав їм: навіщо бентежите жінку? Вона добре діло зробила для Мене. Разумёвъ же ї}съ речE и5мъ: что2 труждaете женY; дёло бо добро2 содёла њ мнЁ:
11
11
Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте. всегдa бо ни1щыz и4мате съ соб0ю, менє1 же не всегдA и4мате:
12
12
Зливши миро це на тіло Моє, до погребіння Мене приготувала. возліsвши бо сіS мЂро сіE на тёло моE, на погребeніе мS сотвори2:
13
13
Істинно кажу вам: де тільки буде проповідане Євангеліє це по всьому світу, сказано буде про те, що вона зробила, в пам’ять її. ґми1нь гlю вaмъ: и3дёже ѓще проповёдано бyдетъ є3ђліе сіE во всeмъ мjрэ, речeтсz и3 є4же сотвори2 сіS, въ пaмzть є3S.
14
14
Тоді один з дванадцятьох, званий Іудою Іскаріотом, пішов до первосвящеників ТогдA шeдъ є3ди1нъ t nбоюнaдесzте, глаг0лемый їyда їскаріHтскій, ко ґрхіерewмъ,
15
15
і сказав: що хочете дати мені, — і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібників. речE: чт0 ми х0щете дaти, и3 ѓзъ вaмъ предaмъ є3го2; Nни1 же постaвиша є3мY три1десzть срeбрєникъ:
16
16
І відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його. и3 tт0лэ и3скaше ўд0бна врeмене, да є3го2 предaстъ.
17
17
Першого ж дня опрісноків ученики приступили до Ісуса і сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти паску? Въ пeрвый же дeнь њпрэсн0чный приступи1ша ўчн7цы2 ко ї}су, глаг0люще є3мY: гдЁ х0щеши ўгот0ваемъ ти2 ћсти пaсху;
18
18
Він сказав: підіть у місто до такого-то і скажіть йому: Учитель говорить: час Мій близько; у тебе справлю Пасху з учениками Моїми. Џнъ же речE: и3ди1те во грaдъ ко џнсицэ, и3 рцhте є3мY: ўч™ль гlетъ: врeмz моE бли1з8 є4сть: ў тебє2 сотворю2 пaсху со ўчн7ки6 мои1ми.
19
19
Ученики зробили, як звелів їм Ісус, і приготували паску. И# сотвори1ша ўчн7цы2, ћкоже повелЁ и5мъ ї}съ, и3 ўгот0ваша пaсху.
20
20
Коли ж настав вечір, Він возліг з дванадцятьма учениками. Вeчеру же бhвшу, возлежaше со nбэманaдесzте ўчн7к0ма:
21
21
І коли вони їли, сказав: істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене. и3 kдyщымъ и5мъ, речE: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw є3ди1нъ t вaсъ предaстъ мS.
22
22
Вони дуже засмутились і почали говорити Йому, кожен з них: чи не я, Господи? И# скорбsще ѕэлw2, начaша глаг0лати є3мY є3ди1нъ кjйждо и4хъ: є3дA ѓзъ є4смь, гDи;
23
23
Він же сказав у відповідь: хто вмочить зі Мною руку в блюдо, той зрадить Мене. Џнъ же tвэщaвъ речE: њмочи1вый со мн0ю въ соли1ло рyку, т0й мS предaстъ:
24
24
Син же Людський іде, як писано про Нього, але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій. сн7ъ ќбw чlвёческій и4детъ, ћкоже є4сть пи1сано њ нeмъ: г0ре же человёку томY, и4мже сн7ъ чlвёческій предaстсz: добр0 бы бhло є3мY, ѓще не бы2 роди1лсz человёкъ т0й.
25
25
При цьому Іуда, що зрадив Його, сказав: чи не я, Учителю? Ісус говорить йому: ти сказав. Tвэщaвъ же їyда предаsй є3го2, речE: є3дA ѓзъ є4смь, раввJ; Гlа є3мY: ты2 рeклъ є3си2.
26
26
І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи ученикам, сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє. Kдyщымъ же и5мъ, пріeмь ї}съ хлёбъ и3 блгcви1въ преломи2, и3 даsше ўчн7кHмъ, и3 речE: пріими1те, kди1те: сіE є4сть тёло моE.
27
27
І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм і сказав: пийте з неї всі, И# пріeмъ чaшу и3 хвалY воздaвъ, дадE и5мъ, гlz: пjйте t неS вси2:
28
28
бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів. сіs бо є4сть кр0вь моS, н0вагw завёта, ћже за мнHгіz и3зливaема во њставлeніе грэхHвъ.
29
29
Кажу ж вам, що віднині не буду пити від цього плоду виноградного до того дня, коли питиму з вами його новим у Царстві Отця Мого. Гlю же вaмъ, ћкw не и4мамъ пи1ти tнн7э t сегw2 плодA л0знагw, до днE тогw2, є3гдA є5 пію2 съ вaми н0во во цrтвіи nц7A моегw2.
30
30
І, проспівавши, пішли на гору Елеонську. И# воспёвше и3зыд0ша въ г0ру є3леHнску.
31
31
Тоді говорить їм Ісус: всі ви спокуситеся через Мене в цю ніч, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці отари. ТогдA гlа и5мъ ї}съ: вси2 вы2 соблазнитeсz њ мнЁ въ н0щь сію2: пи1сано бо є4сть: поражY пaстырz, и3 разhдутсz џвцы стaда:
32
32
По воскресінні ж Моїм випереджу вас у Галилеї. по воскrніи же моeмъ варsю вы2 въ галілeи.
33
33
Петро сказав Йому у відповідь: якщо і всі спокусяться Тобою, то я ніколи не спокушусь. Tвэщaвъ же пeтръ речE є3мY: ѓще и3 вси2 соблазнsтсz њ тебЁ, ѓзъ никогдaже соблажню1сz.
34
34
Ісус сказав йому: істинно кажу тобі, що в цю ніч, перше ніж проспіває півень, ти тричі зречешся Мене. РечE є3мY ї}съ: ґми1нь гlю тебЁ, ћкw въ сію2 н0щь, прeжде дaже ґлeктwръ не возгласи1тъ, трикрaты tвeржешисz менє2.
35
35
Говорить Йому Петро: хоч би мені довелось і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне говорили і всі ученики. Глаг0ла є3мY пeтръ: ѓще ми2 є4сть и3 ўмрeти съ тоб0ю, не tвeргусz тебє2. Тaкожде и3 вси2 ўчн7цы2 рёша.
36
36
Потім приходить з ними Ісус у місцевість, що зветься Гефсиманією, і говорить ученикам: посидьте тут, поки Я піду та помолюся там. ТогдA пріи1де съ ни1ми ї}съ въ вeсь, нарицaемую геfсимaніа, и3 гlа ўчн7кHмъ: сэди1те тY, д0ндеже шeдъ помолю1сz тaмw.
37
37
І, взявши з Собою Петра і обох синів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити. И# поeмъ петрA и3 џба сы6на зеведewва, начaтъ скорбёти и3 тужи1ти.
38
38
Тоді говорить їм Ісус: сумна душа Моя смертельно; почекайте тут і пильнуйте зі Мною. ТогдA гlа и5мъ ї}съ: приск0рбна є4сть дш7A моS до смeрти: пожди1те здЁ и3 бди1те со мн0ю.
39
39
І, відійшовши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти. И# прешeдъ мaлw, падE на лицы2 своeмъ, молsсz и3 гlz: џ§е м0й, ѓще возм0жно є4сть, да мимои1детъ t менє2 чaша сіS: nбaче не ћкоже ѓзъ хощY, но ћкоже ты2.
40
40
І приходить до учеників, і знаходить їх сплячими, і говорить Петрові: то не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною? И# пришeдъ ко ўчн7кHмъ, и3 њбрёте и5хъ спsщихъ, и3 гlа петр0ви: тaкw ли не возмог0сте є3ди1нагw часA побдёти со мн0ю;
41
41
Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна. бди1те и3 моли1тесz, да не вни1дете въ напaсть: дyхъ ќбw б0дръ, пл0ть же немощнA.
42
42
Знову відійшовши, вдруге молився, кажучи: Отче Мій! Якщо не може чаша ця обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя. Пaки втори1цею шeдъ помоли1сz, гlz: џ§е м0й, ѓще не м0жетъ сіS чaша мимоити2 t менє2, ѓще не пію2 є3S, бyди в0лz твоS.
43
43
І, прийшовши, знаходить їх знову сплячими, бо в них очі обважніли. И# пришeдъ њбрёте и5хъ пaки спsщихъ: бёста бо и5мъ џчи њтzготёнэ.
44
44
І, залишивши їх, знову відійшов і помолився втретє, сказавши те саме слово. И# њстaвль и5хъ, шeдъ пaки, помоли1сz трети1цею, т0жде сл0во рeкъ.
45
45
Тоді приходить до учеників Своїх і говорить їм: ви все ще спите і відпочиваєте; ось наблизився час, і Син Людський видається в руки грішників. ТогдA пріи1де ко ўчн7кHмъ свои6мъ и3 гlа и5мъ: спи1те пр0чее и3 почивaйте: сE, прибли1жисz чaсъ, и3 сн7ъ чlвёческій предаeтсz въ рyки грёшникwвъ:
46
46
Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто зраджує Мене. востaните, и4демъ: сE, прибли1жисz предаsй мS.
47
47
І, коли Він ще говорив, ось прийшов Іуда, один з дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і старійшин людських. И# є3щE є3мY гlющу, сE, їyда, є3ди1нъ t nбоюнaдесzте, пріи1де, и3 съ ни1мъ нар0дъ мн0гъ со nрyжіемъ и3 дрек0льми, t ґрхіерє1й и3 стaрєцъ людски1хъ.
48
48
Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є, беріть Його. Предаsй же є3го2 дадE и5мъ знaменіе, глаг0лz: є3г0же ѓще лобжY, т0й є4сть: и3ми1те є3го2.
49
49
І, відразу ж підійшовши до Ісуса, сказав: радуйся, Учителю! І поцілував Його. И# ѓбіе пристyпль ко ї}сови, речE: рaдуйсz, раввJ. И# њблобызA є3го2.
50
50
Ісус же сказав йому: друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли, наклали руки на Ісуса і взяли Його. Ї}съ же речE є3мY: дрyже, (твори2,) на нeже є3си2 пришeлъ [дрyже, на сіe ли пришeлъ є3си2;]. ТогдA пристyпльше возложи1ша рyцэ на ї}са и3 ћша є3го2.
51
51
І ось один з тих, що були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив меч свій і, вдаривши раба первосвященика, відсік йому вухо. И# сE, є3ди1нъ t сyщихъ со ї}сомъ, простeръ рyку, и3звлечE н0жъ св0й, и3 ўдaри рабA ґрхіерeова, и3 ўрёза є3мY ќхо.
52
52
Тоді Ісус говорить йому: поверни меч твій на його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть; ТогдA гlа є3мY ї}съ: возврати2 н0жъ тв0й въ мёсто є3гw2: вси1 бо пріeмшіи н0жъ ножeмъ поги1бнутъ:
53
53
чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені більш як дванадцять легіонів ангелів? и3ли2 мни1тсz ти2, ћкw не могY нн7э ўмоли1ти nц7A моего2, и3 предстaвитъ ми2 вsщше нeже дванaдесzте легеw6на ѓгGлъ;
54
54
Як же тоді збудуться Писання, що так повинно бути? кaкw u5бо сбyдутсz пис†ніz, ћкw тaкw подобaетъ бhти;
55
55
Тоді сказав Ісус до народу: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб узяти Мене; кожного дня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене. Въ т0й чaсъ речE ї}съ нар0дwмъ: ћкw на разб0йника ли и3зыд0сте со nрyжіемъ и3 дрек0льми ћти мS; по вс‰ дни6 при вaсъ сэдёхъ ўчS въ цeркви, и3 не ћсте менE.
56
56
Це ж усе сталося, щоб збулися Писання пророків. Тоді всі ученики, покинувши Його, розбіглися. Сe же всE бhсть, да сбyдутсz пис†ніz прbр0чєскаz. ТогдA ўчн7цы2 вси2 њстaвльше є3го2 бэжaша.
57
57
А воїни, які взяли Ісуса, повели Його до Каяфи, первосвященика, де зібралися книжники і старійшини. (За? Rf7.) (В0ини) же є4мше ї}са вед0ша къ каіaфэ ґрхіерeови, и3дёже кни1жницы и3 стaрцы собрaшасz.
58
58
Петро ж ішов за Ним здаля, до двору первосвященика; і, ввійшовши всередину, сів із слугами, щоб бачити кінець. Пeтръ же и3дsше по нeмъ и3здалeча до дворA ґрхіерeова: и3 вшeдъ внyтрь, сэдsше со слугaми, ви1дэти кончи1ну.
59
59
Первосвященики і старійшини, і весь синедріон* шукали лжесвідчення проти Ісуса, щоб убити Його, Ґрхіерeє же и3 стaрцы и3 с0нмъ вeсь и3скaху лжесвидётелства на ї}са, ћкw да ўбію1тъ є3го2,
60
60
і не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але, наостанок, прийшли два лжесвідки и3 не њбрэтaху: и3 мнHгимъ лжесвидётелємъ пристyпльшымъ, не њбрэт0ша. П0слэжде же приступи6вша двA лжесвидётелz,
61
61
і сказали: Він говорив: можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його. рёста: сeй речE: могY разори1ти цeрковь б9ію и3 треми2 дeнми создaти ю5.
62
62
І, вставши, первосвященик сказав Йому: чому ж нічого не відповідаєш, що вони проти Тебе свідчать? И# востaвъ ґрхіерeй речE є3мY: ничесHже ли tвэщавaеши, что2 сjи на тS свидётелствуютъ;
63
63
Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: заклинаю Тебе Богом Живим, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий? Ї}съ же молчaше. И# tвэщaвъ ґрхіерeй речE є3мY: заклинaю тS бGомъ живhмъ, да речeши нaмъ, ѓще ты2 є3си2 хrт0съ, сн7ъ б9ій;
64
64
Ісус говорить йому: ти сказав; але скажу вам: віднині побачите Сина Людського, Який сидить праворуч Сили і гряде на хмарах небесних. Гlа є3мY ї}съ: ты2 рeклъ є3си2: nбaче гlю вaмъ: tсeлэ ќзрите сн7а чlвёческаго сэдsща њдеснyю си1лы и3 грzдyща на w4блацэхъ небeсныхъ.
65
65
Тоді первосвященик роздер одяг свій і сказав: Він богохульствує! Навіщо нам ще свідки? Ось тільки що ви чули хулу Його! ТогдA ґрхіерeй растерзA ри6зы сво‰, глаг0лz, ћкw хулY гlа: что2 є3щE трeбуемъ свидётелей; сE, нн7э слhшасте хулY є3гw2:
66
66
Як вам здається? Вони ж сказали у відповідь: повинен смерті. что2 вaмъ мни1тсz; Nни1 же tвэщaвше рёша: пови1ненъ є4сть смeрти.
67
67
Тоді плювали Йому в лице і знущалися з Нього, а деякі били Його по щоках ТогдA заплевaша лицE є3гw2 и3 пaкwсти є3мY дёzху [и3 по лани1тома біsху є3го2]: џвіи же за лани1ту ўдaриша [заушaху є3го2],
68
68
і говорили: проречи нам, Христе, хто вдарив Тебе? глаг0люще: прорцы2 нaмъ, хrтE, кто2 є4сть ўдарeй тS;
69
69
Петро ж сидів у дворі. І підійшла до нього одна служниця і сказала: і ти був з Ісусом Галилейським. Пeтръ же внЁ сэдsше во дворЁ. И# приступи2 къ немY є3ди1на рабhнz, глаг0лющи: и3 ты2 бhлъ є3си2 со ї}сомъ галілeйскимъ.
70
70
Він же відрікся перед усіма, кажучи: не знаю, що ти говориш. Џнъ же tвeржесz пред8 всёми, глаг0лz: не вёмъ, что2 глаг0леши.
71
71
Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша і говорить тим, що були там: і цей був з Ісусом Назореєм. И#зшeдшу же є3мY ко вратHмъ, ўзрЁ є3го2 другaz, и3 глаг0ла сyщымъ тaмw: и3 сeй бЁ со ї}сомъ назwрeомъ.
72
72
І він знову відрікся з клятвою: не знаю Цього Чоловіка. И# пaки tвeржесz съ клsтвою, ћкw не знaю чlвёка.
73
73
Трохи згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові: справді і ти з них, бо і мова твоя викриває тебе. Помaлэ же приступи1вше стоsщіи, рёша петр0ви: вои1стинну и3 ты2 t ни1хъ є3си2, и4бо бесёда твоS ћвэ тS твори1тъ.
74
74
Тоді він почав божитися й клястися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень. ТогдA начaтъ роти1тисz и3 клsтисz, ћкw не знaю чlвёка. И# ѓбіе пётель возгласи2.
75
75
І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж проспіває півень, тричі зречешся Мене! І, вийшовши геть, плакав гірко. И# помzнY пeтръ гlг0лъ ї}совъ, речeнный є3мY, ћкw прeжде дaже пётель не возгласи1тъ, трикрaты tвeржешисz менє2. И# и3зшeдъ в0нъ плaкасz г0рькw.
Глава 27
Главa к7з
1
1
Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старійшини людські зібрали раду на Ісуса, щоб убити Його. (За? R‹) Ќтру же бhвшу, совётъ сотвори1ша вси2 ґрхіерeє и3 стaрцы людстjи на ї}са, ћкw ўби1ти є3го2:
2
2
І, зв’язавши Його, відвели і видали Його Понтію Пилату, правителю. и3 свzзaвше є3го2 вед0ша и3 предaша є3го2 понтjйскому пілaту и3гeмwну.
3
3
Тоді Іуда, що зрадив Його, побачивши, що Він засуджений, і розкаявшись, повернув тридцять срібників первосвященикам та старійшинам, (За? R№‹.) ТогдA ви1дэвъ їyда предaвый є3го2, ћкw њсуди1ша є3го2, раскazвсz возврати2 три1десzть срeбреники ґрхіерeємъ и3 стaрцємъ,
4
4
кажучи: згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? Гляди сам. глаг0лz: согрэши1хъ предaвъ кр0вь непови1нную. Nни1 же рёша: чт0 є3сть нaмъ; ты2 ќзриши.
5
5
І, кинувши срібники в храмі, він вийшов, пішов і удавився. И# повeргъ срeбреники въ цeркви, tи1де: и3 шeдъ ўдави1сz.
6
6
Первосвященики ж, взявши срібники, сказали: не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крови. Ґрхіерeє же пріeмше срeбреники, рёша: недост0йно є4сть вложи1ти и5хъ въ корвaну, понeже цэнA кр0ве є4сть.
7
7
І, скликавши раду, купили за них землю гончареву для погребіння подорожніх. Совётъ же сотв0рше, купи1ша и4ми село2 скудeльничо, въ погребaніе стр†ннымъ:
8
8
Тому і зветься земля та «землею крови» до цього дня. тёмже наречeсz село2 то2 село2 кр0ве, до сегw2 днE:
9
9
Тоді збулося сказане пророком Єремією, який говорить: і взяли тридцять срібників, ціну Оціненого, Якого оцінили сини Ізраїля, тогдA сбhстсz речeнное їеремjемъ прbр0комъ, глаг0лющимъ: и3 пріsша три1десzть срeбрєникъ, цёну цэнeннагw, є3г0же цэни1ша t сынHвъ ї}лєвъ,
10
10
і дали їх за землю гончареву, як сказав мені Господь. и3 дaша | на село2 скудeльничо, ћкоже сказA мнЁ гDь.
11
11
Ісус же став перед правителем. І питав Його правитель: Ти Цар Юдейський? Ісус сказав йому: ти говориш. Ї}съ же стA пред8 и3гeмwномъ. И# вопроси2 є3го2 и3гeмwнъ, глаг0лz: тh ли є3си2 цRь їудeйскій; Ї}съ же речE є3мY: ты2 глаг0леши.
12
12
І коли звинувачували Його первосвященики і старійшини, Він нічого не відповідав. И# є3гдA нaнь глаг0лаху ґрхіерeє и3 стaрцы, ничесHже tвэщавaше.
13
13
Тоді говорить Йому Пилат: чи не чуєш, скільки свідчать проти Тебе? ТогдA глаг0ла є3мY пілaтъ: не слhшиши ли, коли6ка на тS свидётелствуютъ;
14
14
І не відповідав йому ні на жодне слово, так що правитель вельми дивувався. И# не tвэщA є3мY ни къ є3ди1ному глаг0лу, ћкw диви1тисz и3гeмwну ѕэлw2.
15
15
На свято ж Пасхи правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого хотіли. На (всsкъ) же прaздникъ њбhчай бЁ и3гeмwну tпущaти є3ди1наго нар0ду свsзнz, є3г0же хотsху:
16
16
Був тоді у них відомий в’язень, званий Вараввою. и3мsху же тогдA свsзана нар0чита, глаг0лемаго варaвву:
17
17
Отже, коли вони зібралися, Пилат сказав їм: кого хочете, щоб я відпустив вам — Варавву чи Ісуса, названого Христом? собрaвшымсz же и5мъ, речE и5мъ пілaтъ: кого2 х0щете (t nбою2) tпущY вaмъ: варaвву ли, и3ли2 ї}са глаг0лемаго хrтA;
18
18
Бо знав, що видали Його через заздрощі. Вёдzше бо, ћкw зaвисти рaди предaша є3го2.
19
19
Коли ж він сидів на судилищі, жінка його послала йому сказати: не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потерпіла сьогодні уві сні через Нього. Сэдsщу же є3мY на суди1щи, послA къ немY женA є3гw2, глаг0лющи: ничт0же тебЁ и3 првdнику томY: мн0гw бо пострадaхъ днeсь во снЁ є3гw2 рaди.
20
20
Але первосвященики і старійшини підмовили народ просити за Варавву, а Ісуса погубити. Ґрхіерeє же и3 стaрцы наусти1ша нар0ды, да и3спр0сzтъ вaравву, ї}са же погубsтъ.
21
21
Тоді правитель спитав їх: кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву. Tвэщaвъ же и3гeмwнъ речE и5мъ: кого2 х0щете t nбою2 tпущY вaмъ; Nни1 же рёша: варaвву.
22
22
Пилат говорить їм: що ж мені робити з Ісусом, нареченим Христом? Кажуть йому всі: хай буде розіп’ятий. Глаг0ла и5мъ пілaтъ: что2 u5бо сотворю2 ї}су глаг0лемому хrтY; Глаг0лаша є3мY вси2: да рaспzтъ бyдетъ.
23
23
Правитель сказав: яке ж зло вчинив Він? Та вони ще дужче кричали: нехай буде розіп’ятий. И#гeмwнъ же речE: к0е u5бо ѕло2 сотвори2; Nни1 же и4злиха вопіsху, глаг0люще: да пр0пzтъ бyдетъ.
24
24
Пилат, побачивши, що ніщо не допомагає, а заворушення зростає, взяв води, і вмив руки перед народом, і сказав: не винний я в крові Праведника Цього; дивіться ви. Ви1дэвъ же пілaтъ, ћкw ничт0же ўспэвaетъ, но пaче молвA бывaетъ, пріeмь в0ду, ўмы2 рyцэ пред8 нар0домъ, глаг0лz: непови1ненъ є4смь t кр0ве првdнагw сегw2: вы2 ќзрите.
25
25
Увесь народ, відповідаючи, сказав: кров Його на нас і на дітях наших. И# tвэщaвше вси2 лю1діе рёша: кр0вь є3гw2 на нaсъ и3 на чaдэхъ нaшихъ.
26
26
Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття. ТогдA tпусти2 и5мъ варaвву: ї}са же би1въ предадE (и5мъ), да є3го2 пр0пнутъ.
27
27
Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторії*, зібрали на Нього багато воїнів (За? Rв7‹.) ТогдA в0ини и3гeмwнwвы, пріeмше ї}са на суди1ще, собрaша нaнь всE мн0жество вHинъ:
28
28
і, роздягнувши Його, наділи на Нього багряницю; и3 совлeкше є3го2, њдёzша є3го2 хламЂдою червлeною:
29
29
і, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, глузували з Нього, кажучи: радуйся, Царю Юдейський! и3 сплeтше вэнeцъ t тeрніz, возложи1ша на главY є3гw2, и3 тр0сть въ десни1цу є3гw2: и3 покл0ншесz на кwлёну пред8 ни1мъ ругaхусz є3мY, глаг0люще: рaдуйсz, цRю2 їудeйскій.
30
30
І плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові. И# плю1нувше нaнь, пріsша тр0сть и3 біsху по главЁ є3гw2.
31
31
А коли наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю і вдягли Його в одяг Його й повели на розп’яття. И# є3гдA поругaшасz є3мY, совлек0ша съ негw2 багрzни1цу и3 њблек0ша є3го2 въ ри6зы є3гw2: и3 вед0ша є3го2 на пропsтіе.
32
32
Виходячи, вони зустріли одного чоловіка киринейського на ім’я Симон; і примусили цього нести хрест Його. И#сходsще же њбрэт0ша человёка кmринeйска, и4менемъ сjмwна: и3 семY задёша понести2 кrтъ є3гw2.
33
33
І коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що значить Лобне місце, (За? RG‹.) И# пришeдше на мёсто нарицaемое голг0fа, є4же є4сть глаг0лемо крaніево мёсто,
34
34
дали Йому пити оцет, змішаний з жовчю; і, покуштувавши, не схотів пити. дaша є3мY пи1ти џцетъ съ жeлчію смёшенъ: и3 вкyшь, не хотsше пи1ти.
35
35
Ті ж, що розіп’яли Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб; Распeншіи же є3го2 раздэли1ша ри6зы є3гw2, вeргше жрє1біz:
36
36
І, сидячи, стерегли Його там. и3 сэдsще стрежaху є3го2 тY:
37
37
І поставили над головою Його напис провини Його: Цей є Ісус, Цар Юдейський. и3 возложи1ша верхY главы2 є3гw2 винY є3гw2 напи1сану: сeй є4сть ї}съ, цRь їудeйскій.
38
38
Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч. ТогдA распsша съ ни1мъ двA разбHйника: є3ди1наго њ деснyю, и3 є3ди1наго њ шyюю.
39
39
Ті, що проходили мимо, лихословили на Нього, киваючи головами своїми Мимоходsщіи же хyлzху є3го2, покивaюще главaми свои1ми
40
40
і кажучи: Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста. и3 глаг0люще: разорszй цeрковь и3 треми2 дeнми созидazй, сп7си1сz сaмъ: ѓще сн7ъ є3си2 б9ій, сни1ди со кrтA.
41
41
Так само і первосвященики з книжниками та старійшинами і фарисеями, глузуючи, говорили: Тaкожде же и3 ґрхіерeє ругaющесz съ кни6жники и3 ст†рцы (и3 фарісє1и), глаг0лаху:
42
42
інших спасав, а Себе Самого не може спасти; якщо Він Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в Нього; и3ны6z сп7сE, себe ли не м0жетъ спcти2; ѓще цRь ї}левъ є4сть, да сни1детъ нн7э со кrтA, и3 вёруемъ въ него2:
43
43
уповав на Бога, нехай тепер порятує Його, якщо Він угодний Йому. Бо Він казав: Я — Син Божий. ўповA на бGа: да и3збaвитъ нн7э є3го2, ѓще х0щетъ є3мY. Речe бо, ћкw б9ій є4смь сн7ъ.
44
44
Також і розбійники, розіп’яті з Ним, ганьбили Його. Т0жде же и3 разбHйника расп‰таz съ ни1мъ поношaста є3мY.
45
45
З шостої ж години настала темрява по всій землі до години дев’ятої. T шестaгw же часA тмA бhсть по всeй земли2 до часA девsтагw:
46
46
А близько дев’ятої години Ісус викрикнув гучним голосом: Ілі, Ілі! Лама савахфані! Що значить: Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув? њ девsтэмъ же часЁ возопи2 ї}съ глaсомъ вeліимъ, гlz: и3лJ, и3лJ, лімA савахfанJ; є4же є4сть, б9е м0й, б9е м0й, вскyю мS є3си2 њстaвилъ;
47
47
Деякі з тих, що стояли там, почувши це, говорили: Він кличе Іллю. Нёцыи же t тY стоsщихъ слhшавше глаг0лаху, ћкw и3лію2 глашaетъ сeй.
48
48
І зараз же один з них побіг, взяв губку, намочив оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити. И# ѓбіе тeкъ є3ди1нъ t ни1хъ, и3 пріeмь гyбу, и3сп0лнивъ же џцта, и3 вонзE на тр0сть, напаsше є3го2.
49
49
А інші говорили: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його. Пр0чіи же глаг0лаху: њстaви, да ви1димъ, ѓще пріи1детъ и3ліA спасти2 є3го2.
50
50
Ісус же, знову скрикнувши гучним голосом, віддав дух. Ї}съ же, пaки возопи1въ глaсомъ вeліимъ, и3спусти2 д¦ъ.
51
51
І ось завіса храму роздерлася надвоє, зверху донизу; И# сE, завёса церк0внаz раздрaсz на дв0е съ вhшнzгw крaz до ни1жнzгw: и3 землS потрzсeсz: и3 кaменіе распадeсz:
52
52
і земля потряслась; і каміння порозпадалось; і гроби розкрились; і багато тіл померлих святих воскресли и3 гр0би tверз0шасz: и3 мнHга тэлесA ўс0пшихъ с™hхъ востaша:
53
53
і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і явилися багатьом. и3 и3зшeдше и3з8 грHбъ, по воскrніи є3гw2, внид0ша во с™hй грaдъ и3 kви1шасz мнHзэмъ.
54
54
Сотник же і ті, що стерегли з ним Ісуса, побачивши землетрус і все, що сталося, злякались дуже і говорили: воістину Він був Син Божий. С0тникъ же и3 и5же съ ни1мъ стрегyщіи ї}са, ви1дэвше трyсъ и3 бы6вшаz, ўбоsшасz ѕэлw2, глаг0люще: вои1стинну б9ій сн7ъ бЁ сeй.
55
55
Там було також багато жінок, що дивилися здалеку; вони йшли за Ісусом з Галилеї, слугуючи Йому; Бsху же тY и3 жєны2 мнHги и3здалeча зрsщz, ±же и3д0ша по ї}сэ t галілeи, служaщz є3мY:
56
56
між ними були Марія Магдалина і Марія, мати Якова та Іосії, і мати синів Зеведеєвих. въ ни1хже бЁ марjа магдали1на, и3 марjа їaкwва и3 їwсjи мaти, и3 мaти сы6ну зеведewву.
57
57
Коли ж настав вечір, прийшов багатий чоловік з Аримафеї на ім’я Йосиф, який також вчився в Ісуса. П0здэ же бhвшу, пріи1де человёкъ богaтъ t ґрімаfeа, и4менемъ їHсифъ, и4же и3 сaмъ ўчи1сz ў ї}са:
58
58
Він, прийшовши до Пилата, просив тіло Ісуса. Тоді Пилат звелів віддати тіло. сeй пристyпль къ пілaту, проси2 тэлесE ї}сова. ТогдA пілaтъ повелЁ дaти тёло.
59
59
І, взявши тіло, Йосиф обгорнув чистою плащаницею И# пріeмь тёло їHсифъ, њбви1тъ є5 плащани1цею чи1стою
60
60
і поклав Його в новому своєму гробі, який він витесав у скелі, і, приваливши великий камінь до дверей гробу, відійшов. и3 положи2 є5 въ н0вэмъ своeмъ гр0бэ, є3г0же и3зсэчE въ кaмени: и3 возвали1въ кaмень вeлій над8 двє1ри гр0ба, tи1де.
61
61
Були ж там Марія Магдалина й інша Марія, які сиділи навпроти гробу. Бё же тY марjа магдали1на и3 другaz марjа, сэдsщэ прsмw гр0ба.
62
62
Наступного ранку, що після п’ятниці, зійшлися первосвященики і фарисеї до Пилата (За? Rд7‹.) Во ќтрій же дeнь, и4же є4сть по пzтцЁ, собрaшасz ґрхіерeє и3 фарісeє къ пілaту,
63
63
і говорили: правителю! Ми згадали, що той обманщик, коли ще був живий, сказав: через три дні воскресну. глаг0люще: г0споди, помzнyхомъ, ћкw льстeцъ w4нъ речE, є3щE сhй жи1въ: по тріeхъ днeхъ востaну:
64
64
То звели охороняти гріб до третього дня, щоб ученики Його, прийшовши вночі, не вкрали Його і не сказали народові: воскрес з мертвих; і буде останній обман гірше першого. повели2 u5бо ўтверди1ти гр0бъ до трeтіzгw днE, да не кaкw пришeдше ўчн7цы2 є3гw2 н0щію ўкрaдутъ є3го2 и3 рекyтъ лю1демъ: востA t мeртвыхъ: и3 бyдетъ послёднzz лeсть г0рша пeрвыz.
65
65
Пилат сказав їм: маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте. Речe же и5мъ пілaтъ: и4мате кустwдjю: и3ди1те, ўтверди1те, ћкоже вёсте.
66
66
Вони пішли і поставили біля гробу сторожу і наклали на камінь печать. Nни1 же шeдше ўтверди1ша гр0бъ, знaменавше кaмень съ кустwдjею.
Глава 28
Главa к7и
1
1
Після ж суботнього вечора, на світанку першого дня після суботи, прийшли Марія Магдалина та інша Марія подивитися на гріб. (За? Rе7‹) Въ вeчеръ же суббHтный [по вeчери же суббHтнэмъ], свитaющи во є3ди1ну t суббHтъ, пріи1де марjа магдали1на и3 другaz марjа, ви1дэти гр0бъ.
2
2
І ось стався великий землетрус, бо ангел Господній, який зійшов з неба, приступивши, відвалив камінь від дверей гробу і сів на ньому. И# сE, трyсъ бhсть вeлій: ѓгGлъ бо гDень сшeдъ съ нб7сE, пристyпль tвали2 кaмень t двeрій гр0ба и3 сэдsше на нeмъ:
3
3
Вигляд його був як блискавка, і одежа його біла, як сніг. бё же зрaкъ є3гw2 ћкw м0лніz, и3 њдэsніе є3гw2 бэло2 ћкw снёгъ.
4
4
Зі страху перед ним ті, що стерегли, затремтіли і стали як мертві; T стрaха же є3гw2 сотрzс0шасz стрегyщіи и3 бhша ћкw мeртви.
5
5
Ангел же, звернувшись до жінок, сказав: не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого. Tвэщaвъ же ѓгGлъ речE женaмъ: не б0йтесz вы2: вёмъ бо, ћкw ї}са распsтаго и4щете:
6
6
Його нема тут — Він воскрес, як сказав. Підійдіть, погляньте на місце, де лежав Господь. нёсть здЁ: востa бо, ћкоже речE: пріиди1те, ви1дите мёсто, и3дёже лежA гDь,
7
7
І підіть швидше, скажіть ученикам Його, що Він воскрес з мертвих і попередить вас у Галилеї; там Його побачите. Ось я сказав вам. и3 ск0рw шeдшэ рцhте ўчн7кHмъ є3гw2, ћкw востA t мeртвыхъ и3 сE, варsетъ вы2 въ галілeи: тaмw є3го2 ќзрите: сE, рёхъ вaмъ.
8
8
І, вийшовши поспішно з гробу, вони зі страхом і великою радістю побігли сповістити учеників Його. И# и3зшeдшэ ск0рw t гр0ба со стрaхомъ и3 рaдостію вeліею, тек0стэ возвэсти1ти ўчн7кHмъ є3гw2.
9
9
Коли ж вони йшли сповістити учеників Його, ось Ісус зустрів їх і сказав: радуйтеся! Вони ж, приступивши, припали до ніг Його і вклонилися Йому. Е#гдa же и3дsстэ возвэсти1ти ўчн7кHмъ є3гw2, и3 сE, ї}съ срёте |, гlz: рaдуйтесz. Nнё же пристyпльшэ ћстэсz за н0зэ є3гw2 и3 поклони1стэсz є3мY.
10
10
Тоді говорить їм Ісус: не бійтеся; підіть сповістіть братів Моїх, щоб ішли до Галилеї, і там вони побачать Мене. ТогдA гlа и4ма ї}съ: не б0йтесz: и3ди1те, возвэсти1те брaтіи моeй, да и4дутъ въ галілeю, и3 тY мS ви1дzтъ.
11
11
Коли ж вони йшли, то дехто зі сторожі, прийшовши до міста, сповістив первосвящеників про все, що сталося. И#дyщема же и4ма, сE, нёцыи t кустwдjи пришeдше во грaдъ, возвэсти1ша ґрхіерewмъ вс‰ бы6вшаz.
12
12
І вони, зібравшись із старійшинами, скликали раду, дали чимало грошей воїнам И# собрaвшесz со ст†рцы, совётъ сотвори1ша, срeбреники довHлны дaша в0инwмъ,
13
13
і сказали: говоріть, що ученики Його, прийшовши вночі, украли Його, коли ми спали. глаг0люще: рцhте, ћкw ўчн7цы2 є3гw2 н0щію пришeдше ўкрад0ша є3го2, нaмъ спsщымъ:
14
14
І якщо чутка про це дійде до правителя, ми переконаємо його і вас від неприємностей визволимо. и3 ѓще сіE ўслhшано бyдетъ ў и3гeмwна, мы2 ўтоли1мъ є3го2 и3 вaсъ безпеч†льны сотвори1мъ.
15
15
Вони, взявши гроші, зробили, як були навчені; і пронеслося слово це між юдеями, навіть до цього дня. Nни1 же пріeмше срeбреники, сотвори1ша, ћкоже научeни бhша. И# промчeсz сл0во сіE во їудeехъ дaже до сегw2 днE.
16
16
А одинадцять учеників пішли в Галилею, на гору, куди звелів їм Ісус. (За? Rѕ7‹.) Е#ди1ніи же нaдесzте ўчн7цы2 и3д0ша въ галілeю, въ г0ру, ѓможе повелЁ и5мъ ї}съ:
17
17
І, побачивши Його, поклонилися Йому, а деякі засумнівались. и3 ви1дэвше є3го2, поклони1шасz є3мY: џви же ўсумнёшасz.
18
18
І, наблизившись, Ісус сказав їм: дана Мені всяка влада на небі і на землі. И# пристyпль ї}съ, речE и5мъ, гlz: дадeсz ми2 всsка влaсть на нб7си2 и3 на земли2:
19
19
Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, шeдше u5бо научи1те вс‰ kзhки, кrтsще и5хъ во и4мz nц7A и3 сн7а и3 с™aгw д¦а,
20
20
навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я з вами по всі дні, до кінця віку. Амінь. ўчaще и5хъ блюсти2 вс‰, є3ли6ка заповёдахъ вaмъ: и3 сE, ѓзъ съ вaми є4смь во вс‰ дни6 до скончaніz вёка. Ґми1нь.
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.