|
Кафизма 7
|
Каfjсма з7.
|
|
Псалом 46
|
Paл0мъ м7ѕ.
|
| 1Начальнику хору. Синів Кореєвих. Псалом.2Всі народи, заплещіть руками, вигукніть до Бога голосом радости.3Бо Господь Всевишній страшний, — великий Цар усієї землі.4Він підкорив людей нам, і народи — під ноги наші.5Обрав нам насліддя наше, красу Якова, якого полюбив.6Зійшов Бог при окликах радости, Господь — при звуках сурмних.7Співайте Богу нашому, співайте! Співайте Цареві нашому, співайте!8Бо Бог — Цар усієї землі, співайте розумно.9Бог став Царем над усіма народами. Бог возсів на святім Престолі Своїм.10Князі народів зібралися до народу Бога Авраамового, бо влада над землею — Божа. Він вищий за все. | №.Въ конeцъ, њ сынёхъ корeовыхъ, pал0мъ, м7ѕ7.в7.Вси2 kзhцы, восплещи1те рукaми, воскли1кните бGу глaсомъ рaдованіz:G.ћкw гDь вhшній стрaшенъ, цRь вeлій по всeй земли2:д7.покори2 лю1ди нaмъ и3 kзhки под8 н0ги нaша:є7.и3збрA нaмъ достоsніz своE, добр0ту їaкwвлю, ю4же возлюби2.ѕ7.Взhде бGъ въ воскликновeніи, гDь во глaсэ трyбнэ.з7.П0йте бGу нaшему, п0йте: п0йте цReви нaшему, п0йте:}.ћкw цRь всеS земли2 бGъ, п0йте разyмнw.f7.ВоцRи1сz бGъ над8 kзы6ки: бGъ сэди1тъ на пrт0лэ с™ёмъ своeмъ.‹.Кн‰зи лю1дстіи собрaшасz съ бGомъ ґвраaмлимъ: ћкw б9іи держaвніи земли2 ѕэлw2 вознес0шасz. |
|
Псалом 47
|
Paл0мъ м7з.
|
| 1Пісня синів Кореєвих.2Великий Господь і вельми хвальний у місті Бога нашого, на горі святій Його.3Велика радість всій землі — гора Сион; з північного боку її — місто Царя великого.4Бог у храмі Своєму знаний як захисник,5бо ось зібралися царі, зійшлися докупи,6побачили, здивувалися, злякалися і відступили.7Страх обійняв їх і муки, як у жінок під час родин.8Східним вітром Ти потопив кораблі фарсийські.9Як чули ми, так і побачили у місті Господа Сил, у місті Бога нашого: Бог утвердив його навіки.10Ми роздумували, Боже, про милість Твою посеред храму Твого.11Яке ім’я Твоє, Боже, така і хвала Твоя аж до країв землі. Повна правди правиця Твоя.12Нехай веселиться гора Сион, [і] нехай радіють дочки народу Божого заради судів Твоїх, [Господи].13Обійдіть навколо Сиона і розгляньте його, перелічіть вежі його,14зверніть серця ваші до могутності його, щоб переказати поколінням майбутнім.15Бо цей Бог є Бог наш повіки. Він буде провадити нас повік віку. | №.Pал0мъ пёсни сынHвъ корeовыхъ, вторhz суббHты, м7з7.в7.Вeлій гDь и3 хвaленъ ѕэлw2 во грaдэ бGа нaшегw, въ горЁ с™ёй є3гw2,G.бlгокорeннымъ рaдованіемъ всеS земли2: г0ры сіHнскіz, рeбра сёверwва, грaдъ цRS вели1кагw.д7.БGъ въ тsжестэхъ* є3гw2 знaемь є4сть, є3гдA заступaетъ и5.є7.Ћкw сE, цaріе зeмстіи собрaшасz, снид0шасz вкyпэ:ѕ7.тjи ви1дэвше тaкw, ўдиви1шасz, смzт0шасz, подвиг0шасz:з7.трeпетъ пріsтъ | тaмw, бwлёзни ћкw раждaющіz.}.Дyхомъ бyрнымъ сокруши1ши корабли6 fарс‡йскіz.f7.Ћкоже слhшахомъ, тaкw и3 ви1дэхомъ во грaдэ гDа си1лъ, во грaдэ бGа нaшегw: бGъ њсновA и3 въ вёкъ.‹.Пріsхомъ, б9е, млcть твою2 посредЁ людjй твои1хъ.№i.По и4мени твоемY, б9е, тaкw и3 хвалA твоS на концaхъ земли2: прaвды и3сп0лнь десни1ца твоS.в7i.Да возвесели1тсz горA сіHнскаz, и3 да возрaдуютсz дщє1ри їудє1йскіz, судeбъ рaди твои1хъ, гDи.Gi.Њбыди1те сіHнъ и3 њбыми1те є3го2, повёдите въ столпёхъ є3гw2:д7i.положи1те сердцA в†ша въ си1лу є3гw2, и3 раздэли1те д0мы є3гw2, ћкw да повёсте въ р0дэ и3нёмъ.є7i.Ћкw т0й є4сть бGъ нaшъ во вёкъ и3 въ вёкъ вёка: т0й ўпасeтъ нaсъ во вёки. |
|
Псалом 48
|
Paл0мъ м7и.
|
| 1Начальнику хору. Синів Кореєвих. Псалом.2Слухайте це, всі народи. Почуйте всі, хто живе на світі, —3І прості, і знані, і багаті, й убогі.4Уста мої промовлятимуть премудрість, і помисли серця мого — розум.5Прихилю вухо моє до притчі і на гуслях пісні відкрию загадку мою.6Чого боятися мені в день біди, коли обступлять мене злочинства тих, що доганяють мене?7Ви, що надієтеся на силу свою та величаєтеся багатством своїм!8Людина ніколи не викупить брата свого, не дасть Богові викупу за нього.9Дорога ціна викупу душ їхніх, і не буде того повіки,10щоб залишився хтось жити вічно і не зазнав смерти.11Кожен бачить, що й розумні помирають так само, як і нерозумні та безумні гинуть, і багатства свої залишають іншим.12Вони думають, що доми їхні вічні і оселі їхні з роду в рід, землі свої вони називають своїми іменами.13І людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм.14Цей шлях їхній — спокуса їм, хоч після цього устами своїми будуть хвалити його.15Як овець, поглине їх безодня; смерть буде пасти їх, і ранком праведні будуть володіти ними; сила покине їх, і могила буде житлом їхнім.16Але Господь спасе душу мою від пекла, коли прийме мене.17Не бійся, коли розбагатіє людина, коли примножиться слава дому її.18Бо коли помре, то не візьме з собою нічого, не піде за нею слава її.19Хоч за життя вона ублажає душу свою, і славлять її за те, що догоджає собі,20але піде до роду батьків своїх, які ніколи не побачать світла.21Так людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм.Слава… | №.Въ конeцъ, сынHмъ корewвымъ, pал0мъ, м7}.в7.Ўслhшите сі‰, вси2 kзhцы, внуши1те, вси2 живyщіи по вселeннэй,G.земнор0дніи же и3 сhнове человёчестіи, вкyпэ богaтъ и3 ўб0гъ.д7.ЎстA мо‰ возглаг0лютъ премyдрость, и3 поучeніе сeрдца моегw2 рaзумъ.є7.Приклоню2 въ при1тчу ќхо моE, tвeрзу во pалти1ри ганaніе моE.ѕ7.Вскyю бою1сz въ дeнь лю1тъ; беззак0ніе пzты2 моеS њбhдетъ мS.з7.Надёющіисz на си1лу свою2 и3 њ мн0жествэ богaтства своегw2 хвaлzщіисz:}.брaтъ не и3збaвитъ, и3збaвитъ ли человёкъ; не дaстъ бGу и3змёны за сS,f7.и3 цёну и3збавлeніz души2 своеS: и3 ўтруди1сz въ вёкъ,‹.и3 жи1въ бyдетъ до концA, не ќзритъ пaгубы.№i.Е#гдA ўви1дитъ прем{дрыz ўмирaющыz, вкyпэ безyменъ и3 несмhсленъ поги1бнутъ, и3 њстaвzтъ чужди6мъ богaтство своE.в7i.И# гр0би и4хъ жили6ща и4хъ во вёкъ, селє1ніz и4хъ въ р0дъ и3 р0дъ, нарек0ша и3менA сво‰ на землsхъ.Gi.И# человёкъ въ чeсти сhй не разумЁ, приложи1сz скотHмъ несмhслєннымъ и3 ўпод0бисz и5мъ.д7i.Сeй пyть и4хъ соблaзнъ и5мъ, и3 по си1хъ во ўстёхъ свои1хъ благоволsтъ.є7i.Ћкw џвцы во ѓдэ положeни сyть, смeрть ўпасeтъ |: и3 њбладaютъ и4ми прaвіи заyтра, и3 п0мощь и4хъ њбетшaетъ во ѓдэ: t слaвы своеS и3зриновeни бhша.ѕ7i.Nбaче бGъ и3збaвитъ дyшу мою2 и3з8 руки2 ѓдовы, є3гдA пріeмлетъ мS.з7i.Не ўб0йсz, є3гдA разбогатёетъ человёкъ, и3ли2 є3гдA ўмн0житсz слaва д0му є3гw2:}i.ћкw внегдA ўмрeти є3мY, не в0зметъ вс‰, нижE сни1детъ съ ни1мъ слaва є3гw2.f7i.Ћкw душA є3гw2 въ животЁ є3гw2 благослови1тсz, и3сповёстсz тебЁ, є3гдA благосотвори1ши є3мY.к7.Вни1детъ дaже до р0да nтє1цъ свои1хъ, дaже до вёка не ќзритъ свёта.к7а.И# человёкъ въ чeсти сhй не разумЁ, приложи1сz скотHмъ несмhслєннымъ и3 ўпод0бисz и5мъ.Слaва: |
|
Псалом 49
|
Paл0мъ м7f.
|
| Псалом Асафа.1Бог богів, Господь промовив і закликає землю від сходу сонця і до заходу.2Від Сиону велич краси Його.3Гряде Бог наш — і не мовчить, перед ним вогонь, що все палить, навкруги Нього сильна буря.4Він закликає з висоти небо і землю — судити народ Свій:5«Зберіть до Мене святих Моїх, що вступили в завіт зі Мною при жертві!»6Небеса проголосять правду Його, бо Суддя цей є Бог.7«Слухай, народе Мій, Я буду говорити. Ізраїлю! Я буду свідчити проти тебе. Я — Бог, твій Бог.8Не за жертви твої буду докоряти тобі, бо всепалення твої завжди переді Мною.9Не прийму ні телят від дому твого, ні козлів із дворів твоїх,10бо Мої всі звірі лісові і тварини на всіх горах.11Я знаю всіх птахів небесних і вся краса поля переді Мною.12Коли б я зголоднів, то не сказав би тобі, бо світ увесь Мій і все, що є в ньому.13Хіба Я споживаю м’ясо телят чи п’ю кров козлів?14Принеси Богу жертву хвали і виконай перед Всевишнім обітниці твої.15І призови Мене в день скорботи твоєї, Я спасу тебе, і ти прославиш Мене».16А до грішника каже Бог: «Навіщо говориш ти про настанови Мої і завіт Мій береш у вуста свої?17Ти ж зненавидів настанови Мої і слова Мої відкидаєш від себе.18Коли бачиш злодія, то сходишся з ним, і з перелюбником спілкуєшся.19Уста твої невпинно злословлять, і язик твій сплітає підступи.20Сидиш і наговорюєш на брата твого і на сина матері твоєї зводиш наклеп.21Ти це робив, а Я мовчав; ти гадав, що й Я такий, як ти. Але Я викрию тебе і поставлю перед тобою [гріхи твої].22Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб я не зловив вас, і тоді вже ніхто не врятує вас.23Хто приносить жертву хвали, той прославляє Мене, і це дорога, якою Я явлю йому спасіння Моє». | Pал0мъ ґсaфу, м7f7.№.БGъ богHвъ гDь гlа, и3 призвA зeмлю t востHкъ с0лнца до з†падъ.в7.T сіHна бlголёпіе красоты2 є3гw2:G.бGъ ћвэ пріи1детъ, бGъ нaшъ, и3 не премолчи1тъ: џгнь пред8 ни1мъ возгори1тсz, и3 w4крестъ є3гw2 бyрz ѕёлна.д7.Призовeтъ нeбо свhше, и3 зeмлю, разсуди1ти лю1ди сво‰.є7.Собери1те є3мY прпdбныz є3гw2, завэщaющыz завётъ є3гw2 њ жeртвахъ.ѕ7.И# возвэстsтъ нб7сA прaвду є3гw2: ћкw бGъ судіS є4сть.з7.Ўслhшите, лю1діе мои2, и3 возгlю вaмъ, ї}лю, и3 засвидётелствую тебЁ: бGъ, бGъ тв0й є4смь ѓзъ.}.Не њ жeртвахъ твои1хъ њбличY тS, всесожжє1ніz же тво‰ предо мн0ю сyть вhну:f7.не пріимY t д0му твоегw2 телцє1въ, нижE t стaдъ твои1хъ козлHвъ.‹.Ћкw мои2 сyть вси2 ѕвёріе дубрaвніи, ск0ти въ горaхъ и3 вол0ве:№i.познaхъ вс‰ пти6цы небє1сныz, и3 красотA сeлнаz со мн0ю є4сть.в7i.Ѓще взaлчу, не рекY тебЁ: моs бо є4сть вселeннаz и3 и3сполнeніе є3S.Gi.Е#дA ћмъ мzсA ю4нча; и3ли2 кр0вь козлHвъ пію2;д7i.Пожри2 бGови жeртву хвалы2 и3 воздaждь вhшнему моли6твы тво‰:є7i.и3 призови1 мz въ дeнь ск0рби твоеS, и3 и3змy тz, и3 прослaвиши мS.ѕ7i.Грёшнику же речE бGъ: вскyю ты2 повёдаеши њправд†ніz мо‰ и3 воспріeмлеши завётъ м0й ўсты2 твои1ми;з7i.Тh же возненави1дэлъ є3си2 наказaніе и3 tвeрглъ є3си2 словесA мо‰ вспsть.}i.Ѓще ви1дэлъ є3си2 тaтz, тeклъ є3си2 съ ни1мъ, и3 съ прелюбодёемъ ўчaстіе твоE полагaлъ є3си2:f7i.ўстA тво‰ ўмн0жиша ѕл0бу, и3 љзhкъ тв0й сплетaше льщє1ніz:к7.сэдS на брaта твоего2 клеветaлъ є3си2 и3 на сhна мaтере твоеS полагaлъ є3си2 соблaзнъ.к7а.Сі‰ сотвори1лъ є3си2, и3 ўмолчaхъ, вознепщевaлъ є3си2 беззак0ніе, ћкw бyду тебЁ под0бенъ: њбличy тz и3 предстaвлю пред8 лицeмъ твои1мъ грэхи2 тво‰.к7в.Разумёйте ќбw сі‰, забывaющіи бGа, да не когдA похи1титъ, и3 не бyдетъ и3збавлszй.к7г.Жeртва хвалы2 прослaвитъ мS, и3 тaмw пyть, и4мже kвлю2 є3мY сп7сeніе моE. |
|
Псалом 50
|
Paл0мъ н7.
|
| 1Начальнику хору. Псалом Давида,2коли приходив до нього пророк Нафан, після того, як Давид увійшов до Вирсавії. (Молитва покаяння).3Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Твого прости провини мої.4Особливо омий мене від беззаконня мого і від гріха мого очисти мене.5Бо беззаконня моє я знаю, і гріх мій повсякчас переді мною.6Проти Тебе єдиного я згрішив і лукаве перед Тобою вчинив, отже, праведний Ти у слові Твоїм і справедливий у присуді Твоїм.7Ось бо в беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя.8Бо Ти істину полюбив єси, невідоме й таємне мудрости [Твоєї] явив Ти мені.9Окропи мене ісопом — і очищуся, омий мене — і стану біліший від снігу.10Дай мені почути радість і веселість — і зрадіють кості мої упокорені.11Відверни лице Твоє від гріхів моїх і прости всі беззаконня мої.12Серце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму.13Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене.14Поверни мені радість спасіння Твого і духом могутнім укріпи мене.15Навчатиму беззаконників шляхів Твоїх, і нечестиві навернуться до Тебе.16Визволи мене від вини кривавої, Боже, Боже спасіння мого, і язик мій радісно славитиме правду Твою.17Господи, відкрий уста мої, і уста мої сповістять хвалу Твою.18Бо коли б Ти жертви забажав, приніс би я: всепалення Ти не бажаєш.19Жертва Богові — це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш.20Ублажи, [Господи], благоволінням Твоїм Сион, і нехай збудуються стіни єрусалимські.21Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення і всепалення: тоді покладуть на Жертовник Твій тельців.Слава… | №.Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, внегдA вни1ти къ немY наfaну прbр0ку,в7.є3гдA вни1де къ вирсавjи женЁ ўрjевэ, н7.G.Поми1луй мS, б9е, по вели1цэй млcти твоeй, и3 по мн0жеству щедр0тъ твои1хъ њчcти беззак0ніе моE.д7.Наипaче њмhй мS t беззак0ніz моегw2 и3 t грэхA моегw2 њчcти мS:є7.ћкw беззак0ніе моE ѓзъ знaю, и3 грёхъ м0й предо мн0ю є4сть вhну.ѕ7.ТебЁ є3ди1ному согрэши1хъ и3 лукaвое пред8 тоб0ю сотвори1хъ: ћкw да њправди1шисz во словесёхъ твои1хъ и3 побэди1ши, внегдA суди1ти ти2.з7.Сe бо, въ беззак0ніихъ зачaтъ є4смь, и3 во грэсёхъ роди1 мz мaти моS.}.Сe бо, и4стину возлюби1лъ є3си2, безвBстнаz и3 т†йнаz премdрости твоеS kви1лъ ми2 є3си2.f7.Њкропи1ши мS v3ссHпомъ, и3 њчи1щусz: њмhеши мS, и3 пaче снёга ўбэлю1сz.‹.Слyху моемY дaси рaдость и3 весeліе: возрaдуютсz кHсти смирє1нныz.№i.Tврати2 лицE твоE t грBхъ мои1хъ и3 вс‰ беззакHніz мо‰ њчcти.в7i.Сeрдце чи1сто сози1жди во мнЁ, б9е, и3 дyхъ прaвъ њбнови2 во ўтр0бэ моeй.Gi.Не tвeржи менє2 t лицA твоегw2 и3 д¦а твоегw2 с™aгw не tими2 t менє2.д7i.Воздaждь ми2 рaдость сп7сeніz твоегw2 и3 д¦омъ вLчнимъ ўтверди1 мz.є7i.НаучY беззакHнныz путє1мъ твои6мъ, и3 нечести1віи къ тебЁ њбратsтсz.ѕ7i.И#збaви мS t кровeй, б9е, б9е сп7сeніz моегw2: возрaдуетсz љзhкъ м0й прaвдэ твоeй.з7i.ГDи, ўстнЁ мои2 tвeрзеши, и3 ўстA мо‰ возвэстsтъ хвалY твою2.}i.Ћкw ѓще бы восхотёлъ є3си2 жeртвы, дaлъ бhхъ ќбw: всесожжє1ніz не бlговоли1ши.f7i.Жeртва бGу дyхъ сокрушeнъ: сeрдце сокрушeнно и3 смирeнно бGъ не ўничижи1тъ.к7.Ўбlжи2, гDи, бlговолeніемъ твои1мъ сіHна, и3 да сози1ждутсz стёны їеrли6мскіz:к7а.тогдA бlговоли1ши жeртву прaвды, возношeніе и3 всесожегaємаz: тогдA возложaтъ на nлтaрь тв0й телцы2.Слaва: |
|
Псалом 51
|
Paл0мъ н7а.
|
| 1Начальнику хору. Повчання Давида,2після того, як приходив Доїк ідумеянин і доніс Саулу, сказавши йому, що Давид прийшов у дім Авимелеха.3Чого хвалишся злодійством, сильний? Зловживаєш милосердям Божим кожен день?4Неправду висловлює язик твій, як бритва вигострена — таке твоє лукавство.5Ти полюбив зло більше, ніж добро, більше неправду, ніж говорити правду.6Ти полюбив слова погибелі, розмову улесливу.7За те знищить тебе Бог до кінця. Викине тебе й виселить тебе з дому [твого], викоренить тебе із землі живих.8Побачать це праведні і убояться, посміються над тобою [і скажуть]:9«Ось чоловік, що не у Бога шукав собі сили, а сподівався на силу багатства свого та зміцнювався злочинством своїм».10А я, мов оливкове зелене дерево в домі Божім, я уповаю на милість Божу повік.11Буду вічно славити Тебе, Боже, за все, що Ти вчинив для мене. Буду надіятися на ім’я Твоє, бо Ти милостивий до праведних Твоїх. | №.Въ конeцъ, рaзума дв7ду,в7.внегдA пріити2 дwи1ку їдумeйску, и3 возвэсти1ти саyлу, и3 рещи2 є3мY: пріи1де дв7дъ въ д0мъ ґвімелeховъ, н7№.G.Что2 хвaлишисz во ѕл0бэ, си1льне; беззак0ніе вeсь дeнь,д7.непрaвду ўмhсли љзhкъ тв0й: ћкw бри1тву и3з8wщрeну сотвори1лъ є3си2 лeсть.є7.Возлюби1лъ є3си2 ѕл0бу пaче бlгостhни, непрaвду нeже глаг0лати прaвду:ѕ7.возлюби1лъ є3си2 вс‰ глаг0лы потHпныz, љзhкъ льсти1въ.з7.Сегw2 рaди бGъ разруши1тъ тS до концA: вост0ргнетъ тS, и3 пресели1тъ тS t селeніz твоегw2 и3 к0рень тв0й t земли2 живhхъ.}.Ќзрzтъ првdніи и3 ўбоsтсz, и3 њ нeмъ возсмэю1тсz и3 рекyтъ:f7.сE, человёкъ, и4же не положи2 бGа пом0щника себЁ, но ўповA на мн0жество богaтства своегw2, и3 возм0же сует0ю своeю.‹.Ѓзъ же ћкw мaслина плодови1та въ домY б9іи: ўповaхъ на млcть б9ію во вёкъ и3 въ вёкъ вёка.№i.И#сповёмсz тебЁ въ вёкъ, ћкw сотвори1лъ є3си2: и3 терплю2 и4мz твоE, ћкw бlго пред8 прпdбными твои1ми. |
|
Псалом 52
|
Paл0мъ н7в.
|
| 1Начальнику хору. На духових інструментах. Повчання Давида.2Сказав безумний у серці своїм: «Немає Бога». Розпусні стали, огидне діють у беззаконнях. Нема тих, хто чинив би добро.3Бог з неба поглянув на синів людських, щоб побачити: чи є хто розумний, що шукає Бога?4Всі відвернулися, всі нікчемні стали; нема вже такого, хто чинить добро, немає жодного.5Невже не прийдуть до розуму ті, що чинять беззаконня, що з’їдають людей моїх, наче хліб, а Господа не призивають?6Вони будуть боятися страху там, де нема його, бо розсипле Бог кістки самовпевнених. Осоромлені будуть вони, бо Бог відкинув їх.7Хто дасть із Сиону спасіння Ізраїлеві? Коли поверне Бог із полону людей Своїх, зрадіє Яків і звеселиться Ізраїль. | №.Въ конeцъ, њ маелefэ, рaзума дв7ду, н7в7.в7.РечE безyменъ въ сeрдцы своeмъ: нёсть бGъ. Растлёша и3 њмерзи1шасz въ беззак0ніихъ, нёсть творsй бlг0е.G.БGъ съ нб7сE прини1че на сhны человёчєскіz, ви1дэти, ѓще є4сть разумэвazй и3ли2 взыскazй бGа.д7.Вси2 ўклони1шасz, вкyпэ непотрeбни бhша: нёсть творsй бlг0е, нёсть до є3ди1нагw.є7.Ни ли2 ўразумёютъ вси2 дёлающіи беззак0ніе, снэдaющіи лю1ди мо‰ въ снёдь хлёба; гDа не призвaша.ѕ7.Тaмw ўстраши1шасz стрaха, и3дёже не бЁ стрaхъ: ћкw бGъ разсhпа кHсти человэкоуг0дникwвъ: постыдёшасz, ћкw бGъ ўничижи2 и5хъ.з7.Кто2 дaстъ t сіHна сп7сeніе ї}лево; внегдA возврати1тъ бGъ плэнeніе людjй свои1хъ, возрaдуетсz їaкwвъ и3 возвесели1тсz ї}ль. |
|
Псалом 53
|
Paл0мъ н7г.
|
| 1Начальнику хору. На струнних інструментах. Повчання Давида,2коли прийшли зифеї і сказали Саулу: «Чи не в нас ховається Давид?»3Боже, в ім’я Твоє спаси мене і силою Твоєю допоможи мені.4Боже, почуй молитву мою і вислухай слова уст моїх.5Бо чужі повстали на мене, і сильні шукають душі моєї, і не мають вони Бога перед собою.6Та ось Бог помагає мені, і Господь підкріпляє душу мою.7Він відплатить за зло ворогам моїм. Істиною Твоєю, Боже, Ти погубиш їх.8Від серця принесу жертву Тобі і прославлю ім’я Твоє, бо воно благе.9Бо Ти визволив мене від усякої скорботи, і на ворогів моїх сміливо дивиться око моє. | №.Въ конeцъ, въ пёснехъ рaзума дв7ду,в7.внегдA пріити2 зіфeємъ и3 рещи2 саyлови: не сe ли, дв7дъ скрhсz въ нaсъ; н7G.G.Б9е, во и4мz твоE сп7си1 мz и3 въ си1лэ твоeй суди1 ми.д7.Б9е, ўслhши моли1тву мою2, внуши2 глаг0лы ќстъ мои1хъ:є7.ћкw чyждіи востaша на мS, и3 крёпцыи взыскaша дyшу мою2, и3 не предложи1ша бGа пред8 соб0ю.ѕ7.Сe бо, бGъ помогaетъ ми2, и3 гDь застyпникъ души2 моeй:з7.tврати1тъ ѕл†z врагHмъ мои6мъ: и4стиною твоeю потреби2 и5хъ.}.В0лею пожрY тебЁ, и3сповёмсz и4мени твоемY, гDи, ћкw бlго:f7.ћкw t всsкіz печaли и3збaвилъ мS є3си2, и3 на враги2 мо‰ воззрЁ џко моE. |
|
Псалом 54
|
Paл0мъ н7д.
|
| 1Начальнику хору. На струнних інструментах. Повчання Давида.2Вислухай, Боже, молитву мою і не зневаж благання мого.3Прихилися і вислухай мене, я плачу від туги моєї.4І тривожуся від голосу ворожого і від утисків нечестивців.5Бо вони чинять мені беззаконня й у гніві ворогують проти мене.6Серце моє стривожилося в мені, смертельні страхіття напали на мене.7Страх і трепет прийшли на мене, і жах огорнув мене.8І я сказав: хто дав би мені крила, як у голуба, я б полетів та відпочив би.9Полетів би якнайдалі, став би жити в пустелі, ждучи Бога, щоб спас мене від слабкодухости і від бурі.10Розбий, Господи, і роз’єднай змову їхню, бо беззаконня та ворожнечу бачу я в місті.11Вдень і вночі вони обходять його по мурах його, а усередині його — беззаконня та кривда.12І не зникають з вулиць його насильство і зрада.13Та якби це ворог ганьбив мене, я стерпів би, або якби це ненависник мій величався наді мною, я не зважав би на нього.14Але ти, чоловіче, — однодумцю мій, приятелю і друже мій,15з яким ми щиро сходилися і до дому Божого разом ходили!16Нехай загибель прийде на них, бо лукавство в оселях їхніх, посеред них.17Я ж до Бога взиваю, і Господь почує мене.18Увечері, і вранці, і опівдні буду благати й молити, і Він почує голос мій.19Він визволить миром душу мою від напасників моїх, бо їх багато в мене.20Почує мене Бог, і упокорить їх Той, Хто перебуває вічно, бо нема в них каяття, і не бояться вони Бога.21Підіймають руки свої на невинних і оскверняють завіт Його.22Уста їх масніші від масла, а в серці їх злоба. Масні, як олива, слова їх, але то гострі стріли.23Покладайся на Господа у скорботах твоїх, і Він підтримає тебе. Ніколи не дасть Він упасти праведникові.24Ти, Боже, кинеш їх у яму погибелі. Кровожерні й підступні не доживуть і до половини віку свого. Я ж, [Господи], уповаю на Тебе.Слава… | №.Въ конeцъ, въ пёснехъ рaзума, ґсaфу, pал0мъ, н7д7.в7.Внуши2, б9е, моли1тву мою2 и3 не прeзри молeніz моегw2:G.вонми1 ми и3 ўслhши мS: возскорбёхъ печaлію моeю*, и3 смzт0хсzд7.t глaса врaжіz и3 t стужeніz грёшнича: ћкw ўклони1ша на мS беззак0ніе и3 во гнёвэ враждовaху ми2.є7.Сeрдце моE смzтeсz во мнЁ, и3 боsзнь смeрти нападE на мS:ѕ7.стрaхъ и3 трeпетъ пріи1де на мS, и3 покрh мz тмA.з7.И# рёхъ: кто2 дaстъ ми2 крилB ћкw голуби6нэ; и3 полещY, и3 почjю.}.СE, ўдали1хсz бёгаz и3 водвори1хсz въ пустhни.f7.Чazхъ бGа сп7сaющагw мS t малодyшіz и3 t бyри.‹.Потопи2, гDи, и3 раздэли2 љзhки и4хъ: ћкw ви1дэхъ беззак0ніе и3 прерэкaніе во грaдэ.№i.Днeмъ и3 н0щію њбhдетъ и5 по стэнaмъ є3гw2: беззак0ніе и3 трyдъ посредЁ є3гw2, и3 непрaвда:в7i.и3 не њскудЁ t ст0гнъ є3гw2 ли1хва и3 лeсть.Gi.Ћкw ѓще бы врaгъ поноси1лъ ми2, претерпёлъ бhхъ ќбw: и3 ѓще бы ненави1дzй мS на мS велерёчевалъ, ўкрhлбыхсz t негw2.д7i.Тh же, человёче равнодyшне, владhко м0й и3 знaемый м0й,є7i.и4же кyпнw наслаждaлсz є3си2 со мн0ю брaшенъ: въ домY б9іи ходи1хомъ є3диномышлeніемъ.ѕ7i.Да пріи1детъ же смeрть на нS, и3 да сни1дутъ во ѓдъ жи1ви: ћкw лукaвство въ жили1щихъ и4хъ, посредЁ и4хъ.з7i.Ѓзъ къ бGу воззвaхъ, и3 гDь ўслhша мS.}i.Вeчеръ и3 заyтра и3 полyдне повёмъ и3 возвэщY, и3 ўслhшитъ глaсъ м0й.f7i.И#збaвитъ ми1ромъ дyшу мою2 t приближaющихсz мнЁ: ћкw во мн0зэ бsху со мн0ю.к7.Ўслhшитъ бGъ, и3 смири1тъ | сhй прeжде вBкъ: нёсть бо и5мъ и3змэнeніz, ћкw не ўбоsшасz бGа.к7а.ПрострE рyку свою2 на воздаsніе: њскверни1ша завётъ є3гw2.к7в.Раздэли1шасz t гнёва лицA є3гw2, и3 прибли1жишасz сердцA и4хъ: ўмsкнуша словесA и4хъ пaче є3лeа, и3 т† сyть стрёлы.к7г.Возвeрзи на гDа печaль твою2, и3 т0й тS препитaетъ: не дaстъ въ вёкъ молвы2 првdнику.к7д.Тh же, б9е, низведeши и5хъ въ студенeцъ и3стлёніz: мyжіе кровeй и3 льсти2 не преполовsтъ днjй свои1хъ. Ѓзъ же, гDи, ўповaю на тS.Слaва: |
|
Після 7-ї кафизми Трисвяте, Пресвята Тройце,.. Отче наш.. і тропарі, глас 5:
|
По з7-й каfjсмэ, Трис™0е. И# по Џ§е нaшъ: Тaже тропари2, глaсъ є7:
|
|
Коли сяде на Престолі Суддя, обступлять ангели, затрубить труба і запалає полум’я, що скажеш, душе моя, коли поведуть тебе на суд? Тоді люті діла твої всі постануть перед тобою і виявляться всі гріхи твої. Тому-то раніше кінця взивай до Судді: «Боже, очисти і спаси мене». Слава… Всі пильнуймо і зустріньмо Христа з оливою добрих діл та з свічками віри світлими, тоді сподобимося увійти в чертог Його: бо ті, що поза дверима зостануться, даремно будуть Бога благати: «Помилуй мене!» І нині… Я лежу на ліжку безлічі моїх гріхів і вже втрачаю надію на спасіння, бо сон лінивства мого приносить душі моїй муку. Але Ти, Христе Боже, що народився від Діви, підійми мене, щоб я оспівував та прославляв Тебе. |
Судіи2 сэдsщу и3 ѓгGлwмъ стоsщымъ, трубЁ гласsщей, плaмени горsщу, что2 сотвори1ши душE моS, вед0ма на сyдъ; тогдa бо лю6таz тво‰ предстaнутъ, и3 т†йнаz њбличaтсz согрэшє1ніz. Тёмже прeжде концA возопjй судіи2: б9е њчи1сти мS, и3 сп7си1 мz. Слaва: Вси2 побди1мъ, и3 хrтA ўсрsщимъ со мн0жествомъ є3лeа, и3 свэщaми свётлыми, ћкw да черт0га внyтрь спод0бимсz. И$же бо внЁ дверeй пости1гнувый, бездёльнw бGови воззовeтъ: поми1луй мS. И# нhнэ: На nдрЁ лежA согрэшeній мн0гихъ, њкрадaемь є4смь въ надeжди сп7сeніz моегw2: и4бо с0нъ моеS лёности ходaтайствуетъ души2 моeй мyку. Но ты2 б9е рождeйсz t дв7ы, воздви1гни мS къ твоемY пёнію, да слaвлю тS. |
|
Господи помилуй, 40 разів. І молитва:
|
ГDи поми1луй, м7. И3 мlтва:
|
|
Господи, Боже мій, Ти, як благий і чоловіколюбний, виявив до мене безліч милостей, яких я й не сподівався бачити. Чим же відплачу я за Твою благість? Господи мій, Господи! Прославляю прехвальне ім’я Твоє. Дякую за Твоє незбагненне милосердя. Дякую і за Твоє незмірне довготерпіння. Ти й тепер заступи і помилуй мене. Покрий мене, Владико, Твоєю благодаттю, щоб я не грішив перед Тобою. Бо Ти знаєш нестриманість єства мого, знаєш і нерозважність розуму мого; відоме Тобі і все содіяне мною свідомо і несвідомо, з волі чи проти волі, вдень і вночі, у розумі і несмислено. Тому, як всемилостивий Бог, очисти мене росою милости Твоєї і спаси мене, Господи, ради святого імені Твого. Бо Ти Світло, і Істина, і Життя, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. |
ГDи б9е м0й, ћкw бlгъ и3 чlвэколю1бецъ, мнHгіz млcти сотвори1лъ є3си2 со мн0ю, ±же не чazхъ ви1дэти, и3 что2 воздaмъ твоeй бlгости, гDи м0й гDи; бlгодарю2 твоE многопётое и4мz: бlгодарю2 твоE неисповэди1мое на мнЁ бlгоутр0біе: бlгодарю2 безприклaдное твоE долготерпёніе. И# t нhнэ заступи2, и3 помози2 мнЁ, и3 покрhй мS вLко t всёхъ, є4же не ктомY согрэшaти пред8 тоб0ю: тh бо вёси є3стествA моегw2 ўдобопоползновeнное, ты2 вёси безyміе моE, ты2 вёси мн0ю содBzннаz, ±же въ вёдэніи и3 не въ вёдэніи, ±же вHльнаz и3 невHльнаz, ±же въ нощи2 и3 во дни2, и3 во ўмЁ и3 мhсли: ћкw блaгъ ќбw и3 чlвэколю1бецъ бGъ, њчи1сти | рос0ю млcти твоеS пребlгjй гDи, и3 сп7си2 нaсъ и4мене рaди твоегw2 с™aгw, и4миже вёси судьбaми. Тh бо є3си2 свётъ, и3 и4стина, и3 жив0тъ: и3 тебЁ слaву возсылaемъ, nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь. |
