|
Псалтир
|
Псалтир
|
Псалтир Київський ізвод онлайн |
Псалтир українською онлайн |
|
Псалом 1
|
Псалом 1
|
|
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, 1. | Псалом Давида (який у євреїв не надписаний) |
|
1
|
1
|
| Блаже́н муж, і́же не і́де на сові́т нечести́вих, і на путі́ грі́шних не ста, і на сіда́лищі губи́телей не сі́де; | Блажен муж, що не йде на раду нечестивих, і на путь грішників не стає, і на зборищі губителів не сидить. |
|
2
|
2
|
| но в Зако́ні Госпо́дні во́ля єго́, і в Зако́ні Єго́ поучи́ться день і нощ. | Але в Законі Господнім воля його, і Закону Його повчається день і ніч. |
|
3
|
3
|
| І бу́деть я́ко дре́во насажде́нноє при ісхо́дищих вод, є́же плод свой дасть во вре́м'я своє́, і лист єго́ не отпаде́ть, і вся, єли́ка а́ще твори́ть, успі́єть. | І буде він як дерево, посаджене при витоках вод, що плоди свої дає в час свій і лист його не опадає, а все, що він робитиме, буде успішним. |
|
4
|
4
|
| Не та́ко нечести́вії, не та́ко: но я́ко прах, єго́же возмета́єть вітр от лиця́ землі́. | Не так нечестиві, [не так]: вони як порох, що вітер змітає [з лиця землі]. |
|
5
|
5
|
| Сего́ ра́ди не воскре́снуть нечести́вії на суд, ніже́ грі́шници в сові́т пра́ведних. | Тому не встоять* нечестиві на суді, і грішники на зібранні праведних. |
|
6
|
6
|
| Я́ко вість Госпо́дь путь пра́ведних, і путь нечести́вих поги́бнеть. | Бо знає Господь путь праведних, а путь нечестивих загине. |
|
Псалом 2
|
Псалом 2
|
|
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, 2. | Псалом Давида (Пророчий про Христа) |
|
1
|
1
|
| Вску́ю шата́шася язи́ци, і лю́діє поучи́шася тще́тним? | Навіщо бунтуються народи і люди замишляють марне? |
|
2
|
2
|
| Предста́ша ца́ріє зе́мстії, і кня́зі собра́шася вку́пі на Го́спода і на Христа́ Єго́. | Повстають царі землі, і князі змовляються разом проти Господа і проти Христа Його. |
|
3
|
3
|
| Расто́ргнем [расто́ргним] у́зи їх і отве́ржем [отве́ржим] от нас і́го їх. | «Розірвемо, кажуть, пута їхні й скинемо з себе ярмо їхнє». |
|
4
|
4
|
| Живи́й на небесі́х посміє́ться їм, і Госпо́дь поруга́ється їм. | Той, Хто живе на небесах, посміється з них, Господь осоромить їх. |
|
5
|
5
|
| Тогда́ возглаго́леть к ним гні́вом Свої́м і я́ростію Своє́ю см'яте́ть я; | Тоді Він заговорить до них у гніві Своїм і обуренням Своїм розжене їх. |
|
6
|
6
|
| Аз же поста́влен єсьм Цар от Него́ над Сіо́ном, горо́ю свято́ю Єго́, | Я ж поставлений від Нього Царем над Сионом — горою святою Його. |
|
7
|
7
|
| возвіща́яй повелі́ніє Госпо́днє. Госпо́дь рече́ ко Мні: Син Мой єси́ Ти, Аз днесь роди́х Тя; | Сповіщаю волю Господню: Господь сказав до Мене: «Ти Син Мій, Я нині породив Тебе». |
|
8
|
8
|
| проси́ от Мене́, і дам Ті язи́ки достоя́ніє Твоє́, і одержа́ніє Твоє́ конці́ землі́; | «Проси у Мене, і дам Тобі народи у спадщину Твою і краї землі у володіння Твоє. |
|
9
|
9
|
| упасе́ши я жезло́м желі́зним, я́ко сосу́ди скуде́льничі сокруши́ши я. | Будеш пасти їх жезлом залізним і, як посуд глиняний, розіб’єш їх». |
|
10
|
10
|
| І ни́ні, ца́ріє, разумі́йте, накажі́теся* всі судя́щії землі́. | Отже, нині зрозумійте, царі, навчіться, всі судді землі. |
|
11
|
11
|
| Рабо́тайте Го́сподеві со стра́хом і ра́дуйтеся Єму́ со тре́петом. | Служіть Господу зі страхом і радійте [Йому] з трепетом. |
|
12
|
12
|
| Приймі́те наказа́ніє, да не когда́ прогні́вається Госпо́дь, і поги́бнете от путі́ пра́веднаго, єгда́ возгори́ться вско́рі я́рость Єго́; блаже́нні всі наді́ющіїся Нань. | Вшануйте Сина, щоб не прогнівався Господь і щоб не загинули ви, зійшовши з путі праведної, бо скоро запалає гнів Його. Блаженні всі, хто надіється на Нього. |
|
Псалом 3
|
Псалом 3
|
|
1
|
1
|
| Псало́м Дави́ду, внегда́ отбіга́ше от лиця́ Авессало́ма, си́на своєго́, 3. | Псалом Давида, коли він втікав від Авессалома, сина свого. |
|
2
|
2
|
| Го́споди, что ся умно́жиша стужа́ющії мі? Мно́зі востаю́ть на м'я, | Господи, як намножилося напасників моїх, многі постають на мене, |
|
3
|
3
|
| мно́зі глаго́лють душі́ моє́й: ність спаcе́нія єму́ в Бо́зі єго́. | многі кажуть душі моїй: «Нема спасіння йому в Бозі його». |
|
4
|
4
|
| Ти же, Го́споди, засту́пник мой єси́, сла́ва моя́, і вознося́й главу́ мою́. | Ти ж, Господи, заступник мій єси, слава моя, Ти возносиш голову мою. |
|
5
|
5
|
| Гла́сом мої́м ко Го́споду воззва́х, і усли́ша м'я от гори́ святи́я Своєя́. | Голосом моїм до Господа воззвав, і Він почув мене з гори святої Своєї. |
|
6
|
6
|
| Аз усну́х, і спах, воста́х, я́ко Госпо́дь засту́пить м'я. | Я лягаю, і сплю, і встаю, бо Господь заступить мене. |
|
7
|
7
|
| Не убою́ся от тем люді́й, о́крест напа́дающих на м'я. | Не убоюся я тьми людей, що звідусіль нападають на мене. |
|
8
|
8
|
| Воскресни́, Го́споди, спаси́ м'я, Бо́же мой: я́ко Ти порази́л єси́ вся вражду́ющия мі всу́є, зу́би грі́шников сокруши́л єси́. | Воскресни, Господи, спаси мене, Боже мій, бо Ти уразив усіх, що даремно ворогують зі мною, зуби грішників сокрушив єси. |
|
9
|
9
|
| Госпо́днє єсть спасе́ніє, і на лю́дех Твої́х благослове́ніє Твоє́. | Господнім є спасіння, і на людей Твоїх благословення Твоє. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 4
|
Псалом 4
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, в пі́снех, псало́м Дави́ду, 4. | Начальнику хору. На струнних інструментах. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Внегда́ призва́ти мі, усли́ша м'я Бог пра́вди моєя́; в ско́рбі распространи́л м'я єси́; уще́дри м'я і усли́ши моли́тву мою́. | Коли взиваю я, почуй мене, Боже правди моєї. В тісноті Ти давав мені простір. Помилуй мене і почуй молитву мою. |
|
3
|
3
|
| Си́нове челові́честії, доко́лі тяжкосе́рдії? Вску́ю лю́бите суєту́ і і́щете лжі? | Сини людські! Доки будете ганьбити славу мою? Нащо любите марноту і шукаєте неправди? |
|
4
|
4
|
| І уві́дите, я́ко удиви́ Госпо́дь преподо́бнаго Своєго́. Госпо́дь усли́шить м'я, внегда́ воззва́ти мі к Нему́. | Знайте, що Господь обрав для Себе преподобного Свого. Господь почує мене, коли я взиватиму до Нього. |
|
5
|
5
|
| Гні́вайтеся, і не согріша́йте, я́же глаго́лете в сердця́х ва́ших, на ло́жах ва́ших умилі́теся; | Гніваючись, не зогрішайте, роздумуйте в серцях ваших, на постелях ваших заспокойтеся. |
|
6
|
6
|
| пожрі́те же́ртву пра́вди і упова́йте на Го́спода. | Приносьте жертву правди і уповайте на Господа. |
|
7
|
7
|
| Мно́зі глаго́лють: кто яви́ть нам блага́я? Зна́менася на нас світ лиця́ Твоєго́, Го́споди. | Багато хто говорить: «хто покаже нам благо?» Ти явив нам світло лиця Твого, Господи. |
|
8
|
8
|
| Дал єси́ весе́ліє в се́рдці моє́м; от плода́ пшени́ці, вина́ і єле́я своєго́ умно́жишася; | Ти дав веселість в серці моїм; від плоду пшениці, вина [та єлею] вона примножилася. |
|
9
|
9
|
| в ми́рі вку́пі усну́ і почи́ю, я́ко Ти, Го́споди, єди́наго на упова́нії всели́л м'я єси́. | В мирі я лягаю і сплю, бо Ти єдиний, Господи, Хто вселив у мене надію на життя. |
|
Псалом 5
|
Псалом 5
|
|
1
|
1
|
| О наслі́дствующем, псало́м Дави́ду, 5. | Начальнику хору. На духових інструментах. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Глаго́ли моя́ внуши́, Го́споди, разумі́й зва́ніє моє́. | Господи, почуй слова мої, зглянься на благання мої. |
|
3
|
3
|
| Воньми́ гла́су моле́нія моєго́, Царю́ мой і Бо́же мой, я́ко к Тебі́ помолю́ся, Го́споди. | Вислухай голос моління мого, Царю мій і Боже мій, бо до Тебе молюся я, |
|
4
|
4
|
| Зау́тра усли́ши глас мой, зау́тра предста́ну Ті, і у́зриши м'я; | Господи! Зранку почуй голос мій, зранку стану я перед Тобою і буду чекати. |
|
5
|
5
|
| я́ко Бог не хотя́й беззако́нія Ти єси́, не присели́ться к Тебі́ лука́внуяй, | Бо Ти Бог, що не хочеш беззаконня, і не оселиться з Тобою лукавий. |
|
6
|
6
|
| ніже́ пребу́дуть беззако́нници пред очи́ма Твої́ма; возненави́діл єси́ вся ді́лающия беззако́ніє, | Не залишаться нечестиві перед очима Твоїми, Ти зненавидів усіх, що чинять беззаконня. |
|
7
|
7
|
| погуби́ши вся глаго́лющия лжу; му́жа крове́й і льсти́ва гнуша́ється Госпо́дь. | Ти погубиш усіх, хто говорить неправду. Кровожерним і підступним гидує Господь. |
|
8
|
8
|
| Аз же мно́жеством ми́лости Твоєя́ вни́ду в дом Твой, поклоню́ся ко хра́му свято́му Твоєму́, в стра́сі Твоє́м. | Я ж з великої милости Твоєї увійду в дім Твій, поклонюся до храму святого Твого зі страхом перед Тобою. |
|
9
|
9
|
| Го́споди, наста́ви м'я пра́вдою Твоє́ю, враг мої́х ра́ди іспра́ви пред Тобо́ю путь мой. | Господи, настав мене правдою Твоєю, ворогів моїх заради виправ дорогу мою перед Тобою. |
|
10
|
10
|
| Я́ко ність во усті́х їх і́стини, се́рдце їх су́єтно, гроб отве́рст горта́нь їх, язи́ки свої́ми льща́ху. | Бо нема істини в устах їхніх, серце їхнє лукаве, гріб відкритий — гортань їх; язиком своїм облещують. |
|
11
|
11
|
| Суди́ їм, Бо́же, да отпаду́ть от ми́слей свої́х; по мно́жеству нече́стія їх ізри́ни я, я́ко преогорчи́ша Тя, Го́споди. | Осуди їх, Боже, нехай відпадуть від намірів своїх, за безліч нечестя їхнього відкинь їх, бо вони повстали проти Тебе, Господи. |
|
12
|
12
|
| І да возвеселя́ться всі упова́ющії на Тя, во вік возра́дуються, і всели́шися в них, і похва́ляться о Тебі́ лю́б'ящії і́м'я Твоє́. | І нехай звеселяться всі, що уповають на Тебе, і повіки радіють. Ти оселишся між ними, і будуть хвалитися Тобою ті, що люблять ім’я Твоє. |
|
13
|
13
|
| Я́ко Ти благослови́ши пра́ведника, Го́споди, я́ко ору́жієм благоволе́нія вінча́л єси́ нас. | Бо Ти благословляєш праведника, Господи, і благоволінням, наче щитом, покриваєш його. |
|
Псалом 6
|
Псалом 6
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, в пі́снех о осьмі́м, псало́м Дави́ду, 6. | Начальнику хору. На восьмиструнних інструментах. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Го́споди, да не я́ростію Твоє́ю обличи́ши мене́, ніже́ гні́вом Твої́м нака́жеши мене́. | Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене в гніві Твоїм. |
|
3
|
3
|
| Поми́луй м'я, Го́споди, я́ко не́мощен єсьм; ізціли́ м'я, Го́споди, я́ко см'ято́шася ко́сті моя́, | Помилуй мене, Господи, бо я немічний, і зціли мене, Господи, бо стривожилися кості мої. |
|
4
|
4
|
| і душа́ моя́ см'яте́ся зіло́; і Ти, Го́споди, доко́лі? | І душа моя дуже стривожена. А Ти ж, Господи, доки? |
|
5
|
5
|
| Обрати́ся, Го́споди, ізба́ви ду́шу мою́, спаси́ м'я ра́ди ми́лости Твоєя́; | Зглянься, Господи, і визволи душу мою, спаси мене ради милости Твоєї. |
|
6
|
6
|
| я́ко ність в сме́рті помина́яй Тебе́, во а́ді же кто іспові́сться Тебі́? | Бо хто ж після смерти буде згадувати Тебе? І у гробі хто ж буде славити Тебе? |
|
7
|
7
|
| Утруди́хся воздиха́нієм мої́м, ізми́ю на вся́ку нощ ло́же моє́, слеза́ми мої́ми посте́лю мою́ омочу́. | Я втомився від зітхання мого; кожної ночі обмиваю ложе моє сльозами моїми, зрошую ними постіль мою. |
|
8
|
8
|
| См'яте́ся от я́рости о́ко моє́, обетша́х во всіх вразі́х мої́х. | Висохло від печалі око моє. Змарніло від усіх ворогів лице моє. |
|
9
|
9
|
| Отступі́те от мене́, всі ді́лающії беззако́ніє, я́ко усли́ша Госпо́дь глас пла́ча моєго́, | Відступіть від мене всі, хто чинить беззаконня, бо почув Господь голос плачу мого! |
|
10
|
10
|
| усли́ша Госпо́дь моле́ніє моє́, Госпо́дь моли́тву мою́ прия́т. | Почув Господь благання моє, Господь молитву мою прийняв. |
|
11
|
11
|
| Да постидя́ться і см'яту́ться всі вразі́ мої́, да возвратя́ться і устидя́ться зіло́ вско́рі. | Нехай осоромляться і устрашаться всі вороги мої і нехай з соромом побіжать і зникнуть дуже скоро. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 7
|
Псалом 7
|
|
1
|
1
|
| Псало́м Дави́ду, єго́же воспі́т Го́сподеві о словесі́х Хусі́євих, си́на Іємені́їна, 7. | Плачевна пісня Давида, яку він співав Господу з приводу Хуса, сина Веніамінового. |
|
2
|
2
|
| Го́споди Бо́же мой, на Тя упова́х, спаси́ м'я от всіх гоня́щих м'я і ізба́ви м'я; | Господи, Боже мій! Я на Тебе надіюся, спаси мене і від усіх гонителів моїх визволи мене. |
|
3
|
3
|
| да не когда́ похи́тить, я́ко лев, ду́шу мою́, не су́щу ізбавля́ющу, ніже́ спаса́ющу. | Щоб ворог не схопив, як лев, душу мою, коли нема визволителя [і спасителя]. |
|
4
|
4
|
| Го́споди Бо́же мой, а́ще сотвори́х сіє́, а́ще єсть непра́вда в руку́ моє́ю, | Господи, Боже мій! Якщо я вчинив щось недобре, якщо є неправда в руках моїх, |
|
5
|
5
|
| а́ще возда́х воздаю́щим мі зла, да отпаду́ у́бо от враг мої́х тощ; | якщо я відплатив злом приятелям моїм або чинив зло тому, хто без причини ворогував проти мене, |
|
6
|
6
|
| да пожене́ть у́бо враг ду́шу мою́, і да пости́гнеть, і попере́ть в зе́млю живо́т мой, і сла́ву мою́ в персть всели́ть. | то нехай ворог переслідує душу мою, нехай настигне її, втопче в землю життя моє і славу мою кине в порох. |
|
7
|
7
|
| Воскресни́, Го́споди, гні́вом Твої́м, вознеси́ся в конця́х враг Твої́х, і воста́ни, Го́споди Бо́же мой, повелі́нієм, і́мже запові́дал єси́, | Встань, Господи, у гніві Твоїм, піднесися проти лютування ворогів моїх. Устань, Господи, Боже мій, на суд, що заповідав Ти. |
|
8
|
8
|
| і сонм люді́й оби́деть Тя, і о том на висоту́ обрати́ся. | І сонм народів оточить Тебе, над ним високо піднесись. |
|
9
|
9
|
| Госпо́дь су́дить лю́дем; суди́ мі, Го́споди, по пра́вді моє́й і по незло́бі моє́й на м'я. | Господь судить народи. Суди мене, Господи, за правдою моєю і за невинністю моєю. |
|
10
|
10
|
| Да сконча́ється зло́ба грі́шних, і іспра́виши пра́веднаго, іспита́яй сердця́ і утро́би, Бо́же, пра́ведно. | Нехай припиниться злоба грішних, а праведника підкріпи, бо Ти, Боже праведний, знаєш серця й думки. |
|
11
|
11
|
| По́мощ моя́ от Бо́га, спаса́ющаго пра́вия се́рдцем. | Поміч моя від Бога, Який спасає праведних серцем. |
|
12
|
12
|
| Бог суди́тель пра́веден, і крі́пок, і долготерпіли́в, і не гнів наводя́й на всяк день. | Бог — Суддя праведний, [непохитний, довготерпеливий] і не посилає гніву щодня. |
|
13
|
13
|
| А́ще не обратите́ся, ору́жіє своє́ очи́стить, лук Свой напряже́, і угото́ва ї, | Коли ж хто не кається, Він гострить меч Свій, готує зброю Свою і направляє на нього. |
|
14
|
14
|
| і в нем угото́ва сосу́ди сме́ртния, стрі́ли Своя́ сгара́ємим соді́ла. | Готує для нього лук; стріли Свої робить палючими. |
|
15
|
15
|
| Се, болі́ непра́вдою, зача́т болі́знь і роди́ беззако́ніє; | Ось нечестивий захворів на неправду, зачав злобу і породив беззаконня. |
|
16
|
16
|
| ров ізри́ і іскопа́ ї, і паде́ть в я́му, ю́же соді́ла. | Копав яму, і викопав її, і впав у ту яму, яку сам приготував. |
|
17
|
17
|
| Обрати́ться болі́знь єго́ на главу́ єго́, і на верх єго́ непра́вда єго́ сни́деть. | І повернеться злоба його на голову його, і неправда його на тім’я його впаде. |
|
18
|
18
|
| Іспові́мся Го́сподеві по пра́вді Єго́ і пою́ і́мені Го́спода Ви́шняго. | Прославлятиму Господа за правду Його і величатиму ім’я Господа Всевишнього. |
|
Псалом 8
|
Псалом 8
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, о точи́ліх, псало́м Дави́ду, 8. | Начальнику хору. На гефському інструменті. Псалом Давида (пророчий). |
|
2
|
2
|
| Го́споди Госпо́дь наш, я́ко чу́дно і́м'я Твоє́ по всей землі́, я́ко взя́тся великолі́піє Твоє́ преви́ше небе́с. | Господи Боже наш, яке величне ім’я Твоє по всій землі! Слава Твоя піднеслася вище небес! |
|
3
|
3
|
| Із уст младе́нець і ссу́щих соверши́л єси́ хвалу́, враг Твої́х ра́ди, є́же разруши́ти врага́ і ме́стника. | Із уст дітей і немовлят вчинив єси хвалу перед ворогами Твоїми, щоб знищити ворога і месника. |
|
4
|
4
|
| Я́ко узрю́ небеса́, діла́ перст Твої́х, луну́ і зві́зди, я́же Ти основа́л єси́; | Коли погляну на небо — діло рук Твоїх, на місяць і зорі, які Ти поставив, |
|
5
|
5
|
| что єсть челові́к, я́ко по́мниши єго́? іли́ син челові́ч, я́ко посіща́єши єго́? | то що? є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, що Ти опікуєшся ним? |
|
6
|
6
|
| Ума́лил єси́ єго́ ма́лим чим от а́нгел, сла́вою і че́стію вінча́л єси́ єго́; | Ти створив його мало чим меншим за ангелів, славою й честю увінчав його. |
|
7
|
7
|
| і поста́вил єси́ єго́ над ді́ли руку́ Твоє́ю, вся покори́л єси́ под но́зі єго́; | І поставив його над творінням рук Твоїх; все підкорив під ноги його: |
|
8
|
8
|
| о́вці і воли́ вся, єще́ же і скоти́ польські́я, | овець і волів усіх, ще й звірів польових; |
|
9
|
9
|
| пти́ці небе́сния і ри́би морські́я, преходя́щия стезі́ морські́я. | птахів небесних і риб морських, що ходять стежками морськими. |
|
10
|
10
|
| Го́споди Госпо́дь наш, я́ко чу́дно і́м'я Твоє́ по всей землі́. | Господи, Боже наш, яке величне ім’я Твоє по всій землі! |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 9
|
Псалом 9
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, о та́йних си́на, псало́м Дави́ду, 9. | Начальнику хору. Після смерти Лабена. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Іспові́мся Тебі́, Го́споди, всім се́рдцем мої́м, пові́м вся чудеса́ Твоя́. | Славитиму [Тебе], Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої. |
|
3
|
3
|
| Возвеселю́ся і возра́дуюся о Тебі́, пою́ і́мені Твоєму́, Ви́шній. | Буду веселитися й хвалитися Тобою, буду співати імені Твоєму, Всевишній. |
|
4
|
4
|
| Внегда́ возврати́тися врагу́ моєму́ всп'ять, ізнемо́гуть і поги́бнуть от лиця́ Твоєго́. | Ось повернули назад вороги мої, знесилилися й загинули перед лицем Твоїм. |
|
5
|
5
|
| Я́ко сотвори́л єси́ суд мой і прю мою́; сіл єси́ на Престо́лі, судя́й пра́вду. | Бо Ти вчинив суд мій і справу мою; Ти сів на Престолі, Суддя праведний. |
|
6
|
6
|
| Запрети́л єси́ язи́ком, і поги́бе нечести́вий, і́м'я єго́ потреби́л єси́ в вік і в вік ві́ка. | Ти покарав народи, знищив нечестивого, стер ім’я їхнє на віки віків. |
|
7
|
7
|
| Врагу́ оскуді́ша ору́жія в коне́ць, і гра́ди разруши́л єси́; поги́бе па́м'ять єго́ с шу́мом. | У ворога не вистачило зброї, міста зруйнував Ти, і згинула пам’ять про нього. |
|
8
|
8
|
| І Госпо́дь во вік пребива́єть, угото́ва на суд Престо́л Свой; | Господь же перебуває повік. Він приготував для суду Престіл Свій. |
|
9
|
9
|
| і Той суди́ти і́мать вселе́нній в пра́вду, суди́ти і́мать лю́дем в правоті́. | Він буде судити вселенну за правдою, розсудить народи за справедливістю. |
|
10
|
10
|
| І бисть Госпо́дь прибі́жище убо́гому, помо́щник во благовре́меніїх, в ско́рбіх. | І буде Господь пристановищем пригнобленому і захистом у скорботі. |
|
11
|
11
|
| І да упова́ють на Тя зна́ющії і́м'я Твоє́, я́ко не оста́вил єси́ взиска́ющих Тя, Го́споди. | І будуть надіятися на Тебе всі, хто знає ім’я Твоє, бо Ти не покинеш тих, хто шукає Тебе, Господи. |
|
12
|
12
|
| По́йте Го́сподеві, живу́щему в Сіо́ні, возвісті́те во язи́ціх начина́нія Єго́; | Співайте Господу, що живе на Сионі, сповіщайте між народами про діла Його. |
|
13
|
13
|
| я́ко взиска́яй кро́ви їх пом'яну́, не заби́ зва́нія убо́гих. | Бо Він карає за пролиту кров, пам’ятає її і не забуде плачу пригноблених. |
|
14
|
14
|
| Поми́луй м'я, Го́споди, виждь смире́ніє моє́ от враг мої́х, вознося́й м'я от врат сме́ртних; | Помилуй мене, Господи, споглянь на приниження моє від ворогів моїх, Ти, що підняв мене від воріт смерти; |
|
15
|
15
|
| я́ко да возвіщу́ вся хвали́ Твоя́ во враті́х дще́ре Сіо́ні; возра́дуємся о спасе́нії Твоє́м. | щоб я звіщав усі хвали Твої у воротах дочки Сионової. Буду радіти спасінню Твоєму. |
|
16
|
16
|
| Углібо́ша язи́ци в па́губі, ю́же сотвори́ша; в сі́ті сей, ю́же скри́ша, ув'язе́ нога́ їх. | Попадали народи в яму, яку викопали, в сітці, яку потай поставили, заплуталася нога їхня. |
|
17
|
17
|
| Зна́єм єсть Госпо́дь судьби́ Творя́й; в ді́ліх руку́ своє́ю ув'язе́ грі́шник. | Пізнається Господь за судом Його, який Він звершує: нечестивець заплутався у ділах рук своїх. |
|
18
|
18
|
| Да возвратя́ться грі́шници во ад, всі язи́ци забива́ющії Бо́га. | Нехай зійдуть грішники в пекло — всі народи, що забувають Бога. |
|
19
|
19
|
| Я́ко не до конця́ забве́н бу́деть ни́щий, терпі́ніє убо́гих не поги́бнеть до конця́. | Бо не назавжди буде забутий убогий, надія покривджених не загине. |
|
20
|
20
|
| Воскресни́, Го́споди, да не кріпи́ться челові́к, да су́дяться язи́ци пред Тобо́ю. | Встань, Господи, щоб не підносилася людина, нехай перед лицем Твоїм приймуть суд усі народи. |
|
21
|
21
|
| Поста́ви, Го́споди, законоположи́теля над ни́ми, да разумі́ють язи́ци, я́ко челові́ци суть. | Постав, Господи, над ними страх Твій, щоб зрозуміли народи, що вони тільки люди. |
|
22
|
22
|
| Вску́ю, Го́споди, отстоя́ дале́че, презира́єши во благовре́меніїх, в ско́рбіх? | Чому Ти, Господи, стоїш далеко і не являєш Себе в час скорботи? |
|
23
|
23
|
| Внегда́ горди́тися нечести́вому, возгара́ється ни́щий; ув'яза́ють в сові́тіх, я́же помишля́ють. | В гордині своїй нечестивий пригноблює вбогого; нехай вони будуть уловлені хитрощами, які самі придумують. |
|
24
|
24
|
| Я́ко хвали́м єсть грі́шний в по́хотех душі́ своєя́, і оби́дяй благослови́м єсть. | Бо грішник хвалиться похотями душі своєї, і гнобитель ублажає себе. |
|
25
|
25
|
| Раздражи́ Го́спода грі́шний; по мно́жеству гні́ва Своєго́ не взи́щеть; ність Бо́га пред ним. | В гордині своїй грішник не визнає Бога, каже він: «Не покарає», бо думає він, що Бога нема. |
|
26
|
26
|
| Оскверня́ються путіє́ єго́ на вся́ко вре́м'я; оте́млються судьби́ Твоя́ от лиця́ єго́; всі́ми враги́ свої́ми облада́єть. | Повсякчасно шляхи його оскверняються. Суди Твої далекі для нього. На ворогів своїх дивиться зневажливо. |
|
27
|
27
|
| Рече́ бо в се́рдці своє́м: не подви́жуся от ро́да в род без зла; | Каже він у серці своїм: «Не похитнуся, з роду в рід не зазнаю лиха». |
|
28
|
28
|
| Єго́же кля́тви уста́ єго́ по́лна суть, і го́рести і льсти; под язи́ком єго́ труд і болі́знь. | Уста його повні прокльонів, підступів та лукавства; на язиці його мука та злоба. |
|
29
|
29
|
| Присіди́ть в лови́тельстві с бога́тими в та́йних, є́же уби́ти непови́ннаго; о́чі єго́ на ни́щаго призира́єті. | Він сидить у засідці на краю осель, щоб таємно вбити неповинного, очі його підглядають за бідними. |
|
30
|
30
|
| Лови́ть в та́йні, я́ко лев, во огра́ді своє́й, лови́ть є́же восхи́тити ни́щаго, восхи́тити ни́щаго, внегда́ привлещи́ ї в сі́ті своє́й. | Підстерігає по закутках, як лев у лігві своїм, щоб схопити бідного; хапає і тягне в сіті свої. |
|
31
|
31
|
| Смири́ть єго́, преклони́ться і паде́ть, внегда́ єму́ облада́ти убо́гими. | Припадає до землі, пригинається, і бідні потрапляють у міцні лапи його. |
|
32
|
32
|
| Рече́ бо в се́рдці своє́м: заби́ Бог, отврати́ лице́ своє́, да не ви́дить до конця́. | Каже він у серці своїм: «Забув Бог, відвернув лице Своє і не побачить ніколи». |
|
33
|
33
|
| Воскресни́, Го́споди Бо́же мой, да вознесе́ться рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гих Твої́х до конця́. | Воскресни, Господи Боже [мій], нехай піднесеться рука Твоя, і не забудь убогих [Твоїх до кінця]. |
|
34
|
34
|
| Чесо́ ра́ди прогні́ва нечести́вий Бо́га; рече́ бо в се́рдці своє́м: не взи́щеть. | Чому нечестивий зневажає Бога і каже в серці своїм: «Бог не бачить»? |
|
35
|
35
|
| Ви́диши, я́ко Ти болі́знь і я́рость смотря́єши, да пре́дан бу́деть в ру́ці Твої́; Тебі́ оста́влен єсть ни́щий, си́ру Ти бу́ди помо́щник. | Ти ж бачиш, бо Ти споглядаєш на страждання та пригноблення, щоб відплатити рукою Твоєю. До Тебе вдається бідний, і сироті Ти будь захистом. |
|
36
|
36
|
| Сокруши́ ми́шцю грі́шному і лука́вому; взи́щеться гріх єго́ і не обря́щеться. | Зломи силу нечестивого й лукавого так, щоб шукати і не знайти злодіянь його. |
|
37
|
37
|
| Госпо́дь Цар во вік і в вік ві́ка; поги́бнете, язи́ци, от землі́ Єго́. | Господь — Цар на віки віків, а язичники згинуть з землі Його. |
|
38
|
38
|
| Жела́ніє убо́гих усли́шал єси́, Го́споди, угото́ванію се́рдця їх внят у́хо Твоє́. | Господи, Ти чуєш бажання вбогих, підкріпи серце їхнє, відкрий вухо Твоє, |
|
39
|
39
|
| Суди́ си́ру і смире́ну, да не приложи́ть ктому́ велича́тися челові́к на землі́. | щоб учинити праведний суд сироті й пригнобленому, щоб не лякала їх людина на землі. |
|
Псалом 10
|
Псалом 10
|
|
|
0
|
| В коне́ць, псало́м Дави́ду, 10. | Начальнику хору. Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| На Го́спода упова́х, ка́ко рече́те душі́ моє́й: превита́й по гора́м, я́ко пти́ця? | На Господа я надіюся, як же ви кажете душі моїй: «Відлітай на гору вашу, як птах»? |
|
2
|
2
|
| Я́ко се, грі́шници наляко́ша лук, угото́ваша стрі́ли в ту́лі, состріля́ти во мра́ці пра́вия се́рдцем. | Бо ось грішники напружили лук, наготували стріли, щоб стріляти в темряві у непорочних серцем. |
|
3
|
3
|
| Зане́ я́же Ти соверши́л єси́, они́ разруши́ша; пра́ведник же что сотвори́? | Бо те, що Ти довершив, вони зруйнували. Що зробить праведний?.. |
|
4
|
4
|
| Госпо́дь во хра́мі святі́м Своє́м. Госпо́дь, на небесі́ Престо́л Єго́; о́чі Єго́ на ни́щаго призира́єті, ві́жди Єго́ іспита́єті си́ни челові́чеськія. | Господь у храмі святім Своїм. Господь — на небі Престіл Його. Очі Його [на вбогих] споглядають, зір Його випробовує синів людських. |
|
5
|
5
|
| Госпо́дь іспита́єть пра́веднаго і нечести́ваго; люб'я́й же непра́вду ненави́дить свою́ ду́шу. | Господь випробовує праведного і нечестивого, той же, хто любить неправду, ненавидить душу свою. |
|
6
|
6
|
| Одожди́ть на грі́шники сі́ти; огнь і жу́пел, і дух бу́рен часть ча́ші їх. | Дощем проллє Він на грішників палаюче вугілля, вогонь і сірку. Палючий вітер — частка чаші скорботи їхньої. |
|
7
|
7
|
| Я́ко пра́веден Госпо́дь і пра́вди возлюби́; правоти́ ви́ді лице́ Єго́. | Бо праведний Господь і любить правду. На праведних дивиться лице Його. |
|
Псалом 11
|
Псалом 11
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, о осьмі́й, псало́м Дави́ду, 11. | Начальнику хору. На восьмиструнному інструменті. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Спаси́ м'я, Го́споди, я́ко оскуді́ преподо́бний, я́ко ума́лишася і́стини от сино́в челові́чеських. | Спаси [мене], Господи, бо не стало праведного, бо нема вірних між синами людськими. |
|
3
|
3
|
| Су́єтная глаго́ла ки́йждо ко і́скреннему своєму́; устні́ льсти́вия в се́рдці, і в се́рдці глаго́лаша зла́я. | Неправду говорить кожен ближньому своєму; уста улесливі говорять від серця лукавого. |
|
4
|
4
|
| Потреби́ть Госпо́дь вся устни́ льсти́вия, язи́к велері́чивий, | Погубить Господь уста облесливі та язик гордовитий, |
|
5
|
5
|
| ре́кшия: язи́к наш возвели́чим, устни́ на́ша при нас суть, кто нам Госпо́дь єсть? | тих, що говорять: «Язиком нашим переможемо, уста наші з нами, хто нам є Господь?» |
|
6
|
6
|
| Стра́сти ра́ди ни́щих і воздиха́нія убо́гих ни́ні воскресну́, — глаго́леть Госпо́дь, — положу́ся во спасе́ніє, не обиню́ся о нем. | «Ради страждання вбогих і зітхання бідних нині воскресну, — говорить Господь, — стану спасінням людей і відкриюся в ньому.» |
|
7
|
7
|
| Словеса́ Госпо́дня — словеса́ чи́ста, сребро́ разжже́но, іскуше́но землі́, очище́но седмери́цею. | Слова Господні — слова чисті, срібло, очищене від землі, сім разів переплавлене. |
|
8
|
8
|
| Ти, Го́споди, сохрани́ши ни і соблюде́ши ни от ро́да сего́ і во вік. | Ти, Господи, збережеш нас і захистиш нас від роду цього і повік. |
|
9
|
9
|
| О́крест нечести́вії хо́дять; по висоті́ Твоє́й умно́жил єси́ си́ни челові́чеськія. | Навкруги нечестиві ходять, коли підносяться нікчемні з синів людських. |
|
Псалом 12
|
Псалом 12
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, псало́м Дави́ду, 12. | Начальнику хору. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Доко́лі, Го́споди, забу́деши м'я до конця́? Доко́лі отвраща́єши лице́ Твоє́ от мене́? | Доки, Господи, забуватимеш мене до кінця? Доки відвертатимеш лице Твоє від мене? |
|
3
|
3
|
| Доко́лі положу́ сові́ти в душі́ моє́й, болі́зні в се́рдці моє́м день і нощ? Доко́лі вознесе́ться враг мой на м'я? | Доки носитиму думи мої в душі моїй і скорботи в серці моїм день [і ніч]? Доки буде підноситися ворог мій наді мною? |
|
4
|
4
|
| При́зри, усли́ши м'я, Го́споди Бо́же мой, просвіти́ о́чі мої́, да не когда́ усну́ в смерть; | Зглянься і почуй мене, Господи, Боже мій. Просвіти очі мої, щоб не заснув я сном смертним. |
|
5
|
5
|
| да не когда́ рече́ть враг мой: укріпи́хся на него́. | Щоб не сказав ворог мій: «Я переміг його» і щоб не зраділи вороги мої, коли б я похитнувся. |
|
6
|
6
|
| Стужа́ющії мі возра́дуються, а́ще подви́жуся. | Я ж на милість Твою уповаю, серце моє возрадіє спасінням Твоїм. Славитиму Господа, що добро вчинив мені, [і співатиму імені Господа Всевишнього]. |
|
7
|
|
| Аз же на ми́лость Твою́ упова́х; возра́дується се́рдце моє́ о спасе́нії Твоє́м; воспою́ Го́сподеві благоді́явшему мні і пою́ і́мені Го́спода Ви́шняго. | |
|
Псалом 13
|
Псалом 13
|
|
|
0
|
| В коне́ць, псало́м Дави́ду, 13. | Начальнику хору. Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| Рече́ безу́мен в се́рдці своє́м: ність Бог. Растлі́ша і омерзи́шася в начина́ніїх; ність творя́й благости́ню. | Сказав безумний у серці своїм: «Бога нема». Впали в розпусту, опоганилися в ділах своїх; не стало тих, хто чинив би добро. |
|
2
|
2
|
| Госпо́дь с небесе́ прини́че на си́ни челові́чеськія, ви́діти, а́ще єсть разуміва́яй, іли́ взиска́яй Бо́га. | Господь поглянув з неба на синів людських, щоб побачити: чи є розумний, що шукає Бога? |
|
3
|
3
|
| Всі уклони́шася, вку́пі неключи́ми би́ша: ність творя́й благости́ню, ність до єди́наго. | Всі заблудили, всі нікчемні стали: нема тих, хто чинив би добро, нема жодного. |
|
4
|
4
|
| Ні ли разумі́ють всі ді́лающії беззако́ніє, сніда́ющії лю́ди моя́ в снідь хлі́ба? Го́спода не призва́ша. | Невже не прийдуть до розуму всі, що роблять беззаконня, заїдають людей моїх, мов їдять хліб, і Господа не призивають? |
|
5
|
5
|
| Та́мо убоя́шася стра́ха, іді́же не бі страх; я́ко Госпо́дь в ро́ді пра́ведних. | Вони убояться там, [де немає страху]. Бо Господь в роді праведних: |
|
6
|
6
|
| Сові́т ни́щаго посрами́сте, Госпо́дь же упова́ніє єго́ єсть. | ви насміялися над убогим, а Господь — надія його. |
|
7
|
7
|
| Кто дасть от Сіо́на спасе́ніє Ізра́їлево? | «Хто дасть із Сиону спасіння Ізраїлеві?» Коли поверне Господь з неволі народ Свій, тоді зрадіє Яків і звеселиться Ізраїль. |
|
8
|
|
| Внегда́ возврати́ть Госпо́дь пліне́ніє люді́й Свої́х, возра́дується Іа́ков і возвесели́ться Ізра́їль. | |
|
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 14
|
Псалом 14
|
|
|
0
|
| В коне́ць, псало́м Дави́ду, 14. | Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| Го́споди, кто обита́єть в жили́щі Твоє́м? Іли́ кто всели́ться во святу́ю го́ру Твою́? | Господи, хто може жити в оселі Твоїй? Хто оселиться на святій горі Твоїй? |
|
2
|
2
|
| Ходя́й непоро́чен і ді́лаяй пра́вду, глаго́ляй і́стину в се́рдці своє́м; | Той, хто ходить непорочно, і чинить правду, і говорить істину у серці своєму. |
|
3
|
3
|
| і́же не ульсти́ язи́ком свої́м і не сотвори́ і́скреннему своєму́ зла, і поноше́нія не прия́т на бли́жнія своя́; | Той, хто не улещує язиком своїм, не чинить ближньому своєму зла і не слухає наклепів на ближніх своїх. |
|
4
|
4
|
| унічиже́н єсть пред ним лука́внуяй, боя́щияжеся Го́спода сла́вить; клени́йся і́скреннему своєму́ і не отмета́яся; | Той, в очах якого лукава людина є нікчемною, а в пошані ті, що бояться Господа, той, хто дає клятву ближньому і не відмовляється від неї. |
|
5
|
5
|
| сребра́ своєго́ не даде́ в ли́хву і мзди на непови́нних не прия́т. Творя́й сія́ не подви́житься во вік. | Хто не дає срібла свого на нечесний прибуток і не приймає підкупу на невинного. Хто так чинить, той не захитається повіки. |
|
Псалом 15
|
Псалом 15
|
|
|
0
|
| Столпописа́ніє, Дави́ду, 15. | Пісня Давида. |
|
1
|
1
|
| Сохрани́ м'я, Го́споди, я́ко на Тя упова́х. | Охорони мене, Господи, бо я на Тебе надіюся. |
|
2
|
2
|
| Ріх Го́сподеві: Госпо́дь мой єси́ Ти, я́ко благи́х мої́х не тре́буєши. | Я сказав Господу: «Ти Господь мій! Блага мої Тобі не потрібні». |
|
3
|
3
|
| Святи́м, і́же суть на землі́ Єго́, удиви́ Госпо́дь вся хоті́нія Своя́ в них. | Святим, що на землі Його, сотворив Господь усі бажання Свої в них. |
|
4
|
4
|
| Умно́жишася не́мощі їх, по сих ускори́ша; не соберу́ собо́ри їх от крове́й, ні пом'яну́ же іме́н їх устна́ма мої́ма. | Нехай примножуються скорботи в тих, що біжать до ідолів, я ж не принесу їм жертви кривавої і не спом’яну імен їхніх устами моїми. |
|
5
|
5
|
| Госпо́дь часть достоя́нія моєго́ і ча́ші моєя́; Ти єси́ устроя́яй достоя́ніє моє́ мні. | Господь — частина спадку мого і чаші моєї. В Тобі, Господи, вся спадщина моя. |
|
6
|
6
|
| У́жа нападо́ша мі в держа́вних мої́х, і́бо достоя́ніє моє́ держа́вно єсть мні. | Межі мої пролягли в кращих місцях, спадок мій приємний для мене. |
|
7
|
7
|
| Благословлю́ Го́спода вразуми́вшаго м'я, єще́ же і до но́щі наказа́ша м'я утро́би моя́. | Славитиму Господа, що просвітив мене, бо навіть і вночі повчає мене серце моє. |
|
8
|
8
|
| Предзрі́х Го́спода пре́до мно́ю ви́ну, я́ко одесну́ю мене́ єсть, да не подви́жуся. | Повсякчас бачу я Господа перед собою, бо Він праворуч мене, і я не захитаюся. |
|
9
|
9
|
| Сего́ ра́ди возвесели́ся се́рдце моє́, і возра́довася язи́к мой, єще́ же і плоть моя́ всели́ться на упова́нії. | Тому радіє серце моє і веселиться язик мій, навіть тіло моє спочиває в надії, |
|
10
|
10
|
| Я́ко не оста́виши ду́шу мою́ во а́ді, ніже́ да́си преподо́бному Твоєму́ ви́діти істлі́нія. | що Ти, Господи, не залишиш душі моєї в пеклі і не даси святому Твоєму побачити тління. |
|
11
|
11
|
| Сказа́л мі єси́ путі́ живота́; іспо́лниши м'я весе́лія с лице́м Твої́м; красота́ [сла́дость] в десни́ці Твоє́й в коне́ць. | Ти покажеш мені дорогу життя; перед лицем Твоїм повнота радости і в правиці Твоїй блаженство вічне. |
|
Псалом 16
|
Псалом 16
|
|
0
|
0
|
| Моли́тва Дави́ду, 16. | Молитва Давида. |
|
1
|
1
|
| Усли́ши, Го́споди, пра́вду мою́, воньми́ моле́нію моєму́, внуши́ моли́тву мою́ не во устна́х льсти́вих. | Почуй, Господи, правду [мою], зваж на благання моє, вислухай молитву мою з уст неулесливих. |
|
2
|
2
|
| От лиця́ Твоєго́ судьба́ моя́ ізи́деть; о́чі мої́ да ви́діта правоти́. | Від Тебе Самого нехай вийде суд мій, очі Твої нехай побачать правоту. |
|
3
|
3
|
| Іскуси́л єси́ се́рдце моє́, посіти́л єси́ но́щію; іскуси́л м'я єси́, і не обрі́теся во мні непра́вда. | Ти випробував серце моє, відвідав мене вночі. Ти випробував мене і не знайшов у мені неправди; думки мої не розходяться з устами моїми. |
|
4
|
4
|
| Я́ко да не возглаго́лють уста́ моя́ діл челові́чеських, за словеса́ усте́н Твої́х аз сохрани́х путі́ же́стокі. | В ділах людських, за словами уст Твоїх, я охороняв себе від дороги гнобителя. |
|
5
|
5
|
| Соверши́ стопи́ моя́ во стезя́х Твої́х, да не подви́жуться стопи́ моя́. | Утверди стопи мої на путях Твоїх, щоб не хиталися ноги мої. |
|
6
|
6
|
| Аз воззва́х, я́ко усли́шал м'я єси́, Бо́же; приклони́ у́хо Твоє́ мні і усли́ши глаго́ли моя́. | Тебе благаю, бо Ти вислухаєш мене, Боже. Нахили вухо Твоє до мене і вислухай слова мої. |
|
7
|
7
|
| Удиви́ ми́лості Твоя́, спаса́яй упова́ющия на Тя от проти́в'ящихся десни́ці Твоє́й; | Покажи дивну милість Твою, бо Ти спасаєш тих, що уповають [на Тебе], від противників правиці Твоєї. |
|
8
|
8
|
| сохрани́ м'я, Го́споди, я́ко зі́ницю о́ка; в кро́ві крилу́ Твоє́ю покри́єши м'я | Охорони мене, Господи, як зіницю ока, під покровом крил Твоїх, |
|
9
|
9
|
| от лиця́ нечести́вих остра́стших [оби́дящих] м'я; вразі́ мої́ ду́шу мою́ одержа́ша | укрий мене від лиця нечестивих, що нападають на мене, від ворогів душі моєї, що оточили мене. |
|
10
|
10
|
| тук свой затвори́ша, уста́ їх глаго́лаша горди́ню. | Ожиріло серце їхнє, устами їхніми промовляє гординя. |
|
11
|
11
|
| Ізгоня́щії м'я ни́ні обидо́ша м'я, о́чі свої́ возложи́ша уклони́ти на зе́млю. | Ті, що переслідують мене, нині оточили мене; очі свої спрямували на мене, щоб розтоптати мене на землі. |
|
12
|
12
|
| Об'я́ша м'я, я́ко лев гото́в на лов, і я́ко ски́мен обита́яй в та́йних. | Вони, як той лев, що здобичі шукає, як звір, що причаївся. |
|
13
|
13
|
| Воскресни́, Го́споди, предвари́ я і запни́ їм; ізба́ви ду́шу мою́ от нечести́ваго, ору́жіє Твоє́ | Воскресни, Господи, випереди їх, подолай їх; визволи душу мою від нечестивого мечем Твоїм; |
|
14
|
14
|
| от враг руки́ Твоєя́, Го́споди, от ма́лих от землі́; разділи́ я в животі́ їх, і сокрове́нних Твої́х іспо́лнися чре́во їх; наси́тишася сино́в, і оста́виша оста́нки младе́нцем свої́м. | від ворогів — рукою Твоєю, Господи, від людей світу цього, доля яких — у цьому житті; черево своє вони наповнюють від скарбів Твоїх; сини їхні ситі і залишають спадщину дітям своїм. |
|
15
|
15
|
| Аз же пра́вдою явлю́ся лицю́ Твоєму́, наси́щуся, внегда́ яви́тимися сла́ві Твоє́й. | А я в правді дивитимусь на лице Твоє. Щоранку буду насичуватися славою Твоєю. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 17
|
Псалом 17
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, о́троку Госпо́дню Дави́ду, я́же глаго́ла Го́сподеві словеса́ пі́сні сея́, в день, в о́ньже ізба́ви єго́ Госпо́дь от руки́ всіх враг єго́ і із руки́ Сау́ли; і рече́: 17. | Начальнику хору. Раба Господнього Давида, який виголосив слова пісні цієї до Господа, коли Господь визволив його від рук усіх ворогів його і від руки Саула. І він сказав: |
|
2
|
2
|
| Возлюблю́ Тя, Го́споди, крі́посте моя́; | ВозлюблюТебе, Господи, кріпосте моя. |
|
3
|
3
|
| Госпо́дь — утвержде́ніє моє́, і прибі́жище моє́, і ізба́витель мой, Бог мой, помо́щник мой, і упова́ю на Него́; защи́титель мой, і рог спаcе́нія моєго́, і засту́пник мой. | Господь — твердиня моя і пристановище моє, визволитель мій, Бог мій, поміч моя; на Нього моя надія, оборонець мій, ріг спасіння мого, заступник мій. |
|
4
|
4
|
| Хваля́ призову́ Го́спода і от враг мої́х спасу́ся. | З хвалою прикличу Господа і від ворогів моїх спасуся. |
|
5
|
5
|
| Одержа́ша м'я болі́зні сме́ртния, і пото́ци беззако́нія см'ято́ша м'я; | Огорнули мене муки смертельні, і ріки беззаконня засмутили мене. |
|
6
|
6
|
| болі́зні а́дови обидо́ша м'я, предвари́ша м'я сі́ті сме́ртния. | Кайдани пекельні скували мене, і сіті смертні обплутали мене. |
|
7
|
7
|
| І внегда́ скорбі́ти мі, призва́х Го́спода і к Бо́гу моєму́ воззва́х; усли́ша от хра́ма свята́го Своєго́ глас мой, і вопль мой пред Ним вни́деть во у́ші Єго́. | У тісноті моїй я призивав Господа і до Бога мого взивав, і Він почув голос мій із храму [святого] Свого, і благання моє дійшло до слуху Його. |
|
8
|
8
|
| І подви́жеся і тре́петна бисть земля́, і основа́нія гор см'ято́шася і подвиго́шася, я́ко прогні́вася на ня Бог. | І затряслася, захиталася земля, тремтіли й тряслися підвалини гір, бо запалав гнівом [Господь]. |
|
9
|
9
|
| Взи́де дим гні́вом Єго́, і огнь от лиця́ Єго́ воспла́мениться; у́гліє возгорі́ся от Него́. | Піднявся дим від гніву Його і з вуст Його — вогонь палючий, палаюче вугілля сипалося від Нього. |
|
10
|
10
|
| І приклони́ небеса́ і сни́де, і мрак под нога́ма Єго́. | Він прихилив небеса й зійшов, і морок — під ногами Його. |
|
11
|
11
|
| І взи́де на херуви́ми і леті́, леті́ на крилу́ ві́треню. | І возсів на херувимів, і полетів, понісся на крилах вітру. |
|
12
|
12
|
| І положи́ тьму закро́в Свой; о́крест Єго́ селе́ніє Єго́; темна́ вода́ во о́блаціх возду́шних. | Хмарами, як покровом, Він покрив Себе, темними хмарами води Він огорнув Себе. |
|
13
|
13
|
| От облиста́нія пред Ним о́блаці пройдо́ша, град і у́гліє о́гненноє. | Від блиску Його перед Ним летіли хмари, град і вогненне вугілля. |
|
14
|
14
|
| І возгремі́ с небесе́ Госпо́дь, і Ви́шній даде́ глас Свой. | І загримів у небесах Господь, і Всевишній подав голос Свій. |
|
15
|
15
|
| Низпосла́ стрі́ли і разгна́ я, і мо́лнії умно́жи і см'яте́ я. | Пустив стріли Свої і розігнав їх. Метнув безліч блискавок і розсіяв їх. |
|
16
|
16
|
| І яви́шася істо́чници водні́ї, і откри́шася основа́нія вселе́нния от запреще́нія Твоєго́, Го́споди, от дохнове́нія ду́ха гні́ва Твоєго́. | І відкрилися джерела вод, відкрилися основи всесвіту від заборони Твоєї, Господи, від подиху гніву Твого. |
|
17
|
17
|
| Низпосла́ с висоти́ і прия́т м'я, восприя́т м'я от вод мно́гих. | Він простяг руку з висоти і взяв мене, і з глибокої води визволив мене. |
|
18
|
18
|
| Ізба́вить м'я от враго́в мої́х си́льних і от ненави́дящих м'я; я́ко утверди́шася па́че мене́. | Він визволив мене від ворогів моїх сильних і від ненависників моїх, що були сильнішими від мене. |
|
19
|
19
|
| Предвари́ша м'я в день озлобле́нія моєго́; і бисть Госпо́дь утвержде́ніє моє́. | Вони повстали на мене в час біди моєї, та Господь укріпив мене. |
|
20
|
20
|
| І ізведе́ м'я на широту́; ізба́вить м'я, я́ко восхоті́ м'я. | Він вивів мене на простір і визволив мене, бо Він возлюбив мене. |
|
21
|
21
|
| І возда́сть мі Госпо́дь по пра́вді моє́й, і по чистоті́ руку́ моє́ю возда́сть мі, | Господь воздав мені за правдою моєю і за чистотою рук моїх відплатив мені. |
|
22
|
22
|
| я́ко сохрани́х путі́ Госпо́дні і не нече́ствовах от Бо́га моєго́. | Бо я зберіг путі Господні і не був нечестивим перед Богом моїм. |
|
23
|
23
|
| Я́ко вся судьби́ Єго́ пре́до мно́ю, і оправда́нія Єго́ не отступи́ша от мене́. | Бо всі заповіді Його були переді мною, і від повелінь Його я не відхилявся. |
|
24
|
24
|
| І бу́ду непоро́чен с Ним і сохраню́ся от беззако́нія моєго́. | Я був непорочний перед Ним і берігся, щоб не згрішити мені. |
|
25
|
25
|
| І возда́сть мі Госпо́дь по пра́вді моє́й і по чистоті́ руку́ моє́ю пред очи́ма Єго́. | І воздав мені Господь за правдою моєю і за чистотою рук моїх перед очима Його. |
|
26
|
26
|
| С преподо́бним преподо́бен бу́деши, і с му́жем непови́нним непови́нен бу́деши, | Господи, Ти чиниш з милостивим милостиво, і з справедливим за справедливістю його, |
|
27
|
27
|
| і со ізбра́нним ізбра́н бу́деши, і со стропти́вим разврати́шися. | з чистим — за чистотою його, а з лукавим — за лукавством його. |
|
28
|
28
|
| Я́ко Ти лю́ди смире́нния спасе́ши і о́чі го́рдих смири́ши. | Бо Ти народ поневолений спасаєш і пиху гордих приборкуєш. |
|
29
|
29
|
| Я́ко Ти просвіти́ши світи́льник мой, Го́споди; Бо́же мой, просвіти́ши тьму мою́. | Ти засвічуєш світильник мій. Господь Бог мій просвічує темряву мою. |
|
30
|
30
|
| Я́ко Тобо́ю ізба́влюся от іскуше́нія, і Бо́гом мої́м прейду́ сті́ну. | З Тобою я перемагаю військо, з Богом моїм я через мур перейду. |
|
31
|
31
|
| Бог мой, непоро́чен путь Єго́: словеса́ Госпо́дня разжже́на. Защи́титель єсть всіх упова́ющих на Него́. | Бог мій! Непорочні путі Його, чисте слово Його, Він оборонець усіх, що надіються на Нього. |
|
32
|
32
|
| Я́ко кто Бог, ра́зві Го́спода? Іли́ кто Бог, ра́зві Бо́га на́шего? | Бо хто Бог, крім Господа? Хто захисник, крім Бога нашого? |
|
33
|
33
|
| Бог препоясу́яй м'я си́лою, і положи́ непоро́чен путь мой; | Бог підперізує мене силою, рівняє переді мною дорогу мою. |
|
34
|
34
|
| соверша́яй но́зі мої́ я́ко єле́ні, і на висо́ких поставля́яй м'я; | Робить ноги мої швидкими, як у оленя, і на висотах моїх ставить мене. |
|
35
|
35
|
| науча́яй ру́ці мої́ на брань, і положи́л єси́ лук мі́дян ми́шця моя́; | Привчає руки мої до боротьби і м’язи мої робить, як лук мідний. |
|
36
|
36
|
| і дал мі єси́ защище́ніє спаcе́нія, і десни́ця Твоя́ восприя́т м'я; і наказа́ніє Твоє́ іспра́вить м'я в коне́ць, і наказа́ніє Твоє́ то м'я научи́ть. | Ти, Господи, даєш мені щит спасіння Твого, правиця Твоя підтримує мене і ласка Твоя звеличує мене. |
|
37
|
37
|
| Ушири́л єси́ стопи́ моя́ подо мно́ю, і не ізнемого́сті плесні́ мої́. | Ти розширюєш кроки мої піді мною, і не хитаються ноги мої. |
|
38
|
38
|
| Пожену́ враги́ моя́, і пости́гну я, і не возвращу́ся, до́ндеже сконча́ються; | Я жену ворогів моїх і настигаю їх, і не повертаюся, аж доки не знищу їх. |
|
39
|
39
|
| оскорблю́ їх, і не возмо́гуть ста́ти, паду́ть под нога́ма мої́ма. | Уражаю їх, і вони не можуть встати, падають під ногами моїми. |
|
40
|
40
|
| І препоя́сал м'я єси́ си́лою на брань, сп'ял єси́ вся востаю́щия на м'я под м'я. | Бо Ти підперезав мене силою на битву, кинув під ноги мої тих, що повстали на мене. |
|
41
|
41
|
| І враго́в мої́х дал мі єси́ хребе́т і ненави́дящия м'я потреби́л єси́. | Ти повернув до мене спиною ворогів моїх, і я нищив тих, що ненавиділи мене. |
|
42
|
42
|
| Воззва́ша, і не бі спаса́яй; ко Го́споду, і не усли́ша їх. | Вони кричали, та нікому було рятувати; до Господа — але Він не послухав їх. |
|
43
|
43
|
| І істню́ я я́ко прах пред лице́м ві́тра, я́ко бре́ніє путі́й погла́жду я. | Я розсіваю їх, як порох перед вітром, як багно на вулиці, топчу їх. |
|
44
|
44
|
| Ізба́виши м'я от преріка́нія люді́й; поста́виши м'я во главу́ язи́ков; лю́діє, ї́хже не ві́діх, рабо́таша мі, | Ти врятував мене від людського заколоту, поставив мене на чолі народів. Народ, якого не знав я, служить мені. |
|
45
|
45
|
| в слух у́ха послу́шаша м'я. Си́нове чужді́ї солга́ша мі, | Лише почувши про мене, народи підкоряються мені, чужинці запобігають переді мною, |
|
46
|
46
|
| си́нове чужді́ї обетша́ша і охромо́ша от стезь свої́х. | навіть в укріпленнях своїх іноплемінники бліднуть і тремтять. |
|
47
|
47
|
| Жив Госпо́дь, і благослове́н Бог, і да вознесе́ться Бог спаcе́нія моєго́, | Живий Господь і благословенний Бог. І нехай прославлений буде Бог спасіння мого! |
|
48
|
48
|
| Бог дая́й отмще́ніє мні і покори́вий лю́ди под м'я. | Бог, що відплачує за мене і підкорює мені народи, |
|
49
|
49
|
| Ізба́витель мой от враг мої́х гнівли́вих; от возстаю́щих на м'я вознесе́ши м'я, от му́жа непра́ведна ізба́виши м'я. | Він визволив мене від ворогів моїх, підніс мене над тими, що воювали проти мене, і від чоловіка неправедного визволив мене. |
|
50
|
50
|
| Сего́ ра́ди іспові́мся Тебі́ во язи́ціх, Го́споди, і і́мені Твоєму́ пою́; | За те буду славити Тебе, Господи, між народами й співатиму імені Твоєму. |
|
51
|
51
|
| велича́яй спасе́нія царе́ва і творя́й ми́лость христу́ Своєму́ Дави́ду і сі́мені єго́ до ві́ка. | Ти велично спасаєш царя і виявляєш милість до помазаника Свого Давида і роду його навіки. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 18
|
Псалом 18
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, псало́м Дави́ду, 18. | Начальнику хору. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Небеса́ пові́дають сла́ву Бо́жию, творе́ніє же руку́ Єго́ возвіща́єть твердь. | Небеса повідають славу Божу, творіння ж рук Його сповіщає твердь. |
|
3
|
3
|
| День дні отрига́єть глаго́л, і нощ но́щі возвіща́єть ра́зум. | День дневі сповіщає про них, і одна ніч ночі дає звістку. |
|
4
|
4
|
| Не суть рі́чі, ніже́ словеса́, ї́хже не сли́шаться гла́си їх. | Нема ні мови, ні говору, де не чувся б голос їх. |
|
5
|
5
|
| Во всю зе́млю ізи́де віща́ніє їх, і в конці́ вселе́нния глаго́ли їх; в со́лнці положи́ селе́ніє Своє́; | По всій землі розійшлося віщування їх, і в кінці вселенної слова їх. Він поставив у них сонце, |
|
6
|
6
|
| і той я́ко жени́х ісходя́й от черто́га своєго́, возра́дується я́ко ісполи́н тещи́ путь. | і воно, мов жених, виходить із весільного чертога свого. Радіє, мов велетень, щоб обійти коло своє. |
|
7
|
7
|
| От кра́я небесе́ ісхо́д єго́, і срі́теніє єго́ до кра́я небесе́; і ність, і́же укри́ється теплоти́ єго́. | Від краю небес вихід його, і захід його на краю їх, і ніщо не сховається від тепла його. |
|
8
|
8
|
| Зако́н Госпо́день непоро́чен, обраща́яй ду́ші; свиді́тельство Госпо́днє ві́рно, умудря́ющеє младе́нці. | Закон Господній непорочний, душу оживляє: свідчення Господні вірні, навчають простих. |
|
9
|
9
|
| Оправда́нія Госпо́дня пра́ва, веселя́щая се́рдце; за́повідь Госпо́дня світла́, просвіща́ющая о́чі. | Повеління Господні праведні — звеселяють серце. Заповідь Господня світла — просвітлює очі. |
|
10
|
10
|
| Страх Госпо́день чист, пребива́яй в вік ві́ка; судьби́ Госпо́дні і́стинни, оправда́нни вку́пі, | Страх Господній чистий і перебуває вічно. Суди Господні — істина, всі справедливі, |
|
11
|
11
|
| вожделі́нни па́че зла́та і ка́мене че́стна мно́га, і сла́ждша па́че ме́да і со́та. | дорожчі за золото й дорогоцінне каміння; солодші за мед із сотів. |
|
12
|
12
|
| І́бо раб Твой храни́ть я; внегда́ сохрани́ти я, воздая́ніє мно́го. | Бо раб Твій охороняється ними. І хто додержує їх, тому нагорода велика. |
|
13
|
13
|
| Гріхопаде́нія кто разумі́єть? От та́йних мої́х очи́сти м'я, | Хто зрозуміє гріхи свої? І від тайних моїх очисти мене. |
|
14
|
14
|
| і от чужди́х пощади́ раба́ Твоєго́; а́ще не облада́ють мно́ю, тогда́ непоро́чен бу́ду, і очи́щуся от гріха́ вели́ка. | І від навмисних утримай мене, раба Твого, щоб не оволоділи вони мною. Тоді я буду непорочним і очищеним від гріха великого. |
|
15
|
15
|
| І бу́дуть во благоволе́ніє словеса́ уст мої́х, і поуче́ніє се́рдця моєго́ пред Тобо́ю ви́ну, Го́споди, Помо́щниче мой і Ізба́вителю мой. | Нехай же слова уст моїх і думки серця мого будуть приємні Тобі, Господи, Твердине моя і Спасителю мій. |
|
Псалом 19
|
Псалом 19
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, псало́м Дави́ду, 19. | Начальнику хору. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Усли́шить тя Госпо́дь в день печа́лі, защити́ть Тя і́м'я Бо́га Іа́ковля. | Вислухає тебе Господь в день скорботи, захистить тебе ім’я Бога Якова. |
|
3
|
3
|
| По́слеть ті по́мощ от свята́го, і от Сіо́на засту́пить тя. | Він пошле тобі поміч із святині і з Сиону підкріпить тебе. |
|
4
|
4
|
| Пом'яне́ть вся́ку же́ртву твою́, і всесожже́ніє твоє́ ту́чно бу́ди. | Він пом’яне всі жертви твої, і всепалення твоє буде приємне. |
|
5
|
5
|
| Дасть ті Госпо́дь по се́рдцю твоєму́, і весь сові́т твой іспо́лнить. | [Господь] дасть тобі за серцем твоїм і наміри твої здійснить. |
|
6
|
6
|
| Возра́дуємся о спасе́нії твоє́м, і во і́м'я Го́спода Бо́га на́шего возвели́чимся; іспо́лнить Госпо́дь вся проше́нія твоя́. | Звеселімося ж спасінням твоїм, і в ім’я Господа Бога нашого звеличмося; Господь виконає всі прохання твої. |
|
7
|
7
|
| Ни́ні позна́х, я́ко спасе́ Госпо́дь Христа́ Своєго́; усли́шить Єго́ с небесе́ Свята́го Своєго́; в си́лах спасе́ніє десни́ці Єго́. | Тепер я знаю, що Господь спасає Христа Свого; з святих небес Своїх відповідає Йому могутністю спасаючої правиці Своєї. |
|
8
|
8
|
| Сі́ї на колесни́цях, і сі́ї на ко́нех; ми же во і́м'я Го́спода Бо́га на́шего призове́м. | Одні хваляться колісницями, інші кіньми, а ми хвалимося іменем Господа Бога нашого. |
|
9
|
9
|
| Ті́ї сп'я́ті би́ша і падо́ша; ми же воста́хом і іспра́вихомся. | Вони хитаються й падають, а ми стоїмо твердо. |
|
10
|
10
|
| Го́споди, спаси́ царя́, і усли́ши ни, в о́ньже а́ще день призове́м Тя. | Господи, спаси царя і вислухай нас, в який би день ми не звертались [до Тебе]. |
|
Псалом 20
|
Псалом 20
|
|
1
|
1
|
| Псало́м Дави́ду, 20. | Начальнику хору. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Го́споди, си́лою Твоє́ю возвесели́ться цар, і о спасе́нії Твоє́м возра́дується зіло́. | Господи, силою Твоєю звеселиться цар і спасінню Твоєму вельми возрадується. |
|
3
|
3
|
| Жела́ніє се́рдця єго́ дал єси́ єму́, і хоті́нія устну́ єго́ ні́си лиши́л єго́. | Ти дав йому бажання серця його і прохання уст його Ти не відкинув. |
|
4
|
4
|
| Я́ко предвари́л єси́ єго́ благослове́нієм благости́нним, положи́л єси́ на главі́ єго́ віне́ць от ка́мене че́стна. | Ти зустрів його благословенням благісним і поклав на голову його вінець із чистого золота. |
|
5
|
5
|
| Живота́ проси́л єсть у Тебе́, і дал єси́ єму́ долготу́ дній во вік ві́ка. | Життя він просив у Тебе, і Ти дав йому довголіття на віки віків. |
|
6
|
6
|
| Ве́лія сла́ва єго́ спасе́нієм Твої́м; сла́ву і велелі́піє возложи́ши на него́. | Велика слава його у спасінні Твоїм, славою й величчю Ти прикрасив його. |
|
7
|
7
|
| Я́ко да́си єму́ благослове́ніє во вік ві́ка; возвесели́ши єго́ ра́достію с лице́м Твої́м. | Ти дав йому благословення, навіки звеселив його радістю перед лицем Твоїм. |
|
8
|
8
|
| Я́ко цар упова́єть на Го́спода, і ми́лостію Ви́шняго не подви́житься. | Бо цар уповає на Господа і милістю Всевишнього не захитається. |
|
9
|
9
|
| Да обря́щеться рука́ Твоя́ всім враго́м Твої́м, десни́ця Твоя́ да обря́щеть вся ненави́дящия Тебе́. | Рука Твоя, Господи, нехай знайде [всіх] ворогів Твоїх, правиця Твоя нехай досягне всіх, що ненавидять Тебе. |
|
10
|
10
|
| Я́ко положи́ши їх, я́ко пещ о́гненную во вре́м'я лиця́ Твоєго́; Госпо́дь гні́вом Свої́м см'яте́ть я, і сність їх огнь. | В час гніву Твого Ти розпалиш їх, як піч. У гніві Своїм Господь погубить їх, і поїсть їх вогонь. |
|
11
|
11
|
| Плод їх от землі́ погуби́ши, і сі́м'я їх от сино́в челові́чеських. | Ти знищиш плід їх із землі і рід їх з-поміж синів людських. |
|
12
|
12
|
| Я́ко уклони́ша на Тя зла́я, поми́слиша сові́ти, ї́хже не возмо́гуть соста́вити. | Бо вони замислили ворожнечу проти Тебе — злий намір, якого не можуть [здійснити]. |
|
13
|
13
|
| Я́ко положи́ши я хребе́т; во ізби́тціх Твої́х угото́виши лице́ їх. | Ти поженеш їх перед Собою, з луків Твоїх пустиш стріли в лице їх. |
|
14
|
14
|
| Вознеси́ся, Го́споди, си́лою Твоє́ю; воспоє́м і поє́м си́ли Твоя́. | Піднесися, Господи, силою Твоєю! Будемо співати й прославляти могутність Твою. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 21
|
Псалом 21
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, о заступле́нії у́треннем, псало́м Дави́ду, 21. | Начальнику хору. При сході зорі. Псалом Давида. (Пророцтво про страждання Ісуса Христа). |
|
2
|
2
|
| Бо́же, Бо́же мой, воньми́ мі, вску́ю оста́вил м'я єси́? Дале́че от спаcе́нія моєго́ словеса́ гріхопаде́ній мої́х. | Боже, Боже мій! [Зглянься на мене!] Нащо Ти покинув мене? Далекі від спасіння мого слова плачу мого. |
|
3
|
3
|
| Бо́же мой, воззову́ во дні, і не усли́шиши, і в нощі́, і не в безу́міє мні. | Боже мій, взиваю вдень — і Ти не чуєш; вночі — і нема мені спокою. |
|
4
|
4
|
| Ти же во святі́м живе́ши, хвало́ Ізра́їлева. | Ти ж у святині живеш, хвало Ізраїля. |
|
5
|
5
|
| На Тя упова́ша отці́ на́ші; упова́ша, і ізба́вил єси́ я; | На Тебе надіялися батьки наші, надіялись, і Ти визволив їх. |
|
6
|
6
|
| к Тебі́ воззва́ша, і спасо́шася; на Тя упова́ша, і не постиді́шася. | До Тебе звертались і були спасенні, на Тебе надію покладали і не осоромились. |
|
7
|
7
|
| Аз же єсьм черв, а не челові́к, поноше́ніє челові́ков і унічиже́ніє люді́й. | А я черв, а не людина, приниження в людей і зневага в народів. |
|
8
|
8
|
| Всі ви́дящії м'я поруга́шамися, глаго́лаша устна́ми, покива́ша главо́ю; | Всі, хто дивиться на мене, насміхаються з мене, зневажають устами, киваючи головою: |
|
9
|
9
|
| упова́ на Го́спода, да ізба́вить єго́, да спасе́ть єго́, я́ко хо́щеть єго́. | «Він надіявся на Бога, нехай же спасе його, нехай визволить його, коли він угодний Йому». |
|
10
|
10
|
| Я́ко Ти єси́ істо́ргий м'я із чре́ва, упова́ніє моє́ от сосцю́ ма́тере моєя́. | Але Ти ж вивів мене з утроби, дав мені надію на Тебе від грудей матері моєї. |
|
11
|
11
|
| К Тебі́ приве́ржен єсьм от ложе́сн, от чре́ва ма́тере моєя́ Бог мой єси́ Ти. | На Тебе покинутий я від утроби. Від грудей матері моєї Ти — Бог мій. |
|
12
|
12
|
| Да не отсту́пиши от мене́, я́ко скорб близ, я́ко ність помога́яй мі. | Не віддаляйся ж від мене, бо скорбота близько, а заступника нема. |
|
13
|
13
|
| Обидо́ша м'я тельці́ мно́зі, юнці́ ту́чнії одержа́ша м'я; | Бики роз’ярені обступили мене, страшні васанські — оточили мене. |
|
14
|
14
|
| отверзо́ша на м'я уста́ своя́, я́ко лев восхища́яй і рика́яй. | Розкрили на мене пащі свої, як лев, що шукає поживи й рикає. |
|
15
|
15
|
| Я́ко вода́ ізлія́хся, і разси́пашася вся ко́сті моя́; бисть се́рдце моє́ я́ко воск та́яй посреді́ чре́ва моєго́. | Я розлився, як вода, розслабли всі кості мої, і серце моє, як віск, розтопилося в грудях моїх. |
|
16
|
16
|
| І́зсше, я́ко скуде́ль, крі́пость моя́, і язи́к мой прильпе́ горта́ни моєму́, і в персть сме́рті свел м'я єси́. | Висохла, як черепок, сила моя, і язик мій прилип до піднебіння мого. В порох смерти Ти звів мене. |
|
17
|
17
|
| Я́ко обидо́ша м'я пси мно́зі, сонм лука́вих одержа́ша м'я; іскопа́ша ру́ці мої́ і но́зі мої́. | Бо пси оточили мене, зграя злих обступила мене. Пробили руки й ноги мої. |
|
18
|
18
|
| Ісчето́ша вся ко́сті моя́; ті́ї же смотри́ша і презрі́ша м'я. | Можна перелічити всі кості мої, а вони дивляться та зневажають мене. |
|
19
|
19
|
| Разділи́ша ри́зи моя́ себі́, і о оде́жді моє́й мета́ша жре́бій. | Розділили ризи мої собі і за одежу мою кидали жереб. |
|
20
|
20
|
| Ти же, Го́споди, не удали́ по́мощ Твою́ от мене́; на заступле́ніє моє́ воньми́. | Ти ж, Господи, не віддаляйся від мене. Сило моя, на поміч мені прийди! |
|
21
|
21
|
| Ізба́ви от ору́жія ду́шу мою́, і із руки́ пе́сії єдоноро́дную мою́. | Визволи від смерти душу мою і від псів самотню мою. |
|
22
|
22
|
| Спаси́ м'я от уст льво́вих, і от рог єдиноро́ж смире́ніє моє́. | Почуй і спаси мене від пащі лева і від рогів єдинорогів визволи мене. |
|
23
|
23
|
| Пові́м і́м'я Твоє́ бра́тії моє́й, посреді́ це́ркве воспою́ Тя. | Я ж сповіщатиму ім’я Твоє браттям моїм, посеред церкви вірних у піснях хвалитиму Тебе. |
|
24
|
24
|
| Боя́щіїся Го́спода, восхвалі́те Єго́, все сі́м'я Іа́ковле, просла́віте Єго́, да убої́ться же от Него́ все сі́м'я Ізра́їлево; | Всі, хто боїться Господа, прославляйте Його. Всі нащадки Якова, хваліть Його; нехай же бояться Його всі покоління Ізраїля! |
|
25
|
25
|
| я́ко не унічижи́, ніже́ негодова́ моли́тви ни́щаго, ніже́ отврати́ лице́ Своє́ от мене́, і єгда́ воззва́х к Нему́, усли́ша м'я. | Бо Він не зневажив і не покинув бідного в біді його і не сховав від мене лиця Свого, а почув мене, коли благав Його. |
|
26
|
26
|
| От Тебе́ похвала́ моя́, в це́ркві вели́цій іспові́мся Тебі́; моли́тви моя́ возда́м пред боя́щимися Єго́. | Буду хвалитися Тобою у зібранні великому, буду визнавати Тебе, обітниці мої сповню перед тими, що бояться Його. |
|
27
|
27
|
| Ядя́ть убо́зії і наси́тяться, і восхва́лять Го́спода взиска́ющії Єго́; жива́ бу́дуть сердця́ їх в вік ві́ка. | Будуть їсти убогі й насичуватися, і хвалитимуть Господа ті, що шукають Його, щоб жили серця ваші повіки. |
|
28
|
28
|
| Пом'яну́ться і обратя́ться ко Го́споду всі конці́ землі́, і покло́няться пред ним вся оте́чествія язи́к; | Згадають і повернуться до Господа всі краї землі і поклоняться перед Ним усі племена народів. |
|
29
|
29
|
| я́ко Госпо́днє єсть Ца́рствіє, і Той облада́єть язи́ки. | Бо Господнє є Царство, і Він царює над народами. |
|
30
|
30
|
| Ядо́ша і поклони́шася всі ту́чнії землі́; пред Ним припаду́ть всі низходя́щії в зе́млю; і душа́ моя́ Тому́ живе́ть. | Будуть споживати й поклоняться Йому всі сильні землі; поклоняться Йому всі, що сходять у землю, і душа моя для Нього живе. |
|
31
|
31
|
| І сі́м'я моє́ порабо́таєть Єму́; возвісти́ть Го́сподеві род гряду́щий; | Нащадки [мої] будуть служити Йому і будуть зватися Господніми повіки. |
|
32
|
32
|
| і возвістя́ть пра́вду Єго́ лю́дем ро́ждшимся [роди́тися іму́щим], я́же сотвори́ Госпо́дь. | Прийдуть вони і будуть сповіщати правду Його родові майбутньому, про все, що створив Господь. |
|
Псалом 22
|
Псалом 22
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, 22. | Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| Госпо́дь пасе́ть м'я, і нічто́же м'я лиши́ть. | Господь пасе мене, і нічого мені не бракуватиме. |
|
2
|
2
|
| На мі́сте зла́чні, та́мо всели́ м'я, на воді́ поко́йні воспита́ м'я. | На місці плодючім, там Він оселив мене; біля води спокійної виховав мене. |
|
3
|
3
|
| Ду́шу мою́ обрати́, наста́ви м'я на стезі́ пра́вди і́мене ра́ди Своєго́. | Душу мою навернув; навів мене на стежки правди задля імені Свого. |
|
4
|
4
|
| А́ще бо і пойду́ посреді́ сі́ні сме́ртния, не убою́ся зла, я́ко Ти со мно́ю єси́; жезл Твой і па́лиця Твоя́, та м'я уті́шиста. | Коли піду навіть у тіні смертній, не боятимуся зла, бо Ти зі мною; жезл Твій і палиця Твоя — вони потішили мене. |
|
5
|
5
|
| Угото́вал єси́ пре́до мно́ю трапе́зу сопроти́в стужа́ющим мні; ума́стил єси́ єле́йом главу́ мою́, і ча́ша Твоя́ упоява́ющи м'я, я́ко держа́вна. | Ти наготував переді мною трапезу на очах гнобителів моїх; Ти намастив оливою голову мою, і чаша Твоя, що напоює, найкраща. |
|
6
|
6
|
| І ми́лость Твоя́ пожене́ть м'я вся дні живота́ моєго́, і є́же всели́тимися в дом Госпо́день в долготу́ дній. | І милість [Твоя] буде йти слідом за мною по всі дні життя мого, й оселюся в домі Господнім на довгі дні. |
|
Псалом 23
|
Псалом 23
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, єди́ния от суббо́т, 23. | Псалом Давида. [У перший день тижня]. |
|
1
|
1
|
| Госпо́дня земля́, і ісполне́ніє єя́, вселе́нная і всі живу́щії на ней. | Господня земля і все, що наповнює її, вселенна і всі, що живуть у ній. |
|
2
|
2
|
| Той на моря́х основа́л ю єсть і на ріка́х угото́вал ю єсть. | Він на морях заснував її і на ріках утвердив її. |
|
3
|
3
|
| Кто взи́деть на го́ру Госпо́дню? Іли́ кто ста́неть на мі́сті святі́м Єго́? | Хто зійде на гору Господню, і хто стане на місці святому Його? |
|
4
|
4
|
| Непови́нен рука́ма і чист се́рдцем, І́же не прия́т всу́є ду́шу свою́ і не кля́тся ле́стію і́скреннему своєму́; | Той, у кого невинні руки і чисте серце, хто не марнував на суєту душу свою і не присягався [ближньому своєму] зрадливо, |
|
5
|
5
|
| сей при́йметь благослове́ніє от Го́спода і ми́лостиню от Бо́га Спа́са Своєго́. | той матиме благословення від Господа і милість від Бога, Спаса свого. |
|
6
|
6
|
| Сей род і́щущих Го́спода, і́щущих лице́ Бо́га Іа́ковля. | Це рід тих, що шукають Господа, шукають лиця Твого, Боже Яковів. |
|
7
|
7
|
| Возьмі́те врата́ кня́зі ва́ша, і возьмі́теся врата́ ві́чная; і вни́деть Цар сла́ви. | Піднімайте, врата, верхи ваші, піднімайтеся, врата вічні, — і ввійде Цар слави! |
|
8
|
8
|
| Кто єсть сей Цар сла́ви? Госпо́дь крі́пок і си́лен, Госпо́дь си́лен в бра́ні. | Хто є цей Цар слави? Господь кріпкий і сильний, Господь могутній в бою. |
|
9
|
9
|
| Возьмі́те врата́ кня́зі ва́ша, і возьмі́теся врата́ ві́чная; і вни́деть Цар сла́ви. | Піднімайте, врата, верхи ваші, піднімайтеся, врата вічні, — і ввійде Цар слави! |
|
10
|
10
|
| Кто єсть сей Цар сла́ви? Госпо́дь сил, Той єсть Цар сла́ви. | Хто є цей Цар слави? Господь Сил, Він є Цар слави. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 24
|
Псалом 24
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, 24. | Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| К Тебі́, Го́споди, воздвиго́х ду́шу мою́, Бо́же мой, на Тя упова́х, да не постижу́ся во вік, ніже́ да посмію́тьмися вразі́ мої́; | До Тебе, Господи, підношу душу мою. |
|
2
|
2
|
| і́бо всі терп'я́щії Тя не постидя́ться. | Боже мій, на Тебе я уповаю. Не дай мені осоромитися, не допусти, щоб вороги мої втішилися перемогою наді мною. |
|
3
|
3
|
| Да постидя́ться беззако́ннующії вотще́. | Нехай не осоромляться всі, що надіються на Тебе, а осоромляться ті, що беззаконствують даремно. |
|
4
|
4
|
| Путі́ Твоя́, Го́споди, скажи́ мі і стезя́м Твої́м научи́ м'я. | Господи, вкажи мені путі Твої і навчи мене стежок Твоїх. |
|
5
|
5
|
| Наста́ви м'я на і́стину Твою́ і научи́ м'я; я́ко Ти єси́ Бог спас мой, і Тебе́ терпі́х весь день. | Настав мене на істину Твою і навчи, бо Ти — Бог спасіння мого, на Тебе повсякчас я надію покладаю. |
|
6
|
6
|
| Пом'яни́ щедро́ти Твоя́, Го́споди, і ми́лості Твоя́, я́ко от ві́ка суть. | Згадай про милосердя Твоє, Господи, і про милість Твою, що подаєш від віку. |
|
7
|
7
|
| Гріх ю́ности моєя́ і неві́дінія моєго́ не пом'яни́; по ми́лості Твоє́й пом'яни́ м'я Ти, ра́ди бла́гости Твоєя́, Го́споди. | Гріхів юности моєї і несвідомости моєї не поминай, пом’яни мене в милості Твоїй, Господи, заради благости Твоєї. |
|
8
|
8
|
| Благ і прав Госпо́дь, сего́ ра́ди законоположи́ть согріша́ющим на путі́. | Господь благий і праведний, тому наставляє грішника на путь спасіння. |
|
9
|
9
|
| Наста́вить кро́ткия на суд, научи́ть кро́ткия путе́м Свої́м. | Він веде покірливих до правди і навчає лагідних путей Своїх. |
|
10
|
10
|
| Всі путіє́ Госпо́дні ми́лость і і́стина, взиска́ющим заві́та Єго́ і свиді́нія Єго́. | Всі путі Господні — милість і істина для тих, хто шанує завіти Його і свідчення Його. |
|
11
|
11
|
| Ра́ди і́мене Твоєго́, Го́споди, і очи́сти гріх мой, мног бо єсть. | Ради імені Твого, Господи, прости провину мою, бо вона велика. |
|
12
|
12
|
| Кто єсть челові́к боя́йся Го́спода? Законоположи́ть єму́ на путі́, єго́же ізво́ли. | Хто та людина, що боїться Господа? Він укаже їй дорогу, яку треба обирати. |
|
13
|
13
|
| Душа́ єго́ во благи́х водвори́ться, і сі́м'я єго́ наслі́дить зе́млю. | Душа її буде у блаженстві, і рід її успадкує землю. |
|
14
|
14
|
| Держа́ва Госпо́дь боя́щихся Єго́, і заві́т Єго́ яви́ть їм. | Сила Господня — тим, що бояться Його, і завіт Свій відкриває їм. |
|
15
|
15
|
| О́чі мої́ ви́ну ко Го́споду, я́ко той істо́ргнеть от сі́ті но́зі мої́. | Очі мої завжди до Господа, бо Він визволить із сіті ноги мої. |
|
16
|
16
|
| При́зри на м'я і поми́луй м'я, я́ко єдиноро́д і нищ єсьм аз. | Зглянься на мене, Господи, і помилуй мене, бо я самотній і знесилений. |
|
17
|
17
|
| Ско́рбі се́рдця моєго́ умно́жишася, от нужд мої́х ізведи́ м'я. | Страждання серця мого примножилися, з біди моєї визволи мене. |
|
18
|
18
|
| Виждь смире́ніє моє́ і труд мой, і оста́ви вся гріхи́ моя́. | Поглянь на скорботи мої і знесилення моє і прости всі гріхи мої. |
|
19
|
19
|
| Виждь враги́ моя́, я́ко умно́жишася, і ненавиді́нієм непра́ведним возненави́діша м'я. | Поглянь на ворогів моїх, як багато їх і якою лютою ненавистю ненавидять мене! |
|
20
|
20
|
| Сохрани́ ду́шу мою́ і ізба́ви м'я, да не постижу́ся, я́ко упова́х на Тя. | Охорони душу мою і спаси мене, щоб я не осоромився, уповаючи на Тебе. |
|
21
|
21
|
| Незло́бивії і пра́вії приліпля́хуся мні, я́ко потерпі́х Тя, Го́споди. | Непорочність і правда нехай охороняють мене, бо я надіюся на Тебе. |
|
22
|
22
|
| Ізба́ви, Бо́же, Ізра́їля от всіх скорбе́й єго́. | Спаси, Боже, народ Твій від усіх страждань його. |
|
Псалом 25
|
Псалом 25
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, 25. | Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| Суди́ мі, Го́споди, я́ко аз незло́бою моє́ю ходи́х; і на Го́спода упова́я не ізнемогу́. | Розсуди мене, Господи, бо я ходив у невинності моїй; на Господа я надіявся і не похитнувся. |
|
2
|
2
|
| Іскуси́ м'я, Го́споди, і іспита́й м'я, разжжи́ утро́би моя́ і се́рдце моє́. | Випробуй мене, Господи, досліди мене, розпали серце моє і всю істоту мою. |
|
3
|
3
|
| Я́ко ми́лость Твоя́ пред очи́ма мої́ма єсть, і благоугоди́х во і́стині Твоє́й. | Бо милість Твоя перед моїми очима, і я ходив у істині Твоїй. |
|
4
|
4
|
| Не сідо́х с со́ньмом су́єтним, і со законопресту́пними не вни́ду. | Не сидів я з людьми нечестивими, і з підступними не піду. |
|
5
|
5
|
| Возненави́діх це́рков лука́внующих, і с нечести́вими не ся́ду. | Я зненавидів збори беззаконників і з нечестивцями не сяду. |
|
6
|
6
|
| Уми́ю в непови́нних ру́ці мої́, і оби́ду же́ртвенник Твой, Го́споди, | Умию в невинності руки мої і обійду жертовник Твій, Господи, |
|
7
|
7
|
| є́же усли́шати мі глас хвали́ Твоєя́ і пові́дати вся чудеса́ Твоя́. | щоб сповіщати голосом хвали про всі дивні діла Твої. |
|
8
|
8
|
| Го́споди, возлюби́х благолі́піє до́му Твоєго́ і мі́сто селе́нія сла́ви Твоєя́. | Господи, полюбив я красу дому Твого і місце оселі слави Твоєї. |
|
9
|
9
|
| Да не погуби́ши с нечести́вими ду́шу мою́ і с му́жі крове́й живо́т мой, | Не погуби з нечестивими душі моєї і життя мого з людьми кровожерними, |
|
10
|
10
|
| ї́хже в руку́ беззако́нія, десни́ця їх іспо́лнися мзди. | що руки їхні готові на беззаконня, а правиця їхня повна підкупів. |
|
11
|
11
|
| Аз же незло́бою моє́ю ходи́х; ізба́ви м'я, Го́споди, і поми́луй м'я. | Я ж у непорочності моїй ходжу. Спаси мене, [Господи], і помилуй мене. |
|
12
|
12
|
| Нога́ моя́ ста на правоті́; в це́рквах благословлю́ Тя, Го́споди. | Нога моя стоїть на дорозі правди. У церквах буду благословляти Тебе, Господи. |
|
Псалом 26
|
Псалом 26
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, пре́жде пома́занія, 26. | Псалом Давида. [До помазання]. |
|
1
|
1
|
| Госпо́дь — Просвіще́ніє моє́ і Спаси́тель мой, кого́ убою́ся? Госпо́дь — Защи́титель живота́ моєго́, от кого́ устрашу́ся? | Господь — Просвічення моє і Спаситель мій, кого убоюся? Господь — Захисник життя мого, кого устрашуся? |
|
2
|
2
|
| Внегда́ приближа́тися на м'я зло́бующим, є́же сні́сти пло́ті моя́, оскорбля́ющії м'я і вразі́ мої́, ті́ї ізнемого́ша і падо́ша. | Коли нападуть на мене противники й вороги мої, щоб пожерти тіло моє, то вони спотикаються і падають. |
|
3
|
3
|
| А́ще ополчи́ться на м'я полк, не убої́ться се́рдце моє́; а́ще воста́неть на м'я брань, на Него́ аз упова́ю. | Коли й військо проти мене стане, не злякається серце моє; коли й ціла війна стане проти мене, і тоді я буду надіятися на Нього. |
|
4
|
4
|
| Єди́но проси́х от Го́спода, то взищу́: є́же жи́ти мі в дому́ Госпо́дні вся дні живота́ моєго́, зрі́ти мі красоту́ Госпо́дню і посіща́ти храм святи́й Єго́. | Одного прошу я у Господа, одного бажаю, щоб жити мені в домі Господньому усі дні життя мого, дивитися на красу Господню, щоранку молитися у храмі Його. |
|
5
|
5
|
| Я́ко скри м'я в селе́нії Своє́м в день зол мої́х, покри́ м'я в та́йні селе́нія Своєго́, на ка́мень вознесе́ м'я. | Бо Він сховає мене в домі Своїм у день біди, сховає в оселі Своїй, на скелю піднесе мене. |
|
6
|
6
|
| І ни́ні се, вознесе́ главу́ мою́ на враги́ моя́; обидо́х і пожро́х в селе́нії Єго́ же́ртву хвале́нія і воскликнове́нія; пою́ і воспою́ Го́сподеві. | Я піднесу голову мою вище за ворогів моїх, що оточують мене. Принесу в домі Його жертву хвали. Буду співати й прославляти Господа. |
|
7
|
7
|
| Усли́ши, Го́споди, глас мой, і́мже воззва́х, поми́луй м'я і усли́ши м'я. | Почуй, Господи, голос мій, яким я взиваю до Тебе; зглянься на мене і помилуй мене. |
|
8
|
8
|
| Тебі́ рече́ се́рдце моє́: Го́спода взищу́, взиска́ Тебе́ лице́ моє́, лиця́ Твоєго́, Го́споди, взищу́. | Від Тебе говорить серце моє: «Шукайте Господа!» Я шукаю лиця Твого, Господи. |
|
9
|
9
|
| Не отврати́ лиця́ Твоєго́ от мене́ і не уклони́ся гні́вом от раба́ Твоєго́; Помо́щник мой бу́ди, не отри́ни мене́ і не оста́ви мене́, Бо́же, Спаси́телю мой. | Не відвертай же від мене лиця Твого і не відкидай у гніві раба Твого. Ти — Поміч моя, не відкинь мене і не покинь мене, Боже, Спасителю мій. |
|
10
|
10
|
| Я́ко оте́ць мой і ма́ти моя́ оста́виста м'я, Госпо́дь же восприя́т м'я. | Бо коли батько й мати покинули мене, то Ти, Господи, прийняв мене. |
|
11
|
11
|
| Законоположи́ мі, Го́споди, в путі́ Твоє́м, і наста́ви м'я на стезю́ пра́вую враг мої́х ра́ди. | Навчи ж мене, Господи, путей Твоїх і настанови на стежку правди, задля ворогів моїх. |
|
12
|
12
|
| Не преда́ждь мене́ в ду́ші стужа́ющих мі; я́ко воста́ша на м'я свиді́теле непра́веднії, і солга́ непра́вда себі́. | Не віддавай мене в руки ворогам моїм, бо повстали проти мене лжесвідки і злобою палають на мене. |
|
13
|
13
|
| Ві́рую ви́діти блага́я Госпо́дня на землі́ живи́х. | Але я вірю, що побачу милість Господню на землі живих. |
|
14
|
14
|
| Потерпи́ Го́спода, мужа́йся, і да кріпи́ться се́рдце Твоє́, і потерпи́ Го́спода. | Надійся ж на Господа і будь мужнім. Нехай кріпиться серце твоє. Чекай допомоги від Господа. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 27
|
Псалом 27
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, 27. | Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| К Тебі́, Го́споди, воззову́, Бо́же мой! Да не премолчи́ши от мене́ [о мні]; да не когда́ премолчи́ши от мене́ [о мні], і уподо́блюся низходя́щим в ров. | До Тебе, Господи, взиваю я. Боже мій! Не будь мовчазний до мене. Бо коли не будеш зважати на мене, то я стану як ті, що сходять у могилу. |
|
2
|
2
|
| Усли́ши, Го́споди, глас моле́нія моєго́, внегда́ моли́тимися к Тебі́, внегда́ возді́ти мі ру́ці мої́ ко хра́му свято́му Твоєму́. | Почуй, Господи, голос моління мого, коли я молюся до Тебе, коли підношу руки мої до храму святого Твого. |
|
3
|
3
|
| Не привлеци́ мене́ со грі́шники і с ді́лающими непра́вду не погуби́ мене́, глаго́лющими мир с бли́жніми свої́ми, зла́я же в сердця́х свої́х. | Не осуди мене з нечестивими і не погуби з тими, що чинять неправду, що говорять про мир до ближніх своїх, а на серці у них зло. |
|
4
|
4
|
| Даждь їм, Го́споди, по діло́м їх і по лука́вству начина́ній їх, по діло́м руку́ їх даждь їм, возда́ждь воздая́ніє їх їм. | Воздай їм, Господи, за ділами їхніми, за лукавством вчинків їх: за ділами рук їхніх відплати їм заслужене ними. |
|
5
|
5
|
| Я́ко не разумі́ша в діла́ Госпо́дня і в діла́ руку́ Єго́; разори́ши я і не сози́ждеши я. | За те, що вони не зважали на діла Господні, на діла рук Його, Він зруйнує їх і вже не відбудує. |
|
6
|
6
|
| Благоcлове́н Госпо́дь, я́ко усли́ша глас моле́нія моєго́. | Нехай буде благословенний Господь, бо Він почув голос моління мого. |
|
7
|
7
|
| Госпо́дь — помо́щник мой і защи́титель мой; на Него́ упова́ се́рдце моє́, і помо́же мі, і процвіте́ плоть моя́; і во́лею моє́ю іспові́мся Єму́. | Господь — помічник мій і захисник мій. На Нього уповало серце моє. Він допоміг мені і оновив тіло моє. Я віддам Йому хвалу піснею моєю. |
|
8
|
8
|
| Госпо́дь — утвержде́ніє люді́й Свої́х і защи́титель спасе́ній христа́ Своєго́ єсть. | Господь — кріпость людей Своїх, захист і Спаситель помазаника Свого. |
|
9
|
9
|
| Спаси́ лю́ди Твоя́, і благослови́ достоя́ніє Твоє́, і упаси́ я, і возьми́ [і вознеси́] я до ві́ка. | Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє: паси їх і піднось їх повіки. |
|
Псалом 28
|
Псалом 28
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, ісхо́да ски́нії, 28. | Псалом Давида. [Після закінчення свята кущів]. |
|
1
|
1
|
| Принесі́те Го́сподеві, си́нове Бо́жії, принесі́те Го́сподеві си́ни о́вні, принесі́те Го́сподеві сла́ву і честь; | Принесіть Господу, сини Божі, принесіть Господу молодих ягнят, принесіть Господу славу і честь. |
|
2
|
2
|
| принесі́те Го́сподеві сла́ву і́мені Єго́; поклоні́теся Го́сподеві во дворі́ святі́м Єго́. | Віддавайте Господу славу імені Його. Поклоняйтеся Господу в дивній святині Його. |
|
3
|
3
|
| Глас Госпо́день на вода́х, Бог сла́ви возгремі́, Госпо́дь на вода́х мно́гих. | Голос Господній над водами, Бог слави загримів. Загримів Господь над водами великими. |
|
4
|
4
|
| Глас Госпо́день в крі́пості, глас Госпо́день в великолі́пії. | Голос Господа могутній, голос Господа величний. |
|
5
|
5
|
| Глас Го́спода, сокруша́ющаго ке́дри; і стри́єть Госпо́дь ке́дри лива́нськія, | Голос Господа ламає кедри, Господь сокрушає кедри ливанські. |
|
6
|
6
|
| і істни́ть я я́ко тельця́ лива́нська; і возлю́бленний я́ко син єдиноро́ж. | Від голосу Його гори скачуть, як телята, Ливан і Сиріон — як молоді єдинороги. |
|
7
|
7
|
| Глас Го́спода, пресіца́ющаго пла́мень огня́. | Голос Господа викрешує полум’я вогню, |
|
8
|
8
|
| Глас Го́спода, стряса́ющаго пусти́ню; і стрясе́ть Госпо́дь пусти́ню Кадді́йскую. | від голосу Господа трясеться пустеля. Потрясає Господь пустелю Кадеську. |
|
9
|
9
|
| Глас Госпо́день, сверша́ющий єле́ні, і откри́єть дубра́ви; і в хра́мі Єго́ вся́кий глаго́леть сла́ву. | Голос Господа розроджує ланей і оголює ліси. В храмі Його все говорить про Його велич. |
|
10
|
10
|
| Госпо́дь пото́п населя́єть, і ся́деть Госпо́дь Цар в вік. | Господь возсів на Престолі над водами великими і як Цар буде над нами повіки. |
|
11
|
11
|
| Госпо́дь крі́пость лю́дем Свої́м дасть, Госпо́дь благослови́ть лю́ди Своя́ ми́ром. | Господь дасть силу народу Своєму, Господь миром благословить людей Своїх. |
|
Псалом 29
|
Псалом 29
|
|
1
|
1
|
| Псало́м пі́сні обновле́нія до́му Дави́дова, 29. | Псалом Давида; пісня на оновлення дому. |
|
2
|
2
|
| Вознесу́ Тя, Го́споди, я́ко под'я́л м'я єси́, і не возвесели́л єси́ враго́в мої́х о мні. | Прославлю Тебе, Господи, бо Ти підняв мене і не допустив, щоб вороги мої тішилися наді мною. |
|
3
|
3
|
| Го́споди Бо́же мой, воззва́х к Тебі́, і ізціли́л м'я єси́. | Господи, Боже мій! Я взивав до Тебе, і Ти зцілив мене. |
|
4
|
4
|
| Го́споди, возве́л єси́ от а́да ду́шу мою́, спасл м'я єси́ от низходя́щих в ров. | Господи, Ти вивів душу мою з пекла, Ти повернув мене до життя, визволив мене з-поміж тих, що сходять у могилу. |
|
5
|
5
|
| По́йте Го́сподеві, преподо́бнії Єго́, і іспові́дайте па́м'ять святи́ні Єго́; | Співайте Господу, всі святі Його, прославляйте святу пам’ять Його, |
|
6
|
6
|
| я́ко гнів в я́рості Єго́, і живо́т в во́лі Єго́; ве́чер водвори́ться плач, і зау́тра ра́дость. | бо на мить гнів Його і на все життя — милість Його; звечора плач, а на ранок — радість. |
|
7
|
7
|
| Аз же ріх во оби́лії моє́м: не подви́жуся во вік. | І я говорив у дні благоденства мого: «Не похитнуся я повіки». |
|
8
|
8
|
| Го́споди, во́лею Твоє́ю пода́ждь добро́ті моє́й си́лу; отврати́л же єси́ лице́ Твоє́, і бих смуще́н. | Господи, Ти з милости Своєї укріпив гору мою, але відвернув Ти лице Твоє, і я захитався. |
|
9
|
9
|
| К Тебі́, Го́споди, воззову́, і к Бо́гу моєму́ помолю́ся. | Тоді до Тебе, Господи, я взивав і до Бога [мого] молився, кажучи: |
|
10
|
10
|
| Ка́я по́льза в кро́ві моє́й, внегда́ сходи́ти мі во істлі́ніє? Єда́ іспові́сться Тебі́ персть? Іли́ возвісти́ть і́стину Твою́? | «Яка користь у крові моїй, коли я зотлію? Чи ж буде порох славити Тебе та сповіщати про істину Твою? |
|
11
|
11
|
| Сли́ша Госпо́дь і поми́лова м'я; Госпо́дь бисть помо́щник мой. | Господи, почуй мене і помилуй мене; Господи, прийди на поміч мені». |
|
12
|
12
|
| Обрати́л єси́ плач мой в ра́дость мні, растерза́л єси́ вре́тище моє́ і препоя́сал м'я єси́ весе́лієм, | І Ти змінив плач мій на радість, зняв з мене одежу смутку і одягнув мене веселістю. |
|
13
|
13
|
| я́ко да воспоє́ть Тебі́ сла́ва моя́, і не умилю́ся. Го́споди Бо́же мой, во вік іспові́мся Тебі́. | Нехай же славить Тебе душа моя і не вмовкає. Господи, Боже мій, буду славити Тебе повік. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 30
|
Псалом 30
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, псало́м Дави́ду, ізступле́нія, 30. | Начальнику хору. Псалом Давида. [Під час повстання]. |
|
2
|
2
|
| На Тя, Го́споди, упова́х, да не постижу́ся во вік; пра́вдою Твоє́ю ізба́ви м'я і ізми́ м'я. | На Тебе, Господи, уповаю. Не дай мені осоромитися повіки, правдою Твоєю спаси мене. |
|
3
|
3
|
| Приклони́ ко мні у́хо Твоє́, ускори́ із'я́ти м'я; бу́ди мі в Бо́га Защи́тителя і в Дом прибі́жища, є́же спасти́ м'я. | Прихили до мене вухо Твоє, поспіши визволити мене; будь мені Богом Заступником і Домом пристановища, щоб спасти мене. |
|
4
|
4
|
| Я́ко держа́ва моя́ і прибі́жище моє́ єси́ Ти; і і́мене Твоєго́ ра́ди наста́виши м'я і препита́єши м'я. | Бо Ти сила моя і пристановище моє. Заради імені Твого наставляєш мене і насичуєш мене. |
|
5
|
5
|
| Ізведе́ши м'я от сі́ті сея́, ю́же скри́ша мі; я́ко Ти єси́ Защи́титель мой, Го́споди. | Виведи мене з сіті, яку таємно поставили на мене, бо Ти Заступник мій, Господи. |
|
6
|
6
|
| В ру́ці Твої́ предложу́ дух мой; ізба́вил м'я єси́, Го́споди Бо́же і́стини. | В руки Твої віддаю дух мій — Ти визволив мене, Господи, Боже істини. |
|
7
|
7
|
| Возненави́діл єси́ храня́щия суєти́ вотще́; аз же на Го́спода упова́х. | Я ненавиджу тих, що надіються на ідолів, я ж на Господа уповаю. |
|
8
|
8
|
| Возра́дуюся і возвеселю́ся о ми́лості Твоє́й, я́ко призрі́л єси́ на смире́ніє моє́, спасл єси́ от нужд ду́шу мою́ | Возрадуюсь і звеселюся милістю Твоєю, бо Ти зглянувся на смирення моє і визволив з недолі душу мою. |
|
9
|
9
|
| і ні́си мене́ затвори́л в рука́х вра́жіїх, поста́вил єси́ на простра́нні но́зі мої́. | Не віддав мене в руки ворогів, а поставив на просторі ноги мої. |
|
10
|
10
|
| Поми́луй м'я, Го́споди, я́ко скорблю́; см'яте́ся я́ростію о́ко моє́, душа́ моя́ і утро́ба моя́. | Помилуй мене, Господи, бо я у скорботі; висохло від горя око моє, і душа моя і все нутро моє. |
|
11
|
11
|
| Я́ко ізчезе́ в болі́зні живо́т мой, і лі́та моя́ в воздиха́ніїх; ізнемо́же нището́ю крі́пость моя́, і ко́сті моя́ см'ято́шася. | Бо виснажилося у недузі життя моє, і роки мої в зітханнях. У стражданнях моїх знемогла сила моя, і кості мої висохли. |
|
12
|
12
|
| От всіх враг мої́х бих поноше́ніє, і сосі́дом мої́м зіло́, і страх зна́ємим мої́м; ви́дящії м'я вон біжа́ша от мене́. | Від нападів ворогів моїх я став посміховиськом навіть у сусідів моїх і страхіттям для знайомих моїх; ті, що бачать мене, геть тікають від мене. |
|
13
|
13
|
| Забве́н бих я́ко мертв от се́рдця; бих я́ко сосу́д погубле́н. | Я забутий у серцях, як мертвий; я став наче посуд розбитий. |
|
14
|
14
|
| Я́ко сли́шах гажде́ніє [укоре́ніє] мно́гих живу́щих о́крест, внегда́ собра́тися їм вку́пі на м'я, прия́ти ду́шу мою́ совіща́ша. | Бо я чую, як мене ганьблять ті, що живуть навколо мене, коли вони збираються та радяться, щоб взяти душу мою. |
|
15
|
15
|
| Аз же на Тя, Го́споди, упова́х, ріх: Ти єси́ Бог мой. | Але я на Тебе, Господи, уповаю і кажу: «Ти — Бог мій». |
|
16
|
16
|
| В руку́ Твоє́ю жре́бії мої́; ізба́ви м'я із руки́ враг мої́х і от гоня́щих м'я. | У руці Твоїй доля моя. Визволи мене з рук ворогів моїх, від гонителів моїх. |
|
17
|
17
|
| Просвіти́ лице́ Твоє́ на раба́ Твоєго́; спаси́ м'я ми́лостію Твоє́ю. | Просвіти лице Твоє на раба Твого, спаси мене милістю Твоєю, Господи. |
|
18
|
18
|
| Го́споди, да не постижу́ся, я́ко призва́х Тя; да постидя́ться нечести́вії і сни́дуть во ад. | Нехай не осоромлюся тим, що призиваю Тебе, нехай осоромляться нечестиві і зійдуть у пекло. |
|
19
|
19
|
| Ні́ми да бу́дуть устни́ льсти́вия, глаго́лющия на пра́веднаго беззако́ніє, горди́нею і унічиже́нієм. | Нехай замовкнуть уста улесливі, що говорять беззаконня проти праведного, гордовито і зневажливо. |
|
20
|
20
|
| Коль мно́гоє мно́жество бла́гости Твоєя́, Го́споди, ю́же скрил єси́ боя́щимся Тебе́, соді́лал єси́ упова́ющим на Тя, пред си́ни челові́чеськими! | Яке велике множество благости Твоєї, Господи, яку зберігаєш Ти для тих, що бояться Тебе, яку наготував Ти для тих, що уповають на Тебе перед синами людськими! |
|
21
|
21
|
| Скри́єши їх в та́йні лиця́ Твоєго́ от м'яте́жа челові́чеська, покри́єши їх в кро́ві от преріка́нія язи́к. | Ти сховаєш їх у сяйві лиця Твого від заколотів людських, укриєш їх під покровом Твоїм від ворожнечі народів. |
|
22
|
22
|
| Благослове́н Госпо́дь, я́ко удиви́ ми́лость Свою́ во гра́ді огражде́нія. | Благословенний Господь, Який явив мені дивну милість Свою у місті захищеному. |
|
23
|
23
|
| Аз же ріх во ізступле́нії моє́м: отве́ржен єсьм от лиця́ о́чію Твоє́ю; сего́ ра́ди усли́шал єси́ глас моли́тви моєя́, внегда́ воззва́х к Тебі́. | Я ж сказав у відчаї моїм: «Відкинутий я від очей Твоїх». Але почув Ти голос молитви моєї, коли я взивав до Тебе. |
|
24
|
24
|
| Возлюбі́те Го́спода, всі преподо́бнії Єго́; я́ко і́стини взиска́єть Госпо́дь і воздає́ть ізли́ше творя́щим горди́ню. | Любіть Господа, всі преподобні Його, бо Господь охороняє вірних Своїх і з лишком відплачує гордовитим. |
|
25
|
25
|
| Мужа́йтеся, і да кріпи́ться се́рдце ва́ше, всі упова́ющії на Го́спода. | Будьте мужні, і нехай кріпиться серце ваше, всі, хто уповає на Господа. |
|
Псалом 31
|
Псалом 31
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, ра́зума, 31. | Псалом Давида. Повчання. |
|
1
|
1
|
| Блаже́нні, ї́хже оста́вишася беззако́нія, і ї́хже прикри́шася грісі́. | Блаженні, кому прощено беззаконня і чиї гріхи покрито. |
|
2
|
2
|
| Блаже́н муж, єму́же не вміни́ть Госпо́дь гріха́, ніже́ єсть во усті́х єго́ лесть. | Блажен муж, якому Господь не поставить у провину гріха і в устах якого нема лукавства. |
|
3
|
3
|
| Я́ко умолча́х, обетша́ша ко́сті моя́, от є́же зва́ти мі весь день, | Коли я замовк, постарілися кості мої від благання мого увесь день. |
|
4
|
4
|
| я́ко день і нощ отяготі́ на мні рука́ Твоя́; возврати́хся на страсть, єгда́ уньзе́ мі терн. | Бо день і ніч тяжіла наді мною рука Твоя, і свіжість лиця мого зникла, як у літню посуху. |
|
5
|
5
|
| Беззако́ніє моє́ позна́х і гріха́ моєго́ не покри́х, ріх: іспові́м на м'я беззако́ніє моє́ Го́сподеві, і Ти оста́вил єси́ нече́стіє се́рдця моєго́. | Беззаконня мої я пізнав і гріха мого не утаїв. Я сказав: визнаю я перед Господом беззаконня мої, і Ти простив провини серця мого. |
|
6
|
6
|
| За то помо́литься к Тебі́ всяк преподо́бний во вре́м'я благопотре́бно; оба́че в пото́пі вод мно́гих к нему́ не прибли́жаться. | Тому помолиться Тобі кожен праведник у слушний час, навіть велика повінь не досягне його. |
|
7
|
7
|
| Ти єси́ Прибі́жище моє́ от ско́рби обдержа́щия м'я; Ра́досте моя́, ізба́ви м'я от обише́дших м'я. | Ти Пристановище моє у скорботі, що огорнула мене; Радосте моя, визволи мене від тих, що оточили мене. |
|
8
|
8
|
| Вразумлю́ тя, і наста́влю тя на путь сей, в о́ньже по́йдеши; утвержу́ на тя о́чі Мої́. | «Врозумлю тебе й наставлю тебе на путь, що нею ходитимеш; пильнуватиме тебе око Моє. |
|
9
|
9
|
| Не бу́діте я́ко конь і меск, ї́мже ність ра́зума; брозда́ми і уздо́ю че́люсті їх востя́гнеши, не приближа́ющихся к тебі́. | Не будьте як кінь і мул, що розуму не мають; віжками та вуздечкою стягни щелепи їх, якщо не наближаються до тебе». |
|
10
|
10
|
| Мно́гі ра́ни грі́шному; упова́ющаго же на Го́спода ми́лость оби́деть. | Багато покарань грішникові, а того, хто уповає на Господа, оточить милість. |
|
11
|
11
|
| Веселі́теся о Го́споді і ра́дуйтеся, пра́веднії, і хвалі́теся, всі пра́вії се́рдцем. | Веселіться в Господі і радуйтеся, праведні, і торжествуйте всі, праві серцем. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 32
|
Псалом 32
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, не надпи́сан у євре́й, 32. | [Псалом Давида.] |
|
1
|
1
|
| Ра́дуйтеся, пра́веднії, о Го́споді; пра́вим подоба́єть похвала́. | Радуйтеся, праведні, у Господі; праведним подобає похвала. |
|
2
|
2
|
| Іспові́дайтеся Го́сподеві в гу́слех, во псалти́рі десятостру́ннім по́йте Єму́; | Прославляйте Господа на гуслях, співайте Йому на десятиструнній псалтирі. |
|
3
|
3
|
| воспо́йте Єму́ піснь но́ву, до́брі по́йте Єму́ со восклица́нієм; | Співайте Йому пісню нову, співайте радісно, з піднесенням. |
|
4
|
4
|
| я́ко пра́во сло́во Госпо́днє, і вся діла́ Єго́ в ві́рі. | Бо слово Господнє праве і всі діла Його праведні. |
|
5
|
5
|
| Лю́бить ми́лостиню і суд Госпо́дь, ми́лости Госпо́дні іспо́лнь земля́. | Господь любить правду і праведний суд, милости Його повна земля. |
|
6
|
6
|
| Сло́вом Госпо́днім небеса́ утверди́шася, і Ду́хом уст Єго́ вся си́ла їх; | Словом Господнім сотворено небеса, і духом уст Його — вся сила їх. |
|
7
|
7
|
| собира́яй, я́ко міх, во́ди морські́я, полага́яй в сокро́вищих бе́здни. | Він зібрав, наче в міх, води морські, утворив у глибині їх безодні. |
|
8
|
8
|
| Да убої́ться Го́спода вся земля́, от Него́же да подви́жуться всі живу́щії по вселе́нній; | Нехай боїться Господа вся земля, нехай тремтять перед Ним усі, що живуть на світі. |
|
9
|
9
|
| я́ко Той рече́ — і би́ша; Той повелі́ — і созда́шася. | Бо Він сказав — і сталося, Він повелів — і створилося. |
|
10
|
10
|
| Госпо́дь разоря́єть сові́ти язи́ков, отмета́єть же ми́слі люді́й і отмета́єть сові́ти князе́й. | Господь нищить змови народів, відкидає злі задуми людей, [розбиває змови князів]. |
|
11
|
11
|
| Сові́т же Госпо́день во вік пребива́єть, помишле́нія се́рдця Єго́ — в род і род. | Рада ж Господня стоїть вічно, і думки серця Його — з роду в рід. |
|
12
|
12
|
| Блаже́н язи́к, єму́же єсть Госпо́дь Бог Єго́, — лю́діє, я́же ізбра́ в наслі́діє Себі́. | Блаженний народ, у якого Бог є Господом, — люди, яких обрав Господь у насліддя Собі. |
|
13
|
13
|
| С небесе́ призрі́ Госпо́дь, ви́ді вся си́ни челові́чеськія; | Господь з неба дивиться і бачить усіх синів людських. |
|
14
|
14
|
| от гото́ваго жили́ща Своєго́ призрі́ на вся живу́щия на землі́; | Дивиться з Престолу, на якому сидить, і бачить усіх, що живуть на землі. |
|
15
|
15
|
| созда́вий на єди́ні сердця́ їх, разуміва́яй на вся діла́ їх. | Він створив серця всіх їх і знає всі діла їхні. |
|
16
|
16
|
| Не спаса́ється цар мно́гою си́лою, і ісполи́н не спасе́ться мно́жеством крі́пости своєя́. | Не захистить царя велике військо його, і велетня не спасе велика сила його. |
|
17
|
17
|
| Ложь конь во спасе́ніє, во мно́жестві же си́ли своєя́ не спасе́ться. | Ненадійний кінь для спасіння, не спасе він великою силою своєю. |
|
18
|
18
|
| Се, о́чі Госпо́дні на боя́щияся Єго́, упова́ющия на ми́лость Єго́; | Бо ось очі Господні на тих, що бояться Його, і на тих, що надіються на милість Його. |
|
19
|
19
|
| ізба́вити от сме́рти ду́ші їх, і препита́ти я в глад. | Він спасе душі їхні від смерти, і в часи голоду наситить їх. |
|
20
|
20
|
| Душа́ же на́ша ча́єть Го́спода, я́ко помо́щник і защи́титель наш єсть; | Душа ж наша нехай уповає на Господа, бо Він поміч і захист наш. |
|
21
|
21
|
| я́ко о Нем возвесели́ться се́рдце на́ше, і во і́м'я свято́є Єго́ упова́хом. | Ним звеселиться серце наше, бо ми надіємося на святе ім’я Його. |
|
22
|
22
|
| Бу́ди, Го́споди, ми́лость Твоя́ на нас, я́коже упова́хом на Тя. | Милість Твоя, Господи, нехай буде над нами, бо ми уповаємо на Тебе. |
|
Псалом 33
|
Псалом 33
|
|
1
|
1
|
| Псало́м Дави́ду, внегда́ ізміни́ лице́ своє́ пред Авімеле́хом; і отпусти́ єго́, і оти́де, 33. | Псалом Давида, коли він прикинувся безумним перед Авимелехом, який через це відпустив його. |
|
2
|
2
|
| Благословлю́ Го́спода на вся́коє вре́м'я, ви́ну хвала́ Єго́ во усті́х мої́х. | Благословлю Господа на всякий час, завжди хвала Йому в устах моїх. |
|
3
|
3
|
| О Го́споді похва́литься душа́ моя́; да усли́шать кро́тції і возвеселя́ться. | Господом буде хвалитися душа моя; нехай почують вірні і звеселяться. |
|
4
|
4
|
| Возвели́чіте Го́спода со мно́ю, і вознесе́м і́м'я Єго́ вку́пі. | Величайте Господа зі мною, і прославмо ім’я Його всі вкупі. |
|
5
|
5
|
| Взиска́х Го́спода, і усли́ша м'я, і от всіх скорбе́й мої́х ізба́ви м'я. | Я шукав Господа, і Він почув мене і від усіх скорбот визволив мене. |
|
6
|
6
|
| Приступі́те к Нему́ і просвіті́теся, і ли́ця ва́ша не постидя́ться. | Приступіть до Нього й просвітіться, і лиця ваші не осоромляться. |
|
7
|
7
|
| Сей ни́щий воззва́, і Госпо́дь усли́ша ї, і от всіх скорбе́й єго́ спасе́ ї. | Ось убогий благав, і Господь почув його і від усіх скорбот спас його. |
|
8
|
8
|
| Ополчи́ться а́нгел Госпо́день о́крест боя́щихся Єго́ і ізба́вить їх. | Ангел Господній охороняє тих, що бояться Його, і визволяє їх. |
|
9
|
9
|
| Вкусі́те і ви́діте, я́ко Благ Госпо́дь; блаже́н муж, і́же упова́єть Нань. | Споживіть і побачите, що благий Господь. Блажен муж, що уповає на Нього. |
|
10
|
10
|
| Бо́йтеся Го́спода, всі святі́ї Єго́, я́ко ність лише́нія боя́щимся Єго́. | Бійтеся Господа, [всі] святі Його, бо не знають нестатку ті, що бояться Його. |
|
11
|
11
|
| Бога́тії обнища́ша і взалка́ша; взиска́ющії же Го́спода не лиша́ться вся́каго бла́га. | Багаті зубожіли і зголодніли, а ті, що шукають Господа, не будуть позбавлені всякого блага. |
|
12
|
12
|
| Прийді́те, ча́да, послу́шайте мене́, стра́ху Госпо́дню научу́ вас. | Прийдіть, діти, послухайте мене, я страху Господнього навчу вас. |
|
13
|
13
|
| Кто єсть челові́к хотя́й живо́т, люб'я́й дні ви́діти бла́гі? | Хто з людей бажає жити і бачити дні благі — |
|
14
|
14
|
| Удержи́ язи́к твой от зла і устні́ твої́, є́же не глаго́лати льсти. | стримуй язик свій від зла, і уста твої нехай не будуть облесливі. |
|
15
|
15
|
| Уклони́ся от зла і сотвори́ бла́го; взищи́ ми́ра і пожени́ ї. | Ухиляйся від всього злого і роби добро, будь мирний і пильнуй того. |
|
16
|
16
|
| О́чі Госпо́дні на пра́ведния, і у́ші Єго́ в моли́тву їх. | Очі Господні звернені до праведних, і вуха Його до молитви їх. |
|
17
|
17
|
| Лице́ же Госпо́днє на творя́щия зла́я, є́же потреби́ти от землі́ па́м'ять їх. | Лице ж Господнє проти тих, що чинять зло, щоб знищити з землі й пам’ять про них. |
|
18
|
18
|
| Воззва́ша пра́веднії, і Госпо́дь усли́ша їх, і от всіх скорбе́й їх ізба́ви їх. | Взивали [праведні], і Господь почув їх і від усіх скорбот визволив їх. |
|
19
|
19
|
| Близ Госпо́дь сокруше́нних се́рдцем, і смире́нния ду́хом спасе́ть. | Близько Господь до скорботних серцем, і смиренних духом Він спасає. |
|
20
|
20
|
| Мно́гі ско́рбі пра́ведним, і от всіх їх ізба́вить я Госпо́дь. | Багато скорбот у праведника, та від усіх них визволить його Господь. |
|
21
|
21
|
| Храни́ть Госпо́дь вся ко́сті їх, ні єди́на от них сокруши́ться. | Господь охороняє всі кості їх, і ні одна з них не зламається. |
|
22
|
22
|
| Смерть грі́шников люта́, і ненави́дящії пра́веднаго прегріша́ть. | Смерть же грішників люта, і ті, що ненавидять праведного, загинуть. |
|
23
|
23
|
| Ізба́вить Госпо́дь ду́ші раб свої́х, і не прегріша́ть всі упова́ющії на Него́. | Господь визволить душі рабів Своїх, і не загине ніхто з тих, що уповають на Нього. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 34
|
Псалом 34
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, 34. | Псалом Давида. (Пророчий). |
|
1
|
1
|
| Суди́, Го́споди, оби́дящия м'я, побори́ борю́щия м'я. | Господи! Будь Суддею тих, що змагаються зі мною, і побори тих, що бажають побороти мене. |
|
2
|
2
|
| Прийми́ ору́жіє і щит і воста́ни в по́мощ мою́; | Візьми зброю Твою і щит і стань на поміч мені. |
|
3
|
3
|
| ізсу́ни меч і заключи́ сопроти́в гоня́щих м'я; рци душі́ моє́й: спасе́ніє твоє́ єсьм Аз. | Вийми меч і загороди дорогу тим, що переслідують мене. Скажи душі моїй: «Я твоє спасіння». |
|
4
|
4
|
| Да постидя́ться і посра́м'яться і́щущії ду́шу мою́, да возвратя́ться всп'ять і постидя́ться ми́слящії мі зла́я. | Нехай осоромляться ті, що шукають душу мою. Нехай повернуть назад і покриються безчестям ті, що задумали зло проти мене. |
|
5
|
5
|
| Да бу́дуть я́ко прах пред лице́м ві́тра, і а́нгел Госпо́день оскорбля́я їх; | Нехай стануть вони як той порох перед вітром, і ангел Господній нехай прожене їх. |
|
6
|
6
|
| да бу́деть путь їх тьма і по́лзок, і а́нгел Госпо́день погоня́яй їх; | Нехай дорога їхня буде темна і слизька, і ангел Господній нехай переслідує їх. |
|
7
|
7
|
| я́ко ту́не скри́ша мі па́губу сі́ті своєя́, всу́є поноси́ша душі́ моє́й. | Бо вони без вини таємно поставили сітки свої на мене, викопали яму для душі моєї. |
|
8
|
8
|
| Да при́йдеть єму́ сіть, ю́же не вість, і лови́тва, ю́же скри, да оби́меть ї, і в сіть да впаде́ть в ню. | Нехай же несподівано прийде загибель на нього. І сітка, що він таємно на мене поставив, нехай уловить його, і в ту яму нехай сам упаде, на свою погибель. |
|
9
|
9
|
| Душа́ же моя́ возра́дується о Го́споді, возвесели́ться о спасе́нії Єго́. | А душа моя буде радіти у Господі, буде втішатися спасінням від Нього. |
|
10
|
10
|
| Вся ко́сті моя́ реку́ть: Го́споди, Го́споди, кто подо́бен Тебі́? Ізбавля́яй ни́ща із руки́ крі́пльших єго́, і ни́ща, і убо́га от расхища́ющих єго́. | Всі кості мої скажуть: «Господи, хто подібний до Тебе? Ти возволяєш слабкого від сильного, бідного і вбогого — від гнобителів його». |
|
11
|
11
|
| Воста́вше на м'я свиді́теле непра́веднії, я́же не ві́дях, вопроша́ху м'я. | Стали проти мене свідки неправедні; про те, чого не знаю я, вони допитують мене. |
|
12
|
12
|
| Возда́ша мі лука́вая воз блага́я, і безча́діє душі́ моє́й. | Віддають мені злом за добро, осиротили душу мою. |
|
13
|
13
|
| Аз же, внегда́ они́ стужа́ху мі, облача́хся во вре́тище і смиря́х посто́м ду́шу мою́, і моли́тва моя́ в ні́дро моє́ возврати́ться. | Я ж, коли хворіли вони, одягався в одежу скорботи, смиряв постом душу мою, і молитва моя від серця мого не спинялася. |
|
14
|
14
|
| Я́ко бли́жнему, я́ко бра́ту на́шему, та́ко угожда́х; я́ко пла́чя і сі́туя, та́ко смиря́хся. | Наче за приятелем або за братом своїм я побивався, ходив, сумуючи та плачучи, наче за матір’ю. |
|
15
|
15
|
| І на м'я возвесели́шася і собра́шася; собра́шася на м'я ра́ни, і не позна́х; разділи́шася, і не умили́шася. | А вони з нещастя мого радіють, збираються та радяться, як збільшити рани мої, ганьблять мене, не знаю, за що; |
|
16
|
16
|
| Іскуси́ша м'я, подражни́ша м'я подражне́нієм, поскрежета́ша на м'я зуби́ свої́ми. | спокушаючи, насміхаються, скрегочуть на мене зубами. |
|
17
|
17
|
| Го́споди, когда́ у́зриши? Устро́й ду́шу мою́ от злоді́йства їх, от лев єдоноро́дную мою́. | Господи, чи довго будеш дивитися на це? Одведи душу мою від злочинства їхнього, від левів — самотню мою. |
|
18
|
18
|
| Іспові́мся Тебі́ в це́ркві мно́зі, в лю́дех тя́жціх восхвалю́ Тя. | Я буду прославляти Тебе на великих зібраннях, серед численних народів буду хвалити Тебе, |
|
19
|
19
|
| Да не возра́дуються о мні вражду́ющії мі непра́ведно, ненави́дящії м'я ту́не і помиза́ющії очи́ма; | щоб не торжествували наді мною ті, що ворогують проти мене даремно, не переморгувалися очима своїми ті, що ненавидять мене без вини. |
|
20
|
20
|
| я́ко мні у́бо ми́рная глаго́лаху, і на гнів ле́сти помишля́ху. | Бо не про мир говорять вони, а проти мирних землі складають свої замисли. |
|
21
|
21
|
| Разшири́ша на м'я уста́ своя́, рі́ша: бла́гоже, бла́гоже, ви́діша о́чі на́ші. | Розширюють на мене уста свої і кажуть: «Добре, добре, бачили очі наші». |
|
22
|
22
|
| Ви́діл єси́, Го́споди, да не премолчи́ши; Го́споди, не отступи́ от мене́. | Ти бачив це, Господи, не мовчи. Господи, не віддаляйся від мене. |
|
23
|
23
|
| Воста́ни, Го́споди, і воньми́ суду́ моєму́, Бо́же мой і Го́споди мой, на прю мою́. | Встань, Господи і заступись за правоту мою. Розбери тяжбу мою, Господи мій і Боже мій! |
|
24
|
24
|
| Суди́ мі, Го́споди, по пра́вді Твоє́й, Го́споди Бо́же мой, і да не возра́дуються о мні. | Розсуди мене, Господи, за правдою Твоєю, щоб не величалися вони наді мною. |
|
25
|
25
|
| Да не реку́ть в сердця́х свої́х: бла́гоже, бла́гоже душі́ на́шей; ніже́ да реку́ть: пожро́хом єго́. | Щоб не говорили в серці своїм: «Добре, [добре!] цього ми бажали». Щоб не сказали: «Ми поглинули його». |
|
26
|
26
|
| Да постидя́ться і посра́м'яться вку́пі ра́дующіїся злом мої́м; да облеку́ться в студ і срам велері́чующії на м'я. | Нехай постидяться й осоромляться ті, що радіють з мого нещастя. Нехай покриються соромом і ганьбою ті, що вихваляються проти мене. |
|
27
|
27
|
| Да возра́дуються і возвеселя́ться хотя́щії пра́вди моєя́; і да реку́ть ви́ну: да возвели́читься Госпо́дь, хотя́щії ми́ра рабу́ Єго́. | І нехай радуються і веселяться ті, що співчувають правді моїй. І нехай завжди кажуть: «Який величний Господь, що бажає миру рабові Своєму!» |
|
28
|
28
|
| І язи́к мой поучи́ться пра́вді Твоє́й, весь день хвалі́ Твоє́й. | А язик мій буде звіщати правду Твою та прославляти Тебе по всі дні. |
|
Псалом 35
|
Псалом 35
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, о́троку Госпо́дню Дави́ду, 35. | Начальнику хору. Раба Господнього Давида. |
|
2
|
2
|
| Глаго́лет пребеззако́нний согріша́ти в себі́; ність стра́ха Бо́жия пред очи́ма єго́; | Навчився беззаконник грішити в серці своїм; нема страху Божого перед очима його. |
|
3
|
3
|
| я́ко ульсти́ пред ним обрісти́ беззако́ніє своє́ і возненави́діти. | Сам себе він обманює в очах своїх, ніби шукає гріхів своїх, щоб зненавидіти їх. |
|
4
|
4
|
| Глаго́ли уст єго́ — беззако́ніє і лесть; не восхоті́ разумі́ти є́же ублажи́ти. | Але слова уст його — неправда і лукавство, він не хоче навчитися чинити добро. |
|
5
|
5
|
| Беззако́ніє поми́сли на ло́жі своє́м; предста́ вся́кому путі́ небла́гу, о зло́бі же не негодова́. | На ліжку своєму він замишляє беззаконня, стає на недобру дорогу, не соромиться зла. |
|
6
|
6
|
| Го́споди, на небесі́ ми́лость Твоя́, і і́стина Твоя́ до о́блак; | Господи, милість Твоя до небес, істина Твоя понад хмарами. |
|
7
|
7
|
| пра́вда Твоя́ — я́ко го́ри Бо́жия, судьби́ Твоя́ — бе́здна мно́га; челові́ки і скоти́ спасе́ши, Го́споди. | Правда Твоя, — як гори Божі, а присуди Твої, — як безодня велика, про людей і про тварин піклуєшся Ти, Господи. |
|
8
|
8
|
| Я́ко умно́жил єси́ ми́лость Твою́, Бо́же; си́нове же челові́честії в кро́ві крилу́ Твоє́ю наді́ятися і́муть. | Яка велика милість Твоя, Боже! Сини людські під захистом крил Твоїх спокійні. |
|
9
|
9
|
| Упію́ться от ту́ка до́му Твоєго́, і пото́ком сла́дости Твоєя́ напої́ши я. | Вони живляться від достатків дому Твого, і з джерела солодощів Твоїх Ти напуваєш їх. |
|
10
|
10
|
| Я́ко у Тебе́ істо́чник живота́, во сві́ті Твоє́м у́зрим світ. | Бо в Тобі джерело життя: в сяйві Твоїм ми бачимо світло. |
|
11
|
11
|
| Проба́ви ми́лость Твою́ ві́дущим Тя і пра́вду Твою́ пра́вим се́рдцем. | Нехай буде милість Твоя на тих, що визнають Тебе, і правда Твоя на добрих серцем. |
|
12
|
12
|
| Да не при́йдеть мні нога́ горди́ни, і рука́ грі́шнича да не подви́жить мене́. | Нехай не наступить на мене нога гордині, і рука грішника нехай не досягне мене. |
|
13
|
13
|
| Та́мо падо́ша всі ді́лающії беззако́ніє; ізринове́ні би́ша і не возмо́гуть ста́ти. | Бо впали ті, що чинили беззаконня, впали і не можуть встати. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 36
|
Псалом 36
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, 36. | Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| Не ревну́й лука́внующим, ніже́ зави́ди творя́щим беззако́ніє. | Не ревнуй злочинцям, не май заздрощів до тих, що чинять беззаконня, |
|
2
|
2
|
| Зане́ я́ко трава́ ско́ро і́зсшуть, і я́ко зе́ліє зла́ка ско́ро отпаду́ть. | бо вони, як трава, скоро посохнуть і, як пожовкле листя, скоро опадуть. |
|
3
|
3
|
| Упова́й на Го́спода і твори́ благости́ню; і насели́ зе́млю і упасе́шися в бога́тстві єя́. | Надійся на Бога, твори добро, живи за правдою на землі і будеш ситий з багатства її. |
|
4
|
4
|
| Наслади́ся Го́сподеві, і дасть ті проше́нія се́рдця твоєго́. | Утішайся Господом, і Він дасть тобі бажання серця твого. |
|
5
|
5
|
| Откри́й ко Го́споду путь твой і упова́й на Него́, і Той сотвори́ть. | Відкрий Господу путь твою і надійся на Нього, Він допоможе. |
|
6
|
6
|
| І ізведе́ть, я́ко світ, пра́вду твою́ і судьбу́ твою́, я́ко полу́дне. | Він виявить правоту твою, як світло, і правду твою, як полудень. |
|
7
|
7
|
| Повини́ся Го́сподеві і умоли́ Єго́. Не ревну́й спі́ющему в путі́ своє́м, челові́ку, творя́щему законопреступле́ніє. | Підкорись Господу і надійся на Нього. Не заздри чоловікові лукавому, хоч би й щастило йому в цьому житті. |
|
8
|
8
|
| Преста́ни от гні́ва і оста́ви я́рость; не ревну́й, є́же лука́вновати, | Не гнівайся і не розпалюйся, не спокушайся чинити зло. |
|
9
|
9
|
| зане́ лука́внующії потреб'я́ться, терп'я́щії же Го́спода, ті́ї наслі́дять зе́млю. | Бо всі, хто чинить зло, будуть знищені, а ті, що надіються на Господа, успадкують землю. |
|
10
|
10
|
| І єще́ ма́ло, і не бу́деть грі́шника; і взи́щеши мі́сто єго́ і не обря́щеши. | Ще трохи, і не стане грішника, поглянеш на місце його і не знайдеш його. |
|
11
|
11
|
| Кро́тції же наслі́дять зе́млю і насладя́ться о мно́жестві ми́ра. | А люди лагідні успадкують землю і будуть втішатися великим спокоєм. |
|
12
|
12
|
| Назира́єть грі́шний пра́веднаго і поскреже́щеть нань зуби́ свої́ми; | Нечестивий задумує зло проти праведного і скрегоче на нього зубами своїми. |
|
13
|
13
|
| Госпо́дь же посміє́ться єму́, зане́ прозира́єть, я́ко при́йдеть день єго́. | Господь же сміється з нього, бо бачить, що приходить день його. |
|
14
|
14
|
| Мечь ізвлеко́ша грі́шници, напряго́ша лук свой, низложи́ти убо́га і ни́ща, закла́ти пра́вия се́рдцем. | Нечестиві виймають меч свій, готують стріли свої, щоб повалити убогого і бідного, заколоти тих, що йдуть дорогою правди. |
|
15
|
15
|
| Мечь їх да вни́деть в сердця́ їх, і лу́ці їх да сокруша́ться. | Меч їхній увійде в їхнє ж серце, і луки їхні поламаються. |
|
16
|
16
|
| Лу́чше ма́лоє пра́веднику, па́че бога́тства грі́шних мно́га. | Краще мале праведника, аніж багатство у багатьох беззаконних, |
|
17
|
17
|
| Зане́ ми́шці грі́шних сокруша́ться, утвержда́єть же пра́ведния Госпо́дь. | бо сила грішників буде знищена, а праведних підкріпить Господь. |
|
18
|
18
|
| Вість Госпо́дь путі́ непоро́чних, і достоя́ніє їх в вік бу́деть. | Господь знає дні людей непорочних, і надбання їх перебуватиме повік. |
|
19
|
19
|
| Не постидя́ться во вре́м'я лю́тоє і во днех гла́да наси́тяться, я́ко грі́шници поги́бнуть. | Не будуть вони посоромлені в лиху годину, і в дні голоду будуть насичені. А грішники загинуть. |
|
20
|
20
|
| Вразі́ же Госпо́дні, ку́пно просла́витися їм і вознести́ся, ізчеза́юще, я́ко дим, ізчезо́ша. | Вороги Господні в пишноті й гордині своїй, як дим, щезнуть. |
|
21
|
21
|
| Зає́млеть грі́шний і не возврати́ть; пра́ведний же ще́дрить і дає́ть. | Нечестивий позичає і не віддає, а праведник милостивий щедро дає. |
|
22
|
22
|
| Я́ко благословя́щії Єго́ наслі́дять зе́млю, клену́щії же Єго́ потреб'я́ться. | Отже, ті, хто прославляє Господа, успадкують землю, а хто проклинає Його, буде знищений. |
|
23
|
23
|
| От Го́спода стопи́ челові́ку ісправля́ються, і путі́ єго́ восхо́щеть зіло́. | Господь стверджує кроки такого чоловіка і сприяє йому в дорозі його. |
|
24
|
24
|
| Єгда́ паде́ть, не разбіє́ться, я́ко Госпо́дь подкріпля́єть ру́ку єго́. | Коли буде падати, то не впаде, бо Господь підтримує за руку його. |
|
25
|
25
|
| Юні́йшій бих, і́бо состарі́хся, і не ви́діх пра́ведника оста́влена, ніже́ сі́мені єго́ прося́ща хлі́би. | Я був молодим і постарів уже, але не бачив праведника покинутим або щоб діти його просили хліба. |
|
26
|
26
|
| Весь день ми́луєть і взайм дає́ть пра́ведний, і сі́м'я єго́ во благослове́ніє бу́деть. | Він щодня дає милостиню, позичає, і рід його в благословенні перебуває. |
|
27
|
27
|
| Уклони́ся от зла і сотвори́ бла́го, і всели́ся в вік ві́ка. | Ухиляйся від зла і твори добро, і житимеш довіку. |
|
28
|
28
|
| Я́ко Госпо́дь лю́бить суд і не оста́вить преподо́бних Свої́х; во вік сохраня́ться; беззако́нници же ізжену́ться, і сі́м'я нечести́вих потреби́ться. | Бо Господь любить правду і не покидає святих Своїх; Він береже їх, [а беззаконні будуть викинуті,] і нащадки нечестивців будуть знищені. |
|
29
|
29
|
| Пра́ведници же наслі́дять зе́млю і вселя́ться в вік ві́ка на ней. | Праведні ж успадкують землю і будуть жити на ній повік. |
|
30
|
30
|
| Уста́ пра́веднаго поуча́ться прему́дрости, і язи́к єго́ возглаго́леть суд. | Уста праведного промовляють премудрість, і язик його, сповіщає правду. |
|
31
|
31
|
| Зако́н Бо́га єго́ се́рдці єго́, і не за́пнуться стопи́ єго́. | Закон Бога його в серці його, і не спіткнуться ноги його. |
|
32
|
32
|
| Сматря́єть грі́шний пра́веднаго і і́щеть, є́же умертви́ти єго́; | Беззаконник підглядає за праведним і шукає — як вбити його. |
|
33
|
33
|
| Госпо́дь же не оста́вить єго́ в руку́ єго́, ніже́ осу́дить єго́, єгда́ су́дить єму́. | Та Господь не дасть праведника в руки його і не допустить звинуватити його на суді. |
|
34
|
34
|
| Потерпи́ Го́спода і сохрани́ путь Єго́, і вознесе́ть Тя, є́же наслі́дити зе́млю; внегда́ потребля́тися грі́шником, у́зриши. | Надійся на Господа і тримайся шляхів Його, Він піднесе тебе, щоб ти успадкував землю, і коли буде нищити нечестивців, ти побачиш. |
|
35
|
35
|
| Ви́діх нечести́ваго превознося́щася і ви́сящася, я́ко ке́дри лива́нськія; | Я бачив беззаконника, як він пишався і підносився, наче кедри ливанські. |
|
36
|
36
|
| і ми́мо ідо́х, і се не бі, і взиска́х єго́, і не обрі́теся мі́сто єго́. | Але минув він, не стало його, шукаю його і не знаходжу. |
|
37
|
37
|
| Храни́ незло́біє і виждь правоту́, я́ко єсть оста́нок челові́ку ми́рну. | Пильнуй непорочність, дивись на праведного, бо майбутнє таких людей — мир. |
|
38
|
38
|
| Беззако́нници же потреб'я́ться вку́пі; оста́нци же нечести́вих потреб'я́ться. | А беззаконники всі будуть знищені, і майбутнє нечестивців — загибель. |
|
39
|
39
|
| Спасе́ніє же пра́ведних от Го́спода, і Защи́титель їх єсть во вре́м'я ско́рби; | Спасіння ж праведним від Господа. Він захистить їх у час скорбот. |
|
40
|
40
|
| і помо́жеть їм Госпо́дь, і ізба́вить їх, і і́зметь їх от грі́шник, і спасе́ть їх, я́ко упова́ша на Него́. | Господь допоможе їм і визволить їх. Він визволить їх від нечестивих і спасе їх, бо вони надіялися на Нього. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 37
|
Псалом 37
|
|
1
|
1
|
| Псало́м Дави́ду, в воспомина́ніє о субо́ті, 37. | Псалом Давида. На спомин [про суботу]. |
|
2
|
2
|
| Го́споди, да не я́ростію Твоє́ю обличи́ши мене́, ніже́ гні́вом Твої́м нака́жеши мене́; | Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене у гніві Твоїм. |
|
3
|
3
|
| я́ко стрі́ли Твоя́ уньзо́ша во мні, і утверди́л єси́ на мні ру́ку Твою́. | Бо стріли Твої пройняли мене, і утвердив єси на мені руку Твою. |
|
4
|
4
|
| Ність ізціле́нія в пло́ті моє́й от лиця́ гні́ва Твоєго́, ність ми́ра в косте́х мої́х от лиця́ гріх мої́х. | Нема зцілення у плоті моїй від лиця гніву Твого, нема спокою в костях моїх від лиця гріхів моїх. |
|
5
|
5
|
| Я́ко беззако́нія моя́ превзидо́ша главу́ мою́, я́ко бре́м'я тя́жкоє отяготі́ша на мні. | Бо беззаконня мої перевищили голову мою і, як тягар великий, пригнітили мене. |
|
6
|
6
|
| Возсмерді́ша і согни́ша ра́ни моя́, от лиця́ безу́мія моєго́. | Засмерділись і загнилися рани мої від лиця безумства мого. |
|
7
|
7
|
| Пострада́х і сляко́хся до конця́, весь день сі́туя хожда́х; | Пригноблений я і зовсім поник, весь день сумуючи ходжу. |
|
8
|
8
|
| я́ко ля́двія моя́ напо́лнишася поруга́ній, і ність ізціле́нія в пло́ті моє́й. | Бо стегна мої сповнилися запаленням, і нема зцілення у плоті моїй. |
|
9
|
9
|
| Озло́блен бих і смири́хся до зіла́, рика́х от воздиха́нія се́рдця моєго́. | Озлоблений був і смирився до кінця; ридаю від болю серця мого. |
|
10
|
10
|
| Го́споди, пред Тобо́ю все жела́ніє моє́, і воздиха́ніє моє́ от Тебе́ не утаї́ся. | Господи, перед Тобою всі бажання мої, і зітхання моє від Тебе не втаїться. |
|
11
|
11
|
| Се́рдце моє́ см'яте́ся, оста́ви м'я си́ла моя́, і світ о́чію моє́ю — і той ність со мно́ю. | Серце моє стривожене, покинула мене сила моя, і світло очей моїх — і того вже не стало в мене. |
|
12
|
12
|
| Дру́зі мої́ і і́скреннії мої́ пря́мо мні прибли́жишася і ста́ша. | Друзі мої і приятелі мої відійшли від мене, і родина моя стала осторонь мене. |
|
13
|
13
|
| І бли́жнії мої́ отдале́че мене́ ста́ша, і нужда́хуся і́щущії ду́шу мою́; і і́щущії зла́я мні глаго́лаху су́єтная, і льсти́вним весь день поуча́хуся. | А ті, що шукають душу мою, поставили сіті, і ті, що бажають мені зла, говорять про погибель і весь день замишляють підступи. |
|
14
|
14
|
| Аз же, я́ко глух, не сли́шах, і я́ко нім не отверза́яй уст свої́х; | Я ж, немов глухий, не чую і, як німий, не відкриваю вуст своїх. |
|
15
|
15
|
| і бих я́ко челові́к не сли́шай і не іми́й во усті́х свої́х обличе́нія. | І став я як людина, що не чує і не має в устах своїх виправдання. |
|
16
|
16
|
| Я́ко на Тя, Го́споди, упова́х, Ти усли́шиши, Го́споди, Бо́же мой. | Бо на Тебе, Господи, уповаю я: Ти почуй, Господи, Боже мій. |
|
17
|
17
|
| Я́ко ріх: да не когда́ пора́дуютьмися вразі́ мої́; і внегда́ подвижа́тися нога́м мої́м, на м'я велері́чеваша. | Тому я сказав: нехай ніколи не потішаються [вороги мої]; коли спіткнуться ноги мої, вони звеличуються наді мною. |
|
18
|
18
|
| Я́ко аз на ра́ни гото́в, і болі́знь моя́ пре́до мно́ю єсть ви́ну. | Я готовий до ран, і недуги мої повсякчас переді мною. |
|
19
|
19
|
| Я́ко беззако́ніє моє́ аз возвіщу́ і попеку́ся о грісі́ моє́м. | Бо беззаконня мої я визнаю і печалюся через гріх мій. |
|
20
|
20
|
| Вразі́ же мої́ живу́ть і укріпи́шася па́че мене́, і умно́жишася ненави́дящії м'я без пра́вди; | Вороги ж мої живуть і зміцнюються більше за мене, і намножилося тих, що ненавидять мене не по правді. |
|
21
|
21
|
| воздаю́щії мі зла́я воз блага́я оболга́ху м'я, зане́ гоня́х благости́ню. | Ті, що відплачують мені злом за добро, обмовляють мене, бо я про благодіяння дбаю. |
|
22
|
22
|
| Не оста́ви мене́, Го́споди Бо́же мой, не отступи́ от мене́; | Не покинь мене, Господи, Боже мій, не відступи від мене. |
|
23
|
23
|
| воньми́ в по́мощ мою́, Го́споди спасе́нія моєго́. | Поспіши на поміч мені, Господи спасіння мого. |
|
Псалом 38
|
Псалом 38
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, Ідифу́му, піснь Дави́ду, 38. | Начальнику хору Ідифуму. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Ріх: сохраню́ путі́ моя́, є́же не согріша́ти мі язи́ком мої́м; положи́х усто́м мої́м храни́ло, внегда́ воста́ти грі́шному пре́до мно́ю. | Я сказав: «Буду слідкувати за життям моїм, щоб не грішити язиком моїм. Буду стримувати уста мої, доки нечестивий переді мною». |
|
3
|
3
|
| Онімі́х і смири́хся, і умолча́х от благ, і болі́знь моя́ обнови́ся. | Я став як німий, не давав голосу. Я мовчав навіть про добре, але скорбота моя поновилася. |
|
4
|
4
|
| Согрі́яся се́рдце моє́ во мні, і в поуче́нії моє́м разгори́ться огнь; глаго́лах язи́ком мої́м: | Запалало серце моє в мені і в думках моїх розгорівся вогонь, тоді я сказав язиком моїм: |
|
5
|
5
|
| скажи́ мі, Го́споди, кончи́ну мою́ і число́ дній мої́х, ко́є єсть, да разумі́ю, что лиша́юся аз. | «Скажи мені, Господи, коли кончина моя, і число днів моїх — яке воно? Щоб зрозумів я, який вік мій». |
|
6
|
6
|
| Се, п'я́ді положи́л єси́ дні моя́, і соста́в мой — я́ко нічто́же пред Тобо́ю; оба́че вся́чеськая суєта́ всяк челові́к живи́й. | Ти, мов п’ядями, виміряв дні мої, і вік мій — як ніщо перед Тобою. |
|
7
|
7
|
| У́бо о́бразом хо́дить челові́к, оба́че всу́є м'яте́ться; сокро́вищствуєть, і не вість, кому́ собере́ть я. | Дійсно, всяка людина, що живе на землі, як тінь ходить; даремно метушиться, збирає і не знає, кому те дістанеться. |
|
8
|
8
|
| І ни́ні кто терпі́ніє моє́? Не Госпо́дь ли? І соста́в мой от Тебе́ єсть. | І нині чого чекати мені, Господи? Надія моя — на Тебе. |
|
9
|
9
|
| От всіх беззако́ній мої́х ізба́ви м'я; поноше́ніє безу́мному дал м'я єси́. | Від усіх гріхів моїх очисти мене; не віддавай мене на глум безумному. |
|
10
|
10
|
| Онімі́х і не отверзо́х уст мої́х, я́ко Ти сотвори́л єси́. | Я став як німий і не відкриваю уст моїх, тому що Ти вчинив це. |
|
11
|
11
|
| Отста́ви от мене́ ра́ни Твоя́; от крі́пости бо руки́ Твоєя́ аз ізчезо́х. | Відверни від мене удари Твої, бо від сили руки Твоєї я щезну. |
|
12
|
12
|
| Во обличе́ніїх о беззако́нії наказа́л єси́ челові́ка, і іста́ял єси́, я́ко паучи́ну, ду́шу єго́; оба́че всу́є всяк челові́к. | Якщо Ти за кожен гріх будеш карати людину, то розсиплеться, як від молі, вся краса її. Ось такою нетривкою є людина. |
|
13
|
13
|
| Усли́ши моли́тву мою́, Го́споди, і моле́ніє моє́ внуши́, слез мої́х не премолчи́; я́ко пресе́льник аз єсьм у Тебе́ і пришле́ць, я́коже всі отці́ мої́. | Почуй же, Господи, молитву мою і благання моє прийми; не будь мовчазним на сльози мої, бо я подорожній перед Тобою і захожий, як і всі батьки мої. |
|
14
|
14
|
| Осла́би мі, да почи́ю, пре́жде да́же не отиду́, і ктому́ не бу́ду. | Дай мені полегшення, щоб я заспокоївся раніше, ніж відійду від світу цього і більше мене не буде. |
|
Псалом 39
|
Псалом 39
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, псало́м Дави́ду, 39. | Начальнику хору. Псалом Давида. (Пророчий). |
|
2
|
2
|
| Терп'я́ потерпі́х Го́спода, і внят мі і усли́ша моли́тву мою́; | Твердо я надіявся на Господа, і Він прихилився до мене і почув молитву мою. |
|
3
|
3
|
| і возведе́ м'я от ро́ва страсте́й і от бре́нія ти́ни, і поста́ви на ка́мені но́зі мої́ і іспра́ви стопи́ моя́; | Він вивів мене з ями пристрастей і в’язкого болота, поставив на камені ноги мої і зміцнив стопи мої. |
|
4
|
4
|
| і вложи́ во уста́ моя́ піснь но́ву, пі́ніє Бо́гу на́шему. У́зрять мно́зі і убоя́ться, і упова́ють на Го́спода. | Він вклав в уста мої пісню нову — хвалу Богу нашому. Многі побачать, і убояться, і будуть уповати на Господа. |
|
5
|
5
|
| Блаже́н муж, єму́же єсть і́м'я Госпо́днє упова́ніє єго́, і не призрі́ в суєти́ і неістовле́нія ло́жная. | Блаженна людина, яка покладає надію свою на Господа і не звертається до гордих і до тих, що схиляються до неправди. |
|
6
|
6
|
| Мно́га сотвори́л єси́ Ти, Го́споди Бо́же мой, чудеса́ Твоя́, і помишле́нієм Твої́м ність кто уподо́биться Тебі́; возвісти́х і глаго́лах; умно́жишася па́че числа́. | Господи, Боже мій! Як багато створив Ти чудес Твоїх для нас! Хто уподібниться Тобі помислами Твоїми про нас! Хотів би я говорити і перелічити, але вони перевищують всяке число. |
|
7
|
7
|
| Же́ртви і приноше́нія не восхоті́л єси́, ті́ло же сверши́л мі єси́; всесожже́ній і о грісі́ не взиска́л єси́. | Жертви і принесення Ти не захотів, але Ти відкрив мені вуха*. Всепалення і жертви за гріх Ти не бажав. |
|
8
|
8
|
| Тогда́ ріх: се, прийду́; в глави́зні кни́жні пи́сано єсть о мні; | Тоді я сказав: «Ось іду; у свитку книжному написано про мене. |
|
9
|
9
|
| є́же сотвори́ти во́лю Твою́, Бо́же мой, восхоті́х, і зако́н Твой посреді́ чре́ва моєго́. | Я бажаю виконати волю Твою, Боже мій, і закон Твій у серці моїм». |
|
10
|
10
|
| Благовісти́х пра́вду в це́ркві вели́цій, се, устна́м мої́м не возбраню́; Го́споди, Ти разумі́л єси́. | Я сповіщав про правду Твою в зібранні великому і не спиняв уст моїх. Ти знаєш, Господи. |
|
11
|
11
|
| Пра́вду Твою́ не скрих в се́рдці моє́м, і́стину Твою́ і спасе́ніє Твоє́ ріх, не скрих ми́лость Твою́ і і́стину Твою́ от со́нма мно́га. | Не втаїв я правди Твоєї в серці моїм; я всім сповіщав про істину й спасіння Твоє. Не затаїв милости й вірности Твоєї перед зібранням великим. |
|
12
|
12
|
| Ти же, Го́споди, не удали́ щедро́т Твої́х от мене́; ми́лость Твоя́ і і́стина Твоя́ ви́ну да засту́питі м'я. | Ти ж, Господи, не віддаляй від мене милосердя Твого. Милість Твоя й істина Твоя нехай завжди охороняють мене. |
|
13
|
13
|
| Я́ко одержа́ша м'я зла́я, ї́мже ність числа́; постиго́ша м'я беззако́нія моя́, і не возмого́х зрі́ти; умно́жишася па́че влас глави́ моєя́, і се́рдце моє́ оста́ви м'я. | Бо обступила мене біда велика: оточили мене беззаконня мої, і я не можу побачити їх, бо їх більше, ніж волосся на голові моїй, і серце моє стиснулося в мені. |
|
14
|
14
|
| Благоволи́, Го́споди, ізба́вити м'я; Го́споди, во є́же помощи́ мі, воньми́. | Благозволь, Господи, визволити мене. Господи, поспіши на допомогу мені! |
|
15
|
15
|
| Да постидя́ться і посра́м'яться вку́пі і́щущії ду́шу мою́, із'я́ти ю; да возвратя́ться всп'ять і постидя́ться хотя́щії мі зла́я. | Нехай постидяться і осоромляться ті, що шукають душі моєї, щоб погубити її. Нехай повернуть назад ті, що бажають зла мені. |
|
16
|
16
|
| Да при́ймуть а́біє студ свой глаго́лющії мі: бла́гоже, бла́гоже! | Нехай покриються соромом ті, що говорили мені: «Добре, добре!» |
|
17
|
17
|
| Да возра́дуються і возвеселя́ться о Тебі́ всі і́щущії Тебе́, Го́споди, і да реку́ть ви́ну «Да возвели́читься Госпо́дь!» лю́б'ящії спасе́ніє Твоє́. | Але нехай зрадіють і звеселяться Тобою ті, що шукають Тебе, Боже, і ті, що люблять спасіння Твоє, нехай безперестанку виголошують: «Великий Господь!» |
|
18
|
18
|
| Аз же нищ єсьм і убо́г, Госпо́дь попече́ться о мні; Помо́щник мой і Защи́титель мой єси́ Ти, Бо́же мой, не закосни́. | Я ж немічний і вбогий, Господи, допоможи мені! Ти поміч моя і моє спасіння, Боже мій, поспіши! |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 40
|
Псалом 40
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, псало́м Дави́ду, 40. | Начальнику хору. Псалом Давида. (Пророчий). |
|
2
|
2
|
| Блаже́н разуміва́яй на ни́ща і убо́га, в день лют ізба́вить єго́ Госпо́дь. | Блаженний, хто дбає про [вбогих і] бідних, в день скорботи спасає його Господь. |
|
3
|
3
|
| Госпо́дь да сохрани́ть єго́ і живи́ть єго́, і да ублажи́ть єго́ на землі́, і да не преда́сть єго́ в ру́ки враго́в єго́. | Господь збереже його й охоронить життя його. Блаженним він буде на землі, і Ти, Господи, не віддаси його в руки ворогів його. |
|
4
|
4
|
| Госпо́дь да помо́жеть єму́ на одрі́ болі́зні єго́; все ло́же єго́ обрати́л єси́ в болі́зні єго́. | Господь допоможе йому в час хвороби його, все ложе його Ти оздоровиш у болісті його. |
|
5
|
5
|
| Аз ріх: Го́споди, поми́луй м'я, ізціли́ ду́шу мою́, я́ко согріши́х Ті. | Я сказав: «Господи, помилуй мене і зціли душу мою, бо згрішив я перед Тобою». |
|
6
|
6
|
| Вразі́ мої́ рі́ша мні зла́я: когда́ у́мреть, і поги́бнеть і́м'я єго́? | Вороги мої в злобі кажуть про мене: «Коли він помре та згине ім’я його?» |
|
7
|
7
|
| І вхожда́ше ви́діти, всу́є глаго́лаше се́рдце єго́; собра́ беззако́ніє себі́, ісхожда́ше вон і глаго́лаше вку́пі. | А коли приходять провідати мене, говорять облесливо, ховають злобу в серці, а вийшовши, змовляються. |
|
8
|
8
|
| На м'я шепта́ху всі вразі́ мої́, на м'я помишля́ху зла́я мні. | Ненависники шепочуть між собою, замишляють зло проти мене. |
|
9
|
9
|
| Сло́во законопресту́пноє возложи́ша на м'я: єда́ сп'яй не приложи́ть воскресну́ти? | Словом лихим ображають мене, говорячи: «Він ліг і вже не встане». |
|
10
|
10
|
| І́бо челові́к ми́ра моєго́, на него́же упова́х, яди́й хлі́би моя́, возвели́чи на м'я запина́ніє. | Навіть чоловік, що жив у згоді зі мною, що їв хліб мій і на якого я надіявся, — підняв проти мене п’яту свою. |
|
11
|
11
|
| Ти же, Го́споди, поми́луй м'я і возста́ви м'я, і возда́м їм. | Ти ж, Господи, помилуй мене, підійми мене, щоб я віддав їм. |
|
13
|
13
|
| Мене́ же за незло́біє прия́л і утверди́л м'я єси́ пред Тобо́ю в вік. | А мене Ти охорониш заради лагідности моєї, і поставиш перед лицем Твоїм навіки. |
|
14
|
14
|
| Благослове́н Госпо́дь Бог Ізра́їлев от ві́ка і до ві́ка! Бу́ди, бу́ди. | Благословенний Господь, Бог Ізраїля од віку й до віку! Амінь, амінь! |
|
12
|
12
|
| В сем позна́х, я́ко восхоті́л м'я єси́, я́ко не возра́дується враг мой о мні. | З того дізнаюсь я, що Ти любиш мене, коли ворог мій не потішиться наді мною. |
|
Псалом 41
|
Псалом 41
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, в ра́зум сино́в Коре́йових, псало́м Дави́ду, 41. | Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим. (Псалом Давида). |
|
2
|
2
|
| І́мже о́бразом жела́єть єле́нь на істо́чники водни́я, си́це жела́єть душа́ моя́ к Тебі́, Бо́же. | Як прагне олень до потоку води, так прагне душа моя до Тебе, Боже. |
|
3
|
3
|
| Возжада́ душа́ моя́ к Бо́гу крі́пкому, живо́му; когда́ прийду́ і явлю́ся лицю́ Бо́жию? | Прагне душа моя до Бога сильного й живого. Коли ж прийду я і з’явлюся перед лицем Божим? |
|
4
|
4
|
| Би́ша сле́зи моя́ мні хліб день і нощ, внегда́ глаго́латися мні на всяк день: гді єсть Бог твой? | Сльози мої стали хлібом мені день і ніч, коли вороги говорили до мене щодня: «Де Бог твій?» |
|
5
|
5
|
| Сія́ пом'яну́х і ізлія́х на м'я ду́шу мою́; я́ко пройду́ в мі́сто селе́нія ди́вна, да́же до до́му Бо́жия, во гла́сі ра́дованія і іспові́данія, шу́ма пра́зднующаго. | Згадуючи це, я виливаю душу мою, бо я ходив серед великої кількості людей, входив з ними в дім Божий з піснями радости й хвали, з голосами урочистого святкування. |
|
6
|
6
|
| Вску́ю приско́рбна єси́, душе́ моя́? І вску́ю смуща́єши м'я? Упова́й на Бо́га, я́ко іспові́мся Єму́, спасе́ніє лиця́ моєго́ і Бог мой. | Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду хвалити Його, Спасителя мого і Бога мого. |
|
7
|
7
|
| Ко мні самому́ душа́ моя́ см'яте́ся; сего́ ра́ди пом'яну́х Тя от землі́ іорда́нськи і єрмонії́мськи, от гори́ ма́лия. | Душа моя хвилюється в мені, Боже мій, тому згадав я Тебе в землі Йорданській і Єрмонській, з гори Малої. |
|
8
|
8
|
| Бе́здна бе́здну призива́єть во гла́сі хля́бій Твої́х; вся висоти́ Твоя́ і во́лни Твоя́ на мні прейдо́ша. | Безодня безодню викликає шумом водоспадів Твоїх. Усі води Твої і хвилі Твої пройшли наді мною. |
|
9
|
9
|
| В день запові́сть Госпо́дь ми́лость Свою́, і но́щію піснь Єго́ от мене́ [у мене́] — моли́тва Бо́гу живота́ моєго́. | Вдень покаже Господь милість Свою, а вночі пісня Йому від мене — молитва до Бога життя мого. |
|
10
|
10
|
| Реку́ Бо́гу: Засту́пник мой єси́, почто́ м'я заби́л єси́? І вску́ю сі́туя хожду́, внегда́ оскорбля́єть враг? | Кажу я до Бога: «Захиснику мій! Навіщо Ти забув мене? Чого я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене»? |
|
11
|
11
|
| Внегда́ сокруша́тися косте́м мої́м, поноша́ху мі вразі́ мої́, внегда́ глаго́лати їм мні на всяк день: гді єсть Бог Твой? | Наче хто ламає кості мої, коли глумляться з мене вороги мої та говорять щодня: «Де Бог твій?» |
|
12
|
12
|
| Вску́ю приско́рбна єси́, душе́ моя́? І вску́ю смуща́єши м'я? Упова́й на Бо́га, я́ко іспові́мся Єму́, спасе́ніє лиця́ моєго́ і Бог мой. | Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого. |
|
Псалом 42
|
Псалом 42
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, не надпи́сан у євре́й, 42. | (Псалом Давида). |
|
1
|
1
|
| Суди́ мі, Бо́же, і разсуди́ прю мою́; от язи́ка не преподо́бна, от челові́ка непра́ведна і льсти́ва ізба́ви м'я. | Суди мене, Боже, і розсуди тяжбу мою з народом недобрим. Від людини лукавої і злої визволи мене. |
|
2
|
2
|
| Зане́ Ти єси́, Бо́же, крі́пость моя́, вску́ю отри́нул м'я єси́? І вску́ю сі́туя хожду́, внегда́ оскорбля́єть враг? | Бо Ти — Бог сили моєї. Навіщо Ти відкинув мене? Чому я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене? |
|
3
|
3
|
| Посли́ світ Твой і і́стину Твою́; та м'я наста́виста, і введо́ста м'я в го́ру святу́ю Твою́ і в селе́нія Твоя́. | Пошли світло Твоє й істину Твою, нехай вони ведуть мене і виведуть на святу гору Твою і в оселі Твої. |
|
4
|
4
|
| І вни́ду к же́ртвеннику Бо́жию, к Бо́гу веселя́щему ю́ность мою́; іспові́мся Тебі́ в гу́слех, Бо́же, Бо́же мой. | І ввійду я до жертовника Божого, що наповнює радістю серце моє, і буду славити Тебе піснями, як на гуслях, Боже, Боже мій. |
|
5
|
5
|
| Вску́ю приско́рбна єси́, душе́ моя́? І вску́ю смуща́єши м'я? Упова́й на Бо́га, я́ко іспові́мся Єму́, спасе́ніє лиця́ моєго́ і Бог мой. | Чому сумуєш, душе моя? Навіщо хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 43
|
Псалом 43
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, сино́в Коре́йових, в ра́зум, псало́м, 43. | Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим. |
|
2
|
2
|
| Бо́же, уши́ма на́шима усли́шахом, і отці́ на́ші возвісти́ша нам ді́ло, є́же соді́лал єси́ во днех їх, во днех дре́вніх. | Боже, вухами нашими почули ми, і отці наші сповістили нам про діла, які вчинив Ти в часи їхні, часи давні. |
|
3
|
3
|
| Рука́ Твоя́ язи́ки потреби́, і насади́л я єси́; озло́бил єси́ лю́ди і ізгна́л єси́ я. | Рукою Твоєю Ти знищив народи, а їх оселив, знищив племена, а їх розмножив. |
|
4
|
4
|
| Не бо мече́м свої́м наслі́диша зе́млю, і ми́шця їх не спасе́ їх, но десни́ця Твоя́ і ми́шця Твоя́ і просвіще́ніє лиця́ Твоєго́, я́ко благоволи́л єси́ в них. | Не мечем вони придбали землю і не їхня сила спасла їх, а Твоя рука і Твоя сила й світло лиця Твого, бо Ти благоволив до них. |
|
5
|
5
|
| Ти єси́ Сам Цар мой і Бог мой, запові́даяй спасе́нія Іа́ковля. | Боже, Ти — Цар мій! Ти Той, що даєш спасіння Якову. |
|
6
|
6
|
| О Тебі́ враги́ на́ша ізбоде́м ро́ги, і о і́мені Твоє́м уничижи́м востаю́щия на ни. | З Тобою, як рогами, поб’ємо ми ворогів наших і в ім’я Твоє потопчемо тих, що повстали проти нас. |
|
7
|
7
|
| Не на лук бо мой упова́ю, і меч мой не спасе́ть мене́; | Бо не на лук мій я надіюся, і меч мій не спасе мене, |
|
8
|
8
|
| спасл бо єси́ нас от стужа́ющих нам, і ненави́дящих нас посрами́л єси́. | а Ти спасеш нас від ворогів наших і осоромиш тих, що повстали проти нас. |
|
9
|
9
|
| О Бо́зі похва́лимся весь день, і о і́мені Твоє́м іспові́мися во вік. | Тобою, Боже, будемо хвалитися кожен день, і ім’я Твоє будемо славити повіки. |
|
10
|
10
|
| Ни́ні же отри́нул єси́ і посрами́л єси́ нас, і не ізи́деши, Бо́же, в си́лах на́ших. | Нині ж Ти відкинув і осоромив нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим. |
|
11
|
11
|
| Возврати́л єси́ нас всп'ять при вразі́х на́ших, і ненави́дящії нас расхища́ху себі́. | Ти попустив, щоб ми втікали від ворогів, і ненависники наші грабують нас. |
|
12
|
12
|
| Дал єси́ нас, я́ко о́вці, сні́ди і во язи́ціх разсі́ял ни єси́. | Ти, як овець, віддав нас на заколення і розсіяв нас поміж народами. |
|
13
|
13
|
| Отда́л єси́ лю́ди Твоя́ без ціни́, і не бі мно́жество в восклица́ніїх на́ших. | Ти задарма віддав народ Свій і не підвищив ціни на нього. |
|
14
|
14
|
| Положи́л єси́ нас поноше́ніє сосі́дом на́шим, подражне́ніє і поруга́ніє су́щим о́крест нас. | Ти на глум віддав нас сусідам нашим, на посміх і зневагу всім, що навкруги нас. |
|
15
|
15
|
| Положи́л єси́ нас в при́тчу во язи́ціх, покива́нію глави́ в лю́дех. | Ти зробив нас притчею між народами, покиванням голови між людьми. |
|
16
|
16
|
| Весь день срам мой пре́до мно́ю єсть, і студ лиця́ моєго́ покри́ м'я, | Щодня сором мій переді мною, і посоромлення вкриває лице моє |
|
17
|
17
|
| от гла́са поноша́ющаго і оклевета́ющаго, от лиця́ вра́жия і ізгоня́щаго. | від голосу ганьбителя й наклепника, від погляду ворога й месника. |
|
18
|
18
|
| Сія́ вся прийдо́ша на ни, і не заби́хом Тебе́, і не непра́вдовахом в заві́ті Твоє́м, | Все це прийшло на нас, але ми не забули Тебе і не порушили завіту Твого. |
|
19
|
19
|
| і не отступи́ всп'ять се́рдце на́ше; і уклони́л єси́ стезі́ на́ша от путі́ Твоєго́, | Не відхилилося від Тебе серце наше, і кроки наші не зійшли з дороги Твоєї, |
|
20
|
20
|
| я́ко смири́л єси́ нас на мі́сті озлобле́нія, і прикри́ ни сінь сме́ртная. | коли Ти смирив нас у землі злостраждань і тінню смерти покрив нас. |
|
21
|
21
|
| А́ще заби́хом і́м'я Бо́га на́шего, і а́ще возді́хом руки́ на́ша к бо́гу чужде́му, | Бо якби ми забули ім’я Бога нашого і простягнули руки свої до бога чужого, |
|
22
|
22
|
| не Бог ли взи́щеть сих? Той бо вість та́йная се́рдця. | то чи не покарав би нас Бог? Бо Він знає таємниці серця. |
|
23
|
23
|
| Зане́ Тебе́ ра́ди умерщвля́ємся весь день, вміни́хомся, я́ко о́вці заколе́нія. | Але за Тебе, Господи, вбивають нас кожен день, ми стали як вівці, що призначені на заколення. |
|
24
|
24
|
| Воста́ни, вску́ю спи́ши, Го́споди? воскресни́, і не отри́ни до конця́. | Встань, Господи, чого спиш Ти? Прокинься і не відкидай нас назавжди. |
|
25
|
25
|
| Вску́ю лице́ Твоє́ отвраща́єши? Забива́єши нищету́ на́шу і скорб на́шу? | Навіщо ховаєш лице Твоє? Забуваєш скорботу та біду нашу? |
|
26
|
26
|
| Я́ко смири́ся в персть душа́ на́ша, прильпе́ землі́ утро́ба на́ша. | Бо душа наша принижена до пороху, і серце наше в землю втоптане. |
|
27
|
27
|
| Воскресни́, Го́споди, помози́ нам і ізба́ви нас і́мене ра́ди Твоєго́. | Воскресни, Господи, поможи нам і визволи нас імені Твого ради. |
|
Псалом 44
|
Псалом 44
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, о ізміня́ємих сино́м коре́йовим в ра́зум, піснь о возлю́бленнім, 44. | Начальнику хору. На музичному інструменті шошан. Повчання синам Кореєвим. Пісня про Улюбленого. |
|
2
|
2
|
| Отри́гну се́рдце моє́ сло́во бла́го, глаго́лю аз діла́ моя́ Царе́ві; язи́к мой — трость кни́жника скоропи́сця. | Вилилось із серця мого слово благе, говорю я про діла мої Цареві. Язик мій — перо книжника-скорописця. |
|
3
|
3
|
| Красе́н добро́тою па́че сино́в челові́чеських, ізлія́ся благода́ть во устна́х Твої́х; сего́ ра́ди благослови́ Тя Бог во вік. | Ти прекрасніший за синів людських, виливається благодать із уст Твоїх. Тому благословив Тебе Бог навіки. |
|
4
|
4
|
| Препоя́ши меч Твой по бедрі́ Твоє́й, Си́льне, | Прив’яжи меч Твій до бедра Твого, сильний, славою Твоєю і красою Твоєю. |
|
5
|
5
|
| красото́ю Твоє́ю і добро́тою Твоє́ю; і наляци́, і успіва́й, і ца́рствуй і́стини ра́ди і кро́тости і пра́вди; і наста́вить Тя ди́вно десни́ця Твоя́. | І натягни лук, і встигай, і царюй істини ради, і лагідности, і справедливости, і дивно поведе Тебе правиця Твоя. |
|
6
|
6
|
| Стрі́ли Твоя́ ізощре́ни, Си́льне; лю́діє под Тобо́ю паду́ть в се́рдці враг Царе́вих. | Гострі стріли Твої, [Сильний]! Вони в серце ворогам Царя. Впадуть народи перед Тобою. |
|
7
|
7
|
| Престо́л Твой, Бо́же, в вік ві́ка; жезл пра́вости — жезл Ца́рствія Твоєго́. | Престіл Твій, Боже, повік віку, жезл правоти — жезл Царства Твого. |
|
8
|
8
|
| Возлюби́л єси́ пра́вду і возненави́діл єси́ беззако́ніє; сего́ ра́ди пома́за Тя, Бо́же, Бог Твой єле́єм ра́дости па́че прича́стник Твої́х. | Ти полюбив правду і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радости більше, ніж спільників Твоїх. |
|
9
|
9
|
| Сми́рна, і ста́кти, і касі́я от риз Твої́х, от тя́жестей слоно́вих [от хра́мов слоно́вих], із ни́хже возвесели́ша Тя. | Вся одежа Твоя — як смирна, алое і касія; в палатах із слонової кості звеселять Тебе. |
|
10
|
10
|
| Дще́рі царе́й в че́сті Твоє́й; предста́ цари́ця одесну́ю Тебе́, в ри́зах позлаще́нних оді́яна преіспещре́на. | Дочки царів почесні гості Твої; стала цариця праворуч Тебе, в ризи позолочені одягнена, прикрашена. |
|
11
|
11
|
| Сли́ши, дщи, і виждь, і приклони́ у́хо твоє́, і забу́ди лю́ди твоя́ і дом отця́ твоєго́; | Слухай, дочко, і споглянь, і прихили вухо твоє, і забудь народ твій і дім отця твого. |
|
12
|
12
|
| і возжела́єть Цар добро́ти твоєя́, зане́ Той єсть Госпо́дь твой, і поклони́шися Єму́, | І забажає Цар доброти твоєї, бо Він — Бог твій, і поклонишся Йому. |
|
13
|
13
|
| і дщи Ти́рова с да́ри; лицю́ Твоєму́ помо́ляться бога́тії лю́дстії. | І дочка Тира з дарами, і найбагатші з народів помоляться лицю Твоєму. |
|
14
|
14
|
| Вся сла́ва дще́ре Царе́ві внутр; ря́сни злати́ми оді́яна і преіспещре́на. | Вся слава дочки царя в ній самій, одежа її шита золотом. |
|
15
|
15
|
| Приведу́ться Царю́ ді́ви вслід єя́, і́скреннія єя́ приведу́ться Тебі́; | В дорогих прикрашених ризах введуть її до Царя. Приведені будуть діви вслід за нею, подруги її. |
|
16
|
16
|
| приведу́ться в весе́лії і ра́дованії, введу́ться в храм Царе́в. | Приведуть їх з піснями радости і введуть їх у палату Царя. |
|
17
|
17
|
| Вмі́сто оте́ць Твої́х би́ша си́нове Твої́; поста́виши я кня́зі по всей землі́. | Замість батьків Твоїх будуть сини Твої. Ти поставиш їх князями по всій землі. |
|
18
|
18
|
| Пом'яну́ і́м'я Твоє́ во вся́ком ро́ді і ро́ді; сего́ ра́ди лю́діє іспові́дяться Тебі́ в вік і во вік ві́ка. | Пом’яну ім’я Твоє у всякому роді і роді. Заради того люди всі вихвалятимуть Тебе і прославлятимуть ім’я Твоє повік віку. |
|
Псалом 45
|
Псалом 45
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, о сині́х Коре́йових, о та́йних, псало́м, 45. | Начальнику хору. Синів Кореєвих. На музичному інструменті аламоф. Пісня. |
|
2
|
2
|
| Бог нам прибі́жище і си́ла, помо́щник в ско́рбіх обрі́тших ни зіло́. | Бог нам пристановище і сила, скора допомога в біді, що надходить на нас. |
|
3
|
3
|
| Сего́ ра́ди не убої́мся, внегда́ смуща́ється земля́, і прелага́ються го́ри в сердця́ морська́я. | Тому не будемо боятися, хоч би захиталася земля, і гори зрушились у безодню моря. |
|
4
|
4
|
| Возшумі́ша і см'ято́шася во́ди їх, см'ято́шася го́ри крі́постію Єго́. | Нехай шумлять і хвилями здіймаються води і трясуться гори від хвиль їхніх. |
|
5
|
5
|
| Рі́чная устремле́нія веселя́ть град Бо́жий; освяти́л єсть селе́ніє Своє́ Ви́шній. | Потоки рік веселять місто Боже, святу оселю Всевишнього. |
|
6
|
6
|
| Бог посреді́ єго́, і не подви́житься; помо́жеть єму́ Бог у́тро зау́тра. | Бог посеред нього — воно не захитається; Бог допоможе йому зранку. |
|
7
|
7
|
| См'ято́шася язи́ци, уклони́шася ца́рствія; даде́ глас Свой Ви́шній, подви́жеся земля́. | Стривожилися народи, захиталися царства: [Всевишній] подав голос Свій, і похитнулася земля. |
|
8
|
8
|
| Госпо́дь сил с на́ми, засту́пник наш Бог Іа́ковль. | Господь Сил з нами, Бог Якова — захисник наш. |
|
9
|
9
|
| Прийді́те і ви́діте діла́ Бо́жія, я́же положи́ чудеса́ на землі́; | Прийдіть і погляньте на діла Божі, які чуда вчинив Він на землі. |
|
10
|
10
|
| оте́мля бра́ні до коне́ць землі́, лук сокруши́ть і сло́мить ору́жіє, і щити́ сожже́ть огне́м. | Він спинив війни до країв землі, поламав лук, знищив зброю і колісниці попалив вогнем. |
|
11
|
11
|
| Упраздні́теся і разумі́йте, я́ко Аз єсьм Бог; вознесу́ся во язи́ціх, вознесу́ся на землі́. | «Заспокойтеся і пізнайте, що Я — Бог, піднесуся між народами і прославлюся на землі». |
|
12
|
12
|
| Госпо́дь сил с на́ми, засту́пник наш Бог Іа́ковль. | Господь Сил з нами, Захисник наш — Бог Якова. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 46
|
Псалом 46
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, о сині́х Коре́йових, псало́м, 46. | Начальнику хору. Синів Кореєвих. Псалом. |
|
2
|
2
|
| Всі язи́ци, восплещі́те рука́ми, воскли́кніте Бо́гу гла́сом ра́дованія; | Всі народи, заплещіть руками, вигукніть до Бога голосом радости. |
|
3
|
3
|
| я́ко Госпо́дь Ви́шній стра́шен, Цар ве́лій по всей землі́; | Бо Господь Всевишній страшний, — великий Цар усієї землі. |
|
4
|
4
|
| покори́ лю́ди нам і язи́ки под но́ги на́ша; | Він підкорив людей нам, і народи — під ноги наші. |
|
5
|
5
|
| ізбра́ нам достоя́нія своє́, добро́ту Іа́ковлю, ю́же возлюби́. | Обрав нам насліддя наше, красу Якова, якого полюбив. |
|
6
|
6
|
| Взи́де Бог в воскликнове́нії, Госпо́дь во гла́сі тру́бні. | Зійшов Бог при окликах радости, Господь — при звуках сурмних. |
|
7
|
7
|
| По́йте Бо́гу на́шему, по́йте; по́йте Царе́ві на́шему, по́йте; | Співайте Богу нашому, співайте! Співайте Цареві нашому, співайте! |
|
8
|
8
|
| я́ко Цар всея́ землі́ Бог, по́йте разу́мно. | Бо Бог — Цар усієї землі, співайте розумно. |
|
9
|
9
|
| Воцари́ся Бог над язи́ки; Бог сіди́ть на Престо́лі святі́м Своє́м. | Бог став Царем над усіма народами. Бог возсів на святім Престолі Своїм. |
|
10
|
10
|
| Кня́зі лю́дстії собра́шася с Бо́гом Авраа́млим; я́ко Бо́жії держа́внії землі́ зіло́ вознесо́шася. | Князі народів зібралися до народу Бога Авраамового, бо влада над землею — Божа. Він вищий за все. |
|
Псалом 47
|
Псалом 47
|
|
1
|
1
|
| Псало́м пі́сні сино́в Коре́йових, втори́я субо́ти, 47. | Пісня синів Кореєвих. |
|
2
|
2
|
| Ве́лій Госпо́дь і хва́лен зіло́ во гра́ді Бо́га на́шего, в горі́ святі́й Єго́, | Великий Господь і вельми хвальний у місті Бога нашого, на горі святій Його. |
|
3
|
3
|
| благокоре́нним ра́дованієм всея́ землі́; го́ри Сіо́нськия, ре́бра сі́верова, град Царя́ вели́каго. | Велика радість всій землі — гора Сион; з північного боку її — місто Царя великого. |
|
4
|
4
|
| Бог в тя́жестіх [во хра́міх] Єго́ зна́єм єсть, єгда́ заступа́єть ї. | Бог у храмі Своєму знаний як захисник, |
|
5
|
5
|
| Я́ко се, ца́ріє зе́мстії собра́шася, снидо́шася вку́пі; | бо ось зібралися царі, зійшлися докупи, |
|
6
|
6
|
| ті́ї ви́дівше та́ко, удиви́шася, см'ято́шася, подвиго́шася; | побачили, здивувалися, злякалися і відступили. |
|
7
|
7
|
| тре́пет прия́т я та́мо, болі́зні я́ко ражда́ющия. | Страх обійняв їх і муки, як у жінок під час родин. |
|
8
|
8
|
| Ду́хом бу́рним сокруши́ши кораблі́ Фарси́йськія. | Східним вітром Ти потопив кораблі фарсийські. |
|
9
|
9
|
| Я́коже сли́шахом, та́ко і ви́діхом во гра́ді Го́спода Сил, во гра́ді Бо́га на́шего; Бог основа́ і в вік. | Як чули ми, так і побачили у місті Господа Сил, у місті Бога нашого: Бог утвердив його навіки. |
|
10
|
10
|
| Прия́хом, Бо́же, ми́лость Твою́ посреді́ люді́й Твої́х. | Ми роздумували, Боже, про милість Твою посеред храму Твого. |
|
11
|
11
|
| По і́мені Твоєму́, Бо́же, та́ко і хвала́ Твоя́ на конця́х землі́; пра́вди іспо́лнь десни́ця Твоя́. | Яке ім’я Твоє, Боже, така і хвала Твоя аж до країв землі. Повна правди правиця Твоя. |
|
12
|
12
|
| Да возвесели́ться гора́ Сіо́нськая, і да возра́дуються дще́рі Іуде́йськія, суде́б ра́ди Твої́х, Го́споди. | Нехай веселиться гора Сион, [і] нехай радіють дочки народу Божого заради судів Твоїх, [Господи]. |
|
13
|
13
|
| Обиді́те Сіо́н і обимі́те єго́, пові́діте в столпі́х єго́; | Обійдіть навколо Сиона і розгляньте його, перелічіть вежі його, |
|
14
|
14
|
| положі́те сердця́ ва́ша в си́лу єго́, і разділі́те до́ми єго́, я́ко да пові́сте в ро́ді іні́м. | зверніть серця ваші до могутності його, щоб переказати поколінням майбутнім. |
|
15
|
15
|
| Я́ко Той єсть Бог наш во вік і в вік ві́ка; Той упасе́ть нас во ві́ки. | Бо цей Бог є Бог наш повіки. Він буде провадити нас повік віку. |
|
Псалом 48
|
Псалом 48
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, сино́м Коре́йовим, псало́м, 48. | Начальнику хору. Синів Кореєвих. Псалом. |
|
2
|
2
|
| Усли́шіте сія́, всі язи́ци, внуші́те, всі живу́щії по вселе́нній, | Слухайте це, всі народи. Почуйте всі, хто живе на світі, — |
|
3
|
3
|
| земноро́днії же і си́нове челові́честії, вку́пі бога́т і убо́г. | І прості, і знані, і багаті, й убогі. |
|
4
|
4
|
| Уста́ моя́ возглаго́лють прему́дрость, і поуче́ніє се́рдця моєго́ — ра́зум. | Уста мої промовлятимуть премудрість, і помисли серця мого — розум. |
|
5
|
5
|
| Приклоню́ в при́тчу у́хо моє́, отве́рзу во псалти́рі гана́ніє моє́. | Прихилю вухо моє до притчі і на гуслях пісні відкрию загадку мою. |
|
6
|
6
|
| Вску́ю бою́ся в день лют? Беззако́ніє п'яти́ моєя́ оби́деть м'я. | Чого боятися мені в день біди, коли обступлять мене злочинства тих, що доганяють мене? |
|
7
|
7
|
| Наді́ющіїся на си́лу свою́ і о мно́жестві бога́тства своєго́ хва́лящіїся; | Ви, що надієтеся на силу свою та величаєтеся багатством своїм! |
|
8
|
8
|
| брат не ізба́вить, ізба́вить ли челові́к? Не дасть Бо́гу ізмі́ни за ся, | Людина ніколи не викупить брата свого, не дасть Богові викупу за нього. |
|
9
|
9
|
| і ці́ну ізбавле́нія душі́ своєя́; і утруди́ся в вік, | Дорога ціна викупу душ їхніх, і не буде того повіки, |
|
10
|
10
|
| і жив бу́деть до конця́, не у́зрить па́губи. | щоб залишився хтось жити вічно і не зазнав смерти. |
|
11
|
11
|
| Єгда́ уви́дить прему́дрия умира́ющия, вку́пі безу́мен і несми́слен поги́бнуть, і оста́в'ять чужди́м бога́тство своє́. | Кожен бачить, що й розумні помирають так само, як і нерозумні та безумні гинуть, і багатства свої залишають іншим. |
|
12
|
12
|
| І гро́би їх жили́ща їх во вік, селе́нія їх в род і род, нареко́ша імена́ своя́ на земля́х. | Вони думають, що доми їхні вічні і оселі їхні з роду в рід, землі свої вони називають своїми іменами. |
|
13
|
13
|
| І челові́к в че́сті сий не ра́зумі, приложи́ся ското́м несми́сленним і уподо́бися їм. | І людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм. |
|
14
|
14
|
| Сей путь їх собла́зн їм, і по сих во усті́х свої́х благоволя́ть. | Цей шлях їхній — спокуса їм, хоч після цього устами своїми будуть хвалити його. |
|
15
|
15
|
| Я́ко о́вці во а́ді положе́ни суть, смерть упасе́ть я; і облада́ють ї́ми пра́вії зау́тра, і по́мощ їх обетша́єть во а́ді; от сла́ви своєя́ ізринове́ні би́ша. | Як овець, поглине їх безодня; смерть буде пасти їх, і ранком праведні будуть володіти ними; сила покине їх, і могила буде житлом їхнім. |
|
16
|
16
|
| Оба́че Бог ізба́вить ду́шу мою́ із руки́ а́дови, єгда́ приє́млеть м'я. | Але Господь спасе душу мою від пекла, коли прийме мене. |
|
17
|
17
|
| Не убо́йся, єгда́ разбогаті́єть челові́к, іли́ єгда́ умно́житься сла́ва до́му єго́; | Не бійся, коли розбагатіє людина, коли примножиться слава дому її. |
|
18
|
18
|
| я́ко внегда́ умре́ти єму́, не во́зьметь вся, ніже́ сни́деть с ним сла́ва єго́. | Бо коли помре, то не візьме з собою нічого, не піде за нею слава її. |
|
19
|
19
|
| Я́ко душа́ єго́ в животі́ єго́ благослови́ться, іспові́сться Тебі́, єгда́ благосотвори́ши єму́. | Хоч за життя вона ублажає душу свою, і славлять її за те, що догоджає собі, |
|
20
|
20
|
| Вни́деть да́же до ро́да оте́ць свої́х, да́же до ві́ка не у́зрить сві́та. | але піде до роду батьків своїх, які ніколи не побачать світла. |
|
21
|
21
|
| І челові́к в че́сті сий не ра́зумі, приложи́ся ското́м несми́сленним і уподо́бися їм. | Так людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 49
|
Псалом 49
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Аса́фу, 49. | Псалом Асафа. |
|
1
|
1
|
| Бог бого́в Госпо́дь глаго́ла, і призва́ зе́млю от восто́к со́лнця до за́пад. | Бог богів, Господь промовив і закликає землю від сходу сонця і до заходу. |
|
2
|
2
|
| От Сіо́на благолі́піє красоти́ Єго́; | Від Сиону велич краси Його. |
|
3
|
3
|
| Бог я́ві при́йдеть, Бог наш, і не премолчи́ть; огнь пред Ним возгори́ться, і о́крест Єго́ бу́ря зі́льна. | Гряде Бог наш — і не мовчить, перед ним вогонь, що все палить, навкруги Нього сильна буря. |
|
4
|
4
|
| Призове́ть не́бо сви́ше, і зе́млю, разсуди́ти лю́ди Своя́. | Він закликає з висоти небо і землю — судити народ Свій: |
|
5
|
5
|
| Собері́те Єму́ преподо́бния Єго́, завіща́ющия заві́т Єго́ о же́ртвах. | «Зберіть до Мене святих Моїх, що вступили в завіт зі Мною при жертві!» |
|
6
|
6
|
| І возвістя́ть небеса́ пра́вду Єго́; я́ко Бог Судія́ єсть. | Небеса проголосять правду Його, бо Суддя цей є Бог. |
|
7
|
7
|
| Усли́шіте, лю́діє Мої́, і возглаго́лю вам, Ізра́їлю, і засвиді́тельствую тебі́: Бог, Бог Твой єсьм Аз. | «Слухай, народе Мій, Я буду говорити. Ізраїлю! Я буду свідчити проти тебе. Я — Бог, твій Бог. |
|
8
|
8
|
| Не о же́ртвах твої́х обличу́ тя, всесожже́нія же твоя́ пре́до Мно́ю суть ви́ну; | Не за жертви твої буду докоряти тобі, бо всепалення твої завжди переді Мною. |
|
9
|
9
|
| не прийму́ от до́му твоєго́ тельце́в, ніже́ от стад твої́х козло́в. | Не прийму ні телят від дому твого, ні козлів із дворів твоїх, |
|
10
|
10
|
| Я́ко мої́ суть всі зві́ріє дубра́внії, ско́ти в гора́х і воло́ве; | бо Мої всі звірі лісові і тварини на всіх горах. |
|
11
|
11
|
| позна́х вся пти́ці небе́сния, і красота́ се́льная со Мно́ю єсть. | Я знаю всіх птахів небесних і вся краса поля переді Мною. |
|
12
|
12
|
| А́ще вза́лчу, не реку́ тебі́; Моя́ бо єсть вселе́нная і ісполне́ніє єя́. | Коли б я зголоднів, то не сказав би тобі, бо світ увесь Мій і все, що є в ньому. |
|
13
|
13
|
| Єда́ ям м'яса́ ю́нча? Іли́ кров козло́в пію́? | Хіба Я споживаю м’ясо телят чи п’ю кров козлів? |
|
14
|
14
|
| Пожри́ Бо́гові же́ртву хвали́ і возда́ждь Ви́шнему моли́тви твоя́; | Принеси Богу жертву хвали і виконай перед Всевишнім обітниці твої. |
|
15
|
15
|
| і призови́ М'я в день ско́рби твоєя́, і ізму́ тя, і просла́виши М'я. | І призови Мене в день скорботи твоєї, Я спасу тебе, і ти прославиш Мене». |
|
16
|
16
|
| Грі́шнику же рече́ Бог: вску́ю ти пові́даєши оправда́нія Моя́ і восприє́млеши заві́т Мой усти́ твої́ми? | А до грішника каже Бог: «Навіщо говориш ти про настанови Мої і завіт Мій береш у вуста свої? |
|
17
|
17
|
| Ти же возненави́діл єси́ наказа́ніє і отве́ргл єси́ словеса́ Моя́ всп'ять. | Ти ж зненавидів настанови Мої і слова Мої відкидаєш від себе. |
|
18
|
18
|
| А́ще ви́діл єси́ та́тя, текл єси́ с ним і с прелюбоді́єм уча́стіє твоє́ полага́л єси́; | Коли бачиш злодія, то сходишся з ним, і з перелюбником спілкуєшся. |
|
19
|
19
|
| уста́ твоя́ умно́жиша зло́бу, і язи́к твой сплета́ше льще́нія; | Уста твої невпинно злословлять, і язик твій сплітає підступи. |
|
20
|
20
|
| сідя́ на бра́та твоєго́ клевета́л єси́ і на си́на ма́тере твоєя́ полага́л єси́ собла́зн. | Сидиш і наговорюєш на брата твого і на сина матері твоєї зводиш наклеп. |
|
21
|
21
|
| Сія́ сотвори́л єси́ і умолча́х, вознепщева́л єси́ беззако́ніє, я́ко бу́ду тебі́ подо́бен; обличу́ тя і предста́влю пред лице́м твої́м гріхи́ твоя́. | Ти це робив, а Я мовчав; ти гадав, що й Я такий, як ти. Але Я викрию тебе і поставлю перед тобою [гріхи твої]. |
|
22
|
22
|
| Разумі́йте у́бо сія́, забива́ющії Бо́га, да не когда́ похи́тить, і не бу́деть ізбавля́яй. | Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб я не зловив вас, і тоді вже ніхто не врятує вас. |
|
23
|
23
|
| Же́ртва хвали́ просла́вить М'я, і та́мо путь, і́мже явлю́ єму́ спасе́ніє Моє́. | Хто приносить жертву хвали, той прославляє Мене, і це дорога, якою Я явлю йому спасіння Моє». |
|
Псалом 50
|
Псалом 50
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, псало́м Дави́ду, внегда́ вни́ти к нему́ Нафа́ну проро́ку, | Начальнику хору. Псалом Давида, |
|
2
|
2
|
| єгда́ вни́де к Вирсаві́ї, жені́ Урі́єві, 50. | коли приходив до нього пророк Нафан, після того, як Давид увійшов до Вирсавії. (Молитва покаяння). |
|
3
|
3
|
| Поми́луй м'я, Бо́же, по вели́цій ми́лості Твоє́й і по мно́жеству щедро́т Твої́х очи́сти беззако́ніє моє́. | Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Твого прости провини мої. |
|
4
|
4
|
| Найпа́че оми́й м'я от беззако́нія моєго́ і от гріха́ моєго́ очи́сти м'я; | Особливо омий мене від беззаконня мого і від гріха мого очисти мене. |
|
5
|
5
|
| я́ко беззако́ніє моє́ аз зна́ю, і гріх мой пре́до мно́ю єсть ви́ну. | Бо беззаконня моє я знаю, і гріх мій повсякчас переді мною. |
|
6
|
6
|
| Тебі́ єди́ному согріши́х і лука́воє пред Тобо́ю сотвори́х; я́ко да оправди́шися во словесі́х Твої́х і побіди́ши, внегда́ суди́ти Ті. | Проти Тебе єдиного я згрішив і лукаве перед Тобою вчинив, отже, праведний Ти у слові Твоїм і справедливий у присуді Твоїм. |
|
7
|
7
|
| Се бо, в беззако́ніїх зача́т єсьм, і во грісі́х роди́ м'я ма́ти моя́. | Ось бо в беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя. |
|
8
|
8
|
| Се бо, і́стину возлюби́л єси́, безві́стная і та́йная прему́дрости Твоєя́ яви́л мі єси́. | Бо Ти істину полюбив єси, невідоме й таємне мудрости [Твоєї] явив Ти мені. |
|
9
|
9
|
| Окропи́ши м'я іссо́пом, і очи́щуся; оми́єши м'я, і па́че сні́га убілю́ся. | Окропи мене ісопом — і очищуся, омий мене — і стану біліший від снігу. |
|
10
|
10
|
| Слу́ху моєму́ да́си ра́дость і весе́ліє; возра́дуються ко́сті смире́нния. | Дай мені почути радість і веселість — і зрадіють кості мої упокорені. |
|
11
|
11
|
| Отврати́ лице́ Твоє́ от гріх мої́х і вся беззако́нія моя́ очи́сти. | Відверни лице Твоє від гріхів моїх і прости всі беззаконня мої. |
|
12
|
12
|
| Се́рдце чи́сто сози́жди во мні, Бо́же, і дух прав обнови́ во утро́бі моє́й. | Серце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму. |
|
13
|
13
|
| Не отве́ржи мене́ от лиця́ Твоєго́ і Ду́ха Твоєго́ Свята́го не отими́ от мене́. | Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене. |
|
14
|
14
|
| Возда́ждь мі ра́дость спасе́нія Твоєго́ і ду́хом влади́чним утверди́ м'я. | Поверни мені радість спасіння Твого і духом могутнім укріпи мене. |
|
15
|
15
|
| Научу́ беззако́нния путе́м Твої́м, і нечести́вії к Тебі́ обратя́ться. | Навчатиму беззаконників шляхів Твоїх, і нечестиві навернуться до Тебе. |
|
16
|
16
|
| Ізба́ви м'я от крове́й, Бо́же, Бо́же спасе́нія моєго́; возра́дується язи́к мой пра́вді Твоє́й. | Визволи мене від вини кривавої, Боже, Боже спасіння мого, і язик мій радісно славитиме правду Твою. |
|
17
|
17
|
| Го́споди, устні́ мої́ отве́рзеши, і уста́ моя́ возвістя́ть хвалу́ Твою́. | Господи, відкрий уста мої, і уста мої сповістять хвалу Твою. |
|
18
|
18
|
| Я́ко а́ще би восхоті́л єси́ же́ртви, дал бих у́бо: всесожже́нія не благоволи́ши. | Бо коли б Ти жертви забажав, приніс би я: всепалення Ти не бажаєш. |
|
19
|
19
|
| Же́ртва Бо́гу — дух сокруше́н; се́рдце сокруше́нно і смире́нно Бог не унічижи́ть. | Жертва Богові — це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш. |
|
20
|
20
|
| Ублажи́, Го́споди, благоволе́нієм Твої́м Сіо́на, і да сози́ждуться сті́ни Ієрусали́мськія; | Ублажи, [Господи], благоволінням Твоїм Сион, і нехай збудуються стіни єрусалимські. |
|
21
|
21
|
| тогда́ благоволи́ши же́ртву пра́вди, возноше́ніє і всесожега́ємая; тогда́ возложа́ть на олта́р Твой тельці́. | Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення і всепалення: тоді покладуть на Жертовник Твій тельців. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 51
|
Псалом 51
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, ра́зума Дави́ду, | Начальнику хору. Повчання Давида, |
|
2
|
2
|
| внегда́ прийти́ Дої́ку Ідуме́йську, і возвісти́ти Сау́лу, і рещи́ єму́: при́йде Дави́д в дом Авімеле́хов, 51. | після того, як приходив Доїк ідумеянин і доніс Саулу, сказавши йому, що Давид прийшов у дім Авимелеха. |
|
3
|
3
|
| Что хва́лишися во зло́бі, си́льне? Беззако́ніє весь день, | Чого хвалишся злодійством, сильний? Зловживаєш милосердям Божим кожен день? |
|
4
|
4
|
| непра́вду уми́сли язи́к твой; я́ко бри́тву ізощре́ну сотвори́л єси́ лесть. | Неправду висловлює язик твій, як бритва вигострена — таке твоє лукавство. |
|
5
|
5
|
| Возлюби́л єси́ зло́бу па́че благости́ні, непра́вду, не́же глаго́лати пра́вду; | Ти полюбив зло більше, ніж добро, більше неправду, ніж говорити правду. |
|
6
|
6
|
| возлюби́л єси́ вся глаго́ли пото́пния, язи́к льстив. | Ти полюбив слова погибелі, розмову улесливу. |
|
7
|
7
|
| Сего́ ра́ди Бог разруши́ть тя до конця́; восто́ргнеть тя, і пресели́ть тя от селе́нія твоєго́ і ко́рень твой от землі́ живи́х. | За те знищить тебе Бог до кінця. Викине тебе й виселить тебе з дому [твого], викоренить тебе із землі живих. |
|
8
|
8
|
| У́зрять пра́веднії і убоя́ться, і о нем возсмію́ться і реку́ть: | Побачать це праведні і убояться, посміються над тобою [і скажуть]: |
|
9
|
9
|
| се, челові́к, і́же не положи́ Бо́га помо́щника себі́, но упова́ на мно́жество бога́тства своєго́, і возмо́же суєто́ю своє́ю. | «Ось чоловік, що не у Бога шукав собі сили, а сподівався на силу багатства свого та зміцнювався злочинством своїм». |
|
10
|
10
|
| Аз же, я́ко ма́слина плодови́та в дому́ Бо́жиї; упова́х на ми́лость Бо́жию во вік і в вік ві́ка. | А я, мов оливкове зелене дерево в домі Божім, я уповаю на милість Божу повік. |
|
11
|
11
|
| Іспові́мся Тебі́ в вік, я́ко сотвори́л єси́; і терплю́ і́м'я Твоє́, я́ко бла́го пред преподо́бними Твої́ми. | Буду вічно славити Тебе, Боже, за все, що Ти вчинив для мене. Буду надіятися на ім’я Твоє, бо Ти милостивий до праведних Твоїх. |
|
Псалом 52
|
Псалом 52
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, о Маєле́фі, ра́зума Дави́ду, 52. | Начальнику хору. На духових інструментах. Повчання Давида. |
|
2
|
2
|
| Рече́ безу́мен в се́рдці своє́м: ність Бог. Растлі́ша і омерзи́шася в беззако́ніїх, ність творя́й благо́є. | Сказав безумний у серці своїм: «Немає Бога». Розпусні стали, огидне діють у беззаконнях. Нема тих, хто чинив би добро. |
|
3
|
3
|
| Бог с небесе́ прини́че на си́ни челові́чеськія, ви́діти, а́ще єсть разуміва́яй іли́ взиска́яй Бо́га. | Бог з неба поглянув на синів людських, щоб побачити: чи є хто розумний, що шукає Бога? |
|
4
|
4
|
| Всі уклони́шася, вку́пі непотре́бні би́ша; ність творя́й благо́є, ність до єди́наго. | Всі відвернулися, всі нікчемні стали; нема вже такого, хто чинить добро, немає жодного. |
|
5
|
5
|
| Ні ли разумі́ють всі ді́лающії беззако́ніє, сніда́ющії лю́ди моя́ в снідь хлі́ба? Го́спода не призва́ша. | Невже не прийдуть до розуму ті, що чинять беззаконня, що з’їдають людей моїх, наче хліб, а Господа не призивають? |
|
6
|
6
|
| Та́мо устраши́шася стра́ха, іді́же не бі страх; я́ко Бог разси́па ко́сті человікоуго́дников; постиді́шася, я́ко Бог уничижи́ їх. | Вони будуть боятися страху там, де нема його, бо розсипле Бог кістки самовпевнених. Осоромлені будуть вони, бо Бог відкинув їх. |
|
7
|
7
|
| Кто дасть от Сіо́на спасе́ніє Ізра́їлево? Внегда́ возврати́ть Бог пліне́ніє люді́й Свої́х, возра́дується Іа́ков і возвесели́ться Ізра́їль. | Хто дасть із Сиону спасіння Ізраїлеві? Коли поверне Бог із полону людей Своїх, зрадіє Яків і звеселиться Ізраїль. |
|
Псалом 53
|
Псалом 53
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, в пі́снех ра́зума Дави́ду, | Начальнику хору. На струнних інструментах. Повчання Давида, |
|
2
|
2
|
| внегда́ прийти́ Зіфе́єм і рещи́ Сау́лові: не се ли Дави́д скри́ся в нас? 53. | коли прийшли зифеї і сказали Саулу: «Чи не в нас ховається Давид?» |
|
3
|
3
|
| Бо́же, во і́м'я Твоє́ спаси́ м'я і в си́лі Твоє́й суди́ мі. | Боже, в ім’я Твоє спаси мене і силою Твоєю допоможи мені. |
|
4
|
4
|
| Бо́же, усли́ши моли́тву мою́, внуши́ глаго́ли уст мої́х; | Боже, почуй молитву мою і вислухай слова уст моїх. |
|
5
|
5
|
| я́ко чу́ждії воста́ша на м'я, і крі́пції взиска́ша ду́шу мою́, і не предложи́ша Бо́га пред собо́ю. | Бо чужі повстали на мене, і сильні шукають душі моєї, і не мають вони Бога перед собою. |
|
6
|
6
|
| Се бо, Бог помога́єть мі, і Госпо́дь засту́пник душі́ моє́й; | Та ось Бог помагає мені, і Господь підкріпляє душу мою. |
|
7
|
7
|
| отврати́ть зла́я враго́м мої́м; і́стиною Твоє́ю потреби́ їх. | Він відплатить за зло ворогам моїм. Істиною Твоєю, Боже, Ти погубиш їх. |
|
8
|
8
|
| Во́лею пожру́ Тебі́, іспові́мся і́мені Твоєму́, Го́споди, я́ко бла́го; | Від серця принесу жертву Тобі і прославлю ім’я Твоє, бо воно благе. |
|
9
|
9
|
| я́ко от вся́кия печа́лі ізба́вил м'я єси́, і на враги́ моя́ воззрі́ о́ко моє́. | Бо Ти визволив мене від усякої скорботи, і на ворогів моїх сміливо дивиться око моє. |
|
Псалом 54
|
Псалом 54
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, в пі́снех ра́зума, Аса́фу, псало́м, 54. | Начальнику хору. На струнних інструментах. Повчання Давида. |
|
2
|
2
|
| Внуши́, Бо́же, моли́тву мою́ і не пре́зри моле́нія моєго́; | Вислухай, Боже, молитву мою і не зневаж благання мого. |
|
3
|
3
|
| воньми́ мі і усли́ши м'я; возскорбі́х печа́лію моє́ю [во іскуше́нії моє́м], і см'ято́хся | Прихилися і вислухай мене, я плачу від туги моєї. |
|
4
|
4
|
| от гла́са вра́жия і от стуже́нія грі́шнича; я́ко уклони́ша на м'я беззако́ніє і во гні́ві враждова́ху мі. | І тривожуся від голосу ворожого і від утисків нечестивців. |
|
5
|
5
|
| Се́рдце моє́ см'яте́ся во мні, і боя́знь сме́рти нападе́ на м'я; | Бо вони чинять мені беззаконня й у гніві ворогують проти мене. |
|
6
|
6
|
| страх і тре́пет при́йде на м'я, і покри́ м'я тьма. | Серце моє стривожилося в мені, смертельні страхіття напали на мене. |
|
|
7
|
| І ріх: кто дасть мі крилі́ я́ко голуби́ні? І полещу́, і почи́ю. | Страх і трепет прийшли на мене, і жах огорнув мене. |
|
8
|
8
|
| Се, удали́хся бі́гая і водвори́хся в пусти́ні. | І я сказав: хто дав би мені крила, як у голуба, я б полетів та відпочив би. |
|
9
|
9
|
| Ча́ях Бо́га спаса́ющаго м'я от малоду́шія і от бу́рі. | Полетів би якнайдалі, став би жити в пустелі, ждучи Бога, щоб спас мене від слабкодухости і від бурі. |
|
10
|
10
|
| Потопи́, Го́споди, і разділи́ язи́ки їх; я́ко ви́діх беззако́ніє і преріка́ніє во гра́ді. | Розбий, Господи, і роз’єднай змову їхню, бо беззаконня та ворожнечу бачу я в місті. |
|
11
|
11
|
| Днем і но́щію оби́деть ї по стіна́м єго́; беззако́ніє і труд посреді́ єго́, і непра́вда; | Вдень і вночі вони обходять його по мурах його, а усередині його — беззаконня та кривда. |
|
12
|
12
|
| і не оскуді́ от стогн єго́ ли́хва і лесть. | І не зникають з вулиць його насильство і зрада. |
|
13
|
13
|
| Я́ко а́ще би враг поноси́л мі, претерпі́л бих у́бо; і а́ще би ненави́дяй м'я на м'я велері́чевал, укри́лбихся от него́. | Та якби це ворог ганьбив мене, я стерпів би, або якби це ненависник мій величався наді мною, я не зважав би на нього. |
|
14
|
14
|
| Ти же, челові́че равноду́шне, влади́ко мой і зна́ємий мой, | Але ти, чоловіче, — однодумцю мій, приятелю і друже мій, |
|
15
|
15
|
| і́же ку́пно наслажда́лся єси́ со мно́ю бра́шен; в дому́ Бо́жиї ходи́хом єдиномишле́нієм. | з яким ми щиро сходилися і до дому Божого разом ходили! |
|
16
|
16
|
| Да при́йдеть же смерть на ня, і да сни́дуть во ад жи́ві; я́ко лука́вство в жили́щих їх, посреді́ їх. | Нехай загибель прийде на них, бо лукавство в оселях їхніх, посеред них. |
|
17
|
17
|
| Аз к Бо́гу воззва́х, і Госпо́дь усли́ша м'я. | Я ж до Бога взиваю, і Господь почує мене. |
|
18
|
18
|
| Ве́чер, і зау́тра, і полу́дне пові́м і возвіщу́, і усли́шить глас мой. | Увечері, і вранці, і опівдні буду благати й молити, і Він почує голос мій. |
|
19
|
19
|
| Ізба́вить ми́ром ду́шу мою́ от приближа́ющихся мні; я́ко во мно́зі бя́ху со мно́ю. | Він визволить миром душу мою від напасників моїх, бо їх багато в мене. |
|
20
|
20
|
| Усли́шить Бог, і смири́ть я Сий пре́жде вік; ність бо їм ізміне́нія, я́ко не убоя́шася Бо́га. | Почує мене Бог, і упокорить їх Той, Хто перебуває вічно, бо нема в них каяття, і не бояться вони Бога. |
|
21
|
21
|
| Простре́ ру́ку свою́ на воздая́ніє; оскверни́ша заві́т Єго́. | Підіймають руки свої на невинних і оскверняють завіт Його. |
|
22
|
22
|
| Разділи́шася от гні́ва лиця́ Єго́, і прибли́жишася сердця́ їх; ум'я́кнуша словеса́ їх па́че єле́я, і та суть стрі́ли. | Уста їх масніші від масла, а в серці їх злоба. Масні, як олива, слова їх, але то гострі стріли. |
|
23
|
23
|
| Возве́рзи на Го́спода печа́ль твою́, і Той тя препита́єть; не дасть в вік молви́ пра́веднику. | Покладайся на Господа у скорботах твоїх, і Він підтримає тебе. Ніколи не дасть Він упасти праведникові. |
|
24
|
24
|
| Ти же, Бо́же, низведе́ши їх в студене́ць істлі́нія; му́жіє крове́й і льсти не преполов'я́ть дній свої́х. Аз же, Го́споди, упова́ю на Тя. | Ти, Боже, кинеш їх у яму погибелі. Кровожерні й підступні не доживуть і до половини віку свого. Я ж, [Господи], уповаю на Тебе. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 55
|
Псалом 55
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, о лю́дех от святи́х удале́нних, Дави́ду в столпописа́ніє, внегда́ удержа́ша ї іноплеме́нници в Ге́фі, псало́м, 55. | Начальнику хору. Про голубку, що мовчить на самоті. Пісня Давида, коли филистимляни захопили його в Гефі. |
|
2
|
2
|
| Поми́луй м'я, Бо́же, я́ко попра́ м'я челові́к; весь день боря́ стужи́ мі. | Помилуй мене Боже, бо нападає на мене чоловік і день у день гнобить мене. |
|
3
|
3
|
| Попра́ша м'я вразі́ мої́ весь день; я́ко мно́зі борю́щії м'я с висоти́. | Щодня нападають на мене вороги мої, бо багато тих, що поборюють мене. |
|
4
|
4
|
| В день не [сей рі́чи [не] в ні́кіїх не імі́ється] убою́ся, аз же упова́ю на Тя. | Вдень я не буду боятися, бо уповаю на Тебе. |
|
5
|
5
|
| О Бо́зі похвалю́ словеса́ моя́; на Бо́га упова́х, не убою́ся; что сотвори́ть мні плоть? | Богом я хвалюсь у словах моїх, на Бога покладаю надію і не боюся; що зробить мені плоть? |
|
6
|
6
|
| Весь день слове́с мої́х гнуша́хуся; на м'я вся помишле́нія їх на зло. | Щодня зневажають слова мої, всі думки їхні про мене — на зло. |
|
7
|
7
|
| Вселя́ться і скри́ють, ті́ї п'я́ту мою́ сохраня́ть, я́коже потерпі́ша ду́шу мою́ [ті́ї п'я́ту мою́ наблюда́ти бу́дуть, я́коже жда́ху душі́ моєя́]. | Збираються й ховаються, стежать за кожним кроком моїм, щоб уловити душу мою. |
|
8
|
8
|
| Ні о чесо́мже отри́неши я, гні́вом лю́ди низведе́ши. | Вони гадають, що не покараєш Ти їх за неправду їхню. |
|
9
|
9
|
| Бо́же, живо́т мой возвісти́х Тебі́; положи́л єси́ сле́зи моя́ пред Тобо́ю, я́ко і во обітова́нії Твоє́м. | Боже, Тобі відомі всі страждання мої; збери сльози мої та поклади їх перед Собою. Запиши їх у книгу Твою. |
|
10
|
10
|
| Да возвратя́ться вразі́ мої́ всп'ять, в о́ньже а́ще день призову́ Тя; се позна́х, я́ко Бог мой єси́ Ти. | Вороги мої втікають від мене, коли я кличу Тебе. З того знаю, що Ти, Боже, зі мною. |
|
11
|
11
|
| О Бо́зі похвалю́ глаго́л, о Го́споді похвалю́ сло́во. | Богом я хвалюся в словах, в Господі хвалю слово Його. |
|
12
|
12
|
| На Бо́га упова́х, не убою́ся; что сотвори́ть мні челові́к? | На Бога я уповаю і не боюся: що заподіє мені людина? |
|
13
|
13
|
| Во мні, Бо́же, моли́тви, я́же возда́м хвали́ Твоєя́; | В мені, Боже, молитва до Тебе, щоб возносити Тобі хвалу, |
|
14
|
14
|
| я́ко ізба́вил єси́ ду́шу мою́ от сме́рти, о́чі мої́ от слез і но́зі мої́ от поползнове́нія; благоугожду́ пред Го́сподем во сві́ті живи́х. | бо Ти визволив душу мою від смерти, [очі мої від сліз], ноги мої від спотикання. Буду ходити перед лицем Господа у світлі живих. |
|
Псалом 56
|
Псалом 56
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, да не растли́ши, Дави́ду в столпописа́ніє, внегда́ єму́ отбіга́ти от лиця́ Сау́лова в пеще́ру, 56. | Начальнику хору. Не погуби. Молитва Давида, коли він утік від Саула в печеру. |
|
2
|
2
|
| Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я; я́ко на Тя упова́ душа́ моя́, і на сінь крилу́ Твоє́ю наді́юся, до́ндеже пре́йдеть беззако́ніє. | Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо на Тебе надіється душа моя, і в тіні крил Твоїх я сховаюсь, аж доки перейде беззаконня. |
|
3
|
3
|
| Воззову́ к Бо́гу Ви́шнему, Бо́гу благоді́явшему мні. | Буду взивати до Бога Всевишнього, Який допомагав мені. |
|
4
|
4
|
| Посла́ с небесе́ і спасе́ м'я, даде́ в поноше́ніє попира́ющия м'я; посла́ Бог ми́лость Свою́ і і́стину Свою́, | Він пошле поміч з неба і спасе мене. Пошле Бог милість Свою й істину Свою і осоромить тих, що шукають погубити мене. |
|
5
|
5
|
| і ізба́ви ду́шу мою́ от среди́ ски́мнов. Поспа́х смуще́н; си́нове челові́честії, зу́би їх ору́жія і стрі́ли, і язи́к їх меч остр. | Душа моя серед звірів, я серед людей, що дишуть полум’ям, зуби їхні, як списи, і язик їхній — меч гострий. |
|
6
|
6
|
| Вознеси́ся на небеса́, Бо́же, і по всей землі́ сла́ва Твоя́. | Вознесися над небесами, Боже, і по всій землі слава Твоя. |
|
7
|
7
|
| Сіть угото́ваша нога́м мої́м, і сляко́ша ду́шу мою́; іскопа́ша пред лице́м мої́м я́му, і впадо́ша в ню. | Сітку поставили вони для ніг моїх і ловлять душу мою; викопали для мене яму і самі впали в неї. |
|
8
|
8
|
| Гото́во се́рдце моє́, Бо́же, гото́во се́рдце моє́; воспою́ і пою́ во сла́ві моє́й. | Готове серце моє, Боже; готове серце моє: буду співати і славити Тебе. |
|
9
|
9
|
| Воста́ни, сла́ва моя́, воста́ни, псалти́рю і гу́слі; воста́ну ра́но. | Вставай, славо моя! Встаньте, псалтир і гуслі! Встану я рано. |
|
10
|
10
|
| Іспові́мся Тебі́ в лю́дех, Го́споди, воспою́ Тебі́ во язи́ціх; | Буду славити Тебе, Господи, між народами, буду оспівувати Тебе між людьми. |
|
11
|
11
|
| я́ко возвели́чися до небе́с ми́лость Твоя́ і да́же до о́блак і́стина Твоя́. | Бо до небес піднеслася милість Твоя і до хмар істина Твоя. |
|
12
|
12
|
| Вознеси́ся на небеса́, Бо́же, і по всей землі́ сла́ва Твоя́. | Вознесися над небесами, Боже, і по всій землі слава Твоя. |
|
Псалом 57
|
Псалом 57
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, да не растли́ши, Дави́ду в столпописа́ніє, 57. | Начальнику хору. Не погуби. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| А́ще воі́стину у́бо пра́вду глаго́лете, пра́вая суді́те, си́нове челові́честії. | Чи правду говорите ви, сильні; чи за правдою судите ви, сини людські? |
|
|
3
|
| І́бо в се́рдці беззако́ніє ді́лаєте на землі́, непра́вду ру́ки ва́ша сплета́ють. | Ні, беззаконня складаєте ви в серці. Неправду сплітають руки ваші на землі. |
|
4
|
4
|
| Очужди́шася грі́шници от ложе́сн, заблуди́ша от чре́ва, глаго́лаша лжу. | Від правди відступили грішні, від народження свого, від утроби матері блудять, кажучи неправду. |
|
5
|
5
|
| Я́рость їх по подо́бію зміїну́, я́ко а́спида глу́ха і затика́ющаго у́ші свої́, | Отрута в них, як у змії, як у глухого аспида, що затикає вуха свої, |
|
6
|
6
|
| і́же не усли́шить гла́са обава́ющих*, обава́єм обава́ється от прему́дра. | щоб не чути того, хто проклинає, хоч би й як умів він заклинати. |
|
7
|
7
|
| Бог сокруши́ть зу́би їх во усті́х їх; члено́вния* львов сокруши́л єсть Госпо́дь. | Боже, сокруши зуби їхні у щелепах їхніх. Розірви, Господи, пащі звірів. |
|
8
|
8
|
| Унічижа́ться, я́ко вода́ мимотеку́щая; напряже́ть лук свой, до́ндеже ізнемо́гуть. | Нехай щезнуть вони, як вода розлита, а коли пустять вони стріли свої, нехай вони не матимуть сили. |
|
9
|
9
|
| Я́ко воск раста́яв оти́муться; паде́ огнь на них, і не ви́діша со́лнця. | Нехай упаде на них вогонь, щоб розтанули, як віск, і вже не побачили сонця. |
|
10
|
10
|
| Пре́жде є́же разумі́ти те́рнія ва́шего ра́мна, я́ко жи́ви, я́ко во гні́ві пожре́ть я. | Раніше, ніж закиплять котли злоби їхньої, нехай буря гніву Божого рознесе вогонь їхній. |
|
11
|
11
|
| Возвесели́ться пра́ведник, єгда́ уви́дить отмще́ніє; ру́ці свої́ уми́єть в кро́ві грі́шника. | А праведник звеселиться, коли побачить помсту Божу та пройде ногами по крові нечестивців. |
|
12
|
12
|
| І рече́ть челові́к: а́ще у́бо єсть плод пра́веднику, у́бо єсть Бог судя́ їм на землі́. | І скажуть люди: «Справді добре бути праведним! Бо є Бог, є Суддя справедливий на землі!» |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 58
|
Псалом 58
|
|
|
1
|
| В коне́ць, да не растли́ши, Дави́ду в столпописа́ніє, внегда́ посла́ Сау́л і стреже́ дом єго́, є́же умертви́ти єго́, 58. | Начальнику хору. Не погуби. Молитва Давида, коли Саул послав стерегти дім його, щоб умертвити його. |
|
2
|
2
|
| Ізми́ м'я от враг мої́х, Бо́же, і от возстаю́щих на м'я ізба́ви м'я; | Визволи мене від ворогів моїх, Боже мій, від тих, що повстали на мене, захисти мене. |
|
3
|
3
|
| ізба́ви м'я от ді́лающих беззако́ніє, і от муж крове́й спаси́ м'я. | Спаси мене від тих, що чинять беззаконня, і від кровожерних врятуй мене. |
|
4
|
4
|
| Я́ко се, улови́ша ду́шу мою́, нападо́ша на м'я крі́пції; ніже́ беззако́ніє моє́, ніже́ гріх мой, Го́споди; | Бо ось вони підстерігають душу мою, збираються на мене сильні, не за беззаконня мої і не за гріх мій. |
|
5
|
5
|
| без беззако́нія теко́х і іспра́вих; воста́ни в срі́теніє моє́ і виждь. | Господи! Без провини моєї вони йдуть на мене. Встань же на допомогу мені і поглянь. |
|
6
|
6
|
| І Ти, Го́споди Бо́же Сил, Бо́же Ізра́їлев, воньми́ посіти́ти вся язи́ки; да не уще́дриши вся ді́лающия беззако́ніє. | Господи, Боже Сил, Боже Ізраїлів, встань, відвідай усі народи, не помилуй нікого з тих, що чинять беззаконня. |
|
7
|
7
|
| Возвратя́ться на ве́чер, і вза́лчуть, я́ко пес, і оби́дуть град. | Щовечора сходяться вони, жадібні до крови, як пес, і обходять місто. |
|
8
|
8
|
| Се, ті́ї отвіща́ють усти́ свої́ми, і меч во устна́х їх: я́ко кто сли́ша? | Ось вони лихословлять язиками своїми, в устах їхніх не слова, а мечі, бо думають: хто їх чує? |
|
9
|
9
|
| І Ти, Го́споди, посміє́шися їм, уничижи́ши вся язи́ки. | Але Ти, Господи, посмієшся з них, осоромиш усі народи. |
|
10
|
10
|
| Держа́ву мою́ к Тебі́ сохраню́; я́ко Ти, Бо́же, Засту́пник мой єси́. | Сила моя в Тобі, Боже! Ти Заступник мій. |
|
11
|
11
|
| Бог мой, ми́лость Єго́ предвари́ть м'я; Бог мой, яви́ть мні на вразі́х мої́х. | Ти — Бог мій, і милість Твоя попередить мене. Бог дасть мені перемогу над ворогами моїми. |
|
12
|
12
|
| Не убі́й їх, да не когда́ забу́дут зако́н Твой; расточи́ я си́лою Твоє́ю і низведи́ я, Защи́тниче мой, Го́споди, | Не убивай їх, щоб люди не забули Закону Твого. Розвій їх силою Твоєю, Захиснику мій, Господи. |
|
13
|
13
|
| гріх уст їх, сло́во усте́н їх; і я́ти да бу́дуть в горди́ни своє́й, і от кля́тви і лжі возвістя́ться в кончи́ні, | Слова уст їхніх — то гріх душі їхньої; хай будуть спіймані у гордині їхній за прокльони їхні та за неправду, яку вони говорять. |
|
14
|
14
|
| во гні́ві кончи́ни, і не бу́дуть; і уві́дять, я́ко Бог влади́чествуєть Іа́ковом і конці́ землі́. | Розвій їх гнівом Твоїм так, щоб не стало їх, та щоб пізнали люди, що Бог володіє народами в усіх кінцях землі. |
|
15
|
15
|
| Возвратя́ться на ве́чер, і вза́лчуть, я́ко пес, і оби́дуть град; | Вони сходяться вечорами, спраглі крови, як пси, і обходять місто. |
|
16
|
16
|
| ті́ї рази́дуться я́сти; а́ще ли же не наси́тяться, і поро́пщуть. | Вони шукають поживи, але неситі лягають спати. |
|
17
|
17
|
| Аз же воспою́ си́лу Твою́ і возра́дуюся зау́тра о ми́лості Твоє́й; я́ко бил єси́ засту́пник мой і прибі́жище моє́ в день ско́рби моєя́. | А я буду оспівувати силу Твою, щоранку прославлятиму милість Твою, бо Ти був оборонцем моїм і захисником моїм у час біди моєї. |
|
18
|
18
|
| Помо́щник мой єси́, Тебі́ пою́; я́ко Бог Засту́пник мой єси́, Бо́же мой, ми́лость моя́. | Сило моя! Тобі я буду співати, бо Ти Заступник мій і Бог мій, Який милує мене. |
|
Псалом 59
|
Псалом 59
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, о ізміни́тися хотя́щих, в столпописа́ніє Дави́ду, в науче́ніє; | Начальнику хору. На музичному інструменті шушан-едуф. Псалом Давида, |
|
2
|
2
|
| внегда́ сожже́ Средорі́чіє Сирі́йськоє і Cирі́ю Cова́лськую, і возврати́ся Іоа́в і порази́ Едо́ма в де́брі соле́й двана́десять ти́сящ, 59. | коли він воював з Сирією Месопотамською і з Сирією Цованською, коли Іоав, повертаючись, знищив дванадцять тисяч ідумеїв у долині Соляній. |
|
3
|
3
|
| Бо́же, отри́нул ни єси́ і низложи́л єси́ нас, разгні́вался єси́ і уще́дрил єси́ нас. | Боже! Ти розгнівався на нас, відвернувся від нас і покарав нас. Але змилуйся над нами! |
|
4
|
4
|
| Стрясл єси́ зе́млю і смути́л єси́ ю; ізціли́ сокруше́ніє єя́, я́ко подви́жеся. | Ти потряс землю, порушив її; зціли рани її, бо вона захиталася. |
|
5
|
5
|
| Показа́л єси́ лю́дем Твої́м жесто́кая; напої́л єси́ нас вино́м умиле́нія. | Ти дав людям Твоїм зазнати гіркоти, напоїв нас вином скорбот. |
|
6
|
6
|
| Дал єси́ боя́щимся Тебе́ зна́меніє, є́же убіжа́ти от лиця́ лу́ка. | Дай же знамення тим, що бояться Тебе, щоб вони могли втекти від стріли ворожої. |
|
7
|
7
|
| Я́ко да ізба́в'яться возлю́бленнії Твої́, спаси́ десни́цею Твоє́ю і усли́ши м'я. | Щоб спаслися улюблені Твої, спаси їх правицею Твоєю і вислухай мене. |
|
8
|
8
|
| Бог возглаго́ла во святі́м Своє́м: возра́дуюся, і разділю́ Сики́му, і юдо́ль жили́щ размі́рю. | Бог сказав у святині Своїй: «Возрадуюся, і розділю Сихем, і долину Сокхоф розміряю. |
|
9
|
9
|
| Мой єсть Галаа́д, і Мой єсть Манассі́й, Єфре́м — крі́пость глави́ Моєя́, Іу́да — цар Мой. | Мій Галаад, Мій Манассія, Єфрем — твердиня глави Моєї, Іуда — цар Мій. |
|
10
|
10
|
| Моа́в — коно́б упова́нія Моєго́; на Ідуме́ю простру́ сапо́г Мой; Мні іноплеме́нници покори́шася. | Моав — чаша уповання Мого; на Едом покладу чобіт Мій. Чужинці скорилися Мені». |
|
11
|
11
|
| Кто введе́ть м'я во град огражде́нія? Іли́ кто наста́вить м'я до Ідуме́ї? | Хто введе мене в укріплене місто? Або доведе мене до Едому? |
|
12
|
12
|
| Не Ти ли, Бо́же, отри́нувий нас? І не ізи́деши, Бо́же, в си́лах на́ших? | Чи не Ти, Боже, що відвернувся від нас і не виходиш, Боже, з військом нашим? |
|
13
|
13
|
| Даждь нам по́мощ от ско́рби; і су́єтно спасе́ніє челові́чесько. | Пошли нам поміч у скорботах, бо марна допомога людська. |
|
14
|
14
|
| О Бо́зі сотвори́м си́лу; і Той унічижи́ть стужа́ющия нам. | З Богом ми покажемо силу, і Він подолає гнобителів наших. |
|
Псалом 60
|
Псалом 60
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, в пі́снех, Дави́ду псало́м, 60. | Начальнику хору. На струнному інструменті. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Усли́ши, Бо́же, моле́ніє моє́, воньми́ моли́тві моє́й; | Почуй, Боже, молитву мою, вислухай благання моє. |
|
3
|
3
|
| от коне́ць землі́ к Тебі́ воззва́х, внегда́ уни́ се́рдце моє́; на ка́мень возне́сл м'я єси́, наста́вил м'я єси́, | Від краю землі взиваю до Тебе, бо ниє серце моє. Виведи мене на скелю, що для мене недосяжна. |
|
4
|
4
|
| я́ко бил єси́ упова́ніє моє́, столп крі́пости от лиця́ вра́жия. | Бо Ти — Надія моя, Ти — Скеля моя, Ти — Захист мій від ворога. |
|
5
|
5
|
| Вселю́ся в селе́нії Твоє́м во ві́ки, покри́юся в кро́ві крил Твої́х. | Дай мені, Боже, навіки оселитися в оселі Твоїй та знайти спокій під покровом крил Твоїх. |
|
6
|
6
|
| Я́ко Ти, Бо́же, усли́шал єси́ моли́тви моя́, дал єси́ достоя́ніє боя́щимся і́мене Твоєго́. | Бо Ти, Боже, почув молитви мої і дав мені насліддя з тими, що бояться імені Твого. |
|
7
|
7
|
| Дні на дні царе́ви приложи́ши, лі́та єго́ до дне ро́да і ро́да. | Дні до днів цареві приклади і роки його продовжи від роду до роду. |
|
8
|
8
|
| Пребу́деть в вік пред Бо́гом; ми́лость і і́стину Єго́ кто взи́щеть? | Хай буде він вічно перед Богом; милість і істина нехай охороняють його. |
|
9
|
9
|
| Та́ко воспою́ і́мені Твоєму́ во ві́ки, возда́ти мі моли́тви моя́ день от дне. | Я буду співати імені Твоєму повіки і сповнятиму обітниці мої кожного дня. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 61
|
Псалом 61
|
|
0
|
|
| Псало́м | |
|
1
|
1
|
| В коне́ць, о Ідіфу́мі, псало́м Дави́ду, 61. | Начальнику хору Ідифумового. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Не Бо́гу ли повине́ться душа́ моя́? От Того́ бо спасе́ніє моє́. | Тільки в Богові спокій душі моїй, тільки від Нього спасіння моє. |
|
3
|
3
|
| І́бо Той — Бог мой і Спас мой, Засту́пник мой; не подви́жуся найпа́че. | Тільки Він — Твердиня моя і Спаситель мій, Заступник мій, і не похитнуся повіки. |
|
4
|
4
|
| Доко́лі належите́ на челові́ка? Убива́єте всі ви, я́ко стіні́ преклоне́ні і опло́ту возринове́ну. | Доки будете нападати на людину? Ви всі налягаєте, мов стіна, що похилилася, або мур, що розвалюється. |
|
5
|
5
|
| Оба́че ці́ну мою́ совіща́ша отри́нути, теко́ша в жа́жді; усти́ свої́ми благословля́ху, і се́рдцем свої́м кленя́ху. | Вони задумали скинути його з висоти, кривлять душею: устами благословляють, а в серці проклинають. |
|
6
|
6
|
| Оба́че Бо́гові повини́ся, душе́ моя́, я́ко от Того́ терпі́ніє моє́. | Тільки в Богові спокій, душе моя, тільки на Нього надія моя. |
|
7
|
7
|
| І́бо Той — Бог мой і Спас мой, Засту́пник мой; не преселю́ся. | Він — Бог мій і Спаситель мій, Заступник мій, і не похитнуся повіки. |
|
8
|
8
|
| О Бо́зі спасе́ніє моє́ і сла́ва моя́; Бог по́мощі моєя́, і упова́ніє моє́ на Бо́га. | У Богові спасіння моє і слава моя. Бог — поміч моя і пристановище моє. |
|
9
|
9
|
| Упова́йте на Него́, весь сонм люді́й; ізлія́йте пред Ним сердця́ ва́ша, я́ко Бог помо́щник наш. | Уповайте на Нього, всі народи, виливайте перед Ним серця ваші, бо Він захист наш. |
|
10
|
10
|
| Оба́че су́єтні си́нове челові́честії, лжи́ві си́нове челові́честії в мі́риліх є́же непра́вдовати; ті́ї от суєти́ вку́пі. | А сини людські — тільки суєта, сини сильних — тільки неправда. Якщо покласти їх на ваги, то всі вони легші за порожнечу. |
|
11
|
11
|
| Не упова́йте на непра́вду і на восхище́ніє не жела́йте; бога́тство а́ще тече́ть, не прилага́йте се́рдця. | Не надійтеся на грабіжництво, не вдавайтеся до насильства, а коли багатство примножується, не віддавайте йому серце. |
|
12
|
12
|
| Єди́ною глаго́ла Бог, дво́я сія́ сли́шах, зане́ держа́ва Бо́жия, | Один раз сказав Бог, і двічі чув я, що вся сила в Богові. |
|
13
|
13
|
| і Твоя́, Го́споди, ми́лость; я́ко Ти возда́си кому́ждо по діло́м єго́. | і в Тебе, Господи, милість, бо Ти даєш кожному за ділами його. |
|
Псалом 62
|
Псалом 62
|
|
1
|
1
|
| Псало́м Дави́ду, внегда́ би́ти єму́ в пусти́ні Іуде́йстій, 62. | Псалом Давида, коли він був у пустелі Юдейській. |
|
2
|
2
|
| Бо́же, Бо́же мой, к Тебі́ у́тренюю; возжада́ Тебе́ душа́ моя́, коль мно́жицею Тебі́ плоть моя́, в землі́ пу́сті і непрохо́дні і безво́дні. | Боже, Боже мій, до Тебе з ранку лину я, жадає Тебе душа моя, за Тобою знемагає плоть моя в землі пустельній, непрохідній і безводній. |
|
3
|
3
|
| Та́ко во святі́м яви́хся Тебі́ ви́діти си́лу Твою́ і сла́ву Твою́. | Як у святиню явився я до Тебе, щоб бачити силу Твою і славу Твою. |
|
4
|
4
|
| Я́ко лу́чші ми́лость Твоя́ па́че живо́т; устні́ мої́ похвали́ті Тя. | Бо милість Твоя краща за життя, уста мої прославлятимуть Тебе. |
|
5
|
5
|
| Та́ко благословлю́ Тя в животі́ моє́м і о і́мені Твоє́м воздіжу́ ру́ці мої́. | Так благословлятиму Тебе в житті моїм, і в ім’я Твоє піднесу руки свої. |
|
6
|
6
|
| Я́ко от ту́ка і ма́сти да іспо́лниться душа́ моя́, і устна́ма ра́дости восхва́лять Тя уста́ моя́. | Як ситтю та єлеєм, наповнюється душа моя, і голосом радости вихваляють Тебе уста мої, |
|
7
|
7
|
| А́ще помина́х Тя на посте́лі моє́й, на у́тренніх поуча́хся в Тя; | коли згадую Тебе на постелі моїй і в усі години ночі розмірковую про Тебе, |
|
8
|
8
|
| я́ко бил єси́ Помо́щник мой, і в кро́ві крилу́ Твоє́ю возра́дуюся. | бо Ти єси Помічник мій, і під покровом крил Твоїх возрадуюся. |
|
9
|
9
|
| Прильпе́ душа́ моя́ по Тебі́; мене́ же прия́т десни́ця Твоя́. | Припала душа моя до Тебе, і правиця Твоя підтримує мене. |
|
10
|
10
|
| Ті́ї же всу́є іска́ша ду́шу мою́; вни́дуть в преіспо́дняя землі́; | Ті ж, що даремно шукають душу мою, впадуть у безодню підземну, |
|
11
|
11
|
| предадя́ться в ру́ки ору́жія, ча́сті ли́совом бу́дуть. | уразить їх сила меча, стануть здобиччю лисів. |
|
12
|
12
|
| Цар же возвесели́ться о Бо́зі; похва́литься всяк клени́йся Ім, я́ко загради́шася уста́ глаго́лющих непра́ведная. | Цар же звеселиться в Бозі: прославиться кожний, хто клянеться Ним, і замовкнуть уста тих, що говорять неправедно. |
|
Псалом 63
|
Псалом 63
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, псало́м Дави́ду, 63. | Начальнику хору. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Усли́ши, Бо́же, глас мой, внегда́ моли́тимися к Тебі́; от стра́ха вра́жия ізми́ ду́шу мою́. | Почуй, Боже, голос мій у молитві моїй. Від лютого ворога охорони життя моє. |
|
3
|
3
|
| Покри́й м'я от со́ньма лука́внующих, от мно́жества ді́лающих непра́вду; | Укрий мене від намірів злодіїв і від зборища беззаконників. |
|
4
|
4
|
| і́же ізостри́ша я́ко меч язи́ки своя́, напряго́ша лук свой, вещ го́рку, | Вони наче меч нагострили язик свій і, мов стріли, кидають слова образи, |
|
5
|
5
|
| состріля́ти в та́йних непоро́чна; внеза́пу состріля́ють єго́, і не убоя́ться. | щоб таємно стріляти в неповинного; стріляють в нього несподівано і не бояться. |
|
6
|
6
|
| Утверди́ша себі́ сло́во лука́воє; пові́даша скри́ти сіть, рі́ша: кто у́зрить їх? | Вони утвердились у злому намірі, змовляються поставити таємно сітку і кажуть: хто їх побачить? |
|
7
|
7
|
| Іспита́ша беззако́ніє; ізчезо́ша іспита́ющії іспита́нія; присту́пить челові́к, і се́рдце глубоко́. | Вони вигадують всіляку неправду, вишукують, розслідують, заглядають аж до глибини серця. |
|
8
|
8
|
| І вознесе́ться Бог; стрі́ли младе́нець би́ша я́зви їх, | Але уразить їх Бог стрілою. Несподівано стріла Божа вдарить їх. |
|
9
|
9
|
| і ізнемого́ша на ня язи́ци їх; смути́шася всі ви́дящії їх. | Вони покарають себе своїми ж словами. Всі, хто побачить їх, відійдуть від них. |
|
10
|
10
|
| І убоя́ся всяк челові́к; і возвісти́ша діла́ Бо́жія, і творе́нія Єго́ разумі́ша. | І нападе страх на всіх людей, вони сповістять про діла Божі, бо зрозуміють, що то — Його діло. |
|
11
|
11
|
| Возвесели́ться пра́ведник о Го́споді і упова́єть на Него́; і похва́ляться всі пра́вії се́рдцем. | Звеселиться праведник у Господі і уповає на Нього. І похваляться всі праведні серцем. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 64
|
Псалом 64
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, псало́м пі́сні Дави́ду, піснь Ієремі́єва і Ієзекі́їлева, люді́й преселе́нія, єгда́ хотя́ху ісходи́ти, 64. | Начальнику хору. Псалом Давида для співу. |
|
2
|
2
|
| Тебі́ подоба́єть піснь, Бо́же, в Сіо́ні, і Тебі́ возда́сться моли́тва во Ієрусали́мі. | Тобі подобає пісня, Боже, в Сионі, і Тобі піднесеться молитва [в Єрусалимі]. |
|
3
|
3
|
| Усли́ши моли́тву мою́; к Тебі́ вся́ка плоть при́йдеть. | Почуй молитву мою. До Тебе приходить всяка плоть. |
|
4
|
4
|
| Словеса́ беззако́нник премого́ша нас; і нече́стія на́ша Ти очи́стиши. | Безліч гріхів перемагає нас, але Ти очистиш беззаконня наші. |
|
5
|
5
|
| Блаже́н, єго́же ізбра́л єси́ і прия́л, всели́ться во дво́ріх Твої́х. Іспо́лнимся во благи́х до́му Твоєго́; свят храм Твой. | Блаженні, кого Ти обрав і прийняв, щоб він оселився у дворах твоїх. Наситимось добром дому Твого, святого храму Твого. |
|
6
|
6
|
| Ди́вен в пра́вді, усли́ши ни, Бо́же, Спаси́телю наш, упова́ніє всіх конце́й землі́ і су́щих в мо́рі дале́че; | Дивний у правосудді, вислухай нас, Боже Спасителю наш, надія всіх кінців землі і тих, що в морі далеко. |
|
7
|
7
|
| уготовля́яй го́ри крі́постію Своє́ю, препоя́сан си́лою; | Ти Той, що поставив гори силою Твоєю і підперезаний могутністю. |
|
8
|
8
|
| смуща́яй глубину́ морську́ю, шу́му волн Єго́ кто постої́ть? См'яту́ться язи́ци, | Ти втихомирюєш бурхливість моря, шуми хвиль його і повстання народів. |
|
9
|
9
|
| і убоя́ться живу́щії в конця́х от зна́меній Твої́х; ісхо́ди у́тра і ве́чера украси́ши. | Устрашаться від знамень Твоїх усі, що живуть на землі. Ранок і вечір красою прославлять Тебе. |
|
10
|
10
|
| Посіти́л єси́ зе́млю і упої́л єси́ ю, умно́жил єси́ обогати́ти ю; ріка́ Бо́жия напо́лнися вод; угото́вал єси́ пи́щу їм, я́ко та́ко (єсть) угото́ваніє. | Ти дбаєш про землю і напуваєш її, примножуєш багатства її. Ріка Божа повна води. Ти вирощуєш хліб від землі, бо так впорядкував її. |
|
11
|
11
|
| Бразди́ єя́ упо́й, умно́жи жи́та єя́; в ка́плях єя́ возвесели́ться возсія́ющи [прозяба́ющи]. | Ти напоюєш борозни її, рівняєш груди її, дощами пом’якшуєш її та прикрашаєш її рослинами. |
|
12
|
12
|
| Благослови́ши віне́ць лі́та бла́гости Твоєя́, і поля́ Твоя́ іспо́лняться ту́ка; | Ти благословиш вінець року благости Твоєї, і поля Твої сповняться врожаєм. |
|
13
|
13
|
| разботі́ють кра́сная пусти́ні, і ра́достію хо́лми препоя́шуться. | Вкриється травою пустеля, і радістю узгір’я наповняться. |
|
14
|
14
|
| Оді́яшася о́вні о́вчії, і удо́лія умно́жать пшени́цю; воззову́ть, і́бо воспою́ть. | Долини наповнюються отарами, і лани покриваються пшеницею. Все радіє, все співає. |
|
Псалом 65
|
Псалом 65
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, піснь псалма́ воскресе́нія, 65. | Викликніть Господу, вся земле! |
|
2
|
2
|
| Воскли́кніте Го́сподеві вся земля́, по́йте же і́мені Єго́, даді́те сла́ву хвалі́ Єго́. | Співайте ж імені Його, віддайте славу й хвалу Йому. |
|
3
|
3
|
| Рці́те Бо́гу: коль стра́шна діла́ Твоя́? Во мно́жестві си́ли Твоєя́ со́лжуть Тебі́ вразі́ Твої́. | Промовляйте Богові: «Як величні діла Твої, перед множеством сили Твоєї скоряться Тобі вороги Твої». |
|
4
|
4
|
| Вся земля́ да покло́ниться Тебі́ і поє́ть Тебі́, да поє́ть же і́мені Твоєму́, Ви́шній. | Вся земля нехай поклониться Тобі й співає Тобі. Нехай співає імені Твоєму, Всевишній!» |
|
5
|
5
|
| Прийді́те і ви́діте діла́ Бо́жія, коль стра́шен в сові́тіх па́че сино́в челові́чеських. | Прийдіть, погляньте на діла Божі, Який страшний Він у Своїх ділах над синами людськими! |
|
6
|
6
|
| Обраща́яй мо́ре в су́шу, в ріці́ про́йдуть нога́ми; та́мо возвеселі́мся о Нем, | Він море обернув на сушу, ріку перейшли ногами. Там ми веселилися в Ньому. |
|
7
|
7
|
| влади́чествующем си́лою Своє́ю ві́ком; о́чі Єго́ на язи́ки призира́єті; преогорчева́ющії да не возно́сяться в себі́. | Він могутністю Своєю світом володіє вічно. Очі Його дивляться на всі народи, щоб не підносились у собі гнобителі. |
|
8
|
8
|
| Благослові́те, язи́ци, Бо́га на́шего, і усли́шан сотворі́те глас хвали́ Єго́, | Благословляйте, народи, Бога нашого і проголошуйте хвалу Йому. |
|
9
|
9
|
| поло́жшаго ду́шу мою́ в живо́т, і не да́вшаго во см'яте́ніє ног мої́х. | Він дав життя душі нашій і не попустив, щоб ноги наші захиталися. |
|
10
|
10
|
| Я́ко іскуси́л ни єси́, Бо́же, разже́гл ни єси́, я́коже разжиза́ється сребро́. | Ти випробував нас, Боже, Ти переплавив нас, як переплавляється срібло. |
|
11
|
11
|
| Ввел ни єси́ в сіть, положи́л єси́ ско́рбі на хребті́ на́шем. | Ти попустив нам потрапити в сітку, поклав тягарі на плечі наші. |
|
12
|
12
|
| Возве́л єси́ челові́ки на глави́ на́ша; пройдо́хом сквозі́ огнь і во́ду, і ізве́л єси́ ни в поко́й. | Ти допустив, щоб чужі люди сіли на шию нам. Ми йшли через вогонь і воду, але Ти вивів нас на волю. |
|
13
|
13
|
| Вни́ду в дом Твой со всесожже́нієм, возда́м Тебі́ моли́тви моя́, | Увійду в дім Твій з жертвами всепалення, виконаю перед Тобою обітниці мої, |
|
14
|
14
|
| я́же ізреко́сті устні́ мої́, і глаго́лаша уста́ моя́ в ско́рбі моє́й. | що їх проголосили уста мої і висловив язик мій у скорботі моїй. |
|
15
|
15
|
| Всесожже́нія ту́чна вознесу́ Тебі́ с кади́лом, і овни́, вознесу́ Тебі́ воли́ с козли́. | Великі жертви принесу Тобі з пахощами, принесу Тобі овець, волів і козлів. |
|
16
|
16
|
| Прийді́те, усли́шіте, і пові́м вам, всі боя́щіїся Бо́га, єли́ка сотвори́ душі́ моє́й. | Прийдіть усі, хто боїться Бога, послухайте мене, і я скажу вам, що вчинив Він для душі моєї. |
|
17
|
17
|
| К Нему́ усти́ мої́ми воззва́х, і вознесо́х под язи́ком мої́м. | Я взивав до Нього устами моїми і величав Його язиком моїм. |
|
18
|
18
|
| Непра́вду а́ще узрі́х в се́рдці моє́м, да не усли́шить мене́ Госпо́дь. | І якби була неправда в серці моїм, то не почув би мене Господь. |
|
19
|
19
|
| Сего́ ра́ди усли́ша м'я Бог, внят гла́су моле́нія моєго́. | А Господь почув мене і прихилився до голосу благання мого. |
|
20
|
20
|
| Благослове́н Бог, І́же не отста́ви моли́тву мою́ і ми́лость Свою́ от мене́. | Благословенний Господь, що не відкинув моління мого і милости Своєї не відвернув від мене. |
|
Псалом 66
|
Псалом 66
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, в пі́снех, псало́м пі́сні Дави́ду, 66. | Начальнику хору. На струнних інструментах. Псалом. Пісня. |
|
2
|
2
|
| Бо́же, уще́дри ни і благослови́ ни, просвіти́ лице́ Твоє́ на ни і поми́луй ни; | Боже, ущедри нас і благослови нас, просвіти лице Твоє на нас і помилуй нас. |
|
3
|
3
|
| позна́ти на землі́ путь Твой, во всіх язи́ціх спасе́ніє Твоє́. | Щоб пізнали ми на землі путь Твою, в усіх народах — спасіння Твоє. |
|
4
|
4
|
| Да іспові́дяться Тебі́ лю́діє, Бо́же, да іспові́дяться Тебі́ лю́діє всі. | Нехай сповідують Тебе люди, Боже, нехай сповідують Тебе люди всі. |
|
5
|
5
|
| Да возвеселя́ться і да возра́дуються язи́ци; я́ко су́диши лю́дем правото́ю і язи́ки на землі́ наста́виши. | Нехай веселяться і радіють племена, бо Ти судиш народи праведно і керуєш всіма племенами на землі. |
|
6
|
6
|
| Да іспові́дяться Тебі́ лю́діє, Бо́же, да іспові́дяться Тебі́ лю́діє всі. | Нехай славлять Тебе народи, Боже, нехай славлять Тебе народи всі. |
|
7
|
7
|
| Земля́ даде́ плод Свой; благослови́ ни, Бо́же, Бо́же наш, | Земля дає плід свій: благослови нас, Боже, Боже наш. |
|
8
|
8
|
| благослови́ ни, Бо́же; і да убоя́ться Єго́ всі конці́ землі́. | Нехай благословить нас Бог, і нехай бояться Його всі краї землі. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 67
|
Псалом 67
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, псало́м пі́сні Дави́ду, 67. | Начальнику хору. Псалом Давида. Пісня. (Пророчий). |
|
2
|
2
|
| Да воскре́снеть Бог, і расточа́ться вразі́ Єго́, і да біжа́ть от лиця́ Єго́ ненави́дящії Єго́. | Нехай воскресне Бог і розвіються вороги Його; нехай побіжать від лиця Його всі ненависники Його. |
|
3
|
3
|
| Я́ко ізчеза́єть дим, да ізче́знуть; я́ко та́єть воск от лиця́ огня́, та́ко да поги́бнуть грі́шници от лиця́ Бо́жия; | Як щезає дим, нехай щезнуть, як тане віск від лиця вогню, так нехай згинуть грішники від лиця Божого. |
|
4
|
4
|
| а пра́ведници да возвеселя́ться, да возра́дуються пред Бо́гом, да насладя́ться в весе́лії. | А праведники нехай звеселяться, нехай радіють перед Богом, нехай святкують у радості. |
|
5
|
5
|
| Воспо́йте Бо́гу, по́йте і́мені Єго́; путесотворі́те возше́дшему на за́пади, Госпо́дь — і́м'я Єму́; і ра́дуйтеся пред Ним. | Співайте Богові, співайте імені Його, рівняйте дорогу перед Тим, Хто йде, як Переможець. Господь — ім’я Йому, радійте перед лицем Його. |
|
6
|
6
|
| Да см'яту́ться от лиця́ Єго́, Отця́ си́рих і Судії́ вдови́ць; Бог в мі́сті святі́м Своє́м. | Отець сиріт і Суддя вдовиць — Бог, Він у святих оселях Своїх. |
|
7
|
7
|
| Бог вселя́єть єдиноми́сленния в дом, ізводя́ окова́нния му́жеством, тако́жде преогорчева́ющия живу́щия во гробі́х. | Бог одиноких вводить у дім; визволяє в’язнів із кайданів, а непокірні живуть у гробах. |
|
8
|
8
|
| Бо́же, внегда́ ісходи́ти Тебі́ пред людьми́ Твої́ми, внегда́ мимоходи́ти Тебі́ в пусти́ні, | Боже, коли йшов Ти поперед народу Твого, коли проходив Ти через пустелю, |
|
9
|
9
|
| земля́ потрясе́ся, і́бо небеса́ ка́нуша от лиця́ Бо́га Сина́їна, от лиця́ Бо́га Ізра́їлева. | земля тряслася, навіть небеса танули від лиця Божого, і Синай — від лиця Бога, Бога Ізраїлевого. |
|
10
|
10
|
| Дождь во́лен отлучи́ши, Бо́же, достоя́нію Твоєму́, і ізнемо́же, Ти же соверши́л єси́ є. | Рясний дощ проливав Ти, Боже, на насліддя Твоє, і коли знесилювалося воно, Ти підкріпляв його. |
|
11
|
11
|
| Живо́тная Твоя́ живу́ть на ней; угото́вал єси́ бла́гостію Твоє́ю ни́щему, Бо́же. | Народ Твій Ти оселив на землі Твоїй, і з благости Твоєї Ти все приготував для бідного. |
|
12
|
12
|
| Госпо́дь дасть глаго́л благовіству́ющим си́лою мно́гою; | Господь дасть слово тим, що благовістять з великою силою. |
|
13
|
13
|
| Цар Сил возлю́бленнаго, красото́ю [ра́ди красоти́] до́му разділи́ти кори́сти. | Царі з військом утікають, утікають, а ті, що сидять вдома, ділять здобич. |
|
14
|
14
|
| А́ще поспите́ посреді́ преді́л, крилі́ голуби́ні посре́брені, і междора́мія єя́ в блеща́нії зла́та; | Коли ж ви оселялися на землях [своїх], то стали мов голубка, у якої крила — як срібло, а пір’я сяє золотом. |
|
15
|
15
|
| внегда́ ра́знствить Небе́сний царі́ на ней, осніжа́ться в Селмо́ні. | Коли ж Всевишній розсіяв царів на цій землі, вона забіліла, як сніг на горі Селмоні. |
|
16
|
16
|
| Гора́ Бо́жия, гора́ ту́чная, гора́ усире́нная, гора́ ту́чная. | Гора Божа — гора велика, гора кріпка, гора висока. |
|
17
|
17
|
| Вску́ю непщу́єте, го́ри усире́нния? Гора́, ю́же благоволи́ Бог жи́ти в ней; і́бо Госпо́дь всели́ться до конця́. | Чого ви заздрите, гори високі, на гору, що на ній Бог благоволив жити і буде перебувати на ній вічно? |
|
18
|
18
|
| Колесни́ця Бо́жия тьма́ми тем, ти́сяща гобзу́ющих; Госпо́дь в них в Сина́ї во святі́м. | Колісниць Божих тьма і тисячі тисяч. Серед них Господь на Синаї, у святині. |
|
19
|
19
|
| Возше́л єси́ на висоту́, пліни́л єси́ плін; прия́л єси́ дая́нія в челові́ціх, і́бо не покаря́ющияся, є́же всели́тися. | Ти зійшов на висоту, полонив полон, прийняв дари для людей, щоб і непокірні могли жити у Господа. |
|
20
|
20
|
| Госпо́дь Бог благослове́н, благослове́н Госпо́дь день дне; поспіши́ть нам Бог спаcе́ній на́ших. | Господь Бог благословенний; благословенний Господь допоможе нам кожного дня. |
|
21
|
21
|
| Бог наш — Бог, є́же спаса́ти; і Госпо́дня, Госпо́дня ісхо́дища сме́ртная. | Бог — Спаситель наш, Бог наш, Бог, щоб спасати. У владі Господа ворота смерти. |
|
22
|
22
|
| Оба́че Бог сокруши́ть глави́ враго́в Свої́х, верх влас преходя́щих в прегріше́ніїх свої́х. | Бог сокрушить голови ворогів Своїх, волохате тім’я того, хто закам’янів у беззаконні. |
|
23
|
23
|
| Рече́ Госпо́дь: от Васа́на обращу́, обращу́ во глубина́х морськи́х; | Сказав Господь: «Від Васана поверну тебе, виведу з глибини моря, |
|
24
|
24
|
| я́ко да омо́читься нога́ твоя́ в кро́ві, язи́к пес твої́х от враг от него́. | щоб обмочив ти ногу твою, як пси язик свій, у крові ворога». |
|
25
|
25
|
| Ви́діна би́ша ше́ствія Твоя́, Бо́же, ше́ствія Бо́га моєго́ Царя́, І́же во святі́м. | Ми бачили, як ішов Ти, Боже, як ішов Ти — Цар мій і Бог мій — у святиню. |
|
26
|
26
|
| Предвари́ша кня́зі близ пою́щих, посреді́ дів тимпа́нниць. | Попереду князі і ті, що співали, за ними — ті, що грали на струнах, а кругом — діви з тимпанами. |
|
27
|
27
|
| В це́рквах благослові́те Бо́га — Го́спода от істо́чник Ізра́їлевих. | В церквах благословляйте Бога — Господа від джерел Ізраїлевих. |
|
28
|
28
|
| Та́мо Веніамі́н юні́йшій во у́жасі, кня́зі Іу́дови влади́ки їх, кня́зі Завуло́ні, кня́зі Неффали́млі. | Там Веніамін молодший — князь їхній, князі Іуди — владики їхні, князі Завулонові, князі Неффалимові. |
|
29
|
29
|
| Запові́ждь, Бо́же, си́лою Твоє́ю; укріпи́, Бо́же, сіє́, є́же соді́лал єси́ в нас. | Бог твій дав тобі таку силу. Утверди, Боже, те, що Ти створив для нас. |
|
30
|
30
|
| От хра́ма Твоєго́ во Ієрусали́м Тебі́ принесу́ть ца́ріє да́ри. | Ради храму твого в Єрусалимі царі принесуть Тобі дари. |
|
31
|
31
|
| Запрети́ звіре́м тро́стним; сонм юне́ць в ю́ницях людськи́х, є́же затвори́ти іскуше́нния сребро́м; расточи́ язи́ки, хотя́щия бра́нем. | Утихомир звіра, що в очереті, зібрання биків серед тихих телят — гордих народів, що хваляться сріблом своїм; розвій тих, що готують війни. |
|
32
|
32
|
| При́йдут моли́твенници от Єги́пта; Ефіо́пія предвари́ть ру́ку свою́ к Бо́гу. | Прийдуть з Єгипту вельможі молитися; Ефіопія простягне руку свою до Бога. |
|
33
|
33
|
| Ца́рства земна́я, по́йте Бо́гу, воспо́йте Го́сподеві, | Царства землі! Хваліть Бога, оспівуйте Господа, |
|
34
|
34
|
| возше́дшему на Не́бо небесе́ на восто́ки; се, дасть гла́су Своєму́ глас си́ли. | Який зійшов на небо небес превічно. Ось Він дає голосу Своєму голос сили. |
|
35
|
35
|
| Даді́те сла́ву Бо́гові; на Ізра́їлі велелі́пота Єго́, і си́ла Єго́ на о́блаціх. | Віддайте славу Богу; на Ізраїлі велич Його і могутність Його на хмарах. |
|
36
|
36
|
| Ди́вен Бог во святи́х свої́х; Бог Ізра́їлев, той дасть си́лу і держа́ву лю́дем Свої́м. Благослове́н Бог. | Дивний Бог у святих Своїх, Бог Ізраїлів; Він дає силу й твердість народу [Своєму]. Благословенний Бог! |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 68
|
Псалом 68
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, о ізмі́ншихся [о іму́щих ізміни́тися], псало́м Дави́ду, 68. | Начальнику хору. На шошаннимі. Псалом Давида. (Пророчий). |
|
2
|
2
|
| Спаси́ м'я, Бо́же, я́ко внидо́ша во́ди до душі́ моєя́. | Спаси мене, Боже, бо води дійшли до душі [моєї]. |
|
3
|
3
|
| Углібо́х в тимі́нії глубини́, і ність постоя́нія; прийдо́х во глубини́ морські́я, і бу́ря потопи́ м'я. | Я загруз у глибокім болоті, і нема на чому стати. Зійшов я у глибину моря, і хвилі його заливають мене. |
|
4
|
4
|
| Утруди́хся зови́й, ізмолче́ горта́нь мой; ісчезо́сті о́чі мої́, от є́же упова́ти мі на Бо́га моєго́. | Я знемігся від благань, і гортань моя зашерхла. Втомилися очі мої від очікування Бога [мого]. |
|
5
|
5
|
| Умно́жишася па́че влас глави́ моєя́ ненави́дящії м'я ту́не; укріпи́шася вразі́ мої́, ізгоня́щії м'я непра́ведно; я́же не восхища́х, тогда́ воздая́х. | Бо тих, що ненавидять мене без вини, більше, ніж волосся на голові моїй. Вороги мої, що переслідують мене даремно, зміцніли, і чого я не відбирав, того вимагають від мене. |
|
6
|
6
|
| Бо́же, Ти уві́діл єси́ безу́міє моє́, і прегріше́нія моя́ от Тебе́ не утаї́шася. | Боже, Ти знаєш, як тяжко мені, і гріхи мої не втаєні від Тебе. |
|
7
|
7
|
| Да не постидя́ться о мні терп'я́щії Тебе́, Го́споди, Го́споди Сил; ніже́ да посра́м'яться о мні і́щущії Тебе́, Бо́же Ізра́їлев. | Нехай не осоромляться через мене ті, що надіються на Тебе, Господи, Боже Сил. Нехай не осоромляться через мене ті, що шукають Тебе, Боже. |
|
8
|
8
|
| Я́ко Тебе́ ра́ди претерпі́х поноше́ніє, покри́ срамота́ лице́ моє́. | Бо ради Тебе терплю я зневагу, і сором покриває лице моє. |
|
9
|
9
|
| Чуждь бих бра́тії моє́й і стра́нен синово́м ма́тере моєя́; | Я став чужим для братів моїх і стороннім для синів матері моєї. |
|
10
|
10
|
| я́ко ре́вность до́му Твоєго́ сніде́ м'я, і поноше́нія понося́щих Ті нападо́ша на м'я. | Бо ревність до дому Твого з’їдає мене, і зневага тих, що Тебе зневажають, впала на мене. |
|
11
|
11
|
| І покри́х посто́м ду́шу мою́, і бисть в поноше́ніє мні; | Коли я плакав і постом смиряв душу мою, то й тим докоряють мене. |
|
12
|
12
|
| і положи́х одія́ніє моє́ вре́тище, і бих їм в при́тчу. | Замість одежі я обгортав себе веретищем — і тим став посміховиськом для них. |
|
13
|
13
|
| О мні глумля́хуся сідя́щії во враті́х, і о мні поя́ху пію́щії вино́. | Про мене говорять ті, що сидять біля воріт, про мене співають ті, що п’ють вино. |
|
14
|
14
|
| Аз же моли́твою моє́ю к Тебі́, Бо́же; вре́м'я благоволе́нія, Бо́же; во мно́жестві ми́лости Твоєя́ усли́ши м'я, во і́стині спаcе́нія Твоєго́. | А я з молитвою моєю до Тебе, Господи, в час, угодний Тобі, Боже. З великої милости Твоєї, почуй мене в істині спасіння Твого. |
|
15
|
15
|
| Спаси́ м'я от бре́нія, да не углі́бну; да ізба́влюся от ненави́дящих м'я і от глубо́ких вод. | Виведи мене з болота, щоб не потонув я, спаси мене від ненависників моїх і від глибокої води. |
|
16
|
16
|
| Да не потопи́ть мене́ бу́ря водна́я, ніже́ да пожре́ть мене́ глубина́, ніже́ сведе́ть о мні рове́нник уст свої́х. | Нехай не затопить мене буря повені, нехай не потону я в глибині. |
|
17
|
17
|
| Усли́ши м'я, Го́споди, я́ко бла́га ми́лость Твоя́; по мно́жеству щедро́т Твої́х при́зри на м'я. | Вислухай мене, Господи, бо велика милість Твоя, заради великих щедрот Твоїх зглянься на мене. |
|
18
|
18
|
| Не отврати́ лиця́ Твоєго́ от о́трока Твоєго́, я́ко скорблю́; ско́ро усли́ши м'я. | Не відверни лиця Твого, бо я сумую, скоро почуй мене. |
|
19
|
19
|
| Воньми́ душі́ моє́й і ізба́ви ю; враг мої́х ра́ди ізба́ви м'я. | Поглянь на душу мою і спаси її, від ворогів моїх спаси мене. |
|
20
|
20
|
| Ти бо ві́си поноше́ніє моє́, і студ мой, і срамоту́ мою́; пред Тобо́ю всі оскорбля́ющії м'я. | Ти знаєш приниження моє, ганьбу мою і сором мій. Вороги мої всі перед Тобою. |
|
21
|
21
|
| Поноше́ніє ча́яше душа́ моя́ і страсть; і ждах соскорб'я́щаго, і не бі, і утіша́ющих, і не обріто́х. | Наруга сокрушила душу мою, і страждання. Я знеміг. Я очікував, що хтось буде співчувати мені, і не було, очікував, хто б заспокоїв мене, і не знайшлося. |
|
22
|
22
|
| І да́ша в снідь мою́ желчь, і в жа́жду мою́ напої́ша м'я о́цта. | І дали в їжу мені жовч і у спрагу мою напоїли мене оцтом. |
|
23
|
23
|
| Да бу́деть трапе́за їх пред ни́ми в сіть, і в воздая́ніє, і в собла́зн. | Нехай буде трапеза їхня тенетами їм, і мирна вечеря — пасткою. |
|
24
|
24
|
| Да помрача́ться о́чі їх, є́же не ви́діти, і хребе́т їх ви́ну сляци́. | Нехай потемніють очі їхні, щоб не бачили, і спини їхні назавжди зігни. |
|
25
|
25
|
| Проли́й на ня гнів Твой, і я́рость гні́ва Твоєго́ да пости́гнеть їх. | Вилий на них гнів Твій, і полум’я його нехай обійме їх. |
|
26
|
26
|
| Да бу́деть двор їх пуст, і в жили́щих їх да не бу́деть живи́й. | Нехай житло їхнє стане пустим, і в наметах їхніх нехай не залишиться нікого живого. |
|
27
|
27
|
| Зане́ єго́же Ти порази́л єси́, ті́ї погна́ша, і к болі́зні язв мої́х приложи́ша. | Бо кого покарав Ти, над тим вони ще й знущаються. І тому, кого поранив Ти, вони ще збільшують страждання. |
|
28
|
28
|
| Приложи́ беззако́ніє к беззако́нію їх, і да не вни́дуть в пра́вду Твою́. | Збери докупи всі беззаконня їхні, і нехай не увійдуть вони в правду Твою. |
|
29
|
29
|
| Да потреб'я́ться от кни́ги живи́х, і с пра́ведними да не напи́шуться. | Нехай буде викреслено їх із книг живих, і між праведними нехай не напишуться. |
|
30
|
30
|
| Нищ і боля́й єсьм аз; спасе́ніє Твоє́, Бо́же, да при́йметь м'я. | А я бідний і страждаю, поміч Твоя, Боже, нехай визволить мене. |
|
31
|
31
|
| Восхвалю́ і́м'я Бо́га моєго́ с пі́снію, возвели́чу Єго́ во хвале́нії; | Я буду славити в піснях ім’я Бога [мого], буду прославляти Його хвалою. |
|
32
|
32
|
| і уго́дно бу́деть Бо́гу па́че тельця́ ю́на, ро́ги ізнося́ща і па́знокти. | І це буде більш приємне Господу, ніж жертви волів і телят з рогами і копитами. |
|
33
|
33
|
| Да у́зрять ни́щії і возвеселя́ться; взищі́те Бо́га, і жива́ бу́деть душа́ ва́ша. | Побачать це принижені і звеселяться. І оживуть серця ваші, ви, що шукаєте Господа. |
|
34
|
34
|
| Я́ко усли́ша убо́гія Госпо́дь, і окова́нния Своя́ не унічижи́. | Бо почув Господь убогих Своїх і не забув в’язнів Своїх. |
|
35
|
35
|
| Да восхва́лять Єго́ небеса́ і земля́, мо́ре і вся живу́щая в нем. | Нехай хвалять Його небо і земля, море і все, що живе в них. |
|
36
|
36
|
| Я́ко Бог спасе́ть Сіо́на, і сози́ждуться гра́ди Іуде́йстії, і вселя́ться та́мо і наслі́дять ї; | Бо спасе Господь Сион, і збудує міста Іуди для людей Своїх, і поселяться там, і будуть нащадками Його. |
|
37
|
37
|
| і сі́м'я рабо́в Твої́х удержи́ть ї, і лю́б'ящії і́м'я Твоє́ вселя́ться в нем. | І нащадки рабів Його утвердяться в ньому, і ті, що люблять ім’я Його, будуть жити в ньому. |
|
Псалом 69
|
Псалом 69
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць Дави́ду, в воспомина́ніє, во є́же спасти́ м'я Го́споду, 69. | Начальнику хору. Псалом Давида. На спомин. |
|
2
|
2
|
| Бо́же, в по́мощ мою́ воньми́; Го́споди, помощи́ мі потщи́ся. | Боже, на поміч мені прийди, Господи, поспіши допомогти мені. |
|
3
|
3
|
| Да постидя́ться і посра́м'яться і́щущії ду́шу мою́, да возвратя́ться всп'ять і постидя́ться хотя́щії мі зла́я; | Нехай постидяться й осоромляться ті, що шукають душі моєї. |
|
4
|
4
|
| да возратя́ться а́біє стидя́щеся глаго́лющії мі: бла́гоже, бла́гоже! | Нехай відступлять осоромленими ті, що шукають загибелі моєї. Нехай біжать назад ті, що кажуть [мені]: «Добре, добре!» |
|
5
|
5
|
| Да возра́дуються і возвеселя́ться о Тебі́ всі і́щущії Тебе́, Бо́же; і да глаго́лють ви́ну: «Да возвели́читься Госпо́дь!», лю́б'ящії спасе́ніє Твоє́. | Але нехай зрадуються і звеселяться ті, що шукають Тебе, Боже. І ті, що люблять спасіння Твоє, нехай завжди кажуть: «Великий Господь!» |
|
6
|
6
|
| Аз же нищ єсьм і убо́г, Бо́же, помози́ мі; Помо́щник мой і Ізба́витель мой єси́ Ти, Го́споди, не закосни́. | А я немічний і убогий: Боже, допоможи мені. Ти — Поміч моя і Спаситель мій. Господи, не забарись. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 70
|
Псалом 70
|
|
0
|
0
|
| Дави́ду псало́м, сино́в Іонада́вових і пе́рвих плі́ншихся, не надпи́сан у євре́й, 70. | (Псалом Давида.) |
|
1
|
1
|
| На Тя, Го́споди, упова́х, да не постижу́ся во вік. | На Тебе, Господи, я уповаю, не дай мені осоромитися повік. |
|
2
|
2
|
| Пра́вдою Твоє́ю ізба́ви м'я і ізми́ м'я; приклони́ ко мні у́хо Твоє́ і спаси́ м'я. | Правдою Твоєю врятуй мене і визволи мене, прихили до мене вухо Твоє і спаси мене. |
|
3
|
3
|
| Бу́ди мі в Бо́га Защи́тителя і в мі́сто крі́пко спасти́ м'я, я́ко утвержде́ніє моє́ і прибі́жище моє́ єси́ Ти. | Будь мені Богом Захисником, твердинею пристановища, щоб спасти мене. |
|
4
|
4
|
| Бо́же мой, ізба́ви м'я із руки́ грі́шнаго, із руки́ законопресту́пнаго і оби́дящаго. | Боже мій, визволи мене з руки нечестивого, з руки беззаконника, що гнобить мене. |
|
5
|
5
|
| Я́ко Ти єси́ терпі́ніє моє́, Го́споди, Го́споди, упова́ніє моє́ от ю́ности моєя́. | Бо Ти надія моя, Господи Боже мій, надія моя від юности моєї. |
|
6
|
6
|
| В Тебі́ утверди́хся от утро́би, от чре́ва ма́тере моєя́ Ти єси́ мой покрови́тель, о Тебі́ пі́ніє моє́ ви́ну. | В Тобі утвердився я від утроби матері моєї, від народження мого Ти мій покровитель, і Тобі хвала моя завжди. |
|
7
|
7
|
| Я́ко чу́до бих мно́гим, і Ти помо́щник мой крі́пок. | Для багатьох я був наче диво, але Ти тверда моя надія. |
|
8
|
8
|
| Да іспо́лняться уста́ моя́ хвале́нія, я́ко да воспою́ сла́ву Твою́, весь день великолі́піє Твоє́. | Нехай наповняться уста мої хвалою Тобі, [щоб я оспівував славу Твою і] кожен день — велич Твою. |
|
9
|
9
|
| Не отве́ржи мене́ во вре́м'я ста́рости, внегда́ оскудіва́ти крі́пості моє́й, не оста́ви мене́. | Не покинь мене в час старості, коли буде покидати мене сила моя. Не залиш мене. |
|
10
|
10
|
| Я́ко рі́ша вразі́ мої́ мні, і стрегу́щії ду́шу мою́ совіща́ша вку́пі, | Бо вороги мої говорять проти мене, і ті, що підстерігають душу мою, радяться між собою, |
|
11
|
11
|
| глаго́люще: Бог оста́вил єсть єго́, пожені́те і імі́те єго́, я́ко ність ізбавля́яй. | кажучи: «Бог покинув його, переслідуйте і схопіть його, бо нема визволителя». |
|
12
|
12
|
| Бо́же мой, не удали́ся от мене́; Бо́же мой, в по́мощ мою́ воньми́. | Боже, не віддаляйся від мене. Боже, на поміч мені прийди. |
|
13
|
13
|
| Да постидя́ться і ізче́знуть оклевета́ющії ду́шу мою́, да облеку́ться в студ і срам і́щущії зла́я мні. | Нехай осоромляться, нехай щезнуть усі, що повстали на душу мою. Нехай покриють сором і безчестя тих, що шукають загибелі моєї. |
|
14
|
14
|
| Аз же всегда́ возупова́ю на Тя, і приложу́ на вся́ку похвалу́ Твою́. | А я завжди буду уповати [на Тебе] і примножувати всяку похвалу Тобі. |
|
15
|
15
|
| Уста́ моя́ возвістя́ть пра́вду Твою́, весь день — спасе́ніє Твоє́, я́ко не позна́х кни́жная. | Уста мої будуть звіщати правду Твою, кожен день — благодіяння Твої, що їм я не знаю числа. |
|
16
|
16
|
| Вни́ду в си́лі Госпо́дні; Го́споди, пом'яну́ пра́вду Тебе́ єди́наго. | Завжди буду думати про силу Господа Бога, згадувати правду Твою. Тільки Твою, Боже. |
|
17
|
17
|
| Бо́же мой, ї́мже научи́л м'я єси́ от ю́ности моєя́, і дони́ні возвіщу́ чудеса́ Твоя́. | Ти навчав мене від юности моєї, і донині я сповіщаю про чудеса Твої. |
|
18
|
18
|
| І да́же до ста́рости і престарі́нія, Бо́же мой, не оста́ви мене́, до́ндеже возвіщу́ ми́шцю Твою́ ро́ду всему́ гряду́щему, | І до старості, і до сивини не покинь мене, Боже, доки не розкажу про силу Твою всьому народові і всьому грядущому про могутність Твою. |
|
19
|
19
|
| си́лу Твою́ і пра́вду Твою́, Бо́же, да́же до ви́шніх, я́же сотвори́л мі єси́ вели́чія; Бо́же, кто подо́бен Тебі́? | Правда Твоя, Боже, до небес. Великі діла вчинив Ти; Боже, хто подібний до Тебе? |
|
20
|
20
|
| Єли́ки яви́л мі єси́ ско́рбі мно́гі і зли? І обра́щся оживотвори́л м'я єси́ і от бездн землі́ возве́л м'я єси́. | Ти посилав на мене люту біду, але знову оживляв мене і з безодні землі виводив мене. |
|
21
|
21
|
| Умно́жил єси́ на мні вели́чествіє Твоє́, і обра́щся уті́шил м'я єси́, і от бездн землі́ па́ки возве́л м'я єси́. | Ти показав на мені правосуддя Твоє, але, обернувшись, Ти втішав мене [і з безодні землі знову виводив мене], |
|
22
|
22
|
| І́бо аз іспові́мся Тебі́ в лю́дех, Го́споди, в сосу́діх псало́мських і́стину Твою́, Бо́же. Воспою́ Тебі́ в гу́слех, Святи́й Ізра́їлев. | тому буду прославляти Тебе знову між народами, на струнних органах славитиму істину Твою, Боже. Буду оспівувати Тебе на гуслях, святий Ізраїлів. |
|
23
|
23
|
| Возра́дуєтіся устні́ мої́, єгда́ воспою́ Тебі́, і душа́ моя́, ю́же єси́ ізба́вил. | Радіють уста мої, коли співаю Тобі, і душа моя, яку Ти визволив; |
|
24
|
24
|
| Єще́ же і язи́к мой весь день поучи́ться пра́вді Твоє́й, єгда́ постидя́ться і посра́м'яться і́щущий зла́я мні. | і язик мій щодня буде прославляти правду Твою, бо осоромлені ті, що шукали загибелі мені. |
|
Псалом 71
|
Псалом 71
|
|
0
|
0
|
| О Соломо́ні, псало́м Дави́ду, 71. | Про Соломона. [Псалом Давида.] (Про Христа). |
|
1
|
1
|
| Бо́же, суд Твой царе́ві даждь, і пра́вду Твою́ си́ну царе́ву; | Боже, Суд Твій цареві дай і синові царя — правду Твою. |
|
2
|
2
|
| суди́ти лю́дем Твої́м в пра́вді і ни́щим Твої́м в суді́. | Щоб судив справедливо народ Твій, і вбогих Твоїх — судом праведним. |
|
3
|
3
|
| Да воспри́ймуть го́ри мир лю́дем і хо́лми пра́вду. | Щоб гори принесли мир людям, і пагорби — правду. |
|
4
|
4
|
| Су́дить ни́щим людськи́м, і спасе́ть си́ни убо́гих, і смири́ть клеветника́. | Щоб судив убогих у народі, спасав синів бідних та смирив гнобителя. |
|
5
|
5
|
| І пребу́деть с со́лнцем, і пре́жде луни́ ро́да родо́в. | Він раніше сонця, раніше місяця з роду в рід. |
|
6
|
6
|
| Сни́деть, я́ко дождь на руно́, і я́ко ка́пля ка́плющая на зе́млю. | Він зійде, як дощ на траву, і як роса, що падає на землю. |
|
7
|
7
|
| Возсія́єть во днех єго́ пра́вда і мно́жество ми́ра, до́ндеже оти́меться луна́. | В часи днів його засяє правда і буде великий мир, аж доки світить місяць. |
|
8
|
8
|
| І облада́єть от мо́ря до мо́ря, і от рік до коне́ць вселе́нния. | І заволодіє від моря до моря, і від ріки* — до краю землі. |
|
9
|
9
|
| Пред ним припаду́ть ефіо́пляне, і вразі́ єго́ персть поли́жуть. | Скоряться перед ним жителі пустелі, і вороги його перед ним уклоняться до землі. |
|
10
|
10
|
| Ца́ріє Фарсі́йстії і о́строві да́ри принесу́ть, ца́ріє Ара́встії і Сава́ да́ри приведу́ть; | Царі фарсійські з островів дари піднесуть, царі Аравії і Сави дари принесуть. |
|
11
|
11
|
| і покло́няться єму́ всі ца́ріє зе́мстії, всі язи́ци порабо́тають єму́. | І вклоняться Йому всі царі землі, і всі народи будуть служити йому. |
|
12
|
12
|
| Я́ко ізба́ви ни́ща от си́льна, і убо́га, єму́же не бі помо́щника. | Бо він визволить безсилого від сильного, і убогого, що не мав захисника. |
|
13
|
13
|
| Пощади́ть ни́ща і убо́га, і ду́ші убо́гих спасе́ть; | Буде милостивий до вбогих і бідних, і душі їхні спасе. |
|
14
|
14
|
| от ли́хви і от непра́вди ізба́вить ду́ші їх, і че́стно і́м'я єго́ пред ни́ми. | Від кривди і від насильства спасе душі їхні, і кров їхня буде дорогоцінна перед очима його. |
|
15
|
15
|
| І жив бу́деть, і да́сться єму́ от зла́та араві́йська; і помо́ляться о нем ви́ну, весь день благослов'я́ть єго́. | І буде він жити, і принесуть йому золото Аравії; будуть молитися за Нього, завжди і щодня будуть благословляти його. |
|
16
|
16
|
| Бу́деть утвержде́ніє на землі́ на версі́х гор; превознесе́ться па́че Лива́на плод єго́, і процвіту́ть от гра́да, я́ко трава́ земна́я. | Буде достаток хліба на землі і на верхах гір; плоди його піднесуться вище Ливану, і розмножаться люди, як трава на землі. |
|
17
|
17
|
| Бу́деть і́м'я єго́ благослове́но во ві́ки, пре́жде со́лнця пребива́єть і́м'я єго́; і благослов'я́ться в нем вся колі́на земна́я, всі язи́ци ублажа́ть єго́. | Нехай буде ім’я його [благословенне] навіки; раніше сонця перебуває ім’я його, і в ньому благословляться [всі покоління землі] і всі народи будуть прославляти його. |
|
18
|
18
|
| Благослове́н Госпо́дь, Бог Ізра́їлев, творя́й чудеса́ єди́н, | Благословен Господь, Бог Ізраїлів, що творить чудеса єдиний. |
|
19
|
19
|
| і благослове́нно і́м'я сла́ви Єго́ во вік і в вік ві́ка; і іспо́лниться сла́ви Єго́ вся земля́. Бу́ди, бу́ди. | І благословенне ім’я слави Його повіки. Славою Його буде повна вся земля. Амінь. Так буде. Амінь. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 72
|
Псалом 72
|
|
0
|
0
|
| Оконча́шася пі́сні Дави́да, си́на Ієссе́йова. Псало́м Аса́фу, 72. | Псалом Асафа. |
|
1
|
1
|
| Коль благ Бог Ізра́їлев пра́вим се́рдцем. | Який милостивий Бог Ізраїлів до народу Свого, до чистих серцем! |
|
2
|
2
|
| Мої́ же вма́лі не подвижа́стіся но́зі; вма́лі не пролія́шася стопи́ моя́; | Мої ж мало не похитнулися ноги, мало не посковзнулися стопи мої. |
|
3
|
3
|
| я́ко возревнова́х на беззако́нния, мир грі́шников зря; | Я позаздрив безумним, бачивши добробут беззаконних. |
|
4
|
4
|
| я́ко ність восклоне́нія в сме́рті їх і утвержде́нія в ра́ні їх; | Бо нема їм страждання, й до смерти їхньої міцні сили їхні. |
|
5
|
5
|
| в труді́х челові́чеських не суть, і с челові́ки не при́ймуть ран. | У трудах людських їх нема, і не знають вони людської біди. |
|
6
|
6
|
| Сего́ ра́ди удержа́ я горди́ня їх до конця́; оді́яшася непра́вдою і нече́стієм свої́м. | Тому-то гордість підняла їхню пихатість, і, як в одежу, одягаються вони у неправду та нечестя свої. |
|
7
|
7
|
| Ізи́деть, я́ко із ту́ка, непра́вда їх; прейдо́ша в любо́в се́рдця. | Пливе, наче олива, неправда їхня, живуть за похотями свого серця. |
|
8
|
8
|
| Поми́слиша і глаго́лаша в лука́встві, непра́вду в висоту́ глаго́лаша; | З усього глузують, зневажливо говорять про Бога, звисока розмовляють. |
|
9
|
9
|
| положи́ша на небесі́ уста́ своя́, і язи́к їх пре́йде по землі́. | До небес підносять уста свої, і язик їхній обходить землю. |
|
10
|
10
|
| Сего́ ра́ди обратя́ться лю́діє мої́ сі́мо, і дні́є іспо́лнені обря́щуться в них. | Тому звертаються до них люди і п’ють їхню воду повною чашею, |
|
11
|
11
|
| І рі́ша: ка́ко уві́ді Бог? І а́ще єсть ра́зум в ви́шнім? | і кажуть: «Як довідається Бог? І чи знає Всевишній?» |
|
12
|
12
|
| Се, сі́ї грі́шници і гобзу́ющії в вік удержа́ша бога́тство. | І ось ці нечестивці завжди живуть у достатку і примножують багатство. |
|
13
|
13
|
| І ріх: єда́ [у́бо] всу́є оправди́х се́рдце моє́ і уми́х в непови́нних ру́ці мої́, | [І я сказав: ] «Чи не даремно я дбаю про чистоту серця і в невинності умивав руки мої; |
|
14
|
14
|
| і бих я́звен весь день, і обличе́ніє моє́ на у́треніх? | віддавав себе під удари щодня і щоранку себе осуджував?» |
|
15
|
15
|
| А́ще глаго́лах, пові́м та́ко: се, ро́ду сино́в Твої́х, єму́же обіща́хся [се, ро́ду сино́в Твої́х преступи́х]; | Але коли б я сказав: «Буду і я так жити», то я став би зрадником перед родом синів Твоїх. |
|
16
|
16
|
| і непщева́х разумі́ти; сіє́ труд єсть пре́до мно́ю, | І я став думати, як би мені все це зрозуміти, але тяжким було це в очах моїх. |
|
17
|
17
|
| до́ндеже вни́ду во святи́ло Бо́жиє і разумі́ю в послі́дняя їх. | Аж поки не ввійшов я у святиню Божу та не зрозумів кінця їхнього. |
|
18
|
18
|
| Оба́че за льще́нія їх положи́л єси́ їм зла́я, низложи́л єси́ я, внегда́ разгорди́шася. | Дійсно, на слизькій дорозі поставив Ти їх, над прірвою стоять вони. |
|
19
|
19
|
| Ка́ко би́ша в запусті́ніє? Внеза́пу ізчезо́ша, погибо́ша за беззако́ніє своє́. | Як несподівано прийшли вони до занепаду! Щезли, погинули за беззаконня свої. |
|
20
|
20
|
| Я́ко со́ніє востаю́щаго, Го́споди, во гра́ді Твоє́м о́браз їх уничижи́ши. | Як щезає сон того, хто прокинувся, так Ти, Господи, розбудивши їх, знищив помисли їхні у місті Твоїм. |
|
21
|
21
|
| Я́ко разжже́ся се́рдце моє́, і утро́би моя́ ізміни́шася; | Коли хвилювалося серце моє і боліла душа моя, |
|
22
|
22
|
| і аз унічиже́н, і не разумі́х, ско́тен бих у Тебе́. | я був нерозумним, я як тварина був перед Тобою. |
|
23
|
23
|
| І аз ви́ну с Тобо́ю; удержа́л єси́ ру́ку десну́ю мою́, | Але я завжди з Тобою, Ти тримаєш мене за праву руку мою. |
|
24
|
24
|
| і сові́том Твої́м наста́вил м'я єси́, і со сла́вою прия́л м'я єси́. | Ти порадою Твоєю провадиш мене, і до слави Твоєї Ти приймеш мене. |
|
25
|
25
|
| Что бо мі єсть на небесі́? І от Тебе́ что восхоті́х на землі́? | Хто бо для мене є на небі? І чого без Тебе бажати мені на землі? |
|
26
|
26
|
| Ізчезе́ се́рдце моє́ і плоть моя́, Бо́же се́рдця моєго́, і часть моя́, Бо́же, во вік. | Знемагають серце моє і тіло моє за Тобою, Боже серця мого і доле моя, Боже, навіки. |
|
27
|
27
|
| Я́ко се, удаля́ющії себе́ от Тебе́ поги́бнуть; потреби́л єси́ вся́каго любоді́ющаго от Тебе́. | Бо ось ті, що віддалили себе від Тебе, гинуть. Ти знищуєш кожного, хто відступає від Тебе. |
|
28
|
28
|
| Мні же приліпля́тися Бо́гові бла́го єсть, полага́ти на Го́спода упова́ніє моє́, возвісти́ти мі вся хвали́ Твоя́, во враті́х дще́ре Сіо́ні. | А мені найкраще прихилятися до Бога, покладати на Господа надію мою, сповіщати про всі діла Твої в Церкві Твоїй [у вратах дочки Сионової]. |
|
Псалом 73
|
Псалом 73
|
|
0
|
0
|
| Ра́зума Аса́фу, 73. | Псалом Асафа. (Повчання.) |
|
1
|
1
|
| Вску́ю, Бо́же, отри́нул єси́ до конця́? Разгні́вася я́рость Твоя́ на о́вці па́житі Твоєя́? | Навіщо, Боже, відкинув Ти нас назавжди? Навіщо розпалився гнів Твій на овець стада Твого? |
|
2
|
2
|
| Пом'яни́ сонм Твой, єго́же стяжа́л єси́ іспе́рва, ізба́вил єси́ жезло́м достоя́нія Твоєго́, гора́ Сіо́н сія́ [жезл достоя́нія Твоєго́, го́ру Сіо́н сію́], в не́йже всели́лся єси́. | Пом’яни людей Твоїх, яких спочатку зібрала рука Твоя. Ти обрав, як жезл насліддя Твого, гору Сион, на якій оселився Ти. |
|
3
|
3
|
| Воздви́гни ру́ці Твої́ на горди́ні їх в коне́ць, єли́ка лука́внова враг во святі́м Твоє́м. | Піднеси руку Твою і поглянь на злочинство їх: що наробив ворог у святині Твоїй — у храмі Твоїм! |
|
4
|
4
|
| І восхвали́шася ненави́дящії Тя посреді́ пра́здника Твоєго́; положи́ша зна́менія своя́ зна́менія, і не позна́ша, | Як звірі, рикають вороги Твої у храмі зібрання Твого. Поставили знамена свої замість знамен наших. |
|
5
|
5
|
| я́ко во ісхо́ді преви́ше; я́ко в дубра́ві дре́в'яні сіки́рами разсіко́ша | Наче в гущавині лісовій, високо змахували сокирами. |
|
6
|
6
|
| две́рі єго́ вку́пі, сі́чивом і оско́рдом разруши́ша ї. | Всі двері і всі оздоби ломами та молотами порозбивали. |
|
7
|
7
|
| Возжго́ша огне́м святи́ло Твоє́; на землі́ оскверни́ша жили́ще і́мене Твоєго́. | Вогнем спалили святиню Твою на землі, осквернили оселю імені Твого. |
|
8
|
8
|
| Рі́ша в се́рдці своє́м ю́жики їх вку́пі: прийді́те, і отста́вим вся пра́здники Бо́жия от землі́. | Сказали вони в серці своїм: «Зруйнуємо їх зовсім». І спалили всі міста зібрань Божих на землі. |
|
9
|
9
|
| Зна́мєнія їх [зна́меній на́ших] не ви́діхом; ність ктому́ проро́ка, і нас не позна́єть ктому́. | Знамен наших ми вже не бачимо, нема вже й пророка. І нема між нами такого, хто сказав би, доки це буде. |
|
10
|
10
|
| Доко́лі, Бо́же, поно́сить враг? Раздражи́ть проти́вний і́м'я Твоє́ до конця́? | Доки, Боже, буде ворог мучити нас, доки противник буде ображати ім’я Твоє? |
|
11
|
11
|
| Вску́ю отвраща́єши ру́ку Твою́ і десни́цю Твою́ от среди́ ні́дра Твоєго́ в коне́ць? | Навіщо відхиляєш руку Твою і силу Твою? Гнівом могутности Твоєї урази їх. |
|
12
|
12
|
| Бог же, Цар наш, пре́жде ві́ка соді́ла спасе́ніє посреді́ землі́. | Бог же, Цар наш, раніше віків учинив спасіння посеред землі. |
|
13
|
13
|
| Ти утверди́л єси́ си́лою Твоє́ю мо́ре; Ти стерл єси́ глави́ зміє́в в воді́; | Ти розділив силою Твоєю море, Ти знищив голови зміїв у воді. |
|
14
|
14
|
| Ти сокруши́л єси́ главу́ змі́єву, дал єси́ того́ бра́шно лю́дем ефіо́пським. | Ти розбив голову дракона, дав його на поживу людям [ефіопським]. |
|
15
|
15
|
| Ти расто́ргл єси́ істо́чники і пото́ки; Ти ізсуши́л єси́ рі́ки Іфа́мськия. | Ти відкрив джерела й потоки, і Ти ж висушив великі ріки. |
|
16
|
16
|
| Твой єсть день, і Твоя́ єсть нощ; Ти соверши́л єси́ зарю́ і со́лнце. | Твій день і Твоя ніч. Ти створив зорі і сонце. |
|
17
|
17
|
| Ти сотвори́л єси́ вся преді́ли землі́; жа́тву і ве́сну Ти созда́л єси́ я. | Ти поставив межі землі, і Ти ж установив літо й зиму. |
|
18
|
18
|
| Пом'яни́ сія́; враг поноси́ Го́сподеві, і лю́діє безу́мнії раздражи́ша і́м'я Твоє́. | Згадай це: ворог зневажає Господа, і люди нечестиві ображають ім’я Твоє. |
|
19
|
19
|
| Не преда́ждь звіре́м ду́шу іспові́дающуюся Тебі́; душ убо́гих Твої́х не забу́ди до конця́. | Не віддавай звірам душ тих, що прославляють Тебе. Душ убогих Твоїх не забудь до кінця. |
|
20
|
20
|
| При́зри на заві́т Твой; я́ко іспо́лнишася помраче́ннії землі́ домо́в беззако́ній. | Подивись на завіт Твій, бо всі темні місця землі наповнилися домами беззаконня. |
|
21
|
21
|
| Да не возврати́ться смире́нний посра́млен; нищ і убо́г восхвали́та і́м'я Твоє́. | Нехай не повернеться смиренний осоромленим, принижений і убогий нехай прославляють ім’я Твоє. |
|
22
|
22
|
| Воста́ни, Бо́же, суди́ прю Твою́; пом'яни́ поноше́ніє Твоє́, є́же от безу́мнаго весь день. | Встань, Боже, захисти діло Твоє, згадай зневажання Тебе від беззаконного кожен день. |
|
23
|
23
|
| Не забу́ди гла́са моли́твенник Твої́х; горди́ня ненави́дящих Тя взи́де ви́ну [да восхо́дить ви́ну к Тебі́]. | Не забудь голосу тих, що благають Тебе, бо гординя тих, що ненавидять Тебе, підіймається проти Тебе завжди. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 74
|
Псалом 74
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, да не растли́ши, псало́м пі́сні Аса́фу, 74. | Начальнику хору. Не погуби. Псалом Асафа. Пісня. |
|
2
|
2
|
| Іспові́мися Тебі́, Бо́же, іспові́мися Тебі́ і призове́м і́м'я Твоє́; пові́м вся чудеса́ Твоя́. | Славимо Тебе, Боже, прославляємо Тебе, і призиваємо ім’я Твоє, про нього сповіщають чудеса Твої. |
|
3
|
3
|
| Єгда́ прийму́ вре́м'я, аз правоти́ возсужду́. | «Коли виберу час, каже Господь, Я буду судити за правдою. |
|
4
|
4
|
| Раста́яся земля́ і всі живу́щії на ней, аз утверди́х столпи́ єя́. | Хоч захиталася земля і всі, що живуть на ній, Я утверджу стовпи її». |
|
5
|
5
|
| Ріх беззако́ннующим: не беззако́ннуйте! І согріша́ющим: не возносі́те ро́га. | Я кажу нечестивцям: «Не беззаконствуйте!» І до злих: «Не надійтеся на силу свою! |
|
6
|
6
|
| Не воздвиза́йте на висоту́ ро́га ва́шего і не глаго́літе на Бо́га непра́вду; | Не підносьте високо ріг ваш і [не] говоріть [на Бога] неправду.» |
|
7
|
7
|
| я́ко ніже́ от ісхо́д, ніже́ і за́пад, ніже́ от пусти́х гор. | Бо не від сходу й не від заходу, і не з гір пустелі піднесення. |
|
8
|
8
|
| Я́ко Бог Судія́ єсть; cего́ смиря́єть, і cего́ возно́сить. | А Бог є Суддя: одного принижує, а іншого підносить. |
|
9
|
9
|
| Я́ко ча́ша в руці́ Госпо́дні, вина́ нерастворе́на іспо́лнь растворе́нія, і уклони́ от сея́ в сію́; оба́че дро́ждіє Єго́ не істощи́ся, іспію́ть всі грі́шнії землі́. | Бо чаша в руці Господній, в ній кипить вино, повне приправ, і Він наливає з неї; а гущу його вижмуть і вип’ють усі грішники землі. |
|
10
|
10
|
| Аз же возра́дуюся в вік, воспою́ Бо́гу Іа́ковлю; | Я ж буду радіти повік, буду співати Богу нашому. |
|
11
|
11
|
| і вся ро́ги грі́шних сломлю́, і вознесе́ться рог пра́веднаго. | Всі роги нечестивців зломлю, і піднесеться сила праведного. |
|
Псалом 75
|
Псалом 75
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, в пі́снех, псало́м Аса́фу, піснь ко ассирі́анину, 75. | Начальнику хору. На струнних інструментах. Псалом Асафа. Пісня. |
|
2
|
2
|
| Ві́дом во Іуде́ї Бог; во Ізра́їлі ве́ліє і́м'я Єго́. | Знаний Бог в Юдеї, в Ізраїлі велике ім’я Його. |
|
3
|
3
|
| І бисть в ми́рі мі́сто Єго́, і жили́ще Єго́ в Сіо́ні. | І була в Салимі оселя Його, і перебування Його на Сионі. |
|
4
|
4
|
| Та́мо сокруши́ крі́пості луко́в, ору́жіє і меч і брань. | Там знищив Він стріли лука, щит і меч і війну. |
|
5
|
5
|
| Просвіща́єши Ти ди́вно от гор ві́чних. | Ти славний, і силою світиш з висот вічних. |
|
6
|
6
|
| См'ято́шася всі неразу́мнії се́рдцем; усну́ша сном свої́м, і нічто́же обріто́ша всі му́жіє бога́тства в рука́х свої́х. | Не встояли всі нерозумні серцем, заснули сном своїм і не знайшли сили в руках своїх. |
|
7
|
7
|
| От запреще́нія Твоєго́, Бо́же Іа́ковль, воздрема́ша всі́дшії на ко́ні. | Від гніву Твого, Боже Якова, заснули кінь і колісниця. |
|
8
|
8
|
| Ти стра́шен єси́, і кто противоста́неть Тебі́? Отто́лі гнів Твой. | Страшний Ти, і хто встоїть перед лицем Твоїм у час гніву Твого? |
|
9
|
9
|
| С небесе́ сли́шан сотвори́л єси́ суд; земля́ убоя́ся і умолча́, | З небес Ти сповістив суд; земля вжахнулась і замовкла, |
|
10
|
10
|
| внегда́ воста́ти на суд Бо́гу, спасти́ вся кро́ткия землі́. | коли встав Бог на суд, щоб спасти всіх пригноблених на землі. |
|
11
|
11
|
| Я́ко помишле́ніє челові́чеськоє іспові́сться Тебі́, і оста́нок помишле́нія пра́зднуєть Ті. | І гнів людський обернеться на славу Твою; залишок гніву Ти приборкаєш. |
|
12
|
12
|
| Помолі́теся і воздаді́те Го́сподеві Бо́гу на́шему; всі, і́же о́крест Єго́, принесу́ть да́ри | Помоліться і віддайте хвалу Господу, Богу нашому; всі, хто навколо Нього, принесуть дари страшному. |
|
13
|
13
|
| Стра́шному і от'ємлющему ду́хи князе́й, стра́шному па́че царе́й земни́х. | Він смиряє дух князів, Він страшний для царів землі. |
|
Псалом 76
|
Псалом 76
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, о Ідіфу́мі, псало́м Аса́фу, 76. | Начальнику хору Ідифумового. Псалом Асафа. |
|
2
|
2
|
| Гла́сом мої́м ко Го́споду воззва́х, гла́сом мої́м к Бо́гу, і внят мі. | Голосом моїм до Господа я буду взивати. Голос мій до Бога, і Він почує мене. |
|
3
|
3
|
| В день ско́рби моєя́ Бо́га взиска́х рука́ма мої́ма, но́щію пред Ним, і не прельще́н бих; отве́ржеся уті́шитися душа́ моя́. | В день скорботи моєї шукав я Господа, вночі підносив руки мої і не опускав їх — душа моя не мала втіхи. |
|
4
|
4
|
| Пом'яну́х Бо́га і возвесели́хся, поглумля́хся [размишля́х], і малоду́шствоваше дух мой. | Згадував я Бога і тремтів, став роздумувати, і знемагав дух мій. |
|
5
|
5
|
| Предвари́сті стражби́ о́чі мої́; см'ято́хся і не глаго́лах. | Не змикалися очі мої вночі, я сумував і не міг говорити. |
|
6
|
6
|
| Поми́слих дні пе́рвия, і лі́та ві́чная пом'яну́х, і поуча́хся; | Я роздумував про дні давні, пригадував роки віків минулих. |
|
7
|
7
|
| но́щію се́рдцем мої́м глумля́хся, і тужа́ше [размишля́х, і іспи́товаше] дух мой; | Вночі роздумувало серце моє і допитувався дух мій: |
|
8
|
8
|
| єда́ во ві́ки отри́неть Госпо́дь і не приложи́ть благоволи́ти па́ки? | невже навіки відкинув мене Господь і не виявить більше до мене милости Своєї? |
|
9
|
9
|
| іли́ до конця́ ми́лость Свою́ отсіче́ть, сконча́ глаго́л от ро́да в род? | Невже назавжди спинилася милість Його і скінчилося слово Його з роду в рід? |
|
10
|
10
|
| єда́ забу́деть уще́дрити Бог? Іли́ удержи́ть во гні́ві Своє́м щедро́ти Своя́? | Невже забув милувати Бог і в гніві Своїм зачинив щедроти Свої? |
|
11
|
11
|
| І ріх: ни́ні нача́х, сія́ ізмі́на десни́ці Ви́шняго. | І я сказав: «Ось, горе мені — це зміна правиці Всевишнього». |
|
12
|
12
|
| Пом'яну́х діла́ Госпо́дня; я́ко пом'яну́ от нача́ла чудеса́ Твоя́, | Буду згадувати про діла Господні, згадувати від початку чудеса Твої. |
|
13
|
13
|
| і поучу́ся во всіх ді́ліх Твої́х, і в начина́ніїх Твої́х поглумлю́ся [размишля́ти бу́ду]. | Буду вдумуватися в усі діла Твої, роздумувати про всі діяння Твої. |
|
14
|
14
|
| Бо́же, во святі́м путь Твой; кто Бог ве́лій, я́ко Бог наш? | Боже! Свята путь Твоя. Хто бог великий, як Бог [наш]?! |
|
15
|
15
|
| Ти єси́ Бог творя́й чудеса́; сказа́л єси́ в лю́дех си́лу Твою́, | Ти єси Бог, що твориш чудеса. Ти показав між народами силу Твою. |
|
16
|
16
|
| ізба́вил єси́ ми́шцею Твоє́ю лю́ди Твоя́, си́ни Іа́ковлі і Іо́сифови. | Ти визволив силою Твоєю народ Твій — синів Якова та Йосифа. |
|
17
|
17
|
| Ви́діша Тя во́ди, Бо́же, ви́діша Тя во́ди і убоя́шася; см'ято́шася бе́здни. | Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й убоялися, затремтіли безодні. |
|
18
|
18
|
| Мно́жество шу́ма вод; глас да́ша о́блаці, і́бо стрі́ли Твоя́ прехо́дять. | З хмар лилися води, гриміли громи і стріли блискавиць летіли. |
|
19
|
19
|
| Глас гро́ма Твоєго́ в колесі́, освіти́ша мо́лнія Твоя́ вселе́нную; подви́жеся і тре́петна бисть земля́. | Голос грому Твого котився по небу, і блискавки Твої освітили всю піднебесну, земля захиталася й тряслася. |
|
20
|
20
|
| В мо́рі путіє́ Твої́, і стезі́ Твоя́ в вода́х мно́гих, і сліди́ Твої́ не позна́ються. | Шляхи Твої в морі, і стежки Твої — у водах великих, а сліди Твої недовідомі. |
|
21
|
21
|
| Наста́вил єси́, я́ко о́вці, лю́ди Твоя́ руко́ю Моїсе́йовою і Ааро́нею. | Як стадо, вів Ти народ Твій рукою Мойсея і Аарона. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 77
|
Псалом 77
|
|
0
|
0
|
| Ра́зума Аса́фу, 77. | Повчання Асафа. |
|
1
|
1
|
| Внемлі́те, лю́діє мої́, зако́ну моєму́, приклоні́те у́хо ва́ше во глаго́ли уст мої́х. | Слухайте, люди мої, закону мого, прихиліть вухо ваше до слів уст моїх. |
|
2
|
2
|
| Отве́рзу в при́тчах уста́ моя́, провіща́ю гана́нія іспе́рва. | Відкрию в притчах уста мої і розкажу загадки віків давніх. |
|
3
|
3
|
| Єли́ка сли́шахом і позна́хом я, і отці́ на́ші пові́даша нам; | Що ми чули і що взнали і що батьки наші розповідали нам, |
|
4
|
4
|
| не утаї́шася от чад їх в род ін, возвіща́юще хвали́ Госпо́дні, і си́ли Єго́, і чудеса́ Єго́, я́же сотвори́. | не втаїмо перед дітьми їх, сповіщаючи роду майбутньому славу Господню, силу й чудеса Його, які Він створив. |
|
5
|
5
|
| І воздви́же свиді́ніє во Іа́кові, і зако́н положи́ во Ізра́їлі, єли́ка запові́да отце́м на́шим сказа́ти я синово́м свої́м, | Він дав свідчення в Якові, поставив закон у Ізраїлі і наказав батькам нашим переказати його дітям їхнім, |
|
6
|
6
|
| я́ко да позна́єть род ін, си́нове родя́щіїся, і воста́нуть, і пові́дять я синово́м свої́м; | щоб знав рід майбутній — діти, що народяться, і щоб свого часу і вони сповістили дітям своїм. |
|
7
|
7
|
| да положа́ть на Бо́га упова́ніє своє́, і не забу́дуть діл Бо́жиїх, і за́повіді Єго́ взи́щуть; | Щоб надію свою покладали на Бога, і не забували діл Божих та додержували заповідей Його. |
|
8
|
8
|
| да не бу́дуть я́коже отці́ їх, род стропти́в і преогорчева́яй, род і́же не іспра́ви се́рдця своєго́ і не уві́ри с Бо́гом ду́ха своєго́. | Щоб не були такі, як батьки їхні, рід непокірний і лукавий, рід непостійний у серці своїм та невірний Богові духом своїм. |
|
9
|
9
|
| Си́нове Єфре́млі, наляца́юще і стріля́юще лу́ки, возврати́шася в день бра́ні; | Сини Єфремові озброєні, що стріляли з лука, повернули назад у день битви. |
|
10
|
10
|
| не сохрани́ша заві́та Бо́жия, і в зако́ні Єго́ не восхоті́ша ходи́ти. | Вони не зберегли завіту Божого, в законі Його не захотіли ходити. |
|
11
|
11
|
| І заби́ша благодія́нія Єго́ і чудеса́ Єго́, я́же показа́ їм | Забули діла Його і чудеса Його, що Він показав їм. |
|
12
|
12
|
| пред отці́ їх, я́же сотвори́ чудеса́ в землі́ Єги́петстій, на по́лі Танео́сі; | Він перед очима батьків їхніх сотворив чуда в землі Єгипетській на полі Цоан. |
|
13
|
13
|
| разве́рзе мо́ре і проведе́ їх; предста́ви во́ди, я́ко міх, | Він розділив море і перевів їх, поставивши воду стіною. |
|
14
|
14
|
| і наста́ви я о́блаком во дні і всю нощ просвіще́нієм огня́. | Вдень вів їх хмарою, а всю ніч — світлом вогню. |
|
15
|
15
|
| Разве́рзе ка́мень в пусти́ні і напої́ я, я́ко в бе́здні мно́зі; | Розсік камінь у пустелі і напоїв їх, наче з великої безодні. |
|
16
|
16
|
| і ізведе́ во́ду із ка́мене, і низведе́, я́ко рі́ки, во́ди. | Із скелі вивів потоки, і води потекли, як ріки. |
|
17
|
17
|
| І приложи́ша єще́ согріша́ти Єму́, преогорчи́ша Ви́шняго в безво́дній; | Вони ж не перестали грішити перед Ним та прогнівляти Всевишнього в пустелі. |
|
18
|
18
|
| і іскуси́ша Бо́га в сердця́х свої́х, воспроси́ти бра́шна душа́м свої́м. | Спокушали Бога в серці своїм, вимагаючи поживи душі своїй. |
|
19
|
19
|
| І клевета́ша на Бо́га і рі́ша: єда́ возмо́жеть Бог угото́вати трапе́зу в пусти́ні? | Говорили проти Бога й сказали: «Чи може нам Бог приготувати трапезу у пустелі? |
|
20
|
20
|
| Поне́же порази́ ка́мень, і потеко́ша во́ди, і пото́ци наводни́шася; єда́ і хліб мо́жеть да́ти? Іли́ угото́вати трапе́зу лю́дем Свої́м? | Ось Він ударив по каменю, і потекли води, й полилися потоки, чи може Він дати й хліба? Чи може приготувати й м’яса народу Своєму?» |
|
21
|
21
|
| Сего́ ра́ди сли́ша Госпо́дь і презрі́, і огнь возгорі́ся во Іа́кові, і гнів взи́де на Ізра́їля; | Почув це Господь, і запалав гнів Його, вогонь спалахнув на Якова. І гнів піднявся над Ізраїлем, |
|
22
|
22
|
| я́ко не ві́роваша Бо́гові, ніже́ упова́ша на спасе́ніє Єго́. | за те, що не вірили Богу і не уповали на спасіння Його. |
|
23
|
23
|
| І запові́да облако́м сви́ше, і две́рі небесе́ отве́рзе; | Він наказав хмарам і відчинив двері неба. |
|
24
|
24
|
| і одожди́ їм ма́нну я́сти, і хліб небе́сний даде́ їм. | Дощем послав їм манну на поживу, хліба небесного дав їм. |
|
25
|
25
|
| Хліб а́нгелський яде́ челові́к; бра́шно посла́ їм до си́тости. | Хлібом ангельським живилися люди, поживи послав їм до ситости. |
|
26
|
26
|
| Воздви́же юг с небесе́, і наведе́ си́лою Своє́ю ли́ва; | Він підняв у небі східний вітер і навів південний силою Своєю. |
|
27
|
27
|
| і одожди́ на ня, я́ко прах, пло́ті, і, я́ко песо́к морськи́й, пти́ці перна́ти. | І, наче порох, сипав на них м’ясо — птахів крилатих, що сипалися на них, як пісок морський. |
|
28
|
28
|
| І нападо́ша посреді́ ста́на їх, о́крест жили́щ їх. | Накидав їх серед табору їхнього біля наметів їхніх, |
|
29
|
29
|
| І ядо́ша і наси́тишася зіло́, і жела́ніє їх пренесе́ їм. | і їли вони до переситу; те, чого бажали вони, дав їм. |
|
30
|
30
|
| Не лиши́шася от жела́нія своєго́; єще́ бра́шну су́щу во усті́х їх, | Але, коли ще не вдовольнили бажання свого, коли ще їжа була на зубах їхніх, |
|
31
|
31
|
| і гнів Бо́жий взи́де на ня, і уби́ мно́жайшая їх, і ізбра́нним Ізра́їлевим зап'я́т. | гнів Божий прийшов на них і умертвив багатьох із них, і вибраних Ізраїля відкинув. |
|
32
|
32
|
| Во всіх сих согріши́ша єще́ і не ві́роваша чудесе́м Єго́; | Але й тоді вони не переставали грішити і не вірили чудесам Його. |
|
33
|
33
|
| і ізчезо́ша в суєті́ дні́є їх, і лі́та їх со тща́нієм. | І минали дні їхні у марноті і роки їхні у тривозі. |
|
34
|
34
|
| Єгда́ убива́ше я, тогда́ взиска́ху Єго́ і обраща́хуся і у́треневаху к Бо́гу; | Коли Він умертвляв їх, тоді вони шукали Його і навертались, і зранку благали Його. |
|
35
|
35
|
| і пом'яну́ша, я́ко Бог Помо́щник їм єсть, і Бог Ви́шній Ізба́витель їм єсть; | І пригадували, що Бог — пристановище їхнє і Бог Всевишній — Спаситель їхній. |
|
36
|
36
|
| і возлюби́ша Єго́ усти́ свої́ми, і язи́ком свої́м солга́ша Єму́; | Вони ніби любили Його устами своїми і язиком своїм корилися Йому, |
|
37
|
37
|
| се́рдце же їх не бі пра́во с Ним, ніже́ уві́ришася в заві́ті Єго́. | але серце їх не було праведне перед Ним, і завіту Його вони не виконували. |
|
38
|
38
|
| Той же єсть щедр, і очи́стить гріхи́ їх, і не растли́ть; і умно́жить отврати́ти я́рость Свою́, і не разжже́ть всего́ гні́ва Своєго́. | Він же, милосердний, прощав гріхи їхні і не знищував їх. Багато разів Він одвертав гнів Свій і зупиняв обурення Своє. |
|
39
|
39
|
| І пом'яну́, я́ко плоть суть, дух ходя́й і не обраща́яйся; | Він пам’ятав, що вони — тіло, вітер, що проходить і не повертається. |
|
40
|
40
|
| колькра́ти преогорчи́ша Єго́ в пусти́ні, прогні́ваша Єго́ в землі́ безво́дній? | Скільки разів вони засмучували Його в пустелі і прогнівляли Його в краю безлюднім! |
|
41
|
41
|
| і обрати́шася, і іскуси́ша Бо́га, і Свята́го Ізра́їлева раздражи́ша; | І знову спокушали Бога і ображали Святого Ізраїлевого, |
|
42
|
42
|
| і не пом'яну́ша руки́ Єго́ в день, в о́ньже ізба́ви я із руки́ оскорбля́ющаго; | не пам’ятали руки Його у день, коли Він визволив їх від гнобителя. |
|
43
|
43
|
| я́коже положи́ во Єги́пті зна́менія Своя́, і чудеса́ Своя́ на по́лі Танео́сі; | Коли явив їм знамення Свої в Єгипті і чуда Свої на полі Цоан. |
|
44
|
44
|
| і преложи́ в кров рі́ки їх і істо́чники їх, я́ко да не пію́ть. | Коли обернув ріки й потоки їх на кров, щоб не могли пити. |
|
45
|
45
|
| Посла́ на ня пе́сія му́хи, і поядо́ша я, і жа́би, і растли́ я; | Наслав на них мух, щоб жалили їх, і жаб, щоб гноїли їх. |
|
46
|
46
|
| і даде́ ржі плоди́ їх, і труди́ їх пруго́м. | Віддав гусені врожаї їхні і ниви їхні сарані. |
|
47
|
47
|
| Уби́ гра́дом виногра́ди їх і черни́чіє їх сла́ною; | Побив градом виногради їхні і фигові дерева їхні ожеледдю. |
|
48
|
48
|
| і предаде́ гра́ду скоти́ їх, і імі́ніє їх огню́. | Великий град побив тварин їхніх, а отари овець попалила блискавка. |
|
49
|
49
|
| Посла́ на ня гнів я́рости Своєя́, я́рость, і гнів, і скорб, посла́ніє а́ггели лю́тими. | Послав на них полум’я гніву Свого і кару люту через ангелів гніву. |
|
50
|
50
|
| Путесотвори́ стезю́ гні́ву Своєму́, і не пощаді́ от сме́рти душ їх, і скоти́ їх в сме́рті заключи́; | Відкрив дорогу для гніву Свого і не охороняв від смерти душі їхні, а тварин їхніх віддав на загибель. |
|
51
|
51
|
| і порази́ вся́коє перворо́дноє в землі́ Єги́петстій, нача́ток вся́каго труда́ їх в селе́ніїх Ха́мових. | Уразив смертю кожного первістка в Єгипті, початки сили їхньої у наметах Хамових. |
|
52
|
52
|
| І воздви́же, я́ко о́вці, лю́ди Своя́, і возведе́ я, я́ко ста́до, в пусти́ні; | І підняв народ Свій, як овець, і повів його, як отару, по пустелі. |
|
53
|
53
|
| і наста́ви я на упова́ніє, і не убоя́шася; і враги́ їх покри́ мо́ре. | Провадив їх у надії і без страху, а ворогів їхніх покрило море. |
|
54
|
54
|
| І введе́ я в го́ру святи́ні Своєя́, го́ру сію́, ю́же стяжа́ десни́ця Єго́. | І привів їх до країни святої Своєї, на гору, що її обрала правиця Його. |
|
55
|
55
|
| І ізгна́ от лиця́ їх язи́ки, і по жре́бію даде́ їм (зе́млю) у́жем жребодая́нія, і всели́ в селе́ніїх їх колі́на Ізра́їлєва. | Прогнав народи від лиця їх, землю розділив у володіння їм і покоління Ізраїля оселив у наметах їхніх. |
|
56
|
56
|
| І іскуси́ша і преогорчи́ша Бо́га Ви́шняго, і свиді́ній Єго́ не сохрани́ша; | Але вони ще спокушали і засмучували Бога Всевишнього, і повелінь Його не виконували. |
|
57
|
57
|
| і отврати́шася і отверго́шася, я́коже і отці́ їх; преврати́шася в лук развраще́н; | Відступали і зраджували, як і батьки їхні, ставали ненадійними, як лук зіпсований. |
|
58
|
58
|
| і прогні́ваша Єго́ в хо́лміх свої́х, і во істука́нних свої́х раздражи́ша Єго́. | Прогнівляли Його висотами своїми й ідолами своїми накликали гнів Його. |
|
59
|
59
|
| Сли́ша Бог і презрі́, і унічижи́ зіло́ Ізра́їля; | Почув Бог, і запалав гнів Його на Ізраїля. |
|
60
|
60
|
| і отри́ну ски́нію Сило́мськую, селе́ніє є́же [селе́ніє Своє́, іді́же] всели́ся в челові́ціх; | Він відринув скинію Силоамську, оселю Свою, в якій оселився між людьми. |
|
61
|
61
|
| і предаде́ в плін крі́пость їх, і добро́ту їх в ру́ки враго́в; | І віддав у неволю силу їхню, і славу їхню — у руки ворогів. |
|
62
|
62
|
| і затвори́ во ору́жії лю́ди Своя́ і достоя́ніє Своє́ презрі́. | Віддав під меч народ Свій і розгнівався на насліддя Своє. |
|
63
|
63
|
| Ю́ноші їх пояде́ огнь, і ді́ви їх не осі́товани би́ша; | Юнаків їхніх попалив вогонь, і дівам їхнім ніхто не співав шлюбних пісень. |
|
64
|
64
|
| свяще́нници їх мече́м падо́ша, і вдови́ці їх не опла́кани бу́дуть. | Священики їхні загинули від меча, і вдовиці їх не оплаканими будуть. |
|
65
|
65
|
| І воста́, я́ко сп'я, Госпо́дь, я́ко си́лен і шу́мен от вина́; | Але встав, наче від сну, Господь, як силач, повалений вином. |
|
66
|
66
|
| і порази́ враги́ Своя́ всп'ять, поноше́ніє ві́чноє даде́ їм; | І уразив у спину ворогів Своїх, на вічний сором віддав їх. |
|
67
|
67
|
| і отри́ну селе́ніє Іо́сифово, і колі́но Єфре́мово не ізбра́; | Він відкинув оселі Йосифа і коліна Єфремового не обрав. |
|
68
|
68
|
| і ізбра́ колі́но Іу́дово, го́ру Сіо́ню, ю́же возлюби́; | А вибрав коліно Іуди — гору Сион, що її полюбив. |
|
69
|
69
|
| і созда́, я́ко єдиноро́га, святи́лище Своє́; на землі́ основа́ ї в вік. | І збудував, наче небо, святиню Свою на землі, і утвердив її навіки. |
|
70
|
70
|
| І ізбра́ Дави́да раба́ Своєго́, і восприя́т єго́ от стад о́вчих; | І обрав Давида, раба Свого, від отар овечих покликав його. |
|
71
|
71
|
| от дої́лиць поя́т єго́ пасти́ Іа́кова — раба́ Своєго́, і Ізра́їля — достоя́ніє Своє́. | Від доїння їх привів його пасти народ Свій — Якова, і насліддя Своє — Ізраїля. |
|
72
|
72
|
| І упасе́ я в незло́бії се́рдця своєго́, і в ра́зуміх руку́ своє́ю наста́вил я єсть. | І він пас їх у чистоті серця свого і руками мудрими водив їх. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 78
|
Псалом 78
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Аса́фу, 78. | Псалом Асафа. |
|
1
|
1
|
| Бо́же, прийдо́ша язи́ци в достоя́ніє Твоє́, оскверни́ша храм святи́й Твой, | Боже, прийшли язичники в насліддя Твоє, осквернили святий храм Твій, Єрусалим обернули на руїну. |
|
2
|
2
|
| положи́ша Ієрусали́м, я́ко ово́щноє храни́лище; положи́ша тру́пія раб Твої́х бра́шно пти́цям небе́сним, пло́ти преподо́бних Твої́х звіре́м земни́м; | Кинули трупи рабів Твоїх на поживу птахам небесним, тіла святих Твоїх — звірам земним. |
|
3
|
3
|
| пролія́ша кров їх, я́ко во́ду, о́крест Ієрусали́ма, і не бі погреба́яй. | Розлили кров їх, як воду, навкруги Єрусалима, і не було кому поховати їх. |
|
4
|
4
|
| Би́хом поноше́ніє сосі́дом на́шим, подражне́ніє і поруга́ніє су́щим о́крест нас. | Ми стали посміховиськом для сусідів наших, наругою й соромом для тих, що оточують нас. |
|
5
|
5
|
| Доко́лі, Го́споди, прогні́ваєшися до конця́? Разжже́ться, я́ко огнь, рве́ніє Твоє́? | Доки, Господи, будеш безупинно гніватися на нас, доки буде палати, як вогонь, обурення Твоє? |
|
6
|
6
|
| Проли́й гнів Твой на язи́ки, незна́ющия Тебе́, і на ца́рствія, я́же і́мене Твоєго́ не призва́ша; | Вилий гнів Твій на народи, які не знають Тебе, і на царства, які імені Твого не призивають. |
|
7
|
7
|
| я́ко поядо́ша Іа́кова і мі́сто єго́ опустоши́ша. | Бо вони поглинули народ Твій і місце його спустошили. |
|
8
|
8
|
| Не пом'яни́ на́ших беззако́ній пе́рвих; ско́ро да предваря́ть ни щедро́ти Твоя́, Го́споди, я́ко обнища́хом зіло́. | Не згадуй давніх гріхів батьків наших, але скоро пошли нам милість Твою, бо дуже зубожіли ми. |
|
9
|
9
|
| Помози́ нам, Бо́же, Спаси́телю наш, сла́ви ра́ди і́мене Твоєго́; Го́споди, ізба́ви ни і очи́сти гріхи́ на́ша і́мене ра́ди Твоєго́. | Поможи нам, Боже, Спасителю наш, задля слави імені Твого. Визволи нас, Господи, і очисти гріхи наші ради імені Твого. |
|
10
|
10
|
| Да не когда́ реку́ть язи́ци: гді єсть Бог їх? І да уві́сться во язи́ціх пред очи́ма на́шима отмще́ніє кро́ве раб Твої́х пролити́я. | Щоб не сказали язичники: «Де Бог їх?» Нехай на очах наших пізнають вони помсту за пролиту кров рабів Твоїх. |
|
11
|
11
|
| Да вни́деть пред Тя воздиха́ніє окова́нних; по вели́чію ми́шці Твоєя́ снабди́ си́ни умерщвле́нних. | Нехай прийде перед лице Твоє стогін ув’язнених; могутністю Твоєю збережи засуджених на смерть. |
|
12
|
12
|
| Возда́ждь сосі́дом на́шим седмери́цею в ні́дро їх поноше́ніє їх, і́мже поноси́ша Тя, Го́споди. | Семикратно поверни в серце ворогам нашим наругу їх, якою вони зневажили Тебе, Господи. |
|
13
|
13
|
| Ми же, лю́діє Твої́ і о́вці па́житі Твоєя́, іспові́мися Тебі́, Бо́же, во вік, в род і род возвісти́м хвалу́ Твою́. | А ми, народ Твій і вівці стада Твого, будемо вічно прославляти Тебе і з роду в рід сповіщати хвалу Твою. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 79
|
Псалом 79
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, о ізмі́ншихся, свиді́ніє Аса́фу, псало́м 79. | Начальнику хору. На музичному інструменті шошанним-едуф. Псалом Асафа. |
|
2
|
2
|
| Паси́й Ізра́їля, воньми́! Наставля́яй, я́ко овча́, Іо́сифа, сідя́й на херуви́міх, яви́ся; | Пастирю Ізраїля, поглянь! Ти, Який водив Йосифа, наче ягня, і сидиш на херувимах, явися. |
|
3
|
3
|
| пред Єфре́мом, і Веніамі́ном, і Манассі́єм воздви́гни си́лу Твою́, і прийди́, во є́же спасти́ нас. | Перед Єфремом, Веніаміном, Манассією, Господи, піднеси силу Твою і прийди, спаси нас. |
|
4
|
4
|
| Бо́же, обрати́ ни і просвіти́ лице́ Твоє́, і спасе́мся. | Боже, наверни нас, осяй нас світлом лиця Твого, і ми спасемося. |
|
5
|
5
|
| Го́споди, Бо́же Сил, доко́лі гні́ваєшися на моли́тву раб Твої́х? | Господи, Боже Сил! Доки будеш гніватися на молитву рабів Твоїх? |
|
6
|
6
|
| Напита́єши нас хлі́бом сле́зним і напої́ши нас слеза́ми в мі́ру. | Ти наситив нас хлібом слізним і напоїв нас сльозами великою мірою. |
|
7
|
7
|
| Положи́л єси́ нас в преріка́ніє сосі́дом на́шим, і вразі́ на́ші подражни́ша ни. | Ти поклав нас на осудження сусідам нашим, і вороги наші знущаються з нас. |
|
8
|
8
|
| Го́споди, Бо́же Сил, обрати́ ни і просвіти́ лице́ Твоє́, і спасе́мся. | Господи Боже Сил! Наверни нас, осяй нас світлом лиця Твого, і ми спасемося. |
|
9
|
9
|
| Виногра́д із Єги́пта прене́сл єси́; ізгна́л єси́ язи́ки і насади́л єси́ ї; | З Єгипту приніс Ти, Господи, виноградну лозу, прогнав народи і насадив її. |
|
10
|
10
|
| путесотвори́л єси́ пред ним, і насади́л єси́ коре́нія єго́, і іспо́лни зе́млю. | Ти очистив місце для неї, зміцнив коріння її і вона заповнила землю. |
|
11
|
11
|
| Покри́ го́ри сінь єго́, і ві́твія єго́ ке́дри Бо́жия; | Гори покрилися тінню її, і віття її стало як у кедрів Божих. |
|
12
|
12
|
| простре́ ро́зги єго́ [своя́] до мо́ря і да́же до рік отра́сли єго́ [своя́]. | Вона простягла паростки свої аж до моря, і віття свої — до ріки (Євфрату). |
|
13
|
13
|
| Вску́ю низложи́л єси́ опло́т єго́, і обима́ють ї всі мимоходя́щії путе́м? | Навіщо зруйнував Ти огорожу навкруги виноградника цього? Обриває його кожний, хто йде дорогою. |
|
14
|
14
|
| Озоба́ ї вепр от дубра́ви, і уєдине́нний ди́вій пояде́ ї. | Підриває коріння його вепр лісовий, і дикий звір пожирає його. |
|
15
|
15
|
| Бо́же Сил, обрати́ся у́бо і при́зри с небесе́ і виждь, і посіти́ виногра́д сей; | Боже Сил, обернися! Споглянь з небес, Боже, і подивись! Завітай у виноградник цей. |
|
16
|
16
|
| і соверши́ ї, єго́же насади́ десни́ця Твоя́, і на си́на челові́чеськаго, єго́же укрепи́л єси́ Себі́. | І охорони його, бо його насадила правиця Твоя і сина людського, якого Ти виростив для Себе. |
|
17
|
17
|
| Пожже́н огне́м і раско́пан; от запреще́нія лиця́ Твоєго́ поги́бнуть. | Спалено його вогнем і порубано його; від грізного погляду лиця Твого загинуть. |
|
18
|
18
|
| Да бу́деть рука́ Твоя́ на му́жа десни́ці Твоєя́ і на си́на челові́чеськаго, єго́же укріпи́л єси́ Себі́, | Але нехай буде рука Твоя над мужем правиці Твоєї, і над сином людським, якого Ти укріпив для Себе. |
|
19
|
19
|
| і не отсту́пим от Тебе́; оживи́ши ни, і і́м'я Твоє́ призове́м. | А ми не відступимо від Тебе. Оживи нас, і ми будемо призивати ім’я Твоє. |
|
20
|
20
|
| Го́споди, Бо́же Сил, обрати́ ни і просвіти́ лице́ Твоє́, і спасе́мся. | Господи Боже Сил! Наверни нас, осяй нас світлом лиця Твого, і ми спасемося. |
|
Псалом 80
|
Псалом 80
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, о точи́ліх, псало́м Аса́фу, 80. | Начальнику хору. На гефському інструменті. Псалом Асафа. |
|
2
|
2
|
| Ра́дуйтеся Бо́гу — Помо́щнику на́шему, воскли́кніте Бо́гу Іа́ковлю; | Радісно співайте Богу — твердині нашій, викликуйте славу Богові Якова. |
|
3
|
3
|
| приймі́те псало́м і даді́те тимпа́н, псалти́р красе́н с гу́сльми; | Візьміть псалом, дайте тимпан, псалтир милозвучний з гуслями. |
|
4
|
4
|
| вострубі́те в новомісячії трубо́ю, во благознамени́тий день пра́здника ва́шего; | Засурміть у новомісяччя сурмою у пресвітлий день свята вашого. |
|
5
|
5
|
| я́ко повелі́ніє Ізра́їлеві єсть, і судьба́ Бо́гу Іа́ковлю. | Бо це закон для Ізраїля, повеління Бога нашого. |
|
6
|
6
|
| Свиді́ніє во Іо́сифі положи́ є, внегда́ ізи́ти єму́ от землі́ єги́петськия; язи́ка, єго́же не ві́дяше, усли́ша. | Він установив це як свідчення для Йосифа, коли він вийшов із землі Єгипетської, де почув мову, якої не знав. |
|
7
|
7
|
| От'я́т от бре́мене хребе́т єго́; ру́ці єго́ в коші́ порабо́тасті. | «Я зняв тягарі з плечей його і руки його звільнив від корзин. |
|
8
|
8
|
| В ско́рбі призва́л М'я єси́, і ізба́вих тя; усли́шах тя в та́йні бу́рні; іскуси́х тя на воді́ преріка́нія. | В біді ти прикликав Мене, і Я визволив тебе; серед грому Я почув тебе, при водах Мериви випробував тебе. |
|
9
|
9
|
| Сли́шіте, лю́діє мої́, і засвиді́тельствую вам, Ізра́їлю, а́ще послу́шаєши Мене́; | Слухай, народе Мій, і Я дам свідчення тобі; о, коли б ти послухав Мене, Ізраїлю! |
|
10
|
10
|
| не бу́деть тебі́ бог нов, ніже́ поклони́шися бо́гу чужде́му. | Нехай не буде в тебе іншого бога, і не вклоняйся перед богом чужим. |
|
11
|
11
|
| Аз бо єсьм Госпо́дь, Бог твой, ізведи́й тя от землі́ Єги́петськия; разшири́ уста́ твоя́, і іспо́лню я. | Я — Господь Бог твій, що вивів тебе із землі Єгипетської. Розкрий уста твої, і Я наповню їх. |
|
12
|
12
|
| І не послу́шаша лю́діє Мої́ гла́са Моєго́, і Ізра́їль не внят Мі; | Але не послухав народ Мій голосу Мого, Ізраїль не підкорився Мені. |
|
13
|
13
|
| і отпусти́х я по начина́нієм серде́ць їх, по́йдуть в начина́ніїх свої́х. | Тому Я покинув їх на волю серця їх — ходити за похотями своїми. |
|
14
|
14
|
| А́ще би́ша лю́діє Мої́ послу́шали Мене́, Ізра́їль а́ще би в путі́ Моя́ ходи́л; | О, коли б народ Мій послухав Мене, коли б Ізраїль ходив дорогами Моїми. |
|
15
|
15
|
| ні о чесо́мже у́бо враги́ єго́ смири́л бих, і на оскорбля́ющия їх возложи́л бих ру́ку Мою́. | Я скоро смирив би ворогів їхніх і на гнобителів їхніх поклав би руку Мою. |
|
16
|
16
|
| Вразі́ Госпо́дні солга́ша Єму́, і бу́деть вре́м'я їх в вік; | Ненависники Господні підкорилися б їм, а добробут їх був би повіки. |
|
17
|
17
|
| і напита́ їх от ту́ка пшени́чна, і от ка́мене ме́да наси́ти їх. | Я хлібом пшеничним годував би їх, і медом із скелі насичував би їх». |
|
Псалом 81
|
Псалом 81
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Аса́фу, 81. | Псалом Асафа. |
|
1
|
1
|
| Бог ста в со́нмі бого́в, посреді́ же бо́ги разсу́дить. | Бог став у сонмі богів, посеред них, щоб богів судити. |
|
2
|
2
|
| Доко́лі су́дите непра́вду і ли́ця грі́шников приє́млете? | «Доки будете судити неправедно і догоджати грішникам? |
|
3
|
3
|
| Суді́те си́ру і убо́гу, смире́на і ни́ща оправда́йте; | Судіть сироту і вбогого по правді, смиренного і бідного виправдайте. |
|
4
|
4
|
| ізмі́те ни́ща і убо́га, із руки́ грі́шничі ізба́віте єго́. | Визволіть бідного й убогого, від руки грішника звільніть його. |
|
5
|
5
|
| Не позна́ша, ніже́ уразумі́ша, во тьмі хо́дять; да подви́жаться вся основа́нія землі́. | Не пізнали і не зрозуміли, бо в темряві ходять. Нехай захитаються всі основи землі. |
|
6
|
6
|
| Аз ріх: бо́зі єсте́, і си́нове Ви́шняго всі; | Я сказав: ви — боги і сини Всевишнього всі, |
|
7
|
7
|
| ви же, я́ко челові́ци, умира́єте, і, я́ко єди́н от князе́й, па́даєте. | але вмираєте, як люди, і, як кожен князь, падаєте». |
|
8
|
8
|
| Воскресни́, Бо́же, суди́ землі́; я́ко Ти наслі́диши во всіх язи́ціх. | Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи. |
|
Псалом 82
|
Псалом 82
|
|
1
|
1
|
| Піснь псалма́ Аса́фу, 82. | Пісня. Псалом Асафа. |
|
2
|
2
|
| Бо́же, кто уподо́биться Тебі́? Не премолчи́, ніже́ укроти́ [ніже́ укроти́ся], Бо́же; | Боже, хто подібний до Тебе? Не мовчи і не будь спокійним, Боже. |
|
3
|
3
|
| я́ко се, вразі́ Твої́ возшумі́ша, і ненави́дящії Тя воздвиго́ша главу́. | Бо ось вороги Твої зашуміли і ті, що ненавидять Тебе, підняли голови. |
|
4
|
4
|
| На лю́ди Твоя́ лука́вноваша во́лею, і совіща́ша на святи́я Твоя́. | Вони підступно змовляються проти народу Твого і радяться проти святих Твоїх. |
|
5
|
5
|
| Рі́ша: прийді́те і потреби́м я от язи́к, і не пом'яне́ться і́м'я Ізра́їлево ктому́. | Сказали: «Підемо й винищимо їх з-поміж народів, щоб ніхто не згадував більше імені Ізраїля». |
|
6
|
6
|
| Я́ко совіща́ша єдиномишле́нієм вку́пі, на Тя заві́т завіща́ша; | Змовилися і однодушно уклали союз проти Тебе. |
|
7
|
7
|
| селе́нія Ідуме́йська і Ісма́їліте, Моа́в і ага́ряне, | Сини Едома, ізмаїліти, Моав і агаряни, |
|
8
|
8
|
| Гева́л і Аммо́н і Амали́к, іноплеме́нници с живу́щими в Ти́рі; | Гевал і Аммон, Амалик і филистимляни з людьми тирськими. |
|
9
|
9
|
| і́бо і Ассу́р при́йде с ни́ми, би́ша в заступле́ніє синово́м Ло́товим; | І Ассур пішов з ними; вони стали на поміч синам Лотовим. |
|
10
|
10
|
| сотвори́ їм, я́ко Мадіа́му і Сиса́рі, я́ко Іави́му в пото́ці Ки́ссові; | Зроби з ними так, як з Мадіамом, Сисарою та Іавимом біля потоку Кисана, |
|
11
|
11
|
| потреби́шася во Аендо́рі, би́ша, я́ко гной земни́й. | які були знищені в Аендорі і стали гноєм для землі. |
|
12
|
12
|
| Положи́ кня́зі їх, я́ко Ори́ва і Зи́ва, і Зеве́я і Салма́на, вся кня́зі їх, | Зроби з ними та князями їхніми, як з Оривом, Зивом, Зевеєм і Салманом — вельможами їхніми, |
|
13
|
13
|
| і́же рі́ша: да наслі́дим себі́ святи́лище Бо́жиє. | які говорили: «Візьмемо собі у володіння святиню Божу». |
|
14
|
14
|
| Бо́же мой, положи́ я я́ко ко́ло, я́ко трость пред лице́м ві́тра. | Боже мій! Нехай стануть вони як порох у вихорі, як солома перед вітром, |
|
15
|
15
|
| Я́ко огнь попаля́яй дубра́ви, я́ко пла́мень пожига́яй го́ри; | як вогонь спалює ліси, як полум’я, що обпалює гори, |
|
16
|
16
|
| та́ко пожене́ши я бу́рею Твоє́ю і гні́вом Твої́м см'яте́ши я. | так пожени їх бурею Твоєю і гнівом Твоїм приведи їх у замішання. |
|
17
|
17
|
| Іспо́лни ли́ця їх безче́стія, і взи́щуть і́мене Твоєго́, Го́споди. | Покрий їх безчестям, щоб вони шукали імені Твого, Господи. |
|
18
|
18
|
| Да постидя́ться і см'яту́ться в вік ві́ка, і посра́м'яться і поги́бнуть. | Нехай будуть осоромлені й застрашені навіки, і з соромом своїм загинуть. |
|
19
|
19
|
| І да позна́ють, я́ко і́м'я Тебі́ — Госпо́дь, Ти єди́н Ви́шній по всей землі́. | І нехай узнають, що ім’я Тобі — Господь і що Ти єдиний Всевишній на всій землі. |
|
Псалом 83
|
Псалом 83
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, о точи́ліх, сино́м Коре́йовим, псало́м, 83. | Начальнику хору. На гефському інструменті. Псалом синів Кореєвих. |
|
2
|
2
|
| Коль возлю́бленна селе́нія Твоя́, Го́споди Сил. | Які любі оселі Твої, Господи Сил! |
|
3
|
3
|
| Жела́єть і скончава́ється душа́ моя́ во двори́ Госпо́дні; се́рдце моє́ і плоть моя́ возра́довастася о Бо́зі жи́ві. | Жадає і лине душа моя до двору Господнього; серце моє й тіло моє возрадувалися Богу живому. |
|
4
|
4
|
| І́бо пти́ця обрі́те себі́ хра́мину, і го́рлиця гніздо́ себі́, іді́же положи́ть птенці́ своя́, олтарі́ Твоя́, Го́споди Сил, Царю́ мой і Бо́же мой. | Бо й пташка знаходить собі домівку, і ластівка гніздо собі, щоб вивести пташенят своїх, біля вівтарів Твоїх, Господи Сил, Царю мій і Боже мій. |
|
5
|
5
|
| Блаже́нні живу́щії в дому́ Твоє́м; в ві́ки віко́в восхва́лять Тя. | Блаженні ті, що живуть у домі Твоїм, повіки вони будуть хвалити Тебе. |
|
6
|
6
|
| Блаже́н муж, єму́же єсть заступле́ніє єго́ у Тебе́; восхожде́нія в се́рдці своє́м положи́, | Блаженний муж, який має заступництво своє у Тобі і в якого у серці дорога до Тебе. |
|
7
|
7
|
| во юдо́ль плаче́вную, в мі́сто є́же положи́ [во юдо́лі плаче́вній, в мі́сті, є́же положи́]; і́бо благослове́ніє дасть законополага́яй. | Ідучи долиною плачу, вони знаходять джерела води, Законодавець покриває їх благословенням. |
|
8
|
8
|
| По́йдуть от си́ли в си́лу; яви́ться Бог бого́в в Сіо́ні. | Вони перейдуть від сили в силу і являться перед Богом на Сионі. |
|
9
|
9
|
| Го́споди, Бо́же Сил, усли́ши моли́тву мою́, внуши́, Бо́же Іа́ковль. | Господи, Боже Сил, почуй молитву мою! Зглянься, Боже Яковів. |
|
10
|
10
|
| Защи́тниче наш, виждь, Бо́же, і при́зри на лице́ христа́ Твоєго́. | Захиснику наш, Боже! Прихилися і поглянь на лице Христа Твого. |
|
11
|
11
|
| Я́ко лу́чше день єди́н во дво́ріх Твої́х па́че ти́сящ; ізво́лих примета́тися в дому́ Бо́га моєго́ па́че, не́же жи́ти мі в селе́ніїх грі́шничих. | Бо один день у дворах Твоїх краще за тисячі днів. Бажаю краще стояти біля порога в домі Бога мого, аніж перебувати мені в палацах грішників. |
|
12
|
12
|
| Я́ко ми́лость і і́стину лю́бить Госпо́дь, Бог благода́ть і сла́ву дасть; Госпо́дь не лиши́ть благи́х ходя́щих незло́бієм. | Бо Бог є сонце й захист. Милість і правду любить Господь Бог і подає славу й благодать. Господь не позбавить блага тих, що ходять у чистоті. |
|
13
|
13
|
| Го́споди, Бо́же сил, блаже́н челові́к упова́яй на Тя. | Господи, Боже Сил! Блаженна людина, яка уповає на Тебе. |
|
Псалом 84
|
Псалом 84
|
|
1
|
1
|
| В коне́ць, сино́м Коре́йовим, псало́м, 84. | Начальнику хору. Псалом синів Кореєвих. |
|
2
|
2
|
| Благоволи́л єси́, Го́споди, зе́млю Твою́, возврати́л єси́ плін Іа́ковль. | Господи, Ти змилувався над землею Твоєю, повернув з неволі синів Якова. |
|
3
|
3
|
| Оста́вил єси́ беззако́нія люді́й Твої́х, покри́л єси́ вся гріхи́ їх. | Ти простив беззаконня народу Твого, покрив усі гріхи їх. |
|
4
|
4
|
| Укроти́л єси́ весь гнів Твой, возврати́лся єси́ от гні́ва я́рости Твоєя́. | Ти спинив увесь гнів Твій і відвернувся від гніву ярости Твоєї. |
|
5
|
5
|
| Возврати́ нас, Бо́же спасе́ній на́ших, і отврати́ я́рость Твою́ от нас. | Поверни нас, Боже, Спасителю наш, і спини гнів Твій проти нас. |
|
6
|
6
|
| Єда́ во ві́ки прогні́ваєшися на ни? Іли́ простре́ши гнів Твой от ро́да в род? | Чи ж довіку будеш гніватися на нас? Невже ж продовжиш гнів Твій від роду до роду? |
|
7
|
7
|
| Бо́же, Ти обра́щся оживи́ши ни, і лю́діє Твої́ возвеселя́ться о Тебі́. | Боже, повернися і оживи нас, щоб зрадувався Тобою народ Твій. |
|
8
|
8
|
| Яви́ нам, Го́споди, ми́лость Твою́, і спасе́ніє Твоє́ даждь нам. | Яви нам, Господи, милість Твою і Твоє спасіння дай нам! |
|
9
|
9
|
| Усли́шу, что рече́ть о мні Госпо́дь Бог; я́ко рече́ть мир на лю́ди Своя́, і на преподо́бния Своя́, і на обраща́ющия сердця́ к Нему́. | Почую, що скаже про мене Господь Бог. Він скаже мир народові Своєму і преподобним Своїм, тим, що звертають серця свої до Нього. |
|
10
|
10
|
| Оба́че близ боя́щихся Єго́ спасе́ніє Єго́, всели́ти сла́ву в зе́млю на́шу. | Так близько спасіння Його до тих, що бояться Його, щоб слава Його перебувала на землі нашій. |
|
11
|
11
|
| Ми́лость і і́стина сріто́стіся, пра́вда і мир облобиза́стася; | Милість і істина зустрілися, правда і мир поцілувалися. |
|
12
|
12
|
| і́стина от землі́ возсія́, і пра́вда с небесе́ прини́че; | Істина від землі засяяла, а правда з неба прихилилася. |
|
13
|
13
|
| і́бо Госпо́дь дасть бла́гость, і земля́ на́ша дасть плод свой. | Бо Господь пошле нам добро, і земля наша дасть плід свій. |
|
14
|
14
|
| Пра́вда пред Ним преди́деть, і положи́ть в путь стопи́ своя́. | Правда піде перед Ним і направить на путь стопи наші. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 85
|
Псалом 85
|
|
0
|
0
|
| Моли́тва Дави́ду, 85. | Молитва Давида. |
|
1
|
1
|
| Приклони́, Го́споди, у́хо Твоє́, і усли́ши м'я, я́ко нищ і убо́г єсьм аз. | Прихили, Господи, вухо Твоє і почуй мене, бо я немічний і вбогий. |
|
2
|
2
|
| Сохрани́ ду́шу мою́, я́ко преподо́бен єсьм; спаси́ раба́ Твоєго́, Бо́же мой, упова́ющаго на Тя. | Охорони душу мою, бо я відданий Тобі. Боже мій, спаси раба Твого, що уповає на Тебе. |
|
3
|
3
|
| Поми́луй м'я, Го́споди, я́ко к Тебі́ воззову́ весь день. | Помилуй мене, Господи, бо я взиваю до Тебе кожного дня. |
|
4
|
4
|
| Возвесели́ ду́шу раба́ Твоєго́, я́ко к Тебі́ взях ду́шу мою́. | Звесели душу раба Твого, бо до Тебе я підношу душу мою. |
|
5
|
5
|
| Я́ко Ти, Го́споди, благ і кро́ток і многоми́лостив всім призива́ющим Тя. | Бо Ти, Господи, благий і лагідний і многомилостивий до тих, що призивають Тебе. |
|
6
|
6
|
| Внуши́, Го́споди, моли́тву мою́ і воньми́ гла́су моле́нія моєго́. | Почуй, Господи, молитву мою і вислухай голос благання мого. |
|
7
|
7
|
| В день ско́рби моєя́ воззва́х к Тебі́, я́ко усли́шал м'я єси́. | В день скорботи моєї я взиваю до Тебе, бо Ти почуєш мене, Боже. |
|
8
|
8
|
| Ність подо́бен Тебі́ в бозі́х, Го́споди, і ність по діло́м Твої́м. | Немає між богами такого, як Ти, Господи, і ніщо не може зрівнятися з ділами Твоїми. |
|
9
|
9
|
| Всі язи́ци, єли́кі сотвори́л єси́, при́йдуть і покло́няться пред Тобо́ю, Го́споди, і просла́в'ять і́м'я Твоє́; | Всі народи, що їх створив Ти, прийдуть і поклоняться Тобі, Господи, і прославлять ім’я Твоє. |
|
10
|
10
|
| я́ко ве́лій єси́ Ти і творя́й чудеса́, Ти єси́ Бог єди́н. | Бо Ти великий і твориш чудеса. Ти — Бог єдиний. |
|
11
|
11
|
| Наста́ви м'я, Го́споди, на путь Твой, і пойду́ во і́стині Твоє́й; да возвесели́ться се́рдце моє́ боя́тися і́мене Твоєго́. | Настав мене, Господи, на путь Твою, і буду ходити в істині Твоїй. Утверди серце моє в страху перед іменем Твоїм. |
|
12
|
12
|
| Іспові́мся Тебі́, Го́споди Бо́же мой, всім се́рдцем мої́м і просла́влю і́м'я Твоє́ в вік; | Буду вихваляти Тебе, Господи, Боже мій, всім серцем моїм і прославлятиму ім’я Твоє повіки. |
|
13
|
13
|
| я́ко ми́лость Твоя́ ве́лія на мні, і ізба́вил єси́ ду́шу мою́ от а́да преіспо́днійшаго. | Бо велика милість Твоя наді мною: Ти визволив душу мою з пекла найглибшого. |
|
14
|
14
|
| Бо́же, законопресту́пници воста́ша на м'я, і сонм держа́вних взиска́ша ду́шу мою́, і не предложи́ша Тебе́ пред собо́ю. | Боже! Беззаконники повстали проти мене, і натовп сильних шукає душі моєї, і не мають Тебе перед собою. |
|
15
|
15
|
| І Ти, Го́споди Бо́же мой, ще́дрий і ми́лостивий, долготерпіли́вий і многоми́лостивий і і́стинний, | Ти ж, Господи, щедрий і милостивий, довготерпеливий і многомилостивий і істинний. |
|
16
|
16
|
| при́зри на м'я і поми́луй м'я; даждь держа́ву Твою́ о́троку Твоєму́ і спаси́ си́на раби́ Твоєя́. | Зглянься на мене і помилуй мене; дай силу рабу Твоєму, спаси сина раби Твоєї. |
|
17
|
17
|
| Сотвори́ со мно́ю зна́меніє во бла́го; і да ви́дять ненави́дящії м'я, і постидя́ться, я́ко Ти, Го́споди, помо́гл мі і уті́шил м'я єси́. | Покажи на мені ознаку милости Твоєї, щоб побачили ненависники мої і посоромилися, бо Ти, Господи, допоміг мені і втішив мене. |
|
Псалом 86
|
Псалом 86
|
|
1
|
1
|
| Сино́м коре́йовим, псало́м пі́сні, 86. | Псалом синів Кореєвих. Пісня (про Єрусалим, що є прообраз Єрусалима небесного). |
|
2
|
2
|
| Основа́нія Єго́ на гора́х святи́х; лю́бить Госпо́дь врата́ Сіо́ня па́че всіх селе́ній Іа́ковлих. | Основи його на горах святих, любить Господь врата Сиону більше за поселення Якова. |
|
3
|
3
|
| Пресла́вная глаго́лашася о Тебі́, гра́де Бо́жий. | Преславне говорять про тебе, місто Боже. |
|
4
|
4
|
| Пом'яну́ Раа́в і Вавило́на ві́дущим м'я; і се, іноплеме́нници і Тир і лю́діє Ефіо́пстії, сі́ї би́ша та́мо. | Згадаю Єгипет і Вавилон перед тими, що знають мене. Ось филистимляни і Тир з людьми ефіопськими скажуть: це все сталося там. |
|
5
|
5
|
| Ма́ти Сіо́н рече́ть: челові́к і челові́к роди́ся в нем, і Той основа́ ї Ви́шній. | І про Сион скажуть: і цей, і той чоловік народився в ньому, і Сам Всевишній заснував його. |
|
6
|
6
|
| Госпо́дь пові́сть в писа́нії люді́й і князе́й, сих би́вших в нем. | Господь напише в переписі народів: ось такий народився там. |
|
7
|
7
|
| Я́ко веселя́щихся всіх жили́ще в Тебі́. | Бо в Тобі оселя всіх, що співають і веселяться. |
|
Псалом 87
|
Псалом 87
|
|
1
|
1
|
| Піснь псалма́ сино́м Коре́йовим, в коне́ць, о Маєле́фі* є́же отвіща́ти, ра́зума Ема́ну Ізра́їльтянину, 87. | Начальнику хору на махалаф, для співу. Повчання Емана Езрахіта. Псалом синів Кореєвих. (Пісня-молитва.) |
|
2
|
2
|
| Го́споди Бо́же спаcе́нія моєго́, во дні воззва́х і в нощі́ пред Тобо́ю; | Господи, Боже спасіння мого, вдень я взиваю і вночі перед Тобою. |
|
3
|
3
|
| да вни́деть пред Тя моли́тва моя́, приклони́ у́хо Твоє́ к моле́нію моєму́. | Нехай дійде до Тебе молитва моя, прихили вухо Твоє до моління мого. |
|
4
|
4
|
| Я́ко іспо́лнися зол душа́ моя́, і живо́т мой а́ду прибли́жися. | Бо стражданнями сповнилася душа моя, і життя моє до пекла наблизилося. |
|
5
|
5
|
| Привміне́н бих с низходя́щими в ров; бих я́ко челові́к без по́мощі, | Приєднався я до тих, що сходять у могилу: я став як людина без сили, |
|
6
|
6
|
| в ме́ртвих свобо́дь; я́ко я́звеннії сп'я́щії во гро́бі, ї́хже не пом'яну́л єси́ ктому́, і ті́ї от руки́ Твоєя́ отринове́ні би́ша. | між мертвими кинутий я, — як убиті, що сплять у гробі, про яких Ти вже не згадуєш і які від руки Твоєї відринуті. |
|
7
|
7
|
| Положи́ша м'я в ро́ві преіспо́днім, в те́мних і сі́ні сме́ртній. | Ти поклав мене у рові преісподнім, у темряві і тіні смертній. |
|
8
|
8
|
| На мні утверди́ся я́рость Твоя́, і вся во́лни Твоя́ наве́л єси́ на м'я. | На мені утвердилася ярість Твоя, і всі хвилі Твої навів Ти [на мене]. |
|
9
|
9
|
| Уда́лил єси́ зна́ємих мої́х от мене́; положи́ша м'я ме́рзость себі́; пре́дан бих і не ісхожда́х. | Віддалив Ти знайомих моїх від мене, зробив мене огидним для них. Я в неволі й не можу вийти. |
|
10
|
10
|
| О́чі мої́ ізнемого́сті от нищети́; воззва́х к Тебі́, Го́споди, весь день, возді́х к Тебі́ ру́ці мої́. | Очі мої знемоглися від горя. Взивав до Тебе, Господи, весь день, підносив до Тебе руки мої. |
|
11
|
11
|
| Єда́ ме́ртвими твори́ши чудеса́? Іли́ вра́чеве воскреся́ть, і іспові́дяться Тебі́? | Хіба для мертвих Ти твориш чудеса? А чи мертві воскреснуть і прославлятимуть Тебе? |
|
12
|
12
|
| Єда́ пові́сть кто во гро́бі ми́лость Твою́ і і́стину Твою́ в поги́белі? | Хіба розповість хто у гробі про милість Твою і про істину Твою — в погибелі? |
|
13
|
13
|
| Єда́ позна́на бу́дуть во тьмі чудеса́ Твоя́ і пра́вда Твоя́ в землі́ забве́нній? | Чи пізнані будуть у темряві чудеса Твої і правда Твоя — в землі забуття? |
|
14
|
14
|
| І аз к Тебі́, Го́споди, воззва́х, і у́тро моли́тва моя́ предвари́ть Тя. | Я ж до Тебе, Господи, взиваю, і вранці молитва моя упередить Тебе. |
|
15
|
15
|
| Вску́ю, Го́споди, отрі́єши ду́шу мою́? Отвраща́єши лице́ Твоє́ от мене́? | Чому, Господи, відкидаєш душу мою, відвертаєш лице Твоє від мене? |
|
16
|
16
|
| Нищ єсьм аз і в труді́х от ю́ности моєя́; возне́сжеся смири́хся і ізнемого́х. | Убогий я, і страждаю від юности моєї, смирився і знеміг. |
|
17
|
17
|
| На мні прейдо́ша гні́ви Твої́, устраше́нія Твоя́ возмути́ша м'я; | По мені пройшов гнів Твій, і страхання Твої сокрушили мене. |
|
18
|
18
|
| обидо́ша м'я я́ко вода́ весь день, одержа́ша м'я вку́пі. | Оточили мене, як вода, весь день, облягли мене всі вкупі. |
|
19
|
19
|
| Уда́лил єси́ от мене́ дру́га і і́скренняго, і зна́ємих мої́х от страсте́й. | Віддалив Ти від мене друга й ближнього, знайомих моїх — від моїх пристрастей. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 88
|
Псалом 88
|
|
1
|
1
|
| Ра́зума Ефа́ма Ізра́їльтянина, 88. | Повчання Ефама Езрахіта. |
|
2
|
2
|
| Ми́лості Твоя́, Го́споди, во вік воспою́, в род і род возвіщу́ і́стину Твою́ усти́ мої́ми. | Милості [Твої], Господи, повіки співатиму, з роду в рід сповіщатиму істину Твою устами моїми. |
|
3
|
3
|
| Зане́ рекл єси́: в вік ми́лость сози́ждеться, на небесі́х угото́виться і́стина Твоя́. | Бо Ти сказав: навіки милість перебуватиме, на небесах приготується істина Твоя. |
|
4
|
4
|
| Завіща́х заві́т ізбра́нним Мої́м, кля́хся Дави́ду, рабу́ Моєму́: | «Я заповів завіт обраним Моїм, клявся Давидові, рабу Моєму: |
|
5
|
5
|
| до ві́ка угото́ваю сі́м'я твоє́, і сози́жду в род і род престо́л твой. | навіки утверджу нащадків твоїх і збудую з роду в рід престіл твій». |
|
6
|
6
|
| Іспові́дять небеса́ чудеса́ Твоя́, Го́споди, і́бо і́стину Твою́ в Це́ркві святи́х. | Прославлятимуть небеса дивні діла Твої, Господи, і правду Твою в Церкві святих. |
|
7
|
7
|
| Я́ко кто во о́блаціх уравни́ться Го́сподеві? Уподо́биться Го́сподеві в сині́х Бо́жиїх? | Бо хто на небесах зрівняється з Господом? І хто подібний до Нього між синами Божими? |
|
8
|
8
|
| Бог прославля́єм в сові́ті святи́х, ве́лій і стра́шен єсть над всі́ми окре́стними Єго́. | Бог, що Його прославляють собори святих, великий і страшний для всіх, хто навкруги Нього. |
|
9
|
9
|
| Го́споди Бо́же сил, кто подо́бен Тебі́? Си́лен єси́, Го́споди, і і́стина Твоя́ о́крест Тебе́. | Господи, Боже Сил! Хто подібний до Тебе?! Всесильний Ти, Господи, і правда Твоя навкруги Тебе. |
|
10
|
10
|
| Ти влади́чествуєши держа́вою морсько́ю, возмуще́ніє же волн єго́ Ти укроча́єши. | Ти володарюєш над силою моря і втихомирюєш розбурхані хвилі його. |
|
11
|
11
|
| Ти смири́л, єси́, я́ко я́звена, го́рдаго, ми́шцею си́ли Твоєя́ расточи́л єси́ враги́ Твоя́. | Ти смирив гордого, немов пораненого, і кріпкістю сили Твоєї Ти розсипав ворогів Твоїх. |
|
12
|
12
|
| Твоя́ суть небеса́, і Твоя́ єсть земля́; вселе́нную і ісполне́ніє єя́ Ти основа́л єси́. | Твої небеса і Твоя земля. Ти створив всесвіт і все, що наповнює його. |
|
13
|
13
|
| Сі́вер і мо́ре Ти созда́л єси́; Фаво́р і Єрмо́н о і́мені Твоє́м возра́дуєтася. | Північ і південь Ти створив єси. Фавор і Єрмон іменем Твоїм радуються. |
|
14
|
14
|
| Твоя́ ми́шця с си́лою, да укріпи́ться рука́ Твоя́, і вознесе́ться десни́ця Твоя́. | Сильні рамена Твої, міцна рука Твоя, високо піднесена правиця Твоя. |
|
15
|
15
|
| Пра́вда і судьба́ — угото́ваніє Престо́ла Твоєго́; ми́лость і і́стина преди́деті пред лице́м Твої́м. | Правосуддя і справедливість — основа Престолу Твого. Милість і істина йдуть перед лицем Твоїм. |
|
16
|
16
|
| Блаже́нні лю́діє ві́дущії воскликнове́ніє: Го́споди, во сві́ті лиця́ Твоєго́ по́йдуть, | Блаженні люди, що знають глас святковий: Господи, у світлі лиця Твого вони ходять, |
|
17
|
17
|
| і о і́мені Твоє́м возра́дуються весь день, і пра́вдою Твоє́ю вознесу́ться. | і іменем Твоїм вони радуються весь день, і правдою Твоєю підносяться. |
|
18
|
18
|
| Я́ко похвала́ си́ли їх Ти єси́, і во благоволе́нії Твоє́м вознесе́ться рог наш. | Бо Ти похвала сили їхньої, і милістю Твоєю підноситься ріг наш. |
|
19
|
19
|
| Я́ко Госпо́днє єсть заступле́ніє і Свята́го Ізра́їлева Царя́ на́шего. | Бо Господь — Захист наш і Святий Ізраїлів — Цар наш. |
|
20
|
20
|
| Тогда́ глаго́лал єси́ в виді́нії синово́м Твої́м і рекл єси́: положи́х по́мощ на си́льнаго, вознесо́х ізбра́ннаго от люді́й Мої́х; | Колись говорив Ти у видінні святому Твоєму і сказав: «Я подав поміч мужньому, підніс обраного з людей Моїх. |
|
21
|
21
|
| обріто́х Дави́да, раба́ Моєго́, єле́єм святи́м Мої́м пома́зах єго́. | Я знайшов Давида, слугу Мого, і миром святим Моїм помазав його. |
|
22
|
22
|
| І́бо рука́ моя́ засту́пить єго́, і ми́шця моя́ укріпи́ть єго́; | Рука Моя захистить його і сила Моя підкріпить його. |
|
23
|
23
|
| нічто́же успі́єть враг на него́, і син беззако́нія не приложи́ть озло́бити єго́. | Не подолає ворог його, і син беззаконня не візьме в неволю його. |
|
24
|
24
|
| І ссіку́ от лиця́ єго́ враги́ єго́, і ненави́дящия єго́ побіжду́; | Розіб’ю перед ним ворогів його, і знищу ненависників його. |
|
25
|
25
|
| і і́стина Моя́ і ми́лость Моя́ с ним, і о і́мені Моє́м вознесе́ться рог єго́; | Істина Моя і милість Моя з ним, і ім’ям Моїм піднесеться сила його. |
|
26
|
26
|
| і положу́ на мо́рі ру́ку єго́, і на ріка́х десни́цю єго́. | І покладу на море руку його і на ріки — правицю його. |
|
27
|
27
|
| Той призове́ть М'я: Оте́ць мой єси́ Ти, Бог мой і засту́пник спаcе́нія моєго́. | І буде він звати Мене: «Ти Отець мій і Бог мій, твердиня спасіння мого.» |
|
28
|
28
|
| І Аз пе́рвенця положу́ єго́, висока́ па́че царе́й земни́х; | І Я первенця піднесу Мого* високо, вище царів землі. |
|
29
|
29
|
| в вік сохраню́ єму́ ми́лость Мою́, і заві́т Мой ві́рен єму́; | Навіки збережу йому милість Мою, і завіт Мій вірний йому. |
|
30
|
30
|
| і положу́ в вік ві́ка сі́м'я єго́, і престо́л єго́ я́ко дні́є не́ба. | І продовжу навіки рід його, і престіл його — як дні неба. |
|
31
|
31
|
| А́ще оста́в'ять си́нове єго́ зако́н Мой і в судьба́х Мої́х не по́йдуть, | А якщо сини його покинуть закон Мій і не будуть ходити за заповідями Моїми, |
|
32
|
32
|
| а́ще оправда́нія Моя́ оскверня́ть і за́повідій Мої́х не сохраня́ть, | якщо зневажать устави Мої і повелінь моїх не збережуть, |
|
33
|
33
|
| посіщу́ жезло́м беззако́нія їх і ра́нами непра́вди їх, | то Я з жезлом прийду на беззаконня їх і з тяжкою карою — на неправду їх. |
|
34
|
34
|
| ми́лость же Мою́ не разорю́ от них, ні преврежду́ во і́стині Моє́й; | Милості ж Моєї не відійму від нього й не переміню правди Моєї, |
|
35
|
35
|
| ніже́ оскверню́ заві́та Моєго́ і ісходя́щих от уст Мої́х не отве́ргуся. | не зламаю завіту Мого і не зміню того, що вийшло з уст Моїх. |
|
36
|
36
|
| Єди́ною кля́хся о святі́м Моє́м: а́ще Дави́ду солжу́? | Один раз клявся Я святістю Моєю і не скажу неправду Давиду. |
|
37
|
37
|
| Сі́м'я єго́ во вік пребу́деть, і престо́л єго́ — я́ко со́лнце пре́до Мно́ю, | Насіння його перебуватиме повіки, і престіл його — як сонце переді Мною, |
|
38
|
38
|
| і я́ко луна́ соверше́на в вік, і свиді́тель на небесі́ ві́рен. | як місяць, так буде він стояти вічно. Свідок на небесах певний». |
|
39
|
39
|
| Ти же отри́нул єси́ і унічижи́л, негодова́л єси́ пома́заннаго Твоєго́; | А ось тепер Ти відкинув, занедбав і прогнівався на помазаника Твого. |
|
40
|
40
|
| разори́л єси́ заві́т раба́ Твоєго́, оскверни́л єси́ на землі́ святи́ню єго́; | Зневажив завіт Твій з рабом Твоїм і скинув на землю вінець його. |
|
41
|
41
|
| разори́л єси́ вся опло́ти єго́, положи́л єси́ тве́рдая єго́ страх. | Ти зруйнував навкруги мури його і твердині його обернув на руїну. |
|
42
|
42
|
| Расхища́ху єго́ всі мимоходя́щії путе́м, бисть поноше́ніє сосі́дом свої́м. | Грабують його всі, хто проходить шляхом, став він посміховиськом у сусідів своїх. |
|
43
|
43
|
| Возви́сил єси́ десни́цю стужа́ющих єму́, возвесели́л єси́ вся враги́ єго́; | Ти підніс правицю супротивників його, порадував усіх ворогів його. |
|
44
|
44
|
| отврати́л єси́ по́мощ меча́ єго́ і не заступи́л єси́ єго́ во бра́ні; | Ти обернув назад вістря меча його і не підкріпив його в бою. |
|
45
|
45
|
| разори́л єси́ от очище́нія єго́, престо́л єго́ на зе́млю пове́ргл єси́: | Відібрав славу його і престіл його повалив на землю. |
|
46
|
46
|
| Ума́лил єси́ дні вре́мене єго́, облія́л єси́ єго́ студо́м. | Ти вкоротив дні влади його і вкрив його соромом. |
|
47
|
47
|
| Доко́лі, Го́споди, отвраща́єшися в коне́ць, разжже́ться я́ко огнь гнів Твой? | Доки ж, Господи, будеш відвертати від нас лице Твоє, доки буде палати над нами гнів Твій? |
|
48
|
48
|
| Пом'яни́, кий мой соста́в: єда́ бо всу́є созда́л єси́ вся си́ни челові́чеськія? | Спом’яни, який вік мій. Хіба не на марне Ти створив усіх синів людських? |
|
49
|
49
|
| Кто єсть челові́к, і́же поживе́ть і не у́зрить сме́рти, ізба́вить ду́шу свою́ із руки́ а́дови? | Хто з людей пожив і не зазнав смерти? Хто визволив душу свою від руки пекла? |
|
50
|
50
|
| Гді суть ми́лості Твоя́ дре́внія, Го́споди, ї́миже кля́лся єси́ Дави́ду во і́стині Твоє́й? | Де давні милості Твої, Господи, що ними клявся Ти Давидові в істині Твоїй? |
|
51
|
51
|
| Пом'яни́, Го́споди, поноше́ніє раб Твої́х, є́же удержа́х в ні́дрі моє́м мно́гих язи́к; | Згадай, Господи, наругу над слугами Твоїми, яку я ношу в серці своїм від сильніших народів. |
|
52
|
52
|
| і́мже поноси́ша вразі́ Твої́, Го́споди, і́мже поноси́ша ізміне́нію христа́ Твоєго́. | Від ворогів Твоїх, Господи, що знеславлюють ім’я помазаника Твого. |
|
53
|
53
|
| Благослове́н Госпо́дь во вік! Бу́ди, бу́ди. | Благословен Господь навіки. Амінь, амінь. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 89
|
Псалом 89
|
|
1
|
1
|
| Моли́тва Моїсе́я, челові́ка Бо́жия, 89. | Молитва Мойсея, чоловіка Божого. |
|
2
|
2
|
| Го́споди, прибі́жище бил єси́ нам в род і род. | Господи! Пристановищем нашим був Ти з роду в рід. |
|
3
|
3
|
| Пре́жде да́же гора́м не би́ти і созда́тися землі́ і вселе́нній, і от ві́ка і до ві́ка Ти єси́. | Перше, ніж з’явилися гори і створилися Земля і Вселенна, — од віку й до віку Ти єси. |
|
4
|
4
|
| Не отврати́ челові́ка во смире́ніє, і рекл єси́: обраті́теся, си́нове челові́честії. | Ти повертаєш людину у тління і кажеш: «Верніться, сини людські!» |
|
5
|
5
|
| Я́ко ти́сяща літ пред очи́ма Твої́ма, Го́споди, я́ко день вчера́шній, і́же ми́мо і́де, і стра́жа нощна́я. | Бо тисяча літ перед очима Твоїми — як день учорашній, що пройшов, як сторожа нічна. |
|
6
|
6
|
| Уничиже́нія їх лі́та бу́дуть; у́тро я́ко трава́ ми́мо і́деть, у́тро процвіте́ть і пре́йдеть; на ве́чер отпаде́ть, ожесті́єть і і́зсхнеть; | Ти, наче повінню, зносиш їх. Вони як сон, як трава, що зранку зеленіє й цвіте, а ввечері опадає, в’яне й сохне. |
|
7
|
7
|
| я́ко ізчезо́хом гні́вом Твої́м, і я́ростію Твоє́ю смути́хомся. | Бо ми в страху від гніву Твого, і від ярости Твоєї ми в тривозі. |
|
8
|
8
|
| Положи́л єси́ беззако́нія на́ша пред Тобо́ю, вік наш в просвіще́ніє лиця́ Твоєго́. | Ти поклав перед Собою беззаконня наші і таємне наше перед світлом лиця Твого. |
|
9
|
9
|
| Я́ко всі дні́є на́ші оскуді́ша, і гні́вом Твої́м ізчезо́хом; | Всі дні наші минають у гніві Твоїм, і роки наші щезають, як мрії. |
|
10
|
10
|
| лі́та на́ша я́ко паучи́на поуча́хуся; дні́є літ на́ших в ни́хже се́дьмдесят літ, а́ще же в си́лах — о́сьмдесят літ, і мно́жає їх труд і болі́знь: я́ко при́йде кро́тость на ни, і нака́жемся. | Дні віку нашого — сімдесят літ, а як при силі — вісімдесят літ, і найкраща пора їх — труд і хвороби: час швидко минає, і ми зникаємо. |
|
11
|
11
|
| Кто вість держа́ву гні́ва Твоєго́, і от стра́ха Твоєго́ я́рость Твою́ ізчести́? | Хто знає силу гніву Твого, щоб страхом перед Тобою виміряти ярість Твою? |
|
12
|
12
|
| Десни́цю Твою́ та́ко скажи́ мі, і окова́нния [і нака́занния] се́рдцем в му́дрості. | Навчи нас так обчисляти дні наші, щоб ми придбали серце мудре. |
|
13
|
13
|
| Обрати́ся, Го́споди, доко́лі? І умоле́н бу́ди на раби́ Твоя́. | Повернися, Господи, доки ж? Змилосердься над слугами Твоїми. |
|
14
|
14
|
| Іспо́лнихомся зау́тра ми́лости Твоєя́, Го́споди, і возра́довахомся і возвесели́хомся; | Наповни нас вранці милістю Твоєю, Господи, і зрадіємо та звеселимось. |
|
15
|
15
|
| во вся дні на́ша возвесели́хомся, за дні, в ня́же смири́л ни єси́, лі́та, в ня́же ви́діхом зла́я. | Звесели нас у всі дні наші — за ті дні, коли Ти смиряв нас, за літа, коли ми бачили зло. |
|
16
|
16
|
| І при́зри на раби́ Твоя́ і на діла́ Твоя́, і наста́ви си́ни їх. | І подивись на рабів Твоїх і на діла Твої і навчи синів їх. |
|
17
|
17
|
| І бу́ди сві́тлость Го́спода Бо́га на́шего на нас, і діла́ рук на́ших іспра́ви на нас, і ді́ло рук на́ших іспра́ви. | І нехай буде милість Господа Бога нашого на нас. Діла рук наших виправ і в ділах рук наших допомагай нам. |
|
Псалом 90
|
Псалом 90
|
|
0
|
0
|
| Хвала́ пі́сні Дави́дови, не надпи́сан у євре́й, 90. | [Хвалебна пісня Давида] (у євреїв не надписаний). |
|
1
|
1
|
| Живи́й в по́мощі Ви́шняго, в кро́ві Бо́га Небе́снаго водвори́ться, | Хто живе під охороною Всевишнього, той під покровом Бога Небесного оселиться. |
|
2
|
2
|
| рече́ть Го́сподеві: засту́пник мой єси́ і прибі́жище моє́, Бог мой, і упова́ю на Него́. | Каже він до Господа: «Ти пристановище і захист мій, Бог мій, і я уповаю на Тебе». |
|
3
|
3
|
| Я́ко Той ізба́вить тя от сі́ті ло́вчі і от словесе́ м'яте́жна; | Він спасе тебе від сіті ловця і від пошести згубної. |
|
4
|
4
|
| Плещма́ Свої́ма осіни́ть тя, і под крилі́ Єго́ наді́єшися; ору́жієм оби́деть тя і́стина Єго́. | Плечима Своїми Він захистить тебе, і під тінню крил Його ти надійно спочиватимеш. Обороною тобі буде правда Його. |
|
5
|
5
|
| Не убої́шися от стра́ха нощна́го, от стріли́ летя́щия во дні, | Не побоїшся страху вночі, ані стріли, що летить удень. |
|
6
|
6
|
| от ве́щі во тьмі преходя́щия, от сря́ща [от нападе́нія] і бі́са полу́деннаго. | Ані пошести, що ходить у темряві, ані напасти духа зла опівдні. |
|
7
|
7
|
| Паде́ть от страни́ твоєя́ ти́сяща і тьма одесну́ю тебе́, к тебі́ же не прибли́житься; | Впаде біля тебе тисяча, і десять тисяч праворуч тебе, але до тебе не наблизиться. |
|
8
|
8
|
| оба́че очи́ма твої́ма смо́триши і воздая́ніє грі́шников у́зриши. | Тільки очима твоїми будеш дивитися і помсту над беззаконними бачити. |
|
9
|
9
|
| Я́ко Ти, Го́споди, упова́ніє моє́; Ви́шняго положи́л єси́ прибі́жище твоє́. | Бо ти сказав: «Господь — надія моя», і Всевишнього ти обрав за оборонця собі. |
|
10
|
10
|
| Не при́йдеть к тебі́ зло, і ра́на не прибли́житься тілесі́ твоєму́ [селе́нію твоєму́]; | Отже, не прийде до тебе лихо, і пошесть не наблизиться до оселі твоєї. |
|
11
|
11
|
| я́ко а́нгелом Свої́м запові́сть о тебі́ сохрани́ти тя во всіх путе́х твої́х. | Бо Він ангелам Своїм звелить, щоб охороняли тебе на всіх путях твоїх. |
|
12
|
12
|
| На рука́х во́зьмуть тя, да не когда́ преткне́ши о ка́мень но́гу твою́; | На руках вони понесуть тебе, щоб нога твоя не спіткнулася об камінь. |
|
13
|
13
|
| на а́спида і васили́ска насту́пиши і попере́ши льва і змі́я. | На гаспида й василиска ти наступатимеш і потопчеш лева й змія. |
|
14
|
14
|
| Я́ко на М'я упова́, і ізба́влю ї; покри́ю ї, я́ко позна́ і́м'я Моє́. | Бо каже Господь: «За те, що він поклав надію на Мене, Я визволю його і захищу його, бо він знає ім’я Моє. |
|
15
|
15
|
| Воззове́ть ко Мні, і усли́шу єго́; с ним єсьм в ско́рбі, ізму́ єго́ і просла́влю єго́; | Буде кликати Мене, Я почую його; буду з ним у скорботі, визволю його і прославлю його. |
|
16
|
16
|
| Долгото́ю дній іспо́лню єго́ і явлю́ єму́ спасе́ніє Моє́. | Довгим життям обдарую його і дам йому спасіння Моє». |
|
1001
|
1001
|
|
Сла́ва: |
Слава… |
|
Псалом 91
|
Псалом 91
|
|
1
|
1
|
| Псало́м пі́сні, в день субо́тний, 91. | Пісня в день суботній. |
|
2
|
2
|
| Благо єсть іспові́датися Го́сподеві і пі́ти і́мені Твоєму́, Ви́шній; | Благо є сповідуватися Господу і співати імені Твоєму, Вишній. |
|
3
|
3
|
| возвіща́ти зау́тра ми́лость Твою́ і і́стину Твою́ на вся́ку нощ, | Сповіщати зранку милість Твою і істину Твою на всяку ніч, |
|
4
|
4
|
| в десятостру́ннім псалти́рі с пі́снію в гу́слех. | на десятиструннім псалтирі, з піснею на гуслях. |
|
5
|
5
|
| Я́ко возвесели́л м'я єси́, Го́споди, в творе́нії Твоє́м, і в ді́ліх руку́ Твоє́ю возра́дуюся. | Бо Ти звеселив мене, Господи, і я радію від діл рук Твоїх. |
|
6
|
6
|
| Я́ко возвели́чишася діла́ Твоя́, Го́споди; зіло́ углуби́шася помишле́нія Твоя́. | Які величні діла Твої, Господи, і які дивні помисли Твої. |
|
7
|
7
|
| Муж безу́мен не позна́єть, і неразуми́в не разумі́єть сих. | Безумний не збагне їх і нерозумний не зрозуміє. |
|
8
|
8
|
| Внегда́ прозябо́ща грі́шници я́ко трава́, і пронико́ша всі ді́лающії беззако́ніє, я́ко да потреб'я́ться в вік ві́ка; | Ось грішники зійшли, як трава, і беззаконники цвітуть, щоб щезнути навіки, — |
|
9
|
9
|
| Ти же Ви́шній во вік, Го́споди. | Ти ж Всевишній навіки, Господи! |
|
10
|
10
|
| Я́ко се вразі́ Твої́, Го́споди, я́ко се вразі́ Твої́ поги́бнуть і рази́дуться всі ді́лающії беззако́ніє. | Ось бо вороги Твої, Господи, ось вороги Твої загинуть, і розсіються всі ті, що чинять беззаконня; |
|
11
|
11
|
| І вознесе́ться я́ко єдиноро́га рог мой, і ста́рость моя́ в єле́ї масти́ті; | і піднесеться, як у єдинорога ріг, сила моя; і старість моя — в чистому єлеї; |
|
12
|
12
|
| і воззрі́ о́ко моє́ на враги́ моя́, і востаю́щия на м'я лука́внующия усли́шить у́хо моє́. | і погляне око моє на ворогів моїх, і про лукавих, що повстають проти мене, почує вухо моє. |
|
13
|
13
|
| Пра́ведник, я́ко фі́ніx процвіте́ть, я́ко кедр, і́же в Лива́ні, умно́житься. | Праведник, як фінік, розцвіте, і як кедр, що в Ливані, примножиться. |
|
14
|
14
|
| Насажде́ні в дому́ Госпо́дні во дво́ріх Бо́га на́шего процвіту́ть; | Насаджені в домі Господнім у дворах Бога нашого розцвітуть. |
|
15
|
15
|
| єще́ умно́жаться в ста́рості масти́ті, і благоприє́млюще бу́дуть. | Вони і в старості будуть множитися, і в доброму здоров’ї перебуватимуть, |
|
16
|
16
|
| Да возвістя́ть, я́ко прав Госпо́дь Бог наш, і ність непра́вди в Нем. | щоб сповіщати, що праведний Господь — Бог наш, і нема неправди в Ньому. |
|
Псалом 92
|
Псалом 92
|
|
0
|
0
|
| В день предсубо́тний, внегда́ насели́ся земля́, хвала́ пі́сні Дави́ду, 92. | [Хвалебна пісня Давида. В день передсуботній, коли була населена земля.] |
|
1
|
1
|
| Госпо́дь воцари́ся, в лі́поту облече́ся; облече́ся Госпо́дь в си́лу і препоя́сася; і́бо утверди́ вселе́нную, я́же не подви́житься. | Господь воцарився, у красу зодягнувся. Зодягнувся Господь у силу [і] опоясався. Бо Він утвердив вселенну, і не захитається вона. |
|
2
|
2
|
| Гото́в престо́л Твой отто́лі; от ві́ка Ти єси́. | Престіл Твій, Господи, од вічності, споконвіку Ти єси Бог. |
|
3
|
3
|
| Воздвиго́ша рі́ки, Го́споди, воздвиго́ша рі́ки гла́си своя́; | Ріки підносять голос, Господи, ріки підносять голос свій, ріки піднесли хвилі свої. |
|
4
|
4
|
| во́зьмуть рі́ки сотре́нія своя́, от гласо́в вод мно́гих. | Але Господь у вишніх могутніший від шуму великих вод, від сильних хвиль моря. |
|
5
|
5
|
| Ди́вни висоти́ морські́я; ди́вен в висо́ких Госпо́дь. | Одкровення Твої вельми правдиві. Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі дні. |
|
6
|
|
| Свиді́нія Твоя́ уві́ришася зіло́. До́му Твоєму́ подоба́єть святи́ня, Го́споди, в долготу́ дній. | |
|
Псалом 93
|
Псалом 93
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, в четве́ртий субо́ти, 93. | [Псалом Давида в четвертий день тижня.] |
|
1
|
1
|
| Бог отмще́ній Госпо́дь, Бог отмще́ній не обину́лся єсть. | Боже помсти, Господи Боже помсти, яви Себе! |
|
2
|
2
|
| Вознеси́ся, судя́й землі́, возда́ждь воздая́ніє го́рдим. | Встань, Судде землі, дай відплату гордим. |
|
3
|
3
|
| Доко́лі грі́шници, Го́споди, доко́лі грі́шници восхва́ляться? | Доки, Господи, доки нечестивці будуть вихвалятися? |
|
4
|
4
|
| Провіща́ють і возглаго́лють непра́вду, возглаго́лють всі ді́лающії беззако́ніє? | Вони говорять неправдиві слова, величають себе всі, що чинять беззаконня. |
|
5
|
5
|
| Лю́ди Твоя́, Го́споди, смири́ша, і достоя́ніє Твоє́ озло́биша: | Народ Твій, Господи, поневолили і гноблять насліддя Твоє. |
|
6
|
6
|
| вдови́цю і си́ра умори́ша, і прише́лця уби́ша, | Вдовиць і сиріт уморюють і пришельців убивають. |
|
7
|
7
|
| і рі́ша: не у́зрить Госпо́дь, ніже́ уразумі́єть Бог Іа́ковль. | І кажуть: «Не побачить Господь, не дізнається Бог Якова». |
|
8
|
8
|
| Разумі́йте же, безу́мнії в лю́дех, і бу́її ні́когда, умудрі́теся; | Зрозумійте ж, нерозумні люди! Коли ви прийдете до розуму? |
|
9
|
9
|
| насажде́й у́хо, не сли́шить ли? Іли́ созда́вий о́ко, не сматря́єть ли? | Той, Хто створив вухо, чи не почує? І той, Хто створив око, чи не побачить? |
|
10
|
10
|
| Наказу́яй язи́ки, не обличи́ть ли, уча́й челові́ка ра́зуму? | Той, що врозумляє народи і дає людям розуміння, невже не покарає вас? |
|
11
|
11
|
| Госпо́дь вість помишле́нія челові́чеськая, я́ко суть су́єтна. | Знає Господь замисли людські, що вони марні. |
|
12
|
12
|
| Блаже́н челові́к, єго́же а́ще нака́жеши, Го́споди, і от зако́на Твоєго́ научи́ши єго́; | Блаженна та людина, яку врозумляєш Ти, Господи, і навчаєш закону Твого, |
|
13
|
13
|
| укроти́ти єго́ от дній лю́тих, до́ндеже ізри́ється грі́шному я́ма. | щоб у тяжкі дні вона мала спокій, доки нечестивому викопають яму. |
|
14
|
14
|
| Я́ко не отри́неть Госпо́дь люді́й Свої́х, і достоя́нія Своєго́ не оста́вить; | Бо не відкине Господь народу Свого і не забуде насліддя Свого. |
|
15
|
15
|
| до́ндеже пра́вда обрати́ться на суд, і держа́щіїся єя́ всі пра́вії се́рдцем. | Бо в суд прийде правда, і за нею прийдуть усі праведні серцем. |
|
16
|
16
|
| Кто воста́неть мі на лука́внующия? Іли́ кто спредста́неть мі на ді́лающия беззако́ніє? | Хто стане за мене проти злочинців? І хто стане за мене проти тих, що чинять беззаконня? |
|
17
|
17
|
| А́ще не Госпо́дь помо́гл би мі, вма́лі всели́лася би во ад душа́ моя́. | Якби б Господь не поміг мені, то скоро зійшла б до пекла душа моя. |
|
18
|
18
|
| А́ще глаго́лах: подви́жеся нога́ моя́, ми́лость Твоя́, Го́споди, помога́ше мі: | Коли я сказав: «Похитнулися ноги мої», тоді милість Твоя, Господи, підтримувала мене. |
|
19
|
19
|
| по мно́жеству болі́зней мої́х в се́рдці моє́м, утіше́нія Твоя́ возвесели́ша ду́шу мою́. | Коли ж намножувалися скорботи в серці моїм, Твоя втіха насолодою наповнювала душу мою. |
|
20
|
20
|
| Да не пребу́деть Тебі́ престо́л беззако́нія, созида́яй труд на повелі́ніє. | Чи допустиш Ти, щоб поблизу Тебе постала оселя розбійників, що чинять насильство наперекір закону? |
|
21
|
21
|
| Улов'я́ть на ду́шу пра́ведничу, і кров непови́нную осу́дять. | Вони натовпом нападають на душу праведника і кров неповинну судять. |
|
22
|
22
|
| І бисть мні Госпо́дь в прибі́жище, і Бог мой в по́мощ упова́нія моєго́; | Але Господь — захист мій, і Бог мій — твердиня надії моєї. |
|
23
|
23
|
| і возда́сть їм Госпо́дь беззако́ніє їх, і по лука́вствію їх погуби́ть я Госпо́дь Бог наш. | Він поверне на них беззаконня їхні і злочинством їхнім погубить їх, знищить їх Господь Бог наш. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 94
|
Псалом 94
|
|
0
|
0
|
| Хвала́ пі́сні Дави́ду, не надпи́сан у євре́й, 94. | [Хвалебна пісня Давида.] |
|
1
|
1
|
| Прийді́те, возра́дуємся Го́сподеві, воскли́кнем Бо́гу Спаси́телю на́шему; | Прийдіть, у радості заспіваємо Господу, виголосимо славу Спасителю нашому. |
|
2
|
2
|
| предвари́м лице́ Єго́ во іспові́данії, і во псалмі́х воскли́кнем Єму́; | Станьмо перед лицем Його з хвалою, піснями прославимо Його. |
|
3
|
3
|
| я́ко Бог ве́лій Госпо́дь, і Цар ве́лій по всей землі́; | Бо Господь — Бог великий і Цар великий над усіма сильними землі. |
|
4
|
4
|
| я́ко в руці́ Єго́ всі конці́ землі́, і висоти́ гор Того́ суть. | Бо в руці Його всі глибини землі, і висоти гір всі Його. |
|
5
|
5
|
| Я́ко Того́ єсть мо́ре, і Той сотвори́ є, і су́шу ру́ці Єго́ созда́сті. | І море — Його, бо Він створив його, і сушу створили руки Його. |
|
6
|
6
|
| Прийді́те, поклоні́мся і припаде́м Єму́, і воспла́чемся пред Го́сподем сотво́ршим нас; | Прийдіть, поклонімось і припадімо до Нього, та, схиливши коліна, помолимось перед Господом, Який створив нас. |
|
7
|
7
|
| я́ко Той єсть Бог наш, і ми лю́діє па́житі Єго́ і о́вці руки́ Єго́. Днесь а́ще глас Єго́ усли́шіте, | Бо Він — Бог наш, а ми, люди, — паства Його і вівці руки Його. О, коли б ви нині послухали голосу Його: |
|
8
|
8
|
| не ожесточі́те серде́ць ва́ших, я́ко в прогні́ванії, по дні іскуше́нія в пусти́ні; | «Не робіть жорстокими сердець ваших, як у Мереві, як у день випробовування в пустелі, |
|
9
|
9
|
| в о́ньже [іді́же] іскуси́ша М'я отці́ ва́ші, іскуси́ша М'я, і ви́діша діла́ Моя́. | де спокушали Мене батьки ваші, випробовували Мене, хоч бачили діла Мої. |
|
10
|
10
|
| Чети́редесять літ негодова́х ро́да того́, і ріх: при́сно заблужда́ють се́рдцем, ті́ї же не позна́ша путі́й Мої́х; | Сорок років гнівив Мене рід цей, і Я сказав: народ цей заблукав серцем; вони не пізнали шляхів Моїх. |
|
11
|
11
|
| я́ко кля́хся во гні́ві Моє́м, а́ще вни́дуть в поко́й Мой. | Тому Я поклявся в гніві Моїм, що вони не ввійдуть у спокій Мій». |
|
Псалом 95
|
Псалом 95
|
|
0
|
0
|
| Хвала́ пі́сні Дави́ду, внегда́ дом созида́шеся по пліне́нії, не надпи́сан у євре́й, 95. | [Хвалебна пісня Давида. На спорудження дому.] |
|
1
|
1
|
| Воспо́йте Го́сподеві піснь но́ву, воспо́йте Го́сподеві вся земля́; | Заспівайте Господу пісню нову. Заспівайте Господу, вся земле. |
|
2
|
2
|
| воспо́йте Го́сподеві, благослові́те і́м'я Єго́; благовісті́те день от дне спасе́ніє Єго́. | Співайте Господу і благословляйте ім’я Його. Благовістіть день у день про спасіння Його. |
|
3
|
3
|
| Возвісті́те во язи́ціх сла́ву Єго́, во всіх лю́дех чудеса́ Єго́. | Сповіщайте в народах про славу Його, між усіма поколіннями про чудеса Його. |
|
4
|
4
|
| Я́ко ве́лій Госпо́дь і хва́лен зіло́, стра́шен єсть над всі́ми бо́ги. | Бо великий Господь і вельми хвальний, страшний для всіх богів. |
|
5
|
5
|
| Я́ко всі бо́зі — язи́к бі́сове; Госпо́дь же небеса́ сотвори́. | Бо ті боги народів ніщо — ідоли, а Господь небеса сотворив. |
|
6
|
6
|
| Іспові́даніє і красота́ пред Ним, святи́ня і великолі́піє во святи́лі Єго́. | Слава і велич перед лицем Його, сила й краса у святині Його. |
|
7
|
7
|
| Принесі́те Го́сподеві, оте́чествія язи́к, принесі́те Го́сподеві сла́ву і честь. | Воздайте, покоління народів, воздайте Господу славу і честь. |
|
8
|
8
|
| принесі́те Го́сподеві сла́ву і́мені Єго́; возмі́те же́ртви і вході́те во двори́ Єго́. | Воздайте Господу славу імені Його. Принесіть дари і ввійдіть у двори Його. |
|
9
|
9
|
| Поклоні́теся Го́сподеві во дворі́ святі́м Єго́. Да подви́житься от лиця́ Єго́ вся земля́. | Поклоніться Господу у величній святині Його. Нехай тремтить перед лицем Його вся земля. |
|
10
|
10
|
| Рці́те во язи́ціх, я́ко Госпо́дь воцари́ся; і́бо іспра́ви вселе́нную, я́же не подви́житься; су́дить лю́дем пра́востію. | Сповіщайте народам, що Господь царює, що Він утвердив вселенну і не захитається вона. Він буде судити народи за правдою. |
|
11
|
11
|
| Да возвеселя́ться небеса́, і ра́дується земля́; да подви́житься мо́ре і ісполне́ніє єго́; | Нехай веселяться небеса і нехай радіє вся земля; хай шумить море і все, що наповнює його. |
|
12
|
12
|
| возра́дуються поля́ і вся я́же на них; тогда́ возра́дуються вся древа́ дубра́вная | Нехай радіють поля і все, що на них, і нехай веселяться всі дерева в лісах перед лицем Господа. |
|
13
|
13
|
| от лиця́ Госпо́дня, я́ко гряде́ть, я́ко гряде́ть суди́ти землі́; суди́ти вселе́нній в пра́вду і лю́дем і́стиною Своє́ю. | Бо ось Він гряде, Він гряде судити землю. Він буде судити вселенну за правдою і всі народи за істиною Своєю. |
|
Псалом 96
|
Псалом 96
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, єгда́ земля́ єго́ устроя́шеся, не надпи́сан у євре́й, 96. | [Псалом Давида, коли упорядковувалася земля його.] |
|
1
|
1
|
| Госпо́дь воцари́ся, да ра́дується земля́, да веселя́ться о́строві мно́зі. | Господь царює — нехай радіє земля, нехай веселяться численні острови її. |
|
2
|
2
|
| О́блак і мрак о́крест Єго́; пра́вда і судьба́ — ісправле́ніє Престо́ла Єго́. | Хмара і морок навкруги Нього, суд і правда — підвалини Престолу Його. |
|
3
|
3
|
| Огнь пред Ним преди́деть і попали́ть о́крест враги́ Єго́. | Вогонь іде перед Ним і навколо спалює ворогів Його. |
|
4
|
4
|
| Освіти́ша мо́лнія Єго́ вселе́нную; ви́ді і подви́жеся земля́. | Блискавки Його осявають всесвіт, земля бачить це і трясеться. |
|
5
|
5
|
| Го́ри, я́ко воск, раста́яша от лиця́ Госпо́дня, от лиця́ Го́спода всея́ землі́. | Гори, наче віск, тануть від лиця Господа, від лиця Господа всієї землі. |
|
6
|
6
|
| Возвісти́ша небеса́ пра́вду Єго́, і ви́діша всі лю́діє сла́ву Єго́. | Небеса сповіщають правду Його, і всі народи бачать славу Його. |
|
7
|
7
|
| Да постидя́ться всі кла́няющіїся істука́нним, хва́лящіїся о і́доліх свої́х; поклоні́теся Єму́, всі а́нгели Єго́. | Нехай посоромляться всі, що вклоняються перед ідолами та ще й хваляться ними. Поклоніться Йому, всі ангели Його. |
|
8
|
8
|
| Сли́ша і возвесели́ся Сіо́н, і возра́довашася дще́рі іуде́йськия, суде́б ра́ди Твої́х, Го́споди; | Чує Сион і радіє, і веселяться дочки юдейські через суди Твої, Господи. |
|
9
|
9
|
| я́ко Ти Госпо́дь Ви́шній над все́ю земле́ю, зіло́ превозне́слся єси́ над всі́ми бо́ги. | Бо Ти, Господи, високий над усією землею, Ти високо піднісся над усіма богами. |
|
10
|
10
|
| Лю́б'ящії Го́спода, ненави́діте зла́я; храни́ть Госпо́дь ду́ші преподо́бних Свої́х, із руки́ грі́шничі ізба́вить я. | Ви, що любите Господа, ненавидьте зло, Він охороняє душі святих Своїх, із рук баззаконників визволяє їх. |
|
11
|
11
|
| Світ возсія́ пра́веднику, і пра́вим се́рдцем весе́ліє. | Світло сяє на праведника, і на правих серцем — радість. |
|
12
|
12
|
| Веселі́теся, пра́веднії, о Го́споді, і іспові́дайте па́м'ять святи́ні Єго́. | Веселіться, праведні, у Господі, і прославляйте пам’ять святині Його. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 97
|
Псалом 97
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, 97. | Псалом [Давида]. |
|
1
|
1
|
| Воспо́йте Го́сподеві піснь но́ву, я́ко ди́вна сотвори́ Госпо́дь; спасе́ Єго́ десни́ця Єго́ і ми́шця свята́я Єго́. | Заспівайте Господу пісню нову, бо дивне сотворив Господь. Правиця Його і сила Його дали Йому перемогу. |
|
2
|
2
|
| Сказа́ Госпо́дь спасе́ніє Своє́, пред язи́ки откри́ пра́вду Свою́. | Явив Господь спасіння Своє, перед народами відкрив правду Свою. |
|
3
|
3
|
| Пом'яну́ ми́лость Свою́ Іа́кову і і́стину Свою́ до́му Ізра́їлеву; ви́діша всі конці́ землі́ спасе́ніє Бо́га на́шего. | Згадав Він милість Свою [до Якова] і вірність Свою до дому Ізраїлевого. Побачили всі кінці землі спасіння Бога нашого. |
|
4
|
4
|
| Воскли́кніте Бо́гові, вся земля́, воспо́йте і ра́дуйтеся і по́йте. | Викликніть Господу, вся земля; радійте, веселіться й співайте! |
|
5
|
5
|
| По́йте Го́сподеві в гу́слех, в гу́слех і гла́сі псало́мсті, | Співайте Господу з гуслями, з гуслями і з голосом псалмоспівів. |
|
6
|
6
|
| в труба́х ко́ваних і гла́сом труби́ ро́жани; вострубі́те пред Царе́м Го́сподем. | Звуками труб і голосом рога радісно святкуйте перед Царем Господом. |
|
7
|
7
|
| Да подви́житься мо́ре і ісполне́ніє єго́, вселе́нная і всі живу́щії на ней. | Нехай співає море і все, що живе в ньому; вселенна і все, що наповнює її. |
|
8
|
8
|
| Рі́ки воспле́щуть руко́ю вку́пі, го́ри возра́дуються | Нехай плещуть хвилями ріки і нехай радіють гори |
|
9
|
9
|
| от лиця́ Госпо́дня, я́ко гряде́ть, я́ко і́деть суди́ти землі́; суди́ти вселе́нній в пра́вду, і лю́дем пра́востію. | перед лицем Господа, бо ось Він гряде судити землю; Він буде судити вселенну за справедливістю і народи — за правдою. |
|
Псалом 98
|
Псалом 98
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, 98. | [Псалом Давида.] |
|
1
|
1
|
| Госпо́дь воцари́ся — да гні́ваються лю́діє; сідя́й на херуви́міх — да подви́житься земля́. | Господь воцарився — нехай бояться народи! Возсів на херувимах, — нехай захитається земля. |
|
2
|
2
|
| Госпо́дь в Сіо́ні вели́к і висо́к єсть над всі́ми людьми́. | Господь в Сионі великий і високий над усіма людьми. |
|
3
|
3
|
| Да іспові́дяться і́мені Твоєму́ вели́кому, я́ко стра́шно і свя́то єсть. | Нехай прославляють велике і страшне ім’я Твоє, бо воно святе. |
|
4
|
4
|
| І честь царе́ва суд лю́бить; Ти угото́вал єси́ правоти́, суд і пра́вду во Іа́кові Ти сотвори́л єси́. | І честь Царева любить правосуддя: Ти утвердив правду, суд і правоту встановив Ти у синів Якова. |
|
5
|
5
|
| Возносі́те Го́спода Бо́га на́шего і покланя́йтеся подно́жію но́гу Єго́, я́ко свя́то єсть. | Возносьте Господа Бога нашого і поклоняйтеся підніжжю ніг Його, бо воно святе. |
|
6
|
6
|
| Моїсе́й і Ааро́н во ієре́ех Єго́, і Самуї́л в призива́ющих і́м'я Єго́; призива́ху Го́спода, і Той послу́шаше їх. | Мойсей і Аарон між ієреями Його, і Самуїл між тими, що призивають ім’я Його. Взивали вони до Господа, і Він вислухав їх. |
|
7
|
7
|
| В столпі́ о́блачні глаго́лаше к ним, я́ко храня́ху свиді́нія Єго́ і повелі́нія Єго́, я́же даде́ їм. | У стовпі хмарному Він говорив до них, і вони виконували, зберігали заповіді Його і повеління Його, що Він дав їм. |
|
8
|
8
|
| Го́споди Бо́же наш, Ти послу́шал єси́ їх; Бо́же, Ти ми́лостив бива́л єси́ їм і мща́я на вся начина́нія їх. | Господи, Боже наш! Ти вислухав благання їхні; Боже, Ти був милостивим до них, але й карав за провини їхні. |
|
9
|
9
|
| Возносі́те Го́спода Бо́га на́шего і покланя́йтеся в горі́ святі́й Єго́; я́ко Свят Госпо́дь Бог наш. | Возносьте Господа Бога нашого і поклоняйтеся на горі святій Його, бо Святий Господь, Бог наш. |
|
Псалом 99
|
Псалом 99
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду во іспові́даніє, 99. | Псалом [Давида] хвалебний. |
|
1
|
1
|
| Воскли́кніте Бо́гові, вся земля́; | Викликніть Господу, вся земля! |
|
2
|
2
|
| рабо́тайте Го́сподеві в весе́лії, вни́діте пред Ним в ра́дості. | Служіть Господу з радістю. Ідіть перед лице Його з піснями хвали. |
|
3
|
3
|
| Уві́діте, я́ко Госпо́дь — Той єсть Бог наш; Той сотвори́ нас, а не ми; ми же лю́діє Єго́ і о́вці па́житі Єго́. | Знайте, що Він — Господь Бог наш, Він створив нас. Ми — народ Його і вівці пастви Його. |
|
4
|
4
|
| Вни́діте во врата́ Єго́ во іспові́данії, во двори́ Єго́ в пі́ніїх; іспові́дайтеся Єму́, хвалі́те і́м'я Єго́. | Входьте у ворота Його з хвалою, у двори Його — з піснями хвальними. Хваліть Його і прославляйте ім’я Його. |
|
5
|
5
|
| Я́ко Благ Госпо́дь, в вік ми́лость Єго́, і да́же до ро́да і ро́да і́стина Єго́. | Бо Господь милосердний, милість Його вічна й істина Його з роду в рід. |
|
Псалом 100
|
Псалом 100
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, 100. | Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| Ми́лость і суд воспою́ Тебі́, Го́споди; | Про милість і правосуддя буду співати Тобі, Господи. |
|
2
|
2
|
| пою́ і разумі́ю в путі́ непоро́чні; когда́ при́йдеши ко мні? Прехожда́х в незло́бії се́рдця моєго́ посреді́ до́му моєго́. | Буду розмірковувати про путі непорочні; коли Ти, Господи, прийдеш до мене? Буду ходити в домі моїм у чистоті серця мого. |
|
3
|
3
|
| Не предлага́х пред очи́ма мої́ма вещ законопресту́пную; творя́щия преступле́ніє возненави́діх; | Не покладу перед очима моїми діла протизаконного; тих, що чинять беззаконня, я ненавиджу. |
|
4
|
4
|
| не прильпе́ мні се́рдце стропти́во; уклоня́ющагося от мене́ лука́ваго не позна́х. | Серце нечестивого не пристане до мене. Злого я не хочу знати. |
|
5
|
5
|
| Оклевета́ющаго тай і́скренняго своєго́, cего́ ізгоня́х; го́рдим о́ком і неси́тим се́рдцем, с сим не ядя́х. | Того, що потай очорнює ближнього свого, я прожену. З гордим оком і неситим серцем не сяду за стіл. |
|
6
|
6
|
| О́чі мої́ на ві́рния землі́, посажда́ти я со мно́ю; ходя́й по путі́ непоро́чну, сей мі служа́ше. | Очі мої на вірних землі, щоб перебували вони біля мене. І хто ходить шляхом непорочности, той буде служити мені. |
|
7
|
7
|
| Не живя́ше посреді́ до́му моєго́ творя́й горди́ню; глаго́ляй непра́ведная не ісправля́ше пред очи́ма мої́ма. | Не буде жити в моїм домі той, хто діє підступно. Не залишиться перед очима моїми той, хто говорить неправду. |
|
8
|
8
|
| Воу́трія ізбива́х вся грі́шния землі́, є́же потреби́ти от гра́да Госпо́дня вся ді́лающия беззако́ніє. | Щоранку буду нищити всіх грішників землі, щоб викоренити з міста Господнього всіх, що чинять беззаконня. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 101
|
Псалом 101
|
|
1
|
1
|
| Моли́тва ни́щаго, єгда́ уни́єть і пред Го́сподем проліє́ть моле́ніє своє́, 101. | Молитва скорботного, коли він у печалі виливає перед Богом благання своє. |
|
2
|
2
|
| Го́споди, усли́ши моли́тву мою́, і вопль мой к Тебі́ да при́йдеть. | Господи! Вислухай молитву мою, і плач мій до Тебе нехай дійде. |
|
3
|
3
|
| Не отврати́ лиця́ Твоєго́ от мене́; в о́ньже а́ще день скорблю́, приклони́ ко мні у́хо Твоє́; в о́ньже а́ще день призову́ Тя, ско́ро усли́ши м'я. | Не відвертай лиця Твого від мене в день, коли я в скорботі. Прихили до мене вухо Твоє в той день, [коли] призву [Тебе]; скоро вислухай мене. |
|
4
|
4
|
| Я́ко ізчезо́ша, я́ко дим, дні́є мої́, і ко́сті моя́, я́ко суши́ло, сосхо́шася. | Бо щезають, наче дим, дні мої, і кості мої висохли. |
|
5
|
5
|
| Уя́звлен бих, я́ко трава́, і і́зсше се́рдце моє́, я́ко заби́х сні́сти хліб мой. | Я підкошений, наче трава, і висохло серце моє, бо я вже забув їсти хліб мій. |
|
6
|
6
|
| От гла́са воздиха́нія моєго́ прильпе́ кость моя́ пло́ті моє́й. | Від тяжкого зітхання мого присохли кості мої до плоті моєї. |
|
7
|
7
|
| Уподо́бихся нея́сити пусти́нній, бих, я́ко нощни́й вран на ни́рищі [на разва́лині]. | Я став подібний до нічного птаха в пустелі, став як сова на руїнах. |
|
8
|
8
|
| Бдіх і бих, я́ко пти́ця осо́б'ящаяся на зді [на кро́ві]. | Не сплю і став наче самотній птах на покрівлі. |
|
9
|
9
|
| Весь день поноша́ху мі вразі́ мої́, і хва́лящії м'я мно́ю [на м'я] кленя́хуся. | Кожного дня зневажають мене вороги мої, і ті, що хвалили мене, проклинають мене. |
|
10
|
10
|
| Зане́ пе́пел, я́ко хліб, ядя́х і питіє́ моє́ с пла́чем растворя́х, | Я вже попіл їм, наче хліб, і пиття моє змішую зі сльозами. |
|
11
|
11
|
| от лиця́ гні́ва Твоєго́ і я́рости Твоєя́ — я́ко возне́с низве́ргл м'я єси́. | Від лиця гніву Твого і ярости Твоєї — Ти підніс і кинув мене. |
|
12
|
12
|
| Дні́є мої́ я́ко сінь уклони́шася, і аз я́ко сі́но ізсхо́х. | Дні мої, наче тінь, зникають, і я висох, як та трава. |
|
13
|
13
|
| Ти же, Го́споди, во вік пребива́єши, і па́м'ять Твоя́ в род і род. | Ти ж, Господи, перебуваєш вічно, і пам’ять про Тебе з роду в рід. |
|
14
|
14
|
| Ти воскре́с уще́дриши Сіо́на; я́ко вре́м'я уще́дрити єго́, я́ко при́йде вре́м'я. | Ти встанеш і змилосердишся над Сионом, бо вже час помилувати його, бо вже прийшов призначений час. |
|
15
|
15
|
| Я́ко благоволи́ша раби́ Твої́ ка́меніє [о ка́менії] єго́, і персть єго́ уще́дрять. | Бо раби Твої полюбили й каміння його, і жаль їм руїн його. |
|
16
|
16
|
| І убоя́ться язи́ци і́мене Госпо́дня, і всі ца́ріє зе́мстії сла́ви Твоєя́; | І будуть народи боятись імені Твого, і всі царі землі — слави Твоєї. |
|
17
|
17
|
| я́ко сози́ждеть Госпо́дь Сіо́на і яви́ться во сла́ві Своє́й. | Бо відбудує Господь Сион і явиться у славі Своїй. |
|
18
|
18
|
| Призрі́ на моли́тву смире́нних і не унічижи́ моле́нія їх. | Він зглянеться на молитви смиренних і не відкине благання їх. |
|
19
|
19
|
| Да напи́шеться сіє́ в род ін, і лю́діє зи́ждемії восхва́лять Го́спода; | І буде написано про це для поколінь майбутніх, і люди, що народяться, будуть хвалити Господа. |
|
20
|
20
|
| я́ко прини́че с висоти́ святи́я Своєя́, Госпо́дь с небесе́ на зе́млю призрі́, | Бо Він прихилився з висоти святої Своєї, поглянув Господь з небес на землю, |
|
21
|
21
|
| усли́шати воздиха́ніє окова́нних, разріши́ти си́ни умерщвле́нних; | щоб почути стогін ув’язнених, звільнити синів, на смерть засуджених, |
|
22
|
22
|
| возвісти́ти в Сіо́ні і́м'я Госпо́днє і хвалу́ Єго́ во Ієрусали́мі, | щоб прославляли ім’я Господнє в Сионі і хвалили Його в Єрусалимі, |
|
23
|
23
|
| внегда́ собра́тися лю́дем вку́пі і царе́м, є́же рабо́тати Го́сподеві. | коли разом зберуться народи й царства, щоб служити Господу. |
|
24
|
24
|
| Отвіща́ Єму́ на путі́ крі́пости Єго́; умале́ніє дній мої́х возвісти́ мі; | Ти виснажив у дорозі сили мої, вкоротив дні віку мого. |
|
25
|
25
|
| не возведи́ мене́ во преполове́ніє дній мої́х; в ро́ді родо́в лі́та Твоя́. | І я сказав: «Боже мій! Не знищуй мене на половині життя мого, Твої літа в роді родів вічно. |
|
26
|
26
|
| В нача́ліх Ти, Го́споди, зе́млю основа́л єси́, і діла́ руку́ Твоє́ю суть небеса́. | На початку Ти, [Господи,] землю створив, і небеса — діло рук Твоїх. |
|
27
|
27
|
| Та поги́бнуть, Ти же пребива́єши; і вся, я́ко ри́за, обетша́ють, і, я́ко оде́жду, свіє́ши я, і ізміня́ться. | Вони загинуть, Ти ж існуватимеш; вони, наче риза, постаріють; як одежу, переміниш їх, і вони зміняться. |
|
28
|
28
|
| Ти же То́йжде єси́, і лі́та Твоя́ не оскуді́ють. | Ти ж усе Той Самий, і літа Твої не скінчаться. |
|
29
|
29
|
| Си́нове раб Твої́х вселя́ться, і сі́м'я їх во вік іспра́виться. | Сини рабів Твоїх будуть жити, і насліддя їх утвердиться перед лицем Твоїм повік». |
|
Псалом 102
|
Псалом 102
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, 102. | Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| Благослови́, душе́ моя́, Го́спода, і, вся вну́тренняя моя́, і́м'я свято́є Єго́; | Благослови, душе моя, Господа і, вся істото моя, ім’я святеє Його. |
|
2
|
2
|
| благослови́, душе́ моя́, Го́спода, і не забива́й всіх воздая́ній Єго́; | Благослови, душе моя, Господа і не забувай усіх добродійств Його. |
|
3
|
3
|
| очища́ющаго вся беззако́нія твоя́, ізціля́ющаго вся неду́ги твоя́, | Він очищає всі беззаконня твої, зціляє всі недуги твої. |
|
4
|
4
|
| ізбавля́ющаго от істлі́нія живо́т твой, вінча́ющаго тя ми́лостію і щедро́тами, | Він звільняє від тління життя твоє, вінчає тебе милістю і щедротами. |
|
5
|
5
|
| ісполня́ющаго во благи́х жела́ніє твоє́; обнови́ться, я́ко о́рля, ю́ность твоя́. | Він виконує благі бажання твої: оновиться, подібно орляті, юність твоя. |
|
6
|
6
|
| Творя́й ми́лостині Госпо́дь і судьбу́ всім оби́димим. | Господь творить справедливість і суд усім покривдженим. |
|
7
|
7
|
| Сказа́ путі́ Своя́ Моїсе́йові, синово́м Ізра́їлевим хоті́нія Своя́. | Показав путі Свої Мойсеєві, синам Ізраїлевим — хотіння Свої. |
|
8
|
8
|
| Щедр і ми́лостив Госпо́дь, долготерпіли́в і многоми́лостив. | Щедрий і милостивий Господь, довготерпеливий і многомилостивий. |
|
9
|
9
|
| Не до конця́ прогні́вається, ніже́ во вік вражду́єть; | Не до кінця прогнівається і повік не ворогуватиме. |
|
10
|
10
|
| не по беззако́нієм на́шим сотвори́л єсть нам, ніже́ по гріхо́м на́шим возда́л єсть нам. | Не за беззаконнями нашими вчинив нам і не за гріхами нашими воздав нам. |
|
11
|
11
|
| Я́ко по висоті́ небе́сній от землі́, утверди́л єсть Госпо́дь ми́лость Свою́ на боя́щихся Єго́; | Бо як високо небо над землею, так утвердив Господь милість Свою над тими, що бояться Його. |
|
12
|
12
|
| єли́ко отстоя́ть восто́ци от за́пад, уда́лил єсть от нас беззако́нія на́ша. | Як далеко схід від заходу, так віддалив Він від нас беззаконня наші. |
|
13
|
13
|
| Я́коже ще́дрить оте́ць си́ни, уще́дри Госпо́дь боя́щихся Єго́. | Як отець милує дітей, так милує Господь тих, що бояться Його. |
|
14
|
14
|
| Я́ко Той позна́ созда́ніє на́ше, пом'яну́, я́ко персть єсьми́. | Бо Він знає сутність нашу, пам’ятає, що ми — порох землі. |
|
15
|
15
|
| Челові́к — я́ко трава́, дні́є єго́ — я́ко цвіт се́льний, та́ко оцвіте́ть; | Людина — як трава, дні її — немов цвіт польовий, цвіте й відцвітає. |
|
16
|
16
|
| я́ко дух про́йде в нем, і не бу́деть, і не позна́єть ктому́ мі́ста своєго́. | Повіє вітер над нею, і не стане її: не знайти вже й місця по ній. |
|
17
|
17
|
| Ми́лость же Госпо́дня от ві́ка і до ві́ка на боя́щихся Єго́, | Милість же Господня від віку й до віку на тих, що бояться Його. |
|
18
|
18
|
| і пра́вда Єго́ на сині́х сино́в, храня́щих заві́т Єго́ і по́мнящих за́повіді Єго́ твори́ти я. | І правда Його на синах синів, що бережуть завіти Його і пам’ятають заповіді Його, щоб виконувати їх. |
|
19
|
19
|
| Госпо́дь на небесі́ угото́ва Престо́л Свой, і Ца́рство Єго́ всі́ми облада́єть. | Господь на небесах уготував Престіл Свій, і Царство Його усім володіє. |
|
20
|
20
|
| Благослові́те Го́спода, всі а́нгели Єго́, си́льнії крі́постію, творя́щії сло́во Єго́, усли́шати глас слове́с Єго́. | Благословіть Господа, [всі] ангели Його, сильні міцністю, що виконуєте слово Його, слухаючи голосу слів Його. |
|
21
|
21
|
| Благослові́те Го́спода, вся си́ли Єго́, слуги́ Єго́, творя́щії во́лю Єго́. | Благословіть Господа, всі Сили Його, слуги Його, що творите волю Його. |
|
22
|
22
|
| Благослові́те Го́спода, вся діла́ Єго́ на вся́ком мі́сті влади́чества Єго́; благослови́, душе́ моя́, Го́спода. | Благословіть Господа, всі діла Його. На всіх місцях володіння Його благослови, душе моя, Господа! |
|
Псалом 103
|
Псалом 103
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, о мирсті́м битії́, 103. | [Псалом Давида про сотворіння світу.] |
|
1
|
1
|
| Благослови́, душе́ моя́, Го́спода. Го́споди Бо́же мой, возвели́чился єси́ зіло́; во іспові́даніє і в велелі́поту обле́клся єси́; | Благослови, душе моя, Господа. Господи Боже мій, як звеличився Ти дивно. Ти прибрався у славу й у величну красу. |
|
2
|
2
|
| одія́йся сві́том, я́ко ри́зою, простира́яй не́бо, я́ко ко́жу; | Ти зодягаєшся у світло, як у ризу, простираєш небеса, як шатро. |
|
3
|
3
|
| покрива́яй вода́ми преви́спренняя Своя́, полага́яй о́блаки на восхожде́ніє Своє́, ходя́й на крилу́ ві́треню; | Підносиш над водами горні палаци Твої, обертаєш хмари на колісницю для Себе, на крилах вітру Ти ходиш. |
|
4
|
4
|
| творя́й а́нгели Своя́ ду́хи, і слуги́ Своя́ — пла́мень о́гненний; | Ти твориш духів ангелами Своїми і слугами Своїми — вогненне полум’я. |
|
5
|
5
|
| основа́яй зе́млю на тве́рді єя́; не преклони́ться в вік ві́ка. | Ти поставив землю на тверді її, не захитається вона повік віку. |
|
6
|
6
|
| Бе́здна, я́ко ри́за, одія́ніє єя́, на гора́х ста́нуть во́ди; | Безодня, як одежа, покриває її; на горах стоять води. |
|
7
|
7
|
| от запреще́нія Твоєго́ побі́гнуть, от гла́са гро́ма Твоєго́ убоя́ться. | Від повеління Твого вони біжать, від голосу грому Твого тікають. |
|
8
|
8
|
| Восхо́дять го́ри, і низхо́дять поля́, в мі́сто, є́же основа́л єси́ їм. | Піднімаються на гори і сходять у долини в місце, що Ти призначив для них. |
|
9
|
9
|
| Преді́л положи́л єси́, єго́же не пре́йдуть, ніже́ обратя́ться покри́ти зе́млю. | Ти поклав межу, якої не перейдуть вони і не повернуться, щоб покрити землю. |
|
10
|
10
|
| Посила́яй істо́чники в де́брех, посреді́ гор про́йдуть во́ди. | Ти посилаєш джерела в долини, поміж горами течуть [води.] |
|
11
|
11
|
| Напая́ють вся зві́рі се́льния, ждуть [воспри́ймуть] она́гри* в жа́жду свою́. | Ти напуваєш усіх звірів польових, дикі осли втамовують спрагу свою. |
|
12
|
12
|
| На тих пти́ці небе́сния привита́ють; от среди́ ка́менія дадя́ть глас. | Над ними літають птахи небесні, голос їх лунає між віттям. |
|
13
|
13
|
| Напая́яй го́ри от преви́спренних Свої́х; от плода́ діл Твої́х наси́титься земля́. | Ти напуваєш гори з висот Твоїх. Плодами діл Твоїх насичується земля. |
|
14
|
14
|
| Прозяба́яй траву́ ското́м, і злак на слу́жбу челові́ком, ізвести́ хліб от землі́; | Ти вирощуєш траву для худоби і злаки на користь людям, щоб добути хліб із землі. |
|
15
|
15
|
| і вино́ весели́ть се́рдце челові́ка, ума́стити лице́ єле́єм; і хліб се́рдце челові́ка укріпи́ть. | І вино веселить серце людини, і єлей намащує лице її, і хліб — підкріпляє серце людини. |
|
16
|
16
|
| Наси́тяться древа́ польська́я, ке́дри лива́нстії, ї́хже єси́ насади́л; | Насичуються дерева польові, кедри ливанські, що Ти насадив їх. |
|
17
|
17
|
| та́мо пти́ці вогніздя́ться, єроді́єво* жили́ще предводи́тельствуєть ї́ми. | Там птахи гніздяться, гніздо ж чаплі — найвище. |
|
18
|
18
|
| Го́ри висо́кия єле́нем, ка́мень — прибі́жище за́яцем. | Гори високі для оленів; скелі — захисток для зайців. |
|
19
|
19
|
| Сотвори́л єсть луну́ во времена́; со́лнце позна́ за́пад свой. | Ти створив місяць, щоб визначати час, і сонце знає захід свій. |
|
20
|
20
|
| Положи́л єси́ тьму, і бисть нощ, в не́йже про́йдуть всі зві́ріє дубра́внії, | Ти насуваєш темряву, і ніч настає; тоді бродить вся звірина лісова. |
|
21
|
21
|
| ски́мні рика́ющії восхи́тити і взиска́ти от Бо́га пи́щу себі́. | Леви ричать за здобиччю і просять від Бога поживи собі. |
|
22
|
22
|
| Возсія́ со́лнце, і собра́шася, і в ло́жах свої́х ля́гуть. | Сходить сонце — вони вертаються назад і лягають у лігвищах своїх. |
|
23
|
23
|
| Ізи́деть челові́к на ді́ло своє́ і на ді́ланіє своє́ до ве́чера. | Виходить людина для справ своїх і на працю свою до вечора. |
|
24
|
24
|
| Я́ко возвели́чишася діла́ Твоя́, Го́споди; вся прему́дростію сотвори́л єси́; іспо́лнися земля́ тва́рі Твоєя́. | Які величні діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти; повна земля творіння Твого. |
|
25
|
25
|
| Сіє́ мо́ре вели́коє і простра́нноє; та́мо га́ди, ї́хже ність числа́, живо́тная ма́лая с вели́кими; | Ось море велике й просторе; там безліч гадів і тварі малої й великої. |
|
26
|
26
|
| та́мо кораблі́ препла́вають, змій сей, єго́же созда́л єси́ руга́тися єму́. | Там плавають кораблі, і кити, що Ти їх створив вигравати у ньому. |
|
27
|
27
|
| Вся к Тебі́ ча́ють, да́ти пи́щу їм во бла́го вре́м'я. | Всі вони на Тебе сподіваються, що даси їм поживу у свій час. |
|
28
|
28
|
| Да́вшу Тебі́ їм, соберу́ть; отве́рзшу Тебі́ ру́ку, вся́чеськая іспо́лняться бла́гости; | Ти даєш їм — вони приймають. Ти відкриваєш руку Свою — вони наповнюються усяким благом. |
|
29
|
29
|
| отвра́щшу же Тебі́ лице́, возм'яту́ться; оти́меши дух їх, і ізче́знуть і в персть свою́ возвратя́ться; | Ти відвертаєш лице Твоє — вони тривожаться; віднімеш дух їх — вони щезнуть і у прах свій повернуться. |
|
30
|
30
|
| по́слеши Ду́ха Твоєго́, і сози́ждуться, і обнови́ши лице́ землі́. | Пошлеш Духа Свого — і створяться, і Ти оновлюєш лице землі. |
|
31
|
31
|
| Бу́ди сла́ва Госпо́дня во ві́ки; возвесели́ться Госпо́дь о ді́ліх Свої́х; | Нехай буде слава Господня навіки; звеселиться Господь від діл Своїх. |
|
32
|
32
|
| призира́яй на зе́млю і творя́й ю трясти́ся; прикаса́яйся гора́м, і дим'я́ться. | Він погляне на землю — і вона тремтить; торкнеться гір — і вони димлять. |
|
33
|
33
|
| Воспою́ Го́сподеві в животі́ моє́м, пою́ Бо́гу моєму́, до́ндеже єсьм; | Славитиму Господа все життя моє, співатиму Богові моєму, поки живу. |
|
34
|
34
|
| да услади́ться Єму́ бесі́да моя́, аз же возвеселю́ся о Го́споді. | Нехай буде благоприємною Йому пісня моя, і я звеселюся в Господі. |
|
35
|
35
|
| Да ізче́знуть грі́шници от землі́, і беззако́нници, я́коже не би́ти їм. Благослови́, душе́ моя́, Го́спода. | Нехай щезнуть грішники з землі, і беззаконників нехай більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алилуя! |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 104
|
Псалом 104
|
|
0
|
0
|
| Аллилу́я, 104. | (Алилуя.) |
|
1
|
1
|
| Іспові́дайтеся Го́сподеві і призива́йте і́м'я Єго́, возвісті́те во язи́ціх діла́ Єго́; | Прославляйте Господа і призивайте ім’я Його. Сповіщайте між народами про діла Його. |
|
2
|
2
|
| воспо́йте Єму́ і по́йте Єму́, пові́діте вся чудеса́ Єго́. | Співайте Йому і славте Його, розповідайте про всі чудеса Його. |
|
3
|
3
|
| Хвалі́теся о і́мені святі́м Єго́; да возвесели́ться се́рдце і́щущих Го́спода; | Хваліться іменем святим Його. Нехай радіє серце тих, що шукають Господа. |
|
4
|
4
|
| взищі́те Го́спода і утверді́теся, взищі́те лиця́ Єго́ ви́ну. | Шукайте Господа й сили Його, шукайте лиця Його завжди. |
|
5
|
5
|
| Пом'яні́те чудеса́ Єго́, я́же сотвори́, чудеса́ Єго́ і судьби́ уст Єго́, | Згадуйте чуда Його, що він створив, знамення Його й суди уст Його. |
|
|
6
|
| сі́м'я Авраа́мле, раби́ Єго́, си́нове Іа́ковлі — ізбра́ннії Єго́. | Ви, насіння Авраамове, раби Його, сини Якова — обрані Його. |
|
7
|
7
|
| Той — Госпо́дь Бог наш: по всей землі́ судьби́ Єго́. | Він є Господь Бог наш: по всій землі суди Його. |
|
8
|
8
|
| Пом'яну́ в вік заві́т Свой, сло́во, є́же запові́да в ти́сящі родо́в, | Він навіки пам’ятає завіт Свій, слово, [яке] заповідав у тисячі родів, |
|
9
|
9
|
| є́же завіща́ Авраа́му, і кля́тву Свою́ Ісаа́ку; | яке заповідав Авраамові, і клятву Свою Ісаакові. |
|
10
|
10
|
| і поста́ви ю Іа́кову в повелі́ніє і Ізра́їлю в заві́т ві́чен, | І поставив його законом для Якова та Ізраїля в завіт вічний, |
|
11
|
11
|
| глаго́ля: тебі́ дам зе́млю Ханаа́ню, у́же достоя́нія ва́шего. | кажучи: «Дам тобі землю Ханаанську в поділ насліддя вашого». |
|
12
|
12
|
| Внегда́ би́ти їм ма́лим число́м, малі́йшим і прише́льцем в ней, | Коли їх було ще мало за кількістю, дуже мало, і були вони чужинцями в ній, |
|
13
|
13
|
| і прейдо́ша от язи́ка в язи́к і от ца́рствія в лю́ди і́ни; | і переходили вони від народу до народу, з царства до племені іншого, |
|
14
|
14
|
| не оста́ви челові́ка оби́діти їх і обличи́ о них царі́; | Він не дозволив нікому кривдити їх і забороняв про них царям: |
|
15
|
15
|
| не прикаса́йтеся пома́занним Мої́м, і во проро́ціх Мої́х не лука́внуйте. | «Не доторкайтеся до помазаних Моїх і не чиніть зла пророкам Моїм». |
|
16
|
16
|
| І призва́ глад на зе́млю, вся́ко утвержде́ніє хлі́бноє сотри́. | І прикликав голод на землю, і знищив усяке хлібне стебло. |
|
17
|
17
|
| Посла́ пред ни́ми челові́ка; в раба́ про́дан бисть Іо́сиф. | Послав перед ними чоловіка; в рабство був проданий Йосиф. |
|
18
|
18
|
| Смири́ша во око́вах но́зі єго́, желі́зо про́йде душа́ єго́, | Скували кайданами ноги йому, в залізних путах була душа його, |
|
19
|
19
|
| до́ндеже при́йде сло́во Єго́; сло́во Госпо́днє разжже́ єго́. | аж поки сповнилося слово Його, слово Господнє випробувало його. |
|
20
|
20
|
| Посла́ цар і разріши́ єго́, князь люді́й, і оста́ви [отпусти́] єго́. | Послав цар і звільнив його, володар народу випустив його. |
|
21
|
21
|
| Поста́ви єго́ господи́на до́му своєму́ і кня́зя всему́ стяжа́нію своєму́, | І поставив його господарем над усім домом своїм і правителем над усім володінням своїм. |
|
22
|
22
|
| наказа́ти кня́зі єго́, я́ко себе́, і ста́рці єго́ умудри́ти. | Щоб він настановляв вельмож його за душею своєю і старійшин його навчав мудрости. |
|
23
|
23
|
| І вни́де Ізра́їль во Єги́пет, і Іа́ков прише́льствова в зе́млю Ха́мову. | Тоді прийшов Ізраїль до Єгипту, і переселився Яків у землю Хамову. |
|
24
|
24
|
| І возрасти́ лю́ди Своя́ зіло́ і укріпи́ я па́че враго́в їх. | І дуже розмножив Бог людей Своїх, і зробив їх сильнішими від ворогів їхніх. |
|
25
|
25
|
| Преврати́ се́рдце їх возненави́діти лю́ди Єго́, лесть сотвори́ти в рабі́х Єго́. | Попустив серце єгиптян зненавидіти народ Його, чинити напасті рабам Його. |
|
26
|
26
|
| Посла́ Моїсе́я, раба́ Своєго́, Ааро́на, єго́же ізбра́ Себі́; | Тоді послав Мойсея, раба Свого, і Аарона, якого вибрав. |
|
27
|
27
|
| положи́ в них словеса́ зна́меній Свої́х і чуде́с Свої́х в землі́ Ха́мові. | Вони показали між ними слова знамень Його і чудеса [Його] в землі Хамовій. |
|
28
|
28
|
| Посла́ тьму і помрачи́, я́ко преогорчи́ша словеса́ Єго́. | Наслав темряву і зробив морок, і не могли суперечити слову Його. |
|
29
|
29
|
| Преложи́ во́ди їх в кров і ізмори́ ри́би їх. | Перемінив воду їх на кров і поморив усю рибу їх. |
|
30
|
30
|
| Воскипі́ земля́ їх жа́бами в сокро́вищницях царе́й їх. | Закишіла земля їх жабами, навіть у покоях царів їхніх. |
|
31
|
31
|
| Рече́, і прийдо́ша пе́сія му́хи і скни́пи во вся преді́ли їх. | Сказав Він, і роями з’явились оводи й комарі у всій країні їх. |
|
32
|
32
|
| Положи́ дожди́ їх гра́ди, огнь попаля́ющ в землі́ їх; | Послав на них град замість дощу, і вогонь палючий на землю їх. |
|
33
|
33
|
| і порази́ виногра́ди їх і смо́кви їх, і сотри́ вся́коє дре́во преді́л їх. | Побив виноград і смоковниці їх, і дерева поламав у країні їх. |
|
34
|
34
|
| Рече́, і прийдо́ша пру́зі і гу́сениці, ї́мже не бі числа́, | Сказав, і прийшли сарана та гусінь — без ліку. |
|
35
|
35
|
| і снідо́ша вся́ку траву́ в землі́ їх, і поядо́ша всяк плод землі́ їх. | І пожерли всю траву на землі їх, поїли увесь урожай на полях їх. |
|
36
|
36
|
| І порази́ вся́каго пе́рвенця в землі́ їх, нача́ток вся́каго труда́ їх; | І умертвив всякого первістка в землі їх, початки всієї сили їх. |
|
37
|
37
|
| і ізведе́ я с сребро́м і зла́том; і не бі в колі́ніх їх боля́й. | І вивів ізраїльтян із сріблом і золотом, і не було хворого в колінах (поколіннях) їх. |
|
38
|
38
|
| Возвесели́ся Єги́пет во ісхожде́нії їх; я́ко нападе́ страх їх на ня. | Зрадів Єгипет, коли вийшли вони, бо обійняв його страх перед ними. |
|
39
|
39
|
| Распростре́ о́блак в покро́в їм, і огнь, є́же просвіти́ти їм но́щію. | Господь розпростер над ними хмару, як покров [їм], і вогняний стовп, — щоб світив [їм] уночі. |
|
40
|
40
|
| Проси́ша, і прийдо́ша кра́стелі*, і хлі́ба небе́снаго наси́ти я; | Просили вони, і Він послав їм перепелиць і хлібом небесним насичував їх. |
|
41
|
41
|
| разве́рзе ка́мень, і потеко́ша во́ди, потеко́ша в безво́дних рі́ки; | Розколов скелю, і потекла вода, зашуміла рікою по землі сухій. |
|
42
|
42
|
| я́ко пом'яну́ сло́во свято́є Своє́, є́же ко Авраа́му, рабу́ Своєму́. | Бо згадав Він слово Своє до Авраама, раба Свого, |
|
43
|
43
|
| І ізведе́ лю́ди Своя́ в ра́дості і ізбра́нния Своя́ в весе́лії. | і вивів народ Свій з радощами, обраних Своїх — з веселощами. |
|
44
|
44
|
| І даде́ їм страни́ язи́к, і труди́ люді́й наслі́доваша; | І дав їм землю народів, і успадкували вони працю чужих народів. |
|
45
|
45
|
| я́ко да сохраня́ть оправда́нія Єго́ і зако́на Єго́ взи́щуть. | Щоб заповіді Його виконували й дотримувалися закону Його. Алилуя! |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 105
|
Псалом 105
|
|
0
|
0
|
| Аллилу́я, 105. | Алилуя. |
|
1
|
1
|
| Іспові́дайтеся Го́сподеві, я́ко благ, я́ко во вік ми́лость Єго́. | Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його. |
|
2
|
2
|
| Кто возглаго́леть си́ли Госпо́дні, сли́шани сотвори́ть вся хвали́ Єго́? | Хто висловить могутність Господа, звістить усі хвали Його? |
|
3
|
3
|
| Блаже́нні храня́щії суд і творя́щії пра́вду во вся́коє вре́м'я. | Блаженні ті, хто чинить правосуддя і дотримується справедливости. |
|
4
|
4
|
| Пом'яни́ нас, Го́споди, во благоволе́нії люді́й Твої́х, посіти́ нас спасе́нієм Твої́м, | Пом’яни нас, Господи, в любові до людей Твоїх, завітай до нас спасінням Твоїм, |
|
5
|
5
|
| ви́діти во бла́гості ізбра́нния Твоя́, возвесели́тися в весе́лії язи́ка Твоєго́, хвали́тися с достоя́нієм Твої́м. | щоб мені бачити блаженне життя обраних Твоїх, радіти радощами народу Твого, хвалитися з насліддям Твоїм. |
|
6
|
6
|
| Согріши́хом со отці́ на́шими, беззако́нновахом, непра́вдовахом; | Нагрішили ми, як і батьки наші, жили не за правдою, творили беззаконня. |
|
7
|
7
|
| отці́ на́ші во Єги́пті не разумі́ша чуде́с Твої́х, ні пом'яну́ша мно́жества ми́лости Твоєя́; і преогорчи́ша восходя́ще в Чермно́є мо́ре. | Батьки наші у Єгипті не зрозуміли чудес Твоїх, не пам’ятали про багатство милосердя Твого та прогнівили Тебе біля моря, Червоного моря. |
|
8
|
8
|
| І спасе́ їх і́мене Своєго́ ра́ди, сказа́ти си́лу Свою́; | Але Ти, Господи, спас їх ради імені Твого, щоб показати могутність Твою. |
|
9
|
9
|
| і запрети́ Чермно́му мо́рю, і ізся́че; і наста́ви [преведе́] я в бе́здні я́ко в пусти́ні. | І наказав Господь Червоному морю, і розступилося воно, і перевів їх через безодню, наче через пустелю. |
|
10
|
10
|
| І спасе́ я із руки́ ненави́дящих і ізба́ви я із руки́ враго́в. | І врятував їх від руки ненависника, і визволив їх від руки ворога. |
|
11
|
11
|
| Покри́ вода́ стужа́ющия їм; ні єди́н от них ізби́сть. | Покрила вода гнобителів їх, жоден з них не залишився. |
|
12
|
12
|
| І ві́роваша словесі́ Єго́ і воспі́ша хвалу́ Єго́. | І повірили вони словам Його [і] заспівали хвалу Йому. |
|
13
|
13
|
| Ускори́ша, заби́ша діла́ Єго́, не стерпі́ша сові́та Єго́; | Та скоро забули діла Його, не покладали надії на волю Його. |
|
14
|
14
|
| і похоті́ша жела́нію в пусти́ні і іскуси́ша Бо́га в безво́дній. | Забажали м’яса в пустелі і випробовували силу Бога в країні безлюдній. |
|
15
|
15
|
| І даде́ їм проше́ніє їх, посла́ си́тость в ду́ші їх. | Він виконав бажання їх, але послав рану на душі їхні. |
|
16
|
16
|
| І прогні́ваша Моїсе́я в стану́, Ааро́на, свята́го Госпо́дня. | І заздрили у стані Мойсеєві та Ааронові, святому Господа. |
|
17
|
17
|
| Отве́рзеся земля́ і пожре́ Дафа́на і покри́ на со́нмищи Авиро́на; | Тоді розступилася земля і поглинула Дафана, покрила зборище Авирона. |
|
18
|
18
|
| і разжже́ся огнь в со́нмі їх, пла́мень попали́ грі́шники. | Упав вогонь на них, і полум’я попалило богопротивних. |
|
19
|
19
|
| І сотвори́ша тельця́ в Хори́ві і поклони́шася істука́нному; | Зробили вони тельця біля Хорива і поклонилися ідолові. |
|
20
|
20
|
| і ізміни́ша сла́ву Єго́ в подо́біє тельця́ яду́щаго траву́. | Проміняли славу Бога на образ тельця, що їсть траву. |
|
21
|
21
|
| І заби́ша Бо́га спаса́ющаго їх, сотво́ршаго ве́лія во Єги́пті, | Забули Бога, Спасителя свого, що звершив величне у Єгипті, |
|
22
|
22
|
| чудеса́ в землі́ Ха́мові, стра́шная в мо́рі Чермні́м. | дивне — в землі Хамовій, страшне — на Червоному морі. |
|
23
|
23
|
| І рече́ потреби́ти їх, а́ще не би Моїсе́й ізбра́нний Єго́ стал в сокруше́нії пред Ним, возврати́ти я́рость Єго́, да не погуби́ть їх. | І хотів Він винищити їх, коли б Мойсей, вибраний Його, не став перед Ним у благанні, щоб відвернути гнів Його; щоб не погубив [їх]. |
|
24
|
24
|
| І унічижи́ша зе́млю жела́нную, не я́ша ві́ри словесі́ Єго́; | І зневажили вони землю жадану, не стали вірити словам Його; |
|
25
|
25
|
| і поропта́ша в селе́ніїх свої́х, не усли́шаша гла́са Госпо́дня. | Нарікали в наметах своїх і не слухали голосу Господнього. |
|
26
|
26
|
| І воздви́же ру́ку Свою́ на ня, низложи́ти я в пусти́ні, | І підняв Він руку Свою на них, щоб знищити їх у пустелі, |
|
27
|
27
|
| і низложи́ти сі́м'я їх во язи́ціх, і расточи́ти я в страни́. | розвіяти нащадків їх між народами, розсіяти їх по землі. |
|
28
|
28
|
| І причасти́шася Веєльфего́ру і снідо́ша же́ртви ме́ртвих; | Вони пристали до Ваалфегора і їли жертви мертвих, |
|
29
|
29
|
| і раздражи́ша Єго́ в начина́ніїх свої́х, і умно́жися в них паде́ніє. | і прогнівляли Бога ділами своїми. За це хвороба стала нищити їх. |
|
30
|
30
|
| І ста Фінеє́с і уми́лостиви, і преста́ січ; | Тоді встав Финеєс і вчинив суд над винними, і пошесть припинилася. |
|
31
|
31
|
| і вміни́ся єму́ в пра́вду, в род і род до ві́ка. | І це зараховано йому в праведність з роду й до роду повіки. |
|
32
|
32
|
| І прогні́ваша єго́ на воді́ преріка́нія, і озло́блен бисть Моїсе́й їх ра́ди; | І прогнівили вони Бога біля вод Меріви, і Мойсей потерпів за них, |
|
33
|
33
|
| я́ко преогорчи́ша дух єго́ і ра́знствова устна́ма свої́ма. | бо так вони засмутили дух його, що він згрішив устами своїми. |
|
34
|
34
|
| Не потреби́ша язи́ки, я́же рече́ Госпо́дь їм. | Не знищили народів, про яких говорив їм Господь, |
|
35
|
35
|
| І сміси́шася во язи́ціх і навико́ша діло́м їх; | але змішалися з язичниками і навчилися звичаїв їх, |
|
36
|
36
|
| і порабо́таша істука́нним їх, і бисть їм в собла́зн. | стали служити ідолам їх, які стали для них спокусою, |
|
37
|
37
|
| І пожро́ша си́ни своя́ і дще́рі своя́ бісово́м, | приносили в жертву бісам синів своїх і дочок своїх; |
|
38
|
38
|
| і пролія́ша кров непови́нную, кров сино́в свої́х і дще́рей, я́же пожро́ша істука́нним ханаа́нським; і убіє́на бисть земля́ їх кровми́ | проливали кров безвинну, кров синів своїх та дочок своїх, приносячи їх в жертву ідолам ханаанським, — і осквернилася земля кров’ю; |
|
39
|
39
|
| і оскверни́ся в ді́ліх їх; і соблуди́ша в начина́ніїх свої́х. | осквернили себе ділами своїми, блуд творили в ділах своїх. |
|
40
|
40
|
| І разгні́вася я́ростію Госпо́дь на лю́ди Своя́ і омерзи́ достоя́ніє Своє́; | Тоді запалав гнів Господа на народ Його, і противним стало Йому насліддя Його. |
|
41
|
41
|
| і предаде́ я в ру́ки враго́в, і облада́ша ї́ми ненави́дящії їх. | і віддав їх у руки язичницьких народів, і вороги їх стали володіти ними. |
|
42
|
42
|
| І стужи́ша їм вразі́ їх; і смири́шася под рука́ми їх. | Вороги гнобили їх, і вони корилися під рукою їхньою. |
|
43
|
43
|
| Мно́жицею ізба́ви я; ті́ї же преогорчи́ша Єго́ сові́том свої́м, і смири́шася в беззако́ніїх свої́х. | Багато разів Він визволяв їх, вони ж гнівили [Його] впертістю своєю, тому були принижені за беззаконня своє. |
|
44
|
44
|
| І ви́ді Госпо́дь, внегда́ скорбі́ти їм, внегда́ усли́шаше моле́ніє їх; | Але Він зглянувся на скорботу їх, коли почув стогін їх. |
|
45
|
45
|
| і пом'яну́ заві́т Свой, і раска́яся по мно́жеству ми́лости Своєя́; | Згадав завіт Свій з ними і жаль огорнув Його з великого милосердя Його. |
|
46
|
46
|
| і даде́ я в щедро́ти пред всі́ми пліни́вшими я. | І збуджував милосердя до них у всіх тих, що поневолили їх. |
|
47
|
47
|
| Спаси́ ни, Го́споди, Бо́же наш, і собери́ ни от язи́к, іспові́датися і́мені Твоєму́ свято́му, хвали́тися во хвалі́ Твоє́й. | Спаси нас, Господи, Боже наш! Збери нас з-поміж народів, щоб славити святе ім’я Твоє та хвалитися славою Твоєю. |
|
48
|
48
|
| Благослове́н Госпо́дь Бог Ізра́їлев от ві́ка і до ві́ка. І реку́ть всі лю́діє: бу́ди, бу́ди! | Благословен Господь, Бог Ізраїля, од віку до віку. І нехай скаже увесь народ: амінь! Алилуя! |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 106
|
Псалом 106
|
|
0
|
0
|
| Аллилу́я, 106. | [Алилуя.] |
|
1
|
1
|
| Іспові́дайтеся Го́сподеві, я́ко благ, я́ко во вік ми́лость Єго́. | Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його. |
|
2
|
2
|
| Да реку́ть ізба́вленнії Го́сподем, ї́хже ізба́ви із руки́ врага́, | Так нехай скажуть визволені Господом, яких Він визволив із руки ворога, |
|
3
|
3
|
| і от стран собра́ їх, от восто́к і за́пад, і сі́вера і мо́ря; | і зібрав їх із усіх країв — зі сходу й заходу, з півночі і півдня. |
|
4
|
4
|
| заблуди́ша в пусти́ні безво́дній, путі́ гра́да оби́тельнаго не обріто́ша; | Блукали вони по пустелі безлюдними шляхами і не знаходили міста заселеного. |
|
5
|
5
|
| а́лчуще і жа́ждуще, душа́ їх в них ізчезе́. | Голод і спрагу терпіли вони, знемагала в них душа їхня. |
|
6
|
6
|
| І воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти їм, і от нужд їх ізба́ви я; | Тоді взивали до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх із біди їхньої. |
|
7
|
7
|
| і наста́ви я на путь прав, вни́ти во град оби́тельний. | І привів їх прямою дорогою до міста заселеного. |
|
8
|
8
|
| Да іспові́дяться [да іспові́дять] Го́сподеві ми́лості Єго́ і чудеса́ Єго́ синово́м челові́чеським; | Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських, |
|
9
|
9
|
| я́ко наси́тил єсть ду́шу тщу, і ду́шу а́лчущу іспо́лни благ; | бо Він наситив душу спраглу і душу голодну сповнив добром. |
|
10
|
10
|
| сідя́щия во тьмі і сі́ні сме́ртній, окова́нния нището́ю і желі́зом, | Вони сиділи в темряві і тіні смертній, сковані скорботою та залізом, |
|
11
|
11
|
| я́ко преогорчи́ша словеса́ Бо́жія, і сові́т Ви́шняго раздражи́ша. | бо не скорилися словам Божим і зневажали вони Всевишнього. |
|
12
|
12
|
| І смири́ся в труді́х се́рдце їх, і ізнемого́ша, і не бі помага́яй. | Він же смирив серця їхні стражданнями, вони падали, і не було кому допомогти їм. |
|
13
|
13
|
| І воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти їм, і от нужд їх спасе́ я; | Тоді взивали вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх від бід їхніх, |
|
14
|
14
|
| і ізведе́ я із тьми і сі́ні сме́ртния, і у́зи їх растерза́. | вивів їх із темряви і тіні смертної і кайдани їх розірвав. |
|
15
|
15
|
| Да іспові́дяться [да іспові́дять] Го́сподеві ми́лості Єго́ і чудеса́ Єго́ синово́м челові́чеським; | Нехай же прославляють Господа за милість Його і дивні діла Його для синів людських: |
|
16
|
16
|
| я́ко сокруши́ врата́ мі́дная, і вереї́ желі́зния сломи́. | бо розбив Він брами мідні і замки залізні зламав. |
|
17
|
17
|
| Восприя́т я от путі́ беззако́нія їх; беззако́ній бо ра́ди свої́х смири́шася. | Непокірні страждали через беззаконне життя своє і за неправди свої терпіли. |
|
18
|
18
|
| Вся́каго бра́шна возгнуша́ся душа́ їх, і прибли́жишася до врат сме́ртних. | Душа їхня відверталася від усякої поживи, і наблизилися вони до воріт смерти. |
|
19
|
19
|
| І воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти їм, і от нужд їх спасе́ я; | Тоді взивали вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх від бід їхніх, |
|
20
|
20
|
| посла́ сло́во своє́, і ізціли́ я, і ізба́ви я от растлі́ній їх. | послав їм слово Своє і зцілив їх, і з могил їхніх вивів їх. |
|
21
|
21
|
| Да іспові́дяться [да іспові́дять] Го́сподеві ми́лості Єго́ і чудеса́ Єго́ синово́м челові́чеським; | Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських. |
|
22
|
22
|
| і да пожру́ть Єму́ же́ртву хвали́ і да возвістя́ть діла́ Єго́ в ра́дості. | Нехай приносять Йому жертви хвали, і піснями радости нехай сповіщають про діла Його. |
|
23
|
23
|
| Сходя́щії в мо́ре в корабле́х, творя́щії ді́ланія в вода́х мно́гих, | Ті, що на кораблях плавають по морю і виконують роботу свою на водах великих, |
|
24
|
24
|
| ті́ї ви́діша діла́ Госпо́дня і чудеса́ Єго́ во глубині́. | вони бачать діла Господні і чудеса Його на глибині: |
|
25
|
25
|
| Рече́ — і ста дух бу́рен, і вознесо́шася во́лни єго́; | скаже Він — і здійметься буйний вітер, який високо підносить хвилі, — |
|
26
|
26
|
| восхо́дять до небе́с і низхо́дять до бездн; душа́ їх в злих та́яше; | піднімає їх до неба, і опускає в безодню, і від страху мліє душа людей. |
|
27
|
27
|
| см'ято́шася, подвиго́шася, я́ко пія́ний, і вся му́дрость їх поглощена́ бисть. | Кружляють вони і хитаються, наче п’яні, — зникає вся мудрість їхня. |
|
28
|
28
|
| І воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти їм, і от нужд їх ізведе́ я; | Тоді взивають вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволяє їх від біди. |
|
29
|
29
|
| і повелі́ бу́рі, і ста в тишину́, і умолко́ша во́лни єго́. | Він повелів бурі, і настала тиша, і хвилі затихли. |
|
30
|
30
|
| І возвесели́шася, я́ко умолко́ша, і наста́ви я в приста́нище хоті́нія Своєго́. | І радіють вони, що море втихло, а Він приводить їх до бажаної пристані. |
|
31
|
31
|
| Да іспові́дяться [да іспові́дять] Го́сподеві ми́лості Єго́ і чудеса́ Єго́ синово́м челові́чеським; | Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських. |
|
32
|
32
|
| да вознесу́ть єго́ в Це́ркві людсті́й, і на сіда́лищі ста́рець восхва́лять Єго́. | Нехай вихваляють Його в зібранні людей і прославляють Його на зборах старійшин. |
|
33
|
33
|
| Положи́л єсть рі́ки в пусти́ню і ісхо́диша водна́я в жа́жду, | Він перетворює ріки на пустелю і джерела води на безводну землю, |
|
34
|
34
|
| зе́млю плодоно́сную в сла́ность, от зло́би живу́щих на ней. | землю родючу на солончаки за беззаконня тих, що живуть в ній. |
|
35
|
35
|
| Положи́л єсть пусти́ню во єзе́ра водна́я і зе́млю безво́дную во ісхо́дища водна́я. | Він перетворює пустелю на озера, і землю засохлу — на джерела води. |
|
36
|
36
|
| І насели́ та́мо а́лчущия, і соста́виша гра́ди оби́тельни; | І оселяє там голодних; вони будують міста — оселі собі, |
|
37
|
37
|
| і насі́яша се́ла, і насади́ша виногра́ди, і сотвори́ша плод жи́тен. | засівають поля, насаджують виноградники, що приносять їм великий урожай. |
|
38
|
38
|
| І благослови́ я, і умно́жишася зіло́; і скоти́ їх не ума́ли. | Він благословляє їх, і вони швидко розмножуються, і тварин у них не зменшується. |
|
39
|
39
|
| І ума́лишася і озло́бишася от ско́рби зол і болі́зні; | Вони занепадали від гноблення, біди і скорботи, |
|
40
|
40
|
| ізлія́ся унічиже́ніє на кня́зі їх, і облазни́ [заблужда́ти сотвори́] я по непрохо́дній, а не по путі́. | тоді Він посилав безчестя на князів їхніх і залишав їх блукати по пустелі, де немає шляхів. |
|
41
|
41
|
| І помо́же убо́гу от нищети́ і положи́, я́ко о́вці, оте́чествія. | Убогого Він спасав від біди і примножував рід його, як отари овець. |
|
42
|
42
|
| У́зрять пра́вії і возвеселя́ться, і вся́коє беззако́ніє загради́ть уста́ своя́. | Бачать це праведники і радіють, а беззаконні замикають уста свої. |
|
43
|
43
|
| Кто прему́др і сохрани́ть сія́? І разумі́ють ми́лості Госпо́дні. | Хто мудрий, той помітить це і зрозуміє милості Господні. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 107
|
Псалом 107
|
|
1
|
1
|
| Піснь, псало́м Дави́ду, 107. | Пісня. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Гото́во се́рдце моє́, Бо́же, гото́во се́рдце моє́; воспою́ і пою́ во сла́ві моє́й. | Готове серце моє, Боже, [готове серце моє]. Буду співати і прославляти в славі моїй. |
|
3
|
3
|
| Воста́ни, сла́ва моя́, воста́ни, псалти́рю і гу́слі; воста́ну ра́но. | Встань, славо моя, встаньте, псалтирю і гуслі, я встану рано. |
|
4
|
4
|
| Іспові́мся Тебі́ в лю́дех, Го́споди, пою́ Тебі́ во язи́ціх; | Буду славити Тебе, Господи, між народами. Буду оспівувати Тебе серед племен. |
|
5
|
5
|
| я́ко ве́лія верху́ небе́с ми́лость Твоя́ і до о́блак і́стина Твоя́. | Бо вище небес милість Твоя, і до хмар істина Твоя. |
|
6
|
6
|
| Вознеси́ся на небеса́, Бо́же, і по всей землі́ сла́ва Твоя́. | Вознесися на небеса, Боже, і по всій землі слава Твоя, |
|
7
|
7
|
| я́ко да ізба́в'яться возлю́бленнії Твої́; спаси́ десни́цею Твоє́ю і усли́ши м'я. | щоб спаслися всі улюблені Твої. Спаси правицею Твоєю і почуй мене. |
|
8
|
8
|
| Бог возглаго́ла во святі́м Своє́м: вознесу́ся і разділю́ Сики́му, і удо́ль селе́ній размі́рю. | Бог сказав у святині Своїй: «Піднесуся і розділю Сихем, і долину осель розмірю: |
|
9
|
9
|
| Мой єсть Галаа́д, і Мой єсть Манассі́й, і Єфре́м — заступле́ніє глави́ Моєя́; Іу́да — цар Мой, | Мій — Галаад, Мій — Манассія, Єфрем — сила глави Моєї, Іуда — скіпетр Мій, |
|
10
|
10
|
| Моа́в — коно́б упова́нія Моєго́; на Ідуме́ю наложу́ сапо́г Мой; Мні іноплеме́нници покори́шася. | Моав — умивальна чаша Моя, на Едома стану ногою Моєю, земля филистимська скориться Мені». |
|
11
|
11
|
| Кто введе́ть м'я во град огражде́нія? Іли́ кто наста́вить м'я до Ідуме́ї? | Хто введе мене в укріплене місто? Хто приведе мене до Едома? |
|
12
|
12
|
| Не Ти ли, Бо́же, отри́нувий нас, і не ізи́деши, Бо́же, в си́лах на́ших? | Чи не Ти, Боже, що відкинув нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим? |
|
13
|
13
|
| Даждь нам по́мощ от ско́рби, і су́єтно спасе́ніє челові́чесько. | Дай нам поміч у скорботі, бо марна надія на захист людський. |
|
14
|
14
|
| О Бо́зі сотвори́м си́лу, і Той унічижи́ть враги́ на́ша. | З Богом ми покажемо силу, Він знищить ворогів наших. |
|
Псалом 108
|
Псалом 108
|
|
0
|
0
|
| В коне́ць, псало́м Дави́ду, 108. | Начальнику хору. Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| Бо́же, хвали́ моєя́ не премолчи́; | Боже хвали моєї! Не мовчи. |
|
2
|
2
|
| я́ко уста́ грі́шнича і уста́ льсти́ваго на м'я отверзо́шася, глаго́лаша на м'я язи́ком льсти́вим, | Бо відкрилися на мене уста нечестиві й уста підступні; говорять про мене слова неправди. |
|
3
|
3
|
| і словеси́ ненави́стними обидо́ша м'я, і бра́шася со мно́ю ту́не. | Словами ненависти звідусіль оточують мене і повстають проти мене без причини; |
|
4
|
4
|
| Вмі́сто є́же люби́ти м'я, оболга́ху м'я, аз же моля́хся; | за любов мою вони ворогують проти мене, я ж молюся; |
|
5
|
5
|
| і положи́ша на м'я зла́я за блага́я, і не́нависть за возлюбле́ніє моє́. | віддають мені злом за добро, і ненавистю — за любов мою. |
|
6
|
6
|
| Поста́ви на него́ грі́шника, і дия́вол да ста́неть одесну́ю єго́; | Постав над ним нечестивого, і диявол нехай стане праворуч нього. |
|
7
|
7
|
| внегда́ суди́тися єму́, да ізи́деть осужде́н, і моли́тва єго́ да бу́деть в гріх. | Коли стане на суд, хай він вийде осудженим, і молитва його буде йому за гріх. |
|
8
|
8
|
| Да бу́дуть дні́є єго́ ма́лі, і єпи́скопство єго́ да при́йметь ін; | Нехай дні його будуть короткими і достоїнство його перейме інший. |
|
9
|
9
|
| да бу́дуть си́нове єго́ си́рі, і жена́ єго́ — вдова́; | Діти його хай будуть сиротами і дружина його — вдовою. |
|
10
|
10
|
| дви́жущеся да преселя́ться си́нове єго́ і воспро́сять, да ізгна́ні бу́дуть із домо́в свої́х. | Будуть вони блукати та просити хліба і будуть вигнані із домів їх. |
|
11
|
11
|
| Да взи́щеть займода́вець вся, єли́ка суть єго́; і да восхи́тять чужді́ї труди́ єго́. | Хай позичкодавець його забере в нього все, і чужі розтягнуть добро його. |
|
12
|
12
|
| Да не бу́деть єму́ засту́пника, ніже́ да бу́деть ущедря́яй сироти́ єго́; | Хай не буде йому заступника, і ніхто не приголубить сиріт його; |
|
13
|
13
|
| да бу́дуть ча́да єго́ в погубле́ніє, в ро́ді єди́нім да потреби́ться і́м'я єго́. | нехай згинуть усі нащадки його, і вже в наступному поколінні ніхто не згадає й імені його. |
|
14
|
14
|
| Да воспом'яне́ться беззако́ніє оте́ць єго́ пред Го́сподем, і гріх ма́тере єго́ да не очи́ститься; | Нехай згадаються перед Господом беззаконня батьків його, і гріх матері його не буде очищений. |
|
15
|
15
|
| да бу́дуть пред Го́сподем ви́ну, і да потреби́ться от землі́ па́м'ять їх; | Нехай будуть вони повсякчас перед Господом, і Він знищить і спомин про них на землі, |
|
16
|
16
|
| зане́же не пом'яну́ сотвори́ти ми́лость, і погна́ челові́ка ни́ща і убо́га, і умиле́на се́рдцем умертви́ти. | за те, що не виявив він милости, а переслідував людину бідну, беззахисну, засмучену серцем, щоб убити її. |
|
17
|
17
|
| І возлюби́ кля́тву, і при́йдеть єму́; і не восхоті́ благослове́нія, і удали́ться от него́. | Він полюбив прокляття, воно і прийде на нього; не побажав благословення, — і воно одійшло від нього. |
|
18
|
18
|
| І облече́ся в кля́тву, я́ко в ри́зу, і вни́де, я́ко вода́, во утро́бу єго́ і, я́ко єле́й, в ко́сті єго́; | Нехай він одягнеться в прокляття, наче в одежу, і нехай увійде воно, як вода, в утробу його і, як олива, в кості його; |
|
19
|
19
|
| да бу́деть єму́, я́ко ри́за, в ню́же облачи́ться, і, я́ко по́яс, і́мже ви́ну опоясу́ється. | і нехай буде воно йому як одіж, в яку він одягається, і як пояс, яким він завжди підперізується. |
|
20
|
20
|
| Сіє́ ді́ло оболга́ющих м'я у Го́спода і глаго́лющих лука́вая на ду́шу мою́. | Ось така відплата від Господа ворогам моїм і тим, що говорять зло на душу мою! |
|
21
|
21
|
| І Ти, Го́споди, Го́споди, сотвори́ со мно́ю і́мене ра́ди Твоєго́, я́ко бла́га ми́лость Твоя́; | Ти ж, Господи, Господи, захисти мене заради імені Твого, бо блага милість Твоя. |
|
22
|
22
|
| ізба́ви м'я, я́ко нищ і убо́г єсьм аз, і се́рдце моє́ см'яте́ся внутр мене́. | Спаси мене, бо я знеможений і вбогий, і серце моє поранене в мені. |
|
23
|
23
|
| Я́ко сінь, внегда́ уклони́тися єй, отя́хся; стрясо́хся, я́ко пру́зи. | Я зникаю, як та тінь, що відхиляється; стрясаюся, як та сарана, що гонять її. |
|
24
|
24
|
| Колі́на моя́ ізнемо́госта от посту, і плоть моя́ ізміни́ся єле́я ра́ди. | Коліна мої знесиліли від посту, і тіло моє сохне без поживи. |
|
25
|
25
|
| І аз бих поноше́ніє їм; ви́діша м'я, покива́ша глава́ми свої́ми. | І став я посміховиськом для них: ті, що дивляться на мене, похитують головами. |
|
26
|
26
|
| Помози́ мі, Го́споди Бо́же мой, і спаси́ м'я по ми́лості Твоє́й; | Допоможи мені, Господи, Боже мій! Спаси мене з милости Твоєї. |
|
27
|
27
|
| і да разумі́ють, я́ко рука́ Твоя́ сія́, і Ти, Го́споди, сотвори́л єси́ ю. | Нехай пізнають, що це — Твоя рука і що це Ти, Господи, вчинив. |
|
28
|
28
|
| Проклену́ть ті́ї, і Ти благослови́ши; востаю́щії на м'я да постидя́ться, раб же Твой возвесели́ться. | Вони проклинають, а Ти благослови. Вони нападають, але нехай будуть посоромлені; а раб Твій нехай возрадується. |
|
29
|
29
|
| Да облеку́ться оболга́ющії м'я в срамоту́ і оде́ждуться, я́ко оде́ждою, студо́м свої́м. | А ворогів моїх нехай покриє безчестя і, як одежею, нехай вони покриються соромом своїм. |
|
30
|
30
|
| Іспові́мся Го́сподеві зіло́ усти́ мої́ми і посреді́ мно́гих восхвалю́ Єго́; | А я голосно буду славити Господа устами моїми і серед багатьох буду прославляти Його, |
|
31
|
31
|
| я́ко преста́ одесну́ю убо́гаго, є́же спасти́ от гоня́щих ду́шу мою́. | бо Він стоїть праворуч бідного, щоб спасти його від тих, що шукають душу мою. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 109
|
Псалом 109
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, 109. | Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| Рече́ Госпо́дь Го́сподеві моєму́: сіди́ одесну́ю Мене́, до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жіє ног Твої́х. | Сказав Господь Господу моєму: «Сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх». |
|
2
|
2
|
| Жезл си́ли по́слеть Ті Госпо́дь от Сіо́на, і Госпо́дствуй посреді́ враго́в Твої́х. | Жезл сили Твоєї пошле Господь із Сиона; царюй посеред ворогів Твоїх. |
|
3
|
3
|
| С Тобо́ю нача́ло в день си́ли Твоєя́, во сві́тлостех святи́х Твої́х; із чре́ва пре́жде денни́ці роди́х Тя. | З Тобою народ Твій у день сили Твоєї, у світлостях святих Твоїх. «Із утроби раніше віків Я породив Тебе». |
|
4
|
4
|
| Кля́тся Госпо́дь і не раска́ється: Ти ієре́й во вік по чи́ну Мелхіседе́кову. | Клявся Господь і не розкається: «Ти священик повік за чином Мелхиседековим». |
|
5
|
5
|
| Госпо́дь одесну́ю Тебе́ сокруши́л єсть в день гні́ва Своєго́ царі́; | Господь праворуч Тебе, Він у день гніву Свого уразить царів. |
|
6
|
6
|
| су́дить во язи́ціх, іспо́лнить паде́нія, сокруши́ть глави́ на землі́ мно́гих. | Він учинить суд над народами, покриє землю трупами, знищить голови багатьох у великій країні. |
|
7
|
7
|
| От пото́ка на путі́ піє́ть; сего́ ра́ди вознесе́ть главу́. | І з потоку в дорозі буде пити, тому високо піднесе голову. |
|
Псалом 110
|
Псалом 110
|
|
0
|
0
|
| Аллилу́я, 110. | Алилуя. |
|
1
|
1
|
| Іспові́мся Тебі́, Го́споди, всім се́рдцем мої́м в сові́ті пра́вих і со́нмі. | Прославляю [Тебе], Господи, всім серцем [моїм] в раді праведників і в зібранні. |
|
2
|
2
|
| Ве́лія діла́ Госпо́дня, ізи́скана во всіх во́лях Єго́; | Великі діла Господні, вони жадані для всіх, що люблять їх. |
|
3
|
3
|
| іспові́даніє і великолі́піє — ді́ло Єго́, і пра́вда Єго́ пребива́єть в вік ві́ка. | Діла Його — краса і слава; правда Його перебуває вічно. |
|
4
|
4
|
| Па́м'ять сотвори́л єсть чуде́с Свої́х; ми́лостив і щедр Госпо́дь. | Незабутніми зробив Він чудеса Свої; щедрий і милостивий Господь. |
|
5
|
5
|
| Пи́щу даде́ боя́щимся Єго́; пом'яне́ть в вік заві́т Свой. | Він дає поживу всім тим, що бояться Його. Завіт Свій пам’ятає вічно. |
|
6
|
6
|
| Крі́пость діл Свої́х возвісти́ лю́дем Свої́м, да́ти їм достоя́ніє язи́к. | Могутність діянь Своїх явив Він народові Своєму, щоб дати йому насліддя народів. |
|
7
|
7
|
| Діла́ рук Єго́ — і́стина і суд, ві́рни вся за́повіді Єго́, | Діла рук Його — істина й правосуддя; всі заповіді Його вірні, |
|
8
|
8
|
| утверже́ни в вік ві́ка, сотворе́ни во і́стині і правоті́. | тверді на віки вічні, встановлені на істині й правоті. |
|
9
|
9
|
| Ізбавле́ніє посла́ лю́дем Свої́м; запові́да в вік заві́т Свой; свя́то і стра́шно і́м'я Єго́. | Визволення послав Господь народові Своєму, навіки поставив завіт Свій. Святе і страшне ім’я Його. |
|
10
|
10
|
| Нача́ло прему́дрости — страх Госпо́день, ра́зум же благ всім творя́щим ї; хвала́ Єго́ пребива́єть в вік ві́ка. | Початок премудрости — страх Господній, і розум добрий мають ті, що додержуються заповідей Його. Хвала Йому на віки віків. |
|
Псалом 111
|
Псалом 111
|
|
0
|
0
|
| Аллилу́я, псало́м, 111 | Алилуя. |
|
1
|
1
|
| Блаже́н муж боя́йся Го́спода, в за́повідех Єго́ восхо́щеть зіло́. | Блажен муж, що боїться Господа і дуже любить заповіді Його. |
|
2
|
2
|
| Си́льно на землі́ бу́деть сі́м'я єго́, род пра́вих благослови́ться; | Сильним на землі буде покоління його. Рід праведних буде благословенний. |
|
3
|
3
|
| сла́ва і бога́тство в дому́ єго́, і пра́вда єго́ пребива́єть в вік ві́ка. | Слава і багатство буде в домі його; праведність його перебуватиме вічно. |
|
4
|
4
|
| Возсія́ во тьмі світ пра́вим; ми́лостив, і щедр, і пра́веден. | У темряві сяє світло праведникові; він лагідний, милосердний і справедливий. |
|
5
|
5
|
| Благ муж ще́дря і дая́; устро́їть словеса́ своя́ на суді́, я́ко в вік не подви́житься. | Добрий чоловік має милосердя і в позику дає; на суді він твердо говорить слово своє. |
|
6
|
6
|
| В па́м'ять ві́чную бу́деть пра́ведник. | Він повіки не захитається. Пам’ять праведникові буде вічна. |
|
7
|
7
|
| От слу́ха зла не убої́ться; | Лихих наклепів він не убоїться; серце його надіється на Господа. |
|
8
|
8
|
| гото́во се́рдце єго́ упова́ти на Го́спода; утверди́ся се́рдце єго́, не убої́ться, до́ндеже воззри́ть на враги́ своя́. | Упевнене серце його: він не злякається, коли побачить ворогів своїх. |
|
9
|
9
|
| Расточи́, даде́ убо́гим; пра́вда єго́ пребива́єть во вік ві́ка: рог єго́ вознесе́ться в сла́ві. | Він роздає щедро, подає вбогим, праведність його перебуватиме вічно, сила його піднесеться у славі. |
|
10
|
10
|
| Грі́шник у́зрить і прогні́вається, зуби́ свої́ми поскреже́щеть і раста́єть; жела́ніє грі́шника поги́бнеть. | Побачить це нечестивий і розгнівається, заскрегоче зубами і згине. Бажання нечестивців не здійсниться. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 112
|
Псалом 112
|
|
0
|
0
|
| Аллилу́я, 112. | Алилуя. |
|
1
|
1
|
| Хвалі́те, о́троци, Го́спода, хвалі́те і́м'я Госпо́днє. | Хваліть, раби Господні, хваліть ім’я Господнє! |
|
2
|
2
|
| Бу́ди і́м'я Госпо́днє благослове́но отни́ні і до ві́ка. | Нехай буде благословенне ім’я Господнє віднині і довіку. |
|
3
|
3
|
| От восто́к со́лнця до за́пад хва́льно і́м'я Госпо́днє. | Від сходу сонця й до заходу нехай буде прославлене ім’я Господнє. |
|
4
|
4
|
| Висо́к над всі́ми язи́ки Госпо́дь; над небесі́ сла́ва Єго́. | Високо над усіма народами Господь, вище небес слава Його. |
|
5
|
5
|
| Кто — я́ко Госпо́дь Бог наш? На висо́ких живи́й, | Хто — як Господь Бог наш?! Він перебуває на небесах. |
|
6
|
6
|
| і на смире́нния призира́яй на небесі́ і на землі́; | Він нахиляється, щоб доглядати небо й землю; |
|
7
|
7
|
| воздвиза́яй от землі́ ни́ща і от гно́їща возвиша́яй убо́га; | з пороху піднімає бідного і з гноїща підносить убогого, |
|
8
|
8
|
| посади́ти єго́ с кня́зі, с кня́зі люді́й Свої́х; | щоб посадити його з князями народу Свого; |
|
9
|
9
|
| вселя́я непло́дов в дом, ма́тер о ча́діх веселя́щуся. | неплідну робить матір’ю, яка в домі своїм втішається дітьми. Алилуя! |
|
Псалом 113
|
Псалом 113
|
|
0
|
0
|
| Аллилу́я, 113. | [Алилуя.] |
|
1
|
1
|
| Во ісхо́ді Ізра́їлеві от Єги́пта, до́му Іа́ковля із люді́й ва́рвар, | Коли вийшов Ізраїль з Єгипту, дім Якова — від людей чужих, |
|
2
|
2
|
| бисть Іуде́я святи́ня Єго́, Ізра́їль — о́бласть Єго́. | Юдея стала святинею Його, а Ізраїль — володінням Його. |
|
3
|
3
|
| Мо́ре ви́ді і побіже́, Іорда́н возврати́ся всп'ять; | Море побачило і розступилося, Йордан повернув назад. |
|
4
|
4
|
| го́ри взигра́шася, я́ко овні́, і хо́лми, я́ко а́гнці о́вчії. | Гори підстрибували, як вівці, і пагорби — наче ягнята. |
|
5
|
5
|
| Что ті єсть, мо́ре, я́ко побі́гло єси́? І тебі́, Іорда́не, я́ко возврати́лся єси́ всп'ять? | Чого ти, море, розступилося? І ти, Йордане, чого повернув назад? |
|
6
|
6
|
| го́ри, я́ко взигра́стеся, я́ко овні́, і хо́лми, я́ко а́гнці о́вчії. | Чого ви, гори, як вівці, скачете, і ви, пагорби, наче ягнята? |
|
7
|
7
|
| От лиця́ Госпо́дня подви́жеся земля́, от лиця́ Бо́га Іа́ковля; | Перед лицем Господа затряслася земля, перед лицем Бога Якова, |
|
8
|
8
|
| обра́щшаго ка́мень во єзе́ра водна́я і несіко́мий во істо́чники водни́я. | що перетворив камінь на озеро води, скелю — на джерело потоків. |
|
9
|
9
|
| Не нам, Го́споди, не нам, но і́мені Твоєму́ даждь сла́ву о ми́лості Твоє́й і і́стині Твоє́й; | Не нам, Господи, не нам, а імені Твоєму дай славу з милости Твоєї. |
|
10
|
10
|
| Да не когда́ реку́ть язи́ци: гді єсть Бог їх? | Щоб не сказали народи: «Де Бог їх?» |
|
11
|
11
|
| Бог же наш на небесі́ і на землі́, вся єли́ка восхоті́, сотвори́. | Бог наш на небесах [і на землі], все, що захотів, створив. |
|
12
|
12
|
| І́доли язи́к — сребро́ і зла́то, діла́ рук челові́чеських; | Ідоли язичників — срібло й золото, діло рук людських: |
|
13
|
13
|
| уста́ і́муть і не возглаго́лють; о́чі і́муть і не у́зрять; | мають уста, та не говорять, мають очі, та не бачать, |
|
14
|
14
|
| у́ші і́муть, і не усли́шать; но́здри і́муть, і не обоня́ють; | мають вуха, та не чують, мають ніздрі, та нема в них нюху; |
|
15
|
15
|
| ру́ці і́муть, і не ося́жуть; но́зі і́муть, і не по́йдуть; не возглася́ть горта́нем свої́м. | руки їх не діють, ноги їх не ходять, жодного звуку немає в гортані їх. |
|
16
|
16
|
| Подо́бні їм да бу́дуть творя́щії я і всі наді́ющіїся на ня. | Подібні до них і ті, що роблять їх, і ті, що надіються на них. |
|
17
|
17
|
| Дом Ізра́їлев упова́ на Го́спода: Помо́щник і Защи́титель їм єсть. | [Доме] Ізраїля! Уповай на Господа, Він — наша поміч і захист. |
|
18
|
18
|
| Дом Ааро́нь упова́ на Го́спода: Помо́щник і Защи́титель їм єсть. | Доме Аарона! Уповай на Господа, Він — наша поміч і захист. |
|
19
|
19
|
| Боя́щіїся Го́спода упова́ша на Го́спода: Помо́щник і Защи́титель їм єсть. | Всі, що боїтеся Господа, уповайте на Господа, Він — наша поміч і захист. |
|
20
|
20
|
| Госпо́дь пом'яну́в ни благослови́л єсть нас, благослови́л єсть дом Ізра́їлев, благослови́л єсть дом Ааро́нь, | Господь пам’ятає про нас і благословляє [нас]: Він благословив дім Ізраїля, благословив дім Аарона, |
|
21
|
21
|
| благослови́л єсть боя́щияся Го́спода, ма́лия с вели́кими. | Він благословляє тих, що бояться Господа — малих і великих. |
|
22
|
22
|
| Да приложи́ть Госпо́дь на ви, на ви і на си́ни ва́ша; | Нехай же додасть вам Господь все більше й більше, вам і дітям вашим. |
|
23
|
23
|
| благослове́нні ви Го́сподеві, сотво́ршему не́бо і зе́млю. | Нехай благословить вас Господь, що сотворив небо і землю. |
|
24
|
24
|
| Не́бо небесе́ — Го́сподеві, зе́млю же даде́ синово́м челові́чеським. | Небо над небесами — оселя Господа, а землю Він дав синам людським. |
|
25
|
25
|
| Не ме́ртвії восхва́лять Тя, Го́споди, ніже́ всі низходя́щії во ад; | Не мертві хвалитимуть Господа, і не всі, що сходять у могилу. |
|
26
|
26
|
| но ми живі́ї благослови́м Го́спода отни́ні і до ві́ка. | А ми, [живі,] будемо благословляти Господа віднині й довіку. Алилуя. |
|
Псалом 116
|
Псалом 116
|
|
0
|
0
|
| Аллилу́я, 116. | [Алилуя.] |
|
1
|
1
|
| Хвалі́те Го́спода, всі язи́ци, похвалі́те Єго́, всі лю́діє; | Хваліть Господа, всі народи, прославляйте Його, всі люди. |
|
2
|
2
|
| я́ко утверди́ся ми́лость Єго́ на нас, і і́стина Госпо́дня пребива́єть во вік. | Бо велика милість Його над нами й істина Його [перебуває] вічно. Алилуя. |
|
Псалом 117
|
Псалом 117
|
|
24
|
24
|
| Сей день, єго́же сотвори́ Госпо́дь, возра́дуємся і возвеселі́мся в онь. | Цей день, його ж створив Господь, радіймо й веселімось в нім. |
|
0
|
0
|
| Аллилу́я, 117. | [Алилуя.] |
|
1
|
1
|
| Іспові́дайтеся Го́сподеві, я́ко благ, я́ко во вік ми́лость Єго́. | Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його. |
|
2
|
2
|
| Да рече́ть у́бо дом Ізра́їлев: я́ко благ, я́ко в вік ми́лость Єго́. | Нехай же промовить [дім] Ізраїлів, що Господь благий, і повіки милість Його. |
|
3
|
3
|
| Да рече́ть у́бо дом Ааро́нь: я́ко благ, я́ко в вік ми́лость Єго́. | Нехай говорить дім Ааронів, що Господь благий, і повіки милість Його. |
|
4
|
4
|
| Да реку́ть у́бо всі боя́щіїся Го́спода: я́ко благ, я́ко в вік ми́лость Єго́. | Нехай говорять всі, що бояться Господа, бо [Він благий,] і повіки милість Його. |
|
5
|
5
|
| От ско́рби призва́х Го́спода, і усли́ша м'я в простра́нство. | У скорботі взивав я до Господа, і Він почув мене і вивів мене на простір. |
|
6
|
6
|
| Госпо́дь мні помо́щник, і не убою́ся; что сотвори́ть мні челові́к? | Господь — мій помічник, і я не боюся, що зробить мені людина. |
|
7
|
7
|
| Госпо́дь мні помо́щник, і аз воззрю́ на враги́ моя́. | Господь — мій помічник, і я сміливо дивлюся на ворогів моїх. |
|
8
|
8
|
| Благо єсть наді́ятися на Го́спода, не́жели наді́ятися на челові́ка; | Краще уповати на Господа, аніж надіятися на людину. |
|
9
|
9
|
| бла́го єсть упова́ти на Го́спода, не́жели упова́ти на кня́зі. | Краще уповати на Господа, аніж покладатися на князів. |
|
10
|
10
|
| Всі язи́ци обидо́ша м'я, і і́менем Госпо́днім противля́хся їм; | Обступили й оточили мене, я ж іменем Господнім переміг їх. |
|
11
|
11
|
| Обише́дше обидо́ша м'я, і і́менем Госпо́днім противля́хся їм. | Оточили мене, але я іменем Господнім подолав їх, |
|
12
|
12
|
| обидо́ша м'я, я́ко пче́ли сот, і разгорі́шася, я́ко огнь в те́рнії; і і́менем Госпо́днім противля́хся їм. | обсіли мене, наче бджоли [соти], розгорілися, як вогонь у сухому терні, але я іменем Господнім подолав їх. |
|
13
|
13
|
| Отринове́н преврати́хся па́сти, і Госпо́дь прия́т м'я. | Вони били мене, щоб я впав, але Господь підтримав мене, |
|
14
|
14
|
| Крі́пость моя́ і пі́ніє моє́ — Госпо́дь, і бисть мі во спасе́ніє. | Господь — моя сила і пісня моя, і став моїм спасінням. |
|
15
|
15
|
| Глас ра́дости і спаcе́нія в селе́ніїх пра́ведних; десни́ця Госпо́дня сотвори́ си́лу. | Голос радости і спасіння в оселях праведників. Правиця Господня дає їм силу, |
|
16
|
16
|
| Десни́ця Госпо́дня вознесе́ м'я, десни́ця Госпо́дня сотвори́ си́лу. | правиця Господня піднесла мене, правиця Господня дала мені силу. |
|
17
|
17
|
| Не умру́, но жив бу́ду і пові́м діла́ Госпо́дня. | Не умру, а житиму і повідатиму про діла Господні. |
|
18
|
18
|
| Наказу́я наказа́ м'я Госпо́дь, сме́рті же не предаде́ м'я. | Караючи, покарав мене Господь, але смерті не віддав мене. |
|
19
|
19
|
| Отве́рзіте мні врата́ пра́вди; вшед в ня, іспові́мся Го́сподеві. | Відчиніть мені врата правди, і я ввійду ними і прославлю Господа. |
|
20
|
20
|
| Сія́ врата́ Госпо́дня; пра́веднії вни́дуть в ня. | Ось врата Господні; праведні увійдуть ними. |
|
21
|
21
|
| Іспові́мся Тебі́, я́ко усли́шал м'я єси́ і бил єси́ мні во спасе́ніє. | Прославляю Тебе, Господи, що Ти почув мене і став моїм спасінням. |
|
22
|
22
|
| Ка́мень, єго́же небрего́ша зи́ждущії, сей бисть во главу́ у́гла. | Камінь, що занедбали будівничі, став в основу (наріжним каменем). |
|
23
|
23
|
| От Го́спода бисть сей, і єсть ди́вен во очесі́х на́ших. | Від Господа це сталося, і дивне воно в очах наших. |
|
25
|
25
|
| О, Го́споди, спаси́ же, о, Го́споди, поспіши́ же. | О Господи! Спаси, о Господи! Допоможи. |
|
26
|
26
|
| Благослове́н Гряди́й во і́м'я Госпо́днє; благослови́хом ви із до́му Госпо́дня. | Благословен, хто йде в ім’я Господнє. Благословляємо вас із дому Господнього. |
|
27
|
27
|
| Бог Госпо́дь, і яви́ся нам; соста́віте пра́здник во учаща́ющих до рог олтаре́вих. | Бог Господь і явився нам. Вчиніть свято, несіть жертви до Жертовника Господнього. |
|
28
|
28
|
| Бог мой єси́ Ти, і іспові́мся Тебі́; Бог мой єси́ Ти, і вознесу́ Тя; іспові́мся Тебі́, я́ко усли́шал м'я єси́ і бил єси́ мні во спасе́ніє. | Ти — Бог мій, буду хвалити Тебе. Ти Бог мій, [буду славити Тебе. Бо Ти почув мене і став моїм спасінням]. |
|
29
|
29
|
| Іспові́дайтеся Го́сподеві, я́ко благ, я́ко во вік ми́лость Єго́. | Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 118
|
Псалом 118
|
|
0
|
0
|
| Аллилу́я, 118. | [Алилуя.] |
|
1
|
1
|
| Блаже́нні непоро́чнії в путь [в путі́], ходя́щії в зако́ні Госпо́дні. | Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім. |
|
2
|
2
|
| Блаже́нні іспита́ющії свиді́нія Єго́, всім се́рдцем взи́щуть Єго́. | Блаженні ті, що додержують свідчення Його і всім серцем шукають Його. |
|
3
|
3
|
| Не ді́лающії бо беззако́нія в путе́х Єго́ ходи́ша. | Вони не чинять беззаконня і путями Його ходять. |
|
4
|
4
|
| Ти запові́дал єси́ за́повіді Твоя́ сохрани́ти зіло́; | Ти наказав виконувати заповіти Твої пильно. |
|
5
|
5
|
| да́би іспра́вилися путіє́ мої́, сохрани́ти оправда́нія Твоя́. | О, коли б дороги мої вели мене до виконання постанов Твоїх! |
|
6
|
6
|
| Тогда́ не постижу́ся, внегда́ призрі́ти мі на вся за́повіді Твоя́. | Тоді б не осоромився я, зважаючи на всі заповіді Твої. |
|
7
|
7
|
| Іспові́мся Тебі́ в пра́вості се́рдця, внегда́ научи́тимися судьба́м пра́вди Твоєя́. | Буду славити Тебе в правоті серця, навчаючись судів правди Твоєї. |
|
8
|
8
|
| Оправда́нія Твоя́ сохраню́; не оста́ви мене́ до зіла́. | Буду сповняти повеління Твої, не покидай мене. |
|
9
|
9
|
| В чесо́м іспра́вить юні́йшій путь свой? Внегда́ сохрани́ти словеса́ Твоя́. | Як юнакові додержати в чистоті дорогу свою? Тільки додержанням слів Твоїх. |
|
10
|
10
|
| Всім се́рдцем мої́м взиска́х Тебе́; не отри́ни мене́ от за́повідій Твої́х. | Всім серцем моїм я шукаю Тебе, не дай мені відхилитися від заповідей Твоїх. |
|
11
|
11
|
| В се́рдці моє́м скрих словеса́ Твоя́, я́ко да не согрішу́ Тебі́. | Слово Твоє заховав я в серці моїм, щоб не згрішити перед Тобою. |
|
12
|
12
|
| Благослове́н єси́, Го́споди; научи́ м'я оправда́нієм Твої́м. | Благословен єси, Господи, навчи мене заповітів Твоїх. |
|
13
|
13
|
| Устна́ма мої́ма возвісти́х вся судьби́ уст Твої́х. | Устами моїми сповіщав я суди уст Твоїх. |
|
14
|
14
|
| На путі́ свиді́ній Твої́х наслади́хся, я́ко о вся́ком бога́тстві. | Дорогами свідчень Твоїх я втішався, як найбільшим багатством. |
|
15
|
15
|
| В за́повідех Твої́х поглумлю́ся, і уразумі́ю путі́ Твоя́. | Заповідям Твоїм навчаюся я і буду пильнувати путі Твої. |
|
16
|
16
|
| Во оправда́ніїх Твої́х поучу́ся; не забу́ду слове́с Твої́х. | Заповіти Твої — утіха моя; не забуду я слова Твого. |
|
17
|
17
|
| Возда́ждь рабу́ Твоєму́; живи́ м'я, і сохраню́ словеса́ Твоя́. | Яви милість Твою рабу Твоєму, я буду жити і додержуватися слова Твого. |
|
18
|
18
|
| Откри́й о́чі мої́, і уразумі́ю чудеса́ от зако́на Твоєго́. | Відкрий очі мої, і зрозумію чуда закону Твого. |
|
19
|
19
|
| Пришле́ць аз єсьм на землі́; не скрий от мене́ за́повіді Твоя́. | Я подорожній на землі, не приховуй від мене заповідей Твоїх. |
|
20
|
20
|
| Возлюби́ душа́ моя́ возжела́ти судьби́ Твоя́ на вся́коє вре́м'я. | Стомилася душа моя від щоденного бажання зрозуміти суди Твої. |
|
21
|
21
|
| Запрети́л єси́ го́рдим; про́кляті уклоня́ющіїся от за́повідій Твої́х. | Ти упокорив гордих, проклятих, що відхилилися від заповідей Твоїх. |
|
22
|
22
|
| Отими́ от мене́ поно́с [поноше́ніє] і унічиже́ніє, я́ко свиді́ній Твої́х взиска́х. | Зніми з мене сором і зневагу, бо я додержувався заповітів Твоїх. |
|
23
|
23
|
| І́бо сідо́ша кня́зі і на м'я клевета́ху, раб же Твой глумля́шеся во оправда́ніїх Твої́х; | Бо князі сидять і змовляються проти мене, я ж, раб Твій, роздумую про постанови Твої. |
|
24
|
24
|
| і́бо свиді́нія Твоя́ — поуче́ніє моє́ єсть, і сові́ти мої́ — оправда́нія Твоя́. | Свідчення Твої — втіха моя, [і накази Твої] — радники мої. |
|
25
|
25
|
| Прильпе́ землі́ душа́ моя́; живи́ м'я по словесі́ Твоєму́. | В землю никне душа моя, оживи мене за словом Твоїм. |
|
26
|
26
|
| Путі́ моя́ возвісти́х, і усли́шал м'я єси́; научи́ м'я оправда́нієм Твої́м. | Розповів я про дороги мої, і Ти вислухав мене, навчи ж мене заповітів Твоїх. |
|
27
|
27
|
| Путь оправда́ній Твої́х вразуми́ мі, і поглумлю́ся в чудесі́х Твої́х. | Дай мені зрозуміти дорогу повелінь Твоїх, і я буду розмірковувати про дивні діла Твої. |
|
28
|
28
|
| Воздрема́ душа́ моя́ от уни́нія; утверди́ м'я в словесі́х Твої́х. | Ниє душа моя від скорботи, підкріпи мене за словом Твоїм. |
|
29
|
29
|
| Путь непра́вди отста́ви от мене́ і зако́ном Твої́м поми́луй м'я. | Одверни від мене дорогу неправди і в законі Твоїм провадь мене. |
|
30
|
30
|
| Путь і́стини ізво́лих і судьби́ Твоя́ не заби́х. | Я обрав дорогу істини і поставив перед собою суди Твої. |
|
31
|
31
|
| Приліпи́хся свиді́нієм Твої́м, Го́споди, не посрами́ мене́. | Я пристав до свідчень Твоїх — Господи, не осором мене. |
|
32
|
32
|
| Путь за́повідій Твої́х теко́х, єгда́ разшири́л єси́ се́рдце моє́. | Піду дорогою заповідей Твоїх, коли Ти розшириш серце моє. |
|
33
|
33
|
| Законоположи́ мні, Го́споди, путь оправда́ній Твої́х, і взищу́ ї ви́ну; | Покажи мені, Господи, дорогу постанов Твоїх, і я буду триматися її до кінця життя мого. |
|
34
|
34
|
| Вразуми́ м'я, і іспита́ю зако́н Твой, і сохраню́ ї всім се́рдцем мої́м. | Врозуми мене, щоб я навчився закону Твого, і буду дотримуватися його всім серцем моїм. |
|
35
|
35
|
| Наста́ви м'я на стезю́ за́повідій Твої́х, я́ко ту́ю восхоті́х. | Постав мене на стежку заповідей Твоїх, бо я бажаю її. |
|
36
|
36
|
| Приклони́ се́рдце моє́ во свиді́нія Твоя́, а не в лихої́мство. | Нахили серце моє до свідчень Твоїх, а не до лихої користи. |
|
37
|
37
|
| Отврати́ о́чі мої́, є́же не ви́діти суєти́; в путі́ Твоє́м живи́ м'я. | Одверни очі мої, щоб не дивилися на марноту; оживляй мене на дорозі Твоїй. |
|
38
|
38
|
| Поста́ви рабу́ Твоєму́ сло́во Твоє́ в страх Твой. | Постав слово Твоє перед рабом Твоїм, щоб мав я страх перед Тобою. |
|
39
|
39
|
| Отими́ поноше́ніє моє́, є́же непщева́х; я́ко судьби́ Твоя́ бла́гі. | Одверни від мене зневагу, якої боюся я, бо суди Твої милостиві. |
|
40
|
40
|
| Се, возжела́х за́повіді Твоя́; в пра́вді Твоє́й живи́ м'я. | Ось я жадаю наказів Твоїх, оживляй мене Правдою Твоєю. |
|
41
|
41
|
| І да при́йдеть на м'я ми́лость Твоя́, Го́споди, спасе́ніє Твоє́ по словесі́ Твоєму́; | І нехай прийде на мене милість Твоя, Господи, спасіння Твоє за словом Твоїм. |
|
42
|
42
|
| і отвіща́ю поноша́ющим мі сло́во, я́ко упова́х на словеса́ Твоя́. | І я дам відповідь тим, що ганьблять мене, бо уповаю на слова Твої. |
|
43
|
43
|
| І не отими́ от уст мої́х словесе́ і́стинна до зіла́, я́ко на судьби́ Твоя́ упова́х; | Не відбери слова правди від уст моїх, бо на суди Твої надія моя. |
|
44
|
44
|
| і сохраню́ зако́н Твой ви́ну, в вік і в вік ві́ка. | Буду додержуватися закону Твого повсякчас і на віки віків. |
|
45
|
45
|
| І хожда́х в широті́, я́ко за́повіді Твоя́ взиска́х; | Буду ходити простором широким, бо прагну до виконання заповідей Твоїх. |
|
46
|
46
|
| і глаго́лах о свиді́ніїх Твої́х пред царі́ і не стидя́хся; | Перед царями буду говорити про свідчення Твої і не посоромлюся. |
|
47
|
47
|
| і поуча́хся в за́повідех Твої́х, я́же возлюби́х зіло́; | Буду втішатися заповідями Твоїми, бо я їх дуже люблю. |
|
48
|
48
|
| і воздвиго́х ру́ці мої́ к за́повідем Твої́м, я́же возлюби́х, і глумля́хся во оправда́ніїх Твої́х. | Руки мої буду простягати до заповідей Твоїх, які я люблю, і розмірковуватиму про накази Твої. |
|
49
|
49
|
| Пом'яни́ словеса́ Твоя́ рабу́ Твоєму́, ї́хже упова́ніє дал мі єси́. | Згадай слова [Твої] до раба Твого, на які Ти звелів мені уповати. |
|
50
|
50
|
| То м'я уті́ши во смире́нії моє́м, я́ко сло́во Твоє́ живи́ м'я. | Це — втіха моя в горі моїм, що слово Твоє оживляє мене. |
|
51
|
51
|
| Го́рдії законопреступова́ху до зіла́; от зако́на же Твоєго́ не уклони́хся. | Горді тяжко знущалися з мене, але я не відхилився від закону Твого. |
|
52
|
52
|
| Пом'яну́х судьби́ Твоя́ от ві́ка, Го́споди, і уті́шихся. | Згадую, Господи, присуди Твої одвічні і втішаюся. |
|
53
|
53
|
| Печа́ль прия́т м'я от грі́шник, оставля́ющих зако́н Твой. | Сум огортає мене за грішників, що відкинули закон Твій. |
|
54
|
54
|
| Пі́та бя́ху мні оправда́нія Твоя́ на мі́сті прише́льствія моєго́. | Постанови Твої — то пісня моя на місці блукання мого. |
|
55
|
55
|
| Пом'яну́х в нощі́ і́м'я Твоє́, Го́споди, і сохрани́х зако́н Твой. | Вночі поминав я ім’я Твоє, Господи, і тримався закону Твого. |
|
56
|
56
|
| Сей бисть мні, я́ко оправда́ній Твої́х взиска́х. | Він став рідним мені, бо я дотримуюся наказів Твоїх. |
|
57
|
57
|
| Часть моя́ єси́, Го́споди; ріх сохрани́ти зако́н Твой. | Я сказав: Господи! Щастя моє в тому, щоб сповняти слова Твої. |
|
58
|
58
|
| Помоли́хся лицю́ Твоєму́ всім се́рдцем мої́м; поми́луй м'я по словесі́ Твоєму́. | Молю Тебе всім серцем моїм: помилуй мене за словом Твоїм. |
|
59
|
59
|
| Поми́слих путі́ Твоя́ і возврати́х но́зі мої́ во свиді́нія Твоя́. | Думав я про дороги мої, і ось повернув стопи мої до заповітів Твоїх. |
|
60
|
60
|
| Угото́вихся і не смути́хся сохрани́ти за́повіді Твоя́. | Поспішав я і не затримувався виконувати заповіді Твої. |
|
61
|
61
|
| У́жя грі́шник об'яза́шася мні, і зако́на Твоєго́ не заби́х. | Сіті безбожних оточили мене, але не забув я закону Твого. |
|
62
|
62
|
| Полу́нщі воста́х іспові́датися Тебі́ о судьба́х пра́вди Твоєя́. | Опівночі вставав я прославляти Тебе за праведні суди Твої. |
|
63
|
63
|
| Прича́стник аз єсьм всім боя́щимся Тебе́ і храня́щим за́повіді Твоя́. | Я спільник тим, що бояться Тебе і шанують повеління Твої. |
|
64
|
64
|
| Ми́лости Твоєя́, Го́споди, іспо́лнь земля́; оправда́нієм Твої́м научи́ м'я. | Милости Твоєї, Господи, повна земля; навчи мене заповітів Твоїх. |
|
65
|
65
|
| Благость сотвори́л єси́ с рабо́м Твої́м, Го́споди, по словесі́ Твоєму́; | Благо зробив Ти, Господи, слузі Твоєму за словом Твоїм. |
|
66
|
66
|
| бла́гості, і наказа́нію, і ра́зуму научи́ м'я, я́ко за́повідем Твої́м ві́ровах. | Доброго розуміння та знання навчи мене, бо заповідям Твоїм я вірю. |
|
67
|
67
|
| Пре́жде да́же не смири́тимися, аз прегріши́х; сего́ ра́ди сло́во Твоє́ сохрани́х. | Як ще не був я упокореним, я блукав, а нині я тримаюся слова Твого. |
|
68
|
68
|
| Благ єси́ Ти, Го́споди; і бла́гостію Твоє́ю научи́ м'я оправда́нієм Твої́м. | Благий Ти, [Господи], і благістю Твоєю навчи мене заповідей Твоїх. |
|
69
|
69
|
| Умно́жися на м'я непра́вда го́рдих; аз же всім се́рдцем мої́м іспита́ю за́повіді Твоя́. | Примножили на мене неправду горді, але я всім серцем моїм схиляюся до заповідей Твоїх. |
|
70
|
70
|
| Усири́ся, я́ко млеко́, се́рдце їх; аз же зако́ну Твоєму́ поучи́хся. | Загрубіло серце їх, як сир з молока, я ж утішаюся в законі Твоїм. |
|
71
|
71
|
| Благо мні, я́ко смири́л м'я єси́, я́ко да научу́ся оправда́нієм Твої́м. | Благо мені, що Ти упокорив мене, щоб я навчився заповітів Твоїх. |
|
72
|
72
|
| Благ мні зако́н уст Твої́х па́че ти́сящ зла́та і сребра́. | Благий для мене закон уст Твоїх, більше за тисячі золота й срібла. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
73
|
73
|
| Ру́це Твої́ сотвори́сті м'я і созда́сті м'я; вразуми́ м'я, і научу́ся за́повідем Твої́м. | Руки Твої створили мене і впорядкували мене; врозуми мене, і навчуся заповідей Твоїх. |
|
74
|
74
|
| Боя́щіїся Тебе́ у́зрять м'я і возвеселя́ться, я́ко на словеса́ Твоя́ упова́х. | Ті, що бояться Тебе, побачать мене і звеселяться, що я уповаю на слово Твоє. |
|
75
|
75
|
| Разумі́х, Го́споди, я́ко пра́вда судьби́ Твоя́, і воі́стину смири́л м'я єси́. | Знаю, Господи, що суди Твої праведні, і що Ти справедливо покарав мене. |
|
76
|
76
|
| Бу́ди же ми́лость Твоя́, да уті́шить м'я, по словесі́ Твоєму́ рабу́ Твоєму́; | Нехай же буде милість Твоя втіхою мені за словом Твоїм до раба Твого. |
|
77
|
77
|
| да при́йдуть мні щедро́ти Твоя́, і жив бу́ду, я́ко зако́н Твой поуче́ніє моє́ єсть. | Нехай зійде на мене милосердя Твоє, і я буду жити, бо закон Твій — повчання моє. |
|
78
|
78
|
| Да постидя́ться го́рдії, я́ко непра́ведно беззако́нноваша на м'я; аз же поглумлю́ся [размишля́ти бу́ду] в за́повідех Твої́х. | Нехай будуть посоромлені горді, бо вони безвинно нападають на мене; а я буду навчатися в повеліннях Твоїх. |
|
79
|
79
|
| Да обратя́ть м'я боя́щіїся Тебе́ і ві́дящії свиді́нія Твоя́. | Нехай прийдуть до мене ті, що бояться Тебе і знають свідчення Твої. |
|
80
|
80
|
| Бу́ди се́рдце моє́ непоро́чно во оправда́ніїх Твої́х, я́ко да не постижу́ся. | Нехай буде серце моє непорочним у законі Твоїм, щоб не осоромився я. |
|
81
|
81
|
| Ізчеза́єть во спасе́ніє Твоє́ душа́ моя́, на словеса́ Твоя́ упова́х; | Умліває душа моя за спасінням Твоїм; я покладаюся на слово Твоє. |
|
82
|
82
|
| ізчезо́ша о́чі мої́ в сло́во Твоє́, глаго́люще: когда́ уті́шиши м'я? | Плачуть очі мої за словом Твоїм; я кажу: «Коли Ти втішиш мене?» |
|
83
|
83
|
| зане́ бих я́ко міх на сла́ні; оправда́ній Твої́х не заби́х. | Я став як той міх у диму, але наказів Твоїх не забув. |
|
84
|
84
|
| Коли́ко єсть дній раба́ Твоєго́? Когда́ сотвори́ши мі от гоня́щих м'я суд? | Скільки ще днів для раба Твого? Коли вчиниш гонителям моїм суд? |
|
85
|
85
|
| Пові́даша мні законопресту́пници глумле́нія, но не я́ко зако́н Твой, Го́споди. | Яму викопали для мене горді наперекір закону Твоєму. |
|
86
|
86
|
| Вся за́повіді Твоя́ — і́стина; непра́ведно погна́ша м'я, помози́ мі. | Всі заповіді Твої — істина. Безвинно переслідують мене; поможи мені. |
|
87
|
87
|
| Вма́лі не сконча́ша мене́ на землі́; аз же не оста́вих за́повідій Твої́х. | Ледве не знищили мене на землі, я ж не покинув заповідей Твоїх. |
|
88
|
88
|
| По ми́лості Твоє́й живи́ м'я, і сохраню́ свиді́нія уст Твої́х. | Оживи мене за милістю Твоєю, і буду берегти свідчення вуст Твоїх. |
|
89
|
89
|
| Во вік, Го́споди, сло́во Твоє́ пребива́єть на небесі́. | Навіки, Господи, слово Твоє перебуває на небесах. |
|
90
|
90
|
| В род і род і́стина Твоя́; основа́л єси́ зе́млю, і пребива́єть. | З роду в рід істина Твоя. Ти поставив землю, і вона стоїть твердо. |
|
91
|
91
|
| Учине́нієм Твої́м пребива́єть день; я́ко вся́чеськая рабо́тна Тебі́. | З волі Твоєї все стоїть аж до цього дня, бо все служить Тобі. |
|
92
|
92
|
| Я́ко а́ще би не зако́н Твой поуче́ніє моє́ бил, тогда́ у́бо поги́бл бих во смире́нії моє́м; | Коли б не закон Твій був утіхою мені, то я б загинув у біді моїй. |
|
93
|
93
|
| во вік не забу́ду оправда́ній Твої́х, я́ко в них оживи́л м'я єси́. | Повік не забуду повелінь Твоїх, бо ними Ти оживив мене. |
|
94
|
94
|
| Твой єсьм аз, спаси́ м'я; я́ко оправда́ній Твої́х взиска́х. | Твій — я, спаси мене, бо я сповняв веління Твої. |
|
95
|
95
|
| Мене́ жда́ша грі́шници погуби́ти м'я; свиді́нія Твоя́ разумі́х. | Нечестивці підстерігають, щоб погубити мене, я ж заглиблююсь у свідчення Твої. |
|
96
|
96
|
| Вся́кия кончи́ни ви́діх коне́ць; широка́ за́повідь Твоя́ зіло́. | Я бачив кінець всього досконалого, але заповідь Твоя широка безмірно. |
|
97
|
97
|
| Коль возлюби́х зако́н Твой, Го́споди; весь день поуче́ніє моє́ єсть. | О, як люблю я закон Твій! Цілий день думки мої про нього. |
|
98
|
98
|
| па́че враг мої́х умудри́л м'я єси́ за́повідію Твоє́ю, я́ко в вік моя́ єсть. | Ти зробив мене мудрішим від ворогів моїх заповітами Твоїми, бо вони завжди зі мною. |
|
99
|
99
|
| па́че всіх уча́щих м'я разумі́х, я́ко свиді́нія Твоя́ поуче́ніє моє́ єсть. | Я зрозумів більше за всіх учителів моїх, бо я вдумуюсь у свідчення Твої. |
|
100
|
100
|
| па́че ста́рець разумі́х, я́ко за́повіді Твоя́ взиска́х. | Став я мудрішим за старших, бо дотримуюся заповітів Твоїх. |
|
101
|
101
|
| От вся́каго путі́ лука́ва возбрани́х нога́м мої́м, я́ко да сохраню́ словеса́ Твоя́; | Від усякої стежки лукавої я стримував ноги мої, щоб берегти слово Твоє. |
|
102
|
102
|
| от суде́б Твої́х не уклони́хся, я́ко Ти законоположи́л мі єси́. | Від судів Твоїх я не відхилявся, бо Ти, Боже, навчив мене. |
|
103
|
103
|
| Коль сладка́ горта́ні моєму́ словеса́ Твоя́; па́че ме́да усто́м мої́м. | Які солодкі слова Твої в устах моїх! Вони солодші за мед на язиці моїм. |
|
104
|
104
|
| От за́повідій Твої́х разумі́х; сего́ ра́ди возненави́діх всяк путь непра́вди. | Ти зробив мене мудрим заповітами Твоїми, тому зненавидів я всяку дорогу неправди. |
|
105
|
105
|
| Світи́льник нога́ма мої́ма зако́н Твой, і світ стезя́м мої́м. | Закон Твій — світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх. |
|
106
|
106
|
| Кля́хся і поста́вих сохрани́ти судьби́ пра́вди Твоєя́. | Я поклявся і постановив додержуватися праведних судів Твоїх, і додержусь. |
|
107
|
107
|
| Смири́хся до зіла́; Го́споди, живи́ м'я по словесі́ Твоєму́. | Дуже знеможений я, Господи! Оживи мене за словом Твоїм. |
|
108
|
108
|
| Во́льная уст мої́х благоволи́ же, Го́споди, і судьба́м Твої́м научи́ м'я. | Прийми ж милостиво, Господи, добровільну жертву мою і навчи мене судів Твоїх. |
|
109
|
109
|
| Душа́ моя́ в руку́ Твоє́ю [Алекс.: моє́ю] ви́ну, і зако́на Твоєго́ не заби́х. | В небезпеці завжди душа моя, та не забув я закону Твого. |
|
110
|
110
|
| Положи́ша грі́шници сіть мні; і от за́повідій Твої́х не заблуди́х. | Богопротивні поставили сіті для мене, але я від наказів Твоїх не відхилився. |
|
111
|
111
|
| Наслі́довах свиді́нія Твоя́ во вік, я́ко ра́дованіє се́рдця моєго́ суть; | Свідчення Твої я прийняв, як насліддя вічне, бо вони — радість серця мого. |
|
112
|
112
|
| приклони́х се́рдце моє́ сотвори́ти оправда́нія Твоя́ в вік за воздая́ніє. | Я нахилив серце моє сповняти накази Твої вічно, до кінця життя мого. |
|
113
|
113
|
| Законопресту́пния возненави́діх, зако́н же Твой возлюби́х. | Тих, що противляться закону, я зненавидів, закон же Твій полюбив. |
|
114
|
114
|
| Помо́щник мой і Засту́пник мой єси́ Ти; на словеса́ Твоя́ упова́х. | Ти — моя поміч і захист мій; я уповаю на слово Твоє. |
|
115
|
115
|
| Уклоні́теся от мене́, лука́внующії, і іспита́ю за́повіді Бо́га моєго́. | Відійдіть від мене, беззаконники, я буду навчатися в заповідях Бога мого. |
|
116
|
116
|
| Заступи́ м'я по словесі́ Твоєму́, і жив бу́ду; і не посрами́ мене́ от ча́янія моєго́; | Заступи мене, Господи, за словом Твоїм, і я буду жити; не осором мене в надії моїй. |
|
117
|
117
|
| помози́ мі, і спасу́ся, і поучу́ся во оправда́ніїх Твої́х ви́ну. | Поможи мені, і я спасуся, і безперестанно буду навчатися заповітів Твоїх. |
|
118
|
118
|
| Уничижи́л єси́ вся отступа́ющия от оправда́ній Твої́х; я́ко непра́ведно помишле́ніє їх. | Ти на ніщо обернув тих, що відступили від закону Твого, бо хитрощі їхні — неправда. |
|
119
|
119
|
| Преступа́ющия непщева́х вся грі́шния землі́; сего́ ра́ди возлюби́х свиді́нія Твоя́. | Як попіл, Ти відгортаєш нечестивців землі, тому полюбив я свідчення Твої. |
|
120
|
120
|
| Пригвозди́ стра́ху Твоєму́ пло́ті моя́; от суде́б бо Твої́х убоя́хся. | Від страху перед Тобою тремтить тіло моє; судів Твоїх я боюся. |
|
121
|
121
|
| Сотвори́х суд і пра́вду; не преда́ждь мене́ оби́дящим м'я. | Я чинив суд і справедливість, не віддай мене до рук ворогів моїх. |
|
122
|
122
|
| Восприйми́ раба́ Твоєго́ во бла́го, да не оклевета́ють мене́ го́рдії. | Захисти раба Твого на добро йому, щоб не гнобили мене горді. |
|
123
|
123
|
| О́чі мої́ ізчезо́сті во спасе́ніє Твоє́ і в сло́во пра́вди Твоєя́; | Знесилились очі мої виглядати спасіння Твоє і слова правди Твоєї. |
|
124
|
124
|
| сотвори́ с рабо́м Твої́м по ми́лості Твоє́й і оправда́нієм Твої́м научи́ м'я. | Яви милість Твою слузі Твоєму і постанов Твоїх навчи мене. |
|
125
|
125
|
| Раб Твой єсьм аз; вразуми́ м'я, і уві́м свиді́нія Твоя́. | Я — раб Твій, дай мені розуміння, щоб я зрозумів свідчення Твої. |
|
126
|
126
|
| Вре́м'я сотвори́ти Го́сподеві; разори́ша зако́н Твой. | Прийшов час відплати Твоєї, Господи, бо безбожні зневажили закон Твій. |
|
127
|
127
|
| Сего́ ра́ди возлюби́х за́повіді Твоя́ па́че зла́та і топа́зія. | Я ж полюбив заповіді Твої більше, аніж золото і дороге каміння. |
|
128
|
128
|
| Сего́ ра́ди ко всім за́повідем Твої́м направля́хся, всяк путь непра́вди возненави́діх. | Всі повеління Твої визнаю справедливими, а дорогу неправди ненавиджу. |
|
129
|
129
|
| Ди́вна свиді́нія Твоя́; сего́ ра́ди іспита́ я душа́ моя́. | Дивні свідчення Твої, Господи, тому й додержується їх душа моя. |
|
130
|
130
|
| Явле́ніє слове́с Твої́х просвіща́єть і вразумля́єть младе́нці. | Об’явлене слово Твоє просвітлює і врозумляє немовлят. |
|
131
|
131
|
| Уста́ моя́ отверзо́х і привлеко́х дух, я́ко за́повідій Твої́х жела́х. | Відкриваю уста мої і, як повітря, втягую в себе заповіді Твої, бо так їх жадаю. |
|
1002
|
1002
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
132
|
132
|
| При́зри на м'я і поми́луй м'я, по суду́ лю́б’ящих і́м'я Твоє́. | Зглянься на мене і помилуй мене, як милуєш тих, що люблять ім’я Твоє. |
|
133
|
133
|
| Стопи́ моя́ напра́ви по словесі́ Твоєму́, і да не облада́єть мно́ю вся́коє беззако́ніє; | Стопи мої направ за словом Твоїм, і нехай не оволодіє мною ніяке беззаконня. |
|
134
|
134
|
| ізба́ви м'я от клевети́ челові́чеськия, і сохраню́ за́повіді Твоя́. | Спаси мене від наклепів людських, і я буду сповняти заповіді Твої. |
|
135
|
135
|
| Лице́ Твоє́ просвіти́ на раба́ Твоєго́ і научи́ м'я оправда́нієм Твої́м. | Осяй раба Твого світлом лиця Твого і навчи мене заповітів Твоїх. |
|
136
|
136
|
| Ісхо́дища водна́я ізведо́сті о́чі мої́, поне́же не сохрани́х зако́на Твоєго́. | Потоки сліз течуть з очей моїх, бо люди не додержують закону Твого. |
|
137
|
137
|
| Пра́веден єси́, Го́споди, і пра́ві суди́ Твої́; | Праведний Ти, Господи, і справедливі суди Твої. |
|
138
|
138
|
| запові́дал єси́ пра́вду свиді́нія Твоя́, і і́стину зіло́. | Свідчення Твої, що їх заповідав Ти, — правда і чиста істина. |
|
139
|
139
|
| Іста́яла м'я єсть ре́вность Твоя́, я́ко заби́ша словеса́ Твоя́ вразі́ мої́. | Ревність моя за Тебе сушить мене, бо вороги мої забули слова Твої. |
|
140
|
140
|
| Разжже́но сло́во Твоє́ зіло́, і раб Твой возлюби́ є. | Розпалене й чисте слово Твоє, і я — раб Твій — полюбив Його. |
|
141
|
141
|
| Юні́йшій аз єсьм і унічиже́н; оправда́ній Твої́х не заби́х. | Малий я і принижений, але повелінь Твоїх я не забув. |
|
142
|
142
|
| Пра́вда Твоя́ — пра́вда во вік, і зако́н Твой — і́стина. | Правда Твоя — правда вічна, і закон Твій — істина. |
|
143
|
143
|
| Ско́рбі і ну́жди обріто́ша м'я; за́повіді Твоя́ — поуче́ніє моє́. | Скорбота й горе прийшли на мене, та заповіді Твої — утіха моя. |
|
144
|
144
|
| Пра́вда свиді́нія Твоя́ — в вік; вразуми́ м'я, і жив бу́ду. | Правда свідчень Твоїх — вічна; дай мені зрозуміти їх, і я буду жити. |
|
145
|
145
|
| Воззва́х всім се́рдцем мої́м, усли́ши м'я, Го́споди; оправда́нія Твоя́ взищу́. | Від усього серця [мого] взиваю я; почуй мене, Господи, заповіти Твої я сповнятиму. |
|
146
|
146
|
| Воззва́х Ті, спаси́ м'я, і сохраню́ свиді́нія Твоя́. | Взиваю до Тебе: спаси мене, буду сповняти накази Твої. |
|
147
|
147
|
| Предвари́х в безго́дії і воззва́х; на словеса́ Твоя́ упова́х. | Раніше світанку взиваю я; на слово Твоє я уповаю. |
|
148
|
148
|
| Предвари́сті о́чі мої́ ко у́тру поучи́тися словесе́м Твої́м. | Раніше ранку відкриті очі мої, щоб навчатися слів Твоїх. |
|
149
|
149
|
| Глас мой усли́ши, Го́споди, по ми́лості Твоє́й; по судьбі́ Твоє́й живи́ м'я. | Почуй, Господи, голос мій з милости Твоєї і за судом Твоїм оживи мене. |
|
150
|
150
|
| Прибли́жишася гоня́щії м'я беззако́нієм; от зако́на же Твоєго́ удали́шася. | Наблизилися до мене ті, що замислили зло; від закону Твого вони далеко стали. |
|
151
|
151
|
| Близ єси́ Ти, Го́споди, і всі путіє́ Твої́ — і́стина. | Ти ж, Господи, близько від мене, і всі заповіти Твої — істина. |
|
152
|
152
|
| Іспе́рва позна́х от свиді́ній Твої́х, я́ко в вік основа́л я єси́. | Віддавна я знаю свідчення Твої, що їх навіки встановив Ти. |
|
153
|
153
|
| Виждь смире́ніє моє́ і ізми́ м'я, я́ко зако́на Твоєго́ не заби́х. | Зглянься на горе моє і визволи мене, бо я закону Твого не забув. |
|
154
|
154
|
| Суди́ суд мой і ізба́ви м'я; словесе́ ра́ди Твоєго́ живи́ м'я. | Розсуди справу мою і захисти мене; за словом Твоїм оживи мене. |
|
155
|
155
|
| Дале́че от грі́шник спасе́ніє, я́ко оправда́ній Твої́х не взиска́ша. | Далеко від нечестивців спасіння, бо вони не визнають закону Твого. |
|
156
|
156
|
| Щедро́ти Твоя́ мно́гі, Го́споди; по судьбі́ Твоє́й живи́ м'я. | Велика щедрість Твоя, Господи; оживи мене праведним судом Твоїм. |
|
157
|
157
|
| Мно́зі ізгоня́щії м'я і стужа́ющії мі; от свиді́ній Твої́х не уклони́хся. | Багато в мене напасників і гнобителів, але я від свідчень Твоїх не відхилився. |
|
158
|
158
|
| Ви́діх неразуміва́ющия і іста́ях, я́ко слове́с Твої́х не сохрани́ша. | Бачу я безбожних і тяжко мені, що вони відступили від слова Твого. |
|
159
|
159
|
| Виждь, я́ко за́повіді Твоя́ возлюби́х; Го́споди, по ми́лості Твоє́й живи́ м'я. | Глянь, як люблю я заповіді Твої; з милости Твоєї, Господи, оживи мене. |
|
160
|
160
|
| Нача́ло слове́с Твої́х — і́стина, і во вік вся судьби́ пра́вди Твоєя́. | Основа слів Твоїх — істина, і вічні всі суди правди Твоєї. |
|
161
|
161
|
| Кня́зі погна́ша м'я ту́не; і от слове́с Твої́х убоя́ся се́рдце моє́. | Князі безвинно гонять мене, але серце моє боїться слова Твого. |
|
162
|
162
|
| Возра́дуюся аз о словесі́х Твої́х, я́ко обріта́яй кори́сть мно́гу. | Радію я від слів Твоїх, як той, що одержав велике багатство. |
|
163
|
163
|
| Непра́вду возненави́діх і омерзи́х; зако́н же Твой возлюби́х. | Неправду я зненавидів і гидую нею, закон же Твій я люблю. |
|
164
|
164
|
| Седмери́цею днем хвали́х Тя о судьба́х пра́вди Твоєя́. | Семикратно кожного дня я прославляю Тебе за суди правди Твоєї. |
|
165
|
165
|
| Мир мног лю́б'ящим зако́н Твой, і ність їм собла́зна. | Великим миром утішаються ті, що люблять закон Твій, і не спотикаються вони. |
|
166
|
166
|
| Ча́ях спаcе́нія Твоєго́, Го́споди, і за́повіді Твоя́ возлюби́х. | Я уповаю на спасіння Твоє, Господи, і сповняю заповіді Твої. |
|
167
|
167
|
| Сохрани́ душа́ моя́ свиді́нія Твоя́ і возлюби́ я зіло́. | Душа моя додержує свідчень Твоїх, бо вельми люблю їх. |
|
168
|
168
|
| Сохрани́х за́повіді Твоя́ і свиді́нія Твоя́, я́ко всі путіє́ мої́ пред Тобо́ю, Го́споди. | Я охороняю заповіді Твої і свідчення Твої, бо всі дороги мої перед Тобою, Господи. |
|
169
|
169
|
| Да прибли́житься моле́ніє моє́ пред Тя, Го́споди; по словесі́ Твоєму́ вразуми́ м'я. | Нехай дійде молитва моя до Тебе, Господи, за словом Твоїм врозуми мене. |
|
170
|
170
|
| Да вни́деть проше́ніє моє́ пред Тя; Го́споди, по словесі́ Твоєму́ ізба́ви м'я. | Нехай прийде благання моє до Тебе, Господи, за словом Твоїм визволи мене. |
|
171
|
171
|
| Отри́гнуть устні́ мої́ пі́ніє, єгда́ научи́ши м'я оправда́нієм Твої́м. | Висловлять уста мої пісню хвали, коли навчиш мене заповітів Твоїх. |
|
172
|
172
|
| Провіща́єть язи́к мой словеса́ Твоя́, я́ко вся за́повіді Твоя́ — пра́вда. | Язик мій буде голосно провіщати слова Твої, бо всі заповіді Твої — правда. |
|
173
|
173
|
| Да бу́деть рука́ Твоя́ є́же спасти́ м'я, я́ко за́повіді Твоя́ ізво́лих. | Нехай стане рука Твоя на поміч мені, бо я обрав собі повеління Твої. |
|
174
|
174
|
| Возжела́х спасе́ніє Твоє́, Го́споди, і зако́н Твой поуче́ніє моє́ єсть. | Я жадаю спасіння Твого, Господи, і закон Твій — утіха моя. |
|
175
|
175
|
| Жива́ бу́деть душа́ моя́ і восхва́лить Тя; і судьби́ Твоя́ помо́гуть мні. | Нехай живе душа моя і славить Тебе, і суди Твої нехай допоможуть мені. |
|
176
|
176
|
| Заблуди́х, я́ко овча́ поги́бшеє; взищи́ раба́ Твоєго́, я́ко за́повідій Твої́х не заби́х. | Я блукаю, наче ягня загублене. Знайди раба Твого, бо я заповідей Твоїх не забув. |
|
1003
|
1003
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 119
|
Псалом 119
|
|
0
|
0
|
| Піснь степе́ней, 119. | Пісня ступенів. |
|
1
|
1
|
| Ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти мі, воззва́х, і усли́ша м'я. | До Господа взивав я в скорботі моїй, і Він вислухав мене. |
|
2
|
2
|
| Го́споди, ізба́ви ду́шу мою́ от усте́н непра́ведних і от язи́ка льсти́ва. | Господи, визволи душу мою від уст неправдивих, від язика облесливого. |
|
3
|
3
|
| Что да́сться Тебі́ іли́ что приложи́ться Тебі́ к язи́ку льсти́ву? | Що дасть Тобі або що додасть Тобі язик зрадливий? |
|
4
|
4
|
| Стрі́ли си́льнаго ізощре́ни со у́гльми пусти́нними. | Він — як гострі стріли сильного з палаючим вугіллям, що спустошує. |
|
5
|
5
|
| Уви мні, я́ко прише́льствіє моє́ продолжи́ся, всели́хся с селе́нії кида́рськими; | Горе мені, що я перебуваю у Мосоха, живу біля шатрів кидарських. |
|
6
|
6
|
| мно́го прише́льствова душа́ моя́; с ненави́дящими ми́ра біх ми́рен; | Довго перебувала душа моя з тими, що не бажають миру. |
|
7
|
7
|
| єгда́ глаго́лах їм, боря́ху м'я ту́не. | Я бажаю жити мирно, але, як тільки заговорю до них, вони повстають проти мене без вини. |
|
Псалом 120
|
Псалом 120
|
|
0
|
0
|
| Піснь степе́ней, 120. | Пісня ступенів. |
|
1
|
1
|
| Возведо́х о́чі мої́ в го́ри, отню́дуже при́йдеть по́мощ моя́. | Звів я очі мої в гори, звідкіля прийде поміч моя. |
|
2
|
2
|
| По́мощ моя́ от Го́спода, сотво́ршаго не́бо і зе́млю. | Поміч моя від Господа, що створив небо і землю. |
|
3
|
3
|
| Не даждь во см'яте́ніє ноги́ твоєя́, ніже́ воздре́млеть храня́й тя; | Він не дасть нозі твоїй спіткнутися, не задрімає Охоронитель твій. |
|
4
|
4
|
| се, не воздре́млеть, ніже́ у́снеть храня́й Ізра́їля. | Не задрімає і не засне Той, Хто охороняє Ізраїля. |
|
5
|
5
|
| Госпо́дь сохрани́ть тя, Госпо́дь — покро́в твой на ру́ку десну́ю твою́. | Господь — Охорона твоя, Господь — покрова твоя на правиці твоїй. |
|
6
|
6
|
| Во дні со́лнце не ожже́ть тебе́, ніже́ луна́ но́щію. | Удень сонце не опалить тебе, а вночі — місяць. |
|
7
|
7
|
| Госпо́дь сохрани́ть тя от вся́каго зла, сохрани́ть ду́шу твою́ Госпо́дь; | Господь охоронить тебе від усякого зла, охоронить душу твою [Господь]. |
|
8
|
8
|
| Госпо́дь сохрани́ть вхожде́ніє твоє́ і ісхожде́ніє твоє́, отни́ні і до ві́ка. | Господь охоронить вхід і вихід твій віднині й навіки. |
|
Псалом 121
|
Псалом 121
|
|
0
|
0
|
| Піснь степе́ней, 121. | Пісня ступенів. Давида. |
|
1
|
1
|
| Возвесели́хся о ре́кших мні: в дом Госпо́день по́йдем. | Звеселився я тим, що сказали мені: ходімо до дому Господнього. |
|
2
|
2
|
| Стоя́ще бя́ху но́ги на́ша во дво́ріх твої́х, Ієрусали́ме. | Стояли ноги наші у дворах твоїх, Єрусалиме. |
|
3
|
3
|
| Ієрусали́м зи́ждемий я́ко град, єму́же прича́стіє єго́ вку́пі. | Єрусалим створений як місто, і доля його з народом його. |
|
4
|
4
|
| Та́мо бо взидо́ша колі́на, колі́на Госпо́дня, свиді́ніє Ізра́їлево, іспові́датися і́мені Госпо́дню; | Бо туди увійшли коліна, коліна Господні, за законом Ізраїля, щоб прославляти ім’я Господнє. |
|
5
|
5
|
| я́ко та́мо сідо́ша престо́ли на суд, престо́ли в дому́ Дави́дові. | Бо там стоять престоли, щоб судити, престоли в домі Давидовому. |
|
6
|
6
|
| Вопросі́те же я́же о ми́рі Ієрусали́ма, і оби́ліє лю́б'ящим тя. | Просіть про мир для Єрусалима, і благоденство тим, що люблять тебе. |
|
7
|
7
|
| Бу́ди же мир в си́лі твоє́й, і оби́ліє в столпостіна́х твої́х. | І нехай буде мир силою твоєю і благоденство у стінах твоїх. |
|
8
|
8
|
| Ра́ди бра́тій мої́х і бли́жніх мої́х глаго́лах у́бо мир о тебі́. | Заради братів моїх і ближніх моїх промовляю: мир тобі. |
|
9
|
9
|
| До́му ра́ди Го́спода Бо́га на́шего взиска́х блага́я тебі́. | Заради дому Господа Бога нашого жадаю я блага тобі. |
|
Псалом 122
|
Псалом 122
|
|
0
|
0
|
| Піснь степе́ней, 122. | Пісня ступенів. |
|
1
|
1
|
| К Тебі́ возведо́х о́чі мої́, живу́щему на небесі́. | До Тебе, що перебуваєш на небі, зводжу очі мої. |
|
2
|
2
|
| Се, я́ко о́чі раб в руку́ госпо́дій свої́х, я́ко о́чі раби́ні в руку́ госпожі́ своєя́, та́ко о́чі на́ші ко Го́споду Бо́гу на́шему, до́ндеже уще́дрить ни. | Як очі рабів звертаються до рук господарів їхніх, як очі рабині до рук господині її, так очі наші — до Господа Бога нашого, аж поки помилує нас. |
|
3
|
3
|
| Поми́луй нас, Го́споди, поми́луй нас, я́ко помно́гу іспо́лнихомся унічиже́нія; | Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо багато ми маємо приниження. |
|
4
|
4
|
| найпа́че напо́лнися душа́ на́ша поноше́нія гобзу́ющих і унічиже́нія го́рдих. | Надміру має душа наша ганьби від багатих та зневаги від гордих. |
|
Псалом 123
|
Псалом 123
|
|
0
|
0
|
| Піснь степе́ней, 123. | Пісня ступенів. Давида. |
|
1
|
1
|
| Я́ко а́ще не Госпо́дь би бил в нас, — да рече́ть у́бо Ізра́їль, | Якби не Господь був з нами, — нехай скаже Ізраїль, |
|
2
|
2
|
| я́ко а́ще не Госпо́дь би бил в нас, внегда́ воста́ти челові́ком на ни, — у́бо живи́х поже́рли би́ша нас; | якби не Господь був з нами, коли повстали проти нас люди, — |
|
3
|
3
|
| внегда́ прогні́ватися я́рості їх на ни, у́бо вода́ потопи́ла би нас. | вони б живих поглинули нас, коли гнів їх розпалився на нас. |
|
4
|
4
|
| Пото́к пре́йде душа́ на́ша; | Вода б затопила нас; потоки залили б душу нашу. |
|
5
|
5
|
| у́бо пре́йде душа́ на́ша во́ду непостоя́нную. | Бурхливі хвилі води прийшли б над душею нашою. |
|
6
|
6
|
| Благослове́н Госпо́дь, І́же не даде́ нас в лови́тву зубо́м їх. | Благословен Господь, Який не дав нас на здобич у зуби їхні. |
|
7
|
7
|
| Душа́ на́ша, я́ко пти́ця ізба́вися от сі́ті ловя́щих; сіть сокруши́ся, і ми ізба́влені би́хом. | Душа наша, як пташка, вирвалася з сітки тих, що ловили. Сітка розірвалась, і ми спаслися. |
|
8
|
8
|
| По́мощ на́ша во і́м'я Го́спода, сотво́ршаго не́бо і зе́млю. | Поміч наша в імені Господа, що створив небо і землю. Слава… |
|
1001
|
|
| Сла́ва: | |
|
Псалом 124
|
Псалом 124
|
|
0
|
0
|
| Піснь степе́ней, 124. | Пісня ступенів. |
|
1
|
1
|
| Наді́ющіїся на Го́спода, я́ко гора́ Сіо́н; не подви́житься в вік живи́й во Ієрусали́мі. | Ті, що надіються на Господа, не похитнуться, як гора Сион, що стоїть вічно. |
|
2
|
2
|
| Го́ри о́крест єго́, і Госпо́дь о́крест люді́й Свої́х, отни́ні і до ві́ка. | Гори навкруги Єрусалима, а Господь — навкруги народу Свого віднині і навіки. |
|
3
|
3
|
| Я́ко не оста́вить Госпо́дь жезла́ грі́шних на жре́бій пра́ведних, я́ко да не про́струть пра́веднії в беззако́нія рук свої́х. | Бо не залишить [Господь] жезла нечестивих над долею праведних, щоб праведні не простягли рук своїх до беззаконня. |
|
4
|
4
|
| Ублажи́, Го́споди, благі́я і пра́вия се́рдцем. | Благодій, Господи, добрим і праведним серцем. |
|
5
|
5
|
| Уклоня́ющияся же в развраще́нія отведе́ть Госпо́дь с ді́лающими беззако́ніє; мир на Ізра́їля! | А тих, що звернули на криву дорогу неправди, нехай залишить Господь разом з тими, що чинять беззаконня. Мир на Ізраїля! |
|
Псалом 125
|
Псалом 125
|
|
0
|
0
|
| Піснь степе́ней, 125. | Пісня ступенів. |
|
1
|
1
|
| Внегда́ возврати́ти Го́споду плін Сіо́нь, би́хом я́ко уті́шені. | Коли повертав Господь з полону Сион, нам здавалося, що то був сон. |
|
2
|
2
|
| Тогда́ іспо́лнишася ра́дости уста́ на́ша, і язи́к наш весе́лія; тогда́ реку́ть во язи́ціх: возвели́чил єсть Госпо́дь сотвори́ти с ни́ми. | Тоді були душі наші повні радости, і з уст наших лилася пісня. Тоді між народами говорили: «Велике сотворив Господь над ними». |
|
3
|
3
|
| Возвели́чил єсть Госпо́дь сотвори́ти с на́ми; би́хом веселя́щеся. | Так, Господь явив над нами велике; ми раділи серцем. |
|
4
|
4
|
| Возврати́, Го́споди, пліне́ніє на́ше, я́ко пото́ки ю́гом. | Поверни ж, Господи, невільників наших, як потоки на південь. |
|
5
|
5
|
| Сі́ющії слеза́ми ра́достію по́жнуть. | Ті, що сіють зі сльозами, пожнуть з радістю. |
|
6
|
6
|
| Ходя́щії хожда́ху і пла́кахуся, мета́юще сі́мена своя́; гряду́ще же при́йдуть ра́достію, взе́млюще рукоя́ті своя́. | Хто з плачем ніс сіяти зерно своє, той повернеться веселий, несучи снопи свої. |
|
Псалом 126
|
Псалом 126
|
|
0
|
0
|
| Піснь степе́ней, 126. | Пісня ступенів. Соломона. |
|
1
|
1
|
| А́ще не Госпо́дь сози́ждеть дом, всу́є труди́шася зи́ждущії; а́ще не Госпо́дь сохрани́ть град, всу́є бді стреги́й. | Коли не Господь будує дім, даремно трудяться будівничі; коли не Господь береже місто, даремно пильнує сторожа. |
|
2
|
2
|
| Всу́є вам єсть у́треневати; воста́нете по сіді́нії яду́щії хліб болі́зні, єгда́ дасть возлю́бленним Свої́м сон. | Даремно встаєте ви рано і лягаєте пізно, їсте хліб, тяжко здобутий, тоді як Господь дає улюбленим Своїм спокійний сон. |
|
3
|
3
|
| Се, достоя́ніє Госпо́днє — си́нове, мзда — плода́ чре́вняго. | Ось і діти — насліддя від Господа; нагорода від Нього — плід утроби. |
|
4
|
4
|
| Я́ко стрі́ли в руці́ си́льнаго, та́ко си́нове оттрясе́нних. | Як стріли в руках сильного, так і сини молоді. |
|
5
|
5
|
| Блаже́н, і́же іспо́лнить жела́ніє своє́ от них; не постидя́ться, єгда́ глаго́лють враго́м свої́м во враті́х. | Блаженний, хто здобув таку поміч собі. Не осоромляться вони, коли біля брами міста свого говоритимуть з ворогами. |
|
Псалом 127
|
Псалом 127
|
|
0
|
0
|
| Піснь степе́ней, 127. | Пісня ступенів. |
|
1
|
1
|
| Блаже́нні всі боя́щіїся Го́спода, ходя́щії в путе́х Єго́; | Блаженні всі, що бояться Господа. Ті, що ходять путями Його. |
|
2
|
2
|
| труди́ плодо́в [рук] твої́х сні́си; блаже́н єси́, і добро́ тебі́ бу́деть. | Ти житимеш трудами рук твоїх. Блаженний ти, і добро тобі буде. |
|
3
|
3
|
| Жена́ Твоя́, я́ко лоза́ плодови́та, в страна́х до́му твоєго́; | Жона твоя в домі твоїм як родюча лоза виноградна. Сини твої, як паростки дерева оливкового, навколо трапези твоєї. |
|
4
|
4
|
| си́нове твої́, я́ко новосажде́нія ма́сличная, о́крест трапе́зи твоєя́. | Ось так буде благословенний чоловік, що боїться Господа. |
|
5
|
5
|
| Се, та́ко благослови́ться челові́к боя́йся Го́спода. | Нехай благословить тебе Господь від Сиону. І побачиш блаженство Єрусалима по всі дні життя твого. |
|
6
|
6
|
| Благослови́ть тя Госпо́дь от Сіо́на, і у́зриши блага́я Ієрусали́ма вся дні живота́ твоєго́, | Щоб побачив ти дітей синів твоїх. Мир на Ізраїля! |
|
7
|
|
| і у́зриши си́ни сино́в твої́х; мир на Ізра́їля! | |
|
Псалом 128
|
Псалом 128
|
|
0
|
0
|
| Піснь степе́ней, 128. | Пісня ступенів. |
|
1
|
1
|
| Мно́жицею бра́шася со мно́ю от ю́ности моєя́, — да рече́ть у́бо Ізра́їль; | Багато разів бороли мене від юности моєї, — нехай скаже Ізраїль, |
|
2
|
2
|
| мно́жицею бра́шася со мно́ю от ю́ности моєя́, і́бо не премого́ша м'я. | багато разів бороли мене від юности моєї, але не перемогли мене. |
|
3
|
3
|
| На хребті́ моє́м ді́лаша грі́шници, продолжи́ша беззако́ніє своє́. | На хребті моїм орали плугарі, проклали довгі борозни свої, |
|
4
|
4
|
| Госпо́дь пра́веден ссіче́ ви́я грі́шников. | але Господь справедливий, Він розсік пута беззаконників. |
|
5
|
5
|
| Да постидя́ться і возвратя́ться всп'ять всі ненави́дящії Сіо́на; | Нехай осоромляться і відступлять ті, що ненавидять Сион. |
|
6
|
6
|
| да бу́дуть, я́ко трава́ на здіх [на кро́віх], я́же пре́жде восторже́нія і́зсше; | Нехай будуть як трава на покрівлі, що сохне раніше, ніж вирвуть її, |
|
7
|
7
|
| Є́юже не іспо́лни руки́ своєя́ жняй, і ні́дра своєго́ рукоя́ті собира́яй; | якою жнець не наповнює руки своєї, і в’язальниця не зв’яже снопа. |
|
8
|
8
|
| і не рі́ша мимоходя́щії; благослове́ніє Госпо́днє на ви, благослови́хом ви во і́м'я Госпо́днє. | А перехожі не скажуть: «Благословення Господнє на вас; благословляємо вас іменем Господнім». Слава… |
|
1001
|
|
| Сла́ва: | |
|
Псалом 129
|
Псалом 129
|
|
0
|
0
|
| Піснь степе́ней, 129. | Пісня ступенів. |
|
1
|
1
|
| Із глубини́ воззва́х к Тебі́, Го́споди; Го́споди, усли́ши глас мой. | З глибини взиваю до Тебе, Господи, Господи, почуй голос мій. |
|
2
|
2
|
| Да бу́дуть у́ші Твої́ вне́млющі гла́су моле́нія моєго́. | Нехай будуть вуха Твої уважні до голосу благання мого. |
|
3
|
3
|
| А́ще беззако́нія на́зриши, Го́споди, Го́споди, кто постої́ть? Я́ко у Тебе́ очище́ніє єсть. | Якщо на беззаконня наші зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїть? |
|
4
|
4
|
| І́мене ра́ди Твоєго́ потерпі́х* Тя, Го́споди, потерпі́ душа́ моя́ в сло́во Твоє́; упова́ душа́ моя́ на Го́спода. | Але у Тебе прощення; нехай благоговіють перед Тобою. |
|
5
|
5
|
| От стра́жі у́треннія до но́щі, от стра́жі у́треннія да упова́єть Ізра́їль на Го́спода; | Ради імені Твого я надіюся на Тебе, Господи; терпіла душа моя у слові Твоїм. Уповає душа моя на Господа. |
|
6
|
6
|
| я́ко у Го́спода ми́лость, і мно́гоє у Него́ ізбавле́ніє; і Той ізба́вить Ізра́їля от всіх беззако́ній єго́. | Від ранньої зорі до ночі, від ранньої зорі нехай уповає Ізраїль на Господа. |
|
Псалом 130
|
Псалом 130
|
|
0
|
0
|
| Піснь степе́ней, 130. | Пісня ступенів. Давида. |
|
1
|
1
|
| Го́споди, не вознесе́ся се́рдце моє́, ніже́ вознесо́стіся о́чі мої́; ніже́ ходи́х в вели́ких, ніже́ в ди́вних па́че мене́. | Господи, не зазнавалося серце моє, не підносилися гордо очі мої; я не входив у велике і дивне, недосяжне для мене. |
|
2
|
2
|
| А́ще не смиреному́дрствовах, но вознесо́х ду́шу мою́, я́ко отдоє́ноє на ма́тер свою́, та́ко возда́си на ду́шу мою́. | Чи не смиряв я душу свою, наче дитину, відлучену від грудей матері? Душа моя в мені жадає Тебе, як дитя грудей матері своєї. |
|
3
|
3
|
| Да упова́єть Ізра́їль на Го́спода отни́ні і до ві́ка. | Нехай надіється Ізраїль на Господа віднині і навіки. |
|
Псалом 131
|
Псалом 131
|
|
0
|
0
|
| Піснь степе́ней, 131. | Пісня ступенів. |
|
1
|
1
|
| Пом'яни́, Го́споди, Дави́да і всю кро́тость єго́; | Пом’яни, Господи, Давида і всю лагідність його. |
|
2
|
2
|
| я́ко кля́тся Го́сподеві, обіща́ся Бо́гу Іа́ковлю; | Як він присягався Господу, давав обітниці Богу Якова: |
|
3
|
3
|
| а́ще вни́ду в селе́ніє до́му моєго́, іли́ взи́ду на одр посте́лі моєя́; | «Не ввійду в світлицю дому мого, не ляжу на постіль мою, |
|
4
|
4
|
| а́ще дам сон очи́ма мої́ма, і ві́ждома* мої́ма дрема́ніє, і поко́й скранія́ма* мої́ма; | не дам заснути очам моїм і задрімати повікам моїм; |
|
5
|
5
|
| до́ндеже обря́щу мі́сто Го́сподеві, селе́ніє Бо́гу Іа́ковлю. | не заспокоюся, поки не знайду оселі для Господа, дому для Бога Якова». |
|
6
|
6
|
| Се, сли́шахом я во Євфра́фі, обріто́хом я в поля́х дубра́ви; | Ось ми чули про Нього в Єфрафі, знайшли Його на полях Іарима. |
|
7
|
7
|
| вни́дем в селе́нія Єго́, поклоні́мся на мі́сто, іді́же стоя́сті но́зі Єго́. | Ходімо в оселі Його, поклонімося підніжжю ніг Його. |
|
8
|
8
|
| Воскrни́, Го́споди, в поко́й Твой, Ти і ківо́т святи́ні Твоєя́. | Воскресни, Господи, у спокій Твій, Ти і кивот святині Твоєї. |
|
9
|
9
|
| Свяще́нници Твої́ облеку́ться пра́вдою, і преподо́бнії Твої́ возра́дуються. | Священики Твої зодягнуться в правду, і преподобні Твої зрадіють. |
|
10
|
10
|
| Дави́да ра́ди, раба́ Твоєго́, не отврати́ лице́ пома́заннаго Твоєго́. | Ради Давида, раба Твого, не відверни лиця від помазаника Твого. |
|
11
|
11
|
| Кля́тся Госпо́дь Дави́ду і́стиною, і не отве́ржеться єя́: от плода́ чре́ва твоєго́ посажду́ на престо́лі твоє́м. | Клявся Господь Давиду істиною і не зречеться її: «Із синів роду твого посаджу на престолі твоїм. |
|
12
|
12
|
| А́ще сохраня́ть си́нове твої́ заві́т Мой і свиді́нія Моя́ сія́, ї́мже научу́ я, і си́нове їх до ві́ка ся́дуть на престо́лі твоє́м. | А коли сини твої зберігатимуть завіт Мій і повеління Мої, яких Я навчу їх, то й сини їхні навіки сидітимуть на престолі твоїм». |
|
13
|
13
|
| Я́ко ізбра́ Госпо́дь Сіо́на, ізво́ли ї в жили́ще Себі́. | Вибрав Господь Сион, забажав [його] на оселю для Себе. |
|
14
|
14
|
| Сей поко́й Мой во вік ві́ка, зді вселю́ся, я́ко Ізво́лих ї. | «Це місце спокою Мого повік віку, сказав Господь, тут оселюся, бо Я полюбив його. |
|
15
|
15
|
| Лови́тву єго́ благословля́яй благословлю́, ни́щия єго́ наси́щу хлі́би; | Поживу його Я, благословляючи, благословлю, і вбогих його Я нагодую хлібом. |
|
16
|
16
|
| свяще́нники єго́ облеку́ во спасе́ніє, і преподо́бнії єго́ ра́достію возра́дуються. | Священиків його Я зодягну в спасіння, і праведні його будуть радіти радістю. |
|
17
|
17
|
| Та́мо возращу́ рог Дави́дові, угото́вах світи́льник пома́занному моєму́. | Там Я вирощу спасіння Давидові, поставлю світильник помазанику Моєму. |
|
18
|
18
|
| Враги́ єго́ облеку́ студо́м, на нем же процвіте́ть святи́ня Моя́. | Ворогів його осоромлю Я, на ньому ж розцвіте святиня Моя». |
|
Псалом 132
|
Псалом 132
|
|
0
|
0
|
| Піснь степе́ней, 132. | Пісня ступенів. Давида. |
|
1
|
1
|
| Се, что добро́, іли́ что красно́, но є́же жи́ти бра́тії вку́пі? | Як то добре і як то гарно, коли брати живуть у згоді! |
|
2
|
2
|
| Я́ко ми́ро на главі́, сходя́щеє на браду́, браду́ Ааро́ню, сходя́щеє на оме́ти оде́жди єго́; | Як миро на голові, що сходить на бороду, на бороду Ааронову, що сходить на краї одежі його. |
|
3
|
3
|
| я́ко роса́ аєрмо́нськая сходя́щая на го́ри Сіо́нськія; я́ко та́мо запові́да Госпо́дь благослове́ніє і живо́т до ві́ка. | Як роса єрмонська, що спадає на гори Сионські. Бо там посилає Господь благословення і життя навіки. |
|
Псалом 133
|
Псалом 133
|
|
0
|
0
|
| Піснь степе́ней, 133. | Пісня ступенів. |
|
1
|
1
|
| Се, ни́ні благослові́те Го́спода, всі раби́ Госпо́дні, стоя́щії в хра́мі Госпо́дні, во дво́ріх до́му Бо́га на́шего. | Нині благословляйте Господа, всі раби Господні, що стоїте у храмі Господнім, [у дворах дому Бога нашого]. |
|
2
|
2
|
| В но́щех воздіжі́те ру́ки ва́ша во свята́я і благослові́те Го́спода. | Вночі підносьте руки ваші до святині і благословляйте Господа. |
|
3
|
3
|
| Благослови́ть Тя Госпо́дь от Сіо́на, сотвори́вий не́бо і зе́млю. | Благословить і тебе з небесного Сиону Господь, Який створив небо і землю. Слава… |
|
1001
|
|
| Сла́ва: | |
|
Псалом 134
|
Псалом 134
|
|
0
|
0
|
| Аллилу́я, 134. | Алилуя. |
|
1
|
1
|
| Хвалі́те і́м'я Госпо́днє, хвалі́те, раби́ Го́спода, | Хваліть ім’я Господнє, хваліть, раби Господні, |
|
2
|
2
|
| стоя́щії во хра́мі Госпо́дні, во дво́ріх до́му Бо́га на́шего. | що стоїте у храмі Господнім, у дворах дому Бога нашого. |
|
3
|
3
|
| Хвалі́те Го́спода, я́ко благ Госпо́дь; по́йте і́мені Єго́, я́ко добро́; | Хваліть Господа, бо Господь благий; співайте імені Його, бо це добре. |
|
4
|
4
|
| я́ко Іа́кова ізбра́ Себі́ Госпо́дь, Ізра́їля в достоя́ніє Себі́; | Господь обрав Собі Якова, — обрав Ізраїля у насліддя Собі. |
|
5
|
5
|
| я́ко аз позна́х, я́ко ве́лій Госпо́дь, і Госпо́дь наш над всі́ми бо́ги; | Я пізнав, що Господь великий, і що Бог наш над усіма богами. |
|
6
|
6
|
| вся, єли́ка восхоті́ Госпо́дь, сотвори́ на небесі́ і на землі́, в моря́х і во всіх бе́зднах. | Все, що хоче, Господь творить на небесах і на землі, в морях і у всіх безоднях; |
|
7
|
7
|
| Возводя́ о́блаки от послі́дніх землі́, мо́лнії в дождь сотвори́, ізводя́й ві́три от сокро́вищ Свої́х. | підносить хмари від країв землі, сяє блискавкою серед дощу, виводить вітри зі сховищ Своїх. |
|
8
|
8
|
| І́же порази́ пе́рвенці єги́петськия от челові́ка до скота́; | Він умертвив первістків у Єгипті від людей до тварин, |
|
9
|
9
|
| посла́ зна́менія і чудеса́ посреді́ тебе́, Єги́пте, на фарао́на і на вся раби́ єго́. | явив знамення й чудеса посеред тебе, Єгипте, над фараоном і над усіма рабами його, |
|
10
|
10
|
| І́же порази́ язи́ки мно́гі і ізби́ царі́ крі́пкі; | уразив багато народів і знищив могутніх царів: |
|
11
|
11
|
| Сіо́на, царя́ Аморре́йська, і О́га, царя́ Васа́нська, і вся ца́рствія Ханаа́нська; | Сигона, царя Аморрейського, і Ога, царя Васанського, і всі царства ханаанські; |
|
12
|
12
|
| і даде́ зе́млю їх достоя́ніє, достоя́ніє Ізра́їлю лю́дем Свої́м. | і віддав землю їх у насліддя Ізраїлю, в насліддя людям Своїм. |
|
13
|
13
|
| Го́споди, і́м'я Твоє́ в вік, і па́м'ять Твоя́ в род і род; | Господи, ім’я Твоє навіки, і пам’ять про Тебе з роду в рід. |
|
14
|
14
|
| я́ко суди́ти і́мать Госпо́дь лю́дем Свої́м, і о рабі́х Свої́х умо́литься. | Бо Господь буде судити народ Свій і змилосердиться над рабами Своїми. |
|
15
|
15
|
| І́доли язи́к — сребро́ і зла́то, діла́ рук челові́чеських; | Ідоли язичників — срібло й золото, творіння рук людських. |
|
16
|
16
|
| уста́ і́муть і не возглаго́лють; о́чі і́муть і не у́зрять; | Мають уста і не говорять, мають очі і не бачать, |
|
17
|
17
|
| у́ші і́муть і не усли́шать; ніже́ бо єсть дух во усті́х їх. | мають вуха і не чують, і нема дихання в устах їх. |
|
18
|
18
|
| Подо́бні їм да бу́дуть творя́щії я і всі наді́ющіїся на ня. | Подібні до них будуть і ті, що роблять їх, і ті, що надіються на них. |
|
19
|
19
|
| До́ме Ізра́їлев, благослові́те Го́спода; до́ме Ааро́нь, благослові́те Го́спода; до́ме Леві́їн, благослові́те Го́спода; | Доме Ізраїлів! Благословляйте Господа. Доме Ааронів, благословляйте Господа! |
|
20
|
20
|
| боя́щіїся Го́спода, благослові́те Го́спода. | Доме Левія, благословляйте Господа. Всі, хто боїться Господа, благословляйте Господа. |
|
21
|
21
|
| Благослове́н Госпо́дь от Сіо́на, живи́й во Ієрусали́мі. | Благословен Господь від Сиона, що живе в Єрусалимі. Алилуя! |
|
Псалом 135
|
Псалом 135
|
|
0
|
0
|
| Аллилу́я, 135. | [Алилуя.] |
|
1
|
1
|
| Іспові́дайтеся Го́сподеві, я́ко Благ; я́ко в вік ми́лость Єго́. | Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його. |
|
2
|
2
|
| Іспові́дайтеся Бо́гу бого́в; я́ко в вік ми́лость Єго́. | Прославляйте Бога богів, бо повіки милість Його. |
|
3
|
3
|
| Іспові́дайтеся Го́сподеві господе́й; я́ко в вік ми́лость Єго́. | Прославляйте Господа володарів, бо повіки милість Його. |
|
4
|
4
|
| Сотво́ршему чудеса́ ве́лія Єди́ному; я́ко в вік ми́лость Єго́. | Він Один творить чудеса великі, бо повіки милість Його. |
|
5
|
5
|
| Сотво́ршему небеса́ ра́зумом; я́ко в вік ми́лость Єго́. | Він створив небеса премудро, бо повіки милість Його; |
|
6
|
6
|
| Утверди́вшему зе́млю на вода́х; я́ко в вік ми́лость Єго́. | утвердив землю на водах, бо повіки милість Його. |
|
7
|
7
|
| Сотво́ршему світи́ла ве́лія Єди́ному; я́ко в вік ми́лость Єго́; | Він створив великі світила, бо повіки милість Його; |
|
8
|
8
|
| со́лнце во о́бласть дне; я́ко в вік ми́лость Єго́; | сонце, щоб творило день, бо повіки милість Його; |
|
9
|
9
|
| луну́ і зві́зди во о́бласть но́щі; я́ко в вік ми́лость Єго́. | місяць і зорі, щоб світили вночі, бо повіки милість Його; |
|
10
|
10
|
| Порази́вшему Єги́пта с пе́рвенці єго́; я́ко в вік ми́лость Єго́; | покарав Єгипет у первістках його, бо повіки милість Його; |
|
11
|
11
|
| і ізве́дшему Ізра́їля от среди́ їх; я́ко в вік ми́лость Єго́; | і вивів з нього Ізраїля, бо повіки милість Його; |
|
12
|
12
|
| руко́ю крі́пкою і ми́шцею висо́кою; я́ко в вік ми́лость Єго́. | рукою кріпкою і силою могутньою, бо повіки милість Його; |
|
13
|
13
|
| Разді́льшему Чермно́є мо́ре в разділе́нія; я́ко в вік ми́лость Єго́; | Він розділив море Червоне, бо повіки милість Його; |
|
14
|
14
|
| і прове́дшему Ізра́їля посреді́ єго́; я́ко в вік ми́лость Єго́; | і провів Ізраїля посеред нього, бо повіки милість Його; |
|
15
|
15
|
| і істря́сшему фарао́на і си́лу єго́ в мо́ре Чермно́є; я́ко в вік ми́лость Єго́. | і потопив фараона й військо його у морі, бо повіки милість Його; |
|
16
|
16
|
| Прове́дшему лю́ди Своя́ в пусти́ні; я́ко в вік ми́лость Єго́. | Він провів народ Свій через пустелю, бо повіки милість Його; |
|
17
|
17
|
| Порази́вшему царі́ ве́лія; я́ко в вік ми́лость Єго́. | і покарав царів великих, бо повіки милість Його; |
|
18
|
18
|
| І уби́вшему царі́ крі́пкія; я́ко в вік ми́лость Єго́; | знищив царів сильних, бо повіки милість Його; |
|
19
|
19
|
| Сіо́на, царя́ Аморре́йська; я́ко в вік ми́лость Єго́; | Сигона, царя аморреїв, бо повіки милість Його; |
|
20
|
20
|
| і О́га, царя́ Васа́нська; я́ко в вік ми́лость Єго́. | і Ога, царя Васанського, бо повіки милість Його; |
|
21
|
21
|
| І да́вшему зе́млю їх достоя́ніє; я́ко в вік ми́лость Єго́; | і віддав землю їх у насліддя, бо повіки милість Його; |
|
22
|
22
|
| достоя́ніє Ізра́їлю, рабу́ Своєму́; я́ко в вік ми́лость Єго́. | в насліддя Ізраїлю, рабу Своєму, бо повіки милість Його; |
|
23
|
23
|
| Я́ко во смире́нії на́шем пом'яну́ ни Госпо́дь; я́ко в вік ми́лость Єго́. | Він пом’янув нас у смиренні нашому, бо повіки милість Його; |
|
24
|
24
|
| І ізба́вил ни єсть от враго́в на́ших; я́ко в вік ми́лость Єго́; | і визволив нас від ворогів наших, бо повіки милість Його; |
|
25
|
25
|
| дая́й пи́щу вся́кой пло́ті; я́ко в вік ми́лость Єго́. | Він дає поживу всім творінням, бо повіки милість Його. |
|
26
|
26
|
| Іспові́дайтеся Бо́гу Небе́сному; я́ко в вік ми́лость Єго́. | Прославляйте Бога Небесного, бо повіки милість Його. |
|
Псалом 136
|
Псалом 136
|
|
0
|
0
|
| Дави́ду Ієремі́єм, 136. | Давида.] (Пісня перед Богом про неволю прор. Єремії). |
|
1
|
1
|
| На ріка́х Вавило́нських, та́мо сідо́хом і пла́кахом, внегда́ пом'яну́ти нам Сіо́на; | На ріках вавилонських, там ми сиділи і плакали, коли згадували Сион наш. |
|
2
|
2
|
| на ве́рбіїх посреді́ єго́ обі́сихом орга́ни на́ша. | На вербах посеред нього повісили ми арфи наші. |
|
3
|
3
|
| Я́ко та́мо вопроси́ша ни плі́ншії нас о словесі́х пі́сней, і ве́дшії нас о пі́нії; воспо́йте нам от пі́сней сіо́нських. | Там бо питали нас про слова пісень полонителі наші, що знали про наш спів: «Заспівайте нам пісень сионських». |
|
4
|
4
|
| Ка́ко воспоє́м піснь Госпо́дню на землі́ чужде́й? | Як же нам співати пісню Господню на землі чужій? |
|
5
|
5
|
| А́ще забу́ду тебе́, Ієрусали́ме, забве́нна бу́ди десни́ця моя́. | Якщо забуду тебе, Єрусалиме, нехай буде забута правиця моя. |
|
6
|
6
|
| Прильпни́ язи́к мой горта́ні моєму́, а́ще не пом'яну́ тебе́, а́ще не предложу́ Ієрусали́ма, я́ко в нача́лі весе́лія моєго́. | Нехай прилипне язик мій до гортані моєї, якщо не пом’яну тебе і коли не поставлю Єрусалим початком радости моєї. |
|
7
|
7
|
| Пом'яни́, Го́споди, си́ни Едо́мськія в день Ієрусали́мль глаго́лющия: істоща́йте, істоща́йте до основа́ній єго́. | Пом’яни, Господи, синів Едомських, що в день єрусалимський кричали: «Руйнуйте його до останку». |
|
8
|
8
|
| Дщи Вавило́ня окая́нная, блаже́н, і́же возда́сть тебі́ воздая́ніє твоє́, є́же воздала́ єси́ нам; | Дочко Вавилона, окаянна, блаженний той, хто відплатить тобі за все, що ти заподіяла нам. |
|
9
|
9
|
| блаже́н, і́же і́меть і разбіє́ть младе́нці твоя́ о ка́мень. | Блаженний, хто візьме і розіб’є дітей твоїх об камінь. Слава… |
|
1001
|
|
| Сла́ва: | |
|
Псалом 137
|
Псалом 137
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, Агге́я і Заха́рії, 137. | Давида. (Аггея й Захарії). |
|
1
|
1
|
| Іспові́мся Тебі́, Го́споди, всім се́рдцем мої́м, і пред а́нгели воспою́ Тебі́, я́ко усли́шал єси́ вся глаго́ли уст мої́х; | Прославляю Тебе, Господи, від усього серця мого. Перед ангелами співатиму похвалу Тобі за те, [що Ти почув усі слова уст моїх]. |
|
2
|
2
|
| поклоню́ся ко хра́му свято́му Твоєму́ і іспові́мся і́мені Твоєму́ о ми́лості Твоє́й і і́стині Твоє́й, я́ко возвели́чил єси́ над всім і́м'я Твоє́ свято́є. | Буду поклонятися перед святим храмом Твоїм і славити ім’я Твоє за милість Твою і правду Твою, бо Ти звеличив слово Твоє вище від усякого імені Твого. |
|
3
|
3
|
| В о́ньже а́ще день призову́ Тя, ско́ро усли́ши м'я; умно́жиши м'я в душі́ моє́й си́лою Твоє́ю. | В день, коли я взивав до Тебе, Ти почув мене і вселив у душу мою силу. |
|
4
|
4
|
| Да іспові́дяться Тебі́, Го́споди, всі ца́ріє зе́мстії, я́ко усли́шаша вся глаго́ли уст Твої́х; | Будуть прославляти Тебе, Господи, всі царі землі, коли почують слова уст Твоїх. |
|
5
|
5
|
| і да воспою́ть в путе́х Госпо́дніх, я́ко ве́лія сла́ва Госпо́дня; | Будуть у піснях прославляти путі Господні, бо велика слава Господня. |
|
6
|
6
|
| я́ко висо́к Госпо́дь, і смире́нния призира́єть, і висо́кая іздале́ча вість. | Високий Господь: смиренного бачить і гордого пізнає здалека. |
|
7
|
7
|
| А́ще пойду́ посреді́ ско́рби, живи́ши м'я; на гнів враг мої́х просте́рл єси́ ру́ку Твою́, і спасе́ м'я десни́ця Твоя́. | Якщо я піду серед напастей, Ти оживиш мене, простягнеш руку Твою на ворогів моїх, і спасе мене правиця Твоя. |
|
8
|
8
|
| Госпо́дь возда́сть за м'я; Го́споди, ми́лость Твоя́ во вік; діл руку́ Твоє́ю не пре́зри. | Господь воздасть за мене; Господи, милість Твоя повік. Не покидай творіння рук Твоїх. |
|
Псалом 138
|
Псалом 138
|
|
0
|
0
|
| В коне́ць Дави́ду, псало́м Заха́ріїн, в разсі́янії, 138. | Начальнику хору. Псалом Давида. (Захарії). |
|
1
|
1
|
| Го́споди, іскуси́л м'я єси́ і позна́л м'я єси́; Ти позна́л єси́ сіда́ніє моє́ і воста́ніє моє́. | Господи, Ти випробував мене і знаєш мене. |
|
2
|
2
|
| Ти разумі́л єси́ помишле́нія моя́ іздале́ча; | Ти знаєш, коли я сяду і коли я встану. Ти наперед знаєш думки мої. |
|
3
|
3
|
| стезю́ мою́ і у́же моє́ Ти єси́ ізслі́довал і вся путі́ моя́ прови́діл єси́. | Стежку мою і місце перебування мого Ти визначив, і всі путі мої відомі Тобі. |
|
4
|
4
|
| Я́ко ність льсти в язи́ці моє́м; се, Го́споди, Ти позна́л єси́ | Ще нема слова на язиці моїм, а вже Ти, Господи, все знаєш. |
|
5
|
5
|
| вся послі́дняя і дре́вняя; Ти созда́л єси́ м'я і положи́л єси́ на мні ру́ку Твою́. | Ти ствердив мене і поклав на мене руку Твою. |
|
6
|
6
|
| Удиви́ся ра́зум Твой от мене́, утверди́ся, не возмогу́ к Нему́. | Дивне для мене всевідання [Твоє]; високе воно для мене, і я не можу збагнути його. |
|
7
|
7
|
| Ка́мо пойду́ от Ду́ха Твоєго́? І от лиця́ Твоєго́ ка́мо біжу́? | Куди піду я від Духа Твого і від лиця Твого куди втечу? |
|
8
|
8
|
| А́ще взи́ду на не́бо, Ти та́мо єси́; а́ще сни́ду во ад, та́мо єси́. | Зійду на небо — Ти там перебуваєш; зійду в пекло — і там Ти. |
|
9
|
9
|
| А́ще возьму́ крилі́ мої́ ра́но і вселю́ся в послі́дніх мо́ря, | Чи візьму крила в ранньої зорі і переселюся на самий край моря, |
|
10
|
10
|
| і та́мо бо рука́ Твоя́ наста́вить м'я, і удержи́ть м'я десни́ця Твоя́. | і там рука Твоя поведе мене, і правиця Твоя триматиме мене. |
|
11
|
11
|
| І ріх: єда́ тьма попере́ть м'я? І нощ просвіще́ніє в сла́дості моє́й. | Сказав би я: може, темрява сховає мене, то й темрява стане світлою перед Тобою. |
|
12
|
12
|
| Я́ко тьма не помрачи́ться от Тебе́, і нощ я́ко день просвіти́ться; я́ко тьма єя́, та́ко і світ єя́. | Не сховає від Тебе й темрява, бо й ніч перед Тобою як день; і пітьма перед Тобою як світло. |
|
13
|
13
|
| Я́ко Ти созда́л [стяжа́л] єси́ утро́би моя́, восприя́л м'я єси́ із чре́ва ма́тере моєя́. | Ти створив усе нутро моє, витворив мене в утробі матері моєї. |
|
14
|
14
|
| Іспові́мся Тебі́, я́ко стра́шно удиви́лся єси́; чу́дна діла́ Твоя́, і душа́ моя́ зна́єть зіло́. | Прославляю Тебе за те, що Ти так дивно створив мене. Дивні діла Твої, і душа моя добре це знає. |
|
15
|
15
|
| Не утаї́ся кость моя́ от Тебе́, ю́же сотвори́л єси́ в та́йні, і соста́в мой в преіспо́дніх землі́. | Не були втаєні від Тебе кості мої, коли в тайні зачався я, коли в утробі витворювалося тіло моє. |
|
16
|
16
|
| Несоді́ланноє моє́ ви́дісті о́чі Твої́, і в кни́зі Твоє́й всі напи́шуться; во днех сози́ждуться, і нікто́же в них. | Очі Твої бачили зародок мій, і в книзі Твоїй були записані всі дні, призначені для мене, коли ще й одного з них не було. |
|
17
|
17
|
| Мні же зіло́ че́стні би́ша дру́зі Твої́, Бо́же, зіло́ утверди́шася влади́чествія їх; | О, які величні для мене замисли Твої, Боже! І яка велика кількість їх! |
|
18
|
18
|
| ізочту́ їх, і па́че піска́ умно́жаться; воста́х, і єще́ єсьм с Тобо́ю. | Став би лічити їх, та їх більше, ніж піску; коли я пробуджуюсь, я все ще перед Тобою. |
|
19
|
19
|
| А́ще ізбіє́ши грі́шники, Бо́же; му́жіє крове́й, уклоні́теся от мене́. | О, коли б Ти, Боже, знищив нечестивого! Відійдіть від мене, кровожерні! |
|
20
|
20
|
| Я́ко ревни́ві єсте́ в помишле́ніїх, при́ймуть в суєту́ гра́ди Твоя́. | Вороги Твої, Господи, говорять проти Тебе зневажливо; марне замишляють вороги Твої. |
|
21
|
21
|
| Не ненави́дящия ли Тя, Го́споди, возненави́діх, і о вразі́х Твої́х іста́ях? | Чи ж мені не мати ненависти проти тих, що Тебе, Господи, ненавидять? І чи не цуратися тих, що повстають проти Тебе? |
|
22
|
22
|
| Соверше́нною не́навистію возненави́діх я; во враги́ би́ша мі. | Повною ненавистю ненавиджу їх; ворогами моїми стали вони. |
|
23
|
23
|
| Іскуси́ м'я, Бо́же, і уві́ждь се́рдце моє́; істяжи́ м'я і разумі́й стезі́ моя́; | Випробуй мене, Боже, і побач серце моє, досліди думки мої. |
|
24
|
24
|
| і виждь, а́ще путь беззако́нія во мні, і наста́ви м'я на путь ві́чен. | Подивись, чи не на шляху я беззаконня і чи на добрій я дорозі? Якщо ні, то настанови мене на путь вічну. |
|
Псалом 139
|
Псалом 139
|
|
0
|
0
|
| В коне́ць, псало́м Дави́ду, 139. | Псалом. |
|
1
|
1
|
| Ізми́ м'я, Го́споди, от челові́ка лука́ва, от му́жа непра́ведна ізба́ви м'я; | Начальнику хору. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| і́же поми́слиша непра́вду в се́рдці, весь день ополча́ху бра́ні; | Спаси мене, Господи, від людей лукавих; захисти мене від гнобителів: |
|
3
|
3
|
| ізостри́ша язи́к свой, я́ко змії́н; яд а́спідов под устна́ми їх. | вони замишляють неправду в серці; щодня готуються до битви, |
|
4
|
4
|
| Сохрани́ м'я, Го́споди, із руки́ грі́шничі, от челові́к непра́ведних ізми́ м'я, і́же поми́слиша зап'я́ті стопи́ моя́. | гострять язики свої, як змія, отрута аспида в устах їхніх. |
|
5
|
5
|
| Скри́ша го́рдії сіть мні і у́жи, преп'я́ша сіть нога́ма мої́ма; | Збережи мене, Господи, від руки беззаконника; захисти від гнобителів, що задумали спинити кроки життя мого. |
|
6
|
6
|
| при стезі́ собла́зни положи́ша мі. | Горді розставили таємно сіті на мене при дорозі; приготували для мене яму. |
|
7
|
7
|
| Ріх Го́сподеві: Бог мой єси́ Ти, внуши́, Го́споди, глас моле́нія моєго́. | Я сказав Господу: Ти — Бог мій! Почуй, Господи, голос моління мого! |
|
8
|
8
|
| Го́споди, Го́споди! Си́ло спаcе́нія моєго́, осіни́л єси́ над главо́ю моє́ю в день бра́ні. | Господи, Господи! Сило спасіння мого! Ти покрив голову мою в день битви. |
|
9
|
9
|
| Не преда́ждь мене́, Го́споди, от жела́нія моєго́ грі́шнику; поми́слиша на м'я, не оста́ви мене́, да не когда́ вознесу́ться. | Не допусти, Господи, здійснитися наміру нечестивого; не дай успіху замислам його, щоб вони не загордилися. |
|
10
|
10
|
| Псало́м окруже́нія їх, труд усте́н їх покри́єть я. | Голови тих, що оточили мене, нехай покриє зло уст їхніх. |
|
11
|
11
|
| Паду́ть на них у́глія о́гненная, низложи́ши я во страсте́х, і не постоя́ть. | Нехай впаде на них гаряче вугілля; нехай впадуть вони у вогонь і у безодню, так щоб не встали. |
|
12
|
12
|
| Муж язи́чен не іспра́виться на землі́; му́жа непра́ведна зла́я улов'я́ть во істлі́ніє. | Людина злоязична не утвердиться на землі; злоба приведе гнобителя до загибелі. |
|
13
|
13
|
| Позна́х, я́ко сотвори́ть Госпо́дь суд ни́щим і месть убо́гим. | Знаю, що Господь учинить суд пригнобленим і справедливість бідним. |
|
14
|
14
|
| Оба́че пра́веднії іспові́дяться і́мені Твоєму́, і вселя́ться пра́вії с лице́м Твої́м. | І будуть праведні прославляти ім’я Твоє; непорочні оселяться перед лицем Твоїм. Слава… |
|
1001
|
|
| Сла́ва: | |
|
Псалом 140
|
Псалом 140
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, 140. | Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| Го́споди, воззва́х к Тебі́, усли́ши м'я; воньми́ гла́су моле́нія моєго́, внегда́ воззва́ти мі к Тебі́. | Господи, взиваю до Тебе, вислухай мене. Почуй голос моління мого, коли взиваю до Тебе. |
|
2
|
2
|
| Да іспра́виться моли́тва моя́, я́ко кади́ло пред Тобо́ю; воздія́ніє руку́ моє́ю — же́ртва вече́рняя. | Нехай стане молитва моя як кадило перед Тобою; піднесення рук моїх — як жертва вечірня. |
|
3
|
3
|
| Положи́, Го́споди, хране́ніє усто́м мої́м і двер огражде́нія о устна́х мої́х. | Постав, Господи, охорону устам моїм і двері огорожі в устах моїх. |
|
4
|
4
|
| Не уклони́ се́рдце моє́ в словеса́ лука́вствія — непщева́ти вини́ о грісі́х с челові́ки, ді́лающими беззако́ніє; і не сочту́ся со ізбра́нними їх. | Не відхили серця мого до слів лукавих — виправдовувати мої гріхи, разом з людьми, що чинять беззаконня, щоб не став я спільником пристрастей їхніх. |
|
5
|
5
|
| Нака́жеть м'я пра́ведник ми́лостію і обличи́ть м'я, єле́й же грі́шнаго да не нама́стить глави́ моєя́; я́ко єще́ і моли́тва моя́ во благоволе́ніїх їх. | Нехай навчає мене праведник милістю, нехай і викриває мене; єлей же слів грішника нехай не намастить голови моєї. |
|
6
|
6
|
| Поже́рти би́ша при ка́мені судії́ їх; усли́шаться глаго́ли мої́, я́ко возмого́ша [услади́шася]. | І молитва моя проти злодіянь їхніх. Пожерла земля в безодні суддів їхніх. |
|
7
|
7
|
| Я́ко то́лща землі́ просі́деся на землі́, расточи́шася ко́сті їх при а́ді. | Почуті ж були слова мої як переможні; як груддя землі розметалися вони по землі; так розсипалися кості їхні над пеклом. |
|
8
|
8
|
| Я́ко к Тебі́, Го́споди, Го́споди, о́чі мої́; на Тя упова́х, не отими́ ду́шу мою́; | На Тебе ж, Господи, Господи, звернені очі мої; на Тебе надія моя, не відкинь душі моєї. |
|
9
|
9
|
| сохрани́ м'я от сі́ті, ю́же соста́виша мі, і от собла́зн ді́лающих беззако́ніє. | Охорони мене від сіті, що її поставили на мене, і від спокус, що їх наставили беззаконні. |
|
10
|
10
|
| Паду́ть во мре́жу свою́ грі́шници; єди́н єсьм аз, до́ндеже прейду́. | У сіть свою впадуть грішники, а я з Тобою її перейду. |
|
Псалом 141
|
Псалом 141
|
|
1
|
1
|
| Ра́зума Дави́ду, внегда́ би́ти єму́ в верте́пі моля́щемуся, 141. | Голосом моїм до Господа взиваю: голосом моїм до Господа молюся. |
|
2
|
2
|
| Гла́сом мої́м ко Го́споду воззва́х, гла́сом мої́м ко Го́споду помоли́хся. | Розповім Йому всі печалі мої, і скорботу мою Йому сповіщу. |
|
3
|
3
|
| Пролію́ пред Ним моле́ніє моє́, печа́ль мою́ пред Ним возвіщу́. | Коли знемагав у мені дух мій, Ти знав стежки мої. На дорозі, де ходив я, поставили сіть на мене. |
|
4
|
4
|
| Внегда́ ізчеза́ти от мене́ ду́ху моєму́, і Ти позна́л єси́ стезі́ моя́; на путі́ сем, по нему́же хожда́х, скри́ша сіть мні. | Дивився я навкруги — і ніхто не впізнавав мене. Не стало захисту, і ніхто не дбав про душу мою. |
|
5
|
5
|
| Сматря́х одесну́ю і возгля́дах, і не бі зна́яй мене́; поги́бе бі́гство от мене́, і ність взиска́яй ду́шу мою́. | Я до Тебе взивав, Господи, й казав: Ти — надія моя і доля моя на землі живих. |
|
6
|
6
|
| Воззва́х к Тебі́, Го́споди, ріх: Ти єси́ упова́ніє моє́, часть моя́ єси́ на землі́ живи́х. | Вислухай моління моє, бо я дуже знесилений; спаси мене від гонителів моїх, бо вони сильніші за мене. |
|
7
|
7
|
| Воньми́ моле́нію моєму́, я́ко смири́хся зіло́; ізба́ви м'я от гоня́щих м'я, я́ко укріпи́шася па́че мене́. | Виведи з темниці душу мою, щоб славити ім’я Твоє. На мене чекають праведники, поки явиш мені милість Твою. |
|
8
|
|
| Ізведи́ із темни́ці ду́шу мою́, іспові́датися і́мені Твоєму́; мене́ ждуть пра́ведници, до́ндеже возда́си мні. | |
|
Псалом 142
|
Псалом 142
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, єгда́ гоня́ше єго́ Авессало́м, син єго́, 142. | Псалом Давида, [коли його переслідував син — Авессалом.] |
|
1
|
1
|
| Го́споди, усли́ши моли́тву мою́, внуши́ моле́ніє моє́ во і́стині Твоє́й, усли́ши м'я в пра́вді Твоє́й; | Господи, почуй молитву мою, зглянься на моління моє в істині Твоїй, вислухай мене у правді Твоїй. |
|
2
|
2
|
| і не вни́ди в суд с рабо́м Твої́м, я́ко не оправди́ться пред Тобо́ю всяк живи́й. | І не входь у суд з рабом Твоїм, бо не виправдається перед Тобою ніхто з живих. |
|
3
|
3
|
| Я́ко погна́ враг ду́шу мою́; смири́л єсть в зе́млю живо́т мой; посади́л м'я єсть в те́мних, я́ко ме́ртвия ві́ка. | Бо ворог переслідує душу мою, втоптав у землю життя моє, посадив мене в темряву, як давно померлих. |
|
4
|
4
|
| І уни́ во мні дух мой, во мні см'яте́ся се́рдце моє́. | І впав у мені дух мій, стривожилось у мені серце моє. |
|
5
|
5
|
| Пом'яну́х дні дре́внія, поучи́хся во всіх ді́ліх Твої́х, в творе́ніїх руку́ Твоє́ю поуча́хся. | Я згадую дні давні, розмірковую про всі діла Твої і в творінні рук Твоїх повчаюся. |
|
6
|
6
|
| Возді́х к Тебі́ ру́ці мої́; душа́ моя́, я́ко земля́ безво́дная, Тебі́. | До Тебе простягаю руки мої: душа моя, як земля безводна, перед Тобою. |
|
7
|
7
|
| Ско́ро усли́ши м'я, Го́споди, ізчезе́ дух мой; не отврати́ лиця́ Твоєго́ от мене́, і уподо́блюся низходя́щим в ров. | Скоро почуй мене, Господи, згасає дух мій. Не відверни лиця Твого від мене, бо уподібнюся тим, що сходять у могилу. |
|
8
|
8
|
| Сли́шану сотвори́ мні зау́тра ми́лость Твою́, я́ко на Тя упова́х; скажи́ мні, Го́споди, путь, в о́ньже пойду́, я́ко к Тебі́ взях ду́шу мою́. | Дай мені зрання відчути милість Твою, бо на Тебе уповаю. Вкажи мені, [Господи], путь, якою піду, бо до Тебе підношу душу мою. |
|
9
|
9
|
| Ізми́ м'я от враг мої́х, Го́споди, к Тебі́ прибіго́х. | Визволи мене від ворогів моїх, Господи, до Тебе вдаюся, |
|
10
|
10
|
| Научи́ м'я твори́ти во́лю Твою́, я́ко Ти єси́ Бог мой; Дух Твой Благи́й наста́вить м'я на зе́млю пра́ву. | навчи мене творити волю Твою, бо Ти єси Бог мій. Дух Твій благий наставить мене на землю правди; |
|
11
|
11
|
| І́мене Твоєго́ ра́ди, Го́споди, живи́ши м'я пра́вдою Твоє́ю; ізведе́ши от печа́лі ду́шу мою́; | імені Твого ради, Господи, оживи мене правдою Твоєю. Виведи з печалі душу мою |
|
12
|
12
|
| і ми́лостію Твоє́ю потреби́ши враги́ моя́ і погуби́ши вся стужа́ющия душі́ моє́й; я́ко аз раб Твой єсьм. | і милістю Твоєю знищ ворогів моїх. І вигуби гнобителів душі моєї, бо я раб Твій є. Слава… |
|
1001
|
|
| Сла́ва: | |
|
Псалом 143
|
Псалом 143
|
|
0
|
0
|
| Псало́м Дави́ду, к Голіа́фу, 143. | Псалом Давида. [Проти Голіафа.] |
|
1
|
1
|
| Благоcлове́н Госпо́дь Бог мой, науча́яй ру́ці мої́ на ополче́ніє, пе́рсти моя́ на брань. | Благословенний Господь Бог мій, що навчає руки мої до боротьби і пальці мої до битви. |
|
2
|
2
|
| Ми́лость моя́ і прибі́жище моє́, Засту́пник мой і Ізба́витель мой, Защи́титель мой, і на Него́ упова́х; повину́яй лю́ди моя́ под м'я. | Він — милість моя і охорона моя; твердиня моя і Спаситель мій; Він — щит мій, і я надіюся на Нього; Він прихиляє народ мій до мене. |
|
3
|
3
|
| Го́споди, что єсть челові́к, я́ко позна́лся єси́ єму́? Іли́ син челові́ч, я́ко вміня́єши єго́? | Господи! Що таке людина, що Ти виявляєш їй Себе, і сини людські, що Ти піклуєшся про них? |
|
4
|
4
|
| Челові́к суєті́ уподо́бися; дні́є єго́ — я́ко сінь прехо́дять. | Людина — як подих вітру; дні її — як тінь, що зникає. |
|
5
|
5
|
| Го́споди, преклони́ небеса́ і сни́ди; косни́ся гора́м — і воздим'я́ться; | Господи! Прихили небо Твоє і зійди; торкнися гір — і з них піде дим. |
|
6
|
6
|
| блесни́ мо́лнію — і разжене́ши я; посли́ стрі́ли Твоя́ — і см'яте́ши я. | Блисни блискавкою — і розжени ворогів моїх; пусти стріли Твої — і розвій їх. |
|
7
|
7
|
| Посли́ ру́ку Твою́ с висоти́, ізми́ м'я і ізба́ви м'я от вод мно́гих, із руки́ сино́в чужди́х, | Простягни руку Твою з висоти, визволи мене і спаси мене з вод великих, — з руки синів чужих, |
|
8
|
8
|
| ї́хже уста́ глаго́лаша суєту́, і десни́ця їх — десни́ця непра́вди. | що їх уста говорять марноту, а правиця їхня повна неправди. |
|
9
|
9
|
| Бо́же, піснь но́ву воспою́ Тебі́, во псалти́рі десятостру́ннім пою́ Тебі́; | Боже! Нову пісню Тобі співаю; на десятиструннім псалтирі буду співати Тобі, |
|
10
|
10
|
| даю́щему спасе́ніє царе́м, ізбавля́ющему Дави́да, раба́ Своєго́, от меча́ лю́та. | бо Ти даєш спасіння царям; визволив Давида, раба Твого, від меча лютого. |
|
11
|
11
|
| Ізба́ви м'я і ізми́ м'я із руки́ сино́в чужди́х, ї́хже уста́ глаго́лаша суєту́, і десни́ця їх — десни́ця непра́вди; | Визволи мене і спаси мене від руки синів чужих, що їхні уста говорять марноту, а правиця їхня повна неправди. |
|
12
|
12
|
| ї́хже си́нове їх — я́ко новосажде́нія водруже́ная в ю́ності своє́й, дще́рі їх удо́брени, преукра́шени, я́ко подо́біє хра́ма; | Нехай сини наші будуть як розквітлі рослини у молодості своїй; і дочки наші нехай будуть прибрані й прикрашені, як стовп у царських палатах. |
|
13
|
13
|
| храни́лища їх іспо́лнена, отрига́ющая от сего́ в сіє́; о́вці їх многопло́дни, мно́жащияся во ісхо́дищих свої́х; воло́ве їх то́лсті; | Нехай житниці наші будуть повні і всяким хлібом багаті. Нехай множаться тисячами вівці на пасовищах наших. |
|
14
|
14
|
| ність паде́нія опло́ту, ніже́ прохо́да, ніже́ во́пля в сто́гнах їх. | Нехай воли наші будуть ситі, і не буде ні розкрадання, ні пропажі, ні стогону на вулицях наших. |
|
15
|
15
|
| Ублажи́ша лю́ди, ї́мже сія́ суть; блаже́нні лю́діє, ї́мже Госпо́дь Бог їх. | Блаженний народ, у якого все це є. Блаженний народ, у якого Господь — Бог його. |
|
Псалом 144
|
Псалом 144
|
|
0
|
0
|
| Хвала́ Дави́ду, 144. | Хвала Давида. |
|
1
|
1
|
| Вознесу́ Тя, Бо́же мой, Царю́ мой, і благословлю́ і́м'я Твоє́ в вік і в вік ві́ка. | Величатиму Тебе, Боже мій, Царю [мій], і благословлятиму ім’я Твоє повіки й повік віку. |
|
2
|
2
|
| На всяк день благословлю́ Тя, і восхвалю́ і́м'я Твоє́ в вік і в вік ві́ка. | Кожного дня благословлятиму Тебе і хвалитиму ім’я Твоє повіки й повік віку. |
|
3
|
3
|
| Ве́лій Госпо́дь і хва́лен зіло́, і вели́чію Єго́ ність конця́. | Великий Господь і преславний, і немає меж величі Його. |
|
4
|
4
|
| Род і род восхва́лять діла́ Твоя́ і си́лу Твою́ возвістя́ть; | З роду в рід будуть прославляти діла Твої і сповіщати про могутність Твою, |
|
5
|
5
|
| великолі́піє сла́ви святи́ні Твоєя́ возглаго́лють і чудеса́ Твоя́ пові́дять; | а я буду говорити про велич слави святині Твоєї і розповідати про чуда Твої. |
|
6
|
6
|
| і си́лу стра́шних Твої́х реку́ть і вели́чіє Твоє́ пові́дять; | Скажуть про силу дивних діянь Твоїх, і я розповідатиму про велич Твою. |
|
7
|
7
|
| па́м'ять мно́жества бла́гости Твоєя́ отри́гнуть і пра́вдою Твоє́ю возра́дуються. | Будуть проголошувати пам’ять великої благости Твоєї і правдою Твоєю будуть радуватися. |
|
8
|
8
|
| Щедр і ми́лостив Госпо́дь, долготерпіли́в і многоми́лостив. | Щедрий і милостивий Господь, довготерпеливий і многомилостивий. |
|
9
|
9
|
| Благ Госпо́дь вся́чеським, і щедро́ти Єго́ на всіх ді́ліх Єго́. | Благий Господь до всіх, і милість Його на всіх ділах Його. |
|
10
|
10
|
| Да іспові́дяться Тебі́, Го́споди, вся діла́ Твоя́, і преподо́бнії Твої́ да благослов'я́ть Тя; | Нехай славлять Тебе, Господи, всі діла Твої, і святі Твої нехай благословляють Тебе. |
|
11
|
11
|
| сла́ву Ца́рствія Твоєго́ реку́ть і си́лу Твою́ возглаго́лють, | Нехай скажуть про славу Царства Твого і проповідують про силу Твою, |
|
12
|
12
|
| сказа́ти синово́м челові́чеським си́лу Твою́ і сла́ву великолі́пія Ца́рствія Твоєго́. | щоб дізналися сини людські про могутність Твою і про славну велич Царства Твого. |
|
13
|
13
|
| Ца́рство Твоє́ — Ца́рство всіх віко́в, і влади́чество Твоє́ во вся́ком ро́ді і ро́ді. Ві́рен Госпо́дь во всіх словесі́х Свої́х і преподо́бен во всіх ді́ліх Свої́х. | Царство Твоє — Царство всіх віків, і влада Твоя через усі роди. [Вірний Господь у всіх словах Своїх і праведний у всіх ділах Своїх.] |
|
14
|
14
|
| Утвержда́єть Госпо́дь вся низпа́дающия і возставля́єть вся низве́рженния. | Зміцнює Господь усіх, що падають, і піднімає тих, що впали. |
|
15
|
15
|
| О́чі всіх на Тя упова́ють, і Ти дає́ши їм пи́щу во благовре́менії; | Очі всіх з надією на Тебе, Господи, дивляться, і Ти даєш їм поживу в час свій. |
|
16
|
16
|
| отверза́єши Ти ру́ку Твою́ і ісполня́єши вся́коє живо́тно благоволе́нія. | Відкриваєш руку Твою і насичуєш усі творіння благами Твоїми. |
|
17
|
17
|
| Пра́веден Госпо́дь во всіх путе́х Свої́х і преподо́бен во всіх ді́ліх Свої́х. | Праведний Господь у всіх путях Своїх і благий у всіх ділах Своїх. |
|
18
|
18
|
| Близ Госпо́дь всім призива́ющим Єго́, всім призива́ющим Єго́ во і́стині; | Господь близько до всіх, хто призиває Його, хто призиває Його праведно. |
|
19
|
19
|
| во́лю боя́щихся Єго́ сотвори́ть, і моли́тву їх усли́шить, і спасе́ть я. | Він сповняє бажання тих, що бояться Його, чує молитву їхню і спасає їх. |
|
20
|
20
|
| Храни́ть Госпо́дь вся лю́б'ящия Єго́, і вся грі́шники потреби́ть. | Господь охороняє всіх, що люблять Його, а всіх нечестивців знищить. |
|
21
|
21
|
| Хвалу́ Госпо́дню возглаго́лють уста́ моя́; і да благослови́ть вся́ка плоть і́м'я свято́є Єго́ в вік і в вік ві́ка. | Хвалу Господню будуть виголошувати уста мої. І всі творіння нехай прославляють ім’я Його повік віку. Слава… |
|
1001
|
|
| Сла́ва: | |
|
Псалом 145
|
Псалом 145
|
|
0
|
0
|
| Аллилу́я, Агге́я і Заха́рії, 145. | [Алилуя. Аггея й Захарії.] |
|
1
|
1
|
| Хвали́, душе́ моя́, Го́спода; | Хвали, душе моя, Господа! Буду хвалити Господа, поки й життя мого. |
|
2
|
2
|
| восхвалю́ Го́спода в животі́ моє́м, пою́ Бо́гу моєму́, до́ндеже єсьм. | Співатиму Богові моєму, поки й живу. |
|
3
|
3
|
| Не наді́йтеся на кня́зі, на си́ни челові́чеськія, в ни́хже ність спаcе́нія. | Не надійтеся на князів, на синів людських, в них нема спасіння. |
|
4
|
4
|
| Ізи́деть дух єго́, і возврати́ться в зе́млю свою́; в той день поги́бнуть вся помишле́нія єго́. | Вийде дух його і вернеться в землю свою; в той день загинуть усі помисли його. |
|
5
|
5
|
| Блаже́н, єму́же Бог Іа́ковль помо́щник єго́, упова́ніє єго́ на Го́спода Бо́га своєго́, | Блажен, кому Бог Якова — помічник його; у кого надія на Господа Бога свого, |
|
6
|
6
|
| сотво́ршаго не́бо і зе́млю, мо́ре і вся, я́же в них; храня́щаго і́стину в вік, | що створив небо і землю, море і все, що в них; Він береже істину повік, |
|
7
|
7
|
| творя́щаго суд оби́димим, даю́щаго пи́щу а́лчущим. Госпо́дь ріши́ть окова́нния; | творить суд покривдженим, дає поживу голодним. |
|
8
|
8
|
| Госпо́дь умудря́єть сліпці́; Госпо́дь возво́дить низве́рженния; Госпо́дь лю́бить пра́ведники. | Господь визволяє закованих, Господь умудряє сліпців, Господь підносить повалених, Господь любить праведників; |
|
9
|
9
|
| Госпо́дь храни́ть прише́лці, си́ра і вдову́ при́йметь, і путь грі́шних погуби́ть. | Господь охороняє пришельців; сироту і вдову прийме, а путь грішників погубить. |
|
10
|
10
|
| Воцари́ться Госпо́дь во вік, Бог Твой, Сіо́не, в род і род. | Царюватиме Господь повіки, Бог твій, Сионе, з роду в рід. Алилуя. |
|
Псалом 146
|
Псалом 146
|
|
0
|
0
|
| Аллилу́я, 146. | [Алилуя.] (Аггея й Захарії.) |
|
1
|
1
|
| Хвалі́те Го́спода, я́ко благ псало́м; Бо́гові на́шему да услади́ться хвале́ніє. | Хваліть Господа, бо благо співати Богу нашому: нехай буде Йому насолодою наша хвала. |
|
2
|
2
|
| Зи́ждай Ієрусали́ма Госпо́дь; разсі́янія Ізра́їлєва собере́ть; | Господь будує Єрусалим, і розсіяних людей Своїх збере. |
|
3
|
3
|
| ізціля́яй сокруше́нния се́рдцем і об'язу́яй сокруше́нія їх; | Він зціляє розбитих серцем і перев’язує рани їхні. |
|
4
|
4
|
| ізчита́яй мно́жество звізд, і всім їм імена́ нарица́яй. | Знає кількість усіх зірок, і всіх їх за іменами називає. |
|
5
|
5
|
| Ве́лій Госпо́дь наш, і ве́лія крі́пость Єго́, і ра́зума Єго́ ність числа́. | Великий Господь наш, і велика сила [Його], і розуму Його немає числа. |
|
6
|
6
|
| Приє́мляй кро́ткия Госпо́дь, смиря́яй же грі́шники до землі́. | Смиренних підносить Господь, а нечестивих принижує до землі. |
|
7
|
7
|
| Начні́те Го́сподеві во іспові́данії, по́йте Бо́гові на́шему в гу́слех; | Співайте Господу хвалу, співайте Богу нашому на гуслях. |
|
8
|
8
|
| одіва́ющему не́бо о́блаки, уготовля́ющему землі́ дождь; прозяба́ющему на гора́х траву́ і злак на слу́жбу челові́ком; | Він покриває небо хмарами і посилає на землю дощ, вирощує на горах траву [і всяку рослину на поживу людям]. |
|
9
|
9
|
| даю́щему ското́м пи́щу їх і птенце́м вра́новим, призива́ющим Єго́. | Дає поживу тваринам і всім птахам, що прославляють Його. |
|
10
|
10
|
| Не в си́лі ко́нстій восхо́щеть, ніже́ в ли́стіх му́жеських благоволи́ть; | Не на силу коня дивиться Він, і не на швидкість людських ніг зважає. |
|
11
|
11
|
| благоволи́ть Госпо́дь в боя́щихся Єго́ і во упова́ющих на ми́лость Єго́. | Господь любить тих, що бояться Його і уповають на милість Його. |
|
Псалом 147
|
Псалом 147
|
|
0
|
0
|
| Аллилу́я, Агге́я і Заха́рії, 147. | (Аггея й Захарії.) |
|
1
|
1
|
| Похвали́, Ієрусали́ме, Го́спода, хвали́ Бо́га Твоєго́, Сіо́не; | Прославляй, Єрусалиме, Господа! Хвали Бога твого, Сионе! |
|
2
|
2
|
| я́ко укріпи́ вереї́ врат Твої́х, благослови́ си́ни Твоя́ в Тебі́. | Бо Він укріпив засуви врат твоїх, і благословив синів твоїх у тобі. |
|
3
|
3
|
| Полага́яй преді́ли Твоя́ мир, і ту́ка пшени́чна насища́яй Тя; | Він утвердив у межах твоїх мир і поживною пшеницею насичує тебе. |
|
4
|
4
|
| посила́яй сло́во Своє́ землі́, до ско́рости тече́ть сло́во Єго́, | Він посилає слово Своє на землю, і скоро поширюється слово Його. |
|
5
|
5
|
| даю́щаго сніг Свой, я́ко во́лну*, мглу — я́ко пе́пел посипа́ющаго, | Сипле сніг Свій, як вовну, іній, як попіл, розсипає. |
|
6
|
6
|
| мета́ющаго го́лоть* Свой, я́ко хлі́би; проти́ву лиця́ мра́за* Єго́ кто постої́ть? | Кидає град Свій грудками, а проти морозів Його хто встоїть? |
|
7
|
7
|
| По́слеть сло́во Своє́, і іста́єть я; дхнеть дух Єго́, і потеку́ть во́ди. | Пошле слово Своє, і розтануть вони; подме вітер Його, і потечуть води. |
|
8
|
8
|
| Возвіща́яй сло́во Своє́ Іа́кову, оправда́нія і судьби́ Своя́ Ізра́їлеві; | Він сповістив слово Своє Якову, і суди Свої — Ізраїлю. |
|
9
|
9
|
| не сотвори́ та́ко вся́кому язи́ку, і судьби́ Своя́ не яви́ їм. | Не вчинив Він цього нікому іншому з народів, і судів Його вони не знають. Слава… |
|
1001
|
|
| Сла́ва: | |
|
Псалом 148
|
Псалом 148
|
|
0
|
0
|
| Аллилу́я, Агге́я і Заха́рії, 148. | [Алилуя.] |
|
1
|
1
|
| Хвалі́те Го́спода с небе́с, хвалі́те Єго́ в ви́шніх. | Хваліть Господа з небес! Хваліть Його у вишніх. |
|
2
|
2
|
| Хвалі́те Єго́ всі а́нгели Єго́; хвалі́те Єго́, вся си́ли Єго́. | Хваліть Його, всі ангели Його, хваліть Його, всі Сили Його. |
|
3
|
3
|
| Хвалі́те Єго́, со́лнце і луна́; хвалі́те Єго́ вся зві́зди і світ. | Хваліть Його, сонце й місяць, хваліть Його, всі зорі й світло. |
|
4
|
4
|
| Хвалі́те Єго́, небеса́ небе́с, і вода́, я́же преви́ше небе́с. | Хваліть Його, небеса небес; і вода, що вище небес. |
|
5
|
5
|
| Да восхва́лять і́м'я Госпо́днє; я́ко Той рече́ — і би́ша; Той повелі́ — і созда́шася. | Нехай хвалять ім’я Господнє, бо Він [промовив — і сталося,] Він повелів — і створилося. |
|
6
|
6
|
| Поста́ви я в вік і в вік ві́ка; повелі́ніє положи́, і не ми́мо і́деть. | Поставив їх на віки вічні; дав їм закон, що не змінюється. |
|
7
|
7
|
| Хвалі́те Го́спода от землі́, змі́єве і вся бе́здни; | Хваліть Господа від землі: всі моря, всі риби і всі безодні. |
|
8
|
8
|
| огнь, град, сніг, го́лоть, дух бу́рен, творя́щая сло́во Єго́; | Хваліть Його вогонь, град, сніг, туман, вітер буйний, що виконує волю Його; |
|
9
|
9
|
| го́ри і всі хо́лми, древа́ плодоно́сна і всі ке́дри; | хваліть Його гори і всі горби, дерева плодові і всі ліси, |
|
10
|
10
|
| зві́ріє і всі ско́ти, га́ди і пти́ці перна́ти; | звірі і всі тварини, всі плазуни і птахи крилаті, |
|
11
|
11
|
| ца́ріє зе́мстії і всі лю́діє, кня́зі і всі судії́ зе́мстії; | царі земні і всі народи, князі і всі судді, |
|
12
|
12
|
| ю́ноші і ді́ви, ста́рці с ю́нотами. | юнаки й діви, старі з молодими — |
|
13
|
13
|
| Да восхва́лять і́м'я Госпо́днє; я́ко вознесе́ся і́м'я Того́ Єди́наго, іспові́даніє Єго́ на землі́ і на небесі́. | нехай хвалять ім’я Господнє, бо прославилось ім’я Його Одного. Слава Його на небі і на землі. |
|
14
|
14
|
| І вознесе́ть рог люді́й Свої́х; піснь всім преподо́бним Єго́, синово́м Ізра́їлевим, лю́дем приближа́ющимся Єму́. | Він підніс силу людей Своїх, славу всіх святих Своїх, синів Ізраїлевих, близьких Йому. Алилуя. |
|
Псалом 149
|
Псалом 149
|
|
0
|
0
|
| Аллилу́я, 149. | [Алилуя.] |
|
1
|
1
|
| Воспо́йте Го́сподеві піснь но́ву; хвале́ніє Єго́ в це́ркві преподо́бних. | Співайте Господу пісню нову! Хвала Йому в Церкві преподобних Його. |
|
2
|
2
|
| Да возвесели́ться Ізра́їль о сотво́ршем Єго́, і си́нове Сіо́ні возра́дуються о Царі́ своє́м. | Нехай звеселиться духовний Ізраїль Сотворителем своїм, сини Сиону нехай возрадуються Царю своєму. |
|
3
|
3
|
| Да восхва́лять і́м'я Єго́ в ли́ці, в тимпа́ні і псалти́рі да пою́ть Єму́. | Нехай хвалять ім’я Його хором, з тимпанами і гуслями нехай співають Йому, |
|
4
|
4
|
| Я́ко благоволи́ть Госпо́дь в лю́дех Свої́х, і вознесе́ть кро́ткия во спасе́ніє. | бо любить Господь людей Своїх і покірних підносить до спасіння. |
|
5
|
5
|
| Восхва́ляться преподо́бнії во сла́ві і возра́дуються на ло́жах свої́х. | Нехай звеличаться преподобні у славі і зрадіють в оселях своїх. |
|
6
|
6
|
| Возноше́нія Бо́жия в горта́ні їх, і мечі́ обою́ду остри́ в рука́х їх; | Нехай буде хвала Богові в устах їхніх, і мечі двогострі в руках їхніх, |
|
7
|
7
|
| сотвори́ти отмще́ніє во язи́ціх, обличе́нія в лю́дех; | щоб учинити помсту над нечестивими і кару над беззаконними; |
|
8
|
8
|
| св'яза́ти царі́ їх пу́ти, і сла́вния їх ручни́ми око́ви желі́зними; | зв’язати царів їхніх путами і славних їхніх — кайданами залізними, |
|
9
|
9
|
| сотвори́ти в них суд напи́сан. Сла́ва сія́ бу́деть всім преподо́бним Єго́. | вчинити над ними суд написаний. Слава ця буде всім святим Його. Алилуя. |
|
Псалом 150
|
Псалом 150
|
|
0
|
0
|
| Аллилу́я, 150. | [Алилуя.] |
|
1
|
1
|
| Хвалі́те Бо́га во святи́х Єго́, хвалі́те Єго́ во утверже́нії си́ли Єго́; | Хваліть Бога в святих Його, хваліть Його в утвердженні сили Його. |
|
2
|
2
|
| хвалі́те Єго́ на си́лах [в си́лах] Єго́, хвалі́те єго́ по мно́жеству вели́чествія Єго́; | Хваліть Його в могутності сили Його; хваліть його за безмежну велич Його. |
|
3
|
3
|
| хвалі́те Єго́ во гла́сі тру́бнім, хвалі́те Єго́ во псалти́рі і гу́слех; | Хваліть Його голосом сурми; хваліть його на арфі і гуслях. |
|
4
|
4
|
| хвалі́те Єго́ в тимпа́ні і ли́ці, хвалі́те Єго́ во стру́нах і орга́ні; | Хваліть Його хором під тимпани; хваліть його на струнах і органах. |
|
5
|
5
|
| хвалі́те Єго́ в кимва́ліх доброгла́сних, хвалі́те Єго́ в кимва́ліх восклица́нія. | Хваліть Його на органах милозвучних; хваліть Його на органах і зі співами. |
|
6
|
6
|
| Вся́коє диха́ніє да хва́лить Го́спода. | Все, що дише, нехай хвалить Господа. Алилуя. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
|
Псалом 151
|
Псалом 151
|
|
0
|
0
|
| Сей псало́м осо́б пи́сан, Дави́дов, і вні числа́ 150 псалмо́в, внегда́ єдинобо́рствоваше на Голіа́фа | [Псалом Давида на поєдинок з Голіафом* |
|
1
|
1
|
| Мал біх в бра́тії моє́й і ю́нший в дому́ отця́ моєго́; пасо́х о́вці отця́ моєго́. | Я був найменшим серед братів моїх і наймолодшим у домі батька мого; пас овець батька мого. |
|
2
|
2
|
| Ру́ці мої́ сотвори́сті орга́н, і пе́рсти мої́ соста́виша псалти́р. | Руки мої зробили орган, пальці мої настроювали псалтир. |
|
3
|
3
|
| І кто возвісти́ть Го́сподеві моєму́? Сам Госпо́дь, Сам усли́шить; | І хто сповістить Господу моєму? Сам Господь, Сам почув. |
|
4
|
4
|
| Сам посла́ а́нгела Своєго́, і взят м'я от ове́ць отця́ моєго́, і пома́за м'я єле́єм пома́занія Своєго́. | Він послав ангела Свого і взяв мене від овець батька мого, і помазав мене єлеєм помазання Свого. |
|
5
|
5
|
| Бра́тія моя́ добрі́ і вели́ці; і не благоволи́ в них Госпо́дь. | Брати мої прекрасні і великі, але Господь не благозволив обрати з них. |
|
6
|
6
|
| Ізидо́х в срі́теніє іноплеме́ннику, і прокля́т м'я і́доли свої́ми. | Я вийшов назустріч іноплеміннику, і він прокляв мене ідолами своїми. |
|
7
|
7
|
| Аз же істо́ргнув меч от него́, обезгла́вих єго́ і от'я́х поноше́ніє от сино́в Ізра́їлевих. | Але я, вихопивши у нього меч, обезглавив його і звільнив від ганьблення синів Ізраїлевих.] |
|
Псалом 115
|
Псалом 115
|
|
0
|
0
|
| Аллилу́я, 115. | [Алилуя.] |
|
1
|
1
|
| Ві́ровах, ті́мже возглаго́лах: аз же смири́хся зіло́. | Вірував я, тому й заговорив, і я смирився вельми. |
|
2
|
2
|
| Аз же ріх во ізступле́нії моє́м: всяк челові́к лож. | І сказав я в нестямі моїй: «Кожна людина говорить неправду!» |
|
3
|
3
|
| Что возда́м Го́сподеві о всіх, Я́же воздаде́ мі? | Що віддам Господу за все, що Він воздав мені? |
|
4
|
4
|
| Ча́шу спаcе́нія прийму́ і і́м'я Госпо́днє призову́; | Чашу спасіння прийму й ім’я Господнє призву. |
|
5
|
5
|
| моли́тви моя́ Го́сподеві возда́м пред всі́ми людьми́ Єго́. | Молитви мої Господу воздам перед усіма людьми Його. |
|
6
|
6
|
| Честна́ пред Го́сподем смерть преподо́бних Єго́. | Чесна перед Господом смерть преподобних Його. |
|
7
|
7
|
| О Го́споди, аз раб Твой, аз раб Твой і син раби́ні Твоєя́. Растерза́л єси́ у́зи моя́. | О Господи, я раб Твій, я раб Твій і син рабині Твоєї. Ти розірвав кайдани мої. |
|
8
|
8
|
| Тебі́ пожру́ же́ртву хвали́ і во і́м'я Госпо́днє призову́. | Тобі принесу я жертву хваління й ім’я Господнє призву. |
|
9
|
9
|
| Моли́тви моя́ Го́сподеві возда́м пред всі́ми людьми́ Єго́, | Молитви мої Господу воздам перед усіма людьми Його. |
|
10
|
10
|
| во дво́ріх до́му Госпо́дня, посреді́ тебе́, Ієрусали́ме. | У дворах дому Господнього, посеред тебе, Єрусалиме. Алилуя. |
|
Псалом 114
|
Псалом 114
|
|
0
|
0
|
| Аллилу́я, 114. | [Алилуя.] |
|
1
|
1
|
| Возлюби́х, я́ко усли́шить Госпо́дь глас моле́нія моєго́, | Я люблю Господа, Він почув голос благання мого. |
|
2
|
2
|
| я́ко приклони́ у́хо Своє́ мні; і во дні моя́ призову́. | Прихилив до мене вухо Своє; буду призивати Його в усі дні мої. |
|
3
|
3
|
| Об'я́ша м'я болі́зні сме́ртния, біди́ а́дови обріто́ша м'я; скорб і болі́знь обріто́х і і́м'я Госпо́днє призва́х. | Обійняли мене болі смертельні, і муки пекельні найшли на мене: я зустрів скорботу й утиски. |
|
4
|
4
|
| О Го́споди, ізба́ви ду́шу мою́; ми́лостив Госпо́дь і пра́веден, і Бог наш ми́луєть. | Тоді я призвав ім’я Господнє: «Господи, спаси душу мою!» |
|
5
|
5
|
| Храня́й младе́нці Госпо́дь; смири́хся, і спасе́ м'я. | Милостивий і праведний Господь; Бог наш милує нас. |
|
6
|
6
|
| Обрати́ся, душе́ моя́, в поко́й твой, я́ко Госпо́дь благоді́йствова тя. | Господь охороняє немовлят: я знесилився, і Він допоміг мені. |
|
7
|
7
|
| я́ко із'я́т ду́шу мою́ от сме́рти, о́чі мої́ от слез і но́зі мої́ от поползнове́нія. | Повернися, душе моя, у спокій твій, бо Господь облагодіяв тебе. |
|
8
|
8
|
| Благоугожду́ пред Го́сподем во страні́ живи́х. | Ти, Господи, спас душу мою від смерти, очі мої — від сліз, ноги мої — від спотикання. Буду ходити перед Господом у країні живих. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
