1
2
|
Глава 1
|
Chapter 1
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 50) Іа́ков, Бо́гу і Го́споду Ісу́су Христу́ раб, обімана́десяте колі́нома, і́же в разсі́янії, ра́доватися. | James, a servant of God and of the Lord Jesus Christ, to the twelve tribes which are of the Dispersion, greeting. |
|
2
|
2
|
| Вся́ку ра́дость імі́йте, бра́тіє моя́, єгда́ во іскуше́нія впа́даете разли́чна, | Count it all joy, my brethren, when ye fall into manifold temptations; |
|
3
|
3
|
| ві́дяще, я́ко іскуше́ніє ва́шея ві́ри соді́ловаєть терпі́ніє; | knowing that the proving of your faith worketh patience. |
|
4
|
4
|
| терпі́ніє же ді́ло соверше́нно да і́мать, я́ко да бу́дете соверше́нні і всеці́лі, ні в че́мже лише́ні. | And let patience have its perfect work, that ye may be perfect and entire, lacking in nothing. |
|
5
|
5
|
| А́ще же кто от вас лише́н єсть прему́дрости, да про́сить от даю́щаго Бо́га всім нелицеприє́мні і не поноша́ющаго, і да́сться єму́. | But if any of you lacketh wisdom, let him ask of God, who giveth to all liberally and upbraideth not; and it shall be given him. |
|
6
|
6
|
| Да про́сить же ві́рою, нічто́же сумня́ся; сумня́йся бо уподо́бися волне́нію морсько́му, ві́три возмета́єму і развіва́єму. | But let him ask in faith, nothing doubting: for he that doubteth is like the surge of the sea driven by the wind and tossed. |
|
7
|
7
|
| Да не мнить бо челові́к он, я́ко при́йметь что от Бо́га. | For let not that man think that he shall receive anything of the Lord; |
|
8
|
8
|
| Муж двоєду́шен неустро́єн во всіх путе́х свої́х. | a double-minded man, unstable in all his ways. |
|
9
|
9
|
| Да хва́литься же брат смире́нний в висоті́ своє́й, | But let the brother of low degree glory in his high estate: |
|
10
|
10
|
| бога́тий же во смире́нії своє́м, зане́ я́коже цвіт тра́вний мимоі́деть; | and the rich, in that he is made low: because as the flower of the grass he shall pass away. |
|
11
|
11
|
| возсія́ бо со́лнце со зно́єм, і ізсуши́ траву́, і цвіт єя́ отпаде́, і благолі́піє лиця́ єя́ поги́бе; си́це і бога́тий в хожде́нії своє́м ув'яда́єть. | For the sun ariseth with the scorching wind, and withereth the grass; and the flower thereof falleth, and the grace of the fashion of it perisheth: so also shall the rich man fade away in his goings. |
|
12
|
12
|
| Блаже́н муж, і́же претерпи́ть іскуше́ніє; зане́ іску́сен бив, при́йметь віне́ць жи́зні, єго́же обіща́ Бог лю́б'ящим Єго́. | Blessed is the man that endureth temptation; for when he hath been approved, he shall receive the crown of life, which the Lord promised to them that love him. |
|
13
|
13
|
| Нікто́же іскуша́єм да глаго́леть, я́ко от Бо́га іскуша́єм єсьм; Бог бо ність іскуси́тель злим [іскуша́єм зли́ми], не іскуша́єть же Той нікого́же, | Let no man say when he is tempted, I am tempted of God; for God cannot be tempted with evil, and he himself tempteth no man: |
|
14
|
14
|
| ки́йждо же іскуша́ється, от своєя́ по́хоті влеко́м і прельща́єм; | but each man is tempted, when he is drawn away by his own lust, and enticed. |
|
15
|
15
|
| Та́же по́хоть заче́нши ражда́єть гріх, гріх же соді́ян ражда́єть смерть. | Then the lust, when it hath conceived, beareth sin: and the sin, when it is full-grown, bringeth forth death. |
|
16
|
16
|
| Не льсті́теся, бра́тіє моя́ возлю́бленная; | Be not deceived, my beloved brethren. |
|
17
|
17
|
| вся́ко дая́ніє бла́го і всяк дар соверше́н сви́ше єсть, сходя́й от Отця́ сві́тов, у Него́же ність преміне́ніє, іли́ преложе́нія стінь. | Every good gift and every perfect gift is from above, coming down from the Father of lights, with whom can be no variation, neither shadow that is cast by turning. |
|
18
|
18
|
| Восхоті́в бо породи́ нас сло́вом і́стини, во є́же би́ти нам нача́ток ні́кий созда́нієм Єго́. | Of his own will he brought us forth by the word of truth, that we should be a kind of firstfruits of his creatures. |
|
19
|
19
|
| (Зач. 51) Ті́мже, бра́тіє моя́ возлю́бленная, да бу́деть всяк челові́к скор усли́шати (і) ко́сен глаго́лати, ко́сен во гнів, | Wherefore, my beloved brethren, let every man be swift to hear, slow to speak, slow to wrath: |
|
20
|
20
|
| гнів бо му́жа пра́вди Бо́жия не соді́ловаєть. | for the wrath of man worketh not the righteousness of God. |
|
21
|
21
|
| Сего́ ра́ди отло́жше вся́ку скве́рну і ізби́ток зло́би, в кро́тості приймі́те всажде́нноє сло́во, могу́щеє спасти́ ду́ші ва́ша. | Wherefore putting away all filthiness and overflowing of wickedness, receive with meekness the implanted word, which is able to save your souls. |
|
22
|
22
|
| Бива́йте же творці́ сло́ва, а не то́чію сли́шателі, прельща́юще себе́ самі́х. | But be ye doers of the word, and not hearers only, deluding your own selves. |
|
23
|
23
|
| Зане́ а́ще кто єсть сли́шатель сло́ва, а не творе́ць, такови́й уподо́бися му́жу смотря́ющу лице́ битія́ своєго́ в зерца́лі: | For if anyone is a hearer of the word and not a doer, he is like unto a man beholding his natural face in a mirror: |
|
24
|
24
|
| усмотри́ бо себе́ і оти́де, і а́біє заби́, како́в бі. | for he beholdeth himself, and goeth away, and straightaway forgetteth what manner of man he was. |
|
25
|
25
|
| Прини́кий же в зако́н соверше́н свобо́ди, і преби́в, сей не сли́шатель заби́тлив бив, но творе́ць ді́ла, сей блаже́н в ді́ланії своє́м бу́деть. | But he that looketh into the perfect law, the law of liberty, and so continueth, he being not a hearer that forgetteth but a doer that worketh, this man shall be blessed in his doing. |
|
26
|
26
|
| А́ще кто мни́ться ві́рен би́ти в вас, і не обуздова́єть язи́ка своєго́, но льстить се́рдце своє́, сего́ су́єтна (єсть) ві́ра. | If any man among you thinketh himself to be religious, while he bridleth not his tongue but deceiveth his heart, this man’s religion is vain. |
|
27
|
27
|
| Ві́ра бо чиста́ і нескве́рна пред Бо́гом і Отце́м сія́ єсть, є́же посіща́ти си́рих і вдови́ць в ско́рбіх їх, (і) нескве́рна себе́ блюсти́ от ми́ра. | Pure religion and undefiled before God, even the Father, is this, to visit the fatherless and widows in their affliction, and to keep oneself unspotted from the world. |
1
2
