|
Каfjсма f7i.
|
Кафизма 19
|
|
Paл0мъ рlд.
|
Псалом 134
|
| Ґллилyіа, Rlд7.№.Хвали1те и4мz гDне, хвали1те, раби2 гDа,в7.стоsщіи во хрaмэ гDни, во дв0рэхъ д0му бGа нaшегw.G.Хвали1те гDа, ћкw блaгъ гDь: п0йте и4мени є3гw2, ћкw добро2:д7.ћкw їaкwва и3збрA себЁ гDь, ї}лz въ достоsніе себЁ:є7.ћкw ѓзъ познaхъ, ћкw вeлій гDь, и3 гDь нaшъ над8 всёми бHги:ѕ7.вс‰, є3ли6ка восхотЁ гDь, сотвори2 на нб7си2 и3 на земли2, въ морsхъ и3 во всёхъ бeзднахъ.з7.ВозводS w4блаки t послёднихъ земли2, мHлніи въ д0ждь сотвори2, и3зводsй вётры t сокр0вищъ свои1хъ.}.И$же порази2 пeрвенцы є3гЂпєтскіz t человёка до скотA:f7.послA знaмєніz и3 чудесA посредЁ тебє2, є3гЂпте, на фараHна и3 на вс‰ рабы6 є3гw2.‹.И$же порази2 kзhки мнHги и3 и3зби2 цари6 крBпки:№i.сиHна царS ґморрeйска и3 w4га царS васaнска, и3 вс‰ ц†рствіz хана†нска:в7i.и3 дадE зeмлю и4хъ достоsніе, достоsніе ї}лю лю1демъ свои6мъ.Gi.ГDи, и4мz твоE въ вёкъ, и3 пaмzть твоS въ р0дъ и3 р0дъ:д7i.ћкw суди1ти и4мать гDь лю1демъ свои6мъ, и3 њ рабёхъ свои1хъ ўм0литсz.є7i.Јдwли kзы6къ сребро2 и3 злaто, дэлA рyкъ человёческихъ:ѕ7i.ўстA и4мутъ, и3 не возглаг0лютъ: џчи и4мутъ, и3 не ќзрzтъ:з7i.ќши и4мутъ, и3 не ўслhшатъ: нижe бо є4сть дyхъ во ўстёхъ и4хъ.}i.Под0бни и5мъ да бyдутъ творsщіи | и3 вси2 надёющіисz на нS.f7i.Д0ме ї}левъ, благослови1те гDа: д0ме ґарHнь, благослови1те гDа: д0ме леvjинъ, благослови1те гDа:к7.боsщіисz гDа, благослови1те гDа.к7а.Блгcвeнъ гDь t сіHна, живhй во їеrли1мэ. | Аллилу́я, 134.1Хвалі́те і́м'я Госпо́днє, хвалі́те, раби́ Го́спода,2стоя́щії во хра́мі Госпо́дні, во дво́ріх до́му Бо́га на́шего.3Хвалі́те Го́спода, я́ко благ Госпо́дь; по́йте і́мені Єго́, я́ко добро́;4я́ко Іа́кова ізбра́ Себі́ Госпо́дь, Ізра́їля в достоя́ніє Себі́;5я́ко аз позна́х, я́ко ве́лій Госпо́дь, і Госпо́дь наш над всі́ми бо́ги;6вся, єли́ка восхоті́ Госпо́дь, сотвори́ на небесі́ і на землі́, в моря́х і во всіх бе́зднах.7Возводя́ о́блаки от послі́дніх землі́, мо́лнії в дождь сотвори́, ізводя́й ві́три от сокро́вищ Свої́х.8І́же порази́ пе́рвенці єги́петськия от челові́ка до скота́;9посла́ зна́менія і чудеса́ посреді́ тебе́, Єги́пте, на фарао́на і на вся раби́ єго́.10І́же порази́ язи́ки мно́гі і ізби́ царі́ крі́пкі;11Сіо́на, царя́ Аморре́йська, і О́га, царя́ Васа́нська, і вся ца́рствія Ханаа́нська;12і даде́ зе́млю їх достоя́ніє, достоя́ніє Ізра́їлю лю́дем Свої́м.13Го́споди, і́м'я Твоє́ в вік, і па́м'ять Твоя́ в род і род;14я́ко суди́ти і́мать Госпо́дь лю́дем Свої́м, і о рабі́х Свої́х умо́литься.15І́доли язи́к — сребро́ і зла́то, діла́ рук челові́чеських;16уста́ і́муть і не возглаго́лють; о́чі і́муть і не у́зрять;17у́ші і́муть і не усли́шать; ніже́ бо єсть дух во усті́х їх.18Подо́бні їм да бу́дуть творя́щії я і всі наді́ющіїся на ня.19До́ме Ізра́їлев, благослові́те Го́спода; до́ме Ааро́нь, благослові́те Го́спода; до́ме Леві́їн, благослові́те Го́спода;20боя́щіїся Го́спода, благослові́те Го́спода.21Благослове́н Госпо́дь от Сіо́на, живи́й во Ієрусали́мі. |
|
Paл0мъ рlє.
|
Псалом 135
|
| Ґллилyіа, Rlе7.№.И#сповёдайтесz гDеви, ћкw бlгъ: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.в7.И#сповёдайтесz бGу богHвъ: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.G.И#сповёдайтесz гDеви господeй: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.д7.Сотв0ршему чудесA вє1ліz є3ди1ному: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.є7.Сотв0ршему небесA рaзумомъ: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.ѕ7.Ўтверди1вшему зeмлю на водaхъ: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.з7.Сотв0ршему свэти6ла вє1ліz є3ди1ному: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2:}.с0лнце во w4бласть днE: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2:f7.лунY и3 ѕвёзды во w4бласть н0щи: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.‹.Порази1вшему є3гЂпта съ пeрвєнцы є3гw2: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2:№i.и3 и3звeдшему ї}лz t среды2 и4хъ: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2:в7i.рук0ю крёпкою и3 мhшцею выс0кою: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.Gi.Раздёльшему чермн0е м0ре въ раздэлє1ніz: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2:д7i.и3 провeдшему ї}лz посредЁ є3гw2: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2:є7i.и3 и3стрsсшему фараHна и3 си1лу є3гw2 въ м0ре чермн0е: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.ѕ7i.Провeдшему лю1ди сво‰ въ пустhни: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.з7i.Порази1вшему цари6 вє1ліz: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.}i.И# ўби1вшему цари6 крBпкіz: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2:f7i.сиHна царS ґморрeйска: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2:к7.и3 w4га царS васaнска: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.к7а.И# дaвшему зeмлю и4хъ достоsніе: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2:к7в.достоsніе ї}лю рабY своемY: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.к7г.Ћкw во смирeніи нaшемъ помzнy ны гDь: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.к7д.И# и3збaвилъ ны2 є4сть t врагHвъ нaшихъ: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2:к7є.даsй пи1щу всsкой пл0ти: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.к7ѕ.И#сповёдайтесz бGу нбcному: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2. | Аллилу́я, 135.1Іспові́дайтеся Го́сподеві, я́ко Благ; я́ко в вік ми́лость Єго́.2Іспові́дайтеся Бо́гу бого́в; я́ко в вік ми́лость Єго́.3Іспові́дайтеся Го́сподеві господе́й; я́ко в вік ми́лость Єго́.4Сотво́ршему чудеса́ ве́лія Єди́ному; я́ко в вік ми́лость Єго́.5Сотво́ршему небеса́ ра́зумом; я́ко в вік ми́лость Єго́.6Утверди́вшему зе́млю на вода́х; я́ко в вік ми́лость Єго́.7Сотво́ршему світи́ла ве́лія Єди́ному; я́ко в вік ми́лость Єго́;8со́лнце во о́бласть дне; я́ко в вік ми́лость Єго́;9луну́ і зві́зди во о́бласть но́щі; я́ко в вік ми́лость Єго́.10Порази́вшему Єги́пта с пе́рвенці єго́; я́ко в вік ми́лость Єго́;11і ізве́дшему Ізра́їля от среди́ їх; я́ко в вік ми́лость Єго́;12руко́ю крі́пкою і ми́шцею висо́кою; я́ко в вік ми́лость Єго́.13Разді́льшему Чермно́є мо́ре в разділе́нія; я́ко в вік ми́лость Єго́;14і прове́дшему Ізра́їля посреді́ єго́; я́ко в вік ми́лость Єго́;15і істря́сшему фарао́на і си́лу єго́ в мо́ре Чермно́є; я́ко в вік ми́лость Єго́.16Прове́дшему лю́ди Своя́ в пусти́ні; я́ко в вік ми́лость Єго́.17Порази́вшему царі́ ве́лія; я́ко в вік ми́лость Єго́.18І уби́вшему царі́ крі́пкія; я́ко в вік ми́лость Єго́;19Сіо́на, царя́ Аморре́йська; я́ко в вік ми́лость Єго́;20і О́га, царя́ Васа́нська; я́ко в вік ми́лость Єго́.21І да́вшему зе́млю їх достоя́ніє; я́ко в вік ми́лость Єго́;22достоя́ніє Ізра́їлю, рабу́ Своєму́; я́ко в вік ми́лость Єго́.23Я́ко во смире́нії на́шем пом'яну́ ни Госпо́дь; я́ко в вік ми́лость Єго́.24І ізба́вил ни єсть от враго́в на́ших; я́ко в вік ми́лость Єго́;25дая́й пи́щу вся́кой пло́ті; я́ко в вік ми́лость Єго́.26Іспові́дайтеся Бо́гу Небе́сному; я́ко в вік ми́лость Єго́. |
|
Paл0мъ рlѕ.
|
Псалом 136
|
| Дв7ду їеремjемъ, Rlѕ7.№.На рэкaхъ вавmлHнскихъ, тaмw сэд0хомъ и3 плaкахомъ, внегдA помzнyти нaмъ сіHна:в7.на вeрбіихъ посредЁ є3гw2 њбёсихомъ nргaны нaшz.G.Ћкw тaмw вопроси1ша ны2 плёншіи нaсъ њ словесёхъ пёсней, и3 вeдшіи нaсъ њ пёніи: восп0йте нaмъ t пёсней сіHнскихъ.д7.Кaкw воспоeмъ пёснь гDню на земли2 чуждeй;є7.Ѓще забyду тебE, їеrли1ме, забвeна бyди десни1ца моS.ѕ7.Прильпни2 љзhкъ м0й гортaни моемY, ѓще не помzнY тебє2, ѓще не предложY їеrли1ма, ћкw въ начaлэ весeліz моегw2.з7.Помzни2, гDи, сhны є3дw6мскіz въ дeнь їеrли1мль глаг0лющыz: и3стощaйте, и3стощaйте до њсновaній є3гw2.}.Дщи2 вавmлHнz њкаsннаz, бlжeнъ, и4же воздaстъ тебЁ воздаsніе твоE, є4же воздалA є3си2 нaмъ:f7.бlжeнъ, и4же и4метъ и3 разбіeтъ младeнцы тво‰ њ кaмень.Слaва: | Дави́ду Ієремі́єм, 136.1На ріка́х Вавило́нських, та́мо сідо́хом і пла́кахом, внегда́ пом'яну́ти нам Сіо́на;2на ве́рбіїх посреді́ єго́ обі́сихом орга́ни на́ша.3Я́ко та́мо вопроси́ша ни плі́ншії нас о словесі́х пі́сней, і ве́дшії нас о пі́нії; воспо́йте нам от пі́сней сіо́нських.4Ка́ко воспоє́м піснь Госпо́дню на землі́ чужде́й?5А́ще забу́ду тебе́, Ієрусали́ме, забве́нна бу́ди десни́ця моя́.6Прильпни́ язи́к мой горта́ні моєму́, а́ще не пом'яну́ тебе́, а́ще не предложу́ Ієрусали́ма, я́ко в нача́лі весе́лія моєго́.7Пом'яни́, Го́споди, си́ни Едо́мськія в день Ієрусали́мль глаго́лющия: істоща́йте, істоща́йте до основа́ній єго́.8Дщи Вавило́ня окая́нная, блаже́н, і́же возда́сть тебі́ воздая́ніє твоє́, є́же воздала́ єси́ нам;9блаже́н, і́же і́меть і разбіє́ть младе́нці твоя́ о ка́мень.Сла́ва: |
|
Paл0мъ рlз.
|
Псалом 137
|
| Pал0мъ дв7ду, ґггeа и3 захaріи, Rlз7.№.И#сповёмсz тебЁ, гDи, всёмъ сeрдцемъ мои1мъ, и3 пред8 ѓгGлы воспою2 тебЁ, ћкw ўслhшалъ є3си2 вс‰ глаг0лы ќстъ мои1хъ:в7.поклоню1сz ко хрaму с™0му твоемY и3 и3сповёмсz и4мени твоемY њ млcти твоeй и3 и4стинэ твоeй, ћкw возвели1чилъ є3си2 над8 всёмъ и4мz твоE с™0е.G.Въ џньже ѓще дeнь призовy тz, ск0рw ўслhши мS: ўмн0жиши мS въ души2 моeй си1лою твоeю.д7.Да и3сповёдzтсz тебЁ, гDи, вси2 цaріе зeмстіи, ћкw ўслhшаша вс‰ гlг0лы ќстъ твои1хъ:є7.и3 да воспою1тъ въ путeхъ гDнихъ, ћкw вeліz слaва гDнz:ѕ7.ћкw выс0къ гDь, и3 смирє1нныz призирaетъ, и3 высHкаz и3здалeча вёсть.з7.Ѓще пойдY посредЁ ск0рби, живи1ши мS: на гнёвъ вр†гъ мои1хъ простeрлъ є3си2 рyку твою2, и3 сп7сe мz десни1ца твоS.}.ГDь воздaстъ за мS: гDи, млcть твоS во вёкъ: дёлъ рукY твоє1ю не прeзри. | Псало́м Дави́ду, Агге́я і Заха́рії, 137.1Іспові́мся Тебі́, Го́споди, всім се́рдцем мої́м, і пред а́нгели воспою́ Тебі́, я́ко усли́шал єси́ вся глаго́ли уст мої́х;2поклоню́ся ко хра́му свято́му Твоєму́ і іспові́мся і́мені Твоєму́ о ми́лості Твоє́й і і́стині Твоє́й, я́ко возвели́чил єси́ над всім і́м'я Твоє́ свято́є.3В о́ньже а́ще день призову́ Тя, ско́ро усли́ши м'я; умно́жиши м'я в душі́ моє́й си́лою Твоє́ю.4Да іспові́дяться Тебі́, Го́споди, всі ца́ріє зе́мстії, я́ко усли́шаша вся глаго́ли уст Твої́х;5і да воспою́ть в путе́х Госпо́дніх, я́ко ве́лія сла́ва Госпо́дня;6я́ко висо́к Госпо́дь, і смире́нния призира́єть, і висо́кая іздале́ча вість.7А́ще пойду́ посреді́ ско́рби, живи́ши м'я; на гнів враг мої́х просте́рл єси́ ру́ку Твою́, і спасе́ м'я десни́ця Твоя́.8Госпо́дь возда́сть за м'я; Го́споди, ми́лость Твоя́ во вік; діл руку́ Твоє́ю не пре́зри. |
|
Paл0мъ рlи.
|
Псалом 138
|
| Въ конeцъ дв7ду, pал0мъ захaріинъ, въ разсёzніи, Rl}.№.ГDи, и3скуси1лъ мS є3си2 и3 познaлъ мS є3си2: ты2 познaлъ є3си2 сэдaніе моE и3 востaніе моE.в7.Ты2 разумёлъ є3си2 помышлє1ніz мо‰ и3здалeча:G.стезю2 мою2 и3 ќже моE ты2 є3си2 и3зслёдовалъ и3 вс‰ пути6 мо‰ прови1дэлъ є3си2.д7.Ћкw нёсть льсти2 въ љзhцэ моeмъ: сE, гDи, ты2 познaлъ є3си2є7.вс‰ послBднzz и3 дрє1внzz: ты2 создaлъ є3си2 мS и3 положи1лъ є3си2 на мнЁ рyку твою2.ѕ7.Ўдиви1сz рaзумъ тв0й t менє2, ўтверди1сz, не возмогY къ немY.з7.Кaмw пойдY t д¦а твоегw2; и3 t лицA твоегw2 кaмw бэжY;}.Ѓще взhду на нб7о, ты2 тaмw є3си2: ѓще сни1ду во ѓдъ, тaмw є3си2.f7.Ѓще возмY крилB мои2 рaнw и3 вселю1сz въ послёднихъ м0рz,‹.и3 тaмw бо рукA твоS настaвитъ мS, и3 ўдержи1тъ мS десни1ца твоS.№i.И# рёхъ: є3дA тмA поперeтъ мS; и3 н0щь просвэщeніе въ слaдости моeй.в7i.Ћкw тмA не помрачи1тсz t тебє2, и3 н0щь ћкw дeнь просвэти1тсz: ћкw тмA є3S, тaкw и3 свётъ є3S.Gi.Ћкw ты2 создaлъ* є3си2 ўтрHбы мо‰, воспріsлъ мS є3си2 и3з8 чрeва мaтере моеS.д7i.И#сповёмсz тебЁ, ћкw стрaшнw ўдиви1лсz є3си2: ч{дна дэлA тво‰, и3 душA моS знaетъ ѕэлw2.є7i.Не ўтаи1сz к0сть моS t тебє2, ю4же сотвори1лъ є3си2 въ тaйнэ, и3 состaвъ м0й въ преисп0днихъ земли2.ѕ7i.Несодёланное моE ви1дэстэ џчи твои2, и3 въ кни1зэ твоeй вси2 напи1шутсz: во днeхъ сози1ждутсz, и3 никт0же въ ни1хъ.з7i.Мнё же ѕэлw2 чeстни бhша дрyзи твои2, б9е, ѕэлw2 ўтверди1шасz владhчєствіz и4хъ:}i.и3зочтY и5хъ, и3 пaче пескA ўмн0жатсz: востaхъ, и3 є3щE є4смь съ тоб0ю.f7i.Ѓще и3збіeши грёшники, б9е: мyжіе кровeй, ўклони1тесz t менє2.к7.Ћкw ревни1ви є3стE въ помышлeніихъ, пріи1мутъ въ суетY грaды тво‰.к7а.Не ненави1дzщыz ли тS, гDи, возненави1дэхъ, и3 њ вразёхъ твои1хъ и3стazхъ;к7в.Совершeнною нeнавистію возненави1дэхъ |: во враги2 бhша ми2.к7г.И#скуси1 мz, б9е, и3 ўвёждь сeрдце моE: и3стzжи1 мz и3 разумёй стєзи2 мо‰:к7д.и3 ви1ждь, ѓще пyть беззак0ніz во мнЁ, и3 настaви мS на пyть вёченъ. | В коне́ць Дави́ду, псало́м Заха́ріїн, в разсі́янії, 138.1Го́споди, іскуси́л м'я єси́ і позна́л м'я єси́; Ти позна́л єси́ сіда́ніє моє́ і воста́ніє моє́.2Ти разумі́л єси́ помишле́нія моя́ іздале́ча;3стезю́ мою́ і у́же моє́ Ти єси́ ізслі́довал і вся путі́ моя́ прови́діл єси́.4Я́ко ність льсти в язи́ці моє́м; се, Го́споди, Ти позна́л єси́5вся послі́дняя і дре́вняя; Ти созда́л єси́ м'я і положи́л єси́ на мні ру́ку Твою́.6Удиви́ся ра́зум Твой от мене́, утверди́ся, не возмогу́ к Нему́.7Ка́мо пойду́ от Ду́ха Твоєго́? І от лиця́ Твоєго́ ка́мо біжу́?8А́ще взи́ду на не́бо, Ти та́мо єси́; а́ще сни́ду во ад, та́мо єси́.9А́ще возьму́ крилі́ мої́ ра́но і вселю́ся в послі́дніх мо́ря,10і та́мо бо рука́ Твоя́ наста́вить м'я, і удержи́ть м'я десни́ця Твоя́.11І ріх: єда́ тьма попере́ть м'я? І нощ просвіще́ніє в сла́дості моє́й.12Я́ко тьма не помрачи́ться от Тебе́, і нощ я́ко день просвіти́ться; я́ко тьма єя́, та́ко і світ єя́.13Я́ко Ти созда́л* єси́ утро́би моя́, восприя́л м'я єси́ із чре́ва ма́тере моєя́.14Іспові́мся Тебі́, я́ко стра́шно удиви́лся єси́; чу́дна діла́ Твоя́, і душа́ моя́ зна́єть зіло́.15Не утаї́ся кость моя́ от Тебе́, ю́же сотвори́л єси́ в та́йні, і соста́в мой в преіспо́дніх землі́.16Несоді́ланноє моє́ ви́дісті о́чі Твої́, і в кни́зі Твоє́й всі напи́шуться; во днех сози́ждуться, і нікто́же в них.17Мні же зіло́ че́стні би́ша дру́зі Твої́, Бо́же, зіло́ утверди́шася влади́чествія їх;18ізочту́ їх, і па́че піска́ умно́жаться; воста́х, і єще́ єсьм с Тобо́ю.19А́ще ізбіє́ши грі́шники, Бо́же; му́жіє крове́й, уклоні́теся от мене́.20Я́ко ревни́ві єсте́ в помишле́ніїх, при́ймуть в суєту́ гра́ди Твоя́.21Не ненави́дящия ли Тя, Го́споди, возненави́діх, і о вразі́х Твої́х іста́ях?22Соверше́нною не́навистію возненави́діх я; во враги́ би́ша мі.23Іскуси́ м'я, Бо́же, і уві́ждь се́рдце моє́; істяжи́ м'я і разумі́й стезі́ моя́;24і виждь, а́ще путь беззако́нія во мні, і наста́ви м'я на путь ві́чен. |
|
Paл0мъ рlf.
|
Псалом 139
|
| Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, Rlf7.№.И#зми1 мz, гDи, t человёка лукaва, t мyжа непрaведна и3збaви мS:в7.и5же помhслиша непрaвду въ сeрдцы, вeсь дeнь њполчaху бр†ни:G.и3з8wстри1ша љзhкъ св0й ћкw ѕміи1нъ: ћдъ ѓспідовъ под8 ўстнaми и4хъ.д7.Сохрани1 мz, гDи, и3з8 руки2 грёшничи, t человBкъ непрaведныхъ и3зми1 мz, и5же помhслиша запsти стwпы2 мо‰.є7.Скрhша г0рдіи сёть мнЁ и3 ќжы, препsша сёть ногaма мои1ма:ѕ7.при стези2 соблaзны положи1ша ми2.з7.Рёхъ гDеви: бGъ м0й є3си2 ты2, внуши2, гDи, глaсъ молeніz моегw2.}.ГDи, гDи, си1ло спcніz моегw2, њсэни1лъ є3си2 над8 глав0ю моeю въ дeнь брaни.f7.Не предaждь менE, гDи, t желaніz моегw2 грёшнику: помhслиша на мS, не њстaви менE, да не когдA вознесyтсz.‹.Pал0мъ њкружeніz и4хъ, трyдъ ўстeнъ и4хъ покрhетъ |.№i.Падyтъ на ни1хъ ќгліz џгнєннаz, низложи1ши | во страстeхъ, и3 не постоsтъ.в7i.Мyжъ љзhченъ не и3спрaвитсz на земли2: мyжа непрaведна ѕл†z ўловsтъ во и3стлёніе.Gi.Познaхъ, ћкw сотвори1тъ гDь сyдъ ни1щымъ и3 мeсть ўбHгимъ.д7i.Nбaче првdніи и3сповёдzтсz и4мени твоемY, и3 вселsтсz прaвіи съ лицeмъ твои1мъ.Слaва: | В коне́ць, псало́м Дави́ду, 139.1Ізми́ м'я, Го́споди, от челові́ка лука́ва, от му́жа непра́ведна ізба́ви м'я;2і́же поми́слиша непра́вду в се́рдці, весь день ополча́ху бра́ні;3ізостри́ша язи́к свой, я́ко змії́н; яд а́спідов под устна́ми їх.4Сохрани́ м'я, Го́споди, із руки́ грі́шничі, от челові́к непра́ведних ізми́ м'я, і́же поми́слиша зап'я́ті стопи́ моя́.5Скри́ша го́рдії сіть мні і у́жи, преп'я́ша сіть нога́ма мої́ма;6при стезі́ собла́зни положи́ша мі.7Ріх Го́сподеві: Бог мой єси́ Ти, внуши́, Го́споди, глас моле́нія моєго́.8Го́споди, Го́споди! Си́ло спаcе́нія моєго́, осіни́л єси́ над главо́ю моє́ю в день бра́ні.9Не преда́ждь мене́, Го́споди, от жела́нія моєго́ грі́шнику; поми́слиша на м'я, не оста́ви мене́, да не когда́ вознесу́ться.10Псало́м окруже́нія їх, труд усте́н їх покри́єть я.11Паду́ть на них у́глія о́гненная, низложи́ши я во страсте́х, і не постоя́ть.12Муж язи́чен не іспра́виться на землі́; му́жа непра́ведна зла́я улов'я́ть во істлі́ніє.13Позна́х, я́ко сотвори́ть Госпо́дь суд ни́щим і месть убо́гим.14Оба́че пра́веднії іспові́дяться і́мені Твоєму́, і вселя́ться пра́вії с лице́м Твої́м.Сла́ва: |
|
Paл0мъ рм7.
|
Псалом 140
|
| Pал0мъ дв7ду, Rм7.№.ГDи, воззвaхъ къ тебЁ, ўслhши мS: вонми2 глaсу молeніz моегw2, внегдA воззвaти ми2 къ тебЁ.в7.Да и3спрaвитсz моли1тва моS ћкw кади1ло пред8 тоб0ю: воздэsніе рукY моє1ю, жeртва вечeрнzz.G.Положи2, гDи, хранeніе ўстHмъ мои6мъ и3 двeрь њграждeніz њ ўстнaхъ мои1хъ.д7.Не ўклони2 сeрдце моE въ словесA лукaвствіz, непщевaти вины2 њ грэсёхъ съ челwвBки дёлающими беззак0ніе: и3 не сочтyсz со и3збрaнными и4хъ.є7.Накaжетъ мS првdникъ ми1лостію и3 њбличи1тъ мS, є3лeй же грёшнагw да не намaститъ главы2 моеS: ћкw є3щE и3 моли1тва моS во благоволeніихъ и4хъ.ѕ7.Пожє1рты бhша при кaмени судіи6 и4хъ: ўслhшатсz глагHли мои2, ћкw возмог0ша*.з7.Ћкw т0лща земли2 просёдесz на земли2, расточи1шасz кHсти и4хъ при ѓдэ.}.Ћкw къ тебЁ, гDи, гDи, џчи мои2: на тS ўповaхъ, не tими2 дyшу мою2:f7.сохрани1 мz t сёти, ю4же состaвиша ми2, и3 t собл†знъ дёлающихъ беззак0ніе.‹.Падyтъ во мрeжу свою2 грBшницы: є3ди1нъ є4смъ ѓзъ, д0ндеже прейдY. | Псало́м Дави́ду, 140.1Го́споди, воззва́х к Тебі́, усли́ши м'я; воньми́ гла́су моле́нія моєго́, внегда́ воззва́ти мі к Тебі́.2Да іспра́виться моли́тва моя́, я́ко кади́ло пред Тобо́ю; воздія́ніє руку́ моє́ю — же́ртва вече́рняя.3Положи́, Го́споди, хране́ніє усто́м мої́м і двер огражде́нія о устна́х мої́х.4Не уклони́ се́рдце моє́ в словеса́ лука́вствія — непщева́ти вини́ о грісі́х с челові́ки, ді́лающими беззако́ніє; і не сочту́ся со ізбра́нними їх.5Нака́жеть м'я пра́ведник ми́лостію і обличи́ть м'я, єле́й же грі́шнаго да не нама́стить глави́ моєя́; я́ко єще́ і моли́тва моя́ во благоволе́ніїх їх.6Поже́рти би́ша при ка́мені судії́ їх; усли́шаться глаго́ли мої́, я́ко возмого́ша*.7Я́ко то́лща землі́ просі́деся на землі́, расточи́шася ко́сті їх при а́ді.8Я́ко к Тебі́, Го́споди, Го́споди, о́чі мої́; на Тя упова́х, не отими́ ду́шу мою́;9сохрани́ м'я от сі́ті, ю́же соста́виша мі, і от собла́зн ді́лающих беззако́ніє.10Паду́ть во мре́жу свою́ грі́шници; єди́н єсьм аз, до́ндеже прейду́. |
|
Paл0мъ рм7а.
|
Псалом 141
|
| №.Рaзума дв7ду, внегдA бhти є3мY въ вертeпэ молsщемусz, Rм7№.в7.Глaсомъ мои1мъ ко гDу воззвaхъ, глaсомъ мои1мъ ко гDу помоли1хсz.G.Пролію2 пред8 ни1мъ молeніе моE, печaль мою2 пред8 ни1мъ возвэщY.д7.ВнегдA и3зчезaти t менє2 дyху моемY, и3 ты2 познaлъ є3си2 стєзи2 мо‰: на пути2 сeмъ, по немyже хождaхъ, скрhша сёть мнЁ.є7.Сматрsхъ њдеснyю и3 возглsдахъ, и3 не бЁ знazй менE: поги1бе бёгство t менє2, и3 нёсть взыскazй дyшу мою2.ѕ7.Воззвaхъ къ тебЁ, гDи, рёхъ: ты2 є3си2 ўповaніе моE, чaсть моS є3си2 на земли2 живhхъ.з7.Вонми2 молeнію моемY, ћкw смири1хсz ѕэлw2: и3збaви мS t гонsщихъ мS, ћкw ўкрепи1шасz* пaче менє2.}.И#зведи2 и3з8 темни1цы дyшу мою2, и3сповёдатисz и4мени твоемY: менE ждyтъ првdницы, д0ндеже воздaси мнЁ. | 1Ра́зума Дави́ду, внегда́ би́ти єму́ в верте́пі моля́щемуся, 141.2Гла́сом мої́м ко Го́споду воззва́х, гла́сом мої́м ко Го́споду помоли́хся.3Пролію́ пред Ним моле́ніє моє́, печа́ль мою́ пред Ним возвіщу́.4Внегда́ ізчеза́ти от мене́ ду́ху моєму́, і Ти позна́л єси́ стезі́ моя́; на путі́ сем, по нему́же хожда́х, скри́ша сіть мні.5Сматря́х одесну́ю і возгля́дах, і не бі зна́яй мене́; поги́бе бі́гство от мене́, і ність взиска́яй ду́шу мою́.6Воззва́х к Тебі́, Го́споди, ріх: Ти єси́ упова́ніє моє́, часть моя́ єси́ на землі́ живи́х.7Воньми́ моле́нію моєму́, я́ко смири́хся зіло́; ізба́ви м'я от гоня́щих м'я, я́ко укріпи́шася па́че мене́.8Ізведи́ із темни́ці ду́шу мою́, іспові́датися і́мені Твоєму́; мене́ ждуть пра́ведници, до́ндеже возда́си мні. |
|
Paл0мъ рм7в.
|
Псалом 142
|
| Pал0мъ дв7ду, є3гдA гонsше є3го2 ґвессалHмъ сhнъ є3гw2, Rм7в7.№.ГDи, ўслhши моли1тву мою2, внуши2 молeніе моE во и4стинэ твоeй, ўслhши мS въ прaвдэ твоeй:в7.и3 не вни1ди въ сyдъ съ раб0мъ твои1мъ, ћкw не њправди1тсz пред8 тоб0ю всsкъ живhй.G.Ћкw погнA врaгъ дyшу мою2: смири1лъ є4сть въ зeмлю жив0тъ м0й: посади1лъ мS є4сть въ тeмныхъ, ћкw мє1ртвыz вёка.д7.И# ўны2 во мнЁ дyхъ м0й, во мнЁ смzтeсz сeрдце моE.є7.Помzнyхъ дни6 дрє1вніz, поучи1хсz во всёхъ дёлэхъ твои1хъ, въ творeніихъ рукY твоє1ю поучaхсz.ѕ7.Воздёхъ къ тебЁ рyцэ мои2: душA моS ћкw землS безв0днаz тебЁ.з7.Ск0рw ўслhши мS, гDи, и3зчезE дyхъ м0й: не tврати2 лицA твоегw2 t менє2, и3 ўпод0блюсz низходsщымъ въ р0въ.}.Слhшану сотвори2 мнЁ заyтра млcть твою2, ћкw на тS ўповaхъ: скажи2 мнЁ, гDи, пyть, въ џньже пойдY, ћкw къ тебЁ взsхъ дyшу мою2.f7.И#зми1 мz t вр†гъ мои1хъ, гDи, къ тебЁ прибэг0хъ.‹.Научи1 мz твори1ти в0лю твою2, ћкw ты2 є3си2 бGъ м0й: д¦ъ тв0й бlгjй настaвитъ мS на зeмлю прaву.№i.И$мене твоегw2 рaди, гDи, живи1ши мS прaвдою твоeю: и3зведeши t печaли дyшу мою2:в7i.и3 млcтію твоeю потреби1ши враги2 мо‰ и3 погуби1ши вс‰ стужaющыz души2 моeй: ћкw ѓзъ рaбъ тв0й є4смь.Слaва: | Псало́м Дави́ду, єгда́ гоня́ше єго́ Авессало́м, син єго́, 142.1Го́споди, усли́ши моли́тву мою́, внуши́ моле́ніє моє́ во і́стині Твоє́й, усли́ши м'я в пра́вді Твоє́й;2і не вни́ди в суд с рабо́м Твої́м, я́ко не оправди́ться пред Тобо́ю всяк живи́й.3Я́ко погна́ враг ду́шу мою́; смири́л єсть в зе́млю живо́т мой; посади́л м'я єсть в те́мних, я́ко ме́ртвия ві́ка.4І уни́ во мні дух мой, во мні см'яте́ся се́рдце моє́.5Пом'яну́х дні дре́внія, поучи́хся во всіх ді́ліх Твої́х, в творе́ніїх руку́ Твоє́ю поуча́хся.6Возді́х к Тебі́ ру́ці мої́; душа́ моя́, я́ко земля́ безво́дная, Тебі́.7Ско́ро усли́ши м'я, Го́споди, ізчезе́ дух мой; не отврати́ лиця́ Твоєго́ от мене́, і уподо́блюся низходя́щим в ров.8Сли́шану сотвори́ мні зау́тра ми́лость Твою́, я́ко на Тя упова́х; скажи́ мні, Го́споди, путь, в о́ньже пойду́, я́ко к Тебі́ взях ду́шу мою́.9Ізми́ м'я от враг мої́х, Го́споди, к Тебі́ прибіго́х.10Научи́ м'я твори́ти во́лю Твою́, я́ко Ти єси́ Бог мой; Дух Твой Благи́й наста́вить м'я на зе́млю пра́ву.11І́мене Твоєго́ ра́ди, Го́споди, живи́ши м'я пра́вдою Твоє́ю; ізведе́ши от печа́лі ду́шу мою́;12і ми́лостію Твоє́ю потреби́ши враги́ моя́ і погуби́ши вся стужа́ющия душі́ моє́й; я́ко аз раб Твой єсьм.Сла́ва: |
|
По f7i-й каfjсмэ, Трис™0е. И# по Џ§е нaшъ: Тaже тропари2, глaсъ з7:
|
Після 19-ї кафизми, Трисвято́є. І по О́тче наш: тропарі, глас 7:
|
|
БlгодарS слaвлю тS, б9е м0й, ћкw всBмъ дaлъ є3си2 грёшникwмъ покаsніе: сп7се, не посрами2 менE, є3гдA пріи1деши суди1ти мjру всемY, ср†мнаz дэлA сотв0ршагw. Слaва: БезмBрнаz тебЁ прегрэши1въ, и3 безмёрныхъ мучeній њжидaю: б9е м0й, ўщeдривъ сп7си1 мz. И# нhнэ: Ко мн0жеству млcти твоеS нhнэ прибэгaю, разрэши2 вери6ги бцdе, согрэшeній мои1хъ. |
Благодаря́ сла́влю Тя, Бо́же мой, я́ко всім дал єси́ грі́шником покая́ніє; Спа́се, не посрами́ мене́, єгда́ при́йдеши суди́ти ми́ру всему́, сра́мная діла́ сотво́ршаго. Сла́ва: Безмі́рная Тебі́ прегріши́в і безмі́рних муче́ній ожида́ю; Бо́же мой, уще́дрив спаси́ м'я. І ни́ні: Ко мно́жеству ми́лости Твоєя́ ни́ні прибіга́ю, разріши́ вери́ги, Богоро́дице, согріше́ній мої́х. |
|
ГDи поми1луй, м7. И3 мlтва:
|
Го́споди поми́луй, 40 разів. І молитва:
|
|
ВLко хrтE б9е, и4же стrтьми2 твои1ми стр†сти мо‰ и3сцэли1вый, и3 ћзвами твои1ми ћзвы мо‰ ўврачевaвый: дaруй мнЁ мн0гw тебЁ прегрэши1вшему слeзы ўмилeніz. Сраствори2 моемY тёлу t њбонsніz животворsщагw тёла твоегw2, и3 наслади2 дyшу мою2 твоeю чcтн0ю кр0вію t г0рести, є4юже мS сопроти1вникъ напои2, возвhси м0й ќмъ къ тебЁ, д0лу привлeкшійсz, и3 возведи2 t пр0пасти поги1бели: ћкw не и4мамъ покаsніz, не и4мамъ ўмилeніz, не и4мамъ слезы2 ўтёшительныz, возводsщіz ч†да ко своемY наслёдію. Њмрачи1хсz ўм0мъ въ житeйскихъ страстeхъ, не могY воззрёти къ тебЁ въ болёзни, не могY согрётисz слезaми, ћже къ тебЁ любвE: но вLко гDи ї}се хrтE, сокр0вище бlги1хъ, дaруй мнЁ покаsніе всецёлое, и3 сeрдце люботрyдное, во взыскaніе твоE, дaруй мнЁ бlгодaть твою2, и3 њбнови2 во мнЁ зрaки твоегw2 w4браза. Њстaвихъ тS, не њстaви менE, и3зhди на взыскaніе моE. Возведи2 къ пaжити твоeй, и3 сопричти1 мz nвцaмъ и3збрaннагw твоегw2 стaда: воспитaй мS съ ни1ми t ѕлaка б9eственныхъ твои1хъ тaинствъ, мlтвами пречcтыz твоеS м™ре, и3 всёхъ с™hхъ твои1хъ, ґми1нь. |
Влади́ко Христе́ Бо́же, І́же Страстьми́ Твої́ми стра́сті моя́ ісціли́вий і я́звами Твої́ми я́зви моя́ уврачева́вий; да́руй мні, мно́го Тебі́ прегріши́вшему, сле́зи умиле́нія. Сраствори́ моєму́ ті́лу от обоня́нія Животворя́щаго Ті́ла Твоєго́, і наслади́ ду́шу мою́ Твоє́ю Честно́ю Кро́вію от го́рести, є́юже м'я сопроти́вник напої́, возви́си мой ум к Тебі́, до́лу привле́кшийся, і возведи́ от про́пасти поги́белі; я́ко не і́мам покая́нія, не і́мам умиле́нія, не і́мам слези́ уті́шительния, возводя́щия ча́да ко своєму́ наслі́дію. Омрачи́хся умо́м в жите́йських страсте́х, не могу́ воззрі́ти к Тебі́ в болі́зні, не могу́ согрі́тися слеза́ми, я́же к Тебі́ любве́; но, Влади́ко Го́споди Ісу́се Христе́, Сокро́вище благи́х, да́руй мні покая́ніє всеці́лоє і се́рдце люботру́дноє во взиска́ніє Твоє́, да́руй мні благода́ть Твою́ і обнови́ во мні зра́ки Твоєго́ о́браза. Оста́вих Тя, не оста́ви мене́, ізи́ди на взиска́ніє моє́. Возведи́ к па́житі Твоє́й і сопричти́ м'я овця́м ізбра́ннаго Твоєго́ ста́да, воспита́й м'я с ни́ми от зла́ка Боже́ственних Твої́х Та́їнств, моли́твами Пречи́стия Твоєя́ Ма́тере і всіх святи́х Твої́х, амі́нь. |
