|
Книга Іова
|
Книга Іова
|
|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| Був чоловік у землі Уц, ім’я його Іов; і був чоловік цей непорочний, справедливий і богобоязкий і віддалявся від зла. | Челові́к ні́кий бя́ше во страні́ Авсітіді́йстій, єму́же і́м'я І́ов, і бі челові́к он і́стинен, непоро́чен, пра́веден, богочести́в, удаля́яся от вся́кия лука́вия ве́щі. |
|
2
|
2
|
| І народилися у нього сім синів і три дочки. | Би́ша же єму́ си́нове седьм і дще́рі три. |
|
3
|
3
|
| Майна у нього було: сім тисяч дрібної худоби, три тисячі верблюдів, п’ятсот пар волів і п’ятсот ослиць і дуже багато прислуги; і був чоловік цей знаменитіший за всіх синів Сходу. | І бя́ху ско́ти єго́, ове́ць седьм ти́сящ, велблю́дов три ти́сящі, супру́г воло́в п'ять сот, і осли́ць пасо́мих п'ять сот, і слуг мно́го зіло́, і діла́ ве́лія бя́ху єму́ на землі́; і бі челові́к о́ний благоро́днійшій су́щих от восто́к со́лнця. |
|
4
|
4
|
| Сини його сходилися, робили бенкети кожен у своєму домі у свій день, і посилали і запрошували трьох сестер своїх їсти і пити з ними. | Сходя́щеся же си́нове єго́ друг ко дру́гу, творя́ху пир на ки́йждо день, споє́млюще вку́пі і три сєстри́ своя́, я́сти і пи́ти с ни́ми. |
|
5
|
5
|
| Коли коло бенкетних днів звершувалося, Іов посилав за ними й освячував їх і, встаючи рано-вранці, підносив всепалення за числом усіх їх [і одного тельця за гріх про душі їхні]. Бо говорив Іов: може, сини мої згрішили і похулили Бога в серці своєму. Так робив Іов в усі такі дні. | І єгда́ скончава́шеся дні́є пи́ра, посила́ше І́ов і очища́ше їх, востая́ зау́тра, і приноша́ше о них же́ртви по числу́ їх, і тельця́ єди́наго о грісі́ о душа́х їх. Глаго́лаше бо І́ов: не́гли когда́ си́нове мої́ согріши́ша і в ми́слі своє́й зла́я поми́слиша проти́ву Бо́га? Та́ко у́бо творя́ше І́ов вся дні. |
|
6
|
6
|
| І був день, коли прийшли сини Божі стати перед Господом; між ними прийшов і сатана. | І бисть я́ко день сей, і се, прийдо́ша а́нгели Бо́жії предста́ти пред Го́сподем, і дия́вол при́йде с ни́ми. |
|
7
|
7
|
| І сказав Господь сатані: звідки ти прийшов? І відповів сатана Господу і сказав: я ходив по землі й обійшов її. | І рече́ Госпо́дь дия́волу: отку́ду прише́л єси́? І отвіща́в дия́вол Го́сподеві, рече́: обше́д зе́млю і проше́д поднебе́сную, се, єсьм. |
|
8
|
8
|
| І сказав Господь сатані: чи звернув ти увагу твою на раба Мого Іова? бо немає такого, як він, на землі: чоловік непорочний, справедливий, богобоязкий і віддаляється від зла. | І рече́ єму́ Госпо́дь: внял ли єси́ ми́слію твоє́ю на раба́ Моєго́ І́ова? Зане́ ність я́ко он на землі́: челові́к непоро́чен, і́стинен, богочести́в, удаля́яся от вся́кия лука́вия ве́щі. |
|
9
|
9
|
| І відповів сатана Господу і сказав: хіба даром богобоязкий Іов? | Отвіща́ же дия́вол і рече́ пред Го́сподем: |
|
10
|
10
|
| Чи не Ти навколо відгородив його і дім його й усе, що у нього? Діло рук його Ти благословив, і стада його поширюються по землі; | єда́ ту́не І́ов чтить Го́спода? Не Ти ли огради́л єси́ вні́шняя єго́ і вну́тренняя до́му єго́, і я́же вні всіх су́щих єго́ о́крест? Діла́ же руку́ єго́ благослови́л єси́ і скоти́ єго́ мно́гі сотвори́л єси́ на землі́; |
|
11
|
11
|
| але простягни руку Твою і торкнися всього, що у нього, — чи благословить він Тебе? | но посли́ ру́ку Твою́ і косни́ся всіх, я́же і́мать, а́ще не в лице́ Тя благослови́ть, |
|
12
|
12
|
| І сказав Господь сатані: ось, усе, що у нього, у руці твоїй; тільки на нього не простягай руки твоєї. І відійшов сатана від лиця Господа. | Тогда́ рече́ Госпо́дь дия́волу: се, вся, єли́ка суть єму́, даю́ в ру́ку твою́, но самого́ да не ко́снешися. І ізи́де дия́вол от Го́спода. |
|
13
|
13
|
| І був день, коли сини його і дочки його їли і вино пили в домі первородного брата свого. | І бисть я́ко день сей, си́нове І́овлеви і дще́рі єго́ пія́ху вино́ в дому́ бра́та своєго́ старі́йшаго. |
|
14
|
14
|
| І ось, приходить вісник до Іова і говорить: | І се, ві́стник при́йде ко І́ову і рече́ єму́: супру́зі воло́в оря́ху, і осли́ці пася́хуся близ їх; |
|
15
|
15
|
| воли орали, й ослиці паслися поряд з ними, як напали савеяни і взяли їх, а слуг уразили вістрям меча; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе. | і прише́дше пліни́теліє пліни́ша їх і о́троки ізби́ша мече́м, і спасо́хся аз єди́н і прийдо́х возвісти́ти тебі́. |
|
16
|
16
|
| Ще він говорив, як приходить інший і каже: вогонь Божий упав з неба й спалив овець і слуг і пожер їх; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе. | Єще́ сему́ глаго́лющу, при́йде ін ві́стник і рече́ ко І́ову: огнь спаде́ с небесе́ і пожже́ о́вці і па́стирі пояде́ подо́бні, спасо́хся же аз єди́н і прийдо́х возвісти́ти тебі́. |
|
17
|
17
|
| Ще він говорив, як приходить інший і каже: халдеї розташувалися трьома загонами і кинулися на верблюдів і взяли їх, а слуг уразили вістрям меча; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе. | Єще́ сему́ глаго́лющу, при́йде ін ві́стник і рече́ ко І́ову: ко́нниці сотвори́ша нача́льства три і окружи́ша велблю́ди і пліни́ша їх і о́троки ізби́ша мечми́, спасо́хся же аз єди́н і прийдо́х возвісти́ти тебі́. |
|
18
|
18
|
| Ще цей говорив, приходить інший і каже: сини твої і дочки твої їли і пили вино у домі первородного брата свого; | Єще́ сему́ глаго́лющу, ін ві́стник при́йде, глаго́ля І́ову: сино́м твої́м і дще́рем твої́м яду́щим і пію́щим у бра́та своєго́ старі́йшаго, |
|
19
|
19
|
| і ось, великий вітер прийшов з пустелі й охопив чотири кути дому, і дім упав на отроків, і вони померли; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе. | внеза́пу вітр вели́к на́йде от пусти́ні і косну́ся чети́рем угло́м хра́мини, і паде́ хра́мина на ді́ти твоя́, і сконча́шася; спасо́хся же аз єди́н і прийдо́х возвісти́ти тебі́. |
|
20
|
20
|
| Тоді Іов встав і роздер верхній одяг свій, обстриг голову свою й упав на землю і поклонився | Та́ко (усли́шав) І́ов, воста́в растерза́ ри́зи своя́ і остриже́ власи́ глави́ своєя́, (і поси́па пе́рстію главу́ свою́), і пад на зе́млю, поклони́ся (Го́сподеві) |
|
21
|
21
|
| і сказав: нагим я вийшов із утроби матері моєї, нагим і повернуся. Господь дав, Господь і взяв; [як угодно було Господу, так і зробилося;] нехай буде ім’я Господнє благословенне! | і рече́: сам наг ізидо́х от чре́ва ма́тере моєя́, наг і отиду́ та́мо; Госпо́дь даде́, Госпо́дь от'я́т; я́ко Го́сподеві ізво́лися, та́ко бисть; бу́ди і́м'я Госпо́днє благослове́нно (во ві́ки). |
|
22
|
22
|
| У всьому цьому не згрішив Іов і не промовив нічого нерозумного про Бога. | Во всіх сих приключи́вшихся єму́ нічто́же согріши́ І́ов пред Го́сподем, (ніже́ устна́ма свої́ма), і не даде́ безу́мія Бо́гу. |
|
Глава 2
|
|
|
1
|
|
| Був день, коли прийшли сини Божі стати перед Господом; між ними прийшов і сатана стати перед Господом. | |
|
2
|
|
| І сказав Господь сатані: звідки ти прийшов? І відповів сатана Господу і сказав: я ходив по землі й обійшов її. | |
|
3
|
|
| І сказав Господь сатані: чи звернув ти увагу твою на раба Мого Іова? бо немає такого, як він, на землі: чоловік непорочний, справедливий, богобоязкий і віддаляється від зла, і досі твердий у своїй непорочності; а ти збуджував Мене проти нього, щоб погубити його невинно. | |
|
4
|
|
| І відповів сатана Господу і сказав: шкіру за шкіру, а за життя своє віддасть людина усе, що є у неї; | |
|
5
|
|
| але простягни руку Твою і торкнися кістки його і плоті його, — чи благословить він Тебе? | |
|
6
|
|
| І сказав Господь сатані: ось, він у руках твоїх, тільки душу його збережи. | |
|
7
|
|
| І відійшов сатана від лиця Господа й уразив Іова проказою лютою від підошви ноги його по саме тім’я його. | |
|
8
|
|
| І взяв він собі черепок, щоб шкребти себе ним, і сів у попіл [поза селищем]. | |
|
9
|
|
| І сказала йому дружина його: ти все ще твердий у непорочності твоїй! похули Бога і помри*. | |
|
10
|
|
| Але він сказав їй: ти говориш як одна з безумних: невже добре ми будемо приймати від Бога, а лихого не будемо приймати? В усьому цьому не згрішив Іов вустами своїми. | |
|
11
|
|
| І почули троє друзів Іова про всі ці біди, які осягли його, і пішли кожен зі свого місця: Елифаз феманитянин, Вилдад савхеянин і Софар наамитянин, і зійшлися, щоб іти разом тужити з ним і втішати його. | |
|
12
|
|
| І, піднявши очі свої здаля, вони не впізнали його; і піднесли голос свій і заридали; і роздер кожен верхній одяг свій, і кидали порох над головами своїми до неба. | |
|
13
|
|
| І сиділи з ним на землі сім днів і сім ночей; і ніхто не говорив йому ні слова, тому що бачили, що страждання його дуже великі. | |
|
Глава 3
|
|
|
1
|
|
| Після того відкрив Іов вуста свої і прокляв день свій. | |
|
2
|
|
| І почав Іов і сказав: | |
|
3
|
|
| згинь день, у який я народився, і ніч, у яку сказано: зачалася людина! | |
|
4
|
|
| День той нехай буде темрявою; нехай не шукає його Бог з висоти, і нехай не засяє над ним світло! | |
|
5
|
|
| Нехай затьмарить його темрява і тінь смертна, нехай обійме його хмара, нехай страшаться його, як палючої спеки! | |
|
6
|
|
| Ніч та, — нехай володіє нею морок, нехай не рахується вона в днях року, нехай не ввійде у число місяців! | |
|
7
|
|
| О! ніч та — нехай буде вона безлюдна; нехай не ввійде в неї радість! | |
|
8
|
|
| Нехай проклянуть її ті, що проклинають день, здатні розбудити левиафана! | |
|
9
|
|
| Нехай померкнуть зірки світанку її: нехай чекає вона світла, і воно не приходить, і нехай не побачить вона вій денниці | |
|
10
|
|
| за те, що не зачинила дверей утроби матері моєї і не приховала горя від очей моїх! | |
|
11
|
|
| Чому я не помер, виходячи з утроби, і не помер, коли вийшов з утроби? | |
|
12
|
|
| Навіщо прийняли мене коліна? навіщо було мені годуватися грудьми? | |
|
13
|
|
| Тепер би лежав я і спочивав; спав би, і мені було б спокійно | |
|
14
|
|
| з царями і радниками землі, які забудовували для себе пустелі, | |
|
15
|
|
| або з князями, у яких було золото, і які наповнювали доми свої сріблом; | |
|
16
|
|
| або, як викидень прихований, я не існував би, як немовлята, які не побачили світла. | |
|
17
|
|
| Там беззаконні перестають наводити страх, і там відпочивають виснажені в силі. | |
|
18
|
|
| Там в’язні разом насолоджуються спокоєм і не чують криків приставника. | |
|
19
|
|
| Малий і великий там рівні, і раб вільний від господаря свого. | |
|
20
|
|
| Навіщо дано страднику світло, і життя засмученим душею, | |
|
21
|
|
| які чекають на смерть, і немає її, які викопали б її охочіше, ніж скарб, | |
|
22
|
|
| зраділи б до захвату, захоплювалися б, що знайшли гріб? | |
|
23
|
|
| Навіщо дано світло людині, путь якої закрита, і яку Бог оточив мороком? | |
|
24
|
|
| Зітхання мої попереджають хліб мій, і стогони мої ллються, як вода, | |
|
25
|
|
| бо жахливе, чого я жахався, те й осягло мене; і чого я боявся, те і прийшло до мене. | |
|
26
|
|
| Немає мені миру, немає спокою, немає відради: спіткало нещастя. | |
|
Глава 4
|
|
|
1
|
|
| І відповів Елифаз феманитянин і сказав: | |
|
2
|
|
| якщо спробуємо ми сказати тобі слово, — чи не тяжко буде тобі? Утім, хто може заборонити слову! | |
|
3
|
|
| Ось, ти наставляв багатьох і опущені руки підтримував, | |
|
4
|
|
| того, хто падав, піднімали слова твої, і коліна, що гнулися, ти укріпляв. | |
|
5
|
|
| А тепер дійшло до тебе, і ти знеміг; торкнулося тебе, і ти упав духом. | |
|
6
|
|
| Богобоязкість твоя чи не повинна бути твоєю надією, і непорочність путів твоїх — упованням твоїм? | |
|
7
|
|
| Згадай же, чи гинув хто невинний, і де праведних викорінювали? | |
|
8
|
|
| Як я бачив, ті, що орали нечестя і сіяли зло, пожинають його; | |
|
9
|
|
| від подуву Божого гинуть і від духу гніву Його зникають. | |
|
10
|
|
| Ревіння лева і голос того, хто рикає, умовкає, і зуби скимнів ламаються; | |
|
11
|
|
| могутній лев гине без здобичі, і діти левиці розсіюються. | |
|
12
|
|
| І ось, до мене таємно прийшло слово, і вухо моє прийняло щось від нього. | |
|
13
|
|
| Серед міркувань про нічні видіння, коли сон находить на людей, | |
|
14
|
|
| обійняв мене жах і трепет і потряс усі кістки мої. | |
|
15
|
|
| І дух пройшов наді мною, дибом стало волосся на мені. | |
|
16
|
|
| Він став, — але я не розпізнав вигляду його, — тільки обрис був перед очима моїми; тихе віяння, — і я чую голос: | |
|
17
|
|
| чи людина праведніша за Бога? і чи людина чистіша за Творця свого? | |
|
18
|
|
| Ось, Він і слугам Своїм не довіряє і в ангелах Своїх убачає недоліки: | |
|
19
|
|
| тим більше — в тих, хто живе у храминах із суміші, основа яких порох, які знищуються швидше за міль. | |
|
20
|
|
| Між ранком і вечором вони розпадаються; не побачиш, як вони зовсім зникнуть. | |
|
21
|
|
| Чи не гинуть з ними і чесноти їхні? Вони вмирають, не досягнувши мудрости. | |
|
Глава 5
|
|
|
1
|
|
| Взивай, якщо є той, що відповідає тобі. І до кого зі святих звернешся ти? | |
|
2
|
|
| Так, дурня убиває гнівливість, і нерозумного губить роздратування. | |
|
3
|
|
| Бачив я, як дурень вкорінюється, і негайно прокляв дім його. | |
|
4
|
|
| Діти його далекі від щастя, їх будуть бити біля воріт, і не буде захисника. | |
|
5
|
|
| Жниво його з’їсть голодний і з-за терну візьме його, і спраглі поглинуть майно його. | |
|
6
|
|
| Так, не з пороху виходить горе, і не з землі виростає лихо; | |
|
7
|
|
| але людина народжується на страждання, як іскри, щоб підніматися вгору. | |
|
8
|
|
| Але я до Бога звернувся б, передав би справу мою Богу, | |
|
9
|
|
| Який творить діла великі і недослідимі, дивні без міри, | |
|
10
|
|
| дає дощ на лице землі і посилає води на лице полів; | |
|
11
|
|
| принижених поставляє на висоту, і ті, що ремствують, підносяться на спасіння. | |
|
12
|
|
| Він руйнує задуми підступних, і руки їхні не довершують намірів. | |
|
13
|
|
| Він уловлює мудреців їхнім же лукавством, і рада хитрих стає марною: | |
|
14
|
|
| вдень вони зустрічають темряву й опівдні ходять навпомацки, як уночі. | |
|
15
|
|
| Він спасає бідного від меча, від уст їх і від руки сильного. | |
|
16
|
|
| І є нещасному надія, і неправда закриває вуста свої. | |
|
17
|
|
| Блаженна людина, яку напоумлює Бог, і тому покарання Вседержителя не відкидай, | |
|
18
|
|
| бо Він завдає рани і Сам обв’язує їх; Він уражає, і Його ж руки лікують. | |
|
19
|
|
| У шести лихах врятує тебе, і в сьомому не торкнеться тебе зло. | |
|
20
|
|
| Під час голоду визволить тебе від смерти, і на війні — від руки меча. | |
|
21
|
|
| Від бича язика сховаєш себе і не убоїшся спустошення, коли воно прийде. | |
|
22
|
|
| Спустошенню і голоду посмієшся і звірів землі не убоїшся, | |
|
23
|
|
| бо з каменями польовими у тебе союз, і звірі польові у мирі з тобою. | |
|
24
|
|
| І дізнаєшся, що намет твій у безпеці, і будеш дивитися за домом твоїм, і не згрішиш. | |
|
25
|
|
| І побачиш, що сім’я твоє численне, і паростки твої, як трава на землі. | |
|
26
|
|
| Увійдеш у гріб у зрілості, як укладаються снопи пшениці у свій час. | |
|
27
|
|
| Ось, що ми пізнали; так воно і є; вислухай це і зауваж для себе. | |
|
Глава 6
|
|
|
1
|
|
| І відповів Іов і сказав: | |
|
2
|
|
| о, якби правильно були зважені волання мої, і разом з ними поклали на терези страждання моє! | |
|
3
|
|
| Воно, напевно, перетягнуло б пісок морів! Від того слова мої несамовиті. | |
|
4
|
|
| Бо стріли Вседержителя у мені; отрута їх п’є дух мій; жахи Божі ополчилися проти мене. | |
|
5
|
|
| Чи реве дикий осел на траві? чи мичить бик біля місива свого? | |
|
6
|
|
| Чи їдять несмачне без соли, і чи є смак в яєчному білку? | |
|
7
|
|
| До чого не хотіла торкнутися душа моя, те складає огидну їжу мою. | |
|
8
|
|
| О, коли б збулося бажання моє й уповання моє виконав Бог! | |
|
9
|
|
| О, якби благоволив Бог розтрощити мене, простяг руку Свою й уразив мене! | |
|
10
|
|
| Це було б ще відрадою мені, і я кріпився б у моїй нещадній хворобі, бо я не відмовився від слів Святого. | |
|
11
|
|
| Що за сила у мене, щоб мати надію мені? і який кінець, щоб продовжити мені життя моє? | |
|
12
|
|
| Чи твердість каменів — твердість моя? і чи мідь — плоть моя? | |
|
13
|
|
| Чи є в мені допомога для мене, і чи є для мене яка опора? | |
|
14
|
|
| До страдника повинне бути співчуття від друга його, якщо тільки він не покинув страху до Вседержителя. | |
|
15
|
|
| Але брати мої невірні, як потік, як швидкоплинні струмки, | |
|
16
|
|
| які чорні від льоду і в яких ховається сніг. | |
|
17
|
|
| Коли стає тепло, вони зменшуються, а під час спеки зникають з місць своїх. | |
|
18
|
|
| Вони змінюють напрямок шляхів своїх, заходять у пустелю і губляться: | |
|
19
|
|
| дивляться на них дороги фемайські, сподіваються на них шляхи савейські, | |
|
20
|
|
| але залишаються посоромленими у своїй надії; приходять туди і від сорому червоніють. | |
|
21
|
|
| Так і ви тепер ніщо: побачили страшне і злякалися. | |
|
22
|
|
| Чи говорив я: дайте мені, або від достатку вашого заплатіть за мене; | |
|
23
|
|
| і визволіть мене від руки ворога, і від руки мучителів викупіть мене? | |
|
24
|
|
| Навчіть мене, і я замовкну; покажіть, у чому я погрішив. | |
|
25
|
|
| Які сильні слова правди! Але що доводять викриття ваші? | |
|
26
|
|
| Ви придумуєте слова для викриття? На вітер пускаєте слова ваші. | |
|
27
|
|
| Ви нападаєте на сироту і риєте яму другові вашому. | |
|
28
|
|
| Але прошу вас, гляньте на мене; чи буду я говорити неправду перед лицем вашим? | |
|
29
|
|
| Перегляньте, чи є неправда? переглянете, — правда моя. | |
|
30
|
|
| Чи є на язику моєму неправда? Невже гортань моя не може розрізнити гіркоти? | |
|
Глава 7
|
|
|
1
|
|
| Чи не визначено людині час на землі, і дні її чи не такі самі, як і дні найманця? | |
|
2
|
|
| Як раб жадає тіні, і як найманець чекає закінчення роботи своєї, | |
|
3
|
|
| так я одержав у наділ місяці суєтні, і ночі гіркі відраховані мені. | |
|
4
|
|
| Коли лягаю, то говорю: «колись встану?», а вечір триває, і я перевертаюся досита до самого світанку. | |
|
5
|
|
| Тіло моє одягнене червою і запорошеними струпами; шкіра моя тріскається і гноїться. | |
|
6
|
|
| Дні мої біжать скоріше за човника і закінчуються без надії. | |
|
7
|
|
| Згадай, що життя моє подув, що око моє не повернеться, щоб бачити добре. | |
|
8
|
|
| Не побачить мене око того, хто бачив мене; очі Твої на мене, — і немає мене. | |
|
9
|
|
| Рідіє хмара й зникає; так той, хто зійшов у пекло, не вийде, | |
|
10
|
|
| не повернеться більше у дім свій, і місце його вже не буде знати його. | |
|
11
|
|
| Не буду ж я стримувати вуст моїх; буду говорити у пригніченні духу мого; буду скаржитися в печалі душі моєї. | |
|
12
|
|
| Хіба я море або морське чудовисько, що Ти поставив наді мною сторожу? | |
|
13
|
|
| Коли подумаю: втішить мене постіль моя, забере горе моє ложе моє, | |
|
14
|
|
| ти страшиш мене снами і видіннями лякаєш мене; | |
|
15
|
|
| і душа моя бажає краще припинення дихання, краще смерти, ніж збереження кісток моїх. | |
|
16
|
|
| Огидним стало для мене життя. Не вічно жити мені. Відступи від мене, тому що дні мої суєта. | |
|
17
|
|
| Що таке людина, що Ти так цінуєш її і звертаєш на неї увагу Твою, | |
|
18
|
|
| відвідуєш її кожного ранку, кожну мить випробовуєш її? | |
|
19
|
|
| Доки ж Ти не залишиш, доки не відійдеш від мене, доки не даси мені проковтнути слину мою? | |
|
20
|
|
| Якщо я згрішив, то що я зроблю Тобі, страж людей! Навіщо Ти поставив мене супротивником Собі, так що я став самому собі за тягар? | |
|
21
|
|
| І чому б не простити мені гріха і не зняти з мене беззаконня мого? бо, ось, я ляжу в порох; завтра шукатимеш мене, і мене немає. | |
|
Глава 8
|
|
|
1
|
|
| І відповів Вилдад савхеянин і сказав: | |
|
2
|
|
| чи довго ти будеш говорити так? — слова? вуст твоїх бурхливий вітер! | |
|
3
|
|
| Невже Бог спотворює суд, і Вседержитель перетворює правду? | |
|
4
|
|
| Якщо сини твої згрішили перед Ним, то Він і віддав їх у руку беззаконня їхнього. | |
|
5
|
|
| Якщо ж ти знайдеш Бога і помолишся Вседержителю, | |
|
6
|
|
| і якщо ти чистий і правий, то Він нині ж встане над тобою й умиротворить оселю правди твоєї. | |
|
7
|
|
| І якщо спочатку в тебе було мало, то згодом буде дуже багато. | |
|
8
|
|
| Бо запитай у минулих родів і вникни у спостереження батьків їх; | |
|
9
|
|
| а ми — вчорашні і нічого не знаємо, тому що наші дні на землі тінь. | |
|
10
|
|
| Ось, вони навчать тебе, скажуть тобі і від серця свого промовлять слова: | |
|
11
|
|
| чи піднімається очерет без вологи? чи росте очерет без води? | |
|
12
|
|
| Ще він у свіжості своїй і не зрізаний, а раніше всякої трави засихає. | |
|
13
|
|
| Такі путі всіх, хто забуває Бога, і надія лицеміра загине; | |
|
14
|
|
| уповання його підрізане, і впевненість його — дім павука. | |
|
15
|
|
| Обіпреться об дім свій і не встоїть; схопиться за нього і не утримається. | |
|
16
|
|
| Він зеленіє перед сонцем, за сад простягаються гілки його; | |
|
17
|
|
| у купу каміння вплітається коріння його, між камінням врізується. | |
|
18
|
|
| Але коли вирвуть його з місця його, воно відмовиться від нього: «я не бачило тебе!» | |
|
19
|
|
| Ось радість шляху його! а із землі виростають інші. | |
|
20
|
|
| Бачиш, Бог не відкидає непорочного і не підтримує руки? лиходіїв. | |
|
21
|
|
| Він ще наповнить сміхом вуста твої і губи твої радісним вигуком. | |
|
22
|
|
| Ненависники твої вдягнуться в сором, і намету нечестивих не стане. | |
|
Глава 9
|
|
|
1
|
|
| І відповів Іов і сказав: | |
|
2
|
|
| правда! знаю, що так; але як виправдається людина перед Богом? | |
|
3
|
|
| Якщо захоче вступити в суперечку з Ним, то не відповість Йому на жодне з тисячі. | |
|
4
|
|
| Премудрий серцем і могутній силою; хто повставав проти Нього і залишався у спокої? | |
|
5
|
|
| Він пересуває гори, і не впізнають їх: Він перетворює їх у гніві Своєму; | |
|
6
|
|
| зрушує землю з місця її, і стовпи її тремтять; | |
|
7
|
|
| скаже сонцю, — і не зійде, і на зірки накладає печатку. | |
|
8
|
|
| Він один розпростирає небеса і ходить по висотах моря; | |
|
9
|
|
| створив Ас, Кесиль і Хима* і тайники півдня; | |
|
10
|
|
| робить велике, недослідиме і дивовижне без міри! | |
|
11
|
|
| Ось, Він пройде переді мною, і не побачу Його; пронесеться, і не помічу Його. | |
|
12
|
|
| Візьме, і хто заборонить Йому? хто скаже Йому: що Ти робиш? | |
|
13
|
|
| Бог не відверне гніву Свого; перед Ним упадуть поборники гордині. | |
|
14
|
|
| Тим більше чи можу я відповідати Йому і вишукувати собі слова перед Ним? | |
|
15
|
|
| Хоч би я і правий був, але не буду відповідати, а буду благати Суддю мого. | |
|
16
|
|
| Якби я воззвав, і Він відповів мені, — я не повірив би, що голос мій почув Той, | |
|
17
|
|
| Хто у вихорі вражає мене і примножує невинно мої рани, | |
|
18
|
|
| не дає мені перевести дух, але пересичує мене гіркотою. | |
|
19
|
|
| Якщо діяти силою, то Він могутній; якщо судом, хто зведе мене з Ним? | |
|
20
|
|
| Якщо я буду виправдовуватися, то мої ж вуста звинуватять мене; якщо я невинний, то Він визнає мене винним. | |
|
21
|
|
| Невинний я; не хочу знати душі моєї, зневажаю життя моє. | |
|
22
|
|
| Все одно; тому я сказав, що Він губить і непорочного і винного. | |
|
23
|
|
| Якщо цього вражає Він бичем раптово, то над катуванням невинних сміється. | |
|
24
|
|
| Земля віддана в руки нечестивих; обличчя суддів її Він закриває. Якщо не Він, то хто ж? | |
|
25
|
|
| Дні мої швидші за гінця, — біжать, не бачать добра, | |
|
26
|
|
| несуться, як легкі човни, як орел рине на здобичу. | |
|
27
|
|
| Якщо сказати мені: забуду я скарги мої, відкину похмурий вигляд свій і підбадьорюся; | |
|
28
|
|
| то тремчу від усіх страждань моїх, знаючи, що Ти не оголосиш мене невинним. | |
|
29
|
|
| Якщо ж я винен, то для чого даремно томлюся? | |
|
30
|
|
| Хоч би я обмився і сніговою водою і зовсім очистив руки мої, | |
|
31
|
|
| то і тоді Ти зануриш мене у бруд, і буде гидувати мною одяг мій. | |
|
32
|
|
| Тому що Він не людина, як я, щоб я міг відповідати Йому і йти разом з Ним на суд! | |
|
33
|
|
| Немає між нами посередника, який поклав би руку свою на обох нас. | |
|
34
|
|
| Нехай відведе Він від мене жезл Свій, і страх Його нехай не жахає мене, — | |
|
35
|
|
| і тоді я буду говорити і не убоюся Його, бо я не такий сам у собі. | |
|
Глава 10
|
|
|
1
|
|
| Обридло душі моїй життя моє; віддамся суму моєму; буду говорити в скорботі душі моєї. | |
|
2
|
|
| Скажу Богу: не звинувачуй мене; оголоси мені, за що Ти зі мною борешся? | |
|
3
|
|
| Чи добре для Тебе, що Ти пригнічуєш, що зневажаєш діла рук Твоїх, а на раду нечестивих посилаєш світло? | |
|
4
|
|
| Хіба у Тебе плотські очі, і Ти дивишся, як дивиться людина? | |
|
5
|
|
| Хіба дні Твої, як дні людини, або літа Твої, як дні чоловіка, | |
|
6
|
|
| чому Ти шукаєш пороку в мені і допитуєшся гріха в мені, | |
|
7
|
|
| хоча знаєш, що я не беззаконник, і що нема кому визволити мене від руки Твоєї? | |
|
8
|
|
| Твої руки трудилися наді мною й створили всього мене цілком, — і Ти губиш мене? | |
|
9
|
|
| Згадай, що Ти, як глину, обробив мене, і в порох повертаєш мене? | |
|
10
|
|
| Чи не Ти вилив мене, як молоко, і, як сир, згустив мене, | |
|
11
|
|
| шкірою і плоттю одяг мене, кістками і жилами скріпив мене, | |
|
12
|
|
| життя і милість дарував мені, і піклування Твоє зберігало дух мій? | |
|
13
|
|
| Але і те приховував Ти в серці Своєму, — знаю, що це було в Тебе, — | |
|
14
|
|
| бо якщо я згрішу, Ти помітиш і не залишиш гріха мого без покарання. | |
|
15
|
|
| Якщо я винен, горе мені! якщо і правий, то не насмілюся підняти голови моєї. Я пересичений приниженням; глянь на страждання моє: | |
|
16
|
|
| воно збільшується. Ти женешся за мною, як лев, і знову нападаєш на мене і дивним являєшся в мені. | |
|
17
|
|
| Виводиш нових свідків Твоїх проти мене; підсилюєш гнів Твій на мене; і біди, одні за іншими, ополчаються проти мене. | |
|
18
|
|
| І навіщо Ти вивів мене з утроби? нехай би я помер, коли ще нічиє око не бачило мене; | |
|
19
|
|
| нехай би я, як той, що не був, з утроби перенесений був у гріб! | |
|
20
|
|
| Чи не короткі дні мої? Залиш, відступи від мене, щоб я трохи підбадьорився, | |
|
21
|
|
| раніше ніж відійду, — і вже не повернуся, — у країну темряви і сіні смертної, | |
|
22
|
|
| у країну мороку, який є морок тіні смертної, де немає упорядкування, де темно, як сама темрява. | |
|
Глава 11
|
|
|
1
|
|
| І відповів Софар наамитянин і сказав: | |
|
2
|
|
| хіба на безліч слів не можна дати відповіді, і хіба людина багатослівна права? | |
|
3
|
|
| Марнослів’я твоє чи змусить мовчати мужів, щоб ти глумився, і нікому було присоромити тебе? | |
|
4
|
|
| Ти сказав: судження моє вірне, і чистий я в очах Твоїх. | |
|
5
|
|
| Але якби Бог заговорив і відкрив уста Свої до тебе | |
|
6
|
|
| і відкрив тобі таємниці премудрости, що тобі вдвічі більше належало б понести! Отже, знай, що Бог для тебе деякі з беззаконь твоїх піддав забуттю. | |
|
7
|
|
| Чи можеш ти дослідженням знайти Бога? Чи можеш зовсім пізнати Вседержителя? | |
|
8
|
|
| Він вище небес, — що ти можеш зробити? глибше пекла, — що можеш дізнатися? | |
|
9
|
|
| Довша за землю міра Його і ширша за море. | |
|
10
|
|
| Якщо Він пройде й закує кого в кайдани і представить на суд, то хто відхилить Його? | |
|
11
|
|
| Бо Він знає людей неправдивих і бачить беззаконня, і чи залишить його без уваги? | |
|
12
|
|
| Але пустий чоловік мудрує, хоч людина народжується подібно до дикого осляти. | |
|
13
|
|
| Якщо ти управиш серце твоє і простягнеш до Нього руки твої, | |
|
14
|
|
| і якщо є порок у руці твоїй, а ти відкинеш його і не даси беззаконню жити в наметах твоїх, | |
|
15
|
|
| то піднімеш незаплямоване лице твоє і будеш твердим і не будеш боятися. | |
|
16
|
|
| Тоді забудеш горе: як про воду, яка протекла, будеш згадувати про нього. | |
|
17
|
|
| І ясніше за полудень піде життя твоє; просвітлієш, як ранок. | |
|
18
|
|
| І будеш спокійний, тому що є надія; ти огороджений, і можеш спати безпечно. | |
|
19
|
|
| Будеш лежати, і не буде того, що страшить, і багато хто буде підлещуватися до тебе. | |
|
20
|
|
| А очі беззаконних витечуть, і притулок їхній пропаде, і надія їхня зникне. | |
|
Глава 12
|
|
|
1
|
|
| І відповів Іов і сказав: | |
|
2
|
|
| дійсно, тільки ви люди, і з вами помре мудрість! | |
|
3
|
|
| І у мене є серце, як у вас; не нижчий я за вас; і хто не знає того ж? | |
|
4
|
|
| Посміховищем став я для друга свого, я, що взивав до Бога, і якому Він відповідав, посміховиськом — чоловік праведний, непорочний. | |
|
5
|
|
| Так знехтуваний за думками того, хто сидить у спокої, смолоскип, приготований для тих, що спотикаються ногами. | |
|
6
|
|
| Спокійні намети у грабіжників і безпечні у тих, хто прогнівляє Бога, які ніби Бога носять у руках своїх. | |
|
7
|
|
| І справді: запитай у худоби, і навчить тебе, у птаха небесного, і сповістить тебе; | |
|
8
|
|
| або поговори з землею, і наставить тебе, і скажуть тобі риби морські. | |
|
9
|
|
| Хто у всьому цьому не узнає, що рука Господа створила це? | |
|
10
|
|
| В Його руці душа всього, що живе, і дух усякої людської плоті. | |
|
11
|
|
| Чи не вухо розрізняє слова, і чи не язик розпізнає смак їжі? | |
|
12
|
|
| У старцях — мудрість, і у довголітніх — розум. | |
|
13
|
|
| У Нього премудрість і сила; Його рада і розум. | |
|
14
|
|
| Що Він зруйнує, те не побудується; кого Він ув’язнить, той не звільниться. | |
|
15
|
|
| Зупинить води, і все висохне; пустить їх, і перетворять землю. | |
|
16
|
|
| У Нього могутність і премудрість, перед Ним той, хто помиляється і вводить в оману. | |
|
17
|
|
| Він приводить радників до необміркованости і суддів робить нерозумними. | |
|
18
|
|
| Він позбавляє перев’язів царів і поясом обв’язує стегна їхні; | |
|
19
|
|
| князів позбавляє достоїнства і долає хоробрих; | |
|
20
|
|
| віднімає язик у красномовців і старців позбавляє сенсу; | |
|
21
|
|
| покриває соромом знаменитих і силу могутніх ослаблює; | |
|
22
|
|
| відкриває глибоке із середовища пітьми і виводить на світло тінь смертну; | |
|
23
|
|
| примножує народи і знищує їх; розсіває народи і збирає їх; | |
|
24
|
|
| віднімає розум у глав народу землі і залишає їх блукати в пустелі, де немає шляхів: | |
|
25
|
|
| навпомацки ходять вони у темряві без світла і тиняються, як п’яні. | |
|
Глава 13
|
|
|
1
|
|
| Ось, усе це бачило око моє, чуло вухо моє і помітило для себе. | |
|
2
|
|
| Скільки знаєте ви, знаю і я: не нижчий я за вас. | |
|
3
|
|
| Але я до Вседержителя хотів би говорити і бажав би змагатися з Богом. | |
|
4
|
|
| А ви плітники неправди; усі ви марні лікарі. | |
|
5
|
|
| О, якби ви тільки мовчали! це було б поставлено вам за мудрість. | |
|
6
|
|
| Вислухайте ж міркування мої і вникніть у заперечення вуст моїх. | |
|
7
|
|
| Чи належало вам заради Бога говорити неправду і для Нього говорити лжу? | |
|
8
|
|
| Чи належало вам бути упередженими до Нього і за Бога так сперечатися? | |
|
9
|
|
| Чи добре буде, коли Він випробує вас? Чи обманете Його, як обманюють людину? | |
|
10
|
|
| Суворо покарає Він вас, хоч ви і приховано лицемірите. | |
|
11
|
|
| Невже велич Його не страшить вас, і страх Його не нападає на вас? | |
|
12
|
|
| Нагадування ваші подібні до попелу; опори ваші — оплоти глиняні. | |
|
13
|
|
| Замовкніть переді мною, і я буду говорити, що не осягло б мене. | |
|
14
|
|
| Для чого мені терзати тіло моє зубами моїми і душу мою вкладати в руку мою? | |
|
15
|
|
| Ось, Він убиває мене, але я буду сподіватися; я бажав би тільки відстояти путі мої перед лицем Його! | |
|
16
|
|
| І це вже на виправдання мені, тому що лицемір не піде перед лице Його! | |
|
17
|
|
| Вислухайте уважно слово моє і пояснення моє вухами вашими. | |
|
18
|
|
| Ось, я завів судову справу: знаю, що буду правий. | |
|
19
|
|
| Хто у змозі заперечити мені? Бо я скоро замовкну і спущу дух. | |
|
20
|
|
| Двох тільки речей не роби зі мною, і тоді я не буду ховатися від лиця Твого: | |
|
21
|
|
| відніми від мене руку Твою, і жах Твій нехай не потрясає мене. | |
|
22
|
|
| Тоді клич, і я буду відповідати, або буду говорити я, а Ти відповідай мені. | |
|
23
|
|
| Скільки в мене пороків і гріхів? покажи мені беззаконня моє і гріх мій. | |
|
24
|
|
| Для чого ховаєш лице Твоє і вважаєш мене ворогом Твоїм? | |
|
25
|
|
| Чи не зірваний листок Ти розтрощуєш і чи не суху соломину переслідуєш? | |
|
26
|
|
| Бо Ти пишеш на мене гірке і ставиш у провину мені гріхи юности моєї, | |
|
27
|
|
| і ставиш у колоду ноги мої і підстерігаєш усі шляхи мої, — женешся слідами ніг моїх. | |
|
28
|
|
| А він, як гниле, розпадається, як одяг, з’їдений міллю. | |
|
Глава 14
|
|
|
1
|
|
| Людина, народжена жінкою, короткочасна і пересичена печалями: | |
|
2
|
|
| як квітка, вона виростає й опадає; тікає, як тінь, і не зупиняється. | |
|
3
|
|
| І на неї-то Ти відкриваєш очі Твої, і мене ведеш на суд з Тобою? | |
|
4
|
|
| Хто народиться чистим від нечистого? Жоден. | |
|
5
|
|
| Якщо дні йому визначені, і число місяців його в Тебе, якщо Ти поклав йому межу, якої він не перейде, | |
|
6
|
|
| то ухилися від нього: нехай він відпочине, доки не закінчить, як найманець, дня свого. | |
|
7
|
|
| Для дерева є надія, що воно, якщо і буде зрубане, знову оживе, і паростки від нього виходити не перестануть: | |
|
8
|
|
| якщо і застарів у землі корінь його, і пеньок його завмер у поросі, | |
|
9
|
|
| але, лиш відчуло воду, воно дає паростки і пускає гілки, ніби знову посаджене. | |
|
10
|
|
| А людина вмирає і розпадається; відійшла, і де вона? | |
|
11
|
|
| Витікає вода з озера, і ріка вичерпується і висихає: | |
|
12
|
|
| так людина ляже і не встане; до закінчення неба вона не пробудиться і не встане від сну свого. | |
|
13
|
|
| О, якби Ти в пеклі сховав мене і приховував мене, доки пройде гнів Твій, поклав мені термін і потім згадав про мене! | |
|
14
|
|
| Коли помре людина, то чи буде вона знову жити? В усі дні визначеного мені часу я очікував би, поки прийде мені зміна. | |
|
15
|
|
| Покликав би Ти, і я дав би Тобі відповідь, і Ти явив би благовоління творінню рук Твоїх; | |
|
16
|
|
| бо тоді Ти підраховував би кроки мої і не підстерігав би гріха мого; | |
|
17
|
|
| у сувої було б запечатане беззаконня моє, і Ти закрив би провину мою. | |
|
18
|
|
| Але гора, падаючи, руйнується, і скеля сходить з місця свого; | |
|
19
|
|
| вода стирає камені; паводок її змиває земний порох: так і надію людини Ти знищуєш. | |
|
20
|
|
| Пригнічуєш її до кінця, і вона відходить; змінюєш їй лице і відсилаєш її. | |
|
21
|
|
| Чи в пошані діти її — вона не знає, чи принижені — вона не відає; | |
|
22
|
|
| але плоть її на ній болить, і душа її в ній страждає. | |
|
Глава 15
|
|
|
1
|
|
| І відповів Елифаз феманитянин і сказав: | |
|
2
|
|
| чи стане мудрий відповідати знанням пустим і наповнювати утробу свою вітром палючим, | |
|
3
|
|
| виправдовуватися словами марними і промовою, яка не має ніякої сили? | |
|
4
|
|
| Так ти відклав і страх і за ніщо вважаєш слова до Бога. | |
|
5
|
|
| Нечестя твоє так налаштувало вуста твої, і ти обрав язик лукавих. | |
|
6
|
|
| Тебе звинувачують уста твої, а не я, і твій язик говорить проти тебе. | |
|
7
|
|
| Хіба ти першою людиною народився і раніше пагорбів створений? | |
|
8
|
|
| Хіба раду Божу ти чув і залучив до себе премудрість? | |
|
9
|
|
| Що знаєш ти, чого б не знали ми? що розумієш ти, чого не було б і у нас? | |
|
10
|
|
| І сивоволосий і старець є між нами, що днями перевищує батька твого. | |
|
11
|
|
| Хіба малі для тебе утішення Божі? І це невідомо тобі? | |
|
12
|
|
| До чого закликає тебе серце твоє, і чому так гордо дивишся? | |
|
13
|
|
| Навіщо спрямовуєш проти Бога дух твій і вустами твоїми промовляєш такі слова? | |
|
14
|
|
| Що таке людина, щоб бути їй чистою, і щоб народженому жінкою бути праведним? | |
|
15
|
|
| Ось, Він і святим Своїм не довіряє, і небеса нечисті в очах Його: | |
|
16
|
|
| тим більше нечиста і розтлінна людина, яка п’є беззаконня, як воду. | |
|
17
|
|
| Я буду говорити тобі, слухай мене; я розповім тобі, що бачив, | |
|
18
|
|
| що чули мудрі і не приховали того, що почули від батьків своїх, | |
|
19
|
|
| яким одним віддана була земля, і серед яких чужий не ходив. | |
|
20
|
|
| Нечестивий мучить себе в усі дні свої, і число років закрите від гнобителя; | |
|
21
|
|
| звук жахів у вухах його; під час миру іде на нього згубник. | |
|
22
|
|
| Він не сподівається врятуватися від темряви; бачить перед собою меч. | |
|
23
|
|
| Він поневіряється за шматком хліба всюди; знає, що вже готовий, в руках у нього день пітьми. | |
|
24
|
|
| Страшать його нестатки і пригнічення; долають його, як цар, який приготувався до битви, | |
|
25
|
|
| за те, що він простягав проти Бога руку свою і противився Вседержителю, | |
|
26
|
|
| виступав проти Нього з гордою шиєю, під товстими щитами своїми; | |
|
27
|
|
| тому що він покрив лице своє жиром своїм і обклав жиром стегна свої. | |
|
28
|
|
| І він оселяється в містах зруйнованих, у домах, у яких не живуть, які приречені на руїни. | |
|
29
|
|
| Не стане він багатим, і не вціліє майно його, і не розповсюдиться по землі надбання його. | |
|
30
|
|
| Не втече від пітьми; паростки його висушить полум’я і подихом вуст своїх втягне його. | |
|
31
|
|
| Нехай не довіряє суєті заблудлий, тому що суєта буде і відплатою йому. | |
|
32
|
|
| Не у свій день він помре, і віття його не буде зеленіти. | |
|
33
|
|
| Скине він, як виноградна лоза, недостиглу ягоду свою і, як олива, стряхне цвіт свій. | |
|
34
|
|
| Так стане порожнім дім нечестивого, і вогонь пожере намети хабарництва. | |
|
35
|
|
| Він зачав зло і породив неправду, й утроба його готує оману. | |
|
Глава 16
|
|
|
1
|
|
| І відповів Іов і сказав: | |
|
2
|
|
| чув я багато такого; жалюгідні утішителі всі ви! | |
|
3
|
|
| Чи буде кінець легковажним словам? і що спонукало тебе так відповідати? | |
|
4
|
|
| І я міг би так само говорити, як ви, якби душа ваша була на місці душі моєї; ополчався б на вас словами і кивав би на вас головою моєю; | |
|
5
|
|
| підкріплював би вас язиком моїм і рухом губ утішав би. | |
|
6
|
|
| Чи говорю я, не стихає скорбота моя; чи перестаю, що відходить від мене? | |
|
7
|
|
| Але нині Він виснажив мене. Ти зруйнував усю родину мою. | |
|
8
|
|
| Ти покрив мене зморшками як свідчення проти мене; повстає на мене виснаженість моя, у лице докоряє мені. | |
|
9
|
|
| Гнів Його терзає і ворогує проти мене, скрегоче на мене зубами своїми; ворог мій гострить на мене очі свої. | |
|
10
|
|
| Розкрили на мене пащу свою; ганьблять і б’ють мене по щоках: усі змовилися проти мене. | |
|
11
|
|
| Віддав мене Бог беззаконнику і у руки нечестивих кинув мене. | |
|
12
|
|
| Я був спокійним, але Він потряс мене; взяв мене за шию і побив мене і поставив мене мішенню для Себе. | |
|
13
|
|
| Оточили мене стрільці Його; Він розсікає нутрощі мої і не щадить, пролив на землю жовч мою, | |
|
14
|
|
| пробиває в мені пролам за проламом, біжить на мене, як ратоборець. | |
|
15
|
|
| Веретище зшив я на шкіру мою й у порох поклав голову мою. | |
|
16
|
|
| Обличчя моє почервоніло від плачу, і на повіках моїх тінь смерти, | |
|
17
|
|
| попри все те, що немає вкраденого в руках моїх, і молитва моя чиста. | |
|
18
|
|
| Земле! не закрий моєї крови, і нехай не буде місця воланню моєму. | |
|
19
|
|
| І нині ось на небесах Свідок мій, і Заступник мій у вишніх! | |
|
20
|
|
| Багатомовні друзі мої! До Бога плачуть очі мої. | |
|
21
|
|
| О, якби чоловік міг змагатися з Богом, як син людський із ближнім своїм! | |
|
22
|
|
| Бо літам моїм приходить кінець, і я відходжу в путь безповоротну. | |
|
Глава 17
|
|
|
1
|
|
| Дихання моє ослабло; дні мої вгасають; гроби переді мною. | |
|
2
|
|
| Якби не глузування їх, то і серед спорів їх око моє перебувало б спокійним. | |
|
3
|
|
| Заступися, поручися Сам за мене перед Собою! інакше хто поручиться за мене? | |
|
4
|
|
| Бо Ти закрив серце їх від розуміння, і тому не даси торжествувати їм. | |
|
5
|
|
| Хто прирікає друзів своїх на здобич, у дітей того очі витечуть. | |
|
6
|
|
| Він поставив мене притчею для народу і посміховищем для нього. | |
|
7
|
|
| Помутніли від горя очі мої, і всі члени мої, як тінь. | |
|
8
|
|
| Здивуються від цього праведні, і невинний обуриться на лицеміра. | |
|
9
|
|
| Але праведник буде міцно триматися путі своєї, і чистий руками буде більше і більше утверджуватися. | |
|
10
|
|
| Виступайте, всі ви, і підійдіть; не знайду я мудрого між вами. | |
|
11
|
|
| Дні мої минули; думи мої — надбання серця мого — розбиті. | |
|
12
|
|
| А вони ніч хочуть перетворити на день, світло наблизити до лиця пітьми. | |
|
13
|
|
| Якби я й очікувати став, то пекло — дім мій; у пітьмі постелю я постіль мою; | |
|
14
|
|
| гробу скажу: ти батько мій, черві: ти мати моя і сестра моя. | |
|
15
|
|
| Де ж після цього надія моя? і очікуване мною хто побачить? | |
|
16
|
|
| У пекло зійде вона і буде спочивати зі мною у поросі. | |
|
Глава 18
|
|
|
1
|
|
| І відповів Вилдад савхеянин і сказав: | |
|
2
|
|
| коли ж покладете ви кінець таким словам? обміркуйте, і потім будемо говорити. | |
|
3
|
|
| Навіщо вважатися нам за тварин і бути приниженими у власних очах ваших? | |
|
4
|
|
| О ти, що роздираєш душу твою у гніві твоєму! Невже для тебе — спустіти землі, і скелі зрушити з місця свого? | |
|
5
|
|
| Так, світло в беззаконного погасне, і не залишиться іскри від вогню його. | |
|
6
|
|
| Померкне світло в наметі його, і світильник його погасне над ним. | |
|
7
|
|
| Скоротяться кроки могутности його, і подолає його власний намір його, | |
|
8
|
|
| бо він потрапить у сіті свої ногами і по тенетах ходити буде. | |
|
9
|
|
| Петля зачепить за ногу його, і грабіжник уловить його. | |
|
10
|
|
| Потай розкладені по землі сильці для нього і пастки на дорозі. | |
|
11
|
|
| З усіх боків будуть страшити його жахи і примусять його кидатися туди і сюди. | |
|
12
|
|
| Виснажиться від голоду сила його, і загибель готова, збоку в нього. | |
|
13
|
|
| З’їсть члени тіла його, з’їсть члени його первісток смерти. | |
|
14
|
|
| Вигнана буде з намету його надія його, і це зведе його до царя жахів. | |
|
15
|
|
| Оселяться в наметі його, тому що він уже не його; житло його посипане буде сіркою. | |
|
16
|
|
| Знизу підсохнуть корені його, і зверху зів’януть гілки його. | |
|
17
|
|
| Пам’ять про нього зникне з землі, й імені його не буде на площі. | |
|
18
|
|
| Виженуть його зі світла в темряву і зітруть його з лиця землі. | |
|
19
|
|
| Ні сина його, ні онука не буде в народі його, і нікого не залишиться в оселях його. | |
|
20
|
|
| Про день його жахнуться нащадки, і сучасники будуть обійняті тремтінням. | |
|
21
|
|
| Такі оселі беззаконного, і таке місце того, хто не знає Бога. | |
|
Глава 19
|
|
|
1
|
|
| І відповів Іов і сказав: | |
|
2
|
|
| доки будете мучити душу мою і мучити мене словами? | |
|
3
|
|
| Ось, уже разів десять ви соромили мене і не соромитеся гнітити мене. | |
|
4
|
|
| Якщо я і дійсно згрішив, то провина моя при мені залишається. | |
|
5
|
|
| Якщо ж ви хочете величатися наді мною і дорікати мене ганьбою моєю, | |
|
6
|
|
| то знайте, що Бог відкинув мене й обклав мене Своєю сіткою. | |
|
7
|
|
| Ось, я кричу; образа! і ніхто не слухає; волаю, і немає суду. | |
|
8
|
|
| Він перекрив мені дорогу, і не можу пройти, і на шляхи мої поклав темряву. | |
|
9
|
|
| Стягнув з мене славу мою і зняв вінець з голови моєї. | |
|
10
|
|
| Зовсім зруйнував мене, і я відходжу; і, як дерево, Він вивергнув надію мою. | |
|
11
|
|
| Запалав на мене гнівом Своїм і вважає мене між ворогами Своїми. | |
|
12
|
|
| Полки Його прийшли разом і спрямували шлях свій до мене і розташувалися навколо намету мого. | |
|
13
|
|
| Братів моїх Він віддалив від мене, і ті, що знають мене, цураються мене. | |
|
14
|
|
| Покинули мене близькі мої, і знайомі мої забули мене. | |
|
15
|
|
| Прибулі у домі моєму і служниці мої чужим вважають мене; стороннім став я в очах їхніх. | |
|
16
|
|
| Кличу слугу мого, і він не відгукується; вустами моїми я повинен благати його. | |
|
17
|
|
| Дихання моє стало огидним дружині моїй, і я повинен благати її заради дітей утроби моєї. | |
|
18
|
|
| Навіть малі діти зневажають мене: піднімаюся, і вони знущаються з мене. | |
|
19
|
|
| Гребують мною всі наперсники мої, і ті, яких я любив, повернулися проти мене. | |
|
20
|
|
| Кістки мої прилипли до шкіри моєї і плоті моєї, і я залишився тільки зі шкірою біля зубів моїх. | |
|
21
|
|
| Помилуйте мене, помилуйте мене ви, друзі мої, бо рука Божа торкнулася мене. | |
|
22
|
|
| Навіщо і ви переслідуєте мене, як Бог, і плоттю моєю не можете насититися? | |
|
23
|
|
| О, якби записані були слова мої! Якби накреслені були вони у книзі | |
|
24
|
|
| різцем залізним з оловом, — на вічний час на камені вирізані були! | |
|
25
|
|
| А я знаю, Відкупитель мій живий, і Він в останній день воскресить з пороху цю мою шкіру, що розпадається, | |
|
26
|
|
| і я у плоті моїй побачу Бога. | |
|
27
|
|
| Я побачу Його сам; мої очі, не очі іншого, побачать Його. Тане серце моє в грудях моїх! | |
|
28
|
|
| Вам належало б сказати: навіщо ми переслідуємо його? Начебто корінь зла знайшли в мені. | |
|
29
|
|
| Побійтесь меча, тому що меч є месником за неправди, і знайте, що є суд. | |
|
Глава 20
|
|
|
1
|
|
| І відповів Софар наамитянин і сказав: | |
|
2
|
|
| розмірковування мої спонукують мене відповідати, і я поспішаю висловити їх. | |
|
3
|
|
| Докір, ганебний для мене, вислухав я, і дух розуміння мого відповість за мене. | |
|
4
|
|
| Хіба не знаєш ти, що від віку, — з того часу, як поставлена людина на землі, — | |
|
5
|
|
| веселощі беззаконних короткочасні, і радість лицеміра миттєва? | |
|
6
|
|
| Хоч би зросла до небес велич його, і голова його торкалася хмар, — | |
|
7
|
|
| як гній його, навіки пропадає він; ті, що бачили його, скажуть: де він? | |
|
8
|
|
| Як сон, відлетить, і не знайдуть його; і, як нічне видіння, зникне. | |
|
9
|
|
| Око, що бачило його, більше не побачить його, і вже не дивитиметься на нього місце його. | |
|
10
|
|
| Сини його будуть запобігати перед жебраками, і руки його повернуть вкрадене ним. | |
|
11
|
|
| Кістки його наповнені гріхами юности його, і з ним ляжуть вони у порох. | |
|
12
|
|
| Якщо солодке в роті його зло, і він таїть його під язиком своїм, | |
|
13
|
|
| береже і не кидає його, а тримає його у вустах своїх, | |
|
14
|
|
| то ця їжа його в утробі його перетвориться на жовч аспидів усередині його. | |
|
15
|
|
| Майно, яке він ковтав, виблює: Бог вивергне його із утроби його. | |
|
16
|
|
| Зміїну отруту він ссе; умертвить його язик єхидни. | |
|
17
|
|
| Не бачити йому струмків, рік, що течуть медом і молоком! | |
|
18
|
|
| Нажите трудом поверне, не проковтне; за міркою майна його буде і розплата його, а він не порадіє. | |
|
19
|
|
| Бо він гнітив, відсилав бідних; захоплював доми, яких не будував; | |
|
20
|
|
| не знав ситости в утробі своїй і у жадобі своїй не щадив нічого. | |
|
21
|
|
| Нічого не спаслося від обжерливости його, зате не встоїть щастя його. | |
|
22
|
|
| У повноті достатку буде тісно йому; всяка рука скривдженого підніметься на нього. | |
|
23
|
|
| Коли буде чим наповнити утробу його, Він пошле на нього лють гніву Свого й буде дощити на нього хвороби в плоті його. | |
|
24
|
|
| Чи втече він від зброї залізної, — проколе його лук мідний; | |
|
25
|
|
| стане виймати стрілу, — і вона вийде з тіла, вийде, блискаючи крізь жовч його; жахи смерти найдуть на нього! | |
|
26
|
|
| Все похмуре сховано всередині його; буде пожирати його вогонь, який ніхто не роздмухує; зло осягне і те, що залишилося в наметі його. | |
|
27
|
|
| Небо відкриє беззаконня його, і земля повстане проти нього. | |
|
28
|
|
| Зникне надбання дому його; усе розпливеться в день гніву Його. | |
|
29
|
|
| Ось доля людини беззаконної і спадщина, визначена їй Вседержителем! | |
|
Глава 21
|
|
|
1
|
|
| І відповів Іов і сказав; | |
|
2
|
|
| вислухайте уважно слова мої, і це буде мені утіхою від вас. | |
|
3
|
|
| Потерпіть мене, і я буду говорити; а після того, як скажу, насміхайтеся. | |
|
4
|
|
| Хіба до людини слова мої? як же мені і не бути слабкодухим? | |
|
5
|
|
| Подивіться на мене і вжахніться, і покладіть перст на вуста. | |
|
6
|
|
| Лише тільки я згадаю, — здригаюсь, і тремтіння обіймає тіло моє. | |
|
7
|
|
| Чому беззаконні живуть, досягають старости, та й силою міцні? | |
|
8
|
|
| Діти їхні з ними перед лицем їх, і онуки їхні перед очима їх. | |
|
9
|
|
| Доми їхні безпечні від страху, і немає жезла Божого на них. | |
|
10
|
|
| Віл їх запліднює і не вивергає, корова їх зачинає і не викидає. | |
|
11
|
|
| Як стадо, випускають вони малюків своїх, і діти їхні стрибають. | |
|
12
|
|
| Викликують під голос тимпана і цитри і веселяться при звуках сопілки; | |
|
13
|
|
| проводять дні свої у щасті і миттєво сходять у пекло. | |
|
14
|
|
| А між тим вони говорять Богу: відійди від нас, ми не хочемо знати шляхів Твоїх! | |
|
15
|
|
| Хто такий Вседержитель, щоб нам служити Йому? і яка користь прибігати до Нього? | |
|
16
|
|
| Бачиш, щастя їх не від їхніх рук. — Рада нечестивих, будь далекою від мене! | |
|
17
|
|
| Чи часто гасне світильник у беззаконних, і находить на них лихо, і Він дає їм у наділ страждання у гніві Своєму? | |
|
18
|
|
| Вони повинні бути, як соломинка перед вітром і як полова, яку розносить вихор. | |
|
19
|
|
| Скажеш: Бог береже для дітей його нещастя його. — Нехай віддасть Він йому самому, щоб він це знав. | |
|
20
|
|
| Нехай його очі побачать нещастя його, і нехай він сам п’є від гніву Вседержителевого. | |
|
21
|
|
| Бо яка йому турбота про дім свій після нього, коли число місяців його закінчиться? | |
|
22
|
|
| Але чи Бога вчити мудрости, коли Він судить і небесних? | |
|
23
|
|
| Один помирає в самій повноті сил своїх, зовсім спокійний і мирний; | |
|
24
|
|
| нутрощі його повні жиру, і кістки його напоєні мозком. | |
|
25
|
|
| А інший помирає з душею засмученою, не вкусивши добра. | |
|
26
|
|
| І вони разом будуть лежати в поросі, і черва покриє їх. | |
|
27
|
|
| Знаю я ваші думки і хитрощі, які ви проти мене сплітаєте. | |
|
28
|
|
| Ви скажете: де дім князя, і де намет, у якому жили беззаконні? | |
|
29
|
|
| Хіба ви не запитували у подорожніх і незнайомі з їх спостереженнями, | |
|
30
|
|
| що у день загибелі пощаджений буває лиходій, у день гніву відводиться убік? | |
|
31
|
|
| Хто представить йому перед лице путь його, і хто відплатить йому за те, що він робив? | |
|
32
|
|
| Його проводжають до гробів і на його могилі ставлять варту. | |
|
33
|
|
| Солодкі для нього брили долини, і за ним іде натовп людей, а тим, що йдуть перед ним, немає числа. | |
|
34
|
|
| Як же ви хочете утішати мене пустим? У ваших відповідях залишається одна неправда. | |
|
Глава 22
|
|
|
1
|
|
| І відповів Елифаз феманитянин і сказав: | |
|
2
|
|
| хіба може людина приносити користь Богу? Розумний приносить користь собі самому. | |
|
3
|
|
| Яке задоволення Вседержителю від того, що ти праведний? І чи буде Йому вигода від того, що ти тримаєш путі твої у непорочності? | |
|
4
|
|
| Невже Він, боячись тебе, вступить з тобою в змагання, піде судитися з тобою? | |
|
5
|
|
| Певно, злоба твоя велика, і беззаконням твоїм немає кінця. | |
|
6
|
|
| Певно, ти брав застави від братів твоїх ні за що і з напівголих знімав одяг. | |
|
7
|
|
| Стомленому спрагою не подавав води напитися і голодному відмовляв у хлібі; | |
|
8
|
|
| а людині сильній ти давав землю, і сановитий оселявся на ній. | |
|
9
|
|
| Вдів ти відсилав ні з чим і сиріт залишав з порожніми руками. | |
|
10
|
|
| За те навколо тебе петлі, і збурив тебе несподіваний жах, | |
|
11
|
|
| або пітьма, в якій ти нічого не бачиш, і великі води покрили тебе. | |
|
12
|
|
| Чи не вище небес Бог? подивися вгору на зірки, як вони високо! | |
|
13
|
|
| І ти говориш: що знає Бог? чи може Він судити крізь морок? | |
|
14
|
|
| Хмари — завіса Його, так що Він не бачить, а ходить тільки по небесному колу. | |
|
15
|
|
| Невже ти тримаєшся путі древніх, якою йшли люди беззаконні, | |
|
16
|
|
| які передчасно були винищені, коли вода розлилася під основу їхню? | |
|
17
|
|
| Вони говорили Богу: відійди від нас! і що зробить їм Вседержитель? | |
|
18
|
|
| А Він наповнював доми їхні добром. Але, рада нечестивих, будь далекою від мене! | |
|
19
|
|
| Бачили праведники і раділи, і непорочний сміявся: | |
|
20
|
|
| ворог наш знищений, а те, що залишилося після них, пожер вогонь. | |
|
21
|
|
| Зблизься ж з Ним — і будеш спокійний; через це прийде до тебе добро. | |
|
22
|
|
| Прийми з вуст Його закон і поклади слова Його в серце твоє. | |
|
23
|
|
| Якщо ти звернешся до Вседержителя, то знову влаштуєшся, проженеш беззаконня від намету твого | |
|
24
|
|
| і будеш вважати за порох блискучий метал, і за камені потоків — золото Офірське. | |
|
25
|
|
| І буде Вседержитель твоїм золотом і блискучим сріблом у тебе, | |
|
26
|
|
| бо тоді будеш радуватися за Вседержителя і піднімеш до Бога лице твоє. | |
|
27
|
|
| Помолишся Йому, і Він почує тебе, і ти виконаєш обітниці твої. | |
|
28
|
|
| Покладеш намір, і він здійсниться у тебе, і над путями твоїми буде сяяти світло. | |
|
29
|
|
| Коли хто буде принижений, ти скажеш: піднесення! і Він спасе засмученого лицем, | |
|
30
|
|
| визволить і невинного, і він спасеться чистотою рук твоїх. | |
|
Глава 23
|
|
|
1
|
|
| І відповів Іов і сказав: | |
|
2
|
|
| ще і нині гіркі слова мої: страждання мої важчі за стогнання моє. | |
|
3
|
|
| О, якби я знав, де знайти Його, і міг підійти до престолу Його! | |
|
4
|
|
| Я виклав би перед Ним справу мою і вуста мої наповнив би виправданнями; | |
|
5
|
|
| спізнав би слова, якими Він відповість мені, і зрозумів би, що Він скаже мені. | |
|
6
|
|
| Невже Він у повній могутності став би змагатися зі мною? О, ні! Нехай Він тільки звернув би увагу на мене. | |
|
7
|
|
| Тоді праведник міг би змагатися з Ним, — і я назавжди одержав би свободу від Судді мого. | |
|
8
|
|
| Але ось, я йду вперед — і нема Його, назад — і не знаходжу Його; | |
|
9
|
|
| чи робить Він що на лівій стороні, я не бачу; чи ховається на правій, не вбачаю. | |
|
10
|
|
| Але Він знає путь мою; нехай випробує мене, — вийду, як золото. | |
|
11
|
|
| Нога моя твердо тримається стежок Його; путі Його я зберігав і не ухилявся. | |
|
12
|
|
| Від заповіді вуст Його не відступав; слова вуст Його зберігав більше, ніж мої правила. | |
|
13
|
|
| Але Він твердий; і хто відхилить Його? Він робить, чого хоче душа Його. | |
|
14
|
|
| Так, Він виконає те, що належить мені, і подібного до цього багато у Нього. | |
|
15
|
|
| Тому я тремчу перед лицем Його; розмірковую — і страшуся Його. | |
|
16
|
|
| Бог розслабив серце моє, і Вседержитель налякав мене. | |
|
17
|
|
| Чому я не був знищений раніше цієї темряви, і Він не приховав мороку від лиця мого! | |
|
Глава 24
|
|
|
1
|
|
| Чому не приховані від Вседержителя часи, і ті, що знають Його, не бачать днів Його? | |
|
2
|
|
| Межі пересувають, викрадають стада і пасуть у себе. | |
|
3
|
|
| У сиріт відбирають осла, у вдови беруть у заставу вола; | |
|
4
|
|
| бідних зіштовхують з дороги, всі принижені землі примушені ховатися. | |
|
5
|
|
| Ось вони, як дикі осли в пустелі, виходять на справу свою, встаючи рано на здобич; степ дає хліб для них і для дітей їхніх; | |
|
6
|
|
| жнуть вони на полі не своєму і збирають виноград у нечестивця; | |
|
7
|
|
| нагі ночують без покрова і без одягу на холоді; | |
|
8
|
|
| мокнуть від гірських дощів і, не маючи притулку, тиснуться до скелі; | |
|
9
|
|
| відривають від грудей сироту і з убогого беруть заставу; | |
|
10
|
|
| змушують ходити нагими, без одягу, і голодних годують колоссям; | |
|
11
|
|
| між стінами вичавлюють олію оливкову, топчуть у точилах і жадають. | |
|
12
|
|
| У містах люди стогнуть, і душа тих, кого убивають, волає, і Бог не забороняє того. | |
|
13
|
|
| Є з них вороги світла, не знають путі його і не ходять стежками його. | |
|
14
|
|
| Зі світанком встає вбивця, умертвляє бідного й убогого, а вночі буває злодієм. | |
|
15
|
|
| І око перелюбника чекає сутінків, говорячи: нічиє око не побачить мене, — і закриває лице. | |
|
16
|
|
| У темряві підкопуються під доми, які вдень вони помітили для себе; не знають світла. | |
|
17
|
|
| Бо для них ранок — смертна тінь, оскільки вони знайомі з жахами смертної тіні. | |
|
18
|
|
| Легкий такий на поверхні води, проклята частка його на землі, і не дивиться він на дорогу садів виноградних. | |
|
19
|
|
| Засуха і спека поглинають снігову воду: так пекло — грішників. | |
|
20
|
|
| Нехай забуде його утроба матері, нехай ласує ним хробак; нехай не залишається про нього пам’яті; як дерево, нехай зломиться беззаконник, | |
|
21
|
|
| який гнітить бездітну, що не народжувала, і вдові не робить добра. | |
|
22
|
|
| Він і сильних захоплює своєю силою; він устає, і ніхто не упевнений за життя своє. | |
|
23
|
|
| А Він дає йому все для безпеки, і він на те спирається, і очі Його бачать шляхи їхні. | |
|
24
|
|
| Піднялися високо, — і ось, нема їх; падають і вмирають, як і всі, і, як верхівки колосся, зрізуються. | |
|
25
|
|
| Якщо це не так, — хто викриє мене у неправді й на ніщо оберне мову мою? | |
|
Глава 25
|
|
|
1
|
|
| І відповів Вилдад савхеянин і сказав: | |
|
2
|
|
| влада і страх у Нього; Він творить мир на висотах Своїх! | |
|
3
|
|
| Чи є рахунок воїнствам Його? і над ким не сходить світло Його? | |
|
4
|
|
| І як людині бути правою перед Богом, і як бути чистим народженому жінкою? | |
|
5
|
|
| Ось навіть місяць, і той несвітлий, і зірки нечисті перед очима Його. | |
|
6
|
|
| Тим менше людина, яка є червою, і син людський, який є міллю. | |
|
Глава 26
|
|
|
1
|
|
| І відповів Іов і сказав: | |
|
2
|
|
| як ти допоміг безсилому, підтримав силу немічного! | |
|
3
|
|
| Яку пораду подав ти немудрому і як у всій повноті пояснив справу! | |
|
4
|
|
| Кому ти говорив ці слова, і чий дух виходив з тебе? | |
|
5
|
|
| Рефаїми тремтять під водами, і ті, що живуть у них. | |
|
6
|
|
| Пекло оголене перед Ним, і немає покривала Аваддону. | |
|
7
|
|
| Він розпростер північ над порожнечою, повісив землю ні на чому. | |
|
8
|
|
| Він тримає води в хмарах Своїх, і хмара не розпадається під ними. | |
|
9
|
|
| Він поставив престіл Свій, розпростер над ним хмару Свою. | |
|
10
|
|
| Межу провів над поверхнею води, до кордонів світла з темрявою. | |
|
11
|
|
| Стовпи небес тремтять і жахаються від грози Його. | |
|
12
|
|
| Силою Своєю хвилює море і розумом Своїм уражає його гордощі. | |
|
13
|
|
| Від духу Його — велич неба; рука Його утворила швидкого скорпіона. | |
|
14
|
|
| Ось, це частини путі Його; і як мало ми чули про Нього! А грім могутности Його хто може зрозуміти? | |
|
Глава 27
|
|
|
1
|
|
| І продовжував Іов піднесену промову свою і сказав: | |
|
2
|
|
| живий Бог, Який позбавив мене суду, і Вседержитель, Який засмутив душу мою, | |
|
3
|
|
| бо, доки ще дихання моє в мені і дух Божий у ніздрях моїх, | |
|
4
|
|
| не скажуть вуста мої неправди, і язик мій не вимовить лжі! | |
|
5
|
|
| Далекий я від того, щоб визнати вас справедливими; доки не помру, не уступлю непорочности моєї. | |
|
6
|
|
| Міцно тримав я правду мою і не відпущу її; не докорить мені серце моє в усі дні мої. | |
|
7
|
|
| Ворог мій буде, як нечестивець, і той, хто повстає на мене, як беззаконник. | |
|
8
|
|
| Бо яка надія лицемірові, коли візьме, коли вивергне Бог душу його? | |
|
9
|
|
| Чи почує Бог крик його, коли прийде на нього лихо? | |
|
10
|
|
| Чи буде він утішатися Вседержителем і закликати Бога повсякчас? | |
|
11
|
|
| Сповіщу вам, що? у руці Божій; що? у Вседержителя, не приховаю. | |
|
12
|
|
| Ось, усі ви і самі бачили; і для чого ви стільки пустословите? | |
|
13
|
|
| Ось доля беззаконній людині від Бога, і спадщина, яку одержують від Вседержителя гнобителі. | |
|
14
|
|
| Якщо примножуються сини його, то під меч; і нащадки його не наситяться хлібом. | |
|
15
|
|
| Тих, що залишилися після нього, смерть зведе в гріб, і вдови їхні не будуть плакати. | |
|
16
|
|
| Якщо він набере купи срібла, як пороху, і наготує одягу, як глини, | |
|
17
|
|
| то він наготує, а вдягатися буде праведник, і срібло одержить собі в частку непорочний. | |
|
18
|
|
| Він будує, як міль, дім свій і, як сторож, робить собі курінь; | |
|
19
|
|
| лягає спати багатієм і таким не встане; відкриває очі свої, і він уже не той. | |
|
20
|
|
| Як води, осягнуть його жахи; в ночі викраде його буря. | |
|
21
|
|
| Підніме його східний вітер і понесе, і він швидко побіжить від нього. | |
|
22
|
|
| Накинеться на нього і не пощадить, як би він не намагався втекти від руки його. | |
|
23
|
|
| Сплеснуть про нього руками і засвистять над ним з місця його! | |
|
Глава 28
|
|
|
1
|
|
| Так! у срібла є джерельна жила, й у золота місце, де його плавлять. | |
|
2
|
|
| Залізо виробляється із землі; з каменю виплавляється мідь. | |
|
3
|
|
| Людина кладе межу темряві і ретельно розшукує камінь у мороці і тіні смертній. | |
|
4
|
|
| Виконують рудокопний колодязь у місцях, де не ступала нога, спускаються в глибину, висять і колишуться далеко від людей. | |
|
5
|
|
| Земля, на якій виростає хліб, всередині розрита, неначе вогнем. | |
|
6
|
|
| Камені її — місце сапфіра, і в ній піщинки золота. | |
|
7
|
|
| Стежки туди не знає хижий птах, і не бачило її око шуліки; | |
|
8
|
|
| не топтали її скимни, і не ходив по ній шакал. | |
|
9
|
|
| На граніт накладає вона (людина) руку свою, з коренем перевертає гори; | |
|
10
|
|
| у скелях просікає канали, і все дорогоцінне бачить око її; | |
|
11
|
|
| зупиняє плин потоків і таємне виносить на світло. | |
|
12
|
|
| Але де премудрість знаходиться? і де місце розуму? | |
|
13
|
|
| Не знає людина ціни її, і вона не знаходиться на землі живих. | |
|
14
|
|
| Безодня говорить: не у мені вона; і море говорить: не в мене. | |
|
15
|
|
| Не дається вона за золото і не здобувається вона за вагу срібла; | |
|
16
|
|
| не оцінюється вона золотом офірським, ні дорогоцінним оніксом, ні сапфіром; | |
|
17
|
|
| не зрівнюється з нею золото і кристал, і не виміняєш її на сосуди з чистого золота. | |
|
18
|
|
| А про корали і перли і згадувати нема чого, і придбання премудрости вище за рубіни. | |
|
19
|
|
| Не зрівнюється з нею топаз ефіопський; чистим золотом не оцінюється вона. | |
|
20
|
|
| Звідки ж виходить премудрість? і де місце розуму? | |
|
21
|
|
| Прихована вона від очей усього живого і від птахів небесних утаємничена. | |
|
22
|
|
| Аваддон і смерть говорять: вухами нашими чули ми чутку про неї. | |
|
23
|
|
| Бог знає путь її, і Він відає місце її. | |
|
24
|
|
| Бо Він проглядає до кінців землі і бачить під усім небом. | |
|
25
|
|
| Коли Він вітрові визначав вагу і воді надавав міру, | |
|
26
|
|
| коли призначав закон дощу і путь для блискавки громоносної, | |
|
27
|
|
| тоді Він бачив її і явив її, приготував її і ще випробував її | |
|
28
|
|
| і сказав людині: ось, страх Господній є істинна премудрість, і віддалення від зла — розум. | |
|
Глава 29
|
|
|
1
|
|
| І продовжував Іов піднесену промову свою і сказав: | |
|
2
|
|
| о, якби я був, як у минулі місяці, як у ті дні, коли Бог зберігав мене, | |
|
3
|
|
| коли світильник Його світив над головою моєю, і я при світлі Його ходив серед пітьми; | |
|
4
|
|
| як був я у дні молодости моєї, коли милість Божа була над наметом моїм, | |
|
5
|
|
| коли ще Вседержитель був зі мною, і діти мої навколо мене, | |
|
6
|
|
| коли путі мої обливалися молоком, і скеля виточувала для мене струмки єлею! | |
|
7
|
|
| коли я виходив до воріт міста і на площі ставив сідалище своє, — | |
|
8
|
|
| юнаки, побачивши мене, ховалися, а старці вставали і стояли; | |
|
9
|
|
| князі утримувалися від розмови і персти клали на вуста свої; | |
|
10
|
|
| голос знатних умовкав, і язик їх прилипав до гортані їх. | |
|
11
|
|
| Вухо, яке чуло мене, ублажало мене; око, яке бачило, величало мене, | |
|
12
|
|
| тому що я рятував страдника, який волав, і сироту безпомічного. | |
|
13
|
|
| Благословення того, хто гинув, сходило на мене, і серцю вдови давав я радість. | |
|
14
|
|
| Я одягався у правду, і суд мій прикрашав мене, як мантія й вінець. | |
|
15
|
|
| Я був очима сліпому і ногами кульгавому; | |
|
16
|
|
| батьком був я для убогих і позов, якого я не знав, розбирав уважно. | |
|
17
|
|
| Розтрощував я беззаконному щелепи і з зубів його виривав украдене. | |
|
18
|
|
| І говорив я: у гнізді моєму помру, і дні мої будуть численні, як пісок; | |
|
19
|
|
| корінь мій відкритий для води, і роса ночує на гілках моїх; | |
|
20
|
|
| слава моя не старіє, лук мій міцний у руці моїй. | |
|
21
|
|
| Слухали мене й очікували, і мовчали при пораді моїй. | |
|
22
|
|
| Після слів моїх уже не розмірковували; слова мої капали на них. | |
|
23
|
|
| Чекали на мене, як на дощ, і, як дощу пізньому, відкривали вуста свої. | |
|
24
|
|
| Бувало, усміхнуся їм — вони не вірять; і світлого лиця мого вони не затьмарювали. | |
|
25
|
|
| Я призначав путі їм і сидів на чолі і жив, як цар у колі воїнів, як утішитель тих, хто плаче. | |
|
Глава 30
|
|
|
1
|
|
| А нині сміються з мене молодші за мене літами, ті, батьків яких я не погодився б помістити з псами стад моїх. | |
|
2
|
|
| І сила рук їх до чого мені? Над ними вже минув час. | |
|
3
|
|
| Бідністю і голодом виснажені, вони тікають у степ безводний, похмурий і спустошений; | |
|
4
|
|
| щипають зелень біля кущів, і ягоди ялівцю — хліб їх. | |
|
5
|
|
| Із суспільства виганяють їх, кричать на них, як на злодіїв, | |
|
6
|
|
| щоб жили вони у вибоїнах потоків, в ущелинах землі і скелях. | |
|
7
|
|
| Ревуть між кущами, туляться під терням. | |
|
8
|
|
| Люди знедолені, люди без імені, непотріб землі! | |
|
9
|
|
| Їх-то зробився я нині піснею і їжею розмов їхніх. | |
|
10
|
|
| Вони гребують мною, віддаляються від мене і не утримуються плювати перед лицем моїм. | |
|
11
|
|
| Оскільки Він розв’язав повід мій і вразив мене, то вони скинули з себе вузду перед лицем моїм. | |
|
12
|
|
| З правого боку встає цей непотріб, збиває мене з ніг, направляє згубні свої шляхи до мене. | |
|
13
|
|
| А мою стежку зіпсували: все встигли зробити для моєї погибелі, не маючи помічника. | |
|
14
|
|
| Вони прийшли до мене, як крізь широкий пролом; з шумом кинулися на мене. | |
|
15
|
|
| Жахи напали на мене; як вітер, розвіялася велич моя, і щастя моє зникло, як хмара. | |
|
16
|
|
| І нині знемагає душа моя в мені: дні скорботи огорнули мене. | |
|
17
|
|
| Уночі ниють у мені кістки мої, і жили мої не мають спокою. | |
|
18
|
|
| Насилу знімається з мене одяг мій; краї хітона мого тиснуть мене. | |
|
19
|
|
| Він кинув мене у бруд, і я став, як порох і попіл. | |
|
20
|
|
| Я взиваю до Тебе, і Ти не слухаєш мене, — стою, а Ти тільки дивишся на мене. | |
|
21
|
|
| Ти зробився жорстоким до мене, кріпкою рукою ворогуєш проти мене. | |
|
22
|
|
| Ти підняв мене і змусив мене літати з вітром і розтрощуєш мене. | |
|
23
|
|
| Так, я знаю, що Ти приведеш мене до смерти й у дім зібрання усіх, хто живе. | |
|
24
|
|
| Певно, Він не простягне руки Своєї на дім кісток: чи будуть вони кричати під час свого руйнування? | |
|
25
|
|
| Чи не плакав я про того, хто був у горі? чи не уболівала душа моя за бідних? | |
|
26
|
|
| Коли я сподівався добра, прийшло зло; коли очікував світла, прийшла пітьма. | |
|
27
|
|
| Мої нутрощі киплять і не перестають; зустріли мене дні печалі. | |
|
28
|
|
| Я ходжу почорнілий, але не від сонця; встаю у зібранні і кричу. | |
|
29
|
|
| Я став братом шакалам і другом страусам. | |
|
30
|
|
| Моя шкіра почорніла на мені, кістки мої обгоріли від спеки. | |
|
31
|
|
| І цитра моя зробилася сумною, і сопілка моя ридає. | |
|
Глава 31
|
|
|
1
|
|
| Завіт уклав я з очима моїми, щоб не помишляти мені про дівчину. | |
|
2
|
|
| Яка ж доля мені від Бога з висоти? І яка спадщина від Вседержителя з небес? | |
|
3
|
|
| Чи не для нечестивого загибель, і чи не для того, хто робить зло, напасть? | |
|
4
|
|
| Чи не бачив Він шляхів моїх, і чи не рахував усіх моїх кроків? | |
|
5
|
|
| Якщо я ходив у суєті, і якщо нога моя поспішала на лукавство; — | |
|
6
|
|
| нехай зважать мене на терезах правди, і Бог дізнається про мою непорочність. | |
|
7
|
|
| Якщо стопи мої ухилилися від шляху і серце моє ходило слідом за очима моїми, і якщо що-небудь нечисте пристало до рук моїх, | |
|
8
|
|
| то нехай я сію, а інший їсть, і нехай паростки мої будуть викорінені. | |
|
9
|
|
| Якщо серце моє захоплювалося жінкою і я чинив підступи біля дверей мого ближнього, — | |
|
10
|
|
| нехай моя дружина меле на іншого, і нехай інші знущаються з неї, | |
|
11
|
|
| тому що це — злочин, це — беззаконня, що підлягає суду; | |
|
12
|
|
| це — вогонь, який з’їдає до знищення, який викорінив би все добро моє. | |
|
13
|
|
| Якщо я зневажав права слуги і служниці моєї, коли вони мали суперечку зі мною, | |
|
14
|
|
| то що став би я робити, коли Бог повстав би? І коли б Він глянув на мене, що міг би я відповісти Йому? | |
|
15
|
|
| Чи не Він, Який створив мене в утробі, створив і його й однаково утворив нас в утробі? | |
|
16
|
|
| Чи відмовляв я нужденним у їх проханні і чи томив очі вдови? | |
|
17
|
|
| Чи один я з’їдав шматок мій, і чи не їв від нього і сирота? | |
|
18
|
|
| Бо з дитинства він зростав зі мною, як з батьком, і від утроби матері моєї я піклувався про вдову. | |
|
19
|
|
| Якщо я бачив кого, хто гинув без одягу, і бідного без покрова, — | |
|
20
|
|
| чи не благословляли мене стегна його, і чи не був він зігрітий вовною овець моїх? | |
|
21
|
|
| Якщо я піднімав руку мою на сироту, коли бачив допомогу собі біля воріт, | |
|
22
|
|
| то нехай плече моє відпаде від спини, і рука моя нехай відламається від ліктя, | |
|
23
|
|
| тому що страшне для мене покарання від Бога: перед величчю Його не устояв би я. | |
|
24
|
|
| Чи покладав я на золоті опору мою і чи говорив скарбу: ти — надія моя? | |
|
25
|
|
| Чи радів я, що багатство моє було великим, і коли рука моя придбала багато? | |
|
26
|
|
| Дивлячись на сонце, як воно сяє, і на місяць, як він велично прямує, | |
|
27
|
|
| чи спокусився я в таїні серця мого, і чи цілували вуста мої руку мою? | |
|
28
|
|
| Це також був би злочин, що підлягає суду, тому що я відрікся б тоді від Бога Всевишнього. | |
|
29
|
|
| Чи радів я погибелі ворога мого і чи торжествував, коли нещастя осягало його? | |
|
30
|
|
| Не дозволяв я вустам моїм грішити прокляттям душі його. | |
|
31
|
|
| Чи не говорили люди намету мого: о, якби ми м’ясом його не наситилися? | |
|
32
|
|
| Подорожній не ночував на вулиці; двері мої я відчиняв перехожому. | |
|
33
|
|
| Якби я ховав провини мої, як людина, приховуючи в грудях моїх пороки мої, | |
|
34
|
|
| то я боявся б великої громади, і презирство одноплемінників страшило б мене, і я мовчав би і не виходив би за двері. | |
|
35
|
|
| О, якби хто вислухав мене! Ось моє бажання, щоб Вседержитель відповів мені, і щоб захисник мій зробив запис. | |
|
36
|
|
| Я носив би його на плечах моїх і покладав би його, як вінець; | |
|
37
|
|
| оголосив би йому число кроків моїх, зблизився б з ним, як із князем. | |
|
38
|
|
| Якщо волала проти мене земля моя і скаржилися на мене борозни її; | |
|
39
|
|
| якщо я їв плоди її без оплати й обтяжував життя хліборобів, | |
|
40
|
|
| то нехай замість пшениці виростає осот і замість ячменя кукіль. Слова Іова скінчилися. | |
|
Глава 32
|
|
|
1
|
|
| Коли ті три мужі перестали відповідати Іову, тому що він був правий в очах своїх, | |
|
2
|
|
| тоді запалав гнів Елиуя, сина Варахиїлового, вузитянина з племені Рамового: запалав гнів його на Іова за те, що він виправдовував себе більше, ніж Бога, | |
|
3
|
|
| а на трьох друзів його запалав гнів його за те, що вони не знайшли, що відповісти, а тим часом звинувачували Іова. | |
|
4
|
|
| Елиуй чекав, поки Іов говорив, тому що вони літами були старші за нього. | |
|
5
|
|
| Коли ж Елиуй побачив, що немає відповіді з вуст тих трьох мужів, тоді запалав гнів його. | |
|
6
|
|
| І відповів Елиуй, син Варахиїлів, вузитянин, і сказав: я молодий літами, а ви — старці; тому я ніяковів і боявся оголошувати вам свою думку. | |
|
7
|
|
| Я говорив сам собі: нехай говорять дні, і багатоліття повчає мудрости. | |
|
8
|
|
| Але дух у людині і подих Вседержителя дає їй розуміння. | |
|
9
|
|
| Не багаторічні тільки мудрі, і не старі розуміють правду. | |
|
10
|
|
| Тому я говорю: вислухайте мене, оголошу вам мою думку і я. | |
|
11
|
|
| Ось, я очікував слів ваших, — вслуховувався в судження ваші, доки ви придумували, що? сказати. | |
|
12
|
|
| Я пильно дивився на вас, і ось ніхто з вас не викриває Іова і не відповідає на слова його. | |
|
13
|
|
| Не скажіть: ми знайшли мудрість: Бог спростує його, а не людина. | |
|
14
|
|
| Якби він звертав слова свої до мене, то я не вашими словами відповідав би йому. | |
|
15
|
|
| Злякалися, не відповідають більше; перестали говорити. | |
|
16
|
|
| І як я чекав, а вони не говорять, зупинилися і не відповідають більше, | |
|
17
|
|
| то я відповім з мого боку, висловлю мою думку і я, | |
|
18
|
|
| бо я переповнений словами, і дух у мені розпирає мене. | |
|
19
|
|
| Ось, утроба моя, як вино невідкрите: вона готова прорватися, подібно до нових міхів. | |
|
20
|
|
| Виговорюсь, і буде легше мені; відкрию вуста мої і відповім. | |
|
21
|
|
| На лице людини дивитися не буду і ніякій людині лестити не стану, | |
|
22
|
|
| тому що я не вмію лестити: зараз убий мене, Творче мій. | |
|
Глава 33
|
|
|
1
|
|
| Отже, слухай, Іове, промову мою і прислухайся до кожного слова мого. | |
|
2
|
|
| Ось, я відкриваю вуста мої, язик мій говорить у гортані моїй. | |
|
3
|
|
| Слова мої від щирости мого серця, і вуста мої вимовлять знання чисте. | |
|
4
|
|
| Дух Божий створив мене, і подих Вседержителя дав мені життя. | |
|
5
|
|
| Якщо можеш, відповідай мені і стань переді мною. | |
|
6
|
|
| Ось я, за бажанням твоїм, замість Бога. Я створений також із пороху; | |
|
7
|
|
| тому страх переді мною не може знітити тебе, і рука моя не буде важкою для тебе. | |
|
8
|
|
| Ти говорив у вуха мої, і я чув звук слів: | |
|
9
|
|
| чистий я, без пороку, невинний я, і немає в мені неправди; | |
|
10
|
|
| а Він знайшов звинувачення проти мене і вважає мене Своїм супротивником; | |
|
11
|
|
| поставив ноги мої в колоду, спостерігає за всіма путями моїми. | |
|
12
|
|
| Ось у цьому ти неправий, відповідаю тобі, тому що Бог вище людини. | |
|
13
|
|
| Для чого тобі змагатися з Ним? Він не дає звіту ні в яких ділах Своїх. | |
|
14
|
|
| Бог говорить один раз і, якщо того не помітять, удруге: | |
|
15
|
|
| уві сні, у нічному видінні, коли сон находить на людей, під час дрімоти на постелі. | |
|
16
|
|
| Тоді Він відкриває в людини вухо і закарбовує Своє наставляння, | |
|
17
|
|
| щоб відвести людину від якого-небудь наміру і віддалити від неї гордість, | |
|
18
|
|
| щоб відвести душу її від прірви і життя її від ураження мечем. | |
|
19
|
|
| Або він врозумляється хворобою на постелі своїй і тяжким болем у всіх кістках своїх, — | |
|
20
|
|
| і життя її відвертається від хліба і душа її від улюбленої їжі. | |
|
21
|
|
| Плоть на ній пропадає, так що її не видно, і показуються кістки її, яких не було видно. | |
|
22
|
|
| І душа її наближається до могили і життя її — до смерті. | |
|
23
|
|
| Якщо є у неї ангел-наставник, один з тисячі, щоб показати людині пряму путь її, — | |
|
24
|
|
| Бог змилосердиться над нею і скаже: звільни її від могили; Я знайшов умилостивлення. | |
|
25
|
|
| Тоді тіло її зробиться свіжішим, ніж у молодості; вона повернеться до днів юности своєї. | |
|
26
|
|
| Буде молитися Богу, і Він — милостивий до неї; з радістю дивиться на лице її і повертає людині праведність її. | |
|
27
|
|
| Він буде дивитися на людей і говорити: грішив я і спотворював правду, і не воздано мені; | |
|
28
|
|
| Він визволив душу мою від могили, і життя моє бачить світло. | |
|
29
|
|
| Ось, усе це робить Бог двічі-тричі з людиною, | |
|
30
|
|
| щоб відвести душу її від могили й освітити її світлом живих. | |
|
31
|
|
| Прислухайся, Іове, слухай мене, мовчи, і я буду говорити. | |
|
32
|
|
| Якщо маєш, що сказати, відповідай; говори, тому що я бажав би твого виправдання; | |
|
33
|
|
| якщо ж ні, то слухай мене: мовчи, і я навчу тебе мудрости. | |
|
Глава 34
|
|
|
1
|
|
| І продовжував Елиуй і сказав: | |
|
2
|
|
| вислухайте, мудрі, слова мої, і прихиліть до мене вухо, розсудливі! | |
|
3
|
|
| Бо вухо розрізняє слова, як гортань розрізняє смак їжі. | |
|
4
|
|
| Співставляємо між собою міркування і розпізнаємо, що добре. | |
|
5
|
|
| Ось, Іов сказав: я правий, але Бог позбавив мене суду. | |
|
6
|
|
| Чи повинен я говорити лжу на правду мою? Моя рана незцілима без провини. | |
|
7
|
|
| Чи є така людина, як Іов, який п’є знущання, як воду, | |
|
8
|
|
| вступає у співтовариство з тими, хто чинить беззаконня і ходить з людьми нечестивими? | |
|
9
|
|
| Тому що він сказав: немає користи для людини у благовгоджанні Богу. | |
|
10
|
|
| Отже, послухайте мене, мужі мудрі! Не може бути в Бога неправда або у Вседержителя неправосуддя, | |
|
11
|
|
| бо Він за ділами людини чинить з нею і за путями чоловіка відплачує йому. | |
|
12
|
|
| Істинно, Бог не чинить неправди і Вседержитель не спотворює суд. | |
|
13
|
|
| Хто, крім Нього, промишляє про землю? І хто керує всією вселенною? | |
|
14
|
|
| Якби Він звернув серце Своє до Себе і взяв до Себе дух її і подих її, | |
|
15
|
|
| миттєво загинула б усяка плоть, і людина повернулася б у порох. | |
|
16
|
|
| Отже, якщо ти маєш розум, то слухай це і зважай на слова мої. | |
|
17
|
|
| Чи може ненависник правди володарювати? І чи можеш ти звинуватити Всеправедного? | |
|
18
|
|
| Чи можна сказати цареві: ти — нечестивець, і князям: ви — беззаконники? | |
|
19
|
|
| Але Він не дивиться і на лиця князів і не дає переваги багатому над бідним, тому що усі вони діло рук Його. | |
|
20
|
|
| Раптово вони помирають; серед ночі народ обуриться, і вони зникають; і сильних виганяють не силою. | |
|
21
|
|
| Тому що очі Його над путями людини, і Він бачить усі кроки її. | |
|
22
|
|
| Немає пітьми, ні тіні смертної, де могли б сховатися ті, що чинять беззаконня. | |
|
23
|
|
| Тому Він уже не вимагає від людини, щоб вона йшла на суд з Богом. | |
|
24
|
|
| Він скрушає сильних без дослідження і поставляє інших на їхні місця; | |
|
25
|
|
| тому що Він робить відомими діла їхні і скидає їх уночі, і вони знищуються. | |
|
26
|
|
| Він уражає їх, як беззаконних людей, перед очима інших, | |
|
27
|
|
| за те, що вони відвернулися від Нього і не зрозуміли всіх шляхів Його, | |
|
28
|
|
| так що дійшло до Нього волання бідних, і Він почув стогін пригноблених. | |
|
29
|
|
| Чи дарує Він тишу, хто може збурити? чи ховає Він лице Своє, хто може побачити Його? Чи буде це для народу, чи для однієї людини, | |
|
30
|
|
| щоб не царював лицемір на спокусу народу. | |
|
31
|
|
| До Бога слід говорити: я потерпів, більше не буду грішити. | |
|
32
|
|
| А чого я не знаю, Ти навчи мене; і якщо я зробив беззаконня, більше не буду. | |
|
33
|
|
| Чи за твоїм міркуванням Він повинен відплачувати? І оскільки ти відкидаєш, то тобі варто обирати, а не мені; говори, що знаєш. | |
|
34
|
|
| Люди розумні скажуть мені, і муж мудрий, який слухає мене: | |
|
35
|
|
| Іов нерозумно говорить, і слова його не мають сенсу. | |
|
36
|
|
| Я бажав би, щоб Іов цілком був випробуваний, за відповідями його, які властиві людям нечестивим. | |
|
37
|
|
| Інакше він до гріха свого додасть відступлення, буде рукоплескати між нами і ще більше наговорить проти Бога. | |
|
Глава 35
|
|
|
1
|
|
| І продовжував Елиуй і сказав: чи | |
|
2
|
|
| вважаєш ти справедливим, що сказав: я правіший за Бога? | |
|
3
|
|
| Ти сказав: яка користь мені? і який прибуток я мав би перед тим, як коли б я і грішив? | |
|
4
|
|
| Я відповім тобі і твоїм друзям з тобою: | |
|
5
|
|
| поглянь на небо і дивися; поглянь на хмари, вони вище тебе. | |
|
6
|
|
| Якщо ти грішиш, що робиш ти Йому? і якщо злочини твої збільшуються, що заподіюєш ти Йому? | |
|
7
|
|
| Якщо ти праведний, що даєш Йому? або що одержує Він від руки твоєї? | |
|
8
|
|
| Нечестя твоє відноситься до людини, як ти, і праведність твоя до сина людського. | |
|
9
|
|
| Від безлічі гнобителів стогнуть гноблені, і від руки сильних волають. | |
|
10
|
|
| Але ніхто не говорить: де Бог, Творець мій, Який дає пісні вночі, | |
|
11
|
|
| Який навчає нас більше, ніж худобу земну, і напоумлює нас більше, ніж птахів небесних? | |
|
12
|
|
| Там вони волають, і Він не відповідає їм, з причини гордости злих людей. | |
|
13
|
|
| Але неправда, що Бог не чує і Вседержитель не дивиться на це. | |
|
14
|
|
| Хоча ти сказав, що ти не бачиш Його, але суд перед Ним, і — чекай на нього. | |
|
15
|
|
| Але нині, тому що гнів Його не відвідав його і він не пізнав його у всій суворості, | |
|
16
|
|
| Іов і відкрив легковажно вуста свої і нерозважливо марнує слова. | |
|
Глава 36
|
|
|
1
|
|
| І продовжував Елиуй і сказав: | |
|
2
|
|
| почекай мене трохи, і я покажу тобі, що я маю ще дещо сказати за Бога. | |
|
3
|
|
| Почну мої міркування здалеку, і воздам Творцю моєму справедливість, | |
|
4
|
|
| тому що слова мої точно не лжа: перед тобою — довершений у пізнаннях. | |
|
5
|
|
| Ось, Бог могутній і не нехтує сильним міцністю серця; | |
|
6
|
|
| Він не підтримує нечестивих і відплачує належне пригнобленим; | |
|
7
|
|
| Він не відвертає очей Своїх від праведників, але з царями назавжди посаджує їх на престолі, і вони підносяться. | |
|
8
|
|
| Якщо ж вони закуті ланцюгами й утримуються в кайданах біди, | |
|
9
|
|
| то Він вказує їм на діла їхні і на беззаконня їхні, тому що примножилися, | |
|
10
|
|
| і відкриває їх вухо для напоумлення і говорить їм, щоб вони відступили від нечестя. | |
|
11
|
|
| Якщо послухають і будуть служити Йому, то проведуть дні свої у благополуччі і літа свої в радості; | |
|
12
|
|
| якщо ж не послухають, то загинуть від стріли і помруть у нерозумі. | |
|
13
|
|
| Але лицеміри живлять у серці гнів і не взивають до Нього, коли Він заковує їх у кайдани; | |
|
14
|
|
| тому душа їх помирає у молодості і життя їх із блудниками. | |
|
15
|
|
| Він спасає бідного від лиха його й у пригнобленні відкриває вухо його. | |
|
16
|
|
| І тебе вивів би Він з тісноти на простір, де немає стиснення, і те, що ставиться на стіл твій, було б наповнене жиром; | |
|
17
|
|
| але ти сповнений судженнями нечестивих: судження й осудження — близькі. | |
|
18
|
|
| Нехай не вразить тебе гнів Божий покаранням! Великий викуп не спасе тебе. | |
|
19
|
|
| Чи дасть Він яку ціну твоєму багатству? Ні, — ні золоту і ніякому скарбу. | |
|
20
|
|
| Не бажай тієї ночі, коли народи знищуються на своєму місці. | |
|
21
|
|
| Бережися, не схиляйся до нечестя, якому ти віддав перевагу перед стражданнями. | |
|
22
|
|
| Бог високий могутністю Своєю, і хто такий, як Він, наставник? | |
|
23
|
|
| Хто вкаже Йому путь Його; хто може сказати: Ти чиниш несправедливо? | |
|
24
|
|
| Пам’ятай про те, щоб звеличувати діла Його, які люди бачать. | |
|
25
|
|
| Усі люди можуть бачити їх; людина може бачати їх здаля. | |
|
26
|
|
| Ось, Бог великий, і ми не можемо пізнати Його; число років Його недослідиме. | |
|
27
|
|
| Він збирає краплі води; вони в безлічі виливаються дощем: | |
|
28
|
|
| із хмар падають і виливаються рясно на людей. | |
|
29
|
|
| Хто може також осягнути простір хмар, тріщання намету Його? | |
|
30
|
|
| Ось, Він посилає на нього світло Своє і покриває дно моря. | |
|
31
|
|
| Звідти Він судить народи, дає їжу в достатку. | |
|
32
|
|
| Він ховає в долонях Своїх блискавку і повеліває їй, кого вразити. | |
|
33
|
|
| Тріскотіння її дає звістку про неї; худоба також відчуває, що відбувається. | |
|
Глава 37
|
|
|
1
|
|
| І від цього тремтить серце моє і зрушилося з місця свого. | |
|
2
|
|
| Слухайте, слухайте голос Його і грім, що виходить з вуст Його. | |
|
3
|
|
| Під усім небом перекоти його, і блищання його — до країв землі. | |
|
4
|
|
| За ним гримить голос; гримить Він гласом величі Своєї і не зупиняє його, коли голос Його почутий. | |
|
5
|
|
| Дивно гримить Бог гласом Своїм, робить діла великі, для нас незбагненні. | |
|
6
|
|
| Бо снігу Він говорить: будь на землі; однаково дрібний дощ і великий дощ у Його владі. | |
|
7
|
|
| Він кладе печать на руку кожної людини, щоб усі люди знали діла Його. | |
|
8
|
|
| Тоді звір іде в притулок і залишається у своїх лігвах. | |
|
9
|
|
| З півдня приходить буря, з півночі — холоднеча. | |
|
10
|
|
| Від подиху Божого утворюється лід, і поверхня води стискується. | |
|
11
|
|
| Також вологою Він наповнює хмари, і хмари випромінюють світло Його, | |
|
12
|
|
| і вони спрямовуються за намірами Його, щоб виконати те, що Він повелить їм на лиці населеної землі. | |
|
13
|
|
| Він повеліває їм іти або для покарання, або на благовоління, або для помилування. | |
|
14
|
|
| Слухай це, Іове; стій і розумій дивні діла Божі. | |
|
15
|
|
| Чи знаєш, як Бог розпоряджається ними і повеліває світлу блищати із хмари Своєї? | |
|
16
|
|
| Чи розумієш рівновагу хмар, дивне діло Найдосконалішого у знанні? | |
|
17
|
|
| Як нагрівається твій одяг, коли Він заспокоює землю від півдня? | |
|
18
|
|
| Чи ти з Ним розпростер небеса, тверді, як відлите дзеркало? | |
|
19
|
|
| Навчи нас, що сказати Йому? Ми в цій пітьмі нічого не можемо зрозуміти. | |
|
20
|
|
| Чи буде сповіщено Йому, що я говорю? Чи сказав хто, що те, що сказано, доноситься Йому? | |
|
21
|
|
| Тепер не видно яскравого світла у хмарах, але пронесеться вітер і розчистить їх. | |
|
22
|
|
| Світла погода приходить від півночі, і навколо Бога страшна велич. | |
|
23
|
|
| Вседержитель! ми розумом не осягаємо Його. Він великий силою, судом і повнотою правосуддя. Він нікого не гнітить. | |
|
24
|
|
| Тому нехай благоговіють перед Ним люди, і нехай тремтять перед Ним усі мудрі серцем! | |
|
Глава 38
|
|
|
1
|
|
| [Коли Елиуй перестав говорити,] Господь відповів Іову із бурі і сказав: | |
|
2
|
|
| хто цей, що затьмарює Провидіння словами без сенсу? | |
|
3
|
|
| Опережи нині стегна твої, як муж: Я буду запитувати тебе, і ти пояснюй Мені: | |
|
4
|
|
| де був ти, коли Я заклав основи землі? Скажи, якщо знаєш. | |
|
5
|
|
| Хто поклав міру її, якщо знаєш? або хто протягував по ній шнур? | |
|
6
|
|
| На чому затверджені основи її, або хто поклав наріжний камінь її, | |
|
7
|
|
| при загальному торжестві ранкових зірок, коли всі сини Божі викликували від радости? | |
|
8
|
|
| Хто зачинив море воротами, коли воно виверглося, вийшло ніби з утроби, | |
|
9
|
|
| коли Я хмари зробив одежею його й імлу пеленами його, | |
|
10
|
|
| й утвердив йому Моє визначення, і поставив засуви і ворота, | |
|
11
|
|
| і сказав: сюди дійдеш і не перейдеш, і тут межа гордовитим хвилям твоїм? | |
|
12
|
|
| Чи давав ти коли в житті своєму накази ранку і чи вказував зорі місце її, | |
|
13
|
|
| щоб вона охопила краї землі і струсила з неї нечестивих, | |
|
14
|
|
| щоб земля змінилася, як глина під печаткою, і стала, як різнобарвний одяг, | |
|
15
|
|
| щоб відібралося у нечестивих світло їх і зухвала рука їх скрушилася? | |
|
16
|
|
| Чи сходив ти у глибину моря і чи входив у дослідження безодні? | |
|
17
|
|
| Чи відчинялися для тебе врата смерти, і чи бачив ти врата тіні смертної? | |
|
18
|
|
| Чи оглянув ти широту землі? Поясни, якщо знаєш усе це. | |
|
19
|
|
| Де путь до оселі світла, і де місце темряви? | |
|
20
|
|
| Ти, звичайно, доходив до меж її і знаєш дорогу до дому її. | |
|
21
|
|
| Ти знаєш це, тому що ти вже був тоді народжений, і число днів твоїх дуже велике. | |
|
22
|
|
| Чи входив ти у сховища снігу і чи бачив скарбниці граду, | |
|
23
|
|
| які бережу Я на час смутний, на день битви і війни? | |
|
24
|
|
| Яким шляхом розливається світло і розноситься східний вітер по землі? | |
|
25
|
|
| Хто проводить протоки для виливання води і шлях для громоносної блискавки, | |
|
26
|
|
| щоб ішов дощ на землю безлюдну, на пустелю, де немає людини, | |
|
27
|
|
| щоб насичувати пустелю і степ і пробуджувати трав’яні зародки до зростання? | |
|
28
|
|
| Чи є у дощу батько? або хто народжує краплі роси? | |
|
29
|
|
| З чиєї утроби виходить лід, та іній небесний, — хто народжує його? | |
|
30
|
|
| Води, як камінь, міцніють, і поверхня безодні замерзає. | |
|
31
|
|
| Чи можеш ти зв’язати вузол Хима і порушити узи Кесиль? | |
|
32
|
|
| Чи можеш виводити сузір’я у свій час і вести Ас (зірницю) з її дітьми? | |
|
33
|
|
| Чи знаєш ти устави неба, чи можеш встановити володіння його на землі? | |
|
34
|
|
| Чи можеш піднести голос твій до хмар, щоб вода в достатку покрила тебе? | |
|
35
|
|
| Чи можеш посилати блискавки, і чи підуть вони і чи скажуть тобі: ось ми? | |
|
36
|
|
| Хто вклав мудрість у серце, або хто дав сенс розуму? | |
|
37
|
|
| Хто може обчислити хмари своєю мудрістю й утримати сосуди неба, | |
|
38
|
|
| коли порох перетворюється на бруд і брили злипаються? | |
|
39
|
|
| Чи ти ловиш здобич левиці і насичуєш молодих левів, | |
|
40
|
|
| коли вони лежать у барлогах або ховаються під тінню у засідці? | |
|
41
|
|
| Хто готує ворону корм його, коли пташенята його кричать до Бога, блукаючи без їжі? | |
|
Глава 39
|
|
|
1
|
|
| Чи знаєш ти час, коли народжуються дикі кози на скелях, і чи помічав пологи ланей? | |
|
2
|
|
| чи можеш обчислити місяці вагітности їх? і чи знаєш час пологів їх? | |
|
3
|
|
| Вони вигинаються, народжуючи дітей своїх, викидаючи свої ноші; | |
|
4
|
|
| діти їх приходять у силу, ростуть на полі, йдуть і не повертаються до них. | |
|
5
|
|
| Хто випустив дикого осла на волю, і хто розв’язав пута онагру, | |
|
6
|
|
| якому степ Я призначив домом і солончаки — житлом? | |
|
7
|
|
| Він насміхається над міською багатолюдністю і не чує криків погонича, | |
|
8
|
|
| по горах шукає собі їжу і ганяється за всякою зеленню. | |
|
9
|
|
| Чи захоче єдиноріг служити тобі і чи переночує біля ясел твоїх? | |
|
10
|
|
| Чи можеш мотузкою прив’язати єдинорога до борозни, і чи стане він боронити за тобою поле? | |
|
11
|
|
| Чи будеш надіятися на нього, тому що в нього сила велика, і чи даси йому роботу твою? | |
|
12
|
|
| Чи повіриш йому, що він насіння твоє поверне і складе на тік твій? | |
|
13
|
|
| Чи ти дав красиві крила павичу і пера і пух страусу? | |
|
14
|
|
| Він залишає яйця свої на землі, і на піску зігріває їх, | |
|
15
|
|
| і забуває, що нога може роздавити їх і польовий звір може розтоптати їх; | |
|
16
|
|
| він жорстокий до дітей своїх, немов не до своїх, і не боїться, що праця його буде даремна; | |
|
17
|
|
| тому що Бог не дав йому мудрости і не наділив його глуздом; | |
|
18
|
|
| а коли підніметься на висоту, посміється з коня і вершника його. | |
|
19
|
|
| Чи ти дав коню силу і наділив шию його гривою? | |
|
20
|
|
| Чи можеш ти злякати його, як сарану? Хропіння ніздрів його — жах; | |
|
21
|
|
| риє ногою землю і захоплюється силою; йде назустріч зброї; | |
|
22
|
|
| він глузує з небезпеки і не боїться і не відвертається від меча; | |
|
23
|
|
| сагайдак гуркотить над ним, блискотить спис і дротик; | |
|
24
|
|
| у пориві і люті він ковтає землю і не може стояти при звуці труби; | |
|
25
|
|
| при трубному звуці він подає голос: гу! гу! і здалеку чує битву, гучні голоси вождів і крик. | |
|
26
|
|
| Чи твоєю мудрістю літає яструб і спрямовує крила свої на південь? | |
|
27
|
|
| Чи за твоїм словом піднімається орел і влаштовує на висоті гніздо своє? | |
|
28
|
|
| Він живе на скелі і ночує на зубцях скелі і на місцях неприступних; | |
|
29
|
|
| звідти видивляється собі їжу: очі його дивляться далеко; | |
|
30
|
|
| пташенята його п’ють кров, і де труп, там і він. | |
|
31
|
|
| І продовжував Господь і сказав Іову: | |
|
32
|
|
| чи буде той, хто змагається з Вседержителем, ще вчити? Той, хто викриває Бога, нехай відповідає Йому. | |
|
33
|
|
| І відповів Іов Господу і сказав: | |
|
34
|
|
| ось, я нікчемний; що буду я відповідати Тобі? Руку мою покладаю на вуста мої. | |
|
35
|
|
| Один раз я говорив, — тепер відповідати не буду, навіть двічі, але більше не буду. | |
|
Глава 40
|
|
|
1
|
|
| І відповів Господь Іову з бурі і сказав: | |
|
2
|
|
| опережи, як муж, стегна твої: Я буду запитувати тебе, а ти пояснюй Мені. | |
|
3
|
|
| Ти хочеш відкинути суд Мій, звинуватити Мене, щоб виправдати себе? | |
|
4
|
|
| Чи така в тебе сила, як у Бога? І чи можеш загриміти голосом, як Він? | |
|
5
|
|
| Прикрась же себе величчю і славою, одягнись у блиск і красу; | |
|
6
|
|
| вилий лють гніву твого, подивися на все горде і смири його; | |
|
7
|
|
| глянь на всіх зарозумілих і принизь їх, і скруши нечестивих на місцях їх; | |
|
8
|
|
| зарий усіх їх у землю й лиця їх покрий темрявою. | |
|
9
|
|
| Тоді і Я визнаю, що правиця твоя може спасати тебе. | |
|
10
|
|
| Ось бегемот, якого Я створив, як і тебе; він їсть траву, як віл; | |
|
11
|
|
| ось, його сила в стегнах його і міцність його у м’язах черева його; | |
|
12
|
|
| повертає хвостом своїм, як кедром; жили ж на стегнах його переплетені; | |
|
13
|
|
| ноги в нього, як мідні труби; кістки в нього, як залізні прути; | |
|
14
|
|
| це — верх шляхів Божих; тільки Той, Хто створив його, може наблизити до нього меч Свій; | |
|
15
|
|
| гори приносять йому їжу, і там усі звірі польові грають; | |
|
16
|
|
| він лягає під тінистими деревами, під дахом очерету й у болотах; | |
|
17
|
|
| тінисті дерева покривають його своєю тінню; верби при струмках оточують його; | |
|
18
|
|
| ось, він п’є з ріки і не поспішає; залишається спокійним, хоч би Йордан побіг до рота його. | |
|
19
|
|
| Чи візьме хто його на очах його і чи проколе йому ніс багром? | |
|
20
|
|
| Чи можеш ти вудкою витягти левиафана і мотузкою схопити за язик його? | |
|
21
|
|
| чи вдінеш кільце в ніздрі його? чи проколеш голкою щелепу його? | |
|
22
|
|
| чи буде він довго благати тебе і чи буде говорити з тобою лагідно? | |
|
23
|
|
| чи укладе він договір з тобою, і чи візьмеш його назавжди собі за раба? | |
|
24
|
|
| чи станеш забавлятися ним, як пташкою, і чи зв’яжеш його для дівчаток твоїх? | |
|
25
|
|
| чи будуть продавати його товариші ловитви, чи розділять його між хананейськими купцями? | |
|
26
|
|
| чи можеш простромити шкіру його списом і голову його рибальською острогою? | |
|
27
|
|
| Клади на нього руку твою, і пам’ятай про ту боротьбу: більше не будеш. | |
|
Глава 41
|
|
|
1
|
|
| Надія марна: чи не впадеш від одного погляду його? | |
|
2
|
|
| Немає настільки відважного, який насмілився б потурбувати його; хто ж може устояти перед Моїм лицем? | |
|
3
|
|
| Хто випередив Мене, щоб Мені винагородити його? під усім небом усе Моє. | |
|
4
|
|
| Не промовчу про члени його, про силу і красиву пропорційність їх. | |
|
5
|
|
| то може відкрити верх одягу його, хто підійде до подвійних щелеп його? | |
|
6
|
|
| Хто може відчинити двері лиця його? коло зубів його — жах; | |
|
7
|
|
| міцні щити його — краса; вони скріплені ніби твердою печаткою; | |
|
8
|
|
| один іншого торкається близько, так що і повітря не проходить між ними; | |
|
9
|
|
| один з іншим лежать щільно, зчепилися і не розсуваються. | |
|
10
|
|
| Від його чхання показується світло; очі в нього, як вії зорі; | |
|
11
|
|
| з пащі його виходять пломені, вискакують вогненні іскри; | |
|
12
|
|
| з ніздрів його виходить дим, як з киплячого горщика або казана. | |
|
13
|
|
| Подих його розжарює вугілля, і з пащі його виходить полум’я. | |
|
14
|
|
| На шиї його живе сила, і перед ним біжить жах. | |
|
15
|
|
| М’ясисті частини тіла його з’єднані між собою твердо, не здригнуться. | |
|
16
|
|
| Серце його тверде, як камінь, і жорстке, як нижнє жорно. | |
|
17
|
|
| Коли він піднімається, силачі в страху, зовсім губляться від жаху. | |
|
18
|
|
| Меч, що доторкнеться до нього, не встоїть, ні спис, ні дротик, ні лати. | |
|
19
|
|
| Залізо він вважає за солому, мідь — за гниле дерево. | |
|
20
|
|
| Дочка (стріла) лука не змусить його тікати; а камені із пращі для нього полова. | |
|
21
|
|
| Булава вважається у нього за соломину; зі свисту дротика він сміється. | |
|
22
|
|
| Під ним гострі камені, і він на гострих каменях лежить у бруді. | |
|
23
|
|
| Він кип’ятить безодню, як казан, і море перетворює на киплячу мазь; | |
|
24
|
|
| залишає за собою світлу стежку; безодня здається сивиною. | |
|
25
|
|
| Немає на землі подібного до нього; він створений безстрашним; | |
|
26
|
|
| на все високе дивиться сміливо; він цар над усіма синами гордости. | |
|
Глава 42
|
|
|
1
|
|
| І відповів Іов Господу і сказав: | |
|
2
|
|
| знаю, що Ти все можеш, і що намір Твій не може бути зупинений. | |
|
3
|
|
| Хто цей, що потьмарює Провидіння, нічого не розуміючи? — Так, я говорив про те, чого не розумів, про діла дивні для мене, яких я не знав. | |
|
4
|
|
| Вислухай, взивав я, і я буду говорити, і що буду запитувати в Тебе, поясни мені. | |
|
5
|
|
| Я чув про Тебе слухом вуха; тепер же мої очі бачать Тебе; | |
|
6
|
|
| тому я відрікаюся і розкаююся в поросі і попелі. | |
|
7
|
|
| І було після того, як Господь сказав слова ті Іову, сказав Господь Елифазу феманитянину: горить гнів Мій на тебе і на двох друзів твоїх за те, що ви говорили про Мене не так вірно, як раб Мій Іов. | |
|
8
|
|
| Отже, візьміть собі сім тельців і сім баранів і підіть до раба Мого Іова і принесіть за себе жертву; і раб Мій Іов помолиться за вас, тому що тільки лице його Я прийму, щоб не відкинути вас за те, що ви говорили про Мене не так вірно, як раб Мій Іов. | |
|
9
|
|
| І пішли Елифаз феманитянин і Вилдад савхеянин і Софар наамитянин, і зробили так, як Господь повелів їм, — і Господь прийняв лице Іова. | |
|
10
|
|
| І повернув Господь втрату Іова, коли він помолився за друзів своїх; і дав Господь Іову вдвічі більше того, що він мав раніше. | |
|
11
|
|
| Тоді прийшли до нього всі брати його й усі сестри його і всі колишні знайомі його, і їли з ним хліб у домі його, і тужили з ним, і утішали його за все зло, яке Господь навів на нього, і дали йому кожен по кеситі і по золотому кільцю. | |
|
12
|
|
| І благословив Бог останні дні Іова більше, ніж минулі: у нього було чотирнадцять тисяч дрібної худоби, шість тисяч верблюдів, тисяча пар волів і тисяча ослиць. | |
|
13
|
|
| І було в нього сім синів і три дочки. | |
|
14
|
|
| І нарік він ім’я першій Емима, ім’я другій — Кассія, а ім’я третій — Керенгаппух. | |
|
15
|
|
| І не було на всій землі таких прекрасних жінок, як дочки Іова, і дав їм батько їхню спадщину між братами їхніми. | |
|
16
|
|
| Після того Іов жив сто сорок років, і бачив синів своїх і синів синів до четвертого роду; | |
|
17
|
|
| і помер Іов у старості, насичений днями*. |
