|
Псалтир
|
Псалтир
|
|
Псалом 1
|
Псалом 1
|
|
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, 1. | Псалом Давида (який у євреїв не надписаний) |
|
1
|
1
|
| Блаже́н муж, і́же не і́де на сові́т нечести́вих, і на путі́ грі́шних не ста, і на сіда́лищі губи́телей не сі́де; | Блажен муж, що не йде на раду нечестивих, і на путь грішників не стає, і на зборищі губителів не сидить. |
|
2
|
2
|
| но в Зако́ні Госпо́дні во́ля єго́, і в Зако́ні Єго́ поучи́ться день і нощ. | Але в Законі Господнім воля його, і Закону Його повчається день і ніч. |
|
3
|
3
|
| І бу́деть я́ко дре́во насажде́нноє при ісхо́дищих вод, є́же плод свой дасть во вре́м'я своє́, і лист єго́ не отпаде́ть, і вся, єли́ка а́ще твори́ть, успі́єть. | І буде він як дерево, посаджене при витоках вод, що плоди свої дає в час свій і лист його не опадає, а все, що він робитиме, буде успішним. |
|
4
|
4
|
| Не та́ко нечести́вії, не та́ко: но я́ко прах, єго́же возмета́єть вітр от лиця́ землі́. | Не так нечестиві, [не так]: вони як порох, що вітер змітає [з лиця землі]. |
|
5
|
5
|
| Сего́ ра́ди не воскре́снуть нечести́вії на суд, ніже́ грі́шници в сові́т пра́ведних. | Тому не встоять* нечестиві на суді, і грішники на зібранні праведних. |
|
6
|
6
|
| Я́ко вість Госпо́дь путь пра́ведних, і путь нечести́вих поги́бнеть. | Бо знає Господь путь праведних, а путь нечестивих загине. |
|
Псалом 2
|
Псалом 2
|
|
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, 2. | Псалом Давида (Пророчий про Христа) |
|
1
|
1
|
| Вску́ю шата́шася язи́ци, і лю́діє поучи́шася тще́тним? | Навіщо бунтуються народи і люди замишляють марне? |
|
2
|
2
|
| Предста́ша ца́ріє зе́мстії, і кня́зі собра́шася вку́пі на Го́спода і на Христа́ Єго́. | Повстають царі землі, і князі змовляються разом проти Господа і проти Христа Його. |
|
3
|
3
|
| Расто́ргнем [расто́ргним] у́зи їх і отве́ржем [отве́ржим] от нас і́го їх. | «Розірвемо, кажуть, пута їхні й скинемо з себе ярмо їхнє». |
|
4
|
4
|
| Живи́й на небесі́х посміє́ться їм, і Госпо́дь поруга́ється їм. | Той, Хто живе на небесах, посміється з них, Господь осоромить їх. |
|
5
|
5
|
| Тогда́ возглаго́леть к ним гні́вом Свої́м і я́ростію Своє́ю см'яте́ть я; | Тоді Він заговорить до них у гніві Своїм і обуренням Своїм розжене їх. |
|
6
|
6
|
| Аз же поста́влен єсьм Цар от Него́ над Сіо́ном, горо́ю свято́ю Єго́, | Я ж поставлений від Нього Царем над Сионом — горою святою Його. |
|
7
|
7
|
| возвіща́яй повелі́ніє Госпо́днє. Госпо́дь рече́ ко Мні: Син Мой єси́ Ти, Аз днесь роди́х Тя; | Сповіщаю волю Господню: Господь сказав до Мене: «Ти Син Мій, Я нині породив Тебе». |
|
8
|
8
|
| проси́ от Мене́, і дам Ті язи́ки достоя́ніє Твоє́, і одержа́ніє Твоє́ конці́ землі́; | «Проси у Мене, і дам Тобі народи у спадщину Твою і краї землі у володіння Твоє. |
|
9
|
9
|
| упасе́ши я жезло́м желі́зним, я́ко сосу́ди скуде́льничі сокруши́ши я. | Будеш пасти їх жезлом залізним і, як посуд глиняний, розіб’єш їх». |
|
10
|
10
|
| І ни́ні, ца́ріє, разумі́йте, накажі́теся* всі судя́щії землі́. | Отже, нині зрозумійте, царі, навчіться, всі судді землі. |
|
11
|
11
|
| Рабо́тайте Го́сподеві со стра́хом і ра́дуйтеся Єму́ со тре́петом. | Служіть Господу зі страхом і радійте [Йому] з трепетом. |
|
12
|
12
|
| Приймі́те наказа́ніє, да не когда́ прогні́вається Госпо́дь, і поги́бнете от путі́ пра́веднаго, єгда́ возгори́ться вско́рі я́рость Єго́; блаже́нні всі наді́ющіїся Нань. | Вшануйте Сина, щоб не прогнівався Господь і щоб не загинули ви, зійшовши з путі праведної, бо скоро запалає гнів Його. Блаженні всі, хто надіється на Нього. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 3
|
Псалом 3
|
|
1
|
1
|
| Псало́м Дави́ду, внегда́ отбіга́ше от лиця́ Авессало́ма, си́на своєго́, 3. | Псалом Давида, коли він втікав від Авессалома, сина свого. |
|
2
|
2
|
| Го́споди, что ся умно́жиша стужа́ющії мі? Мно́зі востаю́ть на м'я, | Господи, як намножилося напасників моїх, многі постають на мене, |
|
3
|
3
|
| мно́зі глаго́лють душі́ моє́й: ність спаcе́нія єму́ в Бо́зі єго́. | многі кажуть душі моїй: «Нема спасіння йому в Бозі його». |
|
4
|
4
|
| Ти же, Го́споди, засту́пник мой єси́, сла́ва моя́, і вознося́й главу́ мою́. | Ти ж, Господи, заступник мій єси, слава моя, Ти возносиш голову мою. |
|
5
|
5
|
| Гла́сом мої́м ко Го́споду воззва́х, і усли́ша м'я от гори́ святи́я Своєя́. | Голосом моїм до Господа воззвав, і Він почув мене з гори святої Своєї. |
|
6
|
6
|
| Аз усну́х, і спах, воста́х, я́ко Госпо́дь засту́пить м'я. | Я лягаю, і сплю, і встаю, бо Господь заступить мене. |
|
7
|
7
|
| Не убою́ся от тем люді́й, о́крест напа́дающих на м'я. | Не убоюся я тьми людей, що звідусіль нападають на мене. |
|
8
|
8
|
| Воскресни́, Го́споди, спаси́ м'я, Бо́же мой: я́ко Ти порази́л єси́ вся вражду́ющия мі всу́є, зу́би грі́шников сокруши́л єси́. | Воскресни, Господи, спаси мене, Боже мій, бо Ти уразив усіх, що даремно ворогують зі мною, зуби грішників сокрушив єси. |
|
9
|
9
|
| Госпо́днє єсть спасе́ніє, і на лю́дех Твої́х благослове́ніє Твоє́. | Господнім є спасіння, і на людей Твоїх благословення Твоє. |
|
Псалом 4
|
Псалом 4
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, в пі́снех, псало́м Дави́ду, 4. | Начальнику хору. На струнних інструментах. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Внегда́ призва́ти мі, усли́ша м'я Бог пра́вди моєя́; в ско́рбі распространи́л м'я єси́; уще́дри м'я і усли́ши моли́тву мою́. | Коли взиваю я, почуй мене, Боже правди моєї. В тісноті Ти давав мені простір. Помилуй мене і почуй молитву мою. |
|
3
|
3
|
| Си́нове челові́честії, доко́лі тяжкосе́рдії? Вску́ю лю́бите суєту́ і і́щете лжі? | Сини людські! Доки будете ганьбити славу мою? Нащо любите марноту і шукаєте неправди? |
|
4
|
4
|
| І уві́дите, я́ко удиви́ Госпо́дь преподо́бнаго Своєго́. Госпо́дь усли́шить м'я, внегда́ воззва́ти мі к Нему́. | Знайте, що Господь обрав для Себе преподобного Свого. Господь почує мене, коли я взиватиму до Нього. |
|
5
|
5
|
| Гні́вайтеся, і не согріша́йте, яже глаго́лете в сердця́х ва́ших, на ло́жах ва́ших умилі́теся; | Гніваючись, не зогрішайте, роздумуйте в серцях ваших, на постелях ваших заспокойтеся. |
|
6
|
6
|
| пожрі́те же́ртву пра́вди і упова́йте на Го́спода. | Приносьте жертву правди і уповайте на Господа. |
|
7
|
7
|
| Мно́зі глаго́лють: кто яви́ть нам блага́я? Зна́менася на нас світ лиця́ Твоєго́, Го́споди. | Багато хто говорить: «хто покаже нам благо?» Ти явив нам світло лиця Твого, Господи. |
|
8
|
8
|
| Дал єси́ весе́ліє в се́рдці моє́м; от плода́ пшени́ці, вина́ і єле́я своєго́ умно́жишася; | Ти дав веселість в серці моїм; від плоду пшениці, вина [та єлею] вона примножилася. |
|
9
|
9
|
| в ми́рі вку́пі* усну́ і почи́ю, я́ко Ти, Го́споди, єди́наго на упова́нії всели́л м'я єси́. | В мирі я лягаю і сплю, бо Ти єдиний, Господи, Хто вселив у мене надію на життя. |
|
Псалом 5
|
Псалом 5
|
|
1
|
1
|
| О наслі́дствующем, псало́м Дави́ду, 5. | Начальнику хору. На духових інструментах. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Глаго́ли моя́ внуши́, Го́споди, разумі́й зва́ніє моє́. | Господи, почуй слова мої, зглянься на благання мої. |
|
3
|
3
|
| Воньми́ гла́су моле́нія моєго́, Царю́ мой і Бо́же мой, я́ко к Тебі́ помолю́ся, Го́споди. | Вислухай голос моління мого, Царю мій і Боже мій, бо до Тебе молюся я, |
|
4
|
4
|
| Зау́тра усли́ши глас мой, зау́тра предста́ну Ті, і у́зриши м'я; | Господи! Зранку почуй голос мій, зранку стану я перед Тобою і буду чекати. |
|
5
|
5
|
| я́ко Бог не хотя́й беззако́нія Ти єси́, не присели́ться к Тебі́ лука́внуяй, | Бо Ти Бог, що не хочеш беззаконня, і не оселиться з Тобою лукавий. |
|
6
|
6
|
| ніже́ пребу́дуть беззако́нници пред очи́ма Твої́ма; возненави́діл єси́ вся ді́лающия беззако́ніє, | Не залишаться нечестиві перед очима Твоїми, Ти зненавидів усіх, що чинять беззаконня. |
|
7
|
7
|
| погуби́ши вся глаго́лющия лжу; му́жа крове́й і льсти́ва гнуша́ється Госпо́дь. | Ти погубиш усіх, хто говорить неправду. Кровожерним і підступним гидує Господь. |
|
8
|
8
|
| Аз же мно́жеством ми́лости Твоєя́ вни́ду в дом Твой, поклоню́ся ко хра́му свято́му Твоєму́, в стра́сі Твоє́м. | Я ж з великої милости Твоєї увійду в дім Твій, поклонюся до храму святого Твого зі страхом перед Тобою. |
|
9
|
9
|
| Го́споди, наста́ви м'я пра́вдою Твоє́ю, враг мої́х ра́ди іспра́ви пред Тобо́ю путь мой. | Господи, настав мене правдою Твоєю, ворогів моїх заради виправ дорогу мою перед Тобою. |
|
10
|
10
|
| Я́ко ність во усті́х їх і́стини, се́рдце їх су́єтно, гроб отве́рст горта́нь їх, язи́ки свої́ми льща́ху. | Бо нема істини в устах їхніх, серце їхнє лукаве, гріб відкритий — гортань їх; язиком своїм облещують. |
|
11
|
11
|
| Суди́ їм, Бо́же, да отпаду́ть от ми́слей свої́х; по мно́жеству нече́стія їх ізри́ни я, я́ко преогорчи́ша Тя, Го́споди. | Осуди їх, Боже, нехай відпадуть від намірів своїх, за безліч нечестя їхнього відкинь їх, бо вони повстали проти Тебе, Господи. |
|
12
|
12
|
| І да возвеселя́ться всі упова́ющії на Тя, во вік возра́дуються, і всели́шися в них, і похва́ляться о Тебі́ лю́б'ящії і́м'я Твоє́. | І нехай звеселяться всі, що уповають на Тебе, і повіки радіють. Ти оселишся між ними, і будуть хвалитися Тобою ті, що люблять ім’я Твоє. |
|
13
|
13
|
| Я́ко Ти благослови́ши пра́ведника, Го́споди, я́ко ору́жієм благоволе́нія вінча́л єси́ нас. | Бо Ти благословляєш праведника, Господи, і благоволінням, наче щитом, покриваєш його. |
|
Псалом 6
|
Псалом 6
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, в пі́снех о осьмі́м, псало́м Дави́ду, 6. | Начальнику хору. На восьмиструнних інструментах. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Го́споди, да не я́ростію Твоє́ю обличи́ши мене́, ніже́ гні́вом Твої́м нака́жеши мене́. | Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене в гніві Твоїм. |
|
3
|
3
|
| Поми́луй м'я, Го́споди, я́ко не́мощен єсьм; ізціли́ м'я, Го́споди, я́ко см'ято́шася ко́сті моя́, | Помилуй мене, Господи, бо я немічний, і зціли мене, Господи, бо стривожилися кості мої. |
|
4
|
4
|
| і душа́ моя́ см'яте́ся зіло́; і Ти, Го́споди, доко́лі? | І душа моя дуже стривожена. А Ти ж, Господи, доки? |
|
5
|
5
|
| Обрати́ся, Го́споди, ізба́ви ду́шу мою́, спаси́ м'я ра́ди ми́лости Твоєя́; | Зглянься, Господи, і визволи душу мою, спаси мене ради милости Твоєї. |
|
6
|
6
|
| я́ко ність в сме́рті помина́яй Тебе́, во а́ді же кто іспові́сться Тебі́? | Бо хто ж після смерти буде згадувати Тебе? І у гробі хто ж буде славити Тебе? |
|
7
|
7
|
| Утруди́хся воздиха́нієм мої́м, ізми́ю на вся́ку нощ ло́же моє́, слеза́ми мої́ми посте́лю мою́ омочу́. | Я втомився від зітхання мого; кожної ночі обмиваю ложе моє сльозами моїми, зрошую ними постіль мою. |
|
8
|
8
|
| См'яте́ся от я́рости о́ко моє́, обетша́х во всіх вразі́х мої́х. | Висохло від печалі око моє. Змарніло від усіх ворогів лице моє. |
|
9
|
9
|
| Отступі́те от мене́, всі ді́лающії беззако́ніє, я́ко усли́ша Госпо́дь глас пла́ча моєго́, | Відступіть від мене всі, хто чинить беззаконня, бо почув Господь голос плачу мого! |
|
10
|
10
|
| усли́ша Госпо́дь моле́ніє моє́, Госпо́дь моли́тву мою́ прия́т. | Почув Господь благання моє, Господь молитву мою прийняв. |
|
11
|
11
|
| Да постидя́ться і см'яту́ться всі вразі́ мої́, да возвратя́ться і устидя́ться зіло́ вско́рі. | Нехай осоромляться і устрашаться всі вороги мої і нехай з соромом побіжать і зникнуть дуже скоро. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 7
|
Псалом 7
|
|
1
|
1
|
| Псало́м Дави́ду, єго́же воспі́т Го́сподеві о словесі́х Хусі́євих, си́на Іємені́їна, 7. | Плачевна пісня Давида, яку він співав Господу з приводу Хуса, сина Веніамінового. |
|
2
|
2
|
| Го́споди Бо́же мой, на Тя упова́х, спаси́ м'я от всіх гоня́щих м'я і ізба́ви м'я; | Господи, Боже мій! Я на Тебе надіюся, спаси мене і від усіх гонителів моїх визволи мене. |
|
3
|
3
|
| да не когда́ похи́тить, я́ко лев, ду́шу мою́, не су́щу ізбавля́ющу, ніже́ спаса́ющу. | Щоб ворог не схопив, як лев, душу мою, коли нема визволителя [і спасителя]. |
|
4
|
4
|
| Го́споди Бо́же мой, а́ще сотвори́х сіє́, а́ще єсть непра́вда в руку́ моє́ю, | Господи, Боже мій! Якщо я вчинив щось недобре, якщо є неправда в руках моїх, |
|
5
|
5
|
| а́ще возда́х воздаю́щим мі зла, да отпаду́ у́бо от враг мої́х тощ; | якщо я відплатив злом приятелям моїм або чинив зло тому, хто без причини ворогував проти мене, |
|
6
|
6
|
| да пожене́ть у́бо враг ду́шу мою́, і да пости́гнеть, і попере́ть в зе́млю живо́т мой, і сла́ву мою́ в персть всели́ть. | то нехай ворог переслідує душу мою, нехай настигне її, втопче в землю життя моє і славу мою кине в порох. |
|
7
|
7
|
| Воскресни́, Го́споди, гні́вом Твої́м, вознеси́ся в конця́х враг Твої́х, і воста́ни, Го́споди Бо́же мой, повелі́нієм, і́мже запові́дал єси́, | Встань, Господи, у гніві Твоїм, піднесися проти лютування ворогів моїх. Устань, Господи, Боже мій, на суд, що заповідав Ти. |
|
8
|
8
|
| і сонм люді́й оби́деть Тя, і о том на висоту́ обрати́ся. | І сонм народів оточить Тебе, над ним високо піднесись. |
|
9
|
9
|
| Госпо́дь су́дить лю́дем; суди́ мі, Го́споди, по пра́вді моє́й і по незло́бі моє́й на м'я. | Господь судить народи. Суди мене, Господи, за правдою моєю і за невинністю моєю. |
|
10
|
10
|
| Да сконча́ється зло́ба грі́шних, і іспра́виши пра́веднаго, іспита́яй сердця́ і утро́би, Бо́же, пра́ведно. | Нехай припиниться злоба грішних, а праведника підкріпи, бо Ти, Боже праведний, знаєш серця й думки. |
|
11
|
11
|
| По́мощ моя́ от Бо́га, спаса́ющаго пра́вия се́рдцем. | Поміч моя від Бога, Який спасає праведних серцем. |
|
12
|
12
|
| Бог суди́тель пра́веден, і крі́пок, і долготерпіли́в, і не гнів наводя́й на всяк день. | Бог — Суддя праведний, [непохитний, довготерпеливий] і не посилає гніву щодня. |
|
13
|
13
|
| А́ще не обратите́ся, ору́жіє своє́ очи́стить, лук Свой напряже́, і угото́ва ї, | Коли ж хто не кається, Він гострить меч Свій, готує зброю Свою і направляє на нього. |
|
14
|
14
|
| і в нем угото́ва сосу́ди сме́ртния, стрі́ли Своя́ сгара́ємим соді́ла. | Готує для нього лук; стріли Свої робить палючими. |
|
15
|
15
|
| Се, болі́ непра́вдою, зача́т болі́знь і роди́ беззако́ніє; | Ось нечестивий захворів на неправду, зачав злобу і породив беззаконня. |
|
16
|
16
|
| ров ізри́ і іскопа́ ї, і паде́ть в я́му, ю́же соді́ла. | Копав яму, і викопав її, і впав у ту яму, яку сам приготував. |
|
17
|
17
|
| Обрати́ться болі́знь єго́ на главу́ єго́, і на верх єго́ непра́вда єго́ сни́деть. | І повернеться злоба його на голову його, і неправда його на тім’я його впаде. |
|
18
|
18
|
| Іспові́мся Го́сподеві по пра́вді Єго́ і пою́ і́мені Го́спода Ви́шняго. | Прославлятиму Господа за правду Його і величатиму ім’я Господа Всевишнього. |
|
Псалом 8
|
Псалом 8
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, о точи́ліх, псало́м Дави́ду, 8. | Начальнику хору. На гефському інструменті. Псалом Давида (пророчий). |
|
2
|
2
|
| Го́споди Госпо́дь наш, я́ко чу́дно і́м'я Твоє́ по всей землі́, я́ко взя́тся великолі́піє Твоє́ преви́ше небе́с. | Господи Боже наш, яке величне ім’я Твоє по всій землі! Слава Твоя піднеслася вище небес! |
|
3
|
3
|
| Із уст младе́нець і ссу́щих соверши́л єси́ хвалу́, враг Твої́х ра́ди, є́же разруши́ти врага́ і ме́стника. | Із уст дітей і немовлят вчинив єси хвалу перед ворогами Твоїми, щоб знищити ворога і месника. |
|
4
|
4
|
| Я́ко узрю́ небеса́, діла́ перст Твої́х, луну́ і зві́зди, яже Ти основа́л єси́; | Коли погляну на небо — діло рук Твоїх, на місяць і зорі, які Ти поставив, |
|
5
|
5
|
| что єсть челові́к, я́ко по́мниши єго́? іли́ син челові́ч, я́ко посіща́єши єго́? | то що? є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, що Ти опікуєшся ним? |
|
6
|
6
|
| Ума́лил єси́ єго́ ма́лим чим от а́нгел, сла́вою і че́стію вінча́л єси́ єго́; | Ти створив його мало чим меншим за ангелів, славою й честю увінчав його. |
|
7
|
7
|
| і поста́вил єси́ єго́ над ді́ли руку́ Твоє́ю, вся покори́л єси́ под но́зі єго́; | І поставив його над творінням рук Твоїх; все підкорив під ноги його: |
|
8
|
8
|
| о́вці і воли́ вся, єще́ же і скоти́ польські́я, | овець і волів усіх, ще й звірів польових; |
|
9
|
9
|
| пти́ці небе́сния і ри́би морські́я, преходя́щия стезі́ морські́я. | птахів небесних і риб морських, що ходять стежками морськими. |
|
10
|
10
|
| Го́споди Госпо́дь наш, я́ко чу́дно і́м'я Твоє́ по всей землі́. | Господи, Боже наш, яке величне ім’я Твоє по всій землі! |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 9
|
Псалом 9
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, о та́йних си́на, псало́м Дави́ду, 9. | Начальнику хору. Після смерти Лабена. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Іспові́мся Тебі́, Го́споди, всім се́рдцем мої́м, пові́м вся чудеса́ Твоя́. | Славитиму [Тебе], Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої. |
|
3
|
3
|
| Возвеселю́ся і возра́дуюся о Тебі́, пою́ і́мені Твоєму́, Ви́шній. | Буду веселитися й хвалитися Тобою, буду співати імені Твоєму, Всевишній. |
|
4
|
4
|
| Внегда́ возврати́тися врагу́ моєму́ всп'ять, ізнемо́гуть і поги́бнуть от лиця́ Твоєго́. | Ось повернули назад вороги мої, знесилилися й загинули перед лицем Твоїм. |
|
5
|
5
|
| Я́ко сотвори́л єси́ суд мой і прю мою́; сіл єси́ на Престо́лі, судя́й пра́вду. | Бо Ти вчинив суд мій і справу мою; Ти сів на Престолі, Суддя праведний. |
|
6
|
6
|
| Запрети́л єси́ язи́ком, і поги́бе нечести́вий, і́м'я єго́ потреби́л єси́ в вік і в вік ві́ка. | Ти покарав народи, знищив нечестивого, стер ім’я їхнє на віки віків. |
|
7
|
7
|
| Врагу́ оскуді́ша ору́жія в коне́ць, і гра́ди разруши́л єси́; поги́бе па́м'ять єго́ с шу́мом. | У ворога не вистачило зброї, міста зруйнував Ти, і згинула пам’ять про нього. |
|
8
|
8
|
| І Госпо́дь во вік пребива́єть, угото́ва на суд Престо́л Свой; | Господь же перебуває повік. Він приготував для суду Престіл Свій. |
|
9
|
9
|
| і Той суди́ти і́мать вселе́нній в пра́вду, суди́ти і́мать лю́дем в правоті́. | Він буде судити вселенну за правдою, розсудить народи за справедливістю. |
|
10
|
10
|
| І бисть Госпо́дь прибі́жище убо́гому, помо́щник во благовре́меніїх, в ско́рбіх. | І буде Господь пристановищем пригнобленому і захистом у скорботі. |
|
11
|
11
|
| І да упова́ють на Тя зна́ющії і́м'я Твоє́, я́ко не оста́вил єси́ взиска́ющих Тя, Го́споди. | І будуть надіятися на Тебе всі, хто знає ім’я Твоє, бо Ти не покинеш тих, хто шукає Тебе, Господи. |
|
12
|
12
|
| По́йте Го́сподеві, живу́щему в Сіо́ні, возвісті́те во язи́ціх начина́нія Єго́; | Співайте Господу, що живе на Сионі, сповіщайте між народами про діла Його. |
|
13
|
13
|
| я́ко взиска́яй кро́ви їх пом'яну́, не заби́ зва́нія убо́гих. | Бо Він карає за пролиту кров, пам’ятає її і не забуде плачу пригноблених. |
|
14
|
14
|
| Поми́луй м'я, Го́споди, виждь смире́ніє моє́ от враг мої́х, вознося́й м'я от врат сме́ртних; | Помилуй мене, Господи, споглянь на приниження моє від ворогів моїх, Ти, що підняв мене від воріт смерти; |
|
15
|
15
|
| я́ко да возвіщу́ вся хвали́ Твоя́ во враті́х дще́ре Сіо́ні; возра́дуємся о спасе́нії Твоє́м. | щоб я звіщав усі хвали Твої у воротах дочки Сионової. Буду радіти спасінню Твоєму. |
|
16
|
16
|
| Углібо́ша язи́ци в па́губі, ю́же сотвори́ша; в сі́ті сей, ю́же скри́ша, ув'язе́ нога́ їх. | Попадали народи в яму, яку викопали, в сітці, яку потай поставили, заплуталася нога їхня. |
|
17
|
17
|
| Зна́єм єсть Госпо́дь судьби́ Творя́й; в ді́ліх руку́ своє́ю ув'язе́ грі́шник. | Пізнається Господь за судом Його, який Він звершує: нечестивець заплутався у ділах рук своїх. |
|
18
|
18
|
| Да возвратя́ться грі́шници во ад, всі язи́ци забива́ющії Бо́га. | Нехай зійдуть грішники в пекло — всі народи, що забувають Бога. |
|
19
|
19
|
| Я́ко не до конця́ забве́н бу́деть ни́щий, терпі́ніє убо́гих не поги́бнеть до конця́. | Бо не назавжди буде забутий убогий, надія покривджених не загине. |
|
20
|
20
|
| Воскресни́, Го́споди, да не кріпи́ться челові́к, да су́дяться язи́ци пред Тобо́ю. | Встань, Господи, щоб не підносилася людина, нехай перед лицем Твоїм приймуть суд усі народи. |
|
21
|
21
|
| Поста́ви, Го́споди, законоположи́теля над ни́ми, да разумі́ють язи́ци, я́ко челові́ци суть. | Постав, Господи, над ними страх Твій, щоб зрозуміли народи, що вони тільки люди. |
|
22
|
22
|
| Вску́ю, Го́споди, отстоя́ дале́че, презира́єши во благовре́меніїх, в ско́рбіх? | Чому Ти, Господи, стоїш далеко і не являєш Себе в час скорботи? |
|
23
|
23
|
| Внегда́ горди́тися нечести́вому, возгара́ється ни́щий; ув'яза́ють в сові́тіх, яже помишля́ють. | В гордині своїй нечестивий пригноблює вбогого; нехай вони будуть уловлені хитрощами, які самі придумують. |
|
24
|
24
|
| Я́ко хвали́м єсть грі́шний в по́хотех душі́ своєя́, і оби́дяй благослови́м єсть. | Бо грішник хвалиться похотями душі своєї, і гнобитель ублажає себе. |
|
25
|
25
|
| Раздражи́ Го́спода грі́шний; по мно́жеству гні́ва Своєго́ не взи́щеть; ність Бо́га пред ним. | В гордині своїй грішник не визнає Бога, каже він: «Не покарає», бо думає він, що Бога нема. |
|
26
|
26
|
| Оскверня́ються путіє́ єго́ на вся́ко вре́м'я; оте́млються судьби́ Твоя́ от лиця́ єго́; всі́ми враги́ свої́ми облада́єть. | Повсякчасно шляхи його оскверняються. Суди Твої далекі для нього. На ворогів своїх дивиться зневажливо. |
|
27
|
27
|
| Рече́ бо в се́рдці своє́м: не подви́жуся от ро́да в род без зла; | Каже він у серці своїм: «Не похитнуся, з роду в рід не зазнаю лиха». |
|
28
|
28
|
| Єго́же кля́тви уста́ єго́ по́лна суть, і го́рести і льсти; под язи́ком єго́ труд і болі́знь. | Уста його повні прокльонів, підступів та лукавства; на язиці його мука та злоба. |
|
29
|
29
|
| Присіди́ть в лови́тельстві с бога́тими в та́йних, є́же уби́ти непови́ннаго; о́чі єго́ на ни́щаго призира́єті. | Він сидить у засідці на краю осель, щоб таємно вбити неповинного, очі його підглядають за бідними. |
|
30
|
30
|
| Лови́ть в та́йні, я́ко лев, во огра́ді своє́й, лови́ть є́же восхи́тити ни́щаго, восхи́тити ни́щаго, внегда́ привлещи́ ї в сі́ті своє́й. | Підстерігає по закутках, як лев у лігві своїм, щоб схопити бідного; хапає і тягне в сіті свої. |
|
31
|
31
|
| Смири́ть єго́, преклони́ться і паде́ть, внегда́ єму́ облада́ти убо́гими. | Припадає до землі, пригинається, і бідні потрапляють у міцні лапи його. |
|
32
|
32
|
| Рече́ бо в се́рдці своє́м: заби́ Бог, отврати́ лице́ своє́, да не ви́дить до конця́. | Каже він у серці своїм: «Забув Бог, відвернув лице Своє і не побачить ніколи». |
|
33
|
33
|
| Воскресни́, Го́споди Бо́же мой, да вознесе́ться рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гих Твої́х до конця́. | Воскресни, Господи Боже [мій], нехай піднесеться рука Твоя, і не забудь убогих [Твоїх до кінця]. |
|
34
|
34
|
| Чесо́ ра́ди прогні́ва нечести́вий Бо́га; рече́ бо в се́рдці своє́м: не взи́щеть. | Чому нечестивий зневажає Бога і каже в серці своїм: «Бог не бачить»? |
|
35
|
35
|
| Ви́диши, я́ко Ти болі́знь і я́рость смотря́єши, да пре́дан бу́деть в ру́ці Твої́; Тебі́ оста́влен єсть ни́щий, си́ру Ти бу́ди помо́щник. | Ти ж бачиш, бо Ти споглядаєш на страждання та пригноблення, щоб відплатити рукою Твоєю. До Тебе вдається бідний, і сироті Ти будь захистом. |
|
36
|
36
|
| Сокруши́ ми́шцю грі́шному і лука́вому; взи́щеться гріх єго́ і не обря́щеться. | Зломи силу нечестивого й лукавого так, щоб шукати і не знайти злодіянь його. |
|
37
|
37
|
| Госпо́дь Цар во вік і в вік ві́ка; поги́бнете, язи́ци, от землі́ Єго́. | Господь — Цар на віки віків, а язичники згинуть з землі Його. |
|
38
|
38
|
| Жела́ніє убо́гих усли́шал єси́, Го́споди, угото́ванію се́рдця їх внят у́хо Твоє́. | Господи, Ти чуєш бажання вбогих, підкріпи серце їхнє, відкрий вухо Твоє, |
|
39
|
39
|
| Суди́ си́ру і смире́ну, да не приложи́ть ктому́ велича́тися челові́к на землі́. | щоб учинити праведний суд сироті й пригнобленому, щоб не лякала їх людина на землі. |
|
Псалом 10
|
Псалом 10
|
|
|
0
|
| В коне́ць, псало́м Дави́ду, 10. | Начальнику хору. Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| На Го́спода упова́х, ка́ко рече́те душі́ моє́й: превита́й по гора́м, я́ко пти́ця? | На Господа я надіюся, як же ви кажете душі моїй: «Відлітай на гору вашу, як птах»? |
|
2
|
2
|
| Я́ко се, грі́шници наляко́ша лук, угото́ваша стрі́ли в ту́лі, состріля́ти во мра́ці пра́вия се́рдцем. | Бо ось грішники напружили лук, наготували стріли, щоб стріляти в темряві у непорочних серцем. |
|
3
|
3
|
| Зане́ яже Ти соверши́л єси́, они́ разруши́ша; пра́ведник же что сотвори́? | Бо те, що Ти довершив, вони зруйнували. Що зробить праведний?.. |
|
4
|
4
|
| Госпо́дь во хра́мі святі́м Своє́м. Госпо́дь, на небесі́ Престо́л Єго́; о́чі Єго́ на ни́щаго призира́єті, ві́жди Єго́ іспита́єті си́ни челові́чеськія. | Господь у храмі святім Своїм. Господь — на небі Престіл Його. Очі Його [на вбогих] споглядають, зір Його випробовує синів людських. |
|
5
|
5
|
| Госпо́дь іспита́єть пра́веднаго і нечести́ваго; люб'я́й же непра́вду ненави́дить свою́ ду́шу. | Господь випробовує праведного і нечестивого, той же, хто любить неправду, ненавидить душу свою. |
|
6
|
6
|
| Одожди́ть на грі́шники сі́ти; огнь і жу́пел, і дух бу́рен часть ча́ші їх. | Дощем проллє Він на грішників палаюче вугілля, вогонь і сірку. Палючий вітер — частка чаші скорботи їхньої. |
|
7
|
7
|
| Я́ко пра́веден Госпо́дь і пра́вди возлюби́; правоти́ ви́ді лице́ Єго́. | Бо праведний Господь і любить правду. На праведних дивиться лице Його. |
|
Псалом 11
|
Псалом 11
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, о осьмі́й, псало́м Дави́ду, 11. | Начальнику хору. На восьмиструнному інструменті. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Спаси́ м'я, Го́споди, я́ко оскуді́ преподо́бний, я́ко ума́лишася і́стини от сино́в челові́чеських. | Спаси [мене], Господи, бо не стало праведного, бо нема вірних між синами людськими. |
|
3
|
3
|
| Су́єтная глаго́ла ки́йждо ко і́скреннему своєму́; устні́ льсти́вия в се́рдці, і в се́рдці глаго́лаша зла́я. | Неправду говорить кожен ближньому своєму; уста улесливі говорять від серця лукавого. |
|
4
|
4
|
| Потреби́ть Госпо́дь вся устни́ льсти́вия, язи́к велері́чивий, | Погубить Господь уста облесливі та язик гордовитий, |
|
5
|
5
|
| ре́кшия: язи́к наш возвели́чим, устни́ на́ша при нас суть, кто нам Госпо́дь єсть? | тих, що говорять: «Язиком нашим переможемо, уста наші з нами, хто нам є Господь?» |
|
6
|
6
|
| Стра́сти ра́ди ни́щих і воздиха́нія убо́гих ни́ні воскресну́, — глаго́леть Госпо́дь, — положу́ся во спасе́ніє, не обиню́ся о нем. | «Ради страждання вбогих і зітхання бідних нині воскресну, — говорить Господь, — стану спасінням людей і відкриюся в ньому.» |
|
7
|
7
|
| Словеса́ Госпо́дня — словеса́ чи́ста, сребро́ разжже́но, іскуше́но землі́, очище́но седмери́цею. | Слова Господні — слова чисті, срібло, очищене від землі, сім разів переплавлене. |
|
8
|
8
|
| Ти, Го́споди, сохрани́ши ни і соблюде́ши ни от ро́да сего́ і во вік. | Ти, Господи, збережеш нас і захистиш нас від роду цього і повік. |
|
9
|
9
|
| О́крест нечести́вії хо́дять; по висоті́ Твоє́й умно́жил єси́ си́ни челові́чеськія. | Навкруги нечестиві ходять, коли підносяться нікчемні з синів людських. |
|
Псалом 12
|
Псалом 12
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, псало́м Дави́ду, 12. | Начальнику хору. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Доко́лі, Го́споди, забу́деши м'я до конця́? Доко́лі отвраща́єши лице́ Твоє́ от мене́? | Доки, Господи, забуватимеш мене до кінця? Доки відвертатимеш лице Твоє від мене? |
|
3
|
3
|
| Доко́лі положу́ сові́ти в душі́ моє́й, болі́зні в се́рдці моє́м день і нощ? Доко́лі вознесе́ться враг мой на м'я? | Доки носитиму думи мої в душі моїй і скорботи в серці моїм день [і ніч]? Доки буде підноситися ворог мій наді мною? |
|
4
|
4
|
| При́зри, усли́ши м'я, Го́споди Бо́же мой, просвіти́ о́чі мої́, да не когда́ усну́ в смерть; | Зглянься і почуй мене, Господи, Боже мій. Просвіти очі мої, щоб не заснув я сном смертним. |
|
5
|
5
|
| да не когда́ рече́ть враг мой: укріпи́хся на него́. | Щоб не сказав ворог мій: «Я переміг його» і щоб не зраділи вороги мої, коли б я похитнувся. |
|
6
|
6
|
| Стужа́ющії мі возра́дуються, а́ще подви́жуся. | Я ж на милість Твою уповаю, серце моє возрадіє спасінням Твоїм. Славитиму Господа, що добро вчинив мені, [і співатиму імені Господа Всевишнього]. |
|
7
|
|
| Аз же на ми́лость Твою́ упова́х; возра́дується се́рдце моє́ о спасе́нії Твоє́м; воспою́ Го́сподеві благоді́явшему мні і пою́ і́мені Го́спода Ви́шняго. | |
|
Псалом 13
|
Псалом 13
|
|
|
0
|
| В коне́ць, псало́м Дави́ду, 13. | Начальнику хору. Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| Рече́ безу́мен в се́рдці своє́м: ність Бог. Растлі́ша і омерзи́шася в начина́ніїх; ність творя́й благости́ню. | Сказав безумний у серці своїм: «Бога нема». Впали в розпусту, опоганилися в ділах своїх; не стало тих, хто чинив би добро. |
|
2
|
2
|
| Госпо́дь с небесе́ прини́че на си́ни челові́чеськія, ви́діти, а́ще єсть разуміва́яй, іли́ взиска́яй Бо́га. | Господь поглянув з неба на синів людських, щоб побачити: чи є розумний, що шукає Бога? |
|
3
|
3
|
| Всі уклони́шася, вку́пі неключи́ми би́ша: ність творя́й благости́ню, ність до єди́наго. | Всі заблудили, всі нікчемні стали: нема тих, хто чинив би добро, нема жодного. |
|
4
|
4
|
| Ні ли разумі́ють всі ді́лающії беззако́ніє, сніда́ющії лю́ди моя́ в снідь хлі́ба? Го́спода не призва́ша. | Невже не прийдуть до розуму всі, що роблять беззаконня, заїдають людей моїх, мов їдять хліб, і Господа не призивають? |
|
5
|
5
|
| Та́мо убоя́шася стра́ха, іді́же не бі страх; я́ко Госпо́дь в ро́ді пра́ведних. | Вони убояться там, [де немає страху]. Бо Господь в роді праведних: |
|
6
|
6
|
| Сові́т ни́щаго посрами́сте, Госпо́дь же упова́ніє єго́ єсть. | ви насміялися над убогим, а Господь — надія його. |
|
7
|
7
|
| Кто дасть от Сіо́на спасе́ніє Ізра́їлево? | «Хто дасть із Сиону спасіння Ізраїлеві?» Коли поверне Господь з неволі народ Свій, тоді зрадіє Яків і звеселиться Ізраїль. |
|
8
|
|
| Внегда́ возврати́ть Госпо́дь пліне́ніє люді́й Свої́х, возра́дується Іа́ков і возвесели́ться Ізра́їль. | |
|
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 14
|
Псалом 14
|
|
|
0
|
| В коне́ць, псало́м Дави́ду, 14. | Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| Го́споди, кто обита́єть в жили́щі Твоє́м? Іли́ кто всели́ться во святу́ю го́ру Твою́? | Господи, хто може жити в оселі Твоїй? Хто оселиться на святій горі Твоїй? |
|
2
|
2
|
| Ходя́й непоро́чен і ді́лаяй пра́вду, глаго́ляй і́стину в се́рдці своє́м; | Той, хто ходить непорочно, і чинить правду, і говорить істину у серці своєму. |
|
3
|
3
|
| і́же не ульсти́ язи́ком свої́м і не сотвори́ і́скреннему своєму́ зла, і поноше́нія не прия́т на бли́жнія своя́; | Той, хто не улещує язиком своїм, не чинить ближньому своєму зла і не слухає наклепів на ближніх своїх. |
|
4
|
4
|
| унічиже́н єсть пред ним лука́внуяй, боя́щияжеся Го́спода сла́вить; клени́йся і́скреннему своєму́ і не отмета́яся; | Той, в очах якого лукава людина є нікчемною, а в пошані ті, що бояться Господа, той, хто дає клятву ближньому і не відмовляється від неї. |
|
5
|
5
|
| сребра́ своєго́ не даде́ в ли́хву і мзди на непови́нних не прия́т. Творя́й сія́ не подви́житься во вік. | Хто не дає срібла свого на нечесний прибуток і не приймає підкупу на невинного. Хто так чинить, той не захитається повіки. |
|
Псалом 15
|
Псалом 15
|
|
|
0
|
| Столпописа́ніє, Дави́ду, 15. | Пісня Давида. |
|
1
|
1
|
| Сохрани́ м'я, Го́споди, я́ко на Тя упова́х. | Охорони мене, Господи, бо я на Тебе надіюся. |
|
2
|
2
|
| Ріх Го́сподеві: Госпо́дь мой єси́ Ти, я́ко благи́х мої́х не тре́буєши. | Я сказав Господу: «Ти Господь мій! Блага мої Тобі не потрібні». |
|
3
|
3
|
| Святи́м, і́же суть на землі́ Єго́, удиви́ Госпо́дь вся хоті́нія Своя́ в них. | Святим, що на землі Його, сотворив Господь усі бажання Свої в них. |
|
4
|
4
|
| Умно́жишася не́мощі їх, по сих ускори́ша; не соберу́ собо́ри їх от крове́й, ні пом'яну́ же іме́н їх устна́ма мої́ма. | Нехай примножуються скорботи в тих, що біжать до ідолів, я ж не принесу їм жертви кривавої і не спом’яну імен їхніх устами моїми. |
|
5
|
5
|
| Госпо́дь часть достоя́нія моєго́ і ча́ші моєя́; Ти єси́ устроя́яй достоя́ніє моє́ мні. | Господь — частина спадку мого і чаші моєї. В Тобі, Господи, вся спадщина моя. |
|
6
|
6
|
| У́жа нападо́ша мі в держа́вних мої́х, і́бо достоя́ніє моє́ держа́вно єсть мні. | Межі мої пролягли в кращих місцях, спадок мій приємний для мене. |
|
7
|
7
|
| Благословлю́ Го́спода вразуми́вшаго м'я, єще́ же і до но́щі наказа́ша м'я утро́би моя́. | Славитиму Господа, що просвітив мене, бо навіть і вночі повчає мене серце моє. |
|
8
|
8
|
| Предзрі́х Го́спода пре́до мно́ю ви́ну, я́ко одесну́ю мене́ єсть, да не подви́жуся. | Повсякчас бачу я Господа перед собою, бо Він праворуч мене, і я не захитаюся. |
|
9
|
9
|
| Сего́ ра́ди возвесели́ся се́рдце моє́, і возра́довася язи́к мой, єще́ же і плоть моя́ всели́ться на упова́нії. | Тому радіє серце моє і веселиться язик мій, навіть тіло моє спочиває в надії, |
|
10
|
10
|
| Я́ко не оста́виши ду́шу мою́ во а́ді, ніже́ да́си преподо́бному Твоєму́ ви́діти істлі́нія. | що Ти, Господи, не залишиш душі моєї в пеклі і не даси святому Твоєму побачити тління. |
|
11
|
11
|
| Сказа́л мі єси́ путі́ живота́; іспо́лниши м'я весе́лія с лице́м Твої́м; красота́ [сла́дость] в десни́ці Твоє́й в коне́ць. | Ти покажеш мені дорогу життя; перед лицем Твоїм повнота радости і в правиці Твоїй блаженство вічне. |
|
Псалом 16
|
Псалом 16
|
|
|
0
|
| Моли́тва Дави́ду, 16. | Молитва Давида. |
|
1
|
1
|
| Усли́ши, Го́споди, пра́вду мою́, воньми́ моле́нію моєму́, внуши́ моли́тву мою́ не во устна́х льсти́вих. | Почуй, Господи, правду [мою], зваж на благання моє, вислухай молитву мою з уст неулесливих. |
|
2
|
2
|
| От лиця́ Твоєго́ судьба́ моя́ ізи́деть; о́чі мої́ да ви́діта правоти́. | Від Тебе Самого нехай вийде суд мій, очі Твої нехай побачать правоту. |
|
3
|
3
|
| Іскуси́л єси́ се́рдце моє́, посіти́л єси́ но́щію; іскуси́л м'я єси́, і не обрі́теся во мні непра́вда. | Ти випробував серце моє, відвідав мене вночі. Ти випробував мене і не знайшов у мені неправди; думки мої не розходяться з устами моїми. |
|
4
|
4
|
| Я́ко да не возглаго́лють уста́ моя́ діл челові́чеських, за словеса́ усте́н Твої́х аз сохрани́х путі́ же́стокі. | В ділах людських, за словами уст Твоїх, я охороняв себе від дороги гнобителя. |
|
5
|
5
|
| Соверши́ стопи́ моя́ во стезя́х Твої́х, да не подви́жуться стопи́ моя́. | Утверди стопи мої на путях Твоїх, щоб не хиталися ноги мої. |
|
6
|
6
|
| Аз воззва́х, я́ко усли́шал м'я єси́, Бо́же; приклони́ у́хо Твоє́ мні і усли́ши глаго́ли моя́. | Тебе благаю, бо Ти вислухаєш мене, Боже. Нахили вухо Твоє до мене і вислухай слова мої. |
|
7
|
7
|
| Удиви́ ми́лості Твоя́, спаса́яй упова́ющия на Тя от проти́в'ящихся десни́ці Твоє́й; | Покажи дивну милість Твою, бо Ти спасаєш тих, що уповають [на Тебе], від противників правиці Твоєї. |
|
8
|
8
|
| сохрани́ м'я, Го́споди, я́ко зі́ницю о́ка; в кро́ві крилу́ Твоє́ю покри́єши м'я | Охорони мене, Господи, як зіницю ока, під покровом крил Твоїх, |
|
9
|
9
|
| от лиця́ нечести́вих остра́стших [оби́дящих] м'я; вразі́ мої́ ду́шу мою́ одержа́ша | укрий мене від лиця нечестивих, що нападають на мене, від ворогів душі моєї, що оточили мене. |
|
10
|
10
|
| тук свой затвори́ша, уста́ їх глаго́лаша горди́ню. | Ожиріло серце їхнє, устами їхніми промовляє гординя. |
|
11
|
11
|
| Ізгоня́щії м'я ни́ні обидо́ша м'я, о́чі свої́ возложи́ша уклони́ти на зе́млю. | Ті, що переслідують мене, нині оточили мене; очі свої спрямували на мене, щоб розтоптати мене на землі. |
|
12
|
12
|
| Об'я́ша м'я, я́ко лев гото́в на лов, і я́ко ски́мен обита́яй в та́йних. | Вони, як той лев, що здобичі шукає, як звір, що причаївся. |
|
13
|
13
|
| Воскресни́, Го́споди, предвари́ я і запни́ їм; ізба́ви ду́шу мою́ от нечести́ваго, ору́жіє Твоє́ | Воскресни, Господи, випереди їх, подолай їх; визволи душу мою від нечестивого мечем Твоїм; |
|
14
|
14
|
| от враг руки́ Твоєя́, Го́споди, от ма́лих от землі́; разділи́ я в животі́ їх, і сокрове́нних Твої́х іспо́лнися чре́во їх; наси́тишася сино́в, і оста́виша оста́нки младе́нцем свої́м. | від ворогів — рукою Твоєю, Господи, від людей світу цього, доля яких — у цьому житті; черево своє вони наповнюють від скарбів Твоїх; сини їхні ситі і залишають спадщину дітям своїм. |
|
15
|
15
|
| Аз же пра́вдою явлю́ся лицю́ Твоєму́, наси́щуся, внегда́ яви́тимися сла́ві Твоє́й. | А я в правді дивитимусь на лице Твоє. Щоранку буду насичуватися славою Твоєю. |
|
Псалом 17
|
Псалом 17
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, о́троку Госпо́дню Дави́ду, яже глаго́ла Го́сподеві словеса́ пі́сні сея́, в день, в о́ньже ізба́ви єго́ Госпо́дь от руки́ всіх враг єго́ і із руки́ Сау́ли; і рече́: 17. | Начальнику хору. Раба Господнього Давида, який виголосив слова пісні цієї до Господа, коли Господь визволив його від рук усіх ворогів його і від руки Саула. І він сказав: |
|
2
|
2
|
| Возлюблю́ Тя, Го́споди, крі́посте моя́; | ВозлюблюТебе, Господи, кріпосте моя. |
|
3
|
3
|
| Госпо́дь — утвержде́ніє моє́, і прибі́жище моє́, і ізба́витель мой, Бог мой, помо́щник мой, і упова́ю на Него́; защи́титель мой, і рог спаcе́нія моєго́, і засту́пник мой. | Господь — твердиня моя і пристановище моє, визволитель мій, Бог мій, поміч моя; на Нього моя надія, оборонець мій, ріг спасіння мого, заступник мій. |
|
4
|
4
|
| Хваля́ призову́ Го́спода і от враг мої́х спасу́ся. | З хвалою прикличу Господа і від ворогів моїх спасуся. |
|
5
|
5
|
| Одержа́ша м'я болі́зні сме́ртния, і пото́ци беззако́нія см'ято́ша м'я; | Огорнули мене муки смертельні, і ріки беззаконня засмутили мене. |
|
6
|
6
|
| болі́зні а́дови обидо́ша м'я, предвари́ша м'я сі́ті сме́ртния. | Кайдани пекельні скували мене, і сіті смертні обплутали мене. |
|
7
|
7
|
| І внегда́ скорбі́ти мі, призва́х Го́спода і к Бо́гу моєму́ воззва́х; усли́ша от хра́ма свята́го Своєго́ глас мой, і вопль мой пред Ним вни́деть во у́ші Єго́. | У тісноті моїй я призивав Господа і до Бога мого взивав, і Він почув голос мій із храму [святого] Свого, і благання моє дійшло до слуху Його. |
|
8
|
8
|
| І подви́жеся і тре́петна бисть земля́, і основа́нія гор см'ято́шася і подвиго́шася, я́ко прогні́вася на ня Бог. | І затряслася, захиталася земля, тремтіли й тряслися підвалини гір, бо запалав гнівом [Господь]. |
|
9
|
9
|
| Взи́де дим гні́вом Єго́, і огнь от лиця́ Єго́ воспла́мениться; у́гліє возгорі́ся от Него́. | Піднявся дим від гніву Його і з вуст Його — вогонь палючий, палаюче вугілля сипалося від Нього. |
|
10
|
10
|
| І приклони́ небеса́ і сни́де, і мрак под нога́ма Єго́. | Він прихилив небеса й зійшов, і морок — під ногами Його. |
|
11
|
11
|
| І взи́де на херуви́ми і леті́, леті́ на крилу́ ві́треню. | І возсів на херувимів, і полетів, понісся на крилах вітру. |
|
12
|
12
|
| І положи́ тьму закро́в Свой; о́крест Єго́ селе́ніє Єго́; темна́ вода́ во о́блаціх возду́шних. | Хмарами, як покровом, Він покрив Себе, темними хмарами води Він огорнув Себе. |
|
13
|
13
|
| От облиста́нія пред Ним о́блаці пройдо́ша, град і у́гліє о́гненноє. | Від блиску Його перед Ним летіли хмари, град і вогненне вугілля. |
|
14
|
14
|
| І возгремі́ с небесе́ Госпо́дь, і Ви́шній даде́ глас Свой. | І загримів у небесах Господь, і Всевишній подав голос Свій. |
|
15
|
15
|
| Низпосла́ стрі́ли і разгна́ я, і мо́лнії умно́жи і см'яте́ я. | Пустив стріли Свої і розігнав їх. Метнув безліч блискавок і розсіяв їх. |
|
16
|
16
|
| І яви́шася істо́чници водні́ї, і откри́шася основа́нія вселе́нния от запреще́нія Твоєго́, Го́споди, от дохнове́нія ду́ха гні́ва Твоєго́. | І відкрилися джерела вод, відкрилися основи всесвіту від заборони Твоєї, Господи, від подиху гніву Твого. |
|
17
|
17
|
| Низпосла́ с висоти́ і прия́т м'я, восприя́т м'я от вод мно́гих. | Він простяг руку з висоти і взяв мене, і з глибокої води визволив мене. |
|
18
|
18
|
| Ізба́вить м'я от враго́в мої́х си́льних і от ненави́дящих м'я; я́ко утверди́шася па́че мене́. | Він визволив мене від ворогів моїх сильних і від ненависників моїх, що були сильнішими від мене. |
|
19
|
19
|
| Предвари́ша м'я в день озлобле́нія моєго́; і бисть Госпо́дь утвержде́ніє моє́. | Вони повстали на мене в час біди моєї, та Господь укріпив мене. |
|
20
|
20
|
| І ізведе́ м'я на широту́; ізба́вить м'я, я́ко восхоті́ м'я. | Він вивів мене на простір і визволив мене, бо Він возлюбив мене. |
|
21
|
21
|
| І возда́сть мі Госпо́дь по пра́вді моє́й, і по чистоті́ руку́ моє́ю возда́сть мі, | Господь воздав мені за правдою моєю і за чистотою рук моїх відплатив мені. |
|
22
|
22
|
| я́ко сохрани́х путі́ Госпо́дні і не нече́ствовах от Бо́га моєго́. | Бо я зберіг путі Господні і не був нечестивим перед Богом моїм. |
|
23
|
23
|
| Я́ко вся судьби́ Єго́ пре́до мно́ю, і оправда́нія Єго́ не отступи́ша от мене́. | Бо всі заповіді Його були переді мною, і від повелінь Його я не відхилявся. |
|
24
|
24
|
| І бу́ду непоро́чен с Ним і сохраню́ся от беззако́нія моєго́. | Я був непорочний перед Ним і берігся, щоб не згрішити мені. |
|
25
|
25
|
| І возда́сть мі Госпо́дь по пра́вді моє́й і по чистоті́ руку́ моє́ю пред очи́ма Єго́. | І воздав мені Господь за правдою моєю і за чистотою рук моїх перед очима Його. |
|
26
|
26
|
| С преподо́бним преподо́бен бу́деши, і с му́жем непови́нним непови́нен бу́деши, | Господи, Ти чиниш з милостивим милостиво, і з справедливим за справедливістю його, |
|
27
|
27
|
| і со ізбра́нним ізбра́н бу́деши, і со стропти́вим разврати́шися. | з чистим — за чистотою його, а з лукавим — за лукавством його. |
|
28
|
28
|
| Я́ко Ти лю́ди смире́нния спасе́ши і о́чі го́рдих смири́ши. | Бо Ти народ поневолений спасаєш і пиху гордих приборкуєш. |
|
29
|
29
|
| Я́ко Ти просвіти́ши світи́льник мой, Го́споди; Бо́же мой, просвіти́ши тьму мою́. | Ти засвічуєш світильник мій. Господь Бог мій просвічує темряву мою. |
|
30
|
30
|
| Я́ко Тобо́ю ізба́влюся от іскуше́нія, і Бо́гом мої́м прейду́ сті́ну. | З Тобою я перемагаю військо, з Богом моїм я через мур перейду. |
|
31
|
31
|
| Бог мой, непоро́чен путь Єго́: словеса́ Госпо́дня разжже́на. Защи́титель єсть всіх упова́ющих на Него́. | Бог мій! Непорочні путі Його, чисте слово Його, Він оборонець усіх, що надіються на Нього. |
|
32
|
32
|
| Я́ко кто Бог, ра́зві Го́спода? Іли́ кто Бог, ра́зві Бо́га на́шего? | Бо хто Бог, крім Господа? Хто захисник, крім Бога нашого? |
|
33
|
33
|
| Бог препоясу́яй м'я си́лою, і положи́ непоро́чен путь мой; | Бог підперізує мене силою, рівняє переді мною дорогу мою. |
|
34
|
34
|
| соверша́яй но́зі мої́ я́ко єле́ні, і на висо́ких поставля́яй м'я; | Робить ноги мої швидкими, як у оленя, і на висотах моїх ставить мене. |
|
35
|
35
|
| науча́яй ру́ці мої́ на брань, і положи́л єси́ лук мі́дян ми́шця моя́; | Привчає руки мої до боротьби і м’язи мої робить, як лук мідний. |
|
36
|
36
|
| і дал мі єси́ защище́ніє спаcе́нія, і десни́ця Твоя́ восприя́т м'я; і наказа́ніє Твоє́ іспра́вить м'я в коне́ць, і наказа́ніє Твоє́ то м'я научи́ть. | Ти, Господи, даєш мені щит спасіння Твого, правиця Твоя підтримує мене і ласка Твоя звеличує мене. |
|
37
|
37
|
| Ушири́л єси́ стопи́ моя́ подо мно́ю, і не ізнемого́сті плесні́ мої́. | Ти розширюєш кроки мої піді мною, і не хитаються ноги мої. |
|
38
|
38
|
| Пожену́ враги́ моя́, і пости́гну я, і не возвращу́ся, до́ндеже сконча́ються; | Я жену ворогів моїх і настигаю їх, і не повертаюся, аж доки не знищу їх. |
|
39
|
39
|
| оскорблю́ їх, і не возмо́гуть ста́ти, паду́ть под нога́ма мої́ма. | Уражаю їх, і вони не можуть встати, падають під ногами моїми. |
|
40
|
40
|
| І препоя́сал м'я єси́ си́лою на брань, сп'ял єси́ вся востаю́щия на м'я под м'я. | Бо Ти підперезав мене силою на битву, кинув під ноги мої тих, що повстали на мене. |
|
41
|
41
|
| І враго́в мої́х дал мі єси́ хребе́т і ненави́дящия м'я потреби́л єси́. | Ти повернув до мене спиною ворогів моїх, і я нищив тих, що ненавиділи мене. |
|
42
|
42
|
| Воззва́ша, і не бі спаса́яй; ко Го́споду, і не усли́ша їх. | Вони кричали, та нікому було рятувати; до Господа — але Він не послухав їх. |
|
43
|
43
|
| І істню́ я я́ко прах пред лице́м ві́тра, я́ко бре́ніє путі́й погла́жду я. | Я розсіваю їх, як порох перед вітром, як багно на вулиці, топчу їх. |
|
44
|
44
|
| Ізба́виши м'я от преріка́нія люді́й; поста́виши м'я во главу́ язи́ков; лю́діє, ї́хже не ві́діх, рабо́таша мі, | Ти врятував мене від людського заколоту, поставив мене на чолі народів. Народ, якого не знав я, служить мені. |
|
45
|
45
|
| в слух у́ха послу́шаша м'я. Си́нове чужді́ї солга́ша мі, | Лише почувши про мене, народи підкоряються мені, чужинці запобігають переді мною, |
|
46
|
46
|
| си́нове чужді́ї обетша́ша і охромо́ша от стезь свої́х. | навіть в укріпленнях своїх іноплемінники бліднуть і тремтять. |
|
47
|
47
|
| Жив Госпо́дь, і благослове́н Бог, і да вознесе́ться Бог спаcе́нія моєго́, | Живий Господь і благословенний Бог. І нехай прославлений буде Бог спасіння мого! |
|
48
|
48
|
| Бог дая́й отмще́ніє мні і покори́вий лю́ди под м'я. | Бог, що відплачує за мене і підкорює мені народи, |
|
49
|
49
|
| Ізба́витель мой от враг мої́х гнівли́вих; от возстаю́щих на м'я вознесе́ши м'я, от му́жа непра́ведна ізба́виши м'я. | Він визволив мене від ворогів моїх, підніс мене над тими, що воювали проти мене, і від чоловіка неправедного визволив мене. |
|
50
|
50
|
| Сего́ ра́ди іспові́мся Тебі́ во язи́ціх, Го́споди, і і́мені Твоєму́ пою́; | За те буду славити Тебе, Господи, між народами й співатиму імені Твоєму. |
|
51
|
51
|
| велича́яй спасе́нія царе́ва і творя́й ми́лость христу́ Своєму́ Дави́ду і сі́мені єго́ до ві́ка. | Ти велично спасаєш царя і виявляєш милість до помазаника Свого Давида і роду його навіки. |
|
Псалом 18
|
Псалом 18
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, псало́м Дави́ду, 18. | Начальнику хору. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Небеса́ пові́дають сла́ву Бо́жию, творе́ніє же руку́ Єго́ возвіща́єть твердь. | Небеса повідають славу Божу, творіння ж рук Його сповіщає твердь. |
|
3
|
3
|
| День дні отрига́єть глаго́л, і нощ но́щі возвіща́єть ра́зум. | День дневі сповіщає про них, і одна ніч ночі дає звістку. |
|
4
|
4
|
| Не суть рі́чі, ніже́ словеса́, ї́хже не сли́шаться гла́си їх. | Нема ні мови, ні говору, де не чувся б голос їх. |
|
5
|
5
|
| Во всю зе́млю ізи́де віща́ніє їх, і в конці́ вселе́нния глаго́ли їх; в со́лнці положи́ селе́ніє Своє́; | По всій землі розійшлося віщування їх, і в кінці вселенної слова їх. Він поставив у них сонце, |
|
6
|
6
|
| і той я́ко жени́х ісходя́й от черто́га своєго́, возра́дується я́ко ісполи́н тещи́ путь. | і воно, мов жених, виходить із весільного чертога свого. Радіє, мов велетень, щоб обійти коло своє. |
|
7
|
7
|
| От кра́я небесе́ ісхо́д єго́, і срі́теніє єго́ до кра́я небесе́; і ність, і́же укри́ється теплоти́ єго́. | Від краю небес вихід його, і захід його на краю їх, і ніщо не сховається від тепла його. |
|
8
|
8
|
| Зако́н Госпо́день непоро́чен, обраща́яй ду́ші; свиді́тельство Госпо́днє ві́рно, умудря́ющеє младе́нці. | Закон Господній непорочний, душу оживляє: свідчення Господні вірні, навчають простих. |
|
9
|
9
|
| Оправда́нія Госпо́дня пра́ва, веселя́щая се́рдце; за́повідь Госпо́дня світла́, просвіща́ющая о́чі. | Повеління Господні праведні — звеселяють серце. Заповідь Господня світла — просвітлює очі. |
|
10
|
10
|
| Страх Госпо́день чист, пребива́яй в вік ві́ка; судьби́ Госпо́дні і́стинни, оправда́нни вку́пі, | Страх Господній чистий і перебуває вічно. Суди Господні — істина, всі справедливі, |
|
11
|
11
|
| вожделі́нни па́че зла́та і ка́мене че́стна мно́га, і сла́ждша па́че ме́да і со́та. | дорожчі за золото й дорогоцінне каміння; солодші за мед із сотів. |
|
12
|
12
|
| І́бо раб Твой храни́ть я; внегда́ сохрани́ти я, воздая́ніє мно́го. | Бо раб Твій охороняється ними. І хто додержує їх, тому нагорода велика. |
|
13
|
13
|
| Гріхопаде́нія кто разумі́єть? От та́йних мої́х очи́сти м'я, | Хто зрозуміє гріхи свої? І від тайних моїх очисти мене. |
|
14
|
14
|
| і от чужди́х пощади́ раба́ Твоєго́; а́ще не облада́ють мно́ю, тогда́ непоро́чен бу́ду, і очи́щуся от гріха́ вели́ка. | І від навмисних утримай мене, раба Твого, щоб не оволоділи вони мною. Тоді я буду непорочним і очищеним від гріха великого. |
|
15
|
15
|
| І бу́дуть во благоволе́ніє словеса́ уст мої́х, і поуче́ніє се́рдця моєго́ пред Тобо́ю ви́ну, Го́споди, Помо́щниче мой і Ізба́вителю мой. | Нехай же слова уст моїх і думки серця мого будуть приємні Тобі, Господи, Твердине моя і Спасителю мій. |
|
Псалом 19
|
Псалом 19
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, псало́м Дави́ду, 19. | Начальнику хору. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Усли́шить тя Госпо́дь в день печа́лі, защити́ть Тя і́м'я Бо́га Іа́ковля. | Вислухає тебе Господь в день скорботи, захистить тебе ім’я Бога Якова. |
|
3
|
3
|
| По́слеть ті по́мощ от свята́го, і от Сіо́на засту́пить тя. | Він пошле тобі поміч із святині і з Сиону підкріпить тебе. |
|
4
|
4
|
| Пом'яне́ть вся́ку же́ртву твою́, і всесожже́ніє твоє́ ту́чно бу́ди. | Він пом’яне всі жертви твої, і всепалення твоє буде приємне. |
|
5
|
5
|
| Дасть ті Госпо́дь по се́рдцю твоєму́, і весь сові́т твой іспо́лнить. | [Господь] дасть тобі за серцем твоїм і наміри твої здійснить. |
|
6
|
6
|
| Возра́дуємся о спасе́нії твоє́м, і во і́м'я Го́спода Бо́га на́шего возвели́чимся; іспо́лнить Госпо́дь вся проше́нія твоя́. | Звеселімося ж спасінням твоїм, і в ім’я Господа Бога нашого звеличмося; Господь виконає всі прохання твої. |
|
7
|
7
|
| Ни́ні позна́х, я́ко спасе́ Госпо́дь Христа́ Своєго́; усли́шить Єго́ с небесе́ Свята́го Своєго́; в си́лах спасе́ніє десни́ці Єго́. | Тепер я знаю, що Господь спасає Христа Свого; з святих небес Своїх відповідає Йому могутністю спасаючої правиці Своєї. |
|
8
|
8
|
| Сі́ї на колесни́цях, і сі́ї на ко́нех; ми же во і́м'я Го́спода Бо́га на́шего призове́м. | Одні хваляться колісницями, інші кіньми, а ми хвалимося іменем Господа Бога нашого. |
|
9
|
9
|
| Ті́ї сп'я́ті би́ша і падо́ша; ми же воста́хом і іспра́вихомся. | Вони хитаються й падають, а ми стоїмо твердо. |
|
10
|
10
|
| Го́споди, спаси́ царя́, і усли́ши ни, в о́ньже а́ще день призове́м Тя. | Господи, спаси царя і вислухай нас, в який би день ми не звертались [до Тебе]. |
|
Псалом 20
|
Псалом 20
|
|
1
|
1
|
| Псало́м Дави́ду, 20. | Начальнику хору. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Го́споди, си́лою Твоє́ю возвесели́ться цар, і о спасе́нії Твоє́м возра́дується зіло́. | Господи, силою Твоєю звеселиться цар і спасінню Твоєму вельми возрадується. |
|
3
|
3
|
| Жела́ніє се́рдця єго́ дал єси́ єму́, і хоті́нія устну́ єго́ ні́си лиши́л єго́. | Ти дав йому бажання серця його і прохання уст його Ти не відкинув. |
|
4
|
4
|
| Я́ко предвари́л єси́ єго́ благослове́нієм благости́нним, положи́л єси́ на главі́ єго́ віне́ць от ка́мене че́стна. | Ти зустрів його благословенням благісним і поклав на голову його вінець із чистого золота. |
|
5
|
5
|
| Живота́ проси́л єсть у Тебе́, і дал єси́ єму́ долготу́ дній во вік ві́ка. | Життя він просив у Тебе, і Ти дав йому довголіття на віки віків. |
|
6
|
6
|
| Ве́лія сла́ва єго́ спасе́нієм Твої́м; сла́ву і велелі́піє возложи́ши на него́. | Велика слава його у спасінні Твоїм, славою й величчю Ти прикрасив його. |
|
7
|
7
|
| Я́ко да́си єму́ благослове́ніє во вік ві́ка; возвесели́ши єго́ ра́достію с лице́м Твої́м. | Ти дав йому благословення, навіки звеселив його радістю перед лицем Твоїм. |
|
8
|
8
|
| Я́ко цар упова́єть на Го́спода, і ми́лостію Ви́шняго не подви́житься. | Бо цар уповає на Господа і милістю Всевишнього не захитається. |
|
9
|
9
|
| Да обря́щеться рука́ Твоя́ всім враго́м Твої́м, десни́ця Твоя́ да обря́щеть вся ненави́дящия Тебе́. | Рука Твоя, Господи, нехай знайде [всіх] ворогів Твоїх, правиця Твоя нехай досягне всіх, що ненавидять Тебе. |
|
10
|
10
|
| Я́ко положи́ши їх, я́ко пещ о́гненную во вре́м'я лиця́ Твоєго́; Госпо́дь гні́вом Свої́м см'яте́ть я, і сність їх огнь. | В час гніву Твого Ти розпалиш їх, як піч. У гніві Своїм Господь погубить їх, і поїсть їх вогонь. |
|
11
|
11
|
| Плод їх от землі́ погуби́ши, і сі́м'я їх от сино́в челові́чеських. | Ти знищиш плід їх із землі і рід їх з-поміж синів людських. |
|
12
|
12
|
| Я́ко уклони́ша на Тя зла́я, поми́слиша сові́ти, ї́хже не возмо́гуть соста́вити. | Бо вони замислили ворожнечу проти Тебе — злий намір, якого не можуть [здійснити]. |
|
13
|
13
|
| Я́ко положи́ши я хребе́т; во ізби́тціх Твої́х угото́виши лице́ їх. | Ти поженеш їх перед Собою, з луків Твоїх пустиш стріли в лице їх. |
|
14
|
14
|
| Вознеси́ся, Го́споди, си́лою Твоє́ю; воспоє́м і поє́м си́ли Твоя́. | Піднесися, Господи, силою Твоєю! Будемо співати й прославляти могутність Твою. |
|
Псалом 21
|
Псалом 21
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, о заступле́нії у́треннем, псало́м Дави́ду, 21. | Начальнику хору. При сході зорі. Псалом Давида. (Пророцтво про страждання Ісуса Христа). |
|
2
|
2
|
| Бо́же, Бо́же мой, воньми́ мі, вску́ю оста́вил м'я єси́? Дале́че от спаcе́нія моєго́ словеса́ гріхопаде́ній мої́х. | Боже, Боже мій! [Зглянься на мене!] Нащо Ти покинув мене? Далекі від спасіння мого слова плачу мого. |
|
3
|
3
|
| Бо́же мой, воззову́ во дні, і не усли́шиши, і в нощі́, і не в безу́міє мні. | Боже мій, взиваю вдень — і Ти не чуєш; вночі — і нема мені спокою. |
|
4
|
4
|
| Ти же во святі́м живе́ши, хвало́ Ізра́їлева. | Ти ж у святині живеш, хвало Ізраїля. |
|
5
|
5
|
| На Тя упова́ша отці́ на́ші; упова́ша, і ізба́вил єси́ я; | На Тебе надіялися батьки наші, надіялись, і Ти визволив їх. |
|
6
|
6
|
| к Тебі́ воззва́ша, і спасо́шася; на Тя упова́ша, і не постиді́шася. | До Тебе звертались і були спасенні, на Тебе надію покладали і не осоромились. |
|
7
|
7
|
| Аз же єсьм черв, а не челові́к, поноше́ніє челові́ков і унічиже́ніє люді́й. | А я черв, а не людина, приниження в людей і зневага в народів. |
|
8
|
8
|
| Всі ви́дящії м'я поруга́шамися, глаго́лаша устна́ми, покива́ша главо́ю; | Всі, хто дивиться на мене, насміхаються з мене, зневажають устами, киваючи головою: |
|
9
|
9
|
| упова́ на Го́спода, да ізба́вить єго́, да спасе́ть єго́, я́ко хо́щеть єго́. | «Він надіявся на Бога, нехай же спасе його, нехай визволить його, коли він угодний Йому». |
|
10
|
10
|
| Я́ко Ти єси́ істо́ргий м'я із чре́ва, упова́ніє моє́ от сосцю́ ма́тере моєя́. | Але Ти ж вивів мене з утроби, дав мені надію на Тебе від грудей матері моєї. |
|
11
|
11
|
| К Тебі́ приве́ржен єсьм от ложе́сн, от чре́ва ма́тере моєя́ Бог мой єси́ Ти. | На Тебе покинутий я від утроби. Від грудей матері моєї Ти — Бог мій. |
|
12
|
12
|
| Да не отсту́пиши от мене́, я́ко скорб близ, я́ко ність помога́яй мі. | Не віддаляйся ж від мене, бо скорбота близько, а заступника нема. |
|
13
|
13
|
| Обидо́ша м'я тельці́ мно́зі, юнці́ ту́чнії одержа́ша м'я; | Бики роз’ярені обступили мене, страшні васанські — оточили мене. |
|
14
|
14
|
| отверзо́ша на м'я уста́ своя́, я́ко лев восхища́яй і рика́яй. | Розкрили на мене пащі свої, як лев, що шукає поживи й рикає. |
|
15
|
15
|
| Я́ко вода́ ізлія́хся, і разси́пашася вся ко́сті моя́; бисть се́рдце моє́ я́ко воск та́яй посреді́ чре́ва моєго́. | Я розлився, як вода, розслабли всі кості мої, і серце моє, як віск, розтопилося в грудях моїх. |
|
16
|
16
|
| І́зсше, я́ко скуде́ль, крі́пость моя́, і язи́к мой прильпе́ горта́ни моєму́, і в персть сме́рті свел м'я єси́. | Висохла, як черепок, сила моя, і язик мій прилип до піднебіння мого. В порох смерти Ти звів мене. |
|
17
|
17
|
| Я́ко обидо́ша м'я пси мно́зі, сонм лука́вих одержа́ша м'я; іскопа́ша ру́ці мої́ і но́зі мої́. | Бо пси оточили мене, зграя злих обступила мене. Пробили руки й ноги мої. |
|
18
|
18
|
| Ісчето́ша вся ко́сті моя́; ті́ї же смотри́ша і презрі́ша м'я. | Можна перелічити всі кості мої, а вони дивляться та зневажають мене. |
|
19
|
19
|
| Разділи́ша ри́зи моя́ себі́, і о оде́жді моє́й мета́ша жре́бій. | Розділили ризи мої собі і за одежу мою кидали жереб. |
|
20
|
20
|
| Ти же, Го́споди, не удали́ по́мощ Твою́ от мене́; на заступле́ніє моє́ воньми́. | Ти ж, Господи, не віддаляйся від мене. Сило моя, на поміч мені прийди! |
|
21
|
21
|
| Ізба́ви от ору́жія ду́шу мою́, і із руки́ пе́сії єдоноро́дную мою́. | Визволи від смерти душу мою і від псів самотню мою. |
|
22
|
22
|
| Спаси́ м'я от уст льво́вих, і от рог єдиноро́ж смире́ніє моє́. | Почуй і спаси мене від пащі лева і від рогів єдинорогів визволи мене. |
|
23
|
23
|
| Пові́м і́м'я Твоє́ бра́тії моє́й, посреді́ це́ркве воспою́ Тя. | Я ж сповіщатиму ім’я Твоє браттям моїм, посеред церкви вірних у піснях хвалитиму Тебе. |
|
24
|
24
|
| Боя́щіїся Го́спода, восхвалі́те Єго́, все сі́м'я Іа́ковле, просла́віте Єго́, да убої́ться же от Него́ все сі́м'я Ізра́їлево; | Всі, хто боїться Господа, прославляйте Його. Всі нащадки Якова, хваліть Його; нехай же бояться Його всі покоління Ізраїля! |
|
25
|
25
|
| я́ко не уничижи́, ніже́ негодова́ моли́тви ни́щаго, ніже́ отврати́ лице́ Своє́ от мене́, і єгда́ воззва́х к Нему́, усли́ша м'я. | Бо Він не зневажив і не покинув бідного в біді його і не сховав від мене лиця Свого, а почув мене, коли благав Його. |
|
26
|
26
|
| От Тебе́ похвала́ моя́, в це́ркві вели́цій іспові́мся Тебі́; моли́тви моя́ возда́м пред боя́щимися Єго́. | Буду хвалитися Тобою у зібранні великому, буду визнавати Тебе, обітниці мої сповню перед тими, що бояться Його. |
|
27
|
27
|
| Ядя́ть убо́зії і наси́тяться, і восхва́лять Го́спода взиска́ющії Єго́; жива́ бу́дуть сердця́ їх в вік ві́ка. | Будуть їсти убогі й насичуватися, і хвалитимуть Господа ті, що шукають Його, щоб жили серця ваші повіки. |
|
28
|
28
|
| Пом'яну́ться і обратя́ться ко Го́споду всі конці́ землі́, і покло́няться пред ним вся оте́чествія язи́к; | Згадають і повернуться до Господа всі краї землі і поклоняться перед Ним усі племена народів. |
|
29
|
29
|
| я́ко Госпо́днє єсть Ца́рствіє, і Той облада́єть язи́ки. | Бо Господнє є Царство, і Він царює над народами. |
|
30
|
30
|
| Ядо́ша і поклони́шася всі ту́чнії землі́; пред Ним припаду́ть всі низходя́щії в зе́млю; і душа́ моя́ Тому́ живе́ть. | Будуть споживати й поклоняться Йому всі сильні землі; поклоняться Йому всі, що сходять у землю, і душа моя для Нього живе. |
|
31
|
31
|
| І сі́м'я моє́ порабо́таєть Єму́; возвісти́ть Го́сподеві род гряду́щий; | Нащадки [мої] будуть служити Йому і будуть зватися Господніми повіки. |
|
32
|
32
|
| і возвістя́ть пра́вду Єго́ лю́дем ро́ждшимся [роди́тися іму́щим], яже сотвори́ Госпо́дь. | Прийдуть вони і будуть сповіщати правду Його родові майбутньому, про все, що створив Господь. |
|
Псалом 22
|
Псалом 22
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, 22. | Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| Госпо́дь пасе́ть м'я, і нічто́же м'я лиши́ть. | Господь пасе мене, і нічого мені не бракуватиме. |
|
2
|
2
|
| На мі́сте зла́чні, та́мо всели́ м'я, на воді́ поко́йні воспита́ м'я. | На місці плодючім, там Він оселив мене; біля води спокійної виховав мене. |
|
3
|
3
|
| Ду́шу мою́ обрати́, наста́ви м'я на стезі́ пра́вди і́мене ра́ди Своєго́. | Душу мою навернув; навів мене на стежки правди задля імені Свого. |
|
4
|
4
|
| А́ще бо і пойду́ посреді́ сі́ні сме́ртния, не убою́ся зла, я́ко Ти со мно́ю єси́; жезл Твой і па́лиця Твоя́, та м'я уті́шиста. | Коли піду навіть у тіні смертній, не боятимуся зла, бо Ти зі мною; жезл Твій і палиця Твоя — вони потішили мене. |
|
5
|
5
|
| Угото́вал єси́ пре́до мно́ю трапе́зу сопроти́в стужа́ющим мні; ума́стил єси́ єле́йом главу́ мою́, і ча́ша Твоя́ упоява́ющи м'я, я́ко держа́вна. | Ти наготував переді мною трапезу на очах гнобителів моїх; Ти намастив оливою голову мою, і чаша Твоя, що напоює, найкраща. |
|
6
|
6
|
| І ми́лость Твоя́ пожене́ть м'я вся дні живота́ моєго́, і є́же всели́тимися в дом Госпо́день в долготу́ дній. | І милість [Твоя] буде йти слідом за мною по всі дні життя мого, й оселюся в домі Господнім на довгі дні. |
|
Псалом 23
|
Псалом 23
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, єди́ния от суббо́т, 23. | Псалом Давида. [У перший день тижня]. |
|
1
|
1
|
| Госпо́дня земля́, і ісполне́ніє єя́, вселе́нная і всі живу́щії на ней. | Господня земля і все, що наповнює її, вселенна і всі, що живуть у ній. |
|
2
|
2
|
| Той на моря́х основа́л ю єсть і на ріка́х угото́вал ю єсть. | Він на морях заснував її і на ріках утвердив її. |
|
3
|
3
|
| Кто взи́деть на го́ру Госпо́дню? Іли́ кто ста́неть на мі́сті святі́м Єго́? | Хто зійде на гору Господню, і хто стане на місці святому Його? |
|
4
|
4
|
| Непови́нен рука́ма і чист се́рдцем, І́же не прия́т всу́є ду́шу свою́ і не кля́тся ле́стію і́скреннему своєму́; | Той, у кого невинні руки і чисте серце, хто не марнував на суєту душу свою і не присягався [ближньому своєму] зрадливо, |
|
5
|
5
|
| сей при́йметь благослове́ніє от Го́спода і ми́лостиню от Бо́га Спа́са Своєго́. | той матиме благословення від Господа і милість від Бога, Спаса свого. |
|
6
|
6
|
| Сей род і́щущих Го́спода, і́щущих лице́ Бо́га Іа́ковля. | Це рід тих, що шукають Господа, шукають лиця Твого, Боже Яковів. |
|
7
|
7
|
| Возьмі́те врата́ кня́зі ва́ша, і возьмі́теся врата́ ві́чная; і вни́деть Цар сла́ви. | Піднімайте, врата, верхи ваші, піднімайтеся, врата вічні, — і ввійде Цар слави! |
|
8
|
8
|
| Кто єсть сей Цар сла́ви? Госпо́дь крі́пок і си́лен, Госпо́дь си́лен в бра́ні. | Хто є цей Цар слави? Господь кріпкий і сильний, Господь могутній в бою. |
|
9
|
9
|
| Возьмі́те врата́ кня́зі ва́ша, і возьмі́теся врата́ ві́чная; і вни́деть Цар сла́ви. | Піднімайте, врата, верхи ваші, піднімайтеся, врата вічні, — і ввійде Цар слави! |
|
10
|
10
|
| Кто єсть сей Цар сла́ви? Госпо́дь сил, Той єсть Цар сла́ви. | Хто є цей Цар слави? Господь Сил, Він є Цар слави. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 24
|
Псалом 24
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, 24. | Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| К Тебі́, Го́споди, воздвиго́х ду́шу мою́, Бо́же мой, на Тя упова́х, да не постижу́ся во вік, ніже́ да посмію́тьмися вразі́ мої́; | До Тебе, Господи, підношу душу мою. |
|
2
|
2
|
| і́бо всі терп'я́щії Тя не постидя́ться. | Боже мій, на Тебе я уповаю. Не дай мені осоромитися, не допусти, щоб вороги мої втішилися перемогою наді мною. |
|
3
|
3
|
| Да постидя́ться беззако́ннующії вотще́. | Нехай не осоромляться всі, що надіються на Тебе, а осоромляться ті, що беззаконствують даремно. |
|
4
|
4
|
| Путі́ Твоя́, Го́споди, скажи́ мі і стезя́м Твої́м научи́ м'я. | Господи, вкажи мені путі Твої і навчи мене стежок Твоїх. |
|
5
|
5
|
| Наста́ви м'я на і́стину Твою́ і научи́ м'я; я́ко Ти єси́ Бог спас мой, і Тебе́ терпі́х весь день. | Настав мене на істину Твою і навчи, бо Ти — Бог спасіння мого, на Тебе повсякчас я надію покладаю. |
|
6
|
6
|
| Пом'яни́ щедро́ти Твоя́, Го́споди, і ми́лості Твоя́, я́ко от ві́ка суть. | Згадай про милосердя Твоє, Господи, і про милість Твою, що подаєш від віку. |
|
7
|
7
|
| Гріх ю́ности моєя́ і неві́дінія моєго́ не пом'яни́; по ми́лості Твоє́й пом'яни́ м'я Ти, ра́ди бла́гости Твоєя́, Го́споди. | Гріхів юности моєї і несвідомости моєї не поминай, пом’яни мене в милості Твоїй, Господи, заради благости Твоєї. |
|
8
|
8
|
| Благ і прав Госпо́дь, сего́ ра́ди законоположи́ть согріша́ющим на путі́. | Господь благий і праведний, тому наставляє грішника на путь спасіння. |
|
9
|
9
|
| Наста́вить кро́ткия на суд, научи́ть кро́ткия путе́м Свої́м. | Він веде покірливих до правди і навчає лагідних путей Своїх. |
|
10
|
10
|
| Всі путіє́ Госпо́дні ми́лость і і́стина, взиска́ющим заві́та Єго́ і свиді́нія Єго́. | Всі путі Господні — милість і істина для тих, хто шанує завіти Його і свідчення Його. |
|
11
|
11
|
| Ра́ди і́мене Твоєго́, Го́споди, і очи́сти гріх мой, мног бо єсть. | Ради імені Твого, Господи, прости провину мою, бо вона велика. |
|
12
|
12
|
| Кто єсть челові́к боя́йся Го́спода? Законоположи́ть єму́ на путі́, єго́же ізво́ли. | Хто та людина, що боїться Господа? Він укаже їй дорогу, яку треба обирати. |
|
13
|
13
|
| Душа́ єго́ во благи́х водвори́ться, і сі́м'я єго́ наслі́дить зе́млю. | Душа її буде у блаженстві, і рід її успадкує землю. |
|
14
|
14
|
| Держа́ва Госпо́дь боя́щихся Єго́, і заві́т Єго́ яви́ть їм. | Сила Господня — тим, що бояться Його, і завіт Свій відкриває їм. |
|
15
|
15
|
| О́чі мої́ ви́ну ко Го́споду, я́ко той істо́ргнеть от сі́ті но́зі мої́. | Очі мої завжди до Господа, бо Він визволить із сіті ноги мої. |
|
16
|
16
|
| При́зри на м'я і поми́луй м'я, я́ко єдиноро́д і нищ єсьм аз. | Зглянься на мене, Господи, і помилуй мене, бо я самотній і знесилений. |
|
17
|
17
|
| Ско́рбі се́рдця моєго́ умно́жишася, от нужд мої́х ізведи́ м'я. | Страждання серця мого примножилися, з біди моєї визволи мене. |
|
18
|
18
|
| Виждь смире́ніє моє́ і труд мой, і оста́ви вся гріхи́ моя́. | Поглянь на скорботи мої і знесилення моє і прости всі гріхи мої. |
|
19
|
19
|
| Виждь враги́ моя́, я́ко умно́жишася, і ненавиді́нієм непра́ведним возненави́діша м'я. | Поглянь на ворогів моїх, як багато їх і якою лютою ненавистю ненавидять мене! |
|
20
|
20
|
| Сохрани́ ду́шу мою́ і ізба́ви м'я, да не постижу́ся, я́ко упова́х на Тя. | Охорони душу мою і спаси мене, щоб я не осоромився, уповаючи на Тебе. |
|
21
|
21
|
| Незло́бивії і пра́вії приліпля́хуся мні, я́ко потерпі́х Тя, Го́споди. | Непорочність і правда нехай охороняють мене, бо я надіюся на Тебе. |
|
22
|
22
|
| Ізба́ви, Бо́же, Ізра́їля от всіх скорбе́й єго́. | Спаси, Боже, народ Твій від усіх страждань його. |
|
Псалом 25
|
Псалом 25
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, 25. | Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| Суди́ мі, Го́споди, я́ко аз незло́бою моє́ю ходи́х; і на Го́спода упова́я не ізнемогу́. | Розсуди мене, Господи, бо я ходив у невинності моїй; на Господа я надіявся і не похитнувся. |
|
2
|
2
|
| Іскуси́ м'я, Го́споди, і іспита́й м'я, разжжи́ утро́би моя́ і се́рдце моє́. | Випробуй мене, Господи, досліди мене, розпали серце моє і всю істоту мою. |
|
3
|
3
|
| Я́ко ми́лость Твоя́ пред очи́ма мої́ма єсть, і благоугоди́х во і́стині Твоє́й. | Бо милість Твоя перед моїми очима, і я ходив у істині Твоїй. |
|
4
|
4
|
| Не сідо́х с со́ньмом су́єтним, і со законопресту́пними не вни́ду. | Не сидів я з людьми нечестивими, і з підступними не піду. |
|
5
|
5
|
| Возненави́діх це́рков лука́внующих, і с нечести́вими не ся́ду. | Я зненавидів збори беззаконників і з нечестивцями не сяду. |
|
6
|
6
|
| Уми́ю в непови́нних ру́ці мої́, і оби́ду же́ртвенник Твой, Го́споди, | Умию в невинності руки мої і обійду жертовник Твій, Господи, |
|
7
|
7
|
| є́же усли́шати мі глас хвали́ Твоєя́ і пові́дати вся чудеса́ Твоя́. | щоб сповіщати голосом хвали про всі дивні діла Твої. |
|
8
|
8
|
| Го́споди, возлюби́х благолі́піє до́му Твоєго́ і мі́сто селе́нія сла́ви Твоєя́. | Господи, полюбив я красу дому Твого і місце оселі слави Твоєї. |
|
9
|
9
|
| Да не погуби́ши с нечести́вими ду́шу мою́ і с му́жі крове́й живо́т мой, | Не погуби з нечестивими душі моєї і життя мого з людьми кровожерними, |
|
10
|
10
|
| ї́хже в руку́ беззако́нія, десни́ця їх іспо́лнися мзди. | що руки їхні готові на беззаконня, а правиця їхня повна підкупів. |
|
11
|
11
|
| Аз же незло́бою моє́ю ходи́х; ізба́ви м'я, Го́споди, і поми́луй м'я. | Я ж у непорочності моїй ходжу. Спаси мене, [Господи], і помилуй мене. |
|
12
|
12
|
| Нога́ моя́ ста на правоті́; в це́рквах благословлю́ Тя, Го́споди. | Нога моя стоїть на дорозі правди. У церквах буду благословляти Тебе, Господи. |
|
Псалом 26
|
Псалом 26
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, пре́жде пома́занія, 26. | Псалом Давида. [До помазання]. |
|
1
|
1
|
| Госпо́дь — Просвіще́ніє моє́ і Спаси́тель мой, кого́ убою́ся? Госпо́дь — Защи́титель живота́ моєго́, от кого́ устрашу́ся? | Господь — Просвічення моє і Спаситель мій, кого убоюся? Господь — Захисник життя мого, кого устрашуся? |
|
2
|
2
|
| Внегда́ приближа́тися на м'я зло́бующим, є́же сні́сти пло́ті моя́, оскорбля́ющії м'я і вразі́ мої́, ті́ї ізнемого́ша і падо́ша. | Коли нападуть на мене противники й вороги мої, щоб пожерти тіло моє, то вони спотикаються і падають. |
|
3
|
3
|
| А́ще ополчи́ться на м'я полк, не убої́ться се́рдце моє́; а́ще воста́неть на м'я брань, на Него́ аз упова́ю. | Коли й військо проти мене стане, не злякається серце моє; коли й ціла війна стане проти мене, і тоді я буду надіятися на Нього. |
|
4
|
4
|
| Єди́но проси́х от Го́спода, то взищу́: є́же жи́ти мі в дому́ Госпо́дні вся дні живота́ моєго́, зрі́ти мі красоту́ Госпо́дню і посіща́ти храм святи́й Єго́. | Одного прошу я у Господа, одного бажаю, щоб жити мені в домі Господньому усі дні життя мого, дивитися на красу Господню, щоранку молитися у храмі Його. |
|
5
|
5
|
| Я́ко скри м'я в селе́нії Своє́м в день зол мої́х, покри́ м'я в та́йні селе́нія Своєго́, на ка́мень вознесе́ м'я. | Бо Він сховає мене в домі Своїм у день біди, сховає в оселі Своїй, на скелю піднесе мене. |
|
6
|
6
|
| І ни́ні се, вознесе́ главу́ мою́ на враги́ моя́; обидо́х і пожро́х в селе́нії Єго́ же́ртву хвале́нія і воскликнове́нія; пою́ і воспою́ Го́сподеві. | Я піднесу голову мою вище за ворогів моїх, що оточують мене. Принесу в домі Його жертву хвали. Буду співати й прославляти Господа. |
|
7
|
7
|
| Усли́ши, Го́споди, глас мой, і́мже воззва́х, поми́луй м'я і усли́ши м'я. | Почуй, Господи, голос мій, яким я взиваю до Тебе; зглянься на мене і помилуй мене. |
|
8
|
8
|
| Тебі́ рече́ се́рдце моє́: Го́спода взищу́, взиска́ Тебе́ лице́ моє́, лиця́ Твоєго́, Го́споди, взищу́. | Від Тебе говорить серце моє: «Шукайте Господа!» Я шукаю лиця Твого, Господи. |
|
9
|
9
|
| Не отврати́ лиця́ Твоєго́ от мене́ і не уклони́ся гні́вом от раба́ Твоєго́; Помо́щник мой бу́ди, не отри́ни мене́ і не оста́ви мене́, Бо́же, Спаси́телю мой. | Не відвертай же від мене лиця Твого і не відкидай у гніві раба Твого. Ти — Поміч моя, не відкинь мене і не покинь мене, Боже, Спасителю мій. |
|
10
|
10
|
| Я́ко оте́ць мой і ма́ти моя́ оста́виста м'я, Госпо́дь же восприя́т м'я. | Бо коли батько й мати покинули мене, то Ти, Господи, прийняв мене. |
|
11
|
11
|
| Законоположи́ мі, Го́споди, в путі́ Твоє́м, і наста́ви м'я на стезю́ пра́вую враг мої́х ра́ди. | Навчи ж мене, Господи, путей Твоїх і настанови на стежку правди, задля ворогів моїх. |
|
12
|
12
|
| Не преда́ждь мене́ в ду́ші стужа́ющих мі; я́ко воста́ша на м'я свиді́теле непра́веднії, і солга́ непра́вда себі́. | Не віддавай мене в руки ворогам моїм, бо повстали проти мене лжесвідки і злобою палають на мене. |
|
13
|
13
|
| Ві́рую ви́діти блага́я Госпо́дня на землі́ живи́х. | Але я вірю, що побачу милість Господню на землі живих. |
|
14
|
14
|
| Потерпи́ Го́спода, мужа́йся, і да кріпи́ться се́рдце Твоє́, і потерпи́ Го́спода. | Надійся ж на Господа і будь мужнім. Нехай кріпиться серце твоє. Чекай допомоги від Господа. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 27
|
Псалом 27
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, 27. | Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| К Тебі́, Го́споди, воззову́, Бо́же мой! Да не премолчи́ши от мене́ [о мні]; да не когда́ премолчи́ши от мене́ [о мні], і уподо́блюся низходя́щим в ров. | До Тебе, Господи, взиваю я. Боже мій! Не будь мовчазний до мене. Бо коли не будеш зважати на мене, то я стану як ті, що сходять у могилу. |
|
2
|
2
|
| Усли́ши, Го́споди, глас моле́нія моєго́, внегда́ моли́тимися к Тебі́, внегда́ возді́ти мі ру́ці мої́ ко хра́му свято́му Твоєму́. | Почуй, Господи, голос моління мого, коли я молюся до Тебе, коли підношу руки мої до храму святого Твого. |
|
3
|
3
|
| Не привлеци́ мене́ со грі́шники і с ді́лающими непра́вду не погуби́ мене́, глаго́лющими мир с бли́жніми свої́ми, зла́я же в сердця́х свої́х. | Не осуди мене з нечестивими і не погуби з тими, що чинять неправду, що говорять про мир до ближніх своїх, а на серці у них зло. |
|
4
|
4
|
| Даждь їм, Го́споди, по діло́м їх і по лука́вству начина́ній їх, по діло́м руку́ їх даждь їм, возда́ждь воздая́ніє їх їм. | Воздай їм, Господи, за ділами їхніми, за лукавством вчинків їх: за ділами рук їхніх відплати їм заслужене ними. |
|
5
|
5
|
| Я́ко не разумі́ша в діла́ Госпо́дня і в діла́ руку́ Єго́; разори́ши я і не сози́ждеши я. | За те, що вони не зважали на діла Господні, на діла рук Його, Він зруйнує їх і вже не відбудує. |
|
6
|
6
|
| Блгcвен Госпо́дь, я́ко усли́ша глас моле́нія моєго́. | Нехай буде благословенний Господь, бо Він почув голос моління мого. |
|
7
|
7
|
| Госпо́дь — помо́щник мой і защи́титель мой; на Него́ упова́ се́рдце моє́, і помо́же мі, і процвіте́ плоть моя́; і во́лею моє́ю іспові́мся Єму́. | Господь — помічник мій і захисник мій. На Нього уповало серце моє. Він допоміг мені і оновив тіло моє. Я віддам Йому хвалу піснею моєю. |
|
8
|
8
|
| Госпо́дь — утвержде́ніє люді́й Свої́х і защи́титель спасе́ній христа́ Своєго́ єсть. | Господь — кріпость людей Своїх, захист і Спаситель помазаника Свого. |
|
9
|
9
|
| Спаси́ лю́ди Твоя́, і благослови́ достоя́ніє Твоє́, і упаси́ я, і возьми́ [і вознеси́] я до ві́ка. | Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє: паси їх і піднось їх повіки. |
|
Псалом 28
|
Псалом 28
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, ісхо́да ски́нії, 28. | Псалом Давида. [Після закінчення свята кущів]. |
|
1
|
1
|
| Принесі́те Го́сподеві, си́нове Бо́жії, принесі́те Го́сподеві си́ни о́вні, принесі́те Го́сподеві сла́ву і честь; | Принесіть Господу, сини Божі, принесіть Господу молодих ягнят, принесіть Господу славу і честь. |
|
2
|
2
|
| принесі́те Го́сподеві сла́ву і́мені Єго́; поклоні́теся Го́сподеві во дворі́ святі́м Єго́. | Віддавайте Господу славу імені Його. Поклоняйтеся Господу в дивній святині Його. |
|
3
|
3
|
| Глас Госпо́день на вода́х, Бог сла́ви возгремі́, Госпо́дь на вода́х мно́гих. | Голос Господній над водами, Бог слави загримів. Загримів Господь над водами великими. |
|
4
|
4
|
| Глас Госпо́день в крі́пості, глас Госпо́день в великолі́пії. | Голос Господа могутній, голос Господа величний. |
|
5
|
5
|
| Глас Го́спода, сокруша́ющаго ке́дри; і стри́єть Госпо́дь ке́дри лива́нськія, | Голос Господа ламає кедри, Господь сокрушає кедри ливанські. |
|
6
|
6
|
| і істни́ть я я́ко тельця́ лива́нська; і возлю́бленний я́ко син єдиноро́ж. | Від голосу Його гори скачуть, як телята, Ливан і Сиріон — як молоді єдинороги. |
|
7
|
7
|
| Глас Го́спода, пресіца́ющаго пла́мень огня́. | Голос Господа викрешує полум’я вогню, |
|
8
|
8
|
| Глас Го́спода, стряса́ющаго пусти́ню; і стрясе́ть Госпо́дь пусти́ню Кадді́йскую. | від голосу Господа трясеться пустеля. Потрясає Господь пустелю Кадеську. |
|
9
|
9
|
| Глас Госпо́день, сверша́ющий єле́ні, і откри́єть дубра́ви; і в хра́мі Єго́ вся́кий глаго́леть сла́ву. | Голос Господа розроджує ланей і оголює ліси. В храмі Його все говорить про Його велич. |
|
10
|
10
|
| Госпо́дь пото́п населя́єть, і ся́деть Госпо́дь Цар в вік. | Господь возсів на Престолі над водами великими і як Цар буде над нами повіки. |
|
11
|
11
|
| Госпо́дь крі́пость лю́дем Свої́м дасть, Госпо́дь благослови́ть лю́ди Своя́ ми́ром. | Господь дасть силу народу Своєму, Господь миром благословить людей Своїх. |
|
Псалом 29
|
Псалом 29
|
|
1
|
1
|
| Псало́м пі́сні обновле́нія до́му Дави́дова, 29. | Псалом Давида; пісня на оновлення дому. |
|
2
|
2
|
| Вознесу́ Тя, Го́споди, я́ко под'я́л м'я єси́, і не возвесели́л єси́ враго́в мої́х о мні. | Прославлю Тебе, Господи, бо Ти підняв мене і не допустив, щоб вороги мої тішилися наді мною. |
|
3
|
3
|
| Го́споди Бо́же мой, воззва́х к Тебі́, і ізціли́л м'я єси́. | Господи, Боже мій! Я взивав до Тебе, і Ти зцілив мене. |
|
4
|
4
|
| Го́споди, возве́л єси́ от а́да ду́шу мою́, спасл м'я єси́ от низходя́щих в ров. | Господи, Ти вивів душу мою з пекла, Ти повернув мене до життя, визволив мене з-поміж тих, що сходять у могилу. |
|
5
|
5
|
| По́йте Го́сподеві, преподо́бнії Єго́, і іспові́дайте па́м'ять святи́ні Єго́; | Співайте Господу, всі святі Його, прославляйте святу пам’ять Його, |
|
6
|
6
|
| я́ко гнів в я́рості Єго́, і живо́т в во́лі Єго́; ве́чер водвори́ться плач, і зау́тра ра́дость. | бо на мить гнів Його і на все життя — милість Його; звечора плач, а на ранок — радість. |
|
7
|
7
|
| Аз же ріх во оби́лії моє́м: не подви́жуся во вік. | І я говорив у дні благоденства мого: «Не похитнуся я повіки». |
|
8
|
8
|
| Го́споди, во́лею Твоє́ю пода́ждь добро́ті моє́й си́лу; отврати́л же єси́ лице́ Твоє́, і бих смуще́н. | Господи, Ти з милости Своєї укріпив гору мою, але відвернув Ти лице Твоє, і я захитався. |
|
9
|
9
|
| К Тебі́, Го́споди, воззову́, і к Бо́гу моєму́ помолю́ся. | Тоді до Тебе, Господи, я взивав і до Бога [мого] молився, кажучи: |
|
10
|
10
|
| Ка́я по́льза в кро́ві моє́й, внегда́ сходи́ти мі во істлі́ніє? Єда́ іспові́сться Тебі́ персть? Іли́ возвісти́ть і́стину Твою́? | «Яка користь у крові моїй, коли я зотлію? Чи ж буде порох славити Тебе та сповіщати про істину Твою? |
|
11
|
11
|
| Сли́ша Госпо́дь і поми́лова м'я; Госпо́дь бисть помо́щник мой. | Господи, почуй мене і помилуй мене; Господи, прийди на поміч мені». |
|
12
|
12
|
| Обрати́л єси́ плач мой в ра́дость мні, растерза́л єси́ вре́тище моє́ і препоя́сал м'я єси́ весе́лієм, | І Ти змінив плач мій на радість, зняв з мене одежу смутку і одягнув мене веселістю. |
|
13
|
13
|
| я́ко да воспоє́ть Тебі́ сла́ва моя́, і не умилю́ся. Го́споди Бо́же мой, во вік іспові́мся Тебі́. | Нехай же славить Тебе душа моя і не вмовкає. Господи, Боже мій, буду славити Тебе повік. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 30
|
Псалом 30
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, псало́м Дави́ду, ізступле́нія, 30. | Начальнику хору. Псалом Давида. [Під час повстання]. |
|
2
|
2
|
| На Тя, Го́споди, упова́х, да не постижу́ся во вік; пра́вдою Твоє́ю ізба́ви м'я і ізми́ м'я. | На Тебе, Господи, уповаю. Не дай мені осоромитися повіки, правдою Твоєю спаси мене. |
|
3
|
3
|
| Приклони́ ко мні у́хо Твоє́, ускори́ із'я́ти м'я; бу́ди мі в Бо́га Защи́тителя і в Дом прибі́жища, є́же спасти́ м'я. | Прихили до мене вухо Твоє, поспіши визволити мене; будь мені Богом Заступником і Домом пристановища, щоб спасти мене. |
|
4
|
4
|
| Я́ко держа́ва моя́ і прибі́жище моє́ єси́ Ти; і і́мене Твоєго́ ра́ди наста́виши м'я і препита́єши м'я. | Бо Ти сила моя і пристановище моє. Заради імені Твого наставляєш мене і насичуєш мене. |
|
5
|
5
|
| Ізведе́ши м'я от сі́ті сея́, ю́же скри́ша мі; я́ко Ти єси́ Защи́титель мой, Го́споди. | Виведи мене з сіті, яку таємно поставили на мене, бо Ти Заступник мій, Господи. |
|
6
|
6
|
| В ру́ці Твої́ предложу́ дух мой; ізба́вил м'я єси́, Го́споди Бо́же і́стини. | В руки Твої віддаю дух мій — Ти визволив мене, Господи, Боже істини. |
|
7
|
7
|
| Возненави́діл єси́ храня́щия суєти́ вотще́; аз же на Го́спода упова́х. | Я ненавиджу тих, що надіються на ідолів, я ж на Господа уповаю. |
|
8
|
8
|
| Возра́дуюся і возвеселю́ся о ми́лості Твоє́й, я́ко призрі́л єси́ на смире́ніє моє́, спасл єси́ от нужд ду́шу мою́ | Возрадуюсь і звеселюся милістю Твоєю, бо Ти зглянувся на смирення моє і визволив з недолі душу мою. |
|
9
|
9
|
| і ні́си мене́ затвори́л в рука́х вра́жіїх, поста́вил єси́ на простра́нні но́зі мої́. | Не віддав мене в руки ворогів, а поставив на просторі ноги мої. |
|
10
|
10
|
| Поми́луй м'я, Го́споди, я́ко скорблю́; см'яте́ся я́ростію о́ко моє́, душа́ моя́ і утро́ба моя́. | Помилуй мене, Господи, бо я у скорботі; висохло від горя око моє, і душа моя і все нутро моє. |
|
11
|
11
|
| Я́ко ізчезе́ в болі́зні живо́т мой, і лі́та моя́ в воздиха́ніїх; ізнемо́же нището́ю крі́пость моя́, і ко́сті моя́ см'ято́шася. | Бо виснажилося у недузі життя моє, і роки мої в зітханнях. У стражданнях моїх знемогла сила моя, і кості мої висохли. |
|
12
|
12
|
| От всіх враг мої́х бих поноше́ніє, і сосі́дом мої́м зіло́, і страх зна́ємим мої́м; ви́дящії м'я вон біжа́ша от мене́. | Від нападів ворогів моїх я став посміховиськом навіть у сусідів моїх і страхіттям для знайомих моїх; ті, що бачать мене, геть тікають від мене. |
|
13
|
13
|
| Забве́н бих я́ко мертв от се́рдця; бих я́ко сосу́д погубле́н. | Я забутий у серцях, як мертвий; я став наче посуд розбитий. |
|
14
|
14
|
| Я́ко сли́шах гажде́ніє [укоре́ніє] мно́гих живу́щих о́крест, внегда́ собра́тися їм вку́пі на м'я, прия́ти ду́шу мою́ совіща́ша. | Бо я чую, як мене ганьблять ті, що живуть навколо мене, коли вони збираються та радяться, щоб взяти душу мою. |
|
15
|
15
|
| Аз же на Тя, Го́споди, упова́х, ріх: Ти єси́ Бог мой. | Але я на Тебе, Господи, уповаю і кажу: «Ти — Бог мій». |
|
16
|
16
|
| В руку́ Твоє́ю жре́бії мої́; ізба́ви м'я із руки́ враг мої́х і от гоня́щих м'я. | У руці Твоїй доля моя. Визволи мене з рук ворогів моїх, від гонителів моїх. |
|
17
|
17
|
| Просвіти́ лице́ Твоє́ на раба́ Твоєго́; спаси́ м'я ми́лостію Твоє́ю. | Просвіти лице Твоє на раба Твого, спаси мене милістю Твоєю, Господи. |
|
18
|
18
|
| Го́споди, да не постижу́ся, я́ко призва́х Тя; да постидя́ться нечести́вії і сни́дуть во ад. | Нехай не осоромлюся тим, що призиваю Тебе, нехай осоромляться нечестиві і зійдуть у пекло. |
|
19
|
19
|
| Ні́ми да бу́дуть устни́ льсти́вия, глаго́лющия на пра́веднаго беззако́ніє, горди́нею і унічиже́нієм. | Нехай замовкнуть уста улесливі, що говорять беззаконня проти праведного, гордовито і зневажливо. |
|
20
|
20
|
| Коль мно́гоє мно́жество бла́гости Твоєя́, Го́споди, ю́же скрил єси́ боя́щимся Тебе́, соді́лал єси́ упова́ющим на Тя, пред си́ни челові́чеськими! | Яке велике множество благости Твоєї, Господи, яку зберігаєш Ти для тих, що бояться Тебе, яку наготував Ти для тих, що уповають на Тебе перед синами людськими! |
|
21
|
21
|
| Скри́єши їх в та́йні лиця́ Твоєго́ от м'яте́жа челові́чеська, покри́єши їх в кро́ві от преріка́нія язи́к. | Ти сховаєш їх у сяйві лиця Твого від заколотів людських, укриєш їх під покровом Твоїм від ворожнечі народів. |
|
22
|
22
|
| Благослове́н Госпо́дь, я́ко удиви́ ми́лость Свою́ во гра́ді огражде́нія. | Благословенний Господь, Який явив мені дивну милість Свою у місті захищеному. |
|
23
|
23
|
| Аз же ріх во ізступле́нії моє́м: отве́ржен єсьм от лиця́ о́чію Твоє́ю; сего́ ра́ди усли́шал єси́ глас моли́тви моєя́, внегда́ воззва́х к Тебі́. | Я ж сказав у відчаї моїм: «Відкинутий я від очей Твоїх». Але почув Ти голос молитви моєї, коли я взивав до Тебе. |
|
24
|
24
|
| Возлюбі́те Го́спода, всі преподо́бнії Єго́; я́ко і́стини взиска́єть Госпо́дь і воздає́ть ізли́ше творя́щим горди́ню. | Любіть Господа, всі преподобні Його, бо Господь охороняє вірних Своїх і з лишком відплачує гордовитим. |
|
25
|
25
|
| Мужа́йтеся, і да кріпи́ться се́рдце ва́ше, всі упова́ющії на Го́спода. | Будьте мужні, і нехай кріпиться серце ваше, всі, хто уповає на Господа. |
|
Псалом 31
|
Псалом 31
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, ра́зума, 31. | Псалом Давида. Повчання. |
|
1
|
1
|
| Блаже́нні, ї́хже оста́вишася беззако́нія, і ї́хже прикри́шася грісі́. | Блаженні, кому прощено беззаконня і чиї гріхи покрито. |
|
2
|
2
|
| Блаже́н муж, єму́же не вміни́ть Госпо́дь гріха́, ніже́ єсть во усті́х єго́ лесть. | Блажен муж, якому Господь не поставить у провину гріха і в устах якого нема лукавства. |
|
3
|
3
|
| Я́ко умолча́х, обетша́ша ко́сті моя́, от є́же зва́ти мі весь день, | Коли я замовк, постарілися кості мої від благання мого увесь день. |
|
4
|
4
|
| я́ко день і нощ отяготі́ на мні рука́ Твоя́; возврати́хся на страсть, єгда́ уньзе́ мі терн. | Бо день і ніч тяжіла наді мною рука Твоя, і свіжість лиця мого зникла, як у літню посуху. |
|
5
|
5
|
| Беззако́ніє моє́ позна́х і гріха́ моєго́ не покри́х, ріх: іспові́м на м'я беззако́ніє моє́ Го́сподеві, і Ти оста́вил єси́ нече́стіє се́рдця моєго́. | Беззаконня мої я пізнав і гріха мого не утаїв. Я сказав: визнаю я перед Господом беззаконня мої, і Ти простив провини серця мого. |
|
6
|
6
|
| За то помо́литься к Тебі́ всяк преподо́бний во вре́м'я благопотре́бно; оба́че в пото́пі вод мно́гих к нему́ не прибли́жаться. | Тому помолиться Тобі кожен праведник у слушний час, навіть велика повінь не досягне його. |
|
7
|
7
|
| Ти єси́ Прибі́жище моє́ от ско́рби обдержа́щия м'я; Ра́досте моя́, ізба́ви м'я от обише́дших м'я. | Ти Пристановище моє у скорботі, що огорнула мене; Радосте моя, визволи мене від тих, що оточили мене. |
|
8
|
8
|
| Вразумлю́ тя, і наста́влю тя на путь сей, в о́ньже по́йдеши; утвержу́ на тя о́чі Мої́. | «Врозумлю тебе й наставлю тебе на путь, що нею ходитимеш; пильнуватиме тебе око Моє. |
|
9
|
9
|
| Не бу́діте я́ко конь і меск, ї́мже ність ра́зума; брозда́ми і уздо́ю че́люсті їх востя́гнеши, не приближа́ющихся к тебі́. | Не будьте як кінь і мул, що розуму не мають; віжками та вуздечкою стягни щелепи їх, якщо не наближаються до тебе». |
|
10
|
10
|
| Мно́гі ра́ни грі́шному; упова́ющаго же на Го́спода ми́лость оби́деть. | Багато покарань грішникові, а того, хто уповає на Господа, оточить милість. |
|
11
|
11
|
| Веселі́теся о Го́споді і ра́дуйтеся, пра́веднії, і хвалі́теся, всі пра́вії се́рдцем. | Веселіться в Господі і радуйтеся, праведні, і торжествуйте всі, праві серцем. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 32
|
Псалом 32
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, не надпи́сан у євре́й, 32. | [Псалом Давида.] |
|
1
|
1
|
| Ра́дуйтеся, пра́веднії, о Го́споді; пра́вим подоба́єть похвала́. | Радуйтеся, праведні, у Господі; праведним подобає похвала. |
|
2
|
2
|
| Іспові́дайтеся Го́сподеві в гу́слех, во псалти́рі десятостру́ннім по́йте Єму́; | Прославляйте Господа на гуслях, співайте Йому на десятиструнній псалтирі. |
|
3
|
3
|
| воспо́йте Єму́ піснь но́ву, до́брі по́йте Єму́ со восклица́нієм; | Співайте Йому пісню нову, співайте радісно, з піднесенням. |
|
4
|
4
|
| я́ко пра́во сло́во Госпо́днє, і вся діла́ Єго́ в ві́рі. | Бо слово Господнє праве і всі діла Його праведні. |
|
5
|
5
|
| Лю́бить ми́лостиню і суд Госпо́дь, ми́лости Госпо́дні іспо́лнь земля́. | Господь любить правду і праведний суд, милости Його повна земля. |
|
6
|
6
|
| Сло́вом Госпо́днім небеса́ утверди́шася, і Ду́хом уст Єго́ вся си́ла їх; | Словом Господнім сотворено небеса, і духом уст Його — вся сила їх. |
|
7
|
7
|
| собира́яй, я́ко міх, во́ди морські́я, полага́яй в сокро́вищих бе́здни. | Він зібрав, наче в міх, води морські, утворив у глибині їх безодні. |
|
8
|
8
|
| Да убої́ться Го́спода вся земля́, от Него́же да подви́жуться всі живу́щії по вселе́нній; | Нехай боїться Господа вся земля, нехай тремтять перед Ним усі, що живуть на світі. |
|
9
|
9
|
| я́ко Той рече́ — і би́ша; Той повелі́ — і созда́шася. | Бо Він сказав — і сталося, Він повелів — і створилося. |
|
10
|
10
|
| Госпо́дь разоря́єть сові́ти язи́ков, отмета́єть же ми́слі люді́й і отмета́єть сові́ти князе́й. | Господь нищить змови народів, відкидає злі задуми людей, [розбиває змови князів]. |
|
11
|
11
|
| Сові́т же Госпо́день во вік пребива́єть, помишле́нія се́рдця Єго́ — в род і род. | Рада ж Господня стоїть вічно, і думки серця Його — з роду в рід. |
|
12
|
12
|
| Блаже́н язи́к, єму́же єсть Госпо́дь Бог Єго́, — лю́діє, яже ізбра́ в наслі́діє Себі́. | Блаженний народ, у якого Бог є Господом, — люди, яких обрав Господь у насліддя Собі. |
|
13
|
13
|
| С небесе́ призрі́ Госпо́дь, ви́ді вся си́ни челові́чеськія; | Господь з неба дивиться і бачить усіх синів людських. |
|
14
|
14
|
| от гото́ваго жили́ща Своєго́ призрі́ на вся живу́щия на землі́; | Дивиться з Престолу, на якому сидить, і бачить усіх, що живуть на землі. |
|
15
|
15
|
| созда́вий на єди́ні сердця́ їх, разуміва́яй на вся діла́ їх. | Він створив серця всіх їх і знає всі діла їхні. |
|
16
|
16
|
| Не спаса́ється цар мно́гою си́лою, і ісполи́н не спасе́ться мно́жеством крі́пости своєя́. | Не захистить царя велике військо його, і велетня не спасе велика сила його. |
|
17
|
17
|
| Ложь конь во спасе́ніє, во мно́жестві же си́ли своєя́ не спасе́ться. | Ненадійний кінь для спасіння, не спасе він великою силою своєю. |
|
18
|
18
|
| Се, о́чі Госпо́дні на боя́щияся Єго́, упова́ющия на ми́лость Єго́; | Бо ось очі Господні на тих, що бояться Його, і на тих, що надіються на милість Його. |
|
19
|
19
|
| ізба́вити от сме́рти ду́ші їх, і препита́ти я в глад. | Він спасе душі їхні від смерти, і в часи голоду наситить їх. |
|
20
|
20
|
| Душа́ же на́ша ча́єть Го́спода, я́ко помо́щник і защи́титель наш єсть; | Душа ж наша нехай уповає на Господа, бо Він поміч і захист наш. |
|
21
|
21
|
| я́ко о Нем возвесели́ться се́рдце на́ше, і во і́м'я свято́є Єго́ упова́хом. | Ним звеселиться серце наше, бо ми надіємося на святе ім’я Його. |
|
22
|
22
|
| Бу́ди, Го́споди, ми́лость Твоя́ на нас, я́коже упова́хом на Тя. | Милість Твоя, Господи, нехай буде над нами, бо ми уповаємо на Тебе. |
|
Псалом 33
|
Псалом 33
|
|
1
|
1
|
| Псало́м Дави́ду, внегда́ ізміни́ лице́ своє́ пред Авімеле́хом; і отпусти́ єго́, і оти́де, 33. | Псалом Давида, коли він прикинувся безумним перед Авимелехом, який через це відпустив його. |
|
2
|
2
|
| Благословлю́ Го́спода на вся́коє вре́м'я, ви́ну хвала́ Єго́ во усті́х мої́х. | Благословлю Господа на всякий час, завжди хвала Йому в устах моїх. |
|
3
|
3
|
| О Го́споді похва́литься душа́ моя́; да усли́шать кро́тції і возвеселя́ться. | Господом буде хвалитися душа моя; нехай почують вірні і звеселяться. |
|
4
|
4
|
| Возвели́чіте Го́спода со мно́ю, і вознесе́м і́м'я Єго́ вку́пі. | Величайте Господа зі мною, і прославмо ім’я Його всі вкупі. |
|
5
|
5
|
| Взиска́х Го́спода, і усли́ша м'я, і от всіх скорбе́й мої́х ізба́ви м'я. | Я шукав Господа, і Він почув мене і від усіх скорбот визволив мене. |
|
6
|
6
|
| Приступі́те к Нему́ і просвіті́теся, і ли́ця ва́ша не постидя́ться. | Приступіть до Нього й просвітіться, і лиця ваші не осоромляться. |
|
7
|
7
|
| Сей ни́щий воззва́, і Госпо́дь усли́ша ї, і от всіх скорбе́й єго́ спасе́ ї. | Ось убогий благав, і Господь почув його і від усіх скорбот спас його. |
|
8
|
8
|
| Ополчи́ться а́нгел Госпо́день о́крест боя́щихся Єго́ і ізба́вить їх. | Ангел Господній охороняє тих, що бояться Його, і визволяє їх. |
|
9
|
9
|
| Вкусі́те і ви́діте, я́ко Благ Госпо́дь; блаже́н муж, і́же упова́єть Нань. | Споживіть і побачите, що благий Господь. Блажен муж, що уповає на Нього. |
|
10
|
10
|
| Бо́йтеся Го́спода, всі святі́ї Єго́, я́ко ність лише́нія боя́щимся Єго́. | Бійтеся Господа, [всі] святі Його, бо не знають нестатку ті, що бояться Його. |
|
11
|
11
|
| Бога́тії обнища́ша і взалка́ша; взиска́ющії же Го́спода не лиша́ться вся́каго бла́га. | Багаті зубожіли і зголодніли, а ті, що шукають Господа, не будуть позбавлені всякого блага. |
|
12
|
12
|
| Прийді́те, ча́да, послу́шайте мене́, стра́ху Госпо́дню научу́ вас. | Прийдіть, діти, послухайте мене, я страху Господнього навчу вас. |
|
13
|
13
|
| Кто єсть челові́к хотя́й живо́т, люб'я́й дні ви́діти бла́гі? | Хто з людей бажає жити і бачити дні благі — |
|
14
|
14
|
| Удержи́ язи́к твой от зла і устні́ твої́, є́же не глаго́лати льсти. | стримуй язик свій від зла, і уста твої нехай не будуть облесливі. |
|
15
|
15
|
| Уклони́ся от зла і сотвори́ бла́го; взищи́ ми́ра і пожени́ ї. | Ухиляйся від всього злого і роби добро, будь мирний і пильнуй того. |
|
16
|
16
|
| О́чі Госпо́дні на пра́ведния, і у́ші Єго́ в моли́тву їх. | Очі Господні звернені до праведних, і вуха Його до молитви їх. |
|
17
|
17
|
| Лице́ же Госпо́днє на творя́щия зла́я, є́же потреби́ти от землі́ па́м'ять їх. | Лице ж Господнє проти тих, що чинять зло, щоб знищити з землі й пам’ять про них. |
|
18
|
18
|
| Воззва́ша пра́веднії, і Госпо́дь усли́ша їх, і от всіх скорбе́й їх ізба́ви їх. | Взивали [праведні], і Господь почув їх і від усіх скорбот визволив їх. |
|
19
|
19
|
| Близ Госпо́дь сокруше́нних се́рдцем, і смире́нния ду́хом спасе́ть. | Близько Господь до скорботних серцем, і смиренних духом Він спасає. |
|
20
|
20
|
| Мно́гі ско́рбі пра́ведним, і от всіх їх ізба́вить я Госпо́дь. | Багато скорбот у праведника, та від усіх них визволить його Господь. |
|
21
|
21
|
| Храни́ть Госпо́дь вся ко́сті їх, ні єди́на от них сокруши́ться. | Господь охороняє всі кості їх, і ні одна з них не зламається. |
|
22
|
22
|
| Смерть грі́шников люта́, і ненави́дящії пра́веднаго прегріша́ть. | Смерть же грішників люта, і ті, що ненавидять праведного, загинуть. |
|
23
|
23
|
| Ізба́вить Госпо́дь ду́ші раб свої́х, і не прегріша́ть всі упова́ющії на Него́. | Господь визволить душі рабів Своїх, і не загине ніхто з тих, що уповають на Нього. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 34
|
Псалом 34
|
|
Псалом 37
|
Псалом 37
|
|
1
|
1
|
| Псало́м Дави́ду, в воспомина́ніє о субо́ті, 37. | Псалом Давида. На спомин [про суботу]. |
|
2
|
2
|
| Го́споди, да не я́ростію Твоє́ю обличи́ши мене́, ніже́ гні́вом Твої́м нака́жеши мене́; | Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене у гніві Твоїм. |
|
3
|
3
|
| я́ко стрі́ли Твоя́ уньзо́ша во мні, і утверди́л єси́ на мні ру́ку Твою́. | Бо стріли Твої пройняли мене, і утвердив єси на мені руку Твою. |
|
4
|
4
|
| Ність ізціле́нія в пло́ті моє́й от лиця́ гні́ва Твоєго́, ність ми́ра в косте́х мої́х от лиця́ гріх мої́х. | Нема зцілення у плоті моїй від лиця гніву Твого, нема спокою в костях моїх від лиця гріхів моїх. |
|
5
|
5
|
| Я́ко беззако́нія моя́ превзидо́ша главу́ мою́, я́ко бре́м'я тя́жкоє отяготі́ша на мні. | Бо беззаконня мої перевищили голову мою і, як тягар великий, пригнітили мене. |
|
6
|
6
|
| Возсмерді́ша і согни́ша ра́ни моя́, от лиця́ безу́мія моєго́. | Засмерділись і загнилися рани мої від лиця безумства мого. |
|
7
|
7
|
| Пострада́х і сляко́хся до конця́, весь день сі́туя хожда́х; | Пригноблений я і зовсім поник, весь день сумуючи ходжу. |
|
8
|
8
|
| я́ко ля́двія моя́ напо́лнишася поруга́ній, і ність ізціле́нія в пло́ті моє́й. | Бо стегна мої сповнилися запаленням, і нема зцілення у плоті моїй. |
|
9
|
9
|
| Озло́блен бих і смири́хся до зіла́, рика́х от воздиха́нія се́рдця моєго́. | Озлоблений був і смирився до кінця; ридаю від болю серця мого. |
|
10
|
10
|
| Го́споди, пред Тобо́ю все жела́ніє моє́, і воздиха́ніє моє́ от Тебе́ не утаї́ся. | Господи, перед Тобою всі бажання мої, і зітхання моє від Тебе не втаїться. |
|
11
|
11
|
| Се́рдце моє́ см'яте́ся, оста́ви м'я си́ла моя́, і світ о́чію моє́ю — і той ність со мно́ю. | Серце моє стривожене, покинула мене сила моя, і світло очей моїх — і того вже не стало в мене. |
|
12
|
12
|
| Дру́зі мої́ і і́скреннії мої́ пря́мо мні прибли́жишася і ста́ша. | Друзі мої і приятелі мої відійшли від мене, і родина моя стала осторонь мене. |
|
13
|
13
|
| І бли́жнії мої́ отдале́че мене́ ста́ша, і нужда́хуся і́щущії ду́шу мою́; і і́щущії зла́я мні глаго́лаху су́єтная, і льсти́вним весь день поуча́хуся. | А ті, що шукають душу мою, поставили сіті, і ті, що бажають мені зла, говорять про погибель і весь день замишляють підступи. |
|
14
|
14
|
| Аз же, я́ко глух, не сли́шах, і я́ко нім не отверза́яй уст свої́х; | Я ж, немов глухий, не чую і, як німий, не відкриваю вуст своїх. |
|
15
|
15
|
| і бих я́ко челові́к не сли́шай і не іми́й во усті́х свої́х обличе́нія. | І став я як людина, що не чує і не має в устах своїх виправдання. |
|
16
|
16
|
| Я́ко на Тя, Го́споди, упова́х, Ти усли́шиши, Го́споди, Бо́же мой. | Бо на Тебе, Господи, уповаю я: Ти почуй, Господи, Боже мій. |
|
17
|
17
|
| Я́ко ріх: да не когда́ пора́дуютьмися вразі́ мої́; і внегда́ подвижа́тися нога́м мої́м, на м'я велері́чеваша. | Тому я сказав: нехай ніколи не потішаються [вороги мої]; коли спіткнуться ноги мої, вони звеличуються наді мною. |
|
18
|
18
|
| Я́ко аз на ра́ни гото́в, і болі́знь моя́ пре́до мно́ю єсть ви́ну. | Я готовий до ран, і недуги мої повсякчас переді мною. |
|
19
|
19
|
| Я́ко беззако́ніє моє́ аз возвіщу́ і попеку́ся о грісі́ моє́м. | Бо беззаконня мої я визнаю і печалюся через гріх мій. |
|
20
|
20
|
| Вразі́ же мої́ живу́ть і укріпи́шася па́че мене́, і умно́жишася ненави́дящії м'я без пра́вди; | Вороги ж мої живуть і зміцнюються більше за мене, і намножилося тих, що ненавидять мене не по правді. |
|
21
|
21
|
| воздаю́щії мі зла́я воз блага́я оболга́ху м'я, зане́ гоня́х благости́ню. | Ті, що відплачують мені злом за добро, обмовляють мене, бо я про благодіяння дбаю. |
|
22
|
22
|
| Не оста́ви мене́, Го́споди Бо́же мой, не отступи́ от мене́; | Не покинь мене, Господи, Боже мій, не відступи від мене. |
|
23
|
23
|
| воньми́ в по́мощ мою́, Го́споди спасе́нія моєго́. | Поспіши на поміч мені, Господи спасіння мого. |
|
Псалом 44
|
Псалом 44
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, о ізміня́ємих сино́м коре́йовим в ра́зум, піснь о возлю́бленнім, 44. | Начальнику хору. На музичному інструменті шошан. Повчання синам Кореєвим. Пісня про Улюбленого. |
|
2
|
2
|
| Отри́гну се́рдце моє́ сло́во бла́го, глаго́лю аз діла́ моя́ Царе́ві; язи́к мой — трость кни́жника скоропи́сця. | Вилилось із серця мого слово благе, говорю я про діла мої Цареві. Язик мій — перо книжника-скорописця. |
|
3
|
3
|
| Красе́н добро́тою па́че сино́в челові́чеських, ізлія́ся благода́ть во устна́х Твої́х; сего́ ра́ди благослови́ Тя Бог во вік. | Ти прекрасніший за синів людських, виливається благодать із уст Твоїх. Тому благословив Тебе Бог навіки. |
|
4
|
4
|
| Препоя́ши меч Твой по бедрі́ Твоє́й, Си́льне, | Прив’яжи меч Твій до бедра Твого, сильний, славою Твоєю і красою Твоєю. |
|
5
|
5
|
| красото́ю Твоє́ю і добро́тою Твоє́ю; і наляци́, і успіва́й, і ца́рствуй і́стини ра́ди і кро́тости і пра́вди; і наста́вить Тя ди́вно десни́ця Твоя́. | І натягни лук, і встигай, і царюй істини ради, і лагідности, і справедливости, і дивно поведе Тебе правиця Твоя. |
|
6
|
6
|
| Стрі́ли Твоя́ ізощре́ни, Си́льне; лю́діє под Тобо́ю паду́ть в се́рдці враг Царе́вих. | Гострі стріли Твої, [Сильний]! Вони в серце ворогам Царя. Впадуть народи перед Тобою. |
|
7
|
7
|
| Престо́л Твой, Бо́же, в вік ві́ка; жезл пра́вости — жезл Ца́рствія Твоєго́. | Престіл Твій, Боже, повік віку, жезл правоти — жезл Царства Твого. |
|
8
|
8
|
| Возлюби́л єси́ пра́вду і возненави́діл єси́ беззако́ніє; сего́ ра́ди пома́за Тя, Бо́же, Бог Твой єле́єм ра́дости па́че прича́стник Твої́х. | Ти полюбив правду і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радости більше, ніж спільників Твоїх. |
|
9
|
9
|
| Сми́рна, і ста́кти, і касі́я от риз Твої́х, от тя́жестей слоно́вих [от хра́мов слоно́вих], із ни́хже возвесели́ша Тя. | Вся одежа Твоя — як смирна, алое і касія; в палатах із слонової кості звеселять Тебе. |
|
10
|
10
|
| Дще́рі царе́й в че́сті Твоє́й; предста́ цари́ця одесну́ю Тебе́, в ри́зах позлаще́нних оді́яна преіспещре́на. | Дочки царів почесні гості Твої; стала цариця праворуч Тебе, в ризи позолочені одягнена, прикрашена. |
|
11
|
11
|
| Сли́ши, дщи, і виждь, і приклони́ у́хо твоє́, і забу́ди лю́ди твоя́ і дом отця́ твоєго́; | Слухай, дочко, і споглянь, і прихили вухо твоє, і забудь народ твій і дім отця твого. |
|
12
|
12
|
| і возжела́єть Цар добро́ти твоєя́, зане́ Той єсть Госпо́дь твой, і поклони́шися Єму́, | І забажає Цар доброти твоєї, бо Він — Бог твій, і поклонишся Йому. |
|
13
|
13
|
| і дщи Ти́рова с да́ри; лицю́ Твоєму́ помо́ляться бога́тії лю́дстії. | І дочка Тира з дарами, і найбагатші з народів помоляться лицю Твоєму. |
|
14
|
14
|
| Вся сла́ва дще́ре Царе́ві внутр; ря́сни злати́ми оді́яна і преіспещре́на. | Вся слава дочки царя в ній самій, одежа її шита золотом. |
|
15
|
15
|
| Приведу́ться Царю́ ді́ви вслід єя́, і́скреннія єя́ приведу́ться Тебі́; | В дорогих прикрашених ризах введуть її до Царя. Приведені будуть діви вслід за нею, подруги її. |
|
16
|
16
|
| приведу́ться в весе́лії і ра́дованії, введу́ться в храм Царе́в. | Приведуть їх з піснями радости і введуть їх у палату Царя. |
|
17
|
17
|
| Вмі́сто оте́ць Твої́х би́ша си́нове Твої́; поста́виши я кня́зі по всей землі́. | Замість батьків Твоїх будуть сини Твої. Ти поставиш їх князями по всій землі. |
|
18
|
18
|
| Пом'яну́ і́м'я Твоє́ во вся́ком ро́ді і ро́ді; сего́ ра́ди лю́діє іспові́дяться Тебі́ в вік і во вік ві́ка. | Пом’яну ім’я Твоє у всякому роді і роді. Заради того люди всі вихвалятимуть Тебе і прославлятимуть ім’я Твоє повік віку. |
|
Псалом 45
|
Псалом 45
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, о сині́х Коре́йових, о та́йних, псало́м, 45. | Начальнику хору. Синів Кореєвих. На музичному інструменті аламоф. Пісня. |
|
2
|
2
|
| Бог нам прибі́жище і си́ла, помо́щник в ско́рбіх обрі́тших ни зіло́. | Бог нам пристановище і сила, скора допомога в біді, що надходить на нас. |
|
3
|
3
|
| Сего́ ра́ди не убої́мся, внегда́ смуща́ється земля́, і прелага́ються го́ри в сердця́ морська́я. | Тому не будемо боятися, хоч би захиталася земля, і гори зрушились у безодню моря. |
|
4
|
4
|
| Возшумі́ша і см'ято́шася во́ди їх, см'ято́шася го́ри крі́постію Єго́. | Нехай шумлять і хвилями здіймаються води і трясуться гори від хвиль їхніх. |
|
5
|
5
|
| Рі́чная устремле́нія веселя́ть град Бо́жий; освяти́л єсть селе́ніє Своє́ Ви́шній. | Потоки рік веселять місто Боже, святу оселю Всевишнього. |
|
6
|
6
|
| Бог посреді́ єго́, і не подви́житься; помо́жеть єму́ Бог у́тро зау́тра. | Бог посеред нього — воно не захитається; Бог допоможе йому зранку. |
|
7
|
7
|
| См'ято́шася язи́ци, уклони́шася ца́рствія; даде́ глас Свой Ви́шній, подви́жеся земля́. | Стривожилися народи, захиталися царства: [Всевишній] подав голос Свій, і похитнулася земля. |
|
8
|
8
|
| Госпо́дь сил с на́ми, засту́пник наш Бог Іа́ковль. | Господь Сил з нами, Бог Якова — захисник наш. |
|
9
|
9
|
| Прийді́те і ви́діте діла́ Бо́жія, яже положи́ чудеса́ на землі́; | Прийдіть і погляньте на діла Божі, які чуда вчинив Він на землі. |
|
10
|
10
|
| оте́мля бра́ні до коне́ць землі́, лук сокруши́ть і сло́мить ору́жіє, і щити́ сожже́ть огне́м. | Він спинив війни до країв землі, поламав лук, знищив зброю і колісниці попалив вогнем. |
|
11
|
11
|
| Упраздні́теся і разумі́йте, я́ко Аз єсьм Бог; вознесу́ся во язи́ціх, вознесу́ся на землі́. | «Заспокойтеся і пізнайте, що Я — Бог, піднесуся між народами і прославлюся на землі». |
|
12
|
12
|
| Госпо́дь сил с на́ми, засту́пник наш Бог Іа́ковль. | Господь Сил з нами, Захисник наш — Бог Якова. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 50
|
Псалом 50
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, псало́м Дави́ду, внегда́ вни́ти к нему́ Нафа́ну проро́ку, | Начальнику хору. Псалом Давида, |
|
2
|
2
|
| єгда́ вни́де к Вирсаві́ї, жені́ Урі́єві, 50. | коли приходив до нього пророк Нафан, після того, як Давид увійшов до Вирсавії. (Молитва покаяння). |
|
3
|
3
|
| Поми́луй м'я, Бо́же, по вели́цій ми́лості Твоє́й і по мно́жеству щедро́т Твої́х очи́сти беззако́ніє моє́. | Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Твого прости провини мої. |
|
4
|
4
|
| Найпа́че оми́й м'я от беззако́нія моєго́ і от гріха́ моєго́ очи́сти м'я; | Особливо омий мене від беззаконня мого і від гріха мого очисти мене. |
|
5
|
5
|
| я́ко беззако́ніє моє́ аз зна́ю, і гріх мой пре́до мно́ю єсть ви́ну. | Бо беззаконня моє я знаю, і гріх мій повсякчас переді мною. |
|
6
|
6
|
| Тебі́ єди́ному согріши́х і лука́воє пред Тобо́ю сотвори́х; я́ко да оправди́шися во словесі́х Твої́х і побіди́ши, внегда́ суди́ти Ті. | Проти Тебе єдиного я згрішив і лукаве перед Тобою вчинив, отже, праведний Ти у слові Твоїм і справедливий у присуді Твоїм. |
|
7
|
7
|
| Се бо, в беззако́ніїх зача́т єсьм, і во грісі́х роди́ м'я ма́ти моя́. | Ось бо в беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя. |
|
8
|
8
|
| Се бо, і́стину возлюби́л єси́, безві́стная і та́йная прему́дрости Твоєя́ яви́л мі єси́. | Бо Ти істину полюбив єси, невідоме й таємне мудрости [Твоєї] явив Ти мені. |
|
9
|
9
|
| Окропи́ши м'я іссо́пом, і очи́щуся; оми́єши м'я, і па́че сні́га убілю́ся. | Окропи мене ісопом — і очищуся, омий мене — і стану біліший від снігу. |
|
10
|
10
|
| Слу́ху моєму́ да́си ра́дость і весе́ліє; возра́дуються ко́сті смире́нния. | Дай мені почути радість і веселість — і зрадіють кості мої упокорені. |
|
11
|
11
|
| Отврати́ лице́ Твоє́ от гріх мої́х і вся беззако́нія моя́ очи́сти. | Відверни лице Твоє від гріхів моїх і прости всі беззаконня мої. |
|
12
|
12
|
| Се́рдце чи́сто сози́жди во мні, Бо́же, і дух прав обнови́ во утро́бі моє́й. | Серце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму. |
|
13
|
13
|
| Не отве́ржи мене́ от лиця́ Твоєго́ і Ду́ха Твоєго́ Свята́го не отими́ от мене́. | Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене. |
|
14
|
14
|
| Возда́ждь мі ра́дость спасе́нія Твоєго́ і ду́хом влади́чним утверди́ м'я. | Поверни мені радість спасіння Твого і духом могутнім укріпи мене. |
|
15
|
15
|
| Научу́ беззако́нния путе́м Твої́м, і нечести́вії к Тебі́ обратя́ться. | Навчатиму беззаконників шляхів Твоїх, і нечестиві навернуться до Тебе. |
|
16
|
16
|
| Ізба́ви м'я от крове́й, Бо́же, Бо́же спасе́нія моєго́; возра́дується язи́к мой пра́вді Твоє́й. | Визволи мене від вини кривавої, Боже, Боже спасіння мого, і язик мій радісно славитиме правду Твою. |
|
17
|
17
|
| Го́споди, устні́ мої́ отве́рзеши, і уста́ моя́ возвістя́ть хвалу́ Твою́. | Господи, відкрий уста мої, і уста мої сповістять хвалу Твою. |
|
18
|
18
|
| Я́ко а́ще би восхоті́л єси́ же́ртви, дал бих у́бо: всесожже́нія не благоволи́ши. | Бо коли б Ти жертви забажав, приніс би я: всепалення Ти не бажаєш. |
|
19
|
19
|
| Же́ртва Бо́гу — дух сокруше́н; се́рдце сокруше́нно і смире́нно Бог не унічижи́ть. | Жертва Богові — це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш. |
|
20
|
20
|
| Ублажи́, Го́споди, благоволе́нієм Твої́м Сіо́на, і да сози́ждуться сті́ни Ієрусали́мськія; | Ублажи, [Господи], благоволінням Твоїм Сион, і нехай збудуються стіни єрусалимські. |
|
21
|
21
|
| тогда́ благоволи́ши же́ртву пра́вди, возноше́ніє і всесожега́ємая; тогда́ возложа́ть на олта́р Твой тельці́. | Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення і всепалення: тоді покладуть на Жертовник Твій тельців. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 53
|
Псалом 53
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, в пі́снех ра́зума Дави́ду, | Начальнику хору. На струнних інструментах. Повчання Давида, |
|
2
|
2
|
| внегда́ прийти́ Зіфе́єм і рещи́ Сау́лові: не се ли Дави́д скри́ся в нас? 53. | коли прийшли зифеї і сказали Саулу: «Чи не в нас ховається Давид?» |
|
3
|
3
|
| Бо́же, во і́м'я Твоє́ спаси́ м'я і в си́лі Твоє́й суди́ мі. | Боже, в ім’я Твоє спаси мене і силою Твоєю допоможи мені. |
|
4
|
4
|
| Бо́же, усли́ши моли́тву мою́, внуши́ глаго́ли уст мої́х; | Боже, почуй молитву мою і вислухай слова уст моїх. |
|
5
|
5
|
| я́ко чу́ждії воста́ша на м'я, і крі́пції взиска́ша ду́шу мою́, і не предложи́ша Бо́га пред собо́ю. | Бо чужі повстали на мене, і сильні шукають душі моєї, і не мають вони Бога перед собою. |
|
6
|
6
|
| Се бо, Бог помога́єть мі, і Госпо́дь засту́пник душі́ моє́й; | Та ось Бог помагає мені, і Господь підкріпляє душу мою. |
|
7
|
7
|
| отврати́ть зла́я враго́м мої́м; і́стиною Твоє́ю потреби́ їх. | Він відплатить за зло ворогам моїм. Істиною Твоєю, Боже, Ти погубиш їх. |
|
8
|
8
|
| Во́лею пожру́ Тебі́, іспові́мся і́мені Твоєму́, Го́споди, я́ко бла́го; | Від серця принесу жертву Тобі і прославлю ім’я Твоє, бо воно благе. |
|
9
|
9
|
| я́ко от вся́кия печа́лі ізба́вил м'я єси́, і на враги́ моя́ воззрі́ о́ко моє́. | Бо Ти визволив мене від усякої скорботи, і на ворогів моїх сміливо дивиться око моє. |
|
Псалом 54
|
Псалом 54
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, в пі́снех ра́зума, Аса́фу, псало́м, 54. | Начальнику хору. На струнних інструментах. Повчання Давида. |
|
2
|
2
|
| Внуши́, Бо́же, моли́тву мою́ і не пре́зри моле́нія моєго́; | Вислухай, Боже, молитву мою і не зневаж благання мого. |
|
3
|
3
|
| воньми́ мі і усли́ши м'я; возскорбі́х печа́лію моє́ю [во іскуше́нії моє́м], і см'ято́хся | Прихилися і вислухай мене, я плачу від туги моєї. |
|
4
|
4
|
| от гла́са вра́жия і от стуже́нія грі́шнича; я́ко уклони́ша на м'я беззако́ніє і во гні́ві враждова́ху мі. | І тривожуся від голосу ворожого і від утисків нечестивців. |
|
5
|
5
|
| Се́рдце моє́ см'яте́ся во мні, і боя́знь сме́рти нападе́ на м'я; | Бо вони чинять мені беззаконня й у гніві ворогують проти мене. |
|
6
|
6
|
| страх і тре́пет при́йде на м'я, і покри́ м'я тьма. | Серце моє стривожилося в мені, смертельні страхіття напали на мене. |
|
|
7
|
| І ріх: кто дасть мі крилі́ я́ко голуби́ні? І полещу́, і почи́ю. | Страх і трепет прийшли на мене, і жах огорнув мене. |
|
8
|
8
|
| Се, удали́хся бі́гая і водвори́хся в пусти́ні. | І я сказав: хто дав би мені крила, як у голуба, я б полетів та відпочив би. |
|
9
|
9
|
| Ча́ях Бо́га спаса́ющаго м'я от малоду́шія і от бу́рі. | Полетів би якнайдалі, став би жити в пустелі, ждучи Бога, щоб спас мене від слабкодухости і від бурі. |
|
10
|
10
|
| Потопи́, Го́споди, і разділи́ язи́ки їх; я́ко ви́діх беззако́ніє і преріка́ніє во гра́ді. | Розбий, Господи, і роз’єднай змову їхню, бо беззаконня та ворожнечу бачу я в місті. |
|
11
|
11
|
| Днем і но́щію оби́деть ї по стіна́м єго́; беззако́ніє і труд посреді́ єго́, і непра́вда; | Вдень і вночі вони обходять його по мурах його, а усередині його — беззаконня та кривда. |
|
12
|
12
|
| і не оскуді́ от стогн єго́ ли́хва і лесть. | І не зникають з вулиць його насильство і зрада. |
|
13
|
13
|
| Я́ко а́ще би враг поноси́л мі, претерпі́л бих у́бо; і а́ще би ненави́дяй м'я на м'я велері́чевал, укри́лбихся от него́. | Та якби це ворог ганьбив мене, я стерпів би, або якби це ненависник мій величався наді мною, я не зважав би на нього. |
|
14
|
14
|
| Ти же, челові́че равноду́шне, влади́ко мой і зна́ємий мой, | Але ти, чоловіче, — однодумцю мій, приятелю і друже мій, |
|
15
|
15
|
| і́же ку́пно наслажда́лся єси́ со мно́ю бра́шен; в дому́ Бо́жиї ходи́хом єдиномишле́нієм. | з яким ми щиро сходилися і до дому Божого разом ходили! |
|
16
|
16
|
| Да при́йдеть же смерть на ня, і да сни́дуть во ад жи́ві; я́ко лука́вство в жили́щих їх, посреді́ їх. | Нехай загибель прийде на них, бо лукавство в оселях їхніх, посеред них. |
|
17
|
17
|
| Аз к Бо́гу воззва́х, і Госпо́дь усли́ша м'я. | Я ж до Бога взиваю, і Господь почує мене. |
|
18
|
18
|
| Ве́чер, і зау́тра, і полу́дне пові́м і возвіщу́, і усли́шить глас мой. | Увечері, і вранці, і опівдні буду благати й молити, і Він почує голос мій. |
|
19
|
19
|
| Ізба́вить ми́ром ду́шу мою́ от приближа́ющихся мні; я́ко во мно́зі бя́ху со мно́ю. | Він визволить миром душу мою від напасників моїх, бо їх багато в мене. |
|
20
|
20
|
| Усли́шить Бог, і смири́ть я Сий пре́жде вік; ність бо їм ізміне́нія, я́ко не убоя́шася Бо́га. | Почує мене Бог, і упокорить їх Той, Хто перебуває вічно, бо нема в них каяття, і не бояться вони Бога. |
|
21
|
21
|
| Простре́ ру́ку свою́ на воздая́ніє; оскверни́ша заві́т Єго́. | Підіймають руки свої на невинних і оскверняють завіт Його. |
|
22
|
22
|
| Разділи́шася от гні́ва лиця́ Єго́, і прибли́жишася сердця́ їх; ум'я́кнуша словеса́ їх па́че єле́я, і та суть стрі́ли. | Уста їх масніші від масла, а в серці їх злоба. Масні, як олива, слова їх, але то гострі стріли. |
|
23
|
23
|
| Возве́рзи на Го́спода печа́ль твою́, і Той тя препита́єть; не дасть в вік молви́ пра́веднику. | Покладайся на Господа у скорботах твоїх, і Він підтримає тебе. Ніколи не дасть Він упасти праведникові. |
|
24
|
24
|
| Ти же, Бо́же, низведе́ши їх в студене́ць істлі́нія; му́жіє крове́й і льсти не преполов'я́ть дній свої́х. Аз же, Го́споди, упова́ю на Тя. | Ти, Боже, кинеш їх у яму погибелі. Кровожерні й підступні не доживуть і до половини віку свого. Я ж, [Господи], уповаю на Тебе. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 55
|
Псалом 55
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, о лю́дех от святи́х удале́нних, Дави́ду в столпописа́ніє, внегда́ удержа́ша ї іноплеме́нниці в Ге́фі, псало́м, 55. | Начальнику хору. Про голубку, що мовчить на самоті. Пісня Давида, коли филистимляни захопили його в Гефі. |
|
2
|
2
|
| Поми́луй м'я, Бо́же, я́ко попра́ м'я челові́к; весь день боря́ стужи́ мі. | Помилуй мене Боже, бо нападає на мене чоловік і день у день гнобить мене. |
|
3
|
3
|
| Попра́ша м'я вразі́ мої́ весь день; я́ко мно́зі борю́щії м'я с висоти́. | Щодня нападають на мене вороги мої, бо багато тих, що поборюють мене. |
|
4
|
4
|
| В день не [сей рі́чи [не] в ні́кіїх не імі́ється] убою́ся, аз же упова́ю на Тя. | Вдень я не буду боятися, бо уповаю на Тебе. |
|
5
|
5
|
| О Бо́зі похвалю́ словеса́ моя́; на Бо́га упова́х, не убою́ся; что сотвори́ть мні плоть? | Богом я хвалюсь у словах моїх, на Бога покладаю надію і не боюся; що зробить мені плоть? |
|
6
|
6
|
| Весь день слове́с мої́х гнуша́хуся; на м'я вся помишле́нія їх на зло. | Щодня зневажають слова мої, всі думки їхні про мене — на зло. |
|
7
|
7
|
| Вселя́ться і скри́ють, ті́ї п'я́ту мою́ сохраня́ть, я́коже потерпі́ша ду́шу мою́ [ті́ї п'я́ту мою́ наблюда́ти бу́дуть, я́коже жда́ху душі́ моєя́]. | Збираються й ховаються, стежать за кожним кроком моїм, щоб уловити душу мою. |
|
8
|
8
|
| Ні о чесо́мже отри́неши я, гні́вом лю́ди низведе́ши. | Вони гадають, що не покараєш Ти їх за неправду їхню. |
|
9
|
9
|
| Бо́же, живо́т мой возвісти́х Тебі́; положи́л єси́ сле́зи моя́ пред Тобо́ю, я́ко і во обітова́нії Твоє́м. | Боже, Тобі відомі всі страждання мої; збери сльози мої та поклади їх перед Собою. Запиши їх у книгу Твою. |
|
10
|
10
|
| Да возвратя́ться вразі́ мої́ всп'ять, в о́ньже а́ще день призову́ Тя; се позна́х, я́ко Бог мой єси́ Ти. | Вороги мої втікають від мене, коли я кличу Тебе. З того знаю, що Ти, Боже, зі мною. |
|
11
|
11
|
| О Бо́зі похвалю́ глаго́л, о Го́споді похвалю́ сло́во. | Богом я хвалюся в словах, в Господі хвалю слово Його. |
|
12
|
12
|
| На Бо́га упова́х, не убою́ся; что сотвори́ть мні челові́к? | На Бога я уповаю і не боюся: що заподіє мені людина? |
|
13
|
13
|
| Во мні, Бо́же, моли́тви, яже возда́м хвали́ Твоєя́; | В мені, Боже, молитва до Тебе, щоб возносити Тобі хвалу, |
|
14
|
14
|
| я́ко ізба́вил єси́ ду́шу мою́ от сме́рти, о́чі мої́ от слез і но́зі мої́ от поползнове́нія; благоугожду́ пред Го́сподем во сві́ті живи́х. | бо Ти визволив душу мою від смерти, [очі мої від сліз], ноги мої від спотикання. Буду ходити перед лицем Господа у світлі живих. |
|
Псалом 56
|
Псалом 56
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, да не растли́ши, Дави́ду в столпописа́ніє, внегда́ єму́ отбіга́ти от лиця́ Сау́лова в пеще́ру, 56. | Начальнику хору. Не погуби. Молитва Давида, коли він утік від Саула в печеру. |
|
2
|
2
|
| Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я; я́ко на Тя упова́ душа́ моя́, і на сінь крилу́ Твоє́ю наді́юся, до́ндеже пре́йдеть беззако́ніє. | Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо на Тебе надіється душа моя, і в тіні крил Твоїх я сховаюсь, аж доки перейде беззаконня. |
|
3
|
3
|
| Воззову́ к Бо́гу Ви́шнему, Бо́гу благоді́явшему мні. | Буду взивати до Бога Всевишнього, Який допомагав мені. |
|
4
|
4
|
| Посла́ с небесе́ і спасе́ м'я, даде́ в поноше́ніє попира́ющия м'я; посла́ Бог ми́лость Свою́ і і́стину Свою́, | Він пошле поміч з неба і спасе мене. Пошле Бог милість Свою й істину Свою і осоромить тих, що шукають погубити мене. |
|
5
|
5
|
| і ізба́ви ду́шу мою́ от среди́ ски́мнов. Поспа́х смуще́н; си́нове челові́честії, зу́би їх ору́жія і стрі́ли, і язи́к їх меч остр. | Душа моя серед звірів, я серед людей, що дишуть полум’ям, зуби їхні, як списи, і язик їхній — меч гострий. |
|
6
|
6
|
| Вознеси́ся на небеса́, Бо́же, і по всей землі́ сла́ва Твоя́. | Вознесися над небесами, Боже, і по всій землі слава Твоя. |
|
7
|
7
|
| Сіть угото́ваша нога́м мої́м, і сляко́ша ду́шу мою́; іскопа́ша пред лице́м мої́м я́му, і впадо́ша в ню. | Сітку поставили вони для ніг моїх і ловлять душу мою; викопали для мене яму і самі впали в неї. |
|
8
|
8
|
| Гото́во се́рдце моє́, Бо́же, гото́во се́рдце моє́; воспою́ і пою́ во сла́ві моє́й. | Готове серце моє, Боже; готове серце моє: буду співати і славити Тебе. |
|
9
|
9
|
| Воста́ни, сла́ва моя́, воста́ни, псалти́рю і гу́слі; воста́ну ра́но. | Вставай, славо моя! Встаньте, псалтир і гуслі! Встану я рано. |
|
10
|
10
|
| Іспові́мся Тебі́ в лю́дех, Го́споди, воспою́ Тебі́ во язи́ціх; | Буду славити Тебе, Господи, між народами, буду оспівувати Тебе між людьми. |
|
11
|
11
|
| я́ко возвели́чися до небе́с ми́лость Твоя́ і да́же до о́блак і́стина Твоя́. | Бо до небес піднеслася милість Твоя і до хмар істина Твоя. |
|
12
|
12
|
| Вознеси́ся на небеса́, Бо́же, і по всей землі́ сла́ва Твоя́. | Вознесися над небесами, Боже, і по всій землі слава Твоя. |
|
Псалом 60
|
Псалом 60
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, в пі́снех, Дави́ду псало́м, 60. | Начальнику хору. На струнному інструменті. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Усли́ши, Бо́же, моле́ніє моє́, воньми́ моли́тві моє́й; | Почуй, Боже, молитву мою, вислухай благання моє. |
|
3
|
3
|
| от коне́ць землі́ к Тебі́ воззва́х, внегда́ уни́ се́рдце моє́; на ка́мень возне́сл м'я єси́, наста́вил м'я єси́, | Від краю землі взиваю до Тебе, бо ниє серце моє. Виведи мене на скелю, що для мене недосяжна. |
|
4
|
4
|
| я́ко бил єси́ упова́ніє моє́, столп крі́пости от лиця́ вра́жия. | Бо Ти — Надія моя, Ти — Скеля моя, Ти — Захист мій від ворога. |
|
5
|
5
|
| Вселю́ся в селе́нії Твоє́м во ві́ки, покри́юся в кро́ві крил Твої́х. | Дай мені, Боже, навіки оселитися в оселі Твоїй та знайти спокій під покровом крил Твоїх. |
|
6
|
6
|
| Я́ко Ти, Бо́же, усли́шал єси́ моли́тви моя́, дал єси́ достоя́ніє боя́щимся і́мене Твоєго́. | Бо Ти, Боже, почув молитви мої і дав мені насліддя з тими, що бояться імені Твого. |
|
7
|
7
|
| Дні на дні царе́ви приложи́ши, лі́та єго́ до дне ро́да і ро́да. | Дні до днів цареві приклади і роки його продовжи від роду до роду. |
|
8
|
8
|
| Пребу́деть в вік пред Бо́гом; ми́лость і і́стину Єго́ кто взи́щеть? | Хай буде він вічно перед Богом; милість і істина нехай охороняють його. |
|
9
|
9
|
| Та́ко воспою́ і́мені Твоєму́ во ві́ки, возда́ти мі моли́тви моя́ день от дне. | Я буду співати імені Твоєму повіки і сповнятиму обітниці мої кожного дня. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 61
|
Псалом 61
|
|
0
|
|
| Псало́м | |
|
1
|
1
|
| В коне́ць, о Ідіфу́мі, псало́м Дави́ду, 61. | Начальнику хору Ідифумового. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Не Бо́гу ли повине́ться душа́ моя́? От Того́ бо спасе́ніє моє́. | Тільки в Богові спокій душі моїй, тільки від Нього спасіння моє. |
|
3
|
3
|
| І́бо Той — Бог мой і Спас мой, Засту́пник мой; не подви́жуся найпа́че. | Тільки Він — Твердиня моя і Спаситель мій, Заступник мій, і не похитнуся повіки. |
|
4
|
4
|
| Доко́лі належите́ на челові́ка? Убива́єте всі ви, я́ко стіні́ преклоне́ні і опло́ту возринове́ну. | Доки будете нападати на людину? Ви всі налягаєте, мов стіна, що похилилася, або мур, що розвалюється. |
|
5
|
5
|
| Оба́че ці́ну мою́ совіща́ша отри́нути, теко́ша в жа́жді; усти́ свої́ми благословля́ху, і се́рдцем свої́м кленя́ху. | Вони задумали скинути його з висоти, кривлять душею: устами благословляють, а в серці проклинають. |
|
6
|
6
|
| Оба́че Бо́гові повини́ся, душе́ моя́, я́ко от Того́ терпі́ніє моє́. | Тільки в Богові спокій, душе моя, тільки на Нього надія моя. |
|
7
|
7
|
| І́бо Той — Бог мой і Спас мой, Засту́пник мой; не преселю́ся. | Він — Бог мій і Спаситель мій, Заступник мій, і не похитнуся повіки. |
|
8
|
8
|
| О Бо́зі спасе́ніє моє́ і сла́ва моя́; Бог по́мощі моєя́, і упова́ніє моє́ на Бо́га. | У Богові спасіння моє і слава моя. Бог — поміч моя і пристановище моє. |
|
9
|
9
|
| Упова́йте на Него́, весь соньм люді́й; ізлія́йте пред Ним сердця́ ва́ша, я́ко Бог помо́щник наш. | Уповайте на Нього, всі народи, виливайте перед Ним серця ваші, бо Він захист наш. |
|
10
|
10
|
| Оба́че су́єтні си́нове челові́честії, лжи́ві си́нове челові́честії в мі́риліх є́же непра́вдовати; ті́ї от суєти́ вку́пі. | А сини людські — тільки суєта, сини сильних — тільки неправда. Якщо покласти їх на ваги, то всі вони легші за порожнечу. |
|
11
|
11
|
| Не упова́йте на непра́вду і на восхище́ніє не жела́йте; бога́тство а́ще тече́ть, не прилага́йте се́рдця. | Не надійтеся на грабіжництво, не вдавайтеся до насильства, а коли багатство примножується, не віддавайте йому серце. |
|
12
|
12
|
| Єди́ною глаго́ла Бог, дво́я сія́ сли́шах, зане́ держа́ва Бо́жия, | Один раз сказав Бог, і двічі чув я, що вся сила в Богові. |
|
13
|
13
|
| і Твоя́, Го́споди, ми́лость; я́ко Ти возда́си кому́ждо по діло́м єго́. | і в Тебе, Господи, милість, бо Ти даєш кожному за ділами його. |
|
Псалом 62
|
Псалом 62
|
|
1
|
1
|
| Псало́м Дави́ду, внегда́ би́ти єму́ в пусти́ні Іуде́йстій, 62. | Псалом Давида, коли він був у пустелі Юдейській. |
|
2
|
2
|
| Бо́же, Бо́же мой, к Тебі́ у́тренюю; возжада́ Тебе́ душа́ моя́, коль мно́жицею Тебі́ плоть моя́, в землі́ пу́сті і непрохо́дні і безво́дні. | Боже, Боже мій, до Тебе з ранку лину я, жадає Тебе душа моя, за Тобою знемагає плоть моя в землі пустельній, непрохідній і безводній. |
|
3
|
3
|
| Та́ко во святі́м яви́хся Тебі́ ви́діти си́лу Твою́ і сла́ву Твою́. | Як у святиню явився я до Тебе, щоб бачити силу Твою і славу Твою. |
|
4
|
4
|
| Я́ко лу́чші ми́лость Твоя́ па́че живо́т; устні́ мої́ похвали́ті Тя. | Бо милість Твоя краща за життя, уста мої прославлятимуть Тебе. |
|
5
|
5
|
| Та́ко благословлю́ Тя в животі́ моє́м і о і́мені Твоє́м воздіжу́ ру́ці мої́. | Так благословлятиму Тебе в житті моїм, і в ім’я Твоє піднесу руки свої. |
|
6
|
6
|
| Я́ко от ту́ка і ма́сти да іспо́лниться душа́ моя́, і устна́ма ра́дости восхва́лять Тя уста́ моя́. | Як ситтю та єлеєм, наповнюється душа моя, і голосом радости вихваляють Тебе уста мої, |
|
7
|
7
|
| А́ще помина́х Тя на посте́лі моє́й, на у́тренніх поуча́хся в Тя; | коли згадую Тебе на постелі моїй і в усі години ночі розмірковую про Тебе, |
|
8
|
8
|
| я́ко бил єси́ Помо́щник мой, і в кро́ві крилу́ Твоє́ю возра́дуюся. | бо Ти єси Помічник мій, і під покровом крил Твоїх возрадуюся. |
|
9
|
9
|
| Прильпе́ душа́ моя́ по Тебі́; мене́ же прия́т десни́ця Твоя́. | Припала душа моя до Тебе, і правиця Твоя підтримує мене. |
|
10
|
10
|
| Ті́ї же всу́є іска́ша ду́шу мою́; вни́дуть в преіспо́дняя землі́; | Ті ж, що даремно шукають душу мою, впадуть у безодню підземну, |
|
11
|
11
|
| предадя́ться в ру́ки ору́жія, ча́сті ли́совом бу́дуть. | уразить їх сила меча, стануть здобиччю лисів. |
|
12
|
12
|
| Цар же возвесели́ться о Бо́зі; похва́литься всяк клени́йся Ім, я́ко загради́шася уста́ глаго́лющих непра́ведная. | Цар же звеселиться в Бозі: прославиться кожний, хто клянеться Ним, і замовкнуть уста тих, що говорять неправедно. |
|
Псалом 63
|
Псалом 63
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, псало́м Дави́ду, 63. | Начальнику хору. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Усли́ши, Бо́же, глас мой, внегда́ моли́тимися к Тебі́; от стра́ха вра́жия ізми́ ду́шу мою́. | Почуй, Боже, голос мій у молитві моїй. Від лютого ворога охорони життя моє. |
|
3
|
3
|
| Покри́й м'я от со́ньма лука́внующих, от мно́жества ді́лающих непра́вду; | Укрий мене від намірів злодіїв і від зборища беззаконників. |
|
4
|
4
|
| і́же ізостри́ша я́ко меч язи́ки своя́, напряго́ша лук свой, вещ го́рку, | Вони наче меч нагострили язик свій і, мов стріли, кидають слова образи, |
|
5
|
5
|
| состріля́ти в та́йних непоро́чна; внеза́пу состріля́ють єго́, і не убоя́ться. | щоб таємно стріляти в неповинного; стріляють в нього несподівано і не бояться. |
|
6
|
6
|
| Утверди́ша себі́ сло́во лука́воє; пові́даша скри́ти сіть, рі́ша: кто у́зрить їх? | Вони утвердились у злому намірі, змовляються поставити таємно сітку і кажуть: хто їх побачить? |
|
7
|
7
|
| Іспита́ша беззако́ніє; ізчезо́ша іспита́ющії іспита́нія; присту́пить челові́к, і се́рдце глубоко́. | Вони вигадують всіляку неправду, вишукують, розслідують, заглядають аж до глибини серця. |
|
8
|
8
|
| І вознесе́ться Бог; стрі́ли младе́нець би́ша я́зви їх, | Але уразить їх Бог стрілою. Несподівано стріла Божа вдарить їх. |
|
9
|
9
|
| і ізнемого́ша на ня язи́ци їх; смути́шася всі ви́дящії їх. | Вони покарають себе своїми ж словами. Всі, хто побачить їх, відійдуть від них. |
|
10
|
10
|
| І убоя́ся всяк челові́к; і возвісти́ша діла́ Бо́жія, і творе́нія Єго́ разумі́ша. | І нападе страх на всіх людей, вони сповістять про діла Божі, бо зрозуміють, що то — Його діло. |
|
11
|
11
|
| Возвесели́ться пра́ведник о Го́споді і упова́єть на Него́; і похва́ляться всі пра́вії се́рдцем. | Звеселиться праведник у Господі і уповає на Нього. І похваляться всі праведні серцем. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 64
|
Псалом 64
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, псало́м пі́сні Дави́ду, піснь Ієремі́єва і Ієзекі́їлева, люді́й преселе́нія, єгда́ хотя́ху ісходи́ти, 64. | Начальнику хору. Псалом Давида для співу. |
|
2
|
2
|
| Тебі́ подоба́єть піснь, Бо́же, в Сіо́ні, і Тебі́ возда́сться моли́тва во Ієрусали́мі. | Тобі подобає пісня, Боже, в Сионі, і Тобі піднесеться молитва [в Єрусалимі]. |
|
3
|
3
|
| Усли́ши моли́тву мою́; к Тебі́ вся́ка плоть при́йдеть. | Почуй молитву мою. До Тебе приходить всяка плоть. |
|
4
|
4
|
| Словеса́ беззако́нник премого́ша нас; і нече́стія на́ша Ти очи́стиши. | Безліч гріхів перемагає нас, але Ти очистиш беззаконня наші. |
|
5
|
5
|
| Блаже́н, єго́же ізбра́л єси́ і прия́л, всели́ться во дво́ріх Твої́х. Іспо́лнимся во благи́х до́му Твоєго́; свят храм Твой. | Блаженні, кого Ти обрав і прийняв, щоб він оселився у дворах твоїх. Наситимось добром дому Твого, святого храму Твого. |
|
6
|
6
|
| Ди́вен в пра́вді, усли́ши ни, Бо́же, Спаси́телю наш, упова́ніє всіх конце́й землі́ і су́щих в мо́рі дале́че; | Дивний у правосудді, вислухай нас, Боже Спасителю наш, надія всіх кінців землі і тих, що в морі далеко. |
|
7
|
7
|
| уготовля́яй го́ри крі́постію Своє́ю, препоя́сан си́лою; | Ти Той, що поставив гори силою Твоєю і підперезаний могутністю. |
|
8
|
8
|
| смуща́яй глубину́ морську́ю, шу́му волн Єго́ кто постої́ть? См'яту́ться язи́ци, | Ти втихомирюєш бурхливість моря, шуми хвиль його і повстання народів. |
|
9
|
9
|
| і убоя́ться живу́щії в конця́х от зна́меній Твої́х; ісхо́ди у́тра і ве́чера украси́ши. | Устрашаться від знамень Твоїх усі, що живуть на землі. Ранок і вечір красою прославлять Тебе. |
|
10
|
10
|
| Посіти́л єси́ зе́млю і упої́л єси́ ю, умно́жил єси́ обогати́ти ю; ріка́ Бо́жия напо́лнися вод; угото́вал єси́ пи́щу їм, я́ко та́ко (єсть) угото́ваніє. | Ти дбаєш про землю і напуваєш її, примножуєш багатства її. Ріка Божа повна води. Ти вирощуєш хліб від землі, бо так впорядкував її. |
|
11
|
11
|
| Бразди́ єя́ упо́й, умно́жи жи́та єя́; в ка́плях єя́ возвесели́ться возсія́ющи [прозяба́ющи]. | Ти напоюєш борозни її, рівняєш груди її, дощами пом’якшуєш її та прикрашаєш її рослинами. |
|
12
|
12
|
| Благослови́ши віне́ць лі́та бла́гости Твоєя́, і поля́ Твоя́ іспо́лняться ту́ка; | Ти благословиш вінець року благости Твоєї, і поля Твої сповняться врожаєм. |
|
13
|
13
|
| разботі́ють кра́сная пусти́ні, і ра́достію хо́лми препоя́шуться. | Вкриється травою пустеля, і радістю узгір’я наповняться. |
|
14
|
14
|
| Оді́яшася о́вні о́вчії, і удо́лія умно́жать пшени́цю; воззову́ть, і́бо воспою́ть. | Долини наповнюються отарами, і лани покриваються пшеницею. Все радіє, все співає. |
|
Псалом 65
|
Псалом 65
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, піснь псалма́ воскресе́нія, 65. | Викликніть Господу, вся земле! |
|
2
|
2
|
| Воскли́кніте Го́сподеві вся земля́, по́йте же і́мені Єго́, даді́те сла́ву хвалі́ Єго́. | Співайте ж імені Його, віддайте славу й хвалу Йому. |
|
3
|
3
|
| Рці́те Бо́гу: коль стра́шна діла́ Твоя́? Во мно́жестві си́ли Твоєя́ со́лжуть Тебі́ вразі́ Твої́. | Промовляйте Богові: «Як величні діла Твої, перед множеством сили Твоєї скоряться Тобі вороги Твої». |
|
4
|
4
|
| Вся земля́ да покло́ниться Тебі́ і поє́ть Тебі́, да поє́ть же і́мені Твоєму́, Ви́шній. | Вся земля нехай поклониться Тобі й співає Тобі. Нехай співає імені Твоєму, Всевишній!» |
|
5
|
5
|
| Прийді́те і ви́діте діла́ Бо́жія, коль стра́шен в сові́тіх па́че сино́в челові́чеських. | Прийдіть, погляньте на діла Божі, Який страшний Він у Своїх ділах над синами людськими! |
|
6
|
6
|
| Обраща́яй мо́ре в су́шу, в ріці́ про́йдуть нога́ми; та́мо возвеселі́мся о Нем, | Він море обернув на сушу, ріку перейшли ногами. Там ми веселилися в Ньому. |
|
7
|
7
|
| влади́чествующем си́лою Своє́ю ві́ком; о́чі Єго́ на язи́ки призира́єті; преогорчева́ющії да не возно́сяться в себі́. | Він могутністю Своєю світом володіє вічно. Очі Його дивляться на всі народи, щоб не підносились у собі гнобителі. |
|
8
|
8
|
| Благослові́те, язи́ци, Бо́га на́шего, і усли́шан сотворі́те глас хвали́ Єго́, | Благословляйте, народи, Бога нашого і проголошуйте хвалу Йому. |
|
9
|
9
|
| поло́жшаго ду́шу мою́ в живо́т, і не да́вшаго во см'яте́ніє ног мої́х. | Він дав життя душі нашій і не попустив, щоб ноги наші захиталися. |
|
10
|
10
|
| Я́ко іскуси́л ни єси́, Бо́же, разже́гл ни єси́, я́коже разжиза́ється сребро́. | Ти випробував нас, Боже, Ти переплавив нас, як переплавляється срібло. |
|
11
|
11
|
| Ввел ни єси́ в сіть, положи́л єси́ ско́рбі на хребті́ на́шем. | Ти попустив нам потрапити в сітку, поклав тягарі на плечі наші. |
|
12
|
12
|
| Возве́л єси́ челові́ки на глави́ на́ша; пройдо́хом сквозі́ огнь і во́ду, і ізве́л єси́ ни в поко́й. | Ти допустив, щоб чужі люди сіли на шию нам. Ми йшли через вогонь і воду, але Ти вивів нас на волю. |
|
13
|
13
|
| Вни́ду в дом Твой со всесожже́нієм, возда́м Тебі́ моли́тви моя́, | Увійду в дім Твій з жертвами всепалення, виконаю перед Тобою обітниці мої, |
|
14
|
14
|
| яже ізреко́сті устні́ мої́, і глаго́лаша уста́ моя́ в ско́рбі моє́й. | що їх проголосили уста мої і висловив язик мій у скорботі моїй. |
|
15
|
15
|
| Всесожже́нія ту́чна вознесу́ Тебі́ с кади́лом, і овни́, вознесу́ Тебі́ воли́ с козли́. | Великі жертви принесу Тобі з пахощами, принесу Тобі овець, волів і козлів. |
|
16
|
16
|
| Прийді́те, усли́шіте, і пові́м вам, всі боя́щіїся Бо́га, єли́ка сотвори́ душі́ моє́й. | Прийдіть усі, хто боїться Бога, послухайте мене, і я скажу вам, що вчинив Він для душі моєї. |
|
17
|
17
|
| К Нему́ усти́ мої́ми воззва́х, і вознесо́х под язи́ком мої́м. | Я взивав до Нього устами моїми і величав Його язиком моїм. |
|
18
|
18
|
| Непра́вду а́ще узрі́х в се́рдці моє́м, да не усли́шить мене́ Госпо́дь. | І якби була неправда в серці моїм, то не почув би мене Господь. |
|
19
|
19
|
| Сего́ ра́ди усли́ша м'я Бог, внят гла́су моле́нія моєго́. | А Господь почув мене і прихилився до голосу благання мого. |
|
20
|
20
|
| Благослове́н Бог, І́же не отста́ви моли́тву мою́ і ми́лость Свою́ от мене́. | Благословенний Господь, що не відкинув моління мого і милости Своєї не відвернув від мене. |
|
Псалом 66
|
Псалом 66
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, в пі́снех, псало́м пі́сні Дави́ду, 66. | Начальнику хору. На струнних інструментах. Псалом. Пісня. |
|
2
|
2
|
| Бо́же, уще́дри ни і благослови́ ни, просвіти́ лице́ Твоє́ на ни і поми́луй ни; | Боже, ущедри нас і благослови нас, просвіти лице Твоє на нас і помилуй нас. |
|
3
|
3
|
| позна́ти на землі́ путь Твой, во всіх язи́ціх спасе́ніє Твоє́. | Щоб пізнали ми на землі путь Твою, в усіх народах — спасіння Твоє. |
|
4
|
4
|
| Да іспові́дяться Тебі́ лю́діє, Бо́же, да іспові́дяться Тебі́ лю́діє всі. | Нехай сповідують Тебе люди, Боже, нехай сповідують Тебе люди всі. |
|
5
|
5
|
| Да возвеселя́ться і да возра́дуються язи́ци; я́ко су́диши лю́дем правото́ю і язи́ки на землі́ наста́виши. | Нехай веселяться і радіють племена, бо Ти судиш народи праведно і керуєш всіма племенами на землі. |
|
6
|
6
|
| Да іспові́дяться Тебі́ лю́діє, Бо́же, да іспові́дяться Тебі́ лю́діє всі. | Нехай славлять Тебе народи, Боже, нехай славлять Тебе народи всі. |
|
7
|
7
|
| Земля́ даде́ плод Свой; благослови́ ни, Бо́же, Бо́же наш, | Земля дає плід свій: благослови нас, Боже, Боже наш. |
|
8
|
8
|
| благослови́ ни, Бо́же; і да убоя́ться Єго́ всі конці́ землі́. | Нехай благословить нас Бог, і нехай бояться Його всі краї землі. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 78
|
Псалом 78
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Аса́фу, 78. | Псалом Асафа. |
|
1
|
1
|
| Бо́же, прийдо́ша язи́ци в достоя́ніє Твоє́, оскверни́ша храм святи́й Твой, | Боже, прийшли язичники в насліддя Твоє, осквернили святий храм Твій, Єрусалим обернули на руїну. |
|
2
|
2
|
| положи́ша Ієрусали́м, я́ко ово́щноє храни́лище; положи́ша тру́пія раб Твої́х бра́шно пти́цям небе́сним, пло́ти преподо́бних Твої́х звіре́м земни́м; | Кинули трупи рабів Твоїх на поживу птахам небесним, тіла святих Твоїх — звірам земним. |
|
3
|
3
|
| пролія́ша кров їх, я́ко во́ду, о́крест Ієрусали́ма, і не бі погреба́яй. | Розлили кров їх, як воду, навкруги Єрусалима, і не було кому поховати їх. |
|
4
|
4
|
| Би́хом поноше́ніє сосі́дом на́шим, подражне́ніє і поруга́ніє су́щим о́крест нас. | Ми стали посміховиськом для сусідів наших, наругою й соромом для тих, що оточують нас. |
|
5
|
5
|
| Доко́лі, Го́споди, прогні́ваєшися до конця́? Разжже́ться, я́ко огнь, рве́ніє Твоє́? | Доки, Господи, будеш безупинно гніватися на нас, доки буде палати, як вогонь, обурення Твоє? |
|
6
|
6
|
| Проли́й гнів Твой на язи́ки, незна́ющия Тебе́, і на ца́рствія, яже і́мене Твоєго́ не призва́ша; | Вилий гнів Твій на народи, які не знають Тебе, і на царства, які імені Твого не призивають. |
|
7
|
7
|
| я́ко поядо́ша Іа́кова і мі́сто єго́ опустоши́ша. | Бо вони поглинули народ Твій і місце його спустошили. |
|
8
|
8
|
| Не пом'яни́ на́ших беззако́ній пе́рвих; ско́ро да предваря́ть ни щедро́ти Твоя́, Го́споди, я́ко обнища́хом зіло́. | Не згадуй давніх гріхів батьків наших, але скоро пошли нам милість Твою, бо дуже зубожіли ми. |
|
9
|
9
|
| Помози́ нам, Бо́же, Спаси́телю наш, сла́ви ра́ди і́мене Твоєго́; Го́споди, ізба́ви ни і очи́сти гріхи́ на́ша і́мене ра́ди Твоєго́. | Поможи нам, Боже, Спасителю наш, задля слави імені Твого. Визволи нас, Господи, і очисти гріхи наші ради імені Твого. |
|
10
|
10
|
| Да не когда́ реку́ть язи́ци: гді єсть Бог їх? І да уві́сться во язи́ціх пред очи́ма на́шима отмще́ніє кро́ве раб Твої́х пролити́я. | Щоб не сказали язичники: «Де Бог їх?» Нехай на очах наших пізнають вони помсту за пролиту кров рабів Твоїх. |
|
11
|
11
|
| Да вни́деть пред Тя воздиха́ніє окова́нних; по вели́чію ми́шці Твоєя́ снабди́ си́ни умерщвле́нних. | Нехай прийде перед лице Твоє стогін ув’язнених; могутністю Твоєю збережи засуджених на смерть. |
|
12
|
12
|
| Возда́ждь сосі́дом на́шим седмери́цею в ні́дро їх поноше́ніє їх, і́мже поноси́ша Тя, Го́споди. | Семикратно поверни в серце ворогам нашим наругу їх, якою вони зневажили Тебе, Господи. |
|
13
|
13
|
| Ми же, лю́діє Твої́ і о́вці па́житі Твоєя́, іспові́мися Тебі́, Бо́же, во вік, в род і род возвісти́м хвалу́ Твою́. | А ми, народ Твій і вівці стада Твого, будемо вічно прославляти Тебе і з роду в рід сповіщати хвалу Твою. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 90
|
Псалом 90
|
|
0
|
0
|
| Хвала́ пі́сні Дави́дови, не надпи́сан у євре́й, 90. | [Хвалебна пісня Давида] (у євреїв не надписаний). |
|
1
|
1
|
| Живи́й в по́мощі Ви́шняго, в кро́ві Бо́га Небе́снаго водвори́ться, | Хто живе під охороною Всевишнього, той під покровом Бога Небесного оселиться. |
|
2
|
2
|
| рече́ть Го́сподеві: засту́пник мой єси́ і прибі́жище моє́, Бог мой, і упова́ю на Него́. | Каже він до Господа: «Ти пристановище і захист мій, Бог мій, і я уповаю на Тебе». |
|
3
|
3
|
| Я́ко Той ізба́вить тя от сі́ті ло́вчі і от словесе́ м'яте́жна; | Він спасе тебе від сіті ловця і від пошести згубної. |
|
4
|
4
|
| Плещма́ Свої́ма осіни́ть тя, і под крилі́ Єго́ наді́єшися; ору́жієм оби́деть тя і́стина Єго́. | Плечима Своїми Він захистить тебе, і під тінню крил Його ти надійно спочиватимеш. Обороною тобі буде правда Його. |
|
5
|
5
|
| Не убої́шися от стра́ха нощна́го, от стріли́ летя́щия во дні, | Не побоїшся страху вночі, ані стріли, що летить удень. |
|
6
|
6
|
| от ве́щі во тьмі преходя́щия, от сря́ща [от нападе́нія] і бі́са полу́деннаго. | Ані пошести, що ходить у темряві, ані напасти духа зла опівдні. |
|
7
|
7
|
| Паде́ть от страни́ твоєя́ ти́сяща і тьма одесну́ю тебе́, к тебі́ же не прибли́житься; | Впаде біля тебе тисяча, і десять тисяч праворуч тебе, але до тебе не наблизиться. |
|
8
|
8
|
| оба́че очи́ма твої́ма смо́триши і воздая́ніє грі́шников у́зриши. | Тільки очима твоїми будеш дивитися і помсту над беззаконними бачити. |
|
9
|
9
|
| Я́ко Ти, Го́споди, упова́ніє моє́; Ви́шняго положи́л єси́ прибі́жище твоє́. | Бо ти сказав: «Господь — надія моя», і Всевишнього ти обрав за оборонця собі. |
|
10
|
10
|
| Не при́йдеть к тебі́ зло, і ра́на не прибли́житься тілесі́ твоєму́ [селе́нію твоєму́]; | Отже, не прийде до тебе лихо, і пошесть не наблизиться до оселі твоєї. |
|
11
|
11
|
| я́ко а́нгелом Свої́м запові́сть о тебі́ сохрани́ти тя во всіх путе́х твої́х. | Бо Він ангелам Своїм звелить, щоб охороняли тебе на всіх путях твоїх. |
|
12
|
12
|
| На рука́х во́зьмуть тя, да не когда́ преткне́ши о ка́мень но́гу твою́; | На руках вони понесуть тебе, щоб нога твоя не спіткнулася об камінь. |
|
13
|
13
|
| на а́спида і васили́ска насту́пиши і попере́ши льва і змі́я. | На гаспида й василиска ти наступатимеш і потопчеш лева й змія. |
|
14
|
14
|
| Я́ко на М'я упова́, і ізба́влю ї; покри́ю ї, я́ко позна́ і́м'я Моє́. | Бо каже Господь: «За те, що він поклав надію на Мене, Я визволю його і захищу його, бо він знає ім’я Моє. |
|
15
|
15
|
| Воззове́ть ко Мні, і усли́шу єго́; с ним єсьм в ско́рбі, ізму́ єго́ і просла́влю єго́; | Буде кликати Мене, Я почую його; буду з ним у скорботі, визволю його і прославлю його. |
|
16
|
16
|
| Долгото́ю дній іспо́лню єго́ і явлю́ єму́ спасе́ніє Моє́. | Довгим життям обдарую його і дам йому спасіння Моє». |
|
1001
|
1001
|
|
Сла́ва: |
Слава… |
|
Псалом 117
|
Псалом 117
|
|
24
|
24
|
| Сей день, єго́же сотвори́ Госпо́дь, возра́дуємся і возвеселі́мся в онь. | Цей день, його ж створив Господь, радіймо й веселімось в нім. |
|
Псалом 126
|
Псалом 126
|
|
0
|
0
|
| Піснь степе́ней, 126. | Пісня ступенів. Соломона. |
|
1
|
1
|
| А́ще не Госпо́дь сози́ждеть дом, всу́є труди́шася зи́ждущії; а́ще не Госпо́дь сохрани́ть град, всу́є бді стреги́й. | Коли не Господь будує дім, даремно трудяться будівничі; коли не Господь береже місто, даремно пильнує сторожа. |
|
2
|
2
|
| Всу́є вам єсть у́треневати; воста́нете по сіді́нії яду́щії хліб болі́зні, єгда́ дасть возлю́бленним Свої́м сон. | Даремно встаєте ви рано і лягаєте пізно, їсте хліб, тяжко здобутий, тоді як Господь дає улюбленим Своїм спокійний сон. |
|
3
|
3
|
| Се, достоя́ніє Госпо́днє — си́нове, мзда — плода́ чре́вняго. | Ось і діти — насліддя від Господа; нагорода від Нього — плід утроби. |
|
4
|
4
|
| Я́ко стрі́ли в руці́ си́льнаго, та́ко си́нове оттрясе́нних. | Як стріли в руках сильного, так і сини молоді. |
|
5
|
5
|
| Блаже́н, і́же іспо́лнить жела́ніє своє́ от них; не постидя́ться, єгда́ глаго́лють враго́м свої́м во враті́х. | Блаженний, хто здобув таку поміч собі. Не осоромляться вони, коли біля брами міста свого говоритимуть з ворогами. |
|
Псалом 67
|
Псалом 67
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, псало́м пі́сні Дави́ду, 67. | Начальнику хору. Псалом Давида. Пісня. (Пророчий). |
|
2
|
2
|
| Да воскре́снеть Бог, і расточа́ться вразі́ Єго́, і да біжа́ть от лиця́ Єго́ ненави́дящії Єго́. | Нехай воскресне Бог і розвіються вороги Його; нехай побіжать від лиця Його всі ненависники Його. |
|
3
|
3
|
| Я́ко ізчеза́єть дим, да ізче́знуть; я́ко та́єть воск от лиця́ огня́, та́ко да поги́бнуть грі́шници от лиця́ Бо́жия; | Як щезає дим, нехай щезнуть, як тане віск від лиця вогню, так нехай згинуть грішники від лиця Божого. |
|
4
|
4
|
| а пра́ведници да возвеселя́ться, да возра́дуються пред Бо́гом, да насладя́ться в весе́лії. | А праведники нехай звеселяться, нехай радіють перед Богом, нехай святкують у радості. |
|
5
|
5
|
| Воспо́йте Бо́гу, по́йте і́мені Єго́; путесотворі́те возше́дшему на за́пади, Госпо́дь — і́м'я Єму́; і ра́дуйтеся пред Ним. | Співайте Богові, співайте імені Його, рівняйте дорогу перед Тим, Хто йде, як Переможець. Господь — ім’я Йому, радійте перед лицем Його. |
|
6
|
6
|
| Да см'яту́ться от лиця́ Єго́, Отця́ си́рих і Судії́ вдови́ць; Бог в мі́сті святі́м Своє́м. | Отець сиріт і Суддя вдовиць — Бог, Він у святих оселях Своїх. |
|
7
|
7
|
| Бог вселя́єть єдиноми́сленния в дом, ізводя́ окова́нния му́жеством, тако́жде преогорчева́ющия живу́щия во гробі́х. | Бог одиноких вводить у дім; визволяє в’язнів із кайданів, а непокірні живуть у гробах. |
|
8
|
8
|
| Бо́же, внегда́ ісходи́ти Тебі́ пред людьми́ Твої́ми, внегда́ мимоходи́ти Тебі́ в пусти́ні, | Боже, коли йшов Ти поперед народу Твого, коли проходив Ти через пустелю, |
|
9
|
9
|
| земля́ потрясе́ся, і́бо небеса́ ка́нуша от лиця́ Бо́га Сина́їна, от лиця́ Бо́га Ізра́їлева. | земля тряслася, навіть небеса танули від лиця Божого, і Синай — від лиця Бога, Бога Ізраїлевого. |
|
10
|
10
|
| Дождь во́лен отлучи́ши, Бо́же, достоя́нію Твоєму́, і ізнемо́же, Ти же соверши́л єси́ є. | Рясний дощ проливав Ти, Боже, на насліддя Твоє, і коли знесилювалося воно, Ти підкріпляв його. |
|
11
|
11
|
| Живо́тная Твоя́ живу́ть на ней; угото́вал єси́ бла́гостію Твоє́ю ни́щему, Бо́же. | Народ Твій Ти оселив на землі Твоїй, і з благости Твоєї Ти все приготував для бідного. |
|
12
|
12
|
| Госпо́дь дасть глаго́л благовіству́ющим си́лою мно́гою; | Господь дасть слово тим, що благовістять з великою силою. |
|
13
|
13
|
| Цар Сил возлю́бленнаго, красото́ю [ра́ди красоти́] до́му разділи́ти кори́сти. | Царі з військом утікають, утікають, а ті, що сидять вдома, ділять здобич. |
|
14
|
14
|
| А́ще поспите́ посреді́ преді́л, крилі́ голуби́ні посре́брені, і междора́мія єя́ в блеща́нії зла́та; | Коли ж ви оселялися на землях [своїх], то стали мов голубка, у якої крила — як срібло, а пір’я сяє золотом. |
|
15
|
15
|
| внегда́ ра́знствить Небе́сний царі́ на ней, осніжа́ться в Селмо́ні. | Коли ж Всевишній розсіяв царів на цій землі, вона забіліла, як сніг на горі Селмоні. |
|
16
|
16
|
| Гора́ Бо́жия, гора́ ту́чная, гора́ усире́нная, гора́ ту́чная. | Гора Божа — гора велика, гора кріпка, гора висока. |
|
17
|
17
|
| Вску́ю непщу́єте, го́ри усире́нния? Гора́, ю́же благоволи́ Бог жи́ти в ней; і́бо Госпо́дь всели́ться до конця́. | Чого ви заздрите, гори високі, на гору, що на ній Бог благоволив жити і буде перебувати на ній вічно? |
|
18
|
18
|
| Колесни́ця Бо́жия тьма́ми тем, ти́сяща гобзу́ющих; Госпо́дь в них в Сина́ї во святі́м. | Колісниць Божих тьма і тисячі тисяч. Серед них Господь на Синаї, у святині. |
|
19
|
19
|
| Возше́л єси́ на висоту́, пліни́л єси́ плін; прия́л єси́ дая́нія в челові́ціх, і́бо не покаря́ющияся, є́же всели́тися. | Ти зійшов на висоту, полонив полон, прийняв дари для людей, щоб і непокірні могли жити у Господа. |
|
20
|
20
|
| Госпо́дь Бог благослове́н, благослове́н Госпо́дь день дне; поспіши́ть нам Бог спаcе́ній на́ших. | Господь Бог благословенний; благословенний Господь допоможе нам кожного дня. |
|
21
|
21
|
| Бог наш — Бог, є́же спаса́ти; і Госпо́дня, Госпо́дня ісхо́дища сме́ртная. | Бог — Спаситель наш, Бог наш, Бог, щоб спасати. У владі Господа ворота смерти. |
|
22
|
22
|
| Оба́че Бог сокруши́ть глави́ враго́в Свої́х, верх влас преходя́щих в прегріше́ніїх свої́х. | Бог сокрушить голови ворогів Своїх, волохате тім’я того, хто закам’янів у беззаконні. |
|
23
|
23
|
| Рече́ Госпо́дь: от Васа́на обращу́, обращу́ во глубина́х морськи́х; | Сказав Господь: «Від Васана поверну тебе, виведу з глибини моря, |
|
24
|
24
|
| я́ко да омо́читься нога́ твоя́ в кро́ві, язи́к пес твої́х от враг от него́. | щоб обмочив ти ногу твою, як пси язик свій, у крові ворога». |
|
25
|
25
|
| Ви́діна би́ша ше́ствія Твоя́, Бо́же, ше́ствія Бо́га моєго́ Царя́, І́же во святі́м. | Ми бачили, як ішов Ти, Боже, як ішов Ти — Цар мій і Бог мій — у святиню. |
|
26
|
26
|
| Предвари́ша кня́зі близ пою́щих, посреді́ дів тимпа́нниць. | Попереду князі і ті, що співали, за ними — ті, що грали на струнах, а кругом — діви з тимпанами. |
|
27
|
27
|
| В це́рквах благослові́те Бо́га — Го́спода от істо́чник Ізра́їлевих. | В церквах благословляйте Бога — Господа від джерел Ізраїлевих. |
|
28
|
28
|
| Та́мо Веніамі́н юні́йшій во у́жасі, кня́зі Іу́дови влади́ки їх, кня́зі Завуло́ні, кня́зі Неффали́млі. | Там Веніамін молодший — князь їхній, князі Іуди — владики їхні, князі Завулонові, князі Неффалимові. |
|
29
|
29
|
| Запові́ждь, Бо́же, си́лою Твоє́ю; укріпи́, Бо́же, сіє́, є́же соді́лал єси́ в нас. | Бог твій дав тобі таку силу. Утверди, Боже, те, що Ти створив для нас. |
|
30
|
30
|
| От хра́ма Твоєго́ во Ієрусали́м Тебі́ принесу́ть ца́ріє да́ри. | Ради храму твого в Єрусалимі царі принесуть Тобі дари. |
|
31
|
31
|
| Запрети́ звіре́м тро́стним; соньм юне́ць в ю́ницях людськи́х, є́же затвори́ти іскуше́нния сребро́м; расточи́ язи́ки, хотя́щия бра́нем. | Утихомир звіра, що в очереті, зібрання биків серед тихих телят — гордих народів, що хваляться сріблом своїм; розвій тих, що готують війни. |
|
32
|
32
|
| При́йдут моли́твенници от Єги́пта; Ефіо́пія предвари́ть ру́ку свою́ к Бо́гу. | Прийдуть з Єгипту вельможі молитися; Ефіопія простягне руку свою до Бога. |
|
33
|
33
|
| Ца́рства земна́я, по́йте Бо́гу, воспо́йте Го́сподеві, | Царства землі! Хваліть Бога, оспівуйте Господа, |
|
34
|
34
|
| возше́дшему на Не́бо небесе́ на восто́ки; се, дасть гла́су Своєму́ глас си́ли. | Який зійшов на небо небес превічно. Ось Він дає голосу Своєму голос сили. |
|
35
|
35
|
| Даді́те сла́ву Бо́гові; на Ізра́їлі велелі́пота Єго́, і си́ла Єго́ на о́блаціх. | Віддайте славу Богу; на Ізраїлі велич Його і могутність Його на хмарах. |
|
36
|
36
|
| Ди́вен Бог во святи́х свої́х; Бог Ізра́їлев, той дасть си́лу і держа́ву лю́дем Свої́м. Благослове́н Бог. | Дивний Бог у святих Своїх, Бог Ізраїлів; Він дає силу й твердість народу [Своєму]. Благословенний Бог! |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 68
|
Псалом 68
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, о ізмі́ншихся [о іму́щих ізміни́тися], псало́м Дави́ду, 68. | Начальнику хору. На шошаннимі. Псалом Давида. (Пророчий). |
|
2
|
2
|
| Спаси́ м'я, Бо́же, я́ко внидо́ша во́ди до душі́ моєя́. | Спаси мене, Боже, бо води дійшли до душі [моєї]. |
|
3
|
3
|
| Углібо́х в тимі́нії глубини́, і ність постоя́нія; прийдо́х во глубини́ морські́я, і бу́ря потопи́ м'я. | Я загруз у глибокім болоті, і нема на чому стати. Зійшов я у глибину моря, і хвилі його заливають мене. |
|
4
|
4
|
| Утруди́хся зови́й, ізмолче́ горта́нь мой; ісчезо́сті о́чі мої́, от є́же упова́ти мі на Бо́га моєго́. | Я знемігся від благань, і гортань моя зашерхла. Втомилися очі мої від очікування Бога [мого]. |
|
5
|
5
|
| Умно́жишася па́че влас глави́ моєя́ ненави́дящії м'я ту́не; укріпи́шася вразі́ мої́, ізгоня́щії м'я непра́ведно; яже не восхища́х, тогда́ воздая́х. | Бо тих, що ненавидять мене без вини, більше, ніж волосся на голові моїй. Вороги мої, що переслідують мене даремно, зміцніли, і чого я не відбирав, того вимагають від мене. |
|
6
|
6
|
| Бо́же, Ти уві́діл єси́ безу́міє моє́, і прегріше́нія моя́ от Тебе́ не утаї́шася. | Боже, Ти знаєш, як тяжко мені, і гріхи мої не втаєні від Тебе. |
|
7
|
7
|
| Да не постидя́ться о мні терп'я́щії Тебе́, Го́споди, Го́споди Сил; ніже́ да посра́м'яться о мні і́щущії Тебе́, Бо́же Ізра́їлев. | Нехай не осоромляться через мене ті, що надіються на Тебе, Господи, Боже Сил. Нехай не осоромляться через мене ті, що шукають Тебе, Боже. |
|
8
|
8
|
| Я́ко Тебе́ ра́ди претерпі́х поноше́ніє, покри́ срамота́ лице́ моє́. | Бо ради Тебе терплю я зневагу, і сором покриває лице моє. |
|
9
|
9
|
| Чуждь бих бра́тії моє́й і стра́нен синово́м ма́тере моєя́; | Я став чужим для братів моїх і стороннім для синів матері моєї. |
|
10
|
10
|
| я́ко ре́вность до́му Твоєго́ сніде́ м'я, і поноше́нія понося́щих Ті нападо́ша на м'я. | Бо ревність до дому Твого з’їдає мене, і зневага тих, що Тебе зневажають, впала на мене. |
|
11
|
11
|
| І покри́х посто́м ду́шу мою́, і бисть в поноше́ніє мні; | Коли я плакав і постом смиряв душу мою, то й тим докоряють мене. |
|
12
|
12
|
| і положи́х одія́ніє моє́ вре́тище, і бих їм в при́тчу. | Замість одежі я обгортав себе веретищем — і тим став посміховиськом для них. |
|
13
|
13
|
| О мні глумля́хуся сідя́щії во враті́х, і о мні поя́ху пію́щії вино́. | Про мене говорять ті, що сидять біля воріт, про мене співають ті, що п’ють вино. |
|
14
|
14
|
| Аз же моли́твою моє́ю к Тебі́, Бо́же; вре́м'я благоволе́нія, Бо́же; во мно́жестві ми́лости Твоєя́ усли́ши м'я, во і́стині спаcе́нія Твоєго́. | А я з молитвою моєю до Тебе, Господи, в час, угодний Тобі, Боже. З великої милости Твоєї, почуй мене в істині спасіння Твого. |
|
15
|
15
|
| Спаси́ м'я от бре́нія, да не углі́бну; да ізба́влюся от ненави́дящих м'я і от глубо́ких вод. | Виведи мене з болота, щоб не потонув я, спаси мене від ненависників моїх і від глибокої води. |
|
16
|
16
|
| Да не потопи́ть мене́ бу́ря водна́я, ніже́ да пожре́ть мене́ глубина́, ніже́ сведе́ть о мні рове́нник уст свої́х. | Нехай не затопить мене буря повені, нехай не потону я в глибині. |
|
17
|
17
|
| Усли́ши м'я, Го́споди, я́ко бла́га ми́лость Твоя́; по мно́жеству щедро́т Твої́х при́зри на м'я. | Вислухай мене, Господи, бо велика милість Твоя, заради великих щедрот Твоїх зглянься на мене. |
|
18
|
18
|
| Не отврати́ лиця́ Твоєго́ от о́трока Твоєго́, я́ко скорблю́; ско́ро усли́ши м'я. | Не відверни лиця Твого, бо я сумую, скоро почуй мене. |
|
19
|
19
|
| Воньми́ душі́ моє́й і ізба́ви ю; враг мої́х ра́ди ізба́ви м'я. | Поглянь на душу мою і спаси її, від ворогів моїх спаси мене. |
|
20
|
20
|
| Ти бо ві́си поноше́ніє моє́, і студ мой, і срамоту́ мою́; пред Тобо́ю всі оскорбля́ющії м'я. | Ти знаєш приниження моє, ганьбу мою і сором мій. Вороги мої всі перед Тобою. |
|
21
|
21
|
| Поноше́ніє ча́яше душа́ моя́ і страсть; і ждах соскорб'я́щаго, і не бі, і утіша́ющих, і не обріто́х. | Наруга сокрушила душу мою, і страждання. Я знеміг. Я очікував, що хтось буде співчувати мені, і не було, очікував, хто б заспокоїв мене, і не знайшлося. |
|
22
|
22
|
| І да́ша в снідь мою́ желчь, і в жа́жду мою́ напої́ша м'я о́цта. | І дали в їжу мені жовч і у спрагу мою напоїли мене оцтом. |
|
23
|
23
|
| Да бу́деть трапе́за їх пред ни́ми в сіть, і в воздая́ніє, і в собла́зн. | Нехай буде трапеза їхня тенетами їм, і мирна вечеря — пасткою. |
|
24
|
24
|
| Да помрача́ться о́чі їх, є́же не ви́діти, і хребе́т їх ви́ну сляци́. | Нехай потемніють очі їхні, щоб не бачили, і спини їхні назавжди зігни. |
|
25
|
25
|
| Проли́й на ня гнів Твой, і я́рость гні́ва Твоєго́ да пости́гнеть їх. | Вилий на них гнів Твій, і полум’я його нехай обійме їх. |
|
26
|
26
|
| Да бу́деть двор їх пуст, і в жили́щих їх да не бу́деть живи́й. | Нехай житло їхнє стане пустим, і в наметах їхніх нехай не залишиться нікого живого. |
|
27
|
27
|
| Зане́ єго́же Ти порази́л єси́, ті́ї погна́ша, і к болі́зні язв мої́х приложи́ша. | Бо кого покарав Ти, над тим вони ще й знущаються. І тому, кого поранив Ти, вони ще збільшують страждання. |
|
28
|
28
|
| Приложи́ беззако́ніє к беззако́нію їх, і да не вни́дуть в пра́вду Твою́. | Збери докупи всі беззаконня їхні, і нехай не увійдуть вони в правду Твою. |
|
29
|
29
|
| Да потреб'я́ться от кни́ги живи́х, і с пра́ведними да не напи́шуться. | Нехай буде викреслено їх із книг живих, і між праведними нехай не напишуться. |
|
30
|
30
|
| Нищ і боля́й єсьм аз; спасе́ніє Твоє́, Бо́же, да при́йметь м'я. | А я бідний і страждаю, поміч Твоя, Боже, нехай визволить мене. |
|
31
|
31
|
| Восхвалю́ і́м'я Бо́га моєго́ с пі́снію, возвели́чу Єго́ во хвале́нії; | Я буду славити в піснях ім’я Бога [мого], буду прославляти Його хвалою. |
|
32
|
32
|
| і уго́дно бу́деть Бо́гу па́че телця́ ю́на, ро́ги ізнося́ща і па́знокти. | І це буде більш приємне Господу, ніж жертви волів і телят з рогами і копитами. |
|
33
|
33
|
| Да у́зрять ни́щії і возвеселя́ться; взищі́те Бо́га, і жива́ бу́деть душа́ ва́ша. | Побачать це принижені і звеселяться. І оживуть серця ваші, ви, що шукаєте Господа. |
|
34
|
34
|
| Я́ко усли́ша убо́гія Госпо́дь, і окова́нния Своя́ не уничижи́. | Бо почув Господь убогих Своїх і не забув в’язнів Своїх. |
|
35
|
35
|
| Да восхва́лять Єго́ небеса́ і земля́, мо́ре і вся живу́щая в нем. | Нехай хвалять Його небо і земля, море і все, що живе в них. |
|
36
|
36
|
| Я́ко Бог спасе́ть Сіо́на, і сози́ждуться гра́ди Іуде́йстії, і вселя́ться та́мо і наслі́дять ї; | Бо спасе Господь Сион, і збудує міста Іуди для людей Своїх, і поселяться там, і будуть нащадками Його. |
|
37
|
37
|
| і сі́м'я рабо́в Твої́х удержи́ть ї, і лю́б'ящії і́м'я Твоє́ вселя́ться в нем. | І нащадки рабів Його утвердяться в ньому, і ті, що люблять ім’я Його, будуть жити в ньому. |
|
Псалом 69
|
Псалом 69
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць Дави́ду, в воспомина́ніє, во є́же спасти́ м'я Го́споду, 69. | Начальнику хору. Псалом Давида. На спомин. |
|
2
|
2
|
| Бо́же, в по́мощ мою́ воньми́; Го́споди, помощи́ мі потщи́ся. | Боже, на поміч мені прийди, Господи, поспіши допомогти мені. |
|
3
|
3
|
| Да постидя́ться і посра́м'яться і́щущії ду́шу мою́, да возвратя́ться всп'ять і постидя́ться хотя́щії мі зла́я; | Нехай постидяться й осоромляться ті, що шукають душі моєї. |
|
4
|
4
|
| да возратя́ться а́біє стидя́щеся глаго́лющії мі: бла́гоже, бла́гоже! | Нехай відступлять осоромленими ті, що шукають загибелі моєї. Нехай біжать назад ті, що кажуть [мені]: «Добре, добре!» |
|
5
|
5
|
| Да возра́дуються і возвеселя́ться о Тебі́ всі і́щущії Тебе́, Бо́же; і да глаго́лють ви́ну: «Да возвели́читься Госпо́дь!», лю́б'ящії спасе́ніє Твоє́. | Але нехай зрадуються і звеселяться ті, що шукають Тебе, Боже. І ті, що люблять спасіння Твоє, нехай завжди кажуть: «Великий Господь!» |
|
6
|
6
|
| Аз же нищ єсьм і убо́г, Бо́же, помози́ мі; Помо́щник мой і Ізба́витель мой єси́ Ти, Го́споди, не закосни́. | А я немічний і убогий: Боже, допоможи мені. Ти — Поміч моя і Спаситель мій. Господи, не забарись. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 83
|
Псалом 83
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, о точи́ліх, сино́м Коре́йовим, псало́м, 83. | Начальнику хору. На гефському інструменті. Псалом синів Кореєвих. |
|
2
|
2
|
| Коль возлю́бленна селе́нія Твоя́, Го́споди Сил. | Які любі оселі Твої, Господи Сил! |
|
3
|
3
|
| Жела́єть і скончава́ється душа́ моя́ во двори́ Госпо́дні; се́рдце моє́ і плоть моя́ возра́довастася о Бо́зі жи́ві. | Жадає і лине душа моя до двору Господнього; серце моє й тіло моє возрадувалися Богу живому. |
|
4
|
4
|
| І́бо пти́ця обрі́те себі́ хра́мину, і го́рлиця гніздо́ себі́, іді́же положи́ть птенці́ своя́, олтарі́ Твоя́, Го́споди Сил, Царю́ мой і Бо́же мой. | Бо й пташка знаходить собі домівку, і ластівка гніздо собі, щоб вивести пташенят своїх, біля вівтарів Твоїх, Господи Сил, Царю мій і Боже мій. |
|
5
|
5
|
| Блаже́нні живу́щії в дому́ Твоє́м; в ві́ки віко́в восхва́лять Тя. | Блаженні ті, що живуть у домі Твоїм, повіки вони будуть хвалити Тебе. |
|
6
|
6
|
| Блаже́н муж, єму́же єсть заступле́ніє єго́ у Тебе́; восхожде́нія в се́рдці своє́м положи́, | Блаженний муж, який має заступництво своє у Тобі і в якого у серці дорога до Тебе. |
|
7
|
7
|
| во юдо́ль плаче́вную, в мі́сто є́же положи́ [во юдо́лі плаче́вній, в мі́сті, є́же положи́]; і́бо благослове́ніє дасть законополага́яй. | Ідучи долиною плачу, вони знаходять джерела води, Законодавець покриває їх благословенням. |
|
8
|
8
|
| По́йдуть от си́ли в си́лу; яви́ться Бог бого́в в Сіо́ні. | Вони перейдуть від сили в силу і являться перед Богом на Сионі. |
|
9
|
9
|
| Го́споди, Бо́же Сил, усли́ши моли́тву мою́, внуши́, Бо́же Іа́ковль. | Господи, Боже Сил, почуй молитву мою! Зглянься, Боже Яковів. |
|
10
|
10
|
| Защи́тниче наш, виждь, Бо́же, і при́зри на лице́ христа́ Твоєго́. | Захиснику наш, Боже! Прихилися і поглянь на лице Христа Твого. |
|
11
|
11
|
| Я́ко лу́чше день єди́н во дво́ріх Твої́х па́че ти́сящ; ізво́лих примета́тися в дому́ Бо́га моєго́ па́че, не́же жи́ти мі в селе́ніїх грі́шничих. | Бо один день у дворах Твоїх краще за тисячі днів. Бажаю краще стояти біля порога в домі Бога мого, аніж перебувати мені в палацах грішників. |
|
12
|
12
|
| Я́ко ми́лость і і́стину лю́бить Госпо́дь, Бог благода́ть і сла́ву дасть; Госпо́дь не лиши́ть благи́х ходя́щих незло́бієм. | Бо Бог є сонце й захист. Милість і правду любить Господь Бог і подає славу й благодать. Господь не позбавить блага тих, що ходять у чистоті. |
|
13
|
13
|
| Го́споди, Бо́же сил, блаже́н челові́к упова́яй на Тя. | Господи, Боже Сил! Блаженна людина, яка уповає на Тебе. |
|
Псалом 118
|
Псалом 118
|
|
0
|
0
|
| Аллилу́я, 118. | [Алилуя.] |
|
1
|
1
|
| Блаже́нні непоро́чнії в путь [в путі́], ходя́щії в зако́ні Госпо́дні. | Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім. |
|
2
|
2
|
| Блаже́нні іспита́ющії свиді́нія Єго́, всім се́рдцем взи́щуть Єго́. | Блаженні ті, що додержують свідчення Його і всім серцем шукають Його. |
|
3
|
3
|
| Не ді́лающії бо беззако́нія в путе́х Єго́ ходи́ша. | Вони не чинять беззаконня і путями Його ходять. |
|
4
|
4
|
| Ти запові́дал єси́ за́повіді Твоя́ сохрани́ти зіло́; | Ти наказав виконувати заповіти Твої пильно. |
|
5
|
5
|
| да́би іспра́вилися путіє́ мої́, сохрани́ти оправда́нія Твоя́. | О, коли б дороги мої вели мене до виконання постанов Твоїх! |
|
6
|
6
|
| Тогда́ не постижу́ся, внегда́ призрі́ти мі на вся за́повіді Твоя́. | Тоді б не осоромився я, зважаючи на всі заповіді Твої. |
|
7
|
7
|
| Іспові́мся Тебі́ в пра́вості се́рдця, внегда́ научи́тимися судьба́м пра́вди Твоєя́. | Буду славити Тебе в правоті серця, навчаючись судів правди Твоєї. |
|
8
|
8
|
| Оправда́нія Твоя́ сохраню́; не оста́ви мене́ до зіла́. | Буду сповняти повеління Твої, не покидай мене. |
|
9
|
9
|
| В чесо́м іспра́вить юні́йшій путь свой? Внегда́ сохрани́ти словеса́ Твоя́. | Як юнакові додержати в чистоті дорогу свою? Тільки додержанням слів Твоїх. |
|
10
|
10
|
| Всім се́рдцем мої́м взиска́х Тебе́; не отри́ни мене́ от за́повідій Твої́х. | Всім серцем моїм я шукаю Тебе, не дай мені відхилитися від заповідей Твоїх. |
|
11
|
11
|
| В се́рдці моє́м скрих словеса́ Твоя́, я́ко да не согрішу́ Тебі́. | Слово Твоє заховав я в серці моїм, щоб не згрішити перед Тобою. |
|
12
|
12
|
| Благослове́н єси́, Го́споди; научи́ м'я оправда́нієм Твої́м. | Благословен єси, Господи, навчи мене заповітів Твоїх. |
|
13
|
13
|
| Устна́ма мої́ма возвісти́х вся судьби́ уст Твої́х. | Устами моїми сповіщав я суди уст Твоїх. |
|
14
|
14
|
| На путі́ свиді́ній Твої́х наслади́хся, я́ко о вся́ком бога́тстві. | Дорогами свідчень Твоїх я втішався, як найбільшим багатством. |
|
15
|
15
|
| В за́повідех Твої́х поглумлю́ся, і уразумі́ю путі́ Твоя́. | Заповідям Твоїм навчаюся я і буду пильнувати путі Твої. |
|
16
|
16
|
| Во оправда́ніїх Твої́х поучу́ся; не забу́ду слове́с Твої́х. | Заповіти Твої — утіха моя; не забуду я слова Твого. |
|
17
|
17
|
| Возда́ждь рабу́ Твоєму́; живи́ м'я, і сохраню́ словеса́ Твоя́. | Яви милість Твою рабу Твоєму, я буду жити і додержуватися слова Твого. |
|
18
|
18
|
| Откри́й о́чі мої́, і уразумі́ю чудеса́ от зако́на Твоєго́. | Відкрий очі мої, і зрозумію чуда закону Твого. |
|
19
|
19
|
| Пришле́ць аз єсьм на землі́; не скрий от мене́ за́повіді Твоя́. | Я подорожній на землі, не приховуй від мене заповідей Твоїх. |
|
20
|
20
|
| Возлюби́ душа́ моя́ возжела́ти судьби́ Твоя́ на вся́коє вре́м'я. | Стомилася душа моя від щоденного бажання зрозуміти суди Твої. |
|
21
|
21
|
| Запрети́л єси́ го́рдим; про́кляті уклоня́ющіїся от за́повідій Твої́х. | Ти упокорив гордих, проклятих, що відхилилися від заповідей Твоїх. |
|
22
|
22
|
| Отими́ от мене́ поно́с [поноше́ніє] і унічиже́ніє, я́ко свиді́ній Твої́х взиска́х. | Зніми з мене сором і зневагу, бо я додержувався заповітів Твоїх. |
|
23
|
23
|
| І́бо сідо́ша кня́зі і на м'я клевета́ху, раб же Твой глумля́шеся во оправда́ніїх Твої́х; | Бо князі сидять і змовляються проти мене, я ж, раб Твій, роздумую про постанови Твої. |
|
24
|
24
|
| і́бо свиді́нія Твоя́ — поуче́ніє моє́ єсть, і сові́ти мої́ — оправда́нія Твоя́. | Свідчення Твої — втіха моя, [і накази Твої] — радники мої. |
|
25
|
25
|
| Прильпе́ землі́ душа́ моя́; живи́ м'я по словесі́ Твоєму́. | В землю никне душа моя, оживи мене за словом Твоїм. |
|
26
|
26
|
| Путі́ моя́ возвісти́х, і усли́шал м'я єси́; научи́ м'я оправда́нієм Твої́м. | Розповів я про дороги мої, і Ти вислухав мене, навчи ж мене заповітів Твоїх. |
|
27
|
27
|
| Путь оправда́ній Твої́х вразуми́ мі, і поглумлю́ся в чудесі́х Твої́х. | Дай мені зрозуміти дорогу повелінь Твоїх, і я буду розмірковувати про дивні діла Твої. |
|
28
|
28
|
| Воздрема́ душа́ моя́ от уни́нія; утверди́ м'я в словесі́х Твої́х. | Ниє душа моя від скорботи, підкріпи мене за словом Твоїм. |
|
29
|
29
|
| Путь непра́вди отста́ви от мене́ і зако́ном Твої́м поми́луй м'я. | Одверни від мене дорогу неправди і в законі Твоїм провадь мене. |
|
30
|
30
|
| Путь і́стини ізво́лих і судьби́ Твоя́ не заби́х. | Я обрав дорогу істини і поставив перед собою суди Твої. |
|
31
|
31
|
| Приліпи́хся свиді́нієм Твої́м, Го́споди, не посрами́ мене́. | Я пристав до свідчень Твоїх — Господи, не осором мене. |
|
32
|
32
|
| Путь за́повідій Твої́х теко́х, єгда́ разшири́л єси́ се́рдце моє́. | Піду дорогою заповідей Твоїх, коли Ти розшириш серце моє. |
|
33
|
33
|
| Законоположи́ мні, Го́споди, путь оправда́ній Твої́х, і взищу́ ї ви́ну; | Покажи мені, Господи, дорогу постанов Твоїх, і я буду триматися її до кінця життя мого. |
|
34
|
34
|
| Вразуми́ м'я, і іспита́ю зако́н Твой, і сохраню́ ї всім се́рдцем мої́м. | Врозуми мене, щоб я навчився закону Твого, і буду дотримуватися його всім серцем моїм. |
|
35
|
35
|
| Наста́ви м'я на стезю́ за́повідій Твої́х, я́ко ту́ю восхоті́х. | Постав мене на стежку заповідей Твоїх, бо я бажаю її. |
|
36
|
36
|
| Приклони́ се́рдце моє́ во свиді́нія Твоя́, а не в лихої́мство. | Нахили серце моє до свідчень Твоїх, а не до лихої користи. |
|
37
|
37
|
| Отврати́ о́чі мої́, є́же не ви́діти суєти́; в путі́ Твоє́м живи́ м'я. | Одверни очі мої, щоб не дивилися на марноту; оживляй мене на дорозі Твоїй. |
|
38
|
38
|
| Поста́ви рабу́ Твоєму́ сло́во Твоє́ в страх Твой. | Постав слово Твоє перед рабом Твоїм, щоб мав я страх перед Тобою. |
|
39
|
39
|
| Отими́ поноше́ніє моє́, є́же непщева́х; я́ко судьби́ Твоя́ бла́гі. | Одверни від мене зневагу, якої боюся я, бо суди Твої милостиві. |
|
40
|
40
|
| Се, возжела́х за́повіді Твоя́; в пра́вді Твоє́й живи́ м'я. | Ось я жадаю наказів Твоїх, оживляй мене Правдою Твоєю. |
|
41
|
41
|
| І да при́йдеть на м'я ми́лость Твоя́, Го́споди, спасе́ніє Твоє́ по словесі́ Твоєму́; | І нехай прийде на мене милість Твоя, Господи, спасіння Твоє за словом Твоїм. |
|
42
|
42
|
| і отвіща́ю поноша́ющим мі сло́во, я́ко упова́х на словеса́ Твоя́. | І я дам відповідь тим, що ганьблять мене, бо уповаю на слова Твої. |
|
43
|
43
|
| І не отими́ от уст мої́х словесе́ і́стинна до зіла́, я́ко на судьби́ Твоя́ упова́х; | Не відбери слова правди від уст моїх, бо на суди Твої надія моя. |
|
44
|
44
|
| і сохраню́ зако́н Твой ви́ну, в вік і в вік ві́ка. | Буду додержуватися закону Твого повсякчас і на віки віків. |
|
45
|
45
|
| І хожда́х в широті́, я́ко за́повіді Твоя́ взиска́х; | Буду ходити простором широким, бо прагну до виконання заповідей Твоїх. |
|
46
|
46
|
| і глаго́лах о свиді́ніїх Твої́х пред царі́ і не стидя́хся; | Перед царями буду говорити про свідчення Твої і не посоромлюся. |
|
47
|
47
|
| і поуча́хся в за́повідех Твої́х, яже возлюби́х зіло́; | Буду втішатися заповідями Твоїми, бо я їх дуже люблю. |
|
48
|
48
|
| і воздвиго́х ру́ці мої́ к за́повідем Твої́м, яже возлюби́х, і глумля́хся во оправда́ніїх Твої́х. | Руки мої буду простягати до заповідей Твоїх, які я люблю, і розмірковуватиму про накази Твої. |
|
49
|
49
|
| Пом'яни́ словеса́ Твоя́ рабу́ Твоєму́, ї́хже упова́ніє дал мі єси́. | Згадай слова [Твої] до раба Твого, на які Ти звелів мені уповати. |
|
50
|
50
|
| То м'я уті́ши во смире́нії моє́м, я́ко сло́во Твоє́ живи́ м'я. | Це — втіха моя в горі моїм, що слово Твоє оживляє мене. |
|
51
|
51
|
| Го́рдії законопреступова́ху до зіла́; от зако́на же Твоєго́ не уклони́хся. | Горді тяжко знущалися з мене, але я не відхилився від закону Твого. |
|
52
|
52
|
| Пом'яну́х судьби́ Твоя́ от ві́ка, Го́споди, і уті́шихся. | Згадую, Господи, присуди Твої одвічні і втішаюся. |
|
53
|
53
|
| Печа́ль прия́т м'я от грі́шник, оставля́ющих зако́н Твой. | Сум огортає мене за грішників, що відкинули закон Твій. |
|
54
|
54
|
| Пі́та бя́ху мні оправда́нія Твоя́ на мі́сті прише́льствія моєго́. | Постанови Твої — то пісня моя на місці блукання мого. |
|
55
|
55
|
| Пом'яну́х в нощі́ і́м'я Твоє́, Го́споди, і сохрани́х зако́н Твой. | Вночі поминав я ім’я Твоє, Господи, і тримався закону Твого. |
|
56
|
56
|
| Сей бисть мні, я́ко оправда́ній Твої́х взиска́х. | Він став рідним мені, бо я дотримуюся наказів Твоїх. |
|
57
|
57
|
| Часть моя́ єси́, Го́споди; ріх сохрани́ти зако́н Твой. | Я сказав: Господи! Щастя моє в тому, щоб сповняти слова Твої. |
|
58
|
58
|
| Помоли́хся лицю́ Твоєму́ всім се́рдцем мої́м; поми́луй м'я по словесі́ Твоєму́. | Молю Тебе всім серцем моїм: помилуй мене за словом Твоїм. |
|
59
|
59
|
| Поми́слих путі́ Твоя́ і возврати́х но́зі мої́ во свиді́нія Твоя́. | Думав я про дороги мої, і ось повернув стопи мої до заповітів Твоїх. |
|
60
|
60
|
| Угото́вихся і не смути́хся сохрани́ти за́повіді Твоя́. | Поспішав я і не затримувався виконувати заповіді Твої. |
|
61
|
61
|
| У́жя грі́шник об'яза́шася мні, і зако́на Твоєго́ не заби́х. | Сіті безбожних оточили мене, але не забув я закону Твого. |
|
62
|
62
|
| Полу́нщі воста́х іспові́датися Тебі́ о судьба́х пра́вди Твоєя́. | Опівночі вставав я прославляти Тебе за праведні суди Твої. |
|
63
|
63
|
| Прича́стник аз єсьм всім боя́щимся Тебе́ і храня́щим за́повіді Твоя́. | Я спільник тим, що бояться Тебе і шанують повеління Твої. |
|
64
|
64
|
| Ми́лости Твоєя́, Го́споди, іспо́лнь земля́; оправда́нієм Твої́м научи́ м'я. | Милости Твоєї, Господи, повна земля; навчи мене заповітів Твоїх. |
|
65
|
65
|
| Благость сотвори́л єси́ с рабо́м Твої́м, Го́споди, по словесі́ Твоєму́; | Благо зробив Ти, Господи, слузі Твоєму за словом Твоїм. |
|
66
|
66
|
| бла́гості, і наказа́нію, і ра́зуму научи́ м'я, я́ко за́повідем Твої́м ві́ровах. | Доброго розуміння та знання навчи мене, бо заповідям Твоїм я вірю. |
|
67
|
67
|
| Пре́жде да́же не смири́тимися, аз прегріши́х; сего́ ра́ди сло́во Твоє́ сохрани́х. | Як ще не був я упокореним, я блукав, а нині я тримаюся слова Твого. |
|
68
|
68
|
| Благ єси́ Ти, Го́споди; і бла́гостію Твоє́ю научи́ м'я оправда́нієм Твої́м. | Благий Ти, [Господи], і благістю Твоєю навчи мене заповідей Твоїх. |
|
69
|
69
|
| Умно́жися на м'я непра́вда го́рдих; аз же всім се́рдцем мої́м іспита́ю за́повіді Твоя́. | Примножили на мене неправду горді, але я всім серцем моїм схиляюся до заповідей Твоїх. |
|
70
|
70
|
| Усири́ся, я́ко млеко́, се́рдце їх; аз же зако́ну Твоєму́ поучи́хся. | Загрубіло серце їх, як сир з молока, я ж утішаюся в законі Твоїм. |
|
71
|
71
|
| Благо мні, я́ко смири́л м'я єси́, я́ко да научу́ся оправда́нієм Твої́м. | Благо мені, що Ти упокорив мене, щоб я навчився заповітів Твоїх. |
|
72
|
72
|
| Благ мні зако́н уст Твої́х па́че ти́сящ зла́та і сребра́. | Благий для мене закон уст Твоїх, більше за тисячі золота й срібла. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
73
|
73
|
| Ру́це Твої́ сотвори́сті м'я і созда́сті м'я; вразуми́ м'я, і научу́ся за́повідем Твої́м. | Руки Твої створили мене і впорядкували мене; врозуми мене, і навчуся заповідей Твоїх. |
|
74
|
74
|
| Боя́щіїся Тебе́ у́зрять м'я і возвеселя́ться, я́ко на словеса́ Твоя́ упова́х. | Ті, що бояться Тебе, побачать мене і звеселяться, що я уповаю на слово Твоє. |
|
75
|
75
|
| Разумі́х, Го́споди, я́ко пра́вда судьби́ Твоя́, і воі́стину смири́л м'я єси́. | Знаю, Господи, що суди Твої праведні, і що Ти справедливо покарав мене. |
|
76
|
76
|
| Бу́ди же ми́лость Твоя́, да уті́шить м'я, по словесі́ Твоєму́ рабу́ Твоєму́; | Нехай же буде милість Твоя втіхою мені за словом Твоїм до раба Твого. |
|
77
|
77
|
| да при́йдуть мні щедро́ти Твоя́, і жив бу́ду, я́ко зако́н Твой поуче́ніє моє́ єсть. | Нехай зійде на мене милосердя Твоє, і я буду жити, бо закон Твій — повчання моє. |
|
78
|
78
|
| Да постидя́ться го́рдії, я́ко непра́ведно беззако́нноваша на м'я; аз же поглумлю́ся [размишля́ти бу́ду] в за́повідех Твої́х. | Нехай будуть посоромлені горді, бо вони безвинно нападають на мене; а я буду навчатися в повеліннях Твоїх. |
|
79
|
79
|
| Да обратя́ть м'я боя́щіїся Тебе́ і ві́дящії свиді́нія Твоя́. | Нехай прийдуть до мене ті, що бояться Тебе і знають свідчення Твої. |
|
80
|
80
|
| Бу́ди се́рдце моє́ непоро́чно во оправда́ніїх Твої́х, я́ко да не постижу́ся. | Нехай буде серце моє непорочним у законі Твоїм, щоб не осоромився я. |
|
81
|
81
|
| Ізчеза́єть во спасе́ніє Твоє́ душа́ моя́, на словеса́ Твоя́ упова́х; | Умліває душа моя за спасінням Твоїм; я покладаюся на слово Твоє. |
|
82
|
82
|
| ізчезо́ша о́чі мої́ в сло́во Твоє́, глаго́люще: когда́ уті́шиши м'я? | Плачуть очі мої за словом Твоїм; я кажу: «Коли Ти втішиш мене?» |
|
83
|
83
|
| зане́ бих я́ко міх на сла́ні; оправда́ній Твої́х не заби́х. | Я став як той міх у диму, але наказів Твоїх не забув. |
|
84
|
84
|
| Коли́ко єсть дній раба́ Твоєго́? Когда́ сотвори́ши мі от гоня́щих м'я суд? | Скільки ще днів для раба Твого? Коли вчиниш гонителям моїм суд? |
|
85
|
85
|
| Пові́даша мні законопресту́пници глумле́нія, но не я́ко зако́н Твой, Го́споди. | Яму викопали для мене горді наперекір закону Твоєму. |
|
86
|
86
|
| Вся за́повіді Твоя́ — і́стина; непра́ведно погна́ша м'я, помози́ мі. | Всі заповіді Твої — істина. Безвинно переслідують мене; поможи мені. |
|
87
|
87
|
| Вма́лі не сконча́ша мене́ на землі́; аз же не оста́вих за́повідій Твої́х. | Ледве не знищили мене на землі, я ж не покинув заповідей Твоїх. |
|
88
|
88
|
| По ми́лості Твоє́й живи́ м'я, і сохраню́ свиді́нія уст Твої́х. | Оживи мене за милістю Твоєю, і буду берегти свідчення вуст Твоїх. |
|
89
|
89
|
| Во вік, Го́споди, сло́во Твоє́ пребива́єть на небесі́. | Навіки, Господи, слово Твоє перебуває на небесах. |
|
90
|
90
|
| В род і род і́стина Твоя́; основа́л єси́ зе́млю, і пребива́єть. | З роду в рід істина Твоя. Ти поставив землю, і вона стоїть твердо. |
|
91
|
91
|
| Учине́нієм Твої́м пребива́єть день; я́ко вся́чеськая рабо́тна Тебі́. | З волі Твоєї все стоїть аж до цього дня, бо все служить Тобі. |
|
92
|
92
|
| Я́ко а́ще би не зако́н Твой поуче́ніє моє́ бил, тогда́ у́бо поги́бл бих во смире́нії моє́м; | Коли б не закон Твій був утіхою мені, то я б загинув у біді моїй. |
|
93
|
93
|
| во вік не забу́ду оправда́ній Твої́х, я́ко в них оживи́л м'я єси́. | Повік не забуду повелінь Твоїх, бо ними Ти оживив мене. |
|
94
|
94
|
| Твой єсьм аз, спаси́ м'я; я́ко оправда́ній Твої́х взиска́х. | Твій — я, спаси мене, бо я сповняв веління Твої. |
|
95
|
95
|
| Мене́ жда́ша грі́шници погуби́ти м'я; свиді́нія Твоя́ разумі́х. | Нечестивці підстерігають, щоб погубити мене, я ж заглиблююсь у свідчення Твої. |
|
96
|
96
|
| Вся́кия кончи́ни ви́діх коне́ць; широка́ за́повідь Твоя́ зіло́. | Я бачив кінець всього досконалого, але заповідь Твоя широка безмірно. |
|
97
|
97
|
| Коль возлюби́х зако́н Твой, Го́споди; весь день поуче́ніє моє́ єсть. | О, як люблю я закон Твій! Цілий день думки мої про нього. |
|
98
|
98
|
| па́че враг мої́х умудри́л м'я єси́ за́повідію Твоє́ю, я́ко в вік моя́ єсть. | Ти зробив мене мудрішим від ворогів моїх заповітами Твоїми, бо вони завжди зі мною. |
|
99
|
99
|
| па́че всіх уча́щих м'я разумі́х, я́ко свиді́нія Твоя́ поуче́ніє моє́ єсть. | Я зрозумів більше за всіх учителів моїх, бо я вдумуюсь у свідчення Твої. |
|
100
|
100
|
| па́че ста́рець разумі́х, я́ко за́повіді Твоя́ взиска́х. | Став я мудрішим за старших, бо дотримуюся заповітів Твоїх. |
|
101
|
101
|
| От вся́каго путі́ лука́ва возбрани́х нога́м мої́м, я́ко да сохраню́ словеса́ Твоя́; | Від усякої стежки лукавої я стримував ноги мої, щоб берегти слово Твоє. |
|
102
|
102
|
| от суде́б Твої́х не уклони́хся, я́ко Ти законоположи́л мі єси́. | Від судів Твоїх я не відхилявся, бо Ти, Боже, навчив мене. |
|
103
|
103
|
| Коль сладка́ горта́ні моєму́ словеса́ Твоя́; па́че ме́да усто́м мої́м. | Які солодкі слова Твої в устах моїх! Вони солодші за мед на язиці моїм. |
|
104
|
104
|
| От за́повідій Твої́х разумі́х; сего́ ра́ди возненави́діх всяк путь непра́вди. | Ти зробив мене мудрим заповітами Твоїми, тому зненавидів я всяку дорогу неправди. |
|
105
|
105
|
| Світи́льник нога́ма мої́ма зако́н Твой, і світ стезя́м мої́м. | Закон Твій — світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх. |
|
106
|
106
|
| Кля́хся і поста́вих сохрани́ти судьби́ пра́вди Твоєя́. | Я поклявся і постановив додержуватися праведних судів Твоїх, і додержусь. |
|
107
|
107
|
| Смири́хся до зіла́; Го́споди, живи́ м'я по словесі́ Твоєму́. | Дуже знеможений я, Господи! Оживи мене за словом Твоїм. |
|
108
|
108
|
| Во́льная уст мої́х благоволи́ же, Го́споди, і судьба́м Твої́м научи́ м'я. | Прийми ж милостиво, Господи, добровільну жертву мою і навчи мене судів Твоїх. |
|
109
|
109
|
| Душа́ моя́ в руку́ Твоє́ю [Алекс.: моє́ю] ви́ну, і зако́на Твоєго́ не заби́х. | В небезпеці завжди душа моя, та не забув я закону Твого. |
|
110
|
110
|
| Положи́ша грі́шници сіть мні; і от за́повідій Твої́х не заблуди́х. | Богопротивні поставили сіті для мене, але я від наказів Твоїх не відхилився. |
|
111
|
111
|
| Наслі́довах свиді́нія Твоя́ во вік, я́ко ра́дованіє се́рдця моєго́ суть; | Свідчення Твої я прийняв, як насліддя вічне, бо вони — радість серця мого. |
|
112
|
112
|
| приклони́х се́рдце моє́ сотвори́ти оправда́нія Твоя́ в вік за воздая́ніє. | Я нахилив серце моє сповняти накази Твої вічно, до кінця життя мого. |
|
113
|
113
|
| Законопресту́пния возненави́діх, зако́н же Твой возлюби́х. | Тих, що противляться закону, я зненавидів, закон же Твій полюбив. |
|
114
|
114
|
| Помо́щник мой і Засту́пник мой єси́ Ти; на словеса́ Твоя́ упова́х. | Ти — моя поміч і захист мій; я уповаю на слово Твоє. |
|
115
|
115
|
| Уклоні́теся от мене́, лука́внующії, і іспита́ю за́повіді Бо́га моєго́. | Відійдіть від мене, беззаконники, я буду навчатися в заповідях Бога мого. |
|
116
|
116
|
| Заступи́ м'я по словесі́ Твоєму́, і жив бу́ду; і не посрами́ мене́ от ча́янія моєго́; | Заступи мене, Господи, за словом Твоїм, і я буду жити; не осором мене в надії моїй. |
|
117
|
117
|
| помози́ мі, і спасу́ся, і поучу́ся во оправда́ніїх Твої́х ви́ну. | Поможи мені, і я спасуся, і безперестанно буду навчатися заповітів Твоїх. |
|
118
|
118
|
| Уничижи́л єси́ вся отступа́ющия от оправда́ній Твої́х; я́ко непра́ведно помишле́ніє їх. | Ти на ніщо обернув тих, що відступили від закону Твого, бо хитрощі їхні — неправда. |
|
119
|
119
|
| Преступа́ющия непщева́х вся грі́шния землі́; сего́ ра́ди возлюби́х свиді́нія Твоя́. | Як попіл, Ти відгортаєш нечестивців землі, тому полюбив я свідчення Твої. |
|
120
|
120
|
| Пригвозди́ стра́ху Твоєму́ пло́ті моя́; от суде́б бо Твої́х убоя́хся. | Від страху перед Тобою тремтить тіло моє; судів Твоїх я боюся. |
|
121
|
121
|
| Сотвори́х суд і пра́вду; не преда́ждь мене́ оби́дящим м'я. | Я чинив суд і справедливість, не віддай мене до рук ворогів моїх. |
|
122
|
122
|
| Восприйми́ раба́ Твоєго́ во бла́го, да не оклевета́ють мене́ го́рдії. | Захисти раба Твого на добро йому, щоб не гнобили мене горді. |
|
123
|
123
|
| О́чі мої́ ізчезо́сті во спасе́ніє Твоє́ і в сло́во пра́вди Твоєя́; | Знесилились очі мої виглядати спасіння Твоє і слова правди Твоєї. |
|
124
|
124
|
| сотвори́ с рабо́м Твої́м по ми́лості Твоє́й і оправда́нієм Твої́м научи́ м'я. | Яви милість Твою слузі Твоєму і постанов Твоїх навчи мене. |
|
125
|
125
|
| Раб Твой єсьм аз; вразуми́ м'я, і уві́м свиді́нія Твоя́. | Я — раб Твій, дай мені розуміння, щоб я зрозумів свідчення Твої. |
|
126
|
126
|
| Вре́м'я сотвори́ти Го́сподеві; разори́ша зако́н Твой. | Прийшов час відплати Твоєї, Господи, бо безбожні зневажили закон Твій. |
|
127
|
127
|
| Сего́ ра́ди возлюби́х за́повіді Твоя́ па́че зла́та і топа́зія. | Я ж полюбив заповіді Твої більше, аніж золото і дороге каміння. |
|
128
|
128
|
| Сего́ ра́ди ко всім за́повідем Твої́м направля́хся, всяк путь непра́вди возненави́діх. | Всі повеління Твої визнаю справедливими, а дорогу неправди ненавиджу. |
|
129
|
129
|
| Ди́вна свиді́нія Твоя́; сего́ ра́ди іспита́ я душа́ моя́. | Дивні свідчення Твої, Господи, тому й додержується їх душа моя. |
|
130
|
130
|
| Явле́ніє слове́с Твої́х просвіща́єть і вразумля́єть младе́нці. | Об’явлене слово Твоє просвітлює і врозумляє немовлят. |
|
131
|
131
|
| Уста́ моя́ отверзо́х і привлеко́х дух, я́ко за́повідій Твої́х жела́х. | Відкриваю уста мої і, як повітря, втягую в себе заповіді Твої, бо так їх жадаю. |
|
1002
|
1002
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
132
|
132
|
| При́зри на м'я і поми́луй м'я, по суду́ лю́б’ящих і́м'я Твоє́. | Зглянься на мене і помилуй мене, як милуєш тих, що люблять ім’я Твоє. |
|
133
|
133
|
| Стопи́ моя́ напра́ви по словесі́ Твоєму́, і да не облада́єть мно́ю вся́коє беззако́ніє; | Стопи мої направ за словом Твоїм, і нехай не оволодіє мною ніяке беззаконня. |
|
134
|
134
|
| ізба́ви м'я от клевети́ челові́чеськия, і сохраню́ за́повіді Твоя́. | Спаси мене від наклепів людських, і я буду сповняти заповіді Твої. |
|
135
|
135
|
| Лице́ Твоє́ просвіти́ на раба́ Твоєго́ і научи́ м'я оправда́нієм Твої́м. | Осяй раба Твого світлом лиця Твого і навчи мене заповітів Твоїх. |
|
136
|
136
|
| Ісхо́дища водна́я ізведо́сті о́чі мої́, поне́же не сохрани́х зако́на Твоєго́. | Потоки сліз течуть з очей моїх, бо люди не додержують закону Твого. |
|
137
|
137
|
| Пра́веден єси́, Го́споди, і пра́ві суди́ Твої́; | Праведний Ти, Господи, і справедливі суди Твої. |
|
138
|
138
|
| запові́дал єси́ пра́вду свиді́нія Твоя́, і і́стину зіло́. | Свідчення Твої, що їх заповідав Ти, — правда і чиста істина. |
|
139
|
139
|
| Іста́яла м'я єсть ре́вность Твоя́, я́ко заби́ша словеса́ Твоя́ вразі́ мої́. | Ревність моя за Тебе сушить мене, бо вороги мої забули слова Твої. |
|
140
|
140
|
| Разжже́но сло́во Твоє́ зіло́, і раб Твой возлюби́ є. | Розпалене й чисте слово Твоє, і я — раб Твій — полюбив Його. |
|
141
|
141
|
| Юні́йшій аз єсьм і унічиже́н; оправда́ній Твої́х не заби́х. | Малий я і принижений, але повелінь Твоїх я не забув. |
|
142
|
142
|
| Пра́вда Твоя́ — пра́вда во вік, і зако́н Твой — і́стина. | Правда Твоя — правда вічна, і закон Твій — істина. |
|
143
|
143
|
| Ско́рбі і ну́жди обріто́ша м'я; за́повіді Твоя́ — поуче́ніє моє́. | Скорбота й горе прийшли на мене, та заповіді Твої — утіха моя. |
|
144
|
144
|
| Пра́вда свиді́нія Твоя́ — в вік; вразуми́ м'я, і жив бу́ду. | Правда свідчень Твоїх — вічна; дай мені зрозуміти їх, і я буду жити. |
|
145
|
145
|
| Воззва́х всім се́рдцем мої́м, усли́ши м'я, Го́споди; оправда́нія Твоя́ взищу́. | Від усього серця [мого] взиваю я; почуй мене, Господи, заповіти Твої я сповнятиму. |
|
146
|
146
|
| Воззва́х Ті, спаси́ м'я, і сохраню́ свиді́нія Твоя́. | Взиваю до Тебе: спаси мене, буду сповняти накази Твої. |
|
147
|
147
|
| Предвари́х в безго́дії і воззва́х; на словеса́ Твоя́ упова́х. | Раніше світанку взиваю я; на слово Твоє я уповаю. |
|
148
|
148
|
| Предвари́сті о́чі мої́ ко у́тру поучи́тися словесе́м Твої́м. | Раніше ранку відкриті очі мої, щоб навчатися слів Твоїх. |
|
149
|
149
|
| Глас мой усли́ши, Го́споди, по ми́лості Твоє́й; по судьбі́ Твоє́й живи́ м'я. | Почуй, Господи, голос мій з милости Твоєї і за судом Твоїм оживи мене. |
|
150
|
150
|
| Прибли́жишася гоня́щії м'я беззако́нієм; от зако́на же Твоєго́ удали́шася. | Наблизилися до мене ті, що замислили зло; від закону Твого вони далеко стали. |
|
151
|
151
|
| Близ єси́ Ти, Го́споди, і всі путіє́ Твої́ — і́стина. | Ти ж, Господи, близько від мене, і всі заповіти Твої — істина. |
|
152
|
152
|
| Іспе́рва позна́х от свиді́ній Твої́х, я́ко в вік основа́л я єси́. | Віддавна я знаю свідчення Твої, що їх навіки встановив Ти. |
|
153
|
153
|
| Виждь смире́ніє моє́ і ізми́ м'я, я́ко зако́на Твоєго́ не заби́х. | Зглянься на горе моє і визволи мене, бо я закону Твого не забув. |
|
154
|
154
|
| Суди́ суд мой і ізба́ви м'я; словесе́ ра́ди Твоєго́ живи́ м'я. | Розсуди справу мою і захисти мене; за словом Твоїм оживи мене. |
|
155
|
155
|
| Дале́че от грі́шник спасе́ніє, я́ко оправда́ній Твої́х не взиска́ша. | Далеко від нечестивців спасіння, бо вони не визнають закону Твого. |
|
156
|
156
|
| Щедро́ти Твоя́ мно́гі, Го́споди; по судьбі́ Твоє́й живи́ м'я. | Велика щедрість Твоя, Господи; оживи мене праведним судом Твоїм. |
|
157
|
157
|
| Мно́зі ізгоня́щії м'я і стужа́ющії мі; от свиді́ній Твої́х не уклони́хся. | Багато в мене напасників і гнобителів, але я від свідчень Твоїх не відхилився. |
|
158
|
158
|
| Ви́діх неразуміва́ющия і іста́ях, я́ко слове́с Твої́х не сохрани́ша. | Бачу я безбожних і тяжко мені, що вони відступили від слова Твого. |
|
159
|
159
|
| Виждь, я́ко за́повіді Твоя́ возлюби́х; Го́споди, по ми́лості Твоє́й живи́ м'я. | Глянь, як люблю я заповіді Твої; з милости Твоєї, Господи, оживи мене. |
|
160
|
160
|
| Нача́ло слове́с Твої́х — і́стина, і во вік вся судьби́ пра́вди Твоєя́. | Основа слів Твоїх — істина, і вічні всі суди правди Твоєї. |
|
161
|
161
|
| Кня́зі погна́ша м'я ту́не; і от слове́с Твої́х убоя́ся се́рдце моє́. | Князі безвинно гонять мене, але серце моє боїться слова Твого. |
|
162
|
162
|
| Возра́дуюся аз о словесі́х Твої́х, я́ко обріта́яй кори́сть мно́гу. | Радію я від слів Твоїх, як той, що одержав велике багатство. |
|
163
|
163
|
| Непра́вду возненави́діх і омерзи́х; зако́н же Твой возлюби́х. | Неправду я зненавидів і гидую нею, закон же Твій я люблю. |
|
164
|
164
|
| Седмери́цею днем хвали́х Тя о судьба́х пра́вди Твоєя́. | Семикратно кожного дня я прославляю Тебе за суди правди Твоєї. |
|
165
|
165
|
| Мир мног лю́б'ящим зако́н Твой, і ність їм собла́зна. | Великим миром утішаються ті, що люблять закон Твій, і не спотикаються вони. |
|
166
|
166
|
| Ча́ях спаcе́нія Твоєго́, Го́споди, і за́повіді Твоя́ возлюби́х. | Я уповаю на спасіння Твоє, Господи, і сповняю заповіді Твої. |
|
167
|
167
|
| Сохрани́ душа́ моя́ свиді́нія Твоя́ і возлюби́ я зіло́. | Душа моя додержує свідчень Твоїх, бо вельми люблю їх. |
|
168
|
168
|
| Сохрани́х за́повіді Твоя́ і свиді́нія Твоя́, я́ко всі путіє́ мої́ пред Тобо́ю, Го́споди. | Я охороняю заповіді Твої і свідчення Твої, бо всі дороги мої перед Тобою, Господи. |
|
169
|
169
|
| Да прибли́житься моле́ніє моє́ пред Тя, Го́споди; по словесі́ Твоєму́ вразуми́ м'я. | Нехай дійде молитва моя до Тебе, Господи, за словом Твоїм врозуми мене. |
|
170
|
170
|
| Да вни́деть проше́ніє моє́ пред Тя; Го́споди, по словесі́ Твоєму́ ізба́ви м'я. | Нехай прийде благання моє до Тебе, Господи, за словом Твоїм визволи мене. |
|
171
|
171
|
| Отри́гнуть устні́ мої́ пі́ніє, єгда́ научи́ши м'я оправда́нієм Твої́м. | Висловлять уста мої пісню хвали, коли навчиш мене заповітів Твоїх. |
|
172
|
172
|
| Провіща́єть язи́к мой словеса́ Твоя́, я́ко вся за́повіді Твоя́ — пра́вда. | Язик мій буде голосно провіщати слова Твої, бо всі заповіді Твої — правда. |
|
173
|
173
|
| Да бу́деть рука́ Твоя́ є́же спасти́ м'я, я́ко за́повіді Твоя́ ізво́лих. | Нехай стане рука Твоя на поміч мені, бо я обрав собі повеління Твої. |
|
174
|
174
|
| Возжела́х спасе́ніє Твоє́, Го́споди, і зако́н Твой поуче́ніє моє́ єсть. | Я жадаю спасіння Твого, Господи, і закон Твій — утіха моя. |
|
175
|
175
|
| Жива́ бу́деть душа́ моя́ і восхва́лить Тя; і судьби́ Твоя́ помо́гуть мні. | Нехай живе душа моя і славить Тебе, і суди Твої нехай допоможуть мені. |
|
176
|
176
|
| Заблуди́х, я́ко овча́ поги́бшеє; взищи́ раба́ Твоєго́, я́ко за́повідій Твої́х не заби́х. | Я блукаю, наче ягня загублене. Знайди раба Твого, бо я заповідей Твоїх не забув. |
|
1003
|
1003
|
| Сла́ва: | Слава… |
