|
Кафизма 10
|
Каfjсма ‹.
|
|
Псалом 70
|
Pал0мъ o7.
|
| (Псалом Давида.)1На Тебе, Господи, я уповаю, не дай мені осоромитися повік.2Правдою Твоєю врятуй мене і визволи мене, прихили до мене вухо Твоє і спаси мене.3Будь мені Богом Захисником, твердинею пристановища, щоб спасти мене.4Боже мій, визволи мене з руки нечестивого, з руки беззаконника, що гнобить мене.5Бо Ти надія моя, Господи Боже мій, надія моя від юности моєї.6В Тобі утвердився я від утроби матері моєї, від народження мого Ти мій покровитель, і Тобі хвала моя завжди.7Для багатьох я був наче диво, але Ти тверда моя надія.8Нехай наповняться уста мої хвалою Тобі, [щоб я оспівував славу Твою і] кожен день — велич Твою.9Не покинь мене в час старості, коли буде покидати мене сила моя. Не залиш мене.10Бо вороги мої говорять проти мене, і ті, що підстерігають душу мою, радяться між собою,11кажучи: «Бог покинув його, переслідуйте і схопіть його, бо нема визволителя».12Боже, не віддаляйся від мене. Боже, на поміч мені прийди.13Нехай осоромляться, нехай щезнуть усі, що повстали на душу мою. Нехай покриють сором і безчестя тих, що шукають загибелі моєї.14А я завжди буду уповати [на Тебе] і примножувати всяку похвалу Тобі.15Уста мої будуть звіщати правду Твою, кожен день — благодіяння Твої, що їм я не знаю числа.16Завжди буду думати про силу Господа Бога, згадувати правду Твою. Тільки Твою, Боже.17Ти навчав мене від юности моєї, і донині я сповіщаю про чудеса Твої.18І до старості, і до сивини не покинь мене, Боже, доки не розкажу про силу Твою всьому народові і всьому грядущому про могутність Твою.19Правда Твоя, Боже, до небес. Великі діла вчинив Ти; Боже, хто подібний до Тебе?20Ти посилав на мене люту біду, але знову оживляв мене і з безодні землі виводив мене.21Ти показав на мені правосуддя Твоє, але, обернувшись, Ти втішав мене [і з безодні землі знову виводив мене],22тому буду прославляти Тебе знову між народами, на струнних органах славитиму істину Твою, Боже. Буду оспівувати Тебе на гуслях, святий Ізраїлів.23Радіють уста мої, коли співаю Тобі, і душа моя, яку Ти визволив;24і язик мій щодня буде прославляти правду Твою, бо осоромлені ті, що шукали загибелі мені. | Дв7ду pал0мъ, сынHвъ їwнадaвовыхъ и3 пeрвыхъ плёншихсz, не надпи1санъ ў є3врє1й, о7.№.На тS, гDи, ўповaхъ, да не постыжyсz въ вёкъ.в7.Прaвдою твоeю и3збaви мS и3 и3зми1 мz: приклони2 ко мнЁ ќхо твоE и3 сп7си1 мz.G.Бyди ми2 въ бGа защи1тителz и3 въ мёсто крёпко спcти1 мz: ћкw ўтверждeніе моE и3 прибёжище моE є3си2 ты2.д7.Б9е м0й, и3збaви мS и3з8 руки2 грёшнагw, и3з8 руки2 законопрестyпнагw и3 њби1дzщагw:є7.ћкw ты2 є3си2 терпёніе моE, гDи, гDи, ўповaніе моE t ю4ности моеS.ѕ7.Въ тебЁ ўтверди1хсz t ўтр0бы, t чрeва мaтере моеS ты2 є3си2 м0й покрови1тель: њ тебЁ пёніе моE вhну.з7.Ћкw чyдо бhхъ мнHгимъ: и3 ты2 пом0щникъ м0й крёпокъ.}.Да и3сп0лнzтсz ўстA мо‰ хвалeніz, ћкw да воспою2 слaву твою2, вeсь дeнь великолёпіе твоE.f7.Не tвeржи менє2 во врeмz стaрости: внегдA њскудэвaти крёпости моeй, не њстaви менє2.‹.Ћкw рёша врази2 мои2 мнЁ, и3 стрегyщіи дyшу мою2 совэщaша вкyпэ,№i.глаг0люще: бGъ њстaвилъ є4сть є3го2, пожени1те и3 и3ми1те є3го2, ћкw нёсть и3збавлszй.в7i.Б9е м0й, не ўдали1сz t менє2: б9е м0й, въ п0мощь мою2 вонми2.Gi.Да постыдsтсz и3 и3зчeзнутъ њклеветaющіи дyшу мою2, да њблекyтсz въ стyдъ и3 срaмъ и4щущіи ѕл†z мнЁ.д7i.Ѓзъ же всегдA воз8уповaю на тS, и3 приложY на всsку похвалY твою2.є7i.ЎстA мо‰ возвэстsтъ прaвду твою2, вeсь дeнь спcніе твоE, ћкw не познaхъ кни6жнаz.ѕ7i.Вни1ду въ си1лэ гDни: гDи, помzнY прaвду тебє2 є3ди1нагw.з7i.Б9е м0й, и5мже научи1лъ мS є3си2 t ю4ности моеS, и3 донн7э возвэщY чудесA тво‰.}i.И# дaже до стaрости и3 престарёніz, б9е м0й, не њстaви менє2, д0ндеже возвэщY мhшцу твою2 р0ду всемY грzдyщему,f7i.си1лу твою2 и3 прaвду твою2, б9е, дaже до вhшнихъ, ±же сотвори1лъ ми2 є3си2 вели6чіz: б9е, кто2 под0бенъ тебЁ;к7.Е#ли6ки kви1лъ ми2 є3си2 скHрби мнHги и3 ѕлы2; и3 њбрaщьсz њживотвори1лъ мS є3си2 и3 t бeзднъ земли2 возвeлъ мS є3си2.к7а.Ўмн0жилъ є3си2 на мнЁ вели1чествіе твоE, и3 њбрaщьсz ўтёшилъ мS є3си2, и3 t бeзднъ земли2 пaки возвeлъ мS є3си2.к7в.И$бо ѓзъ и3сповёмсz тебЁ въ лю1дехъ, гDи, въ сосyдэхъ pал0мскихъ и4стину твою2, б9е: воспою2 тебЁ въ гyслехъ, с™hй ї}левъ.к7г.Возрaдуетэсz ўстнЁ мои2, є3гдA воспою2 тебЁ, и3 душA моS, ю4же є3си2 и3збaвилъ:к7д.є3щe же и3 љзhкъ м0й вeсь дeнь поучи1тсz прaвдэ твоeй, є3гдA постыдsтсz и3 посрaмzтсz и4щущій ѕл†z мнЁ. |
|
Псалом 71
|
Paл0мъ o7а.
|
| Про Соломона. [Псалом Давида.] (Про Христа).1Боже, Суд Твій цареві дай і синові царя — правду Твою.2Щоб судив справедливо народ Твій, і вбогих Твоїх — судом праведним.3Щоб гори принесли мир людям, і пагорби — правду.4Щоб судив убогих у народі, спасав синів бідних та смирив гнобителя.5Він раніше сонця, раніше місяця з роду в рід.6Він зійде, як дощ на траву, і як роса, що падає на землю.7В часи днів його засяє правда і буде великий мир, аж доки світить місяць.8І заволодіє від моря до моря, і від ріки* — до краю землі.9Скоряться перед ним жителі пустелі, і вороги його перед ним уклоняться до землі.10Царі фарсійські з островів дари піднесуть, царі Аравії і Сави дари принесуть.11І вклоняться Йому всі царі землі, і всі народи будуть служити йому.12Бо він визволить безсилого від сильного, і убогого, що не мав захисника.13Буде милостивий до вбогих і бідних, і душі їхні спасе.14Від кривди і від насильства спасе душі їхні, і кров їхня буде дорогоцінна перед очима його.15І буде він жити, і принесуть йому золото Аравії; будуть молитися за Нього, завжди і щодня будуть благословляти його.16Буде достаток хліба на землі і на верхах гір; плоди його піднесуться вище Ливану, і розмножаться люди, як трава на землі.17Нехай буде ім’я його [благословенне] навіки; раніше сонця перебуває ім’я його, і в ньому благословляться [всі покоління землі] і всі народи будуть прославляти його.18Благословен Господь, Бог Ізраїлів, що творить чудеса єдиний.19І благословенне ім’я слави Його повіки. Славою Його буде повна вся земля. Амінь. Так буде. Амінь.20Закінчилися молитви Давида, сина Ієссеєвого.Слава… | Њ соломHнэ, pал0мъ дв7ду, о7№.№.Б9е, сyдъ тв0й царeви дaждь, и3 прaвду твою2 сhну царeву:в7.суди1ти лю1демъ твои6мъ въ прaвдэ и3 ни1щымъ твои6мъ въ судЁ.G.Да воспріи1мутъ г0ры ми1ръ лю1демъ и3 х0лми прaвду.д7.Сyдитъ ни1щымъ людски6мъ, и3 спасeтъ сhны ўб0гихъ, и3 смири1тъ клеветникA.є7.И# пребyдетъ съ с0лнцемъ, и3 прeжде луны2 р0да родHвъ.ѕ7.Сни1детъ ћкw д0ждь на руно2, и3 ћкw кaплz кaплющаz на зeмлю.з7.Возсіsетъ во днeхъ є3гw2 прaвда и3 мн0жество ми1ра, д0ндеже tи1метсz лунA.}.И# њбладaетъ t м0рz до м0рz, и3 t рёкъ до конє1цъ вселeнныz.f7.Пред8 ни1мъ припадyтъ є3fі0плzне, и3 врази2 є3гw2 пeрсть поли1жутъ.‹.Цaріе fарсjйстіи и3 џстрови дaры принесyтъ, цaріе ґрaвстіи и3 савA дaры приведyтъ:№i.и3 покл0нzтсz є3мY вси2 цaріе зeмстіи, вси2 kзhцы пораб0таютъ є3мY.в7i.Ћкw и3збaви ни1ща t си1льна, и3 ўб0га, є3мyже не бЁ пом0щника.Gi.Пощади1тъ ни1ща и3 ўб0га, и3 дyшы ўб0гихъ спасeтъ:д7i.t ли1хвы и3 t непрaвды и3збaвитъ дyшы и4хъ, и3 чeстно и4мz є3гw2 пред8 ни1ми.є7i.И# жи1въ бyдетъ, и3 дaстсz є3мY t злaта ґравjйска: и3 пом0лzтсz њ нeмъ вhну, вeсь дeнь благословsтъ є3го2.ѕ7i.Бyдетъ ўтверждeніе на земли2 на версёхъ г0ръ: превознесeтсz пaче лівaна пл0дъ є3гw2, и3 процвэтyтъ t грaда ћкw травA земнaz.з7i.Бyдетъ и4мz є3гw2 благословeно во вёки, прeжде с0лнца пребывaетъ и4мz є3гw2: и3 благословsтсz въ нeмъ вс‰ кwлёна земнaz, вси2 kзhцы ўблажaтъ є3го2.}i.Блгcвeнъ гDь бGъ ї}левъ, творsй чудесA є3ди1нъ,f7i.и3 блгcвeно и4мz слaвы є3гw2 во вёкъ и3 въ вёкъ вёка: и3 и3сп0лнитсz слaвы є3гw2 всS землS: бyди, бyди.Слaва: |
|
Псалом 72
|
Paл0мъ o7в.
|
| Псалом Асафа.1Який милостивий Бог Ізраїлів до народу Свого, до чистих серцем!2Мої ж мало не похитнулися ноги, мало не посковзнулися стопи мої.3Я позаздрив безумним, бачивши добробут беззаконних.4Бо нема їм страждання, й до смерти їхньої міцні сили їхні.5У трудах людських їх нема, і не знають вони людської біди.6Тому-то гордість підняла їхню пихатість, і, як в одежу, одягаються вони у неправду та нечестя свої.7Пливе, наче олива, неправда їхня, живуть за похотями свого серця.8З усього глузують, зневажливо говорять про Бога, звисока розмовляють.9До небес підносять уста свої, і язик їхній обходить землю.10Тому звертаються до них люди і п’ють їхню воду повною чашею,11і кажуть: «Як довідається Бог? І чи знає Всевишній?»12І ось ці нечестивці завжди живуть у достатку і примножують багатство.13[І я сказав: ] «Чи не даремно я дбаю про чистоту серця і в невинності умивав руки мої;14віддавав себе під удари щодня і щоранку себе осуджував?»15Але коли б я сказав: «Буду і я так жити», то я став би зрадником перед родом синів Твоїх.16І я став думати, як би мені все це зрозуміти, але тяжким було це в очах моїх.17Аж поки не ввійшов я у святиню Божу та не зрозумів кінця їхнього.18Дійсно, на слизькій дорозі поставив Ти їх, над прірвою стоять вони.19Як несподівано прийшли вони до занепаду! Щезли, погинули за беззаконня свої.20Як щезає сон того, хто прокинувся, так Ти, Господи, розбудивши їх, знищив помисли їхні у місті Твоїм.21Коли хвилювалося серце моє і боліла душа моя,22я був нерозумним, я як тварина був перед Тобою.23Але я завжди з Тобою, Ти тримаєш мене за праву руку мою.24Ти порадою Твоєю провадиш мене, і до слави Твоєї Ти приймеш мене.25Хто бо для мене є на небі? І чого без Тебе бажати мені на землі?26Знемагають серце моє і тіло моє за Тобою, Боже серця мого і доле моя, Боже, навіки.27Бо ось ті, що віддалили себе від Тебе, гинуть. Ти знищуєш кожного, хто відступає від Тебе.28А мені найкраще прихилятися до Бога, покладати на Господа надію мою, сповіщати про всі діла Твої в Церкві Твоїй [у вратах дочки Сионової]. | Њкончaшасz пBсни дв7да, сhна їессeова. Pал0мъ ґсaфу, о7в7.№.К0ль бlгъ бGъ ї}левъ пр†вымъ сeрдцемъ.в7.Мои1 же вмaлэ не подвижaстэсz н0зэ: вмaлэ не проліsшасz стwпы2 мо‰:G.ћкw возревновaхъ на беззакHнныz, ми1ръ грёшникwвъ зрS:д7.ћкw нёсть восклонeніz въ смeрти и4хъ и3 ўтверждeніz въ рaнэ и4хъ:є7.въ трудёхъ человёческихъ не сyть, и3 съ человBки не пріи1мутъ рaнъ.ѕ7.Сегw2 рaди ўдержA | гордhнz и4хъ до концA: њдёzшасz непрaвдою и3 нечeстіемъ свои1мъ.з7.И#зhдетъ ћкw и3з8 тyка непрaвда и4хъ: преид0ша въ люб0вь сeрдца.}.Помhслиша и3 глаг0лаша въ лукaвствэ, непрaвду въ высотY глаг0лаша:f7.положи1ша на небеси2 ўстA сво‰, и3 љзhкъ и4хъ прeйде по земли2.‹.Сегw2 рaди њбратsтсz лю1діе мои2 сёмw, и3 днjе и3сп0лнени њбрsщутсz въ ни1хъ.№i.И# рёша: кaкw ўвёдэ бGъ; и3 ѓще є4сть рaзумъ въ вhшнэмъ;в7i.СE, сjи грBшницы и3 гобзyющіи въ вёкъ ўдержaша богaтство.Gi.И# рёхъ: є3дA* всyе њправди1хъ сeрдце моE и3 ўмhхъ въ непови1нныхъ рyцэ мои2,д7i.и3 бhхъ ћзвенъ вeсь дeнь, и3 њбличeніе моE на ќтренихъ;є7i.Ѓще глаг0лахъ, повёмъ тaкw: сE, р0ду сынHвъ твои1хъ, є3мyже њбэщaхсz*:ѕ7i.и3 непщевaхъ разумёти: сіE трyдъ є4сть предо мн0ю,з7i.д0ндеже вни1ду во с™и1ло б9іе и3 разумёю въ послBднzz и4хъ.}i.Nбaче за льщє1ніz и4хъ положи1лъ є3си2 и5мъ ѕл†z, низложи1лъ є3си2 |, внегдA разгордёшасz.f7i.Кaкw бhша въ запустёніе; внезaпу и3зчез0ша, погиб0ша за беззак0ніе своE.к7.Ћкw с0ніе востаю1щагw, гDи, во грaдэ твоeмъ w4бразъ и4хъ ўничижи1ши.к7а.Ћкw разжжeсz сeрдце моE, и3 ўтрHбы мо‰ и3змэни1шасz:к7в.и3 ѓзъ ўничижeнъ, и3 не разумёхъ, ск0тенъ бhхъ ў тебє2.к7г.И# ѓзъ вhну съ тоб0ю: ўдержaлъ є3си2 рyку деснyю мою2,к7д.и3 совётомъ твои1мъ настaвилъ мS є3си2, и3 со слaвою пріsлъ мS є3си2.к7є.Чт0 бо ми2 є4сть на нб7си2; и3 t тебє2 что2 восхотёхъ на земли2;к7ѕ.И#зчезE сeрдце моE и3 пл0ть моS, б9е сeрдца моегw2, и3 чaсть моS, б9е, во вёкъ.к7з.Ћкw сE, ўдалsющіи себE t тебє2 поги1бнутъ: потреби1лъ є3си2 всsкаго любодёющаго t тебє2.к7и.Мнё же прилэплsтисz бGови блaго є4сть, полагaти на гDа ўповaніе моE, возвэсти1ти ми2 вс‰ хвалы6 тво‰, во вратёхъ дщeре сіHни. |
|
Псалом 73
|
Paл0мъ o7г.
|
| Псалом Асафа. (Повчання.)1Навіщо, Боже, відкинув Ти нас назавжди? Навіщо розпалився гнів Твій на овець стада Твого?2Пом’яни людей Твоїх, яких спочатку зібрала рука Твоя. Ти обрав, як жезл насліддя Твого, гору Сион, на якій оселився Ти.3Піднеси руку Твою і поглянь на злочинство їх: що наробив ворог у святині Твоїй — у храмі Твоїм!4Як звірі, рикають вороги Твої у храмі зібрання Твого. Поставили знамена свої замість знамен наших.5Наче в гущавині лісовій, високо змахували сокирами.6Всі двері і всі оздоби ломами та молотами порозбивали.7Вогнем спалили святиню Твою на землі, осквернили оселю імені Твого.8Сказали вони в серці своїм: «Зруйнуємо їх зовсім». І спалили всі міста зібрань Божих на землі.9Знамен наших ми вже не бачимо, нема вже й пророка. І нема між нами такого, хто сказав би, доки це буде.10Доки, Боже, буде ворог мучити нас, доки противник буде ображати ім’я Твоє?11Навіщо відхиляєш руку Твою і силу Твою? Гнівом могутности Твоєї урази їх.12Бог же, Цар наш, раніше віків учинив спасіння посеред землі.13Ти розділив силою Твоєю море, Ти знищив голови зміїв у воді.14Ти розбив голову дракона, дав його на поживу людям [ефіопським].15Ти відкрив джерела й потоки, і Ти ж висушив великі ріки.16Твій день і Твоя ніч. Ти створив зорі і сонце.17Ти поставив межі землі, і Ти ж установив літо й зиму.18Згадай це: ворог зневажає Господа, і люди нечестиві ображають ім’я Твоє.19Не віддавай звірам душ тих, що прославляють Тебе. Душ убогих Твоїх не забудь до кінця.20Подивись на завіт Твій, бо всі темні місця землі наповнилися домами беззаконня.21Нехай не повернеться смиренний осоромленим, принижений і убогий нехай прославляють ім’я Твоє.22Встань, Боже, захисти діло Твоє, згадай зневажання Тебе від беззаконного кожен день.23Не забудь голосу тих, що благають Тебе, бо гординя тих, що ненавидять Тебе, підіймається проти Тебе завжди.Слава… | Рaзума ґсaфу, о7G.№.Вскyю, б9е, tри1нулъ є3си2 до концA; разгнёвасz ћрость твоS на џвцы пaжити твоеS;в7.Помzни2 с0нмъ тв0й, є3г0же стzжaлъ є3си2 и3спeрва, и3збaвилъ є3си2 жезл0мъ достоsніz твоегw2, горA сіHнъ сіS*, въ нeйже всели1лсz є3си2.G.Воздви1гни рyцэ твои2 на горды6ни и4хъ въ конeцъ, є3ли6ка лукaвнова врaгъ во с™ёмъ твоeмъ.д7.И# восхвали1шасz ненави1дzщіи тS посредЁ прaздника твоегw2: положи1ша знaмєніz сво‰ знaмєніz, и3 не познaша,є7.ћкw во и3сх0дэ превhше: ћкw въ дубрaвэ дрeвzнэ сэки1рами разсэк0шаѕ7.двє1ри є3гw2 вкyпэ, сёчивомъ и3 nск0рдомъ разруши1ша и5.з7.Возжг0ша nгнeмъ с™и1ло твоE: на земли2 њскверни1ша жили1ще и4мене твоегw2.}.Рёша въ сeрдцы своeмъ ю4жики и4хъ вкyпэ: пріиди1те, и3 tстaвимъ вс‰ прaздники б9іz t земли2.f7.Знaмєніz и4хъ* не ви1дэхомъ: нёсть ктомY прbр0ка, и3 нaсъ не познaетъ ктомY.‹.Док0лэ, б9е, пон0ситъ врaгъ; раздражи1тъ проти1вный и4мz твоE до концA;№i.Вскyю tвращaеши рyку твою2 и3 десни1цу твою2 t среды2 нёдра твоегw2 въ конeцъ;в7i.БGъ же, цRь нaшъ, прeжде вёка содёла спcніе посредЁ земли2.Gi.Ты2 ўтверди1лъ є3си2 си1лою твоeю м0ре: ты2 стeрлъ є3си2 главы6 ѕміє1въ въ водЁ:д7i.ты2 сокруши1лъ є3си2 главY ѕмjеву, дaлъ є3си2 того2 брaшно лю1демъ є3fіHпскимъ.є7i.Ты2 раст0рглъ є3си2 и3ст0чники и3 пот0ки: ты2 и3зсуши1лъ є3си2 рёки и3f†мскіz.ѕ7i.Тв0й є4сть дeнь, и3 твоS є4сть н0щь: ты2 соверши1лъ є3си2 зарю2 и3 с0лнце.з7i.Ты2 сотвори1лъ є3си2 вс‰ предёлы земли2: жaтву и3 вeсну ты2 создaлъ є3си2 |.}i.Помzни2 сі‰: врaгъ поноси2 гDеви, и3 лю1діе безyмніи раздражи1ша и4мz твоE.f7i.Не предaждь ѕвэрє1мъ дyшу и3сповёдающуюсz тебЁ: дyшъ ўб0гихъ твои1хъ не забyди до концA.к7.При1зри на завётъ тв0й: ћкw и3сп0лнишасz помрачeнніи земли2 домHвъ беззак0ній.к7а.Да не возврати1тсz смирeнный посрaмленъ: ни1щъ и3 ўб0гъ восхвали1та и4мz твоE.к7в.Востaни, б9е, суди2 прю2 твою2: помzни2 поношeніе твоE, є4же t безyмнагw вeсь дeнь.к7г.Не забyди глaса моли1твєнникъ твои1хъ: гордhнz ненави1дzщихъ тS взhде вhну*.Слaва: |
|
Псалом 74
|
Paл0мъ o7д.
|
| 1Начальнику хору. Не погуби. Псалом Асафа. Пісня.2Славимо Тебе, Боже, прославляємо Тебе, і призиваємо ім’я Твоє, про нього сповіщають чудеса Твої.3«Коли виберу час, каже Господь, Я буду судити за правдою.4Хоч захиталася земля і всі, що живуть на ній, Я утверджу стовпи її».5Я кажу нечестивцям: «Не беззаконствуйте!» І до злих: «Не надійтеся на силу свою!6Не підносьте високо ріг ваш і [не] говоріть [на Бога] неправду.»7Бо не від сходу й не від заходу, і не з гір пустелі піднесення.8А Бог є Суддя: одного принижує, а іншого підносить.9Бо чаша в руці Господній, в ній кипить вино, повне приправ, і Він наливає з неї; а гущу його вижмуть і вип’ють усі грішники землі.10Я ж буду радіти повік, буду співати Богу нашому.11Всі роги нечестивців зломлю, і піднесеться сила праведного. | №.Въ конeцъ, да не растли1ши, pал0мъ пёсни ґсaфу, о7д7.в7.И#сповёмысz тебЁ, б9е, и3сповёмысz тебЁ и3 призовeмъ и4мz твоE: повёмъ вс‰ чудесA тво‰.G.Е#гдA пріимY врeмz, ѓзъ правwты2 возсуждY.д7.Растazсz землS и3 вси2 живyщіи на нeй, ѓзъ ўтверди1хъ столпы2 є3S.є7.Рёхъ беззак0ннующымъ, не беззак0ннуйте: и3 согрэшaющымъ, не возноси1те р0га.ѕ7.Не воздвизaйте на высотY р0га вaшегw и3 не глаг0лите на бGа непрaвду:з7.ћкw нижE t и3схHдъ, нижE и3 з†падъ, нижE t пустhхъ г0ръ.}.Ћкw бGъ судіS є4сть: сего2 смирsетъ, и3 сего2 возн0ситъ.f7.Ћкw чaша въ руцЁ гDни, вінA нерастворeна и3сп0лнь растворeніz, и3 ўклони2 t сеS въ сію2: nбaче др0ждіе є3гw2 не и3стощи1сz, и3спію1тъ вси2 грёшніи земли2.‹.Ѓзъ же возрaдуюсz въ вёкъ, воспою2 бGу їaкwвлю:№i.и3 вс‰ р0ги грёшныхъ сломлю2, и3 вознесeтсz р0гъ првdнагw. |
|
Псалом 75
|
Paл0мъ o7є.
|
| 1Начальнику хору. На струнних інструментах. Псалом Асафа. Пісня.2Знаний Бог в Юдеї, в Ізраїлі велике ім’я Його.3І була в Салимі оселя Його, і перебування Його на Сионі.4Там знищив Він стріли лука, щит і меч і війну.5Ти славний, і силою світиш з висот вічних.6Не встояли всі нерозумні серцем, заснули сном своїм і не знайшли сили в руках своїх.7Від гніву Твого, Боже Якова, заснули кінь і колісниця.8Страшний Ти, і хто встоїть перед лицем Твоїм у час гніву Твого?9З небес Ти сповістив суд; земля вжахнулась і замовкла,10коли встав Бог на суд, щоб спасти всіх пригноблених на землі.11І гнів людський обернеться на славу Твою; залишок гніву Ти приборкаєш.12Помоліться і віддайте хвалу Господу, Богу нашому; всі, хто навколо Нього, принесуть дари страшному.13Він смиряє дух князів, Він страшний для царів землі. | №.Въ конeцъ, въ пёснехъ, pал0мъ ґсaфу, пёснь ко ґссmрjанину, о7е7.в7.Вёдомъ во їудeи бGъ: во ї}ли вeліе и4мz є3гw2.G.И# бhсть въ ми1рэ мёсто є3гw2, и3 жили1ще є3гw2 въ сіHнэ.д7.Тaмw сокруши2 крёпwсти лукHвъ, nрyжіе и3 мeчь и3 брaнь.є7.Просвэщaеши ты2 ди1внw t г0ръ вёчныхъ.ѕ7.Смzт0шасz вси2 неразyмніи сeрдцемъ: ўснyша сн0мъ свои1мъ, и3 ничт0же њбрэт0ша вси2 мyжіе богaтства въ рукaхъ свои1хъ.з7.T запрещeніz твоегw2, б9е їaковль, воздремaша всёдшіи на к0ни.}.Ты2 стрaшенъ є3си2, и3 кто2 противостaнетъ тебЁ; tт0лэ гнёвъ тв0й.f7.Съ нб7сE слhшанъ сотвори1лъ є3си2 сyдъ: землS ўбоsсz и3 ўмолчA,‹.внегдA востaти на сyдъ бGу, спcти2 вс‰ крHткіz земли2.№i.Ћкw помышлeніе человёческое и3сповёстсz тебЁ, и3 њстaнокъ помышлeніz прaзднуетъ ти2.в7i.Помоли1тесz и3 воздади1те гDеви бGу нaшему: вси2, и5же w4крестъ є3гw2, принесyтъ дaрыGi.стрaшному и3 teмлющему дyхи кнzзeй, стрaшному пaче царeй земнhхъ. |
|
Псалом 76
|
Paл0мъ o7ѕ.
|
| 1Начальнику хору Ідифумового. Псалом Асафа.2Голосом моїм до Господа я буду взивати. Голос мій до Бога, і Він почує мене.3В день скорботи моєї шукав я Господа, вночі підносив руки мої і не опускав їх — душа моя не мала втіхи.4Згадував я Бога і тремтів, став роздумувати, і знемагав дух мій.5Не змикалися очі мої вночі, я сумував і не міг говорити.6Я роздумував про дні давні, пригадував роки віків минулих.7Вночі роздумувало серце моє і допитувався дух мій:8невже навіки відкинув мене Господь і не виявить більше до мене милости Своєї?9Невже назавжди спинилася милість Його і скінчилося слово Його з роду в рід?10Невже забув милувати Бог і в гніві Своїм зачинив щедроти Свої?11І я сказав: «Ось, горе мені — це зміна правиці Всевишнього».12Буду згадувати про діла Господні, згадувати від початку чудеса Твої.13Буду вдумуватися в усі діла Твої, роздумувати про всі діяння Твої.14Боже! Свята путь Твоя. Хто бог великий, як Бог [наш]?!15Ти єси Бог, що твориш чудеса. Ти показав між народами силу Твою.16Ти визволив силою Твоєю народ Твій — синів Якова та Йосифа.17Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й убоялися, затремтіли безодні.18З хмар лилися води, гриміли громи і стріли блискавиць летіли.19Голос грому Твого котився по небу, і блискавки Твої освітили всю піднебесну, земля захиталася й тряслася.20Шляхи Твої в морі, і стежки Твої — у водах великих, а сліди Твої недовідомі.21Як стадо, вів Ти народ Твій рукою Мойсея і Аарона.Слава… | №.Въ конeцъ, њ їдіfyмэ, pал0мъ ґсaфу, о7ѕ7.в7.Глaсомъ мои1мъ ко гDу воззвaхъ, глaсомъ мои1мъ къ бGу, и3 внsтъ ми2.G.Въ дeнь ск0рби моеS бGа взыскaхъ рукaма мои1ма, н0щію пред8 ни1мъ, и3 не прельщeнъ бhхъ: tвeржесz ўтёшитисz душA моS.д7.Помzнyхъ бGа и3 возвесели1хсz, поглумлsхсz*, и3 малодyшствоваше дyхъ м0й.є7.Предвари1стэ стражбы6 џчи мои2: смzт0хсz и3 не глаг0лахъ.ѕ7.Помhслихъ дни6 пє1рвыz, и3 лBта вBчнаz помzнyхъ, и3 поучaхсz:з7.н0щію сeрдцемъ мои1мъ глумлsхсz, и3 тужaше* дyхъ м0й:}.є3дA во вёки tри1нетъ гDь и3 не приложи1тъ бlговоли1ти пaки;f7.и3ли2 до концA млcть свою2 tсэчeтъ, скончA гlг0лъ t р0да въ р0дъ;‹.є3дA забyдетъ ўщeдрити бGъ; и3ли2 ўдержи1тъ во гнёвэ своeмъ щедрHты сво‰;№i.И# рёхъ: нн7э начaхъ, сіS и3змёна десни1цы вhшнzгw.в7i.Помzнyхъ дэлA гDнz: ћкw помzнY t начaла чудесA тво‰,Gi.и3 поучyсz во всёхъ дёлэхъ твои1хъ, и3 въ начинaніихъ твои1хъ поглумлю1сz*.д7i.Б9е, во с™ёмъ пyть тв0й: кто2 бGъ вeлій, ћкw бGъ нaшъ;є7i.Ты2 є3си2 бGъ творsй чудесA: сказaлъ є3си2 въ лю1дехъ си1лу твою2,ѕ7i.и3збaвилъ є3си2 мhшцею твоeю лю1ди тво‰, сhны ї†кwвли и3 їHсифwвы.з7i.Ви1дэша тS в0ды, б9е, ви1дэша тS в0ды и3 ўбоsшасz: смzт0шасz бє1здны.}i.Мн0жество шyма в0дъ: глaсъ дaша w4блацы, и4бо стрёлы тво‰ прех0дzтъ.f7i.Глaсъ гр0ма твоегw2 въ колеси2, њсвэти1ша мHлніz тво‰ вселeнную: подви1жесz и3 трeпетна бhсть землS.к7.Въ м0ри путіE твои2, и3 стєзи2 тво‰ въ водaхъ мн0гихъ, и3 слэды2 твои2 не познaютсz.к7а.Настaвилъ є3си2 ћкw џвцы лю1ди тво‰ рук0ю мwmсeовою и3 ґарHнею.Слaва: |
|
Після 10-ї кафизми Трисвяте, Пресвята Тройце,.. Отче наш.. і тропарі, глас 6:
|
По ‹-й каfjсмэ, Трис™0е. И# по Џ§е нaшъ: Тaже тропари2, глaсъ ѕ7:
|
|
Господи! Я жахаюся страшного дня пришестя Твого, і неминучого суду, Твого, Христе, боюся. Жахаюся й тремчу, бо маю безліч тяжких гріхів. Ти ж, як милостивий Бог, раніше кінця мого направ і спаси мене, Спасителю многомилостивий. Слава… Господи! Коли поставиш Престіл Твій на суд і перед Тобою стануть усі люди, тоді цар не стане вищим за воїна і не відрізниться володар від раба, бо кожен за своїми ділами або прославиться, або осоромиться. І нині… Пречиста Діво Мати! Великі дари одержала Ти від Господа, бо Ти тілом породила єдиного з Святої Тройці, Христа Життєдавця, на спасіння душ наших. |
Стрaшнагw днE пришeствіz твоегw2 ўжасaюсz хrтE, и3 неумhтнагw суди1лища боsсz гDи, ўжасaюсz и3 трепeщу, ћкw и3мhй мн0жество согрэшeній: но прeжде концA ћкw млcтивъ бGъ њбрати2, и3 сп7си1 мz сп7се м0й многомлcтиве. Слaва: Е#гдA прест0ли на сyдъ постaвzтсz гDи, и3 суди1лищу твоемY предстaнутъ человёцы: не предпочтeтсz цaрь в0ина, не преимyществитъ владhка рабA: кjйждо бо t свои1хъ дёлъ и3ли2 прослaвитсz, и3ли2 постыди1тсz. И# нhнэ: Вели1кихъ даровaній чcтаz дв7о бGом™и, ты2 спод0биласz є3си2: ћкw родилA є3си2 пл0тію є3ди1наго t трbцы, хrтA жизнодaвца, во сп7сeніе дyшъ нaшихъ. |
|
Господи помилуй, 40 разів. І молитва:
|
ГDи поми1луй, м7. И3 мlтва:
|
|
Господи Боже наш, у милості багатий і в щедротах неосяжний єдиний єством безгрішний, що ради нас став людиною в усьому, крім гріха! Почуй у час цей благання моє, бо я немічний і вбогий, я не маю добрих діл, і серце моє тривожиться в мені. Бо знаєш Ти, Всевишній Царю і Господи неба і землі, що я всю молодість мою у гріхах прожив і за похотями плоті моєї ходив; я став посміховиськом для диявола, бо завжди ходив за його порадами, валяючись у болоті пристрастей, я тьмарив розум свій від дитинства і донині. Я ніколи не виконував волі Твоєї святої, а бувши в полоні гріха та диявола, я ніколи не думав про нестерпний гнів Твій на грішників та вогненну геєну, що чекає на них, а впавши у відчай, я не приходив до розуму і тим позбавив себе Твоєї милости. Якого тільки гріха я не вчинив? Якого діла диявольского я не зробив? Якого блудодіяння я з насолодою безоглядно не виконав? Розум огидними думками осквернив, тіло пристрастями занапастив, душу поганими бажаннями забруднив. І хто не плакав від мене, окаянного? Хто не ридав від мене несправедливого? Це я один так тяжко прогнівив Тебе, це я один гнів Твій на себе розпалив. Це я тільки лукавство перед Тобою вчинив. Я перевищив у гріхах всіх грішників, бо грішив свідомо і нестримано. Але ж Ти милостивий і Чоловіколюбець, чекаєш на навернення грішників, тому і я віддаю себе на суд Твій і, серцем обіймаючи пречисті ноги Твої, як блудниця, з глибини душі взиваю: очисти, Господи, і помилуй мене, немічного, прихилися і почуй благання моє; сліз моїх не відкинь і прийми моє покаяння: поверни, як блудного, і прийми й прости, як того, хто видужує. Бо Ти ж не призначив покаяння для праведного і прощення даєш не тим, що не згрішили, а вимагаєш покаяння від мене грішного за все гріховне, що я вчинив. І ось я, наче без одягу, стою перед Тобою, Господи Серцевідче, і сповідаюся у гріхах моїх. Молю Тебе: просвіти очі серця мого, дай мені сльози покаяння та нестримне бажання виправлення, щоб я з доброю надією та певністю перейшов до вічного життя з Тобою, хвалячи і благословляючи всесвяте ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас і на віки віків. Амінь. |
ГDи б9е нaшъ, въ млcти богaтый, и3 въ щедр0тахъ непостижи1мый, є3ди1не по є3стествY безгрёшенъ, и3 нaсъ рaди кромЁ грэхA бhвъ человёкъ, ўслhши въ чaсъ сeй болёзненное моE сіE молeніе, ћкw ни1щъ и3 ўб0гъ є4смь t дёлъ бlги1хъ, и3 сeрдце моE смzтeсz внyтрь менE. Тh бо вёси вhшній цRю2, гDи нб7сE и3 земли2, ћкw всю2 мою2 ю4ность во грэсёхъ и3жди1хъ: и3 въ слёдъ похотeй пл0ти моеS ходи1въ, вeсь смёхъ дeмонwмъ бhхъ, вeсь діaволу послёдовахъ вhну, въ тимёніи сластeй валszйсz. Њмрачи1всz бо помышлeніемъ t младeнства дaже и3 до нhнэ, никогдaже восхотёхъ сотвори1ти в0лю твою2 с™yю: но вeсь t навётующихъ мS страстeй плэни1всz, смёхъ и3 поругaніе дeмонwмъ бhхъ, никaкоже во ўмЁ помышлszй, ћкw нестерпи1мый гнёвъ є4же на грёшники прещeніz твоегw2, и3 лежaщую геeнну џгненную. Ћкоже tсю1ду во tчazніе впадhй, и3 никaкоже въ чyвствэ њбращeніz бhвъ, пyстъ и3 нaгъ є4же t твоеS дрyжбы бhхъ. Кjй бо ви1дъ грэхA не содёлахъ; к0е дёло дeмwнское не содёzхъ; к0е дэsніе стyдное и3 блyдное не съ преимyществомъ и3 тщaніемъ соверши1хъ; ќмъ воспоминaньми плотски1ми њскверни1хъ, тёло смэшeньми њкалsхъ, дyхъ сосложeніемъ њскверни1хъ: всsкъ ќдъ nкаsнныz моеS пл0ти служи1ти и3 раб0тати грэхHмъ возлюби1хъ. И# кто2 пр0чее не возрыдaетъ мS nкаsннаго; кто2 не восплaчетъ мS њсуждeннаго; ѓзъ бо є3ди1нъ, вLко, ћрость твою2 прогнёвахъ: ѓзъ є3ди1нъ гнёвъ тв0й на мS разжег0хъ: ѓзъ є3ди1нъ лукaвое пред8 тоб0ю сотвори1хъ, превозшeдъ и3 препобэди1въ вс‰ t вёка грёшники, несравнeннw погрэши1вый, и3 непрощeннw. Но понeже многомлcтивый и3 бlгоутр0бный є3си2 чlвэколю1бче, и3 њжидaеши человёческагw њбращeніz: сE и3 ѓзъ ввергaю себE пред8 стрaшное и3 нестерпи1мое твоE суди1ще, и3 ћкоже пречcтымъ твои6мъ ногaмъ касazйсz, и3з8 глубины2 души2 взывaю ти2: њчи1сти гDи, прости2 бlгопремэни1телю, поми1луй нeмощь мою2, приклони1сz недоумёнію моемY, вонми2 молeнію моемY, и3 слeзъ мои1хъ не премолчи2. Пріими1 мz кaющагосz, и3 заблyждшаго њбрати2: њбращaющагосz њб8ими2, и3 молsщагосz прости2. Не бо2 положи1лъ є3си2 покаsніе прaвєднымъ, не положи1лъ є3си2 прощeніе несогрэшaющымъ: но положи1лъ є3си2 покаsніе мнЁ грёшному, въ ни1хже въ негодовaніе твоE содёzхъ. Нaгъ и3 њбнажeнъ пред8 тоб0ю предстою2, сердцевёдче гDи, и3сповёдаzй мо‰ грэхи2: не бо2 могY воззрёти и3 ви1дэти высотY нбcную, t тsжести грэхHвъ мои1хъ слzцaемь. Просвэти2 ќбw џчи сeрдца моегw2, и3 дaждь ми2 ўмилeніе къ покаsнію и3 сокрушeніе сeрдца ко и3справлeнію: да со бlг0ю надeждею, и3 и4стиннымъ ўвэрeніемъ, къ тaмошнему мjру пойдY, хвалS и3 бlгословS вhну всес™0е и4мz твоE, nц7A, и3 сн7а, и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь. |
