|
Кафизма 2
|
Каfjсма в7.
|
|
Псалом 9
|
Pал0мъ f7.
|
| 1Начальнику хору. Після смерти Лабена. Псалом Давида.2Славитиму [Тебе], Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої.3Буду веселитися й хвалитися Тобою, буду співати імені Твоєму, Всевишній.4Ось повернули назад вороги мої, знесилилися й загинули перед лицем Твоїм.5Бо Ти вчинив суд мій і справу мою; Ти сів на Престолі, Суддя праведний.6Ти покарав народи, знищив нечестивого, стер ім’я їхнє на віки віків.7У ворога не вистачило зброї, міста зруйнував Ти, і згинула пам’ять про нього.8Господь же перебуває повік. Він приготував для суду Престіл Свій.9Він буде судити вселенну за правдою, розсудить народи за справедливістю.10І буде Господь пристановищем пригнобленому і захистом у скорботі.11І будуть надіятися на Тебе всі, хто знає ім’я Твоє, бо Ти не покинеш тих, хто шукає Тебе, Господи.12Співайте Господу, що живе на Сионі, сповіщайте між народами про діла Його.13Бо Він карає за пролиту кров, пам’ятає її і не забуде плачу пригноблених.14Помилуй мене, Господи, споглянь на приниження моє від ворогів моїх, Ти, що підняв мене від воріт смерти;15щоб я звіщав усі хвали Твої у воротах дочки Сионової. Буду радіти спасінню Твоєму.16Попадали народи в яму, яку викопали, в сітці, яку потай поставили, заплуталася нога їхня.17Пізнається Господь за судом Його, який Він звершує: нечестивець заплутався у ділах рук своїх.18Нехай зійдуть грішники в пекло — всі народи, що забувають Бога.19Бо не назавжди буде забутий убогий, надія покривджених не загине.20Встань, Господи, щоб не підносилася людина, нехай перед лицем Твоїм приймуть суд усі народи.21Постав, Господи, над ними страх Твій, щоб зрозуміли народи, що вони тільки люди.22Чому Ти, Господи, стоїш далеко і не являєш Себе в час скорботи?23В гордині своїй нечестивий пригноблює вбогого; нехай вони будуть уловлені хитрощами, які самі придумують.24Бо грішник хвалиться похотями душі своєї, і гнобитель ублажає себе.25В гордині своїй грішник не визнає Бога, каже він: «Не покарає», бо думає він, що Бога нема.26Повсякчасно шляхи його оскверняються. Суди Твої далекі для нього. На ворогів своїх дивиться зневажливо.27Каже він у серці своїм: «Не похитнуся, з роду в рід не зазнаю лиха».28Уста його повні прокльонів, підступів та лукавства; на язиці його мука та злоба.29Він сидить у засідці на краю осель, щоб таємно вбити неповинного, очі його підглядають за бідними.30Підстерігає по закутках, як лев у лігві своїм, щоб схопити бідного; хапає і тягне в сіті свої.31Припадає до землі, пригинається, і бідні потрапляють у міцні лапи його.32Каже він у серці своїм: «Забув Бог, відвернув лице Своє і не побачить ніколи».33Воскресни, Господи Боже [мій], нехай піднесеться рука Твоя, і не забудь убогих [Твоїх до кінця].34Чому нечестивий зневажає Бога і каже в серці своїм: «Бог не бачить»?35Ти ж бачиш, бо Ти споглядаєш на страждання та пригноблення, щоб відплатити рукою Твоєю. До Тебе вдається бідний, і сироті Ти будь захистом.36Зломи силу нечестивого й лукавого так, щоб шукати і не знайти злодіянь його.37Господь — Цар на віки віків, а язичники згинуть з землі Його.38Господи, Ти чуєш бажання вбогих, підкріпи серце їхнє, відкрий вухо Твоє,39щоб учинити праведний суд сироті й пригнобленому, щоб не лякала їх людина на землі. | №.Въ конeцъ, њ тaйныхъ сhна, pал0мъ дв7ду, f7.в7.И#сповёмсz тебЁ, гDи, всёмъ сeрдцемъ мои1мъ, повёмъ вс‰ чудесA тво‰.G.Возвеселю1сz и3 возрaдуюсz њ тебЁ, пою2 и4мени твоемY, вhшній.д7.ВнегдA возврати1тисz врагY моемY вспsть, и3знем0гутъ и3 поги1бнутъ t лицA твоегw2.є7.Ћкw сотвори1лъ є3си2 сyдъ м0й и3 прю2 мою2: сёлъ є3си2 на пrт0лэ, судsй прaвду.ѕ7.Запрети1лъ є3си2 kзhкwмъ, и3 поги1бе нечести1вый: и4мz є3гw2 потреби1лъ є3си2 въ вёкъ и3 въ вёкъ вёка.з7.ВрагY њскудёша nр{жіz въ конeцъ, и3 грaды разруши1лъ є3си2: поги1бе пaмzть є3гw2 съ шyмомъ.}.И# гDь во вёкъ пребывaетъ, ўгот0ва на сyдъ пrт0лъ св0й:f7.и3 т0й суди1ти и4мать вселeннэй въ прaвду, суди1ти и4мать лю1демъ въ правотЁ.‹.И# бhсть гDь прибёжище ўб0гому, пом0щникъ во бlговрeменіихъ, въ ск0рбехъ.№i.И# да ўповaютъ на тS знaющіи и4мz твоE, ћкw не њстaвилъ є3си2 взыскaющихъ тS, гDи.в7i.П0йте гDеви, живyщему въ сіHнэ, возвэсти1те во kзhцэхъ начин†ніz є3гw2:Gi.ћкw взыскazй крHви и4хъ помzнY, не забы2 звaніz ўб0гихъ.д7i.Поми1луй мS, гDи, ви1ждь смирeніе моE t вр†гъ мои1хъ, возносsй мS t врaтъ смeртныхъ:є7i.ћкw да возвэщY вс‰ хвалы6 тво‰ во вратёхъ дщeре сіHни: возрaдуемсz њ спcніи твоeмъ.ѕ7i.Ўглэб0ша kзhцы въ пaгубэ, ю4же сотвори1ша: въ сёти сeй, ю4же скрhша, ўвzзE ногA и4хъ.з7i.Знaемь є4сть гDь судбы6 творsй: въ дёлэхъ рукY своє1ю ўвzзE грёшникъ.}i.Да возвратsтсz грBшницы во ѓдъ, вси2 kзhцы забывaющіи бGа.f7i.Ћкw не до концA забвeнъ бyдетъ ни1щій, терпёніе ўб0гихъ не поги1бнетъ до концA.к7.Воскrни2, гDи, да не крэпи1тсz человёкъ, да сyдzтсz kзhцы пред8 тоб0ю.к7а.Постaви, гDи, законоположи1телz над8 ни1ми, да разумёютъ kзhцы, ћкw человёцы сyть.к7в.Вскyю, гDи, tстоS далeче, презирaеши во бlговрeменіихъ, въ ск0рбехъ;к7г.ВнегдA горди1тисz нечести1вому, возгарaетсz ни1щій: ўвzзaютъ въ совётэхъ, ±же помышлsютъ.к7д.Ћкw хвали1мь є4сть грёшный въ п0хотехъ души2 своеS, и3 њби1дzй благослови1мь є4сть.к7є.Раздражи2 гDа грёшный: по мн0жеству гнёва своегw2 не взhщетъ: нёсть бGа пред8 ни1мъ.к7ѕ.Њсквернsютсz путіE є3гw2 на всsко врeмz: teмлютсz судбы6 тво‰ t лицA є3гw2: всёми враги6 свои1ми њбладaетъ.к7з.Речe бо въ сeрдцы своeмъ: не подви1жусz t р0да въ р0дъ без8 ѕлA:к7и.є3гHже клsтвы ўстA є3гw2 пHлна сyть, и3 г0рести и3 льсти2: под8 љзhкомъ є3гw2 трyдъ и3 болёзнь.к7f.Присэди1тъ въ лови1телствэ съ богaтыми въ тaйныхъ, є4же ўби1ти непови1ннаго: џчи є3гw2 на ни1щаго призирaетэ.l.Лови1тъ въ тaйнэ ћкw лeвъ во њгрaдэ своeй, лови1тъ є4же восхи1тити ни1щаго, восхи1тити ни1щаго, внегдA привлещи2 и5 въ сёти своeй.lа.Смири1тъ є3го2: преклони1тсz и3 падeтъ, внегдA є3мY њбладaти ўб0гими.lв.Речe бо въ сeрдцы своeмъ: забы2 бGъ, tврати2 лицE своE, да не ви1дитъ до концA.lг.Воскrни2, гDи б9е м0й, да вознесeтсz рукA твоS, не забyди ўб0гихъ твои1хъ до концA.lд.Чесw2 рaди прогнёва нечести1вый бGа; речe бо въ сeрдцы своeмъ: не взhщетъ.lє.Ви1диши, ћкw ты2 болёзнь и3 ћрость смотрsеши, да прeданъ бyдетъ въ рyцэ твои2: тебЁ њстaвленъ є4сть ни1щій, си1ру ты2 бyди пом0щникъ.lѕ.Сокруши2 мhшцу грёшному и3 лукaвому: взhщетсz грёхъ є3гw2 и3 не њбрsщетсz.lз.ГDь цRь во вёкъ и3 въ вёкъ вёка: поги1бнете, kзhцы, t земли2 є3гw2.lи.Желaніе ўб0гихъ ўслhшалъ є3си2, гDи, ўгот0ванію сeрдца и4хъ внsтъ ќхо твоE.lf.Суди2 си1ру и3 смирeну, да не приложи1тъ ктомY величaтисz человёкъ на земли2. |
|
Псалом 10
|
Pал0мъ ‹.
|
| Начальнику хору. Псалом Давида.1На Господа я надіюся, як же ви кажете душі моїй: «Відлітай на гору вашу, як птах»?2Бо ось грішники напружили лук, наготували стріли, щоб стріляти в темряві у непорочних серцем.3Бо те, що Ти довершив, вони зруйнували. Що зробить праведний?..4Господь у храмі святім Своїм. Господь — на небі Престіл Його. Очі Його [на вбогих] споглядають, зір Його випробовує синів людських.5Господь випробовує праведного і нечестивого, той же, хто любить неправду, ненавидить душу свою.6Дощем проллє Він на грішників палаюче вугілля, вогонь і сірку. Палючий вітер — частка чаші скорботи їхньої.7Бо праведний Господь і любить правду. На праведних дивиться лице Його. | Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, ‹.№.На гDа ўповaхъ, кaкw речeте души2 моeй: превитaй по горaмъ, ћкw пти1ца;в7.Ћкw сE, грBшницы налzк0ша лyкъ, ўгот0ваша стрёлы въ тyлэ, сострэлsти во мрaцэ пр†выz сeрдцемъ.G.ЗанE ±же ты2 соверши1лъ є3си2, nни2 разруши1ша: првdникъ же что2 сотвори2;д7.ГDь во хрaмэ с™ёмъ своeмъ. ГDь, на нб7си2 пrт0лъ є3гw2: џчи є3гw2 на ни1щаго призирaетэ, вBжди є3гw2 и3спытaетэ сhны человёчєскіz.є7.ГDь и3спытaетъ првdнаго и3 нечести1ваго: любsй же непрaвду ненави1дитъ свою2 дyшу.ѕ7.Њдожди1тъ на грёшники сBти: џгнь и3 жyпелъ, и3 дyхъ бyренъ чaсть чaши и4хъ.з7.Ћкw првdнъ гDь и3 пр†вды возлюби2: правwты6 ви1дэ лицE є3гw2. |
|
Псалом 11
|
Pал0мъ №i.
|
| 1Начальнику хору. На восьмиструнному інструменті. Псалом Давида.2Спаси [мене], Господи, бо не стало праведного, бо нема вірних між синами людськими.3Неправду говорить кожен ближньому своєму; уста улесливі говорять від серця лукавого.4Погубить Господь уста облесливі та язик гордовитий,5тих, що говорять: «Язиком нашим переможемо, уста наші з нами, хто нам є Господь?»6«Ради страждання вбогих і зітхання бідних нині воскресну, — говорить Господь, — стану спасінням людей і відкриюся в ньому.»7Слова Господні — слова чисті, срібло, очищене від землі, сім разів переплавлене.8Ти, Господи, збережеш нас і захистиш нас від роду цього і повік.9Навкруги нечестиві ходять, коли підносяться нікчемні з синів людських. | №.Въ конeцъ, њ nсмёй, pал0мъ дв7ду, №i.в7.Сп7си1 мz, гDи, ћкw њскудЁ прпdбный: ћкw ўмaлишасz и4стины t сынHвъ человёческихъ.G.Сyєтнаz глаг0ла кjйждо ко и4скреннему своемY: ўстнЁ льсти6выz въ сeрдцы, и3 въ сeрдцы глаг0лаша ѕл†z.д7.Потреби1тъ гDь вс‰ ўстны2 льсти6выz, љзhкъ велерёчивый,є7.рeкшыz: љзhкъ нaшъ возвели1чимъ, ўстны2 н†ша при нaсъ сyть: кто2 нaмъ гDь є4сть;ѕ7.Стрaсти рaди ни1щихъ и3 воздыхaніz ўб0гихъ нн7э воскrнY, гlетъ гDь: положyсz во спcніе, не њбиню1сz њ нeмъ.з7.СловесA гDнz словесA чи6ста, сребро2 разжжeно, и3скушeно земли2, њчищeно седмери1цею.}.Ты2, гDи, сохрани1ши ны2 и3 соблюдeши ны2 t р0да сегw2 и3 во вёкъ.f7.W$крестъ нечести1віи х0дzтъ: по высотЁ твоeй ўмн0жилъ є3си2 сhны человёчєскіz. |
|
Псалом 12
|
Pал0мъ в7i.
|
| 1Начальнику хору. Псалом Давида.2Доки, Господи, забуватимеш мене до кінця? Доки відвертатимеш лице Твоє від мене?3Доки носитиму думи мої в душі моїй і скорботи в серці моїм день [і ніч]? Доки буде підноситися ворог мій наді мною?4Зглянься і почуй мене, Господи, Боже мій. Просвіти очі мої, щоб не заснув я сном смертним.5Щоб не сказав ворог мій: «Я переміг його» і щоб не зраділи вороги мої, коли б я похитнувся.6Я ж на милість Твою уповаю, серце моє возрадіє спасінням Твоїм. Славитиму Господа, що добро вчинив мені, [і співатиму імені Господа Всевишнього]. | №.Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, в7‹.в7.Док0лэ, гDи, забyдеши мS до концA; док0лэ tвращaеши лицE твоE t менє2;G.Док0лэ положY совёты въ души2 моeй, бwлёзни въ сeрдцы моeмъ дeнь и3 н0щь; док0лэ вознесeтсz врaгъ м0й на мS;д7.При1зри, ўслhши мS, гDи б9е м0й: просвэти2 џчи мои2, да не когдA ўснY въ смeрть:є7.да не когдA речeтъ врaгъ м0й: ўкрэпи1хсz на него2.ѕ7.Стужaющіи ми2 возрaдуютсz, ѓще подви1жусz.з7.Ѓзъ же на млcть твою2 ўповaхъ: возрaдуетсz сeрдце моE њ спcніи твоeмъ: воспою2 гDеви бlгодёzвшему мнЁ и3 пою2 и4мени гDа вhшнzгw. |
|
Псалом 13
|
Pал0мъ Gi.
|
| Начальнику хору. Псалом Давида.1Сказав безумний у серці своїм: «Бога нема». Впали в розпусту, опоганилися в ділах своїх; не стало тих, хто чинив би добро.2Господь поглянув з неба на синів людських, щоб побачити: чи є розумний, що шукає Бога?3Всі заблудили, всі нікчемні стали: нема тих, хто чинив би добро, нема жодного.4Невже не прийдуть до розуму всі, що роблять беззаконня, заїдають людей моїх, мов їдять хліб, і Господа не призивають?5Вони убояться там, [де немає страху]. Бо Господь в роді праведних:6ви насміялися над убогим, а Господь — надія його.7«Хто дасть із Сиону спасіння Ізраїлеві?» Коли поверне Господь з неволі народ Свій, тоді зрадіє Яків і звеселиться Ізраїль.Слава… | Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, G‹.№.РечE безyменъ въ сeрдцы своeмъ: нёсть бGъ. Растлёша и3 њмерзи1шасz въ начинaніихъ: нёсть творsй бlгостhню.в7.ГDь съ нб7сE прини1че на сhны человёчєскіz, ви1дэти, ѓще є4сть разумэвazй, и3ли2 взыскazй бGа.G.Вси2 ўклони1шасz, вкyпэ неключи1ми бhша: нёсть творsй бlгостhню, нёсть до є3ди1нагw.д7.Ни ли2 ўразумёютъ вси2 дёлающіи беззак0ніе, снэдaющіи лю1ди мо‰ въ снёдь хлёба; гDа не призвaша.є7.Тaмw ўбоsшасz стрaха, и3дёже не бЁ стрaхъ: ћкw гDь въ р0дэ првdныхъ.ѕ7.Совётъ ни1щагw посрами1сте: гDь же ўповaніе є3гw2 є4сть.з7.Кто2 дaстъ t сіHна спcніе ї}лево;}.ВнегдA возврати1тъ гDь плэнeніе людjй свои1хъ, возрaдуетсz їaкwвъ, и3 возвесели1тсz ї}ль.Слaва: |
|
Псалом 14
|
Pал0мъ д7i.
|
| Псалом Давида.1Господи, хто може жити в оселі Твоїй? Хто оселиться на святій горі Твоїй?2Той, хто ходить непорочно, і чинить правду, і говорить істину у серці своєму.3Той, хто не улещує язиком своїм, не чинить ближньому своєму зла і не слухає наклепів на ближніх своїх.4Той, в очах якого лукава людина є нікчемною, а в пошані ті, що бояться Господа, той, хто дає клятву ближньому і не відмовляється від неї.5Хто не дає срібла свого на нечесний прибуток і не приймає підкупу на невинного. Хто так чинить, той не захитається повіки. | Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, д7‹.№.ГDи, кто2 њбитaетъ въ жили1щи твоeмъ; и3ли2 кто2 всели1тсz во с™yю г0ру твою2;в7.Ходsй непор0ченъ и3 дёлаzй прaвду, глаг0лzй и4стину въ сeрдцы своeмъ:G.и4же не ўльсти2 љзhкомъ свои1мъ и3 не сотвори2 и4скреннему своемY ѕлA, и3 поношeніz не пріsтъ на бли6жніz сво‰:д7.ўничижeнъ є4сть пред8 ни1мъ лукaвнуzй, боsщыzжесz гDа слaвитъ: кленhйсz и4скреннему своемY и3 не tметazсz:є7.сребрA своегw2 не дадE въ ли1хву и3 мзды2 на непови1нныхъ не пріsтъ. Творsй сі‰ не подви1житсz во вёкъ. |
|
Псалом 15
|
Pал0мъ є7i.
|
| Пісня Давида.1Охорони мене, Господи, бо я на Тебе надіюся.2Я сказав Господу: «Ти Господь мій! Блага мої Тобі не потрібні».3Святим, що на землі Його, сотворив Господь усі бажання Свої в них.4Нехай примножуються скорботи в тих, що біжать до ідолів, я ж не принесу їм жертви кривавої і не спом’яну імен їхніх устами моїми.5Господь — частина спадку мого і чаші моєї. В Тобі, Господи, вся спадщина моя.6Межі мої пролягли в кращих місцях, спадок мій приємний для мене.7Славитиму Господа, що просвітив мене, бо навіть і вночі повчає мене серце моє.8Повсякчас бачу я Господа перед собою, бо Він праворуч мене, і я не захитаюся.9Тому радіє серце моє і веселиться язик мій, навіть тіло моє спочиває в надії,10що Ти, Господи, не залишиш душі моєї в пеклі і не даси святому Твоєму побачити тління.11Ти покажеш мені дорогу життя; перед лицем Твоїм повнота радости і в правиці Твоїй блаженство вічне. | Столпописaніе, дв7ду, е7‹.№.Сохрани1 мz, гDи, ћкw на тS ўповaхъ.в7.Рёхъ гDеви: гDь м0й є3си2 ты2, ћкw благи1хъ мои1хъ не трeбуеши.G.С™ы6мъ, и5же сyть на земли2 є3гw2, ўдиви2 гDь вс‰ хотBніz сво‰ въ ни1хъ.д7.Ўмн0жишасz нeмwщи и4хъ, по си1хъ ўскори1ша: не соберY соб0ры и4хъ t кровeй, ни помzнy же и3мeнъ и4хъ ўстнaма мои1ма.є7.ГDь чaсть достоsніz моегw2 и3 чaши моеS: ты2 є3си2 ўстроszй достоsніе моE мнЁ.ѕ7.Ќжz напад0ша ми2 въ держaвныхъ мои1хъ: и4бо достоsніе моE держaвно є4сть мнЁ.з7.Благословлю2 гDа вразуми1вшаго мS: є3щe же и3 до н0щи наказaша мS ўтрHбы мо‰.}.Предзрёхъ гDа предо мн0ю вhну, ћкw њдеснyю менє2 є4сть, да не подви1жусz.f7.Сегw2 рaди возвесели1сz сeрдце моE, и3 возрaдовасz љзhкъ м0й: є3щe же и3 пл0ть моS всели1тсz на ўповaніи.‹.Ћкw не њстaвиши дyшу мою2 во ѓдэ, нижE дaси прпdбному твоемY ви1дэти и3стлёніz.№i.Сказaлъ ми2 є3си2 пути6 животA: и3сп0лниши мS весeліz съ лицeмъ твои1мъ: красотA* въ десни1цэ твоeй въ конeцъ. |
|
Псалом 16
|
Pал0мъ ѕ7i.
|
| Молитва Давида.1Почуй, Господи, правду [мою], зваж на благання моє, вислухай молитву мою з уст неулесливих.2Від Тебе Самого нехай вийде суд мій, очі Твої нехай побачать правоту.3Ти випробував серце моє, відвідав мене вночі. Ти випробував мене і не знайшов у мені неправди; думки мої не розходяться з устами моїми.4В ділах людських, за словами уст Твоїх, я охороняв себе від дороги гнобителя.5Утверди стопи мої на путях Твоїх, щоб не хиталися ноги мої.6Тебе благаю, бо Ти вислухаєш мене, Боже. Нахили вухо Твоє до мене і вислухай слова мої.7Покажи дивну милість Твою, бо Ти спасаєш тих, що уповають [на Тебе], від противників правиці Твоєї.8Охорони мене, Господи, як зіницю ока, під покровом крил Твоїх,9укрий мене від лиця нечестивих, що нападають на мене, від ворогів душі моєї, що оточили мене.10Ожиріло серце їхнє, устами їхніми промовляє гординя.11Ті, що переслідують мене, нині оточили мене; очі свої спрямували на мене, щоб розтоптати мене на землі.12Вони, як той лев, що здобичі шукає, як звір, що причаївся.13Воскресни, Господи, випереди їх, подолай їх; визволи душу мою від нечестивого мечем Твоїм;14від ворогів — рукою Твоєю, Господи, від людей світу цього, доля яких — у цьому житті; черево своє вони наповнюють від скарбів Твоїх; сини їхні ситі і залишають спадщину дітям своїм.15А я в правді дивитимусь на лице Твоє. Щоранку буду насичуватися славою Твоєю.Слава… | Моли1тва дв7ду, ѕ7‹.№.Ўслhши, гDи, прaвду мою2, вонми2 молeнію моемY, внуши2 моли1тву мою2 не во ўстнaхъ льсти1выхъ.в7.T лицA твоегw2 судбA моS и3зhдетъ: џчи мои2 да ви1дита правоты6.G.И#скуси1лъ є3си2 сeрдце моE, посэти1лъ є3си2 н0щію: и3скуси1лъ мS є3си2, и3 не њбрётесz во мнЁ непрaвда.д7.Ћкw да не возглаг0лютъ ўстA мо‰ дёлъ человёческихъ, за словесA ўстeнъ твои1хъ ѓзъ сохрани1хъ пути6 жeстwки.є7.Соверши2 стwпы2 мо‰ во стезsхъ твои1хъ, да не подви1жутсz стwпы2 мо‰.ѕ7.Ѓзъ воззвaхъ, ћкw ўслhшалъ мS є3си2, б9е: приклони2 ќхо твоE мнЁ и3 ўслhши глаг0лы мо‰.з7.Ўдиви2 млcти тво‰, сп7сazй ўповaющыz на тS t проти1вzщихсz десни1цэ твоeй:}.сохрани1 мz, гDи, ћкw зёницу џка: въ кр0вэ крил{ твоє1ю покрhеши мSf7.t лицA нечести1выхъ њстрaстшихъ* мS: врази2 мои2 дyшу мою2 њдержaша‹.тyкъ св0й затвори1ша, ўстA и4хъ глаг0лаша гордhню.№i.И#згонsщіи мS нн7э њбыд0ша мS, џчи свои2 возложи1ша ўклони1ти на зeмлю.в7i.Њб8sша мS ћкw лeвъ гот0въ на л0въ и3 ћкw скЂменъ њбитazй въ тaйныхъ.Gi.Воскrни2, гDи, предвари2 | и3 запни2 и5мъ: и3збaви дyшу мою2 t нечести1вагw, nрyжіе твоEд7i.t вр†гъ руки2 твоеS, гDи, t мaлыхъ t земли2: раздэли2 | въ животЁ и4хъ, и3 сокровeнныхъ твои1хъ и3сп0лнисz чрeво и4хъ: насhтишасz сынHвъ, и3 њстaвиша њстaнки младeнцємъ свои6мъ.є7i.Ѓзъ же прaвдою kвлю1сz лицY твоемY, насhщусz, внегдA kви1тимисz слaвэ твоeй.Слaва: |
|
Після 2-ї кафизми Трисвяте, Пресвята Тройце,.. Отче наш.. і тропарі, глас 2:
|
По в7-й каfjсмэ, Трис™0е. И# по Џ§е нaшъ: Тaже тропари2, глaсъ в7:
|
|
Я, Господи, як те дерево неплідне, покаянного плоду не приніс Тобі ніколи. Боюся бути зрубаним і страшуся вогню невгасимого. Тому благаю Тебе: раніше, ніж це станеться, наверни і спаси мене. Наче хвилі морські, напали на мене беззаконня мої, як човник, кидають мене по пучині гріховній, але до тихого пристановища Твого приведи мене, Господи, покаянням і спаси мене. Слава… «Помилуй мене», — благав Давид, і я до Тебе взиваю: згрішив я, Спасе. Гріхи мої очисти покаянням і спаси мене. І нині… Заступнице тепла християн! Моли Сина Твого, Богородице, щоб визволив нас від злодійства й лютости диявола та дав нам прощення гріхів з милості Своєї і Твоїми молитвами. |
Ѓзъ сhй дрeво непл0дное гDи, ўмилeніz плодA не ношY tню1дъ, и3 посэчeніz страшyсz и3 nгнS џнагw бою1сz негаси1магw. Тёмже тS молю2: прeжде џныz нyжды, њбрати2 и3 сп7си1 мz. Ћкw в0лны морск‡z на мS возстaша беззакHніz мо‰, ћкw кораблeцъ въ пучи1нэ ѓзъ є3ди1нъ њбуревaюсz t прегрэшeній мн0гихъ: но въ ти1хое пристaнище настaви мS гDи, покаsніемъ, и3 сп7си1 мz. Слaва: Поми1луй мS, речE дв7дъ, и3 ѓзъ тебЁ зовY: согрэши1хъ сп7се, грэхи2 мо‰ њчи1стивъ покаsніемъ, поми1луй мS. И# нhнэ: Предстaтельство тeплое хrтіaнъ, сн7а твоего2 моли2 бцdе, всsкагw ѕлодёйства и3 лю1тости и3збaвити нaсъ рaтника, и3 дaти прощeніе нaмъ, њ ни1хже согрэши1хомъ, млcрдіz рaди щедр0тъ, твои1ми мlтвами, м™и дв7о. |
|
Господи помилуй, 40 разів. І молитва:
|
ГDи поми1луй, м7. И# мlтва:
|
|
Владико Вседержителю! Отче Господа нашого Ісуса Христа, Єдинородного Твого Сина! Дай мені тіло нескверне, чисте серце, бадьорий розум, розсудливість непомильну. Дай натхнення Духа Святого, щоб я здобув правдиве розуміння у Христі Твоїм, що з Ним Тобі слава належить, честь і поклоніння, зі Святим Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. |
ВLко вседержи1телю, џ§е гDа нaшегw ї}са хrтA, є3динор0днагw твоегw2 сн7а, дaждь ми2 тёло несквeрное, сeрдце чи1стое, ќмъ б0дръ, рaзумъ незаблyдный, д¦а с™aгw нашeствіе, къ стzжaнію и3 дов0льству и4стины во хrтЁ твоeмъ: съ ни1мже тебЁ слaва подобaетъ, чeсть и3 поклонeніе, со с™hмъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь. |
