|
Каfjсма з7.
|
Кафизма 7
|
|
Paл0мъ м7ѕ.
|
Псалом 46
|
| №.Въ конeцъ, њ сынёхъ корeовыхъ, pал0мъ, м7ѕ7.в7.Вси2 kзhцы, восплещи1те рукaми, воскли1кните бGу глaсомъ рaдованіz:G.ћкw гDь вhшній стрaшенъ, цRь вeлій по всeй земли2:д7.покори2 лю1ди нaмъ и3 kзhки под8 н0ги нaша:є7.и3збрA нaмъ достоsніz своE, добр0ту їaкwвлю, ю4же возлюби2.ѕ7.Взhде бGъ въ воскликновeніи, гDь во глaсэ трyбнэ.з7.П0йте бGу нaшему, п0йте: п0йте цReви нaшему, п0йте:}.ћкw цRь всеS земли2 бGъ, п0йте разyмнw.f7.ВоцRи1сz бGъ над8 kзы6ки: бGъ сэди1тъ на пrт0лэ с™ёмъ своeмъ.‹.Кн‰зи лю1дстіи собрaшасz съ бGомъ ґвраaмлимъ: ћкw б9іи держaвніи земли2 ѕэлw2 вознес0шасz. | 1В коне́ць, о сині́х Коре́йових, псало́м, 46.2Всі язи́ци, восплещі́те рука́ми, воскли́кніте Бо́гу гла́сом ра́дованія;3я́ко Госпо́дь Ви́шній стра́шен, Цар ве́лій по всей землі́;4покори́ лю́ди нам і язи́ки под но́ги на́ша;5ізбра́ нам достоя́нія своє́, добро́ту Іа́ковлю, ю́же возлюби́.6Взи́де Бог в воскликнове́нії, Госпо́дь во гла́сі тру́бні.7По́йте Бо́гу на́шему, по́йте; по́йте Царе́ві на́шему, по́йте;8я́ко Цар всея́ землі́ Бог, по́йте разу́мно.9Воцари́ся Бог над язи́ки; Бог сіди́ть на Престо́лі святі́м Своє́м.10Кня́зі лю́дстії собра́шася с Бо́гом Авраа́млим; я́ко Бо́жії держа́внії землі́ зіло́ вознесо́шася. |
|
Paл0мъ м7з.
|
Псалом 47
|
| №.Pал0мъ пёсни сынHвъ корeовыхъ, вторhz суббHты, м7з7.в7.Вeлій гDь и3 хвaленъ ѕэлw2 во грaдэ бGа нaшегw, въ горЁ с™ёй є3гw2,G.бlгокорeннымъ рaдованіемъ всеS земли2: г0ры сіHнскіz, рeбра сёверwва, грaдъ цRS вели1кагw.д7.БGъ въ тsжестэхъ* є3гw2 знaемь є4сть, є3гдA заступaетъ и5.є7.Ћкw сE, цaріе зeмстіи собрaшасz, снид0шасz вкyпэ:ѕ7.тjи ви1дэвше тaкw, ўдиви1шасz, смzт0шасz, подвиг0шасz:з7.трeпетъ пріsтъ | тaмw, бwлёзни ћкw раждaющіz.}.Дyхомъ бyрнымъ сокруши1ши корабли6 fарс‡йскіz.f7.Ћкоже слhшахомъ, тaкw и3 ви1дэхомъ во грaдэ гDа си1лъ, во грaдэ бGа нaшегw: бGъ њсновA и3 въ вёкъ.‹.Пріsхомъ, б9е, млcть твою2 посредЁ людjй твои1хъ.№i.По и4мени твоемY, б9е, тaкw и3 хвалA твоS на концaхъ земли2: прaвды и3сп0лнь десни1ца твоS.в7i.Да возвесели1тсz горA сіHнскаz, и3 да возрaдуютсz дщє1ри їудє1йскіz, судeбъ рaди твои1хъ, гDи.Gi.Њбыди1те сіHнъ и3 њбыми1те є3го2, повёдите въ столпёхъ є3гw2:д7i.положи1те сердцA в†ша въ си1лу є3гw2, и3 раздэли1те д0мы є3гw2, ћкw да повёсте въ р0дэ и3нёмъ.є7i.Ћкw т0й є4сть бGъ нaшъ во вёкъ и3 въ вёкъ вёка: т0й ўпасeтъ нaсъ во вёки. | 1Псало́м пі́сні сино́в Коре́йових, втори́я субо́ти, 47.2Ве́лій Госпо́дь і хва́лен зіло́ во гра́ді Бо́га на́шего, в горі́ святі́й Єго́,3благокоре́нним ра́дованієм всея́ землі́; го́ри Сіо́нськия, ре́бра сі́верова, град Царя́ вели́каго.4Бог в тя́жестіх* Єго́ зна́єм єсть, єгда́ заступа́єть ї.5Я́ко се, ца́ріє зе́мстії собра́шася, снидо́шася вку́пі;6ті́ї ви́дівше та́ко, удиви́шася, см'ято́шася, подвиго́шася;7тре́пет прия́т я та́мо, болі́зні я́ко ражда́ющия.8Ду́хом бу́рним сокруши́ши кораблі́ Фарси́йськія.9Я́коже сли́шахом, та́ко і ви́діхом во гра́ді Го́спода Сил, во гра́ді Бо́га на́шего; Бог основа́ і в вік.10Прия́хом, Бо́же, ми́лость Твою́ посреді́ люді́й Твої́х.11По і́мені Твоєму́, Бо́же, та́ко і хвала́ Твоя́ на конця́х землі́; пра́вди іспо́лнь десни́ця Твоя́.12Да возвесели́ться гора́ Сіо́нськая, і да возра́дуються дще́рі Іуде́йськія, суде́б ра́ди Твої́х, Го́споди.13Обиді́те Сіо́н і обимі́те єго́, пові́діте в столпі́х єго́;14положі́те сердця́ ва́ша в си́лу єго́, і разділі́те до́ми єго́, я́ко да пові́сте в ро́ді іні́м.15Я́ко Той єсть Бог наш во вік і в вік ві́ка; Той упасе́ть нас во ві́ки. |
|
Paл0мъ м7и.
|
Псалом 48
|
| №.Въ конeцъ, сынHмъ корewвымъ, pал0мъ, м7}.в7.Ўслhшите сі‰, вси2 kзhцы, внуши1те, вси2 живyщіи по вселeннэй,G.земнор0дніи же и3 сhнове человёчестіи, вкyпэ богaтъ и3 ўб0гъ.д7.ЎстA мо‰ возглаг0лютъ премyдрость, и3 поучeніе сeрдца моегw2 рaзумъ.є7.Приклоню2 въ при1тчу ќхо моE, tвeрзу во pалти1ри ганaніе моE.ѕ7.Вскyю бою1сz въ дeнь лю1тъ; беззак0ніе пzты2 моеS њбhдетъ мS.з7.Надёющіисz на си1лу свою2 и3 њ мн0жествэ богaтства своегw2 хвaлzщіисz:}.брaтъ не и3збaвитъ, и3збaвитъ ли человёкъ; не дaстъ бGу и3змёны за сS,f7.и3 цёну и3збавлeніz души2 своеS: и3 ўтруди1сz въ вёкъ,‹.и3 жи1въ бyдетъ до концA, не ќзритъ пaгубы.№i.Е#гдA ўви1дитъ прем{дрыz ўмирaющыz, вкyпэ безyменъ и3 несмhсленъ поги1бнутъ, и3 њстaвzтъ чужди6мъ богaтство своE.в7i.И# гр0би и4хъ жили6ща и4хъ во вёкъ, селє1ніz и4хъ въ р0дъ и3 р0дъ, нарек0ша и3менA сво‰ на землsхъ.Gi.И# человёкъ въ чeсти сhй не разумЁ, приложи1сz скотHмъ несмhслєннымъ и3 ўпод0бисz и5мъ.д7i.Сeй пyть и4хъ соблaзнъ и5мъ, и3 по си1хъ во ўстёхъ свои1хъ благоволsтъ.є7i.Ћкw џвцы во ѓдэ положeни сyть, смeрть ўпасeтъ |: и3 њбладaютъ и4ми прaвіи заyтра, и3 п0мощь и4хъ њбетшaетъ во ѓдэ: t слaвы своеS и3зриновeни бhша.ѕ7i.Nбaче бGъ и3збaвитъ дyшу мою2 и3з8 руки2 ѓдовы, є3гдA пріeмлетъ мS.з7i.Не ўб0йсz, є3гдA разбогатёетъ человёкъ, и3ли2 є3гдA ўмн0житсz слaва д0му є3гw2:}i.ћкw внегдA ўмрeти є3мY, не в0зметъ вс‰, нижE сни1детъ съ ни1мъ слaва є3гw2.f7i.Ћкw душA є3гw2 въ животЁ є3гw2 благослови1тсz, и3сповёстсz тебЁ, є3гдA благосотвори1ши є3мY.к7.Вни1детъ дaже до р0да nтє1цъ свои1хъ, дaже до вёка не ќзритъ свёта.к7а.И# человёкъ въ чeсти сhй не разумЁ, приложи1сz скотHмъ несмhслєннымъ и3 ўпод0бисz и5мъ.Слaва: | 1В коне́ць, сино́м Коре́йовим, псало́м, 48.2Усли́шіте сія́, всі язи́ци, внуші́те, всі живу́щії по вселе́нній,3земноро́днії же і си́нове челові́честії, вку́пі бога́т і убо́г.4Уста́ моя́ возглаго́лють прему́дрость, і поуче́ніє се́рдця моєго́ — ра́зум.5Приклоню́ в при́тчу у́хо моє́, отве́рзу во псалти́рі гана́ніє моє́.6Вску́ю бою́ся в день лют? Беззако́ніє п'яти́ моєя́ оби́деть м'я.7Наді́ющіїся на си́лу свою́ і о мно́жестві бога́тства своєго́ хва́лящіїся;8брат не ізба́вить, ізба́вить ли челові́к? Не дасть Бо́гу ізмі́ни за ся,9і ці́ну ізбавле́нія душі́ своєя́; і утруди́ся в вік,10і жив бу́деть до конця́, не у́зрить па́губи.11Єгда́ уви́дить прему́дрия умира́ющия, вку́пі безу́мен і несми́слен поги́бнуть, і оста́в'ять чужди́м бога́тство своє́.12І гро́би їх жили́ща їх во вік, селе́нія їх в род і род, нареко́ша імена́ своя́ на земля́х.13І челові́к в че́сті сий не ра́зумі, приложи́ся ското́м несми́сленним і уподо́бися їм.14Сей путь їх собла́зн їм, і по сих во усті́х свої́х благоволя́ть.15Я́ко о́вці во а́ді положе́ни суть, смерть упасе́ть я; і облада́ють ї́ми пра́вії зау́тра, і по́мощ їх обетша́єть во а́ді; от сла́ви своєя́ ізринове́ні би́ша.16Оба́че Бог ізба́вить ду́шу мою́ із руки́ а́дови, єгда́ приє́млеть м'я.17Не убо́йся, єгда́ разбогаті́єть челові́к, іли́ єгда́ умно́житься сла́ва до́му єго́;18я́ко внегда́ умре́ти єму́, не во́зьметь вся, ніже́ сни́деть с ним сла́ва єго́.19Я́ко душа́ єго́ в животі́ єго́ благослови́ться, іспові́сться Тебі́, єгда́ благосотвори́ши єму́.20Вни́деть да́же до ро́да оте́ць свої́х, да́же до ві́ка не у́зрить сві́та.21І челові́к в че́сті сий не ра́зумі, приложи́ся ското́м несми́сленним і уподо́бися їм.Сла́ва: |
|
Paл0мъ м7f.
|
Псалом 49
|
| Pал0мъ ґсaфу, м7f7.№.БGъ богHвъ гDь гlа, и3 призвA зeмлю t востHкъ с0лнца до з†падъ.в7.T сіHна бlголёпіе красоты2 є3гw2:G.бGъ ћвэ пріи1детъ, бGъ нaшъ, и3 не премолчи1тъ: џгнь пред8 ни1мъ возгори1тсz, и3 w4крестъ є3гw2 бyрz ѕёлна.д7.Призовeтъ нeбо свhше, и3 зeмлю, разсуди1ти лю1ди сво‰.є7.Собери1те є3мY прпdбныz є3гw2, завэщaющыz завётъ є3гw2 њ жeртвахъ.ѕ7.И# возвэстsтъ нб7сA прaвду є3гw2: ћкw бGъ судіS є4сть.з7.Ўслhшите, лю1діе мои2, и3 возгlю вaмъ, ї}лю, и3 засвидётелствую тебЁ: бGъ, бGъ тв0й є4смь ѓзъ.}.Не њ жeртвахъ твои1хъ њбличY тS, всесожжє1ніz же тво‰ предо мн0ю сyть вhну:f7.не пріимY t д0му твоегw2 телцє1въ, нижE t стaдъ твои1хъ козлHвъ.‹.Ћкw мои2 сyть вси2 ѕвёріе дубрaвніи, ск0ти въ горaхъ и3 вол0ве:№i.познaхъ вс‰ пти6цы небє1сныz, и3 красотA сeлнаz со мн0ю є4сть.в7i.Ѓще взaлчу, не рекY тебЁ: моs бо є4сть вселeннаz и3 и3сполнeніе є3S.Gi.Е#дA ћмъ мzсA ю4нча; и3ли2 кр0вь козлHвъ пію2;д7i.Пожри2 бGови жeртву хвалы2 и3 воздaждь вhшнему моли6твы тво‰:є7i.и3 призови1 мz въ дeнь ск0рби твоеS, и3 и3змy тz, и3 прослaвиши мS.ѕ7i.Грёшнику же речE бGъ: вскyю ты2 повёдаеши њправд†ніz мо‰ и3 воспріeмлеши завётъ м0й ўсты2 твои1ми;з7i.Тh же возненави1дэлъ є3си2 наказaніе и3 tвeрглъ є3си2 словесA мо‰ вспsть.}i.Ѓще ви1дэлъ є3си2 тaтz, тeклъ є3си2 съ ни1мъ, и3 съ прелюбодёемъ ўчaстіе твоE полагaлъ є3си2:f7i.ўстA тво‰ ўмн0жиша ѕл0бу, и3 љзhкъ тв0й сплетaше льщє1ніz:к7.сэдS на брaта твоего2 клеветaлъ є3си2 и3 на сhна мaтере твоеS полагaлъ є3си2 соблaзнъ.к7а.Сі‰ сотвори1лъ є3си2, и3 ўмолчaхъ, вознепщевaлъ є3си2 беззак0ніе, ћкw бyду тебЁ под0бенъ: њбличy тz и3 предстaвлю пред8 лицeмъ твои1мъ грэхи2 тво‰.к7в.Разумёйте ќбw сі‰, забывaющіи бGа, да не когдA похи1титъ, и3 не бyдетъ и3збавлszй.к7г.Жeртва хвалы2 прослaвитъ мS, и3 тaмw пyть, и4мже kвлю2 є3мY сп7сeніе моE. | Псало́м Аса́фу, 49.1Бог бого́в Госпо́дь глаго́ла, і призва́ зе́млю от восто́к со́лнця до за́пад.2От Сіо́на благолі́піє красоти́ Єго́;3Бог я́ві при́йдеть, Бог наш, і не премолчи́ть; огнь пред Ним возгори́ться, і о́крест Єго́ бу́ря зі́льна.4Призове́ть не́бо сви́ше, і зе́млю, разсуди́ти лю́ди Своя́.5Собері́те Єму́ преподо́бния Єго́, завіща́ющия заві́т Єго́ о же́ртвах.6І возвістя́ть небеса́ пра́вду Єго́; я́ко Бог Судія́ єсть.7Усли́шіте, лю́діє Мої́, і возглаго́лю вам, Ізра́їлю, і засвиді́тельствую тебі́: Бог, Бог Твой єсьм Аз.8Не о же́ртвах твої́х обличу́ тя, всесожже́нія же твоя́ пре́до Мно́ю суть ви́ну;9не прийму́ от до́му твоєго́ тельце́в, ніже́ от стад твої́х козло́в.10Я́ко мої́ суть всі зві́ріє дубра́внії, ско́ти в гора́х і воло́ве;11позна́х вся пти́ці небе́сния, і красота́ се́льная со Мно́ю єсть.12А́ще вза́лчу, не реку́ тебі́; Моя́ бо єсть вселе́нная і ісполне́ніє єя́.13Єда́ ям м'яса́ ю́нча? Іли́ кров козло́в пію́?14Пожри́ Бо́гові же́ртву хвали́ і возда́ждь Ви́шнему моли́тви твоя́;15і призови́ М'я в день ско́рби твоєя́, і ізму́ тя, і просла́виши М'я.16Грі́шнику же рече́ Бог: вску́ю ти пові́даєши оправда́нія Моя́ і восприє́млеши заві́т Мой усти́ твої́ми?17Ти же возненави́діл єси́ наказа́ніє і отве́ргл єси́ словеса́ Моя́ всп'ять.18А́ще ви́діл єси́ та́тя, текл єси́ с ним і с прелюбоді́єм уча́стіє твоє́ полага́л єси́;19уста́ твоя́ умно́жиша зло́бу, і язи́к твой сплета́ше льще́нія;20сідя́ на бра́та твоєго́ клевета́л єси́ і на си́на ма́тере твоєя́ полага́л єси́ собла́зн.21Сія́ сотвори́л єси́ і умолча́х, вознепщева́л єси́ беззако́ніє, я́ко бу́ду тебі́ подо́бен; обличу́ тя і предста́влю пред лице́м твої́м гріхи́ твоя́.22Разумі́йте у́бо сія́, забива́ющії Бо́га, да не когда́ похи́тить, і не бу́деть ізбавля́яй.23Же́ртва хвали́ просла́вить М'я, і та́мо путь, і́мже явлю́ єму́ спасе́ніє Моє́. |
|
Paл0мъ н7.
|
Псалом 50
|
| №.Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, внегдA вни1ти къ немY наfaну прbр0ку,в7.є3гдA вни1де къ вирсавjи женЁ ўрjевэ, н7.G.Поми1луй мS, б9е, по вели1цэй млcти твоeй, и3 по мн0жеству щедр0тъ твои1хъ њчcти беззак0ніе моE.д7.Наипaче њмhй мS t беззак0ніz моегw2 и3 t грэхA моегw2 њчcти мS:є7.ћкw беззак0ніе моE ѓзъ знaю, и3 грёхъ м0й предо мн0ю є4сть вhну.ѕ7.ТебЁ є3ди1ному согрэши1хъ и3 лукaвое пред8 тоб0ю сотвори1хъ: ћкw да њправди1шисz во словесёхъ твои1хъ и3 побэди1ши, внегдA суди1ти ти2.з7.Сe бо, въ беззак0ніихъ зачaтъ є4смь, и3 во грэсёхъ роди1 мz мaти моS.}.Сe бо, и4стину возлюби1лъ є3си2, безвBстнаz и3 т†йнаz премdрости твоеS kви1лъ ми2 є3си2.f7.Њкропи1ши мS v3ссHпомъ, и3 њчи1щусz: њмhеши мS, и3 пaче снёга ўбэлю1сz.‹.Слyху моемY дaси рaдость и3 весeліе: возрaдуютсz кHсти смирє1нныz.№i.Tврати2 лицE твоE t грBхъ мои1хъ и3 вс‰ беззакHніz мо‰ њчcти.в7i.Сeрдце чи1сто сози1жди во мнЁ, б9е, и3 дyхъ прaвъ њбнови2 во ўтр0бэ моeй.Gi.Не tвeржи менє2 t лицA твоегw2 и3 д¦а твоегw2 с™aгw не tими2 t менє2.д7i.Воздaждь ми2 рaдость сп7сeніz твоегw2 и3 д¦омъ вLчнимъ ўтверди1 мz.є7i.НаучY беззакHнныz путє1мъ твои6мъ, и3 нечести1віи къ тебЁ њбратsтсz.ѕ7i.И#збaви мS t кровeй, б9е, б9е сп7сeніz моегw2: возрaдуетсz љзhкъ м0й прaвдэ твоeй.з7i.ГDи, ўстнЁ мои2 tвeрзеши, и3 ўстA мо‰ возвэстsтъ хвалY твою2.}i.Ћкw ѓще бы восхотёлъ є3си2 жeртвы, дaлъ бhхъ ќбw: всесожжє1ніz не бlговоли1ши.f7i.Жeртва бGу дyхъ сокрушeнъ: сeрдце сокрушeнно и3 смирeнно бGъ не ўничижи1тъ.к7.Ўбlжи2, гDи, бlговолeніемъ твои1мъ сіHна, и3 да сози1ждутсz стёны їеrли6мскіz:к7а.тогдA бlговоли1ши жeртву прaвды, возношeніе и3 всесожегaємаz: тогдA возложaтъ на nлтaрь тв0й телцы2.Слaва: | 1В коне́ць, псало́м Дави́ду, внегда́ вни́ти к нему́ Нафа́ну проро́ку,2єгда́ вни́де к Вирсаві́ї, жені́ Урі́єві, 50.3Поми́луй м'я, Бо́же, по вели́цій ми́лості Твоє́й і по мно́жеству щедро́т Твої́х очи́сти беззако́ніє моє́.4Найпа́че оми́й м'я от беззако́нія моєго́ і от гріха́ моєго́ очи́сти м'я;5я́ко беззако́ніє моє́ аз зна́ю, і гріх мой пре́до мно́ю єсть ви́ну.6Тебі́ єди́ному согріши́х і лука́воє пред Тобо́ю сотвори́х; я́ко да оправди́шися во словесі́х Твої́х і побіди́ши, внегда́ суди́ти Ті.7Се бо, в беззако́ніїх зача́т єсьм, і во грісі́х роди́ м'я ма́ти моя́.8Се бо, і́стину возлюби́л єси́, безві́стная і та́йная прему́дрости Твоєя́ яви́л мі єси́.9Окропи́ши м'я іссо́пом, і очи́щуся; оми́єши м'я, і па́че сні́га убілю́ся.10Слу́ху моєму́ да́си ра́дость і весе́ліє; возра́дуються ко́сті смире́нния.11Отврати́ лице́ Твоє́ от гріх мої́х і вся беззако́нія моя́ очи́сти.12Се́рдце чи́сто сози́жди во мні, Бо́же, і дух прав обнови́ во утро́бі моє́й.13Не отве́ржи мене́ от лиця́ Твоєго́ і Ду́ха Твоєго́ Свята́го не отими́ от мене́.14Возда́ждь мі ра́дость спасе́нія Твоєго́ і ду́хом влади́чним утверди́ м'я.15Научу́ беззако́нния путе́м Твої́м, і нечести́вії к Тебі́ обратя́ться.16Ізба́ви м'я от крове́й, Бо́же, Бо́же спасе́нія моєго́; возра́дується язи́к мой пра́вді Твоє́й.17Го́споди, устні́ мої́ отве́рзеши, і уста́ моя́ возвістя́ть хвалу́ Твою́.18Я́ко а́ще би восхоті́л єси́ же́ртви, дал бих у́бо: всесожже́нія не благоволи́ши.19Же́ртва Бо́гу — дух сокруше́н; се́рдце сокруше́нно і смире́нно Бог не унічижи́ть.20Ублажи́, Го́споди, благоволе́нієм Твої́м Сіо́на, і да сози́ждуться сті́ни Ієрусали́мськія;21тогда́ благоволи́ши же́ртву пра́вди, возноше́ніє і всесожега́ємая; тогда́ возложа́ть на олта́р Твой тельці́.Сла́ва: |
|
Paл0мъ н7а.
|
Псалом 51
|
| №.Въ конeцъ, рaзума дв7ду,в7.внегдA пріити2 дwи1ку їдумeйску, и3 возвэсти1ти саyлу, и3 рещи2 є3мY: пріи1де дв7дъ въ д0мъ ґвімелeховъ, н7№.G.Что2 хвaлишисz во ѕл0бэ, си1льне; беззак0ніе вeсь дeнь,д7.непрaвду ўмhсли љзhкъ тв0й: ћкw бри1тву и3з8wщрeну сотвори1лъ є3си2 лeсть.є7.Возлюби1лъ є3си2 ѕл0бу пaче бlгостhни, непрaвду нeже глаг0лати прaвду:ѕ7.возлюби1лъ є3си2 вс‰ глаг0лы потHпныz, љзhкъ льсти1въ.з7.Сегw2 рaди бGъ разруши1тъ тS до концA: вост0ргнетъ тS, и3 пресели1тъ тS t селeніz твоегw2 и3 к0рень тв0й t земли2 живhхъ.}.Ќзрzтъ првdніи и3 ўбоsтсz, и3 њ нeмъ возсмэю1тсz и3 рекyтъ:f7.сE, человёкъ, и4же не положи2 бGа пом0щника себЁ, но ўповA на мн0жество богaтства своегw2, и3 возм0же сует0ю своeю.‹.Ѓзъ же ћкw мaслина плодови1та въ домY б9іи: ўповaхъ на млcть б9ію во вёкъ и3 въ вёкъ вёка.№i.И#сповёмсz тебЁ въ вёкъ, ћкw сотвори1лъ є3си2: и3 терплю2 и4мz твоE, ћкw бlго пред8 прпdбными твои1ми. | 1В коне́ць, ра́зума Дави́ду,2внегда́ прийти́ Дої́ку Ідуме́йську, і возвісти́ти Сау́лу, і рещи́ єму́: при́йде Дави́д в дом Авімеле́хов, 51.3Что хва́лишися во зло́бі, си́льне? Беззако́ніє весь день,4непра́вду уми́сли язи́к твой; я́ко бри́тву ізощре́ну сотвори́л єси́ лесть.5Возлюби́л єси́ зло́бу па́че благости́ні, непра́вду, не́же глаго́лати пра́вду;6возлюби́л єси́ вся глаго́ли пото́пния, язи́к льстив.7Сего́ ра́ди Бог разруши́ть тя до конця́; восто́ргнеть тя, і пресели́ть тя от селе́нія твоєго́ і ко́рень твой от землі́ живи́х.8У́зрять пра́веднії і убоя́ться, і о нем возсмію́ться і реку́ть:9се, челові́к, і́же не положи́ Бо́га помо́щника себі́, но упова́ на мно́жество бога́тства своєго́, і возмо́же суєто́ю своє́ю.10Аз же, я́ко ма́слина плодови́та в дому́ Бо́жиї; упова́х на ми́лость Бо́жию во вік і в вік ві́ка.11Іспові́мся Тебі́ в вік, я́ко сотвори́л єси́; і терплю́ і́м'я Твоє́, я́ко бла́го пред преподо́бними Твої́ми. |
|
Paл0мъ н7в.
|
Псалом 52
|
| №.Въ конeцъ, њ маелefэ, рaзума дв7ду, н7в7.в7.РечE безyменъ въ сeрдцы своeмъ: нёсть бGъ. Растлёша и3 њмерзи1шасz въ беззак0ніихъ, нёсть творsй бlг0е.G.БGъ съ нб7сE прини1че на сhны человёчєскіz, ви1дэти, ѓще є4сть разумэвazй и3ли2 взыскazй бGа.д7.Вси2 ўклони1шасz, вкyпэ непотрeбни бhша: нёсть творsй бlг0е, нёсть до є3ди1нагw.є7.Ни ли2 ўразумёютъ вси2 дёлающіи беззак0ніе, снэдaющіи лю1ди мо‰ въ снёдь хлёба; гDа не призвaша.ѕ7.Тaмw ўстраши1шасz стрaха, и3дёже не бЁ стрaхъ: ћкw бGъ разсhпа кHсти человэкоуг0дникwвъ: постыдёшасz, ћкw бGъ ўничижи2 и5хъ.з7.Кто2 дaстъ t сіHна сп7сeніе ї}лево; внегдA возврати1тъ бGъ плэнeніе людjй свои1хъ, возрaдуетсz їaкwвъ и3 возвесели1тсz ї}ль. | 1В коне́ць, о Маєле́фі, ра́зума Дави́ду, 52.2Рече́ безу́мен в се́рдці своє́м: ність Бог. Растлі́ша і омерзи́шася в беззако́ніїх, ність творя́й благо́є.3Бог с небесе́ прини́че на си́ни челові́чеськія, ви́діти, а́ще єсть разуміва́яй іли́ взиска́яй Бо́га.4Всі уклони́шася, вку́пі непотре́бні би́ша; ність творя́й благо́є, ність до єди́наго.5Ні ли разумі́ють всі ді́лающії беззако́ніє, сніда́ющії лю́ди моя́ в снідь хлі́ба? Го́спода не призва́ша.6Та́мо устраши́шася стра́ха, іді́же не бі страх; я́ко Бог разси́па ко́сті человікоуго́дников; постиді́шася, я́ко Бог уничижи́ їх.7Кто дасть от Сіо́на спасе́ніє Ізра́їлево? Внегда́ возврати́ть Бог пліне́ніє люді́й Свої́х, возра́дується Іа́ков і возвесели́ться Ізра́їль. |
|
Paл0мъ н7г.
|
Псалом 53
|
| №.Въ конeцъ, въ пёснехъ рaзума дв7ду,в7.внегдA пріити2 зіфeємъ и3 рещи2 саyлови: не сe ли, дв7дъ скрhсz въ нaсъ; н7G.G.Б9е, во и4мz твоE сп7си1 мz и3 въ си1лэ твоeй суди1 ми.д7.Б9е, ўслhши моли1тву мою2, внуши2 глаг0лы ќстъ мои1хъ:є7.ћкw чyждіи востaша на мS, и3 крёпцыи взыскaша дyшу мою2, и3 не предложи1ша бGа пред8 соб0ю.ѕ7.Сe бо, бGъ помогaетъ ми2, и3 гDь застyпникъ души2 моeй:з7.tврати1тъ ѕл†z врагHмъ мои6мъ: и4стиною твоeю потреби2 и5хъ.}.В0лею пожрY тебЁ, и3сповёмсz и4мени твоемY, гDи, ћкw бlго:f7.ћкw t всsкіz печaли и3збaвилъ мS є3си2, и3 на враги2 мо‰ воззрЁ џко моE. | 1В коне́ць, в пі́снех ра́зума Дави́ду,2внегда́ прийти́ Зіфе́єм і рещи́ Сау́лові: не се ли Дави́д скри́ся в нас? 53.3Бо́же, во і́м'я Твоє́ спаси́ м'я і в си́лі Твоє́й суди́ мі.4Бо́же, усли́ши моли́тву мою́, внуши́ глаго́ли уст мої́х;5я́ко чу́ждії воста́ша на м'я, і крі́пції взиска́ша ду́шу мою́, і не предложи́ша Бо́га пред собо́ю.6Се бо, Бог помога́єть мі, і Госпо́дь засту́пник душі́ моє́й;7отврати́ть зла́я враго́м мої́м; і́стиною Твоє́ю потреби́ їх.8Во́лею пожру́ Тебі́, іспові́мся і́мені Твоєму́, Го́споди, я́ко бла́го;9я́ко от вся́кия печа́лі ізба́вил м'я єси́, і на враги́ моя́ воззрі́ о́ко моє́. |
|
Paл0мъ н7д.
|
Псалом 54
|
| №.Въ конeцъ, въ пёснехъ рaзума, ґсaфу, pал0мъ, н7д7.в7.Внуши2, б9е, моли1тву мою2 и3 не прeзри молeніz моегw2:G.вонми1 ми и3 ўслhши мS: возскорбёхъ печaлію моeю*, и3 смzт0хсzд7.t глaса врaжіz и3 t стужeніz грёшнича: ћкw ўклони1ша на мS беззак0ніе и3 во гнёвэ враждовaху ми2.є7.Сeрдце моE смzтeсz во мнЁ, и3 боsзнь смeрти нападE на мS:ѕ7.стрaхъ и3 трeпетъ пріи1де на мS, и3 покрh мz тмA.з7.И# рёхъ: кто2 дaстъ ми2 крилB ћкw голуби6нэ; и3 полещY, и3 почjю.}.СE, ўдали1хсz бёгаz и3 водвори1хсz въ пустhни.f7.Чazхъ бGа сп7сaющагw мS t малодyшіz и3 t бyри.‹.Потопи2, гDи, и3 раздэли2 љзhки и4хъ: ћкw ви1дэхъ беззак0ніе и3 прерэкaніе во грaдэ.№i.Днeмъ и3 н0щію њбhдетъ и5 по стэнaмъ є3гw2: беззак0ніе и3 трyдъ посредЁ є3гw2, и3 непрaвда:в7i.и3 не њскудЁ t ст0гнъ є3гw2 ли1хва и3 лeсть.Gi.Ћкw ѓще бы врaгъ поноси1лъ ми2, претерпёлъ бhхъ ќбw: и3 ѓще бы ненави1дzй мS на мS велерёчевалъ, ўкрhлбыхсz t негw2.д7i.Тh же, человёче равнодyшне, владhко м0й и3 знaемый м0й,є7i.и4же кyпнw наслаждaлсz є3си2 со мн0ю брaшенъ: въ домY б9іи ходи1хомъ є3диномышлeніемъ.ѕ7i.Да пріи1детъ же смeрть на нS, и3 да сни1дутъ во ѓдъ жи1ви: ћкw лукaвство въ жили1щихъ и4хъ, посредЁ и4хъ.з7i.Ѓзъ къ бGу воззвaхъ, и3 гDь ўслhша мS.}i.Вeчеръ и3 заyтра и3 полyдне повёмъ и3 возвэщY, и3 ўслhшитъ глaсъ м0й.f7i.И#збaвитъ ми1ромъ дyшу мою2 t приближaющихсz мнЁ: ћкw во мн0зэ бsху со мн0ю.к7.Ўслhшитъ бGъ, и3 смири1тъ | сhй прeжде вBкъ: нёсть бо и5мъ и3змэнeніz, ћкw не ўбоsшасz бGа.к7а.ПрострE рyку свою2 на воздаsніе: њскверни1ша завётъ є3гw2.к7в.Раздэли1шасz t гнёва лицA є3гw2, и3 прибли1жишасz сердцA и4хъ: ўмsкнуша словесA и4хъ пaче є3лeа, и3 т† сyть стрёлы.к7г.Возвeрзи на гDа печaль твою2, и3 т0й тS препитaетъ: не дaстъ въ вёкъ молвы2 првdнику.к7д.Тh же, б9е, низведeши и5хъ въ студенeцъ и3стлёніz: мyжіе кровeй и3 льсти2 не преполовsтъ днjй свои1хъ. Ѓзъ же, гDи, ўповaю на тS.Слaва: | 1В коне́ць, в пі́снех ра́зума, Аса́фу, псало́м, 54.2Внуши́, Бо́же, моли́тву мою́ і не пре́зри моле́нія моєго́;3воньми́ мі і усли́ши м'я; возскорбі́х печа́лію моє́ю*, і см'ято́хся4от гла́са вра́жия і от стуже́нія грі́шнича; я́ко уклони́ша на м'я беззако́ніє і во гні́ві враждова́ху мі.5Се́рдце моє́ см'яте́ся во мні, і боя́знь сме́рти нападе́ на м'я;6страх і тре́пет при́йде на м'я, і покри́ м'я тьма.І ріх: кто дасть мі крилі́ я́ко голуби́ні? І полещу́, і почи́ю.8Се, удали́хся бі́гая і водвори́хся в пусти́ні.9Ча́ях Бо́га спаса́ющаго м'я от малоду́шія і от бу́рі.10Потопи́, Го́споди, і разділи́ язи́ки їх; я́ко ви́діх беззако́ніє і преріка́ніє во гра́ді.11Днем і но́щію оби́деть ї по стіна́м єго́; беззако́ніє і труд посреді́ єго́, і непра́вда;12і не оскуді́ от стогн єго́ ли́хва і лесть.13Я́ко а́ще би враг поноси́л мі, претерпі́л бих у́бо; і а́ще би ненави́дяй м'я на м'я велері́чевал, укри́лбихся от него́.14Ти же, челові́че равноду́шне, влади́ко мой і зна́ємий мой,15і́же ку́пно наслажда́лся єси́ со мно́ю бра́шен; в дому́ Бо́жиї ходи́хом єдиномишле́нієм.16Да при́йдеть же смерть на ня, і да сни́дуть во ад жи́ві; я́ко лука́вство в жили́щих їх, посреді́ їх.17Аз к Бо́гу воззва́х, і Госпо́дь усли́ша м'я.18Ве́чер, і зау́тра, і полу́дне пові́м і возвіщу́, і усли́шить глас мой.19Ізба́вить ми́ром ду́шу мою́ от приближа́ющихся мні; я́ко во мно́зі бя́ху со мно́ю.20Усли́шить Бог, і смири́ть я Сий пре́жде вік; ність бо їм ізміне́нія, я́ко не убоя́шася Бо́га.21Простре́ ру́ку свою́ на воздая́ніє; оскверни́ша заві́т Єго́.22Разділи́шася от гні́ва лиця́ Єго́, і прибли́жишася сердця́ їх; ум'я́кнуша словеса́ їх па́че єле́я, і та суть стрі́ли.23Возве́рзи на Го́спода печа́ль твою́, і Той тя препита́єть; не дасть в вік молви́ пра́веднику.24Ти же, Бо́же, низведе́ши їх в студене́ць істлі́нія; му́жіє крове́й і льсти не преполов'я́ть дній свої́х. Аз же, Го́споди, упова́ю на Тя.Сла́ва: |
|
По з7-й каfjсмэ, Трис™0е. И# по Џ§е нaшъ: Тaже тропари2, глaсъ є7:
|
Після 7-ї кафизми, Трисвято́є. І по О́тче наш: тропарі, глас 5:
|
|
Судіи2 сэдsщу и3 ѓгGлwмъ стоsщымъ, трубЁ гласsщей, плaмени горsщу, что2 сотвори1ши душE моS, вед0ма на сyдъ; тогдa бо лю6таz тво‰ предстaнутъ, и3 т†йнаz њбличaтсz согрэшє1ніz. Тёмже прeжде концA возопjй судіи2: б9е њчи1сти мS, и3 сп7си1 мz. Слaва: Вси2 побди1мъ, и3 хrтA ўсрsщимъ со мн0жествомъ є3лeа, и3 свэщaми свётлыми, ћкw да черт0га внyтрь спод0бимсz. И$же бо внЁ дверeй пости1гнувый, бездёльнw бGови воззовeтъ: поми1луй мS. И# нhнэ: На nдрЁ лежA согрэшeній мн0гихъ, њкрадaемь є4смь въ надeжди сп7сeніz моегw2: и4бо с0нъ моеS лёности ходaтайствуетъ души2 моeй мyку. Но ты2 б9е рождeйсz t дв7ы, воздви1гни мS къ твоемY пёнію, да слaвлю тS. |
Судії́ сідя́щу і а́нгелом стоя́щим, трубі́ глася́щей, пла́мені горя́щу, что сотвори́ши, душе́ моя́, ведо́ма на суд? Тогда́ бо лю́тая твоя́ предста́нуть, і та́йная облича́ться согріше́нія. Ті́мже пре́жде конця́ возопи́й Судії́: Бо́же, очи́сти м'я і спаси́ м'я. Сла́ва: Всі побди́м і Христа́ усря́щим со мно́жеством єле́я і свіща́ми сві́тлими, я́ко да черто́га внутр сподо́бимся. І́же бо вні двере́й пости́гнувий, безді́льно Бо́гові воззове́ть: поми́луй м'я. І ни́ні: На одрі́ лежа́ согріше́ній мно́гих, окрада́єм єсьм в наде́жді спасе́нія моєго́; і́бо сон моєя́ лі́ности хода́тайствуєть душі́ моє́й му́ку. Но Ти, Бо́же, рожде́йся от Ді́ви, воздви́гни м'я к Твоєму́ пі́нію, да сла́влю Тя. |
|
ГDи поми1луй, м7. И3 мlтва:
|
Го́споди поми́луй, 40 разів. І молитва:
|
|
ГDи б9е м0й, ћкw бlгъ и3 чlвэколю1бецъ, мнHгіz млcти сотвори1лъ є3си2 со мн0ю, ±же не чazхъ ви1дэти, и3 что2 воздaмъ твоeй бlгости, гDи м0й гDи; бlгодарю2 твоE многопётое и4мz: бlгодарю2 твоE неисповэди1мое на мнЁ бlгоутр0біе: бlгодарю2 безприклaдное твоE долготерпёніе. И# t нhнэ заступи2, и3 помози2 мнЁ, и3 покрhй мS вLко t всёхъ, є4же не ктомY согрэшaти пред8 тоб0ю: тh бо вёси є3стествA моегw2 ўдобопоползновeнное, ты2 вёси безyміе моE, ты2 вёси мн0ю содBzннаz, ±же въ вёдэніи и3 не въ вёдэніи, ±же вHльнаz и3 невHльнаz, ±же въ нощи2 и3 во дни2, и3 во ўмЁ и3 мhсли: ћкw блaгъ ќбw и3 чlвэколю1бецъ бGъ, њчи1сти | рос0ю млcти твоеS пребlгjй гDи, и3 сп7си2 нaсъ и4мене рaди твоегw2 с™aгw, и4миже вёси судьбaми. Тh бо є3си2 свётъ, и3 и4стина, и3 жив0тъ: и3 тебЁ слaву возсылaемъ, nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь. |
Го́споди Бо́же мой, я́ко Благ і Человіколю́бець, мно́гія ми́лості сотвори́л єси́ со мно́ю, я́же не ча́ях ви́діти, і что возда́м Твоє́й бла́гості, Го́споди мой Го́споди? Благодарю́ Твоє́ многопі́тоє і́м'я; благодарю́ Твоє́ неісповіди́моє на мні благоутро́біє; благодарю́ безприкла́дноє Твоє́ долготерпі́ніє. І от ни́ні заступи́, і помози́ мні, і покри́й м'я, Влади́ко, от всіх, є́же не ктому́ согріша́ти пред Тобо́ю; Ти бо ві́си єстества́ моєго́ удобопоползнове́нноє, Ти ві́си безу́міє моє́, Ти ві́си мно́ю соді́янная, я́же в ві́дінії і не в ві́дінії, я́же во́льная і нево́льная, я́же в нощі́ і во дні, і во умі́ і ми́слі; я́ко Благ у́бо і Человіколю́бець Бог, очи́сти я росо́ю ми́лости Твоєя́, Преблаги́й Го́споди, і спаси́ нас і́мене ра́ди Твоєго́ Свята́го, ї́миже ві́си судьба́ми. Ти бо єси́ Світ, і І́стина, і Живо́т, і Тебі́ сла́ву возсила́єм, Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в, амі́нь. |
