|
Кафизма 14
|
Каfjсма д7i.
|
|
Псалом 101
|
Paл0мъ R№.
|
| 1Молитва скорботного, коли він у печалі виливає перед Богом благання своє.2Господи! Вислухай молитву мою, і плач мій до Тебе нехай дійде.3Не відвертай лиця Твого від мене в день, коли я в скорботі. Прихили до мене вухо Твоє в той день, [коли] призву [Тебе]; скоро вислухай мене.4Бо щезають, наче дим, дні мої, і кості мої висохли.5Я підкошений, наче трава, і висохло серце моє, бо я вже забув їсти хліб мій.6Від тяжкого зітхання мого присохли кості мої до плоті моєї.7Я став подібний до нічного птаха в пустелі, став як сова на руїнах.8Не сплю і став наче самотній птах на покрівлі.9Кожного дня зневажають мене вороги мої, і ті, що хвалили мене, проклинають мене.10Я вже попіл їм, наче хліб, і пиття моє змішую зі сльозами.11Від лиця гніву Твого і ярости Твоєї — Ти підніс і кинув мене.12Дні мої, наче тінь, зникають, і я висох, як та трава.13Ти ж, Господи, перебуваєш вічно, і пам’ять про Тебе з роду в рід.14Ти встанеш і змилосердишся над Сионом, бо вже час помилувати його, бо вже прийшов призначений час.15Бо раби Твої полюбили й каміння його, і жаль їм руїн його.16І будуть народи боятись імені Твого, і всі царі землі — слави Твоєї.17Бо відбудує Господь Сион і явиться у славі Своїй.18Він зглянеться на молитви смиренних і не відкине благання їх.19І буде написано про це для поколінь майбутніх, і люди, що народяться, будуть хвалити Господа.20Бо Він прихилився з висоти святої Своєї, поглянув Господь з небес на землю,21щоб почути стогін ув’язнених, звільнити синів, на смерть засуджених,22щоб прославляли ім’я Господнє в Сионі і хвалили Його в Єрусалимі,23коли разом зберуться народи й царства, щоб служити Господу.24Ти виснажив у дорозі сили мої, вкоротив дні віку мого.25І я сказав: «Боже мій! Не знищуй мене на половині життя мого, Твої літа в роді родів вічно.26На початку Ти, [Господи,] землю створив, і небеса — діло рук Твоїх.27Вони загинуть, Ти ж існуватимеш; вони, наче риза, постаріють; як одежу, переміниш їх, і вони зміняться.28Ти ж усе Той Самий, і літа Твої не скінчаться.29Сини рабів Твоїх будуть жити, і насліддя їх утвердиться перед лицем Твоїм повік». | №.Моли1тва ни1щагw, є3гдA ўнhетъ и3 пред8 гDемъ проліeтъ молeніе своE, R№.в7.ГDи, ўслhши моли1тву мою2, и3 в0пль м0й къ тебЁ да пріи1детъ.G.Не tврати2 лицA твоегw2 t менє2: въ џньже ѓще дeнь скорблю2, приклони2 ко мнЁ ќхо твоE: въ џньже ѓще дeнь призовy тz, ск0рw ўслhши мS.д7.Ћкw и3зчез0ша ћкw дhмъ днjе мои2, и3 кHсти мо‰ ћкw суши1ло сосх0шасz.є7.Ўsзвленъ бhхъ ћкw травA, и3 и4зсше сeрдце моE, ћкw забhхъ снёсти хлёбъ м0й.ѕ7.T глaса воздыхaніz моегw2 прильпE к0сть моS пл0ти моeй.з7.Ўпод0бихсz неsсыти пустhннэй, бhхъ ћкw нощнhй врaнъ на нhрищи*.}.Бдёхъ и3 бhхъ ћкw пти1ца њс0бzщаzсz на здЁ*.f7.Вeсь дeнь поношaху ми2 врази2 мои2, и3 хвaлzщіи мS мн0ю* кленsхусz.‹.ЗанE пeпелъ ћкw хлёбъ kдsхъ и3 питіE моE съ плaчемъ растворsхъ,№i.t лицA гнёва твоегw2 и3 ћрости твоеS: ћкw вознeсъ низвeрглъ мS є3си2.в7i.Днjе мои2 ћкw сёнь ўклони1шасz, и3 ѓзъ ћкw сёнw и3зсх0хъ.Gi.Тh же, гDи, во вёкъ пребывaеши, и3 пaмzть твоS въ р0дъ и3 р0дъ.д7i.Ты2 воскRсъ ўщeдриши сіHна: ћкw врeмz ўщeдрити є3го2, ћкw пріи1де врeмz.є7i.Ћкw благоволи1ша раби2 твои2 кaменіе* є3гw2, и3 пeрсть є3гw2 ўщeдрzтъ.ѕ7i.И# ўбоsтсz kзhцы и4мене гDнz, и3 вси2 цaріе зeмстіи слaвы твоеS:з7i.ћкw сози1ждетъ гDь сіHна и3 kви1тсz во слaвэ своeй.}i.ПризрЁ на моли1тву смирeнныхъ и3 не ўничижи2 молeніz и4хъ.f7i.Да напи1шетсz сіE въ р0дъ и4нъ, и3 лю1діе зи1ждеміи восхвaлzтъ гDа:к7.ћкw прини1че съ высоты2 с™hz своеS, гDь съ нб7сE на зeмлю призрЁ,к7а.ўслhшати воздыхaніе њковaнныхъ, разрэши1ти сhны ўмерщвлeнныхъ:к7в.возвэсти1ти въ сіHнэ и4мz гDне и3 хвалY є3гw2 во їеrли1мэ,к7г.внегдA собрaтисz лю1демъ вкyпэ и3 царє1мъ, є4же раб0тати гDеви.к7д.TвэщA є3мY на пути2 крёпости є3гw2: ўмалeніе днjй мои1хъ возвэсти1 ми:к7є.не возведи2 менE во преполовeніе днjй мои1хъ: въ р0дэ родHвъ лBта тво‰.к7ѕ.Въ начaлэхъ ты2, гDи, зeмлю њсновaлъ є3си2, и3 дэлA рукY твоє1ю сyть небесA.к7з.Т† поги1бнутъ, тh же пребывaеши: и3 вс‰ ћкw ри1за њбетшaютъ, и3 ћкw nдeжду свіeши |, и3 и3змэнsтсz.к7и.Тh же т0йжде є3си2, и3 лBта тво‰ не њскудёютъ.к7f.Сhнове р†бъ твои1хъ вселsтсz, и3 сёмz и4хъ во вёкъ и3спрaвитсz. |
|
Псалом 102
|
Paл0мъ Rв7.
|
| Псалом Давида.1Благослови, душе моя, Господа і, вся істото моя, ім’я святеє Його.2Благослови, душе моя, Господа і не забувай усіх добродійств Його.3Він очищає всі беззаконня твої, зціляє всі недуги твої.4Він звільняє від тління життя твоє, вінчає тебе милістю і щедротами.5Він виконує благі бажання твої: оновиться, подібно орляті, юність твоя.6Господь творить справедливість і суд усім покривдженим.7Показав путі Свої Мойсеєві, синам Ізраїлевим — хотіння Свої.8Щедрий і милостивий Господь, довготерпеливий і многомилостивий.9Не до кінця прогнівається і повік не ворогуватиме.10Не за беззаконнями нашими вчинив нам і не за гріхами нашими воздав нам.11Бо як високо небо над землею, так утвердив Господь милість Свою над тими, що бояться Його.12Як далеко схід від заходу, так віддалив Він від нас беззаконня наші.13Як отець милує дітей, так милує Господь тих, що бояться Його.14Бо Він знає сутність нашу, пам’ятає, що ми — порох землі.15Людина — як трава, дні її — немов цвіт польовий, цвіте й відцвітає.16Повіє вітер над нею, і не стане її: не знайти вже й місця по ній.17Милість же Господня від віку й до віку на тих, що бояться Його.18І правда Його на синах синів, що бережуть завіти Його і пам’ятають заповіді Його, щоб виконувати їх.19Господь на небесах уготував Престіл Свій, і Царство Його усім володіє.20Благословіть Господа, [всі] ангели Його, сильні міцністю, що виконуєте слово Його, слухаючи голосу слів Його.21Благословіть Господа, всі Сили Його, слуги Його, що творите волю Його.22Благословіть Господа, всі діла Його. На всіх місцях володіння Його благослови, душе моя, Господа! | Pал0мъ дв7ду, Rв7.№.Благослови2, душE моS, гDа, и3 вс‰ внyтрєннzz мо‰, и4мz с™0е є3гw2:в7.благослови2, душE моS, гDа, и3 не забывaй всёхъ воздаsній є3гw2:G.њчищaющаго вс‰ беззакHніz тво‰, и3зцэлsющаго вс‰ недyги тво‰,д7.и3збавлsющаго t и3стлёніz жив0тъ тв0й, вэнчaющаго тS млcтію и3 щедр0тами,є7.и3сполнsющаго во бlги1хъ желaніе твоE: њбнови1тсz ћкw џрлz ю4ность твоS.ѕ7.Творsй млcтыни гDь и3 судбY всBмъ њби6димымъ.з7.СказA пути6 сво‰ мwmсeови, сыновHмъ ї}лєвымъ хотBніz сво‰.}.Щeдръ и3 млcтивъ гDь, долготерпэли1въ и3 многомлcтивъ.f7.Не до концA прогнёваетсz, нижE во вёкъ враждyетъ:‹.не по беззак0ніємъ нaшымъ сотвори1лъ є4сть нaмъ, нижE по грэхHмъ нaшымъ воздaлъ є4сть нaмъ.№i.Ћкw по высотЁ небeснэй t земли2, ўтверди1лъ є4сть гDь млcть свою2 на боsщихсz є3гw2:в7i.є3ли1кw tстоsтъ вост0цы t з†падъ, ўдaлилъ є4сть t нaсъ беззакHніz н†ша.Gi.Ћкоже щeдритъ nтeцъ сhны, ўщeдри гDь боsщихсz є3гw2.д7i.Ћкw т0й познA создaніе нaше, помzнY, ћкw пeрсть є3смы2.є7i.Человёкъ, ћкw травA днjе є3гw2, ћкw цвётъ сeлный, тaкw њцвэтeтъ:ѕ7i.ћкw дyхъ пр0йде въ нeмъ, и3 не бyдетъ, и3 не познaетъ ктомY мёста своегw2.з7i.Млcть же гDнz t вёка и3 до вёка на боsщихсz є3гw2,}i.и3 прaвда є3гw2 на сынёхъ сынHвъ, хранsщихъ завётъ є3гw2 и3 п0мнzщихъ зaпwвэди є3гw2 твори1ти |.f7i.ГDь на нб7си2 ўгот0ва пrт0лъ св0й, и3 цrтво є3гw2 всёми њбладaетъ.к7.Благослови1те гDа, вси2 ѓгGли є3гw2, си1льніи крёпостію, творsщіи сл0во є3гw2, ўслhшати глaсъ словeсъ є3гw2.к7а.Благослови1те гDа, вс‰ си6лы є3гw2, слуги6 є3гw2, творsщіи в0лю є3гw2.к7в.Благослови1те гDа, вс‰ дэлA є3гw2 на всsкомъ мёстэ вLчества є3гw2: благослови2, душE моS, гDа. |
|
Псалом 103
|
Paл0мъ RG.
|
| [Псалом Давида про сотворіння світу.]1Благослови, душе моя, Господа. Господи Боже мій, як звеличився Ти дивно. Ти прибрався у славу й у величну красу.2Ти зодягаєшся у світло, як у ризу, простираєш небеса, як шатро.3Підносиш над водами горні палаци Твої, обертаєш хмари на колісницю для Себе, на крилах вітру Ти ходиш.4Ти твориш духів ангелами Своїми і слугами Своїми — вогненне полум’я.5Ти поставив землю на тверді її, не захитається вона повік віку.6Безодня, як одежа, покриває її; на горах стоять води.7Від повеління Твого вони біжать, від голосу грому Твого тікають.8Піднімаються на гори і сходять у долини в місце, що Ти призначив для них.9Ти поклав межу, якої не перейдуть вони і не повернуться, щоб покрити землю.10Ти посилаєш джерела в долини, поміж горами течуть [води.]11Ти напуваєш усіх звірів польових, дикі осли втамовують спрагу свою.12Над ними літають птахи небесні, голос їх лунає між віттям.13Ти напуваєш гори з висот Твоїх. Плодами діл Твоїх насичується земля.14Ти вирощуєш траву для худоби і злаки на користь людям, щоб добути хліб із землі.15І вино веселить серце людини, і єлей намащує лице її, і хліб — підкріпляє серце людини.16Насичуються дерева польові, кедри ливанські, що Ти насадив їх.17Там птахи гніздяться, гніздо ж чаплі — найвище.18Гори високі для оленів; скелі — захисток для зайців.19Ти створив місяць, щоб визначати час, і сонце знає захід свій.20Ти насуваєш темряву, і ніч настає; тоді бродить вся звірина лісова.21Леви ричать за здобиччю і просять від Бога поживи собі.22Сходить сонце — вони вертаються назад і лягають у лігвищах своїх.23Виходить людина для справ своїх і на працю свою до вечора.24Які величні діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти; повна земля творіння Твого.25Ось море велике й просторе; там безліч гадів і тварі малої й великої.26Там плавають кораблі, і кити, що Ти їх створив вигравати у ньому.27Всі вони на Тебе сподіваються, що даси їм поживу у свій час.28Ти даєш їм — вони приймають. Ти відкриваєш руку Свою — вони наповнюються усяким благом.29Ти відвертаєш лице Твоє — вони тривожаться; віднімеш дух їх — вони щезнуть і у прах свій повернуться.30Пошлеш Духа Свого — і створяться, і Ти оновлюєш лице землі.31Нехай буде слава Господня навіки; звеселиться Господь від діл Своїх.32Він погляне на землю — і вона тремтить; торкнеться гір — і вони димлять.33Славитиму Господа все життя моє, співатиму Богові моєму, поки живу.34Нехай буде благоприємною Йому пісня моя, і я звеселюся в Господі.35Нехай щезнуть грішники з землі, і беззаконників нехай більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алилуя!Слава… | Pал0мъ дв7ду, њ мірстёмъ бытіи2, RG.№.Благослови2, душE моS, гDа. ГDи б9е м0й, возвели1чилсz є3си2 ѕэлw2: во и3сповёданіе и3 въ велелёпоту њблeклсz є3си2:в7.њдэsйсz свётомъ ћкw ри1зою, простирazй нeбо ћкw к0жу:G.покрывazй водaми превhспрєннzz сво‰, полагazй w4блаки на восхождeніе своE, ходsй на крил{ вётрєню:д7.творsй ѓгGлы сво‰ дyхи, и3 слуги6 сво‰ плaмень џгненный:є7.њсновazй зeмлю на твeрди є3S: не преклони1тсz въ вёкъ вёка.ѕ7.Бeздна ћкw ри1за њдэsніе є3S, на горaхъ стaнутъ в0ды:з7.t запрещeніz твоегw2 побёгнутъ, t глaса гр0ма твоегw2 ўбоsтсz.}.Восх0дzтъ г0ры, и3 низх0дzтъ полS, въ мёсто є4же њсновaлъ є3си2 и5мъ.f7.Предёлъ положи1лъ є3си2, є3гHже не прeйдутъ, нижE њбратsтсz покрhти зeмлю.‹.Посылazй и3ст0чники въ дeбрехъ, посредЁ г0ръ пр0йдутъ в0ды.№i.Напаsютъ вс‰ ѕвBри сє1лныz, ждyтъ* nнaгри въ жaжду свою2.в7i.На тhхъ пти6цы небє1сныz привитaютъ: t среды2 кaменіz дадsтъ глaсъ.Gi.Напаszй г0ры t превhспреннихъ свои1хъ: t плодA дёлъ твои1хъ насhтитсz землS.д7i.Прозzбazй травY скотHмъ, и3 ѕлaкъ на слyжбу человёкwмъ, и3звести2 хлёбъ t земли2:є7i.и3 віно2 весели1тъ сeрдце человёка, ўмaстити лицE є3лeемъ: и3 хлёбъ сeрдце человёка ўкрэпи1тъ.ѕ7i.Насhтzтсz древA пwльскaz, кeдри лівaнстіи, и5хже є3си2 насади1лъ:з7i.тaмw пти6цы вогнэздsтсz, є3рwдjево жили1ще предводи1телствуетъ и4ми.}i.Г0ры высHкіz є3лeнємъ, кaмень прибёжище зazцємъ.f7i.Сотвори1лъ є4сть лунY во временA: с0лнце познA зaпадъ св0й.к7.Положи1лъ є3си2 тмY, и3 бhсть н0щь, въ нeйже пр0йдутъ вси2 ѕвёріе дубрaвніи,к7а.скЂмни рыкaющіи восхи1тити и3 взыскaти t бGа пи1щу себЁ.к7в.ВозсіS с0лнце, и3 собрaшасz, и3 въ л0жахъ свои1хъ лsгутъ.к7г.И#зhдетъ человёкъ на дёло своE и3 на дёланіе своE до вeчера.к7д.Ћкw возвели1чишасz дэлA тво‰, гDи: вс‰ премdростію сотвори1лъ є3си2: и3сп0лнисz землS твaри твоеS.к7є.СіE м0ре вели1кое и3 прострaнное: тaмw гaди, и4хже нёсть числA, живHтнаz м†лаz съ вели1кими:к7ѕ.тaмw корабли6 преплaваютъ, ѕмjй сeй, є3г0же создaлъ є3си2 ругaтисz є3мY.к7з.Вс‰ къ тебЁ чaютъ, дaти пи1щу и5мъ во блaго врeмz.к7и.Дaвшу тебЁ и5мъ, соберyтъ: tвeрзшу тебЁ рyку, всsчєскаz и3сп0лнzтсz блaгости:к7f.tврaщшу же тебЁ лицE, возмzтyтсz: tи1меши дyхъ и4хъ, и3 и3зчeзнутъ и3 въ пeрсть свою2 возвратsтсz:l.п0слеши д¦а твоего2, и3 сози1ждутсz, и3 њбнови1ши лицE земли2.lа.Бyди слaва гDнz во вёки: возвесели1тсz гDь њ дёлэхъ свои1хъ:lв.призирazй на зeмлю и3 творsй ю5 трzсти1сz: прикасazйсz горaмъ, и3 дымsтсz.lг.Воспою2 гDеви въ животЁ моeмъ, пою2 бGу моемY, д0ндеже є4смь:lд.да ўслади1тсz є3мY бесёда моS, ѓзъ же возвеселю1сz њ гDэ.lє.Да и3зчeзнутъ грBшницы t земли2, и3 беззакHнницы, ћкоже не бhти и5мъ. Благослови2, душE моS, гDа.Слaва: |
|
Псалом 104
|
Paл0мъ Rд7.
|
| (Алилуя.)1Прославляйте Господа і призивайте ім’я Його. Сповіщайте між народами про діла Його.2Співайте Йому і славте Його, розповідайте про всі чудеса Його.3Хваліться іменем святим Його. Нехай радіє серце тих, що шукають Господа.4Шукайте Господа й сили Його, шукайте лиця Його завжди.5Згадуйте чуда Його, що він створив, знамення Його й суди уст Його.6Ви, насіння Авраамове, раби Його, сини Якова — обрані Його.7Він є Господь Бог наш: по всій землі суди Його.8Він навіки пам’ятає завіт Свій, слово, [яке] заповідав у тисячі родів,9яке заповідав Авраамові, і клятву Свою Ісаакові.10І поставив його законом для Якова та Ізраїля в завіт вічний,11кажучи: «Дам тобі землю Ханаанську в поділ насліддя вашого».12Коли їх було ще мало за кількістю, дуже мало, і були вони чужинцями в ній,13і переходили вони від народу до народу, з царства до племені іншого,14Він не дозволив нікому кривдити їх і забороняв про них царям:15«Не доторкайтеся до помазаних Моїх і не чиніть зла пророкам Моїм».16І прикликав голод на землю, і знищив усяке хлібне стебло.17Послав перед ними чоловіка; в рабство був проданий Йосиф.18Скували кайданами ноги йому, в залізних путах була душа його,19аж поки сповнилося слово Його, слово Господнє випробувало його.20Послав цар і звільнив його, володар народу випустив його.21І поставив його господарем над усім домом своїм і правителем над усім володінням своїм.22Щоб він настановляв вельмож його за душею своєю і старійшин його навчав мудрости.23Тоді прийшов Ізраїль до Єгипту, і переселився Яків у землю Хамову.24І дуже розмножив Бог людей Своїх, і зробив їх сильнішими від ворогів їхніх.25Попустив серце єгиптян зненавидіти народ Його, чинити напасті рабам Його.26Тоді послав Мойсея, раба Свого, і Аарона, якого вибрав.27Вони показали між ними слова знамень Його і чудеса [Його] в землі Хамовій.28Наслав темряву і зробив морок, і не могли суперечити слову Його.29Перемінив воду їх на кров і поморив усю рибу їх.30Закишіла земля їх жабами, навіть у покоях царів їхніх.31Сказав Він, і роями з’явились оводи й комарі у всій країні їх.32Послав на них град замість дощу, і вогонь палючий на землю їх.33Побив виноград і смоковниці їх, і дерева поламав у країні їх.34Сказав, і прийшли сарана та гусінь — без ліку.35І пожерли всю траву на землі їх, поїли увесь урожай на полях їх.36І умертвив всякого первістка в землі їх, початки всієї сили їх.37І вивів ізраїльтян із сріблом і золотом, і не було хворого в колінах (поколіннях) їх.38Зрадів Єгипет, коли вийшли вони, бо обійняв його страх перед ними.39Господь розпростер над ними хмару, як покров [їм], і вогняний стовп, — щоб світив [їм] уночі.40Просили вони, і Він послав їм перепелиць і хлібом небесним насичував їх.41Розколов скелю, і потекла вода, зашуміла рікою по землі сухій.42Бо згадав Він слово Своє до Авраама, раба Свого,43і вивів народ Свій з радощами, обраних Своїх — з веселощами.44І дав їм землю народів, і успадкували вони працю чужих народів.45Щоб заповіді Його виконували й дотримувалися закону Його. Алилуя!Слава… | Ґллилyіа, Rд7.№.И#сповёдайтесz гDеви и3 призывaйте и4мz є3гw2, возвэсти1те во kзhцэхъ дэлA є3гw2:в7.восп0йте є3мY и3 п0йте є3мY, повёдите вс‰ чудесA є3гw2.G.Хвали1тесz њ и4мени с™ёмъ є3гw2: да возвесели1тсz сeрдце и4щущихъ гDа:д7.взыщи1те гDа и3 ўтверди1тесz, взыщи1те лицA є3гw2 вhну.є7.Помzни1те чудесA є3гw2, ±же сотвори2, чудесA є3гw2 и3 судбы6 ќстъ є3гw2,ѕ7.сёмz ґвраaмле раби2 є3гw2, сhнове ї†кwвли и3збрaнніи є3гw2.з7.Т0й гDь бGъ нaшъ: по всeй земли2 судбы6 є3гw2.}.ПомzнY въ вёкъ завётъ св0й, сл0во, є4же заповёда въ тhсzщы родHвъ,f7.є4же завэщA ґвраaму, и3 клsтву свою2 їсаaку:‹.и3 постaви ю5 їaкwву въ повелёніе и3 ї}лю въ завётъ вёченъ,№i.гlz: тебЁ дaмъ зeмлю ханаaню, ќже достоsніz вaшегw.в7i.ВнегдA бhти и5мъ м†лымъ числ0мъ, малёйшымъ и3 пришeлцємъ въ нeй,Gi.и3 преид0ша t kзhка въ kзhкъ и3 t цaрствіz въ лю1ди и4ны:д7i.не њстaви человёка њби1дэти и5хъ и3 њбличи2 њ ни1хъ цари6:є7i.не прикасaйтесz пом†заннымъ мои6мъ, и3 во прbр0цэхъ мои1хъ не лукaвнуйте.ѕ7i.И# призвA глaдъ на зeмлю: всsко ўтверждeніе хлёбное сотры2.з7i.ПослA пред8 ни1ми человёка: въ рабA пр0данъ бhсть їHсифъ.}i.Смири1ша во њк0вахъ н0зэ є3гw2, желёзо пр0йде душA є3гw2,f7i.д0ндеже пріи1де сл0во є3гw2: сл0во гDне разжжE є3го2.к7.ПослA цaрь и3 разрэши2 є3го2: кнsзь людjй, и3 њстaви* є3го2.к7а.Постaви є3го2 господи1на д0му своемY и3 кнsзz всемY стzжaнію своемY,к7в.наказaти кн‰зи є3гw2 ћкw себE и3 стaрцы є3гw2 ўмудри1ти.к7г.И# вни1де ї}ль во є3гЂпетъ, и3 їaкwвъ пришeлствова въ зeмлю хaмову.к7д.И# возрасти2 лю1ди сво‰ ѕэлw2 и3 ўкрэпи2 | пaче врагHвъ и4хъ.к7є.Преврати2 сeрдце и4хъ возненави1дэти лю1ди є3гw2, лeсть сотвори1ти въ рабёхъ є3гw2.к7ѕ.ПослA мwmсeа рабA своего2, ґарHна, є3г0же и3збрA себЁ:к7з.положи2 въ ни1хъ словесA знaменій свои1хъ и3 чудeсъ свои1хъ въ земли2 хaмовэ.к7и.ПослA тмY и3 помрачи2, ћкw преwгорчи1ша словесA є3гw2.к7f.Преложи2 в0ды и4хъ въ кр0вь и3 и3змори2 ры6бы и4хъ.l.ВоскипЁ землS и4хъ жaбами въ сокр0вищницахъ царeй и4хъ.lа.РечE, и3 пріид0ша пє1сіz м{хи и3 скн‡пы во вс‰ предёлы и4хъ.lв.Положи2 дожди6 и4хъ грaды, џгнь попалsющь въ земли2 и4хъ:lг.и3 порази2 віногрaды и4хъ и3 смHквы и4хъ, и3 сотры2 всsкое дрeво предBлъ и4хъ.lд.РечE, и3 пріид0ша прyзи и3 гyсєницы, и5мже не бЁ числA,lє.и3 снэд0ша всsку травY въ земли2 и4хъ, и3 поzд0ша всsкъ пл0дъ земли2 и4хъ.lѕ.И# порази2 всsкаго пeрвенца въ земли2 и4хъ, начaтокъ всsкагw трудA и4хъ:lз.и3 и3зведE | съ сребр0мъ и3 злaтомъ: и3 не бЁ въ колёнэхъ и4хъ болsй.lи.Возвесели1сz є3гЂпетъ во и3схождeніи и4хъ: ћкw нападE стрaхъ и4хъ на нS.lf.РаспрострE w4блакъ въ покр0въ и5мъ, и3 џгнь, є4же просвэти1ти и5мъ н0щію.м7.Проси1ша, и3 пріид0ша крaстєли, и3 хлёба небeснагw насhти |:м7а.развeрзе кaмень, и3 потек0ша в0ды, потек0ша въ безв0дныхъ рёки:м7в.ћкw помzнY сл0во с™0е своE, є4же ко ґвраaму рабY своемY.м7г.И# и3зведE лю1ди сво‰ въ рaдости и3 и3збр†нныz сво‰ въ весeліи.м7д.И# дадE и5мъ страны6 kзы6къ, и3 труды2 людjй наслёдоваша:м7є.ћкw да сохранsтъ њправд†ніz є3гw2 и3 зак0на є3гw2 взhщутъ.Слaва: |
|
Після 14-ї кафизми Трисвяте, Пресвята Тройце,.. Отче наш.. і тропарі, глас 8:
|
По д7i-й каfjсмэ, Трис™0е. И# по Џ§е нaшъ: Тaже тропари2, глaсъ }:
|
|
Як блудниця, і я припадаю до Тебе, Христе Боже, щоб одержати прощення гріхів, але, замість мира, сльози Тобі від серця приношу: помилуй мене, Спасе, як її помилував, і очисти мої гріхи, визволи мене від провин моїх. Слава… Душе моя! Чому не думаєш ти про смерть? Чому не каєшся раніше, ніж засурмить сурма, щоб ти йшла на суд? Тоді вже пізно буде каятися. Згадай митаря і, як він, взивай: Згрішив я, Господи, помилуй мене І нині… Пресвята Приснодіво Богородице! Ти перевищуєш Сили Небесні, бо породила Сина Божого. Через Тебе і ми збагатилися Божеством. Молися за нас, а ми безперестанно будемо Тебе прославляти. |
Ћкw блудни1ца припaдаю ти2, да пріимY њставлeніе, и3 вмёстw мЂра слeзы t сeрдца приношy ти, хrтE б9е: да ћкw џную ўщeдриши мS сп7се, и3 подaси њчищeніе грэхHвъ. Ћкw џнаz бо зовy ти: и3збaви мS t тимёніz дёлъ мои1хъ. Слaва: Почто2 не помышлsеши душE моS смeрти; почто2 не њбращaешисz пр0чее ко и3справлeнію, прeжде трубы2 глашeніz на судЁ; тогдA нёсть врeмz покаsніz. Пріими2 во ўмЁ мытарS и3 блудни1цу, зовyщыz: согрэши1хъ ти2 гDи, поми1луй мS. И# нhнэ: Ћкw превосходsщаz вои1стинну рождеств0мъ твои1мъ си6лы нбcныz, приснодв7о бцdе, и5же тоб0ю б9еств0мъ њбогати1вшесz, непрестaннw тS величaемъ. |
|
Господи помилуй, 40 разів. І молитва:
|
ГDи поми1луй, м7. И3 мlтва:
|
|
Дякуємо Тобі, Господи, Боже спасіння нашого, що Ти все чиниш на добро життя нашого; Ти дав нам спочинок у минулу пору ночі, і підняв нас з постелі нашої, і поставив нас на поклоніння святому імені Твоєму. Тому молимося Тобі, Господи, дай нам благодать і силу, щоб ми співали Тобі розумно та молились безперестанно, звертаючи очі до Тебе, Спасителя і душ наших благодійника, благаючи зі страхом про наше спасіння. Почуй, милосердний Господи, і помилуй нас. Прожени від нас невидимих ворогів наших, що поборюють нас, і прийми подяку нашу; дай нам благодать славити Тебе серцем і вустами. Навчи нас заповітів Твоїх і навчи молитися Тобі, бо ми не знаємо, як належить молитися, якщо Ти Святим Твоїм Духом не укріпиш нас. А в чому ми згрішили аж до цієї години — словом, чи ділом, чи думкою, з волі своєї чи проти волі, милостиво нам прости. Бо коли на беззаконня наші будеш зважати, Господи, хто встоїть? Очисти і не поминай, бо Ти єдиний святий, Помічник всесильний і Охоронитель життя нашого. Тебе благословляємо на віки віків. Амінь. |
Бlгодари1мъ тS гDи б9е нaшъ, сп7сeній нaшихъ, ћкw вс‰ твори1ши во бlгодэ‰ніz жи1зни нaшеz: ћкw ўпок0илъ є3си2 нaсъ въ прешeдшемъ нощн0мъ врeмени, и3 воздви1глъ є3си2 нaсъ t л0жей нaшихъ, и3 постaвилъ є3си2 нaсъ въ поклонeніе чcтнaгw и3 слaвнагw и4мене твоегw2. Тёмже м0лимсz тебЁ гDи: дaждь нaмъ бlгодaть и3 си1лу, да спод0бимсz тебЁ пёти разyмнw, и3 моли1тисz непрестaннw, и3 вhну къ тебЁ зрёти сп7си1телю и3 бlгодётелю нaшихъ дyшъ, стрaхомъ и3 трeпетомъ своE сп7сeніе дёйствующе. Ўслhши ќбw и3 поми1луй бlгоутр0бне нaсъ, сокруши2 под8 н0ги нaшz неви6димыz рaтники и3 враги2: пріими2 ±же по си1лэ нaшей бlгодарє1ніz: дaждь нaмъ бlгодaть и3 си1лу, во tверзeніе ќстъ нaшихъ, и3 научи2 нaсъ њправдaніємъ твои6мъ, ћкw что2 пом0лимсz, ћкоже подобaетъ, не вёмы, ѓще не ты2 гDи д¦омъ твои1мъ с™hмъ настaвиши ны2. Ѓще же что2 согрэши1хомъ дaже до настоsщагw часA, сл0вомъ, и3ли2 дёломъ, и3ли2 помышлeніемъ, в0лею, и3ли2 нев0лею, њслaби, њстaви, прости2. Ѓще бо беззакHніz нaзриши гDи, гDи, кто2 постои1тъ; ћкw ў тебE њчищeніе є4сть, ў тебE и3збавлeніе. Ты2 є3си2 є3ди1нъ с™ъ, пом0щникъ крёпкій, и3 защи1титель жи1зни нaшеz, и3 тS бlгослови1мъ во вс‰ вёки, ґми1нь. |
