Порівняти Канонник церковнослов'янською з Канонник українською - Во вторник первой седмиці

Во вт0рникъ пeрвой седми1цы	У вівторок першої седмиці Великого посту

Глaсъ ѕ7. Пёснь №.	Глас 6. Пісня 1
Їрм0съ: Пом0щникъ и3 покрови1тель бhсть мнЁ во сп7сeніе: сeй м0й бGъ и3 прослaвлю є3го2: бGъ nтцA моегw2, и3 вознесY є3го2: слaвно бо прослaвисz: Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. Кaіново прешeдъ ўбjйство, произволeніемъ бhхъ ўбjйца с0вэсти душeвнэй, њживи1въ пл0ть, и3 воевaвъ на ню2 лукaвыми мои1ми дэsньми. Ѓвелевэ ї}се, не ўпод0бихсz прaвдэ, дaра тебЁ пріsтна не принес0хъ когдA, ни дэsніz б9eственна, ни жeртвы чи1стыz, ни житіS непор0чнагw. Ћкw кaінъ и3 мы2, душE nкаsннаz, всёхъ содётелю дэ‰ніz сквє1рнаz, и3 жeртву пор0чную, и3 непотрeбное житіE принес0хомъ вкyпэ: тёмже и3 њсуди1хомсz. Брeніе здaтель живосоздaвъ, вложи1лъ є3си2 мнЁ пл0ть и3 кHсти, и3 дыхaніе и3 жи1знь: но q тв0рче м0й, и3збaвителю м0й, и3 судіE кaющасz пріими1 мz. И#звэщaю ти2 сп7се, грэхи2, ±же содёzхъ, и3 души2 и3 тёла моегw2 ћзвы, ±же внyтрь ўбjйственніи п0мыслы разб0йнически на мS возложи1ша. Ѓще и3 согрэши1хъ, сп7се, но вёмъ, ћкw чlвэколю1бецъ є3си2, наказyеши млcтивнw, и3 милосeрдствуеши тeплэ: слезsща зри1ши, и3 притекaеши ћкw nц7ъ, призывaz блyднаго. Слaва, трbченъ: Пресyщнаz трbце, во є3ди1ницэ покланsемаz, возми2 брeмz t менE тsжкое грэх0вное, и3 ћкw бlгоутр0бна, дaждь ми2 слeзы ўмилeніz. И# нhнэ, бGор0диченъ: Бцdе, надeжде и3 предстaтельство тебE пою1щихъ, возми2 брeмz t менE тsжкое грэх0вное, и3 ћкw вLчца чcтаz, кaющасz пріими1 мz.	Ірмос: Помічник і Покровитель / був мені на спасіння. / Він Бог мій, і прославлю Його; / Бог отця мого, / і возвеличу Його, / славно бо прославився. Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене. Перевершив я Каїнове вбивство: ожививши плоть, я свідомо став убивцею совісти душевної, озброївшись проти неї лихими ділами моїми. Праведности Авеля не наслідував я, Ісусе: ніколи не приніс Тобі ані дарів приємних, ні діл боговгодних, ні жертви чистої, ні життя непорочного. Подібно до Каїна, душе окаянна, принесли й ми Творцеві діла скверні та жертву порочну, і нікчемне життя — тому й осуджено нас. Ожививши грязиво, як гончар, Ти дав мені тіло й кості, дихання й життя. Але, мій Творче, Визволителю і Судде мій, прийми мене, що каюся. Сповідаю Тобі, Спасе, гріхи, заподіяні мною, та про рани душі й тіла мого, що їх злочинно завдали мені внутрішні убивчі помисли. Хоч і согрішив я, Спасе, та знаю, що Ти Чоловіколюбець: караєш милостиво і милуєш щиро, бачиш, коли хто плаче, й поспішаєш, як батько, закликаючи блудного сина. Слава, Троїчний: Тройце Надвічна, Якій як Єдиній поклоняємось. Здійми з мене важкий тягар гріхів і як Милосердна дай мені сльози умиленности. І нині, Богородичний: Богородице, надіє і заступнице тих, що оспівують Тебе. Здійми з мене важкий тягар гріхів і як Владичиця Чиста прийми мене, що каюся.
Пёснь в7.	Пісня 2
Їрм0съ: Вонми2 нб7о, и3 возглаг0лю, и3 воспою2 хrтA, t дв7ы пlтію пришeдшаго. Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. Сшивaше кHжныz ри6зы грёхъ мнЁ, њбнажи1вый мS пeрвыz бGоткaнныz nдeжды. Њбложeнъ є4смь њдэsніемъ студA, ћкоже ли1ствіемъ смок0внымъ, во њбличeніе мои1хъ самовлaстныхъ страстeй. Њдёzхсz въ срaмную ри1зу, и3 њкровавлeнную стyднw, течeніемъ стрaстнагw и3 любослaстнагw животA. Впад0хъ въ стрaстную пaгубу и3 въ вещeственную тлю2, и3 tт0лэ до нhнэ врaгъ мнЁ досаждaетъ. Любовeщное и3 любоимённое житіE, невоздержaніемъ сп7се предпочeтъ нhнэ, тsжкимъ брeменемъ њбложeнъ є4смь. Ўкраси1хъ плотскjй w4бразъ сквeрныхъ помышлeній разли1чнымъ њбложeніемъ, и3 њсуждaюсz. Внёшнимъ прилёжнw бlгоукрашeніемъ є3ди1нэмъ попек0хсz, внyтреннюю презрёвъ бGоwбрaзную ски1нію. Погреб0хъ пeрвагw w4браза добр0ту сп7се страстьми2, ю4же ћкw и3ногдA дрaхму, взыскaвъ њбрsщи. Согрэши1хъ, ћкоже блудни1ца вопію1 ти: є3ди1нъ согрэши1хъ тебЁ, ћкw мЂро пріими2 сп7се и3 мо‰ слeзы. Њчи1сти, ћкоже мытaрь вопію1 ти, сп7се њчи1сти мS: никт0же бо сyщихъ и3з8 ґдaма, ћкоже ѓзъ согрэши1хъ тебЁ. Слaва, трbченъ: Е#ди1наго тS въ тріeхъ ли1цэхъ, бGа всёхъ пою2, nц7A и3 сн7а и3 д¦а с™aгw. И# нhнэ, бGородиченъ: Пречcтаz бцdе дв7о, є3ди1на всепётаz, моли2 прилёжнw во є4же сп7сти1сz нaмъ.	Ірмос: Слухай, небо, я говоритиму / і оспіваю Христа, / що від Діви в тілі прийшов. Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене. Шкіряні ризи пошив мені гріх, знявши з мене перший боготканий одяг. Обгорнуто мене одягом сорому, неначе листям смоковниці, на виявлення свавільних моїх пристрастей. Зодягнувся я в безсоромну одіж, скривавлену ганебно течією пристрасного і хтивого життя. Упав я в муку пристрастей і тлін земний, і відтоді аж донині ворог пригноблює мене. Віддавшись користолюбству й пожадливості, я знемагаю нині, Спасе, під тягарем важким. Прикрасив я свій тілесний образ різнобарвним одягом нечистих помислів і підлягаю осуду. Пильно я піклувався про одну зовнішню оздобу, знехтувавши внутрішню скинію Божого образу. У пристрастях поховав я красу первісного образу, Спасе; але Ти, як колись драхму, відшукай і знайди її. Согрішив я, — взиваю до Тебе, як блудниця, — один я согрішив перед Тобою; як миро, прийми, Спасе, мої сльози. Очисти, як митар взиваю до Тебе, Спасе, очисти мене: ніхто бо з нащадків Адамових не согрішив, як я, перед Тобою. Слава, Троїчний: Тебе, Єдиного в трьох особах, Бога всіх оспівую: Отця і Сина і Святого Духа. І нині, Богородичний: Пречиста Богородице Діво, Єдина Всехвальна, моли усердно, щоб спастися нам.
Пёснь G.	Пісня 3
Їрм0съ: На недви1жимэмъ, хrтE, кaмени зaповэдей твои1хъ ўтверди2 моE помышлeніе. Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. И#ст0чникъ животA стzжaхъ тебE, смeрти низложи1телz, и3 вопію1 ти t сeрдца моегw2 прeжде концA: согрэши1хъ, њчи1сти и3 сп7си1 мz. При нHи, сп7се, блyдствовавшыz подражaхъ, џнэхъ наслёдствовавъ њсуждeніе, въ пот0пэ погружeніz. Согрэши1хъ, гDи, согрэши1хъ тебЁ, њчи1сти мS: нёсть бо и4же кто2 согрэши2 въ человёцэхъ, є3г0же не превзыд0хъ прегрэшeньми. Хaма џнаго душE, nтцеубjйца подражaвши, срaма не покрhла є3си2 и4скреннzгw, вспsть зрS возврати1вшисz. Запалeніz ћкоже лHтъ, бёгай душE моS грэхA: бёгай сод0мы и3 гом0рры, бёгай плaмене всsкагw безсловeснагw желaніz. Поми1луй гDи, поми1луй мS, вопію1 ти, є3гдA пріи1деши со ѓгGлы твои1ми, воздaти всBмъ по достоsнію дэsній. Слaва, трbченъ: Трbце пр0стаz, несоздaннаz, безначaльное є3стество2, въ трbцэ пэвaемаz v3постaсей, сп7си1 ны вёрою покланsющыzсz держaвэ твоeй. И# нhнэ, бGор0диченъ: T nц7A безлётна сн7а, въ лёто бGороди1тельнице, неискусомyжнw родилA є3си2, стрaнное чyдо, пребhвши дв7а, доsщи.	Ірмос: На непохитному, Христе, камені / заповідей Твоїх / утверди мої помисли. Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене. Джерело життя знайшов я в Тобі й Руїнника смерти і перед кінцем від мого серця взиваю до Тебе: согрішив я, очисти і спаси мене. Тих, що за Ноя блудодіяли, наслідував я, Спасе, заслуживши подібний до них осуд на загибель у потопі. Согрішив я, Господи, согрішив перед Тобою, очисти мене; немає бо серед людей грішника, якого б я не перевищив провинами. Наслідуючи того Хама-батьковбивцю, душе, ти не прикрила сорому ближнього, відвернувши від нього свій погляд. Втікай, душе моя, від полум’я гріхів, як Лот, утікай від Содому й Гоморри, втікай від вогню усякого нерозсудливого бажання. Помилуй, Господи, помилуй мене, взиваю до Тебе, коли прийдеш з ангелами Своїми воздати усім за їхніми ділами. Не відкинь, Владико, моління тих, що оспівують Тебе, а змилосердься, Чоловіколюбче, і подай відпущення тим, що з вірою просять. Слава, Троїчний: Тройце проста, несотворена, Істото безпочаткова, у трьох Особах оспівана. Спаси нас, що з вірою поклоняємось владі Твоїй. І нині, Богородичний: Від Отця надвічно народженого Сина Ти, Богородителько, не знавши мужа, в часі породила, і дивне чудо, — годуючи, залишилась Дівою.
Пёснь д7.	Пісня 4
Їрм0съ: Ўслhша прbр0къ пришeствіе твоE, гDи, и3 ўбоsсz, ћкw х0щеши t дв7ы роди1тисz и3 человёкwмъ kви1тисz, и3 глаг0лаше: ўслhшахъ слyхъ тв0й и3 ўбоsхсz: слaва си1лэ твоeй гDи. Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. Бди2 q душE моS! и3зрsдствуй ћкоже дрeвле вели1кій въ патріaрсэхъ, да стsжеши дэsніе съ рaзумомъ, да бyдеши ќмъ зрsй бGа и3 дости1гнеши незаходsщій мрaкъ въ видёніи, и3 бyдеши вели1кій купeцъ. Дванaдесzть патріaрхwвъ, вели1кій въ патріaрсэхъ дэтотвори1въ, тaйнw ўтверди2 тебЁ лёствицу дёzтельнагw душE моS восхождeніz: дёти, ћкw њснов†ніz: степє1ни, ћкw восхождє1ніz, премyдреннw подложи1въ. И#сavа возненави1дэннаго подражaла є3си2 душE, tдалA є3си2 прелeстнику твоемY пeрвыz добр0ты пeрвенство, и3 nтeческіz мlтвы tпaла є3си2, и3 двaжды поползнyласz є3си2 nкаsннаz, дэsніемъ и3 рaзумомъ: тёмже нhнэ покaйсz. Е#дHмъ и3сavъ наречeсz, крaйнzгw рaди женонеи1стовнагw смэшeніz: невоздержaніемъ бо при1снw разжигaемь, и3 сластьми2 њсквернsемь, є3дHмъ и3меновaсz, є4же глаг0летсz разжжeніе души2 любогрэх0вныz. Јwва на гн0ищи слhшавши, q душE моS, њправдaвшагосz, тогw2 мyжеству не поревновaла є3си2, твeрдагw не и3мёла є3си2 предложeніz, во всёхъ ±же вёси, и3 и4миже и3скуси1ласz є3си2, но kви1ласz є3си2 нетерпэли1ва. И$же пeрвэе на прест0лэ, нaгъ нhнэ на гн0ищи гн0енъ: мн0гій въ чaдэхъ и3 слaвный, безчaденъ и3 безд0мокъ напрaснw: палaту ќбw гн0ище, и3 би1серіе стрyпы вмэнsше. Слaва, трbченъ: Нераздёльное существ0мъ, несли1тное ли1цы бGосл0влю тS, трbческое є3ди1но б9ество2, ћкw є3диноцaрственное и3 сопrт0льное, вопію1 ти пёснь вели1кую, въ вhшнихъ трегyбw пэсносл0вимую. И# нhнэ, бGор0диченъ: И# раждaеши и3 дёвствуеши, и3 пребывaеши nбою1ду є3стеств0мъ дв7а: рождeйсz њбновлsетъ зак0ны є3стествA, ўтр0ба же раждaетъ, не раждaющаz. бGъ и3дёже х0щетъ, побэждaетсz є3стествA чи1нъ: твори1тъ бо є3ли6ка х0щетъ.	Ірмос: Почув пророк про Твоє пришестя, Господи, /і убоявся, / що Ти хочеш від Діви родитися / і людям явитися,/ і промовив: «Почув я вістку про Тебе і убоявся. / Слава силі Твоїй, Господи». Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене. Пильнуй, душе моя, будь мужньою, як колись великий серед патріархів, щоб вершити діяння з розумінням, щоб мати розум, який бачить Бога, і щоб проникнути в неприступний морок у спогляданні та набути великих скарбів. Великий серед патріархів, породивши дванадцятьох патріархів, таємно показав тобі, душе моя, драбина діяльного сходження, премудро розмістивши дітей як щаблі, а кроки свої — як сходження вгору. Іса́ва ненависного наслідувала ти, душе, віддала ти спокусникові своєму первородство первісної краси й позбавилася батьківського благословення, і двічі впала ти, окаянна: ділом і розумом; тому нині покайся. Едо́мом названо Ісава за надмірне жонолюбство: бо завжди палав нестриманістю й осквернявся похіттю, то й звався Едомом, що значить «розпалення душі гріхолюбної». Чувши про Іова, що сидів на гноїщі та виправдався, ти не наслідувала, о душе моя, його мужности, не мала твердої волі в усьому, що знаєш і чим була спокушена, але виявилася нетерпеливою. Той, хто раніше був на престолі, у наготі нині на гноїщі зранений; той, хто мав багато дітей і був уславлений, умить став бездітним і бездомним; палацом вважав він гноїще, і струпи — коштовним камінням. Слава,Троїчний: Нероздільне істотою, незлите в особах визнаю Тебе, Троїчне Єдине Божество, єдиноцарственне та співпрестольне: виголошую Тобі пісню велику, що на небі по тричі співається. І нині, Богородичнй: І народжуєш, і дівствуєш, і весь час по природі Дівою пробуваєш; Народжений оновлює закони природи: утроба дівственна народжує; коли хоче Бог, перемагаються закони природи: Він бо творить як хоче.
Пёснь є7.	Пісня 5
Їрм0съ: T нощи2 ќтренююща, чlвэколю1бче, просвэти2 молю1сz, и3 настaви и3 менE на повелBніz тво‰: и3 научи1 мz сп7се, твори1ти в0лю твою2. Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. Мwmсeовъ слhшала є3си2 ковчeжецъ душE, водaми, волнaми носи1мъ рёчными, ћкw въ черт0зэ дрeвле бёгающій дёла г0рькагw совёта фараwни1тска. Ѓще б†бы слhшала є3си2, ўбивaющыz и3ногдA безвозрaстное мyжеское, душE nкаsннаz, цэломyдріz дэsніе, нhнэ ћкw вели1кій мwmсeй, сси2 премyдрость. Ћкw мwmсeй вели1кій є3гЂптzнина, ўмA ўzзви1вши nкаsннаz, не ўби1ла є3си2 душE: и3 кaкw всели1шисz, глаг0ли, въ пустhню страстeй покаsніемъ; Въ пустhню всели1сz вели1кій мwmсeй, грzди2 ќбw подражaй тогw2 житіE, да и3 въ купинЁ бGоzвлeніz душE, въ видёніи бyдеши. Мwmсeовъ жeзлъ воwбражaй душE, ўдарsющій м0ре, и3 њгустэвaющій глубинY, во w4бразъ кrтA б9eственнагw: и4мже м0жеши и3 ты2 вели6каz соверши1ти. ҐарHнъ приношaше џгнь бGу, непор0чный, нелeстный: но nфни2 и3 фінеeсъ, ћкw ты2 душE, приношaху чуждeе бGу њсквернeнное житіE. Слaва, трbченъ: ТS трbце слaвимъ, є3ди1наго бGа: с™ъ, с™ъ, с™ъ є3си2 џ§е, сн7е и3 дш7е, пр0стое существо2, є3ди1нице при1снw покланsемаz. И# нhнэ, бGор0диченъ: И#з8 тебE њблечeсz въ моE смэшeніе, нетлённаz, безмyжнаz м™и дв7о, бGъ создaвый вёки, и3 соедини2 себЁ чlвёческое є3стество2.	Ірмос: Від ночі пильнуючи, / Чоловіколюбче, / просвіти, молюся, / і настав мене на повеління Твої, / і навчи мене, Спасе, / творити волю Твою. Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене. Ти чула, душе, про колиску з Мойсеєм, яку колись вода носила на хвилях річкових, як у палаті, рятуючи від лихого заміру фараонового. Ти чула, окаянна душе, про жінок, що колись убивали маленьких хлоп’яток — цей образ невинности, тож нині, як великий Мойсей, годуйся премудрістю. Як великий Мойсей убив єгиптянина, так не вбила ти, окаянна душе, гріховного розуму; скажи, як утечеш ти в пустелю від пристрастей покаянням? У пустелі оселився великий Мойсей; тож іди, душе, наслідуй його життя, щоб і тобі споглядати в купині Богоявлення. Мойсеїв жезл, що вдарив по морю і глибину зробив суходолом, уявляй, душе, як образ Хреста божественного, яким можеш і ти чинити велике. Аарон приносив Богові вогонь чистий, без домішок, але Офні та Фінее́с, як і ти, душе, принесли чуже Богові — осквернене життя. Слава, Троїчний: Славимо Тебе, Тройце, Єдиного Бога: свят, свят, свят єси, Отче, Сине і Ду́ше, проста істото, Одинице, якій вічно поклоняємось. І нині, Богородичний: Від Тебе, нетлінна й безмужня Мати Діво, зодягнувся в мій склад Господь, що віки сотворив, і з Собою з’єднав людську природу.
Пёснь ѕ7.	Пісня 6
Їрм0съ: Возопи1хъ всёмъ сeрдцемъ мои1мъ къ щeдрому бGу, и3 ўслhша мS t ѓда преисп0днzгw, и3 возведE t тли2 жив0тъ м0й. Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. ВHлны сп7се прегрэшeній мои1хъ ћкw въ м0ри чермнёмъ возвращaющесz, покрhша мS внезaпу, ћкw є3гЂптzны и3ногдA, и3 трістaты. Неразyмное душE произволeніе и3мёла є3си2, ћкw прeжде ї}ль: б9eственныz бо мaнны предсуди1ла є3си2 безсловeснw, любослaстное страстeй њб8zдeніе. Кладенцы2 душE, предпочлA є3си2 хананeйскихъ мhслей, пaче жи1лы кaмене, и3з8 негHже премyдрости рэкA, ћкw чaша проливaетъ т0ки бGосл0віz. Свин†z мzсA и3 котлы2, и3 є3гЂпетскую пи1щу, пaче небeсныz предсуди1ла є3си2 душE моS, ћкоже дрeвле неразyмніи лю1діе въ пустhни. Ћкw ўдaри мwmсeй рaбъ тв0й жезл0мъ кaмень, њбрaзнw животвори6ваz рє1бра тво‰ проwбразовaше, и3з8 ни1хже вси2 питіE жи1зни сп7се, почерпaемъ. И#спытaй душE и3 смотрsй, ћкоже їисyсъ наvи1нъ њбэтовaніz зeмлю, каковA є4сть, и3 всели1сz въ ню2 бlгозак0ніемъ. Слaва, трbченъ: Трbца є4смь пр0ста, нераздёльна, раздёльна ли1чнэ, и3 є3ди1ница є4смь є3стеств0мъ соединeна, nц7ъ глаг0летъ, и3 сн7ъ, и3 б9eственный д¦ъ. И# нhнэ, бGор0диченъ: Ўтр0ба твоS бGа нaмъ роди2, воwбражeна по нaмъ: є3г0же ћкw создaтелz всёхъ, моли2 бцdе, да мlтвами твои1ми њправди1мсz. Кондaкъ, глaсъ ѕ7: ДушE моS, душE моS, востaни, что2 спи1ши; конeцъ приближaетсz, и3 и4маши смути1тисz: воспрzни2 ќбw, да пощади1тъ тS хrт0съ бGъ, вездЁ сhй, и3 вс‰ и3сполнszй.	Ірмос: Взивав я всім серцем моїм із пекла найглибшого / до щедрого Бога, / і почув Він мене, / і вивів із тліну життя моє. Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене. Хвилі провин моїх, Спасе, вернувшись, як у Червоному морі, раптово покрили мене, як колись єгиптян і колісниці. Нерозумне бажання ти мала, душе, як давній Ізраїль; бо ти нерозважливо вибрала, замість божественної манни, пере́сит від пристрасної насолоди. Криниць хананейських думок, душе, ти воліла більше за джерела з того каменя, що з нього ріка премудрости, як із чаші, виливає струмки богослов’я. Свинячого м’яса, страв і їжі єгипетської, більше за небесну, захотіла ти, душе моя, як колись нерозумний люд у пустелі. Коли Мойсей, раб Твій, ударив жезлом камінь, то він образно показав животворчі ребра Твої, Спасе, із яких усі ми черпаємо питво життя. Досліди, душе, і розглянь, як Ісус Навин, землю обітовану, яка вона, і вселися в неї благозаконням. Слава, Троїчний: Я — Тройця проста, нероздільна; розподілена в Особах і Одиниця, з’єднана природою, — промовляє Отець, Син і Дух Божественний. І нині, Богородичний: Утроба Твоя породила нам Бога, що взяв на Себе нашу подобу; Його як Творця всього моли, Богородице, щоб нам оправдатися молитвами Твоїми. Кондак, глас 6: Душе моя, душе моя, устань — чого спиш? Кінець наближається і ти стривожишся. Пробудися, щоб помилував тебе Христос Бог, що всюди є і все наповняє.
Пёснь з7.	Пісня 7
Їрм0съ: Согрэши1хомъ, беззак0нновахомъ, непрaвдовахомъ пред8 тоб0ю, нижE соблюд0хомъ, нижE сотвори1хомъ, ћкоже заповёдалъ є3си2 нaмъ: но не предaждь нaсъ до концA, nтцє1въ б9е. Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. КівHтъ ћкw ношaшесz на колесни1цэ, зaнъ џный, є3гдA преврaщшусz тельцY, т0чію коснyсz, б9іимъ и3скуси1сz гнёвомъ: но тогw2 дерзновeніz ўбэжaвши душE, почитaй б9eствєннаz чeстнэ. Слhшала є3си2 ґвессалHма, кaкw на є3стество2 востA; познaла є3си2 тогw2 сквє1рнаz дэ‰ніz, и4миже њскверни2 л0же дв7да nтцA: но ты2 подражaла є3си2 тогw2 стр†стнаz и3 любосл†стнаz стремлє1ніz. Покори1ла є3си2 нераб0тное твоE дост0инство тёлу твоемY: и3н0го бо ґхітофeла њбрётши врагA, душE, снизшлA є3си2 сегw2 совётwмъ: но сі‰ разсhпа сaмъ хrт0съ, да ты2 всsкw сп7сeшисz. СоломHнъ чyдный, и3 бlгодaти премyдрости и3сп0лненный, сeй лукaвое и3ногдA пред8 бGомъ сотвори1въ, tступи2 t негw2: є3мyже ты2 проклsтымъ твои1мъ житіeмъ, душE ўпод0биласz є3си2. Сластьми2 влек0мь страстeй свои1хъ њсквернsшесz, ўвы2 мнЁ, рачи1тель премyдрости, рачи1тель блyдныхъ жeнъ, и3 стрaненъ t бGа: є3г0же ты2 подражaла є3си2 ўм0мъ q душE, сладострaстьми сквeрными. Ровоaму поревновaла є3си2 не послyшавшему совёта џ§а, кyпнw же и3 ѕлёйшему рабY їеровоaму, прeжнему tстyпнику душE: но бёгай подражaніz, и3 зови2 бGу: согрэши1хъ, ўщeдри мS. Слaва, трbченъ: Трbце пр0стаz, нераздёльнаz, є3диносyщнаz, и3 є3стество2 є3ди1но, свётове, и3 свётъ, и3 с™а три2, и3 є3ди1но с™о поeтсz бGъ трbца: но восп0й, прослaви, жив0тъ и3 животы2, душE, всёхъ бGа. И# нhнэ, бGор0диченъ: Поeмъ тS, бlгослови1мъ тS, покланsемсz ти2 бGороди1тельнице, ћкw нераздёльныz трbцы породилA є3си2 є3ди1наго хrтA бGа и3 самA tвeрзла є3си2 нaмъ сyщымъ на земли2 нбcнаz.	Ірмос: Согрішили, беззаконствували, / неправду чинили перед Тобою, / ані виконали, ані сотворили того, / що Ти заповідав єси нам; / та не покинь нас до кінця, / отців Боже. Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене. Коли ковчег перевозили на колісниці, і віл повернув убік, то Оза, як тільки торкнувся, зазнав Божого гніву; отже, уникаючи його зухвальства, душе, щиро шануй божественне. Чула ти про Авесало́ма, що проти єства повстав; пізнай його скверні вчинки, якими осквернив ложе отця свого Давида, але ти наслідувала його пристрасні та хтиві поривання. Вільну гідність свою, душе, ти скорила своєму тілу; знайшовши бо другого Ахитофе́ла-ворога, ти прихилилася до порад його, але Сам Христос розвіяв їх, щоб ти таки спаслася. Дивний Соломон, сповнений благодаті премудрости, колись учинив лукаве перед Богом, відступив від Нього; його ж ти, душе, стала наслідувати проклятим життям своїм. Ой, горе мені! Прихильник премудрости, захоплений утіхами своїх пристрастей, зганьбив себе, ставши прихильником розпусних жінок, і віддалився від Бога; його ж ти, о душе, стала наслідувати проклятим життям своїм. Ровоа́ма наслідувала ти, душе, що не послухав батьківської поради, а разом і найгіршого раба — Єровоа́ма, стародавнього відступника; уникай же наслідувати їх та взивай до Бога: согрішила я, змилуйся наді мною. Слава, Троїчний: Тройце проста, нероздільна, єдиносущна і природа єдина; Світла і Світло, Троє святі і Єдине святе, Бог Тройця піснями прославляється; оспівуй же й ти, душе, принось славу Життю і Життям — Богу всіх. І нині, Богородичний: Оспівуємо Тебе, благословимо́ Тебе, поклоняємось Тобі, Богородителько, бо Ти єдиного з нероздільної Тройці Христа Бога породила і Сама нам, сущим на землі, відкрила небесне.
Пёснь }.	Пісня 8
Їрм0съ: Е#г0же вHинства нбcнаz слaвzтъ, и3 трепeщутъ херувjми и3 серафjми, всsко дыхaніе и3 твaрь, п0йте, бlгослови1те, и3 превозноси1те во вс‰ вёки. Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. Ты2 nзjи душE поревновaвши, сегw2 прокажeніе въ себЁ стzжaла є3си2 сугyбо: безмBстнаz бо мhслиши, беззакHннаz же дёеши: њстaви ±же и4маши, и3 притецы2 къ покаsнію. Нінеvjтzны душE слhшала є3си2 кaющыzсz бGу, врeтищемъ и3 пeпеломъ, си1хъ не подражaла є3си2: но kви1ласz є3си2 ѕлёйшаz всёхъ, прeжде зак0на, и3 по зак0нэ прегрэши1вшихъ. Въ р0вэ блaта слhшала є3си2 їеремjю душE, грaда сіHнz рыдaньми вопію1ща, и3 слeзъ и4щуща, подражaй сегw2 плачeвное житіE и3 сп7сeшисz. ЇHна въ fарсjсъ побэжE, проразумёвъ њбращeніе нінеvjтzнwвъ, разумё бо ћкw прbр0къ б9іе бlгоутр0біе: тёмже ревновaше прbр0честву не солгaтисz. Даніи1ла въ р0вэ слhшала є3си2, кaкw загради2 ўстA, q душE ѕвэрeй: ўвёдэла є3си2, кaкw џтроцы и5же њ ґзaріи, погаси1ша вёрою пeщи плaмень горsщій. Вeтхагw завёта вс‰ привед0хъ ти2 душE, къ под0бію, подражaй прaведныхъ бGолюби6ваz дэ‰ніz, и3збёгни же пaки лукaвыхъ грэхHвъ. Слaва, трbченъ: Безначaльне џ§е, сн7е собезначaльне, ўтёшителю бlгjй, дш7е прaвый: сл0ва б9іz роди1телю, nц7A безначaльна сл0ве, дш7е живhй и3 зи1ждай, трbце є3ди1нице поми1луй мS. И# нhнэ, бGор0диченъ: Ћкw t њброщeніz червлени1цы пречcтаz, ќмнаz багрzни1ца є3мманyилева, внyтрь во чрeвэ твоeмъ пл0ть и3сткaсz: тёмже бцdу вои1стинну тS почитaемъ.	Ірмос: Його і воїнства небесні славлять,/ і трепещуть херувими і серафими,/ все, що дише і твар, славте,/ благословляйте і вихваляйте по всі віки. Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене. Наслідувавши Озíю, душе, його проказу собі одержала ти подвійно: думаєш бо про нікчемне і чиниш беззаконне; покинь, що маєш, і приступи до покаяння. Ти чула, душе, про ніневитян, як вони у веретищі та попелі каялись перед Богом; ти не наслідувала їх, але стала злішою за всіх, що до закону й після закону нагрішили. Чула ти, душе, як Єремія у брудному рові з риданням взивав до міста Сіону і сліз шукав; наслідуй печальне життя його, і спасешся. Колись Іона втік у Фарси́с, передбаччивши навернення ніневитян, бо він, як пророк, знав про милосердя Боже і тому бажав, щоб пророцтво не здалось неправдивим. Ти чула, душе, про Даниїла, як він у рові затулив пащі звірів; ти дізналась, як отроки, що були з Аза́рією, вірою загасили розпалене полум’я печі. Зі Старого Завіту всіх привів я тобі, душе, для прикладу; переймай боголюбиві вчинки праведних, а гріхів людей лукавих уникай. Слава, Троїчний: Безпочатковий Отче, Співбезпочатковий Сину, Утішителю Милосердний, Ду́ше правди; Божого Слова Родителю, Слово Отця Безпочаткового, Ду́ше живий і творчий — Тройце-Одинице — помилуй нас. І нині, Богородичний: Мов із пурпуру, Пречиста, в утробі Твоїй виткано духовну багряницю — тіло Емануїла; тому ми, як Богородицю істинну, Тебе величаємо.
Пёснь f7.	Пісня 9
Їрм0съ: Безсёменнагw зачaтіz ржcтво2 несказaнное, м™ре безмyжныz нетлёненъ пл0дъ, б9іе бо рождeніе њбновлsетъ є3стествA. тёмже тS вси2 р0ди, ћкw бGоневёстную м™рь правослaвнw величaемъ. Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. Хrт0съ и3скушaшесz, діaволъ и3скушaше, показyz кaменіе, да хлёби бyдутъ: на г0ру возведE ви1дэти вс‰ ц†рствіz мjра во мгновeніи. ўб0йсz q душE, ловлeніz, трезви1сz моли1сz на всsкій чaсъ бGу. Г0рлица пустынолю1бнаz, глaсъ вопію1щагw возгласи2, хrт0въ свэти1льникъ, проповёдуzй покаsніе, и4рwдъ беззак0ннова со и3рwдіaдою. зри2 душE моS, да не ўвsзнеши въ беззакHнныz сBти, но њблобызaй покаsніе. Въ пустhню всели1сz бlгодaти п®тeча, и3 їудeа всS и3 самарjа слhшавше течaху, и3 и3сповёдаху грэхи2 сво‰, крещaющесz ўсeрднw: и4хже ты2 не подражaла є3си2 душE. Брaкъ ќбw честнhй, и3 л0же несквeрно: nбо‰ бо хrт0съ прeжде бlгослови2, пл0тію kдhй, и3 въ кaнэ же на брaцэ в0ду въ віно2 совершaz, и3 показyz пeрвое чyдо: да ты2 и3змени1шисz q душE. Разслaбленнаго стzгнY хrт0съ, џдръ взeмша, и3 ю4ношу ўмeрша воздви1же, вдови1че рождeніе, и3 с0тнича џтрока, и3 самарzнhнэ kви1сz, въ д©э слyжбу тебЁ, душE предживописA. Кровоточи1вую и3сцэли2 прикосновeніемъ крaz ри1зна гDь: прокажє1нныz њчи1сти: слэпы6z и3 хрwмhz просвэти1въ, и3спрaви: глух‡z же и3 нэмы6z, и3 ничaщыz ни1зу и3сцэли2 сл0вомъ: да ты2 сп7сeшисz nкаsннаz душE. Слaва, трbченъ: Nц7A прослaвимъ, Сhна превознесeмъ, б9ественному Д¦у вёрно поклони1мсz, Трbцэ нераздёльнэй, є3ди1ницэ по существY, ћкw свёту и3 свётомъ, и3 животY и3 живот0мъ, животворsщему и3 просвэщaющему концы2. И# нhнэ, бGор0диченъ: Грaдъ тв0й сохранsй бGороди1тельнице пречcтаz, въ тебё бо сeй вёрнw цaрствуzй, въ тебЁ и3 ўтверждaетсz, и3 тоб0ю побэждazй, побэждaетъ всsкое и3скушeніе, и3 плэнsетъ рaтники, и3 прох0дитъ послушaніе. Ґндрeю: Прпdбне џтче ґндрeе, моли2 бGа њ нaсъ. Ґндрeе честнhй, и3 џтче требlжeннэйшій, пaстырю кри1тскій, не престaй молsсz њ воспэвaющихъ тS: да и3збaвимсz вси2 гнёва и3 ск0рби, и3 тлёніz, и3 прегрэшeній безмёрныхъ, чтyщіи твою2 пaмzть вёрнw.	Ірмос: Безсíменного зачаття /рождество несказанне,/ Матері безмужньої нетлінний плід,/ Боже бо народження обновляє єство./ Тому Тебе, всі роди, як Богоневісну Матір/ православно величаємо. Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене. Христос був спокушуваний: диявол, показуючи каміння, спокушав, щоб воно стало хлібом; вивів на гору, щоб умить оглянути всі царства світу; бійся, душе, цього підступу, пильнуй, молися повсякчас Богові. Горлиця пустиннолюбна, голос того, хто кличе, світильник Христовий взивав, проповідуючи покаяння, а Ірод беззаконствував з Іродіадою; гляди, душе моя, щоб не опинитися тобі в беззаконних сітях, але полюби покаяння. У пустелі оселився Предтеча Благодаті, і вся Юдея та Самарія сходилася слухати його і сповідати гріхи свої, з усердям приймаючи хрещення, але ти, душе, їх не наслідувала. І шлюб че́сни́й, і ложе непорочне, бо Христос благословив їх, у Кані на весіллі приймаючи їжу та перетворюючи воду на вино, явивши це перше чудо, щоб ти, душе, перемінилася. Христос підвів розслабленого, що взяв постіль свою, підняв померлого юнака, сина вдови, зцілив слугу сотника й відкрив Себе самарянці, показуючи, душе, як тобі в дусі служити Богові. Кровоточиву Господь зцілив дотиком краю одежі, прокажених очистив, сліпих просвітив, кривих випростав, глухих, німих і скорчену жінку вилікував словом, щоб ти спаслася, окаянна душе. Слава, Троїчний: Прославмо Отця, звеличмо Сина, вірно поклонімось Божественному Духові, Тройці нероздільній, Одиниці істотою як Світлу і Світлам, Життю і Життям, що оживляє і просвітлює кінці. І нині, Богородичний: Борони місто Своє, Пречиста Богородителько, бо Твоїм заступництвом воно у вірі царствує, в Тобі й стверджується. Тобою перемагаючи, воно долає всяке випробування, полонить ворогів, і тримає їх у по́слусі. Андрію: Знаючи тебе, Андрію, як пастиря Критського, і заступника, й молитовника всього світу, припадаю до тебе і взиваю: визволи мене, отче, з глибини гріха.