|
Псалтир
|
Псалтир
|
|
Псалом 1
|
Псалом 1
|
|
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, 1. | Псалом Давида (який у євреїв не надписаний) |
|
1
|
1
|
| Блаже́н муж, і́же не і́де на сові́т нечести́вих, і на путі́ грі́шних не ста, і на сіда́лищі губи́телей не сі́де; | Блажен муж, що не йде на раду нечестивих, і на путь грішників не стає, і на зборищі губителів не сидить. |
|
2
|
2
|
| но в Зако́ні Госпо́дні во́ля єго́, і в Зако́ні Єго́ поучи́ться день і нощ. | Але в Законі Господнім воля його, і Закону Його повчається день і ніч. |
|
3
|
3
|
| І бу́деть я́ко дре́во насажде́нноє при ісхо́дищих вод, є́же плод свой дасть во вре́м'я своє́, і лист єго́ не отпаде́ть, і вся, єли́ка а́ще твори́ть, успі́єть. | І буде він як дерево, посаджене при витоках вод, що плоди свої дає в час свій і лист його не опадає, а все, що він робитиме, буде успішним. |
|
4
|
4
|
| Не та́ко нечести́вії, не та́ко: но я́ко прах, єго́же возмета́єть вітр от лиця́ землі́. | Не так нечестиві, [не так]: вони як порох, що вітер змітає [з лиця землі]. |
|
5
|
5
|
| Сего́ ра́ди не воскре́снуть нечести́вії на суд, ніже́ грі́шници в сові́т пра́ведних. | Тому не встоять* нечестиві на суді, і грішники на зібранні праведних. |
|
6
|
6
|
| Я́ко вість Госпо́дь путь пра́ведних, і путь нечести́вих поги́бнеть. | Бо знає Господь путь праведних, а путь нечестивих загине. |
|
Псалом 2
|
Псалом 2
|
|
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, 2. | Псалом Давида (Пророчий про Христа) |
|
1
|
1
|
| Вску́ю шата́шася язи́ци, і лю́діє поучи́шася тще́тним? | Навіщо бунтуються народи і люди замишляють марне? |
|
2
|
2
|
| Предста́ша ца́ріє зе́мстії, і кня́зі собра́шася вку́пі на Го́спода і на Христа́ Єго́. | Повстають царі землі, і князі змовляються разом проти Господа і проти Христа Його. |
|
3
|
3
|
| Расто́ргнем [расто́ргним] у́зи їх і отве́ржем [отве́ржим] от нас і́го їх. | «Розірвемо, кажуть, пута їхні й скинемо з себе ярмо їхнє». |
|
4
|
4
|
| Живи́й на небесі́х посміє́ться їм, і Госпо́дь поруга́ється їм. | Той, Хто живе на небесах, посміється з них, Господь осоромить їх. |
|
5
|
5
|
| Тогда́ возглаго́леть к ним гні́вом Свої́м і я́ростію Своє́ю см'яте́ть я; | Тоді Він заговорить до них у гніві Своїм і обуренням Своїм розжене їх. |
|
6
|
6
|
| Аз же поста́влен єсьм Цар от Него́ над Сіо́ном, горо́ю свято́ю Єго́, | Я ж поставлений від Нього Царем над Сионом — горою святою Його. |
|
7
|
7
|
| возвіща́яй повелі́ніє Госпо́днє. Госпо́дь рече́ ко Мні: Син Мой єси́ Ти, Аз днесь роди́х Тя; | Сповіщаю волю Господню: Господь сказав до Мене: «Ти Син Мій, Я нині породив Тебе». |
|
8
|
8
|
| проси́ от Мене́, і дам Ті язи́ки достоя́ніє Твоє́, і одержа́ніє Твоє́ конці́ землі́; | «Проси у Мене, і дам Тобі народи у спадщину Твою і краї землі у володіння Твоє. |
|
9
|
9
|
| упасе́ши я жезло́м желі́зним, я́ко сосу́ди скуде́льничі сокруши́ши я. | Будеш пасти їх жезлом залізним і, як посуд глиняний, розіб’єш їх». |
|
10
|
10
|
| І ни́ні, ца́ріє, разумі́йте, накажі́теся* всі судя́щії землі́. | Отже, нині зрозумійте, царі, навчіться, всі судді землі. |
|
11
|
11
|
| Рабо́тайте Го́сподеві со стра́хом і ра́дуйтеся Єму́ со тре́петом. | Служіть Господу зі страхом і радійте [Йому] з трепетом. |
|
12
|
12
|
| Приймі́те наказа́ніє, да не когда́ прогні́вається Госпо́дь, і поги́бнете от путі́ пра́веднаго, єгда́ возгори́ться вско́рі я́рость Єго́; блаже́нні всі наді́ющіїся Нань. | Вшануйте Сина, щоб не прогнівався Господь і щоб не загинули ви, зійшовши з путі праведної, бо скоро запалає гнів Його. Блаженні всі, хто надіється на Нього. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 3
|
Псалом 3
|
|
1
|
1
|
| Псало́м Дави́ду, внегда́ отбіга́ше от лиця́ Авессало́ма, си́на своєго́, 3. | Псалом Давида, коли він втікав від Авессалома, сина свого. |
|
2
|
2
|
| Го́споди, что ся умно́жиша стужа́ющії мі? Мно́зі востаю́ть на м'я, | Господи, як намножилося напасників моїх, многі постають на мене, |
|
3
|
3
|
| мно́зі глаго́лють душі́ моє́й: ність спаcе́нія єму́ в Бо́зі єго́. | многі кажуть душі моїй: «Нема спасіння йому в Бозі його». |
|
4
|
4
|
| Ти же, Го́споди, засту́пник мой єси́, сла́ва моя́, і вознося́й главу́ мою́. | Ти ж, Господи, заступник мій єси, слава моя, Ти возносиш голову мою. |
|
5
|
5
|
| Гла́сом мої́м ко Го́споду воззва́х, і усли́ша м'я от гори́ святи́я Своєя́. | Голосом моїм до Господа воззвав, і Він почув мене з гори святої Своєї. |
|
6
|
6
|
| Аз усну́х, і спах, воста́х, я́ко Госпо́дь засту́пить м'я. | Я лягаю, і сплю, і встаю, бо Господь заступить мене. |
|
7
|
7
|
| Не убою́ся от тем люді́й, о́крест напа́дающих на м'я. | Не убоюся я тьми людей, що звідусіль нападають на мене. |
|
8
|
8
|
| Воскресни́, Го́споди, спаси́ м'я, Бо́же мой: я́ко Ти порази́л єси́ вся вражду́ющия мі всу́є, зу́би грі́шников сокруши́л єси́. | Воскресни, Господи, спаси мене, Боже мій, бо Ти уразив усіх, що даремно ворогують зі мною, зуби грішників сокрушив єси. |
|
9
|
9
|
| Госпо́днє єсть спасе́ніє, і на лю́дех Твої́х благослове́ніє Твоє́. | Господнім є спасіння, і на людей Твоїх благословення Твоє. |
|
Псалом 4
|
Псалом 4
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, в пі́снех, псало́м Дави́ду, 4. | Начальнику хору. На струнних інструментах. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Внегда́ призва́ти мі, усли́ша м'я Бог пра́вди моєя́; в ско́рбі распространи́л м'я єси́; уще́дри м'я і усли́ши моли́тву мою́. | Коли взиваю я, почуй мене, Боже правди моєї. В тісноті Ти давав мені простір. Помилуй мене і почуй молитву мою. |
|
3
|
3
|
| Си́нове челові́честії, доко́лі тяжкосе́рдії? Вску́ю лю́бите суєту́ і і́щете лжі? | Сини людські! Доки будете ганьбити славу мою? Нащо любите марноту і шукаєте неправди? |
|
4
|
4
|
| І уві́дите, я́ко удиви́ Госпо́дь преподо́бнаго Своєго́. Госпо́дь усли́шить м'я, внегда́ воззва́ти мі к Нему́. | Знайте, що Господь обрав для Себе преподобного Свого. Господь почує мене, коли я взиватиму до Нього. |
|
5
|
5
|
| Гні́вайтеся, і не согріша́йте, яже глаго́лете в сердця́х ва́ших, на ло́жах ва́ших умилі́теся; | Гніваючись, не зогрішайте, роздумуйте в серцях ваших, на постелях ваших заспокойтеся. |
|
6
|
6
|
| пожрі́те же́ртву пра́вди і упова́йте на Го́спода. | Приносьте жертву правди і уповайте на Господа. |
|
7
|
7
|
| Мно́зі глаго́лють: кто яви́ть нам блага́я? Зна́менася на нас світ лиця́ Твоєго́, Го́споди. | Багато хто говорить: «хто покаже нам благо?» Ти явив нам світло лиця Твого, Господи. |
|
8
|
8
|
| Дал єси́ весе́ліє в се́рдці моє́м; от плода́ пшени́ці, вина́ і єле́я своєго́ умно́жишася; | Ти дав веселість в серці моїм; від плоду пшениці, вина [та єлею] вона примножилася. |
|
9
|
9
|
| в ми́рі вку́пі* усну́ і почи́ю, я́ко Ти, Го́споди, єди́наго на упова́нії всели́л м'я єси́. | В мирі я лягаю і сплю, бо Ти єдиний, Господи, Хто вселив у мене надію на життя. |
|
Псалом 5
|
Псалом 5
|
|
1
|
1
|
| О наслі́дствующем, псало́м Дави́ду, 5. | Начальнику хору. На духових інструментах. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Глаго́ли моя́ внуши́, Го́споди, разумі́й зва́ніє моє́. | Господи, почуй слова мої, зглянься на благання мої. |
|
3
|
3
|
| Воньми́ гла́су моле́нія моєго́, Царю́ мой і Бо́же мой, я́ко к Тебі́ помолю́ся, Го́споди. | Вислухай голос моління мого, Царю мій і Боже мій, бо до Тебе молюся я, |
|
4
|
4
|
| Зау́тра усли́ши глас мой, зау́тра предста́ну Ті, і у́зриши м'я; | Господи! Зранку почуй голос мій, зранку стану я перед Тобою і буду чекати. |
|
5
|
5
|
| я́ко Бог не хотя́й беззако́нія Ти єси́, не присели́ться к Тебі́ лука́внуяй, | Бо Ти Бог, що не хочеш беззаконня, і не оселиться з Тобою лукавий. |
|
6
|
6
|
| ніже́ пребу́дуть беззако́нници пред очи́ма Твої́ма; возненави́діл єси́ вся ді́лающия беззако́ніє, | Не залишаться нечестиві перед очима Твоїми, Ти зненавидів усіх, що чинять беззаконня. |
|
7
|
7
|
| погуби́ши вся глаго́лющия лжу; му́жа крове́й і льсти́ва гнуша́ється Госпо́дь. | Ти погубиш усіх, хто говорить неправду. Кровожерним і підступним гидує Господь. |
|
8
|
8
|
| Аз же мно́жеством ми́лости Твоєя́ вни́ду в дом Твой, поклоню́ся ко хра́му свято́му Твоєму́, в стра́сі Твоє́м. | Я ж з великої милости Твоєї увійду в дім Твій, поклонюся до храму святого Твого зі страхом перед Тобою. |
|
9
|
9
|
| Го́споди, наста́ви м'я пра́вдою Твоє́ю, враг мої́х ра́ди іспра́ви пред Тобо́ю путь мой. | Господи, настав мене правдою Твоєю, ворогів моїх заради виправ дорогу мою перед Тобою. |
|
10
|
10
|
| Я́ко ність во усті́х їх і́стини, се́рдце їх су́єтно, гроб отве́рст горта́нь їх, язи́ки свої́ми льща́ху. | Бо нема істини в устах їхніх, серце їхнє лукаве, гріб відкритий — гортань їх; язиком своїм облещують. |
|
11
|
11
|
| Суди́ їм, Бо́же, да отпаду́ть от ми́слей свої́х; по мно́жеству нече́стія їх ізри́ни я, я́ко преогорчи́ша Тя, Го́споди. | Осуди їх, Боже, нехай відпадуть від намірів своїх, за безліч нечестя їхнього відкинь їх, бо вони повстали проти Тебе, Господи. |
|
12
|
12
|
| І да возвеселя́ться всі упова́ющії на Тя, во вік возра́дуються, і всели́шися в них, і похва́ляться о Тебі́ лю́б'ящії і́м'я Твоє́. | І нехай звеселяться всі, що уповають на Тебе, і повіки радіють. Ти оселишся між ними, і будуть хвалитися Тобою ті, що люблять ім’я Твоє. |
|
13
|
13
|
| Я́ко Ти благослови́ши пра́ведника, Го́споди, я́ко ору́жієм благоволе́нія вінча́л єси́ нас. | Бо Ти благословляєш праведника, Господи, і благоволінням, наче щитом, покриваєш його. |
|
Псалом 6
|
Псалом 6
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, в пі́снех о осьмі́м, псало́м Дави́ду, 6. | Начальнику хору. На восьмиструнних інструментах. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Го́споди, да не я́ростію Твоє́ю обличи́ши мене́, ніже́ гні́вом Твої́м нака́жеши мене́. | Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене в гніві Твоїм. |
|
3
|
3
|
| Поми́луй м'я, Го́споди, я́ко не́мощен єсьм; ізціли́ м'я, Го́споди, я́ко см'ято́шася ко́сті моя́, | Помилуй мене, Господи, бо я немічний, і зціли мене, Господи, бо стривожилися кості мої. |
|
4
|
4
|
| і душа́ моя́ см'яте́ся зіло́; і Ти, Го́споди, доко́лі? | І душа моя дуже стривожена. А Ти ж, Господи, доки? |
|
5
|
5
|
| Обрати́ся, Го́споди, ізба́ви ду́шу мою́, спаси́ м'я ра́ди ми́лости Твоєя́; | Зглянься, Господи, і визволи душу мою, спаси мене ради милости Твоєї. |
|
6
|
6
|
| я́ко ність в сме́рті помина́яй Тебе́, во а́ді же кто іспові́сться Тебі́? | Бо хто ж після смерти буде згадувати Тебе? І у гробі хто ж буде славити Тебе? |
|
7
|
7
|
| Утруди́хся воздиха́нієм мої́м, ізми́ю на вся́ку нощ ло́же моє́, слеза́ми мої́ми посте́лю мою́ омочу́. | Я втомився від зітхання мого; кожної ночі обмиваю ложе моє сльозами моїми, зрошую ними постіль мою. |
|
8
|
8
|
| См'яте́ся от я́рости о́ко моє́, обетша́х во всіх вразі́х мої́х. | Висохло від печалі око моє. Змарніло від усіх ворогів лице моє. |
|
9
|
9
|
| Отступі́те от мене́, всі ді́лающії беззако́ніє, я́ко усли́ша Госпо́дь глас пла́ча моєго́, | Відступіть від мене всі, хто чинить беззаконня, бо почув Господь голос плачу мого! |
|
10
|
10
|
| усли́ша Госпо́дь моле́ніє моє́, Госпо́дь моли́тву мою́ прия́т. | Почув Господь благання моє, Господь молитву мою прийняв. |
|
11
|
11
|
| Да постидя́ться і см'яту́ться всі вразі́ мої́, да возвратя́ться і устидя́ться зіло́ вско́рі. | Нехай осоромляться і устрашаться всі вороги мої і нехай з соромом побіжать і зникнуть дуже скоро. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 7
|
Псалом 7
|
|
1
|
1
|
| Псало́м Дави́ду, єго́же воспі́т Го́сподеві о словесі́х Хусі́євих, си́на Іємені́їна, 7. | Плачевна пісня Давида, яку він співав Господу з приводу Хуса, сина Веніамінового. |
|
2
|
2
|
| Го́споди Бо́же мой, на Тя упова́х, спаси́ м'я от всіх гоня́щих м'я і ізба́ви м'я; | Господи, Боже мій! Я на Тебе надіюся, спаси мене і від усіх гонителів моїх визволи мене. |
|
3
|
3
|
| да не когда́ похи́тить, я́ко лев, ду́шу мою́, не су́щу ізбавля́ющу, ніже́ спаса́ющу. | Щоб ворог не схопив, як лев, душу мою, коли нема визволителя [і спасителя]. |
|
4
|
4
|
| Го́споди Бо́же мой, а́ще сотвори́х сіє́, а́ще єсть непра́вда в руку́ моє́ю, | Господи, Боже мій! Якщо я вчинив щось недобре, якщо є неправда в руках моїх, |
|
5
|
5
|
| а́ще возда́х воздаю́щим мі зла, да отпаду́ у́бо от враг мої́х тощ; | якщо я відплатив злом приятелям моїм або чинив зло тому, хто без причини ворогував проти мене, |
|
6
|
6
|
| да пожене́ть у́бо враг ду́шу мою́, і да пости́гнеть, і попере́ть в зе́млю живо́т мой, і сла́ву мою́ в персть всели́ть. | то нехай ворог переслідує душу мою, нехай настигне її, втопче в землю життя моє і славу мою кине в порох. |
|
7
|
7
|
| Воскресни́, Го́споди, гні́вом Твої́м, вознеси́ся в конця́х враг Твої́х, і воста́ни, Го́споди Бо́же мой, повелі́нієм, і́мже запові́дал єси́, | Встань, Господи, у гніві Твоїм, піднесися проти лютування ворогів моїх. Устань, Господи, Боже мій, на суд, що заповідав Ти. |
|
8
|
8
|
| і сонм люді́й оби́деть Тя, і о том на висоту́ обрати́ся. | І сонм народів оточить Тебе, над ним високо піднесись. |
|
9
|
9
|
| Госпо́дь су́дить лю́дем; суди́ мі, Го́споди, по пра́вді моє́й і по незло́бі моє́й на м'я. | Господь судить народи. Суди мене, Господи, за правдою моєю і за невинністю моєю. |
|
10
|
10
|
| Да сконча́ється зло́ба грі́шних, і іспра́виши пра́веднаго, іспита́яй сердця́ і утро́би, Бо́же, пра́ведно. | Нехай припиниться злоба грішних, а праведника підкріпи, бо Ти, Боже праведний, знаєш серця й думки. |
|
11
|
11
|
| По́мощ моя́ от Бо́га, спаса́ющаго пра́вия се́рдцем. | Поміч моя від Бога, Який спасає праведних серцем. |
|
12
|
12
|
| Бог суди́тель пра́веден, і крі́пок, і долготерпіли́в, і не гнів наводя́й на всяк день. | Бог — Суддя праведний, [непохитний, довготерпеливий] і не посилає гніву щодня. |
|
13
|
13
|
| А́ще не обратите́ся, ору́жіє своє́ очи́стить, лук Свой напряже́, і угото́ва ї, | Коли ж хто не кається, Він гострить меч Свій, готує зброю Свою і направляє на нього. |
|
14
|
14
|
| і в нем угото́ва сосу́ди сме́ртния, стрі́ли Своя́ сгара́ємим соді́ла. | Готує для нього лук; стріли Свої робить палючими. |
|
15
|
15
|
| Се, болі́ непра́вдою, зача́т болі́знь і роди́ беззако́ніє; | Ось нечестивий захворів на неправду, зачав злобу і породив беззаконня. |
|
16
|
16
|
| ров ізри́ і іскопа́ ї, і паде́ть в я́му, ю́же соді́ла. | Копав яму, і викопав її, і впав у ту яму, яку сам приготував. |
|
17
|
17
|
| Обрати́ться болі́знь єго́ на главу́ єго́, і на верх єго́ непра́вда єго́ сни́деть. | І повернеться злоба його на голову його, і неправда його на тім’я його впаде. |
|
18
|
18
|
| Іспові́мся Го́сподеві по пра́вді Єго́ і пою́ і́мені Го́спода Ви́шняго. | Прославлятиму Господа за правду Його і величатиму ім’я Господа Всевишнього. |
|
Псалом 8
|
Псалом 8
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, о точи́ліх, псало́м Дави́ду, 8. | Начальнику хору. На гефському інструменті. Псалом Давида (пророчий). |
|
2
|
2
|
| Го́споди Госпо́дь наш, я́ко чу́дно і́м'я Твоє́ по всей землі́, я́ко взя́тся великолі́піє Твоє́ преви́ше небе́с. | Господи Боже наш, яке величне ім’я Твоє по всій землі! Слава Твоя піднеслася вище небес! |
|
3
|
3
|
| Із уст младе́нець і ссу́щих соверши́л єси́ хвалу́, враг Твої́х ра́ди, є́же разруши́ти врага́ і ме́стника. | Із уст дітей і немовлят вчинив єси хвалу перед ворогами Твоїми, щоб знищити ворога і месника. |
|
4
|
4
|
| Я́ко узрю́ небеса́, діла́ перст Твої́х, луну́ і зві́зди, яже Ти основа́л єси́; | Коли погляну на небо — діло рук Твоїх, на місяць і зорі, які Ти поставив, |
|
5
|
5
|
| что єсть челові́к, я́ко по́мниши єго́? іли́ син челові́ч, я́ко посіща́єши єго́? | то що? є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, що Ти опікуєшся ним? |
|
6
|
6
|
| Ума́лил єси́ єго́ ма́лим чим от а́нгел, сла́вою і че́стію вінча́л єси́ єго́; | Ти створив його мало чим меншим за ангелів, славою й честю увінчав його. |
|
7
|
7
|
| і поста́вил єси́ єго́ над ді́ли руку́ Твоє́ю, вся покори́л єси́ под но́зі єго́; | І поставив його над творінням рук Твоїх; все підкорив під ноги його: |
|
8
|
8
|
| о́вці і воли́ вся, єще́ же і скоти́ польські́я, | овець і волів усіх, ще й звірів польових; |
|
9
|
9
|
| пти́ці небе́сния і ри́би морські́я, преходя́щия стезі́ морські́я. | птахів небесних і риб морських, що ходять стежками морськими. |
|
10
|
10
|
| Го́споди Госпо́дь наш, я́ко чу́дно і́м'я Твоє́ по всей землі́. | Господи, Боже наш, яке величне ім’я Твоє по всій землі! |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 9
|
Псалом 9
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, о та́йних си́на, псало́м Дави́ду, 9. | Начальнику хору. Після смерти Лабена. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Іспові́мся Тебі́, Го́споди, всім се́рдцем мої́м, пові́м вся чудеса́ Твоя́. | Славитиму [Тебе], Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої. |
|
3
|
3
|
| Возвеселю́ся і возра́дуюся о Тебі́, пою́ і́мені Твоєму́, Ви́шній. | Буду веселитися й хвалитися Тобою, буду співати імені Твоєму, Всевишній. |
|
4
|
4
|
| Внегда́ возврати́тися врагу́ моєму́ всп'ять, ізнемо́гуть і поги́бнуть от лиця́ Твоєго́. | Ось повернули назад вороги мої, знесилилися й загинули перед лицем Твоїм. |
|
5
|
5
|
| Я́ко сотвори́л єси́ суд мой і прю мою́; сіл єси́ на Престо́лі, судя́й пра́вду. | Бо Ти вчинив суд мій і справу мою; Ти сів на Престолі, Суддя праведний. |
|
6
|
6
|
| Запрети́л єси́ язи́ком, і поги́бе нечести́вий, і́м'я єго́ потреби́л єси́ в вік і в вік ві́ка. | Ти покарав народи, знищив нечестивого, стер ім’я їхнє на віки віків. |
|
7
|
7
|
| Врагу́ оскуді́ша ору́жія в коне́ць, і гра́ди разруши́л єси́; поги́бе па́м'ять єго́ с шу́мом. | У ворога не вистачило зброї, міста зруйнував Ти, і згинула пам’ять про нього. |
|
8
|
8
|
| І Госпо́дь во вік пребива́єть, угото́ва на суд Престо́л Свой; | Господь же перебуває повік. Він приготував для суду Престіл Свій. |
|
9
|
9
|
| і Той суди́ти і́мать вселе́нній в пра́вду, суди́ти і́мать лю́дем в правоті́. | Він буде судити вселенну за правдою, розсудить народи за справедливістю. |
|
10
|
10
|
| І бисть Госпо́дь прибі́жище убо́гому, помо́щник во благовре́меніїх, в ско́рбіх. | І буде Господь пристановищем пригнобленому і захистом у скорботі. |
|
11
|
11
|
| І да упова́ють на Тя зна́ющії і́м'я Твоє́, я́ко не оста́вил єси́ взиска́ющих Тя, Го́споди. | І будуть надіятися на Тебе всі, хто знає ім’я Твоє, бо Ти не покинеш тих, хто шукає Тебе, Господи. |
|
12
|
12
|
| По́йте Го́сподеві, живу́щему в Сіо́ні, возвісті́те во язи́ціх начина́нія Єго́; | Співайте Господу, що живе на Сионі, сповіщайте між народами про діла Його. |
|
13
|
13
|
| я́ко взиска́яй кро́ви їх пом'яну́, не заби́ зва́нія убо́гих. | Бо Він карає за пролиту кров, пам’ятає її і не забуде плачу пригноблених. |
|
14
|
14
|
| Поми́луй м'я, Го́споди, виждь смире́ніє моє́ от враг мої́х, вознося́й м'я от врат сме́ртних; | Помилуй мене, Господи, споглянь на приниження моє від ворогів моїх, Ти, що підняв мене від воріт смерти; |
|
15
|
15
|
| я́ко да возвіщу́ вся хвали́ Твоя́ во враті́х дще́ре Сіо́ні; возра́дуємся о спасе́нії Твоє́м. | щоб я звіщав усі хвали Твої у воротах дочки Сионової. Буду радіти спасінню Твоєму. |
|
16
|
16
|
| Углібо́ша язи́ци в па́губі, ю́же сотвори́ша; в сі́ті сей, ю́же скри́ша, ув'язе́ нога́ їх. | Попадали народи в яму, яку викопали, в сітці, яку потай поставили, заплуталася нога їхня. |
|
17
|
17
|
| Зна́єм єсть Госпо́дь судьби́ Творя́й; в ді́ліх руку́ своє́ю ув'язе́ грі́шник. | Пізнається Господь за судом Його, який Він звершує: нечестивець заплутався у ділах рук своїх. |
|
18
|
18
|
| Да возвратя́ться грі́шници во ад, всі язи́ци забива́ющії Бо́га. | Нехай зійдуть грішники в пекло — всі народи, що забувають Бога. |
|
19
|
19
|
| Я́ко не до конця́ забве́н бу́деть ни́щий, терпі́ніє убо́гих не поги́бнеть до конця́. | Бо не назавжди буде забутий убогий, надія покривджених не загине. |
|
20
|
20
|
| Воскресни́, Го́споди, да не кріпи́ться челові́к, да су́дяться язи́ци пред Тобо́ю. | Встань, Господи, щоб не підносилася людина, нехай перед лицем Твоїм приймуть суд усі народи. |
|
21
|
21
|
| Поста́ви, Го́споди, законоположи́теля над ни́ми, да разумі́ють язи́ци, я́ко челові́ци суть. | Постав, Господи, над ними страх Твій, щоб зрозуміли народи, що вони тільки люди. |
|
22
|
22
|
| Вску́ю, Го́споди, отстоя́ дале́че, презира́єши во благовре́меніїх, в ско́рбіх? | Чому Ти, Господи, стоїш далеко і не являєш Себе в час скорботи? |
|
23
|
23
|
| Внегда́ горди́тися нечести́вому, возгара́ється ни́щий; ув'яза́ють в сові́тіх, яже помишля́ють. | В гордині своїй нечестивий пригноблює вбогого; нехай вони будуть уловлені хитрощами, які самі придумують. |
|
24
|
24
|
| Я́ко хвали́м єсть грі́шний в по́хотех душі́ своєя́, і оби́дяй благослови́м єсть. | Бо грішник хвалиться похотями душі своєї, і гнобитель ублажає себе. |
|
25
|
25
|
| Раздражи́ Го́спода грі́шний; по мно́жеству гні́ва Своєго́ не взи́щеть; ність Бо́га пред ним. | В гордині своїй грішник не визнає Бога, каже він: «Не покарає», бо думає він, що Бога нема. |
|
26
|
26
|
| Оскверня́ються путіє́ єго́ на вся́ко вре́м'я; оте́млються судьби́ Твоя́ от лиця́ єго́; всі́ми враги́ свої́ми облада́єть. | Повсякчасно шляхи його оскверняються. Суди Твої далекі для нього. На ворогів своїх дивиться зневажливо. |
|
27
|
27
|
| Рече́ бо в се́рдці своє́м: не подви́жуся от ро́да в род без зла; | Каже він у серці своїм: «Не похитнуся, з роду в рід не зазнаю лиха». |
|
28
|
28
|
| Єго́же кля́тви уста́ єго́ по́лна суть, і го́рести і льсти; под язи́ком єго́ труд і болі́знь. | Уста його повні прокльонів, підступів та лукавства; на язиці його мука та злоба. |
|
29
|
29
|
| Присіди́ть в лови́тельстві с бога́тими в та́йних, є́же уби́ти непови́ннаго; о́чі єго́ на ни́щаго призира́єті. | Він сидить у засідці на краю осель, щоб таємно вбити неповинного, очі його підглядають за бідними. |
|
30
|
30
|
| Лови́ть в та́йні, я́ко лев, во огра́ді своє́й, лови́ть є́же восхи́тити ни́щаго, восхи́тити ни́щаго, внегда́ привлещи́ ї в сі́ті своє́й. | Підстерігає по закутках, як лев у лігві своїм, щоб схопити бідного; хапає і тягне в сіті свої. |
|
31
|
31
|
| Смири́ть єго́, преклони́ться і паде́ть, внегда́ єму́ облада́ти убо́гими. | Припадає до землі, пригинається, і бідні потрапляють у міцні лапи його. |
|
32
|
32
|
| Рече́ бо в се́рдці своє́м: заби́ Бог, отврати́ лице́ своє́, да не ви́дить до конця́. | Каже він у серці своїм: «Забув Бог, відвернув лице Своє і не побачить ніколи». |
|
33
|
33
|
| Воскресни́, Го́споди Бо́же мой, да вознесе́ться рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гих Твої́х до конця́. | Воскресни, Господи Боже [мій], нехай піднесеться рука Твоя, і не забудь убогих [Твоїх до кінця]. |
|
34
|
34
|
| Чесо́ ра́ди прогні́ва нечести́вий Бо́га; рече́ бо в се́рдці своє́м: не взи́щеть. | Чому нечестивий зневажає Бога і каже в серці своїм: «Бог не бачить»? |
|
35
|
35
|
| Ви́диши, я́ко Ти болі́знь і я́рость смотря́єши, да пре́дан бу́деть в ру́ці Твої́; Тебі́ оста́влен єсть ни́щий, си́ру Ти бу́ди помо́щник. | Ти ж бачиш, бо Ти споглядаєш на страждання та пригноблення, щоб відплатити рукою Твоєю. До Тебе вдається бідний, і сироті Ти будь захистом. |
|
36
|
36
|
| Сокруши́ ми́шцю грі́шному і лука́вому; взи́щеться гріх єго́ і не обря́щеться. | Зломи силу нечестивого й лукавого так, щоб шукати і не знайти злодіянь його. |
|
37
|
37
|
| Госпо́дь Цар во вік і в вік ві́ка; поги́бнете, язи́ци, от землі́ Єго́. | Господь — Цар на віки віків, а язичники згинуть з землі Його. |
|
38
|
38
|
| Жела́ніє убо́гих усли́шал єси́, Го́споди, угото́ванію се́рдця їх внят у́хо Твоє́. | Господи, Ти чуєш бажання вбогих, підкріпи серце їхнє, відкрий вухо Твоє, |
|
39
|
39
|
| Суди́ си́ру і смире́ну, да не приложи́ть ктому́ велича́тися челові́к на землі́. | щоб учинити праведний суд сироті й пригнобленому, щоб не лякала їх людина на землі. |
|
Псалом 10
|
Псалом 10
|
|
|
0
|
| В коне́ць, псало́м Дави́ду, 10. | Начальнику хору. Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| На Го́спода упова́х, ка́ко рече́те душі́ моє́й: превита́й по гора́м, я́ко пти́ця? | На Господа я надіюся, як же ви кажете душі моїй: «Відлітай на гору вашу, як птах»? |
|
2
|
2
|
| Я́ко се, грі́шници наляко́ша лук, угото́ваша стрі́ли в ту́лі, состріля́ти во мра́ці пра́вия се́рдцем. | Бо ось грішники напружили лук, наготували стріли, щоб стріляти в темряві у непорочних серцем. |
|
3
|
3
|
| Зане́ яже Ти соверши́л єси́, они́ разруши́ша; пра́ведник же что сотвори́? | Бо те, що Ти довершив, вони зруйнували. Що зробить праведний?.. |
|
4
|
4
|
| Госпо́дь во хра́мі святі́м Своє́м. Госпо́дь, на небесі́ Престо́л Єго́; о́чі Єго́ на ни́щаго призира́єті, ві́жди Єго́ іспита́єті си́ни челові́чеськія. | Господь у храмі святім Своїм. Господь — на небі Престіл Його. Очі Його [на вбогих] споглядають, зір Його випробовує синів людських. |
|
5
|
5
|
| Госпо́дь іспита́єть пра́веднаго і нечести́ваго; люб'я́й же непра́вду ненави́дить свою́ ду́шу. | Господь випробовує праведного і нечестивого, той же, хто любить неправду, ненавидить душу свою. |
|
6
|
6
|
| Одожди́ть на грі́шники сі́ти; огнь і жу́пел, і дух бу́рен часть ча́ші їх. | Дощем проллє Він на грішників палаюче вугілля, вогонь і сірку. Палючий вітер — частка чаші скорботи їхньої. |
|
7
|
7
|
| Я́ко пра́веден Госпо́дь і пра́вди возлюби́; правоти́ ви́ді лице́ Єго́. | Бо праведний Господь і любить правду. На праведних дивиться лице Його. |
|
Псалом 11
|
Псалом 11
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, о осьмі́й, псало́м Дави́ду, 11. | Начальнику хору. На восьмиструнному інструменті. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Спаси́ м'я, Го́споди, я́ко оскуді́ преподо́бний, я́ко ума́лишася і́стини от сино́в челові́чеських. | Спаси [мене], Господи, бо не стало праведного, бо нема вірних між синами людськими. |
|
3
|
3
|
| Су́єтная глаго́ла ки́йждо ко і́скреннему своєму́; устні́ льсти́вия в се́рдці, і в се́рдці глаго́лаша зла́я. | Неправду говорить кожен ближньому своєму; уста улесливі говорять від серця лукавого. |
|
4
|
4
|
| Потреби́ть Госпо́дь вся устни́ льсти́вия, язи́к велері́чивий, | Погубить Господь уста облесливі та язик гордовитий, |
|
5
|
5
|
| ре́кшия: язи́к наш возвели́чим, устни́ на́ша при нас суть, кто нам Госпо́дь єсть? | тих, що говорять: «Язиком нашим переможемо, уста наші з нами, хто нам є Господь?» |
|
6
|
6
|
| Стра́сти ра́ди ни́щих і воздиха́нія убо́гих ни́ні воскресну́, — глаго́леть Госпо́дь, — положу́ся во спасе́ніє, не обиню́ся о нем. | «Ради страждання вбогих і зітхання бідних нині воскресну, — говорить Господь, — стану спасінням людей і відкриюся в ньому.» |
|
7
|
7
|
| Словеса́ Госпо́дня — словеса́ чи́ста, сребро́ разжже́но, іскуше́но землі́, очище́но седмери́цею. | Слова Господні — слова чисті, срібло, очищене від землі, сім разів переплавлене. |
|
8
|
8
|
| Ти, Го́споди, сохрани́ши ни і соблюде́ши ни от ро́да сего́ і во вік. | Ти, Господи, збережеш нас і захистиш нас від роду цього і повік. |
|
9
|
9
|
| О́крест нечести́вії хо́дять; по висоті́ Твоє́й умно́жил єси́ си́ни челові́чеськія. | Навкруги нечестиві ходять, коли підносяться нікчемні з синів людських. |
|
Псалом 12
|
Псалом 12
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, псало́м Дави́ду, 12. | Начальнику хору. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Доко́лі, Го́споди, забу́деши м'я до конця́? Доко́лі отвраща́єши лице́ Твоє́ от мене́? | Доки, Господи, забуватимеш мене до кінця? Доки відвертатимеш лице Твоє від мене? |
|
3
|
3
|
| Доко́лі положу́ сові́ти в душі́ моє́й, болі́зні в се́рдці моє́м день і нощ? Доко́лі вознесе́ться враг мой на м'я? | Доки носитиму думи мої в душі моїй і скорботи в серці моїм день [і ніч]? Доки буде підноситися ворог мій наді мною? |
|
4
|
4
|
| При́зри, усли́ши м'я, Го́споди Бо́же мой, просвіти́ о́чі мої́, да не когда́ усну́ в смерть; | Зглянься і почуй мене, Господи, Боже мій. Просвіти очі мої, щоб не заснув я сном смертним. |
|
5
|
5
|
| да не когда́ рече́ть враг мой: укріпи́хся на него́. | Щоб не сказав ворог мій: «Я переміг його» і щоб не зраділи вороги мої, коли б я похитнувся. |
|
6
|
6
|
| Стужа́ющії мі возра́дуються, а́ще подви́жуся. | Я ж на милість Твою уповаю, серце моє возрадіє спасінням Твоїм. Славитиму Господа, що добро вчинив мені, [і співатиму імені Господа Всевишнього]. |
|
7
|
|
| Аз же на ми́лость Твою́ упова́х; возра́дується се́рдце моє́ о спасе́нії Твоє́м; воспою́ Го́сподеві благоді́явшему мні і пою́ і́мені Го́спода Ви́шняго. | |
|
Псалом 13
|
Псалом 13
|
|
|
0
|
| В коне́ць, псало́м Дави́ду, 13. | Начальнику хору. Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| Рече́ безу́мен в се́рдці своє́м: ність Бог. Растлі́ша і омерзи́шася в начина́ніїх; ність творя́й благости́ню. | Сказав безумний у серці своїм: «Бога нема». Впали в розпусту, опоганилися в ділах своїх; не стало тих, хто чинив би добро. |
|
2
|
2
|
| Госпо́дь с небесе́ прини́че на си́ни челові́чеськія, ви́діти, а́ще єсть разуміва́яй, іли́ взиска́яй Бо́га. | Господь поглянув з неба на синів людських, щоб побачити: чи є розумний, що шукає Бога? |
|
3
|
3
|
| Всі уклони́шася, вку́пі неключи́ми би́ша: ність творя́й благости́ню, ність до єди́наго. | Всі заблудили, всі нікчемні стали: нема тих, хто чинив би добро, нема жодного. |
|
4
|
4
|
| Ні ли разумі́ють всі ді́лающії беззако́ніє, сніда́ющії лю́ди моя́ в снідь хлі́ба? Го́спода не призва́ша. | Невже не прийдуть до розуму всі, що роблять беззаконня, заїдають людей моїх, мов їдять хліб, і Господа не призивають? |
|
5
|
5
|
| Та́мо убоя́шася стра́ха, іді́же не бі страх; я́ко Госпо́дь в ро́ді пра́ведних. | Вони убояться там, [де немає страху]. Бо Господь в роді праведних: |
|
6
|
6
|
| Сові́т ни́щаго посрами́сте, Госпо́дь же упова́ніє єго́ єсть. | ви насміялися над убогим, а Господь — надія його. |
|
7
|
7
|
| Кто дасть от Сіо́на спасе́ніє Ізра́їлево? | «Хто дасть із Сиону спасіння Ізраїлеві?» Коли поверне Господь з неволі народ Свій, тоді зрадіє Яків і звеселиться Ізраїль. |
|
8
|
|
| Внегда́ возврати́ть Госпо́дь пліне́ніє люді́й Свої́х, возра́дується Іа́ков і возвесели́ться Ізра́їль. | |
|
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 14
|
Псалом 14
|
|
|
0
|
| В коне́ць, псало́м Дави́ду, 14. | Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| Го́споди, кто обита́єть в жили́щі Твоє́м? Іли́ кто всели́ться во святу́ю го́ру Твою́? | Господи, хто може жити в оселі Твоїй? Хто оселиться на святій горі Твоїй? |
|
2
|
2
|
| Ходя́й непоро́чен і ді́лаяй пра́вду, глаго́ляй і́стину в се́рдці своє́м; | Той, хто ходить непорочно, і чинить правду, і говорить істину у серці своєму. |
|
3
|
3
|
| і́же не ульсти́ язи́ком свої́м і не сотвори́ і́скреннему своєму́ зла, і поноше́нія не прия́т на бли́жнія своя́; | Той, хто не улещує язиком своїм, не чинить ближньому своєму зла і не слухає наклепів на ближніх своїх. |
|
4
|
4
|
| унічиже́н єсть пред ним лука́внуяй, боя́щияжеся Го́спода сла́вить; клени́йся і́скреннему своєму́ і не отмета́яся; | Той, в очах якого лукава людина є нікчемною, а в пошані ті, що бояться Господа, той, хто дає клятву ближньому і не відмовляється від неї. |
|
5
|
5
|
| сребра́ своєго́ не даде́ в ли́хву і мзди на непови́нних не прия́т. Творя́й сія́ не подви́житься во вік. | Хто не дає срібла свого на нечесний прибуток і не приймає підкупу на невинного. Хто так чинить, той не захитається повіки. |
|
Псалом 15
|
Псалом 15
|
|
|
0
|
| Столпописа́ніє, Дави́ду, 15. | Пісня Давида. |
|
1
|
1
|
| Сохрани́ м'я, Го́споди, я́ко на Тя упова́х. | Охорони мене, Господи, бо я на Тебе надіюся. |
|
2
|
2
|
| Ріх Го́сподеві: Госпо́дь мой єси́ Ти, я́ко благи́х мої́х не тре́буєши. | Я сказав Господу: «Ти Господь мій! Блага мої Тобі не потрібні». |
|
3
|
3
|
| Святи́м, і́же суть на землі́ Єго́, удиви́ Госпо́дь вся хоті́нія Своя́ в них. | Святим, що на землі Його, сотворив Господь усі бажання Свої в них. |
|
4
|
4
|
| Умно́жишася не́мощі їх, по сих ускори́ша; не соберу́ собо́ри їх от крове́й, ні пом'яну́ же іме́н їх устна́ма мої́ма. | Нехай примножуються скорботи в тих, що біжать до ідолів, я ж не принесу їм жертви кривавої і не спом’яну імен їхніх устами моїми. |
|
5
|
5
|
| Госпо́дь часть достоя́нія моєго́ і ча́ші моєя́; Ти єси́ устроя́яй достоя́ніє моє́ мні. | Господь — частина спадку мого і чаші моєї. В Тобі, Господи, вся спадщина моя. |
|
6
|
6
|
| У́жа нападо́ша мі в держа́вних мої́х, і́бо достоя́ніє моє́ держа́вно єсть мні. | Межі мої пролягли в кращих місцях, спадок мій приємний для мене. |
|
7
|
7
|
| Благословлю́ Го́спода вразуми́вшаго м'я, єще́ же і до но́щі наказа́ша м'я утро́би моя́. | Славитиму Господа, що просвітив мене, бо навіть і вночі повчає мене серце моє. |
|
8
|
8
|
| Предзрі́х Го́спода пре́до мно́ю ви́ну, я́ко одесну́ю мене́ єсть, да не подви́жуся. | Повсякчас бачу я Господа перед собою, бо Він праворуч мене, і я не захитаюся. |
|
9
|
9
|
| Сего́ ра́ди возвесели́ся се́рдце моє́, і возра́довася язи́к мой, єще́ же і плоть моя́ всели́ться на упова́нії. | Тому радіє серце моє і веселиться язик мій, навіть тіло моє спочиває в надії, |
|
10
|
10
|
| Я́ко не оста́виши ду́шу мою́ во а́ді, ніже́ да́си преподо́бному Твоєму́ ви́діти істлі́нія. | що Ти, Господи, не залишиш душі моєї в пеклі і не даси святому Твоєму побачити тління. |
|
11
|
11
|
| Сказа́л мі єси́ путі́ живота́; іспо́лниши м'я весе́лія с лице́м Твої́м; красота́ [сла́дость] в десни́ці Твоє́й в коне́ць. | Ти покажеш мені дорогу життя; перед лицем Твоїм повнота радости і в правиці Твоїй блаженство вічне. |
|
Псалом 16
|
Псалом 16
|
|
|
0
|
| Моли́тва Дави́ду, 16. | Молитва Давида. |
|
1
|
1
|
| Усли́ши, Го́споди, пра́вду мою́, воньми́ моле́нію моєму́, внуши́ моли́тву мою́ не во устна́х льсти́вих. | Почуй, Господи, правду [мою], зваж на благання моє, вислухай молитву мою з уст неулесливих. |
|
2
|
2
|
| От лиця́ Твоєго́ судьба́ моя́ ізи́деть; о́чі мої́ да ви́діта правоти́. | Від Тебе Самого нехай вийде суд мій, очі Твої нехай побачать правоту. |
|
3
|
3
|
| Іскуси́л єси́ се́рдце моє́, посіти́л єси́ но́щію; іскуси́л м'я єси́, і не обрі́теся во мні непра́вда. | Ти випробував серце моє, відвідав мене вночі. Ти випробував мене і не знайшов у мені неправди; думки мої не розходяться з устами моїми. |
|
4
|
4
|
| Я́ко да не возглаго́лють уста́ моя́ діл челові́чеських, за словеса́ усте́н Твої́х аз сохрани́х путі́ же́стокі. | В ділах людських, за словами уст Твоїх, я охороняв себе від дороги гнобителя. |
|
5
|
5
|
| Соверши́ стопи́ моя́ во стезя́х Твої́х, да не подви́жуться стопи́ моя́. | Утверди стопи мої на путях Твоїх, щоб не хиталися ноги мої. |
|
6
|
6
|
| Аз воззва́х, я́ко усли́шал м'я єси́, Бо́же; приклони́ у́хо Твоє́ мні і усли́ши глаго́ли моя́. | Тебе благаю, бо Ти вислухаєш мене, Боже. Нахили вухо Твоє до мене і вислухай слова мої. |
|
7
|
7
|
| Удиви́ ми́лості Твоя́, спаса́яй упова́ющия на Тя от проти́в'ящихся десни́ці Твоє́й; | Покажи дивну милість Твою, бо Ти спасаєш тих, що уповають [на Тебе], від противників правиці Твоєї. |
|
8
|
8
|
| сохрани́ м'я, Го́споди, я́ко зі́ницю о́ка; в кро́ві крилу́ Твоє́ю покри́єши м'я | Охорони мене, Господи, як зіницю ока, під покровом крил Твоїх, |
|
9
|
9
|
| от лиця́ нечести́вих остра́стших [оби́дящих] м'я; вразі́ мої́ ду́шу мою́ одержа́ша | укрий мене від лиця нечестивих, що нападають на мене, від ворогів душі моєї, що оточили мене. |
|
10
|
10
|
| тук свой затвори́ша, уста́ їх глаго́лаша горди́ню. | Ожиріло серце їхнє, устами їхніми промовляє гординя. |
|
11
|
11
|
| Ізгоня́щії м'я ни́ні обидо́ша м'я, о́чі свої́ возложи́ша уклони́ти на зе́млю. | Ті, що переслідують мене, нині оточили мене; очі свої спрямували на мене, щоб розтоптати мене на землі. |
|
12
|
12
|
| Об'я́ша м'я, я́ко лев гото́в на лов, і я́ко ски́мен обита́яй в та́йних. | Вони, як той лев, що здобичі шукає, як звір, що причаївся. |
|
13
|
13
|
| Воскресни́, Го́споди, предвари́ я і запни́ їм; ізба́ви ду́шу мою́ от нечести́ваго, ору́жіє Твоє́ | Воскресни, Господи, випереди їх, подолай їх; визволи душу мою від нечестивого мечем Твоїм; |
|
14
|
14
|
| от враг руки́ Твоєя́, Го́споди, от ма́лих от землі́; разділи́ я в животі́ їх, і сокрове́нних Твої́х іспо́лнися чре́во їх; наси́тишася сино́в, і оста́виша оста́нки младе́нцем свої́м. | від ворогів — рукою Твоєю, Господи, від людей світу цього, доля яких — у цьому житті; черево своє вони наповнюють від скарбів Твоїх; сини їхні ситі і залишають спадщину дітям своїм. |
|
15
|
15
|
| Аз же пра́вдою явлю́ся лицю́ Твоєму́, наси́щуся, внегда́ яви́тимися сла́ві Твоє́й. | А я в правді дивитимусь на лице Твоє. Щоранку буду насичуватися славою Твоєю. |
|
Псалом 17
|
Псалом 17
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, о́троку Госпо́дню Дави́ду, яже глаго́ла Го́сподеві словеса́ пі́сні сея́, в день, в о́ньже ізба́ви єго́ Госпо́дь от руки́ всіх враг єго́ і із руки́ Сау́ли; і рече́: 17. | Начальнику хору. Раба Господнього Давида, який виголосив слова пісні цієї до Господа, коли Господь визволив його від рук усіх ворогів його і від руки Саула. І він сказав: |
|
2
|
2
|
| Возлюблю́ Тя, Го́споди, крі́посте моя́; | ВозлюблюТебе, Господи, кріпосте моя. |
|
3
|
3
|
| Госпо́дь — утвержде́ніє моє́, і прибі́жище моє́, і ізба́витель мой, Бог мой, помо́щник мой, і упова́ю на Него́; защи́титель мой, і рог спаcе́нія моєго́, і засту́пник мой. | Господь — твердиня моя і пристановище моє, визволитель мій, Бог мій, поміч моя; на Нього моя надія, оборонець мій, ріг спасіння мого, заступник мій. |
|
4
|
4
|
| Хваля́ призову́ Го́спода і от враг мої́х спасу́ся. | З хвалою прикличу Господа і від ворогів моїх спасуся. |
|
5
|
5
|
| Одержа́ша м'я болі́зні сме́ртния, і пото́ци беззако́нія см'ято́ша м'я; | Огорнули мене муки смертельні, і ріки беззаконня засмутили мене. |
|
6
|
6
|
| болі́зні а́дови обидо́ша м'я, предвари́ша м'я сі́ті сме́ртния. | Кайдани пекельні скували мене, і сіті смертні обплутали мене. |
|
7
|
7
|
| І внегда́ скорбі́ти мі, призва́х Го́спода і к Бо́гу моєму́ воззва́х; усли́ша от хра́ма свята́го Своєго́ глас мой, і вопль мой пред Ним вни́деть во у́ші Єго́. | У тісноті моїй я призивав Господа і до Бога мого взивав, і Він почув голос мій із храму [святого] Свого, і благання моє дійшло до слуху Його. |
|
8
|
8
|
| І подви́жеся і тре́петна бисть земля́, і основа́нія гор см'ято́шася і подвиго́шася, я́ко прогні́вася на ня Бог. | І затряслася, захиталася земля, тремтіли й тряслися підвалини гір, бо запалав гнівом [Господь]. |
|
9
|
9
|
| Взи́де дим гні́вом Єго́, і огнь от лиця́ Єго́ воспла́мениться; у́гліє возгорі́ся от Него́. | Піднявся дим від гніву Його і з вуст Його — вогонь палючий, палаюче вугілля сипалося від Нього. |
|
10
|
10
|
| І приклони́ небеса́ і сни́де, і мрак под нога́ма Єго́. | Він прихилив небеса й зійшов, і морок — під ногами Його. |
|
11
|
11
|
| І взи́де на херуви́ми і леті́, леті́ на крилу́ ві́треню. | І возсів на херувимів, і полетів, понісся на крилах вітру. |
|
12
|
12
|
| І положи́ тьму закро́в Свой; о́крест Єго́ селе́ніє Єго́; темна́ вода́ во о́блаціх возду́шних. | Хмарами, як покровом, Він покрив Себе, темними хмарами води Він огорнув Себе. |
|
13
|
13
|
| От облиста́нія пред Ним о́блаці пройдо́ша, град і у́гліє о́гненноє. | Від блиску Його перед Ним летіли хмари, град і вогненне вугілля. |
|
14
|
14
|
| І возгремі́ с небесе́ Госпо́дь, і Ви́шній даде́ глас Свой. | І загримів у небесах Господь, і Всевишній подав голос Свій. |
|
15
|
15
|
| Низпосла́ стрі́ли і разгна́ я, і мо́лнії умно́жи і см'яте́ я. | Пустив стріли Свої і розігнав їх. Метнув безліч блискавок і розсіяв їх. |
|
16
|
16
|
| І яви́шася істо́чници водні́ї, і откри́шася основа́нія вселе́нния от запреще́нія Твоєго́, Го́споди, от дохнове́нія ду́ха гні́ва Твоєго́. | І відкрилися джерела вод, відкрилися основи всесвіту від заборони Твоєї, Господи, від подиху гніву Твого. |
|
17
|
17
|
| Низпосла́ с висоти́ і прия́т м'я, восприя́т м'я от вод мно́гих. | Він простяг руку з висоти і взяв мене, і з глибокої води визволив мене. |
|
18
|
18
|
| Ізба́вить м'я от враго́в мої́х си́льних і от ненави́дящих м'я; я́ко утверди́шася па́че мене́. | Він визволив мене від ворогів моїх сильних і від ненависників моїх, що були сильнішими від мене. |
|
19
|
19
|
| Предвари́ша м'я в день озлобле́нія моєго́; і бисть Госпо́дь утвержде́ніє моє́. | Вони повстали на мене в час біди моєї, та Господь укріпив мене. |
|
20
|
20
|
| І ізведе́ м'я на широту́; ізба́вить м'я, я́ко восхоті́ м'я. | Він вивів мене на простір і визволив мене, бо Він возлюбив мене. |
|
21
|
21
|
| І возда́сть мі Госпо́дь по пра́вді моє́й, і по чистоті́ руку́ моє́ю возда́сть мі, | Господь воздав мені за правдою моєю і за чистотою рук моїх відплатив мені. |
|
22
|
22
|
| я́ко сохрани́х путі́ Госпо́дні і не нече́ствовах от Бо́га моєго́. | Бо я зберіг путі Господні і не був нечестивим перед Богом моїм. |
|
23
|
23
|
| Я́ко вся судьби́ Єго́ пре́до мно́ю, і оправда́нія Єго́ не отступи́ша от мене́. | Бо всі заповіді Його були переді мною, і від повелінь Його я не відхилявся. |
|
24
|
24
|
| І бу́ду непоро́чен с Ним і сохраню́ся от беззако́нія моєго́. | Я був непорочний перед Ним і берігся, щоб не згрішити мені. |
|
25
|
25
|
| І возда́сть мі Госпо́дь по пра́вді моє́й і по чистоті́ руку́ моє́ю пред очи́ма Єго́. | І воздав мені Господь за правдою моєю і за чистотою рук моїх перед очима Його. |
|
26
|
26
|
| С преподо́бним преподо́бен бу́деши, і с му́жем непови́нним непови́нен бу́деши, | Господи, Ти чиниш з милостивим милостиво, і з справедливим за справедливістю його, |
|
27
|
27
|
| і со ізбра́нним ізбра́н бу́деши, і со стропти́вим разврати́шися. | з чистим — за чистотою його, а з лукавим — за лукавством його. |
|
28
|
28
|
| Я́ко Ти лю́ди смире́нния спасе́ши і о́чі го́рдих смири́ши. | Бо Ти народ поневолений спасаєш і пиху гордих приборкуєш. |
|
29
|
29
|
| Я́ко Ти просвіти́ши світи́льник мой, Го́споди; Бо́же мой, просвіти́ши тьму мою́. | Ти засвічуєш світильник мій. Господь Бог мій просвічує темряву мою. |
|
30
|
30
|
| Я́ко Тобо́ю ізба́влюся от іскуше́нія, і Бо́гом мої́м прейду́ сті́ну. | З Тобою я перемагаю військо, з Богом моїм я через мур перейду. |
|
31
|
31
|
| Бог мой, непоро́чен путь Єго́: словеса́ Госпо́дня разжже́на. Защи́титель єсть всіх упова́ющих на Него́. | Бог мій! Непорочні путі Його, чисте слово Його, Він оборонець усіх, що надіються на Нього. |
|
32
|
32
|
| Я́ко кто Бог, ра́зві Го́спода? Іли́ кто Бог, ра́зві Бо́га на́шего? | Бо хто Бог, крім Господа? Хто захисник, крім Бога нашого? |
|
33
|
33
|
| Бог препоясу́яй м'я си́лою, і положи́ непоро́чен путь мой; | Бог підперізує мене силою, рівняє переді мною дорогу мою. |
|
34
|
34
|
| соверша́яй но́зі мої́ я́ко єле́ні, і на висо́ких поставля́яй м'я; | Робить ноги мої швидкими, як у оленя, і на висотах моїх ставить мене. |
|
35
|
35
|
| науча́яй ру́ці мої́ на брань, і положи́л єси́ лук мі́дян ми́шця моя́; | Привчає руки мої до боротьби і м’язи мої робить, як лук мідний. |
|
36
|
36
|
| і дал мі єси́ защище́ніє спаcе́нія, і десни́ця Твоя́ восприя́т м'я; і наказа́ніє Твоє́ іспра́вить м'я в коне́ць, і наказа́ніє Твоє́ то м'я научи́ть. | Ти, Господи, даєш мені щит спасіння Твого, правиця Твоя підтримує мене і ласка Твоя звеличує мене. |
|
37
|
37
|
| Ушири́л єси́ стопи́ моя́ подо мно́ю, і не ізнемого́сті плесні́ мої́. | Ти розширюєш кроки мої піді мною, і не хитаються ноги мої. |
|
38
|
38
|
| Пожену́ враги́ моя́, і пости́гну я, і не возвращу́ся, до́ндеже сконча́ються; | Я жену ворогів моїх і настигаю їх, і не повертаюся, аж доки не знищу їх. |
|
39
|
39
|
| оскорблю́ їх, і не возмо́гуть ста́ти, паду́ть под нога́ма мої́ма. | Уражаю їх, і вони не можуть встати, падають під ногами моїми. |
|
40
|
40
|
| І препоя́сал м'я єси́ си́лою на брань, сп'ял єси́ вся востаю́щия на м'я под м'я. | Бо Ти підперезав мене силою на битву, кинув під ноги мої тих, що повстали на мене. |
|
41
|
41
|
| І враго́в мої́х дал мі єси́ хребе́т і ненави́дящия м'я потреби́л єси́. | Ти повернув до мене спиною ворогів моїх, і я нищив тих, що ненавиділи мене. |
|
42
|
42
|
| Воззва́ша, і не бі спаса́яй; ко Го́споду, і не усли́ша їх. | Вони кричали, та нікому було рятувати; до Господа — але Він не послухав їх. |
|
43
|
43
|
| І істню́ я я́ко прах пред лице́м ві́тра, я́ко бре́ніє путі́й погла́жду я. | Я розсіваю їх, як порох перед вітром, як багно на вулиці, топчу їх. |
|
44
|
44
|
| Ізба́виши м'я от преріка́нія люді́й; поста́виши м'я во главу́ язи́ков; лю́діє, ї́хже не ві́діх, рабо́таша мі, | Ти врятував мене від людського заколоту, поставив мене на чолі народів. Народ, якого не знав я, служить мені. |
|
45
|
45
|
| в слух у́ха послу́шаша м'я. Си́нове чужді́ї солга́ша мі, | Лише почувши про мене, народи підкоряються мені, чужинці запобігають переді мною, |
|
46
|
46
|
| си́нове чужді́ї обетша́ша і охромо́ша от стезь свої́х. | навіть в укріпленнях своїх іноплемінники бліднуть і тремтять. |
|
47
|
47
|
| Жив Госпо́дь, і благослове́н Бог, і да вознесе́ться Бог спаcе́нія моєго́, | Живий Господь і благословенний Бог. І нехай прославлений буде Бог спасіння мого! |
|
48
|
48
|
| Бог дая́й отмще́ніє мні і покори́вий лю́ди под м'я. | Бог, що відплачує за мене і підкорює мені народи, |
|
49
|
49
|
| Ізба́витель мой от враг мої́х гнівли́вих; от возстаю́щих на м'я вознесе́ши м'я, от му́жа непра́ведна ізба́виши м'я. | Він визволив мене від ворогів моїх, підніс мене над тими, що воювали проти мене, і від чоловіка неправедного визволив мене. |
|
50
|
50
|
| Сего́ ра́ди іспові́мся Тебі́ во язи́ціх, Го́споди, і і́мені Твоєму́ пою́; | За те буду славити Тебе, Господи, між народами й співатиму імені Твоєму. |
|
51
|
51
|
| велича́яй спасе́нія царе́ва і творя́й ми́лость христу́ Своєму́ Дави́ду і сі́мені єго́ до ві́ка. | Ти велично спасаєш царя і виявляєш милість до помазаника Свого Давида і роду його навіки. |
|
Псалом 18
|
Псалом 18
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, псало́м Дави́ду, 18. | Начальнику хору. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Небеса́ пові́дають сла́ву Бо́жию, творе́ніє же руку́ Єго́ возвіща́єть твердь. | Небеса повідають славу Божу, творіння ж рук Його сповіщає твердь. |
|
3
|
3
|
| День дні отрига́єть глаго́л, і нощ но́щі возвіща́єть ра́зум. | День дневі сповіщає про них, і одна ніч ночі дає звістку. |
|
4
|
4
|
| Не суть рі́чі, ніже́ словеса́, ї́хже не сли́шаться гла́си їх. | Нема ні мови, ні говору, де не чувся б голос їх. |
|
5
|
5
|
| Во всю зе́млю ізи́де віща́ніє їх, і в конці́ вселе́нния глаго́ли їх; в со́лнці положи́ селе́ніє Своє́; | По всій землі розійшлося віщування їх, і в кінці вселенної слова їх. Він поставив у них сонце, |
|
6
|
6
|
| і той я́ко жени́х ісходя́й от черто́га своєго́, возра́дується я́ко ісполи́н тещи́ путь. | і воно, мов жених, виходить із весільного чертога свого. Радіє, мов велетень, щоб обійти коло своє. |
|
7
|
7
|
| От кра́я небесе́ ісхо́д єго́, і срі́теніє єго́ до кра́я небесе́; і ність, і́же укри́ється теплоти́ єго́. | Від краю небес вихід його, і захід його на краю їх, і ніщо не сховається від тепла його. |
|
8
|
8
|
| Зако́н Госпо́день непоро́чен, обраща́яй ду́ші; свиді́тельство Госпо́днє ві́рно, умудря́ющеє младе́нці. | Закон Господній непорочний, душу оживляє: свідчення Господні вірні, навчають простих. |
|
9
|
9
|
| Оправда́нія Госпо́дня пра́ва, веселя́щая се́рдце; за́повідь Госпо́дня світла́, просвіща́ющая о́чі. | Повеління Господні праведні — звеселяють серце. Заповідь Господня світла — просвітлює очі. |
|
10
|
10
|
| Страх Госпо́день чист, пребива́яй в вік ві́ка; судьби́ Госпо́дні і́стинни, оправда́нни вку́пі, | Страх Господній чистий і перебуває вічно. Суди Господні — істина, всі справедливі, |
|
11
|
11
|
| вожделі́нни па́че зла́та і ка́мене че́стна мно́га, і сла́ждша па́че ме́да і со́та. | дорожчі за золото й дорогоцінне каміння; солодші за мед із сотів. |
|
12
|
12
|
| І́бо раб Твой храни́ть я; внегда́ сохрани́ти я, воздая́ніє мно́го. | Бо раб Твій охороняється ними. І хто додержує їх, тому нагорода велика. |
|
13
|
13
|
| Гріхопаде́нія кто разумі́єть? От та́йних мої́х очи́сти м'я, | Хто зрозуміє гріхи свої? І від тайних моїх очисти мене. |
|
14
|
14
|
| і от чужди́х пощади́ раба́ Твоєго́; а́ще не облада́ють мно́ю, тогда́ непоро́чен бу́ду, і очи́щуся от гріха́ вели́ка. | І від навмисних утримай мене, раба Твого, щоб не оволоділи вони мною. Тоді я буду непорочним і очищеним від гріха великого. |
|
15
|
15
|
| І бу́дуть во благоволе́ніє словеса́ уст мої́х, і поуче́ніє се́рдця моєго́ пред Тобо́ю ви́ну, Го́споди, Помо́щниче мой і Ізба́вителю мой. | Нехай же слова уст моїх і думки серця мого будуть приємні Тобі, Господи, Твердине моя і Спасителю мій. |
|
Псалом 44
|
Псалом 44
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, о ізміня́ємих сино́м коре́йовим в ра́зум, піснь о возлю́бленнім, 44. | Начальнику хору. На музичному інструменті шошан. Повчання синам Кореєвим. Пісня про Улюбленого. |
|
2
|
2
|
| Отри́гну се́рдце моє́ сло́во бла́го, глаго́лю аз діла́ моя́ Царе́ві; язи́к мой — трость кни́жника скоропи́сця. | Вилилось із серця мого слово благе, говорю я про діла мої Цареві. Язик мій — перо книжника-скорописця. |
|
3
|
3
|
| Красе́н добро́тою па́че сино́в челові́чеських, ізлія́ся благода́ть во устна́х Твої́х; сего́ ра́ди благослови́ Тя Бог во вік. | Ти прекрасніший за синів людських, виливається благодать із уст Твоїх. Тому благословив Тебе Бог навіки. |
|
4
|
4
|
| Препоя́ши меч Твой по бедрі́ Твоє́й, Си́льне, | Прив’яжи меч Твій до бедра Твого, сильний, славою Твоєю і красою Твоєю. |
|
5
|
5
|
| красото́ю Твоє́ю і добро́тою Твоє́ю; і наляци́, і успіва́й, і ца́рствуй і́стини ра́ди і кро́тости і пра́вди; і наста́вить Тя ди́вно десни́ця Твоя́. | І натягни лук, і встигай, і царюй істини ради, і лагідности, і справедливости, і дивно поведе Тебе правиця Твоя. |
|
6
|
6
|
| Стрі́ли Твоя́ ізощре́ни, Си́льне; лю́діє под Тобо́ю паду́ть в се́рдці враг Царе́вих. | Гострі стріли Твої, [Сильний]! Вони в серце ворогам Царя. Впадуть народи перед Тобою. |
|
7
|
7
|
| Престо́л Твой, Бо́же, в вік ві́ка; жезл пра́вости — жезл Ца́рствія Твоєго́. | Престіл Твій, Боже, повік віку, жезл правоти — жезл Царства Твого. |
|
8
|
8
|
| Возлюби́л єси́ пра́вду і возненави́діл єси́ беззако́ніє; сего́ ра́ди пома́за Тя, Бо́же, Бог Твой єле́єм ра́дости па́че прича́стник Твої́х. | Ти полюбив правду і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радости більше, ніж спільників Твоїх. |
|
9
|
9
|
| Сми́рна, і ста́кти, і касі́я от риз Твої́х, от тя́жестей слоно́вих [от хра́мов слоно́вих], із ни́хже возвесели́ша Тя. | Вся одежа Твоя — як смирна, алое і касія; в палатах із слонової кості звеселять Тебе. |
|
10
|
10
|
| Дще́рі царе́й в че́сті Твоє́й; предста́ цари́ця одесну́ю Тебе́, в ри́зах позлаще́нних оді́яна преіспещре́на. | Дочки царів почесні гості Твої; стала цариця праворуч Тебе, в ризи позолочені одягнена, прикрашена. |
|
11
|
11
|
| Сли́ши, дщи, і виждь, і приклони́ у́хо твоє́, і забу́ди лю́ди твоя́ і дом отця́ твоєго́; | Слухай, дочко, і споглянь, і прихили вухо твоє, і забудь народ твій і дім отця твого. |
|
12
|
12
|
| і возжела́єть Цар добро́ти твоєя́, зане́ Той єсть Госпо́дь твой, і поклони́шися Єму́, | І забажає Цар доброти твоєї, бо Він — Бог твій, і поклонишся Йому. |
|
13
|
13
|
| і дщи Ти́рова с да́ри; лицю́ Твоєму́ помо́ляться бога́тії лю́дстії. | І дочка Тира з дарами, і найбагатші з народів помоляться лицю Твоєму. |
|
14
|
14
|
| Вся сла́ва дще́ре Царе́ві внутр; ря́сни злати́ми оді́яна і преіспещре́на. | Вся слава дочки царя в ній самій, одежа її шита золотом. |
|
15
|
15
|
| Приведу́ться Царю́ ді́ви вслід єя́, і́скреннія єя́ приведу́ться Тебі́; | В дорогих прикрашених ризах введуть її до Царя. Приведені будуть діви вслід за нею, подруги її. |
|
16
|
16
|
| приведу́ться в весе́лії і ра́дованії, введу́ться в храм Царе́в. | Приведуть їх з піснями радости і введуть їх у палату Царя. |
|
17
|
17
|
| Вмі́сто оте́ць Твої́х би́ша си́нове Твої́; поста́виши я кня́зі по всей землі́. | Замість батьків Твоїх будуть сини Твої. Ти поставиш їх князями по всій землі. |
|
18
|
18
|
| Пом'яну́ і́м'я Твоє́ во вся́ком ро́ді і ро́ді; сего́ ра́ди лю́діє іспові́дяться Тебі́ в вік і во вік ві́ка. | Пом’яну ім’я Твоє у всякому роді і роді. Заради того люди всі вихвалятимуть Тебе і прославлятимуть ім’я Твоє повік віку. |
|
Псалом 19
|
Псалом 19
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, псало́м Дави́ду, 19. | Начальнику хору. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Усли́шить тя Госпо́дь в день печа́лі, защити́ть Тя і́м'я Бо́га Іа́ковля. | Вислухає тебе Господь в день скорботи, захистить тебе ім’я Бога Якова. |
|
3
|
3
|
| По́слеть ті по́мощ от свята́го, і от Сіо́на засту́пить тя. | Він пошле тобі поміч із святині і з Сиону підкріпить тебе. |
|
4
|
4
|
| Пом'яне́ть вся́ку же́ртву твою́, і всесожже́ніє твоє́ ту́чно бу́ди. | Він пом’яне всі жертви твої, і всепалення твоє буде приємне. |
|
5
|
5
|
| Дасть ті Госпо́дь по се́рдцю твоєму́, і весь сові́т твой іспо́лнить. | [Господь] дасть тобі за серцем твоїм і наміри твої здійснить. |
|
6
|
6
|
| Возра́дуємся о спасе́нії твоє́м, і во і́м'я Го́спода Бо́га на́шего возвели́чимся; іспо́лнить Госпо́дь вся проше́нія твоя́. | Звеселімося ж спасінням твоїм, і в ім’я Господа Бога нашого звеличмося; Господь виконає всі прохання твої. |
|
7
|
7
|
| Ни́ні позна́х, я́ко спасе́ Госпо́дь Христа́ Своєго́; усли́шить Єго́ с небесе́ Свята́го Своєго́; в си́лах спасе́ніє десни́ці Єго́. | Тепер я знаю, що Господь спасає Христа Свого; з святих небес Своїх відповідає Йому могутністю спасаючої правиці Своєї. |
|
8
|
8
|
| Сі́ї на колесни́цях, і сі́ї на ко́нех; ми же во і́м'я Го́спода Бо́га на́шего призове́м. | Одні хваляться колісницями, інші кіньми, а ми хвалимося іменем Господа Бога нашого. |
|
9
|
9
|
| Ті́ї сп'я́ті би́ша і падо́ша; ми же воста́хом і іспра́вихомся. | Вони хитаються й падають, а ми стоїмо твердо. |
|
10
|
10
|
| Го́споди, спаси́ царя́, і усли́ши ни, в о́ньже а́ще день призове́м Тя. | Господи, спаси царя і вислухай нас, в який би день ми не звертались [до Тебе]. |
|
Псалом 20
|
Псалом 20
|
|
1
|
1
|
| Псало́м Дави́ду, 20. | Начальнику хору. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Го́споди, си́лою Твоє́ю возвесели́ться цар, і о спасе́нії Твоє́м возра́дується зіло́. | Господи, силою Твоєю звеселиться цар і спасінню Твоєму вельми возрадується. |
|
3
|
3
|
| Жела́ніє се́рдця єго́ дал єси́ єму́, і хоті́нія устну́ єго́ ні́си лиши́л єго́. | Ти дав йому бажання серця його і прохання уст його Ти не відкинув. |
|
4
|
4
|
| Я́ко предвари́л єси́ єго́ благослове́нієм благости́нним, положи́л єси́ на главі́ єго́ віне́ць от ка́мене че́стна. | Ти зустрів його благословенням благісним і поклав на голову його вінець із чистого золота. |
|
5
|
5
|
| Живота́ проси́л єсть у Тебе́, і дал єси́ єму́ долготу́ дній во вік ві́ка. | Життя він просив у Тебе, і Ти дав йому довголіття на віки віків. |
|
6
|
6
|
| Ве́лія сла́ва єго́ спасе́нієм Твої́м; сла́ву і велелі́піє возложи́ши на него́. | Велика слава його у спасінні Твоїм, славою й величчю Ти прикрасив його. |
|
7
|
7
|
| Я́ко да́си єму́ благослове́ніє во вік ві́ка; возвесели́ши єго́ ра́достію с лице́м Твої́м. | Ти дав йому благословення, навіки звеселив його радістю перед лицем Твоїм. |
|
8
|
8
|
| Я́ко цар упова́єть на Го́спода, і ми́лостію Ви́шняго не подви́житься. | Бо цар уповає на Господа і милістю Всевишнього не захитається. |
|
9
|
9
|
| Да обря́щеться рука́ Твоя́ всім враго́м Твої́м, десни́ця Твоя́ да обря́щеть вся ненави́дящия Тебе́. | Рука Твоя, Господи, нехай знайде [всіх] ворогів Твоїх, правиця Твоя нехай досягне всіх, що ненавидять Тебе. |
|
10
|
10
|
| Я́ко положи́ши їх, я́ко пещ о́гненную во вре́м'я лиця́ Твоєго́; Госпо́дь гні́вом Свої́м см'яте́ть я, і сність їх огнь. | В час гніву Твого Ти розпалиш їх, як піч. У гніві Своїм Господь погубить їх, і поїсть їх вогонь. |
|
11
|
11
|
| Плод їх от землі́ погуби́ши, і сі́м'я їх от сино́в челові́чеських. | Ти знищиш плід їх із землі і рід їх з-поміж синів людських. |
|
12
|
12
|
| Я́ко уклони́ша на Тя зла́я, поми́слиша сові́ти, ї́хже не возмо́гуть соста́вити. | Бо вони замислили ворожнечу проти Тебе — злий намір, якого не можуть [здійснити]. |
|
13
|
13
|
| Я́ко положи́ши я хребе́т; во ізби́тціх Твої́х угото́виши лице́ їх. | Ти поженеш їх перед Собою, з луків Твоїх пустиш стріли в лице їх. |
|
14
|
14
|
| Вознеси́ся, Го́споди, си́лою Твоє́ю; воспоє́м і поє́м си́ли Твоя́. | Піднесися, Господи, силою Твоєю! Будемо співати й прославляти могутність Твою. |
|
Псалом 21
|
Псалом 21
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, о заступле́нії у́треннем, псало́м Дави́ду, 21. | Начальнику хору. При сході зорі. Псалом Давида. (Пророцтво про страждання Ісуса Христа). |
|
2
|
2
|
| Бо́же, Бо́же мой, воньми́ мі, вску́ю оста́вил м'я єси́? Дале́че от спаcе́нія моєго́ словеса́ гріхопаде́ній мої́х. | Боже, Боже мій! [Зглянься на мене!] Нащо Ти покинув мене? Далекі від спасіння мого слова плачу мого. |
|
3
|
3
|
| Бо́же мой, воззову́ во дні, і не усли́шиши, і в нощі́, і не в безу́міє мні. | Боже мій, взиваю вдень — і Ти не чуєш; вночі — і нема мені спокою. |
|
4
|
4
|
| Ти же во святі́м живе́ши, хвало́ Ізра́їлева. | Ти ж у святині живеш, хвало Ізраїля. |
|
5
|
5
|
| На Тя упова́ша отці́ на́ші; упова́ша, і ізба́вил єси́ я; | На Тебе надіялися батьки наші, надіялись, і Ти визволив їх. |
|
6
|
6
|
| к Тебі́ воззва́ша, і спасо́шася; на Тя упова́ша, і не постиді́шася. | До Тебе звертались і були спасенні, на Тебе надію покладали і не осоромились. |
|
7
|
7
|
| Аз же єсьм черв, а не челові́к, поноше́ніє челові́ков і унічиже́ніє люді́й. | А я черв, а не людина, приниження в людей і зневага в народів. |
|
8
|
8
|
| Всі ви́дящії м'я поруга́шамися, глаго́лаша устна́ми, покива́ша главо́ю; | Всі, хто дивиться на мене, насміхаються з мене, зневажають устами, киваючи головою: |
|
9
|
9
|
| упова́ на Го́спода, да ізба́вить єго́, да спасе́ть єго́, я́ко хо́щеть єго́. | «Він надіявся на Бога, нехай же спасе його, нехай визволить його, коли він угодний Йому». |
|
10
|
10
|
| Я́ко Ти єси́ істо́ргий м'я із чре́ва, упова́ніє моє́ от сосцю́ ма́тере моєя́. | Але Ти ж вивів мене з утроби, дав мені надію на Тебе від грудей матері моєї. |
|
11
|
11
|
| К Тебі́ приве́ржен єсьм от ложе́сн, от чре́ва ма́тере моєя́ Бог мой єси́ Ти. | На Тебе покинутий я від утроби. Від грудей матері моєї Ти — Бог мій. |
|
12
|
12
|
| Да не отсту́пиши от мене́, я́ко скорб близ, я́ко ність помога́яй мі. | Не віддаляйся ж від мене, бо скорбота близько, а заступника нема. |
|
13
|
13
|
| Обидо́ша м'я тельці́ мно́зі, юнці́ ту́чнії одержа́ша м'я; | Бики роз’ярені обступили мене, страшні васанські — оточили мене. |
|
14
|
14
|
| отверзо́ша на м'я уста́ своя́, я́ко лев восхища́яй і рика́яй. | Розкрили на мене пащі свої, як лев, що шукає поживи й рикає. |
|
15
|
15
|
| Я́ко вода́ ізлія́хся, і разси́пашася вся ко́сті моя́; бисть се́рдце моє́ я́ко воск та́яй посреді́ чре́ва моєго́. | Я розлився, як вода, розслабли всі кості мої, і серце моє, як віск, розтопилося в грудях моїх. |
|
16
|
16
|
| І́зсше, я́ко скуде́ль, крі́пость моя́, і язи́к мой прильпе́ горта́ни моєму́, і в персть сме́рті свел м'я єси́. | Висохла, як черепок, сила моя, і язик мій прилип до піднебіння мого. В порох смерти Ти звів мене. |
|
17
|
17
|
| Я́ко обидо́ша м'я пси мно́зі, сонм лука́вих одержа́ша м'я; іскопа́ша ру́ці мої́ і но́зі мої́. | Бо пси оточили мене, зграя злих обступила мене. Пробили руки й ноги мої. |
|
18
|
18
|
| Ісчето́ша вся ко́сті моя́; ті́ї же смотри́ша і презрі́ша м'я. | Можна перелічити всі кості мої, а вони дивляться та зневажають мене. |
|
19
|
19
|
| Разділи́ша ри́зи моя́ себі́, і о оде́жді моє́й мета́ша жре́бій. | Розділили ризи мої собі і за одежу мою кидали жереб. |
|
20
|
20
|
| Ти же, Го́споди, не удали́ по́мощ Твою́ от мене́; на заступле́ніє моє́ воньми́. | Ти ж, Господи, не віддаляйся від мене. Сило моя, на поміч мені прийди! |
|
21
|
21
|
| Ізба́ви от ору́жія ду́шу мою́, і із руки́ пе́сії єдоноро́дную мою́. | Визволи від смерти душу мою і від псів самотню мою. |
|
22
|
22
|
| Спаси́ м'я от уст льво́вих, і от рог єдиноро́ж смире́ніє моє́. | Почуй і спаси мене від пащі лева і від рогів єдинорогів визволи мене. |
|
23
|
23
|
| Пові́м і́м'я Твоє́ бра́тії моє́й, посреді́ це́ркве воспою́ Тя. | Я ж сповіщатиму ім’я Твоє браттям моїм, посеред церкви вірних у піснях хвалитиму Тебе. |
|
24
|
24
|
| Боя́щіїся Го́спода, восхвалі́те Єго́, все сі́м'я Іа́ковле, просла́віте Єго́, да убої́ться же от Него́ все сі́м'я Ізра́їлево; | Всі, хто боїться Господа, прославляйте Його. Всі нащадки Якова, хваліть Його; нехай же бояться Його всі покоління Ізраїля! |
|
25
|
25
|
| я́ко не уничижи́, ніже́ негодова́ моли́тви ни́щаго, ніже́ отврати́ лице́ Своє́ от мене́, і єгда́ воззва́х к Нему́, усли́ша м'я. | Бо Він не зневажив і не покинув бідного в біді його і не сховав від мене лиця Свого, а почув мене, коли благав Його. |
|
26
|
26
|
| От Тебе́ похвала́ моя́, в це́ркві вели́цій іспові́мся Тебі́; моли́тви моя́ возда́м пред боя́щимися Єго́. | Буду хвалитися Тобою у зібранні великому, буду визнавати Тебе, обітниці мої сповню перед тими, що бояться Його. |
|
27
|
27
|
| Ядя́ть убо́зії і наси́тяться, і восхва́лять Го́спода взиска́ющії Єго́; жива́ бу́дуть сердця́ їх в вік ві́ка. | Будуть їсти убогі й насичуватися, і хвалитимуть Господа ті, що шукають Його, щоб жили серця ваші повіки. |
|
28
|
28
|
| Пом'яну́ться і обратя́ться ко Го́споду всі конці́ землі́, і покло́няться пред ним вся оте́чествія язи́к; | Згадають і повернуться до Господа всі краї землі і поклоняться перед Ним усі племена народів. |
|
29
|
29
|
| я́ко Госпо́днє єсть Ца́рствіє, і Той облада́єть язи́ки. | Бо Господнє є Царство, і Він царює над народами. |
|
30
|
30
|
| Ядо́ша і поклони́шася всі ту́чнії землі́; пред Ним припаду́ть всі низходя́щії в зе́млю; і душа́ моя́ Тому́ живе́ть. | Будуть споживати й поклоняться Йому всі сильні землі; поклоняться Йому всі, що сходять у землю, і душа моя для Нього живе. |
|
31
|
31
|
| І сі́м'я моє́ порабо́таєть Єму́; возвісти́ть Го́сподеві род гряду́щий; | Нащадки [мої] будуть служити Йому і будуть зватися Господніми повіки. |
|
32
|
32
|
| і возвістя́ть пра́вду Єго́ лю́дем ро́ждшимся [роди́тися іму́щим], яже сотвори́ Госпо́дь. | Прийдуть вони і будуть сповіщати правду Його родові майбутньому, про все, що створив Господь. |
|
Псалом 22
|
Псалом 22
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, 22. | Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| Госпо́дь пасе́ть м'я, і нічто́же м'я лиши́ть. | Господь пасе мене, і нічого мені не бракуватиме. |
|
2
|
2
|
| На мі́сте зла́чні, та́мо всели́ м'я, на воді́ поко́йні воспита́ м'я. | На місці плодючім, там Він оселив мене; біля води спокійної виховав мене. |
|
3
|
3
|
| Ду́шу мою́ обрати́, наста́ви м'я на стезі́ пра́вди і́мене ра́ди Своєго́. | Душу мою навернув; навів мене на стежки правди задля імені Свого. |
|
4
|
4
|
| А́ще бо і пойду́ посреді́ сі́ні сме́ртния, не убою́ся зла, я́ко Ти со мно́ю єси́; жезл Твой і па́лиця Твоя́, та м'я уті́шиста. | Коли піду навіть у тіні смертній, не боятимуся зла, бо Ти зі мною; жезл Твій і палиця Твоя — вони потішили мене. |
|
5
|
5
|
| Угото́вал єси́ пре́до мно́ю трапе́зу сопроти́в стужа́ющим мні; ума́стил єси́ єле́йом главу́ мою́, і ча́ша Твоя́ упоява́ющи м'я, я́ко держа́вна. | Ти наготував переді мною трапезу на очах гнобителів моїх; Ти намастив оливою голову мою, і чаша Твоя, що напоює, найкраща. |
|
6
|
6
|
| І ми́лость Твоя́ пожене́ть м'я вся дні живота́ моєго́, і є́же всели́тимися в дом Госпо́день в долготу́ дній. | І милість [Твоя] буде йти слідом за мною по всі дні життя мого, й оселюся в домі Господнім на довгі дні. |
|
Псалом 23
|
Псалом 23
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, єди́ния от суббо́т, 23. | Псалом Давида. [У перший день тижня]. |
|
1
|
1
|
| Госпо́дня земля́, і ісполне́ніє єя́, вселе́нная і всі живу́щії на ней. | Господня земля і все, що наповнює її, вселенна і всі, що живуть у ній. |
|
2
|
2
|
| Той на моря́х основа́л ю єсть і на ріка́х угото́вал ю єсть. | Він на морях заснував її і на ріках утвердив її. |
|
3
|
3
|
| Кто взи́деть на го́ру Госпо́дню? Іли́ кто ста́неть на мі́сті святі́м Єго́? | Хто зійде на гору Господню, і хто стане на місці святому Його? |
|
4
|
4
|
| Непови́нен рука́ма і чист се́рдцем, І́же не прия́т всу́є ду́шу свою́ і не кля́тся ле́стію і́скреннему своєму́; | Той, у кого невинні руки і чисте серце, хто не марнував на суєту душу свою і не присягався [ближньому своєму] зрадливо, |
|
5
|
5
|
| сей при́йметь благослове́ніє от Го́спода і ми́лостиню от Бо́га Спа́са Своєго́. | той матиме благословення від Господа і милість від Бога, Спаса свого. |
|
6
|
6
|
| Сей род і́щущих Го́спода, і́щущих лице́ Бо́га Іа́ковля. | Це рід тих, що шукають Господа, шукають лиця Твого, Боже Яковів. |
|
7
|
7
|
| Возьмі́те врата́ кня́зі ва́ша, і возьмі́теся врата́ ві́чная; і вни́деть Цар сла́ви. | Піднімайте, врата, верхи ваші, піднімайтеся, врата вічні, — і ввійде Цар слави! |
|
8
|
8
|
| Кто єсть сей Цар сла́ви? Госпо́дь крі́пок і си́лен, Госпо́дь си́лен в бра́ні. | Хто є цей Цар слави? Господь кріпкий і сильний, Господь могутній в бою. |
|
9
|
9
|
| Возьмі́те врата́ кня́зі ва́ша, і возьмі́теся врата́ ві́чная; і вни́деть Цар сла́ви. | Піднімайте, врата, верхи ваші, піднімайтеся, врата вічні, — і ввійде Цар слави! |
|
10
|
10
|
| Кто єсть сей Цар сла́ви? Госпо́дь сил, Той єсть Цар сла́ви. | Хто є цей Цар слави? Господь Сил, Він є Цар слави. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 24
|
Псалом 24
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, 24. | Псалом Давида. |
|
Псалом 117
|
Псалом 117
|
|
24
|
24
|
| Сей день, єго́же сотвори́ Госпо́дь, возра́дуємся і возвеселі́мся в онь. | Цей день, його ж створив Господь, радіймо й веселімось в нім. |
|
Псалом 50
|
Псалом 50
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, псало́м Дави́ду, внегда́ вни́ти к нему́ Нафа́ну проро́ку, | Начальнику хору. Псалом Давида, |
|
2
|
2
|
| єгда́ вни́де к Вирсаві́ї, жені́ Урі́єві, 50. | коли приходив до нього пророк Нафан, після того, як Давид увійшов до Вирсавії. (Молитва покаяння). |
|
3
|
3
|
| Поми́луй м'я, Бо́же, по вели́цій ми́лості Твоє́й і по мно́жеству щедро́т Твої́х очи́сти беззако́ніє моє́. | Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Твого прости провини мої. |
|
4
|
4
|
| Найпа́че оми́й м'я от беззако́нія моєго́ і от гріха́ моєго́ очи́сти м'я; | Особливо омий мене від беззаконня мого і від гріха мого очисти мене. |
|
5
|
5
|
| я́ко беззако́ніє моє́ аз зна́ю, і гріх мой пре́до мно́ю єсть ви́ну. | Бо беззаконня моє я знаю, і гріх мій повсякчас переді мною. |
|
6
|
6
|
| Тебі́ єди́ному согріши́х і лука́воє пред Тобо́ю сотвори́х; я́ко да оправди́шися во словесі́х Твої́х і побіди́ши, внегда́ суди́ти Ті. | Проти Тебе єдиного я згрішив і лукаве перед Тобою вчинив, отже, праведний Ти у слові Твоїм і справедливий у присуді Твоїм. |
|
7
|
7
|
| Се бо, в беззако́ніїх зача́т єсьм, і во грісі́х роди́ м'я ма́ти моя́. | Ось бо в беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя. |
|
8
|
8
|
| Се бо, і́стину возлюби́л єси́, безві́стная і та́йная прему́дрости Твоєя́ яви́л мі єси́. | Бо Ти істину полюбив єси, невідоме й таємне мудрости [Твоєї] явив Ти мені. |
|
9
|
9
|
| Окропи́ши м'я іссо́пом, і очи́щуся; оми́єши м'я, і па́че сні́га убілю́ся. | Окропи мене ісопом — і очищуся, омий мене — і стану біліший від снігу. |
|
10
|
10
|
| Слу́ху моєму́ да́си ра́дость і весе́ліє; возра́дуються ко́сті смире́нния. | Дай мені почути радість і веселість — і зрадіють кості мої упокорені. |
|
11
|
11
|
| Отврати́ лице́ Твоє́ от гріх мої́х і вся беззако́нія моя́ очи́сти. | Відверни лице Твоє від гріхів моїх і прости всі беззаконня мої. |
|
12
|
12
|
| Се́рдце чи́сто сози́жди во мні, Бо́же, і дух прав обнови́ во утро́бі моє́й. | Серце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму. |
|
13
|
13
|
| Не отве́ржи мене́ от лиця́ Твоєго́ і Ду́ха Твоєго́ Свята́го не отими́ от мене́. | Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене. |
|
14
|
14
|
| Возда́ждь мі ра́дость спасе́нія Твоєго́ і ду́хом влади́чним утверди́ м'я. | Поверни мені радість спасіння Твого і духом могутнім укріпи мене. |
|
15
|
15
|
| Научу́ беззако́нния путе́м Твої́м, і нечести́вії к Тебі́ обратя́ться. | Навчатиму беззаконників шляхів Твоїх, і нечестиві навернуться до Тебе. |
|
16
|
16
|
| Ізба́ви м'я от крове́й, Бо́же, Бо́же спасе́нія моєго́; возра́дується язи́к мой пра́вді Твоє́й. | Визволи мене від вини кривавої, Боже, Боже спасіння мого, і язик мій радісно славитиме правду Твою. |
|
17
|
17
|
| Го́споди, устні́ мої́ отве́рзеши, і уста́ моя́ возвістя́ть хвалу́ Твою́. | Господи, відкрий уста мої, і уста мої сповістять хвалу Твою. |
|
18
|
18
|
| Я́ко а́ще би восхоті́л єси́ же́ртви, дал бих у́бо: всесожже́нія не благоволи́ши. | Бо коли б Ти жертви забажав, приніс би я: всепалення Ти не бажаєш. |
|
19
|
19
|
| Же́ртва Бо́гу — дух сокруше́н; се́рдце сокруше́нно і смире́нно Бог не унічижи́ть. | Жертва Богові — це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш. |
|
20
|
20
|
| Ублажи́, Го́споди, благоволе́нієм Твої́м Сіо́на, і да сози́ждуться сті́ни Ієрусали́мськія; | Ублажи, [Господи], благоволінням Твоїм Сион, і нехай збудуються стіни єрусалимські. |
|
21
|
21
|
| тогда́ благоволи́ши же́ртву пра́вди, возноше́ніє і всесожега́ємая; тогда́ возложа́ть на олта́р Твой тельці́. | Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення і всепалення: тоді покладуть на Жертовник Твій тельців. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 90
|
Псалом 90
|
|
0
|
0
|
| Хвала́ пі́сні Дави́дови, не надпи́сан у євре́й, 90. | [Хвалебна пісня Давида] (у євреїв не надписаний). |
|
1
|
1
|
| Живи́й в по́мощі Ви́шняго, в кро́ві Бо́га Небе́снаго водвори́ться, | Хто живе під охороною Всевишнього, той під покровом Бога Небесного оселиться. |
|
2
|
2
|
| рече́ть Го́сподеві: засту́пник мой єси́ і прибі́жище моє́, Бог мой, і упова́ю на Него́. | Каже він до Господа: «Ти пристановище і захист мій, Бог мій, і я уповаю на Тебе». |
|
3
|
3
|
| Я́ко Той ізба́вить тя от сі́ті ло́вчі і от словесе́ м'яте́жна; | Він спасе тебе від сіті ловця і від пошести згубної. |
|
4
|
4
|
| Плещма́ Свої́ма осіни́ть тя, і под крилі́ Єго́ наді́єшися; ору́жієм оби́деть тя і́стина Єго́. | Плечима Своїми Він захистить тебе, і під тінню крил Його ти надійно спочиватимеш. Обороною тобі буде правда Його. |
|
5
|
5
|
| Не убої́шися от стра́ха нощна́го, от стріли́ летя́щия во дні, | Не побоїшся страху вночі, ані стріли, що летить удень. |
|
6
|
6
|
| от ве́щі во тьмі преходя́щия, от сря́ща [от нападе́нія] і бі́са полу́деннаго. | Ані пошести, що ходить у темряві, ані напасти духа зла опівдні. |
|
7
|
7
|
| Паде́ть от страни́ твоєя́ ти́сяща і тьма одесну́ю тебе́, к тебі́ же не прибли́житься; | Впаде біля тебе тисяча, і десять тисяч праворуч тебе, але до тебе не наблизиться. |
|
8
|
8
|
| оба́че очи́ма твої́ма смо́триши і воздая́ніє грі́шников у́зриши. | Тільки очима твоїми будеш дивитися і помсту над беззаконними бачити. |
|
9
|
9
|
| Я́ко Ти, Го́споди, упова́ніє моє́; Ви́шняго положи́л єси́ прибі́жище твоє́. | Бо ти сказав: «Господь — надія моя», і Всевишнього ти обрав за оборонця собі. |
|
10
|
10
|
| Не при́йдеть к тебі́ зло, і ра́на не прибли́житься тілесі́ твоєму́ [селе́нію твоєму́]; | Отже, не прийде до тебе лихо, і пошесть не наблизиться до оселі твоєї. |
|
11
|
11
|
| я́ко а́нгелом Свої́м запові́сть о тебі́ сохрани́ти тя во всіх путе́х твої́х. | Бо Він ангелам Своїм звелить, щоб охороняли тебе на всіх путях твоїх. |
|
12
|
12
|
| На рука́х во́зьмуть тя, да не когда́ преткне́ши о ка́мень но́гу твою́; | На руках вони понесуть тебе, щоб нога твоя не спіткнулася об камінь. |
|
13
|
13
|
| на а́спида і васили́ска насту́пиши і попере́ши льва і змі́я. | На гаспида й василиска ти наступатимеш і потопчеш лева й змія. |
|
14
|
14
|
| Я́ко на М'я упова́, і ізба́влю ї; покри́ю ї, я́ко позна́ і́м'я Моє́. | Бо каже Господь: «За те, що він поклав надію на Мене, Я визволю його і захищу його, бо він знає ім’я Моє. |
|
15
|
15
|
| Воззове́ть ко Мні, і усли́шу єго́; с ним єсьм в ско́рбі, ізму́ єго́ і просла́влю єго́; | Буде кликати Мене, Я почую його; буду з ним у скорботі, визволю його і прославлю його. |
|
16
|
16
|
| Долгото́ю дній іспо́лню єго́ і явлю́ єму́ спасе́ніє Моє́. | Довгим життям обдарую його і дам йому спасіння Моє». |
|
1001
|
1001
|
|
Сла́ва: |
Слава… |
