|
Кафизма 6
|
Кафизма 6
|
|
Псалом 37
|
Псалом 37
|
| 1Псалом Давида. На спомин [про суботу].2Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене у гніві Твоїм.3Бо стріли Твої пройняли мене, і утвердив єси на мені руку Твою.4Нема зцілення у плоті моїй від лиця гніву Твого, нема спокою в костях моїх від лиця гріхів моїх.5Бо беззаконня мої перевищили голову мою і, як тягар великий, пригнітили мене.6Засмерділись і загнилися рани мої від лиця безумства мого.7Пригноблений я і зовсім поник, весь день сумуючи ходжу.8Бо стегна мої сповнилися запаленням, і нема зцілення у плоті моїй.9Озлоблений був і смирився до кінця; ридаю від болю серця мого.10Господи, перед Тобою всі бажання мої, і зітхання моє від Тебе не втаїться.11Серце моє стривожене, покинула мене сила моя, і світло очей моїх — і того вже не стало в мене.12Друзі мої і приятелі мої відійшли від мене, і родина моя стала осторонь мене.13А ті, що шукають душу мою, поставили сіті, і ті, що бажають мені зла, говорять про погибель і весь день замишляють підступи.14Я ж, немов глухий, не чую і, як німий, не відкриваю вуст своїх.15І став я як людина, що не чує і не має в устах своїх виправдання.16Бо на Тебе, Господи, уповаю я: Ти почуй, Господи, Боже мій.17Тому я сказав: нехай ніколи не потішаються [вороги мої]; коли спіткнуться ноги мої, вони звеличуються наді мною.18Я готовий до ран, і недуги мої повсякчас переді мною.19Бо беззаконня мої я визнаю і печалюся через гріх мій.20Вороги ж мої живуть і зміцнюються більше за мене, і намножилося тих, що ненавидять мене не по правді.21Ті, що відплачують мені злом за добро, обмовляють мене, бо я про благодіяння дбаю.22Не покинь мене, Господи, Боже мій, не відступи від мене.23Поспіши на поміч мені, Господи спасіння мого. | 1Псало́м Дави́ду, в воспомина́ніє о субо́ті, 37.2Го́споди, да не я́ростію Твоє́ю обличи́ши мене́, ніже́ гні́вом Твої́м нака́жеши мене́;3я́ко стрі́ли Твоя́ уньзо́ша во мні, і утверди́л єси́ на мні ру́ку Твою́.4Ність ізціле́нія в пло́ті моє́й от лиця́ гні́ва Твоєго́, ність ми́ра в косте́х мої́х от лиця́ гріх мої́х.5Я́ко беззако́нія моя́ превзидо́ша главу́ мою́, я́ко бре́м'я тя́жкоє отяготі́ша на мні.6Возсмерді́ша і согни́ша ра́ни моя́, от лиця́ безу́мія моєго́.7Пострада́х і сляко́хся до конця́, весь день сі́туя хожда́х;8я́ко ля́двія моя́ напо́лнишася поруга́ній, і ність ізціле́нія в пло́ті моє́й.9Озло́блен бих і смири́хся до зіла́, рика́х от воздиха́нія се́рдця моєго́.10Го́споди, пред Тобо́ю все жела́ніє моє́, і воздиха́ніє моє́ от Тебе́ не утаї́ся.11Се́рдце моє́ см'яте́ся, оста́ви м'я си́ла моя́, і світ о́чію моє́ю — і той ність со мно́ю.12Дру́зі мої́ і і́скреннії мої́ пря́мо мні прибли́жишася і ста́ша.13І бли́жнії мої́ отдале́че мене́ ста́ша, і нужда́хуся і́щущії ду́шу мою́; і і́щущії зла́я мні глаго́лаху су́єтная, і льсти́вним весь день поуча́хуся.14Аз же, я́ко глух, не сли́шах, і я́ко нім не отверза́яй уст свої́х;15і бих я́ко челові́к не сли́шай і не іми́й во усті́х свої́х обличе́нія.16Я́ко на Тя, Го́споди, упова́х, Ти усли́шиши, Го́споди, Бо́же мой.17Я́ко ріх: да не когда́ пора́дуютьмися вразі́ мої́; і внегда́ подвижа́тися нога́м мої́м, на м'я велері́чеваша.18Я́ко аз на ра́ни гото́в, і болі́знь моя́ пре́до мно́ю єсть ви́ну.19Я́ко беззако́ніє моє́ аз возвіщу́ і попеку́ся о грісі́ моє́м.20Вразі́ же мої́ живу́ть і укріпи́шася па́че мене́, і умно́жишася ненави́дящії м'я без пра́вди;21воздаю́щії мі зла́я воз блага́я оболга́ху м'я, зане́ гоня́х благости́ню.22Не оста́ви мене́, Го́споди Бо́же мой, не отступи́ от мене́;23воньми́ в по́мощ мою́, Го́споди спасе́нія моєго́. |
|
Псалом 38
|
Псалом 38
|
| 1Начальнику хору Ідифуму. Псалом Давида.2Я сказав: «Буду слідкувати за життям моїм, щоб не грішити язиком моїм. Буду стримувати уста мої, доки нечестивий переді мною».3Я став як німий, не давав голосу. Я мовчав навіть про добре, але скорбота моя поновилася.4Запалало серце моє в мені і в думках моїх розгорівся вогонь, тоді я сказав язиком моїм:5«Скажи мені, Господи, коли кончина моя, і число днів моїх — яке воно? Щоб зрозумів я, який вік мій».6Ти, мов п’ядями, виміряв дні мої, і вік мій — як ніщо перед Тобою.7Дійсно, всяка людина, що живе на землі, як тінь ходить; даремно метушиться, збирає і не знає, кому те дістанеться.8І нині чого чекати мені, Господи? Надія моя — на Тебе.9Від усіх гріхів моїх очисти мене; не віддавай мене на глум безумному.10Я став як німий і не відкриваю уст моїх, тому що Ти вчинив це.11Відверни від мене удари Твої, бо від сили руки Твоєї я щезну.12Якщо Ти за кожен гріх будеш карати людину, то розсиплеться, як від молі, вся краса її. Ось такою нетривкою є людина.13Почуй же, Господи, молитву мою і благання моє прийми; не будь мовчазним на сльози мої, бо я подорожній перед Тобою і захожий, як і всі батьки мої.14Дай мені полегшення, щоб я заспокоївся раніше, ніж відійду від світу цього і більше мене не буде. | 1В коне́ць, Ідифу́му, піснь Дави́ду, 38.2Ріх: сохраню́ путі́ моя́, є́же не согріша́ти мі язи́ком мої́м; положи́х усто́м мої́м храни́ло, внегда́ воста́ти грі́шному пре́до мно́ю.3Онімі́х і смири́хся, і умолча́х от благ, і болі́знь моя́ обнови́ся.4Согрі́яся се́рдце моє́ во мні, і в поуче́нії моє́м разгори́ться огнь; глаго́лах язи́ком мої́м:5скажи́ мі, Го́споди, кончи́ну мою́ і число́ дній мої́х, ко́є єсть, да разумі́ю, что лиша́юся аз.6Се, п'я́ді положи́л єси́ дні моя́, і соста́в мой — я́ко нічто́же пред Тобо́ю; оба́че вся́чеськая суєта́ всяк челові́к живи́й.7У́бо о́бразом хо́дить челові́к, оба́че всу́є м'яте́ться; сокро́вищствуєть, і не вість, кому́ собере́ть я.8І ни́ні кто терпі́ніє моє́? Не Госпо́дь ли? І соста́в мой от Тебе́ єсть.9От всіх беззако́ній мої́х ізба́ви м'я; поноше́ніє безу́мному дал м'я єси́.10Онімі́х і не отверзо́х уст мої́х, я́ко Ти сотвори́л єси́.11Отста́ви от мене́ ра́ни Твоя́; от крі́пости бо руки́ Твоєя́ аз ізчезо́х.12Во обличе́ніїх о беззако́нії наказа́л єси́ челові́ка, і іста́ял єси́, я́ко паучи́ну, ду́шу єго́; оба́че всу́є всяк челові́к.13Усли́ши моли́тву мою́, Го́споди, і моле́ніє моє́ внуши́, слез мої́х не премолчи́; я́ко пресе́льник аз єсьм у Тебе́ і пришле́ць, я́коже всі отці́ мої́.14Осла́би мі, да почи́ю, пре́жде да́же не отиду́, і ктому́ не бу́ду. |
|
Псалом 39
|
Псалом 39
|
| 1Начальнику хору. Псалом Давида. (Пророчий).2Твердо я надіявся на Господа, і Він прихилився до мене і почув молитву мою.3Він вивів мене з ями пристрастей і в’язкого болота, поставив на камені ноги мої і зміцнив стопи мої.4Він вклав в уста мої пісню нову — хвалу Богу нашому. Многі побачать, і убояться, і будуть уповати на Господа.5Блаженна людина, яка покладає надію свою на Господа і не звертається до гордих і до тих, що схиляються до неправди.6Господи, Боже мій! Як багато створив Ти чудес Твоїх для нас! Хто уподібниться Тобі помислами Твоїми про нас! Хотів би я говорити і перелічити, але вони перевищують всяке число.7Жертви і принесення Ти не захотів, але Ти відкрив мені вуха*. Всепалення і жертви за гріх Ти не бажав.8Тоді я сказав: «Ось іду; у свитку книжному написано про мене.9Я бажаю виконати волю Твою, Боже мій, і закон Твій у серці моїм».10Я сповіщав про правду Твою в зібранні великому і не спиняв уст моїх. Ти знаєш, Господи.11Не втаїв я правди Твоєї в серці моїм; я всім сповіщав про істину й спасіння Твоє. Не затаїв милости й вірности Твоєї перед зібранням великим.12Ти ж, Господи, не віддаляй від мене милосердя Твого. Милість Твоя й істина Твоя нехай завжди охороняють мене.13Бо обступила мене біда велика: оточили мене беззаконня мої, і я не можу побачити їх, бо їх більше, ніж волосся на голові моїй, і серце моє стиснулося в мені.14Благозволь, Господи, визволити мене. Господи, поспіши на допомогу мені!15Нехай постидяться і осоромляться ті, що шукають душі моєї, щоб погубити її. Нехай повернуть назад ті, що бажають зла мені.16Нехай покриються соромом ті, що говорили мені: «Добре, добре!»17Але нехай зрадіють і звеселяться Тобою ті, що шукають Тебе, Боже, і ті, що люблять спасіння Твоє, нехай безперестанку виголошують: «Великий Господь!»18Я ж немічний і вбогий, Господи, допоможи мені! Ти поміч моя і моє спасіння, Боже мій, поспіши!Слава… | 1В коне́ць, псало́м Дави́ду, 39.2Терп'я́ потерпі́х Го́спода, і внят мі і усли́ша моли́тву мою́;3і возведе́ м'я от ро́ва страсте́й і от бре́нія ти́ни, і поста́ви на ка́мені но́зі мої́ і іспра́ви стопи́ моя́;4і вложи́ во уста́ моя́ піснь но́ву, пі́ніє Бо́гу на́шему. У́зрять мно́зі і убоя́ться, і упова́ють на Го́спода.5Блаже́н муж, єму́же єсть і́м'я Госпо́днє упова́ніє єго́, і не призрі́ в суєти́ і неістовле́нія ло́жная.6Мно́га сотвори́л єси́ Ти, Го́споди Бо́же мой, чудеса́ Твоя́, і помишле́нієм Твої́м ність кто уподо́биться Тебі́; возвісти́х і глаго́лах; умно́жишася па́че числа́.7Же́ртви і приноше́нія не восхоті́л єси́, ті́ло же сверши́л мі єси́; всесожже́ній і о грісі́ не взиска́л єси́.8Тогда́ ріх: се, прийду́; в глави́зні кни́жні пи́сано єсть о мні;9є́же сотвори́ти во́лю Твою́, Бо́же мой, восхоті́х, і зако́н Твой посреді́ чре́ва моєго́.10Благовісти́х пра́вду в це́ркві вели́цій, се, устна́м мої́м не возбраню́; Го́споди, Ти разумі́л єси́.11Пра́вду Твою́ не скрих в се́рдці моє́м, і́стину Твою́ і спасе́ніє Твоє́ ріх, не скрих ми́лость Твою́ і і́стину Твою́ от со́нма мно́га.12Ти же, Го́споди, не удали́ щедро́т Твої́х от мене́; ми́лость Твоя́ і і́стина Твоя́ ви́ну да засту́питі м'я.13Я́ко одержа́ша м'я зла́я, ї́мже ність числа́; постиго́ша м'я беззако́нія моя́, і не возмого́х зрі́ти; умно́жишася па́че влас глави́ моєя́, і се́рдце моє́ оста́ви м'я.14Благоволи́, Го́споди, ізба́вити м'я; Го́споди, во є́же помощи́ мі, воньми́.15Да постидя́ться і посра́м'яться вку́пі і́щущії ду́шу мою́, із'я́ти ю; да возвратя́ться всп'ять і постидя́ться хотя́щії мі зла́я.16Да при́ймуть а́біє студ свой глаго́лющії мі: бла́гоже, бла́гоже!17Да возра́дуються і возвеселя́ться о Тебі́ всі і́щущії Тебе́, Го́споди, і да реку́ть ви́ну «Да возвели́читься Госпо́дь!» лю́б'ящії спасе́ніє Твоє́.18Аз же нищ єсьм і убо́г, Госпо́дь попече́ться о мні; Помо́щник мой і Защи́титель мой єси́ Ти, Бо́же мой, не закосни́.Сла́ва: |
|
Псалом 40
|
Псалом 40
|
| 1Начальнику хору. Псалом Давида. (Пророчий).2Блаженний, хто дбає про [вбогих і] бідних, в день скорботи спасає його Господь.3Господь збереже його й охоронить життя його. Блаженним він буде на землі, і Ти, Господи, не віддаси його в руки ворогів його.4Господь допоможе йому в час хвороби його, все ложе його Ти оздоровиш у болісті його.5Я сказав: «Господи, помилуй мене і зціли душу мою, бо згрішив я перед Тобою».6Вороги мої в злобі кажуть про мене: «Коли він помре та згине ім’я його?»7А коли приходять провідати мене, говорять облесливо, ховають злобу в серці, а вийшовши, змовляються.8Ненависники шепочуть між собою, замишляють зло проти мене.9Словом лихим ображають мене, говорячи: «Він ліг і вже не встане».10Навіть чоловік, що жив у згоді зі мною, що їв хліб мій і на якого я надіявся, — підняв проти мене п’яту свою.11Ти ж, Господи, помилуй мене, підійми мене, щоб я віддав їм.12З того дізнаюсь я, що Ти любиш мене, коли ворог мій не потішиться наді мною.13А мене Ти охорониш заради лагідности моєї, і поставиш перед лицем Твоїм навіки.14Благословенний Господь, Бог Ізраїля од віку й до віку! Амінь, амінь! | 1В коне́ць, псало́м Дави́ду, 40.2Блаже́н разуміва́яй на ни́ща і убо́га, в день лют ізба́вить єго́ Госпо́дь.3Госпо́дь да сохрани́ть єго́ і живи́ть єго́, і да ублажи́ть єго́ на землі́, і да не преда́сть єго́ в ру́ки враго́в єго́.4Госпо́дь да помо́жеть єму́ на одрі́ болі́зні єго́; все ло́же єго́ обрати́л єси́ в болі́зні єго́.5Аз ріх: Го́споди, поми́луй м'я, ізціли́ ду́шу мою́, я́ко согріши́х Ті.6Вразі́ мої́ рі́ша мні зла́я: когда́ у́мреть, і поги́бнеть і́м'я єго́?7І вхожда́ше ви́діти, всу́є глаго́лаше се́рдце єго́; собра́ беззако́ніє себі́, ісхожда́ше вон і глаго́лаше вку́пі.8На м'я шепта́ху всі вразі́ мої́, на м'я помишля́ху зла́я мні.9Сло́во законопресту́пноє возложи́ша на м'я: єда́ сп'яй не приложи́ть воскресну́ти?10І́бо челові́к ми́ра моєго́, на него́же упова́х, яди́й хлі́би моя́, возвели́чи на м'я запина́ніє.11Ти же, Го́споди, поми́луй м'я і возста́ви м'я, і возда́м їм.13Мене́ же за незло́біє прия́л і утверди́л м'я єси́ пред Тобо́ю в вік.14Благослове́н Госпо́дь Бог Ізра́їлев от ві́ка і до ві́ка! Бу́ди, бу́ди.12В сем позна́х, я́ко восхоті́л м'я єси́, я́ко не возра́дується враг мой о мні. |
|
Псалом 41
|
Псалом 41
|
| 1Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим. (Псалом Давида).2Як прагне олень до потоку води, так прагне душа моя до Тебе, Боже.3Прагне душа моя до Бога сильного й живого. Коли ж прийду я і з’явлюся перед лицем Божим?4Сльози мої стали хлібом мені день і ніч, коли вороги говорили до мене щодня: «Де Бог твій?»5Згадуючи це, я виливаю душу мою, бо я ходив серед великої кількості людей, входив з ними в дім Божий з піснями радости й хвали, з голосами урочистого святкування.6Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду хвалити Його, Спасителя мого і Бога мого.7Душа моя хвилюється в мені, Боже мій, тому згадав я Тебе в землі Йорданській і Єрмонській, з гори Малої.8Безодня безодню викликає шумом водоспадів Твоїх. Усі води Твої і хвилі Твої пройшли наді мною.9Вдень покаже Господь милість Свою, а вночі пісня Йому від мене — молитва до Бога життя мого.10Кажу я до Бога: «Захиснику мій! Навіщо Ти забув мене? Чого я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене»?11Наче хто ламає кості мої, коли глумляться з мене вороги мої та говорять щодня: «Де Бог твій?»12Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого. | 1В коне́ць, в ра́зум сино́в Коре́йових, псало́м Дави́ду, 41.2І́мже о́бразом жела́єть єле́нь на істо́чники водни́я, си́це жела́єть душа́ моя́ к Тебі́, Бо́же.3Возжада́ душа́ моя́ к Бо́гу крі́пкому, живо́му; когда́ прийду́ і явлю́ся лицю́ Бо́жию?4Би́ша сле́зи моя́ мні хліб день і нощ, внегда́ глаго́латися мні на всяк день: гді єсть Бог твой?5Сія́ пом'яну́х і ізлія́х на м'я ду́шу мою́; я́ко пройду́ в мі́сто селе́нія ди́вна, да́же до до́му Бо́жия, во гла́сі ра́дованія і іспові́данія, шу́ма пра́зднующаго.6Вску́ю приско́рбна єси́, душе́ моя́? І вску́ю смуща́єши м'я? Упова́й на Бо́га, я́ко іспові́мся Єму́, спасе́ніє лиця́ моєго́ і Бог мой.7Ко мні самому́ душа́ моя́ см'яте́ся; сего́ ра́ди пом'яну́х Тя от землі́ іорда́нськи і єрмонії́мськи, от гори́ ма́лия.8Бе́здна бе́здну призива́єть во гла́сі хля́бій Твої́х; вся висоти́ Твоя́ і во́лни Твоя́ на мні прейдо́ша.9В день запові́сть Госпо́дь ми́лость Свою́, і но́щію піснь Єго́ от мене́* — моли́тва Бо́гу живота́ моєго́.10Реку́ Бо́гу: Засту́пник мой єси́, почто́ м'я заби́л єси́? І вску́ю сі́туя хожду́, внегда́ оскорбля́єть враг?11Внегда́ сокруша́тися косте́м мої́м, поноша́ху мі вразі́ мої́, внегда́ глаго́лати їм мні на всяк день: гді єсть Бог Твой?12Вску́ю приско́рбна єси́, душе́ моя́? І вску́ю смуща́єши м'я? Упова́й на Бо́га, я́ко іспові́мся Єму́, спасе́ніє лиця́ моєго́ і Бог мой. |
|
Псалом 42
|
Псалом 42
|
| (Псалом Давида).1Суди мене, Боже, і розсуди тяжбу мою з народом недобрим. Від людини лукавої і злої визволи мене.2Бо Ти — Бог сили моєї. Навіщо Ти відкинув мене? Чому я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене?3Пошли світло Твоє й істину Твою, нехай вони ведуть мене і виведуть на святу гору Твою і в оселі Твої.4І ввійду я до жертовника Божого, що наповнює радістю серце моє, і буду славити Тебе піснями, як на гуслях, Боже, Боже мій.5Чому сумуєш, душе моя? Навіщо хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого.Слава… | Псало́м Дави́ду, не надпи́сан у євре́й, 42.1Суди́ мі, Бо́же, і разсуди́ прю мою́; от язи́ка не преподо́бна, от челові́ка непра́ведна і льсти́ва ізба́ви м'я.2Зане́ Ти єси́, Бо́же, крі́пость моя́, вску́ю отри́нул м'я єси́? І вску́ю сі́туя хожду́, внегда́ оскорбля́єть враг?3Посли́ світ Твой і і́стину Твою́; та м'я наста́виста, і введо́ста м'я в го́ру святу́ю Твою́ і в селе́нія Твоя́.4І вни́ду к же́ртвеннику Бо́жию, к Бо́гу веселя́щему ю́ность мою́; іспові́мся Тебі́ в гу́слех, Бо́же, Бо́же мой.5Вску́ю приско́рбна єси́, душе́ моя́? І вску́ю смуща́єши м'я? Упова́й на Бо́га, я́ко іспові́мся Єму́, спасе́ніє лиця́ моєго́ і Бог мой.Сла́ва: |
|
Псалом 43
|
Псалом 43
|
| 1Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим.2Боже, вухами нашими почули ми, і отці наші сповістили нам про діла, які вчинив Ти в часи їхні, часи давні.3Рукою Твоєю Ти знищив народи, а їх оселив, знищив племена, а їх розмножив.4Не мечем вони придбали землю і не їхня сила спасла їх, а Твоя рука і Твоя сила й світло лиця Твого, бо Ти благоволив до них.5Боже, Ти — Цар мій! Ти Той, що даєш спасіння Якову.6З Тобою, як рогами, поб’ємо ми ворогів наших і в ім’я Твоє потопчемо тих, що повстали проти нас.7Бо не на лук мій я надіюся, і меч мій не спасе мене,8а Ти спасеш нас від ворогів наших і осоромиш тих, що повстали проти нас.9Тобою, Боже, будемо хвалитися кожен день, і ім’я Твоє будемо славити повіки.10Нині ж Ти відкинув і осоромив нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим.11Ти попустив, щоб ми втікали від ворогів, і ненависники наші грабують нас.12Ти, як овець, віддав нас на заколення і розсіяв нас поміж народами.13Ти задарма віддав народ Свій і не підвищив ціни на нього.14Ти на глум віддав нас сусідам нашим, на посміх і зневагу всім, що навкруги нас.15Ти зробив нас притчею між народами, покиванням голови між людьми.16Щодня сором мій переді мною, і посоромлення вкриває лице моє17від голосу ганьбителя й наклепника, від погляду ворога й месника.18Все це прийшло на нас, але ми не забули Тебе і не порушили завіту Твого.19Не відхилилося від Тебе серце наше, і кроки наші не зійшли з дороги Твоєї,20коли Ти смирив нас у землі злостраждань і тінню смерти покрив нас.21Бо якби ми забули ім’я Бога нашого і простягнули руки свої до бога чужого,22то чи не покарав би нас Бог? Бо Він знає таємниці серця.23Але за Тебе, Господи, вбивають нас кожен день, ми стали як вівці, що призначені на заколення.24Встань, Господи, чого спиш Ти? Прокинься і не відкидай нас назавжди.25Навіщо ховаєш лице Твоє? Забуваєш скорботу та біду нашу?26Бо душа наша принижена до пороху, і серце наше в землю втоптане.27Воскресни, Господи, поможи нам і визволи нас імені Твого ради. | 1В коне́ць, сино́в Коре́йових, в ра́зум, псало́м, 43.2Бо́же, уши́ма на́шима усли́шахом, і отці́ на́ші возвісти́ша нам ді́ло, є́же соді́лал єси́ во днех їх, во днех дре́вніх.3Рука́ Твоя́ язи́ки потреби́, і насади́л я єси́; озло́бил єси́ лю́ди і ізгна́л єси́ я.4Не бо мече́м свої́м наслі́диша зе́млю, і ми́шця їх не спасе́ їх, но десни́ця Твоя́ і ми́шця Твоя́ і просвіще́ніє лиця́ Твоєго́, я́ко благоволи́л єси́ в них.5Ти єси́ Сам Цар мой і Бог мой, запові́даяй спасе́нія Іа́ковля.6О Тебі́ враги́ на́ша ізбоде́м ро́ги, і о і́мені Твоє́м уничижи́м востаю́щия на ни.7Не на лук бо мой упова́ю, і меч мой не спасе́ть мене́;8спасл бо єси́ нас от стужа́ющих нам, і ненави́дящих нас посрами́л єси́.9О Бо́зі похва́лимся весь день, і о і́мені Твоє́м іспові́мися во вік.10Ни́ні же отри́нул єси́ і посрами́л єси́ нас, і не ізи́деши, Бо́же, в си́лах на́ших.11Возврати́л єси́ нас всп'ять при вразі́х на́ших, і ненави́дящії нас расхища́ху себі́.12Дал єси́ нас, я́ко о́вці, сні́ди і во язи́ціх разсі́ял ни єси́.13Отда́л єси́ лю́ди Твоя́ без ціни́, і не бі мно́жество в восклица́ніїх на́ших.14Положи́л єси́ нас поноше́ніє сосі́дом на́шим, подражне́ніє і поруга́ніє су́щим о́крест нас.15Положи́л єси́ нас в при́тчу во язи́ціх, покива́нію глави́ в лю́дех.16Весь день срам мой пре́до мно́ю єсть, і студ лиця́ моєго́ покри́ м'я,17от гла́са поноша́ющаго і оклевета́ющаго, от лиця́ вра́жия і ізгоня́щаго.18Сія́ вся прийдо́ша на ни, і не заби́хом Тебе́, і не непра́вдовахом в заві́ті Твоє́м,19і не отступи́ всп'ять се́рдце на́ше; і уклони́л єси́ стезі́ на́ша от путі́ Твоєго́,20я́ко смири́л єси́ нас на мі́сті озлобле́нія, і прикри́ ни сінь сме́ртная.21А́ще заби́хом і́м'я Бо́га на́шего, і а́ще возді́хом руки́ на́ша к бо́гу чужде́му,22не Бог ли взи́щеть сих? Той бо вість та́йная се́рдця.23Зане́ Тебе́ ра́ди умерщвля́ємся весь день, вміни́хомся, я́ко о́вці заколе́нія.24Воста́ни, вску́ю спи́ши, Го́споди? воскресни́, і не отри́ни до конця́.25Вску́ю лице́ Твоє́ отвраща́єши? Забива́єши нищету́ на́шу і скорб на́шу?26Я́ко смири́ся в персть душа́ на́ша, прильпе́ землі́ утро́ба на́ша.27Воскресни́, Го́споди, помози́ нам і ізба́ви нас і́мене ради Твоєго́. |
|
Псалом 44
|
Псалом 44
|
| 1Начальнику хору. На музичному інструменті шошан. Повчання синам Кореєвим. Пісня про Улюбленого.2Вилилось із серця мого слово благе, говорю я про діла мої Цареві. Язик мій — перо книжника-скорописця.3Ти прекрасніший за синів людських, виливається благодать із уст Твоїх. Тому благословив Тебе Бог навіки.4Прив’яжи меч Твій до бедра Твого, сильний, славою Твоєю і красою Твоєю.5І натягни лук, і встигай, і царюй істини ради, і лагідности, і справедливости, і дивно поведе Тебе правиця Твоя.6Гострі стріли Твої, [Сильний]! Вони в серце ворогам Царя. Впадуть народи перед Тобою.7Престіл Твій, Боже, повік віку, жезл правоти — жезл Царства Твого.8Ти полюбив правду і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радости більше, ніж спільників Твоїх.9Вся одежа Твоя — як смирна, алое і касія; в палатах із слонової кості звеселять Тебе.10Дочки царів почесні гості Твої; стала цариця праворуч Тебе, в ризи позолочені одягнена, прикрашена.11Слухай, дочко, і споглянь, і прихили вухо твоє, і забудь народ твій і дім отця твого.12І забажає Цар доброти твоєї, бо Він — Бог твій, і поклонишся Йому.13І дочка Тира з дарами, і найбагатші з народів помоляться лицю Твоєму.14Вся слава дочки царя в ній самій, одежа її шита золотом.15В дорогих прикрашених ризах введуть її до Царя. Приведені будуть діви вслід за нею, подруги її.16Приведуть їх з піснями радости і введуть їх у палату Царя.17Замість батьків Твоїх будуть сини Твої. Ти поставиш їх князями по всій землі.18Пом’яну ім’я Твоє у всякому роді і роді. Заради того люди всі вихвалятимуть Тебе і прославлятимуть ім’я Твоє повік віку. | 1В коне́ць, о ізміня́ємих сино́м коре́йовим в ра́зум, піснь о возлю́бленнім, 44.2Отри́гну се́рдце моє́ сло́во бла́го, глаго́лю аз діла́ моя́ Царе́ві; язи́к мой — трость кни́жника скоропи́сця.3Красе́н добро́тою па́че сино́в челові́чеських, ізлія́ся благода́ть во устна́х Твої́х; сего́ ра́ди благослови́ Тя Бог во вік.4Препоя́ши меч Твой по бедрі́ Твоє́й, Си́льне,5красото́ю Твоє́ю і добро́тою Твоє́ю; і наляци́, і успіва́й, і ца́рствуй і́стини ра́ди і кро́тости і пра́вди; і наста́вить Тя ди́вно десни́ця Твоя́.6Стрі́ли Твоя́ ізощре́ни, Си́льне; лю́діє под Тобо́ю паду́ть в се́рдці враг Царе́вих.7Престо́л Твой, Бо́же, в вік ві́ка; жезл пра́вости — жезл Ца́рствія Твоєго́.8Возлюби́л єси́ пра́вду і возненави́діл єси́ беззако́ніє; сего́ ра́ди пома́за Тя, Бо́же, Бог Твой єле́єм ра́дости па́че прича́стник Твої́х.9Сми́рна, і ста́кти, і касі́я от риз Твої́х, от тя́жестей слоно́вих*, із ни́хже возвесели́ша Тя.10Дще́рі царе́й в че́сті Твоє́й; предста́ цари́ця одесну́ю Тебе́, в ри́зах позлаще́нних оді́яна преіспещре́на.11Сли́ши, дщи, і виждь, і приклони́ у́хо твоє́, і забу́ди лю́ди твоя́ і дом отця́ твоєго́;12і возжела́єть Цар добро́ти твоєя́, зане́ Той єсть Госпо́дь твой, і поклони́шися Єму́,13і дщи Ти́рова с да́ри; лицю́ Твоєму́ помо́ляться бога́тії лю́дстії.14Вся сла́ва дще́ре Царе́ві внутр; ря́сни злати́ми оді́яна і преіспещре́на.15Приведу́ться Царю́ ді́ви вслід єя́, і́скреннія єя́ приведу́ться Тебі́;16приведу́ться в весе́лії і ра́дованії, введу́ться в храм Царе́в.17Вмі́сто оте́ць Твої́х би́ша си́нове Твої́; поста́виши я кня́зі по всей землі́.18Пом'яну́ і́м'я Твоє́ во вся́ком ро́ді і ро́ді; сего́ ра́ди лю́діє іспові́дяться Тебі́ в вік і во вік ві́ка. |
|
Псалом 45
|
Псалом 45
|
| 1Начальнику хору. Синів Кореєвих. На музичному інструменті аламоф. Пісня.2Бог нам пристановище і сила, скора допомога в біді, що надходить на нас.3Тому не будемо боятися, хоч би захиталася земля, і гори зрушились у безодню моря.4Нехай шумлять і хвилями здіймаються води і трясуться гори від хвиль їхніх.5Потоки рік веселять місто Боже, святу оселю Всевишнього.6Бог посеред нього — воно не захитається; Бог допоможе йому зранку.7Стривожилися народи, захиталися царства: [Всевишній] подав голос Свій, і похитнулася земля.8Господь Сил з нами, Бог Якова — захисник наш.9Прийдіть і погляньте на діла Божі, які чуда вчинив Він на землі.10Він спинив війни до країв землі, поламав лук, знищив зброю і колісниці попалив вогнем.11«Заспокойтеся і пізнайте, що Я — Бог, піднесуся між народами і прославлюся на землі».12Господь Сил з нами, Захисник наш — Бог Якова.Слава… | 1В коне́ць, о сині́х Коре́йових, о та́йних, псало́м, 45.2Бог нам прибі́жище і си́ла, помо́щник в ско́рбіх обрі́тших ни зіло́.3Сего́ ра́ди не убої́мся, внегда́ смуща́ється земля́, і прелага́ються го́ри в сердця́ морська́я.4Возшумі́ша і см'ято́шася во́ди їх, см'ято́шася го́ри крі́постію Єго́.5Рі́чная устремле́нія веселя́ть град Бо́жий; освяти́л єсть селе́ніє Своє́ Ви́шній.6Бог посреді́ єго́, і не подви́житься; помо́жеть єму́ Бог у́тро зау́тра.7См'ято́шася язи́ци, уклони́шася ца́рствія; даде́ глас Свой Ви́шній, подви́жеся земля́.8Госпо́дь сил с на́ми, засту́пник наш Бог Іа́ковль.9Прийді́те і ви́діте діла́ Бо́жія, я́же положи́ чудеса́ на землі́;10оте́мля бра́ні до коне́ць землі́, лук сокруши́ть і сло́мить ору́жіє, і щити́ сожже́ть огне́м.11Упраздні́теся і разумі́йте, я́ко Аз єсьм Бог; вознесу́ся во язи́ціх, вознесу́ся на землі́.12Госпо́дь сил с на́ми, засту́пник наш Бог Іа́ковль.Сла́ва: |
|
Після 6-ї кафизми Трисвяте, Пресвята Тройце,.. Отче наш.. і тропарі, глас 3:
|
Після 6-ї кафизми, Трисвято́є. І по О́тче наш: тропарі, глас 3:
|
|
Хвалу приношу Тобі, Господи, і зізнаюсь у гріхах моїх, Боже! Наверни і спаси мене. Слава… Спаси мене, Боже мій, як колись Ти спас митаря. Не відкинь моїх сліз, як не відкинув Ти сліз блудниці. Прийми мої зітхання, Спасе мій, і спаси мене. І нині… Як раб Твій, прибігаю під покрову Твою, всенепорочна, визволи мене, Богородице, від пристрастей, як Та, що породила безстрастного Христа Бога нашого. |
Хвалу́ приношу́ Ті, Го́споди, прегріше́нія моя́ вся возвіща́ю Ті, Бо́же, обрати́в поми́луй м'я. Сла́ва: Спаси́ м'я, Бо́же мой, я́коже іногда́ митаря́ спасл єси́; і блудни́ці слез не презрі́вий, і моє́ воздиха́ніє прийми́, Спа́се мой, і спаси́ м'я. І ни́ні: Ра́бськи ни́ні притека́ю к покро́ву Твоєму́, Пренепоро́чная, ізба́ви м'я, Богороди́тельнице, слія́нія страсте́й, я́ко безстра́стія Вино́внаго Ро́ждшая. |
|
Господи помилуй, 40 разів. І молитва:
|
Го́споди поми́луй, 40 разів. І молитва:
|
|
Дякуємо Тобі, Господи Боже наш, за всі благодіяння Твої, що від дитинства нашого і до сьогодні Ти являв і являєш нам, явно і неявно, про які знаємо і про які не знаємо. Ти полюбив нас так, що й Сина Твого Єдинородного не пожалів віддати за нас. Допоможи ж і нам бути достойними Твоєї любови. Дай нам мудрість розуміти слова Твої і підкріпи нас силою Твоєю. І якщо, бажаючи чи не бажаючи, ми згрішили, прости нас і не карай. Охорони душі наші в чистоті, щоб ми стали перед Престолом Твоїм з чистим сумлінням. Пошли нам і кінець життя, достойний чоловіколюбства Твого. Спом’яни і всіх, хто бажав нам добра чи зла, бо всі люди і кожна людина немічна. Тому молимося Тобі: подай нам від Твого милосердя велику милість. |
Благодари́м Тя, Го́споди Бо́же наш, о всіх благодія́ніїх Твої́х, я́же от пе́рваго во́зраста до настоя́щаго в нас, недосто́йних, би́вших, о ї́хже ві́ми і не ві́ми, о явле́нних і неявле́нних, я́же ді́лом би́вших і сло́вом; возлюби́вий нас, я́коже і Єдиноро́днаго Твоєго́ Си́на о нас да́ти ізво́ливий, сподо́би і нас досто́йни би́ти Твоєя́ любве́. Даждь сло́вом Твої́м му́дрость, і стра́хом Твої́м вдохни́ крі́пость от Твоєя́ си́ли, і а́ще что хотя́ще, іли́ не хотя́ще согріши́хом, прости́ і не вміни́; і сохрани́ ду́шу на́шу святу, і предста́ви ю Твоєму́ престо́лу со́вість іму́щу чи́сту, і коне́ць досто́їн человіколю́бія Твоєго́. І пом'яни́, Го́споди, всіх призива́ющих і́м'я Твоє́ во і́стині, пом'яни́ всіх бла́га іли́ сопроти́вная нам хотя́щих, всі бо челові́ци єсьми́, і всу́є всяк челові́к. Ті́мже мо́лимся Тебі́, Го́споди: пода́ждь нам Твоєго́ благоутро́бія ве́лію ми́лость. |
