|
Пр'ьвые кни'ги мољ=сїѓвы бытїя
|
Буття
|
|
Глvа, а~”
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
|
И$ско'ни сътвори` б~ъ нб~о и^ з'емлю.
|
На початку створив Бог небо і землю.
|
|
2
|
2
|
|
земля' же б^њ неви'дима и^ неё^краше'на. и^ тма` ве'рхђ без#дны. И$ дх~ъ бж~їи ноша'шеся ве'рхђ воды`.
|
Земля ж була безвидна і порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий носився над водою.
|
|
3
|
3
|
|
и^ реc бъ, да бђ'детъ свњтъ, и^ бы'сть свњтъ”
|
І сказав Бог: нехай буде світло. І стало світло.
|
|
4
|
4
|
|
И$ ви'дњ б~ъ свњтъ ја^ко добро`” И$ разлђчи` б~ъ ме'ждђ свњтом# и^ ме'ждђ тмо'ю”
|
І побачив Бог світло, що воно добре, і відокремив Бог світло від темряви.
|
|
5
|
5
|
|
И$ нарече` б~ъ свњт# дн~ь, а^ тмђ` нарече` но'щъ, и^ бы'сть ве'черъ и^ бы'сть ё%тро дн~ь е^ді'нъ”
|
І назвав Бог світло днем, темряву ніччю. І був вечір, і був ранок: день перший.
|
|
6
|
6
|
|
И$ ре'че б~ъ да бђдетъ тве'рдь посред`њ воды`, и^ бђдетъ разлђча'я посредњ воды` и^ воды`, и^ бысть та'ко”
|
І сказав Бог: нехай буде твердь посеред води, і нехай відділяє вона воду від води. [І стало так.]
|
|
7
|
7
|
|
И$ сътвори` б~ъ тве'рдь. и^ разлђчи` б~ъ м'еждђ водо'ю, ја%же б^њ поD тве'рдїю. и^ посредњ воды`, ја%же б^њ наD тве'рдїю.
|
І створив Бог твердь, і відокремив воду, що під твердю, від води, що над твердю. І стало так.
|
|
8
|
8
|
|
и^ нарече` б~ъ тве'рдь н~бо. и^ ви'дњ б~ъ
ја^ко добро`. и^ бы'сть ве'черъ, и^ бысть ё%тро дн~ь вторый”
|
І назвав Бог твердь небом. [І побачив Бог, що це добре.] І був вечір, і був ранок: день другий.
|
|
9
|
9
|
|
И$ ре'че б~ъ, да събере'тся вода` ја%же поD нб~семъ, въ совокђпле'нїе е^ді'но. и^ да ја%ви'тся сђша, и^ бысть та'ко” И$ събра'ся вода` ја%же поD нб~семъ въ со'нмы своя`, і^ ја%ви'ся сђша”
|
І сказав Бог: нехай збереться вода, що під небом, в одне місце, і нехай з’явиться суша. І стало так. [І зібралася вода під небом у свої місця, і з’явилася суша.]
|
|
10
|
10
|
|
И$ нарече` б~ъ сђшђ зе'млю, а^ соста'вы водны'я нарече` мо'ре и^ ви'дњ б~ъ ја%ко добро`”
|
І назвав Бог сушу землею, а зібрання вод назвав морями. І побачив Бог, що це добре.
|
|
11
|
11
|
|
И$ рече б~ъ, да прорасти'тъ земля` бы'лїе травно'е, сњю'ще сњмя по ро'дђ и^ по подобїю, и^ древо плодови'то творя'щее пло'дъ, е^мђже сњмя е^го въ
немъ по ро'дђ на земли`, и^ бы'сть та'ко”
|
І сказав Бог: нехай вирощує земля зелень, траву, що сіє насіння за [родом і за подобою своєю, і] дерево плідне, що приносить за родом своїм плід, у якому насіння його на землі. І стало так.
|
|
12
|
12
|
|
І$ и^знесе` земля` былїе травно'е, сњю'ще сњмя по ро'дђ и^ по подо'бїю и^ дре'во плодови'то творя'щее плодъ, е^мђже сњмя е^го въ не'мъ по ро'дђ на земли`, и^ ви'дњ б~ъ ја^ко добро`.
|
І виростила земля зелень, траву, що сіє насіння за родом [і за подобою] її, і дерево [плідне], що приносить плід, у якому насіння його за родом його [на землі]. І побачив Бог, що це добре.
|
|
13
|
13
|
|
и^ бы'сть ве'черъ и^ бысть ё%тро дн~ь тре'тїи”
|
І був вечір, і був ранок: день третій.
|
|
14
|
14
|
|
И$ рече б~ъ, да бђдђтъ свњти'ла на тве'рди нбsнњи, ѓ^свњща'ти зе'млю, и разлђча'ти ме'ждђ дн~емъ и ме'ждђ
но'щїю” И$ да бђдђтъ въ зна'менїя и^ въ времена`, и^ въ дн~и и^ въ лњта”
|
І сказав Бог: нехай будуть світила на тверді небесній [для освітлення землі і] для відокремлення дня від ночі, і для знамень, і часу, і днів, і років;
|
|
15
|
15
|
|
И$ да бђдђтъ въ просвњще'нїе на тве'рди нбsнњи, ја^ко свњти'ти по зеMли` и^ бысть та'ко”
|
і нехай будуть вони світильниками на тверді небесній, щоб освітлювати землю. І стало так.
|
|
16
|
16
|
|
И$ сътвори` б~ъ дв^њ свњти'лњ вели'цњ свњти'ло вели'кое, въ нача'токъ дн~и. свњти'ло же ме'нъшее, въ нача'токъ но'щи и^ ѕвњзды.
|
І створив Бог два світила великі: світило більше — для управління днем, і світило менше — для управління ніччю, і зорі;
|
|
17
|
17
|
|
И$ поста'ви и^х# б~ъ на тве'рди нбsнњи, ја%ко свњти'ти по земли`,
|
і поставив їх Бог на тверді небесній, щоб світити на землю,
|
|
18
|
18
|
|
и^ владњти дн~ем# и^ но'щїю” И$ разлђча'ти ме'жDђ свњтоM и^ межDђ тмо'ю” И$ ви'дњ б~ъ ја%ко добро`,
|
і управляти днем і ніччю, і відокремлювати світло від темряви. І побачив Бог, що це добре.
|
|
19
|
19
|
|
и^ бысть ве'черъ, и^ бысть ё%тро дн~ь четве'ртыи”
|
І був вечір, і був ранок: день четвертий.
|
|
20
|
20
|
|
И$ ре'че б~ъ, да и^зведђтъ во'ды, га'ды дш~ъ живы'хъ, и^ пти'цы лњта'юща на земли` по тве'рди нбsнњи, и^ бы'сть та'ко”
|
І сказав Бог: нехай породить вода плазунів, душу живу; і птахи нехай полетять над землею, під твердю небесною. [І стало так.]
|
|
21
|
21
|
|
И$ сътвори` б~ъ ки'ты вели'кїа, и^
вся'кђ дш~ђ живо'тныX гаD. ја%же и^зведоша во'ды по ро'дђ и^хъ, и^ вся'кђ пти'цђ перна'тђ по ро'дђ” И$ ви'дњ б~ъ ја%ко добро`”
|
І створив Бог риб великих і всяку душу тварин-плазунів, яких породила вода, за родом їх, і всякого птаха пернатого за родом його. І побачив Бог, що це добре.
|
|
22
|
22
|
|
И$ блsви я& б~ъ гл~я, расти'теся и^ множи'теся, и^ напо'лните во'ды ја%же
въ мо'рњхъ, и^ пти'цы да ё^мно'жатся на земли`”
|
І благословив їх Бог, промовивши: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте води в морях, і птахи нехай розмножуються на землі.
|
|
23
|
23
|
|
И$ бысть ве'черъ и^ бысть ё%тро дн~ь пя'тыи”
|
І був вечір, і був ранок: день п’ятий.
|
|
24
|
24
|
|
И$ ре'че б~ъ, да и^зведеT земля` дш~ђ жи'вђ по ро'дђ, четвероно'га и^ га'ды, и^ ѕвњря земли` по ро'дђ. и^ бы'сть та'ко,
|
І сказав Бог: нехай родить земля душу живу за родом її, тварин і плазунів, і звірів земних за родом їх. І стало так.
|
|
25
|
25
|
|
и^ сътвори` б~ъ, ѕвњ'ря зе'мныа по ро'дђ и^ ско'ты по ро'дђ и^хъ, и^ вс^я га'ды земли` по ро'дђ иX” И$ ви'дњ б~ъ ја^ко добро`.
|
І створив Бог звірів земних за родом їх, і худобу за родом її, і всіх плазунів земних за родом їх. І побачив Бог, що це добре.
|
|
26
|
26
|
|
И$ рече б~ъ, сътвори'мъ чл~ка по ѓ%бразђ на'шемђ, и^ по подо'бїю” И$ да ѓ^блада'етъ ры'бами мор#ски'ми,
и^ пти'цами нбsными, и^ ѕвњ'рми и^ ско'ты, и^ все'ю земле'ю, и^ всњми га'ды пресмыка'ющимися по земли`.
|
І сказав Бог: створімо людину за образом Нашим [і] за подобою Нашою, і нехай володарює вона над рибами морськими, і над птахами небесними, [і над звірами,] і над худобою, і над усією землею, і над усіма плазунами, що повзають по землі.
|
|
27
|
27
|
|
И сътвори` б~ъ чл~ка” По ѓ%бразђ бж~їю
сътвори` е^го” Мђжа и^ женђ сътвори` и^х#”
|
І створив Бог Людину за образом Своїм, за образом Божим створив її; чоловіка і жінку створив їх.
|
|
28
|
28
|
|
И$ блsви иX б~ъ гл~я, расти'теся и множи'теся и^ напо'лните зе'млю, и^ ѓ^блада'ите е'ю” І$ ѓ^блада'ите ры'бами мор#ски'ми и^ ѕвњ'рми и^ пти'цами нбsными, и^ всњми ско'ты, и^ все'ю земле'ю, и^ всњми га'ды пресыка'ющимися по земли`”
|
І благословив їх Бог, і сказав їм Бог: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, і володійте нею, і владарюйте над рибами морськими [і над звірами,] і над птахами небесними, [і над усякою худобою, і над усією землею,] і над усякою твариною, що плазує по землі.
|
|
29
|
29
|
|
И$ реq б~ъ, с^е да'хъ ва'мъ вся'кђ травђ` сњмен#нђю сњю^ще сњмя и^же е^сть ве'рхђ земля` всея`” И$ вся'ко дре'во и^же и%мать в себњ` плDо сњмене сњменна, ва'мъ бђдетъ въ снњдь”
|
І сказав Бог: ось, Я дав вам усяку траву, що сіє насіння, яка є на всій землі, і всяке дерево, яке має плід, що сіє насіння; — вам це буде в їжу;
|
|
30
|
30
|
|
И$ всњмъ ѕвњремъ зем#ныM, и^ всњмъ пти'цам# нбsнымъ, и^ вся'комђ га'дђ
пресмыка'ю^щемђся по земли`, и%же и%мать в себњ` дш~ђ живо'тнђ, и^ вся'кђ травђ` зеле'нђ въ снњдь, и^ бысть та'ко”
|
а всім звірам земним, і всім птахам небесним, і всякому [плазуну,] на землі, в якому душа жива, дав Я всю зелень трав’яну в їжу. І стало так.
|
|
31
|
31
|
|
И$ ви'дњ б~ъ вся` е^ли'ка сътвори`, и^ с^е добра` ѕњло” И$ бысть вечеръ, и^ быs ё^тро дн~ь шесты'и”
|
І побачив Бог усе, що Він створив, і ось, добре воно. І був вечір, і був ранок: день шостий.
|
|
Глvа, в~”
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
|
И$ съверши'шася нб~о и^ земля`, и^ вс^е ё^краше'нїе и^хъ.
|
Так були створені небо і земля і все воїнство їх.
|
|
2
|
2
|
|
и съверши` б~ъ въ дн~ь шесты'и дњ'ла своя` ја%же сътвори`” И$ препочи` въ дн~ь седмы'и эT всњхъ дњлъ своиX, и%хже сътвори`
|
І звершив Бог до сьомого дня діла Свої, які Він робив, і спочив у день сьомий від усіх діл Своїх, які чинив.
|
|
3
|
3
|
|
И$ блsви б~ъ, дн~ь седмы'и, и^ ѓ^ст~и его, ја^ко въ то'и почи` эT всњ'х дњлъ свои^хъ, и%хже нача'тъ б~ъ твори'ти”
|
І благословив Бог сьомий день, і освятив його, бо спочив від усіх діл Своїх, які Бог чинив і створював.
|
|
4
|
4
|
|
Сїя кни'га бы'тїю нб~си же и^ земли`” Є$гда` бы'сть, въ'ньже дн~ь сътвори` г~ь б~ъ нб~о и^ зе'млю,
|
Ось походження неба і землі, при створенні їх, у той час, коли Господь Бог створив землю і небо,
|
|
5
|
5
|
|
и^ вся'к% зла'къ се'лныи пре'жDе да'же бы'ти на земли`, и^ вся'кђ травђ` се'льнђ пре'жде да'же прозя'бнђти” Ни б^о ѓ^дожди` б~ъ на' землю, и^ чл~къ не бя'ше дњ'лати ю&”
|
і всякий польовий чагарник, якого ще не було на землі, і всяку польову траву, що ще не росла, тому що Господь Бог не посилав дощу на землю, і не було людини для обробки землі,
|
|
6
|
6
|
|
И$сто'чникъ же и^схожDа'ше и^зъ земля`, и^ напая'ше вс^е лице` земли`”
|
але пара піднімалася з землі й зрошувала усе лице землі.
|
|
7
|
7
|
|
И$ създа` б~ъ чл~ка, пе'рсть възе'м# эT земля`, и^ въдђ'нђ въ лице` е^го дыха'нїе жи'зни, и^ бы'сть чл~къ въ дш~ђ жи'вђ”
|
І створив Господь Бог людину з пороху земного, і вдихнув у лице її дихання життя, і стала людина душею живою.
|
|
8
|
8
|
|
И$ насади` б~ъ ра'и на восто'цњхъ въ е^де'мњ, и^ въведе` т^ђ чл~ка е^гоже създа`”
|
І насадив Господь Бог рай у Едемі на сході, і примістив там людину, яку створив.
|
|
9
|
9
|
|
И$ прозя'бе. б~ъ е^ще` эT земля` вся'ко дре'во, кра'сно въ видњнїе, и^ добро` въ снњ'дь” И$ дре'во жи'зни посредњ` ра'я. и^ дре'во е^же вњдњти разђ'мно добрђ` и^ лђка'вђ
|
І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, приємне на вигляд і добре для їжі, і дерево життя посеред раю, і дерево пізнання добра і зла.
|
|
10
|
10
|
|
Рњка' же и^схо'дитъ и^зъ е^де'ма напая'ти ра'и” Та'мо разлђча'ется въ четы'ри нача'ла”
|
З Едему витікала ріка для зрошення раю; і потім розділялася на чотири ріки.
|
|
11
|
11
|
|
И/мя е^ді'нои фисоn сїя ѓ^бхо'дитъ вс^ю зе'млю е^вила'тъскђ, та'мо ё^бо е^сть зла'то, зла'то
|
Ім’я однієї Фисон: вона обтікає всю землю Хавила, ту, де золото;
|
|
12
|
12
|
|
же ѓ^ноя` земля` добро`” Та'мо е^сть а^нџра'ћъ и^ ка'мень зеле'ныи”
|
і золото тієї землі добре; там бдолах і камень онікс.
|
|
13
|
13
|
|
И/мя рњцњ вто'рњи геѓ%нъ, сїя ѓ^бходя'щи вс^ю зе'млю е^џїѓ%пьскђ”
|
Ім’я другої ріки Гихон [Геон]: вона обтікає всю землю Куш.
|
|
14
|
14
|
|
И$ рњка` тре'тїя тљ'гръ, сїа и^дђщи пря'мо а^сљ=рњ'ѓмъ” Рњка' же четве'ртая е^фра'тъ”
|
Ім’я третьої ріки Хиддекель [Тигр]: вона протікає перед Ассирією. Четверта ріка Євфрат.
|
|
15
|
15
|
|
И$ поя%тъ г~ь б~ъ чл~ка е^гоже създа`, и^ въведе` е^го въ ра'и пи'ща, дњ'лати е^го и^ храни'ти”
|
І взяв Господь Бог людину, [яку створив,] і оселив її в саду Едемському, щоб обробляти його й оберігати його.
|
|
16
|
16
|
|
И$ заповњда` г~ь б~ъ а^да'мђ гл~я, эT вся'каго дре'ва и^же въ раи` снњ'дїю снњси.
|
І заповів Господь Бог людині, сказавши: від усякого дерева в саду ти будеш їсти,
|
|
17
|
17
|
|
эT дре'ва же е^же разђмњти добро` и^ лђка'во, не снњ'сте эT него`” Во'нже ё^бо дн~ь а%ще снњ'сте эT него`, см~рътїю ё%мрете”
|
а від дерева пізнання добра і зла не їж від нього, бо в той день, коли ти з’їси від нього, смертю помреш.
|
|
18
|
18
|
|
И$ рече г~ь б~ъ, не добро` быти чл~кђ е^ді'номђ, сътвори'м# е^мђ помо'щника по немђ`”
|
І сказав Господь Бог: не добре бути чоловікові одному; створімо йому помічника, за його подобою.
|
|
19
|
19
|
|
И$ създа` б~ъ е^ще` эT земля`, вс^њ ѕвњри се'лныя, и^ вс^њ пти'цы нбsныя, и^ приведе` т^а къ а^да'мђ ви'дњти чт^о нарече'т# т^а и^ вся'ко е^же а^ще нарече` а^да'мъ дш~ђ жи'вђ, с^е и%мя е^мђ”
|
Господь Бог створив із землі всіх тварин польових і всіх птахів небесних, і привів [їх] до людини, щоб бачити, як вона назве їх, і щоб, як назве людина всяку душу живу, так і було ім’я їй.
|
|
20
|
20
|
|
И$ нарече` а^даM и^мена` всњмъ ско'томъ, и^ всњмъ пти'цамъ нбsнымъ, и^ всњмъ ѕвњремъ зе'мнымъ” А$да'мђ же не ѓ^брњте'ся помо'щникъ подо'бенъ е^мђ`”
|
І нарекла людина імена всій худобі і птахам небесним і всім звірам польовим; але для чоловіка не знайшлося помічника, подібного до нього.
|
|
21
|
21
|
|
Иe` вложи` б~ъ со'нъ въ а^да'ма, і^ ё%спе. И$ възя'тъ е^ді'но эT ре'бръ е^го, і^ и^споlни пло'тїю в него` мњсто”
|
І навів Господь Бог на чоловіка міцний сон; і, коли він заснув, узяв одне з ребер його, і закрив те місце плоттю.
|
|
22
|
22
|
|
И$ създа` г~ь, ребро` е%же възя'тъ эT а^да'ма, женђ`, и^ приведе` ю% къ а^да'мђ”
|
І створив Господь Бог з ребра, яке взяв у чоловіка, жінку, і привів її до чоловіка.
|
|
23
|
23
|
|
И$ реq а^да'мъ, с^е нн~њ ко'сть эT косте'и моиX и^ пло'ть эT пло'ти мое'я, сїя наречеTся жена`, ја%ко эT мђж'а свое^го възята` бы'сть с^и”
|
І сказав чоловік: ось, це кістка від кісток моїх і плоть від плоті моєї; вона буде зватися жінкою, бо взята від чоловіка [свого].
|
|
24
|
24
|
|
Сего` ра'ди ѓ^ставиT чл~къ эTц~а свое^го и^ мт~рь, и^ прилњпиTся къ женњ` свое'и, и^ бђ'дета ѓ%ба въ пло'ть е^ді'нђ”
|
Тому залишить чоловік батька свого і матір свою і пристане до жінки своєї; і стануть [два] однією плоттю.
|
|
25
|
25
|
|
И$ бњ'ста ѓ%ба на'га а^да'мъ же и^ жена` е^го и^ не стыдњстася.
|
І були вони обоє нагі, Адам і дружина його, і не соромилися.
|
|
Глvа, г~”
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
|
ѕмїи же бя'ше мђдрњи'ши всњ'хъ звњ'рїи сђщихъ на земли` и^же сътвори` г~ь б~ъ” И$ ре'че ѕмїй женњ`, чт^о ја%ко реq б~ъ, да не ја%сте эT вся'каго дре'ва и%же въ раи`.
|
Змій був хитрішим за всіх звірів польових, яких створив Господь Бог. І сказав змій жінці: чи дійсно сказав Бог: не їжте ні від якого дерева в раю?
|
|
2
|
2
|
|
И$ ре'че жена` эT плода дре'ва сђщаго, въ раи` да ја%мы и&.
|
І сказала жінка змію: плоди з дерев ми можемо їсти,
|
|
3
|
3
|
|
эT плода` же дре'ва и^же е^сть посредњ` ра'я реq б~ъ, да не ја%сте эT него ни'же прикосне'теся е^мђ да не ё%мрете”
|
тільки плодів з дерева, яке посеред раю, сказав Бог, не їжте їх і не доторкайтеся до них, щоб вам не померти.
|
|
4
|
4
|
|
И$ ре'че ѕмїи женњ`, не сме'ртїю ё%мрете,
|
І сказав змій жінці: ні, не вмрете,
|
|
5
|
5
|
|
вњдяше б^о б~ъ ја^ко въньже дн~ь а%ще снњсте эT него, эTве'рзђтся ѓ%чи ваши, и^ бђ'дете ја%ко бѕ~и, вњ'дяще добро` и^ зло`”
|
але знає Бог, що того дня, коли ви з’їсте їх, розкриються очі ваші, і ви будете, як боги, що знають добро і зло.
|
|
6
|
6
|
|
И$ ви'дњ жена` ја%ко добро` дре'во въ снњдь, І$ ја%ко ё^го'дно ѓ%чи'ма ви'дњти, и^ кра'сно е^сть е%же разђмњти, и^ възеMши эT плода` е^го и^ я^де`, и^ да'стъ и& мђ'жђ свое^мђ съ собо'ю и^ ја^до'ста”
|
І побачила жінка, що дерево добре для їжі, і що воно приємне для очей і жадане, тому що дає знання; і взяла плодів його і їла; і дала також чоловікові своєму, і він їв.
|
|
7
|
7
|
|
И$ эTверзо'стася ѓ%чи ѓ^бњма, и^ разђмњша ја^ко на'зи бњша” И$ съши'ста ли'ствїе смоко'вное, и^ сътвори'ста се'бњ препоя^са'нїя”
|
І розкрилися очі у них обох, і пізнали вони, що нагі, і зшили вони фігове листя, і зробили собі оперезання.
|
|
8
|
8
|
|
И$ слы'шаста глsа г~а б~а ходя'ща въ раи` въ полђ'дн~е, и^ съкры'стася а^дамъ же и^ жена` е^го, эT лица` г~а б~а посредњ` дре'ва ра'искаго”
|
І почули голос Господа Бога, Який ходив по раю під час прохолоди дня; і сховався Адам і жінка його від лиця Господа Бога між деревами раю.
|
|
9
|
9
|
|
И$ призва` б~ъ а^дама, и^ ре'че е^мђ. А$да'ме а^да'ме, гдњ` б^њ”
|
І покликав Господь Бог Адама і сказав йому: [Адаме,] де ти?
|
|
10
|
10
|
|
И$ ре'че гла'са твое^го слы'шаX ходя'ща въ раи` и^ ё^боя'хся, ја%ко на'гъ е^смь и^ съкры'хся”
|
Він сказав: почув я голос Твій у раю, і злякався, тому що я нагий, і сховався.
|
|
11
|
11
|
|
И$ ре'че е^мђ б~ъ, кто възвњсти` тебњ` ја%ко на'гъ е^си, А$ще не бы` эT дре'ва е^гоже заповњда'хъ тебњ`, сего е^ді'наго не ја%сти эT него'же ја%лъ е^си”
|
І сказав [Бог]: хто сказав тобі, що ти нагий? Чи не їв ти від дерева, з якого Я заборонив тобі їсти?
|
|
12
|
12
|
|
И$ ре'че а^да'мъ, жена` ю%же ми дасть съ мно'ю, та' м^и даде` эT дре'ва и^ ја^доX.
|
Адам сказав: жінка, яку Ти мені дав, вона дала мені від дерева, і я їв.
|
|
13
|
13
|
|
И$ ре'че б~ъ женњ`, чт^о се` сътвори'ла е^си`” И$ ре'че жена`, ѕмїи прельсти` м^я и^ я^до'хъ”
|
І сказав Господь Бог жінці: що це ти зробила? Жінка сказала: змій спокусив мене, і я їла.
|
|
14
|
14
|
|
И$ реq г~ь б~ъ змїю, ја%ко сътвори'лъ е^си се`, прокля'тъ ты` эT всњхъ ско'тъ, и^ эT всњ'хъ звњрїи зе'мных#, и^ на пе'рсех# твои^хъ і^ чре'вњ да пресмыка'ешися, и^ зеMлю ја%си вся дн~и живота` свое^го”
|
І сказав Господь Бог змієві: за те, що ти зробив це, проклятий ти перед усією худобою і перед усіма звірами польовими; ти будеш ходити на череві твоїм, і будеш їсти прах у всі дні життя твого;
|
|
15
|
15
|
|
И$ вра'ждђ положђ` по'средњ тебе`, и^ посредњ жены`, и^ посредњ сњменеM твои^мъ, и^ посредњ` тоя`. то` тебњ` блюдеT главђ, и^ ты` блюде'ши е^мђ` пятђ`”
|
і ворожнечу покладу між тобою і між жінкою, і між сіменем твоїм і між сіменем її; воно буде уражати тебе в голову, а ти будеш жалити його в п’яту*.
|
|
16
|
16
|
|
И$ женњ` ре'че. ё^мно'жа ё^мно'жђ печа'ли твоя', и^ въздыханїя твоя`, въ болњзнех# роди'ши ча'да, и^ къ мђ'жђ твое^мђ възвраще'нїе твое`, и^ тои тя` ѓ^блада'етъ”
|
Жінці сказав: примножуючи примножу скорботи твої у вагітності твоїй; у болях будеш народжувати дітей; і до чоловіка твого жадання твоє, і він буде панувати над тобою.
|
|
17
|
17
|
|
И$ а^да'мђ ре'че, ја%ко послђшалъ е^си гла'са жены` твое'я, и^ ја%лъ е^си эT дре'ва е^го'же заповњда'хъ тебњ` сего е^ді'наго не ја%сти эT него'же ја%лъ е^си`. прокля'та земля` въ дњ'лехъ твоиX, въ печ'лехъ снњ'си т^ђ вся` дн~и живота` твое^го”
|
Адамові ж сказав: за те, що ти послухав голос жінки твоєї і їв від дерева, про яке Я заповідав тобі, сказавши: не їж від нього, проклята земля через тебе; у скорботі будеш їсти від неї в усі дні життя твого;
|
|
18
|
18
|
|
И$ те'рнїе и^ влъче'цъ възрастиT тебњ`, и^ ја%си травђ` се'лнђю,
|
терня й осот буде родити вона тобі; і ти будеш їсти польову траву;
|
|
19
|
19
|
|
и^ въ по'тњ лица` твое^го снњ'си хлњ'бъ тво'и, донелиже възврати'шися въ зе'млю эT неја%же взя'тъ бы'сть, ја^ко земля` е^си и^ въ зе'млю по'идеши”
|
у поті лиця твого будеш їсти хліб, доки не повернешся в землю, з якої ти взятий, бо порох ти і до пороху повернешся.
|
|
20
|
20
|
|
И$ нарече` а^даM и%мя женњ` свое'и жи'знь, ја%кота` мт~и всњмъ живђщим#”
|
І нарік Адам ім’я жінці своїй: Єва*, бо вона стала матір’ю всіх, хто живе.
|
|
21
|
21
|
|
И$ сътвори` г~ь б~ъ а^да'мђ и^ женњ` е^го ризы ко'жаны, и^ ѓ^блече` иX”
|
І зробив Господь Бог Адаму і дружині його одяг шкіряний і одягнув їх.
|
|
22
|
22
|
|
И$ ре'че б~ъ, с^е а^да'мъ бы'сть ја%ко е^ді'нъ эT на'съ, е^же разђмњва'ти добро` и^ лђка'во” И$ нн~њ да не когда` простреT рђ'кђ, и^ възметъ эT дре'ва жи'зни и^ снњсть, и^ жи'въ бђ'детъ въ вњкы”
|
І сказав Господь Бог: ось, Адам став як один з Нас, знаючи добро і зло; і тепер як би не простяг він руки своєї, і не взяв також від дерева життя, і не з’їв, і не став жити вічно.
|
|
23
|
23
|
|
И$згна` е^го г~ъ б~ъ и^з ра'я пи'ща, дњлати зе'млю эT неја%же взяT бы'сть”
|
І вислав його Господь Бог із саду Едемського, щоб обробляти землю, із якої він узятий.
|
|
24
|
24
|
|
І$ и^зя'ть а^да'ма, и^ всели е^го пря'мо ра'ю пи'ща” И$ приста'ви херђви'мъ и^ пла'менно ѓ^рђжїе, ѓ^бращаю^щее^ся храни'ти пђть дре'ва жи'зни”
|
І вигнав Адама, і поставив на сході біля саду Едемського Херувима і полум’яний меч, який обертався навколо, щоб охороняти путь до дерева життя.
|
|
Глvа, д~”
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
|
А$да'м же позна` е^в#вђ женђ` свою`, и^ заче'нши роd ка'ина. И$ ре'че, приѓ^брњто'хъ чл~ка бг~а раd”
|
Адам пізнав Єву, дружину свою; і вона зачала, і народила Каїна, і сказала: придбала я людину від Господа.
|
|
2
|
2
|
|
И$ приложи роди'ти брата е^мђ` а%веля, І$ бы'сть а%вель пастыръ ѓ^вца'м#” Ка'и^н же б^њ дњ'лая зе'млю”
|
І ще народила брата його, Авеля. І був Авель пастирем овець, а Каїн був хліборобом.
|
|
3
|
3
|
|
И$ бысть по' дн~ехъ, принесе` ка'инъ эT плодовъ земля` же'ртвђ бг~ђ”
|
Через деякий час Каїн приніс від плодів землі дар Господу,
|
|
4
|
4
|
|
І$ а%вель принесе` и^ то'и, эT перворо'дныхъ ѓ^ве'цъ е^го, и^ эT тђковъ и^хъ” И$ призрњ г~ь на а%веля, и^ на да'ры е^го.
|
і Авель також приніс від первістків отари своєї і від лона їх. І зглянувся Господь на Авеля і на жертву його,
|
|
5
|
5
|
|
на каи^на же и^ на же'ртвы е^го не вняT. и^ ѓ^скорбњ` ка'ин# ѕњло`, и^ и^спаде` лице е^го”
|
а на Каїна і на жертву його не зглянувся. Каїн дуже засмутився, і поникло обличчя його.
|
|
6
|
6
|
|
И$ ре'че г~ь б~ъ ка'ин^ђ, что ѓ^скорбл'енъ бы'сть, и^ въскђ'ю и^спаде` лице` твое.
|
І сказав Господь [Бог] Каїнові: чому ти засмутився? і від чого поникло обличчя твоє?
|
|
7
|
7
|
|
не ё^бо а^ще пра'ведно принесе ми, пра'вњ же не приноси'ши” Съгрњши'лъ е^си` ё^молкни, к тебњ` ѓ^браще'нїе е^го и^ ты` тњмъ ѓ^блада'еши
|
якщо ти робиш добре, то чи не піднімаєш обличчя? а якщо не робиш доброго, то біля дверей гріх лежить; він тягне тебе до себе, але ти пануй над ним.
|
|
8
|
8
|
|
и^ рече` ка'и^нъ къ а%велю бра'тђ свое^мђ, по'идевњ ё%бо на' поле, і^ бы'сть в#негда` бы'ти и^мъ на' поли, и^ въста` ка'и^нъ на а%веля бра'та свое^го и ё^би` е^го”
|
І сказав Каїн Авелю, брату своєму: [підемо в поле]. І коли вони були в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого, й убив його.
|
|
9
|
9
|
|
И$ ре'че г~ь б~ъ къ ка'инђ, гдњ е^сть а%вель браT тво'и. ѓ^н# же рече`, не вњ'дњ, е^да стра'жъ бра'тђ моемђ` е%смь а%зъ”
|
І сказав Господь [Бог] Каїнові: де Авель, брат твій? Він сказав: не знаю; хіба я сторож братові моєму?
|
|
10
|
10
|
|
И$ рече` г~ь, чт^о сътвори'лъ е^си с^е, глsа кро'ве бра'та твое^го въпїе'тъ къ мнњ` эT земля`,
|
І сказав [Господь]: що ти зробив? Голос крови брата твого волає до Мене від землі;
|
|
11
|
11
|
|
и^ нн~њ прокля'тъ ты` на земли`, ја%же разве'рзе ё^ста` своя` прия%ти кро'вь бра'та твое%го эT рђ'кђ твое%ю”
|
і нині проклятий ти від землі, що розкрила вуста свої прийняти кров брата твого від руки твоєї;
|
|
12
|
12
|
|
І$ е^гда` дњ'лае^ши зе'млю не приложиT си'лы свое%я да'ти тебњ`, стеня` и^ трясы'ися бђ'деши на земли`”
|
коли ти будеш обробляти землю, вона не стане більш давати сили своєї для тебе; ти будеш вигнанцем і мандрівцем на землі.
|
|
13
|
13
|
|
И$ реq ка'инъ къ г~ђ б~ђ, вя'щшая вина` моя` е^же ѓ^ста'вити ми ся”
|
І сказав Каїн Господу [Богу]: покарання моє більше, ніж можна знести;
|
|
14
|
14
|
|
І$ а%ще и^зго'ниши мя` дн'есь эT лица` земли, и^ эT лица` твое^го съкры'юся, и^ бђ'дђ стеня и^ трясы'ися на земли`, и^ бђдетъ вся'къ ѓ^брњта'яи мя ё^бїе'т# мя`”
|
ось, Ти тепер зганяєш мене з лиця землі, і від лиця Твого я сховаюсь, і буду вигнанцем і мандрівцем на землі; і всякий, хто зустрінеться зі мною, уб’є мене.
|
|
15
|
15
|
|
И$ ре'че е^мђ г~ь б~ъ, не та'ко, вся'къ ё^би'выи ка'ина се'дмь эTмще'нїи прїиметъ” И$ положи` г~ь б~ъ, зна'менїе на ка'инњ, е^же не ё^би'ти е^го, вся'комђ ѓ^брњта'ющемђ е^го.
|
І сказав йому Господь [Бог]: за те всякому, хто уб’є Каїна, відомститься всемеро. І зробив Господь [Бог] Каїнові знамення, щоб ніхто, зустрівшись з ним, не убив його.
|
|
16
|
16
|
|
І$ и^зы'иде ка'инъ эT лица` бж~їя, и^ всели'ся въ землю наи%дъ, пря'мо е^де'мђ”
|
І пішов Каїн від лиця Господнього й оселився в землі Нод, на схід від Едема.
|
|
17
|
17
|
|
И$ позна` ка'инъ женђ свою`, и^ заче'нши роди` е^но'ха” І$ бњ` ѕижда` гра'дъ, І$ и^мено'ва и^мя гра'дђ, въ и^мя` сн~а свое^го е^но'хъ”
|
І пізнав Каїн дружину свою; і вона зачала і народила Єноха. І побудував він місто; і назвав місто за ім’ям сина свого: Єнох.
|
|
18
|
18
|
|
Роди' же ся е^но'хђ гаи^да'дъ, И$ гаи^да'дъ роди` малеле'ила” И$ малеле' илъ роди` маџђс'ала. маџђса'лъ же роди` ламе'ха”
|
В Єноха народився Ірад [Гаїдад]; Ірад народив Мехіаеля [Малелеїла]; Мехіаель народив Мафусала; Мафусал народив Ламеха.
|
|
19
|
19
|
|
И$ в#зя'тъ себњ` ламе'хъ двњ` женњ`, и^мя е^ди'нои а%д#да, І$ и^мя вто'рњи се'л#ла.
|
І взяв собі Ламех дві дружини: ім’я однієї: Ада, й ім’я другої: Цилла [Селла].
|
|
20
|
20
|
|
роди же а%д#да и^ѓ^ви'ля, се'и бя'ше эTц~ъ живђщиM въ селенихъ скотопита'телныхъ.
|
Ада народила Іавала: він був батьком тих, хто живе в наметах з отарами.
|
|
21
|
21
|
|
І$ и%мя бра'тђ е^го и^ѓ^ва'лъ се'и бя'ше показа'выи пњвни'цђ и^ гђ'сли”
|
Ім’я брата його Іувал: він був батьком всіх, хто грає на гуслях і сопілках.
|
|
22
|
22
|
|
Се'лла же роди` џове'ла, се'и бя'ше млатобїецъ кова'чъ мњди и^ желњ'зђ” Сестра' же џове'лова, ное^ма”
|
Цилла також народила Тувалкаїна [Фовела], що був ковачем усякого знаряддя з міді і заліза. І сестра Тувалкаїна Ноема.
|
|
23
|
23
|
|
И$ ре'че ламеX свои%ма жена'ма а%д#да и^ се'лла, ё^слы'шите гла'съ мо'и жены` ламе'ховы вънђши'те моя` словеса`” ЈА/ко мђжа ё^биX въ я%звђ себњ` и^ ю%ношђ въ стрђпъ мнњ`”
|
І сказав Ламех дружинам своїм: Ада і Цилла! послухайте голосу мого, дружини Ламехові! слухайте слова мої: я убив чоловіка на виразку собі й отрока на рану собі;
|
|
24
|
24
|
|
ЈА/ко сеDми'цею м#сти'тся эT ка'ина, эT ламе'хаy сед#мьдеся'тъ сеDми'цею”
|
якщо за Каїна відомститься всемеро, то за Ламеха в сімдесят разів усемеро.
|
|
25
|
25
|
|
Позна' же а^да'мъ женђ` свою е%ввђ, и^ заче'нши роди` сн~а і^ и^менова` и%мя е^мђ си'фъ, гл~ющи, въскsри' бо ми б~ъ сњмя дрђго'е въ мњсто а%веля, е^гоже ё^би` ка'инъ”
|
І пізнав Адам ще [Єву,] дружину свою, і вона народила сина, і нарекла йому ім’я: Сиф, тому що, [говорила вона,] Бог поклав мені інше сім’я, замість Авеля, якого убив Каїн.
|
|
26
|
26
|
|
Си'фђ же быs сн~ъ, и^ и^менова` и%мя е^мђ е^но'съ” Се'и ёпова` призва'ти и%мя г~а б~а”
|
У Сифа також народився син, і він нарік йому ім’я: Єнос; тоді почали призивати ім’я Господа [Бога].
|
|
Глvа, е~”
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
|
Сїа кни'га бы'тїа чл~ча, въ иже дн~ь сътвори` б~ъ а^да'ма. по ѓ%бразђ бж~їю сътвори` е^го,
|
Ось родовід Адама: коли Бог створив людину, за подобою Божою створив її,
|
|
2
|
2
|
|
мђжа и^ женђ` сътвори` иX, и^ блsви и^мъ. и^ нарече` и^мя е^мђ а^даM вънже дн~ь сътвори` иX.
|
чоловіка і жінку створив їх, і благословив їх, і нарік їм ім’я: людина, в день створення їх.
|
|
3
|
3
|
|
Жи'тъ же а^да'мъ лњтъ, р~л, и^ роди` сн~а по видњ'нїю свое^мђ и^ по ѓ%бразђ свое^мђ, и^ нарече` и%мя е^мђ си'фъ,
|
Адам жив сто тридцять [230] років і породив [сина] за подобою своєю [і] за образом своїм, і нарік йому ім’я: Сиф.
|
|
4
|
4
|
|
быs же дн~їи а^да'мовыX ја%же пожи'тъ ро'жDь си'фа лњтъ, и~, соT, и^ роди` сн~ы и^ дще'ры”
|
Днів Адама після народження ним Сифа було вісімсот [700] років, і породив він синів і дочок.
|
|
5
|
5
|
|
И$ бы'сть всњхъ дн~їи а^да'мовыхъ и^же поживе` лњтъ, џ~, соT и^ л~, и^ ё'мрњтъ”
|
Усіх же днів життя Адамового було дев’ятсот тридцять років; і він помер.
|
|
6
|
6
|
|
Поживе` же си'фъ лњтъ, с~е, и^ роди` е^носа,
|
Сиф жив сто п’ять [205] років і породив Єноса.
|
|
7
|
7
|
|
и^ поживе` си'фъ ро'жDь е^но'са, лњтъ, з~, со'тъ и^ з~, и^ роd сн~ы и^ дще'ры”
|
Після народження Єноса Сиф жив вісімсот сім [707] років і породив синів і дочок.
|
|
8
|
8
|
|
Бы'сть же всњ'хъ дн~їи си'фовыхъ лњтъ, џ~, соT и^, в~і, и^ ё%мрњтъ”
|
Усіх же днів Сифових було дев’ятсот дванадцять років; і він помер.
|
|
9
|
9
|
|
Поживе' же е^но'съ, лњтъ, рч~, и^ роди` каи^на'на”
|
Єнос жив дев’яносто [190] років і породив Каїнана.
|
|
10
|
10
|
|
И$ жи'тъ е^но'съ повнегда` роди'ти е^мђ каи^на'на, лњтъ, з~, сотъ и^ е~і, и^ роди` сн~ы и^ дще'ры,
|
Після народження Каїнана Єнос жив вісімсот п’ятнадцять [715] років і породив синів і дочок.
|
|
11
|
11
|
|
и^ бы'сть всњ'хъ дн~їи е^но'совыX, лњтъ, џ~, соT и^ е~ и ё%мрњтъ”
|
Усіх же днів Єноса було дев’ятсот п’ять років; і він помер.
|
|
12
|
12
|
|
И$ жи'тъ каи^на'нъ, лњтъ рѓ~, и^ роди` малеле'ила,
|
Каїнан жив сімдесят [170] років і породив Малелеїла.
|
|
13
|
13
|
|
и^ поживе` каи^на'нъ повнегда` роди'ти е^мђ малеле'и^ла, лњтъ, з~, сотъ м~, и^ роди` сн~ы и^ дще'ры,
|
Після народження Малелеїла Каїнан жив вісімсот сорок [740] років і породив синів і дочок.
|
|
14
|
14
|
|
и^ быша вс^и дн~їе каи^на'новы, лњтъ, џ~ со'тъ и^ і~, и^ ё^мрњтъ”
|
Усіх же днів Каїнана було дев’ятсот десять років; і він помер.
|
|
15
|
15
|
|
И$ поживе` малеле'илъ лњтъ рћ~е, и^ роди` а%реда”
|
Малелеїл жив шістдесят п’ять [165] років і родив Яреда.
|
|
16
|
16
|
|
И$ жи'тъ малеле'илъ роди'въ а%реда, лњтъ, з~, со'тъ и^ л~, и^ роди` сн~ы и^ дще'ры”
|
Після народження Яреда Малелеїл жив вісімсот тридцять [730] років і породив синів і дочок.
|
|
17
|
17
|
|
И$ бы'сть всњхъ дн~їи малеле'иловыхъ, лњтъ и~, со'тъ и^ че~, и^ ё%мрњтъ”
|
Усіх же днів Малелеїла було вісімсот дев’яносто п’ять років; і він помер.
|
|
18
|
18
|
|
И$ поживе` а%редъ, лњтъ, рћ~в, и^ роди` е^но'ха,
|
Яред жив сто шістдесят два роки і породив Єноха.
|
|
19
|
19
|
|
и^ житъ а%редъ ро'жDъ е^но'ха лњтъ, и~ соT, и^ роди` сн~ы и^ дще'ры”
|
Після народження Єноха Яред жив вісімсот років і породив синів і дочок.
|
|
20
|
20
|
|
И$ бы'сть всњ'хъ дн~їи а%редовыX лњтъ џ~, соT и^ ћв~, и^ ё'мрњт#”
|
Усіх же днів Яреда було дев’ятсот шістдесят два роки; і він помер.
|
|
21
|
21
|
|
И$ поживе` е^но'хъ, лњт#, рћ~е, и^ роди` маџђса'ла.
|
Єнох жив шістдесят п’ять [165] років і породив Мафусала.
|
|
22
|
22
|
|
ё^годи' же е^нохъ бг~ђ” И$ поживе` е^но'хъ по рожDенїи маџђса'ловњ, лњтъ, с~, и^ роди` сн~ы и^ дще'ри”
|
І ходив Єнох перед Богом, після народження Мафусала, триста [200] років і породив синів і дочок.
|
|
23
|
23
|
|
И$ бы'ша вс^и дн~їе е^но'ховы, лњтъ тћ~е”
|
Усіх же днів Єноха було триста шістдесят п’ять років.
|
|
24
|
24
|
|
И$ ё^годи` е^нохъ бг~ђ, и^ не ѓ^брњта'шеся зане преста'ви е^го б~ъ”
|
І ходив Єнох перед Богом; і не стало його, тому що Бог узяв його.
|
|
25
|
25
|
|
И$ жи'тъ маџђса'лъ, лњтъ, рп~з, и роди` ламе'ха” Жи'тъ
|
Мафусал жив сто вісімдесят сім років і породив Ламеха.
|
|
26
|
26
|
|
же маџђсаL рожDь ламе'ха, лњтъ, з~, со'тъ и^ пв~, и^ роди` сн~ы и^ дще'ры”
|
Після народження Ламеха Мафусал жив сімсот вісімдесят два роки і породив синів і дочок.
|
|
27
|
27
|
|
И$ бы'сть всњхъ дн~їи маџђса'ловыхъ ја%же жиT лњтъ, џ~, соT и^ ћџ~, и^ ё^мрњтъ”
|
Усіх же днів Мафусала було дев’ятсот шістдесят дев’ять років; і він помер.
|
|
28
|
28
|
|
И$ жи'тъ ламех# лњтъ, рп~и, и^ роди` сн~а,
|
Ламех жив сто вісімдесят два [188] роки і породив сина,
|
|
29
|
29
|
|
и^ нарече` и%мя е^мђ но'е, гл~я” Се'и поко'итъ на'съ эT дњлъ на'шиX, и^ эT печа'ли рђ'къ на'шиX, и^ эT земля` ю%же проклятъ г~ь б~ъ”
|
і дав йому йому ім’я: Ной, сказавши: він утішить нас у ділах наших й у праці рук наших при оброблянні землі, яку прокляв Господь [Бог].
|
|
30
|
30
|
|
І$ жи'тъ ламеX роди`въ но'я, лњт#, е~, соT и^ ће~, и^ роди` сн~ы и^ дще'ры”
|
І жив Ламех після народження Ноя п’ятсот дев’яносто п’ять [565] років і породив синів і дочок.
|
|
31
|
31
|
|
І$ бы'сть всњх# дн~їи ламе'ховыхъ лњтъ, з~, со'тъ нг~, и^ ё^мрњтъ”
|
Усіх же днів Ламеха було сімсот сімдесят сім [753] років; і він помер.
|
|
32
|
32
|
|
И$ бњ` но'е лњтъ, е~, соT и^ роди` сн~ы три, си'ма, ха'ма и^а^фе'та.
|
Ною було п’ятсот років і породив Ной [трьох синів]: Сима, Хама і Яфета.
|
|
Глава`, ѕ~”
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
|
И$ бы'сть е^гда` нача'ша чл~вцы мно'зи бывати на земли`, и^ дще'ря роди'шася и^мъ”
|
Коли люди почали примножуватися на землі і народилися у них дочки,
|
|
2
|
2
|
|
Ви'дњвше же сн~ве дще'ря роди'шася и^мъ” Ви'дњвше же сн~ве бж~їи дще'ря чл~чя ја%ко добры сђть, и^ поя%ша себњ же'ны эT всњхъ ја%же и^збра'ша”
|
тоді сини Божі побачили дочок людських, що вони красиві, і брали їх собі за дружин, яку хто обрав.
|
|
3
|
3
|
|
И$ рече г~ь б~ъ, не и%мать дх~ъ мо'и пребыва'ти въ чл~вцњхъ си'хъ, зане` сђть плъть” Бђдђтъ же дн~їе и^хъ, лњтъ, рк~”
|
І сказав Господь [Бог]: не вічно Духу Моєму бути зневаженим людьми [цими], тому що вони плоть; нехай будуть дні їх сто двадцять років.
|
|
4
|
4
|
|
и^споли'ни же бяхђ на земли` въ дн~и ѓ%ни” И$ потMо ја%коже въхожDахђ сн~ве бж~їи къ дще'реM члчsким#, и рожDахђ себњ сїи, и^ тїи бя'хђ и^споли'ни, и^же эT вњка чл~вцы и^мени'ти”
|
У той час були на землі велетні, особливо ж з тих часів, коли сини Божі стали входити до дочок людських, і вони стали народжувати їм: це сильні, спрадавна славні люди.
|
|
5
|
5
|
|
Ви'дњвъ же г~ь б~ъ, ја%ко ё^мно'жишася зло'бы чл~вкомъ на земли`, и вся'къ кто` помышля'етъ въ срDцы своеM прилњжно вся'къ кто` помышля'етъ въ срDцы своеM прилњжно на зла'я вся` дн~и”
|
І побачив Господь [Бог], що велике розбещення людей на землі, і що всі їх думки і помисли серця їх були злом повсякденно;
|
|
6
|
6
|
|
І$ помысли б~ъ ја%ко сътвори` чл~вка на зеMли, и^ размы'сли”
|
і розкаявся Господь, що створив людину на землі, і засмутився у серці Своєму.
|
|
7
|
7
|
|
И$ рече да потреблю` члв~ка е^гоже сътворих# эT земля`, эT члв~ка да'же и^ до ско'та, и^ эT га'дъ да`же и^ до пти'цъ нбsныхъ, ја%ко размы'слихъ и^же сотвори'хъ
|
І сказав Господь: знищу з лиця землі людей, яких Я створив, від людини до худоби, і плазунів і птахів небесних знищу, бо Я розкаявся, що створив їх.
|
|
8
|
8
|
|
Но'е же ѓ^брњте блгDть прDе гм~ъ бг~м#.
|
Ной же придбав благодать перед очима Господа [Бога].
|
|
9
|
9
|
|
Сїя^ же бытїя` но'ева. но'е б^њ чл~къ пра'веденъ, и^ съвръшенъ въ всеM ро'дњ свое^м#, и^ ё^годи` но'е бг~ђ”
|
Ось житіє Ноя: Ной був чоловіком праведним і непорочним у роді своєму; Ной ходив перед Богом.
|
|
10
|
10
|
|
Роди' же но'е три сн~ы, си'ма, ха'ма, и^а^фе'та
|
Ной породив трьох синів: Сима, Хама і Яфета.
|
|
11
|
11
|
|
ѓ^скверни' же ся земля предъ бм~ъ, и^ напо'лнися непра'вды”
|
Але земля розбестилася перед лицем Божим, і наповнилася земля злодіяннями.
|
|
12
|
12
|
|
І$ видњ г~ь б~ъ зе'млю и%же бњ ѓ^скверне'на, ја^ко ѓ^скверни` вся'ка плъть пђть сво'и на зе'мли”
|
І споглянув [Господь] Бог на землю, і ось, вона розбещена, тому що всяка плоть спотворила шлях свій на землі.
|
|
13
|
13
|
|
І$ ре'че г~ь б~ъ но'ю, вре'мя вся'кого чл~вка прїиде прDе мя, ја%ко напо'лънися земля` непра'вды эT ниX, и^ се а%зъ рас#сы'плю Ты' же ё^бо
|
І сказав [Господь] Бог Ною: кінець усякій плоті прийшов перед лицем Моїм, тому що земля наповнилася від них злодіяннями; і ось, Я знищу їх з землі.
|
|
14
|
14
|
|
сътвори` себњ ковче'гъ эT дре'въ негнїю%щиX на четы'ри ё^глы`, предњлы сътвори'ши въ ковче'зњ, и^ посмо'лиши вънђтръё%дђ и^ внњё%дђ смоло'ю,
|
Зроби собі ковчег з дерева гофер; відділення зроби в ковчезі й обсмоли його смолою усередині і ззовні.
|
|
15
|
15
|
|
и^ та'ко съверши` ковче'гъ, т~, лако'тъ въ долготђ` ковче'гђ, н~, въ широтђ`, л~, въ высотђ` е^мђ.
|
І зроби його так: довжина ковчега триста ліктів; ширина його п’ятдесят ліктів, а висота його тридцять ліктів.
|
|
16
|
16
|
|
и^ ё^зя`, сътвори'ши ковчеH въ е^ді'нъ ла'коть сконча'еши съве'рхђ. две'рy ковче'гђ сътвори'ши въ странђ`, пола'ти и^ предњлы съ стропы` сђгђ'бы и^ трегђ'бы сътвори'ши въ неM”
|
І зроби отвір у ковчезі, і в лікоть зведи його вгорі, і двері в ковчег зроби з боку його; влаштуй у ньому нижнє, друге і третє [житло].
|
|
17
|
17
|
|
І$ се а%зъ пото'пъ наведђ` на' землю погђби'ти вся'кђ плъть въ не'иже е^сть дђ'хъ живо'тенъ поD нб~се'мъ, и^ е^ли'ко е%сть на земли` и^зъмреT”
|
І ось, Я наведу на землю потоп водний, щоб винищити всяку плоть, у якій є дух життя, під небесами; усе, що є на землі, позбудеться життя.
|
|
18
|
18
|
|
І$ поста'влю завњ T мо'и к тебњ`” Въни'дешиy въ ковче'гъ ты`, и^ сн~ве твои`, жена` твоя`, и^ жены` сн~въ твои'хъ с тобо'ю. и^ эT вся'кого ско'та,
|
Але з тобою Я укладу завіт Мій, і ввійдеш у ковчег ти, і сини твої, і дружина твоя, і дружини синів твоїх з тобою.
|
|
19
|
19
|
|
и^ эT всњхъ гаD, и^ эT всякого звњ'ри, и^ эT вся'кїя плъти дво'е дво'е, эT всњ'хъ въведе'ши въ ковче'гъ, и^ да пита'еши съ собо'ю, мђ'жескїи по'лъ и^ же'ньскїи, да бђ'деT
|
Введи також у ковчег [з усякої худоби, і з усіх плазунів, і] з усіх тварин, і від усякої плоті по парі, щоб вони залишилися з тобою живими; чоловічої статі і жіночої нехай вони будуть.
|
|
20
|
20
|
|
эT всњхъ пти'цъ по' родђ. и^ эT всего` скота по' родђ” І$ эT всњ'хъ га'дъ по'л#заю^щиX по земли` по' родђ, дво'е дво'е эT всњхъ сиX, въни'дђтъ к тебњ` пита'тися с тобо'ю мђж'ескїи по'лъ и^ ж'еньскїи”
|
З [усіх] птахів за родом їх, і з [усієї] худоби за родом її, і з усіх плазунів на землі за родом їх, з усіх по парі ввійдуть до тебе, щоб залишилися живими [з тобою, чоловічої статі і жіночої].
|
|
21
|
21
|
|
Ты' же възми` себњ` эT всњх# бра'шенъ ја^же и%мате ја^сти, и^ събереши къ себњ` и бђ'деT тебњ` и^ ѓ%нњмъ бра'шно.
|
Ти ж візьми собі всякої їжі, яку споживають, і збери до себе; і буде вона для тебе і для них споживою.
|
|
22
|
22
|
|
І$ сътвори` но'е все` е^ли'ко заповњда` е^мђ г~ь б~ъ, та'ко сътвори`”
|
І зробив Ной усе: як повелів йому [Господь] Бог, так він і зробив.
|
|
Глава`, з~”
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
|
И$ ре'че г~ь б~ъ но'еви, вънїиди ты` и^ ве'сь доM тво'и въ ковче'гъ, ја%ко ви'дњхъ тя` пра'веDна предо мно'ю въ ро'дњ сем#.
|
І сказав Господь [Бог] Ною: увійди ти і вся сім’я твоя в ковчег, тому що тебе побачив Я праведним переді Мною в роді цьому;
|
|
2
|
2
|
|
эT ско'т# же чи'стыхъ въведи` къ себњ сеDмеро сеDмеро, мђжескїи полъ и^ же'ньскїи. эT ско'т же нечи'стыхъ дво'е дво'е мђжескїи поL и^ же'ньскїи”
|
і всякої худоби чистої візьми по семеро, чоловічої статі і жіночої, а з худоби нечистої по двоє, чоловічої статі і жіночої;
|
|
3
|
3
|
|
эT пти'цъ же нбsныхъ чи'стыX, сеDмь сеDмь мђжескїи полъ и^ же'ньскїи. эT пти'цъ же нечи'стыхъ дво'е дво'е мђжескїи по'лъ и^ же'ньскїи, препита'ти племя` по все'и земли`”
|
також і з птахів небесних [чистих] по сім, чоловічої статі і жіночої, [і з усіх птахів нечистих по двоє, чоловічої статі і жіночої,] щоб зберегти сім’я для всієї землі,
|
|
4
|
4
|
|
Є$ще' бо дн~їи сеDмь, и^ а%зъ наведђ` до'жDь на' землю м~ дн~їи, и^ м~ но'щїи” И$ потреблю` вся дви'жђщая^ся ја%же сътвори'хъ эT лица` всея` земля`”
|
тому що через сім днів Я буду лити дощ на землю сорок днів і сорок ночей; і винищу все, що існує, що Я створив, з лиця землі.
|
|
5
|
5
|
|
І$ сътвори` но'е е^ли'ко заповњда` е^мђ г~ь б~ъ.
|
Ной зробив усе, що Господь [Бог] повелів йому.
|
|
6
|
6
|
|
Но'е же бњ` лњтъ ѕ~ соT, и~ пото'пъ бы'сть на земли`”
|
Ной же був шестисот років, коли потоп водний прийшов на землю.
|
|
7
|
7
|
|
Вънїиде же но'е, и^ сн~ве е^го жена` е^го, и^ же'ны сн~въ е^го съ ни'мъ въ ковче'гъ, воды` ра'ди пото'пныя.
|
І ввійшов Ной і сини його, і дружина його, і дружини синів його з ним в ковчег від вод потопу.
|
|
8
|
8
|
|
І$ эT пти'цъ чи'стыхъ, и^ эT птиC нечи'стыхъ, и^ эT всњхъ ско'тъ чи'стыX, и^ эT ско'тъ нечи'стых#, и^ эT звњ'реи, и^ эT всњхъ га'дъ по'лъзаю^щихъ по земли` двое
|
І [з птахів чистих і з птахів нечистих, і] з худоби чистої і з худоби нечистої, [і зі звірів] і з усіх плазунів, що на землі
|
|
9
|
9
|
|
дво'е, вънидо'ша до но'я въ ковчеh мђжескїи по'лъ и^ же'ньскїи, ја%коже заповњда` е^мђ б~ъ”
|
по парі, чоловічої статі і жіночої, ввійшли до Ноя в ковчег, як [Господь] Бог повелів Ною.
|
|
10
|
10
|
|
Бы'сть же по сеDми дн~їи вода` пото'пная на' зеMлю.
|
Через сім днів води потопу ринули на землю.
|
|
11
|
11
|
|
Въ ѕ~ со'тное а~ е лњто жи'тїя но'ева вто'раго мцsа въ кз~ дн~ь” Въ сїи дн~ь разъверзо'шася вси` и^сто'чницы безнDыя и^ хля'би нбsныя эTверзо'шася,
|
В шестисотий рік життя Ноя, у другий місяць, у сімнадцятий [27] день місяця, у цей день відкрилися усі джерела великої безодні, і вікна небесні розчинились;
|
|
12
|
12
|
|
и^ бы'сть дожDь на' землю м~ дн~їи и^ м~ но'щїи”
|
і лився на землю дощ сорок днів і сорок ночей.
|
|
13
|
13
|
|
Въ сїи дн~ь вънїиде но'е, и^ сн~ве е^го, симъ, ха'мъ, и^а^фе'тъ, и^ жена` но'ева, и^ три` же'ны сн~въ е^го съ ни'мъ въ ковче'гъ”
|
У цей самий день увійшов у ковчег Ной і Сим, Хам і Яфет, сини Ноєві, і дружина Ноєва, і три дружини синів його з ними.
|
|
14
|
14
|
|
І$ всяк# звњ'рь по ро'дђ и^ всњ ско'ти по ро'дђ, и^ вся'къ гадъ дви'жђщїися на земли` по ро'дђ. и^ вся'ка пти'ца пер#на'тая по ро'дђ
|
Вони, і всі звірі [землі] за родом їх, і всяка худоба за родом її, і всі плазуни, що плазують по землі, за родом їх, і всі, що літають за родом їх, усі птахи, усі крилаті,
|
|
15
|
15
|
|
внидо'ша къ но'еви въ ковче'гъ дво'е дво'е мђжескїи по'лъ и^ же'ньскїи эT вся'кїя пло'ти, въ не'и же е%сть дх~ъ живо'тенъ”
|
і ввійшли до Ноя в ковчег по парі [чоловічої статі і жіночої] від усякої плоті, в якій є дух життя;
|
|
16
|
16
|
|
І$ въходя'ще эT всякїя пло'ти вънидо'ша мђже'скїи по'лъ и^ же'ньскїи, ја%коже заповњда` но'еви б~ъ” І$ затвори` г~ь б~ъ внњ`ё%дђ ковче'гъ
|
і ті, що ввійшли [до Ноя в ковчег] чоловічої і жіночої статі, від усякої плоті ввійшли, як повелів йому [Господь] Бог. І зачинив Господь [Бог] за ним [ковчег].
|
|
17
|
17
|
|
и^ бы'сть пото'пъ м~ дн~їи и^ м~ н'ощїи, на земли`, и^ ё^мно'жися вода` и^ възя` ковче'гъ, и^ възнесе'ся эT земля`”
|
І тривав на землі потоп сорок днів [і сорок ночей], і примножилася вода, і підняла ковчег, і він піднявся над землею;
|
|
18
|
18
|
|
І@ ѓ^дръжа'шеся вода` и^ множа'шеся ѕњло` на земли`, и^ ноша'шеся ковче'гъ ве'рхђ воды`, вода'
|
вода ж посилювалася і дуже примножувалася на землі, і ковчег плавав по поверхні вод.
|
|
19
|
19
|
|
же ѓ^дръжа'шеся ѕњло на земли`, и^ покры` вся` го'ры высо'кїя, ја%же бя'хђ поD нб~сем#.
|
І піднялася вода на землі надзвичайно, так що покрилися усі високі гори, які є під усім небом;
|
|
20
|
20
|
|
е~і, лако'тъ ве'рхђ възнесе'ся вода`, и^ покры` вся` го'ры высо'кїа”
|
на п’ятнадцять ліктів піднялася над ними вода, і покрилися [усі високі] гори.
|
|
21
|
21
|
|
І$ ё^мре вся'ка пло'ть дви'жђщая^ся по земли` птиць же и^ ското'въ, и^ звњреи и^ все движђщее^ся по земли`, и^ вс^и
|
І позбулася життя всяка плоть, що рухається по землі, і птахи, і худоба, і звірі, і всі плазуни, що плазують по землі, і всі люди;
|
|
22
|
22
|
|
чл~цы и^ все` е%же и%мать дыха'нїе живо'тно, и^ все` е^ли'ко бњ` на' сђсњ ё%мре,
|
усе, що мало дихання духа життя в ніздрях своїх на суші, вмерло.
|
|
23
|
23
|
|
и^ потреби` вся` движђщая^ся и^же бя'хђ на лицы` всея` земля`. эT чл~ка до ско'та гаD же и^ пти'ць нбsныX, потреби'шася на земли`. и^ ѓ^ста` е^ді'нъ но'е, и^ сђщїи` съ ни'мъ въ ковче'зњ,
|
Знищились усі істоти, що були на поверхні [усієї] землі; від людини до худоби, і плазунів, і птахів небесних, усі були знищені на землі, залишився тільки Ной і те, що було з ним в ковчезі.
|
|
24
|
24
|
|
и^ стоя^ше вода` наD земле'ю рн~ дн~їи”
|
Вода ж прибувала на землі сто п’ятдесят днів.
|
|
Глава`, и~”
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
|
И$ помянђ` б~ъ но'я, и^ вся'къ звњ'рь, и^ вся'къ ско'тъ, и^ вся` пти'ца, и^ вся` га'ды, и^же бя'хђ с ниM въ ковче'зњ. И наведе б~ъ вњтръ на' землю и ё^ста вода`.
|
І згадав Бог про Ноя, і про всіх звірів, і про всю худобу, [і про всіх птахів, і про всіх плазунів, що плазують,] що були з ним у ковчезі; і навів Бог вітер на землю, і води зупинилися.
|
|
2
|
2
|
|
и^ заключи'шася и^сто'чницы бе'знDыя, и^ хля'би нбsныя и^ ё^ста` до'жDь эT нб~си,
|
І закрилися джерела безодні і вікна небесні, і припинився дощ з неба.
|
|
3
|
3
|
|
и^ въспя'ть по'иде вода` съ зеMля” Нача'тъ ся'кнђти и^ ё^быва'ти воды` по рн~ дн~їи”
|
Вода ж поступово поверталася з землі, і стала спадати вода після закінчення ста п’ятдесяти днів.
|
|
4
|
4
|
|
И$ сњ'де ковче'гъ въ мsцъ з~, въ кз~ дн~ь, на гора'хъ а^рара'тъскихъ”
|
І зупинився ковчег у сьомому місяці, у сімнадцятий день місяця, на горах Араратських.
|
|
5
|
5
|
|
Вода' же ё^ходящи ма'ляшеся до деся'таго мsца” въ а~і мsцъ, въ а~ дн~ь мsца, я^ви'шася ве'рси гора'мъ”
|
Вода постійно спадала до десятого місяця; у перший день десятого місяця показалися верхівки гір.
|
|
6
|
6
|
|
И$ бы'сть по м~ дн~їи эTве'рзе но'е ковче'гђ ѓкnоце ја%же сотвори`,
|
Після сорока днів Ной відчинив зроблене ним вікно ковчега
|
|
7
|
7
|
|
и^ посла` вра'нъ ви'дњти а%ще е^сть ё^стђпи'ло воды` эT лица` земли`, и^ ше'дъ не ѓ^брати'ся до'ндеже и^зъся'че вода` эT земля`”
|
і випустив ворона, [щоб бачити, чи спала вода з землі,] який, вилетівши, відлітав і прилітав, доки не осушилася земля від води.
|
|
8
|
8
|
|
И$ посла` голђби'цђ по не'мъ, ви'дњти а%ще е^сть ё^стђпи'ло воды` эT лица` зе'мнаго,
|
Потім випустив від себе голуба, щоб побачити, чи зійшла вода з лиця землі,
|
|
9
|
9
|
|
и^ не ѓ^брњте` голђби'ца поко'я нога'ма свои'ма, и^ въз#врати'ся къ немђ` въ ковче'гъ, вода` бо^ бя'ше на лицы` всея` земля`, и^ просте'ръ рђкђ свою` ја^тъ ю&, и^ вънесе' ю& къ себњ` въ ковче'гъ”
|
але голуб не знайшов місця спокою для ніг своїх і повернувся до нього в ковчег, тому що вода була ще на поверхні всієї землі; і він простягнув руку свою, і взяв його, і прийняв до себе в ковчег.
|
|
10
|
10
|
|
И$ премеDли'въ е^ще, з~ дн~їи, па'ки и^спђсти'въ голђби'цђ и^с ковче'га,
|
І почекав ще сім днів інших і знову випустив голуба з ковчега.
|
|
11
|
11
|
|
и^ ѓ^брати'ся къ немђ` къ ве'черђ, и^мња'ше сђче'цъ масли'ченъ съ ли'ствїемъ въ ё^стњх'ъ свои^хъ. И$ разђмњ` но'е ја^ко эTстђпи` вода эT лица` земли`,
|
Голуб повернувся до нього у вечірній час, і ось, свіжий оливковий листок у дзьобі в нього, і Ной дізнався, що вода зійшла з землі.
|
|
12
|
12
|
|
и^ ё^держа'въ е^ще з~ дн~їи дрђги'хъ, па'ки и^спђсти` голђби'цђ, и^ не приложи` къ немђ` ѓ^брати'тися пото'мъ”
|
Він почекав ще сім днів інших і [знову] випустив голуба; і він уже не повернувся до нього.
|
|
13
|
13
|
|
І$ бы'сть въ е^ді'но и^ въ шестьсо'тное лњто жи'тїя но'ева въ а~ дн~ь, а~ го мsца, и^съся'че вода` эT лица` земли`” И$ эTкры` но'е покро'въ ковче'гђ и^же сътвори`, и^ видњ ја%ко и^съся'че вода` эT лица земли`”
|
Шістсот першого року [життя Ноя] до першого [дня] першого місяця припинилася вода на землі; і відкрив Ной покрівлю ковчега і подивився, і ось, обсохла поверхня землі.
|
|
14
|
14
|
|
Въ мsцъ же вторы'и, въ кз~ дн~ь мsца исъше земля`”
|
Й у другому місяці, до двадцять сьомого дня місяця, земля висохла.
|
|
15
|
15
|
|
Ре'че г~ь б~ъ но'еви гл~я,
|
І сказав [Господь] Бог Ною:
|
|
16
|
16
|
|
и^зы'иди и^с ковче'га ты`, и^ сн~ве твои`, жена твоя`, и^ же'ны сн~въ твои%хъ с тобо'ю”
|
вийди з ковчега ти і дружина твоя, і сини твої, і дружини синів твоїх з тобою;
|
|
17
|
17
|
|
И$ вся'ка пло'ть эT птицъ и^ до ско'та, и^ вся'къ га'дъ дви'жђщїися по земли` и^зведи` съ собо'ю, растњтеся и^ множи'теся на земли`”
|
виведи із собою всіх тварин, що з тобою, від усякої плоті, з птахів, і худоби, і всіх плазунів, що плазують по землі: нехай розійдуться вони по землі, й нехай плодяться і розмножуються на землі.
|
|
18
|
18
|
|
І$ и^зы'иде но'е и^ сн~ве е^го жена` е^го, и^ жен'ы сн~въ е^го съ ни'мъ.
|
І вийшов Ной і сини його, і дружина його, і дружини синів його з ним;
|
|
19
|
19
|
|
И$ вси` звњрїе и^ вси ско'ти, и^ вся пти'ца, и^ вся дви'жђщаа^ся по ро'дђ свое^мђ на земли`, и^зы'идоша и^с ковче'га
|
усі звірі, й [уся худоба, й] усі плазуни, й усі птахи, все, що рухається по землі, за родами своїми, вийшли з ковчега.
|
|
20
|
20
|
|
И$ съзDа но'е тре'бникъ гв~и, и^ възе'м# эT всњхъ ско'тъ чи'стыX, и^ эT пти'цъ чи'стыX и^ възнесе` всесъж#жига'емое на тре'бникъ,
|
І влаштував Ной жертовник Господу; і взяв із усякої худоби чистої і з усіх птахів чистих і приніс у всепалення на жертовнику.
|
|
21
|
21
|
|
и` ѓ^боня` г~ь воню` бл~гоё^ханїя” И$ ре'че г~ь б~ъ, не приложђ ктомђ` прокля'ти зе'млю за дњ'ла члчsка. зане` прилежиT помышле'нїе чл~кђ прилњжно на зла'я эT ю%ности е^го и^ того ради не приложђ ктомђ` ё^би'ти вся'кїя пло'ти живы'я, ја%же сътвори'хъ
|
І відчув Господь приємні пахощі, і сказав Господь [Бог] у серці Своєму: не буду більше проклинати землю за людину, тому що помисли серця людського — зло від юности його; і не буду більше знищувати усе живе, як Я зробив:
|
|
22
|
22
|
|
вся` дн~и на земли`” Сњя'тва и^ жа'тва, зима`, и^ зно'и, лњт'о, и^ ѓ%сень, дн~ь и^ но'щь не преста'нђт#”
|
надалі в усі дні землі сівба і жнива, холод і спека, літо і зима, день і ніч не припиняться.
|
|
Глава`, џ~”
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
|
И$ блsви б~ъ но'я и^ сн~ы е^го, и^ ре'че, растњтеся и^ множи'теся, и^ напо'лъните зеMлю, и^ ѓ^блада'ите е%ю”
|
І благословив Бог Ноя і синів його і сказав їм: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, [і володійте нею];
|
|
2
|
2
|
|
И$ стра'хъ и^ тре'петъ ва'шъ да бђдет# на всњх'ъ звњ'рехъ зе'мныхъ, и^ на всњ'хъ ско'техъ, на всњхъ птицахъ нбsныхъ, и^ на всњ'хъ дви'жђщихся по земли`, и^ на всњ'хъ ры'бахъ мо'рьскихъ, въ рђцњ` ваши въдаX я&”
|
нехай бояться вас і нехай тремтять перед вами усі звірі земні, [і вся худоба земна,] і всі птахи небесні, все, що рухається на землі, й усі риби морські: у ваші руки віддані вони;
|
|
3
|
3
|
|
І$ вся'къ и^же е%сть жи'въ, ва'мъ бђдетъ въ снњ'дь, ја^ко зе'лїе тра'вное да'хъ ваM все`,
|
все, що рухається, що живе, буде вам у їжу; як зелень трав’яну даю вам усе;
|
|
4
|
4
|
|
то'чїю мя`са въ кро'ви е^го дш~а да не снњ'сте,
|
тільки плоті з душею її, з кров’ю її, не їжте;
|
|
5
|
5
|
|
кро'ви б^о ва'шеи дш~ъ ва'шиX, эT рђки` вся'кого звњ'ри и^зыщђ, И$ эT рђки` члчsки бра'та и^зыщђ е^я`”
|
Я стягну і вашу кров, у якій життя ваше, стягну її від усякого звіра, стягну також душу людини від руки людини, від руки брата її;
|
|
6
|
6
|
|
Пролива'яи б^о кро'вь чл~чђ, въ нея%же мњсто е^го пролие%тся, ја%ко въ ѓ%бразъ бж~їи сътвори'хъ чл~ка”
|
хто проллє кров людську, того кров проллється рукою людини: бо людина створена за образом Божим;
|
|
7
|
7
|
|
Вы' же раститеся и^ множи'теся, и^ напо'лните зе'млю и^ множи'теся на не'и”
|
ви ж плодіться і розмножуйтесь, і розповсюджуйтеся по землі, і примножуйтеся на ній.
|
|
8
|
8
|
|
І$ ре'че б~ъ но'е^ви и^ сн~оM е^го гл~я,
|
І сказав Бог Ною і синам його з ним:
|
|
9
|
9
|
|
с^е а%зъ поста'влю завњтъ мо'и ваM, и^ сњмени ва'шемђ по ва'съ,
|
ось, Я укладу завіт Мій з вами і з нащадками вашими після вас,
|
|
10
|
10
|
|
и^ вся'кои дш~и живђщеи съ ва'ми, эT пти'цъ до ско'та, и^ вся'кого звњ'ри зе'мнаго и^же е%сть съ ва'ми, эT всњхъ и^зъшеDшихъ и^с ковче'га,
|
і з усякою душею живою, що з вами, із птахами і з худобою, і з усіма звірами земними, які у вас, з усіма, що вийшли з ковчега, з усіма тваринами земними;
|
|
11
|
11
|
|
И$ поставлю завњтъ мо'и къ ва'мъ, и^ не ё%мретъ вся'ка пло'ть ксемђ` эT воды` пото'пныя, и^ не бђ'детъ потоp ксемђ` на погђбле'нїе все'и` земли`.
|
укладу завіт Мій з вами, що не буде більше знищена всяка плоть водами потопу, і не буде вже потопу на спустошення землі.
|
|
12
|
12
|
|
І$ ре'че б~ъ но'еви, с^е зна'менїе завњта, е%же а%зъ даю`, ме'ждђ мно'ю и^ ва'ми, и^ ме'ждђ вся'кою дш~ею живо'ю ја%же е%сть съ ва'ми въ ро'ды вњчныя”
|
І сказав [Господь] Бог: ось знамення завіту, який Я укладаю між Мною і між вами і між усякою душею живою, що з вами, в роди назавжди:
|
|
13
|
13
|
|
Дђ'гђ мою` на ѓ%блацехъ поста'влю, и бђдеT зна'менїе завњта вњ'чнаго, ме'ждђ мною' и^ ва'ми и^ земле'ю”
|
Я покладаю веселку Мою у хмарі, щоб вона була знаменням [вічного] завіту між Мною і між землею.
|
|
14
|
14
|
|
І$ бђдетъ е^гда поѓ^блачђ` ѓ%блаки землю, и^ я^ви'тся дђга` моя` на ѓ%блацеX,
|
І буде, коли Я наведу хмару на землю, то з’явиться веселка [Моя] у хмарі;
|
|
15
|
15
|
|
и^ помянђ` завњтъ мо'и, е^же е%сть межDу мно'ю и^ ва'ми, и^ межDђ вся'кою дш~ею живо'ю, и^ вся'кою пло'тїю” И$ не бђдеT по се'мъ вода` въ пото'пъ, ја%ко потреби'ти вся'кђ плоть.
|
і Я згадаю завіт Мій, що між Мною і між вами і між усякою душею живою в усякій плоті; і не буде більше вода потопом на знищення всякої плоті.
|
|
16
|
16
|
|
и^ бђдеT дђга` моя на ѓ%блацеX, и^ ё^зрю и^ помянђ` завњT вњ'чныи, и^же поста'виX межDђ мно'ю и^ межDђ зеMле'ю, и^ межDђ вся'кою дш~ею живо'ю, и^ вся'кою пло'тїю и%же е^сть на земли`”
|
І буде веселка [Моя] у хмарі, і Я побачу її, і згадаю завіт вічний між Богом [і між землею] і між усякою душею живою в усякій плоті, що на землі.
|
|
17
|
17
|
|
И$ ре'че б~ъ но'еви, с^е зна'менїе, завњта ја%же еs межDђ мно'ю, и^ межDђ вся'кою пло'тїю ја%же е^сть на земли`,
|
І сказав Бог Ною: ось знамення завіту, який Я уклав між Мною і між усякою плоттю, що на землі.
|
|
18
|
18
|
|
бы'ша же сн~ве но'евы, и^зъшеDше и^с ковче'га, си'мъ, ха'мъ, и^а^фетъ, ха'мъ же бя'ше эTц~ъ ханаа'нь” Сїи сђть
|
Сини Ноєві, що вийшли з ковчега, були: Сим, Хам і Яфет. Хам же був батьком Ханаана.
|
|
19
|
19
|
|
трїе сн~ве но'евы, эT сиX расплоди'шася по все'и земли`,
|
Ці троє були синами Ноєвими, і від них заселилась уся земля.
|
|
20
|
20
|
|
и^ начатъ но'е чл~къ дњлатель бы'ти земли` насади` винограD,
|
Ной почав обробляти землю і насадив виноградник;
|
|
21
|
21
|
|
и^ пи эT вина`, ё^пи'ся и^ ё%спе” І$ ѓ^бнажи'ся въ домђ свое^мъ,
|
і випив він вина, і сп’янів, і лежав оголеним у наметі своєму.
|
|
22
|
22
|
|
и^ видњ` ха`мъ Эtц~ъ ханаа'нь наготђ` эTц~а свое^го, і^ и^зшDе во'нъ повњда ѓ^бњма бра'тома свои^ма,
|
І побачив Хам, батько Ханаана, наготу батька свого, і, вийшовши, розповів двом братам своїм.
|
|
23
|
23
|
|
І$ възе'мша си'мъ и^а^фе'тъ ри'зђ и^ възложи'ста ю& на ѓ^бњ` рамњ свои` І$ и^доста въспя'ть, и^ покры'ста наготђ` эTц~а свое^го, и^ лице` е^ю въспя'ть зря`, и^ наготы` эTц~а свое^го не ви дњ'ста.
|
Сим же і Яфет взяли одяг і, поклавши його на плечі свої, пішли задом і покрили наготу батька свого; обличчя їхні були повернені назад, і вони не бачили наготи батька свого.
|
|
24
|
24
|
|
И$стрезви' же ся но'е эT вина`, и^ разђмњ` е^ли'ко сътвори` е^мђ сн~ъ е^го ю^нњишїи”
|
Ной витверезів від вина свого і довідався, що вчинив над ним менший син його,
|
|
25
|
25
|
|
И$ ре'че, прокля'тъ бђ'ди ханааn, ра'бом# бђдеT бра'тома свои%ма.
|
і сказав: проклятий Ханаан; раб рабів буде він у братів своїх.
|
|
26
|
26
|
|
И$ ре'че, блsвнъ г~ь б~ъ си'мовъ, и^ бђдетъ ханаа'нъ ра'бъ е^мђ,
|
Потім сказав: благословенний Господь Бог Симів; Ханаан же буде рабом йому;
|
|
27
|
27
|
|
и^ да распространи'тъ б~ъ а^фе'та и^ да въселиTся в се'ла си'мова, и` да бђдTе ханаа'нъ ра'б# е^го”
|
нехай поширить Бог Яфета, нехай оселиться він у наметах Симових; Ханаан же буде рабом йому.
|
|
28
|
28
|
|
Но'е же жи'тъ по пото'пњ лњт#, тн~
|
І жив Ной після потопу триста п’ятдесят років.
|
|
29
|
29
|
|
и^ бы'ша вси` дн~їе но'евы лњтъ џ~ соT, и^ н~. и^ ё'мрњтъ”
|
Усіх же днів Ноєвих було дев’ятсот п’ятдесят років, і він помер.
|
|
Глава, і~”
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
|
Си` же сђть бы'тїя сн~въ но'евыхъ, си'ма ха'ма, и^а^фе'та, и^ роди'шася и^мъ сн~ве по потопњ”
|
Ось родовід синів Ноєвих: Сима, Хама і Яфета. Після потопу народилися в них діти.
|
|
2
|
2
|
|
Сн~ве а^фе'товы, геме'ръ, и^ магhо и мада'и, І$ ѓ^и^а'нъ, и^ е^ли'са, и^ џова'лъ, и^ мосоX, и^ џи'расъ”
|
Сини Яфета: Гомер, Магог, Мадай, Іаван, [Єлиса,] Фувал, Мешех і Фирас.
|
|
3
|
3
|
|
Сн~ве же геме'ровы а^схана'зъ, и^ рива'џъ, и^ џорма'гъ”
|
Сини Гомера: Аскеназ, Рифат і Фогарма.
|
|
4
|
4
|
|
Сн~ве же и^ѓ^и^а'ни, е^ли'са и^ џарси'съ, кри'тьстїи, и^ ро'дъстїи.
|
Сини Іавана: Єлиса, Фарсис, Киттим і Доданим.
|
|
5
|
5
|
|
эT си'х# раздњли'шася ѓ^строви стра'нъ всњхъ въ земли` иX, ко'ждо по ја%зы'комъ и^ рожDенїяX, и^ въ странаX и^хъ”
|
Від цих населилися острови народів у землях їх, кожен за мовою своєю, за племенем своїм, у народах своїх.
|
|
6
|
6
|
|
Сн~ве же ха'мовы, хђ'съ, и^ месъраи^мъ, фђ'дъ, и^ ханаа'нъ”
|
Сини Хама: Хуш, Мицраїм, Фут і Ханаан.
|
|
7
|
7
|
|
Сн~ве хђ'совы, сава`, и^ еви'ла, и^ сава'та и^ регма`, и^ саваџа'ка” Сн~ве же регма'новы, сава` и^ дадаn,
|
Сини Хуша: Сева, Хавила, Савта, Раама і Савтеха. Сини Раами: Шева і Дедан.
|
|
8
|
8
|
|
хђ'съ же роди` невро'да, се'и начатъ гига'нтъ бы'ти на земли`,
|
Хуш породив також Нимрода; цей став сильним на землі;
|
|
9
|
9
|
|
се'и бњ` и^сполинъ, лове'цъ пре'дъ гм~ъ бг~омъ” Сего ра'ди рекђтъ ја^ко невро'дъ и^споли'нъ предъ гм~ъ”
|
він був сильним звіроловом перед Господом [Богом], тому і говориться: сильний звіролов, як Нимрод, перед Господом [Богом].
|
|
10
|
10
|
|
И$ бы'сть нача'ло црsтва е^го, вавилоn, и^ ѓ^ре'хъ, и^ а^рхадъ, и^ халаа%нь, на земли` сенаа'ръ.
|
Царство його спочатку складали: Вавилон, Ерех, Аккад і Халне в землі Сеннаар.
|
|
11
|
11
|
|
эT земля же тоя`” И$зы'де а^сђръ, и^ създа`
|
З цієї землі вийшов Ассур і побудував Ниневію, Реховофир, Калах
|
|
12
|
12
|
|
н^иневги'ю посредњ` халахоM, с^е е^сть грDа вели'кїи”
|
і Ресен між Ниневією і між Калахом; це місто велике.
|
|
13
|
13
|
|
МесраиM же роди лю'дии%ма, и^ неџали'ма и^ е^неметии'ма, и^ лавии%ма,
|
Від Мицраїма пішли Лудим, Анамим, Легавим, Нафтухим,
|
|
14
|
14
|
|
и^ патросинїи%ма и^ хазмонїи%ма эTню'дђже и^зы'иде филисти'мъ, и^ гафџорїи'мъ”
|
Патрусим, Каслухим, звідки вийшли филистимляни, і Кафторим.
|
|
15
|
15
|
|
Ханаа'нь же роди` и^ сидона первеньца`, и^ хетъџе'я,
|
Від Ханаана народилися: Сидон, первісток його, Хет,
|
|
16
|
16
|
|
и^ е^вђсе'я, и^ а^море'я, и^ гергесе'я,
|
Ієвусей, Аморрей, Гергесей,
|
|
17
|
17
|
|
и^ е^ве'я и^ а^рђке'я, и^ а^сене'я,
|
Евей, Аркей, Синей,
|
|
18
|
18
|
|
и^ а^ради'я, и^ самари'я, и^ маџи'ю, и^ посе'мъ разсњя^шася племена` ханане'иская”
|
Арвадей, Цемарей і Химафей. Згодом племена ханаанські розсіялися,
|
|
19
|
19
|
|
И$ бы'ша предњлы ханане'истїи эT сидо'на да'же и% до гера'ра, и^ га'зы, дои'дђще содоM и^ гомо'ръ и^ до а^да'мы, и^ севои'ма, да'же и^ до да'са
|
і були межі хананеїв від Сидона до Герара до Гази, звідси до Содома, Гоморри, Адми і Цевоїма до Лаши.
|
|
20
|
20
|
|
с^и сн~ве ха'мовы въ племе'неX свои%хъ, и^ въ ја%зы'цехъ свои%хъ, и^ въ се'лехъ свои%хъ, и^ въ странахъ свои%хъ”
|
Це сини Хамові, за племенами їх, за мовою їх, у землях їх, у народах їх.
|
|
21
|
21
|
|
Си'мђ бы'вшђ томђ эTц~ђ всњхъ сн~въ е^веро'выX, бра'тђ а^фе'товђ старњи'шемђ”
|
Були діти й у Сима, батька всіх синів Єверових, старшого брата Яфетового.
|
|
22
|
22
|
|
Сн~ве си'мовы, е^ла'мъ, и^ а^сђръ, и^ а^рфаћаD, лю'дъ, и^ а^ра'мъ, и^ каи^на'нъ”
|
Сини Сима: Єлам, Ассур, Арфаксад, Луд, Арам [і Каїнан].
|
|
23
|
23
|
|
И$ сн~ве а^ра'мли, ѓ%съ, и^ ё%ль, гате'ръ, и^ мосо'хъ,
|
Сини Арама: Уц, Хул, Гефер і Маш.
|
|
24
|
24
|
|
а^рфаћа'дъ роди` каи^на'на. Каи^нанъ роди са'лю, Са'ля же роди` еве'ра”
|
Арфаксад породив [Каїнана, Каїнан породив] Салу, Сала породив Євера.
|
|
25
|
25
|
|
и^ роди'стася е^ве'рђ два` сн~а, и^мя е^ді'номђ фале'къ, въ дн~и б^о е^го раздњли'ся зеMля” И$мя бра'тђ е^го и^ектаn, и^екта'н
|
У Євера народилося два сини; ім’я одному: Фалек, тому що в дні його земля була розділена; ім’я брата його: Іоктан.
|
|
26
|
26
|
|
же роди` е^льмода'да, и^ сале'џа и^ а^сармо'џа, и^а^ра'ха,
|
Іоктан породив Алмодада, Шалефа, Хацармавефа, Ієраха,
|
|
27
|
27
|
|
и^ ѓ^до'ра, и^ еви'ля, и^ де'кля,
|
Гадорама, Узала, Диклу,
|
|
28
|
28
|
|
и^ авимеі'ля и^ сове'ва,
|
Овалу, Авимаїла, Шеву,
|
|
29
|
29
|
|
и^ ё^фи'ра, і^ е^ви'ла, и^ ѓ^ва'ва вс^и сїи сн~ве и^екта'новы”
|
Офира, Хавилу та Іовава. Усі ці сини Іоктана.
|
|
30
|
30
|
|
И$ бы'сть въселе'нїе иX эT маси, даже и^дђще сафи'ра, горы` въсточныя”
|
Поселення їх були від Меши до Сефара, гори східної.
|
|
31
|
31
|
|
Сїи сн~ве си'мовы въ племене'хъ своиX, по ја%зы'комъ и%хъ въ се'лехъ и^х#, и^ въ стра'наX и%хъ.
|
Це сини Симові за племенами їх, за мовами їх, у землях їх, у народах їх.
|
|
32
|
32
|
|
си племена сн~въ но'евыX, по родђ и^хъ, по ја%зы'комъ и%хъ, въ се'лехъ иX и^ въ стра'наX и^хъ, эT си'хъ разсњя^шася ѓ%строви странъ, на земли` по пото'пњ”
|
Ось племена синів Ноєвих, за родоводом їх, у народах їх. Від них пішли народи на землі після потопу.
|
|
Глава, а~і”
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
|
И$ бњ` вся земля ё^ста` е^ді'на и^ гла'съ е^ді'нъ всњм#.
|
На всій землі була одна мова й один говір.
|
|
2
|
2
|
|
и^ бы'сть е^гда` поити` и%мъ эT восто'къ, и^ ѓ^брњто'ша по'ле въ земли` сенаа'ръ, и^ въсели'шася тђ`,
|
Рухаючись зі сходу, вони знайшли в землі Сеннаар рівнину й оселилися там.
|
|
3
|
3
|
|
и^ ре'че чл~къ къ дрђ'гђ свое^мђ, прїидњте и^ да сотворимъ пли'н#џы, и^ и^спечеM я& ѓ^гне'мъ, и^ бы'ша и%мъ пли'нџы въ ка'мень, и^ бре'нїе въ мњсто мњл'а”
|
І сказали одне одному: наробимо цегли і випалимо вогнем. І стала у них цегла замість каменю, а земляна смола замість вапна.
|
|
4
|
4
|
|
И$ рњша прїидњте да сози'ждMе себњ` грDа и^ сто'лпъ е^мђ'же бђ'детъ ве'рхъ до нб~сњ” И$ сътвориM себњ` и%мя, пре'жDе да'же не разы'йдем#ся по лицђ всея` зеMля”
|
І сказали вони: збудуємо собі місто і вежу, висотою до небес, і зробимо собі ім’я, перш ніж розсіємося по лицю всієї землі.
|
|
5
|
5
|
|
И$ сни'де г~ь ви'дњти грDа и^ столпъ, и^же зида'ша сн~ве члчsтїи”
|
І зійшов Господь подивитися місто і вежу, що будували сини людські.
|
|
6
|
6
|
|
И$ ре'че г~ь, с^е ро'дъ е^ді'нъ, и^ ја^зы'къ е^ді'нъ всњмъ, и^ с^е нача'ша твори'ти. и^ не преста'нђт# до'ндеже сконча'ютъ”
|
І сказав Господь: ось, один народ, і одна у всіх мова; і ось що почали вони робити, і не відстануть вони від того, що задумали робити;
|
|
7
|
7
|
|
Прїи^дњте и^ и^зшеDше смњсимъ иM т^ђ ја%зы'ки иX, да не ё^слы'шаT ко'ждо дрђ'га свое^го”
|
зійдемо ж і змішаємо там мову їхню, так щоб один не розумів мови іншого.
|
|
8
|
8
|
|
И$ рас#сњя иX эTтђ'дђ г~ь по лицђ всея` земля`, и^ преста'ша зи'ждђще грDа и^ столпъ”
|
І розсіяв їх Господь звідти по всій землі; і вони перестали будувати місто [і вежу].
|
|
9
|
9
|
|
Сего ра'ди нарече'ся и%мя мњстђ томђ смњше'нїе, ја%котђ` смиси` г~ь ё^ста` всњ'хъ ја%зы'къ” И$ эTтђ'дђ рас#сњя иX г~ь по лицђ всея` зеMля.
|
Тому дано йому ім’я: Вавилон, бо там змішав Господь мову всієї землі, і звідти розсіяв їх Господь по всій землі.
|
|
10
|
10
|
|
Си бы'тїя си'мова, си'мђ б^њ р~ лњT, е^гда` роd а^рфаћа'да, въ второ'е лњто по пото'пњ”
|
Ось родовід Сима: Сим був ста років і породив Арфаксада, через два роки після потопу;
|
|
11
|
11
|
|
И$ жиT си'мъ ро'жDь а^рфаћа'да лњтъ, тл~е, и^ роди` сн^ы и^ дще'ры, и^ ё%мрњтъ”
|
після народження Арфаксада Сим жив п’ятсот років і породив синів і дочок [і помер].
|
|
12
|
12
|
|
А$рфаћа'д же жи'тъ лTњ рл~е, и^ роди` каи^на'на,
|
Арфаксад жив тридцять п’ять [135] років і породив [Каїнана. Після нарождення Каїнана Арфаксад жив триста тридцять років і породив синів і дочок і помер. Каїнан жив сто тридцять років, і породив] Салу.
|
|
13
|
13
|
|
и^ жи'тъ а"рфаћа'дъ ро'жDь каи^на'на, лњтъ тл~, и роди` сн~ы и^ дще'ры, и^ ё%мрњтъ” И$ жи'тъ каи^нанъ лњтъ, р~л, и^ роди` са'лђ, и^ жиT каи^на'нъ ро'ждь са'лђ, лњтъ т~л, и^ ро'ди` сн~ы и^ дще'ры, и^ ё%мрњтъ”
|
Після нарождення Сали Арфаксад [Каїнан] жив чотириста три [330] роки і породив синів і дочок [і помер].
|
|
14
|
14
|
|
И$ жи'тъ са'ла лњтъ рл~, и^ роди` е^ве'ра,
|
Сала жив тридцять [130] років і породив Євера.
|
|
15
|
15
|
|
и^ жиT сала ро'ждъ е^вера лњтъ т~л, и^ ро'ди сн~ы и^ дще'ры, и^ ё^мрњтъ”
|
Після народження Євера Сала жив чотириста три [330] роки і породив синів і дочок [і помер].
|
|
16
|
16
|
|
И$ жи'тъ е^ве'ра лњтъ, рл~д, и^ ро'ди фале'ка,
|
Євер жив тридцять чотири [134] роки і породив Фалека.
|
|
17
|
17
|
|
и^ жиT е^вер# ро'ждь фале'ка, лњтъ тѓ~, и^ роди` сн~ы и^ дще'ры, и^ ё^мрњтъ”
|
Після народження Фалека Євер жив чотириста тридцять [370] років і породив синів і дочок [і помер].
|
|
18
|
18
|
|
И$ жи'тъ фалеk лњтъ рл~, и^ роди` рага'ва,
|
Фалек жив тридцять [130] років і породив Рагава.
|
|
19
|
19
|
|
и^ жи'тъ фале'къ ро'ждь рага'ва лњтъ сџ~, и роди` сн~ы и^ дще'ры, и^ ё%мрњтъ”
|
Після народження Рагава Фалек жив двісті дев’ять років і породив синів і дочок [і помер].
|
|
20
|
20
|
|
И$ жи'тъ рага'въ, лњтъ рл~в, и^ роди` е^серђ'ха,
|
Рагав жив тридцять два [132] роки і породив Серуха.
|
|
21
|
21
|
|
и^ жи'тъ рага'въ ро'ждъ е^серђха лњть, с~з, и^ роди` сн~ы и^ дще'ры, и ё%мрњтъ”
|
Після народження Серуха Рагав жив двісті сім років і породив синів і дочок [і помер].
|
|
22
|
22
|
|
И$ жи'тъ е^серђ'хъ лњтъ р~л, и^ роди` нахо'ра,
|
Серух жив тридцять [130] років і породив Нахора.
|
|
23
|
23
|
|
и^ жи'тъ е^серђ'хъ ро'ждь нахо'ра лњтъ с~, и^ роди` сн~ы и^ дще'ры, и^ ё%мрњтъ”
|
Після народження Нахора Серух жив двісті років і породив синів і дочок [і помер].
|
|
24
|
24
|
|
И$ жи'тъ нахо'ръ лњтъ ѓџ~, и^ роди` џа'рђ,
|
Нахор жив двадцять дев’ять [79] років і породив Фарру.
|
|
25
|
25
|
|
и^ житъ нахо'ръ ро'ждъ џа'рђ лњтъ рк~џ, и^ роди сн~ы и^ дще'ры, и^ ё%мрњтъ”
|
Після народження Фарри Нахор жив сто дев’ятнадцять [129] років і породив синів і дочок [і помер].
|
|
26
|
26
|
|
И$ жи'тъ џа'ра лњтъ ѓ~, и^ ро'ди а^вра'ма, и^ нахо'ра і^ а^ра'на
|
Фарра жив сімдесят років і породив Аврама, Нахора й Арана.
|
|
27
|
27
|
|
Си' же бы'тїя џа'ры, џа'ра роди` а^вра'ма, и^ нахо`ра, и^ а^ра'на” А$ра'н же роd ло'та”
|
Ось родовід Фарри: Фарра породив Аврама, Нахора й Арана. Аран породив Лота.
|
|
28
|
28
|
|
И$ ё^мре а^ра'нъ предъ џа'рою эTц~емъ свои%мъ, въ зем#ли в неиже ся роди` въ се'лехъ хал#дњ'искихъ”
|
І вмер Аран за Фарри, батька свого, у землі народження свого, в Урі халдейському.
|
|
29
|
29
|
|
И$ поја%ста а^вра'мъ и^ нахо'ръ себњ же'ны, и^мя женњ а^вра'мли са'ра. І$ и^мя женњ` нахо'ровњ ме'льха д#щи а^ра'ня, с^е е%сть эTц~ъ ме'лшинъ, и^ эTц~ъ е%схи
|
Аврам і Нахор взяли собі дружин; ім’я дружини Аврамової: Сара; ім’я дружини Нахорової: Милка, дочка Арана, батька Милки і батька Іски.
|
|
30
|
30
|
|
Бя'ше же сар`а непло'ды, и^ не ражDаше дњте'и.
|
І Сара була неплідна і бездітна.
|
|
31
|
31
|
|
и^ пояT џа'ра а^вра'ма сн~а своего, и^ ло'та сн~а а^ра'ня, сн~а, сн~а свое^го и^ са'рђ сно'хђ свою` женђ` а^вра'млю сн~а свое^го, І$ и^зведе я& и^з# земля` хал#дњи'ски, и^ти на' зеMлю ханаа%ньскђ, и^ прїидо'ша да'же и^ до хары, и^ всели'шася т^ђ”
|
І взяв Фарра Аврама, сина свого, і Лота, сина Аранового, онука свого, і Сару, невістку свою, дружину Аврама, сина свого, і вийшов з ними з Ура халдейського, щоб іти в землю Ханаанську; але, дійшовши до Харрана, вони зупинилися там.
|
|
32
|
32
|
|
Бы'ша же вс^и дн~їе џа'ры въ хараа%нњ лTњ, с~е, и^ ё%мрњтъ, џа'ра въ хараа%нњ”
|
І було днів життя Фарри [у Харранській землі] двісті п’ять років, і вмер Фарра в Харрані.
|
|
Глава`, в~і”
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
|
И$ ре'че г~ь а^вра'мђ, и^зыи^ди эT зеMля твоея`, и^ эT ро'да твое^го, и^ эT до'мђ эTц~а твое^го, І$ и^ди въ зе'млю в# ню'же ти покажђ`,
|
І сказав Господь Авраму: піди з землі твоєї, від роду твого і з дому батька твого [і йди] у землю, яку Я покажу тобі;
|
|
2
|
2
|
|
и^ сътворю` тя` въ ја^зыкъ ве'лїи, и^ блsвлю тя, и^ възвели'чю и^мя` твое`, и^ бђдеши блsвнъ,
|
і Я спороджу від тебе великий народ, і благословлю тебе, і звеличу ім’я твоє, і будеш ти благословенням;
|
|
3
|
3
|
|
и^ блsвлю блsвя'щая тя`, и^ кленђщая^ тя` прокленђ, и^ блsвя'тся ѓ^ тебњ` вс^я племена` зе'мная.
|
Я благословлю тих, що благословляють тебе, і тих, що лихословлять тебе, прокляну; і благословляться у тобі всі племена земні.
|
|
4
|
4
|
|
І$ и^де а^вра'м# ја%коже гл~а е^мђ г~ь, и^дя'ше с ни'мъ и^ ло'т#” А$вра'м же бяше лњтъ ѓ~е, е^гда` и^зы'иде эT земля` хараа%ня”
|
І пішов Аврам, як сказав йому Господь; і з ним пішов Лот. Аврам був сімдесяти п’яти років, коли вийшов з Харрана.
|
|
5
|
5
|
|
И$ поя` а^вра'мъ женђ` свою` сарђ, и^ ло'та сн~а бра'та свое^го, и^ вся и^мњ'нїа своя` е^ли'ко притяжа'ша, и^ вся` дш~а ја^же притяжа'ша въ хараа%ни, и^зыи^до'ша и^ ті'и въ зе'млю хананею'”
|
І взяв Аврам з собою Сару, дружину свою, Лота, сина брата свого, і все майно, яке вони придбали, і всіх людей, яких вони мали в Харрані; і вийшли, щоб іти в землю Ханаанську; і прийшли в землю Ханаанську.
|
|
6
|
6
|
|
І$ ѓ^бы'иде а^враM зе'млю всю`, до мњ'ста, сихе'м#ска, къ дђ'бђ высо'комђ, хананеи' же тогда` живя'хђ на зеMли то'и
|
І пройшов Аврам по землі цій [у довжину її] до місця Сихема, до діброви Море́. У цій землі тоді [жили] хананеї.
|
|
7
|
7
|
|
И$ я^ви'ся г~ь а^вра'мђ, и^ реq е^мђ сњмени твое^мђ даM зе'млю сїю`” И" създа` т^ђ а^враM тре'бникъ г^ђ ја%вльшемђся е^мђ”
|
І явився Господь Авраму і сказав [йому]: нащадкам твоїм віддам Я землю цю. І зробив там [Аврам] жертовник Господу, Який явився йому.
|
|
8
|
8
|
|
И$ въстђпи` эTтђ'дђ въ го'рђ на въсто'къ лицMе пря'мо веџи'ль, и^ поста'ви хра'мъ свои въ веџи'ль к# мо'рю къ востоком#, и^ созда` т^ђ тре'бникъ г~ђ, и^ помоли'вся во и'мя г~а. ја%вльшагося е^мђ”
|
Звідти рушив він до гори, на схід від Вефиля; і поставив намет свій так, що від нього Вефиль був на захід, а Гай на схід; і зробив там жертовник Господу і закликав ім’я Господа [Який явився йому].
|
|
9
|
9
|
|
И$ въздви'жеся а^враM, і^ и'де въ ѓ^рђжїи сквозњ` пђсты'ню,
|
І піднявся Аврам і продовжував йти на південь.
|
|
10
|
10
|
|
и^ бы'сть глDа на земли`” И$ прїиде а^враM въ е^гљ=петъ, хотя` жи'ти т^ђ, ја%ко соѓ^долњлъ бяше глDа на земли`”
|
І був голод у тій землі. І прийшов Аврам у Єгипет, щоб пожити там, тому що посилився голод у землі тій.
|
|
11
|
11
|
|
Бы'сть же е^гда` приближи'ся а^вра'мъ вни'ти въ е^гљ=петъ, ре'че а^враM са'рњ женњ` свое'и, ви'жDђ а%зъ ја%ко добра` е^си жена` в# лице`,
|
Коли ж він наближався до Єгипту, то сказав Сарі, дружині своїй: ось, я знаю, що ти жінка, прекрасна на вигляд;
|
|
12
|
12
|
|
бђдетъ ё%бо е^гда` ё^ви'дяT тя` е^гљ=птяне, и^ рекђтъ ја%ко жена` е^си е^мђ и^ ё^бїю'тъ м^я а^ тебе` по'имђт#,
|
і коли єгиптяни побачать тебе, то скажуть: це дружина його; і вб’ють мене, а тебе залишать живою;
|
|
13
|
13
|
|
рцы` ё^бо ја^ко сестра` е^мђ е%смь, да и^ мнњ добро` бђ'детъ тебе` ра'ди. и^ бђ'детъ жива` дш~а моя` тебе` ра'ди”
|
скажи ж, що ти моя сестра, щоб мені добре було заради тебе, і щоб жива була душа моя через тебе.
|
|
14
|
14
|
|
Бы'сть же е^гда` вънїиде а^враM въ е^гљ=пет#, и^ видњвше е^гљ=птяне женђ` е^го, ја^ко добра` бя'ше ѕњло`”
|
І було, коли прийшов Аврам у Єгипет, єгиптяни побачили, що вона жінка дуже красива;
|
|
15
|
15
|
|
Ви'дњша ю& кн~ѕи фараѓ^ни, и^ похвали'ша ю& къ фараѓ%нђ, и^ въведо'ша ю& въ до'мъ фараѓ%новъ
|
побачили її і вельможі фараонові і похвалили її перед фараоном; і взята вона була до дому фараонового.
|
|
16
|
16
|
|
і^ а^вра'мђ добрњ бя'ше е^я` дњля” И$ бы'ша а^вра'мђ ѓ^вца` говя'да и^ ѓ^слята, рабы` и^ рабы'ня и^ мщата и^и^ вельблю'ди”
|
І Авраму добре було заради неї; і була у нього дрібна і велика худоба й осли, і раби і рабині, і мули і верблюди.
|
|
17
|
17
|
|
И$ мђчи г~ь мђ'ками вели'кими фараѓ%на и^ дом# е^го, са'ры дњля жены` а^вра'мля.
|
Але Господь уразив тяжкими ударами фараона і дім його за Сару, дружину Аврамову.
|
|
18
|
18
|
|
Възва' же фараѓ%нъ а^вра'ма, и^ рече` е^мђ чт^о се` сътвори' ми, не повњдаv ја%ко на` ти` е^сть, почто'
|
І покликав фараон Аврама і сказав: що це ти зробив зі мною? чому не сказав мені, що вона дружина твоя?
|
|
19
|
19
|
|
ли ре'че ја^ко сестра` ми е^сть, поја^х# ю& себњ` в женђ`” И$ нн~њ се` жена` твоя` прDе тобо'ю пое^мъ ю& эTи^ди”
|
чому ти сказав: вона сестра моя? і я взяв було її собі за дружину. І тепер ось дружина твоя; візьми [її] і йди.
|
|
20
|
20
|
|
И$ повелњ фараѓ^нъ мђжеM а^вра'ма дњля, проводи'ти е^го и^ женђ` е^го, и^ вс^е е^лико бя'ше е^го, и^ ло'та с ни'мъ
|
І дав фараон повеління про нього людям, і провели його, і дружину його, й усе, що в нього було, [і Лота з ним].
|
|
Глvа, г~і”
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
|
И$зы'иде же а^вра'м# эT е^гљ=пта са'мъ и^ жена` е^го, и^ вс^е е^ли'ко е^го въ пђсты'ню, и^ ло'тъ с ни'мъ”
|
І піднявся Аврам з Єгипту, сам і дружина його, й усе, що в нього було, і Лот з ним, на південь.
|
|
2
|
2
|
|
А$вра'м# же бя'ше бога'тъ ѕњло`, ското'мъ, зла'томъ, и^ срњбромъ”
|
І був Аврам дуже багатий на худобу, і срібло, і золото.
|
|
3
|
3
|
|
І$ и^де эTню'дђже бњ` прише'лъ, въ пђсты'ню до веџи'ля. до мњста и^дњже бњ` е^мђ хра'мина пе'рвње ме'ждђ веџи'лемъ, и ме'ждђ а%г#ге,
|
І продовжував він переходи свої від півдня до Вефиля, до місця, де колись був намет його між Вефилем і між Гаєм,
|
|
4
|
4
|
|
въ мњстњ тре'бища, идеже сътвори'лъ бњ` пе'рвње хра'м#, и^ моли` т^ђ и^мя а^вра'мъ г~а”
|
до місця жертовника, який він зробив там спочатку; і там прикликав Аврам ім’я Господа.
|
|
5
|
5
|
|
И$ ло'тђ же и%же хожда'ше съ а%вра'момъ бя'хђ ѓ^вца и^ говя'да, и^ скота` много,
|
І у Лота, який ходив з Аврамом, також була дрібна і велика худоба і намети.
|
|
6
|
6
|
|
и^ не въмњща'ше и^хъ земля` жи'ти въкђпњ, ја%ко и^мњнїе и^хъ бя'ше мно'го, и^ не можа'хђ жи'ти въкђпњ.
|
І не вміщала їх та земля, щоб жити разом, бо майно їхнє було таке велике, що вони не могли жити разом.
|
|
7
|
7
|
|
Бы'сть же сва'ръ междђ пастђхи` скота` а^вра'мля, и^ междђ пастђхи` скота` ло'това, ханане'и же, и^ ферезе'и тогда` насе'лницы бя'хђ въ зеMли тои.
|
І була суперечка між пастухами худоби Аврамової і між пастухами худоби Лотової; і хананеї і ферезеї жили тоді в тій землі.
|
|
8
|
8
|
|
Ре'че же а^вра'мъ ло'тђ, да не бђ'детъ сва'ръ междђ мно'ю и^ тобо'ю, и^ меQдђ пастђхи` твои%ми, и^ ме'ждђ пастђхи` мои'ми, ја%ко чл~ка бра'та е^свњ себњ
|
І сказав Аврам Лотові: нехай не буде розбрату між мною і тобою, і між пастухами моїми і пастухами твоїми, тому що ми родичі;
|
|
9
|
9
|
|
Не се' ли вся` земля` прDе тобо'ю, эTлђчи'ся ты` эT мене`, люботы` на' лњво а^ а%зъ на' десно, люботы` на десно а^ а%зъ на' лњво”
|
чи не вся земля перед тобою? відділись же від мене: якщо ти ліворуч, то я праворуч; а якщо ти праворуч, то я ліворуч.
|
|
10
|
10
|
|
И$ възве'дъ ло'тъ ѓ%чи свои` и^ видњ` ве'съ предњлъ и^ѓ^рда'нескъ, ја%ко ве'съ наводне'нъ бя'ше водо'ю, пре'жDе рассы'панїя содо'мска и^ гомоrска, ја^ко ра'и бж~їи, и^ ја%ко земля е^гљ=пет#ска, да'же и^ до зогора”
|
Лот звів очі свої і побачив усю околицю Йорданську, що вона, перш ніж знищив Господь Содом і Гоморру, вся до Сигора зрошувалася водою, як сад Господній, як земля Єгипетська;
|
|
11
|
11
|
|
І$ и^збра` себњ` ло'тъ ве'съ предњлъ и^ѓ^рда'нескъ, и^ эTи^де ло'тъ эT въсто'ка, и^ разлђчи'стася ѓ%ба бра'та эT себе”
|
і обрав собі Лот усю околицю Йорданську; і рушив Лот на схід. І відокремилися вони один від одного.
|
|
12
|
12
|
|
А$враM же всели'ся в зе'млю ханаѓ%ньскђ” Лѓ'т# же всели'ся въ грDа предњлескъ, и^ всели'ся в содо'мъ”
|
Аврам став жити в землі Ханаанській; а Лот став жити у містах околиці і розкинув намети до Содома.
|
|
13
|
13
|
|
Чл~цы же и^же в содо'мњ зли`, и^ грњшни прDе бм~ъ ѕњло`”
|
Жителі ж содомські були злі і грішні перед Господом.
|
|
14
|
14
|
|
Ре'че же б~ъ къ а^вра'мђ, ја%коже эTлђчи'ся ло'тъ эT него, въздви'гни ѓ%чи свои` и^ ви'ждь, эT мњста и^дњже ты` нн~њ е^си, к сњверђ и^ ко въсто'коM и^ къ мо'рю,
|
І сказав Господь Авраму, після того як Лот відокремився від нього: зведи очі твої з місця, на якому ти тепер, подивися на північ і на південь, і на схід і на захід;
|
|
15
|
15
|
|
ја%ко всю` зе'млю ю^же ты` ви'диши, тебњ` да'мъ ю&, и^ сњмени твое^мђ въ вњки,
|
бо всю землю, що ти бачиш, Я дам тобі і нащадкам твоїм навіки,
|
|
16
|
16
|
|
и^ сътворю` племя` твое` ја%ко пњсо'къ зе'мныи” И$ а%ще кт^о мо'жетъ и^счести` пњсо'къ зе'мныи, то` и^ сњмя` твое и^зочтеT”
|
і зроблю нащадків твоїх, як пісок земний; якщо хто може порахувати пісок земний, то і нащадки твої полічені будуть;
|
|
17
|
17
|
|
Въста'въ и^ ѓ^быиди зеMлю въ длъготђ ея` и^ въ широтђ`, ја%котебњ дам# ю&, и^ сњмени твое^мђ въ вњки,
|
встань, пройди по землі цій у довжину й у ширину її, бо Я дам її тобі [і нащадкам твоїм назавжди].
|
|
18
|
18
|
|
і^ эTсели'ся а^вра'мъ, и^ пришеD въсели'ся ё^ дђба мам#врїя, и^же бя'ше въ хевро'нњ, и^ създа тђ` тре'бникъ г~ђ”
|
І зняв Аврам намет, і пішов, і оселився біля діброви Мамре, що в Хевроні; і зробив там жертовник Господу.
|
|
Глvа, д~і”
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
|
Бы'сть же въ црsтво марфа'ле цр~я сеннаа'рьска, и^ ариѓ%хъ цр~ь е^ласа'рескъ, и^ ходо'логоморъ цр~ь е^ламе'рескь, и^ џар#галъ цр~ь ја%зы'ческїи”
|
І було у дні Амрафела, царя Сеннаарського, Аріоха, царя Єлласарського, Кедорлаомера, царя Єламського, і Фидала, царя Гоїмського,
|
|
2
|
2
|
|
И$ сътвориша ра'ть, съ вала'комъ цр~емъ содо'мъскимъ, и^ съ вар#са'вою цр~емъ гомо'рскїмъ, и^ съ сеннаа'ромъ цр~емъ а^дама'ньскимъ, и^ симово'ромъ цр~ем# севои%м#скимъ” И$ цр~емъ вала'комъ се'и е%сть сиго'ръ,
|
пішли вони війною проти Бери, царя Содомського, проти Бирши, царя Гоморрського, Шинава, царя Адми, Шемевера, царя Севоїмського, і проти царя Бели, яка є Сигор.
|
|
3
|
3
|
|
и^ вс^и совњща'шася на де'брь лљ=кїю, с^е е^сть море солиuное в~і лTњ, рабо'таша ходологомо'рю” тре'тїа^го
|
Усі ці з’єдналися в долині Сиддим, де нині море Солоне.
|
|
4
|
4
|
|
же на'десять лњта, эTверъго'шася е^го”
|
Дванадцять років були вони в неволі у Кедорлаомера, а на тринадцятий рік обурилися.
|
|
5
|
5
|
|
И$ въ д~і лњто, прїиде ходологомо'ръ, и^ цр~и и^же с ниM и^ съсњко'ша гига'нты і^ е'же въ настаро'џњ и^ въ канаи'ме, и^ ја%зы'цы крњ'пки въкђ'пњ с ни'ми. и^ съмњя' и^же въ са'вњ гра'дњ
|
В чотирнадцятому році прийшли Кедорлаомер і царі, що з ним, й уразили рефаїмів в Аштероф-Карнаїмі, зузимів у Гамі, емимів у Шаве-Кириафаїмі,
|
|
6
|
6
|
|
и^ хор#ре'я и^же въ гораX сљ=и'ръскиX. дотереми'нџа фараѓ'ня, и^же е^сть въ пђсты'ни”
|
і хорреїв у горі їх Сеїрі, до Ел-Фарана, що біля пустелі.
|
|
7
|
7
|
|
І$ ѓ^брати'вшеся прїидо'ша къ и^сто'чникђ сђ'дномђ. е^же е^сть кади'съ, и^ съсњко'ша кн~ѕя а^мали'чески, і^ а^мор#ре'я живђщая въ а^саn џама'рњ,
|
І повернувшись звідти, вони прийшли до джерела Мишпат, що є Кадес, і завоювали всю країну амаликитян, і також аморреїв, що живуть у Хацацон-Фамарі.
|
|
8
|
8
|
|
и^зы'де же цр~ь содоMскїи и^ цр~ь гомо'рскїи, и^ цр~ь а^дама'ньскїи, и^ цр~ь севои'мскъ, и^ цр~ь валаk с^и е^сть сиго'рскїи, и^ въполчи'шася на сњ'чю въ ю^до'лїи лљ=кїи
|
І вийшли цар Содомський, цар Гоморрський, цар Адми, цар Севоїмський і цар Бели, яка є Сигор; і вступили в битву з ними в долині Сиддим,
|
|
9
|
9
|
|
на ходологомо'ра, цр~я е^ла'мска. и^ џарга'ла цр~я ја%зы'ческа, і^ а^марфа'ла цр~я сеннаа'рска. і^ а^рїѓ%ха цр~я е^ласа'рска, четы'ри цр~и на е~
|
з Кедорлаомером, царем Єламським, Фидалом, царем Гоїмським, Амрафелом, царем Сеннаарським, Аріохом, царем Єлласарським, — чотири царі проти п’яти.
|
|
10
|
10
|
|
ю`. доли'на же алљ=кїя, и^мя'ше кла'дези вњ'верны” И$ побњже цр~ь содо'мъскїи, и^ цр~ь гомо'рскїи и^ въпадо'ша в ня`, ѓ^ста'вльшїи же бњжа'ша въ горђ і^ ѓ^держа'ша ю&”
|
В долині ж Сиддим було багато смоляних ям. І царі Содомський і Гоморрський, утікаючи, упали в них, а останні втекли в гори.
|
|
11
|
11
|
|
И$ поя'ша вс^я коня` содо'м#скїи и^ гомо'рскїи, и^ вс^е ѓ^рђжїе и^хъ и^ эTи^до'ша”
|
Переможці взяли все майно Содома і Гоморри і весь запас їх і пішли.
|
|
12
|
12
|
|
Поя'ша же и^ ло'та сн~а брата а^вра'мова, і^ и^мњнїе е^го и^ эTи^до'ша” Бњ б^о въ содо'мњх# живыи,
|
І взяли Лота, племінника Аврамового, який жив у Содомі, і майно його і пішли.
|
|
13
|
13
|
|
пришеD же е^ді'нъ эT и^сцелњвшиX повњда а^вра'мђ прише'лцђ” А$враM же жи'тъ ё^ дђба мам#врїя” А$море'и же бра'та е^схо'ля, и^ бра'та е^ё^на'ня, и^же бњша ро'тницы а^вра'мовы”
|
І прийшов один з тих, хто уцілів, і сповістив Аврама єврея, який жив тоді біля діброви Мамре, аморреянина, брата Ешколу і брата Анеру, які були союзниками Аврамовими.
|
|
14
|
14
|
|
ё^слы'шаv же а^вра'мъ, ја%ко плњни'ша ло'та снв~ца е^го, и^ събра` вс^я домочаDца, т~ и^ и~і. и^ гна'ша въ слњдъ и^х# до до'на,
|
Аврам, почувши, що [Лот] родич його узятий у полон, озброїв рабів своїх, і народжених у домі його, триста вісімнадцять, і переслідував ворогів до Дана;
|
|
15
|
15
|
|
и^ нападе` на' ня но'щїю, саM и^ ѓ%троцы е^го с нимъ. и^ порази` и^хъ и^ гони` и%хъ до сова'ла, ја^же е^сть ѓ^шђюю` дама'ска”
|
і, розділившись, напав на них уночі, сам і раби його, і подолав їх, і переслідував їх до Хови, що ліворуч від Дамаска;
|
|
16
|
16
|
|
И$ възврати` вс^я и^ кони` содо'мъска и^ ло'та сн~а бра'та своегэ` возъвра'ти`, и^ вся` и^мњнїа е^го и^ жены` и^ лю'ди”
|
і повернув усе майно і Лота, родича свого, і майно його повернув, також і жінок і народ.
|
|
17
|
17
|
|
И$зы'де же цр~ь содо'м#скїи въ стрњте'нїе е^мђ, е^гда` въз#врати'ся эT сњ'чя ходологомо'ра и^ цр~еи сђщиX с ниM въ ё^до'ле са'винњ, сїе бя'ше поле цр~во”
|
Коли він повертався після поразки Кедорлаомера і царів, що були з ним, цар Содомський вийшов йому назустріч у долину Шаве, що нині долина царська;
|
|
18
|
18
|
|
И$ мелхиседе'къ цр~ь сали'меск#, и^знесе` хлbњ и^ вино`, бя'ше же сщ~е'нниk б~а вы'шнего.
|
і Мелхиседек, цар Салимський, виніс хліб і вино, — він був священик Бога Всевишнього, —
|
|
19
|
19
|
|
и^ блsви а^вра'ма и^ рече, блsвен# а^вра'мъ б~ђ вы'шнемђ, и^же създа` нб~о и^ зе'млю,
|
і благословив його, і сказав: благословенний Аврам від Бога Всевишнього, Владики неба і землі;
|
|
20
|
20
|
|
и^ блsвенъ б~ъ вы'шнїи, и^же преда` враги` твоя в рђцњ твои`, и^ да'сть е^мђ десяти'нђ а^враM эT всего`”
|
і благословенний Бог Всевишній, Який віддав ворогів твоїх у руки твої. [Аврам] дав йому десяту частину з усього.
|
|
21
|
21
|
|
Рече же цр~ь содо'мескъ къ а^вра'мђ. дажDь м^и мђжа, а^ коня` възми` себњ`.
|
І сказав цар Содомський Авраму: віддай мені людей, а майно візьми собі.
|
|
22
|
22
|
|
рече же а^враM къ цр~ю содоMскђ, въздви'гнђ рђкђ мою къ г~ђ б~ђ вы'шнемђ, и^же сътвори` нб~о и^ землю,
|
Але Аврам сказав цареві Содомському: піднімаю руку мою до Господа Бога Всевишнього, Владики неба і землі,
|
|
23
|
23
|
|
а^ще эT ве'рви до възвђ'зы сапо'жныя, възмђ` эT всеh твое^го, да не рече'ши ѓ^богатиX а^вра'ма,
|
що навіть нитки і ременя від взуття не візьму з усього твого, щоб ти не сказав: я збагатив Аврама;
|
|
24
|
24
|
|
ра'звњ и^же сђть и^зъя'ли ѓ%троцы, и^ ча'сть мђжїи, и^же сђть ходи'ли со мно'ю, е^схо'лъ і^ её^на'нъ маMвре, сїи да во'змђтъ ча'сти своя`”
|
крім того, що з’їли слуги, і, крім частки, що належить людям, які ходили зі мною; Анер, Ешкол і Мамрій нехай візьмуть свою частку.
|
|
Глvа, е~і”
|
Глава 15
|
|
1
|
1
|
|
По гл~анїи же се'м#, бы'сть сло'во гн~е къ а^вра'мђ въ видњ'нїи въ нощи` гл~я не бо'ися а^вра'ме а^зъ защищђ` т^я м#зDа т^и бђдетъ ѕњло` мно'га”
|
Після цих подій було слово Господнє до Аврама у видінні [вночі], і сказано: не бійся, Авраме; Я твій щит; нагорода твоя [буде] дуже велика.
|
|
2
|
2
|
|
Гл~а же а^ вра'мъ влDко г~и что` ми даси` а%з же эTпђщђся без ча'да. сн~ъ же масе'ковъ домоча'дица мое^я, с^и дама'скосъ е^лїе^зе'ръ” І$ еще`
|
Аврам сказав: Владико Господи! що Ти даси мені? я залишаюся бездітним; розпорядник у домі моєму цей Єлиєзер із Дамаска.
|
|
3
|
3
|
|
рече а^враM, е%льмаже мн^њ не да'сть пло'да, домоча'децъ мой наслњдникъ бђдетъ по мн^њ”
|
І сказав Аврам: ось, Ти не дав мені нащадка, і ось, управитель мій спадкоємець мій.
|
|
4
|
4
|
|
І$ а'бїе гла'съ гн~ь бысть къ немђ` гл~я, не бђдетъ се'и наслњ'дник# твой, н^о и^же и^зы'детъ и^с тебе`, то'и бђдетъ наслњдник# тебњ”
|
І було слово Господа до нього, і сказано: не буде він твоїм спадкоємцем, але той, хто народиться з лона твого, буде твоїм спадкоємцем.
|
|
5
|
5
|
|
И$ и^зведе` и& во'нъ и^ реq къ немђ, възри` на нб~о и^ съчти` ѕвњзды, а^ще мо'жеши и^счести` и^ рече та'ко бђдет# сњмя твое”
|
І вивів його геть і сказав [йому]: подивися на небо і порахуй зірки, якщо ти можеш порахувати їх. І сказав йому: стільки буде в тебе нащадків.
|
|
6
|
6
|
|
Вњ'рова а^вра'мъ б~ђ и^ въмњни'ся е^мђ въ пра'вдђ”
|
Аврам повірив Господу, і Він поставив йому це в праведність.
|
|
7
|
7
|
|
И$ рече къ немђ а%зъ е^смь б~ъ и^зведы'и тя эT страны` хал#дњ'искїа, ја%ко да'ти тебњ землю сїю прїя'ти ю&”
|
І сказав йому: Я Господь, Який вивів тебе з Ура халдейського, щоб дати тобі землю цю у володіння.
|
|
8
|
8
|
|
И$ рече влDко г~и по чесомђ с^е разђмњю, ја%ко прїя'ти ю& и%мамъ”
|
Він сказав: Владико Господи! З чого я довідаюсь, що я буду володіти нею?
|
|
9
|
9
|
|
Рече же къ немђ. възми` м^и ю%ницђ трилњтнђ, и^ козђ` трилњтнђ і^ ѓ^ве'нъ трилњтен#, и^ съ горлицею го'лђбъ”
|
Господь сказав йому: візьми Мені трирічну телицю, трирічну козу, трирічного барана, горлицю і молодого голуба.
|
|
10
|
10
|
|
Възя'вшђ же е^мђ вс^я и^ претеса` я& на' полы, и^ положи я& разли'чно пря'мо къ себњ, птиw же не претеса`.
|
Він взяв усіх їх, розсік їх навпіл і поклав одну частину навпроти другої; тільки птахів не розсік.
|
|
11
|
11
|
|
сълетњша же пти'ца на телеса` расте'саная, и^ сњде съ ни'ми а^враM”
|
І налетіли на трупи хижі птахи; але Аврам відганяв їх.
|
|
12
|
12
|
|
Заходящђ же слн~цђ ё%жасъ нападе` на а^вра'ма, и^ с^е страX те'мен# ве'лїи нападе` на'нь”
|
Коли заходило сонце, міцний сон напав на Аврама, і ось, напав на нього жах і морок великий.
|
|
13
|
13
|
|
И$ рече'но бы'сть а^вра'мђ вњ'дя вњждь, ја%ко ѓ^быта'лницы бђдђт# сњмя твое в# земли` не свое'и, и^ порабо'тятъ и^ зазлятъ иM, и^ смиряT я& четыриста` лTњ
|
І сказав Господь Авраму: знай, що нащадки твої будуть мандрівниками в землі не своїй, і поневолять їх, і будуть гнітити їх чотириста років,
|
|
14
|
14
|
|
ја^зы'кђ же е^мђже порабо'таю^т# сђждђ а%зъ” Посе'м же и^зы'дђтъ съ и^мњнїемъ мно'гимъ,
|
але Я вчиню суд над народом, у якого вони будуть у неволі; після цього вони вийдуть [сюди] з великим майном,
|
|
15
|
15
|
|
ты' же эTи'деши къ эTц~ем твои^мъ, жи'въ съ мироM въ ста'рости до'брњ”
|
а ти відійдеш до батьків твоїх у мирі і будеш похований у старості добрій;
|
|
16
|
16
|
|
Четве'ртое же колњно ѓ^братиTся сњмо” Не сђть б^о сконча'лися грњси` а^мор#рњи досе'лњ”
|
у четвертому роді повернуться вони сюди: тому що міра беззаконь аморреїв досі ще не наповнилася.
|
|
17
|
17
|
|
І$ ја^ко бысть сл~нце на за'ходњ, пла'мы бысть и^ с^е пе'щъ кђря'щися, и^ свњща` ѓ%гнены проидо'ша междђ по'лотми си'ми”
|
Коли зайшло сонце і настала темрява, ось, дим, ніби з печі, і полум’я вогню пройшли між розсіченими тваринами.
|
|
18
|
18
|
|
Въ то'и дн~ь завњща` г~ь а^вра'мђ завњтъ гл~я, сњмени твое^мђ даM землю сїю, эT рњки` е^гљ=пеTскїя, до рњки` вели'кїя е^фра'тъ.
|
В цей день уклав Господь завіт з Аврамом, сказавши: нащадкам твоїм даю Я землю цю, від ріки Єгипетської до великої ріки, ріки Євфрату:
|
|
19
|
19
|
|
кене'я, и^ кенезе'я, и^ кеDмонея
|
кенеїв, кенезеїв, кедмонеїв,
|
|
20
|
20
|
|
и хет#џе'а и^ ферезе'а, и^ рафаи'ны,
|
хеттеїв, ферезеїв, рефаїмів,
|
|
21
|
21
|
|
і^ а^морре'а и^ ханане'я, і^ её^ве'я, і^ енесе'я, і^ евђсе'я”
|
аморреїв, хананеїв, [евеїв,] гергесеїв і євусеїв.
|
|
Глvа, ѕ~і”
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
|
Са'ра же жена` а^вра'мля, не ражда'ше е^мђ” Бя'ше же раба` ё^ нея` е^гљ=птяныни, се'и и%мя а^га'ръ,
|
Але Сара, дружина Аврамова, не народжувала йому. У неї була служниця, єгиптянка, на ім’я Агар.
|
|
2
|
2
|
|
рече' же са'ра къ а^вра'мђ, с^е заключи' мя г~ь не ражда'ти, въни'ди ё%бо къ рабњ` мое'и и^ роди'ши эT нея`”`” Послђша' же а^вра'мъ гл~анїя са'рина,
|
І сказала Сара Авраму: ось, Господь закрив утробу мою, щоб я не народжувала; увійди ж до служниці моєї: можливо, я буду мати дітей від неї. Аврам послухався слів Сари.
|
|
3
|
3
|
|
и^ пои'мши жена` а^вра'мля, а^га'ръ е^гљ=птяныню рабђ свою` по і~ мъ лњтњ все'ленїа а^вра'мля въ зе'млю ханаа'ню, и^ даде` ю& въ женђ` а^вра'мђ мђжђ свое^мђ”
|
І взяла Сара, дружина Аврамова, служницю свою, єгиптянку Агар, після десяти років перебування Аврамового в землі Ханаанській, і дала її Авраму, чоловіку своєму, за дружину.
|
|
4
|
4
|
|
И$ въни'де къ а^гарњ и^ зача'тъ” И$ вњдњ ја%ко въ ё^тро'бњ и%мать, и^ въ ё^кори'знњ бысть гжsа е^я` предъ не'ю”
|
Він увійшов до Агарі, і вона зачала. Побачивши ж, що зачала, вона стала зневажати господиню свою.
|
|
5
|
5
|
|
И$ ре'че са'ра къ а^вра'мђ, ѓ^би'да ми эT тебе`, с^е а%зъ даX рабђ` мою въ рђцњ твои`” ѓ^на же ви'дњвши ја%ко въ ё^тро'бњ и%мать, въ ё^кори'знњ быхъ эT нея`, сђди` б~ъ междђ мно'ю, и^ тобо'ю”
|
І сказала Сара Авраму: в обра́зі моїй винен ти; я віддала служницю мою в надра твої; а вона, побачивши, що зачала, стала нехтувати мене; Господь нехай буде суддею між мною і між тобою.
|
|
6
|
6
|
|
Рече же а^вра'мъ къ са'рњ, с^е раба` твоя` въ рђкђ твое'ю, твори` е'й ја%коже т^и е^сть го'днњ” И$ бњ'дно е'й сътвори` са'ра и^ пробњже` эT лица` ея`”
|
Аврам сказав Сарі: ось, служниця твоя у твоїх руках; роби з нею, що тобі завгодно. І Сара почала пригноблювати її, і вона втекла від неї.
|
|
7
|
7
|
|
І$ ѓ^брњте ю& а^гг~лъ г~а б~а, ё^ и^сто'чника воды` въ пђсты'ни на земли`, на пђти` сљ=ръ”
|
І знайшов її ангел Господній біля джерела води в пустелі, біля джерела на дорозі до Сура.
|
|
8
|
8
|
|
И$ рече е'и а%гг~лъ гн~ь а^га'ръ раба` са'рина эTкђдђ и%деши и^ ка'мо гряде'ши” ѓ^на' же эTвњща` эT лица` са'ры гжsа мое'я, а^зъ пробњга'ю”
|
І сказав [їй ангел Господній]: Агар, служнице Сарина! звідки ти прийшла і куди йдеш? Вона сказала: я втікаю від лиця Сари, господині моєї.
|
|
9
|
9
|
|
Рече же а^гг~лъ гн~ь, ѓ^брати'ся къ гжsи свое'и, и^ покори'ся поD рђкђ ея`”
|
Ангел Господній сказав їй: повернися до господині своєї і підкорися їй.
|
|
10
|
10
|
|
И$ рече а^гг~лъ гн~ь, мно'жа ё^мно'жђ сњмя твое`, и^ не съчтеTся эT мно'жества.
|
І сказав їй ангел Господній: примножуючи, примножу нащадків твоїх, так що не можна буде й перерахувати їх від безлічі.
|
|
11
|
11
|
|
И$ рече е'и а%гг~лъ гн~ь, с^е ты` въ ё^тро'бњ и%маши и^ роди'ши сн~ъ и^ нарече'ши и%мя е^мђ и^зма'и^лъ” ЈА/ко призрњ г~ь на смире'нїе твое`”
|
І ще сказав їй ангел Господній: ось, ти вагітна, і народиш сина, і наречеш йому ім’я Ізмаїл, тому що почув Господь страждання твоє;
|
|
12
|
12
|
|
Се'й бђдетъ по'лныи чл~къ, рђцњ е^го на всXњ и^ рђки всXњ на не'мъ, и^ преD лице'мъ всея` братїа свое'я въсели'тся”
|
він буде між людьми, як дикий осел; руки його на всіх, і руки усіх на нього; жити буде він перед лицем усіх братів своїх.
|
|
13
|
13
|
|
И$ призва` а^га'ръ и%мя гн~е гл~ющаго къ не'и, т^ы б~ъ и^же призрњ на' мя, ја%ко реко'хъ с^е ви'дњхъ пря'мо мн^њ ви'дящаго м^я,
|
І нарекла [Агар] Господа, Який говорив до неї, цим ім’ям: Ти Бог, що бачиш мене. Бо сказала вона: дійсно я бачила тут у слід Того, Хто бачить мене.
|
|
14
|
14
|
|
сего ради прозва` кла'дязь то'и кла'дязь и^же преD ни'ми ви'дњхъ с^е межDђ кадиs и^ межDђ вара'дъ”
|
Тому джерело те називається: Беер-лахай-рої*. Воно знаходиться між Кадесом і між Баредом.
|
|
15
|
15
|
|
И роди` а^га'ръ сн~а а^вра'мђ, и^ нарече` а^вра'мъ и%мя сн~ђ свое^мђ и^же роди` е^мђ а^га'ръ и^зма'илъ
|
Агар народила Авраму сина; і дав [Аврам] ім’я синові своєму, що народився від Агарі: Ізмаїл.
|
|
16
|
16
|
|
а^вра'м же б^њ лTњ п~ѕ, е^гда` роди` а^га'ръ а^вра'мђ и^зма'ила”
|
Аврам був вісімдесяти шести років, коли Агар народила Авраму Ізмаїла.
|
|
Глvа, з~і”
|
Глава 17
|
|
1
|
1
|
|
Бы'сть же, а^вра'мђ лTњ ч~џ” І$ ја%ви'ся г~ь а^вра'мђ, и^ ре'че е^мђ а%зъ е^смь б~ъ тво'и, бл~гоё^годи` предо мно'ю, и^ бђди непоро'ченъ”
|
Аврам був дев’яноста дев’яти років, і Господь явився Аврамові і сказав йому: Я Бог всемогутній; ходи переді Мною і будь непорочним;
|
|
2
|
2
|
|
И$ положђ` завTњ мо'и межDђ мно'ю и^ межDђ тобо'ю, і^ ё^мно'жђ т^я ѕњло`”
|
і поставлю завіт Мій між Мною і тобою, і дуже, дуже розмножу тебе.
|
|
3
|
3
|
|
И$ паде` а^вра'мъ на лицы` своеM” И$ гл~а е^мђ б~ъ рекїи,
|
І упав Аврам на лице своє. Бог продовжував говорити з ним і сказав:
|
|
4
|
4
|
|
азъ и^ завњтъ мо'и с тобо'ю, и^ бђ'деши эTц~ъ мно'гимъ ја%зы'комъ”
|
Я — ось завіт Мій з тобою: ти будеш отцем безлічі народів,
|
|
5
|
5
|
|
И$ не прозове'тся ктомђ` и%мя твое` а^враM н^о бђ'детъ и%мя твое а^враа'мъ” ЈА/ко эTц~а мно'гим# ја%зы'комъ положиX т^я,
|
і не будеш ти більше називатися Аврамом, але буде тобі ім’я: Авраам, тому що я зроблю тебе отцем безлічі народів;
|
|
6
|
6
|
|
и^ възра'щђ т^я ѕњло` ѕњло` и^ поста'влю тя въ наро'ды, и^ цр~и и^с тебе` изы'дђтъ,
|
і дуже, дуже розмножу тебе, і народжу від тебе народи, і царі вийдуть від тебе;
|
|
7
|
7
|
|
и^ поста'влю завњт# мо'й межDђ мно'ю и^ межDђ тобо'ю, и^ межDђ сњменемъ твоиM, потебњ` в роd и^хъ, въ завњтъ вњ'ченъ” И$ бђ'дђ тебњ б~ъ, и^ сњмени твое^мђ потебњ,
|
і поставлю завіт Мій між Мною і тобою і між нащадками твоїми після тебе в роди їх, завіт вічний в тому, що Я буду Богом твоїм і нащадків твоїх після тебе;
|
|
8
|
8
|
|
и^ даM тебњ и^ сњ'мени твое^мђ, землю` въ не'йже ты ѓ^биталъ е^си, вс^ю землю` ханаа'ньскђ, въ ѓ^дръжа'нїе вњ'чно, и^ бђ'дђ и^мъ б~ъ”
|
і дам тобі і нащадкам твоїм після тебе землю, по якій ти мандруєш, усю землю Ханаанську, у володіння вічне; і буду їм Богом.
|
|
9
|
9
|
|
И$ рече б~ъ къ а^враа'мђ, т^ы же завњтъ мои сънабди`, и^ сњмя твое с тобо'ю въ родъ иX,
|
І сказав Бог Авраамові: ти ж збережи завіт Мій, ти і нащадки твої після тебе в роди їх.
|
|
10
|
10
|
|
с^е еs завњт# е^гоже съблюдеши межDђ мно'ю и^ тобо'ю, и^ сњ'менемъ твоиM потебњ в ро'дњхъ и^хъ. ѓбрњжет# же ся всяк# мђ'жескъ полъ,
|
Цей є завіт Мій, який ви повинні зберігати між Мною і між вами і між нащадками твоїми після тебе [в роди їхні]: нехай буде у вас обрізана уся чоловіча стать;
|
|
11
|
11
|
|
ѓ^брњ'жете плоть коне'чнђю вашђ, и^ бђ'детъ въ зна'менїе завњтђ, междђ` мно'ю и^ вами.
|
обрізуйте крайню плоть вашу: і це буде знаменням завіту між Мною і вами.
|
|
12
|
12
|
|
и^ младенцы ваши, въ и~ дн~ь ѓ^брњжете весь мђ'жескїи полъ въ ро'дњ вашемъ” домоча'дець и^ кђ'пленыи, и^ всякъ и^же нњста эT плода твое^го ѓ^брњ'занїемъ ѓ^брњ'жется, домоча'дець до'мђ твое'го и^ кђ'пленыи”
|
Восьми днів від народження нехай буде обрізане у вас в роди ваші всяке немовля чоловічої статі, народжене у домі і куплене за срібло в якого-небудь іноплемінника, який не від твого сімені.
|
|
13
|
13
|
|
И$ бђдеть завњтъ мои на плоти ва'шеи въ завњтъ вњ'ченъ”
|
Обов’язково нехай буде обрізаний народжений у домі твоєму і куплений за срібло твоє, і буде завіт Мій на тілі вашому завітом вічним.
|
|
14
|
14
|
|
Неѓ^брњ'заныи же мђ'жескыи полъ, и^же не ѓбрњжеT с^и плоти коне'чныя е^мђ въ дн~ь ѓ'смыи погђби'тся дш~а т^а эT ро'да свое^го, ја^ко завњтъ мои разори`”
|
Необрізаний же чоловічої статі, який не обріже крайньої плоті своєї [у восьмий день], знищиться душа його з народу свого, тому що він порушив завіт Мій.
|
|
15
|
15
|
|
И$ рече б~ъ а^враа'мђ са'ра жена твоа, не прозовеTся ктомђ сара. н^о са'рра бђ'ди и^мя е^й,
|
І сказав Бог Аврааму: Сару, дружину твою, не називай Сарою, але нехай буде ім’я їй: Сарра;
|
|
16
|
16
|
|
и^ блsвлю ю&, и^ дамъ тебњ эT неа ча'до, и^ блsвлю е&, и^ бђ'деT въ ја%зы'кы. и^ цр~и ја^зы'комъ и^з него и^зы'идђтъ”
|
Я благословлю її і дам тобі від неї сина; благословлю її, і народяться від неї народи, і царі народів народяться від неї.
|
|
17
|
17
|
|
Паде же а^враа'мъ на лицы свое^мъ, и^ посмњя'ся и^ помысли въ ё^мњ своеM гл~я. а^ще, р~. лњтъ мђжђ родиTся сн~ъ, а^ще же и^ са'рра, ч~ лњтъ сђщи родиT”
|
І упав Авраам на лице своє, і розсміявся, і сказав сам у собі: невже від столітнього буде син? і Сарра, дев’яностолітня, невже народить?
|
|
18
|
18
|
|
И$ рече а^враа'мъ къ б~ђ. и^зма'илъ с^и да живе'тъ преD тобо'ю”
|
І сказав Авраам Богові: о, хоч би Ізмаїл був живим перед лицем Твоїм!
|
|
19
|
19
|
|
Речеy б~ъ къ а^враа'мђ бђ'ди, и с^е са'рра жена твоа` роди'тъ тебњ сн~ъ, и^ нарече'ши и^мя е^мђ і^саа'къ, и^ положђ завTњ мой къ немђ`, въ завњтъ вњ'ченъ, быти е^мђ въ б~ъ, и^ сњмени е^го по неM
|
Бог же сказав [Аврааму]: саме Сарра, дружина твоя, народить тобі сина, і ти наречеш йому ім’я: Ісаак; і укладу завіт Мій з ним завітом вічним [в тому, що Я буду Богом йому і] нащадкам його після нього.
|
|
20
|
20
|
|
и^зма'ила же ради`, с^е послђшXа тебе. и^ блsвихъ и&, и^ възвращђ и&, и^ ё^мно'жђ и& ѕњло. в~і. ја%зы'ка роди'т#. и^ сътворю и& въ ја%зы'къ ве'лїи.
|
І про Ізмаїла Я почув тебе: ось, Я благословлю його, і зроблю його плодовитим, і дуже, дуже розмножу; дванадцять князів народяться від нього; і Я породжу від нього великий народ.
|
|
21
|
21
|
|
и^ завTњ мо'и поста'влю къ і^саа'кђ е^гоy роди'тъ тебњ са'рра, въ врњмя нн~њшнее`. въ лњто второ'е,
|
Але завіт Мій укладу з Ісааком, якого народить тобі Сарра в цей самий час на наступний рік.
|
|
22
|
22
|
|
сконча же б~ъ гл~ъ къ а^враа'мђ, и^ възы'де бг~ъ эT авраа'ма”
|
І Бог перестав говорити з Авраамом і відійшов від нього.
|
|
23
|
23
|
|
И$ поя` а^враа'мъ. и^зма'ила сн~а свое^го, и^ вс^я домочаDца своя. и^ вс^я кђпленыя своя`, и^ ве'сь и^ мђ'жескъ полъ домђ свое^го, и^ ѓ^брњ'за плоT коне'чнђю иX, въ врњмя дн~и того, ја^коже гл^а е^мђ б~ъ”
|
І взяв Авраам Ізмаїла, сина свого, і всіх народжених у домі своїм і всіх куплених за срібло своє, всіх чоловічої статі людей дому Авраамового; і обрізав крайню плоть їх у той самий день, як сказав йому Бог.
|
|
24
|
24
|
|
А$враа'мђ же быs лњтъ, ч~
|
Авраам був дев’яноста дев’яти років, коли була обрізана крайня плоть його.
|
|
25
|
25
|
|
и^ џ~. е^гда ѓ^брњ'за плоть коне'чнђю
|
А Ізмаїл, син його, був тринадцяти років, коли була обрізана крайня плоть його.
|
|
26
|
26
|
|
е^мђ, въ врњмя дн~и того ѓ^брњ'зася а^враа'мъ, і^ и^зма'илъ сн~ъ е^го,
|
У тот же самий день обрізані були Авраам і Ізмаїл, син його,
|
|
27
|
27
|
|
и^ вс^и мђжи до'мђ е^го, и^ вс^и домочаDц'ы. и^ кђ'пленыи, эT всњхъ наро'довъ. ѓ^брњза я&”
|
і з ним обрізані були всі чоловічої статі дому його, народжені в домі і куплені за срібло в іноплемінників.
|
|
Глvа, и~і”
|
Глава 18
|
|
1
|
1
|
|
ЈА/ви же ся е^мђ б~ъ ё^ дђба маMврїя, сњдя'щемђ преD двеrми храмђ е^го въ полђдн^е.
|
І явився йому Господь біля діброви Мамре, коли він сидів при вході в намет [свій], під час спеки денної.
|
|
2
|
2
|
|
възрњв же ѓ^чима свои^ма. и^ ё^зрњ`, и^ се трїе мђжи стоя'хђ прямо е^мђ, и^ видњвъ и& притече` въ срњт'енїе и^мъ эT две'рїи храма е^го, и^ поклони'ся до земля`,
|
Він звів очі свої і глянув, і ось, три мужі стоять навпроти нього. Побачивши, він побіг назустріч їм від входу в намет [свій] і поклонився до землі,
|
|
3
|
3
|
|
и^ рече Ги~ а^ще ѓ^брњтохъ блDгть, пред лицеM твоимъ, не мини` раба свое^го, да ся
|
і сказав: Владико! якщо я знайшов благовоління перед очима Твоїми, не пройди мимо раба Твого;
|
|
4
|
4
|
|
принесетъ вода`, и^ ѓ^мы'ются ногы ваша. и^ прохлади'теся поD дђ'бомъ
|
і принесуть трохи води, й омиють ноги ваші; і відпочинете під цим деревом,
|
|
5
|
5
|
|
и^ принесђ` хлњбы да ја%сте” И$ посем# мине'те на пђть свои е^гоy ради съврати'стеся сњмо къ рабђ` свое^мђ. и^ рњша та'ко сътвори`, ја%коже гл~а”
|
а я принесу хліба, і ви підкріпите серця ваші; потім підіть [у путь свою]; тому що ви йдете мимо раба вашого. Вони сказали: зроби так, як говориш.
|
|
6
|
6
|
|
И$ потъща'вся а^враа'мъ въ храминђ къ са'ррњ и^ рече е^й, ё^скори` взя'ти три спђ'ды мђки чисты, и^ сътвори` потре'бники”
|
І поспішив Авраам в намет до Сарри і сказав [їй]: скоріше заміси три сати кращого борошна і зроби прісні хліби.
|
|
7
|
7
|
|
И$ тече а^враа'мъ въ кра'вы. и^ поя` телецъ млаD и^ до'бръ, и^ дасть и& рабђ, и^ ё^скори` пригото'вити е&,
|
І побіг Авраам до стада, і взяв теля ніжне і гарне, і дав слузі, і той поспішив приготувати його.
|
|
8
|
8
|
|
И$ взя масло, и^ млеко, и^ телеw, е^же пригото'ва, и^ постави преD ни'ми и^ ја%до'ша, сам же стоя'ше преD ними. поD древомъ” И$ реко'ста къ немђ` гд^њ са'рра жена твоя`, ѓ^н же эTвњщавъ
|
І взяв олії і молока і теля приготоване, і поставив перед ними, а сам стояв біля них під деревом. І вони їли.
|
|
9
|
9
|
|
рече с^е въ хра'минњ”
|
І сказали йому: де Сарра, дружина твоя? Він відповів: тут, у наметі.
|
|
10
|
10
|
|
И рече с^е ѓ^бращъся прїидђ к тебњ, ѓ^ вре'мени семъ въ часњ, и^ родиT сн~ъ са'рра жена твоа`, са'рра же ёслы'ша преD две'рми храмины сђщи за нимъ”
|
І сказав один з них: Я знову буду в тебе у цей же час [у наступному році], і буде син у Сарри, дружини твоєї. А Сарра слухала при вході в намет, позаду його.
|
|
11
|
11
|
|
А$враа'м же и^ сар#ра стара бњста, жи'вши дн~и мно'гы, и^ минђ'ла бяше са'рры женская` не'мощъ,
|
Авраам же і Сарра були старі й у літах похилих, і звичайне у жінок у Сарри припинилося.
|
|
12
|
12
|
|
и^ посмњя'ся са'рра гл~ющи в себњ, не ё^бо бы'ло ми доселњ, се мQђ мо= стаr”
|
Сарра внутрішньо розсміялася, сказавши: чи мені, коли я постаріла, мати цю втіху? і господар мій старий.
|
|
13
|
13
|
|
И$ рече г~ь къ а^враа'мђ, чт^о ја^ко посмњя'ся са'рра въ себњ гл~ющи, и^ а'ще право рождђ, а%зъ б^о състарњ'хся.
|
І сказав Господь Аврааму: чому це [сама в собі] розсміялася Сарра, сказавши: «невже я дійсно можу народити, коли я постаріла»?
|
|
14
|
14
|
|
е^да немо'щно е^сть эT б~а всяко сло'во, въ се время възвращђся` въ часњ. и^ бђ'дет# са'ррњ сн~ъ”
|
Чи є щось важке для Господа? У призначений час буду Я у тебе в наступному році, і [буде] у Сарри син.
|
|
15
|
15
|
|
И$ эTвръжеся са'рра гл~ющи, не посмњяXся, ё^боя бо ся, и^ рече н^и н^о посмњя'ся,
|
Сарра ж не зізналася, а сказала: я не сміялася. Тому що вона злякалася. Але Він сказав [їй]: ні, ти розсміялася.
|
|
16
|
16
|
|
въста'вши же мђжи эTтђдђ и^ ѓ^брати'ша лица своа` къ содо'мњ, и^ къ го'морњ, а^враа'м же и^дя'ше с ними проводя я`”
|
І встали ті мужі і звідти вирушили до Содома [і Гоморри]; Авраам же пішов з ними, провести їх.
|
|
17
|
17
|
|
Рече же г~ь, не потаю` а%зъ эT авраа'ма раба мое^го, е^же а%зъ творю`,
|
І сказав Господь: чи утаю Я від Авраама [раба Мого], що хочу вчинити!
|
|
18
|
18
|
|
а^врааM же бђдыи` бђдеT въ ја%зыk великъ, и^ многъ” И$ блsвятся ѓ^ неM вси ја%зы'ци земнїи&,
|
Від Авраама дійсно піде народ великий і сильний, і благословляться в ньому всі народи землі,
|
|
19
|
19
|
|
вњмъ ё^бо ја^ко скажетъ сн~омъ свои^мъ, и^ домђ свое^мђ по себњ, да сънабдя'тъ за'повњди г~а б~а твори'ти правдђ и^ сDђ” до'ндеже сътвори'тъ г~ь а^враа'мђ вс^е е^ли'ко гл~а к немђ”
|
тому що Я обрав його для того, щоб він заповів синам своїм і дому своєму після себе, ходити путтю Господньою, творячи правду і суд; і здійснить Господь над Авраамом [усе], що сказав про нього.
|
|
20
|
20
|
|
И$ рече г~ь вопль содо'мскїи, и^ гомо'рскїи ёмно'жися ко мнњ` и^ грњсї и^хъ вели'цы ѕњло,
|
І сказав Господь: крик содомський і гоморрський, великий він, і гріх їх, дуже тяжкий він;
|
|
21
|
21
|
|
съшеD ё^бо да ви'ждђ, а^ще по во' плю иX, приходя'щђ къ мнњ. конча'юTся и^ли н^и, да разђмњ'ю”
|
зійду і подивлюся, чи дійсно вони чинять так, яке волання проти них, що доходить до Мене, чи ні; дізнаюся.
|
|
22
|
22
|
|
И$ ѓ^братившеся мђжи` эTтђ'дђ, прїидоша въ содо'мъ а^враа'м же бя'ше е^ще стоя преD гм~ъ”
|
І повернули мужі звідти і пішли до Содома; Авраам же ще стояв перед лицем Господа.
|
|
23
|
23
|
|
И$ пристђпивъ а^враа'мъ рече, погђби'ши ли правеDнаго съ нечести'выми, и^ бђдетъ правеDныи ја%ко нечести'выи”
|
І підійшов Авраам і сказав: невже Ти погубиш праведного з нечестивим [і з праведником буде те саме, що з нечестивим]?
|
|
24
|
24
|
|
А$ще е^сть, н~, пра'веDныхъ въ градњ погђби'ши ли я&, не ѓ^ста'виши ли всякомђ градђ. н~. правеDныхъ ради, а^ще сђть в немъ,
|
може, є в цьому місті п’ятдесят праведників? невже Ти погубиш, і не пощадиш [усього] місця цього ради п’ятдесятьох праведників, [якщо вони перебувають] у ньому?
|
|
25
|
25
|
|
никакоже сътвори'ши по словеси` семђ, е^же ё^бити правеDнаго, съ нечести'выми, и^ бђдђть правеDнїи& ја^ко нечести'вїи&, ника'коже т^ы сђдїя` земли все'й, не сътвори'ти сDђ” И$
|
не може бути, щоб Ти вчинив так, щоб Ти погубив праведного з нечестивим, щоб те саме було з праведником, що з нечестивим; не може бути від Тебе! Суддя всієї землі чи вчинить неправосудно?
|
|
26
|
26
|
|
рече г~ь а^ще ѓ^брящется въ содо'мњхъ, н~. правеDныX, ѓставлю весь предњлъ тњхъ ради”
|
Господь сказав: якщо Я знайду в місті Содомі п’ятдесят праведників, то Я заради них пощаджу [все місто й] усе місце це.
|
|
27
|
27
|
|
И$ эTвњщавъ а^враа'мъ рече, нн~њ начаX гл~ати къ г~ђ мое^мђ, а%з же е^смь земля` и^ пе'пелъ,
|
Авраам сказав у відповідь: ось, я насмілився говорити Владиці, я, порох і попіл:
|
|
28
|
28
|
|
да а^ще ё^бђ'детъ, эT н~, правеDныхъ е~. погђбиши л^и, м~е, ради правеDныхъ весь граD” И$ реq не погђблю`, аще ѓ^бря'щђ т^ђ, м~е”
|
можливо, до п’ятдесяти праведників не вистачить п’яти, невже через недостачу п’яти Ти винищиш усе місто? Він сказав: не винищу, якщо найду там сорок п’ять.
|
|
29
|
29
|
|
И$ приложи` е^ще гл~ати къ немђ. и^ реq, аще ѓ^бря'щется иX т^ђ м~” И$ рече, не погђблю`, а^ще ѓбрящTђся. м~. і^ рече е^лмаy г~и и^маM гл~ати, а^ще ѓ^бря'щется иX л~”
|
Авраам продовжував говорити з Ним і сказав: можливо, знайдеться там сорок? Він сказав: не зроблю того і заради сорока.
|
|
30
|
30
|
|
И$ рече не погђблю` л~, ради” и^ рече, да чт^о е^ще гл~ю” г~и, а^ще ѓ^брящTђся иX, к~”
|
І сказав Авраам: нехай не прогнівається Владика, що я буду говорити: може, знайдеться там тридцять? Він сказав: не зроблю, якщо знайдеться там тридцять.
|
|
31
|
31
|
|
И$ реq не погђблю`. к~ ради”
|
Авраам сказав: ось, я зважився говорити Владиці: можливо, знайдеться там двадцять? Він сказав: не знищу ради двадцяти.
|
|
32
|
32
|
|
И$ рече, е^да г~и чт^о а^ще гл~ю е^ді'ною е^ще” А$ще ѓ^бря'щеTся иX т^ђ, і~” И$ рече не погђблю` і~. раd
|
Авраам сказав: нехай не прогнівається Владика, що я скажу ще один раз: можливо, знайдеться там десять? Він сказав: не винищу заради десяти.
|
|
33
|
33
|
|
эTи^де же г~ь, ја%ко сконча гл~я къ а^враа'мђ, и^ а^враа'мъ ѓ^брати'ся на мњсто свое`”
|
І пішов Господь, припинивши говорити з Авраамом; Авраам же повернувся у своє місто.
|
|
Глvа, џ~і”
|
Глава 19
|
|
1
|
1
|
|
Прїйдоста же дв^а а^гг~ла въ содо'мъ вечеръ, ло'тъ же сњдя'ше преD вра'ты содомскыми, и^ е^гда` видњ и^хъ лоT въста` и^ срњте я&, и^ поклони'ся лицеM до земли`”
|
І прийшли ті два ангели в Содом увечері, коли Лот сидів біля воріт Содома. Лот побачив, і встав, щоб зустріти їх, і поклонився лицем до землі
|
|
2
|
2
|
|
И$ рече с^е гдsїе ё^клони'теся въ домъ раба ва'шего, да почи'ета и^ ѓ^мы'ета ноѕњ ваши, ѓ^свњтша же и^зы'дета на пђть свой, Рњша же н^и ё^бо на стъгнах#, почи'евњ”
|
і сказав: господарі мої! зайдіть у дім раба вашого і ночуйте, й умийте ноги ваші, і встаньте вранці і підете дорогою своєю. Але вони сказали: ні, ми ночуємо на вулиці.
|
|
3
|
3
|
|
И$ нђжда'ше я&, и^ съврати'стася к немђ`, и^ прїидоста въ домъ е^го, и^ сътвори и'ма ё^чрежде'нїе, и^ ѓ^прњсноки спече'ны преDстави и%ма, и^ ја%доста
|
Він же дуже умовляв їх; і вони пішли до нього і зайшли в дім його. Він зробив їм частування і спік прісні хліби, і вони їли.
|
|
4
|
4
|
|
преD спа'нїемъ” Мђ'жїе же града содо'мска ѓ^быдоша до'мъ е^го эT юнот# даже и^ до ста'рецъ, весь нароD въкђпњ
|
Ще не лягли вони спати, як міські жителі, содомляни, від молодого до старого, весь народ з усіх кінців міста, оточили будинок
|
|
5
|
5
|
|
і^ и^з#зыва'хђ ло'та и^ гл~ахђ къ немђ, где е^ста мђжа ја%же прїидоста к тебњ но'щїю, и^зведи я` к на'мъ, да бђдемъ с ни'ми
|
і викликали Лота і говорили йому: де люди, які прийшли до тебе на ніч? виведи їх до нас; ми пізнаємо їх.
|
|
6
|
6
|
|
и^зшеD же лотъ преD две'ри къ нимъ, двери же затвори` за собо'ю
|
Лот вийшов до них до входу, і замкнув за собою двері,
|
|
7
|
7
|
|
и^ рече и^мъ, никакоже братїа не дњи'те, е^ста
|
і сказав [їм]: брати мої, не робіть зла;
|
|
8
|
8
|
|
б^о м^и дще'ри дв^њ, и^же не зна'ета мђжа и^зведђ и` къ вамъ. и^ сътвори'та с нима, ја^коже годњ е^сть ваM” Точїю мђжема сима не сътвори'те зла, понеже прїидо'ста поD кро'в# до'мђ мое^го”
|
ось у мене дві дочки, що не пізнали чоловіка; краще я виведу їх до вас, робіть з ними, що вам завгодно, тільки людям цим не робіть нічого, тому що вони прийшли під дах дому мого.
|
|
9
|
9
|
|
И$ рњша эTи^ди эTселњ, пришеl е^си сњмо, ё^ наs ѓ^бита'ти, а^ не сђда` сђди'ти” нн~њ б^отя бо'лее ё^бїемъ нежели ѓ^ны” И$ наси'лње творяхђ лотђ ѕњло, и^ пристђпи'ша да разби'ютъ две'ри”
|
Але вони сказали [йому]: йди сюди. І сказали: ось прийшлий, і хоче судити? тепер ми гірше вчинимо з тобою, ніж з ними. І дуже приступали до людини цієї, до Лота, і підійшли, щоб виламати двері.
|
|
10
|
10
|
|
И$ся'гша мђжа рђкама въсхитиста лота къ себњ въ хра'минђ, и^ две'ри храмђ заключи'ста
|
Тоді мужі ті простягли руки свої і ввели Лота до себе в дім, і двері [дому] замкнули;
|
|
11
|
11
|
|
мђжа же сђща преD две'рми домђ поби'ста слњпотою эT мала до вели'ка, и^ погибо'ша и%щђщеи две'реи”
|
а людей, що були при вході в дім, уразили сліпотою, від малого до великого, так що вони змучилися, шукаючи входу.
|
|
12
|
12
|
|
Рњ'ста же мђ'жа тїи` къ лотђ. Є$ста ли кт^о здњ твои` зя'тїе, и^ли сн~овъ, и^ли дще'ри, и^л^и кто и%нъ въ градњ, и^зведї я` эT мњ'ста сего`,
|
Сказали мужі ті Лотові: хто в тебе є ще тут? чи зять, чи сини твої, чи дочки твої, і хто б не був у тебе в місті, усіх виведи із цього місця,
|
|
13
|
13
|
|
ја^ко погђбля'емъ мњсто с^е. поне'же възвыси'ся вопль и^хъ преD бг~омъ, и^ посла` г~ь потребитї я&”
|
тому що ми винищимо це місце, бо великий крик на жителів його до Господа, і Господь послав нас винищити його.
|
|
14
|
14
|
|
И$зы'иде же лот# и^ гл~а къ зя'темъ свои^мъ, пои'мъшемъ дще'ри е^го” И$ рече, въста'нњте и^зыидњте воn эT мњста сего, ја^ко погђбляеT г~ь грDа. и^ мнњша зя'тя е^го и^гра'юще к
|
І вийшов Лот, і говорив із зятями своїми, які брали за себе дочок його, і сказав: встаньте, вийдіть із цього місця, бо Господь винищить це місто. Але зятям його здалося, що він жартує.
|
|
15
|
15
|
|
ниM. ја^коже ё%тро бысть тща'хђ а^гг~ли лота гл~ще, въстав# пои^ми` женђ твою` и^ двњ дще'ри твои` ја%же и%маши, і^ и^зы'иди да не и^ ты` поги'бнеши въ безако'нїи града,
|
Коли зійшла зоря, ангели почали прискорювати Лота, говорячи: встань, візьми дружину твою і двох дочок твоїх, які в тебе, щоб не загинути тобі за беззаконня міста.
|
|
16
|
16
|
|
и^ ё^жасо'шася” И$ е'мши а^гг~ли за рђкђ е^го, и^ за' рђкђ женђ` е^го, и^ за' рђкђ двњ дще'ри е^го, понеже пощадї и& г~ь”
|
І оскільки він барився, то мужі ті [ангели], з милости до нього Господньої, взяли за руку його і дружину його, і двох дочок його, і вивели його і поставили його за містом.
|
|
17
|
17
|
|
И$ быs егда` и^зведоша я& вонъ, и^ рњ'ста спасай и^ спс~и дш~ђ твою, не ѓ^зира'ися въспять, н^и посто'и въ всемъ предњлњ семъ. н^о въ горњ сп~се'шися, да и тя^ сїе не ѓ^бы'идетъ”
|
Коли ж вивели їх геть, то один з них сказав: спасай душу свою; не оглядайся назад і ніде не зупиняйся в околиці цій; спасайся на горі, щоб тобі не загинути.
|
|
18
|
18
|
|
Рече же лотъ к ни'ма, молю' тя г~и,
|
Але Лот сказав їм: ні, Владико!
|
|
19
|
19
|
|
е^лмаже ѓ^брњ'те рабъ твои блгDть преD тобо'ю, и^ ёвели'чи правдђ твою ю'же сътвори мнњ, да живетъ дш~а моа” А$з же не могђ` цњлити до горы` е^гда` пости'гнеT ѕло и^ ё^мрђ, с^е блиZ е^сть
|
ось, раб Твій знайшов благовоління перед очима Твоїми, і велика милість Твоя, яку Ти зробив зі мною, що врятував життя моє; але я не можу спасатися на горі, щоб не застигло мене лихо і я не вмер;
|
|
20
|
20
|
|
град#, во'ньже ё^бњга'ю, ѓ%нже е^сть малъ въ томъ сп~сђся, нњсть б^о малъ, н^о живе'тъ дш~а моа` тебе ра'ди”
|
ось, ближче тікати у це місто, воно ж мале; побіжу я туди, — воно ж мале; і збережеться життя моє [заради Тебе].
|
|
21
|
21
|
|
И$ рече е^мђ с^е чюдиXся лицђ твое^мђ, и^ словђ семђ, да не поги'бнетъ грDа, ѓ% немже гл~еши”
|
І сказав йому: ось, в угоду тобі Я зроблю і це: не знищу місто, про яке ти говориш;
|
|
22
|
22
|
|
Потщи'ся ё^бо да ся сп~сеши т^ђ. не могђ б^о сътвори'ти дњтели, дондеже вни'деши тамо” Сего ра'ди прозва и%мя градђ томђ сиго'ръ” възы'иде
|
поспішай, спасайся там, тому що Я не можу зробити справи, доки ти не прийдеш туди. Тому і назване місто це: Сигор.
|
|
23
|
23
|
|
же сл~нце нDа зе'млю. ло'тъ же внїиде въ сигоr.
|
Сонце зійшло над землею, і Лот прийшов у Сигор.
|
|
24
|
24
|
|
г~ь же надожди'въ содомъ, и^ гомоr, камы горящїи ѓ^гнь эT г~а съ нб~си,
|
І пролив Господь на Содом і Гоморру дощем сірку і вогонь від Господа з неба,
|
|
25
|
25
|
|
и^ преврати грады и^ весь предњл#, и^ все вселенїе въ ѓ^градXњ. и^ вс^я живђщая въ градњхъ, и^ вс^е проѕябъшее эT земля”
|
і знищив міста ці, і всю околицю цю, і всіх жителів міст цих, і [всі] рослини землі.
|
|
26
|
26
|
|
И$ ѓ^зрњся жена е^го въспяT, и^ бысть столпъ сланъ.
|
Дружина ж Лотова оглянулася позаду нього, і стала соляним стовпом.
|
|
27
|
27
|
|
свњнђ'в же а^врааM заё%тра, на мњстњ, и^дњже бњ стоя`. преD гм~ъ
|
І встав Авраам рано-вранці [і пішов] на місце, де стояв перед лицем Господа,
|
|
28
|
28
|
|
и^ възрњ къ содо'мњ и^ гомо'рњ лицъ, и^ къ земли` ли'цъ предњла и^хъ, и^ видњ и^ с^е въсхожда'ше пламы эT земля`, а^ки дыM пещныи”
|
і подивився на Содом і Гоморру і на весь простір околиці і побачив: ось, дим піднімається з землі, як дим із печі.
|
|
29
|
29
|
|
И$ бысть е^гда` преврати` вс^я гра'ды и^ предњ'лы иX” И$ помянђ` б~ъ а^враа'ма, і^ и^спђсти` ло'та эT земля`, превраще'ныя, е^гда преврати` г~ь гра'ды, въ ниXже житъ ло'тъ”
|
І було, коли Бог винищував [усі] міста околиці цієї, згадав Бог про Авраама і вислав Лота із середовища знищення, коли нищив міста, в яких жив Лот.
|
|
30
|
30
|
|
Възы'иде же лот# эT сиго'ра и^ сњде въ горњ и^ дв^њ дще'ри е^го с ниM боя'ше бо ся жити в сигорњ, и^ въсели'ся въ пеще'рђ самъ, и дще'ри е^го с нимъ”
|
І вийшов Лот із Сигора і став жити в горí, і з ним дві дочки його, тому що він боявся жити в Сигорі. І жив у печері, і з ним дві дочки його.
|
|
31
|
31
|
|
Рече же старњ'ишая къ ю^нњ'ишеи, эTц~ъ нашъ ста'ръ, и^ нњсть никтоже на земли`, и^же вни'де к наM по ѓ^бы'чаю въсея` земля`”
|
І сказала старша молодшій: батько наш старий, і немає людини на землі, яка ввійшла б до нас за звичаєм усієї землі;
|
|
32
|
32
|
|
Ходи` ё^б^о ё^пои`мы эTц~а нашеh виномъ, и^ бђ'демъ с ним#, и^ въставимо эT ѓ^ц~а сњмя”
|
отже, напоїмо батька нашого вином, і переспимо з ним, і відродимо від батька нашого плем’я.
|
|
33
|
33
|
|
Оу^пои'ста же эTц~а свое^го вино'мъ на тђю нощъ, и^ пришеDши старњ'ишая быs съ эTц~еM своиM, тои` нощи, ѓ%нже не разђмњ е^гда и^стрезви'ся, и^же бы'въ с нею и^ въста`”
|
І напоїли батька свого вином у ту ніч; і ввійшла старша і спала з батьком своїм [у ту ніч]; а він не знав, коли вона лягла і коли встала.
|
|
34
|
34
|
|
Бысть же наё^трїе, и^ рече старњ'ишая къ ю^нњ'ишеи, с^е а%зъ быхъ вчера' съ эTц~ем# свои^мъ, ё^пои'мъ ё^бо е^го вино'м#, и^ въ сїю нощъ і^ въшеDши бђди с нимъ, и^ въставимо эT ѓ^ц~а свое^го сњмя”
|
На другий день старша сказала молодшій: ось, я спала вчора з батьком моїм; напоїмо його вином і в цю ніч; і ти ввійди, спи з ним, і відродимо від батька нашого плем’я.
|
|
35
|
35
|
|
Оу^пои'ста же и` вино'мъ, въшеDши ю^нњ'ишая бысть съ эTц~емъ свои^мъ, и^ не разђмњ е^гда` и^стрезви'ся и^же бывъ с нею, и^ въста`”
|
І напоїли батька свого вином і в цю ніч; і ввійшла молодша і спала з ним; і він не знав, коли вона лягла і коли встала.
|
|
36
|
36
|
|
И$ заче'нши ѓ^б^њ дще'ри ло'товњ эT ѓ^ц~а свое^го,
|
І зробилися обидві дочки Лотові вагітними від батька свого,
|
|
37
|
37
|
|
и^ роди` старњи'шаа сн~ъ, и^ прозва и^мя е^мђ моа'въ, рекђ'щи эT ѓ^ц~а мое^го си'й, и^ то'й эTц~ъ моавитомъ, и^ до нн~њшнего дн~е”
|
і народила старша сина, і нарекла йому ім’я: Моав [говорячи: він від батька мого]. Він батько моавитян донині.
|
|
38
|
38
|
|
Роди же и^ ме'ншая` сн~ъ, и^ прозва и^мя е^мђ ам#манъ, рекђщ'и сн~ъ ро'да мое^го, си'й эTц~ъ, ам#мони'томъ, до нн~њшнего дн~е”
|
І молодша також народила сина, і нарекла йому ім’я: Бен-Аммі [говорячи: він син роду мого]. Він батько аммонитян донині.
|
|
Глvа, к~”
|
Глава 20
|
|
1
|
1
|
|
И$ поиде эTтђ'дђ а^враа'мъ на землю полђденнђю. и^ всели'ся междђ` кади'сомъ, и^ междђ` сљ=ромъ, и^ ѓ%бита` въ гера'рехъ”
|
Авраам піднявся звідти на південь і оселився між Кадесом і між Суром; і був тимчасово в Герарі.
|
|
2
|
2
|
|
Рече же а^врааM ѓ^ саррњ женњ свое'й, сестра' ми е^сть. ё^боя' бо ся рещи жена ми е^сть, е^да` побию'тъ и& мђжи гра'днїи е^я` ради” посла же а^вимеле'хъ цр~ь гера'рьскыи и^ взя` са'ррђ,
|
І сказав Авраам про Сарру, дружину свою: вона сестра моя. [Тому що він боявся сказати, що це дружина його, щоб жителі міста того не вбили його за неї.] І послав Авимелех, цар Герарський, і взяв Сарру.
|
|
3
|
3
|
|
и^ прїиде б~ъ къ а^вимеле'хђ нощїю въ снњ и^ рече е^мђ. се^ т^ы ё%мреши жены ради сея`. ю%же поя`, та бо е^сть жила` съ мђ'жемъ.
|
І прийшов Бог до Авимелеха вночі уві сні і сказав йому: ось, ти вмреш за жінку, яку ти взяв, тому що вона має чоловіка.
|
|
4
|
4
|
|
а^вимелеX же не прикоснђ'ся е'й, И$ рече г~и ја%зыk невњ'дђщїи, и^ пра'веDныи погђби'ши.
|
Авимелех же не доторкався до неї і сказав: Владико! невже ти погубиш [того, хто не знав цього] і невинний народ?
|
|
5
|
5
|
|
са'мъ ми вњща` сестра ми е^сть, и^ сїа ми рече бра'тъ ми е^сть, чи'стымъ срDцемъ и^ правеDною рђко'ю сътворXи с^е”
|
Чи не сам він сказав мені: вона сестра моя? І вона сама сказала: він брат мій. Я зробив це у простоті серця мого й у чистоті рук моїх.
|
|
6
|
6
|
|
Рече же е^мђ б~ъ въ снњ, и^ а'зъ вњмъ ја^ко чи'стымъ срDцемъ сътвори с^е, и^ пощадXњ тя да не съгрњши` къ мнњ. сего` ра'ди не да'хъ ти коснђт'ися е^я`”
|
І сказав йому Бог уві сні: і Я знаю, що ти зробив це у простоті серця твого, і стримав тебе від гріха переді Мною, тому і не допустив тебе доторкнутися до неї;
|
|
7
|
7
|
|
Нн~њ же възврати` женђ` мђж'ђ, ја^ко пррoкъ е^сть, и^ мо'литъ за тя и^ живе'ши. а%ще ли не възврати'ши, вњжDь ја%ко ё%мреши т^ы, и вс^е твое`”
|
тепер же поверни дружину чоловікові, бо він пророк і помолиться за тебе, і ти будеш живий; а якщо не повернеш, то знай, що неодмінно помреш ти й усі твої.
|
|
8
|
8
|
|
Въста же рано а^вимелеX, призва` вс^я ѓ%трокы своя`, и^ гл~а и^мъ словеса` си^ вс^я въ ё%ши иX, ё^боя'ша же ся вс^и чл~цы ѕњло”
|
І встав Авимелех рано-вранці і покликав усіх рабів своїх, і переказав усі слова ці у вуха їхні; і люди ці [усі] дуже злякалися.
|
|
9
|
9
|
|
И$ възва` а^вимелеX, а^враа'ма, и^ рече е^мђ. чт^о е^си сътвори'лъ намъ, е^да` чт^о съгрњши'хоM тебњ, да възложи на мя и^ на црsтво мое` грXњ вели'къ ѕњло” И$ дњ'ло е^гоже никто'же сътвори`, т^ы сътвори мнњ”
|
І покликав Авимелех Авраама і сказав йому: що ти з нами зробив? чим згрішив я проти тебе, що ти навів було на мене і на царство моє великий гріх? Ти зробив зі мною діла, які не роблять.
|
|
10
|
10
|
|
И$ рече а^вимеле'хъ къ а^враа'мђ, чт^о ё^мы'сливъ сътвори с^е”
|
І сказав Авимелех Аврааму: що ти мав на увазі, коли чинив цю справу?
|
|
11
|
11
|
|
Рече же а^враа'мъ, рекоX е^да` нњсть боя%зни бж~їя въ мњстњ семъ, да мя ё^бїю'тъ жены` ради моея. Пра'во
|
Авраам сказав: я подумав, що немає на місці цьому страху Божого, й уб’ють мене за дружину мою;
|
|
12
|
12
|
|
Ибо сестра ми е^сть эTц~мъ н^о не мт~рїю, и^ пояхъ ю& себњ въ женђ`”
|
та вона і насправді сестра мені: вона дочка батька мого, тільки не дочка матері моєї; і стала моєю дружиною;
|
|
13
|
13
|
|
И$ бысть е^гда и^зведе' мя б~ъ эT до'мђ эTц~а мое^го, и^ рњX ей пра'вдђ сътвори` съ мно'ю сїю`, въ всњхъ мњ'стехъ в няже прїидемъ, тамъ рцы бра'тъ ми е^сть”
|
коли Бог повів мене подорожувати з дому батька мого, то я сказав їй: зроби зі мною цю милість, у яке не прийдемо ми місце, скрізь говори про мене: це брат мій.
|
|
14
|
14
|
|
Взя же а^вимелехъ ты'сящђ дидра'гмъ сребра`, ѓ^вца, и^ волы`, рабы`, и^ рабы'ня, и^ дасть а^враа'мђ, и^ възврати` са'ррђ женђ е^го”
|
І взяв Авимелех [срібла тисячу сиклів і] дрібної та великої худоби, і рабів і рабинь, і дав Аврааму; і повернув йому Сарру, дружину його.
|
|
15
|
15
|
|
И$ рече а^вимеле'хъ къ а^враа'мђ с^е земля` преD тобо'ю, и^дњ'же ти е^сть годњ ё^сели'ся”
|
І сказав Авимелех [Аврааму]: ось, земля моя перед тобою; живи, де тобі завгодно.
|
|
16
|
16
|
|
Са'ррњ же рече. с^е дахъ ты'сящђ дидра'гмъ бра'тђ твое^мђ, т^о да бђ'дет# по'честь лицђ` твое^мђ`, и^ всњмъ ја%же сђть с тобо'ю, и^ вс^е
|
І Саррі сказав: ось, я дав братові твоєму тисячу сиклів срібла; ось, це тобі покривало для очей перед усіма, хто з тобою, і перед усіма ти виправдана.
|
|
17
|
17
|
|
правдђ'и” Моли' же а^враа'мъ б~а, і^ и^сцњли` б~ъ а^вимеле'ха, и женђ е^го, и^ рабы'ня, и^ начаша раждати,
|
І помолився Авраам Богові, і зцілив Бог Авимелеха, і дружину його, і рабинь його, і вони стали народжувати;
|
|
18
|
18
|
|
заключа бо заключилъ г~ь вн^њё^дђ всю рожени'цђ. въ домђ` а^вимеле'ха, са'рры ради жены` а^враа'мля”
|
бо закрив Господь усяку утробу в домі Авимелеха за Сарру, дружину Авраамову.
|
|
Глvа, к~а”
|
Глава 21
|
|
1
|
1
|
|
И$ г~ь присњти` са'ррђ, ја%ко рече, и сътвори` г~ь саррњ, ја%коже г~ла.
|
І споглянув Господь на Сарру, як сказав; і зробив Господь Саррі, як говорив.
|
|
2
|
2
|
|
и заче'нши са'рра. роди` а^враа'мђ сн~ъ въ старости въ время ја%коже гл~а е^мђ г~ь.
|
Сарра зачала і народила Аврааму сина у старості його в час, про який говорив йому Бог;
|
|
3
|
3
|
|
И$ нарече` а^враамъ и^мя сн~ђ свое^мђ, и^же роди` са'рра і^саа'къ.
|
і нарік Авраам ім’я сину своєму, який народився від нього, якого народила йому Сарра, Ісаак;
|
|
4
|
4
|
|
ѓ^брњза же а^враа'мъ. і^саа'ка въ ѓ^смыи дн~ь, ја%коже заповњда е^мђ б~ъ.
|
і обрізав Авраам Ісаака, сина свого, у восьмий день, як заповідав Бог.
|
|
5
|
5
|
|
а^враа'мъ же бњ. р~. лњтъ. е^гда бысть е^мђ і^саа'къ сн~ъ е^го”
|
Авраам був ста років, коли народився в нього Ісаак, син його.
|
|
6
|
6
|
|
И$ рече са'рра ра'дость сътвори` мн^њ г~ь, и%же бо кто ё^слы'шиT ѓ^брадђется съ мно'ю.
|
І сказала Сарра: сміх зробив мені Бог; хто не почує про мене, розсміється.
|
|
7
|
7
|
|
и^ рече, кт^о възвњсти'тъ а^враа'мђ, ја%ко роди'хъ сн~ъ въ ста'рости, и^ ја%ко дои'тъ дњтищь са'рра
|
І сказала: хто сказав би Аврааму: Сарра буде годувати дітей грудьми? бо в старості його я народила сина.
|
|
8
|
8
|
|
и^ възрасте` ѓ^троча`, и^ эTдое^но. и^ сътвори` а^враа'мъ ё^чрежDе'нїе ве'лїе, въ дн~ь е^гда эTдои'ся і^саа'къ сн~ъ е^го.
|
Дитя виросло й було відлучене від грудей; і Авраам зробив велику вечерю у той день, коли Ісаак [син його] був відлучений від грудей.
|
|
9
|
9
|
|
видњ'вши же са'рра, сн~а а^гарина егљ=птяныня, и^же бысть а^враа'мђ, и^гра'юще съ ісаа'комъ сн~омъ свои'мъ”
|
І побачила Сарра, що син Агарі єгиптянки, якого вона народила Аврааму, насміхається [над її сином, Ісааком],
|
|
10
|
10
|
|
И$ рече къ а^враа'мђ, эTжени` рабђ сїю`, и^ съ сн~омъ е^я`, не причасти'тъ бо ся сн~ъ рабы` сея`, съ сн~оM мои'мъ і^саа'комъ.
|
і сказала Аврааму: вижени цю рабиню і сина її, тому що не успадкує син рабині цієї із сином моїм Ісааком.
|
|
11
|
11
|
|
поро'ко же ја%ви` слово с^е ѕњло, преD а^враа'момъ сн~а ра'ди е^го и^змаила”
|
І здалося це Аврааму дуже неприємним заради сина його [Ізмаїла].
|
|
12
|
12
|
|
И$ рече б~ъ къ а^враамђ, да не бђ'детъ ти поро'чно слово с^е прDњ тобо'ю, ѓ^ ѓ'троцњ, и^ ѓ^ рабњ`. вс^е е^ли'коти рече'тъ са'рра, послђш'аи словесъ е^я`, ја%ко въ і^саа'цњ прозовеT ти ся сњмя.
|
Але Бог сказав Аврааму: не засмучуйся заради отрока і рабині твоєї; в усьому, що скаже тобі Сарра, слухайся голосу її, бо в Ісаакові наречеться тобі сíм’я;
|
|
13
|
13
|
|
сн~а же рабы сея, въ ја%зы'къ вели'къ сътворю и&, ја%ко сњмя твое` еs”
|
і від сина рабині Я породжу [великий] народ, тому що він сíм’я твоє.
|
|
14
|
14
|
|
Въставъ же а^враа'мъ заё%тра, и^ взя` хлњ'бы, и^ мњ'хъ воды`, и^ дастъ а^гарњ, и^ задњ' же за плещи` е'й и^ ѓ'трокъ, и^ пђсти ю&. ѓ%на' же шеDши заблђди'ся въ пђсты'ни, ё^ кладязя клятвенаго.
|
Авраам встав рано-вранці, й узяв хліба і міх води, і дав Агарі, поклавши їй на плечі, й отрока, і відпустив її. Вона пішла, і заблукала у пустелі Вирсавії;
|
|
15
|
15
|
|
сконча же ся вода і^з мњха. и^ пове'рже ѓ^троча пDо е^лїю е^ді'ною
|
і не стало води в міху, і вона залишила отрока під одним кущем
|
|
16
|
16
|
|
ше'дъши же сњ'де пря'мо е^мђ по'дали. ја%коже дострњли'ти з лђ'ка. и^ рече да не ви'ждђ смр~ти дњтища свое^го, и^ сњ'де пря'мо е^мђ здале'че. въскрича же ѓ^троча` и^ въсплакася.
|
і пішла, сіла віддалік на відстані одного пострілу з лука. Бо вона сказала: не хочу бачити смерти дитини. І вона сіла [на відстані] навпроти [нього], і підняла крик, і плакала;
|
|
17
|
17
|
|
и^ ёслы'ша б~ъ глsа ѓ^троча'те, эT мњ'ста и^дњже бњяше” И$ възва а^гг~лъ бж~їи а^гарь съ нб~си, и^ реq е'й, чт^о е^сть. а^гарь. не бо'ися. послђ'ша б~ъ гласъ ѓ^трочища эT мњ'ста идњ'же е^сть.
|
і почув Бог голос отрока [звідти, де він був]; і ангел Божий з неба воззвав до Агарі і сказав їй: що з тобою, Агар? не бійся; Бог почув голос отрока звідти, де він знаходиться;
|
|
18
|
18
|
|
въста'ни поими` ѓ^троча, і^ и^ми е^го по рђкђ е^го, въ ја%зы'къ бо вели'къ сътворю`
|
встань, підніми отрока і візьми його за руку, тому що Я породжу від нього великий народ.
|
|
19
|
19
|
|
и&, и^ эTве'рзе б~ъ ѓ%чи е^я`, и^ ё^зрњ кладязь воды` жи'вы. и^ шеDши налїя` мXњ воды`. и^ напо'и ѓ^троча,
|
І Бог відкрив очі її, і вона побачила колодязь с водою [живою], і пішла, наповнила міх водою і напоїла отрока.
|
|
20
|
20
|
|
и^ бяше б~ъ съ ѓ^трочатемъ, и^ възрасте`, и^ въсели'ся въ пђсты'ню, и^ бысть стрњле'цъ.
|
І Бог був з отроком; і він виріс, і став жити в пустелі, і став стрільцем з лука.
|
|
21
|
21
|
|
и^ жи'тъ въ пђсты'ни џараи. и^ приведе` е^мђ м~ти е^го женђ` эT е^гљ=пта.
|
Він жив у пустелі Фаран; і мати його взяла із землі Єгипетської.
|
|
22
|
22
|
|
быs же в т^о время, рече авимелехъ, и^ хозафъ дрђгъ е^го, и^ фило'хъ вое^во'да во'и, и^ ѓ%бласти е^го, къ а^враамђ гл~я. б~ъ с тобо'ю е^сть въ всемъ е^же твори'ши.
|
І було в той час, Авимелех з [Ахузафом, що водив наречену, і] Фихолом, воєначальником своїм, сказав Аврааму: з тобою Бог у всьому, що ти не робив би;
|
|
23
|
23
|
|
нн~њ ё^бо клени' ми ся б~гоM, да не вреди'ши мене`, н^и сњме'ни мое^го, н^и и^мени мое^го. н^о по правдњ ю%же сътворихъ с тобо'ю, сътвори`, и^ съ мно'ю, въ земли`, ю%же т^ы ѓ^бита на не'й”
|
і тепер поклянися мені тут Богом, що ти не скривдиш ні мене, ні сина мого, ні онука мого; і як я добре чинив з тобою, так і ти будеш чинити зі мною і землею, в якій ти гостюєш.
|
|
24
|
24
|
|
И$ рече а^враа'мъ, а^зъ кленђ'ся,
|
І сказав Авраам: я клянуся.
|
|
25
|
25
|
|
и^ гл~а въ гнњ'вњ а^враамъ а^вимеле'хђ, ѓ^ кладезь водны'и, ја%же эTја%ша раби` а^вимеле'ховы.
|
І Авраам докоряв Авимелеху за колодязь з водою, що його відібрали раби Авимелехові.
|
|
26
|
26
|
|
и^ рече е^мђ а^вимеле'хъ. не разђмњх'ъ кт^о сътвори` ве'щъ сїю, н^и ты ми повњ'да, н^и азъ слы'шахъ а^же до днесь”
|
Авимелех же сказав [йому]: не знаю, хто це зробив, і ти не сказав мені; я навіть і не чув про те донині.
|
|
27
|
27
|
|
И$ пригна а^враамъ, ѓ^вца, и^ ю^нца, дасть же а^вимеле'хђ. и^ завњщаста ѓ%ба завњт'ъ.
|
І взяв Авраам дрібної і великої худоби і дав Авимелеху, і вони обидва уклали союз.
|
|
28
|
28
|
|
и^ ѓ^стави а^враамъ, з~, а^гнецъ на е^динњ`.
|
І поставив Авраам сім агниць з отари дрібної худоби окремо.
|
|
29
|
29
|
|
и^ рече а^вимеле'хъ, а^враамђ. чт^о сђть, з~, сїи а^гнецъ ѓ%вчии^хъ, ја%же постави е^ди'ны”
|
Авимелех же сказав Аврааму: для чого тут ці сім агниць [з отари овець], яких ти поставив окремо?
|
|
30
|
30
|
|
И$ рече а^враамъ, ја^ко, з~, сию` а^гнецъ възмеши ё^ мене`, да бђдетъ ми въ послђшество`. ја^ко а^зъ и^ско'пахъ кладязь сїй”
|
[Авраам] сказав: сім агниць оцих візьми від руки моєї, щоб вони були мені свідченням, що я викопав цей колодязь.
|
|
31
|
31
|
|
Сего` ради прозваша и'мя мњ'стђ томђ кладяZ кля'твеныи, ја^котђ кля'стася ѓ%ба,
|
Тому і назвав він це місце: Вирсавія, тому що тут вони обоє клялися
|
|
32
|
32
|
|
и^ завњщаста ѓ%ба завњтъ ё^ кладязя кля'твенаго” Въставъ же а^вимеле'хъ, и^ ѓ^хозафъ дрђгъ е^го, и^ фило'хъ вое^во'да во'й и^ ѓ%бласти е^го, и^ възврати'ша ся въ зе'млю филистиMскђ”
|
й уклали союз у Вирсавії. І встав Авимелех, і [Ахузаф, нареченопровідник його, і] Фихол, воєначальник його, і повернулися в землю Филистимську.
|
|
33
|
33
|
|
И$ насњя' а^враамъ ни'вы ё^ кладязя клятвенаго. и^ призва тђ и%мя г~а б~а вњ'чнаго.
|
І насадив [Авраам] біля Вирсавії гай і призвав там ім’я Господа, Бога вічного.
|
|
34
|
34
|
|
ѓ^бита же а^враамъ в земли` филистиMстњи дн~и мно'ги”
|
І жив Авраам у землі Филистимській, як мандрівник, дні довгі.
|
|
Глvа, к~в”
|
Глава 22
|
|
1
|
1
|
|
И$ бысть по гл~анїи се'мъ, бг~ъ и^скђшаше а^враама. и^ рече къ немђ`, а^врааме, а^врааме, се'й же рече с^е а^зъ.
|
І було, після цих подій Бог спокушав Авраама і сказав йому: Аврааме! Він сказав: ось я.
|
|
2
|
2
|
|
и^ рече, поими` сн~а свое^го възлю'бленнаго, е^гоy възлюби` и^саака, і^ и^ди` на землю высо'кђ, и^ възведи` и& тамо въ тре'бђ, на е^ди'нђ эT го'ръ ю'же ти покажђ`”
|
Бог сказав: візьми сина твого, єдиного твого, якого ти любиш, Ісаака; і піди в землю Моріа і там принеси його у всепалення на одній з гір, про яку Я скажу тобі.
|
|
3
|
3
|
|
Въставъ же заё%тра а^враамъ, ѓ^сњдла ѓ^сля свое, и^ поя` съ собо'ю дв^а раба, і^ и^саака сн~а свое^го, і^ и^сцњпи'въ дрова тре'бњ. и^ въставъ по'иде и^ прїиде на мњ'сто, на не'же бњ е^мђ реклъ б~ъ, въ тре'тїи дн~ь
|
Авраам устав рано-вранці, осідлав осла свого, взяв з собою двох слуг своїх та Ісаака, сина свого; наколов дров для всепалення і, вставши, пішов на місце, про яке сказав йому Бог.
|
|
4
|
4
|
|
и^ възрњ'въ а^враамъ ѓ^чи'ма ё^зрњ мњ'сто и^здале'че,
|
На третій день Авраам звів очі свої, і побачив те місце здалеку.
|
|
5
|
5
|
|
и^ рече а^враамъ рабо'ма свои'ма, ся'дњта тђ съ ѓ^сля'темъ, а%зъ же и^ дњтищь до'идевњ до ѓ%нде, и^ поклони'вшася възврати'мъся къ вамъ”
|
І сказав Авраам слугам своїм: ви залиштеся тут з ослом, а я і син підемо туди і поклонимося, і повернемося до вас.
|
|
6
|
6
|
|
Взя' же а^враамъ дрова тре'б#ная, и^ задњ и^саакђ сн~ђ свое^мђ” взя' же и^ ѓ'гнь в рђ'кђ, и^ но'жь, і^ и^до'ста ѓ%ба въ кђ'пњ”
|
І взяв Авраам дрова для всепалення, і поклав на Ісаака, сина свого; взяв у руки вогонь і ніж, і пішли обоє разом.
|
|
7
|
7
|
|
И$ рече и^саакъ къ а^враамђ эTц~ђ свое^мђ, эTч~е, ѓ^нже рече чт^о е^сть чадо. с^е ѓ%гнь и^ дрова`, гдњжъ е^сть ѓ^вча на тре'бђ.
|
І почав Ісаак говорити Аврааму, батькові своєму, і сказав: батьку мій! Він відповів: ось я, сину мій. Він сказав: ось вогонь і дрова, де ж агнець для всепалення?
|
|
8
|
8
|
|
и^ рече а^враамъ, б~ъ да ё^зритъ себњ ѓ^вча е^же на тре'бђ чадо. і^ и^до'ша ѓ%ба кђпно,
|
Авраам сказав: Бог угледить Собі агнця для всепалення, сину мій. І йшли далі обоє разом.
|
|
9
|
9
|
|
прїидо'ста на мњ'сто, на не'же бњ е^мђ ре'клъ б~ъ. и^ създа т^ђ а^врааM тре'бникъ, и^ възложи` дрова и^ связа и^саака сн~а свое^го, и^ възложи` на требникъ, връхђ дро'въ” И$зъся
|
І пройшли на місце, про яке сказав йому Бог; і влаштував там Авраам жертовник, розклав дрова і, зв’язавши сина свого Ісаака, поклав його на жертовник поверх дров.
|
|
10
|
10
|
|
же' а^враамъ рђкђ свою`, взя'ти но'жь да зако'леT сн~а свое^го.
|
І простяг Авраам руку свою і взяв ніж, щоб заколоти сина свого.
|
|
11
|
11
|
|
и^ възва и& а^гг~лъ гн~ь съ нб~си и^ реq, а^врааме а^врааме, се'й же рече с^е а^зъ,
|
Але ангел Господній воззвав до нього з неба і сказав: Аврааме! Аврааме! Він сказав: ось я.
|
|
12
|
12
|
|
и^ рече не възложи` рђки твое'я на ѓ^тро'чищъ, н^и сътвори` е^мђ ничтоже. нн~њ бо разђмXњ, ја^ко бои'шися т^ы б~а, и^ не пощадњ сн~а свое^го люби'маго мене` ради.
|
Ангел сказав: не здіймай руки твоєї на отрока і не роби з ним нічого, тому що тепер Я знаю, що боїшся ти Бога і не пожалів сина твого, єдиного твого, для Мене.
|
|
13
|
13
|
|
И$ възрњвъ а^врааM ѓ^чима свои'ма и^ ё^зрњ, и^ с^е ѓ^ве'нъ е^ди'нъ ё^вязе` по' рогъ в садњ саве'ковњ, і^ и'де а^враамъ и^ поя` ѓ^веn, и^ положи тре'бђ въ и^саака мњ'сто сн~а свое^го.
|
І підвів Авраам очі свої і побачив: і ось, позаду баран, що заплутався у гущавині рогами своїми. Авраам пішов, узяв барана і приніс його у всепалення замість [Ісаака], сина свого.
|
|
14
|
14
|
|
и^ прозва а^враамъ и%мя мњстђ томђ г~ь видњ`, и^ да рекђт'ъ и^ до днsе на горњ г~ь ја%ви'ся”
|
І нарік Авраам ім’я місцю тому: Єгова-іре*. Тому і нині говориться: на горі Єгови угледиться.
|
|
15
|
15
|
|
И$ възва а^гг~лъ гн~ь второ'е а^враама эT нб~си гл~я,
|
І вдруге воззвав до Авраама ангел Господній з неба
|
|
16
|
16
|
|
собо'ю кляXся г~леT г~ь, поне'же сътвориl е^си с^е, и%же не пощадњ сн~а свое^го, люби'маго мене` ра'ди.
|
і сказав: Собою клянуся, говорить Господь, що, оскільки ти зробив це діло, і не пожалів сина твого, єдиного твого, [для Мене,]
|
|
17
|
17
|
|
тњ'мже блгsвя блгsвлю тя, и^ мно'жа ё^мно'жђ сњ'мя твое`, ја^ко звњ'зды нбsныя, и^ ја%ко пњ'сокъ по краю мо'рскђ. и^ прїи'метъ сњмя твое грады сђпостатъ,
|
то Я благословляючи благословлю тебе і примножуючи примножу сíм’я твоє, як зірки небесні і як пісок на березі моря; й оволодіє сíм’я твоє містами ворогів своїх;
|
|
18
|
18
|
|
и^ блгsвя'тся ѓ^ сњ'мени твоемъ вс^и ја^зы'цы земнїи, и^же послђш'алъ е^си гласа мое^го”
|
і благословляться у сімені твоєму всі народи землі за те, що ти послухався голосу Мого.
|
|
19
|
19
|
|
И$ възврати'ся а^враа'мъ къ рабо'ма свои'ма, и^ въста'вше ѓ^тыдо'ша, къ кладязю клятвеномђ, и^ всели'ся а^враа'мъ ё^ кла'дязя клятвенаго”
|
І повернувся Авраам до слуг своїх, і встали і пішли разом у Вирсавію; і жив Авраам у Вирсавії.
|
|
20
|
20
|
|
Бысть же по гл~анїи семъ, повњ'даша а^враа'мђ гл~ющи, с^е роди` ме'лха и^ та сн~ы бра'тђ твое^мђ нахо'рђ,
|
Після цих подій Авраама сповістили, сказавши: ось, і Милка народила Нахору, братові твоєму, синів:
|
|
21
|
21
|
|
ѓ%ћъ пръвене'цъ, и^ ва'ћа. брата е^го и^ камђе^ля эTц~а си'рска,
|
Уца, первістка його, Вуза, брата його, Кемуїла, батька Арамового,
|
|
22
|
22
|
|
и хаза'да, и^ наза'ва, и^ фалдаса и^ е^лдафа, и^ ваџђи'ля” ваџђ'ил
|
Кеседа, Хазо, Пилдаша, Ідлафа і Вафуїла;
|
|
23
|
23
|
|
же роди реве'кђ. ѓ^смь сїи сн~овъ ја%же роди` ме'лха нахо'рђ братђ а'враа'млю”
|
від Вафуїла народилася Ревекка. Вісьмох цих [синів] народила Милка Нахору, брату Авраамовому;
|
|
24
|
24
|
|
И$ зало'жница е^го, е^йже и%мя реи'ма, роди` и^ с^и таве'ка, таа^ма, и^ тохо'за, и^ мо'ха”
|
і наложниця його, на ім’я Реума, також народила Теваха, Гахама, Тахаша і Мааху.
|
|
Глvа, к~г”
|
Глава 23
|
|
1
|
1
|
|
Бы'сть житїе` са'ррино, лTњ рк~з,
|
Життя Сарриного було сто двадцять сім років: ось роки життя Сарриного;
|
|
2
|
2
|
|
и^ ё^мре са'рра въ гра'дњ аврђ'цњ, и^же е^сть въ раздо'лїи, се же е^сть хевро'нъ въ земли` ханаа'нстњи” Прїиде же а^враа'мъ би'тися, по саррњ, и^ пла'кати”
|
і померла Сарра у Кириаф-Арбі, [який у долині,] що нині Хеврон, у землі Ханаанській. І прийшов Авраам ридати за Саррою й оплакувати її.
|
|
3
|
3
|
|
И$ въста'въ а^враа'мъ эT мертвеца свое^го, и^ рече сн~омъ хетџе'ѓвоM гл~я,
|
І відійшов Авраам від померлої своєї, і говорив до синів Хетових, і сказав:
|
|
4
|
4
|
|
ѓ^бита'лецъ, прїидохъ а^зъ е^смь въ ва'съ, дади'те ми ё^бо мњ'сто гробђ въ васъ, да погребђ` мр~твецъ сво'и
|
я у вас подорожній і поселенець; дайте мені у власність місце для гробу між вами, щоб мені померлу мою поховати від очей моїх.
|
|
5
|
5
|
|
эTвњщаша сн~ове хетџеѓ^вы, къ а^враамђ гл~юще, н^и, гдsне
|
Сини Хета відповіли Аврааму і сказали йому:
|
|
6
|
6
|
|
слђшаи насъ цр~ем# эT б~а ты е%си в насъ, въ чтsныхъ гро'бехъ нашихъ погреби` мр~твеца` своя`” Никтоже б^о эT насъ возбрани'тъ гро'ба свое^готебњ, погрести` мр~твеца` своя` в не'мъ”
|
послухай нас, господарю наш; ти князь Божий посеред нас; у кращому з наших погребальних місць поховай померлу твою; ніхто з нас не відмовить тобі в погребальному місці, для поховання [в ньому] померлої твоєї.
|
|
7
|
7
|
|
Въста'в же а^враа'мъ поклони'ся народђ се'лномђ, сн~омъ хеTџе'ѓвыM,
|
Авраам встав і поклонився народу землі тієї, синам Хетовим;
|
|
8
|
8
|
|
и^ рече к ниM а^враа'мъ гл~я” А/ще и'мате въ ё^мњ с^и, ја^ко погрести` мр~твецъ мои преD лице'мъ моиM” Послђш'аите мене`, и^ погл~ите ѓ^ мн`њ, е^фронђ саѓ%ровђ,
|
і говорив до них [Авраам] і сказав: якщо ви згодні, щоб я поховав померлу мою, то послухайте мене, попросіть за мене Ефрона, сина Цохарового,
|
|
9
|
9
|
|
да да'стъ м^и пеще'рђ сђгђбђю, ја%же е^сть е^го, с^и еs на предњ'лњ села` е^го, на цњнњ` подобнњ. и^ да дасть ми ее` предъ ва'ми, въ и^мњ'нїе гробђ.
|
щоб він віддав мені печеру Махпелу, що у нього на кінці поля його, щоб за задовільну ціну віддав її мені посеред вас, у власність для поховання.
|
|
10
|
10
|
|
е^фрон же сњдя'ше посредњ сн~овъ хетџе'ѓвъ” И$ эTвњщавъ е^фро'нъ хеTџе'искыи къ а^враа'мђ гл~я, слы'шащимъ сн~ово'мъ хетџе'ѓ^вомъ, и^ всњмъ приходя'щиM въ граD рече” Пристђпи`
|
Ефрон же сидів серед синів Хетових; і відповів Ефрон хеттеянин Аврааму, щоб чули сини Хета, і всі, що входили у ворота міста його, і сказав:
|
|
11
|
11
|
|
здњ гдsне, и^ послђш'аи мене`. село` и^ пеще'рђ ја%же в неM тебњ даю` преD всњми гражданы мои'ми, даю` тебњ, и^ погреби` мр~твецъ свои”
|
ні, господарю мій, послухай мене: я даю тобі поле і печеру, що на ньому, даю тобі, перед очима синів народу мого дарую тобі її, поховай померлу твою.
|
|
12
|
12
|
|
И$ поклони'ся а^враа'мъ преD наро'домъ насе'лнымъ,
|
Авраам поклонився народу землі тієї
|
|
13
|
13
|
|
и^ рече е^фронђ въ слы'шанїе преD всњ'мъ наро'домъ насе'лнымъ” Є/лма же е^си по мнњ, послђш'аи же мене`, цњ'нђ се'лнђю възми` ё^ мене, и^ погребђ` мр~твеw свои т^ђ.
|
і промовив до Ефрона, щоб чув [увесь] народ землі тієї, і сказав: якщо послухаєш, я даю тобі за поле срібло; візьми у мене, і я поховаю там померлу мою.
|
|
14
|
14
|
|
эTвњщав же е^фро'нъ а^враа' мђ гл~я,
|
Ефрон відповів Аврааму і сказав йому:
|
|
15
|
15
|
|
н^и, гдsне, слы'шахъ б^о у~. дидра'гмъ сребра`” Межди мною и тобою. чт^о ё^бо е^сть с^е, т^ы ё^бо погреби` сво'и мр~тве'ць та'мъ”
|
господарю мій! послухай мене: земля коштує чотириста сиклів срібла; для мене і для тебе що це? поховай померлу твою.
|
|
16
|
16
|
|
И послђш'а а^врааM, е^фрона и^ даде е^мђ сребро`, е^же гл~а въ слђхъ сн~овъ хеTџеѓ^въ. у~, дидра'гмъ, сребра` чи'ста кђпе'чьска”
|
Авраам вислухав Ефрона; і відважив Авраам Ефрону срібла, скільки він оголосив так, щоб чули сини Хетові, чотириста сиклів срібла, яке ходить серед купців.
|
|
17
|
17
|
|
И$ бысть село` е^фро'ново. и^же б^њ въ сђ'гђбњ'и пеще'рњ. е^же е^сть къ маMврїи лицеM, село` и^ пеще'ра ја%же б^њ в немъ, и^ все` садо'вїе е^же б^њ в селњ, и^ е^же е^сть въ предњлеX е^го ѓ^крsт#,
|
І стало поле Ефронове, що при Махпелі, навпроти Мамре, поле і печера, що на ньому, і всі дерева, що на полі, в усіх межах його,
|
|
18
|
18
|
|
а^враа'мђ бысть въ и^мњ'нїе преD сн~ы хеTџеѓ^выми, и^ преD всњми приходя'щими въ граD”
|
володінням Авраамовим перед очима синів Хета, усіх, що входять у ворота міста його.
|
|
19
|
19
|
|
По се'м же погребе` а^врааM са'ррђ женђ` свою, въ пеще'рњ се'лнњи сђгђ'бњи, ја%же е^сть проти'вђ маMврїи се'й е^сть хевро'нъ въ земли` ханаа'ньстњи.
|
Після цього Авраам поховав Сарру, дружину свою, у печері поля в Махпелі, навпроти Мамре, що нині Хеврон, у землі Ханаанській.
|
|
20
|
20
|
|
и^ ё^твержде'но е^сть село` и^ пеще'ра ја%же въ не'мъ а^враа'мови въ и^мњнїе гробђ эT сн~овъ хетџеѓ^въ”
|
Так дістались Аврааму від синів Хетових поле і печера, що на ньому, у власність для поховання.
|
|
Глvа, к~д”
|
Глава 24
|
|
1
|
1
|
|
А$враа'мъ же бяше ста'рецъ, и^ бы'въ дн~и мно'гы, г~ь же блsсви а^враа'ма въ всеM”
|
Авраам був уже старий і в літах похилих. Господь благословив Авраама усім.
|
|
2
|
2
|
|
И$ реq а^враа'мъ рабђ` свое^мђ старњ'ишемђ до'мђ е^го, ѓ^блада'ющемђ всњмъ е^го” Положи` рђкђ твою поD стегноM м^и,
|
І сказав Авраам рабові своєму, старшому в домі його, який управляв усім, що у нього було: поклади руку твою під стегно моє
|
|
3
|
3
|
|
и^ закленђ т^я гм~ъ бм~ъ нбsнымъ, и^ бм~ъ земля`, да не приведе'ши сн~ђ мое^мђ и^саа'кђ жены` дще'рїи ханане'искъ, съ нимиже а%зъ живђ` въ нихъ,
|
і клянися мені Господом, Богом неба і Богом землі, що ти не візьмеш синові моєму [Ісааку] дружини з дочок хананеїв, серед яких я живу,
|
|
4
|
4
|
|
н^о до земля` и^дyњ а%зъ бњхъ, и%деши до племе'ни мое^го и^ по'и^меши женђ` сн~ђ мое^мђ и^саа'кђ, эTтђ'дњ.
|
але підеш у землю мою, на батьківщину мою [і до племені мого], і візьмеш [звідти] дружину синові моєму Ісааку.
|
|
5
|
5
|
|
речеy рабъ к немђ`, а^ е^гда не восхо'щетъ и^ти` жена въ слњ'дъ со мно'ю на землю` сїю`, т^о ѓ^бращђ' ли сн~а твое^го въ зе'млю эT неја%же и^зы'де т^ы”
|
Раб сказав йому: можливо, не захоче жінка йти зі мною в цю землю, чи повинен я повернути сина твого в землю, з якої ти вийшов?
|
|
6
|
6
|
|
Рече' же к немђ а^враа'мъ, блюd са'мъ себе`, да не ѓ^брати'ши сн^а моеh та'мо,
|
Авраам сказав йому: бережися, не повертай сина мого туди;
|
|
7
|
7
|
|
г~ь б~ъ нбsныи и^ б~ъ земля, и^же поја% мя и^з до'мђ эTц~а мое^го, и^ эT земля` в не'иже родиXся, и^же гл~а мн^њ и^ кля'ся къ мн^њ, гл~я, тебњ дам# зе'млю сїю`, и^ сњ'мени твоемђ. и^ тои по'слетъ а'гг~ла свое^го предъ тобо'ю, и^ по'имеши женђ` сн~ђ мо емђ и^саа^кђ эTтђ'дђ,
|
Господь, Бог неба [і Бог землі], Який взяв мене з дому батька мого і з землі народження мого, Який говорив мені і Який клявся мені, говорячи: [тобі і] нащадкам твоїм дам цю землю, — Він пошле ангела Свого перед тобою, і ти візьмеш дружину синові моєму [Ісааку] звідти;
|
|
8
|
8
|
|
а^ще же не хо'щетъ прїити` жена` с тобо'ю въ зе'млю сїю`, чи'стъ да бђ'деши эT закля'тїя сего`, то'чїю сн~а мое^го не ѓ^брати` тамо”
|
якщо ж не захоче жінка йти з тобою [у землю цю], ти будеш вільний від цієї клятви моєї; тільки сина мого не повертай туди.
|
|
9
|
9
|
|
И$ положи` раb рђ'кђ свою, подъ стегноM а^враа'ма гн~а своего, и^ кля'ся е^мђ словеси раd
|
І поклав раб руку свою під стегно Авраама, господаря свого, і поклявся йому в цьому.
|
|
10
|
10
|
|
сего`” И$ поя` рабъ, і~, веlблюD эT веlблDю гднsа своего и^ эT всего добра гднsа свое^го взяT съ собо'ю. и^ въстаv и^де въ междорњчїе, въ граD нахо'ровъ.
|
І взяв раб з верблюдів господаря свого десять верблюдів і пішов. У руках у нього були також різні скарби господаря його. Він встав і пішов у Месопотамію, в місто Нахора,
|
|
11
|
11
|
|
и^ поста'ви веlблю'ды вн^њ града ё^ кла'дязя воDнаго поD ве'черъ, гдњ` и^схо'дятъ почръпати воды`”
|
і зупинив верблюдів за містом, біля колодязя води, надвечір, у той час, коли виходять жінки брати [воду],
|
|
12
|
12
|
|
И$ рече г~и бж~е гн~а моего а^враа'ма, ё^стро'и прњдо мно'ю днесь, сътвори` млsть, съ моиM гн~омъ а^враа'момъ”
|
і сказав: Господи, Боже господаря мого Авраама! пошли її сьогодні назустріч мені і вчини милість з господарем моїм Авраамом;
|
|
13
|
13
|
|
се же а%зъ стою` ё^ кла'дязя во'днаго, дще'ри же живђщихъ, въ' градњ, и^зы'дђть почерпати воды`,
|
ось, я стою біля джерела води, і дочки жителів міста виходять черпати воду;
|
|
14
|
14
|
|
да бђдетъ дв~ца, е'й же а^зъ рекђ` прњклони' ми вњдро` твое` да пїю`, и^ реч'ет ми пїи' т^ы и^ вельблю'ды твоя` напою`, до'ндеже напїю'тся, т^ђ ё^готовалъ еси рабђ` твое^мђ` и^саа'кђ, и^ по се'мъ ё^вњмъ, ја%ко сътвориl е^си млsть гн~ђ моемђ а^враа'мђ.
|
і дівчина, якій я скажу: нахили глечик твій, я нап’юся, і яка скаже [мені]: пий, я й верблюдам твоїм дам пити, [поки не нап’ються,] — ось та, яку Ти призначив рабу Твоєму Ісааку; і з того довідаюсь я, що Ти твориш милість з господарем моїм [Авраамом].
|
|
15
|
15
|
|
И$ бысть даже не конча` гл~я въ ё^мњ с^и, и^ с^е реве'ка и^схождаше, е^я'же роди` ваџђи'лъ сн~ъ ме'лхинъ жены` нахо'ровы, бра'та а^враа'мля, дръжа` вњдро` на рамђ,
|
Ще не перестав він говорити [у розумі своєму], і ось, вийшла Ревекка, яка народилася від Вафуїла, сина Милки, дружини Нахора, брата Авраамового, і глечик її на плечі її;
|
|
16
|
16
|
|
дв~ца же бя'ше доброзра'чна ѕњло, дњва же б^њ и^же мђжа не знаа'ше, състђпи'вши же на кладязь начерпе` воды` вњдро и^ и'де”
|
дівчина була прекрасна на вигляд, діва, якої не пізнав чоловік. Вона зійшла до джерела, наповнила глечик свій і пішла нагору.
|
|
17
|
17
|
|
Тек же рабъ противђ е'й и^ рече, напои мя мало воды` эT вњдра` твое^го.
|
І побіг раб назустріч їй і сказав: дай мені напитися трохи із глечика твого.
|
|
18
|
18
|
|
си^я' же рече пі'и гднsе и^ потща'вся сня` вњдро на рђцњ свои`, и^ напо'й я& до'ндеже напи'ся.
|
Вона сказала: пий, господарю мій. І негайно спустила глечик свій на руку свою і напоїла його.
|
|
19
|
19
|
|
и^ рече веlблю'домъ т^и вълию`, до'ндеже вс^и напїю'тся.
|
І, коли напоїла його, сказала: я наберу води також і для верблюдів твоїх, доки не нап’ються [усі].
|
|
20
|
20
|
|
и^ потща'вся вълїя` вњдро` въ пои'ло, и^ тече` па'кы на кла'дяZ, почерпе` воды` и^ волїя` вельблю'доM всMњ
|
І негайно вилила воду із глечика свого в поїлку і побігла знову до колодязя почерпнути [води], і набрала для усіх верблюдів його.
|
|
21
|
21
|
|
мђжъ же вырозђмњва'ше ю&, и^ помоlчеваше да ё^разђмњ'етъ, а^ще ё^стро'илъ б~ъ пђть е^мђ, и^ли н^и.
|
Чоловік той дивився на неї зі здивуванням у мовчанні, бажаючи зрозуміти, чи благословив Господь путь його, чи ні.
|
|
22
|
22
|
|
бысть же ја%ко преста'ша вси` вельблюd пию'ще, и^ взя` мђжъ ё^серя'зи златы, въ мњ'рњ драхмы, и^ дв^а запястїя на рђкђ е'й, и^ і~, мњ'ръ злата
|
Коли верблюди перестали пити, тоді чоловік той узяв золоту сергу, вагою півсикля, і два зап’ястя на руки їй, вагою в десять сиклів золота;
|
|
23
|
23
|
|
и^ въпраша'ше я& и^ рече, чїя` е^си дщеr повњж'дь ми, а^ще е^сть ё^ эTц~а ти мњ'сто намъ ѓ^битати”
|
[і запитав її] і сказав: чия ти дочка? скажи мені, чи є в домі батька твого місце, щоб нам переночувати?
|
|
24
|
24
|
|
І$ рече е^мђ дщерь ваџђ'илева е%смь мелхи'ина, е^гоже роди` нахо'рђ.
|
Вона сказала йому: я дочка Вафуїла, сина Милки, якого вона народила Нахору.
|
|
25
|
25
|
|
и^ реq е^мђ`, и^ плњвы и^ сњ'на мно'го е%сть ё^ насъ, и^ мњсто ѓ^битати,
|
І ще сказала йому: у нас багато соломи і корму, і є місце для ночівлі.
|
|
26
|
26
|
|
бл~говоли' же мђжъ и^ поклони'ся г~ђ,
|
І схилився чоловік той і поклонився Господу,
|
|
27
|
27
|
|
и^ реq, блsвенъ б~ъ гдsна мое^го а^враа'ма. и%же не ѓ^ста'ви пра'вды і^ и'стинны гдsна мое^го а^враа'ма, мене` на пђти` ё^строи` г~ь, и^ въ до'мъ брата гдsна моего въведе`”
|
і сказав: благословенний Господь Бог господаря мого Авраама, Який не залишив господаря мого милістю Своєю й істиною Своєю! Господь прямою дорогою привів мене до дому брата господаря мого.
|
|
28
|
28
|
|
И$ те'кши дв~ца повњ'да мт~ри свое'й вс^и гл~ы сїа`
|
Дівчина побігла і розповіла про це в домі матері своїй.
|
|
29
|
29
|
|
реве'цњ же бњаше браT, е^мђ'же и^мя лава'нъ” И$ тече` лава'нъ къ мђжђ во'нъ на кла'дязь.
|
У Ревекки був брат, на ім’я Лаван. Лаван вибіг до тієї людини, до джерела.
|
|
30
|
30
|
|
и^ бы'сть е^гда` видњ ё^серя'зя и^ запястїя на рђкђ сестры` свое'я, и^ ја%ко слы'ша словеса` эT сестры` своея гл~юща, си'це гл~а къ мн^њ мQђ. и^ прїи'де лава'нъ къ мђж'ђ стоя'щђ, ё^ вельблю'дъ ё^ кладязя воды`,
|
І коли він побачив сергу і зап’ястя на руках у сестри своєї і почув слова Ревекки, сестри своєї, яка говорила: так говорив зі мною той чоловік, — то прийшов до чоловіка цього, і ось, він стоїть з верблюдами біля джерела;
|
|
31
|
31
|
|
и^ рече е^мђ ходи` и^ вни'ди, блsвенъ г~ь, почт^о стои'ши вн^њ а%зъ клњть ё^гото'вахъ, и^ стаја^нїе вельблю'домъ”
|
і сказав [йому]: ввійди, благословенний Господом; чому ти стоїш ззовні? я приготував дім і місце для верблюдів.
|
|
32
|
32
|
|
И$ въни'де мђжъ въ до'мъ и^ вельблю'ды въгна`, и^ да'сть плњ'вы и^ сњ'но вельблю'домъ, и^ во'дђ ё^мы'ти нозњ е^мђ и^ мђжемъ, и^же бяхђ с нимъ.
|
І ввійшов чоловік. Лаван розсідлав верблюдів і дав соломи і корму верблюдам, і води, щоб умити ноги йому і людям, які були з ним;
|
|
33
|
33
|
|
И$ поста'ви и^мъ хлњбъ ја%сти. и^ реq, не яM до'ндеже не гл~ю бесњ'ды своея. и^
|
і запропонована була йому їжа; але він сказав: не буду їсти, поки не скажу про діло своє. І сказали: говори.
|
|
34
|
34
|
|
ре'че гл~и” Рече же рабъ а^враа'мль е^смь а^зъ
|
Він сказав: я раб Авраамів;
|
|
35
|
35
|
|
и^ г~ь блsвилъ е^сть гдsна мое^го ѕњло` и^ възвели'чися. и^ далъ е^мђ ѓ^вца` и^ вълы`, зла'то, и^ сре'бро. рабы` и^ рабы'ня, вельблю'ды и^ ѓ^слы`.
|
Господь дуже благословив господаря мого, і він став великим: Він дав йому овець і волів, срібло і золото, рабів і рабинь, верблюдів і ослів;
|
|
36
|
36
|
|
и^ роди` са'рра жена` гдsна мое^го сн~а е^диноро'дна гдsнђ моемђ, съста'рњвшђся, и^ да'сть е^мђ ели'ко и^мњ`.
|
Сарра, дружина господаря мого, вже будучи старою, народила господарю моєму [одного] сина, якому він віддав усе, що в нього;
|
|
37
|
37
|
|
и^ закля' мя гдsнъ мо'и гл~я, не пое'мли жены` сн~ђ моемђ эT дще'рїи ханна'ѓ^нскыX, въ ни'хже аZ ѓ^бита'хъ въ земли` и^хъ,
|
і взяв з мене клятву господар мій, сказавши: не бери дружини синові моєму з дочок хананеїв, у землі яких я живу,
|
|
38
|
38
|
|
н^о в до'мъ эTц~а мое^го и%деши въ племя` мое`, и^ пои^ми женђ` сн~ђ моемђ эTтђ'дђ.
|
а піди в дім батька мого і до родичів моїх, і візьмеш [звідти] дружину синові моєму.
|
|
39
|
39
|
|
рXњ же а%зъ гдsнђ своемђ, е^д^а не по'хощеT жена` по мн^њ и^ти`
|
Я сказав господарю моєму: можливо, не піде жінка зі мною.
|
|
40
|
40
|
|
и^ рече ми г~ь б~ъ, е^мђже ё^годиX. прDе лице'м# е^го, ѓ'нже по'слеть а^гг~ла свое^го с тобо'ю, и^ ё^стро'итъ пђ'ть твой, и^ по'имеши женђ` сн~ђ моемђ, эT пле'мени мое^го, и^ эT до'мђ эTц~а моего,
|
Він сказав мені: Господь [Бог], перед лицем Якого я ходжу, пошле з тобою ангела Свого і благовлаштує путь твою, і візьмеш дружину сину моєму з рідних моїх і з дому батька мого;
|
|
41
|
41
|
|
тогда` бђдеши про'стъ эT заклина'нїа моего. е^гда' же до'идеши въ племя` мое`, и^ не дадя'т# т^и, бђ'деши про'стъ эT заклина'нїя моего.
|
тоді будеш ти вільним від клятви моєї, коли сходиш до родичів моїх; і якщо вони не дадуть тобі, то будеш вільним від клятви моєї.
|
|
42
|
42
|
|
и^ пришеD днесь наD кла'дязь, рекохъ, г~и бж~е гдsна мое^го а^враа'ма а%ще ё^стро'иши пђть мой, во'ньже нн~њ и^дђ`,
|
І прийшов я нині до джерела, і сказав: Господи, Боже господаря мого Авраама! Якщо Ти благовлаштуєш путь, яку я звершую,
|
|
43
|
43
|
|
и^ с^е ста'хъ на кла'дязњ во'днњмъ, дще'ри же гражданъ и^зы'идђть почрпа'ти воды`, и^ да бђдетъ дв~ца е'иже рекђ` напо'и мя воды` ма'ло,
|
то ось, я стою біля джерела води, [і дочки жителів міста виходять черпати воду,] і дівчина, яка вийде черпати, і якій я скажу: дай мені напитися трохи з глечика твого,
|
|
44
|
44
|
|
и^ да речетъ пїи т^ы и^ вельблю'домъ твои^мъ вълїю`, с^и бђдетъ жена` юy ё^гото'ва б~ъ рабђ` своемђ и^саа'кђ, и^ по се'мъ разђмњю ја^ко сътворилъ е^сть млsть гдsнђ моемђ а^враа'мђ”
|
і яка скаже мені: і ти пий, і верблюдам твоїм я начерпаю, ось дружина, яку Господь призначив синові господаря мого [рабу Своєму Ісааку; і з цього дізнаюсь я, що Ти чиниш милість господарю моєму Аврааму].
|
|
45
|
45
|
|
И$ бысть даже не конча'хъ въ ё^мњ своемъ гл~я вънеза'а^пђ реве'ка и^схожда'ше, дръжа'щи вњдро` на ра'мђ, въстђпи'вши же на кла'дязь, и^ почръпе` вњдро` воды`, и^ реко'хъ е'й напо'и мя,
|
Ще не перестав я говорити в розумі моєму, і ось, вийшла Ревекка, і глечик її на плечі її, і зійшла до джерела і зачерпнула [води]; і я сказав їй: напої мене.
|
|
46
|
46
|
|
и^ потща'вся сня` вњдро съ себе` и^ рече ми пїи т^ы и^ вельблю'ды твоя` напою`. и^ напиXся и^ вельблю'ды моя` напои`,
|
Вона негайно спустила з себе глечик свій [на руку свою] і сказала: пий, і верблюдів твоїх я напою. І я пив, і верблюдів [моїх] вона напоїла.
|
|
47
|
47
|
|
и^ въпрашаX ея`, и^ рекохъ, чия` е^си дще'рь. сїяy ми реq дще'рь ваџђ'илева е^смь, сн~а нахо'рова, и^же роди` е^мђ ме'лха” И$ дах# е'й ё^серя'зя и^ запя'стїа на рђцњ еи`,
|
Я запитав її і сказав: чия ти дочка? [скажи мені]. Вона сказала: дочка Вафуїла, сина Нахорового, якого народила йому Милка. І дав я серги їй і зап’ястя на руки її.
|
|
48
|
48
|
|
и^ бл~говъли'въ е^смь полони'хся г~ђ, и^ блsвихъ г~а б~а, гдsна моего а^враа'ма и^же ё^строи` мн^њ на пђти` семъ и%стинны, поя'ти дще'рь бра'та гдsна моеh сн~ђ е^го”
|
І схилився я і поклонився Господу, і благословив Господа, Бога господаря мого Авраама, Який прямою дорогою привів мене, щоб узяти дочку брата господаря мого за сина його.
|
|
49
|
49
|
|
А$ще же ё^ботвори'те млsть и^ пра'вдђ гдsнђ моемђ, повњ'дите м^и да ся ѓ^бращђ`, и^л^и на' десно, и^л^и на' лњво.
|
І нині скажіть мені: чи маєте ви намір зробити милість і правду господарю моєму чи ні? скажіть мені, і я обернуся праворуч, або ліворуч.
|
|
50
|
50
|
|
эTвњща'в же лава'нъ, и^ ваџђиl реко'ста, эT г~а пришла` за'повњдь сїа` не мо'жеM ти эTвњща'ти зла'а за бл~гаа
|
І відповіли Лаван і Вафуїл і сказали: від Господа прийшла ця справа; ми не можемо сказати тобі всупереч ні поганого, ні доброго;
|
|
51
|
51
|
|
и^ с^е ревека преD тобо'ю пои^ми ю` і^ и^ди`, и^ да бђдетъ жена` сн~ђ гдsна твоего, ја%коже гл~а г~ь”
|
ось Ревекка перед тобою; візьми [її] і піди; нехай буде вона дружиною синові господаря твого, як сказав Господь.
|
|
52
|
52
|
|
Бы'сть же е^гда` слы'ша раб# а^враа'мль, рњч# сїю`, поклони'ся до земля` г~ђ,
|
Коли раб Авраамів почув слова їхні, то поклонився Господу до землі.
|
|
53
|
53
|
|
и^ възе'мъ рабъ съсђды зла'ты и^ сре'брены и^ ри'зы дасть реве'цњ и^ да'рь братђ ея`, и^ мт~ри ея`
|
І вийняв раб срібні і золоті речі й одяг і дав Ревецці; також і братові її і матері її дав багаті подарунки.
|
|
54
|
54
|
|
и^ ја^до'ша и^ пиша ѓ^н^и, и^ мђж'и и^же бяхђ с нимъ” И$ прележа'въ въста'вше заё%тра, рече, эTпђсти'те мя. да и^дђ къ гдsнђ мое^мђ”
|
І їли і пили він і люди, які були з ним, і переночували. Коли ж встали вранці, то він сказав: відпустіть мене [і я піду] до господаря мого.
|
|
55
|
55
|
|
Рњша же бра'тїа ея` и^ мт~и, да пребђдеть дв~ца с нами де'сять дн~їи, и^ по семъ да и'дете.
|
Але брат її і мати її сказали: нехай побуде з нами дівчина днів хоч десять, потім підеш.
|
|
56
|
56
|
|
И$ рече к нимъ не дръжите мя, б~ъ б^о ёстрои` пђть мнњ эTпђстите м^я, да и^дђ къ гдsнђ мое^мђ”
|
Він сказав їм: не затримуйте мене, тому що Господь благовлаштував путь мою; відпустіть мене, і я піду до господаря мого.
|
|
57
|
57
|
|
Си'и же рњша да възове'мъ дв~цђ, и^ въпрошаеM ея` и^з ђстъ
|
Вони сказали: покличемо дівчину і запитаємо, що вона скаже.
|
|
58
|
58
|
|
и^ възва'вше ре'векђ рњша е'й, и^деши л^и съ мђж'емъ сиM, ѓ^на же рече и^дђ,
|
І покликали Ревекку і сказали їй: чи підеш з цим чоловіком? Вона сказала: піду.
|
|
59
|
59
|
|
и^ эTпђсти'ша реве'кђ сестрђ` свою, і^ и^мњнїе ея` с рабоM а^враа'млимъ, і^ и^же с ниM быша”
|
І відпустили Ревекку, сестру свою, і годівницю її, і раба Авраамового, і людей його.
|
|
60
|
60
|
|
И$ блsви'ша ревекђ, и^ рњша ей сестра` на'ша е^си бђди въ ты'сђщи темъ, и^ да прїиметъ сњмя твое грады съпостаT”
|
І благословили Ревекку і сказали їй: сестро наша! нехай народяться від тебе тисячі тисяч, і нехай володіють нащадки твої оселями ворогів твоїх!
|
|
61
|
61
|
|
И$ въставши реве'ка и^ рабы'ня ея`, и^ въсњдоша на веlблю'ды, і^ и^до'ша с мђжемъ, и^ пои'мъ раb реве'кђ ѓ^ты'де”
|
І встала Ревекка і служниці її, і сіли на верблюдів, і поїхали за тим чоловіком. І раб узяв Ревекку і пішов.
|
|
62
|
62
|
|
І$саа'къ же хожда'ше сквоѕњ пђсты'ню, ё кла'дязя видњ'ннаго, се'й же живя'ше на земли` на полђ'дне.
|
А Ісаак прийшов з Беер-лахай-рої, бо жив він у землі полуденній.
|
|
63
|
63
|
|
і^ и^зы'иде і^саа^къ поглђмитися на' поле кђ ве'черђ. възрњв# же ѓ^чима` вњдњ веlблюды и^дђща.
|
Коли настав вечір, Ісаак вийшов у поле пороздумувати, і звів очі свої, і побачив: ось, йдуть верблюди.
|
|
64
|
64
|
|
и^ възрњвше же реве'ка ѓ^чи'ма ви'дњ і^саа'ка, и^ скочи` со вельблю'да”
|
Ревекка глянула, і побачила Ісаака, і спустилася з верблюда.
|
|
65
|
65
|
|
И$ реq к рабђ` кт^о еs мђжъ ѓ%нъ, и^же и'деT по' полю противђ наM” Речеy ра'бъ, т^о господи'чичъ мои сїя же взеMши. ризы ё^творе'ныя и^ ѓ^блечеся”
|
І сказала рабові: хто ця людина, яка йде по полю назустріч нам? Раб сказав: це господар мій. І вона взяла покривало і покрилася.
|
|
66
|
66
|
|
И$сповњ'да раb і^са'акђ словеса', ја%же сътвори
|
Раб же розповів Ісааку усе, що зробив.
|
|
67
|
67
|
|
прїиде же і^саа'къ в домъ мт~ри своея`, и^ поя` реве'кђ, и^ быs е^мђ жена`, и^ възлюби ю`, и^ ё^тњшися, і^саа'къ ѓ^ саrрњ, матери свое'и^”
|
І ввів її Ісаак у шатро Сарри, матері своєї, і взяв Ревекку, і вона стала йому дружиною, і він полюбив її; й утішився Ісаак у печалі за [Саррою,] матір’ю своєю.
|
|
Глvа, к~е”
|
Глава 25
|
|
1
|
1
|
|
И$ приложи'вше а^враа'м#. поя` женђ е'йже и'мя хет#тђра,
|
І взяв Авраам ще дружину, на ім’я Хеттура.
|
|
2
|
2
|
|
и^ роди' же е^мђ земъврама, е^ктана, и^ мадана, и^ мадїама, и^ е^во'ка, и^ сое'на”
|
Вона народила йому Зимрана, Іокшана, Медана, Мадіана, Ішбака і Шуаха.
|
|
3
|
3
|
|
Некта'нъ же роди` сава'на, и^ џема'на, и^ деда'на” Сн~ове же деда'ни быша, рагђилъ, и^ навде'илъ, и^ а^сђри'м#, и^ латђрїимъ, и^ лоѓ^ми'мъ,
|
Іокшан породив Шеву, [Фемана] і Дедана. Сини Дедана були: [Рагуїл, Навдеїл,] Ашурим, Летушим і Леюмим.
|
|
4
|
4
|
|
сн~ве же ма'дїамли, е^фа'ръ, и^ а^фи'ръ, и^ е^но'хъ, и^ а^ви'да, и^ е^льдага, сі'й же бњша сн~ве хеттђ'рины”
|
Сини Мадіана: Ефа, Ефер, Ханох, Авида й Елдага. Усі ці — сини Хеттури.
|
|
5
|
5
|
|
Дасть же а^враа'мъ вс^е свое` и^мњ'нїе і^саа'кђ сн~ђ свое^мђ,
|
І віддав Авраам усе, що було в нього, Ісааку [синові своєму],
|
|
6
|
6
|
|
сн~омъ же зало'жниць своиX дасть а^враа'мъ да'ры, и^ эTпђсти я& эT і^саа'ка сн~а свое^го, е^ще` жи'въ сы'й, до земли` въсто'чныя,
|
а синам наложниць, які були у Авраама, дав Авраам подарунки і відіслав їх від Ісаака, сина свого, ще за життя свого, на схід, у землю східну.
|
|
7
|
7
|
|
си^ же дн~и и^ лњта а^враа'мля, е^ли'ко жи'тъ, лTњ, р~,
|
Днів життя Авраамового, які він прожив, було сто сімдесят п’ять років;
|
|
8
|
8
|
|
о~, е~, и^ скончавъ ё%мре а^враа'мъ въ ста'рости до'брњи, ста'рець и^спо'лненъ дн~и, и^ приложи'ся къ лю'демъ своимъ”
|
і упокоївся Авраам, і помер у старості добрій, старий і насичений [життям], і приєднався до народу свого.
|
|
9
|
9
|
|
И$ погребо'ша е^го і^саа'къ і^ и^змаилъ два сн~ве е^го, в пеще'рњ, сђгђбњи, на селњ` е^фро'новњ сн~а саа'рова хетџе'анина, е^же е^сть пря'мо мам#врїи”
|
І поховали його Ісаак та Ізмаїл, сини його, у печері Махпеле, на полі Ефрона, сина Цохара, хеттеянина, що напроти Мамре,
|
|
10
|
10
|
|
Село, и^ пещерђ, ю%же притяжа`, а^врааM эT сн~овъ хетџе'ѓ^въ, т^ђ погребо'ша а^враа'ма и^ женђ` е^го са'ррђ”
|
на полі [і в печері], які Авраам придбав від синів Хетових. Там поховані Авраам і Сарра, дружина його.
|
|
11
|
11
|
|
Бысть же по ё^мр~твїи а^враа'мли, блгsви б~ъ і^саа'ка сн~а е^го, и^ ё^сели'ся і^саа'къ ё^ кладязя видњ'ннаго”
|
Після смерти Авраама Бог благословив Ісаака, сина його. Ісаак жив при Беер-лахай-рої.
|
|
12
|
12
|
|
Си^ же бытїа и^змаила сн~а а^враа'мля, е^гоy роди` а^гарь раба са'ррина а^враа'мђ”
|
Ось родовід Ізмаїла, сина Авраамового, якого народила Аврааму Агар єгиптянка, служниця Саррина;
|
|
13
|
13
|
|
Си^ и^мена сн~овъ и^зма'илевъ по и^мени` и^хъ, и^ в ро'дњхъ и^хъ первене'ць и^змаилевъ, наваѓ%фъ, кыда'ръ, и^ навдеи'лъ, маса'нъ,
|
і ось імена синів Ізмаїлових, імена їх за родоводом їх: первісток Ізмаїлів Наваїоф, за ним Кедар, Адбеєл, Мивсам,
|
|
14
|
14
|
|
масма'и, и^дђма, и^ маси`,
|
Мишма, Дума, Масса,
|
|
15
|
15
|
|
и^ ходаn, џема'нъ, не^тђръ, и^ нафесъ, и^ ке'дма”
|
Хадад, Фема, Ієтур, Нафиш і Кедма.
|
|
16
|
16
|
|
Си сђт'ь сн~ове и^зма'или, и^ с^и и^мена и^хъ в домњ'хъ и^хъ. и^ въ се'лњхъ иX, в~і, кн~зя, въ ја%зы'цњхъ и^хъ” Лњт'а
|
Ці є сини Ізмаїлові, і це імена їхні, у селищах їхніх, у кочовищах їхніх. Це дванадцять князів племен їхніх.
|
|
17
|
17
|
|
же с^и житїя и^змаиля, лњтъ, р~, л~з, кончавъ ё^мре, и^ приложи'ся къ рожденїю свое^мђ”
|
Років же життя Ізмаїлового було сто тридцять сім років; і упокоївся він, і помер, і приєднався до народу свого.
|
|
18
|
18
|
|
Въсели' же ся эT е^ё^лата, до сљ=ра, и%же е^сть ли'цъ е^гљ=птђ, даже доходя'ще сљ=рїи, преD лицеM братїя своея ё^сели'ся”
|
Вони жили від Хавили до Сура, що перед Єгиптом, як ідеш до Ассирії. Вони оселилися перед лицем усіх братів своїх.
|
|
19
|
19
|
|
Сі'и же бытїя` і^саа'кова сн~а а^враа'мля, а^враа'мъ роди и^саа'ка,
|
Ось родовід Ісаака, сина Авраамового. Авраам породив Ісаака.
|
|
20
|
20
|
|
бя'ше і^саа'къ, м~, лTњ е^гда` поя` реве'кђ, дще'рь ваџђи'левђ, сљ=рина въ женђ` себњ”
|
Ісаак був сорока років, коли він узяв собі за дружину Ревекку, дочку Вафуїла арамеянина з Месопотамії, сестру Лавана арамеянина.
|
|
21
|
21
|
|
Моля'ше же ся і^саа'къ реве'кы ради жены` свое^я, ја%ко непло'ды бяше” Послђш'а же е^го б~ъ, зачатъ въ ё^тро'бњ реве'ка жена е^го”
|
І молився Ісаак Господу за [Ревекку] дружину свою, тому що вона була неплідна; і Господь почув його, і зачала Ревекка, дружина його.
|
|
22
|
22
|
|
И$гра'ста же младе'нца въ не'й, и^ рече а^ще хо'щетъ си'це быти, т^о что` се ми е^сть” І$ и^де въпрашати г~а,
|
Сини в утробі її почали битися, і вона сказала: якщо так буде, то для чого мені це? І пішла запитати Господа.
|
|
23
|
23
|
|
и^ рече е'й г~ь, дв^а ја^зы'ка въ ё^тро'бњ твое'й е^ста, и^ дво'и лю'дїе, эT ё^тро'бы твое'я, разлђ'чатся, и^ лю'дїе лю'дїи прDњспњ' ютъ, и^ старњ'ишїи да порабо'таетъ ме'ньшемђ”
|
Господь сказав їй: два племені в утробі твоїй, і два різних народи вийдуть з утроби твоєї; один народ стане сильнішим за інший, і більший буде служити меншому.
|
|
24
|
24
|
|
И$ кончашася дн~їе родити е'й, сі'и бњста близня'та, въ ё^тро'бњ е'й”
|
І настав час народити їй: і ось близнюки в утробі її.
|
|
25
|
25
|
|
И$зы'де же сн~ъ первене'цъ чръменъ ве'сь, и^ ја%ко ко'жа косматъ, и^ нарече и^мя е^мђ и^савъ”
|
Першим вийшов червоний, весь, як шкіра, кошлатий; і нарекли йому ім’я Ісав.
|
|
26
|
26
|
|
И$ по се'мъ и^зы'де братъ е^го рђка же е^го придержася пятњ и^савовњ, и^ нарече и^мя е^мђ і^а'ковъ” И$саа'къ же и^мя'ше, ћ~, лњтъ, е^гда роди е^мђ реве'ка,
|
Потім вийшов брат його, тримаючись рукою своєю за п’яту Ісава; і наречено йому ім’я Яків. Ісаак же був шістдесяти років, коли вони народилися [від Ревекки].
|
|
27
|
27
|
|
и^ възрасто'ста ю%нотњ” И$ бысть і^савъ мђ'жь лове'ць и^ ѓ^рачь, і^а'ко'въ же бысть мђж'ь нелђкавъ живы'и въ домђ`”
|
Діти виросли, і став Ісав людиною вправною у звіроловстві, людиною полів; а Яків людиною лагідною, що живе у наметах.
|
|
28
|
28
|
|
И$ възлюби` і^саа'къ и^са'ва, ја^ко лови'тва е^го бяше бра'шно е^го, реве'ка же любля'ше і^а'кова”
|
Ісаак любив Ісава, тому що здобич його була за смаком його, а Ревекка любила Якова.
|
|
29
|
29
|
|
звари' же себњ і^а'ковъ варе'нїе. и^ прїиде же і^савъ с по'ля, ё^трђди'в#ся,
|
І зварив Яків страву; а Ісав прийшов з поля втомленим.
|
|
30
|
30
|
|
и^ рече къ і^а'ковђ напита'и мя, варе'нїа сего`, ја%ко да ђкрњплю'ся, сего ра'ди прозва` и^мя е^мђ е^до'м#.
|
І сказав Ісав Якову: дай мені поїсти червоного, червоного цього, тому що я втомився. Від цього дано йому прізвисько: Єдом.
|
|
31
|
31
|
|
и^ рече і^а^ковъ і^саавђ. эTда'и же днsе пръвенъство свое мн^њ”
|
Але Яків сказав [Ісаву]: продай мені зараз же своє первородство.
|
|
32
|
32
|
|
Рече же і^са'в# с^е а%зъ и^дђ` ё^мрњти, въскђю' ми первенъство с^е,
|
Ісав сказав: ось, я вмираю, що мені з цього первородства?
|
|
33
|
33
|
|
и^ рече і^а'ковъ е^мђ клени' ми ся днsь, и^ кля'ся е^мђ” И$ эTда'сть і^савъ, і^а'ковђ первенъство свое”
|
Яків сказав [йому]: поклянися мені зараз же. Він поклявся йому, і продав [Ісав] первородство своє Якову.
|
|
34
|
34
|
|
І$а'ков же да'сть і^са'вђ хлњбъ, и^ варенїе соче'вно, ја%сть же и^ пи'тъ, и^ въставъ ѓ^ты'де, и^ нивъчтоже вомени себ'њ, і^савъ перве'ньство”
|
І дав Яків Ісаву хліби і страви із сочевиці; і він їв і пив, і встав і пішов; і зневажив Ісав первородство.
|
|
Глvа, к~ѕ”
|
Глава 26
|
|
1
|
1
|
|
Бысть же глаD на земли`, по гла'дњ, и^же б^њ прьвње въ лњта а^враа'мля. ѓ'ты'деy і^саа'къ къ а^вимеле'хђ, къ цр~ю филисти'мъскђ, въ гера'рђ”
|
Був голод у землі, більший за колишній голод, що був у дні Авраама; і пішов Ісаак до Авимелеха, царя Филистимського, у Герар.
|
|
2
|
2
|
|
ЈА/ви же ся е^мђ г~ь, и^ ре'че не ходи' въ е^гљ=петъ, всели'ся въ земли, въ не'же ти рекђ`,
|
Господь явився йому і сказав: не ходи в Єгипет; живи в землі, про яку Я скажу тобі,
|
|
3
|
3
|
|
и^ ѓ^битаи въ земли` то'й, и^ бђдђ с тобою. и^ блsвлю т^я” Тебњ б^о и^ сњмени твое^мђ даM, землю сїю, и ё^ста'влю кля'твђ, е^ю'же кля'хся къ авраа'мђ эTц~ђ твое^мђ”
|
подорожуй по цій землі, і Я буду з тобою і благословлю тебе, бо тобі і нащадкам твоїм дам усі землі ці і виконаю клятву [Мою], якою Я клявся Аврааму, батькові твоєму;
|
|
4
|
4
|
|
И$ ё^мно'жђ сњмя твое, ја%ко ѕвњ'зды нбsныя, и^ да'мъ сњ'мени твое^мђ вс^ю землю сїю`” И блsвятся ѓ^ сњмени твое^мъ вс^и ја^зы'цы земнїи`,
|
примножу нащадків твоїх, як зірки небесні, і дам нащадкам твоїм усі землі ці; благословляться в сімені твоєму всі народи земні,
|
|
5
|
5
|
|
понеже послђш'а эTц~ъ твои а^враа'мъ гла'са мое^го, и^ съблюде вся за'повњди моа` и^ повелњ'нїя моя`, и^ ѓ^правDанїя моя`, и^ зако'нъ мои”
|
за те, що Авраам [батько твій] послухався голосу Мого і виконував, що Мною заповідано було виконувати: повеління Мої, постанови Мої і закони Мої.
|
|
6
|
6
|
|
Всели же ся і^саа'къ въ гера'ры и^
|
Ісаак оселився в Герарі.
|
|
7
|
7
|
|
въпраша'хђ е^го мђ'жи тамо ѓ^бита'ющеи, ѓ^ реве'цњ женњ е^го” И$ рече сестра м^и е^сть, ё^боя' бо ся рещи` жена` м^и е^сть, да не ёбїю'тъ е^го мђ'жи ѓ^бита'телнїи, реве'кы ради жены` е^го, поне'же б^њ доброзра'чна”
|
Жителі місця того запитали про [Ревекку] дружину його, і він сказав: це сестра моя; тому що боявся сказати: дружина моя, щоб не вбили мене, думав він, жителі місця цього, за Ревекку, тому що вона прекрасна на вигляд.
|
|
8
|
8
|
|
Бысть же мно'га лњта тђ, преклони'в же ся а^вимелехъ цр~ь гера'рскїи, ѓ^кно'мъ, ви'дњ і^саа'ка и^гра'юща съ реве'кою женою свое'ю",
|
Але коли вже багато часу він там прожив, Авимелех, цар Филистимський, подивившись у вікно, побачив, що Ісаак грається з Ревеккою, дружиною своєю.
|
|
9
|
9
|
|
възва же а^вимеле'хъ і^саа'ка, и^ рече е^мђ ја%ко жена ти е^сть, почто` рече ја%ко с^естра м^и е^сть” Рече же е^мђ і^саа'къ” Рњхъ б^о да не ё^мрђ` ея` ради”
|
І покликав Авимелех Ісаака і сказав: ось, це дружина твоя; як же ти сказав: вона сестра моя? Ісаак сказав йому: тому що я думав, не вмерти б мені заради неї.
|
|
10
|
10
|
|
Рече' же е^мђ а'вимеле'хъ что^ с^е е^си сътвори'лъ нам#, мало, не бы`, нњ'кто эT рода мое^го съ жено'ю твоею, и^ възложилъ бы на ны събла'знъ”
|
Але Авимелех сказав [йому]: навіщо ти зробив це з нами? ледве один з народу [мого] не з’єднався з дружиною твоєю, і ти ввів би нас у гріх.
|
|
11
|
11
|
|
Заповњда же а^вимеле'хъ лю'дем# своиM гл~я, въсякъ и^же прико'снется мђ'жи сеM, и^л^и женњ е^го, пови'ненъ бђ'детъ смр~ти”
|
І дав Авимелех повеління всьому народові, сказавши: хто доторкнеться до цього чоловіка і до дружини його, той відданий буде на смерть.
|
|
12
|
12
|
|
Сњя' же і^саа'къ въ земли` той, и^ приѓ^брњте въ то лњто ст^ократныи плоD ја^чменю, ја%ко блsви е^го б~ъ
|
І посіяв Ісаак на землі тій і одержав у той рік ячменю у стократ: так благословив його Господь.
|
|
13
|
13
|
|
и^ възвыси'ся, и^ ё^мно'жися, даже и^ вели'къ бывъ ѕњло”
|
І став великим чоловік цей і звеличувався більше і більше до того, що став дуже великим.
|
|
14
|
14
|
|
Бысть же е^мђ ско'тъ ѓ%вчїи. и^ ско'тъ говя'жїи, и^ притяжа'нїя многа” И$ възрњвнова'ша е^мђ филисти'мове,
|
У нього були стада дрібної і отари великої худоби і безліч орних земель, і филистимляни почали заздрити йому.
|
|
15
|
15
|
|
и^ вс^я кладязя, ја^же и^скопа'ша раби` эTч~и е^мђ въ лњта эTц~а е^го. насы'паша я` филистимове, плъны зеMля`” И$
|
І всі колодязі, що їх викопали раби батька його за життя батька його Авраама, филистимляни завалили і засипали землею.
|
|
16
|
16
|
|
рече а^вимелехъ къ і^саа'кђ ѓ^тыди` эT насъ. ја%ко си'лнње е^си насъ зд^њ”
|
І Авимелех сказав Ісааку: відійди від нас, бо ти зробився набагато сильнішим за нас.
|
|
17
|
17
|
|
И$ ѓ^тыде эTтђдђ і^саа'къ, и^ ѓ^бита` въ де'бри герарьстњи, и^ вселися т^ђ”
|
І Ісаак відійшов звідти, і розташувався наметами в долині Герарській, і оселився там.
|
|
18
|
18
|
|
Пакы же і^саа'къ и^скопа кла'дязя вод#ныа, ја%же и^скопа'ша раби` а^враа'мли эTч~и е^мђ. ја^же бњша насы'пали филисти'мяне” По ё^мр~твїи а^враа'мли эTц~а е^го. и^ прозва и^мъ и^мена`, ја%коже б^њ прозвалъ а^врааM эTц~ъ е^го”
|
І знову викопав Ісаак колодязі води, що були викопані у дні Авраама, батька його, і які завалили филистимляни після смерти Авраама [батька його]; і назвав їх тими ж іменами, якими назвав їх [Авраам,] батько його.
|
|
19
|
19
|
|
И$скопа'ше же раби` і^саа'кови въ де'бри герарьстњи, и^ ѓ^брњто'ша же т^ђ кла'дязь во'ды жи'вы”
|
І копали раби Ісаакові в долині [Герарській] і знайшли там колодязь води живої.
|
|
20
|
20
|
|
И$ пря'хђся пастђси` гера'рьстњи, съ пастђхы` і^саа^ковыми гл~ющи, наша е^сть вода, и^ прозва и%мя кла'дязю томђ` ѓ^би'да ѓ^би'дяхђ бо и`”
|
І сперечалися пастухи герарські з пастухами Ісаака, говорячи: наша вода. І він нарік колодязю ім’я: Есек, тому що сперечалися з ним.
|
|
21
|
21
|
|
И$ въста'въ эTтђ'дђ і^саа'къ, и^скопа` кладязь дрђгі'и, пря'хђ же ся и^ ѓ^ томъ, прозва же и%мя емђ вражда`”
|
[Коли рушив звідти Ісаак,] викопали інший колодязь; сперечалися також і через нього; і він нарік йому ім’я: Ситна.
|
|
22
|
22
|
|
Въстав же эTтђдђ, и^скопа же кладя'зъ дрђгі'и, и^ не пря'хђся ѓ^ томъ, и^ прозва и%мя е^мђ пространство гл~я” ЈА$ко нн~њ ё^пространи` г~ь намъ, и^ въста'ви насъ на земли`”
|
І він рушив звідти і викопав інший колодязь, про який уже не сперечалися, і нарік йому ім’я: Реховоф, тому що, сказав він, тепер Господь дав нам просторе місце, і ми розмножимося на землі.
|
|
23
|
23
|
|
И$ възы'де эTтђ'дђ къ кладя'зю клятвеномђ,
|
Звідти перейшов він у Вирсавію.
|
|
24
|
24
|
|
и^ ја%ви'ся е^мђ г~ь въ т^ђ но'щъ, и^ рече е^мђ, а^з# е^смь б~ъ эTц~а твое^го а^враа'мль, не бои'ся с тобою б^о е^смь. и^ блsвлю т^я и^ ё^мно'жђ сњмя твое` а^враа'ма ради эTц~а твое^го”
|
І в ту ніч явився йому Господь і сказав: Я Бог Авраама, батька твого; не бійся, бо Я з тобою; і благословлю тебе і розмножу нащадків твоїх, заради [батька твого] Авраама, раба Мого.
|
|
25
|
25
|
|
И$ създа тђ требниk, и^ призва и%мя гн~е, и^ постави т^ђ, кuђ свой” И$скопаша же т^ђ раби` і^саа'кови въ дебри герарьстњи кла'дязь”
|
І він влаштував там жертовник і закликав ім’я Господнє. І розкинув там намет свій, і викопали там раби Ісаакові колодязь, [у долині Герарській].
|
|
26
|
26
|
|
А$вимелеX же прїиде къ немђ` эT гераръ, и ѓ^хозаџъ дрђгъ е^го, и^ фихо'лъ воевода лю'дїи е^го,
|
Прийшов до нього з Герара Авимелех і Ахузаф, друг його, і Фихол, воєначальник його.
|
|
27
|
27
|
|
и^ реq и^мъ і^саакъ, въскђ'ю къ мн^њ прїидо'сте, в^ы бо ненави'дњсте мене`, и^ эTпђсти'сте м^я эT себе`”
|
Ісаак сказав їм: для чого ви прийшли до мене, коли ви зненавиділи мене і вислали мене від себе?
|
|
28
|
28
|
|
ѓ^ни же рњша ви'дњвше т^я ё^зрњхоM ја%ко б^њ г~ь с тобою, и^ гл~ахоM бђ'ди клятва межDђ на'ми и^ тобо'ю, и^ завњща'имъ междђ` на'ми и^ тобо'ю
|
Вони сказали: ми ясно побачили, що Господь з тобою, і тому ми сказали: поставимо між нами і тобою клятву й укладемо з тобою союз,
|
|
29
|
29
|
|
да не сътвори'ши с нами зла`, ја^коже и^ м^ы тебе не эTвръго'хомся, и^ ја%коже сътвори'хомъ тебњ добро`, и^ эTпђсти'хоM т^я съ ми'ромъ, и^ нн~њ т^ы блsвенъ эT г~а”
|
щоб ти не чинив нам зла, як і ми не доторкнулися до тебе, а робили тобі тільки добре і відпустили тебе з миром; тепер ти благословенний Господом.
|
|
30
|
30
|
|
И$ сътвори` и^мъ гости'твђ ја^до'ша и^ пи'ша,
|
Він зробив їм вечерю, і вони їли і пили.
|
|
31
|
31
|
|
и^ въста'въ заё%тра кля'тся дрђ'гъ къ дрђ'гђ, и^ эTпђсти` я& і^саа'къ. и^ эTи^доша эT него съ ми'роM”
|
І, вставши рано-вранці, поклялись один одному; і відпустив їх Ісаак, і вони пішли від нього з миром.
|
|
32
|
32
|
|
Бысть же въ то'й дн~ь прїидо'ша раби` і^саа'кови, и^ повњ'даша е^мђ ѓ^ кла'дязи е^же и^скопа'ша, и^ реко'ша не ѓ^брњто'хом# воды`,
|
У той самий день прийшли раби Ісаакові і сповістили його про колодязь, який копали вони, і сказали йому: ми знайшли воду.
|
|
33
|
33
|
|
и^ прозва и& кля'тва” Сего ради прозва` и%мя граD то'й, кладязь клятвеныи, и^ до дн~ешняго дн~е”
|
І він назвав його: Шива. Тому ім’я місту тому Беершива [Вирсавія] до цього дня.
|
|
34
|
34
|
|
Бя'ше же і^са'въ, м~ лTњ, и^ поя` женђ і^ё^динъ дщерь веи^ль хеTџе'ина, и^ васема'тъ дщерь е^ло'млю е^всђ,
|
І був Ісав сорока років, і взяв собі за дружин Ієгудифу, дочку Беера хеттеянина, і Васемафу, дочку Елона хеттеянина;
|
|
35
|
35
|
|
и^ быша ревнђ'ющи і^саа'кови и^ реве'цњ”
|
і вони були тягарем для Ісаака і Ревекки.
|
|
Глvа, к~з”
|
Глава 27
|
|
1
|
1
|
|
Бы'сть же ја%ко състарњся и^саа'къ, и^ ѓ^слњпо'ста ѓ%чи е^мђ въ не видњ'нїе” И$ възва` и^са'ва сн~а свое^го старњ'ишаго, и^ рече е^мђ сн~е мой, эTвњщаv и^саv к немђ` с^е а^зъ,
|
Коли Ісаак постарів і притупився зір очей його, він покликав старшого сина свого Ісава і сказав йому: сину мій! Той сказав йому: ось я.
|
|
2
|
2
|
|
рече' же е^мђ, с^е аZ съста'рњхся, и^ не вњмъ дн~и сконча'нїю мое^мђ,
|
[Ісаак] сказав: ось, я постарів; не знаю дня смерти моєї;
|
|
3
|
3
|
|
нн~њ ё^бо възми` съсђд# свой тђл же и^ лђкъ, и^зы'ди на' поле, и^ ё^лови' ми звњ'рь,
|
візьми тепер знаряддя твої, сагайдак твій і лук твій, піди в поле, і налови мені дичини,
|
|
4
|
4
|
|
и^ сътвори' ми я'дь ја^коже люблю`, и^ принеси' ми да я'мъ, да блsвит# тя дш~а моя` пре'жде даже не ё^мрђ`,
|
і приготуй мені страву, яку я люблю, і принеси мені її, щоб благословила тебе душа моя, раніше ніж я помру.
|
|
5
|
5
|
|
реве'ка же слы'шавши гл~ща і^саа'ка къ сн~ђ свое^мђ и^са'вђ, і^ и^де и^са'въ на' поле ловиT ло'вђ эTц~ђ свое^мђ”
|
Ревекка чула, коли Ісаак говорив синові своєму Ісаву. І пішов Ісав у поле дістати і принести дичини;
|
|
6
|
6
|
|
Рече' же реве'ка къ і^а'ковђ сн~ђ свое^мђ меншемђ, с^е а^зъ слы'шаX эTц~а твоеh къ и^са'вђ бра'тђ твое^мђ гл~юща,
|
а Ревекка сказала [молодшому] синові своєму Якову: ось, я чула, як батько твій говорив братові твоєму Ісаву:
|
|
7
|
7
|
|
принеси' ми звњри'нђ, и^ сътвори' ми я%дь, да я'дше и^ блsвлю' тя преD бм~ъ пре'жде не'жели ё^мрђ`”
|
принеси мені дичини і приготуй мені страву; я поїм і благословлю тебе перед лицем Господнім, перед смертю моєю.
|
|
8
|
8
|
|
Нн~њ ё^бо послђ'шаи мене` сн~е мой, ја%коже ти а^зъ повелю`.
|
Тепер, сину мій, послухайся слів моїх у тому, що я накажу тобі:
|
|
9
|
9
|
|
ше'дъ въ ѓ^вца` пои^ми` эT нихъ дв^а ко'злища ю%на, и^ добра` и^ сътворю` я%дь эTц~ђ твое^мђ, ја^коже лю'бить,
|
піди в стадо і візьми мені звідти двох козенят [молодих] гарних, і я приготую з них батьку твоєму страву, яку він любить,
|
|
10
|
10
|
|
и^ вънесе'ши эTц~ђ твое^мђ и^ бђдеть ја%сти, и^ блsвит# тя эTц~ъ твой пре'жде даже не ё'мреT”
|
а ти принесеш батькові твоєму, і він поїсть, щоб благословити тебе перед смертю своєю.
|
|
11
|
11
|
|
Рече же і^а'ковъ реве'цњ мт~ри свое'й, бра'тъ мой е^сть мђ'жь косма'тъ, а^ а'з же мђ'жь
|
Яків сказав Ревецці, матері своїй: Ісав, брат мій, людина кошлата, а я людина гладенька;
|
|
12
|
12
|
|
го'лъ е^гда` ѓ^бы'щеть мя ѓ^ц~ъ мо'й, и^ бђдђ пред ни'мъ ја%ко ѓ^би'длив#, и^ принесђ` на' ся кля'твђ а^ не блsвенїе”
|
може статися, обмацає мене батько мій, і я буду в очах його обманщиком і наведу на себе прокляття, а не благословення.
|
|
13
|
13
|
|
Реq же е^мђ мт~и на мн^њ кля'тва твоя` ча'до, то'чїю послђ'шай гла'са мое^го, и^ шеD принеси' ми,
|
Мати його сказала йому: на мені нехай буде прокляття твоє, сину мій, тільки послухайся слів моїх і піди, принеси мені.
|
|
14
|
14
|
|
шеD же поя` и^ принесе` ма'тери, и^ сътвори` е^мђ мт~и я%дь, ја%коже любля'ше эTц~ъ е^го.
|
Він пішов, і взяв, і приніс матері своїй; і мати його приготувала страву, яку любив батько його.
|
|
15
|
15
|
|
възе'мши y реве'ка ри'зы и^са'вля, сн~а своего старњ'ишаго кра'сны, ја%же бя'хђ ё^ нея` в домђ`, и^ ѓ^блече` сн~а свое^го ме'ншаго
|
І взяла Ревекка багатий одяг старшого сина свого Ісава, що був у неї в домі, й одягла [в нього] молодшого сина свого Якова;
|
|
16
|
16
|
|
і^а'кова, и^ козли'нама ко'злищю ѓ^бви` е^мђ рђцњ`. и^ наго'е ши'я е^го.
|
а руки його і гладеньку шию його обклала шкурою козеняти;
|
|
17
|
17
|
|
и^ вда` я'дь, и^ хлњбы ја%же сътвори`, в рђцњ і^а'ковли сн~а свое^го”
|
і дала страву і хліб, які вона приготувала, у руки Якову, синові своєму.
|
|
18
|
18
|
|
И$ принесе` эTц~ђ свое^мђ, и^ рече эTч~е, се'й же рече с^е а^зъ кт^о е^си т^ы ча'до,
|
Він увійшов до батька свого і сказав: батьку мій! Той сказав: ось я; хто ти, сину мій?
|
|
19
|
19
|
|
и^ рече і^а'ковъ эTц~ђ а^зъ е^смь и^са'въ прьвенеw твой, сътвориX ја%коже ми гл~а, въста'вши ся'ди, да ја^си ловитвђ мою`, да блsвиT мя дш~а твоя`”
|
Яків сказав батькові своєму: я Ісав, первісток твій; я зробив, як ти сказав мені; встань, сядь і поїж дичини моєї, щоб благословила мене душа твоя.
|
|
20
|
20
|
|
Реq же і^сааk сн~ђ свое^мђ, что` с^е ја%ко ско'ро ѓ^брњте. эO ча'до, се'й же реq, е^же вда` г~ь б~ъ твои преD лицеM моиM
|
І сказав Ісаак синові своєму: як це ти так швидко знайшов, сину мій? Він сказав: тому що Господь Бог твій послав мені назустріч.
|
|
21
|
21
|
|
Реq же і^сааk къ і^а'ковђ, пристђпи` ча'до ко мнњ` да' тя ѓ^сяжю, а^ще ты' е^си сн~ъ мо'й і^саv и^л^и ни`.
|
І сказав Ісаак Якову: підійди [до мене], я обмацаю тебе, сину мій, чи ти син мій Ісав, чи ні?
|
|
22
|
22
|
|
пристђпиy і^а'коv къ эTц~ђ свое^мђ и^ ѓ^сяза и`, и^ реq с^е глsа ја%ко гласъ і^а'ковль, рђцњ же ја^ко рђцњ иса'вовњ,
|
Яків підійшов до Ісаака, батька свого, і він обмацав його і сказав: голос, голос Якова; а руки, руки Ісавові.
|
|
23
|
23
|
|
и^ не позна е^го, бњста бо рђцњ е^го ја%ко рђцњ и^савовњ бра'та е^го косма'тњ” Блsви же е^мђ
|
І не впізнав його, тому що руки його були, як руки Ісава, брата його, волохаті; і благословив його
|
|
24
|
24
|
|
и^ реq ты' ли е^си сн~ъ мой и^саv, ѓ'н же реq а^зъ е^смь.
|
і сказав: чи ти син мій Ісав? Він відповів: я.
|
|
25
|
25
|
|
и^ реq принеси' ми да я'мъ лови'твђ твою` ча'до, да блsвить т^я дш~а моя`, и^ принесе` е^мђ і^ я'сть, и^ принесе` е^мђ вино` и^ п^и”
|
Ісаак сказав: подай мені, я поїм дичини сина мого, щоб благословила тебе душа моя. Яків подав йому, і він їв; приніс йому і вино, і він пив.
|
|
26
|
26
|
|
Рече же е^мђ і^саа'къ эTц~ъ е^го, пристђпи` къ мн^њ. да м^я лобыжеши ча'до,
|
Ісаак, батько його, сказав йому: підійди [до мене], поцілуй мене, сину мій.
|
|
27
|
27
|
|
пристђпи'в же и^ лобза` и&” и^ ѓ^боня` воню ри'зъ е^го, и^ блsви е^мђ и^ реq с^е въня` сн~а мое^го, ја%ко въня` ни'въ по'льныX, е^мђже блsви г~ь,
|
Він підійшов і поцілував його. І відчув Ісаак запах від одягу його і благословив його і сказав: ось, запах від сина мого, як запах від поля [повного], яке благословив Господь;
|
|
28
|
28
|
|
да да'сть тебњ г~ь эT росы` нбsныа`, и^ эT вла'гы земны'я” Мно'жество` пшени'чно и^ ви'нно, и^ да ти`
|
нехай дасть тобі Бог від роси небесної і від багатства землі, і безліч хліба і вина;
|
|
29
|
29
|
|
рабо'таю^ть ја%зы'цы, и^ да покло'нят# ти ся кн~ѕи, и^ бђ'ди гдsнъ братђ твое^мђ, да ти ся покланя'ють сн~ве эTц~а твое^го, проклиная т^я бђ'деT про'кляT, и^ блsвя'й т^я бђ'деть блsвенъ”
|
нехай послужать тобі народи, і нехай поклоняться тобі племена; будь господарем над братами твоїми, і нехай поклоняться тобі сини матері твоєї; ті, що проклинають тебе, — прокляті; ті, що благословляють тебе, — благословенні!
|
|
30
|
30
|
|
И$ бы'сть ја%ко сконча` и^саа'къ блsвя і^а'кова сн~а свое^го и^ ја%ко ѓ^ты'де і^а'коv эT лица` і^саа'ка эTц~а свое^го” И$са'въ братъ е^го прїиде з лови'твы,
|
Як тільки Ісаак благословив Якова [сина свого], і як тільки вийшов Яків від лиця Ісаака, батька свого, Ісав, брат його, прийшов з полювання свого.
|
|
31
|
31
|
|
сътвори' же и^ се'и ја%дь, и^ принесе` эTц~ђ свое^мђ, и^ рече въстани эTч~е мой і^ ја%ждь эT лови'твы сн~а свое^го, да блsви'ть мя дш~а твоя`,
|
Приготував і він страву, і приніс батькові своєму, і сказав батькові своєму: встань, батьку мій, і поїж дичини сина твого, щоб благословила мене душа твоя.
|
|
32
|
32
|
|
рече же е^мђ і^саа'къ эTц~ъ е^го, кто` е^си т^ы, и^са'въ же рече а%зъ е^смь сн~ъ твой прьве'нецъ и^са'въ”
|
Ісаак же, батько його, сказав йому: хто ти? Він сказав: я син твій, первісток твій, Ісав.
|
|
33
|
33
|
|
Чюди' же ся і^саа'къ чю'днњ вельми ѕњло, кт^о ё^бо лови'твђ принесе` м^и. и^ ја%доX эT него`, преD прише'ствїемъ твои'мъ, и^ блsвихъ е^мђ, и^ блsвенъ е^сть”
|
І затремтів Ісаак дуже великим трепетом, і сказав: хто ж це, що дістав [мені] дичини і приніс мені, і я їв від усього, раніше ніж ти прийшов, і я благословив його? він і буде благословенний.
|
|
34
|
34
|
|
Бы'сть же ја%ко слы'ша и^са'въ рњчь і^саа'ка эTц~а свое^го, и^ възопи` гласомъ велїе'мъ, и^ го'ркымъ ѕњло, и^ рече блsви и^ мене` эTч~е,
|
Ісав, вислухавши слова батька свого [Ісаака], підняв голосне і дуже гірке волання і сказав батькові своєму: батьку мій! благослови і мене.
|
|
35
|
35
|
|
речеy е^мђ пришеD братъ твой съ ле'стїю взятъ блsве'нїе твое`”
|
Але він сказав [йому]: брат твій прийшов з хитрістю і взяв благословення твоє.
|
|
36
|
36
|
|
И$ рече і^са'въ поправдњ прозва` и%мя е^мђ і^а'ковъ, прельсти б^о мя с^е втори'цею, и^ прьве'ньство мое взя`, и^ нн~њ взя` блsвенїе мое`, рече же і^са'въ эTц~ђ своемђ, нsњ л^и ѓ^ста'ло мн^њ эTч~е блsвенїа
|
І сказав [Ісав]: чи не тому дано йому ім’я: Яків, що він запнув мене вже двічі? Він узяв первородство моє, і ось, тепер узяв благословення моє. І ще сказав [Ісав батькові своєму]: невже ти не залишив [і] мені благословення?
|
|
37
|
37
|
|
эTвњща'в же і^саа'къ рече і^са'вђ, ё^же гднsа е^го сътвори'хъ тебњ` и^ вс^ю бра'тїю сътвориX рабы` емђ, пшени'цею и^ виноM ё^твердиX е^го, тебњ же чт^о сътворю` ча'до”
|
Ісаак відповів Ісаву: ось, я поставив його господарем над тобою і всіх братів його віддав йому в раби: обдарував його хлібом і вином; що ж я зроблю для тебе, сину мій?
|
|
38
|
38
|
|
Рече же і^са'въ эTц~ђ свое^мђ, е^да` е^ді'но е^сть блsвенїе ё^ тебе` эTч~е, блsви ё^бо и^ мене` эTч~е. съмили' же ся і^саа'къ, и^ възопи` гла'сомъ ве'лїимъ і^са'въ, и^ въспла'кася.
|
Але Ісав сказав батькові своєму: невже, батьку мій, одне в тебе благословення? благослови і мене, батьку мій! І [оскільки Ісаак мовчав,] підняв Ісав голос свій і заплакав.
|
|
39
|
39
|
|
эTвњща'в же і^саа'къ эTц~ъ е^го рече` е^мђ, се эT вла'ги земны'я бђ'ди ти вселе'нїе, и^ эT росы` нбsныя` съвы'ше,
|
І відповів Ісаак, батько його, і сказав йому: ось, від багатства землі буде перебування твоє і від роси небесної звище;
|
|
40
|
40
|
|
и^ мече'мъ своимъ жи'въ бђди, и^ бра'тђ своемђ да поработа'е^ши” Бђ'дет же часъ е^гда` рас#сы'плеши, и^ эTрњши'ши ја^ре'мъ е^го, эT вы'я свое'я” Съпротивля'ше
|
і ти будеш жити мечем твоїм і будеш служити братові твоєму; прийде ж час, коли ти вчиниш опір і скинеш ярмо його з шиї твоєї.
|
|
41
|
41
|
|
же ся і^са'въ і^а'ковђ, ѓ^ блsве'нїи` и^же блsви` эTц~ъ е^го, и^ рече і^са'въ въ ё^мњ своеM, а^ще быша приспњ'ли дн~їе см~рти эTц~а мое^го. да бы'хъ ё^би'лъ і^а'кова брата свое^го”
|
І зненавидів Ісав Якова через благословення, яким благословив його батько його; і сказав Ісав у серці своїм: наближаються дні плачу за батьком моїм, і я вб’ю Якова, брата мого.
|
|
42
|
42
|
|
Възвњще'на же быша реве'цњ словеса` сн~а ея` старњ'ишаго, и послаv призва` і^а'кова сн~а свое^го ю^нњ'ишаго, и^ рече е^мђ с^е і^са'въ братъ твой хощеT ё^би'ти т^я”
|
І переказані були Ревецці слова Ісава, старшого сина її; і вона послала, і покликала молодшого сина свого Якова, і сказала йому: ось, Ісав, брат твій, погрожує убити тебе;
|
|
43
|
43
|
|
Нн~њ ё^бо ча'до послђшай гла'са мое^го. въста'в же бњжи` в междорњ'чїе, къ лава'нђ братђ мое^мђ въ хара'нъ,
|
і тепер, сину мій, послухайся слів моїх, встань, біжи [у Месопотамію] до Лавана, брата мого, у Харран,
|
|
44
|
44
|
|
и^ бђ'ди с нимъ нњколико дн~їи, до'ндеже минеT лютость и^ гнњ'въ брата твое^го эT тебе`,
|
і поживи в нього трохи часу, доки вгамується лють брата твого,
|
|
45
|
45
|
|
и^ забђдетъ е^же е^мђ сътвори'лъ е^си, и^ посла'въ приведђ тя эTтђ'дђ, да не когда` бесча'дђ бђ'дђ ѓ^бою` ва'ю въ е^ді'н# дн~ь.
|
доки вгамується гнів брата твого на тебе, і він забуде, що ти зробив йому: тоді я пошлю і візьму тебе звідти; для чого мені в один день позбутися обох вас?
|
|
46
|
46
|
|
Рече же реве'ка къ і^саа'кђ. стђжи'хъ с^и жи'знїю свое'ю, дще'рей ра'ди сн~овъ хеTџе'ѓ^въ, а^ще пои'метъ і^а'ковъ женђ` эT дще'рей земля` сея`, т^о въскђ'ю ми е^сть жи'ти”
|
І сказала Ревекка Ісааку: я життю не рада від дочок хеттейських; якщо Яків візьме дружину з дочок хеттейських, які ці, з дочок цієї землі, то для чого мені і життя?
|
|
Глvа, к~и”
|
Глава 28
|
|
1
|
1
|
|
И$ ризва' же і^саа'к# і^а'кова и^ благословї и&, и^ заповњда е^мђ гл~я, да не по'имеши жены` эT дще'рїи ханаа'нскиX,
|
І покликав Ісаак Якова і благословив його, і заповідав йому і сказав: не бери собі дружини з дочок ханаанських;
|
|
2
|
2
|
|
въставъ же эTбњжи въ междорњ'чїе, въ домъ ваџђ'илевъ эTц~а матере твоея`” эTтђ'дђ поими` себњ женђ эT дще'рий лава'на брата мт~ре твоея`,
|
встань, піди в Месопотамію, в дім Вафуїла, батька матері твоєї, і візьми собі дружину звідти, з дочок Лавана, брата матері твоєї;
|
|
3
|
3
|
|
сеже б~ъ мо'и блsви'тъ т^я, възрасти'тъ т^я, и^ ё^мно'жиT т^я, и^ да бђдеши въ собо'ръ ја%зы'комъ”
|
Бог же Всемогутній нехай благословить тебе, нехай розплодить тебе і нехай розмножить тебе, і нехай буде від тебе безліч народів,
|
|
4
|
4
|
|
И$ да'стъ т^и блsвенїе эTц~а моеh а^враа'ма, тебњ и^ сњмени твое^мђ потебњ, прїа'ти землю` ѓ^бита'нїя твое^го, ю^же дасть б~ъ а^враа'мђ”
|
і нехай дасть тобі благословення Авраама [батька мого], тобі і нащадкам твоїм з тобою, щоб тобі успадкувати землю подорожування твого, яку Бог дав Аврааму!
|
|
5
|
5
|
|
Посла' же і^саа'къ і^а'кова, и^ ѓ^ты'де въ междорњчїе къ лава'нђ ваџђилевђ си'рии^нђ, къ бра'тђ же ревекы мт~ре і^а'ковля і^ и^савля”
|
І відпустив Ісаак Якова, і він пішов у Месопотамію до Лавана, сина Вафуїла арамеянина, до брата Ревекки, матері Якова та Ісава.
|
|
6
|
6
|
|
Ви'дњвъ же і^савъ ја%ко блsви і^саа'къ і^а^кова, і^ и^же ѓ^ты'и^де въ междорњ'чїе сљ=рьско, поя'ти эTтђ'дђ себњ женђ`” И$ вънегда` блsви и^ заповњда е^мђ гл~я, да не по'имеши жены' эT дщерїи ханаа'нескъ,
|
Ісав побачив, що Ісаак благословив Якова і благословляючи послав його в Месопотамію, взяти собі дружину звідти, і заповів йому, сказавши: не бери дружини з дочок ханаанських;
|
|
7
|
7
|
|
и^ послђша і^а'ковъ эTц~а и^ мт~ре своея`, и^ ѓ^ты'де въ межDорњчїе сљ=рьско”
|
і що Яків послухав батька свого і матері своєї і пішов у Месопотамію.
|
|
8
|
8
|
|
И$ ви'дњ і^са'въ ја%ко злы сђть дщери ханаа'ньскы преD і^саа'комъ эTц~емъ е^го, и^
|
І побачив Ісав, що дочки ханаанські неугодні Ісааку, батькові його;
|
|
9
|
9
|
|
шеD і^са'въ къ и^зма'илђ и^ звя` мае^леџъ дще'рь и^зма'ила сн~а а^враа'мля`. сестрђ` навеѓ%џовђ женђ` предъ жена'ми свои&ми”
|
і пішов Ісав до Ізмаїла і взяв собі дружину Махалафу, дочку Ізмаїла, сина Авраамового, сестру Наваїофову, зверх інших дружин своїх.
|
|
10
|
10
|
|
И$ ѓты'иде і^а'ковъ эT кла'дязя кля'твенаго, і^ и^зы'де в ха'раn
|
Яків же вийшов із Вирсавії і пішов у Харан,
|
|
11
|
11
|
|
и^ ѓбрњтеy мњсто, и^ ё^спе` т^ђ слн~це б^о за'иде, и^ вз^я эT каменїа мњ'ста того, и^ положи` възгла'вїе себњ, и^ ё^спе на мњстњ тоM, и^ видњ
|
і прийшов на одне місце, і залишився там ночувати, тому що зайшло сонце. І взяв один із каменів того місця, і поклав собі під голову, і ліг на тому місці.
|
|
12
|
12
|
|
со'нъ” И$ с^е лњ'ствица ё^твръждена на земли`, е^яy конеw досяза'ше до нб~си, и^ агг~ли бж~їи въсхожда'хђ, и^ нисхожда'хђ, по не'и,
|
І побачив сон: ось, ліствиця стоїть на землі, а верх її торкається неба; і ось, ангели Божі піднімаються і сходять по ній.
|
|
13
|
13
|
|
г~ь же ё^твръжда'шеся на не'й, и^ рече а%зъ б~ъ а^враа'мов# эTц~а твое^го, и^ б~ъ і^саа'ковъ, не бо'ися земля` и^дњже т^ы спиши на не'и, тебњ` да'мъ ю& и^ сњ'мени твое^мђ,
|
І ось, Господь стоїть на ній і промовляє: Я Господь, Бог Авраама, отця твого, і Бог Ісаака; [не бійся]. Землю, на якій ти лежиш, Я дам тобі і твоєму потомству;
|
|
14
|
14
|
|
и^ бђдетъ сњмя твое ја%ко пњсоk зеMныи, и распространи'тся до' моря, и^ до въсто'къ, и^ запаD, и^ до сњ'вера” И$ блаhсловя'тся ѓ^ тебњ вс^и ја%зы'ци зем#нїи въ сњ'мени твое^мъ”
|
і буде потомство твоє — як пісок земний; і поширишся ти до моря і на схід, і на північ, і на південь, і благословляться у тобі й у твоєму потомстві всі племена земні;
|
|
15
|
15
|
|
Се же а^зъ с тобою, съхраню' т^я, на всемъ пђти` а%може и'деши, и^ възвращђ` т^я на землю` сїю', ја^ко не ѓ^ста'влю т^я до'ндеже сътворю` вс^е е^же гл~аX тебњ”
|
і ось, Я з тобою, і збережу тебе всюди, куди ти не підеш; і поверну тебе в цю землю, бо Я не залишу тебе, доки не виконаю того, що Я сказав тобі.
|
|
16
|
16
|
|
И$ въста'въ і^а'ковъ эT сна` свое^го, и^ рече ја^ко е^сть г~ь въ мњ'стњ се'мъ, а%з же не вњ'дяхъ. ё^боја%
|
Яків прокинувся від сну свого і сказав: істинно Господь присутній на цьому місці; а я не знав!
|
|
17
|
17
|
|
же ся и^ ре'че ја%ко стра'шно мњсто с^е, нњсть с^е н^о до'мъ бж~їи, и^ с^и вра'та нбsнаа”
|
І убоявся він і сказав: яке страшне це місце! це не що інше, як дім Божий, це врата небесні.
|
|
18
|
18
|
|
И$ въста'въ і^а'ковъ заё%тра, и взя` ка'мень и^же б^њ положи'лъ въз#гла'вїе себњ`, и^ поста'ви т^о въ сто'лпъ, и^ възлїя` е^ле'й верхђ` е^го,
|
І встав Яків рано-вранці, і взяв камінь, який поклав собі під голову, і поставив його пам’ятником, і полив єлей на верхівку його.
|
|
19
|
19
|
|
и^ прозва` і^а'ковъ и%мя мњстђ томђ доM бж~їй. ё^лимаё'съ же б^њ и%мя градђ пр'ьвње”
|
І нарік [Яків] ім’я місцю тому: Вефиль*, а раніше ім’я того міста було: Луз.
|
|
20
|
20
|
|
И$ моли'ся і^а'коv мл~твою гл~я, а%ще г~ь б~ъ съ мно'ю и^ да' м^я снабди'т# на пђти` се'мъ, во'ньже а%зъ и^дђ`, и^ да'сть ми хлњ'бъ ја^сти, и^ ри'зы ѓ^блещи'ся,
|
І дав Яків обітницю, сказавши: якщо [Господь] Бог буде зі мною і збереже мене в путі цій, у яку я йду, і дасть мені хліб їсти й одяг одягнутися,
|
|
21
|
21
|
|
и^ възврати'тъ м^я съ ми'ромъ в до'мъ эTц~а мое^го” И$ да бђдет# м^и г~ь въ б~ъ,
|
і я у мирі повернусь у дім батька мого, і буде Господь моїм Богом, —
|
|
22
|
22
|
|
и^ ка'мень се'и` е^гоже поста'вихъ въ сто'лпъ, бђдеть м^и въ до'мъ бж~їи, и^ эT всего` ја%же м^и даси`, и^л^и ѓ^десятьствђ'ю тебњ` десяти'нђ”
|
то цей камінь, який я поставив пам’ятником, буде [у мене] домом Божим; і з усього, що Ти, Боже, даруєш мені, я дам Тобі десяту частину.
|
|
Глvа, к~џ”
|
Глава 29
|
|
1
|
1
|
|
И$ въста'въ і^а'ковъ на' нозњ. и%де на землю` въсто'чнђю, къ лава'нђ ваџђ'илевђ сљ=ринђ, къ бра'тђ реве'кы матере і^а'ковля, і^ и^савля” |
І встав Яків і пішов у землю синів сходу [до Лавана, сина Вафуїла арамеянина, до брата Ревекки, матері Якова та Ісава].
|
|
2
|
2
|
|
Оу^^зрњ же и^ с^е кла'дязь на' поли, и^ бяхђ т^ђ три ста'да ѓ^ве'ць почива'юще при немъ, эT того' бо кла'дязя напоја%хђ ста'да” Ка'мень же ве'лїи бя'ше надъ ё%стїеM кла'дязя,
|
І побачив: ось, на полі колодязь, і там три отари дрібної худоби, що лежала біля нього, тому що із того колодязя напували отари. Над отвором колодязя був великий камінь.
|
|
3
|
3
|
|
и^ събира'хђся т^ђ вс^я ста'да, и^ эTваля'хђ ка'мень, эT ё%стїя кла'дязя`, и напаја%хђ ста'да, и^ па'ки полага'хђ ка'мень на ё%стїи кла'дязя на мњстњ своеM”
|
Коли збиралися туди всі отари, відвалювали камінь від отвору колодязя і напували овець; потім знову клали камінь на своє місце, на отвір колодязя.
|
|
4
|
4
|
|
Рече ж'е и^мъ і^а'ковъ бра'тїя эTкђ'дђ е^сте в^ы. сїи& же рњша эT хара'на е^смы`
|
Яків сказав їм [пастухам]: брати мої! звідки ви? Вони сказали: ми з Харрана.
|
|
5
|
5
|
|
реq же и^мъ, зна'ете л^и лава'на сн~а нахо'рова. рњша е^мђ зна'емъ.
|
Він сказав їм: чи знаєте ви Лавана, сина Нахорового? Вони сказали: знаємо.
|
|
6
|
6
|
|
рече' же и^мъ здра'въ л^и е^сть. сїи& же рњша здра'въ, и^ с^е рахи'ль дщи` е^го и^дя'ше съ ѓ^вца'ми”
|
Він ще сказав їм: чи здоровий він? Вони сказали: здоровий; і ось, Рахиль, дочка його, йде з вівцями.
|
|
7
|
7
|
|
И$ рече і^а'ковъ е^ще` дн~ь до'лгъ не ё& събира'ти ча'съ скота`, напои'вше ѓ^вца` шеDше пасе'те.
|
І сказав [Яків]: ось, день ще довгий; не час збирати худобу; напоїть овець і йдіть, пасіть.
|
|
8
|
8
|
|
сїиy рњша не мо'жемъ до'ндеже събере'мся вси` пастђси` эTвали'ти ка'мень эT ё%стїя` кла'дязю`, да напои'мъ ѓ^вца`.
|
Вони сказали: не можемо, поки не зберуться всі отари, і не відвалять каменя від отвору колодязя; тоді будемо ми поїти овець.
|
|
9
|
9
|
|
Є$ще` е^мђ гл~ющђ к ни'мъ, и^ рахи'ль дщи` лава'ня грядя'ше съ ѓ^вца'ми эTц~а свое^го, ѓ^на` б^о пася'ше ѓ^вца`. эTц~а свое^го`”
|
Ще він говорив з ними, як прийшла Рахиль [дочка Лавана] з дрібною худобою батька свого, бо вона пасла [дрібну худобу батька свого].
|
|
10
|
10
|
|
Бы'сть же ја^ко ё^зрњ і^а'ковъ рахи'ль дще'рь лава'ню бра'та мт~ре своея`, і^ ѓ^вца` лава'ня брата ма'терня, и^ пристђпи` і^а'ковъ эTвали` ка'мень эT ё%стїя кла'дязю,
|
Коли Яків побачив Рахиль, дочку Лавана, брата матері своєї, і овець Лавана, брата матері своєї, то підійшов Яків, відвалив камінь від отвору колодязя і напоїв овець Лавана, брата матері своєї.
|
|
11
|
11
|
|
и^ напои` ѓ^вца` лаваня бра'та мт~ри своеа` и^ цњлова` і^а'ковъ рахи'ль, и^ възопи` гла'сомъ свои'мъ пропла'кася,
|
І поцілував Яків Рахиль і підніс голос свій і заплакав.
|
|
12
|
12
|
|
и^сповњ'да рахи'ли ја%ко браT эTц~а еа` е'сть. сїя же повњ'да те'кши эTц~ђ свое^мђ по словесе'мъ симъ”
|
І сказав Яків Рахилі, що він родич батька її і що він син Ревекки. А вона побігла і сказала батьку своєму [все це].
|
|
13
|
13
|
|
Бы'сть же ја%ко ё^слы'ша лава'нъ и%мя і^а'кова сн~а сестры` свое'я и^ те'кши проти'вђ е^мђ, и^ прїи'мъ и^ лобза' и&, и^ въведе' и& в доM свой. и^сповњда' же лава'нђ вс^я словеса` своя`”
|
Лаван, почувши про Якова, сина сестри своєї, вибіг йому назустріч, обійняв його і поцілував його, і ввів його в дім свій; і він розповів Лавану про все це.
|
|
14
|
14
|
|
И$ рече е^мђ лава'нъ, эT ко'стей мои^хъ и^ эT пло'ти мое'я е^си т^ы и^ б^њ с ни'мъ дн~и мцsа”
|
Лаван же сказав йому: дійсно ти кость моя і плоть моя. І жив у нього Яків цілий місяць.
|
|
15
|
15
|
|
И$ рече лава'нъ къ і^а'ковђ, ја%ко ё^бо бра'тъ мо'и е^си т^ы, да не трђди'шися мн^њ тђ'не, повњждь м^и что` ё^б^о м#зда` твоя` бђдеть”
|
І Лаван сказав Якову: невже ти задарма будеш служити мені, тому що ти родич? скажи мені, що заплатити тобі?
|
|
16
|
16
|
|
ООу^ лава'на же бњста дв^њ дще'ри, и%мя старњ'ишеи лі'я, и%мя же ме'ншеи рахи'ль,
|
У Лавана ж було дві дочки; ім’я старшої: Лія; ім’я молодшої: Рахиль.
|
|
17
|
17
|
|
ѓ%чи же лі'инњ болњ'знивњ, рахи'ль же б^њ доброѓ^бра'зна и^ красна` възо'рђ”
|
Лія була слабка на очі, а Рахиль була красива станом і красива лицем.
|
|
18
|
18
|
|
Възлюби' же і^а'ков# рахи'ль, и^ рече да ти рабо'таю се'дмь лњтъ за рахи'ль дще'рь твою` ме'ншђю”
|
Яків полюбив Рахиль і сказав: я буду служити тобі сім років за Рахиль, молодшу дочку твою.
|
|
19
|
19
|
|
И$ рече е^мђ лава'нъ ё%не м^и тебњ` да'ти ю& не'жели и^но'мђ эTда'ти мђжеви, то'кмо со мно'ю живи`”
|
Лаван сказав [йому]: краще віддати мені її за тебе, ніж віддати її за іншого кого; живи в мене.
|
|
20
|
20
|
|
И$ рабо'та і^а'ковъ за рахи'ль седмь лTњ. и^ бя'хђ пред ни'мъ ја%ко ма'ло дн~їи, занеже любя'ше ю&”
|
І служив Яків за Рахиль сім років; і вони видалися йому за кілька днів, тому що він любив її.
|
|
21
|
21
|
|
И$ рече і^а'коv къ лава'нђ даж'дь ми женђ` мою`, поне'же съвръшишася дн~їе съвњща'нїя да вни'дђ къ не'и”
|
І сказав Яків Лавану: дай дружину мою, тому що мені вже виповнився час, щоб увійти до неї.
|
|
22
|
22
|
|
Събра' же лава'нъ вс^я мђ'жа насе'лники, и^ сътвори` бра'къ
|
Лаван скликав усіх людей того міста і зробив вечерю.
|
|
23
|
23
|
|
и^ ја%ко бы'сть ве'черъ пои'мъ лава'нъ дще'рь свою ли'ю, и^ въведе` ю& къ і^а'ковђ, и^ въни'де къ не'и і^а'ковъ”
|
Увечері ж узяв [Лаван] дочку свою Лію і ввів її до нього; і ввійшов до неї [Яків].
|
|
24
|
24
|
|
Да'стъ же лава'нъ зе'лфђ рабђ` дще'ри свое'и лїи`, и^
|
І дав Лаван служницю свою Зелфу у служниці дочці своїй Лії.
|
|
25
|
25
|
|
бы'сть же заё%тра и с^е бя'ше лі'я`” И$ рече і^а'ковъ лава'нђ что с^е сътвориl е^си а%зъ рахи'ли ради рабо'таX ё^ тебе`, въскђ'ю же ѓ^би'ди мя`”
|
Вранці ж виявилося, що це Лія. І [Яков] сказав Лавану: що це зробив ти зі мною? чи не за Рахиль я служив у тебе? навіщо ти обманув мене?
|
|
26
|
26
|
|
Реq же лава'нъ нњсть та'ко въ на'шемъ мњстњ, вда'ти ме'ншаа` прњжде старњ'ишеи`
|
Лаван сказав: у нашому місці так не роблять, щоб молодшу видати раніше за старшу;
|
|
27
|
27
|
|
сконча'и ё^бо се'дмь дн~їи, и^ даM ти`. сїю за не'же дњ'лаеши ё^ мене`, и^ е^ще` се'дMь лњтъ дрђгђ'ю,
|
закінчи тиждень цією, потім дамо тобі і ту за службу, яку ти будеш виконувати в мене ще сім років інших.
|
|
28
|
28
|
|
сътвори' же і^а'коv тако и^ сконча` седми'цђ сїю, и^ да'сть лаваn рахи'ль дще'рь свою е^мђ въ женђ`”
|
Яків так і зробив і закінчив тиждень цією. І [Лаван] дав Рахиль, дочку свою, йому за дружину.
|
|
29
|
29
|
|
да'сть же лава'нъ рахи'ли дще'ри свое'й ва'ллђ рабђ`,
|
І дав Лаван служницю свою Валлу в служниці дочці своїй Рахилі.
|
|
30
|
30
|
|
и^ въни'де і^а'ковъ къ рахи'ли” Възлюби' же рахи'ль паче, нежели ли'ю, и^ рабо'та е^мђ се'дмь лњт# дрђгђ'ю.
|
[Яків] увійшов і до Рахилі, і любив Рахиль більше, ніж Лію; і служив у нього ще сім років інших.
|
|
31
|
31
|
|
ви'дњв же г~ь б~ъ ја%ко не любиT лїи', эTвр'ьзе ё^тро'бђ еа`, рахи'ль же бяше непло'ды”
|
Господь [Бог] побачив, що Лія була нелюбою, і відкрив утробу її, а Рахиль була неплідна.
|
|
32
|
32
|
|
И$ заче'нши лїя' роди` і^а'ковђ сн~ъ и^ нарече` и%мя е^мђ рђвиM, си'рњчь ја^ко призрњ` г~ь на мое` смире'нїе и^ даде' ми сн~ъ, нн~њ м^я възлюби` мQђ мой”
|
Лія зачала і народила [Якову] сина, і нарекла йому ім’я: Рувим, тому що сказала вона: Господь споглянув на моє нещастя [і дав мені сина], бо тепер буде любити мене чоловік мій.
|
|
33
|
33
|
|
И$ заче'нши паки лїя и^ роди` сн~ъ вторы'и і^а'ковђ, и^ рече ја%ко ё^слы'ша г~ь ја%ко не люби'ма а%зъ и^ прида' ми и^ сеh и^ нарече` и%мя е^мђ симеѓ%нъ,
|
І зачала [Лія] знову і народила [Якову другого] сина, і сказала: Господь почув, що я нелюба, і дав мені і цього. І нарекла йому ім’я: Симеон.
|
|
34
|
34
|
|
и^ зачаT па'ки и^ роди` сн~ъ и^ рече въ ны'нњшнее врњмя`, ё^ мене` бђдеть мђжь мой, роди'хъ б^о е^мђ три сн~ы, сего` ра'ди нарече и%мя е^мђ левгі'и”
|
І зачала ще і народила сина, і сказала: тепер-то прилучиться до мене чоловік мій, тому що я народила йому трьох синів. Від цього наречено йому ім’я: Левій.
|
|
35
|
35
|
|
И$ заче'нши па'ки, и^ роди` сн~ъ. и^ рече нн~њ е^ще` и^сповњмъ г~ђ, сего` ра'ди нарече` и%мя е^мђ іё'да. и^ преста` ражда'ти”
|
І ще зачала і народила сина, і сказала: тепер-то я звеличу Господа. Тому нарекла йому ім’я Іуда. І перестала народжувати.
|
|
Глvа, л~”
|
Глава 30
|
|
1
|
1
|
|
Ви'дњвши же рахи'ль ја%ко не роди'ть і^а'ковђ, и^ възревнова` рахи'ль сестрњ` свое'и и^ рече і^аковђ даж'дь м^и ча'да. а%ще ли н^и т^о ё^мрђ` а%зъ”
|
І побачила Рахиль, що вона не народжує дітей Якову, і позаздрила Рахиль сестрі своїй, і сказала Якову: дай мені дітей, а якщо не так, я вмираю.
|
|
2
|
2
|
|
Раз#гнњва же ся і^а'ковъ на рахи'ль, и^ рече` е'й, е^да въ б~ъ е^смь а%зъ мњсто. и^л^и лиши'х тя плода` ё^тро'бнаго”
|
Яків розгнівався на Рахиль і сказав [їй]: хіба я Бог, Який не дав тобі плоду утроби?
|
|
3
|
3
|
|
Рече' же рахиль къ і^а'ковђ, с^е раба` моя ва'лла въни'ди къ не'и и^ да роди'ть на лоно` мое`, сътворю' же и& сн~ъ, а%зъ эT нея`
|
Вона сказала: ось служниця моя Валла; увійди до неї; нехай вона народить на коліна мої, щоб і я мала дітей від неї.
|
|
4
|
4
|
|
и^ да'сть е^мђ ва'ллђ рабђ` свою` въ женђ`”И$ вни'де к не'й і^а'ковъ,
|
І дала вона Валлу, служницю свою, за дружину йому; і ввійшов до неї Яків.
|
|
5
|
5
|
|
и^ зача'тъ ва'лла раба` рахи'лина и^ роди` сн~ъ і^а'ковђ
|
Валла [служниця Рахилина] зачала і народила Якову сина.
|
|
6
|
6
|
|
и^ рече` рахиl пра'во сђди` м^и б~ъ. и^ послђ'ша гла'са мое^го, и^ да'сть ми сн~ъ, сего` ра'ди прозва` и%мя е^мђ да'нъ”
|
І сказала Рахиль: розсудив мене Бог, і почув голос мій, і дав мені сина. Тому нарекла йому ім’я: Дан.
|
|
7
|
7
|
|
И$ зача'тъ паки ва'лла раба` рахи'лина, и^ роди` сн~ъ вторы'и і^а'ковђ.
|
І ще зачала і народила Валла, служниця Рахилина, другого сина Якову.
|
|
8
|
8
|
|
и^ рече` рахи'ль подъя' мя б~ъ и^ съравниXся съ сестро'ю мое'ю и^ възмого'хъ, и^ прозва` и%мя еh нефтали'мъ”
|
І сказала Рахиль: боротьбою сильною боролась я із сестрою моєю і перемогла. І нарекла йому ім’я: Неффалим.
|
|
9
|
9
|
|
Ви'дњвши же лі'я, ја%ко преста'ла е^сть ражда'ти, поя` зе'лџђ рабђ` свою`, и^ да'сть ю& і^а'ковђ въ женђ`,
|
Лія побачила, що перестала народжувати, і взяла служницю свою Зелфу, і дала її Якову за дружину, [і він увійшов до неї].
|
|
10
|
10
|
|
и^ зачаT зелфа раба` лїи'на, и^ роди і^а'ковђ сн~ь,
|
І Зелфа, служниця Ліїна, [зачала і] народила Якову сина.
|
|
11
|
11
|
|
и^ реq лі'я бл~го слђчи'ся и^ нарече и%мя е^мђ га'дъ”
|
І сказала Лія: додалося. І нарекла йому ім’я: Гад.
|
|
12
|
12
|
|
И$ заче'нши паки зе'лџа раба` лі'ина роди` і^а'ковђ сн~ъ вторы'й,
|
І [ще зачала] Зелфа, служниця Лії, [і] народила іншого сина Якову.
|
|
13
|
13
|
|
и^ рече лі'я блаже'на аZ, ја%ко ѓ^блажа'ть м^я вс^я жены`, и^ прозва` и%мя е^мђ а^си'ръ”
|
І сказала Лія: до блага мого, тому що блаженною будуть називати мене жінки. І нарекла йому ім’я: Асир.
|
|
14
|
14
|
|
И$де же рђви'м# въ дн~ь жа'твы пшени'ца, и^ ѓ^брњте ја%блоко мандраго'рова на' поли, и^ принесе` къ лі'и ма'тери свое'и” Рече' же рахи'ль къ сестрњ` свое'и лі'и, да'ждь ми эT мандраго'ръ сн~а свое^го.
|
Рувим пішов під час жнив пшениці, і знайшов мандрагорові яблука в полі, і приніс їх Лії, матері своїй. І Рахиль сказала Лії [сестрі своїй]: дай мені мандрагорів сина твого.
|
|
15
|
15
|
|
рече же лі'а не довлњ' ли т^и ја%ко эTпри'сни мђ'жа мое^го, н^о и^ мандраго'ры сн~а мое^го во'змеши” Реq же рахи'ль не та'ко н^о да бђдеть сея но'щи с тобо'ю, за маnдраго'ры сн~а твое^го,
|
Але [Лія] сказала їй: невже мало тобі заволодіти чоловіком моїм, що ти домагаєшся і мандрагорів сина мого? Рахиль сказала: так нехай він ляже з тобою в цю ніч, за мандрагори сина твого.
|
|
16
|
16
|
|
І$ и'де і^а'ковъ с по'ля въ ве'черъ, і^ и^зы'де лі'а проти'вђ е^мђ. и^ рече къ мнњ` въни'ди дн~есь ная'ла бот^я е^смь, за мандраго'ры сн~а мое^го” Бысть же с не'ю тои` но'щи
|
Яків прийшов з поля ввечері, і Лія вийшла йому назустріч і сказала: увійди до мене [сьогодні], тому що я купила тебе за мандрагори сина мого. І ліг він з нею в ту ніч.
|
|
17
|
17
|
|
и^ послђ'ша б~ъ лі'и, заче'нши роди` і^а'ковђ сн~ъ пя'тый.
|
І почув Бог Лію, і вона зачала і народила Якову п’ятого сина.
|
|
18
|
18
|
|
и^ рече` лі'я даs м^и б~ъ м#здђ мою`, зане'же даX рабђ` мою` мђжђ мое^мђ, и^ прозва` и%мя е^мђ и^саха'ръ, се'же е^сть м#зда`,
|
І сказала Лія: Бог дав відплату мені за те, що я віддала служницю мою чоловікові моєму. І нарекла йому ім’я: Іссахар [що значить відплата].
|
|
19
|
19
|
|
и^ заче'нши лі'я роди` сн~ъ ше'стый, і^а'ковђ.
|
І ще зачала Лія і народила Якову шостого сина.
|
|
20
|
20
|
|
и^ рече лі'а дасть м^и б~ъ мо'й да'рь до'бръ въ нн~њшнее` врњмя`. възлюби' мя мђж'ь мой. роди'хъ б^о е^мђ ше'сть сн~овъ, и^ прозва` и%мя е^мђ завђло'нъ.
|
І сказала Лія: Бог дав мені прекрасний дарунок; тепер буде жити в мене чоловік мій, тому що я народила йому шість синів. І нарекла йому ім’я: Завулон.
|
|
21
|
21
|
|
и^ посе'мъ роди` е^мђ дще'рь, и^ прозва` и%мя е'й ди'на”
|
Потім народила дочку і нарекла їй ім’я: Діна.
|
|
22
|
22
|
|
Помянђ' же б~ъ рахи'ль, и^ ё^слы'ша ея` б~ъ и^ эTвр'ьзе ётро'бђ ея`
|
І згадав Бог про Рахиль, і почув її Бог, і відкрив утробу її.
|
|
23
|
23
|
|
и^ заче'нши роди` і^а'ковђ сн~ъ. и^ реq рахи'ль эTвр'ьзе г~ь ё^тро'бђ мою`, ё^кори'знђ мою эTја%ть,
|
Вона зачала і народила [Якову] сина, і сказала [Рахиль]: зняв Бог ганьбу мою.
|
|
24
|
24
|
|
и^ нарече и%мя е^мђ і^ѓ'сифъ, гл~ющи прида'сть м^и б~ъ сн~ъ дрђгїи”
|
І нарекла йому ім’я: Йосиф, сказавши: Господь дасть мені і другого сина.
|
|
25
|
25
|
|
Бысть же ја%ко роди` рахи'ль і^ѓ'сифа, рече і^а'ковъ къ ла'ва'нђ, пђсти` м^я, да и^дђ` на мњсто мое`, и^ в зе'млю мою`
|
Після того, як Рахиль народила Йосифа, Яків сказав Лавану: відпусти мене, і піду я у своє місце, й у свою землю;
|
|
26
|
26
|
|
да'ждь ми жены` моя` и^ дњти моя`, и%хже ра'ди. рабо'тахъ тебњ`, да эти^дђ`, ты б^о вњси рабо'тђ ю%же рабо'тахъ т^и”
|
віддай [мені] дружин моїх і дітей моїх, за яких я служив тобі, і я піду, бо ти знаєш службу мою, яку я служив тобі.
|
|
27
|
27
|
|
Рече же лава'нъ, а%ще е^смь ѓ^брњлъ блгDть прњд тобо'ю. да смотрю` поне'же вMњ ја%ко блsви' м^я б~ъ прише'ствїемъ твои^мъ,
|
І сказав йому Лаван: о, якби я знайшов благовоління перед очима твоїми! я помічаю, що за тебе Господь благословив мене.
|
|
28
|
28
|
|
эTлђчи` м#здђ свою` эT мене` и^ да'м ти”
|
І сказав: признач собі нагороду від мене, і я дам [тобі].
|
|
29
|
29
|
|
Рече же і^а'ковъ т^ы вњси е^же рабо'таX тебњ` и^ коли'ко б^њ скота` твое^го ё^ мене`,
|
І сказав йому [Яків]: ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя при мені;
|
|
30
|
30
|
|
ма'ло б^њ твое^го ё^ мене`, и^ възрасте` въ мно'жество” И$ блsви тебњ` г~ь б~ъ прише'ствїемъ мои^мъ, нн~њ ё^бо да і^ а%зъ сътворю` себњ домъ”
|
бо мало було у тебе до мене, а стало багато; Господь благословив тебе з приходом моїм; коли ж я буду працювати для свого дому?
|
|
31
|
31
|
|
И$ рече къ немђ` лава'нъ что` ти даM. рече же і^а'ковъ не да'ждь ми ничто'же, а%ще сътвори'ши с^е сло'во и^ па'ки да пасђ` ѓвца` твоя`, и^ съхраню`.
|
І сказав [йому Лаван]: що дати тобі? Яків сказав [йому]: не давай мені нічого. Якщо тільки зробиш мені, що я скажу, то я знову буду пасти і стерегти овець твоїх.
|
|
32
|
32
|
|
ѓ^быди` вс^я ѓ^вца` твоя` нн~њ, и^ разлђчи` эTтђ'дђ вся'кђ ѓ%вцђ пелњ'сђю въ ѓ^вцаX и^ всю` бњ'лђ, и^ пе'строе ё^ ѓ^вна'хъ и^ в козаX да бђ'деть ми м#зда` и^ бђдеть мое`
|
Я пройду сьогодні через усю отару овець твоїх; відокрем з нього всяку худобу з цятками і з плямами, усяку тварину чорну із овець, також із плямами і з цятками з кіз. Така худоба буде нагородою мені [і буде моєю].
|
|
33
|
33
|
|
и^ послђ'шае^тъ мене` пра'вда моя` въ ё%трешнїи дн~ь, ја%ко е^сть м#зда` моя` предъ тобо'ю” И$ все` е^же не пе'стро ни бњ'ло в коза'хъ, и^ не пеле'со въ ѓ^вца'хъ эTлђче'ное, ё^кра'дено да бђдеT мною”
|
І буде говорити за мене перед тобою справедливість моя в наступний час, коли прийдеш подивитися нагороду мою. Усяка коза не з цятками і не з плямами, і з овець не чорна, крадене це в мене.
|
|
34
|
34
|
|
Рече же е^мђ лава'нъ бђ'ди ја%коy гл~еши,
|
Лаван сказав [йому]: добре, нехай буде за твоїм словом.
|
|
35
|
35
|
|
и^ разлђчи` въ то'и дн~ь ко'зы бњ'лыя` и^ пе'стрыя`, и^ вся` ко'зы е^же б^њ бњ'ло и^ пе'стро в нихъ, и^ все` е^же пеле'со въ ѓ^вца'хъ, и^ въдасть въ рђцњ сн~омъ свои^мъ,
|
І відокремив у той день козлів строкатих і з плямами, і всіх кіз із цятками і з плямами, усіх, на яких було трохи білого, і всіх чорних овець, і віддав у руки синам своїм;
|
|
36
|
36
|
|
и^ распђсти` я& три' дн~и пђти` междђ и^ми и^ междђ і^а'ковомъ” И$а'ков же пася'ше ѓ^вца` лавановы ѓ^ставшаа`.
|
і призначив відстань між собою і між Яковом на три дні путі. Яків же пас іншу дрібну худобу Лаванову.
|
|
37
|
37
|
|
взя' же і^а'ков# себњ` же'злъ стђраки'нинъ и^ ѓ^рњхов# и^ репи'ненъ, и^ ѓ^бњли` я& і^а'ковъ пестре'нїемъ бњ'лымъ състрђгая` корђ ја%вля'ше же ся на жезлахъ бњло е^же ѓ^бњли` пе'стрымъ”
|
І взяв Яків свіже пруття із тополі, мигдалю та явора, і повирізував на ньому [Яків] білі смуги, знявши до білизни кору, що на прутті,
|
|
38
|
38
|
|
И$ положи` жезлы` ја%же ѓ^бњли` в коры'техъ по'лныX воды` да гдњ` прїидђтъ ѓ^вца` пи'ти, въ жезлы` зря'ть. и^ пришедши ѓ^вца` пи'ти зря'ще
|
і поклав пруття з нарізкою перед худобою у водопійних коритах, куди худоба приходила пити, і де, приходячи пити, зачинала перед пруттям.
|
|
39
|
39
|
|
въ жезлы`, и^ ражDахђ ѓ^вца` бњ'ло и^ пе'стро”
|
І зачинала худоба перед пруттям, і народжувалася худоба строката, і з цятками, і з плямами.
|
|
40
|
40
|
|
Э/вны же разлђчи` і^а'ковъ, и^ поста'ви прямо ѓ^вцамъ, ѓ^ве'нъ бњлъ, и^ ве'сь пе'стръ въ ѓ^вца'х, и^ разлђчи` стадо к себњ`, и^ не смњси си'хъ съ ѓ^вцами лава'новыми”
|
І відокремлював Яків ягнят і ставив худобу лицем до строкатої і всієї чорної худоби Лаванової; і тримав свої отари окремо і не ставив їх разом з худобою Лавана.
|
|
41
|
41
|
|
Бысть же въ вре'мя въ не'же ѓ^вца зачина'ющи въ' чревњ, положи` і^а'ковъ жезлы` предъ ѓ^вцами в коры'техъ, да зачинаю'тъ зря'ще въ жезлы`,
|
Кожного разу, коли зачинала худоба міцна, Яків клав пруття в коритах перед очима худоби, щоб вона зачинала перед пруттям.
|
|
42
|
42
|
|
е^гда` роди'ша ѓ^вца` не положи`” И$ быша незна'меныа` лаваня а^ зна'меныя і^а'ковля.
|
А коли зачинала худоба слабка, тоді він не клав. І діставалася слабка худоба Лавану, а міцна Якову.
|
|
43
|
43
|
|
и^ разбогатњ` мђ'жъ ѕело ѕело, и^ бысть е^мђ скоT мно'гъ въло'ве рабы` и^ рабыня, и веlблю'ды и^ ѓ^слы`”
|
І стала ця людина дуже, дуже багатою, і було в нього безліч дрібної худоби [і великої худоби], і рабинь, і рабів, і верблюдів, і ослів.
|
|
Глvа, л~а”
|
Глава 31
|
|
1
|
1
|
|
Слы'шав же і^а'ковъ рњ'чь сн~въ лава'новъ гл~ющихъ, вз^я і^а'ковъ вс^е эTц~а нашего, и^ эTц~емъ на'шиM, сътвори` себњ вс^ю сла'вђ
|
І почув [Яків] слова синів Лаванових, які говорили: Яків заволодів усім, що було у батька нашого, і з маєтку батька нашого склав усе багатство це.
|
|
2
|
2
|
|
свою`” И$ ё^зрњ і^а'ковъ лице` ла'ване, и^ с^е не бя'ше къ немђ`, ја^ко вчера` и^ тре'тїемъ дн~и”
|
І побачив Яків обличчя Лавана, і ось, воно не таке до нього, як було вчора і третього дня.
|
|
3
|
3
|
|
Рече' же г~ь къ і^а'ковђ, възврати'ся въ зе'млю эTц~а твое^го в роD тво'и и^ бђ'дђ с тобо'ю”
|
І сказав Господь Якову: повернися в землю батьків твоїх і на батьківщину твою; і Я буду з тобою.
|
|
4
|
4
|
|
Посла' же і^а'ковъ и^ възва` ли'ю и^ рахи'ль на' поле, и^дњже стада бя'хђ,
|
І послав Яків, і покликав Рахиль і Лію в поле, до отари дрібної своєї худоби,
|
|
5
|
5
|
|
и^ рече и%ма ви'ждђ а%зъ лице` эTц~а ва'шего, ја%ко нsњ къ мн^њ, ја%ко вчера` и^ тре'тїемъ дн~и” Се' же б~ъ эTц~а мое^го съ мно'ю е^сть,
|
і сказав їм: я бачу обличчя батька вашого, що воно до мене не таке, яким було вчора і третього дня; але Бог батька мого був зі мною;
|
|
6
|
6
|
|
и^ в^ы вњсте ја%ко все'ю си'лою рабо'тахъ эTц~ђ ва'шемђ.
|
ви самі знаєте, що я всіма силами служив батьку вашому,
|
|
7
|
7
|
|
эTц~ъ же ва'шъ ѓ^би'ди мя, и^змњни б^о мъздђ` мою` де'сять а%гнеw н^о не да'сть е^мђ б~ъ эTц~а мое^го зл^а сътвори'ти мнњ`”
|
а батько ваш обманював мене і разів десять переміняв нагороду мою; але Бог не попустив йому зробити мені зло.
|
|
8
|
8
|
|
А/ще ё^ботако речеT пе'стрыя` да бђдеT твоя` мзда` родяT вся ѓ^вца` пе'стра” А/ще ли речетъ та'ко бњ'лыя да бђ'деть т^и мзда`. родяT вс^я ѓ^вца` бњ'ло
|
Коли сказав він, що худоба з цятками буде тобі в нагороду, то худоба вся народжувалася з цятками. А коли він сказав: строкаті будуть тобі в нагороду, то вся худоба народжувала строкатих.
|
|
9
|
9
|
|
эTја% б~ъ весь ско'т# эTц~а ва'шего, и^ да'стъ мн^њ е^го”
|
І відібрав Бог [усю] худобу у батька вашого і дав [її] мені.
|
|
10
|
10
|
|
И$ быs е^гда` ѓ%вца зачина'ющи въ' чревњ, ви'дњхъ въ снњ ѓ^чи'ма свои'ма с^е ко'зли гоня'хђ ѓ^вца` и^ ко'зы бњ'лы и^ пе'стры и^ разли'чны во'лны”
|
Одного разу в такий час, коли худоба зачинає, я глянув і побачив уві сні, і ось козли [і барани], що піднялися на худобу [на кіз і овець], строкаті, з цятками і плямами.
|
|
11
|
11
|
|
И$ рече ми а%гг~лъ бж~їи въ снњ`, і^а'кове а%з же рњхъ чт^о е^сть”
|
Ангел Божий сказав мені уві сні: Якове! Я сказав: ось я.
|
|
12
|
12
|
|
И$ рече въ'зри ѓ^чима твои'ма и^ ви'ждь. ко'злы гоняща ѓ^вца` и^ коZлы бњ'лыя и^ пе'стрыя`, и^ вс^њ разно'лич#ны, ви'дњхъ б^о коли'коти лава'нъ сътвори`”
|
Він сказав: зведи очі твої і подивися: усі козли [і барани], що піднялися на худобу [на кіз і овець], строкаті, з цятками і з плямами, бо Я бачу все, що Лаван робить з тобою;
|
|
13
|
13
|
|
б^о е^смь б~ъ тво'и ја%ви'выися тебњ на мњстњ бж~їи, е^же пома'за ти м^и тамо столпъ, и^ моли'ся мн^њ тамо мл~твою`” И$ нн~њ ё^бо въста'ни. і^ и^зы'ди эT земля` се'я, і^ и^ди` в зе'млю рожде'нїа твое^го, и^ бђдђ с то'бою”
|
Я Бог [Який явився тобі] у Вефилі, де ти возлив єлей на пам’ятник і де ти дав Мені обітницю; тепер встань, вийди з землі цієї і повернися в землю батьківщини твоєї [і Я буду з тобою].
|
|
14
|
14
|
|
И$ эTвњща'вши рахи'ль и^ ли'я реко'ста е^мђ. нsњ ли нама еще ча'сти ни прїа'тїя въ домђ` эTц~а нашего
|
Рахиль і Лія сказали йому у відповідь: чи є ще нам частка і спадщина в домі батька нашого?
|
|
15
|
15
|
|
ја%ко чђж'ди быхомъ е^мђ” Прода бо н^ы и^ ја%де'нїемъ снњ'сть цњнђ нашђ.
|
чи не за чужих він нас вважає? бо він продав нас і з’їв навіть срібло наше;
|
|
16
|
16
|
|
вс^е богаTство и^ сла'вђ ю^же эTја%тъ б~ъ эT ѓ^ц~а на'шего на'ма бђ'детъ и^ чадом# нашиM, нн~њ ё^бо е^ли'коти гл~а б~ъ твори' ти”
|
тому все [маєток і] багатство, що Бог відібрав у батька нашого, є наше і дітей наших; отже, роби все, що Бог сказав тобі.
|
|
17
|
17
|
|
Въста'в же і^а'ковъ поя` жены свои и^ дњти своа всади` ѓ^бњ на веlблю'ды,
|
І встав Яків, і посадив дітей своїх і дружин своїх на верблюдів,
|
|
18
|
18
|
|
и^ забра` вс^е и^мњ'нїе сво'е, и^ вс^я и^мњ'нїа ја^же притяжа` въ междорњчїи, и^ вс^е свое` ја%коже эTити` къ і^саа'кђ эTц~ђ свое^мђ, въ зе'млю ханааnскђю”
|
і взяв із собою всю худобу свою і все багатство своє, яке надбав, худобу власну його, яку він придбав у Месопотамії, [і все своє,] щоб іти до Ісаака, батька свого, в землю Ханаанську.
|
|
19
|
19
|
|
лава'нь же эTи^де стрещи` ѓ^ве'цъ своиX, и^ ё^кра'де рахи'ль и^долы эTц~а свое^го,
|
І коли Лаван пішов стригти худобу свою, то Рахиль викрала ідолів, що були у батька її.
|
|
20
|
20
|
|
і^а'ков# же потаи` лава'нђ сљ=ринђ, не повњ'дати е^мђ ја%ко эTхо'дитъ”
|
Яків же украв серце у Лавана арамеянина, тому що не сповістив його, що відходить.
|
|
21
|
21
|
|
эTи'де же і^а'ковъ съ всњмъ своиM, и^ пре'иде рњкђ`, и^ възы'иде на горђ` галаа'дъ.
|
І пішов з усім, що у нього було; і, вставши, перейшов ріку і попрямував до гори Галаад.
|
|
22
|
22
|
|
и^ повњ'даша лава'нђ сљ=ринђ. тре'тїи дн~ь ја%ко побњже і^а'ковъ,
|
На третій день сказали Лавану [арамеянину], що Яків пішов.
|
|
23
|
23
|
|
и^ поя вс^ю бра'тїю свою` съ собо'ю. гна же въ слDњ пђти` е^го се'дмь дн~їи. и^ ѓбы'иде е^го на горњ галааD”
|
Тоді він взяв із собою [синів і] родичів своїх, і гнався за ним сім днів, і наздогнав його на горі Галаад.
|
|
24
|
24
|
|
Прїиде же а%гг~лъ къ лава'нђ сљ=ринђ нощїю въ снњ, и^ рече е^мђ сънабди'ся самъ, да не възгл~еши е^мђ зл^њ”
|
І прийшов Бог до Лавана арамеянина вночі уві сні і сказав йому: бережися, не говори Якову ні доброго, ні злого.
|
|
25
|
25
|
|
И$ пости'же лава'нъ і^а'кова, і^а'ковъ же потъкнђ` кђщђ свою въ горњ`. лава'н же раста'ви братїю свою` въ горњ` галаа'дъ”
|
І наздогнав Лаван Якова; Яків же поставив намет свій на горі, і Лаван з родичами своїми поставив на горі Галаад.
|
|
26
|
26
|
|
Рече же лава'нъ къ і^а^ковђ. чт^о се` сътвори`, въскђ'ю эти'де и^ ѓ^кра'де мя и^ эTведе` дще'ри моя` ја%ко плњ'нъниць ѓ^рђ'жїемъ.
|
І сказав Лаван Якову: що ти зробив? для чого ти обманув мене, і повів дочок моїх, як полонених зброєю?
|
|
27
|
27
|
|
н^о а%ще бы ми повњдаl эTпђсти'лъ т^я быхъ съ весе'лїе^мъ, съ тимпаны и^ гђ'сльми.
|
навіщо ти втік таємно, і сховався від мене, і не сказав мені? я відпустив би тебе з веселощами і з піснями, з тимпаном і з гуслами;
|
|
28
|
28
|
|
не бы'хъ лї а подо'бенъ цњлова'ти дњти, н^и дще'рїю моею`” Нн~њ же несмы'сльнњ сътвори`,
|
ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх; нерозважливо ти зробив.
|
|
29
|
29
|
|
нн~њ б^о рђка моя` мо'жетъ вреди'ти т^я. н^о б~ъ эTц~а твое^го вчера` рече къ мн^њ гл~я съхрани'ся самъ, е^гда' възгл~еши къ і^а'ковђ зл^њ”
|
Є в руці моїй сила вчинити вам зло; але Бог батька вашого вчора говорив до мене і сказав: бережися, не говори Якову ні доброго, ні злого.
|
|
30
|
30
|
|
Нн~њ ё^бо и^ди`, помышле'нїемъ б^о помы'сли эTи^ти' въ до'м# эTц~а твое^го, въскђ'ю же ё^кра'де бо'гы моя`.
|
Але нехай би ти пішов, тому що ти нетерпляче захотів бути у домі батька твого, — навіщо ти украв богів моїх?
|
|
31
|
31
|
|
эTвњщаv же і^а'ковъ рече къ лава'нђ, рXњ б^о да не эTи^меши дще'ри своя` эT мене`, и^ вс^я моя`”
|
Яків відповів Лавану і сказав: я боявся, тому що я думав, не відняв би ти в мене дочок своїх [і все моє].
|
|
32
|
32
|
|
И$ рече і^а'ковъ ё^ негоже а%ще ѓ^бря'щеши бо'ги твоя`, да не бђ'детъ т^и живъ преD бра'тїею на'шею`. сеже мое` вс^е и^щи` и^ познава'и, и^ чт^о е^сть твое^го ё^ мене` възми`. и^ не позна ё^ него ничто'же, не вњ'дњ бо і^а'ковъ ја^ко рахи'ль жена е^го ё^краде я&”
|
[І сказав Яків:] у кого знайдеш богів твоїх, той не буде живим; при родичах наших дізнавайся, що [є твого] у мене, і візьми собі. [Але він нічого від нього не дізнався.] Яків не знав, що Рахиль [дружина його] украла їх.
|
|
33
|
33
|
|
Вни'де же лава'нъ въ кђщ'ђ лі'инђ и^зыска` и^мњнїе ея`, и^ не ѓ^брњте. и^зъше'дъ же эT кђщи ли'ины, и^зыска` кђщђ і^а'ковлю. и^ кђщ'ђ ѓ^бою` рабы'ню и^ не ѓ^брњте” Прїиде же въ кђщ'ђ рахи'линђ, рахи'ль
|
І ходив Лаван у намет Якова, і в намет Лії, і в намет двох рабинь, [і обшукував,] але не знайшов. І, вийшовши з намету Лії, ввійшов у намет Рахилі.
|
|
34
|
34
|
|
же възе'мши и%долы, и^ поDложї е` поD сњдло вельбђ'же, и^ сњ'де връхђ иX”
|
Рахиль же взяла ідолів, і поклала їх під верблюже сідло і сіла на них. І обшукав Лаван увесь намет; але не знайшов.
|
|
35
|
35
|
|
Рече эTц~ђ свое^мђ не и^мњ'и с^и тя'жка гдsне не могђ` б^о въста'ти преD тобо'ю ја%ко ве'щъ же'ньска ми е^сть. и^ска же лава'нъ въ все'и кђщи и^ не ѓ^брњте и%долъ”
|
Вона ж сказала батькові своєму: нехай не прогнівається господар мій, що я не можу встати перед тобою, тому що в мене звичайне жіноче. І [Лаван] шукав [у всьому наметі], але не знайшов ідолів.
|
|
36
|
36
|
|
Разгнњва же ся і^а'коv. и^ свари` лава'нђ” И$ эTвњща'в же і^а'ковъ рече лава'нђ, чт^о ли пра'вда моя, чт^о ли грXњ мои`, ја^ко жене'ши въ слDњ мене`,
|
Яків розсердився і вступив у суперечку з Лаваном. І почав Яків говорити і сказав Лавану: яка провина моя, який гріх мій, що ти переслідуєш мене?
|
|
37
|
37
|
|
и^ ја%ко и^зыска` вс^я съсђ'ды моя`. чт^о ѓ^брњте эT всего` съсђда до'мђ твое^го” Положи` здњ преD бра'тїею` твоею`, и^ бра'тїею моею`, и^ да разъсђ'дятъ междђ ѓ^бњма нама
|
ти оглянув у мене усі речі [в домі моєму], що знайшов ти з усіх речей твого дому? покажи тут перед родичами моїми і перед родичами твоїми; нехай вони розсудять між нами обома.
|
|
38
|
38
|
|
с^е, к~, лњтъ а^зъ е^смь с тобо'ю ѓ^вца твоя` и^ ко'зы твоа` не бы'ша бес плода`. ѓ^ве'нъ твоиX ста'дъ нњсмь и^зъя'лъ,
|
Ось, двадцять років я був у тебе; вівці твої і кози твої не викидали; баранів отари твоєї я не їв;
|
|
39
|
39
|
|
звњроја%дины не принесохъ к тебњ” А/зъ напоlнихъ т^и татьбины' дн~ьныя` и^ нощъныя,
|
роздертого звіром я не приносив до тебе, це був мій збиток; ти з мене стягував, чи вдень що пропадало, чи вночі пропадало;
|
|
40
|
40
|
|
быхъ дн~ью` жего'мъ зно'емъ, а^ стђденїю в нощи`, и^ эTхожа'ше соn эT ѓ^чїю моею`” Си
|
я знемагав удень від спеки, а вночі від холоду, і сон мій тікав від очей моїх.
|
|
41
|
41
|
|
мн^њ, к~. лњтъ, а%зъ бњхъ въ домђ твое^мъ рабо'таX т^и, д~і, лњтъ, двою` ради дще'рїю твоею. и^ ѕ~, лњтъ за ѓ^вца твои`, и^ преѓ^би`дњ мздђ` мою, і~, а%гнецъ.
|
Такі мої двадцять років у домі твоєму. Я служив тобі чотирнадцять років за двох дочок твоїх і шість років за худобу твою, а ти десять разів переміняв нагороду мою.
|
|
42
|
42
|
|
а%ще не бы` б~ъ эTц~а мое^го а^враа'ма и^ страхъ і^саа'ковъ не бысть мн^њ, нн~њ ё^ботща бы м^я эTпђсти'лъ, на смире'нїе мое и^ трђдъ рђ'кђ моею` ё^ви'дњвъ б~ъ, и^ наказа м^я вчера`”
|
Якби не був зі мною Бог батька мого, Бог Авраама і страх Ісаака, ти тепер відпустив би мене ні з чим. Бог побачив недолю мою і працю рук моїх і заступився за мене вчора.
|
|
43
|
43
|
|
эTвњща'в же лава'нъ рече къ і^а'ковђ, дщери дще'ри мои`, и^ сн~ове. сн~ове мои`, скотъ, скотъ мои, и^ вс^е е^ли'ко ви'диши мое` е^сть, и^ дщерїю моиX чт^о сътворю` и%ма днsь и^ чадомъ еа`, ја%же роди'ста”
|
І відповів Лаван і сказав Якову: дочки — мої дочки; діти — мої діти; худоба — моя худоба, і все, що ти бачиш, це моє: чи можу я що зробити тепер з дочками моїми і з дітьми їхніми, які народжені ними?
|
|
44
|
44
|
|
Нн~њ ё^бо ходи`, и^ завњща'и завњтъ а^зъ и^ т^ы. и^ бђ'деT в# послђша'нїе междђ мно'ю и^ тобо'ю” И$ рече е^мђ с^е нњсть с нами никого'же, ви'дњ б~ъ и^ по'слђхъ е^сть междђ мно'ю и^ тобо'ю”
|
Тепер укладімо союз я і ти, і це буде свідоцтвом між мною і тобою. [При цьому Яків сказав йому: ось, з нами немає нікого; дивися, Бог свідок між мною і тобою.]
|
|
45
|
45
|
|
И$ възе'м же камень і^а'ковъ поствї и& въ стол'пъ,
|
І взяв Яків камінь і поставив його пам’ятником.
|
|
46
|
46
|
|
рече же і^а'ков# бра'тїи свое'и, събери'те ка'менїе, и^ събра'ша каменїе и^ сътвори'ша моги'лђ, и^ ја^до'ша же т^ђ ё^ моги'лы” Реq же е^мђ лаваn моги'ла с^и послXђ междђ мно'ю и^ тобо'ю днsь,
|
І сказав Яків родичам своїм: наберіть каміння. Вони взяли каміння, і зробили пагорб, і їли [і пили] там на пагорбі. [І сказав йому Лаван: пагорб цей свідок сьогодні між мною і тобою.]
|
|
47
|
47
|
|
и^ прозва` лаваn моги'ла послђш'ная`, і^а'коv же прозва могила послXђ”
|
І назвав його Лаван: Ієгар-Сагадуфа; а Яків назвав його Галаадом.
|
|
48
|
48
|
|
Рече же лава'нъ къ і^а'ковђ, моги'ла с^и и^ стол'пъ, и^же поста'вилъ е^си межди` мною и^ тобо'ю, по'слђхъ е^сть моги'ла с^и, и^ по'слђх, и^ сто'лпъ с^и по'слђхъ” Сего ради прозва` моги'ла послђшная,
|
І сказав Лаван [Якову]: сьогодні цей пагорб [і пам’ятник, що я поставив,] між мною і тобою свідок. Тому і наречено йому ім’я: Галаад,
|
|
49
|
49
|
|
и^ видњ'нїе е^же рече да ви'дњ б~ъ межди мно'ю и^ тобо'ю” А/ще эTвр'ъжевњся дрђгъ эT д'рђга,
|
також: Мицпа, від того, що Лаван сказав: нехай наглядає Господь за мною і за тобою, коли ми розійдемося один від одного;
|
|
50
|
50
|
|
и^ а'ще съменши` дще'ри мои`, и^ пои'меши жоны` надъ дще'ри мои, ви'ждь нњсть никогоже с нама, ви'ди б~ъ и^ по'слђхъ е^сть междђ мно'ю и^ тобо'ю”
|
якщо ти будеш чинити лихе з дочками моїми, або якщо візьмеш дружин, крім дочок моїх, то, хоч немає людини між нами, [яка б бачила,] але дивись, Бог свідок між мною і між тобою.
|
|
51
|
51
|
|
И$ рече лава'нъ і^а'ковђ с^е моги'ла по'слђхъ и^ сто'лпъ с^и,
|
І сказав Лаван Якову: ось пагорб цей і ось пам’ятник, який я поставив між мною і тобою;
|
|
52
|
52
|
|
а%ще ё^бо а%зъ не минђ к тебњ, т^о и^ ты` не мини` къ мн^њ могилы сея`, и^ стлъпа` съ зло'бою,
|
цей пагорб свідок, і цей пам’ятник свідок, що ні я не перейду до тебе за цей пагорб, ні ти не перейдеш до мене за цей пагорб і за цей пам’ятник, для зла;
|
|
53
|
53
|
|
б~ъ а^враа'мль б~ъ нахо'ров# сђди` междђ на'ма, и^ кля'ся і^аковъ по боя'зни эTц~а свое^го і^саа'ка”
|
Бог Авраамів і Бог Нахорів нехай судить між нами, Бог батька їхнього. Яків поклявся страхом батька свого Ісаака.
|
|
54
|
54
|
|
И$ сътвори` требђ і^а'ковъ на горњ`. и възва бра'тїю свою ја^до'ша же и^ пиша. и^ спа'ша на горњ”
|
І заколов Яків жертву на горі і покликав родичів своїх їсти хліб; і вони їли хліб [і пили] і ночували на горі.
|
|
55
|
55
|
|
Въста'в же лаваn заё^тра, цњлова` сн~ы своя` и^ дще'ри своя` и^ блsвї я, и^ възвратися лава'н# эTи'де на мњсто свое”
|
І встав Лаван рано-вранці і поцілував онуків своїх і дочок своїх, і благословив їх. І пішов і повернувся Лаван у своє місце.
|
|
Глvа, л~в”
|
Глава 32
|
|
1
|
1
|
|
И$а'ковъ и^де на сво'и пђть, възрњвъ и^ ви'дњ полкы бж~їя вополъчи'шася, и^ срњто'ша а^гг~ли бж~їи”
|
А Яків пішов шляхом своїм. [І, глянувши, побачив ополчення Боже, що ополчилося]. І зустріли його ангели Божі.
|
|
2
|
2
|
|
Рече же і^а'ков# е^гда и& видњ плък# бж~їи с^и, и^ прозва` и^мя мњстђ томђ по'лкы”
|
Яків, побачивши їх, сказав: це ополчення Боже. І нарік ім’я місцю тому: Маханаїм.
|
|
3
|
3
|
|
Посла' же і^а'ковъ послы` преD собо'ю, къ і^са'вђ бра'тђ свое^мђ въ зе'млю си'ръ, въ село` е^до'мъ,
|
І послав Яків перед собою вісників до брата свого Ісава в землю Сеїр, в область Едом,
|
|
4
|
4
|
|
и^ заповњ'да иM гл~я” Тако рецњте гдsнђ мое^мђ і^са'вђ, тако гл~етъ ра'бъ твои і^а'ковъ, ё^ лава'на ѓ^битахъ и^ ё^меDлњхъ досе'лњ.
|
і наказав їм, промовивши: так скажіть добродію моєму Ісаву: ось що говорить раб твій Яків: я жив у Лавана і прожив донині;
|
|
5
|
5
|
|
быша м^и воло'ве и^ ѓ^слы`. і^ ѓ^вца рабы` и^ рабы'ня, и^ послаX повњ'дати гдsнђ мое^мђ і^савђ, даб^ы ѓ^брњ'лъ рабъ твои блгDть предъ тобо'ю”
|
і є в мене воли й осли і дрібна худоба, і раби й рабині; і я послав сповістити про себе добродія мого [Ісава], щоб придбати [рабу твоєму] благовоління перед очима твоїми.
|
|
6
|
6
|
|
И$ въз#врати'шася послы` къ і^а'ковђ гл~ще, ходихомъ къ братђ твое^мђ і^савђ. и^ самъ и^детъ противђ тебњ, и^ у~ мђжъ с нимъ”
|
І повернулися вісники до Якова і сказали: ми ходили до брата твого Ісава, він іде назустріч тобі, і з ним чотириста чоловік.
|
|
7
|
7
|
|
Оу^боя' же ся і^а'ковъ ѕњло, и^ въ недоё^мїи бысть, и^ разлђчи` че'лядь свою говя'да ѓ^вцы, и^ вельблю'ды на дв^а плъка”
|
Яків дуже злякався і схвилювався; і розділив людей, що були з ним, і худобу дрібну й велику і верблюдів на два стани.
|
|
8
|
8
|
|
И$ рече і^а'ковъ а^ще прїидетъ і^са'въ на е^ді'н# по'лкъ, і^ и^съсњчетъ и&. бђ'детъ вторыи по'лкъ въ спsнїи&”
|
І сказав [Яків]: якщо Ісав нападе на один стан і поб’є його, то другий стан може врятуватися.
|
|
9
|
9
|
|
Рече же і^а'ковъ б~ъ эTц~а мое^го а^враа'ма, и^ б~ъ эTц~а мое^го і^саа'ка и^ г~и бж~е е^же гл~авыи мн^њ, и^ди` въ зе'млю рожде'нїя твое^го и^ бл~га т^я сътворю,
|
І сказав Яків: Боже отця мого Авраама і Боже отця мого Ісаака, Господи [Боже], що сказав мені: повернися в землю твою, на батьківщину твою, і Я буду благодіяти тобі!
|
|
10
|
10
|
|
довлње^тъ ми эT всея' правды`, и^ эT всея` и^стины, ю%же сътвори` рабђ свое^мђ. Съ жезлоM бо симъ преи^дохъ і^ѓ^рданъ сїй, нн~њ же бњхъ въ дв^а по'лка,
|
Недостойний я всіх милостей і всіх благодіянь, що Ти створив рабу Твоєму, тому що я з посохом моїм перейшов цей Йордан, а тепер у мене два стани.
|
|
11
|
11
|
|
и^зба'ви мя эT рђкђ брата мое^го і^са'ва ја%ко бою'ся е^го, е^гда пришедъ ё^бие^тъ м^я, и^ мт~ри с чады”
|
Визволи мене від руки брата мого, від руки Ісава, тому що я боюся його, щоб він, прийшовши, не убив мене [і] матері з дітьми.
|
|
12
|
12
|
|
А$ т^ы рече до'брњ бл~га тя сътворю`, и^ поставлю сњмя твое` ја^ко пњсо'къ морскїи и^же ся не и^зо'чтетъ эT мно'жества.
|
Ти сказав: Я буду благодіяти тобі і зроблю нащадків твоїх, як пісок морський, якого не порахувати від безлічі.
|
|
13
|
13
|
|
И$ спа т^ђ тои` нощи, и^ вз^я даръ эT него'же и^мый в рђцњ сво'и, и^ посла і^савђ братђ свое^мђ,
|
І ночував там Яків у ту ніч. І взяв з того, що у нього було, [і послав] у подарунок Ісаву, братові своєму:
|
|
14
|
14
|
|
ко'зъ, с~, и^ ко'зловъ, к~, ѓ^ве'цъ, с~, и^ ѓ^венъ, к~,
|
двісті кіз, двадцять козлів, двісті овець, двадцять баранів,
|
|
15
|
15
|
|
вельблю'довъ дойныхъ со жребяты и^хъ, л~, воло'въ, м~. бы'къ, і~ и^ ѓ^слицъ, к~, жребе'цъ и^хъ, і~, и^ и^ дасть
|
тридцять верблюдиць дійних з верблюжатами їх, сорок корів, десять волів, двадцять ослиць, десять ослів.
|
|
16
|
16
|
|
и& в рђцњ рабо'мъ свои^мъ кое^ждо стадо кромњ” И$ рече рабо'мъ свои^мъ и^дњте предо мно'ю и^ межда сътвори'те междђ` ста'домъ, и^ стадомъ”
|
І дав у руки рабам своїм кожне стадо окремо і сказав рабам своїм: підіть переді мною і залишайте відстань від стада до стада.
|
|
17
|
17
|
|
И$ запо'вњда старњ'ишемђ гл~я, а^ще ли т^я братъ мо'и сря'щетъ, и^ а^ще въпрошаеT т^я гл~я. чи'и е^си, и^л^и камо и'деши, и^ чїе` с^е и^же предъ тобо'ю и^детъ, рцы
|
І наказав першому, сказавши: коли брат мій Ісав зустрінеться тобі і запитає тебе, говорячи: чий ти? і куди йдеш? і чиє це стадо [йде] перед тобою?
|
|
18
|
18
|
|
е^мђ раба` твое^го і^а'кова да'ръ, посла` гдsнђ свое^мђ і^са'вђ, и^ с^е самъ за нами и^детъ”
|
то скажи: раба твого Якова; це подарунок, посланий господарю моєму Ісаву; ось, і сам він за нами [йде].
|
|
19
|
19
|
|
И$ заповњ'да пр'ъвомђ второ'мђ и^ тре'тїемђ и^ всњмъ пред#и^дђщимъ и^ заднимъ. И$ рече по семђ` словеси` гл~ете і^савђ, е^гда дости'жеT в^ы
|
Те саме [що першому] наказав він і другому, і третьому, і всім, які йшли за стадами, говорячи: так скажіть Ісаву, коли зустрінете його;
|
|
20
|
20
|
|
гл~ите, се^ рабъ твои і^а'ковъ и^детъ за на'ми, вњща ё^бо ё^крощђ` лице е^го, да'ромъ мои^мъ, преDи^дђщиM е^го и^ по сеM ё^зрю лице е^го и^ да прїиметъ лице мое` лице е^го”
|
і скажіть: ось, і раб твій Яків [іде] за нами. Бо він сказав сам у собі: умилостивлю його дарами, що йдуть переді мною, і потім побачу лице його; можливо, і прийме мене.
|
|
21
|
21
|
|
И$ преDи^дя'ше даръ преD ни'мъ са'м же лежа тои` нощи въ полцњ”
|
І пішли дари перед ним, а він у ту ніч ночував у стані.
|
|
22
|
22
|
|
Въста'в же то'и` нощи поя` ѓ^б^њ женњ свои`. и^ ѓ^б^њ рабы'ни. и^ ѓ^ а~і, сн~въ свои^хъ, и^ преи'де бро'дъ
|
І встав у ту ніч, і, взявши двох дружин своїх і двох рабинь своїх, і одинадцять синів своїх, перейшов через Іавок убрід;
|
|
23
|
23
|
|
я^во'џъ, и^ пои'мъ я& минђ` водоте'чь, и^ преведе` вс^е свое`”
|
і, взявши їх, перевів через потік, і перевів усе, що в нього було.
|
|
24
|
24
|
|
ѓ^ста же і^а'ковъ е^ді'нъ, и^ боря'шеся с ниM мђжъ до ё^трїя”
|
І залишився Яків один. І боровся Хтось з ним до появи зорі;
|
|
25
|
25
|
|
Ви'дњв же ја%ко не мо'жетъ противђ е^мђ, и^ приня'ся въ стъгна е^го. и^ ё^те'рпе пресњча стъгна і^а'ковля`, е^гда` боря'шеся с нимъ”
|
і, побачивши, що не подолає його, торкнувся суглоба стегна його і пошкодив суглоб стегна у Якова, коли він боровся з Ним.
|
|
26
|
26
|
|
Рече же е^мђ пђсти` м^я възы'де б^о свњтъ, се'й же рече не пђщђ` тебе, а%ще не блsви'ши мене
|
І сказав [йому]: відпусти Мене, бо зійшла зоря. Яків сказав: не відпущу Тебе, доки не благословиш мене.
|
|
27
|
27
|
|
и^ рече е^мђ ка'коти и%мя е^сть, се'й же рече і^а'ковъ”
|
І сказав: як ім’я твоє? Він сказав: Яків.
|
|
28
|
28
|
|
Рече же е^мђ николи'же не прозове'тся и%мя твое` і^а'ковъ, н^о і^ил~ь бђ'детъ и%мя твое`, понеже ё^крњпи'ся съ бг~омъ, и^ съ чл~кы же си'ленъ бђ'деши”
|
І сказав [йому]: відтепер ім’я твоє буде не Яків, а Ізраїль, тому що ти боровся з Богом, і людей перемагати будеш.
|
|
29
|
29
|
|
Въпроша'ше же і^а'ковъ и^ рече, повњ'ждь ми и%мя твое`, и^ реq въскђ'ю въпраша'еши и%мени мое^го. чю'дно б^о е^сть” И$ блsви е^гот^ђ,
|
Запитав і Яків, говорячи: скажи [мені] ім’я Твоє. І Він сказав: навіщо ти запитуєш про ім’я Моє? [воно дивне.] І благословив його там.
|
|
30
|
30
|
|
и^ прозва і^а'ковъ и%мя мњстђ томђ` ѓ^бразъ бж~їи” Ви'дњхъ б^о б~а лицеM къ лицђ`, и^ сп~се' ми ся дш~а моа`. и^
|
І нарік Яків ім’я місцю тому: Пенуел; тому бо, говорив він, я бачив Бога лицем до лиця, і збереглася душа моя.
|
|
31
|
31
|
|
възы'иде сл~нце е^гда` эTи'де ѓ%браZ бж~їи” Се'й же похрама стъгномъ свои^мъ
|
І зійшло сонце, коли він проходив Пенуел; і кульгав він на стегно своє.
|
|
32
|
32
|
|
сего` ради не и%мђть ја^сти сн~ве і^и~левы жилы, ја%коже ё^тръпњ` въ пресњченїи& стъгна е^го и^ до дн~ешнего дн~и, того` ради и^же пресњче'ны жилы стегна е^го, и^ ё^терпњ”
|
Тому і донині сини Ізраїлеві не їдять жил, що на суглобі стегна, тому що Той, Хто боровся, торкнувся жили на суглобі стегна Якова.
|
|
Глvа, л~г”
|
Глава 33
|
|
1
|
1
|
|
И$ възрњвъ і^а'ковъ, ви'дњ и^ с^е і^са'въ братъ е^го и^ды'и и^ у~, мђжъ съ нимъ” И$ разлђчи` і^а'ковъ дњти, ли'и и^ рахи'ль и^ дв^ђ рабы'нь,
|
Глянув Яків і побачив, і ось, іде Ісав, [брат його,] і з ним чотириста чоловік. І розділив [Яків] дітей Лії, Рахилі і двох служниць.
|
|
2
|
2
|
|
и^ поста'ви ѓ^б^њ рабы'ни и^ сн~ы ею` въ пр'ъвыя`” Лию' же и^ дњти ея` пони'же, рахи'ль же і^ и^ѓ'сифа съзади`.
|
І поставив [двох] служниць і дітей їхніх попереду, Лію і дітей її за ними, а Рахиль і Йосифа позаду.
|
|
3
|
3
|
|
сам же и^зыде пр'ъвње преD ни'ми и^ поклони'ся до земля` седмижды, до'ндеже приближи'ся къ бра'тђ свое^мђ”
|
А сам пішов перед ними і поклонився до землі сім разів, підходячи до брата свого.
|
|
4
|
4
|
|
И$ прїиде і^са'въ въскорњ проти'вђ е^мђ, и^ ѓ^бъи^мъ цњлова' и, и^ припаде` къ вы'и е^го. и^ пла'кастася ѓ%ба”
|
І побіг Ісав до нього назустріч і обійняв його, й упав на шию його і цілував його, і плакали [обидва].
|
|
5
|
5
|
|
Възрњв# же ви'дњ жены` и^ дњти, и^ рече чт^о с^и сђть. се'й же рече дњти и%миже поми'лова б~ъ раба` твое^го”
|
І глянув [Ісав] і побачив дружин і дітей і сказав: хто це у тебе? Яків сказав: діти, яких Бог дарував рабу твоєму.
|
|
6
|
6
|
|
И$ пристђпи'ста же рабы'ни и^ дњти ея`, и^ поколони'шася.
|
І підійшли служниці і діти їхні й поклонилися;
|
|
7
|
7
|
|
пристђпи y лїя` и^ дњти ея`, и^ поклони'шася. посе'м же пристђпи` рахи'ль і^ и^ѓ'сифъ, и^ поклони'стася”
|
підійшли і Лія та діти її і поклонилися; в кінці підійшли Йосиф і Рахиль і поклонились.
|
|
8
|
8
|
|
И рече чт^о с^е сђт'ь по'лцы с^и вс^и ја%же срњтоX, се'й же реq да ѓ^бря'щеT рабъ твои блгDть преD тобо'ю гдsне”
|
І сказав Ісав: для чого у тебе така кількість, яку я зустрів? І сказав Яків: щоб [рабу твоєму] придбати благовоління в очах господаря мого.
|
|
9
|
9
|
|
Рече же е^мђ і^са'въ довлњ'ет# ми брате. ты же твое` собњ съдержи`”
|
Ісав сказав: у мене багато, брате мій; нехай буде твоє у тебе.
|
|
10
|
10
|
|
И$ рече і^а'ковъ, а^ще ѓ^брњто'хъ бл~годать преD тобо'ю, прїими` даръ эT рђкђ мое'ю, сего` ради ви'дXњ лице твое, ја%коже ви'дитъ кт^о лице` бж~їе, покажи м^и любо'въ. и^
|
Яків сказав: ні, якщо я придбав благовоління в очах твоїх, прийми дар мій від руки моєї, тому що я побачив лице твоє, наче хто побачив лице Боже, і ти був доброзичливим до мене;
|
|
11
|
11
|
|
прїи'ми блsве'нїе мое` е^же принесо'хъ т^и, ја^коже поми'лова мя б~ъ, и%мамъ вс^е. и^ принђди` е^го и^ взя`”
|
прийми благословення моє, яке я приніс тобі, тому що Бог дарував мені, і є у мене все. І ублагав його, і той узяв
|
|
12
|
12
|
|
И$ рече въста'вше по'идемъ попростђ.
|
і сказав: піднімемося і підемо; і я піду перед тобою.
|
|
13
|
13
|
|
и^ рече і^а'ковъ господи'не вњ'си, ја%ко дњти мои` ю%ны, ѓ^вца же и^ говя'да и^стомлены`, а%ще ё^бо поженђ я' е^ді'нъ дн~ь, и^ли дв^а и^змреть весь ско'тъ”
|
Яків сказав йому: господар мій знає, що діти ніжні, а дрібна і велика худоба у мене дійна: якщо погнати її один день, то помре вся худоба;
|
|
14
|
14
|
|
Преди т^ы пои^ди гдsне мой преD рабомъ свои^мъ, а^зъ ё^бо крњпњю на пђти`, по поможе'нїю го'да мое^го и^же прњдо мно'ю. и^ ја%ко да возмо'гђт# и^ти дњти мои`, до'ндеже прїидђ къ гдsнђ мое^мђ въ сїи'ръ”
|
нехай господар мій піде попереду раба свого, а я піду повільно, як піде худоба, що переді мною, і як підуть діти, і прийду до господаря мого у Сеїр.
|
|
15
|
15
|
|
И$ рече і^са'въ ѓ^ста`влю л^и эT мQђ с тобо'ю и^же съ мно'ю сђть. се'й же реq въскђю с^е довлње`тъ ми ја^ко ѓ^брњтоX блгDть предъ тобо'ю гдsне”
|
Ісав сказав: залишу я з тобою кілька людей, які при мені. Яків сказав: до чого це? тільки б мені придбати благовоління в очах господаря мого!
|
|
16
|
16
|
|
Възврати' же ся і^са'въ в то'мъ дн~и свои^мъ пђтемъ в сїи'ръ,
|
І повернувся Ісав того ж дня шляхом своїм у Сеїр.
|
|
17
|
17
|
|
і^а'ковъ же прїи'де въ сохо'тъ, и^ поста'ви себњ хра'минђ и^ разби` кђщђ скотђ`, и^ нарече и%мя мњстђ томђ сохо'тъ, с^ирњчъ станы`”
|
А Яків рушив у Сокхоф, і побудував собі дім, і для худоби своєї зробив курені. Тому він нарік ім’я місцю: Сокхоф.
|
|
18
|
18
|
|
Прїиде же і^а'ковъ въ сали'мъ граD сикемъскъ и^же е^сть въ земли` ханаа'ньстњи, е^гда` прїиде эT междорњ'чїя сљ=рьска, и^ ста преD лицемъ, града
|
Яків, повернувшись з Месопотамії, благополучно прийшов до міста Сихема, що в землі Ханаанській, і розташувався перед містом.
|
|
19
|
19
|
|
и^ кђпи` часть села`, въ не'мже постави храM сво'и т^ђ эT е^м#мо'ра эTц~а сљ=хемля стомъ ѓ^венъ.
|
І купив частину поля, на якому розкинув намет свій, у синів Еммора, батька Сихемового, за сто монет.
|
|
20
|
20
|
|
и^ поста'ви т^ђ ѓ^лта'рь, и^ помоли б~а і^ил~ева”
|
І поставив там жертовник, і призвав ім’я Господа Бога Ізраїлевого.
|
|
Глvа, л~д”
|
Глава 34
|
|
1
|
1
|
|
И$зыде же ди'на дщи` ли'ина, ю%же роди і^а'ковђ, познати дщери ѓ^быта'телеи”
|
Діна, дочка Лії, яку вона народила Якову, вийшла подивитися на дочок землі тієї.
|
|
2
|
2
|
|
Ви'дњв# же ю сихе'мъ сн~ъ е^м#мо'ровъ. Хоръреѓ'съ, кн~ѕь тоя` земля`, и^ пои'мъ ю& бысть с не'ю и^ смирї
|
І побачив її Сихем, син Еммора евеянина, князя землі тієї, і взяв її, і спав з нею, і вчинив над нею насильство.
|
|
3
|
3
|
|
ея`. и^ възлюби` дш~ђ ді'нинђ, дще'ръ і^а'ковлю`, и^ възлюби` дв~цђ и^ гл~и къ не'и по мысли` дв~ца”
|
І приліпилася душа його до Діни, дочки Якова, і він полюбив дівчину і говорив до серця дівочого.
|
|
4
|
4
|
|
Рече же сихе'мъ сн~ъ е^м#мо'ровъ эTц~ђ свое^мђ гл~я, пои^ми` м^и ѓ^трокови'цђ сїю` въ женђ`”
|
І сказав Сихем Еммору, батькові своєму, говорячи: візьми мені цю дівчину за дружину.
|
|
5
|
5
|
|
І$а'ков же слышав# ја%ко ѓ^сквеrни` ди'нђ дще'ръ е^го сн~ъ е^м#мо'ровъ, сн~ове же е^го бя'хђ съ ско'ты на' поли, премолча'в же і^а'ковъ до'ндеже прїидTђ сі'и”
|
Яків чув, що [син Емморів] збезчестив Діну, дочку його, але оскільки сини його були з худобою його в полі, то Яків мовчав, поки не прийшли вони.
|
|
6
|
6
|
|
И$зы'де же самъ е^м#мо'ръ эTц~ъ сихе'мль къ і^а'ковђ гл~ати к немђ`”
|
І вийшов Еммор, батько Сихемів, до Якова, поговорити з ним.
|
|
7
|
7
|
|
Сн~ове же і^а'ковли прїидоша с по'ля, и^ ја%коже слы'шаше смђти'шася мђжи, и^ жа'лостно преD ними бысть ѕњло ја%ко не лњ'по сътвори і^ил~ю бы'вши съ дще'рїю і^а'ковлею`, и^ не бђ'детъ сице”
|
Сини ж Якова прийшли з поля, і коли почули, то засмутилися мужі ті й запалали гнівом, тому що безчестя зробив він Ізраїлю, переспавши з дочкою Якова, а так не можна робити.
|
|
8
|
8
|
|
Рече же и^мъ е^м#мо'ръ гл~я сихеM сн~ъ мои и^збра` дш~и сво'еи дще'ръ вашђ, дади'те ё^бо ю& въ женђ е^мђ,
|
Еммор став говорити їм, і сказав: Сихем, син мій, приліпився душею до дочки вашої; дайте ж її за дружину йому;
|
|
9
|
9
|
|
и^ сва'титеся с нами. дще'ри ваша дадите сн~омъ на'шимъ, и^ дще'ри наша пои'мите сн~овомъ свои^мъ.
|
порідніться з нами; віддавайте за нас дочок ваших, а наших дочок беріть собі [за синів ваших];
|
|
10
|
10
|
|
и^ ё^ насъ ё^сели'теся, и^ земля` простра'нна преD вами, ё^селитеся, и^ притяжите на не'и, и^ въздњ'лаите на ней” Сихе'мъ
|
і живіть з нами; земля ця [простора] перед вами, живіть і промишляйте на ній і здобувайте її у володіння.
|
|
11
|
11
|
|
же рече эTц~ђ ея`, и^ братїи ея` гл~я, да ѓ^бря'щђ блгDть преD вами. и^ е^же а^ще речете дадиM.
|
Сихем же сказав батьку її і братам її: тільки б мені знайти благовоління в очах ваших, я дам, що тільки скажете мені;
|
|
12
|
12
|
|
ё^множи'те вњино ѕњло, и^ дади'мъ вам. ја%коже речете, дади'те же ми ѓ^троковицђ сїю` въ женђ`”
|
призначте найбільше віно й дарунки; я дам, що не скажете мені, тільки віддайте мені дівчину за дружину.
|
|
13
|
13
|
|
эTвњщаша сн~ве і^а'ковли сихе'мђ, и^ е^м#мо'рђ эTц~ђ е^го, на лђка'в#ствњ, и^ гл~аша к нимъ ја^ко ѓ^скверъни` ди'нђ сестрђ и^хъ”
|
І відповіли сини Якова Сихему та Еммору, батькові його, з лукавством; а говорили так тому, що він збезчестив Діну, сестру їхню;
|
|
14
|
14
|
|
Рекоста' же и^мъ симеѓ'нъ и^ левїи брата ди'нина сн~ове лі'и. не възмо'жеM сътвори'ти словеси` сего, дати сестрђ свою чл~кђ и^же и%мать коне'чнђ плоть неѓ^брњза'ннђ, е^сть ё^бо ё^кори'зна намъ”
|
і сказали їм [Симеон і Левій, брати Діни, сини Ліїні]: не можемо цього зробити, віддати сестру нашу за чоловіка, який необрізаний, тому що це безчесно для нас;
|
|
15
|
15
|
|
Си'мъ сподобимся къ вамъ, и^ всели'мся ё^ ваs, а%ще бђ'дете ја%ко и^ м^ы, вънегда` ѓ^брњжете ве'сь мђжескїи полъ,
|
тільки за тієї умови ми погодимося з вами [й оселимося у вас], якщо ви будете як ми, щоб і у вас уся чоловіча стать була обрізана;
|
|
16
|
16
|
|
и^ да'мы дщери наша вамъ. и^ эT дще'рїи нашихъ по'имемъ себњ жены`, и^ ё^сели'мся ё^ васъ и^ бђ'демъ ја%ко е^ді'нъ роD,
|
і будемо віддавати за вас дочок наших і брати за себе ваших дочок, і будемо жити з вами, і складемо один народ;
|
|
17
|
17
|
|
а^ще л^и не послђша^ете насъ, и^ не ѓ^брњ'жетеся, пои'мъше дщери своя` эTи^демъ”
|
а якщо не послухаєтеся нас у тому, щоб обрізатися, то ми візьмемо дочку нашу і відійдемо.
|
|
18
|
18
|
|
И$ ё^годи'ша словеса` с^и преD е^м#мо'ромъ, и^ преD сихе'момъ сн~омъ е^го,
|
І сподобалися слова ці Еммору і Сихему, сину Еммора.
|
|
19
|
19
|
|
и^ не премеDли ю%ноша, сътвори'ти словеси` сего, любля'ше б^о дще'ръ і^а'ковлю`. се'й же бяше сла'в#нње всњхъ, и^же в домђ` эTц~а е^го”
|
Юнак не барився зробити це, тому що любив дочку Якова. А його більше за всіх поважали в домі батька його.
|
|
20
|
20
|
|
Прїидоста же е^м#мо'ръ и^ сихе'мъ сн~ъ е^го, преD врата града и^хъ, и^ гл~аста къ мђжеM гра'да свое^го рекђщи`”
|
І прийшли Еммор і Сихем, син його, до воріт міста свого, і стали говорити жителям міста свого і сказали:
|
|
21
|
21
|
|
Чл~ци с^и ми'рни сђть, съ на'ми да ся ё^селятъ на земли`, и^ да въстяжаT на неи, земля же простра'нна преD ними” И$ дще'рї ихъ да по'ймемъ. дщери же наша дади'мъ и^мъ.
|
ці люди мирні з нами; нехай вони селяться на землі і промишляють на ній; земля ж ось простора перед ними. Станемо брати дочок їхніх собі за дружин і наших дочок віддавати за них.
|
|
22
|
22
|
|
то'чїю сиM да сподобятся чл~ци с^и. жи'ти с нами е^же быти людемъ е^ді'нњм# ѓ^брњзанїемъ наs, всего` мђж'еска полђ, ја%коже с^и сђть ѓ%брњ'зани,
|
Тільки за тієї умови ці люди погоджуються жити з нами і бути одним народом, щоб і в нас обрізана була вся чоловіча стать, як вони обрізані.
|
|
23
|
23
|
|
и^ скоти и^хъ, і^ и^мњ'нїе и^хъ, не на'ше ли бђдетъ” Точїю симъ сподо'бимся иM и^ вселя'тся с нами”
|
Чи не для нас отари їх, і маєтки їх, і вся худоба їх? Тільки [у тому] погодимося з ними, і будуть жити з нами.
|
|
24
|
24
|
|
Послђ'шаше же е^м#мо'ра и^ сихе'ма сн~а е^го, и^ вс^и и^сходя'щїи и^з вра'тъ града иX” И$ ѓ^брњзаша плоть коне'чнђю и^хъ, всего` мђжеска полђ”
|
І послухалися Еммора і Сихема, сина його, всі, хто виходив з воріт міста його: і була обрізана вся чоловіча стать, — усі, що виходили з воріт міста його.
|
|
25
|
25
|
|
Бысть же въ тре'тїи дн~ь, е^гда` бњхђ в боле'зни, и^ взя'ста сн~а дв^а і^аковля` симеѓ%нъ, и^ левїи, бра'тїа ди'ны. ко'ждо сво'и меq. и^ въшеDша въ' градъ безъ събла'зна, и съсњко'ста весь мђжескъ полъ,
|
На третій день, коли вони хворіли, два сини Якова, Симеон і Левій, брати Діни, взяли кожен свій меч, і сміливо напали на місто, й умертвили всю чоловічу стать;
|
|
26
|
26
|
|
е^м#мо'ра же и^ сихе'ма сн~а е^го ё^сњ'кнђста ѓ^стрїемъ ѓ^рђжїя`, и^ поя'ста ди'нђ эT до'мђ сихе'мля і^ и^зыидо'ста”
|
і самого Еммора і Сихема, сина його, убили мечем; і взяли Діну з дому Сихемового і вийшли.
|
|
27
|
27
|
|
Сн~ове же і^а'ковли въшеDше въ мр~твеца разгра'биша граD въ немже ѓ^сквръни'ша ди'нђ сестрђ и^хъ
|
Сини Якова прийшли до убитих і розграбували місто за те, що збезчестили [Діну] сестру їхню.
|
|
28
|
28
|
|
ѓ%вца и^ гов'яда и^хъ, и^ ѓ^слы`. и^ вс^е и^же въ градњ и^ вс^е е^же на поли взяша. и^ вс^е съпря'танїе и^хъ,
|
Вони взяли дрібну і велику худобу їх, і ослів їх, і все, що було в місті, і що було в полі;
|
|
29
|
29
|
|
и^ вс^я сосђ'ды и^хъ, и^ же'ны и^хъ плњни'ша, и^ разгра'биша, вс^е е^же б^њ въ градњ, и^ е^же б^њ в домњхъ”
|
і все багатство їх, і всіх дітей їх, і дружин їх взяли в полон, і розграбували усе, що було в [місті, й усе, що було в] домах.
|
|
30
|
30
|
|
Рече же і^а'ковъ къ симеѓ'нђ и^ левїи`, не'навистна м^я сътвори'сте, ја%ко злђ` мн^њ. быти всњмъ живђ'щимъ на земли` въ хананеи` и^ въ фе'резе'и” Мене же е^сть мало число'мъ. и^ събра'вшеся погђбяT м^я. и^ поги'бнђ а%зъ и^ до'мъ мои`.
|
І сказав Яків Симеону і Левію: ви обурили мене, зробивши мене ненависним для [усіх] жителів цієї землі, для хананеїв і ферезеїв. У мене людей мало; зберуться проти мене, подолають мене, і знищений буду я і дім мій.
|
|
31
|
31
|
|
ѓ^ни' же рекоша, то л^и ја^ко блђ'дницђ и%мђт# сестрђ на'шђ”
|
Вони ж сказали: а хіба можна чинити з сестрою нашою, як з блудницею!
|
|
Глvа, л~е”
|
Глава 35
|
|
1
|
1
|
|
Рече і^а'ковђ б~ъ, въста'въ и^зыиди в мњсто веџїи'лево живи т^ђ, сътвори же ѓ^лъта'рь бг~ђ. ја^влъшемђся тебњ, е^гда` бњжа` эT лица бра'та свое^го і^са'ва”
|
Бог сказав Якову: встань, піди у Вефиль і живи там, і зроби там жертовник Богу, Який явився тобі, коли ти тікав від лиця Ісава, брата твого.
|
|
2
|
2
|
|
Рече же і^а'коv до'мђ свое^мђ, и^ всњмъ и^же с ни'мъ, повр'ъзњте в^ы богы чюжда'я, и^же с ва'ми, и^ эT срњды` иX ѓ^чисти'теся, І$ и^змњни'те ризы своя`.
|
І сказав Яків дому своєму і всім, хто був з ним: киньте богів чужих, що знаходяться у вас, і очистіться, і перемініть одяг ваш;
|
|
3
|
3
|
|
и^ въста'въше и^дњте въ веџе'иль, да сотвориM т^ђ ѓ^лта'рь бг~ђ, и^же послђш'а мене` въ дн~ь скръбњ'нїа мое^го, и^же б^њ со мно'ю, и^ снабдњ м^я на пђти` воньже ходих#”
|
встанемо і підемо у Вефиль; там влаштую я жертовник Богу, Який почув мене в день біди моєї і був зі мною [й оберігав мене] в путі, якою я ходив.
|
|
4
|
4
|
|
И$ въда'ша і^а'ковђ богы чюждая, и^же бя'хђ въ рђкђ и^хъ, и^ ё^серя'зи ё^ше'съ и^хъ” и^ съкры я&, і^а'ковъ поD дђбомъ, и^же въ сике'мъ, и^ погђбї я& до дн~ешняго дн~е”
|
І віддали Якову всіх богів чужих, що були в руках їх, і серги, що були у вухах їхніх, і закопав їх Яків під дубом, який поблизу Сихема. [І залишив їх невідомими навіть до нинішнього дня.]
|
|
5
|
5
|
|
И$ въздви'жеся і^и~ль эT сике'ма, и^ бысть страхъ бж~їи на гра'дњхъ, и^же ѓ^кресть ихъ, и^ не гна'шася въ слDњ сн~овъ і^и~левъ”
|
І вирушили вони [від Сихема]. І був жах Божий на навколишніх містах, і не переслідували синів Яковових.
|
|
6
|
6
|
|
Прїиде же і^а'ковъ в лю'зђ ја%же е^сть в земли` ханаа'ньстњи`, ја%же е^сть самъ веџе'иль, и^ вс^я че'лядь ја%же бяхђ с нимъ”
|
І прийшов Яків у Луз, що в землі Ханаанській, тобто у Вефиль, сам і всі люди, що були з ним,
|
|
7
|
7
|
|
И$ създа` т^ђ ѓ^лта'рь, и^ прозва` и%мя мњстђ томђ виџе'ль, тђ б^о ся е^мђ ја%ви` б~ъ, е^гда` бњжа` эT лица бра'та свое^го і^са'ва”
|
і влаштував там жертовник, і назвав це місце: Ел-Вефиль, бо тут явився йому Бог, коли він тікав від лиця [Ісава] брата свого.
|
|
8
|
8
|
|
Оу^мре же дево'ра дои'лица реве'чина, и^ погребо'ша ю&, ниже веџеиля, поD дђбомъ и^ прозва` и%мя е^мђ дђбъ пла'ченъ”
|
І померла Девора, годувальниця Ревеккина, і поховали її нижче Вефиля під дубом, який і назвав Яків дубом плачу.
|
|
9
|
9
|
|
ЈА/ви' же ся г~ь і^а'ковђ, и^ е^ще сђщђ в лю'зњ, е^гда` прїиде эT междорњчїа сљ=рска, и^ блsви е^мђ б~ъ”
|
І явився Бог Якову [в Лузі] після повернення його з Месопотамії, і благословив його,
|
|
10
|
10
|
|
Рече же е^мђ б~ъ и%мя тебњ не прозовется і^а'ковъ, н^о і^и~ль бђдет# и%мя тебњ, и^ възва` и%мя е^мђ і^ил~ь
|
і сказав йому Бог: ім’я твоє Яків; відтепер ти не будеш називатися Яковом, але буде ім’я твоє: Ізраїль. І нарік йому ім’я: Ізраїль.
|
|
11
|
11
|
|
И$ рече е^мђ б~ъ, а^зъ е^смь б~ъ твой расти` и^ мно'жися, ја%зы'цы б^о мно'ѕи бђдђтъ эT тебе`, и^ цр~и эT чре'слъ твои^хъ и^зы'дђтъ.
|
І сказав йому Бог: Я Бог Всемогутній; плодись й розмножуйся; народ і безліч народів буде від тебе, і царі народяться із лона твого;
|
|
12
|
12
|
|
и^ землю` ю^же дахъ а^враа'мђ, і^ и^саа'кђ, тебњ даю', и^ сњмени твое^мђ, потебњ` дамъ землю сїю` въ роd ихъ”
|
землю, яку Я дав Аврааму й Ісааку, Я дам тобі, і нащадкам твоїм після тебе дам землю цю.
|
|
13
|
13
|
|
Възы'де же б~ъ эT мњ'ста и^дњже гл~а съ нимъ,
|
І відійшов від нього Бог з місця, на якому говорив йому.
|
|
14
|
14
|
|
и^ поста'ви і^а'ковъ стол'пъ на мњстњ и^дњже с ниM гл~а стол'пъ ка'менный, и^ жря'хђ на немъ же'ртвы, ѓ^блїя вино'мъ и^ е^леѓ'мъ,
|
І поставив Яків пам’ятник на місці, на якому говорив йому [Бог], пам’ятник кам’яний, і злив на нього узливання, і злив на нього єлей;
|
|
15
|
15
|
|
и^ прозва` і^а'ков# и%мя мњ'стђ то'мђ, и^дњже гл~а б~ъ с нимъ виџе'ль”
|
і нарік Яків ім’я місцю, на якому Бог говорив йому: Вефиль.
|
|
16
|
16
|
|
Въста'в же і^а'ковъ эT виџе'иля, и^ постави кђщђ свою` недале'че сто'лпа гаде'ръ” И$ бысть е^гда приближи'ся хара'џњи преити` до земли` е^фра'џа. роди' же рахи'ль, и^ възбњднова` роDствомъ”
|
І вирушили з Вефиля. [І розкинув він намет свій за вежею Гадер.] І коли ще залишалася деяка відстань землі до Ефрафи, Рахиль народила, і пологи її були тяжкими.
|
|
17
|
17
|
|
И$ бысть е^гда болњзнено е'й роди'ти, рече е'й ба'ба не боися се б^отебњ е^сть сн~ъ”
|
Коли ж вона страждала в пологах, повитуха сказала їй: не бійся, бо і це тобі син.
|
|
18
|
18
|
|
Быстьy е^гда` ѓ^ставляше свою` дш~ђ, ё^мираше б^о, и^ прозва и%мя е^мђ сн~ъ болњзни мо ея. эTц~ъ же прозва и& венья^ми'нъ”
|
І коли виходила з неї душа, бо вона вмирала, то нарекла йому ім’я: Беноні. Але батько його назвав його Веніаміном.
|
|
19
|
19
|
|
Оу^мре' же рахи'ль. и^ погребо'ша ю` на пђти` е^фраты. сїи еs вифлеѓ'мъ,
|
І вмерла Рахиль, і похована була по дорозі у Ефрафу, тобто Вифлеєм.
|
|
20
|
20
|
|
и^ постави і^а'коv стоlпъ на' гробњ е'й си'и е^сть столпъ гро'ба рахи'лина и^ до сего` дн~е.
|
Яків поставив над гробом її пам’ятник. Це надгробний пам’ятник Рахилі до цього дня.
|
|
21
|
21
|
|
и^зы'де же эTтђдђ і^ил~ь. постави кђщ'и за столпо'мъ гаде'ръ”
|
І вирушив [звідти] Ізраїль і розкинув намет свій за вежею Гадер.
|
|
22
|
22
|
|
И$ бысть е^гда ё^сели'ся і^ил~ь в земли` то'и, шеD рђвимъ и^ спа` съ ва'ллою`, зало'жницею эTц~а свое^го, слы'ша же і^ил~ь зл^њ ја^ви'ся преD ниM” Бњша же
|
Під час перебування Ізраїля в тій країні, Рувим пішов і переспав з Валлою, наложницею батька свого [Якова]. І почув Ізраїль [і прийняв це зі смутком]. Синів же в Якова було дванадцять.
|
|
23
|
23
|
|
сн~ове і^а'ковли, в~і, сн~ове ли'и рђви'мъ пръвене'цъ і^а'ковль, симеѓ'нъ, левїи. і^ё^да, и^сиха'ръ заё^лонъ.
|
Сини Лії: первісток Якова Рувим, після нього Симеон, Левій, Іуда, Іссахар і Завулон.
|
|
24
|
24
|
|
Сн~ове же рахи'ли, и^ѓ'сифъ, и^ венїами'нъ.
|
Сини Рахилі: Йосиф і Веніамін.
|
|
25
|
25
|
|
сн~ове вал#лии^ны рабы` рахи'ля да'нъ и^ неџали'м
|
Сини Валли, служниці Рахилиної: Дан і Неффалим.
|
|
26
|
26
|
|
сн~ове же зе'лџы рабы` ли'ины га'дъ, и^ а^си'ръ” Си^ сђть сн~ове і^а'ковли е^же быша е^мђ в междорњ'чїи сљ=рьстњи”
|
Сини Зелфи, служниці Ліїної: Гад і Асир. Ці сини Якова, які народилися йому в Месопотамії.
|
|
27
|
27
|
|
Прїиде же і^а'ковъ къ і^саа'кђ эTц~ђ свое^мђ, и^ е^ще жи'вђ сђщђ е^мђ въ мамврїи, въ градњ по'льноM, и^ с^и е^сть хе'вро'нъ, въ земли`, ханаа'нъстњи. и^дњже ѓ^бита а^враамъ і^ и^саа'къ”
|
І прийшов Яків до Ісаака, батька свого, [бо він був ще живий,] у Мамре, у Кириаф-Арбу, тобто Хеврон [у землі Ханаанській,] де подорожували Авраам та Ісаак.
|
|
28
|
28
|
|
Быша же дн~їе і^сааковы, ја%же житъ, р~п, лњтъ,
|
І було днів [життя] Ісаакового сто вісімдесят років.
|
|
29
|
29
|
|
и^ сконча'въ ё^мре`. и^ приложи'ся къ рожде'нїю свое^мђ, старецъ испоlнъ дн~їи. и^ погребо'ста и& ісавъ і^ и^а'ковъ дв^а сн~ове е^го”
|
І спустив Ісаак дух і помер, і приєднався до народу свого, будучи старим і насиченим життям; і поховали його Ісав і Яків, сини його.
|
|
Глvа, л~ѕ”
|
Глава 36
|
|
1
|
1
|
|
Сїи& бытїа і^савля`, сїй е^сть е^домъ,
|
Ось родовід Ісава, він же Едом.
|
|
2
|
2
|
|
і^сав же поя` себњ жены` эT дще'рїи ханаа'ньскъ, а^дђ дщерь е^ло'ню хет#теи, ѓ^ливамђ дще'рь а^на'ню. сн~а севего'ня е^ві'ю,
|
Ісав узяв собі дружин з дочок ханаанських: Аду, дочку Елона хеттеянина, й Оливему, дочку Ани, сина Цивеона евеянина,
|
|
3
|
3
|
|
и^ васемаџђ, дще'рь и^змаи'лю сестрђ` навеѓ'џовђ.
|
і Васемафу, дочку Ізмаїла, сестру Наваїофа.
|
|
4
|
4
|
|
Роди же а^да. і^савђ, е^лифаса, и^ васемаf” Роди` рагђ'иля
|
Ада народила Ісаву Елифаза, Васемафа народила Рагуїла,
|
|
5
|
5
|
|
и^ ѓ^ливе'ма роди` и^ё^са, и^ е^гло'мъ, и^ корея`, сїи& сн~ове и^савли е^же быша е^мђ въ земли` ханаа'ньстњи”
|
Оливема народила Ієуса, Ієглома і Корея. Це сини Ісава, що народилися йому в землі Ханаанській.
|
|
6
|
6
|
|
Поя' же і^са'въ жены` своя`, и^ сн~ы своа и^ дще'ри свои` и^ вс^е съпря'танїе до'мђ свое^го, и^ вс^е и^мњнїе и^ ве'сь скоT, и^ вс^е ја%же притяжа, и^ вс^е е^же сътвори въ земли` ханааnстњи и^ эTи'де съ земля` ханааnскыя. эT лица і^а'ковля брата свое^го”
|
І взяв Ісав дружин своїх і синів своїх, і дочок своїх, і всіх людей дому свого, й [усі] отари свої, і всю худобу свою, і все майно своє, яке він придбав у землі Ханаанській, і пішов [Ісав] в іншу землю від лиця Якова, брата свого,
|
|
7
|
7
|
|
Бя'ше б^о и^мњнїе и^хъ мно'го, и^ не бяше лз^њ жити и%ма вкђ'пњ, не можаше б^о земля` ѓ^би'телнаа въмњсти'ти и^хъ эT мно'жества, и^мњнїя и^хъ
|
тому що майно їх було таке велике, що вони не могли жити разом, і земля подорожування їх не вміщала їх, через безлічі отар їхніх.
|
|
8
|
8
|
|
ёсели' же ся і^са'въ на горњ` си'ръ. се'й е^сть і^са'въ е^до'мъ
|
І оселився Ісав на горі Сеїр, Ісав, він же Едом.
|
|
9
|
9
|
|
сїй е^сть роже'нїя і^са'вля, эTц~а е^домля`, на горњ си'ръ” Сїи&
|
І ось родовід Ісава, батька ідумеїв, на горі Сеїр.
|
|
10
|
10
|
|
же и%мена сн~овъ і^са'влиX. е^лифасъ, сн~ъ а^ды, жены` і^савля` и^ рагђ'иль сн~ъ васемаџъ жены` і^са'вля”
|
Ось імена синів Ісава: Елифаз, син Ади, дружини Ісавової, і Рагуїл, син Васемафи, дружини Ісавової.
|
|
11
|
11
|
|
Бы'ша же сн~ове е^лифасђ, џема'нъ, ѓ^ма'нъ, софа'ръ, гоџо'мъ, и^ кене'зъ,
|
У Елифаза були сини: Феман, Омар, Цефо, Гафам і Кеназ.
|
|
12
|
12
|
|
џа'мна же бя'ше зало'жница, елифа'са сн~а і^са'вля, роди' же е^лифасъ амали'ка, сїи& сђть сн~ове, а^ды жены` і^са'вля”
|
Фамна ж була наложницею Елифаза, сина Ісавового, і народила Елифазу Амалика. Ось сини Ади, дружини Ісавової.
|
|
13
|
13
|
|
А$ сїи& сђт# сн~ове рагђи'левы, нахо'џъ, заре, со'ме, и^ мозе'и. сїи& бњша сн~ове васема'џи жены` і^са'вля`”
|
І ось сини Рагуїла: Нахаф і Зерах, Шамма і Миза. Це сини Васемафи, дружини Ісавової.
|
|
14
|
14
|
|
А$ сїи` быша сн~ове е^ливе'маши дще'ри а^наня, сн~а севего'ня жены` і^савля. роди' же і^са'вђ е^ё'са, и^ е^гло'ма и^ ко'рея
|
І ці були сини Оливеми, дочки Ани, сина Цивеонового, дружини Ісавової: вона народила Ісаву Ієуса, Ієглома і Корея.
|
|
15
|
15
|
|
сїи& сн~ове старњ'ишины сн~ове і^са'вли сн~ове е^лифа'си” Пръвене'цъ і^са'вль старњ'ишина, џеман#, старњ'ишина, ѓ^вмаръ. старњ'ишина, соџаръ. старњ'ишина, кенеZ,
|
Ось старійшини синів Ісавових. Сини Елифаза, первістка Ісавового: старійшина Феман, старійшина Омар, старійшина Цефо, старійшина Кеназ,
|
|
16
|
16
|
|
старњ'ишина, ко'реи. старњ'ишина гоџомъ. старњ'ишина, а^мали'къ. сїи& старњ'ишины е^лифаса, въ земли` и^дђмеи'стњ” Сїи& сн~ове а^да'сы,
|
старійшина Корей, старійшина Гафам, старійшина Амалик. Ці старійшини Елифазові в землі Едома; ці сини Ади.
|
|
17
|
17
|
|
а^ сїи& сн~ове рагђ'или. сн~а і^са'вля. старњ'ишина, нахо'џъ. старњ'ишина, за'ре. старњ'ишина, со'ме. старњ'ишина, мо'зе сїи&, старњ'ишины, рагђ'илевы, в земли` е^до'мъ. сїи& сн~ове, а^васема'џы жены` и^са'вля”
|
Ці сини Рагуїла, сина Ісавового: старійшина Нахаф, старійшина Зерах, старійшина Шамма, старійшина Миза. Ці старійшини Рагуїлові в землі Едома; ці сини Васемафи, дружини Ісавової.
|
|
18
|
18
|
|
Сїи& сн~ове, ѓ^ливемасы жоны` і^са'вля старњ'ишина е^ё'съ. старњ'ишина е^гло'мъ. старњ'ишина ко'реи, сїи` же старњ'ишины, ѓ^ливемаши дще'ри а^на'на жены` и^са'вля`,
|
Ці сини Оливеми, дружини Ісавової: старійшина Ієус, старійшина Ієглом, старійшина Корей. Ці старійшини Оливеми, дочки Ани, дружини Ісавової.
|
|
19
|
19
|
|
сїи& сђт'ь сн~ве и^са'вли и^ с^и старњ'ишины и^хъ, с^и сTђ сн~ове е^до'мли”
|
Ось сини Ісава, і ось старійшини їх. Це Едом.
|
|
20
|
20
|
|
А$ сїи& сђт'ь сн~ове си'ръ хорреѓ^вы е^же жи'ша в земли` е^до'мли. лота'нъ, съва'лъ севего'нъ, а%на,
|
Ці сини Сеїра хорреянина, що жили в землі тій: Лотан, Шовал, Цивеон, Ана,
|
|
21
|
21
|
|
и^ дисо'нъ, и^ а^са'ръ, и^ рисо'нъ. с^и сTђ сн~ове старњ'ишїи хорре'ѓвы, сн~а си'р# в земли` е^до'мъ”
|
Дишон, Ецер і Дишан. Ці старійшини хорреїв, синів Сеїра, у землі Едома.
|
|
22
|
22
|
|
Бы'ша же сн~ове лота'ни, хо'рри, и^ е^ма'нъ, сестра' же лота'ня џа'мна.
|
Сини Лотана були: Хори і Геман; а сестра у Лотана: Фамна.
|
|
23
|
23
|
|
а^ сі'и же сн~ове сава'ли, ѓ^гло'мъ, и^ мана'и, ха'џъ, и^ геви'лъ, и^ соџа'рь, и^ ѓ^ма'нъ”
|
Ці сини Шовала: Алван, Манахаф, Евал, Шефо й Онам.
|
|
24
|
24
|
|
Сїи& сн~ове севего'ни, га'їе], и^ ѓ^на'нъ, сїй е'сть (и^ ѓ^на'нъ, и^же ѓ^брњте і^а^ми'нъ в пђсты'ни е^гда` пася'ше волы` севего'ня эTц~а свое^го”
|
Ці сини Цивеона: Аїа й Ана. Це той Ана, що знайшов теплі води в пустелі, коли пас ослів Цивеона, батька свого.
|
|
25
|
25
|
|
Сі'и же сн~ове а^на'ни, дисо'нъ, и^ ѓ^ливе'ма, дщи` а^наня.
|
Ці діти Ани: Дишон і Оливема, дочка Ани.
|
|
26
|
26
|
|
сїи& же сн~ове дисо'нъ, а^ма'да і^ а^зва'нъ, і^ е^сра'нъ, и^ хар#ра'нъ”
|
Ці сини Дишона: Хемдан, Ешбан, Іфран і Херан.
|
|
27
|
27
|
|
Сїиy сн~ове а^са'рь, вала'мъ, и^ зђка'мъ, і^ѓи^ка'мъ, и^ ё^ка'мъ
|
Ці сини Ецера: Билган, Зааван, [Укам] і Акан.
|
|
28
|
28
|
|
а^ сїи& сн~ове, рисо'ни, ѓ%съ, и^ а^ра'нъ”
|
Ці сини Дишана: Уц і Аран.
|
|
29
|
29
|
|
Сїи& же старњ'ишины хор#ре'ѓвы, старњ'ишина лота'нъ, старњ'ишина, сово'ль, старњ'ишина, севего'нъ, старњ'ишина, а^наа'нъ,
|
Ці старійшини хорреїв: старійшина Лотан, старійшина Шовал, старійшина Цивеон, старійшина Ана,
|
|
30
|
30
|
|
старњ'ишина дисоn старњ'ишина а^са'ръ, старњ'ишина рисо'нъ, сїи& старњ'ишины хор#ре'ѓвы въ ѓ%бласти и^хъ, въ земли` едо'мли”
|
старійшина Дишон, старійшина Ецер, старійшина Дишан. Ось старійшини хорреїв, за старшинством їх у землі Сеїр.
|
|
31
|
31
|
|
Сїи& же цр~и и^же црsтвова'ша въ е^до'мњ прњжде црsтвова'нїя ц~рей въ і^и^л~и,
|
Ось царі, що царювали в землі Едома, раніше царювання царів у синів Ізраїлевих:
|
|
32
|
32
|
|
и^ црsтвова'ша въ е^до'мњ, валаа'къ, сн~ъ веиr, и^мя же гра'дђ е^го, деньна'ва”
|
царював у Едомі Бела, син Веорів, а ім’я міста його Дингава.
|
|
33
|
33
|
|
Оу^мре же валаа'къ, и^ цр~ь быs по не'мъ, и^ѓ^ва'въ, сн~ъ за'ринъ эT въсо'ры”
|
І помер Бела, і зацарював після нього Іовав, син Зераха, з Восори.
|
|
34
|
34
|
|
Оу^мре' же и^ѓ^ва'въ, и^ цр~ь, бы'сть по не'мъ, а^со'мъ эT земля`, џема'нонъ”
|
Помер Іовав, і зацарював після нього Хушам, із землі феманитян.
|
|
35
|
35
|
|
Оу^мре же а^со'мъ е^же быs съ џема'нонъ, и^ ц~рь бы'сть по не'мъ а^да'дъ сн~ъ вара'ждъ, и^же и^ссњче` мадїа'ма на' поли моа'вли, и%мя же градђ е^го сетџе'мъ”
|
І помер Хушам, і запанував після нього Гадад, син Бедадів, який переміг мадіанитян на полі Моава; ім’я міста його Авиф.
|
|
36
|
36
|
|
Оу^мре же а^даD и^ ц~рь бы'сть по немъ сама'да эT масекасъ”
|
І помер Гадад, і зацарював після нього Самла з Масреки.
|
|
37
|
37
|
|
Оу^мре' же сама'да, и^ ц~рь быs по не'мъ, саё%лъ съ рогово'џъ е^же е^сть недале'че рњки`”
|
І помер Самла, і зацарював після нього Саул з Реховофа, що біля річки.
|
|
38
|
38
|
|
Оу^мре' же саёl и^ ц~рь бысть по не'мъ, валае^нонъ, сн~ъ а^хово'ръ.
|
І помер Саул, і зацарював після нього Баал-Ханан, син Ахбора.
|
|
39
|
39
|
|
ё^мре же валае^нонъ, сн~ъ а^ховоръ, и^ цр~ь быs по неM а^ряD сн~ъ варя'дъ, и%мя градђ е^го фого'ръ, и%мя женњ` е^го метевеи'лъ, а^ дще'ри матраи'џъ сн~а мезо'въ,
|
І помер Баал-Ханан, син Ахбора, і зацарював після нього Гадар [син Варадів]; ім’я міста його Пау; ім’я дружини його Мегетавеель, дочка Матреди, сина Мезагава.
|
|
40
|
40
|
|
сїи& и^мена` стрњ'ишинъ и^са'вль, въ племене'хъ и^хъ, и^ въ се'лњхъ и^хъ, и^ въ ја%зы'цехъ и^хъ. старњ'ишина фра'мна, старњ'ишина го'ла. старњ'ишина е^џа'ръ
|
Ці імена старійшин Ісавових, за племенами їх, за місцями їх, за іменами їх, [за народами їх]: старійшина Фимна, старійшина Алва, старійшина Ієтеф,
|
|
41
|
41
|
|
старњ'ишина ѓ^ливема'съ. старњ'ишина и^ла'съ. старњ'ишина фино'нъ.
|
старійшина Оливема, старійшина Ела, старійшина Пинон,
|
|
42
|
42
|
|
старњ'ишина кене'зь. старњ'ишина џема'н#. старњ'ишина маза'ръ.
|
старійшина Кеназ, старійшина Феман, старійшина Мивцар,
|
|
43
|
43
|
|
старњ'ишина мае^ди'лъ, старњ'ишина зафо'й” Сїя` старњ'ишины е^до'мли`, живђщ'їи` в земли` притяжа'нїя и^хъ, сїи` і^са'въ эTц~ъ е^до'мль”
|
старійшина Магдиїл, старійшина Ірам. Ось старійшини ідумейські, за їхніми селищами, у землі володіння їх. Ось Ісав, батько ідумеїв.
|
|
Глvа, л~з”
|
Глава 37
|
|
1
|
1
|
|
Оусели же ся і^а'ковъ в земли` и^дњж'е ѓ^бита` і^саа'къ эTц~ъ е^го в земли` ханаа'ни,
|
Яків жив у землі подорожування батька свого [Ісаака], у землі Ханаанській.
|
|
2
|
2
|
|
с^и бытїа` і^а'ковля” И$ѓ'сифъ же бя'ше з~і, лTњ, пасы'и ѓ^вца` эTц~а свое^го съ бра'тїею свое^ю, ю%нъ сы'и, съ сн~ъми` ва'ллы, и^ съ сн~ъми` зе'лџины эTц~а свое^го женъ” Приложи'ша на і^ѓ'сифа зл^ђ хђлђ` къ і^и^л~ю эTц~ђ свое^мђ,
|
Ось житіє Якова. Йосиф, сімнадцяти років, пас худобу [батька свого] разом із братами своїми, будучи отроком, з синами Валли і з синами Зелфи, дружин батька свого. І доносив Йосиф недобрі про них чутки до [Ізраїля] батька їх.
|
|
3
|
3
|
|
і^а'ковъ же любля'ше і^ѓ'сифа паче всњ'хъ сн~овъ своиX, ја%ко сн~ъ въ ста'рости е^мђ бысть, и^ сътвори е^мђ ри'зђ краснђ`”
|
Ізраїль любив Йосифа більше за всіх синів своїх, тому що він був сином старости його, — і зробив йому різнобарвний одяг.
|
|
4
|
4
|
|
Ви'дњвше же бра'тїа е^го ја%ко лю'битъ е^го эTц~ь паче всњхъ сн~овъ е^го. и^ възненави'дњша и&, и^ не можа'хђ гл~ати к немђ`, ничто'же мирнаго”
|
І побачили брати його, що батько їх любить його більше, ніж усіх братів його; і зненавиділи його і не могли говорити з ним дружньо.
|
|
5
|
5
|
|
Ви'дњ же і^ѓ'сифъ со'нъ, и^ повњ'даше бра'тїи свое'й,
|
І бачив Йосиф сон, і розповів [його] братам своїм: і вони зненавиділи його ще більше.
|
|
6
|
6
|
|
и^ рече и^мъ. послђш'аите сн^а мое^го и^же ви'дXњ”
|
Він сказав їм: вислухайте сон, який я бачив:
|
|
7
|
7
|
|
Мнњ'хомся средњ` по'ля, вя'жђще снопы`. и^ ст^а мо'и сно'пъ простъ ва'ши же снопо'ве ѓ%крsтъ стоя'ще кла'няшеся мое^мђ снопђ`”
|
ось, ми в’яжемо снопи посередині поля; і ось, мій сніп встав і став прямо; і ось, ваші снопи стали навкруги і поклонилися моєму снопові.
|
|
8
|
8
|
|
Рњша же е^мђ бра'тїя е^го, е^гда` црsтвђя црsтвовати бђ'деши над на'ми. и^л^и владыи владњти бђ'деши над нами, и^ приложи'ша е^ще` ненави'дњти е^го сно'въ ради и^ рњ'чи е^го”
|
І сказали йому брати його: невже ти будеш царювати над нами? невже будеш володіти нами? І зненавиділи його ще більше за сни його і за слова його.
|
|
9
|
9
|
|
И$ ви'дњ сонъ дрђгїи и^ повњдаше эTц~ђ свое^мђ, и^ братїи свое'й. и^ рече с^е ви'дњхъ дрђгїи со'нъ а^ки слн~це и^ мsць, и^ е^ди'нънадесять звњздъ покланя'хђ ми ся”
|
І бачив він ще інший сон і розповів його [батькові своєму і] братам своїм, говорячи: ось, я бачив ще сон: ось, сонце і місяць і одинадцять зірок поклоняються мені.
|
|
10
|
10
|
|
Запрњти же е^мђ эTц~ь, и^ рече, чт^о е^сть со'нъ се'и, и^же е^си ви'дњлъ. е^да л^и пришеD а%зъ и^ мт~и твоя` съ брати'ею твоею`. покло'нимся тебњ до земля`”
|
І він розповів батькові своєму і братам своїм; і насварив його батько його і сказав йому: що це за сон, який ти бачив? невже я і твоя мати, і твої брати прийдемо поклонитися тобі до землі?
|
|
11
|
11
|
|
Възревноваша же е^мђ братїя е^го, а^ эTц~ъ е^го сънабдњ` слово с^е”
|
Брати його досаджували на нього, а батько його запам’ятав це слово.
|
|
12
|
12
|
|
И$ эTи^до'ша братїя е^го пасти ѓ^ве'цъ эTц~а свое^го въ сихе'мъ.
|
Брати його пішли пасти худобу батька свого в Сихем.
|
|
13
|
13
|
|
рече же і^и^л~ь і^ѓ'сифђ, е^да л^и бра'тїя твоя` не пасђт'ъ в сихе'мъ. ходи` да пошлю` т^я къ ни'мъ. рече же се а'зъ”
|
І сказав Ізраїль Йосифові: брати твої чи не пасуть у Сихемі? піди, я пошлю тебе до них. Він відповів йому: ось я.
|
|
14
|
14
|
|
И$ рече е^мђ і^и^л~ъ ше'дъ ви'жDь а%ще ли братїя твоя` здра'ви и^ ѓ^вца` и^ повњ'си м^и” И$ посла` і^ѓ'сифа эT разло'и хевро'на, и^ прише'дъ в сихе'мъ.
|
[Ізраїль] сказав йому: піди, подивися, чи здорові брати твої і чи ціла худоба, і принеси мені відповідь. І послав його з долини Хевронської; і він прийшов у Сихем.
|
|
15
|
15
|
|
и^ срњте и& мђжь гл~я. чт^о и'щеши
|
І знайшов хтось його, що блукав у полі, і запитав його той чоловік, говорячи: чого ти шукаєш?
|
|
16
|
16
|
|
се'и же ре^че бра'тїя` свое^я и^щђ`, повњж'дь ми гдњ пасђт'ъ”
|
Він сказав: я шукаю братів моїх; скажи мені, де вони пасуть?
|
|
17
|
17
|
|
Рече же е^мђ мђж'ь эTи^до'ша эTсю'дђ слы'шахъ б^о гл~юща и^хъ. по'идемъ доџаимъ” І$ иде і^ѓ'сифъ въ слDњ' бра'тїа свое^я` и^ ѓ^брњте я& в доџаи'мъ”
|
І сказав той чоловік: вони пішли звідси, бо я чув, як вони говорили: підемо в Дофан. І пішов Йосиф за братами своїми і знайшов їх у Дофані.
|
|
18
|
18
|
|
И$ ё^зрњша и& и^здале'че, пре'жде приближенїя е^го къ ниM и^ злњ ђмы'слиша и& ё^бити, вњща'ша
|
І побачили вони його здаля, і раніше ніж він наблизився до них, стали замишляти проти нього, щоб убити його.
|
|
19
|
19
|
|
б^о ко'ждо и^хъ бра'тђ свое^мђ. ѓO с^е снови'децъ ѓ%нъ и'детъ,
|
І сказали один одному: ось, іде сновидець;
|
|
20
|
20
|
|
нн~њ ё^б^о ходи'те, да ё^бїе'мъ и&, и^ въвр'ъжемъ и& въ е^ди'нъ ровъ, и^ рече'мъ звњ'рь лют# сънњлъ и& е^сть, и^ да ё'зримъ чт^о бђ'детъ сонъ е^го”
|
підемо тепер, і вб’ємо його, і кинемо його в який-небудь рів, і скажемо, що хижий звір з’їв його; і побачимо, що буде із його снів.
|
|
21
|
21
|
|
Слы'шавъ же рђви'мъ хотя` и^зба'вити е^го эT рђкђ иX. и^ рече не ё^бїе'мъ е^го на дш~ђ.
|
І почув це Рувим і порятував його від рук їхніх, сказавши: не вб’ємо його.
|
|
22
|
22
|
|
рече же и^мъ рђви'мъ не пролеите кровы. н^о въвр'ъзите и& въ ро'въ то'й е^же е'сть въ пђсты'ни. а^ рђкђ не възложите на'нь. и^ тща'ся ја^ко да и^зба'витъ е^го эT рђкђ` и^хъ. и^ эTпђ'ститъ къ эTц~ђ свое^мђ”
|
І сказав їм Рувим: не проливайте крови; киньте його у рів, що у пустелі, а руки не накладайте на нього. Це говорив він [з тим наміром], щоб урятувати його від рук їхніх і повернути його до батька його.
|
|
23
|
23
|
|
Бысть же е^гда` прїиде і^ѓ'сифъ къ братїи свое'и. съвлекоша съ і^ѓ'сифа ризђ кра'снђю и^же на не'мъ б^њ.
|
Коли Йосиф прийшов до братів своїх, вони зняли з Йосифа одежу його, одежу різнобарвну, яка була на ньому,
|
|
24
|
24
|
|
и^ поим#ше въвръго'ша и& в ро'въ въ не'мже не бњ вода`
|
і взяли його і кинули його у рів; рів же той був порожнім; води в ньому не було.
|
|
25
|
25
|
|
и^ сњдо'ша ја%сти хлњбъ” И$ възрњ'вше ѓ^чи'ма, ви'дњша и^ с^е пђт#ници и^змаи^лтяне и^дђтъ эT гала'да, и^ вельблю'ди и^хъ по'лны џимїа'на. и^ смолы` і^ и^стакти и^доша въ е^гљ=пеT”
|
І сіли вони їсти хліб, і, глянувши, побачили, ось, іде з Галаада караван ізмаїльтян, і верблюди їхні несуть стираксу, бальзам і ладан: ідуть вони відвезти це в Єгипет.
|
|
26
|
26
|
|
Рече же и^ё'да къ братїи` свое'и чт^о потре'бно а^ще брата нашего ё^бїе'мъ. и^ съкры'емъ кровь е^го. н^о
|
І сказав Іуда братам своїм: яка користь, якщо ми вб’ємо брата нашого і сховаємо кров його?
|
|
27
|
27
|
|
и^дњте и^ эTдади'мъ и& и^зма'и^лтяномъ симъ. а^ рђцњ наши не бђ'дета на немъ. ја%ко бра'тъ нашь и^ пло'ть наша е^сть” Послђш'аша же братїа е^го.
|
Підемо, продамо його ізмаїльтянам, а руки наші нехай не будуть на ньому, тому що він брат наш, плоть наша. Брати його послухалися
|
|
28
|
28
|
|
мина'ша же мђжи мадїа'нњ и^ кђпцы`” І$ и^звлеко'ша вонъ і^ѓ'сифа эT рова. и^ эTда'ша и& на двадесяти зла'тника. и^ поведо'ша і^ѓ'сифа въ е^гљ=петъ”
|
і, коли проходили купці мадіамські, витягли Йосифа з рову і продали Йосифа ізмаїльтянам за двадцять срібників; а вони відвели Йосифа в Єгипет.
|
|
29
|
29
|
|
Възврати' же ся рђвимъ ко ро'вђ. не ё^зрњ` і^ѓ'сифа в ровњ. и^ разве'рзе ризы своя`.
|
Рувим же прийшов знову до рову; і ось, немає Йосифа в рові. І роздер він одяг свій,
|
|
30
|
30
|
|
и^ прїиде къ бра'тїи сво'еи, и^ рече, ѓ^тро'чища нњсть, а%зъ б^о ка'мо и^дђ`”
|
і повернувся до братів своїх, і сказав: отрока нема, а я, куди я дінуся?
|
|
31
|
31
|
|
Взе'мше же ризђ і^ѓ'сифовђ, закла'ша козлище, и^ пома'заша кровїю. ризђ е^го кра'снђю,
|
І взяли одяг Йосифа, і закололи козла, і вимазали одяг кров’ю;
|
|
32
|
32
|
|
и^ посла'ша ри'зђ ѓ^кровавле'нђ” И$ принесо'ша къ эTц~ђ свое^мђ и^ реко'ша. ризђ сїю ѓ^брњтохомъ познава'и ё^бо, а^ще ли риза сн~а твое^го е^сть с^е и^ли н^и”
|
і послали різнобарвний одяг, і принесли до батька свого, і сказали: ми це знайшли; подивися, чи сина твого цей одяг, чи ні.
|
|
33
|
33
|
|
И$ познаv ю&, и^ реq, риза сн~а мое^го е^сть с^е звњ'рь лютъ и^зњлъ е^сть е^го, звњ'рь въсхити` і^ѓ'сифа.
|
Він упізнав його і сказав: це одяг сина мого; хижий звір з’їв його; очевидно, розтерзаний Йосиф.
|
|
34
|
34
|
|
и^ растерза` і^а'ковъ ри'зы своя. и^ възложи` ризы влася'ныя на ся. и^ сњтова сн~а свое^го дн~и мно'ги”
|
І розідрав Яків одяг свій, і одяг веретище на стегна свої, й оплакував сина свого багато днів.
|
|
35
|
35
|
|
Събра'ша же ся вси сн~ове е^го и^ дще'ри е^го прїидо'ша ё^тњш'ити е^го. и^ не хотя'ше ётњш'итися гл~я ја%ко да сни'дђ къ сн~ђ мое^мђ сњтђя въ а'дъ. и^ пла'кася эTц~ъ е^го”
|
І зібрались усі сини його і всі дочки його, щоб утішити його; але він не хотів утішитися і сказав: з печаллю зійду до сина мого в пекло. Так оплакував його батько його.
|
|
36
|
36
|
|
Мадїа'не же эTдаша і^ѓ'сифа въ е^гљ=петъ пентефри'ю е^внђхови фараѓ'новђ вое^во'дњ во'й е^го”
|
Мадіанитяни ж продали його в Єгипті Потифару, царедворцеві фараона, начальникові охоронців.
|
|
Глvа, л~и”
|
Глава 38
|
|
1
|
1
|
|
Бысть же в то вре'мя эTи^де и^ё'да эT бра'тїя свое^я. і^ и'де до мђжа е^дїнаго, ѓ^деламитина е^мђже и'мя и^ра'съ.
|
У той час Іуда відійшов від братів своїх і оселився поблизу одного одолламитянина, якому ім’я: Хира.
|
|
2
|
2
|
|
И ви'дњ т^ђ і^ё'да дще'рь чл~ка ханане'иска, е^йже и'мя сава`. и^ пояT ю`, и^ въни'де къ не'и,
|
І побачив там Іуда дочку одного хананеянина, якому ім’я: Шуа; і взяв її і ввійшов до неї.
|
|
3
|
3
|
|
и^ заче'нши роди` сн~ъ. и^ нарече и'мя е^мђ и'ръ”
|
Вона зачала і народила сина; і він нарік йому ім’я: Ір.
|
|
4
|
4
|
|
И$ заче'нши пакы и^ роди` сн~ъ, и^ нарече и'мя е^мђ а^нна'нъ
|
І зачала знову, і народила сина, і нарекла йому ім’я: Онан.
|
|
5
|
5
|
|
и^ приложивъ е^ще` роди сн~ъ тре'тїи, и^ нарече и'мя е^мђ си`ло'мъ. сіи же бњша в ха'звњ, е^гда` роди сїя`”
|
І ще народила сина [третього] і нарекла йому ім’я: Шела. Іуда був у Хезиві, коли вона народила його.
|
|
6
|
6
|
|
И$ приведе` і^ё'да женђ` пръве'нцђ` свое^мђ и'рђ, е'йже и'мя џамаr”
|
І взяв Іуда дружину Ірові, первісткові своєму; ім’я їй Фамар.
|
|
7
|
7
|
|
Бы'сть же и'ръ пръвене'цъ і^ё%динъ, зо'лъ пред# лице'мъ гдsинимъ, и^ ё^би` е^го б~ъ.
|
Ір, первісток Іудин, був неугодний перед очима Господа, й умертвив його Господь.
|
|
8
|
8
|
|
рече же і^ё^да, а^нїа'нђ, въни'ди къ женњ` бра'та твое^го, и^ съвокђпи'ся с не'ю, и^ въста'ви сњмя бра'тђ твое^мђ.
|
І сказав Іуда Онану: увійди до дружини брата твого, одружися з нею, як дівер, і віднови сíм’я братові твоєму.
|
|
9
|
9
|
|
разђмњ же а'нїа'нъ ја%ко не себњ` бђдеT е^го сњмя” И$ бысть е^гда` въни'де къ женњ` бра'та свое^го и^ пролїя` сњмя на' землю, да не бђдеT сњмени бра'та
|
Онан знав, що сíм’я буде не йому, і тому, коли входив до дружини брата свого, виливав [сíм’я] на землю, щоб не дати сімені братові своєму.
|
|
10
|
10
|
|
е^го, зо'л же ся ја^ви` пред# бм~ъ, поне'же сътвори` с^е і^ ё^би` е^го”
|
Злом було перед очима Господа те, що він робив; і Він умертвив його.
|
|
11
|
11
|
|
Рече же і^ё%да къ џама'рњ невњстъцњ свое'и по смр~ти дв^ђ сн~ов# е^го, сњди` вдово'ю в домђ` эTц~а твоеh до'ндеже вели'къ бђдеть сило'мъ сн~ъ мои`, рече б^о въ ё^мњ` с^и е^да` ё^мреT и^ се'и ја^ко бра'тїя е^го” И$ шеDши џамаr сњде въ домђ` эTц~а свое^го,
|
І сказав Іуда Фамарі, невістці своїй [після смерти двох синів своїх]: живи вдовою в домі батька твого, доки підросте Шела, син мій. Тому що він сказав [у розумі своєму]: не помер би і він подібно до братів його. Фамар пішла і стала жити в домі батька свого.
|
|
12
|
12
|
|
ё^мно'жиша же ся дн~їе. и^ ё^мре` сава` жена` і^ё%дина, ё^тњшив же ся і^ё%да взы'де къ стрыгђщ'им# ѓ^вца` е^го, і^ и^ра'съ пасты'рь ста'дъ е^го, ѓ^делами'тъ въ џа'мнђ с
|
Минуло багато часу, і померла дочка Шуї, дружина Іудина. Іуда, утішившись, пішов у Фамну до охоронців худоби його, сам і Хира, друг його, одолламитянин.
|
|
13
|
13
|
|
ни'мъ” И$ повњда'ша џама'рњ невњстце е^го, гл~юще с^е све'коr твой въхо'дитъ въ џа'мнђ стры'щи ѓ^ве'цъ
|
І повідомили Фамар, говорячи: ось, свекор твій іде у Фамну стригти худобу свою.
|
|
14
|
14
|
|
е^го, ѓ^на'же съвр'ьгши ризы вдовъства` свое^го съ себе`, и^ ѓ^блече'ся въ ри'зы лњ'потныя и^ ё^краси'ся, и^ сњде преD вра'ты е^нна'ни, ја^же сђт# на пђти` џамни'нъ, вњ'дяше б^о ја%ко вели'къ бы'сть сило'мъ се'й же не да` е^мђ еи` въ женђ`”
|
І зняла вона із себе одяг удівства свого, покрила себе покривалом і, закрившись, сіла біля воріт Енаїма, що на дорозі до Фамни. Бо бачила, що Шела виріс, і вона не дана йому за дружину.
|
|
15
|
15
|
|
Ви'дњв же ю& і^ё&да мн^њ ю& ја%ко любодњю' сђща, покры` б^о лице` свое, и^ не позна` ея`, съвратиy
|
І побачив її Іуда і прийняв її за блудницю, тому що вона закрила лице своє. [І не впізнав її.]
|
|
16
|
16
|
|
ся къ не'и пђте'мъ, и^ рече е'и. попђсти` м^и вни'ти къ себњ`, не разђмњ б^о, ја%ко невњ'стка е^мђ еs” Сїа же реq что м^и даси` е^же вни'деши къ мнњ
|
Він повернув до неї і сказав: я увійду до тебе. Тому що не знав, що це невістка його. Вона сказала: що ти даси мені, якщо ввійдеш до мене?
|
|
17
|
17
|
|
ѓn же эTвњща а%зъ тебњ пошлю` ко'зли'щъ эT стадъ свои^хъ” Сїя же рече а^ще даси залоh, до'ндеже при'шлеши.
|
Він сказав: я надішлю тобі козеня з отари [моєї]. Вона сказала: чи даси ти мені заставу, поки пришлеш?
|
|
18
|
18
|
|
се'и же рече` кїи зало'гъ тебњ дамъ” ѓ%на же рече пръстень твои и^ гри'внђ, и^ жезлъ и^же въ рђцњ твое'й, и^ дасть е'й, и^ въни'де къ не'й, и^ зача` въ ё^тро'бњ, эT него”
|
Він сказав: яку дати тобі заставу? Вона сказала: печатку твою, і перев’язь твою, і тростину твою, що в руці твоїй. І дав він їй і ввійшов до неї; і вона зачала від нього.
|
|
19
|
19
|
|
Въста'вши же эTи'де, и^ съвр'ъже ризы лњ'потныя съ себе`, и^ ѓ^блечеся в ри'зы вдов#ства` свое^го”
|
І, вставши, пішла, зняла з себе покривало своє й одяглася в одяг удівства свого.
|
|
20
|
20
|
|
Посла' же і^ё^да ко'злищъ эT ко'зъ, рђко'ю пастыря свое^го ѓ^доломи'та, и^ взя'ти зало'гъ эT жены`, и^ не ѓ^брњте е'я`”
|
Іуда ж послав козеня через друга свого одолламитянина, щоб взяти заставу з руки жінки, але він не знайшов її.
|
|
21
|
21
|
|
Въпроша же мђже'и насе'лныхъ, и^ рече и^мъ. гдњ е^сть любодњявшая е^же бяше въ е^на'нњ на распђт'їи`. си' же рњша нњсть здњ` любодњ'и”
|
І запитав жителів того місця, говорячи: де блудниця, що була в Енаїмі при дорозі? Але вони сказали: тут не було блудниці.
|
|
22
|
22
|
|
Възврати'ся къ і^ё^дњ, и^ рече не ѓ'брњтох#, и^ мђж'и насе'лнїи рњша, не быва'ет# зд^њ любодњ'ица”
|
І повернувся він до Іуди і сказав: я не знайшов її; та й жителі місця того сказали: тут не було блудниці.
|
|
23
|
23
|
|
Рече же і^ё^да да и%мать т^о, н^о е^гда` когда посмњю'т ны ся, а%зъ б^о послаX ко'злищ# а^ т^ы не ѓ^брњте”
|
Іуда сказав: нехай вона візьме собі, аби тільки не стали над нами сміятися; ось, я посилав це козеня, але ти не знайшов її.
|
|
24
|
24
|
|
Бысть же тре'тїи мцsь, и^ повњ'даша і^ё^дњ г~лющи, съблђди` џамаr невњ'стъка твоа, и^ с^е въ ё^тро'бњ и%мать эT блђда'. рече же і^ё^да и^зведи'те ю& да ю` соyгђтъ”
|
Минуло близько трьох місяців, і сказали Іуді, говорячи: Фамар, невістка твоя, впала у блуд, і ось, вона вагітна від блуду. Іуда сказав: виведіть її, і нехай вона буде спалена.
|
|
25
|
25
|
|
Се'и` же е^гда ведо'мњ, и^ посла` къ све'крђ свое^мђ гл~ющи, эT негоже чл~ка е^сть с^е эT того'же и^ а'зъ и%мамъ въ ё^тро'бњ, и^ рече позна'и чи'и с^е пр'ъстень и^ гри'вна и^ же'злъ сїй.
|
Але коли повели її, вона послала сказати свекру своєму: я вагітна від того, чиї ці речі. І сказала: впізнавай, чия ця печатка і перев’язь і тростина.
|
|
26
|
26
|
|
И$ позна і^ё^да, и^ реq, ѓ^чи'стися џама'ръ паче мене`, і^ и^же а'зъ не даX ея` сило'мђ сн~ђ свое^мђ, и^ не приложи' посе'мъ прилњпя'тися е^я`”
|
Іуда впізнав і сказав: вона правіша за мене, тому що я не дав її Шелі, синові моєму. І не пізнавав її більше.
|
|
27
|
27
|
|
Бысть же е^гда ражда'ше, и^ бњ'ста близня'та въ ё^тробњ е^я`.
|
Під час пологів її виявилося, що в утробі у неї близнюки.
|
|
28
|
28
|
|
бы'сть же въ рожде'нїи ея`, е^ді'нъ извлече` рђ'кђ, възеMши же ба'ба навяза` на рђкђ е^го, чр'ъвлень. гл~юще се'й и^зы'идетъ пр'ъвње,
|
І під час пологів її з’явилася рука [одного]; і взяла повитуха і нав’язала йому на руку червону нитку, сказавши: цей вийшов першим.
|
|
29
|
29
|
|
і^а'ко въвлече` рђ'кђ, и^ а'бїе и^зы'де братъ е^го” Сїя' же рече чт^о прерњза'ся тебе` ради прегражде'нїе, и^ прозва` имя е^мђ фаре'съ.
|
Але він повернув руку свою; і ось, вийшов брат його. І вона сказала: як ти подолав собі перешкоду? І наречено йому ім’я: Фарес.
|
|
30
|
30
|
|
и^ по се'мъ и^зы'иде братъ е^го, емђже б^њ на рђцњ е^го чр'ъвлень, и^ прозва` и%мя е^мђ за'ра”
|
Потім вийшов брат його з червоною ниткою на руці. І наречено йому ім’я: Зара.
|
|
Глvа, л~џ”
|
Глава 39
|
|
1
|
1
|
|
И$ѓ'сифа же приведо'ша въ е^гљ=пеT, и^ кђпи' е^го пентефрњи' е^внXђ фараѓ'новъ вое^вода во'и мQђ е^гљ=петьскъ, эT рђкђ` и^зма'иlтескђ, и^же приведо'ша тамо”
|
Йосиф же відведений був до Єгипту, і купив його з рук ізмаїльтян, які привели його туди, єгиптянин Потифар, царедворець фараонів, начальник охоронців.
|
|
2
|
2
|
|
И$ б^њ г~ь съ і^ѓ'си фомъ, и^ бя'ше мђжъ хђдо'гъ, и^ бысть ђ гдsна в домђ` ё^ е^гљ=птенина,
|
І був Господь з Йосифом: він був успішним у справах і жив у домі господаря свого, єгиптянина.
|
|
3
|
3
|
|
вњ'дяше б^о гдsнъ е^го ја^ко г~ь с ниM е^сть, и^ е^ли'ко сътвори`, г~ь ё^стро'яше в рђ'кђ е^го”
|
І побачив господар його, що Господь з ним і що в усьому, що він робить, Господь у руках його дає успіх.
|
|
4
|
4
|
|
И$ ѓ^брњте і^ѓ'сифъ блгDть предъ гдsномъ свои^мъ, и^ё^гожда'ше е^мђ и^ приста'ви е^го в домђ` свое^мъ, и^ въ все'мъ е^ли'ка и^мяше да'стъ в рђцњ і^ѓ'сифовы”
|
І здобув Йосиф благовоління в очах його і служив йому. І він поставив його над домом своїм, і все, що мав, віддав до рук його.
|
|
5
|
5
|
|
И$ бысть е^гда поста'ви е^гонаD всњмъ до'момъ свои^мъ, и^ наD всњмъ е^ли'ко и^мња'ше. и^ блsви б~ъ до'мъ е^гљ=птянина, і^ѓ'сифа ра'ди” И$ бысть блsвенїе гдsне на все'мъ и^мњнїи` е^го, въ домђ`, и^в се'лехъ,
|
І з того часу, як він поставив його над домом своїм і над усім, що мав, Господь благословив дім єгиптянина заради Йосифа, і було благословення Господнє на всьому, що мав він у домі й у полі [його].
|
|
6
|
6
|
|
и^ преда'сть вс^е е^лико бя'ше е^го в рђцњ і^ѓ'сифови, и^ не вњ'дяше въ своеM и^мњ'нїи ничто'же развњ хлњ'ба, ја%же самъ ја%дя'ше. и' бя'ше і^ѓ'сифъ добра` ѓбразђ и^лњ'па възо'рђ ѕњло”
|
І залишив він усе, що мав, у руках Йосифа і не знав він при ньому нічого, крім хліба, який він їв. Йосиф же був красивий станом і красивий лицем.
|
|
7
|
7
|
|
И бысть по словесњхъ сихъ, положи жена` господина` е^мђ ѓ^чи на і^ѓ'сифњ, и^ рече бђди съ мно'ю,
|
І звернула погляди на Йосифа дружина господаря його і сказала: спи зі мною.
|
|
8
|
8
|
|
се'и же не хотяше” Рече женњ` гдsна свое^го, ја^ко гдsнъ мой не вњсть мене` ради ничто'же въ домђ` свое^мъ, и^ вс^е е^лико и'мать вд^а в рђцњ мои`, и^ нњсть никтоже` вы'ш#ше мене` в#домђ семъ
|
Але він відмовився і сказав дружині господаря свого: ось, господар мій не знає при мені нічого в домі, і все, що має, віддав у мої руки;
|
|
9
|
9
|
|
и^ ничто'же взя'то е^сть эT мене`, развњ тебе`, и^мже жена е^си е^мђ, ка'коже сътворю` дњло зло'е с^е, и^ съгрњшђ` преD бг~омъ”
|
немає більшого за мене в домі цьому; і він не заборонив мені нічого, крім тебе, тому що ти дружина його; як же зроблю я це велике зло і згрішу перед Богом?
|
|
10
|
10
|
|
Є$гда же гл~аше дн~ь дн~е і^ѓ'сифђ и^ не послђш'аше е^я`, лежа'ти и^ быти с нею`”
|
Коли вона щодня так говорила Йосифу, а він не слухав її, щоб спати з нею і бути з нею,
|
|
11
|
11
|
|
Быs же въ е^ді'нъ нњкїи дн~ь прїиде і^ѓ'сифъ въ доM дњлати дњлесъ свои^хъ, и^ не бя'ше въ домђ`
|
трапилося в один день, що він увійшов у дім робити справу свою, а нікого із домашніх тут у домі не було;
|
|
12
|
12
|
|
дома`шнихъ, и^ похвати` и& за ри'зы е^го гл~ющи, ля'зи съ мно'ю, и^ ѓ^ста'вив# ри'зы своа` въ рђкђ е^я`,
|
вона схопила його за одяг його і сказала: лягай зі мною. Але він, залишивши одежу свою в руках її, побіг і вибіг геть.
|
|
13
|
13
|
|
и^ эTбњже`, і^ и^зы'де вонъ”
|
Вона ж, побачивши, що він залишив одяг свій у руках її і побіг геть,
|
|
14
|
14
|
|
И$ възва` к себњ` и^же бя'хђ въ домђ`, и рече и^мъ гл~юще, ви'дите приве'лъ е^сть ѓ%трока жидовина нарђга'тися намъ, прїи'де къ мн^њ гл~я бђ'ди съ мно'ю. и^ възпиX гла'сомъ вели'кимъ”
|
покликала домашніх своїх і сказала їм так: подивіться, він привів до нас єврея насміхатися над нами. Він прийшов до мене, щоб лягти зі мною, але я закричала гучним голосом,
|
|
15
|
15
|
|
И$ е^гда` ё^слы'ша ја%ко въздвиго'хъ гласъ, и^ възопиX ѓ^ста'вль ризы своя` ё^ мене` эTбњже`, і^ и^зы'иде вонъ.
|
і він, почувши, що я здійняла крик і закричала, залишив у мене одяг свій, і побіг, і вибіг геть.
|
|
16
|
16
|
|
и^ ѓ^ста'ви ризы своя` ё^ мене` до'ндеже прїидетъ гдsнъ в доM свои.
|
І залишила одежу його у себе до приходу господаря його в дім свій.
|
|
17
|
17
|
|
и^ повњ'да е^мђ по словеси` се'мъ гл~ющи” Вънїиде къ мн^њ ѓ%трокъ жидови'нъ, е^го'же е^си въве'лъ къ наM. порђга'тися мн^њ. рече бо м^и ја%ко да бђ'дђ с тобою`.
|
І переказала йому ті самі слова, говорячи: раб єврей, якого ти привів до нас, приходив до мене насміятися наді мною [і говорив мені: ляжу я з тобою],
|
|
18
|
18
|
|
е^гда же слы'ша, ја%ко въздви'гнђвши гласъ свои`, и^ възопи'хъ. ѓ^ста'ви ризы своя` эTбњже`. і^ и^зы'иде вонъ”
|
але, коли [почув, що] я підняла крик і закричала, він залишив у мене одяг свій і втік геть.
|
|
19
|
19
|
|
И$ бысть ја%ко ё^слы'ша гдsнъ е^го гл~ъ жены` свое^я гл~юща. си'це сътвори м^и ѓ%трокъ твои” И$ разгнњ'вася ја^ростїю,
|
Коли господар його почув слова дружини своєї, які вона сказала йому, говорячи: так вчинив зі мною раб твій, то спалахнув гнівом;
|
|
20
|
20
|
|
и^ прїи^мъ господинъ і^ѓ'сифа въве'рже и& въ темни'цђ, въ мњ'сто и^дњже ё%жники цр~вы дръжа'тъ. т^ђ въ тверди'лњ”
|
і взяв Йосифа господар його і віддав його у в’язницю, де утримувалися в’язні царя. І був він там у в’язниці.
|
|
21
|
21
|
|
И бя'ше б~ъ съ і^ѓ'сифоM. и^ полїя` и& млsтїю и^ да'сть е^мђ блгDть. преD лицеM стра'жа темница
|
І Господь був з Йосифом, і простягнув до нього милість, і дарував йому благовоління в очах начальника в’язниці.
|
|
22
|
22
|
|
и^ вда'сть старњ'ишина страже'и темница` въ рђцњ і^ѓ'сифђ. вс^я темъни'чьники. е^ли'коже и^хъ въ темни'цы. и^ все е^ли'котворяхђ т^ђ творя'ше и^мъ”
|
І віддав начальник в’язниці в руки Йосифові усіх в’язнів, що перебували у в’язниці, і в усьому, що вони там не робили б, він був розпорядником.
|
|
23
|
23
|
|
Старњ'ишина же стра'жа темни'ца. невњ'дыи ничто'же, все` б^о бњяше въ рђкђ` і^ѓ'сифовђ. и^же г~ь бя'ше с ниM и^ вс^е е^ли'котворя'ше г~ь творя'ше въ рђцњ` е^го”
|
Начальник в’язниці і не дивився ні за чим, що було у нього в руках, тому що Господь був з Йосифом, і в усьому, що він робив, Господь давав успіх.
|
|
Глvа, м~”
|
Глава 40
|
|
1
|
1
|
|
Бысть же по словесњх'ъ сихъ, съгрњши` старњ'ишина вина'рьскъ. цр~я е^гљ=петъска, и^ старњ'ишина жита'рскъ е^внђхи'стъ. гдsнђ и^хъ цр~ю е^гљ`петъскђ”
|
Після цього виночерпій царя Єгипетського і хлібодар провинилися перед господарем своїм, царем Єгипетським.
|
|
2
|
2
|
|
И$ разгнњ'вася фара ѓ^нъ на ѓ^ба раби'чища своя`. на старњ'ишинђ вина'рьска. и^ на старњ'ишинђ жита'рьска”
|
І прогнівався фараон на двох царедворців своїх, на головного виночерпія і на головного хлібодара,
|
|
3
|
3
|
|
И$ въвр'ъже я& въ темни'цђ. ё^ стра'жа темни'ца въ ё%зницы въ мњ'стњ, и^дњже і^ѓ'сифъ въве'рженъ бяше.
|
і віддав їх під варту в дім начальника охоронців, у в’язницю, у місце, де ув’язнений був Йосиф.
|
|
4
|
4
|
|
та'може и^ съвъкђпи` я& старњ'ишина темни'ца къ і^ѓ'сифђ. и^ прDњстоя` е^мђ`” И$ бњста и%ма дн~и нњкїя въ темни'ци.
|
Начальник охоронців приставив до них Йосифа, і він служив їм. І пробули вони під вартою деякий час.
|
|
5
|
5
|
|
и^ ви'дњста ѓ%ба ко'жDо и^хъ со'нъ, въ е^ди'нђ нощь” Видњ'нїе сонное. старњ'ишины вина'рьска. и^ старњ'ишины жита'рьска. ја^же бњста цр~я е^гљ=пеTска. і^и^же бњ'ста въ темни'ци”
|
Одного разу виночерпію і хлібодару царя Єгипетського, замкненим у в’язниці, бачилися сни, кожному свій сон, обом в одну ніч, кожному сон особливого значення.
|
|
6
|
6
|
|
Вънїиде же і^ѓ'сифъ к нимъ зё^тра. ви'дњ я& и^же бњ'ста смђще'нна,
|
І прийшов до них Йосиф вранці, побачив їх, і ось, вони засмучені.
|
|
7
|
7
|
|
и^ въпраша'ше е^внђхђ, фараѓ%ню, ја%же бњ'ста въ темни'цы с ни'мъ всажена эT гдsна свое^го рекђщ'е” Чт^о ја%ко лица` ва'ю ё^ны'ла днесь,
|
І запитав він царедворців фараонових, що перебували з ним у домі господаря його під вартою, говорячи: чому у вас сьогодні сумні обличчя?
|
|
8
|
8
|
|
ѓ%на же е^мђ реко'ста со'нъ ви'дњховњ, и^ разђмњва'ющаго нњсть” Рече же и%ма і^ѓ'сифъ е^да` не на б~а належи'тъ проповњ'данїе е^ю`. повњ'дњта ми ё^б^о”
|
Вони сказали йому: ми бачили сни; а витлумачити їх нема кому. Йосиф сказав їм: чи не від Бога тлумачення? розкажіть мені.
|
|
9
|
9
|
|
И$ повњ'да старњ'ишина вина'рьскъ, і^ѓ'сифђ со'нъ свои, и^ рече. въ снњ` мое^мъ бя'ше виногра'дъ предо мно'ю,
|
І розповів головний виночерпій Йосифу сон свій і сказав йому: мені снилося, ось виноградна лоза переді мною;
|
|
10
|
10
|
|
въ виногра'дњ же три лњтора'сли, сїи же прозябо'ша, ло'зїе прине'сше зрњ'лы. гро'зны ви'нныя,
|
на лозі три гілки; вона розвинулася, показався на ній цвіт, виросли й дозріли на ній ягоди;
|
|
11
|
11
|
|
и^ ча'ша фараѓ'нова в рђцњ мое'й, и^ съжа'хъ гро'знъ в ча'шђ, и^ вдаX ча'шђ въ рђцњ` фараѓ'нђ”
|
і чаша фараонова у руці моїй; я взяв ягід, вичавив їх у чашу фараонову і подав чашу в руку фараонові.
|
|
12
|
12
|
|
Рече е^мђ і^ѓ'сифъ, с^е ра'зђмъ семђ. тр^и лњтора'сли, тр^и дн~и сђть,
|
І сказав йому Йосиф: ось тлумачення його: три гілки — це три дні;
|
|
13
|
13
|
|
и^ е^ще тр^и дн~и. и^ помяне'тъ фараѓ'нъ санъ твои, и^ преDста'витъ т^я старњ'ишинъствђ вина'рьскђ. и^ подаси` ча'шђ в рђцњ` фараѓ'ни по' санђ пр'ьвомђ ти, ѓ^ винњ` и^ слђж'бњ”
|
через три дні фараон піднесе голову твою і поверне тебе на місце твоє, і ти подаси чашу фараонову в руку його, за колишнім звичаєм, коли ти був у нього виночерпієм;
|
|
14
|
14
|
|
Но помяни` м^я съ собо'ю, е^гда` бл~готи бђ'детъ. и^ сътвори` съ мно'ю млsть, и^ помяне'ши фараѓ'нђ мене`, і^ и^зведе'ши мя эT тверды'ни сея`,
|
згадай же мене, коли добре тобі буде, і зроби мені благодіяння, і скажи про мене фараонові, й виведи мене з цього дому,
|
|
15
|
15
|
|
ја^котатбо'ю ё^крадо'ша мя, и^з# земля` жидо'въскїя. и^ зд^њ нњ'смь, сътвори'лъ ничто'же зл^о. и^ въвръго'ша мя в ро'въ се'й”
|
бо я украдений із землі євреїв; а також і тут нічого не зробив, за що б кинути мене у в’язницю.
|
|
16
|
16
|
|
И$ ви'дњ старњ'ишина жита'рьскъ, ја%ко пря'мо сказа`. и^ рече і^ѓ'сифђ. и^ а'зъ видњхъ со'нъ. и^ мня'хся тр^и ко'шница хлњба на главњ` мое'й, и^ дръжа`
|
Головний хлібодар побачив, що витлумачив він добре, і сказав Йосифові: мені також снилося: ось на голові в мене три кошики решітчастих;
|
|
17
|
17
|
|
въ ко'шницы же ве'рхнеи эT всея твари. ја%же фараѓ^нъ ја%сть дњло пека'рьско, и^ пти'ца нбsныа ја%дя'хђ эT ко'шница ја%же на главњ мое'й”
|
у верхньому кошику всяка їжа фараонова, вироби пекаря, і птахи [небесні] клювали її з кошика на голові моїй.
|
|
18
|
18
|
|
эTвњща'въ же і^ѓ'сифъ реq е^мђ. с^е ра'зђмъ томђ. тр^и ко'шница, три дн~їе сђть.
|
І відповів Йосиф і сказав [йому]: ось тлумачення його: три кошики — це три дні;
|
|
19
|
19
|
|
и^ е^ще` тр^и дн~їе. и^ въ'зметъ фараѓn главђ` твою`, эT тебе`. и^ повњ'ситъ тя на' древњ, и^зъја^дя'тъ птица нбsныя пло'ть твою`”
|
через три дні фараон зніме з тебе голову твою і повісить тебе на дереві, і птахи [небесні] будуть клювати плоть твою з тебе.
|
|
20
|
20
|
|
Бысть же въ тре'тїи дн~ь рожества` фараѓ'ня, творя'ше пиръ всњмъ ѓ%трокомъ свои^мъ. и^ помянђ` старњ'ишинъство, старњ'ишины вина'рьска и^ старњ'ишины жита'рьска, посредњ` ѓ%трокъ свои^хъ”
|
На третій день, день народження фараонового, зробив він вечерю для всіх слуг своїх і згадав він про головного виночерпія і головного хлібодара серед слуг своїх;
|
|
21
|
21
|
|
И$ поста'ви старњ'ишины вина'рьска въ старњи'шинство свое`, и^ вда` в рђцњ фараѓ'ни чашђ”
|
і повернув головного виночерпія на попереднє місце, і він подав чашу в руку фараонову,
|
|
22
|
22
|
|
А$ старњ'ишинђ жита'рьска повњ'си на' древњ, ја%коже сказа` и%ма и^ѓ'сифъ”
|
а головного хлібодара повісив [на дереві], як витлумачив їм Йосиф.
|
|
23
|
23
|
|
Не помянђ ж'е старњ'ишина вина'рьскъ і^ѓ'сифа и^ забы` е^го”
|
І не згадав головний виночерпій про Йосифа, але забув його.
|
|
Глvа, м~а”
|
Глава 41
|
|
1
|
1
|
|
Бысть посеM въ второ'е лњто дн~и. видњ фараѓ'нъ со'нъ. мня'шеся стоя` на' брезњ рњчнњмъ,
|
Коли минуло два роки, фараону снилося: ось, він стоїть біля ріки;
|
|
2
|
2
|
|
и^ с^е а^ки эT рњки` и^схожда'ше се'дмь кравь до'бра взорђ і^ и^збра'нны телесы`, и^ пася'хђся по' брегђ”
|
і ось, вийшли з ріки сім корів, гарних на вигляд і повних тілом, і паслися в очереті;
|
|
3
|
3
|
|
И$ дрђгїя же кравы седмь, по си'хъ и^зыдо'ша и^з рњки` зл^ы, ѓ%бразоM и% телесы` хђ'ды и^ пася'хђся съ кравами по' брегђ рњ'чномђ.
|
але ось, після них вийшли з ріки сім корів інших, худих на вигляд і охлялих тілом, і стали поряд з тими коровами, на березі ріки;
|
|
4
|
4
|
|
І и^зыидо'ша сеDмь злыя възо'ромъ, и^ хђдыя телесы` сеDмь кравы до'брыхъ. ѓ%бразоM и^збра'нныX. и^ сїя неви'дими быша, и^же вънидо'ша въ чресла` иX” Въста'в же фараѓ'нъ
|
і з’їли корови худі на вигляд і охлялі тілом сім корів гарних на вигляд і повних. І прокинувся фараон,
|
|
5
|
5
|
|
и^ ви'дњ со'нъ вторы'и, и^ с^е сеDмь клаs и^схожда'хђ и^с# сте'блїя е^ді'наго и^збра'нїи и^ до'бры”
|
і заснув знову, і снилося йому іншого разу: ось, на одному стеблі піднялося сім колосків гладеньких і гарних;
|
|
6
|
6
|
|
дрђга'я же сеDмь кла'съ то'нцы и^стонче'ни вњтромъ, и^зница'хђ по ни'хъ,
|
але ось, після них виросло сім колосків виснажених і висушених східним вітром;
|
|
7
|
7
|
|
и^ пожро'ша сеDмь клаs то'нцы и^стончени. сеDмь кла'съ и^збра'нныхъ и^ пл'ъныX” Въста'въ же фараѓ'нъ эT сна`,
|
і пожерли худі колоски сім колосків гладеньких і повних. І прокинувся фараон і зрозумів, що це сон.
|
|
8
|
8
|
|
ја^ко быs заё%тра. и^ възмђти'ся дш~а е^го. посла'вши же съзва` вся сказа'теля е^гљ=петъскы, и^ вс^я мђдрыя и'хъ. і^ и^сповњ'да и^мъ фараѓ'нъ со'нъ. н^о не бя'ше никто'же сказа'ти то фараѓ'нђ”
|
Уранці засмутився дух його, і послав він, і покликав усіх волхвів Єгипту і всіх мудреців його, і розповів їм фараон сон свій; але не було нікого, хто витлумачив би його фараону.
|
|
9
|
9
|
|
И$ рече старњ'ишина вина'рьскъ къ фараѓ'нђ гл~я, грњ'хъ мои помнђ'хъ днесь.
|
І став говорити головний виночерпій фараонові і сказав: гріхи мої згадую я нині;
|
|
10
|
10
|
|
фараѓ'нъ е^гда` разгнњвася на рабы` своя`, и^ въвр'ъже н^ы въ темни'цђ, в домђ` вое^во'ды вои мене` и^ старњ'ишинђ жита'рьска”
|
фараон прогнівався на рабів своїх і віддав мене і головного хлібодара під варту в дім начальника охоронців;
|
|
11
|
11
|
|
И$ ви'дњховњ со'нъ ѓ%ба е^ді'нои` нощи, а%зъ и^ ѓn ко'ждо сво'й сонъ видњ'ховњ”
|
і снився нам сон в одну ніч, мені і йому, кожному снився сон особливого значення;
|
|
12
|
12
|
|
И$ бя'ше тамъ с нама ѓ%трокъ, ю'ноша жидови'нъ пентефри'евъ. і^ и^сповњ'даховњ е^мђ и^ сказа` намъ”
|
там саме був з нами молодий єврей, раб начальника охоронців; ми розповіли йому сни наші, і він витлумачив нам кожному відповідно до його сновидіння;
|
|
13
|
13
|
|
И$ бысть же ја%ко сказа` на'мъ, та'ко и^ слђчи'ся мн^њ быти въ свое'мъ старњ'ишинъствњ а^ ѓ'ного повњ'сити”
|
і як він витлумачив нам, так і збулося: я повернений на місце моє, а той повішений.
|
|
14
|
14
|
|
Посла'вши же фараѓ'нъ възва` і^ѓ'сифа і^ и^зведо'ша и& с тверди'ла и^ ѓ^стриго'ша и&. і^ и^змњни'ша ризы е^мђ`, и^ прїиде къ фараѓ'нђ”
|
І послав фараон і покликав Йосифа. І поспішно вивели його з в’язниці. Він постригся і перемінив одяг свій і прийшов до фараона.
|
|
15
|
15
|
|
Рече же фараѓ'нъ і^ѓ'сифђ. соn видњхъ и^же бы ми кт^о сказалъ е^го, нњ'сть сего`, а%зъ же слы'шахъ ѓ^ тебњ гл~юща, слы'шавшая тя сны проповњ'дающа”
|
Фараон сказав Йосифові: мені снився сон, і нема нікого, хто витлумачив би його, а про тебе я чув, що ти вмієш тлумачити сни.
|
|
16
|
16
|
|
эTвњща'в# же і^ѓ'сифъ рече фараѓ'нђ, безъ бг~а не эTвњща'ются фараѓ'нови сп~се'ныя вещи
|
І відповів Йосиф фараону, говорячи: це не моє; Бог дасть відповідь на благо фараонові.
|
|
17
|
17
|
|
реq же фараѓ'нъ, і^ѓ'сифђ гл~я, въ снњ` мое^мъ мняся стоя` на брезњ рњчнњм#
|
І сказав фараон Йосифові: мені снилося: ось, стою я на березі ріки;
|
|
18
|
18
|
|
и^ а'ки эT рњки` и^схожDа'ше сеDмь кра'въ. и^збра'нныхъ телесы` и^ добры` ѓ%бразоM и^ пася'хђся по' брегђ.
|
і ось, вийшли з ріки сім корів повних тілом і гарних на вигляд і паслися в очереті;
|
|
19
|
19
|
|
и^ с^е дрђгїя седмь кравъ и^ны'хъ и^схожда'хђ въ слDњ и^хъ, и^з рњки`, и^ злы` не добры` ѓ%бразомъ и^ хђды телесы`, ја%цњ'хъ же нњсмъ ви'дњлъ. тацњ'хъ в земли` е^гљ=петъстњи”
|
але ось, після них ішли сім корів інших, худих, дуже поганих на вигляд і охлялих тілом: я не бачив по всій землі Єгипетській таких худих, як вони;
|
|
20
|
20
|
|
І$ и^зја%до'ша сеDмь краv злы'я и^ не до'брыя ѓ%бразомъ хђды'я сеDмь пр'ъвыхъ до'брыхъ і^ и^збранныX”
|
бо з’їли охлялі й худі корови попередніх сім корів повних;
|
|
21
|
21
|
|
И$ вънидо'ша въ ё^тро'бђ и^хъ и^ не ја%ви'шася. ја%ко вънидо'ша въ ё^тро'бђ и^хъ, и^ ѓ^бли'чїя же иX зл^а быша ја^ко и^ спр'ъва” Въста'въ же паки легоX,
|
і ввійшли повні в утробу їх, але не помітно було, що вони ввійшли в утробу їх: вони були так само худими на вигляд, як і спочатку. І я прокинувся.
|
|
22
|
22
|
|
и^ ви'дњхъ паки въ снњ`, а^ки сеDмь клsа и^схожда'ше и^зъ е^ді'наго сте'блїя по'л#ны и^ добры.
|
Потім снилося мені: ось, на одному стеблі піднялися сім колосків повних і гарних;
|
|
23
|
23
|
|
дрђга'я же седмь кла'съ то'нци и^ тщи` вњ'тромъ и^стонче'ни, и^зница'хђ въ слњ'дъ и^хъ”
|
але ось, після них виросло сім колосків тонких, виснажених і висушених східним вітром;
|
|
24
|
24
|
|
И$ пожро'ша седмь кла'съ тщи, и^ вњтромъ и^стонче'ни. седмь кла'съ до'брыхъ и^ по'лныхъ, и^ повњ'дахъ с^е сказа'телемъ, и^ не бысть кт^о повњ'дыи”
|
і пожерли худі колоски сім колосків гарних. Я розповів це волхвам, але ніхто не пояснив мені.
|
|
25
|
25
|
|
Рече же і^ѓ'сифъ фараѓ'нђ, со'нъ фараѓ'не е^ди'но е^сть, е^ли'ко б~ъ твориT. ё^каза` фараѓ'нђ
|
І сказав Йосиф фараонові: сон фараонів один: що́ Бог зробить, те́ Він звістив фараонові.
|
|
26
|
26
|
|
седмь сїю кра'въ до'брыхъ, сеDмь лњтъ е^сть” И$ сеDмь кла'съ до'брыхъ се'дмь лњтъ е^сть, со'нъ фараѓ'не е^ди'но е^сть”
|
Сім корів гарних, це сім років; і сім колосків добрих, це сім років: сон один;
|
|
27
|
27
|
|
СеDмь кра'в# хђды'хъ ја^же и^зыдо'ша по сихъ, се'дмь лњтъ е^сть, и^ седмь кла'съ тщиX, и^стонче'ныхъ вњтромъ. се'дмь лњтъ е^сть, и^ бђдеT се'дмь лTњ гла'дъ”
|
і сім корів охлялих і худих, що вийшли після тих, це сім років, також і сім колосків виснажених і висушених східним вітром, це сім років голоду.
|
|
28
|
28
|
|
Се^ же слово е^же реко'хъ фараѓ'нђ е^ли'ко б~ъ твори'тъ ё^каза` фараѓ'нђ”
|
Ось чому сказав я фараонові: що́ Бог зробить, те́ Він показав фараонові.
|
|
29
|
29
|
|
И$ с^е, сеDмь лњтъ прїидетъ ѓ^би'лность, въ всю зе'млю е^гљ=петъскђю”
|
Ось, настає сім років великого достатку в усій землі Єгипетській;
|
|
30
|
30
|
|
Прїидетъ же по си'хъ сеDми, се'дмь лњтъ гла'дђ, и^ забђ'детъ по все'и земли` е^гљ=пет#стњи сы'тость. и^ погђби'тъ гла'дъ зе'млю
|
після них настануть сім років голоду, і забудеться весь той достаток у землі Єгипетській, і виснажить голод землю,
|
|
31
|
31
|
|
и^ не бђ'дет# зна'ти, ѓ^би'лїя земна'го, эT гла'да бђ'дђщаго по семъ, и^ вели'къ бђ'дет# ѕњло” Э/
|
і непримітним буде колишній достаток на землі, через голод, що прийде, тому що він буде дуже тяжким.
|
|
32
|
32
|
|
втори'ци же сна` фараѓ'не е^же дв^ои'чно видњ` ја%ко пра'во е^сть сло'во с^е эT б~а, ё^скори'тъ б~ъ сло'во с^е сътвори'ти”
|
А що сон повторився фараону двічі, це значить, що це істинне слово Боже, і що незабаром Бог виконає це.
|
|
33
|
33
|
|
Нн~њ ё^бо и^щи` чл~ка мђ'дра и^ смы'слена, и^ приста'ви е^го все'и земли` е^гљ=петъстњ'и”
|
І нині нехай знайде фараон чоловіка розумного і мудрого і нехай поставить його над землею Єгипетською.
|
|
34
|
34
|
|
И$ да сътвори'тъ фараѓ'нъ старњ'ишины по все'и земли` и^ да събира'ютъ всякъ пло'дъ житенъ тыхъ се'дмь лњтъ ѓ^би'лныX е^же
|
Нехай накаже фараон поставити над землею наглядачів збирати за сім років достатку п’яту частину [усього врожаю] землі Єгипетської;
|
|
35
|
35
|
|
и%мђтъ бы'ти. И$ да събереT пи'щђ и^ пшени'цђ въ рђцњ` фараѓ'ни, и^ пи'ща въ градњхъ да ся съблюдеT,
|
нехай вони беруть усякий хліб цих гарних років, що настають, і зберуть у містах хліб під відання фараона для їжі, і нехай бережуть;
|
|
36
|
36
|
|
и^ бђ'детъ пи'ща съблюде'на на земли`. на с'едмь лњтъ гла'дныхъ. е^же и%мђт# быти в земли` е^гљ=петъстњ да не поги'бнетъ земля` въ гла'дъ”
|
і буде ця їжа в запас для землі на сім років голоду, які будуть у землі Єгипетській, щоб земля не загинула від голоду.
|
|
37
|
37
|
|
Оу^диви'ша же ся словеса` преD фараѓ'номъ. и^ преD всњ'ми рабы` е^го”
|
Це сподобалося фараонові й усім слугам його.
|
|
38
|
38
|
|
И$ рече фараѓ'н# всњмъ рабо'мъ свои^мъ, не ѓ^бря'щеM чл~ка сицева'го, и%же и%мать дх~ъ бж~їи в себњ”
|
І сказав фараон слугам своїм: чи знайдемо ми таку, як він, людину, у якій був би Дух Божий?
|
|
39
|
39
|
|
Рече же фараѓ'нъ і^ѓ'сифђ, е^лма'же т^и показа б~ъ вс^е, и^ нњсть чл~ка мђдрњ'иша, ни смысленњ'иша тебе`”
|
І сказав фараон Йосифу: оскільки Бог відкрив тобі все це, то немає настільки розумного і мудрого, як ти;
|
|
40
|
40
|
|
Ты бђ'ди въ домђ` мое'мъ. и^ ё%стъ твои^хъ да послђш'аютъ вс^и лю'дїе мои`, ра'звњ прsто'ломъ а%зъ бо'лее тебе` бђ'дђ”
|
ти будеш над домом моїм, і твого слова буде дотримуватися весь народ мій; тільки престолом я буду більшим за тебе.
|
|
41
|
41
|
|
Реq же фараѓ'нъ і^ѓ'сифђ. с^е поставля'ю тя днsь въ все'и земли` е^гљ=пеTстњи”
|
І сказав фараон Йосифові: ось, я поставляю тебе над усією землею Єгипетською.
|
|
42
|
42
|
|
И$ съне'мъ фараѓ'нъ пр'ьстень с рђки` свое^я, и^ възложи е^го і^ѓ'сифђ на' рђкђ. и^ ѓ^блече` и& въ ри'зђ чръвле'нђ, и^ възложи` гри'внђ зла'тђ на вы'ю е^го.
|
І зняв фараон перстень свій з руки своєї і надів його на руку Йосифа; вдяг його у висонний одяг, поклав золотий ланцюг на шию його;
|
|
43
|
43
|
|
и^ всади е^го на колесни'цђ свою` вторђ'ю, и^ проповњ'дая преD ни'м# проповњ'дателникъ, и^ поста'ви е^го все'и земли` е^гљ=петъстњи”
|
повелів везти його на другій із своїх колісниць і проголошувати перед ним: схиляйтеся! І поставив його над усією землею Єгипетською.
|
|
44
|
44
|
|
Реq же фараѓ'нъ і^ѓ'сифђ, а%зъ фараѓ'нъ беZ тебе` не въздви'гнетъ рђки свое^я. н^иктоже въ все'и земли` е^гљ=пеTстњи”
|
І сказав фараон Йосифу: я фараон; без тебе ніхто не ворухне ні рукою своєю, ні ногою своєю по всій землі Єгипетській.
|
|
45
|
45
|
|
И$прозва` фараѓ'нъ и^м^я і^ѓ'сифђ ўонъџомъфанихъ. и^ да'сть е^мђ а^се'нџђ дще'рь пентефрїинђ, жерца` града со'лнечна въ женђ`”
|
І нарік фараон Йосифові ім’я: Цафнаф-панеах, і дав йому за дружину Асенефу, дочку Потифера, жерця Іліопольського. І пішов Йосиф по землі Єгипетській.
|
|
46
|
46
|
|
І$ѓ'сифъ же и^мњ'яше л~, лњтъ. е^гда`прїиде преDфараѓ'на цр~я е^гљ=петъска, эTы'иде же і^ѓ'сифъ эT лица` фараѓ'ня, и^про'иде весь е^гљ=петъ”
|
Йосифові було тридцять років від народження, коли він став перед лице фараона, царя Єгипетського. І вийшов Йосиф від лиця фараонового і пройшов по всій землі Єгипетській.
|
|
47
|
47
|
|
И$ сътвори` земля` в се'дмь лњтъ ѓ^би'лнђ жатвђ,
|
Земля ж у сім років достатку принесла з одного зерна по жмені.
|
|
48
|
48
|
|
и^събра` пищђ в се'дмь лњтъ. въ ни'хъже бя'ше ѓ^би'лность, въ земли` е^гљ=петъстњи, и^ положи` пища въ градњхъ се'лъ тњхъ и^з гра'дъ ѓ%крsтныхъ положи я&”
|
І зібрав він усякий хліб семи років, які були [родючі] в землі Єгипетській, і поклав хліб у містах; у кожному місті поклав хліб полів, що оточують його.
|
|
49
|
49
|
|
И$ събра і^ѓ'сифъ пшени'цђ мно'гђ, ја%ко пњсо'къ морьскы'и мно'го ѕњло, до'ндеже не можа'хђ и^з#чести` без# числа` б^о бњя'ше”
|
І зібрав Йосиф хліба дуже багато, як піску морського, так що перестав і рахувати, тому що не стало рахунку.
|
|
50
|
50
|
|
І$ѓ'сифђ же бњста дв^а сн~а, прњ'жде сеDми` лњтъ, гла'дныхъ. ја%же роди е^мђ асе'нъџа, дще'рь пентефрїина, жръца` града со'лнечна”
|
До настання років голоду, у Йосифа народилися два сини, яких народила йому Асенефа, дочка Потифера, жерця Іліопольського.
|
|
51
|
51
|
|
И$ нарече і^ѓ'сифъ и%мя прьвенцђ` манасїя гл~юще, ја^ко мн^њ сътвори` б~ъ вс^я болњ'зни моя и^ вс^е эTц~а мое^го”
|
І нарік Йосиф ім’я первісткові: Манассія, тому що [говорив він] Бог дав мені забути усі нещастя мої і весь дім батька мого.
|
|
52
|
52
|
|
І$ и'мя нарече второ'мђ е^фрMњгл~юще, ја%ко възрасти м^я б~ъ въ земли`, смире'нїя мое^го”
|
А другому нарік ім’я: Єфрем, тому що [говорив він] Бог зробив мене плідним у землі страждання мого.
|
|
53
|
53
|
|
Минђ' же се'дмь лњтъ ѓ^би'лныхъ, ја^коже бы'ша въ земли` е^гљ=петъстњи”
|
І минули сім років достатку, що був у землі Єгипетській,
|
|
54
|
54
|
|
И$ нача'ша сеDмь лњтъ гла'дныхъ приходи'ти, ја%коже рече и^ѓ'сифъ” И$ бысть гла'дъ по все'и земли`, и^ въ все'и же земли` е^гљ=петъстњи не бя'ше хлњба,
|
і настали сім років голоду, як сказав Йосиф. І був голод по всіх землях, а в усій землі Єгипетській був хліб.
|
|
55
|
55
|
|
и^ въза'лче вс^я земля` е^гљ=пеTская, възопи же наро'дъ къ фараѓ'нђ ѓ^ хлњбехъ” Рече же фараѓ'нъ всњмъ е^гљ=птяномъ, и^дњте къ і^ѓ'сифђ е^же бо речетъ вамъ сътвори'те,
|
Але коли і вся земля Єгипетська почала терпіти голод, то народ почав волати до фараона про хліб. І сказав фараон усім єгиптянам: підіть до Йосифа і робіть, що він вам скаже.
|
|
56
|
56
|
|
и^ с^е гла'дъ бяше на лицы` всея` земля`” эTвр'ъзе же і^ѓ'сифъ вс^я жи'тница, и^ продая'ше всMњ е^гљ=птяноM,
|
І був голод по всій землі; і відчинив Йосиф усі житниці, і став продавати хліб єгиптянам. Голод же посилювався в землі Єгипетській.
|
|
57
|
57
|
|
и^ вс^я страны` прїидо'ша въ е^гљ=пеT, кђпова'ти къ і^ѓ'сифђ. ѓбъдръжа'ше бо глDа вс^ю зе'млю”
|
І з усіх країн приходили в Єгипет купувати хліб у Йосифа, тому що голод посилився по всій землі.
|
|
Глvа, м~в”
|
Глава 42
|
|
1
|
1
|
|
Видњвъ же і^а'ковъ ја^ко кђпля е^сть пшени'цы въ е^гљ=птњ рече сн~омъ свои^мъ. Почто` нерадите`,
|
І довідався Яків, що в Єгипті є хліб, і сказав Яків синам своїм: що ви дивитеся?
|
|
2
|
2
|
|
с^е слы'шахомъ ја^ко пшени'ца е^сть въ е^гљ=птњ, и^дњ те та'мо кђпите намъ мало пи'ща да жи'ви бђдемъ, и^ не ё^мремъ”
|
І сказав: ось, я чув, що є хліб у Єгипті; підіть туди і купіть нам звідти хліба, щоб нам жити і не вмерти.
|
|
3
|
3
|
|
І$ и^до'ша бра'тїя і^ѓ'сифля десять кђпити пшени'цы въ е^гљ=пеT
|
Десять братів Йосифових пішли купити хліба в Єгипті,
|
|
4
|
4
|
|
вениа^ми'на же брата і^ѓ'сифова не пђсти` съ бра'тїею е^го, вњща б^о е^гда` слђчи'тся на пђти е^мђ зл^о”
|
а Веніаміна, брата Йосифового, не послав Яків з братами його, тому що сказав: не трапилося б з ним лиха.
|
|
5
|
5
|
|
Прїидо'ша же сн~ове і^и^лв~и, кђпити съ приходя'щими, бя'ше б^о гла'дъ въ все'и земли ханаа'нъстњй”
|
І прийшли сини Ізраїлеві купувати хліб, разом з іншими, що прийшли, бо в землі Ханаанській був голод.
|
|
6
|
6
|
|
І$ѓ'сифъ же бя'ше кня'зь все'и земли`, сїи` продаја%ше всњмъ лю'демъ насе'лнымъ” Прїидоша же бра'тїя і^ѓ'сифовы, и^ поклони'шася е^мђ ни'ць до земля`,
|
Йосиф же був начальником у землі тій; він і продавав хліб усьому народові землі. Брати Йосифа прийшли і поклонилися йому лицем до землі.
|
|
7
|
7
|
|
ви'дњвъ же і^ѓ'сифъ бра'тїю свою`, и^ позна` я& и^ эTмета'шеся и^хъ, и^ гл~аше и^мъ поро'ко” Рече же и^мъ эTкђдђ хо'дите, сїи же рњша эT земля` ханаан#скїа, кђпити пи'ща”
|
І побачив Йосиф братів своїх і впізнав їх; але показав, що начебто не знає їх, і говорив з ними суворо і сказав їм: звідки ви прийшли? Вони сказали: із землі Ханаанської, купити їжу.
|
|
8
|
8
|
|
Позна же і^ѓ'сифъ бра'тїю свою, сїи же не позна'ша е^го.
|
Йосиф упізнав братів своїх, але вони не впізнали його.
|
|
9
|
9
|
|
и^ помянђ` і^ѓ'сифъ сны своя` ја^же ви'дњ, и^ рече и^мъ прелага'тая е^сте`. съгляда'ти пђтїи земля` сїя прїйдосте” Сїи же рњша
|
І згадав Йосиф сни, що снилися йому про них; і сказав їм: ви підглядачі, ви прийшли вигледіти наготу* землі цієї.
|
|
10
|
10
|
|
Ѻн^и гдsне раби` твои` кђпи'ти пища прїидо'ша,
|
Вони сказали йому: ні, господарю наш; раби твої прийшли купити їжі;
|
|
11
|
11
|
|
вс^и бо е^смы` сн~ове е^ді'ного мђжа ми'рницы е^смы`, не сTђ раби` твои` прелага'таи`”
|
ми всі діти однієї людини; ми люди чесні; раби твої не бували підглядачами.
|
|
12
|
12
|
|
Реq же иM н^и но пђти` съглядати прїидо'сте из# земля' сея`”
|
Він сказав їм: ні, ви прийшли вигледіти наготу землі цієї.
|
|
13
|
13
|
|
Сїи же рњша дв^анадесяT е^смы братїа, и^ раби` твои` въ земли` ханаа'ни, и^ с^е мнїи насъ ё^ эTц~а днесь е^сть, а^ дрђга'го нњсть.
|
Вони сказали: нас, рабів твоїх, дванадцять братів; ми сини одного чоловіка в землі Ханаанській, і ось, менший тепер з батьком нашим, а одного не стало.
|
|
14
|
14
|
|
рече же и^мъ і^ѓ'сифъ с^е е^сть. е^же реко'хъ вамъ гл~я, ја%ко прелага'таи` е^сте,
|
І сказав їм Йосиф: це саме я і говорив вам, сказавши: ви підглядачі;
|
|
15
|
15
|
|
си'м ся ја^ви'сте, тако м^и здра'вїя фараѓ'ня, не и^зы'дете эTсю'дђ, а%ще не прїидетъ бра'тъ вашъ ме'ншїи сњмо”
|
ось як ви будете випробувані: клянуся життям фараона, ви не вийдете звідси, якщо не прийде сюди менший брат ваш;
|
|
16
|
16
|
|
Пошлњте эT себе` е^ді'наго и^ пои'мњте бра'та ва'ю, а^ вы` ждњте до'ндеже ја%вњ бђдетъ гл~ъ ваj а%ще и^стинъствђ'ете и^л^и ни`, а%ще ли т^ота'ко ми здра'вїя фараѓ'ня ё^бо прелагата'и е^сте,
|
пошліть одного з вас, і нехай він приведе брата вашого, а ви будете затримані; і відкриється, чи правда у вас; і якщо ні, то клянусь життям фараона, що ви підглядачі.
|
|
17
|
17
|
|
и^ даде` я& поD стра'жђ, г~ дн~и”
|
І віддав їх під варту на три дні.
|
|
18
|
18
|
|
Рече же и^мъ въ дн~ь третїи с^е сътвори'те да жи'ви бђдете б~а бо ся а%зъ бою`”
|
І сказав їм Йосиф на третій день: ось що зробіть, і залишитеся живими, тому що я боюся Бога:
|
|
19
|
19
|
|
А$ще ми'рницы е^сте братъ вашъ да ся дрьжи'тъ в темни'цы, вы' же шеDше донеси'те кђ'пленђю пшени'цђ
|
якщо ви люди чесні, то один брат із вас нехай утримується в домі, де ви ув’язнені; а ви підіть, відвезіть хліб, заради голоду сімей ваших;
|
|
20
|
20
|
|
а^ брата ва'ю ме'ншаго приведњте къ мн^њ, и^ вњрна бђдетъ рњ'чь ваша, а^ще л^и ни` то ё%мрете” Сътвори'ша же та'ко,
|
брата ж вашого меншого приведіть до мене, щоб виправдалися слова ваші і щоб не померти вам. Так вони і зробили.
|
|
21
|
21
|
|
и^ вњща` ко'ждо къ бра'тђ свое^мђ, въ грњсњ б^о е^смы` брата ради на'шего, ја%ко презрњхомъ скръбњ'нїе дш~а е^го, е^гда` моля'шеся нам#, и^ не послђш'ахомъ е^го. сего` ра'ди, прїиде на' ны вс^е скръбњ'нїе,
|
І говорили вони один одному: дійсно ми караємося за гріх проти брата нашого; ми бачили страждання душі його, коли він благав нас, але не послухали [його]; за те і спостигло нас горе це.
|
|
22
|
22
|
|
эTвњща'в же рђви'мъ рече и^мъ, не реко'х ли ва'мъ гл~я. не преѓ^би'дњте дњтища. и^ не послђшасте мене`, и^ с^е кро'вь е^го възыска'е^тся,
|
Рувим відповів їм і сказав: чи не говорив я вам: не грішіть проти отрока? але ви не послухалися; ось, кров його стягується.
|
|
23
|
23
|
|
сїи же не вњ'дяхђ ја%ко і^ѓ'сифъ разђмњ'етъ толмача` б^о не бя'ше меж'дђ и%ми”
|
А того не знали вони, що Йосиф розуміє; бо між ними був перекладач.
|
|
24
|
24
|
|
эTврати' же ся эT ни'хъ и^ пропла'кася і^ѓ'сифъ, и^ па'ки възврати'ся рече и^мъ, поя` симеѓ'на эT ниX и^ связа и& пред ни'ми”
|
І відійшов від них [Йосиф] і заплакав. І повернувся до них, і говорив з ними, і, взявши з них Симеона, зв’язав його перед очима їхніми.
|
|
25
|
25
|
|
И$ повелњ` і^ѓ'сифъ насы'пати съсђ'ды и^хъ пшени'ца, и^ възврати'ти цњ'нђ и^мъ, комђж'до въ вре'тище свое` и^ въда'ст# бра'шно и^мъ на пђть, и^ бы'сть иM”
|
І наказав Йосиф наповнити мішки їхні хлібом, а срібло їх повернути кожному в мішок його, і дати їм запасів на дорогу. Так і зроблено з ними.
|
|
26
|
26
|
|
Въз'ложи'ша пшени'цђ на ѓ^слы` своя` и эTидо'ша эTтђдђ”
|
Вони поклали хліб свій на ослів своїх, і пішли звідти.
|
|
27
|
27
|
|
эTрњши'в же и^х# е^ді'нъ, вре'тище свое, напитати ѓ^сля'та своя`, и^дњже ста'ша видњ` ё%золъ сребра` свое^го, въверхђ ё^стїа вре'тищнаго”
|
І відкрив один із них мішок свій, щоб дати корму ослові своєму на ночівлі, і побачив срібло своє в отворі мішка його,
|
|
28
|
28
|
|
И$ рече братїи свое'й, възвраще'но ми еs сребро`, и^ с^е е^сть въ вре'тищи мое^мъ” И$ ё^жасе'ся срDце и^хъ и^ възмято'шася гл~юще, чт^о се` сътвори` б~ъ намъ”
|
і сказав своїм братам: срібло моє повернуто; ось воно в мішку моєму. І засмутилося серце їх, і вони з тремтінням говорили один одному: що це Бог зробив з нами?
|
|
29
|
29
|
|
Прїидо'ша же къ і^а'ковђ эTц~ђ свое^мђ въ зе'млю ханаа'ню, и^ повњда'ша е^мђ вс^е слђ'чшее^ся и^мъ гл~юще”
|
І прийшли до Якова, батька свого, у землю Ханаанську і розповіли йому все, що трапилося з ними, говорячи:
|
|
30
|
30
|
|
Гл~а мђжъ насе'лникъ гн~ь намъ поро'ко, и^ въврьже н^ы в темни'цђ, а^ки съгляда'юще земля` на'ша
|
начальник над тією землею говорив з нами суворо і прийняв нас за підглядачів землі тієї.
|
|
31
|
31
|
|
прїидо'сте” Гл~ахомъ е^мђ ми'рницы е^смы, а^ нњсмы прелага'таи`,
|
І сказали ми йому: ми люди чесні; ми не бували підглядачами;
|
|
32
|
32
|
|
дв^ана'десять братїа е^смы сн~ове е^ді'наh эTц~а нашего. і^ е^ді'наго нњсть, а^ мнїи ё^ эTц~а е^сть дне'сь в земли` ханаа'ни”
|
нас дванадцять братів, синів у батька нашого; одного не стало, а менший тепер з батьком нашим у землі Ханаанській.
|
|
33
|
33
|
|
Рече же намъ мђжъ гн~ь насе'лникъ, по семђ` ё^вњмъ ја%ко ми'рницы е^сте`, брата е^ді'наго ѓ^ста'вите ё^ мене`, а^ цњны ва'ша и^ пшени'цђ възе'мше до до'мђ вашего и^дњте”
|
І сказав нам начальник над тією землею: ось як дізнаюсь я, чи чесні ви люди: залиште у мене одного брата з вас, а ви візьміть хліб заради голоду сімей ваших і підіть,
|
|
34
|
34
|
|
Приведњте же брата ва'шего меншаго къ мн^њ, и^ ё^вњмъ ја%ко нњсть прелага'таи`, н^о ми'рницы е^сте`, и^ брата ва'шего вамъ дамъ и^ кђ'плю твори'те в земли`”
|
і приведіть до мене молодшого брата вашого; і буду знати я, що ви не підглядачі, але люди чесні; віддам вам брата вашого, і ви можете промишляти у цій землі.
|
|
35
|
35
|
|
Бысть же е^гда` вы'сипахђ вре'тища своя`, и^ бя'ше ё%золъ сребра` въ вре'тищи кое^го'ждо” И$ ви'дњвше ё%злы сребра` иX сами и^ эTц~ъ и^хъ, и^ ё^боја%шася”
|
Коли ж вони спорожняли мішки свої, ось, у кожного вузлик срібла його в мішку його. І побачили вони вузлики срібла свого, вони і батько їхній, і злякалися.
|
|
36
|
36
|
|
И$ рече и^мъ і^а'ковъ эTц~ъ и^хъ, мене` бесча'да сътвори'сте, і^ѓсифа нњсть симеѓ'на нњсть и^ венїа^ми'на пои^мњте, на' мя бысть с^е все`” РђвиM
|
І сказав їм Яків, батько їхній: ви позбавили мене дітей: Йосифа нема, і Симеона нема, і Веніаміна взяти хочете, — усе це на мене!
|
|
37
|
37
|
|
же рече эTц~ђ свое^мђ гл~я. сн~а моя` ѓ'ба ё^бїи, а%ще не приведђ` е^го к тебњ`, да'ждь е^го мн^њ въ рђцњ а%з же приведђ и& к тебњ”
|
І сказав Рувим батькові своєму, говорячи: убий двох моїх синів, якщо я не приведу його до тебе; віддай його на мої руки; я поверну його тобі.
|
|
38
|
38
|
|
Се'и же рече не' идетъ сн~ъ мой с вами, ја%ко бра'тъ е^мђ ё^мре. сїи же е^ді'нъ ѓ^ста`, е^гда ся е^мђ лђчи'тъ зл^о на пђти`, на'ньже а^ще пои'дете, и^ прово'дите ста'рость мою` съ печа'лїю въ а^дъ”
|
Він сказав: не піде син мій з вами; тому що брат його помер, і він один залишився; якщо трапиться з ним нещастя на шляху, в який ви підете, то зведете ви сивину мою з печаллю в могилу.
|
|
Глvа, м~г”
|
Глава 43
|
|
1
|
1
|
|
Гла'д же съѓ^долњ` на земли`.
|
Голод посилився на землі.
|
|
2
|
2
|
|
и^ бысть е^гда скоnча'ша пшени'цђ ја%дђщ'е, ю%же принесо'ша и^зъ е^гљ=пта, рече же и^м# эTц~ъ и^хъ пакы и^дњте кђ'пите наM пища ма'ло”
|
І коли вони з’їли хліб, який привезли з Єгипту, тоді батько їхній сказав їм: підіть знову, купіть нам трохи їжі.
|
|
3
|
3
|
|
И$ рече е^мђ і^ё^да гл~я послђш'аемъ ё^крњпи` наs под кля'твою мђжь гн~ь гл~я, не јави'те ми ся преD лицемъ, а%ще браT вашъ мнїи не прїидетъ с ва'ми
|
І сказав йому Іуда, говорячи: той чоловік рішуче заявив нам, сказавши: не з’являйтеся до мого лиця, якщо брата вашого не буде з вами.
|
|
4
|
4
|
|
и^ а%ще л^и по'слеши брата нашего с на'ми т^о и%демъ кђпи'ти тебњ` пи'ща
|
Якщо пошлеш з нами брата нашого, то підемо і купимо тобі їжі,
|
|
5
|
5
|
|
а%ще л^и не по'слеши брата нашего с на'ми, т^о не и'деM” Мђжъ б^о реq наM гл~я нњсть вамъ ви'дњти лица мое^го, а^ще братъ вашъ мнїи не прїидетъ с ва'ми”
|
а якщо не пошлеш, то не підемо, тому що той чоловік сказав нам: не з’являйтеся до мого лиця, якщо брата вашого не буде з вами.
|
|
6
|
6
|
|
И$ рече і^и^л~ь чт^о ја%ко зло сътвори'сте ми, повњда'вше мђж'ђ ја%ко есть намъ братъ.
|
Ізраїль сказав: для чого ви зробили мені таке зло, сказавши тому чоловікові, що у вас є ще брат?
|
|
7
|
7
|
|
сїи же рњша въпраша'я въпроси` насъ мQђ и^ рода нашего гл~я, и^ еще` л^и эTц~ъ вашъ жиv е^сть, и^ есть ли вамъ братъ повњдахомъ е^мђ по въпро'сђ семђ`, и^л^и вњдяхомъ ја%ко речетъ намъ приведи'те брата вашего,
|
Вони сказали: розпитував той чоловік про нас і про рід наш, говорячи: чи живий ще батько ваш? чи є у вас брат? Ми і розповіли йому за цими розпитами. Чи могли ми знати, що він скаже: приведіть брата вашого?
|
|
8
|
8
|
|
и^ рече же і^ё%да къ і^и^л~ю эTц~ђ свое^мђ, пђсти` ѓ^тро'чища съ мно'ю и^ въста'вше да и'демъ и^ да живи бђдемъ, а^ не ё%мреM и^ мы` и^ т^ы, и^ вс^е и^мњ'нїе наше
|
Іуда ж сказав Ізраїлю, батькові своєму: відпусти отрока зі мною, і ми встанемо і підемо, і живі будемо і не помрем і ми, і ти, і діти наші;
|
|
9
|
9
|
|
аZ же възмђ` е^го, и^ эT рђкђ` мое'ю възы'щи` е^го” А/ще не приведђ е^го к тебњ`, и^ поставлю и& предъ тобо'ю, грњшенъ бђдђ к тебњ вс^я дн^и.
|
я відповідаю за нього, з моїх рук вимагатимеш його; якщо я не приведу його до тебе і не поставлю його перед лицем твоїм, то залишусь я винним перед тобою в усі дні життя;
|
|
10
|
10
|
|
а%ще б^о бы'хоM не ё^ме'длили, възврати'лися быхомъ два'жды”
|
якби ми не барилися, то вже сходили б двічі.
|
|
11
|
11
|
|
Рече же и^мъ і^и^л~ь эTц~ъ и^хъ, а%ще та'ко е^сть, сътвори'те възмњте эT плода` земнаh въ сосђды своя` и^ донеси'те мђжђ даr смо'лђ, медъ, и^ џимїама і^ и^ста'кти, и^ теревїиџђ і^ ѓ^рњ'хїю
|
Ізраїль, батько їх, сказав їм: якщо так, то ось що зробіть: візьміть із собою плодів землі цієї і віднесіть у дарунок тому чоловікові трохи бальзаму і трохи меду, стиракси і ладану, фісташок і мигдалевих горіхів;
|
|
12
|
12
|
|
и^ сребро` сђгђ'бо възмњте в рђцњ свои`” Сребро` е^же ѓ^брњтеся въ вре'тищихъ ва'шихъ, ѓ^брати'те съ собо'ю, е^да` съблазнъ е^сть,
|
візьміть і інше срібло в руки ваші; а срібло, назад покладене в отвори мішків ваших, поверніть руками вашими: можливо, це недогляд;
|
|
13
|
13
|
|
и^ бра'та своего по'имњте, и^ въста'вше и^дњте къ мђжђ
|
і брата вашого візьміть і, вставши, підіть знову до чоловіка того;
|
|
14
|
14
|
|
б~ъ же мои да'сть вамъ блгDть прDе мђжемъ да эTпђ'ститъ бра'та вашего е^ді'наго, и^ венїами'на а%зъ бесча'денъ быхъ и^ бесча'денъ бђдђ.
|
Бог же Всемогутній нехай дасть вам знайти милість у чоловіка того, щоб він відпустив вам і іншого брата вашого і Веніаміна, а мені якщо вже бути бездітним, то нехай буду бездітним.
|
|
15
|
15
|
|
Въземше же мђжи да'ры, и^ сребро` сђгђ'бое въ рђцњ свои`, и^ венїамина, и^ въста'вше прїидо'ша въ е^гљ=пеT и^ ста'ша прDе і^ѓ'сифомъ,
|
І взяли ті люди дарунки ці, і срібла вдвічі взяли в руки свої, і Веніаміна, і встали, пішли в Єгипет і постали перед лицем Йосифа.
|
|
16
|
16
|
|
ви'дњв же я& і^ѓ'сифъ, и^ венїами'на брата свое^го, и^ ре'че строи^телю до'мђ свое^го въвеd мђж'и с^и в до'мъ, и^ заколи` эT скота` и^ ё^гото'ваи, съ мно'ю бо ја%сти мђжемъ си'мъ хлњбъ въ полђдне”
|
Йосиф, побачивши між ними Веніаміна [брата свого, сина матері своєї], сказав начальнику дому свого: введи цих людей у дім і заколи що-небудь з худоби, і приготуй, тому що зі мною будуть їсти ці люди опівдні.
|
|
17
|
17
|
|
Сътвори' же строи^тель, ја%коже рече і^ѓ'сифъ, и^ въведе` мђжа въ доM і^ѓ'сифоv”
|
І зробив чоловік той, як сказав Йосиф, і ввів чоловік той людей цих у дім Йосифів.
|
|
18
|
18
|
|
Ви'дњвше же мђжи, ја%ко въведо'шаа` в до'мъ і^ѓ'сифовъ, рњша сребра` раd възвраще'ннаго въ вре'тищихъ нашихъ, пръ'вње, въво'дят ны ѓ^бол#га'ти насъ, да ны` по'имђтъ въ рабо'тђ и^ ѓ^слы` наша”
|
І злякалися люди ці, що ввели їх у дім Йосифів, і сказали: це за срібло, повернуте раніше у мішки наші, ввели нас, щоб причепитися до нас і напасти на нас, і взяти нас у рабство, і ослів наших.
|
|
19
|
19
|
|
Пристђпи'вшиy къ строи'телю до'мђ і^ѓ'сифова реко'ша е^мђ прDе вра'ты две'рными
|
І підійшли вони до начальника дому Йосифового, і стали говорити йому біля дверей дому,
|
|
20
|
20
|
|
гл~ющи. Мо'лимтися гдsне, прїидо'хомъ пръвње кђпи'ти пи'ща,
|
і сказали: послухай, господарю наш, ми приходили вже раніше купувати їжу,
|
|
21
|
21
|
|
бысть же е^гда` прїидо'хомъ на ста'нъ, и^ эTрњши'хоM вре'тища своя`, и^ с^е сребро` кое^го'ждо въ вре'тищи е^го. сребро` наше мњрно е^гоже взяхомъ въ рђ'кђ свою възвраща'емъ,
|
і трапилося, що, коли прийшли ми на ночівлю і відкрили мішки наші, — ось срібло кожного в отворі мішка його, срібло наше за вагою його, і ми повертаємо його своїми руками;
|
|
22
|
22
|
|
и^ с^е сребро` дрђго'е принесохоM съ собо'ю кђпити пища, не вњмы б^о кт^о вложи` сребро` въ вретища наша”
|
а для купівлі їжі ми принесли інше срібло в руках наших, ми не знаємо, хто поклав срібло наше в мішки наші.
|
|
23
|
23
|
|
Рече же и^мъ ми'ръ вамъ не бо'итеся б~ъ вашъ, и^ б~ъ эTц~а вашего даде` ваM бога'тъство въ вре'тищихъ вашиX сребра же вашего бл~говолящаго и^маM і^ и^зведе` к нимъ симеѓ'на.
|
Він сказав: будьте спокійні, не бійтеся; Бог ваш і Бог батька вашого дав вам скарб у мішках ваших; срібло ваше дійшло до мене. І привів до них Симеона.
|
|
24
|
24
|
|
и^ принесе` во'дђ ѓ^мы'ти ноѕњ и^мъ, и^ дасть сњно ѓ^сло'мъ и^хъ”
|
І ввів той чоловік людей цих у дім Йосифів і дав води, і вони обмили ноги свої; і дав корму ослам їхнім.
|
|
25
|
25
|
|
Оу^готова'шаy да'ръ, до'ндеже прїидетъ і^ѓ'сифъ въ полђдне, слы'шаша б^о ја%кота'мо иM ѓ^бњдовати”
|
І вони приготували дарунки до приходу Йосифа опівдні, тому що чули, що там будуть їсти хліб.
|
|
26
|
26
|
|
Прїиде же і^ѓ'сифъ въ до'мъ, и^ принесоша е^мђ да'ры и^же и^мњя'хђ в рђкђ свое'ю и^з домђ, и^ поклонишася е^мђ ни'цы до земля`”
|
І прийшов Йосиф додому; і вони принесли йому в дім дарунки, які були в руках їхніх, і поклонилися йому до землі.
|
|
27
|
27
|
|
И$ въпраша'ше я& здра'ви ли е^сте`, и^ рече здрав ли е^сть эTц~ъ вашъ ста'реw е^гоже реко'сте е^ще л^и живъ е^сть,
|
Він запитав їх про здоров’я і сказав: чи здоровий батько ваш старий, про якого ви говорили? чи живий ще він?
|
|
28
|
28
|
|
сїи же рњша здра'въ е^сть рабъ твой эTц~ъ нашъ, и^ еще` живъ е^сть” И$ реq блsвенъ чл~къ сїи б~ђ, прекло'нша же ся, поклони'шася е^мђ”
|
Вони сказали: здоровий раб твій, батько наш; ще живий. [Він сказав: благословенна людина ця від Бога.] І схилилися вони і поклонилися.
|
|
29
|
29
|
|
Възрњв же ѓ^чи'ма і^ѓ'сифъ ви'дњ венїа^мина брата свое^го е^дїнома'терня. и^ рече се'и л^и е^сть братъ вашъ ме'ншїи, е^гоже реко'сте къ мн^њ привести`, рече же, б~ъ поми'лђет# т^я ча'до.
|
І підняв очі свої [Йосиф], і побачив Веніаміна, брата свого, сина матері своєї, і сказав: це брат ваш менший, про якого ви говорили мені? І сказав: нехай буде милість Божа з тобою, сину мій!
|
|
30
|
30
|
|
възмђти' же ся і^ѓ'сифъ, и^ рыда'ше ё^тро'ба е^го брата раd свое^го, і^ и^ска'ше пла'катися, вни'де же въ клњть пла'кася,
|
І поспіхом вийшов Йосиф, тому що закипіла любов до брата його, і він готовий був заплакати, і вийшов він у внутрішню кімнату і плакав там.
|
|
31
|
31
|
|
и^ ё^мы'въ лице` і^ и^зы'де, въздръжа'шеся, и^ рече положи'те хлњбъ,
|
І, умивши лице своє, ввійшов, і укріпився і сказав: подавайте страву.
|
|
32
|
32
|
|
и^ положи'ша е^мђ е^ді'номђ, и^ си'мъ ѓ^со'бъ, е^гљ=птяномъ е^же с ни'мъ ја^дя'хђ подлњ ниX, не можа'хђ б^о е^гљ=птяне ја%сти хлњба съ е^вре'и, хђ'лно б^о е^гљ=птяномъ всякъ пастђхъ ѓ%вчїи”
|
І подали йому окремо, і їм окремо, і єгиптянам, які обідали з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти з євреями, тому що це мерзота для єгиптян.
|
|
33
|
33
|
|
Сњде же прямо е^мђ прьвене'цъ по старњ'ишинъствђ свое^мђ, и^ ме'ншїи по ме'ньшествђ свое^мђ, и^ дивля'хђся мђжи къждо къ бра'тђ свое^мђ”
|
І сіли вони перед ним, первородний за первородством його, і молодший за молодістю його, і дивувалися ці люди один перед одним.
|
|
34
|
34
|
|
Взя'ша же часть къ себњ` эT него` вя'щши б^о бысть ча'сть венїа^ми'нова, паче всњхъ ча'стїи, пять кра'тъ съгђ'бњиши ѓ^нњхъ, пи'ша же и^ ё^пи'шася с ни'мъ”
|
І посилалися їм страви від нього, і частка Веніаміна була вп’ятеро більшою за частки кожного з них. І пили, і доволі пили вони з ним.
|
|
Глvа, м~д”
|
Глава 44
|
|
1
|
1
|
|
И$ заповњда і^ѓ'сифъ домострои'телю свое^мђ гл~я, напо'л#ните вре'тища мђжъ пи'ща е^лико мо'гђтъ въздви'гнђти, вложи'те же къмђждо и^ сребро` върхђ ё^стїя вре'тищђ,
|
І наказав [Йосиф] начальнику дому свого, говорячи: наповни мішки цих людей харчами, скільки вони зможуть нести, і срібло кожного поклади в отвір мішка його,
|
|
2
|
2
|
|
и^ чашђ сребрянђю вложи'те въ меnшего вре'тище, и^ цњ'нђ пшени'чнђю” Бы'сть же по словесњхъ і^ѓ'сифовыхњ ја%коже гл~а, заё%тра
|
а чашу мою, чашу срібну, поклади в отвір мішка до молодшого разом зі сріблом за куплений ним хліб. І зробив той за словом Йосифа, яке сказав він.
|
|
3
|
3
|
|
же на свита'нїи мђжи эTпђсти'шася и^ ѓ^сля'та и^хъ
|
Уранці, коли розвиднилося, ці люди були відпущені, вони й осли їхні.
|
|
4
|
4
|
|
і^ и^зшеDшим и'мъ и%з града, не эTи^до'ша далече” И$ реq і^ѓ'сифъ домострои'телю свое^мђ гл~я, въста'въ и^ди` въ слњдъ мђжїи, и^ пости'гни я& и^ съ гнњвомъ рцы и^мъ” Почт^ота'ко ми възда'сте зл^о за добро`,
|
Ще не далеко відійшли вони від міста, як Йосиф сказав начальникові дому свого: іди, наздоганяй цих людей і, коли наздоженеш, скажи їм: чому ви заплатили злом за добро? [для чого украли в мене срібну чашу?]
|
|
5
|
5
|
|
въскђ'ю ё^крадо'сте ча'шђ м^и сре'брянђ, т^а еs е%же пїе'тъ гдsнъ мои самъ и^ влъхвова'нїемъ волхвђ'етъ въ не'и. зл^њ сконча'етеся е^же сътвори'сте”
|
Чи не та це, з якої п’є господар мій і він ворожить на ній? Це лихе ви зробили.
|
|
6
|
6
|
|
Пости'гше же я& мђжъ рече и^мъ по словесе'мъ симъ”
|
Він наздогнав їх і сказав їм ці слова.
|
|
7
|
7
|
|
Сїи же рњша въскђ'ю гл~етъ гдsнъ словеса с^и. не бђ'ди рабо'мъ твои^мъ сътвори'ти сего` по словесеM сим#.
|
Вони сказали йому: для чого господар наш говорить такі слова? Ні, раби твої не зроблять такої справи.
|
|
8
|
8
|
|
поне'же сребро` е^же ѓ^брњто'хомъ въ вре'тищихъ свои^хъ. Възврати'хомъ къ тебњ` эT земля` ханаа'ня. како ё^б^о да ё^кра'демъ сребро` и^ зла'тђ ча'шђ эT до'мђ гдsна твое^го`”
|
Ось, срібло, знайдене нами в отворах мішків наших, ми назад принесли тобі із землі Ханаанської: як же нам украсти з дому господаря твого срібло або золото?
|
|
9
|
9
|
|
ООу^ него'же ѓ^бря'щеTся чаша эT раb твоиX да ё^мреT, а^ мы бђдеM раби` гдsна
|
У кого з рабів твоїх знайдеться [чаша], тому смерть, і ми будемо рабами господаря нашого.
|
|
10
|
10
|
|
твое^го” Се же рече е'й, нн~њ ја%коже гл~ете та'ко бђдетъ, ё^ него'же ся ѓ^бря'щетъ чаша. да бђ'детъ гдsнђ мое^мђ ра'бъ, а^ вы` бђ'дете чи'сти”
|
Він сказав: добре; як ви сказали, так нехай і буде: у кого знайдеться [чаша], той буде мені рабом, а ви будете не винні.
|
|
11
|
11
|
|
И$ потща'вшеся съвръже ко'ждо вре'тище свое`, и^ ѓ%твори'ста ко'ждо свое` вре'тище
|
Вони поспіхом опустили кожен свій мішок на землю і відкрили кожен свій мішок.
|
|
12
|
12
|
|
и^зыска' же, эT старњ'ишаго. заче'нъ до'ндеже прїиде до ме'ншаго, и^ скончиvше ѓ^брњте ча'шђ въ вре'тищи венїами'ни”
|
Він обшукав, починаючи зі старшого і закінчуючи молодшим; і знайшлася чаша в мішку Веніаміновому.
|
|
13
|
13
|
|
И$ растръза'ша ри'зы своя`, и^ възложиша кожDо вре'тище свое` на ѓ^слы` своя`, и^ ѓ^брати'шася въ' градъ”
|
І роздерли вони одяг свій, і, поклавши кожен на осла свого ношу, повернулися до міста.
|
|
14
|
14
|
|
Въни'де же і^ё'да и^ бра'тїя е^го къ і^ѓ^сифђ. е^ще` е^мђ сђщ'ђ т^ђ, и^ припадо'ша прњд ни'мъ до земля`”
|
І прийшли Іуда і брати його в дім Йосифа, який був ще вдома, й упали перед ним на землю.
|
|
15
|
15
|
|
Рече же и^мъ і^ѓ^сифъ чт^о дњтель сїю` сътвори'сте. не вњ'сте ли ја%ко нњ'сть враж#би'тъ чл~къ ја%коже а%зъ”
|
Йосиф сказав їм: що це ви зробили? хіба ви не знали, що така людина, як я, звичайно, вгадає?
|
|
16
|
16
|
|
Рече же і^ё^да чт^о эTвњща'емъ гдsнђ, и^ли` чт^о эTгл~емъ, и^ли` чи'мъ ѓ^правди'м#ся. б~ъ б^о ѓ^брњте зл^о рабовъ твоиX. и^ с^е мы` раби` гдsна на'шего, и^ м^ы и^ ё^ него'же ѓ^брњте ча'ша”
|
Іуда сказав: що нам сказати господарю нашому? що говорити? чим виправдовуватися? Бог знайшов неправду рабів твоїх; ось, ми раби господарю нашому, і ми, і той, у чиїх руках знайшлася чаша.
|
|
17
|
17
|
|
Рече же і^ѓ'сифъ не бђ'ди ми сътвори'ти словеси` сего, мђж'ъ ё^ него'же ѓ^брњтеся ча'ша сїя`, то'и да бђ'детъ м^и ра'бъ, а^ в^ы да и'дете в цњ'лости къ эTц~ђ свое^мђ” При
|
Але [Йосиф] сказав: ні, я цього не зроблю; той, у чиїх руках знайшлася чаша, буде мені рабом, а ви йдіть з миром до батька вашого.
|
|
18
|
18
|
|
стђпи'въ же і^ё'да, и^ реq молю'ся гдsне да рече'тъ рабъ тво'и преD тобо'ю, и^ не прогнњ' ваися на раба` твое^го. ја^коты е^си по фараѓ'нњ властели'нъ
|
І підійшов Іуда до нього і сказав: господарю мій, дозволь рабові твоєму сказати слово у вуха господаря мого, і не прогнівайся на раба твого, бо ти те саме, що фараон.
|
|
19
|
19
|
|
гдsне, т^ы въпроша` ра'бъ твоиX гл~я, не и'мате ли эTц~а и^ брата,
|
Господар мій запитував рабів своїх, говорячи: чи є у вас батько або брат?
|
|
20
|
20
|
|
и^ рњхомъ гдsне, е%сть н^ы эTц~ъ ста'ръ. и^ ѓтро'чищъ на ста'рость мнїи е^мђ. бра'тъ же е^мђ ё^мре`, се'и же е^ди'нъ ѓ^ста` ё^ мт~ре свое^я, эTц~ъ же възлюби`
|
Ми сказали господарю нашому, що у нас є батько старий, і [у нього] молодший син, син старости, брат якого помер, а він залишився один від матері своєї, і батько любить його.
|
|
21
|
21
|
|
Ти&” Ты же рече рабо'мъ свои^мъ приведњте е^го къ мн^њ да и& ви'ждђ
|
Ти ж сказав рабам твоїм: приведіть його до мене, щоб мені поглянути на нього.
|
|
22
|
22
|
|
и^ рњ'хомъ гдsне не мо'жетъ ѓ^ста'вити ѓ^тро'чищъ эTц~а. а^ще ли ѓ^ста'вит# эTц~а, т^о ё%мретъ”
|
Ми сказали господарю нашому: отрок не може залишити батька свого, і якщо він залишить батька свого, то цей помре.
|
|
23
|
23
|
|
Ты же эTвњща` рабо'мъ свои^мъ, а%ще не приведе'те брата ва'шего ме'ншего сњмо, т^о не приложи'те ктомђ` ви'дњти лица` мое^го`”
|
Але ти сказав рабам твоїм: якщо не прийде з вами менший брат ваш, то ви більше не з’являйтеся перед моїм лицем.
|
|
24
|
24
|
|
Бысть же е^гда` прїидо'хомъ къ рабђ` твое^мђ эTц~ђ на'шемђ, и^ повњ'дахомъ е^мђ
|
Коли ми прийшли до раба твого, батька нашого, то переказали йому слова господаря мого.
|
|
25
|
25
|
|
рњ'чь гдsна” Рече же наM эTц~ъ нашъ. и^дњте па'ки кђпи'те намъ мало пи'ща,
|
І сказав батько наш: підіть знову, купіть нам трохи їжі.
|
|
26
|
26
|
|
мы же реко'хомъ не мо'жемъ и^ти. а%ще ли братъ на'ш# мнїи и'детъ с нами. то^ и'демъ, не мо'жемъ бо ви'дњти лица` мђж'ђ. братђ ме'ншемђ не сђщ'ђ с нами”
|
Ми сказали: не можна нам іти; а якщо буде з нами менший брат наш, то підемо; тому що не можна нам бачити лиця тієї людини, якщо не буде з нами найменшого брата нашого.
|
|
27
|
27
|
|
Реq же ра'бъ тво'и эTц~ъ нашъ къ на'мъ, в^ы вњ'сте ја^ко двђ` м^и е^сть породи` жона`
|
І сказав нам раб твій, батько наш: ви знаєте, що дружина моя народила мені двох синів;
|
|
28
|
28
|
|
і и^зы'иде е&ди'нъ эT мене` и^ реко'сте звњ'рь и^зъе^лъ и& е^сть, и^ не ви'дњхъ е^го досе'лњ”
|
один пішов від мене, і я сказав: очевидно, він розтерзаний; і я не бачив його донині;
|
|
29
|
29
|
|
А/ще бо по'имете и^ сего` эT лица` мое^го. и^ слђчи'тся е^мђ зл^о на пђти` спрово'дите ста'рость мою с печа'лїю въ а'дъ”
|
якщо і цього візьмете від очей моїх, і трапиться з ним нещастя, то зведете ви сивину мою з печаллю у могилу.
|
|
30
|
30
|
|
Нн~њ а%ще и'демъ ё^бо къ рабђ` твое^мђ` эTц~ђ на'шемђ. и^ ѓ^тро'чища не бђ'детъ с на'ми, дш~а бо е^го свя'зана е^сть съ дш~ею сего`”
|
Тепер якщо я прийду до раба твого, батька нашого, і не буде з нами отрока, з душею якого пов’язана душа його,
|
|
31
|
31
|
|
И$ бђ'детъ ја%ко ё%зритъ самъ. не сђща` ѓ^тро'чища съ на'ми. ё%мретъ, и^ с^е прово'дятъ раби` твои` ста'рость раба` твое^го эTц~а на'шего съ болњ'знїю въ а'дъ”
|
то він, побачивши, що немає отрока, помре; і зведуть раби твої сивину раба твого, батька нашого, із печаллю в могилу.
|
|
32
|
32
|
|
Ра'бъ ботво'и эTц~ъ нашъ вда` ѓ^тро'ка в рђцњ` мои`. и^ а%зъ реко'хъ аще не приведђ е^го к тебњ. и^ не поста'влю е^го преD тобо'ю грњшенъ бђ'дђ къ эTц~ђ вс^я дн~и”
|
При цьому я, раб твій, взявся відповідати за отрока батькові моєму, сказавши: якщо не приведу його до тебе [і не поставлю його перед тобою], то залишусь я винним перед батьком моїм на всі дні життя.
|
|
33
|
33
|
|
И$ нн~њ ё^бо бђ'дђ а%зъ рабъ твои въ ѓ^тро'чища мњ'сто ра'бъ гдsнђ мое^мђ” А$ ѓ^тро'чищь да и'детъ съ бра'тњею.
|
Отже, нехай я, раб твій, замість отрока залишуся рабом у господаря мого, а отрок нехай іде з братами своїми:
|
|
34
|
34
|
|
ка'ко бо и'демъ къ эTц~ђ эTтро'чищђ не сђщ'ђ с нами. да не ви'жDђ зл^а е'же и'мать быти на эTц~а мое^го”
|
бо як піду я до батька мого, коли отрока не буде зі мною? я побачив би біду, що осягла б батька мого.
|
|
Глvа, м~е”
|
Глава 45
|
|
1
|
1
|
|
И$ не можа'шеся і^ѓ^сифъ ё^дръжа'ти. зр^я всњ'хъ преDстоя'щихъ е^мђ. и^ рече эTстђпите эT мене` вс^и” И$ не стоя'ше никто'же преD і^ѓ'сифоM, е^гда` позна'вшеся братїи свое'и,
|
Йосиф не міг більш утримуватися при всіх, що стояли біля нього і закричав: виведіть від мене усіх. І не залишалося при Йосифові нікого, коли він відкрився братам своїм.
|
|
2
|
2
|
|
и^ въздви'же гласъ съ пла'чемъ” Слы'шаша же вс^и е^гљ=птяне. и^ ё^слы'шано бысть въ домђ` фараѓ'ни”
|
І голосно заридав він, і почули єгиптяни, і почув дім фараонів.
|
|
3
|
3
|
|
И$ рече і^ѓ'сифъ братїи свое'и. а%зъ е^смь і^ѓ'сифъ. а%ще ли эTц~ъ мо'и живъ” Не можа'хђ бра'тїя е^го эTвњща'ти словеси` е^мђ ё^страши'ша бо ся”
|
І сказав Йосиф братам своїм: я — Йосиф, чи живий ще батько мій? Але брати його не могли відповідати йому, тому що вони зніяковіли перед ним.
|
|
4
|
4
|
|
Рече же і^ѓ'сифъ братїи свое'и. пристђпи'те къ мнњ. и^ пристђпи'ша” И$ рече а%зъ е^смь і^ѓ'сифъ бра'тъ вашъ. е^гоже в^ы прода'сте въ е^гљ=пеT”
|
І сказав Йосиф братам своїм: підійдіть до мене. Вони підійшли. Він сказав: я — Йосиф, брат ваш, якого ви продали в Єгипет;
|
|
5
|
5
|
|
Нн~њ ё^бо не пецњтеся. ни поро'ко в^ы бђ'ди. и^же прода'сте м^я сњмо. на жи'знь б^о пђсти м^я б~ъ преD ва'ми.
|
але тепер не засмучуйтеся і не шкодуйте про те, що ви продали мене сюди, тому що Бог послав мене перед вами для збереження вашого життя;
|
|
6
|
6
|
|
с^е б^о дв^њ лњтњ гла'дъ на земли`. и^ е^ще` пять лTњ ѓ^ста` въ нихже не бђ'детъ ѓ^ра'твы и^ жа'твы”
|
тому що тепер два роки голоду на землі: [залишається] ще п’ять років, в які ні орати, ні жати не будуть;
|
|
7
|
7
|
|
Пђсти` бо м^я б~ъ преD ва'ми ѓ^ста'нокъ вамъ ѓ^ста'вити на зем#ли`. и^ прекръми'ти васъ ѓ^ста'вленїе вели'ко”
|
Бог послав мене перед вами, щоб залишити вас на землі і зберегти ваше життя великим визволенням.
|
|
8
|
8
|
|
Нн~њ ё^б^о не вы` посла'сте м^я сњмо. н^о б~ъ, и^ сътвори` мя ја%ко эTц~а фараѓ'нђ. и^ властели'на всемђ` до'мђ е^го, и^ князя все'й земли` е^гљ=петъстњи”
|
Отже, не ви послали мене сюди, але Бог, Який і поставив мене батьком фараонові і господарем в усьому домі його і владикою по всій землі Єгипетській.
|
|
9
|
9
|
|
Потща'вшеся и^дњте къ эTц~ђ мое^мђ, и^ рцњте е^мђ” Та'ко гл~тъ сн~ъ тво'и і^ѓ'сифъ. сътвори` м^я б~ъ гдsна все'и земли` е^гљ=петъстњи” прїиди` ё^б^о къ мнњ`, и^ не преме'дли,
|
Йдіть швидше до батька мого і скажіть йому: так говорить син твій Йосиф: Бог поставив мене господарем над усім Єгиптом; прийди до мене, не барися;
|
|
10
|
10
|
|
и^ ё^сели'шися въ земли` гесе'мли въ а^равїи. и^ бђ'деши близъ мн^њ, т^ы и^ сн~ве твои`, и^ сн~ве сн~овъ твоиX” и^ ѓ^вца` твоя`. и^ воло'ве твои`, и^ вс^е е^ли'коже ти е^сть.
|
ти будеш жити в землі Гесем; і будеш біля мене, ти, і сини твої, і сини синів твоїх, і дрібна і велика худоба твоя, й усе твоє;
|
|
11
|
11
|
|
и^ прекоръмлю т^я т^ђ” И$ е^ще` б^о пять лњтъ гла'дъ бђдетъ на земли`. и^ да не поги'бнеши т^ы и^ сн~ове твои`. и^ вс^е и^мњ'нїе твое`.
|
і прогодую тебе там, бо голод буде ще п’ять років, щоб не зубожів ти і дім твій і все твоє.
|
|
12
|
12
|
|
и^ с^е ѓ%чима видита, і^ ѓ^чи венїами'на бра'та мое^го. ја%ко ё^ста` моя` гл~юT к ваM
|
І ось, очі ваші й очі брата мого Веніаміна бачать, що це мої уста говорять з вами;
|
|
13
|
13
|
|
повњ'дите ё^б^о эTц~ђ мое^мђ` вс^ю сла'вђ мою`. ја%же въ е^гљ=птњ. и^ е^ли'ко ви'дњсте. и^ потщаvшеся, приведњте эTц~а мое^го сњмо”
|
скажіть же батькові моєму про всю славу мою в Єгипті і про все, що ви бачили, і приведіть швидше батька мого сюди.
|
|
14
|
14
|
|
И$ припаD на вы'ю венїями'на брата свое^го пла'кася ѓ^ неM” и^ венїями'нъ пла'кася ѓ^быиM вы'ю е^го.
|
Й упав він на шию Веніаміну, брату своєму, і плакав; і Веніамін плакав на шиї його.
|
|
15
|
15
|
|
и^ цњлова` вс^ю бра'тїю свою`. и^ пла'кася ѓ^ ни'хъ. и^ посе'мъ гл~аша бра'тїя е^го къ немђ`”
|
І цілував усіх братів своїх і плакав, обіймаючи їх. Потім говорили з ним брати його.
|
|
16
|
16
|
|
И$ пронесе'ся рњчь до до'мђ фараѓ'ня гл~юще. прїидо'ша бра'тїя і^ѓ'сифова. и^ възра'довася фараѓ'нъ и^ раби` е^го”
|
Дійшла до дому фараона чутка, що прийшли брати Йосифа; і приємно було фараонові і рабам його.
|
|
17
|
17
|
|
Рече же фараѓ'нъ къ і^ѓ'сифђ, рцы` бра'тїи свое'и с^е сътвори'те. напо'лните съсђ'ды ваша, і^ и^дњте в зе'млю ханаа'ню. пои'мше
|
І сказав фараон Йосифові: скажи братам твоїм: ось що зробіть: нав’ючте худобу вашу [хлібом] і йдіть у землю Ханаанську;
|
|
18
|
18
|
|
же эTц~а ва'шего і^ имњ'нїе ваше. и^ прїидњте къ мнњ`” И$ да'мъ вамъ эT всего` добра` е^гљ=петъска. и^ да ја%сте бл~готђ` земнђ'ю”
|
і візьміть батька вашого і сім’ї ваші і прийдіть до мене; я дам вам краще [місце] в землі Єгипетській, і ви будете їсти плоди землі.
|
|
19
|
19
|
|
Ты^ же заповњж'дь иM да въ'змђтъ ко'ла эT земля` е^гљ=петъски дњтемъ и^хъ и^ женамъ и^хъ. и^ пои'мше эTц~а своего, да и& приведђт#
|
Тобі ж повеліваю сказати їм: зробіть це: візьміть собі з землі Єгипетської колісниці для дітей ваших і для дружин ваших, і привезіть батька вашого і прийдіть;
|
|
20
|
20
|
|
не пощади'те же ѓ^чи'ма съсђ'дъ своиX, все` б^о до'бро е^гљ=пет#ско вамъ бђ'деT”
|
і не шкодуйте речей ваших, бо найкраще з усієї землі Єгипетської дам вам.
|
|
21
|
21
|
|
Сътвори'ша же сн~ове і^и^л~евы та'ко. да'сть же и^мъ і^ѓ'сифъ ко'ла. по повелњ'нїю фараѓ'на цр~я е^гљ=петъска и^ да'стъ и^мъ бра'шно на пђт'ь.
|
Так і зробили сини Ізраїлеві. І дав їм Йосиф колісниці за наказом фараона, і дав їм запас на дорогу,
|
|
22
|
22
|
|
и^ всњмъ дасть сђгђ'бы ризы” Венїами'нђ же дасть. т~, златниk и^ пя'теры ри'зы и^змњне'ныя,
|
кожному з них він дав переміну одягу, а Веніаміну дав триста срібників і п’ять перемін одягу;
|
|
23
|
23
|
|
эTц~ђ свое^мђ послаl та'кожде, и і~, ѓ^се'лъ, нося'ще эT всего` добра` е^гљ=петъска. и^ де'сять мъскъ нося'ще хлњ'бъ на пђт'ь эTц~ђ и^хъ,
|
також і батькові своєму послав десять ослів, нав’ючених кращими здобутками єгипетськими, і десять ослиць, нав’ючених зерном, хлібом і припасами батькові своєму на дорогу.
|
|
24
|
24
|
|
и^ эTпђсти бра'тїю свою`” и^ эTидо'ша. рече же и^мъ не гнњ'ваитеся на пђти`”
|
І відпустив братів своїх, і вони пішли. І сказав їм: не сваріться на дорозі.
|
|
25
|
25
|
|
И$зыдо'ша же и^зъ е^гљ=п#та, и^ прїидо'ша в зе'млю ханаа`ню, къ і^а'ковђ эTц~ђ свое^мђ,
|
І пішли вони з Єгипту, і прийшли в землю Ханаанську до Якова, батька свого,
|
|
26
|
26
|
|
и^ повњ'даша е^мђ гл~ющи, ја%ко сн~ъ тво'и і^ѓ'сифъ жи'въ е^сть, и^ владњ'етъ въ все'и земли` е^гљ=петъстњи” И$ въчюди'ся въ ё^мњ` с^и і^а'ковъ, не вњ'роваше бо и^мъ,
|
і сповістили його, сказавши: Йосиф [син твій] живий і тепер володарює над усією землею Єгипетською. Але серце його збентежилося, тому що він не вірив їм.
|
|
27
|
27
|
|
гл~аша же е^мђ вс^я словеса` с^и, ја%же гл~а и^мъ і^ѓ'сифъ, е^ли'ко же рече и^мъ” Оу^зрњ'въ же ко'ла і^а'ковъ ја%же посла` і^ѓсифъ, ја^ко въздви'гнђти и& и^ ѓ^жи` дх~ъ і^а'ковль эTц~а и^хъ”
|
Коли ж вони переказали йому всі слова Йосифа, які він говорив їм, і коли побачив колісниці, що прислав Йосиф, щоб везти його, тоді ожив дух Якова, батька їх,
|
|
28
|
28
|
|
И$ рече і^и~ль велико ми е^сть с^е а^ще е^сть і^ѓсифъ сн~ъ мои живъ, шедъ да ви'ждђ е^го до'ндеже не ё^мрђ`”
|
і сказав Ізраїль: досить [цього для мене], ще живий син мій Йосиф; піду й побачу його, поки не помру.
|
|
Глvа, м~ѕ”
|
Глава 46
|
|
1
|
1
|
|
Въста'в же і^ил~ь, и^ вс^е е^го прїиде къ кла'дязю кля'твеномђ, и^ положи` же'ртвђ б~ђ эTц~а свое^го і^саа'ка”
|
І вирушив Ізраїль з усім, що в нього було, і прийшов у Вирсавію, і приніс жертви Богу батька свого Ісаака.
|
|
2
|
2
|
|
Речеy бг~ъ къ і^ил~ю, въ видњ'нїи в нощи` гл~я. і^а'кове і^а'кове, се'й же рече чт^о е^сть,
|
І сказав Бог Ізраїлю у видінні нічному: Якове! Якове! Він сказав: ось я.
|
|
3
|
3
|
|
ѓ%н же реq” А@зъ е^смь бг~ъ эTц~ъ твоиX, не бо'ися и^ти` въ е^гљ=петъ, въ ја^зы'къ б^о ве'лїи сътворю` т$я та'мо,
|
Бог сказав: Я Бог, Бог батька твого; не бійся йти в Єгипет, тому що там породжу від тебе народ великий;
|
|
4
|
4
|
|
и^ а'зъ и^дђ` с тобо'ю въ е^гљ=петъ, а%з же възведђ т^я до кон#ца`. і^ѓ'сифъ возложи'тъ рђцњ свои` на ѓ%чи твои`”
|
Я піду з тобою в Єгипет, Я і виведу тебе назад. Йосиф своєю рукою закриє очі твої.
|
|
5
|
5
|
|
Въста'в же і^а'ковъ эT кла'дязя кля'твенаго, и^ взя'ша сн~ве і^ил~я эTц~а свое^го и^ стяжа'нїе иX и^ же'ны и^хъ на ко'ла, ја%же посла` і^ѓ'сиf въздви'гнђти иX,
|
Яків вирушив з Вирсавії; і повезли сини Ізраїлеві Якова, батька свого, і дітей своїх, і дружин своїх на колісницях, які послав фараон, щоб привезти його.
|
|
6
|
6
|
|
и^ възе'мше и^мњнїе свое`, и^ вс^е притя'жанїе е^же притяжа'ша в земли` ханаа'ньстњи” И$ прїиде же і^а'ковъ въ е^гљ=петъ, и^ вс^е сњмя е^го с ни'мъ
|
І взяли вони худобу свою і майно своє, що придбали в землі Ханаанській, і прийшли в Єгипет, — Яків і весь рід його з ним.
|
|
7
|
7
|
|
и^ сн~ве е^го и^ сн~ве сн~овъ е^го с ниM, и^ дще'ри е^го, и^ дще'ри дще'рїи е^го и^ вс^е сњмя е^го с ни'мъ въни'де въ е^гљ=петъ”
|
Синів своїх і онуків своїх із собою, дочок своїх і онучок своїх і весь рід свій привів він із собою в Єгипет.
|
|
8
|
8
|
|
Си^ и^мена` сн~въ і^и~левъ пришеDшихъ въ е^гљ=петъ съ і^а'ковомъ эTц~емъ и^хъ. с^и же сн~ове е^го” Пръвене'цъ і^а'ковль рђви'мъ,
|
Ось імена синів Ізраїлевих, що прийшли в Єгипет: Яків і сини його. Первісток Якова Рувим.
|
|
9
|
9
|
|
сн~ове же рђви'мли е^но'хъ и^ фа'люсъ, а^сро'нъ, и^ а^хармїи,
|
Сини Рувима: Ханох і Фаллу, Хецрон і Хармі.
|
|
10
|
10
|
|
сн~ове же симеѓ'ни, е^мђ'илъ, и^ а^ми'нъ, и^ а^ѓ'дъ, и^ а^хи'нъ, и^ саа'ръ, и^ саё'лъ. сн~ъ ханаа'нитяны.
|
Сини Симеона: Іємуїл та Іамин, і Огад, і Іахин, і Цохар, і Саул, син хананеянки.
|
|
11
|
11
|
|
сн~ве же левги'ни, герсо'нъ, ка'џъ, и^ мера'ри.
|
Сини Левія: Гирсон, Кааф і Мерарі.
|
|
12
|
12
|
|
Сн~ове же і^ё'дины, и^ръ, и^ а^нъна'нъ, силоM, и^ фаре'съ, и^ за'ра. ё^мро'ша же и^ръ и^ а^нъна'нъ в земли` ханаа`ни” Бы'ша же сн~ове фаре'сђ, і^ а^сро'нъ, и^ е^мђи'лъ”
|
Сини Іуди: Ір і Онан, і Шела, і Фарес, і Зара; але Ір і Онан померли в землі Ханаанській. Сини Фареса були: Есром і Хамул.
|
|
13
|
13
|
|
Сн~ове же и^саха'ри, џо'ля, и^ фђа', и^ а^сђ'въ, замвраn”
|
Сини Іссахара: Фола і Фува, Іов і Шимрон.
|
|
14
|
14
|
|
Сн~ове же заё^лони, сере'дъ, а^лло'нъ, и^ е^и'ль,
|
Сини Завулона: Серед і Елон, і Іахлеїл.
|
|
15
|
15
|
|
сїи сн~ове лїи'ни ја%же роди` і^а'ковђ въ междорњчїи сљ=рьстњмъ, и^ ди'нђ дще'рь е^го. всњхъ же дш~ъ сн~овъ и^ дщерїи л~г”
|
Це сини Лії, яких вона народила Якову в Месопотамії, і Діну, дочку його. Всіх душ синів його і дочок його — тридцять три.
|
|
16
|
16
|
|
Сн~ове же га'лъ, сафо'нъ, и^ а^ннъги'съ, и^ санънисъ џасованъ, а^и^дисъ и^ а^ди'съ, і^ѓ^ди'съ и^ а^реи'лисъ”
|
Сини Гада: Цифіон і Хаггі, Шуні й Ецбон, Ері й Ароді й Арелі.
|
|
17
|
17
|
|
Сїи` же сн~ове а^си'ровы, е^мна`, і^ е^сђя', и^ е^ё'ль, и^ варїя`, и^ са'рра сестра и^хъ. сн~ове же варїи'ни, хово'ръ, мелхїи'лъ”
|
Сини Асира: Імна та Ішва, й Ішви, і Бриа, і Серах, сестра їхня. Сини Бриї: Хевер і Малхиїл.
|
|
18
|
18
|
|
Сїи` сн~ове зе'лфины, ја%же далъ лава'нъ дще'ри свое'и лїи, е^же роди` і^а'ковђ дш~ъ, ѕ~і”
|
Це сини Зелфи, яку Лаван дав Лії, дочці своїй; вона народила їх Якову шістнадцять душ.
|
|
19
|
19
|
|
сн~ове же рахи'лини жены`, і^а'ковля, і^ѓ'сифъ и^ вениа^ми'нъ”
|
Сини Рахилі, дружини Якова: Йосиф і Веніамін.
|
|
20
|
20
|
|
Бы'ша же сн~ове і^ѓ'сифли, въ земли` е^гљ=пет#стњи, ја%же роди е^мђ а^се'нџа, дщи` пентефрїина жръца` града слн~чна, манасїю, и^ е^фрњма” Бы'ша же сн~ве манасїины ја%же роди` е^мђ зало'жница сљ=ра, махи'ръ, махи'ръ же роди` галаа^да, сн~ове же е^фрњмли, брата манасїина, сђталамъ, и^ таа'мъ сн~ове же сђталаMли е^де'мъ”
|
І народилися у Йосифа в землі Єгипетській Манассія та Єфрем, яких народила ему Асенефа, дочка Потифера, жреця Іліопольського.
|
|
21
|
21
|
|
Сн~ове же венїа^мини ва'ла и^ хово'ръ, и^ асфиl. Бы'ша же сн~ове ва'ла, ги'ра, и^ ноемаn и^ нъхи'мъ, и^ ро'съ, и^ мамъфи'нъ, и^ ѓ^фими'мъ” Ги'ра же роди а^ра'да”
|
Сини Веніаміна: Бела і Бехер і Ашбел; [сини Бели були:] Гера і Нааман, Ехі і Рош, Муппим і Хуппим і Ард.
|
|
22
|
22
|
|
сїи` же сн~ове рахи'ли, ја%же роди і^а'ковђ всњхъ дш~ъ, и~і”
|
Це сини Рахилі, що народилися в Якова, усього чотирнадцять душ.
|
|
23
|
23
|
|
Сн~ове же да'новы, а^со'мъ,
|
Син Дана: Хушим.
|
|
24
|
24
|
|
и^ сн~ове же неџали'мли, и^а^силъ, го'нїи, и^саха'ръ, и^ сили'мъ,
|
Сини Неффалима: Іахцеїл і Гуні, й Ієцер, і Шиллем.
|
|
25
|
25
|
|
сн~ове же ва'ллины, ю%же дасть лава'н# рахи'ли дще'ри своей, и^ роди і^а'ковђ
|
Це сини Валли, яку дав Лаван дочці своїй Рахилі; вона народила їх Якову всього сім душ.
|
|
26
|
26
|
|
всњхъ дш~ъ, з~” Всњхъ дш~ъ ја%же прїидо'ша съ і^а'ковомъ, въ е^гљ=пет#, ја%же и^зыдо'ша и^с чре'слъ е^го, развњ жеn. сн~овъ і^а'ковль, всXњ дш~ъ, ћ~, и^ ѕ~,
|
Усіх душ, що прийшли з Яковом в Єгипет, що пішли зі стегон його, крім дружин синів Яковових, усього шістдесят шість душ.
|
|
27
|
27
|
|
сн~ове же і^ѓ'сифли е^же быша е^мђ въ земли' е^гљ=петъстњи” И$ всXњ же дш~ъ домђ і^а'ковля, ја%же прїидо'ша с ни'мъ въ е^гљ=петъ,
|
Синів Йосифа, які народилися у нього в Єгипті, дві душі. Всіх душ дому Яковового, що прийшли [з Яковом] у Єгипет, сімдесят [п’ять].
|
|
28
|
28
|
|
о~е” І$ё^дђ же посла'ша предъ собо'ю къ і^ѓ'сифђ, срњстї и&, ё^ и^ром#ска града в земли` рацњсїинњ”
|
Іуду послав він перед собою до Йосифа, щоб він показав шлях у Гесем. І прийшли в землю Гесем.
|
|
29
|
29
|
|
Въпря'гъ же і^ѓ'сифъ колесницђ свою`, і^ и^зы'де противђ і^ил~я эTц~а свое^го, к афиро'нђ градђ, показа' же ся е^мђ самъ. и^ припаде` на вы'ю е^го, и^ плака'ся много”
|
Йосиф запряг колісницю свою і виїхав назустріч Ізраїлю, батькові своєму, в Гесем, і, побачивши його, упав на шию його, і довго плакав на шиї його.
|
|
30
|
30
|
|
Речеy і^и~ль къ і^ѓ^сифђ, да ё^мрђ по семъ, е^лмаже ви'дњхъ лице твое`, е^ще б^оты е^си жи'въ”
|
І сказав Ізраїль Йосифові: помру я тепер, побачивши лице твоє, бо ти ще живий.
|
|
31
|
31
|
|
Рече же і^ѓ'сифъ къ братїи свое'й шедъши повњмъ фараѓ'нђ, и^ рекђ е^мђ братїа моа`, и^ до'мъ эTц~а мое^го, и^же бњша въ земли` ханаа'ни. прїидоша ко мн^њ.
|
І сказав Йосиф братам своїм і дому батька свого: я піду, сповіщу фараона і скажу йому: брати мої і дім батька мого, які були в землі Ханаанській, прийшли до мене;
|
|
32
|
32
|
|
сїи же сђть мђжи пастђси`, скотопита'телницы. ско'тъ же и^ воло'ве и^ вс^е и^хъ е^же и^мњша привели сђть съ собо'ю”
|
ці люди пастухи овець, бо скотарі вони; і дрібна і велика худоба своя, й усе, що у них, привели вони.
|
|
33
|
33
|
|
А/ще възове'тъ в^ы фараѓ'нъ, и^ рече'тъ вамъ, чт^о дњло ва'ше е^сть,
|
Якщо фараон покличе вас і скаже: яке заняття ваше?
|
|
34
|
34
|
|
рцњте скотопи та'тел#ницы е^смы`, и^здњтъска раби` твои` и^ досе'лњ м^ы, и^ эTц~ы наши. да въсели'теся въ зе'млю гесе'млю въ а^равїи, хђ'лно б^о е^гљ=птяномъ е^сть, пастђхъ всякъ ѓ%вчїи”
|
то ви скажіть: ми, раби твої, скотарями були від юности нашої донині, і ми і батьки наші, щоб вас оселили в землі Гесем. Тому що мерзота є для єгиптян усякий пастух овець.
|
|
Глvа, м~з”
|
Глава 47
|
|
1
|
1
|
|
Прише'дъ же і^ѓ'сифъ, повњда фараѓ'нђ, и^ рече. эTц~ъ мои и^ братїа моа` и^ ско'ти и^ воло'ве и^ вс^е и^хъ прїидо'ша и^зъ земля` ханаа'ня, и^ с^е сђть в# земли` гесе'мли.
|
І прийшов Йосиф і сповістив фараона і сказав: батько мій і брати мої, із дрібною і великою худобою своєю і з усім, що у них, прийшли з землі Ханаанської; і ось, вони в землі Гесем.
|
|
2
|
2
|
|
эT братїа же своея` поя`, е~, мђжїи, поста'ви преD фараѓ'ноM”
|
І з братів своїх він узяв п’ять чоловік і представив їх фараону.
|
|
3
|
3
|
|
И$ рече фараѓ'нъ къ бра'тїи і^ѓ'сифли, чт^о дњло ва'ше, сїи& же рњша фараѓ'нђ, пастђси` ѓ^вчїи раби` твои` е^смы, м^ы, и^ эTц~ы на'ши, эT дњтъска и^ досе'лњ”
|
І сказав фараон братам його: яке ваше заняття? Вони сказали фараонові: пастухи овець раби твої, і ми і батьки наші.
|
|
4
|
4
|
|
Реко'ша же фараѓ'нђ, ѓ^бита'ти въ землю прїидохомъ нњсть б^о па'ствы скотђ ра'бъ твои^хъ, съѓ^долњ б^о глаD на земли` ханаа'ни, нн~њ ё^бо да въселяTся раби твои`, в зе'млю гесе'млю.
|
І сказали вони фараонові: ми прийшли пожити в цій землі, тому що немає пасовищ для худоби рабів твоїх, бо в землі Ханаанській сильний голод; отже, дозволь оселитися рабам твоїм у землі Гесем.
|
|
5
|
5
|
|
речеy фараѓ'нъ і^ѓ'сифђ гл~я эTц~ъ твои и^ братїа твоа` прїидо'ша к тебњ.
|
І сказав фараон Йосифові: батько твій і брати твої прийшли до тебе;
|
|
6
|
6
|
|
се же земля е^гљ=пет#ская преD тобо'ю е^сть. на до'брњи же земли` эTц~а твое^го и^ бра'тїю ё^сели`, и^ да живђть въ земли гесе'мли” А/ще ли вњ'си ја%ко сђть мђжи в нихъ си'лнїи, т^о постави я& старњишины ското'мъ мои^мъ” И$ прїидо'ша въ е^гљ=петъ къ і^ѓ'сифђ і^а'ковъ и^ сн~ове е^го, и^ слы'ша фараѓ'нъ цр~ь е^гљ=петъскыи”
|
земля Єгипетська перед тобою; на кращому місці землі осели батька твого і братів твоїх; нехай живуть вони в землі Гесем; і якщо знаєш, що між ними є здібні люди, постав їх доглядачами над моєю худобою.
|
|
7
|
7
|
|
Въведе же і^ѓ'сифъ і^а'кова эTц~а свое^го, и^ поста'ви е^го предъ фараѓ'номъ, и^ блsви і^а'ковъ фараѓ'на
|
І привів Йосиф Якова, батька свого, і представив його фараону; і благословив Яків фараона.
|
|
8
|
8
|
|
рече же фараѓ'нъ къ і^а'ковђ, коли'ко лњтъ дн~и житїа твое^го.
|
Фараон сказав Якову: скільки років життя твого?
|
|
9
|
9
|
|
рече же і^а'ковъ фараѓ'нђ, дн~їи лњтъ житїя` мое^го ја^же ѓ^бита'хъ, р~л, лњтъ, ма'ли и^ зли быша дн~їе лњтъ житїя` мое^го, не постиго'ша б^о дн~їе лњт# житїа эTц~ъ мои^хъ, ја%же дн~їи ѓ^бита'ша”
|
Яків сказав фараону: днів подорожування мого сто тридцять років; малі і нещасні дні життя мого і не досягли років життя батьків моїх у днях подорожування їх.
|
|
10
|
10
|
|
И$ блsви і^а'ковъ фараѓ'на, и^ эTи^де эT него вонъ”
|
І благословив фараона Яків і вийшов від фараона.
|
|
11
|
11
|
|
И$ ё^сели` і^ѓ'сифъ эTц~а и^ бра'тїю свою`, и^ дасть иM ѓ^бдръшанїе в земли` е^гљ=пеTстњи, на до'брњи земли`, и^ в земли` рамесїи'нњ. ја^коже повелњ` фараѓ'нъ”
|
І оселив Йосиф батька свого і братів своїх, і дав їм володіння в землі Єгипетській, у кращій частині землі, у землі Раамсес, як повелів фараон.
|
|
12
|
12
|
|
И$ дњля'ше і^ѓ'сифъ пшени'цђ эTц~ђ свое^мђ и^ бра'тїи свое'й и^ всемђ` до'мђ эTц~а свое^го кое^мђждо по числђ ли'цъ”
|
І забезпечував Йосиф батька свого і братів своїх і весь дім батька свого хлібом, за потребою кожної родини.
|
|
13
|
13
|
|
Пшени'ца же не бяше въ все'и земли`, съѓ^долњва'ше б^о глаD на земли`, скончева'ше бо ся земля` е^гљ=петъская, и^ земля` ханаа'ня эT гла'да”
|
І не було хліба по всій землі, тому що голод дуже посилився, і були виснажені від голоду земля Єгипетська і земля Ханаанська.
|
|
14
|
14
|
|
Събра же і^ѓ'сифъ вс^е сребро`, е^же ѓ^брњте в земли` е^гљ=петъстњ, и^ в земли` ханаа'ни, за пшени'цђ е^же кђпова'хђ и^ цњня'ше и^мъ” И$ внесе` і^ѓ'сифъ вс^е сребро` въ до'мъ фараѓ'новъ,
|
Йосиф зібрав усе срібло, яке було в землі Єгипетській і в землі Ханаанській, за хліб, який купували, і вніс Йосиф срібло в дім фараонів.
|
|
15
|
15
|
|
и^ сконча'ся вс^е сребро` эT земля` е^гљ=пеTскїа и^ ханаа'ньскїа” Прїидо'ша же вс^и е^гљ=птяне, къ і^ѓ'сифђ гл~юще, да'ждъ намъ хлњбъ, въскђю м^ы ё^мираемъ преD тобою, сконча' бо ся сребро` на'ше”
|
І срібло вичерпалося в землі Єгипетській і у землі Ханаанській. Усі єгиптяни прийшли до Йосифа і говорили: дай нам хліба; навіщо нам помирати перед тобою, тому що срібло закінчилося у нас?
|
|
16
|
16
|
|
Рече же иM і^ѓ'сифъ, приженњте ско'тъ свои, да даM вамъ за ско'тъ вашъ хлњбъ, а%ще ся сконча'ло сребро`.
|
Йосиф сказав: приганяйте худобу вашу, і я буду давати вам [хліб] за худобу вашу, якщо срібло закінчилося у вас.
|
|
17
|
17
|
|
пригна'шаy скотъ къ і^ѓ'сифђ, и^ дасть иM і^ѓ'сиf хлњбы за кони' и^ за ѓ^вца`, и^ за говя'да, и^ за ѓ^слы. и^ прекорми я& хлњбы за скотъ и^хъ в томъ лњтњ”
|
І приганяли вони до Йосифа худобу свою; і давав їм Йосиф хліб за коней, і за отари дрібної худоби, і за стада великої худоби, і за ослів; і постачав їм хліб у той рік за всю худобу їхню.
|
|
18
|
18
|
|
И$зы'де же т^о лњто, пришеDши же въ второ'е лњто реко'ша е^мђ, е^да` поги'бнеM эT гдsна нашего, е^гда` б^о скончи'шася сребро` і^ и^мњнїе и^ скотъ к тебњ гдsне. и^ нњсть ѓ^стало намъ предъ тобо'ю гдsне нашъ, н^ото'чїю тњло и^ земля` наша,
|
І минув цей рік; і прийшли до нього на другий рік і сказали йому: не приховаємо від господаря нашого, що срібло вичерпалося і стада худоби нашої у господаря нашого; нічого не залишилося у нас перед господарем нашим, крім тіл наших і земель наших;
|
|
19
|
19
|
|
да ё%мремъ предъ тобо'ю, и^ земля` ѓ^пђстњ'етъ, кђпи` наs, и^ зе'млю нашђ хлњбы, и^ да бђ'демъ м^ы и^ земля` наша рабоTна фараѓ'нђ, даждь намъ сњмя, да въсњ'емъ и^ жи'ви бђдемъ, да не ё^мремъ и^ земля` не ѓ^пђстњ'етъ”
|
для чого нам гинути на очах твоїх, і нам і землям нашим? купи нас і землі наші за хліб, і ми з землями нашими будемо рабами фараону, а ти дай нам насіння, щоб нам бути живими і не вмерти, і щоб не спустошилася земля.
|
|
20
|
20
|
|
И$ кђпи` вс^ю зе'млю е^гљ=пеTскђю і^ѓ'сифъ фараѓ'нђ, и^ поэTдава'ше е^гљ=птяне вс^ю зе'млю фараѓ'нђ, съѓ^долњ бо и^мъ гла'дъ, и^ бысть земля` фараѓ^нђ”
|
І купив Йосиф усю землю Єгипетську для фараона, тому що продали єгиптяни кожен своє поле, бо голод долав їх. І дісталася земля фараону.
|
|
21
|
21
|
|
И$ люди поработи е^мђ в рабы, эT кра'я предњлъ е^гљ=петъскъ до кра'я е^я,
|
І зробив він народ рабами від одного кінця Єгипту до іншого.
|
|
22
|
22
|
|
развњ земля` жре'чески, тоя` б^о не кђпи` і^ѓ'сиf да'нь бо дасть жръцемъ фараѓ'нъ. и^ ја%дяхђ дань ю^же дасть и^мъ фараѓn сего` ради не эTдаша земля` своея”
|
Тільки землі жерців не купив [Йосиф], тому що жерцям від фараона виділена була ділянка, і вони годувалися зі своєї ділянки, яку дав їм фараон; тому і не продали землі своєї.
|
|
23
|
23
|
|
Рече же і^ѓ'сифъ всњмъ е^гљ=птњном# се кђпи'хъ васъ и^ вс^ю зе'млю вашђ фараѓ'нђ днsь. възмњте сњмена и^ сњ'ите на ни'вахъ, а^ и^же
|
І сказав Йосиф народу: ось, я купив тепер для фараона вас і землю вашу; ось вам насіння, і засівайте землю;
|
|
24
|
24
|
|
бђдђтъ жи'та по нихъ, да да'сте пя'тђю часть фараѓ'нђ, четыре части бђдђтъ вамъ, сњмена ни'вамъ, и^ на препита'нїе вамъ, и^ всњмъ домо'мъ вашимъ,
|
коли будуть жнива, віддавайте п’яту частину фараону, а чотири частини залишаться вам на засівання поля, на прогодування вам і тим, хто в домах ваших, і на їжу дітям вашим.
|
|
25
|
25
|
|
и^ реко'ша ѓ^живи'лъ ны е^си ѓ^брњто'хоM бл~года'ть преD тобо'ю, господиномъ нашимъ, да бђ'демъ раби` фараѓ'ни”
|
Вони сказали: ти врятував нам життя; нехай знайдемо милість в очах господаря нашого і нехай будемо рабами фараона.
|
|
26
|
26
|
|
И$ ё^ста'вї имъ за'повњдь і^ѓ'сифъ, до днешняго дн~е на земли` е^гљ=пеTстњи, пятђю ча'сть давати фараѓ'нђ, кромњ земля` жре'ческы, та` б^ото'чїю не бя'ше фараѓ'ня”
|
І поставив Йосиф за закон землі Єгипетській, навіть до цього дня: п’яту частину давати фараонові, за винятком тільки землі жерців, яка не належала фараонові.
|
|
27
|
27
|
|
Всели' же ся і^и~ль в земли` е^гљ=пеTстњи, на земли` гесе'мли, и^ прїа'ша ю& и^ расплоди'шася и^ ё^множишася на не'и ѕњло`,
|
І жив Ізраїль у землі Єгипетській, у землі Гесем, і володіли вони нею, і плодилися, і дуже розмножились.
|
|
28
|
28
|
|
живе' же і^а'ковъ в земли` е^гљ=петъстњи, з~і, лњтъ” Бысть же дн~їи і^а'ковлиX лњтъ жи'зни е^го. р~м~ и^
|
І жив Яків у землі Єгипетській сімнадцять років; і було днів Якова, років життя його, сто сорок сім років.
|
|
29
|
29
|
|
з~” И$ приспњша же дн~їе і^ил~я ё^мрњти. и^ призва` і^ѓ'сифа сн~а свое^го, и^ рече е^мђ. а%ще е^смь ѓ^брњлъ блгDть преD тобо'ю положи рђкђ твою поD стегно мое`, да сътвори'ши со мно'ю млsть, і^ и'стиннђ, да не погребе'ши мене` въ е^гљ=птњ.
|
І прийшов час Ізраїлю померти, і покликав він сина свого Йосифа і сказав йому: якщо я знайшов благовоління в очах твоїх, поклади руку твою під стегно моє і клянись, що ти зробиш мені милість і правду, не поховаєш мене в Єгипті,
|
|
30
|
30
|
|
но^ положи'ши м^я съ эTц~ы мои'ми, і^ и^знесе'ши м^я и^з# е^гљ=пта и^ погребе'ши м^я въ гро'бXњ и^хъ. Се'й же рече` сътворю` по словеси` твое^мђ.
|
щоб мені лягти з батьками моїми; винесеш мене з Єгипту і поховаєш мене в їхній гробниці. Йосиф сказав: зроблю за словом твоїм.
|
|
31
|
31
|
|
рече же е^мђ, клени' ми ся, и^ кля'тся е^мђ, и^ поклони'ся і^и~ль коне'цъ жезла е^го”
|
І сказав: клянися мені. І клявся йому. І поклонився Ізраїль до узголів’я постелі*.
|
|
Глvа, м~и”
|
Глава 48
|
|
1
|
1
|
|
Бысть же по гл~њ се'мъ, повњдаша і^ѓ'сифђ, ја%ко эTц~ъ т^и и^знемога'ет#. и^ поиM же ѓ%б^а сн~а своа` манасїю і^ е^фрема. и^ прїиде же къ і^а'ковђ”
|
Після того Йосифові сказали: ось, батько твій хворий. І він узяв з собою двох синів своїх, Манассію і Єфрема [і пішов до Якова].
|
|
2
|
2
|
|
Повњ'даша же і^а'ковђ гл~юще, с^е сн~ъ твои і^ѓ'сифъ прїиде к тебњ, и^ ё^крњпи'вся і^ил~ь и^ сњде на ѓ^дрњ”
|
Якова сповістили і сказали: ось, син твій Йосиф іде до тебе. Ізраїль зібрав сили свої і сів на постелі.
|
|
3
|
3
|
|
Реq же і^а'ковъ і^ѓ'сифђ. б~ъ мои ја%ви'ся мн^њ в лю'зњ въ земли` ханаа'ни, благослови' же м^я
|
І сказав Яків Йосифові: Бог Всемогутній явився мені в Лузі, в землі Ханаанській, і благословив мене,
|
|
4
|
4
|
|
и^ рече ми. с^е а'зъ възращђ т^я и^ ё^мно'жђ и^ сътворю т^я въ собо'ръ ја%зы'комъ. и^ да'мъ ти землю` сїю, и^ сњмени твое^мђ потебњ, въ прїа'тїе вњ'чное”
|
і сказав мені: ось, Я розплоджу тебе, і розмножу тебе, і породжу від тебе безліч народів, і дам землю цю нащадкам твоїм після тебе, у вічне володіння.
|
|
5
|
5
|
|
Нн~њ ё^бо ѓ^б^а сн~а твоа, ја%же быста въ земли е^гљ=петъстњи, прњжде прише'ствїа мое^го въ е^гљ=петъ к тебњ” Моя` е^ста` е^фрњмъ и^ манасїя, а^ки рђви'мъ и^ симеѓ'нъ, бђ'дета м^и”
|
І нині два сини твої, які народилися тобі в землі Єгипетській, до мого прибуття до тебе в Єгипет, мої вони; Єфрем і Манассія, як Рувим і Симеон, будуть мої;
|
|
6
|
6
|
|
Сн~ы же а^ще роди'ши посемъ бђ'дђтъ ти въ и%мя братїа твое^я, и^ прозовђтся къ прича'щенїю
|
діти ж твої, які народяться від тебе після них, будуть твої; вони під ім’ям братів своїх будуть іменуватися в їхньому наслідді.
|
|
7
|
7
|
|
ѓ^нXњ” б^о е^да` и^дяX эT междорњчїа сљ=рьска, ёмре рахи'ль мт~и твоя`, въ земли` ханаа'ни близъ сђщђ ми и^подро'ма, хавра'џа, земля` е^гда вхожда'хъ до ефра'џы, и^ погребохъ ю& на пђти и^подрома, и^ то е^сть вифлеѓ'мъ”
|
Коли я йшов з Месопотамії, померла в мене Рахиль [мати твоя] у землі Ханаанській, по дорозі, не дійшовши трохи до Ефрафи, і я поховав її там по дорозі до Ефрафи, що нині Вифлеєм.
|
|
8
|
8
|
|
Ви'дњв же і^ил~ь сн~а і^ѓ'сифля и^ рече, чт^о е^ста сїя тебњ
|
І побачив Ізраїль синів Йосифа і сказав: хто це?
|
|
9
|
9
|
|
рече же і^ѓ^сифъ эTц~ђ свое^мђ сн~а ми е^ста`, ја%же дасть ми б~ъ зд^њ” Рече же і^а'ковъ приведи ми я& и^ блsвлю и^хъ,
|
І сказав Йосиф батькові своєму: це сини мої, яких Бог дав мені тут. [Яків] сказав: підведи їх до мене, і я благословлю їх.
|
|
10
|
10
|
|
ѓ%чи же і^ил~ю неви'дњста эT ста'рости, и^ не можа'ше гляда'ти. приведе же я& к немђ и^ лобза и&, и^ прїяT я&,
|
Очі ж Ізраїлеві притупилися від старости; не міг він бачити ясно. Йосиф підвів їх до нього, і він поцілував їх і обійняв їх.
|
|
11
|
11
|
|
и^ рече і^ил~ь, къ і^ѓ'сифђ с^е лице твое ви'дњхъ, и^ показа ми б~ъ и^ сњмя твое”
|
І сказав Ізраїль Йосифу: не сподівався я бачити твоє лице; але ось, Бог показав мені і дітей твоїх.
|
|
12
|
12
|
|
эTведе' же і^ѓ'сифъ эT колњ'нђ е^го, и^ поклони'ся е^мђ ни'ць до земля`”
|
І відвів їх Йосиф від колін його і поклонився йому лицем своїм до землі.
|
|
13
|
13
|
|
Пои'м# же і^ѓ'сифъ ѓ^б^а сн~а своя е^фрњма въ десни'цђ прямо леви'цы і^ил~я. манасїю же в лњвђю прямо десни'цы і^ил~вы и^ приведе я& к немђ”
|
І взяв Йосиф обох [синів своїх], Єфрема у праву свою руку навпроти лівої Ізраїля, а Манассію в ліву навпроти правої Ізраїля, і підвів до нього.
|
|
14
|
14
|
|
Просте'ръ же і^а'ковъ десни'цђ и^ возложи` на главђ` е^фрњмлю, се'й же бњше мнїи, а^ лњвицђ на главђ манасїинђ премњни'в# рђцњ,
|
Але Ізраїль простяг праву руку свою і поклав на голову Єфрема, хоча цей був менший, а ліву на голову Манассії. З наміром поклав він так руки свої, хоча Манассія був первістком.
|
|
15
|
15
|
|
и^ блsвї я& и^ рече. б~ъ е^мђже ё^годи'ша эTц~ы мои`. преD нимъ а^врааM, і^саа'къ б~ъ и^же мя корми` и^з млада и^ до дн~ешняго дн~е,
|
І благословив Йосифа і сказав: Бог, перед Яким ходили батьки мої Авраам та Ісаак, Бог, Який пасе мене з тих пір, як я існую, до цього дня,
|
|
16
|
16
|
|
и^ а'гг~лъ и^же мя и^збавля'етъ эT всего зл^а, блsви дњтища сїя” И$ да прозовется и'мя мое, і^ и'мя эTц~ъ мои^хъ. а^враа'ма, і^саа'ка, да ся ё^мно'житъ въ мно'жество вели'ко на земли`”
|
ангел, що визволяє мене від усякого зла, нехай благословить отроків цих; нехай буде на них наречене ім’я моє й ім’я батьків моїх Авраама та Ісаака, і нехай виростуть вони в безліч посеред землі.
|
|
17
|
17
|
|
Ви'дњв же і^ѓ'сифъ ја%ко възложи` эTц~ъ е^го десни'цђ свою на главђ` е^фрњмлю, и^ тя'жко е^мђ бысть, и^ прїа'тъ і^ѓ'сифъ рђкђ эTц~а свое^го эTя'ти эT главы` е^фрњмля на главђ` манасїи'нђ.
|
І побачив Йосиф, що батько його поклав праву руку свою на голову Єфрема; і прикро було йому через це. І взяв він руку батька свого, щоб перекласти її з голови Єфрема на голову Манассії,
|
|
18
|
18
|
|
И$ рече і^ѓ'сифъ эTц~ђ свое^мђ, не та'ко эTч~е, се б^о еs пр'ъвенецъ, възложи` рђкђ деснђ'ю на главђ е^го
|
і сказав Йосиф батькові своєму: не так, батьку мій, бо це — первісток; поклади на його голову праву руку твою.
|
|
19
|
19
|
|
и^ не хотя'ше” И$ рече вMњ чадо вњмъ, и^ то'й бђдетъ в лю'дъ и^ то'й възнесе'т ся, н^о братъ е^го мнїи бђдетъ бо'лїи е^го, и^ сњмя е^го бђдетъ въ мно'жество ја%зы'комъ,
|
Але батько його не погодився і сказав: знаю, сину мій, знаю; і від нього народиться народ, і він буде великим; але менший його брат буде більшим за нього, і від сімені його народиться численний народ.
|
|
20
|
20
|
|
и^ блsвї я& в томъ дн~и гл~я, въ васъ блsвится і^ил~ь гл~я сътвори т^я б~ъ ја%ко е^фрњма и^ манасїю, и^ поста'ви е^фрњма выше манасїи”
|
І благословив їх у той день, говорячи: тобою буде благословляти Ізраїль, говорячи: Бог нехай вчинить тобі, як Єфрему і Манассії. І поставив Єфрема вище за Манассію.
|
|
21
|
21
|
|
Реq же і^ил~ь і^ѓсифђ. а%зъ ё^мира'ю. бђди же б~ъ с вами, и^ възврати'т# в^ы эT земля сея`, на' землю эTц~ъ ва'шиX,
|
І сказав Ізраїль Йосифові: ось, я вмираю; і Бог буде з вами і поверне вас у землю батьків ваших;
|
|
22
|
22
|
|
азъ же даю т^и сикемъ и^збранъ и^злиха братїа твоея ю^же взяX и^з рђки аморїискы, мечемъ свои^мъ”
|
я даю тобі, переважно перед братами твоїми, одну ділянку, яку я взяв з рук аморреїв мечем моїм і луком моїм.
|
|
Глvа, м~џ”
|
Глава 49
|
|
1
|
1
|
|
Призва же і^а'ковъ сн~ы своя`, и^ реq иM събери'теся да повњм# вамъ чемђ быти въ васъ в послњднњя дн~и,
|
І покликав Яків синів своїх і сказав: зберіться, і я сповіщу вам, що буде з вами у грядущі дні;
|
|
2
|
2
|
|
съвокђпи'теся и^ послђш'аите мене`, сн~ове і^а'ковли, послђш'аите эTц~а вашего”
|
зійдіться і послухайте, сини Якова, послухайте Ізраїля, батька вашого.
|
|
3
|
3
|
|
РђвиM первене'цъ мои, т^ы крњпость моа` и^ зача'ло чаD моиX поро'къ бысть, и^ поро'къ лютъ и^
|
Рувиме, первістку мій! ти — кріпкість моя і початок сили моєї, верх достоїнства і верх могутности;
|
|
4
|
4
|
|
ё^кори'въ и^ а^ки вода расплыне'шися. взы'де бо на ло'же эTц~а свое^го, тогда` ѓ^сквернави постелю, и^дњже въниде,
|
але ти бушував, як вода, — не будеш мати переваги, бо ти зійшов на ложе батька твого, ти осквернив постіль мою, [на яку] зійшов.
|
|
5
|
5
|
|
симеѓ'нъ и^ левгїи братїа скон#ча'ста ѓ^бидђ во'лею своею`. не прїиди дш~е моа
|
Симеон і Левій брати, знаряддя жорстокости мечі їхні;
|
|
6
|
6
|
|
въ съвњтъ и^хъ, и^ въ ё^стаv и^хъ, да не прелепи'тся внђтренња моя`, ја%ко гнњвомъ и^збиста чл~кы и^ по'мысломъ свои^мъ прерњ'заста жилы воло'вы.
|
в раду їх нехай не ввійде душа моя, і до зібрання їх нехай не прилучиться слава моя, бо вони у гніві своєму убили мужа і з примхи своєї перерізали жили тельця;
|
|
7
|
7
|
|
прокля'та лю'тость иX ја%ко лю'та быста, и^ гнњвъ и^хъ, ја%ко поро'къ раздњлю` и^хъ въ і^а'ковњ, и^ разъсњ'ю и^хъ въ і^ил~и”
|
проклятий гнів їх, бо жорстокий, і розлюченість їх, тому що люта; розділю їх в Якові і розсію їх в Ізраїлі.
|
|
8
|
8
|
|
І$у^дотебе похвали'ша братїа тво'а рђцњ твои` на плещђ` врагъ твои^хъ, покло'няT ти ся сн~ове эTц~а твое^го. сн~ъ і^ё^да
|
Іудо! тебе хвалитимуть брати твої. Рука твоя на хребті ворогів твоїх; поклоняться тобі сини батька твого.
|
|
9
|
9
|
|
ски'менъ, эT лњторасли сн~е мои възы'де, възле'гъ и^ поспа` ја%ко левъ и^ ја^ко ски'менъ, кт^о възбђ'дит# и&”
|
Молодий лев Іуда, піднімається зі здобичі, син мій. Схилився він, ліг, як лев і як левиця: хто підніме його?
|
|
10
|
10
|
|
І$ не скончаеTся кн~зь эT і^ё^ды ни старњ'ишина эT чре'слъ е^го. дондеже прїидеT намњне'нїе е^мђ, и^ то'и чаа'нїе ја%зы'комъ
|
Не відійде скіпетр від Іуди і законодавець від стегон його, доки не прийде Примиритель, і Йому покірність народів.
|
|
11
|
11
|
|
привяза'я къ виногра'дђ ѓ^сля` свое, и^ ви'нничїю ѓ^сли'чищъ свои, и^спере'тъ ризы своя вино'мъ, и^ во крови гро'зновњ ѓ^де'ждђ свою,
|
Він прив’язує до виноградної лози осля своє і до лози кращого винограду сина ослиці своєї; миє у вині одяг свій і у крові грон убрання своє;
|
|
12
|
12
|
|
ве'селы ѓ%чи е^мђ эT вина`, и^ бњлы зђбы е^го паче мле'ка”
|
блискучі очі [його] від вина, і білі зуби [його] від молока.
|
|
13
|
13
|
|
Завђлоn на бре'гђ моря да ся всели'тъ и^ на приста'нищи корабле'и, и^ продолжи'тся до сидо'на”
|
Завулон біля берега морського буде жити і біля пристані корабельної, і межа його до Сидона.
|
|
14
|
14
|
|
И$саха'р же доброе помы'сли, почива'я посредњ предњлъ.
|
Іссахар осел міцний, що лежить між протоками вод;
|
|
15
|
15
|
|
и^ ви'дњвъ поко'и ја%ко до'бръ и^ зе'млю ја^ко бл~гђ, преклони` рамњ свои` на дњ'ло и^ бысть, мQђ стяжа'тель”
|
і побачив він, що спокій добрий, і що земля приємна: і схилив плечі свої для носіння тягаря і став працювати на виплату данини.
|
|
16
|
16
|
|
да'нъ да сђ'дитъ людемъ свои^мъ ја%ко е^ді'но е^сть племя въ і^ил~и,
|
Дан буде судити народ свій, як одне з колін Ізраїля;
|
|
17
|
17
|
|
и^ да бђ'детъ данъ змїя` на распђтїи сњдя` на пђти` и хапля'а пятђ ко'ньскђ,
|
Дан буде змієм на дорозі, аспидом на путі, що вражає ногу коня, так що вершник його впаде назад.
|
|
18
|
18
|
|
и^ спаде'тся ко'нниk въспять сп~сенїя жды'и гдsня.
|
На допомогу твою сподіваюся, Господи!
|
|
19
|
19
|
|
га'дъ вкђсомъ и^скђ'ситъ, тоже и^скђси'ти и^ за пя'ти”
|
Гад, — натовп буде тіснити його, але він відтіснить його по п’ятах.
|
|
20
|
20
|
|
А$си'ръ бл~гъ е^го хлbњ се'й б^о да'сть пищђ кн~зеM”
|
Для Асира — занадто ситний хліб його, і він буде постачати царські страви.
|
|
21
|
21
|
|
НеџталиM ја%ко лњторасль пђщеn придая` растђщ'и добротђ садо'вныа вњтвњ” І$ѓ'сифъ
|
Неффалим — теревинф рослий, що розпускає прекрасні гілки*.
|
|
22
|
22
|
|
сн~ъ во'зрасли сн~ъ възрасли зави'стныи, сн~ъ мо'и ю^нњ'ишїи, и^ ко мнњ ся
|
Йосиф — віття плодоносного дерева, віття плодоносного дерева над джерелом; гілки його простягаються над стіною;
|
|
23
|
23
|
|
возврати` до него'же завњща'юще ѓ^болгахђть и&, и^ спротивля'хђся е^мђ госпо'дїе ё^мњтель стрњлянїа,
|
засмучували його, і стріляли і ворогували проти нього стрільці,
|
|
24
|
24
|
|
и^ сътро'шася ѓ^долњ'нїемъ лђ'ки иX, и^ расла'биша жилы мы'шца и^хъ. рђко'ю си'лнаго і^а'ковля эTтђдђ ё^крњпи` тя` і^и^л~ь эT бг~а эTц~а твое^го.
|
але твердим залишився лук його, і міцні м’язи рук його, від рук могутнього Бога Якового. Звідти Пастир і твердиня Ізраїлева,
|
|
25
|
25
|
|
и^ помо'жеT ти бг~ъ мой, и^ блsвиT тя блsвенїе^мъ нбнsымъ съвы'ше. и^ блsве'нїе земно'е и^мђще вс^и блsвенїя ра'ди соsцђ и^ ё^тро'бы. блsве'нїе эTц~а твое^го, и^ мт~ре твое'я, преспњ'въ
|
від Бога батька твого, Який нехай і допоможе тобі, і від Всемогутнього, Який нехай і благословить тебе благословеннями небесними звище, благословеннями безодні, що лежить долі, благословеннями сосків і утроби,
|
|
26
|
26
|
|
блsвенїя` го'ръ пребыва'ющиX. и^ въ блsве'нїи` хол#мо'въ вњ'чныхъ е^же бђ'дђтъ на гла'вњ і^ѓ'сифовњ, и^ на версе е^го ја%же бысть старїи` братїя`.
|
благословеннями батька твого, які перевищують благословення гір давніх і приємності пагорбів вічних; нехай будуть вони на голові Йосифа і на тімені обраного між братами своїми.
|
|
27
|
27
|
|
Веньја^ми'нъ, во'лкъ, восхища'я заё^тра, ја%ды'и е^ще и^ на' вечеръ сокры'е^тъ пищђ”
|
Веніамін, хижий вовк, вранці буде їсти ловитву і ввечері буде ділити здобич.
|
|
28
|
28
|
|
Вс^и сн~ове с^и і^а'ковли, в~і, с^е гл~а и^мъ эTц~ъ и^хъ, и^ блsвя' а кое^гождо и^хъ по блsвенїю свое^мђ блsвенїа
|
Ось усі дванадцять колін Ізраїлевих; і ось що сказав їм батько їх; і благословив їх, і дав їм благословення, кожному своє.
|
|
29
|
29
|
|
и^ рече и^мъ” прилага'юся къ лю'демъ свои^мъ, погребњте м^я съ эTц~ы мои'ми въ пеще'рњ, ја%же е^сть в селњ е^фро'новњ, хетџеа'нина
|
І заповідав він їм і сказав їм: я прилучаюся до народу мого; поховайте мене з батьками моїми в печері, яка на полі Ефрона хеттеянина,
|
|
30
|
30
|
|
въ пещерњ сђгђ'бњи прямо мам#врїи въ земли` ханаа'ни, ю^же прикђпи` а^врааM пеще'рђ, ё^ е^фро'на хетџе'анина на сътворе'нїе гробо'мъ,
|
у печері, яка на полі Махпела, що перед Мамре, у землі Ханаанській, яку [печеру] купив Авраам з полем у Ефрона хеттеянина у власність для поховання;
|
|
31
|
31
|
|
та'мо погребо'ша а^враа'ма, и^ са'ррђ женђ` е^го. та'мо погребо'ша і^ и^саа'ка. и^ реве'кђ женђ` еh и^ лїю` та'може погребо'ша,
|
там поховали Авраама і Сарру, дружину його; там поховали Ісаака і Ревекку, дружину його; і там поховав я Лію;
|
|
32
|
32
|
|
въ прикђпле'нїемъ села` и^ пеще'ры ја%же е^сть въ не'мъ, ё^ сн~овъ хетџе'ѓ^вњхъ,
|
це поле і печера, яка на ньому, куплена у синів Хеттеєвих.
|
|
33
|
33
|
|
и^ ё^молча` і^а'ковъ заповњ'дая сн~омъ свои^мъ, и^ възложи` і^а'ковъ но'ѕњ на ѓ^дрњ` и^ ё%мре, и^ приложися къ лю'демъ свои^мъ”
|
І закінчив Яків заповіт синам своїм, і поклав ноги свої на постіль, і помер, і приєднався до народу свого.
|
|
Глvа, н~”
|
Глава 50
|
|
1
|
1
|
|
И$ припаде` і^ѓ'сифъ на лице` эTц~а свое^го, и^ пла'кася го'рко по немъ, и^ лобыза` е^го
|
Йосиф упав на лице батька свого, і плакав над ним, і цілував його.
|
|
2
|
2
|
|
и^ повелњ` і^ѓ'сифъ рабо'мъ свои^мъ и^же погрњба'хђ, погрести` эTц~а свое^го. погребо'ша же погреба'тели і^и^л~я
|
І повелів Йосиф слугам своїм — лікарям, бальзамувати батька його; і лікарі набальзамували Ізраїля.
|
|
3
|
3
|
|
и^ сконча'ся е^мђ, м~, дн~їи. та'ко бо ё^чита'ются дн~и погреба'лныя. и^ пла'кахђся по не'мъ е^гљ=птяне, ѓ~ дн~їи” дн~и
|
І виповнилося йому сорок днів, бо стільки днів потрібно для бальзамування, і оплакували його єгиптяни сімдесят днів.
|
|
4
|
4
|
|
пла'чђ, рече же і^ѓ'сифъ къ велмо'жамъ фараѓ'новњмъ гл~я, а%ще е^смь ѓ^брњлъ блгDть пред ва'ми гл~ите въ ё'ши фараѓ'нђ гл~юще,
|
Коли ж минули дні плачу по ньому, Йосиф сказав придворним фараона, говорячи: якщо я знайшов благовоління в очах ваших, то скажіть фараонові так:
|
|
5
|
5
|
|
эTц~ъ мой закля` м^я гл~я прежде нежели ё'мре, въ гро'бњ и^же и^скопа` себњ`. въ земли` ханаа'ни, та'мо м^я погреби`. нн~њ ё'бо шеD да погребђ` эTц~а мое^го, и^ пакы же ся ѓ^бращђ` И$ реко'ша фараѓ'нђ по словеси` і^ѓ'сифовњ,
|
батько мій закляв мене, сказавши: ось, я вмираю; у гробі моєму, який я викопав собі в землі Ханаанській, там поховай мене. І тепер хотів би я піти і поховати батька мого і повернутися. [Слова Йосифа переказали фараонові.]
|
|
6
|
6
|
|
и^ рече фараѓ'нъ къ і^ѓ'сифђ и^ди` и^ погреби` эTц~а свое^го ја%коже закля` т^я”
|
І сказав фараон: піди і поховай батька твого, як він закляв тебе.
|
|
7
|
7
|
|
І$ и'де і^ѓ'сифъ погребъсти` эTц~а свое^го. і^ и^до'ша с нимъ вс^я слђги фараѓ'ни и^ старњ'ишины до'мђ е^го и^ вс^и ста'рцы земля` е^гљ=петъскїя
|
І пішов Йосиф ховати батька свого. І пішли з ним усі слуги фараона, старійшини дому його й усі старійшини землі Єгипетської,
|
|
8
|
8
|
|
и^ ве'сь до'мъ і^ѓ'сифовъ, и^ бра'тїа е^го и^ ве'сь домъ эTц~а е^го. и^ сердобо'ля е^го ско'т же весь волы` и^ ѓ'вца ѓ^ста` в земли` гесе'мли,
|
і весь дім Йосифа, і брати його, і дім батька його. Тільки дітей своїх і дрібну й велику худобу свою залишили в землі Гесем.
|
|
9
|
9
|
|
и^до'ша же с нимъ колесни'ца и^ ко'нницы, и^ бысть по'лкъ вели'къ ѕњло”
|
З ним вирушили також колісниці і вершники, так що зібрання було дуже великим.
|
|
10
|
10
|
|
И$ прїидо'ша на гђмно` а^та'дово е^же еs ѓ^бо'нђ странђ рњки і^ѓ^рда'на, и^ пла'кашася тамо по нем# плаче'мъ вели'кимъ ѕњло, и^ плака'хђ по эTц~ы е^го, з~ дн~їи”
|
І дійшли вони до Горен-гаатада при Йордані і плакали там плачем великим і дуже сильним; і зробив Йосиф плач по батькові своєму сім днів.
|
|
11
|
11
|
|
И$ видњша насе'лницы земля` ханаа'ня, пла'чь на гђмн^њ а^та'довњ, и^ рњш'а пла'чь великъ е^сть е^гљ=птяномъ, сего` раd прозва'ша и%мя мњстђ томђ пла'чь е^гљ=пет#скъ ја%же е^сть ѓ^б о'нђ странђ` і^ѓ^рда'на”
|
І бачили жителі землі тієї, хананеї, плач у Горен-гаатаді, і сказали: великий плач цей у єгиптян! Тому наречено ім’я [місцю] тому: плач єгиптян, що при Йордані.
|
|
12
|
12
|
|
И$ сътвори'ша е^мђ сн~ове е^гота'ко ја%коже заповњда` и^мъ
|
І зробили сини Яковові з ним, як він заповів їм;
|
|
13
|
13
|
|
и^ взя'ша е^го до земли` ханаа'ни, и^ погребо'ша и& въ пеще'рњ сђгђ'бњи, е^же прикђпи` а^враа'мъ, на сътворе'нїе гробо'мъ, пеще'рђ ё^ ефро'на хетџе'а^нина, прямо мамврїи”
|
і віднесли його сини його в землю Ханаанську і поховали його в печері на полі Махпела, яку купив Авраам з полем у власність для поховання у Ефрона хеттеянина, перед Мамре.
|
|
14
|
14
|
|
И$ възврати'ся і^ѓ'сифъ въ е^гљ=петъ самъ и^ бра'тїа е^го і^ и^же бњша шли` погрести` эTц~а е^го.
|
І повернувся Йосиф у Єгипет, сам і брати його і всі, що ходили з ним ховати батька його, після погребіння ним батька свого.
|
|
15
|
15
|
|
видњ'вше же бра'тїа і^ѓ'сифовы ја%ко ё%мре эTц~ъ и^хъ, и^ рњша е^да` како въспомянетъ злобђ нашђ і^ѓ'сифъ. и^ эTмще'нїе эTмсти'тъ наM вс^е зло` е^же сътвори'хомъ е^мђ”
|
І побачили брати Йосифові, що помер батько їх, і сказали: що, коли Йосиф зненавидить нас і захоче помститися нам за все зло, яке ми йому зробили?
|
|
16
|
16
|
|
И$ прїидо'ша къ і^ѓ'сифђ гл~юще, эTц~ъ твой закля` т^я пре'жде ё^мрътвїа е^го гл~я”
|
І послали вони сказати Йосифові: батько твій перед смертю своєю заповів, говорячи:
|
|
17
|
17
|
|
Та'ко рците і^ѓ'сифђ прости` непра'вости грњха` и^хъ, ја%ко зл^о сътвори'ша тебњ, и^ нн~њ ѓ^ста'ви кривинђ` ра'бъ б~а эTц~а твое^го” И$ пропла'кася і^ѓ'сифъ е^гда гл~ахђ с^и к немђ`,
|
так скажіть Йосифові: прости братам твоїм провину і гріх їх, оскільки вони зробили тобі зло. І нині прости провини рабів Бога батька твого. Йосиф плакав, коли йому говорили це.
|
|
18
|
18
|
|
и^ реко'ша с^е е^смы твои` раби`,
|
Прийшли і самі брати його, і упали перед лицем його, і сказали: ось, ми раби тобі.
|
|
19
|
19
|
|
рече же к ни'мъ і^ѓ'сифъ, не бо'итеся бж~їи б^о е^смь а%зъ,
|
І сказав Йосиф: не бійтеся, тому що я боюся Бога;
|
|
20
|
20
|
|
в^ы съвњща'сте на' мя ѕла'я. а^ б~ъ претвори` мн^њ на до'брая да бђдетъ а^ки днесь, да ся преко'рмлятъ лю'дїе мно'ѕи,
|
ось, ви замишляли проти мене зло; але Бог перетворив це на добро, щоб зробити те, що тепер є: зберегти життя великій кількості людей;
|
|
21
|
21
|
|
рече же и^мъ не бо'итеся а^зъ прекор# млю` в^ы и^ до'мы ваша, и^ ё^тњши я&, гл~я иM при'сръдно,
|
отже, не бійтеся: я буду годувати вас і дітей ваших. І заспокоїв їх і говорив по серцю їх.
|
|
22
|
22
|
|
и^ ё^сели'ся і^ѓ'сифъ въ е^гљ=петъ самъ и^ братїа е^го, и^ вс^е и^мњнїе эTц~а его” Живе же і^ѓ'сифъ лњтъ, р~і,
|
І жив Йосиф у Єгипті сам і дім батька його; жив же Йосиф усього сто десять років.
|
|
23
|
23
|
|
и^ видњ і^ѓ'сифъ, е^фрњмля дњти, дотре'тїаго ро'да, и^ сн~ове махи'ровы, сн~а манасїи^на, роди'шася при бе'дрњ і^ѓ'сифовњ”
|
І бачив Йосиф дітей у Єфрема до третього роду, також і сини Махира, сина Манассіїного, народилися на коліна Йосифа.
|
|
24
|
24
|
|
Рече y і^ѓ'сиf братїи свое'и, гл~я, а%зъ ё^мира'ю, посњще'нїемъ же присњтитъ васъ б~ъ, і^ и^зведеT в^ы эT земля` сїа въ зе'млю ю^же ѓ^бњща эTц~емъ нашиM, а^враа'мђ. і^саа'кђ, і^аковђ”
|
І сказав Йосиф братам своїм: я вмираю, але Бог відвідає вас і виведе вас із землі цієї у землю, про яку клявся Аврааму, Ісааку і Якову.
|
|
25
|
25
|
|
И$ закля` і^ѓ'сифъ сн~ы і^л~вы гл~я. посњщенїемъ и^мже посњтитъ васъ б~ъ, да и^знесе'те кости моя эTсю'дђ съ собо'ю,
|
І закляв Йосиф синів Ізраїлевих, говорячи: Бог відвідає вас, і ви винесіть кості мої звідси.
|
|
26
|
26
|
|
и^ сконча'ся і^ѓ'сифъ бы'въ лњтъ, р~і, и^ погребо'ша и& в рацњ е^гљ=петъстњи”
|
І помер Йосиф ста десяти років. І набальзамували його і поклали в ковчег у Єгипті.
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут.