Ґкafістъ прес™ёй бцdэ пред8 їкHною неувzдaемый цвётъ.
|
Акафіст Пресвятій Богородиці на честь Її чудотворної ікони «Неув'ядаємий Цвіт»
|
Кондaкъ №.
|
Кондак 1
|
Q, пребlгословeннаz бцdе дв7о, рaдость и3 прибёжище всёмъ хrтіaнwмъ, покланszсz твоемY пречcтому џбразу, тебЁ поeмъ хвалeбную пёснь, тебЁ прин0симъ свои2 нyжды, г0ре и3 слeзы. Тh же, q, кр0ткаz застyпнице нaша, тебЁ бли1зки всS нaшz земнhz ск0рби и3 печaли, пріими1 же н†ша въ моли1твахъ воздыхaніz, помози2 нaмъ и3 t бёдъ сп7си2, неустaннw бо и3 со ўмилeніемъ зовeмъ ти2: Рaдуйсz, м™и б9іz, цвёте неувzдaемый. |
О, Преблагослове́нная Богоро́дице Ді́во, Ра́дость і Прибі́жище всім христия́ном, покланя́яся Твоєму́ пречи́стому о́бразу, Тебі́ поє́м хвале́бную піснь, Тебі́ прино́сим свої́ ну́жди, го́ре і сле́зи. Ти же, о, кро́ткая Засту́пнице на́ша, Тебі́ бли́зькі вся на́ша земни́я ско́рбі і печа́лі, прийми́ же на́ша в моли́твах воздиха́нія, помози́ нам і от бід спаси́, неуста́нно бо і со умиле́нієм зове́м Ті: Ра́дуйся, Ма́ти Бо́жия, Цві́те Неув'яда́ємий. |
Јкосъ №.
|
Ікос 1
|
Ћкw б9іе бlгословeніе и3 ћкw дaръ нбcный долгождaнный, непрестaнною моли1твою и3спрошeннаz t бGа, нисп0слана былA є3си2, бцdе, прaведнымъ и3 многоwбрaдованнымъ роди1телємъ твои1мъ їwакjму и3 ѓннэ. тh же, q, бGоизбрaннаz nтрокови1це, њстaвила є3си2 роди1тельское л0но и3, ћкw свэти1льникъ вёры неугаси1мый, ћкw кади1льница бlгов0ннаz, во смирeніи предстaла є3си2 ў пор0га гDнz, и3 си1ла вhшнzгw вознесE тS до сaмагw вх0да, введE во с™az с™hхъ и3 tвeрзе вс‰ сокровeннаz нб7а. q, премлcрдаz бцdе дв7о! Tвeрзи и3 нaшz сердцA къ твоемY славосл0вію и3 вознеси2 нaшу моли1тву къ сн7у твоемY и3 бGу нaшему, да зовeмъ ти2 таков†z: Рaдуйсz, чистото2 недосzгaемаz и3 красото2 неизречeннаz: рaдуйсz, во смирeніи своeмъ возвели1ченнаz. Рaдуйсz, любвE неисчерпaемый и3ст0чниче: рaдуйсz, сосyде бGомъ и3збрaнный. Рaдуйсz, застyпнице нaша ўсeрднаz. Рaдуйсz, м™и б9іz, цвёте неувzдaемый. |
Я́ко Бо́жиє благослове́ніє і я́ко дар небе́сний долгожда́нний, непреста́нною моли́твою іспроше́нная от Бо́га, ниспо́слана била́ єси́, Богоро́дице, пра́ведним і многообра́дованним роди́телем Твої́м Іоаки́му і А́нні. Ти же, о, Богоізбра́нная Отрокови́це, оста́вила єси́ роди́тельськоє ло́но і, я́ко світи́льник ві́ри неугаси́мий, я́ко кади́льниця благово́нная, во смире́нії предста́ла єси́ у поро́га Госпо́дня, і си́ла Ви́шняго вознесе́ Тя до са́маго вхо́да, введе́ во Свята́я Святи́х і отве́рзе вся сокрове́нная Не́ба. О, Премилосе́рдая Богоро́дице Ді́во! Отве́рзи і на́ша сердця́ к Твоєму́ славосло́вію і вознеси́ на́шу моли́тву к Си́ну Твоєму́ і Бо́гу на́шему, да зове́м Ті такова́я: Ра́дуйся, Чистото́ недосяга́ємая і Красото́ неізрече́нная; ра́дуйся, во смире́нії Своє́м возвели́ченная. Ра́дуйся, любве́ неісчерпа́ємий Істо́чниче; ра́дуйся, Сосу́де Бо́гом ізбра́нний. Ра́дуйся, Засту́пнице на́ша усе́рдная. Ра́дуйся, Ма́ти Бо́жия, Цві́те Неув'яда́ємий. |
Кондaкъ в7.
|
Кондак 2
|
Q, прес™az дв7о мRjе, пHмыслы грэх0вными и3 дёлы стyдными д0лу приклонeни є3смы2, сeрдце нaше х0лодомъ жи1зни њб8sто, џчи њтzгщeни грэх0внымъ сн0мъ. но ты2, q, цвёте неувzдaемый, њмhй нaсъ рос0ю ќтреннэю, согрёй нaсъ с0лнцемъ любвE и3 млcрдіz. Подыми2 нaсъ, q, вLчце, t прaха земнaгw ко гDу, да принесeмъ є3мY смирeнное молeніе сіE нaше и3 вопіeмъ є3мY: Ґллилyіа. |
О, Пресвята́я Ді́во Марі́є, по́мисли гріхо́вними і ді́ли сту́дними до́лу приклоне́ні єсьми́, се́рдце на́ше хо́лодом жи́зні об'я́то, о́чі отягще́ні гріхо́вним сном. Но Ти, о, Цві́те Неув'яда́ємий, оми́й нас росо́ю у́треннію, согрі́й нас со́лнцем любве́ і милосе́рдія. Подими́ нас, о, Влади́чице, от пра́ха земна́го ко Го́споду, да принесе́м Єму́ смире́нноє моле́ніє сіє́ на́ше і вопіє́м Єму́: Аллилу́я. |
Јкосъ в7.
|
Ікос 2
|
ҐрхaгGлъ гавріи1лъ п0сланъ бhсть t бGа во грaдъ галілeйскій назарeтъ и3 принесE ти2, q, пречcтаz дв7о, с™0е бlговёстіе, глаг0лz: рaдуйсz, бlгодaтнаz, гDь съ тоб0ю! Тh бо њбрэлA є3си2 блгdть ў бGа. Мh же, недост0йніи, зрsще вели1чіе таков0е, во смирeніи сeрдца взывaемъ: Рaдуйсz, бlгодaтнаz въ женaхъ: рaдуйсz, њбрётшаz блгdть ў бGа и3 пaче ѓгGлъ возвели1ченнаz. Рaдуйсz, ћкw зачалA є3си2 сн7а, и4же наслёдитъ пrт0лъ дв7да nтцA є3гw2: рaдуйсz, свёте неугаси1мый во тмЁ сердцaмъ возжeгшаz. Рaдуйсz, счaстіz вёчнагw двeри нaмъ tверзaющаz. Рaдуйсz, м™и б9іz, цвёте неувzдaемый. |
Арха́нгел Гавриї́л по́слан бисть от Бо́га во град Галиле́йський Назаре́т і принесе́ Ті, о Пречи́стая Ді́во, свято́є благові́стіє, глаго́ля: ра́дуйся, Благода́тная, Госпо́дь с Тобо́ю! Ти бо обріла́ єси́ благода́ть у Бо́га. Ми же, недосто́йнії, зря́ще вели́чіє таково́є, во смире́нії се́рдця взива́єм: Ра́дуйся, Благода́тная в жена́х; ра́дуйся, обрі́тшая благода́ть у Бо́га і па́че а́нгел возвели́ченная. Ра́дуйся, я́ко зачала́ єси́ Си́на, І́же наслі́дить престо́л Дави́да отця́ Єго́; ра́дуйся, Сві́те неугаси́мий во тьмі сердця́м возже́гшая. Ра́дуйся, сча́стія ві́чнаго две́рі нам отверза́ющая. Ра́дуйся, Ма́ти Бо́жия, Цві́те Неув'яда́ємий. |
Кондaкъ G.
|
Кондак 3
|
Въ ск0рбэхъ мzтeмсz, въ суетЁ и3 печaли житіS своегw2 дни2 пров0димъ. Но ты2, q, бlгословeннаz, њсвэти2 дyши нaшz свои1мъ бlговёстіемъ, нап0лни сердцA нaшz смирeніемъ. Да приклони1въ главы6 нaшz, речeмъ: сE раби2 гDни, да бyдетъ нaмъ по в0ли твоeй! тебё же, q, цвёте неувzдaемый, и3 t тебє2 рождeнному всечaснw поeмъ: Ґллилyіа. |
В ско́рбіх м'яте́мся, в суєті́ і печа́лі житія́ своєго́ дні прово́дим. Но Ти, о, Благослове́нная, освіти́ ду́ші на́ша Свої́м благові́стієм, напо́лни сердця́ на́ша смире́нієм. Да приклони́в глави́ на́ша, рече́м: се раби́ Госпо́дні, да бу́деть нам по во́лі Твоє́й! Тебі́ же, о, Цві́те Неув'яда́ємий, і от Тебе́ Рожде́нному всеча́сно поє́м: Аллилу́я. |
Јкосъ G.
|
Ікос 3
|
Во дни2 же тhz теклA є3си2 мRіaмъ во грaдъ їyдовъ и3 вни1де въ д0мъ захaріинъ, и3 цэловA є3лісавeтъ. И# ўслhша є3лісавeтъ цэловaніе мRjино, и3 и3сп0лнисz є3лісавeтъ д¦а с™а и3 возопи2 глaсомъ вeліимъ, глаг0лz: tкyда мнЁ сіE, да пріи1де м™и гDа моегw2 ко мнЁ! q, пречcтаz дв7о! Посэти2 и3 нaсъ, немощнhхъ и3 ўб0гихъ, и3 вознеси2 воздых†ніz нaша, ћкw дhмъ кади1льный, ко пrт0лу всевhшнzгw, да t полноты2 благодaрнагw сeрдца поeмъ тебЁ си1це: Рaдуйсz, ћкw призрЁ гDь на смирeніе рабы2 своеS: рaдуйсz, ћкw ўбlжaтъ тS вси2 р0ди. Рaдуйсz, ћкw сотвори2 ти2 вели1чіе си1льный: рaдуйсz, и3ст0чниче жи1зни и3 безсмeртіz. Рaдуйсz, м™и б9іz, цвёте неувzдaемый. |
Во дні же ти́я текла́ єси́ Маріа́м во град Іу́дов і вни́де в дом Заха́ріїн, і цілова́ Єлисаве́т. І усли́ша Єлисаве́т цілова́ніє Марі́їно, і іспо́лнися Єлисаве́т Ду́ха Свя́та і возопи́ гла́сом ве́ліїм, глаго́ля: отку́да мні сіє́, да при́йде Ма́ти Го́спода Моєго́ ко мні! О, Пречи́стая Ді́во! Посіти́ і нас, немощни́х і убо́гих, і вознеси́ воздиха́нія на́ша, я́ко дим кади́льний, ко Престо́лу Всеви́шняго, да от полноти́ благода́рнаго се́рдця поє́м Тебі́ си́це: Ра́дуйся, я́ко призрі́ Госпо́дь на смире́ніє раби́ Своєя́; ра́дуйся, я́ко ублажа́ть Тя всі ро́ди. Ра́дуйся, я́ко сотвори́ Ті вели́чіє Си́льний; ра́дуйся, Істо́чниче жи́зні і безсме́ртія. Ра́дуйся, Ма́ти Бо́жия, Цві́те Неув'яда́ємий. |
Кондaкъ д7.
|
Кондак 4
|
Q, цвёте неувzдaемый! q, красото2 бlгоухaннаz! Посэти2 нaсъ въ ск0рбнэй земн0й ю3д0ли нaшей, ўмоли2 сн7а твоегw2, да сохрани1тъ нaсъ t всsкой бэды2 и3 печaли, гнёва и3 воздыхaніz, да нисп0слетъ нaмъ ми1ръ въ сердцA нaша: да дaруетъ нaмъ, є3ли1ко пр0симъ ў негw2, коемyждо по своeй потрeбэ и3 покрhетъ нaсъ своeю неисчерпaемою млcтію. Мh же, чaюще твоегw2 всеси1льнагw заступлeніz, величaемъ душeю нaшегw гDа и3 вопіeмъ є3мY: Ґллилyіа. |
О, Цві́те Неув'яда́ємий! О, Красото́ благоуха́нная! Посіти́ нас в ско́рбній земно́й юдо́лі на́шей, умоли́ Си́на Твоєго́, да сохрани́ть нас от вся́кой біди́ і печа́лі, гні́ва і воздиха́нія, да ниспо́слеть нам мир в сердця́ на́ша; да да́руєть нам, єли́ко про́сим у Него́, коєму́ждо по своє́й потре́бі і покри́єть нас Своє́ю неісчерпа́ємою ми́лостію. Ми же, ча́юще Твоєго́ всеси́льнаго заступле́нія, велича́єм душе́ю на́шего Го́спода і вопіє́м Єму́: Аллилу́я. |
Јкосъ д7.
|
Ікос 4
|
Пaстыремъ, стрегyщимъ стрaжу нощнyю, ѓгGлъ гDень бlговэствовA рaдость вeлію: ћкw роди1сz хrт0съ гDь во грaдэ дв7довэ, виfлеeмэ, пови1тъ и3 въ ћслехъ положeнъ. q, пречcтаz м™и, р0ждшаz сн7а твоегw2 пeрвенца, пріими2 t нaсъ сицевaz: Рaдуйсz, дв7о бцdе, ћкw тоб0ю возсіS мjрови свётъ рaзума незаходи1мый: рaдуйсz, ѕвэздо2, пyть нaмъ во тмЁ ўказyющаz. Рaдуйсz, зарE тaинственнагw днE: рaдуйсz, дyшъ нaшихъ возрождeніе. Рaдуйсz, въ ск0рбэхъ вёрное прибёжище и3 ск0раz пом0щнице: рaдуйсz, крjне рaйскій. Рaдуйсz, дв7о всепётаz: рaдуйсz, голуби1це кр0ткаz, ми1лостивагw р0ждшаz. Рaдуйсz, м™и б9іz, цвёте неувzдaемый. |
Па́стирем, стрегу́щим стра́жу нощну́ю, А́нгел Госпо́день благовіствова́ ра́дость ве́лію: я́ко роди́ся Христо́с Госпо́дь во гра́ді Дави́дові, Вифлеє́мі, пови́т і в я́слех положе́н. О, Пречи́стая Ма́ти, ро́ждшая Си́на Твоєго́ Пе́рвенця, прийми́ от нас сицева́я: Ра́дуйся, Ді́во Богоро́дице, я́ко Тобо́ю возсія́ ми́рові Світ ра́зума незаходи́мий; ра́дуйся, Звіздо́, путь нам во тьмі указу́ющая. Ра́дуйся, Заре́ та́їнственнаго дне; ра́дуйся, душ на́ших Возрожде́ніє. Ра́дуйся, в ско́рбіх ві́рноє Прибі́жище і ско́рая Помо́щнице; ра́дуйся, кри́не ра́йський. Ра́дуйся, Ді́во Всепі́тая; ра́дуйся, Голуби́це кро́ткая, Ми́лостиваго ро́ждшая. Ра́дуйся, Ма́ти Бо́жия, Цві́те Неув'яда́ємий. |
Кондaкъ є7.
|
Кондак 5
|
СE грzдeтъ цRь мjра, сE жeртва тaйнаz совершaетсz: ѓгGли пою1тъ на нб7сёхъ: слaва въ вhшнихъ бGу! Раждaетсz сп7си1тель мjра. Хrт0съ прих0дитъ, вели1каz б9eственнаz тaйна. БGъ kви1лсz во пл0ти, и3 мы2, недост0йніи раби2, tложи1въ всsкое житeйское попечeніе, со ѓгGлы бGа славосл0вимъ во стрaсэ и3 рaдости, ћкw пaстыри и3 ћкw волсви2, покланsемсz тебЁ, q, бGом™и, и3 твоемY б9eственному сн7у непрестaннw зовeмъ: Ґллилyіа. |
Се гряде́ть Цар ми́ра, Се Же́ртва та́йная соверша́ється; а́нгели пою́ть на небесі́х: сла́ва в ви́шніх Бо́гу! Ражда́ється Спаси́тель ми́ра. Христо́с прихо́дить, вели́кая Бо́же́ственная та́йна. Бог яви́лся во пло́ті, і ми, недосто́йнії раби́, отложи́в вся́коє жите́йськоє попече́ніє, со а́нгели Бо́га славосло́вим во стра́сі і ра́дості, я́ко па́стирі і я́ко волсви́, покланя́ємся Тебі́, о, Богома́ти, і Твоєму́ Бо́же́ственному Си́ну непреста́нно зове́м: Аллилу́я. |
Јкосъ є7.
|
Ікос 5
|
СE прaведный сmмеHнъ пріи1де д¦омъ въ цeрковь и3 пріeмъ nтрочA ї}са на рyцэ свои2, и3 бlгослови2 бGа, и3 речE: нhнэ tпущaеши рабA твоегw2, вLко, по глаг0лу твоемY, съ ми1ромъ! Ґ тебЁ, q, м™и мRjе, nрyжіе пр0йдетъ дyшу, ћкw tкр0ютсz t мн0гихъ сердeцъ помышлeніz. Мh же, сп7сeнніи тоб0ю, вопіeмъ: Рaдуйсz, пребlгословeннаz, въ рaдость печaль вeлію приводsщаz: рaдуйсz, любвE и3 нёжности м™ри1нскіz вёчный клaдезю. Рaдуйсz, м™и бGа нaшегw, величaйшіz рaдости и3 величaйшую ск0рбь њ сн7э своeмъ претерпёвшаz. Рaдуйсz, цRи1це мjра: рaдуйсz, плaчущимъ надeждо и3 ўтэшeніе. Рaдуйсz, м™и б9іz, цвёте неувzдaемый. |
Се пра́ведний Симео́н при́йде ду́хом в це́рков і приє́м Отроча́ Ісу́са на ру́ці свої́, і благослови́ Бо́га, і рече́: ни́ні отпуща́єши раба́ Твоєго́, Влади́ко, по глаго́лу Твоєму́, с ми́ром! А Тебі́, о, Ма́ти Марі́є, ору́жіє про́йдеть ду́шу, я́ко откро́ються от мно́гих серде́ць помишле́нія. Ми же, спасе́ннії Тобо́ю, вопіє́м: Ра́дуйся, Преблагослове́нная, в ра́дость печа́ль ве́лію приводя́щая; ра́дуйся, любве́ і ні́жности Матери́нськия ві́чний кла́дезю. Ра́дуйся, Ма́ти Бо́га на́шего, велича́йшія ра́дості і велича́йшую скорб о Си́ні Своє́м претерпі́вшая. Ра́дуйся, Цари́це ми́ра; ра́дуйся, пла́чущим Наде́ждо і Утіше́ніє. Ра́дуйся, Ма́ти Бо́жия, Цві́те Неув'яда́ємий. |
Кондaкъ ѕ7.
|
Кондак 6
|
Q, пребlгaz м™и мRjе! Съ бyрей и3 гнёвомъ вздымaетсz житeйское м0ре, глуб0кіz бє1здны разверз0шасz и3 гот0ви нaсъ поглоти1ти: сeрдце нaше трепeщетъ, њмрачeна нaша рaдость, но ты2, q, кр0ткаz и3 ми1лостиваz, ўмоли2 сн7а твоегw2, да пом0жетъ нaмъ, скHрбнымъ и3 си6рымъ, въ печaлехъ нaшихъ: да ўкроти1тъ мzтeжныz вHлны грэх0вныхъ страстeй: да tврати1тъ t нaсъ всsкую бэдY и3 nпaсность: да научи1тъ нaсъ, кaкw соблюсти2 є3гw2 вёчную прaвду. Ґ при кончи1нэ жи1зни нaшеz ўкажи2 нaмъ ти1хую при1стань и3 спод0би нaсъ съ сmмеHномъ бGопріи1мцемъ возопи1ти: нhнэ tпущaеши рабA твоегw2, вLко! Помози2 же нaмъ, q, неувzдaемый цвёте! Не њстaви нaсъ и3 сп7си2 зовyщихъ бGу: Ґллилyіа. |
О, Преблага́я Ма́ти Марі́є! С бу́рей і гні́вом вздима́ється жите́йськоє мо́ре, глубо́кія бе́здни разверзо́шася і гото́ві нас поглоти́ти; се́рдце на́ше трепе́щеть, омраче́на на́ша ра́дость, но Ти, о, Кро́ткая і Ми́лостивая, умоли́ Си́на Твоєго́, да помо́жеть нам, ско́рбним і си́рим, в печа́лех на́ших; да укроти́ть м'яте́жния во́лни гріхо́вних страсте́й; да отврати́ть от нас вся́кую біду́ і опа́сность; да научи́ть нас, ка́ко соблюсти́ Єго́ ві́чную пра́вду. А при кончи́ні жи́зні на́шея укажи́ нам ти́хую при́стань і сподо́би нас с Симео́ном Богопри́їмцем возопи́ти: ни́ні отпуща́єши раба́ Твоєго́, Влади́ко! Помози́ же нам, о, Неув'яда́ємий Цві́те! Не оста́ви нас і спаси́ зову́щих Бо́гу: Аллилу́я. |
Јкосъ ѕ7.
|
Ікос 6
|
NтрочA растsше и3 крэплsшесz д¦омъ и3 бlгодaтію, и3 ты2, q, м™и є3гw2, съ люб0вію слагaла вс‰ глагHлы њ сн7э въ сeрдцэ своeмъ. Ск0рбна и3 печaльна и4щуще є3го2, и3 въ дружи1нэ, и3 во ср0дницэхъ и3 знaемыхъ, є3гдA возвращaшесz съ прaзднества їеrли1мскагw, и3 съ рaдостію вeліею њбрётши є3го2, въ цeркви сэдsща посредЁ ўчи1телей, и4же дивлsхусz и3 ўжасaхусz њ бжcтвеннэмъ є3гw2 рaзумэ. q, пречcтаz кр0тосте нaша! q, сладчaйшее с®це, люб0вію вeсь мjръ согрэвaющее! Ўслhши нaсъ, вопію1щихъ ти2 таков†z: Рaдуйсz, б9eственнагw сн7а люб0вію возрасти1вшаz: рaдуйсz, с®це сладчaйшее, люб0вію согрэвaющее н†ша хл†дныz дyшы. Рaдуйсz, руководи1тельнице мyдраz роди1тельскихъ сердє1цъ: рaдуйсz, стэно2 неруши1маz нaшимъ чaдwмъ и3 nтрокHмъ. Рaдуйсz, си6рымъ и3 безпомHщнымъ покр0въ и3 прибёжище въ ск0рбэхъ: рaдуйсz, цэломdріz и3 двcтва храни1тельнице. Рaдуйсz, мужє1мъ кр0ткимъ пyть чcтнhй и3 прaвый ўказyющаz: рaдуйсz, ўмzгчeніе ѕлhхъ сердє1цъ. Рaдуйсz, ўмилeніе бlги1хъ. Рaдуйсz, м™и б9іz, цвёте неувzдaемый. |
Отроча́ растя́ше і кріпля́шеся ду́хом і благода́тію, і Ти, о, Ма́ти Єго́, с любо́вію слага́ла вся глаго́ли о Си́ні в се́рдці Своє́м. Ско́рбна і печа́льна і́щуще Єго́, і в дружи́ні, і во сро́дниціх і зна́ємих, єгда́ возвраща́шеся с пра́зднества Ієрусали́мськаго, і с ра́достію ве́лією обрі́тши Єго́, в це́ркві сідя́ща посреді́ учи́телей, І́же дивля́хуся і ужаса́хуся о Боже́ственнім Єго́ ра́зумі. О, Пречи́стая Кро́тосте на́ша! О, сладча́йшеє Се́рдце, любо́вію весь мир согріва́ющеє! Усли́ши нас, вопію́щих Ті такова́я: Ра́дуйся, Боже́ственнаго Си́на любо́вію возрасти́вшая; ра́дуйся, Се́рдце сладча́йшеє, любо́вію согріва́ющеє на́ша хла́дния ду́ші. Ра́дуйся, Руководи́тельнице му́драя роди́тельских серде́ць; ра́дуйся, Стіно́ Неруши́мая на́шим ча́дом і отроко́м. Ра́дуйся, си́рим і безпомо́щним Покро́в і Прибі́жище в ско́рбіх; ра́дуйся, цілому́дрія і ді́вства Храни́тельнице. Ра́дуйся, муже́м кро́тким путь честни́й і пра́вий указу́ющая; ра́дуйся, Ум'ягче́ніє злих серде́ць. Ра́дуйся, Умиле́ніє благи́х. Ра́дуйся, Ма́ти Бо́жия, Цві́те Неув'яда́ємий. |
Кондaкъ з7.
|
Кондак 7
|
Чaдо! Что2 сотвори2 нaмъ; тaкw вопрошaше сн7а своегw2 ї}са и3 ўдивлszсz, зрsще є3го2 сэдsщимъ во хрaмэ посредЁ прег0рдыхъ и3 суемyдрыхъ первосщ7eнникwвъ їудeйскихъ, б9eственный рaзумъ, б9eственное tкровeніе и5мъ tкрывaющаго. Q, снизойди1 же, всебlгaz м™и, и3 къ нaшымъ чaдwмъ: помоли1сz њ ни1хъ сн7у твоемY и3 бGу нaшему, да tкр0етъ и5мъ свётъ и4стиннагw бGопознaніz: покрhй и5хъ крaемъ твоегw2 бlгоухaннагw покр0ва: нaшz сн7ы и3 дщeри просвэти2 свётомъ рaзума: ўкрэпи2 и5хъ си1лы тэлeсныz и3 душeвныz: соблюди2 и5хъ въ стрaсэ б9іемъ, въ послушaніи роди1телємъ и3 въ чистотЁ душeвнэй: спод0би и5хъ возрасти2 на слaву бGу и3 на счaстіе земли2 nтцє1въ нaшихъ. q, свэти1льниче любвE неугаси1мый, ўмaсти и5хъ є3лeемъ млcти твоеS, согрёй и5хъ кр0тостію nчeй твои1хъ, њсэни2 и5хъ ри1зою своегw2 м™ри1нства. Q, цвёте неувzдaемый! Съ крёпкою вёрою, непоколеби1мою надeждою и3 вели1кимъ сокрушeніемъ сeрдца припaдши къ ногaмъ твои1мъ, непрестaннw вопіeмъ бGу: Ґллилyіа. |
Ча́до! Что сотвори́ нам? Та́ко вопроша́ше Си́на Своєго́ Ісу́са і удивля́яся, зря́ще Єго́ сідя́щим во хра́мі посреді́ прего́рдих і суєму́дрих первосвяще́нников іуде́йських, Бо́же́ственний ра́зум, Боже́ственноє открове́ніє їм открива́ющаго. О, снизойди́ же, Всеблага́я Ма́ти, і к на́шим ча́дом; помоли́ся о них Си́ну Твоєму́ і Бо́гу на́шему, да откро́єть їм Світ і́стиннаго Богопозна́нія; покри́й їх кра́єм Твоєго́ благоуха́ннаго покро́ва; на́ша си́ни і дще́рі просвіти́ сві́том ра́зума; укріпи́ їх си́ли тіле́сния і душе́вния; соблюди́ їх в стра́сі Бо́жиєм, в послуша́нії роди́телем і в чистоті́ душе́вній; сподо́би їх возрасти́ на сла́ву Бо́гу і на сча́стіє землі́ отце́в на́ших. О, Світи́льниче любве́ неугаси́мий, ума́сти їх єле́єм ми́лости Твоєя́, согрі́й їх кро́тостію оче́й Твої́х, осіни́ їх ри́зою Своєго́ Ма́тери́нства. О, Цві́те Неув'яда́ємий! С крі́пкою ві́рою, непоколеби́мою наде́ждою і вели́ким сокруше́нієм се́рдця припа́дши к нога́м Твої́м, непреста́нно вопіє́м Бо́гу: Аллилу́я. |
Јкосъ з7.
|
Ікос 7
|
Ходaтаице тeплаz за р0дъ прелюбодёйный и3 грёшный! По глаг0лу твоемY на брaцэ въ кaнэ галілeйстэй сн7ъ тв0й и3 бGъ нaшъ сотвори2 начaтокъ знaменіемъ и3 претвори2 в0ду въ віно2. Ўпроси2 же, q, м™рь б9іz, и3 нhнэ сн7а твоегw2, да сотвори1тъ и3 над8 нaми чyдо, да претвори1тъ скHрбныz дни2 нaша, пови1тыz л0жью, nби1дою и3 слезaми въ рaдость возрождeніz, въ счaстіе любвE и3 прaвды, да ўкрэпи1тъ въ нaсъ начaло б9eственнагw свёта, и3ст0чникъ чи1стый д¦а бGа с™aгw, тріеди1нагw. Всe же лукaвое и3 нечи1стое да и3зженeтъ и3з8 сeрдца нaшегw. Q, чcтотE недосzгaемаz и3 млcрдіе неизречeнное! Приклони2 ќхо твоE къ моли1твэ нaшей и3 спод0би нaсъ звaти си1це: Рaдуйсz, лучезaрный свёте любвE и3 всепрощeніz: рaдуйсz, сосyде б9eственный вёчнагw бlжeнства. Рaдуйсz, за всёхъ нaсъ ўсeрднаz пред8 гDомъ мlтвеннице: рaдуйсz, нyжды нaша ск0ро ко пrт0лу б9ію возносsщаz. Рaдуйсz, ћкw по глаг0лу твоемY сн7ъ тв0й твори1тъ знaменіz, дaруz рaдость чlвёкwмъ. Рaдуйсz, м™и б9іz, цвёте неувzдaемый. |
Хода́тайце те́плая за род прелюбоді́йний і грі́шний! По глаго́лу Твоєму́ на бра́ці в Ка́ні Галіле́йстій Син Твой і Бог наш сотвори́ нача́ток зна́менієм і претвори́ во́ду в вино́. Упроси́ же, о, Ма́тер Бо́жия, і ни́ні Си́на Твоєго́, да сотвори́ть і над на́ми чу́до, да претвори́ть ско́рбния дні на́ша, пови́тия ло́ж'ю, оби́дою і слеза́ми, в ра́дость возрожде́нія, в сча́стіє любве́ і пра́вди, да укріпи́ть в нас нача́ло Боже́ственнаго Сві́та, істо́чник чи́стий Ду́ха Бо́га Свята́го, Триєди́наго. Все же лука́воє і нечи́стоє да ізжене́ть із се́рдця на́шего. О, Чистоте́ недосяга́ємая і Милосе́рдіє неізрече́нноє! Приклони́ у́хо Твоє́ к моли́тві на́шей і сподо́би нас зва́ти си́це: Ра́дуйся, лучеза́рний Сві́те любве́ і всепроще́нія; ра́дуйся, Сосу́де Бо́же́ственний ві́чнаго блаже́нства. Ра́дуйся, за всіх нас усе́рдная пред Го́сподом Моли́твеннице; ра́дуйся, ну́жди на́ша ско́ро ко Престо́лу Бо́жию вознося́щая. Ра́дуйся, я́ко по глаго́лу Твоєму́ Син Твой твори́ть зна́менія, да́руя ра́дость челові́ком. Ра́дуйся, Ма́ти Бо́жия, Цві́те Неув'яда́ємий. |
Кондaкъ }.
|
Кондак 8
|
ЛюбвE нёсть, прaвда и3счезE, л0жь и3 враждA, гнёвъ и3 нeнависть посёzни въ сeрдцэ людск0е. Брaтъ возстаeтъ на брaта, ч†да на роди1телей и3 роди1тєли на чaда. Q, млcрдый б9е! кто2 њскверни2 ди1вную жaтву твою2, кто2 всёz средЁ пшени1цы плeвелы и3 волчцы2; гнёвъ тв0й првdенъ, ўжE и3 сэки1ра при к0рнэ, но сE къ тебЁ припaдаетъ м™рь твоS, ўсeрднаz застyпница мjра. Q, величaйшаz любвE и3 бlгоухaннэйшее сeрдце! Tврати2 t нaсъ гнёвъ б9ій, за грэхи2 нaшz прaведнw на нaсъ дви1жимый: ўкрэпи2 лю1бzщыz нaсъ, да не поколeблетъ и5хъ ни гонeніе, ни врeмz лю1тое: вразуми2 ненави1дzщихъ нaсъ и3 творsщихъ нaмъ напaсть: прости2 врагHвъ нaшихъ, не вёдущихъ что2 творsтъ, смzгчи2 гнёвное сeрдце и5хъ и3 њзари2 и5хъ мрaкъ свётомъ любвE хrт0вой, ґ ѕл0бу и3 нeнависть и5хъ претвори2 въ стhдъ и3 раскazніе. Q, цвёте бlгоухaнный! Сосyды нaши пyсти, є3лez д0брыхъ дёлъ нёсть ў нaсъ и3 свэти1льники вёры нaшеz t бyри житeйской ўгасaютъ. Ўмилосeрдисz же над8 нaми, нап0лни сердцA нaшz весeліемъ чи1стыхъ рaдостей, д¦0внw њбнови2 нaсъ, да бlгодaрными ўстaми непрестaннw съ ўмилeніемъ поeмъ бGу: Ґллилyіа. |
Любве́ ність, пра́вда ісчезе́, лож і вражда́, гнів і не́нависть посі́яні в се́рдці людсько́є. Брат возстає́ть на бра́та, ча́да на роди́телей і роди́телі на ча́да. О, Милосе́рдий Бо́же! Кто оскверни́ ди́вную жа́тву Твою́, кто всі́я среді́ пшени́ці пле́вели і волчці́? Гнів Твой пра́веден, уже́ і сіки́ра при ко́рні, но се к Тебі́ припа́даєть Ма́тер Твоя́, усе́рдная Засту́пниця ми́ра. О, велича́йшая Любве́ і благоуха́ннійшеє се́рдце! Отврати́ от нас гнів Бо́жий, за гріхи́ на́ша пра́ведно на нас дви́жимий; укріпи́ лю́б'ящия нас, да не поколе́блеть їх ні гоне́ніє, ні вре́м'я лю́тоє; вразуми́ ненави́дящих нас і творя́щих нам напа́сть; прости́ враго́в на́ших, не ві́дущих что творя́ть, см'ягчи́ гні́вноє се́рдце їх і озари́ їх мрак сві́том любве́ Христо́вой, а зло́бу і не́нависть їх претвори́ в стид і раска́яніє. О, Цві́те благоуха́нний! Сосу́ди на́ші пу́сті, єле́я до́брих діл ність у нас і світи́льники ві́ри на́шея от бу́рі жите́йськой угаса́ють. Умилосе́рдися же над на́ми, напо́лни сердця́ на́ша весе́лієм чи́стих ра́достей, духо́вно обнови́ нас, да благода́рними уста́ми непреста́нно с умиле́нієм поє́м Бо́гу: Аллилу́я. |
Јкосъ }.
|
Ікос 8
|
Вeсь бhвъ въ ни1жнихъ и3 вhшнихъ никaкоже не tступaеши, б9eственный ўчи1телю: болsщыz и3сцэлsеши, мє1ртвыz воскрешaеши, прокажє1нныz њчищaеши, вeсь мjръ наполнsющи люб0вію, кр0ткій страдaльче! СE ви1сиши, пригвождeнный ко кrтY средЁ ѕлодёевъ, и3 вси2 лю1діе, стоsще, ругaхусz над8 тоб0ю и3 съ ни1ми кнsзи и3 в0ины. Ґ ты2, q, ск0рбнаz м™и, пони1кла глав0ю ў кrтA сн7а твоегw2, и3 nрyжіе пр0йде твоE м™рнее сeрдце. Мh же, почитaz ск0рби матери1нскагw сeрдца твоегw2, и3з8 глубины2 души2 вопіeмъ ти2 си1це: Рaдуйсz, сладчaйшаz дв7о мRjе, ћкw печaль твоS въ рaдость бyдетъ и3 рaдости сіS никт0же в0зметъ t тебє2: рaдуйсz, величaйшіz мyки познaвшаz, зрS сн7а твоегw2 кр0вію и3стекaюща на кrтЁ, ўничижeна, рaспzта, њплевaна. Рaдуйсz, ћкw цRи1ца мjра наречeшисz и3 возсsдеши њдеснyю пrт0ла сн7а твоегw2 и3 бGа, гDа нaшегw ї}са хrтA: рaдуйсz, ћкw въ ск0рби сeрдца твоегw2 ты2 ск0рбь всегw2 мjра и3 грэхи2 всёхъ чlвёкwвъ њмhла є3си2 слезaми. Рaдуйсz, кр0ткаz, сн7ъ тв0й воскrнетъ, попрaвъ жaло смeрти, и3 свётъ воскRсeніz є3гw2 возсіsетъ во вёки: рaдуйсz, бцdе, нбcный џбразе чистоты2 и3 бlгости. Рaдуйсz, м™и б9іz, цвёте неувzдaемый. |
Весь бив в ни́жніх і Ви́шніх ніка́коже не отступа́єши, Бо́же́ственний Учи́телю: боля́щия ісціля́єши, ме́ртвия воскреша́єши, прокаже́нния очища́єши, весь мир наполня́ющи любо́вію, кро́ткий Страда́льче! Се ви́сиши, пригвожде́нний ко Кресту́ среді́ злоді́єв, і всі лю́діє, стоя́ще, руга́хуся над Тобо́ю і с ни́ми кня́зі і во́їни. А Ти, о, ско́рбная Ма́ти, пони́кла главо́ю у Креста́ Си́на Твоєго́, і ору́жіє про́йде Твоє́ Ма́тернеє се́рдце. Ми же, почита́я ско́рбі матери́нськаго се́рдця Твоєго́, із глубини́ душі́ вопіє́м Ті си́це: Ра́дуйся, сладча́йшая Ді́во Марі́є, я́ко печа́ль Твоя́ в ра́дость бу́деть і ра́дости сія́ нікто́же во́зьметь от Тебе́; ра́дуйся, велича́йшія му́ки позна́вшая, зря Си́на Твоєго́ Кро́вію істека́юща на Кресті́, уничиже́на, ра́сп'ята, оплева́на. Ра́дуйся, я́ко Цари́ця ми́ра нарече́шися і возся́деши одесну́ю Престо́ла Си́на Твоєго́ і Бо́га, Го́спода на́шего Ісу́са Христа́; ра́дуйся, я́ко в ско́рбі се́рдця Твоєго́ Ти скорб всего́ ми́ра і гріхи́ всіх челові́ков оми́ла єси́ слеза́ми. Ра́дуйся, Кро́ткая, Син Твой воскре́снеть, попра́в жа́ло сме́рти, і світ воскре́се́нія Єго́ возсія́єть во ві́ки; ра́дуйся, Богоро́дице, небе́сний о́бразе чистоти́ і бла́гости. Ра́дуйся, Ма́ти Бо́жия, Цві́те Неув'яда́ємий. |
Кондaкъ f7.
|
Кондак 9
|
Тaкw возлюби2 бGъ мjръ, что2 сн7а своегw2 є3динор0днагw дaлъ, да всsкъ вёрующій въ негw2 не поги1бнетъ, но и4мать жи1знь вёчную. И# сE небlгод†рныz и3 ѕлонр†вныz лю1ди ћкw ѕлодёz пригвозди1ша є3го2 ко кrтY. Мh же зрsще таков†z, ќжасомъ њб8sти бhвше вопіeмъ: б9е, млcтивъ бyди нaмъ грёшнымъ! За н†ша бо прегрэшє1ніz терпи1ши стрaшныz мyки. Q, ск0рбнаz м™и, не tврати2 лицA твоегw2 t нaсъ, разорви2 ќзы нaша грэх0вныz, њчи1сти н†ша сердцA t страстeй и3 п0хотей лукaвыхъ, да въ горёніи д¦0внэмъ, ћкw свэщA покаsніz, возжжeмсz пред8 кrт0мъ б9eственнагw твоегw2 сн7а, непрестaннw молS съ бlгоразyмнымъ разб0йникомъ: помzни2 нaсъ, гDи, во цrтвіи твоeмъ! Мlтвами твои1ми, бцdе, и3спрaви стопы6 нaшz къ дёланію зaповэдей гDнихъ, њмhй нaсъ t грэхA, содёлай лyчшими, под8ими2 къ лучезaрному незаходи1мому свёту, да зовeмъ бGу: Ґллилyіа. |
Та́ко возлюби́ Бог мир, что Си́на Своєго́ Єдиноро́днаго дал, да всяк ві́рующий в Него́ не поги́бнеть, но і́мать жизнь ві́чную. І се неблагода́рния і злонра́вния лю́ди я́ко злоді́я пригвозди́ша Єго́ ко Кресту́. Ми же, зря́ще такова́я, у́жасом об'я́ті би́вше, вопіє́м: Бо́же, ми́лостив бу́ди нам, грі́шним! За на́ша бо прегріше́нія терпи́ши стра́шния му́ки. О, ско́рбная Ма́ти, не отврати́ лиця́ Твоєго́ от нас, разорви́ у́зи на́ша гріхо́вния, очи́сти на́ша сердця́ от страсте́й і по́хотей лука́вих, да в горі́нії духо́внім, я́ко свіща́ покая́нія, возжже́мся пред Кресто́м Боже́ственнаго Твоєго́ Си́на, непреста́нно моля́ с благоразу́мним разбо́йником: пом'яни́ нас, Го́споди, во Ца́рствії Твоє́м! Моли́твами Твої́ми, Богоро́дице, іспра́ви стопи́ на́ша к ді́ланію за́повідей Госпо́дніх, оми́й нас от гріха́, соді́лай лу́чшими, подими́ к лучеза́рному Незаходи́мому Сві́ту, да зове́м Бо́гу: Аллилу́я. |
Јкосъ f7.
|
Ікос 9
|
Соверши1шасz! Џч7е, въ рyцэ твои2 предаю2 д¦ъ м0й. q, пречcтаz м™и! Слhшиши ли, ћкw землS t печaли содрогaетсz, грyдь є3S распадaетсz, гр0бы tверзaютсz, мє1ртвыz возстаю1тъ и3 церк0внаz завёса раздирaетсz; ви1диши ли, ћкw вели1каz тмA њб8sла зeмлю и3 лю1діе въ стрaсэ и3 трeпетэ пeрси своS бію1ще, глаг0лютъ: вои1стинну б9ій сн7ъ бЁ сeй! Мh же таков0му чудеси2 ўдивлszсz и3 вои1стинну сн7а твоегw2 сн7а б9іz и3сповёдающе, вёрнw вопіeмъ ти2: Рaдуйсz, м™и б9іz, сe бо вси2 глагHлы, ћже слагaла є3си2 въ сeрдцэ твоeмъ, соверши1шасz: рaдуйсz, бlгодaтнаz дв7о, зарE немeркнущаz, днE незаходи1мый, свёте златозaрный. Рaдуйсz, зарE немерцaющагw свёта невечeрнzгw: рaдуйсz, с™и1лище вели1кіz тaйны. Рaдуйсz, и3ст0чниче нaшегw безсмeртіz: рaдуйсz, подaтельнице б9eственныz бlгости. Рaдуйсz, м™и б9іz, цвёте неувzдaемый. |
Соверши́шася! О́тче, в ру́ці Твої́ предаю́ дух мой. о, Пречи́стая Ма́ти! Сли́шиши ли, я́ко земля́ от печа́лі содрога́ється, грудь єя́ распада́ється, гро́би отверза́ються, ме́ртвия возстаю́ть і церко́вная заві́са раздира́ється? Ви́диши ли, я́ко вели́кая тьма об'я́ла зе́млю і лю́діє в стра́сі і тре́петі, пе́рси своя́ бію́ще, глаго́лють: воі́стину Бо́жий Син бі Сей! Ми же таково́му чудеси́ удивля́яся і воі́стину Си́на Твоєго́ Си́на Бо́жия іспові́дающе, ві́рно вопіє́м Ті: Ра́дуйся, Ма́ти Бо́жия, се бо всі глаго́ли, я́же слага́ла єси́ в се́рдці Твоє́м, соверши́шася; ра́дуйся, Благода́тная Ді́во, Заре́ неме́ркнущая, Дне незаходи́мий, Сві́те златоза́рний. Ра́дуйся, Заре́ немерца́ющаго Сві́та невече́рняго; ра́дуйся, Святи́лище вели́кия Та́йни. Ра́дуйся, Істо́чниче на́шего безсме́ртія; ра́дуйся, Пода́тельнице Бо́же́ственния бла́гости. Ра́дуйся, Ма́ти Бо́жия, Цві́те Неув'яда́ємий. |
Кондaкъ ‹.
|
Кондак 10
|
Да молчи1тъ всsкаz пл0ть чlвёча и3 да стои1тъ со стрaхомъ и3 трeпетомъ, и3 ничт0же земн0е въ себЁ да помышлsетъ. Сe бо за грэхи2 мjра прин0ситсz вели1каz жeртва, сE сп7си1тель мjра бlгоoбрaзнымъ їHсифомъ во гр0бэ н0вомъ полагaетсz и3 повивaетсz чи1стою плащани1цею. Душeю же своeю восх0дитъ во ѓдъ сокруши1ти верєи2 вёчныz и3 и3звэсти2 на своб0ду t вёка свsзанныz: и3з8 гр0ба же своегw2 провэщaетъ м™ри своeй: не рыдaй менE, м™и, зрsщи во гр0бэ, є3г0же во чрeвэ без8 сёмене зачалA є3си2 сн7а: востaну бо и3 прослaвлюсz, и3 вознесY со слaвою непрестaннw ћкw бGъ, вёрою и3 люб0вію тS величaющыz. tложи1мъ всE земн0е и3 сyетное и3 съ чи1стымъ сeрдцемъ припадeмъ ко пrт0лу цRS слaвы, непрестaннw вопіS: с™ъ, с™ъ, с™ъ гDь саваHfъ! Q, м™и нaшегw Сп7сeніz! сотвори2 и3 нaсъ причaстниками свётлагw воскRсeніz сн7а твоегw2 и3 вёчнагw бlжeнства, да зовeмъ бGу: Ґллилyіа. |
Да молчи́ть вся́кая плоть челові́ча і да стої́ть со стра́хом і тре́петом, і нічто́же земно́є в себі́ да помишля́єть. Се бо за гріхи́ ми́ра прино́ситься вели́кая же́ртва, се Спаси́тель ми́ра благообра́зним Іо́сифом во гро́бі но́вом полага́ється і повива́ється чи́стою плащани́цею. Душе́ю же Своє́ю восхо́дить во ад сокруши́ти вереї́ ві́чния і ізвісти́ на свобо́ду от ві́ка св'я́занния; із гро́ба же Своєго́ провіща́єть Ма́тері Своє́й: не рида́й Мене́, Ма́ти, зря́щи во гро́бі, Єго́же во чре́ві без сі́мені зачала́ єси́ Си́на; воста́ну бо і просла́влюся, і вознесу́ со сла́вою непреста́нно я́ко Бог, ві́рою і любо́вію Тя велича́ющия. Отложі́м все земно́є і су́єтноє і с чи́стим се́рдцем припаде́м ко Престо́лу Царя́ Сла́ви, непреста́нно вопія́: Свят, Свят, Свят Госпо́дь Савао́ф! О, Ма́ти на́шего спасе́нія! Сотвори́ і нас прича́стниками сві́тлаго воскре́се́нія Си́на Твоєго́ і ві́чнаго блаже́нства, да зове́м Бо́гу: Аллилу́я. |
Јкосъ ‹.
|
Ікос 10
|
Во є3ди1ну t суббHтъ, ѕэлw2 рaнw пріид0ша жєны2 на гр0бъ, носsще ґрwмaты, и3 сE пришeдше зрsтъ: кaмень tвалeнъ t гр0ба и3 нёсть тэлесE гDа ї}са. ѓгGлъ же къ ни1мъ свётло блистazсz, глаг0лz: q, жены6! Не б0йтесz и3 не и3щи1те живaгw съ мeртвыми: хrт0съ бо воскRсе, ћкоже и3 речE! Тебё же, q, вLчце, научи2 вс‰ приглашaти си1це: Рaдуйсz, бlгословeннаz бцdе дв7о, и3 пaки рекY: рaдуйсz, сн7ъ бо тв0й воскrе триднeвенъ t гр0ба: рaдуйсz, ћкw вс‰ землS ликyетъ и3 вси2 ѓгGли пою1тъ на нб7си2: хrт0съ воскRсе и3з8 мeртвыхъ, смeртію смeрть попрaвъ и3 нaмъ всёмъ, и3 сyщимъ во гробёхъ жив0тъ даровaвъ! Рaдуйсz, подaтельнице жи1зни вёчныz нескончaемыz: рaдуйсz, ћкw твоeю люб0вію и3 твои1ми мlтвами и3збaвихомсz мрaка вёчнагw. Рaдуйсz, ћкw тоб0ю возсіS нaмъ свётлый прaздникwвъ прaздникъ: рaдуйсz, ћкw тоб0ю настA нaмъ свётлый дeнь, в0ньже дрyгъ дрyга њбhмемъ, прости1мъ вс‰ воскRсeніемъ, возрaдуемсz и3 возвесели1мсz рaдостію вёчною. Рaдуйсz, м™и б9іz, цвёте неувzдaемый. |
Во єди́ну от субо́т, зіло́ ра́но прийдо́ша жени́ на гроб, нося́ще арома́ти, і се, прише́дше, зрять: ка́мень отвале́н от гро́ба і ність тілесе́ Го́спода Ісу́са. А́нгел же к ним сві́тло блиста́яся, глаго́ля: о, жени́! Не бо́йтеся і не іщі́те жива́го с ме́ртвими; Христо́с бо воскре́се, я́коже і рече́! Тебі́ же, о, Влади́чице, научи́ вся приглаша́ти си́це: Ра́дуйся, Благослове́нная Богоро́дице Ді́во, і па́ки реку́: ра́дуйся, Син бо Твой воскре́се тридне́вен от гро́ба; ра́дуйся, я́ко вся земля́ лику́єть і всі а́нгели пою́ть на небесі́: Христо́с воскре́се із ме́ртвих, сме́ртію смерть попра́в, і нам всім, і су́щим во гробі́х живо́т дарова́в! Ра́дуйся, Пода́тельнице жи́зні ві́чния несконча́ємия; ра́дуйся, я́ко Твоє́ю любо́вію і Твої́ми моли́твами ізба́вихомся мра́ка ві́чнаго. Ра́дуйся, я́ко Тобо́ю возсія́ нам сві́тлий пра́здников пра́здник; ра́дуйся, я́ко Тобо́ю наста́ нам сві́тлий день, во́ньже друг дру́га оби́мем, прості́м вся воскре́се́нієм, возра́дуємся і возвеселі́мся ра́достію ві́чною. Ра́дуйся, Ма́ти Бо́жия, Цві́те Неув'яда́ємий. |
Кондaкъ №і.
|
Кондак 11
|
Q, їеrли1ме, їеrли1ме, и3зби1вый прbр0ки! Тsжкое твоE ѕлодэsніе прощено2 ў гDа, и3 над8 мjромъ возсіsло с0лнце прaвды незаходи1мое. Њчи1сти же и3 нaшz дyши, кр0ткаz дв7о! Њчи1сти н†ша чyвствіz, да ќзримъ хrтA и3з8 гр0ба и3сходsща: њдёнь нaсъ въ бр†чныz њдє1жды, да съ рaдостію вни1демъ въ ўкрашeнный черт0гъ хrт0въ, пою1ще є3мY воскрeсшему: Ґллилyіа. |
О, Ієрусали́ме, Ієрусали́ме, ізби́вий проро́ки! Тя́жкоє твоє́ злодія́ніє прощено́ у Го́спода, і над ми́ром возсія́ло Со́лнце пра́вди незаходи́моє. Очи́сти же і на́ша ду́ші, кро́ткая Ді́во! Очи́сти на́ша чу́вствія, да у́зрим Христа́ із гро́ба ісходя́ща; оді́нь нас в бра́чния оде́жди, да с ра́достію вни́дем в украше́нний черто́г Христо́в, пою́ще Єму́ Воскре́сшему: Аллилу́я. |
Јкосъ №і.
|
Ікос 11
|
Е#гдA прибли1зисz чaсъ твоегw2 къ бGу tшeствіz, q, бGом™и дв7о, пaки ѓгGлъ гDень гавріи1лъ, свётлw блистazсz, предстA пред8 тоб0ю, вручи1въ тебЁ свётлый, неувzдaемый раS кр‡нъ, и3 сE ты2 со смирeніемъ и3 рaдостію пріsла є3си2 в0лю гDню и3 ти1хо tошлA къ б9eственному твоемY сн7у. Q, неустaннаz мlтвеннице нaша! Q, неувzдaемый цвёте свётлагw раS нб7снагw! Ниспосли2 и3 нaмъ, милосeрдаz, ти1хій и3 безболёзненный ўх0дъ и3з8 сeй ю3д0ли плaча, воздыхaній и3 скорбeй, да вопіeмъ тебЁ таков†z: Рaдуйсz, вознесeннаz на нб7о сн7омъ твои1мъ, цRи1це нбcнаz: рaдуйсz, ск0раz и3 вёрнаz пред8 ни1мъ нaша пом0щнице и3 заступлeніе. Рaдуйсz, всепётаz дв7о, и4бо и4мz твоE неувzдaемо красyетсz и3 ўбlжaетсz и3з8 р0да въ р0дъ: рaдуйсz, въ бyрэхъ житeйскихъ надeжное нaше и3 ти1хое пристaнище. Рaдуйсz, њбрaдованнаz, во ўспeніи твоeмъ нaсъ не њставлsющаz. Рaдуйсz, м™и б9іz, цвёте неувzдaемый. |
Єгда́ прибли́зися час Твоєго́ к Бо́гу отше́ствія, о, Богома́ти Ді́во, па́ки а́нгел Госпо́день Гавриї́л, сві́тло блиста́яся, предста́ пред Тобо́ю, вручи́в Тебі́ сві́тлий, неув'яда́ємий рая́ крин, і се Ти со смире́нієм і ра́достію прия́ла єси́ во́лю Госпо́дню і ти́хо отошла́ к Бо́же́ственному Твоєму́ Си́ну. О, неуста́нная Моли́твеннице на́ша! О, Неув'яда́ємий Цві́те сві́тлаго рая́ Небеснаго! Ниспосли́ і нам, Милосе́рдая, ти́хий і безболі́зненний ухо́д із сей юдо́лі пла́ча, воздиха́ній і скорбе́й, да вопіє́м Тебі́ такова́я: Ра́дуйся, вознесе́нная на не́бо Си́ном Твої́м, Цари́це Небе́сная; ра́дуйся, ско́рая і ві́рная пред Ним на́ша Помо́щнице і Заступле́ніє. Ра́дуйся, Всепі́тая Ді́во, і́бо і́м'я Твоє́ неув'яда́ємо красу́ється і ублажа́ється із ро́да в род; ра́дуйся, в бу́ріх жите́йських наде́жноє на́ше і ти́хоє Приста́нище. Ра́дуйся, Обра́дованная, во успе́нії Твоє́м нас не оставля́ющая. Ра́дуйся, Ма́ти Бо́жия, Цві́те Неув'яда́ємий. |
Кондaкъ в7і.
|
Кондак 12
|
Q, стрaшный послёдній чaсъ нaшъ! Сeрдце и3 вси2 ќды трепeщутъ, є3гдA т0лькw помышлsемъ њ нeмъ! Кaкw њстaвимъ си1рыми нaшz ср0дники и3 люби1мыz; кaкw п0йдемъ неумhтніи посредЁ тмы2 и3 сёни смeртныz къ н0вой жи1зни; кaкw предстaнемъ на стрaшный сyдъ творцA и3 бGа; q, нaша ўтёшительнице! Q, д0браz нaша пом0щнице! Помози2 нaмъ, є3гдA настaнетъ сіE, рукY лю1бzщую свою2 м™ри1нскую положи2 на чело2 нaше, да ўти1хнутъ н†ша страдaніz и3 душA нaша возроди1тсz, ўмири2 тоскY разлучeніz нaшегw съ мjромъ си1мъ, и3 свётъ вёчной прaвды да возсіsетъ пред8 нaшими nчaми. Q, пречcтаz м™и! На тебE надёемсz, тебЁ м0лимсz и3 вопіeмъ бGу: Ґллилyіа. |
О, стра́шний послі́дній час наш! Се́рдце і всі у́ди трепе́щуть, єгда́ то́лько помишля́єм о нем! Ка́ко оста́вим си́рими на́ша сро́дники і люби́мия? Ка́ко по́йдем неуми́тнії посреді́ тьми і сі́ні сме́ртния к но́вой жи́зні? Ка́ко предста́нем на Стра́шний Суд Творця́ і Бо́га? О, на́ша Уті́шительнице! О, до́брая на́ша Помо́щнице! Помози́ нам, єгда́ наста́неть сіє́, руку́ лю́б'ящую Свою́ Ма́тери́нськую положи́ на чело́ на́ше, да ути́хнуть на́ша страда́нія і душа́ на́ша возроди́ться, умири́ тоску́ разлуче́нія на́шего с ми́ром сим, і світ ві́чной пра́вди да возсія́єть пред на́шими оча́ми. О, Пречи́стая Ма́ти! На Тебе́ наді́ємся, Тебі́ мо́лимся і вопіє́м Бо́гу: Аллилу́я. |
Јкосъ в7і.
|
Ікос 12
|
Q, душE моS, душE моS! Возстaни, что2 спи1ши; конeцъ приближaетсz! Почто2 грэхaми богатёеши; почто2 неради1ши, не гот0вишисz; гDь при двeрехъ, въ чес0мъ надeжду полагaеши; кjй tвётъ проглаг0леши гDеви, є3гдA пріи1детъ џнъ, гр0зный судіS, суди1ти зeмлю: ни часA, ни днE сегw2 не вёси, t крaz земнaгw и3 до крaz звучи1тъ трубA ґрхaгGльскаz, и3 мeртвіи возстаю1тъ, и3 собирaютсz вси2 kзhцы. И# сE грzдeтъ сн7ъ чlвёческій на џблацэхъ съ си1лою своeю, во всeй слaвэ своeй. ГдЁ н†ша д0брыz дэлA; гдЁ млcрдіе; гдЁ люб0вь; прегрэшeній же нaшихъ неисчерпaемое мн0гое мн0жество закрhша нeбо. Q, всемлcтиваz бцdе! Въ сeй стрaшный дeнь предстaни нaмъ и3 бyди ходaтаица за нaсъ пред8 сн7омъ твои1мъ. На тебE є3ди1ну надёемсz, не њстaви нaсъ грёшныхъ. Бyди нaмъ защи1тою и3 ўкрэплeніемъ, съ тeплою вёрою и3 несомнённою надeждою припaдаемъ къ пречcтому твоемY џбразу и3 со слезaми зовeмъ таковaz: Рaдуйсz, м0лніе, тмY нaшу њсвэщaющаz. рaдуйсz, на стрaшнэмъ суди1щэ хrт0вомъ за нaсъ заступaющаz. Рaдуйсz, свои1мъ њмоф0ромъ вeсь мjръ t бёдъ и3 скорбeй покрывaющаz: рaдуйсz, ћкw є3си2 мjръ тебЁ є3ди1ной м™ри ўсынови1сz. Рaдуйсz, ћкw тебЁ є3ди1ной неизречeннаz блгdть моли1тисz њ нaсъ дадeсz: рaдуйсz, всёмъ вёрнымъ свои1мъ чaдомъ вёчную рaдость ўготовлsющаz. Рaдуйсz, цвётомъ свои1мъ неувzдaемымъ нaсъ грёшныхъ на вёки бlгоухaющаz. Рaдуйсz, м™и б9іz, цвёте неувzдaемый. |
О, душе́ моя́, душе́ моя́! Возста́ни, что спи́ши? Коне́ць приближа́ється! Почто́ гріха́ми богаті́єши? Почто́ неради́ши, не гото́вишися? Госпо́дь при две́рех, в чесо́м наде́жду полага́єши? Кий отві́т проглаго́леши Го́сподеві, єгда́ при́йдеть Он, гро́зний Судія́, суди́ти зе́млю? Ні часа́, ні дне сего́ не ві́си, от кра́я земна́го і до кра́я звучи́ть труба́ арха́нгельськая, і ме́ртвії возстаю́ть, і собира́ються всі язи́ци. І се гряде́ть Син Челові́чеський на о́блаціх с си́лою Своє́ю, во всей сла́ві своє́й. Гді на́ші до́брие діла́? Гді милосе́рдіє? Гді любо́в? Прегріше́ній же на́ших неісчерпа́ємоє мно́гоє мно́жество закри́ша не́бо. О, Всеми́лостивая Богоро́дице! В сей стра́шний день предста́ни нам і бу́ди хода́тайця за нас пред Си́ном Твої́м. На Тебе́ єди́ну наді́ємся, не оста́ви нас грі́шних. Бу́ди нам защи́тою і укріпле́нієм, с те́плою ві́рою і несомні́нною наде́ждою припа́даєм к Пречи́стому Твоєму́ о́бразу і со слеза́ми зове́м такова́я: Ра́дуйся, Мо́лніє, тьму на́шу освіща́ющая. Ра́дуйся, на Стра́шнім Суди́щі Христо́вом за нас заступа́ющая. Ра́дуйся, Свої́м омофо́ром весь мир от бід і скорбе́й покрива́ющая; ра́дуйся, я́ко єси́ мир Тебі́ єди́ной Ма́тері усинови́ся. Ра́дуйся, я́ко Тебі́ єди́ной неізрече́нная благода́ть моли́тися о нас даде́ся; ра́дуйся, всім ві́рним Свої́м ча́дом ві́чную ра́дость уготовля́ющая. Ра́дуйся, Цві́том свої́м Неув'яда́ємим нас, грі́шних, на ві́ки благоуха́ющая. Ра́дуйся, Ма́ти Бо́жия, Цві́те Неув'яда́ємий. |
Кондaкъ Gі.
|
Кондак 13
|
Q, неувzдaемый цвёте! Q, всепётаz м™и мRjе, р0ждшаz всёхъ с™hхъ с™ёйшее сл0во! Нhнэшнее пріими2 нaше приношeніе, t всsкіz и3збaви напaсти всёхъ. Согрёй м™ри1нскою люб0вію, возвесели2 нaсъ вёчною рaдостію. Сп7си2 t вёчныхъ мyкъ непрестaнною къ сн7у твоемY моли1твою и3 нбcнагw цrтвіz нaсъ, цRи1це, спод0би, њ тебЁ вопію1щихъ: Ґллилyіа. Сeй кондaкъ глаг0ли три1жды, посeмъ №-й јкосъ и3 №-й кондaкъ. |
О, Неув'яда́ємий Цві́те! О, Всепі́тая Ма́ти Марі́є, ро́ждшая всіх святи́х Святі́йшеє Сло́во! Ни́нішнєє прийми́ на́ше приноше́ніє, от вся́кия ізба́ви напа́сти всіх. Согрі́й Ма́тери́нською любо́вію, возвесели́ нас ві́чною ра́достію. Спаси́ от ві́чних мук непреста́нною к Си́ну Твоєму́ моли́твою і Небе́снаго Ца́рствія нас, Цари́це, сподо́би, о Тебі́ вопію́щих: Аллилу́я. Цей кондак промовляй тричі, потім 1-й ікос і 1-й кондак. |
Мlтва.
|
Молитва
|
Q, прес™az и3 пренепор0чнаz м™и дв7о, надeждо хrтіaнъ и3 прибёжище грёшнымъ! Защити2 всёхъ въ несчaстіzхъ къ тебЁ прибэгaющихъ, ўслhши стен†ніz нaшz, приклони2 ќхо твоE къ молeнію нaшему. ВLчце и3 м™и бGа нaшегw, не прeзри трeбующыz твоеS п0мощи и3 не tри1ни нaсъ грёшныхъ, вразуми2 и3 научи2 нaсъ, не tступи2 t нaсъ, рабHвъ твои1хъ, за роптaніе нaше. Бyди нaмъ м™и и3 покрови1тельница, вручaемъ себє2 млcтивому покр0ву твоемY. Приведи2 нaсъ, грёшныхъ, къ ти1хой и3 безмzтeжной жи1зни, да њплaчемъ грэхи2 нaшz. q, м™и мRjе, нaша пребlгaz и3 ск0раz застyпнице, покрhй нaсъ свои1мъ ходaтайствомъ, защити2 t врaгъ ви1димыхъ и3 неви1димыхъ, ўмzгчи2 сердцA ѕлhхъ людeй, возстаю1щихъ на нaсъ. Q, м™и гDа творцA нaшегw! Ты2 є3си2 к0рень дв7ства и3 неувzдaющій цвётъ чcтоты2 и3 цэломyдріz, посли2 п0мощь нaмъ немwщнhмъ и3 њбуревaємымъ плотски1ми страстьми2 и3 блуждaющымъ сердцaми. Просвэти2 нaши душeвныz џчи, да ви1димъ пути2 прaвды б9іz. Бlгодaтію сн7а твоегw2 ўкрэпи2 нaшу слaбую в0лю во и3сполнeніе зaповэдей, да и3збaвимсz t всsкіz бэды2 и3 напaсти и3 њправдaни бyдемъ твои1мъ пречyднымъ заступлeніемъ на стрaшнэмъ судЁ сн7а твоегw2, є3мyже мы2 воздаeмъ слaву, чeсть и3 поклонeніе нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь. |
О, Пресвята́я і Пренепоро́чная Ма́ти Ді́во, Наде́ждо христия́н і Прибі́жище грі́шним! Защити́ всіх, в несча́стіях к Тебі́ прибіга́ющих, усли́ши стена́нія на́ша, приклони́ у́хо Твоє́ к моле́нію на́шему. Влади́чице і Ма́ти Бо́га на́шего, не пре́зри тре́бующия Твоєя́ по́мощі і не отри́ни нас, грі́шних, вразуми́ і научи́ нас, не отступи́ от нас, рабо́в Твої́х, за ропта́ніє на́ше. Бу́ди нам Ма́ти і Покрови́тельниця, вруча́єм себе́ ми́лостивому покро́ву Твоєму́. Приведи́ нас, грі́шних, к ти́хой і безм'яте́жной жи́зні, да опла́чем гріхи́ на́ша. о, Ма́ти Марі́є, на́ша Преблага́я і ско́рая Засту́пнице, покри́й нас Свої́м хода́тайством, защити́ от враг ви́димих і неви́димих, ум'ягчи́ сердця́ злих люде́й, возстаю́щих на нас. О, Ма́ти Го́спода Творця́ на́шего! Ти єси́ Ко́рень Ді́вства і Неув'яда́ющий Цвіт чистоти́ і цілому́дрія, посли́ по́мощ нам, немощни́м і обурева́ємим плотськи́ми страстьми́ і блужда́ющим сердця́ми. Просвіти́ на́ші душе́вния о́чі, да ви́дім путі́ пра́вди Бо́жия. Благода́тію Си́на Твоєго́ укріпи́ на́шу сла́бую во́лю во ісполне́ніє за́повідей, да ізба́вимся от вся́кия біди́ і напа́сти і оправда́ні бу́дем Твої́м пречу́дним заступле́нієм на Стра́шнім Суді́ Си́на Твоєго́, Єму́же ми воздає́м сла́ву, честь і поклоне́ніє, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь. |