|
Євангеліє від Матфея
|
Євангеліє від Матфея
|
|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
|
Книгы р9ства iс7ъ хв7а. сн7а авраамова.
|
(Зач. 1) Кни́га родства́ Ісу́са Христа́, Си́на Дави́дова, Си́на Авраа́мля.
|
|
2
|
2
|
|
авраамъ роди исаака. исакъ же роди иякова. ияковъ же роди юдU и братию ѥго.
|
Авраа́м роди́ Ісаа́ка. Ісаа́к же роди́ Іа́кова. Іа́ков же роди́ Іу́ду і бра́тію єго́.
|
|
3
|
3
|
|
иUда же роди фаресz. и зара. t fамары. фаресъ же роди ездрома. ездромъ же роди. иwрама.
|
Іу́да же роди́ Фаре́са і За́ру от Фама́ри. Фаре́с же роди́ Есро́ма. Есро́м же роди́ Ара́ма.
|
|
4
|
4
|
|
иwрамъ же роди. аминадама. аминадамъ же роди. наасона. наасонъ же роди.
|
Ара́м же роди́ Амінада́ва. Амінада́в же роди́ Наассо́на. Наассо́н же роди́ Салмо́на.
|
|
5
|
5
|
|
вооза t рахавы. воозъ же роди. овида t рUфы. wвидъ же роди. иесеа.
|
Салмо́н же роди́ Воо́за от Раха́ви. Воо́з же роди́ Ови́да от Ру́фи. Ови́д же роди́ Ієссе́я.
|
|
6
|
6
|
|
иосэи же роди дв7да цrz. дв7дъ же роди соломона t Uрииня.
|
Ієссе́й же роди́ Дави́да царя́. Дави́д же цар роди́ Соломо́на от Урі́їни.
|
|
7
|
7
|
|
соломонъ же роди ровоама. ровоамъ же роди. авиа. авиа же роди. аса.
|
Соломо́н же роди́ Ровоа́ма. Ровоа́м же роди́ Аві́ю. Аві́я же роди́ А́су.
|
|
8
|
8
|
|
асаасъ же роди. иосафата. иосафатъ же роди. иоарама. иоарамъ же роди. wзию.
|
А́са же роди́ Іосафа́та. Іосафа́т же роди́ Іора́ма. Іора́м же роди́ Озі́ю.
|
|
9
|
9
|
|
озия же роди иоаfама. иоӢfамъ же роди езекию.
|
Озі́я же роди́ Іоафа́ма. Іоафа́м же роди́ Аха́за. Аха́з же роди́ Єзекі́ю.
|
|
10
|
10
|
|
иезекиа же роди манасию. манасия же роди. амоса. амосъ же роди. иосию.
|
Єзекі́я же роди́ Манассі́ю. Манассі́я же роди́ Амо́на. Амо́н же роди́ Іосі́ю.
|
|
11
|
11
|
|
иwсия же роди. иохонию. и братию ѥгw. Въ преселѥниѥ вавµлоньское.
|
Іосі́я же роди́ Ієхо́нію і бра́тію єго́, в преселе́ніє вавило́нськоє [Ст. 11 в ні́кіїх греч.: Іосі́я же роди́ Іоаки́ма і бра́тію єго́. Іоаки́м же роди́ Ієхо́нію в преселе́ніє вавило́нськоє].
|
|
12
|
12
|
|
по преселѥнии же вавилоньсцэмь. иохониа же роди. салафиила. салафиилъ же роди. зоровавеля.
|
По преселе́нії же вавило́нстім, Ієхо́нія роди́ Салафі́їля. Салафі́їль же роди́ Зорова́веля.
|
|
13
|
13
|
|
зоровавель же роди авиUда. авиUдъ же роди. елиакима. елиакимъ же роди. азора.
|
Зорова́вель же роди́ Авіу́да. Авіу́д же роди́ Єліаки́ма. Єліаки́м же роди́ Азо́ра.
|
|
14
|
14
|
|
азоръ же роди. садока. садокъ же роди. ахима. ахимъ же роди. елиUда.
|
Азо́р же роди́ Садо́ка. Садо́к же роди́ Ахи́ма. Ахи́м же роди́ Еліу́да.
|
|
15
|
15
|
|
елиUдъ же роди елеазара. елеазаръ же роди матъfана. матъfанъ же роди. iакова.
|
Єліу́д же роди́ Єлеаза́ра. Єлеаза́р же роди́ Матфа́на. Матфа́н же роди́ Іа́кова.
|
|
16
|
16
|
|
яковъ же роди. иwсифа. мUжа мр7иина. иж нѥя же родисz iс7 нарицаѥмыи х©ъ.
|
Іа́ков же роди́ Іо́сифа, му́жа Марі́їна, із Нея́же роди́ся Ісу́с, глаго́лемий Христо́с.
|
|
17
|
17
|
|
всэхъ же родъ. t аврама. до дв7да роди д7i. и t дв7да до преселѥния вавилоньскааго. роди д7i. и t преселѥния вавилоньскааго. до х©а. роди. д7i.
|
Всіх же родо́в от Авраа́ма до Дави́да ро́дове четирена́десяте; і от Дави́да до преселе́нія вавило́нськаго ро́дове четирена́десяте; і от преселе́нія вавило́нськаго до Христа́ ро́дове четирена́десяте.
|
|
18
|
18
|
|
иcµ хв7о же рж©тво сице бэ. обрUчени бо бывъши м™ри ѥго мр7ии иосифови. преже даже не сънzстасz. обрэтесz въ чревэ имUщи t д¦а с™а.
|
(Зач. 2) Ісу́с Христо́во Рождество́ си́це бі: обруче́нній бо би́вши Ма́тері Єго́ Марі́ї Іо́сифові, пре́жде да́же не сни́тися ї́ма, обрі́теся іму́щи во чре́ві от Ду́ха Свя́та.
|
|
19
|
19
|
|
иосифъ же мUжь ѥя. правьдьнъ сы. и не хотz обличити ѥя. въсхотэ таи пUстити ю.
|
Іо́сиф же муж Єя́, пра́веден сий і не хотя́ Єя́ обличи́ти, восхоті́ тай пусти́ти Ю.
|
|
20
|
20
|
|
иосифU же мыслzщю се. се анGлъ гн7ь. въ сънэ явисz ѥмU гlя. иосифе сн7U дв7двъ. не Uбоисz прияти жены твоѥя мр7ия. рожьшеѥ бо сz въ нѥи. t д¦а ст7а ѥ ѥсть.
|
Сія́ же єму́ поми́слившу, се а́нгел Госпо́день во сні яви́ся єму́, глаго́ля: Іо́сифе, си́не Дави́дов, не убо́йся прия́ти Маріа́м жени́ твоєя́, ро́ждшеєбося в ней, от Ду́ха єсть Свя́та.
|
|
21
|
21
|
|
родить же сн7ъ. и наречеши имя ѥмU iс7ъ. тъ сп©еть люди своя t грэхъ ихъ.
|
Роди́ть же Си́на, і нарече́ши і́м'я Єму́ Ісу́с, Той бо спасе́ть лю́ди Своя́ от гріх їх.
|
|
22
|
22
|
|
се же все быc. да събUдеть реченое отъ Gа прbркмъ гlющемь.
|
Сіє́ же все бисть, да сбу́деться рече́нноє от Го́спода проро́ком, глаго́лющим:
|
|
23
|
23
|
|
се дэвая въ чревэ прииметь. и родить сн7ъ. и нарекUть имя емU емманUилъ. ѥже ѥсть съказаѥмо съ нами б7ъ.
|
се Ді́ва во чре́ві при́йметь і роди́ть Си́на, і нареку́ть і́м'я Єму́ Емману́їл, є́же єсть сказа́ємо: с на́ми Бог.
|
|
24
|
24
|
|
въставъ же иосифъ t съна. сътвори яко же повелэ ѥмU. ан7глъ гн7ь. и приятъ женU свою.
|
Воста́в же Іо́сиф от сна, сотвори́ я́коже повелі́ єму́ а́нгел Госпо́день, і прия́т жену́ свою́,
|
|
25
|
25
|
|
и не знаяше ѥя. доньде же родить сн7ъ свои пьрвэньць. и наречеть имя ѥмU исUсъ.
|
і не зна́яше Єя́, до́ндеже роди́ Си́на Своєго́ пе́рвенця, і нарече́ і́м'я Єму́ Ісу́с.
|
|
Глава 2
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
|
i©U рожьшюсz въ виfлеомэ иUдеисцэмь. въ дн7и ирода цrz. се вълъсви t въстокъ придоша. въ иер©лмъ
|
(Зач. 3) Ісу́су же ро́ждшуся в Вифлеє́мі Іуде́йстім во дні І́рода царя́, се волсви́ от восто́к прийдо́ша во Ієрусали́м, глаго́люще:
|
|
2
|
2
|
|
гlще. къде ѥсть рождиисz цrь иUдеискъ. видэхомъ бо звэздU ѥго. иа въстоцэ. идохомъ поклонитьсz ѥмU.
|
гді єсть рожде́йся Цар Іуде́йський? Ви́діхом бо звізду́ Єго́ на восто́ці і прийдо́хом поклони́тися Єму́.
|
|
3
|
3
|
|
слышавъ же иродъ цrь съмzтесz. и вьсь иер©лмъ съ нимь.
|
Сли́шав же І́род цар смути́ся, і весь Ієрусали́м с ним.
|
|
4
|
4
|
|
и събьравъ архиереа и книжьникы людьскыя. въпрашаше я. къде х©ъ ражаѥтьсz.
|
І собра́в вся первосвяще́нники і кни́жники людські́я, вопроша́ше от них: гді Христо́с ражда́ється?
|
|
5
|
5
|
|
они же рекоша ѥмU. въ виfлеомэ иUдеисцэмь. тако бо писано есть прbркмь.
|
Они́ же реко́ша єму́: в Вифлеє́мі Іуде́йстім, та́ко бо пи́сано єсть проро́ком:
|
|
6
|
6
|
|
и ты виfлеоме землѥ июдова. ничимь же мьньши ѥси въ вLкхъ. июдовахъ. ис тебе бо изидеть члв7къ. иже Uпасеть люди моя изlя.
|
і ти, Вифлеє́ме, земле́ Іу́дова, ні чи́мже ме́нші єси́ во влади́ках Іу́дових: із тебе́ бо ізи́деть Вождь, І́же упасе́ть лю́ди Моя́, Ізра́їля.
|
|
7
|
7
|
|
тъгда иродъ. таи призвавъ вълхвы. испыта t нихъ. время явльшеѥсz звэзды.
|
Тогда́ І́род тай призва́ волхви́, і іспи́товаше от них вре́м'я я́вльшияся звізди́,
|
|
8
|
8
|
|
и посълавъ я въ виfлеомъ рече. шьдъше испытаите. извэстьно о отрочати. ѥгда же обрzщете възвэстите ми. да и азъ шьдъ поклонюсz ѥмU. и tвьрзше съкровища своя.*
|
і посла́в їх в Вифлеє́м, рече́: ше́дше іспита́йте ізві́стно о Отроча́ті; єгда́ же обря́щете, возвісті́те мі, я́ко да і аз шед поклоню́ся Єму́.
|
|
9
|
9
|
|
они же послUшавъше цrz идоша. и се звэзда юже видэша на въстоцэ. и ідzше предь ними. доньдеже пришьдъши ста вьрхU иде же бэ отроча.
|
Они́ же послу́шавше царя́, ідо́ша. І се, звізда́, ю́же ви́діша на восто́ці, ідя́ше пред ни́ми, до́ндеже прише́дши ста верху́, іді́же бі Отроча́.
|
|
10
|
10
|
|
видэвъше же звэздU. въздрадовашасz радостию великою зэло.
|
Ви́дівше же звізду́, возра́довашася ра́достію ве́лією зіло́,
|
|
11
|
11
|
|
и въшьдъше въ храминU. видэша отроча. съ мр7иѥю м™рью ѥго. и падъше поклонишасz ѥмU. и отъвьрзъше съкровища своя. принесоша ѥмU дары. злато. и ливанъ. и змµрнU.
|
і прише́дше в хра́мину, ви́діша Отроча́ с Марі́єю, Ма́терію Єго́, і па́дше поклони́шася Єму́; і, отве́рзше сокро́вища своя́, принесо́ша Єму́ да́ри, зла́то і лива́н і сми́рну.
|
|
12
|
12
|
|
и то приимъше въ сънэ. не възвратишасz къ иродU. нъ инэмь пUтьмь. tидоша въ странU свою.
|
І вість приє́мше во сні не возврати́тися ко І́роду, іни́м путе́м отидо́ша во страну́ свою́.
|
|
13
|
13
|
|
Oшьдъшемъ вълхвомъ. се анGлъ гн7ь въ сънэ явисz иосифU гlя. въставъ поими отроча и м™рь ѥго. и бэжи въ егµптъ. и бUди тU. дондеже ти рекU. хощеть бо иродъ искати отрочате. да и погUбить.
|
(Зач. 4) Отше́дшим же їм, се а́нгел Госпо́день во сні яви́ся Іо́сифу, глаго́ля: воста́в поіми́ Отроча́ і Ма́тер Єго́, і біжи́ во Єги́пет, і бу́ди та́мо, до́ндеже реку́ ті, хо́щеть бо І́род іска́ти Отроча́те, да погуби́ть Є.
|
|
14
|
14
|
|
онъ же въставъ поя отроча. и м™рь ѥго нощию. и отиде въ егµптъ.
|
Он же воста́в, поя́т Отроча́ і Ма́тер Єго́ но́щію, і оти́де во Єги́пет,
|
|
15
|
15
|
|
и бэ тU до Uмьртвия иродова. да събUдетьсz реченоѥ t Gа. прbркъмь гlющемь. t егµпта възвахъ сн7ъ мои.
|
і бі та́мо до уме́ртвія І́родова, да сбу́деться рече́нноє от Го́спода проро́ком, глаго́лющим: от Єги́пта воззва́х Си́на Моєго́.
|
|
16
|
16
|
|
тъгда иродъ яко порUганъ быc. t вълхвъ. разгнэвасz зэло. и пославъ изби отрокы сUщая въ виfлеомэ. и въ всэхъ предэлэхъ ѥя. и t двою лэтU ѥже испыта t вълхвъ.
|
Тогда́ І́род ви́дів, я́ко пору́ган бисть от волхво́в, разгні́вася зіло́ і посла́в ізби́ вся ді́ти су́щия в Вифлеє́мі і во всіх преді́ліх єго́, от двою́ лі́ту і нижа́йше, по вре́мені, є́же ізві́стно іспита́ от волхво́в.
|
|
17
|
17
|
|
тъгда събыcсz реченоѥ прbркмь иеремиемь. гlющемь.
|
Тогда́ сби́сться рече́нноє Ієремі́єм проро́ком, глаго́лющим:
|
|
18
|
18
|
|
глаc въ рамэ слышанъ бысть. и плачь и рыданиѥ. и въпль многъ. рахиль плачющю чадъ своихъ. и не хотzше сz Uтэшити яко не сUть.
|
глас в Ра́мі сли́шан бисть, плач і рида́ніє і вопль мног; Рахи́ль пла́чущися чад свої́х і не хотя́ше уті́шитися, я́ко не суть.
|
|
19
|
19
|
|
Оµмьршю же иродови. се анGлъ гн7ь. въ сънэ явисz иосифU въ егµптэ.
|
Уме́ршу же І́роду, се а́нгел Госпо́день во сні яви́ся Іо́сифу во Єги́пті,
|
|
20
|
20
|
|
гlя. въставъ поими отроча и м™рь ѥго. и изиди въ землю из7лѥвU. изьмроша бо искUщеи дш7а отрочатэ.
|
глаго́ля: воста́в поіми́ Отроча́ і Ма́тер Єго́ і іди́ в зе́млю Ізра́їлеву, ізомро́ша бо і́щущії душі́ Отроча́те.
|
|
21
|
21
|
|
онъ же въставъ поя отроча и м™рь ѥго. и въниде въ землю из7левU.
|
Он же воста́в, поя́т Отроча́ і Ма́тер Єго́ і при́йде в зе́млю Ізра́їлеву.
|
|
22
|
22
|
|
слышавъ же яко архела цр7ствUѥть въ иUдеи. въ ирода мэсто. оц7а своѥго. и Uбоясz тамо ити. вэсть же пріимъ въ сънэ. tиде въ странU галилеискU.
|
Сли́шав же, я́ко Архела́й ца́рствуєть во Іуде́ї вмі́сто І́рода, отця́ своєго́, убоя́ся та́мо іти́; вість же приє́м во сні, оти́де в преді́ли Галиле́йськія.
|
|
23
|
23
|
|
и пришьдъ въселисz. въ градъ нарицаѥмыи назареfь. да събудетьсz реченоѥ прbркмь. яко назареfь наречетьсz.
|
І прише́д всели́ся во гра́ді нарица́ємім Назаре́т, я́ко да сбу́деться рече́нноє проро́ки, я́ко Назоре́й нарече́ться.
|
|
Глава 3
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
|
Въ оно вреұ. приде иwанъ крс7тль проповэдая въ пUстыни. иUдеисцэ.
|
(Зач. 5) Во дні же о́ни при́йде Іоа́нн Крести́тель, пропові́дая в пусти́ні Іуде́йстій
|
|
2
|
2
|
|
и гlя покаитесz. приближи бо сz цр7ствиѥ нб7сноѥ.
|
і глаго́ля: пока́йтеся, прибли́жибося Ца́рствіє Небе́сноє.
|
|
3
|
3
|
|
сь Uбо ѥсть реченыи исаиемь прbркмь глю7щемь. глаc въпьющааго въ пUстыни. Uготоваите пUть гн7ь. правы творите стьзz ѥго.
|
Сей бо єсть річе́нний Іса́єм проро́ком, глаго́лющим: глас вопію́щаго в пусти́ні: угото́вайте путь Госпо́день, пра́ви творі́те стезі́ Єго́.
|
|
4
|
4
|
|
самъ же иwанъ. имzше ризU t власъ вельблUжь. и поясъ Uсниянъ о чреслэхъ ѥго. эдь же ѥго прUзи и медъ дивии.
|
Сам же Іоа́нн ім'я́ше ри́зу свою́ от влас вельблу́ждь і по́яс усме́н о чреслі́х свої́х, снідь же єго́ бі пру́жіє і мед ди́вій.
|
|
5
|
5
|
|
тъгда исъхожаше къ нѥмU въ иеrлмъ и всz июдеѩ. і всz страиа іерданьска.
|
Тогда́ ісхожда́ше к нему́ Ієрусали́ма, і вся Іуде́я, і вся страна́ Іорда́нськая,
|
|
6
|
6
|
|
и крс7тzхUсz t нѥго. въ иерданэ. исповэдающе грэхы своя.
|
і креща́хуся во Іорда́ні от него́, іспові́дающе гріхи́ своя́.
|
|
7
|
7
|
|
видэвъ же многы фарисеа. и садUкеа. грzдUща на крьщениѥ ѥго. рече имъ. ищадия ехиднова. кто съказа вамъ бэжати t грzдUщааго гнэва.
|
Ви́дів же (Іоа́нн) мно́гі фарисе́ї і саддуке́ї, гряду́щия на креще́ніє єго́, рече́ їм: рожде́нія єхи́днова, кто сказа́ вам біжа́ти от бу́дущаго гні́ва?
|
|
8
|
8
|
|
сътворите Uбо плодъ достоинъ покаяния.
|
сотворі́те у́бо плод, досто́їн покая́нія,
|
|
9
|
9
|
|
и не начинаите гл™и въ себе. оц7а имамъ. авраама. гlю бо вамъ. яко можеть б7ъ t камения сего. въдвигнUти чада авраамU.
|
і не начина́йте глаго́лати в себі́: отця́ і́мами Авраа́ма. Глаго́лю бо вам, я́ко мо́жеть Бог от ка́менія сего́ воздви́гнути ча́да Авраа́му;
|
|
10
|
10
|
|
Uже бо и секыра при корении древа лежить. всzко Uбо древо. не творzщеѥ плода добра. посэкаѥтьсz и въ огнь въмещетьсz.
|
уже́ бо і сіки́ра при ко́рені дре́ва лежи́ть; вся́ко у́бо дре́во, є́же не твори́ть плода́ добра́, посіка́ємо бива́єть і во огнь вмета́ємо;
|
|
11
|
11
|
|
азъ Uбо крьщаю вы водою. въ покаяниѥ. грzдыи же по мнэ крэплии мене ѥсть. ѥмU же нэсмь достоинъ. сапогU отрэшити възвUзы ѥго. тъ вы крьстить д¦мь ст7ымь. и wгньмь.
|
аз у́бо креща́ю ви водо́ю в покая́ніє, Гряди́й же по мні крі́плій мене́ єсть, Єму́же нісьм досто́їн сапоги́ понести́; Той ви крести́ть Ду́хом Святи́м і огне́м;
|
|
12
|
12
|
|
ѥмуже лопата въ рѫку ѥго и потрэбить гумьно своѥ и събереть пьшеницѭ въ житницѭ а плэвы съжежеть огньмь негасимыимь.
|
Єму́же лопа́та в руці́ Єго́, і отреби́ть гумно́ Своє́, і собере́ть пшени́цю Свою́ в жи́тницю, пле́ви же сожже́ть огне́м негаса́ющим.
|
|
13
|
13
|
|
Въ оно вреұ. приде iс7 t галилеа. на иерданъ къ iw7нU кр©титъсz t нѥго.
|
(Зач. 5) Тогда́ прихо́дить Ісу́с от Галиле́ї на Іорда́н ко Іоа́нну крести́тися от него́.
|
|
14
|
14
|
|
iw7нъ же възбраняше ѥмU гlя. азъ требUю t тебе кр©титисz али ты идеши къ мънэ.
|
Іоа́нн же возбраня́ше Єму́, глаго́ля: аз тре́бую Тобо́ю крести́тися, і Ти ли гряде́ши ко мні?
|
|
15
|
15
|
|
tвэща iс7 и рече къ нѥмU остани ныня. тако бо подобно намъ ѥстъ. испълнити всzкU правьдU. Тъгда остави и.
|
Отвіща́в же Ісу́с рече́ к нему́: оста́ви ни́ні, та́ко бо подоба́єть нам іспо́лнити вся́ку пра́вду. Тогда́ оста́ви Єго́.
|
|
16
|
16
|
|
крьщь же сz iс7. възиде абиѥ t воды. и се tвьрзошасz ѥмU нб7са. и видэ д¦ъ б9ии съходzщь. яко голUбь идUщь на нь.
|
І крести́вся Ісу́с взи́де а́біє от води́; і се, отверзо́шася Єму́ небеса́, і ви́ді Ду́ха Бо́жия сходя́ща, я́ко го́луба, і гряду́ща на Него́.
|
|
17
|
17
|
|
и се глаc съ нб7се гlя. сь ѥсть сн7ъ мои възлюблѥныи. о нѥмь же бlговолихъ.
|
І се, глас с небесе́ глаго́ля: Сей єсть Син Мой возлю́бленний, о Не́мже благоволи́х.
|
|
Глава 4
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
|
Въ оно вреұ. възведенъ быc д¦ъмь. въ пUстыню искUситъсz t диавола.
|
(Зач. 7) Тогда́ Ісу́с возведе́н бисть Ду́хом в пусти́ню іскуси́тися от дия́вола,
|
|
2
|
2
|
|
и постивъсz дн7ии. м7. и нощии. м7. послэдь же възалка.
|
і пости́вся дній чети́редесять і но́щій чети́редесять, посліди́ взалка́.
|
|
3
|
3
|
|
и пристUпль искUситель рече ѥмU. аще сн7ъ б9ии ѥси. рьци камениѥ се да хлэби бUдUть.
|
І присту́пль к Нему́ іскуси́тель рече́: а́ще Син єси́ Бо́жий, рци, да ка́меніє сіє́ хлі́би бу́дуть.
|
|
4
|
4
|
|
онъ же tвэщавъ рече къ нѥмU. писано ѥсть не о хлэбэ ѥдиномь живъ бUдеть чл7вкъ. нъ о всzкомь гlэ. исъходzщиихъ изъ Uстъ б9ии.
|
Он же отвіща́в рече́: пи́сано єсть: не о хлі́бі єди́нім жив бу́деть челові́к, но о вся́цім глаго́лі ісходя́щем ізо уст Бо́жиїх.
|
|
5
|
5
|
|
тъгда пояты и дияволъ. въ с™ыи градъ. и постави и на вратэ цр7квьнэмь.
|
Тогда́ поя́т Єго́ дия́вол во святи́й град, і поста́ви Єго́ на крилі́ церко́внім,
|
|
6
|
6
|
|
и ре? ѥмU. аще сн7ъ б9ии ѥси. вьрзисz низъ. писано бо ѥсть. яко англbмъ своимъ заповэсть о тебе. и на рUкU възьмUть тz. да не къгда о камень претъкънеши ногы своѥя.
|
і глаго́ла Єму́: а́ще Син єси́ Бо́жий, ве́рзися ни́зу, пи́сано бо єсть: я́ко а́нгелом Свої́м запові́сть о Тебі́ (сохрани́ти Тя), і на рука́х во́зьмуть Тя, да не когда́ преткне́ши о ка́мень но́гу Твою́.
|
|
7
|
7
|
|
рече ѥмU iс7. пакы. писано ѥсть. не искUсиши. Gа б7а твоѥго.
|
Рече́ (же) єму́ Ісу́с: па́ки пи́сано єсть: не іску́сиши Го́спода Бо́га твоєго́.
|
|
8
|
8
|
|
Пакы пояты и диаволъ. на горU высокU зэло. и показа ѥмU всz цр7ствия мира и славU ихъ.
|
Па́ки поя́т Єго́ дия́вол на гору́ високу́ зіло́, і показа́ Єму́ вся ца́рствія ми́ра і сла́ву їх,
|
|
9
|
9
|
|
и рече ѥмU всz си дамь тебе. аще падъ поклонишисz.
|
і глаго́ла Єму́: сія́ вся Тебі́ дам, а́ще пад поклони́шиміся.
|
|
10
|
10
|
|
тъгда рече ѥмU iс7ъ. иди за мz сотоно. писано бо ѥсть. го7µ бо7µ твоѥмU поклонішисz. и томU ѥдиномU послUжіши.
|
Тогда́ глаго́ла єму́ Ісу́с: іди́ за Мно́ю, сатано́, пи́сано бо єсть: Го́споду Бо́гу твоєму́ поклони́шися і Тому́ єди́ному послу́жиши.
|
|
11
|
11
|
|
тъгда остави и диаволъ. и се анъгlи пристUпиша. и слUжаху ѥмU.
|
Тогда́ оста́ви Єго́ дия́вол, і се, а́нгели приступи́ша і служа́ху Єму́.
|
|
12
|
12
|
|
Въ оно+. слышавъ iс7. яко iw7нъ преданъ быc. tиде въ галилею.
|
(Зач. 8) Сли́шав же Ісу́с, я́ко Іоа́нн пре́дан бисть, оти́де в Галиле́ю,
|
|
13
|
13
|
|
оставивъ назареfъ. пришьдъ въ капернаUмъ. помориѥ предэлэхъ. завлонихъ. и невъfалимлихъ.
|
і оста́вль Назаре́т, прише́д всели́ся в Капернау́м в помо́ріє, в преді́ліх Завуло́них і Неффали́млих,
|
|
14
|
14
|
|
да събUдетьсz реченоѥ исаиемь прbркмь.
|
да сбу́деться рече́нноє Іса́єм проро́ком, глаго́лющим:
|
|
15
|
15
|
|
земля завълоня. и земля невfалимля. пUть морz. об онъ полъ ердаиа. галилея языкъ.
|
земля́ Завуло́ня і земля́ Неффали́мля, путь мо́ря об он пол Іорда́на, Галиле́я язи́к,
|
|
16
|
16
|
|
Людиѥ сэдzщеи въ тьмэ. видэша свэтъ велии. и сэдzщеи въ тьмэ. и въ сэни съмьртьнэи. свэтъ въсья имъ.
|
лю́діє сідя́щії во тьмі ви́діша світ ве́лій, і сідя́щим в страні́ і сі́ні сме́ртній, світ возсія́ їм.
|
|
17
|
17
|
|
отътолэ начатъ iс7 проповэдати и гlти. покаитесz приближи бо сz цр7ствиѥ нб7сьноѥ.
|
Отто́лі нача́т Ісу́с пропові́дати і глаго́лати: пока́йтеся, прибли́жися бо Ца́рство Небе́сноє.
|
|
18
|
18
|
|
Въ оно+. ходzи iс7ъ при мори галилэистэмь. видэ дъва брата. симона нарицzѥмааго петра. и андрэя брата ѥго. въмэтающа мрэжz въ море.
|
(Зач. 9) Ходя́ же при мо́рі Галиле́йстім, ви́ді два бра́та: Си́мона, глаго́лемаго Петра́, і Андре́я, бра́та єго́, вмета́юща мре́жі в мо́ре, бі́ста бо ри́баря;
|
|
19
|
19
|
|
и рече има грzдэта по мънэ. и сътворю ва ловьцz чlвкомъ.
|
і глаго́ла ї́ма: гряді́та по Мні, і сотворю́ ви ловця́ челові́ком.
|
|
20
|
20
|
|
она же абиѥ. оставльшz мрэжz по немь идоста.
|
О́на же а́біє, оста́вльша мре́жі, по Нем ідо́ста.
|
|
21
|
21
|
|
и прэшьдъ tтUдU Uзьрэ ина дъва брата. иякова зеведеова. иоана брата ѥго въ корабли. съ оц7мь зеведеовъмь ѥю. завzзающа мрэжа своя. и възъва я.
|
І преше́д отту́ду, ви́ді і́на два бра́та, Іа́кова Зеведе́єва і Іоа́нна, бра́та єго́, в кораблі́ с Зеведе́йом, отце́м єю́, зав'язу́юща мре́жі своя́, і воззва́ я.
|
|
22
|
22
|
|
она же абиѥ оставльшz корабль и оц7z своѥго по немь идоста.
|
О́на же а́біє, оста́вльша кора́бль і отця́ своєго́, по Нем ідо́ста.
|
|
23
|
23
|
|
и прохождааше вьсµ галилэю iс7ъ. Uчz на съньмищихъ ихъ. и проповэдая ѥванGлие цrтвия. нцэлzя вьсzкъ недUгъ. и вьсzкU язю въ людьхъ.
|
І прохожда́ше всю Галиле́ю Ісу́с, учя́ на со́нмищах їх і пропові́дая Єва́нгеліє Ца́рствія, ісціля́я всяк неду́г і вся́ку я́зю в лю́дех.
|
|
24
|
24
|
|
и изиде слухъ ѥго по вьсеи сµрии и приведошz ѥму вьсz болzщаz различьны недѫгы и страстьми одрьжимыѭѩ и бэсьныѩ и мэсzчьныѩ и ослаблѥныѩ жилами и исцэли ѩ.
|
І ізи́де слух Єго́ по всей Сирі́ї; і приведо́ша к Нему́ вся боля́щия, разли́чними неду́ги і страстьми́ одержи́ми, і бі́сни, і мі́сячния, і разсла́бленния (жи́лами) — і ісціли́ їх.
|
|
25
|
25
|
|
и по нѥмь идошz народи мънози отъ галилеѩ и декаполеа и отъ иерусалима и иудеѩ и съ оного полу иордана.
|
(Зач. 10) І по Нем ідо́ша наро́ди мно́зі от Галиле́ї і десяти́ град, і от Ієрусали́ма і Іуде́ї, і со о́наго по́лу Іорда́на.
|
|
Глава 5
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
|
Uзьрэвъ же народъ мъногъ възиде на горѫ и яко сэде пристѫпишz къ нѥму ученици ѥго.
|
Узрі́в же наро́ди, взи́де на гору́; і сі́дшу Єму́, приступи́ша к Нему́ ученици́ Єго́.
|
|
2
|
2
|
|
и отъврьзъ уста своя учааше ѩ глаголѩ:
|
І отве́рз уста́ Своя́, уча́ше їх, глаго́ля:
|
|
3
|
3
|
|
блажени нищии духъмь яко тэхъ ѥсть царьствиѥ небесьноѥ.
|
блаже́нні ни́щії ду́хом, я́ко тіх єсть Ца́рствіє Небе́сноє.
|
|
4
|
4
|
|
блажени плачѫщеисz яко ти утэшzть сz.
|
Блаже́нні пла́чущії, я́ко ті́ї уті́шаться.
|
|
5
|
5
|
|
блажени кротции яко ти наслэдzть землѭ.
|
Блаже́нні кро́тції, я́ко ті́ї наслі́дять зе́млю.
|
|
6
|
6
|
|
блажени алъчѫщеи и жаждѫщеи правьды яко ти насытzтьсz.
|
Блаже́нні а́лчущії і жа́ждущії пра́вди, я́ко ті́ї наси́тяться.
|
|
7
|
7
|
|
блажени милостивии яко ти помиловани бѫдѫть.
|
Блаже́нні ми́лостивії, я́ко ті́ї поми́ловані бу́дуть.
|
|
8
|
8
|
|
блажени чистии сьрьдьцьмь яко ти бога узьрzть.
|
Блаже́нні чи́стії се́рдцем, я́ко ті́ї Бо́га у́зрять.
|
|
9
|
9
|
|
блажени съмиряѭщеи яко ти сынове божии нарекѫть сz.
|
Блаже́нні миротво́рці, я́ко ті́ї Си́нове Бо́жії нареку́ться.
|
|
10
|
10
|
|
блажени изгънании правьды ради яко тэхъ ѥсть царьствиѥ небесьноѥ.
|
Блаже́нні ізгна́ні пра́вди ра́ди, я́ко тіх єсть Ца́рствіє Небе́сноє.
|
|
11
|
11
|
|
блажени ѥсте ѥгда поносzть вамъ и ижденѫть и рекѫтъ вьсякъ зълъ глалолъ на вы лъжѫще мене ради.
|
Блаже́нні єсте́, єгда́ поно́сять вам і іждену́ть, і реку́ть всяк зол глаго́л на ви лжу́ще — Мене́ ра́ди;
|
|
12
|
12
|
|
радуите сz и веселите сz яко мьзда ваша мънога ѥсть на небесехъ. тако бо изгънаша пророкы иже бэшz прэжде васъ.
|
ра́дуйтеся і веселі́теся, я́ко мзда ва́ша мно́га на небесі́х; та́ко бо ізгна́ша проро́ки, і́же (бі́ша) пре́жде вас.
|
|
13
|
13
|
|
вы ѥсте соль земли. аще же соль обуяѥть чимь осолить сz. ни къ чесому же бѫдетъ кътому нъ да исыпана бѫдеть вънъ и попираѥма чловэкы.
|
Ви єсте́ соль землі́; а́ще же соль обуя́єть, чим осоли́ться? Ні во что́же бу́деть ктому́, то́чію да ізси́пана бу́деть вон і попира́єма челові́ки.
|
|
14
|
14
|
|
вы ѥсте свэтъ вьсему миру. не можеть градъ укрыти сz врьху горы стоѩ.
|
(Зач. 11) Ви єсте́ світ ми́ра; не мо́жеть град укри́тися верху́ гори́ стоя́;
|
|
15
|
15
|
|
ни въжагаѭть свэтильника и поставляѭть ѥго подъ спѫдъмь нъ на свэщьницэ да свэтить въсэмъ иже въ храминэ сѫть.
|
ніже́ вжига́ють світи́льника і поставля́ють єго́ под спу́дом, но на сві́щниці, і сві́тить всім, і́же в хра́мині (суть).
|
|
16
|
16
|
|
тако да просвэтить сz свэтъ вашь прэдъ человэкы да узьрzть ваша добраѩ дэла и прославzть отьца вашего иже ѥсть на небесехъ.
|
Та́ко да просвіти́ться світ ваш пред челові́ки, я́ко да ви́дять ва́ша до́брая діла́ і просла́в'ять Отця́ ва́шего, І́же на Небесі́х.
|
|
17
|
17
|
|
не мьните яко придохъ разоритъ закона или пророкъ. не придохъ разоритъ нъ наплънитъ.
|
(Да) не мні́те, я́ко прийдо́х разори́ти Зако́н іли́ Проро́ки: не прийдо́х разори́ти, но іспо́лнити.
|
|
18
|
18
|
|
аминь глаголѭ вамъ: доньдеже прэидеть небо и землѩ иота ѥдина или ѥдина чрьта не прэидеть отъ закона доньдеже вьсѩ бѫдѫть.
|
Амі́нь бо глаго́лю вам: до́ндеже пре́йдеть не́бо і земля́, йо́та єди́на, іли́ єди́на черта́ не пре́йдеть от Зако́на, до́ндеже вся бу́дуть.
|
|
19
|
19
|
|
иже бо разорить ѥдинѫ заповэдии сихъ малыихъ и научить тако чловэкы мьнии наречеть сz въ царьствии небесьнэемь. а иже сътворить и научить сь великъ наречеть сz въ царьствии небесьнэемь.
|
І́же а́ще разори́ть єди́ну за́повідій сих ма́лих і научи́ть та́ко челові́ки, мній нарече́ться в Ца́рствії Небе́снім; а і́же сотвори́ть і научи́ть, сей ве́лій нарече́ться в Ца́рствії Небе́снім.
|
|
20
|
20
|
|
глаголѭ бо вамъ яко аще избудеть правьда ваша паче кънижьникъ и фарасэи не имате вънити въ царьство небесьноѥ.
|
(Зач. 12) Глаго́лю бо вам, я́ко а́ще не ізбу́деть пра́вда ва́ша па́че кни́жник і фарисе́й, не вни́дете в Ца́рствіє Небе́сноє.
|
|
21
|
21
|
|
слышасте яко речено бысть древьниимь: не убиѥши иже бо убиѥть повиньнъ ѥсть сѫду.
|
Сли́шасте, я́ко рече́но бисть дре́внім: не убіє́ши, і́же (бо) а́ще убіє́ть, пови́нен єсть суду́.
|
|
22
|
22
|
|
азъ же глаголѭ вамъ яко вьсякъ гнэваѩ сz на брата своѥго без ума повиньнъ ѥсть сѫду. иже бо речеть брату своѥму рака повиньнъ ѥсть съньмищу. а иже речеть буѥ повиньнъ ѥсть геонэ огньнэи.
|
Аз же глаго́лю вам, я́ко всяк гні́ваяйся на бра́та своєго́ всу́є пови́нен єсть суду́; і́же бо а́ще рече́ть бра́ту своєму́: рака́, пови́нен єсть со́нмищу; а і́же рече́ть: уро́де, пови́нен єсть геє́нні о́гненній.
|
|
23
|
23
|
|
аще убо принесеши даръ твои къ олътарю и ту помzнеши яко братъ твои имать нэчьто на тz
|
А́ще у́бо принесе́ши дар твой ко олтарю́ і ту пом'яне́ши, я́ко брат твой і́мать ні́что на тя,
|
|
24
|
24
|
|
остави ту даръ твои прэдъ олътарьмъ и шьдъ прэжде съмири сz съ братъмь своимь и тъгда пришьдъ принесеши даръ твои.
|
оста́ви ту дар твой пред олтаре́м і шед пре́жде смири́ся с бра́том твої́м, і тогда́ прише́д принеси́ дар твой.
|
|
25
|
25
|
|
буди увэщаѩ сz съ сѫпьръмь своимь скоро доньдеже ѥси на пѫти съ нимь да не прэдасть тебе сѫдии и сѫдия тz прэдасть слузэ и въ тьмьницѫ въвьрьжеть тz.
|
Бу́ди увіщава́яся с сопе́рником твої́м ско́ро, до́ндеже єси́ на путі́ с ним, да не преда́сть тебе́ сопе́рник судії́, і судія́ тя преда́сть слузі́, і в темни́цю вве́ржен бу́деши;
|
|
26
|
26
|
|
аминъ глаголѭ тебэ: не изидеши отътѫду доньдеже въздаси послэдьнии кодрантъ.
|
амі́нь глаго́лю тебі́: не ізи́деши отту́ду, до́ндеже возда́си послі́дній кодра́нт*.
|
|
27
|
27
|
|
слышасте яко речено бысть древьниимъ: не прэлюбы сътвориши.
|
(Зач. 13) Сли́шасте, я́ко річе́но бисть дре́внім: не прелюби́ сотвори́ши.
|
|
28
|
28
|
|
азъ же глаголѭ вамъ яко вьсякъ иже възьрить на женѫ съ похотиѭ уже любы сътвори съ неѭ въ срьдьци своѥмь.
|
Аз же глаго́лю вам, я́ко всяк, і́же воззри́ть на жену́, ко є́же вожделі́ти єя́, уже́ любоді́йствова с не́ю в се́рдці своє́м;
|
|
29
|
29
|
|
аще же око твоѥ десноѥ съблажняѥть тz изми ѥ и врьзи отъ тебе. унѥ бо ти ѥсть да погибнетъ ѥдинъ удъ твоихъ а не вьсе тэло твоѥ бѫдетъ въврьжено въ геонѫ.
|
а́ще же о́ко твоє́ десно́є соблажня́єть тя, ізми́ є і ве́рзи от себе́: у́не бо ті єсть, да поги́бнеть єди́н от уд твої́х, а не все ті́ло твоє́ вве́ржено бу́деть в геє́нну (о́гненную);
|
|
30
|
30
|
|
и аще десная твоя рѫка съблажняѥть тz усэци ѭ и вьрзи отъ себе. унѥ бо ти ѥсть да погыбнеть ѥдинъ удъ твоихъ а не вьсе тэло твоѥ идеть въ геонѫ.
|
і а́ще десна́я твоя́ рука́ соблажня́єт тя, усіци́ ю і ве́рзи от себе́: у́не бо ті єсть, да поги́бнеть єди́н от уд твої́х, а не все ті́ло твоє́ вве́ржено бу́деть в геє́нну.
|
|
31
|
31
|
|
речено же бысть: иже аще пустить женѫ своѭ да дасть ѥи кънигы распустьныѩ.
|
Рече́но же бисть, я́ко і́же а́ще пу́стить жену́ свою́, да дасть єй кни́гу распу́стную.
|
|
32
|
32
|
|
азъ же глаголѭ вамъ яко вьсякъ пущаѩ женѫ своѭ развэ словесе любодэаньнааго творить ѭ прэлюбы дэяти. и иже подъбэгѫ поѥмлѥть прэлюбы творить.
|
Аз же глаго́лю вам, я́ко всяк отпуща́яй жену́ свою́, ра́зві словесе́ любоді́йнаго, твори́ть ю прелюбоді́йствовати; і і́же пущени́цю по́йметь, прелюбоді́йствуєть.
|
|
33
|
33
|
|
Пакы слышасте яко речено бысть древьниимь: не въ лъжѫ кльнеши сz. въздаси же господеви клzтвы твоѩ.
|
(Зач. 14) Па́ки сли́шасте, я́ко річе́но бисть дре́внім: не во лжу клене́шися, возда́си же Го́сподеві кля́тви твоя́.
|
|
34
|
34
|
|
азъ же глаголѭ вамъ не клzти сz отинѫдъ. ни небъмь яко прэстолъ ѥсть божии.
|
Аз же глаго́лю вам не кля́тися вся́ко: ні не́бом, я́ко престо́л єсть Бо́жий;
|
|
35
|
35
|
|
ни землеѭ яко подъножиѥ ѥсть ногама ѥго. ни иерусалимъмь яко градъ ѥсть великааго царя.
|
ні земле́ю, я́ко подно́жіє єсть нога́ма Єго́; ні Ієрусали́мом, я́ко град єсть вели́каго Царя́;
|
|
36
|
36
|
|
ни главоѭ своѥѭ кльни сz яко не можеши власа ѥдиного бэла ли чрьна сътворити.
|
ніже́ главо́ю твоє́ю клени́ся, я́ко не мо́жеши вла́са єди́наго бі́ла іли́ че́рна сотвори́ти;
|
|
37
|
37
|
|
бѫди же слово ваше еи еи и ни ни. лихоѥ сею отъ неприязни ѥсть.
|
бу́ди же сло́во ва́ше: єй — єй; ні — ні, ли́шше же сею́ от неприя́зні єсть.
|
|
38
|
38
|
|
слышасте яко речено бысть: око за око и зѫбъ за зѫбъ.
|
Сли́шасте, я́ко річе́но бисть: о́ко за о́ко і зуб за зуб.
|
|
39
|
39
|
|
азъ же глаголѭ вамъ не противити сz зълу. нъ аще къто тz ударить въ деснѫѭ ланитѫ обрати ѥму и другѫѭ.
|
Аз же глаго́лю вам не проти́витися злу; но а́ще тя кто уда́рить в десну́ю твою́ лани́ту, обрати́ єму́ і другу́ю;
|
|
40
|
40
|
|
и хотzщууму сѫдъ прияти съ тобоѭ и ризѫ твоѭ възzти отъпусти ѥму и срачицѫ твоѭ.
|
і хотя́щему суди́тися с тобо́ю і ри́зу твою́ взя́ти, отпусти́ єму́ і срачи́цю;
|
|
41
|
41
|
|
и аще къто поиметь тz по силэ попьрище ѥдино иди съ нимь дъвэ.
|
і а́ще кто тя по́йметь по си́лі по́прище єди́но, іди́ с ним два.
|
|
42
|
42
|
|
просzщеомU U тебе даи. и хотzщааго t тебе даяти не възирати.
|
(Зач. 15) Прося́щему у тебе́ дай, і хотя́щаго от тебе́ зая́ти не отврати́.
|
|
43
|
43
|
|
слышасте яко речено ѥсть. възлюбиши ближьнzаго своѥго. и възненавидиши врага своѥго.
|
Сли́шасте, я́ко річе́но єсть: возлю́биши і́скренняго твоєго́ і возненави́диши врага́ твоєго́.
|
|
44
|
44
|
|
азъ же гlю вамъ. любите врагы вашz. бlгословите кльнUщая вы добро творите ненавидzщиихъ васъ. молите за творzщая вамъ напасти. изгонzщая вы бlгословите.
|
Аз же глаго́лю вам: любі́те враги́ ва́ша, благослові́те клену́щия ви, добро́ творі́те ненави́дящим вас і молі́теся за творя́щих вам напа́сть і ізгоня́щия ви,
|
|
45
|
45
|
|
да бUдете сн7ове оц7z вашего иже ѥсть на нб7сьхъ. яко сlнце своѥ сияѥть. на зълыя и на бlгыя. и дъждить на правьдьныя и на не правьдьныя.
|
я́ко да бу́дете cи́нове Отця́ ва́шего, І́же єсть на Небесі́х; я́ко со́лнце Своє́ сія́єть на зли́я і благі́я і дожди́ть на пра́ведния і на непра́ведния.
|
|
46
|
46
|
|
аще любите любzщая вы кUю мьздU имате. не мьздоимьци ли то же творzть.
|
А́ще бо лю́бите лю́б’ящих вас, ку́ю мзду і́мате? Не і митарі́ ли то́жде творя́ть?
|
|
47
|
47
|
|
аще цэлUѥте врагы ваша. тъкмо что лихо творите. не мьздоимьци ли то же творzть.
|
І а́ще цілу́єте дру́ги ва́ша то́кмо, что ли́шше творите́? Не і язи́чници ли та́кожде творя́ть?
|
|
48
|
48
|
|
бUдэте съвьршени. яко и оц7ь вашь нб7сьскыи съвьршенъ ѥсть.
|
Бу́діте у́бо ви соверше́нні, я́коже Оте́ць ваш Небе́сний соверше́н єсть.
|
|
Глава 6
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
|
Рече г7ь вънимаите млcтынz ваша. не творите предъ члв7кы. да видими ими бд7ете аще ли же ни мьзды не имате t оцz вашего иже есть на нб7сьхъ.
|
(Зач. 16) Внемлі́те ми́лостині ва́шея не твори́ти пред челові́ки, да ви́димі бу́дете ї́ми: а́ще ли же ні, мзди не і́мате от Отця́ ва́шего, І́же єсть на Небесі́х.
|
|
2
|
2
|
|
ѥгда бо твориши млcтыню. не въстрѫби предъ собою. яко Uпокрыти творzть въ съньмищихъ. и въ стьгнахъ. да прославzтьсz t члв7къ. аминъ гlю вамъ въсприимѫть мьздѫ свою.
|
Єгда́ у́бо твори́ши ми́лостині, не воструби́ пред собо́ю, я́коже лицемі́ри творя́ть в со́нмищих і в сто́гнах, я́ко да просла́в'яться от челові́к. Амі́нь глаго́лю вам, восприє́млють мзду свою́.
|
|
3
|
3
|
|
тебэ же творzщу милостынѭ да не чуѥть шуица твоя чьто творить десница твоя.
|
Тебі́ же творя́щу ми́лостині, да не уві́сть шу́йця твоя́, что твори́ть десни́ця твоя́,
|
|
4
|
4
|
|
да бѫдеть милостыни твоя въ таинэ и отьць твои видzи въ таинэ въздасть тебэ явэ.
|
я́ко да бу́деть ми́лостиня твоя́ в та́йні; і Оте́ць твой, ви́дяй в та́йні, Той возда́сть тебі́ я́ві.
|
|
5
|
5
|
|
и ѥгда молиши сz не бѫди яко лицемэри. яко любzть на съборищихъ и въ стьгнахъ и на распѫтиихъ стоѭще молити сz да явzть сz чловэкомъ. амин глаголѭ вамъ яко въсприѥмлѭть мьздѫ своѭ.
|
І єгда́ мо́лишися, не бу́ди я́коже лицемі́ри, я́ко лю́б'ять в со́нмищих і в сто́гнах путі́й стоя́ще моли́тися, я́ко да яв'я́ться челові́ком. Амі́нь глаго́лю вам, я́ко восприє́млють мзду свою́.
|
|
6
|
6
|
|
ты же ѥгда молишисz въниди въ клэть твою. и затвори двьри своя. и помолисz оц7ю твоѥмѫ въ таинэ и оц7ь твои видzи тz въ таинэ. въздасть тебе явэ.
|
Ти же, єгда́ мо́лишися, вни́ди в кліть твою́ і, затвори́в две́рі твоя́, помоли́ся Отцю́ твоєму́, І́же в та́йні, і Оте́ць твой, ви́дяй в та́йні, возда́сть тебі́ я́ві.
|
|
7
|
7
|
|
молzще же сz не лихо гlэте. яко и язычьници. мьнzть бо сz яко въ мънозэ гlании своемь Uслышани бд7ѫть.
|
Моля́щеся же не ли́шше глаго́літе, я́коже язи́чници; мнять бо, я́ко во многоглаго́ланії своє́м усли́шані бу́дуть;
|
|
8
|
8
|
|
не подобитесz Uбо имъ. вэсть бо оц7ь вашь ихъ же трэбUете. прэже прошения вашего.
|
не подо́бітеся у́бо їм; вість бо Оте́ць ваш, ї́хже тре́буєте, пре́жде проше́нія ва́шего.
|
|
9
|
9
|
|
сице Uбо молитесz вы. О§е нашь иже на нб7схъ. да с™итьсz имz твоѥ.
|
Си́це у́бо молі́теся ви: О́тче наш, І́же єси́ на Небесі́х, да святи́ться і́м'я Твоє́;
|
|
10
|
10
|
|
да придеть цrтвиѥ твоѥ. да бUдеть волz твоя. ака на нб7си и на земли.
|
да при́йдеть Ца́рствіє Твоє́; да бу́деть во́ля Твоя́, я́ко на Небесі́, і на землі́.
|
|
11
|
11
|
|
хлэбъ нашь на сUщьныи дн7ь. даи намъ днcь.
|
Хліб наш насу́щний даждь нам днесь;
|
|
12
|
12
|
|
и остави намъ дългы нашz. яко и мы оставлzѥмъ дължьникомъ нашимъ.
|
і оста́ви нам до́лги на́ша, я́ко і ми оставля́єм должнико́м на́шим;
|
|
13
|
13
|
|
и не въведи иасъ въ напасть. нъ избави ны t неприязии. яко твоѥ ѥсть цrтво. и сила и слава оц7а и сн7а и с™го д¦а въ вэкы ами=. Рече Gь.
|
і не введи́ нас в напа́сть, но ізба́ви нас от лука́ваго. Я́ко Твоє́ єсть Ца́рствіє, і си́ла, і сла́ва во ві́ки. Амі́нь.
|
|
14
|
14
|
|
tпѫщаите члв7кмъ съгрэшения ихъ. и tпUстнть вамъ оц7ь вашь нб7сныи.
|
(Зач. 17) А́ще бо отпуща́єте челові́ком согріше́нія їх, отпу́стить і вам Оте́ць ваш Небе́сний;
|
|
15
|
15
|
|
аще ли не tпѫщаѥте чл+комъ съгрэшения ихъ. ни оц7ь вашь не tпѫстить вамъ съгрэшении вашихъ.
|
а́ще ли не отпуща́єте челові́ком согріше́нія їх, ні Оте́ць ваш отпу́стить вам согріше́ній ва́ших.
|
|
16
|
16
|
|
ѥгда же поститесz. не бд7эте яко лицемэри сэтѫющесz. просмражають бо лица своя. да быша сz явили члв7кмъ постzщесz. аминъ гlю вамъ. яко въсприимѫть мьздU свою.
|
Єгда́ же постите́ся, не бу́діте я́коже лицемі́ри сі́тующе; помрача́ють бо ли́ця своя́, я́ко да яв'я́ться челові́ком постя́щеся. Амі́нь глаго́лю вам, я́ко восприє́млють мзду свою́.
|
|
17
|
17
|
|
ты же постzсz. помажи главѫ свою. и лице своѥ Uмыи.
|
Ти же постя́ся пома́жи главу́ твою́, і лице́ твоє́ уми́й,
|
|
18
|
18
|
|
да не явишисz члв7кмъ постz. нъ оц7ю твоемѫ иже есть въ таинэ. и оц7ь твои видzи тz въ таинэ въздасть тебе явэ.
|
я́ко да не яви́шися челові́ком постя́ся, но Отцю́ твоєму́, І́же в та́йні; і Оте́ць твой, ви́дяй в та́йні, возда́сть тебі́ я́ві.
|
|
19
|
19
|
|
не съкрываите же себе съкровищь на земли. идеже чьрвь и тьлz тьлить. идеже татиѥ подъкопавають и крадѫть.
|
Не скрива́йте себі́ сокро́вищ на землі́, іді́же черв і тля тлить, і іді́же та́тіє подко́пивають і кра́дуть;
|
|
20
|
20
|
|
съкрываите же себе съкровища на нб7се. идеже ни чьрвь ни тьлz тьлить. идеже татиѥ нѥ подъкопають ни крадUть.
|
скрива́йте же себі́ сокро́вище на Небесі́, іді́же ні черв, ні тля тлить, і іді́же та́тіє не подко́пивають, ні кра́дуть;
|
|
21
|
21
|
|
идеже бо ѥсть съкровище ваше. тU ѥсть и ср7дце ваше.
|
іді́же бо єсть сокро́вище ва́ше, ту бу́деть і се́рдце ва́ше.
|
|
22
|
22
|
|
свэтильникъ тэлU ѥсть око. аще Uбо бUдеть око твоѥ просто вьсе тэло твоѥ свэтло бUдетъ.
|
(Зач. 18) Світи́лник ті́лу єсть о́ко. А́ще у́бо бу́деть о́ко твоє́ про́сто, все ті́ло твоє́ сві́тло бу́деть;
|
|
23
|
23
|
|
аще ли око твоѥ лUкаво бUдетъ. и вьсе тэло твоѥ тьмьно бUдеть. аще Uбо свэтъ иже въ тебэ тьма ѥсть. то тьма кольмн.
|
а́ще ли о́ко твоє́ лука́во бу́деть, все ті́ло твоє́ те́мно бу́деть. А́ще у́бо світ, і́же в тебі́, тьма єсть, то тьма кольми́?
|
|
24
|
24
|
|
никыи же рабъ можеть дъвэма ги7нома работати. либо ѥдиного възлюбить. а дрUгааго възненавидить. ли ѥдиного дьржитьсz. а о дрUзэмь не радити начьнеть. не межете бо7µ работати ни мамонэ.
|
Нікто́же мо́жеть двіма́ господи́нома рабо́тати: лю́бо єди́наго возлю́бить, а друга́го возненави́дить, іли́ єди́наго держи́ться, о друзі́м же неради́ти на́чнеть. Не мо́жете Бо́гу рабо́тати і мамо́ні.
|
|
25
|
25
|
|
сего ради гlю вамъ. не пьцэтесz дш7ею вашею. чьто эсте или чьто пиѥте. ни тэлъмь вашимь въ чьто облэчетесz. не дш7а ли больши ѥсть пищz. и тэло одеждz.
|
Сего́ ра́ди глаго́лю вам: не пеці́теся душе́ю ва́шею, что я́сте, іли́ что піє́те, ні ті́лом ва́шим, во что облече́теся. Не душа́ ли бо́льші єсть пи́щі, і ті́ло оде́жди?
|
|
26
|
26
|
|
възьрите на птицz нб7сьскыя. яко не сэють ни жьнють ни събирають въ житьницю. и оц7ь вашь нб7сьскыи питэѥть я. не вы ли паче ихъ лUчьше ѥсте.
|
Воззрі́те на пти́ці небе́сния, я́ко не сі́ють, ні жнуть, ні собира́ють в жи́тниці, і Оте́ць ваш Небе́сний пита́єть їх. Не ви ли па́че лу́чші їх єсте́?
|
|
27
|
27
|
|
кто же t васъ пекыисz. можеть приложити тэлэ своѥмь локъть единъ.
|
Кто же от вас пеки́йся мо́жеть приложи́ти во́зрасту своєму́ ла́коть єди́н?
|
|
28
|
28
|
|
и одежди чьто сz печете. съмотрите кринъ сельныихъ. како растUть. не трUжаютьсz ни прzдUть.
|
І о оде́жди что пече́теся? Смотрі́те крин се́льних, ка́ко расту́ть: не тружда́ються, ні пряду́т;
|
|
29
|
29
|
|
гlю вамъ яко ни соломонъ. въ вьсеи славэ своѥи облэчесz. яко ѥдинъ t сихъ.
|
глаго́лю же вам, я́ко ні Соломо́н во всей сла́ві своє́й облече́ся, я́ко єди́н от сих;
|
|
30
|
30
|
|
аще же сэно сельноѥ дьньсь сUщеѥ. б7ъ тако дэѥть. кольми паче васъ маловэри.
|
а́ще же сі́но се́льноє, днесь су́ще і у́трі в пещ вмета́ємо, Бог та́ко одіва́єть, не мно́го ли па́че вас, малові́ри?
|
|
31
|
31
|
|
не пьцэтесz Uбо гlюще. чьто эмъ или чьто пьѥмъ. или въ чьто одежемъсz.
|
(Зач. 19) Не пеці́теся у́бо, глаго́люще: что я́ми, іли́ что піє́м, іли́ чим оде́ждемся?
|
|
32
|
32
|
|
вьсэхъ бо сихъ языци ищють. вэсть бо оц7ь вашь нб7сьскыи. яко трэбUѥте вьсэхъ сихъ.
|
Всіх бо сих язи́ци і́щуть; вість бо Оте́ць ваш Небе́сний, я́ко тре́буєте сих всіх.
|
|
33
|
33
|
|
ищэте же паче цrьствия б9ия. и правьды ѥго. и си вьсz приложzтьсz васъ.
|
Іщі́те же пре́жде Ца́рствія Бо́жия і пра́вди Єго́, і сія́ вся приложа́ться вам.
|
|
34
|
34
|
|
не пьцэте сz убо на утрэи. утрэи бо дьнь собоѭ пьчеть сz. довълѥть бо дьни зълоба своѩ.
|
Не пеці́теся у́бо на у́трей, у́треній бо собо́ю пече́ться; довлі́єть дне́ві зло́ба [попече́ніє] єго́.
|
|
Глава 7
|
Глава 7
|
|
0
|
|
|
Рече г7ь.
|
|
|
1
|
1
|
|
не осUждаите да не осUждени бUдете.
|
(Зач. 20) Не суді́те, да не суди́мі бу́дете;
|
|
2
|
2
|
|
имь же сUдомь сUдите сUдить вамъ. и въ ню же мэрU мэрнте възмэрить вамъ.
|
і́мже бо судо́м су́дите, су́дять вам; і в ню́же мі́ру мі́рите, возмі́риться вам.
|
|
3
|
3
|
|
чьто же видиши сUчьць въ оцэ брата твоѥго. а бьрвьна ѥже ѥсть въ оцэ твоѥмь не чюѥши.
|
Что же ви́диши суче́ць, і́же во о́ці бра́та твоєго́, бервна́ же, є́же єсть во о́ці твоє́м, не чу́єши?
|
|
4
|
4
|
|
или како речеши братѫ твоѥмU. остави изьмU сUчьць из очесе твоѥго. и се бьрвьно въ оцэ твоѥмь.
|
Іли́ ка́ко рече́ши бра́ту твоєму́: оста́ви, да ізму́ суче́ць із очесе́ твоєго́, і се, бервно́ во о́ці твоє́м?
|
|
5
|
5
|
|
лицемэре. изьми пьрвэѥ бьрвьно из очесе твоѥго. и тъгда Uзьриши изzти сUчьць из очесе брата твоѥго.
|
Лицемі́ре, ізми́ пе́рвіє бервно́ із очесе́ твоєго́, і тогда́ у́зриши із'я́ти суче́ць із очесе́ бра́та твоєго́.
|
|
6
|
6
|
|
не дадите с™го пьсомъ. ни помэтаите бисьръ вашихъ предъ свиниями. да не поперUть ихъ ногами своими. и възвращьшесz растьргнUть вы.
|
Не даді́те свята́я псом, ні помета́йте би́сер ва́ших пред свинія́ми, да не поперу́ть їх нога́ми свої́ми і вра́щшеся расто́ргнуть ви.
|
|
7
|
7
|
|
просите и дастьсz вамъ. ищэте и обрzщете. тлъцэте и tвьрзUтьсz. вамъ.
|
(Зач.) Просі́те, і да́сться вам; іщі́те, і обря́щете; толці́те, і отве́рзеться вам;
|
|
8
|
8
|
|
всzкъ бо просzи приѥмлеть. ищzи обрzщеть. и тълкUщемU tвьрзUтьсz.
|
всяк бо прося́й приє́млеть, і іщя́й обріта́єть, і толку́щему отве́рзеться.
|
|
9
|
9
|
|
ли къто ѥсть отъ васъ чловэкъ ѥгоже аще просить сынъ свои хлэба еда камень подасть ѥму;
|
Іли́ кто єсть от вас челові́к, єго́же а́ще воспро́сить син єго́ хлі́ба, єда́ ка́мень пода́сть єму́?
|
|
10
|
10
|
|
ли аще рыбы просить еда змиѭ подасть ѥму;
|
Іли́ а́ще ри́би про́сить, єда́ змію́ пода́сть єму́?
|
|
11
|
11
|
|
аще убо вы лѫкавьни сѫще умэѥте даяния блага даяти чzдомъ вашимъ кольми паче отьць вашь иже ѥсть на небесехъ дасть благаѩ просzщиимъ ѥго.
|
А́ще у́бо ви, лука́ві су́ще, умі́єте дая́нія бла́га дая́ти ча́дом ва́шим, кольми́ па́че Оте́ць ваш Небе́сний дасть бла́га прося́щим у Него́.
|
|
12
|
12
|
|
вься убо ѥлико хощете да творzть вамъ чловэци тако и вы творите имъ. се бо ѥсть законъ и пророци.
|
(Зач. 21) Вся у́бо, єли́ка а́ще хо́щете, да творя́ть вам челові́ци, та́ко і ви творі́те їм: се бо єсть зако́н і проро́ци.
|
|
13
|
13
|
|
вънидэте ѫзъкыими враты. яко пространа врата и широкъ пѫть въводzи въпагубѫ и мънози сѫть въходzщеи ими.
|
Вни́діте у́зькими врати́; я́ко простра́нная врата́ і широ́кий путь вводя́й в па́губу, і мно́зі суть входя́щії ім;
|
|
14
|
14
|
|
коль ѫзъка врата и тэснъ пѫть въводzи въ животъ и мало ихъ ѥсть иже и обрэтаѭть.
|
что у́зькая врата́ і ті́сний путь вводя́й в живо́т, і ма́ло їх єсть, і́же обріта́ють єго́.
|
|
15
|
15
|
|
вънемлэте отъ лъживыихъ пророкъ иже приходzть къ вамъ въ одеждахъ овьчахъ, ѫтрьѭду же сѫть вълци и хыщьници.
|
(Зач. 22) Внемлі́те же от лжи́вих проро́к, і́же прихо́дять к вам во оде́ждах о́вчих, внутр же суть во́лци хи́щници;
|
|
16
|
16
|
|
отъ плодъ ихъ познаѥте ѩ. еда объѥмлѭть отъ трьния грозны или отъ рэпия смокъви;
|
от плод їх позна́єте їх. Єда́ об'ємлютю от те́рнія гро́зди, іли́ от ре́пія смо́кви?
|
|
17
|
17
|
|
тако вьсяко дрэво добро плоды добры творить а зъло дрэво плоды зълы творить.
|
Та́ко вся́ко дре́во до́броє плоди́ добри́ твори́ть, а зло́є дре́во плоди́ зли твори́ть;
|
|
18
|
18
|
|
не можеть дрэво добро плодъ зълъ творити ни дрэво зъло плодъ добръ творити.
|
не мо́жеть дре́во добро́ плоди́ зли твори́ти, ні дре́во зло плоди́ добри́ твори́ти.
|
|
19
|
19
|
|
вьсяко дрэво ѥже не творить плода добра посэкаѭть и въ огнь въмэтаѭть.
|
Вся́ко у́бо дре́во, є́же не твори́ть плода́ добра́, посіка́ють є і во огнь вмета́ють.
|
|
20
|
20
|
|
тэмь же убо отъ плодъ ихъ познаѥте ѩ.
|
Ті́мже у́бо от плод їх позна́єте їх.
|
|
21
|
21
|
|
не вьсякъ глаголѩи мънэ господи господи вънидеть въ царьствиѥ небесьноѥ нъ творzи волѭ отьца моѥго иже ѥсть на небесехъ.
|
(Зач. 23) Не всяк глаго́ляй мі: Го́споди! Го́споди! — вни́деть в Ца́рствіє Небе́сноє; но творя́й во́лю Отця́ Моєго́, І́же єсть на Небесі́х.
|
|
22
|
22
|
|
мънози рекѫть мънэ въ тъ дьнь господи господи не въ твоѥ ли имz пророчьствовахомъ и твоимь именьмь бэсы изгонихомъ и твоимь именьмъ силы мъногы сътворихомъ;
|
Мно́зі реку́ть мні во он день: Го́споди! Го́споди! Не в Твоє́ ли і́м'я проро́чествовахом, і Твої́м і́менем бі́си ізгони́хом, і Твої́м і́менем си́ли мно́гі сотвори́хом?
|
|
23
|
23
|
|
и тъгда исповэмь имъ яко ни коли же знахъ васъ. отидэте отъ мене дэлаѭщеи беззакониѥ. Рече г7ь.
|
І тогда́ іспові́м їм: я́ко ніколи́же знах вас, отиді́те от Мене́, ді́лающії беззако́ніє.
|
|
24
|
24
|
|
вьсzкъ иже слышить словеса моя си. и творить я. Uподоблю мUжю мUдрU. иже съсъда храминU свою на камени.
|
(Зач. 24) Всяк у́бо, і́же сли́шить словеса́ Моя́ сія́ і твори́ть я, уподо́блю єго́ му́жу му́дру, і́же созда́ хра́мину свою́ на ка́мені;
|
|
25
|
25
|
|
и съниде дъждь. и придошz рэкы. и възвэяшz вэтри. и нападоша на храминU тU и не падесz. основана бо бэ на камене.
|
і сни́де дождь, і прийдо́ша рі́ки, і возві́яша ві́три, і нападо́ша на хра́мину ту; і не паде́ся, основана́ бо бі на ка́мені.
|
|
26
|
26
|
|
и вьсzкъ слышаи словеса моя си. и не творz ихъ. Uподобитьсz мUжю бUю иже съзъда свою храминU на пэсъцэ.
|
І всяк сли́шай словеса́ Моя́ сія́, і не творя́ їх, уподо́биться му́жу уро́диву, і́же созда́ хра́мину свою́ на пісці́;
|
|
27
|
27
|
|
и съниде дъждь и придошz рэкы. и възвэяшz вэтри. и опьрошzсz храминэ тои. и паде. бэ раздрUшениѥ ѥя велнко зэло.
|
і сни́де дождь, і прийдо́ша рі́ки, і возві́яша ві́три, і опро́шася хра́мині той, і паде́ся; і бі разруше́ніє єя́ ве́ліє.
|
|
28
|
28
|
|
и бысть ѥгда съконьчz iс7ъ. вьсz словеса си. дивлzахUсz народи. и Uченици ѥго.
|
І бисть єгда́ сконча́ Ісу́с словеса́ сія́, дивля́хуся наро́ди о уче́нії Єго́;
|
|
29
|
29
|
|
бэ бо Uча я. яко власть имыи. и не яко кънижьници ихъ и fарисэи.
|
бі бо учя́ їх я́ко власть імі́я, і не я́ко кни́жници (і фарисе́є).
|
|
Глава 8
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
|
съшьдъшю же ѥмU съ горы. и въ слэдъ ѥго идU народи мънози.
|
Сше́дшу же Єму́ с гори́, вслід Єго́ ідя́ху наро́ди мно́зі.
|
|
2
|
2
|
|
и се прокаженъ прэстUпль. кланzшесz ѥмU гlz. Gи аще хощеши можеши мz очистити.
|
І се, прокаже́н прише́д кла́няшеся Єму́, глаго́ля: Го́споди, а́ще хо́щеши, мо́жеши м'я очи́стити.
|
|
3
|
3
|
|
и простьръ рUкU iс7ъ. коснUсz ѥмь гlz. хощю очистися. и абиѥ очистисz t проказы.
|
І просте́р ру́ку Ісу́с, косну́ся єму́, глаго́ля: хощу́, очи́стися. І а́біє очи́стися єму́ прока́за.
|
|
4
|
4
|
|
и рече ѥмU iс7ъ. вижь никомU же не повэжь. нъ шьдъ покажисz архиѥрэомъ. и принесъ даси даръ. иже повелэ имъ моси въ съвэдэниѥ имъ.
|
І глаго́ла єму́ Ісу́с: виждь, ні кому́же пові́ждь, но шед покажи́ся ієре́йові і принеси́ дар, єго́же повелі́ (в зако́ні) Моїсе́й, во свиді́тельство їм.
|
|
5
|
5
|
|
въшьдъшю iс7ови въ каперьнаUмъ. пристUпи къ немU сътьникъ. молz и.
|
(Зач. 25) Вше́дшу же Єму́ в Капернау́м, приступи́ к Нему́ со́тник, моля́ Єго́
|
|
6
|
6
|
|
гlz Gи отрокъ мои лежить въ домU ослабленъ. лютэ яко стража.
|
і глаго́ля: Го́споди, о́трок мой лежи́ть в дому́ разсла́блен, лю́ті стражда́.
|
|
7
|
7
|
|
и гlа ѥмU iс7ъ. азъ пришьдъ исцэлю и.
|
І глаго́ла єму́ Ісу́с: Аз прише́д ісцілю́ єго́.
|
|
8
|
8
|
|
и tвэщавъ сътьникъ рече ѥмU. Gи. нэсмь достоинъ. да вънидеши въ домъ мои. нъ тъкмо рьци слово. и исцэлэѥть отрокъ мои.
|
І отвіща́в со́тник, рече́ (Єму́): Го́споди, нісьм досто́їн, да под кров мой вни́деши; но то́кмо рци сло́во, і ісцілі́єть о́трок мой;
|
|
9
|
9
|
|
ибо азъ члв7къ ѥсмь подъ владыкою. имыи подъ собою воины. и гlю семU иди и идеть. и дрUгомU приди и придеть. рабU моемU сътвори се и сътворить.
|
і́бо аз челові́к єсьм под вла́стію, іми́й под собо́ю во́їни, і глаго́лю сему́: іди́, і і́деть; і друго́му: прийди́, і прихо́дить; і рабу́ моєму́: сотвори́ сіє́, і сотвори́ть.
|
|
10
|
10
|
|
слышzвъ же iс7ъ и дивисz ѥмU. и рече грzдUщиимъ по немь. аминъ аминъ гlю вамъ. яко ни въ из7ли толикы вэры обрэтохъ.
|
Сли́шав же Ісу́с, удиви́ся і рече́ гряду́щим по Нем: амі́нь глаго́лю вам: ні во Ізра́їлі толи́ки ві́ри обріто́х.
|
|
11
|
11
|
|
гlю же вамъ. яко мънози t въстокъ. и запада придUть. и възлzгUть съ аврамъмь и исакъмь и съ ияковъмь. въ цrтвии небесьсцэмь.
|
Глаго́лю же вам, я́ко мно́зі от восто́к і за́пад при́йдуть і возля́гуть со Авраа́мом, і Ісаа́ком, і Іа́ковом во Ца́рствії Небе́снім;
|
|
12
|
12
|
|
а сн7ове цrтвия изгънани бUдUть. въ тьмU кромэшьнюю. тU бUдеть плачь и скрьжьтъ зUбомъ.
|
си́нове же ца́рствія ізгна́ні бу́дуть во тьму кромі́шнюю: ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м.
|
|
13
|
13
|
|
и рече iс7ъ сътьникU. иди яко же вэрова. бUди тебе. и исцэлэ отрокъ ѥго въ тъ часъ.
|
І рече́ Ісу́с со́тнику: іди́, і я́коже ві́ровал єси́, бу́ди тебі́. І ісцілі́ о́трок єго́ в той час.
|
|
14
|
14
|
|
пришьдыи iс7ъ въ домъ петровъ. видэ тьщю его лежzщю огньмь жегомU.
|
(Зач. 26) І прише́д Ісу́с в дом Петро́в, ви́ді те́щу єго́ лежа́щу і огне́м жего́му,
|
|
15
|
15
|
|
и прікоснUсz рUкU ѥz и остави ю огнь. и въста и слUжzше емѫ
|
і прикосну́ся руці́ єя́, і оста́ви ю огнь; і воста́ і служа́ше Єму́.
|
|
16
|
16
|
|
поздэ же бывъшю. приведошz къ немU бэсьны многы. и изгъна словъмь д¦ы. и вьсz недUжьныя исцэли.
|
По́зді же би́вшу, приведо́ша к Нему́ бі́сни мно́гі; і ізгна́ ду́хи сло́вом і вся боля́щия ісціли́;
|
|
17
|
17
|
|
да събUдетьсz реченоѥ прbркъмь исаиемь гlющемь тъ недUгы нашz приятъ. и болэзни нашz понесе.
|
да сбу́деться річе́нноє Іса́єм проро́ком, глаго́лющим: Той неду́ги на́ша прия́т і болі́зні понесе́.
|
|
18
|
18
|
|
Uзьрэвъ же iс7ъ многъ народъ окрьстъ себе. и повелэ ити на онъ полъ.
|
Ви́дів же Ісу́с мно́гі наро́ди о́крест Себе́, повелі́ (ученико́м) іти́ на он пол.
|
|
19
|
19
|
|
и пристUпль ѥдинъ кънижьникъ рече ѥмU. Uчителю идU по тобэ zмо же колижьдо идеши.
|
І присту́пль єди́н кни́жник, рече́ Єму́: учи́телю, іду́ по Тебі́, а́може а́ще і́деши.
|
|
20
|
20
|
|
гла ѥмU iс7ъ. лиси язвьны имUть. птицz нб7сьскыя гнэзда. а сн7ъ чlвчьскыи не имать къде главы подъклонити.
|
Глаго́ла єму́ Ісу́с: ли́си я́звини і́муть, і пти́ці небе́сния — гні́зда, Син же челові́чеський не і́мать гді глави́ подклони́ти.
|
|
21
|
21
|
|
дрUгыи же t Uченикъ рече къ немѫ. Gи повели ми прэже ити погрети оц7z моѥго.
|
Други́й же от учени́к Єго́ рече́ Єму́: Го́споди, повели́ мі пре́жде іти́ і погребсти́ отця́ моєго́.
|
|
22
|
22
|
|
iс7ъ же гlа ѥмU грzди по мънэ. и остави мьртвыи. погрети своя мьртвьца.
|
Ісу́с же рече́ єму́: гряди́ по Мні і оста́ви ме́ртвих погребсти́ своя́ мертвеці́.
|
|
23
|
23
|
|
и вълэзъшю ѥмѫ въ корабль по нѥмь идошz Uченици ѥго.
|
(Зач. 27) І влі́зшу Єму́ в кора́бль, по Нем ідо́ша ученици́ Єго́.
|
|
24
|
24
|
|
и се трUсъ великъ быc въ мори. и яко покрыватисz кораблю вълънами. а тъ съпzше.
|
І се, трус вели́к бисть в мо́рі, я́коже кораблю́ покрива́тися волна́ми; Той же спа́ше.
|
|
25
|
25
|
|
и пришьдъше Uченици ѥго възбUдиша и гlюще. Gи сп7си ны погыбаѥмъ.
|
І прише́дше ученици́ Єго́ возбуди́ша Єго́, глаго́люще: Го́споди, спаси́ ни, погиба́єм.
|
|
26
|
26
|
|
и гlа имъ. что страшиви ѥсте. маловэрии. тъгда въставъ запрэти вэтромъ и морю. и быc тишина велия.
|
І глаго́ла їм: что страшли́ві єсте́, малові́ри? Тогда́ воста́в запрети́ ві́тром і мо́рю, і бисть тишина́ ве́лія.
|
|
27
|
27
|
|
члв7ци же дивишасz гlюще. кто сь ѥсть. яко вэтри и море послUшаѥть ѥго.
|
Челові́ци же чуди́шася, глаго́люще: Кто єсть Сей, я́ко і ві́три і мо́ре послу́шають Єго́?
|
|
28
|
28
|
|
Въ оно+. пришьдъшю iс7ви. въ странU гергесиньскU. сърэтоста и дъва бэсьна. t жzлии исходzщz. люта зэло. яко не можzше никто же минUти пUтьмь тэмь.
|
(Зач. 28) І прише́дшу Єму́ на он пол, в страну́ Гергеси́нськую, сріто́ста Єго́ два бі́сна от гроб ісходя́ща, лю́та зіло́, я́ко не мощи́ нікому́ мину́ти путе́м тім.
|
|
29
|
29
|
|
и се възъписта гlюща. что ѥсть нама iс7е и тебе сн7е б9ии. пришьлъ ѥси сэмо прэже врэмене мUчитъ иасъ.
|
І се, возопи́ста глаго́люща: что на́ма і Тебі́, Ісу́се Си́не Бо́жий? прише́л єси́ сі́мо пре́жде вре́мене му́чити нас.
|
|
30
|
30
|
|
бэ же далече t нею стадо свинии мъного пасомо.
|
Бя́ше же дале́че от нею́ ста́до свині́й мно́го пасо́мо.
|
|
31
|
31
|
|
бэси же молzахUти и гlюще. аще изгониши ны. повэли намъ ити въ стадо свиное
|
Бі́си же моля́ху Єго́, глаго́люще: а́ще ізго́ниши ни, повели́ нам іти́ в ста́до свино́є.
|
|
32
|
32
|
|
и рече имъ идэте. они же шьдъше идошz въ свиния. и абиѥ Uстрьмисz вьсе стадо по берегU въ море. и Uтопошz въ водахъ.
|
І рече́ їм: іді́те. Они́ же ізше́дше ідо́ша в ста́до свино́є; і се, (а́біє) устреми́ся ста́до все по бре́гу в мо́ре, і утопо́ша в вода́х.
|
|
33
|
33
|
|
и пасUщеи бэжzшz. и шьдъше въ градъ. възвэстишz вьсz о бэсьною.
|
Пасу́щії же біжа́ша, і ше́дше во град, возвісти́ша вся, і о бісно́ю.
|
|
34
|
34
|
|
и се вьсь градъ изидU противU iс7ви. и видэвъше молишя и. да бы прэшьлъ t прэдэлъ ихъ.
|
І се, весь град ізи́де в срі́теніє Ісу́сові; і ви́дівше Єго́, моли́ша, я́ко даби́ преше́л от преді́л їх.
|
|
Глава 9
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
|
Въ оно+. вълэзъ iс7ъ въ корабль. и приде въ свои градъ.
|
(Зач. 29) І вліз в кора́бль, пре́йде і при́йде во Свой град.
|
|
2
|
2
|
|
и се принесоша ѥмU ослабленъ жилами. на одрэ лежzщь. и видэвъ iс7ъ вэрU ихъ. рече ослабленомU. дьрзаи чzдо tпUщають ти сz грэси твои.
|
І се, принесо́ша Єму́ разсла́блена (жи́лами), на одрі́ лежа́ща; і ви́дів Ісу́с ві́ру їх, рече́ разсла́бленному: дерза́й, ча́до, отпуща́ються ті грісі́ твої́.
|
|
3
|
3
|
|
и се ѥтери t кънижьникъ рэшz въ себэ. сь власвимисаѥть.
|
І се, ні́ції от кни́жник рі́ша в себі́: Сей ху́лить.
|
|
4
|
4
|
|
и видэвъ iс7ъ вэрU ихъ и рече. въскUю вы помышлzѥте зълоѥ въ ср7дцихъ вашихъ.
|
І ви́дів Ісу́с помишле́нія їх, рече́: вску́ю ви ми́слите лука́вая в сердця́х свої́х?
|
|
5
|
5
|
|
чьто бо ѥсть Uдобеѥ рещи. tпUщаютьсz грэси твои. ли рещи въстани и ходи.
|
что бо єсть удо́біє рещи́: отпуща́ються ті грісі́, іли́ рещи́: воста́ни і ходи́?
|
|
6
|
6
|
|
нъ да Uвэсте яко власть имать сн7ъ члв7чьскыи tпUщати грэхы на земли. и тъгда гlа ослабленомU. въставъ възьми ложе твое. и иди въ домъ свои.
|
но да уві́сте, я́ко власть і́мать Син Челові́чеський на землі́ отпуща́ти гріхи́; тогда́ глаго́ла разсла́бленному: воста́ни, возьми́ твой одр і іди́ в дом твой.
|
|
7
|
7
|
|
и въставъ иде въ домъ свои.
|
І воста́в, (взем одр свой,) і́де в дом свой.
|
|
8
|
8
|
|
видивъше же народи. чюдишzсz. и прославиша б7а. давъшааго власть такU члв7кмъ.
|
Ви́дівше же наро́ди чуди́шася і просла́виша Бо́га, да́вшаго власть такову́ю челові́ком.
|
|
9
|
9
|
|
Въ оно+ приходz iс7ъ. видэ члв7ка на мытьници сэдzщz. именьмь матьfэи. и гlа ѥмU по мънэ иди. и въставъ по немь иди.
|
(Зач. 30) І преходя́ Ісу́с отту́ду, ви́ді челові́ка сідя́ща на ми́тниці, Матфе́я глаго́лема; і глаго́ла єму́: по Мні гряди́. І воста́в по Нем і́де.
|
|
10
|
10
|
|
и бысть ѥмU възлежащю въ домU. и се мънози грэшьници и мытарьѥ. пришьдъше възлежахU съ iс7ъмь и съ Uченикы ѥго.
|
І бисть Єму́ возлежа́щу в дому́, і се мно́зі митарі́ і грі́шници прише́дше возлежа́ху со Ісу́сом і со ученики́ Єго́.
|
|
11
|
11
|
|
и видэвъше фарисэи. гlаахU Uченикомъ ѥго. почто съ мытари и грэшьникы Uчитель вашь. эсть.
|
І ви́дівше фарисе́є, глаго́лаху ученико́м Єго́: почто́ с митарі́ і грі́шники Учи́тель ваш ясть і піє́ть?
|
|
12
|
12
|
|
iс7ъ же слышавъ рече имъ не трэбUють съдравии врачz нъ болzщии.
|
Ісу́с же сли́шав рече́ їм: не тре́бують здра́вії врача́, но боля́щії;
|
|
13
|
13
|
|
шьдъше же наUчитесz. что ѥсть млcти хощю а не жьртвэ. не придохъ бо правьдьникъ призъватъ. нъ грэшьникъ на покааниѥ.
|
ше́дше же научі́теся, что єсть: ми́лости хощу́, а не же́ртви? Не прийдо́х бо призва́ти пра́ведники, но грі́шники на покая́ніє.
|
|
14
|
14
|
|
тъгда пристѫпишz к нѥму ученици иоанови глаголѭще: по чьто мы и фарисеи постимъ сz моного а ученици твои не постzть сz.
|
(Зач. 31) Тогда́ приступи́ша к Нему́ ученици́ Іоа́ннови, глаго́люще: почто́ ми і фарисе́є пости́мся мно́го, ученици́ же Твої́ не постя́ться?
|
|
15
|
15
|
|
рече имъ исусъ: еда могѫть сынове брачьнии плакати сz доньдеже съ ними ѥсть женихъ. придѫть же дьниѥ ѥгда отъиметь сz отъ нихъ женихъ и тъгда постzть сz.
|
І рече́ їм Ісу́с: єда́ мо́гуть си́нове бра́чніі пла́кати, єли́ко вре́м'я с ни́ми єсть жени́х? При́йдуть же дні́є, єгда́ оти́меться от них жени́х, і тогда́ постя́ться.
|
|
16
|
16
|
|
ни къто же бо не приставляѥть приставлѥния плата небэлѥна ризэ ветъсэ. възьметь бо коньчинѫ своѭ отъ ризы и больши дира бѫдеть.
|
Нікто́же бо приставля́єть приставле́нія пла́та небі́лена ри́зі ве́тсі; во́зьметь бо кончи́ну свою́ от ри́зи [отто́ргнеть бо приставле́ніє єго́ от ри́зи (ні́что)], і го́рша дира́ бу́деть.
|
|
17
|
17
|
|
ни въливаѭть вина нова въ мэхы ветъхы. аще же ни просzдѫть сz мэси и вино пролиѥть сz и мэси погыбнѫть. нъ вино ново въ мэхы новы въливаѭть и обоѥ съблюдеть сz.
|
Ниже́ влива́ють вина́ но́ва в мі́хи ве́тхі; а́ще ли же ні, то просадя́ться мі́сі, і вино́ проліє́ться, і мі́сі поги́бнуть; но влива́ють вино́ но́во в мі́хи но́ви, і обоє́ соблюде́ться.
|
|
18
|
18
|
|
Въ оно+. кънzзь ѥтеръ. приде къ iс7ви кланzясz ѥмU и гlz яко дъщи моz нынz Uмьреть. нъ пришьдъ на ню възложи рUкU твою. и оживеть.
|
(Зач. 32) Сія́ Єму́ глаго́лющу к ним, се князь ні́кий прише́д кла́няшеся Єму́, глаго́ля, я́ко дщи моя́ ни́ні у́мре, но прише́д возложи́ на ню ру́ку Твою́, і оживе́ть.
|
|
19
|
19
|
|
въставъ iс7ъ по немь идzше и Uченици ѥго.
|
І воста́в Ісу́с по нем і́де, і ученици́ Єго́.
|
|
20
|
20
|
|
и се жена кръвоточива. двэ на десzте лэтэ имUщи. пришьдъши съзажда. прикоснUсz въскрилэ ризэ ѥго.
|
І се жена́ кровоточи́ва двана́десяте літ, присту́пльши созади́, прикосну́ся воскри́лію ри́зи Єго́,
|
|
21
|
21
|
|
и гlаше въ себэ аще тъкмb прикоснUсz ризэ ѥго сп©ена бUдU.
|
глаго́лаше бо в себі́: а́ще то́кмо прикосну́ся ри́зі Єго́, спасе́нна бу́ду.
|
|
22
|
22
|
|
iс7ъ обращьсz и видэвъ ю рече. дьрзаи дъщи вэра твоя сп©е тz. и сп©ена бысть жена t часа того.
|
Ісу́с же обра́щся і ви́дів ю, рече́: дерза́й, дщи, ві́ра твоя́ спасе́ тя. І спасе́нна бисть жена́ от часа́ того́.
|
|
23
|
23
|
|
и пришьдъ iс7ъ въ домъ киzжь. и видэ и съпьцz и народы мълвzщz. и гlа имъ.
|
І прише́д Ісу́с в дом княж і ви́дів сопці́ і наро́д мо́лв'ящ,
|
|
24
|
24
|
|
отидэте не Uмреть бо дв7цz нъ съпить. и рUгаахUсz ѥмU.
|
глаго́ла їм: отиді́те, не у́мре бо діви́ця, но спить. І руга́хуся Єму́.
|
|
25
|
25
|
|
егда же изгънанъ бысть народъ. въшьдъ же iс7ъ я ю за рUкU. и въста дэвицz.
|
Єгда́ же ізгна́н бисть наро́д, вшед ят ю за ру́ку, і воста́ діви́ця.
|
|
26
|
26
|
|
и изиде вэсть си по вьсеи земли тои.
|
І ізи́де вість сія́ по всей землі́ той.
|
|
27
|
27
|
|
Въ оно+. прэходzщю iс7ви. по немь идоста дъва слэпьцz. зовUща и гlюща. помилUи ны сн7ѫ дв7двъ
|
(Зач. 33) І преходя́щу отту́ду Ісу́сові, по Нем ідо́ста два сліпця́, зову́ща і глаго́люща: поми́луй ни, (Ісу́се) Си́не Дави́дов.
|
|
28
|
28
|
|
пришьдъшю же ѥмU въ домъ. пристUписта къ немU дъва слэпьцz. и гlа имъ iс7ъ. вэрUѥта ли яко могU се сътворити. гlаста ѥмU еи Gи.
|
Прише́дшу же Єму́ в дом, приступи́ста к Нему́ сліпця́, і глаго́ла ї́ма Ісу́с: ві́руєта ли, я́ко могу́ сіє́ сотвори́ти? Глаго́ласта Єму́: єй, Го́споди.
|
|
29
|
29
|
|
и тъгда коснU я въ очи. гlz по вэрэ ваю бUди вама.
|
Тогда́ прикосну́ся о́чію їх, глаго́ля: по ві́рі ва́ю бу́ди ва́ма.
|
|
30
|
30
|
|
и tвьрзостасz има очи. и запрэти има iс7ъ гlz. блюдэта. да никто же не Uвэсть.
|
І отверзо́стася о́чі ї́ма: і запрети́ ї́ма Ісу́с, глаго́ля: блюді́та, да нікто́же уві́сть.
|
|
31
|
31
|
|
она же шьдъшz прослависта и. по вьсеи тои земли.
|
О́на же ізше́дша просла́виста Єго́ по всей землі́ той.
|
|
32
|
32
|
|
тэма же исходzщема. се приведоша члв7къ нэмъ бэсьнъ.
|
Ті́ма же ісходя́щема, се, приведо́ша к Нему́ челові́ка ні́ма бісну́єма.
|
|
33
|
33
|
|
изгънанU бэсU прогlа нэмыи. и дивишасz народи гlюще. николи же явисz тако въ изlи.
|
І ізгна́ну бі́су, проглаго́ла німи́й. І диви́шася наро́ди, глаго́люще, я́ко ніколи́же яви́ся та́ко во Ізра́їлі.
|
|
34
|
34
|
|
и фарисэи гlють. о кънzзи бэсы изгонить.
|
Фарисе́є же глаго́лаху: о кня́зі бісо́встім ізго́нить бі́си.
|
|
35
|
35
|
|
и прохождаше iс7ъ грады. и вьси вьсz Uчz на съньмищихъ ихъ. и проповэдая ѥвангелиѥ цrтвия. ицэлzя вьсzкъ недUгъ. и вьсzкU язю въ людьхъ.
|
І прохожда́ше Ісу́с гра́ди вся і ве́сі, учя́ на со́нмищих їх, і пропові́дая Єва́нгеліє Ца́рствія, і ціля́ всяк неду́г і вся́ку я́зю в лю́дех.
|
|
36
|
36
|
|
видэвъ же народы милосьрдова о нихъ яко бэахѫ съмzтени и отъврьжени якоже овьцz не имѫщz пастыря.
|
(Зач. 34) Ви́дів же наро́ди, милосе́рдова о них, я́ко бя́ху см'яте́ні і отве́ржені, я́ко о́вці не іму́щия па́стиря.
|
|
37
|
37
|
|
тъгда глагола ученикомъ своимъ: жатва убо мънога а дэлатель мало.
|
Тогда́ глаго́ла ученико́м Свої́м: жа́тва у́бо мно́га, ді́лателей же ма́ло.
|
|
38
|
38
|
|
молите сz убо господину жzтвэ да изведеть дэлателѩ на жатвѫ своѭ.
|
Молі́теся у́бо Господи́ну жа́тви, я́ко да ізведе́ть ді́лателі на жа́тву Свою́.
|
|
Глава 10
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
|
Въ оно время. призва iс7 оба на дете Uченика своя. дасть имъ власть. на дс¦ъ нечистыхъ. да изгонzть я. и цэлzть всzкъ недUгъ и всzкU болэзнь.
|
І призва́ обана́десять ученики́ Своя́, даде́ їм власть на ду́сіх нечи́стих, я́ко да ізго́нять їх, і ціли́ти всяк неду́г і вся́ку болі́знь.
|
|
2
|
2
|
|
обэма же на десzте апостолома имена сѫть се. пьрьвыи симонъ иже наречетъ сz петръ и андрэа братъ ѥго ияковъ зеведеовъ. и иоанъ братъ ѥго
|
Двана́десятих же апо́столов імена́ суть сія́: пе́рвий Си́мон, і́же нарица́ється Петр, і Андре́й, брат єго́; Іа́ков Зеведе́єв і Іоа́нн, брат єго́;
|
|
3
|
3
|
|
филипъ и варfоломэи fома и матfеи мытарь иаковъ алфеевъ и левеи нареченыи fадэи
|
Фили́пп і Варфоломе́й; Фома́ і Матфе́й мита́р; Іа́ков Алфе́єв і Левве́й, наріче́нний Фадде́й;
|
|
4
|
4
|
|
симонъ кананеи и иуда искариотьскыи иже и прэдасть.
|
Си́мон Канані́т і Іу́да Іскаріо́тський, і́же і предаде́ Єго́.
|
|
5
|
5
|
|
сия посла iс7 заповэда имъ гlя. на пUти языкъ не идэте. и въ градъ самарzнъ. не вънидэте.
|
Сія́ обана́десять посла́ Ісу́с, запові́да їм, глаго́ля: на путь язи́к не іді́те і во град самаря́нський не вни́діте;
|
|
6
|
6
|
|
идэте паче къ овьцамъ погыбъшимъ. домU изlва.
|
іді́те же па́че ко овця́м поги́бшим до́му Ізра́їлева;
|
|
7
|
7
|
|
ходzще проповэдаите гlюще. яко приближисz цр7ство нб7сноѥ.
|
ходя́ще же пропові́дуйте, глаго́люще: я́ко прибли́жися Ца́рствіє Небе́сноє;
|
|
8
|
8
|
|
болzщая ицэлите. мьртвыя въскрэшаите. прокаженыя очищаите. бэсы изгоните. тUнѥ приясте. тUнѥ же и дадите.
|
боля́щия ісціля́йте, прокаже́нния очища́йте, ме́ртвия воскреша́йте, бі́си ізгоня́йте; ту́не прия́сте, ту́не даді́те.
|
|
9
|
9
|
|
не сътzжите злата ни съребра ни мэди при поясэхъ вашихъ
|
(Зач. 35) Не стяжі́те зла́та, ні сребра́, ні мі́ді при поясі́х ва́ших,
|
|
10
|
10
|
|
ни мошьны на пѫти ни дъвою ризу ни сапогъ ни жьзла. достоинъ бо ѥсть дэлатель мьзды своѥѩ.
|
ні пи́ри в путь, ні двою́ ри́зу, ні сапо́г, ні жезла́; досто́їн бо єсть ді́латель мзди своєя́.
|
|
11
|
11
|
|
въ ньже колижьдо градъ ли въ вьсь вънидете испытаите къто въ немь достоинъ ѥсть и ту прэбѫдэте доньжеде изидете.
|
В о́ньже а́ще (коли́ждо) град іли́ весь вни́дете, іспита́йте, кто в нем досто́їн єсть, і ту пребу́діте, до́ндеже ізи́дете;
|
|
12
|
12
|
|
въходzще же въ домъ цэлуите и.
|
входя́ще же в дом цілу́йте єго́, глаго́люще: мир до́му сему́;
|
|
13
|
13
|
|
и аще убо бѫдетъ домъ достоинъ придеть миръ вашь на нь. аще ли же не бѫдеть достоинъ миръ вашь къ вамъ възвратить сz.
|
і а́ще у́бо бу́деть дом досто́їн, при́йдеть мир ваш нань; а́ще ли же не бу́деть досто́їн, мир ваш к вам возврати́ться.
|
|
14
|
14
|
|
и иже колижьдо не приметь васъ ни послушаѥть словесъ вашихъ исходzще из дому ли из града того отътрzсэте прахъ отъ ногъ вашихъ.
|
І і́же а́ще не при́йметь вас, ніже́ послу́шаєть слове́с ва́ших, ісходя́ще із до́му іли́ із гра́да того́, оттрясі́те прах ног ва́ших;
|
|
15
|
15
|
|
аминъ глаголѭ вамъ: отрадьнэѥ бѫдеть земли содомьсцэи и гоморьсцэи въ дьнь сѫдьныи неже граду тому.
|
Амі́нь глаго́лю вам: отра́дніє бу́деть землі́ содо́мстій і гомо́ррстій в день су́дний, не́же гра́ду тому́.
|
|
16
|
16
|
|
се азъ сьлю вы. яко овьца посредэ вълкъ. бUдэте мUдри яко же змия. и цэли яко голUбиѥ.
|
(Зач. 36) Се, Аз посила́ю вас я́ко о́вці посреді́ волко́в; бу́діте у́бо му́дрі, я́ко змія́, і ці́лі, я́ко го́лубіє.
|
|
17
|
17
|
|
вънемлэте же t чловэкъ. предадzть бо вы на съньмы. и на съньмищихъ вашихъ. и Uбиють вы.
|
Внемлі́те же от челові́к: предадя́ть бо ви на со́нми, і на собо́рищих їх бію́ть вас,
|
|
18
|
18
|
|
и предь вlдкы и цrz. ведени бUдете мене ради. въ съвэдэниѥ имъ. и языкомъ.
|
і пред влади́ки же і царі́ веде́ні бу́дете Мене́ ра́ди, во свиді́тельство їм і язи́ком.
|
|
19
|
19
|
|
ѥже предадzть вы. не пьцэтесz како ли что возгlѥте. дасть бо сz вамъ въ тъ чаc. что гlѥте.
|
Єгда́ же предаю́ть ви, не пеці́теся, ка́ко іли́ что возглаго́лете; да́стьбося вам в той час, что возглаго́лете;
|
|
20
|
20
|
|
не вы бо ѥсте гlюще. нъ дх7ъ оц7а вашего гlяи въ васъ.
|
не ви бо бу́дете глаго́лющії, но Дух Отця́ ва́шего глаго́ляй в вас.
|
|
21
|
21
|
|
предасть бо братъ брата. на съмрьть. и оц7ь чадо. и въстанUть чада. на родителя. и Uбьють я.
|
Преда́сть же брат бра́та на смерть, і оте́ць ча́до; і воста́нуть ча́да на роди́телі і убію́ть їх;
|
|
22
|
22
|
|
и бUдете ненавидими имене моѥго ради. претьрпэвыи же до коньца съпасенъ бUдеть.
|
і бу́дете ненави́дими всі́ми і́мене Моєго́ ра́ди; претерпі́вий же до конця́, той спасе́н бу́деть.
|
|
23
|
23
|
|
ѥгда же гонѩть вы въ градэ семь бэгаите въ другыи. аминъ бо глаголѭ вамъ яко не имате исконьчати градъ издраилевъ доньдеже придеть сынъ чловэчьскыи.
|
(Зач. 37) Єгда́ же го́нять ви во гра́ді сем, бі́гайте в други́й. Амі́нь бо глаго́лю вам: не і́мате сконча́ти гра́ди Ізра́їлеви, до́ндеже при́йдеть Син Челові́чеський.
|
|
24
|
24
|
|
нэсть ученикъ надъ учительмь ни рабъ надъ господинъмь своимь.
|
Ність учени́к над учи́теля (своєго́), ніже́ раб над господи́на своєго́;
|
|
25
|
25
|
|
довълѥть ученику да бѫдеть яко учитель ѥго и рабу да бѫдеть яко господь ѥго. аще господина дому вельзовула нарекошz кольми паче домашьнѩѩ ѥго.
|
довлі́єть ученику́, да бу́деть я́ко учи́тель єго́, і раб я́ко госпо́дь єго́. А́ще господи́на до́му Веєльзеву́ла нареко́ша, кольми́ па́че дома́шнія єго́?
|
|
26
|
26
|
|
не убоите сz убо ихъ. ни чьто же бо ѥсть покръвено ѥже не отъкръвено бѫдеть. и таино ѥже не увэдэно бѫдеть.
|
Не убо́йтеся у́бо їх, нічто́же бо єсть покрове́нно, є́же не откри́ється, і та́йно, є́же не уві́діно бу́деть.
|
|
27
|
27
|
|
ѥже глаголѭ вамъ въ тьмэ рьцэте въ свэтэ и ѥже въ ухо слышасте проповэдите на кровэхъ.
|
Є́же глаго́лю вам во тьмі, рці́те во сві́ті; і є́же во у́ші сли́шите, пропові́діте на кро́віх.
|
|
28
|
28
|
|
и не убоите сz отъ убиваѭщихъ тэло а душz не могѫщиихъ убити. убоите же сz паче могѫщааго душѫ и тэло погубити въ геонэ.
|
І не убо́йтеся от убива́ющих ті́ло, душі́ же не могу́щих уби́ти; убо́йтеся же па́че могу́щаго і ду́шу і ті́ло погуби́ти в геє́нні.
|
|
29
|
29
|
|
не дъвэ ли пътици асарии цэнимэ ѥсте и ни ѥдинаже отъ нѥю не падеть на земли без отьца вашего.
|
Не дві ли пти́ці ціни́тіся єди́ному асса́рію? І ні єди́на от них паде́ть на землі́ без Отця́ ва́шего.
|
|
30
|
30
|
|
ваши же власи главы вьси ищьтени сѫть.
|
Вам же і вла́си главні́ї всі ізочте́ні суть.
|
|
31
|
31
|
|
не убоите сz убо мънозэхъ пътиць лучьше ѥсте вы.
|
Не убо́йтеся у́бо: мно́зіх птиць лу́чші єсте́ ви.
|
|
32
|
32
|
|
вьсzкъ иже исповэсть мz предъ чlвкы. исповэмь и язъ предъ оц7ьмь моимь иже ѥсть на нб7сьхъ.
|
(Зач. 38) всяк у́бо і́же іспові́сть М'я пред челові́ки, іспові́м єго́ і Аз пред Отце́м Мої́м, І́же на Небесі́х;
|
|
33
|
33
|
|
а иже tвьржетьсz мене предъ члв7кы. tвьргUсz ѥго и язъ прэдъ оц7мь моимь иже ѥсть на нб7сьхъ.
|
а і́же отве́ржеться Мене́ пред челові́ки, отве́ргуся єго́ і Аз пред Отце́м Мої́м, І́же на Небесі́х.
|
|
34
|
34
|
|
не мьните яко придохъ въврэщь мира на землѭ не придохъ въврэщь мира нъ мечь.
|
Не мні́те, я́ко прийдо́х воврещи́ мир на зе́млю; не прийдо́х воврещи́ мир, но меч;
|
|
35
|
35
|
|
придохъ бо разлѫчитъ чловэка на отьца своѥго и дъщерь на матерь своѭ и невэстѫ на свекръвь своѭ.
|
прийдо́х бо разлучи́ти челові́ка на отця́ своєго́, і дщер на ма́тер свою́, і неві́сту на свекро́в свою́.
|
|
36
|
36
|
|
и врази чловэку домашьнии ѥго.
|
І вразі́ челові́ку дома́шнії єго́.
|
|
37
|
37
|
|
иже любить оц7z ли м™рь паче мене нэсть мене достоинъ. иже любить сн7а ли дъщерь. паче мене нэсть мене достоинъ.
|
(Зач. 39) І́же лю́бить отця́ іли́ ма́тер па́че Мене́, ність Мене́ досто́їн; і і́же лю́бить си́на іли́ дщер па́че Мене́, ність Мене́ досто́їн;
|
|
38
|
38
|
|
иже не прииметь кrта своѥго и въ слэдъ мене грzдеть нэсть мене достоинъ.
|
і і́же не при́йметь креста́ своєго́ і вслід Мене́ гряде́ть, ність Мене́ досто́їн.
|
|
39
|
39
|
|
обрэтыи дш7ю свою погUбить ю. а иже погUбить дш7ю свою мене ради обрzщеть ю.
|
Обріти́й ду́шу свою́ погуби́ть ю; а і́же погуби́ть ду́шу свою́ Мене́ ра́ди, обря́щеть ю.
|
|
40
|
40
|
|
иже вы приѥмлеть мz приѥмлеть. а иже приѥмлеть мz. приѥмлеть посълавъшааго мz.
|
І́же вас приє́млеть, Мене́ приє́млеть; і і́же приє́млеть Мене́, приє́млеть Посла́вшаго М'я;
|
|
41
|
41
|
|
приѥмлzи прbрка въ имz прbрче. мьздU прbрчю приѥмлеть. а приѥмлzи правьдьника. въ имz правьдьниче мьздU правьдьничю приѥмлеть.
|
приє́мляй проро́ка во і́м'я проро́чо, мзду проро́чу при́йметь; і приє́мляй пра́ведника во і́м'я пра́ведничо, мзду пра́ведничу при́йметь;
|
|
42
|
42
|
|
иже колижьдо напоить. ѥдиного малыхъ сихъ. чашю стUдены воды, тъкмо въ имz прbрка. аминъ гlю вамъ. не погѫбить мьзды своѥя.
|
і і́же а́ще напої́ть єди́наго от ма́лих сих ча́шею студени́ води́ то́кмо, во і́м'я ученика́, амі́нь глаго́лю вам, не погуби́ть мзди своєя́.
|
|
Глава 11
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
|
И бысть ѥгда съконьчz iс7ъ. заповэдая обэма на десzте Uченикома. прэиде tтUдU Uчитъ и проповэдатъ въ градэхъ ихъ. Въ оно вреұ.
|
І бисть, єгда́ соверши́ Ісу́с запові́дая обімана́десяте ученико́ма Свої́ма, пре́йде отту́ду учи́ти і пропові́дати во граді́х їх.
|
|
2
|
2
|
|
Слышавъ iw7нъ. въ Uзилищи дэла хв7а. и посъла два предъ Uченикы своими.
|
(Зач. 40) Іоа́нн же сли́шав во узи́лищі діла́ Христо́ва, посла́ два от учени́к свої́х,
|
|
3
|
3
|
|
и рече ѥмU. ты ли ѥси грzдыи. или иного чаѥмъ.
|
рече́ Єму́: Ти ли єси́ Гряди́й, іли́ іно́го ча́єм?
|
|
4
|
4
|
|
и tвэщавъ iс7 рече имъ. шьдъша възвэстита иwанови. яже слышасте и видэсте.
|
І отвіща́в Ісу́с рече́ ї́ма: ше́дша возвісти́та Іоа́ннові, я́же сли́шита і ви́діта;
|
|
5
|
5
|
|
слэпии прозирають. и хромии ходzть. прокажении очищаютьсz. и глUсии слышать мьртвии въстають. и нищии бlговэствUють.
|
сліпі́ї прозира́ють і хро́мії хо́дять, прокаже́ннії очища́ються і глусі́ї сли́шать, ме́ртвії востаю́ть і ни́щії благовіству́ють;
|
|
6
|
6
|
|
и бл9нъ ѥсть. иже не съблазнитьсz о мнэ.
|
і блаже́н єсть, і́же а́ще не соблазни́ться о Мні.
|
|
7
|
7
|
|
тэма же исходzщема начатъ iс7 гlти о иwанэ. что изидосте видэтъ въ пUстыню. тръсти ли вэтръмь колэблѥмы.
|
Ті́ма же ісходя́щема, нача́т Ісу́с наро́дом глаго́лати о Іоа́нні: чесо́ ізидо́сте в пусти́ню ви́діти? Трость ли ві́тром коле́блему?
|
|
8
|
8
|
|
что изидосте видэтъ. чlвка ли въ мѩҲкы ризы обълчена. се. иже мzкъка иосzть. въ домъхъ цrихъ сUть.
|
Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Челові́ка ли в мя́гкі ри́зи облече́нна? Се, і́же м'я́гкая нося́щії, в домі́х ца́рських суть.
|
|
9
|
9
|
|
нъ чьсо изидосте видэтъ. прbрка ли. еи гlю вамъ. и лише прbрка.
|
Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Проро́ка ли? Єй, глаго́лю вам, і ли́шше проро́ка.
|
|
10
|
10
|
|
сь бо ѥсть о нѥмь же ѥсть писано. се азъ послю анн7глъ мои предъ лицемь твоимь. иже Uготовить пUть твои предь тобою.
|
Сей бо єсть, о не́мже єсть пи́сано: се, Аз посила́ю а́нгела Моєго́ пред лице́м Твої́м, і́же угото́вить путь Твой пред Тобо́ю.
|
|
11
|
11
|
|
амн7ъ гlю вамъ. не въста въ рожении женами. болии иwана кrтля. мьнии же въ цrьствии нб7сьнэмь. болии ѥго ѥсть.
|
Амі́нь глаго́лю вам, не воста́ в рожде́нних жена́ми бо́лій Іоа́нна Крести́теля; мній же во Ца́рствії Небе́снім бо́лій єго́ єсть.
|
|
12
|
12
|
|
t дн7ии бо iw7на кр7стля доселэ. цр7ствиѥ нб7сноѥ нUдитьсz. и нUждьници въсхытають ѥ.
|
От дній же Іоа́нна Крести́теля досе́лі Ца́рствіє Небе́сноє ну́диться [с ну́ждею восприє́млеться], і ну́ждници восхища́ють є;
|
|
13
|
13
|
|
вси бо прbрци и законъ. до иоаиа прbрекоша.
|
всі бо проро́ци і зако́н до Іоа́нна прореко́ша.
|
|
14
|
14
|
|
и аще хощете прияти. тъ ѥсть. илия. хотzи прити.
|
І а́ще хо́щете прия́ти, той єсть Ілія́ хотя́й прийти́;
|
|
15
|
15
|
|
имэя Uши слышати да слышить.
|
імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить.
|
|
16
|
16
|
|
Кому уподоблѭ родъ сь; подобьнъ ѥсть дэтищемъ сэдzщемъ на тръжищихъ иже возглашаѭть другомъ своимъ
|
(Зач. 41) Кому́ же уподо́блю род сей? Подо́бен єсть ді́тем сідя́щим на то́ржищих і возглаша́ющим друго́м свої́м
|
|
17
|
17
|
|
и глаголѭть: пискахомъ вамъ и не плzсасте. плакахомъ вамъ и не рыдасте.
|
і глаго́лющим: писка́хом вам, і не пляса́сте; пла́кахом вам, і не рида́сте.
|
|
18
|
18
|
|
приде бо иоанъ ни пиѩ ни эды и глаголѭть: бэсъ имать.
|
При́йде бо Іоа́нн ні яди́й, ні пія́й; і глаго́лють: бі́са і́мать.
|
|
19
|
19
|
|
приде сынъ чловэчьскыи эды и пиѩ и глаголѭтъ: се сь чловэкъ эдьца и винопиица мытаремъ другъ и грэшьникомъ. и оправьди сz прэмѫдрость отъ чzдъ своихъ.
|
При́йде Син Челові́чеський яди́й і пія́й; і глаго́лють: се челові́к я́дця і винопи́йця, митаре́м друг і грі́шником. І оправди́ся прему́дрость от чад свої́х.
|
|
20
|
20
|
|
тъгда начатъ исусъ поносити градомъ въ нихъже бышz мъножаишzѩ силы имъ занѥ не покаяшz сz.
|
(Зач. 42) Тогда́ нача́т Ісу́с поноша́ти градово́м, в ни́хже би́ша мно́жайшия си́ли Єго́, зане́ не пока́яшася;
|
|
21
|
21
|
|
горе тобэ хоразинъ горе тебэ виfсаида яко аще въ тµрэ и сидонэ бышz силы былы бывъшzѩ въ васъ древлѥе убо въ врэтищи и попелэ покаяли сz бышz.
|
го́ре тебі́, Хорази́не, го́ре тебі́, Вифсаї́до! Я́ко а́ще в Ти́рі і Сидо́ні би́ша си́ли би́ли би́вшия в вас, дре́вле у́бо во вре́тищі і пе́пелі пока́ялися би́ша;
|
|
22
|
22
|
|
обаче глаголѭ вамъ: тµру и сидону отъраднэѥ бѫдеть въ дьнь сѫдьныи неже вамъ.
|
оба́че глаго́лю вам: Ти́ру і Сидо́ну отра́дніє бу́деть в день су́дний, не́же вам.
|
|
23
|
23
|
|
и ты капернаумъ възнесыи сz до небесе до ада сънидеши. зане аще въ содомэхъ быша силы былы бывшzѩ въ тебэ прэбылы быша до дьньшьняаго дьне.
|
І ти, Капернау́ме, і́же до небе́с вознеси́йся, до а́да сни́деши; зане́ а́ще в Содо́міх би́ша си́ли би́ли би́вшия в тебі́, преби́ли у́бо би́ша до дне́шняго дне;
|
|
24
|
24
|
|
обаче глаголѭ вамъ яко земли содомьсцэ отъраднэѥ бѫдеть въ день сѫдьныи неже тебэ.
|
оба́че глаго́лю вам, я́ко землі́ Содо́мстій отра́дніє бу́деть в день су́дний, не́же тебі́.
|
|
25
|
25
|
|
въ то врэмz отъвэщавъ исусъ рече: исповэдаѭ ти сz отьче господи небу и земли яко утаилъ ѥси си отъ прэмѫдрыихъ и разумьныихъ и явилъ я ѥси младеньцемъ.
|
В то вре́м'я отвіща́в Ісу́с рече́: іспові́даютіся, О́тче, Го́споди небесе́ і землі́, я́ко утаї́л єси́ сія́ от прему́дрих і разу́мних і откри́л єси́ та младе́нцем;
|
|
26
|
26
|
|
еи отьче яко тако бысть воля прэдъ тобоѭ. Рече гь7. своимъ Uченикомъ.
|
єй, О́тче, я́ко та́ко бисть благоволе́ніє пред Тобо́ю.
|
|
27
|
27
|
|
всz мнэ предана сUть оц7ьмь моимь. и никто же не знаѥть сн7а тъкмо оц7ь. и оц7а кто не знаѥть. тъкмо сн7ъ. и ѥму же велить сн7ъ tкрыти.
|
(Зач. 43) Вся мні предана́ суть Отце́м Мої́м; і нікто́же зна́єть Си́на, то́кмо Оте́ць; ні Отця́ кто зна́єть, то́кмо Син, і Єму́же а́ще во́лить Син откри́ти.
|
|
28
|
28
|
|
придэте къ мнэ вси трUжьшеисz. и обременѥни. и азъ покою вы.
|
Прийді́те ко Мні всі тружда́ющіїся і обремене́ннії, і Аз упоко́ю ви;
|
|
29
|
29
|
|
възьмэте иго моѥ на себе. и наUчитесz t мене. яко кротъкъ ѥсмь. и съмэренъ с®цмь. и обрzщете покои дш7мъ вашимь.
|
возьмі́те і́го Моє́ на себе́ і научі́теся от Мене́, я́ко кро́ток єсьм і смире́н се́рдцем; і обря́щете поко́й душа́м ва́шим;
|
|
30
|
30
|
|
иго бо моѥ бlго. и беремя моѥ льгъко ѥсть.
|
і́го бо Моє́ бла́го, і бре́м'я Моє́ легко́ єсть.
|
|
Глава 12
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
|
Въ то врэмz приде исусъ сквозэ сэания. ученици же ѥго възалкаша сz и начzшz въстрьгати класы и эсти.
|
(Зач. 44) В то вре́м'я і́де Ісу́с в субо́ти сквозі́ сі́янія; ученици́ же Єго́ взалка́ша і нача́ша востерза́ти кла́си і я́сти.
|
|
2
|
2
|
|
фарисэи же видэвъше рэша ѥму: се ученiци твои творzть. ѥгоже не достоить творити въ сѫботы.
|
Фарисе́є же ви́дівше рі́ша Єму́: се ученици́ Твої́ творя́ть, єго́же не досто́їть твори́ти в субо́ту.
|
|
3
|
3
|
|
онъ же рече имъ: нэсте ли чьли чьто сътвори давыдъ ѥгда възалка самъ и иже съ нимь бэахѫ;
|
Он же рече́ їм: ні́сте ли чли, что сотвори́ Дави́д, єгда́ взалка́ сам і су́щії с ним?
|
|
4
|
4
|
|
како въниде въ храмъ божии и хлэбы прэдъложения снэсть ихъже не достоино ѥму бэ эсти ни сѫщиимъ съ нимь тъкъмо иереомъ ѥдинэмъ;
|
ка́ко вни́де в храм Бо́жий і хлі́би предложе́нія сніде́, ї́хже не досто́йно бі єму́ я́сти, ні су́щим с ним, то́кмо ієре́єм єди́ним?
|
|
5
|
5
|
|
ли нэсте чьли въ законэ яко въ сѫботы иереи въ цьркъви сѫботѫ скврьнzть и неповиньни сѫть;
|
іли́ ні́сте чли в зако́ні, я́ко в субо́ти свяще́нници в це́ркві субо́ти скверня́ть і непови́нні суть?
|
|
6
|
6
|
|
глаголѭ вамъ яко црькъве болии ѥсть сьде.
|
глаго́лю же вам, я́ко це́ркве бо́лі єсть зді;
|
|
7
|
7
|
|
аще ли бысте вэдэли чьто ѥсть милости хощѫ а не жрьтвэ ни коли же убо бысте осѫждили неповиньныихъ.
|
а́ще ли би́сте ві́дали, что єсть: ми́лости хощу́, а не же́ртви, ніколи́же у́бо би́сте осужда́ли непови́нних;
|
|
8
|
8
|
|
господь бо ѥсть сѫботэ сынъ чловэчьскыи.
|
госпо́дь бо єсть і субо́ти Син Челові́чеський.
|
|
9
|
9
|
|
и прэшедъ отътѫду приде на съньмище ихъ.
|
(Зач. 45) І преше́д отту́ду, при́йде на со́нмище їх.
|
|
10
|
10
|
|
и се чловэкъ бэ ту рѫкѫ имы сухѫ. и въпросишz и глаголѭще аще достоить въ сѫботѫ цэлити да на нь възглаголѭть.
|
І се челові́к бі ту, ру́ку іми́й су́ху. І вопроси́ша Єго́, глаго́люще: а́ще досто́їть в субо́ти ціли́ти? Да на Него́ возглаго́лють.
|
|
11
|
11
|
|
онъ же рече имъ: къто ѥсть отъ васъ чловэкъ. иже имать овьчz ѥдино и аще въпадеть сz въ ямѫ въ сѫботѫ не изьметь ли ѥго;
|
Он же рече́ їм: кто єсть от вас челові́к, і́же і́мать овча́ єди́но, і а́ще впаде́ть сіє́ в субо́ти в я́му, не і́меть ли є і і́зметь?
|
|
12
|
12
|
|
кольми убо лучеи ѥсть чловэкъ овьчате. тэмьже достоить въ сѫботѫ добро творити.
|
кольми́ у́бо лу́чші єсть челові́к овча́те? Ті́мже досто́їть в субо́ти добро́ твори́ти.
|
|
13
|
13
|
|
тъгда глагола чловэку: простьри рѫкѫ твоѭ и простьре. и утвьрди сz цэла якоже и другаѩ.
|
Тогда́ глаго́ла челові́ку: простри́ ру́ку твою́. І простре́; і утверди́ся ціла́, я́ко друга́я.
|
|
14
|
14
|
|
фарисеи ишьдъше съвэтъ сътвориша на нь како и погубzть. исусъ же разумэвъ отиде отътѫду. Въ оно времiа.
|
(Зач. 46) Фарисе́є же ше́дше сові́т сотвори́ша на Него́, ка́ко Єго́ погуб'я́ть. Ісу́с же разумі́в оти́де отту́ду.
|
|
15
|
15
|
|
въ слэдъ iс7а идоша народи мнози. и цэли я всz.
|
(Зач.) І по Нем ідо́ша наро́ди мно́зі, і ісціли́ їх всіх;
|
|
16
|
16
|
|
и запрэти имъ. да не явэ ѥго сътворzть.
|
і запрети́ їм, да не я́ві Єго́ творя́ть;
|
|
17
|
17
|
|
да събUдетьсz реченое прbркмь. исаиемь глаголющемь.
|
я́ко да сбу́деться рече́нноє Іса́єм проро́ком, глаго́лющим:
|
|
18
|
18
|
|
се отрокъ мои ѥго же изволихъ. възлюблѥныи. на нь же бlгоизволи дш7а моя. положю д¦ъ мои на нѥмь. и сUдъ языкомъ възвэстить.
|
се О́трок Мой, Єго́же ізво́лих, возлю́бленний Мой, На́ньже благоволи́ душа́ Моя́; положу́ Дух Мой на Нем, і суд язи́ком возвісти́ть;
|
|
19
|
19
|
|
не прэречеть ни възпиѥть. ни Uслышить. никто же на распUтии глаc ѥго.
|
не пререче́ть, ні возопіє́ть, ніже́ усли́шить кто на распу́тіїх гла́са Єго́;
|
|
20
|
20
|
|
тръсти съкрUшены не преломить. и ризы въньмъшасz не Uгасить. дондеже възведеть на побэдU сUдъ.
|
тро́сти сокруше́нни не прело́мить і ле́на вне́мшася не угаси́ть, до́ндеже ізведе́ть в побі́ду суд;
|
|
21
|
21
|
|
и на имя ѥго языци Uпъвають.
|
і на і́м'я Єго́ язи́ци упова́ти і́муть.
|
|
22
|
22
|
|
Тъгда приведоша къ нему бэсьнуѭщь сz слэпъ и нэмъ и исцэли и. яко слэпыи и нэмыи глаголааше и глzдааше.
|
Тогда́ приведо́ша к Нему́ бісну́ющася слі́па і ні́ма; і ісціли́ єго́, я́ко сліпо́му і німо́му глаго́лати і гля́дати.
|
|
23
|
23
|
|
и дивляахѫ сz вьси народи глаголѭще: еда сь ѥсть сынъ давыдовъ;
|
І дивля́хуся всі наро́ди глаго́люще: єда́ Сей єсть (Христо́с) Син Дави́дов?
|
|
24
|
24
|
|
фарисеи же слышавъше рэшz: сь не изгонить бэсъ тъкъмо о вельзавулэ кънzзи бэсъ.
|
Фарисе́є же сли́шавше рі́ша: Сей не ізго́нить бі́си, то́кмо о Веєльзеву́лі, кня́зі бісо́встім.
|
|
25
|
25
|
|
вэды же исусъ мысли ихъ рече имъ: вьсяко царьство раздэль сz на сz запустэѥть и вьсякъ градъ ли домъ раздэль сz на сz не станеть.
|
Ві́дий же Ісу́с ми́слі їх, рече́ їм: вся́коє ца́рство разді́льшеєся на ся запусті́єть, і всяк град іли́ дом разділи́вийся на ся не ста́неть.
|
|
26
|
26
|
|
и аще сотона сотонѫ изгонить на сz разделилъ сz ѥсть. како убо станеть царьствиѥ ѥго;
|
І а́ще сатана́ сатану́ ізго́нить, на ся разділи́лся єсть; ка́ко у́бо ста́неть ца́рство єго́?
|
|
27
|
27
|
|
и аще азъ вельзевулэ изгонѭ бэсы сынове ваши о комь изгонѩть; сего ради ти вамъ бѫдѫть сѫдиѩ.
|
І а́ще Аз о Веєльзеву́лі ізгоню́ бі́си, си́нове ва́ші о ком ізго́нять? Сего́ ра́ди ті́ї вам бу́дуть судії́.
|
|
28
|
28
|
|
аще ли о дусэ божии азъ изгонѭ бэсы убо постиже на васъ царьствиѥ божиѥ.
|
А́ще ли же Аз о Ду́сі Бо́жиї ізгоню́ бі́си, у́бо пости́же на вас Ца́рствіє Бо́жиє.
|
|
29
|
29
|
|
ли како можеть къто вънити въ домъ крэпъкааго и съсѫды ѥго расхытити аще не прьвэѥ съвzжеть крэпъкааго и тъгда домъ ѥго расхытить;
|
Іли́ ка́ко мо́жеть кто вни́ти в дом крі́пкаго і сосу́ди єго́ расхи́тити, а́ще не пе́рвіє св'я́жеть крі́пкаго, і тогда́ дом єго́ расхи́тить?
|
|
30
|
30
|
|
иже нэсть съ мъною на мz ѥсть. иже не събираѥть. съ мъною растачzѥть.
|
(Зач. 47) І́же ність со Мно́ю, на м'я єсть; і і́же не собира́єть со Мно́ю, расточа́єть.
|
|
31
|
31
|
|
сего ради гlю вамъ. вьсzкъ грэхъ хѫла tпUститьсz члв7комъ. а ѥже на д¦ъ хUла. не tпUститьсz чlвкомъ.
|
Сего́ ра́ди глаго́лю вам: всяк гріх і хула́ отпу́ститься челові́ком; а я́же на Ду́ха хула́ не отпу́ститься челові́ком;
|
|
32
|
32
|
|
иже колижьдо речеть слово на сн7а члв7чьскааго tпѫститьсz ѥмU. а иже речеть на д¦а с™го. не tпUститьсz ѥмѫ. ни въ сь вэкъ ни въ грzдUщии.
|
і і́же а́ще рече́ть сло́во на Си́на Челові́чеськаго, отпу́ститься єму́; а і́же рече́ть на Ду́ха Свята́го, не отпу́ститься єму́ ні в сей вік, ні в бу́дущий.
|
|
33
|
33
|
|
ли сътворить дрэво добро и плодъ ѥго добръ. ли сътворить древо зъло и плодъ ѥго зълъ. t плода бо дрэво познано бUдеть.
|
Іли́ сотворите́ дре́во добро́ і плод єго́ добр; іли́ сотворите́ дре́во зло і плод єго́ зол; от плода́ бо дре́во позна́но бу́деть.
|
|
34
|
34
|
|
ищzдия ѥхиднова. како можете добро гlати зъли сUще. t избытъка бо ср7дцю Uста гlють.
|
Порожде́нія єхи́днова, ка́ко мо́жете добро́ глаго́лати, зли су́ще? От ізби́тка бо се́рдця уста́ глаго́лють.
|
|
35
|
35
|
|
добрыи чlвкъ t добраго съкровища износить добрая. а зълыи чlвкъ t зълаго съкровищz. износить зълая.
|
Благи́й челові́к от блага́го сокро́вища ізно́сить блага́я; і лука́вий челові́к от лука́ваго сокро́вища ізно́сить лука́вая.
|
|
36
|
36
|
|
гlю же вамъ. яко всzко слово праздьно. ѥже аще гlють чlвци. въздадzть о немь слово. въ дн7ь сUдьныи.
|
Глаго́лю же вам, я́ко вся́ко сло́во пра́здноє, є́же а́ще реку́ть челові́ци, воздадя́ть о нем сло́во в день су́дний;
|
|
37
|
37
|
|
t словесъ бо своихъ. оправьдишисz и словесы своими осUдишисz.
|
от слове́с бо свої́х оправди́шися і от слове́с свої́х осу́дишися.
|
|
38
|
38
|
|
тъгда отъвэщашz нэции отъ кънижьникъ и фарисеи глаголѭще: учителю хощемъ отъ тебе знамениѥ видэти.
|
(Зач. 48) Тогда́ отвіща́ша ні́ції от кни́жник і фарисе́й, глаго́люще: Учи́телю, хо́щем от Тебе́ зна́меніє ви́діти.
|
|
39
|
39
|
|
онъ же отъвэщавъ рече имъ: родъ лѫкавъ и любодэи знамения ищеть и знамениѥ не дасть сz ѥму тъкъмо знамениѥ ионы пророка.
|
Он же отвіща́в рече́ їм: род лука́в і прелюбоді́й зна́менія і́щеть, і зна́меніє не да́сться єму́, то́кмо зна́меніє Іо́ни проро́ка;
|
|
40
|
40
|
|
яко бо бэ иона въ чрэвэ китовэ три дьни и три нощи тако бѫдеть сынъ чловэчьскыи въ срьдци землѩ три дьни и три нощи.
|
я́коже бо бі Іо́на во чре́ві ки́тові три дні і три но́щі, та́ко бу́деть і Син Челові́чеський в се́рдці землі́ три дні і три но́щі.
|
|
41
|
41
|
|
мѫжи ниневитьстии въстанѫть на сѫдъ съ родъмь симь и осѫдzть и. яко покаяшz сz проповэдиѭ иониноѭ и се болѥ ионы сьде.
|
Му́жіє Ніневі́тстії воста́нуть на суд с ро́дом сим і осу́дять єго́, я́ко пока́яшася про́повідію Іо́ниною; і се бо́лі Іо́ни зді.
|
|
42
|
42
|
|
царица южьская въстанеть на сѫдъ съ родъмь симь и осѫдить и. яко приде отъ коньць землѩ слышатъ прэмѫдрости соломонѩ и се болѥ соломона сьде.
|
Цари́ця ю́жськая воста́неть на суд с ро́дом сим і осу́дить ї, я́ко при́йде от коне́ць землі́ сли́шати прему́дрость Соломо́нову; і се бо́лі Соломо́на зді.
|
|
43
|
43
|
|
ѥгда же нечистыи духъ изидеть отъ чловэка прэходить сквозэ безводьна мэста. ища покоѩ и не обрэтаѥть.
|
Єгда́ же нечи́стий дух ізи́деть от челові́ка, прехо́дить сквозі́ безво́дная мі́ста, іщя́ поко́я, і не обріта́єть;
|
|
44
|
44
|
|
тъгда речеть: възвращѫ сz въ храмъ мои. отнѭдуже изидохъ. и пришьдъ обрzщеть и праздьнъ пометенъ украшенъ.
|
тогда́ рече́ть: возвращу́ся в дом мой, отню́дуже ізидо́х. І прише́д обря́щеть пра́зден, помете́н і укра́шен;
|
|
45
|
45
|
|
тъгда идеть и поиметь съ собоѭ седмь инэхъ духъ люштьшь себе. и въшьдъше живѫть ту. и бѫдѫть послэдьняя чловэка того горьша пьрвыихъ. тако бѫдеть и роду сему лѫкавууму.
|
тогда́ і́деть і по́йметь с собо́ю седьм і́них духо́в люті́йших себе́, і вше́дше живу́ть ту; і бу́дуть послі́дняя челові́ку тому́ го́рша пе́рвих. Та́ко бу́деть і ро́ду сему́ лука́вому.
|
|
46
|
46
|
|
ѥще ѥму глаголѭщу къ народомъ се мати и братия ѥго стояахѫ вънэ ищѫще глаголати ѥму.
|
(Зач. 49) Єще́ же Єму́ глаго́лющу к наро́дом, се, Ма́ти (Єго́) і бра́тія Єго́ стоя́ху вні, і́щуще глаго́лати Єму́.
|
|
47
|
47
|
|
рече же ѥму ѥдинъ: се мати твоя и братия твоя вънэ стоѩть хотzще глаголати къ тебэ.
|
Рече́ же ні́кий Єму́: се Ма́ти Твоя́ і бра́тія Твоя́ вні стоя́ть, хотя́ще глаго́лати Тебі́.
|
|
48
|
48
|
|
онъ же отъвэщавъ рече къ глаголѭщууму: къто ѥсть мати моя и къто сѫть братия моя;
|
Он же отвіща́в рече́ ко глаго́лющему Єму́: кто єсть Ма́ти Моя́, і кто суть бра́тія Моя́?
|
|
49
|
49
|
|
и простьръ рѫкѫ своѭ на ученикы своѩ и рече: се мати моя и братия моя.
|
І просте́р ру́ку Свою́ на ученики́ Своя́, рече́: се Ма́ти Моя́ і бра́тія Моя́;
|
|
50
|
50
|
|
иже бо аще творить волѭ отьца моѥго. иже ѥсть на небесехъ тъ братъ мои и сестра и мати ѥсть.
|
і́же бо а́ще сотвори́ть во́лю Отця́ Моєго́, І́же єсть на небесі́х, той брат Мой, і сестра́, і ма́ти (Мі) єсть.
|
|
Глава 13
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
|
Въ тъ же дьнь ишьдъ исусъ из дому сэдэаше при мори.
|
В день же той ізше́д Ісу́с із до́му, сідя́ше при мо́рі.
|
|
2
|
2
|
|
и събьрашz сz къ нему народи мънози яко вълэзъ въ корабль сэде и вьсь народъ на помории стояаше.
|
І собра́шася к Нему́ наро́ди мно́зі, я́коже Єму́ в кора́бль влі́зти і сі́сти; і весь наро́д на бре́зі стоя́ше.
|
|
3
|
3
|
|
и глагола имъ мъного притъчами глаголѩ: се изиде сэѩи да сэѥть.
|
І глаго́ла їм при́тчами мно́го, глаго́ля: (Зач. 50) се ізи́де сі́яй, да сі́єть;
|
|
4
|
4
|
|
и сэѭщу ѥму ова убо падоша при пѫти и придоша пътицz небесьныѩ и позобаша я.
|
і сі́ющу єму́, о́ва падо́ша при путі́, і прийдо́ша пти́ці, і позоба́ша я;
|
|
5
|
5
|
|
другая же падошz на каменьныихъ яже не имэшz землѩ мъногы и абиѥ прозzбоша занѥ не имэаше глѫбины землѩ.
|
друга́я же падо́ша на ка́менних, іді́же не імі́яху землі́ мно́ги, і а́біє прозябо́ша, зане́ не імі́яху глубини́ землі́;
|
|
6
|
6
|
|
слъньцу же въсiявъшу присвzдоша и зане не имэzхѫ корения исъхоша.
|
со́лнцю же возсія́вшу присвя́нуша, і зане́ не імі́яху коре́нія, ізсхо́ша;
|
|
7
|
7
|
|
а друга падошz въ трьнии и възиде трьниѥ и подави я.
|
друга́я же падо́ша в те́рнії, і взи́де те́рніє і подави́ їх;
|
|
8
|
8
|
|
другая же падошz на земли добрэ и даяахѫ плодъ ово съто ово шьсть десzтъ ово три десzти.
|
друга́я же падо́ша на землі́ до́брій і дая́ху плод, о́во у́бо сто, о́во же шестьдеся́т, о́во же три́десять;
|
|
9
|
9
|
|
имэѩи уши слышати да слышить.
|
імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить.
|
|
10
|
10
|
|
и пристѫпльше ученици рэша ѥму: по чьто притъчами глаголеши имъ;
|
(Зач. 51) І приступи́вше ученици́ (Єго́) реко́ша Єму́: почто́ при́тчами глаго́леши їм?
|
|
11
|
11
|
|
онъ же отъвэщавъ рече имъ: яко вамъ дано ѥсть разумэти таиная царьства небесьнаго онэмъ же не дано ѥсть.
|
Он же отвіща́в рече́ їм: я́ко вам дано́ єсть разумі́ти та́йни Ца́рствія Небе́снаго, о́нім же не дано́ єсть;
|
|
12
|
12
|
|
имѫщууму бо дасть сz и избѫдеть ѥму. а иже не имать и ѥже имать възметь сz отъ нѥго.
|
і́же бо і́мать, да́сться єму́ і преізбу́деть (єму́); а і́же не і́мать, і є́же і́мать, во́зметься от него́;
|
|
13
|
13
|
|
сего ради притъчами имъ глаголѭ яко видzще не видzть и слышаще не слышzть ни разумэваѭтъ.
|
сего́ ра́ди в при́тчах глаго́лю їм, я́ко ви́дяще не ви́дять, і сли́шаще не сли́шать, ні разумі́ють;
|
|
14
|
14
|
|
и събываѥть сz имъ пророчьство исаино глаголѭщеѥ: слухъмь услышите и не имате разумэти и зьрzще узьрите. и не имате видэти.
|
і сбива́ється в них проро́чество Іса́їно, глаго́лющеє: слу́хом усли́шите, і не і́мате разумі́ти; і зря́ще у́зрите, і не і́мате ви́діти;
|
|
15
|
15
|
|
отлъстэ бо срьдьце людии сихъ и ушима тzжько слъшашz и очи свои съмэжишz. еда къгда узьрzть очима и ушима услышzть и срьдьцемь разумэѭть и обратzть сz и исцэлѭ z.
|
отолсті́ бо се́рдце люді́й сих, і уши́ма тя́жко сли́шаша, і о́чі свої́ смежи́ша, да не когда́ у́зрять очи́ма, і уши́ма усли́шать, і се́рдцем разумі́ють, і обратя́ться, і ісцілю́ їх.
|
|
16
|
16
|
|
ваши же блаженэ очи яко видите и уши ваши яко слышите.
|
Ва́ша же блаже́нна очеса́, я́ко ви́дять, і у́ші ва́ші, я́ко сли́шать;
|
|
17
|
17
|
|
аминь бо глаголѭ вамъ яко мънози пророци и правьдьници въжделэша видэти яже видите и не видэшz и слышати яже слышите и не слышашz.
|
амі́нь бо глаго́лю вам, я́ко мно́зі проро́ци і пра́ведници вожделі́ша ви́діти, я́же ви́діте, і не ви́діша, і сли́шати, я́же сли́шите, і не сли́шаша.
|
|
18
|
18
|
|
вы же услышите притъчѫ сэявъшааго.
|
Ви же усли́шіте при́тчу сі́ющаго;
|
|
19
|
19
|
|
всякъ иже слышить слъвеса царьствия. и не разумэваѥть приходить неприязнь и въсхыщаѥть сэѥноѥ въ срьдьци ѥго. се ѥсть сэѥноѥ при пѫти.
|
вся́кому сли́шащему сло́во Ца́рствія і не разуміва́ющу, прихо́дить лука́вий і восхища́єть всі́янноє в се́рдці єго́; сіє́ єсть, є́же при путі́ сі́янноє.
|
|
20
|
20
|
|
а сэѥноѥ на камени сь ѥсть слышzи слово и абиѥ съ радостиѭ приѥмлѩ ѥ.
|
А на ка́мені сі́янноє, сіє́ єсть сли́шай сло́во і а́біє с ра́достію приє́млеть є;
|
|
21
|
21
|
|
не имать же корене въ себэ нъ врэменьнъ ѥсть. бывъши же печали ли гонению словесе ради абиѥ съблажняѥть сz.
|
не і́мать же ко́рене в себі́, но привре́менен єсть; би́вши же печа́лі іли́ гоне́нію словесе́ ра́ди, а́біє соблажня́ється.
|
|
22
|
22
|
|
а сэѥное въ трьнии сь ѥсть слышzи слово и печаль свэта сего и льсть богатьства подавляѥть ѥ и без плода бываѥть.
|
А сі́янноє в те́рнії, се єсть сли́шай сло́во, і печа́ль ві́ка сего́ і лесть бога́тства подавля́єть сло́во, і без плода́ бива́єть.
|
|
23
|
23
|
|
а сэѥноѥ на добрэ земли сь ѥсть слышzи слово и разумэваѩ ѥ и приносить плодъ и творить овъ съто овъ шесть десzтъ овъ три десzти.
|
А сі́янноє на до́брій землі́, се єсть сли́шай сло́во і разуміва́я; і́же у́бо плод прино́сить і твори́ть о́во сто, о́во же шестьдеся́т, о́во три́десять.
|
|
24
|
24
|
|
Ре? Gъ притъчю сию. Uподобисz цrтвиѥ нб7сноѥ члв7кU сэzвъшю доброѥ сэмz. на селэ своѥмь.
|
(Зач. 52) І́ну при́тчу предложи́ їм, глаго́ля: уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку, сі́явшу до́броє сі́м'я на селі́ своє́м;
|
|
25
|
25
|
|
спzщемъ же члв7комъ. приде врагъ ѥго и всэz плэвелъ. посредэ пшеница и отъиде.
|
сп'я́щим же челові́ком, при́йде враг єго́ і всі́я пле́вели посреді́ пшени́ці і оти́де;
|
|
26
|
26
|
|
ѥгда же прозzбе трава и плъдъ створи тъгда zвисz плевелъ.
|
єгда́ же прозябе́ трава́ і плод сотвори́, тогда́ яви́шася і пле́веліє.
|
|
27
|
27
|
|
пришедъше же раби гн7а рэша ѥмU Gи не добро ли сэмz сэzлъ ѥси на селэ своѥмь. отъкUдU Uбо имать плэвелъ.
|
Прише́дше же раби́ господи́на, рі́ша єму́: го́споди, не до́броє ли сі́м'я сі́ял єси́ на селі́ Твоє́м? Отку́ду у́бо і́мать пле́вели?
|
|
28
|
28
|
|
онъ же ре? имъ врагъ члв7ко се сътвори. раби же рэша ѥмU хощеши ли Uбо да ишьдъше истьргьмъ я.
|
Он же рече́ їм; враг челові́к сіє́ сотвори́. Раби́ же рі́ша єму́: хо́щеши ли у́бо, да ше́дше ісплеве́м я?
|
|
29
|
29
|
|
онъ же ре? ни и ѥгда въстьргающе плэвелъ. въстьргете кµпно с нимь пшеницю.
|
Он же рече́ (їм): ні; да не когда́ восторга́юще пле́вели, восто́ргнете ку́пно с ни́ми (і) пшени́цю;
|
|
30
|
30
|
|
оставите ѥ кUпио. расти до жатвы. и въ врэмz жатвэ рекU дэлательмъ. съберэте пьрвэ плевелъ. и съвzжэте въ снопы яко съжещи z. а пшеницю съберэте въ житьницю мою.
|
оста́вите расти́ обоє́ ку́пно до жа́тви; і во вре́м'я жа́тви реку́ жа́телем: собері́те пе́рвіє пле́вели і свяжі́те їх в снопи́, я́ко сожещи́ я; а пшени́цю собері́те в жи́тницю мою́.
|
|
31
|
31
|
|
Инѫ притъчѫ прэдложи имъ глаголѩ: подобьно ѥсть царьствиѥ небесьноѥ зьрну горущьну ѥже въземь чловэкъ въсэя на селэ своѥмъ.
|
(Зач. 53) І́ну при́тчу предложи́ їм, глаго́ля: подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє зе́рну гору́шичну, є́же взем челові́к всі́я на селі́ своє́м,
|
|
32
|
32
|
|
ѥже мьнѥ ѥсть вьсэхъ сэменъ ѥгда же въздрастеть болѥ зелии ѥсть и бываѥть дрэво яко прити птицамъ небесьныимъ и витати на вэтвехъ ѥго.
|
є́же ма́лійше у́бо єсть от всіх сі́мен; єгда́ же возрасте́ть, бо́ліє (всіх) зе́лій єсть і бива́єть дре́во, я́ко прийти́ пти́цям небе́сним і вита́ти на ві́твех Єго́.
|
|
33
|
33
|
|
инѫ притъчѫ глагола имъ: подобьно ѥсть царьствиѥ небесьноѥ квасу иже възьмъши жена съкры въ мѫцэ три сатъ доньдеже въскысэ вься.
|
І́ну при́тчу глаго́ла їм: подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє ква́су, єго́же взе́мши жена́ скри в са́тіх тріє́х муки́, до́ндеже вскисо́ша вся.
|
|
34
|
34
|
|
вься си глагола исусъ притъчами къ народомъ и бес притъчz ни чесо же не глаголааше къ нимъ.
|
Сія́ вся глаго́ла Ісу́с в при́тчах наро́дом, і без при́тчі нічесо́же глаго́лаше к ним;
|
|
35
|
35
|
|
да събѫдеть сz реченоѥ пророкъмь глаголѭщемь: отъврьзѫ въ притъчахъ уста моѩ отъкрыѭ съкръвеная отъ съложения вьсего мира.
|
я́ко да сбу́деться рече́нноє проро́ком, глаго́лющим: отве́рзу в при́тчах уста́ моя́; отри́гну сокрове́нная от сложе́нія ми́ра.
|
|
36
|
36
|
|
тогда оставль народы приде въ домъ исусъ и пристUпиша к немU. Uченици ѥго гlюще. скажи намъ притъчю плевельнUю.
|
Тогда́ оста́вль наро́ди, при́йде в дом Ісу́с. (Зач 54) І приступи́ша к Нему́ ученици́ Єго́, глаго́люще: скажи́ нам при́тчу пле́вел се́льних.
|
|
37
|
37
|
|
онъ же tвэщавъ рече имъ. въсэzвъ доброѥ сэмz ѥсть сн7ъ б9ии.
|
Он же отвіща́в рече́ їм: сі́явий до́броє сі́м'я єсть Син Челові́чеський;
|
|
38
|
38
|
|
а село ѥсть вьсь миръ. а доброѥ сэмz си сU сн7ве цр7ства плевели сUть сн7ове неприzзнини.
|
а село́ єсть мир; до́броє же сі́м'я, сі́ї суть Си́нове Ца́рствія, а пле́веліє суть си́нове неприя́зненнії;
|
|
39
|
39
|
|
а врагъ ѥсть въсэzвы диzвълъ. сz а жатва ѥсть коньцина вэкU. а жатели сUть анGли.
|
а враг всі́явий їх єсть дия́вол; а жа́тва кончи́на ві́ка єсть; а жа́телі а́нгели суть.
|
|
40
|
40
|
|
яко Uбо сбирають плевелы. и огньмь съзизають. тако бUдеть скончаниѥ вэка сего.
|
Я́коже у́бо собира́ють пле́вели і огне́м сожига́ють, та́ко бу́деть в сконча́ніє ві́ка сего́;
|
|
41
|
41
|
|
послѥть сн7ъ члbвчь анGлы своz си сбьрUть t цrьства ѥго. всz съблzзны. и творzщая безакониѥ.
|
по́слеть Син челові́чеський А́нгели своя́, і соберу́ть от Ца́рствія Єго́ вся собла́зни і творя́щих беззако́ніє
|
|
42
|
42
|
|
и въвьргUть z въ пеще огньнU. тU бUдьть плачь и крьжьть. зUбъмо.
|
і вве́ргуть їх в пещ о́гненну; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м.
|
|
43
|
43
|
|
тъгда правьдници просвьтzтьсz. яко солньце въ цrтвии оц7а ихъ. имэz Uши слышати да слышить.
|
тогда́ пра́ведници просвітя́ться, я́ко со́лнце, в Ца́рствії Отця́ їх. Імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить.
|
|
44
|
44
|
|
Пакы подобьно ѥсть царьствиѥ небесьноѥ съкровищу съкръвену на селэ ѥже обрэтъ чловэкъ съкры и отъ радости ѥго идеть и вьсе ѥлико имаать продаѥтъ и купуѥть село то.
|
(Зач. 55) Па́ки подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє сокро́вищу сокрове́ну на селі́, є́же обрі́т челові́к скри, і от ра́дости єго́ і́деть, і вся, єли́ка і́мать, продає́ть, і купу́єть село́ то.
|
|
45
|
45
|
|
пакы подобьно ѥсть цrьство нб7сноѥ кUпьцю ищющю добра бисьра.
|
Па́ки подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку купцю́, і́щущу до́брих би́серей,
|
|
46
|
46
|
|
иже обрэте ѥдинъ многоцэньнъ бисьръ. шьдъ продасть все імэниѥ ѥлико имэ кUпи и.
|
І́же обрі́т єди́н многоці́нен би́сер, шед продаде́ вся, єли́ка ім'я́ше, і купи́ єго́.
|
|
47
|
47
|
|
пакы подобьно ѥсть цр7ство нб7сноѥ неводU въвьрженU въ море. и t всzкого рода събьравъшю.
|
Па́ки подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє не́воду вве́ржену в мо́ре і от вся́каго ро́да собра́вшу,
|
|
48
|
48
|
|
иже ѥгда исъпълнисz. и извълкъше и на краи. и сэдъше избраша добрыя въ съсUды. а зълыя извьргоша вънъ.
|
і́же єгда́ іспо́лнися, ізвлеко́ша ї на край, і сі́дше ізбра́ша до́брия в сосу́ди, а зли́я ізверго́ша вон.
|
|
49
|
49
|
|
тако бUдеть и въ съконьчаниѥ вэка. изидUть анGли. tлUчать злыя t среды правьдьныхъ.
|
Та́ко бу́деть в сконча́ніє ві́ка: ізи́дуть а́нгели і отлуча́ть зли́я от среди́ пра́ведних,
|
|
50
|
50
|
|
и въвьргUть я въ пещь wгньнU. тU бUдеть плачь и скрьжьтъ зUбомъ.
|
і вве́ргуть їх в пещ о́гненную; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м.
|
|
51
|
51
|
|
гlа имъ iс7. разUмэѥте ли вьсz си. гlаша ѥмU еи Gи.
|
Глагола їм Ісу́с: разумі́сте ли сія́ вся? Глаго́лаша Єму́; єй, Го́споди.
|
|
52
|
52
|
|
iс7 же рече имъ. сего ради всzкъ кънижьникъ. наUчьсz цр7ствию нб7сьнUUмU. подобьнъ ѥсть члв7кU домовитU. иже износить t съкровища своѥго. нова и ветъха.
|
Он же рече́ їм: сего́ ра́ди всяк кни́жник, научи́вся Ца́рствію Небе́сному, подо́бен єсть челові́ку домови́ту, і́же ізно́сить от сокро́вища своєго́ но́вая і ве́тхая.
|
|
53
|
53
|
|
и быc ѥгда съконьча iс7 притъча сия. преидеть tтUдU.
|
(Зач. 56) І бисть, єгда́ сконча́ Ісу́с при́тчи сія́, пре́йде отту́ду.
|
|
54
|
54
|
|
и пришьдъ въ отьчьство своѥ. и Uчаше на съньмищихъ ихъ. яко дивляахусz ѥму и глаголаахѫ: отъкѫду сему ѥсть прэмѫдрость си и сила;
|
І прише́д во оте́чествіє своє́, уча́ше їх на со́нмищи їх, я́ко диви́тися їм і глаго́лати: отку́ду сему́ прему́рость сія́ і си́ли?
|
|
55
|
55
|
|
не сь ли ѥсть тектоновъ сынъ; не мати ли ѥго нарицаѥть сz мария и братия ѥго иаковъ и иосифъ и симонъ и иуда
|
не Сей ли єсть текто́нов син? Не Ма́ти ли Єго́ нарица́ється Маріа́м, і бра́тія Єго́ Іа́ков і Іосі́й, і Си́мон і Іу́да?
|
|
56
|
56
|
|
и сестры ѥго не вьсz ли въ насъ сѫть; отъкѫду убо сему вься си сѫть;
|
і сестри́ Єго́ не вся ли в нас суть? Отку́ду у́бо Сему́ сія́ вся?
|
|
57
|
57
|
|
и блажняахѫ сz о нѥмь. исусъ же рече имъ: нэсть пророкъ без чьсти тъкъмо въ своѥмь отьчьствии и въ дому своѥмь.
|
І блажня́хуся о Нем. Ісу́с же рече́ їм: ність проро́к без че́сти, то́кмо во оте́чествії своє́м і в дому́ своє́м.
|
|
58
|
58
|
|
и не сътвори ту силъ мъногъ за невэрьство ихъ.
|
І не сотвори́ ту сил мно́гих за неві́рство їх.
|
|
Глава 14
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
|
Въ оно врэмz слыша иродъ тетархъ слухъ исусовъ
|
(Зач. 57) В то вре́м'я усли́ша І́род четвертовла́стник слух Ісу́сов
|
|
2
|
2
|
|
и рече отрокомъ своимъ: се ѥсть иоанъ крьститель. тъ въскрьсе отъ мьртвыихъ и сего ради силы дэѭть сz о нѥмь.
|
і рече́ отроко́м свої́м: Сей єсть Іоа́нн Крести́тель; Той воскре́се от ме́ртвих, і сего́ ра́ди си́ли ді́ються о Нем.
|
|
3
|
3
|
|
иродъ бо имъ иоана съвzза и и въсади и въ тьмьницѫ иродияды ради жены филипа брата своего.
|
І́род бо єм Іоа́нна, связа́ єго́ і всади́ в темни́цю, Іродіа́ди ра́ди, жени́ Фили́ппа, бра́та своєго́;
|
|
4
|
4
|
|
глаголааше бо ѥму иоанъ: не достоить ти имэти ѥѩ.
|
глаго́лаше бо єму́ Іоа́нн: не досто́їть ті імі́ти єя́.
|
|
5
|
5
|
|
и хотz и убити убоя сz народа зане яко пророка имэахѫ и.
|
І хотя́щь єго́ уби́ти, убоя́ся наро́да, зане́ я́ко проро́ка єго́ імі́яху.
|
|
6
|
6
|
|
дьни же бывъшу рождьства иродова плzса дъщи иродиядина посрэдэ и угоди иродови.
|
Дню же би́вшу рождества́ І́родова пляса́ дщи Іродіа́дина посреді́ і угоди́ І́родові;
|
|
7
|
7
|
|
тэмьже съ клzтвоѭ издрече ѥи дати ѥгоже аще въспросить.
|
ті́мже і с кля́твою ізрече́ єй да́ти, єго́же а́ще воспро́сить.
|
|
8
|
8
|
|
она же наваждена материѭ своѥѭ дажь ми рече сьде на блюдэ главѫ иоана крьстителя.
|
Она́ же нава́ждена ма́терію своє́ю, даждь мі, рече́, зді на блю́ді главу́ Іоа́нна Крести́теля.
|
|
9
|
9
|
|
и печальнъ бысть царь клzтвы же ради и възлѥжzщихъ съ нимь повелэ дати и.
|
І печа́лен бисть цар; кля́тви же ра́ди і за возлежа́щих с ним, повелі́ да́ти (єй)
|
|
10
|
10
|
|
и посълавъ усэкнѫ иоана въ тьмьници.
|
і посла́в усі́кну Іоа́нна в темни́ці.
|
|
11
|
11
|
|
и принесошz главѫ ѥго на блюдэ и даша дэвици и несе матери своеи.
|
І принесо́ша главу́ єго́ на блю́ді і да́ша діви́ці; і отнесе́ ма́тері своє́й.
|
|
12
|
12
|
|
и пристѫпльше ученици ѥго възzша тэло ѥго и погребоша ѥ и пришьдъше възвэстишz исусови.
|
І присту́пльше ученици́ єго́ взя́ша ті́ло (єго́) і погребо́ша є; і прише́дше возвісти́ша Ісу́сові.
|
|
13
|
13
|
|
и слышавъ исусъ отиде отътѫду въ корабли въ пусто мэсто ѥдинъ. и слышавъше народи по нѥмь идоша пэши отъ градъ. Въ оно+.
|
І сли́шав Ісу́с оти́де отту́ду в кораблі́ в пу́сто мі́сто єди́н [осо́б]; і сли́шавше наро́ди по Нем ідо́ша пі́ши от градо́в.
|
|
14
|
14
|
|
ишьдъ iс7ъ видэ народъ и милосьрдова о нихъ. и исцэли недUжьныя ихъ.
|
(Зач. 58) І ізше́д Ісу́с ви́ді мног наро́д, і милосе́рдова о них, і ісціли́ неду́жния їх.
|
|
15
|
15
|
|
и поздэ же бывъшю. пристUпишz къ немU Uченици ѥго гlюще пѫсто ѥсть мэсто. и година минU Uже. tпUсти народы. да шьдъше въ ближьнzя градьцz. кUпzть брашьна собэ.
|
По́зді же би́вшу, приступи́ша к Нему́ ученици́ Єго́, глаго́люще: пу́сто єсть мі́сто, і час уже́ мину́; отпусти́ наро́ди, да ше́дше в ве́сі ку́п'ять бра́шна себі́.
|
|
16
|
16
|
|
iс7ъ же рече имъ. не трэбэ имUть отити. дадите имъ вы эсти.
|
Ісу́с же рече́ їм: не тре́бують отити́; даді́те їм ви я́сти.
|
|
17
|
17
|
|
они же гlаша ѥмU. не имамъ сьде. тъкмо пzть хлэбъ и дъвэ рыбэ.
|
Они́ же глаго́лаша Єму́: не і́мами зді то́кмо п'ять хліб і дві ри́бі.
|
|
18
|
18
|
|
онъ же рече имъ. принесэте ми я сэмо.
|
Он же рече́: принесі́те Мі їх сі́мо.
|
|
19
|
19
|
|
и повелэвъ народомъ възлещи на травэ. и приимъ пzть хлэбъ и дъвэ рыбэ. и възьрэвъ на нб7о бlгослови. и прэломль хлэбъ дасть Uченикомъ своимъ. Uченици же народомъ.
|
І повелі́в наро́дом возлещи́ на траві́, і приє́м п'ять хліб і о́бі ри́бі, воззрі́в на не́бо, благослови́ і преломи́в даде́ ученико́м хлі́би, ученици́ же наро́дом.
|
|
20
|
20
|
|
и эшz вьси и насытишzсz. и възzшz избытъкы Uкрѫхъ. в7i. кошz испълнь.
|
І ядо́ша всі і наси́тишася; і взя́ша ізби́тки укру́х, двана́десять ко́ша іспо́лнь;
|
|
21
|
21
|
|
эдUщиихъ же бэ. яко пzть тысzщь. развэ женъ и дэтии.
|
яду́щих же бі муже́й я́ко п'ять ти́сящ, ра́зві жен і діте́й.
|
|
22
|
22
|
|
и абиѥ Uбэди iс7ъ Uченикы своя. вълэсти въ корабль. и варити на ономь полU. донъдеже tпUстить народы.
|
(Зач. 59) І а́біє пону́ди Ісу́с ученики́ Своя́ влі́зти в кора́бль і вари́ти Єго́ на о́ном полу́ [предити́ Єму́ на он пол], до́ндеже отпу́стить наро́ди.
|
|
23
|
23
|
|
и tпUщь народы. възиде на горU ѥдинъ. помолитъсz. поздэ же бывъшю. ѥдинъ бэ тU.
|
І отпусти́в наро́ди, взи́де на гору́ єди́н помоли́тися; по́зді же би́вшу, єди́н бі ту.
|
|
24
|
24
|
|
корабль иже бэ посредэ морz. валzясz вълнами. бэ бо противьнъ вэтръ.
|
Кора́бль же бі посреді́ мо́ря вла́яся волна́ми; бі бо проти́вен вітр.
|
|
25
|
25
|
|
въ четвьртUю стражю нощи. иде къ нимъ iс7ъ ходz по морю.
|
В четве́ртую же стра́жу но́щі і́де к ним Ісу́с, ходя́ по мо́рю.
|
|
26
|
26
|
|
и видэвъше и Uченици ходzщь по морю. съмUтишzсz гlюще. яко призракъ ѥстъ. и t страха възъпиша.
|
І ви́дівше Єго́ ученици́ по мо́рю ходя́ща, смути́шася, глаго́люще, я́ко призра́к єсть; і от стра́ха возопи́ша.
|
|
27
|
27
|
|
и абиѥ рече имъ iс7ъ гlz. дьрзаите азъ ѥсмь не боитесz.
|
А́біє же рече́ їм Ісу́с, глаго́ля: дерза́йте; Аз єсьм, не бо́йтеся.
|
|
28
|
28
|
|
tвэщавъ же петръ рече ѥмU. Gи аще ты ѥси. повели ми ити къ себе* по водамъ.
|
Отвіща́в же Петр рече́: Го́споди, а́ще Ти єси́, повели́ мі прийти́ к Тебі́ по вода́м. Он же рече́: прийди́.
|
|
29
|
29
|
|
онъ же рече ѥмU приди. и излэзъ петръ ис кораблz. хожааше на водахъ. и приде къ iс7ви.
|
І ізлі́з із корабля́ Петр, хожда́ше по вода́м, прийти́ ко Ісу́сові;
|
|
30
|
30
|
|
видz же вэтры крэпъкы Uбоясz. и начатъ Uтапати. възъпи гlz сп7си мz.
|
ви́дя же вітр крі́пок, убоя́ся, і наче́н утопа́ти, возопи́, глаго́ля: Го́споди, спаси́ м'я.
|
|
31
|
31
|
|
и абиѥ же iс7ъ простьръ рUкU свою ятъ и. и гlа ѥмU маловэре. почьто сz UсUмьнэ.
|
І а́біє Ісу́с просте́р ру́ку, ят єго́ і глаго́ла єму́: малові́ре, почто́ усумні́лся єси́?
|
|
32
|
32
|
|
и вълэзъшема има въ корабль. прэста вэтръ.
|
І влі́зшема ї́ма в кора́бль, преста́ вітр.
|
|
33
|
33
|
|
сUщии же въ корабли. пришьдъше же и поклонишzсz ѥмѫ гlюще. въ истинU сн7ъ б9ии ты ѥси.
|
Су́щії же в кораблі́ прише́дше поклони́шася Єму́, глаго́люще: воі́стину Бо́жий Син єси́.
|
|
34
|
34
|
|
и приэхавъше. придU на землю генисареfьскU.
|
І преше́дше прийдо́ша в зе́млю Геннисаре́фськую.
|
|
35
|
35
|
|
и познавъше и мѫжи мэста того посълашz въ вьсѭ странѫ тѫ и принесоша къ нѥму вьсz болzщzѩ.
|
(Зач. 60) І позна́вше Єго́ му́жіє мі́ста того́, посла́ша во всю страну́ ту, і принесо́ша к Нему́ вся боля́щия;
|
|
36
|
36
|
|
и моляахѫ и да тъкъмо прикоснѫть сz въскрилии ризы ѥго. и ѥлико прикоснѫшz сz ѥмь спасени бышz.
|
і моля́ху Єго́, да то́кмо прико́снуться вскри́лію ри́зи Єго́; і єли́ці прикосну́шася, спасе́нні би́ша.
|
|
Глава 15
|
Глава 15
|
|
1
|
1
|
|
Тъгда пристѫпиша къ исусови иже бэахѫ въ иерусалимэ кънижьници и фарисеи глаголюще:
|
Тогда́ приступи́ша ко Ісу́сові і́же от Ієрусали́ма кни́жници і фарисе́є, глаго́люще:
|
|
2
|
2
|
|
по чьто ученици твои прэстѫпаѭть прэданиѥ старьцъ; не умываѭть бо рѫкъ своихъ ѥгда хлэбъ эдzть.
|
почто́ ученици́ Твої́ преступа́ють преда́ніє ста́рець? Не умива́ють бо рук свої́х, єгда́ хліб ядя́ть.
|
|
3
|
3
|
|
онъ же отъвэщавъ рече имъ: по чьто и вы прэстѫпаѥте заповэдь божию за преданиѥ ваше;
|
Он же отвіща́в рече́ їм: почто́ і ви преступа́єте за́повідь Бо́жию за преда́ніє ва́ше?
|
|
4
|
4
|
|
богъ бо заповэда глаголѩ: чьти отьца и матерь и иже злословитъ отьца ли матерь съмрьтиѭ да умьреть.
|
Бог бо запові́да, глаго́ля: чти отця́ і ма́тер; і; і́же злосло́вить отця́ іли́ ма́тер, сме́ртію да у́мреть.
|
|
5
|
5
|
|
вы же глаголете: иже колижьдо речеть отьцу ли матери: даръ иже колижьдо отъ мене пользевалъ сz ѥси.
|
Ви же глаго́лете: і́же а́ще рече́ть отцю́ іли́ ма́тері: дар, і́мже би от мене́ по́льзовался єси́,
|
|
6
|
6
|
|
и да не почьтеть отьца своѥго ли матере своеѩ и разористе законъ божии за преданиѥ ваше.
|
і да не почти́ть отця́ своєго́ іли́ ма́тере [ма́тере своєя́]; і разори́сте за́повідь Бо́жию за преда́ніє ва́ше.
|
|
7
|
7
|
|
лицемэри добрэ пророчьствова о васъ исаия глаголѩ:
|
Лицемі́ри, до́брі проро́чествова о вас Іса́я, глаго́ля:
|
|
8
|
8
|
|
приближаѭть сz мънэ людие си усты своими и устьнами чьтѫть мz а срьдьце ихъ далече отъстоитъ отъ мене.
|
приближа́ються мні лю́діє сі́ї усти́ свої́ми і устна́ми чтуть М'я; се́рдце же їх дале́че отстої́ть от Мене́;
|
|
9
|
9
|
|
въсуѥ же чьтѫть мz учаще учения заповэдии чловэчьскъ.
|
всу́є же чтуть М'я, уча́ще уче́нієм, за́повідем челові́чеським.
|
|
10
|
10
|
|
и призъвавъ народы рече имъ: слышите и разумэите.
|
І призва́в наро́ди, рече́ їм: сли́шіте і разумі́йте;
|
|
11
|
11
|
|
не въходzщеѥ въ уста скврьнить чловэка нъ изъходzщеѥ изъ устъ то скврьнить чловэка.
|
не входя́щеє во уста́ скверни́ть челові́ка, но ісходя́щеє ізо уст — то скверни́ть челові́ка.
|
|
12
|
12
|
|
тогда пристѫпльше ученици ѥго рэша ѥму: вэси ли яко фарисеи слышавъше слово съблазниша сz.
|
(Зач. 61) Тогда́ присту́пльше ученици́ Єго́ рі́ша Єму́: ві́си ли, я́ко фарисе́є сли́шавше сло́во соблазни́шася?
|
|
13
|
13
|
|
онъ же отъвэщавъ рече: вьсякъ садъ ѥгоже не сади отьцъ мои небесьныи искоренить сz искорене.
|
Он же отвіща́в рече́: всяк сад, єго́же не насади́ Оте́ць Мой Небе́сний, іскорени́ться;
|
|
14
|
14
|
|
останэте ихъ вожди сѫть слэпи слэпьцемъ. слэпьцъ же слэпьца аще водить оба въ ямѫ въпадете сz.
|
оста́віте їх: вожді́ суть слі́пі сліпце́м; сліпе́ць же сліпця́ а́ще во́дить, о́ба в я́му впаде́тася.
|
|
15
|
15
|
|
отъвэщавъ же петръ рече ѥму: съкажи намъ притъчѭ сиѭ.
|
Отвіща́в же Петр рече́ Єму́: скажи́ нам при́тчу сію́.
|
|
16
|
16
|
|
исусъ же рече ѥму: ѥдиначе ли и вы без разума ѥсте;
|
Ісу́с же рече́ їм: єдина́че [єще́] ли і ви без ра́зума єсте́?
|
|
17
|
17
|
|
не у ли разумэваѥте яко вьсяко ѥже въходить въ уста въ чрэво въмэщаѥть сz и проходъмь исходить.
|
не у ли разуміва́єте, я́ко вся́ко, є́же вхо́дить во уста́, во чре́во вміща́ється і афедро́ном ісхо́дить?
|
|
18
|
18
|
|
а исходzщая из устъ отъ срьдьца исходzть и та сквьрнzть чловэка.
|
ісходя́щая же ізо уст, от се́рдця ісхо́дять, і та скверня́ть челові́ка;
|
|
19
|
19
|
|
отъ срьдьца бо исходzть помышлѥния зъла убииства прелюбодэяния любодэяния татьбы лъжесвэдэния власфимиѩ.
|
от се́рдця бо ісхо́дять помишле́нія зла́я, уби́йства, прелюбодія́нія, любодія́нія, татьби́, лжесвиді́тельства, хули́;
|
|
20
|
20
|
|
си сѫть скврьнzщая чловэка. а ѥже не умъвенама рукама эсти не скврьнить чловэка.
|
сія́ суть скверня́щая челові́ка; а є́же неумове́ннима рука́ма я́сти — не скверни́ть челові́ка.
|
|
21
|
21
|
|
и ишьдъ tтUдU въниде iс7ъ въ страны тUрьскы и сидоньскы.
|
(Зач. 62) І ізше́д отту́ду Ісу́с, оти́де во страни́ Тирськия і Сидо́нськия.
|
|
22
|
22
|
|
и се жена хананеиска t прэдэлъ тэхъ. излэзъши възъпи гlющи. помилѫи мz Gи сн7U дв7двъ. дъщи моя зълэ бэсьнUѥтьсz.
|
І се, жена́ ханане́йська, от преді́л тіх ізше́дши, возопи́ к Нему́ глаго́лющи: поми́луй м'я, Го́споди, Си́не Дави́дов, дщи моя́ злі бісну́ється.
|
|
23
|
23
|
|
онъ же не tвэща ѥи словесе. и пристUпльше Uченици ѥго молzхUти и гlюще. tпUсти ю. яко въпиѥть въслэдъ насъ.
|
Он же не отвіща́ єй словесе́. І присту́пльше ученици́ Єго́, моля́ху Єго́, глаго́люще: отпусти́ ю, я́ко вопіє́ть вслід нас.
|
|
24
|
24
|
|
онъ же tвэщавъ рече. нэсмь посъланъ тъкъмо. къ овьцzмъ погыбъшиимъ домU изlева.
|
Он же отвіща́в рече́: нісьм по́слан, то́кмо ко овця́м поги́бшим до́му Ізра́їлева.
|
|
25
|
25
|
|
она же поклоньшисz ѥмU гlаше. Gи помози ми.
|
Она́ же прише́дши поклони́ся Єму́, глаго́лющи: Го́споди, помози́ мі.
|
|
26
|
26
|
|
онъ же tвэщzвъ рече. нэсть добро отzти хлэба чzдомъ. и поврещи пьсомъ.
|
Он же отвіща́в рече́: ність добро́ от’я́ти хлі́ба ча́дом і поврещи́ псом.
|
|
27
|
27
|
|
она же рече. Gи ибо и пси ѥдzть t крUпиць падающиихъ съ трzпезы ги7и своихъ.
|
Она́ же рече́: єй, Го́споди; і́бо і пси ядя́ть от крупи́ць па́дающих от трапе́зи господе́й свої́х.
|
|
28
|
28
|
|
тъгда tвэщавъ iс7ъ рече ѥи. о жено велика ѥсть вэра твоя. бUди тебе яко же хощеши. исцэлэ дъщи ѥя въ тъ чаc.
|
Тогда́ отвіща́в Ісу́с рече́ єй: о, же́но, ве́лія ві́ра твоя́; бу́ди тебі́, я́коже хо́щеши. І ісцілі́ дщи єя́ от того́ часа́.
|
|
29
|
29
|
|
И пришьдъ отътѫду исусъ иде при мори галилэисцэѥмь и въшьдъ на горѫ сэде ту.
|
(Зач. 63) І преше́д отту́ду Ісу́с, при́йде на мо́ре Галіле́йськоє, і возше́д на гору́, сі́де ту.
|
|
30
|
30
|
|
и пристѫпишz къ нѥму народи мънози имѫще съ собоѭ хромы нэмы и слэпы бэдьны и ины мъногы и приврьгошz ѩ къ ногама исусовама и исцэли ѩ.
|
І приступи́ша к Нему́ наро́ди мно́зі, іму́ще с собо́ю хроми́я, сліпи́я, німи́я, бі́дния і і́ни мно́гі, і приверго́ша їх к нога́ма Ісу́совима; і ісціли́ їх.
|
|
31
|
31
|
|
яко народу дивити сz. видzще нэмыѩ глаголѭщz бэдьныѩ съдравы и хромыѩ ходzщz и слэпыz видzщz и славлэахѫ бога израилева.
|
я́коже наро́дом диви́тися, ви́дящим німи́я глаго́люща, бі́дния здра́ви, хроми́я ходя́щя і сліпи́я ви́дящя; і сла́вляху Бо́га Ізра́їлева.
|
|
32
|
32
|
|
Въ оно+. призъва iс7ъ Uченикы своя. и рече имъ. млrдUя о народэ яко же три дн7и присэдzть мнэ. и не имUть чьто эсти. и tпUстити ихъ не эдъшь не хощю. да не како ослабэють на пѫти.
|
(Зач. 64) Ісу́с же призва́в ученики́ Своя́, рече́ (їм): милосе́рдую о наро́ді (сем), я́ко уже́ дні три присідя́ть Мні і не і́муть чесо́ я́сти; і отпусти́ти їх не я́дших не хощу́, да не ка́ко ослабі́ють на путі́.
|
|
33
|
33
|
|
гlаша ѥмU Uченици. tкѫдU възьмемъ на пUстэ мэстэ хлэбы. насытити толико народа.
|
І глаго́лаша Єму́ ученици́ Єго́: отку́ду нам в пусти́ні хлі́би толи́ці, я́ко да наси́титься толи́к наро́д?
|
|
34
|
34
|
|
и гlа имъ iс7ъ. колико хлэбъ имате. они же рэша семь и мало рыбиць.
|
І глаго́ла їм Ісу́с: коли́ко хлі́би і́мате? Они́ же рі́ша: седьм і ма́ло ри́биць.
|
|
35
|
35
|
|
и повелэ народU възлещи на земли.
|
І повелі́ наро́дом возлещи́ на землі́,
|
|
36
|
36
|
|
и приѥмъ семь хлэбъ и рыбы. и хвалU въздавъ. прэломль дасть Uченикомъ своимъ. и Uченици народомъ.
|
і приє́м седьм хлі́би і ри́би, хвалу́ возда́в преломи́ і даде́ ученико́м Свої́м, ученици́ же наро́дом.
|
|
37
|
37
|
|
и эшz вьси и насытишzсz. и възzшz избытъкы Uкрѫхъ. семь кошьниць испълнь.
|
І ядо́ша всі і наси́тишася; і взя́ша ізби́тки укру́х, седьм ко́шниць іспо́лнь;
|
|
38
|
38
|
|
и эдUщиихъ бzше четыри тысzщz мUжь. развэ женъ и дэтии.
|
я́дших же бя́ше чети́ре ти́сящі муже́й, ра́зві жен і діте́й.
|
|
39
|
39
|
|
и tпUщь народы. вълэзе въ корабль. и приде въ прэдэлы магдальскы.
|
І отпусти́в наро́ди, влі́зе в кора́бль і при́йде в преді́ли Магдали́нські.
|
|
Глава 16
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
|
И пристѫпльше фарисеи и садукеи искушаѭще и просишz знамения съ небесе показати имъ.
|
(Зач. 65) І приступи́ша (к Нему́) фарисе́є і саддуке́є, іскуша́юще проси́ша Єго́ зна́меніє с небесе́ показа́ти їм.
|
|
2
|
2
|
|
онъ же отъвэщавъ рече имъ: вечеру сѫщу глаголѥте: ведро чрьмьнуѥть бо сz небо.
|
Он же отвіща́в рече́ їм: ве́черу би́вшу, глаго́лете: ве́дро, чермну́єтьбося не́бо;
|
|
3
|
3
|
|
и утро: дьньсь зимьнъ чрьмьнуѥтъ бо сz дрzселуѩ небо. лице убо небеси умэѥте расѫждати а знамения временемъ не можете.
|
і у́тру: днесь зима́, чермну́єтьбося дряселу́я не́бо. Лицемі́ри, лице́ у́бо небесе́ умі́єте разсужда́ти, зна́меній же времено́м не мо́жете (іскуси́ти).
|
|
4
|
4
|
|
родъ зълъ любодэи и прэлюбодэи знамения ищеть и знамениѥ не дасть сz имъ тъкъмо знамениѥ ионы пророка. и оставивъ ѩ отиде.
|
Род лука́в і прелюбоді́йний зна́менія і́щеть, і зна́меніє не да́сться єму́, то́кмо зна́меніє Іо́ни проро́ка. І оста́вль їх, оти́де.
|
|
5
|
5
|
|
И прэшьдъше ученици ѥго на онъ полъ забышz хлэбы възzти.
|
І преше́дше ученици́ Єго́ на он пол, заби́ша хлі́би взя́ти.
|
|
6
|
6
|
|
исусъ же рече имъ: вънемлэте и блюдэте сz отъ кваса фарисеиска и садукеиска.
|
(Зач. 66) Ісу́с же рече́ їм: внемлі́те і блюді́теся от ква́са фарисе́йська і саддуке́йська.
|
|
7
|
7
|
|
они же помышлэахѫ въ себэ глаголѭще яко хлэбъ не възzхомъ.
|
Они́ же помишля́ху в себі́, глаго́люще: я́ко хлі́би не взя́хом.
|
|
8
|
8
|
|
разумэвъ же исусъ рече имъ: чьто мыслите въ себэ маловэри яко хлэбъ не възzсте;
|
Разумі́в же Ісу́с рече́ їм: что ми́слите в себі́, малові́ри, я́ко хлі́би не взя́сте?
|
|
9
|
9
|
|
не у ли разумэѥте ни помьните пzти хлэбъ пzти тысzщь и колико кошь възzсте;
|
не у ли разумі́єте, ніже́ по́мните п'ять хлі́би п'яти́м ти́сящам, і коли́ко кош взя́сте?
|
|
10
|
10
|
|
ни ли седми хлэбъ четыремъ тысzщамъ и колико кошьниць възzсте;
|
ні ли седьм хлі́би чети́рем ти́сящам, і коли́ко ко́шниць взя́сте?
|
|
11
|
11
|
|
како не разумэѥте яко не о хлэбэхъ вамъ вънимати рэхъ; храните же сz отъ кваса фарисэиска. и садукеиска.
|
ка́ко не разумі́єте, я́ко не о хлі́біх ріх вам внима́ти, (но) от ква́са фарисе́йська і саддуке́йська?
|
|
12
|
12
|
|
тъгда разумэша яко рече хранити сz не отъ кваса хлэбьнааго нъ отъ учения фарисэиска и садукеиска.
|
Тогда́ разумі́ша, я́ко не рече́ храни́тися от ква́са хлі́бнаго, но от уче́нія фарисе́йська і саддуке́йська.
|
|
13
|
13
|
|
Въ оно+. пришьдъ iс7. въ странU кесариа филиповы. въпрашааше U?нӤикы своя гlя. кого гlють мz чlвци сUща. сн7а члв7чьскааго.
|
(Зач. 67) Прише́д же Ісу́с во страни́ Кесарі́ї Фили́ппови, вопроша́ше ученики́ Своя́, глаго́ля: кого́ М'я глаго́лють челові́ци би́ти*, Си́на Челові́чеськаго?
|
|
14
|
14
|
|
они же рэша ѥмU. ови iw7на кр7стля. ини же илию. дрUзии же иеремию. или ѥдиного t прbркъ.
|
Они́ же рі́ша: о́ві у́бо Іоа́нна Крести́теля, іні́ї же Ілію́, друзі́ї же Ієремі́ю іли́ єди́наго от проро́к.
|
|
15
|
15
|
|
гlа имъ iс7. вы же кого мz гlѥте быти.
|
Глагола їм (Ісу́с): ви же кого́ М'я глаго́лете би́ти*?
|
|
16
|
16
|
|
tвэщавъ же симонъ петръ рече. ты ѥси х©ъ сн7ъ б7а живааго.
|
Отвіща́в же Си́мон Петр рече́: Ти єси́ Христо́с, Син Бо́га Жива́го.
|
|
17
|
17
|
|
и tвэщавъ же iс7 рече ѥмU. бл9нъ ѥси симоне сн7е иана. яко плъть и кръвь не яви тебе. нъ оц7ь мои иже ѥсть на нб7схъ.
|
І отвіща́в Ісу́с рече́ єму́: блаже́н єси́, Си́моне, вар Іо́на, я́ко плоть і кров не яви́ тебі́, но Оте́ць Мой, І́же на небесі́х;
|
|
18
|
18
|
|
и азъ же тебе гlю. яко ты ѥси петръ. и на семь камени. съзижю цьрькъвь мою. и врата адова. не Uдобляють ѥи Ӑ
|
і Аз же тебі́ глаго́лю, я́ко ти єси́ Петр, і на сем ка́мені сози́жду Це́рков Мою́, і врата́ а́дова не одолі́ють єй;
|
|
19
|
19
|
|
И дамь тобэ ключэ цrтва нб7сьнааго. иже аще съвzжеши на земли. бUдеть съвzзанъ на нб7сэхъ. иже аще раздрэшиши на земли. бUдеть раздрэшенъ и на нб7сэхъ.
|
і дам ті ключі́ Ца́рства Небе́снаго; і є́же а́ще св'я́жеши на землі́, бу́деть св'я́зано на небесі́х; і є́же а́ще разріши́ши на землі́, бу́деть разріше́но на небесі́х.
|
|
20
|
20
|
|
Тогда запрэти ученикомъ своимъ да ни кому же не рекѫть яко сь ѥсть исусъ христосъ.
|
(Зач. 68) Тогда́ запрети́ Ісу́с ученико́м Свої́м, да ні кому́же реку́ть, я́ко Сей єсть Ісу́с Христо́с.
|
|
21
|
21
|
|
отътолэ начzтъ исусъ съказати ученикомъ своимъ яко подобаѥть ѥму ити въ иерусалимъ и мъного пострадати отъ старьць и архиереи и кънижьникъ и убиѥну быти и третии дьнь въстати.
|
Отто́лі нача́т Ісу́с ска́зовати ученико́м Свої́м, я́ко подоба́єть Єму́ іти́ во Ієрусали́м і мно́го пострада́ти от ста́рець, і архієре́й, і кни́жник, і убіє́ну би́ти, і в тре́тій день воста́ти.
|
|
22
|
22
|
|
и поѥмъ и петръ начzтъ прэрэкати ѥму глаголѩ: милосрьдъ ты господи. не имать тебэ быти се.
|
І поє́м Єго́ Петр, нача́т преріца́ти Єму́ глаго́ля: милосе́рд Ти, Го́споди; не і́мать би́ти Тебі́ сіє́.
|
|
23
|
23
|
|
онъ же обращь сz рече петрови: иди за мъноѭ сотоно. съблазнъ ми ѥси яко не мыслиши яже сѫть божия нъ чловэчьская.
|
Он же обра́щся рече́ Петро́ві: іди́ за Мно́ю, сатано́, собла́зн Мі єси́; я́ко не ми́слиши я́же (суть) Бо́жия, но челові́чеськая.
|
|
24
|
24
|
|
тъгда исусъ рече ученикомъ своимъ: аще къто хощеть по мънэ ити да отврьжеть сz себе и възьметь крьстъ свои и въ слэдъ мене грzдеть.
|
(Зач. 69) Тогда́ Ісу́с рече́ ученико́м Свої́м: а́ще кто хо́щеть по Мні іти́, да отве́ржеться себе́ і во́зьметь крест свой і по Мні гряде́ть;
|
|
25
|
25
|
|
иже бо хощеть душѫ своѭ съпасти погубить ѭ и иже погубить душѫ мене ради обрzщеть ѭ.
|
І́же бо а́ще хо́щеть ду́шу свою́ спасти́, погуби́ть ю; і і́же а́ще погуби́ть ду́шу свою́ Мене́ ра́ди, обря́щеть ю;
|
|
26
|
26
|
|
кая польза ѥсть чловэку аще вьсь миръ приобрzщеть а душѫ своѭ отъщетить; ли чьто дасть чловэкъ измэнѫ за душѫ своѭ;
|
Ка́я бо по́льза челові́ку, а́ще мир весь приобря́щеть, ду́шу же свою́ отщети́ть? Іли́ что дасть челові́к ізмі́ну за ду́шу свою́?
|
|
27
|
27
|
|
прити бо имать сынъ чловэчьскыи въ славэ отьца своѥго съ ангелы своими и тъгда въздасть комужьдо по дэломъ своимъ.
|
прийти́ бо і́мать Син Челові́чеський во сла́ві Отця́ Своєго́ со а́нгели Свої́ми, і тогда́ возда́сть кому́ждо по дія́нієм єго́;
|
|
28
|
28
|
|
аминь глаголѭ вамъ: сѫть ѥтери отъ сьде стоящиихъ иже не имѫть въкусити съмрьти доньдеже видzть сынъ чловэчьскыи грzдѫщь въ царьствии своѥмь.
|
амі́нь глаго́лю вам, (я́ко) суть ні́ції от зді стоя́щих, і́же не і́муть вкуси́ти сме́рти, до́ндеже ви́дять Си́на Челові́чеськаго гряду́ща во Ца́рствії Своє́м.
|
|
Глава 17
|
Глава 17
|
|
1
|
1
|
|
Въ оно вреұ. поятъ iс7 петра иякова. иwана. брата ѥго. и възведе я на горU высокU ѥдины.
|
(Зач. 70) І по днех шести́х поя́т Ісу́с Петра́, і Іа́кова, і Іоа́нна, бра́та єго́, і возведе́ їх на гору́ високу́ єди́ни,
|
|
2
|
2
|
|
и преобразисz предъ ними. и просвьтэсz лице ѥго яко сlнце. а ризы ѥго быша яко свэтъ.
|
і преобрази́ся пред ни́ми; і просвіти́ся лице́ Єго́, я́ко со́лнце, ри́зи же Єго́ би́ша біли́, я́ко світ.
|
|
3
|
3
|
|
и се явисz моиси. и илия съ нимь глаголѭща.
|
І се, яви́стася їм Моїсе́й і Ілія́, с Ним глаго́люща.
|
|
4
|
4
|
|
Отъвэщавъ же петръ. рече къ iс7ви. Gи. добро ѥсть намъ съде быти. аще хощеши. да створимъ три кUща. тобэ ѥдинU. и мосеови ѥдинU. и илии ѥдинU.
|
Отвіща́в же Петр рече́ (ко) Ісу́сові: Го́споди, добро́ єсть нам зді би́ти; а́ще хо́щеши, сотвори́м зді три сі́ни, Тебі́ єди́ну, і Моїсе́йові єди́ну, і єди́ну Ілії́.
|
|
5
|
5
|
|
се ѥмU гlющю. се облакъ свэтьлъ осэняя я. и се глаc изъ облака гlя. сь ѥсть сн7ъ мои възлюблѥныи. о нѥмь же благоволихъ. того послUшаите.
|
Єще́ (же) єму́ глаго́лющу, се, о́блак сві́тел осіни́ їх; і се, глас із о́блака глаго́ля: Сей єсть Син Мой возлю́бленний, о Не́мже благоволи́х. Того́ послу́шайте.
|
|
6
|
6
|
|
и слышавъше Uченици. падоша ници. и Uбояшасz зэло.
|
І сли́шавше ученици́ падо́ша ни́ці і убоя́шася зіло́.
|
|
7
|
7
|
|
и пристUпль iс7. прикоснUсz ихъ рече. въстанэте. и не боитесz.
|
І присту́пль Ісу́с прикосну́ся їх і рече́: воста́ніте і не бо́йтеся.
|
|
8
|
8
|
|
възведъше же очи свои. и не вэдэша никого же. тъкмо iс7а ѥдиного.
|
Возве́дше же о́чі свої́, ні кого́же ви́діша, то́кмо Ісу́са єди́наго.
|
|
9
|
9
|
|
и съходzщемъ імъ съ горы. заповэда имъ гlя. никомU же не повэдите вэдэния. дондеже сн7ъ члв7чь. из мьртвыихъ въскрьснеть.
|
І сходя́щим їм с гори́, запові́да їм Ісу́с, глаго́ля: ні кому́же пові́діте виді́нія, до́ндеже Син Челові́чеський із ме́ртвих воскре́снеть.
|
|
10
|
10
|
|
и въпросишz и ученици ѥго глаголѭще: чьто убо глаголѭть кънижьници яко илии подобаѥть прити прэжде.
|
(Зач. 71) І вопроси́ша Єго́ ученици́ Єго́, глаго́люще: что у́бо кни́жници глаго́лють, я́ко Ілії́ подоба́єть прийти́ пре́жде?
|
|
11
|
11
|
|
исусъ отвэщавъ рече имъ. илия убо придеть прэжде и устроить вься.
|
Ісу́с же отвіща́в рече́ їм: Ілія́ у́бо при́йдеть пре́жде і устро́їть вся;
|
|
12
|
12
|
|
глаголѭ же вамъ яко илия уже приде и не познашz ѥго нъ сътворишz о нѥмь вься ѥлико въсхотэшz. тако и сынъ чловэчьскыи имать страдати отъ нихъ.
|
глаго́лю же вам, я́ко Ілія́ уже́ при́йде, і не позна́ша єго́, но сотвори́ша о нем, єли́ка восхоті́ша; та́ко і Син Челові́чеський і́мать пострада́ти от них.
|
|
13
|
13
|
|
тъгда разумэшz ученици яко о иоанэ крьстители рече имъ.
|
Тогда́ разумі́ша ученици́, я́ко о Іоа́нні Крести́телі рече́ їм.
|
|
14
|
14
|
|
Въ оно+. члв7къ ѥтеръ пристUпи къ iс7ви. кланzясz ѥмU.
|
(Зач. 72) І прише́дшим їм к наро́ду, приступи́ к Нему́ челові́к, кла́няяся Єму́
|
|
15
|
15
|
|
и гlz. Gи помилUи сн7ъ мои. яко на новъ мcць бэсьнUетьсz. и зэло стражеть. множицею бо нападаѥтьсz на огнь. и многашьды въ водU.
|
і глаго́ля: Го́споди, поми́луй си́на моєго́, я́ко на но́ви мі́сяці бісну́ється і злі стра́ждеть; мно́жицею бо па́даєть во огнь і мно́жицею в во́ду;
|
|
16
|
16
|
|
и приведохъ и къ Uченикомъ твоимъ. и не могоша ѥго исцэлити.
|
і приведо́х єго́ ко ученико́м Твої́м, і не возмого́ша єго́ ісціли́ти.
|
|
17
|
17
|
|
tвэщавъ же iс7ъ и рече. о роде невэрьнъ и развращенъ. доколэ тьрплю въ васъ. приведэте ми и сэмо.
|
Отвіща́в же Ісу́с рече́: о, ро́де неві́рний і развраще́нний, доко́лі бу́ду с ва́ми? Доко́лі терплю́ вам? Приведі́те мі єго́ сі́мо.
|
|
18
|
18
|
|
и запрэти ѥмѫ iс7ъ. и изиде из него бэсъ. и исцэлэ отрокъ ѥго томь часэ.
|
І запрети́ єму́ Ісу́с, і ізи́де із него́ біс; і ісцілі́ о́трок от часа́ того́.
|
|
19
|
19
|
|
тъгда пристUпишz Uченици къ iс7ови ѥдиномU рэша. почьто мы не възмогохомъ изгънати ѥго.
|
Тогда́ присту́пльше ученици́ ко Ісу́су на єди́ні, рі́ша: почто́ ми не возмого́хом ізгна́ти єго́?
|
|
20
|
20
|
|
iс7ъ рече имъ. за невэрьствиѥ ваше. аминъ гlю вамъ. аще имате вэрU яко зьрно горUщьно. речете горэ сеи. прэиди tтUдU сэмо. и прэидеть. и ничьто же не възможьно бUдеть вамъ.
|
Ісу́с же рече́ їм: за неві́рствіє ва́ше; амі́нь бо глаго́лю вам: а́ще і́мате ві́ру я́ко зе́рно гору́шно, рече́те горі́ сей: прейди́ отсю́ду та́мо, і пре́йдеть; і нічто́же невозмо́жно бу́деть вам;
|
|
21
|
21
|
|
родъ же сь не исходить тъкмо мlтвою и постъмь.
|
сей же род не ісхо́дить, то́кмо моли́твою і посто́м.
|
|
22
|
22
|
|
живUщемъ же имъ въ галилэи. рече имъ iс7ъ прэданъ иметь быти сн7ъ чlвчьскыи. въ рѫцэ чlвкомъ
|
Живу́щим же їм в Галиле́ї, рече́ їм Ісу́с: пре́дан і́мать би́ти Син Челові́чеський в ру́ці челові́ком,
|
|
23
|
23
|
|
и Uбиюти и. и третии дн7ь въстанеть.
|
і убію́т Єго́, і в тре́тій день воста́неть. І ско́рбні би́ша зіло́.
|
|
24
|
24
|
|
Въ оно+. пристUпиша приемлющѥи дидрагъма къ петрови. и рэша. Uчитель вашь не даѥть ли дидрагъма.
|
(Зач. 73) Прише́дшим же їм в Капернау́м, приступи́ша приє́млющії дідра́хми к Петро́ві і рі́ша: Учи́тель ваш не дасть ли дідра́хми?
|
|
25
|
25
|
|
рече ѥи. и ѥгда въниде въ домъ. вари iс7ъ гlz. чьто ти сz мьнить симоне. цrе земьсции. t кыхъ приѥмлють дани. или кинозъ. t своихъ ли сн7овъ или t тUждихъ.
|
Глаго́ля: єй. І єгда́ вни́де в дом, предвари́ єго́ Ісу́с, глаго́ля: что ті мни́ться, Си́моне? Ца́ріє зе́мстії от ки́їх приє́млють да́ні іли́ кинсо́н? От свої́х ли сино́в, іли́ от чужи́х?
|
|
26
|
26
|
|
рече ѥмU петръ t тUждихъ. рече ѥмU iс7ъ. ибо свободьни ли сUть сн7ове.
|
Глаго́ла єму́ Петр: от чужи́х. Рече́ єму́ Ісу́с: у́бо свобо́дни суть си́нове;
|
|
27
|
27
|
|
нъ да не съблазнимъ ихъ. шьдъ на море въвьрзи Uдицю. и юже имеши прэже рыбU. и възьми. и tвьрзи Uста ѥи. и обрzщеши статырь. тъ възьмъ дажь и за мz и за сz.
|
но да не соблазни́м їх, шед на мо́ре, ве́рзи у́дицю, і, ю́же пре́жде і́меши ри́бу, возьми́; і отве́рз уста́ єй, обря́щеши стати́р*; той взем даждь їм за М'я і за ся.
|
|
Глава 18
|
Глава 18
|
|
1
|
1
|
|
И въ тъ часъ пристUпиша къ немU Uченици ѥго гlющѥ. къто Uбо болии ѥсть въ цrтвии нб7сьцэомь.
|
(Зач. 74) В той час приступи́ша ученици́ ко Ісу́су, глаго́люще: кто у́бо бо́лій єсть в Ца́рствії Небе́снім?
|
|
2
|
2
|
|
и призъвавъ отрочz iс7ъ. постави ѥ посредэ ихъ.
|
І призва́в Ісу́с отроча́, поста́ви є посреді́ їх
|
|
3
|
3
|
|
и рече. аминъ аминъ гlю вамъ. аще не обратитесz. и бUдете яко дэти. не имате вънити въ цrтвиѥ нб7сьскоѥ.
|
і рече́: амі́нь глаго́лю вам, а́ще не обратите́ся і бу́дете я́ко ді́ти, не вни́дете в Ца́рство Небе́сноє;
|
|
4
|
4
|
|
иже бо сz съмэрить яко отрочz се. тъ ѥсть болии въ цrтвии нб7сьсцэомь.
|
і́же у́бо смири́ться я́ко отроча́ сіє́, той єсть бо́лій во Ца́рствії Небе́снім;
|
|
5
|
5
|
|
и иже колижьдо прииметь отрочz таково ѥдино въ имz моѥ мене приѥмлѥть.
|
і і́же а́ще при́йметь отроча́ таково́ во і́м'я Моє́, Мене́ приє́млеть;
|
|
6
|
6
|
|
и иже аще съблажьняѥть ѥдиного отъ малыихъ сихъ вэруѭщихъ въ мz унѥ ѥму ѥсть да обэсzть жрьнъвъ на выи ѥго осьльскыи и потопzть и въ пѫчинэ морьстэи.
|
а і́же а́ще соблазни́ть єди́наго ма́лих сих, ві́рующих в М'я, у́не єсть єму́, да обі́ситься же́рнов осе́льський на ви́ї єго́, і пото́неть в пучи́ні морсті́й.
|
|
7
|
7
|
|
горе вьсему миру отъ съблазнъ. неволя бо ѥсть прити съблазномъ обаче горе чловэку тому имьже съблазнъ приходить.
|
Го́ре ми́ру от собла́зн; ну́жда бо єсть прийти́ собла́зном; оба́че го́ре челові́ку тому́, і́мже собла́зн прихо́дить.
|
|
8
|
8
|
|
аще ли рѫка твоя ли нога твоя съблажьняѥть тz отъсэци и и отъврьзи отъ себе. добрэѥ ти ѥсть вънити въ животъ хрому ли бэдьну неже дъвэ рѫцэ ли дъвэ нозэ имѫщу въврьжену быти въ огнь вэчьныи.
|
А́ще ли рука́ твоя́ іли́ нога́ твоя́ соблажня́єть тя, отсіци́ ю і ве́рзи от себе́; добрі́йше ті єсть вни́ти в живо́т хро́му іли́ бі́дну [без руки́], не́же дві ру́ці і дві но́зі іму́щу вве́ржену би́ти во огнь ві́чний;
|
|
9
|
9
|
|
и аще око твое съблажняѥть тz изьми ѥ и врьзи отъ себе. добрэѥ ти ѥсть съ ѥдинэмь окъмь въ животъ вънити неже двэ очи имѫщу въврьжену быти въ геонѫ огньнѫѭ.
|
і а́ще о́ко твоє́ соблажня́єть тя, ізми́ є і ве́рзи от себе́; добрі́йше ті єсть со єди́нім о́ком в живо́т вни́ти, не́же дві о́ці іму́щу вве́ржену би́ти в геє́нну о́гненную.
|
|
10
|
10
|
|
Рече Gь. блюдэте и. не радите о ѥдиномь t малыхъ сихъ. гlю бо имъ. яко ан7гли ихъ на нб7сьхъ. выинU вы видите оц7z моѥго нб7сьнааго.
|
(Зач. 75) Блюді́те, да не пре́зрите єди́наго (от) ма́лих сих; глаго́лю бо вам, я́ко а́нгели їх на небесі́х ви́ну ви́дять лице́ Отця́ Моєго́ Небе́снаго.
|
|
11
|
11
|
|
приде сн7ъ члв7чьскыи. възискати и сп7стъ заблUжьшааго.
|
При́йде бо Син Челові́чеський (взиска́ти і) спасти́ поги́бшаго.
|
|
12
|
12
|
|
чьто сz мьнить вамъ. аще бUдеть ѥдиномU члв7кU. р7. овьць и заблUдить ѥдина t нихъ. не оставить ли девzти десzтъ и девzти на горахъ. и шьдъ ищеть заблUжьшея.
|
Что вам мни́ться? А́ще бу́деть ні́коєму челові́ку сто ове́ць, і заблу́дить єди́на от них, не оста́вить ли де́в'ятьдесят і де́в'ять в гора́х і шед і́щеть заблу́ждшия?
|
|
13
|
13
|
|
и аще обрzщеть ю. аминъ аминъ гlю вамъ яко радUѥтьсz о неи паче. неже о. f7. десzтъ и. f7. не заблѫжьшиихъ.
|
і а́ще бу́деть [приключи́ться] обрісти́ ю, амі́нь глаго́лю вам, я́ко ра́дується о ней па́че, не́же о дев'яти́десятих і дев'яти́ не заблу́ждших.
|
|
14
|
14
|
|
тако нэсть волz предъ оц7ьмь вашимъ нб7сьскыимь. да погыбнеть ѥдинъ малыхъ сихъ.
|
Та́ко ність во́ля пред Отце́м ва́шим Небе́сним, да поги́бнеть єди́н от ма́лих сих.
|
|
15
|
15
|
|
аще ли съгрэшить въ тz братъ твои. иди обличи ѥго посредэ тебе томU ѥдиномU. аще тебе послUшаѥть. прэобрzщеши братъ твои.
|
А́ще же согріши́ть к тебі́ брат твой, іди́ і обличи́ єго́ между́ тобо́ю і тім єди́нім; а́ще тебе́ послу́шаєть, приобрі́л єси́ бра́та Твоєго́;
|
|
16
|
16
|
|
аще ли не послUшаѥть тебе. поими и пакы съ собою. ѥдиного или дъва. да въ трьхъ или дъвою съвэдэтель станеть вьсzкъ чlвкъ.
|
а́ще ли тебе́ не послу́шаєть, поїми́ с собо́ю єще́ єди́наго іли́ два, да при усті́х двою́ іли́ тріє́х свиді́телей ста́неть всяк глаго́л;
|
|
17
|
17
|
|
аще же не послUшаѥть ихъ. рьци цр7кви. аще же о цр7кви не родити начьнеть да бUдеть язычьникъ и мытарь.
|
а́ще же не послу́шаєть їх, пові́ждь це́ркві; а́ще же і це́рков преслу́шаєть, бу́ди тебі́ я́коже язи́чник і мита́р.
|
|
18
|
18
|
|
аминъ аминъ гlю вамъ. ѥлико аще съвzжете на земли. бUдеть вzзанъ и на нб7сьхъ. и ѥлико аще раздрэшите на земли. бUдеть раздрэшенъ и на нб7сьхъ.
|
(Зач. 76) Амі́нь (бо) глаго́лю вам: єли́ка а́ще св'я́жете на землі́, бу́дуть св'я́зана на небесі́; і єли́ка а́ще разрішите́ на землі́, бу́дуть разріше́на на небесі́х.
|
|
19
|
19
|
|
Пакы аминъ гlю вамъ. яко аще дъва t васъ съвэщаѥта на земли. о вьсzкои вещи. ѥю же колижьдо просите бUдеть има. t оц7а моѥго иже ѥсть на нб7сьхъ.
|
Па́ки амі́нь глаго́лю вам, я́ко а́ще два от вас совіща́єта на землі́ о вся́цій ве́щі, єя́же а́ще про́сита, бу́деть ї́ма от Отця́ Моєго́, І́же на Небесі́х;
|
|
20
|
20
|
|
идеже ѥста дъва или триѥ събьрани въ имz моѥ. тU ѥсмь посредэ іхъ.
|
іді́же бо єста́ два іли́ тріє́ со́брані во і́м'я Моє́, ту єсьм посреді́ їх.
|
|
21
|
21
|
|
Тъгда пристѫпль къ нѥму петръ рече: господи коль краты съгрэшить братъ мои въ мz и отпущѫ ѥму до седмь кратъ ли;
|
Тогда́ присту́пль к Нему́ Петр рече́: Го́споди, колькра́ти а́ще согріши́ть в м'я брат мой, і отпущу́ ли єму́ до седьм крат?
|
|
22
|
22
|
|
глагола ѥму исусъ: не глаголѭ тебэ до седмь кратъ нъ до седмь десzтъ кратъ седмицеѭ. Рече Gь притъчю сию.
|
Глаго́ла єму́ Ісу́с: не глаго́лю тебі́: до седьм крат, но до се́дьмдесят крат седмери́цею.
|
|
23
|
23
|
|
Uподобисz цrтвиѥ нб7сьноѥ. чlвкѫ цrю. иже хотэ сътzзатисz о словеси съ рабы своими.
|
(Зач. 77) Сего́ ра́ди уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку царю́, і́же восхоті́ стяза́тися о словесі́ с раби́ свої́ми.
|
|
24
|
24
|
|
начьнъшю же ѥмU. сътzзатисz о словеси. приведоша ѥмU дължьникъ ѥдинъ тьмою таланътъ.
|
Наче́ншу же єму́ стяза́тися, приведо́ша єму́ єди́наго должника́ тьмо́ю тала́нт;
|
|
25
|
25
|
|
не имUщю же ѥмU въздати. повелэ Gинъ ѥго да продадzти и. и женU ѥго и чада. и вьсz ѥлико имzше и tдати и.
|
не іму́щу же єму́ возда́ти, повелі́ ї госпо́дь єго́ прода́ти, і жену́ єго́, і ча́да, і вся, єли́ка імі́яше, і отда́ти.
|
|
26
|
26
|
|
и падъ Uбо рабъ тъ. кланzашесz ѥмU гlz. Gи потьрпи на мънэ и вьсе ти въздамь.
|
Пад у́бо раб той, кла́няшеся єму́, глаго́ля: го́споди, потерпи́ на мні, і вся ті возда́м.
|
|
27
|
27
|
|
милосьрдовавъ же Gинъ раба того. прости и и дългъ tпUсти ѥмU.
|
Милосе́рдовав же госпо́дь раба́ того́, прости́ єго́ і долг отпусти́ єму́.
|
|
28
|
28
|
|
и шьдъ же рабъ тъ. обрэте ѥдиного t клевретъ своихъ. иже бэ дължьнъ ѥмU. р7. мь пэнzзь. и имыи давлzше и гlz. дажь ми имь же. ми ѥси дължьнъ.
|
Ізше́д же раб той, обрі́те єди́наго (от) клевре́т свої́х, і́же бі до́лжен єму́ стом пі́нязь; і єм єго́ давля́ше, глаго́ля: отда́ждь мі, і́мже (мі) єси́ до́лжен.
|
|
29
|
29
|
|
падъ же клевретъ молzше и гlz. потьрпи на мънэ и вьсе въздамь ти.
|
Пад у́бо клевре́т єго́ на но́зі єго́, моля́ше єго́, глаго́ля: потерпи́ на мні, і вся возда́м ті.
|
|
30
|
30
|
|
онъ же не хотzаше. нъ ведъ въсади и въ тьмьницю. донъдеже въздасть ѥмU вьсь дългъ.
|
Он же не хотя́ше, но вед всади́ єго́ в темни́цю, до́ндеже возда́сть до́лжноє.
|
|
31
|
31
|
|
видэвъше же Uбо клеврети бывъшая. съжалишz си зэло. пришьдъше съказашz Gинѫ своѥмU вьсz бывъшая.
|
Ви́дівше же клевре́ти єго́ би́вшая, сжа́лиша си зіло́ і прише́дше сказа́ша господи́ну своєму́ вся би́вшая.
|
|
32
|
32
|
|
тъгда призъвавыи Gинъ ѥго гlа ѥмU. рабе лUкавыи. вьсь дългъ твои tпUстихъ тебе. понеже Uмоли мz.
|
Тогда́ призва́в єго́ господи́н єго́, глаго́ла єму́: ра́бе лука́вий, весь долг он отпусти́х тебі́, поне́же умоли́л м'я єси́;
|
|
33
|
33
|
|
не подобааше ли и тебэ помиловати клеврета твоѥго. яко и азъ тz помиловахъ.
|
не подоба́ше ли і тебі́ поми́ловати клевре́та твоєго́, я́коже і аз тя поми́ловах?
|
|
34
|
34
|
|
и прогнэвасz ги7нъ ѥго. и прэдасти и мUчителемъ. донъдеже въздасть емU вьсь дългъ свои.
|
І прогні́вався госпо́дь єго́, предаде́ єго́ мучи́телем, до́ндеже возда́сть весь долг свой.
|
|
35
|
35
|
|
тако и оц7ь мои нб7сьскыи сътворить вамъ. аще не tпUщаѥте къжьдо братU своѥмU. t ср7дць вашихъ прэгрэшеиии вашихъ.
|
Та́ко і Оте́ць мой Небе́сний сотвори́ть вам, а́ще не отпустите́ ки́йждо бра́ту своєму́ от серде́ць ва́ших прегріше́нія їх.
|
|
Глава 19
|
Глава 19
|
|
1
|
1
|
|
И бысть ѥгда съконьча исусъ словеса си прэиде отъ галилеѩ и приде въ прэдэлы иудеискы об онъ полъ иордана.
|
І бисть, єгда́ сконча́ Ісу́с словеса́ сія́, пре́йде от Галиле́ї і при́йде в преді́ли Іуде́йськія об он пол Іорда́на.
|
|
2
|
2
|
|
и по нѥмь идошz народи мънози и исцэли ѩ ту.
|
І по Нем ідо́ша наро́ди мно́зі, і ісціли́ їх ту.
|
|
3
|
3
|
|
Въ оно+. пристUпиша и фарисэи къ iс7U искUшающеи и гlюще. аще достоить чlвкU пѫстити женU свою по всzкои винэ.
|
(Зач. 78) І приступи́ша к Нему́ фарисе́є іскуша́юще Єго́ і глаго́лаша Єму́: а́ще досто́їть челові́ку пусти́ти жену́ свою́ по вся́цій вині́?
|
|
4
|
4
|
|
онъ же tвэщавъ рече имъ. нэсте ли чьли. яко сътвори искони мужьскъ полъ и женьскъ сътворилъ ѥсть.
|
Он же отвіща́в рече́ їм: ні́сте ли чли, я́ко сотвори́вий іскони́, му́жеський пол і же́нський сотвори́л я єсть?
|
|
5
|
5
|
|
и рече сего ради оставить чlкъ оц7а своѥго и м™рь. и прилэпитьсz женэ своѥи. и бUдета. оба въ плъть ѥдинU.
|
І рече́: сего́ ра́ди оста́вить челові́к отця́ (своєго́) і ма́тер і приліпи́ться к жені́ своє́й, і бу́дета о́ба в плоть єди́ну,
|
|
6
|
6
|
|
тэмь же Uже нэсте дъва нъ ѥдина плъть. еже Uбо iс7ъ. съчета. чlовэкъ да не разлUчаѥть.
|
я́коже ктому́ ні́ста два, но плоть єди́на; є́же у́бо Бог сочета́, челові́к да не разлуча́єть.
|
|
7
|
7
|
|
гlаша ѥмU чьто Uбо мосии заповэда дати кънигы распѫстьныя. и tпUстити ю.
|
Глаго́лаша єму́: что у́бо Моїсе́й запові́да да́ти кни́гу распу́стную і отпусти́ти ю?
|
|
8
|
8
|
|
гlа имъ. яко мосии по жестосьрдию вашемU. повелэ вамъ пUстити жены своя. искони же не бысть тако.
|
Глаго́ла їм: я́ко Моїсе́й по жестосе́рдію ва́шему повелі́ вам пусти́ти жени́ ва́ша; ізнача́ла же не бисть та́ко;
|
|
9
|
9
|
|
гlю же вамъ яко иже аще пUстить женѫ свою. развэ словесе прэлюбодэинааго. творити я прэлюбы. и женяисz потьбэгою прэлюбы творить.
|
глаго́лю же вам, я́ко і́же а́ще пу́стить жену́ свою́, ра́зві словесе́ прелюбоді́йна, і ожени́ться іно́ю, прелюби́ твори́ть; і женя́йся пущени́цею прелюби́ ді́єть.
|
|
10
|
10
|
|
и гlаша ѥмU Uченици ѥго. аще така ѥсть вина съ женою чlвкU. Uне ѥсть не женитисz.
|
Глаго́лаша Єму́ ученици́ Єго́: а́ще та́ко єсть вина́ челові́ку с жено́ю, лу́чше єсть не жени́тися.
|
|
11
|
11
|
|
онъ же рече имъ. не вьси въмэстzть словесе сего. нъ имъ же дано ѥсть.
|
Он же рече́ їм: не всі вміща́ють словесе́ сего́, но ї́мже дано́ єсть;
|
|
12
|
12
|
|
сѫть же каженици. иже ищрева матерьнz родишzсz тако. и сUть каженици яже исказишz члbвци. и сUть каженици. иже сz исказиша сами цrтвия ради небесьнааго. могыи въмэщати да въмэстить.
|
суть бо скопці́, і́же із чре́ва ма́терня роди́шася та́ко; і суть скопці́, і́же скопи́шася от челові́к; і суть скопці́, і́же іскази́ша са́мі себе́ Ца́рствія ра́ди Небе́снаго; моги́й вмісти́ти да вмісти́ть.
|
|
13
|
13
|
|
Тъгда приведошz къ нѥму дэти да рѫцэ възложить на нѩ и помолить сz. ученици же запрэтишz имъ.
|
Тогда́ приведо́ша к Нему́ ді́ти, да ру́ці возложи́ть на них і помо́литься; ученици́ же запрети́ша їм.
|
|
14
|
14
|
|
исусъ же рече имъ останэте дэтии и не браните имъ прити къ мънэ таковыихъ бо ѥсть царьствиѥ небесьноѥ.
|
Ісу́с же рече́ їм: оста́віте діте́й і не возбраня́йте їм прийти́ ко Мні; такови́х бо єсть Ца́рство Небе́сноє.
|
|
15
|
15
|
|
и възложь на нѩ рѫцэ отиде отътѫду.
|
І возло́жь на них ру́ці, оти́де отту́ду.
|
|
16
|
16
|
|
Въ оно+. Uноша ѥтеръ пристѫпи къ iс7ви. молzи и гlz. Uчителю бlгыи. чьто бlго сътворю. да имамъ животъ вэчьныи.
|
(Зач. 79) І се єди́н (ні́кий) присту́пль рече́ Єму́: Учи́телю Благи́й, что бла́го сотворю́, да і́мам живо́т ві́чний?
|
|
17
|
17
|
|
онъ же рече ѥмU. чьто мz гlеши бlга. никто же бlгъ тъкмо бъ7 ѥдинъ. аще ли хощеши въ животъ вънити. съблюди заповэди.
|
Он же рече́ єму́: что М'я глаго́леши бла́га? Нікто́же благ, то́кмо єди́н Бог; а́ще ли хо́щеши вни́ти в живо́т, соблюди́ за́повіді.
|
|
18
|
18
|
|
гlа ѥмU кыя. iс7ъ же рече ѥмѫ. ѥже не Uбиѥши. ни прэлюбы сътвориши ни Uкрадеши. ни лъжисъвэдэтельствUѥши.
|
Глаго́ла Єму́: кі́я? Ісу́с же рече́: є́же, не убіє́ши; не прелюби́ сотвори́ши; не укра́деши; не лжесвиді́тельствуєши;
|
|
19
|
19
|
|
чьти оц7z и м™ръ. и възлюби ближьнzаго своѥго яко и самъ сz.
|
чти отця́ і ма́тер; і: возлю́биши і́скренняго твоєго́, я́ко сам себе́.
|
|
20
|
20
|
|
гlа ѥмU Uноша. вьсz си съхранихъ t Uности моѥя. чьсо ѥсмь и ѥще не съконьчzлъ.
|
Глаго́ла Єму́ ю́ноша: вся сія́ сохрани́х от ю́ности моєя́; что єсьм єще́ не доконча́л?
|
|
21
|
21
|
|
и рече ѥмU iс7ъ. аще хощеши съвьршенъ быти. иди продажь имэниѥ своѥ и дажь нищиимъ. и имэти имаши съкровище на нб7сьхъ. и приди въ слэдъ мене.
|
Рече́ єму́ Ісу́с: а́ще хо́щеши соверше́н би́ти, іди́, прода́ждь імі́ніє твоє́ і даждь ни́щим; і імі́ти і́маши сокро́вище на небесі́; і гряди́ вслід Мене́.
|
|
22
|
22
|
|
слышавъ же Uношz слово. отиде скьрбz. бэ бо имэя сътzжzния мънога.
|
Сли́шав же ю́ноша сло́во, оти́де скорб'я́; бі бо імі́я стяжа́нія мно́га.
|
|
23
|
23
|
|
iс7ъ же рече къ Uченикомъ своимъ. аминъ гlю вамъ. яко неUдобь вънити богатU въ цrтвиѥ нб7сьскоѥ.
|
Ісу́с же рече́ ученико́м Свої́м: амі́нь глаго́лю вам, я́ко неудо́б бога́тий вни́деть в Ца́рствіє Небе́сноє;
|
|
24
|
24
|
|
пакы гlю вамъ. яко Uдобэѥ ѥсть вельбUдU сквозэ игълинэ Uши проити. неже богатU въ цrтвиѥ б9иѥ вънити.
|
па́ки же глаго́лю вам: удо́біє єсть вельбу́ду сквозі́ іглині́ у́ші пройти́, не́же бога́ту в Ца́рствіє Бо́жиє вни́ти.
|
|
25
|
25
|
|
слышzвъше же Uченици ѥго. дивлzахUсz зэло гlюще. кто Uбо можеть сп7сенъ быти.
|
Сли́шавше же ученици́ Єго́, дивля́хуся зіло́, глаго́люще: кто у́бо мо́жеть спасе́н би́ти?
|
|
26
|
26
|
|
възьрэвъ же iс7ъ и рече имъ. t чlвкъ се не възможьно ѥсть. а t б7а вьсz възможьна сUть.
|
Воззрі́в же Ісу́с рече́ їм: у челові́к сіє́ невозмо́жно єсть, у Бо́га же вся возмо́жна.
|
|
27
|
27
|
|
tвэщавъ же петръ рече ѥмU. Gи се мы оставихомъ вьсе. и въ слэдъ тебе идохомъ что Uбо бUдеть намъ.
|
Тогда́ отвіща́в Петр рече́ Єму́: се, ми оста́вихом вся і вслід Тебе́ ідо́хом; что у́бо бу́деть нам?
|
|
28
|
28
|
|
iс7ъ рече имъ. аминъ аминъ гlю вамъ. яко вы шьдъшии по мънэ въ пакыбыти. ѥгда сzдеть сн7ъ чlвчьскыи на прэстолэ славы своѥя. сzдете и вы на двою на десzте прэстолѫ. сUдzще дъвэма на десzте колэнома изlевома.
|
Ісу́с же рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам, я́ко ви ше́дшії по мні, в пакибитіє́, єгда́ ся́деть Син Челові́чеський на престо́лі сла́ви Своєя́, ся́дете і ви на двоюна́десяте престо́лу, судя́ще обімана́десяте колі́нома Ізра́їлевома;
|
|
29
|
29
|
|
и вьсzкъ иже оставить домъ. братию или сестры. ли оц7z ли м™рь. ли женU ли дэти ли села ли храмы. имене моего ради. сътократицею прииметь. и животъ вэчьныи наслэдить.
|
і всяк, і́же оста́вить дом, іли́ бра́тію, іли́ сестри́, іли́ отця́, іли́ ма́тер, іли́ жену́, іли́ ча́да, іли́ се́ла, і́мене Моєго́ ра́ди, стори́цею при́йметь і живо́т ві́чний наслі́дить;
|
|
30
|
30
|
|
мнози же бUдUть пьрвии послэдьнии. и послэдьнии пьрвии.
|
мно́зі же бу́дуть пе́рві послі́днії, і послі́дні пе́рвії.
|
|
Глава 20
|
Глава 20
|
|
1
|
1
|
|
Рече Gь притъчю сию. подобьно ѥсть цр7ство нб7сноѥ члв7кU домовитU. иже изиде кUпьно Uтро наяти дэлателя. виноградU своѥмU.
|
(Зач. 80) Подо́бно бо єсть Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку домови́ту, і́же ізи́де ку́пно [зіло́] у́тро ная́ти ді́лателі в виногра́д свой,
|
|
2
|
2
|
|
съвэщавъ же съ дэлатели. по пэнязю на дн7ь. пославъ я въ виноградъ свои.
|
і совіща́в с ді́лателі по пі́нязю на день, посла́ їх в виногра́д свой.
|
|
3
|
3
|
|
и шьдъ въ третиюӬ годинU. видэ ины праздьны. на тържищи стояща.
|
І ізше́д в тре́тій час, ви́ді і́ни стоя́щя на то́ржищі пра́здни,
|
|
4
|
4
|
|
и тэмъ рече. идэте въ виноградъ мои. иже будеть правьда въдамь вамъ.
|
і тім рече́: іді́те і ви в виногра́д мой, і є́же бу́деть пра́вда, дам вам. Они́ же ідо́ша.
|
|
5
|
5
|
|
они же идоша. пакы же ишьдъ въ шестUю и въ девzтUю годинU. сътвори тако же.
|
Па́ки же ізше́д в шести́й і дев'я́тий час, сотвори́ та́коже.
|
|
6
|
6
|
|
И въ ѥдинUю надесzте годинU ишьдъ сътвори тако. wбрэ дрUгыя праздьны и гlа имъ. что стоите вьсь дн7ь праздьни.
|
Во єдинийжена́десять час ізше́д, обрі́те другі́я стоя́щя пра́здни і глаго́ла їм: что зді стоїте́ весь день пра́здні?
|
|
7
|
7
|
|
гlаша ѥмU. яко никто же насъ наятъ. гlа имъ. идэте въ виноградъ мои. и ѥже бUдеть правьда приимете.
|
Глаго́лаша єму́: я́ко нікто́же нас ная́т. Глаго́ла їм: іді́те і ви в виногра́д (мой), і є́же бу́деть пра́ведно, при́ймете.
|
|
8
|
8
|
|
вечерU же бывъшю. гlа гdнъ винограда. къ приставьникU своѥмU. призови дэлателя. и дажь имъ мьздU начьнъ t послэжьнихъ до пьрвыихъ.
|
Ве́черу же би́вшу, глаго́ла господи́н виногра́да к приста́внику своєму́: призови́ ді́лателі і даждь їм мзду, наче́н от послі́дніх до пе́рвих.
|
|
9
|
9
|
|
пришьдъше же иже въ ѥдинUю на десzте годинU. прияша по пэнzзю.
|
І прише́дше і́же во єдинийна́десять час, прия́ша по пі́нязю.
|
|
10
|
10
|
|
и пришьдъше пьрвии. мнzхUсz вzще прияти. и прияша и ти по пэнzзю.
|
Прише́дше же пе́рвії мня́ху, я́ко в'я́щше при́ймуть; і прия́ша і ті́ї по пі́нязю;
|
|
11
|
11
|
|
приимъше ръпътахU. на гн7а гlюще.
|
приє́мше же ропта́ху на господи́на,
|
|
12
|
12
|
|
како сия послэдьняя ѥдинъ чаc сътвориша. равьны намъ сътворилъ ѥси. понесъшимъ тzготU дн7е и варъ.
|
глаго́люще, я́ко сі́ї послі́днії єди́н час сотвори́ша, і ра́вних нам сотвори́л їх єси́, поне́сшим тяготу́ дне і вар.
|
|
13
|
13
|
|
онъ же tвэщавъ рече. ѥдиномU ихъ. дрUже не обижю тебе. не по пэнzзю ли съвэщахъ съ тобою.
|
Он же отвіща́в рече́ єди́ному їх: дру́же, не оби́жу тебе́; не по пі́нязю ли совіща́л єси́ со мно́ю?
|
|
14
|
14
|
|
възьми своѥ и иди. хощю же семU послэдьнюUмU дати. яко тобэ.
|
возьми́ твоє́ і іди́; хощу́ же і сему́ послі́днему да́ти, я́коже і тебі́;
|
|
15
|
15
|
|
или нэсть ми лэть сътворити въ своихъ ми ѥже хощю. аще око твоѥ лUкаво ѥсть. яко азъ благъ ѥсмь.
|
іли́ ність мі літь сотвори́ти, є́же хощу́, во свої́х мі? А́ще о́ко твоє́ лука́во єсть, я́ко аз благ єсьм?
|
|
16
|
16
|
|
тако бUдUть послэдьнии пьрвии. и пьрвии. послэдьнии. мнози бо сUть зъвании. а мало избраныхъ.
|
Та́ко бу́дуть послі́днії пе́рві, і пе́рвії послі́дні; мно́зі бо суть зва́ні, ма́ло же ізбра́нних.
|
|
17
|
17
|
|
и въсходz исусъ въ иерусалимъ поѩтъ оба на десzте ученика ѥдины на пѫть и рече имъ:
|
(Зач. 81) І восходя́ Ісу́с во Ієрусали́м, поя́т обана́десяте ученика́ єди́ни [осо́б] на путі́ і рече́ їм:
|
|
18
|
18
|
|
се въсходимъ въ иерусалимъ и сынъ чловэчьскыи прэданъ бѫдеть архиереомъ и кънижьникомъ и осѫдzть и на съмрьть
|
се, восхо́дим во Ієрусали́м, і Син Челові́чеський пре́дан бу́деть архієре́єм і кни́жником; і осу́дять Єго́ на смерть,
|
|
19
|
19
|
|
и прэдадzть и на порѫганиѥ ѩзыкомъ и биѥниѥ и пропzтиѥ и въ третии дьнь въскрэснеть.
|
і предадя́ть Єго́ язи́ком на поруга́ніє, і біє́ніє, і проп'я́тіє; і в тре́тій день воскре́снеть.
|
|
20
|
20
|
|
тъгда пристѫпи къ нѥму мати сыну заведеову съ сынома своима кланяѭщи сz и просzщи нэчесо отъ нѥго.
|
Тогда́ приступи́ к Нему́ ма́ти си́ну Зеведе́йову с сино́ма свої́ма, кла́няющися і прося́щи ні́что от Него́.
|
|
21
|
21
|
|
онъ же рече ѥи: чьто хощеши; глагола ѥму. рьци да сzдете сиѩ оба сына моѩ ѥдинъ о деснѫѭ тебе и ѥдинъ о шуѭѭ тебе въ царьствии твоѥмь.
|
Он же рече́ єй: чесо́ хо́щеши? Глаго́ла Єму́: рци, да ся́дета сія́ о́ба си́на моя́, єди́н одесну́ю Тебе́ і єди́н ошу́юю (Тебе́) во Ца́рствії Твоє́м.
|
|
22
|
22
|
|
отвэщавъ же исусъ рече: не вэста сz чесо просzща. можета ли пити чашѫ ѭже азъ имамъ пити; ли крьщениѥмь имьже азъ крьщѫ сz крьстити сz; глаголасте ѥму: можевэ.
|
Отвіща́в же Ісу́с рече́: не ві́ста, чесо́ про́сита; мо́жета ли пи́ти ча́шу, ю́же Аз і́мам пи́ти, іли́ креще́нієм, і́мже Аз кре́ща́юся, крести́тися? Глаго́ласта Єму́: мо́жева.
|
|
23
|
23
|
|
и глагола има: чашѫ моѭ испиѥта ибо и крьщениѥмь имьже азъ крьщѫ сz крьстита сz. а ѥже сэсти о деснѫѭ и о шуѭѭ мене нэсть мънэ сего дати нъ имъже уготовано ѥсть отъ отьца моѥго.
|
І глаго́ла ї́ма: ча́шу у́бо Мою́ іспіє́та, і креще́нієм, і́мже Аз креща́юся, і́мате крести́тися; а є́же сі́сти одесну́ю Мене́ і ошу́юю Мене́ — ність Моє́ да́ти, но ї́мже угото́вася от Отця́ Моєго́.
|
|
24
|
24
|
|
и слышавъше десzтии негодовашz о обою брату.
|
І сли́шавше де́сять, негодова́ша о обою́ бра́ту.
|
|
25
|
25
|
|
исусъ же призъвавъ ѩ рече. вэсте яко кънzзи ѩзыкъ господьствуѭть ими и велиции обладаѭть ими.
|
Ісу́с же призва́в їх, рече́: ві́сте, я́ко кня́зі язи́к госпо́дствують ї́ми, і вели́ції облада́ють ї́ми;
|
|
26
|
26
|
|
не тако же бѫдеть въ васъ нъ иже аще хощеть вzщии быти въ васъ да бѫдеть вамъ слуга
|
не та́ко же бу́деть в вас; но і́же а́ще хо́щеть в вас в'я́щший би́ти, да бу́деть вам слуга́;
|
|
27
|
27
|
|
и иже аще хощеть въ васъ быти прэдьнии да бѫдеть вамъ рабъ.
|
і і́же а́ще хо́щеть в вас би́ти пе́рвий, бу́ди вам раб;
|
|
28
|
28
|
|
якоже сынъ чловэчьскыи не приде да послужzть ѥму нъ послужитъ и дати душѫ своѭ избавлениѥ за мъногы.
|
я́коже Син Челові́чеський не при́йде, да послу́жать Єму́, но послужи́ти і да́ти ду́шу Свою́ ізбавле́ніє за мно́гих.
|
|
29
|
29
|
|
В оно+. исходzщю iс7ви t ѥрихона. по немь идU народи.
|
(Зач. 82) І ісходя́щу Єму́ от Ієрихо́на, по Нем і́де наро́д мног.
|
|
30
|
30
|
|
и се дъва слэпьцz сэдzщz при пUти. и слышавъшz яко iс7ъ мимо ходить. възъписта гlюща. помилUи ны Gи сн7U дв7двъ.
|
І се, два сліпця́ сідя́ща при путі́, сли́шавша, я́ко Ісу́с мимохо́дить, возопи́ста, глаго́люща: поми́луй ни, Го́споди, Си́не Дави́дов.
|
|
31
|
31
|
|
народи же запрэщахU има Uмълчzти. она же паче въпияста гlюща. помилUи ны Gи сн7U дв7двъ.
|
Наро́д же преща́ше ї́ма, да умолчи́та; о́на же па́че вопія́ста, глаго́люща: поми́луй ни, Го́споди, Си́не Дави́дов.
|
|
32
|
32
|
|
и ставъ iс7ъ възгласи я и рече. чьто хощета да сътворю вама.
|
І воста́в Ісу́с возгласи́ я і рече́: что хо́щета, да сотворю́ ва́ма?
|
|
33
|
33
|
|
гlаста ѥмU Gи. да tвьрзетесz наю очи.
|
Глаго́ласта Єму́: Го́споди, да отве́рзетіся о́чі на́ю.
|
|
34
|
34
|
|
млrдовавъ же iс7ъ прикоснUсz очию има. и абие прозьрэста има очи. и по немъ идоста.
|
Милосе́рдовав же Ісу́с прикосну́ся о́чію ї́ма; і а́біє прозрі́ста ї́ма о́чі, і по Нем ідо́ста.
|
|
Глава 21
|
Глава 21
|
|
1
|
1
|
|
И ѥгда приближисz исусъ въ иерусалимъ и приде въ виfфагиѭ къ горэ елеоньстэи тъгда посъла дъва ученика
|
(Зач. 83а) І єгда́ прибли́жишася во Ієрусали́м і прийдо́ша в Вифсфагі́ю к горі́ Єлео́нстій, тогда́ Ісу́с посла́ два ученика́,
|
|
2
|
2
|
|
глаголѩ има: идэта въ вьсь яже ѥсть прямо вама. и абиѥ обрzщета осьлz привzзано и жрэбz съ нимь. и отърэшьша приведэта ми.
|
глаго́ля ї́ма: іді́та в весь, я́же пря́мо ва́ма; і а́біє обря́щета осля́ прив'я́зано, і жреб'я́ с ним; отріши́вша приведі́та Мі;
|
|
3
|
3
|
|
и аще речеть къто вама чьто. речета яко господь трэбуѥтъ ѥю. и абиѥ же посълѥтъ я.
|
і а́ще ва́ма кто рече́ть что, рече́та, я́ко Госпо́дь єю́ тре́буєть; а́біє же по́слеть я.
|
|
4
|
4
|
|
се же вьсе бысть да събѫдеть сz реченоѥ пророкъмь глаголѫщемь:
|
Сіє́ же все бисть, да сбу́деться рече́нноє проро́ком, глаго́лющим:
|
|
5
|
5
|
|
рьцэте дъщери сионовэ: се царь твои идеть къ тебэ кротъкъ и въсэдъ на осьлz и жрэбz сына ярьмьнича.
|
рці́те дще́рі Сіо́нові: се Цар Твой гряде́ть тебі́ кро́ток, і всід на осля́ і жреб'я́, си́на под'яре́мнича.
|
|
6
|
6
|
|
шьдъша же ученика и сътворьша якоже повелэ има исусъ.
|
Ше́дша же ученика́ і сотво́рша, я́коже повелі́ ї́ма Ісу́с,
|
|
7
|
7
|
|
приведосте осьлz и жрэбz и възложишz врьху ѥю ризы своѩ и въсэде врьху ихъ.
|
приведо́ста осля́ і жреб'я́; і возложи́ша верху́ єю́ ри́зи своя́, і всі́де верху́ їх.
|
|
8
|
8
|
|
мъножаише же народи постьлашz ризы своѩ по пѫти. друзии же рэзаахµ вэтви отъ дрэва и постилаахѫ по пути.
|
Мно́жайшії же наро́ди постила́ху ри́зи своя́ по путі́; друзі́ї же рі́заху ві́тві от древ і постила́ху по путі́.
|
|
9
|
9
|
|
народи же ходzщеи прэдъ нимь и въ слэдъ зъваахѫ глаголѭще: осанъна сыну давыдову. благословлѥнъ грzдыи въ имz господьне. осанъна въ вышьнихъ.
|
Наро́ди же предходя́щії (Єму́) і вслі́дствующії зва́ху, глаго́люще: оса́нна Си́ну Дави́дову! Благослове́н Гряди́й во і́м'я Госпо́днє! Оса́нна в ви́шніх!
|
|
10
|
10
|
|
и въшьдъшу ѥму въ иерусалимъ потрzсе сz вьсь градъ глаголѩ: къто сь ѥсть;
|
І вше́дшу Єму́ во Ієрусали́м, потрясе́ся весь град, глаго́ля: Кто єсть сей?
|
|
11
|
11
|
|
народи же глаголаахѫ яко сь ѥсть исусъ пророкъ иже отъ назарееfа галилеискааго.
|
Наро́ди же глаго́лаху: сей єсть Ісу́с, Проро́к, І́же от Назаре́та галиле́йська.
|
|
12
|
12
|
|
И въниде исусъ въ црькъвь божиѭ и изгъна вьсz продаѭщzѩ и купуѭщzѩ въ црькъви и дъскы тръжьникъ испроврьже и сэдалища продаѭщиихъ голѫби.
|
(Зач. 83б) І вни́де Ісу́с в це́рков Бо́жию і ізгна́ вся продаю́щия і купу́ющия в це́ркві, і трапе́зи торжнико́м іспрове́рже і сіда́лища продаю́щих го́луби,
|
|
13
|
13
|
|
и глагола имъ: писано ѥсть храмъ мои храмъ молитвэ наречеть сz вы же сътвористе и врьтьпъ разбоиникомъ.
|
і глаго́ла їм: пи́сано єсть: храм Мой храм моли́тви нарече́ться; ви же сотвори́сте ї верте́п разбо́йником.
|
|
14
|
14
|
|
и пристѫпишz къ нѥму хромии и слэпии въ црькъви и исцэли ѩ.
|
І приступи́ша к Нему́ хро́мії і сліпі́ї в це́ркві; і ісціли́ їх.
|
|
15
|
15
|
|
видэвъше же архиереи и кънижьници чудеса яже сътвори исусъ и отрокы зовѫщz въ црькъви и глаголѭщz осанъна сыну давыдову негодовашz.
|
Ви́дівше же архієре́є і кни́жници чудеса́, я́же сотвори́, і о́троки зову́щя в це́ркві і глаго́лющя: оса́нна Си́ну Дави́дову, негодова́ша
|
|
16
|
16
|
|
и рекоша ѥму: слышиши ли чьто си глаголѭть; исусъ же рече имъ: еи. нэсте ли ни коли же чьли яко из устъ младеничь и съсѫщиихъ съврьшилъ ѥси хвалѫ;
|
і рі́ша Єму́: сли́шиши ли, что сі́ї глаго́лють? Ісу́с же рече́ їм: єй; ні́сте ли чли ніколи́же, я́ко із уст младе́нець і ссу́щих соверши́л єси́ хвалу́?
|
|
17
|
17
|
|
и оставль ѩ изиде вънъ из града въ виfаниѭ. и удвори сz ту.
|
І оста́вль їх, ізи́де вон із гра́да в Вифа́нію і водвори́ся ту.
|
|
18
|
18
|
|
утро же възъвращь сz въ градъ възалъка.
|
(Зач. 84) У́тру же возвра́щся во град, взалка́;
|
|
19
|
19
|
|
и узрэвъ смокъвьницѫ ѥдинѫ при пѫти приде къ нѥи и ни чесо же не обрэте на нѥи тъкъмо листвиѥ ѥдино и глагола ѥи: да ни коли же плода отъ тебе не бѫдеть въ вэкъ. и абиѥ исъше смокъвьница.
|
і узрі́в смоко́вницю єди́ну при путі́, при́йде к ней, і нічто́же обрі́те на ней, то́кмо ли́ствіє єди́но, і глаго́ла єй: да ніколи́же от тебе́ плода́ бу́деть во ві́ки. І а́біє і́зсше смоко́вниця.
|
|
20
|
20
|
|
и видэвъше ученици дивишz сz глаголѭще: како абиѥ исъше смокъвьница;
|
І ви́дівше ученици́ диви́шася, глаго́люще: ка́ко а́біє і́зсше смоко́вниця?
|
|
21
|
21
|
|
отъвэщавъ же исусъ рече имъ: аминъ глаголѭ вамъ: аще имате вэрѫ не усѫмьните сz. не тъкъмо смокъвьничьноѥ створите нъ аще и горэ сеи речете: двигни сz и въвьрьзи сz въ море бѫдеть.
|
Отвіща́в же Ісу́с рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам: а́ще і́мате ві́ру і не усумните́ся, не то́кмо смоко́вничноє сотворите́, но а́ще і горі́ сей рече́те: дви́гнися і ве́рзися в мо́ре, бу́деть;
|
|
22
|
22
|
|
и вьсего ѥгоже въспросите въ молитвэ вэруѭще примете.
|
і вся, єли́ка а́ще воспро́сите в моли́тві ві́рующе, при́ймете.
|
|
23
|
23
|
|
и ѥгда приде въ црькъвь пристѫпишz къ нѥму учzщу архиереи и старьцы людьстии глаголѭще: коѥѭ властиѭ си твориши и къто ти дасть область сиѭ;
|
(Зач. 85) І прише́дшу Єму́ в це́рков, приступи́ша к Нему́ уча́щу архієре́є і ста́рці людсті́ї, глаго́люще: ко́єю вла́стію сія́ твори́ши? І кто Ті даде́ власть сію́?
|
|
24
|
24
|
|
отъвэщавъ же исусъ рече имъ: въпрошѫ вы и азъ ѥдиного словесе ѥже аще речете мънэ и азъ вамъ рекѫ коѥѭ властиѭ си творѭ.
|
Отвіща́в же Ісу́с рече́ їм: вопрошу́ ви і Аз сло́во єди́но: є́же а́ще рече́те Мні, і Аз вам реку́, ко́єю вла́стію сія́ творю́;
|
|
25
|
25
|
|
крьщениѥ иоаново отъкѫду бэ съ небесе ли или отъ чловкэъ; они же помышляахѫ въ себэ глаголѭще: аще речемъ съ небесе речеть намъ по что убо не ѩшz ѥму вэры;
|
креще́ніє Іоа́нново отку́ду бі? С небесе́ ли, іли́ от челові́к? Они́ же помишля́ху в себі́, глаго́люще: а́ще рече́м, с небесе́, рече́ть нам: почто́ у́бо не ві́ровасте єму́?
|
|
26
|
26
|
|
аще ли речемъ отъ чловэкъ боимъ сz народа вьси бо яко пророка имѫть иоана.
|
а́ще ли рече́м, от челові́к, бої́мся наро́да; всі бо і́муть Іоа́нна я́ко проро́ка.
|
|
27
|
27
|
|
отъвэщавъше же исусови рекошz: не вэмъ. рече имъ и тъ: ни азъ глаголѭ вамъ коѥѭ властиѭ си творѭ.
|
І отвіща́вше Ісу́сові рі́ша: не ві́ми. Рече́ їм і Той: ні Аз вам глаго́лю, ко́єю вла́стію сія́ творю́.
|
|
28
|
28
|
|
Чьто же сz мънить вамъ: чловэкъ ѥтеръ имэ дъвэ чадэ и пришедъ къ прьвуу му рече: чzдо иди дьньсь дэлаи въ виноградэ моѥмь.
|
(Зач. 86) Что же ся вам мнить? Челові́к ні́кий ім'я́ше два си́на, і прише́д к пе́рвому, рече́: ча́до, іди́ днесь, ді́лай в виногра́ді Моє́м.
|
|
29
|
29
|
|
онъ же отъвэщавъ рече: не хощѫ. послэдь же раскаявъ сz иде.
|
Он же отвіща́в рече́: не хощу́; посліди́ же раска́явся, і́де.
|
|
30
|
30
|
|
и пристѫпль къ другуу му рече такожде. онъ же отъвэщавъ рече: азъ идѫ господи и не иде.
|
І присту́пль к друго́му, рече́ та́коже. Он же отвіща́в рече́: аз, го́споди (іду́); і не і́де.
|
|
31
|
31
|
|
кы отъ обою сътвори волѭ отьчѫ; глаголашz ѥму: пьрвыи. глагола имъ исусъ: аминъ глаголѭ вамъ яко мытариѥ и любодэицz варяѭть вы въ царьствии божии.
|
Кий от обою́ сотвори́ во́лю о́тчу? Глаго́лаша Єму́: пе́рвий. Глагола їм Ісу́с: амі́нь глаго́лю вам, я́ко митарі́ і любоді́йці варя́ють ви в Ца́рствії Бо́жиї;
|
|
32
|
32
|
|
приде бо иоанъ крьститель пѫтьмь правьдьнъмь и не ѩсте ѥму вэры. мытаре же и любодэицz ѩша ѥму вэрѫ. вы же видэвъше и не раскаясте сz послэдь ѩти ѥму вэрѫ.
|
при́йде бо к вам Іоа́нн (Крести́тель) путе́м пра́ведним, і не ві́ровасте єму́, митарі́ же і любоді́йці ві́роваша єму́; ви же ви́дівше, не раска́ястеся посліди́ ві́ровати єму́.
|
|
33
|
33
|
|
Рече Gь притъчю сию. чlвкъ ѥтеръ бэ домовитъ. иже насади виноградъ. оплотъми и огради. ископа въ немь точило. и съзъда стълпъ. и въдастъ и дэлателемъ и отиде.
|
(Зач. 87) І́ну при́тчу сли́шите. Челові́к ні́кий бі домови́т, і́же насади́ виногра́д, і опло́том огради́ єго́, і іскопа́ в нем точи́ло, і созда́ столп, і вдаде́ ї ді́лателем, і оти́де.
|
|
34
|
34
|
|
ѥгда же приде врэмz плодомъ. посъла рабы своя къ дэлателемъ. прияти плодъ ѥго.
|
Єгда́ же прибли́жися вре́м'я плодо́в, посла́ раби́ своя́ к ді́лателем прия́ти плоди́ єго́;
|
|
35
|
35
|
|
и имъше дэлателе рабы ѥго. ового бишz ового же Uбишz. ового же камениѥмь побишz.
|
і є́мше ді́лателе рабо́в єго́, о́ваго у́бо би́ша, о́ваго же уби́ша, о́ваго же ка́менієм поби́ша.
|
|
36
|
36
|
|
пакы посъла ины рабы мъножzишz пьрвыихъ. и сътворишz имъ то же.
|
Па́ки посла́ і́ни раби́ мно́жайша пе́рвих; і сотвори́ша їм та́коже.
|
|
37
|
37
|
|
послэдь же посъла къ нимъ сн7ъ свои гlz. Uсрамлzютьсz сн7а моѥго.
|
Посліди́ же посла́ к ним си́на своєго́, глаго́ля: усрам'я́ться си́на моєго́.
|
|
38
|
38
|
|
дэлателе же ѥгда Uзьрэшz сн7ъ рэшz въ себэ. сь ѥсть наслэдьникъ придэте и Uбиѥмы и. и Uдьржимъ достояниѥ ѥго.
|
Ді́лателе же ви́дівше си́на, рі́ша в себі́: сей єсть наслі́дник; прийді́те, убіє́м єго́ і удержи́м достоя́ніє єго́.
|
|
39
|
39
|
|
и имъше и изведоша и вънъ из винограда и Uбишz и.
|
І є́мше єго́ ізведо́ша вон із виногра́да і уби́ша.
|
|
40
|
40
|
|
ѥгда же придеть ги7нъ винограда. чьто сътворить дэлателемъ симъ.
|
Єгда́ у́бо при́йдеть господи́н виногра́да, что сотвори́ть ді́лателем тім?
|
|
41
|
41
|
|
гlаша ѥмU зълыи зълэ погUбить я. и виноградъ прэдасть инэмъ дэлателемъ. иже въздадzть ѥмU плодъ въ врэмена своя.
|
Глаго́лаша Єму́: злих злі погуби́ть їх, і виногра́д преда́сть і́ним ді́лателем, і́же воздадя́ть єму́ плоди́ во времена́ своя́.
|
|
42
|
42
|
|
гlа имъ iс7ъ. нэсте ли чьли николи же въ кънигахъ. камень ѥго же не врэдU сътворишя зиждющии. сь бысть. въ главU UгълU. t б7а бысть си. и ѥсть дивьна въ очию нашею.
|
Глагола їм Ісу́с: ні́сте ли чли ніколи́же в Писа́ніїх: ка́мень, єго́же не в ряду́ сотвори́ша [небрего́ша] зи́ждущії, сей бисть во главу́ у́гла? От Го́спода бисть сіє́, і єсть ди́вно во о́чію ва́шею [на́шею].
|
|
43
|
43
|
|
сего ради глаголѭ вамъ яко отъиметь сz отъ васъ царьствиѥ божиѥ и дасть сz языку творzщууму плодъ ѥго.
|
(Зач. 88) Сего́ ра́ди глаго́лю вам, я́ко оти́меться от вас Ца́рствіє Бо́жиє і да́сться язи́ку творя́щему плоди́ єго́;
|
|
44
|
44
|
|
и падыи на камене семь съкрушить сz а на нѥмьже падеть сътреть и.
|
і пади́й на ка́мені сем сокруши́ться; а на не́мже паде́ть, сотри́єть ї.
|
|
45
|
45
|
|
и слышавъше архиереи и фарисеи притъчѫ ѥго разумэшz яко о нихъ глаголааше.
|
І сли́шавше архієре́є і фарисе́є при́тчі Єго́, разумі́ша, я́ко о них глаго́леть;
|
|
46
|
46
|
|
и ищѫще ѩти и убояшz сz народа понеже яко пророка имэяхѫ и.
|
і і́щуще Єго́ я́ти, убоя́шася наро́да, поне́же я́ко Проро́ка Єго́ імі́яху.
|
|
Глава 22
|
Глава 22
|
|
1
|
1
|
|
Рече Gь притъчю сию.
|
(Зач. 89) І отвіща́в Ісу́с, па́ки рече́ їм в при́тчах, глаго́ля:
|
|
2
|
2
|
|
подобьно ѥсть цrтво нб7сьноѥ члв7кѫ цrю. иже сътвори бракъ сно7µ своѥмU.
|
уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку царю́, і́же сотвори́ бра́ки си́ну своєму́
|
|
3
|
3
|
|
и посъла рабы своя. призъвати зъваныя на бракъ. и не хотzхU прити.
|
і посла́ раби́ своя́ призва́ти зва́нния на бра́ки; і не хотя́ху прийти́.
|
|
4
|
4
|
|
пакы посъла ины рабы гlz. рьцэте зъваныимъ. се обэдъ мои Uготовахъ. Uньци мои Uпитэнии исколени. и всz готова. придэте на бракъ.
|
Па́ки посла́ і́ни раби́, глаго́ля: рці́те зва́нним: се обі́д мой угото́вах, юнці́ мої́ і упита́нная ісколе́на, і вся гото́ва; прийді́те на бра́ки.
|
|
5
|
5
|
|
они же не радивъше отидU. овъ на село своѥ. овъ на кUплю свою.
|
Они́ же небре́гше отидо́ша, ов у́бо на село́ своє́, ов же на ку́плі своя́;
|
|
6
|
6
|
|
а прочии имъше рабы ѥго. досадишz имъ и избишz я.
|
про́чії же є́мше рабо́в єго́, досади́ша їм і уби́ша їх.
|
|
7
|
7
|
|
и слышzвъ цrь тъ ражнэвасz. и посълавъ воя своя. погUби Uбиицz ты. и грады ихъ зажьже.
|
І сли́шав цар той разгні́вася, і посла́в во́я своя́, погуби́ уби́йці о́ни і град їх зажже́.
|
|
8
|
8
|
|
тъгда гlа рабомъ своимъ. бракъ Uбо готовъ ѥсть. а зъвании бэшz достоини.
|
Тогда́ глаго́ла рабо́м свої́м: брак у́бо гото́в єсть, зва́ннії же не би́ша досто́йнії;
|
|
9
|
9
|
|
идэте Uбо на исходищz пUтии. и ѥлико аще обрzщете. призовэте на бракъ.
|
іді́те у́бо на ісхо́дища путі́й, і єли́ціх а́ще обря́щете, призові́те на бра́ки.
|
|
10
|
10
|
|
и ишьдъше раби на пUть. събьрашz вьсz яже обрэтU. зълыя и добрыя. и испълнишz бракъ възлежащиихъ.
|
І ізше́дше раби́ о́ні на распу́тія, собра́ша всіх, єли́ціх обріто́ша, злих же і до́брих; і іспо́лнися брак возлежа́щих.
|
|
11
|
11
|
|
въшьдъ же цrь. видэ t възлежzщиихъ. видэ тU члв7ка. не обълачена въ одэниѥ брачьноѥ.
|
Вшед же цар ви́діти возлежа́щих, ви́ді ту челові́ка не оболче́на во одія́ніє бра́чноє,
|
|
12
|
12
|
|
гlа ѥмU дрUже како въниде сэмо. не имыи одэниа брачьнааго. онъ же Uмълчz.
|
і глаго́ла єму́: дру́же, ка́ко вшел єси́ сі́мо не іми́й одія́нія бра́чна? Он же умолча́.
|
|
13
|
13
|
|
тъгда рече цrь слUгамъ. съвzзавъше ѥмU рUцэ и нозэ възьмэте и въвьрзэте и въ тьмU кромэшьнюю. тU бUдеть плачь и скрьжьтъ зѫбомъ.
|
Тогда́ рече́ цар слуга́м: св'яза́вше єму́ ру́ці і но́зі, возьмі́те єго́ і вве́рзіте во тьму кромі́шнюю; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м.
|
|
14
|
14
|
|
мънози бо сUть зъвании мало же избьраныихъ. въ оно+.
|
мно́зі бо суть зва́ні, ма́ло же ізбра́нних.
|
|
15
|
15
|
|
съвэтъ сътворишz фарисеи на iс7а да и облъжють словъмь.
|
(Зач. 90) Тогда́ ше́дше фарисе́є, сові́т восприя́ша, я́ко да обольстя́ть Єго́ сло́вом.
|
|
16
|
16
|
|
и посълаша къ немU Uченикы своя. и съ иродияды гlюще. Uчителю вэмъ яко истиньнъ ѥси. пUти б9ию въистинU Uчиши. и не родиши ни о комь же. не зьриши бо на лица чlвкомъ.
|
І посила́ють к Нему́ ученики́ своя́ со іродіа́ни, глаго́люще: Учи́телю, ві́ми, я́ко і́стинен єси́, і путі́ Бо́жию воі́стину учи́ши, і неради́ши ні о ко́мже; не зри́ши бо на лице́ челові́ком;
|
|
17
|
17
|
|
рьци Uбо намъ чьто ти сz мьнить. достоино лн ѥсть дати киносъ кэсареви или ни.
|
рци у́бо нам, что Ті ся мнить? Досто́йно ли єсть да́ти кинсо́н ке́сареві, іли́ ні?
|
|
18
|
18
|
|
разUмэвъ же iс7ъ лUкавьствия ихъ и рече имъ. чьто мz искUшаѥте Uбокрыти.
|
Разумі́в же Ісу́с лука́вство їх, рече́: что М'я іскуша́єте, лицемі́ри?
|
|
19
|
19
|
|
покажэте ми стьглzзь киносьныи. они же принесоша ѥмU пэнzзь.
|
покажі́те Мі злати́цю кинсо́нную. Они́ же принесо́ша Єму́ пі́нязь.
|
|
20
|
20
|
|
онъ же гlа имъ чии ѥсть образъ сь и написаниѥ.
|
І глаго́ла їм: чий о́браз сей і написа́ніє?
|
|
21
|
21
|
|
гlашz ѥмU кэсаревъ. тогда гlа имъ. въздадите кэсарева кесареви. и б9ия бв7и.
|
(І) глаго́лаша Єму́: ке́сарев. Тогда́ глаго́ла їм: воздаді́те у́бо ке́сарева ке́сареві, і Бо́жия Бо́гові.
|
|
22
|
22
|
|
и слышzвъше дивишzсz и оставльше и отидошz.
|
І сли́шавше диви́шася; і оста́вльше Єго́ отидо́ша.
|
|
23
|
23
|
|
въ тъ дьнь пристѫпишz къ нѥму садукеи иже глаголѭть не быти въскрэшению и въпросишz и
|
(Зач. 91) В той день приступи́ша к Нему́ саддуке́є, і́же глаго́лють не би́ти воскресе́нію, і вопроси́ша Єго́,
|
|
24
|
24
|
|
глаголѭще: учителю моµѶси рече: аще къто умьреть не имы чzдъ да поиметь братъ ѥго женѫ ѥго и въскрэсить сэмz брата своѥго.
|
глаго́люще: Учи́телю, Моїсе́й рече́: а́ще кто у́мреть не іми́й чад, (да) по́йметь брат єго́ жену́ єго́ і воскреси́ть сі́м'я бра́та своєго́;
|
|
25
|
25
|
|
бэ же въ насъ седмь братиѩ и прьвыи ожень сz умрэтъ и не имы сэмене остави женѫ своѭ брату своѥмµ.
|
бі́ша же в нас седьм бра́тія; і пе́рвий оже́нься у́мре, і не іми́й сі́мене, оста́ви жену́ свою́ бра́ту своєму́;
|
|
26
|
26
|
|
такожде въторыи и третии до седьмааго.
|
та́кожде же і втори́й, і тре́тій, да́же до седьма́го;
|
|
27
|
27
|
|
послэжде же ихъ вьсэхъ умрэтъ и жена.
|
посліди́ же всіх у́мре і жена́;
|
|
28
|
28
|
|
въ въскрэшениѥ убо которааго отъ седми бѫдеть жена; вьси бо имэша ѭ.
|
в воскресе́ніє у́бо, кото́раго от седьми́х бу́деть жена́? Всі бо імі́ша ю.
|
|
29
|
29
|
|
отъвэщавъ же исусъ рече имъ: блѫдите не вэдѫще книгъ ни силы божиѩ.
|
Отвіща́в же Ісу́с рече́ їм: прельща́єтеся, не ві́дуще Писа́нія, ні си́ли Бо́жия;
|
|
30
|
30
|
|
въ въскрэшениѥ бо ни женzть сz ни посагаѭть нъ яко ангели божии на небесеи сѫть.
|
в воскресе́ніє бо ні же́няться, ні посяга́ють, но я́ко а́нгели Бо́жії на небесі́ суть;
|
|
31
|
31
|
|
о въскрэшении же мрьтвыихъ нэсте ли чьли реченааго вамъ богъмь глаголѭщемь:
|
о воскресе́нії же ме́ртвих ні́сте ли чли рече́ннаго вам Бо́гом, глаго́лющим:
|
|
32
|
32
|
|
азъ ѥсмь богъ авраамль и богъ исаковъ и богъ ияковль. нэсть богъ богъ мьртвыихъ нъ живыихъ.
|
Аз єсьм Бог Авраа́мов, і Бог Ісаа́ков, і Бог Іа́ковль? Ність Бог Бог ме́ртвих, но (Бог) живи́х.
|
|
33
|
33
|
|
и слышавъше народи дивляахѫ сz о учении ѥго.
|
І сли́шавше наро́ди дивля́хуся о уче́нії Єго́.
|
|
34
|
34
|
|
Фарисэи же слышавъше яко срами садукеѩ събьрашz сz въкупэ. Въ оно+.
|
(Зач. 92) Фарисе́є же сли́шавше, я́ко посрами́ саддуке́ї, собра́шася вку́пі.
|
|
35
|
35
|
|
законоUчитель ѥтеръ. приде къ iс7ви искUшяи и гlz.
|
І вопроси́ єди́н от них законоучи́тель, іскуша́я Єго́ і глаго́ля:
|
|
36
|
36
|
|
Uчителю кая заповэдь ѥсть больши въ законэ.
|
Учи́телю, ка́я за́повідь бо́льші (єсть) в зако́ні?
|
|
37
|
37
|
|
iс7ъ же рече ѥмU, възлюбиши Gа б7а твоѥго вьсэмь срд7цьмь своимь. и всею дш7ею своѥю. и вьсею мыслью своѥю.
|
Ісу́с же рече́ єму́: возлю́биши Го́спода Бо́га твоєго́ всім се́рдцем твої́м, і все́ю душе́ю твоє́ю, і все́ю ми́слію твоє́ю;
|
|
38
|
38
|
|
се естъ пьрвая и большия заповэдь.
|
сія́ єсть пе́рвая і бо́лшая за́повідь;
|
|
39
|
39
|
|
въторая же подобьна ѥи. възлюбиши ближьнzаго своѥго яко и самъ сz.
|
втора́я же подо́бна єй: возлю́биши і́скренняго твоєго́, я́ко сам себе́;
|
|
40
|
40
|
|
вьсею Uбо заповэдию. въ законэ прbрци сUть.
|
в сію́ обою́ за́повідію весь Зако́н і Проро́ци ви́сять.
|
|
41
|
41
|
|
събьраномъ же фарисэомъ. въпроси я iс7ъ.
|
Собра́вшимся же фарисе́йом, вопроси́ їх Ісу́с,
|
|
42
|
42
|
|
гlz. чьто сz вамъ мьнить о ¦э чии ѥсть сн7ъ. гlашz ѥмU дв7двъ.
|
глаго́ля: что вам мни́ться о Христі́? Чий єсть Син? Глаго́лаша Єму́: Дави́дов.
|
|
43
|
43
|
|
гlа имъ како Uбо дв7дъ д¦ъмь нарицzѥте и Gа гlz.
|
Глаго́ла їм: ка́ко у́бо Дави́д Ду́хом Го́спода Єго́ нарица́єть, глаго́ля:
|
|
44
|
44
|
|
рече Gь гв7и моѥмU сzди одеснUю мене. дондеже положю врагы твоя. подъножиѥ ногама твоима.
|
рече́ Госпо́дь Го́сподеві моєму́: сіди́ одесну́ю Мене́, до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жіє нога́ма Твої́ма?
|
|
45
|
45
|
|
аще Uбо дв7дъ д¦мь Gа нарицаѥть. како ѥмU ѥсть сн7ъ.
|
а́ще у́бо Дави́д нарица́єть Єго́ Го́спода, ка́ко син єму́ єсть?
|
|
46
|
46
|
|
и никто же ѥмU не може tвэщати словесе. ни съмэ кто t дн7е того въпросити ѥго ктомU.
|
І нікто́же можа́ше отвіща́ти Єму́ словесе́; ніже́ смі́яше кто от того́ дне вопроси́ти Єго́ ктому́.
|
|
Глава 23
|
Глава 23
|
|
0
|
|
|
Въ оно+.
|
|
|
1
|
1
|
|
гlа iс7ъ народомъ. и Uченикомъ своимъ.
|
(Зач. 93) Тогда́ Ісу́с глаго́ла к наро́дом і ученико́м Свої́м,
|
|
2
|
2
|
|
гlz на мосэовэ селищи сэдошz кънижьници. и фарисэи.
|
глаго́ля: на Моїсе́йові сіда́лищі сідо́ша кни́жници і фарисе́є;
|
|
3
|
3
|
|
ибо ѥлико рекUть вамъ блюсти. и съблюдаите и творите. по дэломъ же ихъ не творите. гlють бо и не творzть.
|
вся у́бо, єли́ка а́ще реку́ть вам блюсти́, соблюда́йте і творі́те; по діло́м же їх не творі́те; глаго́лють бо і не творя́ть;
|
|
4
|
4
|
|
събирають же брэмена тzжькая. и Uдобь иосима. и въскладають на плешz члв7чьска. а пьрстъмь своимь нехотzще двигнUти ихъ.
|
св'язу́ють бо бремена́ тя́жка і бі́дні носи́ма, і возлага́ють на плеща́ челові́чеська, пе́рстом же свої́м не хотя́ть дви́гнути їх.
|
|
5
|
5
|
|
вьсz же дэла своя творzть. да видими бUдUть члв7кы. раширzють•е хранилищz своz и величzють подъметы. въ крилzя ризъ своихъ.
|
Вся же діла́ своя́ творя́ть, да ви́дими бу́дуть челові́ки; разширя́ють же храни́лища своя́ і велича́ють воскри́лія риз свої́х;
|
|
6
|
6
|
|
любzть же възлэгания на вечерzхъ. и прэжесэдания на съньмищихъ.
|
лю́б'ять же преждевозлега́нія на ве́черях, і преждесіда́нія на со́нмищих, |
|
7
|
7
|
|
нарицzтисz t члв7къ Uчителе.
|
і цілова́нія на то́ржищих, і зва́тися от челові́к: учи́телю, учи́телю!
|
|
8
|
8
|
|
вы же не нарицzитесz t члв7къ Uчителе. ѥдинъ бо вашь ѥсть Uчитель х©ъ. вьси же вы братия ѥсте.
|
Ви же не нарица́йтеся учи́тєліє; єди́н бо єсть ваш Учи́тель — Христо́с; всі же ви бра́тія єсте́;
|
|
9
|
9
|
|
и оц7z не нарицzите себе на земли. ѥдинъ бо вашь ѥсть оц7ь иже ѥсть на нб7сьхъ.
|
і отця́ не зові́те себі́ на землі́; єди́н бо єсть Оте́ць ваш, І́же на небесі́х;
|
|
10
|
10
|
|
ни нарицzитесz наставьници. яко наставьникъ вашь ѥдинъ ѥсть х©ъ.
|
ніже́ нарица́йтеся наста́вници; єди́н бо єсть Наста́вник ваш — Христо́с.
|
|
11
|
11
|
|
а болии васъ бUдеть вамъ слUга.
|
Бо́лій же в вас да бу́деть вам слуга́;
|
|
12
|
12
|
|
а иже възнесетьсz съмэритьсz. и съмэрzисz възнесетсz.
|
і́же бо вознесе́ться, смири́ться; і смиря́яйся вознесе́ться.
|
|
13
|
13
|
|
горе вамъ кънигъчиѩ и фарисеи лицемэри яко затваряѥте царьствиѥ божие прэдъ чловэкы. вы бо не въходите ни въходzщиихъ оставляѥте вънити.
|
(Зач. 94) Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко затворя́єте Ца́рствіє Небе́сноє пред челові́ки; ви бо не вхо́дите, ні входя́щих оставля́єте вни́ти.
|
|
14
|
14
|
|
горе же вамъ кънигъчиѩ и фарисеи лицемэри яко сънэдаѥте домы въдовиць и виноѭ далече молитвѫ творzще. сего ради приимете лише осѫждениѥ.
|
Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко сніда́єте до́ми вдови́ць, і вино́ю дале́че моли́тви творя́ще [і лицемі́рно на до́лзі моли́тви творите́]; сего́ ра́ди ли́шшеє при́ймете осужде́ніє.
|
|
15
|
15
|
|
горе вамъ книгъчиѩ и фарисеи лицемэри яко прэходите море и сушѫ. сътворити ѥдиного пришельца и ѥгда бѫдеть творите и сына геонэ сугубэиша васъ.
|
Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко прехо́дите мо́ре і су́шу, сотвори́ти єди́наго прише́льця; і єгда́ бу́деть, творите́ єго́ си́на геє́нни сугу́бійша вас.
|
|
16
|
16
|
|
горе вамъ вожди слэпи глаголѭщеи: иже аще кльнеть сz црькъвиѭ ни чьто же ѥсть а иже кльнеть сz златъмь црькъвьныимь длъжьнъ ѥсть.
|
Го́ре вам, вожді́ сліпі́ї, глаго́лющії: і́же а́ще клене́ться це́рковію, нічесо́же єсть; а і́же клене́ться зла́том церко́вним, до́лжен єсть.
|
|
17
|
17
|
|
буи и слэпи къто болѥи ѥсть злато ли ли црькы свzщаѭщия злато;
|
Бу́ї і сліпі́ї, что бо бо́ліє єсть, зла́то ли, іли́ це́рков, святя́щая зла́то?
|
|
18
|
18
|
|
и иже аще кльнеть сz олтарьмь ни чьто же ѥсть а иже кльнеть сz даръмь иже ѥсть врьху ѥго длжьнъ ѥсть.
|
І: і́же а́ще клене́ться олтаре́м, нічесо́же єсть; а і́же клене́ться да́ром, і́же верху́ єго́, до́лжен єсть.
|
|
19
|
19
|
|
буи и слэпи чьто бо ѥсть болѥ даръ ли ли олтарь свzщаѩи даръ;
|
Бу́ї і сліпі́ї, что бо бо́ліє, дар ли, іли́ олта́р, святя́й дар?
|
|
20
|
20
|
|
кльныи сz убо олътарьмь кльнеть сz имь и сѫщиимь врьху ѥго.
|
І́же у́бо клене́ться олтаре́м, клене́ться ім і су́щим верху́ єго́;
|
|
21
|
21
|
|
и кльныи сz црькъвиѭ кльнеть сz ѥѭ и живущиимь въ неи.
|
і і́же клене́ться це́рковію, клене́ться є́ю і Живу́щим в ней;
|
|
22
|
22
|
|
и кльныи сz небесемь кльнеть сz прэстолъмь божиѥмь и сэдzщиимъ на нѥмь.
|
і клени́йся небесе́м клене́ться престо́лом Бо́жиїм і Сідя́щим на нем.
|
|
23
|
23
|
|
горе вамъ кънигъчиѩ и фарисеи лицемэри яко отъдесzтьствуѥте мzтѫ и копръ и кµминъ и остависте тzжьшая закона сѫдъ и милость и вэрѫ. си же подобааше сътворити и тэхъ не оставити.
|
(Зач. 95) Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко одеся́тствуєте м'я́тву, і копр, і ки́мин, і оста́висте вя́щшая зако́на, суд, і ми́лость, і ві́ру; сія́ (же) подоба́ше твори́ти і о́ніх не оставля́ти.
|
|
24
|
24
|
|
вожди слэпии оцэждаѭщеи мъшицѫ а вельбѫдъ поглъщаѭще.
|
Вожді́ сліпі́ї, оціжда́ющії комари́, вельблу́ди же пожира́юще.
|
|
25
|
25
|
|
горе вамъ кънижници и фарисеи лицемэри яко очищаѥте вънэшнѥѥ стькльници и блюду. ѫтрьѫду же сѫть плъни хыщения и нечистоты.
|
Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко очища́єте вні́шнеє сткля́ниці і блю́да, внутру́ду же суть по́лні хище́нія і непра́вди;
|
|
26
|
26
|
|
фарисею слэпе очисти прэжде вънѫтрьнѥѥ стькльници и блюду да бѫдеть и вънэшьнѥѥ има чисто.
|
фарисе́є сліпи́й, очи́сти пре́жде вну́треннеє сткля́ниці і блю́да, да бу́деть і вні́шнеє ї́ма чи́сто.
|
|
27
|
27
|
|
горе вамъ кънижьници и фарисеи лицемэри яко подобите сz гробомъ повапьлѥномъ иже вънэѫду убо сѫть красьни вънѫтрьѫду же сѫть плъни костии мрьтвыихъ и вьсякоѩ нечистоты.
|
Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко подо́битеся гробо́м пова́пленим, і́же вніу́ду у́бо явля́ються красни́, внутру́ду же по́лні суть косте́й ме́ртвих і вся́кия нечистоти́;
|
|
28
|
28
|
|
тако и вы вънэѫду убо являѥте сz чловэкомъ правьдьни вънѫтрьѫду же ѥсте плъни лицемэрия и безакония.
|
та́ко і ви, вніу́ду у́бо явля́єтеся челові́ком пра́ведні, внутру́ду же єсте́ по́лні лицемі́рія і беззако́нія.
|
|
29
|
29
|
|
горе вамъ кънигъчиѩ и фарисеи лицемэри яко зиждете гробы пророчьскыz и красите ракы правьдьныихъ
|
(Зач. 96) Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко зи́ждете гро́би проро́чеськия, і кра́сите ра́ки пра́ведних,
|
|
30
|
30
|
|
и глаголѥте: аще быхомъ были въ дьни отьць нашихъ не быхомъ убо были обьщьници имъ въ кръви пророкъ.
|
і глаго́лете: а́ще би́хом би́ли во дні оте́ць на́ших, не би́хом у́бо о́бщници їм би́ли в кро́ві проро́к;
|
|
31
|
31
|
|
тэмь же сами съвэдэтельствуѥте о себэ яко сынове ѥсте избивъшиихъ пророкы.
|
Ті́мже са́мі свиді́тельствуєте себі́, я́ко си́нове єсте́ ізби́вших проро́ки;
|
|
32
|
32
|
|
и вы напълняѥте мэрѫ отьць вашихъ.
|
і ви іспо́лните мі́ру оте́ць ва́ших.
|
|
33
|
33
|
|
змиѩ исчzдиѩ ехидьнова како убэжите сѫда геоньскааго;
|
Змія́, порожде́нія єхи́днова, ка́ко убіжите́ от суда́ (огня́) геє́нськаго?
|
|
34
|
34
|
|
сего ради. се азъ посылаю къ вамъ прbркы. и премUдрыи книжьникы. t нихъ. Uбиете и пропьнете. и t нихъ бисте на съньмищихъ вашихъ. и ижденете t града въ градъ.
|
Сего́ ра́ди, се, аз послю́ к вам проро́ки, і прему́дри, і кни́жники; і от них убіє́те і ра́спнете, і от них біє́те на со́нмищих ва́ших, і ізжене́те от гра́да во град;
|
|
35
|
35
|
|
да придеть на вы всzка кръвь правьдьна. проливаемая на землю. t кръве авеля правьдьнааго. до кръве захариа сн7а варахиина. ѥго же Uбісте межю цр7квью и олтаремь.
|
я́ко да при́йдеть на ви вся́ка кров пра́ведна, пролива́ємая на землі́, от кро́ве А́веля пра́веднаго до кро́ве Заха́рії, си́на Варахі́їна, єго́же уби́сте между́ це́рковію і олтаре́м.
|
|
36
|
36
|
|
аминъ гlю вамъ. придUть всz си на родъ сь.
|
Амі́нь глаго́лю вам: (я́ко) при́йдуть вся сія́ на род сей.
|
|
37
|
37
|
|
иерс7лме. иеrлме. избивъшия прbркы и камениѥмь побивающия. посъланыя къ тебе. колькраты въсхотэхъ. събьрати чада твоя. яко же събираѥть кокошь пътеньца своя подъ крилэ. и не въсхотэсте.
|
Ієрусали́ме, Ієрусали́ме, ізби́вий проро́ки і ка́менієм побива́яй по́сланния к Тебі́, колькра́ти восхоті́х собра́ти ча́да твоя́, я́коже собира́єть ко́кош птенці́ своя́ под крилі́, і не восхоті́сте?
|
|
38
|
38
|
|
се оставляѥтьсz вамъ. домъ вашь пUстъ.
|
Се, оставля́ється вам дом ваш пуст.
|
|
39
|
39
|
|
гlю бо вамъ. не имате мене видэти. дондеже ре?те блGнъ грzдыи въ имz гн7е дньѥ.
|
Глаго́лю бо вам: (я́ко) не і́мате Мене́ ви́діти отсе́лі, до́ндеже рече́те; Благослове́н Гряди́й во і́м'я Госпо́днє.
|
|
Глава 24
|
Глава 24
|
|
1
|
1
|
|
Въ оно+. пристUпишz Uченици къ iс7ви, показати ѥмU зъдания црк7вьная.
|
(Зач. 97) І ізше́д Ісу́с ідя́ше от це́ркве. І приступи́ша (к Нему́) ученици́ Єго́ показа́ти Єму́ зда́нія церко́вная.
|
|
2
|
2
|
|
онъ же tвэщавъ рече имъ. не видите ли вьсэхъ сихъ. аминъ гlю вамъ. не имать сьде остати камень на камени. иже не разоритьсz.
|
Ісу́с же рече́ їм: не ви́діте ли вся сія́? Амі́нь глаго́лю вам, не і́мать оста́ти зді ка́мень на ка́мені, і́же не разори́ться.
|
|
3
|
3
|
|
сэдzщю же ѥмѫ на горэ ѥлеоньсцэи. пристѫпишz къ немU Uченици его. ѥдиномU гlюще. повэжь намъ къгда си бUдUть. и чьто ѥсть знамениѥ твоѥго пришьствия. и коньчzниѥ вэка.
|
(Зач. 98) Сідя́щу же Єму́ на горі́ Єлео́нстій, приступи́ша к Нему́ ученици́ на єди́ні, глаго́люще: рци нам, когда́ сія́ бу́дуть? І что єсть зна́меніє Твоєго́ прише́ствія і кончи́на ві́ка?
|
|
4
|
4
|
|
и tвэщавъ iс7ъ рече имъ. блюдэте сz никто же васъ да не прэльстить.
|
І отвіща́в Ісу́с рече́ їм: блюді́те, да нікто́же вас прельсти́ть;
|
|
5
|
5
|
|
мънози бо придUть въ имz мое гlюще азъ ѥсмь х©ъ. и мъногы прэльстzть.
|
мно́зі бо при́йдуть во і́м'я моє́, глаго́люще: аз єсьм Христо́с; і мно́гі прельстя́ть.
|
|
6
|
6
|
|
Uслышати же имате брани. и слышаниѥ брани видите. не Uжасаитесz. подобаѥть Uбо вьсэмъ быти. нъ не тъгда ѥсть коньчина.
|
Усли́шати же і́мате бра́ні і сли́шанія бра́нем. Зрі́те, не ужаса́йтеся, подоба́єть бо всім (сим) би́ти; но не тогда́ єсть кончи́на.
|
|
7
|
7
|
|
въстанеть бо языкъ на языка. и црс7тво на црст7во. и бUдUть глади и пагUбы. и трUсъ по мэста.
|
Воста́неть бо язи́к на язи́к, і ца́рство на ца́рство; і бу́дуть гла́ди і па́губи і тру́си по мі́стом;
|
|
8
|
8
|
|
вьсz же си начzло болэзни.
|
вся же сія́ нача́ло болі́знем.
|
|
9
|
9
|
|
тъгда прэдадzть вы на скьрбь. и Uбиють вы. и бUдете ненавидими вьсэми языкы. имене моѥго ради.
|
Тогда́ предадя́ть ви в ско́рбі і убію́ть ви; і бу́дете ненави́димі всі́ми язи́ки і́мене Моєго́ ра́ди.
|
|
10
|
10
|
|
и тъгда съблазнzтьсz мънози. и дрUгъ дрUга прэдасть. и възнена видить дрUгъ дрUга.
|
І тогда́ соблазня́ться мно́зі, і друг дру́га предадя́ть, і возненави́дять друг дру́га;
|
|
11
|
11
|
|
и мънози лъжни прbрци въстанUть. и прэльстzть мъногы.
|
і мно́зі лжепроро́ци воста́нуть і прельстя́ть мно́гія;
|
|
12
|
12
|
|
и за Uмъножениѥ безакониz. исzкнеть любы мъногыхъ.
|
і за умноже́ніє беззако́нія ізся́кнеть люби́ мно́гих.
|
|
13
|
13
|
|
прэтьрпэвыи же до коньцz сп©етьсz.
|
(Зач. 99) претерпі́вий же до конця́, той спасе́ться.
|
|
14
|
14
|
|
и проповэсть сz се еваньгелиѥ царьствия по вьсеи вьселѥнэи въ съвэдэтельство вьсэмъ языкомъ и тъгда придеть коньчина.
|
І пропові́сться сіє́ Єва́нгеліє Ца́рствія по всей вселе́нній, во свиді́тельство всім язи́ком; і тогда́ при́йдеть кончи́на.
|
|
15
|
15
|
|
ѥгда же узьрите мрьзость запустэния реченѫѭ данилъмь пророкъмь стоѩщѫ на мэстэ свzтэ чьтыи да разумэваѥть.
|
Єгда́ у́бо у́зрите ме́рзость запусті́нія, рече́нную Даниї́лом проро́ком, стоя́щу на мі́сті свя́ті, — і́же чтеть, да разумі́єть, —
|
|
16
|
16
|
|
тъгда сѫщеи въ иудеи да бэгаѭть на горы
|
тогда́ су́щії во Іуде́ї да біжа́ть на го́ри;
|
|
17
|
17
|
|
и иже на кровэ да не сълазить възzти ѥже ѥсть въ храминэ ѥго.
|
(і) і́же на кро́ві, да не схо́дить взя́ти я́же в дому́ єго́;
|
|
18
|
18
|
|
и иже на селэ такожде да не възвратить сz въспzть възzтъ ризъ своихъ.
|
і і́же на селі́, да не возврати́ться всп'ять взя́ти риз свої́х.
|
|
19
|
19
|
|
горе же непраздьныимъ и доѩщиимъ въ ты дьнь.
|
Го́ре же непра́здним і доя́щим в ти́я дні.
|
|
20
|
20
|
|
молите же сz да не бѫдеть бэгство ваше зимэ ни въ сѫботѫ.
|
Молі́теся же, да не бу́деть бі́гство ва́ше в зимі́, ні в субо́ту.
|
|
21
|
21
|
|
бѫдеть бо скърбь тъгда велика якаже нэсть была отъ начzла вьсего мира доселэ ни имать быти.
|
Бу́деть бо тогда́ скорб ве́лія, якова́же не била́ от нача́ла ми́ра досе́лі, ніже́ і́мать би́ти.
|
|
22
|
22
|
|
и аще не бышz прэкратили сz ти дьниѥ не бы убо съпасла сz вьсяка плъть. за избьраныѩ же прэкратzть сz ти дьниѥ.
|
І а́ще не би́ша прекрати́лися дні́є о́ні, не би у́бо спасла́ся вся́ка плоть; ізбра́нних же ра́ди прекратя́ться дні́є о́ни.
|
|
23
|
23
|
|
тъгда аще къто вамъ речеть: се сьде христосъ или сьде. не имэте вэры.
|
Тогда́ а́ще кто рече́ть вам: се, зді Христо́с, іли́ о́нді — не імі́те ві́ри;
|
|
24
|
24
|
|
въстанѫть бо лъжии христи и лъжии пророци и дадzть знамения велия и чудеса яко прэльстити аще ѥсть възможьно избьраныz.
|
воста́нуть бо лжехри́сти і лжепроро́ци і дадя́ть зна́менія ве́лія і чудеса́, я́коже прельсти́ти, а́ще возмо́жно, і ізбра́нния.
|
|
25
|
25
|
|
се прэжде рекохъ вамъ.
|
Се, пре́жде ріх вам.
|
|
26
|
26
|
|
аще же рекѫть вамъ: се въ пустыни ѥсть не изидэте. се въ кровэхь не имэте вэры.
|
А́ще у́бо реку́ть вам: се, в пусти́ні єсть, — не ізиді́те; се, в сокро́вищих, — не імі́те ві́ри;
|
|
27
|
27
|
|
якоже бо млъния исходить отъ въстокъ и являѥть сz до западъ тако бѫдеть пришьствиѥ сына чловэчьскааго.
|
(Зач. 100) я́коже бо мо́лнія ісхо́дить от восто́к і явля́ється до за́пад, та́ко бу́деть прише́ствіє Си́на Челові́чеськаго;
|
|
28
|
28
|
|
идеже бо аще бѫдеть трупъ ту съберѫть сz орьли.
|
іді́же бо а́ще бу́деть труп, та́мо соберу́ться орли́.
|
|
29
|
29
|
|
абиѥ же по скръби днии тэхъ слъньце мьрькнѥть и луна не дасть свэта своѥго и звэзды съпадѫть съ небесе и силы небесьныѩ двигнѫть сz.
|
А́біє же, по ско́рбі дній тіх, со́лнце поме́ркнеть, і луна́ не дасть сві́та своєго́, і зві́зди спаду́ть с небесе́, і си́ли небе́сния подви́гнуться;
|
|
30
|
30
|
|
и тъгда явить сz знамениѥ сына чловэчьскааго на небеси и тъгда въсплачѫть сz вься колэна земьская и узрzть сына чловэчьскааго идѫща на облацэхъ небесьныихъ съ силоѭ и славоѭ великоѭ.
|
і тогда́ яви́ться зна́меніє Си́на Челові́чеськаго на небесі́; і тогда́ воспла́чуться вся колі́на земна́я і у́зрять Си́на Челові́чеськаго гряду́ща на о́блаціх небе́сних с си́лою і сла́вою мно́гою;
|
|
31
|
31
|
|
и посълѥть ангелы своѩ съ гласъмь великъмь трѫбьныимь и съберѫть избьраныѩ ѥго отъ четырь вэтръ отъ коньць небесъ до коньць ихъ.
|
і по́слеть а́нгели Своя́ с тру́бним гла́сом ве́ліїм, і соберу́ть ізбра́нния Єго́ от чети́рех вітр, от коне́ць небе́с до коне́ць їх.
|
|
32
|
32
|
|
отъ смокъвьннцz же научите сz притъчи. ѥгда же уже вэя ѥѩ бѫдеть млада и листвиѥ прозzбнеть вэсте яко близъ ѥсть жzтва.
|
От смоко́вниці же научі́теся при́тчі: єгда́ уже́ ва́їя єя́ бу́дуть мла́да, і ли́ствіє прозя́бнеть, ві́діте, я́ко близ єсть жа́тва;
|
|
33
|
33
|
|
такожде и вы ѥгда узьрите вься си вэдите яко близъ ѥсть при двьрьхъ. Рече г7ь.
|
та́ко і ви, єгда́ ви́діте сія́ вся, ві́діте, я́ко близ єсть, при две́рех.
|
|
34
|
34
|
|
аминъ гlю вамъ. яко не мимо идеть родъ сь. донъдеже вьсz бUдUть.
|
(Зач. 101) Амі́нь глаго́лю вам, не мимоі́деть род сей, до́ндеже вся сія́ бу́дуть;
|
|
35
|
35
|
|
небо и землz мимо идеть. а словеса моя не мимо идUть.
|
не́бо і земля́ мимоі́деть, словеса́ же Моя́ не мимоі́дуть.
|
|
36
|
36
|
|
а о дн7и томь и о годинэ тои. никто же не вэсть. ни анGли небесьнии. тъкмо оц7ь мои ѥдинъ.
|
(Зач. 102) О дні же том і часі́ нікто́же вість, ні а́нгели небе́снії, то́кмо Оте́ць Мой єди́н;
|
|
37
|
37
|
|
яко же бо бысть въ дн7и ноѥвы. тако бUдеть въ дн7и сн7а члв7чьскааго.
|
я́коже (бо бисть во) дні Но́єви, та́ко бу́деть і прише́ствіє Си́на Челові́чеськаго;
|
|
38
|
38
|
|
яко же бо бzхU въ дн7и прэже потопа. ѥдUще и пиюще. женzщесz и посагающе. до него же дн7е въниде нои въ ковьчегъ.
|
я́коже бо бі́ху во дні пре́жде пото́па яду́ще і пію́ще, женя́щеся і посяга́юще, до него́же дне вни́де Но́є в ковче́г,
|
|
39
|
39
|
|
и не очютишz донъдеже приде вода и възzтъ всz. тако бUдеть пришьствиѥ сн7а члв7чьскааго.
|
і не уві́діша, до́ндеже при́йде вода́ і взят вся; та́ко бу́деть і прише́ствіє Си́на Челові́чеськаго;
|
|
40
|
40
|
|
тъгда два бUдета на селэ. ѥдинъ поимUть. а дрUгыи оставлzѥтьсz.
|
тогда́ два бу́дета на селі́: єди́н поє́млеться, а други́й оставля́ється;
|
|
41
|
41
|
|
двэ мелющи въ жьрнъвахъ ѥдина поѥмлетьсz. а дрUгая оставлzѥтьсz.
|
дві ме́лющі в же́рнова: єди́на поє́млеться, і єди́на оставля́ється.
|
|
42
|
42
|
|
бъдите Uбо яко не вэсте въ кUю годинU ги7нъ вашь придеть.
|
(Зач. 103) Бді́те у́бо, я́ко не ві́сте, в кий час Госпо́дь ваш при́йдеть.
|
|
43
|
43
|
|
се же видите. яко аще бы видэлъ ги7нъ храмины. въ кUю стражю тать придеть бъдэлъ Uбо бы и не бы далъ подърыти храма своѥго.
|
Сіє́ же ві́діте, я́ко а́ще би ві́дал до́му влади́ка, в ку́ю стра́жу тать при́йдеть, бділ у́бо би і не би дал подкопа́ти хра́ма своєго́.
|
|
44
|
44
|
|
сего ради вы бUдэте готови. яко въ нь же не мьните часъ сн7ъ члв7чьскыи придеть.
|
Сего́ ра́ди і ви бу́діте гото́ві; я́ко, в о́ньже час не мните́, Син Челові́чеський при́йдеть.
|
|
45
|
45
|
|
къто бо ѥсть вэрьныи рабъ и мѫдрыи ѥгоже поставить господь надъ домъмь своимь да дасть имъ въ врэмz пищѫ ихъ.
|
Кто у́бо єсть ві́рний раб і му́дрий, єго́же поста́вить господи́н єго́ над до́мом свої́м, є́же дая́ти їм пи́щу во вре́м'я (їх)?
|
|
46
|
46
|
|
блаженъ рабъ тъ ѥгоже пришьдъ господь свои обрzщеть тако творzща.
|
блаже́н раб той, єго́же, прише́д господи́н єго́, обря́щеть та́ко творя́ща;
|
|
47
|
47
|
|
аминь глаголѭ вамъ яко надъ вьсэмь имэниѥмь своимь поставить и.
|
амі́нь глаго́лю вам, я́ко над всім імі́нієм свої́м поста́вить єго́.
|
|
48
|
48
|
|
аще ли речеть зълыи рабъ тъ въ срьдьци своѥмь: мудить господь мои прити.
|
А́ще ли же рече́ть злий раб той в се́рдці своє́м: косни́ть господи́н мой прийти́,
|
|
49
|
49
|
|
и начьнеть бити клеврэты своѩ эсти же и пити съ пияницами.
|
і на́чнеть би́ти клевре́ти своя́, я́сти же і пи́ти с пія́ницями, —
|
|
50
|
50
|
|
придеть же господь раба того въ дьнь въ ньже не чаѥтъ и въ часъ въ ньже не вэсть
|
при́йдеть господи́н раба́ того́ в день, в о́ньже не ча́єть, і в час, в о́ньже не вість,
|
|
51
|
51
|
|
и протешеть и полъма и чzсть ѥго съ лицемэры положить. ту бѫдеть плачь и скрьжьтъ зѫбомъ.
|
і расте́шеть єго́ полма́, і часть єго́ с неві́рними положи́ть; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м.
|
|
Глава 25
|
Глава 25
|
|
1
|
1
|
|
Тъгда уподобить сz царьствиѥ небесьноѥ десzти дэвъ яже приимъшz свэтильникы своѩ изидошz противѫ жениху.
|
(Зач. 104) Тогда́ уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє десяти́м ді́вам, я́же прия́ша світи́льники своя́ і ізидо́ша в срі́теніє жениху́;
|
|
2
|
2
|
|
пzть же отъ нихъ бэ буи и пzть мѫдръ.
|
п'ять же бі от них мудри́ і п'ять юро́диви.
|
|
3
|
3
|
|
буѩѩ бо приимъшz свэтильникы своѩ не възzшz съ собоѭ ѥлея:
|
Юро́дивия же, приє́мша світи́льники своя́, не взя́ша с собо́ю єле́я;
|
|
4
|
4
|
|
а мѫдрыѩ приѩша ѥлеи въ съсѫдэхъ своихъ съ свэтильникы своими.
|
му́дрия же прия́ша єле́й в сосу́діх со світи́льники свої́ми;
|
|
5
|
5
|
|
мудzшту же жениху въздрэмашz сz вьсz и съпаахѫ.
|
косня́щу же жениху́, воздрема́шася вся і спа́ху.
|
|
6
|
6
|
|
полу нощи же въпль бысть: се женихъ грzдетъ исходите въ сърэтениѥ ѥму.
|
Полу́нощі же вопль бисть: се жени́х гряде́ть, ісході́те в срі́теніє єго́.
|
|
7
|
7
|
|
тъгда въсташz вьсz дэвы ты и украсишz свэтильникы своѩ.
|
Тогда́ воста́ша вся ді́ви ти́я і украси́ша світи́льники своя́.
|
|
8
|
8
|
|
а буѩѩ рекоша мѫдрыимъ: дадите намъ отъ ѥлеѩ вашего яко свътильници наши угасаѭть.
|
Юро́дивия же му́дрим рі́ша: даді́те нам от єле́я ва́шего, я́ко світи́льниці на́ші угаса́ють.
|
|
9
|
9
|
|
отъвэщашz же мѫдрыѩ глаголѭщz: еда како не достанеть вамъ и намъ. идэте же паче къ продающиимъ и купите себэ.
|
Отвіща́ша же му́дрия, глаго́люща: єда́ ка́ко не доста́неть нам і вам: іді́те же па́че к продаю́щим і купі́те себі́.
|
|
10
|
10
|
|
идѫщамъ же имъ купитъ приде женихъ и готовыѩ вънидошz съ нимь на бракъ и затворены бышz двьри.
|
Іду́щим же їм купи́ти, при́йде жени́х; і гото́вия внидо́ша с ним на бра́ки, і затворе́ни би́ша две́рі.
|
|
11
|
11
|
|
послэдь же придошz и прочzѩ дэвы глаголѭщz: господи господи отъврьзи намъ.
|
Посліди́ же прийдо́ша і про́чия ді́ви, глаго́лющя: го́споди, го́споди, отве́рзи нам.
|
|
12
|
12
|
|
онъ же отъвэщавъ рече: аминь глаголѭ вамъ: не вэдэ васъ.
|
Он же отвіща́в рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам: не вім вас.
|
|
13
|
13
|
|
бъдите убо яко не вэсте дьни ни часа въ ньже сынъ чловэчьскыи придеть.
|
Бді́те у́бо, я́ко не ві́сте дне ні часа́, в о́ньже Син Челові́чеський при́йдеть.
|
|
14
|
14
|
|
Якоже бо чловэкъ отъходz иже призъва своя рабы. и прэдасть имъ имэниѥ свое.
|
(Зач. 105) Я́коже бо челові́к ні́кий отходя́ призва́ своя́ раби́ і предаде́ їм імі́ніє своє́;
|
|
15
|
15
|
|
овомU дасть пzть таланътъ овомU же дъва. овомU же ѥдинъ. комUжьдо противU силэ своѥи. и отиде абиѥ.
|
і о́вому у́бо даде́ п'ять тала́нт, о́вому же два, о́вому же єди́н, кому́ждо проти́ву си́ли єго́; і оти́де а́біє.
|
|
16
|
16
|
|
шьдъ же приимыи. е7. таланътъ. дэла о нихъ. и приобрэте дрѫгUю. е7. таланътъ.
|
Шед же приє́мий п'ять тала́нт, ді́ла в них і сотвори́ другі́я п'ять тала́нт;
|
|
17
|
17
|
|
тако же иже. в7. приобрэте и дрUгая. в7.
|
тако́жде і і́же два, приобрі́те і той друга́я два;
|
|
18
|
18
|
|
а приимыи ѥдинъ. шьдъ раскопа землю и съкры сребро Gина своѥго.
|
приє́мий же єди́н, шед вкопа́ (єго́) в зе́млю і скри сребро́ господи́на своєго́.
|
|
19
|
19
|
|
по мънозэхъ врэменьхъ. приде Gи= рабъ тэхъ. и сътzзасz съ ними о словеси.
|
По мно́зі же вре́мені при́йде господи́н раб тіх і стяза́ся с ни́ми о словесі́.
|
|
20
|
20
|
|
и пристUпль приимыи. е7. таланътъ. принесе дрUгUю. е7. таланътъ. гlz Gи. е7. таланътъ ми ѥси прэдалъ. се дрUгUю. е7. таланътъ прэобрэтохъ ими.
|
І присту́пль п'ять тала́нт приє́мий, принесе́ другі́я п'ять тала́нт, глаго́ля: го́споди, п'ять тала́нт мі єси́ пре́дал; се другі́я п'ять тала́нт приобріто́х ї́ми.
|
|
21
|
21
|
|
и рече ѥмU ги7нъ ѥго. добрыи рабе бlгыи вэрьнъ. о малэ бэ вэрьнъ. надъ мъногы тz поставлю. въниди въ радость Gа своего.
|
Рече́ же єму́ госпо́дь єго́: до́брі, ра́бе благи́й і ві́рний; о ма́лі бил єси́ ві́рен, над мно́гими тя поста́влю; вни́ди в ра́дость го́спода твоєго́.
|
|
22
|
22
|
|
пристUпи же приимыи в7. таланъта и рече Gи. в7. таланъта ми ѥси прэдалъ. се дрUгая. в7. прэобрэтохъ има.
|
Присту́пль же і і́же два тала́нта приє́мий, рече́: го́споди, два тала́нта мі єси́ пре́дал; се друга́я два тала́нта приобріто́х ї́ма.
|
|
23
|
23
|
|
и рече ѥмU Gь. ѥго добрыи рабе бlгыи вэрьне. о малэ бэ вэрьнъ надъ мъногы тz поставлю въниди въ радость Gа своѥго.
|
Рече́ (же) єму́ госпо́дь єго́; до́брі, ра́бе благи́й і ві́рний; о ма́лі (мі) бил єси́ ві́рен, над мно́гими тя поста́влю; вни́ди в ра́дость го́спода твоєго́.
|
|
24
|
24
|
|
пристѫпи же приимыи ѥдинъ таланътъ. и рече Gи вэдzхъ тz яко жестокъ ѥси члв7къ. жьнеши идеже не сэявъ. и събираѥши идеже не расточивъ.
|
Присту́пль же і приє́мий єди́н тала́нт, рече́: го́споди, ві́дях тя, я́ко же́сток єси́ челові́к, жне́ши, іді́же не сі́ял єси́, і собира́єши іді́же не расточи́л єси́;
|
|
25
|
25
|
|
и Uбоявъ сz. шьдъ съкрыхъ таланътъ твои въ земли. се имаши твоѥ.
|
і убоя́вся, шед скрих тала́нт твой в землі́; (і) се і́маши твоє́.
|
|
26
|
26
|
|
tвэщавъ же ги7нъ ѥго рече ѥмѫ. зълыи рабе лэнивыи. вэдzаше яко жьню идеже не сэявъ и събираю UдU же не расточихъ.
|
Отвіща́в же госпо́дь єго́ рече́ єму́: лука́вий ра́бе і ліни́вий, ві́діл єси́, я́ко жну, іді́же не сі́ях, і собира́ю, іді́же не расточи́х;
|
|
27
|
27
|
|
подобааше же ти въдати сребро моѥ. тържьникомъ и пришьдъ бо възzлъ Uбо быхъ своѥ съ лихвою.
|
подоба́ше у́бо тебі́ вда́ти сребро́ моє́ торжнико́м, і прише́д аз взял бих своє́ с ли́хвою;
|
|
28
|
28
|
|
възьмэте Uбо талантъ t нѥго. и дадите имUщюUмU десzть талантъ.
|
возьмі́те у́бо от него́ тала́нт і даді́те іму́щему де́сять тала́нт;
|
|
29
|
29
|
|
имUщюUмU бо. вьсьде дастьсz. и избUдеть. а t иеимUщаго же. и ѥже аще мьнитьсz имэти. възьметьсz отъ нѥго.
|
іму́щему бо везді́ дано́ бу́деть і преізбу́деть; от неіму́щаго же, і є́же мни́ться імі́я, взя́то бу́деть от него́;
|
|
30
|
30
|
|
и не потребьнаго раба. въвьрзэте въ тьмU кромэшьнюю. тU бUдеть плачь. и скрьжьтъ зUбомъ.
|
і неключи́маго раба́ вве́рзіте во тьму кромі́шнюю; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м. Сія́ глаго́ля возгласи́: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить.
|
|
31
|
31
|
|
егда придеть сн7ъ члв7чь. въ славэ своѥи. и вси с™ии анGли съ нимь. тъгда сzдеть на прэстолэ славы своѥя.
|
(Зач. 106) Єгда́ же при́йдеть Син Челові́чеський в сла́ві Своє́й і всі святі́ї а́нгели с Ним, тогда́ ся́деть на престо́лі сла́ви Своєя́,
|
|
32
|
32
|
|
и съберUтьсz предъ нимь вси языци. и разлUчить я. дрUгъ t дрUга. яко же пастUхъ разлUчаѥть wвьца t кокозьлищь.
|
і соберу́ться пред Ним всі язи́ци; і разлучи́ть їх друг от дру́га, я́коже па́стир разлуча́єть о́вці от ко́злищ;
|
|
33
|
33
|
|
и поставить овьца одеснUю себе. а козлища о лэвUю.
|
і поста́вить о́вці одесну́ю Себе́, а ко́злища ошу́юю.
|
|
34
|
34
|
|
тъгда речеть цrь сUщимъ одесную ѥго. придэте блн7ии оц7а моѥго. наслэдите Uготованоѥ вамъ. цrтво. t съложения мира всего.
|
Тогда́ рече́ть Цар су́щим одесну́ю Єго́: прийді́те, благослове́ннії Отця́ Моєго́, наслі́дуйте угото́ванноє вам Ца́рствіє от сложе́нія ми́ра;
|
|
35
|
35
|
|
възалкахъ бо сz и дасте ми ясти. въждадахъсz и напоисте мz. страньнъ бэхъ и въведосте мя.
|
взалка́хся бо, і да́сте Мі я́сти; возжада́хся, і напої́сте М'я; стра́нен біх, і введо́сте Мене́;
|
|
36
|
36
|
|
нагъ и одэсте мz. болэхъ и посэтисте мене. въ тьмьници бэхъ и придосте къ мнэ.
|
наг, і оді́ясте М'я; бо́лен, і посіти́сте Мене́; в темни́ці біх, і прийдо́сте ко Мні.
|
|
37
|
37
|
|
тъгда tвэщають ѥмU правьдьнии гlюще. Gи къгда тz вэдэхомъ. алъчьна. и напитахомъ. или жажюща и напоихомъ.
|
Тогда́ отвіща́ють Єму́ пра́ведници, глаго́люще: Го́споди, когда́ Тя ви́діхом а́лчуща, і напита́хом? Іли́ жа́ждуща, і напої́хом?
|
|
38
|
38
|
|
къгда же тz видэхомъ страньна и въведохомъ тебе. или нага и одэхомъ тебе.
|
Когда́ же Тя ви́діхом стра́нна, і введо́хом? Іли́ на́га, і оді́яхом?
|
|
39
|
39
|
|
къгда же тz видэхомъ болzща. или въ тьмьници. и прідохомъ къ тебе.
|
Когда́ же Тя ви́діхом боля́ща, іли́ в темни́ці, і прийдо́хом к Тебі́?
|
|
40
|
40
|
|
tвэщавъ же цrь рече имъ. аминъ гlю вамъ. понѥже сътвористе ѥдиномU t сихъ братъ моихъ мьньшихъ. мнэ сътвористе.
|
І отвіща́в Цар рече́ть їм: амі́нь глаго́лю вам, поне́же сотвори́сте єди́ному сих бра́тій Мої́х ме́нших, Мні сотвори́сте.
|
|
41
|
41
|
|
тогда речеть и сUщимъ о лэвUю. идэте t мене проклzтии въ огнь вэчьныи. Uготованыи дияволU и англbмъ ѥго.
|
Тогда́ рече́ть і су́щим ошу́юю (Єго́): іді́те от Мене́, прокля́тії, во огнь ві́чний, угото́ванний дия́волу і а́ггелом єго́;
|
|
42
|
42
|
|
възалкахъ бо сz и не дасте ми ясти. въждадахъсz. и не напоисте мене.
|
взалка́хся бо, і не да́сте Мі я́сти; возжада́хся, і не напої́сте Мене́;
|
|
43
|
43
|
|
страньнъ бэхъ и не въведосте мене. нагъ и не одэсте мене. больнъ бэхъ и въ тьмьници. и не посэтисте мене.
|
стра́нен біх, і не введо́сте Мене́; наг, і не оді́ясте Мене́; бо́лен і в темни́ці, і не посіти́сте Мене́.
|
|
44
|
44
|
|
тъгда tвэщають и ти гlюще. Gи къгда тz видэхомъ алчюща. или жажюща. или страньна. или нага или больна. или въ тьмьници. и не послUжихомъ тебе.
|
Тогда́ отвіща́ють Єму́ і ті́ї, глаго́люще: Го́споди, когда́ Тя ви́діхом а́лчуща, іли́ жа́ждуща, іли́ стра́нна, іли́ на́га, іли́ бо́льна, іли́ в темни́ці, і не послужи́хом Тебі́?
|
|
45
|
45
|
|
тъгда tвэщаѥть имъ гlя. аминъ гlю вамъ. понѥже не сътвористе ѥдиномU t сихъ мьньшиихъ. ни мнэ сътвористе.
|
Тогда́ отвіща́єть їм, глаго́ля: амі́нь глаго́лю вам, поне́же не сотвори́сте єди́ному сих ме́нших, ні Мні сотвори́сте.
|
|
46
|
46
|
|
и tидUть ти въ мUкU вэчьнUю. а правьдьници въ животъ вэчьныи.
|
І і́дуть сі́ї в му́ку ві́чную, пра́ведници же в живо́т ві́чний.
|
|
Глава 26
|
Глава 26
|
|
1
|
1
|
|
Рече Gь своимъ Uченикоұ.
|
(Зач. 107) І бисть, єгда́ сконча́ Ісу́с вся словеса́ сія́, рече́ ученико́м Свої́м:
|
|
2
|
2
|
|
вэсте яко по дъвою дн7ью пасха бUдеть. и сн7ъ члbвчь предастьсz на распzтиѥ.
|
ві́сте, я́ко по двою́ дню Па́сха бу́деть, і Син Челові́чеський пре́дан бу́деть на проп'я́тіє.
|
|
3
|
3
|
|
тъгда събьрашасz архиереи. и книжьници. и старьци людьсции. въ дворъ архиереовъ. гlѥмааго каиафы.
|
Тогда́ собра́шася архієре́є, і кни́жници, і ста́рці людсті́ї во двор архієре́йов, глаго́лемаго Кая́фи,
|
|
4
|
4
|
|
и съвэтъ сътвориша. да iс7а льстью имуть. и Uбьють и.
|
і совіща́ша, да Ісу́са ле́стію і́муть і убію́ть;
|
|
5
|
5
|
|
гlаахU нъ не въ праздьникъ. да не мълва бUдеть въ людьхъ.
|
глаго́лаху же: но не в пра́здник, да не молва́ бу́деть в лю́дех.
|
|
6
|
6
|
|
iс7U же бывъшю въ вифании. въ домU симона прокаженааго.
|
(Зач. 108) Ісу́су же би́вшу в Вифа́нії, в дому́ Си́мона прокаже́ннаго,
|
|
7
|
7
|
|
пристUпи къ нѥмU жена. имUщи алавастръ мvра драгааго. и възлья на главU ѥмU възлежащю.
|
приступи́ к Нему́ жена́, сткля́ницю ми́ра іму́щи многоці́ннаго, і возлива́ше на главу́ Єго́ возлежа́ща.
|
|
8
|
8
|
|
видэвъше же Uченици ѥго. негодоваша гlюще. почто гыбэль си быc.
|
Ви́дівше же ученици́ Єго́ негодова́ша, глаго́люще: чесо́ ра́ди ги́бель сія́ (бисть)?
|
|
9
|
9
|
|
можаше бо се мvро продано быти на мнозэ. и въдати Uбогыимъ.
|
можа́ше бо сіє́ ми́ро продано́ би́ти на мно́зі і да́тися ни́щим.
|
|
10
|
10
|
|
разUмэвъ же iс7 рече имъ. что трUдъ дэѥте женэ. дэло добро съдэла о мнэ.
|
Разумі́в же Ісу́с рече́ їм: что тружда́єте жену́? Ді́ло бо добро́ соді́ла о Мні;
|
|
11
|
11
|
|
вьсьгда бо Uбогыя имате съ собою. мене же не всегда имате.
|
всегда́ бо ни́щия і́мате с собо́ю, Мене́ же не всегда́ і́мате;
|
|
12
|
12
|
|
възлиявъши бо си мvро се на тэло моѥ. на погребениѥ. мънэ сътвори.
|
возлія́вши бо сія́ ми́ро сіє́ на ті́ло Моє́, на погребе́ніє М'я сотвори́;
|
|
13
|
13
|
|
аминъ гlю вамъ. идеже аще кде проповэстьсz. еванGлиѥ се. въ вьсемь мирэ. речетьсz и еже сътвори си. въ памzть ѥя.
|
Амі́нь глаго́лю вам: іді́же а́ще пропові́дано бу́деть Єва́нгеліє сіє́ во всем ми́рі, рече́ться і є́же сотвори́ сія́, в па́м'ять єя́.
|
|
14
|
14
|
|
тъгда шьдъ ѥдинъ t обою на десzте. нарицzѥмыи. июда искариотьскыи. къ архиереомъ
|
Тогда́ шед єди́н от обоюна́десяте, глаго́лемий Іу́да Іскаріо́тський, ко архієре́йом,
|
|
15
|
15
|
|
рече. что ми хощете дати. и азъ вамъ предамь ѥго. wни же поставиша ѥмU три десzте сребрьникъ.
|
рече́; что мі хо́щете да́ти, і аз вам преда́м Єго́? Они́ же поста́виша єму́ три́десять сре́бреник;
|
|
16
|
16
|
|
и tтолэ искаше времене подобьна. да ѥго предасть.
|
і отто́лі іска́ше удо́бна вре́мене, да Єго́ преда́сть.
|
|
17
|
17
|
|
въ пьрвыи же. дн7ь. опреснъкъ. пристUпиша Uченици. къ iс7U гlюще къ нѥмU. кде хочеши. Uготоваѥмъ ти ясти пасхU.
|
В пе́рвий же день оприсно́чний приступи́ша ученици́ ко Ісу́су, глаго́люще Єму́: гді хо́щеши угото́ваем Ті я́сти Па́сху?
|
|
18
|
18
|
|
онъ же рече. идэте въ градъ къ оньсици. и рьцэте ѥмU. Uчитель гlть. времz моѥ близь ѥсть. U тебе сътворю пасхU съ Uченикы. своими.
|
Он же рече́: іді́те во град ко о́нсиці і рці́те єму́: Учи́тель глаго́леть: вре́м'я Моє́ близ єсть; у тебе́ сотворю́ Па́сху со ученики́ Мої́ми.
|
|
19
|
19
|
|
и створиша Uченици ѥго. яко же повелэ имъ iс7. и Uготоваша пасхU.
|
І сотвори́ша ученици́, я́коже повелі́ їм Ісу́с, і угото́ваша Па́сху.
|
|
20
|
20
|
|
вечерU же бывъшю. възлеже съ дъвэма на десzте Uченикама.
|
Ве́черу же би́вшу, возлежа́ше со обімана́десяте ученико́ма;
|
|
21
|
21
|
|
и ядUщемъ имъ рече. ам7нъ. гlю вамъ. яко ѥдинъ t васъ предасть мz.
|
і яду́щим їм, рече́: амі́нь глаго́лю вам, я́ко єди́н от вас преда́сть М'я.
|
|
22
|
22
|
|
и скьрбzаше зэло. начаша гlати ѥмU ѥдинъ къждо ихъ. еда азъ ѥсмь Gи.
|
І скорб'я́ще зіло́, нача́ша глаго́лати Єму́ єди́н ки́йждо їх: єда́ аз єсьм, Го́споди?
|
|
23
|
23
|
|
онъ же tвэщавъ реч омочивыи съ мною въ соліло рUкою. тъ мz предасть.
|
Он же отвіща́в рече́: омочи́вий со Мно́ю в соли́ло ру́ку, той М'я преда́сть;
|
|
24
|
24
|
|
сн7ъ же члв7чь идеть. яко же ѥсть писано w нѥмь. горе же члв7кU томU. имь же сн7ъ члв7чь предастьсz. добрэѥ ѥмU было бы. аще бы сz не родилъ члв7къ тъ.
|
Син у́бо Челові́чеський і́деть, я́коже єсть пи́сано о Нем: го́ре же челові́ку тому́, і́мже Син Челові́чеський преда́сться; добро́ би би́ло єму́, а́ще не би роди́лся челові́к той.
|
|
25
|
25
|
|
tвэщавъ же июда предая ѥго рече. еда азъ ѥсмь равви. гlа ѥмU ты рече.
|
Отвіща́в же Іу́да предая́й Єго́, рече́: єда́ аз єсьм, Равві́? Глагола єму́: ти рекл єси́.
|
|
26
|
26
|
|
ядUщемъ же имъ. възьмъ iс7 хлэбъ. и бlгословестивъ преломи. и даяше Uченикомъ своимъ. и рече. приимэте и ядите. се ѥсть тэло моѥ.
|
Іду́щим же їм, приє́м Ісу́с хліб і благослови́в преломи́, і дая́ше ученико́м, і рече́: приймі́те, яді́те, сіє́ єсть Ті́ло Моє́.
|
|
27
|
27
|
|
и приҊмъ чашю. и хвалU въздавъ. дасть имъ гlя. пиите t нѥя вси.
|
І приє́м ча́шу і хвалу́ возда́в, даде́ їм, глаго́ля: пи́йте от нея́ всі;
|
|
28
|
28
|
|
се бо ѥсть кръвь моя. иовааго завэта. яже за многы проливаѥма. въ оставлѥниѥ грэховъ.
|
сія́ бо єсть Кров моя́, Но́ваго Заві́та, я́же за мно́гія ізлива́єма во оставле́ніє гріхо́в.
|
|
29
|
29
|
|
гlю же вамъ. яко не имамъ пити Uже t сего плода. виньнааго. до того дн7е. ѥгда пию съ вами ново. въ цр7ствэ оц7а моѥго.
|
Глаго́лю же вам, я́ко не і́мам пи́ти отни́ні от сего́ плода́ ло́знаго, до дне того́, єгда́ є пію́ с ва́ми но́во во Ца́рствії Отця́ Моєго́.
|
|
30
|
30
|
|
и въспэвъше. изидоша въ горU елеоньскUю.
|
І воспі́вше ізидо́ша в го́ру Єлео́нську.
|
|
31
|
31
|
|
тъгда гlа имъ iс7. вси вы съблазнитесz о мнэ въ сию нощь. писано бо ѥсть. поражю пастUха. и разидUтьсz овьца стадьныя.
|
Тогда́ глаго́ла їм Ісу́с: всі ви соблазните́ся о Мні в нощ сію́; пи́сано бо єсть: поражу́ па́стиря, і рази́дуться о́вці ста́да;
|
|
32
|
32
|
|
по въскрьсении же моѥмь. варzю васъ въ галилеи.
|
по воскресе́нії же Моє́м варя́ю ви в Галиле́ї.
|
|
33
|
33
|
|
tвэщавъ же петръ рече ѥмU. аще и вси съблазнzтьсz о тобэ. азъ николи же съблажьнюсz.
|
Отвіща́в же Петр рече́ Єму́: а́ще і всі соблазня́ться о Тебі́, аз нікогда́же соблажню́ся.
|
|
34
|
34
|
|
рече же ѥмU iс7. ам7нъ гlю тебе. яко въ сию нощь. преже даже кUръ не въспоѥть. тришьдU tвьржешисz мене.
|
Рече́ єму́ Ісу́с: амі́нь глаго́лю тебі́, я́ко в сію́ нощ, пре́жде да́же але́ктор не возгласи́ть, трикра́ти отве́ржешися Мене́.
|
|
35
|
35
|
|
гlа ѥмU петръ. аще ми сz лUчить съ тобою Uмерети. не tвьргUсz тебе. тако же и вси Uченици рекоша.
|
Глаго́ла єму́ Петр: а́ще мі єсть і умре́ти с Тобо́ю, не отве́ргуся Тебе́. Та́кожде і всі ученици́ рі́ша.
|
|
36
|
36
|
|
тъгда приде съ ними iс7. въ вьсь нарицаѥмую. геfсимани. и гlа Uченікомъ. сzдэте тU. дондеже шьдъ помолюсz тамо.
|
Тогда́ при́йде с ни́ми Ісу́с в весь, нарица́ємую Гефсима́нія, і глаго́ла ученико́м: сіді́те ту, до́ндеже шед помолю́ся та́мо.
|
|
37
|
37
|
|
и поимъ петра и оба сн7а зеведеова. и нача скьрбэти и тUжити.
|
І поє́м Петра́ і о́ба си́на Зеведе́йова, нача́т скорбі́ти і тужи́ти.
|
|
38
|
38
|
|
тъгда гlа имъ iс7ъ. прискьрбьна ѥсть дш7а моя до съмьрти. пребUдэте сьде. и бъдите съ мною.
|
Тогда́ глаго́ла їм Ісу́с: приско́рбна єсть душа́ Моя́ до сме́рти; пожді́те зді і бді́те со Мно́ю.
|
|
39
|
39
|
|
и прешьдъ мало паде ниць. молzсz и гlя. о§е мои. аще възможьно ѥсть. да преминеть t мене чаша си. обаче не яко же азъ хочю. нъ яко же ты.
|
І преше́д ма́ло, паде́ на лиці́ Своє́м, моля́ся і глаго́ля: О́тче Мой, а́ще возмо́жно єсть, да мимоі́деть от Мене́ ча́ша сія́; оба́че не я́коже Аз хощу́, но я́коже Ти.
|
|
40
|
40
|
|
и гlа петрови. тако ли не могосте. ѥдиного часа побъдэти съ мною.
|
І прише́д ко ученико́м, і обрі́те їх сп'я́щих, і глаго́ла Петро́ві: та́ко ли не возмого́сте єди́наго часа́ побді́ти со Мно́ю?
|
|
41
|
41
|
|
бъдите и молитесz. да не вънидете въ напасть. д¦ь бо предьмысливъ. а плъть немощьна.
|
Бді́те і молі́теся, да не вни́дете в напа́сть; дух у́бо бодр, плоть же немощна́.
|
|
42
|
42
|
|
пакы вътороѥ шьдъ. помолисz гlя. оч7е мои аще не можеть си чаша минUти t мене. Аще не испию ѥя. бUди воля твоя.
|
Па́ки втори́цею шед помоли́ся, глаго́ля: О́тче Мой, а́ще не мо́жеть сія́ ча́ша мимоіти́ от Мене́, а́ще не пію́ єя́, бу́ди во́ля Твоя́.
|
|
43
|
43
|
|
и пришьдъ пакы обрэте я съпzща. бzхU бо очи ихъ. отzжьчалэ.
|
І прише́д обрі́те їх па́ки сп'я́щих; бі́ста бо їм о́чі отяготі́ні.
|
|
44
|
44
|
|
и оставль я. пакы шьдъ помолисz. третиѥѥ то же слово рекъ.
|
І оста́вль їх, шед па́ки, помоли́ся трети́цею, то́жде сло́во рек.
|
|
45
|
45
|
|
тъгда приде къ Uченикомъ гlя имъ. съпите проче и почиваите. се приближисz чаc. и сн7ъ члв7чь предаѥтьсz. въ рUкы грэшьникъ.
|
Тогда́ при́йде ко ученико́м Свої́м і глаго́ла їм: спі́те про́чеє і почива́йте; се прибли́жися час, і Син Челові́чеський предає́ться в ру́ки грі́шников;
|
|
46
|
46
|
|
Въстанэте поидэмъ. се бо приближисz предаяи мz.
|
воста́ніте, і́дем; се прибли́жися предая́й М'я.
|
|
47
|
47
|
|
и ѥще ѥмU гlющю. се июда t одинъ t обою надесzте. приде. и съ нимь народъ многъ. съ орUжиѥмь и посохы. t архиереи. и t старьць людьскыихъ.
|
І єще́ Єму́ глаго́лющу, се Іу́да, єди́н от обоюна́десяте, при́йде, і с ним наро́д мног со ору́жієм і дреко́льми, от архієре́й і ста́рець людськи́х.
|
|
48
|
48
|
|
а предаяи ѥго дасть имъ знамениѥ гlя. ѥго же аще лобъжю. тъ ѥсть имэте ѥго.
|
Предая́й же Єго́ даде́ їм зна́меніє, глаго́ля: Єго́же а́ще лобжу́, Той єсть; імі́те Єго́.
|
|
49
|
49
|
|
и абиѥ пристUпль къ iс7U рече ѥмU. радUисz рави. и облобыза ѥго.
|
І а́біє присту́пль ко Ісу́сові, рече́: ра́дуйся, Равві́. І облобиза́ Єго́.
|
|
50
|
50
|
|
iс7 же рече ѥмU. дрUже на нѥ же ѥси пришьлъ. тъгда пристUпльше възложиша рUцэ на iс7а. и яша ѥго.
|
Ісу́с же рече́ єму́: дру́же, (твори́,) на не́же єси́ прише́л [дру́же, на сіє́ ли прише́л єси́?]. Тогда́ присту́пльше возложи́ша ру́ці на Ісу́са і я́ша Єго́.
|
|
51
|
51
|
|
и ѥдинъ t сUщиихъ съ iс7мь. простьръ рUкU. изньзе ножь свои. и Uдари раба архиереова. и tрэза ѥмU Uхо.
|
І се, єди́н от су́щих со Ісу́сом, просте́р ру́ку, ізвлече́ нож свой, і уда́ри раба́ архієре́йова, і урі́за єму́ у́хо.
|
|
52
|
52
|
|
тъгда гlа ѥмU iс7. възврати ножь свои. въ мэсто своѥ. вьси бо и възьмъшеи ножь. ножьмь Uмирають.
|
Тогда́ глаго́ла єму́ Ісу́с: возврати́ нож твой в мі́сто єго́; всі бо приє́мшії нож ноже́м поги́бнуть;
|
|
53
|
53
|
|
или мьнить ти сz. яко не могU нынэ. Uмолити оц7а своѥго. и приставить ми вzще. дъвою надесzте легеонъ ан7глъ.
|
іли́ мни́ться ті, я́ко не могу́ ни́ні умоли́ти Отця́ Моєго́, і предста́вить Мі в'я́щше не́же двана́десяте легео́на а́нгел?
|
|
54
|
54
|
|
како Uбо съконьчаютьсz книгы. яко тако подобаше быти.
|
Ка́ко у́бо сбу́дуться писа́нія, я́ко та́ко подоба́єть би́ти?
|
|
55
|
55
|
|
въ тъ часъ рече iс7 народомъ. яко же на разбоиника изидосте. съ орUжиѥмь и посохы. яти мене. по всz дн7и съ вами сэдzахъ. Uча въ цр7кви и не ясте мене
|
В той час рече́ Ісу́с наро́дом: я́ко на разбо́йника ли ізидо́сте со ору́жієм і дреко́льми я́ти М'я? По вся дні при вас сіді́х учя́ в це́ркві, і не я́сте Мене́.
|
|
56
|
56
|
|
се же все быc да събUдUтьсz книгы прbрчьскы. тъгда Uченици вси оставльше ѥго бэжаша.
|
Се же все бисть, да сбу́дуться писа́нія проро́чеськая. Тогда́ ученици́ всі оста́вльше Єго́ біжа́ша.
|
|
57
|
57
|
|
они же имъше iс7а. ведоша къ каиафэ. архиереови. идеже книжьници и старьци събьрашасz.
|
(Зач. 109) (Во́їни) же є́мше Ісу́са ведо́ша к Кая́фі, архієре́йові, іді́же кни́жници і ста́рці собра́шася.
|
|
58
|
58
|
|
петръ же въ слэдъ ѥго идzаше. издалеча. до двора архиереова. и въшьдъ въ дворъ сэдzаше съ слUгами. да видить коньчинU.
|
Петр же ідя́ше по Нем іздале́ча до двора́ архієре́йова; і вшед внутр, сідя́ше со слуга́ми, ви́діти кончи́ну.
|
|
59
|
59
|
|
архиереи же и старьци. и съборъ вьсь. искаахU лъжа съвэдэтельства на iс7а. яко да Uморzть ѥго.
|
Архієре́є же, і ста́рці, і сонм весь іска́ху лжесвиді́тельства на Ісу́са, я́ко да убію́ть Єго́,
|
|
60
|
60
|
|
и не обрэтоша. и многомъ лъжемъ съвэдэтелѥмъ. пристUпльшемъ не обрэтоша. послэди же пристUпльша два лъжесъвэдетеля
|
і не обріта́ху; і мно́гим лжесвиді́телем присту́пльшим, не обріто́ша. По́сліжде же приступи́вша два лжесвиді́теля,
|
|
61
|
61
|
|
рекоста. сь рече могU разорити цр7квь б9ию. и трьми дн7ьми създати ю.
|
рі́ста: Сей рече́: могу́ разори́ти це́рков Бо́жию і треми́ де́ньми созда́ти ю.
|
|
62
|
62
|
|
и въставъ архиереи рече ѥмU. ничто же ли не tвэщаваѥши. что сии на тz съвэдэтельствUють.
|
І воста́в архієре́й рече́ Єму́: нічесо́же ли отвіщава́єши, что сі́ї на Тя свиді́тельствують?
|
|
63
|
63
|
|
iс7 же мълчааше. и tвэщавъ архиереи рече ѥмU. заклинаю тz. бм7ь живыимь. да намъ речеши. Аще ты ѥси ¦с сн7ъ б9ии.
|
Ісу́с же молча́ше. І отвіща́в архієре́й рече́ Єму́: заклина́ю Тя Бо́гом Живи́м, да рече́ши нам, а́ще Ти єси́ Христо́с, Син Бо́жий?
|
|
64
|
64
|
|
гlа ѥмU iс7. ты рече. обаче гlю вамъ. tселэ Uзьрите сн7а члbвчьска. сэдzща wдеснUю силы. и идUща на облацэхъ нбс7ьскыихъ.
|
Глаго́ла єму́ Ісу́с: ти рекл єси́; оба́че глаго́лю вам: отсе́лі у́зрите Си́на Челові́чеськаго сідя́ща одесну́ю Си́ли і гряду́ща на о́блаціх небе́сних.
|
|
65
|
65
|
|
тъгда архиереи. растьрза ризы своя. гlя. яко хUлU рече. что ѥще требUѥмъ съвэдэтель. се нынэ слышасте хUлU ѥго.
|
Тогда́ архієре́й растерза́ ри́зи своя́, глаго́ля, я́ко хулу́ глаго́ла; что єще́ тре́буєм свиді́телей? Се ни́ні сли́шасте хулу́ Єго́!
|
|
66
|
66
|
|
что сz вамъ мьнить. они же tвэщавъше рекоша. повиньнъ съмьрти ѥсть.
|
Что вам мни́ться? Они́ же отвіща́вше рі́ша: пови́нен єсть сме́рті.
|
|
67
|
67
|
|
тъгда запльваша лице ѥмU. и пакости ѥмU дэяша. ови же заUшиша ѥго.
|
Тогда́ заплева́ша лице́ Єго́ і па́кості Єму́ ді́яху [і по лани́тома бія́ху Єго́]; о́вії же за лани́ту уда́риша [зауша́ху Єго́],
|
|
68
|
68
|
|
гlюще прорьци намъ хcе. кто ѥсть Uдаривыи тz.
|
глаго́люще: прорци́ нам, Христе́, кто єсть ударе́й Тя?
|
|
69
|
69
|
|
петръ же вънэ сэдzаше на дворэ. и пристUпи къ нѥмU ѥдина рабыни гlющн. и ты бэ съ исUсъмь. галилеискыимь.
|
Петр же вні сідя́ше во дворі́. І приступи́ к нему́ єди́на раби́ня, глаго́лющи: і ти бил єси́ со Ісу́сом Галиле́йським.
|
|
70
|
70
|
|
онъ же tвьржесz. предъ всэми гlя. не вэдэ что гlѥши.
|
Он же отве́ржеся пред всі́ми, глаго́ля: не вім, что глаго́леши.
|
|
71
|
71
|
|
ишьдъшю ѥмU въ врата. Uзрэ ѥго дрUгая. и гlа имъ. тU и сь бэ члв7къ. съ iс7ъмь назарzнинъмь.
|
Ізше́дшу же єму́ ко врато́м, узрі́ єго́ друга́я, і глаго́ла су́щим та́мо: і сей бі со Ісу́сом Назоре́йом.
|
|
72
|
72
|
|
и пакы tвьржесz съ клzтвою. яко не знаю члв7ка.
|
І па́ки отве́ржеся с кля́твою, я́ко не зна́ю челові́ка.
|
|
73
|
73
|
|
не по мъногU же. пристUпльше стоящеи. рекоша петрови. въ истинU и ты t нихъ ѥси. бэсэда бо твоя яви тz творить.
|
Пома́лі же приступи́вше стоя́щії, рі́ша Петро́ві: воі́стину і ти от них єси́, і́бо бесі́да твоя́ я́ві тя твори́ть.
|
|
74
|
74
|
|
тогда начать ротитисz и клzтисz. яко не знаю члв7ка. и абиѥ кUръ възгласи.
|
Тогда́ нача́т роти́тися і кля́тися, я́ко не зна́ю челові́ка. І а́біє пі́тель возгласи́.
|
|
75
|
75
|
|
и помzнU петръ. гlъ iс7овъ. иже рече ѥмU. яко преже даже кUръ не въспоѥть. трішьдU tвьржешисz. и ішьдъ вънъ. плакасz горько.
|
І пом'яну́ Петр глаго́л Ісу́сов, рече́нний єму́, я́ко пре́жде да́же пі́тель не возгласи́ть, трикра́ти отве́ржешися Мене́. І ізше́д вон пла́кася го́рко.
|
|
Глава 27
|
Глава 27
|
|
1
|
1
|
|
UтрU же бывъшю. съвэтъ сътвориша. всi архіереи. и старьци людьскыи на исUса. яко да Uбьють ѥго.
|
(Зач. 110) У́тру же би́вшу, сові́т сотвори́ша всі архієре́є і ста́рці людсті́ї на Ісу́са, я́ко уби́ти Єго́;
|
|
2
|
2
|
|
и съвzзавъше ѥго ведоша. и предаша ѥго. поньтьскUUмU пилатU игемонU.
|
і св'яза́вше Єго́ ведо́ша і преда́ша Єго́ Понті́йському Пила́ту, іге́мону.
|
|
3
|
3
|
|
тъгда видэ июда. предавыи ѥго. яко осUдиша и. раскаявъсz възврати. l. сребрьникъ. архиереwмъ. и старьцемъ
|
(Зач. 111) Тогда́ ви́дів Іу́да преда́вий Єго́, я́ко осуди́ша Єго́, раска́явся возврати́ три́десять сре́бреники архієре́єм і ста́рцем,
|
|
4
|
4
|
|
гlя. съгрэшихъ предавъ кръвь неповиньнU. они же рекоша. чьто ѥсть намъ. ты Uзьриши.
|
глаго́ля: согріши́х преда́в кров непови́нную. Они́ же рі́ша: что єсть нам? Ти у́зриши.
|
|
5
|
5
|
|
и повьргъ въ цр7ькви. сребрьникы. tиде и шьдъ Uдависz.
|
І пове́рг сре́бреники в це́ркві, оти́де; і шед удави́ся.
|
|
6
|
6
|
|
архиереи же възьмъше сребро рекоша. не достоино ѥсть. въложити ѥго въ кbровонъ. понѥже цэна кръве ѥсть.
|
Архієре́є же приє́мше сре́бреники, рі́ша: недосто́йно єсть вложи́ти їх в корва́ну, поне́же ціна́ кро́ве єсть.
|
|
7
|
7
|
|
съвэтъ же сътворьше кUпиша имь село скUдэльниче. въ погребеньѥ страньныимъ.
|
Сові́т же сотво́рше, купи́ша ї́ми село́ скуде́льничо, в погреба́ніє стра́нним;
|
|
8
|
8
|
|
тэмь же наречесz село то. село кръви до сего дн7е.
|
ті́мже нарече́ся село́ то село́ кро́ве, до сего́ дне;
|
|
9
|
9
|
|
тъгда събыстьсz. реченое прbркмь. иеремиемь гlющемь. и прияша. l. сребрьникъ. цэнU цэнѥнааго. ѥго же цэниша. t сн7въ изlвъ.
|
Тогда́ сби́сться рече́нноє Ієремі́єм проро́ком, глаго́лющим: і прия́ша три́десять сре́бреник, ці́ну Ціне́ннаго, Єго́же ціни́ша от сино́в Ізра́їлев,
|
|
10
|
10
|
|
и даша я. на селэ скUдэльничи. яко же съказа мнэ Gь.
|
і да́ша я на село́ скуде́льничо, я́коже сказа́ мні Госпо́дь.
|
|
11
|
11
|
|
iс7 же ста предь игемонъмь. и въпроси ѥго игемонъ гlя. ты ли ѥси цrь июдеискъ. iс7 же рече ѥмU. ты гlѥши.
|
Ісу́с же ста пред іге́моном. І вопроси́ Єго́ іге́мон, глаго́ля: Ти ли єси́ Цар Іуде́йський? Ісу́с же рече́ єму́: ти глаго́леши.
|
|
12
|
12
|
|
и егда гlаахU на нь. архиереи. и старьци. ничто же не tвэщаваше.
|
І єгда́ Нань глаго́лаху архієре́є і ста́рці, нічесо́же отвіщава́ше.
|
|
13
|
13
|
|
тъгда гlа ѥмU пилатъ. не слышиши ли колико на тz съвэдэтельствUють.
|
Тогда́ глаго́ла Єму́ Пила́т: не сли́шиши ли, коли́ка на Тя свиді́тельствують?
|
|
14
|
14
|
|
и не tвэща ѥмU. ни къ ѥдиномU гlU. яко дивитисz игемонU зэло.
|
І не отвіща́ єму́ ні к єди́ному глаго́лу, я́ко диви́тися іге́мону зіло́.
|
|
15
|
15
|
|
на всzкъ же дн7ь великъ. обычаи бэ игемонU. tпUщати народU. ѥдиного съвzзьня ѥго же хотzхU.
|
На (всяк) же пра́здник оби́чай бі іге́мону отпуща́ти єди́наго наро́ду св'я́зня, єго́же хотя́ху;
|
|
16
|
16
|
|
имаше же тъгда. съвzзъня нарочита. нарицаѥма варава.
|
ім'я́ху же тогда́ св'я́зана наро́чита, глаго́лемаго Вара́вву;
|
|
17
|
17
|
|
събравъшемъ же сz имъ. рече имъ пилатъ. кого хочете t обою. tпUщю вамъ. варавU ли. или iс7а. нарицаѥмааго х©а.
|
собра́вшимся же їм, рече́ їм Пила́т: кого́ хо́щете (от обою́) отпущу́ вам: Вара́вву ли, іли́ Ісу́са глаго́лемаго Христа́?
|
|
18
|
18
|
|
вэдаше бо. яко зависти ради предаша ѥго.
|
Ві́дяше бо, я́ко за́висти ра́ди преда́ша Єго́.
|
|
19
|
19
|
|
сэдzщю же ѥмU на сUдищи. посла къ нѥмU жена своя гlющи. ничто же тобэ. и правьдьникU томU. много бо пострадахъ днcь. въ сънэ ѥго ради.
|
Сідя́щу же єму́ на суди́щі, посла́ к нему́ жена́ єго́, глаго́лющи: нічто́же тебі́ і Пра́веднику Тому́; мно́го бо пострада́х днесь во сні Єго́ ра́ди.
|
|
20
|
20
|
|
архиереи же и старьци. наUстиша народы. да испросzть варавU. iс7а же да погUбzть.
|
Архієре́є же і ста́рці наусти́ша наро́ди, да іспро́сять Вара́вву, Ісу́са же погуб'я́ть.
|
|
21
|
21
|
|
tвэщавъ же игемонъ ре? имъ. кого хощете t обою да tпUщю вамъ. они же рекоша варавU.
|
Отвіща́в же іге́мон рече́ їм: кого́ хо́щете от обою́ отпущу́ вам? Они́ же рі́ша: Вара́вву.
|
|
22
|
22
|
|
гlа имъ пилатъ. что же сътворU. iс7U нарицаѥмU х7U. гlаша вси. да распzтъ бUдеть.
|
Глаго́ла їм Пила́т: что у́бо сотворю́ Ісу́су глаго́лемому Христу́? Глаго́лаша єму́ всі: да ра́сп'ят бу́деть.
|
|
23
|
23
|
|
игемонъ же рече имъ. что же зло створи. они же излнха въпьяхU гlюще. да распzтъ бUдеть.
|
Іге́мон же рече́: ко́є у́бо зло сотвори́? Они́ же і́злиха вопія́ху, глаго́люще: да про́п'ят бу́деть.
|
|
24
|
24
|
|
видэвъ же пилатъ. яко ничто же не Uспэѥть. нъ паче мълва бываѥть. приимъ водU. Uмы рUцэ. преда народомъ гlю. неповнньнъ ѥсмь t кръви сего правьдьника. вы Uзрите.
|
Ви́дів же Пила́т, я́ко нічто́же успіва́єть, но па́че молва́ бива́єть, приє́м во́ду, уми́ ру́ці пред наро́дом, глаго́ля: непови́нен єсьм от кро́ве Пра́веднаго Сего́; ви у́зрите.
|
|
25
|
25
|
|
и tвэщавъше вси людиѥ рекоша. кръвь ѥго на насъ и на чадэхъ нашихъ.
|
І отвіща́вше всі лю́діє рі́ша: кров Єго́ на нас і на ча́діх на́ших.
|
|
26
|
26
|
|
тъгда tпUсти имъ варавU. iс7а же бивъ преда имъ. да ѥго распьнUть.
|
Тогда́ отпусти́ їм Вара́вву; Ісу́са же бив предаде́ (їм), да Єго́ про́пнуть.
|
|
27
|
27
|
|
тъгда воинн игемонови поимъше iс7а на сUдищи. събьраша на нь всю спирU.
|
(Зач. 112) Тогда́ во́їни іге́монови, приє́мше Ісу́са на суди́ще, собра́ша Нань все мно́жество во́їн;
|
|
28
|
28
|
|
и съвлекоша ѥго. хламидою чьрвлѥною wдэша ѥго.
|
і совле́кше Єго́, оді́яша Єго́ хлами́дою червле́ною;
|
|
29
|
29
|
|
и исплетъше вэньць t тьрния. възложиша на главU ѥго. и тръсть въ десницю ѥго. и поклоньшесz на колэнU предъ нимь. рUгахUсz ѥмU гlюще. радUисz цrю иUдеискъ.
|
і спле́тше віне́ць от те́рнія, возложи́ша на главу́ Єго́, і трость в десни́цю Єго́; і покло́ншеся на колі́ну пред Ним руга́хуся Єму́, глаго́люще: ра́дуйся, Царю́ Іуде́йський.
|
|
30
|
30
|
|
и пльвавъше на нь възаша тръсть. и бияхU ѥго по главэ.
|
І плю́нувше Нань, прия́ша трость і бія́ху по главі́ Єго́.
|
|
31
|
31
|
|
и ѥгда порUгашасz ѥмU. съвлекоша съ нѥго хламидU. и облекоша ѥго въ рызы своя. и ведоша и на распzтьѥ.
|
І єгда́ поруга́шася Єму́, совлеко́ша с Него́ багряни́цю і облеко́ша Єго́ в ри́зи Єго́; і ведо́ша Єго́ на проп'я́тіє.
|
|
32
|
32
|
|
исходzще же. wбрэтоша члbвка. кµринеиска. имьньмь симона. семU задэша понести крьc ѥго.
|
Ісходя́ще же обріто́ша челові́ка кирине́йська, і́менем Си́мона; і сему́ заді́ша понести́ крест Єго́.
|
|
33
|
33
|
|
и пришьдъше на мэсто. нарицаѥмоѥ голъгоfа. ѥже гlѥтьсz лъбово мэсто.
|
(Зач. 113) І прише́дше на мі́сто нарица́ємоє Голго́фа, є́же єсть глаго́лемо Кра́нієво мі́сто,
|
|
34
|
34
|
|
даша ѥмU пити оцьтъ съ зълчью съмэшенъ. и въкUшь не хотzше пити.
|
да́ша Єму́ пи́ти о́цет с же́лчію смі́шен; і вкуш, не хотя́ше пи́ти.
|
|
35
|
35
|
|
распьнъше же ѥго. раздэлиша ризы ѥго. метавъше жребья.
|
Распе́ншії же Єго́ разділи́ша ри́зи Єго́, ве́ргше жре́бія;
|
|
36
|
36
|
|
и сэдъше стрежахU ѥго тU.
|
і сідя́ще стрежа́ху Єго́ ту;
|
|
37
|
37
|
|
и положиша надъ главою ѥго. винU написанU. се ѥсть цrь иUдеискъ.
|
і возложи́ша верху́ глави́ Єго́ вину́ Єго́ напи́сану: Сей єсть Ісу́с, Цар Іуде́йський.
|
|
38
|
38
|
|
тъгда распzша съ нимь два разбоиника. ѥдиного wдеснUю. а ѥдиного wшююю.
|
Тогда́ расп'я́ша с Ним два разбо́йника: єди́наго о десну́ю, і єди́наго о шу́юю.
|
|
39
|
39
|
|
мимоходzщеи же хUлzхU ѥго покывающе главами своими.
|
Мимоходя́щії же ху́ляху Єго́, покива́юще глава́ми свої́ми
|
|
40
|
40
|
|
и гlюще. Uа. разарzяи цр7ькъвь. и трьми дн7ьми съзидая. сп7си себе. аще сн7ъ б9ии ѥси. сълэзи съ кр7ста.
|
і глаго́люще: разоря́яй це́рков і треми́ де́ньми созида́яй, спаси́ся Сам; а́ще Син єси́ Бо́жий, сни́ди со креста́.
|
|
41
|
41
|
|
тако же и архиереи. рUгающесz съ книжьникы. и старьци и фарисеи гlаахU.
|
Та́кожде же і архієре́є руга́ющеся с кни́жники і ста́рці (і фарисе́ї), глаго́лаху:
|
|
42
|
42
|
|
ины сп7се. да себе ли не можеть съпасти. аще цrь из7лвъ ѥсть. да сълэзеть нынэ съ кр7ста. и вэрU имемъ ѥмU.
|
іни́я спасе́, Себе́ ли не мо́жеть спасти́? А́ще Цар Ізра́їлев єсть, да сни́деть ни́ні со креста́, і ві́руєм в Него́;
|
|
43
|
43
|
|
Uпова на б7а. да избавить ѥго нынэ. аще хощеть. ѥмU. рече бо яко сн7ъ б9ии ѥсмь.
|
упова́ на Бо́га; да ізба́вить ни́ні Єго́, а́ще хо́щеть Єму́. Рече́ бо: я́ко Бо́жий єсьм Син.
|
|
44
|
44
|
|
тако же и разбоиника. распzтая съ нимь. поношаста ѥмU.
|
То́жде же і разбо́йника расп'я́тая с Ним поноша́ста Єму́.
|
|
45
|
45
|
|
t шестаго же чаc. тьма быc по всеи земли. до девzтааго чаc.
|
От шеста́го же часа́ тьма бисть по всей землі́ до часа́ дев'я́таго;
|
|
46
|
46
|
|
при девzтэмь же часэ. възпи iс7 гласъмь великъмь. гlя. или. или. илима савахъfани. ѥже ѥсть. боже б9е мои въскUю мя ѥси оставилъ.
|
о дев'я́тім же часі́ возопи́ Ісу́с гла́сом ве́ліїм, глаго́ля: Ілі́, Ілі́! Ліма́ савахфані́? Є́же єсть: Бо́же мой, Бо́же мой! Вску́ю М'я єси́ оста́вил?
|
|
47
|
47
|
|
нэции же t стоящиихъ тU. слышавъше гlаахU. яко илию зоветь.
|
Ні́ції же от ту стоя́щих сли́шавше глаго́лаху, я́ко Ілію́ глаша́єть Сей.
|
|
48
|
48
|
|
абиѥ текъ ѥдинъ t нихъ. и приимъ гUбU. и испълнивъ оцьта. възньзъ на тръсть. напаяше ѥго.
|
І а́біє тек єди́н от них, і приє́м гу́бу, іспо́лнив же о́цта, і вонзе́ на трость, напая́ше Єго́.
|
|
49
|
49
|
|
а прочии гlаахU. остани да видимъ. аще придеть илия. да сп©ть ѥго. дрUгыи же приимъ копиѥ. прободе ѥмU ребра. и изиде вода и кръвь.
|
Про́чії же глаго́лаху: оста́ви, да ви́дим, а́ще при́йдеть Ілія́ спасти́ Єго́.
|
|
50
|
50
|
|
iс7 же пакы възъпи глаcмь. великъмь. испUсти д¦ъ.
|
Ісу́с же, па́ки возопи́в гла́сом ве́ліїм, іспусти́ дух.
|
|
51
|
51
|
|
и се запона црк7вьная раздрасz. t вышьняаго края. до нижьняаго. на дъвоѥ. и земля потрzсесz. и камениѥ распадесz.
|
І се, заві́са церко́вная раздра́ся на дво́є с ви́шняго кра́я до ни́жняго; і земля́ потрясе́ся; і ка́меніє распаде́ся;
|
|
52
|
52
|
|
и гроби tвьрзошасz. и многа тэлеса. почивающиихъ с™ыихъ. въсташа.
|
і гро́би отверзо́шася; і мно́га тілеса́ усо́пших святи́х воста́ша;
|
|
53
|
53
|
|
и ишьдъше из гробъ. по въскр©ении ѥго. вънидоша въ с™ыи градъ. и явишасz многомъ.
|
і ізше́дше із гроб, по воскресе́нії Єго́, внидо́ша во святи́й град і яви́шася мно́зім.
|
|
54
|
54
|
|
сътьникъ же иже бzхU съ нимь. стрегUще iс7а. видэвъше же трUсъ. и бывъшая Uбояшасz зэло гlюще. въистинU сн7ъ б9ии сь бэ.
|
Со́тник же і і́же с ним стрегу́щії Ісу́са, ви́дівше трус і би́вшая, убоя́шася зіло́, глаго́люще: воі́стину Бо́жий Син бі Сей!
|
|
55
|
55
|
|
бzхU же тU жены мъногы. издалеча зрzще. яже идоша по iс7э t галилеа. слUжаще ѥмU.
|
Бя́ху же ту і жени́ мно́гі іздале́ча зря́щя, я́же ідо́ша по Ісу́сі от Галиле́ї, служа́щя Єму́;
|
|
56
|
56
|
|
въ нихъ же бэ. мария магдалыни. и мария и ияковля. иосиина м™и. и м™и сн7U зеведеовU.
|
в ни́хже бі Марі́я Магдали́на і Марі́я, Іа́кова і Іосі́ї ма́ти, і ма́ти си́ну Зеведе́йову.
|
|
57
|
57
|
|
поздэ же бывъшю. приде члв7къ богатъ t аримаfиа. именьмъ иосифъ. иже и Uчисz U iс7а.
|
По́зді же би́вшу, при́йде челові́к бога́т от Аримафе́я, і́менем Іо́сиф, і́же і сам учи́ся у Ісу́са;
|
|
58
|
58
|
|
съ пристUпи къ пилатU и испроси тэло iс7во. пилатъ же повелэ дати тэло iс7во.
|
сей присту́пль к Пила́ту, проси́ тілесе́ Ісу́сова. Тогда́ Пила́т повелі́ да́ти ті́ло.
|
|
59
|
59
|
|
и примъ тэло иосифъ. обитъ ѥ плащаницею чистою.
|
І приє́м ті́ло Іо́сиф, обви́т є плащани́цею чи́стою
|
|
60
|
60
|
|
и положи ѥ. въ новэмь своѥмь гробэ. иже исэче въ камени. и възваливъ камень великъ. на двьри гроба tиде.
|
і положи́ є в но́вім своє́м гро́бі, єго́же ізсіче́ в ка́мені; і возвали́в ка́мень ве́лій над две́рі гро́ба, оти́де.
|
|
61
|
61
|
|
бэ же тU мария магдалыни. и дрUгая мария сэдzще прzмо гробU.
|
Бі же ту Марі́я Магдали́на і друга́я Марі́я, сідя́щі пря́мо гро́ба.
|
|
62
|
62
|
|
На Uтрья ѥже ѥсть по пzтъцэ. събрашасz архиереи и старьци къ пилатU.
|
(Зач. 114) Во у́трій же день, і́же єсть по п'ятці́, собра́шася архієре́є і фарисе́є к Пила́ту,
|
|
63
|
63
|
|
гlюще. Gи помzнUхомъ. яко льсть онъ рече. еще сыи живъ. по трьхъ дн7ьхъ въстанU.
|
глаго́люще: го́споди, пом'яну́хом, я́ко льстець он рече́, єще́ сий жив: по тріє́х днех воста́ну;
|
|
64
|
64
|
|
повели Uбо Uтвьрдити гробъ. до третияго дн7е. еда како пришьдъше Uченици ѥго нощию. UкрадUть ѥго и рекUть людьмъ. въста t мьртвыихъ. и бUдеть послэдьняя льсть. горьши пьрвыя.
|
повели́ у́бо утверди́ти гроб до тре́тьяго дне, да не ка́ко прише́дше ученици́ Єго́ но́щію укра́дуть Єго́ і реку́ть лю́дем: воста́ от ме́ртвих; і бу́деть послі́дняя лесть го́рша пе́рвия.
|
|
65
|
65
|
|
рече же имъ пилатъ. имате кUстодию. шьдъше Uтвьрдите яко же вэсте.
|
Рече́ же їм Пила́т: і́мате кустоді́ю; іді́те, утверді́те, я́коже ві́сте.
|
|
66
|
66
|
|
они же шьдъше. Uтвьрдиша гробъ. знаменавъше съ кUстодиѥю.
|
Они́ же ше́дше утверди́ша гроб, зна́менавше ка́мень с кустоді́єю.
|
|
Глава 28
|
Глава 28
|
|
1
|
1
|
|
В ъ вечеръ сUботьныи. світающе. въ пьрвUю сUботU приде мария магдалыни. и дрUгая мария. видэтъ гроба.
|
(Зач. 115) В ве́чер же субо́тний [по ве́чері же субо́тнім], свита́ющи во єди́ну от субо́т, при́йде Марі́я Магдали́на і друга́я Марі́я ви́діти гроб.
|
|
2
|
2
|
|
и се быc трусъ великъ. анGлъ бо гн7ь. съшьдъ съ нб7се. и пристUпль tвали камень tдвьри гроба. и сэдzше на нѥмь.
|
І се, трус бисть ве́лій: а́нгел бо Госпо́день, сшед с небесе́, присту́пль, отвали́ ка́мень от две́рій гро́ба і сідя́ше на нем;
|
|
3
|
3
|
|
бэ же зракъ ѥго яко мълнья. и одэниѥ ѥго бэло яко снэгъ.
|
бі же зрак єго́ я́ко мо́лнія, і одія́ніє єго́ біло́ я́ко сніг.
|
|
4
|
4
|
|
t страха же ѥго. сътрzсоша же сz стрегUщеи. и быша яко мьртви.
|
От стра́ха же єго́ сотрясо́шася стрегу́щії і би́ша я́ко ме́ртві.
|
|
5
|
5
|
|
tвэщавъ же анGлъ. рече женама. не боитасz вы. вэмь бо я iс7а распzтаго ищета.
|
Отвіща́в же а́нгел рече́ жена́м: не бо́йтеся ви; вім бо, я́ко Ісу́са расп'я́таго і́щете;
|
|
6
|
6
|
|
нэc сьде. въста яко же рече. придэта видэта мэста. идеже лежалъ Gь.
|
ність зді; воста́ бо, я́коже рече́; прийді́те, ви́діте мі́сто, іді́же лежа́ Госпо́дь,
|
|
7
|
7
|
|
и скоро шьдъше. рьцэта Uченикомъ ѥго. яко въста t мьртвыихъ. и се варzѥть васъ въ галилеи. тU и Uзрите. се же рэхъ вама.
|
і ско́ро ше́дші рці́те ученико́м Єго́, я́ко воста́ от ме́ртвих і се, варя́єть ви в Галиле́ї; та́мо Єго́ у́зрите; се, ріх вам.
|
|
8
|
8
|
|
и tшьдъше. скоро t гроба. съ страхъмь и радостию. великою. текосте възвэститъ. Uченикомъ ѥго.
|
І ізше́дші ско́ро от гро́ба со стра́хом і ра́достію ве́лією, теко́сті возвісти́ти ученико́м Єго́.
|
|
9
|
9
|
|
и ѥгда идzста. възвэститъ Uченикомъ ѥго. и се iс7 сърэте я гlя. радUитасz. онэ же пристUпльши. ястасz за нозэ ѥго. и поклонистасz ѥмU.
|
Єгда́ же ідя́сті возвісти́ти ученико́м Єго́, і се, Ісу́с срі́те я, глаго́ля: ра́дуйтеся. Оні́ же присту́пльші я́стіся за но́зі Єго́ і поклони́стіся єму́.
|
|
10
|
10
|
|
тъгда гlа има iс7 не боитасz. идэта възвэстита. братии моѥи. да идUть въ галилею. и тU мя видzть.
|
Тогда́ глаго́ла ї́ма Ісу́с: не бо́йтеся; іді́те, возвісті́те бра́тії Моє́й, да і́дуть в Галиле́ю і ту м'я ви́дять.
|
|
11
|
11
|
|
идUщема же има. се нэции t кUстодия. пришьдъше въ градъ. възвэстиша архиереомъ. всz бывъшая.
|
Іду́щема же ї́ма, се, ні́ції от кустоді́ї прише́дше во град, возвісти́ша архієре́йом вся би́вшая.
|
|
12
|
12
|
|
и събрашасz старьци. съвэтъ же сътворьше. сребро много даша воиномъ.
|
І собра́вшеся со ста́рці, сові́т сотвори́ша, сре́бреники дово́льни да́ша во́їном,
|
|
13
|
13
|
|
гlюще. рьцэте яко Uченици ѥго. нощию пришьдъше Uкрадоша и. намъ съпzщемъ.
|
глаго́люще: рці́те, я́ко ученици́ Єго́ но́щію прише́дше украдо́ша Єго́, нам сп'я́щим;
|
|
14
|
14
|
|
да аще се Uслышано бUдеть. U игемона. мы Uтолимъ ѥго. и васъ бес печали сътворимъ.
|
і а́ще сіє́ усли́шано бу́деть у іге́мона, ми утоли́м єго́ і вас безпеча́льни сотвори́м.
|
|
15
|
15
|
|
они же приимъше сребро. сътвориша. яко же наUчени быша. и пронесесz слово се. въ иUдеихъ до сего. дн7е.
|
Они́ же приє́мше сре́бреники, сотвори́ша, я́коже науче́ні би́ша. І промче́ся сло́во сіє́ во іуде́єх да́же до сего́ дне.
|
|
16
|
16
|
|
Единыи же на десzте Uченикъ. идоша въ галилею въ горU. идеже повелэ имъ iс7ъ.
|
(Зач. 116) Єди́нії же на́десяте ученици́ ідо́ша в Галіле́ю, в го́ру, а́може повелі́ їм Ісу́с;
|
|
17
|
17
|
|
и видэвъше и поклонишасz ѥмU. ови же UсUмнэшасz.
|
і ви́дівше Єго́, поклони́шася Єму́; о́ви же усумні́шася.
|
|
18
|
18
|
|
и пристUпль iс7 рече имъ гlя. дана ми ѥсть всzка власть. на небеси и на земли.
|
І присту́пль Ісу́с, рече́ їм, глаго́ля: даде́ся Мі вся́ка власть на Небесі́ і на землі́;
|
|
19
|
19
|
|
шьдъше Uбо наUчите всz языкы. кр7стzще ѩ въ имz оц7а и сн7а и с™го д¦а.
|
ше́дше у́бо научі́те вся язи́ки, крестя́ще їх во і́м'я Отця́, і Си́на, і Свята́го Ду́ха,
|
|
20
|
20
|
|
Uчаще я блюсти всz ѥлико заповэдахъ вамъ. и се азъ съ вами ѥсмь въ всz дн7и. до съконьчания вэкU амн7ъ.
|
уча́ще їх блюсти́ вся, єли́ка запові́дах вам; і се, Аз с ва́ми єсьм во вся дні до сконча́нія ві́ка. Амі́нь.
|