|
Въ срeду пeрвой седми1цы
|
В середу першої седмиці Великого посту
|
|
Глaсъ ѕ7. Пёснь №.
|
Глас 6. Пісня 1
|
|
|
Ірмос: Помічник і Покровитель / був мені на спасіння. / Він Бог мій, і прославлю Його; / Бог отця мого, / і возвеличу Його, / славно бо прославився. Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене. Від юности порушив я заповіді Твої, Христе, безнадійно й недбало провадив я все життя у пристрастях. Тому взиваю до Тебе, Спасе: хоч наприкінці спаси мене. Поваленого перед ворітьми Твоїми, Спасе, хоч у старості не вкинь до пекла мене, негідного, а перед кінцем подай мені відпущення провин, як Чоловіколюбець. Змарнувавши багатство моє в розпусті, Спасе, я не маю плодів побожности, а голодуючи взиваю: Отче Милосердний, поспіши і змилуйся наді мною. Своїми думками я — той, що попався розбійникам; і нині побитий ними увесь і вкритий ранами, але Сам, Христе Спасе, прийди і зціли мене. Священик, поглянувши на мене, пройшов мимо, і левит, побачивши мене в біді, нагим покинув; але Ти, Ісусе, що від Діви засяяв, прийди і змилуйся наді мною. Приспів: Преподобна мати Маріє, моли Бога за нас. Марії: Подай мені світосяйну благодать від божественного промислу з неба, щоб уникнути темряви пристрастей і усердно оспівувати прекрасні подвиги життя твого, Маріє. Слава, Троїчний: Тройце Надвічна, Якій як Єдиній поклоняємось. Здійми з мене важкий тягар гріхів і як Милосердна дай мені сльози умиленности. І нині, Богородичний: Богородице, надіє і заступнице тих, що оспівують Тебе. Здійми з мене важкий тягар гріхів і як Владичиця Чиста прийми мене, що каюся. |
|
Пёснь в7.
|
Пісня 2
|
|
|
Ірмос: Слухай, небо, я говоритиму / і оспіваю Христа, / що від Діви в тілі прийшов. Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене. Через нестриманість, як Давид, я впав і осквернився, але омий і мене, Спасе, сльозами. Ані сліз, ні покаяння, ні умиленности немає в мене; Ти Сам мені це, Спасе, як Бог, дару́й. Загубив я первостворену красу та величність свою і нині лежу нагий та соромлюся. Не зачини тоді переді мною дверей Твоїх, Господи, Господи, а відчини їх мені, що каюся перед Тобою. Почуй, Спасе, зітхання душі моєї, прийми сльози очей моїх і спаси мене. Чоловіколюбче, Ти хочеш, щоб усі спаслися. Як Милосердний, поклич і прийми мене, що каюся. Приспів: Пресвятая Богородице, спаси нас. Богородиці: Пречиста Богородице Діво, Єдина Всехвальна, моли усердно, щоб спастися нам. Другий ірмос: Дивіться, дивіться: Я — Бог, / що манну, як дощ, послав / і воду із каменя виточив / давно в пустелі людям Моїм / правицею єдиною/ і силою Моєю. Дивіться, дивіться: Я — Бог. Почуй, душе моя, Господа, що взиває, зостав колишній гріх і бійся Бога, як Праведного та як Суддю. До кого ти стала подібною, многогрішна душе, як не до першого Каїна і того Ламе́ха, каменувавши тіло злочинствами та вбивши розум безрозсудними помислами. Охопивши зором усіх, що жили до Закону, душе, ти не була подібною до Сифа, не наслідувала ні Ено́са, ні Ено́ха через переселення, ані Ноя, але виявилася ти вбогою перед життям праведників. Ти одна, душе моя, розкрила безодні гніву Бога твого й затопила, як землю, всю плоть, і діла, й життя, і залишилась поза спасенним ковчегом. Марії: З усією щирістю й любов’ю прийшла ти до Христа, покинувши попередню путь гріха, і жила в непрохíдних пустелях, у чистоті виконуючи божественні Його заповіді. Слава, Троїчний: Безпочаткова, несотворена Тройце, нероздільна Одинице! Прийми мене, що каюся, спаси мене, що согрішив: Твоє я творіння, не покинь, а помилуй і визволи мене від осуду вогне́нного. І нині, Богородичний: Пречиста Владичице Богородителько, надіє тих, що звертаються до Тебе, і пристановище тих, що серед бурі. Милостивого Творця і Сина Твого умилостив і до мене молитвами Твоїми. |
|
Пёснь G.
|
Пісня 3
|
|
|
Ірмос: Утверди, Господи, на камені / заповідей Твоїх / захитане серце моє, / бо Ти Єдин Свят єси і Господь. Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене. Благословення Си́мового не наслідувала ти, душе окаянна, і великого спадку, як Я́фет, не мала ти на землі визволення.Вийди, душе моя, із землі Харра́н од гріха, та йди в землю, що її Авраам одержав, яка виточує вічно живе нетління. Ти чула, душе моя, як колись Авраам залишив батьківську землю і став подорожнім — наслідуй його рішучість. Пригостивши ангелів під Мамврійським дубом, патріарх на старість одержав нагороду — обітницю. Знаючи, окаянна душе моя, як Ісаака таємно принесено в нову жертву всепалення Господеві, наслідуй його рішучість. Ти чула, душе моя, що Ізмаїла було вигнано, як нащадка рабині; пильнуй, щоб і тобі чогось подібного не потерпіти за легковажність. Марії: Захоплено мене, мати, бурею та хвилями провин; але ти сама нині спаси мене і приведи до пристановища божественного покаяння. Марії: Щире благання і нині принеси, преподобна, до милосердної Богородиці, й молитвами твоїми відчини мені двері до Бога. Слава, Троїчний: Тройце проста, несотворена, Істото безпочаткова, у трьох Особах оспівана. Спаси нас, що з вірою поклоняємось владі Твоїй. І нині, Богородичний: Від Отця надвічно народженого Сина Ти, Богородителько, не знавши мужа, в часі породила, і дивне чудо, — годуючи, залишилась Дівою. |
|
Пёснь д7.
|
Пісня 4
|
|
|
Ірмос: Почув пророк про Твоє пришестя, Господи, /і убоявся, / що Ти хочеш від Діви родитися / і людям явитися,/ і промовив: «Почув я вістку про Тебе і убоявся. / Слава силі Твоїй, Господи». Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене. Тіло осквернилося, дух мій заплямовано, увесь я вкритий струпами; але, як Лікар, Христе, вилікуй і те і друге моїм покаянням, омий, очисти й покажи мене, Спасе мій, чистішим від снігу. Тіло Своє і Кров Ти, Слове, розпинаючись, віддав за всіх: Тіло — щоб мене оновити, Кров — щоб омити мене, і духа віддав Ти, Христе, щоб привести мене до Отця Твого. Вчинив Ти спасіння посеред землі, Милосердний, щоб ми спаслися. З волі Своєї Ти був розп’ятий на древі; замкнений Едем відчинився; небесні й земні створіння і всі спасенні народи поклоняються Тобі. Нехай буде мені Кров із ребра Твого купіллю а разом і питтям, що виточило воду прощення, щоб я очищався і тим, і другим, помазуючись та п’ючи́, як миро й пиття, Слове, животворчі слова Твої. Чашу придбала Церква — живоносні ребра Твої, з яких пролилися нам подвійні потоки — відпущення гріхів і розуміння, як о́брази обох Завітів, Спасе наш, Старого й Нового. Позбавлений я чертогу, позбавлений і весілля, а разом і вече́рі; світильник погас, бо немає оливи, світлицю замкнено, коли я спав, вечеря скінчилася, а мене зі зв’язаними руками й ногами викинуто геть. Слава,Троїчний: Нероздільне істотою, незлите в особах визнаю Тебе, Троїчне Єдине Божество, єдиноцарственне та співпрестольне: виголошую Тобі пісню велику, що на небі по тричі співається. І нині, Богородичнй: І народжуєш, і дівствуєш, і весь час по природі Дівою пробуваєш; Народжений оновлює закони природи: утроба дівственна народжує; коли хоче Бог, перемагаються закони природи: Він бо творить як хоче. |
|
Пёснь є7.
|
Пісня 5
|
|
|
Ірмос: Від ночі пильнуючи, / Чоловіколюбче, / просвіти, молюся, / і настав мене на повеління Твої, / і навчи мене, Спасе, / творити волю Твою. Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене. Через запеклість я став подібним до жорстокого фараона, душею й тілом уподібнився до Я́ннія та Я́мврія, і розум мій затьмарений; але допоможи мені, Владико. Із багном змішався я розумом, окаянний; омий мене, Владико, в купелі сліз моїх, молю Тебе, плоті моєї одежу як сніг убіливши. Коли досліджую діла мої, Спасе, то бачу, що всіх людей я перевищив гріхами, бо грішив при свідомості розуму, а не через невідання. Помилуй, Господи, помилуй творіння Своє; согрішив я, прости мені, бо Ти Сам Єдиний чистий за природою і нікого іншого, крім Тебе, без гріха немає. Заради мене Ти, Богом бувши, прийняв мій образ і чудеса вчинив: зцілив прокажених, укріпив розслаблених, кровотечу в жінки спинив Ти, Спасе, доторком одежі. Слава, Троїчний: Славимо Тебе, Тройце, Єдиного Бога: свят, свят, свят єси, Отче, Сине і Ду́ше, проста істото, Одинице, якій вічно поклоняємось. І нині, Богородичний: Від Тебе, нетлінна й безмужня Мати Діво, зодягнувся в мій склад Господь, що віки сотворив, і з Собою з’єднав людську природу. |
|
Пёснь ѕ7.
|
Пісня 6
|
|
|
Ірмос: Взивав я всім серцем моїм із пекла найглибшого / до щедрого Бога, / і почув Він мене, / і вивів із тліну життя моє. Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене. Устань і подолай, як Ісус Амали́ка, тілесні пристрасті, завжди перемагаючи гаваонитян — спокусливі помисли. Перейди, душе, як колись ковчег, природній плин часу, та заволодій тією землею обітованою: так Бог повеліває. Як спас Ти Петра, що взивав до Тебе, поспіши спасти й мене, Спасе; від звіра врятуй мене, простягнувши руку Свою, і виведи з глибини гріховної. Пристановищем затишним знаю Тебе, Владико, Владико Христе: але поспіши визволити мене від непрохідних глибин гріха та відчаю. Слава, Троїчний: Я — Тройця проста, нероздільна; розподілена в Особах і Одиниця, з’єднана природою, — промовляє Отець, Син і Дух Божественний. І нині, Богородичний: Утроба Твоя породила нам Бога, що взяв на Себе нашу подобу; Його як Творця всього моли, Богородице, щоб нам оправдатися молитвами Твоїми. Кондак, глас 6: Душе моя, душе моя, устань — чого спиш? Кінець наближається і ти стривожишся. Пробудися, щоб помилував тебе Христос Бог, що всюди є і все наповняє. |
|
Пёснь з7.
|
Пісня 7
|
|
Їрм0съ: Согрэши1хомъ, беззак0нновахомъ, непрaвдовахомъ пред8 тоб0ю, нижE соблюд0хомъ, нижE сотвори1хомъ, ћкоже заповёдалъ є3си2 нaмъ: но не предaждь нaсъ до концA, nтцє1въ б9е. Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. Манассjева собралA є3си2 согрэшє1ніz и3зволeніемъ, постaвльши ћкw мeрзwсти стр†сти, и3 ўмн0живши душE негодовaніе: но тогw2 покаsнію ревнyющи тeплэ, стzжи2 ўмилeніе. Ґхаaвwвымъ поревновaла є3си2 сквeрнамъ, душE моS, ўвы2 мнЁ, былA є3си2 плотски1хъ сквeрнъ пребывaлище, и3 сосyдъ срaмленъ страстeй: но и3з8 глубины2 твоеS воздохни2, и3 глаг0ли бGу грэхи2 тво‰. Заключи1сz тебЁ нб7о душE, и3 глaдъ б9ій пости1же тS: є3гдA и3ліи2 fесвjтzнина ћкоже ґхаaвъ, не покори1сz словесє1мъ и3ногдA: но сарaфfіи ўпод0бивсz, напитaй прbр0чу дyшу. Попали2 и3ліA и3ногдA двaщи пzтьдесsтъ їезавeлиныхъ, є3гдA ст{дныz прор0ки погуби2, во њбличeніе ґхаaвово: но бёгай подражaніz двою2 душE, и3 ўкрэплsйсz. Слaва, трbченъ: Трbце пр0стаz, нераздёльнаz, є3диносyщнаz, и3 є3стество2 є3ди1но, свётове, и3 свётъ, и3 с™а три2, и3 є3ди1но с™о поeтсz бGъ трbца: но восп0й, прослaви, жив0тъ и3 животы2, душE, всёхъ бGа. И# нhнэ, бGор0диченъ: Поeмъ тS, бlгослови1мъ тS, покланsемсz ти2 бGороди1тельнице, ћкw нераздёльныz трbцы породилA є3си2 є3ди1наго хrтA бGа и3 самA tвeрзла є3си2 нaмъ сyщымъ на земли2 нбcнаz. |
Ірмос: Согрішили, беззаконствували, / неправду чинили перед Тобою, / ані виконали, ані сотворили того, / що Ти заповідав єси нам; / та не покинь нас до кінця, / отців Боже. Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене. Злочинства Манасíї ти добровільно засвоїла, душе, поставивши замість ідолів пристрасті та збільшивши мерзоти; але наслідуючи щиро його покаяння, придбай умиленність. Ой, горе мені, душе моя; Аха́вові мерзоти наслідувала ти, стала вмістилищем плотських мерзот і ганебною посудиною пристрастей; але зітхни з глибини своєї та повідай Богові гріхи свої. Небо замкнулося для тебе, душе, і голод від Бога найшов на тебе, як колись на Ахава за те, що він не скорився словам Іллі Фесвитя́нина; будь же подібною до сарептянки — нагодуй душу пророчу. Колись Ілля двічі спалив по п’ятдесят слуг Єзаве́лі, коли нищив її мерзенних пророків на викриття Ахава; але ти, душе, уникай наслідувати їх обох і будь стриманою. Слава, Троїчний: Тройце проста, нероздільна, єдиносущна і природа єдина; Світла і Світло, Троє святі і Єдине святе, Бог Тройця піснями прославляється; оспівуй же й ти, душе, принось славу Життю і Життям — Богу всіх. І нині, Богородичний: Оспівуємо Тебе, благословимо́ Тебе, поклоняємось Тобі, Богородителько, бо Ти єдиного з нероздільної Тройці Христа Бога породила і Сама нам, сущим на землі, відкрила небесне. |
|
Пёснь }.
|
Пісня 8
|
|
|
Ірмос: Його і воїнства небесні славлять,/ і трепещуть херувими і серафими,/ все, що дише і твар, славте,/ благословляйте і вихваляйте по всі віки. Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене. Помилуй і визволи мене, Правосудний Спасе, від вогню й покарання, що на суді маю справедливо перетерпіти; але перед кончиною прости мені заради доброчесности й покаяння. Як розбійник, взиваю до Тебе: «пом’яни мене»; як Петро, гірко плачу; кличу, як митар: «прости мені, Спасе»; як блудниця, сльози проливаю: прийми моє ридання, як колись від хананеянки. Вилікуй гнилизну́ смиренної душі моєї, Лікарю єдиний, Спасе; приклади мені, як пластир, оливу й вино, діла покаяння та сльози зворушення. Як хананеянка і я взиваю: «Помилуй мене, Сину Давидів»; торкаюся краю ризи, як кровоточива; плачу, як Марфа й Марія над Лазарем. Слава, Троїчний: Безпочатковий Отче, Співбезпочатковий Сину, Утішителю Милосердний, Ду́ше правди; Божого Слова Родителю, Слово Отця Безпочаткового, Ду́ше живий і творчий — Тройце-Одинице — помилуй нас. І нині, Богородичний: Мов із пурпуру, Пречиста, в утробі Твоїй виткано духовну багряницю — тіло Емануїла; тому ми, як Богородицю істинну, Тебе величаємо. |
|
Пёснь f7.
|
Пісня 9
|
|
Їрм0съ: Безсёменнагw зачaтіz ржcтво2 несказaнное, м™ре безмyжныz нетлёненъ пл0дъ, б9іе бо рождeніе њбновлsетъ є3стествA. тёмже тS вси2 р0ди, ћкw бGоневёстную м™рь правослaвнw величaемъ. Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. Недyги и3сцэлsz, ни1щымъ бlговэствовaше, хrт0съ сл0во, врє1дныz ўврачевA, съ мытари2 kдsше, со грёшники бесёдоваше, їаjровы дщeре дyшу пред8умeршую возврати2 њсzзaніемъ руки2. Мытaрь сп7сaшесz, и3 блудни1ца цэломyдрствоваше, и3 фарісeй хвалsсz њсуждaшесz: џвъ ќбw, њчи1сти мS: џва же, поми1луй мS. сeй же величaшесz вопіS: б9е, бlгодарю1 тz: и3 пр0чыz без{мныz глаг0лы. Закхeй мытaрь бЁ, но nбaче сп7сaшесz, и3 фарісeй сjмwнъ соблажнsшесz, и3 блудни1ца пріимaше њстaвитєльнаz разрэшє1ніz, t и3мyщагw крёпость њставлsти грэхи2: ю4же душE потщи1сz подражaти. Блудни1цэ, q nкаsннаz душE моS, не поревновaла є3си2, ћже пріи1мши мЂра ґлавaстръ, со слезaми мaзаше н0зэ сп7совэ, њтрe же власы2 дрeвнихъ согрэшeній рукописaніе раздирaющагw є3S. Грaды, и5мже дадE хrт0съ бlговёстіе, душE моS, ўвёдала є3си2, кaкw пр0клzти бhша. ўб0йсz ўказaніz, да не бyдеши ћкоже џны, и4хже сод0млzнwмъ вLко ўпод0бивъ, дaже до ѓда њсуди2. Да не г0ршаz q душE моS, kви1шисz tчazніемъ хананeи вёру слhшавшаz, є3sже дщи2 сл0вомъ б9іимъ и3сцэли1сz: сн7е дв7довъ, сп7си2 и3 менE, воззови2 и3з8 глубины2 сeрдца, ћкоже nнA хrтY. Слaва, трbченъ: Nц7A прослaвимъ, Сhна превознесeмъ, б9ественному Д¦у вёрно поклони1мсz, Трbцэ нераздёльнэй, є3ди1ницэ по существY, ћкw свёту и3 свётомъ, и3 животY и3 живот0мъ, животворsщему и3 просвэщaющему концы2. И# нhнэ, бGор0диченъ: Грaдъ тв0й сохранsй бGороди1тельнице пречcтаz, въ тебё бо сeй вёрнw цaрствуzй, въ тебЁ и3 ўтверждaетсz, и3 тоб0ю побэждazй, побэждaетъ всsкое и3скушeніе, и3 плэнsетъ рaтники, и3 прох0дитъ послушaніе. Ґндрeю: Прпdбне џтче ґндрeе, моли2 бGа њ нaсъ. Ґндрeе честнhй, и3 џтче требlжeннэйшій, пaстырю кри1тскій, не престaй молsсz њ воспэвaющихъ тS: да и3збaвимсz вси2 гнёва и3 ск0рби, и3 тлёніz, и3 прегрэшeній безмёрныхъ, чтyщіи твою2 пaмzть вёрнw. Катавaсіа: Безсёменнагw зачaтіz ржcтво2 несказaнное, м™ре безмyжныz нетлёненъ пл0дъ, б9іе бо рождeніе њбновлsетъ є3стествA. тёмже тS вси2 р0ди, ћкw бGоневёстную м™рь правослaвнw величaемъ. |
Ірмос: Безсíменного зачаття /рождество несказанне,/ Матері безмужньої нетлінний плід,/ Боже бо народження обновляє єство./ Тому Тебе, всі роди, як Богоневісну Матір/ православно величаємо. Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене. Митар спасся і блудниця очистилась, а фарисей, нахваляючись, був осуджений; перший бо — «будь милостивим до мене», друга — «помилуй мене», а цей, вихваляючи себе, виголошував: «Боже, дякую Тобі» та інші слова нерозумні. Закхей був митарем, проте спасся; і фарисей Симон спокушався, а блудниця отримала прощення від Того, Хто має владу відпускати гріхи; і ти, душе моя, намагайся це наслідувати. Ой, окаянна душе моя, ти не наслідувала блудницю, що, взявши посудину з миром, зі сльозами помазувала та волоссям обтирала ноги Спасителя, Який знищив рукопис її давніх гріхів. Ти знаєш, душе моя, як про́клято міста́, яким Христос благовістив Євангеліє; бійся ж цього попередження, щоб і тобі не бути такою, як вони: бо прирівнявши до содомлян, Владика засудив їх аж до пекла. У відчаї не будь гіршою, душе моя, чувши про віру хананеянки, дочку якої слово Боже зцілило; «Сину Давидів, спаси й мене», — як вона, взивай до Христа з глибини серця. Слава, Троїчний: Прославмо Отця, звеличмо Сина, вірно поклонімось Божественному Духові, Тройці нероздільній, Одиниці істотою як Світлу і Світлам, Життю і Життям, що оживляє і просвітлює кінці. І нині, Богородичний: Борони місто Своє, Пречиста Богородителько, бо Твоїм заступництвом воно у вірі царствує, в Тобі й стверджується. Тобою перемагаючи, воно долає всяке випробування, полонить ворогів, і тримає їх у по́слусі. Андрію: Знаючи тебе, Андрію, як пастиря Критського, і заступника, й молитовника всього світу, припадаю до тебе і взиваю: визволи мене, отче, з глибини гріха. |
