|
Глvа, г~”
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
|
Цр~ь же да`рїи сътвори` вечерю вели'кђ всњмъ и^же поD ни'м#, и^ всњмъ и^же эT до'мђ ро'да е^го, и^ перьсиDскимъ вое^во'дамъ, и^ во'иномъ. и^ всњм# вельможамъ мидїискомъ,
|
І зробив цар Дарій великий бенкет своїм підданим і домашнім своїм і усім вельможам Мідії і Персії,
|
|
2
|
2
|
|
и^ намњстникомъ и^ сђдїа'мъ. и^ ё^прави'телемъ и^же поD тњми эT и^нъдњи` да'же до е^џїѓ'пїя, на рк~з вое^воD.
|
і всім сатрапам і воєначальникам, і начальникам підвладних йому країн від Індії і до Ефіопії у ста двадцяти семи сатрапіях.
|
|
3
|
3
|
|
и^ е^гда` ја^до'ша и^ пи'ша и^ насыти'вшеся въз#врати'шася” Тогда` да'рїи цр~ь воз#ше'дъ въ ло'жницђ свою`, и^ поспа'въ. и^ въ снњ` бы'сть”
|
І їли і пили і, наситившись, розійшлися; цар же Дарій пішов у спальню свою і спав, і потім прокинувся.
|
|
4
|
4
|
|
Тогда` тїи трїе ю%ноша теле'снїи, и^ стра'жи и^же стрежа'хђ тњло цр~ево” Реко'ша дрђ'гъ дрђгђ,
|
Тим часом троє юнаків охоронців, які охороняли тіло царя, сказали один одному:
|
|
5
|
5
|
|
глаго'лемъ е^ді'нъ ко'ждо на'съ сло'во і^ и^же превыси`. и^ е^го'же ја^виTся сло'во мђдрњише дрђга'го. даде` е^мђ цр~ь да'рїи да'ры вели'кїя и^ побњдђ вели'кђ.
|
нехай кожен з нас скаже одне слово про те, що сильніше за все? І чиє слово виявиться розумнішим за інше, тому цар Дарій дасть великі дарунки і велику нагороду.
|
|
6
|
6
|
|
и^ перфирою ѓ^дњя'нъ бђ'детъ и^ въ зла'тњ пи'ти, и^ на зла'тњ да сњди'тъ. и^ колеса` зла'томъ позлащены и^ кида'ръ шидя'ныи, и^ гри'вна ѓ%крsтъ выи`,
|
І буде той одягатися в багряницю і пити з золотих сосудів, і спати на золоті, і їздити на колісниці з конями в золотих вуздах, носити на голові пов’язку з висону і намисто на шиї,
|
|
7
|
7
|
|
и^ въ вто'ромъ мњстњ ся'детъ эT да'рїя, ра'ди премђ'дрости свое'я, и^ племя дарїево прозовеTся”
|
і сяде він другим після Дарія за мудрість свою, і буде називатися родичем Дарія.
|
|
8
|
8
|
|
Тогда` въписа'вши е^ді'нъ ко'ждо свое` сло'во знаменова'ша. и^ поDложи'ша поD воз#гла'вїе да'рїа цр~я.
|
І негайно, написавши кожен своє слово, запечатали і поклали під узголів’я царя Дарія і сказали:
|
|
9
|
9
|
|
и^ реко'ша” Є$гDа воста'нет цр~ь дади'мъ т^о писа'нїе наше. і^ и'же ѓ^сђди'тъ цр~ь, и^ тр^и вельмо'жи перьстїи ја%ко сло'во е^го мђдрњ'ише е^сть. томђ` да да'сться побњда, ја^ко пи'сано е^сть.
|
коли цар встане, подадуть йому це писання, і за ким визнає цар і троє вельмож перських, що слово його мудріше, тому дасться перевага, як написано.
|
|
10
|
10
|
|
е^ді'нъ написа`. си'лно е^сть вино`.
|
Один написав: сильніше за все вино.
|
|
11
|
11
|
|
и^ дрђгїи написа` силнњ'и е^сть цр~ь.
|
Інший написав: сильніший цар.
|
|
12
|
12
|
|
тре'тїи написа` силнњ'ише сђть же'ны. на всњ'х же побњжда'етъ и%стинна”
|
Третій написав: сильніші жінки, а над усім здобуває перемогу істина.
|
|
13
|
13
|
|
Є$гда въста` цр~ь. взя'ша писа'нїя своя и^ да'ша е^мђ, и^ прочте` я&.
|
І ось, коли цар встав, подали йому це писання, і він прочитав.
|
|
14
|
14
|
|
и^ посла` съзва` всњхъ вельмо'жъ ми'д#скиX и^ прьскихъ вое^во'дъ, и^ намњстниk и^ ё^правителеи.
|
І, пославши, покликав усіх вельмож Персії і Мідії, і сатрапів і воєначальників, і начальників областей і радників,
|
|
15
|
15
|
|
и^ сњдо'ша въ собо'рњ и^ чте'на сђть пи'сма преD ни'ми”
|
і сів у дорадчій палаті, і прочитано було перед ними писання.
|
|
16
|
16
|
|
И$ реq позови'те ю%ношъ. и^ тїи и^звестяT словеса` своя. и^ зва'ни сђть и^ внидо'ша.
|
І сказав: покличте цих юнаків, нехай вони пояснять слова свої. І були покликані і ввійшли.
|
|
17
|
17
|
|
и^ рече и^мъ възвњсти'те нам# ѓ^ тњхъ и^же пи'сана сђть” И$ нача` прьвыи и^же гл~а эT крњпости вина`.
|
І сказав їм: поясніть нам написане. І почав перший, який сказав про силу вина, і говорив так:
|
|
18
|
18
|
|
и^ рече си'це, ЭO мђжи коль премагаеT вино` всњхъ чл~къ, и^же пїютъ е^го. эTлђ'читъ эT ё^ма`.
|
О, мужі! Яке сильне вино! Воно приводить у затьмарення розум усіх людей, які п’ють його;
|
|
19
|
19
|
|
паки же и^ цр~ю сътворя'етъ ё'мъ сђ'етенъ, паки рабомъ свобо'днымъ, и^ ё^богимъ и^ бога'тымъ,
|
воно робить розум царя і сироти, раба і вільного, бідного і багатого одним розумом;
|
|
20
|
20
|
|
и^ всMњ ё'мы ѓ^братиT безъстра'шны и^ ве'селы. и^ не памятђ'етъ в#сея ско'рби и^ долго'въ,
|
і всякий розум перетворює на веселість і радість, так що людина не пам’ятає ніякої печалі і ніякого боргу,
|
|
21
|
21
|
|
и^ вс^я срDца сотворя'етъ бога'ты, и^ не памятђ'етъ цр~я ни вельмо'жи. и^ все потала'н#томъ гл~ати сътвориT
|
і всі серця робить воно багатими, так що ніхто не думає ні про царя, ні про сатрапа, і всякого змушує воно говорити про свої таланти.
|
|
22
|
22
|
|
и^ не памятђ'етъ е^гда` пїютъ дрђж#бы ни бра'тъства. н^о немно'го пото'мъ прїимђтъ ме'чи,
|
І коли сп’яніють, не пам’ятають про приязнь до друзів і братів і швидко оголюють мечі,
|
|
23
|
23
|
|
и^ е^гда` эT ви'н#ного. потопле'нїя въста'нђтъ. не по'мнятъ чт^о сътвори'ша,
|
а коли протверезяться від вина, не пам’ятають, що робили.
|
|
24
|
24
|
|
ЭO мђжи не премага'етъ л^и вино`, и^же та'ко мы'слитъ сътвори'ти” И$ ё^млъча` гл~авыи си'це”
|
О, мужі! Чи не сильніше за все вино, коли змушує так чинити? І, сказавши це, замовк.
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
