Завантаження...
Зміст
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр. • Мф.

Порівняти:

Євангеліє від Матфея
Євангеліє від Матфея
Глава 1
Глава 1
1
1
(Зач. 1) Кни́га родства́ Ісу́са Христа́, Си́на Дави́дова, Си́на Авраа́мля. Книгы р9ства iс7ъ хв7а. сн7а авраамова.
2
2
Авраа́м роди́ Ісаа́ка. Ісаа́к же роди́ Іа́кова. Іа́ков же роди́ Іу́ду і бра́тію єго́. авраамъ роди исаака. исакъ же роди иякова. ияковъ же роди юдU и братию ѥго.
3
3
Іу́да же роди́ Фаре́са і За́ру от Фама́ри. Фаре́с же роди́ Есро́ма. Есро́м же роди́ Ара́ма. иUда же роди фаресz. и зара. t fамары. фаресъ же роди ездрома. ездромъ же роди. иwрама.
4
4
Ара́м же роди́ Амінада́ва. Амінада́в же роди́ Наассо́на. Наассо́н же роди́ Салмо́на. иwрамъ же роди. аминадама. аминадамъ же роди. наасона. наасонъ же роди.
5
5
Салмо́н же роди́ Воо́за от Раха́ви. Воо́з же роди́ Ови́да от Ру́фи. Ови́д же роди́ Ієссе́я. вооза t рахавы. воозъ же роди. овида t рUфы. wвидъ же роди. иесеа.
6
6
Ієссе́й же роди́ Дави́да царя́. Дави́д же цар роди́ Соломо́на от Урі́їни. иосэи же роди дв7да цrz. дв7дъ же роди соломона t Uрииня.
7
7
Соломо́н же роди́ Ровоа́ма. Ровоа́м же роди́ Аві́ю. Аві́я же роди́ А́су. соломонъ же роди ровоама. ровоамъ же роди. авиа. авиа же роди. аса.
8
8
А́са же роди́ Іосафа́та. Іосафа́т же роди́ Іора́ма. Іора́м же роди́ Озі́ю. асаасъ же роди. иосафата. иосафатъ же роди. иоарама. иоарамъ же роди. wзию.
9
9
Озі́я же роди́ Іоафа́ма. Іоафа́м же роди́ Аха́за. Аха́з же роди́ Єзекі́ю. озия же роди иоаfама. иоӢfамъ же роди езекию.
10
10
Єзекі́я же роди́ Манассі́ю. Манассі́а же роди́ Амо́на. Амо́н же роди́ Іосі́ю. иезекиа же роди манасию. манасия же роди. амоса. амосъ же роди. иосию.
11
11
Іосі́я же роди́ Ієхо́нію і бра́тію єго́, в преселе́ніє вавило́нськоє [Ст. 11 в ні́кіїх греч.: Іосі́я же роди́ Іоаки́ма і бра́тію єго́. Іоаки́м же роди́ Ієхо́нію в преселе́ніє вавило́нськоє]. иwсия же роди. иохонию. и братию ѥгw. Въ преселѥниѥ вавµлоньское.
12
12
По преселе́нії же вавило́нстім, Ієхо́нія роди́ Салафі́їля. Салафі́їль же роди́ Зорова́веля. по преселѥнии же вавилоньсцэмь. иохониа же роди. салафиила. салафиилъ же роди. зоровавеля.
13
13
Зорова́вель же роди́ Авіу́да. Авіу́д же роди́ Єліаки́ма. Єліаки́м же роди́ Азо́ра. зоровавель же роди авиUда. авиUдъ же роди. елиакима. елиакимъ же роди. азора.
14
14
Азо́р же роди́ Садо́ка. Садо́к же роди́ Ахи́ма. Ахи́м же роди́ Еліу́да. азоръ же роди. садока. садокъ же роди. ахима. ахимъ же роди. елиUда.
15
15
Єліу́д же роди́ Єлеаза́ра. Єлеаза́р же роди́ Матфа́на. Матфа́н же роди́ Іа́кова. елиUдъ же роди елеазара. елеазаръ же роди матъfана. матъfанъ же роди. iакова.
16
16
Іа́ков же роди́ Іо́сифа, му́жа Марі́їна, із Нея́же роди́ся Ісу́с, глаго́лемий Христо́с. яковъ же роди. иwсифа. мUжа мр7иина. иж нѥя же родисz iс7 нарицаѥмыи х©ъ.
17
17
Всіх же родо́в от Авраа́ма до Дави́да ро́дове четирена́десяте; і от Дави́да до преселе́нія вавило́нськаго ро́дове четирена́десяте; і от преселе́нія вавило́нськаго до Христа́ ро́дове четирена́десяте. всэхъ же родъ. t аврама. до дв7да роди д7i. и t дв7да до преселѥния вавилоньскааго. роди д7i. и t преселѥния вавилоньскааго. до х©а. роди. д7i.
18
18
(Зач. 2) Ісу́с Христо́во Рождество́ си́це бі: обруче́нній бо би́вши Ма́тері Єго́ Марі́ї Іо́сифові, пре́жде да́же не сни́тися і́ма, обрі́теся іму́щи во чре́ві от Ду́ха Свя́та. иcµ хв7о же рж©тво сице бэ. обрUчени бо бывъши м™ри ѥго мр7ии иосифови. преже даже не сънzстасz. обрэтесz въ чревэ имUщи t д¦а с™а.
19
19
Іо́сиф же муж Єя́, пра́веден сий і не хотя́ Єя́ обличи́ти, восхоті́ тай пусти́ти ю. иосифъ же мUжь ѥя. правьдьнъ сы. и не хотz обличити ѥя. въсхотэ таи пUстити ю.
20
20
Сія́ же єму́ поми́слившу, се а́нгел Госпо́день во сні яви́ся єму́, глаго́ля: Іо́сифе, си́не Дави́дов, не убо́йся прия́ти Маріа́м жени́ твоєя́, ро́ждшеєбося в ней, от Ду́ха єсть Свя́та. иосифU же мыслzщю се. се анGлъ гн7ь. въ сънэ явисz ѥмU гlя. иосифе сн7U дв7двъ. не Uбоисz прияти жены твоѥя мр7ия. рожьшеѥ бо сz въ нѥи. t д¦а ст7а ѥ ѥсть.
21
21
Роди́ть же Си́на, і нарече́ши і́м'я Єму́ Ісу́с, той бо спасе́ть лю́ди Своя́ от гріх їх. родить же сн7ъ. и наречеши имя ѥмU iс7ъ. тъ сп©еть люди своя t грэхъ ихъ.
22
22
Сіє́ же все бисть, да сбу́деться рече́нноє от Го́спода проро́ком, глаго́лющим: се же все быc. да събUдеть реченое отъ Gа прbркмъ гlющемь.
23
23
се, Ді́ва во чре́ві при́йметь і роди́ть Си́на, і нареку́ть і́м'я Єму́ Емману́їл, є́же єсть сказа́ємо: с на́ми Бог. се дэвая въ чревэ прииметь. и родить сн7ъ. и нарекUть имя емU емманUилъ. ѥже ѥсть съказаѥмо съ нами б7ъ.
24
24
Воста́в же Іо́сиф от сна, сотвори́ я́коже повелі́ єму́ а́нгел Госпо́день, і прия́т жену́ свою́, въставъ же иосифъ t съна. сътвори яко же повелэ ѥмU. ан7глъ гн7ь. и приятъ женU свою.
25
25
і не зна́яше Єя́, до́ндеже роди́ Си́на Своєго́ пе́рвенця, і нарече́ і́м'я Єму́ Ісу́с. и не знаяше ѥя. доньде же родить сн7ъ свои пьрвэньць. и наречеть имя ѥмU исUсъ.
Глава 2
Глава 2
1
1
(Зач. 3) Ісу́су же ро́ждшуся в Вифлеє́мі Іуде́йстім во дні І́рода царя́, се, волсви́ от восто́к прийдо́ша во Ієрусали́м, глаго́люще: i©U рожьшюсz въ виfлеомэ иUдеисцэмь. въ дн7и ирода цrz. се вълъсви t въстокъ придоша. въ иер©лмъ
2
2
гді єсть рожде́йся Цар іуде́йський? Ви́діхом бо звізду́ Єго́ на восто́ці і прийдо́хом поклони́тися Єму́. гlще. къде ѥсть рождиисz цrь иUдеискъ. видэхомъ бо звэздU ѥго. иа въстоцэ. идохомъ поклонитьсz ѥмU.
3
3
Сли́шав же І́род цар смути́ся, і весь Ієрусали́м с ним. слышавъ же иродъ цrь съмzтесz. и вьсь иер©лмъ съ нимь.
4
4
І собра́в вся первосвяще́нники і кни́жники людські́я, вопроша́ше от них: гді Христо́с ражда́ється? и събьравъ архиереа и книжьникы людьскыя. въпрашаше я. къде х©ъ ражаѥтьсz.
5
5
Они́ же реко́ша єму́: в Вифлеє́мі іуде́йстім, та́ко бо пи́сано єсть проро́ком: они же рекоша ѥмU. въ виfлеомэ иUдеисцэмь. тако бо писано есть прbркмь.
6
6
і ти, Вифлеє́ме, земле́ Іу́дова, ні чи́мже ме́нші єси́ во влади́ках іу́дових: із тебе́ бо ізи́деть Вождь, І́же упасе́ть лю́ди моя́, Ізра́їля. и ты виfлеоме землѥ июдова. ничимь же мьньши ѥси въ вLкхъ. июдовахъ. ис тебе бо изидеть члв7къ. иже Uпасеть люди моя изlя.
7
7
Тогда́ І́род тай призва́ волхви́, і іспи́товаше от них вре́м'я я́вльшияся звізди́, тъгда иродъ. таи призвавъ вълхвы. испыта t нихъ. время явльшеѥсz звэзды.
8
8
і посла́в їх в Вифлеє́м, рече́: ше́дше іспита́йте ізві́стно о Отроча́ті; єгда́ же обря́щете, возвісті́те мі, я́ко да і аз шед поклоню́ся Єму́. и посълавъ я въ виfлеомъ рече. шьдъше испытаите. извэстьно о отрочати. ѥгда же обрzщете възвэстите ми. да и азъ шьдъ поклонюсz ѥмU. и tвьрзше съкровища своя.*
9
9
Они́ же послу́шавше царя́, ідо́ша. І се, звізда́, ю́же ви́діша на восто́ці, ідя́ше пред ни́ми, до́ндеже прише́дши ста верху́, іді́же бі Отроча́. они же послUшавъше цrz идоша. и се звэзда юже видэша на въстоцэ. и ідzше предь ними. доньдеже пришьдъши ста вьрхU иде же бэ отроча.
10
10
Ви́дівше же звізду́, возра́довашася ра́достію ве́лією зіло́, видэвъше же звэздU. въздрадовашасz радостию великою зэло.
11
11
і прише́дше в хра́мину, ви́діша Отроча́ с Марі́єю Ма́терію Єго́, і па́дше поклони́шася Єму́; і, отве́рзше сокро́вища своя́, принесо́ша Єму́ да́ри, зла́то і лива́н і сми́рну. и въшьдъше въ храминU. видэша отроча. съ мр7иѥю м™рью ѥго. и падъше поклонишасz ѥмU. и отъвьрзъше съкровища своя. принесоша ѥмU дары. злато. и ливанъ. и змµрнU.
12
12
І вість приє́мше во сні не возврати́тися ко І́роду, іни́м путе́м отидо́ша во страну́ свою́. и то приимъше въ сънэ. не възвратишасz къ иродU. нъ инэмь пUтьмь. tидоша въ странU свою.
13
13
(Зач. 4) Отше́дшим же їм, се, а́нгел Госпо́день во сні яви́ся Іо́сифу, глаго́ля: воста́в поіми́ Отроча́ і Ма́тер Єго́, і біжи́ во Єги́пет, і бу́ди та́мо, до́ндеже реку́ ті, хо́щеть бо І́род іска́ти Отроча́те, да погуби́ть Є. Oшьдъшемъ вълхвомъ. се анGлъ гн7ь въ сънэ явисz иосифU гlя. въставъ поими отроча и м™рь ѥго. и бэжи въ егµптъ. и бUди тU. дондеже ти рекU. хощеть бо иродъ искати отрочате. да и погUбить.
14
14
Он же воста́в, поя́т Отроча́ і Ма́тер Єго́ но́щію, і оти́де во Єги́пет, онъ же въставъ поя отроча. и м™рь ѥго нощию. и отиде въ егµптъ.
15
15
і бі та́мо до уме́ртвія І́родова, да сбу́деться рече́нноє от Го́спода проро́ком, глаго́лющим: от Єги́пта воззва́х Си́на Моєго́. и бэ тU до Uмьртвия иродова. да събUдетьсz реченоѥ t Gа. прbркъмь гlющемь. t егµпта възвахъ сн7ъ мои.
16
16
Тогда́ І́род ви́дів, я́ко пору́ган бисть от волхво́в, разгні́вася зіло́ і посла́в ізби́ вся ді́ти су́щия в Вифлеє́мі і во всіх преді́ліх єго́, от двою́ лі́ту і нижа́йше, по вре́мені, є́же ізві́стно іспита́ от волхво́в. тъгда иродъ яко порUганъ быc. t вълхвъ. разгнэвасz зэло. и пославъ изби отрокы сUщая въ виfлеомэ. и въ всэхъ предэлэхъ ѥя. и t двою лэтU ѥже испыта t вълхвъ.
17
17
Тогда́ сби́сться рече́нноє Ієремі́єм проро́ком, глаго́лющим: тъгда събыcсz реченоѥ прbркмь иеремиемь. гlющемь.
18
18
глас в Ра́мі сли́шан бисть, плач і рида́ніє і вопль мног; Рахи́ль пла́чущися чад свої́х і не хотя́ше уті́шитися, я́ко не суть. глаc въ рамэ слышанъ бысть. и плачь и рыданиѥ. и въпль многъ. рахиль плачющю чадъ своихъ. и не хотzше сz Uтэшити яко не сUть.
19
19
Уме́ршу же І́роду, се, а́нгел Госпо́день во сні яви́ся Іо́сифу во Єги́пті, Оµмьршю же иродови. се анGлъ гн7ь. въ сънэ явисz иосифU въ егµптэ.
20
20
глаго́ля: воста́в поіми́ Отроча́ і Ма́тер Єго́ і іди́ в зе́млю Ізра́їлеву, ізомро́ша бо і́щущії душі́ Отроча́те. гlя. въставъ поими отроча и м™рь ѥго. и изиди въ землю из7лѥвU. изьмроша бо искUщеи дш7а отрочатэ.
21
21
Он же воста́в, поя́т Отроча́ і Ма́тер Єго́ і при́йде в зе́млю Ізра́їлеву. онъ же въставъ поя отроча и м™рь ѥго. и въниде въ землю из7левU.
22
22
Сли́шав же, я́ко Архела́й ца́рствуєть во Іуде́ї вмі́сто І́рода, отця́ своєго́, убоя́ся та́мо іти́; вість же приє́м во сні, оти́де в преді́ли Галіле́йськія. слышавъ же яко архела цр7ствUѥть въ иUдеи. въ ирода мэсто. оц7а своѥго. и Uбоясz тамо ити. вэсть же пріимъ въ сънэ. tиде въ странU галилеискU.
23
23
І прише́д всели́ся во гра́ді нарица́ємім Назаре́т, я́ко да сбу́деться рече́нноє проро́ки, я́ко Назоре́й нарече́ться. и пришьдъ въселисz. въ градъ нарицаѥмыи назареfь. да събудетьсz реченоѥ прbркмь. яко назареfь наречетьсz.
Глава 3
Глава 3
1
1
(Зач. 5) Во дні же о́ни при́йде Іоа́нн Крести́тель, пропові́дая в пусти́ні Іуде́йстій Въ оно вреұ. приде иwанъ крс7тль проповэдая въ пUстыни. иUдеисцэ.
2
2
і глаго́ля: пока́йтеся, прибли́жибося Ца́рствіє Небе́сноє. и гlя покаитесz. приближи бо сz цр7ствиѥ нб7сноѥ.
3
3
Сей бо єсть річе́нний Іса́єм проро́ком, глаго́лющим: глас вопію́щаго в пусти́ні: угото́вайте путь Госпо́день, пра́ви творі́те стезі́ Єго́. сь Uбо ѥсть реченыи исаиемь прbркмь глю7щемь. глаc въпьющааго въ пUстыни. Uготоваите пUть гн7ь. правы творите стьзz ѥго.
4
4
Сам же Іоа́нн ім'я́ше ри́зу свою́ от влас вельблу́ждь, і по́яс усме́н о чреслі́х свої́х, снідь же єго́ бі пру́жіє і мед ди́вій. самъ же иwанъ. имzше ризU t власъ вельблUжь. и поясъ Uсниянъ о чреслэхъ ѥго. эдь же ѥго прUзи и медъ дивии.
5
5
Тогда́ ісхожда́ше к Нему́ Ієрусали́ма, і вся Іуде́я, і вся страна́ Іорда́нськая, тъгда исъхожаше къ нѥмU въ иеrлмъ и всz июдеѩ. і всz страиа іерданьска.
6
6
і креща́хуся во Іорда́ні от Него́, іспові́дающе гріхи́ своя́. и крс7тzхUсz t нѥго. въ иерданэ. исповэдающе грэхы своя.
7
7
Ви́дів же (Іоа́нн) мно́гі фарісе́ї і саддуке́ї гряду́щия на креще́ніє Єго́, рече́ їм: рожде́нія єхи́днова, кто сказа́ вам біжа́ти от бу́дущаго гні́ва? видэвъ же многы фарисеа. и садUкеа. грzдUща на крьщениѥ ѥго. рече имъ. ищадия ехиднова. кто съказа вамъ бэжати t грzдUщааго гнэва.
8
8
сотворі́те у́бо плод досто́їн покая́нія, сътворите Uбо плодъ достоинъ покаяния.
9
9
і не начина́йте глаго́лати в себі́: отця́ і́мами Авраа́ма. Глаго́лю бо вам, я́ко мо́жеть Бог от ка́менія сего́ воздви́гнути ча́да Авраа́му; и не начинаите гл™и въ себе. оц7а имамъ. авраама. гlю бо вамъ. яко можеть б7ъ t камения сего. въдвигнUти чада авраамU.
10
10
уже́ бо і сіки́ра при ко́рені дре́ва лежи́ть; вся́ко у́бо дре́во, є́же не твори́ть плода́ добра́, посіка́ємо бива́єть і во огнь вмета́ємо; Uже бо и секыра при корении древа лежить. всzко Uбо древо. не творzщеѥ плода добра. посэкаѥтьсz и въ огнь въмещетьсz.
11
11
аз у́бо креща́ю ви водо́ю в покая́ніє, Гряди́й же по мні крі́плій мене́ єсть, Єму́же нісьм досто́їн сапоги́ понести́; Той ви крести́ть Ду́хом Святи́м і огне́м; азъ Uбо крьщаю вы водою. въ покаяниѥ. грzдыи же по мнэ крэплии мене ѥсть. ѥмU же нэсмь достоинъ. сапогU отрэшити възвUзы ѥго. тъ вы крьстить д¦мь ст7ымь. и wгньмь.
12
12
Єму́же лопа́та в руці́ Єго́, і отреби́ть гумно́ своє́, і собере́ть пшени́цю Свою́ в жи́тницю, пле́ви же сожже́ть огне́м негаса́ющим. ѥмуже лопата въ рѫку ѥго и потрэбить гумьно своѥ и събереть пьшеницѭ въ житницѭ а плэвы съжежеть огньмь негасимыимь.
13
13
(Зач. 5) Тогда́ прихо́дить Ісу́с от Галиле́ї на Іорда́н ко Іоа́нну крести́тися от него́. Въ оно вреұ. приде iс7 t галилеа. на иерданъ къ iw7нU кр©титъсz t нѥго.
14
14
Іоа́нн же возбраня́ше Єму́, глаго́ля: аз тре́бую Тобо́ю крести́тися, і Ти ли гряде́ши ко мні? iw7нъ же възбраняше ѥмU гlя. азъ требUю t тебе кр©титисz али ты идеши къ мънэ.
16
16
І крести́вся Ісу́с взи́де а́біє от води́; і се, отверзо́шася єму́ небеса́, і ви́ді Ду́ха Бо́жия сходя́ща, я́ко го́луб'я, і гряду́ща на Него́. крьщь же сz iс7. възиде абиѥ t воды. и се tвьрзошасz ѥмU нб7са. и видэ д¦ъ б9ии съходzщь. яко голUбь идUщь на нь.
15
15
Отвіща́в же Ісу́с рече́ к нему́: оста́ви ни́ні, та́ко бо подоба́єть нам іспо́лнити вся́ку пра́вду. Тогда́ оста́ви Єго́. tвэща iс7 и рече къ нѥмU остани ныня. тако бо подобно намъ ѥстъ. испълнити всzкU правьдU. Тъгда остави и.
17
17
І се, глас с небесе́ глаго́ля: Сей єсть Син Мой возлю́бленний, о Не́мже благоволи́х. и се глаc съ нб7се гlя. сь ѥсть сн7ъ мои възлюблѥныи. о нѥмь же бlговолихъ.
Глава 4
Глава 4
1
1
(Зач. 7) Тогда́ Ісу́с возведе́н бисть Ду́хом в пусти́ню іскуси́тися от дия́вола, Въ оно вреұ. възведенъ быc д¦ъмь. въ пUстыню искUситъсz t диавола.
2
2
і пости́вся дній чети́редесять і но́щій чети́редесять, посліди́ взалка́. и постивъсz дн7ии. м7. и нощии. м7. послэдь же възалка.
3
3
І присту́пль к Нему́ іскуси́тель рече́: а́ще Син єси́ Бо́жий, рци, да ка́меніє сіє́ хлі́би бу́дуть. и пристUпль искUситель рече ѥмU. аще сн7ъ б9ии ѥси. рьци камениѥ се да хлэби бUдUть.
4
4
Он же отвіща́в рече́: пи́сано єсть: не о хлі́бі єди́нім жив бу́деть челові́к, но о вся́цім глаго́лі ісходя́щем ізо уст Бо́жиїх. онъ же tвэщавъ рече къ нѥмU. писано ѥсть не о хлэбэ ѥдиномь живъ бUдеть чл7вкъ. нъ о всzкомь гlэ. исъходzщиихъ изъ Uстъ б9ии.
5
5
Тогда́ поя́т єго́ дия́вол во святи́й град, і поста́ви єго́ на крилі́ церко́внім, тъгда пояты и дияволъ. въ с™ыи градъ. и постави и на вратэ цр7квьнэмь.
6
6
і глаго́ла єму́: а́ще Син єси́ Бо́жий, ве́рзися ни́зу, пи́сано бо єсть: я́ко а́нгелом Свої́м запові́сть о Тебі́ (сохрани́ти Тя), і на рука́х во́зьмуть Тя, да не когда́ преткне́ши о ка́мень но́гу Твою́. и ре? ѥмU. аще сн7ъ б9ии ѥси. вьрзисz низъ. писано бо ѥсть. яко англbмъ своимъ заповэсть о тебе. и на рUкU възьмUть тz. да не къгда о камень претъкънеши ногы своѥя.
7
7
Рече́ (же) єму́ Ісу́с: па́ки пи́сано єсть: не іску́сиши Го́спода Бо́га Твоєго́. рече ѥмU iс7. пакы. писано ѥсть. не искUсиши. Gа б7а твоѥго.
8
8
Па́ки поя́т єго́ дия́вол на гору́ високу́ зіло́, і показа́ єму́ вся ца́рствія ми́ра і сла́ву їх, Пакы пояты и диаволъ. на горU высокU зэло. и показа ѥмU всz цр7ствия мира и славU ихъ.
9
9
і глаго́ла єму́: сія́ вся Тебі́ дам, а́ще пад поклони́шимися. и рече ѥмU всz си дамь тебе. аще падъ поклонишисz.
10
10
Тогда́ глаго́ла єму́ Ісу́с: іди́ за Мно́ю, сатано́: пи́сано бо єсть: Го́споду Бо́гу Твоєму́ поклони́шися і Тому́ Єди́ному послу́жиши. тъгда рече ѥмU iс7ъ. иди за мz сотоно. писано бо ѥсть. го7µ бо7µ твоѥмU поклонішисz. и томU ѥдиномU послUжіши.
11
11
Тогда́ оста́ви Єго́ дия́вол, і се, а́нгели приступи́ша і служа́ху Єму́. тъгда остави и диаволъ. и се анъгlи пристUпиша. и слUжаху ѥмU.
12
12
(Зач. 8) Сли́шав же Ісу́с, я́ко Іоа́нн пре́дан бисть, оти́де в Галіле́ю, Въ оно+. слышавъ iс7. яко iw7нъ преданъ быc. tиде въ галилею.
13
13
і оста́вль Назаре́т, прише́д всели́ся в Капернау́м в помо́ріє, в преді́ліх Завуло́них і Неффали́млих, оставивъ назареfъ. пришьдъ въ капернаUмъ. помориѥ предэлэхъ. завлонихъ. и невъfалимлихъ.
14
14
да сбу́деться рече́нноє Іса́єм проро́ком, глаго́лющим: да събUдетьсz реченоѥ исаиемь прbркмь.
15
15
земля́ Завуло́ня і земля́ Неффали́мля, путь мо́ря об он пол Іорда́на, Галіле́я язи́к, земля завълоня. и земля невfалимля. пUть морz. об онъ полъ ердаиа. галилея языкъ.
16
16
лю́діє сідя́щії во тьмі ви́діша світ ве́лій, і сідя́щим в страні́ і сі́ні сме́ртній, світ возсія́ їм. Людиѥ сэдzщеи въ тьмэ. видэша свэтъ велии. и сэдzщеи въ тьмэ. и въ сэни съмьртьнэи. свэтъ въсья имъ.
17
17
Отто́лі нача́т Ісу́с пропові́дати і глаго́ати: пока́йтеся, прибли́жися бо Ца́рство Небе́сноє. отътолэ начатъ iс7 проповэдати и гlти. покаитесz приближи бо сz цр7ствиѥ нб7сьноѥ.
18
18
(Зач. 9) Ходя́ же при мо́рі Галіле́йстім, ви́ді два бра́та, Си́мона, глаго́лемаго Петра́, і Андре́я, бра́та єго́, вмета́юща мре́жі в мо́ре, бі́ста бо ри́баря; Въ оно+. ходzи iс7ъ при мори галилэистэмь. видэ дъва брата. симона нарицzѥмааго петра. и андрэя брата ѥго. въмэтающа мрэжz въ море.
19
19
і глаго́ла ї́ма: гряді́та по Мні, і сотворю́ ви ловця́ челові́ком. и рече има грzдэта по мънэ. и сътворю ва ловьцz чlвкомъ.
20
20
О́на же а́біє оста́вльша мре́жі, по Нем ідо́ста. она же абиѥ. оставльшz мрэжz по немь идоста.
21
21
І преше́д отту́ду, ви́ді і́на два бра́та, Іа́кова Зеведе́єва і Іоа́нна, бра́та єго́, в кораблі́ с Зеведе́йом, отце́м єю́, зав'язу́юща мре́жі своя́, і воззва́ я. и прэшьдъ tтUдU Uзьрэ ина дъва брата. иякова зеведеова. иоана брата ѥго въ корабли. съ оц7мь зеведеовъмь ѥю. завzзающа мрэжа своя. и възъва я.
22
22
О́на же а́біє, оста́вльша кора́бль і отця́ своєго́, по нем ідо́ста. она же абиѥ оставльшz корабль и оц7z своѥго по немь идоста.
23
23
І прохожда́ше всю Галіле́ю Ісу́с, учя́ на со́нмищах їх і пропові́дая Єва́нгеліє Ца́рствія, ісціля́я всяк неду́г і вся́ку я́зю в лю́дех. и прохождааше вьсµ галилэю iс7ъ. Uчz на съньмищихъ ихъ. и проповэдая ѥванGлие цrтвия. нцэлzя вьсzкъ недUгъ. и вьсzкU язю въ людьхъ.
24
24
І ізи́де слух Єго́ по всей Сирі́ї; і приведо́ша к Нему́ вся боля́щия, разли́чними неду́ги і страстьми́ одержи́ми, і бі́сни, і мі́сячния, і разсла́бленния (жи́лами) — і ісціли́ їх. и изиде слухъ ѥго по вьсеи сµрии и приведошz ѥму вьсz болzщаz различьны недѫгы и страстьми одрьжимыѭѩ и бэсьныѩ и мэсzчьныѩ и ослаблѥныѩ жилами и исцэли ѩ.
25
25
(Зач. 10) І по Нем ідо́ша наро́ди мно́зі от Галиле́ї і десяти́ град, і от Ієрусали́ма і Іуде́ї, і со о́наго по́лу Іорда́на. и по нѥмь идошz народи мънози отъ галилеѩ и декаполеа и отъ иерусалима и иудеѩ и съ оного полу иордана.
Глава 5
Глава 5
1
1
Узрі́в же наро́ди, взи́де на гору́; і сі́дшу Єму́, приступи́ша к Нему́ ученици́ Єго́. Uзьрэвъ же народъ мъногъ възиде на горѫ и яко сэде пристѫпишz къ нѥму ученици ѥго.
2
2
І отве́рз уста́ Своя́, уча́ше їх, глаго́ля: и отъврьзъ уста своя учааше ѩ глаголѩ:
3
3
блаже́нні ни́щії ду́хом, я́ко тіх єсть Ца́рствіє Небе́сноє. блажени нищии духъмь яко тэхъ ѥсть царьствиѥ небесьноѥ.
4
4
Блаже́нні пла́чущії, я́ко ті́ї уті́шаться. блажени плачѫщеисz яко ти утэшzть сz.
5
5
Блаже́нні кро́тції, я́ко ті́ї наслі́дять зе́млю. блажени кротции яко ти наслэдzть землѭ.
6
6
Блаже́нні а́лчущії і жа́ждущії пра́вди, я́ко ті́ї наси́тяться. блажени алъчѫщеи и жаждѫщеи правьды яко ти насытzтьсz.
7
7
Блаже́нні ми́лостивії, я́ко ті́ї поми́ловані бу́дуть. блажени милостивии яко ти помиловани бѫдѫть.
8
8
Блаже́нні чи́стії се́рдцем, я́ко ті́ї Бо́га у́зрять. блажени чистии сьрьдьцьмь яко ти бога узьрzть.
9
9
Блаже́нні миротво́рці, я́ко ті́ї Си́нове Бо́жії нареку́ться. блажени съмиряѭщеи яко ти сынове божии нарекѫть сz.
10
10
Блаже́нні ізгна́ні пра́вди ра́ди, я́ко тіх єсть Ца́рствіє Небе́сноє. блажени изгънании правьды ради яко тэхъ ѥсть царьствиѥ небесьноѥ.
11
11
Блаже́нні єсте́, єгда́ поно́сять вам і іждену́ть, і реку́ть всяк зол глаго́л на ви лжу́ще — Мене́ ра́ди: блажени ѥсте ѥгда поносzть вамъ и ижденѫть и рекѫтъ вьсякъ зълъ глалолъ на вы лъжѫще мене ради.
12
12
ра́дуйтеся і веселі́теся, я́ко мзда ва́ша мно́га на Небесі́х; та́ко бо ізгна́ша проро́ки, і́же (бі́ша) пре́жде вас. радуите сz и веселите сz яко мьзда ваша мънога ѥсть на небесехъ. тако бо изгънаша пророкы иже бэшz прэжде васъ.
13
13
Ви єсте́ соль землі́; а́ще же соль обуя́єть, чим осоли́ться? Ні во что́же бу́деть ктому́, то́чію да ізси́пана бу́деть вон і попира́єма челові́ки. вы ѥсте соль земли. аще же соль обуяѥть чимь осолить сz. ни къ чесому же бѫдетъ кътому нъ да исыпана бѫдеть вънъ и попираѥма чловэкы.
14
14
(Зач. 11) Ви єсте́ світ ми́ра: не мо́жеть град укри́тися верху́ гори́ стоя́: вы ѥсте свэтъ вьсему миру. не можеть градъ укрыти сz врьху горы стоѩ.
15
15
ніже́ вжига́ють світи́льника і поставля́ють єго́ под спу́дом, но на сві́щниці, і сві́тить всім, і́же в хра́мині (суть). ни въжагаѭть свэтильника и поставляѭть ѥго подъ спѫдъмь нъ на свэщьницэ да свэтить въсэмъ иже въ храминэ сѫть.
16
16
Та́ко да просвіти́ться світ ваш пред челові́ки, я́ко да ви́дять ва́ша до́брая діла́ і просла́в'ять Отця́ ва́шего, І́же на Небесі́х. тако да просвэтить сz свэтъ вашь прэдъ человэкы да узьрzть ваша добраѩ дэла и прославzть отьца вашего иже ѥсть на небесехъ.
17
17
(Да) не мні́те, я́ко прийдо́х разори́ти Зако́н іли́ Проро́ки: не прийдо́х разори́ти, но іспо́лнити. не мьните яко придохъ разоритъ закона или пророкъ. не придохъ разоритъ нъ наплънитъ.
18
18
Амі́нь бо глаго́лю вам: до́ндеже пре́йдеть не́бо і земля́, йо́та єди́на, іли́ єди́на черта́ не пре́йдеть от Зако́на, до́ндеже вся бу́дуть. аминь глаголѭ вамъ: доньдеже прэидеть небо и землѩ иота ѥдина или ѥдина чрьта не прэидеть отъ закона доньдеже вьсѩ бѫдѫть.
19
19
І́же а́ще разори́ть єди́ну за́повідій сих ма́лих і научи́ть та́ко челові́ки, мній нарече́ться в Ца́рствії Небе́снім; а і́же сотвори́ть і научи́ть, сей ве́лій нарече́ться в Ца́рствії Небе́снім. иже бо разорить ѥдинѫ заповэдии сихъ малыихъ и научить тако чловэкы мьнии наречеть сz въ царьствии небесьнэемь. а иже сътворить и научить сь великъ наречеть сz въ царьствии небесьнэемь.
20
20
(Зач. 12) Глаго́лю бо вам, я́ко а́ще не ізбу́деть пра́вда ва́ша па́че кни́жник і фарісе́й, не вни́дете в Ца́рствіє Небе́сноє. глаголѭ бо вамъ яко аще избудеть правьда ваша паче кънижьникъ и фарасэи не имате вънити въ царьство небесьноѥ.
21
21
Сли́шасте, я́ко рече́но бисть дре́внім: не убіє́ши, і́же (бо) а́ще убіє́ть, пови́нен єсть суду́. слышасте яко речено бысть древьниимь: не убиѥши иже бо убиѥть повиньнъ ѥсть сѫду.
22
22
Аз же глаго́лю вам, я́ко всяк гні́ваяйся на бра́та своєго́ всу́є пови́нен єсть суду́; і́же бо а́ще рече́ть бра́ту своєму́: рака́, пови́нен єсть со́нмищу; а і́же рече́ть: уро́де, пови́нен єсть геє́нні о́гненній. азъ же глаголѭ вамъ яко вьсякъ гнэваѩ сz на брата своѥго без ума повиньнъ ѥсть сѫду. иже бо речеть брату своѥму рака повиньнъ ѥсть съньмищу. а иже речеть буѥ повиньнъ ѥсть геонэ огньнэи.
23
23
А́ще у́бо принесе́ши дар твой ко олтарю́ і ту пом'яне́ши, я́ко брат твой і́мать ні́что на тя, аще убо принесеши даръ твои къ олътарю и ту помzнеши яко братъ твои имать нэчьто на тz
24
24
оста́ви ту дар твой пред олтаре́м і шед пре́жде смири́ся с бра́том твої́м, і тогда́ прише́д принеси́ дар твой. остави ту даръ твои прэдъ олътарьмъ и шьдъ прэжде съмири сz съ братъмь своимь и тъгда пришьдъ принесеши даръ твои.
25
25
Бу́ди увіщава́яся с сопе́рником твої́м ско́ро, до́ндеже єси́ на путі́ с ним, да не преда́сть тебе́ сопе́рник судії́, і судія́ тя преда́сть слузі́, і в темни́цю вве́ржен бу́деши; буди увэщаѩ сz съ сѫпьръмь своимь скоро доньдеже ѥси на пѫти съ нимь да не прэдасть тебе сѫдии и сѫдия тz прэдасть слузэ и въ тьмьницѫ въвьрьжеть тz.
26
26
амі́нь глаго́лю тебі́: не ізи́деши отту́ду, до́ндеже возда́си послі́дній кодра́нт. аминъ глаголѭ тебэ: не изидеши отътѫду доньдеже въздаси послэдьнии кодрантъ.
27
27
(Зач. 13) Сли́шасте, я́ко річе́но бисть дре́внім: не прелюби́ сотвори́ши. слышасте яко речено бысть древьниимъ: не прэлюбы сътвориши.
28
28
Аз же глаго́лю вам, я́ко всяк, і́же воззри́ть на жену́ ко є́же вожделі́ти єя́, уже́ любоді́йствова с не́ю в се́рдці своє́м; азъ же глаголѭ вамъ яко вьсякъ иже възьрить на женѫ съ похотиѭ уже любы сътвори съ неѭ въ срьдьци своѥмь.
29
29
а́ще же о́ко твоє́ десно́є соблажня́єть тя, ізми́ є і ве́рзи от себе́: у́не бо ті єсть, да поги́бнеть єди́н от уд твої́х, а не все ті́ло твоє́ вве́ржено бу́деть в геє́нну (о́гненную); аще же око твоѥ десноѥ съблажняѥть тz изми ѥ и врьзи отъ тебе. унѥ бо ти ѥсть да погибнетъ ѥдинъ удъ твоихъ а не вьсе тэло твоѥ бѫдетъ въврьжено въ геонѫ.
30
30
і а́ще десна́я твоя́ рука́ соблажня́єт тя, усіци́ ю і ве́рзи от себе́: у́не бо ті єсть, да поги́бнеть єди́н от уд твої́х, а не все ті́ло твоє́ вве́ржено бу́деть в геє́нну. и аще десная твоя рѫка съблажняѥть тz усэци ѭ и вьрзи отъ себе. унѥ бо ти ѥсть да погыбнеть ѥдинъ удъ твоихъ а не вьсе тэло твоѥ идеть въ геонѫ.
31
31
Рече́но же бисть, я́ко і́же а́ще пу́стить жену́ свою́, да дасть єй кни́гу распу́стную. речено же бысть: иже аще пустить женѫ своѭ да дасть ѥи кънигы распустьныѩ.
32
32
Аз же глаго́лю вам, я́ко всяк отпуща́яй жену́ свою́, ра́зві словесе́ любоді́йнаго, твори́ть ю прелюбоді́йствовати; і і́же пущени́цю по́йметь, прелюбоді́йствуєть. азъ же глаголѭ вамъ яко вьсякъ пущаѩ женѫ своѭ развэ словесе любодэаньнааго творить ѭ прэлюбы дэяти. и иже подъбэгѫ поѥмлѥть прэлюбы творить.
33
33
(Зач. 14) Па́ки сли́шасте, я́ко річе́но бисть дре́внім: не во лжу клене́шися, возда́си же Го́сподеві кля́тви твоя́. Пакы слышасте яко речено бысть древьниимь: не въ лъжѫ кльнеши сz. въздаси же господеви клzтвы твоѩ.
34
34
Аз же глаго́лю вам не кля́тися вся́ко: ні не́бом, я́ко престо́л єсть Бо́жий; азъ же глаголѭ вамъ не клzти сz отинѫдъ. ни небъмь яко прэстолъ ѥсть божии.
35
35
ні земле́ю, я́ко подно́жіє єсть нога́ма Єго́; ні Ієрусали́мом, я́ко град єсть вели́каго Царя́; ни землеѭ яко подъножиѥ ѥсть ногама ѥго. ни иерусалимъмь яко градъ ѥсть великааго царя.
36
36
ніже́ главо́ю твоє́ю клени́ся, я́ко не мо́жеши вла́са єди́наго бі́ла іли́ че́рна сотвори́ти; ни главоѭ своѥѭ кльни сz яко не можеши власа ѥдиного бэла ли чрьна сътворити.
37
37
бу́ди же сло́во ва́ше: єй — єй; ні — ні, ли́шше же сею́ от неприя́зні єсть. бѫди же слово ваше еи еи и ни ни. лихоѥ сею отъ неприязни ѥсть.
38
38
Сли́шасте, я́ко річе́но бисть: о́ко за о́ко і зуб за зуб. слышасте яко речено бысть: око за око и зѫбъ за зѫбъ.
39
39
Аз же глаго́лю вам не проти́витися злу; но а́ще тя кто уда́рить в десну́ю твою́ лани́ту, обрати́ єму́ і другу́ю; азъ же глаголѭ вамъ не противити сz зълу. нъ аще къто тz ударить въ деснѫѭ ланитѫ обрати ѥму и другѫѭ.
40
40
і хотя́щему суди́тися с тобо́ю і ри́зу твою́ взя́ти, отпусти́ єму́ і срачи́цю; и хотzщууму сѫдъ прияти съ тобоѭ и ризѫ твоѭ възzти отъпусти ѥму и срачицѫ твоѭ.
41
41
і а́ще кто тя по́йметь по си́лі по́прище єди́но, іди́ с ним два. и аще къто поиметь тz по силэ попьрище ѥдино иди съ нимь дъвэ.
42
42
(Зач. 15) Прося́щему у тебе́ дай, і хотя́щаго от тебе́ зая́ти не отврати́. просzщеомU U тебе даи. и хотzщааго t тебе даяти не възирати.
43
43
Сли́шасте, я́ко річе́но єсть: возлю́биши і́скренняго твоєго́ і возненави́диши врага́ твоєго́. слышасте яко речено ѥсть. възлюбиши ближьнzаго своѥго. и възненавидиши врага своѥго.
44
44
Аз же глаго́лю вам: любі́те враги́ ва́ша, благослові́те клену́щия ви, добро́ творі́те ненави́дящим вас, і молі́теся за творя́щих вам напа́сть і ізгоня́щия ви, азъ же гlю вамъ. любите врагы вашz. бlгословите кльнUщая вы добро творите ненавидzщиихъ васъ. молите за творzщая вамъ напасти. изгонzщая вы бlгословите.
45
45
я́ко да бу́дете cи́нове Отця́ ва́шего, І́же єсть на Небесі́х; я́ко со́лнце Своє́ сія́єть на зли́я і благі́я і дожди́ть на пра́ведния і на непра́ведния. да бUдете сн7ове оц7z вашего иже ѥсть на нб7сьхъ. яко сlнце своѥ сияѥть. на зълыя и на бlгыя. и дъждить на правьдьныя и на не правьдьныя.
46
46
А́ще бо лю́бите лю́б’ящих вас, ку́ю мзду і́мате? Не і митарі́ ли то́жде творя́ть? аще любите любzщая вы кUю мьздU имате. не мьздоимьци ли то же творzть.
47
47
І а́ще цілу́єте дру́ги ва́ша то́кмо, что ли́шше творите́? Не і язи́чници ли тако́жде творя́ть? аще цэлUѥте врагы ваша. тъкмо что лихо творите. не мьздоимьци ли то же творzть.
48
48
Бу́діте у́бо ви соверше́нні, я́коже Оте́ць ваш Небе́сний соверше́н єсть. бUдэте съвьршени. яко и оц7ь вашь нб7сьскыи съвьршенъ ѥсть.
Глава 6
Глава 6
1
1
(Зач. 16) Внемлі́те ми́лостині ва́шея не твори́ти пред челові́ки, да ви́димі бу́дете ї́ми: а́ще ли же ні, мзди не і́мате от Отця́ ва́шего, І́же єсть на Небесі́х. Рече г7ь вънимаите млcтынz ваша. не творите предъ члв7кы. да видими ими бд7ете аще ли же ни мьзды не имате t оцz вашего иже есть на нб7сьхъ.
2
2
Єгда́ у́бо твори́ши ми́лостині, не воструби́ пред собо́ю, я́коже лицемі́ри творя́ть в со́нмищих і в сто́гнах, я́ко да просла́в'яться от челові́к. Амі́нь глаго́лю вам, восприє́млють мзду свою́. ѥгда бо твориши млcтыню. не въстрѫби предъ собою. яко Uпокрыти творzть въ съньмищихъ. и въ стьгнахъ. да прославzтьсz t члв7къ. аминъ гlю вамъ въсприимѫть мьздѫ свою.
3
3
Тебі́ же творя́щу ми́лостині, да не уві́сть шу́йця твоя́, что твори́ть десни́ця твоя́, тебэ же творzщу милостынѭ да не чуѥть шуица твоя чьто творить десница твоя.
4
4
я́ко да бу́деть ми́лостиня твоя́ в та́йні; і Оте́ць твой, ви́дяй в та́йні, Той возда́сть тебі́ я́ві. да бѫдеть милостыни твоя въ таинэ и отьць твои видzи въ таинэ въздасть тебэ явэ.
5
5
І єгда́ мо́лишися, не бу́ди я́коже лицемі́ри, я́ко лю́б'ять в со́нмищих і в сто́гнах путі́й стоя́ще моли́тися, я́ко да яв'я́ться челові́ком. Амі́нь глаго́лю вам, я́ко восприє́млють мзду свою́. и ѥгда молиши сz не бѫди яко лицемэри. яко любzть на съборищихъ и въ стьгнахъ и на распѫтиихъ стоѭще молити сz да явzть сz чловэкомъ. амин глаголѭ вамъ яко въсприѥмлѭть мьздѫ своѭ.
6
6
Ти же, єгда́ мо́лишися, вни́ди в кліть твою́ і, затвори́в две́рі твоя́, помоли́ся Отцю́ твоєму́, І́же в та́йні, і Оте́ць твой, ви́дяй в та́йні, возда́сть тебі́ я́ві. ты же ѥгда молишисz въниди въ клэть твою. и затвори двьри своя. и помолисz оц7ю твоѥмѫ въ таинэ и оц7ь твои видzи тz въ таинэ. въздасть тебе явэ.
7
7
Моля́щеся же не ли́шше глаго́літе, я́коже язи́чници; мнять бо, я́ко во многоглаго́ланії своє́м усли́шані бу́дуть; молzще же сz не лихо гlэте. яко и язычьници. мьнzть бо сz яко въ мънозэ гlании своемь Uслышани бд7ѫть.
8
8
не подо́бітеся у́бо їм; вість бо Оте́ць ваш, ї́хже тре́буєте, пре́жде проше́нія ва́шего. не подобитесz Uбо имъ. вэсть бо оц7ь вашь ихъ же трэбUете. прэже прошения вашего.
9
9
Си́це у́бо молі́теся ви: О́тче наш, І́же єси́ на Небесі́х, да святи́ться і́м'я Твоє́; сице Uбо молитесz вы. О§е нашь иже на нб7схъ. да с™итьсz имz твоѥ.
10
10
да при́йдеть Ца́рствіє Твоє́; да бу́деть во́ля Твоя́, я́ко на Небесі́, і на землі́. да придеть цrтвиѥ твоѥ. да бUдеть волz твоя. ака на нб7си и на земли.
11
11
Хліб наш насу́щний даждь нам днесь; хлэбъ нашь на сUщьныи дн7ь. даи намъ днcь.
12
12
і оста́ви нам до́лги на́ша, я́ко і ми оставля́єм должнико́м на́шим; и остави намъ дългы нашz. яко и мы оставлzѥмъ дължьникомъ нашимъ.
13
13
і не введи́ нас в напа́сть, но ізба́ви нас от лука́ваго. Я́ко Твоє́ єсть Ца́рствіє, і си́ла, і сла́ва во ві́ки. Амі́нь. и не въведи иасъ въ напасть. нъ избави ны t неприязии. яко твоѥ ѥсть цrтво. и сила и слава оц7а и сн7а и с™го д¦а въ вэкы ами=. Рече Gь.
14
14
(Зач. 17) А́ще бо отпуща́єте челові́ком согріше́нія їх, отпу́стить і вам Оте́ць ваш Небе́сний; tпѫщаите члв7кмъ съгрэшения ихъ. и tпUстнть вамъ оц7ь вашь нб7сныи.
15
15
а́ще ли не отпуща́єте челові́ком согріше́нія їх, ні Оте́ць ваш отпу́стить вам согріше́ній ва́ших. аще ли не tпѫщаѥте чл+комъ съгрэшения ихъ. ни оц7ь вашь не tпѫстить вамъ съгрэшении вашихъ.
16
16
Єгда́ же постите́ся, не бу́діте я́коже лицемі́ри сі́тующе; помрача́ють бо ли́ця своя́, я́ко да яв'я́ться челові́ком постя́щеся. Амі́нь глаго́лю вам, я́ко восприє́млють мзду свою́. ѥгда же поститесz. не бд7эте яко лицемэри сэтѫющесz. просмражають бо лица своя. да быша сz явили члв7кмъ постzщесz. аминъ гlю вамъ. яко въсприимѫть мьздU свою.
17
17
Ти же постя́ся пома́жи главу́ твою́, і лице́ твоє́ уми́й, ты же постzсz. помажи главѫ свою. и лице своѥ Uмыи.
18
18
я́ко да не яви́шися челові́ком постя́ся, но Отцю́ твоєму́, І́же в та́йні; і Оте́ць твой, ви́дяй в та́йні, возда́сть тебі́ я́ві. да не явишисz члв7кмъ постz. нъ оц7ю твоемѫ иже есть въ таинэ. и оц7ь твои видzи тz въ таинэ въздасть тебе явэ.
19
19
Не скрива́йте себі́ сокро́вищ на землі́, іді́же черв і тля тлить, і іді́же та́тіє подко́пивають і кра́дуть; не съкрываите же себе съкровищь на земли. идеже чьрвь и тьлz тьлить. идеже татиѥ подъкопавають и крадѫть.
20
20
скрива́йте же себі́ сокро́вище на Небесі́, іді́же ні черв, ні тля тлить, і іді́же та́тіє не подко́пивають, ні кра́дуть; съкрываите же себе съкровища на нб7се. идеже ни чьрвь ни тьлz тьлить. идеже татиѥ нѥ подъкопають ни крадUть.
21
21
іді́же бо єсть сокро́вище ва́ше, ту бу́деть і се́рдце ва́ше. идеже бо ѥсть съкровище ваше. тU ѥсть и ср7дце ваше.
22
22
(Зач. 18) Світи́лник ті́лу єсть о́ко. А́ще у́бо бу́деть о́ко твоє́ про́сто, все ті́ло твоє́ сві́тло бу́деть; свэтильникъ тэлU ѥсть око. аще Uбо бUдеть око твоѥ просто вьсе тэло твоѥ свэтло бUдетъ.
23
23
а́ще ли о́ко твоє́ лука́во бу́деть, все ті́ло твоє́ те́мно бу́деть. А́ще у́бо світ, і́же в тебі́, тьма єсть, то тьма кольми́? аще ли око твоѥ лUкаво бUдетъ. и вьсе тэло твоѥ тьмьно бUдеть. аще Uбо свэтъ иже въ тебэ тьма ѥсть. то тьма кольмн.
24
24
Нікто́же мо́жеть двіма́ господи́нома рабо́тати: лю́бо єди́наго возлю́бить, а друга́го возненави́дить, іли́ єди́наго держи́ться, о друзі́м же неради́ти на́чнеть. Не мо́жете Бо́гу рабо́тати і мамо́ні. никыи же рабъ можеть дъвэма ги7нома работати. либо ѥдиного възлюбить. а дрUгааго възненавидить. ли ѥдиного дьржитьсz. а о дрUзэмь не радити начьнеть. не межете бо7µ работати ни мамонэ.
25
25
Сего́ ра́ди глаго́лю вам: не пеці́теся душе́ю ва́шею, что я́сте, іли́ что піє́те, ні ті́лом ва́шим, во что облече́теся. Не душа́ ли бо́льші єсть пи́щі, і ті́ло оде́жди? сего ради гlю вамъ. не пьцэтесz дш7ею вашею. чьто эсте или чьто пиѥте. ни тэлъмь вашимь въ чьто облэчетесz. не дш7а ли больши ѥсть пищz. и тэло одеждz.
26
26
Воззрі́те на пти́ці небе́сния, я́ко не сі́ють, ні жнуть, ні собира́ють в жи́тниці, і Оте́ць ваш Небе́сний пита́єть їх. Не ви ли па́че лу́чші їх єсте́? възьрите на птицz нб7сьскыя. яко не сэють ни жьнють ни събирають въ житьницю. и оц7ь вашь нб7сьскыи питэѥть я. не вы ли паче ихъ лUчьше ѥсте.
27
27
Кто же от вас пеки́йся мо́жеть приложи́ти во́зрасту своєму́ ла́коть єди́н? кто же t васъ пекыисz. можеть приложити тэлэ своѥмь локъть единъ.
28
28
І о оде́жди что пече́теся? Смотрі́те крин се́льних, ка́ко расту́ть: не тружда́ються, ні пряду́т; и одежди чьто сz печете. съмотрите кринъ сельныихъ. како растUть. не трUжаютьсz ни прzдUть.
29
29
глаго́лю же вам, я́ко ні Соломо́н во всей сла́ві своє́й облече́ся, я́ко єди́н от сих; гlю вамъ яко ни соломонъ. въ вьсеи славэ своѥи облэчесz. яко ѥдинъ t сихъ.
30
30
а́ще же сі́но се́льноє, днесь су́ще і у́трі в пещ вмета́ємо, Бог та́ко одіва́єть, не мно́го ли па́че вас, малові́ри? аще же сэно сельноѥ дьньсь сUщеѥ. б7ъ тако дэѥть. кольми паче васъ маловэри.
31
31
(Зач. 19) Не пеці́теся у́бо, глаго́люще: что я́ми, іли́ что піє́м, іли́ чим оде́ждемся? не пьцэтесz Uбо гlюще. чьто эмъ или чьто пьѥмъ. или въ чьто одежемъсz.
32
32
Всіх бо сих язи́ци і́щуть; вість бо Оте́ць ваш Небе́сний, я́ко тре́буєте сих всіх. вьсэхъ бо сихъ языци ищють. вэсть бо оц7ь вашь нб7сьскыи. яко трэбUѥте вьсэхъ сихъ.
33
33
Іщі́те же пре́жде Ца́рствія Бо́жия і пра́вди Єго́, і сія́ вся приложа́ться вам. ищэте же паче цrьствия б9ия. и правьды ѥго. и си вьсz приложzтьсz васъ.
34
34
Не пеці́теся у́бо на у́трей, у́треній бо собо́ю пече́ться; довлі́єть дне́ві зло́ба [попече́ніє] єго́. не пьцэте сz убо на утрэи. утрэи бо дьнь собоѭ пьчеть сz. довълѥть бо дьни зълоба своѩ.
Глава 7
Глава 7
1
1
(Зач. 20) Не суді́те, да не суди́мі бу́дете; не осUждаите да не осUждени бUдете.
2
2
і́мже бо судо́м су́дите, су́дять вам; і в ню́же мі́ру мі́рите, возмі́риться вам. имь же сUдомь сUдите сUдить вамъ. и въ ню же мэрU мэрнте възмэрить вамъ.
3
3
Что же ви́диши суче́ць, і́же во о́ці бра́та твоєго́, бервна́ же, є́же єсть во о́ці твоє́м, не чу́єши? чьто же видиши сUчьць въ оцэ брата твоѥго. а бьрвьна ѥже ѥсть въ оцэ твоѥмь не чюѥши.
4
4
Або ка́ко рече́ши бра́ту твоєму́: оста́ви, да ізму́ суче́ць із очесе́ твоєго́, і се, бервно́ во о́ці твоє́м? или како речеши братѫ твоѥмU. остави изьмU сUчьць из очесе твоѥго. и се бьрвьно въ оцэ твоѥмь.
5
5
Лицемі́ре, ізми́ пе́рвіє бервно́ із очесе́ твоєго́, і тогда́ у́зриши із'я́ти суче́ць із очесе́ бра́та твоєго́. лицемэре. изьми пьрвэѥ бьрвьно из очесе твоѥго. и тъгда Uзьриши изzти сUчьць из очесе брата твоѥго.
6
6
Не даді́те свята́я псом, ні помета́йте би́сер ва́ших пред свинія́ми, да не поперу́ть їх нога́ми свої́ми і вра́щшеся расто́ргнуть ви. не дадите с™го пьсомъ. ни помэтаите бисьръ вашихъ предъ свиниями. да не поперUть ихъ ногами своими. и възвращьшесz растьргнUть вы.
7
7
(Зач.) Просі́те, і да́сться вам; іщі́те, і обря́щете; толці́те, і отве́рзеться вам; просите и дастьсz вамъ. ищэте и обрzщете. тлъцэте и tвьрзUтьсz. вамъ.
8
8
всяк бо прося́й приє́млеть, і іщя́й обріта́єть, і толку́щему отве́рзеться. всzкъ бо просzи приѥмлеть. ищzи обрzщеть. и тълкUщемU tвьрзUтьсz.
9
9
Або кто єсть от вас челові́к, єго́же а́ще воспро́сить син єго́ хлі́ба, єда́ ка́мень пода́сть єму́? ли къто ѥсть отъ васъ чловэкъ ѥгоже аще просить сынъ свои хлэба еда камень подасть ѥму;
10
10
Або а́ще ри́би про́сить, єда́ змію́ пода́сть єму́? ли аще рыбы просить еда змиѭ подасть ѥму;
11
11
А́ще у́бо ви, лука́ві су́ще, умі́єте дая́нія бла́га дая́ти ча́дом ва́шим, кольми́ па́че Оте́ць ваш Небе́сний дасть бла́га прося́щим у Него́. аще убо вы лѫкавьни сѫще умэѥте даяния блага даяти чzдомъ вашимъ кольми паче отьць вашь иже ѥсть на небесехъ дасть благаѩ просzщиимъ ѥго.
12
12
(Зач. 21) Вся у́бо, єли́ка а́ще хо́щете, да творя́ть вам челові́ци, та́ко і ви творі́те їм: се бо єсть зако́н і проро́ци. вься убо ѥлико хощете да творzть вамъ чловэци тако и вы творите имъ. се бо ѥсть законъ и пророци.
13
13
Вни́діте у́зькими врати́; я́ко простра́нная врата́ і широ́кий путь вводя́й в па́губу, і мно́зі суть входя́щії ім; вънидэте ѫзъкыими враты. яко пространа врата и широкъ пѫть въводzи въпагубѫ и мънози сѫть въходzщеи ими.
14
14
что у́зькая врата́ і ті́сний путь вводя́й в живо́т, і ма́ло їх єсть, і́же обріта́ють єго́. коль ѫзъка врата и тэснъ пѫть въводzи въ животъ и мало ихъ ѥсть иже и обрэтаѭть.
15
15
(Зач. 22) Внемлі́те же от лжи́вих проро́к, і́же прихо́дять к вам во оде́ждах о́вчих, внутр же суть во́лци хи́щници; вънемлэте отъ лъживыихъ пророкъ иже приходzть къ вамъ въ одеждахъ овьчахъ, ѫтрьѭду же сѫть вълци и хыщьници.
16
16
от плод їх позна́єте їх. Єда́ об'ємлютю от те́рнія гро́зди, іли́ от ре́пія смо́кви? отъ плодъ ихъ познаѥте ѩ. еда объѥмлѭть отъ трьния грозны или отъ рэпия смокъви;
17
17
Та́ко вся́ко дре́во до́броє плоди́ добри́ твори́ть, а зло́є дре́во плоди́ зли твори́ть; тако вьсяко дрэво добро плоды добры творить а зъло дрэво плоды зълы творить.
18
18
не мо́жеть дре́во добро́ плоди́ зли твори́ти, ні дре́во зло плоди́ добри́ твори́ти. не можеть дрэво добро плодъ зълъ творити ни дрэво зъло плодъ добръ творити.
19
19
Вся́ко у́бо дре́во, є́же не твори́ть плода́ добра́, посіка́ють є і во огнь вмета́ють. вьсяко дрэво ѥже не творить плода добра посэкаѭть и въ огнь въмэтаѭть.
20
20
Ті́мже у́бо от плод їх позна́єте їх. тэмь же убо отъ плодъ ихъ познаѥте ѩ.
21
21
(Зач. 23) Не всяк глаго́ляй мі: Го́споди! Го́споди! — вни́деть в Ца́рствіє Небе́сноє; но творя́й во́лю Отця́ Моєго́, І́же єсть на Небесі́х. не вьсякъ глаголѩи мънэ господи господи вънидеть въ царьствиѥ небесьноѥ нъ творzи волѭ отьца моѥго иже ѥсть на небесехъ.
22
22
Мно́зі реку́ть мні во он день: Го́споди! Го́споди! Не в Твоє́ ли і́м'я проро́чествовахом, і Твої́м і́менем бі́си ізгони́хом, і Твої́м і́менем си́ли мно́гі сотвори́хом? мънози рекѫть мънэ въ тъ дьнь господи господи не въ твоѥ ли имz пророчьствовахомъ и твоимь именьмь бэсы изгонихомъ и твоимь именьмъ силы мъногы сътворихомъ;
23
23
І тогда́ іспові́м їм: я́ко ніколи́же знах вас, отиді́те от Мене́, ді́лающії беззако́ніє. и тъгда исповэмь имъ яко ни коли же знахъ васъ. отидэте отъ мене дэлаѭщеи беззакониѥ. Рече г7ь.
24
24
(Зач. 24) Всяк у́бо, і́же сли́шить словеса́ Моя́ сія́ і твори́ть я, уподо́блю єго́ му́жу му́дру, і́же созда́ хра́мину свою́ на ка́мені; вьсzкъ иже слышить словеса моя си. и творить я. Uподоблю мUжю мUдрU. иже съсъда храминU свою на камени.
25
25
і сни́де дождь, і прийдо́ша рі́ки, і возві́яша ві́три, і нападо́ша на хра́мину ту; і не паде́ся, основана́ бо бі на ка́мені. и съниде дъждь. и придошz рэкы. и възвэяшz вэтри. и нападоша на храминU тU и не падесz. основана бо бэ на камене.
26
26
І всяк сли́шай словеса́ Моя́ сія́, і не творя́ їх, уподо́биться му́жу уро́диву, і́же созда́ хра́мину свою́ на пісці́; и вьсzкъ слышаи словеса моя си. и не творz ихъ. Uподобитьсz мUжю бUю иже съзъда свою храминU на пэсъцэ.
27
27
і сни́де дождь, і прийдо́ша рі́ки, і возві́яша ві́три, і опро́шася хра́мині той, і паде́ся; і бі разруше́ніє єя́ ве́ліє. и съниде дъждь и придошz рэкы. и възвэяшz вэтри. и опьрошzсz храминэ тои. и паде. бэ раздрUшениѥ ѥя велнко зэло.
28
28
І бисть єгда́ сконча́ Ісу́с словеса́ сія́, дивля́хуся наро́ди о уче́нії Єго́; и бысть ѥгда съконьчz iс7ъ. вьсz словеса си. дивлzахUсz народи. и Uченици ѥго.
29
29
бі бо учя́ їх я́ко власть імі́я, і не я́ко кни́жници (і фарисе́є). бэ бо Uча я. яко власть имыи. и не яко кънижьници ихъ и fарисэи.
Глава 8
Глава 8
1
1
Сше́дшу же Єму́ с гори́, вслід Єго́ ідя́ху наро́ди мно́зі. съшьдъшю же ѥмU съ горы. и въ слэдъ ѥго идU народи мънози.
2
2
І се, прокаже́н прише́д кла́няшеся Єму́, глаго́ля: Го́споди, а́ще хо́щеши, мо́жеши м'я очи́стити. и се прокаженъ прэстUпль. кланzшесz ѥмU гlz. Gи аще хощеши можеши мz очистити.
3
3
І просте́р ру́ку Ісу́с, косну́ся єму́, глаго́ля: хощу́, очи́стися. І а́біє очи́стися єму́ прока́за. и простьръ рUкU iс7ъ. коснUсz ѥмь гlz. хощю очистися. и абиѥ очистисz t проказы.
4
4
І глаго́ла єму́ Ісу́с: виждь, ні кому́же пові́ждь, но шед покажи́ся ієре́йові і принеси́ дар, єго́же повелі́ (в зако́ні) Моїсе́й, во свиді́тельство їм. и рече ѥмU iс7ъ. вижь никомU же не повэжь. нъ шьдъ покажисz архиѥрэомъ. и принесъ даси даръ. иже повелэ имъ моси въ съвэдэниѥ имъ.
5
5
(Зач. 25) Вше́дшу же Єму́ в Капернау́м, приступи́ к Нему́ со́тник, моля́ Єго́ въшьдъшю iс7ови въ каперьнаUмъ. пристUпи къ немU сътьникъ. молz и.
6
6
і глаго́ля: Го́споди, о́трок мой лежи́ть в дому́ разсла́блен, лю́ті стражда́. гlz Gи отрокъ мои лежить въ домU ослабленъ. лютэ яко стража.
7
7
І глаго́ла єму́ Ісу́с: Аз прише́д ісцілю́ єго́. и гlа ѥмU iс7ъ. азъ пришьдъ исцэлю и.
8
8
І отвіща́в со́тник, рече́ (Єму́): Го́споди, нісьм досто́їн, да под кров мой вни́деши; но то́кмо рци сло́во, і ісцілі́єть о́трок мой; и tвэщавъ сътьникъ рече ѥмU. Gи. нэсмь достоинъ. да вънидеши въ домъ мои. нъ тъкмо рьци слово. и исцэлэѥть отрокъ мои.
9
9
і́бо аз челові́к єсьм под вла́стію, іми́й под собо́ю во́їни, і глаго́лю сему́: іди́, і і́деть; і друго́му: прийди́, і прихо́дить; і рабу́ моєму́: сотвори́ сіє́, і сотвори́ть. ибо азъ члв7къ ѥсмь подъ владыкою. имыи подъ собою воины. и гlю семU иди и идеть. и дрUгомU приди и придеть. рабU моемU сътвори се и сътворить.
10
10
Сли́шав же Ісу́с, удиви́ся і рече́ гряду́щим по Нем: амі́нь глаго́лю вам: ні во Ізра́їлі толи́ки ві́ри обріто́х. слышzвъ же iс7ъ и дивисz ѥмU. и рече грzдUщиимъ по немь. аминъ аминъ гlю вамъ. яко ни въ из7ли толикы вэры обрэтохъ.
11
11
Глаго́лю же вам, я́ко мно́зі от восто́к і за́пад при́йдуть і возля́гуть со Авраа́мом, і Ісаа́ком, і Іа́ковом во Ца́рствії Небе́снім; гlю же вамъ. яко мънози t въстокъ. и запада придUть. и възлzгUть съ аврамъмь и исакъмь и съ ияковъмь. въ цrтвии небесьсцэмь.
12
12
си́нове же ца́рствія ізгна́ні бу́дуть во тьму кромі́шнюю: ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м. а сн7ове цrтвия изгънани бUдUть. въ тьмU кромэшьнюю. тU бUдеть плачь и скрьжьтъ зUбомъ.
13
13
І рече́ Ісу́с со́тнику: іди́, і я́коже ві́ровал єси́, бу́ди тебі́. І ісцілі́ о́трок єго́ в той час. и рече iс7ъ сътьникU. иди яко же вэрова. бUди тебе. и исцэлэ отрокъ ѥго въ тъ часъ.
14
14
(Зач. 26) І прише́д Ісу́с в дом Петро́в, ви́ді те́щу єго́ лежа́щу і огне́м жего́му, пришьдыи iс7ъ въ домъ петровъ. видэ тьщю его лежzщю огньмь жегомU.
15
15
і прикосну́ся руці́ єя́, і оста́ви ю огнь; і воста́ і служа́ше Єму́. и прікоснUсz рUкU ѥz и остави ю огнь. и въста и слUжzше емѫ
16
16
По́зді же би́вшу, приведо́ша к Нему́ бі́сни мно́гі; і ізгна́ ду́хи сло́вом і вся боля́щия ісціли́; поздэ же бывъшю. приведошz къ немU бэсьны многы. и изгъна словъмь д¦ы. и вьсz недUжьныя исцэли.
17
17
да сбу́деться річе́нноє Іса́єм проро́ком, глаго́лющим: Той неду́ги на́ша прия́т і болі́зні понесе́. да събUдетьсz реченоѥ прbркъмь исаиемь гlющемь тъ недUгы нашz приятъ. и болэзни нашz понесе.
18
18
Ви́дів же Ісу́с мно́гі наро́ди о́крест Себе́, повелі́ (ученико́м) іти́ на он пол. Uзьрэвъ же iс7ъ многъ народъ окрьстъ себе. и повелэ ити на онъ полъ.
19
19
І присту́пль єди́н кни́жник, рече́ Єму́: учи́телю, іду́ по Тебі́, а́може а́ще і́деши. и пристUпль ѥдинъ кънижьникъ рече ѥмU. Uчителю идU по тобэ zмо же колижьдо идеши.
20
20
Глаго́ла єму́ Ісу́с: ли́си я́звини і́муть, і пти́ці небе́сния — гні́зда, Син же челові́чеський не і́мать гді глави́ подклони́ти. гла ѥмU iс7ъ. лиси язвьны имUть. птицz нб7сьскыя гнэзда. а сн7ъ чlвчьскыи не имать къде главы подъклонити.
21
21
Други́й же от учени́к Єго́ рече́ Єму́: Го́споди, повели́ мі пре́жде іти́ і погребсти́ отця́ моєго́. дрUгыи же t Uченикъ рече къ немѫ. Gи повели ми прэже ити погрети оц7z моѥго.
22
22
Ісу́с же рече́ єму́: гряди́ по Мні і оста́ви ме́ртвих погребсти́ своя́ мертвеці́. iс7ъ же гlа ѥмU грzди по мънэ. и остави мьртвыи. погрети своя мьртвьца.
23
23
(Зач. 27) І влі́зшу Єму́ в кора́бль, по Нем ідо́ша ученици́ Єго́. и вълэзъшю ѥмѫ въ корабль по нѥмь идошz Uченици ѥго.
24
24
І се, трус вели́к бисть в мо́рі, я́коже кораблю́ покрива́тися волна́ми; Той же спа́ше. и се трUсъ великъ быc въ мори. и яко покрыватисz кораблю вълънами. а тъ съпzше.
25
25
І прише́дше ученици́ Єго́ возбуди́ша Єго́, глаго́люще: Го́споди, спаси́ ни, погиба́єм. и пришьдъше Uченици ѥго възбUдиша и гlюще. Gи сп7си ны погыбаѥмъ.
26
26
І глаго́ла їм: что страшли́ві єсте́, малові́ри? Тогда́ воста́в запрети́ ві́тром і мо́рю, і бисть тишина́ ве́лія. и гlа имъ. что страшиви ѥсте. маловэрии. тъгда въставъ запрэти вэтромъ и морю. и быc тишина велия.
27
27
Челові́ци же чуди́шася, глаго́люще: Кто єсть Сей, я́ко і ві́три і мо́ре послу́шають Єго́? члв7ци же дивишасz гlюще. кто сь ѥсть. яко вэтри и море послUшаѥть ѥго.
28
28
(Зач. 28) І прише́дшу Єму́ на он пол, в страну́ Гергеси́нськую, сріто́ста Єго́ два бі́сна от гроб ісходя́ща, лю́та зіло́, я́ко не мощи́ нікому́ мину́ти путе́м тім. Въ оно+. пришьдъшю iс7ви. въ странU гергесиньскU. сърэтоста и дъва бэсьна. t жzлии исходzщz. люта зэло. яко не можzше никто же минUти пUтьмь тэмь.
29
29
І се, возопи́ста глаго́люща: что на́ма і Тебі́, Ісу́се Си́не Бо́жий? прише́л єси́ сі́мо пре́жде вре́мене му́чити нас. и се възъписта гlюща. что ѥсть нама iс7е и тебе сн7е б9ии. пришьлъ ѥси сэмо прэже врэмене мUчитъ иасъ.
30
30
Бя́ше же дале́че от нею́ ста́до свині́й мно́го пасо́мо. бэ же далече t нею стадо свинии мъного пасомо.
31
31
Бі́си же моля́ху Єго́, глаго́люще: а́ще ізго́ниши ни, повели́ нам іти́ в ста́до свино́є. бэси же молzахUти и гlюще. аще изгониши ны. повэли намъ ити въ стадо свиное
32
32
І рече́ їм: іді́те. Они́ же ізше́дше ідо́ша в ста́до свино́є; і се, (а́біє) устреми́ся ста́до все по бре́гу в мо́ре, і утопо́ша в вода́х. и рече имъ идэте. они же шьдъше идошz въ свиния. и абиѥ Uстрьмисz вьсе стадо по берегU въ море. и Uтопошz въ водахъ.
33
33
Пасу́щії же біжа́ша, і ше́дше во град, возвісти́ша вся, і о бісно́ю. и пасUщеи бэжzшz. и шьдъше въ градъ. възвэстишz вьсz о бэсьною.
34
34
І се, весь град ізи́де в срі́теніє Ісу́сові; і ви́дівше Єго́, моли́ша, я́ко да́би преше́л от преді́л їх. и се вьсь градъ изидU противU iс7ви. и видэвъше молишя и. да бы прэшьлъ t прэдэлъ ихъ.
Глава 9
Глава 9
1
1
(Зач. 29) І вліз в кора́бль, пре́йде і при́йде во Свой град. Въ оно+. вълэзъ iс7ъ въ корабль. и приде въ свои градъ.
2
2
І се, принесо́ша Єму́ разсла́блена (жи́лами), на одрі́ лежа́ща; і ви́дів Ісу́с ві́ру їх, рече́ разсла́бленному: дерза́й, ча́до, отпуща́ються ті грісі́ твої́. и се принесоша ѥмU ослабленъ жилами. на одрэ лежzщь. и видэвъ iс7ъ вэрU ихъ. рече ослабленомU. дьрзаи чzдо tпUщають ти сz грэси твои.
3
3
І се, ні́ції от кни́жник рі́ша в себі́: Сей ху́лить. и се ѥтери t кънижьникъ рэшz въ себэ. сь власвимисаѥть.
4
4
І ви́дів Ісу́с помишле́нія їх, рече́: вску́ю ви ми́слите лука́вая в сердця́х свої́х? и видэвъ iс7ъ вэрU ихъ и рече. въскUю вы помышлzѥте зълоѥ въ ср7дцихъ вашихъ.
5
5
что бо єсть удо́біє рещи́: отпуща́ються ті грісі́, іли́ рещи́: воста́ни і ходи́? чьто бо ѥсть Uдобеѥ рещи. tпUщаютьсz грэси твои. ли рещи въстани и ходи.
6
6
но да уві́сте, я́ко власть і́мать Син Челові́чеський на землі́ отпуща́ти гріхи́; тогда́ глаго́ла разсла́бленному: воста́ни, возьми́ твой одр і іди́ в дом твой. нъ да Uвэсте яко власть имать сн7ъ члв7чьскыи tпUщати грэхы на земли. и тъгда гlа ослабленомU. въставъ възьми ложе твое. и иди въ домъ свои.
7
7
І воста́в, (взем одр свой,) і́де в дом свой. и въставъ иде въ домъ свои.
8
8
Ви́дівше же наро́ди чуди́шася і просла́виша Бо́га, да́вшаго власть такову́ю челові́ком. видивъше же народи. чюдишzсz. и прославиша б7а. давъшааго власть такU члв7кмъ.
9
9
(Зач. 30) І преходя́ Ісу́с отту́ду, ви́ді челові́ка сідя́ща на ми́тниці, Матфе́я глаго́лема; і глаго́ла єму́: по Мні гряди́. І воста́в по Нем і́де. Въ оно+ приходz iс7ъ. видэ члв7ка на мытьници сэдzщz. именьмь матьfэи. и гlа ѥмU по мънэ иди. и въставъ по немь иди.
Глава 10
Глава 10
1
1
І призва́ обана́десять ученики́ Своя́, даде́ їм власть на ду́сіх нечи́стих, я́ко да ізго́нять їх, і ціли́ти всяк неду́г і вся́ку болі́знь. Въ оно время. призва iс7 оба на дете Uченика своя. дасть имъ власть. на дс¦ъ нечистыхъ. да изгонzть я. и цэлzть всzкъ недUгъ и всzкU болэзнь.
2
2
Двана́десятих же апо́столов імена́ суть сія́: пе́рвий Си́мон, і́же нарица́ється Петр, і Андре́й, брат єго́; Іа́ков Зеведе́єв і Іоа́нн, брат єго́; обэма же на десzте апостолома имена сѫть се. пьрьвыи симонъ иже наречетъ сz петръ и андрэа братъ ѥго ияковъ зеведеовъ. и иоанъ братъ ѥго
3
3
Фили́пп і Варфоломе́й; Фома́ і Матфе́й мита́р; Іа́ков Алфе́єв і Левве́й, наріче́нний Фадде́й; филипъ и варfоломэи fома и матfеи мытарь иаковъ алфеевъ и левеи нареченыи fадэи
4
4
Си́мон Канані́т і Іу́да Іскаріо́тський, і́же і предаде́ Єго́. симонъ кананеи и иуда искариотьскыи иже и прэдасть.
5
5
Сія́ обана́десять посла́ Ісу́с, запові́да їм, глаго́ля: на путь язи́к не іді́те і во град самаря́нський не вни́діте; сия посла iс7 заповэда имъ гlя. на пUти языкъ не идэте. и въ градъ самарzнъ. не вънидэте.
6
6
іді́те же па́че ко овця́м поги́бшим до́му Ізра́їлева; идэте паче къ овьцамъ погыбъшимъ. домU изlва.
7
7
ходя́ще же пропові́дуйте, глаго́люще: я́ко прибли́жися Ца́рствіє Небе́сноє; ходzще проповэдаите гlюще. яко приближисz цр7ство нб7сноѥ.
8
8
боля́щия ісціля́йте, прокаже́нния очища́йте, ме́ртвия воскреша́йте, бі́си ізгоня́йте; ту́не прия́сте, ту́не даді́те. болzщая ицэлите. мьртвыя въскрэшаите. прокаженыя очищаите. бэсы изгоните. тUнѥ приясте. тUнѥ же и дадите.
9
9
(Зач. 35) Не стяжі́те зла́та, ні сребра́, ні мі́ді при поясі́х ва́ших, не сътzжите злата ни съребра ни мэди при поясэхъ вашихъ
10
10
ні пи́ри в путь, ні двою́ ри́зу, ні сапо́г, ні жезла́; досто́їн бо єсть ді́латель мзди своєя́. ни мошьны на пѫти ни дъвою ризу ни сапогъ ни жьзла. достоинъ бо ѥсть дэлатель мьзды своѥѩ.
11
11
В о́ньже а́ще (коли́ждо) град іли́ весь вни́дете, іспита́йте, кто в нем досто́їн єсть, і ту пребу́діте, до́ндеже ізи́дете; въ ньже колижьдо градъ ли въ вьсь вънидете испытаите къто въ немь достоинъ ѥсть и ту прэбѫдэте доньжеде изидете.
12
12
входя́ще же в дом цілу́йте єго́, глаго́люще: мир до́му сему́; въходzще же въ домъ цэлуите и.
13
13
і а́ще у́бо бу́деть дом досто́їн, при́йдеть мир ваш нань; а́ще ли же не бу́деть досто́їн, мир ваш к вам возврати́ться. и аще убо бѫдетъ домъ достоинъ придеть миръ вашь на нь. аще ли же не бѫдеть достоинъ миръ вашь къ вамъ възвратить сz.
14
14
І і́же а́ще не при́йметь вас, ніже́ послу́шаєть слове́с ва́ших, ісходя́ще із до́му іли́ із гра́да того́, оттрясі́те прах ног ва́ших; и иже колижьдо не приметь васъ ни послушаѥть словесъ вашихъ исходzще из дому ли из града того отътрzсэте прахъ отъ ногъ вашихъ.
15
15
Амі́нь глаго́лю вам: отра́дніє бу́деть землі́ содо́мстій і гомо́ррстій в день су́дний, не́же гра́ду тому́. аминъ глаголѭ вамъ: отрадьнэѥ бѫдеть земли содомьсцэи и гоморьсцэи въ дьнь сѫдьныи неже граду тому.
16
16
(Зач. 36) Се, Аз посила́ю вас я́ко о́вці посреді́ волко́в; бу́діте у́бо му́дрі, я́ко змія́, і ці́лі, я́ко го́лубіє. се азъ сьлю вы. яко овьца посредэ вълкъ. бUдэте мUдри яко же змия. и цэли яко голUбиѥ.
17
17
Внемлі́те же от челові́к: предадя́ть бо ви на со́нми, і на собо́рищих їх бію́ть вас, вънемлэте же t чловэкъ. предадzть бо вы на съньмы. и на съньмищихъ вашихъ. и Uбиють вы.
18
18
і пред влади́ки же і царі́ веде́ні бу́дете Мене́ ра́ди, во свиді́тельство їм і язи́ком. и предь вlдкы и цrz. ведени бUдете мене ради. въ съвэдэниѥ имъ. и языкомъ.
19
19
Єгда́ же предаю́ть ви, не пеці́теся, ка́ко іли́ что возглаго́лете; да́стьбося вам в той час, что возглаго́лете; ѥже предадzть вы. не пьцэтесz како ли что возгlѥте. дасть бо сz вамъ въ тъ чаc. что гlѥте.
20
20
не ви бо бу́дете глаго́лющії, но Дух Отця́ ва́шего глаго́ляй в вас. не вы бо ѥсте гlюще. нъ дх7ъ оц7а вашего гlяи въ васъ.
21
21
Преда́сть же брат бра́та на смерть, і оте́ць ча́до; і воста́нуть ча́да на роди́телі і убію́ть їх; предасть бо братъ брата. на съмрьть. и оц7ь чадо. и въстанUть чада. на родителя. и Uбьють я.
22
22
і бу́дете ненави́дими всі́ми і́мене Моєго́ ра́ди; претерпі́вий же до конця́, той спасе́н бу́деть. и бUдете ненавидими имене моѥго ради. претьрпэвыи же до коньца съпасенъ бUдеть.
23
23
(Зач. 37) Єгда́ же го́нять ви во гра́ді сем, бі́гайте в други́й. Амі́нь бо глаго́лю вам: не і́мате сконча́ти гра́ди Ізра́їлеви, до́ндеже при́йдеть Син Челові́чеський. ѥгда же гонѩть вы въ градэ семь бэгаите въ другыи. аминъ бо глаголѭ вамъ яко не имате исконьчати градъ издраилевъ доньдеже придеть сынъ чловэчьскыи.
24
24
Ність учени́к над учи́теля (своєго́), ніже́ раб над господи́на своєго́; нэсть ученикъ надъ учительмь ни рабъ надъ господинъмь своимь.
25
25
довлі́єть ученику́, да бу́деть я́ко учи́тель єго́, і раб я́ко госпо́дь єго́. А́ще господи́на до́му Веєльзеву́ла нареко́ша, кольми́ па́че дома́шнія єго́? довълѥть ученику да бѫдеть яко учитель ѥго и рабу да бѫдеть яко господь ѥго. аще господина дому вельзовула нарекошz кольми паче домашьнѩѩ ѥго.
26
26
Не убо́йтеся у́бо їх, нічто́же бо єсть покрове́нно, є́же не откри́ється, і та́йно, є́же не уві́діно бу́деть. не убоите сz убо ихъ. ни чьто же бо ѥсть покръвено ѥже не отъкръвено бѫдеть. и таино ѥже не увэдэно бѫдеть.
27
27
Є́же глаго́лю вам во тьмі, рці́те во сві́ті; і є́же во у́ші сли́шите, пропові́діте на кро́віх. ѥже глаголѭ вамъ въ тьмэ рьцэте въ свэтэ и ѥже въ ухо слышасте проповэдите на кровэхъ.
28
28
І не убо́йтеся от убива́ющих ті́ло, душі́ же не могу́щих уби́ти; убо́йтеся же па́че могу́щаго і ду́шу і ті́ло погуби́ти в геє́нні. и не убоите сz отъ убиваѭщихъ тэло а душz не могѫщиихъ убити. убоите же сz паче могѫщааго душѫ и тэло погубити въ геонэ.
29
29
Не дві ли пти́ці ціни́тіся єди́ному асса́рію? І ні єди́на от них паде́ть на землі́ без Отця́ ва́шего. не дъвэ ли пътици асарии цэнимэ ѥсте и ни ѥдинаже отъ нѥю не падеть на земли без отьца вашего.
30
30
Вам же і вла́си главні́ї всі ізочте́ні суть. ваши же власи главы вьси ищьтени сѫть.
31
31
Не убо́йтеся у́бо: мно́зіх птиць лу́чші єсте́ ви. не убоите сz убо мънозэхъ пътиць лучьше ѥсте вы.
32
32
(Зач. 38) всяк у́бо і́же іспові́сть М'я пред челові́ки, іспові́м єго́ і Аз пред Отце́м Мої́м, І́же на Небесі́х; вьсzкъ иже исповэсть мz предъ чlвкы. исповэмь и язъ предъ оц7ьмь моимь иже ѥсть на нб7сьхъ.
33
33
а і́же отве́ржеться Мене́ пред челові́ки, отве́ргуся єго́ і Аз пред Отце́м Мої́м, І́же на Небесі́х. а иже tвьржетьсz мене предъ члв7кы. tвьргUсz ѥго и язъ прэдъ оц7мь моимь иже ѥсть на нб7сьхъ.
34
34
Не мні́те, я́ко прийдо́х воврещи́ мир на зе́млю; не прийдо́х воврещи́ мир, но меч; не мьните яко придохъ въврэщь мира на землѭ не придохъ въврэщь мира нъ мечь.
35
35
прийдо́х бо разлучи́ти челові́ка на отця́ своєго́, і дщер на ма́тер свою́, і неві́сту на свекро́в свою́. придохъ бо разлѫчитъ чловэка на отьца своѥго и дъщерь на матерь своѭ и невэстѫ на свекръвь своѭ.
36
36
І вразі́ челові́ку дома́шнії єго́. и врази чловэку домашьнии ѥго.
37
37
(Зач. 39) І́же лю́бить отця́ іли́ ма́тер па́че Мене́, ність Мене́ досто́їн; і і́же лю́бить си́на іли́ дщер па́че Мене́, ність Мене́ досто́їн; иже любить оц7z ли м™рь паче мене нэсть мене достоинъ. иже любить сн7а ли дъщерь. паче мене нэсть мене достоинъ.
38
38
і і́же не при́йметь креста́ своєго́ і вслід Мене́ гряде́ть, ність Мене́ досто́їн. иже не прииметь кrта своѥго и въ слэдъ мене грzдеть нэсть мене достоинъ.
39
39
Обріти́й ду́шу свою́ погуби́ть ю; а і́же погуби́ть ду́шу свою́ Мене́ ра́ди, обря́щеть ю. обрэтыи дш7ю свою погUбить ю. а иже погUбить дш7ю свою мене ради обрzщеть ю.
40
40
І́же вас приє́млеть, Мене́ приє́млеть; і і́же приє́млеть Мене́, приє́млеть Посла́вшаго М'я; иже вы приѥмлеть мz приѥмлеть. а иже приѥмлеть мz. приѥмлеть посълавъшааго мz.
41
41
приє́мляй проро́ка во і́м'я проро́чо, мзду проро́чу при́йметь; і приє́мляй пра́ведника во і́м'я пра́ведничо, мзду пра́ведничу при́йметь; приѥмлzи прbрка въ имz прbрче. мьздU прbрчю приѥмлеть. а приѥмлzи правьдьника. въ имz правьдьниче мьздU правьдьничю приѥмлеть.
42
42
і і́же а́ще напої́ть єди́наго от ма́лих сих ча́шею студени́ води́ то́кмо, во і́м'я ученика́, амі́нь глаго́лю вам, не погуби́ть мзди своєя́. иже колижьдо напоить. ѥдиного малыхъ сихъ. чашю стUдены воды, тъкмо въ имz прbрка. аминъ гlю вамъ. не погѫбить мьзды своѥя.
Глава 11
Глава 11
1
1
І бисть, єгда́ соверши́ Ісу́с запові́дая обімана́десяте ученико́ма Свої́ма, пре́йде отту́ду учи́ти і пропові́дати во граді́х їх. И бысть ѥгда съконьчz iс7ъ. заповэдая обэма на десzте Uченикома. прэиде tтUдU Uчитъ и проповэдатъ въ градэхъ ихъ. Въ оно вреұ.
2
2
(Зач. 40) Іоа́нн же сли́шав во узи́лищі діла́ Христо́ва, посла́ два от учени́к свої́х, Слышавъ iw7нъ. въ Uзилищи дэла хв7а. и посъла два предъ Uченикы своими.
3
3
рече́ Єму́: Ти ли єси́ Гряди́й, іли́ іно́го ча́єм? и рече ѥмU. ты ли ѥси грzдыи. или иного чаѥмъ.
4
4
І отвіща́в Ісу́с рече́ ї́ма: ше́дша возвісти́та Іоа́ннові, я́же сли́шита і ви́діта; и tвэщавъ iс7 рече имъ. шьдъша възвэстита иwанови. яже слышасте и видэсте.
5
5
сліпі́ї прозира́ють і хро́мії хо́дять, прокаже́ннії очища́ються і глусі́ї сли́шать, ме́ртвії востаю́ть і ни́щії благовіству́ють; слэпии прозирають. и хромии ходzть. прокажении очищаютьсz. и глUсии слышать мьртвии въстають. и нищии бlговэствUють.
6
6
і блаже́н єсть, і́же а́ще не соблазни́ться о Мні. и бл9нъ ѥсть. иже не съблазнитьсz о мнэ.
7
7
Ті́ма же ісходя́щема, нача́т Ісу́с наро́дом глаго́лати о Іоа́нні: чесо́ ізидо́сте в пусти́ню ви́діти? Трость ли ві́тром коле́блему? тэма же исходzщема начатъ iс7 гlти о иwанэ. что изидосте видэтъ въ пUстыню. тръсти ли вэтръмь колэблѥмы.
8
8
Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Челові́ка ли в мя́гкі ри́зи облече́нна? Се, і́же м'я́гкая нося́щії, в домі́х ца́рських суть. что изидосте видэтъ. чlвка ли въ мѩҲкы ризы обълчена. се. иже мzкъка иосzть. въ домъхъ цrихъ сUть.
9
9
Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Проро́ка ли? Єй, глаго́лю вам, і ли́шше проро́ка. нъ чьсо изидосте видэтъ. прbрка ли. еи гlю вамъ. и лише прbрка.
10
10
Сей бо єсть, о не́мже єсть пи́сано: се, Аз посила́ю а́нгела Моєго́ пред лице́м Твої́м, і́же угото́вить путь Твой пред Тобо́ю. сь бо ѥсть о нѥмь же ѥсть писано. се азъ послю анн7глъ мои предъ лицемь твоимь. иже Uготовить пUть твои предь тобою.
11
11
Амі́нь глаго́лю вам, не воста́ в рожде́нних жена́ми бо́лій Іоа́нна Крести́теля; мній же во Ца́рствії Небе́снім бо́лій єго́ єсть. амн7ъ гlю вамъ. не въста въ рожении женами. болии иwана кrтля. мьнии же въ цrьствии нб7сьнэмь. болии ѥго ѥсть.
12
12
От дній же Іоа́нна Крести́теля досе́лі Ца́рствіє Небе́сноє ну́диться [с ну́ждею восприє́млеться], і ну́ждници восхища́ють є; t дн7ии бо iw7на кр7стля доселэ. цр7ствиѥ нб7сноѥ нUдитьсz. и нUждьници въсхытають ѥ.
13
13
всі бо проро́ци і зако́н до Іоа́нна прореко́ша. вси бо прbрци и законъ. до иоаиа прbрекоша.
14
14
І а́ще хо́щете прия́ти, той єсть Ілія́ хотя́й прийти́; и аще хощете прияти. тъ ѥсть. илия. хотzи прити.
15
15
імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить. имэя Uши слышати да слышить.
16
16
(Зач. 41) Кому́ же уподо́блю род сей? Подо́бен єсть ді́тем сідя́щим на то́ржищих і возглаша́ющим друго́м свої́м Кому уподоблѭ родъ сь; подобьнъ ѥсть дэтищемъ сэдzщемъ на тръжищихъ иже возглашаѭть другомъ своимъ
17
17
і глаго́лющим: писка́хом вам, і не пляса́сте; пла́кахом вам, і не рида́сте. и глаголѭть: пискахомъ вамъ и не плzсасте. плакахомъ вамъ и не рыдасте.
18
18
При́йде бо Іоа́нн ні яди́й, ні пія́й; і глаго́лють: бі́са і́мать. приде бо иоанъ ни пиѩ ни эды и глаголѭть: бэсъ имать.
19
19
При́йде Син Челові́чеський яди́й і пія́й; і глаго́лють: се челові́к я́дця і винопи́йця, митаре́м друг і грі́шником. І оправди́ся прему́дрость от чад свої́х. приде сынъ чловэчьскыи эды и пиѩ и глаголѭтъ: се сь чловэкъ эдьца и винопиица мытаремъ другъ и грэшьникомъ. и оправьди сz прэмѫдрость отъ чzдъ своихъ.
20
20
(Зач. 42) Тогда́ нача́т Ісу́с поноша́ти градово́м, в ни́хже би́ша мно́жайшия си́ли Єго́, зане́ не пока́яшася; тъгда начатъ исусъ поносити градомъ въ нихъже бышz мъножаишzѩ силы имъ занѥ не покаяшz сz.
21
21
го́ре тебі́, Хорази́не, го́ре тебі́, Вифсаї́до! Я́ко а́ще в Ти́рі і Сидо́ні би́ша си́ли би́ли би́вшия в вас, дре́вле у́бо во вре́тищі і пе́пелі пока́ялися би́ша; горе тобэ хоразинъ горе тебэ виfсаида яко аще въ тµрэ и сидонэ бышz силы былы бывъшzѩ въ васъ древлѥе убо въ врэтищи и попелэ покаяли сz бышz.
22
22
оба́че глаго́лю вам: Ти́ру і Сидо́ну отра́дніє бу́деть в день су́дний, не́же вам. обаче глаголѭ вамъ: тµру и сидону отъраднэѥ бѫдеть въ дьнь сѫдьныи неже вамъ.
23
23
І ти, Капернау́ме, і́же до небе́с вознеси́йся, до а́да сни́деши; зане́ а́ще в Содо́міх би́ша си́ли би́ли би́вшия в тебі́, преби́ли у́бо би́ша до дне́шняго дне; и ты капернаумъ възнесыи сz до небесе до ада сънидеши. зане аще въ содомэхъ быша силы былы бывшzѩ въ тебэ прэбылы быша до дьньшьняаго дьне.
24
24
оба́че глаго́лю вам, я́ко землі́ Содо́мстій отра́дніє бу́деть в день су́дний, не́же тебі́. обаче глаголѭ вамъ яко земли содомьсцэ отъраднэѥ бѫдеть въ день сѫдьныи неже тебэ.
25
25
В то вре́м'я отвіща́в Ісу́с рече́: іспові́даютіся, О́тче, Го́споди небесе́ і землі́, я́ко утаї́л єси́ сія́ от прему́дрих і разу́мних і откри́л єси́ та младе́нцем; въ то врэмz отъвэщавъ исусъ рече: исповэдаѭ ти сz отьче господи небу и земли яко утаилъ ѥси си отъ прэмѫдрыихъ и разумьныихъ и явилъ я ѥси младеньцемъ.
26
26
єй, О́тче, я́ко та́ко бисть благоволе́ніє пред Тобо́ю. еи отьче яко тако бысть воля прэдъ тобоѭ. Рече гь7. своимъ Uченикомъ.
27
27
(Зач. 43) Вся мні предана́ суть Отце́м Мої́м; і нікто́же зна́єть Си́на, то́кмо Оте́ць; ні Отця́ кто зна́єть, то́кмо Син, і Єму́же а́ще во́лить Син откри́ти. всz мнэ предана сUть оц7ьмь моимь. и никто же не знаѥть сн7а тъкмо оц7ь. и оц7а кто не знаѥть. тъкмо сн7ъ. и ѥму же велить сн7ъ tкрыти.
28
28
Прийді́те ко Мні всі тружда́ющіїся і обремене́ннії, і Аз упоко́ю ви; придэте къ мнэ вси трUжьшеисz. и обременѥни. и азъ покою вы.
29
29
возьмі́те і́го Моє́ на себе́ і научі́теся от Мене́, я́ко кро́ток єсьм і смире́н се́рдцем; і обря́щете поко́й душа́м ва́шим; възьмэте иго моѥ на себе. и наUчитесz t мене. яко кротъкъ ѥсмь. и съмэренъ с®цмь. и обрzщете покои дш7мъ вашимь.
30
30
і́го бо Моє́ бла́го, і бре́м'я Моє́ легко́ єсть. иго бо моѥ бlго. и беремя моѥ льгъко ѥсть.
Глава 12
Глава 12
1
1
(Зач. 44) В то вре́м'я і́де Ісу́с в субо́ти сквозі́ сі́янія; ученици́ же Єго́ взалка́ша і нача́ша востерза́ти кла́си і я́сти. Въ то врэмz приде исусъ сквозэ сэания. ученици же ѥго възалкаша сz и начzшz въстрьгати класы и эсти.
2
2
Фарисе́є же ви́дівше рі́ша Єму́: се ученици́ Твої́ творя́ть, єго́же не досто́їть твори́ти в субо́ту. фарисэи же видэвъше рэша ѥму: се ученiци твои творzть. ѥгоже не достоить творити въ сѫботы.
3
3
Он же рече́ їм: ні́сте ли чли, что сотвори́ Дави́д, єгда́ взалка́ сам і су́щії с ним? онъ же рече имъ: нэсте ли чьли чьто сътвори давыдъ ѥгда възалка самъ и иже съ нимь бэахѫ;
4
4
ка́ко вни́де в храм Бо́жий і хлі́би предложе́нія сніде́, ї́хже не досто́йно бі єму́ я́сти, ні су́щим с ним, то́кмо ієре́єм єди́ним? како въниде въ храмъ божии и хлэбы прэдъложения снэсть ихъже не достоино ѥму бэ эсти ни сѫщиимъ съ нимь тъкъмо иереомъ ѥдинэмъ;
5
5
іли́ ні́сте чли в зако́ні, я́ко в субо́ти свяще́нници в це́ркві субо́ти скверня́ть і непови́нні суть? ли нэсте чьли въ законэ яко въ сѫботы иереи въ цьркъви сѫботѫ скврьнzть и неповиньни сѫть;
6
6
глаго́лю же вам, я́ко це́ркве бо́лі єсть зді; глаголѭ вамъ яко црькъве болии ѥсть сьде.
7
7
а́ще ли би́сте ві́дали, что єсть: ми́лости хощу́, а не же́ртви, ніколи́же у́бо би́сте осужда́ли непови́нних; аще ли бысте вэдэли чьто ѥсть милости хощѫ а не жрьтвэ ни коли же убо бысте осѫждили неповиньныихъ.
8
8
госпо́дь бо єсть і субо́ти Син Челові́чеський. господь бо ѥсть сѫботэ сынъ чловэчьскыи.
9
9
(Зач. 45) І преше́д отту́ду, при́йде на со́нмище їх. и прэшедъ отътѫду приде на съньмище ихъ.
10
10
І се челові́к бі ту, ру́ку іми́й су́ху. І вопроси́ша Єго́, глаго́люще: а́ще досто́їть в субо́ти ціли́ти? Да на Него́ возглаго́лють. и се чловэкъ бэ ту рѫкѫ имы сухѫ. и въпросишz и глаголѭще аще достоить въ сѫботѫ цэлити да на нь възглаголѭть.
11
11
Он же рече́ їм: кто єсть от вас челові́к, і́же і́мать овча́ єди́но, і а́ще впаде́ть сіє́ в субо́ти в я́му, не і́меть ли є і і́зметь? онъ же рече имъ: къто ѥсть отъ васъ чловэкъ. иже имать овьчz ѥдино и аще въпадеть сz въ ямѫ въ сѫботѫ не изьметь ли ѥго;
12
12
кольми́ у́бо лу́чші єсть челові́к овча́те? Ті́мже досто́їть в субо́ти добро́ твори́ти. кольми убо лучеи ѥсть чловэкъ овьчате. тэмьже достоить въ сѫботѫ добро творити.
13
13
Тогда́ глаго́ла челові́ку: простри́ ру́ку твою́. І простре́; і утверди́ся ціла́, я́ко друга́я. тъгда глагола чловэку: простьри рѫкѫ твоѭ и простьре. и утвьрди сz цэла якоже и другаѩ.
14
14
(Зач. 46) Фарисе́є же ше́дше сові́т сотвори́ша на Него́, ка́ко Єго́ погуб'я́ть. Ісу́с же разумі́в оти́де отту́ду. фарисеи ишьдъше съвэтъ сътвориша на нь како и погубzть. исусъ же разумэвъ отиде отътѫду. Въ оно времiа.
15
15
(Зач.) І по Нем ідо́ша наро́ди мно́зі, і ісціли́ їх всіх; въ слэдъ iс7а идоша народи мнози. и цэли я всz.
16
16
і запрети́ їм, да не я́ві Єго́ творя́ть; и запрэти имъ. да не явэ ѥго сътворzть.
17
17
я́ко да сбу́деться рече́нноє Іса́єм проро́ком, глаго́лющим: да събUдетьсz реченое прbркмь. исаиемь глаголющемь.
18
18
се О́трок Мой, Єго́же ізво́лих, возлю́бленний Мой, На́ньже благоволи́ душа́ Моя́; положу́ Дух Мой на Нем, і суд язи́ком возвісти́ть; се отрокъ мои ѥго же изволихъ. възлюблѥныи. на нь же бlгоизволи дш7а моя. положю д¦ъ мои на нѥмь. и сUдъ языкомъ възвэстить.
19
19
не пререче́ть, ні возопіє́ть, ніже́ усли́шить кто на распу́тіїх гла́са Єго́; не прэречеть ни възпиѥть. ни Uслышить. никто же на распUтии глаc ѥго.
20
20
тро́сти сокруше́нни не прело́мить і ле́на вне́мшася не угаси́ть, до́ндеже ізведе́ть в побі́ду суд; тръсти съкрUшены не преломить. и ризы въньмъшасz не Uгасить. дондеже възведеть на побэдU сUдъ.
21
21
і на і́м'я Єго́ язи́ци упова́ти і́муть. и на имя ѥго языци Uпъвають.
22
22
Тогда́ приведо́ша к Нему́ бісну́ющася слі́па і ні́ма; і ісціли́ єго́, я́ко сліпо́му і німо́му глаго́лати і гля́дати. Тъгда приведоша къ нему бэсьнуѭщь сz слэпъ и нэмъ и исцэли и. яко слэпыи и нэмыи глаголааше и глzдааше.
23
23
І дивля́хуся всі наро́ди глаго́люще: єда́ Сей єсть (Христо́с) Син Дави́дов? и дивляахѫ сz вьси народи глаголѭще: еда сь ѥсть сынъ давыдовъ;
24
24
Фарисе́є же сли́шавше рі́ша: Сей не ізго́нить бі́си, то́кмо о Веєльзеву́лі, кня́зі бісо́встім. фарисеи же слышавъше рэшz: сь не изгонить бэсъ тъкъмо о вельзавулэ кънzзи бэсъ.
25
25
Ві́дий же Ісу́с ми́слі їх, рече́ їм: вся́коє ца́рство разді́льшеєся на ся запусті́єть, і всяк град іли́ дом разділи́вийся на ся не ста́неть. вэды же исусъ мысли ихъ рече имъ: вьсяко царьство раздэль сz на сz запустэѥть и вьсякъ градъ ли домъ раздэль сz на сz не станеть.
26
26
І а́ще сатана́ сатану́ ізго́нить, на ся разділи́лся єсть; ка́ко у́бо ста́неть ца́рство єго́? и аще сотона сотонѫ изгонить на сz разделилъ сz ѥсть. како убо станеть царьствиѥ ѥго;
27
27
І а́ще Аз о Веєльзеву́лі ізгоню́ бі́си, си́нове ва́ші о ком ізго́нять? Сего́ ра́ди ті́ї вам бу́дуть судії́. и аще азъ вельзевулэ изгонѭ бэсы сынове ваши о комь изгонѩть; сего ради ти вамъ бѫдѫть сѫдиѩ.
28
28
А́ще ли же Аз о Ду́сі Бо́жиї ізгоню́ бі́си, у́бо пости́же на вас Ца́рствіє Бо́жиє. аще ли о дусэ божии азъ изгонѭ бэсы убо постиже на васъ царьствиѥ божиѥ.
29
29
Іли́ ка́ко мо́жеть кто вни́ти в дом крі́пкаго і сосу́ди єго́ расхи́тити, а́ще не пе́рвіє св'я́жеть крі́пкаго, і тогда́ дом єго́ расхи́тить? ли како можеть къто вънити въ домъ крэпъкааго и съсѫды ѥго расхытити аще не прьвэѥ съвzжеть крэпъкааго и тъгда домъ ѥго расхытить;
30
30
(Зач. 47) І́же ність со Мно́ю, на м'я єсть; і і́же не собира́єть со Мно́ю, расточа́єть. иже нэсть съ мъною на мz ѥсть. иже не събираѥть. съ мъною растачzѥть.
31
31
Сего́ ра́ди глаго́лю вам: всяк гріх і хула́ отпу́ститься челові́ком; а я́же на Ду́ха хула́ не отпу́ститься челові́ком; сего ради гlю вамъ. вьсzкъ грэхъ хѫла tпUститьсz члв7комъ. а ѥже на д¦ъ хUла. не tпUститьсz чlвкомъ.
32
32
і і́же а́ще рече́ть сло́во на Си́на Челові́чеськаго, отпу́ститься єму́; а і́же рече́ть на Ду́ха Свята́го, не отпу́ститься єму́ ні в сей вік, ні в бу́дущий. иже колижьдо речеть слово на сн7а члв7чьскааго tпѫститьсz ѥмU. а иже речеть на д¦а с™го. не tпUститьсz ѥмѫ. ни въ сь вэкъ ни въ грzдUщии.
33
33
Іли́ сотворите́ дре́во добро́ і плод єго́ добр; іли́ сотворите́ дре́во зло і плод єго́ зол; от плода́ бо дре́во позна́но бу́деть. ли сътворить дрэво добро и плодъ ѥго добръ. ли сътворить древо зъло и плодъ ѥго зълъ. t плода бо дрэво познано бUдеть.
34
34
Порожде́нія єхи́днова, ка́ко мо́жете добро́ глаго́лати, зли су́ще? От ізби́тка бо се́рдця уста́ глаго́лють. ищzдия ѥхиднова. како можете добро гlати зъли сUще. t избытъка бо ср7дцю Uста гlють.
35
35
Благи́й челові́к от блага́го сокро́вища ізно́сить блага́я; і лука́вий челові́к от лука́ваго сокро́вища ізно́сить лука́вая. добрыи чlвкъ t добраго съкровища износить добрая. а зълыи чlвкъ t зълаго съкровищz. износить зълая.
36
36
Глаго́лю же вам, я́ко вся́ко сло́во пра́здноє, є́же а́ще реку́ть челові́ци, воздадя́ть о нем сло́во в день су́дний; гlю же вамъ. яко всzко слово праздьно. ѥже аще гlють чlвци. въздадzть о немь слово. въ дн7ь сUдьныи.
37
37
от слове́с бо свої́х оправди́шися і от слове́с свої́х осу́дишися. t словесъ бо своихъ. оправьдишисz и словесы своими осUдишисz.
38
38
(Зач. 48) Тогда́ отвіща́ша ні́ції от кни́жник і фарисе́й, глаго́люще: Учи́телю, хо́щем от Тебе́ зна́меніє ви́діти. тъгда отъвэщашz нэции отъ кънижьникъ и фарисеи глаголѭще: учителю хощемъ отъ тебе знамениѥ видэти.
39
39
Он же отвіща́в рече́ їм: род лука́в і прелюбоді́й зна́менія і́щеть, і зна́меніє не да́сться єму́, то́кмо зна́меніє Іо́ни проро́ка; онъ же отъвэщавъ рече имъ: родъ лѫкавъ и любодэи знамения ищеть и знамениѥ не дасть сz ѥму тъкъмо знамениѥ ионы пророка.
40
40
я́коже бо бі Іо́на во чре́ві ки́тові три дні і три но́щі, та́ко бу́деть і Син Челові́чеський в се́рдці землі́ три дні і три но́щі. яко бо бэ иона въ чрэвэ китовэ три дьни и три нощи тако бѫдеть сынъ чловэчьскыи въ срьдци землѩ три дьни и три нощи.
41
41
Му́жіє Ніневі́тстії воста́нуть на суд с ро́дом сим і осу́дять єго́, я́ко пока́яшася про́повідію Іо́ниною; і се бо́лі Іо́ни зді. мѫжи ниневитьстии въстанѫть на сѫдъ съ родъмь симь и осѫдzть и. яко покаяшz сz проповэдиѭ иониноѭ и се болѥ ионы сьде.
42
42
Цари́ця ю́жськая воста́неть на суд с ро́дом сим і осу́дить ї, я́ко при́йде от коне́ць землі́ сли́шати прему́дрость Соломо́нову; і се бо́лі Соломо́на зді. царица южьская въстанеть на сѫдъ съ родъмь симь и осѫдить и. яко приде отъ коньць землѩ слышатъ прэмѫдрости соломонѩ и се болѥ соломона сьде.
43
43
Єгда́ же нечи́стий дух ізи́деть от челові́ка, прехо́дить сквозі́ безво́дная мі́ста, іщя́ поко́я, і не обріта́єть; ѥгда же нечистыи духъ изидеть отъ чловэка прэходить сквозэ безводьна мэста. ища покоѩ и не обрэтаѥть.
44
44
тогда́ рече́ть: возвращу́ся в дом мой, отню́дуже ізидо́х. І прише́д обря́щеть пра́зден, помете́н і укра́шен; тъгда речеть: възвращѫ сz въ храмъ мои. отнѭдуже изидохъ. и пришьдъ обрzщеть и праздьнъ пометенъ украшенъ.
45
45
тогда́ і́деть і по́йметь с собо́ю седьм і́них духо́в люті́йших себе́, і вше́дше живу́ть ту; і бу́дуть послі́дняя челові́ку тому́ го́рша пе́рвих. Та́ко бу́деть і ро́ду сему́ лука́вому. тъгда идеть и поиметь съ собоѭ седмь инэхъ духъ люштьшь себе. и въшьдъше живѫть ту. и бѫдѫть послэдьняя чловэка того горьша пьрвыихъ. тако бѫдеть и роду сему лѫкавууму.
46
46
(Зач. 49) Єще́ же Єму́ глаго́лющу к наро́дом, се, Ма́ти (Єго́) і бра́тія Єго́ стоя́ху вні, і́щуще глаго́лати Єму́. ѥще ѥму глаголѭщу къ народомъ се мати и братия ѥго стояахѫ вънэ ищѫще глаголати ѥму.
47
47
Рече́ же ні́кий Єму́: се Ма́ти Твоя́ і бра́тія Твоя́ вні стоя́ть, хотя́ще глаго́лати Тебі́. рече же ѥму ѥдинъ: се мати твоя и братия твоя вънэ стоѩть хотzще глаголати къ тебэ.
48
48
Он же отвіща́в рече́ ко глаго́лющему Єму́: кто єсть Ма́ти Моя́, і кто суть бра́тія Моя́? онъ же отъвэщавъ рече къ глаголѭщууму: къто ѥсть мати моя и къто сѫть братия моя;
49
49
І просте́р ру́ку Свою́ на ученики́ Своя́, рече́: се Ма́ти Моя́ і бра́тія Моя́; и простьръ рѫкѫ своѭ на ученикы своѩ и рече: се мати моя и братия моя.
50
50
і́же бо а́ще сотвори́ть во́лю Отця́ Моєго́, І́же єсть на небесі́х, той брат Мой, і сестра́, і ма́ти (Мі) єсть. иже бо аще творить волѭ отьца моѥго. иже ѥсть на небесехъ тъ братъ мои и сестра и мати ѥсть.
Глава 13
Глава 13
1
1
В день же той ізше́д Ісу́с із до́му, сідя́ше при мо́рі. Въ тъ же дьнь ишьдъ исусъ из дому сэдэаше при мори.
2
2
І собра́шася к Нему́ наро́ди мно́зі, я́коже Єму́ в кора́бль влі́зти і сі́сти; і весь наро́д на бре́зі стоя́ше. и събьрашz сz къ нему народи мънози яко вълэзъ въ корабль сэде и вьсь народъ на помории стояаше.
3
3
І глаго́ла їм при́тчами мно́го, глаго́ля: (Зач. 50) се ізи́де сі́яй, да сі́єть; и глагола имъ мъного притъчами глаголѩ: се изиде сэѩи да сэѥть.
4
4
і сі́ющу єму́, о́ва падо́ша при путі́, і прийдо́ша пти́ці, і позоба́ша я; и сэѭщу ѥму ова убо падоша при пѫти и придоша пътицz небесьныѩ и позобаша я.
5
5
друга́я же падо́ша на ка́менних, іді́же не імі́яху землі́ мно́ги, і а́біє прозябо́ша, зане́ не імі́яху глубини́ землі́; другая же падошz на каменьныихъ яже не имэшz землѩ мъногы и абиѥ прозzбоша занѥ не имэаше глѫбины землѩ.
6
6
со́лнцю же возсія́вшу присвя́нуша, і зане́ не імі́яху коре́нія, ізсхо́ша; слъньцу же въсiявъшу присвzдоша и зане не имэzхѫ корения исъхоша.
7
7
друга́я же падо́ша в те́рнії, і взи́де те́рніє і подави́ їх; а друга падошz въ трьнии и възиде трьниѥ и подави я.
8
8
друга́я же падо́ша на землі́ до́брій і дая́ху плод, о́во у́бо сто, о́во же шестьдеся́т, о́во же три́десять; другая же падошz на земли добрэ и даяахѫ плодъ ово съто ово шьсть десzтъ ово три десzти.
9
9
імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить. имэѩи уши слышати да слышить.
10
10
(Зач. 51) І приступи́вше ученици́ (Єго́) реко́ша Єму́: почто́ при́тчами глаго́леши їм? и пристѫпльше ученици рэша ѥму: по чьто притъчами глаголеши имъ;
11
11
Он же отвіща́в рече́ їм: я́ко вам дано́ єсть разумі́ти та́йни Ца́рствія Небе́снаго, о́нім же не дано́ єсть; онъ же отъвэщавъ рече имъ: яко вамъ дано ѥсть разумэти таиная царьства небесьнаго онэмъ же не дано ѥсть.
12
12
і́же бо і́мать, да́сться єму́ і преізбу́деть (єму́); а і́же не і́мать, і є́же і́мать, во́зметься от него́; имѫщууму бо дасть сz и избѫдеть ѥму. а иже не имать и ѥже имать възметь сz отъ нѥго.
13
13
сего́ ра́ди в при́тчах глаго́лю їм, я́ко ви́дяще не ви́дять, і сли́шаще не сли́шать, ні разумі́ють; сего ради притъчами имъ глаголѭ яко видzще не видzть и слышаще не слышzть ни разумэваѭтъ.
14
14
і сбива́ється в них проро́чество Іса́їно, глаго́лющеє: слу́хом усли́шите, і не і́мате разумі́ти; і зря́ще у́зрите, і не і́мате ви́діти; и събываѥть сz имъ пророчьство исаино глаголѭщеѥ: слухъмь услышите и не имате разумэти и зьрzще узьрите. и не имате видэти.
15
15
отолсті́ бо се́рдце люді́й сих, і уши́ма тя́жко сли́шаша, і о́чі свої́ смежи́ша, да не когда́ у́зрять очи́ма, і уши́ма усли́шать, і се́рдцем разумі́ють, і обратя́ться, і ісцілю́ їх. отлъстэ бо срьдьце людии сихъ и ушима тzжько слъшашz и очи свои съмэжишz. еда къгда узьрzть очима и ушима услышzть и срьдьцемь разумэѭть и обратzть сz и исцэлѭ z.
16
16
Ва́ша же блаже́нна очеса́, я́ко ви́дять, і у́ші ва́ші, я́ко сли́шать; ваши же блаженэ очи яко видите и уши ваши яко слышите.
17
17
амі́нь бо глаго́лю вам, я́ко мно́зі проро́ци і пра́ведници вожделі́ша ви́діти, я́же ви́діте, і не ви́діша, і сли́шати, я́же сли́шите, і не сли́шаша. аминь бо глаголѭ вамъ яко мънози пророци и правьдьници въжделэша видэти яже видите и не видэшz и слышати яже слышите и не слышашz.
18
18
Ви же усли́шіте при́тчу сі́ющаго; вы же услышите притъчѫ сэявъшааго.
19
19
вся́кому сли́шащему сло́во Ца́рствія і не разуміва́ющу, прихо́дить лука́вий і восхища́єть всі́янноє в се́рдці єго́; сіє́ єсть, є́же при путі́ сі́янноє. всякъ иже слышить слъвеса царьствия. и не разумэваѥть приходить неприязнь и въсхыщаѥть сэѥноѥ въ срьдьци ѥго. се ѥсть сэѥноѥ при пѫти.
20
20
А на ка́мені сі́янноє, сіє́ єсть сли́шай сло́во і а́біє с ра́достію приє́млеть є; а сэѥноѥ на камени сь ѥсть слышzи слово и абиѥ съ радостиѭ приѥмлѩ ѥ.
21
21
не і́мать же ко́рене в себі́, но привре́менен єсть; би́вши же печа́лі іли́ гоне́нію словесе́ ра́ди, а́біє соблажня́ється. не имать же корене въ себэ нъ врэменьнъ ѥсть. бывъши же печали ли гонению словесе ради абиѥ съблажняѥть сz.
22
22
А сі́янноє в те́рнії, се єсть сли́шай сло́во, і печа́ль ві́ка сего́ і лесть бога́тства подавля́єть сло́во, і без плода́ бива́єть. а сэѥное въ трьнии сь ѥсть слышzи слово и печаль свэта сего и льсть богатьства подавляѥть ѥ и без плода бываѥть.
23
23
А сі́янноє на до́брій землі́, се єсть сли́шай сло́во і разуміва́я; і́же у́бо плод прино́сить і твори́ть о́во сто, о́во же шестьдеся́т, о́во три́десять. а сэѥноѥ на добрэ земли сь ѥсть слышzи слово и разумэваѩ ѥ и приносить плодъ и творить овъ съто овъ шесть десzтъ овъ три десzти.
24
24
(Зач. 52) І́ну при́тчу предложи́ їм, глаго́ля: уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку, сі́явшу до́броє сі́м'я на селі́ своє́м; Ре? Gъ притъчю сию. Uподобисz цrтвиѥ нб7сноѥ члв7кU сэzвъшю доброѥ сэмz. на селэ своѥмь.
25
25
сп'я́щим же челові́ком, при́йде враг єго́ і всі́я пле́вели посреді́ пшени́ці і оти́де; спzщемъ же члв7комъ. приде врагъ ѥго и всэz плэвелъ. посредэ пшеница и отъиде.
26
26
єгда́ же прозябе́ трава́ і плод сотвори́, тогда́ яви́шася і пле́веліє. ѥгда же прозzбе трава и плъдъ створи тъгда zвисz плевелъ.
27
27
Прише́дше же раби́ господи́на, рі́ша єму́: го́споди, не до́броє ли сі́м'я сі́ял єси́ на селі́ Твоє́м? Отку́ду у́бо і́мать пле́вели? пришедъше же раби гн7а рэша ѥмU Gи не добро ли сэмz сэzлъ ѥси на селэ своѥмь. отъкUдU Uбо имать плэвелъ.
28
28
Он же рече́ їм; враг челові́к сіє́ сотвори́. Раби́ же рі́ша єму́: хо́щеши ли у́бо, да ше́дше ісплеве́м я? онъ же ре? имъ врагъ члв7ко се сътвори. раби же рэша ѥмU хощеши ли Uбо да ишьдъше истьргьмъ я.
29
29
Он же рече́ (їм): ні; да не когда́ восторга́юще пле́вели, восто́ргнете ку́пно с ни́ми (і) пшени́цю; онъ же ре? ни и ѥгда въстьргающе плэвелъ. въстьргете кµпно с нимь пшеницю.
30
30
оста́вите расти́ обоє́ ку́пно до жа́тви; і во вре́м'я жа́тви реку́ жа́телем: собері́те пе́рвіє пле́вели і свяжі́те їх в снопи́, я́ко сожещи́ я; а пшени́цю собері́те в жи́тницю мою́. оставите ѥ кUпио. расти до жатвы. и въ врэмz жатвэ рекU дэлательмъ. съберэте пьрвэ плевелъ. и съвzжэте въ снопы яко съжещи z. а пшеницю съберэте въ житьницю мою.
31
31
(Зач. 53) І́ну при́тчу предложи́ їм, глаго́ля: подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє зе́рну гору́шичну, є́же взем челові́к всі́я на селі́ своє́м, Инѫ притъчѫ прэдложи имъ глаголѩ: подобьно ѥсть царьствиѥ небесьноѥ зьрну горущьну ѥже въземь чловэкъ въсэя на селэ своѥмъ.
32
32
є́же ма́лійше у́бо єсть от всіх сі́мен; єгда́ же возрасте́ть, бо́ліє (всіх) зе́лій єсть і бива́єть дре́во, я́ко прийти́ пти́цям небе́сним і вита́ти на ві́твех Єго́. ѥже мьнѥ ѥсть вьсэхъ сэменъ ѥгда же въздрастеть болѥ зелии ѥсть и бываѥть дрэво яко прити птицамъ небесьныимъ и витати на вэтвехъ ѥго.
33
33
І́ну при́тчу глаго́ла їм: подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє ква́су, єго́же взе́мши жена́ скри в са́тіх тріє́х муки́, до́ндеже вскисо́ша вся. инѫ притъчѫ глагола имъ: подобьно ѥсть царьствиѥ небесьноѥ квасу иже възьмъши жена съкры въ мѫцэ три сатъ доньдеже въскысэ вься.
34
34
Сія́ вся глаго́ла Ісу́с в при́тчах наро́дом, і без при́тчі нічесо́же глаго́лаше к ним; вься си глагола исусъ притъчами къ народомъ и бес притъчz ни чесо же не глаголааше къ нимъ.
35
35
я́ко да сбу́деться рече́нноє проро́ком, глаго́лющим: отве́рзу в при́тчах уста́ моя́; отри́гну сокрове́нная от сложе́нія ми́ра. да събѫдеть сz реченоѥ пророкъмь глаголѭщемь: отъврьзѫ въ притъчахъ уста моѩ отъкрыѭ съкръвеная отъ съложения вьсего мира.
36
36
Тогда́ оста́вль наро́ди, при́йде в дом Ісу́с. (Зач 54) І приступи́ша к Нему́ ученици́ Єго́, глаго́люще: скажи́ нам при́тчу пле́вел се́льних. тогда оставль народы приде въ домъ исусъ и пристUпиша к немU. Uченици ѥго гlюще. скажи намъ притъчю плевельнUю.
37
37
Он же отвіща́в рече́ їм: сі́явий до́броє сі́м'я єсть Син Челові́чеський; онъ же tвэщавъ рече имъ. въсэzвъ доброѥ сэмz ѥсть сн7ъ б9ии.
38
38
а село́ єсть мир; до́броє же сі́м'я, сі́ї суть Си́нове Ца́рствія, а пле́веліє суть си́нове неприя́зненнії; а село ѥсть вьсь миръ. а доброѥ сэмz си сU сн7ве цр7ства плевели сUть сн7ове неприzзнини.
39
39
а враг всі́явий їх єсть дия́вол; а жа́тва кончи́на ві́ка єсть; а жа́телі а́нгели суть. а врагъ ѥсть въсэzвы диzвълъ. сz а жатва ѥсть коньцина вэкU. а жатели сUть анGли.
40
40
Я́коже у́бо собира́ють пле́вели і огне́м сожига́ють, та́ко бу́деть в сконча́ніє ві́ка сего́; яко Uбо сбирають плевелы. и огньмь съзизають. тако бUдеть скончаниѥ вэка сего.
41
41
по́слеть Син челові́чеський А́нгели своя́, і соберу́ть от Ца́рствія Єго́ вся собла́зни і творя́щих беззако́ніє послѥть сн7ъ члbвчь анGлы своz си сбьрUть t цrьства ѥго. всz съблzзны. и творzщая безакониѥ.
42
42
і вве́ргуть їх в пещ о́гненну; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м. и въвьргUть z въ пеще огньнU. тU бUдьть плачь и крьжьть. зUбъмо.
43
43
тогда́ пра́ведници просвітя́ться, я́ко со́лнце, в Ца́рствії Отця́ їх. Імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить. тъгда правьдници просвьтzтьсz. яко солньце въ цrтвии оц7а ихъ. имэz Uши слышати да слышить.
44
44
(Зач. 55) Па́ки подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє сокро́вищу сокрове́ну на селі́, є́же обрі́т челові́к скри, і от ра́дости єго́ і́деть, і вся, єли́ка і́мать, продає́ть, і купу́єть село́ то. Пакы подобьно ѥсть царьствиѥ небесьноѥ съкровищу съкръвену на селэ ѥже обрэтъ чловэкъ съкры и отъ радости ѥго идеть и вьсе ѥлико имаать продаѥтъ и купуѥть село то.
45
45
Па́ки подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку купцю́, і́щущу до́брих би́серей, пакы подобьно ѥсть цrьство нб7сноѥ кUпьцю ищющю добра бисьра.
46
46
І́же обрі́т єди́н многоці́нен би́сер, шед продаде́ вся, єли́ка ім'я́ше, і купи́ єго́. иже обрэте ѥдинъ многоцэньнъ бисьръ. шьдъ продасть все імэниѥ ѥлико имэ кUпи и.
47
47
Па́ки подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє не́воду вве́ржену в мо́ре і от вся́каго ро́да собра́вшу, пакы подобьно ѥсть цр7ство нб7сноѥ неводU въвьрженU въ море. и t всzкого рода събьравъшю.
48
48
і́же єгда́ іспо́лнися, ізвлеко́ша ї на край, і сі́дше ізбра́ша до́брия в сосу́ди, а зли́я ізверго́ша вон. иже ѥгда исъпълнисz. и извълкъше и на краи. и сэдъше избраша добрыя въ съсUды. а зълыя извьргоша вънъ.
49
49
Та́ко бу́деть в сконча́ніє ві́ка: ізи́дуть а́нгели і отлуча́ть зли́я от среди́ пра́ведних, тако бUдеть и въ съконьчаниѥ вэка. изидUть анGли. tлUчать злыя t среды правьдьныхъ.
50
50
і вве́ргуть їх в пещ о́гненную; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м. и въвьргUть я въ пещь wгньнU. тU бUдеть плачь и скрьжьтъ зUбомъ.
51
51
Глагола їм Ісу́с: разумі́сте ли сія́ вся? Глаго́лаша Єму́; єй, Го́споди. гlа имъ iс7. разUмэѥте ли вьсz си. гlаша ѥмU еи Gи.
52
52
Он же рече́ їм: сего́ ра́ди всяк кни́жник, научи́вся Ца́рствію Небе́сному, подо́бен єсть челові́ку домови́ту, і́же ізно́сить от сокро́вища своєго́ но́вая і ве́тхая. iс7 же рече имъ. сего ради всzкъ кънижьникъ. наUчьсz цр7ствию нб7сьнUUмU. подобьнъ ѥсть члв7кU домовитU. иже износить t съкровища своѥго. нова и ветъха.
53
53
(Зач. 56) І бисть, єгда́ сконча́ Ісу́с при́тчи сія́, пре́йде отту́ду. и быc ѥгда съконьча iс7 притъча сия. преидеть tтUдU.
54
54
І прише́д во оте́чествіє своє́, уча́ше їх на со́нмищи їх, я́ко диви́тися їм і глаго́лати: отку́ду сему́ прему́рость сія́ і си́ли? и пришьдъ въ отьчьство своѥ. и Uчаше на съньмищихъ ихъ. яко дивляахусz ѥму и глаголаахѫ: отъкѫду сему ѥсть прэмѫдрость си и сила;
55
55
не Сей ли єсть текто́нов син? Не Ма́ти ли Єго́ нарица́ється Маріа́м, і бра́тія Єго́ Іа́ков і Іосі́й, і Си́мон і Іу́да? не сь ли ѥсть тектоновъ сынъ; не мати ли ѥго нарицаѥть сz мария и братия ѥго иаковъ и иосифъ и симонъ и иуда
56
56
і сестри́ Єго́ не вся ли в нас суть? Отку́ду у́бо Сему́ сія́ вся? и сестры ѥго не вьсz ли въ насъ сѫть; отъкѫду убо сему вься си сѫть;
57
57
І блажня́хуся о Нем. Ісу́с же рече́ їм: ність проро́к без че́сти, то́кмо во оте́чествії своє́м і в дому́ своє́м. и блажняахѫ сz о нѥмь. исусъ же рече имъ: нэсть пророкъ без чьсти тъкъмо въ своѥмь отьчьствии и въ дому своѥмь.
58
58
І не сотвори́ ту сил мно́гих за неві́рство їх. и не сътвори ту силъ мъногъ за невэрьство ихъ.
Глава 14
Глава 14
1
1
(Зач. 57) В то вре́м'я усли́ша І́род четвертовла́стник слух Ісу́сов Въ оно врэмz слыша иродъ тетархъ слухъ исусовъ
2
2
і рече́ отроко́м свої́м: Сей єсть Іоа́нн Крести́тель; Той воскре́се от ме́ртвих, і сего́ ра́ди си́ли ді́ються о Нем. и рече отрокомъ своимъ: се ѥсть иоанъ крьститель. тъ въскрьсе отъ мьртвыихъ и сего ради силы дэѭть сz о нѥмь.
3
3
І́род бо єм Іоа́нна, связа́ єго́ і всади́ в темни́цю, Іродіа́ди ра́ди, жени́ Фили́ппа, бра́та своєго́; иродъ бо имъ иоана съвzза и и въсади и въ тьмьницѫ иродияды ради жены филипа брата своего.
4
4
глаго́лаше бо єму́ Іоа́нн: не досто́їть ті імі́ти єя́. глаголааше бо ѥму иоанъ: не достоить ти имэти ѥѩ.
5
5
І хотя́щь єго́ уби́ти, убоя́ся наро́да, зане́ я́ко проро́ка єго́ імі́яху. и хотz и убити убоя сz народа зане яко пророка имэахѫ и.
6
6
Дню же би́вшу рождества́ І́родова пляса́ дщи Іродіа́дина посреді́ і угоди́ І́родові; дьни же бывъшу рождьства иродова плzса дъщи иродиядина посрэдэ и угоди иродови.
7
7
ті́мже і с кля́твою ізрече́ єй да́ти, єго́же а́ще воспро́сить. тэмьже съ клzтвоѭ издрече ѥи дати ѥгоже аще въспросить.
8
8
Она́ же нава́ждена ма́терію своє́ю, даждь мі, рече́, зді на блю́ді главу́ Іоа́нна Крести́теля. она же наваждена материѭ своѥѭ дажь ми рече сьде на блюдэ главѫ иоана крьстителя.
9
9
І печа́лен бисть цар; кля́тви же ра́ди і за возлежа́щих с ним, повелі́ да́ти (єй) и печальнъ бысть царь клzтвы же ради и възлѥжzщихъ съ нимь повелэ дати и.
10
10
і посла́в усі́кну Іоа́нна в темни́ці. и посълавъ усэкнѫ иоана въ тьмьници.
11
11
І принесо́ша главу́ єго́ на блю́ді і да́ша діви́ці; і отнесе́ ма́тері своє́й. и принесошz главѫ ѥго на блюдэ и даша дэвици и несе матери своеи.
12
12
І присту́пльше ученици́ єго́ взя́ша ті́ло (єго́) і погребо́ша є; і прише́дше возвісти́ша Ісу́сові. и пристѫпльше ученици ѥго възzша тэло ѥго и погребоша ѥ и пришьдъше възвэстишz исусови.
13
13
І сли́шав Ісу́с оти́де отту́ду в кораблі́ в пу́сто мі́сто єди́н [осо́б]; і сли́шавше наро́ди по Нем ідо́ша пі́ши от градо́в. и слышавъ исусъ отиде отътѫду въ корабли въ пусто мэсто ѥдинъ. и слышавъше народи по нѥмь идоша пэши отъ градъ. Въ оно+.
14
14
(Зач. 58) І ізше́д Ісу́с ви́ді мног наро́д, і милосе́рдова о них, і ісціли́ неду́жния їх. ишьдъ iс7ъ видэ народъ и милосьрдова о нихъ. и исцэли недUжьныя ихъ.
15
15
По́зді же би́вшу, приступи́ша к Нему́ ученици́ Єго́, глаго́люще: пу́сто єсть мі́сто, і час уже́ мину́; отпусти́ наро́ди, да ше́дше в ве́сі ку́п'ять бра́шна себі́. и поздэ же бывъшю. пристUпишz къ немU Uченици ѥго гlюще пѫсто ѥсть мэсто. и година минU Uже. tпUсти народы. да шьдъше въ ближьнzя градьцz. кUпzть брашьна собэ.
16
16
Ісу́с же рече́ їм: не тре́бують отити́; даді́те їм ви я́сти. iс7ъ же рече имъ. не трэбэ имUть отити. дадите имъ вы эсти.
17
17
Они́ же глаго́лаша Єму́: не і́мами зді то́кмо п'ять хліб і дві ри́бі. они же гlаша ѥмU. не имамъ сьде. тъкмо пzть хлэбъ и дъвэ рыбэ.
18
18
Он же рече́: принесі́те Мі їх сі́мо. онъ же рече имъ. принесэте ми я сэмо.
19
19
І повелі́в наро́дом возлещи́ на траві́, і приє́м п'ять хліб і о́бі ри́бі, воззрі́в на не́бо, благослови́ і преломи́в даде́ ученико́м хлі́би, ученици́ же наро́дом. и повелэвъ народомъ възлещи на травэ. и приимъ пzть хлэбъ и дъвэ рыбэ. и възьрэвъ на нб7о бlгослови. и прэломль хлэбъ дасть Uченикомъ своимъ. Uченици же народомъ.
20
20
І ядо́ша всі і наси́тишася; і взя́ша ізби́тки укру́х, двана́десять ко́ша іспо́лнь; и эшz вьси и насытишzсz. и възzшz избытъкы Uкрѫхъ. в7i. кошz испълнь.
21
21
яду́щих же бі муже́й я́ко п'ять ти́сящ, ра́зві жен і діте́й. эдUщиихъ же бэ. яко пzть тысzщь. развэ женъ и дэтии.
22
22
(Зач. 59) І а́біє пону́ди Ісу́с ученики́ Своя́ влі́зти в кора́бль і вари́ти Єго́ на о́ном полу́ [предити́ Єму́ на он пол], до́ндеже отпу́стить наро́ди. и абиѥ Uбэди iс7ъ Uченикы своя. вълэсти въ корабль. и варити на ономь полU. донъдеже tпUстить народы.
23
23
І отпусти́в наро́ди, взи́де на гору́ єди́н помоли́тися; по́зді же би́вшу, єди́н бі ту. и tпUщь народы. възиде на горU ѥдинъ. помолитъсz. поздэ же бывъшю. ѥдинъ бэ тU.
24
24
Кора́бль же бі посреді́ мо́ря вла́яся волна́ми; бі бо проти́вен вітр. корабль иже бэ посредэ морz. валzясz вълнами. бэ бо противьнъ вэтръ.
25
25
В четве́ртую же стра́жу но́щі і́де к ним Ісу́с, ходя́ по мо́рю. въ четвьртUю стражю нощи. иде къ нимъ iс7ъ ходz по морю.
26
26
І ви́дівше Єго́ ученици́ по мо́рю ходя́ща, смути́шася, глаго́люще, я́ко призра́к єсть; і от стра́ха возопи́ша. и видэвъше и Uченици ходzщь по морю. съмUтишzсz гlюще. яко призракъ ѥстъ. и t страха възъпиша.
27
27
А́біє же рече́ їм Ісу́с, глаго́ля: дерза́йте; Аз єсьм, не бо́йтеся. и абиѥ рече имъ iс7ъ гlz. дьрзаите азъ ѥсмь не боитесz.
28
28
Отвіща́в же Петр рече́: Го́споди, а́ще Ти єси́, повели́ мі прийти́ к Тебі́ по вода́м. Он же рече́: прийди́. tвэщавъ же петръ рече ѥмU. Gи аще ты ѥси. повели ми ити къ себе* по водамъ.
29
29
І ізлі́з із корабля́ Петр, хожда́ше по вода́м, прийти́ ко Ісу́сові; онъ же рече ѥмU приди. и излэзъ петръ ис кораблz. хожааше на водахъ. и приде къ iс7ви.
30
30
ви́дя же вітр крі́пок, убоя́ся, і наче́н утопа́ти, возопи́, глаго́ля: Го́споди, спаси́ м'я. видz же вэтры крэпъкы Uбоясz. и начатъ Uтапати. възъпи гlz сп7си мz.
31
31
І а́біє Ісу́с просте́р ру́ку, ят єго́ і глаго́ла єму́: малові́ре, почто́ усумні́лся єси́? и абиѥ же iс7ъ простьръ рUкU свою ятъ и. и гlа ѥмU маловэре. почьто сz UсUмьнэ.
32
32
І влі́зшема ї́ма в кора́бль, преста́ вітр. и вълэзъшема има въ корабль. прэста вэтръ.
33
33
Су́щії же в кораблі́ прише́дше поклони́шася Єму́, глаго́люще: воі́стину Бо́жий Син єси́. сUщии же въ корабли. пришьдъше же и поклонишzсz ѥмѫ гlюще. въ истинU сн7ъ б9ии ты ѥси.
34
34
І преше́дше прийдо́ша в зе́млю Геннисаре́фськую. и приэхавъше. придU на землю генисареfьскU.
35
35
(Зач. 60) І позна́вше Єго́ му́жіє мі́ста того́, посла́ша во всю страну́ ту, і принесо́ша к Нему́ вся боля́щия; и познавъше и мѫжи мэста того посълашz въ вьсѭ странѫ тѫ и принесоша къ нѥму вьсz болzщzѩ.
36
36
і моля́ху Єго́, да то́кмо прико́снуться вскри́лію ри́зи Єго́; і єли́ці прикосну́шася, спасе́нні би́ша. и моляахѫ и да тъкъмо прикоснѫть сz въскрилии ризы ѥго. и ѥлико прикоснѫшz сz ѥмь спасени бышz.
Глава 15
Глава 15
1
1
Тогда́ приступи́ша ко Ісу́сові і́же от Ієрусали́ма кни́жници і фарисе́є, глаго́люще: Тъгда пристѫпиша къ исусови иже бэахѫ въ иерусалимэ кънижьници и фарисеи глаголюще:
2
2
почто́ ученици́ Твої́ преступа́ють преда́ніє ста́рець? Не умива́ють бо рук свої́х, єгда́ хліб ядя́ть. по чьто ученици твои прэстѫпаѭть прэданиѥ старьцъ; не умываѭть бо рѫкъ своихъ ѥгда хлэбъ эдzть.
3
3
Он же отвіща́в рече́ їм: почто́ і ви преступа́єте за́повідь Бо́жию за преда́ніє ва́ше? онъ же отъвэщавъ рече имъ: по чьто и вы прэстѫпаѥте заповэдь божию за преданиѥ ваше;
4
4
Бог бо запові́да, глаго́ля: чти отця́ і ма́тер; і; і́же злосло́вить отця́ іли́ ма́тер, сме́ртію да у́мреть. богъ бо заповэда глаголѩ: чьти отьца и матерь и иже злословитъ отьца ли матерь съмрьтиѭ да умьреть.
5
5
Ви же глаго́лете: і́же а́ще рече́ть отцю́ іли́ ма́тері: дар, і́мже би от мене́ по́льзовался єси́, вы же глаголете: иже колижьдо речеть отьцу ли матери: даръ иже колижьдо отъ мене пользевалъ сz ѥси.
6
6
і да не почти́ть отця́ своєго́ іли́ ма́тере [ма́тере своєя́]; і разори́сте за́повідь Бо́жию за преда́ніє ва́ше. и да не почьтеть отьца своѥго ли матере своеѩ и разористе законъ божии за преданиѥ ваше.
7
7
Лицемі́ри, до́брі проро́чествова о вас Іса́я, глаго́ля: лицемэри добрэ пророчьствова о васъ исаия глаголѩ:
8
8
приближа́ються мні лю́діє сі́ї усти́ свої́ми і устна́ми чтуть М'я; се́рдце же їх дале́че отстої́ть от Мене́; приближаѭть сz мънэ людие си усты своими и устьнами чьтѫть мz а срьдьце ихъ далече отъстоитъ отъ мене.
9
9
всу́є же чтуть М'я, уча́ще уче́нієм, за́повідем челові́чеським. въсуѥ же чьтѫть мz учаще учения заповэдии чловэчьскъ.
10
10
І призва́в наро́ди, рече́ їм: сли́шіте і разумі́йте; и призъвавъ народы рече имъ: слышите и разумэите.
11
11
не входя́щеє во уста́ скверни́ть челові́ка, но ісходя́щеє ізо уст — то скверни́ть челові́ка. не въходzщеѥ въ уста скврьнить чловэка нъ изъходzщеѥ изъ устъ то скврьнить чловэка.
12
12
(Зач. 61) Тогда́ присту́пльше ученици́ Єго́ рі́ша Єму́: ві́си ли, я́ко фарисе́є сли́шавше сло́во соблазни́шася? тогда пристѫпльше ученици ѥго рэша ѥму: вэси ли яко фарисеи слышавъше слово съблазниша сz.
13
13
Он же отвіща́в рече́: всяк сад, єго́же не насади́ Оте́ць Мой Небе́сний, іскорени́ться; онъ же отъвэщавъ рече: вьсякъ садъ ѥгоже не сади отьцъ мои небесьныи искоренить сz искорене.
14
14
оста́віте їх; вожді́ суть слі́пі сліпце́м; сліпе́ць же сліпця́ а́ще во́дить, о́ба в я́му впаде́тася. останэте ихъ вожди сѫть слэпи слэпьцемъ. слэпьцъ же слэпьца аще водить оба въ ямѫ въпадете сz.
15
15
Отвіща́в же Петр рече́ Єму́: скажи́ нам при́тчу сію́. отъвэщавъ же петръ рече ѥму: съкажи намъ притъчѭ сиѭ.
16
16
Ісу́с же рече́ їм: єдина́че [єще́] ли і ви без ра́зума єсте́? исусъ же рече ѥму: ѥдиначе ли и вы без разума ѥсте;
17
17
не у ли разуміва́єте, я́ко вся́ко, є́же вхо́дить во уста́, во чре́во вміща́ється і афедро́ном ісхо́дить? не у ли разумэваѥте яко вьсяко ѥже въходить въ уста въ чрэво въмэщаѥть сz и проходъмь исходить.
18
18
ісходя́щая же ізо уст, от се́рдця ісхо́дять, і та скверня́ть челові́ка; а исходzщая из устъ отъ срьдьца исходzть и та сквьрнzть чловэка.
19
19
от се́рдця бо ісхо́дять помишле́нія зла́я, уби́йства, прелюбодія́нія, любодія́нія, татьби́, лжесвиді́тельства, хули́; отъ срьдьца бо исходzть помышлѥния зъла убииства прелюбодэяния любодэяния татьбы лъжесвэдэния власфимиѩ.
20
20
сія́ суть скверня́щая челові́ка; а є́же неумове́ннима рука́ма я́сти — не скверни́ть челові́ка. си сѫть скврьнzщая чловэка. а ѥже не умъвенама рукама эсти не скврьнить чловэка.
21
21
(Зач. 62) І ізше́д отту́ду Ісу́с, оти́де во страни́ Тирськия і Сидо́нськия. и ишьдъ tтUдU въниде iс7ъ въ страны тUрьскы и сидоньскы.
22
22
І се, жена́ ханане́йська, от преді́л тіх ізше́дши, возопи́ к Нему́ глаго́лющи: поми́луй м'я, Го́споди, Си́не Дави́дов, дщи моя́ злі бісну́ється. и се жена хананеиска t прэдэлъ тэхъ. излэзъши възъпи гlющи. помилѫи мz Gи сн7U дв7двъ. дъщи моя зълэ бэсьнUѥтьсz.
23
23
Он же не отвіща́ єй словесе́. І присту́пльше ученици́ Єго́, моля́ху Єго́, глаго́люще: отпусти́ ю, я́ко вопіє́ть вслід нас. онъ же не tвэща ѥи словесе. и пристUпльше Uченици ѥго молzхUти и гlюще. tпUсти ю. яко въпиѥть въслэдъ насъ.
24
24
Он же отвіща́в рече́: нісьм по́слан, то́кмо ко овця́м поги́бшим до́му Ізра́їлева. онъ же tвэщавъ рече. нэсмь посъланъ тъкъмо. къ овьцzмъ погыбъшиимъ домU изlева.
25
25
Она́ же прише́дши поклони́ся Єму́, глаго́лющи: Го́споди, помози́ мі. она же поклоньшисz ѥмU гlаше. Gи помози ми.
26
26
Он же отвіща́в рече́: ність добро́ от’я́ти хлі́ба ча́дом і поврещи́ псом. онъ же tвэщzвъ рече. нэсть добро отzти хлэба чzдомъ. и поврещи пьсомъ.
27
27
Она́ же рече́: єй, Го́споди; і́бо і пси ядя́ть от крупи́ць па́дающих от трапе́зи господе́й свої́х. она же рече. Gи ибо и пси ѥдzть t крUпиць падающиихъ съ трzпезы ги7и своихъ.
28
28
Тогда́ отвіща́в Ісу́с рече́ єй: о, же́но, ве́лія ві́ра твоя́; бу́ди тебі́, я́коже хо́щеши. І ісцілі́ дщи єя́ от того́ часа́. тъгда tвэщавъ iс7ъ рече ѥи. о жено велика ѥсть вэра твоя. бUди тебе яко же хощеши. исцэлэ дъщи ѥя въ тъ чаc.
29
29
(Зач. 63) І преше́д отту́ду Ісу́с, при́йде на мо́ре Галіле́йськоє, і возше́д на гору́, сі́де ту. И пришьдъ отътѫду исусъ иде при мори галилэисцэѥмь и въшьдъ на горѫ сэде ту.
30
30
І приступи́ша к Нему́ наро́ди мно́зі, іму́ще с собо́ю хроми́я, сліпи́я, німи́я, бі́дния і і́ни мно́гі, і приверго́ша їх к нога́ма Ісу́совима; і ісціли́ їх. и пристѫпишz къ нѥму народи мънози имѫще съ собоѭ хромы нэмы и слэпы бэдьны и ины мъногы и приврьгошz ѩ къ ногама исусовама и исцэли ѩ.
31
31
я́коже наро́дом диви́тися, ви́дящим німи́я глаго́люща, бі́дния здра́ви, хроми́я ходя́щя і сліпи́я ви́дящя; і сла́вляху Бо́га Ізра́їлева. яко народу дивити сz. видzще нэмыѩ глаголѭщz бэдьныѩ съдравы и хромыѩ ходzщz и слэпыz видzщz и славлэахѫ бога израилева.
32
32
(Зач. 64) Ісу́с же призва́в ученики́ Своя́, рече́ (їм): милосе́рдую о наро́ді (сем), я́ко уже́ дні три присідя́ть Мні і не і́муть чесо́ я́сти; і отпусти́ти їх не я́дших не хощу́, да не ка́ко ослабі́ють на путі́. Въ оно+. призъва iс7ъ Uченикы своя. и рече имъ. млrдUя о народэ яко же три дн7и присэдzть мнэ. и не имUть чьто эсти. и tпUстити ихъ не эдъшь не хощю. да не како ослабэють на пѫти.
33
33
І глаго́лаша Єму́ ученици́ Єго́: отку́ду нам в пусти́ні хлі́би толи́ці, я́ко да наси́титься толи́к наро́д? гlаша ѥмU Uченици. tкѫдU възьмемъ на пUстэ мэстэ хлэбы. насытити толико народа.
34
34
І глаго́ла їм Ісу́с: коли́ко хлі́би і́мате? Они́ же рі́ша: седьм і ма́ло ри́биць. и гlа имъ iс7ъ. колико хлэбъ имате. они же рэша семь и мало рыбиць.
35
35
І повелі́ наро́дом возлещи́ на землі́, и повелэ народU възлещи на земли.
36
36
і приє́м седьм хлі́би і ри́би, хвалу́ возда́в преломи́ і даде́ ученико́м Свої́м, ученици́ же наро́дом. и приѥмъ семь хлэбъ и рыбы. и хвалU въздавъ. прэломль дасть Uченикомъ своимъ. и Uченици народомъ.
37
37
І ядо́ша всі і наси́тишася; і взя́ша ізби́тки укру́х, седьм ко́шниць іспо́лнь; и эшz вьси и насытишzсz. и възzшz избытъкы Uкрѫхъ. семь кошьниць испълнь.
38
38
я́дших же бя́ше чети́ре ти́сящі муже́й, ра́зві жен і діте́й. и эдUщиихъ бzше четыри тысzщz мUжь. развэ женъ и дэтии.
39
39
І отпусти́в наро́ди, влі́зе в кора́бль і при́йде в преді́ли Магдали́нські. и tпUщь народы. вълэзе въ корабль. и приде въ прэдэлы магдальскы.
Глава 16
Глава 16
1
1
(Зач. 65) І приступи́ша (к Нему́) фарисе́є і саддуке́є, іскуша́юще проси́ша Єго́ зна́меніє с небесе́ показа́ти їм. И пристѫпльше фарисеи и садукеи искушаѭще и просишz знамения съ небесе показати имъ.
2
2
Он же отвіща́в рече́ їм: ве́черу би́вшу, глаго́лете: ве́дро, чермну́єтьбося не́бо; онъ же отъвэщавъ рече имъ: вечеру сѫщу глаголѥте: ведро чрьмьнуѥть бо сz небо.
3
3
і у́тру: днесь зима́, чермну́єтьбося дряселу́я не́бо. Лицемі́ри, лице́ у́бо небесе́ умі́єте разсужда́ти, зна́меній же времено́м не мо́жете (іскуси́ти). и утро: дьньсь зимьнъ чрьмьнуѥтъ бо сz дрzселуѩ небо. лице убо небеси умэѥте расѫждати а знамения временемъ не можете.
4
4
Род лука́в і прелюбоді́йний зна́менія і́щеть, і зна́меніє не да́сться єму́, то́кмо зна́меніє Іо́ни проро́ка. І оста́вль їх, оти́де. родъ зълъ любодэи и прэлюбодэи знамения ищеть и знамениѥ не дасть сz имъ тъкъмо знамениѥ ионы пророка. и оставивъ ѩ отиде.
5
5
І преше́дше ученици́ Єго́ на он пол, заби́ша хлі́би взя́ти. И прэшьдъше ученици ѥго на онъ полъ забышz хлэбы възzти.
6
6
(Зач. 66) Ісу́с же рече́ їм: внемлі́те і блюді́теся от ква́са фарисе́йська і саддуке́йська. исусъ же рече имъ: вънемлэте и блюдэте сz отъ кваса фарисеиска и садукеиска.
7
7
Они́ же помишля́ху в себі́, глаго́люще: я́ко хлі́би не взя́хом. они же помышлэахѫ въ себэ глаголѭще яко хлэбъ не възzхомъ.
8
8
Разумі́в же Ісу́с рече́ їм: что ми́слите в себі́, малові́ри, я́ко хлі́би не взя́сте? разумэвъ же исусъ рече имъ: чьто мыслите въ себэ маловэри яко хлэбъ не възzсте;
9
9
не у ли разумі́єте, ніже́ по́мните п'ять хлі́би п'яти́м ти́сящам, і коли́ко кош взя́сте? не у ли разумэѥте ни помьните пzти хлэбъ пzти тысzщь и колико кошь възzсте;
10
10
ні ли седьм хлі́би чети́рем ти́сящам, і коли́ко ко́шниць взя́сте? ни ли седми хлэбъ четыремъ тысzщамъ и колико кошьниць възzсте;
11
11
ка́ко не разумі́єте, я́ко не о хлі́біх ріх вам внима́ти, (но) от ква́са фарисе́йська і саддуке́йська? како не разумэѥте яко не о хлэбэхъ вамъ вънимати рэхъ; храните же сz отъ кваса фарисэиска. и садукеиска.
12
12
Тогда́ разумі́ша, я́ко не рече́ храни́тися от ква́са хлі́бнаго, но от уче́нія фарисе́йська і саддуке́йська. тъгда разумэша яко рече хранити сz не отъ кваса хлэбьнааго нъ отъ учения фарисэиска и садукеиска.
13
13
(Зач. 67) Прише́д же Ісу́с во страни́ Кесарі́ї Фили́ппови, вопроша́ше ученики́ Своя́, глаго́ля: кого́ М'я глаго́лють челові́ци би́ти*, Си́на Челові́чеськаго? Въ оно+. пришьдъ iс7. въ странU кесариа филиповы. въпрашааше U?нӤикы своя гlя. кого гlють мz чlвци сUща. сн7а члв7чьскааго.
14
14
Они́ же рі́ша: о́ві у́бо Іоа́нна Крести́теля, іні́ї же Ілію́, друзі́ї же Ієремі́ю іли́ єди́наго от проро́к. они же рэша ѥмU. ови iw7на кр7стля. ини же илию. дрUзии же иеремию. или ѥдиного t прbркъ.
15
15
Глагола їм (Ісу́с): ви же кого́ М'я глаго́лете би́ти*? гlа имъ iс7. вы же кого мz гlѥте быти.
16
16
Отвіща́в же Си́мон Петр рече́: Ти єси́ Христо́с, Син Бо́га Жива́го. tвэщавъ же симонъ петръ рече. ты ѥси х©ъ сн7ъ б7а живааго.
17
17
І отвіща́в Ісу́с рече́ єму́: блаже́н єси́, Си́моне, вар Іо́на, я́ко плоть і кров не яви́ тебі́, но Оте́ць Мой, І́же на небесі́х; и tвэщавъ же iс7 рече ѥмU. бл9нъ ѥси симоне сн7е иана. яко плъть и кръвь не яви тебе. нъ оц7ь мои иже ѥсть на нб7схъ.
18
18
і Аз же тебі́ глаго́лю, я́ко ти єси́ Петр, і на сем ка́мені сози́жду Це́рков Мою́, і врата́ а́дова не одолі́ють єй; и азъ же тебе гlю. яко ты ѥси петръ. и на семь камени. съзижю цьрькъвь мою. и врата адова. не Uдобляють ѥи Ӑ
19
19
і дам ті ключі́ Ца́рства Небе́снаго; і є́же а́ще св'я́жеши на землі́, бу́деть св'я́зано на небесі́х; і є́же а́ще разріши́ши на землі́, бу́деть разріше́но на небесі́х. И дамь тобэ ключэ цrтва нб7сьнааго. иже аще съвzжеши на земли. бUдеть съвzзанъ на нб7сэхъ. иже аще раздрэшиши на земли. бUдеть раздрэшенъ и на нб7сэхъ.
20
20
(Зач. 68) Тогда́ запрети́ Ісу́с ученико́м Свої́м, да ні кому́же реку́ть, я́ко Сей єсть Ісу́с Христо́с. Тогда запрэти ученикомъ своимъ да ни кому же не рекѫть яко сь ѥсть исусъ христосъ.
21
21
Отто́лі нача́т Ісу́с ска́зовати ученико́м Свої́м, я́ко подоба́єть Єму́ іти́ во Ієрусали́м і мно́го пострада́ти от ста́рець, і архієре́й, і кни́жник, і убіє́ну би́ти, і в тре́тій день воста́ти. отътолэ начzтъ исусъ съказати ученикомъ своимъ яко подобаѥть ѥму ити въ иерусалимъ и мъного пострадати отъ старьць и архиереи и кънижьникъ и убиѥну быти и третии дьнь въстати.
22
22
І поє́м Єго́ Петр, нача́т преріца́ти Єму́ глаго́ля: милосе́рд Ти, Го́споди; не і́мать би́ти Тебі́ сіє́. и поѥмъ и петръ начzтъ прэрэкати ѥму глаголѩ: милосрьдъ ты господи. не имать тебэ быти се.
23
23
Он же обра́щся рече́ Петро́ві: іди́ за Мно́ю, сатано́, собла́зн Мі єси́; я́ко не ми́слиши я́же (суть) Бо́жия, но челові́чеськая. онъ же обращь сz рече петрови: иди за мъноѭ сотоно. съблазнъ ми ѥси яко не мыслиши яже сѫть божия нъ чловэчьская.
24
24
(Зач. 69) Тогда́ Ісу́с рече́ ученико́м Свої́м: а́ще кто хо́щеть по Мні іти́, да отве́ржеться себе́ і во́зьметь крест свой і по Мні гряде́ть; тъгда исусъ рече ученикомъ своимъ: аще къто хощеть по мънэ ити да отврьжеть сz себе и възьметь крьстъ свои и въ слэдъ мене грzдеть.
25
25
І́же бо а́ще хо́щеть ду́шу свою́ спасти́, погуби́ть ю; і і́же а́ще погуби́ть ду́шу свою́ Мене́ ра́ди, обря́щеть ю; иже бо хощеть душѫ своѭ съпасти погубить ѭ и иже погубить душѫ мене ради обрzщеть ѭ.
26
26
Ка́я бо по́льза челові́ку, а́ще мир весь приобря́щеть, ду́шу же свою́ отщети́ть? Іли́ что дасть челові́к ізмі́ну за ду́шу свою́? кая польза ѥсть чловэку аще вьсь миръ приобрzщеть а душѫ своѭ отъщетить; ли чьто дасть чловэкъ измэнѫ за душѫ своѭ;
27
27
прийти́ бо і́мать Син Челові́чеський во сла́ві Отця́ Своєго́ со а́нгели Свої́ми, і тогда́ возда́сть кому́ждо по дія́нієм єго́; прити бо имать сынъ чловэчьскыи въ славэ отьца своѥго съ ангелы своими и тъгда въздасть комужьдо по дэломъ своимъ.
28
28
амі́нь глаго́лю вам, (я́ко) суть ні́ції от зді стоя́щих, і́же не і́муть вкуси́ти сме́рти, до́ндеже ви́дять Си́на Челові́чеськаго гряду́ща во Ца́рствії Своє́м. аминь глаголѭ вамъ: сѫть ѥтери отъ сьде стоящиихъ иже не имѫть въкусити съмрьти доньдеже видzть сынъ чловэчьскыи грzдѫщь въ царьствии своѥмь.
Глава 17
Глава 17
1
1
(Зач. 70) І по днех шести́х поя́т Ісу́с Петра́, і Іа́кова, і Іоа́нна, бра́та єго́, і возведе́ їх на гору́ високу́ єди́ни, Въ оно вреұ. поятъ iс7 петра иякова. иwана. брата ѥго. и възведе я на горU высокU ѥдины.
2
2
і преобрази́ся пред ни́ми; і просвіти́ся лице́ Єго́, я́ко со́лнце, ри́зи же Єго́ би́ша біли́, я́ко світ. и преобразисz предъ ними. и просвьтэсz лице ѥго яко сlнце. а ризы ѥго быша яко свэтъ.
3
3
І се, яви́стася їм Моїсе́й і Ілія́, с Ним глаго́люща. и се явисz моиси. и илия съ нимь глаголѭща.
4
4
Отвіща́в же Петр рече́ (ко) Ісу́сові: Го́споди, добро́ єсть нам зді би́ти; а́ще хо́щеши, сотвори́м зді три сі́ни, Тебі́ єди́ну, і Моїсе́йові єди́ну, і єди́ну Ілії́. Отъвэщавъ же петръ. рече къ iс7ви. Gи. добро ѥсть намъ съде быти. аще хощеши. да створимъ три кUща. тобэ ѥдинU. и мосеови ѥдинU. и илии ѥдинU.
5
5
Єще́ (же) єму́ глаго́лющу, се, о́блак сві́тел осіни́ їх; і се, глас із о́блака глаго́ля: Сей єсть Син Мой возлю́бленний, о Не́мже благоволи́х. Того́ послу́шайте. се ѥмU гlющю. се облакъ свэтьлъ осэняя я. и се глаc изъ облака гlя. сь ѥсть сн7ъ мои възлюблѥныи. о нѥмь же благоволихъ. того послUшаите.
6
6
І сли́шавше ученици́ падо́ша ни́ці і убоя́шася зіло́. и слышавъше Uченици. падоша ници. и Uбояшасz зэло.
7
7
І присту́пль Ісу́с прикосну́ся їх і рече́: воста́ніте і не бо́йтеся. и пристUпль iс7. прикоснUсz ихъ рече. въстанэте. и не боитесz.
8
8
Возве́дше же о́чі свої́, ні кого́же ви́діша, то́кмо Ісу́са єди́наго. възведъше же очи свои. и не вэдэша никого же. тъкмо iс7а ѥдиного.
9
9
І сходя́щим їм с гори́, запові́да їм Ісу́с, глаго́ля: ні кому́же пові́діте виді́нія, до́ндеже Син Челові́чеський із ме́ртвих воскре́снеть. и съходzщемъ імъ съ горы. заповэда имъ гlя. никомU же не повэдите вэдэния. дондеже сн7ъ члв7чь. из мьртвыихъ въскрьснеть.
10
10
(Зач. 71) І вопроси́ша Єго́ ученици́ Єго́, глаго́люще: что у́бо кни́жници глаго́лють, я́ко Ілії́ подоба́єть прийти́ пре́жде? и въпросишz и ученици ѥго глаголѭще: чьто убо глаголѭть кънижьници яко илии подобаѥть прити прэжде.
11
11
Ісу́с же отвіща́в рече́ їм: Ілія́ у́бо при́йдеть пре́жде і устро́їть вся; исусъ отвэщавъ рече имъ. илия убо придеть прэжде и устроить вься.
12
12
глаго́лю же вам, я́ко Ілія́ уже́ при́йде, і не позна́ша єго́, но сотвори́ша о нем, єли́ка восхоті́ша; та́ко і Син Челові́чеський і́мать пострада́ти от них. глаголѭ же вамъ яко илия уже приде и не познашz ѥго нъ сътворишz о нѥмь вься ѥлико въсхотэшz. тако и сынъ чловэчьскыи имать страдати отъ нихъ.
13
13
Тогда́ разумі́ша ученици́, я́ко о Іоа́нні Крести́телі рече́ їм. тъгда разумэшz ученици яко о иоанэ крьстители рече имъ.
14
14
(Зач. 72) І прише́дшим їм к наро́ду, приступи́ к Нему́ челові́к, кла́няяся Єму́ Въ оно+. члв7къ ѥтеръ пристUпи къ iс7ви. кланzясz ѥмU.
15
15
і глаго́ля: Го́споди, поми́луй си́на моєго́, я́ко на но́ви мі́сяці бісну́ється і злі стра́ждеть; мно́жицею бо па́даєть во огнь і мно́жицею в во́ду; и гlz. Gи помилUи сн7ъ мои. яко на новъ мcць бэсьнUетьсz. и зэло стражеть. множицею бо нападаѥтьсz на огнь. и многашьды въ водU.
16
16
і приведо́х єго́ ко ученико́м Твої́м, і не возмого́ша єго́ ісціли́ти. и приведохъ и къ Uченикомъ твоимъ. и не могоша ѥго исцэлити.
17
17
Отвіща́в же Ісу́с рече́: о, ро́де неві́рний і развраще́нний, доко́лі бу́ду с ва́ми? Доко́лі терплю́ вам? Приведі́те мі єго́ сі́мо. tвэщавъ же iс7ъ и рече. о роде невэрьнъ и развращенъ. доколэ тьрплю въ васъ. приведэте ми и сэмо.
18
18
І запрети́ єму́ Ісу́с, і ізи́де із него́ біс; і ісцілі́ о́трок от часа́ того́. и запрэти ѥмѫ iс7ъ. и изиде из него бэсъ. и исцэлэ отрокъ ѥго томь часэ.
19
19
Тогда́ присту́пльше ученици́ ко Ісу́су на єди́ні, рі́ша: почто́ ми не возмого́хом ізгна́ти єго́? тъгда пристUпишz Uченици къ iс7ови ѥдиномU рэша. почьто мы не възмогохомъ изгънати ѥго.
20
20
Ісу́с же рече́ їм: за неві́рствіє ва́ше; амі́нь бо глаго́лю вам: а́ще і́мате ві́ру я́ко зе́рно гору́шно, рече́те горі́ сей: прейди́ отсю́ду та́мо, і пре́йдеть; і нічто́же невозмо́жно бу́деть вам; iс7ъ рече имъ. за невэрьствиѥ ваше. аминъ гlю вамъ. аще имате вэрU яко зьрно горUщьно. речете горэ сеи. прэиди tтUдU сэмо. и прэидеть. и ничьто же не възможьно бUдеть вамъ.
21
21
сей же род не ісхо́дить, то́кмо моли́твою і посто́м. родъ же сь не исходить тъкмо мlтвою и постъмь.
22
22
Живу́щим же їм в Галиле́ї, рече́ їм Ісу́с: пре́дан і́мать би́ти Син Челові́чеський в ру́ці челові́ком, живUщемъ же имъ въ галилэи. рече имъ iс7ъ прэданъ иметь быти сн7ъ чlвчьскыи. въ рѫцэ чlвкомъ
23
23
і убію́т Єго́, і в тре́тій день воста́неть. І ско́рбні би́ша зіло́. и Uбиюти и. и третии дн7ь въстанеть.
24
24
(Зач. 73) Прише́дшим же їм в Капернау́м, приступи́ша приє́млющії дідра́хми к Петро́ві і рі́ша: Учи́тель ваш не дасть ли дідра́хми? Въ оно+. пристUпиша приемлющѥи дидрагъма къ петрови. и рэша. Uчитель вашь не даѥть ли дидрагъма.
25
25
Глаго́ля: єй. І єгда́ вни́де в дом, предвари́ єго́ Ісу́с, глаго́ля: что ті мни́ться, Си́моне? Ца́ріє зе́мстії от ки́їх приє́млють да́ні іли́ кинсо́н? От свої́х ли сино́в, іли́ от чужи́х? рече ѥи. и ѥгда въниде въ домъ. вари iс7ъ гlz. чьто ти сz мьнить симоне. цrе земьсции. t кыхъ приѥмлють дани. или кинозъ. t своихъ ли сн7овъ или t тUждихъ.
26
26
Глаго́ла єму́ Петр: от чужи́х. Рече́ єму́ Ісу́с: у́бо свобо́дни суть си́нове; рече ѥмU петръ t тUждихъ. рече ѥмU iс7ъ. ибо свободьни ли сUть сн7ове.
27
27
но да не соблазни́м їх, шед на мо́ре, ве́рзи у́дицю, і, ю́же пре́жде і́меши ри́бу, возьми́; і отве́рз уста́ єй, обря́щеши стати́р*; той взем даждь їм за М'я і за ся. нъ да не съблазнимъ ихъ. шьдъ на море въвьрзи Uдицю. и юже имеши прэже рыбU. и възьми. и tвьрзи Uста ѥи. и обрzщеши статырь. тъ възьмъ дажь и за мz и за сz.
Глава 18
Глава 18
1
1
(Зач. 74) В той час приступи́ша ученици́ ко Ісу́су, глаго́люще: кто у́бо бо́лій єсть в Ца́рствії Небе́снім? И въ тъ часъ пристUпиша къ немU Uченици ѥго гlющѥ. къто Uбо болии ѥсть въ цrтвии нб7сьцэомь.
2
2
І призва́в Ісу́с отроча́, поста́ви є посреді́ їх и призъвавъ отрочz iс7ъ. постави ѥ посредэ ихъ.
3
3
і рече́: амі́нь глаго́лю вам, а́ще не обратите́ся і бу́дете я́ко ді́ти, не вни́дете в Ца́рство Небе́сноє; и рече. аминъ аминъ гlю вамъ. аще не обратитесz. и бUдете яко дэти. не имате вънити въ цrтвиѥ нб7сьскоѥ.
4
4
і́же у́бо смири́ться я́ко отроча́ сіє́, той єсть бо́лій во Ца́рствії Небе́снім; иже бо сz съмэрить яко отрочz се. тъ ѥсть болии въ цrтвии нб7сьсцэомь.
5
5
і і́же а́ще при́йметь отроча́ таково́ во і́м'я Моє́, Мене́ приє́млеть; и иже колижьдо прииметь отрочz таково ѥдино въ имz моѥ мене приѥмлѥть.
6
6
а і́же а́ще соблазни́ть єди́наго ма́лих сих, ві́рующих в М'я, у́не єсть єму́, да обі́ситься же́рнов осе́льський на ви́ї єго́, і пото́неть в пучи́ні морсті́й. и иже аще съблажьняѥть ѥдиного отъ малыихъ сихъ вэруѭщихъ въ мz унѥ ѥму ѥсть да обэсzть жрьнъвъ на выи ѥго осьльскыи и потопzть и въ пѫчинэ морьстэи.
7
7
Го́ре ми́ру от собла́зн; ну́жда бо єсть прийти́ собла́зном; оба́че го́ре челові́ку тому́, і́мже собла́зн прихо́дить. горе вьсему миру отъ съблазнъ. неволя бо ѥсть прити съблазномъ обаче горе чловэку тому имьже съблазнъ приходить.
8
8
А́ще ли рука́ твоя́ іли́ нога́ твоя́ соблажня́єть тя, отсіци́ ю і ве́рзи от себе́; добрі́йше ті єсть вни́ти в живо́т хро́му іли́ бі́дну [без руки́], не́же дві ру́ці і дві но́зі іму́щу вве́ржену би́ти во огнь ві́чний; аще ли рѫка твоя ли нога твоя съблажьняѥть тz отъсэци и и отъврьзи отъ себе. добрэѥ ти ѥсть вънити въ животъ хрому ли бэдьну неже дъвэ рѫцэ ли дъвэ нозэ имѫщу въврьжену быти въ огнь вэчьныи.
9
9
і а́ще о́ко твоє́ соблажня́єть тя, ізми́ є і ве́рзи от себе́; добрі́йше ті єсть со єди́нім о́ком в живо́т вни́ти, не́же дві о́ці іму́щу вве́ржену би́ти в геє́нну о́гненную. и аще око твое съблажняѥть тz изьми ѥ и врьзи отъ себе. добрэѥ ти ѥсть съ ѥдинэмь окъмь въ животъ вънити неже двэ очи имѫщу въврьжену быти въ геонѫ огньнѫѭ.
10
10
(Зач. 75) Блюді́те, да не пре́зрите єди́наго (от) ма́лих сих; глаго́лю бо вам, я́ко а́нгели їх на небесі́х ви́ну ви́дять лице́ Отця́ Моєго́ Небе́снаго. Рече Gь. блюдэте и. не радите о ѥдиномь t малыхъ сихъ. гlю бо имъ. яко ан7гли ихъ на нб7сьхъ. выинU вы видите оц7z моѥго нб7сьнааго.
11
11
При́йде бо Син Челові́чеський (взиска́ти і) спасти́ поги́бшаго. приде сн7ъ члв7чьскыи. възискати и сп7стъ заблUжьшааго.
12
12
Что вам мни́ться? А́ще бу́деть ні́коєму челові́ку сто ове́ць, і заблу́дить єди́на от них, не оста́вить ли де́в'ятьдесят і де́в'ять в гора́х і шед і́щеть заблу́ждшия? чьто сz мьнить вамъ. аще бUдеть ѥдиномU члв7кU. р7. овьць и заблUдить ѥдина t нихъ. не оставить ли девzти десzтъ и девzти на горахъ. и шьдъ ищеть заблUжьшея.
13
13
і а́ще бу́деть [приключи́ться] обрісти́ ю, амі́нь глаго́лю вам, я́ко ра́дується о ней па́че, не́же о дев'яти́десятих і дев'яти́ не заблу́ждших. и аще обрzщеть ю. аминъ аминъ гlю вамъ яко радUѥтьсz о неи паче. неже о. f7. десzтъ и. f7. не заблѫжьшиихъ.
14
14
Та́ко ність во́ля пред Отце́м ва́шим Небе́сним, да поги́бнеть єди́н от ма́лих сих. тако нэсть волz предъ оц7ьмь вашимъ нб7сьскыимь. да погыбнеть ѥдинъ малыхъ сихъ.
15
15
А́ще же согріши́ть к тебі́ брат твой, іди́ і обличи́ єго́ между́ тобо́ю і тім єди́нім; а́ще тебе́ послу́шаєть, приобрі́л єси́ бра́та Твоєго́; аще ли съгрэшить въ тz братъ твои. иди обличи ѥго посредэ тебе томU ѥдиномU. аще тебе послUшаѥть. прэобрzщеши братъ твои.
16
16
а́ще ли тебе́ не послу́шаєть, поїми́ с собо́ю єще́ єди́наго іли́ два, да при усті́х двою́ іли́ тріє́х свиді́телей ста́неть всяк глаго́л; аще ли не послUшаѥть тебе. поими и пакы съ собою. ѥдиного или дъва. да въ трьхъ или дъвою съвэдэтель станеть вьсzкъ чlвкъ.
17
17
а́ще же не послу́шаєть їх, пові́ждь це́ркві; а́ще же і це́рков преслу́шаєть, бу́ди тебі́ я́коже язи́чник і мита́р. аще же не послUшаѥть ихъ. рьци цр7кви. аще же о цр7кви не родити начьнеть да бUдеть язычьникъ и мытарь.
18
18
(Зач. 76) Амі́нь (бо) глаго́лю вам: єли́ка а́ще св'я́жете на землі́, бу́дуть св'я́зана на небесі́; і єли́ка а́ще разрішите́ на землі́, бу́дуть разріше́на на небесі́х. аминъ аминъ гlю вамъ. ѥлико аще съвzжете на земли. бUдеть вzзанъ и на нб7сьхъ. и ѥлико аще раздрэшите на земли. бUдеть раздрэшенъ и на нб7сьхъ.
19
19
Па́ки амі́нь глаго́лю вам, я́ко а́ще два от вас совіща́єта на землі́ о вся́цій ве́щі, єя́же а́ще про́сита, бу́деть ї́ма от Отця́ моєго́, І́же на Небесі́х; Пакы аминъ гlю вамъ. яко аще дъва t васъ съвэщаѥта на земли. о вьсzкои вещи. ѥю же колижьдо просите бUдеть има. t оц7а моѥго иже ѥсть на нб7сьхъ.
20
20
іді́же бо єста́ два іли́ тріє́ со́брані во і́м'я Моє́, ту єсьм посреді́ їх. идеже ѥста дъва или триѥ събьрани въ имz моѥ. тU ѥсмь посредэ іхъ.
21
21
Тогда́ присту́пль к Нему́ Петр рече́: Го́споди, колькра́ти а́ще согріши́ть в м'я брат мой, і отпущу́ ли єму́ до седьм крат? Тъгда пристѫпль къ нѥму петръ рече: господи коль краты съгрэшить братъ мои въ мz и отпущѫ ѥму до седмь кратъ ли;
22
22
Глаго́ла єму́ Ісу́с: не глаго́лю тебі́: до седьм крат, но до се́дьмдесят крат седмери́цею. глагола ѥму исусъ: не глаголѭ тебэ до седмь кратъ нъ до седмь десzтъ кратъ седмицеѭ. Рече Gь притъчю сию.
23
23
(Зач. 77) Сего́ ра́ди уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку царю́, і́же восхоті́ стяза́тися о словесі́ с раби́ свої́ми. Uподобисz цrтвиѥ нб7сьноѥ. чlвкѫ цrю. иже хотэ сътzзатисz о словеси съ рабы своими.
24
24
Наче́ншу же єму́ стяза́тися, приведо́ша єму́ єди́наго должника́ тьмо́ю тала́нт; начьнъшю же ѥмU. сътzзатисz о словеси. приведоша ѥмU дължьникъ ѥдинъ тьмою таланътъ.
25
25
не іму́щу же єму́ возда́ти, повелі́ ї госпо́дь єго́ прода́ти, і жену́ єго́, і ча́да, і вся, єли́ка імі́яше, і отда́ти. не имUщю же ѥмU въздати. повелэ Gинъ ѥго да продадzти и. и женU ѥго и чада. и вьсz ѥлико имzше и tдати и.
26
26
Пад у́бо раб той, кла́няшеся єму́, глаго́ля: го́споди, потерпи́ на мні, і вся ті возда́м. и падъ Uбо рабъ тъ. кланzашесz ѥмU гlz. Gи потьрпи на мънэ и вьсе ти въздамь.
27
27
Милосе́рдовав же госпо́дь раба́ того́, прости́ єго́ і долг отпусти́ єму́. милосьрдовавъ же Gинъ раба того. прости и и дългъ tпUсти ѥмU.
28
28
Ізше́д же раб той, обрі́те єди́наго (от) клевре́т свої́х, і́же бі до́лжен єму́ стом пі́нязь; і єм єго́ давля́ше, глаго́ля: отда́ждь мі, і́мже (мі) єси́ до́лжен. и шьдъ же рабъ тъ. обрэте ѥдиного t клевретъ своихъ. иже бэ дължьнъ ѥмU. р7. мь пэнzзь. и имыи давлzше и гlz. дажь ми имь же. ми ѥси дължьнъ.
29
29
Пад у́бо клевре́т єго́ на но́зі єго́, моля́ше єго́, глаго́ля: потерпи́ на мні, і вся возда́м ті. падъ же клевретъ молzше и гlz. потьрпи на мънэ и вьсе въздамь ти.
30
30
Он же не хотя́ше, но вед всади́ єго́ в темни́цю, до́ндеже возда́сть до́лжноє. онъ же не хотzаше. нъ ведъ въсади и въ тьмьницю. донъдеже въздасть ѥмU вьсь дългъ.
31
31
Ви́дівше же клевре́ти єго́ би́вшая, сжа́лиша си зіло́ і прише́дше сказа́ша господи́ну своєму́ вся би́вшая. видэвъше же Uбо клеврети бывъшая. съжалишz си зэло. пришьдъше съказашz Gинѫ своѥмU вьсz бывъшая.
32
32
Тогда́ призва́в єго́ господи́н єго́, глаго́ла єму́: ра́бе лука́вий, весь долг он отпусти́х тебі́, поне́же умоли́л м'я єси́; тъгда призъвавыи Gинъ ѥго гlа ѥмU. рабе лUкавыи. вьсь дългъ твои tпUстихъ тебе. понеже Uмоли мz.
33
33
не подоба́ше ли і тебі́ поми́ловати клевре́та твоєго́, я́коже і аз тя поми́ловах? не подобааше ли и тебэ помиловати клеврета твоѥго. яко и азъ тz помиловахъ.
34
34
І прогні́вався госпо́дь єго́, предаде́ єго́ мучи́телем, до́ндеже возда́сть весь долг свой. и прогнэвасz ги7нъ ѥго. и прэдасти и мUчителемъ. донъдеже въздасть емU вьсь дългъ свои.
35
35
Та́ко і Оте́ць мой Небе́сний сотвори́ть вам, а́ще не отпустите́ ки́йждо бра́ту своєму́ от серде́ць ва́ших прегріше́нія їх. тако и оц7ь мои нб7сьскыи сътворить вамъ. аще не tпUщаѥте къжьдо братU своѥмU. t ср7дць вашихъ прэгрэшеиии вашихъ.
Глава 19
Глава 19
1
1
І бисть, єгда́ сконча́ Ісу́с словеса́ сія́, пре́йде от Галиле́ї і при́йде в преді́ли Іуде́йськия об он пол Іорда́на. И бысть ѥгда съконьча исусъ словеса си прэиде отъ галилеѩ и приде въ прэдэлы иудеискы об онъ полъ иордана.
2
2
І по Нем ідо́ша наро́ди мно́зі, і ісціли́ їх ту. и по нѥмь идошz народи мънози и исцэли ѩ ту.
3
3
(Зач. 78) І приступи́ша к Нему́ фарисе́є іскуша́юще Єго́ і глаго́лаша Єму́: а́ще досто́їть челові́ку пусти́ти жену́ свою́ по вся́цій вині́? Въ оно+. пристUпиша и фарисэи къ iс7U искUшающеи и гlюще. аще достоить чlвкU пѫстити женU свою по всzкои винэ.
4
4
Он же отвіща́в рече́ їм: ні́сте ли чли, я́ко сотвори́вий іскони́, му́жеський пол і же́нський сотвори́л я єсть? онъ же tвэщавъ рече имъ. нэсте ли чьли. яко сътвори искони мужьскъ полъ и женьскъ сътворилъ ѥсть.
5
5
І рече́: сего́ ра́ди оста́вить челові́к отця́ (своєго́) і ма́тер і приліпи́ться к жені́ своє́й, і бу́дета о́ба в плоть єди́ну, и рече сего ради оставить чlкъ оц7а своѥго и м™рь. и прилэпитьсz женэ своѥи. и бUдета. оба въ плъть ѥдинU.
6
6
я́коже ктому́ ні́ста два, но плоть єди́на; є́же у́бо Бог сочета́, челові́к да не разлуча́єть. тэмь же Uже нэсте дъва нъ ѥдина плъть. еже Uбо iс7ъ. съчета. чlовэкъ да не разлUчаѥть.
7
7
Глаго́лаша єму́: что у́бо Моїсе́й запові́да да́ти кни́гу распу́стную і отпусти́ти ю? гlаша ѥмU чьто Uбо мосии заповэда дати кънигы распѫстьныя. и tпUстити ю.
8
8
Глаго́ла їм: я́ко Моїсе́й по жестосе́рдію ва́шему повелі́ вам пусти́ти жени́ ва́ша; ізнача́ла же не бисть та́ко; гlа имъ. яко мосии по жестосьрдию вашемU. повелэ вамъ пUстити жены своя. искони же не бысть тако.
9
9
глаго́лю же вам, я́ко і́же а́ще пу́стить жену́ свою́, ра́зві словесе́ прелюбоді́йна, і ожени́ться іно́ю, прелюби́ твори́ть; і женя́йся пущени́цею прелюби́ ді́єть. гlю же вамъ яко иже аще пUстить женѫ свою. развэ словесе прэлюбодэинааго. творити я прэлюбы. и женяисz потьбэгою прэлюбы творить.
10
10
Глаго́лаша Єму́ ученици́ Єго́: а́ще та́ко єсть вина́ челові́ку с жено́ю, лу́чше єсть не жени́тися. и гlаша ѥмU Uченици ѥго. аще така ѥсть вина съ женою чlвкU. Uне ѥсть не женитисz.
11
11
Он же рече́ їм: не всі вміща́ють словесе́ сего́, но ї́мже дано́ єсть; онъ же рече имъ. не вьси въмэстzть словесе сего. нъ имъ же дано ѥсть.
12
12
суть бо скопці́, і́же із чре́ва ма́терня роди́шася та́ко; і суть скопці́, і́же скопи́шася от челові́к; і суть скопці́, і́же іскази́ша са́мі себе́ Ца́рствія ра́ди Небе́снаго; моги́й вмісти́ти да вмісти́ть. сѫть же каженици. иже ищрева матерьнz родишzсz тако. и сUть каженици яже исказишz члbвци. и сUть каженици. иже сz исказиша сами цrтвия ради небесьнааго. могыи въмэщати да въмэстить.
13
13
Тогда́ приведо́ша к Нему́ ді́ти, да ру́ці возложи́ть на них і помо́литься; ученици́ же запрети́ша їм. Тъгда приведошz къ нѥму дэти да рѫцэ възложить на нѩ и помолить сz. ученици же запрэтишz имъ.
14
14
Ісу́с же рече́ їм: оста́віте діте́й і не возбраня́йте їм прийти́ ко Мні; такови́х бо єсть Ца́рство Небе́сноє. исусъ же рече имъ останэте дэтии и не браните имъ прити къ мънэ таковыихъ бо ѥсть царьствиѥ небесьноѥ.
15
15
І возло́жь на них ру́ці, оти́де отту́ду. и възложь на нѩ рѫцэ отиде отътѫду.
16
16
(Зач. 79) І се, єди́н (ні́кий) присту́пль рече́ Єму́: Учи́телю Благи́й, что бла́го сотворю́, да і́мам живо́т ві́чний? Въ оно+. Uноша ѥтеръ пристѫпи къ iс7ви. молzи и гlz. Uчителю бlгыи. чьто бlго сътворю. да имамъ животъ вэчьныи.
17
17
Он же рече́ єму́: что М'я глаго́леши бла́га? Нікто́же благ, то́кмо єди́н Бог; а́ще ли хо́щеши вни́ти в живо́т, соблюди́ за́повіді. онъ же рече ѥмU. чьто мz гlеши бlга. никто же бlгъ тъкмо бъ7 ѥдинъ. аще ли хощеши въ животъ вънити. съблюди заповэди.
18
18
Глаго́ла Єму́: кі́я? Ісу́с же рече́: є́же, не убіє́ши; не прелюби́ сотвори́ши; не укра́деши; не лжесвиді́тельствуєши; гlа ѥмU кыя. iс7ъ же рече ѥмѫ. ѥже не Uбиѥши. ни прэлюбы сътвориши ни Uкрадеши. ни лъжисъвэдэтельствUѥши.
19
19
чти отця́ і ма́тер; і: возлю́биши і́скренняго твоєго́, я́ко сам себе́. чьти оц7z и м™ръ. и възлюби ближьнzаго своѥго яко и самъ сz.
20
20
Глаго́ла Єму́ ю́ноша: вся сія́ сохрани́х от ю́ности моєя́; что єсьм єще́ не доконча́л? гlа ѥмU Uноша. вьсz си съхранихъ t Uности моѥя. чьсо ѥсмь и ѥще не съконьчzлъ.
21
21
Рече́ єму́ Ісу́с: а́ще хо́щеши соверше́н би́ти, іди́, прода́ждь імі́ніє твоє́ і даждь ни́щим; і імі́ти і́маши сокро́вище на небесі́; і гряди́ вслід Мене́. и рече ѥмU iс7ъ. аще хощеши съвьршенъ быти. иди продажь имэниѥ своѥ и дажь нищиимъ. и имэти имаши съкровище на нб7сьхъ. и приди въ слэдъ мене.
22
22
Сли́шав же ю́ноша сло́во, оти́де скорб'я́; бі бо імі́я стяжа́нія мно́га. слышавъ же Uношz слово. отиде скьрбz. бэ бо имэя сътzжzния мънога.
23
23
Ісу́с же рече́ ученико́м Свої́м: амі́нь глаго́лю вам, я́ко неудо́б бога́тий вни́деть в Ца́рствіє Небе́сноє; iс7ъ же рече къ Uченикомъ своимъ. аминъ гlю вамъ. яко неUдобь вънити богатU въ цrтвиѥ нб7сьскоѥ.
24
24
па́ки же глаго́лю вам: удо́біє єсть вельбу́ду сквозі́ іглині́ у́ші пройти́, не́же бога́ту в Ца́рствіє Бо́жиє вни́ти. пакы гlю вамъ. яко Uдобэѥ ѥсть вельбUдU сквозэ игълинэ Uши проити. неже богатU въ цrтвиѥ б9иѥ вънити.
25
25
Сли́шавше же ученици́ Єго́, дивля́хуся зіло́, глаго́люще: кто у́бо мо́жеть спасе́н би́ти? слышzвъше же Uченици ѥго. дивлzахUсz зэло гlюще. кто Uбо можеть сп7сенъ быти.
26
26
Воззрі́в же Ісу́с рече́ їм: у челові́к сіє́ невозмо́жно єсть, у Бо́га же вся возмо́жна. възьрэвъ же iс7ъ и рече имъ. t чlвкъ се не възможьно ѥсть. а t б7а вьсz възможьна сUть.
27
27
Тогда́ отвіща́в Петр рече́ Єму́: се, ми оста́вихом вся і вслід Тебе́ ідо́хом; что у́бо бу́деть нам? tвэщавъ же петръ рече ѥмU. Gи се мы оставихомъ вьсе. и въ слэдъ тебе идохомъ что Uбо бUдеть намъ.
28
28
Ісу́с же рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам, я́ко ви ше́дшії по мні, в пакибитіє́, єгда́ ся́деть Син Челові́чеський на престо́лі сла́ви Своєя́, ся́дете і ви на двоюна́десяте престо́лу, судя́ще обімана́десяте колі́нома Ізра́їлевома; iс7ъ рече имъ. аминъ аминъ гlю вамъ. яко вы шьдъшии по мънэ въ пакыбыти. ѥгда сzдеть сн7ъ чlвчьскыи на прэстолэ славы своѥя. сzдете и вы на двою на десzте прэстолѫ. сUдzще дъвэма на десzте колэнома изlевома.
29
29
і всяк, і́же оста́вить дом, іли́ бра́тію, іли́ сестри́, іли́ отця́, іли́ ма́тер, іли́ жену́, іли́ ча́да, іли́ се́ла, і́мене Моєго́ ра́ди, стори́цею при́йметь і живо́т ві́чний наслі́дить; и вьсzкъ иже оставить домъ. братию или сестры. ли оц7z ли м™рь. ли женU ли дэти ли села ли храмы. имене моего ради. сътократицею прииметь. и животъ вэчьныи наслэдить.
30
30
мно́зі же бу́дуть пе́рві послі́днії, і послі́дні пе́рвії. мнози же бUдUть пьрвии послэдьнии. и послэдьнии пьрвии.
Глава 20
Глава 20
1
1
(Зач. 80) Подо́бно бо єсть Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку домови́ту, і́же ізи́де ку́пно [зіло́] у́тро ная́ти ді́лателі в виногра́д свой, Рече Gь притъчю сию. подобьно ѥсть цр7ство нб7сноѥ члв7кU домовитU. иже изиде кUпьно Uтро наяти дэлателя. виноградU своѥмU.
2
2
і совіща́в с ді́лателі по пі́нязю на день, посла́ їх в виногра́д свой. съвэщавъ же съ дэлатели. по пэнязю на дн7ь. пославъ я въ виноградъ свои.
3
3
І ізше́д в тре́тій час, ви́ді і́ни стоя́щя на то́ржищі пра́здни, и шьдъ въ третиюӬ годинU. видэ ины праздьны. на тържищи стояща.
4
4
і тім рече́: іді́те і ви в виногра́д мой, і є́же бу́деть пра́вда, дам вам. Они́ же ідо́ша. и тэмъ рече. идэте въ виноградъ мои. иже будеть правьда въдамь вамъ.
5
5
Па́ки же ізше́д в шести́й і дев'я́тий час, сотвори́ та́коже. они же идоша. пакы же ишьдъ въ шестUю и въ девzтUю годинU. сътвори тако же.
6
6
Во єдинийжена́десять час ізше́д, обрі́те другі́я стоя́щя пра́здни і глаго́ла їм: что зді стоїте́ весь день пра́здні? И въ ѥдинUю надесzте годинU ишьдъ сътвори тако. wбрэ дрUгыя праздьны и гlа имъ. что стоите вьсь дн7ь праздьни.
7
7
Глаго́лаша єму́: я́ко нікто́же нас ная́т. Глаго́ла їм: іді́те і ви в виногра́д (мой), і є́же бу́деть пра́ведно, при́ймете. гlаша ѥмU. яко никто же насъ наятъ. гlа имъ. идэте въ виноградъ мои. и ѥже бUдеть правьда приимете.
8
8
Ве́черу же би́вшу, глаго́ла господи́н виногра́да к приста́внику своєму́: призови́ ді́лателі і даждь їм мзду, наче́н от послі́дніх до пе́рвих. вечерU же бывъшю. гlа гdнъ винограда. къ приставьникU своѥмU. призови дэлателя. и дажь имъ мьздU начьнъ t послэжьнихъ до пьрвыихъ.
9
9
І прише́дше і́же во єдинийна́десять час, прия́ша по пі́нязю. пришьдъше же иже въ ѥдинUю на десzте годинU. прияша по пэнzзю.
10
10
Прише́дше же пе́рвії мня́ху, я́ко вя́щше при́ймуть; і прия́ша і ті́ї по пі́нязю; и пришьдъше пьрвии. мнzхUсz вzще прияти. и прияша и ти по пэнzзю.
11
11
приє́мше же ропта́ху на господи́на, приимъше ръпътахU. на гн7а гlюще.
12
12
глаго́люще, я́ко сі́ї послі́днії єди́н час сотвори́ша, і ра́вних нам сотвори́л їх єси́, поне́сшим тяготу́ дне і вар. како сия послэдьняя ѥдинъ чаc сътвориша. равьны намъ сътворилъ ѥси. понесъшимъ тzготU дн7е и варъ.
13
13
Он же отвіща́в рече́ єди́ному їх: дру́же, не оби́жу тебе́; не по пі́нязю ли совіща́л єси́ со мно́ю? онъ же tвэщавъ рече. ѥдиномU ихъ. дрUже не обижю тебе. не по пэнzзю ли съвэщахъ съ тобою.
14
14
возьми́ твоє́ і іди́; хощу́ же і сему́ послі́днему да́ти, я́коже і тебі́; възьми своѥ и иди. хощю же семU послэдьнюUмU дати. яко тобэ.
15
15
іли́ ність мі літь сотвори́ти, є́же хощу́, во свої́х мі? А́ще о́ко твоє́ лука́во єсть, я́ко аз благ єсьм? или нэсть ми лэть сътворити въ своихъ ми ѥже хощю. аще око твоѥ лUкаво ѥсть. яко азъ благъ ѥсмь.
16
16
Та́ко бу́дуть послі́днії пе́рві, і пе́рвії послі́дні; мно́зі бо суть зва́ні, ма́ло же ізбра́нних. тако бUдUть послэдьнии пьрвии. и пьрвии. послэдьнии. мнози бо сUть зъвании. а мало избраныхъ.
17
17
(Зач. 81) І восходя́ Ісу́с во Ієрусали́м, поя́т обана́десяте ученика́ єди́ни [осо́б] на путі́ і рече́ їм: и въсходz исусъ въ иерусалимъ поѩтъ оба на десzте ученика ѥдины на пѫть и рече имъ:
18
18
се, восхо́дим во Ієрусали́м, і Син Челові́чеський пре́дан бу́деть архієре́єм і кни́жником; і осу́дять Єго́ на смерть, се въсходимъ въ иерусалимъ и сынъ чловэчьскыи прэданъ бѫдеть архиереомъ и кънижьникомъ и осѫдzть и на съмрьть
19
19
і предадя́ть Єго́ язи́ком на поруга́ніє, і біє́ніє, і проп'я́тіє; і в тре́тій день воскре́снеть. и прэдадzть и на порѫганиѥ ѩзыкомъ и биѥниѥ и пропzтиѥ и въ третии дьнь въскрэснеть.
20
20
Тогда́ приступи́ к Нему́ ма́ти си́ну Зеведе́йову с сино́ма свої́ма, кла́няющися і прося́щи ні́что от Него́. тъгда пристѫпи къ нѥму мати сыну заведеову съ сынома своима кланяѭщи сz и просzщи нэчесо отъ нѥго.
21
21
Он же рече́ єй: чесо́ хо́щеши? Глаго́ла Єму́: рци, да ся́дета сія́ о́ба си́на моя́, єди́н одесну́ю Тебе́ і єди́н ошу́юю (Тебе́) во Ца́рствії Твоє́м. онъ же рече ѥи: чьто хощеши; глагола ѥму. рьци да сzдете сиѩ оба сына моѩ ѥдинъ о деснѫѭ тебе и ѥдинъ о шуѭѭ тебе въ царьствии твоѥмь.
22
22
Отвіща́в же Ісу́с рече́: не ві́ста, чесо́ про́сита; мо́жета ли пи́ти ча́шу, ю́же Аз і́мам пи́ти, іли́ креще́нієм, і́мже Аз кре́ща́юся, крести́тися? Глаго́ласта Єму́: мо́жева. отвэщавъ же исусъ рече: не вэста сz чесо просzща. можета ли пити чашѫ ѭже азъ имамъ пити; ли крьщениѥмь имьже азъ крьщѫ сz крьстити сz; глаголасте ѥму: можевэ.
23
23
І глаго́ла ї́ма: ча́шу у́бо Мою́ іспіє́та, і креще́нієм, і́мже Аз креща́юся, і́мате крести́тися; а є́же сі́сти одесну́ю Мене́ і ошу́юю Мене́ — ність Моє́ да́ти, но ї́мже угото́вася от Отця́ Моєго́. и глагола има: чашѫ моѭ испиѥта ибо и крьщениѥмь имьже азъ крьщѫ сz крьстита сz. а ѥже сэсти о деснѫѭ и о шуѭѭ мене нэсть мънэ сего дати нъ имъже уготовано ѥсть отъ отьца моѥго.
24
24
І сли́шавше де́сять, негодова́ша о обою́ бра́ту. и слышавъше десzтии негодовашz о обою брату.
25
25
Ісу́с же призва́в їх, рече́: ві́сте, я́ко кня́зі язи́к госпо́дствують ї́ми, і вели́ції облада́ють ї́ми; исусъ же призъвавъ ѩ рече. вэсте яко кънzзи ѩзыкъ господьствуѭть ими и велиции обладаѭть ими.
26
26
не та́ко же бу́деть в вас; но і́же а́ще хо́щеть в вас в'я́щший би́ти, да бу́деть вам слуга́; не тако же бѫдеть въ васъ нъ иже аще хощеть вzщии быти въ васъ да бѫдеть вамъ слуга
27
27
і і́же а́ще хо́щеть в вас би́ти пе́рвий, бу́ди вам раб; и иже аще хощеть въ васъ быти прэдьнии да бѫдеть вамъ рабъ.
28
28
я́коже Син Челові́чеський не при́йде, да послу́жать Єму́, но послужи́ти і да́ти ду́шу Свою́ ізбавле́ніє за мно́гих. якоже сынъ чловэчьскыи не приде да послужzть ѥму нъ послужитъ и дати душѫ своѭ избавлениѥ за мъногы.
29
29
(Зач. 82) І ісходя́щу Єму́ от Ієрихо́на, по Нем і́де наро́д мног. В оно+. исходzщю iс7ви t ѥрихона. по немь идU народи.
30
30
І се, два сліпця́ сідя́ща при путі́, сли́шавша, я́ко Ісу́с мимохо́дить, возопи́ста, глаго́люща: поми́луй ни, Го́споди, Си́не Дави́дов. и се дъва слэпьцz сэдzщz при пUти. и слышавъшz яко iс7ъ мимо ходить. възъписта гlюща. помилUи ны Gи сн7U дв7двъ.
31
31
Наро́д же преща́ше ї́ма, да умолчи́та; о́на же па́че вопія́ста, глаго́люща: поми́луй ни, Го́споди, Си́не Дави́дов. народи же запрэщахU има Uмълчzти. она же паче въпияста гlюща. помилUи ны Gи сн7U дв7двъ.
32
32
І воста́в Ісу́с возгласи́ я і рече́: что хо́щета, да сотворю́ ва́ма? и ставъ iс7ъ възгласи я и рече. чьто хощета да сътворю вама.
33
33
Глаго́ласта Єму́: Го́споди, да отве́рзетіся о́чі на́ю. гlаста ѥмU Gи. да tвьрзетесz наю очи.
34
34
Милосе́рдовав же Ісу́с прикосну́ся о́чію ї́ма; і а́біє прозрі́ста ї́ма о́чі, і по Нем ідо́ста. млrдовавъ же iс7ъ прикоснUсz очию има. и абие прозьрэста има очи. и по немъ идоста.
Глава 21
Глава 21
1
1
(Зач. 83а) І єгда́ прибли́жишася во Ієрусали́м і прийдо́ша в Вифсфагі́ю к горі́ Єлео́нстій, тогда́ Ісу́с посла́ два ученика́, И ѥгда приближисz исусъ въ иерусалимъ и приде въ виfфагиѭ къ горэ елеоньстэи тъгда посъла дъва ученика
2
2
глаго́ля ї́ма: іді́та в весь, я́же пря́мо ва́ма; і а́біє обря́щета осля́ прив'я́зано, і жреб'я́ с ним; отріши́вша приведі́та Мі; глаголѩ има: идэта въ вьсь яже ѥсть прямо вама. и абиѥ обрzщета осьлz привzзано и жрэбz съ нимь. и отърэшьша приведэта ми.
3
3
і а́ще ва́ма кто рече́ть что, рече́та, я́ко Госпо́дь єю́ тре́буєть; а́біє же по́слеть я. и аще речеть къто вама чьто. речета яко господь трэбуѥтъ ѥю. и абиѥ же посълѥтъ я.
4
4
Сіє́ же все бисть, да сбу́деться рече́нноє проро́ком, глаго́лющим: се же вьсе бысть да събѫдеть сz реченоѥ пророкъмь глаголѫщемь:
5
5
рці́те дще́рі Сіо́нові: се Цар Твой гряде́ть тебі́ кро́ток, і всід на осля́ і жреб'я́, си́на под'яре́мнича. рьцэте дъщери сионовэ: се царь твои идеть къ тебэ кротъкъ и въсэдъ на осьлz и жрэбz сына ярьмьнича.
6
6
Ше́дша же ученика́ і сотво́рша, я́коже повелі́ ї́ма Ісу́с, шьдъша же ученика и сътворьша якоже повелэ има исусъ.
7
7
приведо́ста осля́ і жреб'я́; і возложи́ша верху́ єю́ ри́зи своя́, і всі́де верху́ їх. приведосте осьлz и жрэбz и възложишz врьху ѥю ризы своѩ и въсэде врьху ихъ.
8
8
Мно́жайшії же наро́ди постила́ху ри́зи своя́ по путі́; друзі́ї же рі́заху ві́тві от древ і постила́ху по путі́. мъножаише же народи постьлашz ризы своѩ по пѫти. друзии же рэзаахµ вэтви отъ дрэва и постилаахѫ по пути.
9
9
Наро́ди же предходя́щії (Єму́) і вслі́дствующії зва́ху, глаго́люще: оса́нна Си́ну Дави́дову! Благослове́н Гряди́й во і́м'я Госпо́днє! Оса́нна в ви́шніх! народи же ходzщеи прэдъ нимь и въ слэдъ зъваахѫ глаголѭще: осанъна сыну давыдову. благословлѥнъ грzдыи въ имz господьне. осанъна въ вышьнихъ.
10
10
І вше́дшу Єму́ во Ієрусали́м, потрясе́ся весь град, глаго́ля: Кто єсть сей? и въшьдъшу ѥму въ иерусалимъ потрzсе сz вьсь градъ глаголѩ: къто сь ѥсть;
11
11
Наро́ди же глаго́лаху: сей єсть Ісу́с, Проро́к, І́же от Назаре́та галиле́йська. народи же глаголаахѫ яко сь ѥсть исусъ пророкъ иже отъ назарееfа галилеискааго.
12
12
(Зач. 83б) І вни́де Ісу́с в це́рков Бо́жию і ізгна́ вся продаю́щия і купу́ющия в це́ркві, і трапе́зи торжнико́м іспрове́рже і сіда́лища продаю́щих го́луби, И въниде исусъ въ црькъвь божиѭ и изгъна вьсz продаѭщzѩ и купуѭщzѩ въ црькъви и дъскы тръжьникъ испроврьже и сэдалища продаѭщиихъ голѫби.
13
13
і глаго́ла їм: пи́сано єсть: храм Мой храм моли́тви нарече́ться; ви же сотвори́сте ї верте́п разбо́йником. и глагола имъ: писано ѥсть храмъ мои храмъ молитвэ наречеть сz вы же сътвористе и врьтьпъ разбоиникомъ.
14
14
І приступи́ша к Нему́ хро́мії і сліпі́ї в це́ркві; і ісціли́ їх. и пристѫпишz къ нѥму хромии и слэпии въ црькъви и исцэли ѩ.
15
15
Ви́дівше же архієре́є і кни́жници чудеса́, я́же сотвори́, і о́троки зову́щя в це́ркві і глаго́лющя: оса́нна Си́ну Дави́дову, негодова́ша видэвъше же архиереи и кънижьници чудеса яже сътвори исусъ и отрокы зовѫщz въ црькъви и глаголѭщz осанъна сыну давыдову негодовашz.
16
16
і рі́ша Єму́: сли́шиши ли, что сі́ї глаго́лють? Ісу́с же рече́ їм: єй; ні́сте ли чли ніколи́же, я́ко із уст младе́нець і ссу́щих соверши́л єси́ хвалу́? и рекоша ѥму: слышиши ли чьто си глаголѭть; исусъ же рече имъ: еи. нэсте ли ни коли же чьли яко из устъ младеничь и съсѫщиихъ съврьшилъ ѥси хвалѫ;
17
17
І оста́вль їх, ізи́де вон із гра́да в Вифа́нію і водвори́ся ту. и оставль ѩ изиде вънъ из града въ виfаниѭ. и удвори сz ту.
18
18
(Зач. 84) У́тру же возвра́щся во град, взалка́; утро же възъвращь сz въ градъ възалъка.
19
19
і узрі́в смоко́вницю єди́ну при путі́, при́йде к ней, і нічто́же обрі́те на ней, то́кмо ли́ствіє єди́но, і глаго́ла єй: да ніколи́же от тебе́ плода́ бу́деть во ві́ки. І а́біє і́зсше смоко́вниця. и узрэвъ смокъвьницѫ ѥдинѫ при пѫти приде къ нѥи и ни чесо же не обрэте на нѥи тъкъмо листвиѥ ѥдино и глагола ѥи: да ни коли же плода отъ тебе не бѫдеть въ вэкъ. и абиѥ исъше смокъвьница.
20
20
І ви́дівше ученици́ диви́шася, глаго́люще: ка́ко а́біє і́зсше смоко́вниця? и видэвъше ученици дивишz сz глаголѭще: како абиѥ исъше смокъвьница;
21
21
Отвіща́в же Ісу́с рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам: а́ще і́мате ві́ру і не усумните́ся, не то́кмо смоко́вничноє сотворите́, но а́ще і горі́ сей рече́те: дви́гнися і ве́рзися в мо́ре, бу́деть; отъвэщавъ же исусъ рече имъ: аминъ глаголѭ вамъ: аще имате вэрѫ не усѫмьните сz. не тъкъмо смокъвьничьноѥ створите нъ аще и горэ сеи речете: двигни сz и въвьрьзи сz въ море бѫдеть.
22
22
і вся, єли́ка а́ще воспро́сите в моли́тві ві́рующе, при́ймете. и вьсего ѥгоже въспросите въ молитвэ вэруѭще примете.
23
23
(Зач. 85) І прише́дшу Єму́ в це́рков, приступи́ша к Нему́ уча́щу архієре́є і ста́рці людсті́ї, глаго́люще: ко́єю вла́стію сія́ твори́ши? І кто Ті даде́ власть сію́? и ѥгда приде въ црькъвь пристѫпишz къ нѥму учzщу архиереи и старьцы людьстии глаголѭще: коѥѭ властиѭ си твориши и къто ти дасть область сиѭ;
24
24
Отвіща́в же Ісу́с рече́ їм: вопрошу́ ви і Аз сло́во єди́но: є́же а́ще рече́те Мні, і Аз вам реку́, ко́єю вла́стію сія́ творю́; отъвэщавъ же исусъ рече имъ: въпрошѫ вы и азъ ѥдиного словесе ѥже аще речете мънэ и азъ вамъ рекѫ коѥѭ властиѭ си творѭ.
25
25
креще́ніє Іоа́нново отку́ду бі? С небесе́ ли, іли́ от челові́к? Они́ же помишля́ху в себі́, глаго́люще: а́ще рече́м, с небесе́, рече́ть нам: почто́ у́бо не ві́ровасте єму́? крьщениѥ иоаново отъкѫду бэ съ небесе ли или отъ чловкэъ; они же помышляахѫ въ себэ глаголѭще: аще речемъ съ небесе речеть намъ по что убо не ѩшz ѥму вэры;
26
26
а́ще ли рече́м, от челові́к, бої́мся наро́да; всі бо і́муть Іоа́нна я́ко проро́ка. аще ли речемъ отъ чловэкъ боимъ сz народа вьси бо яко пророка имѫть иоана.
27
27
І отвіща́вше Ісу́сові рі́ша: не ві́ми. Рече́ їм і Той: ні Аз вам глаго́лю, ко́єю вла́стію сія́ творю́. отъвэщавъше же исусови рекошz: не вэмъ. рече имъ и тъ: ни азъ глаголѭ вамъ коѥѭ властиѭ си творѭ.
28
28
(Зач. 86) Что же ся вам мнить? Челові́к ні́кий ім'я́ше два си́на, і прише́д к пе́рвому, рече́: ча́до, іди́ днесь, ді́лай в виногра́ді Моє́м. Чьто же сz мънить вамъ: чловэкъ ѥтеръ имэ дъвэ чадэ и пришедъ къ прьвуу му рече: чzдо иди дьньсь дэлаи въ виноградэ моѥмь.
29
29
Он же отвіща́в рече́: не хощу́; посліди́ же раска́явся, і́де. онъ же отъвэщавъ рече: не хощѫ. послэдь же раскаявъ сz иде.
30
30
І присту́пль к друго́му, рече́ та́коже. Он же отвіща́в рече́: аз, го́споди (іду́); і не і́де. и пристѫпль къ другуу му рече такожде. онъ же отъвэщавъ рече: азъ идѫ господи и не иде.
31
31
Кий от обою́ сотвори́ во́лю о́тчу? Глаго́лаша Єму́: пе́рвий. Глагола їм Ісу́с: амі́нь глаго́лю вам, я́ко митарі́ і любоді́йці варя́ють ви в Ца́рствії Бо́жиї; кы отъ обою сътвори волѭ отьчѫ; глаголашz ѥму: пьрвыи. глагола имъ исусъ: аминъ глаголѭ вамъ яко мытариѥ и любодэицz варяѭть вы въ царьствии божии.
32
32
при́йде бо к вам Іоа́нн (Крести́тель) путе́м пра́ведним, і не ві́ровасте єму́, митарі́ же і любоді́йці ві́роваша єму́; ви же ви́дівше, не раска́ястеся посліди́ ві́ровати єму́. приде бо иоанъ крьститель пѫтьмь правьдьнъмь и не ѩсте ѥму вэры. мытаре же и любодэицz ѩша ѥму вэрѫ. вы же видэвъше и не раскаясте сz послэдь ѩти ѥму вэрѫ.
33
33
(Зач. 87) І́ну при́тчу сли́шите. Челові́к ні́кий бі домови́т, і́же насади́ виногра́д, і опло́том огради́ єго́, і іскопа́ в нем точи́ло, і созда́ столп, і вдаде́ ї ді́лателем, і оти́де. Рече Gь притъчю сию. чlвкъ ѥтеръ бэ домовитъ. иже насади виноградъ. оплотъми и огради. ископа въ немь точило. и съзъда стълпъ. и въдастъ и дэлателемъ и отиде.
34
34
Єгда́ же прибли́жися вре́м'я плодо́в, посла́ раби́ своя́ к ді́лателем прия́ти плоди́ єго́; ѥгда же приде врэмz плодомъ. посъла рабы своя къ дэлателемъ. прияти плодъ ѥго.
35
35
і є́мше ді́лателе рабо́в єго́, о́ваго у́бо би́ша, о́ваго же уби́ша, о́ваго же ка́менієм поби́ша. и имъше дэлателе рабы ѥго. ового бишz ового же Uбишz. ового же камениѥмь побишz.
36
36
Па́ки посла́ і́ни раби́ мно́жайша пе́рвих; і сотвори́ша їм та́коже. пакы посъла ины рабы мъножzишz пьрвыихъ. и сътворишz имъ то же.
37
37
Посліди́ же посла́ к ним си́на своєго́, глаго́ля: усрам'я́ться си́на моєго́. послэдь же посъла къ нимъ сн7ъ свои гlz. Uсрамлzютьсz сн7а моѥго.
38
38
Ді́лателе же ви́дівше си́на, рі́ша в себі́: сей єсть наслі́дник; прийді́те, убіє́м єго́ і удержи́м достоя́ніє єго́. дэлателе же ѥгда Uзьрэшz сн7ъ рэшz въ себэ. сь ѥсть наслэдьникъ придэте и Uбиѥмы и. и Uдьржимъ достояниѥ ѥго.
39
39
І є́мше єго́ ізведо́ша вон із виногра́да і уби́ша. и имъше и изведоша и вънъ из винограда и Uбишz и.
40
40
Єгда́ у́бо при́йдеть господи́н виногра́да, что сотвори́ть ді́лателем тім? ѥгда же придеть ги7нъ винограда. чьто сътворить дэлателемъ симъ.
41
41
Глаго́лаша Єму́: злих злі погуби́ть їх, і виногра́д преда́сть і́ним ді́лателем, і́же воздадя́ть єму́ плоди́ во времена́ своя́. гlаша ѥмU зълыи зълэ погUбить я. и виноградъ прэдасть инэмъ дэлателемъ. иже въздадzть ѥмU плодъ въ врэмена своя.
42
42
Глагола їм Ісу́с: ні́сте ли чли ніколи́же в Писа́ніїх: ка́мень, єго́же не в ряду́ сотвори́ша [небрего́ша] зи́ждущії, сей бисть во главу́ у́гла? От Го́спода бисть сіє́, і єсть ди́вно во о́чію ва́шею [на́шею]. гlа имъ iс7ъ. нэсте ли чьли николи же въ кънигахъ. камень ѥго же не врэдU сътворишя зиждющии. сь бысть. въ главU UгълU. t б7а бысть си. и ѥсть дивьна въ очию нашею.
43
43
(Зач. 88) Сего́ ра́ди глаго́лю вам, я́ко оти́меться от вас Ца́рствіє Бо́жиє і да́сться язи́ку творя́щему плоди́ єго́; сего ради глаголѭ вамъ яко отъиметь сz отъ васъ царьствиѥ божиѥ и дасть сz языку творzщууму плодъ ѥго.
44
44
і пади́й на ка́мені сем сокруши́ться; а на не́мже паде́ть, сотри́єть ї. и падыи на камене семь съкрушить сz а на нѥмьже падеть сътреть и.
45
45
І сли́шавше архієре́є і фарисе́є при́тчі Єго́, разумі́ша, я́ко о них глаго́леть; и слышавъше архиереи и фарисеи притъчѫ ѥго разумэшz яко о нихъ глаголааше.
46
46
і і́щуще Єго́ я́ти, убоя́шася наро́да, поне́же я́ко Проро́ка Єго́ імі́яху. и ищѫще ѩти и убояшz сz народа понеже яко пророка имэяхѫ и.
Глава 22
Глава 22
1
1
(Зач. 89) І отвіща́в Ісу́с, па́ки рече́ їм в при́тчах, глаго́ля: Рече Gь притъчю сию.
2
2
уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку царю́, і́же сотвори́ бра́ки си́ну своєму́ подобьно ѥсть цrтво нб7сьноѥ члв7кѫ цrю. иже сътвори бракъ сно7µ своѥмU.
3
3
і посла́ раби́ своя́ призва́ти зва́нния на бра́ки; і не хотя́ху прийти́. и посъла рабы своя. призъвати зъваныя на бракъ. и не хотzхU прити.
4
4
Па́ки посла́ і́ни раби́, глаго́ля: рці́те зва́нним: се обі́д мой угото́вах, юнці́ мої́ і упита́нная ісколе́на, і вся гото́ва; прийді́те на бра́ки. пакы посъла ины рабы гlz. рьцэте зъваныимъ. се обэдъ мои Uготовахъ. Uньци мои Uпитэнии исколени. и всz готова. придэте на бракъ.
5
5
Они́ же небре́гше отидо́ша, ов у́бо на село́ своє́, ов же на ку́плі своя́; они же не радивъше отидU. овъ на село своѥ. овъ на кUплю свою.
6
6
про́чії же є́мше рабо́в єго́, досади́ша їм і уби́ша їх. а прочии имъше рабы ѥго. досадишz имъ и избишz я.
7
7
І сли́шав цар той разгні́вася, і посла́в во́я своя́, погуби́ уби́йці о́ни і град їх зажже́. и слышzвъ цrь тъ ражнэвасz. и посълавъ воя своя. погUби Uбиицz ты. и грады ихъ зажьже.
8
8
Тогда́ глаго́ла рабо́м свої́м: брак у́бо гото́в єсть, зва́ннії же не би́ша досто́йнії; тъгда гlа рабомъ своимъ. бракъ Uбо готовъ ѥсть. а зъвании бэшz достоини.
9
9
іді́те у́бо на ісхо́дища путі́й, і єли́ціх а́ще обря́щете, призові́те на бра́ки. идэте Uбо на исходищz пUтии. и ѥлико аще обрzщете. призовэте на бракъ.
10
10
І ізше́дше раби́ о́ни на распу́тія, собра́ша всіх, єли́ціх обріто́ша, злих же і до́брих; і іспо́лнися брак возлежа́щих. и ишьдъше раби на пUть. събьрашz вьсz яже обрэтU. зълыя и добрыя. и испълнишz бракъ възлежащиихъ.
11
11
Вшед же цар ви́діти возлежа́щих, ви́ді ту челові́ка не оболче́на во одія́ніє бра́чноє, въшьдъ же цrь. видэ t възлежzщиихъ. видэ тU члв7ка. не обълачена въ одэниѥ брачьноѥ.
12
12
і глаго́ла єму́: дру́же, ка́ко вшел єси́ сі́мо не іми́й одія́нія бра́чна? Он же умолча́. гlа ѥмU дрUже како въниде сэмо. не имыи одэниа брачьнааго. онъ же Uмълчz.
13
13
Тогда́ рече́ цар слуга́м: св'яза́вше єму́ ру́ці і но́зі, возьмі́те єго́ і вве́рзіте во тьму кромі́шнюю; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м. тъгда рече цrь слUгамъ. съвzзавъше ѥмU рUцэ и нозэ възьмэте и въвьрзэте и въ тьмU кромэшьнюю. тU бUдеть плачь и скрьжьтъ зѫбомъ.
14
14
мно́зі бо суть зва́ні, ма́ло же ізбра́нних. мънози бо сUть зъвании мало же избьраныихъ. въ оно+.
15
15
(Зач. 90) Тогда́ ше́дше фарисе́є, сові́т восприя́ша, я́ко да обольстя́ть Єго́ сло́вом. съвэтъ сътворишz фарисеи на iс7а да и облъжють словъмь.
16
16
І посила́ють к Нему́ ученики́ своя́ со іродіа́ни, глаго́люще: Учи́телю, ві́ми, я́ко і́стинен єси́, і путі́ Бо́жию воі́стину учи́ши, і неради́ши ні о ко́мже; не зри́ши бо на лице́ челові́ком; и посълаша къ немU Uченикы своя. и съ иродияды гlюще. Uчителю вэмъ яко истиньнъ ѥси. пUти б9ию въистинU Uчиши. и не родиши ни о комь же. не зьриши бо на лица чlвкомъ.
17
17
рци у́бо нам, что Ті ся мнить? Досто́йно ли єсть да́ти кинсо́н ке́сареві, іли́ ні? рьци Uбо намъ чьто ти сz мьнить. достоино лн ѥсть дати киносъ кэсареви или ни.
18
18
Разумі́в же Ісу́с лука́вство їх, рече́: что М'я іскуша́єте, лицемі́ри? разUмэвъ же iс7ъ лUкавьствия ихъ и рече имъ. чьто мz искUшаѥте Uбокрыти.
19
19
покажі́те Мі злати́цю кинсо́нную. Они́ же принесо́ша Єму́ пі́нязь. покажэте ми стьглzзь киносьныи. они же принесоша ѥмU пэнzзь.
20
20
І глаго́ла їм: чий о́браз сей і написа́ніє? онъ же гlа имъ чии ѥсть образъ сь и написаниѥ.
21
21
(І) глаго́лаша Єму́: ке́сарев. Тогда́ глаго́ла їм: воздаді́те у́бо ке́сарева ке́сареві, і Бо́жия Бо́гові. гlашz ѥмU кэсаревъ. тогда гlа имъ. въздадите кэсарева кесареви. и б9ия бв7и.
22
22
І сли́шавше диви́шася; і оста́вльше Єго́ отидо́ша. и слышzвъше дивишzсz и оставльше и отидошz.
23
23
(Зач. 91) В той день приступи́ша к Нему́ саддуке́є, і́же глаго́лють не би́ти воскресе́нію, і вопроси́ша Єго́, въ тъ дьнь пристѫпишz къ нѥму садукеи иже глаголѭть не быти въскрэшению и въпросишz и
24
24
глаго́люще: Учи́телю, Моїсе́й рече́: а́ще кто у́мреть не іми́й чад, (да) по́йметь брат єго́ жену́ єго́ і воскреси́ть сі́м'я бра́та своєго́; глаголѭще: учителю моµѶси рече: аще къто умьреть не имы чzдъ да поиметь братъ ѥго женѫ ѥго и въскрэсить сэмz брата своѥго.
25
25
бі́ша же в нас седьм бра́тія; і пе́рвий оже́нься у́мре, і не іми́й сі́мене, оста́ви жену́ свою́ бра́ту своєму́; бэ же въ насъ седмь братиѩ и прьвыи ожень сz умрэтъ и не имы сэмене остави женѫ своѭ брату своѥмµ.
26
26
тако́жде же і втори́й, і тре́тій, да́же до седьма́го; такожде въторыи и третии до седьмааго.
27
27
посліди́ же всіх у́мре і жена́; послэжде же ихъ вьсэхъ умрэтъ и жена.
28
28
в воскресе́ніє у́бо, кото́раго от седьми́х бу́деть жена́? Всі бо імі́ша ю. въ въскрэшениѥ убо которааго отъ седми бѫдеть жена; вьси бо имэша ѭ.
29
29
Отвіща́в же Ісу́с рече́ їм: прельща́єтеся, не ві́дуще Писа́нія, ні си́ли Бо́жия; отъвэщавъ же исусъ рече имъ: блѫдите не вэдѫще книгъ ни силы божиѩ.
30
30
в воскресе́ніє бо ні же́няться, ні посяга́ють, но я́ко а́нгели Бо́жії на небесі́ суть; въ въскрэшениѥ бо ни женzть сz ни посагаѭть нъ яко ангели божии на небесеи сѫть.
31
31
о воскресе́нії же ме́ртвих ні́сте ли чли рече́ннаго вам Бо́гом, глаго́лющим: о въскрэшении же мрьтвыихъ нэсте ли чьли реченааго вамъ богъмь глаголѭщемь:
32
32
Аз єсьм Бог Авраа́мов, і Бог Ісаа́ков, і Бог Іа́ковль? Ність Бог Бог ме́ртвих, но (Бог) живи́х. азъ ѥсмь богъ авраамль и богъ исаковъ и богъ ияковль. нэсть богъ богъ мьртвыихъ нъ живыихъ.
33
33
І сли́шавше наро́ди дивля́хуся о уче́нії Єго́. и слышавъше народи дивляахѫ сz о учении ѥго.
34
34
(Зач. 92) Фарисе́є же сли́шавше, я́ко посрами́ саддуке́ї, собра́шася вку́пі. Фарисэи же слышавъше яко срами садукеѩ събьрашz сz въкупэ. Въ оно+.
35
35
І вопроси́ єди́н от них законоучи́тель, іскуша́я Єго́ і глаго́ля: законоUчитель ѥтеръ. приде къ iс7ви искUшяи и гlz.
36
36
Учи́телю, ка́я за́повідь бо́льші (єсть) в зако́ні? Uчителю кая заповэдь ѥсть больши въ законэ.
37
37
Ісу́с же рече́ єму́: возлю́биши Го́спода Бо́га твоєго́ всім се́рдцем твої́м, і все́ю душе́ю твоє́ю, і все́ю ми́слію твоє́ю; iс7ъ же рече ѥмU, възлюбиши Gа б7а твоѥго вьсэмь срд7цьмь своимь. и всею дш7ею своѥю. и вьсею мыслью своѥю.
38
38
сія́ єсть пе́рвая і бо́лшая за́повідь; се естъ пьрвая и большия заповэдь.
39
39
втора́я же подо́бна єй: возлю́биши і́скренняго твоєго́, я́ко сам себе́; въторая же подобьна ѥи. възлюбиши ближьнzаго своѥго яко и самъ сz.
40
40
в сію́ обою́ за́повідію весь Зако́н і Проро́ци ви́сять. вьсею Uбо заповэдию. въ законэ прbрци сUть.
41
41
Собра́вшимся же фарисе́йом, вопроси́ їх Ісу́с, събьраномъ же фарисэомъ. въпроси я iс7ъ.
42
42
глаго́ля: что вам мни́ться о Христі́? Чий єсть Син? Глаго́лаша Єму́: Дави́дов. гlz. чьто сz вамъ мьнить о ¦э чии ѥсть сн7ъ. гlашz ѥмU дв7двъ.
43
43
Глаго́ла їм: ка́ко у́бо Дави́д Ду́хом Го́спода Єго́ нарица́єть, глаго́ля: гlа имъ како Uбо дв7дъ д¦ъмь нарицzѥте и Gа гlz.
44
44
рече́ Госпо́дь Го́сподеві моєму́: сіди́ одесну́ю Мене́, до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жіє нога́ма Твої́ма? рече Gь гв7и моѥмU сzди одеснUю мене. дондеже положю врагы твоя. подъножиѥ ногама твоима.
45
45
а́ще у́бо Дави́д нарица́єть Єго́ Го́спода, ка́ко син єму́ єсть? аще Uбо дв7дъ д¦мь Gа нарицаѥть. како ѥмU ѥсть сн7ъ.
46
46
І нікто́же можа́ше отвіща́ти Єму́ словесе́; ніже́ смі́яше кто от того́ дне вопроси́ти Єго́ ктому́. и никто же ѥмU не може tвэщати словесе. ни съмэ кто t дн7е того въпросити ѥго ктомU.
Глава 23
Глава 23
1
1
(Зач. 93) Тогда́ Ісу́с глаго́ла к наро́дом і ученико́м Свої́м, гlа iс7ъ народомъ. и Uченикомъ своимъ.
2
2
глаго́ля: на Моїсе́йові сіда́лищі сідо́ша кни́жници і фарисе́є; гlz на мосэовэ селищи сэдошz кънижьници. и фарисэи.
3
3
вся у́бо, єли́ка а́ще реку́ть вам блюсти́, соблюда́йте і творі́те; по діло́м же їх не творі́те; глаго́лють бо і не творя́ть; ибо ѥлико рекUть вамъ блюсти. и съблюдаите и творите. по дэломъ же ихъ не творите. гlють бо и не творzть.
4
4
св'язу́ють бо бремена́ тя́жка і бі́дні носи́ма, і возлага́ють на плеща́ челові́чеська, пе́рстом же свої́м не хотя́ть дви́гнути їх. събирають же брэмена тzжькая. и Uдобь иосима. и въскладають на плешz члв7чьска. а пьрстъмь своимь нехотzще двигнUти ихъ.
5
5
Вся же діла́ своя́ творя́ть, да ви́дими бу́дуть челові́ки; разширя́ють же храни́лища своя́ і велича́ють воскри́лія риз свої́х; вьсz же дэла своя творzть. да видими бUдUть члв7кы. раширzють•е хранилищz своz и величzють подъметы. въ крилzя ризъ своихъ.
6
6

лю́б'ять же преждевозлега́нія на ве́черях, і преждесіда́нія на со́нмищих,

любzть же възлэгания на вечерzхъ. и прэжесэдания на съньмищихъ.
7
7
і цілова́нія на то́ржищих, і зва́тися от челові́к: учи́телю, учи́телю! нарицzтисz t члв7къ Uчителе.
8
8
Ви же не нарица́йтеся учи́тєліє; єди́н бо єсть ваш Учи́тель — Христо́с; всі же ви бра́тія єсте́; вы же не нарицzитесz t члв7къ Uчителе. ѥдинъ бо вашь ѥсть Uчитель х©ъ. вьси же вы братия ѥсте.
9
9
і отця́ не зові́те себі́ на землі́; єди́н бо єсть Оте́ць ваш, І́же на небесі́х; и оц7z не нарицzите себе на земли. ѥдинъ бо вашь ѥсть оц7ь иже ѥсть на нб7сьхъ.
10
10
ніже́ нарица́йтеся наста́вници; єди́н бо єсть Наста́вник ваш — Христо́с. ни нарицzитесz наставьници. яко наставьникъ вашь ѥдинъ ѥсть х©ъ.
11
11
Бо́лій же в вас да бу́деть вам слуга́; а болии васъ бUдеть вамъ слUга.
12
12
і́же бо вознесе́ться, смири́ться; і смиря́яйся вознесе́ться. а иже възнесетьсz съмэритьсz. и съмэрzисz възнесетсz.
13
13
(Зач. 94) Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко затворя́єте Ца́рствіє Небе́сноє пред челові́ки; ви бо не вхо́дите, ні входя́щих оставля́єте вни́ти. горе вамъ кънигъчиѩ и фарисеи лицемэри яко затваряѥте царьствиѥ божие прэдъ чловэкы. вы бо не въходите ни въходzщиихъ оставляѥте вънити.
14
14
Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко сніда́єте до́ми вдови́ць, і вино́ю дале́че моли́тви творя́ще [і лицемі́рно на до́лзі моли́тви творите́]; сего́ ра́ди ли́шшеє при́ймете осужде́ніє. горе же вамъ кънигъчиѩ и фарисеи лицемэри яко сънэдаѥте домы въдовиць и виноѭ далече молитвѫ творzще. сего ради приимете лише осѫждениѥ.
15
15
Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко прехо́дите мо́ре і су́шу, сотвори́ти єди́наго прише́льця; і єгда́ бу́деть, творите́ єго́ си́на геє́нни сугу́бійша вас. горе вамъ книгъчиѩ и фарисеи лицемэри яко прэходите море и сушѫ. сътворити ѥдиного пришельца и ѥгда бѫдеть творите и сына геонэ сугубэиша васъ.
16
16
Го́ре вам, вожді́ сліпі́ї, глаго́лющії: і́же а́ще клене́ться це́рковію, нічесо́же єсть; а і́же клене́ться зла́том церко́вним, до́лжен єсть. горе вамъ вожди слэпи глаголѭщеи: иже аще кльнеть сz црькъвиѭ ни чьто же ѥсть а иже кльнеть сz златъмь црькъвьныимь длъжьнъ ѥсть.
17
17
Бу́ї і сліпі́ї, что бо бо́ліє єсть, зла́то ли, іли́ це́рков, святя́щая зла́то? буи и слэпи къто болѥи ѥсть злато ли ли црькы свzщаѭщия злато;
18
18
І: і́же а́ще клене́ться олтаре́м, нічесо́же єсть; а і́же клене́ться да́ром, і́же верху́ єго́, до́лжен єсть. и иже аще кльнеть сz олтарьмь ни чьто же ѥсть а иже кльнеть сz даръмь иже ѥсть врьху ѥго длжьнъ ѥсть.
19
19
Бу́ї і сліпі́ї, что бо бо́ліє, дар ли, іли́ олта́р, святя́й дар? буи и слэпи чьто бо ѥсть болѥ даръ ли ли олтарь свzщаѩи даръ;
20
20
І́же у́бо клене́ться олтаре́м, клене́ться ім і су́щим верху́ єго́; кльныи сz убо олътарьмь кльнеть сz имь и сѫщиимь врьху ѥго.
21
21
і і́же клене́ться це́рковію, клене́ться є́ю і Живу́щим в ней; и кльныи сz црькъвиѭ кльнеть сz ѥѭ и живущиимь въ неи.
22
22
і клени́йся небесе́м клене́ться престо́лом Бо́жиїм і Сідя́щим на нем. и кльныи сz небесемь кльнеть сz прэстолъмь божиѥмь и сэдzщиимъ на нѥмь.
23
23
(Зач. 95) Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко одеся́тствуєте м'я́тву, і копр, і ки́мин, і оста́висте вя́щшая зако́на, суд, і ми́лость, і ві́ру; сія́ (же) подоба́ше твори́ти і о́ніх не оставля́ти. горе вамъ кънигъчиѩ и фарисеи лицемэри яко отъдесzтьствуѥте мzтѫ и копръ и кµминъ и остависте тzжьшая закона сѫдъ и милость и вэрѫ. си же подобааше сътворити и тэхъ не оставити.
24
24
Вожді́ сліпі́ї, оціжда́ющії комари́, вельблу́ди же пожира́юще. вожди слэпии оцэждаѭщеи мъшицѫ а вельбѫдъ поглъщаѭще.
25
25
Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко очища́єте вні́шнеє сткля́ниці і блю́да, внутру́ду же суть по́лні хище́нія і непра́вди; горе вамъ кънижници и фарисеи лицемэри яко очищаѥте вънэшнѥѥ стькльници и блюду. ѫтрьѫду же сѫть плъни хыщения и нечистоты.
26
26
фарисе́є сліпи́й, очи́сти пре́жде вну́треннеє сткля́ниці і блю́да, да бу́деть і вні́шнеє ї́ма чи́сто. фарисею слэпе очисти прэжде вънѫтрьнѥѥ стькльници и блюду да бѫдеть и вънэшьнѥѥ има чисто.
27
27
Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко подо́битеся гробо́м пова́пленим, і́же вніу́ду у́бо явля́ються красни́, внутру́ду же по́лні суть косте́й ме́ртвих і вся́кия нечистоти́; горе вамъ кънижьници и фарисеи лицемэри яко подобите сz гробомъ повапьлѥномъ иже вънэѫду убо сѫть красьни вънѫтрьѫду же сѫть плъни костии мрьтвыихъ и вьсякоѩ нечистоты.
28
28
та́ко і ви, вніу́ду у́бо явля́єтеся челові́ком пра́ведні, внутру́ду же єсте́ по́лні лицемі́рія і беззако́нія. тако и вы вънэѫду убо являѥте сz чловэкомъ правьдьни вънѫтрьѫду же ѥсте плъни лицемэрия и безакония.
29
29
(Зач. 96) Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко зи́ждете гро́би проро́чеськия, і кра́сите ра́ки пра́ведних, горе вамъ кънигъчиѩ и фарисеи лицемэри яко зиждете гробы пророчьскыz и красите ракы правьдьныихъ
30
30
і глаго́лете: а́ще би́хом би́ли во дні оте́ць на́ших, не би́хом у́бо о́бщници їм би́ли в кро́ві проро́к; и глаголѥте: аще быхомъ были въ дьни отьць нашихъ не быхомъ убо были обьщьници имъ въ кръви пророкъ.
31
31
Ті́мже са́мі свиді́тельствуєте себі́, я́ко си́нове єсте́ ізби́вших проро́ки; тэмь же сами съвэдэтельствуѥте о себэ яко сынове ѥсте избивъшиихъ пророкы.
32
32
і ви іспо́лните мі́ру оте́ць ва́ших. и вы напълняѥте мэрѫ отьць вашихъ.
33
33
Змія́, порожде́нія єхи́днова, ка́ко убіжите́ от суда́ (огня́) геє́нськаго? змиѩ исчzдиѩ ехидьнова како убэжите сѫда геоньскааго;
34
34
Сего́ ра́ди, се, аз послю́ к вам проро́ки, і прему́дри, і кни́жники; і от них убіє́те і ра́спнете, і от них біє́те на со́нмищих ва́ших, і ізжене́те от гра́да во град; сего ради. се азъ посылаю къ вамъ прbркы. и премUдрыи книжьникы. t нихъ. Uбиете и пропьнете. и t нихъ бисте на съньмищихъ вашихъ. и ижденете t града въ градъ.
35
35
я́ко да при́йдеть на ви вся́ка кров пра́ведна, пролива́ємая на землі́, от кро́ве А́веля пра́веднаго до кро́ве Заха́рії, си́на Варахі́їна, єго́же уби́сте между́ це́рковію і олтаре́м. да придеть на вы всzка кръвь правьдьна. проливаемая на землю. t кръве авеля правьдьнааго. до кръве захариа сн7а варахиина. ѥго же Uбісте межю цр7квью и олтаремь.
36
36
Амі́нь глаго́лю вам: (я́ко) при́йдуть вся сія́ на род сей. аминъ гlю вамъ. придUть всz си на родъ сь.
37
37
Ієрусали́ме, Ієрусали́ме, ізби́вий проро́ки і ка́менієм побива́яй по́сланния к Тебі́, колькра́ти восхоті́х собра́ти ча́да твоя́, я́коже собира́єть ко́кош птенці́ своя́ под крилі́, і не восхоті́сте? иерс7лме. иеrлме. избивъшия прbркы и камениѥмь побивающия. посъланыя къ тебе. колькраты въсхотэхъ. събьрати чада твоя. яко же събираѥть кокошь пътеньца своя подъ крилэ. и не въсхотэсте.
38
38
Се, оставля́ється вам дом ваш пуст. се оставляѥтьсz вамъ. домъ вашь пUстъ.
39
39
Глаго́лю бо вам: (я́ко) не і́мате Мене́ ви́діти отсе́лі, до́ндеже рече́те; Благослове́н Гряди́й во і́м'я Госпо́днє. гlю бо вамъ. не имате мене видэти. дондеже ре?те блGнъ грzдыи въ имz гн7е дньѥ.
Глава 24
Глава 24
1
1
(Зач. 97) І ізше́д Ісу́с ідя́ше от це́ркве. І приступи́ша (к Нему́) ученици́ Єго́ показа́ти Єму́ зда́нія церко́вная. Въ оно+. пристUпишz Uченици къ iс7ви, показати ѥмU зъдания црк7вьная.
2
2
Ісу́с же рече́ їм: не ви́діте ли вся сія́? Амі́нь глаго́лю вам, не і́мать оста́ти зді ка́мень на ка́мені, і́же не разори́ться. онъ же tвэщавъ рече имъ. не видите ли вьсэхъ сихъ. аминъ гlю вамъ. не имать сьде остати камень на камени. иже не разоритьсz.
3
3
(Зач. 98) Сідя́щу же Єму́ на горі́ Єлео́нстій, приступи́ша к Нему́ ученици́ на єди́ні, глаго́люще: рци нам, когда́ сія́ бу́дуть? І что єсть зна́меніє Твоєго́ прише́ствія і кончи́на ві́ка? сэдzщю же ѥмѫ на горэ ѥлеоньсцэи. пристѫпишz къ немU Uченици его. ѥдиномU гlюще. повэжь намъ къгда си бUдUть. и чьто ѥсть знамениѥ твоѥго пришьствия. и коньчzниѥ вэка.
4
4
І отвіща́в Ісу́с рече́ їм: блюді́те, да нікто́же вас прельсти́ть; и tвэщавъ iс7ъ рече имъ. блюдэте сz никто же васъ да не прэльстить.
5
5
мно́зі бо при́йдуть во і́м'я моє́, глаго́люще: аз єсьм Христо́с; і мно́гі прельстя́ть. мънози бо придUть въ имz мое гlюще азъ ѥсмь х©ъ. и мъногы прэльстzть.
6
6
Усли́шати же і́мате бра́ні і сли́шанія бра́нем. Зрі́те, не ужаса́йтеся, подоба́єть бо всім (сим) би́ти; но не тогда́ єсть кончи́на. Uслышати же имате брани. и слышаниѥ брани видите. не Uжасаитесz. подобаѥть Uбо вьсэмъ быти. нъ не тъгда ѥсть коньчина.
7
7
Воста́неть бо язи́к на язи́к, і ца́рство на ца́рство; і бу́дуть гла́ди і па́губи і тру́си по мі́стом; въстанеть бо языкъ на языка. и црс7тво на црст7во. и бUдUть глади и пагUбы. и трUсъ по мэста.
8
8
вся же сія́ нача́ло болі́знем. вьсz же си начzло болэзни.
9
9
Тогда́ предадя́ть ви в ско́рбі і убію́ть ви; і бу́дете ненави́димі всі́ми язи́ки і́мене Моєго́ ра́ди. тъгда прэдадzть вы на скьрбь. и Uбиють вы. и бUдете ненавидими вьсэми языкы. имене моѥго ради.
10
10
І тогда́ соблазня́ться мно́зі, і друг дру́га предадя́ть, і возненави́дять друг дру́га; и тъгда съблазнzтьсz мънози. и дрUгъ дрUга прэдасть. и възнена видить дрUгъ дрUга.
11
11
і мно́зі лжепроро́ци воста́нуть і прельстя́ть мно́гія; и мънози лъжни прbрци въстанUть. и прэльстzть мъногы.
12
12
і за умноже́ніє беззако́нія ізся́кнеть люби́ мно́гих. и за Uмъножениѥ безакониz. исzкнеть любы мъногыхъ.
13
13
(Зач. 99) претерпі́вий же до конця́, той спасе́ться. прэтьрпэвыи же до коньцz сп©етьсz.
14
14
І пропові́сться сіє́ Єва́нгеліє Ца́рствія по всей вселе́нній, во свиді́тельство всім язи́ком; і тогда́ при́йдеть кончи́на. и проповэсть сz се еваньгелиѥ царьствия по вьсеи вьселѥнэи въ съвэдэтельство вьсэмъ языкомъ и тъгда придеть коньчина.
15
15
Єгда́ у́бо у́зрите ме́рзость запусті́нія, рече́нную Даниї́лом проро́ком, стоя́щу на мі́сті свя́ті, — і́же чтеть, да разумі́єть, — ѥгда же узьрите мрьзость запустэния реченѫѭ данилъмь пророкъмь стоѩщѫ на мэстэ свzтэ чьтыи да разумэваѥть.
16
16
тогда́ су́щії во Іуде́ї да біжа́ть на го́ри; тъгда сѫщеи въ иудеи да бэгаѭть на горы
17
17
(і) і́же на кро́ві, да не схо́дить взя́ти я́же в дому́ єго́; и иже на кровэ да не сълазить възzти ѥже ѥсть въ храминэ ѥго.
18
18
і і́же на селі́, да не возврати́ться всп'ять взя́ти риз свої́х. и иже на селэ такожде да не възвратить сz въспzть възzтъ ризъ своихъ.
19
19
Го́ре же непра́здним і доя́щим в ти́я дні. горе же непраздьныимъ и доѩщиимъ въ ты дьнь.
20
20
Молі́теся же, да не бу́деть бі́гство ва́ше в зимі́, ні в субо́ту. молите же сz да не бѫдеть бэгство ваше зимэ ни въ сѫботѫ.
21
21
Бу́деть бо тогда́ скорб ве́лія, якова́же не била́ от нача́ла ми́ра досе́лі, ніже́ і́мать би́ти. бѫдеть бо скърбь тъгда велика якаже нэсть была отъ начzла вьсего мира доселэ ни имать быти.
22
22
І а́ще не би́ша прекрати́лися дні́є о́ни, не би у́бо спасла́ся вся́ка плоть; ізбра́нних же ра́ди прекратя́ться дні́є о́ни. и аще не бышz прэкратили сz ти дьниѥ не бы убо съпасла сz вьсяка плъть. за избьраныѩ же прэкратzть сz ти дьниѥ.
23
23
Тогда́ а́ще кто рече́ть вам: се, зді Христо́с, іли́ о́нді — не імі́те ві́ри; тъгда аще къто вамъ речеть: се сьде христосъ или сьде. не имэте вэры.
24
24
воста́нуть бо лжехри́сти і лжепроро́ци і дадя́ть зна́менія ве́лія і чудеса́, я́коже прельсти́ти, а́ще возмо́жно, і ізбра́нния. въстанѫть бо лъжии христи и лъжии пророци и дадzть знамения велия и чудеса яко прэльстити аще ѥсть възможьно избьраныz.
25
25
Се, пре́жде ріх вам. се прэжде рекохъ вамъ.
26
26
А́ще у́бо реку́ть вам: се, в пусти́ні єсть, — не ізиді́те; се, в сокро́вищих, — не імі́те ві́ри; аще же рекѫть вамъ: се въ пустыни ѥсть не изидэте. се въ кровэхь не имэте вэры.
27
27
(Зач. 100) я́коже бо мо́лнія ісхо́дить от восто́к і явля́ється до за́пад, та́ко бу́деть прише́ствіє Си́на Челові́чеськаго; якоже бо млъния исходить отъ въстокъ и являѥть сz до западъ тако бѫдеть пришьствиѥ сына чловэчьскааго.
28
28
іді́же бо а́ще бу́деть труп, та́мо соберу́ться орли́. идеже бо аще бѫдеть трупъ ту съберѫть сz орьли.
29
29
А́біє же, по ско́рбі дній тіх, со́лнце поме́ркнеть, і луна́ не дасть сві́та своєго́, і зві́зди спаду́ть с небесе́, і си́ли небе́сния подви́гнуться; абиѥ же по скръби днии тэхъ слъньце мьрькнѥть и луна не дасть свэта своѥго и звэзды съпадѫть съ небесе и силы небесьныѩ двигнѫть сz.
30
30
і тогда́ яви́ться зна́меніє Си́на Челові́чеськаго на небесі́; і тогда́ воспла́чуться вся колі́на земна́я і у́зрять Си́на Челові́чеськаго гряду́ща на о́блаціх небе́сних с си́лою і сла́вою мно́гою; и тъгда явить сz знамениѥ сына чловэчьскааго на небеси и тъгда въсплачѫть сz вься колэна земьская и узрzть сына чловэчьскааго идѫща на облацэхъ небесьныихъ съ силоѭ и славоѭ великоѭ.
31
31
і по́слеть а́нгели Своя́ с тру́бним гла́сом ве́ліїм, і соберу́ть ізбра́нния Єго́ от чети́рех вітр, от коне́ць небе́с до коне́ць їх. и посълѥть ангелы своѩ съ гласъмь великъмь трѫбьныимь и съберѫть избьраныѩ ѥго отъ четырь вэтръ отъ коньць небесъ до коньць ихъ.
32
32
От смоко́вниці же научі́теся при́тчі: єгда́ уже́ ва́їя єя́ бу́дуть мла́да, і ли́ствіє прозя́бнеть, ві́діте, я́ко близ єсть жа́тва; отъ смокъвьннцz же научите сz притъчи. ѥгда же уже вэя ѥѩ бѫдеть млада и листвиѥ прозzбнеть вэсте яко близъ ѥсть жzтва.
33
33
та́ко і ви, єгда́ ви́діте сія́ вся, ві́діте, я́ко близ єсть, при две́рех. такожде и вы ѥгда узьрите вься си вэдите яко близъ ѥсть при двьрьхъ. Рече г7ь.
34
34
(Зач. 101) Амі́нь глаго́лю вам, не мимоі́деть род сей, до́ндеже вся сія́ бу́дуть; аминъ гlю вамъ. яко не мимо идеть родъ сь. донъдеже вьсz бUдUть.
35
35
не́бо і земля́ мимоі́деть, словеса́ же Моя́ не мимоі́дуть. небо и землz мимо идеть. а словеса моя не мимо идUть.
36
36
(Зач. 102) О дні же том і часі́ нікто́же вість, ні а́нгели небе́снії, то́кмо Оте́ць Мой єди́н; а о дн7и томь и о годинэ тои. никто же не вэсть. ни анGли небесьнии. тъкмо оц7ь мои ѥдинъ.
37
37
я́коже (бо бисть во) дні Но́єви, та́ко бу́деть і прише́ствіє Си́на Челові́чеськаго; яко же бо бысть въ дн7и ноѥвы. тако бUдеть въ дн7и сн7а члв7чьскааго.
38
38
я́коже бо бі́ху во дні пре́жде пото́па яду́ще і пію́ще, женя́щеся і посяга́юще, до него́же дне вни́де Но́є в ковче́г, яко же бо бzхU въ дн7и прэже потопа. ѥдUще и пиюще. женzщесz и посагающе. до него же дн7е въниде нои въ ковьчегъ.
39
39
і не уві́діша, до́ндеже при́йде вода́ і взят вся; та́ко бу́деть і прише́ствіє Си́на Челові́чеськаго; и не очютишz донъдеже приде вода и възzтъ всz. тако бUдеть пришьствиѥ сн7а члв7чьскааго.
40
40
тогда́ два бу́дета на селі́: єди́н поє́млеться, а други́й оставля́ється; тъгда два бUдета на селэ. ѥдинъ поимUть. а дрUгыи оставлzѥтьсz.
41
41
дві ме́лющі в же́рнова: єди́на поє́млеться, і єди́на оставля́ється. двэ мелющи въ жьрнъвахъ ѥдина поѥмлетьсz. а дрUгая оставлzѥтьсz.
42
42
(Зач. 103) Бді́те у́бо, я́ко не ві́сте, в кий час Госпо́дь ваш при́йдеть. бъдите Uбо яко не вэсте въ кUю годинU ги7нъ вашь придеть.
43
43
Сіє́ же ві́діте, я́ко а́ще би ві́дал до́му влади́ка, в ку́ю стра́жу тать при́йдеть, бділ у́бо би і не би дал подкопа́ти хра́ма своєго́. се же видите. яко аще бы видэлъ ги7нъ храмины. въ кUю стражю тать придеть бъдэлъ Uбо бы и не бы далъ подърыти храма своѥго.
44
44
Сего́ ра́ди і ви бу́діте гото́ві; я́ко, в о́ньже час не мните́, Син Челові́чеський при́йдеть. сего ради вы бUдэте готови. яко въ нь же не мьните часъ сн7ъ члв7чьскыи придеть.
45
45
Кто у́бо єсть ві́рний раб і му́дрий, єго́же поста́вить господи́н єго́ над до́мом свої́м, є́же дая́ти їм пи́щу во вре́м'я (їх)? къто бо ѥсть вэрьныи рабъ и мѫдрыи ѥгоже поставить господь надъ домъмь своимь да дасть имъ въ врэмz пищѫ ихъ.
46
46
блаже́н раб той, єго́же, прише́д господи́н єго́, обря́щеть та́ко творя́ща; блаженъ рабъ тъ ѥгоже пришьдъ господь свои обрzщеть тако творzща.
47
47
амі́нь глаго́лю вам, я́ко над всім імі́нієм свої́м поста́вить єго́. аминь глаголѭ вамъ яко надъ вьсэмь имэниѥмь своимь поставить и.
48
48
А́ще ли же рече́ть злий раб той в се́рдці своє́м: косни́ть господи́н мой прийти́, аще ли речеть зълыи рабъ тъ въ срьдьци своѥмь: мудить господь мои прити.
49
49
і на́чнеть би́ти клевре́ти своя́, я́сти же і пи́ти с пія́ницями, — и начьнеть бити клеврэты своѩ эсти же и пити съ пияницами.
50
50
при́йдеть господи́н раба́ того́ в день, в о́ньже не ча́єть, і в час, в о́ньже не вість, придеть же господь раба того въ дьнь въ ньже не чаѥтъ и въ часъ въ ньже не вэсть
51
51
і расте́шеть єго́ полма́, і часть єго́ с неві́рними положи́ть; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м. и протешеть и полъма и чzсть ѥго съ лицемэры положить. ту бѫдеть плачь и скрьжьтъ зѫбомъ.
Глава 25
Глава 25
1
1
(Зач. 104) Тогда́ уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє десяти́м ді́вам, я́же прия́ша світи́льники своя́ і ізидо́ша в срі́теніє жениху́; Тъгда уподобить сz царьствиѥ небесьноѥ десzти дэвъ яже приимъшz свэтильникы своѩ изидошz противѫ жениху.
2
2
п'ять же бі от них мудри́ і п'ять юро́диви. пzть же отъ нихъ бэ буи и пzть мѫдръ.
3
3
Юро́дивия же, приє́мша світи́льники своя́, не взя́ша с собо́ю єле́я; буѩѩ бо приимъшz свэтильникы своѩ не възzшz съ собоѭ ѥлея:
4
4
му́дрия же прия́ша єле́й в сосу́діх со світи́льники свої́ми; а мѫдрыѩ приѩша ѥлеи въ съсѫдэхъ своихъ съ свэтильникы своими.
5
5
косня́щу же жениху́, воздрема́шася вся і спа́ху. мудzшту же жениху въздрэмашz сz вьсz и съпаахѫ.
6
6
Полу́нощі же вопль бисть: се жени́х гряде́ть, ісході́те в срі́теніє єго́. полу нощи же въпль бысть: се женихъ грzдетъ исходите въ сърэтениѥ ѥму.
7
7
Тогда́ воста́ша вся ді́ви ти́я і украси́ша світи́льники своя́. тъгда въсташz вьсz дэвы ты и украсишz свэтильникы своѩ.
8
8
Юро́дивия же му́дрим рі́ша: даді́те нам от єле́я ва́шего, я́ко світи́льниці на́ші угаса́ють. а буѩѩ рекоша мѫдрыимъ: дадите намъ отъ ѥлеѩ вашего яко свътильници наши угасаѭть.
10
10
Іду́щим же їм купи́ти, при́йде жени́х; і гото́вия внидо́ша с ним на бра́ки, і затворе́ни би́ша две́рі. идѫщамъ же имъ купитъ приде женихъ и готовыѩ вънидошz съ нимь на бракъ и затворены бышz двьри.
11
11
Посліди́ же прийдо́ша і про́чия ді́ви, глаго́лющя: го́споди, го́споди, отве́рзи нам. послэдь же придошz и прочzѩ дэвы глаголѭщz: господи господи отъврьзи намъ.
12
12
Он же отвіща́в рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам: не вім вас. онъ же отъвэщавъ рече: аминь глаголѭ вамъ: не вэдэ васъ.
13
13
Бді́те у́бо, я́ко не ві́сте дне ні часа́, в о́ньже Син Челові́чеський при́йдеть. бъдите убо яко не вэсте дьни ни часа въ ньже сынъ чловэчьскыи придеть.
14
14
(Зач. 105) Я́коже бо челові́к ні́кий отходя́ призва́ своя́ раби́ і предаде́ їм імі́ніє своє́; Якоже бо чловэкъ отъходz иже призъва своя рабы. и прэдасть имъ имэниѥ свое.
15
15
і о́вому у́бо даде́ п'ять тала́нт, о́вому же два, о́вому же єди́н, кому́ждо проти́ву си́ли єго́; і оти́де а́біє. овомU дасть пzть таланътъ овомU же дъва. овомU же ѥдинъ. комUжьдо противU силэ своѥи. и отиде абиѥ.
16
16
Шед же приє́мий п'ять тала́нт, ді́ла в них і сотвори́ другі́я п'ять тала́нт; шьдъ же приимыи. е7. таланътъ. дэла о нихъ. и приобрэте дрѫгUю. е7. таланътъ.
17
17
тако́жде і і́же два, приобрі́те і той друга́я два; тако же иже. в7. приобрэте и дрUгая. в7.
18
18
приє́мий же єди́н, шед вкопа́ (єго́) в зе́млю і скри сребро́ господи́на своєго́. а приимыи ѥдинъ. шьдъ раскопа землю и съкры сребро Gина своѥго.
19
19
По мно́зі же вре́мені при́йде господи́н раб тіх і стяза́ся с ни́ми о словесі́. по мънозэхъ врэменьхъ. приде Gи= рабъ тэхъ. и сътzзасz съ ними о словеси.
20
20
І присту́пль п'ять тала́нт приє́мий, принесе́ другі́я п'ять тала́нт, глаго́ля: го́споди, п'ять тала́нт мі єси́ пре́дал; се другі́я п'ять тала́нт приобріто́х ї́ми. и пристUпль приимыи. е7. таланътъ. принесе дрUгUю. е7. таланътъ. гlz Gи. е7. таланътъ ми ѥси прэдалъ. се дрUгUю. е7. таланътъ прэобрэтохъ ими.
21
21
Рече́ же єму́ госпо́дь єго́: до́брі, ра́бе благи́й і ві́рний; о ма́лі бил єси́ ві́рен, над мно́гими тя поста́влю; вни́ди в ра́дость го́спода твоєго́. и рече ѥмU ги7нъ ѥго. добрыи рабе бlгыи вэрьнъ. о малэ бэ вэрьнъ. надъ мъногы тz поставлю. въниди въ радость Gа своего.
22
22
Присту́пль же і і́же два тала́нта приє́мий, рече́: го́споди, два тала́нта мі єси́ пре́дал; се друга́я два тала́нта приобріто́х ї́ма. пристUпи же приимыи в7. таланъта и рече Gи. в7. таланъта ми ѥси прэдалъ. се дрUгая. в7. прэобрэтохъ има.
23
23
Рече́ (же) єму́ госпо́дь єго́; до́брі, ра́бе благи́й і ві́рний; о ма́лі (мі) бил єси́ ві́рен, над мно́гими тя поста́влю; вни́ди в ра́дость го́спода твоєго́. и рече ѥмU Gь. ѥго добрыи рабе бlгыи вэрьне. о малэ бэ вэрьнъ надъ мъногы тz поставлю въниди въ радость Gа своѥго.
24
24
Присту́пль же і приє́мий єди́н тала́нт, рече́: го́споди, ві́дях тя, я́ко же́сток єси́ челові́к, жне́ши, іді́же не сі́ял єси́, і собира́єши іді́же не расточи́л єси́; пристѫпи же приимыи ѥдинъ таланътъ. и рече Gи вэдzхъ тz яко жестокъ ѥси члв7къ. жьнеши идеже не сэявъ. и събираѥши идеже не расточивъ.
25
25
і убоя́вся, шед скрих тала́нт твой в землі́; (і) се і́маши твоє́. и Uбоявъ сz. шьдъ съкрыхъ таланътъ твои въ земли. се имаши твоѥ.
26
26
Отвіща́в же госпо́дь єго́ рече́ єму́: лука́вий ра́бе і ліни́вий, ві́діл єси́, я́ко жну, іді́же не сі́ях, і собира́ю, іді́же не расточи́х; tвэщавъ же ги7нъ ѥго рече ѥмѫ. зълыи рабе лэнивыи. вэдzаше яко жьню идеже не сэявъ и събираю UдU же не расточихъ.
27
27
подоба́ше у́бо тебі́ вда́ти сребро́ моє́ торжнико́м, і прише́д аз взял бих своє́ с ли́хвою; подобааше же ти въдати сребро моѥ. тържьникомъ и пришьдъ бо възzлъ Uбо быхъ своѥ съ лихвою.
28
28
возьмі́те у́бо от него́ тала́нт і даді́те іму́щему де́сять тала́нт; възьмэте Uбо талантъ t нѥго. и дадите имUщюUмU десzть талантъ.
29
29
іму́щему бо везді́ дано́ бу́деть і преізбу́деть; от неіму́щаго же, і є́же мни́ться імі́я, взя́то бу́деть от него́; имUщюUмU бо. вьсьде дастьсz. и избUдеть. а t иеимUщаго же. и ѥже аще мьнитьсz имэти. възьметьсz отъ нѥго.
30
30
і неключи́маго раба́ вве́рзіте во тьму кромі́шнюю; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м. Сія́ глаго́ля возгласи́: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить. и не потребьнаго раба. въвьрзэте въ тьмU кромэшьнюю. тU бUдеть плачь. и скрьжьтъ зUбомъ.
31
31
(Зач. 106) Єгда́ же при́йдеть Син Челові́чеський в сла́ві Своє́й і всі святі́ї а́нгели с Ним, тогда́ ся́деть на престо́лі сла́ви Своєя́, егда придеть сн7ъ члв7чь. въ славэ своѥи. и вси с™ии анGли съ нимь. тъгда сzдеть на прэстолэ славы своѥя.
32
32
і соберу́ться пред Ним всі язи́ци; і разлучи́ть їх друг от дру́га, я́коже па́стир разлуча́єть о́вці от ко́злищ; и съберUтьсz предъ нимь вси языци. и разлUчить я. дрUгъ t дрUга. яко же пастUхъ разлUчаѥть wвьца t кокозьлищь.
33
33
і поста́вить о́вці одесну́ю Себе́, а ко́злища ошу́юю. и поставить овьца одеснUю себе. а козлища о лэвUю.
34
34
Тогда́ рече́ть Цар су́щим одесну́ю Єго́: прийді́те, благослове́ннії Отця́ Моєго́, наслі́дуйте угото́ванноє вам Ца́рствіє от сложе́нія ми́ра; тъгда речеть цrь сUщимъ одесную ѥго. придэте блн7ии оц7а моѥго. наслэдите Uготованоѥ вамъ. цrтво. t съложения мира всего.
35
35
взалка́хся бо, і да́сте Мі я́сти; возжада́хся, і напої́сте М'я; стра́нен біх, і введо́сте Мене́; възалкахъ бо сz и дасте ми ясти. въждадахъсz и напоисте мz. страньнъ бэхъ и въведосте мя.
36
36
наг, і оді́ясте М'я; бо́лен, і посіти́сте Мене́; в темни́ці біх, і прийдо́сте ко Мні. нагъ и одэсте мz. болэхъ и посэтисте мене. въ тьмьници бэхъ и придосте къ мнэ.
37
37
Тогда́ отвіща́ють Єму́ пра́ведници, глаго́люще: Го́споди, когда́ Тя ви́діхом а́лчуща, і напита́хом? Іли́ жа́ждуща, і напої́хом? тъгда tвэщають ѥмU правьдьнии гlюще. Gи къгда тz вэдэхомъ. алъчьна. и напитахомъ. или жажюща и напоихомъ.
38
38
Когда́ же Тя ви́діхом стра́нна, і введо́хом? Іли́ на́га, і оді́яхом? къгда же тz видэхомъ страньна и въведохомъ тебе. или нага и одэхомъ тебе.
39
39
Когда́ же Тя ви́діхом боля́ща, іли́ в темни́ці, і прийдо́хом к Тебі́? къгда же тz видэхомъ болzща. или въ тьмьници. и прідохомъ къ тебе.
40
40
І отвіща́в Цар рече́ть їм: амі́нь глаго́лю вам, поне́же сотвори́сте єди́ному сих бра́тій Мої́х ме́нших, Мні сотвори́сте. tвэщавъ же цrь рече имъ. аминъ гlю вамъ. понѥже сътвористе ѥдиномU t сихъ братъ моихъ мьньшихъ. мнэ сътвористе.
41
41
Тогда́ рече́ть і су́щим ошу́юю (Єго́): іді́те от Мене́, прокля́тії, во огнь ві́чний, угото́ванний дия́волу і а́ггелом єго́; тогда речеть и сUщимъ о лэвUю. идэте t мене проклzтии въ огнь вэчьныи. Uготованыи дияволU и англbмъ ѥго.
42
42
взалка́хся бо, і не да́сте Мі я́сти; возжада́хся, і не напої́сте Мене́; възалкахъ бо сz и не дасте ми ясти. въждадахъсz. и не напоисте мене.
43
43
стра́нен біх, і не введо́сте Мене́; наг, і не оді́ясте Мене́; бо́лен і в темни́ці, і не посіти́сте Мене́. страньнъ бэхъ и не въведосте мене. нагъ и не одэсте мене. больнъ бэхъ и въ тьмьници. и не посэтисте мене.
44
44
Тогда́ отвіща́ють Єму́ і ті́ї, глаго́люще: Го́споди, когда́ Тя ви́діхом а́лчуща, іли́ жа́ждуща, іли́ стра́нна, іли́ на́га, іли́ бо́льна, іли́ в темни́ці, і не послужи́хом Тебі́? тъгда tвэщають и ти гlюще. Gи къгда тz видэхомъ алчюща. или жажюща. или страньна. или нага или больна. или въ тьмьници. и не послUжихомъ тебе.
45
45
Тогда́ отвіща́єть їм, глаго́ля: амі́нь глаго́лю вам, поне́же не сотвори́сте єди́ному сих ме́нших, ні Мні сотвори́сте. тъгда tвэщаѥть имъ гlя. аминъ гlю вамъ. понѥже не сътвористе ѥдиномU t сихъ мьньшиихъ. ни мнэ сътвористе.
46
46
І і́дуть сі́ї в му́ку ві́чную, пра́ведници же в живо́т ві́чний. и tидUть ти въ мUкU вэчьнUю. а правьдьници въ животъ вэчьныи.
Глава 26
Глава 26
1
1
(Зач. 107) І бисть, єгда́ сконча́ Ісу́с вся словеса́ сія́, рече́ ученико́м Свої́м: Рече Gь своимъ Uченикоұ.
2
2
ві́сте, я́ко по двою́ дню Па́сха бу́деть, і Син Челові́чеський пре́дан бу́деть на проп'я́тіє. вэсте яко по дъвою дн7ью пасха бUдеть. и сн7ъ члbвчь предастьсz на распzтиѥ.
3
3
Тогда́ собра́шася архієре́є, і кни́жници, і ста́рці людсті́ї во двор архієре́йов, глаго́лемаго Кая́фи, тъгда събьрашасz архиереи. и книжьници. и старьци людьсции. въ дворъ архиереовъ. гlѥмааго каиафы.
4
4
і совіща́ша, да Ісу́са ле́стію і́муть і убію́ть; и съвэтъ сътвориша. да iс7а льстью имуть. и Uбьють и.
5
5
глаго́лаху же: но не в пра́здник, да не молва́ бу́деть в лю́дех. гlаахU нъ не въ праздьникъ. да не мълва бUдеть въ людьхъ.
6
6
(Зач. 108) Ісу́су же би́вшу в Вифа́нії, в дому́ Си́мона прокаже́ннаго, iс7U же бывъшю въ вифании. въ домU симона прокаженааго.
7
7
приступи́ к Нему́ жена́, сткля́ницю ми́ра іму́щи многоці́ннаго, і возлива́ше на главу́ Єго́ возлежа́ща. пристUпи къ нѥмU жена. имUщи алавастръ мvра драгааго. и възлья на главU ѥмU възлежащю.
8
8
Ви́дівше же ученици́ Єго́ негодова́ша, глаго́люще: чесо́ ра́ди ги́бель сія́ (бисть)? видэвъше же Uченици ѥго. негодоваша гlюще. почто гыбэль си быc.
9
9
можа́ше бо сіє́ ми́ро продано́ би́ти на мно́зі і да́тися ни́щим. можаше бо се мvро продано быти на мнозэ. и въдати Uбогыимъ.
10
10
Разумі́в же Ісу́с рече́ їм: что тружда́єте жену́? Ді́ло бо добро́ соді́ла о Мні; разUмэвъ же iс7 рече имъ. что трUдъ дэѥте женэ. дэло добро съдэла о мнэ.
11
11
всегда́ бо ни́щия і́мате с собо́ю, Мене́ же не всегда́ і́мате; вьсьгда бо Uбогыя имате съ собою. мене же не всегда имате.
12
12
возлія́вши бо сія́ ми́ро сіє́ на ті́ло Моє́, на погребе́ніє М'я сотвори́; възлиявъши бо си мvро се на тэло моѥ. на погребениѥ. мънэ сътвори.
13
13
Амі́нь глаго́лю вам: іді́же а́ще пропові́дано бу́деть Єва́нгеліє сіє́ во всем ми́рі, рече́ться і є́же сотвори́ сія́, в па́м'ять єя́. аминъ гlю вамъ. идеже аще кде проповэстьсz. еванGлиѥ се. въ вьсемь мирэ. речетьсz и еже сътвори си. въ памzть ѥя.
14
14
Тогда́ шед єди́н от обоюна́десяте, глаго́лемий Іу́да Іскаріо́тський, ко архієре́йом, тъгда шьдъ ѥдинъ t обою на десzте. нарицzѥмыи. июда искариотьскыи. къ архиереомъ
15
15
рече́; что мі хо́щете да́ти, і аз вам преда́м Єго́? Они́ же поста́виша єму́ три́десять сре́бреник; рече. что ми хощете дати. и азъ вамъ предамь ѥго. wни же поставиша ѥмU три десzте сребрьникъ.
16
16
і отто́лі іска́ше удо́бна вре́мене, да Єго́ преда́сть. и tтолэ искаше времене подобьна. да ѥго предасть.
17
17
В пе́рвий же день оприсно́чний приступи́ша ученици́ ко Ісу́су, глаго́люще Єму́: гді хо́щеши угото́ваем Ті я́сти Па́сху? въ пьрвыи же. дн7ь. опреснъкъ. пристUпиша Uченици. къ iс7U гlюще къ нѥмU. кде хочеши. Uготоваѥмъ ти ясти пасхU.
18
18
Он же рече́: іді́те во град ко о́нсиці і рці́те єму́: Учи́тель глаго́леть: вре́м'я Моє́ близ єсть; у тебе́ сотворю́ Па́сху со ученики́ Мої́ми. онъ же рече. идэте въ градъ къ оньсици. и рьцэте ѥмU. Uчитель гlть. времz моѥ близь ѥсть. U тебе сътворю пасхU съ Uченикы. своими.
19
19
І сотвори́ша ученици́, я́коже повелі́ їм Ісу́с, і угото́ваша Па́сху. и створиша Uченици ѥго. яко же повелэ имъ iс7. и Uготоваша пасхU.
20
20
Ве́черу же би́вшу, возлежа́ше со обімана́десяте ученико́ма; вечерU же бывъшю. възлеже съ дъвэма на десzте Uченикама.
21
21
і яду́щим їм, рече́: амі́нь глаго́лю вам, я́ко єди́н от вас преда́сть М'я. и ядUщемъ имъ рече. ам7нъ. гlю вамъ. яко ѥдинъ t васъ предасть мz.
22
22
І скорб'я́ще зіло́, нача́ша глаго́лати Єму́ єди́н ки́йждо їх: єда́ аз єсьм, Го́споди? и скьрбzаше зэло. начаша гlати ѥмU ѥдинъ къждо ихъ. еда азъ ѥсмь Gи.
23
23
Он же отвіща́в рече́: омочи́вий со Мно́ю в соли́ло ру́ку, той М'я преда́сть; онъ же tвэщавъ реч омочивыи съ мною въ соліло рUкою. тъ мz предасть.
24
24
Син у́бо Челові́чеський і́деть, я́коже єсть пи́сано о Нем: го́ре же челові́ку тому́, і́мже Син Челові́чеський преда́сться; добро́ би би́ло єму́, а́ще не би роди́лся челові́к той. сн7ъ же члв7чь идеть. яко же ѥсть писано w нѥмь. горе же члв7кU томU. имь же сн7ъ члв7чь предастьсz. добрэѥ ѥмU было бы. аще бы сz не родилъ члв7къ тъ.
25
25
Отвіща́в же Іу́да предая́й Єго́, рече́: єда́ аз єсьм, Равві́? Глагола єму́: ти рекл єси́. tвэщавъ же июда предая ѥго рече. еда азъ ѥсмь равви. гlа ѥмU ты рече.
26
26
Іду́щим же їм, приє́м Ісу́с хліб і благослови́в преломи́, і дая́ше ученико́м, і рече́: приймі́те, яді́те, сіє́ єсть Ті́ло Моє́. ядUщемъ же имъ. възьмъ iс7 хлэбъ. и бlгословестивъ преломи. и даяше Uченикомъ своимъ. и рече. приимэте и ядите. се ѥсть тэло моѥ.
27
27
І приє́м ча́шу і хвалу́ возда́в, даде́ їм, глаго́ля: пи́йте от нея́ всі; и приҊмъ чашю. и хвалU въздавъ. дасть имъ гlя. пиите t нѥя вси.
28
28
сія́ бо єсть Кров моя́, Но́ваго Заві́та, я́же за мно́гія ізлива́єма во оставле́ніє гріхо́в. се бо ѥсть кръвь моя. иовааго завэта. яже за многы проливаѥма. въ оставлѥниѥ грэховъ.
29
29
Глаго́лю же вам, я́ко не і́мам пи́ти отни́ні от сего́ плода́ ло́знаго, до дне того́, єгда́ є пію́ с ва́ми но́во во Ца́рствії Отця́ Моєго́. гlю же вамъ. яко не имамъ пити Uже t сего плода. виньнааго. до того дн7е. ѥгда пию съ вами ново. въ цр7ствэ оц7а моѥго.
30
30
І воспі́вше ізидо́ша в го́ру Єлео́нську. и въспэвъше. изидоша въ горU елеоньскUю.
31
31
Тогда́ глаго́ла їм Ісу́с: всі ви соблазните́ся о Мні в нощ сію́; пи́сано бо єсть: поражу́ па́стиря, і рази́дуться о́вці ста́да; тъгда гlа имъ iс7. вси вы съблазнитесz о мнэ въ сию нощь. писано бо ѥсть. поражю пастUха. и разидUтьсz овьца стадьныя.
32
32
по воскресе́нії же Моє́м варя́ю ви в Галиле́ї. по въскрьсении же моѥмь. варzю васъ въ галилеи.
33
33
Отвіща́в же Петр рече́ Єму́: а́ще і всі соблазня́ться о Тебі́, аз нікогда́же соблажню́ся. tвэщавъ же петръ рече ѥмU. аще и вси съблазнzтьсz о тобэ. азъ николи же съблажьнюсz.
34
34
Рече́ єму́ Ісу́с: амі́нь глаго́лю тебі́, я́ко в сію́ нощ, пре́жде да́же але́ктор не возгласи́ть, трикра́ти отве́ржешися Мене́. рече же ѥмU iс7. ам7нъ гlю тебе. яко въ сию нощь. преже даже кUръ не въспоѥть. тришьдU tвьржешисz мене.
35
35
Глаго́ла єму́ Петр: а́ще мі єсть і умре́ти с Тобо́ю, не отве́ргуся Тебе́. Та́кожде і всі ученици́ рі́ша. гlа ѥмU петръ. аще ми сz лUчить съ тобою Uмерети. не tвьргUсz тебе. тако же и вси Uченици рекоша.
36
36
Тогда́ при́йде с ни́ми Ісу́с в весь, нарица́ємую Гефсима́нія, і глаго́ла ученико́м: сіді́те ту, до́ндеже шед помолю́ся та́мо. тъгда приде съ ними iс7. въ вьсь нарицаѥмую. геfсимани. и гlа Uченікомъ. сzдэте тU. дондеже шьдъ помолюсz тамо.
37
37
І поє́м Петра́ і о́ба си́на Зеведе́йова, нача́т скорбі́ти і тужи́ти. и поимъ петра и оба сн7а зеведеова. и нача скьрбэти и тUжити.
38
38
Тогда́ глаго́ла їм Ісу́с: приско́рбна єсть душа́ Моя́ до сме́рти; пожді́те зді і бді́те со Мно́ю. тъгда гlа имъ iс7ъ. прискьрбьна ѥсть дш7а моя до съмьрти. пребUдэте сьде. и бъдите съ мною.
39
39
І преше́д ма́ло, паде́ на лиці́ Своє́м, моля́ся і глаго́ля: О́тче Мой, а́ще возмо́жно єсть, да мимоі́деть от Мене́ ча́ша сія́; оба́че не я́коже Аз хощу́, но я́коже Ти. и прешьдъ мало паде ниць. молzсz и гlя. о§е мои. аще възможьно ѥсть. да преминеть t мене чаша си. обаче не яко же азъ хочю. нъ яко же ты.
40
40
І прише́д ко ученико́м, і обрі́те їх сп'я́щих, і глаго́ла Петро́ві: та́ко ли не возмого́сте єди́наго часа́ побді́ти со Мно́ю? и гlа петрови. тако ли не могосте. ѥдиного часа побъдэти съ мною.
41
41
Бді́те і молі́теся, да не вни́дете в напа́сть; дух у́бо бодр, плоть же немощна́. бъдите и молитесz. да не вънидете въ напасть. д¦ь бо предьмысливъ. а плъть немощьна.
42
42
Па́ки втори́цею шед помоли́ся, глаго́ля: О́тче Мой, а́ще не мо́жеть сія́ ча́ша мимоіти́ от Мене́, а́ще не пію́ єя́, бу́ди во́ля Твоя́. пакы вътороѥ шьдъ. помолисz гlя. оч7е мои аще не можеть си чаша минUти t мене. Аще не испию ѥя. бUди воля твоя.
43
43
І прише́д обрі́те їх па́ки сп'я́щих; бі́ста бо їм о́чі отяготі́ні. и пришьдъ пакы обрэте я съпzща. бzхU бо очи ихъ. отzжьчалэ.
44
44
І оста́вль їх, шед па́ки, помоли́ся трети́цею, то́жде сло́во рек. и оставль я. пакы шьдъ помолисz. третиѥѥ то же слово рекъ.
45
45
Тогда́ при́йде ко ученико́м Свої́м і глаго́ла їм: спі́те про́чеє і почива́йте; се прибли́жися час, і Син Челові́чеський предає́ться в ру́ки грі́шников; тъгда приде къ Uченикомъ гlя имъ. съпите проче и почиваите. се приближисz чаc. и сн7ъ члв7чь предаѥтьсz. въ рUкы грэшьникъ.
46
46
воста́ніте, і́дем; се прибли́жися предая́й М'я. Въстанэте поидэмъ. се бо приближисz предаяи мz.
47
47
І єще́ Єму́ глаго́лющу, се Іу́да, єди́н от обоюна́десяте, при́йде, і с ним наро́д мног со ору́жієм і дреко́льми, от архієре́й і ста́рець людськи́х. и ѥще ѥмU гlющю. се июда t одинъ t обою надесzте. приде. и съ нимь народъ многъ. съ орUжиѥмь и посохы. t архиереи. и t старьць людьскыихъ.
48
48
Предая́й же Єго́ даде́ їм зна́меніє, глаго́ля: Єго́же а́ще лобжу́, Той єсть; імі́те Єго́. а предаяи ѥго дасть имъ знамениѥ гlя. ѥго же аще лобъжю. тъ ѥсть имэте ѥго.
49
49
І а́біє присту́пль ко Ісу́сові, рече́: ра́дуйся, Равві́. І облобиза́ Єго́. и абиѥ пристUпль къ iс7U рече ѥмU. радUисz рави. и облобыза ѥго.
50
50
Ісу́с же рече́ єму́: дру́же, (твори́,) на не́же єси́ прише́л [дру́же, на сіє́ ли прише́л єси́?]. Тогда́ присту́пльше возложи́ша ру́ці на Ісу́са і я́ша Єго́. iс7 же рече ѥмU. дрUже на нѥ же ѥси пришьлъ. тъгда пристUпльше възложиша рUцэ на iс7а. и яша ѥго.
51
51
І се, єди́н от су́щих со Ісу́сом, просте́р ру́ку, ізвлече́ нож свой, і уда́ри раба́ архієре́йова, і урі́за єму́ у́хо. и ѥдинъ t сUщиихъ съ iс7мь. простьръ рUкU. изньзе ножь свои. и Uдари раба архиереова. и tрэза ѥмU Uхо.
52
52
Тогда́ глаго́ла єму́ Ісу́с: возврати́ нож твой в мі́сто єго́; всі бо приє́мшії нож ноже́м поги́бнуть; тъгда гlа ѥмU iс7. възврати ножь свои. въ мэсто своѥ. вьси бо и възьмъшеи ножь. ножьмь Uмирають.
53
53
іли́ мни́ться ті, я́ко не могу́ ни́ні умоли́ти Отця́ Моєго́, і предста́вить Мі вя́щше не́же двана́десяте легео́на а́нгел? или мьнить ти сz. яко не могU нынэ. Uмолити оц7а своѥго. и приставить ми вzще. дъвою надесzте легеонъ ан7глъ.
54
54
Ка́ко у́бо сбу́дуться писа́нія, я́ко та́ко подоба́єть би́ти? како Uбо съконьчаютьсz книгы. яко тако подобаше быти.
55
55
В той час рече́ Ісу́с наро́дом: я́ко на разбо́йника ли ізидо́сте со ору́жієм і дреко́льми я́ти М'я? По вся дні при вас сіді́х учя́ в це́ркві, і не я́сте Мене́. въ тъ часъ рече iс7 народомъ. яко же на разбоиника изидосте. съ орUжиѥмь и посохы. яти мене. по всz дн7и съ вами сэдzахъ. Uча въ цр7кви и не ясте мене
56
56
Се же все бисть, да сбу́дуться писа́нія проро́чеськая. Тогда́ ученици́ всі оста́вльше Єго́ біжа́ша. се же все быc да събUдUтьсz книгы прbрчьскы. тъгда Uченици вси оставльше ѥго бэжаша.
57
57
(Зач. 109) (Во́їни) же є́мше Ісу́са ведо́ша к Кая́фі, архієре́йові, іді́же кни́жници і ста́рці собра́шася. они же имъше iс7а. ведоша къ каиафэ. архиереови. идеже книжьници и старьци събьрашасz.
58
58
Петр же ідя́ше по Нем іздале́ча до двора́ архієре́йова; і вшед внутр, сідя́ше со слуга́ми, ви́діти кончи́ну. петръ же въ слэдъ ѥго идzаше. издалеча. до двора архиереова. и въшьдъ въ дворъ сэдzаше съ слUгами. да видить коньчинU.
59
59
Архієре́є же, і ста́рці, і сонм весь іска́ху лжесвиді́тельства на Ісу́са, я́ко да убію́ть Єго́, архиереи же и старьци. и съборъ вьсь. искаахU лъжа съвэдэтельства на iс7а. яко да Uморzть ѥго.
60
60
і не обріта́ху; і мно́гим лжесвиді́телем присту́пльшим, не обріто́ша. По́сліжде же приступи́вша два лжесвиді́теля, и не обрэтоша. и многомъ лъжемъ съвэдэтелѥмъ. пристUпльшемъ не обрэтоша. послэди же пристUпльша два лъжесъвэдетеля
61
61
рі́ста: Сей рече́: могу́ разори́ти це́рков Бо́жию і треми́ де́ньми созда́ти ю. рекоста. сь рече могU разорити цр7квь б9ию. и трьми дн7ьми създати ю.
62
62
І воста́в архієре́й рече́ Єму́: нічесо́же ли отвіщава́єши, что сі́ї на Тя свиді́тельствують? и въставъ архиереи рече ѥмU. ничто же ли не tвэщаваѥши. что сии на тz съвэдэтельствUють.
63
63
Ісу́с же молча́ше. І отвіща́в архієре́й рече́ Єму́: заклина́ю Тя Бо́гом Живи́м, да рече́ши нам, а́ще Ти єси́ Христо́с, Син Бо́жий? iс7 же мълчааше. и tвэщавъ архиереи рече ѥмU. заклинаю тz. бм7ь живыимь. да намъ речеши. Аще ты ѥси ¦с сн7ъ б9ии.
64
64
Глаго́ла єму́ Ісу́с: ти рекл єси́; оба́че глаго́лю вам: отсе́лі у́зрите Си́на Челові́чеськаго сідя́ща одесну́ю Си́ли і гряду́ща на о́блаціх небе́сних. гlа ѥмU iс7. ты рече. обаче гlю вамъ. tселэ Uзьрите сн7а члbвчьска. сэдzща wдеснUю силы. и идUща на облацэхъ нбс7ьскыихъ.
65
65
Тогда́ архієре́й растерза́ ри́зи своя́, глаго́ля, я́ко хулу́ глаго́ла; что єще́ тре́буєм свиді́телей? Се ни́ні сли́шасте хулу́ Єго́! тъгда архиереи. растьрза ризы своя. гlя. яко хUлU рече. что ѥще требUѥмъ съвэдэтель. се нынэ слышасте хUлU ѥго.
66
66
Что вам мни́ться? Они́ же отвіща́вше рі́ша: пови́нен єсть сме́рті. что сz вамъ мьнить. они же tвэщавъше рекоша. повиньнъ съмьрти ѥсть.
67
67
Тогда́ заплева́ша лице́ Єго́ і па́кості Єму́ ді́яху [і по лани́тома бія́ху Єго́]; о́вії же за лани́ту уда́риша [зауша́ху Єго́], тъгда запльваша лице ѥмU. и пакости ѥмU дэяша. ови же заUшиша ѥго.
68
68
глаго́люще: прорци́ нам, Христе́, кто єсть ударе́й Тя? гlюще прорьци намъ хcе. кто ѥсть Uдаривыи тz.
69
69
Петр же вні сідя́ше во дворі́. І приступи́ к нему́ єди́на раби́ня, глаго́лющи: і ти бил єси́ со Ісу́сом Галиле́йським. петръ же вънэ сэдzаше на дворэ. и пристUпи къ нѥмU ѥдина рабыни гlющн. и ты бэ съ исUсъмь. галилеискыимь.
70
70
Он же отве́ржеся пред всі́ми, глаго́ля: не вім, что глаго́леши. онъ же tвьржесz. предъ всэми гlя. не вэдэ что гlѥши.
71
71
Ізше́дшу же єму́ ко врато́м, узрі́ єго́ друга́я, і глаго́ла су́щим та́мо: і сей бі со Ісу́сом Назоре́йом. ишьдъшю ѥмU въ врата. Uзрэ ѥго дрUгая. и гlа имъ. тU и сь бэ члв7къ. съ iс7ъмь назарzнинъмь.
72
72
І па́ки отве́ржеся с кля́твою, я́ко не зна́ю челові́ка. и пакы tвьржесz съ клzтвою. яко не знаю члв7ка.
73
73
Пома́лі же приступи́вше стоя́щії, рі́ша Петро́ві: воі́стину і ти от них єси́, і́бо бесі́да твоя́ я́ві тя твори́ть. не по мъногU же. пристUпльше стоящеи. рекоша петрови. въ истинU и ты t нихъ ѥси. бэсэда бо твоя яви тz творить.
74
74
Тогда́ нача́т роти́тися і кля́тися, я́ко не зна́ю челові́ка. І а́біє пі́тель возгласи́. тогда начать ротитисz и клzтисz. яко не знаю члв7ка. и абиѥ кUръ възгласи.
75
75
І пом'яну́ Петр глаго́л Ісу́сов, рече́нний єму́, я́ко пре́жде да́же пі́тель не возгласи́ть, трикра́ти отве́ржешися Мене́. І ізше́д вон пла́кася го́рко. и помzнU петръ. гlъ iс7овъ. иже рече ѥмU. яко преже даже кUръ не въспоѥть. трішьдU tвьржешисz. и ішьдъ вънъ. плакасz горько.
Глава 27
Глава 27
1
1
(Зач. 110) У́тру же би́вшу, сові́т сотвори́ша всі архієре́є і ста́рці людсті́ї на Ісу́са, я́ко уби́ти Єго́; UтрU же бывъшю. съвэтъ сътвориша. всi архіереи. и старьци людьскыи на исUса. яко да Uбьють ѥго.
2
2
і св'яза́вше Єго́ ведо́ша і преда́ша Єго́ Понті́йському Пила́ту, іге́мону. и съвzзавъше ѥго ведоша. и предаша ѥго. поньтьскUUмU пилатU игемонU.
3
3
(Зач. 111) Тогда́ ви́дів Іу́да преда́вий Єго́, я́ко осуди́ша Єго́, раска́явся возврати́ три́десять сре́бреники архієре́єм і ста́рцем, тъгда видэ июда. предавыи ѥго. яко осUдиша и. раскаявъсz възврати. l. сребрьникъ. архиереwмъ. и старьцемъ
4
4
глаго́ля: согріши́х преда́в кров непови́нную. Они́ же рі́ша: что єсть нам? Ти у́зриши. гlя. съгрэшихъ предавъ кръвь неповиньнU. они же рекоша. чьто ѥсть намъ. ты Uзьриши.
5
5
І пове́рг сре́бреники в це́ркві, оти́де; і шед удави́ся. и повьргъ въ цр7ькви. сребрьникы. tиде и шьдъ Uдависz.
6
6
Архієре́є же приє́мше сре́бреники, рі́ша: недосто́йно єсть вложи́ти їх в корва́ну, поне́же ціна́ кро́ве єсть. архиереи же възьмъше сребро рекоша. не достоино ѥсть. въложити ѥго въ кbровонъ. понѥже цэна кръве ѥсть.
7
7
Сові́т же сотво́рше, купи́ша ї́ми село́ скуде́льничо, в погреба́ніє стра́нним; съвэтъ же сътворьше кUпиша имь село скUдэльниче. въ погребеньѥ страньныимъ.
8
8
ті́мже нарече́ся село́ то село́ кро́ве, до сего́ дне; тэмь же наречесz село то. село кръви до сего дн7е.
9
9
Тогда́ сби́сться рече́нноє Ієремі́єм проро́ком, глаго́лющим: і прия́ша три́десять сре́бреник, ці́ну Ціне́ннаго, Єго́же ціни́ша от сино́в Ізра́їлев, тъгда събыстьсz. реченое прbркмь. иеремиемь гlющемь. и прияша. l. сребрьникъ. цэнU цэнѥнааго. ѥго же цэниша. t сн7въ изlвъ.
10
10
і да́ша я на село́ скуде́льничо, я́коже сказа́ мні Госпо́дь. и даша я. на селэ скUдэльничи. яко же съказа мнэ Gь.
11
11
Ісу́с же ста пред іге́моном. І вопроси́ Єго́ іге́мон, глаго́ля: Ти ли єси́ Цар Іуде́йський? Ісу́с же рече́ єму́: ти глаго́леши. iс7 же ста предь игемонъмь. и въпроси ѥго игемонъ гlя. ты ли ѥси цrь июдеискъ. iс7 же рече ѥмU. ты гlѥши.
12
12
І єгда́ Нань глаго́лаху архієре́є і ста́рці, нічесо́же отвіщава́ше. и егда гlаахU на нь. архиереи. и старьци. ничто же не tвэщаваше.
13
13
Тогда́ глаго́ла Єму́ Пила́т: не сли́шиши ли, коли́ка на Тя свиді́тельствують? тъгда гlа ѥмU пилатъ. не слышиши ли колико на тz съвэдэтельствUють.
14
14
І не отвіща́ єму́ ні к єди́ному глаго́лу, я́ко диви́тися іге́мону зіло́. и не tвэща ѥмU. ни къ ѥдиномU гlU. яко дивитисz игемонU зэло.
15
15
На (всяк) же пра́здник оби́чай бі іге́мону отпуща́ти єди́наго наро́ду св'я́зня, єго́же хотя́ху; на всzкъ же дн7ь великъ. обычаи бэ игемонU. tпUщати народU. ѥдиного съвzзьня ѥго же хотzхU.
16
16
ім'я́ху же тогда́ св'я́зана наро́чита, глаго́лемаго Вара́вву; имаше же тъгда. съвzзъня нарочита. нарицаѥма варава.
17
17
собра́вшимся же їм, рече́ їм Пила́т: кого́ хо́щете (от обою́) отпущу́ вам: Вара́вву ли, іли́ Ісу́са глаго́лемаго Христа́? събравъшемъ же сz имъ. рече имъ пилатъ. кого хочете t обою. tпUщю вамъ. варавU ли. или iс7а. нарицаѥмааго х©а.
18
18
Ві́дяше бо, я́ко за́висти ра́ди преда́ша Єго́. вэдаше бо. яко зависти ради предаша ѥго.
19
19
Сідя́щу же єму́ на суди́щі, посла́ к нему́ жена́ єго́, глаго́лющи: нічто́же тебі́ і Пра́веднику Тому́; мно́го бо пострада́х днесь во сні Єго́ ра́ди. сэдzщю же ѥмU на сUдищи. посла къ нѥмU жена своя гlющи. ничто же тобэ. и правьдьникU томU. много бо пострадахъ днcь. въ сънэ ѥго ради.
20
20
Архієре́є же і ста́рці наусти́ша наро́ди, да іспро́сять Вара́вву, Ісу́са же погуб'я́ть. архиереи же и старьци. наUстиша народы. да испросzть варавU. iс7а же да погUбzть.
21
21
Отвіща́в же іге́мон рече́ їм: кого́ хо́щете от обою́ отпущу́ вам? Они́ же рі́ша: Вара́вву. tвэщавъ же игемонъ ре? имъ. кого хощете t обою да tпUщю вамъ. они же рекоша варавU.
22
22
Глаго́ла їм Пила́т: что у́бо сотворю́ Ісу́су глаго́лемому Христу́? Глаго́лаша єму́ всі: да ра́сп'ят бу́деть. гlа имъ пилатъ. что же сътворU. iс7U нарицаѥмU х7U. гlаша вси. да распzтъ бUдеть.
23
23
Іге́мон же рече́: ко́є у́бо зло сотвори́? Они́ же і́злиха вопія́ху, глаго́люще: да про́п'ят бу́деть. игемонъ же рече имъ. что же зло створи. они же излнха въпьяхU гlюще. да распzтъ бUдеть.
24
24
Ви́дів же Пила́т, я́ко нічто́же успіва́єть, но па́че молва́ бива́єть, приє́м во́ду, уми́ ру́ці пред наро́дом, глаго́ля: непови́нен єсьм от кро́ве Пра́веднаго Сего́; ви у́зрите. видэвъ же пилатъ. яко ничто же не Uспэѥть. нъ паче мълва бываѥть. приимъ водU. Uмы рUцэ. преда народомъ гlю. неповнньнъ ѥсмь t кръви сего правьдьника. вы Uзрите.
25
25
І отвіща́вше всі лю́діє рі́ша: кров Єго́ на нас і на ча́діх на́ших. и tвэщавъше вси людиѥ рекоша. кръвь ѥго на насъ и на чадэхъ нашихъ.
26
26
Тогда́ отпусти́ їм Вара́вву; Ісу́са же бив предаде́ (їм), да Єго́ про́пнуть. тъгда tпUсти имъ варавU. iс7а же бивъ преда имъ. да ѥго распьнUть.
27
27
(Зач. 112) Тогда́ во́їни іге́монови, приє́мше Ісу́са на суди́ще, собра́ша Нань все мно́жество во́їн; тъгда воинн игемонови поимъше iс7а на сUдищи. събьраша на нь всю спирU.
28
28
і совле́кше Єго́, оді́яша Єго́ хлами́дою червле́ною; и съвлекоша ѥго. хламидою чьрвлѥною wдэша ѥго.
29
29
і спле́тше віне́ць от те́рнія, возложи́ша на главу́ Єго́, і трость в десни́цю Єго́; і покло́ншеся на колі́ну пред Ним руга́хуся Єму́, глаго́люще: ра́дуйся, Царю́ Іуде́йський. и исплетъше вэньць t тьрния. възложиша на главU ѥго. и тръсть въ десницю ѥго. и поклоньшесz на колэнU предъ нимь. рUгахUсz ѥмU гlюще. радUисz цrю иUдеискъ.
30
30
І плю́нувше Нань, прия́ша трость і бія́ху по главі́ Єго́. и пльвавъше на нь възаша тръсть. и бияхU ѥго по главэ.
31
31
І єгда́ поруга́шася Єму́, совлеко́ша с Него́ багряни́цю і облеко́ша Єго́ в ри́зи Єго́; і ведо́ша Єго́ на проп'я́тіє. и ѥгда порUгашасz ѥмU. съвлекоша съ нѥго хламидU. и облекоша ѥго въ рызы своя. и ведоша и на распzтьѥ.
32
32
Ісходя́ще же обріто́ша челові́ка кирине́йська, і́менем Си́мона; і сему́ заді́ша понести́ крест Єго́. исходzще же. wбрэтоша члbвка. кµринеиска. имьньмь симона. семU задэша понести крьc ѥго.
33
33
(Зач. 113) І прише́дше на мі́сто нарица́ємоє Голго́фа, є́же єсть глаго́лемо Кра́нієво мі́сто, и пришьдъше на мэсто. нарицаѥмоѥ голъгоfа. ѥже гlѥтьсz лъбово мэсто.
34
34
да́ша Єму́ пи́ти о́цет с же́лчію смі́шен; і вкуш, не хотя́ше пи́ти. даша ѥмU пити оцьтъ съ зълчью съмэшенъ. и въкUшь не хотzше пити.
35
35
Распе́ншії же Єго́ разділи́ша ри́зи Єго́, ве́ргше жре́бія; распьнъше же ѥго. раздэлиша ризы ѥго. метавъше жребья.
36
36
і сідя́ще стрежа́ху Єго́ ту; и сэдъше стрежахU ѥго тU.
37
37
і возложи́ша верху́ глави́ Єго́ вину́ Єго́ напи́сану: Сей єсть Ісу́с, Цар Іуде́йський. и положиша надъ главою ѥго. винU написанU. се ѥсть цrь иUдеискъ.
38
38
Тогда́ расп'я́ша с Ним два разбо́йника: єди́наго о десну́ю, і єди́наго о шу́юю. тъгда распzша съ нимь два разбоиника. ѥдиного wдеснUю. а ѥдиного wшююю.
39
39
Мимоходя́щії же ху́ляху Єго́, покива́юще глава́ми свої́ми мимоходzщеи же хUлzхU ѥго покывающе главами своими.
40
40
і глаго́люще: разоря́яй це́рков і треми́ де́ньми созида́яй, спаси́ся Сам; а́ще Син єси́ Бо́жий, сни́ди со креста́. и гlюще. Uа. разарzяи цр7ькъвь. и трьми дн7ьми съзидая. сп7си себе. аще сн7ъ б9ии ѥси. сълэзи съ кр7ста.
41
41
Та́кожде же і архієре́є руга́ющеся с кни́жники і ста́рці (і фарисе́ї), глаго́лаху: тако же и архиереи. рUгающесz съ книжьникы. и старьци и фарисеи гlаахU.
42
42
іни́я спасе́, Себе́ ли не мо́жеть спасти́? А́ще Цар Ізра́їлев єсть, да сни́деть ни́ні со креста́, і ві́руєм в Него́; ины сп7се. да себе ли не можеть съпасти. аще цrь из7лвъ ѥсть. да сълэзеть нынэ съ кр7ста. и вэрU имемъ ѥмU.
43
43
упова́ на Бо́га; да ізба́вить ни́ні Єго́, а́ще хо́щеть Єму́. Рече́ бо: я́ко Бо́жий єсьм Син. Uпова на б7а. да избавить ѥго нынэ. аще хощеть. ѥмU. рече бо яко сн7ъ б9ии ѥсмь.
44
44
То́жде же і разбо́йника расп'я́тая с Ним поноша́ста Єму́. тако же и разбоиника. распzтая съ нимь. поношаста ѥмU.
45
45
От шеста́го же часа́ тьма бисть по всей землі́ до часа́ дев'я́таго; t шестаго же чаc. тьма быc по всеи земли. до девzтааго чаc.
46
46
о дев'я́тім же часі́ возопи́ Ісу́с гла́сом ве́ліїм, глаго́ля: Ілі́, Ілі́! Ліма́ савахфані́? Є́же єсть: Бо́же мой, Бо́же мой! Вску́ю М'я єси́ оста́вил? при девzтэмь же часэ. възпи iс7 гласъмь великъмь. гlя. или. или. илима савахъfани. ѥже ѥсть. боже б9е мои въскUю мя ѥси оставилъ.
47
47
Ні́ції же от ту стоя́щих сли́шавше глаго́лаху, я́ко Ілію́ глаша́єть Сей. нэции же t стоящиихъ тU. слышавъше гlаахU. яко илию зоветь.
48
48
І а́біє тек єди́н от них, і приє́м гу́бу, іспо́лнив же о́цта, і вонзе́ на трость, напая́ше Єго́. абиѥ текъ ѥдинъ t нихъ. и приимъ гUбU. и испълнивъ оцьта. възньзъ на тръсть. напаяше ѥго.
49
49
Про́чії же глаго́лаху: оста́ви, да ви́дім, а́ще при́йдеть Ілія́ спасти́ Єго́. а прочии гlаахU. остани да видимъ. аще придеть илия. да сп©ть ѥго. дрUгыи же приимъ копиѥ. прободе ѥмU ребра. и изиде вода и кръвь.
50
50
Ісу́с же, па́ки возопи́в гла́сом ве́ліїм, іспусти́ дух. iс7 же пакы възъпи глаcмь. великъмь. испUсти д¦ъ.
51
51
І се, заві́са церко́вная раздра́ся на дво́є с ви́шняго кра́я до ни́жняго; і земля́ потрясе́ся; і ка́меніє распаде́ся; и се запона црк7вьная раздрасz. t вышьняаго края. до нижьняаго. на дъвоѥ. и земля потрzсесz. и камениѥ распадесz.
52
52
і гро́би отверзо́шася; і мно́га тілеса́ усо́пших святи́х воста́ша; и гроби tвьрзошасz. и многа тэлеса. почивающиихъ с™ыихъ. въсташа.
53
53
і ізше́дше із гроб, по воскресе́нії Єго́, внидо́ша во святи́й град і яви́шася мно́зім. и ишьдъше из гробъ. по въскр©ении ѥго. вънидоша въ с™ыи градъ. и явишасz многомъ.
54
54
Со́тник же і і́же с ним стрегу́щії Ісу́са, ви́дівше трус і би́вшая, убоя́шася зіло́, глаго́люще: воі́стину Бо́жий Син бі Сей! сътьникъ же иже бzхU съ нимь. стрегUще iс7а. видэвъше же трUсъ. и бывъшая Uбояшасz зэло гlюще. въистинU сн7ъ б9ии сь бэ.
55
55
Бя́ху же ту і жени́ мно́гі іздале́ча зря́щя, я́же ідо́ша по Ісу́сі от Галиле́ї, служа́щя Єму́; бzхU же тU жены мъногы. издалеча зрzще. яже идоша по iс7э t галилеа. слUжаще ѥмU.
56
56
в ни́хже бі Марі́я Магдали́на і Марі́я, Іа́кова і Іосі́ї ма́ти, і ма́ти си́ну Зеведе́йову. въ нихъ же бэ. мария магдалыни. и мария и ияковля. иосиина м™и. и м™и сн7U зеведеовU.
57
57
По́зді же би́вшу, при́йде челові́к бога́т от Аримафе́я, і́менем Іо́сиф, і́же і сам учи́ся у Ісу́са; поздэ же бывъшю. приде члв7къ богатъ t аримаfиа. именьмъ иосифъ. иже и Uчисz U iс7а.
58
58
сей присту́пль к Пила́ту, проси́ тілесе́ Ісу́сова. Тогда́ Пила́т повелі́ да́ти ті́ло. съ пристUпи къ пилатU и испроси тэло iс7во. пилатъ же повелэ дати тэло iс7во.
59
59
І приє́м ті́ло Іо́сиф, обви́т є плащани́цею чи́стою и примъ тэло иосифъ. обитъ ѥ плащаницею чистою.
60
60
і положи́ є в но́вім своє́м гро́бі, єго́же ізсіче́ в ка́мені; і возвали́в ка́мень ве́лій над две́рі гро́ба, оти́де. и положи ѥ. въ новэмь своѥмь гробэ. иже исэче въ камени. и възваливъ камень великъ. на двьри гроба tиде.
61
61
Бі же ту Марі́я Магдали́на і друга́я Марі́я, сідя́щі пря́мо гро́ба. бэ же тU мария магдалыни. и дрUгая мария сэдzще прzмо гробU.
62
62
(Зач. 114) Во у́трій же день, і́же єсть по п'ятці́, собра́шася архієре́є і фарисе́є к Пила́ту, На Uтрья ѥже ѥсть по пzтъцэ. събрашасz архиереи и старьци къ пилатU.
63
63
глаго́люще: го́споди, пом'яну́хом, я́ко льстець он рече́, єще́ сий жив: по тріє́х днех воста́ну; гlюще. Gи помzнUхомъ. яко льсть онъ рече. еще сыи живъ. по трьхъ дн7ьхъ въстанU.
64
64
повели́ у́бо утверди́ти гроб до тре́тьяго дне, да не ка́ко прише́дше ученици́ Єго́ но́щію укра́дуть Єго́ і реку́ть лю́дем: воста́ от ме́ртвих; і бу́деть послі́дняя лесть го́рша пе́рвия. повели Uбо Uтвьрдити гробъ. до третияго дн7е. еда како пришьдъше Uченици ѥго нощию. UкрадUть ѥго и рекUть людьмъ. въста t мьртвыихъ. и бUдеть послэдьняя льсть. горьши пьрвыя.
65
65
Рече́ же їм Пила́т: і́мате кустоді́ю; іді́те, утверді́те, я́коже ві́сте. рече же имъ пилатъ. имате кUстодию. шьдъше Uтвьрдите яко же вэсте.
66
66
Они́ же ше́дше утверди́ша гроб, зна́менавше ка́мень с кустоді́єю. они же шьдъше. Uтвьрдиша гробъ. знаменавъше съ кUстодиѥю.
Глава 28
Глава 28
1
1
(Зач. 115) В ве́чер же субо́тний [по ве́чері же субо́тнім], свита́ющи во єди́ну от субо́т, при́йде Марі́я Магдали́на і друга́я Марі́я ви́діти гроб. В ъ вечеръ сUботьныи. світающе. въ пьрвUю сUботU приде мария магдалыни. и дрUгая мария. видэтъ гроба.
2
2
І се, трус бисть ве́лій: а́нгел бо Госпо́день, сшед с небесе́, присту́пль, отвали́ ка́мень от две́рій гро́ба і сідя́ше на нем; и се быc трусъ великъ. анGлъ бо гн7ь. съшьдъ съ нб7се. и пристUпль tвали камень tдвьри гроба. и сэдzше на нѥмь.
3
3
бі же зрак єго́ я́ко мо́лнія, і одія́ніє єго́ біло́ я́ко сніг. бэ же зракъ ѥго яко мълнья. и одэниѥ ѥго бэло яко снэгъ.
4
4
От стра́ха же єго́ сотрясо́шася стрегу́щії і би́ша я́ко ме́ртві. t страха же ѥго. сътрzсоша же сz стрегUщеи. и быша яко мьртви.
5
5
Отвіща́в же а́нгел рече́ жена́м: не бо́йтеся ви; вім бо, я́ко Ісу́са расп'я́таго і́щете; tвэщавъ же анGлъ. рече женама. не боитасz вы. вэмь бо я iс7а распzтаго ищета.
6
6
ність зді; воста́ бо, я́коже рече́; прийді́те, ви́діте мі́сто, іді́же лежа́ Госпо́дь, нэc сьде. въста яко же рече. придэта видэта мэста. идеже лежалъ Gь.
7
7
і ско́ро ше́дші рці́те ученико́м Єго́, я́ко воста́ от ме́ртвих і се, варя́єть ви в Галиле́ї; та́мо Єго́ у́зрите; се, ріх вам. и скоро шьдъше. рьцэта Uченикомъ ѥго. яко въста t мьртвыихъ. и се варzѥть васъ въ галилеи. тU и Uзрите. се же рэхъ вама.
8
8
І ізше́дші ско́ро от гро́ба со стра́хом і ра́достію ве́лією, теко́сті возвісти́ти ученико́м Єго́. и tшьдъше. скоро t гроба. съ страхъмь и радостию. великою. текосте възвэститъ. Uченикомъ ѥго.
9
9
Єгда́ же ідя́сті возвісти́ти ученико́м Єго́, і се, Ісу́с срі́те я, глаго́ля: ра́дуйтеся. Оні́ же присту́пльші я́стіся за но́зі Єго́ і поклони́стіся єму́. и ѥгда идzста. възвэститъ Uченикомъ ѥго. и се iс7 сърэте я гlя. радUитасz. онэ же пристUпльши. ястасz за нозэ ѥго. и поклонистасz ѥмU.
10
10
Тогда́ глаго́ла ї́ма Ісу́с: не бо́йтеся; іді́те, возвісті́те бра́тії Моє́й, да і́дуть в Галіле́ю і ту м'я ви́дять. тъгда гlа има iс7 не боитасz. идэта възвэстита. братии моѥи. да идUть въ галилею. и тU мя видzть.
11
11
Іду́щема же ї́ма, се, ні́ції от кустоді́ї прише́дше во град, возвісти́ша архієре́йом вся би́вшая. идUщема же има. се нэции t кUстодия. пришьдъше въ градъ. възвэстиша архиереомъ. всz бывъшая.
12
12
І собра́вшеся со ста́рці, сові́т сотвори́ша, сре́бреники дово́льни да́ша во́їном, и събрашасz старьци. съвэтъ же сътворьше. сребро много даша воиномъ.
13
13
глаго́люще: рці́те, я́ко ученици́ Єго́ но́щію прише́дше украдо́ша Єго́, нам сп'я́щим; гlюще. рьцэте яко Uченици ѥго. нощию пришьдъше Uкрадоша и. намъ съпzщемъ.
14
14
і а́ще сіє́ усли́шано бу́деть у іге́мона, ми утоли́м єго́ і вас безпеча́льни сотвори́м. да аще се Uслышано бUдеть. U игемона. мы Uтолимъ ѥго. и васъ бес печали сътворимъ.
15
15
Они́ же приє́мше сре́бреники, сотвори́ша, я́коже науче́ні би́ша. І промче́ся сло́во сіє́ во іуде́єх да́же до сего́ дне. они же приимъше сребро. сътвориша. яко же наUчени быша. и пронесесz слово се. въ иUдеихъ до сего. дн7е.
16
16
(Зач. 116) Єди́нії же на́десяте ученици́ ідо́ша в Галіле́ю, в го́ру, а́може повелі́ їм Ісу́с; Единыи же на десzте Uченикъ. идоша въ галилею въ горU. идеже повелэ имъ iс7ъ.
17
17
і ви́дівше Єго́, поклони́шася Єму́; о́ви же усумні́шася. и видэвъше и поклонишасz ѥмU. ови же UсUмнэшасz.
18
18
І присту́пль Ісу́с, рече́ їм, глаго́ля: даде́ся Мі вся́ка власть на Небесі́ і на землі́; и пристUпль iс7 рече имъ гlя. дана ми ѥсть всzка власть. на небеси и на земли.
19
19
ше́дше у́бо научі́те вся язи́ки, крестя́ще їх во і́м'я Отця́, і Си́на, і Свята́го Ду́ха, шьдъше Uбо наUчите всz языкы. кр7стzще ѩ въ имz оц7а и сн7а и с™го д¦а.
20
20
уча́ще їх блюсти́ вся, єли́ка запові́дах вам; і се, Аз с ва́ми єсьм во вся дні до сконча́нія ві́ка. Амі́нь. Uчаще я блюсти всz ѥлико заповэдахъ вамъ. и се азъ съ вами ѥсмь въ всz дн7и. до съконьчания вэкU амн7ъ.

Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр. • Мф.