|
Соборне послання апостола Якова
|
І҆а́кѡвле
|
|
Глава 1
|
Глава́ а҃
|
|
1
|
1
|
|
(Зач. 50) Іа́ков, Бо́гу і Го́споду Ісу́су Христу́ раб, обімана́десяте колі́нома, і́же в разсі́янії, ра́доватися.
|
(Заⷱ҇ н҃.) І҆а́кѡвъ, бг҃ꙋ и҆ гдⷭ҇ꙋ і҆и҃сꙋ хрⷭ҇тꙋ̀ ра́бъ, ѻ҆бѣмана́десѧте колѣ́нома, и҆̀же въ разсѣ́ѧнїи, ра́доватисѧ.
|
|
2
|
2
|
|
Вся́ку ра́дость імі́йте, бра́тіє моя́, єгда́ во іскуше́нія впа́даете разли́чна,
|
Всѧ́кꙋ ра́дость и҆мѣ́йте, бра́тїе моѧ̑, є҆гда̀ во и҆скꙋшє́нїѧ впа́даете разли̑чна,
|
|
3
|
3
|
|
ві́дяще, я́ко іскуше́ніє ва́шея ві́ри соді́ловаєть терпі́ніє;
|
вѣ́дѧще, ꙗ҆́кѡ и҆скꙋше́нїе ва́шеѧ вѣ́ры содѣ́ловаетъ терпѣ́нїе:
|
|
4
|
4
|
|
терпі́ніє же ді́ло соверше́нно да і́мать, я́ко да бу́дете соверше́нні і всеці́лі, ні в че́мже лише́ні.
|
терпѣ́нїе же дѣ́ло соверше́нно да и҆́мать, ꙗ҆́кѡ да бꙋ́дете соверше́нни и҆ всецѣ́ли, ни въ че́мже лише́ни.
|
|
5
|
5
|
|
А́ще же кто от вас лише́н єсть прему́дрости, да про́сить от даю́щаго Бо́га всім нелицеприє́мні і не поноша́ющаго, і да́сться єму́.
|
А҆́ще же кто̀ ѿ ва́съ лише́нъ є҆́сть премꙋ́дрости, да про́ситъ ѿ даю́щагѡ бг҃а всѣ̑мъ нелицепрїе́мнѣ и҆ не поноша́ющагѡ, и҆ да́стсѧ є҆мꙋ̀.
|
|
6
|
6
|
|
Да про́сить же ві́рою, нічто́же сумня́ся; сумня́йся бо уподо́бися волне́нію морсько́му, ві́три возмета́єму і развіва́єму.
|
Да про́ситъ же вѣ́рою, ничто́же сꙋмнѧ́сѧ: сꙋмнѧ́йсѧ бо оу҆подо́бисѧ волне́нїю морско́мꙋ, вѣ̑тры возмета́емꙋ и҆ развѣва́емꙋ.
|
|
7
|
7
|
|
Да не мнить бо челові́к он, я́ко при́йметь что от Бо́га.
|
Да не мни́тъ бо человѣ́къ ѡ҆́нъ, ꙗ҆́кѡ прїи́метъ что̀ ѿ бг҃а.
|
|
8
|
8
|
|
Муж двоєду́шен неустро́єн во всіх путе́х свої́х.
|
Мꙋ́жъ двоедꙋ́шенъ неꙋстро́енъ во всѣ́хъ пꙋте́хъ свои́хъ.
|
|
9
|
9
|
|
Да хва́литься же брат смире́нний в висоті́ своє́й,
|
Да хва́литсѧ же бра́тъ смире́нный въ высотѣ̀ свое́й,
|
|
10
|
10
|
|
бога́тий же во смире́нії своє́м, зане́ я́коже цвіт тра́вний мимоі́деть;
|
бога́тый же во смире́нїи свое́мъ, занѐ ꙗ҆́коже цвѣ́тъ тра́вный мимои́детъ:
|
|
11
|
11
|
|
возсія́ бо со́лнце со зно́єм, і ізсуши́ траву́, і цвіт єя́ отпаде́, і благолі́піє лиця́ єя́ поги́бе; си́це і бога́тий в хожде́нії своє́м ув'яда́єть.
|
возсїѧ́ бо со́лнце со зно́емъ, и҆ и҆зсꙋшѝ травꙋ̀, и҆ цвѣ́тъ є҆ѧ̀ ѿпадѐ, и҆ благолѣ́пїе лица̀ є҆ѧ̀ поги́бе: си́це и҆ бога́тый въ хожде́нїи свое́мъ оу҆вѧда́етъ.
|
|
12
|
12
|
|
Блаже́н муж, і́же претерпи́ть іскуше́ніє; зане́ іску́сен бив, при́йметь віне́ць жи́зні, єго́же обіща́ Бог лю́б'ящим Єго́.
|
Бл҃же́нъ мꙋ́жъ, и҆́же претерпи́тъ и҆скꙋше́нїе: занѐ и҆скꙋ́сенъ бы́въ, прїи́метъ вѣне́цъ жи́зни, є҆го́же ѡ҆бѣща̀ бг҃ъ лю́бѧщымъ є҆го̀.
|
|
13
|
13
|
|
Нікто́же іскуша́єм да глаго́леть, я́ко от Бо́га іскуша́єм єсьм; Бог бо ність іскуси́тель злим [іскуша́єм зли́ми], не іскуша́єть же Той нікого́же,
|
Никто́же и҆скꙋша́емь да глаго́летъ, ꙗ҆́кѡ ѿ бг҃а и҆скꙋша́емь є҆́смь: бг҃ъ бо нѣ́сть и҆скꙋси́тель ѕлы̑мъ [и҆скꙋша́емь ѕлы́ми], не и҆скꙋша́етъ же то́й никого́же,
|
|
14
|
14
|
|
ки́йждо же іскуша́ється, от своєя́ по́хоті влеко́м і прельща́єм;
|
кі́йждо же и҆скꙋша́етсѧ, ѿ своеѧ̀ по́хоти влеко́мь и҆ прельща́емь:
|
|
15
|
15
|
|
Та́же по́хоть заче́нши ражда́єть гріх, гріх же соді́ян ражда́єть смерть.
|
та́же по́хоть заче́нши ражда́етъ грѣ́хъ, грѣ́хъ же содѣ́ѧнъ ражда́етъ сме́рть.
|
|
16
|
16
|
|
Не льсті́теся, бра́тіє моя́ возлю́бленная;
|
Не льсти́тесѧ, бра́тїе моѧ̑ возлю́бленнаѧ:
|
|
17
|
17
|
|
вся́ко дая́ніє бла́го і всяк дар соверше́н сви́ше єсть, сходя́й от Отця́ сві́тов, у Него́же ність преміне́ніє, іли́ преложе́нія стінь.
|
всѧ́ко даѧ́нїе бл҃го и҆ всѧ́къ да́ръ соверше́нъ свы́ше є҆́сть, сходѧ́й ѿ ѻ҆ц҃а̀ свѣ́тѡвъ, оу҆ негѡ́же нѣ́сть премѣне́нїе, и҆лѝ преложе́нїѧ стѣ́нь.
|
|
18
|
18
|
|
Восхоті́в бо породи́ нас сло́вом і́стини, во є́же би́ти нам нача́ток ні́кий созда́нієм Єго́.
|
Восхотѣ́въ бо породѝ на́съ сло́вомъ и҆́стины, во є҆́же бы́ти на́мъ нача́токъ нѣ́кїй созда́нїємъ є҆гѡ̀.
|
|
19
|
19
|
|
(Зач. 51) Ті́мже, бра́тіє моя́ возлю́бленная, да бу́деть всяк челові́к скор усли́шати (і) ко́сен глаго́лати, ко́сен во гнів,
|
(Заⷱ҇ н҃а҃.) Тѣ́мже, бра́тїе моѧ̑ возлю́бленнаѧ, да бꙋ́детъ всѧ́къ человѣ́къ ско́ръ оу҆слы́шати (и҆) ко́сенъ глаго́лати, ко́сенъ во гнѣ́въ,
|
|
20
|
20
|
|
гнів бо му́жа пра́вди Бо́жия не соді́ловаєть.
|
гнѣ́въ бо мꙋ́жа, пра́вды бж҃їѧ не содѣ́ловаетъ.
|
|
21
|
21
|
|
Сего́ ра́ди отло́жше вся́ку скве́рну і ізби́ток зло́би, в кро́тості приймі́те всажде́нноє сло́во, могу́щеє спасти́ ду́ші ва́ша.
|
Сегѡ̀ ра́ди ѿло́жше всѧ́кꙋ скве́рнꙋ и҆ и҆збы́токъ ѕло́бы, въ кро́тости прїими́те всажде́нное сло́во, могꙋ́щее спⷭ҇тѝ дꙋ́шы ва́шѧ.
|
|
22
|
22
|
|
Бива́йте же творці́ сло́ва, а не то́чію сли́шателі, прельща́юще себе́ самі́х.
|
Быва́йте же творцы̀ сло́ва, а҆ не то́чїю слы́шатєли, прельща́юще себѐ самѣ́хъ.
|
|
23
|
23
|
|
Зане́ а́ще кто єсть сли́шатель сло́ва, а не творе́ць, такови́й уподо́бися му́жу смотря́ющу лице́ битія́ своєго́ в зерца́лі:
|
Занѐ а҆́ще кто̀ є҆́сть слы́шатель сло́ва, а҆ не творе́цъ, таковы́й оу҆подо́бисѧ мꙋ́жꙋ смотрѧ́ющꙋ лицѐ бытїѧ̀ своегѡ̀ въ зерца́лѣ:
|
|
24
|
24
|
|
усмотри́ бо себе́ і оти́де, і а́біє заби́, како́в бі.
|
оу҆смотри́ бо себѐ и҆ ѿи́де, и҆ а҆́бїе забы̀, како́въ бѣ̀.
|
|
25
|
25
|
|
Прини́кий же в зако́н соверше́н свобо́ди, і преби́в, сей не сли́шатель заби́тлив бив, но творе́ць ді́ла, сей блаже́н в ді́ланії своє́м бу́деть.
|
Прини́кїй же въ зако́нъ соверше́нъ свобо́ды, и҆ пребы́въ, се́й не слы́шатель забы́тливъ бы́въ, но творе́цъ дѣ́ла, се́й бл҃же́нъ въ дѣ́ланїи свое́мъ бꙋ́детъ.
|
|
26
|
26
|
|
А́ще кто мни́ться ві́рен би́ти в вас, і не обуздова́єть язи́ка своєго́, но льстить се́рдце своє́, сего́ су́єтна (єсть) ві́ра.
|
А҆́ще кто̀ мни́тсѧ вѣ́ренъ бы́ти въ ва́съ, и҆ не ѡ҆бꙋздова́етъ ѧ҆зы́ка своегѡ̀, но льсти́тъ се́рдце своѐ, сегѡ̀ сꙋ́етна (є҆́сть) вѣ́ра.
|
|
27
|
27
|
|
Ві́ра бо чиста́ і нескве́рна пред Бо́гом і Отце́м сія́ єсть, є́же посіща́ти си́рих і вдови́ць в ско́рбіх їх, (і) нескве́рна себе́ блюсти́ от ми́ра.
|
Вѣ́ра бо чтⷭ҇а̀ и҆ нескве́рна пред̾ бг҃омъ и҆ ѻ҆ц҃е́мъ сїѧ̀ є҆́сть, є҆́же посѣща́ти си́рыхъ и҆ вдови́цъ въ ско́рбехъ и҆́хъ, (и҆) нескве́рна себѐ блюстѝ ѿ мі́ра.
|
|
Глава 2
|
Глава́ в҃
|
|
8
|
8
|
|
А́ще у́бо зако́н соверша́єте ца́рський, по Писа́нію: возлю́биши і́скренняго своєго́, я́коже себе́ сама́го, — до́брі творите́;
|
А҆́ще оу҆́бѡ зако́нъ соверша́ете ца́рскїй, по писа́нїю: возлю́биши и҆́скреннѧго своего̀ ꙗ҆́коже себѐ сама́го, до́брѣ творитѐ:
|
|
9
|
9
|
|
а́ще же на лиця́ зрите́, то гріх содіва́єте, облича́ємі от зако́на я́коже престу́пници.
|
а҆́ще же на лица̑ зритѐ, то̀ грѣ́хъ содѣва́ете, ѡ҆блича́еми ѿ зако́на ꙗ҆́коже престꙋ̑пницы.
|
|
1
|
1
|
|
(Зач. 52) Бра́тіє моя́, не на лиця́ зря́ще імі́йте ві́ру Го́спода на́шего Ісу́са Христа́ сла́ви.
|
(Заⷱ҇ н҃в҃.) Бра́тїе моѧ̑, не на лица̑ зрѧ́ще и҆мѣ́йте вѣ́рꙋ гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀ сла́вы.
|
|
2
|
2
|
|
А́ще бо вни́деть в со́нмище ва́ше муж, злат пе́рстень нося́, в ри́зі сві́тлі, вни́деть же і нищ в ху́ді оді́жди,
|
А҆́ще бо вни́детъ въ со́нмище ва́ше мꙋ́жъ, зла́тъ пе́рстень носѧ̀, въ ри́зѣ свѣ́тлѣ, вни́детъ же и҆ ни́щь въ хꙋ́дѣ ѡ҆дѣ́жди,
|
|
3
|
3
|
|
і воззрите́ на нося́щаго ри́зу сві́тлу, і рече́те єму́: ти ся́ди зді до́брі; і ни́щему рече́те: ти ста́ни та́мо, іли́ ся́ди зді на подно́жії моє́м, —
|
и҆ воззритѐ на носѧ́щаго ри́зꙋ свѣ́тлꙋ, и҆ рече́те є҆мꙋ̀: ты̀ сѧ́ди здѣ̀ до́брѣ: и҆ ни́щемꙋ рече́те: ты̀ ста́ни та́мѡ, и҆лѝ сѧ́ди здѣ̀ на подно́жїи мое́мъ:
|
|
4
|
4
|
|
і не разсмотри́сте в себі́, і би́сте судії́ помишле́ній злих.
|
и҆ не разсмотри́сте въ себѣ̀, и҆ бы́сте сꙋдїи̑ помышле́нїй ѕлы́хъ.
|
|
5
|
5
|
|
Сли́шіте, бра́тіє моя́ возлю́бленная, не Бог ли ізбра́ ни́щия ми́ра сего́ бога́ти в ві́рі і наслі́дники Ца́рствія, є́же обіща́ лю́б'ящим Єго́?
|
Слы́шите, бра́тїе моѧ̑ возлю́бленнаѧ, не бг҃ъ ли и҆збра̀ ни́щыѧ мі́ра сегѡ̀ бога̑ты въ вѣ́рѣ и҆ наслѣ́дники црⷭ҇твїѧ, є҆́же ѡ҆бѣща̀ лю́бѧщымъ є҆го̀;
|
|
6
|
6
|
|
ви же укори́сте ни́щаго. Не бога́тії ли наси́лують вам, і ті́ї влеку́ть ви на суди́ща?
|
вы́ же оу҆кори́сте ни́щаго. Не бога́тїи ли наси́лꙋютъ ва́мъ, и҆ ті́и влекꙋ́тъ вы̀ на сꙋди̑ща;
|
|
7
|
7
|
|
не ті́ї ли ху́лять до́броє і́м'я нарече́нноє на вас?
|
не ті́и ли хꙋ́лѧтъ до́брое и҆́мѧ нарече́нное на ва́съ;
|
|
10
|
10
|
|
І́же бо весь зако́н соблюде́ть, согріши́ть же во єди́нім, бисть всім пови́нен.
|
И҆́же бо ве́сь зако́нъ соблюде́тъ, согрѣши́тъ же во є҆ди́нѣмъ, бы́сть всѣ́мъ пови́ненъ.
|
|
11
|
11
|
|
Реки́й бо: не прелюби́ сотвори́ши, рекл єсть і: не убіє́ши, а́ще же не прелюби́ сотвори́ши, убіє́ши же, бил єси́ престу́пник зако́на.
|
Рекі́й бо: не прелюбы̀ сотвори́ши, ре́клъ є҆́сть и҆: не оу҆бїе́ши. А҆́ще же не прелюбы̀ сотвори́ши, оу҆бїе́ши же, бы́лъ є҆сѝ престꙋ́пникъ зако́на.
|
|
12
|
12
|
|
Та́ко глаго́літе і та́ко творі́те, я́ко зако́ном свобо́дним іму́щії суд прия́ти.
|
Та́кѡ глаго́лите и҆ та́кѡ твори́те, ꙗ҆́кѡ зако́номъ свобо́днымъ и҆мꙋ́щїи сꙋ́дъ прїѧ́ти.
|
|
13
|
13
|
|
Суд бо без ми́лости не сотво́ршему ми́лости; і хва́литься ми́лость на суді́.
|
Сꙋ́дъ бо без̾ ми́лости не сотво́ршемꙋ ми́лости: и҆ хва́литсѧ ми́лость на сꙋдѣ̀.
|
|
14
|
14
|
|
(Зач. 53) Ка́я по́льза, бра́тіє моя́, а́ще ві́ру глаго́леть кто імі́ти, діл же не і́мать? Єда́ мо́жеть ві́ра спасти́ єго́?
|
(Заⷱ҇ н҃г҃.) Ка́ѧ по́льза, бра́тїе моѧ̑, а҆́ще вѣ́рꙋ глаго́летъ кто̀ и҆мѣ́ти, дѣ́лъ же не и҆́мать; є҆да̀ мо́жетъ вѣ́ра спⷭ҇тѝ є҆го̀;
|
|
15
|
15
|
|
А́ще же брат іли́ сестра́ на́га бу́дета і лише́на бу́дета дневни́я пи́щі,
|
А҆́ще же бра́тъ и҆лѝ сестра̀ на̑га бꙋ́дета и҆ лишє́на бꙋ́дета дневны́ѧ пи́щи,
|
|
16
|
16
|
|
рече́ть же ї́ма кто от вас: «Іді́та с ми́ром, грі́йтася і насища́йтася», — не дасть же ї́ма тре́бованія тіле́снаго, ка́я по́льза?
|
рече́тъ же и҆́ма кто̀ ѿ ва́съ: и҆ди́та съ ми́ромъ, грѣ́йтасѧ и҆ насыща́йтасѧ: не да́стъ же и҆́ма тре́бованїѧ тѣле́снагѡ: ка́ѧ по́льза;
|
|
17
|
17
|
|
Та́кожде і ві́ра, а́ще діл не і́мать, мертва́ єсть о себі́.
|
Та́кожде и҆ вѣ́ра, а҆́ще дѣ́лъ не и҆́мать, мертва̀ є҆́сть ѡ҆ себѣ̀.
|
|
18
|
18
|
|
Но рече́ть кто: ти ві́ру і́маши, аз же діла́ і́мам; покажи́ мі ві́ру твою́ от діл твої́х, і аз тебі́ покажу́ от діл мої́х ві́ру мою́.
|
Но рече́тъ кто̀: ты̀ вѣ́рꙋ и҆́маши, а҆́зъ же дѣла̀ и҆́мамъ: покажѝ мѝ вѣ́рꙋ твою̀ ѿ дѣ́лъ твои́хъ, и҆ а҆́зъ тебѣ̀ покажꙋ̀ ѿ дѣ́лъ мои́хъ вѣ́рꙋ мою̀.
|
|
19
|
19
|
|
Ти ві́руєши, я́ко Бог єди́н єсть: до́брі твори́ши; і бі́си ві́рують, і трепе́щуть.
|
Ты̀ вѣ́рꙋеши, ꙗ҆́кѡ бг҃ъ є҆ди́нъ є҆́сть: до́брѣ твори́ши: и҆ бѣ́си вѣ́рꙋютъ, и҆ трепе́щꙋтъ.
|
|
20
|
20
|
|
Хо́щеши же ли разумі́ти, о, челові́че су́єтне, я́ко ві́ра без діл мертва́ єсть?
|
Хо́щеши же ли разꙋмѣ́ти, ѽ, человѣ́че сꙋ́етне, ꙗ҆́кѡ вѣ́ра без̾ дѣ́лъ мертва̀ є҆́сть;
|
|
21
|
21
|
|
Авраа́м оте́ць наш не от діл ли оправда́ся, возне́с Ісаа́ка, си́на своєго́ на же́ртвенник?
|
А҆враа́мъ ѻ҆те́цъ на́шъ не ѿ дѣ́лъ ли ѡ҆правда́сѧ, возне́съ і҆саа́ка сы́на своего̀ на же́ртвенникъ;
|
|
22
|
22
|
|
Ви́диши ли, я́ко ві́ра поспі́шествоваше діло́м єго́, і от діл соверши́ся ві́ра?
|
Ви́диши ли, ꙗ҆́кѡ вѣ́ра поспѣ́шествоваше дѣлѡ́мъ є҆гѡ̀, и҆ ѿ дѣ́лъ соверши́сѧ вѣ́ра;
|
|
23
|
23
|
|
І соверши́ся писа́ніє глаго́лющеє: ві́рова же Авраа́м Бо́гові, і вміни́ся єму́ в пра́вду, і друг Бо́жий наре́чеся.
|
И҆ соверши́сѧ писа́нїе глаго́лющее: вѣ́рова же а҆враа́мъ бг҃ови, и҆ вмѣни́сѧ є҆мꙋ̀ въ пра́вдꙋ, и҆ дрꙋ́гъ бж҃їй наре́чесѧ.
|
|
24
|
24
|
|
Зрите́ ли у́бо, я́ко от діл оправда́ється челові́к, а не от ві́ри єди́ния?
|
Зрите́ ли оу҆̀бо, ꙗ҆́кѡ ѿ дѣ́лъ ѡ҆правда́етсѧ человѣ́къ, а҆ не ѿ вѣ́ры є҆ди́ныѧ;
|
|
25
|
25
|
|
Та́кожде же і Раа́в блудни́ця не от діл ли оправда́ся, приє́мши схо́дники і іни́м путе́м ізве́дши їх?
|
Та́кожде же и҆ раа́въ блꙋдни́ца не ѿ дѣ́лъ ли ѡ҆правда́сѧ, прїе́мши схо́дники и҆ и҆ны́мъ пꙋте́мъ и҆зве́дши и҆̀хъ;
|
|
26
|
26
|
|
Я́коже бо ті́ло без ду́ха мертво́ єсть, та́ко і ві́ра без діл мертва́ єсть.
|
Ꙗ҆́коже бо тѣ́ло без̾ дꙋ́ха мертво̀ є҆́сть, та́кѡ и҆ вѣ́ра без̾ дѣ́лъ мертва̀ є҆́сть.
|
|
Глава 3
|
Глава́ г҃
|
|
1
|
1
|
|
(Зач. 54) Не мно́зі учи́теліє бива́йте, бра́тіє моя́, ві́дяще, я́ко бо́льшеє осужде́ніє при́ймем,
|
(Заⷱ҇ н҃д҃.) Не мно́зи оу҆чи́тєлїе быва́йте, бра́тїе моѧ̑, вѣ́дѧще, ꙗ҆́кѡ бо́лшее ѡ҆сꙋжде́нїе прїи́мемъ,
|
|
2
|
2
|
|
мно́го бо согріша́єм всі. А́ще кто в сло́ві не согріша́єть, сей соверше́н муж, си́лен обузда́ти і все ті́ло.
|
мно́гѡ бо согрѣша́емъ всѝ. А҆́ще кто̀ въ сло́вѣ не согрѣша́етъ, се́й соверше́нъ мꙋ́жъ, си́ленъ ѡ҆бꙋзда́ти и҆ всѐ тѣ́ло.
|
|
3
|
3
|
|
Се [бо і] ко́нем узди́ во уста́ влага́єм, да повину́ються нам, і все ті́ло їх обраща́єм;
|
Се́ (бо и҆) ко́нємъ оу҆зды̑ во оу҆ста̀ влага́емъ, да повинꙋ́ютсѧ на́мъ, и҆ всѐ тѣ́ло и҆́хъ ѡ҆браща́емъ:
|
|
4
|
4
|
|
се, і кораблі́ вели́ці су́ще і от же́стоких ві́тров заточа́ємі, обраща́ються ма́лим корми́льцем, а́може стремле́ніє пра́вящаго хо́щеть;
|
сѐ, и҆ корабли̑ вели́цы сꙋ́ще и҆ ѿ же́стокихъ вѣ́трѡвъ заточа́еми, ѡ҆браща́ютсѧ ма́лымъ корми́лцемъ, а҆́може стремле́нїе пра́вѧщагѡ хо́щетъ:
|
|
5
|
5
|
|
та́кожде же і язи́к мал уд єсть, і вельми́ хва́литься. Се, мал огнь, [і] коль вели́кі ве́щі сожига́єть.
|
та́кожде же и҆ ѧ҆зы́къ ма́лъ оу҆́дъ є҆́сть, и҆ вельмѝ хва́литсѧ. Сѐ, ма́лъ ѻ҆́гнь, (и҆) ко́ль вели̑ки вє́щи сожига́етъ.
|
|
6
|
6
|
|
І язи́к — огнь, лі́пота непра́вди; си́це і язи́к водворя́ється во у́діх на́ших, скверня́ все ті́ло, і паля́ ко́ло рожде́нія на́шего, і опаля́яся от геє́нни;
|
И҆ ѧ҆зы́къ ѻ҆́гнь, лѣ́пота непра́вды: си́це и҆ ѧ҆зы́къ водворѧ́етсѧ во оу҆́дѣхъ на́шихъ, сквернѧ̀ всѐ тѣ́ло, и҆ палѧ̀ ко́ло рожде́нїѧ на́шегѡ, и҆ ѡ҆палѧ́ѧсѧ ѿ гее́нны:
|
|
7
|
7
|
|
вся́ко бо єстество́ звіре́й же і птиць, гад же і риб укроща́ється і укроти́ться єстество́м челові́ческим,
|
всѧ́ко бо є҆стество̀ ѕвѣре́й же и҆ пти́цъ, га̑дъ же и҆ ры́бъ, оу҆кроща́етсѧ и҆ оу҆кроти́тсѧ є҆стество́мъ человѣ́ческимъ,
|
|
8
|
8
|
|
язи́ка же нікто́же мо́жеть от челові́к укроти́ти, не удержи́мо [бо] зло, іспо́лнь я́да смертоно́сна.
|
ѧ҆зы́ка же никто́же мо́жетъ ѿ человѣ̑къ оу҆кроти́ти: не оу҆держи́мо (бо) ѕло̀, и҆спо́лнь ꙗ҆́да смертоно́сна.
|
|
9
|
9
|
|
Тім благословля́єм Бо́га і Отця́, і тім клене́м челові́ки би́вшия по подо́бію Бо́жию;
|
Тѣ́мъ благословлѧ́емъ бг҃а и҆ ѻ҆ц҃а̀, и҆ тѣ́мъ клене́мъ человѣ́ки бы́вшыѧ по подо́бїю бж҃їю:
|
|
10
|
10
|
|
от ті́хже уст ісхо́дить благослове́ніє і кля́тва. Не подоба́єть, бра́тіє моя́ возлю́бленная, сим та́ко бива́ти.
|
ѿ тѣ́хже оу҆́стъ и҆схо́дитъ благослове́нїе и҆ клѧ́тва. Не подоба́етъ, бра́тїе моѧ̑ возлю́бленнаѧ, си̑мъ та́кѡ быва́ти.
|
|
11
|
11
|
|
(Зач. 50) Єда́ ли істо́чник от єди́наго у́стія істоча́єть сла́дкоє і го́ркоє?
|
(Заⷱ҇ н҃е҃.) Є҆да́ ли и҆сто́чникъ ѿ є҆ди́нагѡ оу҆́стїѧ и҆сточа́етъ сла́дкое и҆ го́рькое;
|
|
12
|
12
|
|
Єда́ мо́жеть, бра́тіє моя́, смоко́вниця ма́слини твори́ти, іли́ виногра́дная лоза́ смо́кви? Та́кожде ні єди́н істо́чник сла́ну і сла́дку твори́ть во́ду.
|
Є҆да̀ мо́жетъ, бра́тїе моѧ̑, смоко́вница ма̑слины твори́ти, и҆лѝ вїногра́днаѧ лоза̀ смѡ́квы; та́кожде ни є҆ди́нъ и҆сто́чникъ сла́нꙋ и҆ сла́дкꙋ твори́тъ во́дꙋ.
|
|
13
|
13
|
|
Кто прему́др і худо́г в вас, да пока́жеть от до́браго житія́ діла́ своя́ в кро́тості і прему́дрості.
|
Кто̀ премꙋ́дръ и҆ хꙋдо́гъ въ ва́съ, да пока́жетъ ѿ до́брагѡ житїѧ̀ дѣла̀ своѧ̑ въ кро́тости и҆ премꙋ́дрости.
|
|
14
|
14
|
|
А́ще же за́висть го́рку і́мате і рве́ніє в сердця́х ва́ших, не хвалі́теся, ні лжі́те на і́стину;
|
А҆́ще же за́висть го́рькꙋ и҆́мате и҆ рве́нїе въ сердца́хъ ва́шихъ, не хвали́тесѧ, ни лжи́те на и҆́стинꙋ:
|
|
15
|
15
|
|
ність сія́ прему́дрость сви́ше низходя́щи, но зе́мна, душе́вна, бісо́вська,
|
нѣ́сть сїѧ̀ премꙋ́дрость свы́ше низходѧ́щи, но зе́мна, дꙋше́вна, бѣсо́вска:
|
|
16
|
16
|
|
іді́же бо за́висть і рве́ніє, ту нестроє́ніє і вся́ка зла вещ.
|
и҆дѣ́же бо за́висть и҆ рве́нїе, тꙋ̀ нестрое́нїе и҆ всѧ́ка ѕла̀ ве́щь.
|
|
17
|
17
|
|
А я́же сви́ше прему́рость, пе́рвіє у́бо чиста́ єсть, пото́м же ми́рна, кротка́, благопокорли́ва, іспо́лнь ми́лости і плодо́в благи́х, несумі́нна і нелицемі́рна.
|
А҆ ꙗ҆́же свы́ше премⷣрость, пе́рвѣе оу҆́бѡ чтⷭ҇а̀ є҆́сть, пото́мъ же ми́рна, кротка̀, бл҃гопокорли́ва, и҆спо́лнь ми́лости и҆ плодѡ́въ бл҃ги́хъ, несꙋмѣ́нна и҆ нелицемѣ́рна.
|
|
18
|
18
|
|
Плод же пра́вди в ми́рі сі́ється творя́щим мир.
|
Пло́дъ же пра́вды въ ми́рѣ сѣ́етсѧ творѧ́щымъ ми́ръ.
|
|
Глава 4
|
Глава́ д҃
|
|
1
|
1
|
|
Отку́ду бра́ні і сва́ри в вас? Не отсю́ду ли, от сласте́й ва́ших, вою́ющих во у́діх ва́ших?
|
Ѿкꙋ́дꙋ бра̑ни и҆ сва̑ры въ ва́съ; не ѿсю́дꙋ ли, ѿ сласте́й ва́шихъ, вою́ющихъ во оу҆́дѣхъ ва́шихъ;
|
|
2
|
2
|
|
Жела́єте, і не і́мате; убива́єте і зави́дите, і не мо́жете улучи́ти; сваря́єтеся і бо́рете, і не і́мате, зане́ не про́сите;
|
Жела́ете, и҆ не и҆́мате: оу҆бива́ете и҆ зави́дите, и҆ не мо́жете оу҆лꙋчи́ти: сварѧ́етесѧ и҆ бо́рете, и҆ не и҆́мате, занѐ не про́сите:
|
|
3
|
3
|
|
про́сите, і не приє́млете, зане́ злі про́сите, да в сласте́х ва́ших іждиве́те.
|
про́сите, и҆ не прїе́млете, занѐ ѕлѣ̀ про́сите, да въ сласте́хъ ва́шихъ и҆ждиве́те.
|
|
4
|
4
|
|
Прелюбоді́є і прелюбоді́йці, не ві́сте ли, я́ко люби́ ми́ра сего́ вражда́ Бо́гу єсть, і́же бо восхо́щеть друг би́ти ми́ру, враг Бо́жий бива́єть.
|
Прелюбодѣ́є и҆ прелюбодѣ̑йцы, не вѣ́сте ли, ꙗ҆́кѡ любы̀ мі́ра сегѡ̀ вражда̀ бг҃ꙋ є҆́сть, и҆́же бо восхо́щетъ дрꙋ́гъ бы́ти мі́рꙋ, вра́гъ бж҃їй быва́етъ.
|
|
5
|
5
|
|
Іли́ мните́, я́ко всу́є Писа́ніє глаго́леть: к за́висті жела́єть дух, і́же всели́ся в ни?
|
И҆лѝ мнитѐ, ꙗ҆́кѡ всꙋ́е писа́нїе глаго́летъ: къ за́висти жела́етъ дꙋ́хъ, и҆́же всели́сѧ въ ны̀;
|
|
6
|
6
|
|
Бо́льшую же дає́ть благода́ть; ті́мже глаго́леть: Госпо́дь го́рдим проти́виться, смире́нним же дає́ть благода́ть.
|
Бо́лшꙋю же дае́тъ блгⷣть: тѣ́мже глаго́летъ: гдⷭ҇ь гѡ́рдымъ проти́витсѧ, смирє́ннымъ же дае́тъ блгⷣть.
|
|
7
|
7
|
|
(Зач. 56) Повині́теся у́бо Бо́гу, проти́вітеся же дия́волу, і біжи́ть от вас.
|
(Заⷱ҇ н҃ѕ҃.) Повини́тесѧ оу҆̀бо бг҃ꙋ, проти́витесѧ же дїа́волꙋ, и҆ бѣжи́тъ ѿ ва́съ.
|
|
8
|
8
|
|
Прибли́жітеся Бо́гу, і прибли́житься вам; очи́стіте ру́ці, грі́шници, іспра́віте сердця́ ва́ша, двоєду́шнії;
|
Прибли́житесѧ бг҃ꙋ, и҆ прибли́житсѧ ва́мъ: ѡ҆чи́стите рꙋ́цѣ, грѣ̑шницы, и҆спра́вите сердца̀ ва̑ша, двоедꙋ́шнїи:
|
|
9
|
9
|
|
постражді́те, і слезі́те, і пла́чітеся; сміх ваш в плач да обрати́ться, і ра́дость в сі́тованіє;
|
постражди́те и҆ слези́те и҆ пла́читесѧ: смѣ́хъ ва́шъ въ пла́чь да ѡ҆брати́тсѧ, и҆ ра́дость въ сѣ́тованїе:
|
|
10
|
10
|
|
смирі́теся пред Го́сподем, і вознесе́ть ви.
|
смири́тесѧ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ вознесе́тъ вы̀.
|
|
11
|
11
|
|
Не оклевета́йте друг дру́га, бра́тіє; оклевета́яй бо бра́та, іли́ осужда́яй бра́та своєго́, оклевета́єть зако́н і осужда́єть зако́н; а́ще же зако́н осужда́єши, ні́си творе́ць зако́на, но судія́.
|
Не ѡ҆клевета́йте дрꙋ́гъ дрꙋ́га, бра́тїе: ѡ҆клевета́ѧй бо бра́та, и҆лѝ ѡ҆сꙋжда́ѧй бра́та своего̀, ѡ҆клевета́етъ зако́нъ и҆ ѡ҆сꙋжда́етъ зако́нъ: а҆́ще же зако́нъ ѡ҆сꙋжда́еши, нѣ́си творе́цъ зако́на, но сꙋдїѧ̀.
|
|
12
|
12
|
|
Єди́н єсть Законополо́жник і Судія́, моги́й спасти́ і погуби́ти; ти же кто єси́ осужда́яй дру́га?
|
Є҆ди́нъ є҆́сть законополо́жникъ и҆ сꙋдїѧ̀, могі́й спастѝ и҆ погꙋби́ти: ты́ же кто̀ є҆сѝ ѡ҆сꙋжда́ѧй дрꙋ́га;
|
|
13
|
13
|
|
Сли́шіте ни́ні, глаго́лющії: днесь іли́ у́трі по́йдем во он град, і сотвори́м ту лі́то єди́но, і ку́плю ді́єм і приобріте́ніє;
|
Слы́шите нн҃ѣ, глаго́лющїи: дне́сь и҆лѝ оу҆́трѣ по́йдемъ во ѡ҆́нъ гра́дъ, и҆ сотвори́мъ тꙋ̀ лѣ́то є҆ди́но, и҆ кꙋ́плю дѣ́емъ и҆ приѡбрѣте́нїе:
|
|
14
|
14
|
|
і́же не ві́сте, что у́трі случи́ться; ка́я бо жизнь ва́ша, па́ра бо єсть, я́же вма́лі явля́ється, пото́м же ісчеза́єть.
|
и҆̀же не вѣ́сте, что̀ оу҆́трѣ слꙋчи́тсѧ: ка́ѧ бо жи́знь ва́ша, па́ра бо є҆́сть, ꙗ҆́же вма́лѣ ꙗ҆влѧ́етсѧ, пото́мъ же и҆счеза́етъ.
|
|
15
|
15
|
|
Вмі́сто є́же би глаго́лати вам: а́ще Госпо́дь восхо́щеть, і жи́ві бу́дем, і сотвори́м сіє́ іли́ о́но;
|
Вмѣ́стѡ є҆́же бы глаго́лати ва́мъ: а҆́ще гдⷭ҇ь восхо́щетъ, и҆ жи́ви бꙋ́демъ, и҆ сотвори́мъ сїѐ и҆лѝ ѻ҆́но:
|
|
16
|
16
|
|
ни́ні же хва́литеся в горди́нех ва́ших; вся́ка хвала́ такова́ зла єсть.
|
нн҃ѣ же хва́литесѧ въ горды́нехъ ва́шихъ: всѧ́ка хвала̀ такова̀ ѕла̀ є҆́сть.
|
|
17
|
17
|
|
Ві́дущему у́бо добро́ твори́ти, і не творя́щему, гріх єму́ єсть.
|
Вѣ́дꙋщемꙋ оу҆̀бо добро̀ твори́ти, и҆ не творѧ́щемꙋ, грѣ́хъ є҆мꙋ̀ є҆́сть.
|
|
Глава 5
|
Глава́ є҃
|
|
1
|
1
|
|
Прийді́те ни́ні, бога́тії, пла́чітеся і рида́йте о лю́тих ско́рбіх ва́ших гряду́щих на ви.
|
Прїиди́те нн҃ѣ, бога́тїи, пла́читесѧ и҆ рыда́йте ѡ҆ лю́тыхъ ско́рбехъ ва́шихъ грѧдꙋ́щихъ на вы̀.
|
|
2
|
2
|
|
Бога́тство ва́ше ізгни́, і ри́зи ва́ша мо́ліє поядо́ша.
|
Бога́тство ва́ше и҆згнѝ, и҆ ри̑зы ва́шѧ мо́лїе поѧдо́ша.
|
|
3
|
3
|
|
Зла́то ва́ше і сре́бро ізоржа́ві, і ржа їх в послу́шество на вас бу́деть, і сність пло́ті ва́ша а́ки огнь: єго́же сниска́сте в послі́днія дні.
|
Зла́то ва́ше и҆ сре́бро и҆зоржа́вѣ, и҆ ржа̀ и҆̀хъ въ послꙋ́шество на ва́съ бꙋ́детъ, и҆ снѣ́сть плѡ́ти ва́шѧ а҆́ки ѻ҆́гнь: є҆го́же сниска́сте въ послѣ̑днїѧ дни̑.
|
|
4
|
4
|
|
Се, мзда ді́лателей ді́лавших ни́ви ва́ша, удержа́ная от вас, вопіє́ть, і вопіє́нія жа́вших во у́ші Го́спода Савао́фа внидо́ша.
|
Сѐ, мзда̀ дѣ́лателей дѣ́лавшихъ ни̑вы ва́шѧ, оу҆держа́наѧ ѿ ва́съ, вопїе́тъ, и҆ вопїє́нїѧ жа́вшихъ во оу҆́шы гдⷭ҇а саваѡ́ѳа внидо́ша.
|
|
5
|
5
|
|
Возвесели́стеся на землі́, і наслади́стеся; упита́сте сердця́ ва́ша, а́ки в день заколе́нія.
|
Возвесели́стесѧ на землѝ, и҆ наслади́стесѧ: оу҆пита́сте сердца̀ ва̑ша а҆́ки въ де́нь заколе́нїѧ.
|
|
6
|
6
|
|
Осуди́сте, уби́сте Пра́веднаго: не проти́виться вам.
|
Ѡ҆сꙋди́сте, оу҆би́сте првⷣнаго: не проти́витсѧ ва́мъ.
|
|
7
|
7
|
|
Долготерпі́те у́бо, бра́тіє моя́, до прише́ствія Госпо́дня. Се земледі́лець ждеть честна́го плода́ от землі́, долготерп'я́ о нем, до́ндеже при́йметь дождь ран і по́зден;
|
Долготерпи́те оу҆̀бо, бра́тїе моѧ̑, до прише́ствїѧ гдⷭ҇нѧ. Сѐ земледѣ́лецъ жде́тъ честна́гѡ плода̀ ѿ землѝ, долготерпѧ̀ ѡ҆ не́мъ, до́ндеже прїи́метъ до́ждь ра́нъ и҆ по́зденъ:
|
|
8
|
8
|
|
долготерпі́те у́бо і ви, утверді́те сердця́ ва́ша, я́ко прише́ствіє Госпо́днє прибли́жися.
|
долготерпи́те оу҆̀бо и҆ вы̀, оу҆тверди́те сердца̀ ва̑ша, ꙗ҆́кѡ прише́ствїе гдⷭ҇не прибли́жисѧ.
|
|
9
|
9
|
|
Не воздиха́йте друг на дру́га, бра́тіє, да не осужде́ні бу́дете: се, Судія́ пред две́рми стої́ть.
|
Не воздыха́йте дрꙋ́гъ на дрꙋ́га, бра́тїе, да не ѡ҆сꙋжде́ни бꙋ́дете: сѐ, сꙋдїѧ̀ пред̾ две́рьми стои́тъ.
|
|
10
|
10
|
|
(Зач. 57) О́браз приймі́те, бра́тіє моя́, злострада́нія і долготерпі́нія проро́ки, і́же глаго́лаша і́менем Госпо́днім.
|
(Заⷱ҇ н҃з҃.) Ѡ҆́бразъ прїими́те, бра́тїе моѧ̑, ѕлострада́нїѧ и҆ долготерпѣ́нїѧ прⷪ҇ро́ки, и҆̀же глаго́лаша и҆́менемъ гдⷭ҇нимъ.
|
|
11
|
11
|
|
Се, блажи́м терп'я́щия. Терпі́ніє І́овле сли́шасте, і кончи́ну Госпо́дню ви́дісте, я́ко многоми́лостив єсть Госпо́дь і щедр.
|
Сѐ, блажи́мъ терпѧ́щыѧ. Терпѣ́нїе і҆́ѡвле слы́шасте, и҆ кончи́нꙋ гдⷭ҇ню ви́дѣсте, ꙗ҆́кѡ многомлⷭ҇тивъ є҆́сть гдⷭ҇ь и҆ ще́дръ.
|
|
12
|
12
|
|
Пре́жде же всіх, бра́тіє моя́, не клені́теся ні не́бом, ні земле́ю, ні іно́ю ко́єю кля́твою: бу́ди же вам є́же «єй, єй», і є́же «ні, ні», да не в лицемі́ріє впаде́те.
|
Пре́жде же всѣ́хъ, бра́тїе моѧ̑, не клени́тесѧ ни нб҃омъ, ни земле́ю, ни и҆но́ю ко́ею клѧ́твою: бꙋ́ди же ва́мъ є҆́же є҆́й, є҆́й, и҆ є҆́же нѝ, нѝ: да не въ лицемѣ́рїе впаде́те.
|
|
13
|
13
|
|
Злостра́ждеть ли кто в вас? Да моли́тву ді́єть; благоду́шствуєть ли кто? Да поє́ть.
|
Ѕлостра́ждетъ ли кто̀ въ ва́съ; да моли́твꙋ дѣ́етъ: благодꙋ́шствꙋетъ ли кто̀; да пое́тъ.
|
|
14
|
14
|
|
Боли́ть ли кто в вас, да призове́ть пресві́тери Церко́вния, і да моли́тву сотворя́ть над ним, пома́завше єго́ єле́єм во і́м'я Госпо́днє;
|
Боли́тъ ли кто̀ въ ва́съ, да призове́тъ пресвѵ́теры церкѡ́вныѧ, и҆ да моли́твꙋ сотворѧ́тъ над̾ ни́мъ, пома́завше є҆го̀ є҆ле́емъ во и҆́мѧ гдⷭ҇не:
|
|
15
|
15
|
|
і моли́тва ві́ри спасе́ть боля́щаго, і воздви́гнеть єго́ Госпо́дь; і а́ще гріхи́ сотвори́л єсть, отпу́стяться єму́.
|
и҆ моли́тва вѣ́ры спасе́тъ болѧ́щаго, и҆ воздви́гнетъ є҆го̀ гдⷭ҇ь: и҆ а҆́ще грѣхѝ сотвори́лъ є҆́сть, ѿпꙋ́стѧтсѧ є҆мꙋ̀.
|
|
16
|
16
|
|
Іспові́дайте у́бо друг дру́гу согріше́нія і молі́теся друг за дру́га, я́ко да ісцілі́єте, мно́го бо мо́жеть моли́тва пра́веднаго поспішеству́єма.
|
И҆сповѣ́дайте оу҆̀бо дрꙋ́гъ дрꙋ́гꙋ согрѣшє́нїѧ и҆ моли́тесѧ дрꙋ́гъ за дрꙋ́га, ꙗ҆́кѡ да и҆сцѣлѣ́ете: мно́гѡ бо мо́жетъ моли́тва првⷣнагѡ поспѣшествꙋ́ема.
|
|
17
|
17
|
|
Ілія́ челові́к бі подобостра́стен нам, і моли́твою помоли́ся, да не бу́деть дождь, і не одожди́ по землі́ лі́та три і мі́сяць шесть;
|
И҆лїа̀ человѣ́къ бѣ̀ подобостра́стенъ на́мъ, и҆ моли́твою помоли́сѧ, да не бꙋ́детъ до́ждь, и҆ не ѡ҆дождѝ по землѝ лѣ̑та трѝ и҆ мцⷭ҇ъ ше́сть:
|
|
18
|
18
|
|
і па́ки помоли́ся, і не́бо дождь даде́, і земля́ прозябе́ плод свой.
|
и҆ па́ки помоли́сѧ, и҆ не́бо до́ждь дадѐ, и҆ землѧ̀ прозѧбѐ пло́дъ сво́й.
|
|
19
|
19
|
|
Бра́тіє, а́ще кто в вас заблу́дить от путі́ і́стини, і обрати́ть кто єго́,
|
Бра́тїе, а҆́ще кто̀ въ ва́съ заблꙋ́дитъ ѿ пꙋтѝ и҆́стины, и҆ ѡ҆брати́тъ кто̀ є҆го̀,
|
|
20
|
20
|
|
да вість, я́ко обрати́вий грі́шника от заблужде́нія путі́ єго́ спасе́ть ду́шу от сме́рти і покри́єть мно́жество гріхо́в.
|
да вѣ́сть, ꙗ҆́кѡ ѡ҆брати́вый грѣ́шника ѿ заблꙋжде́нїѧ пꙋтѝ є҆гѡ̀ спасе́тъ дꙋ́шꙋ ѿ сме́рти и҆ покры́етъ мно́жество грѣхѡ́въ.
|
