|
Главa з7
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
| ?И$, лю1тэ мнЁ! понeже бhхъ ѓки собирazй слaму на жaтвэ, и3 ћкw пaродокъ во њб8имaніи віногрaда не сyщу гр0здію, є4же ћсти первоплHднаz, ±же вожделЁ душA моS. | Горе мені! бо зі мною тепер — як після збирання літніх плодів, як після збирання винограду: жодної ягоди для їжі, ні спілого плоду, якого бажає душа моя. |
|
2
|
2
|
| ?И$, лю1тэ мнЁ, душE! ћкw поги1бе бlгочтcи1вый t земли2, и3 и3справлsющагw въ человёцэхъ нёсть: вси2 во кр0вехъ прsтсz, кjйждо бли1жнzго своего2 њѕлоблsетъ њѕлоблeніемъ, | Не стало милосердих на землі, немає правдивих між людьми; всі чинять підступи, щоб проливати кров; кожен ставить братові своєму сіть. |
|
3
|
3
|
| на ѕло2 рyки сво‰ ўготовлsютъ: кнsзь пр0ситъ, и3 судіS ми6рнаz словесA глаг0летъ, желaніе души2 є3гw2 є4сть: и3 tимY благ†z и4хъ, | Руки їхні повернені до того, щоб уміти робити зло; начальник вимагає подарунків, і суддя судить за хабарі, а вельможі висловлюють злі бажання душі своєї і перекручують справу. |
|
4
|
4
|
| ћкw м0ль поzдazй, и3 ходsй по прaвиламъ въ дeнь стражбы2. ?И$, лю1тэ! u5, лю1тэ! tмщє1ніz тво‰ приспёша, нн7э бyдутъ плaчы и4хъ. | Кращий з них — як терен, і справедливий — гірше за колючу огорожу, день провісників Твоїх, відвідання Твоє настає; нині спіткає їх сум’яття. |
|
5
|
5
|
| Не вёрите другHмъ, ни надёйтесz на старBйшины, и3 t сожи1телницы твоеS храни1сz, є4же сказaти є4й что2: | Не вірте другові, не покладайтеся на приятеля; від тієї, що лежить на лоні твоєму, стережи двері вуст твоїх. |
|
6
|
6
|
| понeже сhнъ безчeститъ nтцA, дщeрь востaнетъ на мaтерь свою2 и3 невёста на свекр0вь свою2, врази2 вси2 мyжу домaшніи є3гw2. | Бо син ганьбить батька, дочка повстає проти матері, невістка — проти свекрухи своєї; вороги людині — домашні її. |
|
7
|
7
|
| Ѓзъ же ко гDеви воззрю2, потерплю2 бGа сп7са моего2, ўслhшитъ мS бGъ м0й. | А я буду споглядати на Господа, уповати на Бога спасіння мого: Бог мій почує мене. |
|
8
|
8
|
| Не рaдуйсz њ мнЁ, враждeбница моS, ћкw пад0хъ, и3 востaну: занE ѓще сsду во тмЁ, гDь њсвэти1тъ мS. | Не радій заради мене, неприятелько моя! хоча я впав, але встану; хоч я у мороці, але Господь світло для мене. |
|
9
|
9
|
| Гнёвъ гDень стерплю2, ћкw согрэши1хъ є3мY, д0ндеже њправди1тъ прю2 мою2 и3 сотвори1тъ сyдъ м0й: и3 и3зведeтъ мS на свётъ, и3 ўзрю2 прaвду є3гw2. | Гнів Господній я буду нести, тому що згрішив перед Ним, доки Він не вирішить справи моєї і не вчинить суду наді мною; тоді Він виведе мене на світло, і я побачу правду Його. |
|
10
|
10
|
| И# ќзритъ враждeбница моS, и3 њблечeтсz въ стyдъ глаг0лющаz ко мнЁ: гдё є3сть гDь бGъ тв0й; Џчи мои2 воззрsтъ на ню2, нн7э бyдетъ въ попрaніе ѓки кaлъ на путeхъ. | І побачить це неприятелька моя і сором покриє її, яка говорила мені: «де Господь Бог твій?» Надивляться на неї очі мої, як вона буде потоптана, подібно до бруду на вулицях. |
|
11
|
11
|
| Дeнь глаждeніz плjнfа: и3зглаждeніе твоE дeнь џный, и3 сотрeтъ зак0ны тво‰ дeнь џный. | У день спорудження стін твоїх, у цей день віддалиться визначення. |
|
12
|
12
|
| И# грaди твои2 пріи1дутъ на поравнeніе и3 въ раздэлeніе ґссmрjйско, и3 грaди твои2 твeрдіи въ раздэлeніе t тЂра дaже до рэки2 сЂрскіz, и3 t м0рz дaже до м0рz, и3 t горы2 дaже до горы2, днjе воды2 и3 молвы2. | У той день прийдуть до тебе з Ассирії і міст єгипетських, і від Єгипту до ріки Євфрату, і від моря до моря, і від гори до гори. |
|
13
|
13
|
| И# бyдетъ землS въ пaгубу со живyщими на нeй, t плодHвъ начинaній и4хъ. | А земля та буде пустелею за провину жителів її, за плоди діянь їх. |
|
14
|
14
|
| Паси2 лю1ди тво‰ жезл0мъ твои1мъ, џвцы наслёдіz твоегw2, вселsющыzсz є3ди6ны въ дубрaвэ средЁ карми1ла, попасyтъ васанjтіду и3 галаадjтіду, ћкоже днjе вёка. | Паси народ Твій жезлом Твоїм, овець спадщини Твоєї, які живуть самотньо у лісі посеред Кармила; нехай пасуться вони на Васані і Галааді, як у дні давні! |
|
15
|
15
|
| И# по днє1мъ и3сх0да твоегw2 и3з8 є3гЂпта ќзрите чудє1снаz. | Як у дні виходу твого із землі Єгипетської, явлю йому дивні діла. |
|
16
|
16
|
| Ќзрzтъ kзhцы и3 ўсрамsтсz t всеS крёпости своеS, рyцэ возложaтъ на ўстA сво‰, и3 ќши и4хъ њгл0хнутъ, | Побачать це народи і посоромляться при всій могутності своїй; покладуть руку на вуста, вуха їхні зробляться глухими; |
|
17
|
17
|
| поли1жутъ пeрсть ћкw ѕмjеве плёжуще по земли2, смzтyтсz во њблежeніи своeмъ: њ гDэ бз7э нaшемъ ўжaснутсz и3 ўбоsтсz t тебє2. | будуть лизати порох, як змія, як черва земна, виповзуть вони з укріплень своїх; устрашаться Господа Бога нашого й убояться Тебе. |
|
18
|
18
|
| Кто2 бGъ ћкоже ты2, teмлzй беззакHніz и3 њставлszй нечє1стіz њстaнкwмъ наслёдіz своегw2; и3 не ўдержA гнёва своегw2 во свидёніе, ћкw воли1тель млcти є4сть. | Хто Бог, як Ти, що прощає беззаконня і не ставить за злочин залишку спадщини Твоєї? не вічно гнівається Він, тому що любить милувати. |
|
19
|
19
|
| Т0й њбрати1тъ и3 ўщeдритъ ны2, и3 погрузи1тъ непр†вды нaшz и3 ввeржетъ въ глубины6 мwрскjz вс‰ грэхи2 нaшz, | Він знову змилосердиться над нами, згладить беззаконня наші. Ти ввергнеш у безодню морську всі гріхи наші. |
|
20
|
20
|
| дaстъ и4стину їaкwву, (и3) млcть ґвраaму, ћкоже клsлсz є3си2 nтцє1мъ нaшымъ во дни6 пє1рвыz. | Ти виявиш вірність Якову, милість Аврааму, яку із клятвою обіцяв батькам нашим від днів перших. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
