В понеділок першої седмиці Великого посту

Ірмос: Помічник і Покровитель / був мені на спасіння. / Він Бог мій, і прославлю Його; / Бог отця мого, / і возвеличу Його, / славно бо прославився.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

З чого почну оплакувати/ вчинки окаянного життя мого?/ Який початок положу я, Христе,/ нинішньому риданню?/ Але, як Милосердний,/ подай мені відпущення провин.

Прийди, окаянна душе, з тілом своїм, сповідайся Сотворителеві всього й покинь нарешті колишню нерозсудливість, і з каяттям принеси Богові сльози.

Перейнявши злочин первоствореного Адама, я визнаю себе позбавленим Бога, вічного царства і блаженства за гріхи мої.

Ой, горе мені, окаянна душе! Нащо ти стала подібною до першої Єви? Подивилась ти недобре, поранилась тяжко, торкнулася дерева і скуштувала свавільно поживу безумства.

Замість Єви тілесної постала в мені Єва душевна — тілесний пристрасний помисел, що спокушає насолодою, а при задоволенні повсякчас гірким напуває.

Справедливо Адама було вигнано з Едему, бо він не додержав єдиної заповіді Твоєї, Спасе. А скільки ж страждатиму я, повсякчас відкидаючи Твої животворчі слова?

Слава, Троїчний: Тройце Надвічна, Якій як Єдиній поклоняємось. Здійми з мене важкий тягар гріхів і як Милосердна дай мені сльози умиленности.

І нині, Богородичний: Богородице, надіє і заступнице тих, що оспівують Тебе. Здійми з мене важкий тягар гріхів і як Владичиця Чиста прийми мене, що каюся.

Ірмос: Слухай, небо, я говоритиму / і оспіваю Христа, / що від Діви в тілі прийшов.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Слухай, небо, я говоритиму; земле, почуй голос того, хто кається перед Богом і оспівує Його.

Зглянься на мене Боже, Спасе мій, милостивим оком Твоїм і прийми гарячу сповідь мою.

Согрішив я більш від усіх людей, один я согрішив перед Тобою; але як Бог помилуй, Спасе, творіння Твоє.

У бурі зла потопаю я, Господи Милосердний; та, як Петрові, простягни й мені руку.

Як блудниця, і я сльози проливаю, Милосердний; очисти мене, Спасе, милістю Твоєю.

Потьмарив я душевну красу втіхами пристрастей і розум увесь я зовсім перевів на порох.

Нині роздер я перший одяг мій, що на початку виткав мені Творець, і відтоді лежу нагий.

Зодягнувся я в роздерту одіж, яку виткав мені змій порадою, і соромлюся.

Поглянув я на красу дерева та спокусився розумом; і відтоді лежу нагий та соромлюся.

На хребті моїм орали всі вожді пристрастей, уздовж по мені прокладаючи беззаконня своє.

Слава, Троїчний: Тебе, Єдиного в трьох особах, Бога всіх оспівую: Отця і Сина і Святого Духа.

І нині, Богородичний: Пречиста Богородице Діво, Єдина Всехвальна, моли усердно, щоб спастися нам.

Ірмос: На непохитному, Христе, камені / заповідей Твоїх / утверди мої помисли.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Колись Господь послав дощем вогонь від Господа і землю содомську спалив.

На горі спасайся, душе, як той Лот, і до Сіго́ру ховайся.

Тікай, душе, від полум’я, тікай від содомської пожежі, тікай від знищення у полум’ї божественному.

Сповідаюся Тобі, Спасе: согрішив я, согрішив перед Тобою; але відпусти і прости мені, як Милосердний.

Согрішив я один перед Тобою, більш від усіх согрішив я; Христе Спасе, не відкинь мене.

Ти — Пастир Добрий; віднайди мене, вівцю, і заблуканого не відкинь мене.

Ти — любий Ісусе; Ти — мій Сотворитель; Тобою, Спасе, я оправдаюся.

Слава, Троїчний: Єдиний у Тройці Боже, спаси нас від облуди, спокус і напастей.

І нині, Богородичний: Радуйся, утробо, що Бога прийняла; радуйся, престоле Господній; радуйся, Мати Життя нашого.

Ірмос: Почув пророк про Твоє пришестя, Господи, /і убоявся, / що Ти хочеш від Діви родитися / і людям явитися,/ і промовив: «Почув я вістку про Тебе і убоявся. / Слава силі Твоїй, Господи».

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Діл Твоїх не зневаж, творіння Твого не покинь, Судде Праведний. Хоч і один я согрішив, як людина, більш від усякої людини, Чоловіколюбче, але Ти, як Господь усього, маєш владу прощати гріхи.

Наближається, душе, кінець, наближається, а ти не дбаєш, не готуєшся: час скорочується; устань, близько при дверях Суддя; як сон, як цвіт, минає час життя: нащо ми живемо в суєті?

Пробудися, душе моя, подумай про діла, які ти вчинила, постав їх перед очі твої та пролий потоки сліз твоїх; сповідай Христові з дерзновенням учинки й помисли та виправдайся.

Нема в житті ні гріха, ні вчинку, ані зла, якими я, Спасе, не згрішив, розумом і словом, волею й наміром, думкою і ділом нагрішивши, як ніколи ніхто інший.

Тому й звинувачено мене, тому й осуджено мене, окаянного, своїм сумлінням, бо нічого у світі нема суворішого. Судде, Визволителю мій і Знавче, пощади, визволи і спаси мене, раба Твого.

Драбина, що її давно бачив великий серед патріархів, є вказівкою, душе моя, діяльного сходження й піднесення розумом; тому, коли хочеш жити ділами, розумом і спогляданням, оновися.

Спеку денну терпів у скруті патріарх і нічний мороз переносив, і, повсякденно заробляючи прибуток, пас, трудився і служив, щоб мати двох дружин.

Під двома жінками розумій діяння і розум у спогляданні: Лію, що була багатодітною, як діяння, а Рахи́ль, здобуту у великих трудах, як розум; бо без трудів, душе, ані діяння наші, ані споглядання не мають досконалости.

Слава,Троїчний: Нероздільне істотою, незлите в особах визнаю Тебе, Троїчне Єдине Божество, єдиноцарственне та співпрестольне: виголошую Тобі пісню велику, що на небі по тричі співається.

І нині, Богородичнй: І народжуєш, і дівствуєш, і весь час по природі Дівою пробуваєш; Народжений оновлює закони природи: утроба дівственна народжує; коли хоче Бог, перемагаються закони природи: Він бо творить як хоче.

Ірмос: Від ночі пильнуючи, / Чоловіколюбче, / просвіти, молюся, / і настав мене на повеління Твої, / і навчи мене, Спасе, / творити волю Твою.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Серед ночі повсякчас я провадив життя моє; бо темрявою і млою глибокою була для мене ніч гріха, але сином дня покажи мене, Спасе.

Руви́ма наслідуючи, я, окаянний, учинив беззаконний і злочинний намір перед Богом Всевишнім — осквернивши ложе своє, як той батькове.

Сповідаюся Тобі, Христе Царю, согрішив я, согрішив, як колись ті брати, що продали Йосифа — плід чистоти й невинности.

Рідні видали душу праведну, в неволю продали лю́́́бого як прообраз Господній; а ти, душе, сама віддалася в рабство гріхів своїх.

Йосифа праведного і чистий його розум наслідуй, окаянна й несамовита душе, не оскверняйся нерозсудливими пориваннями, повсякчас творячи беззаконня.

Хоч і в рові перебував колись Йосиф, Владико Господи, але на прообраз Твого похорону і воскресіння; чи зможу і я колись щось подібне принести Тобі?

Слава, Троїчний: Славимо Тебе, Тройце, Єдиного Бога: свят, свят, свят єси, Отче, Сине і Ду́ше, проста істото, Одинице, якій вічно поклоняємось.

І нині, Богородичний: Від Тебе, нетлінна й безмужня Мати Діво, зодягнувся в мій склад Господь, що віки сотворив, і з Собою з’єднав людську природу.

Ірмос: Взивав я всім серцем моїм із пекла найглибшого / до щедрого Бога, / і почув Він мене, / і вивів із тліну життя моє.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Щиро приношу Тобі, Спасе, сльози очей моїх і зітхання з глибини серця, що взиває: Боже, согрішив я перед Тобою, очисти мене.

Відхилилася ти, душе, від Господа свого, як Дафа́н і Авіро́н, але взивай із пекла найглибшого — «помилуй», щоб не поглинула тебе безодня земна.

Розлютившись, як телиця, душе, ти стала подібною до Єфрема; але, як сарна від тенет, рятуй життя, окриливши розум діяльністю та спогляданням.

Мойсеєва рука нехай упевнить нас, душе, як Бог може убілити й очистити життя прокажене; тому не впадай у відчай, що й ти прокажена.

Слава, Троїчний: Я — Тройця проста, нероздільна; розподілена в Особах і Одиниця, з’єднана природою, — промовляє Отець, Син і Дух Божественний.

І нині, Богородичний: Утроба Твоя породила нам Бога, що взяв на Себе нашу подобу; Його як Творця всього моли, Богородице, щоб нам оправдатися молитвами Твоїми.

Кондак, глас 6: Душе моя, душе моя, устань — чого спиш? Кінець наближається і ти стривожишся. Пробудися, щоб помилував тебе Христос Бог, що всюди є і все наповняє.

Ірмос: Согрішили, беззаконствували, / неправду чинили перед Тобою, / ані виконали, ані сотворили того, / що Ти заповідав єси нам; / та не покинь нас до кінця, / отців Боже.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Согрішив, беззаконня чинив і відкинув заповідь Твою, бо в гріхах народився і до ран своїх приклав струпи, але Сам мене помилуй, як Милосердний, отців Боже.

Таємниці мого серця відкрив я Тобі, Судді моєму; поглянь на смирення моє, поглянь і на скорботу мою, зваж нині на покаяння моє і Сам помилуй мене, як Милосердний, отців Боже.

Саул колись, загубивши ослят свого батька, несподівано зі сповіщенням про них одержав царство; гляди ж, душе, не забувай себе, віддаючи перевагу своїм брудним похотям більш, ніж Царству Христовому.

Хоч богоотець Давид і согрішив колись подвійно, бувши вражений стрілою перелюбу і прикутий списом жорстокого вбивства, але ти сама, душе моя, хворієш ще тяжчими вчинками — свавільними пориваннями.

Беззаконня до беззаконня додав колись Давид, сполучивши з убивством перелюб; але одразу ж він показав і покаяння подвійне; а ти сама, душе, ще гірше заподіявши, не покаялась перед Богом.

Колись Давид, немов ікону змалювавши, написав пісню, якою засуджує вчинок, заподіяний ним, взиваючи: помилуй мене, бо перед Тобою єдиним согрішив я, Богом усіх; Сам очисти мене.

Слава, Троїчний: Тройце проста, нероздільна, єдиносущна і природа єдина; Світла і Світло, Троє святі і Єдине святе, Бог Тройця піснями прославляється; оспівуй же й ти, душе, принось славу Життю і Життям — Богу всіх.

І нині, Богородичний: Оспівуємо Тебе, благословимо́ Тебе, поклоняємось Тобі, Богородителько, бо Ти єдиного з нероздільної Тройці Христа Бога породила і Сама нам, сущим на землі, відкрила небесне.

Ірмос: Його і воїнства небесні славлять,/ і трепещуть херувими і серафими,/ все, що дише і твар, славте,/ благословляйте і вихваляйте по всі віки.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Мене, що согрішив, помилуй, Спасе, пробуди мій розум до навернення, прийми мене в покаянні, змилуйся наді мною, що взиваю: согрішив я перед Тобою — спаси; беззаконня чинив я — помилуй мене.

Колісничник Ілля піднісся колись колісницею чеснот, як на небо, і носився вище від усього земного; тож помишляй, душе моя, про його піднесення.

Єлисей колись, прийнявши плащ Іллі, сповна прийняв благодать від Бога, ти ж, душе моя, не причастилася цієї благодаті за нестриманість.

Плащем Іллі Єлисей розділив колись на два боки йорданську течію; ти ж, душе моя, не причастилася цієї благодаті за нестриманість.

Сонамитянка колись з ласкавою щирістю пригостила праведника, а ти, душе, не привела до свого дому ані захожого, ані подорожнього; тому будеш ти викинута геть із чертогу з риданням.

Завжди наслідувала ти, окаянна душе, скверний розум Гієзія; тому хоч на старості відкинь його грошолюбство, тікай од вогню геєнського, покинувши злодіяння свої.

Слава, Троїчний: Безпочатковий Отче, Співбезпочатковий Сину, Утішителю Милосердний, Ду́ше правди; Божого Слова Родителю, Слово Отця Безпочаткового, Ду́ше живий і творчий — Тройце-Одинице — помилуй нас.

І нині, Богородичний: Мов із пурпуру, Пречиста, в утробі Твоїй виткано духовну багряницю — тіло Емануїла; тому ми, як Богородицю істинну, Тебе величаємо.

Ірмос: Безсíменного зачаття /рождество несказанне,/ Матері безмужньої нетлінний плід,/ Боже бо народження обновляє єство./ Тому Тебе, всі роди, як Богоневісну Матір/ православно величаємо.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Розум узявся струпом, тіло немічне, дух нездужає, слово безсиле, життя завмирає, кінець при дверях… Що ж робитимеш, окаянна душе моя, коли Суддя прийде дослідити діла твої?

Навів я тобі, душе, Мойсеєве писання про початок світу і, почавши з цього, все Старозавітнє Писання, що розповідає про праведних і неправедних; ти, душе, наслідувала останніх, а не перших, согрішивши проти Бога.

Закон знемігся, Євангеліє змарновано, усе Писання занехаяно в тобі, пророки та всяке праведне слово даремні; рани твої, душе, намножилися, бо немає лікаря, що зцілив би тебе.

З Новозавітнього Писання наводжу тобі приклади, що ведуть тебе, душе, до умиленности; отже, наслідуй праведних, а від грішних одвертайся й умилостив Христа молитвами, постом, чистотою і благочестивим життям.

Христос став людиною, закликавши до каяття розбійників і блудниць; покайся, душе: вже відчинено двері Царства і поперед тебе його досягають фарисеї, митарі та перелюбники, що каються.

Христос став людиною, тілом прилучившись до мене, і всього, що властиве природі, крім гріха, Він добровільно зазнав, показуючи тобі, душе, приклад і зразок Своєї милости.

Христос волхвів спас, пастухів закликав до Себе, багато дітей прославив мучеництвом, звеличив старця й перестарілу вдовицю; їхніх діл та життя не наслідувала ти, душе, але горе тобі, коли будеш судитися.

Постував Господь сорок днів у пустелі, а наостанок зголоднів, показуючи людське в Собі; тому не лінуйся, душе, коли пристане до тебе ворог, а молитвою і постом віджени його від ніг своїх.

Слава, Троїчний: Прославмо Отця, звеличмо Сина, вірно поклонімось Божественному Духові, Тройці нероздільній, Одиниці істотою як Світлу і Світлам, Життю і Життям, що оживляє і просвітлює кінці.

І нині, Богородичний: Борони місто Своє, Пречиста Богородителько, бо Твоїм заступництвом воно у вірі царствує, в Тобі й стверджується. Тобою перемагаючи, воно долає всяке випробування, полонить ворогів, і тримає їх у по́слусі.

Андрію: Знаючи тебе, Андрію, як пастиря Критського, і заступника, й молитовника всього світу, припадаю до тебе і взиваю: визволи мене, отче, з глибини гріха.