Завантаження...
Старий Заповіт

•  •  •  • 

Новий Заповіт

Порівняти:

От Ма́рка
Євангеліє від Марка
Глава 1
Глава 1
1
1
Зача́ло Єва́нгеліа Іису́са Христа́, Сы́на Бо́жія, (Зач. 1) Зача́ло Єва́нгелія Ісу́са Христа́, Си́на Бо́жия,
2
2
я́коже є́сть пи́сано во проро́цѣхъ: се́, А́зъ посыла́ю А́нгела Моєго́ предъ лице́мъ Твои́мъ, и́же угото́витъ пу́ть Тво́й предъ Тобо́ю. я́коже єсть пи́сано во проро́ціх: се, Аз посила́ю а́нгела Моєго́ пред лице́м Твої́м, і́же угото́вить путь Твой пред Тобо́ю.
3
3
Гла́съ вопію́щаго въ пусты́ни: угото́вайте пу́ть Госпо́день, пра́вы твори́те стези́ Єго́. Глас вопію́щаго в пусти́ні: угото́вайте путь Госпо́день, пра́ви творі́те стезі́ Єго́.
4
4
Бы́сть Іоа́ннъ крестя́й въ пусты́ни и проповѣ́дая креще́ніє покая́нія во отпуще́ніє грѣхо́въ. Бисть Іоа́нн крестя́й в пусти́ні і пропові́дая креще́ніє покая́нія во отпуще́ніє гріхо́в.
5
5
И исхожда́ше къ нему́ вся́ Іуде́йская страна́ и Ієрусали́мляне: и креща́хуся вси́ во Іорда́нѣ рѣцѣ́ от него́, исповѣ́дающе грѣхи́ своя́. І ісхожда́ше к нему́ вся Іуде́йськая страна́ і Ієрусали́мляне; і креща́хуся всі во Іорда́ні ріці́ от него́, іспові́дающе гріхи́ своя́.
6
6
Бѣ́ же Іоа́ннъ оболче́нъ власы́ велблу́жди, и по́ясъ усме́нъ о чреслѣ́хъ єго́, и яды́й акри́ды и ме́дъ ди́вій. Бі же Іоа́нн оболче́н власи́ вельблу́жді, і по́яс усме́н о чреслі́х єго́, і яди́й акри́ди і мед ди́вій.
7
7
И проповѣ́даше, глаго́ля: гряде́тъ Крѣ́плій мене́ вслѣ́дъ мене́, Єму́же нѣ́смь досто́инъ прекло́нься разрѣши́ти реме́нь сапо́гъ Єго́: І пропові́даше, глаго́ля: гряде́ть Крі́плій мене́ вслід мене́, Єму́же нісьм досто́їн прекло́нься разріши́ти реме́нь сапо́г Єго́;
8
8
а́зъ у́бо крести́хъ вы́ водо́ю: То́й же крести́тъ вы́ Ду́хомъ Святы́мъ. аз у́бо крести́х ви водо́ю, Той же крести́ть ви Ду́хом Святи́м.
9
9
И бы́сть во о́нѣхъ дне́хъ, пріи́де Іису́съ от Назаре́та Галіле́йскаго и крести́ся от Іоа́нна во Іорда́нѣ. (Зач. 2) І бисть во о́ніх днех, при́йде Ісу́с от Назаре́та Галиле́йськаго і крести́ся от Іоа́нна во Іорда́ні.
10
10
И а́біє восходя́ от воды́, ви́дѣ разводя́щася небеса́ и Ду́ха я́ко го́лубя, сходя́ща На́нь. І а́біє восходя́ от води́, ви́ді разводя́щася небеса́ і Ду́ха, я́ко го́луба, сходя́ща Нань.
11
11
И гла́съ бы́сть съ небесе́: Ты́ єси́ Сы́нъ Мо́й возлю́бленный, о Не́мже благоволи́хъ. І глас бисть с небесе́: Ти єси́ Син Мой возлю́бленний, о Не́мже благоволи́х.
12
12
И а́біє Ду́хъ изведе́ Єго́ въ пусты́ню. І а́біє Дух ізведе́ Єго́ в пусти́ню.
13
13
И бѣ́ ту́ въ пусты́ни дні́й четы́редесять, искуша́ємь сатано́ю, и бѣ́ со звѣрьми́: и А́нгели служа́ху Єму́. І бі ту в пусти́ні дній чети́редесять, іскуша́єм сатано́ю, і бі со звірми́; і а́нгели служа́ху Єму́.
14
14
По преда́ніи же Іоа́нновѣ, пріи́де Іису́съ въ Галіле́ю, проповѣ́дая Єва́нгеліє Ца́рствія Бо́жія По преда́нії же Іоа́ннові, при́йде Ісу́с в Галіле́ю, пропові́дая Єва́нгеліє Ца́рствія Бо́жия
15
15
и глаго́ля, я́ко испо́лнися вре́мя и прибли́жися Ца́рствіє Бо́жіє: пока́йтеся и вѣ́руйте во Єва́нгеліє. і глаго́ля, я́ко іспо́лнися вре́м'я і прибли́жися Ца́рствіє Бо́жиє: пока́йтеся і ві́руйте во Єва́нгеліє.
16
16
Ходя́ же при мо́ри Галіле́йстѣмъ, ви́дѣ Си́мона и Андре́а бра́та [того́] Си́мона, вмета́юща мре́жи въ мо́ре: бѣ́ста бо ры́баря. (Зач. 3) Ходя́ же при мо́рі Галиле́йстім, ви́ді Си́мона і Андре́я, бра́та (того́) Си́мона, вмета́юща мре́жі в мо́ре, бі́ста бо ри́баря.
17
17
И рече́ и́ма Іису́съ: пріиди́та вслѣ́дъ Мене́, и сотворю́ ва́съ бы́ти ловца́ человѣ́комъ. І рече́ ї́ма Ісу́с: прийді́та вслід Мене́, і сотворю́ вас би́ти ловця́ челові́ком.
18
18
И а́біє оста́вльша мре́жи своя́, по Не́мъ идо́ста. І а́біє оста́вльша мре́жі своя́, по Нем ідо́ста.
19
19
И преше́дъ ма́ло отту́ду, узрѣ́ Іа́кова Зеведе́ова и Іоа́нна бра́та єго́, и та́ въ корабли́ стро́яща мре́жа: І преше́д ма́ло отту́ду, узрі́ Іа́кова Зеведе́йова і Іоа́нна, бра́та єго́, і та в кораблі́ стро́яща мре́жа;
20
20
и а́біє воззва́ я́. И оста́вльша отца́ своєго́ Зеведе́а въ корабли́ съ нає́мники, по Не́мъ идо́ста. і а́біє воззва́ я. І оста́вльша отця́ своєго́ Зеведе́я в кораблі́ с нає́мники, по Нем ідо́ста.
21
21
И внидо́ша въ Капернау́мъ: и а́біє въ суббо́ты вше́дъ въ со́нмище, уча́ше. І внидо́ша в Капернау́м; і а́біє в субо́ти вшед в со́нмище, уча́ше.
22
22
И дивля́хуся о уче́ніи Єго́: бѣ́ бо учя́ и́хъ я́ко вла́сть имы́й, и не я́ко кни́жницы. І дивля́хуся о уче́нії Єго́; бі бо учя́ їх, я́ко власть іми́й, і не я́ко кни́жници.
23
23
И бѣ́ въ со́нмищи и́хъ человѣ́къ въ ду́сѣ нечи́сте, и воззва́, (Зач. 4) І бі в со́нмищі їх челові́к в ду́сі нечи́сте, і воззва́,
24
24
глаго́ля: оста́ви, что́ на́мъ и Тебѣ́, Іису́се Назаряни́не? Прише́лъ єси́ погуби́ти на́съ: вѣ́мъ Тя́, кто́ єси́, Святы́й Бо́жій. глаго́ля: оста́ви, что нам і Тебі́, Ісу́се Назаряни́не? Прише́л єси́ погуби́ти нас; вім Тя, кто єси́, — Святи́й Бо́жий.
25
25
И запрети́ єму́ Іису́съ, глаго́ля: умолчи́ и изы́ди изъ него́. І запрети́ єму́ Ісу́с, глаго́ля: умолчи́ і ізи́ди із него́.
26
26
И стрясе́ єго́ ду́хъ нечи́стый, и возопи́ гла́сомъ вели́кимъ, и изы́де изъ него́. І стрясе́ єго́ дух нечи́стий, і возопи́ гла́сом вели́ким, і ізи́де із него́.
27
27
И ужасо́шася вси́, я́коже стяза́тися и́мъ къ себѣ́, глаго́лющымъ: что́ є́сть сіє́? [и] что́ уче́ніє но́воє сіє́, я́ко по о́бласти и духово́мъ нечи́стымъ вели́тъ, и послу́шаютъ Єго́? І ужасо́шася всі, я́коже стяза́тися їм к себі́, глаго́лющим: что єсть сіє́? (і) что уче́ніє но́воє сіє́, я́ко по о́бласті і духово́м нечи́стим вели́ть, і послу́шають Єго́?
28
28
Изы́де же слу́хъ Єго́ а́біє во всю́ страну́ Галіле́йску. Ізи́де же слух Єго́ а́біє во всю страну́ Галиле́йську.
29
29
И а́біє изъ со́нмища изше́дше, пріидо́ша въ до́мъ Си́моновъ и Андре́овъ, со Іа́ковомъ и Іоа́нномъ. (Зач. 5) І а́біє із со́нмища ізше́дше, прийдо́ша в дом Си́монов і Андре́йов, со Іа́ковом і Іоа́нном.
30
30
Те́ща же Си́монова лежа́ше огне́мъ жего́ма: и а́біє глаго́лаша Єму́ о не́й. Те́ща же Си́монова лежа́ше огне́м жего́ма; і а́біє глаго́лаша Єму́ о ней.
31
31
И присту́пль воздви́же ю́, є́мь за ру́ку єя́: и оста́ви ю́ о́гнь а́біє, и служа́ше и́мъ. І присту́пль воздви́же ю, єм за ру́ку єя́; і оста́ви ю огнь а́біє, і служа́ше їм.
32
32
По́здѣ же бы́вшу, єгда́ захожда́ше со́лнце, приноша́ху къ Нему́ вся́ неду́жныя и бѣсны́я. По́зді же би́вшу, єгда́ захожда́ше со́лнце, приноша́ху к Нему́ вся неду́жния і бісни́я.
33
33
И бѣ́ ве́сь гра́дъ собра́лся къ две́ремъ. І бі весь град собра́лся к две́рем.
34
34
И исцѣли́ мно́ги злѣ́ стра́ждущыя разли́чными неду́ги: и бѣ́сы мно́ги изгна́, и не оставля́ше глаго́лати бѣ́сы, я́ко вѣ́дяху Єго́ Христа́ су́ща. І ісціли́ мно́гі злі стра́ждущия разли́чними неду́ги; і бі́си мно́гі ізгна́, і не оставля́ше глаго́лати бі́си, я́ко ві́дяху Єго́ Христа́ су́ща.
35
35
И у́тро, но́щи су́щей зѣло́, воста́въ изы́де, и и́де въ пу́сто мѣ́сто, и ту́ моли́тву дѣ́яше. (Зач. 6) І у́тро, но́щі су́щей зіло́, воста́в ізи́де, і і́де в пу́сто мі́сто, і ту моли́тву ді́яше.
36
36
И гна́ша Єго́ Си́монъ и и́же съ ни́мъ: І гна́ша Єго́ Си́мон і і́же с Ним;
37
37
и обрѣ́тше Єго́, глаго́лаша Єму́, я́ко вси́ Тебе́ и́щутъ. і обрі́тше Єго́, глаго́лаша Єму́, я́ко всі Тебе́ і́щуть.
38
38
И глаго́ла и́мъ: и́демъ въ бли́жнія ве́си и гра́ды, да и та́мо проповѣ́мъ: на сіє́ бо изыдо́хъ. І глаго́ла їм: і́дем в бли́жнія ве́сі і гра́ди, да і та́мо пропові́м; на сіє́ бо ізидо́х.
39
39
И бѣ́ проповѣ́дая на со́нмищихъ и́хъ, во все́й Галіле́и, и бѣ́сы изгоня́. І бі пропові́дая на со́нмищих їх, во всей Галиле́ї, і бі́си ізгоня́.
40
40
И пріи́де къ Нему́ прокаже́нъ, моля́ Єго́ и на колѣ́ну припада́я предъ Ни́мъ, и глаго́ля Єму́, я́ко, а́ще хо́щеши, мо́жеши мя́ очи́стити. І при́йде к Нему́ прокаже́н, моля́ Єго́ і на колі́ну припада́я пред Ним, і глаго́ля Єму́, я́ко, а́ще хо́щеши, мо́жеши м'я очи́стити.
41
41
Іису́съ же милосе́рдовавъ, просте́ръ ру́ку, косну́ся єго́, и глаго́ла єму́: хощу́, очи́стися. Ісу́с же милосе́рдовав, просте́р ру́ку, косну́ся єго́, і глаго́ла єму́: хощу́, очи́стися.
42
42
И ре́кшу єму́, а́біє отъи́де от него́ прокаже́ніє, и чи́стъ бы́сть. І ре́кшу єму́, а́біє оти́де от него́ прокаже́ніє, і чист бисть.
43
43
И запре́щь єму́, а́біє изгна́ єго́: І запре́щ єму́, а́біє ізгна́ єго́;
44
44
и глаго́ла єму́: блюди́, никому́же ничесо́же рцы́: но ше́дъ покажи́ся ієре́єви и принеси́ за очище́ніє твоє́, я́же повелѣ́ Моисе́й, во свидѣ́телство и́мъ. і глаго́ла єму́: блюди́, нікому́же нічесо́же рци; но шед покажи́ся ієре́єві і принеси́ за очище́ніє твоє́, я́же повелі́ Моїсе́й, во свиді́тельство їм.
45
45
О́нъ же изше́дъ нача́тъ проповѣ́дати мно́го и проноси́ти сло́во, я́коже ктому́ не мощи́ Єму́ я́вѣ во гра́дъ вни́ти: но внѣ́ въ пусты́хъ мѣ́стѣхъ бѣ́. И прихожда́ху къ Нему́ отвсю́ду. Он же ізше́д нача́т пропові́дати мно́го і проноси́ти сло́во, я́коже ктому́ не мощи́ Єму́ я́ві во град вни́ти; но вні в пусти́х мі́стіх бі. І прихожда́ху к Нему́ отвсю́ду.
Глава 2
Глава 2
1
1
И вни́де па́ки въ Капернау́мъ по дне́хъ: и слы́шано бы́сть, я́ко въ дому́ є́сть. (Зач. 7) І вни́де па́ки в Капернау́м по днех; і сли́шано бисть, я́ко в дому́ єсть.
2
2
И а́біє собра́шася мно́зи, я́коже ктому́ не вмеща́тися ни при две́рехъ: и глаго́лаше и́мъ сло́во. І а́біє собра́шася мно́зі, я́коже ктому́ не вмеща́тися ні при две́рех; і глаго́лаше їм сло́во.
3
3
И пріидо́ша къ Нему́ нося́ще разсла́бленна [жи́лами], носи́ма четы́рьми: І прийдо́ша к Нему́ нося́ще разсла́бленна [жи́лами], носи́ма чети́рми;
4
4
и не могу́щымъ прибли́житися къ Нему́ наро́да ра́ди, откры́ша покро́въ, идѣ́же бѣ́, и прокопа́вше свѣ́сиша о́дръ, на не́мже разсла́бленный лежа́ше. і не могу́щим прибли́житися к Нему́ наро́да ра́ди, откри́ша покро́в, іді́же бі, і прокопа́вше сві́сиша одр, на не́мже разсла́бленний лежа́ше.
5
5
Ви́дѣвъ же Іису́съ вѣ́ру и́хъ, глаго́ла разсла́бленному: ча́до, отпуща́ются тебѣ́ грѣси́ твои́. Ви́дів же Ісу́с ві́ру їх, глаго́ла разсла́бленному: ча́до, отпуща́ються тебі́ грісі́ твої́.
6
6
Бя́ху же нѣ́цыи от кни́жникъ ту́ сѣдя́ще и помышля́юще въ сердца́хъ свои́хъ: Бя́ху же ні́ції от кни́жник ту сідя́ще і помишля́юще в сердця́х свої́х:
7
7
что́ Се́й та́ко глаго́летъ хулы́? Кто́ мо́жетъ оставля́ти грѣхи́, то́кмо єди́нъ Бо́гъ? что Сей та́ко глаго́леть хули́? Кто мо́жеть оставля́ти гріхи́, то́кмо єди́н Бог?
8
8
И а́біє разумѣ́въ Іису́съ ду́хомъ Свои́мъ, я́ко та́ко ті́и помышля́ютъ въ себѣ́, рече́ и́мъ: что́ сія́ помышля́ете въ сердца́хъ ва́шихъ? І а́біє разумі́в Ісу́с ду́хом Свої́м, я́ко та́ко ті́ї помишля́ють в себі́, рече́ їм: что сія́ помишля́єте в сердця́х ва́ших?
9
9
Что́ є́сть удо́бѣе? Рещи́ разсла́бленному: отпуща́ются тебѣ́ грѣси́? Или́ рещи́: воста́ни, и возми́ о́дръ тво́й, и ходи́? Что єсть удо́біє? Рещи́ разсла́бленному: отпуща́ються тебі́ грісі́? Іли́ рещи́: воста́ни, і возьми́ одр твой і ходи́?
10
10
Но да увѣ́сте, я́ко вла́сть и́мать Сы́нъ Человѣ́ческій на земли́ отпуща́ти грѣхи́: глаго́ла разсла́бленному: Но да уві́сте, я́ко власть і́мать Син Челові́чеський на землі́ отпуща́ти гріхи́; глаго́ла разсла́бленному:
11
тебѣ́ глаго́лю: воста́ни, и возми́ о́дръ тво́й, и иди́ въ до́мъ тво́й.
12
12
И воста́ а́біє, и взе́мъ о́дръ, изы́де предъ всѣ́ми: я́ко диви́тися всѣ́мъ и сла́вити Бо́га, глаго́лющымъ, я́ко николи́же та́ко ви́дѣхомъ. І воста́ а́біє, і взем одр, ізи́де пред всі́ми, я́ко диви́тися всім і сла́вити Бо́га, глаго́лющим, я́ко ніколи́же та́ко ви́діхом.
13
13
И изы́де па́ки къ мо́рю: и ве́сь наро́дъ идя́ше къ Нему́, и уча́ше и́хъ. (Зач. 8) І ізи́де па́ки к мо́рю; і весь наро́д ідя́ше к Нему́, і уча́ше їх.
14
14
И мимогря́дый ви́дѣ Леві́ю Алфе́ова, сѣдя́ща на мы́тницѣ, и глаго́ла єму́: по Мнѣ́ гряди́. И воста́въ вслѣ́дъ Єго́ и́де. І мимогря́дий ви́ді Леві́ю Алфе́йова, сідя́ща на ми́тниці, і глаго́ла єму́: по Мні гряди́. І воста́в вслід Єго́ і́де.
15
15
И бы́сть возлежа́щу Єму́ въ дому́ єго́, и мно́зи мытари́ и грѣ́шницы возлежа́ху со Іису́сомъ и со ученики́ Єго́: бя́ху бо мно́зи, и по Не́мъ идо́ша. І бисть возлежа́щу Єму́ в дому́ єго́, і мно́зі митарі́ і грі́шници возлежа́ху со Ісу́сом і со ученики́ Єго́; бя́ху бо мно́зі, і по Нем ідо́ша.
16
16
И кни́жницы и фарісе́є, ви́дѣвше Єго́ яду́ща съ мытари́ и грѣ́шники, глаго́лаху ученико́мъ Єго́: что́ я́ко съ мытари́ и грѣ́шники я́стъ и піє́тъ? І кни́жници і фарисе́є, ви́дівше Єго́ яду́ща с митарі́ і грі́шники, глаго́лаху ученико́м Єго́: что я́ко с митарі́ і грі́шники ясть і піє́ть?
17
17
И слы́шавъ Іису́съ глаго́ла и́мъ: не тре́буютъ здра́віи врача́, но боля́щіи: не пріидо́хъ призва́ти пра́ведники, но грѣ́шники на покая́ніє. І сли́шав Ісу́с глаго́ла їм: не тре́бують здра́вії врача́, но боля́щії; не прийдо́х призва́ти пра́ведники, но грі́шники на покая́ніє.
18
18
И бя́ху ученицы́ Іоа́нновы и фарісе́йстіи постя́щеся. И пріидо́ша и глаго́лаша Єму́: почто́ ученицы́ Іоа́нновы и фарісе́йстіи постя́тся, а Твои́ ученицы́ не постя́тся? (Зач. 9) І бя́ху ученици́ Іоа́ннови і фарісе́йстії постя́щеся. І прийдо́ша і глаго́лаша Єму́: почто́ ученици́ Іоа́ннови і фарисе́йстії постя́ться, а Твої́ ученици́ не постя́ться?
19
19
И рече́ и́мъ Іису́съ: єда́ мо́гутъ сы́нове бра́чніи, до́ндеже жени́хъ съ ни́ми є́сть, пости́тися? Єли́ко вре́мя съ собо́ю и́мутъ жениха́, не мо́гутъ пости́тися: І рече́ їм Ісу́с: єда́ мо́гуть си́нове бра́чнії, до́ндеже жени́х с ни́ми єсть, пости́тися? Єли́ко вре́м'я с собо́ю і́муть жениха́, не мо́гуть пости́тися;
20
20
пріи́дутъ же дні́є, єгда́ отъи́мется от ни́хъ жени́хъ, и тогда́ постя́тся въ ты́я дни́: при́йдуть же дні́є, єгда́ оти́меться от них жени́х, і тогда́ постя́ться в ти́я дні;
21
21
и никто́же приложе́нія пла́та небѣ́лена пришива́єтъ къ ри́зѣ ве́тсѣ: а́ще ли же ни́, во́зметъ коне́цъ єго́ но́воє от ве́тхаго, и го́рша дира́ бу́детъ: і нікто́же приложе́нія пла́та небі́лена пришива́єть к ри́зі ве́тсі: а́ще ли же ні, во́зьметь коне́ць єго́ но́воє от ве́тхаго [отто́ргнеть приставле́ніє єго́ но́воє (ні́что) от ве́тхаго], і го́рша дира́ бу́деть:
22
22
и никто́же влива́єтъ вина́ но́ва въ мѣ́хи ве́тхи: а́ще ли же ни́, просади́тъ віно́ но́воє мѣ́хи, и віно́ проліє́тся, и мѣ́си поги́бнутъ: но віно́ но́воє въ мѣ́хи но́вы влія́ти [подоба́єтъ]. і нікто́же влива́єть вина́ но́ва в мі́хи ве́тхі: а́ще ли же ні, просади́ть вино́ но́воє мі́хи, і вино́ проліє́ться, і мі́сі поги́бнуть; но вино́ но́воє в мі́хи но́ви влія́ти [подоба́єть].
23
23
И бы́сть мимоходи́ти Єму́ въ суббо́ты сквозѣ́ сѣ́янія, и нача́ша ученицы́ Єго́ пу́ть твори́ти, востерза́юще кла́сы. (Зач. 10) І бисть мимоходи́ти Єму́ в субо́ти сквозі́ сі́янія, і нача́ша ученици́ Єго́ путь твори́ти, востерза́юще кла́си.
24
24
И фарісе́є глаго́лаху Єму́: ви́ждь, что́ творя́тъ въ суббо́ты, єго́же не досто́итъ? І фарисе́є глаго́лаху Єму́: виждь, что творя́ть в субо́ти, єго́же не досто́їть?
25
25
И То́й глаго́лаше и́мъ: нѣ́сте ли николи́же чли́, что́ сотвори́ Дави́дъ, єгда́ тре́бованіє имѣ́ и взалка́ са́мъ и и́же съ ни́мъ? І Той глаго́лаше їм: ні́сте ли ніколи́же чли, что сотвори́ Дави́д, єгда́ тре́бованіє імі́ і взалка́ сам і і́же с ним?
26
26
Ка́ко вни́де въ до́мъ Бо́жій при Авіаѳа́рѣ архієре́и, и хлѣ́бы предложе́нія снѣде́, и́хже не достоя́ше я́сти то́кмо ієре́ємъ, и даде́ и су́щымъ съ ни́мъ? Ка́ко вни́де в дом Бо́жий при Авіафа́рі архієре́ї, і хлі́би предложе́нія сніде́, ї́хже не достоя́ше я́сти то́кмо ієре́єм, і даде́ і су́щим с ним?
27
27
И глаго́лаше и́мъ: суббо́та человѣ́ка ра́ди бы́сть, а не человѣ́къ суббо́ты ра́ди: І глаго́лаше їм: субо́та челові́ка ра́ди бисть, а не челові́к субо́ти ра́ди;
28
28
тѣ́мже Госпо́дь є́сть Сы́нъ Человѣ́ческій и суббо́тѣ. ті́мже госпо́дь єсть Син Челові́чеський і субо́ті.
Глава 3
Глава 3
1
1
И вни́де па́ки въ со́нмище: и бѣ́ та́мо человѣ́къ, су́ху имы́й ру́ку. І вни́де па́ки в со́нмище; і бі та́мо челові́к, су́ху іми́й ру́ку.
2
2
И назира́ху Єго́, а́ще въ суббо́ты исцѣли́тъ єго́, да На́нь возглаго́лютъ. І назира́ху Єго́, а́ще в субо́ти ісціли́ть єго́, да Нань возглаго́лють.
3
3
И глаго́ла человѣ́ку су́ху иму́щему ру́ку: ста́ни посредѣ́. І глаго́ла челові́ку су́ху іму́щему ру́ку: ста́ни посреді́.
4
4
И глаго́ла и́мъ: досто́итъ ли въ суббо́ты добро́ твори́ти, или́ зло́ твори́ти? Ду́шу спасти́, или́ погуби́ти? Они́ же молча́ху. І глаго́ла їм: досто́їть ли в субо́ти добро́ твори́ти, іли́ зло твори́ти? Ду́шу спасти́, іли́ погуби́ти? Они́ же молча́ху.
5
5
И воззрѣ́въ на ни́хъ со гнѣ́вомъ, скорбя́ о окамене́ніи серде́цъ и́хъ, глаго́ла человѣ́ку: простри́ ру́ку твою́. И простре́: и утверди́ся рука́ єго́ цѣла́ я́ко друга́я. І воззрі́в на них со гні́вом, скорб'я́ о окамене́нії серде́ць їх, глаго́ла челові́ку: простри́ ру́ку твою́. І простре́; і утверди́ся рука́ єго́ ціла́, я́ко друга́я.
6
6
И изше́дше фарісе́є, а́біє со иродіа́ны совѣ́тъ творя́ху На́нь, ка́ко Єго́ погубя́тъ. (Зач. 11) І ізше́дше фарисе́є, а́біє со іродіа́ни сові́т творя́ху Нань, ка́ко Єго́ погуб'я́ть.
7
7
Іису́съ же отъи́де со ученики́ Свои́ми къ мо́рю: и мно́гъ наро́дъ от Галіле́и по Не́мъ и́де, и от Іуде́и, Ісу́с же оти́де со ученики́ Свої́ми к мо́рю; і мног наро́д от Галиле́ї по Нем і́де, і от Іуде́ї,
8
8
и от Ієрусали́ма, и от Ідуме́и, и со о́наго по́лу Іорда́на. И от Ти́ра и Сидо́на мно́жество мно́гоє, слы́шавше, єли́ка творя́ше, [и] пріидо́ша къ Нему́. і от Ієрусали́ма, і от Ідуме́ї, і со о́наго по́лу Іорда́на. І от Ти́ра і Сидо́на мно́жество мно́гоє, сли́шавше, єли́ка творя́ше, [і] прийдо́ша к Нему́.
9
9
И рече́ ученико́мъ Свои́мъ, да кора́бль бу́детъ у Него́ наро́да ра́ди, да не стужа́ютъ Єму́. І рече́ ученико́м Свої́м, да кора́бль бу́деть у Него́ наро́да ра́ди, да не стужа́ють Єму́.
10
10
Мно́ги бо исцѣли́, я́коже напада́ти на Него́, да Єму́ прико́снутся, єли́цы имѣя́ху ра́ны. Мно́гі бо ісціли́, я́коже напада́ти на Него́, да Єму́ прико́снуться, єли́ці імія́ху ра́ни.
11
11
И ду́си нечи́стіи, єгда́ ви́дяху Єго́, припада́ху къ Нему́ и зва́ху, глаго́люще, я́ко Ты́ єси́ Сы́нъ Бо́жій. І ду́сі нечи́стії, єгда́ ви́дяху Єго́, припада́ху к Нему́ і зва́ху, глаго́люще, я́ко Ти єси́ Син Бо́жий.
12
12
И мно́го преща́ше и́мъ, да не явле́на Єго́ сотворя́тъ. І мно́го преща́ше їм, да не явле́на Єго́ сотворя́ть.
13
13
И взы́де на гору́ и призва́, и́хже хотя́ше Са́мъ: и пріидо́ша къ Нему́. (Зач. 12) І взи́де на гору́ і призва́, ї́хже хотя́ше Сам; і прийдо́ша к Нему́.
14
14
И сотвори́ двана́десяте, да бу́дутъ съ Ни́мъ, и да посыла́єтъ и́хъ проповѣ́дати, І сотвори́ двана́десяте, да бу́дуть с Ним, і да посила́єть їх пропові́дати,
15
15
и имѣ́ти вла́сть цѣли́ти неду́ги и изгони́ти бѣ́сы: і імі́ти власть ціли́ти неду́ги і ізгони́ти бі́си;
16
16
и нарече́ Си́мону и́мя Пе́тръ: і нарече́ Си́мону і́м'я Петр,
17
17
и Іа́кова Зеведе́ова и Іоа́нна бра́та Іа́ковля: и нарече́ и́ма имена́ Воанерге́съ, є́же є́сть сы́на гро́мова: і Іа́кова Зеведе́йова, і Іоа́нна, бра́та Іа́ковля: і нарече́ ї́ма імена́ Воанерге́с, є́же єсть си́на гро́мова,
18
18
и Андре́а, и Фили́ппа, и Варѳоломе́а, и Матѳе́а, и Ѳому́, и Іа́кова Алфе́ова, и Ѳадде́а, и Си́мона Канани́та, і Андре́я, і Фили́ппа, і Варфоломе́я, і Матфе́я, і Фому́, і Іа́кова Алфе́йова, і Фадде́я, і Си́мона Канані́та,
19
19
и Іу́ду Іскаріо́тскаго, и́же и предаде́ Єго́. і Іу́ду Іскаріо́тськаго, і́же і предаде́ Єго́.
20
20
И пріидо́ша въ до́мъ: и собра́ся па́ки наро́дъ, я́ко не мощи́ и́мъ ни хлѣ́ба я́сти. (Зач. 13) І прийдо́ша в дом; і собра́ся па́ки наро́д, я́ко не мощи́ їм ні хлі́ба я́сти.
21
21
И слы́шавше и́же бя́ху у Него́, изыдо́ша, да и́мутъ Єго́: глаго́лаху бо, я́ко неи́стовъ є́сть. І сли́шавше і́же бя́ху у Него́, ізидо́ша, да і́муть Єго́, глаго́лаху бо, я́ко неі́стов єсть.
22
22
И кни́жницы, и́же от Ієрусали́ма низше́дшіи, глаго́лаху, я́ко веєльзеву́ла и́мать и я́ко о кня́зи бѣсо́встѣмъ изго́нитъ бѣ́сы. І кни́жници, і́же от Ієрусали́ма низше́дшії, глаго́лаху, я́ко Веєльзеву́ла і́мать і я́ко о кня́зі бісо́встім ізго́нить бі́си.
23
23
И призва́въ и́хъ, въ при́тчахъ глаго́лаше и́мъ: ка́ко мо́жетъ сатана́ сатану́ изгони́ти? І призва́в їх, в при́тчах глаго́лаше їм: ка́ко мо́жеть сатана́ сатану́ ізгони́ти?
24
24
И а́ще ца́рство на ся́ раздѣли́тся, не мо́жетъ ста́ти ца́рство то́: І а́ще ца́рство на ся разділи́ться, не мо́жеть ста́ти ца́рство то;
25
25
и а́ще до́мъ на ся́ раздѣли́тся, не мо́жетъ ста́ти до́мъ то́й: і а́ще дом на ся разділи́ться, не мо́жеть ста́ти дом той;
26
26
и а́ще сата́на воста́ на ся́ са́мъ и раздѣли́ся, не мо́жетъ ста́ти, но коне́цъ и́мать. і а́ще сата́на воста́ на ся сам і разділи́ся, не мо́жеть ста́ти, но коне́ць і́мать.
27
27
Никто́же мо́жетъ сосу́ды крѣ́пкаго, вше́дъ въ до́мъ єго́, расхи́тити, а́ще не пе́рвѣе крѣ́пкаго свя́жетъ: и тогда́ до́мъ єго́ расхи́титъ. Нікто́же мо́жеть сосу́ди крі́пкаго, вшед в дом єго́, расхи́тити, а́ще не пе́рвіє крі́пкаго св'я́жеть, і тогда́ дом єго́ расхи́тить.
28
28
Ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко вся́ отпу́стятся согрѣше́нія сыно́мъ человѣ́ческимъ, и хуле́нія, єли́ка а́ще восхуля́тъ: (Зач. 14) Амі́нь глаго́лю вам, я́ко вся отпу́стяться согріше́нія сино́м челові́чеським, і хуле́нія, єли́ка а́ще восхуля́ть;
29
29
а и́же восху́литъ на Ду́ха Свята́го, не и́мать отпуще́нія во вѣ́ки, но пови́ненъ є́сть вѣ́чному суду́. а і́же восху́лить на Ду́ха Свята́го, не і́мать отпуще́нія во ві́ки, но пови́нен єсть ві́чному суду́.
30
30
Зане́ глаго́лаху: ду́ха нечи́стаго и́мать. Зане́ глаго́лаху: ду́ха нечи́стаго і́мать.
31
31
Пріидо́ша у́бо Ма́ти и бра́тія Єго́, и внѣ́ стоя́ще посла́ша къ Нему́, зову́ще Єго́. Прийдо́ша у́бо Ма́ти і бра́тія Єго́, і вні стоя́ще посла́ша к Нему́, зову́ще Єго́.
32
32
И сѣдя́ше наро́дъ о́крестъ Єго́. Рѣ́ша же Єму́: се́, Ма́ти Твоя́ и бра́тія Твоя́ [и сестры́ Твоя́] внѣ́ и́щутъ Тебе́. І сідя́ше наро́д о́крест Єго́. Рі́ша же Єму́: се Ма́ти Твоя́ і бра́тія Твоя́ [і сестри́ Твоя́] вні і́щуть Тебе́.
33
33
И отвѣща́ и́мъ, глаго́ля: кто́ є́сть ма́ти Моя́, или́ бра́тія Моя́? І отвіща́ ім, глаго́ля: кто єсть ма́ти Моя́, іли́ бра́тія Моя́?
34
34
И согля́давъ о́крестъ Себе́ сѣдя́щыя, глаго́ла: се́, ма́ти Моя́ и бра́тія Моя́: І согля́дав о́крест Себе́ сідя́щия, глаго́ла: се, ма́ти Моя́ і бра́тія Моя́;
35
35
и́же бо а́ще сотвори́тъ во́лю Бо́жію, се́й бра́тъ Мо́й и сестра́ Моя́ и ма́ти [Ми́] є́сть. і́же бо а́ще сотвори́ть во́лю Бо́жию, сей брат Мой і сестра́ Моя́ і ма́ти (Мі) єсть.
Глава 4
Глава 4
1
1
И па́ки нача́тъ учи́ти при мо́ри: и собра́ся къ Нему́ наро́дъ мно́гъ, я́коже Самому́ влѣ́зшу въ кора́бль, сѣдѣ́ти въ мо́ри: и ве́сь наро́дъ при́ мо́ри на земли́ бя́ше. (Зач. 15) І па́ки нача́т учи́ти при мо́рі; і собра́ся к Нему́ наро́д мног, я́коже Самому́ влі́зшу в кора́бль, сіді́ти в мо́рі; і весь наро́д при мо́рі на землі́ бя́ше.
2
2
И уча́ше и́хъ при́тчами мно́го и глаго́лаше и́мъ во уче́ніи Своє́мъ: І уча́ше їх при́тчами мно́го і глаго́лаше їм во уче́ніії Своє́м:
3
3
слы́шите: се́, изы́де сѣ́яй сѣ́яти: сли́шіте: се, ізи́де сі́яй сі́яти;
4
4
и бы́сть єгда́ сѣ́яше, о́во паде́ при пути́, и пріидо́ша пти́цы, и позоба́ша є́: і бисть єгда́ сі́яше, о́во паде́ при путі́, і прийдо́ша пти́ці, і позоба́ша є;
5
5
друго́є же паде́ при ка́мени, идѣ́же не имя́ше земли́ мно́ги, и а́біє прозябе́, зане́ не имя́ше глубины́ земны́я: друго́є же паде́ при ка́мені, іді́же не ім'я́ше землі́ мно́ги, і а́біє прозябе́, зане́ не ім'я́ше глубини́ земни́я:
6
6
со́лнцу же возсія́вшу присвя́де, и зане́ не имя́ше ко́рене, и́зсше: со́лнцю же возсія́вшу присвя́де, і зане́ не ім'я́ше ко́рене, і́зсше;
7
7
и друго́є паде́ въ те́рніи, и взы́де те́рніє, и подави́ є́: и плода́ не даде́: і друго́є паде́ в те́рнії, і взи́де те́рніє, і подави́ є, і плода́ не даде́:
8
8
и друго́є паде́ на земли́ до́брѣй, и дая́ше пло́дъ восходя́щь и расту́щь, и припло́доваше на три́десять, и на шестьдеся́тъ, и на сто́. і друго́є паде́ на землі́ до́брій, і дая́ше плод восходя́щ і расту́щ, і припло́доваше на три́десять, і на шестьдеся́т, і на сто.
9
9
И глаго́лаше: имѣ́яй у́шы слы́шати да слы́шитъ. І глаго́лаше: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить.
10
10
Єгда́ же бы́сть єди́нъ, вопроси́ша Єго́, и́же бя́ху съ Ни́мъ, со обѣмана́десяте о при́тчи. (Зач. 16) Єгда́ же бисть єди́н, вопроси́ша Єго́, і́же бя́ху с Ним, со обімана́десяте о при́тчі.
11
11
И глаго́лаше и́мъ: ва́мъ є́сть дано́ вѣ́дати та́йны Ца́рствія Бо́жія: о́нѣмъ же внѣ́шнимъ въ при́тчахъ вся́ быва́ютъ, І глаго́лаше їм: вам єсть дано́ ві́дати та́йни Ца́рствія Бо́жия, о́нім же вні́шним в при́тчах вся бива́ють,
12
12
да ви́дяще ви́дятъ, и не у́зрятъ: и слы́шаще слы́шатъ, и не разумѣ́ютъ: да не когда́ обратя́тся, и оста́вятся и́мъ грѣси́. да ви́дяще ви́дять, і не у́зрять; і сли́шаще сли́шать, і не разумі́ють; да не когда́ обратя́ться, і оста́в'яться їм грісі́.
13
13
И глаго́ла и́мъ: не вѣ́сте ли при́тчи сея́? И ка́ко вся́ при́тчи уразумѣ́ете? І глаго́ла їм: не ві́сте ли при́тчі сея́? І ка́ко вся при́тчі уразумі́єте?
14
14
Сѣ́яй, сло́во сѣ́етъ. Сі́яй, сло́во сі́єть.
15
15
Сі́и же су́ть, и́же при пути́, идѣ́же сѣ́ется сло́во, и єгда́ услы́шатъ, а́біє прихо́дитъ сатана́ и отъе́млетъ сло́во сѣ́янноє въ сердца́хъ и́хъ. Сі́ї же суть, і́же при путі́, іді́же сі́ється сло́во, і єгда́ усли́шать, а́біє прихо́дить сатана́ і оте́млеть сло́во сі́янноє в сердця́х їх.
16
16
И сі́и су́ть та́кожде и́же на ка́менныхъ сѣ́еміи, и́же єгда́ услы́шатъ сло́во, а́біє съ ра́достію пріє́млютъ є́: І сі́ї суть тако́жде і́же на ка́менних сі́ємії, і́же єгда́ усли́шать сло́во, а́біє с ра́достію приє́млють є;
17
17
и не и́мутъ коре́нія въ себѣ́, но привре́менни су́ть: та́же бы́вшей печа́ли или́ гоне́нію словесе́ ра́ди, а́біє соблажня́ются. і не і́муть коре́нія в себі́, но привре́менні суть; та́же би́вшей печа́лі іли́ гоне́нію словесе́ ра́ди, а́біє соблажня́ються.
18
18
А сі́и су́ть, и́же въ те́рніи сѣ́еміи, слы́шащіи сло́во: А сі́ї суть, і́же в те́рнії сі́ємії, сли́шащії сло́во;
19
19
и печа́ли вѣ́ка сего́, и ле́сть бога́тства, и о про́чихъ по́хоти входя́щыя подавля́ютъ сло́во, и безпло́дно быва́єтъ. і печа́лі ві́ка сего́, і лесть бога́тства, і о про́чих по́хоті входя́щия подавля́ють сло́во, і безпло́дно бива́єть.
20
20
И сі́и су́ть, и́же на земли́ до́брѣй сѣ́янніи, и́же слы́шатъ сло́во и пріє́млютъ, и пло́дствуютъ на три́десять, и на шестьдеся́тъ, и на сто́. І сі́ї суть, і́же на землі́ до́брій сі́яннії, і́же сли́шать сло́во і приє́млють, і пло́дствують на три́десять, і на шестьдеся́т, і на сто.
21
21
И глаго́лаше и́мъ: єда́ свѣти́лникъ прихо́дитъ , да подъ спу́домъ положа́тъ єго́ или́ подъ одро́мъ? Не да ли на свѣ́щницѣ положе́нъ бу́детъ? І глаго́лаше їм: єда́ світи́льник прихо́дить [вжига́ють], да под спу́дом положа́ть єго́ іли́ под одро́м? Не да ли на сві́щниці положе́н бу́деть?
22
22
нѣ́сть бо та́йно, є́же не яви́тся, ниже́ бы́сть потає́но, но да пріи́детъ въ явле́ніє: ність бо та́йно, є́же не яви́ться, ніже́ бисть потає́но, но да при́йдеть в явле́ніє;
23
23
а́ще кто́ и́мать у́шы слы́шати, да слы́шитъ. а́ще кто і́мать у́ші сли́шати, да сли́шить.
24
24
И глаго́лаше и́мъ: блюди́те что́ слы́шите: въ ню́же мѣ́ру мѣ́рите, возмѣ́рится ва́мъ, и приложи́тся ва́мъ слы́шащымъ: (Зач. 17) І глаго́лаше їм: блюді́те что сли́шите: в ню́же мі́ру мі́рите, возмі́риться вам, і приложи́ться вам сли́шащим;
25
25
и́же бо а́ще и́мать, да́стся єму́: а и́же не и́мать, и є́же и́мать, отъи́мется от него́. і́же бо а́ще і́мать, да́сться єму́, а і́же не і́мать, і є́же і́мать, оти́меться от него́.
26
26
И глаго́лаше: та́ко є́сть [и] Ца́рствіє Бо́жіє, я́коже человѣ́къ вмета́єтъ сѣ́мя въ зе́млю, І глаго́лаше: та́ко єсть [і] Ца́рствіє Бо́жиє, я́коже челові́к вмета́єть сі́м'я в зе́млю,
27
27
и спи́тъ, и востає́тъ но́щію и дні́ю: и сѣ́мя прозяба́єтъ и расте́тъ, я́коже не вѣ́сть о́нъ: і спить, і востає́ть но́щію і дні́ю, і сі́м'я прозяба́єть і расте́ть, я́коже не вість он;
28
28
от себе́ бо земля́ плоди́тъ пре́жде траву́, пото́мъ кла́съ, та́же исполня́етъ пшени́цу въ кла́сѣ: от себе́ бо земля́ плоди́ть пре́жде траву́, пото́м клас, та́же ісполня́єть пшени́цю в кла́сі;
29
29
егда́ же созрѣ́етъ пло́дъ, а́біє по́слетъ се́рпъ, я́ко наста́ жа́тва. єгда́ же созрі́єть плод, а́біє по́слеть серп, я́ко наста́ жа́тва.
30
30
И глаго́лаше: чесому́ уподо́бимъ Ца́рствіє Бо́жіє? Или́ ко́єй при́тчи приложи́мъ є́? І глаго́лаше: чесому́ уподо́бим Ца́рствіє Бо́жиє? Іли́ ко́єй при́тчі приложи́м є?
31
31
я́ко зе́рно гору́шично, є́же єгда́ всѣ́яно бу́детъ въ земли́, мнѣ́е всѣ́хъ сѣ́менъ є́сть земны́хъ: я́ко зе́рно гору́шично, є́же єгда́ всі́яно бу́деть в землі́, мні́є всіх сі́мен єсть земни́х;
32
32
и єгда́ всѣ́яно бу́детъ, возраста́єтъ, и быва́єтъ бо́лѣе всѣ́хъ зе́лій, и твори́тъ вѣ́тви ве́лія, я́ко мощи́ подъ сѣ́нію єго́ пти́цамъ небе́снымъ вита́ти. і єгда́ всі́яно бу́деть, возраста́єть, і бива́єть бо́ліє всіх зе́лій, і твори́ть ві́тві ве́лія, я́ко мощи́ под сі́нію єго́ пти́цям небе́сним вита́ти.
33
33
И таковы́ми при́тчами мно́гими глаго́лаше и́мъ сло́во, я́коже можа́ху слы́шати. І такови́ми при́тчами мно́гими глаго́лаше їм сло́во, я́коже можа́ху сли́шати.
34
34
Безъ при́тчи же не глаго́лаше и́мъ словесе́: осо́бь же ученико́мъ Свои́мъ сказа́ше вся́. Без при́тчі же не глаго́лаше їм словесе́; осо́б же ученико́м Свої́м сказа́ше вся.
35
35
И глаго́ла и́мъ въ то́й де́нь, ве́черу бы́вшу: пре́йдемъ на о́нъ по́лъ. (Зач. 18) І глаго́ла їм в той день, ве́черу би́вшу: пре́йдем на он пол.
36
36
И отпу́щше наро́ды, поя́ша Єго́ я́коже бѣ́ въ корабли́: и ині́и же корабли́ бя́ху съ Ни́мъ. І отпу́щше наро́ди, поя́ша Єго́ я́коже бі в кораблі́; і іні́ї же кораблі́ бя́ху с Ним.
37
37
И бы́сть бу́ря вѣ́трена вели́ка: во́лны же влива́хуся въ кора́бль, я́ко уже́ погружа́тися єму́. І бисть бу́ря ві́трена вели́ка; во́лни же влива́хуся в кора́бль, я́ко уже́ погружа́тися єму́.
38
38
И бѣ́ Са́мъ на кормѣ́ на возгла́вницѣ спя́. И возбуди́ша Єго́ и глаго́лаша Єму́: Учи́телю, не ради́ши ли, я́ко погиба́ємъ? І бі Сам на кормі́ на возгла́вниці сп'я. І возбуди́ша Єго́ і глаго́лаша Єму́: Учи́телю, не ради́ши ли, я́ко погиба́єм?
39
39
И воста́въ запрети́ вѣ́тру и рече́ мо́рю: молчи́, преста́ни. И уле́же вѣ́тръ, и бы́сть тишина́ ве́лія. І воста́в запрети́ ві́тру і рече́ мо́рю: молчи́, преста́ни. І уле́же вітр, і бисть тишина́ ве́лія.
40
40
И рече́ и́мъ: что́ та́ко страшли́ви єсте́? Ка́ко не и́мате вѣ́ры? І рече́ їм: что та́ко страшли́ві єсте́? Ка́ко не і́мате ві́ри?
41
41
И убоя́шася стра́хомъ ве́ліимъ и глаго́лаху дру́гъ ко дру́гу: кто́ у́бо Се́й є́сть, я́ко и вѣ́тръ и мо́ре послу́шаютъ Єго́? І убоя́шася стра́хом ве́ліїм і глаго́лаху друг ко дру́гу: кто у́бо Сей єсть, я́ко і вітр, і мо́ре послу́шають Єго́?
Глава 5
Глава 5
1
1
И пріидо́ша на о́нъ по́лъ мо́ря, во страну́ Гадари́нскую. (Зач.19) І прийдо́ша на он пол мо́ря, во страну́ Гадари́нськую.
2
2
И излѣ́зшу Єму́ изъ корабля́, а́біє срѣ́те Єго́ от гробо́въ человѣ́къ въ ду́сѣ нечи́стѣ, І ізлі́зшу Єму́ із корабля́, а́біє срі́те Єго́ от гробо́в челові́к в ду́сі нечи́сті,
3
3
и́же жили́ще имя́ше во гробѣ́хъ, и ни вери́гами никто́же можа́ше єго́ связа́ти: і́же жили́ще ім'я́ше во гробі́х, і ні вери́гами нікто́же можа́ше єго́ св'яза́ти;
4
4
зане́ єму́ мно́гажды пу́ты и у́жы [желѣ́зны] свя́зану су́щу, и растерза́тися от него́ у́жемъ [желѣ́знымъ] и пу́томъ сокруша́тися: и никто́же можа́ше єго́ уму́чити : зане́ єму́ мно́гажди пу́ти і у́жі [желі́зни] св'я́зану су́щу, і растерза́тися от него́ у́жем [желі́зним] і пу́том сокруша́тися; і нікто́же можа́ше єго́ уму́чити [укроти́ти];
5
5
и вы́ну но́щь и де́нь во гробѣ́хъ и въ гора́хъ бѣ́, вопія́ и толкі́йся ка́меніємъ. і ви́ну нощ і день во гробі́х і в гора́х бі, вопія́ і толки́йся ка́менієм.
6
6
Узрѣ́въ же Іису́са издале́ча, тече́ и поклони́ся Єму́, Узрі́в же Ісу́са іздале́ча, тече́ і поклони́ся Єму́,
7
7
и возопи́въ гла́сомъ ве́ліимъ, рече́: что́ мнѣ́ и Тебѣ́, Іису́се, Сы́не Бо́га Вы́шняго? Заклина́ю Тя́ Бо́гомъ, не му́чи мене́. і возопи́в гла́сом ве́ліїм, рече́: что мні і Тебі́, Ісу́се, Си́не Бо́га Ви́шняго? Заклина́ю Тя Бо́гом, не му́чи мене́.
8
8
Глаго́лаше бо єму́: изы́ди, ду́ше нечи́стый, от человѣ́ка. Глаго́лаше бо єму́: ізи́ди, ду́ше нечи́стий, от челові́ка.
9
9
И вопроша́ше єго́: что́ ти є́сть и́мя? И отвѣща́ глаго́ля: легео́нъ и́мя мнѣ́, я́ко мно́зи єсмы́. І вопроша́ше єго́: что ті єсть і́м'я? І отвіща́ глаго́ля: легео́н і́м'я мні, я́ко мно́зі єсьми́.
10
10
И моли́ша Єго́ мно́го, да не по́слетъ и́хъ внѣ́ страны́. І моли́ша Єго́ мно́го, да не по́слеть їх вні страни́.
11
11
Бѣ́ же ту́ при горѣ́ ста́до свино́є ве́ліє пасо́мо. Бі же ту при горі́ ста́до свино́є ве́ліє пасо́мо.
12
12
И моли́ша Єго́ вси́ бѣ́си, глаго́люще: посли́ ны во свинія́, да въ ня́ вни́демъ. І моли́ша Єго́ всі бі́си, глаго́люще: посли́ ни во свинія́, да в ня вни́дем.
13
13
И повелѣ́ и́мъ а́біє Іису́съ. И изше́дше ду́си нечи́стіи, внидо́ша во свинія́: и устреми́ся ста́до по бре́гу въ мо́ре, бя́ху же я́ко двѣ́ ты́сящы, и утопа́ху въ мо́ри. І повелі́ їм а́біє Ісу́с. І ізше́дше ду́сі нечи́стії, внидо́ша во свинія́; і устреми́ся ста́до по бре́гу в мо́ре, бя́ху же я́ко дві ти́сящі, і утопа́ху в мо́рі.
14
14
Пасу́щіи же свинія́ бѣжа́ша и возвѣсти́ша во гра́дѣ и въ се́лѣхъ. И изыдо́ша ви́дѣти, что́ є́сть бы́вшеє. Пасу́щії же свинія́ біжа́ша і возвісти́ша во гра́ді і в се́ліх. І ізидо́ша ви́діти, что єсть би́вшеє.
15
15
И пріидо́ша ко Іису́сови, и ви́дѣша бѣснова́вшагося сѣдя́ща и оболче́на и смы́сляща, имѣ́вшаго легео́нъ: и убоя́шася. І прийдо́ша ко Ісу́сові, і ви́діша біснова́вшагося сідя́ща і оболче́на і сми́сляща, імі́вшаго легео́н; і убоя́шася.
16
16
Повѣ́даша же и́мъ ви́дѣвшіи, ка́ко бы́сть бѣсно́му, и о свинія́хъ. Пові́даша же їм ви́дівшії, ка́ко бисть бісно́му, і о свинія́х.
17
17
И нача́ша моли́ти Єго́ отити́ от предѣ́лъ и́хъ. І нача́ша моли́ти Єго́ отити́ от преді́л їх.
18
18
И влѣ́зшу Єму́ въ кора́бль, моля́ше Єго́ бѣснова́выйся, дабы́ бы́лъ съ Ни́мъ. І влі́зшу Єму́ в кора́бль, моля́ше Єго́ біснова́вийся, даби́ бил с Ним.
19
19
Іису́съ же не даде́ єму́, но рече́ єму́: иди́ въ до́мъ тво́й ко твои́мъ и возвѣсти́ и́мъ, єли́ка ти́ Госпо́дь сотвори́ и поми́лова тя́. Ісу́с же не даде́ єму́, но рече́ єму́: іди́ в дом твой ко твої́м і возвісти́ їм, єли́ка ті Госпо́дь сотвори́ і поми́лова тя.
20
20
И и́де и нача́ проповѣ́дати въ десяти́ гра́дѣхъ, єли́ка сотвори́ єму́ Іису́съ. И вси́ дивля́хуся. І і́де і нача́ пропові́дати в десяти́ гра́діх, єли́ка сотвори́ єму́ Ісу́с. І всі дивля́хуся.
21
21
И преше́дшу Іису́су въ корабли́ па́ки на о́нъ по́лъ, собра́ся наро́дъ мно́гъ о Не́мъ . И бѣ́ при мо́ри. (Зач. 20) І преше́дшу Ісу́су в кораблі́ па́ки на он пол, собра́ся наро́д мног о Нем [к Нему́]. І бі при мо́рі.
22
22
И се́, пріи́де єди́нъ от архисинаго́гъ, и́менемъ Іаи́ръ, и ви́дѣвъ Єго́, паде́ при ногу́ Єго́ І се, при́йде єди́н от архісинаго́г, і́менем Іаі́р, і ви́дів Єго́, паде́ при ногу́ Єго́
23
23
и моля́ше єго́ мно́го, глаго́ля, я́ко дщи́ моя́ на кончи́нѣ є́сть: да прише́дъ возложи́ши на ню́ ру́цѣ, я́ко да спасе́тся и жива́ бу́детъ. і моля́ше Єго́ мно́го, глаго́ля, я́ко дщи моя́ на кончи́ні єсть; да прише́д возложи́ши на ню ру́ці, я́ко да спасе́ться і жива́ бу́деть.
24
24
И и́де съ ни́мъ: и по Не́мъ идя́ху наро́ди мно́зи и угнета́ху Єго́. І і́де с Ним; (Зач. 21) і по Нем ідя́ху наро́ди мно́зі і угнета́ху Єго́.
25
25
И жена́ нѣ́кая су́щи въ точе́ніи кро́ве лѣ́тъ двана́десяте, І жена́ ні́кая су́щи в точе́нії кро́ве літ двана́десяте,
26
26
и мно́го пострада́вши от мно́гъ враче́въ, и изда́вши своя́ вся́, и ни єди́ныя по́льзы обрѣ́тши, но па́че въ го́ршеє прише́дши: і мно́го пострада́вши от мног враче́в, і ізда́вши своя́ вся, і ні єди́ния по́льзи обрі́тши, но па́че в го́ршеє прише́дши;
27
27
слы́шавши о Іису́сѣ, прише́дши въ наро́дѣ созади́, прикосну́ся ри́зѣ Єго́: сли́шавши о Ісу́сі, прише́дши в наро́ді созади́, прикосну́ся ри́зі Єго́;
28
28
глаго́лаше бо, я́ко, а́ще прикосну́ся ри́замъ Єго́, спасе́на бу́ду. глаго́лаше бо, я́ко, а́ще прикосну́ся ри́зам Єго́, спасе́на бу́ду.
29
29
И а́біє изся́кну исто́чникъ кро́ве єя́: и разумѣ́ тѣ́ломъ, я́ко исцѣлѣ́ от ра́ны. І а́біє ізся́кну істо́чник кро́ве єя́; і разумі́ [ощути́] ті́лом, я́ко ісцілі́ от ра́ни.
30
30
И а́біє Іису́съ разумѣ́ въ Себѣ́ си́лу изше́дшую от Него́, [и] обра́щься въ наро́дѣ, глаго́лаше: кто́ прикосну́ся ри́замъ Мои́мъ? І а́біє Ісу́с разумі́ в Себі́ си́лу ізше́дшую от Него́, (і) обра́щся в наро́ді, глаго́лаше: кто прикосну́ся ри́зам Мої́м?
31
31
И глаго́лаху Єму́ ученицы́ Єго́: ви́диши наро́дъ угнета́ющь Тя́, и глаго́леши: кто́ прикосну́ся Мнѣ́? І глаго́лаху Єму́ ученици́ Єго́: ви́диши наро́д угнета́ющ Тя, і глаго́леши: кто прикосну́ся Мні?
32
32
И обгля́даше ви́дѣти сотво́ршую сіє́. І обгля́даше ви́діти сотво́ршую сіє́.
33
33
Жена́ же убоя́вшися и трепе́щущи, вѣ́дящи, є́же бы́сть є́й, пріи́де и припаде́ къ Нему́ и рече́ Єму́ всю́ и́стину. Жена́ же убоя́вшися і трепе́щущи, ві́дящи, є́же бисть єй, при́йде і припаде́ к Нему́ і рече́ Єму́ всю і́стину.
34
34
О́нъ же рече́ є́й: дщи́, вѣ́ра твоя́ спасе́ тя: иди́ въ ми́рѣ и бу́ди цѣла́ от ра́ны твоєя́. Он же рече́ єй: дщи, ві́ра твоя́ спасе́ тя; іди́ в ми́рі і бу́ди ціла́ от ра́ни твоєя́.
35
35
Єще́ Єму́ глаго́лющу, [и] пріидо́ша от архисинаго́га, глаго́люще, я́ко дщи́ твоя́ у́мре: что́ єще́ дви́жеши Учи́теля? Єще́ Єму́ глаго́лющу, (і) прийдо́ша от архісинаго́га, глаго́люще, я́ко дщи твоя́ у́мре; что єще́ дви́жеши Учи́теля?
36
36
Іису́съ же а́біє слы́шавъ сло́во глаго́лемоє, глаго́ла архисинаго́гови: не бо́йся, то́кмо вѣ́руй. Ісу́с же а́біє сли́шав сло́во глаго́лемоє, глаго́ла архісинаго́гові: не бо́йся, то́кмо ві́руй.
37
37
И не оста́ви по Себѣ́ ни єди́наго ити́, то́кмо Петра́ и Іа́кова и Іоа́нна бра́та Іа́ковля. І не оста́ви по Себі́ ні єди́наго іти́, то́кмо Петра́, і Іа́кова, і Іоа́нна, бра́та Іа́ковля.
38
38
И пріи́де въ до́мъ архисинаго́говъ и ви́дѣ молву́, пла́чущыяся и крича́щыя мно́го. І при́йде в дом архісинаго́гов і ви́ді молву́, пла́чущияся і крича́щия мно́го.
39
39
И вше́дъ глаго́ла и́мъ: что́ мо́лвите и пла́четеся? Отрокови́ца нѣ́сть умерла́, но спи́тъ. І вшед глаго́ла їм: что мо́лвите і пла́четеся? Отрокови́ця ність умерла́, но спить.
40
40
И руга́хуся Єму́. О́нъ же изгна́въ вся́, поя́тъ отца́ отрокови́цы и ма́терь, и и́же [бѣ́ху] съ Ни́мъ, и вни́де, идѣ́же бѣ́ отрокови́ца лежа́щи. І руга́хуся Єму́. Он же ізгна́в вся, поя́т отця́ отрокови́ці і ма́тер, і і́же (бі́ху) с Ним, і вни́де, іді́же бі отрокови́ця лежа́щи.
41
41
И є́мь за ру́ку отрокови́цу, глаго́ла є́й: талиѳа́ куми́: є́же є́сть сказа́ємо: дѣви́це, тебѣ́ глаго́лю, воста́ни. І єм за ру́ку отрокови́цю, глаго́ла єй: таліфа́ ку́мі, є́же єсть сказа́ємо: діви́це, тебі́ глаго́лю, воста́ни.
42
42
И а́біє воста́ дѣви́ца и хожда́ше: бѣ́ бо лѣ́тъ двоюна́десяте. И ужасо́шася у́жасомъ ве́ліимъ. І а́біє воста́ діви́ця і хожда́ше; бі бо літ двоюна́десяте. І ужасо́шася у́жасом ве́ліїм.
43
43
И запрети́ и́мъ мно́го, да никто́же увѣ́сть сего́, и рече́: дади́те є́й я́сти. І запрети́ їм мно́го, да нікто́же уві́сть сего́, і рече́: даді́те єй я́сти.
Глава 6
Глава 6
1
1
И изы́де отту́ду и пріи́де во оте́чествіє Своє́: и по Не́мъ идо́ша ученицы́ Єго́. (Зач. 22) І ізи́де отту́ду і при́йде во оте́чествіє своє́; і по Нем ідо́ша ученици́ Єго́.
2
2
И бы́вшей суббо́тѣ, нача́тъ на со́нмищи учи́ти. И мно́зи слы́шащіи дивля́хуся, глаго́люще: отку́ду Сему́ сія́? И что́ прему́дрость да́нная Єму́, и си́лы таковы́ рука́ма Єго́ быва́ютъ? І би́вшей субо́ті, нача́т на со́нмищи учи́ти. І мно́зі сли́шащії дивля́хуся, глаго́люще: отку́ду Сему́ сія́? І что прему́рость да́нная Єму́, і си́ли такови́ рука́ма Єго́ бива́ють?
3
3
Не Се́й ли є́сть текто́нъ, сы́нъ Марі́инъ, бра́тъ же Іа́кову и Іосі́и и Іу́дѣ и Си́мону? И не сестры́ ли Єго́ здѣ́ [су́ть] въ на́съ? И блажня́хуся о Не́мъ. Не Сей ли єсть текто́н, Син Марі́їн, брат же Іа́кову і Іосі́ї і Іу́ді і Си́мону? І не сестри́ ли Єго́ зді (суть) в нас? І блажня́хуся о Нем.
4
4
Глаго́лаше же и́мъ Іису́съ, я́ко нѣ́сть проро́къ безъ че́сти, то́кмо во оте́чествіи своє́мъ, и въ сро́дствѣ и въ дому́ своє́мъ. Глаго́лаше же їм Ісу́с, я́ко ність проро́к без че́сти, то́кмо во оте́чествії своє́м, і в сро́дстві і в дому́ своє́м.
5
5
И не можа́ше ту́ ни єди́ныя си́лы сотвори́ти, то́кмо ма́ло неду́жныхъ, возло́жь ру́цѣ, исцѣли́. І не можа́ше ту ні єди́ния си́ли сотвори́ти, то́кмо ма́ло неду́жних, возло́ж ру́ці, ісціли́.
6
6
И дивля́шеся за невѣ́рствіє и́хъ: и обхожда́ше ве́си о́крестъ учя́. І дивля́шеся за неві́рствіє їх; і обхожда́ше ве́сі о́крест учя́.
7
7
И призва́ обана́десяте, и нача́тъ и́хъ посыла́ти два́ два́, и дая́ше и́мъ вла́сть надъ ду́хи нечи́стыми. (Зач. 23) І призва́ обана́десяте, і нача́т їх посила́ти два два, і дая́ше їм власть над ду́хи нечи́стими.
8
8
И заповѣ́да и́мъ, да ничесо́же во́змутъ на пу́ть, то́кмо же́злъ єди́нъ: ни пи́ры, ни хлѣ́ба, ни при по́ясѣ мѣ́ди:

І запові́да їм, да нічесо́же во́зьмуть на путь, то́кмо жезл єди́н: ні пи́ри, ні хлі́ба, ні при по́ясі міді,

9
9
но обуве́ни въ санда́лія: и не облачи́тися въ двѣ́ ри́зѣ. но обуве́ні в санда́лія; і не облачи́тися в дві ри́зі.
10
10
И глаго́лаше и́мъ: идѣ́же а́ще вни́дете въ до́мъ, ту́ пребыва́йте, до́ндеже изы́дете отту́ду: І глаго́лаше їм: іді́же а́ще вни́дете в дом, ту пребива́йте, до́ндеже ізи́дете отту́ду.
11
11
и єли́цы а́ще не пріи́мутъ вы́, ниже́ послу́шаютъ ва́съ, исходя́ще отту́ду, оттряси́те пра́хъ, и́же подъ нога́ми ва́шими, во свидѣ́телство и́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, отра́днѣе бу́детъ Cодо́момъ и Гомо́рромъ въ де́нь су́дный, не́же гра́ду тому́. і єли́ці а́ще не при́ймуть ви, ніже́ послу́шають вас, ісходя́ще отту́ду, оттрясі́те прах, і́же под нога́ми свої́ми, во свиді́тельство їм; амі́нь глаго́лю вам, отра́дніє бу́деть Содо́мом і Гомо́рром в день су́дний, не́же гра́ду тому́.
12
12
И изше́дше проповѣ́даху, да пока́ются: І ізше́дше пропові́даху, да пока́ються;
13
13
и бѣ́сы мно́ги изгоня́ху: и ма́заху ма́сломъ мно́ги неду́жныя, и исцѣлѣва́ху. і бі́си мно́гі ізгоня́ху; і ма́заху ма́слом мно́гі неду́жния, і ісціліва́ху.
14
14
И услы́ша ца́рь И́родъ: я́вѣ бо бы́сть и́мя Єго́: и глаго́лаше, я́ко Іоа́ннъ Крести́тель от ме́ртвыхъ воста́, и сего́ ра́ди си́лы дѣ́ются о не́мъ. (Зач. 24) І усли́ша цар І́род; я́ві бо бисть і́м'я Єго́; і глаго́лаше, я́ко Іоа́нн Крести́тель от ме́ртвих воста́, і сего́ ра́ди си́ли ді́ються о нем.
15
15
Ині́и глаго́лаху, я́ко Иліа́ є́сть: ині́и же глаго́лаху, я́ко проро́къ є́сть, или́ я́ко єди́нъ от проро́къ. Іні́ї глаго́лаху, я́ко Ілія́ єсть; іні́ї же глаго́лаху, я́ко проро́к єсть, іли́ я́ко єди́н от проро́к.
16
16
Слы́шавъ же И́родъ рече́, я́ко, єго́же а́зъ усѣ́кнухъ Іоа́нна, то́й є́сть: то́й воста́ от ме́ртвыхъ. Сли́шав же І́род рече́, я́ко, єго́же аз усі́кнух Іоа́нна, той єсть; той воста́ от ме́ртвих.
17
17
То́й бо И́родъ посла́въ, я́тъ Іоа́нна и связа́ єго́ въ темни́цѣ, Иродіа́ды ра́ди жены́ Фили́ппа бра́та своєго́, я́ко ожени́ся є́ю. Той бо І́род посла́в, ят Іоа́нна і связа́ єго́ в темни́ці, Іродіа́ди ра́ди жени́ Фили́ппа, бра́та своєго́, я́ко ожени́ся є́ю.
18
18
Глаго́лаше бо Іоа́ннъ И́родови: не достои́тъ тебѣ́ имѣ́ти жену́ [Фили́ппа] бра́та твоєго́. Глаго́лаше бо Іоа́нн І́родові: не достої́ть тебі́ імі́ти жену́ [Фили́ппа] бра́та твоєго́.
19
19
Ироді́а же гнѣ́вашеся на него́ и хотя́ше єго́ уби́ти: и не можа́ше. Іроді́а же гні́вашеся на него́ і хотя́ше єго́ уби́ти; і не можа́ше.
20
20
И́родъ бо боя́шеся Іоа́нна, вѣ́дый єго́ му́жа пра́ведна и свя́та, и соблюда́ше єго́: и послу́шавъ єго́, мно́га творя́ше, и въ сла́дость єго́ послу́шаше. І́род бо боя́шеся Іоа́нна, ві́дий єго́ му́жа пра́ведна і свя́та, і соблюда́ше єго́; і послу́шав єго́, мно́га творя́ше, і в сла́дость єго́ послу́шаше.
21
21
И приклю́чшуся дню́ потре́бну [удо́бну], єгда́ И́родъ рождеству́ своєму́ ве́черю творя́ше князе́мъ свои́мъ и ты́сящникомъ и старѣ́йшинамъ Галіле́йскимъ: І приклю́чшуся дню потре́бну [удо́бну], єгда́ І́род рождеству́ своєму́ ве́черю творя́ше князе́м свої́м, і ти́сящником, і старі́йшинам галиле́йським;
22
22
и вше́дши дще́рь тоя́ Иродіа́ды, и пляса́вши, и уго́ждши И́родови и возлежа́щымъ съ ни́мъ, рече́ ца́рь дѣви́цѣ: проси́ у мене́ єго́же а́ще хо́щеши, и да́мъ ти́. і вше́дши дщер тоя́ Іродіа́ди, і пляса́вши, і уго́ждши І́родові і возлежа́щим с ним, рече́ цар діви́ці: проси́ у мене́ єго́же а́ще хо́щеши, і дам ті.
23
23
И кля́тся є́й: я́ко єго́же а́ще попроси́ши у мене́, да́мъ ти́, и до по́лъ ца́рствія моєго́. І кля́тся єй: я́ко єго́же а́ще попроси́ши у мене́, дам ті, і до пол ца́рствія моєго́.
24
24
Она́ же изше́дши рече́ ма́тери своє́й: чесо́ прошу́? Она́ же рече́: главы́ Іоа́нна Крести́теля. Она́ же ізше́дши рече́ ма́тері своє́й: чесо́ прошу́? Она́ же рече́: глави́ Іоа́нна Крести́теля.
25
25
И вше́дши а́біє со тща́ніємъ къ царю́, прося́ше, глаго́лющи: хощу́, да ми́ да́си от него́ [а́біє] на блю́дѣ главу́ Іоа́нна Крести́теля. І вше́дши а́біє со тща́нієм к царю́, прося́ше, глаго́лющи: хощу́, да мі да́си от него́ [а́біє] на блю́ді главу́ Іоа́нна Крести́теля.
26
26
И приско́рбенъ бы́въ ца́рь, кля́твы [же] ра́ди и за возлежа́щихъ съ ни́мъ не восхотѣ́ отрѣщи́ є́й. І приско́рбен бив цар, кля́тви [же] ра́ди і за возлежа́щих с ним не восхоті́ отріщи́ єй.
27
27
И а́біє посла́въ ца́рь спекула́тора, повелѣ́ принести́ главу́ єго́. І а́біє посла́в цар спекула́тора, повелі́ принести́ главу́ єго́.
28
28
О́нъ же ше́дъ усѣ́кну єго́ въ темни́цѣ, и принесе́ главу́ єго́ на блю́дѣ, и даде́ ю́ дѣви́цѣ: и дѣви́ца даде́ ю́ ма́тери своє́й. Он же шед усі́кну єго́ в темни́ці, і принесе́ главу́ єго́ на блю́ді, і даде́ ю діви́ці, і діви́ця даде́ ю ма́тері своє́й.
29
29
И слы́шавше ученицы́ єго́, пріидо́ша и взя́ша тру́пъ єго́, и положи́ша єго́ во гро́бѣ. І сли́шавше ученици́ єго́, прийдо́ша і взя́ша труп єго́, і положи́ша єго́ во гро́бі.
30
30
И собраша́ся апо́столи ко Іису́су и возвѣсти́ша Єму́ вся́, и єли́ка сотвори́ша, и єли́ка научи́ша. (Зач. 25) І собраша́ся апо́столи ко Ісу́су і возвісти́ша Єму́ вся, і єли́ка сотвори́ша, і єли́ка научи́ша.
31
31
И рече́ и́мъ: пріиди́те вы́ са́ми въ пу́сто мѣ́сто єди́ни [осо́бъ] и почі́йте ма́ло. Бя́ху бо приходя́щіи и отходя́щіи мно́зи, и ни я́сти и́мъ бѣ́ когда́. І рече́ їм: прийді́те ви са́мі в пу́сто мі́сто єди́ні [осо́б] і почі́йте ма́ло. Бя́ху бо приходя́щії і отходя́щії мно́зі, і ні я́сти їм бі когда́.
32
32
И идо́ша въ пу́сто мѣ́сто корабле́мъ єди́ни. І ідо́ша в пу́сто мі́сто корабле́м єди́ні.
33
33
И ви́дѣша и́хъ иду́щихъ наро́ди, и позна́ша и́хъ мно́зи: и пѣ́ши от всѣ́хъ градо́въ стица́хуся та́мо, и предвари́ша и́хъ, и снидо́шася къ Нему́. І ви́діша їх іду́щих наро́ди, і позна́ша їх мно́зі; і пі́ші от всіх градо́в стица́хуся та́мо, і предвари́ша їх, і снидо́шася к Нему́.
34
34
И изше́дъ ви́дѣ Іису́съ наро́дъ мно́гъ и милосе́рдова о ни́хъ, зане́ бя́ху я́ко о́вцы не иму́щыя па́стыря: и нача́тъ и́хъ учи́ти мно́го. І ізше́д ви́ді Ісу́с наро́д мног і милосе́рдова о них, зане́ бя́ху я́ко о́вці не іму́щия па́стиря; і нача́т їх учи́ти мно́го.
35
35
И уже́ часу́ мно́гу бы́вшу, присту́пльше къ Нему́ ученицы́ Єго́, глаго́лаша, я́ко пу́сто є́сть мѣ́сто, и уже́ ча́съ мно́гъ: І уже́ часу́ мно́гу би́вшу, присту́пльше к Нему́ ученици́ Єго́, глаго́лаша, я́ко пу́сто єсть мі́сто, і уже́ час мног, —
36
36
отпусти́ и́хъ, да ше́дше во окре́стныхъ се́лѣхъ и ве́сехъ ку́пятъ себѣ́ хлѣ́бы: не и́мутъ бо чесо́ я́сти. отпусти́ їх, да ше́дше во окре́стних се́ліх і ве́сех ку́п'ять себі́ хлі́би; не і́муть бо чесо́ я́сти.
37
37
О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: дади́те и́мъ вы́ я́сти. И глаго́лаша Єму́: да ше́дше ку́пимъ двѣма́ сто́ма пѣ́нязь хлѣ́бы и да́мы и́мъ я́сти? Он же отвіща́в рече́ їм: даді́те їм ви я́сти. І глаго́лаша Єму́: да ше́дше ку́пим двіма́ сто́ма пі́нязь хлі́би і да́ми їм я́сти?
38
38
О́нъ же рече́ и́мъ: коли́ко хлѣ́бы и́мате? Иди́те и ви́дите. И увѣ́дѣвше глаго́лаша: пя́ть [хлѣ́бъ], и двѣ́ ры́бѣ. Он же рече́ ім: коли́ко хлі́би і́мате? Іді́те і ви́діте. І уві́дівше глаго́лаша: п'ять [хліб], і дві ри́бі.
39
39
И повелѣ́ и́мъ посади́ти вся́ на спо́ды на спо́ды [во окру́гъ] на травѣ́ зеленѣ́. І повелі́ їм посади́ти вся на спо́ди на спо́ди [во окру́г] на траві́ зелені́.
40
40
И возлего́ша на лѣ́хи на лѣ́хи [на ку́чы] по сту́ и по пяти́десятъ. І возлего́ша на лі́хи на лі́хи [на ку́чи] по сту і по п'яти́десят.
41
41
И пріє́мь пя́ть хлѣ́бъ и двѣ́ ры́бѣ, воззрѣ́въ на не́бо, благослови́ и преломи́ хлѣ́бы, и дая́ше ученико́мъ Свои́мъ, да предлага́ютъ предъ ни́ми: и о́бѣ ры́бѣ раздѣли́ всѣ́мъ. І приє́м п'ять хліб і дві ри́бі, воззрі́в на не́бо, благослови́ і преломи́ хлі́би, і дая́ше ученико́м Свої́м, да предлага́ють пред ни́ми; і о́бі ри́бі разділи́ всім.
42
42
И ядо́ша вси́ и насы́тишася: І ядо́ша всі і наси́тишася;
43
43
и взя́ша укру́хи, двана́десяте ко́шя испо́лнь, и от ры́бу. і взя́ша укру́хи, двана́десяте ко́ша іспо́лнь, і от ри́бу.
44
44
Бя́ше же я́дшихъ хлѣ́бы я́ко пя́ть ты́сящъ муже́й. Бя́ше же я́дших хлі́би я́ко п'ять ти́сящ муже́й.
45
45
И а́біє пону́ди ученики́ Своя́ вни́ти въ кора́бль и вари́ти [предвари́ти] Єго́ на о́нъ по́лъ къ Виѳсаи́дѣ, до́ндеже Са́мъ отпу́ститъ наро́ды. (Зач. 26) І а́біє пону́ди ученики́ Своя́ вни́ти в кора́бль і вари́ти [предвари́ти] Єго́ на он пол к Вифсаї́ді, до́ндеже Сам отпу́стить наро́ди.
46
46
И отре́кся и́мъ [і отпути́въ я], и́де въ го́ру помоли́тися. І отре́кся їм [і отпусти́в я], і́де в го́ру помоли́тися.
47
47
И ве́черу бы́вшу, бѣ́ кора́бль посредѣ́ мо́ря, и Са́мъ єди́нъ на земли́. І ве́черу би́вшу, бі кора́бль посреді́ мо́ря, і Сам єди́н на землі́.
48
48
И ви́дѣ и́хъ стра́ждущихъ въ пла́ваніи: бѣ́ бо вѣ́тръ проти́венъ и́мъ: и о четве́ртѣй стра́жи нощнѣ́й пріи́де къ ни́мъ, по мо́рю ходя́й, и хотя́ше мину́ти и́хъ. І ви́ді їх стра́ждущих в пла́ванії; бі бо вітр проти́вен їм; і о четве́ртій стра́жі нощні́й при́йде к ним, по мо́рю ходя́й, і хотя́ше мину́ти їх.
49
49
Они́ же ви́дѣвше Єго́ ходя́ща по мо́рю, мня́ху призра́къ бы́ти и возопи́ша. Они́ же ви́дівше Єго́ ходя́ща по мо́рю, мня́ху призра́к би́ти і возопи́ша.
50
50
Вси́ бо Єго́ ви́дѣша и смути́шася. И а́біє глаго́ла съ ни́ми и рече́ и́мъ: дерза́йте: А́зъ є́смь, не бо́йтеся. Всі бо Єго́ ви́діша і смути́шася. І а́біє глаго́ла с ни́ми і рече́ їм: дерза́йте! Аз єсьм, не бо́йтеся!
51
51
И вни́де къ ни́мъ въ кора́бль: и уле́же вѣ́тръ. И зѣло́ и́злиха въ себѣ́ ужаса́хуся и дивля́хуся. І вни́де к ним в кора́бль; і уле́же вітр. І зіло́ і́злиха в себі́ ужаса́хуся і дивля́хуся.
52
52
Не разумѣ́ша бо о хлѣ́бѣхъ: бѣ́ бо се́рдце и́хъ окамене́но. Не разумі́ша бо о хлі́біх; бі бо се́рдце їх окамене́но.
53
53
И преше́дше пріидо́ша въ зе́млю Геннисаре́тску и приста́ша. І преше́дше прийдо́ша в зе́млю Геннисаре́тську і приста́ша.
54
54
И изше́дшымъ и́мъ изъ корабля́, а́біє позна́ша Єго́, (Зач. 27) І ізше́дшим їм із корабля́, а́біє позна́ша Єго́,
55
55
обте́кше всю́ страну́ ту́, нача́ша на одрѣ́хъ приноси́ти боля́щыя, идѣ́же слы́шаху, я́ко ту́ є́сть. обте́кше всю страну́ ту, нача́ша на одрі́х приноси́ти боля́щия, іді́же сли́шаху, я́ко ту єсть.
56
56
И а́може а́ще вхожда́ше въ ве́си, или́ во гра́ды, или́ се́ла, на распу́тіихъ полага́ху неду́жныя и моля́ху Єго́, да поне́ воскри́лію ри́зы Єго́ прико́снутся: и єли́цы а́ще прикаса́хуся Єму́, спаса́хуся. І а́може а́ще вхожда́ше в ве́сі, іли́ во гра́ди, іли́ се́ла, на распу́тіїх полага́ху неду́жния і моля́ху Єго́, да поне́ воскри́лію ри́зи Єго́ прико́снуться; і єли́ці а́ще прикаса́хуся Єму́, спаса́хуся.
Глава 7
Глава 7
1
1
И собра́шася къ Нему́ фарісе́є и нѣ́цыи от кни́жникъ, прише́дшіи от Ієрусали́ма: І собра́шася к Нему́ фарисе́є і ні́ції от кни́жник, прише́дшії от Ієрусали́ма;
2
2
и ви́дѣвше нѣ́кіихъ от учени́къ Єго́ нечи́стыми рука́ми, си́рѣчь неумове́ными, яду́щихъ хлѣ́бы, руга́хуся. і ви́дівше ні́кіїх от учени́к Єго́ нечи́стими рука́ми, си́річ неумове́ними, яду́щих хлі́би, руга́хуся.
3
3
Фарисе́є бо и вси́ Іуде́є, а́ще не тры́юще умы́ютъ ру́къ, не ядя́тъ, держа́ще преда́нія ста́рецъ:

Фарисе́є бо і всі іуде́є, а́ще не три́юще [до лако́т] уми́ють рук, не ядя́ть, держа́ще преда́нія ста́рець;

4
4
и от то́ржища, а́ще не поку́плются, не ядя́тъ. И и́на мно́га су́ть, я́же прія́ша держа́ти: погруже́нія сткля́ницамъ и чва́номъ и котло́мъ и одро́мъ. і от то́ржища, а́ще не поку́плються, не ядя́ть. І і́на мно́га суть, я́же прия́ша держа́ти: погруже́нія сткля́ницям, і чва́ном, і котло́м, і одро́м.
5
5
Пото́мъ же вопроша́ху Єго́ фарісе́є и кни́жницы: почто́ ученицы́ Твои́ не хо́дятъ по преда́нію ста́рецъ, но неумове́ными рука́ми ядя́тъ хлѣ́бъ? (Зач. 28) Пото́м же вопроша́ху Єго́ фарисе́є і кни́жници: почто́ ученици́ Твої́ не хо́дять по преда́нію ста́рець, но неумове́ними рука́ми ядя́ть хліб?
6
6
О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ, я́ко до́брѣ проро́чествова Іса́іа о ва́съ лицемѣ́рѣхъ, я́коже є́сть пи́сано: сі́и лю́діє устна́ми Мя́ чту́тъ, се́рдце же и́хъ дале́че отстои́тъ от Мене́, Он же отвіща́в рече́ їм, я́ко до́брі проро́чествова Іса́я о вас лицемі́ріх, я́коже єсть пи́сано: сі́ї лю́діє устна́ми М'я чтуть, се́рдце же їх дале́че отстої́ть от Мене́,
7
7
всу́є же чту́тъ Мя́, уча́ще уче́ніємъ, за́повѣдемъ человѣ́ческимъ: всу́є же чтуть М'я, уча́ще уче́нієм, за́повідем челові́чеським;
8
8
оста́вльше бо за́повѣдь Бо́жію, держите́ преда́нія человѣ́ческая, креще́нія чва́номъ и сткля́ницамъ, и и́на подо́бна такова́ мно́га творите́. оста́вльше бо за́повідь Бо́жию, держите́ преда́нія челові́чеськая, креще́нія [омове́нія] чва́ном, і сткля́ницам, і і́на подо́бна такова́ мно́га творите́.
9
9
И глаго́лаше и́мъ: до́брѣ отмета́єте за́повѣдь Бо́жію, да преда́ніє ва́ше соблюдете́: І глаго́лаше їм: до́брі отмета́єте за́повідь Бо́жию, да преда́ніє ва́ше соблюдете́;
10
10
Моисе́й бо рече́: чти́ отца́ твоєго́ и ма́терь твою́: и и́же злосло́витъ отца́ или́ ма́терь, сме́ртію да у́мретъ: Моїсе́й бо рече́: чти отця́ твоєго́ і ма́тер твою́; і і́же злосло́вить отця́ іли́ ма́тер, сме́ртію да у́мреть:
11
11
вы́ же глаго́лете: а́ще рече́тъ человѣ́къ отцу́ или́ ма́тери: корва́нъ, є́же є́сть да́ръ, и́же а́ще по́льзовался єси́ от мене́: ви же глаго́лете: а́ще рече́ть челові́к отцю́ іли́ ма́тері: корва́н, є́же єсть дар, і́же а́ще [і́мже би] по́льзовался єси́ от мене́;
12
12
и не ктому́ оставля́ете єго́ что́ сотвори́ти отцу́ своєму́ или́ ма́тери своє́й, і не ктому́ оставля́єте єго́ что сотвори́ти отцю́ своєму́ іли́ ма́тері своє́й,
13
13
преступа́юще сло́во Бо́жіє преда́ніємъ ва́шимъ, є́же преда́сте: и подо́бна такова́ мно́га творите́. преступа́юще сло́во Бо́жиє преда́нієм ва́шим, є́же преда́сте; і подо́бна такова́ мно́га творите́.
14
14
И призва́въ ве́сь наро́дъ, глаго́лаше и́мъ: послу́шайте Мене́ вси́ и разумѣ́йте: (Зач. 29) І призва́в весь наро́д, глаго́лаше їм: послу́шайте Мене́ всі і разумі́йте:
15
15
ничто́же є́сть внѣу́ду человѣ́ка входи́мо въ о́нь, є́же мо́жетъ оскверни́ти єго́: но исходя́щая от него́, та́ су́ть скверня́щая человѣ́ка: нічто́же єсть вніу́ду челові́ка входи́мо в онь, є́же мо́жеть оскверни́ти єго́; но ісходя́щая от него́ — та суть скверня́щая челові́ка;
16
16
а́ще кто́ и́мать у́шы слы́шати, да слы́шитъ. а́ще кто і́мать у́ші сли́шати, да сли́шить.
17
17
И єгда́ вни́де въ до́мъ от наро́да, вопроша́ху Єго́ ученицы́ Єго́ о при́тчи. І єгда́ вни́де в дом от наро́да, вопроша́ху Єго́ ученици́ Єго́ о при́тчі.
18
18
И глаго́ла и́мъ: та́ко ли и вы́ неразу́мливи єсте́? Не разумѣ́ете ли, я́ко все́, є́же извнѣ́ входи́моє въ человѣ́ка, не мо́жетъ оскверни́ти єго́? І глаго́ла їм: та́ко ли і ви неразу́мливі єсте́? Не разумі́єте ли, я́ко все, є́же ізвні́ входи́моє в челові́ка, не мо́жеть оскверни́ти єго́?
19
19
я́ко не вхо́дитъ єму́ въ се́рдце, но во чре́во: и афедро́номъ исхо́дитъ, истребля́я вся́ бра́шна. я́ко не вхо́дить єму́ в се́рдце, но во чре́во, і афедро́ном ісхо́дить, істребля́я вся бра́шна.
20
20
Глаго́лаше же, я́ко исходя́щеє от человѣ́ка, то́ скверни́тъ человѣ́ка: Глаго́лаше же, я́ко ісходя́щеє от челові́ка, то скверни́ть челові́ка;
21
21
извну́трь бо от се́рдца человѣ́ческа помышле́нія зла́я исхо́дятъ, прелюбодѣя́нія, любодѣя́нія, уби́йства, ізвну́тр бо от се́рдця челові́чеська помишле́нія зла́я ісхо́дять, прелюбодія́нія, любодія́нія, уби́йства,
22
22
татьбы́, лихои́мства, [оби́ды,] лука́вствія, ле́сть, студодѣя́нія, о́ко лука́во, хула́, горды́ня, безу́мство: татьби́, лихої́мства, [оби́ди,] лука́вствія, лесть, студодія́нія, о́ко лука́во, хула́, горди́ня, безу́мство, —
23
23
вся́ сія́ зла́я извну́трь исхо́дятъ и скверня́тъ человѣ́ка. вся сія́ зла́я ізвну́тр ісхо́дять і скверня́ть челові́ка.
24
24
И отту́ду воста́въ, и́де въ предѣ́лы Ти́рски и Сідо́нски: и вше́дъ въ до́мъ, ни кого́же хотя́ше, дабы́ єго́ чу́лъ: и не мо́же утаи́тися. (Зач. 30) І отту́ду воста́в, і́де в преді́ли Тирські і Сидо́нські; і, вшед в дом, ні кого́же хотя́ше, да́би єго́ чул; і не мо́же утаї́тися.
25
25
Слы́шавши бо жена́ о Не́мъ, єя́же дщи́ имя́ше ду́ха нечи́ста, прише́дши припаде́ къ нога́ма Єго́: Сли́шавши бо жена́ о Нем, єя́же дщи ім'я́ше ду́ха нечи́ста, прише́дши припаде́ к нога́ма Єго́;
26
26
жена́ же бѣ́ є́ллинска, сирофиники́сса ро́домъ: и моля́ше Єго́, да бѣ́са изжене́тъ изъ дще́ре єя́. жена́ же бі є́ллинська, сирофінікі́сса ро́дом; і моля́ше Єго́, да бі́са ізжене́ть із дще́ре єя́.
27
27
Іису́съ же рече́ є́й: оста́ви, да пе́рвѣе насы́тятся ча́да: нѣ́сть бо добро́ отъя́ти хлѣ́бъ ча́домъ и поврещи́ псо́мъ. Ісу́с же рече́ єй: оста́ви, да пе́рвіє наси́тяться ча́да, ність бо добро́ от’я́ти хліб ча́дом і поврещи́ псом.
28
28
Она́ же отвѣща́вши глаго́ла Єму́: є́й, Го́споди: и́бо и пси́ подъ трапе́зою ядя́тъ от крупи́цъ дѣте́й. Она́ же отвіща́вши глаго́ла Єму́: єй, Го́споди; і́бо і пси под трапе́зою ядя́ть от крупи́ць діте́й.
29
29
И рече́ є́й: за сіє́ сло́во, иди́: изы́де бѣ́съ изъ дще́ре твоєя́. І рече́ єй: за сіє́ сло́во, іди́; ізи́де біс із дще́ре твоєя́.
30
30
И ше́дши въ до́мъ сво́й, обрѣ́те бѣ́са изше́дша и дще́рь лежа́щу на одрѣ́. І ше́дши в дом свой, обрі́те бі́са ізше́дша і дщер лежа́щу на одрі́.
31
31
И па́ки изше́дъ Іису́съ от предѣ́лъ Ти́рскихъ и Сідо́нскихъ, пріи́де на мо́ре Галіле́йско, между́ предѣ́лы Декапо́льски. (Зач. 31) І па́ки ізше́д Ісу́с от преді́л Ти́рських і Сидо́нських, при́йде на мо́ре Галиле́йсько, между́ преді́ли Декапо́льскі.
32
32
И приведо́ша къ Нему́ глу́ха и гугни́ва, и моля́ху Єго́, да возложи́тъ на́нь ру́ку. І приведо́ша к Нему́ глу́ха і гугни́ва, і моля́ху Єго́, да возложи́ть нань ру́ку.
33
33
И поє́мь єго́ от наро́да єди́наго [осо́бь], вложи́ пе́рсты Своя́ во у́шы єго́ и плю́нувъ косну́ся язы́ка єго́: І поє́м єго́ от наро́да єди́наго [осо́б], вложи́ пе́рсти Своя́ во у́ші єго́ і плю́нув косну́ся язи́ка єго́;
34
34
и воззрѣ́въ на не́бо, воздохну́ и глаго́ла єму́: єффаѳа́, є́же є́сть разве́рзися. і воззрі́в на не́бо, воздохну́ і глаго́ла єму́: єффафа́, є́же єсть разве́рзися.
35
35
И а́біє разверзо́стася слу́ха єго́, и разрѣши́ся у́за язы́ка єго́, и глаго́лаше пра́во. І а́біє разверзо́стася слу́ха єго́, і разріши́ся у́за язи́ка єго́, і глаго́лаше пра́во.
36
36
И запрети́ и́мъ, да ни кому́же повѣ́дятъ: єли́ко же и́мъ То́й запреща́ше, па́че и́злиха проповѣ́даху. І запрети́ їм, да ні кому́же пові́дять; єли́ко же їм Той запреща́ше, па́че і́злиха пропові́даху.
37
37
И преи́злиха дивля́хуся, глаго́люще: до́брѣ все́ твори́тъ: и глухі́я твори́тъ слы́шати, и нѣмы́я глаго́лати. І преі́злиха дивля́хуся, глаго́люще: до́брі все твори́ть: і глухи́я твори́ть сли́шати, і німи́я глаго́лати.
Глава 8
Глава 8
1
1
Въ ты́я дни́, зѣло́ мно́гу наро́ду су́щу, и не иму́щымъ чесо́ я́сти, призва́въ Іису́съ ученики́ Своя́, глаго́ла и́мъ: (Зач. 32) В ти́я дні, зіло́ мно́гу наро́ду су́щу, і не іму́щим чесо́ я́сти, призва́в Ісу́с ученики́ Своя́, глаго́ла їм:
2
2
милосе́рдую о наро́дѣ, я́ко уже́ три́ дни́ присѣдя́тъ Мнѣ́ и не и́мутъ чесо́ я́сти: милосе́рдую о наро́ді, я́ко уже́ три дні присідя́ть Мні і не і́муть чесо́ я́сти;
3
3
и а́ще отпущу́ и́хъ не я́дшихъ въ до́мы своя́, ослабѣ́ютъ на пути́: мно́зи бо от ни́хъ издале́ча пришли́ су́ть. і а́ще отпущу́ їх не я́дших в до́ми своя́, ослабі́ють на путі́, мно́зі бо от них іздале́ча пришли́ суть.
4
4
И отвѣща́ша Єму́ ученицы́ Єго́: отку́ду си́хъ возмо́жетъ кто́ здѣ́ насы́тити хлѣ́бы въ пусты́ни? І отвіща́ша Єму́ ученици́ Єго́: отку́ду сих возмо́жеть кто зді наси́тити хлі́би в пусти́ні?
5
5
И вопроси́ и́хъ: коли́ко и́мате хлѣ́бовъ? Они́ же рѣ́ша: се́дмь. І вопроси́ їх: коли́ко і́мате хлі́бов? Они́ же рі́ша: седьм.
6
6
И повелѣ́ наро́ду возлещи́ на земли́: и пріє́мь се́дмь хлѣ́бовъ, хвалу́ возда́въ, преломи́ и дая́ше ученико́мъ Свои́мъ, да предлага́ютъ: и предложи́ша предъ наро́домъ. І повелі́ наро́ду возлещи́ на землі́; і приє́м седьм хлі́бов, хвалу́ возда́в, преломи́ і дая́ше ученико́м Свої́м, да предлага́ють; і предложи́ша пред наро́дом.
7
7
И имя́ху ры́бицъ ма́ло: и [сія́] благослови́въ, рече́ предложи́ти и ты́я. І ім'я́ху ри́биць ма́ло; і [сія́] благослови́в, рече́ предложи́ти і ти́я.
8
8
Ядо́ша же и насы́тишася: и взя́ша избы́тки укру́хъ, се́дмь ко́шницъ. Ядо́ша же і наси́тишася; і взя́ша ізби́тки укру́х, седьм ко́шниць.
9
9
Бя́ху же я́дшихъ я́ко четы́ре ты́сящы. И отпусти́ и́хъ. Бя́ху же я́дших я́ко чети́ре ти́сящі. І отпусти́ їх.
10
10
И а́біє влѣ́зъ въ кора́бль со ученики́ Свои́ми, пріи́де во страны́ Далмануѳа́нски. І а́біє вліз в кора́бль со ученики́ Свої́ми, при́йде во страни́ Далмануфа́нські.
11
11
И изыдо́ша фарісе́є и нача́ша стяза́тися съ Ни́мъ, и́щуще от Него́ зна́менія съ небесе́, искуша́юще Єго́. (Зач. 33) І ізидо́ша фарисе́є і нача́ша стяза́тися с Ним, і́щуще от Него́ зна́менія с небесе́, іскуша́юще Єго́.
12
12
И воздохну́въ ду́хомъ Свои́мъ, глаго́ла: что́ ро́дъ се́й зна́менія и́щетъ? Ами́нь глаго́лю ва́мъ, а́ще да́стся ро́ду сему́ зна́меніє. І воздохну́в ду́хом Свої́м, глаго́ла: что род сей зна́менія і́щеть? Амі́нь глаго́лю вам, а́ще да́сться ро́ду сему́ зна́меніє.
13
13
И оста́вль и́хъ, влѣ́зъ па́ки въ кора́бль, [и] и́де на о́нъ по́лъ. І оста́вль їх, вліз па́ки в кора́бль, [і] і́де на он пол.
14
14
И забы́ша ученицы́ Єго́ взя́ти хлѣ́бы и ра́звѣ єди́наго хлѣ́ба не имя́ху съ собо́ю въ корабли́. І заби́ша ученици́ Єго́ взя́ти хлі́би і ра́зві єди́наго хлі́ба не ім'я́ху с собо́ю в кораблі́.
15
15
И преща́ше и́мъ, глаго́ля: зри́те, блюди́теся от ква́са фарісе́йска и от ква́са И́родова. І преща́ше їм, глаго́ля: зрі́те, блюді́теся от ква́са фарисе́йська і от ква́са І́родова.
16
16
И помышля́ху, дру́гъ ко дру́гу глаго́люще, я́ко хлѣ́бы не и́мамы. І помишля́ху, друг ко дру́гу глаго́люще, я́ко хлі́би не і́мами.
17
17
И разумѣ́въ Іису́съ, глаго́ла и́мъ: что́ помышля́ете, я́ко хлѣ́бы не и́мате? Не у́ ли чу́вствуєте, ниже́ разумѣ́ете? Єще́ ли окамене́но се́рдце ва́ше и́мате? І разумі́в Ісу́с, глаго́ла їм: что помишля́єте, я́ко хлі́би не і́мате? Не у ли чу́вствуєте, ніже́ разумі́єте? Єще́ ли окамене́но се́рдце ва́ше і́мате?
18
18
О́чи иму́ще не ви́дите? И у́шы иму́ще не слы́шите? И не по́мните ли, О́чі іму́ще не ви́діте? І у́ші іму́ще не сли́шите? І не по́мните ли,
19
19
егда́ пя́ть хлѣ́бы преломи́хъ въ пя́ть ты́сящъ, коли́ко ко́шъ испо́лнь укру́хъ прія́сте? Глаго́лаша Єму́: двана́десять. єгда́ п'ять хлі́би преломи́х в п'ять ти́сящ, коли́ко кош іспо́лнь укру́х прия́сте? Глаго́лаша Єму́: двана́десять.
20
20
Єгда́ же се́дмь въ четы́ре ты́сящы, коли́ко ко́шницъ исполне́нія укру́хъ взя́сте? Они́ же рѣ́ша: се́дмь. Єгда́ же седьм в чети́ре ти́сящі, коли́ко ко́шниць ісполне́нія укру́х взя́сте? Они́ же рі́ша: седьм.
21
21
И глаго́ла и́мъ: ка́ко не разумѣ́ете? І глаго́ла їм: ка́ко не разумі́єте?
22
22
И пріи́де въ Виѳсаи́ду: и приведо́ша къ Нему́ слѣ́па, и моля́ху Єго́, да єго́ ко́снется. (Зач. 34) І при́йде в Вифсаї́ду; і приведо́ша к Нему́ слі́па, і моля́ху Єго́, да єго́ ко́снеться.
23
23
И є́мь за ру́ку слѣпа́го, изведе́ єго́ во́нъ изъ ве́си: и плю́нувъ на о́чи єго́, [и] возло́жь ру́цѣ на́нь, вопроша́ше єго́, а́ще что́ ви́дитъ? І єм за ру́ку сліпа́го, ізведе́ єго́ вон із ве́сі; і плю́нув на о́чі єго́, [і] возло́жь ру́ці нань, вопроша́ше єго́, а́ще что ви́дить?
24
24
И воззрѣ́въ глаго́лаше: ви́жу человѣ́ки я́ко дре́віє ходя́щя. І воззрі́в глаго́лаше: ви́жу челові́ки я́ко дре́віє ходя́щя.
25
25
Пото́мъ [же] па́ки возложи́ ру́цѣ на о́чи єго́ и сотвори́ єго́ прозрѣ́ти: и утвори́ся и узрѣ́ свѣ́тло все́. Пото́м [же] па́ки возложи́ ру́ці на о́чі єго́ і сотвори́ єго́ прозрі́ти; і утвори́ся, [і ісцілі́] і узрі́ сві́тло все.
26
26
И посла́ єго́ въ до́мъ єго́, глаго́ля: ни въ ве́сь вни́ди, ни повѣ́ждь кому́ въ ве́си. І посла́ єго́ в дом єго́, глаго́ля: ні в весь вни́ди, ні пові́ждь кому́ в ве́сі.
27
27
И изы́де Іису́съ и ученицы́ Єго́ въ ве́си Кесарі́и Фили́пповы: и на пути́ вопроша́ше ученики́ Своя́, глаго́ля и́мъ: кого́ Мя глаго́лютъ человѣ́цы бы́ти? (Зач. 35) І ізи́де Ісу́с і ученици́ Єго́ в ве́сі Кесарі́ї Фили́ппові; і на путі́ вопроша́ше ученики́ Своя́ Глаго́ля їм: кого́ М'я глаго́лють челові́ци би́ти?
28
28
Они́ же отвѣща́ша: Іоа́нна Крести́теля: и ині́и Илію́: друзі́и же єди́наго от проро́къ. Они́ же отвіща́ша: Іоа́нна Крести́теля; і іні́ї Ілію́; друзі́ї же єди́наго от проро́к.
29
29
И То́й глаго́ла и́мъ: вы́ же кого́ Мя глаго́лете бы́ти? Отвѣща́въ же Пе́тръ глаго́ла Єму́: Ты́ єси́ Христо́съ. І Той глаго́ла їм: ви же кого́ М'я глаго́лете би́ти? Отвіща́в же Петр глаго́ла Єму́: Ти єси́ Христо́с.
30
30
И запрети́ и́мъ, да ни кому́же глаго́лютъ о Не́мъ. (Зач. 36) І запрети́ їм, да ні кому́же глаго́лють о Нем.
31
31
И нача́тъ учи́ти и́хъ, я́ко подоба́єтъ Сы́ну Человѣ́ческому мно́го пострада́ти, и искуше́ну бы́ти от ста́рецъ и архієре́й и кни́жникъ, и убіє́ну бы́ти, и въ тре́тій де́нь воскре́снути. І нача́т учи́ти їх, я́ко подоба́єть Си́ну Челові́чеському мно́го пострада́ти, і іскуше́ну би́ти от ста́рець, і архієре́й, і кни́жник, і убіє́ну би́ти, і в тре́тій день воскре́снути.
32
32
И не обину́яся сло́во глаго́лаше. И пріє́мь Єго́ Пе́тръ, нача́тъ прети́ти Єму́. І не обину́яся сло́во глаго́лаше. І приє́м Єго́ Петр, нача́т прети́ти Єму́.
33
33
О́нъ же обра́щься и воззрѣ́въ на ученики́ Своя́, запрети́ Петро́ви, глаго́ля: иди́ за Мно́ю, сатано́: я́ко не мы́слиши, я́же [су́ть] Бо́жія, но я́же человѣ́ческа. Он же обра́щся і воззрі́в на ученики́ Своя́, запрети́ Петро́ві, глаго́ля: іди́ за Мно́ю, сатано́; я́ко не ми́слиши, я́же [суть] Бо́жія, но я́же челові́чеська.
34
34
И призва́въ наро́ды со ученики́ Свои́ми, рече́ и́мъ: и́же хо́щетъ по Мнѣ́ ити́, да отве́ржется себе́, и во́зметъ кре́стъ сво́й, и по Мнѣ́ гряде́тъ: І призва́в наро́ди со ученики́ Свої́ми, рече́ їм: (Зач. 37) і́же хо́щеть по Мні іти́, да отве́ржеться себе́, і во́зьметь крест свой, і по Мні гряде́ть;
35
35
и́же бо а́ще хо́щетъ ду́шу свою́ спасти́, погуби́тъ ю́: а и́же погуби́тъ ду́шу свою́ Мене́ ра́ди и Єва́нгеліа, то́й спасе́тъ ю́: і́же бо а́ще хо́щеть ду́шу свою́ спасти́, погуби́ть ю, а і́же погуби́ть ду́шу свою́ Мене́ ра́ди і Єва́нгелія, той спасе́ть ю;
36
36
ка́я бо по́льза человѣ́ку, а́ще пріобря́щетъ мі́ръ ве́сь, и отщети́тъ ду́шу свою́? ка́я бо по́льза челові́ку, а́ще приобря́щеть мир весь і отщети́ть ду́шу свою́?
37
37
или́ что́ да́стъ человѣ́къ измѣ́ну на души́ своє́й? іли́ что дасть челові́к ізмі́ну на душі́ своє́й?
38
38
И́же бо а́ще постыди́тся Мене́ и Мои́хъ слове́съ въ ро́дѣ се́мъ прелюбодѣ́йнѣмъ и грѣ́шнѣмъ, и Сы́нъ Человѣ́ческій постыди́тся єго́, єгда́ пріи́детъ во сла́вѣ Отца́ Своєго́ со А́нгелы святы́ми. І́же бо а́ще постиди́ться Мене́ і Мої́х слове́с в ро́ді сем прелюбоді́йнім і грі́шнім, і Син Челові́чеський постиди́ться єго́, єгда́ при́йдеть во сла́ві Отця́ Своєго́ со А́нгели святи́ми.
Глава 9
Глава 9
1
1
И глаго́лаше и́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко су́ть нѣ́цыи от здѣ́ стоя́щихъ, и́же не и́мутъ вкуси́ти сме́рти, до́ндеже ви́дятъ Ца́рствіє Бо́жіє прише́дшеє въ си́лѣ. І глаго́лаше їм: амі́нь глаго́лю вам, я́ко суть ні́ції от зді стоя́щих, і́же не і́муть вкуси́ти сме́рти, до́ндеже ви́дять Ца́рствіє Бо́жиє прише́дшеє в си́лі.
2
2
И по шести́ дне́хъ поя́тъ Іису́съ Петра́ и Іа́кова и Іоа́нна, и возведе́ и́хъ на гору́ высоку́ осо́бь єди́ны: и преобрази́ся предъ ни́ми. (Зач. 38) І по шести́ днех поя́т Ісу́с Петра́ і Іа́кова і Іоа́нна, і возведе́ їх на гору́ високу́ осо́б єди́ни; і преобрази́ся пред ни́ми.
3
3
И ри́зы Єго́ бы́ша блеща́щяся, бѣлы́ зѣло́ я́ко снѣ́гъ, яцѣ́хже не мо́жетъ бѣли́лникъ убѣли́ти на земли́. І ри́зи Єго́ би́ша блеща́щяся, біли́ зіло́, я́ко сніг, яці́хже не мо́жеть біли́льник убіли́ти на землі́.
4
4
И яви́ся и́мъ Иліа́ съ Моисе́ємъ: и бѣ́ста со Іису́сомъ глаго́люща. І яви́ся їм Ілія́ с Моїсе́єм; і бі́ста со Ісу́сом глаго́люща.
5
5
И отвѣща́въ Пе́тръ глаго́ла Іису́сови: Равви́, добро́ є́сть на́мъ здѣ́ бы́ти: и сотвори́мъ кро́вы три́, Тебѣ́ єди́нъ, и Моисе́єви єди́нъ, и Иліи́ єди́нъ. І отвіща́в Петр глаго́ла Ісу́сові: Равві́, добро́ єсть нам зді би́ти; і сотвори́м кро́ви три, Тебі́ єди́н, і Моїсе́єві єди́н, і Ілії́ єди́н.
6
6
Не вѣ́дяше бо, что́ рѣщи́: бя́ху бо пристра́шни. Не ві́дяше бо, что ріщи́, бя́ху бо пристра́шні.
7
7
И бы́сть о́блакъ осѣня́я и́хъ: и пріи́де гла́съ изъ о́блака, глаго́ля: Се́й є́сть Сы́нъ Мо́й возлю́бленный, Того́ послу́шайте. І бисть о́блак осіня́я їх; і при́йде глас із о́блака, глаго́ля: Сей єсть Син Мой возлю́бленний, Того́ послу́шайте.
8
8
И внеза́пу воззрѣ́вше, ктому́ ни кого́же ви́дѣша, то́кмо Іису́са єди́наго съ собо́ю. І внеза́пу воззрі́вше, ктому́ ні кого́же ви́діша, то́кмо Ісу́са єди́наго с собо́ю.
9
9
Сходя́щымъ же и́мъ съ горы́, запрети́ и́мъ, да ни кому́же повѣ́дятъ, я́же ви́дѣша, то́кмо єгда́ Сы́нъ Человѣ́ческій изъ ме́ртвыхъ воскре́снетъ. Сходя́щим же їм с гори́, запрети́ їм, да ні кому́же пові́дять, я́же ви́діша, то́кмо єгда́ Син Челові́чеський із ме́ртвих воскре́снеть.
10
10
И сло́во удержа́ша въ себѣ́, стяза́ющеся, что́ є́сть, є́же изъ ме́ртвыхъ воскре́снути. (Зач. 39) І сло́во удержа́ша в себі́, стяза́ющеся, что єсть, є́же із ме́ртвих воскре́снути.
11
11
И вопроша́ху Єго́ глаго́люще: ка́ко глаго́лютъ кни́жницы, я́ко Иліи́ подоба́єтъ пріити́ пре́жде? І вопроша́ху Єго́ глаго́люще: ка́ко глаго́лють кни́жници, я́ко Ілії́ подоба́єть прийти́ пре́жде?
12
12
О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: Иліа́ у́бо прише́дъ пре́жде, устро́итъ вся́: и ка́ко є́сть пи́сано о Сы́нѣ Человѣ́честѣмъ, да мно́го постра́ждетъ и уничиже́нъ бу́детъ: Он же отвіща́в рече́ їм: Ілія́ у́бо прише́д пре́жде, устро́їть вся; і ка́ко єсть пи́сано о Си́ні Челові́честім, да мно́го постра́ждеть і унічиже́н бу́деть;
13
13
но глаго́лю ва́мъ, я́ко и Иліа́ пріи́де, и сотвори́ша єму́, єли́ка хотѣ́ша, я́коже є́сть пи́сано о не́мъ. но глаго́лю вам, я́ко і Ілія́ при́йде, і сотвори́ша єму́, єли́ка хоті́ша, я́коже єсть пи́сано о нем.
14
14
И прише́дъ ко ученико́мъ, ви́дѣ наро́дъ мно́гъ о ни́хъ и кни́жники стяза́ющяся съ ни́ми. І прише́д ко ученико́м, ви́ді наро́д мног о них [о́крест їх] і кни́жники стяза́ющяся с ни́ми.
15
15
И а́біє ве́сь наро́дъ ви́дѣвъ Єго́ ужасе́ся, и прири́щуще цѣлова́ху Єго́. І а́біє весь наро́д ви́дів Єго́ ужасе́ся, і прири́щуще цілова́ху Єго́.
16
16
И вопроси́ кни́жники: что́ стяза́єтеся къ себѣ́ ? І вопроси́ кни́жники: что стяза́єтеся к себі́ [с ни́ми]?
17
17
И отвѣща́въ єди́нъ от наро́да рече́: Учи́телю, приведо́хъ сы́на моєго́ къ Тебѣ́, иму́ща ду́ха нѣ́ма: (Зач. 40) І отвіща́в єди́н от наро́да рече́: Учи́телю, приведо́х си́на моєго́ к Тебі́, іму́ща ду́ха ні́ма;
18
18
и идѣ́же коли́ждо и́метъ єго́, разбива́єтъ єго́, и пѣ́ны тещи́тъ, и скреже́щетъ зубы́ свои́ми, и оцѣпенѣва́єтъ: и рѣ́хъ ученико́мъ Твои́мъ, да изжену́тъ єго́, и не возмого́ша. і іді́же коли́ждо і́меть єго́, разбива́єть єго́, і пі́ни тещи́ть, і скреже́щеть зуби́ свої́ми, і оціпеніва́єть; і ріх ученико́м Твої́м, да ізжену́ть єго́, і не возмого́ша.
19
19
О́нъ же отвѣща́въ єму́ глаго́ла: о, ро́де невѣ́ренъ, доко́лѣ въ ва́съ бу́ду? Доко́лѣ терплю́ вы? Приведи́те єго́ ко Мнѣ́. Он же отвіща́в єму́ глаго́ла: о, ро́де неві́рен, доко́лі в вас бу́ду? Доко́лі терплю́ ви? Приведі́те єго́ ко Мні.
20
20
И привѣдо́ша єго́ къ Нему́. И ви́дѣвъ Єго́, а́біє ду́хъ стрясе́ єго́: и па́дъ на земли́, валя́шеся, пѣ́ны тещя́. І привідо́ша єго́ к Нему́. І ви́дів Єго́, а́біє дух стрясе́ єго́; і пад на землі́, валя́шеся, пі́ни тещя́.
21
21
И вопроси́ отца́ єго́: коли́ко лѣ́тъ є́сть, отне́лѣже сіє́ бы́сть єму́? О́нъ же рече́: издѣ́тска: І вопроси́ отця́ єго́: коли́ко літ єсть, отне́ліже сіє́ бисть єму́? Он же рече́: ізді́тська:
22
22
и мно́гажды во о́гнь вве́рже єго́ и въ во́ды, да погуби́тъ єго́: но а́ще что́ мо́жеши, помози́ на́мъ, милосе́рдовавъ о на́съ. і мно́гажди во огнь вве́рже єго́ і в во́ди, да погуби́ть єго́; но а́ще что мо́жеши, помози́ нам, милосе́рдовав о нас.
23
23
Іису́съ же рече́ єму́: є́же а́ще что́ мо́жеши вѣ́ровати, вся́ возмо́жна вѣ́рующему. Ісу́с же рече́ єму́: є́же а́ще что мо́жеши ві́ровати, вся возмо́жна ві́рующему.
24
24
И а́біє возопи́въ оте́цъ отроча́те, со слеза́ми глаго́лаше: вѣ́рую, Го́споди: помози́ моєму́ невѣ́рію. І а́біє возопи́в оте́ць отроча́те, со слеза́ми глаго́лаше: ві́рую, Го́споди! Помози́ моєму́ неві́рію.
25
25
Ви́дѣвъ же Іису́съ, я́ко сри́щется наро́дъ, запрети́ ду́ху нечи́стому, глаго́ля єму́: ду́ше нѣмы́й и глухі́й, А́зъ ти́ повѣлева́ю: изы́ди изъ него́ и ктому́ не вни́ди въ него́. Ви́дів же Ісу́с, я́ко сри́щеться наро́д, запрети́ ду́ху нечи́стому, глаго́ля єму́: ду́ше німи́й і глухи́й, Аз ті повілева́ю: ізи́ди із него́ і ктому́ не вни́ди в него́.
26
26
И возопи́въ и мно́го пружа́вся, изы́де: и бы́сть я́ко ме́ртвъ, я́коже мно́зѣмъ глаго́лати, я́ко у́мре. І возопи́в і мно́го пружа́вся, ізи́де; і бисть я́ко мертв, я́коже мно́зім глаго́лати, я́ко у́мре.
27
27
Іису́съ же є́мь єго́ за ру́ку, воздви́же єго́: и воста́. Ісу́с же єм єго́ за ру́ку, воздви́же єго́; і воста́.
28
28
И вше́дшу Єму́ въ до́мъ, ученицы́ Єго́ вопроша́ху Єго́ єди́наго: я́ко мы́ не возмого́хомъ изгна́ти єго́? І вше́дшу Єму́ в дом, ученици́ Єго́ вопроша́ху Єго́ єди́наго: я́ко ми не возмого́хом ізгна́ти єго́?
29
29
И рече́ и́мъ: се́й ро́дъ ничи́мже мо́жетъ изы́ти, то́кмо моли́твою и посто́мъ. І рече́ їм: сей род нічи́мже мо́жеть ізи́ти, то́кмо моли́твою і посто́м.
30
30
И отту́ду изше́дше, идя́ху сквозѣ́ Галіле́ю: и не хотя́ше, да кто́ увѣ́сть. І отту́ду ізше́дше, ідя́ху сквозі́ Галіле́ю; і не хотя́ше, да кто уві́сть.
31
31
Уча́ше бо ученики́ Своя́ и глаго́лаше и́мъ, я́ко Сы́нъ Человѣ́ческій пре́данъ бу́детъ въ ру́цѣ человѣ́честѣ, и убію́тъ Єго́: и убіє́нъ бы́въ, въ тре́тій де́нь воскре́снетъ. Уча́ше бо ученики́ Своя́ і глаго́лаше їм, я́ко Син Челові́чеський пре́дан бу́деть в ру́ці челові́чєсті, і убію́ть Єго́; і убіє́н бив, в тре́тій день воскре́снеть.
32
32
Они́ же не разумѣва́ху глаго́ла и боя́хуся Єго́ вопроси́ти. Они́ же не разуміва́ху глаго́ла і боя́хуся Єго́ вопроси́ти.
33
33
И пріи́де въ Капернау́мъ: и въ дому́ бы́въ, вопроша́ше и́хъ: что́ на пути́ въ себѣ́ помышля́сте? (Зач. 41) І при́йде в Капернау́м; і в дому́ бив, вопроша́ше їх; что на путі́ в себі́ помишля́сте?
34
34
Они́ же молча́ху: дру́гъ ко дру́гу бо стяза́шася на пути́, кто́ [е́сть] бо́лій. Они́ же молча́ху: друг ко дру́гу бо стяза́шася на путі́, кто [єсть] бо́лій.
35
35
И сѣ́дъ пригласи́ обана́десяте и глаго́ла и́мъ: а́ще кто́ хо́щетъ ста́рѣй бы́ти, да бу́детъ всѣ́хъ ме́ншій и всѣ́мъ слуга́. І сід пригласи́ обана́десяте і глаго́ла їм: а́ще кто хо́щеть ста́рій би́ти, да бу́деть всіх ме́нший і всім слуга́.
36
36
И пріи́мь отроча́, поста́ви є́ посредѣ́ и́хъ: и объе́мь є́, рече́ и́мъ: І прийм отроча́, поста́ви є посреді́ їх; і об'є́м є, рече́ їм:
37
37
и́же а́ще єди́но таковы́хъ отроча́тъ пріи́метъ во и́мя Моє́, Мене́ пріє́млетъ: и и́же Мене́ пріє́млетъ, не Мене́ пріє́млетъ, но Посла́вшаго Мя́. і́же а́ще єди́но такови́х отроча́т при́йметь во і́м'я Моє́, Мене́ приє́млеть; і і́же Мене́ приє́млеть, не Мене́ приє́млеть, но Посла́вшаго М'я.
38
38
Отвѣща́ єму́ Іоа́ннъ, глаго́ля: Учи́телю, ви́дѣхомъ нѣ́коєго и́менемъ Твои́мъ изгоня́ща бѣ́сы, и́же не хо́дитъ по на́съ: и возбрани́хомъ єму́, я́ко не послѣ́дуєтъ на́мъ. Отвіща́ єму́ Іоа́нн, глаго́ля: Учи́телю, ви́діхом ні́коєго і́менем Твої́м ізгоня́ща бі́си, і́же не хо́дить по нас; і возбрани́хом єму́, я́ко не послі́дуєть нам.
39
39
Іису́съ же рече́: не брани́те єму́: никто́же бо є́сть, и́же сотвори́тъ си́лу о и́мени Моє́мъ, и возмо́жетъ вско́рѣ злосло́вити Мя́. Ісу́с же рече́: не брані́те єму́; нікто́же бо єсть, і́же сотвори́ть си́лу о і́мені Моє́м, і возмо́жеть вско́рі злосло́вити М'я.
40
40
И́же бо нѣ́сть на вы́, по ва́съ є́сть. І́же бо ність на ви, по вас єсть.
41
41
И́же бо а́ще напои́тъ вы́ ча́шею воды́ во и́мя Моє́, я́ко Христо́вы єсте́, ами́нь глаго́лю ва́мъ, не погуби́тъ мзды́ своєя́. І́же бо а́ще напої́ть ви ча́шею води́ во і́м'я Моє́, я́ко Христо́ви єсте́, амі́нь глаго́лю вам, не погуби́ть мзди своєя́.
42
42
И и́же а́ще соблазни́тъ єди́наго от ма́лыхъ си́хъ вѣ́рующихъ въ Мя́, до́брѣе є́сть єму́ па́че, а́ще облѣжи́тъ ка́мень же́рновный о вы́и єго́, и вве́рженъ бу́детъ въ мо́ре. (Зач. 42) І і́же а́ще соблазни́ть єди́наго от ма́лих сих ві́рующих в М'я, до́бріє єсть єму́ па́че, а́ще обліжи́ть ка́мень же́рновний о ви́ї єго́ і вве́ржен бу́деть в мо́ре.
43
43
И а́ще соблажня́етъ тя́ рука́ твоя́, отсѣцы́ ю́: до́брѣе ти́ є́сть бѣ́днику [бе́з руки́] въ живо́тъ вни́ти, не́же о́бѣ ру́цѣ иму́щу вни́ти въ геє́нну, во о́гнь неугаса́ющій, І а́ще соблажня́єть тя рука́ твоя́, отсіци́ ю: до́бріє ті єсть бі́днику [без руки́] в живо́т вни́ти, не́же о́бі ру́ці іму́щу вни́ти в геє́нну, во огнь неугаса́ющий,
44
44
идѣ́же че́рвь и́хъ не умира́єтъ, и о́гнь не угаса́єтъ. іді́же черв їх не умира́єть, і огнь не угаса́єть.
45
45
И а́ще нога́ твоя́ соблажня́етъ тя́, отсѣцы́ ю́: до́брѣе ти́ є́сть вни́ти въ живо́тъ хро́му, не́же двѣ́ но́зѣ иму́щу вве́ржену бы́ти въ геє́нну, во о́гнь неугаса́ющій, І а́ще нога́ твоя́ соблажня́єть тя, отсіци́ ю: до́бріє ті єсть вни́ти в живо́т хро́му, не́же дві но́зі іму́щу вве́ржену би́ти в геє́нну, во огнь неугаса́ющий,
46
46
идѣ́же че́рвь и́хъ не умира́єтъ, и о́гнь не угаса́єтъ. іді́же черв їх не умира́єть, і огнь не угаса́єть.
47
47
И а́ще о́ко твоє́ соблажня́етъ тя́, исткни́ є́: до́брѣе ти́ є́сть со єди́нѣмъ о́комъ вни́ти въ Ца́рствіє Бо́жіє, не́же двѣ́ о́цѣ иму́щу вве́ржену бы́ти въ геє́нну о́гненную, І а́ще о́ко твоє́ соблажня́єть тя, істкни́ є: до́бріє ті єсть со єди́нім о́ком вни́ти в Ца́рствіє Бо́жиє, не́же дві о́ці іму́щу вве́ржену би́ти в геє́нну о́гненную,
48
48
идѣ́же че́рвь и́хъ не умира́єтъ, и о́гнь не угаса́єтъ. іді́же черв їх не умира́єть, і огнь не угаса́єть.
49
49
Вся́къ бо огне́мъ осоли́тся, и вся́ка же́ртва со́лію осоли́тся. Всяк бо огне́м осоли́ться, і вся́ка же́ртва со́лію осоли́ться.
50
50
Добро́ со́ль: а́ще же со́ль не слана́ бу́детъ, чи́мъ осоли́тся? Имѣ́йте со́ль въ себѣ́, и ми́ръ имѣ́йте между́ собо́ю. Добро́ соль: а́ще же соль не слана́ бу́деть, чим осоли́ться? Імі́йте соль в себі́, і мир імі́йте между́ собо́ю.
Глава 10
Глава 10
1
1
И отту́ду воста́въ пре́йде въ предѣ́лы Іуде́йскія, [чре́зъ страну́ я́же] объ о́нъ по́лъ Іорда́на. И снидо́шася па́ки наро́ди къ Нему́: и я́ко обы́чай имѣ́, па́ки уча́ше и́хъ. І отту́ду воста́в пре́йде в преді́ли Іуде́йськія, [чрез страну́ я́же] об он пол Іорда́на. І снидо́шася па́ки наро́ди к Нему́, і я́ко оби́чай імі́, па́ки уча́ше їх.
2
2
И присту́пльше фарісе́є вопроси́ша Єго́: а́ще досто́итъ му́жу жену́ пусти́ти? Искуша́юще Єго́. (Зач. 43) І присту́пльше фарисе́є вопроси́ша Єго́: а́ще досто́їть му́жу жену́ пусти́ти? Іскуша́юще Єго́.
3
3
О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: что́ ва́мъ заповѣ́да Моисе́й? Он же отвіща́в рече́ їм: что вам запові́да Моїсе́й?
4
4
Они́ же рѣ́ша: Моисе́й повелѣ́ кни́гу распу́стную написа́ти, и пусти́ти. Они́ же рі́ша: Моїсе́й повелі́ кни́гу распу́стную написа́ти і пусти́ти.
5
5
И отвѣща́въ Іису́съ рече́ и́мъ: по жестосе́рдію ва́шему написа́ ва́мъ за́повѣдь сію́: І отвіща́в Ісу́с рече́ їм: по жестосе́рдію ва́шему написа́ вам за́повідь сію́;
6
6
от нача́ла же созда́нія, му́жа и жену́ сотвори́лъ я́ є́сть Бо́гъ: от нача́ла же созда́нія му́жа і жену́ сотвори́л я єсть Бог;
7
7
сего́ ра́ди оста́витъ человѣ́къ отца́ своєго́ и ма́терь сего́ ра́ди оста́вить челові́к отця́ своєго́ і ма́тер
8
8
и прилѣпи́тся къ женѣ́ своє́й, и бу́дета о́ба въ пло́ть єди́ну: тѣ́мже уже́ нѣ́ста два́, но пло́ть єди́на: і приліпи́ться к жені́ своє́й, і бу́дета о́ба в плоть єди́ну; ті́мже уже́ ні́ста два, но плоть єди́на;
9
9
е́же у́бо Бо́гъ сочета́, человѣ́къ да не разлуча́єтъ. є́же у́бо Бог сочета́, челові́к да не разлуча́єть.
10
10
И въ дому́ па́ки ученицы́ Єго́ о се́мъ вопроси́ша Єго́. І в дому́ па́ки ученици́ Єго́ о сем вопроси́ша Єго́.
11
11
И глаго́ла и́мъ: и́же а́ще пу́ститъ жену́ свою́ и оже́нится ино́ю, прелюбы́ твори́тъ на ню́: І глаго́ла їм: (Зач. 44) і́же а́ще пу́стить жену́ свою́ і оже́ниться іно́ю, прелюби́ твори́ть на ню;
12
12
и а́ще жена́ пу́ститъ му́жа [му́жа своєго́] и пося́гнетъ за ино́го, прелюбы́ твори́тъ. і а́ще жена́ пу́стить му́жа [му́жа своєго́] і пося́гнеть за іно́го, прелюби́ твори́ть.
13
13
И приноша́ху къ Нему́ дѣ́ти, да ко́снется и́хъ: ученицы́ же преща́ху принося́щымъ. І приноша́ху к Нему́ ді́ти, да ко́снеться їх; ученици́ же преща́ху принося́щим.
14
14
Ви́дѣвъ же Іису́съ негодова́ и рече́ и́мъ: оста́вите дѣте́й приходи́ти ко Мнѣ́ и не брани́те и́мъ, тацѣ́хъ бо є́сть Ца́рствіє Бо́жіє: Ви́дів же Ісу́с негодова́ і рече́ їм: оста́віте діте́й приходи́ти ко Мні і не брані́те їм, таці́х бо єсть Ца́рствіє Бо́жиє;
15
15
ами́нь глаго́лю ва́мъ: и́же а́ще не пріи́метъ Ца́рствія Бо́жія я́ко отроча́, не и́мать вни́ти въ не́. амі́нь глаго́лю вам: і́же а́ще не при́йметь Ца́рствія Бо́жия, я́ко отроча́, не і́мать вни́ти в не.
16
16
И объе́мь и́хъ, возло́жь ру́цѣ на ни́хъ, благословля́ше и́хъ. І об'є́м їх, возло́ж ру́ці на них, благословля́ше їх.
17
17
И исходя́щу Єму́ на пу́ть, прите́къ нѣ́кій и покло́нься на колѣ́ну Єму́, вопроша́ше Єго́: Учи́телю благі́й, что́ сотворю́, да живо́тъ вѣ́чный наслѣ́дствую? (Зач. 45) І ісходя́щу Єму́ на путь, прите́к ні́кий і покло́нься на колі́ну Єму́, вопроша́ше Єго́: Учи́телю благи́й, что сотворю́, да живо́т ві́чний наслі́дствую?
18
18
Іису́съ же рече́ єму́: что́ Мя́ глаго́леши бла́га? Никто́же бла́гъ, то́кмо єди́нъ Бо́гъ. Ісу́с же рече́ єму́: что М'я глаго́леши бла́га? Нікто́же благ, то́кмо єди́н Бог.
19
19
За́повѣди вѣ́си: не прелюбы́ сотвори́ши: не убі́й: не укра́ди: не лжесвидѣ́телствуй: не оби́ди: чти́ отца́ твоєго́ и ма́терь. За́повіді ві́си: не прелюби́ сотвори́ши, не убі́й, не укра́ди, не лжесвиді́тельствуй, не оби́ди, чти отця́ твоєго́ і ма́тер.
20
20
О́нъ же отвѣща́въ рече́ Єму́: Учи́телю, сія́ вся́ сохрани́хъ от ю́ности моєя́. Он же отвіща́в рече́ Єму́: Учи́телю, сія́ вся сохрани́х от ю́ности моєя́.
21
21
Іису́съ же воззрѣ́въ на́нь, возлюби́ єго́ и рече́ єму́: єди́наго єси́ не доконча́лъ: иди́, єли́ка и́маши, прода́ждь и да́ждь ни́щымъ, и имѣ́ти и́маши сокро́вище на небеси́: и пріиди́ [и] ходи́ вслѣ́дъ Мене́, взе́мъ кре́стъ. Ісу́с же воззрі́в нань, возлюби́ єго́ і рече́ єму́: єди́наго єси́ не доконча́л: іди́, єли́ка і́маши, прода́ждь і даждь ни́щим, і імі́ти і́маши сокро́вище на небесі́; і прийди́ [і] ходи́ вслід Мене́, взем крест.
22
22
О́нъ же дря́хлъ бы́въ о словеси́ [о словесі́ се́мъ], отъи́де скорбя́: бѣ́ бо имѣ́я стяжа́нія мно́га. Он же дряхл бив о словесі́ [о словесі́ сем], оти́де скорб'я́, бі бо імі́я стяжа́нія мно́га.
23
23
И воззрѣ́въ Іису́съ глаго́ла ученико́мъ Свои́мъ: ка́ко неудо́бь иму́щіи бога́тство въ Ца́рствіє Бо́жіє вни́дутъ. І воззрі́в Ісу́с глаго́ла ученико́м Свої́м: (Зач. 46) ка́ко неудо́б іму́щії бога́тство в Ца́рствіє Бо́жиє вни́дуть.
24
24
Ученицы́ же ужаса́хуся о словесѣ́хъ Єго́. Іису́съ же па́ки отвѣща́въ глаго́ла и́мъ: ча́да, ка́ко неудо́бь упова́ющымъ на бога́тство въ Ца́рствіє Бо́жіє вни́ти: Ученици́ же ужаса́хуся о словесі́х Єго́. Ісу́с же па́ки отвіща́в глаго́ла їм: ча́да, ка́ко неудо́б упова́ющим на бога́тство в Ца́рствіє Бо́жиє вни́ти!
25
25
удо́бѣе бо є́сть велбу́ду сквозѣ́ иглинѣ́ у́шы проити́, не́же бога́ту въ Ца́рствіє Бо́жіє вни́ти. Удо́біє бо єсть вельбу́ду сквозі́ іглині́ у́ші пройти́, не́же бога́ту в Ца́рствіє Бо́жиє вни́ти.
26
26
Они́ же и́злиха дивля́хуся, глаго́люще къ себѣ́: то́ кто́ мо́жетъ спасе́нъ бы́ти? Они́ же і́злиха дивля́хуся, глаго́люще к себі́: то кто мо́жеть спасе́н би́ти?
27
27
Воззрѣ́въ же на ни́хъ Іису́съ глаго́ла: у человѣ́къ невозмо́жно, но не у Бо́га: вся́ бо возмо́жна су́ть у Бо́га. Воззрі́в же на них Ісу́с глаго́ла: у челові́к невозмо́жно, но не у Бо́га, вся бо возмо́жна суть у Бо́га.
28
28
Нача́тъ же Пе́тръ глаго́лати Єму́: се́, мы́ оста́вихомъ вся́ и вслѣ́дъ Тебе́ идо́хомъ. Нача́т же Петр глаго́лати Єму́: се, ми оста́вихом вся і вслід Тебе́ ідо́хом.
29
29
Отвѣща́въ же Іису́съ рече́: ами́нь глаго́лю ва́мъ: никто́же є́сть, и́же оста́вилъ є́сть до́мъ, или́ бра́тію, или́ сестры́, или́ отца́, или́ ма́терь, или́ жену́, или́ ча́да, или́ се́ла, Мене́ ра́ди и Єва́нгеліа ра́ди: Отвіща́в же Ісу́с рече́: амі́нь глаго́лю вам: нікто́же єсть, і́же оста́вил єсть дом, іли́ бра́тію, іли́ сестри́, іли́ отця́, іли́ ма́тер, іли́ жену́, іли́ ча́да, іли́ се́ла, Мене́ ра́ди і Єва́нгелія ра́ди;
30
30
а́ще не пріи́метъ стори́цею ны́нѣ во вре́мя сіє́, домо́въ, и бра́тій, и се́стръ, и отца́, и ма́тере, и ча́дъ, и се́лъ, во изгна́ніи, и въ вѣ́къ гряду́щій живо́тъ вѣ́чный: а́ще не при́йметь стори́цею ни́ні во вре́м'я сіє́, домо́в, і бра́тій, і сестр, і отця́, і ма́тере, і чад, і сел, во ізгна́нії, і в вік гряду́щий живо́т ві́чний;
31
31
мно́зи же бу́дутъ пе́рвіи послѣ́дни, и послѣ́дніи пе́рви. мно́зі же бу́дуть пе́рвії послі́дні, і послі́днії пе́рві.
32
32
Бя́ху же на пути́, восходя́ще во Ієрусали́мъ: и бѣ́ варя́я и́хъ Іису́съ, и ужаса́хуся, и вслѣ́дъ иду́ще, боя́хуся. И поє́мь па́ки обана́десять, нача́тъ и́мъ глаго́лати, я́же хотя́ху Єму́ бы́ти: Бя́ху же на путі́, восходя́ще во Ієрусали́м; і бі варя́я їх Ісу́с, і ужаса́хуся, і вслід іду́ще, боя́хуся. (Зач. 47) І поє́м па́ки обана́десять, нача́т їм глаго́лати, я́же хотя́ху Єму́ би́ти;
33
33
я́ко, се́, восхо́димъ во Ієрусали́мъ, и Сы́нъ Человѣ́ческій пре́данъ бу́детъ архієре́омъ и кни́жникомъ, и осу́дятъ Єго́ на сме́рть, и предадя́тъ Єго́ язы́комъ: я́ко, се, восхо́дим во Ієрусали́м, і Син Челові́чеський пре́дан бу́деть архієре́йом і кни́жником, і осу́дять Єго́ на смерть, і предадя́ть Єго́ язи́ком;
34
34
и поруга́ются Єму́, и уя́звятъ Єго́, и оплю́ютъ Єго́, и убію́тъ Єго́: и въ тре́тій де́нь воскре́снетъ. і поруга́ються Єму́, і уя́зв'ять Єго́, і оплю́ють Єго́, і убію́ть Єго́; і в тре́тій день воскре́снеть.
35
35
И предъ Него́ пріидо́ста Іа́ковъ и Іоа́ннъ, сы́на Зеведе́єва, глаго́люща: Учи́телю, хо́щева, да, є́же а́ще про́сива, сотвори́ши на́ма. І пред Него́ прийдо́ста Іа́ков і Іоа́нн, си́на Зеведе́єва, глаго́люща: Учи́телю, хо́щева, да, є́же а́ще про́сива, сотвори́ши на́ма.
36
36
О́нъ же рече́ и́ма: что́ хо́щета, да сотворю́ ва́ма? Он же рече́ ї́ма: что хо́щета, да сотворю́ ва́ма?
37
37
О́на же рѣ́ста Єму́: да́ждь на́мъ, да єди́нъ о десну́ю Тебе́ и єди́нъ о шу́юю Тебе́ ся́дева во сла́вѣ Твоє́й. О́на же рі́ста Єму́: даждь нам, да єди́н о десну́ю Тебе́ і єди́н о шу́юю Тебе́ ся́дева во сла́ві Твоє́й.
38
38
Іису́съ же рече́ и́ма: не вѣ́ста, чесо́ про́сита: мо́жета ли пи́ти ча́шу, ю́же А́зъ пію́, и креще́ніємъ, и́мже А́зъ креща́юся, крести́тися? Ісу́с же рече́ ї́ма: не ві́ста, чесо́ про́сита; мо́жета ли пи́ти ча́шу, ю́же Аз пію́, і креще́нієм, і́мже Аз кре́ща́юся, крести́тися?
39
39
О́на же рѣ́ста Єму́: мо́жева. Іису́съ же рече́ и́ма: ча́шу у́бо, ю́же А́зъ пію́, испіє́та, и креще́ніємъ, и́мже А́зъ креща́юся, крести́тася: О́на же рі́ста Єму́: мо́жева. Ісу́с же рече́ ї́ма: ча́шу у́бо, ю́же Аз пію́, іспіє́та, і креще́нієм, і́мже Аз кре́ща́юся, крести́тася;
40
40
а є́же сѣ́сти о десну́ю Мене́ и о шу́юю, нѣ́сть Мнѣ́ да́ти, но и́мже угото́вано є́сть. а є́же сі́сти о десну́ю Мене́ і о шу́юю, ність Мні да́ти, но ї́мже угото́вано єсть.
41
41
И слы́шавше де́сять, нача́ша негодова́ти о Іа́ковѣ и Іоа́ннѣ. І сли́шавше де́сять, нача́ша негодова́ти о Іа́кові і Іоа́нні.
42
42
Іису́съ же призва́въ и́хъ, глаго́ла и́мъ: вѣ́сте, я́ко мня́щіися владѣ́ти язы́ки, соодолѣва́ютъ и́мъ, и вели́цыи и́хъ облада́ютъ и́ми: Ісу́с же призва́в їх, глаго́ла їм: ві́сте, я́ко мня́щіїся владі́ти язи́ки, соодоліва́ють їм, і вели́ції їх облада́ють ї́ми;
43
43
не та́ко же бу́детъ въ ва́съ: но и́же а́ще хо́щетъ въ ва́съ вя́щшій бы́ти, да бу́детъ ва́мъ слуга́: не та́ко же бу́деть в вас: но і́же а́ще хо́щеть в вас в'я́щший би́ти, да бу́деть вам слуга́;
44
44
и и́же а́ще хо́щетъ въ ва́съ бы́ти ста́рѣй, да бу́детъ всѣ́мъ ра́бъ: і і́же а́ще хо́щеть в вас би́ти ста́рій, да бу́деть всім раб;
45
45
и́бо Сы́нъ Человѣ́чь не пріи́де, да послу́жатъ Єму́, но да послу́житъ и да́стъ ду́шу Свою́ избавле́ніє за мно́ги. і́бо Син Челові́чь не при́йде, да послу́жать Єму́, но да послу́жить і дасть ду́шу Свою́ ізбавле́ніє за мно́гі.
46
46
И пріидо́ша во Ієрихо́нъ. И исходя́щу Єму́ от Ієрихо́на, и ученико́мъ Єго́, и наро́ду мно́гу, сы́нъ Тіме́овъ Варті́мей слѣпы́й сѣдя́ше при пути́, прося́. (Зач. 48) І прийдо́ша во Ієрихо́н. І ісходя́щу Єму́ от Ієрихо́на, і ученико́м Єго́, і наро́ду мно́гу, син Тиме́йов Варти́мей, сліпи́й, сідя́ше при путі́, прося́.
47
47
И слы́шавъ, я́ко Іису́съ Назоряни́нъ є́сть, нача́тъ зва́ти и глаго́лати: Сы́не Дави́довъ Іису́се, поми́луй мя́. І сли́шав, я́ко Ісу́с Назоряни́н єсть, нача́т зва́ти і глаго́лати: Си́не Дави́дов Ісу́се, поми́луй м'я.
48
48
И преща́ху єму́ мно́зи, да умолчи́тъ: о́нъ же мно́жає па́че зва́ше: Сы́не Дави́довъ, поми́луй мя́. І преща́ху єму́ мно́зі, да умолчи́ть, он же мно́жає па́че зва́ше: Си́не Дави́дов, поми́луй м'я.
49
49
И ста́въ Іису́съ, рече́ єго́ возгласи́ти. И возгласи́ша слѣпца́, глаго́люще єму́: дерза́й, воста́ни, зове́тъ тя́. І став Ісу́с, рече́ єго́ возгласи́ти. І возгласи́ша сліпця́, глаго́люще єму́: дерза́й, воста́ни, зове́ть тя.
50
50
О́нъ же отве́ргъ ри́зы своя́, воста́въ пріи́де ко Іису́сови. Он же отве́рг ри́зи своя́, воста́в при́йде ко Ісу́сові.
51
51
И отвѣща́въ глаго́ла єму́ Іису́съ: что́ хо́щеши, да сотворю́ тебѣ́? Слѣпы́й же глаго́ла єму́: учи́телю, да прозрю́. І отвіща́в глаго́ла єму́ Ісу́с: что хо́щеши, да сотворю́ тебі́? Сліпи́й же глаго́ла єму́: учи́телю, да прозрю́.
52
52
Іису́съ же рече́ єму́: иди́: вѣ́ра твоя́ спасе́ тя. И а́біє прозрѣ́ и по Іису́сѣ и́де въ пу́ть. Ісу́с же рече́ єму́: іди́: ві́ра твоя́ спасе́ тя. І а́біє прозрі́ і по Ісу́сі і́де в путь.
Глава 11
Глава 11
1
1
И єгда́ прибли́жи[ша]ся во Ієрусали́мъ, въ Виѳсфагі́ю и Виѳа́нію, къ горѣ́ Єлео́нстѣй, посла́ два́ от учени́къ Свои́хъ (Зач. 49) І єгда́ прибли́жи[ша]ся во Ієрусали́м, в Вифсфагі́ю і Вифа́нію, к горі́ Єлео́нстій, посла́ два от учени́к Свої́х
2
2
и глаго́ла и́ма: иди́та въ ве́сь, я́же є́сть пря́мо ва́ма: и а́біє входя́ща въ ню́, обря́щета жребя́ привя́зано, на не́же никто́же от человѣ́къ всѣ́де: отрѣ́шша є́, приведи́та: і глаго́ла ї́ма: іді́та в весь, я́же єсть пря́мо ва́ма; і а́біє входя́ща в ню, обря́щета жреб'я́ прив'я́зано, на не́же нікто́же от челові́к всі́де; отрі́шша є, приведі́та;
3
3
и а́ще кто́ ва́ма рече́тъ: что́ твори́та сіє́? Рцы́та, я́ко Госпо́дь тре́буєтъ є́: и а́біє по́слетъ є́ сѣ́мо. і а́ще кто ва́ма рече́ть: что твори́та сіє́? Рци́та, я́ко Госпо́дь тре́буєть є; і а́біє по́слеть є сі́мо.
4
4
Идо́ста же, и обрѣто́ста жребя́ привя́зано при две́рехъ внѣ́ на распу́тіи, и отрѣши́ста є́. Ідо́ста же, і обріто́ста жреб'я́ прив'я́зано при две́рех вні на распу́тії, і отріши́ста є.
5
5
И нѣ́цыи от стоя́щихъ ту́ глаго́лаху и́ма: что́ дѣ́ета отрѣша́юща жребя́? І ні́ції от стоя́щих ту глаго́лаху ї́ма: что ді́єта отріша́юща жреб'я́?
6
6
О́на же рѣ́ста и́мъ, я́коже заповѣ́да и́ма Іису́съ: и оста́виша я́. О́на же рі́ста їм, я́коже запові́да ї́ма Ісу́с, і оста́виша я.
7
7
И приведо́ста жребя́ ко Іису́сови: и возложи́ша на не́ ри́зы своя́, и всѣ́де на не́. І приведо́ста жреб'я́ ко Ісу́сові, і возложи́ша на не ри́зи своя́, і всі́де на не.
8
8
Мно́зи же ри́зы своя́ постла́ша по пути́: друзі́и же ва́іа рѣ́заху от дре́вія и постила́ху по пути́. Мно́зі же ри́зи своя́ постла́ша по путі́; друзі́ї же ва́їя рі́заху от дре́вія і постила́ху по путі́.
9
9
И предходя́щіи и вслѣ́дъ гряду́щіи вопія́ху, глаго́люще: оса́нна, благослове́нъ Гряды́й во и́мя Госпо́дне, І предходя́щії і вслід гряду́щії вопія́ху, глаго́люще: оса́нна, благослове́н Гряди́й во і́м'я Госпо́днє!
10
10
благослове́но гряду́щеє ца́рство во и́мя Го́спода отца́ на́шего Дави́да: оса́нна въ вы́шнихъ. Благослове́нно гряду́щеє Ца́рство во і́м'я Го́спода отця́ на́шего Дави́да! Оса́нна в ви́шніх!
11
11
И вни́де во Ієрусали́мъ Іису́съ и въ це́рковь: и согля́давъ вся́, по́здѣ уже́ су́щу часу́, изы́де въ Виѳа́нію со обѣмана́десяте. (Зач. 50) І вни́де во Ієрусали́м Ісу́с і в це́рков; і согля́дав вся, по́зді уже́ су́щу часу́, ізи́де в Вифа́нію со обімана́десяте.
12
12
И нау́тріє изше́дшымъ и́мъ от Виѳа́ніи, взалка́: І нау́тріє ізше́дшим їм от Вифа́нії, взалка́;
13
13
и ви́дѣвъ смоко́вницу издале́ча, иму́щу ли́ствіє, пріи́де, а́ще у́бо что́ обря́щетъ на не́й: и прише́дъ къ не́й, ничесо́же обрѣ́те, то́кмо ли́ствіє: не у́ бо бѣ́ вре́мя смо́квамъ. і ви́дів смоко́вницю іздале́ча, іму́щу ли́ствіє, при́йде, а́ще у́бо что обря́щеть на ней; і прише́д к ней, нічесо́же обрі́те, то́кмо ли́ствіє; не у бо бі вре́м'я смо́квам.
14
14
И отвѣща́въ Іису́съ рече́ є́й: да не ктому́ от тебе́ во вѣ́ки никто́же плода́ снѣ́сть. И слы́шаху ученицы́ Єго́. І отвіща́в Ісу́с рече́ єй: да не ктому́ от тебе́ во ві́ки нікто́же плода́ сність. І сли́шаху ученици́ Єго́.
15
15
И пріидо́ша [па́ки] во Ієрусали́мъ. И вше́дъ Іису́съ въ це́рковь, нача́тъ изгони́ти продаю́щыя и купу́ющыя въ це́ркви: и трапе́зы торжнико́мъ и сѣда́лища продаю́щихъ го́луби испрове́рже: І прийдо́ша (па́ки) во Ієрусали́м. І вшед Ісу́с в це́рков, нача́т ізгони́ти продаю́щия і купу́ющия в це́ркві; і трапе́зи торжнико́м і сіда́лища продаю́щих го́луби іспрове́рже;
16
16
и не дая́ше, да кто́ мимонесе́тъ сосу́дъ сквозѣ́ це́рковь. і не дая́ше, да кто мимонесе́ть сосу́д сквозі́ це́рков.
17
17
И уча́ше, глаго́ля и́мъ: нѣ́сть ли пи́сано, я́ко хра́мъ Мо́й хра́мъ моли́твы нарече́тся всѣ́мъ язы́комъ? Вы́ же сотвори́сте єго́ верте́пъ разбо́йникомъ. І уча́ше, глаго́ля їм: ність ли пи́сано, я́ко храм Мой храм моли́тви нарече́ться всім язи́ком? Ви же сотвори́сте єго́ верте́п разбо́йником.
18
18
И слы́шаша кни́жницы и архієре́є, и иска́ху, ка́ко Єго́ погубя́тъ: боя́хубося Єго́, я́ко ве́сь наро́дъ дивля́шеся о уче́ніи Єго́. І сли́шаша кни́жници і архієре́є, і іска́ху, ка́ко Єго́ погуб'я́т; боя́хубося Єго́, я́ко весь наро́д дивля́шеся о уче́ніії Єго́.
19
19
И я́ко по́здѣ бы́сть, исхожда́ше во́нъ изъ гра́да. І я́ко по́зді бисть, ісхожда́ше вон із гра́да.
20
20
И у́тро мимоходя́ще, ви́дѣша смоко́вницу изсо́хшу изъ коре́нія. І у́тро мимоходя́ще, ви́діша смоко́вницю ізсо́хшу із коре́нія.
21
21
И воспомяну́въ Пе́тръ глаго́ла Єму́: Равви́, ви́ждь, смоко́вница, ю́же прокля́лъ єси́, у́сше. І воспом'яну́в Петр глаго́ла Єму́: Равві́, виждь, смоко́вниця, ю́же прокля́л єси́, у́сше.
22
22
И отвѣща́въ Іису́съ глаго́ла и́мъ: І отвіща́в Ісу́с глаго́ла їм:
23
23
имѣ́йте вѣ́ру Бо́жію: ами́нь бо глаго́лю ва́мъ, я́ко, и́же а́ще рече́тъ горѣ́ се́й: дви́гнися и ве́рзися въ мо́ре: и не размы́слитъ въ се́рдцы своє́мъ, но вѣ́ру и́метъ, я́ко є́же глаго́летъ, быва́єтъ: бу́детъ єму́, є́же а́ще рече́тъ: (Зач. 51) імі́йте ві́ру Бо́жию; амі́нь бо глаго́лю вам, я́ко, і́же а́ще рече́ть горі́ сей: дви́гнися і ве́рзися в мо́ре, і не разми́слить в се́рдці своє́м, но ві́ру і́меть, я́ко є́же глаго́леть, бива́єть, — бу́деть єму́, є́же а́ще рече́ть;
24
24
сего́ ра́ди глаго́лю ва́мъ: вся́ єли́ка а́ще моля́щеся про́сите, вѣ́руйте, я́ко пріє́млете: и бу́детъ ва́мъ: сего́ ра́ди глаго́лю вам: вся, єли́ка а́ще моля́щеся про́сите, ві́руйте, я́ко приє́млете, — і бу́деть вам;
25
25
и єгда́ стоите́ моля́щеся, отпуща́йте, а́ще что́ и́мате на кого́, да и Оте́цъ ва́шъ, И́же є́сть на небесѣ́хъ, отпу́ститъ ва́мъ согрѣше́нія ва́ша: і єгда́ стоїте́ моля́щеся, отпуща́йте, а́ще что і́мате на кого́, да і Оте́ць ваш, І́же єсть на небесі́х, отпу́стить вам согріше́нія ва́ша;
26
26
а́ще ли же вы́ не отпуща́єте, ни Оте́цъ ва́шъ, И́же є́сть на небесѣ́хъ, отпу́ститъ ва́мъ согрѣше́ній ва́шихъ. а́ще ли же ви не отпуща́єте, ні Оте́ць ваш, І́же єсть на небесі́х, отпу́стить вам согріше́ній ва́ших.
27
27
И пріидо́ша па́ки во Ієрусали́мъ. И въ це́ркви ходя́щу Єму́, пріидо́ша къ Нему́ архієре́є и кни́жницы и ста́рцы (Зач. 52) І прийдо́ша па́ки во Ієрусали́м. І в це́ркві ходя́щу Єму́, прийдо́ша к Нему́ архієре́є, і кни́жници, і ста́рці
28
28
и глаго́лаша Єму́: ко́єю о́бластію сія́ твори́ши? И кто́ Ти́ о́бласть сію́ даде́, да сія́ твори́ши? і глаго́лаша Єму́: ко́єю о́бластію сія́ твори́ши? І кто Ті о́бласть сію́ даде́, да сія́ твори́ши?
29
29
Іису́съ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: вопрошу́ вы и А́зъ словесе́ єди́наго, и отвѣща́йте Ми́: и реку́ ва́мъ, ко́єю о́бластію сія́ творю́: Ісу́с же отвіща́в рече́ їм: вопрошу́ ви і Аз словесе́ єди́наго, і отвіща́йте Мі: і реку́ вам, ко́єю о́бластію сія́ творю́;
30
30
креще́ніє Іоа́нново съ небесе́ ли бѣ́, или́ от человѣ́къ? Отвѣща́йте Ми́. креще́ніє Іоа́нново с небесе́ ли бі, іли́ от челові́к? Отвіща́йте Мі.
31
31
И мы́сляху въ себѣ́, глаго́люще: а́ще рече́мъ, съ небесе́, рече́тъ: почто́ у́бо не вѣ́ровасте єму́? І ми́сляху в себі́, глаго́люще: а́ще рече́м, с небесе́, рече́ть: почто́ у́бо не ві́ровасте єму́?
32
32
Но а́ще рече́мъ, от человѣ́къ: боя́хуся люді́й: вси́ бо имѣ́яху Іоа́нна, я́ко вои́стинну проро́къ бѣ́. Но а́ще рече́м, от челові́к: боя́хуся люді́й, всі бо імі́яху Іоа́нна, я́ко воі́стину проро́к бі.
33
33
И отвѣща́вше глаго́лаша Іису́сови: не вѣ́мы. И отвѣща́въ Іису́съ глаго́ла и́мъ: ни А́зъ глаго́лю ва́мъ, ко́єю о́бластію сія́ творю́. І отвіща́вше глаго́лаша Ісу́сові: не ві́ми. І отвіща́в Ісу́с глаго́ла їм: ні Аз глаго́лю вам, ко́єю о́бластію сія́ творю́.
Глава 12
Глава 12
1
1
И нача́тъ и́мъ въ при́тчахъ глаго́лати: віногра́дъ насади́ человѣ́къ, и огради́ опло́томъ, и ископа́ точи́ло, и созда́ сто́лпъ, и предаде́ єго́ тяжа́телемъ , и отъи́де. (Зач. 53) І нача́т їм в при́тчах глаго́лати: виногра́д насади́ челові́к, і огради́ опло́том, і іскопа́ точи́ло, і созда́ столп, і предаде́ єго́ тяжа́телем [ді́лателем], і оти́де.
2
2
И посла́ къ тяжа́телемъ во вре́мя раба́, да от тяжа́тель пріи́метъ от плода́ віногра́да: І посла́ к тяжа́телем во вре́м'я раба́, да от тяжа́тель при́йметь от плода́ виногра́да;
3
3
они́ же є́мше єго́ би́ша и отосла́ша тща́. они́ же є́мше єго́ би́ша і отосла́ша тща.
4
4
И па́ки посла́ къ ни́мъ друга́го раба́: и того́ ка́меніємъ би́вше, проби́ша главу́ єму́ и посла́ша безче́стна. І па́ки посла́ к ним друга́го раба́; і того́ ка́менієм би́вше, проби́ша главу́ єму́ і посла́ша безче́стна.
5
5
И па́ки ино́го посла́: и того́ уби́ша: и мно́ги и́ны, о́вы у́бо бію́ще, о́вы же убива́юще. І па́ки іно́го посла́, і того́ уби́ша; і мно́гі і́ни, о́ви у́бо бію́ще, о́ви же убива́юще.
6
6
Єще́ у́бо єди́наго сы́на имѣ́ возлю́бленнаго своєго́, посла́ и того́ къ ни́мъ послѣди́, глаго́ля, я́ко усрамя́тся сы́на моєго́. Єще́ у́бо єди́наго си́на імі́ возлю́бленнаго своєго́, посла́ і того́ к ним посліди́, глаго́ля, я́ко усрам'я́ться си́на моєго́.
7
7
О́ни же тяжа́теле рѣ́ша къ себѣ́, я́ко се́й є́сть наслѣ́дникъ: пріиди́те, убіє́мъ єго́, и на́ше бу́детъ наслѣ́дствіє. О́ні же тяжа́теле рі́ша к себі́: я́ко сей єсть наслі́дник, прийді́те, убіє́м єго́, і на́ше бу́деть наслі́дствіє.
8
8
И є́мше єго́ уби́ша и изверго́ша єго́ во́нъ изъ віногра́да. І є́мше єго́ уби́ша і ізверго́ша єго́ вон із виногра́да.
9
9
Что́ у́бо сотвори́тъ госпо́дь віногра́да? Пріи́детъ и погуби́тъ тяжа́тели и да́стъ віногра́дъ инѣ́мъ. Что у́бо сотвори́ть госпо́дь виногра́да? При́йдеть і погуби́ть тяжа́телі і дасть виногра́д іні́м.
10
10
Ни Писа́нія ли сего́ чли́ єсте́: ка́мень, єго́же не въ ряду́ сотвори́ша зи́ждущіи, се́й бы́сть во главу́ у́гла: Ні Писа́нія ли сего́ чли єсте́: ка́мень, єго́же не в ряду́ сотвори́ша зи́ждущії, сей бисть во главу́ у́гла:
11
11
от Го́спода бы́сть сіє́, и є́сть ди́вно во о́чію на́шею? от Го́спода бисть сіє́, і єсть ди́вно во о́чію на́шею?
12
12
И иска́ху Єго́ я́ти, и убоя́шася наро́да: разумѣ́ша бо, я́ко къ ни́мъ при́тчу рече́: и оста́вльше Єго́ отидо́ша. І іска́ху Єго́ я́ти, і убоя́шася наро́да, разумі́ша бо, я́ко к ним при́тчу рече́; і оста́вльше Єго́ отидо́ша.
13
13
И посла́ша къ Нему́ нѣ́кія от фарісе́й и иродіа́нъ, да Єго́ обольстя́тъ сло́вомъ. (Зач. 54) І посла́ша к Нему́ ні́кия от фарисе́й і іродіа́н, да Єго́ обольстя́ть сло́вом.
14
14
Они́ же прише́дше глаго́лаша Єму́: Учи́телю, вѣ́мы, я́ко и́стиненъ єси́ и не ради́ши ни о ко́мже: не зри́ши бо на лице́ человѣ́ковъ, но вои́стинну пути́ Бо́жію учи́ши: досто́итъ ли кинсо́нъ ке́сареви да́ти, или́ ни́? Да́мы ли, или́ не да́мы? Они́ же прише́дше глаго́лаша Єму́: Учи́телю, ві́ми, я́ко і́стинен єси́ і не ради́ши ні о ко́мже: не зри́ши бо на лице́ челові́ков, но воі́стину путі́ Бо́жию учи́ши; досто́їть ли кинсо́н ке́сареві да́ти, іли́ ні? Да́ми ли, іли́ не да́ми?
15
15
О́нъ же вѣ́дый и́хъ лицемѣ́ріє, рече́ и́мъ: что́ Мя искуша́єте? Принеси́те Ми́ пѣ́нязь, да ви́жу. Он же ві́дий їх лицемі́ріє, рече́ ім: что М'я іскуша́єте? Принесі́те Мі пі́нязь, да ви́жу.
16
16
Они́ же принесо́ша. И глаго́ла и́мъ: чі́й о́бразъ сі́й и написа́ніє? Они́ же рѣ́ша Єму́: ке́саревъ. Они́ же принесо́ша. І глаго́ла їм: чий о́браз сій і написа́ніє? Они́ же рі́ша Єму́: ке́сарев.
17
17
И отвѣща́въ Іису́съ рече́ и́мъ: воздади́те ке́сарева ке́сареви и Бо́жія Богови. И чуди́шася о Не́мъ. І отвіща́в Ісу́с рече́ їм: воздаді́те ке́сарева ке́сареві і Бо́жия Бо́гові. І чуди́шася о Нем.
18
18
И пріидо́ша саддуке́є къ Нему́, и́же глаго́лютъ воскресе́нію не бы́ти: и вопроси́ша Єго́, глаго́люще: (Зач. 55) І прийдо́ша саддуке́є к Нему́, і́же глаго́лють воскресе́нію не би́ти; і вопроси́ша Єго́, глаго́люще:
19
19
Учи́телю, Моисе́й написа́ на́мъ, я́ко а́ще кому́ бра́тъ у́мретъ и оста́витъ жену́, а ча́дъ не оста́витъ: да по́йметъ бра́тъ єго́ жену́ єго́ и воскреси́тъ сѣ́мя бра́ту своєму́. Учи́телю, Моїсе́й написа́ нам, я́ко а́ще кому́ брат у́мреть і оста́вить жену́, а чад не оста́вить, да по́йметь брат єго́ жену́ єго́ і воскреси́ть сі́м'я бра́ту своєму́.
20
20
Се́дмь бра́тій бѣ́: и пе́рвый поя́тъ жену́ и умира́я не оста́ви сѣ́мене: Се́дьм бра́тій бі: і пе́рвий поя́т жену́ і умира́я не оста́ви сі́мене;
21
21
и вторы́й поя́тъ ю́ и у́мре, и ни то́й оста́ви сѣ́мене: и тре́тій та́кожде: і втори́й поя́т ю і у́мре, і ні той оста́ви сі́мене; і тре́тій тако́жде;
22
22
и поя́ша ю́ се́дмь и не оста́виша сѣ́мене: послѣди́ же всѣ́хъ у́мре и жена́. і поя́ша ю седьм і не оста́виша сі́мене; посліди́ же всіх у́мре і жена́.
23
23
Въ воскресе́ніє у́бо, єгда́ воскре́снутъ, кото́рому и́хъ бу́детъ жена́: се́дмь бо имѣ́ша ю́ жену́. В воскресе́ніє у́бо, єгда́ воскре́снуть, кото́рому їх бу́деть жена́? Седьм бо імі́ша ю жену́.
24
24
И отвѣща́въ Іису́съ рече́ и́мъ: не сего́ ли ра́ди прельща́єтеся, не вѣ́дуще Писа́нія, ни си́лы Бо́жія? І отвіща́в Ісу́с рече́ їм: не сего́ ли ра́ди прельща́єтеся, не ві́дуще Писа́нія, ні си́ли Бо́жия?
25
25
Єгда́ бо изъ ме́ртвыхъ воскре́снутъ, ни же́нятся, ни посяга́ютъ, но су́ть я́ко а́нгели на небесѣ́хъ: Єгда́ бо із ме́ртвих воскре́снуть, ні же́няться, ні посяга́ють, но суть я́ко а́нгели на небесі́х;
26
26
о ме́ртвыхъ же, я́ко востаю́тъ, нѣ́сте ли чли́ въ кни́гахъ Моисе́овыхъ, при купинѣ́ я́ко рече́ єму́ Бо́гъ, глаго́ля: А́зъ Бо́гъ Авраа́мовъ и Бо́гъ Ісаа́ковъ и Бо́гъ Іа́ковль? о ме́ртвих же, я́ко востаю́ть, ні́сте ли чли в кни́гах Моїсе́йових, при купині́ я́ко рече́ єму́ Бог, глаго́ля: Аз Бог Авраа́мов, і Бог Ісаа́ков, і Бог Іа́ковль?
27
27
Нѣ́сть Бо́гъ ме́ртвыхъ, но Бо́гъ живы́хъ: вы́ у́бо мно́го прельща́єтеся. Ність Бог ме́ртвих, но Бог живи́х; ви у́бо мно́го прельща́єтеся.
28
28
И присту́пль єди́нъ от кни́жникъ, слы́шавъ и́хъ стяза́ющихся и ви́дѣвъ, я́ко до́брѣ отвѣща́ и́мъ, вопроси́ Єго́: ка́я є́сть пе́рвая всѣ́хъ за́повѣдій? (Зач. 56) І присту́пль єди́н от кни́жник, сли́шав їх стяза́ющихся і ви́дів, я́ко до́брі отвіща́ їм, вопроси́ Єго́: ка́я єсть пе́рвая всіх за́повідій?
29
29
Іису́съ же отвѣща́ єму́: я́ко пе́рвѣйши всѣ́хъ за́повѣдій: слы́ши, Изра́илю, Госпо́дь Бо́гъ ва́шъ Госпо́дь єди́нъ є́сть: Ісу́с же отвіща́ єму́: я́ко пе́рвійши всіх за́повідій: сли́ши, Ізра́їлю, Госпо́дь Бог ваш Госпо́дь єди́н єсть;
30
30
и возлю́биши Го́спода Бо́га твоєго́ всѣ́мъ се́рдцемъ твои́мъ, и все́ю душе́ю твоє́ю, и всѣ́мъ умо́мъ твои́мъ, и все́ю крѣ́постію твоє́ю: сія́ є́сть пе́рвая за́повѣдь. і возлю́биши Го́спода Бо́га твоєго́ всім се́рдцем твої́м, і все́ю душе́ю твоє́ю, і всім умо́м твої́м, і все́ю крі́постію твоє́ю, — сія́ єсть пе́рвая за́повідь.
31
31
И втора́я подо́бна є́й: возлю́биши бли́жняго своєго́ я́ко са́мъ себе́. Бо́лшая сею́ и́на за́повѣдь нѣ́сть. І втора́я подо́бна єй: возлю́биши бли́жняго своєго́, я́ко сам себе́. Бо́льшая сею́ і́на за́повідь ність.
32
32
И рече́ Єму́ кни́жникъ: до́брѣ, Учи́телю, вои́стинну ре́клъ єси́, я́ко єди́нъ є́сть Бо́гъ, и нѣ́сть и́нъ ра́звѣ Єго́: І рече́ Єму́ кни́жник: до́брі, Учи́телю, воі́стину рекл єси́, я́ко єди́н єсть Бог, і ність ін ра́зві Єго́;
33
33
и є́же люби́ти Єго́ всѣ́мъ се́рдцемъ, и всѣ́мъ ра́зумомъ, и все́ю душе́ю, и все́ю крѣ́постію: и є́же люби́ти бли́жняго я́ко себе́, бо́лѣ є́сть всѣ́хъ всесожже́ній и же́ртвъ. і є́же люби́ти Єго́ всім се́рдцем, і всім ра́зумом, і все́ю душе́ю, і все́ю крі́постію; і є́же люби́ти бли́жняго я́ко себе́, бо́лі єсть всіх всесожже́ній і жертв.
34
34
Іису́съ же ви́дѣвъ, я́ко смы́сленно отвѣща́, рече́ єму́: не дале́че єси́ от Ца́рствія Бо́жія. И никто́же смѣ́яше ктому́ Єго́ вопроси́ти. Ісу́с же ви́дів, я́ко сми́сленно отвіща́, рече́ єму́: не дале́че єси́ от Ца́рствія Бо́жия. І нікто́же смі́яше ктому́ Єго́ вопроси́ти.
35
35
И отвѣща́въ Іису́съ глаго́лаше, учя́ въ це́ркви: ка́ко глаго́лютъ кни́жницы, я́ко Христо́съ Сы́нъ є́сть Дави́довъ? І отвіща́в Ісу́с глаго́лаше, учя́ в це́ркві: ка́ко глаго́лють кни́жници, я́ко Христо́с Син єсть Дави́дов?
36
36
То́й бо Дави́дъ рече́ Ду́хомъ Святы́мъ: глаго́ла Госпо́дь Го́сподеви моєму́: сѣди́ одесну́ю Мене́, до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жіє нога́ма Твои́ма. Той бо Дави́д рече́ Ду́хом Святи́м: глаго́ла Госпо́дь Го́сподеві моєму́: сіди́ о десну́ю Мене́, до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жіє нога́ма Твої́ма.
37
37
Са́мъ у́бо Дави́дъ глаго́летъ Єго́ Го́спода: и отку́ду Сы́нъ єму́ є́сть? И мно́гъ наро́дъ послу́шаше Єго́ въ сла́дость. Сам у́бо Дави́д глаго́леть Єго́ Го́спода: і отку́ду Син єму́ єсть? І мног наро́д послу́шаше Єго́ в сла́дость.
38
38
И глаго́лаше и́мъ во уче́ніи Своє́мъ: блюди́теся от кни́жникъ, хотя́щихъ во одѣя́ніихъ ходи́ти, и цѣлова́нія на то́ржищихъ, (Зач. 57) І глаго́лаше їм во уче́ніії Своє́м: блюді́теся от кни́жник, хотя́щих во одія́ніїх ходи́ти, і цілова́нія на то́ржищих,
39
39
и преждесѣда́нія на со́нмищихъ, и первовозлежа́нія на ве́черяхъ: і преждесіда́нія на со́нмищих, і первовозлежа́нія на ве́черях:
40
40
пояда́юще до́мы вдови́цъ и непщева́ніємъ надо́лзѣ моля́щеся, сі́и пріи́мутъ ли́шшеє осужде́ніє. пояда́юще до́ми вдови́ць і непщева́нієм надо́лзі моля́щеся, сі́ї при́ймуть ли́шшеє осужде́ніє.
41
41
И сѣ́дъ Іису́съ пря́мо сокро́вищному храни́лищу, зря́ше, ка́ко наро́дъ ме́щетъ мѣ́дь въ сокро́вищноє храни́лище. И мно́зи бога́тіи вмета́ху мно́га. І сід Ісу́с пря́мо сокро́вищному храни́лищу, зря́ше, ка́ко наро́д ме́щеть мідь в сокро́вищноє храни́лище. І мно́зі бога́тії вмета́ху мно́га.
42
42
И прише́дши єди́на вдови́ца убо́га, вве́рже ле́птѣ двѣ́, є́же є́сть кодра́нтъ. І прише́дши єди́на вдови́ця убо́га, вве́рже ле́пті дві, є́же єсть кодра́нт.
43
43
И призва́въ ученики́ Своя́, рече́ и́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко вдови́ца сія́ убо́гая мно́жає всѣ́хъ вве́рже вмета́ющихъ въ сокро́вищноє храни́лище: І призва́в ученики́ Своя́, рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам, я́ко вдови́ця сія́ убо́гая мно́жає всіх вве́рже вмета́ющих в сокро́вищноє храни́лище,
44
44
вси́ бо от избы́тка своєго́ вверго́ша: сія́ же от лише́нія своєго́ вся́, єли́ка имѣ́яше, вве́рже, все́ житіє́ своє́. всі бо от ізби́тка своєго́ вверго́ша, сія́ же от лише́нія своєго́ вся, єли́ка імі́яше, вве́рже, все житіє́ своє́.
Глава 13
Глава 13
1
1
И исходя́щу Єму́ от це́ркве, глаго́ла Єму́ єди́нъ от учени́къ Єго́: Учи́телю, ви́ждь, каково́ ка́меніє и какова́ зда́нія. (Зач. 58) І ісходя́щу Єму́ от це́ркве, глаго́ла Єму́ єди́н от учени́к Єго́: Учи́телю, виждь, каково́ ка́меніє і какова́ зда́нія.
2
2
И отвѣща́въ Іису́съ рече́ єму́: ви́диши ли сія́ вели́кая зда́нія? Не и́мать оста́ти здѣ́ ка́мень на ка́мени, и́же не разори́тся. І отвіща́в Ісу́с рече́ єму́: ви́диши ли сія́ вели́кая зда́нія? Не і́мать оста́ти зді ка́мень на ка́мені, і́же не разори́ться.
3
3
И сѣдя́щу Єму́ на горѣ́ Єлео́нстѣй пря́мо це́ркве, вопроша́ху Єго́ єди́наго Пе́тръ и Іа́ковъ, и Іоа́ннъ и Андре́й: І сідя́щу Єму́ на горі́ Єлео́нстій пря́мо це́ркве, вопроша́ху Єго́ єди́наго Петр і Іа́ков, і Іоа́нн і Андре́й:
4
4
рцы́ на́мъ, когда́ сія́ бу́дутъ? И ко́є [бу́детъ] зна́меніє, єгда́ и́мутъ вся́ сія́ сконча́тися? рци нам, когда́ сія́ бу́дуть? І ко́є [бу́деть] зна́меніє, єгда́ і́муть вся сія́ сконча́тися?
5
5
Іису́съ же отвѣща́въ и́мъ, нача́тъ глаго́лати: блюди́теся, да не кто́ ва́съ прельсти́тъ. Ісу́с же отвіща́в їм, нача́т глаго́лати: блюді́теся, да не кто вас прельсти́ть.
6
6
Мно́зи бо пріи́дутъ во и́мя Моє́, глаго́люще, я́ко А́зъ є́смь: и мно́ги прельстя́тъ. Мно́зі бо при́йдуть во і́м'я Моє́, глаго́люще, я́ко Аз єсьм; і мно́гі прельстя́ть.
7
7
Єгда́ же услы́шите бра́ни и слы́шанія бра́немъ, не ужаса́йтеся: подоба́єтъ бо бы́ти: но не у́ кончи́на. Єгда́ же усли́шите бра́ні і сли́шанія бра́нем, не ужаса́йтеся: подоба́єть бо би́ти; но не у кончи́на.
8
8
Воста́нетъ бо язы́къ на язы́къ, и ца́рство на ца́рство: и бу́дутъ тру́си по мѣ́стомъ, и бу́дутъ гла́ди и мяте́жи. Нача́ло болѣ́знемъ сія́. Воста́неть бо язи́к на язи́к, і ца́рство на ца́рство; і бу́дуть тру́си по мі́стом, і бу́дуть гла́ди і м'яте́жі. Нача́ло болі́знем сія́.
9
9
Блюди́теся же вы́ са́ми: предадя́тъ бо вы́ въ со́нмища, и на собо́рищихъ біє́ни бу́дете: и предъ воєво́ды и цари́ веде́ни бу́дете Мене́ ра́ди, во свидѣ́телство и́мъ. (Зач. 59) Блюді́теся же ви са́мі; предадя́ть бо ви в со́нмища, і на собо́рищих біє́ні бу́дете; і пред воєво́ди і царі́ веде́ні бу́дете Мене́ ра́ди, во свиді́тельство їм.
10
10
И во всѣ́хъ язы́цѣхъ подоба́єтъ пре́жде проповѣ́датися Єва́нгелію. І во всіх язи́ціх подоба́єть пре́жде пропові́датися Єва́нгелію.
11
11
Єгда́ же поведу́тъ вы́ предаю́ще, не пре́жде пецы́теся, что́ возглаго́лете, ни поуча́йтеся: но є́же а́ще да́стся ва́мъ въ то́й ча́съ, се́ глаго́лите: не вы́ бо бу́дете глаго́лющіи, но Ду́хъ Святы́й. Єгда́ же поведу́ть ви предаю́ще, не пре́жде пеці́теся, что возглаго́лете, ні поуча́йтеся; но є́же а́ще да́сться вам в той час, се глаго́літе, не ви бо бу́дете глаго́лющії, но Дух Святи́й.
12
12
Преда́стъ же бра́тъ бра́та на сме́рть, и оте́цъ ча́до: и воста́нутъ ча́да на роди́тели и убію́тъ и́хъ. Преда́сть же брат бра́та на смерть, і оте́ць ча́до; і воста́нуть ча́да на роди́телі і убію́ть їх.
13
13
И бу́дете ненави́дими всѣ́ми и́мене Моєго́ ра́ди: претерпѣ́вый же до конца́, то́й спасе́нъ бу́детъ. І бу́дете ненави́дими всі́ми і́мене Моєго́ ра́ди; претерпі́вий же до конця́, той спасе́н бу́деть.
14
14
Єгда́ же у́зрите ме́рзость запустѣ́нія, рече́нную Даніи́ломъ проро́комъ, стоя́щу, идѣ́же не подоба́єтъ: чты́й да разумѣ́етъ: тогда́ су́щіи во Іуде́и да бѣжа́тъ на го́ры: (Зач. 60) Єгда́ же у́зрите ме́рзость запусті́нія, рече́нную данії́лом проро́ком, стоя́щу, іді́же не подоба́єть, чтий да разумі́єть, тогда́ су́щії во Іуде́ї да біжа́ть на го́ри;
15
15
и и́же на кро́вѣ, да не сла́зитъ въ до́мъ, ни да вни́детъ взя́ти чесо́ от до́му своєго́: і і́же на кро́ві, да не сла́зить в дом, ні да вни́деть взя́ти чесо́ от до́му своєго́;
16
16
и и́же на селѣ́ сы́й, да не возврати́тся вспя́ть взя́ти ри́зу свою́. і і́же на селі́ сий, да не возврати́ться всп'ять взя́ти ри́зу свою́.
17
17
Го́ре же непра́зднымъ и доя́щымъ въ ты́я дни́. Го́ре же непра́здним і доя́щим в ти́я дні.
18
18
Моли́теся же, да не бу́детъ бѣ́гство ва́ше въ зимѣ́. Молі́теся же, да не бу́деть бі́гство ва́ше в зимі́.
19
19
Бу́дутъ бо дні́є ті́и ско́рбь, якова́ не бы́сть такова́ от нача́ла созда́нія, є́же созда́ Бо́гъ, доны́нѣ, и не бу́детъ. Бу́дуть бо дні́є ті́ї скорб, якова́ не бисть такова́ от нача́ла созда́нія, є́же созда́ Бог, дони́ні, і не бу́деть.
20
20
И а́ще не бы́ Госпо́дь прекрати́лъ дні́й, не бы́ у́бо спасла́ся вся́ка пло́ть: но избра́нныхъ ра́ди, и́хже избра́, прекрати́тъ дни́. І а́ще не би Госпо́дь прекрати́л дній, не би у́бо спасла́ся вся́ка плоть; но ізбра́нних ра́ди, ї́хже ізбра́, прекрати́ть дні.
21
21
Тогда́ а́ще кто́ рече́тъ ва́мъ: се́, здѣ́ Христо́съ, или́: се́, о́ндѣ: не ими́те вѣ́ры. Тогда́ а́ще кто рече́ть вам: се, зді Христо́с, іли́: се, о́нді, — не імі́те ві́ри.
22
22
Воста́нутъ бо лжехри́сти и лжепроро́цы и дадя́тъ зна́менія и чудеса́, є́же прельсти́ти, а́ще возмо́жно, и избра́нныя. Воста́нут бо лжехри́сти і лжепроро́ци і дадя́ть зна́менія і чудеса́, є́же прельсти́ти, а́ще возмо́жно, і ізбра́нния.
23
23
Вы́ же блюди́теся: се́, пре́жде рѣ́хъ ва́мъ вся́. Ви же блюді́теся; се, пре́жде ріх вам вся.
24
24
Но въ ты́я дни́, по ско́рби то́й, со́лнце поме́ркнетъ, и луна́ не да́стъ свѣ́та своєго́, (Зач. 61) Но в ти́я дні, по ско́рбі той, со́лнце поме́ркнеть, і луна́ не дасть сві́та своєго́,
25
25
и звѣ́зды бу́дутъ съ небесе́ спа́дающя, и си́лы, я́же на небесѣ́хъ, подви́жутся. і зві́зди бу́дуть с небесе́ спа́дающя, і си́ли, я́же на небесі́х, подви́жуться.
26
26
И тогда́ у́зрятъ Сы́на Человѣ́ческаго гряду́ща на о́блацѣхъ съ си́лою и сла́вою мно́гою. І тогда́ у́зрять Си́на Челові́чеськаго гряду́ща на о́блаціх с си́лою і сла́вою мно́гою.
27
27
И тогда́ по́слетъ А́нгелы Своя́ и собере́тъ избра́нныя Своя́ от четы́рехъ вѣ́тръ, от конца́ земли́ до конца́ не́ба. І тогда́ по́слеть а́нгели Своя́ і собере́ть ізбра́нния Своя́ от чети́рех вітр, от конця́ землі́ до конця́ не́ба.
28
28
От смоко́вницы же научи́теся при́тчи: єгда́ уже́ вѣ́твіє єя́ бу́детъ мла́до и израща́єтъ ли́ствіє, вѣ́дите, я́ко бли́зъ є́сть жа́тва: От смоко́вниці же научі́теся при́тчі: єгда́ уже́ ві́твіє єя́ бу́деть мла́до і ізраща́єть ли́ствіє, ві́діте, я́ко близ єсть жа́тва;
29
29
та́ко и вы́, єгда́ сія́ ви́дите быва́юща, вѣ́дите, я́ко бли́зъ є́сть, при две́рехъ. та́ко і ви, єгда́ сія́ ви́діте бива́юща, ві́діте, я́ко близ єсть, при две́рех.
30
30
Ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко не и́мать прейти́ ро́дъ се́й, до́ндеже вся́ сія́ бу́дутъ. Амі́нь глаго́лю вам, я́ко не і́мать прейти́ род сей, до́ндеже вся сія́ бу́дуть.
31
31
Не́бо и земля́ пре́йдутъ, словеса́ же Моя́ не пре́йдутъ. (Зач. 62) Не́бо і земля́ пре́йдуть, словеса́ же Моя́ не пре́йдуть.
32
32
О дни́ же то́мъ или́ о часѣ́ никто́же вѣ́сть, ни А́нгели, и́же су́ть на небесѣ́хъ, ни Сы́нъ, то́кмо Оте́цъ. О дні же том іли́ о часі́ нікто́же вість, ні а́нгели, і́же суть на небесі́х, ні Син, то́кмо Оте́ць.
33
33
Блюди́те, бди́те и моли́теся: не вѣ́сте бо, когда́ вре́мя бу́детъ. Блюді́те, бді́те і молі́теся: не ві́сте бо, когда́ вре́м'я бу́деть.
34
34
Я́коже человѣ́къ отходя́ оста́вль до́мъ сво́й, и да́въ рабо́мъ свои́мъ вла́сть, и кому́ждо дѣ́ло своє́, и вратарю́ повелѣ́, да бди́тъ. Я́коже челові́к отходя́ оста́вль дом свой, і дав рабо́м свої́м власть, і кому́ждо ді́ло своє́, і вратарю́ повелі́, да бдить.
35
35
Бди́те у́бо: не вѣ́сте бо, когда́ госпо́дь до́му пріи́детъ, ве́черъ, или́ полу́нощи, или́ въ пѣтлоглаше́ніє, или́ у́тро: Бді́те у́бо: не ві́сте бо, когда́ госпо́дь до́му при́йдеть, ве́чер, іли́ полу́нощі, іли́ в пітлоглаше́ніє, іли́ у́тро;
36
36
да не прише́дъ внеза́пу, обря́щетъ вы́ спя́щя. да не прише́д внеза́пу, обря́щеть ви сп'я́щя.
37
37
А я́же ва́мъ глаго́лю, всѣ́мъ глаго́лю: бди́те. А я́же вам глаго́лю, всім глаго́лю: бді́те.
Глава 14
Глава 14
1
1
Бѣ́ же Па́сха и опрѣсно́цы по двою́ дні́ю: и иска́ху архієре́є и кни́жницы, ка́ко Єго́ ле́стію є́мше убію́тъ: Бі же Па́сха і оприсно́ці по двою́ дні́ю; і іска́ху архієре́є і кни́жници, ка́ко Єго́ ле́стію є́мше убію́ть;
2
2
глаго́лаху же: (но) не въ пра́здникъ, єда́ [да не] ка́ко молва́ бу́детъ лю́дска. глаго́лаху же: (но) не в пра́здник, єда́ [да не] ка́ко молва́ бу́деть лю́дська.
3
3
И су́щу Єму́ въ Виѳа́ніи, въ дому́ Си́мона прокаже́ннаго, возлежа́щу Єму́, пріи́де жена́, иму́щи алава́стръ ми́ра на́рднаго пистикі́а многоцѣ́нна: и сокру́шши алава́стръ, возлива́ше Єму́ на главу́. (Зач. 63) І су́щу Єму́ в Вифа́нії, в дому́ Си́мона прокаже́ннаго, возлежа́щу Єму́, при́йде жена́, іму́щи алава́стр ми́ра на́рднаго пистикі́я многоці́нна; і сокру́шши алава́стр, возлива́ше Єму́ на главу́.
4
4
Бя́ху же нѣ́цыи негоду́юще въ себѣ́ и глаго́люще: почто́ ги́бель сія́ ми́рная бы́сть? Бя́ху же ні́ції негоду́юще в себі́ і глаго́люще: почто́ ги́бель сія́ ми́рная бисть?
5
5
можа́ше бо сіє́ продано́ бы́ти вя́щше тріє́хъ со́тъ пѣ́нязь и да́тися ни́щымъ. И преща́ху є́й. можа́ше бо сіє́ продано́ би́ти в'я́щше тріє́х сот пі́нязь і да́тися ни́щим. І преща́ху єй.
6
6
Іису́съ же рече́: оста́вите ю́: что́ є́й труды́ даєте́? Добро́ дѣ́ло содѣ́ла о Мнѣ́. Ісу́с же рече́: оста́віте ю, что єй труди́ даєте́? Добро́ ді́ло соді́ла о Мні.
7
7
Всегда́ бо ни́щыя и́мате съ собо́ю, и єгда́ хо́щете, мо́жете и́мъ добро́ твори́ти: Мене́ же не всегда́ и́мате. Всегда́ бо ни́щия і́мате с собо́ю, і єгда́ хо́щете, мо́жете їм добро́ твори́ти; Мене́ же не всегда́ і́мате.
8
8
Є́же имѣ́ [возмо́же] сія́, сотвори́: предвари́ пома́зати Моє́ тѣ́ло на погребе́ніє. Є́же імі́ [возмо́же] сія́, сотвори́: предвари́ пома́зати Моє́ ті́ло на погребе́ніє.
9
9
Ами́нь глаго́лю ва́мъ: идѣ́же а́ще проповѣ́стся Єва́нгеліє сіє́ во все́мъ мі́рѣ, и є́же сотвори́ сія́, глаго́лано бу́детъ въ па́мять єя́. Амі́нь глаго́лю вам: іді́же а́ще пропові́сться Єва́нгеліє сіє́ во всем ми́рі, і є́же сотвори́ сія́, глаго́лано бу́деть в па́м'ять єя́.
10
10
И Іу́да Іскаріо́тскій, єди́нъ от обоюна́десяте, и́де ко архієре́ємъ, да преда́стъ Єго́ и́мъ. (Зач. 64) І Іу́да Іскаріо́тський, єди́н от обоюна́десяте, і́де ко архієре́єм, да преда́сть Єго́ їм.
11
11
Они́ же слы́шавше возра́довашася и обѣща́ша єму́ сре́бреники да́ти. И иска́ше, ка́ко Єго́ въ удо́бно вре́мя преда́стъ. Они́ же сли́шавше возра́довашася і обіща́ша єму́ сре́бреники да́ти. І іска́ше, ка́ко Єго́ в удо́бно вре́м'я преда́сть.
12
12
И въ пе́рвый де́нь опрѣсно́къ, єгда́ па́сху жря́ху, глаго́лаша Єму́ ученицы́ Єго́: гдѣ́ хо́щеши, ше́дше угото́ваємъ, да я́си па́сху? І в пе́рвий день оприсно́к, єгда́ па́сху жря́ху, глаго́лаша Єму́ ученици́ Єго́: гді хо́щеши, ше́дше угото́ваем, да я́си па́сху?
13
13
И посла́ два́ от учени́къ Свои́хъ и глаго́ла и́ма: иди́та во гра́дъ: и сря́щетъ ва́съ человѣ́къ въ скуде́льницѣ во́ду нося́: по не́мъ иди́та, І посла́ два от учени́к Свої́х і глаго́ла ї́ма: іді́та во град, і сря́щеть вас челові́к в скуде́льниці во́ду нося́; по нем іді́та,
14
14
и идѣ́же а́ще вни́детъ, рцы́та господи́ну до́му, я́ко Учи́тель глаго́летъ: гдѣ́ є́сть вита́лница, идѣ́же па́сху со ученики́ Мои́ми снѣ́мъ? і іді́же а́ще вни́деть, рці́та господи́ну до́му, я́ко Учи́тель глаго́леть: гді єсть віта́льниця, іді́же па́сху со ученики́ Мої́ми снім?
15
15
И то́й ва́ма пока́жетъ го́рницу ве́лію, по́стлану, гото́ву: ту́ угото́вайта на́мъ. І той ва́ма пока́жеть го́рницю ве́лію, по́стлану, гото́ву; ту угото́вайта нам.
16
16
И изыдо́ста ученика́ Єго́, и пріидо́ста во гра́дъ, и обрѣто́ста, я́коже рече́ и́ма: и угото́васта па́сху. І ізидо́ста ученика́ Єго́, і прийдо́ста во град, і обріто́ста, я́коже рече́ ї́ма; і угото́васта па́сху.
17
17
И ве́черу бы́вшу пріи́де со обѣмана́десяте. І ве́черу би́вшу при́йде со обімана́десяте.
18
18
И возлежа́щымъ и́мъ и яду́щымъ, рече́ Іису́съ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко єди́нъ от ва́съ преда́стъ Мя́, яды́й со Мно́ю. І возлежа́щим їм і яду́щим, рече́ Ісу́с: амі́нь глаго́лю вам, я́ко єди́н от вас преда́сть М'я, яди́й со Мно́ю.
19
19
Они́ же нача́ша скорбѣ́ти и глаго́лати Єму́ єди́нъ по єди́ному: єда́ а́зъ? И другі́й: єда́ а́зъ? Они́ же нача́ша скорбі́ти і глаго́лати Єму́ єди́н по єди́ному: єда́ аз? І други́й: єда́ аз?
20
20
О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: єди́нъ от обоюна́десяте, омочи́вый со Мно́ю въ соли́ло. Он же отвіща́в рече́ їм: єди́н от обоюна́десяте, омочи́вий со Мно́ю в соли́ло.
21
21
Сы́нъ у́бо Человѣ́ческій и́детъ, я́коже є́сть пи́сано о Не́мъ: го́ре же человѣ́ку тому́, и́мже Сы́нъ Человѣ́ческій преда́стся: до́брѣе бы́ло бы єму́, а́ще не бы́ роди́лся человѣ́къ то́й. Син у́бо Челові́чеський і́деть, я́коже єсть пи́сано о Нем: го́ре же челові́ку тому́, і́мже Син Челові́чеський преда́сться; до́бріє би́ло би єму́, а́ще не би роди́лся челові́к той.
22
22
И яду́щымъ и́мъ, пріє́мь Іису́съ хлѣ́бъ, [и] благослови́въ, преломи́ и даде́ и́мъ, и рече́: пріими́те, яди́те: сіє́ є́сть Тѣ́ло Моє́. І яду́щим їм, приє́м Ісу́с хліб, [і] благослови́в, преломи́ і даде́ їм, і рече́: приймі́те, яді́те, сіє́ єсть Ті́ло Моє́.
23
23
И пріи́мъ ча́шу, хвалу́ возда́въ, даде́ и́мъ: и пи́ша от нея́ вси́. І приї́м ча́шу, хвалу́ возда́в, даде́ їм; і пи́ша от нея́ всі.
24
24
И рече́ и́мъ: сія́ є́сть Кро́вь Моя́ Но́ваго Завѣ́та, за мно́ги излива́єма: І рече́ їм: сія́ єсть Кров Моя́ Но́ваго Заві́та, за мно́гі ізлива́єма;
25
25
ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко ктому́ не и́мамъ пи́ти от плода́ ло́знаго до дне́ того́, єгда́ є́ пію́ но́во во Ца́рствіи Бо́жіи. амі́нь глаго́лю вам, я́ко ктому́ не і́мам пи́ти от плода́ ло́знаго до дне того́, єгда́ є пію́ но́во во Ца́рствії Бо́жиї.
26
26
И воспѣ́вше изыдо́ша въ го́ру Єлео́нскую. І воспі́вше ізидо́ша в го́ру Єлео́нськую.
27
27
И глаго́ла и́мъ Іису́съ, я́ко вси́ соблазните́ся о Мнѣ́ въ но́щь сію́: пи́сано бо є́сть: поражу́ па́стыря, и разы́дутся о́вцы. І глаго́ла їм Ісу́с, я́ко всі соблазните́ся о Мні в нощ сію́, пи́сано бо єсть: поражу́ па́стиря, і рази́дуться о́вці.
28
28
Но пото́мъ, єгда́ воскре́сну, варя́ю вы́ въ Галіле́и. Но пото́м, єгда́ воскре́сну, варя́ю ви в Галиле́ї.
29
29
Пе́тръ же рече́ Єму́: а́ще и вси́ соблазня́тся, но не а́зъ. Петр же рече́ Єму́: а́ще і всі соблазня́ться, но не аз.
30
30
И глаго́ла єму́ Іису́съ: ами́нь глаго́лю тебѣ́, я́ко ты́ дне́сь въ но́щь сію́, пре́жде да́же втори́цею пѣ́тель не возгласи́тъ, трикра́ты отве́ржешися Мене́. І глаго́ла єму́ Ісу́с: амі́нь глаго́лю тебі́, я́ко ти днесь в нощ сію́, пре́жде да́же втори́цею пі́тель не возгласи́ть, трикра́ти отве́ржешися Мене́.
31
31
О́нъ же мно́жає глаго́лаше па́че: а́ще [же] ми́ є́сть съ Тобо́ю и умре́ти, не отве́ргуся Тебе́. Та́кожде и вси́ глаго́лаху. Он же мно́жає глаго́лаше па́че: а́ще (же) мі єсть с Тобо́ю і умре́ти, не отве́ргуся Тебе́. Та́кожде і всі глаго́лаху.
32
32
И пріидо́ша въ ве́сь, є́йже и́мя Геѳсима́ніа: и глаго́ла ученико́мъ Свои́мъ: сѣди́те здѣ́, до́ндеже ше́дъ помолю́ся. І прийдо́ша в весь, є́йже і́м'я Гефсима́нія; і глаго́ла ученико́м Свої́м: сіді́те зді, до́ндеже шед помолю́ся.
33
33
И поя́тъ Петра́ и Іа́кова и Іоа́нна съ Собо́ю: и нача́тъ ужаса́тися и тужи́ти. І поя́т Петра́, і Іа́кова, і Іоа́нна с Собо́ю; і нача́т ужаса́тися і тужи́ти.
34
34
И глаго́ла и́мъ: приско́рбна є́сть душа́ Моя́ до сме́рти: бу́дите здѣ́ и бди́те. І глаго́ла їм: приско́рбна єсть душа́ Моя́ до сме́рти; бу́діте зді і бді́те.
35
35
И преше́дъ ма́ло, паде́ на земли́ и моля́шеся, да, а́ще возмо́жно є́сть, ми́мо и́детъ от Него́ ча́съ: І преше́д ма́ло, паде́ на землі́ і моля́шеся, да, а́ще возмо́жно єсть, ми́мо і́деть от Него́ час;
36
36
и глаго́лаше: А́вва О́тче, вся́ возмо́жна Тебѣ́: ми́мо неси́ от Мене́ ча́шу сію́: но не є́же А́зъ хощу́, но є́же Ты́. і глаго́лаше: А́вва О́тче, вся возмо́жна Тебі́, ми́мо неси́ от Мене́ ча́шу сію́; но не є́же Аз хощу́, но є́же Ти.
37
37
И пріи́де, и обрѣ́те и́хъ спя́щихъ, и глаго́ла Петро́ви: Си́моне, спи́ши ли? Не возмо́глъ єси́ єди́наго часа́ побдѣ́ти? І при́йде, і обрі́те їх сп'я́щих, і глаго́ла Петро́ві: Си́моне, спи́ши ли? Не возмо́гл єси́ єди́наго часа́ побді́ти?
38
38
Бди́те и моли́теся, да не вни́дете въ напа́сть: ду́хъ у́бо бо́дръ, пло́ть же немощна́. Бді́те і молі́теся, да не вни́дете в напа́сть: дух у́бо бодр, плоть же немощна́.
39
39
И па́ки ше́дъ помоли́ся, то́жде сло́во ре́къ. І па́ки шед помоли́ся, то́жде сло́во рек.
40
40
И возвра́щься обрѣ́те я́ па́ки спя́ща: бя́ху бо очеса́ и́мъ тя́готна: и не вѣ́дяху, что́ бы́ша Єму́ отвѣща́ли. І возвра́щся обрі́те я па́ки сп'я́ща; бя́ху бо очеса́ їм тя́готна, і не ві́дяху, что би́ша Єму́ отвіща́ли.
41
41
И пріи́де трети́цею и глаго́ла и́мъ: спи́те про́чеє и почива́йте: приспѣ́ коне́цъ, пріи́де ча́съ: се́, предає́тся Сы́нъ Человѣ́ческій въ ру́ки грѣ́шникомъ: І при́йде трети́цею і глаго́ла їм: спі́те про́чеє і почива́йте; приспі́ коне́ць, при́йде час: се предає́ться Син Челові́чеський в ру́ки грі́шником;
42
42
воста́ните, и́демъ: се́, предая́й Мя́ прибли́жися. воста́ніте, і́дем, се предая́й М'я прибли́жися.
43
43
И а́біє, єще́ Єму́ глаго́лющу, пріи́де Іу́да, єди́нъ сы́й от обоюна́десяте, и съ ни́мъ наро́дъ мно́гъ со ору́жіємъ и дреко́льми, от архієре́й и кни́жникъ и ста́рецъ. (Зач. 65) І а́біє, єще́ Єму́ глаго́лющу, при́йде Іу́да, єди́н сий от обоюна́десяте, і с ним наро́д мног со ору́жієм і дреко́льми, от архієре́й і кни́жник і ста́рець.
44
44
Даде́ же предая́й Єго́ зна́меніє и́мъ, глаго́ля: Єго́же а́ще лобжу́, То́й є́сть: ими́те Єго́ и веди́те [Єго́] сохра́нно. Даде́ же предая́й Єго́ зна́меніє їм, глаго́ля: Єго́же а́ще лобжу́, Той єсть; імі́те Єго́ і веді́те (Єго́) сохра́нно.
45
45
И прише́дъ, а́біє присту́пль къ Нему́, глаго́ла [Єму́]: Равви́, Равви́. И облобыза́ Єго́. І прише́д, а́біє присту́пль к Нему́, глаго́ла (Єму́): Равві́, Равві́. І облобиза́ Єго́.
46
46
Они́ же возложи́ша ру́цѣ Свои́ на Него́ и я́ша Єго́. Они́ же возложи́ша ру́ці Свої́ на Него́ і я́ша Єго́.
47
47
Єди́нъ же нѣ́кто от стоя́щихъ извле́къ но́жъ, уда́ри раба́ архієре́ова и урѣ́за єму́ у́хо. Єди́н же ні́кто от стоя́щих ізвле́к нож, уда́ри раба́ архієре́йова і урі́за єму́ у́хо.
48
48
И отвѣща́въ Іису́съ рече́ и́мъ: я́ко на разбо́йника ли изыдо́сте со ору́жіємъ и дреко́льми я́ти Мя́? І отвіща́в Ісу́с рече́ їм: я́ко на разбо́йника ли ізидо́сте со ору́жієм і дреко́льми я́ти М'я?
49
49
По вся́ дни́ бѣ́хъ при ва́съ въ це́ркви учя́, и не я́сте Мене́: но да сбу́дется Писа́ніє. По вся дні біх при вас в це́ркві учя́, і не я́сте Мене́; но да сбу́деться Писа́ніє.
50
50
И оста́вльше Єго́, вси́ бѣжа́ша. І оста́вльше Єго́, всі біжа́ша.
51
51
И єди́нъ нѣ́кто ю́ноша и́де по Не́мъ, одѣ́янъ въ плащани́цу по на́гу: и я́ша того́ ю́ношу. І єди́н ні́кто ю́ноша і́де по Нем, оді́ян в плащани́цю по на́гу; і я́ша того́ ю́ношу.
52
52
О́нъ же оста́вль плащани́цу, на́гъ бѣжа́ от ни́хъ. Он же оста́вль плащани́цю, наг біжа́ от них.
53
53
И ведо́ша Іису́са ко архієре́ю: и снидо́шася къ нему́ вси́ архієре́є и кни́жницы и ста́рцы. І ведо́ша Ісу́са ко архієре́ю; і снидо́шася к нему́ всі архієре́є і кни́жници і ста́рці.
54
54
И Пе́тръ издале́ча вслѣ́дъ Єго́ и́де до вну́трь во дво́ръ архієре́овъ: и бѣ́ сѣдя́ со слуга́ми и грѣ́яся при свѣщи́ . І Петр іздале́ча вслід Єго́ і́де до внутр во двор архієре́ов; і бі сідя́ со слуга́ми і грі́яся при свіщі́ [при огні́].
55
55
Архієре́є же и ве́сь со́нмъ иска́ху на Іису́са свидѣ́телства, да умертвя́тъ Єго́: и не обрѣта́ху. Архієре́є же і весь сонм іска́ху на Ісу́са свиді́тельства, да умертвя́ть Єго́; і не обріта́ху.
56
56
Мно́зи бо лжесвидѣ́телствоваху на Него́, и ра́вна свидѣ́телства не бя́ху. Мно́зі бо лжесвиді́тельствоваху на Него́, і ра́вна свиді́тельства не бя́ху.
57
57
И нѣ́цыи воста́вше лжесвидѣ́телствоваху на Него́, глаго́люще: І ні́ції воста́вше лжесвиді́тельствоваху на Него́, глаго́люще:
58
58
я́ко мы́ слы́шахомъ Єго́ глаго́люща, я́ко А́зъ разорю́ це́рковь сію́ рукотворе́ную и треми́ де́нми и́ну нерукотворе́ну сози́жду. я́ко ми сли́шахом Єго́ глаго́люща, я́ко Аз разорю́ це́рков сію́ рукотворе́ную і треми́ де́ньми і́ну нерукотворе́ну сози́жду.
59
59
И ни та́ко ра́вно бѣ́ свидѣ́телство и́хъ. І ні та́ко ра́вно бі свиді́тельство їх.
60
60
И воста́въ архієре́й посредѣ́, вопроси́ Іису́са, глаго́ля: не отвѣщава́єши ли ничесо́же? Что́ сі́и на Тя́ свидѣ́телствуютъ? І воста́в архієре́й посреді́, вопроси́ Ісу́са, глаго́ля: не отвіщава́єши ли нічесо́же? Что сі́ї на Тя свиді́тельствують?
61
61
О́нъ же молча́ше и ничто́же отвѣщава́ше. Па́ки архієре́й вопроси́ Єго́ и глаго́ла Єму́: Ты́ ли єси́ Христо́съ, Сы́нъ Благослове́ннаго? Он же молча́ше і нічто́же отвіщава́ше. Па́ки архієре́й вопроси́ Єго́ і глаго́ла Єму́: Ти ли єси́ Христо́с, Син Благослове́ннаго?
62
62
Іису́съ же рече́: А́зъ є́смь: и у́зрите Сы́на Человѣ́ческаго о десну́ю сѣдя́ща си́лы и гряду́ща со о́блаки небе́сными. Ісу́с же рече́: Аз єсьм; і у́зрите Си́на Челові́чеськаго о десну́ю сідя́ща си́ли і гряду́ща со о́блаки небе́сними.
63
63
Архієре́й же растерза́въ ри́зы своя́, глаго́ла: что́ єще́ тре́буємъ свидѣ́телей? Архієре́й же растерза́в ри́зи своя́, глаго́ла: что єще́ тре́буєм свиді́телей?
64
64
Слы́шасте хулу́: что́ ва́мъ мни́тся? Они́ же вси́ осуди́ша Єго́ бы́ти пови́нна сме́рти. Сли́шасте хулу́: что вам мни́ться? Они́ же всі осуди́ша Єго́ би́ти пови́нна сме́рті.
65
65
И нача́ша нѣ́цыи плюва́ти На́нь, и прикрыва́ти лице́ Єго́, и му́чити Єго́, и глаго́лати Єму́: прорцы́. И слуги́ по лани́тома Єго́ бія́ху. І нача́ша ні́ції плюва́ти Нань, і прикрива́ти лице́ Єго́, і му́чити Єго́, і глаго́лати Єму́: прорци́. І слуги́ по лани́тома Єго́ бія́ху.
66
66
И су́щу Петро́ви во дворѣ́ ни́зу, пріи́де єди́на от рабы́нь архієре́овыхъ, І су́щу Петро́ві во дворі́ ни́зу, при́йде єди́на от раби́нь архієре́йових,
67
67
и ви́дѣвши Петра́ грѣ́ющася, воззрѣ́вши на него́, глаго́ла: и ты́ съ Назаряни́номъ Іису́сомъ бы́лъ єси́. і ви́дівши Петра́ грі́ющася, воззрі́вши на него́, глаго́ла: і ти с Назаряни́ном Ісу́сом бил єси́.
68
68
О́нъ же отве́ржеся, глаго́ля: не вѣ́мъ, ниже́ зна́ю, что́ ты́ глаго́леши. И изы́де во́нъ на преддво́ріє: и але́кторъ возгласи́. Он же отве́ржеся, глаго́ля: не вім, ніже́ зна́ю, что ти глаго́леши. І ізи́де вон на преддво́ріє; і але́ктор возгласи́.
69
69
И рабы́ня ви́дѣвши єго́ па́ки, нача́тъ глаго́лати предстоя́щымъ, я́ко се́й от ни́хъ є́сть. І раби́ня ви́дівши єго́ па́ки, нача́т глаго́лати предстоя́щим, я́ко сей от них єсть.
70
70
О́нъ же па́ки отмета́шеся. И пома́лѣ па́ки предстоя́щіи глаго́лаху Петро́ви: вои́стинну от ни́хъ єси́: и́бо Галіле́анинъ єси́, и бесѣ́да твоя́ подо́бится. Он же па́ки отмета́шеся. І пома́лі па́ки предстоя́щії глаго́лаху Петро́ві: воі́стину от них єси́, і́бо Галиле́янин єси́, і бесі́да твоя́ подо́биться.
71
71
О́нъ же нача́ роти́тися и кля́тися, я́ко не вѣ́мъ Человѣ́ка Сего́, Єго́же вы́ глаго́лете. Он же нача́ роти́тися і кля́тися, я́ко не вім Челові́ка Сего́, Єго́же ви глаго́лете.
72
72
И второ́є але́кторъ возгласи́. И помяну́ Пе́тръ глаго́лъ, єго́же рече́ єму́ Іису́съ, я́ко пре́жде да́же пѣ́тель не возгласи́тъ двакра́ты, отве́ржешися Мене́ трикра́ты. И наче́нъ пла́кашеся. І второ́є але́ктор возгласи́. І пом'яну́ Петр глаго́л, єго́же рече́ єму́ Ісу́с, я́ко пре́жде да́же пі́тель не возгласи́ть двакра́ти, отве́ржешися Мене́ трикра́ти. І наче́н пла́кашеся.
Глава 15
Глава 15
1
1
И а́біє нау́тріє совѣ́тъ сотвори́ша архієре́є со ста́рцы и кни́жники, и ве́сь со́нмъ, связа́вше Іису́са ведо́ша и преда́ша [Єго́] Піла́ту. (Зач. 66) І а́біє нау́тріє сові́т сотвори́ша архієре́є со ста́рці і кни́жники, і весь сонм, св'яза́вше Ісу́са ведо́ша і преда́ша (Єго́) Пила́ту.
2
2
И вопроси́ Єго́ Піла́тъ: Ты́ ли єси́ Ца́рь Іуде́йскій? О́нъ же отвѣща́въ рече́ єму́: ты́ глаго́леши. І вопроси́ Єго́ Піла́т: Ти ли єси́ Цар Іуде́йський? Он же отвіща́в рече́ єму́: ти глаго́леши.
3
3
И глаго́лаху на Него́ архієре́є мно́го. І глаго́лаху на Него́ архієре́є мно́го.
4
4
Піла́тъ же па́ки вопроси́ Єго́, глаго́ля: не отвѣщава́єши ли ничто́же? Ви́ждь, коли́ка на Тя́ свидѣ́телствуютъ. Пила́т же па́ки вопроси́ Єго́, глаго́ля: не отвіщава́єши ли нічто́же? Виждь, коли́ка на Тя свиді́тельствують.
5
5
Іису́съ же ктому́ ничто́же отвѣща́, я́ко диви́тися Піла́ту. Ісу́с же ктому́ нічто́же отвіща́, я́ко диви́тися Пила́ту.
6
6
На [вся́къ] же пра́здникъ отпуща́ше и́мъ єди́наго свя́зня, єго́же проша́ху. На [всяк] же пра́здник отпуща́ше їм єди́наго св'я́зня, єго́же проша́ху.
7
7
Бѣ́ же нарица́ємый Вара́вва со ско́вники свои́ми свя́занъ, и́же въ ко́вѣ убі́йство сотвори́ша. Бі же нарица́ємий Вара́вва со ско́вники свої́ми св'я́зан, і́же в ко́ві уби́йство сотвори́ша.
8
8
И возопи́въ наро́дъ нача́ проси́ти, я́коже всегда́ творя́ше и́мъ. І возопи́в наро́д нача́ проси́ти, я́коже всегда́ творя́ше їм.
9
9
Піла́тъ же отвѣща́ и́мъ, глаго́ля: хо́щете ли, пущу́ ва́мъ Царя́ Іуде́йска? Пила́т же отвіща́ їм, глаго́ля: хо́щете ли, пущу́ вам Царя́ Іуде́йська?
10
10
Вѣ́дяше бо, я́ко за́висти ра́ди преда́ша Єго́ архієре́є. Ві́дяше бо, я́ко за́висти ра́ди преда́ша Єго́ архієре́є.
11
11
Архієре́є же поману́ша наро́ду, да па́че Вара́вву пу́ститъ и́мъ. Архієре́є же поману́ша наро́ду, да па́че Вара́вву пу́стить їм.
12
12
Піла́тъ же отвѣща́въ па́ки рече́ и́мъ: что́ у́бо хо́щете сотворю́, Єго́же глаго́лете Царя́ Іуде́йска? Пила́т же отвіща́в па́ки рече́ їм: что у́бо хо́щете сотворю́, Єго́же глаго́лете Царя́ Іуде́йська?
13
13
Они́ же па́ки возопи́ша [глаго́люще]: пропни́ Єго́. Они́ же па́ки возопи́ша [глаго́люще]: пропни́ Єго́.
14
14
Піла́тъ же глаго́лаше и́мъ: что́ бо зло́ сотвори́? Они́ же и́злиха вопія́ху: пропни́ Єго́. Пила́т же глаго́лаше їм: что бо зло сотвори́? Они́ же і́злиха вопія́ху: пропни́ Єго́.
15
15
Піла́тъ же хотя́ наро́ду хотѣ́ніє сотвори́ти, пусти́ и́мъ Вара́вву: и предаде́ Іису́са, би́въ, да про́пнутъ Єго́. Пила́т же хотя́ наро́ду хоті́ніє сотвори́ти, пусти́ їм Вара́вву, і предаде́ Ісу́са, бив, да про́пнуть Єго́.
16
16
Во́ини же ведо́ша Єго́ вну́трь двора́, є́же є́сть прето́ръ: и созва́ша всю́ спі́ру, (Зач. 67) Во́їни же ведо́ша Єго́ внутр двора́, є́же єсть прето́р; і созва́ша всю спи́ру,
17
17
и облеко́ша Єго́ въ препря́ду, и возложи́ша на Него́ спле́тше терно́въ вѣне́цъ, і облеко́ша Єго́ в препря́ду, і возложи́ша на Него́ спле́тше терно́в віне́ць,
18
18
и нача́ша цѣлова́ти Єго́ [и глаго́лати]: ра́дуйся, Царю́ Іуде́йскій. і нача́ша цілова́ти Єго́ [і глаго́лати]: ра́дуйся, Царю́ Іуде́йський.
19
19
И бія́ху Єго́ по главѣ́ тро́стію, и плюва́ху на Него́, и прегиба́юще колѣ́на покланя́хуся Єму́. І бія́ху Єго́ по главі́ тро́стію, і плюва́ху на Него́, і прегиба́юще колі́на покланя́хуся Єму́.
20
20
И єгда́ поруга́шася Єму́, совлеко́ша съ Него́ препря́ду и облеко́ша Єго́ въ ри́зы Своя́: и изведо́ша Єго́, да про́пнутъ Єго́. І єгда́ поруга́шася Єму́, совлеко́ша с Него́ препря́ду і облеко́ша Єго́ в ри́зи Своя́; і ізведо́ша Єго́, да про́пнуть Єго́.
21
21
И задѣ́ша мимоходя́щу нѣ́коєму Си́мону Кирине́ю, гряду́щу съ села́, отцу́ Алекса́ндрову и Ру́фову, да во́зметъ кре́стъ Єго́. І заді́ша мимоходя́щу ні́коєму Си́мону Кирине́ю, гряду́щу с села́, отцю́ Алекса́ндрову і Ру́фову, да во́зьметь крест Єго́.
22
22
И приведо́ша Єго́ на Голго́ѳу мѣ́сто, є́же є́сть сказа́ємо Ло́бноє мѣ́сто. (Зач. 68) І приведо́ша Єго́ на Голго́фу мі́сто, є́же єсть сказа́ємо ло́бноє мі́сто.
23
23
И дая́ху Єму́ пи́ти єсмирнисме́но віно́: О́нъ же не прія́тъ. І дая́ху Єму́ пи́ти єсмирнісме́но вино́; Он же не прия́т.
24
24
И распе́ншіи Єго́ раздѣли́ша ри́зы Єго́, мета́юще жре́бій о ни́хъ, кто́ что́ во́зметъ. І распе́ншії Єго́ разділи́ша ри́зи Єго́, мета́юще жре́бій о них, кто что во́зьметь.
25
25
Бѣ́ же ча́съ тре́тій, и распя́ша Єго́. Бі же час тре́тій, і расп'я́ша Єго́.
26
26
И бѣ́ написа́ніє вины́ Єго́ напи́сано: Ца́рь Іуде́йскъ. І бі написа́ніє вини́ Єго́ напи́сано: Цар Іуде́йськ.
27
27
И съ Ни́мъ распя́ша два́ разбо́йника, єди́наго о десну́ю и єди́наго о шу́юю Єго́. І с Ним расп'я́ша два разбо́йника, єди́наго о десну́ю і єди́наго о шу́юю Єго́.
28
28
И сбы́стся Писа́ніє, є́же глаго́летъ: и со беззако́нными вмѣни́ся. І сби́сться Писа́ніє, є́же глаго́леть: і со беззако́нними вміни́ся.
29
29
И мимоходя́щіи ху́ляху Єго́, покива́юще глава́ми свои́ми и глаго́люще: уа́, разоря́яй це́рковь и треми́ де́нми созида́яй, І мимоходя́щії ху́ляху Єго́, покива́юще глава́ми свої́ми і глаго́люще: уа́, разоря́яй це́рков і треми́ де́ньми созида́яй,
30
30
спаси́ся Са́мъ и сни́ди со кре́ста́. спаси́ся Сам і сни́ди со креста́.
31
31
Та́кожде и архієре́є руга́ющеся, дру́гъ ко дру́гу съ кни́жники глаго́лаху: и́ны спасе́, Себе́ ли не мо́жетъ спасти́? Та́кожде і архієре́є руга́ющеся, друг ко дру́гу с кни́жники глаго́лаху: і́ни спасе́, Себе́ ли не мо́жеть спасти́?
32
32
Христо́съ, Ца́рь Изра́илевъ, да сни́детъ ны́нѣ со кре́ста́, да ви́димъ и вѣ́ру и́мемъ Єму́. И распя́тая съ Ни́мъ поноша́ста Єму́. Христо́с, Цар Ізра́їлев, да сни́деть ни́ні со креста́, да ви́дим і ві́ру і́мем Єму́. І расп'я́тая с Ним поноша́ста Єму́.
33
33
Бы́вшу же часу́ шесто́му, тма́ бы́сть по все́й земли́ до часа́ девя́таго. Би́вшу же часу́ шесто́му, тьма бисть по всей землі́ до часа́ дев'я́таго.
34
34
И въ ча́съ девя́тый возопи́ Іису́съ гла́сомъ ве́ліимъ, глаго́ля: Єлоі́, Єлоі́, лама́ савахѳані́? Є́же є́сть сказа́ємо: Бо́же Мо́й, Бо́же Мо́й, почто́ Мя́ оста́вилъ єси́? І в час дев'я́тий возопи́ Ісу́с гла́сом ве́ліїм, глаго́ля: Єлоі́, Єлоі́, лама́ савахфані́? Є́же єсть сказа́ємо: Бо́же Мой, Бо́же Мой, почто́ М'я оста́вил єси́?
35
35
И нѣ́цыи от предстоя́щихъ слы́шавше, глаго́лаху: се́, Илію́ гласи́тъ. І ні́ції от предстоя́щих сли́шавше, глаго́лаху: се, Ілію́ гласи́ть.
36
36
Те́къ же єди́нъ, и напо́лнивъ гу́бу о́цта, и возло́жь на тро́сть, напая́ше Єго́, глаго́ля: оста́вите, да ви́димъ, а́ще пріи́детъ Иліа́ сня́ти Єго́. Тек же єди́н, і напо́лнив гу́бу о́цта, і возло́ж на трость, напая́ше Єго́, глаго́ля: оста́віте, да ви́дим, а́ще при́йдеть Ілія́ сня́ти Єго́.
37
37
Іису́съ же пу́щь гла́съ ве́лій, и́здше. Ісу́с же пущ глас ве́лій, і́здше.
38
38
И завѣ́са церко́вная раздра́ся на дво́є, свы́ше до ни́зу. І заві́са церко́вная раздра́ся на дво́є, сви́ше до ни́зу.
39
39
Ви́дѣвъ же со́тникъ стоя́й пря́мо Єму́, я́ко та́ко возопи́въ и́здше, рече́: вои́стинну Человѣ́къ Се́й Сы́нъ бѣ́ Бо́жій. Ви́дів же со́тник стоя́й пря́мо Єму́, я́ко та́ко возопи́в і́здше, рече́: воі́стину Челові́к Сей Син бі Бо́жий.
40
40
Бя́ху же и жены́ издале́ча зря́щя, въ ни́хже бѣ́ Марі́а Магдали́на, и Марі́а Іа́кова ма́лаго и Іосі́и ма́ти, и Саломі́а, Бя́ху же і жени́ іздале́ча зря́щя, в ни́хже бі Марі́я Магдали́на, і Марі́я Іа́кова ма́лаго і Іосі́ї ма́ти, і Саломі́я,
41
41
я́же, и єгда́ бѣ́ въ Галіле́и, хожда́ху по Не́мъ и служа́ху Єму́: и и́ны мно́гія, я́же взыдо́ша съ Ни́мъ во Ієрусали́мъ. я́же, і єгда́ бі в Галиле́ї, хожда́ху по Нем і служа́ху Єму́; і і́ни мно́гія, я́же взидо́ша с Ним во Ієрусали́м.
42
42
И уже́ по́здѣ бы́вшу, поне́же бѣ́ пято́къ, є́же є́сть къ суббо́тѣ, І уже́ по́зді би́вшу, поне́же бі п'ято́к, є́же єсть к субо́ті,
43
43
пріи́де Іо́сифъ, и́же от Арімаѳе́а, благообра́зенъ совѣ́тникъ, и́же и то́й бѣ́ ча́я Ца́рствія Бо́жія, дерзну́въ вни́де къ Піла́ту, и проси́ тѣлесе́ Іису́сова. (Зач. 69) при́йде Іо́сиф, і́же от Аримафе́я, благообра́зен сові́тник, і́же і той бі ча́я Ца́рствія Бо́жия, дерзну́в вни́де к Пила́ту, і проси́ тілесе́ Ісу́сова.
44
44
Піла́тъ же диви́ся, а́ще уже́ у́мре: и призва́въ со́тника, вопроси́ єго́: а́ще уже́ у́мре? Пила́т же диви́ся, а́ще уже́ у́мре; і призва́в со́тника, вопроси́ єго́: а́ще уже́ у́мре?
45
45
И увѣ́дѣвъ от со́тника, даде́ тѣ́ло Іо́сифови. І уві́дів от со́тника, даде́ ті́ло Іо́сифові.
46
46
И купи́въ плащани́цу и сне́мь Єго́, обви́тъ плащани́цею: и положи́ Єго́ во гро́бъ, и́же бѣ́ изсѣ́ченъ от ка́мене: и привали́ ка́мень надъ две́ри гро́ба. І купи́в плащани́цю і снем Єго́, обви́ть плащани́цею; і положи́ Єго́ во гроб, і́же бі ізсі́чен от ка́мене; і привали́ ка́мень над две́рі гро́ба.
47
47
Марі́а же Магдали́на и Марі́а Іосі́єва зря́стѣ, гдѣ́ Єго́ полага́ху. Марі́я же Магдали́на і Марі́я Іосі́єва зря́сті, гді Єго́ полага́ху.
Глава 16
Глава 16
1
1
И мину́вшей суббо́тѣ, Марі́а Магдали́на и Марі́а Іа́ковля и Саломі́а купи́ша арома́ты, да прише́дшя пома́жутъ Іису́са. (Зач. 70) І мину́вшей субо́ті, Марі́я магдали́на і Марі́я Іа́ковля і Саломі́я купи́ша арома́ти, да прише́дша пома́жуть Ісу́са.
2
2
И зѣло́ зау́тра во єди́ну от суббо́тъ пріидо́ша на гро́бъ, возсія́вшу со́лнцу, І зіло́ зау́тра во єди́ну от субо́т прийдо́ша на гроб, возсія́вшу со́лнцю,
3
3
и глаго́лаху къ себѣ́: кто́ отвали́тъ на́мъ ка́мень от две́рій гро́ба? і глаго́лаху к себі́: кто отвали́ть нам ка́мень от две́рій гро́ба?
4
4
И воззрѣ́вшя ви́дѣша, я́ко отвале́нъ бѣ́ ка́мень: бѣ́ бо ве́лій зѣло́. І воззрі́вша ви́діша, я́ко отвале́н бі ка́мень: бі бо ве́лій зіло́.
5
5
И вше́дшя во гро́бъ, ви́дѣша ю́ношу сѣдя́ща въ десны́хъ, одѣ́яна во оде́жду бѣлу́: и ужасо́шася. І вше́дша во гроб, ви́діша ю́ношу сідя́ща в десни́х, оді́яна во оде́жду білу́; і ужасо́шася.
6
6
О́нъ же глаго́ла и́мъ: не ужаса́йтеся: Іису́са и́щете Назаряни́на распя́таго: воста́, нѣ́сть здѣ́: се́, мѣ́сто, идѣ́же положи́ша Єго́: Он же глаго́ла їм: не ужаса́йтеся. Ісу́са і́щете Назаряни́на расп'я́таго; воста́, ність зді; се мі́сто, іді́же положи́ша Єго́;
7
7
но иди́те, рцы́те ученико́мъ Єго́ и Петро́ви, я́ко варя́етъ вы́ въ Галіле́и: та́мо Єго́ ви́дите, я́коже рече́ ва́мъ. но іді́те, рці́те ученико́м Єго́ і Петро́ві, я́ко варя́єть ви в Галиле́ї; та́мо Єго́ ви́діте, я́коже рече́ вам.
8
8
И изше́дшя бѣжа́ша от гро́ба: имя́ше же и́хъ тре́петъ и у́жасъ: и ни кому́же ничто́же рѣ́ша: боя́хубося. І ізше́дша біжа́ша от гро́ба; ім'я́ше [одержа́ше] же їх тре́пет і у́жас; і ні кому́же нічто́же рі́ша, боя́хубося.
9
9
Воскре́съ же [Іису́съ] зау́тра въ пе́рвую суббо́ту, яви́ся пре́жде Марі́и Магдали́ни, изъ нея́же изгна́ се́дмь бѣсо́въ. (Зач 71) Воскре́с же (Ісу́с) зау́тра в пе́рвую субо́ту, яви́ся пре́жде Марі́ї Магдали́ні, із нея́же ізгна́ седьм бісо́в.
10
10
Она́ [же] ше́дши возвѣсти́ съ Ни́мъ бы́вшымъ, пла́чущымся и рыда́ющымъ: Она́ (же) ше́дши возвісти́ с Ним би́вшим, пла́чущимся і рида́ющим;
11
11
и они́ слы́шавше, я́ко жи́въ є́сть и ви́дѣнъ бы́сть от нея́, не я́ша вѣ́ры. і они́ сли́шавше, я́ко жив єсть і ви́дін бисть от нея́, не я́ша ві́ри.
12
12
По си́хъ же двѣма́ от ни́хъ гряду́щема яви́ся инѣ́мъ о́бразомъ, иду́щема на село́. По сих же двіма́ от них гряду́щема яви́ся іні́м о́бразом, іду́щема на село́.
13
13
И та́ ше́дша возвѣсти́ста про́чымъ: и ни тѣ́ма вѣ́ры я́ша. І та ше́дша возвісти́ста про́чим; і ні ті́ма ві́ри я́ша.
14
14
Послѣди́ [же] возлежа́щымъ и́мъ єдиномуна́десяте яви́ся, и поноси́ невѣ́рствію и́хъ и жестосе́рдію, я́ко ви́дѣвшымъ Єго́ воста́вша не я́ша вѣ́ры. Посліди́ (же) возлежа́щим їм єдиномуна́десяте яви́ся, і поноси́ неві́рствію їх і жестосе́рдію, я́ко ви́дівшим Єго́ воста́вша не я́ша ві́ри.
15
15
И рече́ и́мъ: ше́дше въ мі́ръ ве́сь, проповѣ́дите Єва́нгеліє все́й тва́ри. І рече́ їм: ше́дше в мир весь, пропові́діте Єва́нгеліє всей тва́рі.
16
16
И́же вѣ́ру и́метъ и крести́тся, спасе́нъ бу́детъ: а и́же не и́метъ вѣ́ры, осужде́нъ бу́детъ. І́же ві́ру і́меть і крести́ться, спасе́н бу́деть, а і́же не і́меть ві́ри, осужде́н бу́деть.
17
17
Зна́менія же вѣ́ровавшымъ сія́ послѣ́дуютъ: и́менемъ Мои́мъ бѣ́сы иждену́тъ: язы́ки возглаго́лютъ но́вы: Зна́мєнія же ві́ровавшим сія́ послі́дують: і́менем Мої́м бі́си іждену́ть; язи́ки возглаго́лють но́ви;
18
18
змія́ во́змутъ: а́ще и что́ сме́ртно испію́тъ, не вреди́тъ и́хъ: на неду́жыя ру́ки возложа́тъ, и здра́ви бу́дутъ. змія́ во́зьмуть; а́ще і что сме́ртно іспію́ть, не вреди́ть їх; на неду́жия ру́ки возложа́ть, і здра́ві бу́дуть.
19
19
Госпо́дь же у́бо, по глаго́ланіи [Єго́] къ ни́мъ, вознесе́ся на небо и сѣ́де о десну́ю Бо́га. Госпо́дь же у́бо, по глаго́ланії (Єго́) к ним, вознесе́ся на не́бо і сі́де о десну́ю Бо́га.
20
20
Они́ же изше́дше проповѣ́даша всю́ду, Го́споду поспѣ́шствующу и сло́во утвержда́ющу послѣ́дствующими зна́меньми. Ами́нь. Коне́цъ є́же от ма́рка свята́го єва́нгеліа: и́мать въ себѣ́ гла́въ 16, зача́лъ же церко́вныхъ 71. Они́ же ізше́дше пропові́даша всю́ду, Го́споду поспі́шствующу і сло́во утвержда́ющу послі́дствующими зна́меньми. Амі́нь.

Старий Заповіт

•  •  •  • 

Новий Заповіт