Порівняти Канонник українською з Канонник церковнослов'янською - В понеділок першої седмиці Великого посту

В понеділок першої седмиці Великого посту	Во понедeльник пeрвой седми1цы

Глас 6. Пісня 1	Глaсъ ѕ7. Пёснь №.
Ірмос: Помічник і Покровитель / був мені на спасіння. / Він Бог мій, і прославлю Його; / Бог отця мого, / і возвеличу Його, / славно бо прославився. Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене. З чого почну оплакувати/ вчинки окаянного життя мого?/ Який початок положу я, Христе,/ нинішньому риданню?/ Але, як Милосердний,/ подай мені відпущення провин. Прийди, окаянна душе, з тілом своїм, сповідайся Сотворителеві всього й покинь нарешті колишню нерозсудливість, і з каяттям принеси Богові сльози. Перейнявши злочин первоствореного Адама, я визнаю себе позбавленим Бога, вічного царства і блаженства за гріхи мої. Ой, горе мені, окаянна душе! Нащо ти стала подібною до першої Єви? Подивилась ти недобре, поранилась тяжко, торкнулася дерева і скуштувала свавільно поживу безумства. Замість Єви тілесної постала в мені Єва душевна — тілесний пристрасний помисел, що спокушає насолодою, а при задоволенні повсякчас гірким напуває. Справедливо Адама було вигнано з Едему, бо він не додержав єдиної заповіді Твоєї, Спасе. А скільки ж страждатиму я, повсякчас відкидаючи Твої животворчі слова? Слава, Троїчний: Тройце Надвічна, Якій як Єдиній поклоняємось. Здійми з мене важкий тягар гріхів і як Милосердна дай мені сльози умиленности. І нині, Богородичний: Богородице, надіє і заступнице тих, що оспівують Тебе. Здійми з мене важкий тягар гріхів і як Владичиця Чиста прийми мене, що каюся.	Їрм0съ: Пом0щникъ и3 покрови1тель бhсть мнЁ во сп7сeніе: сeй м0й бGъ и3 прослaвлю є3го2: бGъ nтцA моегw2, и3 вознесY є3го2: слaвно бо прослaвисz: Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. Tкyду начнY плaкати њкаsннагw моегw2 житіS дэsній; к0е ли положY начaло, хrтE, нhнэшнему рыдaнію; но ћкw бlгоутр0бенъ, дaждь ми2 прегрэшeній њставлeніе. Грzди2 њкаsннаz душE, съ пл0тію твоeю, зижди1телю всёхъ и3сповёждьсz, и3 њстaнисz пр0чее прeжднzгw безсловeсіz, и3 принеси2 бGу въ покаsніи слeзы. Первоздaннагw ґдaма преступлeнію поревновaвъ, познaхъ себE њбнажeна t бGа и3 пrносyщнагw цrтвіz и3 слaдости, грBхъ рaди мои1хъ. Ўвы2 мнЁ њкаsннаz душE, что2 ўпод0биласz є3си2 пeрвэй є4vэ; ви1дэла бо є3си2 ѕлЁ, и3 ўzзви1ласz є3си2 г0рцэ, и3 коснyласz є3си2 дрeва и3 вкуси1ла є3си2 дeрзостнw безсловeсныz снёди. Вмёстw є4vы чyвственныz мhсленнаz ми2 бhсть є4vа, во пл0ти стрaстный п0мыслъ, показyzй сл†дкаz и3 вкушazй пrнw г0рькаго напоeніz. Дост0йно и3з8 є3дeма и3згнaнъ бhсть, ћкw не сохрани1въ є3ди1ну твою2, сп7се, зaповэдь ґдaмъ: ѓзъ же что2 постраждY, tметaz всегдA живHтнаz тво‰ словесA; Слaва, трbченъ: Пресyщнаz трbце, во є3ди1ницэ покланsемаz, возми2 брeмz t менE тsжкое грэх0вное, и3 ћкw бlгоутр0бна, дaждь ми2 слeзы ўмилeніz. И# нhнэ, бGор0диченъ: Бцdе, надeжде и3 предстaтельство тебE пою1щихъ, возми2 брeмz t менE тsжкое грэх0вное, и3 ћкw вLчца чcтаz, кaющасz пріими1 мz.
Пісня 2	Пёснь в7.
Ірмос: Слухай, небо, я говоритиму / і оспіваю Христа, / що від Діви в тілі прийшов. Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене. Слухай, небо, я говоритиму; земле, почуй голос того, хто кається перед Богом і оспівує Його. Зглянься на мене Боже, Спасе мій, милостивим оком Твоїм і прийми гарячу сповідь мою. Согрішив я більш від усіх людей, один я согрішив перед Тобою; але як Бог помилуй, Спасе, творіння Твоє. У бурі зла потопаю я, Господи Милосердний; та, як Петрові, простягни й мені руку. Як блудниця, і я сльози проливаю, Милосердний; очисти мене, Спасе, милістю Твоєю. Потьмарив я душевну красу втіхами пристрастей і розум увесь я зовсім перевів на порох. Нині роздер я перший одяг мій, що на початку виткав мені Творець, і відтоді лежу нагий. Зодягнувся я в роздерту одіж, яку виткав мені змій порадою, і соромлюся. Поглянув я на красу дерева та спокусився розумом; і відтоді лежу нагий та соромлюся. На хребті моїм орали всі вожді пристрастей, уздовж по мені прокладаючи беззаконня своє. Слава, Троїчний: Тебе, Єдиного в трьох особах, Бога всіх оспівую: Отця і Сина і Святого Духа. І нині, Богородичний: Пречиста Богородице Діво, Єдина Всехвальна, моли усердно, щоб спастися нам.	Їрм0съ: Вонми2 нб7о, и3 возглаг0лю, и3 воспою2 хrтA, t дв7ы пlтію пришeдшаго. Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. Вонми2 нб7о, и3 возглаг0лю, землE, внушaй глaсъ, кaющійсz къ бGу и3 воспэвaющій є3го2. Вонми1 ми, б9е, сп7се м0й млcтивнымъ твои1мъ џкомъ, и3 пріими2 моE тeплое и3сповёданіе. Согрэши1хъ пaче всёхъ человBкъ, є3ди1нъ согрэши1хъ тебЁ: но ўщeдри ћкw бGъ, сп7се, творeніе твоE. Бyрz мS ѕлhхъ њбдержи1тъ, бlгоутр0бне гDи: но ћкw петрY, и3 мнЁ рyку простри2. Слeзы блудни1цы, щeдре, и3 ѓзъ предлагaю: њчcти мS, сп7се, бlгоутр0біемъ твои1мъ. Њмрачи1хъ душeвную красотY страстeй сластьми2, и3 всsчески вeсь ќмъ пeрсть сотвори1хъ. Раздрaхъ нhнэ њдeжду мою2 пeрвую, ю4же ми2 и3зткA зижди1тель и3значaла, и3 tтyду лежY нaгъ. Њблек0хсz въ раздрaнную ри1зу, ю4же и3зткa ми ѕмjй совётомъ, и3 стыждyсz. Воззрёхъ на сад0вную красотY и3 прельсти1хсz ўм0мъ: и3 tтyду лежY нaгъ, и3 срамлsюсz. Дёлаша на хребтЁ моeмъ вси2 нач†льницы страстeй, продолжaюще на мS беззак0ніе и4хъ. Слaва, трbченъ: Е#ди1наго тS въ тріeхъ ли1цэхъ, бGа всёхъ пою2, nц7A и3 сн7а и3 д¦а с™aгw. И# нhнэ, бGородиченъ: Пречcтаz бцdе дв7о, є3ди1на всепётаz, моли2 прилёжнw во є4же сп7сти1сz нaмъ.
Пісня 3	Пёснь G.
Ірмос: На непохитному, Христе, камені / заповідей Твоїх / утверди мої помисли. Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене. Колись Господь послав дощем вогонь від Господа і землю содомську спалив. На горі спасайся, душе, як той Лот, і до Сіго́ру ховайся. Тікай, душе, від полум’я, тікай від содомської пожежі, тікай від знищення у полум’ї божественному. Сповідаюся Тобі, Спасе: согрішив я, согрішив перед Тобою; але відпусти і прости мені, як Милосердний. Согрішив я один перед Тобою, більш від усіх согрішив я; Христе Спасе, не відкинь мене. Ти — Пастир Добрий; віднайди мене, вівцю, і заблуканого не відкинь мене. Ти — любий Ісусе; Ти — мій Сотворитель; Тобою, Спасе, я оправдаюся. Слава, Троїчний: Єдиний у Тройці Боже, спаси нас від облуди, спокус і напастей. І нині, Богородичний: Радуйся, утробо, що Бога прийняла; радуйся, престоле Господній; радуйся, Мати Життя нашого.	Їрм0съ: На недви1жимэмъ, хrтE, кaмени зaповэдей твои1хъ ўтверди2 моE помышлeніе. Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. Џгнь t гDа и3ногдA гDь њдожди1въ, зeмлю сод0мскую прeжде попали2. На горЁ спасaйсz, душE, ћкоже лHтъ џный, и3 въ сигHръ ўгонзaй. Бёгай запалeніz, q душE, бёгай сод0мскагw горёніz, бёгай тлёніz бжcтвеннагw плaмене. И#сповёдаюсz тебЁ, сп7се: согрэши1хъ, согрэши1хъ ти2: но њслaби, њстaви ми2, ћкw бlгоутр0бенъ. Согрэши1хъ тебЁ є3ди1нъ ѓзъ, согрэши1хъ пaче всёхъ, хrтE сп7се, да не прeзриши менE. Ты2 є3си2 пaстырь д0брый, взыщи2 менE ѓгнца, и3 заблyждшагw да не прeзриши менE. Ты2 є3си2 слaдкій, ї}се, ты2 є3си2 создaтель м0й: въ тебЁ, сп7се, њправдaюсz. Слaва, трbченъ: Q трbце є3ди1нице б9е! сп7си2 нaсъ t прeлести, и3 и3скушeній, и3 њбстоsній. И# нhнэ, бGор0диченъ: Рaдуйсz, бGопріsтнаz ўтр0бо, рaдуйсz, пrт0ле гDнь, рaдуйсz, м™и жи1зни нaшеz.
Пісня 4	Пёснь д7.
Ірмос: Почув пророк про Твоє пришестя, Господи, /і убоявся, / що Ти хочеш від Діви родитися / і людям явитися,/ і промовив: «Почув я вістку про Тебе і убоявся. / Слава силі Твоїй, Господи». Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене. Діл Твоїх не зневаж, творіння Твого не покинь, Судде Праведний. Хоч і один я согрішив, як людина, більш від усякої людини, Чоловіколюбче, але Ти, як Господь усього, маєш владу прощати гріхи. Наближається, душе, кінець, наближається, а ти не дбаєш, не готуєшся: час скорочується; устань, близько при дверях Суддя; як сон, як цвіт, минає час життя: нащо ми живемо в суєті? Пробудися, душе моя, подумай про діла, які ти вчинила, постав їх перед очі твої та пролий потоки сліз твоїх; сповідай Христові з дерзновенням учинки й помисли та виправдайся. Нема в житті ні гріха, ні вчинку, ані зла, якими я, Спасе, не згрішив, розумом і словом, волею й наміром, думкою і ділом нагрішивши, як ніколи ніхто інший. Тому й звинувачено мене, тому й осуджено мене, окаянного, своїм сумлінням, бо нічого у світі нема суворішого. Судде, Визволителю мій і Знавче, пощади, визволи і спаси мене, раба Твого. Драбина, що її давно бачив великий серед патріархів, є вказівкою, душе моя, діяльного сходження й піднесення розумом; тому, коли хочеш жити ділами, розумом і спогляданням, оновися. Спеку денну терпів у скруті патріарх і нічний мороз переносив, і, повсякденно заробляючи прибуток, пас, трудився і служив, щоб мати двох дружин. Під двома жінками розумій діяння і розум у спогляданні: Лію, що була багатодітною, як діяння, а Рахи́ль, здобуту у великих трудах, як розум; бо без трудів, душе, ані діяння наші, ані споглядання не мають досконалости. Слава,Троїчний: Нероздільне істотою, незлите в особах визнаю Тебе, Троїчне Єдине Божество, єдиноцарственне та співпрестольне: виголошую Тобі пісню велику, що на небі по тричі співається. І нині, Богородичнй: І народжуєш, і дівствуєш, і весь час по природі Дівою пробуваєш; Народжений оновлює закони природи: утроба дівственна народжує; коли хоче Бог, перемагаються закони природи: Він бо творить як хоче.	Їрм0съ: Ўслhша прbр0къ пришeствіе твоE, гDи, и3 ўбоsсz, ћкw х0щеши t дв7ы роди1тисz и3 человёкwмъ kви1тисz, и3 глаг0лаше: ўслhшахъ слyхъ тв0й и3 ўбоsхсz: слaва си1лэ твоeй гDи. Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. Дёлъ твои1хъ да не прeзриши, создaніz твоегw2 да не њстaвиши, правосyде, ѓще и3 є3ди1нъ согрэши1хъ, ћкw человёкъ, пaче всsкагw человёка, чlвэколю1бче, но и4маши, ћкw гDь всёхъ, влaсть њставлsти грэхи2. Приближaетсz, душE, конeцъ, приближaетсz, и3 неради1ши, ни гот0вишисz: врeмz сокращaетсz, востaни, бли1зъ при двeрехъ судіS є4сть: ћкw с0ніе, ћкw цвётъ, врeмz житіS течeтъ: что2 всyе мzтeмсz; Воспрzни2, q душE моS, дэ‰ніz тво‰, ±же содёлала є3си2, помышлsй, и3 сі‰ пред8 лицE твоE принеси2, и3 к†пли и3спусти2 слeзъ твои1хъ: рцы2 со дерзновeніемъ дэ‰ніz и3 помышлє1ніz хrтY, и3 nправдaйсz. Не бhсть въ житіи2 грэхA, ни дэsніz, ни ѕл0бы, є3sже ѓзъ, сп7се, не согрэши1хъ ўм0мъ и3 сл0вомъ, и3 произволeніемъ и3 предложeніемъ, и3 мhслію и3 дэsніемъ согрэши1въ, ћкw и4нъ никт0же когдA. Tсю1ду и3 њсуждeнъ бhхъ, tсю1ду препрёнъ бhхъ ѓзъ њкаsнный t своеS с0вэсти, є3sже ничт0же въ мjрэ нyжнэйше: судіE и3збaвителю м0й, и3 вёдче, пощади2 и3 и3збaви, и3 сп7си1 мz рабA твоего2. Лёствица, ю4же ви1дэ дрeвле вели1кій въ патріaрсэхъ, ўказaніе є4сть душE моS, дёzтельнагw восхождeніz, разyмнагw возшeствіz: ѓще х0щеши ќбw, дэsніемъ, и3 рaзумомъ, и3 зрёніемъ пожи1ти, њбнови1сz. Зн0й дневнhй претерпЁ лишeніz рaди патріaрхъ, и3 мрaзъ нощнhй понесE, на всsкъ дeнь снабдBніz творS, пасhй, труждazйсz, раб0таzй, да двЁ жєнЁ сочетaетъ. Жєнh ми двЁ разумёй, дэsніе же и3 рaзумъ въ зрёніи, лjю ќбw дэsніе, ћкw многочaдную: рахи1ль же рaзумъ, ћкw многотрyдную: и4бо кромЁ трудHвъ, ни дэsніе, ни зрёніе душE, и3спрaвитсz. Слaва, трbченъ: Нераздёльное существ0мъ, несли1тное ли1цы бGосл0влю тS, трbческое є3ди1но б9ество2, ћкw є3диноцaрственное и3 сопrт0льное, вопію1 ти пёснь вели1кую, въ вhшнихъ трегyбw пэсносл0вимую. И# нhнэ, бGор0диченъ: И# раждaеши и3 дёвствуеши, и3 пребывaеши nбою1ду є3стеств0мъ дв7а: рождeйсz њбновлsетъ зак0ны є3стествA, ўтр0ба же раждaетъ, не раждaющаz. бGъ и3дёже х0щетъ, побэждaетсz є3стествA чи1нъ: твори1тъ бо є3ли6ка х0щетъ.
Пісня 5	Пёснь є7.
Ірмос: Від ночі пильнуючи, / Чоловіколюбче, / просвіти, молюся, / і настав мене на повеління Твої, / і навчи мене, Спасе, / творити волю Твою. Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене. Серед ночі повсякчас я провадив життя моє; бо темрявою і млою глибокою була для мене ніч гріха, але сином дня покажи мене, Спасе. Руви́ма наслідуючи, я, окаянний, учинив беззаконний і злочинний намір перед Богом Всевишнім — осквернивши ложе своє, як той батькове. Сповідаюся Тобі, Христе Царю, согрішив я, согрішив, як колись ті брати, що продали Йосифа — плід чистоти й невинности. Рідні видали душу праведну, в неволю продали лю́́́бого як прообраз Господній; а ти, душе, сама віддалася в рабство гріхів своїх. Йосифа праведного і чистий його розум наслідуй, окаянна й несамовита душе, не оскверняйся нерозсудливими пориваннями, повсякчас творячи беззаконня. Хоч і в рові перебував колись Йосиф, Владико Господи, але на прообраз Твого похорону і воскресіння; чи зможу і я колись щось подібне принести Тобі? Слава, Троїчний: Славимо Тебе, Тройце, Єдиного Бога: свят, свят, свят єси, Отче, Сине і Ду́ше, проста істото, Одинице, якій вічно поклоняємось. І нині, Богородичний: Від Тебе, нетлінна й безмужня Мати Діво, зодягнувся в мій склад Господь, що віки сотворив, і з Собою з’єднав людську природу.	Їрм0съ: T нощи2 ќтренююща, чlвэколю1бче, просвэти2 молю1сz, и3 настaви и3 менE на повелBніz тво‰: и3 научи1 мz сп7се, твори1ти в0лю твою2. Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. Въ нощи2 житіE моE преид0хъ при1снw, тьмa бо бhсть и3 глубокA мнЁ мглA, н0щь грэхA: но ћкw днE сhна сп7се покажи1 мz. Рувjма подражaz њкаsнный ѓзъ, содёzхъ беззак0нный и3 законопрестyпный совётъ на бGа вhшнzго, њскверни1въ л0же моE, ћкw џтчее џнъ. И#сповёдаюсz тебЁ хrтE цRю2, согрэши1хъ, согрэши1хъ, ћкw прeжде їHсифа брaтіz продaвшіи, чистоты2 пл0дъ и3 цэломyдріz. T ср0дникwвъ прaведнаz душA свzзaсz, продaсz въ раб0ту слaдкій, во w4бразъ гDнь: тh же всS душE, продалaсz є3си2 ѕлhми твои1ми. ЇHсифа прaведнагw и3 цэломyдреннагw ўмA подражaй њкаsннаz, и3 неискyснаz душE, и3 не њсквернsйсz безсловeсными стремлeньми при1снw беззак0ннующи. Ѓще и3 въ р0вэ поживE и3ногдA їHсифъ, вLко гDи, но во w4бразъ погребeніz и3 востaніz твоегw2: ѓзъ же что2 тебЁ когдA сицев0е принесY; Слaва, трbченъ: ТS трbце слaвимъ, є3ди1наго бGа: с™ъ, с™ъ, с™ъ є3си2 џ§е, сн7е и3 дш7е, пр0стое существо2, є3ди1нице при1снw покланsемаz. И# нhнэ, бGор0диченъ: И#з8 тебE њблечeсz въ моE смэшeніе, нетлённаz, безмyжнаz м™и дв7о, бGъ создaвый вёки, и3 соедини2 себЁ чlвёческое є3стество2.
Пісня 6	Пёснь ѕ7.
Ірмос: Взивав я всім серцем моїм із пекла найглибшого / до щедрого Бога, / і почув Він мене, / і вивів із тліну життя моє. Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене. Щиро приношу Тобі, Спасе, сльози очей моїх і зітхання з глибини серця, що взиває: Боже, согрішив я перед Тобою, очисти мене. Відхилилася ти, душе, від Господа свого, як Дафа́н і Авіро́н, але взивай із пекла найглибшого — «помилуй», щоб не поглинула тебе безодня земна. Розлютившись, як телиця, душе, ти стала подібною до Єфрема; але, як сарна від тенет, рятуй життя, окриливши розум діяльністю та спогляданням. Мойсеєва рука нехай упевнить нас, душе, як Бог може убілити й очистити життя прокажене; тому не впадай у відчай, що й ти прокажена. Слава, Троїчний: Я — Тройця проста, нероздільна; розподілена в Особах і Одиниця, з’єднана природою, — промовляє Отець, Син і Дух Божественний. І нині, Богородичний: Утроба Твоя породила нам Бога, що взяв на Себе нашу подобу; Його як Творця всього моли, Богородице, щоб нам оправдатися молитвами Твоїми. Кондак, глас 6: Душе моя, душе моя, устань — чого спиш? Кінець наближається і ти стривожишся. Пробудися, щоб помилував тебе Христос Бог, що всюди є і все наповняє.	Їрм0съ: Возопи1хъ всёмъ сeрдцемъ мои1мъ къ щeдрому бGу, и3 ўслhша мS t ѓда преисп0днzгw, и3 возведE t тли2 жив0тъ м0й. Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. Слeзы сп7се џчію моє1ю, и3 и3з8 глубины2 воздых†ніz чи1стэ приношY, вопію1щу сeрдцу: б9е, согрэши1хъ ти2 њчи1сти мS. Ўклони1ласz є3си2 душE, t гDа твоегw2, ћкоже даfaнъ и3 ґвірHнъ: но пощади2, воззови2 и3з8 ѓда преисп0днzгw, да не пр0пасть земнaz тебE покрhетъ. Ћкw ю4ница душE разсвирёпэвшаz, ўпод0биласz є3си2 є3фрeму, ћкw сeрна t тенeтъ сохрани2 житіE, впери1вши дэsніемъ ќмъ, и3 зрёніемъ. РукA нaсъ мwmсeова да ўвёритъ душE, кaкw м0жетъ бGъ прокажeнное житіE ўбэли1ти, и3 њчи1стити: и3 не tчaйсz самA себE, ѓще и3 прокажeнна є3си2. Слaва, трbченъ: Трbца є4смь пр0ста, нераздёльна, раздёльна ли1чнэ, и3 є3ди1ница є4смь є3стеств0мъ соединeна, nц7ъ глаг0летъ, и3 сн7ъ, и3 б9eственный д¦ъ. И# нhнэ, бGор0диченъ: Ўтр0ба твоS бGа нaмъ роди2, воwбражeна по нaмъ: є3г0же ћкw создaтелz всёхъ, моли2 бцdе, да мlтвами твои1ми њправди1мсz. Кондaкъ, глaсъ ѕ7: ДушE моS, душE моS, востaни, что2 спи1ши; конeцъ приближaетсz, и3 и4маши смути1тисz: воспрzни2 ќбw, да пощади1тъ тS хrт0съ бGъ, вездЁ сhй, и3 вс‰ и3сполнszй.
Пісня 7	Пёснь з7.
Ірмос: Согрішили, беззаконствували, / неправду чинили перед Тобою, / ані виконали, ані сотворили того, / що Ти заповідав єси нам; / та не покинь нас до кінця, / отців Боже. Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене. Согрішив, беззаконня чинив і відкинув заповідь Твою, бо в гріхах народився і до ран своїх приклав струпи, але Сам мене помилуй, як Милосердний, отців Боже. Таємниці мого серця відкрив я Тобі, Судді моєму; поглянь на смирення моє, поглянь і на скорботу мою, зваж нині на покаяння моє і Сам помилуй мене, як Милосердний, отців Боже. Саул колись, загубивши ослят свого батька, несподівано зі сповіщенням про них одержав царство; гляди ж, душе, не забувай себе, віддаючи перевагу своїм брудним похотям більш, ніж Царству Христовому. Хоч богоотець Давид і согрішив колись подвійно, бувши вражений стрілою перелюбу і прикутий списом жорстокого вбивства, але ти сама, душе моя, хворієш ще тяжчими вчинками — свавільними пориваннями. Беззаконня до беззаконня додав колись Давид, сполучивши з убивством перелюб; але одразу ж він показав і покаяння подвійне; а ти сама, душе, ще гірше заподіявши, не покаялась перед Богом. Колись Давид, немов ікону змалювавши, написав пісню, якою засуджує вчинок, заподіяний ним, взиваючи: помилуй мене, бо перед Тобою єдиним согрішив я, Богом усіх; Сам очисти мене. Слава, Троїчний: Тройце проста, нероздільна, єдиносущна і природа єдина; Світла і Світло, Троє святі і Єдине святе, Бог Тройця піснями прославляється; оспівуй же й ти, душе, принось славу Життю і Життям — Богу всіх. І нині, Богородичний: Оспівуємо Тебе, благословимо́ Тебе, поклоняємось Тобі, Богородителько, бо Ти єдиного з нероздільної Тройці Христа Бога породила і Сама нам, сущим на землі, відкрила небесне.	Їрм0съ: Согрэши1хомъ, беззак0нновахомъ, непрaвдовахомъ пред8 тоб0ю, нижE соблюд0хомъ, нижE сотвори1хомъ, ћкоже заповёдалъ є3си2 нaмъ: но не предaждь нaсъ до концA, nтцє1въ б9е. Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. Согрэши1хъ, беззак0нновахъ, и3 tверг0хъ зaповэдь твою2, ћкw во грэсёхъ произвед0хсz и3 приложи1хъ ћзвамъ стрyпы себЁ: но сaмъ мS поми1луй, ћкw бlгоутр0бенъ, nтцє1въ б9е. Т†йнаz сeрдца моегw2 и3сповёдахъ тебЁ судіи2 моемY, ви1ждь моE смирeніе, ви1ждь и3 ск0рбь мою2, и3 вонми2 судY моемY нhнэ, и3 сaмъ мS поми1луй, ћкw бlгоутр0бенъ, nтцє1въ б9е. Саyлъ и3ногдA ћкw погуби2 nтцA своегw2 душE nсл‰та, внезaпу цrтво њбрёте къ прослyтію: но блюди2, не забывaй себE, скHтскіz п0хwти тво‰ произв0ливши пaче цrтва хrт0ва. Дв7дъ и3ногдA бGоoтeцъ, ѓще и3 согрэши2 сугyбw душE моS, стрэл0ю ќбw ўстрэлeнъ бhвъ прелюбодёйства, копіeмъ же плэнeнъ бhвъ ўбjйства томлeніемъ: но ты2 самA тzжчaйшими дёлы недyгуеши, самох0тными стремлeньми. Совокупи2 ќбw дв7дъ и3ногдA беззак0нію беззак0ніе: ўбjйству же любодёйство раствори1въ, покаsніе сугyбое показA ѓбіе: но самa ты лук†внэйшаz душE содёлала є3си2, не покazвшисz бGу. Дв7дъ и3ногдA воwбрази2, списaвъ ћкw на їкHнэ пёснь, є4юже дэsніе њбличaетъ, є4же содёz, зовhй: поми1луй мS. тебё бо є3ди1ному согрэши1хъ всёхъ бGу, сaмъ њчи1сти мS. Слaва, трbченъ: Трbце пр0стаz, нераздёльнаz, є3диносyщнаz, и3 є3стество2 є3ди1но, свётове, и3 свётъ, и3 с™а три2, и3 є3ди1но с™о поeтсz бGъ трbца: но восп0й, прослaви, жив0тъ и3 животы2, душE, всёхъ бGа. И# нhнэ, бGор0диченъ: Поeмъ тS, бlгослови1мъ тS, покланsемсz ти2 бGороди1тельнице, ћкw нераздёльныz трbцы породилA є3си2 є3ди1наго хrтA бGа и3 самA tвeрзла є3си2 нaмъ сyщымъ на земли2 нбcнаz.
Пісня 8	Пёснь }.
Ірмос: Його і воїнства небесні славлять,/ і трепещуть херувими і серафими,/ все, що дише і твар, славте,/ благословляйте і вихваляйте по всі віки. Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене. Мене, що согрішив, помилуй, Спасе, пробуди мій розум до навернення, прийми мене в покаянні, змилуйся наді мною, що взиваю: согрішив я перед Тобою — спаси; беззаконня чинив я — помилуй мене. Колісничник Ілля піднісся колись колісницею чеснот, як на небо, і носився вище від усього земного; тож помишляй, душе моя, про його піднесення. Єлисей колись, прийнявши плащ Іллі, сповна прийняв благодать від Бога, ти ж, душе моя, не причастилася цієї благодаті за нестриманість. Плащем Іллі Єлисей розділив колись на два боки йорданську течію; ти ж, душе моя, не причастилася цієї благодаті за нестриманість. Сонамитянка колись з ласкавою щирістю пригостила праведника, а ти, душе, не привела до свого дому ані захожого, ані подорожнього; тому будеш ти викинута геть із чертогу з риданням. Завжди наслідувала ти, окаянна душе, скверний розум Гієзія; тому хоч на старості відкинь його грошолюбство, тікай од вогню геєнського, покинувши злодіяння свої. Слава, Троїчний: Безпочатковий Отче, Співбезпочатковий Сину, Утішителю Милосердний, Ду́ше правди; Божого Слова Родителю, Слово Отця Безпочаткового, Ду́ше живий і творчий — Тройце-Одинице — помилуй нас. І нині, Богородичний: Мов із пурпуру, Пречиста, в утробі Твоїй виткано духовну багряницю — тіло Емануїла; тому ми, як Богородицю істинну, Тебе величаємо.	Їрм0съ: Е#г0же вHинства нбcнаz слaвzтъ, и3 трепeщутъ херувjми и3 серафjми, всsко дыхaніе и3 твaрь, п0йте, бlгослови1те, и3 превозноси1те во вс‰ вёки. Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. Согрэши1вша сп7се поми1луй, воздви1гни м0й ќмъ ко њбращeнію, пріими1 мz кaющагосz, ўщeдри вопію1ща: согрэши1хъ ти2, сп7си2, беззак0нновахъ, поми1луй мS. Колесни1чникъ и3ліA, колесни1цею добродётелей вшeдъ, ћкw на нб7сA, ношaшесz превhше и3ногдA t земнhхъ: сегw2 ќбw душE моS, восх0дъ помышлsй. Е#ліссeй и3ногдA пріeмъ ми1лwть и3ліинY, пріsтъ сугyбую бlгодaть t бGа: тh же q душE моS, сеS не причасти1ласz є3си2 бlгодaти за невоздержaніе. Їoрдaнова струS пeрвэе, ми1лwтію и3ліин0ю є3ліссeемъ, стA сю1ду и3 сю1ду: тh же, q душE моS, сеS не причасти1ласz є3си2 бlгодaти за невоздержaніе. Сwманjтіда и3ногдA прaведнаго ўчреди2, q душE, нрaвомъ бlги1мъ: тh же не ввелA є3си2 въ д0мъ, ни стрaнна, ни пyтника. тёмже черт0га и3зри1нешисz в0нъ, рыдaющи. Гіезjевъ подражaла є3си2 nкаsннаz рaзумъ сквeрный всегдA душE, є3гHже сребролю1біе tложи2 понE на стaрость: бёгай геeнскагw nгнS, tступи1вши ѕлhхъ твои1хъ. Слaва, трbченъ: Безначaльне џ§е, сн7е собезначaльне, ўтёшителю бlгjй, дш7е прaвый: сл0ва б9іz роди1телю, nц7A безначaльна сл0ве, дш7е живhй и3 зи1ждай, трbце є3ди1нице поми1луй мS. И# нhнэ, бGор0диченъ: Ћкw t њброщeніz червлени1цы пречcтаz, ќмнаz багрzни1ца є3мманyилева, внyтрь во чрeвэ твоeмъ пл0ть и3сткaсz: тёмже бцdу вои1стинну тS почитaемъ.
Пісня 9	Пёснь f7.
Ірмос: Безсíменного зачаття /рождество несказанне,/ Матері безмужньої нетлінний плід,/ Боже бо народження обновляє єство./ Тому Тебе, всі роди, як Богоневісну Матір/ православно величаємо. Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене. Розум узявся струпом, тіло немічне, дух нездужає, слово безсиле, життя завмирає, кінець при дверях… Що ж робитимеш, окаянна душе моя, коли Суддя прийде дослідити діла твої? Навів я тобі, душе, Мойсеєве писання про початок світу і, почавши з цього, все Старозавітнє Писання, що розповідає про праведних і неправедних; ти, душе, наслідувала останніх, а не перших, согрішивши проти Бога. Закон знемігся, Євангеліє змарновано, усе Писання занехаяно в тобі, пророки та всяке праведне слово даремні; рани твої, душе, намножилися, бо немає лікаря, що зцілив би тебе. З Новозавітнього Писання наводжу тобі приклади, що ведуть тебе, душе, до умиленности; отже, наслідуй праведних, а від грішних одвертайся й умилостив Христа молитвами, постом, чистотою і благочестивим життям. Христос став людиною, закликавши до каяття розбійників і блудниць; покайся, душе: вже відчинено двері Царства і поперед тебе його досягають фарисеї, митарі та перелюбники, що каються. Христос став людиною, тілом прилучившись до мене, і всього, що властиве природі, крім гріха, Він добровільно зазнав, показуючи тобі, душе, приклад і зразок Своєї милости. Христос волхвів спас, пастухів закликав до Себе, багато дітей прославив мучеництвом, звеличив старця й перестарілу вдовицю; їхніх діл та життя не наслідувала ти, душе, але горе тобі, коли будеш судитися. Постував Господь сорок днів у пустелі, а наостанок зголоднів, показуючи людське в Собі; тому не лінуйся, душе, коли пристане до тебе ворог, а молитвою і постом віджени його від ніг своїх. Слава, Троїчний: Прославмо Отця, звеличмо Сина, вірно поклонімось Божественному Духові, Тройці нероздільній, Одиниці істотою як Світлу і Світлам, Життю і Життям, що оживляє і просвітлює кінці. І нині, Богородичний: Борони місто Своє, Пречиста Богородителько, бо Твоїм заступництвом воно у вірі царствує, в Тобі й стверджується. Тобою перемагаючи, воно долає всяке випробування, полонить ворогів, і тримає їх у по́слусі. Андрію: Знаючи тебе, Андрію, як пастиря Критського, і заступника, й молитовника всього світу, припадаю до тебе і взиваю: визволи мене, отче, з глибини гріха.	Їрм0съ: Безсёменнагw зачaтіz ржcтво2 несказaнное, м™ре безмyжныz нетлёненъ пл0дъ, б9іе бо рождeніе њбновлsетъ є3стествA. тёмже тS вси2 р0ди, ћкw бGоневёстную м™рь правослaвнw величaемъ. Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. Ќмъ њструпи1сz, тёло њболёзнисz, недyгуетъ дyхъ, сл0во и3знем0же, житіE ўмертви1сz, конeцъ при двeрехъ. тёмже моS nкаsннаz душE, что2 сотвори1ши, є3гдA пріи1детъ судіS и3спытaти тво‰; Мwmсeово привед0хъ ти2 душE, міробhтіе, и3 t тогw2 всE завётное писaніе, повёдающее тебЁ прaвєдныz и3 непрaвєдныz: t ни1хже вторы6z, q душE, подражaла є3си2, ґ не пє1рвыz, въ бGа согрэши1вши. Зак0нъ и3знем0же, прaзднуетъ є3ђліе, писaніе же всE въ тебЁ небрежeно бhсть, прbр0цы и3знемог0ша, и3 всE прaведное сл0во: стрyпи твои2, q душE, ўмн0жишасz, не сyщу врачY и3сцэлsющему тS. Н0вагw привождy ти писaніz ўказ†ніz, ввод‰щаz тS душE, ко ўмилeнію: прaвєднымъ ќбw поревнyй, грёшныхъ же tвращaйсz, и3 ўмлcтиви хrтA мlтвами же и3 пощeньми, и3 чистот0ю, и3 говёніемъ. Хrт0съ вочlвёчисz, призвaвъ къ покаsнію разб0йники, и3 блудни6цы: душE покaйсz, двeрь tвeрзесz цrтвіz ўжE, и3 предвосхищaютъ є5 фарісeє и3 мытари2 и3 прелюбодёи кaющіисz. Хrт0съ вочlвёчисz, пл0ти пріwбщи1всz ми2, и3 вс‰, є3ли6ка сyть є3стествA хотёніемъ и3сп0лни грэхA кромЁ, под0біе тебЁ, q душE, и3 w4бразъ предпоказyz своегw2 снизх0жденіz. Хrт0съ волхвы2 сп7сE, пaстыри созвA, младeнєцъ мн0жєства показA мyченики, стaрцы прослaви, и3 ст†рыz вдови6цы, и4хже не поревновaла є3си2 душE, ни дэsніємъ, ни житію2: но г0ре тебЁ, внегдA бyдеши суди1тисz. Пости1всz гDь днjй четhредесzть въ пустhни, послэди2 взалкA, показyz чlвёческое: душE, да не разлэни1шисz, ѓще тебЁ приложи1тсz врaгъ, мlтвою же и3 пост0мъ t н0гъ твои1хъ да tрази1тсz. Слaва, трbченъ: Nц7A прослaвимъ, Сhна превознесeмъ, б9ественному Д¦у вёрно поклони1мсz, Трbцэ нераздёльнэй, є3ди1ницэ по существY, ћкw свёту и3 свётомъ, и3 животY и3 живот0мъ, животворsщему и3 просвэщaющему концы2. И# нhнэ, бGор0диченъ: Грaдъ тв0й сохранsй бGороди1тельнице пречcтаz, въ тебё бо сeй вёрнw цaрствуzй, въ тебЁ и3 ўтверждaетсz, и3 тоб0ю побэждazй, побэждaетъ всsкое и3скушeніе, и3 плэнsетъ рaтники, и3 прох0дитъ послушaніе. Ґндрeю: Прпdбне џтче ґндрeе, моли2 бGа њ нaсъ. Ґндрeе честнhй, и3 џтче требlжeннэйшій, пaстырю кри1тскій, не престaй молsсz њ воспэвaющихъ тS: да и3збaвимсz вси2 гнёва и3 ск0рби, и3 тлёніz, и3 прегрэшeній безмёрныхъ, чтyщіи твою2 пaмzть вёрнw. Катавaсіа: Безсёменнагw зачaтіz ржcтво2 несказaнное, м™ре безмyжныz нетлёненъ пл0дъ, б9іе бо рождeніе њбновлsетъ є3стествA. тёмже тS вси2 р0ди, ћкw бGоневёстную м™рь правослaвнw величaемъ.