|
Чи1нъ сщ7eнныz и3 бжcтвенныz літургjи
|
Чин святої і Божественної Літургії
|
|
|
|
|
Мlтвы вхw1дныz
|
Молитви вхідні
|
|
|
Священник, маючи намір звершувати святу Літургію, наперед готує себе до відправи належними за церковним Уставом богослужіннями, а саме: вечірньою, ранньою і часами, а також повинен прочитати визначене правило перед святою Літургією і молитви перед святим Причастям. Насамперед він повинен бути в мирі зі всіма, ні на кого нічого не мати, зберігаючи серце, по змозі, від лукавих думок, і з вечора стриматися від їжі та пиття аж до часу, поки не звершить святої Літургії. У сам день звершення святої Літургії священник із дияконом, кожен маючи на собі підрясник, а не священні одежі, вклоняються тричі на схід перед Царськими вратами. Тоді Диякон промовляє: Благослови, владико. Священник: Благословен Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Диякон: Амінь. Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі. Царю Небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші. Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (тричі). Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, зглянься і зціли немочі наші імені Твого ради. Господи, помилуй (тричі). Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Священник: Бо Твоє є Царство і сила, і слава, Отця і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків. Диякон: Амінь. І моляться кожний окремо: Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо, жодного виправдання не маючи, ми, грішні, Тобі як Владиці, цю молитву приносимо: помилуй нас. Слава Отцю і Сину, і Святому Духові. Господи, помилуй нас, бо на Тебе ми надіємось; не прогнівайся дуже на нас і не пам’ятай беззаконь наших, але зглянься і нині як Благоутробний і визволи нас від ворогів наших. Бо Ти Бог наш, а ми — люди Твої, всі творіння рук Твоїх і ім’я Твоє призиваємо. І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Милосердя двері відкрий нам, Благословенна Богородице, щоб ми, на Тебе надіючись, не загинули, а від усякого лиха Тобою визволилися, бо Ти єси спасіння роду християнського. Потім підходять до образа Христа й цілують її, промовляючи: Пречистому Твоєму образові поклоняємось, Благий, благаючи прощення провин наших, Христе Боже, бо Ти з волі Своєї тілом зійшов на хрест, щоб визволити створених Тобою від неволі ворожої. Тому вдячно співаємо: Ти радістю наповнив усе, Спасе наш, прийшовши спасти світ. Тоді цілують також образ Богородиці, промовляючи: Богородице, Ти єси джерело милосердя! Сподоби і нас Твоєї милости, зглянься на грішних людей, покажи, як завжди, силу Твою, бо, на Тебе надію покладаючи, співаємо Тобі: «Радуйся», як колись Гавриїл, безплотних архістратиг. Диякон: Господу помолимось. Схиливши голову, Священник молиться: Господи, простягни руку Твою з висоти святої оселі Твоєї і укріпи мене на відправу цієї служби Твоєї, щоб я неосудно став перед страшним Престолом Твоїм і безкровне священнодійство відправив, бо Твоя є сила і слава на віки віків. Амінь. Вклонившись один одному, кланяються народові та йдуть південними дверима до вівтаря і моляться кожний окремо: Увійду в дім Твій, поклонюся храмові святому Твоєму в страсі перед Тобою. Господи, веди мене правдою Твоєю, супроти ворогів моїх вирівняй путь мою перед Тобою; бо немає правди в устах їх: серце їх суєтне, горло їх — гріб відкритий, язики їх улесливі. Суди їх, Боже; нехай відпадуть від думок своїх; за множеством нечестя відкинь їх, бо багато прикрощів учинили Тобі, Господи. А всі, що надіються на Тебе, нехай звеселяться, нехай повік радіють, і Ти оселишся між ними, і хвалитися будуть Тобою всі, що люблять ім’я Твоє. Бо Ти благословляєш праведника, Господи, як щитом благовоління, вкриваєш нас. У вівтарі творять три земні поклони перед святою трапезою, цілують святе Євангеліє і святий престіл. |
|
Мlтвы нA њблачeніе
|
Молитви на облачення
|
|
|
Тоді священник бере в руки свій підризник, а диякон стихар, і кожний тихо промовляє: Боже, очисти мене грішного і помилуй мене. Диякон підходить до священника з стихарем, орарем та поручами у правій руці і, вклонившись перед ним, каже: Благослови, владико, стихаря з орарем і поручами. Священник (благословляє, промовляючи): Благословен Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Диякон: Амінь. Диякон відходить і облачається в стихар, орар і поручі, читаючи відповідні молитви облачень. Облачившись, готує все на жертовнику до проскомидії. Священник, поклавши підризник на ліву руку, благословляє хресним знаменням, промовляючи: Благословен Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Далі цілує і одягає його, промовляючи: Нехай зрадіє душа моя у Господі, бо зодягнув мене в ризу спасіння і в одежу радощів зодягнув мене; мов на жениха, поклав на мене вінець і, як невісту, прикрасив мене красою. Також благословляє єпитрахиль, цілує і, зодягаючи, промовляє: Благословен Бог наш, що виливає благодать Свою на священників Своїх, як миро на голову, що сходить на бороду, на бороду Ааронову, що сходить до краю одежі його. Тоді бере пояс, цілує і, підперізуючись, промовляє: Благословен Бог, що підперізує мене силою, покладає непорочною путь мою, зміцнює ноги мої, як у лані, і на висотах ставить мене. Благословляє і цілує поручі і, одягаючи на праву руку, промовляє: Правиця Твоя, Господи, прославилась силою; права рука Твоя, Господи, перемогла ворогів і великою славою Твоєю стер єси супротивників. Також і на ліву руку: Руки Твої створили мене і впорядкували мене; врозуми мене, – і навчуся заповідей Твоїх. Також благословляє, цілує і одягає палицю(якщо має на це право), промовляючи: Прив’яжи меч Твій до стегна Твого, Сильний, силою Твоєю і красою Твоєю, і натягни лук, і встигай, і царюй істини ради і лагідності, і справедливості, і дивно поведе Тебе правиця Твоя завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Благословляє фелонь, цілує та одягає, промовляючи: Священники Твої зодягнуться в правду, і преподобні Твої зрадіють завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Священник і диякон підходять до умивальниці і умивають руки, промовляючи: Умию в невинності руки мої і обійду жертовник Твій, Господи, щоб було чути голос хвали і щоб сповістити про всі чудеса Твої. Господи, полюбив я красу дому Твого і місце перебування слави Твоєї. Не погуби душі моєї з грішниками і життя мого з людьми кровожерними, що в їх руках беззаконня, а правиця повна підкупів. А я ходжу в моїй непорочності: визволи мене, Господи, і помилуй. Нога моя стала на праведний шлях; в церквах благословлятиму Тебе, Господи. Священник, як облачиться і умиє руки, разом з дияконом підходять до жертовника для звершення проскомидії. Коли священник служить без диякона, то в проскомидії сам виконує всі священнодії і виголоси диякона, за винятком спеціально дияконських, як наприклад: «Благослови, владико», «Проколи, владико», «Час правити» і та ін. Коли літургію звершують собором кілька священників, то проскомидію повинен звершувати тільки один священник. |
|
Проскомjдіz
|
Проскомидія
|
|
|
Священник і диякон тричі вклоняються перед жертовником і кожен промовляє: Боже, очисти мене грішного і помилуй мене (тричі). Далі кожен промовляє: Викупив Ти нас, Господи, з прокляття закону Чесною Твоєю Кров’ю, коли на хресті Тебе було розп’ято, а списом проколото, став Ти джерелом безсмертя для людей, Спасе наш, слава Тобі. Диякон: Благослови, владико. Священник: Благословен Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Диякон: Амінь. Священник бере в ліву руку першу просфору з печаткою: ІС. ХС. НІ. КА., а копіє в праву, тричі хрестить копієм просфору поверх печатки і промовляє: На спомин Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа (тричі).
І надрізує копієм з правого боку печатки (з лівої руки священника), а надрізуючи, промовляє: Як ягня на заколення ведено Його. З лівого боку надрізуючи: І як агнець непорочний перед тим, що стриже його, – мовчить, так і Він не відкриває уст Своїх. Верхню сторону печатки надрізуючи: В смиренні Його суд над Ним відбувся. Долішню сторону печатки надрізуючи: Але про рід Його хто оповість? Диякон, побожно дивлячись на це священнодійство і орар у руці тримаючи, при кожному надрізуванні промовляє: Господу помолимось. Після цього промовляє: Візьми, владико. Священник, відрізуючи копієм з правого боку просфори (з лівої руки священника), виймає Святий Хліб (Агнця); промовляючи: Бо візьметься від землі життя Його. І кладе його печаткою вниз на дискос при словах диякона: Принеси в жертву, владико. Священник глибоко надрізує Святий Хліб навхрест, промовляючи: Приноситься в жертву Агнець Божий, що бере гріх світу ради життя світу і спасіння. І повертає його догори печаткою. Диякон промовляє: Проколи, владико. Священник, проколюючи Святий Хліб копієм в правий бік печатки (з лівого боку священника), промовляє: Один із воїнів списом проколов Йому ребра, і зараз витекла кров і вода. І той, що бачив, засвідчив, і свідчення його правдиве. Диякон, узявши вино і воду, промовляє до священника: Благослови, владико, святе З’єднання. І вливає до святої чаші разом вино і воду. Священник, благословляючи, промовляє: Благословенне З’єднання Дарів Твоїх нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Священник бере другу просфору і промовляє: На честь і пам’ять Преблагословенної Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії. Молитвами Її прийми, Господи, жертву цю в наднебесний Твій жертовник. Вийнявши часточку, кладе її праворуч Святого Хліба, промовляючи: Стала Цариця праворуч Тебе, в ризи позолочені одягнена, прикрашена. Далі бере третю просфору і, вийнявши з неї першу часточку, кладе її ліворуч Святого Хліба і промовляє, починаючи перший рядок: Чесного славного пророка, Предтечі і Хрестителя Іоана. Тоді промовляє: Святих славних пророків: Мойсея і Аарона, Іллі і Єлисея, Давида і Ієсея, святих трьох отроків і Даниїла пророка і всіх святих пророків. І, вийнявши часточку, кладе її попід першою. Тоді промовляє: Святих славних і всехвальних апостолів Петра і Павла і всіх інших святих апостолів. І так кладе третю часточку, закінчуючи перший рядок. Тоді промовляє: Святих отців наших, святителів: Василія Великого, Григорія Богослова і Іоана Золотоустого, Афанасія і Кирила, Миколая Мирлікійського, Михаїла і Макарія, митрополитів Київських, Димитрія Ростовського, Інокентія Іркутського, Феодосія Чернігівського, Іоасафа Білгородського і всіх святих святителів. І, вийнявши четверту часточку, кладе її біля першої, починаючи другий ряд. Тоді знову промовляє: Святого апостола первомученика і архидиякона Стефана, святих великих мучеників: Димитрія, Юрія, Феодора Тирона, Феодора Стратилата і всіх святих мучеників; мучениць: Фекли, Варвари, Киріякії, Євфимії, Параскеви, Катерини і всіх святих мучениць. Вийнявши п’яту часточку, кладе її під четвертою. Тоді промовляє: Преподобних і богоносних отців наших: Антонія, Євфимія, Сави, Онуфрія, Афанасія Афонського, Антонія і Феодосія Печерських, Іова Почаївського і всіх преподобних отців; і преподобних матерів: Пелагії, Феодосії, Анастасії, Февронії, Єфросинії, Марії Єгипетської і всіх преподобних матерів. Вийнявши шосту часточку, кладе її під п’ятою, закінчуючи другий ряд. Тоді знову промовляє: Святих чудотворців безсрібників Косми і Даміана, Кира і Іоана, Пантелеймона і Єрмолая і всіх святих безсрібників. Вийнявши сьому часточку, кладе її зверху, починаючи третій ряд. Тоді знову промовляє: Святих і праведних Богоотців Іоакима і Анни; і святого (якого храм і якого день); святих рівноапостольних Кирила і Мефодія, учителів слов’янських, святого рівноапостольного великого князя Володимира і блаженної великої княгині Ольги і всіх святих. Молитвами їх зглянься на нас, Боже. І кладе восьму часточку під сьомою. Тоді промовляє НА ЛІТУРГІЇ СВ. ІОАНА ЗОЛОТОУСТОГО: Святого отця нашого Іоана, архиєпископа Константинопольського, Золотоустого. НА ЛІТУРГІЇ СВ. ВАСИЛІЯ ВЕЛИКОГО: Святого отця нашого Василія Великого, архиєпископа Кесарії Каппадокійської. І так, вийнявши дев’яту часточку, кладе її під восьму, закінчуючи третій ряд. Тоді, взявши четверту просфору, промовляє: Пом’яни, Владико Чоловіколюбний, Святійших Патріархів православних, Святійшого отця нашого (ім’я), Патріарха (чи Митрополита) Київського і всієї (Руси-)України, преосвященнійшого владику нашого єпископа (ім’я правлячого єпископа), і все єпископство православне, чесне пресвітерство, у Христі дияконство і ввесь священний чин; благодійників і всіх парафіян святого храму цього, і всю братію нашу, що Ти з Твоєї великої милости закликав до єднання з Тобою, Всеблагий Владико. Вийнявши часточку, кладе її нижче Святого Хліба, праворуч просфори. Тоді промовляє: Пом’яни, Господи, Богом бережену Україну нашу, владу, військо і всю людність її. І, вийнявши часточку, кладе її нижче Святого Хліба, ліворуч просфори. З цієї ж просфори і з тих, що їх подають вірні, священник виймає часточки за здоров’я живих, поминаючи їхні імена, кладе їх в один ряд нижче і промовляє: Пом’яни, Господи, рабів Твоїх (імена). Тоді, взявши п’яту просфору, промовляє: На спомин і відпущення гріхів усіх спочилих Патріархів православних, благочестивих князів і гетьманів, блаженних фундаторів святих храмів Божих, отців, матерів, братів і сестер наших, і за спочилих благодійників і парафіян святого храму цього, і за всіх, що спочили з надією на воскресіння і життя вічне з Тобою. Також священник поминає єпископа, що його висвятив, якщо він уже упокоївся, та інших небіжчиків. Виймаючи часточки за них, промовляє: Пом’яни, Господи, спочилих рабів Твоїх (імена). Всі часточки за спочилих кладе в один ряд нижче часточок за живих. І виймає із четвертої просфори за живих часточку для себе, кладе її біля часточок за живих і промовляє: Пом’яни, Господи, і мою недостойність і прости мені всяку провину вільну і невільну. Потім губкою чи копієм впорядковує часточки, щоб вони не змішувались. Тоді диякон бере кадило і, поклавши до нього ладану, промовляє до священника: Благослови, владико, кадило. Господу помолимось. Священник читає молитву кадила: Кадило Тобі приносимо, Христе Боже наш, як пахощі духовні, Ти ж прийми їх у Свій наднебесний жертовник і пошли нам благодать Пресвятого Твого Духа. Диякон: Господу помолимось. Священник бере звіздицю і, потримавши її над кадилом, ставить на дискос над Святим Хлібом, промовляючи: І прийшовши, звізда стала над тим місцем, де було Дитя. Диякон: Господу помолимось. Священник обкаджує малий покрівець і покриває ним дискос поверх звіздиці, промовляючи: Господь воцарився, у красу зодягнувся. Зодягнувся Господь у силу і опоясався, бо Він утвердив вселенну, і не захитається вона. Престіл Твій готовий з того часу, споконвіку Ти єси. Піднесли ріки, Господи, піднесли ріки голос свій, піднесли ріки хвилі свої. Господь же на висоті могутніший від шуму великих вод, від сильних хвиль моря. Свідчення Твої вельми правдиві. Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі дні. Диякон: Господу помолимось. Накрий, владико. Священник обкаджує другий покрівець і покриває ним св. чашу, промовляючи: Вкрила небеса звершеність Твоя, Христе, і хвали Твоєї повна земля. Диякон: Господу помолимось. Накрий, владико. Священник, обкадивши воздух, накриває одне й друге, промовляючи: Покрий нас покровом крил Твоїх, Господи, віджени від нас усякого ворога і супротивника, втихомир життя наше, Господи, помилуй нас і світ Твій і спаси душі наші, як Благий і Чоловіколюбний. Тоді священник, узявши кадило, тричі кадить жертовник, промовляючи: Благословен Бог наш, що так зволив, слава Тобі. А диякон кожного разу промовляє: Завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. І обидва побожно вклоняються три рази. Тоді диякон промовляє, взявши від священника кадило: За принесені чесні дари Господу помолимось. Священник читає молитву принесення: Боже, Боже наш, Ти послав Хліб Небесний, поживу всьому світові, Господа нашого і Бога Ісуса Христа, Спаса Визволителя і Благодійника, що благословляє і освячує нас; Сам благослови це принесення і прийми його в наднебесний Твій жертовник. Як Благий і Чоловіколюбний, пом’яни тих, що принесли, і тих, за кого принесено, і нас неосудженими збережи в святій відправі Божественних Твоїх Таїн. Бо святе й прославлене всечесне і величне ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. І тоді чинить відпуст, промовляючи: Слава Тобі, Христе Боже, надія наша, слава Тобі. Диякон: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Господи, помилуй. Господи, помилуй. Господи, помилуй. Благослови. Коли неділя, Священник: Христос, що воскрес із мертвих, Істинний Бог наш… Коли ж ні, то: Христос, Істинний Бог наш, молитвами Пречистої Своєї Матері, НА ЛІТУРГІЇ СВ. ІОАНА ЗОЛОТОУСТОГО: Святого отця нашого Іоана, архиєпископа Константинопольського, Золотоустого, НА ЛІТУРГІЇ СВ. ВАСИЛІЯ ВЕЛИКОГО: Святого отця нашого Василія Великого, архиєпископа Кесарії Каппадокійської, і всіх святих, помилує і спасе нас, бо Він Благий і Чоловіколюбний. Диякон: Амінь. Диякон після відпусту кадить святий жертовник і святий престіл навкруги, проказуючи: У гробі тілом, у пеклі душею, як Бог, в раю ж з розбійником і на Престолі був Ти, Христе, з Отцем і Духом, все наповняючи, Неописанний. Далі кадить ввесь вівтар, іконостас, всю церкву, священника і людей, читаючи про себе 50-й псалом. Тоді знову кадить тричі перед святим престолом і віддає кадило. Священник і диякон стають разом перед святим престолом, тричі вклоняються, промовляючи: Боже, очисти нас грішних і помилуй нас, — і моляться: Царю Небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші. Священник півголосом молиться з піднесенням рук: Слава в вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління. Господи, відкрий уста мої, і уста мої сповістять хвалу Твою. Священник цілує Євангеліє, а диякон престіл. Диякон, схиливши голову перед священником і тримаючи орар трьома пальцями правої руки, промовляє: Час правити Господу. Владико, благослови. Священник, благословляючи його, промовляє: Благословен Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Диякон: Амінь. Помолися за мене, владико святий. Священник: Нехай виправить Господь стопи твої. Диякон: Пом’яни мене, владико святий. Священник: Нехай пом’яне тебе Господь Бог у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Диякон: Амінь. |
Зміст ▼
