1
|
Глава 1
|
Глава́ а҃
|
|
1
|
1
|
| Челові́к ні́кий бя́ше во страні́ Авсітіді́йстій, єму́же і́м'я І́ов, і бі челові́к он і́стинен, непоро́чен, пра́веден, богочести́в, удаля́яся от вся́кия лука́вия ве́щі. | Человѣ́къ нѣ́кїй бѧ́ше во странѣ̀ а҆ѵсїтїді́йстѣй, є҆мꙋ́же и҆́мѧ і҆́ѡвъ, и҆ бѣ̀ человѣ́къ ѡ҆́нъ и҆́стиненъ, непоро́ченъ, првⷣнъ, бг҃очести́въ, оу҆далѧ́ѧсѧ ѿ всѧ́кїѧ лꙋка́выѧ ве́щи. |
|
2
|
2
|
| Би́ша же єму́ си́нове седьм і дще́рі три. | Бы́ша же є҆мꙋ̀ сы́нове се́дмь и҆ дщє́ри трѝ. |
|
3
|
3
|
| І бя́ху ско́ти єго́, ове́ць седьм ти́сящ, велблю́дов три ти́сящі, супру́г воло́в п'ять сот, і осли́ць пасо́мих п'ять сот, і слуг мно́го зіло́, і діла́ ве́лія бя́ху єму́ на землі́; і бі челові́к о́ний благоро́днійшій су́щих от восто́к со́лнця. | И҆ бѧ́хꙋ ско́ти є҆гѡ̀, ѻ҆ве́цъ се́дмь ты́сѧщъ, велблю́дѡвъ трѝ ты́сѧщы, сꙋпрꙋ̑гъ волѡ́въ пѧ́ть сѡ́тъ, и҆ ѻ҆сли́цъ пасо́мыхъ пѧ́ть сѡ́тъ, и҆ слꙋ́гъ мно́гѡ ѕѣлѡ̀, и҆ дѣла̀ вє́лїѧ бѧ́хꙋ є҆мꙋ̀ на землѝ: и҆ бѣ̀ человѣ́къ ѻ҆́ный благоро́днѣйшїй сꙋ́щихъ ѿ востѡ́къ со́лнца. |
|
4
|
4
|
| Сходя́щеся же си́нове єго́ друг ко дру́гу, творя́ху пир на ки́йждо день, споє́млюще вку́пі і три сестри́ своя́, я́сти і пи́ти с ни́ми. | Сходѧ́щесѧ же сы́нове є҆гѡ̀ дрꙋ́гъ ко дрꙋ́гꙋ, творѧ́хꙋ пи́ръ на кі́йждо де́нь, спое́млюще вкꙋ́пѣ и҆ трѝ сєстры̀ своѧ̑, ꙗ҆́сти и҆ пи́ти съ ни́ми. |
|
5
|
5
|
| І єгда́ скончава́шеся дні́є пи́ра, посила́ше І́ов і очища́ше їх, востая́ зау́тра, і приноша́ше о них же́ртви по числу́ їх, і тельця́ єди́наго о грісі́ о душа́х їх. Глаго́лаше бо І́ов: не́гли когда́ си́нове мої́ согріши́ша і в ми́слі своє́й зла́я поми́слиша проти́ву Бо́га? Та́ко у́бо творя́ше І́ов вся дні. | И҆ є҆гда̀ скончава́шесѧ дні́е пи́ра, посыла́ше і҆́ѡвъ и҆ ѡ҆чища́ше и҆̀хъ, востаѧ̀ заꙋ́тра, и҆ приноша́ше ѡ҆ ни́хъ жє́ртвы по числꙋ̀ и҆́хъ, и҆ телца̀ є҆ди́наго ѡ҆ грѣсѣ̀ ѡ҆ дꙋша́хъ и҆́хъ. Глаго́лаше бо і҆́ѡвъ: не́гли когда̀ сы́нове моѝ согрѣши́ша и҆ въ мы́сли свое́й ѕла̑ѧ помы́слиша проти́вꙋ бг҃а; та́кѡ оу҆̀бо творѧ́ше і҆́ѡвъ всѧ̑ дни̑. |
|
6
|
6
|
| І бисть я́ко день сей, і се, прийдо́ша а́нгели Бо́жії предста́ти пред Го́сподем, і дия́вол при́йде с ни́ми. | И҆ бы́сть ꙗ҆́кѡ де́нь се́й, и҆ сѐ, прїидо́ша а҆́гг҃ли бж҃їи предста́ти пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ дїа́волъ прїи́де съ ни́ми. |
|
7
|
7
|
| І рече́ Госпо́дь дия́волу: отку́ду прише́л єси́? І отвіща́в дия́вол Го́сподеві, рече́: обше́д зе́млю і проше́д поднебе́сную, се, єсьм. | И҆ речѐ гдⷭ҇ь дїа́волꙋ: ѿкꙋ́дꙋ прише́лъ є҆сѝ; и҆ ѿвѣща́въ дїа́волъ гдⷭ҇еви, речѐ: ѡ҆бше́дъ зе́млю и҆ проше́дъ поднебе́снꙋю, сѐ, є҆́смь. |
|
8
|
8
|
| І рече́ єму́ Госпо́дь: внял ли єси́ ми́слію твоє́ю на раба́ Моєго́ І́ова? Зане́ ність я́ко он на землі́: челові́к непоро́чен, і́стинен, богочести́в, удаля́яся от вся́кия лука́вия ве́щі. | И҆ речѐ є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь: внѧ́лъ ли є҆сѝ мы́слїю твое́ю на раба̀ моего̀ і҆́ѡва; занѐ нѣ́сть ꙗ҆́кѡ ѻ҆́нъ на землѝ: человѣ́къ непоро́ченъ, и҆́стиненъ, бг҃очести́въ, оу҆далѧ́ѧсѧ ѿ всѧ́кїѧ лꙋка́выѧ ве́щи. |
|
9
|
9
|
| Отвіща́ же дия́вол і рече́ пред Го́сподем: | Ѿвѣща́ же дїа́волъ и҆ речѐ пред̾ гдⷭ҇емъ: |
|
10
|
10
|
| єда́ ту́не І́ов чтить Го́спода? Не Ти ли огради́л єси́ вні́шняя єго́ і вну́тренняя до́му єго́, і я́же вні всіх су́щих єго́ о́крест? Діла́ же руку́ єго́ благослови́л єси́ і скоти́ єго́ мно́гі сотвори́л єси́ на землі́; | є҆да̀ тꙋ́не і҆́ѡвъ чти́тъ гдⷭ҇а; не ты́ ли ѡ҆гради́лъ є҆сѝ внѣ̑шнѧѧ є҆гѡ̀ и҆ внꙋ́трєннѧѧ до́мꙋ є҆гѡ̀, и҆ ꙗ҆̀же внѣ̀ всѣ́хъ сꙋ́щихъ є҆гѡ̀ ѡ҆́крестъ; дѣла́ же рꙋкꙋ̀ є҆гѡ̀ блгⷭ҇ви́лъ є҆сѝ и҆ скоты̀ є҆гѡ̀ мнѡ́ги сотвори́лъ є҆сѝ на землѝ: |
|
11
|
11
|
| но посли́ ру́ку Твою́ і косни́ся всіх, я́же і́мать, а́ще не в лице́ Тя благослови́ть, | но послѝ рꙋ́кꙋ твою̀ и҆ косни́сѧ всѣ́хъ, ꙗ҆̀же и҆́мать, а҆́ще не въ лице́ тѧ благослови́тъ, |
|
12
|
12
|
| Тогда́ рече́ Госпо́дь дия́волу: се, вся, єли́ка суть єму́, даю́ в ру́ку твою́, но самого́ да не ко́снешися. І ізи́де дия́вол от Го́спода. | Тогда̀ речѐ гдⷭ҇ь дїа́волꙋ: сѐ, всѧ̑, є҆ли̑ка сꙋ́ть є҆мꙋ̀, даю̀ въ рꙋ́кꙋ твою̀, но самогѡ̀ да не ко́снешисѧ. И҆ и҆зы́де дїа́волъ ѿ гдⷭ҇а. |
|
13
|
13
|
| І бисть я́ко день сей, си́нове І́овлеви і дще́рі єго́ пія́ху вино́ в дому́ бра́та своєго́ старі́йшаго. | И҆ бы́сть ꙗ҆́кѡ де́нь се́й, сы́нове і҆́ѡвлєвы и҆ дщє́ри є҆гѡ̀ пїѧ́хꙋ вїно̀ въ домꙋ̀ бра́та своегѡ̀ старѣ́йшагѡ. |
|
14
|
14
|
| І се, ві́стник при́йде ко І́ову і рече́ єму́: супру́зі воло́в оря́ху, і осли́ці пася́хуся близ їх; | И҆ сѐ, вѣ́стникъ прїи́де ко і҆́ѡвꙋ и҆ речѐ є҆мꙋ̀: сꙋпрꙋ́зи волѡ́въ ѡ҆рѧ́хꙋ, и҆ ѻ҆сли̑цы пасѧ́хꙋсѧ бли́з̾ и҆́хъ: |
|
15
|
15
|
| і прише́дше пліни́теліє пліни́ша їх і о́троки ізби́ша мече́м, і спасо́хся аз єди́н і прийдо́х возвісти́ти тебі́. | и҆ прише́дше плѣни́телїе плѣни́ша и҆̀хъ и҆ ѻ҆́троки и҆зби́ша мече́мъ, и҆ спасо́хсѧ а҆́зъ є҆ди́нъ и҆ прїидо́хъ возвѣсти́ти тебѣ̀. |
|
16
|
16
|
| Єще́ сему́ глаго́лющу, при́йде ін ві́стник і рече́ ко І́ову: огнь спаде́ с небесе́ і пожже́ о́вці і па́стирі пояде́ подо́бні, спасо́хся же аз єди́н і прийдо́х возвісти́ти тебі́. | Є҆щѐ семꙋ̀ глаго́лющꙋ, прїи́де и҆́нъ вѣ́стникъ и҆ речѐ ко і҆́ѡвꙋ: ѻ҆́гнь спадѐ съ небесѐ и҆ пожжѐ ѻ҆́вцы и҆ па̑стыри поѧдѐ подо́бнѣ, спасо́хсѧ же а҆́зъ є҆ди́нъ и҆ прїидо́хъ возвѣсти́ти тебѣ̀. |
|
17
|
17
|
| Єще́ сему́ глаго́лющу, при́йде ін ві́стник і рече́ ко І́ову: ко́нниці сотвори́ша нача́льства три і окружи́ша велблю́ди і пліни́ша їх і о́троки ізби́ша мечми́, спасо́хся же аз єди́н і прийдо́х возвісти́ти тебі́. | Є҆щѐ семꙋ̀ глаго́лющꙋ, прїи́де и҆́нъ вѣ́стникъ и҆ речѐ ко і҆́ѡвꙋ: кѡ́нницы сотвори́ша нача̑лства трѝ и҆ ѡ҆крꙋжи́ша велблю́ды и҆ плѣни́ша и҆̀хъ и҆ ѻ҆́троки и҆зби́ша мечьмѝ, спасо́хсѧ же а҆́зъ є҆ди́нъ и҆ прїидо́хъ возвѣсти́ти тебѣ̀. |
|
18
|
18
|
| Єще́ сему́ глаго́лющу, ін ві́стник при́йде, глаго́ля І́ову: сино́м твої́м і дще́рем твої́м яду́щим і пію́щим у бра́та своєго́ старі́йшаго, | Є҆щѐ семꙋ̀ глаго́лющꙋ, и҆́нъ вѣ́стникъ прїи́де, глаго́лѧ і҆́ѡвꙋ: сынѡ́мъ твои̑мъ и҆ дще́ремъ твои̑мъ ꙗ҆дꙋ́щымъ и҆ пїю́щымъ оу҆ бра́та своегѡ̀ старѣ́йшагѡ, |
|
19
|
19
|
| внеза́пу вітр вели́к на́йде от пусти́ні і косну́ся чети́рем угло́м хра́мини, і паде́ хра́мина на ді́ти твоя́, і сконча́шася; спасо́хся же аз єди́н і прийдо́х возвісти́ти тебі́. | внеза́пꙋ вѣ́тръ вели́къ на́йде ѿ пꙋсты́ни и҆ коснꙋ́сѧ четы́ремъ оу҆глѡ́мъ хра́мины, и҆ падѐ хра́мина на дѣ́ти твоѧ̑, и҆ сконча́шасѧ: спасо́хсѧ же а҆́зъ є҆ди́нъ и҆ прїидо́хъ возвѣсти́ти тебѣ̀. |
|
20
|
20
|
| Та́ко (усли́шав) І́ов, воста́в растерза́ ри́зи своя́ і остриже́ власи́ глави́ своєя́, (і поси́па пе́рстію главу́ свою́), і пад на зе́млю, поклони́ся (Го́сподеві) | Та́кѡ (оу҆слы́шавъ) і҆́ѡвъ, воста́въ растерза̀ ри̑зы своѧ̑ и҆ ѡ҆стрижѐ власы̀ главы̀ своеѧ̀, (и҆ посы́па пе́рстїю главꙋ̀ свою̀,) и҆ па́дъ на зе́млю, поклони́сѧ (гдⷭ҇еви) |
|
21
|
21
|
| і рече́: сам наг ізидо́х от чре́ва ма́тере моєя́, наг і отиду́ та́мо; Госпо́дь даде́, Госпо́дь от'я́т; я́ко Го́сподеві ізво́лися, та́ко бисть; бу́ди і́м'я Госпо́днє благослове́нно (во ві́ки). | и҆ речѐ: са́мъ на́гъ и҆зыдо́хъ ѿ чре́ва ма́тере моеѧ̀, на́гъ и҆ ѿидꙋ̀ та́мѡ: гдⷭ҇ь дадѐ, гдⷭ҇ь ѿѧ́тъ: ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇еви и҆зво́лисѧ, та́кѡ бы́сть: бꙋ́ди и҆́мѧ гдⷭ҇не блгⷭ҇ве́но (во вѣ́ки). |
|
22
|
22
|
| Во всіх сих приключи́вшихся єму́ нічто́же согріши́ І́ов пред Го́сподем, (ніже́ устна́ма свої́ма), і не даде́ безу́мія Бо́гу. | Во всѣ́хъ си́хъ приключи́вшихсѧ є҆мꙋ̀ ничто́же согрѣшѝ і҆́ѡвъ пред̾ гдⷭ҇емъ, (нижѐ оу҆стна́ма свои́ма,) и҆ не дадѐ безꙋ́мїѧ бг҃ꙋ. |
1
