|
Книга Іова
|
Книга Іова
|
|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| Челові́к ні́кий бя́ше во страні́ Авсітіді́йстій, єму́же і́м'я І́ов, і бі челові́к он і́стинен, непоро́чен, пра́веден, богочести́в, удаля́яся от вся́кия лука́вия ве́щі. | Був чоловік у землі Уц, ім’я його Іов; і був чоловік цей непорочний, справедливий і богобоязкий і віддалявся від зла. |
|
2
|
2
|
| Би́ша же єму́ си́нове седьм і дще́рі три. | І народилися у нього сім синів і три дочки. |
|
3
|
3
|
| І бя́ху ско́ти єго́, ове́ць седьм ти́сящ, велблю́дов три ти́сящі, супру́г воло́в п'ять сот, і осли́ць пасо́мих п'ять сот, і слуг мно́го зіло́, і діла́ ве́лія бя́ху єму́ на землі́; і бі челові́к о́ний благоро́днійшій су́щих от восто́к со́лнця. | Майна у нього було: сім тисяч дрібної худоби, три тисячі верблюдів, п’ятсот пар волів і п’ятсот ослиць і дуже багато прислуги; і був чоловік цей знаменитіший за всіх синів Сходу. |
|
4
|
4
|
| Сходя́щеся же си́нове єго́ друг ко дру́гу, творя́ху пир на ки́йждо день, споє́млюще вку́пі і три сєстри́ своя́, я́сти і пи́ти с ни́ми. | Сини його сходилися, робили бенкети кожен у своєму домі у свій день, і посилали і запрошували трьох сестер своїх їсти і пити з ними. |
|
5
|
5
|
| І єгда́ скончава́шеся дні́є пи́ра, посила́ше І́ов і очища́ше їх, востая́ зау́тра, і приноша́ше о них же́ртви по числу́ їх, і тельця́ єди́наго о грісі́ о душа́х їх. Глаго́лаше бо І́ов: не́гли когда́ си́нове мої́ согріши́ша і в ми́слі своє́й зла́я поми́слиша проти́ву Бо́га? Та́ко у́бо творя́ше І́ов вся дні. | Коли коло бенкетних днів звершувалося, Іов посилав за ними й освячував їх і, встаючи рано-вранці, підносив всепалення за числом усіх їх [і одного тельця за гріх про душі їхні]. Бо говорив Іов: може, сини мої згрішили і похулили Бога в серці своєму. Так робив Іов в усі такі дні. |
|
6
|
6
|
| І бисть я́ко день сей, і се, прийдо́ша а́нгели Бо́жії предста́ти пред Го́сподем, і дия́вол при́йде с ни́ми. | І був день, коли прийшли сини Божі стати перед Господом; між ними прийшов і сатана. |
|
7
|
7
|
| І рече́ Госпо́дь дия́волу: отку́ду прише́л єси́? І отвіща́в дия́вол Го́сподеві, рече́: обше́д зе́млю і проше́д поднебе́сную, се, єсьм. | І сказав Господь сатані: звідки ти прийшов? І відповів сатана Господу і сказав: я ходив по землі й обійшов її. |
|
8
|
8
|
| І рече́ єму́ Госпо́дь: внял ли єси́ ми́слію твоє́ю на раба́ Моєго́ І́ова? Зане́ ність я́ко он на землі́: челові́к непоро́чен, і́стинен, богочести́в, удаля́яся от вся́кия лука́вия ве́щі. | І сказав Господь сатані: чи звернув ти увагу твою на раба Мого Іова? бо немає такого, як він, на землі: чоловік непорочний, справедливий, богобоязкий і віддаляється від зла. |
|
9
|
9
|
| Отвіща́ же дия́вол і рече́ пред Го́сподем: | І відповів сатана Господу і сказав: хіба даром богобоязкий Іов? |
|
10
|
10
|
| єда́ ту́не І́ов чтить Го́спода? Не Ти ли огради́л єси́ вні́шняя єго́ і вну́тренняя до́му єго́, і я́же вні всіх су́щих єго́ о́крест? Діла́ же руку́ єго́ благослови́л єси́ і скоти́ єго́ мно́гі сотвори́л єси́ на землі́; | Чи не Ти навколо відгородив його і дім його й усе, що у нього? Діло рук його Ти благословив, і стада його поширюються по землі; |
|
11
|
11
|
| но посли́ ру́ку Твою́ і косни́ся всіх, я́же і́мать, а́ще не в лице́ Тя благослови́ть, | але простягни руку Твою і торкнися всього, що у нього, — чи благословить він Тебе? |
|
12
|
12
|
| Тогда́ рече́ Госпо́дь дия́волу: се, вся, єли́ка суть єму́, даю́ в ру́ку твою́, но самого́ да не ко́снешися. І ізи́де дия́вол от Го́спода. | І сказав Господь сатані: ось, усе, що у нього, у руці твоїй; тільки на нього не простягай руки твоєї. І відійшов сатана від лиця Господа. |
|
13
|
13
|
| І бисть я́ко день сей, си́нове І́овлеви і дще́рі єго́ пія́ху вино́ в дому́ бра́та своєго́ старі́йшаго. | І був день, коли сини його і дочки його їли і вино пили в домі первородного брата свого. |
|
14
|
14
|
| І се, ві́стник при́йде ко І́ову і рече́ єму́: супру́зі воло́в оря́ху, і осли́ці пася́хуся близ їх; | І ось, приходить вісник до Іова і говорить: |
|
15
|
15
|
| і прише́дше пліни́теліє пліни́ша їх і о́троки ізби́ша мече́м, і спасо́хся аз єди́н і прийдо́х возвісти́ти тебі́. | воли орали, й ослиці паслися поряд з ними, як напали савеяни і взяли їх, а слуг уразили вістрям меча; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе. |
|
16
|
16
|
| Єще́ сему́ глаго́лющу, при́йде ін ві́стник і рече́ ко І́ову: огнь спаде́ с небесе́ і пожже́ о́вці і па́стирі пояде́ подо́бні, спасо́хся же аз єди́н і прийдо́х возвісти́ти тебі́. | Ще він говорив, як приходить інший і каже: вогонь Божий упав з неба й спалив овець і слуг і пожер їх; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе. |
|
17
|
17
|
| Єще́ сему́ глаго́лющу, при́йде ін ві́стник і рече́ ко І́ову: ко́нниці сотвори́ша нача́льства три і окружи́ша велблю́ди і пліни́ша їх і о́троки ізби́ша мечми́, спасо́хся же аз єди́н і прийдо́х возвісти́ти тебі́. | Ще він говорив, як приходить інший і каже: халдеї розташувалися трьома загонами і кинулися на верблюдів і взяли їх, а слуг уразили вістрям меча; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе. |
|
18
|
18
|
| Єще́ сему́ глаго́лющу, ін ві́стник при́йде, глаго́ля І́ову: сино́м твої́м і дще́рем твої́м яду́щим і пію́щим у бра́та своєго́ старі́йшаго, | Ще цей говорив, приходить інший і каже: сини твої і дочки твої їли і пили вино у домі первородного брата свого; |
|
19
|
19
|
| внеза́пу вітр вели́к на́йде от пусти́ні і косну́ся чети́рем угло́м хра́мини, і паде́ хра́мина на ді́ти твоя́, і сконча́шася; спасо́хся же аз єди́н і прийдо́х возвісти́ти тебі́. | і ось, великий вітер прийшов з пустелі й охопив чотири кути дому, і дім упав на отроків, і вони померли; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе. |
|
20
|
20
|
| Та́ко (усли́шав) І́ов, воста́в растерза́ ри́зи своя́ і остриже́ власи́ глави́ своєя́, (і поси́па пе́рстію главу́ свою́), і пад на зе́млю, поклони́ся (Го́сподеві) | Тоді Іов встав і роздер верхній одяг свій, обстриг голову свою й упав на землю і поклонився |
|
21
|
21
|
| і рече́: сам наг ізидо́х от чре́ва ма́тере моєя́, наг і отиду́ та́мо; Госпо́дь даде́, Госпо́дь от'я́т; я́ко Го́сподеві ізво́лися, та́ко бисть; бу́ди і́м'я Госпо́днє благослове́нно (во ві́ки). | і сказав: нагим я вийшов із утроби матері моєї, нагим і повернуся. Господь дав, Господь і взяв; [як угодно було Господу, так і зробилося;] нехай буде ім’я Господнє благословенне! |
|
22
|
22
|
| Во всіх сих приключи́вшихся єму́ нічто́же согріши́ І́ов пред Го́сподем, (ніже́ устна́ма свої́ма), і не даде́ безу́мія Бо́гу. | У всьому цьому не згрішив Іов і не промовив нічого нерозумного про Бога. |
