(Зач. 122) Па́вел, зван апо́стол Ісу́с Христо́в во́лею Божиєю, і Сосфе́н брат,

Це́ркві Бо́жієй су́щей в Кори́нфі, освяще́нним о Христі́ Ісу́сі, зва́нним святи́м, со всі́ми призива́ющими і́м'я Го́спода на́шего Ісу́са Христа́, во вся́цім мі́сті, тіх же і на́шем:

(Зач. 123) благода́ть вам і мир от Бо́га Отця́ на́шего і Го́спода Ісу́са Христа́.

Благодарю́ Бо́га моєго́ всегда́ о вас, о благода́ті Бо́жієй да́нній вам о Христі́ Ісу́сі,

я́ко во всем обогати́стеся о Нем, во вся́цім сло́ві і вся́цім ра́зумі,

я́коже свиді́тельство Христо́во ізвісти́ся в вас, —

я́ко вам не лиши́тися ні во єди́нім дарова́нії, ча́ющим открове́нія Го́спода на́шего Ісу́са Христа́,

І́же і утверди́ть вас да́же до конця́ непови́нних в день Го́спода на́шего Ісу́са Христа́.

Ві́рен Бог, І́мже зва́ні би́сте во обще́ніє Си́на Єго́ Ісу́са Христа́, Го́спода на́шего.

(Зач. 124) Молю́ же ви, бра́тіє, і́менем Го́спода на́шего Ісу́са Христа́, да то́жде глаго́лете всі, і да не бу́дуть в вас ра́спрі, да бу́дете же утвержде́нні в то́мже разумі́нії і в тойже ми́слі.

Возвісти́ся бо мі о вас, бра́тіє моя́, (по́сланним) от Хло́їса [от дома́шніх Хло́їса], я́ко рве́нія в вас суть.

Глаго́лю же се, я́ко ки́йждо вас глаго́леть: аз у́бо єсьм Па́влов, аз же Аполло́сов, аз же Ки́фин, аз же Христо́в.

Єда́ разділи́ся Христо́с, єда́ Па́вел расп'я́ться по вас? Іли́ во і́м'я Па́влово крести́стеся?

Благодарю́ Бо́га, я́ко ні єди́наго от вас крести́х, то́чію Кри́спа і Га́я,

да не кто рече́ть, я́ко в моє́ і́м'я крести́х.

Крести́х же і Стефани́нов дом; про́чеє не вім, а́ще кого́ іно́го крести́х.

Не посла́ бо мене́ Христо́с крести́ти, но благовісти́ти, не в прему́дрості сло́ва, да не іспраздни́ться Крест Христо́в.

(Зач. 120) Сло́во бо крестноє погиба́ющим у́бо юро́дство єсть, а спаса́ємим нам си́ла Бо́жия єсть.

Пи́сано бо єсть: погублю́ прему́дрость прему́дрих, і ра́зум разу́мних отве́ргу.

Гді прему́др? Гді кни́жник? Гді совопро́сник ві́ка сего́? Не обуї́ ли Бог прему́дрость ми́ра сего́?

Поне́же бо в прему́дрості Бо́жієй не разумі́ мир прему́дростію Бо́га, благоізво́лил Бог бу́йством про́повіді спасти́ ві́рующих.

Поне́же і іуде́є зна́менія про́сять, і є́ллини прему́дрости і́щуть;

ми же пропові́дуєм Христа́ ра́сп'ята, іуде́єм у́бо собла́зн, е́ллином же безу́міє,

самі́м же зва́нним іуде́єм же і е́ллином Христа́, Бо́жию си́лу і Бо́жию прему́рость;

зане́ бу́єє Бо́жиє прему́дріє челові́к єсть, і немощно́є Бо́жиє кріпча́є челові́к єсть.

(Зач.) Ви́діте бо зва́ніє ва́ше, бра́тіє, я́ко не мно́зі прему́дрі по пло́ті, не мно́зі си́льні, не мно́зі благоро́дні;

но бу́яя ми́ра ізбра́ Бог, да прему́дрия посрами́ть, і не́мощная ми́ра ізбра́ Бог, да посрами́ть крі́пкая;

і худоро́дная ми́ра і уничиже́нная ізбра́ Бог, і не су́щая, да су́щая упраздни́ть,

я́ко да не похва́литься вся́ка плоть пред Бо́гом.

Із Него́же ви єсте́ о Христі́ Ісу́сі, І́же бисть нам прему́рость от Бо́га, пра́вда же і освяще́ніє і ізбавле́ніє,

да, я́коже пи́шеться: «Хваля́йся, о Го́споді да хва́литься».

Не хощу́ же вас не ві́діти, бра́тіє, я́ко отці́ на́ші всі под о́блаком би́ша, і всі сквозі́ мо́ре пройдо́ша;

і всі в Моїсе́я крести́шася во о́блаці і в мо́рі;

і всі то́жде бра́шно духо́вноє ядо́ша;

і всі то́жде пи́во духо́вноє пи́ша, пія́ху бо от духо́внаго послі́дующаго ка́мене; ка́мень же бі Христо́с.

(Зач. 144) Но не во мно́жайших їх благоволи́ Бог, пораже́ни бо би́ша в пусти́ні.

Сія́ же о́брази нам би́ша, я́ко не би́ти нам похотнико́м злих, я́коже і они́ похоті́ша.

Ні ідолослужи́теле бива́йте, я́коже ні́ції от них, я́коже єсть пи́сано: сідо́ша лю́діє я́сти і пи́ти, і воста́ша ігра́ти.

Ніже́ соблу́дим, я́коже ні́ції от них соблуди́ша, і падо́ша во єди́н день два́десять три ти́сящі.

Ні да іскуша́їм Христа́, я́коже ні́ції от них іскуси́ша і от змій погибо́ша.

Ні ропщі́те, я́коже ні́ції от них ропта́ша і погибо́ша от всегуби́теля.

Сія́ же вся о́брази прилуча́хуся о́нім; пи́сана же би́ша в науче́ніє на́ше, в ни́хже конці́ вік достиго́ша.

(Зач 145) Ті́мже мня́йся стоя́ти да блюде́ться, да не паде́ть.

Іскуше́ніє вас не дости́же, то́чію челові́чеськоє; ві́рен же Бог, І́же не оста́вить вас іскуси́тися па́че, є́же мо́жете, но сотвори́ть со іскуше́нієм і ізби́тіє, я́ко возмощи́ вам понести́.

Ті́мже, бра́тіє моя́ возлю́блєнная, бі́гайте от ідолослуже́нія.

Я́ко му́дрим глаго́лю: суді́те ви, є́же глаго́лю;

ча́ша благослове́нія, ю́же благословля́єм, не обще́ніє ли Кро́ве Христо́ви єсть? Хліб, єго́же ло́мим, не обще́ніє ли Ті́ла Христо́ва єсть?

Я́ко єди́н хліб, єди́но ті́ло єсьми́ мно́зі; всі бо от єди́наго хлі́ба причаща́ємся.

Ви́діте Ізра́їля по пло́ті: не яду́щії ли же́ртви о́бщници олтаре́ві суть?

Что у́бо глаго́лю? Я́ко і́дол что єсть? Іли́ ідоложе́ртвенноє что єсть?

Но зане́, я́же жруть язи́ци, бісо́м жруть, а не Бо́гові; не хощу́ же вас о́бщников би́ти бісо́м.

Не мо́жете ча́шу Госпо́дню пи́ти і ча́шу бісо́вськую; не мо́жете трапе́зі Госпо́дній причаща́тися і трапе́зі бісо́встій.

Іли́ раздража́єм Го́спода? Єда́ кріпча́йші Єго́ єсьми́?

(Зач. 146) Вся мі літь суть, но не вся на по́льзу; вся мі літь суть, но не вся назида́ють.

Нікто́же своєго́ си да і́щеть, но є́же бли́жняго ки́йждо.

Все, є́же на то́ржищі продає́моє, яді́те, нічто́же сумня́щеся, за со́вість;

Госпо́дня бо земля́ і ісполне́ніє єя́.

А́ще ли кто от неві́рних призива́єть ви, і хо́щете іти́, все предлага́ємоє вам яді́те, нічто́же сумня́щеся, за со́вість.

(Зач. 147) А́ще ли же кто вам рече́ть: сіє́ ідоложе́ртвенно єсть — не яді́те за о́ного пові́давшаго, і со́вість; Госпо́дня бо земля́ і ісполне́ніє єя́.

Со́вість же глаго́лю не свою́, но друга́го; вску́ю бо свобо́да моя́ су́диться от іни́я со́вісти?

А́ще аз благода́тію причаща́юся, почто́ хулу́ приє́млю, о не́мже аз благодарю́?

А́ще у́бо я́сте, а́ще ли пієте́, а́ще ли і́но что творите́, вся во сла́ву Бо́жию творі́те.

Безпреткнове́нні бива́йте іуде́єм, і е́ллином, і Це́ркві Бо́жієй,

я́коже і аз во всем всім угожда́ю, не іски́й своєя́ по́льзи, но мно́гих, да спасу́ться.

А́ще язи́ки челові́чеськими глаго́лю і а́нгельськими, любве́ же не і́мам, бих (я́ко) мідь звеня́щи, іли́ кимва́л звяца́яй.

І а́ще і́мам проро́чество, і вім та́йни вся і весь ра́зум, і а́ще і́мам всю ві́ру, я́ко і го́ри преставля́ти, любве́ же не і́мам, — нічто́же єсьм.

І а́ще разда́м вся імі́нія моя́, і а́ще преда́м ті́ло моє́, во є́же сжещи́ є, любве́ же не і́мам, — ні ка́я по́льза мі єсть.