Від перекладача
Навіщо ми (перекладач та редактор) здійснили цей переклад, якщо уже існує переклад видавництва «Свічадо»? Справа в тому, що ми маємо власний погляд на те, як повинна звучати українська мова в церковному контексті. Основною особливістю цього перекладу є українська транслітерація церковнослов'янських текстів, що цитуються в оригіналі, а не їхній переклад («Да будеть воля Твоя, да прийдеть Царствіє Твоє», «Хліб наш насущний даждь нам днесь»). Також ми уникаємо намагання перекласти будь-який термін церковнослов'янського походження українською, адже багато слів, які прийнято вважати російськими, насправді запозичені з церковнослов'янської мови, яка є в першу чергу українським спадком. Наприклад, якщо автор вживає слово «язвы» у значенні «рани», то ми не перекладаємо його, а пишемо «язви». Також слово «упование», якщо воно вжито в оригінальній мові автора, ми адаптуємо як «уповання». Якщо це слово вжито в цитаті з церковнослов'янського тексту, то ми його транслітеруємо — «упованіє» (згідно з правилами транслітерації). Слово «нравственный» теж «перекладаємо» як «нравственний». Це слово вживав, наприклад, Саксаганський у листі до брата Панаса: «Безмірно дякую тобі, мій коханий, за твою сердешну щиру турботу про моє здоров'я, за твої любі листи, так благодатно впливаючі тут на мій нравственний настрій». А також Микола Хвильовий у «Синіх етюдах»: «О, темпора, о, морес! Де нравственність?».
«Практичний посібник» не був підготовлений до друку самим автором, а є компіляцією його статей, бесід та лекцій. До тексту внесені поправки, зроблені ним у виготовленому на друкарській машинці екземплярі, що зберігається у його архіві. Посилання на цитовані джерела, зроблені о. Олександром під час роботи, «для себе», винесено до окремого бібліографічного покажчика. Авторські посилання на Святе Писання подані у круглих дужках. Там, де ці посилання були відсутніми, а також усі вставки від перекладача – у квадратних.
Звичайно, ця маленька книжка не могла вмістити все, що говорив та писав о. Олександр про молитву. Тим не менш, ми сподіваємося, що вона стане настільною в кожній християнській сім'ї, тому що, кажучи словами о. Олександра, «кожен із нас своєю молитвою, любов'ю, вірою робить свій маленький внесок у розбудову єдиного Храму — Церкви Христової, храму віри, що його неможливо зруйнувати».
Переклад — Олександр Ватага
Редагування — Ігор Дзюба
