Хотsй сщ7eнникъ б9eственное совершaти тайнодёйствіе, д0лженъ є4сть пeрвэе ќбw примирeнъ бhти со всёми, и3 не и3мёти что2 на кого2, и3 сeрдце же, є3ли1ка си1ла, t лукaвыхъ блюсти2 п0мыслwвъ, воздержaтисz же съ вeчера, и3 трезви1тисz дaже до врeмене сщ7еннодёйствіz. Врeмени же настaвшу, повнегдA соверши1ти nбhчный предстоsтелю покл0нъ, вх0дитъ въ хрaмъ: и3 соедини1всz со діaкономъ, творsтъ вкyпэ къ вост0ку пред8 с™hми двeрьми поклонє1ніz три2. Діaконъ: Бlгослови2, владhко. Сщ7eнникъ: Бlгословeнъ бGъ нaшъ всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Діaконъ: Ґми1нь. ЦRю2 нбcный, ўтёшителю, дш7е и4стины, и4же вездЁ сhй и3 вс‰ и3сполнszй, сокр0вище бlги1хъ и3 жи1зни подaтелю, пріиди2 и3 всели1сz въ ны2, и3 њчи1сти ны2 t всsкіz сквeрны, и3 сп7си2 бlже дyшы нaшz. С™hй б9е, с™hй крёпкій, с™hй безсмeртный, поми1луй нaсъ. [Три1жды.] Слaва nц7Y и3 сн7у и3 с™0му д¦у, и3 нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. ґми1нь. Прес™az трbце, поми1луй нaсъ: гDи, њчи1сти грэхи2 нaшz: вLко, прости2 беззакHніz н†ша: с™hй, посэти2 и3 и3сцэли2 нeмwщи нaшz, и4мене твоегw2 рaди. ГDи поми1луй, три1жды. Слaва, и3 нhнэ: Џ§е нaшъ, и4же є3си2 на нб7сёхъ, да свzти1тсz и4мz твоE, да пріи1детъ цrтвіе твоE: да бyдетъ в0лz твоS, ћкw на нб7си2 и3 на земли2. хлёбъ нaшъ насyщный дaждь нaмъ днeсь, и3 њстaви нaмъ д0лги нaшz, ћкоже и3 мы2 њставлsемъ должникHмъ нaшымъ: и3 не введи2 нaсъ во и3скушeніе, но и3збaви нaсъ t лукaвагw. Сщ7eнникъ: Ћкw твоE є4сть цrтво, и3 си1ла, и3 слaва, nц7A, и3 сн7а, и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Тaже глаг0лютъ: Поми1луй нaсъ, гDи, поми1луй нaсъ: всsкагw бо tвёта недоумёюще, сію1 ти мlтву ћкw вLцэ грёшніи прин0симъ: поми1луй нaсъ. Слaва: ГDи, поми1луй нaсъ, на тs бо ўповaхомъ, не прогнёвайсz на ны2 ѕэлw2, нижE помzни2 беззак0ній нaшихъ: но при1зри и3 нhнэ ћкw бlгоутр0бенъ, и3 и3збaви ны2 t врагHвъ нaшихъ: тh бо є3си2 бGъ нaшъ, и3 мы2 лю1діе твои2, вси2 дэлA рукY твоє1ю, и3 и4мz твоE призывaемъ. И# нhнэ: Милосeрдіz двє1ри tвeрзи нaмъ, бlгословeннаz бцdе, надёющіисz на тS да не поги1бнемъ, но да и3збaвимсz тоб0ю t бёдъ: тh бо є3си2 сп7сeніе р0да хрcтіaнскагw. Тaже tх0дzтъ ко їкHнэ хrт0вэ и3 целyютъ ю5, глаг0люще тропaрь: Пречcтому џбразу твоемY покланsемсz, бlгjй, просsще прощeніz прегрэшeній нaшихъ, хrтE б9е: в0лею бо бlговоли1лъ є3си2 пл0тію взhти на кrтъ, да и3збaвиши, ±же создaлъ є3си2, t раб0ты врaжіz. Тёмъ бlгодaрственнw вопіeмъ ти2: рaдости и3сп0лнилъ є3си2 вс‰, сп7се нaшъ, пришeдый сп7сти2 мjръ. Тaже цэлyютъ и3 їкHну бцdы, глаг0люще тропaрь: Милосeрдіz сyщи и3ст0чникъ, млcти спод0би нaсъ, бцdе, при1зри на лю1ди согрэши1вшыz, kви2 ћкw при1снw си1лу твою2, на тs бо ўповaюще, рaдуйсz вопіeмъ ти2, ћкоже нёкогда гавріи1лъ, безпл0тныхъ ґрхістрати1гъ. Діaконъ: ГDу пом0лимсz. ГDи, поми1луй. Тaже прикл0нь главY, їерeй глаг0летъ: ГDи, низпосли2 рyку твою2 съ высоты2 с™aгw жили1ща твоегw2, и3 ўкрэпи2 мS въ предлежaщую слyжбу твою2: да неwсуждeннw предстaну стрaшному пrт0лу твоемY, и3 безкр0вное сщ7еннодёйствіе совершY. Ћкw твоS є4сть си1ла и3 слaва во вёки вэкHвъ. Діaконъ: Ґми1нь. [Њслaби, њстaви, прости2, б9е, прегрэшє1ніz на6ша, вHльнаz и3 невHльнаz, ћже въ сл0вэ и3 въ дёлэ, ћже въ вёдэніи и3 не въ вёдэніи, ћже во дни2 и3 въ нощи2, ћже во ўмЁ и3 въ помышлeніи: вс‰ нaмъ прости2, ћкw бlгъ и3 чlвэколю1бецъ.] Тaже творsтъ и3 къ ликHмъ покл0ны по є3ди1ному, и3 тaкw tх0дzтъ въ жeртвенникъ, глаг0люще: Вни1ду въ д0мъ тв0й, поклоню1сz ко хрaму с™0му твоемY въ стрaсэ твоeмъ. ГDи, настaви мS прaвдою твоeю, вр†гъ мои1хъ рaди и3спрaви пред8 тоб0ю пyть м0й. Ћкw нёсть во ўстёхъ и4хъ и4стины, сeрдце и4хъ сyетно, гр0бъ tвeрстъ гортaнь и4хъ, љзы6ки свои1ми льщaху. Суди2 и5мъ, б9е, да tпадyтъ t мhслей свои1хъ: по мн0жеству нечeстіz и4хъ и3зри1ни |, ћкw преwгорчи1ша тS, гDи. И# да возвеселsтсz вси2 ўповaющіи на тS, во вёкъ возрaдуютсz, и3 всели1шисz въ ни1хъ: и3 похвaлzтсz њ тебЁ лю1бzщіи и4мz твоE. Ћкw ты2 бlгослови1ши првdника, гDи, ћкw nрyжіемъ бlговолeніz вэнчaлъ є3си2 нaсъ. Вшeдше же во свzти1лище, творsтъ покл0ны три2 пред8 с™0ю трапeзою, и3 цэлyютъ с™0е є3ђліе и3 с™yю трапeзу.
|
Священник, маючи намір звершувати святу Літургію, наперед готує себе до відправи належними за церковним Уставом богослужіннями, а саме: вечірньою, ранньою і часами, а також повинен прочитати визначене правило перед святою Літургією і молитви перед святим Причастям. Насамперед він повинен бути в мирі зі всіма, ні на кого нічого не мати, зберігаючи серце, по змозі, від лукавих думок, і з вечора стриматися від їжі та пиття аж до часу, поки не звершить святої Літургії. У сам день звершення святої Літургії священник із дияконом, кожен маючи на собі підрясник, а не священні одежі, вклоняються тричі на схід перед Царськими вратами. Тоді диякон промовляє: Благослови́, влади́ко. Священник: Благослове́н Бог наш всегда́, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Диякон: Амінь. Царю́ Небе́сний, Уті́шителю, Ду́ше і́стини, І́же везді́ сий і вся ісполня́яй, Сокро́вище благи́х і жи́зні Пода́телю, прийди́ і всели́ся в ни, і очи́сти ни от вся́кия скве́рни, і спаси́, Бла́же, ду́ші на́ша. Святи́й Бо́же, Святи́й Крі́пкий, Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. [Тричі] Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, і ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь. Пресвята́я Тро́йце, поми́луй нас: Го́споди, очи́сти гріхи́ на́ша; Влади́ко, прости́ беззако́нія на́ша; Святи́й, посіти́ і ісціли́ не́мощі на́ша і́мене Твоєго́ ра́ди. Го́споди, поми́луй, тричі. Сла́ва, і ни́ні: О́тче наш, І́же єси́ на Небесі́х, да святи́ться і́м'я Твоє́, да при́йдеть Ца́рствіє Твоє́, да бу́деть во́ля Твоя́, я́ко на Небесі́ і на землі́. Хліб наш насу́щний даждь нам днесь, і оста́ви нам до́лги на́ша, я́коже і ми оставля́єм должнико́м на́шим; і не введи́ нас во іскуше́ніє, но ізба́ви нас от лука́ваго. Священник: Я́ко Твоє́ єсть Ца́рство, і си́ла, і сла́ва, Отця́, і Си́на, і Свята́го Ду́ха, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. І моляться кожний окремо: Поми́луй нас, Го́споди, поми́луй нас; вся́каго бо отві́та недоумі́юще, сію́ Ті моли́тву я́ко Влади́ці грі́шнії прино́сим: поми́луй нас. Сла́ва: Го́споди, поми́луй нас, на Тя бо упова́хом, не прогні́вайся на ни зіло́, ніже́ пом'яни́ беззако́ній на́ших, но при́зри і ни́ні я́ко Благоутро́бен і ізба́ви ни от враго́в на́ших. Ти бо єси́ Бог наш, і ми лю́діє Твої́, всі діла́ руку́ Твоє́ю, і і́м'я Твоє́ призива́єм. І ни́ні: Милосе́рдія две́рі отве́рзи нам, Благослове́нная Богоро́дице, наді́ющіїся на Тя да не поги́бнем, но да ізба́вимся Тобо́ю от бід; Ти бо єси́ спасе́ніє ро́да христия́нськаго. Потім підходять до образа Христа й цілують його, промовляючи: Пречи́стому о́бразу Твоєму́ покланя́ємся, Благи́й, прося́ще проще́нія прегріше́ній на́ших, Христе́ Бо́же; во́лею бо благоволи́л єси́ пло́тію взи́ти на Крест, да ізба́виши, яже созда́л єси́, от рабо́ти вра́жия. Ті́м благода́рственно вопіє́м Ті: ра́дости іспо́лнил єси́ вся, Спа́се наш, прише́дий спасти́ мир. Тоді цілують також і образ Богородиці, промовляючи тропар: Милосе́рдія су́щи істо́чник, ми́лости сподо́би нас, Богоро́дице, при́зри на лю́ди согріши́вшия, яви́ я́ко при́сно си́лу Твою́; на Тя бо упова́юще, "Ра́дуйся!" вопіє́м Ті, я́коже ні́когда Гавриї́л, безпло́тних архістрати́г. Диякон: Господу помолимся. Господи, помилуй. Схиливши голову, священник молиться: Го́споди, низпосли́ ру́ку Твою́ с висоти́ Свята́го жили́ща Твоєго́ і укріпи́ м'я в предлежа́щую слу́жбу Твою́; да неосужде́нно предста́ну стра́шному Престо́лу Твоєму́ і безкро́вноє священноді́йствіє совершу́. Я́ко Твоя́ єсть си́ла і сла́ва во ві́ки віко́в. Диякон: Амі́нь. [Осла́би, оста́ви, прости́, Бо́же, прегріше́нія на́ша во́льная і нево́льная, я́же в сло́ві і в ді́лі, я́же в ві́дінії і не в ві́дінії, я́же во дні і в нощі́, я́же во умі́ і в помишле́нії; вся нам прости́, я́ко Благ і Человіколю́бець.] Вклонившись один одному, кланяються народові та йдуть південними дверима до вівтаря і моляться кожний окремо: Вни́ду в дом Твой, поклоню́ся ко хра́му Свято́му Твоєму́ в стра́сі Твоє́м. Го́споди, наста́ви м'я пра́вдою Твоє́ю, враг мої́х ра́ди іспра́ви пред Тобо́ю путь мой. Я́ко ність во усті́х їх і́стини, се́рдце їх су́єтно, гроб отве́рст горта́нь їх, язи́ки свої́ми льща́ху. Суди́ їм, Бо́же, да отпаду́ть от ми́слей свої́х, по мно́жеству нече́стія їх ізри́ни я, я́ко преогорчи́ша Тя, Го́споди. І да возвеселя́ться всі упова́ющії на Тя, во ві́к возра́дуються, і всели́шися в них, і похва́ляться о Тебі́ лю́б'ящії і́м'я Твоє́. Я́ко Ти благослови́ши пра́ведника, Го́споди, я́ко ору́жієм благоволе́нія вінча́л єси́ нас. У вівтарі кланяються тричі земно перед святим престолом і цілують Св. Євангеліє і престіл.
|
Тaже пріeмлютъ въ рyки сво‰ кjйждо стіхaрь св0й, и3 творsтъ покл0ны три2 къ вост0ку, глаг0люще въ себЁ кjйждо: Б9е, њчи1сти мS грёшнаго и3 поми1луй мS. Тaже прих0дитъ къ сщ7eннику діaконъ, держS въ десн0й руцЁ стіхaрь со nрарeмъ, и3 подклони1въ є3мY главY, глаг0летъ: Бlгослови2, владhко, стіхaрь со nрарeмъ. Сщ7eнникъ, бlгословлsz, глаг0летъ: Бlгословeнъ бGъ нaшъ всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Діaконъ: Ґми1нь. Тaже tх0дитъ діaконъ, во є3ди1ну странY свzти1лища, и3 њблачи1тсz въ стіхaрь, молsсz си1це: Возрaдуетсz душA моS њ гDэ, њблечe бо мS въ ри1зу сп7сeніz, и3 њдeждею весeліz њдёz мS: ћкw женихY возложи1 ми вэнeцъ, и3 ћкw невёсту ўкраси1 мz красот0ю. И# nрaрь ќбw цэловaвъ, налагaетъ на шyее рaмо. Нарук†вницы же налагaz на рyки, на деснyю ќбw, глаг0летъ: Десни1ца твоS, гDи, прослaвисz въ крёпости: деснaz твоS рукA, гDи, сокруши2 враги2, и3 мн0жествомъ слaвы твоеS стeрлъ є3си2 супостaты. На шyюю же, глаг0летъ: Рyцэ твои2 сотвори1стэ мS и3 создaстэ мS: вразуми1 мz, и3 научyсz зaповэдемъ твои6мъ. Тaже tшeдъ въ предложeніе, ўготовлsетъ сщ7є1ннаz. С™hй ќбw дjскосъ поставлsетъ њ шyюю странY, поти1рь же, є4же є4сть с™yю чaшу, њ деснyю, и3 прHчаz съ ни1ми. Сщ7eнникъ же си1це њблачи1тсz: пріeмъ стіхaрь въ шyюю рyку, и3 покл0нивсz три1жды къ вост0ку, ћкоже речeсz, назнaменуетъ глаг0лz: Бlгословeнъ бGъ нaшъ всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь. Тaже њблачи1тсz, глаг0лz: Возрaдуетсz душA моS њ гDэ, њблечe бо мS въ ри1зу сп7сeніz, и3 њдeждею весeліz њдёz мS: ћкw женихY возложи1 ми вэнeцъ, и3 ћкw невёсту ўкраси1 мz красот0ю. Тaже пріeмъ є3пітрахи1ль, и3 назнaменавъ, њблачaетсz є4ю, глаг0лz: Бlгословeнъ бGъ, и3зливazй бlгодaть свою2 на сщ7eнники сво‰ ћкw мЂро на главЁ, сходsщее на брадY, брадY ґарHню, сходsщее на nмeты њдeжды є3гw2. Тaже пріeмъ поsсъ и3 њпоzсyzсz, глаг0летъ: Бlгословeнъ бGъ, препоzсyzй мS си1лою, и3 положи2 непор0ченъ пyть м0й, совершazй н0зэ мои2 ћкw є3лeни, и3 на выс0кихъ поставлszй мS. Нарук†вницы же налагaz на рyки, на деснyю ќбw, глаг0летъ: Десни1ца твоS, гDи, прослaвисz въ крёпости: деснaz твоS рукA, гDи, сокруши2 враги2, и3 мн0жествомъ слaвы твоеS стeрлъ є3си2 супостaты. На шyюю же, глаг0летъ: Рyцэ твои2 сотвори1стэ мS и3 создaстэ мS: вразуми1 мz, и3 научyсz зaповэдемъ твои6мъ. Тaже пріeмъ набeдренникъ, ѓще и4мать, и3 бlгослови1въ и5, и3 цэловaвъ, глаг0летъ: Препоsши мeчь тв0й по бедрЁ твоeй, си1льне, красот0ю твоeю и3 добр0тою твоeю, и3 налzцы2, и3 ўспэвaй, и3 цaрствуй, и4стины рaди и3 кр0тости и3 прaвды, и3 настaвитъ тS ди1внw десни1ца твоS, всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь. Тaже пріeмъ фелHнь и3 бlгослови1въ, цэлyетъ гlz си1це: Сщ7eнницы твои2, гDи, њблекyтсz въ прaвду, и3 прпdбніи твои2 рaдостію возрaдуютсz, всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь. Тaже tшeдше въ предложeніе, ўмывaютъ рyки, глаг0люще: Ўмhю въ непови1нныхъ рyцэ мои2 и3 њбhду жeртвенникъ тв0й, гDи, є4же ўслhшати ми2 глaсъ хвалы2 твоеS, и3 повёдати вс‰ чудесA тво‰. ГDи, возлюби1хъ бlголёпіе д0му твоегw2 и3 мёсто селeніz слaвы твоеS. Да не погуби1ши съ нечести1выми дyшу мою2 и3 съ мyжи кровeй животA моегw: и4хже въ рукaхъ беззакHніz, десни1ца и4хъ и3сп0лнисz мзды2. Ѓзъ же неѕл0біемъ мои1мъ ходи1хъ, и3збaви мS, гDи, и3 поми1луй мS. НогA моS стA на правотЁ, въ цeрквахъ бlгословлю2 тS, гDи.
|
Тоді кожний бере в руки свій стихар і, тричі вклоняючись на схід, кожний про себе каже: Бо́же, очи́сти м'я, грі́шнаго, і поми́луй м'я. Диякон підходить до священника з стихарем та орарем у правій руці і, вклонившись перед ним, каже: Благослови́, влади́ко, стиха́р со ораре́м. Священник (благословляє, промовляючи): Благослове́н Бог наш всегда́, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Диякон: Амі́нь. Диякон відходить і облачається в стихар, молячись так: Возра́дується душа́ моя́ о Го́споді, облече́ бо м'я в ри́зу спасе́нія і оде́ждею весе́лія оді́я м'я; я́ко жениху́ возложи́ мі віне́ць і я́ко неві́сту украси́ м'я красото́ю. І, поцілувавши орар, кладе його на ліве плече, і, благословляючи поручі і одягаючи на праву руку, проказує: Десни́ця Твоя́, Го́споди, просла́вися в крі́пості; десна́я Твоя́ рука́, Го́споди, сокруши́ враги́ і мно́жеством сла́ви Твоєя́ стерл єси́ супоста́ти. Також і на ліву руку: Ру́ці Твої́ сотвори́сті м'я і созда́сті м'я. Вразуми́ м'я, і научу́ся за́повідем Твої́м. І відійшовши до жертовника, готує священний посуд. Святий дискос ставить з лівого боку, а потир, тобто святу чашу, праворуч, та інше з ними. Священник, поклавши підризник на ліву руку, тричі хреститься і вклоняється на схід, тоді благословляє знаком хреста підризник, промовляючи: Благослове́н Бог наш всегда́, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь. І одягає його, промовляючи: Возра́дується душа́ моя́ о Го́споді, облече́ бо м'я в ри́зу спасе́нія і оде́ждею весе́лія оді́я м'я; я́ко жениху́ возложи́ мі віне́ць і я́ко неві́сту украси́ м'я красото́ю. Також благословляє єпитрахиль і, накладаючи на себе, промовляє: Благослове́н Бог, ізлива́яй благода́ть Свою́ на свяще́нники Своя́, я́ко ми́ро на главі́, сходя́щеє на браду́, браду́ Ааро́ню, сходя́щеє на оме́ти оде́жди Єго́. Тоді бере пояс і, підперізуючись, промовляє: Благослове́н Бог, препоясу́яй м'я си́лою і положи́ непоро́чен путь мой, соверша́яй но́зі мої́, я́ко єле́ни, і на висо́ких поставля́яй м'я. Благословляючи поручі і одягаючи на праву руку, проказує: Десни́ця Твоя́, Го́споди, просла́вися в крі́пості; десна́я Твоя́ рука́, Го́споди, сокруши́ враги́ і мно́жеством сла́ви Твоєя́ стерл єси́ супоста́ти. Також і на ліву руку: Ру́ці Твої́ сотвори́сті м'я і созда́сті м'я. Вразуми́ м'я, і научу́ся за́повідем Твої́м. Також благословляє, цілує і одягає набедреник (якщо має на це право) і проказує: Препоя́ши меч Твой по бедрі́ Твоє́й, Си́льне, красото́ю Твоє́ю, і добро́тою Твоє́ю, і наляци́, і успіва́й і ца́рствуй, і́стини ра́ди і кро́тости і пра́вди, і наста́вить Тя ди́вно десни́ця Твоя́, всегда́, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь. Благословляє фелонь, цілує та вдягає, проказуючи: Свяще́нници Твої́, Го́споди, облеку́ться в пра́вду, і преподо́бнії Твої́ ра́достію возра́дуються всегда́, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь. Підходять до умивальниці і умивають руки, проказуючи: Уми́ю в непови́нних ру́ці мої́ і оби́ду же́ртвенник Твой, Го́споди, є́же усли́шати мі глас хвали́ Твоєя́ і пові́дати вся чудеса́ Твоя́. Го́споди, возлюби́х благолі́піє до́му Твоєго́ і мі́сто селе́нія сла́ви Твоєя́. Да не погуби́ши с нечести́вими ду́шу мою́ і с му́жи крове́й живота́ моєго́, ї́хже в рука́х беззако́нія, десни́ця їх іспо́лнися мзди. Аз же незло́бієм мої́м ходи́х, ізба́ви м'я, Го́споди, і поми́луй м'я. Нога́ моя́ ста на правоті́, в це́рквах благословлю́ Тя, Го́споди.
|
Поклонє1ніz три2 пред8 предложeніемъ сотв0рше, глаг0лютъ кjйждо: Б9е, њчи1сти мS грёшнаго, и3 поми1луй мS. Посeмъ: И#скупи1лъ ны2 є3си2 t клsтвы зак0нныz чcтн0ю твоeю кр0вію: на кrтЁ пригвозди1всz и3 копіeмъ проб0дьсz, безсмeртіе и3сточи1лъ є3си2 человёкwмъ: сп7се нaшъ, слaва тебЁ. Діaконъ: Бlгослови2, владhко. И# начинaетъ сщ7eнникъ: Бlгословeнъ бGъ нaшъ всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Діaконъ: Ґми1нь. Тaже пріeмлетъ сщ7eнникъ шyіею ќбw рук0ю просфорY, десн0ю же с™0е копіE, и3 знaменуzй съ ни1мъ три1жды верхY печaти просфоры2, глаг0летъ: Въ воспоминaніе гDа и3 бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA. [Три1жды.] Діaконъ, по кaждомъ: Ґми1нь.
И# ѓбіе водружaетъ копіE въ деснyю странY печaти. Діaконъ же, взирaz бlгоговёйнw на сицево2 тaинство, глаг0летъ на є3ди1номъ к0емждо рёзаніи: ГDу пом0лимсz. ГDи, поми1луй. держS и3 nрaрь въ руцЁ. Сщ7eнникъ же глаг0летъ рёжz: Ћкw nвчA на заколeніе ведeсz. Въ шyюю же: И# ћкw ѓгнецъ непор0ченъ, прsмw стригyщагw є3го2 безглaсенъ, тaкw не tверзaетъ ќстъ свои1хъ. Въ г0рнюю же странY печaти: Во смирeніи є3гw2 сyдъ є3гw2 взsтсz. Въ д0льнюю же странY: Р0дъ же є3гw2 кто2 и3сповёсть; По си1хъ глаг0летъ діaконъ: ГDу пом0лимсz. ГDи, поми1луй. Возми2, владhко. Сщ7eнникъ же, вложи1въ с™0е копіE t к0свенныz деснhz страны2 просфоры2, взимaетъ с™hй хлёбъ, глаг0лz си1це: Ћкw взeмлетсz t земли2 жив0тъ є3гw2. И# положи1въ и5 взнaкъ на с™ёмъ дjскосэ, рeкшу діaкону: ГDу пом0лимсz. ГDи, поми1луй. Пожри2, владhко. Жрeтъ є3го2 кrтови1днw, си1це глаг0лz: Жрeтсz ѓгнецъ б9ій, взeмлzй грёхъ мjра, за мірскjй жив0тъ и3 сп7сeніе. И# њбращaетъ другyю странY горЁ, и3мyщую кrтъ. И# глаг0летъ діaконъ: ГDу пом0лимсz. ГDи, поми1луй. Прободи2, владhко. Їерeй же прободaz и5 въ деснyю странY с™hмъ копіeмъ, глаг0летъ: Е#ди1нъ t вHинъ копіeмъ рeбра є3гw2 прободE, и3 ѓбіе и3зhде кр0вь и3 водA: и3 ви1дэвый свидётельствова, и3 и4стинно є4сть свидётельство є3гw2. Діaконъ же пріемъ віно2 и3 в0ду, глаг0летъ ко сщ7eннику: ГDу пом0лимсz. ГDи, поми1луй. Бlгослови2, владhко, с™0е соединeніе. И# взeмъ над8 ни1ми бlгословeніе, вливaетъ во с™hй поти1рь t вінA вкyпэ и3 воды2. [Сщ7eнникъ же бlгословлsетъ соединeніе, глаг0лz: Бlгословeно соединeніе с™hхъ твои1хъ всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ.] Сщ7eнникъ же пріeмъ въ рyцэ вторyю просфорY, глаг0летъ: Въ чeсть и3 пaмzть пребlгословeнныz вLчцы нaшеz бцdы и3 приснодв7ы мRjи, є3sже мlтвами пріими2, гDи, жeртву сію2 въ пренбcный тв0й жeртвенникъ. И# взeмъ чaстицу, полагaетъ ю5 њдеснyю с™aгw хлёба, бли1з8 среды2 є3гw2, глаг0лz: ПредстA цRи1ца њдеснyю тебє2, въ ри6зы позлащeнны њдёzна, преукрашeнна. Тaже пріeмъ трeтію просфорY, глаг0летъ: Честнaгw слaвнагw прbр0ка, п®тeчи и3 кrти1телz їwaнна. И# взeмъ пeрвую чaстицу, полагaетъ ю5 њ шyюю странY с™aгw хлёба, творsй начaло пeрвагw чи1на. И# глаг0летъ: С™hхъ слaвныхъ прbр0кwвъ: мwmсeа и3 ґарHна, и3ліи2 и3 є3ліссeа, дв7да и3 їессeа: с™hхъ тріeхъ nтрокHвъ, и3 даніи1ла прbр0ка, и3 всёхъ с™hхъ прbр0кwвъ. И# взeмъ чaстицу, полагaетъ ю5 д0лэ пeрвыz бlгочи1ннw. Тaже пaки глаг0летъ: С™hхъ слaвныхъ и3 всехвaльныхъ ґпcлъ петрA и3 пavла, ґндрeа первозвaннагw, и3 пр0чихъ всёхъ с™hхъ ґпcлwвъ. И# тaкw полагaетъ трeтію чaстицу д0лэ вторhz, скончавaz пeрвый чи1нъ. Тaже глаг0летъ: И#же во с™hхъ nтє1цъ нaшихъ с™и1телей: васjліа вели1кагw, григ0ріа бGосл0ва и3 їwaнна златоyстагw: ґfанaсіа и3 кmрjлла ґлеxандрjйскихъ, ніколaа мmрлmкjйскагw: міхаи1ла, їларіHна, петрA и3 ґлеxjа, митрополjтwвъ кjевскихъ: їHны, філjппа и3 є3рмогeна моск0вскихъ, и3 всёхъ с™hхъ с™и1телей. И# взeмъ четвeртую чaстицу, полагaетъ ю5 бли1з8 пeрвыz чaстицы, творS втор0е начaло. Тaже пaки глаг0летъ: С™aгw ґпcла, первомч7ика и3 ґрхідіaкона стефaна: с™hхъ вели1кихъ м§нкwвъ: дими1тріа, геHргіа, fе0дwра тЂрwна, fе0дwра стратилaта, и3 всёхъ с™hхъ мч7икъ: и3 м§нцъ: feклы, варвaры, кmріакjи, є3vфи1міи и3 параскevы, є3катерjны, и3 всёхъ с™hхъ мч7ицъ. И# взeмъ пsтую чaстицу, полагaетъ ю5 д0лэ пeрвыz, сyщіz начaломъ вторaгw чи1на. Тaже глаг0летъ: Прпdбныхъ и3 бGон0сныхъ nтє1цъ нaшихъ: ґнтHніа, є3vfЂміа, сaввы, nнyфріа, ґfанaсіа ґfHнскагw, ґнтHніа и3 fеод0сіа печeрскихъ, сeргіа рaдонежскагw, јwва почaевскагw, серафjма сар0вкагw3, и3 всёхъ прпdбныхъ nтє1цъ: и3 прпdбныхъ мaтерей: пелагjи, fеод0сіи, ґнастасjи, є3vпраxjи, феvрHніи, fеодyліи, є3vфросЂніи, марjи є3гЂптzныни, и3 всёхъ с™hхъ прпdбныхъ мaтерей. И# взeмъ шестyю чaстицу, полагaетъ ю5 д0лэ вторhz чaстицы, во и3сполнeніе вторaгw чи1на. По си1хъ же глаг0летъ: С™hхъ и3 чудотв0рцєвъ безсрeбрєникъ: космы2 и3 даміaна, кЂра и3 їwaнна, пантелеи1мона и3 є3рмолaа, и3 всёхъ с™hхъ безсрeбреникwвъ. И# взeмъ седмyю чaстицу, полагaетъ ю5 вeрхъ, творS трeтіе начaло, по чи1ну. И# глаг0летъ: С™hхъ и3 првdныхъ бGоoтє1цъ їwакjма и3 ѓнны: и3 с™aгw и4м>къ [є3гHже є4сть хрaмъ и3 є3гHже є4сть дeнь]: с™hхъ равноапcльныхъ меf0діа и3 кmрjлла, ўчи1телей словeнскихъ: с™hхъ равноапcльныхъ вели1кагw кнsзz влади1міра и3 вели1кіz кнzги1ни џльги, и3 всёхъ с™hхъ, и4хже мlтвами посэти1 ны, б9е. И# полагaетъ nсмyю чaстицу д0лэ пeрвыz бlгочи1ннw. Е#щe же глаг0летъ: И$же во с™hхъ nц7A нaшегw їwaнна, ґрхіепcкпа кwнстантіноп0льскагw, златоyстагw. [Ѓще поeтсz літургjа є3гw2: ѓще же поeтсz вели1кагw васjліа, того2 поминaетъ.] И# тaкw взeмъ f7‑ю чaстицу, полагaетъ ю5 въ конeцъ трeтіzгw чи1на во и3сполнeніе. Тaже пріeмъ четвeртую просфорY, глаг0летъ: Помzни2, вLко человэколю1бче, с™ёйшыz правослaвныz патріaрхи и3 господи1на и3 nтцA нaшегw бlжeннэйшаго митрополjта [и4м>къ], и3 господи1на нaшего высокопреосщ7eннэйшаго митрополjта [и3ли2: ґрхіепcкпа, и3ли2: преwсщ7eннэйшаго є3пcкпа] [и4м>къ], и3 всsкое є3пcкопство правослaвныхъ, честн0е пресвЂтерство, во хrтЁ діaконство и3 вeсь сщ7eнническій чи1нъ: [ѓще во њби1тели: ґрхімандрjта, и3ли2: и3гyмена, и4м>къ], брaтію и3 сослужeбники нaшz, сщ7eнники, діaконы, и3 всю2 брaтію нaшу, ±же призвaлъ є3си2 во твоE nбщeніе, твои1мъ бlгоутр0біемъ, всебlгjй вLко. И# взeмъ чaстицу, полагaетъ ю5 д0лэ с™aгw хлёба. И# поминaетъ странY нaшу, глаг0лz си1це: Помzни2, гDи, богохрани1мую странY нaшу [Ўкраи1ну] и3 правослaвныхъ людeй є3S. И# поминaетъ и5хже и4мать живhхъ по и4мени, и3 на к0еждо и4мz взимaетъ чaстицу, приглаг0лz: Помzни2, гDи, [и4м>къ]. И# взeмъ ч†стицы, полагaетъ | д0лэ с™aгw хлёба. Тaже взeмъ пsтую просфорY, глаг0летъ: Њ пaмzти и3 њставлeніи грэхHвъ с™ёйшихъ патріaрхwвъ правослaвныхъ и3 бlжeнныхъ создaтелей с™aгw хрaма сегw2 [ѓще во њби1тели: с™hz nби1тели сеS]. Тaже поминaетъ рукоположи1вшаго є3го2 ґрхіерeа, и3 други1хъ, и5хже х0щетъ, ўс0пшихъ по и4мени. На к0еждо и4мz взимaетъ чaстицу, приглаг0лz: Помzни2, гDи, [и4м>къ]. И# конeчнэ глаг0летъ си1це: И# всёхъ въ надeждэ воскrніz, жи1зни вёчныz и3 твоегw2 nбщeніz ўс0пшихъ, правослaвныхъ nтє1цъ и3 брaтій нaшихъ, чlвэколю1бче гDи. И# взимaетъ чaстицу. По сeмъ глаг0летъ: Помzни2, гDи, и3 моE недост0инство, и3 прости1 ми всsкое согрэшeніе, в0льное же и3 нев0льное. И# взимaетъ чaстицу. И# пріeмъ гyбу, собирaетъ на дjскосъ ч†стицы д0лэ с™aгw хлёба, ћкоже бhти во ўтвержeніи, и3 не и3спaднути чесомY. Тaже діaконъ, пріeмъ кади1льницу, и3 fmміaмъ вложи1въ въ ню2, глаг0летъ къ сщ7eннику: Бlгослови2, владhко, кади1ло. ГDу пом0лимсz. ГDи, поми1луй. И# сщ7eнникъ мlтву кади1ла: Кади1ло тебЁ прин0симъ, хrтE б9е нaшъ, въ воню2 бlгоухaніz дух0внагw, є4же пріeмъ въ пренбcный тв0й жeртвенникъ, возниспосли2 нaмъ бlгодaть прес™aгw твоегw2 д¦а. Діaконъ: ГDу пом0лимсz. ГDи, поми1луй. Сщ7eнникъ покади1въ ѕвэзди1цу, полагaетъ верхY с™aгw хлёба, глаг0лz: И# пришeдши ѕвэздA, стA верхY, и3дёже бЁ nтрочA. Діaконъ: ГDу пом0лимсz. ГDи, поми1луй. Їерeй, покади1въ пeрвый покровeцъ, покрывaетъ с™hй хлёбъ съ дjскосомъ, глаг0лz: ГDь воцRи1сz, въ лёпоту њблечeсz: њблечeсz гDь въ си1лу, и3 препоsсасz, и4бо ўтверди2 вселeнную, ћже не подви1житсz. Гот0въ пrт0лъ тв0й tт0лэ, t вёка ты2 є3си2. Воздвиг0ша рёки, гDи, воздвиг0ша рёки глaсы сво‰: в0змутъ рёки сотрє1ніz сво‰, t глaсwвъ в0дъ мн0гихъ. Ди1вны высоты6 морск‡z, ди1венъ въ выс0кихъ гDь. СвидBніz тво‰ ўвёришасz ѕэлw2. Д0му твоемY подобaетъ с™hнz, гDи, въ долготY днjй. Діaконъ: ГDу пом0лимсz. ГDи, поми1луй. Покрhй, владhко. Їерeй же, покади1въ вторhй покровeцъ, покрывaетъ с™hй поти1рь, глаг0лz: Покры2 нб7сA добродётель твоS, хrтE, и3 хвалы2 твоеS и3сп0лнь землS. Діaконъ: ГDу пом0лимсz. ГDи, поми1луй. Покрhй, владhко. Їерeй же, покади1въ покр0въ, си1рэчь, воздyхъ, покрывaетъ и3 nбо‰, глаг0лz: Покрhй нaсъ кр0вомъ крилY твоє1ю, и3 tжени2 t нaсъ всsкаго врагA и3 супостaта: ўмири2 нaшу жи1знь, гDи, поми1луй нaсъ и3 мjръ тв0й, и3 сп7си2 дyшы нaшz, ћкw бlгъ и3 человэколю1бецъ. Їерeй кади1тъ предложeніе, глаг0лz: Бlгословeнъ бGъ нaшъ, си1це бlговоли1вый, слaва тебЁ. [Три1жды.] Діaконъ же на к0емждо глаг0летъ: ВсегдA, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь. И# покланsютсz бlгоговёйнw џба, три1жды. Тaже діaконъ глаг0летъ: Њ предложeнныхъ чcтнhхъ дарёхъ, гDу пом0лимсz. ГDи, поми1луй. Сщ7eнникъ же глаг0летъ мlтву предложeніz: Б9е б9е нaшъ, нбcный хлёбъ, пи1щу всемY мjру, гDа нaшего и3 бGа ї}са хrтA послaвый, сп7са и3 и3збaвителz и3 бlгодётелz, бlгословsща и3 њсщ7aюща нaсъ, сaмъ бlгослови2 предложeніе сіE и3 пріими2 є5 въ пренбcный тв0й жeртвенникъ. Помzни2, ћкw бlгъ и3 чlвэколю1бецъ, принeсшихъ, и3 и4хже рaди принес0ша: и3 нaсъ неwсуждє1ны сохрани2 во сщ7еннодёствіи б9eственныхъ твои1хъ т†инъ. Ћкw с™и1сz и3 прослaвисz пречcтн0е и3 великолёпое и4мz твоE, nц7A, и3 сн7а, и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Діaконъ: Ґми1нь. Сщ7eнникъ: Слaва тебЁ, хrтE б9е, ўповaніе нaше, слaва тебЁ. Діaконъ: Слaва, и3 нhнэ: ГDи поми1луй [Три1жды.], Бlгослови2. Сщ7eнникъ глаг0летъ tпyстъ. Ѓще ќбw є4сть недёлz: Воскресhй и3з8 мeртвыхъ: Ѓще ли же ни2: Хrт0съ и4стинный бGъ нaшъ, мlтвами пречcтыz своеS м™ре, и4же во с™hхъ nц7A нaшегw їwaнна, ґрхіепcкопа кwнстантіноп0льскагw, златоyстагw [ѓще же совершaетсz літургjа вели1кагw васjліа: васjліа, ґрхіепjскопа кесарjи каппадокjйскіz, вели1кагw], и3 всёхъ с™hхъ, поми1луетъ и3 сп7сeтъ нaсъ, ћкw бlгъ и3 человэколю1бецъ. Діaконъ: Ґми1нь. По tпyстэ же кади1тъ діaконъ с™0е предложeніе: тaже tх0дитъ, и3 кади1тъ с™yю трапeзу круг0мъ крестови1днw, глаг0лz въ себЁ: Во гр0бэ пл0тски, во ѓдэ же съ душeю ћкw бGъ, въ раи1 же съ разб0йникомъ, и3 на пrт0лэ бhлъ є3си2, хrтE, со nц7eмъ и3 д¦омъ, вс‰ и3сполнszй неwпи1санный. И# pал0мъ н7: ГDи гDь нaшъ, ћкw чyдно и4мz твоE по всeй земли2, ћкw взsтсz великолёпіе твоE превhше нб7съ. И#з8 ќстъ младeнєцъ и3 ссyщихъ соверши1лъ є3си2 хвалY, вр†гъ твои1хъ рaди, є4же разруши1ти врагA и3 мeстника. Ћкw ўзрю2 небесA, дэлA пє1рстъ твои1хъ, лунY и3 ѕвёзды, ±же ты2 њсновaлъ є3си2: что2 є4сть человёкъ, ћкw п0мниши є3го2; и3ли2 сhнъ человёчь, ћкw посэщaеши є3го2; ўмaлилъ є3си2 є3го2 мaлымъ чи1мъ t ѓгGлъ, слaвою и3 чeстію вэнчaлъ є3си2 є3го2: и3 постaвилъ є3си2 є3го2 над8 дёлы рукY твоє1ю, вс‰ покори1лъ є3си2 под8 н0зэ є3гw2: џвцы и3 волы2 вс‰, є3щe же и3 скоты2 пwльскjz, пти6цы небє1сныz и3 ры6бы морск‡z, преходsщыz стєзи2 морск‡z. ГDи гDь нaшъ, ћкw чyдно и4мz твоE по всeй земли2. И# покади1въ с™и1лище же и3 хрaмъ вeсь, вх0дитъ пaки во с™hй nлтaрь, и3 покади1въ с™yю трапeзу пaки, и3 сщ7eнника, кади1льницу ќбw tлагaетъ на мёсто своE, сaмъ же прих0дитъ ко їерeю. И# стaвше вкyпэ пред8 с™0ю трапeзою, покланsютсz три1жды, въ себЁ молsщесz, и3 глаг0люще: ЦRю2 нбcный, ўтёшителю, дш7е и4стины, и4же вездЁ сhй и3 вс‰ и3сполнszй, сокр0вище бlги1хъ и3 жи1зни подaтелю, пріиди2 и3 всели1сz въ ны2, и3 њчи1сти ны2 t всsкіz сквeрны, и3 сп7си2, бlже, дyшы нaшz. Слaва въ вhшнихъ бGу, и3 на земли2 ми1ръ, въ чlвёцэхъ бlговолeніе. [Двaжды.] ГDи, ўстнЁ мои2 tвeрзеши, и3 ўстA мо‰ возвэстsтъ хвалY твою2. Тaже цэлyютъ, сщ7eнникъ ќбw с™0е є3ђліе, діaконъ же с™yю трапeзу. И# посeмъ подклони1въ діaконъ свою2 главY сщ7eннику, держS и3 nрaрь треми2 пє1рсты деснhz руки2, глаг0летъ: Врeмz сотвори1ти гDеви, владhко, бlгослови2. Сщ7eнникъ, знaменуz є3го2, глаг0летъ: Бlгословeнъ бGъ нaшъ всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Діaконъ: Помоли1сz њ мнЁ, владhко свzтhй. Сщ7eнникъ: Да и3спрaвитъ гDь стwпы2 тво‰. Діaконъ: Помzни1 мz, владhко с™hй. Сщ7eнникъ: Да помzнeтъ тS гDь бGъ во цrтвіи своeмъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Діaконъ же рeкъ: Ґми1нь. И# поклони1всz, и3сх0дитъ сёверными двeрьми, понeже цrкіz двє1ри до вх0да не tверзaютсz. И# стaвъ на nбhчномъ мёстэ, прsмw с™hхъ дверeй, покланsетсz со бlгоговёніемъ, три1жды, глаг0лz въ себЁ: ГDи, ўстнЁ мои2 tвeрзеши, и3 ўстA мо‰ возвэстsтъ хвалY твою2. И# посeмъ глаг0летъ: Бlгослови2, владhко. И# сщ7eнникъ: Бlгословeно цrтво: Вёдати подобaетъ: ѓще без8 діaкона слyжитъ їерeй, въ проскомjдіи діaконскихъ сл0въ, и3 на літургjи пред8 є3ђліемъ, и3 на tвётъ є3гw2: Бlгослови2 владhко, и3 Прободи2 владhко, и3 Врeмz сотвори1ти, да не глаг0летъ, т0чію є3ктєніи2 и3 чин0вное предложeніе. Ѓще же соб0ромъ слyжатъ сщ7eнніи мн0зи, дёйство проскомjдіи є3ди1нъ їерeй т0кмw да твори1тъ, и3 глаг0летъ и3з8wбражє1ннаz: пр0чіи же служи1тели ничт0же проскомjдіи nс0бнw да глаг0лютъ.
|
Священник і диякон тричі вклоняються перед жертовником і кожен промовляє: Бо́же, очи́сти м'я, грі́шнаго, і поми́луй м'я. Далі кожен промовляє: Іскупи́л ни єси́ от кля́тви зако́нния Честно́ю Твоє́ю Кро́вію, на Кресті́ пригвозди́вся і копіє́м пробо́дься, безсме́ртіє істочи́л єси́ челові́ком; Спа́се наш, сла́ва Тебі́. Диякон: Благослови́, влади́ко. І починає священник: Благослове́н Бог наш, всегда́, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Диякон: Амі́нь. Священник бере в ліву руку першу просфору з печаткою: ІС. ХС. НІ. КА., а копіє в праву, тричі хрестить копієм просфору поверх печатки і промовляє: В воспомина́ніє Го́спода, і Бо́га, і Спа́са на́шего Ісу́са Христа́. [Тричі] Диякон, після кожного: Амі́нь.
І надрізує копієм з правого боку печатки (з лівої руки священника). Диякон промовляє при кожному надрізі: Го́споду помо́лимя. Го́споди, поми́луй. Священник надрізуючи, промовляє: Я́ко овча́ на заколе́ніє веде́ся. З лівого боку надрізуючи: І я́ко а́гнець непоро́чен пря́мо стригу́щаго єго́ безгла́сен, та́ко не отверза́єть уст свої́х. Верхню сторону печатки надрізуючи: Во смире́нії Єго́ суд Єго́ взя́тся. Долішню сторону печатки надрізуючи: Род же Єго́ кто іспові́сть? Диякон, побожно дивлячись на це священнодійство і орар у руці тримаючи, при кожному надрізуванні промовляє: Го́споду помо́лимся. Го́споди, поми́луй. Возьми́, влади́ко. Священник, відрізуючи копієм з правого боку просфори (з лівої руки священника), виймає Святий Хліб (Агнця); промовляючи: Я́ко взе́млеться от землі́ живо́т Єго́. І кладе його печаткою вниз на дискос при словах диякона: Го́споду помо́лимся. Го́споди, поми́луй. Пожри́, влади́ко. Священник глибоко надрізує Святий Хліб навхрест, промовляючи: Жре́ться А́гнець Бо́жий, взе́мляй гріх ми́ра, за мирськи́й живо́т і спасе́ніє. І повертає його догори печаткою. Диякон промовляє: Го́споду помо́лимся. Го́споди, поми́луй. Прободи́, влади́ко. Священник, проколюючи Святий Хліб копієм в правий бік печатки (з лівого боку священника), промовляє: Єди́н от во́їн копіє́м ре́бра Єго́ прободе́, і а́біє ізи́де кров і вода́; і ви́дівий свиді́тельствова, і і́стинно єсть свиді́тельство Єго́. Диякон, узявши вино і воду, промовляє до священника: Го́споду помо́лимся. Го́споди, поми́луй. Благослови́, влади́ко, свято́є соєдине́ніє. І вливає до святої чаші разом вино і воду. [Священник благословляє соєдиненіє, промовляючи: Благослове́нно соєдине́ніє святи́х Твої́х всегда́, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в.] Священник бере другу просфору і промовляє: В честь і па́м'ять Преблагослове́нния Влади́чиці на́шея Богоро́диці і Присноді́ви Марі́ї, Єя́же моли́твами прийми́, Го́споди, же́ртву сію́ в пренебе́cний Твой же́ртвенник. Вийнявши часточку, кладе її праворуч Святого Хліба, промовляючи: Предста́ Цари́ця одесну́ю Тебе́, в рі́зи позлаще́нни оді́яна, преукраше́нна. Далі бере третю просфору і промовляє: Честна́го сла́внаго проро́ка, Предте́чі і Крести́теля Іоа́нна. І вийнявши з неї першу часточку, кладе її ліворуч Святого Хліба і починає перший рядок. Тоді промовляє: Святи́х сла́вних проро́ков: Моїсе́я і Ааро́на, Ілії́ і Єлиссе́я, Дави́да і Ієссе́я; святи́х тріє́х отроко́в, і Даниї́ла проро́ка, і всіх святи́х проро́ков. І, вийнявши часточку, кладе її попід першою. Тоді промовляє: Святи́х сла́вних і всехва́льних апо́стол Петра́ і Па́вла, Андре́я Первозва́ннаго, і про́чих всіх святи́х апо́cтолов. І так кладе третю часточку, закінчуючи перший рядок. Тоді промовляє: Іже во святи́х оте́ць на́ших святи́телей: Васи́лія Вели́каго, Григо́рія Богосло́ва і Іоа́нна Златоу́стаго; Афана́сія і Кири́лла Александрі́йських, Никола́я Мирлікі́йськаго; Михаї́ла, Іларіо́на, Петра́ і Алексі́я, митрополитов Києвських; Іони, Филиппа і Єрмоге́на Московських, і всіх святи́х святи́телей. І, вийнявши четверту часточку, кладе її біля першої, починаючи другий ряд. Тоді знову промовляє: Свята́го апо́стола, первому́ченика і архідия́кона Стефа́на, святи́х вели́ких му́чеников, Дими́трія, Гео́ргія, Фео́дора Ти́рона, Фео́дора Стратила́та, і всіх святи́х му́ченик; і му́чениць: Фе́кли, Варва́ри, Киріякі́ї, Євфи́мії і Параске́ви, Єкатери́ни, і всіх святи́х му́чениць. Вийнявши п’яту часточку, кладе її під четвертою. Тоді промовляє: Преподо́бних і богоно́сних оте́ць на́ших: Анто́нія, Євфи́мія, Са́вви, Ону́фрія, Афана́сія Афо́нськаго, Анто́нія і Феодо́сія Пече́рських, Се́ргія Ра́донежськаго, І́ова Поча́євськаго, Серафи́ма Саро́вськаго, і всіх преподо́бних оте́ць; і преподо́бних ма́терей: Пелагі́ї, Феодо́сії, Анастасі́ї, Євпраксі́ї, Февро́нії, Феоду́лії, Євфроси́нії, Марі́ї Єги́птянини, і всіх святи́х преподо́бних ма́терей. Вийнявши шосту часточку, кладе її під п’ятою, закінчуючи другий ряд. Тоді знову промовляє: Святи́х і чудотво́рцев безсре́бреник, Косьми́ і Дамія́на, Ки́ра і Іоа́нна, Пантелеі́мона і Єрмола́я, і всіх святи́х безсре́бреников. Вийнявши сьому часточку, кладе її зверху, починаючи третій ряд. Тоді знову промовляє: Святи́х і пра́ведних Богооте́ць Іоаки́ма і А́нни, і свята́го [ім'я] [якого храм і якого день]: святи́х равноапо́стольних Мефо́дія і Кири́лла, учи́телей слове́нських, святи́х равноапо́стольних вели́каго кня́зя Влади́мира і вели́кия княги́ні О́льги, і всіх святи́х, ї́хже моли́твами посіти́ ни, Бо́же. І кладе восьму часточку під сьомою. Тоді промовляє: І́же во святи́х отця́ на́шего Іоа́нна, архієпи́скопа Константинопо́льськаго, Златоу́стаго. Якщо Літургія Іоанна Златоустого. А якщо Василія Великого — поминає його. І так, вийнявши дев’яту часточку, кладе її під восьму, закінчуючи третій ряд. Тоді, взявши четверту просфору, промовляє: Пом'яни́, Влади́ко Человіколю́бче, святі́йшия Правосла́вния патріа́рхи і господи́на і отця́ на́шего Блаже́ннійшаго Митрополи́та [ім'я], і господи́на на́шего високопреосвяще́ннійшаго митрополи́та [або: архієпи́скопа, або: преосвяще́ннійшаго єпи́скопа] [ім'я] і вся́коє єпи́cкопство правосла́вних, честно́є пресві́терство, во Христі́ дия́конство і весь свяще́нничеський чин: [якщо в монастирі: архімандри́та, або: ігу́мена, ім'я], бра́тію і сослуже́бники на́ша, свяще́нники, дия́кони і всю бра́тію на́шу, яже призва́л єси́ во Твоє́ обще́ніє, Твої́м благоутро́бієм, Всеблаги́й Влади́ко. Вийнявши часточку, кладе її нижче Святого Хліба, праворуч просфори. Тоді промовляє: Пом'яни́, Го́споди, богохрани́мую страну́ на́шу Украї́ну і правосла́вних люде́й єя́. І, вийнявши часточку, кладе її нижче Святого Хліба, ліворуч просфори. З цієї ж просфори і з тих, що їх подають вірні, священник виймає часточки за здоров’я живих, поминаючи їхні імена, кладе їх в один ряд нижче і промовляє: Пом'яни́, Го́споди, [імена]. І, вийнявши часточки, кладе її нижче Святого Хліба Тоді, взявши п’яту просфору, промовляє: О па́м'яті і оставле́нії гріхо́в святі́йших патріа́рхов правосла́вних і блаже́нних созда́телей свята́го хра́ма сего́ [якщо в монастирі: святи́я оби́телі сея́]. Також священник поминає єпископа, що його висвятив, якщо він уже упокоївся, та інших спочилих. Виймаючи часточки за них, промовляє: Пом'яни́, Го́споди, [імена]. І в кінці промовляє: І всіх в наде́жді воскресе́нія, жи́зні ві́чния і Твоєго́ обще́нія усо́пших, правосла́вних оте́ць і бра́тій на́ших, Человіколю́бче Го́споди. І вимає часточку. Потім промовляє: Пом'яни́, Го́споди, і моє́ недосто́їнство і прости́ мі вся́коє согріше́ніє, во́льноє же і нево́льноє. Потім губкою чи копієм впорядковує часточки, щоб вони не змішувались. Тоді диякон бере кадило і, поклавши до нього ладану, промовляє до священника: Благослови́, влади́ко, кади́ло. Го́споду помо́лимся. Го́споди, поми́луй. Священник читає молитву кадила: Кади́ло Тебі́ прино́сим, Христе́ Бо́же наш, в воню́ благоуха́нія духо́внаго, є́же приє́м в пренебе́cний Твой же́ртвенник, возниспосли́ нам благода́ть Пресвята́го Твоєго́ Ду́ха. Диякон: Го́споду помо́лимся. Го́споди, поми́луй. Священник покади́в звізди́цю, полага́єть верху́ Свята́го хлі́ба, глаго́ля: І прише́дши звізда́ ста верху́, іді́же бі Отроча́. Диякон: Го́споду помо́лимся. Го́споди, поми́луй. Священник бере звіздицю і, потримавши її над кадилом, ставить на дискос над Святим Хлібом, промовляючи: Госпо́дь воцари́ся, в лі́поту облече́ся, облече́ся Госпо́дь в си́лу і препоя́сася. І́бо утверди́ вселе́нную, я́же не подви́житься. Гото́в Престо́л Твой отто́лі, от ві́ка Ти єси́. Воздвиго́ша рі́ки, Го́споди, воздвиго́ша рі́ки гла́си своя́. Во́зьмуть рі́ки сотре́нія своя́ от гла́сов вод мно́гих. Ди́вни висоти́ морськи́я, ди́вен в висо́ких Госпо́дь. Свиді́нія Твоя́ уві́ришася зіло́. До́му Твоєму́ подоба́єть святи́ня, Го́споди, в долготу́ дній. Диякон: Го́споду помо́лимся. Го́споди, поми́луй. Покри́й, влади́ко. Священник обкаджує малий покрівець і покриває ним дискос поверх звіздиці, промовляючи: Покри́ Небеса́ доброді́тель Твоя́, Христе́, і хвали́ Твоєя́ іспо́лнь земля́. Диякон: Го́споду помо́лимся. Го́споди, поми́луй. Покри́й, влади́ко. Священник, обкадивши воздух, накриває одне й друге, промовляючи: Покри́й нас кро́вом крилу́ Твоє́ю і отжени́ от нас вся́каго врага́ і супоста́та. Умири́ на́шу жизнь, Го́споди, поми́луй нас і мир Твой, і спаси́ ду́ші на́ша, я́ко Благ і Человіколю́бець. Тоді священник, узявши кадило, тричі кадить жертовник, промовляючи: Благослове́н Бог наш, си́це благоволи́вий, сла́ва Тебі́. [Тричі] А диякон кожного разу промовляє: Всегда́, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь. І обидва побожно вклоняються три рази. Тоді диякон промовляє, взявши від священника кадило: О предложе́нних Честни́х Дарі́х Го́споду помо́лимся. Господи, помилуй. Священник читає молитву принесення: Бо́же Бо́же наш, Небе́сний Хліб, пи́щу всему ми́ру, Го́спода на́шего і Бо́га Ісу́са Христа́ посла́вий, Спа́са і Ізба́вителя і Благоді́теля, благословя́ща і освяща́юща нас, Сам благослови́ предложе́ніє сіє́ і прийми́ є в пренеcний Твой же́ртвенник. Пом'яни́, я́ко Благ і Человіколю́бець, прине́сших і ї́хже ра́ди принесо́ша; і нас неосужде́ни сохрани́ во священноді́ствії Бо́же́ственних Твої́х Та́їн. Я́ко святи́ся і просла́вися пречестно́є і великолі́поє і́м'я Твоє́, Отця́, і Си́на, і Свята́го Ду́ха, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Диякон: Амі́нь. Священник: Сла́ва Тебі́, Христе́ Бо́же, упова́ніє на́ше, сла́ва Тебі́. Диякон: Сла́ва, і ни́ні: Го́споди поми́луй [Тричі], Благослови́. І тоді чинить відпуст. Якщо неділя: Воскреси́й із ме́ртвих: Якщо ні: Христо́с і́стинний Бог наш, моли́твами Пречи́стия Своєя́ Ма́тере, і́же во святи́х отця́ на́шего Іоа́нна, архієпcкопа Константинопо́льськаго, Златоу́стаго [якщо звершується Літургія Василія Великого: Васи́лія, архієпи́скопа Кесарі́ї Каппадокі́йськия, Вели́каго], і всіх святи́х, поми́луєть і спасе́ть нас, я́ко Благ і Человіколю́бець. Диякон: Амі́нь. Диякон після відпусту кадить святий жертовник і святий престіл навкруги, проказуючи: Во гро́бі пло́тськи, во а́ді же с душе́ю я́ко Бог, в раї́ же с разбо́йником, і на престо́лі бил єси́, Христе́, со Отце́м і Ду́хом, вся ісполня́яй, Неопи́санний. І Псалом 8-й: Го́споди Госпо́дь наш, я́ко чу́дно і́м'я Твоє́ по всей землі́, я́ко взя́тся великолі́піє Твоє́ преви́ше Небе́с. Із уст младе́нець і ссу́щих соверши́л єси́ хвалу́, враг Твої́х ра́ди, є́же разруши́ти врага́ і ме́стника. Я́ко узрю́ небеса́, діла́ перст Твої́х, луну́ і зві́зди, яже Ти основа́л єси́, что єсть челові́к, я́ко по́мниши єго́? Іли́ син челові́ч, я́ко посіща́єши єго́? Ума́лил єси́ єго́ ма́лим чим от а́нгел, сла́вою і че́стію вінча́л єси́ єго́ і поста́вил єси́ єго́ над ді́ли руку́ Твоє́ю, вся покори́л єси́ под но́зі єго́: о́вці і воли́ вся, єще́ же і скоти́ польскі́я, пти́ці небе́сния і ри́би морські́я, преходя́щия стезі́ морські́я. Го́споди Госпо́дь наш, я́ко чу́дно і́м'я Твоє́ по всей землі́! Далі кадить ввесь вівтар, іконостас, всю церкву, священника і людей, читаючи про себе 50-й псалом. Тоді знову кадить тричі перед святим престолом і віддає кадило. Священник і диякон стають разом перед святим престолом, тричі вклоняються, промовляючи: Царю́ Небе́сний, Уті́шителю, ду́ше і́стини, І́же везді́ сий і вся ісполня́яй, Сокро́вище благи́х і жи́зні Пода́телю, прийди́ і всели́ся в ни, і очи́сти ни от вся́кия скве́рни, і спаси́, Бла́же, ду́ші на́ша. Сла́ва в ви́шніх Бо́гу, і на землі́ мир, в челові́ціх благоволе́ніє. [Двічі.] Го́споди, устні́ мої́ отве́рзеши, і уста́ моя́ возвістя́ть хвалу́ Твою́. Священник цілує Євангеліє, а диякон престіл. Диякон, схиливши голову перед священником і тримаючи орар трьома пальцями правої руки, промовляє: Вре́м'я сотвори́ти Го́сподеві, влади́ко благослови́. Священник, благословляючи його, промовляє: Благослове́н Бог наш всегда́, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Диякон: Помоли́ся о мні, влади́ко святи́й. Священник: Да іспра́вить Госпо́дь стопи́ Твоя́. Диякон: Пом'яни́ м'я, влади́ко святи́й. Священник: Да пом'яне́ть Тя Госпо́дь Бог во Ца́рствії Своє́м всегда́, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Диякон: Амі́нь. І, вклонившись, виходить північними воротами, бо Царські ворота до входу не відкриваються. І, ставши на звичному місці перед Царськими воротами, тричі поклоняється з благоговінням, промовляючи: Го́споди, устні́ мої́ отве́рзеши, і уста́ моя́ возвістя́ть хвалу́ Твою́. І потім промовляє: Благослови́, влади́ко. І священник: Благослове́нно Ца́рство: Слід знати, що священник, служачи без диякона, не вимовляє на проскомидії дияконських слів, і на літургії перед Євангелієм, і на відповідь його: Благослови́, влади́ко, і Прободи́, влади́ко, і Вре́м'я сотвори́ти, нехай не вимовляє, а тільки ектенії і все послідування. Якщо ж служить декілька священників, чин проскомидії здійснює лише один із них, здійснюючи все предписане.
|