|
Кафизма 11
|
Каfjсма №i.
|
|
Псалом 77
|
Paл0мъ o7з.
|
| Повчання Асафа.1Слухайте, люди мої, закону мого, прихиліть вухо ваше до слів уст моїх.2Відкрию в притчах уста мої і розкажу загадки віків давніх.3Що ми чули і що взнали і що батьки наші розповідали нам,4не втаїмо перед дітьми їх, сповіщаючи роду майбутньому славу Господню, силу й чудеса Його, які Він створив.5Він дав свідчення в Якові, поставив закон у Ізраїлі і наказав батькам нашим переказати його дітям їхнім,6щоб знав рід майбутній — діти, що народяться, і щоб свого часу і вони сповістили дітям своїм.7Щоб надію свою покладали на Бога, і не забували діл Божих та додержували заповідей Його.8Щоб не були такі, як батьки їхні, рід непокірний і лукавий, рід непостійний у серці своїм та невірний Богові духом своїм.9Сини Єфремові озброєні, що стріляли з лука, повернули назад у день битви.10Вони не зберегли завіту Божого, в законі Його не захотіли ходити.11Забули діла Його і чудеса Його, що Він показав їм.12Він перед очима батьків їхніх сотворив чуда в землі Єгипетській на полі Цоан.13Він розділив море і перевів їх, поставивши воду стіною.14Вдень вів їх хмарою, а всю ніч — світлом вогню.15Розсік камінь у пустелі і напоїв їх, наче з великої безодні.16Із скелі вивів потоки, і води потекли, як ріки.17Вони ж не перестали грішити перед Ним та прогнівляти Всевишнього в пустелі.18Спокушали Бога в серці своїм, вимагаючи поживи душі своїй.19Говорили проти Бога й сказали: «Чи може нам Бог приготувати трапезу у пустелі?20Ось Він ударив по каменю, і потекли води, й полилися потоки, чи може Він дати й хліба? Чи може приготувати й м’яса народу Своєму?»21Почув це Господь, і запалав гнів Його, вогонь спалахнув на Якова. І гнів піднявся над Ізраїлем,22за те, що не вірили Богу і не уповали на спасіння Його.23Він наказав хмарам і відчинив двері неба.24Дощем послав їм манну на поживу, хліба небесного дав їм.25Хлібом ангельським живилися люди, поживи послав їм до ситости.26Він підняв у небі східний вітер і навів південний силою Своєю.27І, наче порох, сипав на них м’ясо — птахів крилатих, що сипалися на них, як пісок морський.28Накидав їх серед табору їхнього біля наметів їхніх,29і їли вони до переситу; те, чого бажали вони, дав їм.30Але, коли ще не вдовольнили бажання свого, коли ще їжа була на зубах їхніх,31гнів Божий прийшов на них і умертвив багатьох із них, і вибраних Ізраїля відкинув.32Але й тоді вони не переставали грішити і не вірили чудесам Його.33І минали дні їхні у марноті і роки їхні у тривозі.34Коли Він умертвляв їх, тоді вони шукали Його і навертались, і зранку благали Його.35І пригадували, що Бог — пристановище їхнє і Бог Всевишній — Спаситель їхній.36Вони ніби любили Його устами своїми і язиком своїм корилися Йому,37але серце їх не було праведне перед Ним, і завіту Його вони не виконували.38Він же, милосердний, прощав гріхи їхні і не знищував їх. Багато разів Він одвертав гнів Свій і зупиняв обурення Своє.39Він пам’ятав, що вони — тіло, вітер, що проходить і не повертається.40Скільки разів вони засмучували Його в пустелі і прогнівляли Його в краю безлюднім!41І знову спокушали Бога і ображали Святого Ізраїлевого,42не пам’ятали руки Його у день, коли Він визволив їх від гнобителя.43Коли явив їм знамення Свої в Єгипті і чуда Свої на полі Цоан.44Коли обернув ріки й потоки їх на кров, щоб не могли пити.45Наслав на них мух, щоб жалили їх, і жаб, щоб гноїли їх.46Віддав гусені врожаї їхні і ниви їхні сарані.47Побив градом виногради їхні і фигові дерева їхні ожеледдю.48Великий град побив тварин їхніх, а отари овець попалила блискавка.49Послав на них полум’я гніву Свого і кару люту через ангелів гніву.50Відкрив дорогу для гніву Свого і не охороняв від смерти душі їхні, а тварин їхніх віддав на загибель.51Уразив смертю кожного первістка в Єгипті, початки сили їхньої у наметах Хамових.52І підняв народ Свій, як овець, і повів його, як отару, по пустелі.53Провадив їх у надії і без страху, а ворогів їхніх покрило море.54І привів їх до країни святої Своєї, на гору, що її обрала правиця Його.55Прогнав народи від лиця їх, землю розділив у володіння їм і покоління Ізраїля оселив у наметах їхніх.56Але вони ще спокушали і засмучували Бога Всевишнього, і повелінь Його не виконували.57Відступали і зраджували, як і батьки їхні, ставали ненадійними, як лук зіпсований.58Прогнівляли Його висотами своїми й ідолами своїми накликали гнів Його.59Почув Бог, і запалав гнів Його на Ізраїля.60Він відринув скинію Силоамську, оселю Свою, в якій оселився між людьми.61І віддав у неволю силу їхню, і славу їхню — у руки ворогів.62Віддав під меч народ Свій і розгнівався на насліддя Своє.63Юнаків їхніх попалив вогонь, і дівам їхнім ніхто не співав шлюбних пісень.64Священики їхні загинули від меча, і вдовиці їх не оплаканими будуть.65Але встав, наче від сну, Господь, як силач, повалений вином.66І уразив у спину ворогів Своїх, на вічний сором віддав їх.67Він відкинув оселі Йосифа і коліна Єфремового не обрав.68А вибрав коліно Іуди — гору Сион, що її полюбив.69І збудував, наче небо, святиню Свою на землі, і утвердив її навіки.70І обрав Давида, раба Свого, від отар овечих покликав його.71Від доїння їх привів його пасти народ Свій — Якова, і насліддя Своє — Ізраїля.72І він пас їх у чистоті серця свого і руками мудрими водив їх.Слава… | Рaзума ґсaфу, о7з7.№.Внемли1те, лю1діе мои2, зак0ну моемY, приклони1те ќхо вaше во глаг0лы ќстъ мои1хъ.в7.Tвeрзу въ при1тчахъ ўстA мо‰, провэщaю ган†ніz и3спeрва.G.Е#ли6ка слhшахомъ и3 познaхомъ |, и3 nтцы2 нaши повёдаша нaмъ:д7.не ўтаи1шасz t ч†дъ и4хъ въ р0дъ и4нъ, возвэщaюще хвалы6 гDни, и3 си6лы є3гw2 и3 чудесA є3гw2, ±же сотвори2.є7.И# воздви1же свидёніе во їaкwвэ, и3 зак0нъ положи2 во ї}ли, є3ли6ка заповёда nтцє1мъ нaшымъ сказaти | сыновHмъ свои6мъ,ѕ7.ћкw да познaетъ р0дъ и4нъ, сhнове родsщіисz, и3 востaнутъ и3 повёдzтъ | сыновHмъ свои6мъ:з7.да положaтъ на бGа ўповaніе своE, и3 не забyдутъ дёлъ б9іихъ, и3 зaпwвэди є3гw2 взhщутъ:}.да не бyдутъ ћкоже nтцы2 и4хъ, р0дъ стропти1въ и3 преwгорчевazй, р0дъ и4же не и3спрaви сeрдца своегw2 и3 не ўвёри съ бGомъ дyха своегw2.f7.Сhнове є3фрє1мли налzцaюще и3 стрэлsюще лyки возврати1шасz въ дeнь брaни:‹.не сохрани1ша завёта б9іz, и3 въ зак0нэ є3гw2 не восхотёша ходи1ти.№i.И# забhша бlгодэ‰ніz є3гw2 и3 чудесA є3гw2, ±же показA и5мъв7i.пред8 nтцы6 и4хъ, ±же сотвори2 чудесA въ земли2 є3гЂпетстэй, на п0ли танеHсэ:Gi.развeрзе м0ре и3 проведE и5хъ: предстaви в0ды ћкw мёхъ,д7i.и3 настaви | w4блакомъ во дни2 и3 всю2 н0щь просвэщeніемъ nгнS.є7i.Развeрзе кaмень въ пустhни и3 напои2 | ћкw въ бeзднэ мн0зэ:ѕ7i.и3 и3зведE в0ду и3з8 кaмене и3 низведE ћкw рёки в0ды.з7i.И# приложи1ша є3щE согрэшaти є3мY, преwгорчи1ша вhшнzго въ безв0днэй:}i.и3 и3скуси1ша бGа въ сердцaхъ свои1хъ, воспроси1ти бр†шна душaмъ свои6мъ.f7i.И# клеветaша на бGа и3 рёша: є3дA возм0жетъ бGъ ўгот0вати трапeзу въ пустhни;к7.Понeже порази2 кaмень, и3 потек0ша в0ды, и3 пот0цы наводни1шасz: є3дA и3 хлёбъ м0жетъ дaти; и3ли2 ўгот0вати трапeзу лю1демъ свои6мъ;к7а.Сегw2 рaди слhша гDь и3 презрЁ, и3 џгнь возгорёсz во їaкwвэ, и3 гнёвъ взhде на ї}лz:к7в.ћкw не вёроваша бGови, нижE ўповaша на спcніе є3гw2.к7г.И# заповёда њблакHмъ свhше, и3 двє1ри небесE tвeрзе:к7д.и3 њдожди2 и5мъ мaнну ћсти, и3 хлёбъ небeсный дадE и5мъ.к7є.Хлёбъ ѓгGлскій kдE человёкъ: брaшно послA и5мъ до сhтости.к7ѕ.Воздви1же ю4гъ съ небесE, и3 наведE си1лою своeю лjва:к7з.и3 њдожди2 на нS ћкw прaхъ плHти, и3 ћкw пес0къ морскjй пти6цы перн†ты.к7и.И# напад0ша посредЁ стaна и4хъ, w4крестъ жили1щъ и4хъ.к7f.И# kд0ша и3 насhтишасz ѕэлw2, и3 желaніе и4хъ пренесE и5мъ.l.Не лиши1шасz t желaніz своегw2: є3щE брaшну сyщу во ўстёхъ и4хъ,lа.и3 гнёвъ б9ій взhде на нS, и3 ўби2 мнHжайшаz и4хъ, и3 и3збр†ннымъ ї}лєвымъ запsтъ.lв.Во всёхъ си1хъ согрэши1ша є3щE и3 не вёроваша чудесє1мъ є3гw2:lг.и3 и3зчез0ша въ суетЁ днjе и4хъ, и3 лBта и4хъ со тщaніемъ.lд.Е#гдA ўбивaше |, тогдA взыскaху є3го2 и3 њбращaхусz и3 ќтреневаху къ бGу:lє.и3 помzнyша, ћкw бGъ пом0щникъ и5мъ є4сть, и3 бGъ вhшній и3збaвитель и5мъ є4сть:lѕ.и3 возлюби1ша є3го2 ўсты6 свои1ми, и3 љзhкомъ свои1мъ солгaша є3мY:lз.сeрдце же и4хъ не бЁ прaво съ ни1мъ, нижE ўвёришасz въ завётэ є3гw2.lи.Т0й же є4сть щeдръ, и3 њчcтитъ грэхи2 и4хъ, и3 не растли1тъ: и3 ўмн0житъ tврати1ти ћрость свою2, и3 не разжжeтъ всегw2 гнёва своегw2.lf.И# помzнY, ћкw пл0ть сyть, дyхъ ходsй и3 не њбращazйсz:м7.колькрaты преwгорчи1ша є3го2 въ пустhни, прогнёваша є3го2 въ земли2 безв0днэй;м7а.и3 њбрати1шасz, и3 и3скуси1ша бGа, и3 с™aго ї}лева раздражи1ша:м7в.и3 не помzнyша руки2 є3гw2 въ дeнь, въ џньже и3збaви | и3з8 руки2 њскорблsющагw:м7г.ћкоже положи2 во є3гЂптэ знaмєніz сво‰, и3 чудесA сво‰ на п0ли танеHсэ:м7д.и3 преложи2 въ кр0вь рёки и4хъ и3 и3ст0чники и4хъ, ћкw да не пію1тъ.м7є.ПослA на нS пє1сіz м{хи, и3 поzд0ша |, и3 ж†бы, и3 растли2 |:м7ѕ.и3 дадE ржЁ плоды2 и4хъ, и3 труды2 и4хъ пругHмъ.м7з.Ўби2 грaдомъ віногрaды и4хъ и3 черни1чіе и4хъ слaною:м7и.и3 предадE грaду скоты2 и4хъ, и3 и3мёніе и4хъ nгню2.м7f.ПослA на нS гнёвъ ћрости своеS, ћрость и3 гнёвъ и3 ск0рбь, послaніе ѓггєлы лю1тыми.н7.Путесотвори2 стезю2 гнёву своемY, и3 не пощадЁ t смeрти дyшъ и4хъ, и3 скоты2 и4хъ въ смeрти заключи2:н7а.и3 порази2 всsкое первор0дное въ земли2 є3гЂпетстэй, начaтокъ всsкагw трудA и4хъ въ селeніихъ хaмовыхъ.н7в.И# воздви1же ћкw џвцы лю1ди сво‰, и3 возведE | ћкw стaдо въ пустhни:н7г.и3 настaви | на ўповaніе, и3 не ўбоsшасz: и3 враги2 и4хъ покры2 м0ре.н7д.И# введE | въ г0ру с™hни своеS, г0ру сію2, ю4же стzжA десни1ца є3гw2.н7є.И# и3згнA t лицA и4хъ kзhки, и3 по жрeбію дадE и5мъ (зeмлю) ќжемъ жребодаsніz, и3 всели2 въ селeніихъ и4хъ кwлёна ї}лєва.н7ѕ.И# и3скуси1ша и3 преwгорчи1ша бGа вhшнzго, и3 свидёній є3гw2 не сохрани1ша:н7з.и3 tврати1шасz и3 tверг0шасz, ћкоже и3 nтцы2 и4хъ: преврати1шасz въ лyкъ развращeнъ:н7и.и3 прогнёваша є3го2 въ х0лмэхъ свои1хъ, и3 во и3стукaнныхъ свои1хъ раздражи1ша є3го2.н7f.Слhша бGъ и3 презрЁ, и3 ўничижи2 ѕэлw2 ї}лz:….и3 tри1ну ски1нію силHмскую, селeніе є4же* всели1сz въ человёцэхъ:…а.и3 предадE въ плёнъ крёпость и4хъ, и3 добр0ту и4хъ въ рyки врагHвъ:…в.и3 затвори2 во nрyжіи лю1ди сво‰ и3 достоsніе своE презрЁ.…г.Ю$ношы и4хъ поzдE џгнь, и3 дBвы и4хъ не њсётwваны бhша:…д.свzщeнницы и4хъ мечeмъ пад0ша, и3 вдови1цы и4хъ не њпл†каны бyдутъ.…є.И# востA ћкw спS гDь, ћкw си1ленъ и3 шyменъ t вінA:…ѕ.и3 порази2 враги2 сво‰ вспsть, поношeніе вёчное дадE и5мъ:…з.и3 tри1ну селeніе їHсифово, и3 колёно є3фрeмово не и3збрA:…и.и3 и3збрA колёно їyдово, г0ру сіHню, ю4же возлюби2:…f.и3 создA ћкw є3динор0га с™и1лище своE: на земли2 њсновA и5 въ вёкъ.o7.И# и3збрA дв7да рабA своего2, и3 воспріsтъ є3го2 t стaдъ џвчихъ:o7а.t дои1лицъ поsтъ є3го2, пасти2 їaкwва рабA своего2, и3 ї}лz достоsніе своE.o7в.И# ўпасE | въ неѕл0біи сeрдца своегw2, и3 въ рaзумэхъ рукY своє1ю настaвилъ | є4сть.Слaва: |
|
Псалом 78
|
Paл0мъ o7и.
|
| Псалом Асафа.1Боже, прийшли язичники в насліддя Твоє, осквернили святий храм Твій, Єрусалим обернули на руїну.2Кинули трупи рабів Твоїх на поживу птахам небесним, тіла святих Твоїх — звірам земним.3Розлили кров їх, як воду, навкруги Єрусалима, і не було кому поховати їх.4Ми стали посміховиськом для сусідів наших, наругою й соромом для тих, що оточують нас.5Доки, Господи, будеш безупинно гніватися на нас, доки буде палати, як вогонь, обурення Твоє?6Вилий гнів Твій на народи, які не знають Тебе, і на царства, які імені Твого не призивають.7Бо вони поглинули народ Твій і місце його спустошили.8Не згадуй давніх гріхів батьків наших, але скоро пошли нам милість Твою, бо дуже зубожіли ми.9Поможи нам, Боже, Спасителю наш, задля слави імені Твого. Визволи нас, Господи, і очисти гріхи наші ради імені Твого.10Щоб не сказали язичники: «Де Бог їх?» Нехай на очах наших пізнають вони помсту за пролиту кров рабів Твоїх.11Нехай прийде перед лице Твоє стогін ув’язнених; могутністю Твоєю збережи засуджених на смерть.12Семикратно поверни в серце ворогам нашим наругу їх, якою вони зневажили Тебе, Господи.13А ми, народ Твій і вівці стада Твого, будемо вічно прославляти Тебе і з роду в рід сповіщати хвалу Твою.Слава… | Pал0мъ ґсaфу, о7}.№.Б9е, пріид0ша kзhцы въ достоsніе твоE, њскверни1ша хрaмъ с™hй тв0й,в7.положи1ша їеrли1мъ ћкw nв0щное храни1лище: положи1ша тр{піz р†бъ твои1хъ брaшно пти1цамъ небє1снымъ, плHти прпdбныхъ твои1хъ ѕвэрє1мъ земнhмъ:G.проліsша кр0вь и4хъ ћкw в0ду w4крестъ їеrли1ма, и3 не бЁ погребazй.д7.Бhхомъ поношeніе сосёдwмъ нaшымъ, подражнeніе и3 поругaніе сyщымъ w4крестъ нaсъ.є7.Док0лэ, гDи, прогнёваешисz до концA; разжжeтсz ћкw џгнь рвeніе твоE;ѕ7.Пролjй гнёвъ тв0й на kзhки незнaющыz тебє2, и3 на ц†рствіz, ±же и4мене твоегw2 не призвaша:з7.ћкw поzд0ша їaкwва, и3 мёсто є3гw2 њпустоши1ша.}.Не помzни2 нaшихъ беззак0ній пeрвыхъ: ск0рw да предварsтъ ны2 щедрHты тво‰, гDи, ћкw њбнищaхомъ ѕэлw2.f7.Помози2 нaмъ, б9е, сп7си1телю нaшъ, слaвы рaди и4мене твоегw2: гDи, и3збaви ны2 и3 њчcти грэхи2 нaшz и4мене рaди твоегw2.‹.Да не когдA рекyтъ kзhцы: гдЁ є4сть бGъ и4хъ; и3 да ўвёстсz во kзhцэхъ пред8 nчи1ма нaшима tмщeніе кр0ве р†бъ твои1хъ пролитhz.№i.Да вни1детъ пред8 тS воздыхaніе њковaнныхъ: по вели1чію мhшцы твоеS снабди2 сhны ўмерщвлeнныхъ.в7i.Воздaждь сосёдwмъ нaшымъ седмери1цею въ нёдро и4хъ поношeніе и4хъ, и4мже поноси1ша тS, гDи.Gi.Мh же лю1діе твои2 и3 џвцы пaжити твоеS и3сповёмысz тебЁ, б9е, во вёкъ, въ р0дъ и3 р0дъ возвэсти1мъ хвалY твою2.Слaва: |
|
Псалом 79
|
Paл0мъ o7f.
|
| 1Начальнику хору. На музичному інструменті шошанним-едуф. Псалом Асафа.2Пастирю Ізраїля, поглянь! Ти, Який водив Йосифа, наче ягня, і сидиш на херувимах, явися.3Перед Єфремом, Веніаміном, Манассією, Господи, піднеси силу Твою і прийди, спаси нас.4Боже, наверни нас, осяй нас світлом лиця Твого, і ми спасемося.5Господи, Боже Сил! Доки будеш гніватися на молитву рабів Твоїх?6Ти наситив нас хлібом слізним і напоїв нас сльозами великою мірою.7Ти поклав нас на осудження сусідам нашим, і вороги наші знущаються з нас.8Господи Боже Сил! Наверни нас, осяй нас світлом лиця Твого, і ми спасемося.9З Єгипту приніс Ти, Господи, виноградну лозу, прогнав народи і насадив її.10Ти очистив місце для неї, зміцнив коріння її і вона заповнила землю.11Гори покрилися тінню її, і віття її стало як у кедрів Божих.12Вона простягла паростки свої аж до моря, і віття свої — до ріки (Євфрату).13Навіщо зруйнував Ти огорожу навкруги виноградника цього? Обриває його кожний, хто йде дорогою.14Підриває коріння його вепр лісовий, і дикий звір пожирає його.15Боже Сил, обернися! Споглянь з небес, Боже, і подивись! Завітай у виноградник цей.16І охорони його, бо його насадила правиця Твоя і сина людського, якого Ти виростив для Себе.17Спалено його вогнем і порубано його; від грізного погляду лиця Твого загинуть.18Але нехай буде рука Твоя над мужем правиці Твоєї, і над сином людським, якого Ти укріпив для Себе.19А ми не відступимо від Тебе. Оживи нас, і ми будемо призивати ім’я Твоє.20Господи Боже Сил! Наверни нас, осяй нас світлом лиця Твого, і ми спасемося. | №.Въ конeцъ, њ и3змёншихсz, свидёніе ґсaфу, pал0мъ о7f7.в7.Пасhй ї}лz вонми2: наставлszй ћкw nвчA їHсифа, сэдsй на херувjмэхъ, kви1сz:G.пред8 є3фрeмомъ и3 веніамjномъ и3 манассjемъ воздви1гни си1лу твою2, и3 пріиди2 во є4же спcти2 нaсъ.д7.Б9е, њбрати1 ны, и3 просвэти2 лицE твоE, и3 спасeмсz.є7.ГDи б9е си1лъ, док0лэ гнёваешисz на моли1тву р†бъ твои1хъ;ѕ7.Напитaеши нaсъ хлёбомъ слeзнымъ, и3 напои1ши нaсъ слезaми въ мёру.з7.Положи1лъ є3си2 нaсъ въ прерэкaніе сосёдwмъ нaшымъ, и3 врази2 нaши подражни1ша ны2.}.ГDи б9е си1лъ, њбрати1 ны, и3 просвэти2 лицE твоE, и3 спасeмсz.f7.Віногрaдъ и3з8 є3гЂпта пренeслъ є3си2: и3згнaлъ є3си2 kзhки, и3 насади1лъ є3си2 и5:‹.путесотвори1лъ є3си2 пред8 ни1мъ, и3 насади1лъ є3си2 корє1ніz є3гw2, и3 и3сп0лни зeмлю.№i.Покры2 г0ры сёнь є3гw2, и3 вBтвіz є3гw2 кeдры б9іz:в7i.прострE р0зги є3гw2* до м0рz, и3 дaже до рёкъ tр†сли є3гw2*.Gi.Вскyю низложи1лъ є3си2 њпл0тъ є3гw2, и3 њб8имaютъ и5 вси2 мимоходsщіи путeмъ;д7i.ЊзобA и5 вeпрь t дубрaвы, и3 ўединeнный ди1вій поzдE и5.є7i.Б9е си1лъ, њбрати1сz u5бо, и3 при1зри съ нб7сE и3 ви1ждь, и3 посэти2 віногрaдъ сeй:ѕ7i.и3 соверши2 и5, є3г0же насади2 десни1ца твоS, и3 на сhна человёческаго, є3г0же ўкрепи1лъ є3си2 себЁ.з7i.Пожжeнъ nгнeмъ и3 раск0панъ: t запрещeніz лицA твоегw2 поги1бнутъ.}i.Да бyдетъ рукA твоS на мyжа десни1цы твоеS и3 на сhна человёческаго, є3г0же ўкрэпи1лъ є3си2 себЁ,f7i.и3 не tстyпимъ t тебє2: њживи1ши ны2, и3 и4мz твоE призовeмъ.к7.ГDи б9е си1лъ, њбрати1 ны, и3 просвэти2 лицE твоE, и3 спасeмсz. |
|
Псалом 80
|
Paл0мъ п7.
|
| 1Начальнику хору. На гефському інструменті. Псалом Асафа.2Радісно співайте Богу — твердині нашій, викликуйте славу Богові Якова.3Візьміть псалом, дайте тимпан, псалтир милозвучний з гуслями.4Засурміть у новомісяччя сурмою у пресвітлий день свята вашого.5Бо це закон для Ізраїля, повеління Бога нашого.6Він установив це як свідчення для Йосифа, коли він вийшов із землі Єгипетської, де почув мову, якої не знав.7«Я зняв тягарі з плечей його і руки його звільнив від корзин.8В біді ти прикликав Мене, і Я визволив тебе; серед грому Я почув тебе, при водах Мериви випробував тебе.9Слухай, народе Мій, і Я дам свідчення тобі; о, коли б ти послухав Мене, Ізраїлю!10Нехай не буде в тебе іншого бога, і не вклоняйся перед богом чужим.11Я — Господь Бог твій, що вивів тебе із землі Єгипетської. Розкрий уста твої, і Я наповню їх.12Але не послухав народ Мій голосу Мого, Ізраїль не підкорився Мені.13Тому Я покинув їх на волю серця їх — ходити за похотями своїми.14О, коли б народ Мій послухав Мене, коли б Ізраїль ходив дорогами Моїми.15Я скоро смирив би ворогів їхніх і на гнобителів їхніх поклав би руку Мою.16Ненависники Господні підкорилися б їм, а добробут їх був би повіки.17Я хлібом пшеничним годував би їх, і медом із скелі насичував би їх». | №.Въ конeцъ, њ точи1лэхъ, pал0мъ ґсaфу, п7.в7.Рaдуйтесz бGу пом0щнику нaшему, воскли1кните бGу їaкwвлю:G.пріими1те pал0мъ и3 дади1те тmмпaнъ, pалти1рь красeнъ съ гyсльми:д7.воструби1те въ новомcчіи труб0ю, во бlгознамени1тый дeнь прaздника вaшегw:є7.ћкw повелёніе ї}леви є4сть, и3 судбA бGу їaковлю.ѕ7.Свидёніе во їHсифэ положи2 є5, внегдA и3зhти є3мY t земли2 є3гЂпетскіz: љзhка, є3гHже не вёдzше, ўслhша.з7.Tsтъ t брeмене хребeтъ є3гw2: рyцэ є3гw2 въ коши2 пораб0тастэ.}.Въ ск0рби призвaлъ мS є3си2, и3 и3збaвихъ тS: ўслhшахъ тS въ тaйнэ бyрнэ: и3скуси1хъ тS на водЁ прерэкaніz.f7.Слhшите, лю1діе мои2, и3 засвидётелствую вaмъ, ї}лю, ѓще послyшаеши менє2:‹.не бyдетъ тебЁ б0гъ н0въ, нижE поклони1шисz б0гу чуждeму.№i.Ѓзъ бо є4смь гDь бGъ тв0й, и3зведhй тS t земли2 є3гЂпетскіz: разшири2 ўстA твоS, и3 и3сп0лню |.в7i.И# не послyшаша лю1діе мои2 глaса моегw2, и3 ї}ль не внsтъ ми2:Gi.и3 tпусти1хъ | по начинaніємъ сердeцъ и4хъ, п0йдутъ въ начинaніихъ свои1хъ.д7i.Ѓще бhша лю1діе мои2 послyшали менє2, ї}ль ѓще бы въ пути6 мо‰ ходи1лъ:є7i.ни њ чес0мже ќбw враги2 є3гw2 смири1лъ бhхъ, и3 на њскорблsющыz и5хъ возложи1лъ бhхъ рyку мою2.ѕ7i.Врази2 гDни солгaша є3мY, и3 бyдетъ врeмz и4хъ въ вёкъ:з7i.и3 напитA и5хъ t тyка пшени1чна, и3 t кaмене мeда насhти и5хъ. |
|
Псалом 81
|
Paл0мъ п7а.
|
| Псалом Асафа.1Бог став у сонмі богів, посеред них, щоб богів судити.2«Доки будете судити неправедно і догоджати грішникам?3Судіть сироту і вбогого по правді, смиренного і бідного виправдайте.4Визволіть бідного й убогого, від руки грішника звільніть його.5Не пізнали і не зрозуміли, бо в темряві ходять. Нехай захитаються всі основи землі.6Я сказав: ви — боги і сини Всевишнього всі,7але вмираєте, як люди, і, як кожен князь, падаєте».8Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи. | Pал0мъ ґсaфу, п7№.№.БGъ стA въ с0нмэ богHвъ, посредё же б0ги разсyдитъ.в7.Док0лэ сyдите непрaвду, и3 ли1ца грёшникwвъ пріeмлете;G.Суди1те си1ру и3 ўб0гу, смирeна и3 ни1ща њправдaйте:д7.и3зми1те ни1ща и3 ўб0га, и3з8 руки2 грёшничи и3збaвите є3го2.є7.Не познaша, нижE ўразумёша, во тмЁ х0дzтъ: да подви1жатсz вс‰ њснов†ніz земли2.ѕ7.Ѓзъ рёхъ: б0зи є3стE, и3 сhнове вhшнzгw вси2:з7.вh же ћкw человёцы ўмирaете, и3 ћкw є3ди1нъ t кнzзeй пaдаете.}.Воскrни2, б9е, суди2 земли2: ћкw ты2 наслёдиши во всёхъ kзhцэхъ. |
|
Псалом 82
|
Paл0мъ п7в.
|
| 1Пісня. Псалом Асафа.2Боже, хто подібний до Тебе? Не мовчи і не будь спокійним, Боже.3Бо ось вороги Твої зашуміли і ті, що ненавидять Тебе, підняли голови.4Вони підступно змовляються проти народу Твого і радяться проти святих Твоїх.5Сказали: «Підемо й винищимо їх з-поміж народів, щоб ніхто не згадував більше імені Ізраїля».6Змовилися і однодушно уклали союз проти Тебе.7Сини Едома, ізмаїліти, Моав і агаряни,8Гевал і Аммон, Амалик і филистимляни з людьми тирськими.9І Ассур пішов з ними; вони стали на поміч синам Лотовим.10Зроби з ними так, як з Мадіамом, Сисарою та Іавимом біля потоку Кисана,11які були знищені в Аендорі і стали гноєм для землі.12Зроби з ними та князями їхніми, як з Оривом, Зивом, Зевеєм і Салманом — вельможами їхніми,13які говорили: «Візьмемо собі у володіння святиню Божу».14Боже мій! Нехай стануть вони як порох у вихорі, як солома перед вітром,15як вогонь спалює ліси, як полум’я, що обпалює гори,16так пожени їх бурею Твоєю і гнівом Твоїм приведи їх у замішання.17Покрий їх безчестям, щоб вони шукали імені Твого, Господи.18Нехай будуть осоромлені й застрашені навіки, і з соромом своїм загинуть.19І нехай узнають, що ім’я Тобі — Господь і що Ти єдиний Всевишній на всій землі. | №.Пёснь pалмA ґсaфу, п7в7.в7.Б9е, кто2 ўпод0битсz тебЁ; не премолчи2, нижE ўкроти2*, б9е:G.ћкw сE, врази2 твои2 возшумёша, и3 ненави1дzщіи тS воздвиг0ша главY.д7.На лю1ди тво‰ лукaвноваша в0лею, и3 совэщaша на с™ы6z тво‰.є7.Рёша: пріиди1те и3 потреби1мъ | t kзы6къ, и3 не помzнeтсz и4мz ї}лево ктомY.ѕ7.Ћкw совэщaша є3диномышлeніемъ вкyпэ, на тS завётъ завэщaша:з7.селє1ніz їдумє1йска и3 їсмaиліте, мwaвъ и3 ґгaрzне,}.гевaлъ и3 ґммHнъ и3 ґмали1къ, и3ноплемє1нницы съ живyщими въ тЂрэ:f7.и4бо и3 ґссyръ пріи1де съ ни1ми, бhша въ заступлeніе сыновHмъ лHтwвымъ:‹.сотвори2 и5мъ ћкw мадіaму и3 сісaрэ, ћкw їавjму въ пот0цэ кjссовэ:№i.потреби1шасz во ґендHрэ, бhша ћкw гн0й земнhй.в7i.Положи2 кнsзи и4хъ ћкw њри1ва и3 зи1ва, и3 зевeа и3 салмaна, вс‰ кн‰зи и4хъ,Gi.и4же рёша: да наслёдимъ себЁ с™и1лище б9іе.д7i.Б9е м0й, положи2 | ћкw к0ло, ћкw тр0сть пред8 лицeмъ вётра.є7i.Ћкw џгнь попалszй дубр†вы, ћкw плaмень пожигazй г0ры:ѕ7i.тaкw поженeши | бyрею твоeю, и3 гнёвомъ твои1мъ смzтeши |.з7i.И#сп0лни ли1ца и4хъ безчeстіz, и3 взhщутъ и4мене твоегw2, гDи.}i.Да постыдsтсz и3 смzтyтсz въ вёкъ вёка, и3 посрaмzтсz и3 поги1бнутъ.f7i.И# да познaютъ, ћкw и4мz тебЁ гDь, ты2 є3ди1нъ вhшній по всeй земли2. |
|
Псалом 83
|
Paл0мъ п7г.
|
| 1Начальнику хору. На гефському інструменті. Псалом синів Кореєвих.2Які любі оселі Твої, Господи Сил!3Жадає і лине душа моя до двору Господнього; серце моє й тіло моє возрадувалися Богу живому.4Бо й пташка знаходить собі домівку, і ластівка гніздо собі, щоб вивести пташенят своїх, біля вівтарів Твоїх, Господи Сил, Царю мій і Боже мій.5Блаженні ті, що живуть у домі Твоїм, повіки вони будуть хвалити Тебе.6Блаженний муж, який має заступництво своє у Тобі і в якого у серці дорога до Тебе.7Ідучи долиною плачу, вони знаходять джерела води, Законодавець покриває їх благословенням.8Вони перейдуть від сили в силу і являться перед Богом на Сионі.9Господи, Боже Сил, почуй молитву мою! Зглянься, Боже Яковів.10Захиснику наш, Боже! Прихилися і поглянь на лице Христа Твого.11Бо один день у дворах Твоїх краще за тисячі днів. Бажаю краще стояти біля порога в домі Бога мого, аніж перебувати мені в палацах грішників.12Бо Бог є сонце й захист. Милість і правду любить Господь Бог і подає славу й благодать. Господь не позбавить блага тих, що ходять у чистоті.13Господи, Боже Сил! Блаженна людина, яка уповає на Тебе. | №.Въ конeцъ, њ точи1лэхъ, сынHмъ корewвымъ, pал0мъ, п7G.в7.К0ль возлю1блєнна селє1ніz тво‰, гDи си1лъ.G.Желaетъ и3 скончавaетсz душA моS во дворы2 гDни: сeрдце моE и3 пл0ть моS возрaдовастасz њ бз7э жи1вэ.д7.И$бо пти1ца њбрёте себЁ хрaмину, и3 г0рлица гнэздо2 себЁ, и3дёже положи1тъ птенцы2 сво‰, nлтари6 тво‰, гDи си1лъ, цRю2 м0й и3 б9е м0й.є7.Бlжeни живyщіи въ домY твоeмъ: въ вёки вэкHвъ восхвaлzтъ тS.ѕ7.Бlжeнъ мyжъ, є3мyже є4сть заступлeніе є3гw2 ў тебє2: восхождє1ніz въ сeрдцы своeмъ положи2,з7.во ю3д0ль плачeвную, въ мёсто є4же положи2*: и4бо блгcвeніе дaстъ законополагazй.}.П0йдутъ t си1лы въ си1лу: kви1тсz бGъ богHвъ въ сіHнэ.f7.ГDи б9е си1лъ, ўслhши моли1тву мою2, внуши2, б9е їaкwвль.‹.Защи1тниче нaшъ, ви1ждь, б9е, и3 при1зри на лицE хрістA твоегw2.№i.Ћкw лyчше дeнь є3ди1нъ во дв0рэхъ твои1хъ пaче тhсzщъ: и3зв0лихъ приметaтисz въ домY бGа моегw2 пaче, нeже жи1ти ми2 въ селeніихъ грёшничихъ.в7i.Ћкw млcть и3 и4стину лю1битъ гDь, бGъ блгdть и3 слaву дaстъ: гDь не лиши1тъ бlги1хъ ходsщихъ неѕл0біемъ.Gi.ГDи б9е си1лъ, бlжeнъ человёкъ ўповazй на тS. |
|
Псалом 84
|
Paл0мъ п7д.
|
| 1Начальнику хору. Псалом синів Кореєвих.2Господи, Ти змилувався над землею Твоєю, повернув з неволі синів Якова.3Ти простив беззаконня народу Твого, покрив усі гріхи їх.4Ти спинив увесь гнів Твій і відвернувся від гніву ярости Твоєї.5Поверни нас, Боже, Спасителю наш, і спини гнів Твій проти нас.6Чи ж довіку будеш гніватися на нас? Невже ж продовжиш гнів Твій від роду до роду?7Боже, повернися і оживи нас, щоб зрадувався Тобою народ Твій.8Яви нам, Господи, милість Твою і Твоє спасіння дай нам!9Почую, що скаже про мене Господь Бог. Він скаже мир народові Своєму і преподобним Своїм, тим, що звертають серця свої до Нього.10Так близько спасіння Його до тих, що бояться Його, щоб слава Його перебувала на землі нашій.11Милість і істина зустрілися, правда і мир поцілувалися.12Істина від землі засяяла, а правда з неба прихилилася.13Бо Господь пошле нам добро, і земля наша дасть плід свій.14Правда піде перед Ним і направить на путь стопи наші.Слава… | №.Въ конeцъ, сынHмъ корewвымъ, pал0мъ, п7д7.в7.Бlговоли1лъ є3си2, гDи, зeмлю твою2, возврати1лъ є3си2 плёнъ їaкwвль.G.Њстaвилъ є3си2 беззакHніz людjй твои1хъ, покрhлъ є3си2 вс‰ грэхи2 и4хъ.д7.Ўкроти1лъ є3си2 вeсь гнёвъ тв0й, возврати1лсz є3си2 t гнёва ћрости твоеS.є7.Возврати2 нaсъ, б9е спcній нaшихъ, и3 tврати2 ћрость твою2 t нaсъ.ѕ7.Е#дA во вёки прогнёваешисz на ны2; и3ли2 прострeши гнёвъ тв0й t р0да въ р0дъ;з7.Б9е, ты2 њбрaщьсz њживи1ши ны2, и3 лю1діе твои2 возвеселsтсz њ тебЁ.}.Kви2 нaмъ, гDи, млcть твою2, и3 спcніе твоE дaждь нaмъ.f7.Ўслhшу, что2 речeтъ њ мнЁ гDь бGъ: ћкw речeтъ ми1ръ на лю1ди сво‰, и3 на прпdбныz сво‰, и3 на њбращaющыz сердцA къ немY.‹.Nбaче бли1з8 боsщихсz є3гw2 спcніе є3гw2, всели1ти слaву въ зeмлю нaшу.№i.Млcть и3 и4стина срэт0стэсz, прaвда и3 ми1ръ њблобызaстасz:в7i.и4стина t земли2 возсіS, и3 прaвда съ нб7сE прини1че:Gi.и4бо гDь дaстъ бlгость, и3 землS нaша дaстъ пл0дъ св0й.д7i.Прaвда пред8 ни1мъ пред8и1детъ, и3 положи1тъ въ пyть стwпы2 сво‰.Слaва: |
|
Після 11-ї кафизми Трисвяте, Пресвята Тройце,.. Отче наш.. і тропарі, глас 7:
|
По №i-й каfjсмэ, Трис™0е. И# по Џ§е нaшъ: Тaже тропари2, глaсъ з7:
|
|
Маючи ліки — покаяння, – приступи, душе моя, зі сльозами, взиваючи: Лікарю душ і тіл, Чоловіколюбче! Визволи мене від тяжких моїх гріхів. Прирівняй мене до блудниці, розбійника й митаря і даруй мені, Боже, прощення моїх гріхів і спаси мене. Слава… Митаревого покаяння я не наслідував і сліз блудниці я не пролив, боюся такого свого засліплення й невиправлення, Ти ж милосердям Твоїм спаси мене, Христе Боже, як Чоловіколюбець. І нині… Богородице Діво Пречиста! Моли Сина Твого з Небесними Силами, щоб раніше кінця мого дарував мені прощення гріхів моїх з великої Своєї милости. |
И#мyщи душE моS врачевство2 покаsніz, приступи2, слезsщи, воздыхaніемъ вопію1щи: врачY дyшъ и3 тэлeсъ свободи2 мS чlвэколю1бче, t мн0гихъ согрэшeній. Сопричти1 мz блудни1цэ, и3 разб0йнику, и3 мытарю2: и3 дaруй ми2 б9е, беззак0ній мои1хъ прощeніе, и3 сп7си1 мz. Слaва: Мытарeву покаsнію не поревновaхъ, и3 блудни1цы слeзъ не стzжaхъ: недоумёюсz бо t њслэплeніz њ таков0мъ и3справлeніи: но твои1мъ бlгоутр0біемъ сп7си1 мz хrтE б9е, ћкw чlвэколю1бецъ. И# нhнэ: Бцdе дв7о несквeрнаz, сн7а твоего2 моли2 съ г0рними си1лами, прощeніе прегрэшeній нaмъ прeжде концA даровaти, и3 вeлію млcть. |
|
Господи помилуй, 40 разів. І молитва:
|
ГDи поми1луй, м7. И3 мlтва:
|
|
Владико, Чоловіколюбче! Засвіти в серцях наших нетлінне світло Твого Богопізнання і очі розуму нашого відкрий на розуміння Твоєї євангельської проповіді. Всели у нас страх блаженних Твоїх заповідей, щоб ми, подолавши усі тілесні пристрасті, провадили духовне життя і думали й чинили все вгодне Тобі, Христе Боже наш. Бо Ти єси освячення і просвічення наше, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. |
Возсіsй въ сердцaхъ нaшихъ чlвэколю1бче гDи, твоегw2 бGовёдэніz нетлённый свётъ, и3 мhслєнныz н†ша tвeрзи џчи, во є3ђльскихъ твои1хъ проповёданій разумёніе: вложи2 въ нaсъ и3 бlжeнныхъ твои1хъ зaповэдей стрaхъ, да плотск‡z п0хwти вс‰ попрaвше, д¦0вное жи1тельство пр0йдемъ, вс‰ ±же ко бlгоугождeнію твоемY и3 мyдрствующе и3 дёюще. Тh бо є3си2 просвэщeніе дyшъ и3 тэлeсъ нaшихъ хrтE б9е, и3 тебЁ слaву возсылaемъ со безначaльнымъ твои1мъ nц7eмъ, и3 всес™hмъ и3 бlги1мъ и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь. |
