Завантаження...
Зміст

Євангеліє від Матфея
Євангеліє від Матфея
Глава 1
Глава 1
1
1
(Зач. 1) Кни́га родства́ Ісу́са Христа́, Си́на Дави́дова, Си́на Авраа́мля. Книгы р9ства iс7ъ хв7а. сн7а авраамова.
2
2
Авраа́м роди́ Ісаа́ка. Ісаа́к же роди́ Іа́кова. Іа́ков же роди́ Іу́ду і бра́тію єго́. авраамъ роди исаака. исакъ же роди иякова. ияковъ же роди юдU и братию ѥго.
3
3
Іу́да же роди́ Фаре́са і За́ру от Фама́ри. Фаре́с же роди́ Есро́ма. Есро́м же роди́ Ара́ма. иUда же роди фаресz. и зара. t fамары. фаресъ же роди ездрома. ездромъ же роди. иwрама.
4
4
Ара́м же роди́ Амінада́ва. Амінада́в же роди́ Наассо́на. Наассо́н же роди́ Салмо́на. иwрамъ же роди. аминадама. аминадамъ же роди. наасона. наасонъ же роди.
5
5
Салмо́н же роди́ Воо́за от Раха́ви. Воо́з же роди́ Ови́да от Ру́фи. Ови́д же роди́ Ієссе́я. вооза t рахавы. воозъ же роди. овида t рUфы. wвидъ же роди. иесеа.
6
6
Ієссе́й же роди́ Дави́да царя́. Дави́д же цар роди́ Соломо́на от Урі́їни. иосэи же роди дв7да цrz. дв7дъ же роди соломона t Uрииня.
7
7
Соломо́н же роди́ Ровоа́ма. Ровоа́м же роди́ Аві́ю. Аві́я же роди́ А́су. соломонъ же роди ровоама. ровоамъ же роди. авиа. авиа же роди. аса.
8
8
А́са же роди́ Іосафа́та. Іосафа́т же роди́ Іора́ма. Іора́м же роди́ Озі́ю. асаасъ же роди. иосафата. иосафатъ же роди. иоарама. иоарамъ же роди. wзию.
9
9
Озі́я же роди́ Іоафа́ма. Іоафа́м же роди́ Аха́за. Аха́з же роди́ Єзекі́ю. озия же роди иоаfама. иоӢfамъ же роди езекию.
10
10
Єзекі́я же роди́ Манассі́ю. Манассі́а же роди́ Амо́на. Амо́н же роди́ Іосі́ю. иезекиа же роди манасию. манасия же роди. амоса. амосъ же роди. иосию.
11
11
Іосі́я же роди́ Ієхо́нію і бра́тію єго́, в преселе́ніє вавило́нськоє [Ст. 11 в ні́кіїх греч.: Іосі́я же роди́ Іоаки́ма і бра́тію єго́. Іоаки́м же роди́ Ієхо́нію в преселе́ніє вавило́нськоє]. иwсия же роди. иохонию. и братию ѥгw. Въ преселѥниѥ вавµлоньское.
12
12
По преселе́нії же вавило́нстім, Ієхо́нія роди́ Салафі́їля. Салафі́їль же роди́ Зорова́веля. по преселѥнии же вавилоньсцэмь. иохониа же роди. салафиила. салафиилъ же роди. зоровавеля.
13
13
Зорова́вель же роди́ Авіу́да. Авіу́д же роди́ Єліаки́ма. Єліаки́м же роди́ Азо́ра. зоровавель же роди авиUда. авиUдъ же роди. елиакима. елиакимъ же роди. азора.
14
14
Азо́р же роди́ Садо́ка. Садо́к же роди́ Ахи́ма. Ахи́м же роди́ Еліу́да. азоръ же роди. садока. садокъ же роди. ахима. ахимъ же роди. елиUда.
15
15
Єліу́д же роди́ Єлеаза́ра. Єлеаза́р же роди́ Матфа́на. Матфа́н же роди́ Іа́кова. елиUдъ же роди елеазара. елеазаръ же роди матъfана. матъfанъ же роди. iакова.
16
16
Іа́ков же роди́ Іо́сифа, му́жа Марі́їна, із Нея́же роди́ся Ісу́с, глаго́лемий Христо́с. яковъ же роди. иwсифа. мUжа мр7иина. иж нѥя же родисz iс7 нарицаѥмыи х©ъ.
17
17
Всіх же родо́в от Авраа́ма до Дави́да ро́дове четирена́десяте; і от Дави́да до преселе́нія вавило́нськаго ро́дове четирена́десяте; і от преселе́нія вавило́нськаго до Христа́ ро́дове четирена́десяте. всэхъ же родъ. t аврама. до дв7да роди д7i. и t дв7да до преселѥния вавилоньскааго. роди д7i. и t преселѥния вавилоньскааго. до х©а. роди. д7i.
18
18
(Зач. 2) Ісу́с Христо́во Рождество́ си́це бі: обруче́нній бо би́вши Ма́тері Єго́ Марі́ї Іо́сифові, пре́жде да́же не сни́тися і́ма, обрі́теся іму́щи во чре́ві от Ду́ха Свя́та. иcµ хв7о же рж©тво сице бэ. обрUчени бо бывъши м™ри ѥго мр7ии иосифови. преже даже не сънzстасz. обрэтесz въ чревэ имUщи t д¦а с™а.
19
19
Іо́сиф же муж Єя́, пра́веден сий і не хотя́ Єя́ обличи́ти, восхоті́ тай пусти́ти ю. иосифъ же мUжь ѥя. правьдьнъ сы. и не хотz обличити ѥя. въсхотэ таи пUстити ю.
20
20
Сія́ же єму́ поми́слившу, се а́нгел Госпо́день во сні яви́ся єму́, глаго́ля: Іо́сифе, си́не Дави́дов, не убо́йся прия́ти Маріа́м жени́ твоєя́, ро́ждшеєбося в ней, от Ду́ха єсть Свя́та. иосифU же мыслzщю се. се анGлъ гн7ь. въ сънэ явисz ѥмU гlя. иосифе сн7U дв7двъ. не Uбоисz прияти жены твоѥя мр7ия. рожьшеѥ бо сz въ нѥи. t д¦а ст7а ѥ ѥсть.
21
21
Роди́ть же Си́на, і нарече́ши і́м'я Єму́ Ісу́с, той бо спасе́ть лю́ди Своя́ от гріх їх. родить же сн7ъ. и наречеши имя ѥмU iс7ъ. тъ сп©еть люди своя t грэхъ ихъ.
22
22
Сіє́ же все бисть, да сбу́деться рече́нноє от Го́спода проро́ком, глаго́лющим: се же все быc. да събUдеть реченое отъ Gа прbркмъ гlющемь.
23
23
се, Ді́ва во чре́ві при́йметь і роди́ть Си́на, і нареку́ть і́м'я Єму́ Емману́їл, є́же єсть сказа́ємо: с на́ми Бог. се дэвая въ чревэ прииметь. и родить сн7ъ. и нарекUть имя емU емманUилъ. ѥже ѥсть съказаѥмо съ нами б7ъ.
24
24
Воста́в же Іо́сиф от сна, сотвори́ я́коже повелі́ єму́ а́нгел Госпо́день, і прия́т жену́ свою́, въставъ же иосифъ t съна. сътвори яко же повелэ ѥмU. ан7глъ гн7ь. и приятъ женU свою.
25
25
і не зна́яше Єя́, до́ндеже роди́ Си́на Своєго́ пе́рвенця, і нарече́ і́м'я Єму́ Ісу́с. и не знаяше ѥя. доньде же родить сн7ъ свои пьрвэньць. и наречеть имя ѥмU исUсъ.
Глава 2
Глава 2
1
1
(Зач. 3) Ісу́су же ро́ждшуся в Вифлеє́мі Іуде́йстім во дні І́рода царя́, се, волсви́ от восто́к прийдо́ша во Ієрусали́м, глаго́люще: i©U рожьшюсz въ виfлеомэ иUдеисцэмь. въ дн7и ирода цrz. се вълъсви t въстокъ придоша. въ иер©лмъ
2
2
гді єсть рожде́йся Цар іуде́йський? Ви́діхом бо звізду́ Єго́ на восто́ці і прийдо́хом поклони́тися Єму́. гlще. къде ѥсть рождиисz цrь иUдеискъ. видэхомъ бо звэздU ѥго. иа въстоцэ. идохомъ поклонитьсz ѥмU.
3
3
Сли́шав же І́род цар смути́ся, і весь Ієрусали́м с ним. слышавъ же иродъ цrь съмzтесz. и вьсь иер©лмъ съ нимь.
4
4
І собра́в вся первосвяще́нники і кни́жники людські́я, вопроша́ше от них: гді Христо́с ражда́ється? и събьравъ архиереа и книжьникы людьскыя. въпрашаше я. къде х©ъ ражаѥтьсz.
5
5
Они́ же реко́ша єму́: в Вифлеє́мі іуде́йстім, та́ко бо пи́сано єсть проро́ком: они же рекоша ѥмU. въ виfлеомэ иUдеисцэмь. тако бо писано есть прbркмь.
6
6
і ти, Вифлеє́ме, земле́ Іу́дова, ні чи́мже ме́нші єси́ во влади́ках іу́дових: із тебе́ бо ізи́деть Вождь, І́же упасе́ть лю́ди моя́, Ізра́їля. и ты виfлеоме землѥ июдова. ничимь же мьньши ѥси въ вLкхъ. июдовахъ. ис тебе бо изидеть члв7къ. иже Uпасеть люди моя изlя.
7
7
Тогда́ І́род тай призва́ волхви́, і іспи́товаше от них вре́м'я я́вльшияся звізди́, тъгда иродъ. таи призвавъ вълхвы. испыта t нихъ. время явльшеѥсz звэзды.
8
8
і посла́в їх в Вифлеє́м, рече́: ше́дше іспита́йте ізві́стно о Отроча́ті; єгда́ же обря́щете, возвісті́те мі, я́ко да і аз шед поклоню́ся Єму́. и посълавъ я въ виfлеомъ рече. шьдъше испытаите. извэстьно о отрочати. ѥгда же обрzщете възвэстите ми. да и азъ шьдъ поклонюсz ѥмU. и tвьрзше съкровища своя.*
9
9
Они́ же послу́шавше царя́, ідо́ша. І се, звізда́, ю́же ви́діша на восто́ці, ідя́ше пред ни́ми, до́ндеже прише́дши ста верху́, іді́же бі Отроча́. они же послUшавъше цrz идоша. и се звэзда юже видэша на въстоцэ. и ідzше предь ними. доньдеже пришьдъши ста вьрхU иде же бэ отроча.
10
10
Ви́дівше же звізду́, возра́довашася ра́достію ве́лією зіло́, видэвъше же звэздU. въздрадовашасz радостию великою зэло.
11
11
і прише́дше в хра́мину, ви́діша Отроча́ с Марі́єю Ма́терію Єго́, і па́дше поклони́шася Єму́; і, отве́рзше сокро́вища своя́, принесо́ша Єму́ да́ри, зла́то і лива́н і сми́рну. и въшьдъше въ храминU. видэша отроча. съ мр7иѥю м™рью ѥго. и падъше поклонишасz ѥмU. и отъвьрзъше съкровища своя. принесоша ѥмU дары. злато. и ливанъ. и змµрнU.
12
12
І вість приє́мше во сні не возврати́тися ко І́роду, іни́м путе́м отидо́ша во страну́ свою́. и то приимъше въ сънэ. не възвратишасz къ иродU. нъ инэмь пUтьмь. tидоша въ странU свою.
13
13
(Зач. 4) Отше́дшим же їм, се, а́нгел Госпо́день во сні яви́ся Іо́сифу, глаго́ля: воста́в поіми́ Отроча́ і Ма́тер Єго́, і біжи́ во Єги́пет, і бу́ди та́мо, до́ндеже реку́ ті, хо́щеть бо І́род іска́ти Отроча́те, да погуби́ть Є. Oшьдъшемъ вълхвомъ. се анGлъ гн7ь въ сънэ явисz иосифU гlя. въставъ поими отроча и м™рь ѥго. и бэжи въ егµптъ. и бUди тU. дондеже ти рекU. хощеть бо иродъ искати отрочате. да и погUбить.
14
14
Он же воста́в, поя́т Отроча́ і Ма́тер Єго́ но́щію, і оти́де во Єги́пет, онъ же въставъ поя отроча. и м™рь ѥго нощию. и отиде въ егµптъ.
15
15
і бі та́мо до уме́ртвія І́родова, да сбу́деться рече́нноє от Го́спода проро́ком, глаго́лющим: от Єги́пта воззва́х Си́на Моєго́. и бэ тU до Uмьртвия иродова. да събUдетьсz реченоѥ t Gа. прbркъмь гlющемь. t егµпта възвахъ сн7ъ мои.
16
16
Тогда́ І́род ви́дів, я́ко пору́ган бисть от волхво́в, разгні́вася зіло́ і посла́в ізби́ вся ді́ти су́щия в Вифлеє́мі і во всіх преді́ліх єго́, от двою́ лі́ту і нижа́йше, по вре́мені, є́же ізві́стно іспита́ от волхво́в. тъгда иродъ яко порUганъ быc. t вълхвъ. разгнэвасz зэло. и пославъ изби отрокы сUщая въ виfлеомэ. и въ всэхъ предэлэхъ ѥя. и t двою лэтU ѥже испыта t вълхвъ.
17
17
Тогда́ сби́сться рече́нноє Ієремі́єм проро́ком, глаго́лющим: тъгда събыcсz реченоѥ прbркмь иеремиемь. гlющемь.
18
18
глас в Ра́мі сли́шан бисть, плач і рида́ніє і вопль мног; Рахи́ль пла́чущися чад свої́х і не хотя́ше уті́шитися, я́ко не суть. глаc въ рамэ слышанъ бысть. и плачь и рыданиѥ. и въпль многъ. рахиль плачющю чадъ своихъ. и не хотzше сz Uтэшити яко не сUть.
19
19
Уме́ршу же І́роду, се, а́нгел Госпо́день во сні яви́ся Іо́сифу во Єги́пті, Оµмьршю же иродови. се анGлъ гн7ь. въ сънэ явисz иосифU въ егµптэ.
20
20
глаго́ля: воста́в поіми́ Отроча́ і Ма́тер Єго́ і іди́ в зе́млю Ізра́їлеву, ізомро́ша бо і́щущії душі́ Отроча́те. гlя. въставъ поими отроча и м™рь ѥго. и изиди въ землю из7лѥвU. изьмроша бо искUщеи дш7а отрочатэ.
21
21
Он же воста́в, поя́т Отроча́ і Ма́тер Єго́ і при́йде в зе́млю Ізра́їлеву. онъ же въставъ поя отроча и м™рь ѥго. и въниде въ землю из7левU.
22
22
Сли́шав же, я́ко Архела́й ца́рствуєть во Іуде́ї вмі́сто І́рода, отця́ своєго́, убоя́ся та́мо іти́; вість же приє́м во сні, оти́де в преді́ли Галіле́йськія. слышавъ же яко архела цр7ствUѥть въ иUдеи. въ ирода мэсто. оц7а своѥго. и Uбоясz тамо ити. вэсть же пріимъ въ сънэ. tиде въ странU галилеискU.
23
23
І прише́д всели́ся во гра́ді нарица́ємім Назаре́т, я́ко да сбу́деться рече́нноє проро́ки, я́ко Назоре́й нарече́ться. и пришьдъ въселисz. въ градъ нарицаѥмыи назареfь. да събудетьсz реченоѥ прbркмь. яко назареfь наречетьсz.
Глава 3
Глава 3
1
1
(Зач. 5) Во дні же о́ни при́йде Іоа́нн Крести́тель, пропові́дая в пусти́ні Іуде́йстій Въ оно вреұ. приде иwанъ крс7тль проповэдая въ пUстыни. иUдеисцэ.
2
2
і глаго́ля: пока́йтеся, прибли́жибося Ца́рствіє Небе́сноє. и гlя покаитесz. приближи бо сz цр7ствиѥ нб7сноѥ.
3
3
Сей бо єсть річе́нний Іса́єм проро́ком, глаго́лющим: глас вопію́щаго в пусти́ні: угото́вайте путь Госпо́день, пра́ви творі́те стезі́ Єго́. сь Uбо ѥсть реченыи исаиемь прbркмь глю7щемь. глаc въпьющааго въ пUстыни. Uготоваите пUть гн7ь. правы творите стьзz ѥго.
4
4
Сам же Іоа́нн ім'я́ше ри́зу свою́ от влас вельблу́ждь, і по́яс усме́н о чреслі́х свої́х, снідь же єго́ бі пру́жіє і мед ди́вій. самъ же иwанъ. имzше ризU t власъ вельблUжь. и поясъ Uсниянъ о чреслэхъ ѥго. эдь же ѥго прUзи и медъ дивии.
5
5
Тогда́ ісхожда́ше к Нему́ Ієрусали́ма, і вся Іуде́я, і вся страна́ Іорда́нськая, тъгда исъхожаше къ нѥмU въ иеrлмъ и всz июдеѩ. і всz страиа іерданьска.
6
6
і креща́хуся во Іорда́ні от Него́, іспові́дающе гріхи́ своя́. и крс7тzхUсz t нѥго. въ иерданэ. исповэдающе грэхы своя.
7
7
Ви́дів же (Іоа́нн) мно́гі фарісе́ї і саддуке́ї гряду́щия на креще́ніє Єго́, рече́ їм: рожде́нія єхи́днова, кто сказа́ вам біжа́ти от бу́дущаго гні́ва? видэвъ же многы фарисеа. и садUкеа. грzдUща на крьщениѥ ѥго. рече имъ. ищадия ехиднова. кто съказа вамъ бэжати t грzдUщааго гнэва.
8
8
сотворі́те у́бо плод досто́їн покая́нія, сътворите Uбо плодъ достоинъ покаяния.
9
9
і не начина́йте глаго́лати в себі́: отця́ і́мами Авраа́ма. Глаго́лю бо вам, я́ко мо́жеть Бог от ка́менія сего́ воздви́гнути ча́да Авраа́му; и не начинаите гл™и въ себе. оц7а имамъ. авраама. гlю бо вамъ. яко можеть б7ъ t камения сего. въдвигнUти чада авраамU.
10
10
уже́ бо і сіки́ра при ко́рені дре́ва лежи́ть; вся́ко у́бо дре́во, є́же не твори́ть плода́ добра́, посіка́ємо бива́єть і во огнь вмета́ємо; Uже бо и секыра при корении древа лежить. всzко Uбо древо. не творzщеѥ плода добра. посэкаѥтьсz и въ огнь въмещетьсz.
11
11
аз у́бо креща́ю ви водо́ю в покая́ніє, Гряди́й же по мні крі́плій мене́ єсть, Єму́же нісьм досто́їн сапоги́ понести́; Той ви крести́ть Ду́хом Святи́м і огне́м; азъ Uбо крьщаю вы водою. въ покаяниѥ. грzдыи же по мнэ крэплии мене ѥсть. ѥмU же нэсмь достоинъ. сапогU отрэшити възвUзы ѥго. тъ вы крьстить д¦мь ст7ымь. и wгньмь.
12
12
Єму́же лопа́та в руці́ Єго́, і отреби́ть гумно́ своє́, і собере́ть пшени́цю Свою́ в жи́тницю, пле́ви же сожже́ть огне́м негаса́ющим. ѥмуже лопата въ рѫку ѥго и потрэбить гумьно своѥ и събереть пьшеницѭ въ житницѭ а плэвы съжежеть огньмь негасимыимь.
13
13
(Зач. 5) Тогда́ прихо́дить Ісу́с от Галіле́ї на Іорда́н ко Іоа́нну крести́тися от него́. Въ оно вреұ. приде iс7 t галилеа. на иерданъ къ iw7нU кр©титъсz t нѥго.
14
14
Іоа́нн же возбраня́ше Єму́, глаго́ля: аз тре́бую Тобо́ю крести́тися, і Ти ли гряде́ши ко мні? iw7нъ же възбраняше ѥмU гlя. азъ требUю t тебе кр©титисz али ты идеши къ мънэ.
16
16
І крести́вся Ісу́с взи́де а́біє от води́; і се, отверзо́шася єму́ небеса́, і ви́ді Ду́ха Бо́жия сходя́ща, я́ко го́луб'я, і гряду́ща на Него́. крьщь же сz iс7. възиде абиѥ t воды. и се tвьрзошасz ѥмU нб7са. и видэ д¦ъ б9ии съходzщь. яко голUбь идUщь на нь.
15
15
Отвіща́в же Ісу́с рече́ к нему́: оста́ви ни́ні, та́ко бо подоба́єть нам іспо́лнити вся́ку пра́вду. Тогда́ оста́ви Єго́. tвэща iс7 и рече къ нѥмU остани ныня. тако бо подобно намъ ѥстъ. испълнити всzкU правьдU. Тъгда остави и.
17
17
І се, глас с небесе́ глаго́ля: Сей єсть Син Мой возлю́бленний, о Не́мже благоволи́х. и се глаc съ нб7се гlя. сь ѥсть сн7ъ мои възлюблѥныи. о нѥмь же бlговолихъ.
Глава 4
Глава 4
1
1
(Зач. 7) Тогда́ Ісу́с возведе́н бисть Ду́хом в пусти́ню іскуси́тися от дия́вола, Въ оно вреұ. възведенъ быc д¦ъмь. въ пUстыню искUситъсz t диавола.
2
2
і пости́вся дній чети́редесять і но́щій чети́редесять, посліди́ взалка́. и постивъсz дн7ии. м7. и нощии. м7. послэдь же възалка.
3
3
І присту́пль к Нему́ іскуси́тель рече́: а́ще Син єси́ Бо́жий, рци, да ка́меніє сіє́ хлі́би бу́дуть. и пристUпль искUситель рече ѥмU. аще сн7ъ б9ии ѥси. рьци камениѥ се да хлэби бUдUть.
4
4
Он же отвіща́в рече́: пи́сано єсть: не о хлі́бі єди́нім жив бу́деть челові́к, но о вся́цім глаго́лі ісходя́щем ізо уст Бо́жиїх. онъ же tвэщавъ рече къ нѥмU. писано ѥсть не о хлэбэ ѥдиномь живъ бUдеть чл7вкъ. нъ о всzкомь гlэ. исъходzщиихъ изъ Uстъ б9ии.
5
5
Тогда́ поя́т єго́ дия́вол во святи́й град, і поста́ви єго́ на крилі́ церко́внім, тъгда пояты и дияволъ. въ с™ыи градъ. и постави и на вратэ цр7квьнэмь.
6
6
і глаго́ла єму́: а́ще Син єси́ Бо́жий, ве́рзися ни́зу, пи́сано бо єсть: я́ко а́нгелом Свої́м запові́сть о Тебі́ (сохрани́ти Тя), і на рука́х во́зьмуть Тя, да не когда́ преткне́ши о ка́мень но́гу Твою́. и ре? ѥмU. аще сн7ъ б9ии ѥси. вьрзисz низъ. писано бо ѥсть. яко англbмъ своимъ заповэсть о тебе. и на рUкU възьмUть тz. да не къгда о камень претъкънеши ногы своѥя.
7
7
Рече́ (же) єму́ Ісу́с: па́ки пи́сано єсть: не іску́сиши Го́спода Бо́га Твоєго́. рече ѥмU iс7. пакы. писано ѥсть. не искUсиши. Gа б7а твоѥго.
8
8
Па́ки поя́т єго́ дия́вол на гору́ високу́ зіло́, і показа́ єму́ вся ца́рствія ми́ра і сла́ву їх, Пакы пояты и диаволъ. на горU высокU зэло. и показа ѥмU всz цр7ствия мира и славU ихъ.
9
9
і глаго́ла єму́: сія́ вся Тебі́ дам, а́ще пад поклони́шимися. и рече ѥмU всz си дамь тебе. аще падъ поклонишисz.
10
10
Тогда́ глаго́ла єму́ Ісу́с: іди́ за Мно́ю, сатано́: пи́сано бо єсть: Го́споду Бо́гу Твоєму́ поклони́шися і Тому́ Єди́ному послу́жиши. тъгда рече ѥмU iс7ъ. иди за мz сотоно. писано бо ѥсть. го7µ бо7µ твоѥмU поклонішисz. и томU ѥдиномU послUжіши.
11
11
Тогда́ оста́ви Єго́ дия́вол, і се, а́нгели приступи́ша і служа́ху Єму́. тъгда остави и диаволъ. и се анъгlи пристUпиша. и слUжаху ѥмU.
12
12
(Зач. 8) Сли́шав же Ісу́с, я́ко Іоа́нн пре́дан бисть, оти́де в Галіле́ю, Въ оно+. слышавъ iс7. яко iw7нъ преданъ быc. tиде въ галилею.
13
13
і оста́вль Назаре́т, прише́д всели́ся в Капернау́м в помо́ріє, в преді́ліх Завуло́них і Неффали́млих, оставивъ назареfъ. пришьдъ въ капернаUмъ. помориѥ предэлэхъ. завлонихъ. и невъfалимлихъ.
14
14
да сбу́деться рече́нноє Іса́єм проро́ком, глаго́лющим: да събUдетьсz реченоѥ исаиемь прbркмь.
15
15
земля́ Завуло́ня і земля́ Неффали́мля, путь мо́ря об он пол Іорда́на, Галіле́я язи́к, земля завълоня. и земля невfалимля. пUть морz. об онъ полъ ердаиа. галилея языкъ.
16
16
лю́діє седя́щії во тьмі ви́діша світ ве́лій, і сідя́щим в страні́ і сі́ні сме́ртній, світ возсія́ їм. Людиѥ сэдzщеи въ тьмэ. видэша свэтъ велии. и сэдzщеи въ тьмэ. и въ сэни съмьртьнэи. свэтъ въсья имъ.
17
17
Отто́лі нача́т Ісу́с пропові́дати і глаго́ати: пока́йтеся, прибли́жися бо Ца́рство Небе́сноє. отътолэ начатъ iс7 проповэдати и гlти. покаитесz приближи бо сz цр7ствиѥ нб7сьноѥ.
18
18
(Зач. 9) Ходя́ же при мо́рі Галіле́йстім, ви́ді два бра́та, Си́мона, глаго́лемаго Петра́, і Андре́я, бра́та єго́, вмета́юща мре́жі в мо́ре, бі́ста бо ри́баря; Въ оно+. ходzи iс7ъ при мори галилэистэмь. видэ дъва брата. симона нарицzѥмааго петра. и андрэя брата ѥго. въмэтающа мрэжz въ море.
19
19
і глаго́ла ї́ма: гряді́та по Мні, і сотворю́ ви ловця́ челові́ком. и рече има грzдэта по мънэ. и сътворю ва ловьцz чlвкомъ.
20
20
О́на же а́біє оста́вльша мре́жі, по Нем ідо́ста. она же абиѥ. оставльшz мрэжz по немь идоста.
21
21
І преше́д отту́ду, ви́ді і́на два бра́та, Іа́кова Зеведе́єва і Іоа́нна, бра́та єго́, в кораблі́ с Зеведе́йом, отце́м єю́, зав'язу́юща мре́жі своя́, і воззва́ я. и прэшьдъ tтUдU Uзьрэ ина дъва брата. иякова зеведеова. иоана брата ѥго въ корабли. съ оц7мь зеведеовъмь ѥю. завzзающа мрэжа своя. и възъва я.
22
22
О́на же а́біє, оста́вльша кора́бль і отця́ своєго́, по нем ідо́ста. она же абиѥ оставльшz корабль и оц7z своѥго по немь идоста.
23
23
І прохожда́ше всю Галіле́ю Ісу́с, учя́ на со́нмищах їх і пропові́дая Єва́нгеліє Ца́рствія, ісціля́я всяк неду́г і вся́ку я́зю в лю́дех. и прохождааше вьсµ галилэю iс7ъ. Uчz на съньмищихъ ихъ. и проповэдая ѥванGлие цrтвия. нцэлzя вьсzкъ недUгъ. и вьсzкU язю въ людьхъ.
24
24
І ізи́де слух Єго́ по всей Сирі́ї; і приведо́ша к Нему́ вся боля́щия, разли́чними неду́ги і страстьми́ одержи́ми, і бі́сни, і мі́сячния, і разсла́бленния (жи́лами) — і ісціли́ їх. и изиде слухъ ѥго по вьсеи сµрии и приведошz ѥму вьсz болzщаz различьны недѫгы и страстьми одрьжимыѭѩ и бэсьныѩ и мэсzчьныѩ и ослаблѥныѩ жилами и исцэли ѩ.
25
25
(Зач. 10) І по Нем ідо́ша наро́ди мно́зі от Галіле́ї і десяти́ град, і от Ієрусали́ма і Іуде́ї, і со о́наго по́лу Іорда́на. и по нѥмь идошz народи мънози отъ галилеѩ и декаполеа и отъ иерусалима и иудеѩ и съ оного полу иордана.
Глава 5
Глава 5
1
1
Узрі́в же наро́ди, взи́де на гору́; і сі́дшу Єму́, приступи́ша к Нему́ ученици́ Єго́. Uзьрэвъ же народъ мъногъ възиде на горѫ и яко сэде пристѫпишz къ нѥму ученици ѥго.
2
2
І отве́рз уста́ Своя́, уча́ше їх, глаго́ля: и отъврьзъ уста своя учааше ѩ глаголѩ:
3
3
блаже́нні ни́щії ду́хом, я́ко тіх єсть Ца́рствіє Небе́сноє. блажени нищии духъмь яко тэхъ ѥсть царьствиѥ небесьноѥ.
4
4
Блаже́нні пла́чущії, я́ко ті́ї уті́шаться. блажени плачѫщеисz яко ти утэшzть сz.
5
5
Блаже́нні кро́тції, я́ко ті́ї наслі́дять зе́млю. блажени кротции яко ти наслэдzть землѭ.
6
6
Блаже́нні а́лчущії і жа́ждущії пра́вди, я́ко ті́ї наси́тяться. блажени алъчѫщеи и жаждѫщеи правьды яко ти насытzтьсz.
7
7
Блаже́нні ми́лостивії, я́ко ті́ї поми́ловані бу́дуть. блажени милостивии яко ти помиловани бѫдѫть.
8
8
Блаже́нні чи́стії се́рдцем, я́ко ті́ї Бо́га у́зрять. блажени чистии сьрьдьцьмь яко ти бога узьрzть.
9
9
Блаже́нні миротво́рці, я́ко ті́ї Си́нове Бо́жії нареку́ться. блажени съмиряѭщеи яко ти сынове божии нарекѫть сz.
10
10
Блаже́нні ізгна́ні пра́вди ра́ди, я́ко тіх єсть Ца́рствіє Небе́сноє. блажени изгънании правьды ради яко тэхъ ѥсть царьствиѥ небесьноѥ.
11
11
Блаже́нні єсте́, єгда́ поно́сять вам і іждену́ть, і реку́ть всяк зол глаго́л на ви лжу́ще — Мене́ ра́ди: блажени ѥсте ѥгда поносzть вамъ и ижденѫть и рекѫтъ вьсякъ зълъ глалолъ на вы лъжѫще мене ради.
12
12
ра́дуйтеся і веселі́теся, я́ко мзда ва́ша мно́га на Небесі́х; та́ко бо ізгна́ша проро́ки, і́же (бі́ша) пре́жде вас. радуите сz и веселите сz яко мьзда ваша мънога ѥсть на небесехъ. тако бо изгънаша пророкы иже бэшz прэжде васъ.
13
13
Ви єсте́ соль землі́; а́ще же соль обуя́єть, чим осоли́ться? Ні во что́же бу́деть ктому́, то́чію да ізси́пана бу́деть вон і попира́єма челові́ки. вы ѥсте соль земли. аще же соль обуяѥть чимь осолить сz. ни къ чесому же бѫдетъ кътому нъ да исыпана бѫдеть вънъ и попираѥма чловэкы.
14
14
(Зач. 11) Ви єсте́ світ ми́ра: не мо́жеть град укри́тися верху́ гори́ стоя́: вы ѥсте свэтъ вьсему миру. не можеть градъ укрыти сz врьху горы стоѩ.
15
15
ніже́ вжига́ють світи́льника і поставля́ють єго́ под спу́дом, но на сві́щниці, і сві́тить всім, і́же в хра́мині (суть). ни въжагаѭть свэтильника и поставляѭть ѥго подъ спѫдъмь нъ на свэщьницэ да свэтить въсэмъ иже въ храминэ сѫть.
16
16
Та́ко да просвіти́ться світ ваш пред челові́ки, я́ко да ви́дять ва́ша до́брая діла́ і просла́в'ять Отця́ ва́шего, І́же на Небесі́х. тако да просвэтить сz свэтъ вашь прэдъ человэкы да узьрzть ваша добраѩ дэла и прославzть отьца вашего иже ѥсть на небесехъ.
17
17
(Да) не мні́те, я́ко прийдо́х разори́ти Зако́н іли́ Проро́ки: не прийдо́х разори́ти, но іспо́лнити. не мьните яко придохъ разоритъ закона или пророкъ. не придохъ разоритъ нъ наплънитъ.
18
18
Амі́нь бо глаго́лю вам: до́ндеже пре́йдеть не́бо і земля́, йо́та єди́на, іли́ єди́на черта́ не пре́йдеть от Зако́на, до́ндеже вся бу́дуть. аминь глаголѭ вамъ: доньдеже прэидеть небо и землѩ иота ѥдина или ѥдина чрьта не прэидеть отъ закона доньдеже вьсѩ бѫдѫть.
19
19
І́же а́ще разори́ть єди́ну за́повідій сих ма́лих і научи́ть та́ко челові́ки, мній нарече́ться в Ца́рствії Небе́снім; а і́же сотвори́ть і научи́ть, сей ве́лій нарече́ться в Ца́рствії Небе́снім. иже бо разорить ѥдинѫ заповэдии сихъ малыихъ и научить тако чловэкы мьнии наречеть сz въ царьствии небесьнэемь. а иже сътворить и научить сь великъ наречеть сz въ царьствии небесьнэемь.
20
20
(Зач. 12) Глаго́лю бо вам, я́ко а́ще не ізбу́деть пра́вда ва́ша па́че кни́жник і фарісе́й, не вни́дете в Ца́рствіє Небе́сноє. глаголѭ бо вамъ яко аще избудеть правьда ваша паче кънижьникъ и фарасэи не имате вънити въ царьство небесьноѥ.
21
21
Сли́шасте, я́ко рече́но бисть дре́внім: не убіє́ши, і́же (бо) а́ще убіє́ть, пови́нен єсть суду́. слышасте яко речено бысть древьниимь: не убиѥши иже бо убиѥть повиньнъ ѥсть сѫду.
22
22
Аз же глаго́лю вам, я́ко всяк гні́ваяйся на бра́та своєго́ всу́є пови́нен єсть суду́; і́же бо а́ще рече́ть бра́ту своєму́: рака́, пови́нен єсть со́нмищу; а і́же рече́ть: уро́де, пови́нен єсть геє́нні о́гненній. азъ же глаголѭ вамъ яко вьсякъ гнэваѩ сz на брата своѥго без ума повиньнъ ѥсть сѫду. иже бо речеть брату своѥму рака повиньнъ ѥсть съньмищу. а иже речеть буѥ повиньнъ ѥсть геонэ огньнэи.
23
23
А́ще у́бо принесе́ши дар твой ко олтарю́ і ту пом'яне́ши, я́ко брат твой і́мать ні́что на тя, аще убо принесеши даръ твои къ олътарю и ту помzнеши яко братъ твои имать нэчьто на тz
24
24
оста́ви ту дар твой пред олтаре́м і шед пре́жде смири́ся с бра́том твої́м, і тогда́ прише́д принеси́ дар твой. остави ту даръ твои прэдъ олътарьмъ и шьдъ прэжде съмири сz съ братъмь своимь и тъгда пришьдъ принесеши даръ твои.
25
25
Бу́ди увіщава́яся с сопе́рником твої́м ско́ро, до́ндеже єси́ на путі́ с ним, да не преда́сть тебе́ сопе́рник судії́, і судія́ тя преда́сть слузі́, і в темни́цю вве́ржен бу́деши; буди увэщаѩ сz съ сѫпьръмь своимь скоро доньдеже ѥси на пѫти съ нимь да не прэдасть тебе сѫдии и сѫдия тz прэдасть слузэ и въ тьмьницѫ въвьрьжеть тz.
26
26
амі́нь глаго́лю тебі́: не ізи́деши отту́ду, до́ндеже возда́си послі́дній кодра́нт. аминъ глаголѭ тебэ: не изидеши отътѫду доньдеже въздаси послэдьнии кодрантъ.
27
27
(Зач. 13) Сли́шасте, я́ко річе́но бисть дре́внім: не прелюби́ сотвори́ши. слышасте яко речено бысть древьниимъ: не прэлюбы сътвориши.
28
28
Аз же глаго́лю вам, я́ко всяк, і́же воззри́ть на жену́ ко є́же вожделі́ти єя́, уже́ любоді́йствова с не́ю в се́рдці своє́м; азъ же глаголѭ вамъ яко вьсякъ иже възьрить на женѫ съ похотиѭ уже любы сътвори съ неѭ въ срьдьци своѥмь.
29
29
а́ще же о́ко твоє́ десно́є соблажня́єть тя, ізми́ є і ве́рзи от себе́: у́не бо ті єсть, да поги́бнеть єди́н от уд твої́х, а не все ті́ло твоє́ вве́ржено бу́деть в геє́нну (о́гненную); аще же око твоѥ десноѥ съблажняѥть тz изми ѥ и врьзи отъ тебе. унѥ бо ти ѥсть да погибнетъ ѥдинъ удъ твоихъ а не вьсе тэло твоѥ бѫдетъ въврьжено въ геонѫ.
30
30
і а́ще десна́я твоя́ рука́ соблажня́єт тя, усіци́ ю і ве́рзи от себе́: у́не бо ті єсть, да поги́бнеть єди́н от уд твої́х, а не все ті́ло твоє́ вве́ржено бу́деть в геє́нну. и аще десная твоя рѫка съблажняѥть тz усэци ѭ и вьрзи отъ себе. унѥ бо ти ѥсть да погыбнеть ѥдинъ удъ твоихъ а не вьсе тэло твоѥ идеть въ геонѫ.
31
31
Рече́но же бисть, я́ко і́же а́ще пу́стить жену́ свою́, да дасть єй кни́гу распу́стную. речено же бысть: иже аще пустить женѫ своѭ да дасть ѥи кънигы распустьныѩ.
32
32
Аз же глаго́лю вам, я́ко всяк отпуща́яй жену́ свою́, ра́зві словесе́ любоді́йнаго, твори́ть ю прелюбоді́йствовати; і і́же пущени́цю по́йметь, прелюбоді́йствуєть. азъ же глаголѭ вамъ яко вьсякъ пущаѩ женѫ своѭ развэ словесе любодэаньнааго творить ѭ прэлюбы дэяти. и иже подъбэгѫ поѥмлѥть прэлюбы творить.
33
33
(Зач. 14) Па́ки сли́шасте, я́ко річе́но бисть дре́внім: не во лжу клене́шися, возда́си же Го́сподеві кля́тви твоя́. Пакы слышасте яко речено бысть древьниимь: не въ лъжѫ кльнеши сz. въздаси же господеви клzтвы твоѩ.
34
34
Аз же глаго́лю вам не кля́тися вся́ко: ні не́бом, я́ко престо́л єсть Бо́жий; азъ же глаголѭ вамъ не клzти сz отинѫдъ. ни небъмь яко прэстолъ ѥсть божии.
35
35
ні земле́ю, я́ко подно́жіє єсть нога́ма Єго́; ні Ієрусали́мом, я́ко град єсть вели́каго Царя́; ни землеѭ яко подъножиѥ ѥсть ногама ѥго. ни иерусалимъмь яко градъ ѥсть великааго царя.
36
36
ніже́ главо́ю твоє́ю клени́ся, я́ко не мо́жеши вла́са єди́наго бі́ла іли́ че́рна сотвори́ти; ни главоѭ своѥѭ кльни сz яко не можеши власа ѥдиного бэла ли чрьна сътворити.
37
37
бу́ди же сло́во ва́ше: єй — єй; ні — ні, ли́шше же сею́ от неприя́зні єсть. бѫди же слово ваше еи еи и ни ни. лихоѥ сею отъ неприязни ѥсть.
38
38
Сли́шасте, я́ко річе́но бисть: о́ко за о́ко і зуб за зуб. слышасте яко речено бысть: око за око и зѫбъ за зѫбъ.
39
39
Аз же глаго́лю вам не проти́витися злу; но а́ще тя кто уда́рить в десну́ю твою́ лани́ту, обрати́ єму́ і другу́ю; азъ же глаголѭ вамъ не противити сz зълу. нъ аще къто тz ударить въ деснѫѭ ланитѫ обрати ѥму и другѫѭ.
40
40
і хотя́щему суди́тися с тобо́ю і ри́зу твою́ взя́ти, отпусти́ єму́ і срачи́цю; и хотzщууму сѫдъ прияти съ тобоѭ и ризѫ твоѭ възzти отъпусти ѥму и срачицѫ твоѭ.
41
41
і а́ще кто тя по́йметь по си́лі по́прище єди́но, іди́ с ним два. и аще къто поиметь тz по силэ попьрище ѥдино иди съ нимь дъвэ.
42
42
(Зач. 15) Прося́щему у тебе́ дай, і хотя́щаго от тебе́ зая́ти не отврати́. просzщеомU U тебе даи. и хотzщааго t тебе даяти не възирати.
43
43
Сли́шасте, я́ко річе́но єсть: возлю́биши і́скренняго твоєго́ і возненави́диши врага́ твоєго́. слышасте яко речено ѥсть. възлюбиши ближьнzаго своѥго. и възненавидиши врага своѥго.
44
44
Аз же глаго́лю вам: любі́те враги́ ва́ша, благослові́те клену́щия ви, добро́ творі́те ненави́дящим вас, і молі́теся за творя́щих вам напа́сть і ізгоня́щия ви, азъ же гlю вамъ. любите врагы вашz. бlгословите кльнUщая вы добро творите ненавидzщиихъ васъ. молите за творzщая вамъ напасти. изгонzщая вы бlгословите.
45
45
я́ко да бу́дете cи́нове Отця́ ва́шего, І́же єсть на Небесі́х; я́ко со́лнце Своє́ сія́єть на зли́я і благі́я і дожди́ть на пра́ведния і на непра́ведния. да бUдете сн7ове оц7z вашего иже ѥсть на нб7сьхъ. яко сlнце своѥ сияѥть. на зълыя и на бlгыя. и дъждить на правьдьныя и на не правьдьныя.
46
46
А́ще бо лю́бите лю́б’ящих вас, ку́ю мзду і́мате? Не і митарі́ ли то́жде творя́ть? аще любите любzщая вы кUю мьздU имате. не мьздоимьци ли то же творzть.
47
47
І а́ще цілу́єте дру́ги ва́ша то́кмо, что ли́шше творите́? Не і язи́чници ли тако́жде творя́ть? аще цэлUѥте врагы ваша. тъкмо что лихо творите. не мьздоимьци ли то же творzть.
48
48
Бу́діте у́бо ви соверше́нні, я́коже Оте́ць ваш Небе́сний соверше́н єсть. бUдэте съвьршени. яко и оц7ь вашь нб7сьскыи съвьршенъ ѥсть.
Глава 6
Глава 6
1
1
(Зач. 16) Внемлі́те ми́лостині ва́шея не твори́ти пред челові́ки, да ви́димі бу́дете ї́ми: а́ще ли же ні, мзди не і́мате от Отця́ ва́шего, І́же єсть на Небесі́х. Рече г7ь вънимаите млcтынz ваша. не творите предъ члв7кы. да видими ими бд7ете аще ли же ни мьзды не имате t оцz вашего иже есть на нб7сьхъ.
2
2
Єгда́ у́бо твори́ши ми́лостині, не воструби́ пред собо́ю, я́коже лицемі́ри творя́ть в со́ньмищих і в сто́гнах, я́ко да просла́в'яться от челові́к. Амі́нь глаго́лю вам, восприє́млють мзду свою́. ѥгда бо твориши млcтыню. не въстрѫби предъ собою. яко Uпокрыти творzть въ съньмищихъ. и въ стьгнахъ. да прославzтьсz t члв7къ. аминъ гlю вамъ въсприимѫть мьздѫ свою.
3
3
Тебі́ же творя́щу ми́лостині, да не уві́сть шу́йця твоя́, что твори́ть десни́ця твоя́, тебэ же творzщу милостынѭ да не чуѥть шуица твоя чьто творить десница твоя.
4
4
я́ко да бу́деть ми́лостиня твоя́ в та́йні; і Оте́ць твой, ви́дяй в та́йні, Той возда́сть тебі́ я́ві. да бѫдеть милостыни твоя въ таинэ и отьць твои видzи въ таинэ въздасть тебэ явэ.
5
5
І єгда́ мо́лишися, не бу́ди я́коже лицемі́ри, я́ко лю́б'ять в со́ньмищих і в сто́гнах путі́й стоя́ще моли́тися, я́ко да яв'я́ться челові́ком. Амі́нь глаго́лю вам, я́ко восприє́млють мзду свою́. и ѥгда молиши сz не бѫди яко лицемэри. яко любzть на съборищихъ и въ стьгнахъ и на распѫтиихъ стоѭще молити сz да явzть сz чловэкомъ. амин глаголѭ вамъ яко въсприѥмлѭть мьздѫ своѭ.
6
6
Ти же, єгда́ мо́лишися, вни́ди в кліть твою́ і, затвори́в две́рі твоя́, помоли́ся Отцю́ твоєму́, І́же в та́йні, і Оте́ць твой, ви́дяй в та́йні, возда́сть тебі́ я́ві. ты же ѥгда молишисz въниди въ клэть твою. и затвори двьри своя. и помолисz оц7ю твоѥмѫ въ таинэ и оц7ь твои видzи тz въ таинэ. въздасть тебе явэ.
7
7
Моля́щеся же не ли́шше глаго́літе, я́коже язи́чници; мнять бо, я́ко во многоглаго́ланії своє́м усли́шані бу́дуть; молzще же сz не лихо гlэте. яко и язычьници. мьнzть бо сz яко въ мънозэ гlании своемь Uслышани бд7ѫть.
8
8
не подо́бітеся у́бо їм; вість бо Оте́ць ваш, ї́хже тре́буєте, пре́жде проше́нія ва́шего. не подобитесz Uбо имъ. вэсть бо оц7ь вашь ихъ же трэбUете. прэже прошения вашего.
9
9
Си́це у́бо молі́теся ви: О́тче наш, І́же єси́ на Небесі́х, да святи́ться і́м'я Твоє́; сице Uбо молитесz вы. О§е нашь иже на нб7схъ. да с™итьсz имz твоѥ.
10
10
да при́йдеть Ца́рствіє Твоє́; да бу́деть во́ля Твоя́, я́ко на Небесі́, і на землі́. да придеть цrтвиѥ твоѥ. да бUдеть волz твоя. ака на нб7си и на земли.
11
11
Хліб наш насу́щний даждь нам днесь; хлэбъ нашь на сUщьныи дн7ь. даи намъ днcь.
12
12
і оста́ви нам до́лги на́ша, я́ко і ми оставля́єм должнико́м на́шим; и остави намъ дългы нашz. яко и мы оставлzѥмъ дължьникомъ нашимъ.
13
13
і не введи́ нас в напа́сть, но ізба́ви нас от лука́ваго. Я́ко Твоє́ єсть Ца́рствіє, і си́ла, і сла́ва во ві́ки. Амі́нь. и не въведи иасъ въ напасть. нъ избави ны t неприязии. яко твоѥ ѥсть цrтво. и сила и слава оц7а и сн7а и с™го д¦а въ вэкы ами=. Рече Gь.
14
14
(Зач. 17) А́ще бо отпуща́єте челові́ком согріше́нія їх, отпу́стить і вам Оте́ць ваш Небе́сний; tпѫщаите члв7кмъ съгрэшения ихъ. и tпUстнть вамъ оц7ь вашь нб7сныи.
15
15
а́ще ли не отпуща́єте челові́ком согріше́нія їх, ні Оте́ць ваш отпу́стить вам согріше́ній ва́ших. аще ли не tпѫщаѥте чл+комъ съгрэшения ихъ. ни оц7ь вашь не tпѫстить вамъ съгрэшении вашихъ.
16
16
Єгда́ же постите́ся, не бу́діте я́коже лицемі́ри сі́тующе; помрача́ють бо ли́ця своя́, я́ко да яв'я́ться челові́ком постя́щеся. Амі́нь глаго́лю вам, я́ко восприє́млють мзду свою́. ѥгда же поститесz. не бд7эте яко лицемэри сэтѫющесz. просмражають бо лица своя. да быша сz явили члв7кмъ постzщесz. аминъ гlю вамъ. яко въсприимѫть мьздU свою.
17
17
Ти же постя́ся пома́жи главу́ твою́, і лице́ твоє́ уми́й, ты же постzсz. помажи главѫ свою. и лице своѥ Uмыи.
18
18
я́ко да не яви́шися челові́ком постя́ся, но Отцю́ твоєму́, І́же в та́йні; і Оте́ць твой, ви́дяй в та́йні, возда́сть тебі́ я́ві. да не явишисz члв7кмъ постz. нъ оц7ю твоемѫ иже есть въ таинэ. и оц7ь твои видzи тz въ таинэ въздасть тебе явэ.
19
19
Не скрива́йте себі́ сокро́вищ на землі́, іді́же черв і тля тлить, і іді́же та́тіє подко́пивають і кра́дуть; не съкрываите же себе съкровищь на земли. идеже чьрвь и тьлz тьлить. идеже татиѥ подъкопавають и крадѫть.
20
20
скрива́йте же себі́ сокро́вище на Небесі́, іді́же ні черв, ні тля тлить, і іді́же та́тіє не подко́пивають, ні кра́дуть; съкрываите же себе съкровища на нб7се. идеже ни чьрвь ни тьлz тьлить. идеже татиѥ нѥ подъкопають ни крадUть.
21
21
іді́же бо єсть сокро́вище ва́ше, ту бу́деть і се́рдце ва́ше. идеже бо ѥсть съкровище ваше. тU ѥсть и ср7дце ваше.
22
22
(Зач. 18) Світи́лник ті́лу єсть о́ко. А́ще у́бо бу́деть о́ко твоє́ про́сто, все ті́ло твоє́ сві́тло бу́деть; свэтильникъ тэлU ѥсть око. аще Uбо бUдеть око твоѥ просто вьсе тэло твоѥ свэтло бUдетъ.
23
23
а́ще ли о́ко твоє́ лука́во бу́деть, все ті́ло твоє́ те́мно бу́деть. А́ще у́бо світ, і́же в тебі́, тьма єсть, то тьма кольми́? аще ли око твоѥ лUкаво бUдетъ. и вьсе тэло твоѥ тьмьно бUдеть. аще Uбо свэтъ иже въ тебэ тьма ѥсть. то тьма кольмн.
24
24
Нікто́же мо́жеть двіма́ господи́нома рабо́тати: лю́бо єди́наго возлю́бить, а друга́го возненави́дить, іли́ єди́наго держи́ться, о друзі́м же неради́ти на́чнеть. Не мо́жете Бо́гу рабо́тати і мамо́ні. никыи же рабъ можеть дъвэма ги7нома работати. либо ѥдиного възлюбить. а дрUгааго възненавидить. ли ѥдиного дьржитьсz. а о дрUзэмь не радити начьнеть. не межете бо7µ работати ни мамонэ.
25
25
Сего́ ра́ди глаго́лю вам: не пеці́теся душе́ю ва́шею, что я́сте, іли́ что піє́те, ні ті́лом ва́шим, во что облече́теся. Не душа́ ли бо́льші єсть пи́щі, і ті́ло оде́жди? сего ради гlю вамъ. не пьцэтесz дш7ею вашею. чьто эсте или чьто пиѥте. ни тэлъмь вашимь въ чьто облэчетесz. не дш7а ли больши ѥсть пищz. и тэло одеждz.
26
26
Воззрі́те на пти́ці небе́сния, я́ко не сі́ють, ні жнуть, ні собира́ють в жи́тниці, і Оте́ць ваш Небе́сний пита́єть їх. Не ви ли па́че лу́чші їх єсте́? възьрите на птицz нб7сьскыя. яко не сэють ни жьнють ни събирають въ житьницю. и оц7ь вашь нб7сьскыи питэѥть я. не вы ли паче ихъ лUчьше ѥсте.
27
27
Кто же от вас пеки́йся мо́жеть приложи́ти во́зрасту своєму́ ла́коть єди́н? кто же t васъ пекыисz. можеть приложити тэлэ своѥмь локъть единъ.
28
28
І о оде́жди что пече́теся? Смотрі́те крин се́льних, ка́ко расту́ть: не тружда́ються, ні пряду́т; и одежди чьто сz печете. съмотрите кринъ сельныихъ. како растUть. не трUжаютьсz ни прzдUть.
29
29
глаго́лю же вам, я́ко ні Соломо́н во всей сла́ві своє́й облече́ся, я́ко єди́н от сих; гlю вамъ яко ни соломонъ. въ вьсеи славэ своѥи облэчесz. яко ѥдинъ t сихъ.
30
30
а́ще же сі́но се́льноє, днесь су́ще і у́трі в пещ вмета́ємо, Бог та́ко одіва́єть, не мно́го ли па́че вас, малові́ри? аще же сэно сельноѥ дьньсь сUщеѥ. б7ъ тако дэѥть. кольми паче васъ маловэри.
31
31
(Зач. 19) Не пеці́теся у́бо, глаго́люще: что я́ми, іли́ что піє́м, іли́ чим оде́ждемся? не пьцэтесz Uбо гlюще. чьто эмъ или чьто пьѥмъ. или въ чьто одежемъсz.
32
32
Всіх бо сих язи́ци і́щуть; вість бо Оте́ць ваш Небе́сний, я́ко тре́буєте сих всіх. вьсэхъ бо сихъ языци ищють. вэсть бо оц7ь вашь нб7сьскыи. яко трэбUѥте вьсэхъ сихъ.
33
33
Іщі́те же пре́жде Ца́рствія Бо́жия і пра́вди Єго́, і сія́ вся приложа́ться вам. ищэте же паче цrьствия б9ия. и правьды ѥго. и си вьсz приложzтьсz васъ.
34
34
Не пеці́теся у́бо на у́трей, у́треній бо собо́ю пече́ться; довлі́єть дне́ві зло́ба [попече́ніє] єго́. не пьцэте сz убо на утрэи. утрэи бо дьнь собоѭ пьчеть сz. довълѥть бо дьни зълоба своѩ.
Глава 7
Глава 7
1
1
(Зач. 20) Не суді́те, да не суди́мі бу́дете; не осUждаите да не осUждени бUдете.
2
2
і́мже бо судо́м су́дите, су́дять вам; і в ню́же мі́ру мі́рите, возмі́риться вам. имь же сUдомь сUдите сUдить вамъ. и въ ню же мэрU мэрнте възмэрить вамъ.
3
3
Что же ви́диши суче́ць, і́же во о́ці бра́та твоєго́, бервна́ же, є́же єсть во о́ці твоє́м, не чу́єши? чьто же видиши сUчьць въ оцэ брата твоѥго. а бьрвьна ѥже ѥсть въ оцэ твоѥмь не чюѥши.
4
4
Або ка́ко рече́ши бра́ту твоєму́: оста́ви, да ізму́ суче́ць із очесе́ твоєго́, і се, бервно́ во о́ці твоє́м? или како речеши братѫ твоѥмU. остави изьмU сUчьць из очесе твоѥго. и се бьрвьно въ оцэ твоѥмь.
5
5
Лицемі́ре, ізми́ пе́рвіє бервно́ із очесе́ твоєго́, і тогда́ у́зриши із'я́ти суче́ць із очесе́ бра́та твоєго́. лицемэре. изьми пьрвэѥ бьрвьно из очесе твоѥго. и тъгда Uзьриши изzти сUчьць из очесе брата твоѥго.
6
6
Не даді́те свята́я псом, ні помета́йте би́сер ва́ших пред свинія́ми, да не поперу́ть їх нога́ми свої́ми і вра́щшеся расто́ргнуть ви. не дадите с™го пьсомъ. ни помэтаите бисьръ вашихъ предъ свиниями. да не поперUть ихъ ногами своими. и възвращьшесz растьргнUть вы.
7
7
(Зач.) Просі́те, і да́сться вам; іщі́те, і обря́щете; толці́те, і отве́рзеться вам; просите и дастьсz вамъ. ищэте и обрzщете. тлъцэте и tвьрзUтьсz. вамъ.
8
8
всяк бо прося́й приє́млеть, і іщя́й обріта́єть, і толку́щему отве́рзеться. всzкъ бо просzи приѥмлеть. ищzи обрzщеть. и тълкUщемU tвьрзUтьсz.
9
9
Або кто єсть от вас челові́к, єго́же а́ще воспро́сить син єго́ хлі́ба, єда́ ка́мень пода́сть єму́? ли къто ѥсть отъ васъ чловэкъ ѥгоже аще просить сынъ свои хлэба еда камень подасть ѥму;
10
10
Або а́ще ри́би про́сить, єда́ змію́ пода́сть єму́? ли аще рыбы просить еда змиѭ подасть ѥму;
11
11
А́ще у́бо ви, лука́ві су́ще, умі́єте дая́нія бла́га дая́ти ча́дом ва́шим, кольми́ па́че Оте́ць ваш Небе́сний дасть бла́га прося́щим у Него́. аще убо вы лѫкавьни сѫще умэѥте даяния блага даяти чzдомъ вашимъ кольми паче отьць вашь иже ѥсть на небесехъ дасть благаѩ просzщиимъ ѥго.
12
12
(Зач. 21) Вся у́бо, єли́ка а́ще хо́щете, да творя́ть вам челові́ци, та́ко і ви творі́те їм: се бо єсть зако́н і проро́ци. вься убо ѥлико хощете да творzть вамъ чловэци тако и вы творите имъ. се бо ѥсть законъ и пророци.
13
13
Вни́діте у́зькими врати́; я́ко простра́нная врата́ і широ́кий путь вводя́й в па́губу, і мно́зі суть входя́щії ім; вънидэте ѫзъкыими враты. яко пространа врата и широкъ пѫть въводzи въпагубѫ и мънози сѫть въходzщеи ими.
14
14
что у́зькая врата́ і ті́сний путь вводя́й в живо́т, і ма́ло їх єсть, і́же обріта́ють єго́. коль ѫзъка врата и тэснъ пѫть въводzи въ животъ и мало ихъ ѥсть иже и обрэтаѭть.
15
15
(Зач. 22) Внемлі́те же от лжи́вих проро́к, і́же прихо́дять к вам во оде́ждах о́вчих, внутр же суть во́лци хи́щници; вънемлэте отъ лъживыихъ пророкъ иже приходzть къ вамъ въ одеждахъ овьчахъ, ѫтрьѭду же сѫть вълци и хыщьници.
16
16
от плод їх позна́єте їх. Єда́ об'ємлютю от те́рнія гро́зди, іли́ от ре́пія смо́кви? отъ плодъ ихъ познаѥте ѩ. еда объѥмлѭть отъ трьния грозны или отъ рэпия смокъви;
17
17
Та́ко вся́ко дре́во до́броє плоди́ добри́ твори́ть, а зло́є дре́во плоди́ зли твори́ть; тако вьсяко дрэво добро плоды добры творить а зъло дрэво плоды зълы творить.
18
18
не мо́жеть дре́во добро́ плоди́ зли твори́ти, ні дре́во зло плоди́ добри́ твори́ти. не можеть дрэво добро плодъ зълъ творити ни дрэво зъло плодъ добръ творити.
19
19
Вся́ко у́бо дре́во, є́же не твори́ть плода́ добра́, посіка́ють є і во огнь вмета́ють. вьсяко дрэво ѥже не творить плода добра посэкаѭть и въ огнь въмэтаѭть.
20
20
Ті́мже у́бо от плод їх позна́єте їх. тэмь же убо отъ плодъ ихъ познаѥте ѩ.
21
21
(Зач. 23) Не всяк глаго́ляй мі: Го́споди! Го́споди! — вни́деть в Ца́рствіє Небе́сноє; но творя́й во́лю Отця́ Моєго́, І́же єсть на Небесі́х. не вьсякъ глаголѩи мънэ господи господи вънидеть въ царьствиѥ небесьноѥ нъ творzи волѭ отьца моѥго иже ѥсть на небесехъ.
22
22
Мно́зі реку́ть мні во он день: Го́споди! Го́споди! Не в Твоє́ ли і́м'я проро́чествовахом, і Твої́м і́менем бі́си ізгони́хом, і Твої́м і́менем си́ли мно́гі сотвори́хом? мънози рекѫть мънэ въ тъ дьнь господи господи не въ твоѥ ли имz пророчьствовахомъ и твоимь именьмь бэсы изгонихомъ и твоимь именьмъ силы мъногы сътворихомъ;
23
23
І тогда́ іспові́м їм: я́ко ніколи́же знах вас, отиді́те от Мене́, ді́лающії беззако́ніє. и тъгда исповэмь имъ яко ни коли же знахъ васъ. отидэте отъ мене дэлаѭщеи беззакониѥ. Рече г7ь.
24
24
(Зач. 24) Всяк у́бо, і́же сли́шить словеса́ Моя́ сія́ і твори́ть я, уподо́блю єго́ му́жу му́дру, і́же созда́ хра́мину свою́ на ка́мені; вьсzкъ иже слышить словеса моя си. и творить я. Uподоблю мUжю мUдрU. иже съсъда храминU свою на камени.
25
25
і сни́де дождь, і прийдо́ша рі́ки, і возві́яша ві́три, і нападо́ша на хра́мину ту; і не паде́ся, основана́ бо бі на ка́мені. и съниде дъждь. и придошz рэкы. и възвэяшz вэтри. и нападоша на храминU тU и не падесz. основана бо бэ на камене.
26
26
І всяк сли́шай словеса́ Моя́ сія́, і не творя́ їх, уподо́биться му́жу уро́диву, і́же созда́ хра́мину свою́ на пісці́; и вьсzкъ слышаи словеса моя си. и не творz ихъ. Uподобитьсz мUжю бUю иже съзъда свою храминU на пэсъцэ.
27
27
і сни́де дождь, і прийдо́ша рі́ки, і возві́яша ві́три, і опро́шася хра́мині той, і паде́ся; і бі разруше́ніє єя́ ве́ліє. и съниде дъждь и придошz рэкы. и възвэяшz вэтри. и опьрошzсz храминэ тои. и паде. бэ раздрUшениѥ ѥя велнко зэло.
28
28
І бисть єгда́ сконча́ Ісу́с словеса́ сія́, дивля́хуся наро́ди о учениії Єго́; и бысть ѥгда съконьчz iс7ъ. вьсz словеса си. дивлzахUсz народи. и Uченици ѥго.
29
29
бі бо учя́ їх я́ко власть імі́я, і не я́ко кни́жници (і фарисе́є). бэ бо Uча я. яко власть имыи. и не яко кънижьници ихъ и fарисэи.
Глава 8
Глава 8
1
1
Сше́дшу же Єму́ с гори́, вслід Єго́ ідя́ху наро́ди мно́зі. съшьдъшю же ѥмU съ горы. и въ слэдъ ѥго идU народи мънози.
2
2
І се, прокаже́н прише́д кла́няшеся Єму́, глаго́ля: Го́споди, а́ще хо́щеши, мо́жеши м'я очи́стити. и се прокаженъ прэстUпль. кланzшесz ѥмU гlz. Gи аще хощеши можеши мz очистити.
3
3
І просте́р ру́ку Ісу́с, косну́ся єму́, глаго́ля: хощу́, очи́стися. І а́біє очи́стися єму́ прока́за. и простьръ рUкU iс7ъ. коснUсz ѥмь гlz. хощю очистися. и абиѥ очистисz t проказы.
4
4
І глаго́ла єму́ Ісу́с: виждь, ні кому́же пові́ждь, но шед покажи́ся ієре́йові і принеси́ дар, єго́же повелі́ (в зако́ні) Моїсе́й, во свиді́тельство їм. и рече ѥмU iс7ъ. вижь никомU же не повэжь. нъ шьдъ покажисz архиѥрэомъ. и принесъ даси даръ. иже повелэ имъ моси въ съвэдэниѥ имъ.
5
5
(Зач. 25) Вше́дшу же Єму́ в Капернау́м, приступи́ к Нему́ со́тник, моля́ Єго́ въшьдъшю iс7ови въ каперьнаUмъ. пристUпи къ немU сътьникъ. молz и.
6
6
і глаго́ля: Го́споди, о́трок мой лежи́ть в дому́ разсла́блен, лю́ті стражда́. гlz Gи отрокъ мои лежить въ домU ослабленъ. лютэ яко стража.
7
7
І глаго́ла єму́ Ісу́с: Аз прише́д ісцілю́ єго́. и гlа ѥмU iс7ъ. азъ пришьдъ исцэлю и.
8
8
І отвіща́в со́тник, рече́ (Єму́): Го́споди, нісьм досто́їн, да под кров мой вни́деши; но то́кмо рци сло́во, і ісцілі́єть о́трок мой; и tвэщавъ сътьникъ рече ѥмU. Gи. нэсмь достоинъ. да вънидеши въ домъ мои. нъ тъкмо рьци слово. и исцэлэѥть отрокъ мои.
9
9
і́бо аз челові́к єсьм под вла́стію, іми́й под собо́ю во́їни, і глаго́лю сему́: іди́, і і́деть; і друго́му: прийди́, і прихо́дить; і рабу́ моєму́: сотвори́ сіє́, і сотвори́ть. ибо азъ члв7къ ѥсмь подъ владыкою. имыи подъ собою воины. и гlю семU иди и идеть. и дрUгомU приди и придеть. рабU моемU сътвори се и сътворить.
10
10
Сли́шав же Ісу́с, удиви́ся і рече́ гряду́щим по Нем: амі́нь глаго́лю вам: ні во Ізра́їлі толи́ки ві́ри обріто́х. слышzвъ же iс7ъ и дивисz ѥмU. и рече грzдUщиимъ по немь. аминъ аминъ гlю вамъ. яко ни въ из7ли толикы вэры обрэтохъ.
11
11
Глаго́лю же вам, я́ко мно́зі от восто́к і за́пад при́йдуть і возля́гуть со Авраа́мом, і Ісаа́ком, і Іа́ковом во Ца́рствії Небе́снім; гlю же вамъ. яко мънози t въстокъ. и запада придUть. и възлzгUть съ аврамъмь и исакъмь и съ ияковъмь. въ цrтвии небесьсцэмь.
12
12
си́нове же ца́рствія ізгна́ні бу́дуть во тьму кромі́шнюю: ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м. а сн7ове цrтвия изгънани бUдUть. въ тьмU кромэшьнюю. тU бUдеть плачь и скрьжьтъ зUбомъ.
13
13
І рече́ Ісу́с со́тнику: іди́, і я́коже ві́ровал єси́, бу́ди тебі́. І ісцілі́ о́трок єго́ в той час. и рече iс7ъ сътьникU. иди яко же вэрова. бUди тебе. и исцэлэ отрокъ ѥго въ тъ часъ.
14
14
(Зач. 26) І прише́д Ісу́с в дом Петро́в, ви́ді те́щу єго́ лежа́щу і огне́м жего́му, пришьдыи iс7ъ въ домъ петровъ. видэ тьщю его лежzщю огньмь жегомU.
15
15
і прикосну́ся руці́ єя́, і оста́ви ю огнь; і воста́ і служа́ше Єму́. и прікоснUсz рUкU ѥz и остави ю огнь. и въста и слUжzше емѫ
16
16
По́зді же би́вшу, приведо́ша к Нему́ бі́сни мно́гі; і ізгна́ ду́хи сло́вом і вся боля́щия ісціли́; поздэ же бывъшю. приведошz къ немU бэсьны многы. и изгъна словъмь д¦ы. и вьсz недUжьныя исцэли.
17
17
да сбу́деться річе́нноє Іса́єм проро́ком, глаго́лющим: Той неду́ги на́ша прия́т і болі́зні понесе́. да събUдетьсz реченоѥ прbркъмь исаиемь гlющемь тъ недUгы нашz приятъ. и болэзни нашz понесе.
18
18
Ви́дів же Ісу́с мно́гі наро́ди о́крест Себе́, повелі́ (ученико́м) іти́ на он пол. Uзьрэвъ же iс7ъ многъ народъ окрьстъ себе. и повелэ ити на онъ полъ.
19
19
І присту́пль єди́н кни́жник, рече́ Єму́: учи́телю, іду́ по Тебі́, а́може а́ще і́деши. и пристUпль ѥдинъ кънижьникъ рече ѥмU. Uчителю идU по тобэ zмо же колижьдо идеши.
20
20
Глаго́ла єму́ Ісу́с: ли́си я́звини і́муть, і пти́ці небе́сния — гні́зда, Син же челові́чеський не і́мать гді глави́ подклони́ти. гла ѥмU iс7ъ. лиси язвьны имUть. птицz нб7сьскыя гнэзда. а сн7ъ чlвчьскыи не имать къде главы подъклонити.
21
21
Други́й же от учени́к Єго́ рече́ Єму́: Го́споди, повели́ мі пре́жде іти́ і погребсти́ отця́ моєго́. дрUгыи же t Uченикъ рече къ немѫ. Gи повели ми прэже ити погрети оц7z моѥго.
22
22
Ісу́с же рече́ єму́: гряди́ по Мні і оста́ви ме́ртвих погребсти́ своя́ мертвеці́. iс7ъ же гlа ѥмU грzди по мънэ. и остави мьртвыи. погрети своя мьртвьца.
23
23
(Зач. 27) І влі́зшу Єму́ в кора́бль, по Нем ідо́ша ученици́ Єго́. и вълэзъшю ѥмѫ въ корабль по нѥмь идошz Uченици ѥго.
24
24
І се, трус вели́к бисть в мо́рі, я́коже кораблю́ покрива́тися волна́ми; Той же спа́ше. и се трUсъ великъ быc въ мори. и яко покрыватисz кораблю вълънами. а тъ съпzше.
25
25
І прише́дше ученици́ Єго́ возбуди́ша Єго́, глаго́люще: Го́споди, спаси́ ни, погиба́єм. и пришьдъше Uченици ѥго възбUдиша и гlюще. Gи сп7си ны погыбаѥмъ.
26
26
І глаго́ла їм: что страшли́ві єсте́, малові́ри? Тогда́ воста́в запрети́ ві́тром і мо́рю, і бисть тишина́ ве́лія. и гlа имъ. что страшиви ѥсте. маловэрии. тъгда въставъ запрэти вэтромъ и морю. и быc тишина велия.
27
27
Челові́ци же чуди́шася, глаго́люще: Кто єсть Сей, я́ко і ві́три і мо́ре послу́шають Єго́? члв7ци же дивишасz гlюще. кто сь ѥсть. яко вэтри и море послUшаѥть ѥго.
28
28
(Зач. 28) І прише́дшу Єму́ на он пол, в страну́ Гергеси́нськую, сріто́ста Єго́ два бі́сна от гроб ісходя́ща, лю́та зіло́, я́ко не мощи́ нікому́ мину́ти путе́м тім. Въ оно+. пришьдъшю iс7ви. въ странU гергесиньскU. сърэтоста и дъва бэсьна. t жzлии исходzщz. люта зэло. яко не можzше никто же минUти пUтьмь тэмь.
29
29
І се, возопи́ста глаго́люща: что на́ма і Тебі́, Ісу́се Си́не Бо́жий? прише́л єси́ сі́мо пре́жде вре́мене му́чити нас. и се възъписта гlюща. что ѥсть нама iс7е и тебе сн7е б9ии. пришьлъ ѥси сэмо прэже врэмене мUчитъ иасъ.
30
30
Бя́ше же дале́че от нею́ ста́до свині́й мно́го пасо́мо. бэ же далече t нею стадо свинии мъного пасомо.
31
31
Бі́си же моля́ху Єго́, глаго́люще: а́ще ізго́ниши ни, повели́ нам іти́ в ста́до свино́є. бэси же молzахUти и гlюще. аще изгониши ны. повэли намъ ити въ стадо свиное
32
32
І рече́ їм: іді́те. Они́ же ізше́дше ідо́ша в ста́до свино́є; і се, (а́біє) устреми́ся ста́до все по бре́гу в мо́ре, і утопо́ша в вода́х. и рече имъ идэте. они же шьдъше идошz въ свиния. и абиѥ Uстрьмисz вьсе стадо по берегU въ море. и Uтопошz въ водахъ.
33
33
Пасу́щії же біжа́ша, і ше́дше во град, возвісти́ша вся, і о бісно́ю. и пасUщеи бэжzшz. и шьдъше въ градъ. възвэстишz вьсz о бэсьною.
34
34
І се, весь град ізи́де в срі́теніє Ісу́сові; і ви́дівше Єго́, моли́ша, я́ко да́би преше́л от преді́л їх. и се вьсь градъ изидU противU iс7ви. и видэвъше молишя и. да бы прэшьлъ t прэдэлъ ихъ.
Глава 9
Глава 9
1
1
(Зач. 29) І вліз в кора́бль, пре́йде і при́йде во Свой град. Въ оно+. вълэзъ iс7ъ въ корабль. и приде въ свои градъ.
2
2
І се, принесо́ша Єму́ разсла́блена (жи́лами), на одрі́ лежа́ща; і ви́дів Ісу́с ві́ру їх, рече́ разсла́бленному: дерза́й, ча́до, отпуща́ються ті грісі́ твої́. и се принесоша ѥмU ослабленъ жилами. на одрэ лежzщь. и видэвъ iс7ъ вэрU ихъ. рече ослабленомU. дьрзаи чzдо tпUщають ти сz грэси твои.
3
3
І се, ні́ції от кни́жник рі́ша в себі́: Сей ху́лить. и се ѥтери t кънижьникъ рэшz въ себэ. сь власвимисаѥть.
4
4
І ви́дів Ісу́с помишле́нія їх, рече́: вску́ю ви ми́слите лука́вая в сердця́х свої́х? и видэвъ iс7ъ вэрU ихъ и рече. въскUю вы помышлzѥте зълоѥ въ ср7дцихъ вашихъ.
5
5
что бо єсть удо́біє рещи́: отпуща́ються ті грісі́, іли́ рещи́: воста́ни і ходи́? чьто бо ѥсть Uдобеѥ рещи. tпUщаютьсz грэси твои. ли рещи въстани и ходи.
6
6
но да уві́сте, я́ко власть і́мать Син Челові́чеський на землі́ отпуща́ти гріхи́; тогда́ глаго́ла разсла́бленному: воста́ни, возьми́ твой одр і іди́ в дом твой. нъ да Uвэсте яко власть имать сн7ъ члв7чьскыи tпUщати грэхы на земли. и тъгда гlа ослабленомU. въставъ възьми ложе твое. и иди въ домъ свои.
7
7
І воста́в, (взем одр свой,) і́де в дом свой. и въставъ иде въ домъ свои.
8
8
Ви́дівше же наро́ди чуди́шася і просла́виша Бо́га, да́вшаго власть такову́ю челові́ком. видивъше же народи. чюдишzсz. и прославиша б7а. давъшааго власть такU члв7кмъ.
9
9
(Зач. 30) І преходя́ Ісу́с отту́ду, ви́ді челові́ка сідя́ща на ми́тниці, Матфе́я глаго́лема; і глаго́ла єму́: по Мні гряди́. І воста́в по Нем і́де. Въ оно+ приходz iс7ъ. видэ члв7ка на мытьници сэдzщz. именьмь матьfэи. и гlа ѥмU по мънэ иди. и въставъ по немь иди.
Глава 28
Глава 28
1
1
(Зач. 115) В ве́чер же субо́тний [по ве́чері же субо́тнім], свита́ющи во єди́ну от субо́т, при́йде Марі́я Магдали́на і друга́я Марі́я ви́діти гроб. В ъ вечеръ сUботьныи. світающе. въ пьрвUю сUботU приде мария магдалыни. и дрUгая мария. видэтъ гроба.
2
2
І се, трус бисть ве́лій: а́нгел бо Госпо́день, сшед с небесе́, присту́пль, отвали́ ка́мень от две́рій гро́ба і сідя́ше на нем; и се быc трусъ великъ. анGлъ бо гн7ь. съшьдъ съ нб7се. и пристUпль tвали камень tдвьри гроба. и сэдzше на нѥмь.
3
3
бі же зрак єго́ я́ко мо́лнія, і одія́ніє єго́ біло́ я́ко сніг. бэ же зракъ ѥго яко мълнья. и одэниѥ ѥго бэло яко снэгъ.
4
4
От стра́ха же єго́ сотрясо́шася стрегу́щії і би́ша я́ко ме́ртві. t страха же ѥго. сътрzсоша же сz стрегUщеи. и быша яко мьртви.
5
5
Отвіща́в же а́нгел рече́ жена́м: не бо́йтеся ви; вім бо, я́ко Ісу́са расп'я́таго і́щете; tвэщавъ же анGлъ. рече женама. не боитасz вы. вэмь бо я iс7а распzтаго ищета.
6
6
ність зді; воста́ бо, я́коже рече́; прийді́те, ви́діте мі́сто, іді́же лежа́ Госпо́дь, нэc сьде. въста яко же рече. придэта видэта мэста. идеже лежалъ Gь.
7
7
і ско́ро ше́дші рці́те ученико́м Єго́, я́ко воста́ от ме́ртвих і се, варя́єть ви в Галіле́ї; та́мо Єго́ у́зрите; се, ріх вам. и скоро шьдъше. рьцэта Uченикомъ ѥго. яко въста t мьртвыихъ. и се варzѥть васъ въ галилеи. тU и Uзрите. се же рэхъ вама.
8
8
І ізше́дші ско́ро от гро́ба со стра́хом і ра́достію ве́лією, теко́сті возвісти́ти ученико́м Єго́. и tшьдъше. скоро t гроба. съ страхъмь и радостию. великою. текосте възвэститъ. Uченикомъ ѥго.
9
9
Єгда́ же ідя́сті возвісти́ти ученико́м Єго́, і се, Ісу́с срі́те я, глаго́ля: ра́дуйтеся. Оні́ же присту́пльші я́стіся за но́зі Єго́ і поклони́стіся єму́. и ѥгда идzста. възвэститъ Uченикомъ ѥго. и се iс7 сърэте я гlя. радUитасz. онэ же пристUпльши. ястасz за нозэ ѥго. и поклонистасz ѥмU.
10
10
Тогда́ глаго́ла ї́ма Ісу́с: не бо́йтеся; іді́те, возвісті́те бра́тії Моє́й, да і́дуть в Галіле́ю і ту м'я ви́дять. тъгда гlа има iс7 не боитасz. идэта възвэстита. братии моѥи. да идUть въ галилею. и тU мя видzть.
11
11
Іду́щема же ї́ма, се, ні́ції от кустоді́ї прише́дше во град, возвісти́ша архієре́йом вся би́вшая. идUщема же има. се нэции t кUстодия. пришьдъше въ градъ. възвэстиша архиереомъ. всz бывъшая.
12
12
І собра́вшеся со ста́рці, сові́т сотвори́ша, сре́бреники дово́льни да́ша во́їном, и събрашасz старьци. съвэтъ же сътворьше. сребро много даша воиномъ.
13
13
глаго́люще: рці́те, я́ко ученици́ Єго́ но́щію прише́дше украдо́ша Єго́, нам сп'я́щим; гlюще. рьцэте яко Uченици ѥго. нощию пришьдъше Uкрадоша и. намъ съпzщемъ.
14
14
і а́ще сіє́ усли́шано бу́деть у іге́мона, ми утоли́м єго́ і вас безпеча́льни сотвори́м. да аще се Uслышано бUдеть. U игемона. мы Uтолимъ ѥго. и васъ бес печали сътворимъ.
15
15
Они́ же приє́мше сре́бреники, сотвори́ша, я́коже науче́ні би́ша. І промче́ся сло́во сіє́ во іуде́єх да́же до сего́ дне. они же приимъше сребро. сътвориша. яко же наUчени быша. и пронесесz слово се. въ иUдеихъ до сего. дн7е.
16
16
(Зач. 116) Єди́нії же на́десяте ученици́ ідо́ша в Галіле́ю, в го́ру, а́може повелі́ їм Ісу́с; Единыи же на десzте Uченикъ. идоша въ галилею въ горU. идеже повелэ имъ iс7ъ.
17
17
і ви́дівше Єго́, поклони́шася Єму́; о́ви же усумні́шася. и видэвъше и поклонишасz ѥмU. ови же UсUмнэшасz.
18
18
І присту́пль Ісу́с, рече́ їм, глаго́ля: даде́ся Мі вся́ка власть на Небесі́ і на землі́; и пристUпль iс7 рече имъ гlя. дана ми ѥсть всzка власть. на небеси и на земли.
19
19
ше́дше у́бо научі́те вся язи́ки, крестя́ще їх во і́м'я Отця́, і Си́на, і Свята́го Ду́ха, шьдъше Uбо наUчите всz языкы. кр7стzще ѩ въ имz оц7а и сн7а и с™го д¦а.
20
20
уча́ще їх блюсти́ вся, єли́ка запові́дах вам; і се, Аз с ва́ми єсьм во вся дні до сконча́нія ві́ка. Амі́нь. Uчаще я блюсти всz ѥлико заповэдахъ вамъ. и се азъ съ вами ѥсмь въ всz дн7и. до съконьчания вэкU амн7ъ.
Глава 17
Глава 17
1
1
(Зач. 70) І по днех шести́х поя́т Ісу́с Петра́, і Іа́кова, і Іоа́нна, бра́та єго́, і возведе́ їх на гору́ високу́ єди́ни, Въ оно вреұ. поятъ iс7 петра иякова. иwана. брата ѥго. и възведе я на горU высокU ѥдины.
2
2
і преобрази́ся пред ни́ми; і просвіти́ся лице́ Єго́, я́ко со́лнце, ри́зи же Єго́ би́ша біли́, я́ко світ. и преобразисz предъ ними. и просвьтэсz лице ѥго яко сlнце. а ризы ѥго быша яко свэтъ.
3
3
І се, яви́стася їм Моїсе́й і Ілія́, с Ним глаго́люща. и се явисz моиси. и илия съ нимь глаголѭща.
4
4
Отвіща́в же Петр рече́ (ко) Ісу́сові: Го́споди, добро́ єсть нам зді би́ти; а́ще хо́щеши, сотвори́м зді три сі́ни, Тебі́ єди́ну, і Моїсе́йові єди́ну, і єди́ну Ілії́. Отъвэщавъ же петръ. рече къ iс7ви. Gи. добро ѥсть намъ съде быти. аще хощеши. да створимъ три кUща. тобэ ѥдинU. и мосеови ѥдинU. и илии ѥдинU.
5
5
Єще́ (же) єму́ глаго́лющу, се, о́блак сві́тел осіни́ їх; і се, глас із о́блака глаго́ля: Сей єсть Син Мой возлю́бленний, о Не́мже благоволи́х. Того́ послу́шайте. се ѥмU гlющю. се облакъ свэтьлъ осэняя я. и се глаc изъ облака гlя. сь ѥсть сн7ъ мои възлюблѥныи. о нѥмь же благоволихъ. того послUшаите.
6
6
І сли́шавше ученици́ падо́ша ни́ці і убоя́шася зіло́. и слышавъше Uченици. падоша ници. и Uбояшасz зэло.
7
7
І присту́пль Ісу́с прикосну́ся їх і рече́: воста́ніте і не бо́йтеся. и пристUпль iс7. прикоснUсz ихъ рече. въстанэте. и не боитесz.
8
8
Возве́дше же о́чі свої́, ні кого́же ви́діша, то́кмо Ісу́са єди́наго. възведъше же очи свои. и не вэдэша никого же. тъкмо iс7а ѥдиного.
9
9
І сходя́щим їм с гори́, запові́да їм Ісу́с, глаго́ля: ні кому́же пові́діте виді́нія, до́ндеже Син Челові́чеський із ме́ртвих воскре́снеть. и съходzщемъ імъ съ горы. заповэда имъ гlя. никомU же не повэдите вэдэния. дондеже сн7ъ члв7чь. из мьртвыихъ въскрьснеть.
10
10
(Зач. 71) І вопроси́ша Єго́ ученици́ Єго́, глаго́люще: что у́бо кни́жници глаго́лють, я́ко Ілії́ подоба́єть прийти́ пре́жде? и въпросишz и ученици ѥго глаголѭще: чьто убо глаголѭть кънижьници яко илии подобаѥть прити прэжде.
11
11
Ісу́с же отвіща́в рече́ їм: Ілія́ у́бо при́йдеть пре́жде і устро́їть вся; исусъ отвэщавъ рече имъ. илия убо придеть прэжде и устроить вься.
12
12
глаго́лю же вам, я́ко Ілія́ уже́ при́йде, і не позна́ша єго́, но сотвори́ша о нем, єли́ка восхоті́ша; та́ко і Син Челові́чеський і́мать пострада́ти от них. глаголѭ же вамъ яко илия уже приде и не познашz ѥго нъ сътворишz о нѥмь вься ѥлико въсхотэшz. тако и сынъ чловэчьскыи имать страдати отъ нихъ.
13
13
Тогда́ разумі́ша ученици́, я́ко о Іоа́нні Крести́телі рече́ їм. тъгда разумэшz ученици яко о иоанэ крьстители рече имъ.
14
14
(Зач. 72) І прише́дшим їм к наро́ду, приступи́ к Нему́ челові́к, кла́няяся Єму́ Въ оно+. члв7къ ѥтеръ пристUпи къ iс7ви. кланzясz ѥмU.
15
15
і глаго́ля: Го́споди, поми́луй си́на моєго́, я́ко на но́ви мі́сяці бісну́ється і злі стра́ждеть; мно́жицею бо па́даєть во огнь і мно́жицею в во́ду; и гlz. Gи помилUи сн7ъ мои. яко на новъ мcць бэсьнUетьсz. и зэло стражеть. множицею бо нападаѥтьсz на огнь. и многашьды въ водU.
16
16
і приведо́х єго́ ко ученико́м Твої́м, і не возмого́ша єго́ ісціли́ти. и приведохъ и къ Uченикомъ твоимъ. и не могоша ѥго исцэлити.
17
17
Отвіща́в же Ісу́с рече́: о, ро́де неві́рний і развраще́нний, доко́лі бу́ду с ва́ми? Доко́лі терплю́ вам? Приведі́те мі єго́ сі́мо. tвэщавъ же iс7ъ и рече. о роде невэрьнъ и развращенъ. доколэ тьрплю въ васъ. приведэте ми и сэмо.
18
18
І запрети́ єму́ Ісу́с, і ізи́де із него́ біс; і ісцілі́ о́трок от часа́ того́. и запрэти ѥмѫ iс7ъ. и изиде из него бэсъ. и исцэлэ отрокъ ѥго томь часэ.
19
19
Тогда́ присту́пльше ученици́ ко Ісу́су на єди́ні, рі́ша: почто́ ми не возмого́хом ізгна́ти єго́? тъгда пристUпишz Uченици къ iс7ови ѥдиномU рэша. почьто мы не възмогохомъ изгънати ѥго.
20
20
Ісу́с же рече́ їм: за неві́рствіє ва́ше; амі́нь бо глаго́лю вам: а́ще і́мате ві́ру я́ко зе́рно гору́шно, рече́те горі́ сей: прейди́ отсю́ду та́мо, і пре́йдеть; і нічто́же невозмо́жно бу́деть вам; iс7ъ рече имъ. за невэрьствиѥ ваше. аминъ гlю вамъ. аще имате вэрU яко зьрно горUщьно. речете горэ сеи. прэиди tтUдU сэмо. и прэидеть. и ничьто же не възможьно бUдеть вамъ.
21
21
сей же род не ісхо́дить, то́кмо моли́твою і посто́м. родъ же сь не исходить тъкмо мlтвою и постъмь.
22
22
Живу́щим же їм в Галіле́ї, рече́ їм Ісу́с: пре́дан і́мать би́ти Син Челові́чеський в ру́ці челові́ком, живUщемъ же имъ въ галилэи. рече имъ iс7ъ прэданъ иметь быти сн7ъ чlвчьскыи. въ рѫцэ чlвкомъ
23
23
і убію́т Єго́, і в тре́тій день воста́неть. І ско́рбні би́ша зіло́. и Uбиюти и. и третии дн7ь въстанеть.
24
24
(Зач. 73) Прише́дшим же їм в Капернау́м, приступи́ша приє́млющії дідра́хми к Петро́ві і рі́ша: Учи́тель ваш не дасть ли дідра́хми? Въ оно+. пристUпиша приемлющѥи дидрагъма къ петрови. и рэша. Uчитель вашь не даѥть ли дидрагъма.
25
25
Глаго́ля: єй. І єгда́ вни́де в дом, предвари́ єго́ Ісу́с, глаго́ля: что ті мни́ться, Си́моне? Ца́ріє зе́мстії от ки́їх приє́млють да́ні іли́ кинсо́н? От свої́х ли сино́в, іли́ от чужи́х? рече ѥи. и ѥгда въниде въ домъ. вари iс7ъ гlz. чьто ти сz мьнить симоне. цrе земьсции. t кыхъ приѥмлють дани. или кинозъ. t своихъ ли сн7овъ или t тUждихъ.
26
26
Глаго́ла єму́ Петр: от чужи́х. Рече́ єму́ Ісу́с: у́бо свобо́дни суть си́нове; рече ѥмU петръ t тUждихъ. рече ѥмU iс7ъ. ибо свободьни ли сUть сн7ове.
27
27
но да не соблазни́м їх, шед на мо́ре, ве́рзи у́дицю, і, ю́же пре́жде і́меши ри́бу, возьми́; і отве́рз уста́ єй, обря́щеши стати́р; той взем даждь їм за м'я і за ся. нъ да не съблазнимъ ихъ. шьдъ на море въвьрзи Uдицю. и юже имеши прэже рыбU. и възьми. и tвьрзи Uста ѥи. и обрzщеши статырь. тъ възьмъ дажь и за мz и за сz.
Глава 18
Глава 18
1
1
(Зач. 74) В той час приступи́ша ученици́ ко Ісу́су, глаго́люще: кто у́бо бо́лій єсть в Ца́рствії Небе́снім? И въ тъ часъ пристUпиша къ немU Uченици ѥго гlющѥ. къто Uбо болии ѥсть въ цrтвии нб7сьцэомь.
2
2
І призва́в Ісу́с отроча́, поста́ви є посреді́ їх и призъвавъ отрочz iс7ъ. постави ѥ посредэ ихъ.
3
3
і рече́: амі́нь глаго́лю вам, а́ще не обратите́ся і бу́дете я́ко ді́ти, не вни́дете в Ца́рство Небе́сноє; и рече. аминъ аминъ гlю вамъ. аще не обратитесz. и бUдете яко дэти. не имате вънити въ цrтвиѥ нб7сьскоѥ.
4
4
і́же у́бо смири́ться я́ко отроча́ сіє́, той єсть бо́лій во Ца́рствії Небе́снім; иже бо сz съмэрить яко отрочz се. тъ ѥсть болии въ цrтвии нб7сьсцэомь.
5
5
і і́же а́ще при́йметь отроча́ таково́ во і́м'я Моє́, мене́ приє́млеть; и иже колижьдо прииметь отрочz таково ѥдино въ имz моѥ мене приѥмлѥть.
6
6
а і́же а́ще соблазни́ть єди́наго ма́лих сих, ві́рующих в М'я, у́не єсть єму́, да обі́ситься же́рнов осе́льський на ви́ї єго́, і пото́неть в пучи́ні морсті́й. и иже аще съблажьняѥть ѥдиного отъ малыихъ сихъ вэруѭщихъ въ мz унѥ ѥму ѥсть да обэсzть жрьнъвъ на выи ѥго осьльскыи и потопzть и въ пѫчинэ морьстэи.
7
7
Го́ре ми́ру от собла́зн; ну́жда бо єсть прийти́ собла́зном; оба́че го́ре челові́ку тому́, і́мже собла́зн прихо́дить. горе вьсему миру отъ съблазнъ. неволя бо ѥсть прити съблазномъ обаче горе чловэку тому имьже съблазнъ приходить.
8
8
А́ще ли рука́ твоя́ іли́ нога́ твоя́ соблажня́єть тя, отсіци́ ю і ве́рзи от себе́; добрі́йше ті єсть вни́ти в живо́т хро́му іли́ бі́дну [без руки́], не́же дві ру́ці і дві но́зі іму́щу вве́ржену би́ти во огнь ві́чний; аще ли рѫка твоя ли нога твоя съблажьняѥть тz отъсэци и и отъврьзи отъ себе. добрэѥ ти ѥсть вънити въ животъ хрому ли бэдьну неже дъвэ рѫцэ ли дъвэ нозэ имѫщу въврьжену быти въ огнь вэчьныи.
9
9
і а́ще о́ко твоє́ соблажня́єть тя, ізми́ є і ве́рзи от себе́; добрі́йше ті єсть со єди́нім о́ком в живо́т вни́ти, не́же дві о́ці іму́щу вве́ржену би́ти в геє́нну о́гненную. и аще око твое съблажняѥть тz изьми ѥ и врьзи отъ себе. добрэѥ ти ѥсть съ ѥдинэмь окъмь въ животъ вънити неже двэ очи имѫщу въврьжену быти въ геонѫ огньнѫѭ.
10
10
(Зач. 75) Блюді́те, да не пре́зрите єди́наго (от) ма́лих сих; глаго́лю бо вам, я́ко а́нгели їх на небесі́х ви́ну ви́дять лице́ Отця́ Моєго́ Небе́снаго. Рече Gь. блюдэте и. не радите о ѥдиномь t малыхъ сихъ. гlю бо имъ. яко ан7гли ихъ на нб7сьхъ. выинU вы видите оц7z моѥго нб7сьнааго.
11
11
При́йде бо Син Челові́чеський (взиска́ти і) спасти́ поги́бшаго. приде сн7ъ члв7чьскыи. възискати и сп7стъ заблUжьшааго.
12
12
Что вам мни́ться? А́ще бу́деть ні́коєму челові́ку сто ове́ць, і заблу́дить єди́на от них, не оста́вить ли де́в'ятьдесят і де́в'ять в гора́х і шед і́щеть заблу́ждшия? чьто сz мьнить вамъ. аще бUдеть ѥдиномU члв7кU. р7. овьць и заблUдить ѥдина t нихъ. не оставить ли девzти десzтъ и девzти на горахъ. и шьдъ ищеть заблUжьшея.
13
13
і а́ще бу́деть [приключи́ться] обрісти́ ю, амі́нь глаго́лю вам, я́ко ра́дується о ней па́че, не́же о дев'яти́десятих і дев'яти́ не заблу́ждших. и аще обрzщеть ю. аминъ аминъ гlю вамъ яко радUѥтьсz о неи паче. неже о. f7. десzтъ и. f7. не заблѫжьшиихъ.
14
14
Та́ко ність во́ля пред Отце́м ва́шим Небе́сним, да поги́бнеть єди́н от ма́лих сих. тако нэсть волz предъ оц7ьмь вашимъ нб7сьскыимь. да погыбнеть ѥдинъ малыхъ сихъ.
15
15
А́ще же согріши́ть к тебі́ брат твой, іди́ і обличи́ єго́ между́ тобо́ю і тім єди́нім; а́ще тебе́ послу́шаєть, приобрі́л єси́ бра́та Твоєго́; аще ли съгрэшить въ тz братъ твои. иди обличи ѥго посредэ тебе томU ѥдиномU. аще тебе послUшаѥть. прэобрzщеши братъ твои.
16
16
а́ще ли тебе́ не послу́шаєть, поїми́ с собо́ю єще́ єди́наго іли́ два, да при усті́х двою́ іли́ тріє́х свиді́телей ста́неть всяк глаго́л; аще ли не послUшаѥть тебе. поими и пакы съ собою. ѥдиного или дъва. да въ трьхъ или дъвою съвэдэтель станеть вьсzкъ чlвкъ.
17
17
а́ще же не послу́шаєть їх, пові́ждь це́ркві; а́ще же і це́рков преслу́шаєть, бу́ди тебі́ я́коже язи́чник і мита́р. аще же не послUшаѥть ихъ. рьци цр7кви. аще же о цр7кви не родити начьнеть да бUдеть язычьникъ и мытарь.
18
18
(Зач. 76) Амі́нь (бо) глаго́лю вам: єли́ка а́ще св'я́жете на землі́, бу́дуть св'я́зана на небесі́; і єли́ка а́ще разрішите́ на землі́, бу́дуть разріше́на на небесі́х. аминъ аминъ гlю вамъ. ѥлико аще съвzжете на земли. бUдеть вzзанъ и на нб7сьхъ. и ѥлико аще раздрэшите на земли. бUдеть раздрэшенъ и на нб7сьхъ.
19
19
Па́ки амі́нь глаго́лю вам, я́ко а́ще два от вас совіща́єта на землі́ о вся́цій ве́щі, єя́же а́ще про́сита, бу́деть ї́ма от Отця́ моєго́, І́же на Небесі́х; Пакы аминъ гlю вамъ. яко аще дъва t васъ съвэщаѥта на земли. о вьсzкои вещи. ѥю же колижьдо просите бUдеть има. t оц7а моѥго иже ѥсть на нб7сьхъ.
20
20
іді́же бо єста́ два іли́ тріє́ со́брані во і́м'я Моє́, ту єсьм посреді́ їх. идеже ѥста дъва или триѥ събьрани въ имz моѥ. тU ѥсмь посредэ іхъ.
21
21
Тогда́ присту́пль к Нему́ Петр рече́: Го́споди, колькра́ти а́ще согріши́ть в м'я брат мой, і отпущу́ ли єму́ до седьм крат? Тъгда пристѫпль къ нѥму петръ рече: господи коль краты съгрэшить братъ мои въ мz и отпущѫ ѥму до седмь кратъ ли;
22
22
Глаго́ла єму́ Ісу́с: не глаго́лю тебі́: до седьм крат, но до се́дьмдесят крат седмери́цею. глагола ѥму исусъ: не глаголѭ тебэ до седмь кратъ нъ до седмь десzтъ кратъ седмицеѭ. Рече Gь притъчю сию.
23
23
(Зач. 77) Сего́ ра́ди уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку царю́, і́же восхоті́ стяза́тися о словесі́ с раби́ свої́ми. Uподобисz цrтвиѥ нб7сьноѥ. чlвкѫ цrю. иже хотэ сътzзатисz о словеси съ рабы своими.
24
24
Наче́ншу же єму́ стяза́тися, приведо́ша єму́ єди́наго должника́ тьмо́ю тала́нт; начьнъшю же ѥмU. сътzзатисz о словеси. приведоша ѥмU дължьникъ ѥдинъ тьмою таланътъ.
25
25
не іму́щу же єму́ возда́ти, повелі́ ї госпо́дь єго́ прода́ти, і жену́ єго́, і ча́да, і вся, єли́ка імі́яше, і отда́ти. не имUщю же ѥмU въздати. повелэ Gинъ ѥго да продадzти и. и женU ѥго и чада. и вьсz ѥлико имzше и tдати и.
26
26
Пад у́бо раб той, кла́няшеся єму́, глаго́ля: го́споди, потерпи́ на мні, і вся ті возда́м. и падъ Uбо рабъ тъ. кланzашесz ѥмU гlz. Gи потьрпи на мънэ и вьсе ти въздамь.
27
27
Милосе́рдовав же госпо́дь раба́ того́, прости́ єго́ і долг отпусти́ єму́. милосьрдовавъ же Gинъ раба того. прости и и дългъ tпUсти ѥмU.
28
28
Ізше́д же раб той, обрі́те єди́наго (от) клевре́т свої́х, і́же бі до́лжен єму́ стом пі́нязь; і єм єго́ давля́ше, глаго́ля: отда́ждь мі, і́мже (мі) єси́ до́лжен. и шьдъ же рабъ тъ. обрэте ѥдиного t клевретъ своихъ. иже бэ дължьнъ ѥмU. р7. мь пэнzзь. и имыи давлzше и гlz. дажь ми имь же. ми ѥси дължьнъ.
29
29
Пад у́бо клевре́т єго́ на но́зі єго́, моля́ше єго́, глаго́ля: потерпи́ на мні, і вся возда́м ті. падъ же клевретъ молzше и гlz. потьрпи на мънэ и вьсе въздамь ти.
30
30
Он же не хотя́ше, но вед всади́ єго́ в темни́цю, до́ндеже возда́сть до́лжноє. онъ же не хотzаше. нъ ведъ въсади и въ тьмьницю. донъдеже въздасть ѥмU вьсь дългъ.
31
31
Ви́дівше же клевре́ти єго́ би́вшая, сжа́лиша си зіло́ і прише́дше сказа́ша господи́ну своєму́ вся би́вшая. видэвъше же Uбо клеврети бывъшая. съжалишz си зэло. пришьдъше съказашz Gинѫ своѥмU вьсz бывъшая.
32
32
Тогда́ призва́в єго́ господи́н єго́, глаго́ла єму́: ра́бе лука́вий, весь долг он отпусти́х тебі́, поне́же умоли́л м'я єси́; тъгда призъвавыи Gинъ ѥго гlа ѥмU. рабе лUкавыи. вьсь дългъ твои tпUстихъ тебе. понеже Uмоли мz.
33
33
не подоба́ше ли і тебі́ поми́ловати клевре́та твоєго́, я́коже і аз тя поми́ловах? не подобааше ли и тебэ помиловати клеврета твоѥго. яко и азъ тz помиловахъ.
34
34
І прогні́вався госпо́дь єго́, предаде́ єго́ мучи́телем, до́ндеже возда́сть весь долг свой. и прогнэвасz ги7нъ ѥго. и прэдасти и мUчителемъ. донъдеже въздасть емU вьсь дългъ свои.
35
35
Та́ко і Оте́ць мой Небе́сний сотвори́ть вам, а́ще не отпустите́ ки́йждо бра́ту своєму́ от серде́ць ва́ших прегріше́нія їх. тако и оц7ь мои нб7сьскыи сътворить вамъ. аще не tпUщаѥте къжьдо братU своѥмU. t ср7дць вашихъ прэгрэшеиии вашихъ.
Глава 10
Глава 10
1
1
І призва́ обана́десять учнаки́ Своя́, даде́ їм власть на ду́сіх нечи́стих, я́ко да ізго́нять їх, і ціли́ти всяк неду́г і вся́ку болі́знь. Въ оно время. призва iс7 оба на дете Uченика своя. дасть имъ власть. на дс¦ъ нечистыхъ. да изгонzть я. и цэлzть всzкъ недUгъ и всzкU болэзнь.
2
2
Двана́десятих же апо́столов імена́ суть сія́: пе́рвий Си́мон, і́же нарица́ється Петр, і Андре́й, брат єго́; Іа́ков Зеведе́єв і Іоа́нн, брат єго́; обэма же на десzте апостолома имена сѫть се. пьрьвыи симонъ иже наречетъ сz петръ и андрэа братъ ѥго ияковъ зеведеовъ. и иоанъ братъ ѥго
3
3
Фили́пп і Варфоломе́й; Фома́ і Матфе́й мита́р; Іа́ков Алфе́єв і Левве́й, наріче́нний Фадде́й; филипъ и варfоломэи fома и матfеи мытарь иаковъ алфеевъ и левеи нареченыи fадэи
4
4
Си́мон Канані́т і Іу́да Іскаріо́тський, і́же і предаде́ Єго́. симонъ кананеи и иуда искариотьскыи иже и прэдасть.
5
5
Сія́ обана́десять посла́ Ісу́с, запові́да їм, глаго́ля: на путь язи́к не іді́те і во град самаря́нський не вни́діте; сия посла iс7 заповэда имъ гlя. на пUти языкъ не идэте. и въ градъ самарzнъ. не вънидэте.
6
6
іді́те же па́че ко овця́м поги́бшим до́му Ізра́їлева; идэте паче къ овьцамъ погыбъшимъ. домU изlва.
7
7
ходя́ще же пропові́дуйте, глаго́люще: я́ко прибли́жися Ца́рствіє Небе́сноє; ходzще проповэдаите гlюще. яко приближисz цр7ство нб7сноѥ.
8
8
боля́щия ісціля́йте, прокаже́нния очища́йте, ме́ртвия воскреша́йте, бі́си ізгоня́йте; ту́не прия́сте, ту́не даді́те. болzщая ицэлите. мьртвыя въскрэшаите. прокаженыя очищаите. бэсы изгоните. тUнѥ приясте. тUнѥ же и дадите.
9
9
(Зач. 35) Не стяжі́те зла́та, ні сребра́, ні мі́ді при поясі́х ва́ших, не сътzжите злата ни съребра ни мэди при поясэхъ вашихъ
10
10
ні пи́ри в путь, ні двою́ ри́зу, ні сапо́г, ні жезла́; досто́їн бо єсть ді́латель мзди своєя́. ни мошьны на пѫти ни дъвою ризу ни сапогъ ни жьзла. достоинъ бо ѥсть дэлатель мьзды своѥѩ.
11
11
В о́ньже а́ще (коли́ждо) град іли́ весь вни́дете, іспита́йте, кто в нем досто́їн єсть, і ту пребу́діте, до́ндеже ізи́дете; въ ньже колижьдо градъ ли въ вьсь вънидете испытаите къто въ немь достоинъ ѥсть и ту прэбѫдэте доньжеде изидете.
12
12
входя́ще же в дом цілу́йте єго́, глаго́люще: мир до́му сему́; въходzще же въ домъ цэлуите и.
13
13
і а́ще у́бо бу́деть дом досто́їн, при́йдеть мир ваш нань; а́ще ли же не бу́деть досто́їн, мир ваш к вам возврати́ться. и аще убо бѫдетъ домъ достоинъ придеть миръ вашь на нь. аще ли же не бѫдеть достоинъ миръ вашь къ вамъ възвратить сz.
14
14
І і́же а́ще не при́йметь вас, ніже́ послу́шаєть слове́с ва́ших, ісходя́ще із до́му іли́ із гра́да того́, оттрясі́те прах ног ва́ших; и иже колижьдо не приметь васъ ни послушаѥть словесъ вашихъ исходzще из дому ли из града того отътрzсэте прахъ отъ ногъ вашихъ.
15
15
Амі́нь глаго́лю вам: отра́дніє бу́деть землі́ содо́мстій і гомо́ррстій в день су́дний, не́же гра́ду тому́. аминъ глаголѭ вамъ: отрадьнэѥ бѫдеть земли содомьсцэи и гоморьсцэи въ дьнь сѫдьныи неже граду тому.
16
16
(Зач. 36) Се, Аз посила́ю вас я́ко о́вці посреді́ волко́в; бу́діте у́бо му́дрі, я́ко змія́, і ці́лі, я́ко го́лубіє. се азъ сьлю вы. яко овьца посредэ вълкъ. бUдэте мUдри яко же змия. и цэли яко голUбиѥ.
17
17
Внемлі́те же от челові́к: предадя́ть бо ви на со́нми, і на собо́рищих їх бію́ть вас, вънемлэте же t чловэкъ. предадzть бо вы на съньмы. и на съньмищихъ вашихъ. и Uбиють вы.
18
18
і пред влади́ки же і царі́ веде́ні бу́дете Мене́ ра́ди, во свиді́тельство їм і язи́ком. и предь вlдкы и цrz. ведени бUдете мене ради. въ съвэдэниѥ имъ. и языкомъ.
19
19
Єгда́ же предаю́ть ви, не пеці́теся, ка́ко іли́ что возглаго́лете; да́стьбося вам в той час, что возглаго́лете; ѥже предадzть вы. не пьцэтесz како ли что возгlѥте. дасть бо сz вамъ въ тъ чаc. что гlѥте.
20
20
не ви бо бу́дете глаго́лющії, но Дух Отця́ ва́шего глаго́ляй в вас. не вы бо ѥсте гlюще. нъ дх7ъ оц7а вашего гlяи въ васъ.
21
21
Преда́сть же брат бра́та на смерть, і оте́ць ча́до; і воста́нуть ча́да на роди́телі і убію́ть їх; предасть бо братъ брата. на съмрьть. и оц7ь чадо. и въстанUть чада. на родителя. и Uбьють я.
22
22
і бу́дете ненави́дими всі́ми і́мене Моєго́ ра́ди; претерпі́вий же до конця́, той спасе́н бу́деть. и бUдете ненавидими имене моѥго ради. претьрпэвыи же до коньца съпасенъ бUдеть.
23
23
(Зач. 37) Єгда́ же го́нять ви во гра́ді сем, бі́гайте в други́й. Амі́нь бо глаго́лю вам: не і́мате сконча́ти гра́ди Ізра́їлеви, до́ндеже при́йдеть Син Челові́чеський. ѥгда же гонѩть вы въ градэ семь бэгаите въ другыи. аминъ бо глаголѭ вамъ яко не имате исконьчати градъ издраилевъ доньдеже придеть сынъ чловэчьскыи.
24
24
Ність учени́к над учи́теля (своєго́), ніже́ раб над господи́на своєго́; нэсть ученикъ надъ учительмь ни рабъ надъ господинъмь своимь.
25
25
довлі́єть ученику́, да бу́деть я́ко учи́тель єго́, і раб я́ко госпо́дь єго́. А́ще господи́на до́му Веєльзеву́ла нареко́ша, кольми́ па́че дома́шнія єго́? довълѥть ученику да бѫдеть яко учитель ѥго и рабу да бѫдеть яко господь ѥго. аще господина дому вельзовула нарекошz кольми паче домашьнѩѩ ѥго.
26
26
Не убо́йтеся у́бо їх, нічто́же бо єсть покрове́нно, є́же не откри́ється, і та́йно, є́же не уві́діно бу́деть. не убоите сz убо ихъ. ни чьто же бо ѥсть покръвено ѥже не отъкръвено бѫдеть. и таино ѥже не увэдэно бѫдеть.
27
27
Є́же глаго́лю вам во тьмі, рці́те во сві́ті; і є́же во у́ші сли́шите, пропові́діте на кро́віх. ѥже глаголѭ вамъ въ тьмэ рьцэте въ свэтэ и ѥже въ ухо слышасте проповэдите на кровэхъ.
28
28
І не убо́йтеся от убива́ющих ті́ло, душі́ же не могу́щих уби́ти; убо́йтеся же па́че могу́щаго і ду́шу і ті́ло погуби́ти в геє́нні. и не убоите сz отъ убиваѭщихъ тэло а душz не могѫщиихъ убити. убоите же сz паче могѫщааго душѫ и тэло погубити въ геонэ.
29
29
Не дві ли пти́ці ціни́тіся єди́ному асса́рію? І ні єди́на от них паде́ть на землі́ без Отця́ ва́шего. не дъвэ ли пътици асарии цэнимэ ѥсте и ни ѥдинаже отъ нѥю не падеть на земли без отьца вашего.
30
30
Вам же і вла́си главні́ї всі ізочте́ні суть. ваши же власи главы вьси ищьтени сѫть.
31
31
Не убо́йтеся у́бо: мно́зіх птиць лу́чші єсте́ ви. не убоите сz убо мънозэхъ пътиць лучьше ѥсте вы.
32
32
(Зач. 38) всяк у́бо і́же іспові́сть М'я пред челові́ки, іспові́м єго́ і Аз пред Отце́м Мої́м, І́же на Небесі́х; вьсzкъ иже исповэсть мz предъ чlвкы. исповэмь и язъ предъ оц7ьмь моимь иже ѥсть на нб7сьхъ.
33
33
а і́же отве́ржеться Мене́ пред челові́ки, отве́ргуся єго́ і Аз пред Отце́м Мої́м, І́же на Небесі́х. а иже tвьржетьсz мене предъ члв7кы. tвьргUсz ѥго и язъ прэдъ оц7мь моимь иже ѥсть на нб7сьхъ.
34
34
Не мні́те, я́ко прийдо́х воврещи́ мир на зе́млю; не прийдо́х воврещи́ мир, но меч; не мьните яко придохъ въврэщь мира на землѭ не придохъ въврэщь мира нъ мечь.
35
35
прийдо́х бо разлучи́ти челові́ка на отця́ своєго́, і дщер на ма́тер свою́, і неві́сту на свекро́в свою́. придохъ бо разлѫчитъ чловэка на отьца своѥго и дъщерь на матерь своѭ и невэстѫ на свекръвь своѭ.
36
36
І вразі́ челові́ку дома́шнії єго́. и врази чловэку домашьнии ѥго.
37
37
(Зач. 39) І́же лю́бить отця́ іли́ ма́тер па́че Мене́, ність Мене́ досто́їн; і і́же лю́бить си́на іли́ дщер па́че Мене́, ність Мене́ досто́їн; иже любить оц7z ли м™рь паче мене нэсть мене достоинъ. иже любить сн7а ли дъщерь. паче мене нэсть мене достоинъ.
38
38
і і́же не при́йметь креста́ своєго́ і вслід Мене́ гряде́ть, ність Мене́ досто́їн. иже не прииметь кrта своѥго и въ слэдъ мене грzдеть нэсть мене достоинъ.
39
39
Обріти́й ду́шу свою́ погуби́ть ю; а і́же погуби́ть ду́шу свою́ Мене́ ра́ди, обря́щеть ю. обрэтыи дш7ю свою погUбить ю. а иже погUбить дш7ю свою мене ради обрzщеть ю.
40
40
І́же вас приє́млеть, Мене́ приє́млеть; і і́же приє́млеть Мене́, приє́млеть Посла́вшаго М'я; иже вы приѥмлеть мz приѥмлеть. а иже приѥмлеть мz. приѥмлеть посълавъшааго мz.
41
41
приє́мляй проро́ка во і́м'я проро́чо, мзду проро́чу при́йметь; і приє́мляй пра́ведника во і́м'я пра́ведничо, мзду пра́ведничу при́йметь; приѥмлzи прbрка въ имz прbрче. мьздU прbрчю приѥмлеть. а приѥмлzи правьдьника. въ имz правьдьниче мьздU правьдьничю приѥмлеть.
42
42
і і́же а́ще напої́ть єди́наго от ма́лих сих ча́шею студени́ води́ то́кмо, во і́м'я ученика́, амі́нь глаго́лю вам, не погуби́ть мзди своєя́. иже колижьдо напоить. ѥдиного малыхъ сихъ. чашю стUдены воды, тъкмо въ имz прbрка. аминъ гlю вамъ. не погѫбить мьзды своѥя.
Глава 11
Глава 11
1
1
І бисть, єгда́ соверши́ Ісу́с запові́дая обімана́десяте ученико́ма Свої́ма, пре́йде отту́ду учи́ти і пропові́дати во граді́х їх. И бысть ѥгда съконьчz iс7ъ. заповэдая обэма на десzте Uченикома. прэиде tтUдU Uчитъ и проповэдатъ въ градэхъ ихъ. Въ оно вреұ.
2
2
(Зач. 40) Іоа́нн же сли́шав во узи́лищі діла́ Христо́ва, посла́ два от учени́к свої́х, Слышавъ iw7нъ. въ Uзилищи дэла хв7а. и посъла два предъ Uченикы своими.
3
3
рече́ Єму́: Ти ли єси́ Гряди́й, іли́ іно́го ча́єм? и рече ѥмU. ты ли ѥси грzдыи. или иного чаѥмъ.
4
4
І отвіща́в Ісу́с рече́ ї́ма: ше́дша возвісти́та Іоа́ннові, я́же сли́шита і ви́діта; и tвэщавъ iс7 рече имъ. шьдъша възвэстита иwанови. яже слышасте и видэсте.
5
5
сліпі́ї прозира́ють і хро́мії хо́дять, прокаже́ннії очища́ються і глусі́ї сли́шать, ме́ртвії востаю́ть і ни́щії благовіству́ють; слэпии прозирають. и хромии ходzть. прокажении очищаютьсz. и глUсии слышать мьртвии въстають. и нищии бlговэствUють.
6
6
і блаже́н єсть, і́же а́ще не соблазни́ться о Мні. и бл9нъ ѥсть. иже не съблазнитьсz о мнэ.
7
7
Ті́ма же ісходя́щема, нача́т Ісу́с наро́дом глаго́лати о Іоа́нні: чесо́ ізидо́сте в пусти́ню ви́діти? Трость ли ві́тром коле́блему? тэма же исходzщема начатъ iс7 гlти о иwанэ. что изидосте видэтъ въ пUстыню. тръсти ли вэтръмь колэблѥмы.
8
8
Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Челові́ка ли в мя́гкі ри́зи облече́нна? Се, і́же м'я́гкая нося́щії, в домі́х ца́рських суть. что изидосте видэтъ. чlвка ли въ мѩҲкы ризы обълчена. се. иже мzкъка иосzть. въ домъхъ цrихъ сUть.
9
9
Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Проро́ка ли? Єй, глаго́лю вам, і ли́шше проро́ка. нъ чьсо изидосте видэтъ. прbрка ли. еи гlю вамъ. и лише прbрка.
10
10
Сей бо єсть, о не́мже єсть пи́сано: се, Аз посила́ю а́нгела Моєго́ пред лице́м Твої́м, і́же угото́вить путь Твой пред Тобо́ю. сь бо ѥсть о нѥмь же ѥсть писано. се азъ послю анн7глъ мои предъ лицемь твоимь. иже Uготовить пUть твои предь тобою.
11
11
Амі́нь глаго́лю вам, не воста́ в рожде́нних жена́ми бо́лій Іоа́нна Крести́теля; мній же во Ца́рствії Небе́снім бо́лій єго́ єсть. амн7ъ гlю вамъ. не въста въ рожении женами. болии иwана кrтля. мьнии же въ цrьствии нб7сьнэмь. болии ѥго ѥсть.
12
12
От дній же Іоа́нна Крести́теля досе́лі Ца́рствіє Небе́сноє ну́диться [с ну́ждею восприє́млеться], і ну́ждници восхища́ють є; t дн7ии бо iw7на кр7стля доселэ. цр7ствиѥ нб7сноѥ нUдитьсz. и нUждьници въсхытають ѥ.
13
13
всі бо проро́ци і зако́н до Іоа́нна прореко́ша. вси бо прbрци и законъ. до иоаиа прbрекоша.
14
14
І а́ще хо́щете прия́ти, той єсть Ілія́ хотя́й прийти́; и аще хощете прияти. тъ ѥсть. илия. хотzи прити.
15
15
імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить. имэя Uши слышати да слышить.
16
16
(Зач. 41) Кому́ же уподо́блю род сей? Подо́бен єсть ді́тем сідя́щим на то́ржищих і возглаша́ющим друго́м свої́м Кому уподоблѭ родъ сь; подобьнъ ѥсть дэтищемъ сэдzщемъ на тръжищихъ иже возглашаѭть другомъ своимъ
17
17
і глаго́лющим: писка́хом вам, і не пляса́сте; пла́кахом вам, і не рида́сте. и глаголѭть: пискахомъ вамъ и не плzсасте. плакахомъ вамъ и не рыдасте.
18
18
При́йде бо Іоа́нн ні яди́й, ні пія́й; і глаго́лють: бі́са і́мать. приде бо иоанъ ни пиѩ ни эды и глаголѭть: бэсъ имать.
19
19
При́йде Син Челові́чеський яди́й і пія́й; і глаго́лють: се челові́к я́дця і винопи́йця, митаре́м друг і грі́шником. І оправди́ся прему́дрость от чад свої́х. приде сынъ чловэчьскыи эды и пиѩ и глаголѭтъ: се сь чловэкъ эдьца и винопиица мытаремъ другъ и грэшьникомъ. и оправьди сz прэмѫдрость отъ чzдъ своихъ.
20
20
(Зач. 42) Тогда́ нача́т Ісу́с поноша́ти градово́м, в ни́хже би́ша мно́жайшия си́ли Єго́, зане́ не пока́яшася; тъгда начатъ исусъ поносити градомъ въ нихъже бышz мъножаишzѩ силы имъ занѥ не покаяшz сz.
21
21
го́ре тебі́, Хорази́не, го́ре тебі́, Вифсаї́до! Я́ко а́ще в Ти́рі і Сидо́ні би́ша си́ли би́ли би́вшия в вас, дре́вле у́бо во вре́тищі і пе́пелі пока́ялися би́ша; горе тобэ хоразинъ горе тебэ виfсаида яко аще въ тµрэ и сидонэ бышz силы былы бывъшzѩ въ васъ древлѥе убо въ врэтищи и попелэ покаяли сz бышz.
22
22
оба́че глаго́лю вам: Ти́ру і Сидо́ну отра́дніє бу́деть в день су́дний, не́же вам. обаче глаголѭ вамъ: тµру и сидону отъраднэѥ бѫдеть въ дьнь сѫдьныи неже вамъ.
23
23
І ти, Капернау́ме, і́же до небе́с вознеси́йся, до а́да сни́деши; зане́ а́ще в Содо́міх би́ша си́ли би́ли би́вшия в тебі́, преби́ли у́бо би́ша до дне́шняго дне; и ты капернаумъ възнесыи сz до небесе до ада сънидеши. зане аще въ содомэхъ быша силы былы бывшzѩ въ тебэ прэбылы быша до дьньшьняаго дьне.
24
24
оба́че глаго́лю вам, я́ко землі́ Содо́мстій отра́дніє бу́деть в день су́дний, не́же тебі́. обаче глаголѭ вамъ яко земли содомьсцэ отъраднэѥ бѫдеть въ день сѫдьныи неже тебэ.
25
25
В то вре́м'я отвіща́в Ісу́с рече́: іспові́даютіся, О́тче, Го́споди небесе́ і землі́, я́ко утаї́л єси́ сія́ от прему́дрих і разу́мних і откри́л єси́ та младе́нцем; въ то врэмz отъвэщавъ исусъ рече: исповэдаѭ ти сz отьче господи небу и земли яко утаилъ ѥси си отъ прэмѫдрыихъ и разумьныихъ и явилъ я ѥси младеньцемъ.
26
26
єй, О́тче, я́ко та́ко бисть благоволе́ніє пред Тобо́ю. еи отьче яко тако бысть воля прэдъ тобоѭ. Рече гь7. своимъ Uченикомъ.
27
27
(Зач. 43) Вся мні предана́ суть Отце́м Мої́м; і нікто́же зна́єть Си́на, то́кмо Оте́ць; ні Отця́ кто зна́єть, то́кмо Син, і Єму́же а́ще во́лить Син откри́ти. всz мнэ предана сUть оц7ьмь моимь. и никто же не знаѥть сн7а тъкмо оц7ь. и оц7а кто не знаѥть. тъкмо сн7ъ. и ѥму же велить сн7ъ tкрыти.
28
28
Прийді́те ко Мні всі тружда́ющіїся і обремене́ннії, і Аз упоко́ю ви; придэте къ мнэ вси трUжьшеисz. и обременѥни. и азъ покою вы.
29
29
возьмі́те і́го Моє́ на себе́ і научі́теся от Мене́, я́ко кро́ток єсьм і смире́н се́рдцем; і обря́щете поко́й душа́м ва́шим; възьмэте иго моѥ на себе. и наUчитесz t мене. яко кротъкъ ѥсмь. и съмэренъ с®цмь. и обрzщете покои дш7мъ вашимь.
30
30
і́го бо Моє́ бла́го, і бре́м'я Моє́ легко́ єсть. иго бо моѥ бlго. и беремя моѥ льгъко ѥсть.
Глава 12
Глава 12
1
1
(Зач. 44) В то вре́м'я і́де Ісу́с в субо́ти сквозі́ сі́янія; ученици́ же Єго́ взалка́ша і нача́ша востерза́ти кла́си і я́сти. Въ то врэмz приде исусъ сквозэ сэания. ученици же ѥго възалкаша сz и начzшz въстрьгати класы и эсти.
2
2
Фарисе́є же ви́дівше рі́ша Єму́: се ученици́ Твої́ творя́ть, єго́же не досто́їть твори́ти в субо́ту. фарисэи же видэвъше рэша ѥму: се ученiци твои творzть. ѥгоже не достоить творити въ сѫботы.
3
3
Он же рече́ їм: ні́сте ли чли, что сотвори́ Дави́д, єгда́ взалка́ сам і су́щії с ним? онъ же рече имъ: нэсте ли чьли чьто сътвори давыдъ ѥгда възалка самъ и иже съ нимь бэахѫ;
4
4
ка́ко вни́де в храм Бо́жий і хлі́би предложе́нія сніде́, ї́хже не досто́йно бі єму́ я́сти, ні су́щим с ним, то́кмо ієре́єм єди́ним? како въниде въ храмъ божии и хлэбы прэдъложения снэсть ихъже не достоино ѥму бэ эсти ни сѫщиимъ съ нимь тъкъмо иереомъ ѥдинэмъ;
5
5
іли́ ні́сте чли в зако́ні, я́ко в субо́ти свяще́нници в це́ркві субо́ти скверня́ть і непови́нні суть? ли нэсте чьли въ законэ яко въ сѫботы иереи въ цьркъви сѫботѫ скврьнzть и неповиньни сѫть;
6
6
глаго́лю же вам, я́ко це́ркве бо́лі єсть зді; глаголѭ вамъ яко црькъве болии ѥсть сьде.
7
7
а́ще ли би́сте ві́дали, что єсть: ми́лости хощу́, а не же́ртви, ніколи́же у́бо би́сте осужда́ли непови́нних; аще ли бысте вэдэли чьто ѥсть милости хощѫ а не жрьтвэ ни коли же убо бысте осѫждили неповиньныихъ.
8
8
госпо́дь бо єсть і субо́ти Син Челові́чеський. господь бо ѥсть сѫботэ сынъ чловэчьскыи.
9
9
(Зач. 45) І преше́д отту́ду, при́йде на со́нмище їх. и прэшедъ отътѫду приде на съньмище ихъ.
10
10
І се челові́к бі ту, ру́ку іми́й су́ху. І вопроси́ша Єго́, глаго́люще: а́ще досто́їть в субо́ти ціли́ти? Да на Него́ возглаго́лють. и се чловэкъ бэ ту рѫкѫ имы сухѫ. и въпросишz и глаголѭще аще достоить въ сѫботѫ цэлити да на нь възглаголѭть.
11
11
Он же рече́ їм: кто єсть от вас челові́к, і́же і́мать овча́ єди́но, і а́ще впаде́ть сіє́ в субо́ти в я́му, не і́меть ли є і і́зметь? онъ же рече имъ: къто ѥсть отъ васъ чловэкъ. иже имать овьчz ѥдино и аще въпадеть сz въ ямѫ въ сѫботѫ не изьметь ли ѥго;
12
12
кольми́ у́бо лу́чші єсть челові́к овча́те? Ті́мже досто́їть в субо́ти добро́ твори́ти. кольми убо лучеи ѥсть чловэкъ овьчате. тэмьже достоить въ сѫботѫ добро творити.
13
13
Тогда́ глаго́ла челові́ку: простри́ ру́ку твою́. І простре́; і утверди́ся ціла́, я́ко друга́я. тъгда глагола чловэку: простьри рѫкѫ твоѭ и простьре. и утвьрди сz цэла якоже и другаѩ.
14
14
(Зач. 46) Фарисе́є же ше́дше сові́т сотвори́ша на Него́, ка́ко Єго́ погуб'я́ть. Ісу́с же разумі́в оти́де отту́ду. фарисеи ишьдъше съвэтъ сътвориша на нь како и погубzть. исусъ же разумэвъ отиде отътѫду. Въ оно времiа.
15
15
(Зач.) І по Нем ідо́ша наро́ди мно́зі, і ісціли́ їх всіх; въ слэдъ iс7а идоша народи мнози. и цэли я всz.
16
16
і запрети́ їм, да не я́ві Єго́ творя́ть; и запрэти имъ. да не явэ ѥго сътворzть.
17
17
я́ко да сбу́деться рече́нноє Іса́єм проро́ком, глаго́лющим: да събUдетьсz реченое прbркмь. исаиемь глаголющемь.
18
18
се О́трок Мой, Єго́же ізво́лих, возлю́бленний Мой, На́ньже благоволи́ душа́ Моя́; положу́ Дух Мой на Нем, і суд язи́ком возвісти́ть; се отрокъ мои ѥго же изволихъ. възлюблѥныи. на нь же бlгоизволи дш7а моя. положю д¦ъ мои на нѥмь. и сUдъ языкомъ възвэстить.
19
19
не пререче́ть, ні возопіє́ть, ніже́ усли́шить кто на распу́тіїх гла́са Єго́; не прэречеть ни възпиѥть. ни Uслышить. никто же на распUтии глаc ѥго.
20
20
тро́сти сокруше́нни не прело́мить і ле́на вне́мшася не угаси́ть, до́ндеже ізведе́ть в побі́ду суд; тръсти съкрUшены не преломить. и ризы въньмъшасz не Uгасить. дондеже възведеть на побэдU сUдъ.
21
21
і на і́м'я Єго́ язи́ци упова́ти і́муть. и на имя ѥго языци Uпъвають.
22
22
Тогда́ приведо́ша к Нему́ бісну́ющася слі́па і ні́ма; і ісціли́ єго́, я́ко сліпо́му і німо́му глаго́лати і гля́дати. Тъгда приведоша къ нему бэсьнуѭщь сz слэпъ и нэмъ и исцэли и. яко слэпыи и нэмыи глаголааше и глzдааше.
23
23
І дивля́хуся всі наро́ди глаго́люще: єда́ Сей єсть (Христо́с) Син Дави́дов? и дивляахѫ сz вьси народи глаголѭще: еда сь ѥсть сынъ давыдовъ;
24
24
Фарисе́є же сли́шавше рі́ша: Сей не ізго́нить бі́си, то́кмо о Веєльзеву́лі, кня́зі бісо́встім. фарисеи же слышавъше рэшz: сь не изгонить бэсъ тъкъмо о вельзавулэ кънzзи бэсъ.
25
25
Ві́дий же Ісу́с ми́слі їх, рече́ їм: вся́коє ца́рство разді́льшеєся на ся запусті́єть, і всяк град іли́ дом разділи́вийся на ся не ста́неть. вэды же исусъ мысли ихъ рече имъ: вьсяко царьство раздэль сz на сz запустэѥть и вьсякъ градъ ли домъ раздэль сz на сz не станеть.
26
26
І а́ще сатана́ сатану́ ізго́нить, на ся разділи́лся єсть; ка́ко у́бо ста́неть ца́рство єго́? и аще сотона сотонѫ изгонить на сz разделилъ сz ѥсть. како убо станеть царьствиѥ ѥго;
27
27
І а́ще Аз о Веєльзеву́лі ізгоню́ бі́си, си́нове ва́ші о ком ізго́нять? Сего́ ра́ди ті́ї вам бу́дуть судії́. и аще азъ вельзевулэ изгонѭ бэсы сынове ваши о комь изгонѩть; сего ради ти вамъ бѫдѫть сѫдиѩ.
28
28
А́ще ли же Аз о Ду́сі Бо́жиї ізгоню́ бі́си, у́бо пости́же на вас Ца́рствіє Бо́жиє. аще ли о дусэ божии азъ изгонѭ бэсы убо постиже на васъ царьствиѥ божиѥ.
29
29
Або ка́ко мо́жеть кто вни́ти в дом крі́пкаго і сосу́ди єго́ расхи́тити, а́ще не пе́рвіє свя́свяь крі́пкаго, і тогда́ дом єго́ расхи́тить? ли како можеть къто вънити въ домъ крэпъкааго и съсѫды ѥго расхытити аще не прьвэѥ съвzжеть крэпъкааго и тъгда домъ ѥго расхытить;
30
30
(Зач. 47) І́же ність со Мно́ю, на м'я єсть; і і́же не собира́єть со Мно́ю, расточа́єть. иже нэсть съ мъною на мz ѥсть. иже не събираѥть. съ мъною растачzѥть.
31
31
Сего́ ра́ди глаго́лю вам: всяк гріх і хула́ отпу́ститься челові́ком; а я́же на Ду́ха хула́ не отпу́ститься челові́ком; сего ради гlю вамъ. вьсzкъ грэхъ хѫла tпUститьсz члв7комъ. а ѥже на д¦ъ хUла. не tпUститьсz чlвкомъ.
32
32
і і́же а́ще рече́ть сло́во на Си́на Челові́чеськаго, отпу́ститься єму́; а і́же рече́ть на Ду́ха Свята́го, не отпу́ститься єму́ ні в сей вік, ні в бу́дущий. иже колижьдо речеть слово на сн7а члв7чьскааго tпѫститьсz ѥмU. а иже речеть на д¦а с™го. не tпUститьсz ѥмѫ. ни въ сь вэкъ ни въ грzдUщии.
33
33
Іли́ сотворите́ дре́во добро́ і плод єго́ добр; іли́ сотворите́ дре́во зло і плод єго́ зол; от плода́ бо дре́во позна́но бу́деть. ли сътворить дрэво добро и плодъ ѥго добръ. ли сътворить древо зъло и плодъ ѥго зълъ. t плода бо дрэво познано бUдеть.
34
34
Порожде́нія єхи́днова, ка́ко мо́жете добро́ глаго́лати, зли су́ще? От ізби́тка бо се́рдця уста́ глаго́лють. ищzдия ѥхиднова. како можете добро гlати зъли сUще. t избытъка бо ср7дцю Uста гlють.
35
35
Благи́й челові́к от блага́го сокро́вища ізно́сить блага́я; і лука́вий челові́к от лука́ваго сокро́вища ізно́сить лука́вая. добрыи чlвкъ t добраго съкровища износить добрая. а зълыи чlвкъ t зълаго съкровищz. износить зълая.
36
36
Глаго́лю же вам, я́ко вся́ко сло́во пра́здноє, є́же а́ще реку́ть челові́ци, воздадя́ть о нем сло́во в день су́дний; гlю же вамъ. яко всzко слово праздьно. ѥже аще гlють чlвци. въздадzть о немь слово. въ дн7ь сUдьныи.
37
37
от слове́с бо свої́х оправди́шися і от слове́с свої́х осу́дишися. t словесъ бо своихъ. оправьдишисz и словесы своими осUдишисz.
38
38
(Зач. 48) Тогда́ отвіща́ша ні́ції от кни́жник і фарисе́й, глаго́люще: Учи́телю, хо́щем от Тебе́ зна́меніє ви́діти. тъгда отъвэщашz нэции отъ кънижьникъ и фарисеи глаголѭще: учителю хощемъ отъ тебе знамениѥ видэти.
39
39
Он же отвіща́в рече́ їм: род лука́в і прелюбоді́й зна́менія і́щеть, і зна́меніє не да́сться єму́, то́кмо зна́меніє Іо́ни проро́ка; онъ же отъвэщавъ рече имъ: родъ лѫкавъ и любодэи знамения ищеть и знамениѥ не дасть сz ѥму тъкъмо знамениѥ ионы пророка.
40
40
я́коже бо бі Іо́на во чре́ві ки́тові три дні і три но́щі, та́ко бу́деть і Син Челові́чеський в се́рдці землі́ три дні і три но́щі. яко бо бэ иона въ чрэвэ китовэ три дьни и три нощи тако бѫдеть сынъ чловэчьскыи въ срьдци землѩ три дьни и три нощи.
41
41
Му́жіє Ніневі́тстії воста́нуть на суд с ро́дом сим і осу́дять єго́, я́ко пока́яшася про́повідію Іо́ниною; і се бо́лі Іо́ни зді. мѫжи ниневитьстии въстанѫть на сѫдъ съ родъмь симь и осѫдzть и. яко покаяшz сz проповэдиѭ иониноѭ и се болѥ ионы сьде.
42
42
Цари́ця ю́жськая воста́неть на суд с ро́дом сим і осу́дить ї, я́ко при́йде от коне́ць землі́ сли́шати прему́дрость Соломо́нову; і се бо́лі Соломо́на зді. царица южьская въстанеть на сѫдъ съ родъмь симь и осѫдить и. яко приде отъ коньць землѩ слышатъ прэмѫдрости соломонѩ и се болѥ соломона сьде.
43
43
Єгда́ же нечи́стий дух ізи́деть от челові́ка, прехо́дить сквозі́ безво́дная мі́ста, іщя́ поко́я, і не обріта́єть; ѥгда же нечистыи духъ изидеть отъ чловэка прэходить сквозэ безводьна мэста. ища покоѩ и не обрэтаѥть.
44
44
тогда́ рече́ть: возвращу́ся в дом мой, отню́дуже ізидо́х. І прише́д обря́щеть пра́зден, помете́н і укра́шен; тъгда речеть: възвращѫ сz въ храмъ мои. отнѭдуже изидохъ. и пришьдъ обрzщеть и праздьнъ пометенъ украшенъ.
45
45
тогда́ і́деть і по́йметь с собо́ю седьм і́них духо́в люті́йших себе́, і вше́дше живу́ть ту; і бу́дуть послі́дняя челові́ку тому́ го́рша пе́рвих. Та́ко бу́деть і ро́ду сему́ лука́вому. тъгда идеть и поиметь съ собоѭ седмь инэхъ духъ люштьшь себе. и въшьдъше живѫть ту. и бѫдѫть послэдьняя чловэка того горьша пьрвыихъ. тако бѫдеть и роду сему лѫкавууму.
46
46
(Зач. 49) Єще́ же Єму́ глаго́лющу к наро́дом, се, Ма́ти (Єго́) і бра́тія Єго́ стоя́ху вні, і́щуще глаго́лати Єму́. ѥще ѥму глаголѭщу къ народомъ се мати и братия ѥго стояахѫ вънэ ищѫще глаголати ѥму.
47
47
Рече́ же ні́кий Єму́: се Ма́ти Твоя́ і бра́тія Твоя́ вні стоя́ть, хотя́ще глаго́лати Тебі́. рече же ѥму ѥдинъ: се мати твоя и братия твоя вънэ стоѩть хотzще глаголати къ тебэ.
48
48
Он же отвіща́в рече́ ко глаго́лющему Єму́: кто єсть Ма́ти Моя́, і кто суть бра́тія Моя́? онъ же отъвэщавъ рече къ глаголѭщууму: къто ѥсть мати моя и къто сѫть братия моя;
49
49
І просте́р ру́ку Свою́ на ученики́ Своя́, рече́: се Ма́ти Моя́ і бра́тія Моя́; и простьръ рѫкѫ своѭ на ученикы своѩ и рече: се мати моя и братия моя.
50
50
і́же бо а́ще сотвори́ть во́лю Отця́ Моєго́, І́же єсть на небесі́х, той брат Мой, і сестра́, і ма́ти (Мі) єсть. иже бо аще творить волѭ отьца моѥго. иже ѥсть на небесехъ тъ братъ мои и сестра и мати ѥсть.
Глава 13
Глава 13