|
Кафизма 6
|
Каfjсма ѕ7.
|
|
Псалом 37
|
Paл0мъ lз.
|
| 1Псалом Давида. На спомин [про суботу].2Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене у гніві Твоїм.3Бо стріли Твої пройняли мене, і утвердив єси на мені руку Твою.4Нема зцілення у плоті моїй від лиця гніву Твого, нема спокою в костях моїх від лиця гріхів моїх.5Бо беззаконня мої перевищили голову мою і, як тягар великий, пригнітили мене.6Засмерділись і загнилися рани мої від лиця безумства мого.7Пригноблений я і зовсім поник, весь день сумуючи ходжу.8Бо стегна мої сповнилися запаленням, і нема зцілення у плоті моїй.9Озлоблений був і смирився до кінця; ридаю від болю серця мого.10Господи, перед Тобою всі бажання мої, і зітхання моє від Тебе не втаїться.11Серце моє стривожене, покинула мене сила моя, і світло очей моїх — і того вже не стало в мене.12Друзі мої і приятелі мої відійшли від мене, і родина моя стала осторонь мене.13А ті, що шукають душу мою, поставили сіті, і ті, що бажають мені зла, говорять про погибель і весь день замишляють підступи.14Я ж, немов глухий, не чую і, як німий, не відкриваю вуст своїх.15І став я як людина, що не чує і не має в устах своїх виправдання.16Бо на Тебе, Господи, уповаю я: Ти почуй, Господи, Боже мій.17Тому я сказав: нехай ніколи не потішаються [вороги мої]; коли спіткнуться ноги мої, вони звеличуються наді мною.18Я готовий до ран, і недуги мої повсякчас переді мною.19Бо беззаконня мої я визнаю і печалюся через гріх мій.20Вороги ж мої живуть і зміцнюються більше за мене, і намножилося тих, що ненавидять мене не по правді.21Ті, що відплачують мені злом за добро, обмовляють мене, бо я про благодіяння дбаю.22Не покинь мене, Господи, Боже мій, не відступи від мене.23Поспіши на поміч мені, Господи спасіння мого. | №.Pал0мъ дв7ду, въ воспоминaніе њ суббHтэ, lз7.в7.ГDи, да не ћростію твоeю њбличи1ши менE, нижE гнёвомъ твои1мъ накaжеши менE:G.ћкw стрёлы тво‰ ўнз0ша во мнЁ, и3 ўтверди1лъ є3си2 на мнЁ рyку твою2.д7.Нёсть и3зцэлeніz въ пл0ти моeй t лицA гнёва твоегw2, нёсть ми1ра въ костeхъ мои1хъ t лицA грBхъ мои1хъ.є7.Ћкw беззакHніz мо‰ превзыд0ша главY мою2, ћкw брeмz тsжкое њтzготёша на мнЁ.ѕ7.Возсмердёша и3 согни1ша р†ны мо‰, t лицA безyміz моегw2.з7.Пострадaхъ и3 слzк0хсz до концA, вeсь дeнь сётуz хождaхъ:}.ћкw лsдвіz мо‰ нап0лнишасz поругaній, и3 нёсть и3зцэлeніz въ пл0ти моeй.f7.Њѕл0бленъ бhхъ и3 смири1хсz до ѕэлA, рыкaхъ t воздыхaніz сeрдца моегw2.‹.ГDи, пред8 тоб0ю всE желaніе моE, и3 воздыхaніе моE t тебє2 не ўтаи1сz.№i.Сeрдце моE смzтeсz, њстaви мS си1ла моS, и3 свётъ џчію моє1ю, и3 т0й нёсть со мн0ю.в7i.Дрyзи мои2 и3 и4скренніи мои2 прsмw мнЁ прибли1жишасz и3 стaша.Gi.И# бли1жніи мои2 tдалeче менє2 стaша, и3 нуждaхусz и4щущіи дyшу мою2: и3 и4щущіи ѕл†z мнЁ глаг0лаху сyєтнаz, и3 льсти6внымъ вeсь дeнь поучaхусz.д7i.Ѓзъ же ћкw глyхъ не слhшахъ, и3 ћкw нёмъ не tверзazй ќстъ свои1хъ:є7i.и3 бhхъ ћкw человёкъ не слhшай и3 не и3мhй во ўстёхъ свои1хъ њбличeніz.ѕ7i.Ћкw на тS, гDи, ўповaхъ, ты2 ўслhшиши, гDи б9е м0й.з7i.Ћкw рёхъ: да не когдA порaдуютмисz врази2 мои2: и3 внегдA подвижaтисz ногaмъ мои6мъ, на мS велерёчеваша.}i.Ћкw ѓзъ на р†ны гот0въ, и3 болёзнь моS предо мн0ю є4сть вhну.f7i.Ћкw беззак0ніе моE ѓзъ возвэщY и3 попекyсz њ грэсЁ моeмъ.к7.Врази1 же мои2 живyтъ и3 ўкрэпи1шасz пaче менє2, и3 ўмн0жишасz ненави1дzщіи мS без8 прaвды:к7а.воздаю1щіи ми2 ѕл†z воз8 благ†z њболгaху мS, занE гонsхъ благостhню.к7в.Не њстaви менE, гDи б9е м0й, не tступи2 t менє2:к7г.вонми2 въ п0мощь мою2, гDи сп7сeніz моегw2. |
|
Псалом 38
|
Paл0мъ lи.
|
| 1Начальнику хору Ідифуму. Псалом Давида.2Я сказав: «Буду слідкувати за життям моїм, щоб не грішити язиком моїм. Буду стримувати уста мої, доки нечестивий переді мною».3Я став як німий, не давав голосу. Я мовчав навіть про добре, але скорбота моя поновилася.4Запалало серце моє в мені і в думках моїх розгорівся вогонь, тоді я сказав язиком моїм:5«Скажи мені, Господи, коли кончина моя, і число днів моїх — яке воно? Щоб зрозумів я, який вік мій».6Ти, мов п’ядями, виміряв дні мої, і вік мій — як ніщо перед Тобою.7Дійсно, всяка людина, що живе на землі, як тінь ходить; даремно метушиться, збирає і не знає, кому те дістанеться.8І нині чого чекати мені, Господи? Надія моя — на Тебе.9Від усіх гріхів моїх очисти мене; не віддавай мене на глум безумному.10Я став як німий і не відкриваю уст моїх, тому що Ти вчинив це.11Відверни від мене удари Твої, бо від сили руки Твоєї я щезну.12Якщо Ти за кожен гріх будеш карати людину, то розсиплеться, як від молі, вся краса її. Ось такою нетривкою є людина.13Почуй же, Господи, молитву мою і благання моє прийми; не будь мовчазним на сльози мої, бо я подорожній перед Тобою і захожий, як і всі батьки мої.14Дай мені полегшення, щоб я заспокоївся раніше, ніж відійду від світу цього і більше мене не буде. | №.Въ конeцъ, їдіfyму, пёснь дв7ду, l}.в7.Рёхъ: сохраню2 пути6 мо‰, є4же не согрэшaти ми2 љзhкомъ мои1мъ: положи1хъ ўстHмъ мои6мъ храни1ло, внегдA востaти грёшному предо мн0ю.G.Њнэмёхъ и3 смири1хсz, и3 ўмолчaхъ t бл†гъ, и3 болёзнь моS њбнови1сz.д7.Согрёzсz сeрдце моE во мнЁ, и3 въ поучeніи моeмъ разгори1тсz џгнь: глаг0лахъ љзhкомъ мои1мъ:є7.скажи1 ми, гDи, кончи1ну мою2 и3 число2 днjй мои1хъ, к0е є4сть, да разумёю, что2 лишaюсz ѓзъ.ѕ7.СE, п‰ди положи1лъ є3си2 дни6 мо‰, и3 состaвъ м0й ћкw ничт0же пред8 тоб0ю: nбaче всsчєскаz суетA всsкъ человёкъ живhй.з7.U5бо w4бразомъ х0дитъ человёкъ, nбaче всyе мzтeтсz: сокр0вищствуетъ, и3 не вёсть, комY соберeтъ |.}.И# нн7э кто2 терпёніе моE; не гDь ли; и3 состaвъ м0й t тебє2 є4сть.f7.T всёхъ беззак0ній мои1хъ и3збaви мS: поношeніе безyмному дaлъ мS є3си2.‹.Њнэмёхъ и3 не tверз0хъ ќстъ мои1хъ, ћкw ты2 сотвори1лъ є3си2.№i.Tстaви t менє2 р†ны тво‰: t крёпости бо руки2 твоеS ѓзъ и3зчез0хъ.в7i.Во њбличeніихъ њ беззак0ніи наказaлъ є3си2 человёка, и3 и3стazлъ є3си2 ћкw паучи1ну дyшу є3гw2: nбaче всyе всsкъ человёкъ.Gi.Ўслhши моли1тву мою2, гDи, и3 молeніе моE внуши2, слeзъ мои1хъ не премолчи2: ћкw пресeлникъ ѓзъ є4смь ў тебє2 и3 пришлeцъ, ћкоже вси2 nтцы2 мои2.д7i.Њслaби ми2, да почjю, прeжде дaже не tидY, и3 ктомY не бyду. |
|
Псалом 39
|
Paл0мъ lf.
|
| 1Начальнику хору. Псалом Давида. (Пророчий).2Твердо я надіявся на Господа, і Він прихилився до мене і почув молитву мою.3Він вивів мене з ями пристрастей і в’язкого болота, поставив на камені ноги мої і зміцнив стопи мої.4Він вклав в уста мої пісню нову — хвалу Богу нашому. Многі побачать, і убояться, і будуть уповати на Господа.5Блаженна людина, яка покладає надію свою на Господа і не звертається до гордих і до тих, що схиляються до неправди.6Господи, Боже мій! Як багато створив Ти чудес Твоїх для нас! Хто уподібниться Тобі помислами Твоїми про нас! Хотів би я говорити і перелічити, але вони перевищують всяке число.7Жертви і принесення Ти не захотів, але Ти відкрив мені вуха*. Всепалення і жертви за гріх Ти не бажав.8Тоді я сказав: «Ось іду; у свитку книжному написано про мене.9Я бажаю виконати волю Твою, Боже мій, і закон Твій у серці моїм».10Я сповіщав про правду Твою в зібранні великому і не спиняв уст моїх. Ти знаєш, Господи.11Не втаїв я правди Твоєї в серці моїм; я всім сповіщав про істину й спасіння Твоє. Не затаїв милости й вірности Твоєї перед зібранням великим.12Ти ж, Господи, не віддаляй від мене милосердя Твого. Милість Твоя й істина Твоя нехай завжди охороняють мене.13Бо обступила мене біда велика: оточили мене беззаконня мої, і я не можу побачити їх, бо їх більше, ніж волосся на голові моїй, і серце моє стиснулося в мені.14Благозволь, Господи, визволити мене. Господи, поспіши на допомогу мені!15Нехай постидяться і осоромляться ті, що шукають душі моєї, щоб погубити її. Нехай повернуть назад ті, що бажають зла мені.16Нехай покриються соромом ті, що говорили мені: «Добре, добре!»17Але нехай зрадіють і звеселяться Тобою ті, що шукають Тебе, Боже, і ті, що люблять спасіння Твоє, нехай безперестанку виголошують: «Великий Господь!»18Я ж немічний і вбогий, Господи, допоможи мені! Ти поміч моя і моє спасіння, Боже мій, поспіши!Слава… | №.Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, lf7.в7.ТерпS потерпёхъ гDа, и3 внsтъ ми2 и3 ўслhша моли1тву мою2:G.и3 возведe мz t р0ва страстeй и3 t брeніz ти1ны, и3 постaви на кaмени н0зэ мои2 и3 и3спрaви стwпы2 мо‰:д7.и3 вложи2 во ўстA мо‰ пёснь н0ву, пёніе бGу нaшему. Ќзрzтъ мн0зи и3 ўбоsтсz, и3 ўповaютъ на гDа.є7.Бlжeнъ мyжъ, є3мyже є4сть и4мz гDне ўповaніе є3гw2, и3 не призрЁ въ суєты2 и3 неистовлє1ніz лHжнаz.ѕ7.МнHга сотвори1лъ є3си2 ты2, гDи б9е м0й, чудесA тво‰, и3 помышлeніємъ твои6мъ нёсть кто2 ўпод0битсz тебЁ: возвэсти1хъ и3 глаг0лахъ: ўмн0жишасz пaче числA.з7.Жeртвы и3 приношeніz не восхотёлъ є3си2, тёло же сверши1лъ ми2 є3си2: всесожжeній и3 њ грэсЁ не взыскaлъ є3си2.}.ТогдA рёхъ: сE, пріидY: въ глави1знэ кни1жнэ пи1сано є4сть њ мнЁ:f7.є4же сотвори1ти в0лю твою2, б9е м0й, восхотёхъ, и3 зак0нъ тв0й посредЁ чрeва моегw2.‹.Благовэсти1хъ прaвду въ цRкви вели1цэй, сE, ўстнaмъ мои6мъ не возбраню2: гDи, ты2 разумёлъ є3си2.№i.Прaвду твою2 не скрhхъ въ сeрдцы моeмъ, и4стину твою2 и3 сп7сeніе твоE рёхъ, не скрhхъ млcть твою2 и3 и4стину твою2 t с0нма мн0га.в7i.Тh же, гDи, не ўдали2 щедр0тъ твои1хъ t менє2: млcть твоS и3 и4стина твоS вhну да застyпитэ мS.Gi.Ћкw њдержaша мS ѕл†z, и5мже нёсть числA: постиг0ша мS беззакHніz мо‰, и3 не возмог0хъ зрёти: ўмн0жишасz пaче вл†съ главы2 моеS, и3 сeрдце моE њстaви мS.д7i.Бlговоли2, гDи, и3збaвити мS: гDи, во є4же помощи1 ми, вонми2.є7i.Да постыдsтсz и3 посрaмzтсz вкyпэ и4щущіи дyшу мою2, и3з8sти ю5: да возвратsтсz вспsть и3 постыдsтсz хотsщіи ми2 ѕл†z.ѕ7i.Да пріи1мутъ ѓбіе стyдъ св0й глаг0лющіи ми2: блaгоже, блaгоже.з7i.Да возрaдуютсz и3 возвеселsтсz њ тебЁ вси2 и4щущіи тебE, гDи, и3 да рекyтъ вhну, да возвели1читсz гDь, лю1бzщіи сп7сeніе твоE.}i.Ѓзъ же ни1щъ є4смь и3 ўб0гъ, гDь попечeтсz њ мнЁ: пом0щникъ м0й и3 защи1титель м0й є3си2 ты2, б9е м0й, не закосни2.Слaва: |
|
Псалом 40
|
Paл0мъ м7.
|
| 1Начальнику хору. Псалом Давида. (Пророчий).2Блаженний, хто дбає про [вбогих і] бідних, в день скорботи спасає його Господь.3Господь збереже його й охоронить життя його. Блаженним він буде на землі, і Ти, Господи, не віддаси його в руки ворогів його.4Господь допоможе йому в час хвороби його, все ложе його Ти оздоровиш у болісті його.5Я сказав: «Господи, помилуй мене і зціли душу мою, бо згрішив я перед Тобою».6Вороги мої в злобі кажуть про мене: «Коли він помре та згине ім’я його?»7А коли приходять провідати мене, говорять облесливо, ховають злобу в серці, а вийшовши, змовляються.8Ненависники шепочуть між собою, замишляють зло проти мене.9Словом лихим ображають мене, говорячи: «Він ліг і вже не встане».10Навіть чоловік, що жив у згоді зі мною, що їв хліб мій і на якого я надіявся, — підняв проти мене п’яту свою.11Ти ж, Господи, помилуй мене, підійми мене, щоб я віддав їм.12З того дізнаюсь я, що Ти любиш мене, коли ворог мій не потішиться наді мною.13А мене Ти охорониш заради лагідности моєї, і поставиш перед лицем Твоїм навіки.14Благословенний Господь, Бог Ізраїля од віку й до віку! Амінь, амінь! | №.Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, м7.в7.Бlжeнъ разумэвazй на ни1ща и3 ўб0га, въ дeнь лю1тъ и3збaвитъ є3го2 гDь.G.ГDь да сохрани1тъ є3го2 и3 живи1тъ є3го2, и3 да ўбlжи1тъ є3го2 на земли2 и3 да не предaстъ є3гw2 въ рyки врагHвъ є3гw2.д7.ГDь да пом0жетъ є3мY на nдрЁ болёзни є3гw2: всE л0же є3гw2 њбрати1лъ є3си2 въ болBзни є3гw2.є7.Ѓзъ рёхъ: гDи, поми1луй мS, и3зцэли2 дyшу мою2, ћкw согрэши1хъ ти2.ѕ7.Врази2 мои2 рёша мнЁ ѕл†z: когдA ќмретъ, и3 поги1бнетъ и4мz є3гw2;з7.И# вхождaше ви1дэти, всyе глаг0лаше сeрдце є3гw2: собрA беззак0ніе себЁ, и3схождaше в0нъ и3 глаг0лаше вкyпэ.}.На мS шептaху вси2 врази2 мои2, на мS помышлsху ѕл†z мнЁ.f7.Сл0во законопрестyпное возложи1ша на мS: є3дA спsй не приложи1тъ воскреснyти;‹.И$бо человёкъ ми1ра моегw2, на нег0же ўповaхъ, kдhй хлёбы мо‰, возвели1чи на мS запинaніе.№i.Тh же, гDи, поми1луй мS и3 возстaви мS, и3 воздaмъ и5мъ.в7i.Въ сeмъ познaхъ, ћкw восхотёлъ мS є3си2, ћкw не возрaдуетсz врaгъ м0й њ мнЁ.Gi.Менe же за неѕл0біе пріsлъ, и3 ўтверди1лъ мS є3си2 пред8 тоб0ю въ вёкъ.д7i.Блгcвeнъ гDь бGъ ї}левъ t вёка и3 до вёка: бyди, бyди. |
|
Псалом 41
|
Paл0мъ м7а.
|
| 1Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим. (Псалом Давида).2Як прагне олень до потоку води, так прагне душа моя до Тебе, Боже.3Прагне душа моя до Бога сильного й живого. Коли ж прийду я і з’явлюся перед лицем Божим?4Сльози мої стали хлібом мені день і ніч, коли вороги говорили до мене щодня: «Де Бог твій?»5Згадуючи це, я виливаю душу мою, бо я ходив серед великої кількості людей, входив з ними в дім Божий з піснями радости й хвали, з голосами урочистого святкування.6Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду хвалити Його, Спасителя мого і Бога мого.7Душа моя хвилюється в мені, Боже мій, тому згадав я Тебе в землі Йорданській і Єрмонській, з гори Малої.8Безодня безодню викликає шумом водоспадів Твоїх. Усі води Твої і хвилі Твої пройшли наді мною.9Вдень покаже Господь милість Свою, а вночі пісня Йому від мене — молитва до Бога життя мого.10Кажу я до Бога: «Захиснику мій! Навіщо Ти забув мене? Чого я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене»?11Наче хто ламає кості мої, коли глумляться з мене вороги мої та говорять щодня: «Де Бог твій?»12Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого. | №.Въ конeцъ, въ рaзумъ сынHвъ корeовыхъ, pал0мъ дв7ду, м7№.в7.И$мже w4бразомъ желaетъ є3лeнь на и3ст0чники водны6z, си1це желaетъ душA моS къ тебЁ, б9е.G.ВозжадA душA моS къ бGу крёпкому, жив0му: когдA пріидY и3 kвлю1сz лицY б9ію;д7.Бhша слeзы мо‰ мнЁ хлёбъ дeнь и3 н0щь, внегдA глаг0латисz мнЁ на всsкъ дeнь: гдЁ є4сть бGъ тв0й;є7.Сі‰ помzнyхъ, и3 и3зліsхъ на мS дyшу мою2: ћкw пройдY въ мёсто селeніz ди1вна, дaже до д0му б9іz, во глaсэ рaдованіz и3 и3сповёданіz, шyма прaзднующагw.ѕ7.Вскyю приск0рбна є3си2, душE моS; и3 вскyю смущaеши мS; ўповaй на бGа, ћкw и3сповёмсz є3мY, сп7сeніе лицA моегw2 и3 бGъ м0й.з7.Ко мнЁ самомY душA моS смzтeсz: сегw2 рaди помzнyхъ тS t земли2 їoрдaнски и3 є3рмwніи1мски, t горы2 мaлыz.}.Бeздна бeздну призывaетъ во глaсэ хлsбій твои1хъ: вс‰ высwты6 тво‰ и3 вHлны тво‰ на мнЁ преид0ша.f7.Въ дeнь заповёсть гDь млcть свою2, и3 н0щію пёснь є3гw2 t менє2*, моли1тва бGу животA моегw2.‹.РекY бGу: застyпникъ м0й є3си2, почто2 мS забhлъ є3си2; и3 вскyю сётуz хождY, внегдA њскорблsетъ врaгъ;№i.ВнегдA сокрушaтисz костeмъ мои6мъ, поношaху ми2 врази2 мои2, внегдA глаг0лати и5мъ мнЁ на всsкъ дeнь: гдЁ є4сть бGъ тв0й;в7i.Вскyю приск0рбна є3си2, душE моS; и3 вскyю смущaеши мS; ўповaй на бGа, ћкw и3сповёмсz є3мY, сп7сeніе лицA моегw2 и3 бGъ м0й. |
|
Псалом 42
|
Paл0мъ м7в.
|
| (Псалом Давида).1Суди мене, Боже, і розсуди тяжбу мою з народом недобрим. Від людини лукавої і злої визволи мене.2Бо Ти — Бог сили моєї. Навіщо Ти відкинув мене? Чому я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене?3Пошли світло Твоє й істину Твою, нехай вони ведуть мене і виведуть на святу гору Твою і в оселі Твої.4І ввійду я до жертовника Божого, що наповнює радістю серце моє, і буду славити Тебе піснями, як на гуслях, Боже, Боже мій.5Чому сумуєш, душе моя? Навіщо хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого.Слава… | Pал0мъ дв7ду, не надпи1санъ ў є3врє1й, м7в7.№.Суди1 ми, б9е, и3 разсуди2 прю2 мою2: t kзhка не препод0бна, t человёка непрaведна и3 льсти1ва и3збaви мS.в7.ЗанE ты2 є3си2, б9е, крёпость моS, вскyю tри1нулъ мS є3си2; и3 вскyю сётуz хождY, внегдA њскорблsетъ врaгъ;G.Посли2 свётъ тв0й и3 и4стину твою2: т† мS настaвиста, и3 введ0ста мS въ г0ру с™yю твою2 и3 въ селє1ніz тво‰.д7.И# вни1ду къ жeртвеннику б9ію, къ бGу веселsщему ю4ность мою2: и3сповёмсz тебЁ въ гyслехъ, б9е, б9е м0й.є7.Вскyю приск0рбна є3си2, душE моS; и3 вскyю смущaеши мS; ўповaй на бGа, ћкw и3сповёмсz є3мY, сп7сeніе лицA моегw2 и3 бGъ м0й.Слaва: |
|
Псалом 43
|
Paл0мъ м7г.
|
| 1Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим.2Боже, вухами нашими почули ми, і отці наші сповістили нам про діла, які вчинив Ти в часи їхні, часи давні.3Рукою Твоєю Ти знищив народи, а їх оселив, знищив племена, а їх розмножив.4Не мечем вони придбали землю і не їхня сила спасла їх, а Твоя рука і Твоя сила й світло лиця Твого, бо Ти благоволив до них.5Боже, Ти — Цар мій! Ти Той, що даєш спасіння Якову.6З Тобою, як рогами, поб’ємо ми ворогів наших і в ім’я Твоє потопчемо тих, що повстали проти нас.7Бо не на лук мій я надіюся, і меч мій не спасе мене,8а Ти спасеш нас від ворогів наших і осоромиш тих, що повстали проти нас.9Тобою, Боже, будемо хвалитися кожен день, і ім’я Твоє будемо славити повіки.10Нині ж Ти відкинув і осоромив нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим.11Ти попустив, щоб ми втікали від ворогів, і ненависники наші грабують нас.12Ти, як овець, віддав нас на заколення і розсіяв нас поміж народами.13Ти задарма віддав народ Свій і не підвищив ціни на нього.14Ти на глум віддав нас сусідам нашим, на посміх і зневагу всім, що навкруги нас.15Ти зробив нас притчею між народами, покиванням голови між людьми.16Щодня сором мій переді мною, і посоромлення вкриває лице моє17від голосу ганьбителя й наклепника, від погляду ворога й месника.18Все це прийшло на нас, але ми не забули Тебе і не порушили завіту Твого.19Не відхилилося від Тебе серце наше, і кроки наші не зійшли з дороги Твоєї,20коли Ти смирив нас у землі злостраждань і тінню смерти покрив нас.21Бо якби ми забули ім’я Бога нашого і простягнули руки свої до бога чужого,22то чи не покарав би нас Бог? Бо Він знає таємниці серця.23Але за Тебе, Господи, вбивають нас кожен день, ми стали як вівці, що призначені на заколення.24Встань, Господи, чого спиш Ти? Прокинься і не відкидай нас назавжди.25Навіщо ховаєш лице Твоє? Забуваєш скорботу та біду нашу?26Бо душа наша принижена до пороху, і серце наше в землю втоптане.27Воскресни, Господи, поможи нам і визволи нас імені Твого ради. | №.Въ конeцъ, сынHвъ корeовыхъ, въ рaзумъ, pал0мъ, м7G.в7.Б9е, ўши1ма нaшима ўслhшахомъ, и3 nтцы2 нaши возвэсти1ша нaмъ дёло, є4же содёлалъ є3си2 во днeхъ и4хъ, во днeхъ дрeвнихъ.G.РукA твоS kзhки потреби2, и3 насади1лъ | є3си2: њѕл0билъ є3си2 лю1ди и3 и3згнaлъ є3си2 |.д7.Не бо мечeмъ свои1мъ наслёдиша зeмлю, и3 мhшца и4хъ не спасE и4хъ, но десни1ца твоS и3 мhшца твоS и3 просвэщeніе лицA твоегw2, ћкw бlговоли1лъ є3си2 въ ни1хъ.є7.Ты2 є3си2 сaмъ цRь м0й и3 бGъ м0й, заповёдаzй спасє1ніz ї†кwвлz.ѕ7.Њ тебЁ враги2 нaшz и3збодeмъ рHги, и3 њ и4мени твоeмъ ўничижи1мъ востаю1щыz на ны2.з7.Не на лyкъ бо м0й ўповaю, и3 мeчь м0й не спасeтъ менE:}.спcлъ бо є3си2 нaсъ t стужaющихъ нaмъ, и3 ненави1дzщихъ нaсъ посрами1лъ є3си2.f7.Њ бз7э похвaлимсz вeсь дeнь, и3 њ и4мени твоeмъ и3сповёмысz во вёкъ.‹.Нн7э же tри1нулъ є3си2 и3 посрами1лъ є3си2 нaсъ, и3 не и3зhдеши, б9е, въ си1лахъ нaшихъ.№i.Возврати1лъ є3си2 нaсъ вспsть при вразёхъ нaшихъ, и3 ненави1дzщіи нaсъ расхищaху себЁ.в7i.Дaлъ є3си2 нaсъ ћкw џвцы снёди, и3 во kзhцэхъ разсёzлъ ны2 є3си2.Gi.Tдaлъ є3си2 лю1ди тво‰ без8 цэны2, и3 не бЁ мн0жество въ восклицaніихъ нaшихъ.д7i.Положи1лъ є3си2 нaсъ поношeніе сосёдwмъ нaшымъ, подражнeніе и3 поругaніе сyщымъ w4крестъ нaсъ.є7i.Положи1лъ є3си2 нaсъ въ при1тчу во kзhцэхъ, покивaнію главы2 въ лю1дехъ.ѕ7i.Вeсь дeнь срaмъ м0й предо мн0ю є4сть, и3 стyдъ лицA моегw2 покрh мz,з7i.t глaса поношaющагw и3 њклеветaющагw, t лицA врaжіz и3 и3згонsщагw.}i.Сі‰ вс‰ пріид0ша на ны2, и3 не забhхомъ тебє2, и3 не непрaвдовахомъ въ завётэ твоeмъ,f7i.и3 не tступи2 вспsть сeрдце нaше: и3 ўклони1лъ є3си2 стези2 нaшz t пути2 твоегw2,к7.ћкw смири1лъ є3си2 нaсъ на мёстэ њѕлоблeніz, и3 прикрh ны сёнь смeртнаz.к7а.Ѓще забhхомъ и4мz бGа нaшегw, и3 ѓще воздёхомъ рyки нaшz къ б0гу чуждeму,к7в.не бGъ ли взhщетъ си1хъ; т0й бо вёсть т†йнаz сeрдца.к7г.ЗанE тебє2 рaди ўмерщвлsемсz вeсь дeнь, вмэни1хомсz ћкw џвцы заколeніz.к7д.Востaни, вскyю спи1ши, гDи; воскrни2, и3 не tри1ни до концA.к7є.Вскyю лицE твоE tвращaеши; забывaеши нищетY нaшу и3 ск0рбь нaшу;к7ѕ.Ћкw смири1сz въ пeрсть душA нaша, прильпE земли2 ўтр0ба нaша.к7з.Воскrни2, гDи, помози2 нaмъ, и3 и3збaви нaсъ и4мене рaди твоегw2. |
|
Псалом 44
|
Paл0мъ м7д.
|
| 1Начальнику хору. На музичному інструменті шошан. Повчання синам Кореєвим. Пісня про Улюбленого.2Вилилось із серця мого слово благе, говорю я про діла мої Цареві. Язик мій — перо книжника-скорописця.3Ти прекрасніший за синів людських, виливається благодать із уст Твоїх. Тому благословив Тебе Бог навіки.4Прив’яжи меч Твій до бедра Твого, сильний, славою Твоєю і красою Твоєю.5І натягни лук, і встигай, і царюй істини ради, і лагідности, і справедливости, і дивно поведе Тебе правиця Твоя.6Гострі стріли Твої, [Сильний]! Вони в серце ворогам Царя. Впадуть народи перед Тобою.7Престіл Твій, Боже, повік віку, жезл правоти — жезл Царства Твого.8Ти полюбив правду і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радости більше, ніж спільників Твоїх.9Вся одежа Твоя — як смирна, алое і касія; в палатах із слонової кості звеселять Тебе.10Дочки царів почесні гості Твої; стала цариця праворуч Тебе, в ризи позолочені одягнена, прикрашена.11Слухай, дочко, і споглянь, і прихили вухо твоє, і забудь народ твій і дім отця твого.12І забажає Цар доброти твоєї, бо Він — Бог твій, і поклонишся Йому.13І дочка Тира з дарами, і найбагатші з народів помоляться лицю Твоєму.14Вся слава дочки царя в ній самій, одежа її шита золотом.15В дорогих прикрашених ризах введуть її до Царя. Приведені будуть діви вслід за нею, подруги її.16Приведуть їх з піснями радости і введуть їх у палату Царя.17Замість батьків Твоїх будуть сини Твої. Ти поставиш їх князями по всій землі.18Пом’яну ім’я Твоє у всякому роді і роді. Заради того люди всі вихвалятимуть Тебе і прославлятимуть ім’я Твоє повік віку. | №.Въ конeцъ, њ и3змэнsемыхъ сынHмъ корewвымъ въ рaзумъ, пёснь њ возлю1бленнэмъ, м7д7.в7.Tрhгну сeрдце моE сл0во блaго, глаг0лю ѓзъ дэлA мо‰ цReви: љзhкъ м0й тр0сть кни1жника скоропи1сца.G.Красeнъ добр0тою пaче сынHвъ человёческихъ, и3зліsсz бlгодaть во ўстнaхъ твои1хъ: сегw2 рaди блгcви1 тz бGъ во вёкъ.д7.Препоsши мeчь тв0й по бедрЁ твоeй, си1льне,є7.красот0ю твоeю и3 добр0тою твоeю: и3 налzцы2, и3 ўспэвaй, и3 цrтвуй и4стины рaди и3 кр0тости и3 прaвды: и3 настaвитъ тS ди1внw десни1ца твоS.ѕ7.Стрёлы тво‰ и3з8wщрє1ны, си1льне: лю1діе под8 тоб0ю падyтъ въ сeрдцы вр†гъ цReвыхъ.з7.Пrт0лъ тв0й, б9е, въ вёкъ вёка: жeзлъ прaвости жeзлъ цrтвіz твоегw2.}.Возлюби1лъ є3си2 прaвду и3 возненави1дэлъ є3си2 беззак0ніе: сегw2 рaди помaза тS, б9е, бGъ тв0й є3лeемъ рaдости пaче прич†стникъ твои1хъ.f7.СмЂрна и3 стaкти и3 касjа t ри1зъ твои1хъ, t тsжестей слон0выхъ*, и3з8 ни1хже возвесели1ша тS.‹.Дщє1ри царeй въ чeсти твоeй: предстA цари1ца њдеснyю тебє2, въ ри1захъ позлащeнныхъ њдёzна преиспещрeна.№i.Слhши, дщи2, и3 ви1ждь, и3 приклони2 ќхо твоE, и3 забyди лю1ди тво‰ и3 д0мъ nтцA твоегw2:в7i.и3 возжелaетъ цRь добр0ты твоеS, занE т0й є4сть гDь тв0й, и3 поклони1шисz є3мY,Gi.и3 дщи2 тЂрова съ д†ры: лицY твоемY пом0лzтсz богaтіи лю1дстіи.д7i.ВсS слaва дщeре цReвы внyтрь: р‰сны златhми њдёzна и3 преиспещрeна.є7i.Приведyтсz цRю2 дBвы в8слёдъ є3S, и4скрєнніz є3S приведyтсz тебЁ:ѕ7i.приведyтсz въ весeліи и3 рaдованіи, введyтсz въ хрaмъ цReвъ.з7i.Вмёстw nтє1цъ твои1хъ бhша сhнове твои2: постaвиши | кнsзи по всeй земли2.}i.ПомzнY и4мz твоE во всsкомъ р0дэ и3 р0дэ: сегw2 рaди лю1діе и3сповёдzтсz тебЁ въ вёкъ и3 во вёкъ вёка. |
|
Псалом 45
|
Paл0мъ м7є.
|
| 1Начальнику хору. Синів Кореєвих. На музичному інструменті аламоф. Пісня.2Бог нам пристановище і сила, скора допомога в біді, що надходить на нас.3Тому не будемо боятися, хоч би захиталася земля, і гори зрушились у безодню моря.4Нехай шумлять і хвилями здіймаються води і трясуться гори від хвиль їхніх.5Потоки рік веселять місто Боже, святу оселю Всевишнього.6Бог посеред нього — воно не захитається; Бог допоможе йому зранку.7Стривожилися народи, захиталися царства: [Всевишній] подав голос Свій, і похитнулася земля.8Господь Сил з нами, Бог Якова — захисник наш.9Прийдіть і погляньте на діла Божі, які чуда вчинив Він на землі.10Він спинив війни до країв землі, поламав лук, знищив зброю і колісниці попалив вогнем.11«Заспокойтеся і пізнайте, що Я — Бог, піднесуся між народами і прославлюся на землі».12Господь Сил з нами, Захисник наш — Бог Якова.Слава… | №.Въ конeцъ, њ сынёхъ корeовыхъ, њ тaйныхъ, pал0мъ, м7е7.в7.БGъ нaмъ прибёжище и3 си1ла, пом0щникъ въ ск0рбехъ њбрётшихъ ны2 ѕэлw2.G.Сегw2 рaди не ўбои1мсz, внегдA смущaетсz землS, и3 прелагaютсz г0ры въ сердцA морск†z.д7.Возшумёша и3 смzт0шасz в0ды и4хъ, смzт0шасz г0ры крёпостію є3гw2.є7.РBчнаz ўстремлє1ніz веселsтъ грaдъ б9ій: њс™и1лъ є4сть селeніе своE вhшній.ѕ7.БGъ посредЁ є3гw2, и3 не подви1житсz: пом0жетъ є3мY бGъ ќтрw заyтра.з7.Смzт0шасz kзhцы, ўклони1шасz ц†рствіz: дадE глaсъ св0й вhшній, подви1жесz землS.}.ГDь си1лъ съ нaми, застyпникъ нaшъ бGъ їaкwвль.f7.Пріиди1те и3 ви1дите дэлA б9іz, ±же положи2 чудесA на земли2:‹.teмлz бр†ни до конє1цъ земли2, лyкъ сокруши1тъ и3 сл0митъ nрyжіе, и3 щиты2 сожжeтъ nгнeмъ.№i.Ўпраздни1тесz и3 разумёйте, ћкw ѓзъ є4смь бGъ: вознесyсz во kзhцэхъ, вознесyсz на земли2.в7i.ГDь си1лъ съ нaми, застyпникъ нaшъ бGъ їaкwвль.Слaва: |
|
Після 6-ї кафизми Трисвяте, Пресвята Тройце,.. Отче наш.. і тропарі, глас 3:
|
По ѕ7-й каfjсмэ, Трис™0е. И# по Џ§е нaшъ: Тaже тропари2, глaсъ G:
|
|
Хвалу приношу Тобі, Господи, і зізнаюсь у гріхах моїх, Боже! Наверни і спаси мене. Слава… Спаси мене, Боже мій, як колись Ти спас митаря. Не відкинь моїх сліз, як не відкинув Ти сліз блудниці. Прийми мої зітхання, Спасе мій, і спаси мене. І нині… Як раб Твій, прибігаю під покрову Твою, всенепорочна, визволи мене, Богородице, від пристрастей, як Та, що породила безстрастного Христа Бога нашого. |
ХвалY приношY ти2 гDи, прегрэшє1ніz мо‰ вс‰ возвэщaю ти2, б9е, њбрати1въ поми1луй мS. Слaва: Сп7си1 мz б9е м0й, ћкоже и3ногдA мытарS сп7слъ є3си2: и3 блудни1цы слeзъ не презрёвый, и3 моE воздыхaніе пріими2 сп7се м0й, и3 сп7си1 мz. И# нhнэ: Рaбски нhнэ притекaю къ покр0ву твоемY пренепор0чнаz, и3збaви мS бGороди1тельнице, сліsніz страстeй, ћкw безстрaстіz вин0внаго р0ждшаz. |
|
Господи помилуй, 40 разів. І молитва:
|
ГDи поми1луй, м7. И3 мlтва:
|
|
Дякуємо Тобі, Господи Боже наш, за всі благодіяння Твої, що від дитинства нашого і до сьогодні Ти являв і являєш нам, явно і неявно, про які знаємо і про які не знаємо. Ти полюбив нас так, що й Сина Твого Єдинородного не пожалів віддати за нас. Допоможи ж і нам бути достойними Твоєї любови. Дай нам мудрість розуміти слова Твої і підкріпи нас силою Твоєю. І якщо, бажаючи чи не бажаючи, ми згрішили, прости нас і не карай. Охорони душі наші в чистоті, щоб ми стали перед Престолом Твоїм з чистим сумлінням. Пошли нам і кінець життя, достойний чоловіколюбства Твого. Спом’яни і всіх, хто бажав нам добра чи зла, бо всі люди і кожна людина немічна. Тому молимося Тобі: подай нам від Твого милосердя велику милість. |
Бlгодари1мъ тS гDи б9е нaшъ, њ всёхъ бlгодэsніихъ твои1хъ, ±же t пeрвагw в0зраста до настоsщагw, въ нaсъ недост0йныхъ бhвшихъ, њ и4хже вёмы и3 не вёмы, њ kвлeнныхъ и3 неzвлeнныхъ, ±же дёломъ бhвшихъ, и3 сл0вомъ: возлюби1вый нaсъ, ћкоже и3 є3динор0днаго твоего2 сн7а њ нaсъ дaти и3зв0ливый, спод0би и3 нaсъ достHйны бhти твоеS любвE. Дaждь сл0вомъ твои1мъ мyдрость, и3 стрaхомъ твои1мъ вдохни2 крёпость t твоеS си1лы, и3 ѓще что2 хотsще, и3ли2 не хотsще согрэши1хомъ, прости2, и3 не вмэни2: и3 сохрани2 дyшу нaшу с™у, и3 предстaви ю5 твоемY пrт0лу с0вэсть и3мyщу чи1сту, и3 конeцъ дост0инъ чlвэколю1біz твоегw2. и3 помzни2 гDи, всёхъ призывaющихъ и4мz твоE во и4стинэ, помzни2 всёхъ бlга и3ли2 сопроти6внаz нaмъ хотsщихъ, вси1 бо человёцы є3смы2, и3 всyе всsкъ человёкъ. Тёмже м0лимсz тебЁ гDи: подaждь нaмъ твоегw2 бlгоутр0біz вeлію млcть. |
