(Зач. 1) В нача́лі бі Сло́во, і Сло́во бі к Бо́гу [у Бо́га], і Бог бі Сло́во.

Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог.

Сей бі іскони́ к Бо́гу [у Бо́га];

Воно було споконвіку в Бога.

вся Тім би́ша, і без Него́ нічто́же бисть, є́же бисть.

Все через Нього сталось, і без Нього ніщо не сталося, що сталося.

В Том живо́т бі, і живо́т бі світ челові́ком;

У Ньому було життя, і життя було світлом людям.

і світ во тьмі сві́титься, і тьма єго́ не об'я́т.

І світло в темряві світить, і темрява не огорнула його.

Бисть челові́к по́слан от Бо́га, і́м'я єму́ Іоа́нн;

Був чоловік, посланий від Бога; ім’я йому Іоан.

сей при́йде во свиді́тельство, да свиді́тельствуєть о Сві́ті, да всі ві́ру і́муть єму́ [да всі уві́рують чрез него́].

Він прийшов для свідчення, щоб свідчити про Світло, щоб усі увірували через нього.

Не бі той світ, но да свиді́тельствуєть о Сві́ті;

Він не був світлом, але був посланий, щоб свідчити про Світло.

бі Світ і́стинний, І́же просвіща́єть вся́каго челові́ка гряду́щаго в мир;

Було Світло істинне, що освітлює кожну людину, яка приходить у світ.

в ми́рі бі, і мир Тім бисть, і мир Єго́ не позна́;

У світі був, і світ через Нього постав, і світ Його не пізнав.

во своя́ при́йде, і свої́ Єго́ не прия́ша.

До своїх прийшов, і свої Його не прийняли.

Єли́ці же прия́ша Єго́, даде́ їм о́бласть ча́дом Бо́жиїм би́ти, ві́рующим во і́м'я Єго́,

А тим, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути,

і́же не от кро́ві, ні от по́хоті плотськи́я, ні от по́хоті му́жеськия, но от Бо́га роди́шася.

які не від крови, не від похоті плотської, не від хотіння чоловічого, а від Бога народилися.

І Сло́во плоть бисть і всели́ся в ни, і ви́діхом сла́ву Єго́, сла́ву, я́ко Єдиноро́днаго от Отця́, іспо́лнь благода́ті і і́стини.

І Слово стало плоттю, і вселилося між нами, повне благодаті й істини; і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця.

Іоа́нн свиді́тельствуєть о Нем і воззва́ глаго́ла: Сей бі, Єго́же ріх, І́же по мні Гряди́й, предо мно́ю бисть, я́ко пе́рвіє мене́ бі.

Іоан свідчить про Нього і голосно каже: це Той, про Кого я говорив; Той, Хто йде за мною, став попереду мене, бо раніше від мене був.

І от ісполне́нія Єго́ ми всі прия́хом і благода́ть воз благода́ть;

І від повноти Його ми всі прийняли і благодать на благодать,

я́ко зако́н Моїсе́йом дан бисть, благода́ть (же) і і́стина Ісу́с Христо́м бисть.

бо закон був даний через Мойсея; а благодать і істина через Ісуса Христа сталися.

(Зач. 2) Бо́га нікто́же ви́ді нігді́же; Єдиноро́дний Син, сий в ло́ні О́тчі, Той іспові́да.

Бога ніхто не бачив ніколи; Єдинородний Син, Який у лоні Отця, Він явив.

І сіє́ єсть свиді́тельство Іоа́нново, єгда́ посла́ша Жи́дове от Ієрусали́ма ієре́єв і леви́тов, да вопро́сять єго́: ти кто єси́?

І ось свідчення Іоана, коли юдеї послали з Єрусалима священиків і левитів спитати його: хто ти є?

І іспові́да, і не отве́ржеся, і іспові́да, я́ко нісьм аз Христо́с.

Він визнав, і не зрікся, і визнав, що: я — не Христос.

І вопроси́ша єго́: что у́бо? Ілія́ ли єси́ ти? І глаго́ла: нісьм. Проро́к ли єси́? І отвіща́: ні.

І запитали його: то хто ж ти? Чи не Ілля? Він сказав: ні. Ти пророк? Він відповів: ні.

Рі́ша же єму́: кто єси́? Да отві́т да́ми посла́вшим ни: что глаго́леши о тебі́ самі́м?

Тоді сказали йому: хто ж ти такий? Щоб нам відповідь дати тим, що послали нас; що ти скажеш про самого себе?

Рече́: аз глас вопію́щаго в пусти́ні: іспра́віте путь Госпо́день, я́коже рече́ Іса́я проро́к.

Він сказав: я глас вопіющого в пустелі; приготуйте путь Господеві, як сказав Ісая пророк.

І по́сланнії бі́ху от фарисе́й;

А посланці були від фарисеїв.

і вопроси́ша єго́ і рі́ша єму́: что у́бо креща́єши, а́ще ти ні́си Христо́с, ні Ілія́, ні проро́к?

І вони запитали його і сказали йому: що ж ти хрестиш, якщо ти не є Христос, ні Ілля, ні пророк?

Отвіща́ їм Іоа́нн, глаго́ля: аз креща́ю водо́ю; посреді́ же вас стої́ть, Єго́же ви не ві́сте;

Іоан сказав їм у відповідь: я хрещу водою; але серед вас стоїть Той, Кого ви не знаєте;

Той єсть Гряди́й по мні, І́же предо мно́ю бисть, Єму́же нісьм аз досто́їн, да отрішу́ реме́нь сапогу́ Єго́.

Він гряде за мною, але переді мною був; я недостойний розв’язати ремінь взуття Його.

Сія́ в Вифава́рі би́ша об он пол Іорда́на, іді́же бі Іоа́нн крестя́.

Це сталося у Вифаварі по той бік Йордану, де хрестив Іоан.

(Зач. 3) Во у́трій (же) ви́ді Іоа́нн Ісу́са гряду́ща к себі́ і глаго́ла: се, А́гнець Бо́жий, взе́мляй гріхи́ ми́ра;

Наступного дня бачить Іоан Ісуса, Який іде до нього, і говорить: ось Агнець Божий, Який бере на себе гріхи світу.

Сей єсть, о Не́мже аз ріх: по мні гряде́ть Муж, І́же предо мно́ю бисть, я́ко пе́рвіє мене́ бі;

Це Той, про Якого я сказав: за мною гряде Муж, Який переді мною був, бо Він був раніше від мене.

і аз не ві́діх Єго́; но да яви́ться Ізра́їлеві, сего́ ра́ди прийдо́х аз водо́ю крестя́.

Я не знав Його; але прийшов хрестити водою для того, щоб Він явився Ізраїлеві.

І свиді́тельствова Іоа́нн, глаго́ля, я́ко ви́діх Ду́ха сходя́ща, я́ко го́луб'я с небесе́, і преби́сть на Нем;

І свідчив Іоан, кажучи: я бачив Духа, Який сходив з неба, мов голуб, і перебував на Ньому.

і аз не ві́діх Єго́; но Посла́вий м'я крести́ти водо́ю, Той мні рече́: над Него́же у́зриши Ду́ха сходя́ща і пребива́юща на Нем, Той єсть крестя́й Ду́хом Святи́м;

Я не знав Його; але Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: на Кому побачиш Духа, Який сходить і перебуває на Ньому, Той хреститиме Духом Святим.

і аз ви́діх і свиді́тельствовах, я́ко Сей єсть Син Бо́жий.

І я бачив і засвідчив, що Цей є Син Божий.

(Зач. 4) Во у́трій (же) па́ки стоя́ше Іоа́нн, і от учени́к єго́ два.

Наступного дня знову стояв Іоан з двома з його учнів.

І, узрі́в Ісу́са гряду́ща, глаго́ла: се А́гнець Бо́жий.

І, побачивши Ісуса, Який ішов, сказав: ось Агнець Божий.

І сли́шаста єго́ о́ба ученика́ глаго́лющаго, і по Ісу́сі ідо́ста.

Почувши від нього ці слова, обидва учні пішли за Ісусом.

Обра́щся же Ісу́с і ви́дів я по Себі́ іду́ща, глаго́ла ї́ма: чесо́ і́щета? О́на же рі́ста Єму́: Равві́, є́же глаго́леться сказа́ємо Учи́телю, гді живе́ши?

Ісус же, обернувшись і побачивши, що вони йдуть за Ним, говорить їм: чого ви шукаєте? Вони сказали Йому: Равві [що означає: Учителю]! Де Ти живеш?

(І) глаго́ла ї́ма: прийді́та і ви́діта. Прийдо́ста і ви́діста, гді жив'я́ше, і у Него́ преби́ста день той. Бі же час деся́тий.

Говорить їм: підіть і побачите. Вони пішли і побачили, де Він живе; і пробули у Нього той день, а було близько десятої години.

Бі (же) Андре́й, брат Си́мона Петра́, єди́н от обою́ сли́шавшею от Іоа́нна і по Нем ше́дшею.

Одним з тих двох, які чули від Іоана про Ісуса і пішли за Ним, був Андрій, брат Симона-Петра.

Обрі́те сей пре́жде бра́та своєго́ Си́мона і глаго́ла єму́: обріто́хом Мессі́ю, є́же єсть сказа́ємо Христо́с.

Він спочатку розшукав брата свого Симона і каже йому: ми знайшли Месію, що означає: Христос.

І приведе́ єго́ ко Ісу́сові. Воззрі́в же нань Ісу́с рече́: ти єси́ Си́мон, син Іо́нин; ти нарече́шися Ки́фа, є́же сказа́ється Петр.

І привів його до Ісуса. Ісус же, поглянувши на нього, сказав: ти — Симон, син Іони; ти наречешся Кифа, що означає камінь [Петро].

(Зач. 5) Во у́трій (же) восхоті́ ізи́ти в Галиле́ю; і обрі́те Фили́ппа і глаго́ла єму́: гряди́ по Мні.

Наступного дня Ісус захотів йти до Галилеї; і знаходить Филипа, і каже йому: йди за Мною.

Бі (же) Фили́пп от Вифсаї́ди, от гра́да Андре́йова і Петро́ва.

Филип же був з Вифсаїди, з одного міста з Андрієм і Петром.

Обрі́те Фили́пп Нафана́їла і глаго́ла єму́: Єго́же писа́ Моїсе́й в зако́ні і проро́ци, обріто́хом Ісу́са, си́на Іо́сифова, І́же от Назаре́та.

Филип знаходить Нафанаїла і каже йому: ми знайшли Того, про Якого писали Мойсей у законі і пророки, Ісуса, сина Йосифа, з Назарета.

І глаго́ла єму́ Нафана́їл: от Назаре́та мо́жеть ли что добро́ би́ти? Глаго́ла єму́ Фили́пп: прийди́ і виждь.

Але Нафанаїл сказав йому: чи може щось добре бути з Назарета? Филип говорить йому: піди і подивись.

Ви́ді (же) Ісу́с Нафана́їла гряду́ща к Себі́ і глаго́ла о нем: се, воі́стину Ізра́їльтянин, в не́мже льсти ність.

Ісус, побачивши Нафанаїла, який ішов до Нього, говорить про нього: ось воістину ізраїльтянин, у якому нема лукавства.

Глаго́ла Єму́ Нафана́їл: ка́ко м'я зна́єши? Отвіща́ Ісу́с і рече́ єму́: пре́жде да́же не возгласи́ тебе́ Фили́пп, су́ща тя под смоко́вницею ви́діх тя.

Нафанаїл говорить Йому: звідки Ти мене знаєш? Ісус відповів йому: перше ніж покликав тебе Филип, Я бачив тебе під смоковницею.

Отвіща́ Нафана́їл і глаго́ла Єму́: Равві́, Ти єси́ Син Бо́жий, Ти єси́ Цар Ізра́їлев.

Нафанаїл відповів Йому: Учителю! Ти — Син Божий, Ти — Цар Ізраїлів.

Отвіща́ Ісу́с і рече́ єму́: зане́ ріх ті, я́ко ви́діх тя под смоко́вницею, ві́руєши; бо́льша сих у́зриши.

Ісус сказав йому у відповідь: через те, що Я сказав тобі, що бачив тебе під смоковницею, ти віруєш; більше цього побачиш.

І глаго́ла єму́: амі́нь, амі́нь глаго́лю вам, отсе́лі у́зрите не́бо отве́рсто і а́нгели Бо́жія восходя́щия і низходя́щия над Си́на Челові́чеськаго.

І говорить йому: істинно, істинно кажу вам: віднині побачите небо відкрите і ангелів Божих, які піднімаються і спускаються над Сином Людським.

(Зач. 6) І в тре́тій день брак бисть в Ка́ні Галиле́йстій; і бі Ма́ти Ісу́сова ту.

На третій день було весілля в Кані галилейській, і Мати Ісусова була там.

Зван же бисть Ісу́с і ученици́ Єго́ на брак.

Був також запрошений на весілля Ісус з учениками Його.

І недоста́вшу вину́, глаго́ла Ма́ти Ісу́сова к Нему́: вина́ не і́муть.

Коли не вистачило вина, Мати Ісуса каже Йому: вина не мають.

Глаго́ла Єй Ісу́с: что (єсть) Мні і Тебі́, Же́но? Не у при́йде час Мой.

Ісус говорить Їй: що Мені і Тобі, Жоно? Ще не прийшов час Мій.

Глаго́ла Ма́ти Єго́ слуга́м: є́же а́ще глаго́леть вам, сотворі́те.

Мати Його говорить слугам: що скаже Він вам, те зробіть.

Бі́ху же ту водоно́си ка́менні шесть, лежа́ще по очище́нію іуде́йську, вмістя́щії по двіма́ іли́ тріє́м мі́рам.

Було ж тут шість кам’яних водоносів, що стояли за звичаєм для очищення юдейського, кожен вміщав по дві чи по три міри.

Глаго́ла їм Ісу́с: напо́лніте водоно́си води́. І напо́лниша їх до верха́.

Ісус говорить їм: наповніть посудини водою. І наповнили їх до верху.

І глаго́ла їм: почерпі́те ни́ні і принесі́те архітрикли́нові. І принесо́ша.

І говорить їм: тепер зачерпніть і несіть до розпорядника весілля. І понесли.

Я́коже вкуси́ архітрикли́н вина́ би́вшаго от води́, і не ві́даше, отку́ду єсть; слу́ги же ві́дяху поче́рпшії во́ду; пригласи́ жениха́ архітрикли́н.

Коли ж розпорядник покуштував воду, що стала вином [а він не знав, звідки це вино, знали ж тільки слуги, які набирали воду], тоді розпорядник кличе жениха

І глаго́ла єму́: всяк челові́к пре́жде до́броє вино́ полагає́ть, і єгда́ упію́ться, тогда́ ху́ждшеє; ти (же) соблю́л єси́ до́броє вино́ досе́лі.

і говорить йому: кожна людина спочатку добре вино подає, а коли нап’ються, тоді гірше; а ти добре вино зберіг аж досі.

Се сотвори́ нача́ток зна́менієм Ісу́с в Ка́ні Галиле́йстій і яви́ сла́ву Свою́; і ві́роваша в Него́ ученици́ Єго́.

Так поклав Ісус початок чудесам у Кані галилейській і явив славу Свою; і увірували в Нього ученики Його.

(Зач. 7) По сем сни́де в Капернау́м Сам і Ма́ти Єго́, і бра́тія Єго́; і ту не мно́гі дні преби́ша.

Після цього прийшов Ісус до Капернаума, Сам і Мати Його, і брати Його, і ученики Його; і пробули там небагато днів.

І близ бі Па́сха Іуде́йська, і взи́де во Ієрусали́м Ісу́с

Наближалася Пасха юдейська, і Ісус прийшов до Єрусалима.

і обрі́те в це́ркві продаю́щая о́вці, і воли́, і го́луби, і пі́няжники сідя́щия.

І знайшов, що в храмі продавали волів, овець і голубів, і сиділи міняльники грошей.

І сотвори́в бич от ве́рвій, вся ізгна́ із це́ркве, о́вці і воли́; і торжнико́м разси́па пі́нязи і дски опрове́рже;

І, зробивши бич з вірьовок, вигнав з храму всіх, овець і волів; і розсипав гроші міняльників, а столи їхні поперекидав.

і продаю́щим го́луби рече́: возьмі́те сія́ отсю́ду і не творі́те до́му Отця́ Моєго́ до́му ку́пленаго [ку́пли].

І сказав продавцям голубів: візьміть це звідси і не робіть дому Отця Мого домом торгівлі.

Пом'яну́ша же ученици́ Єго́, я́ко пи́сано єсть: жа́лость до́му Твоєго́ сність М'я [ре́вность до́му Твоєго́ сніде́ М'я].

При цьому ученики Його згадали, що написано: ревність до дому Твого з’їдає Мене.

Отвіща́ша же Іуде́є і рі́ша Єму́: ко́є зна́меніє явля́єши нам, я́ко сія́ твори́ши?

На це юдеї сказали Йому: яке знамення покажеш нам, що маєш владу так чинити?

Отвіща́ Ісу́с і рече́ їм: разорите́ це́рков сію́, і тре́ми де́ньми воздви́гну ю.

Ісус сказав їм у відповідь: зруйнуйте храм цей, і Я за три дні поставлю його.

Рі́ша же Іуде́є: чети́редесять і шестію́ літ создана́ бисть це́рков сія́, і Ти ли тре́ми де́ньми воздви́гнеши ю?

На це сказали юдеї: сорок шість років будувався храм цей, а Ти за три дні поставиш його?

Он же глаго́лаше о це́ркві ті́ла Своєго́.

Він же говорив про храм тіла Свого.

Єгда́ у́бо воста́ от ме́ртвих, пом'яну́ша ученици́ Єго́, я́ко се глаго́лаше, і ві́роваша Писа́нію і словесі́, є́же рече́ Ісу́с.

Коли ж Він воскрес з мертвих, то згадали ученики Його, що Він казав їм це, і повірили Писанню і слову, яке сказав Ісус.

Єгда́ же бі в Ієрусали́міх в пра́здник Па́схи, мно́зі ві́роваша во і́м'я Єго́, ви́дяще зна́менія Єго́, я́же творя́ше.

І коли Він був у Єрусалимі на святі Пасхи, багато хто увірував в ім’я Його, побачивши чудеса, які Він творив.

Сам же Ісу́с не вдая́ше Себе́ в ві́ру їх, зане́ Сам ві́дяше вся,

Але Сам Ісус не ввіряв Себе їм, бо знав усіх;

і я́ко не тре́боваше, да кто свиді́тельствуєть о челові́цех; Сам бо ві́дяше, что бі в челові́цех.

і не треба було Йому, щоб хтось засвідчив про людину, бо Сам знав, що було в людині.

(Зач. 8) Бі же челові́к от фарисе́й, Нікоди́м і́м'я єму́, князь жидо́вський;

Був же чоловік з фарисеїв на ім’я Никодим, начальник юдейський.

сей при́йде ко Ісу́су но́щію, і рече́ Єму́: Равві́, вім, я́ко от Бо́га прише́л єси́ Учи́тель; нікто́же бо мо́жеть зна́меній сих твори́ти, я́же Ти твори́ши, а́ще не бу́деть Бог с ним.

Він уночі прийшов до Ісуса і сказав Йому: Учителю, ми знаємо, що Ти Учитель, Який прийшов від Бога; бо ніхто не може таких чудес творити, які Ти твориш, якби Бог не був з ним.

Отвіща́ Ісу́с і рече́ єму́: амі́нь, амі́нь глаго́лю тебі́: а́ще кто не роди́ться сви́ше, не мо́жеть ви́діти Ца́рствія Бо́жия.

Ісус сказав йому у відповідь: істинно, істинно кажу тобі: якщо хто не народиться звище, не може бачити Царства Божого.

Глаго́ла к Нему́ Нікоди́м: ка́ко мо́жеть челові́к роди́тися стар сий? Єда́ мо́жеть второ́є вни́ти во утро́бу ма́тере своєя́ і роди́тися?

Никодим говорить Йому: як може людина народитися, будучи старою? Хіба вона може вдруге ввійти в утробу матері своєї і народитися?

Отвіща́ Ісу́с: амі́нь, амі́нь глаго́лю тебі́: а́ще кто не роди́ться водо́ю і Ду́хом, не мо́жеть вни́ти во Ца́рствіє Бо́жиє;

Ісус відповів: істинно, істинно кажу тобі: якщо хто не народиться водою і Духом, не може увійти в Царство Боже.

рожде́нноє от пло́ті плоть єсть, і рожде́нноє от Ду́ха дух єсть.

Народжене від плоті є плоть, а народжене від Духа є дух.

Не диви́ся, я́ко ріх ті; подоба́єть вам роди́тися сви́ше.

Не дивуйся тому, що Я сказав тобі; треба вам народитися звище.

Дух, іді́же хо́щеть, ди́шеть, і глас єго́ сли́шиши, но не ві́си, отку́ду прихо́дить і ка́мо і́деть; та́ко єсть всяк (челові́к) рожде́нний от Ду́ха.

Дух дише де хоче, і голос його чуєш, але не знаєш, звідки він приходить і куди йде: так буває з кожною людиною, народженою від Духа.

Отвіща́ Нікоди́м і рече́ Єму́: ка́ко мо́гуть сія́ би́ти?

Никодим сказав Йому у відповідь: як це може бути?

Отвіща́ Ісу́с і рече́ єму́: ти єси́ учи́тель Ізра́їлев, і сих ли не ві́си?

Ісус відповів йому і сказав: ти — учитель Ізраїлів, і чи цього не знаєш?

Амі́нь, амі́нь глаго́лю тебі́, я́ко, є́же ві́ми, глаго́лем, і, є́же ви́діхом, свиді́тельствуєм, і свиді́тельства На́шего не приє́млете;

Істинно, істинно кажу тобі: Ми говоримо про те, що знаємо, і свідчимо про те, що бачили, а ви свідчення Нашого не приймаєте.

а́ще земна́я реко́х вам, і не ві́руєте, ка́ко, а́ще реку́ вам небе́сная, уві́руєте?

Якщо Я сказав вам про земне і ви не вірите, то як повірите, коли буду говорити вам про небесне?

(Зач. 9) І нікто́же взи́де на не́бо, то́кмо сше́дий с небесе́ Син Челові́чеський, Сий на небесі́;

Ніхто не сходив на небо, тільки Той, Хто зійшов з небес, Син Людський, Сущий на небесах.

і я́коже Моїсе́й вознесе́ змію́ в пусти́ні, та́ко подоба́єть вознести́ся Си́ну Челові́чеському,

І як Мойсей підніс змія в пустелі, так належить піднестися Синові Людському,

да всяк ві́руяй в Онь не поги́бнеть, но і́мать живо́т ві́чний.

щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне.

(Зач. 10) Та́ко бо возлюби́ Бог мир, я́ко і Си́на Своєго́ Єдиноро́днаго дал єсть, да всяк ві́руяй в Онь не поги́бнеть, но і́мать живо́т ві́чний.

Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне.

Не посла́ бо Бог Си́на Своєго́ в мир, да су́дить ми́рові, но да спасе́ться Ім мир.

Бо не послав Бог Сина Свого в світ, щоб судити світ, а щоб світ спасся через Нього.

Ві́руяй в Онь не бу́деть [ність] осужде́н; а не ві́руяй уже́ осужде́н єсть, я́ко не ві́рова во і́м'я Єдиноро́днаго Си́на Бо́жия.

Хто вірує в Нього, не буде осуджений, а хто не вірує, вже осуджений, бо не увірував в ім’я Єдинородного Сина Божого.

Сей же єсть суд, я́ко світ при́йде в мир, і возлюби́ша челові́ци па́че тьму, не́же світ; бі́ша бо їх діла́ зла.

Суд полягає в тому, що світло прийшло у світ, а люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо діла їхні були лихі;

Всяк бо ді́лаяй зла́я ненави́дить сві́та і не прихо́дить к сві́ту, да не облича́ться діла́ єго́, я́ко лука́ва суть;

бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світла, щоб не викрилися діла його, бо вони злі.

творя́й же і́стину гряде́ть к сві́ту, да я́в'яться діла́ єго́, я́ко о Бо́зі суть соді́лана.

А хто чинить правду, йде до світла, щоб відкрилися діла його, бо вони чинилися в Бозі.

(Зач. 11) По сих (же) при́йде Ісу́с і ученици́ Єго́ в Жидо́вськую зе́млю; і ту жив'я́ше с ни́ми і креща́ше.

Після цього прийшов Ісус з учениками Своїми в Юдейську землю, і там жив з ними і хрестив.

Бі же Іоа́нн крестя́ во Єно́ні близ Сали́ма, я́ко во́ди мно́гі бя́ху ту; і прихожда́ху і креща́хуся;

Іоан же хрестив в Еноні, поблизу Салима, бо там було багато води; і приходили туди, і хрестилися,

не у бо бі всажде́н в темни́цю Іоа́нн.

бо Іоан ще не був посаджений до в’язниці.

Бисть же стяза́ніє от учени́к Іоа́ннових со Іуде́ї о очище́нії;

Тоді виникла суперечка учнів Іоанових з юдеями про очищення.

і прийдо́ша ко Іоа́нну і реко́ша єму́: равві́, І́же бі с тобо́ю об он пол Іорда́на, Єму́же ти свиді́тельствовал єси́, се Сей креща́єть, і всі гряду́ть к Нему́.

І прийшли до Іоана і сказали йому: учителю! Той, Який був з тобою по той бік Йордану, про Якого ти свідчив, ось Він хрестить, і всі йдуть до Нього.

Отвіща́ Іоа́нн і рече́: не мо́жеть челові́к прийма́ти нічесо́же, а́ще не бу́деть дано́ єму́ с небесе́.

Іоан сказав у відповідь: не може людина приймати на себе нічого, якщо не буде дано їй з неба.

Ви са́мі мні свиді́тельствуєте, я́ко ріх: нісьм аз Христо́с, но я́ко по́слан єсьм пред Ним.

Ви самі мені свідчите про те, що я сказав: я не Христос, але я посланий перед Ним.

Імі́яй неві́сту жени́х єсть; а друг женихо́в, стоя́ і послу́шая єго́, ра́достію ра́дується за глас женихо́в; сія́ у́бо ра́дость моя́ іспо́лнися;

Хто має наречену, той жених, а друг жениха, стоячи і слухаючи його, радістю радіє, чуючи голос жениха. Отже, ця радість моя сповнилася.

О́ному подоба́єть расти́, мні же ма́литися.

Йому належить рости, а мені умалятися.

Гряди́й сви́ше над всі́ми єсть; сий от землі́, от землі́ єсть, і от землі́ глаго́леть: Гряди́й с небесе́ над всі́ми єсть;

Хто приходить згори, Той над усіма є, хто від землі — земний є і по-земному говорить. Хто з неба йде, Той над усіма є.

і є́же ви́ді і сли́ша, сіє́ свиді́тельствуєть; і свиді́тельства Єго́ нікто́же приє́млеть.

І що Він бачив і чув, про те й свідчить; і свідчення Його ніхто не приймає.

Приє́мий Єго́ свиді́тельство ві́рова [утверди́] я́ко Бог і́стинен єсть.

Хто прийняв Його свідчення, той ствердив, що Бог є істинний.

Єго́же бо посла́ Бог, глаго́ли Бо́жія глаго́леть; не в мі́ру бо Бог дає́ть Ду́ха.

Бо Той, Кого послав Бог, говорить слова Божі; бо без міри дає Бог Духа.

Оте́ць (бо) лю́бить Си́на і вся даде́ в ру́ці Єго́.

Отець любить Сина і все дав у руки Йому.

Ві́руяй в Си́на і́мать живо́т ві́чний; а і́же не ві́руєть в Си́на, не у́зрить живота́, но гнів Бо́жий пребива́єть на нем.

Хто вірує в Сина, має життя вічне, а хто не вірує в Сина, не побачить життя, але гнів Божий перебуває на ньому.

(Зач. 24) Яди́й Мою́ Плоть і пія́й Мою́ Кров во Мні пребива́єть, і Аз в нем.

Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, в Мені перебуває, і Я в ньому.

Я́коже посла́ М'я Живи́й Оте́ць, — і Аз живу́ Отця́ ра́ди, — і яди́й М'я, і той жив бу́деть Мене́ ра́ди.

Як послав Мене Живий Отець, — і Я живу Отцем, — так і той, хто їсть Мене, житиме через Мене.

Сей єсть хліб сше́дий с небесе́; не я́коже ядо́ша отці́ ва́ші ма́нну і умро́ша; яди́й хліб сей жив бу́деть во ві́ки.

Цей і є хліб, який зійшов з небес. Не так, як батьки ваші їли манну і померли; хто їсть хліб цей, житиме повік.

(Зач. 36) Аз єсьм двер: Мно́ю а́ще кто вни́деть, спасе́ться, і вни́деть, і ізи́деть, і па́жить обря́щеть.

Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться, і увійде, і вийде, і пасовище знайде.

Рече́ (же) єй Ісу́с: Аз єсьм воскреше́ніє і живо́т; ві́руяй в М'я, а́ще і у́мреть, оживе́ть.

Ісус сказав їй: Я є воскресіння і життя; хто вірує в Мене, якщо і помре, оживе.

І всяк живи́й і ві́руяй в М'я не у́мреть во ві́ки. Є́млеши ли ві́ру сему́?

І кожен, хто живе і вірує в Мене, не помре повік. Чи віриш цьому?

Уті́шитель же, Дух Святи́й, Єго́же по́слеть Оте́ць во і́м'я Моє́, Той ви научи́ть всему́ і воспом'яне́ть вам вся, я́же ріх вам.

Утішитель же, Дух Святий, Якого пошле Отець в ім’я Моє, навчить вас усього і нагадає вам усе, що Я говорив вам.

(Зач. 47) Да не смуща́ється се́рдце ва́ше; ві́руйте в Бо́га і в М'я ві́руйте;

Нехай не тривожиться серце ваше; віруйте в Бога і в Мене віруйте.

в дому́ Отця́ Моєго́ оби́телі мно́гі суть; а́ще ли же ні, рекл бих вам: іду́ угото́вати мі́сто вам;

В домі Отця Мого осель багато. А якби не так, Я сказав би вам: Я йду приготувати місце вам.

і а́ще [а́ще пойду́ і] угото́влю мі́сто вам, па́ки прийду́ і поіму́ ви к Себі́, да, іді́же єсьм Аз і ви бу́дете;

І коли піду і приготую вам місце, прийду знову і візьму вас до Себе, щоб і ви були там, де Я.

і а́може Аз іду́, ві́сте, і путь ві́сте.

А куди Я йду, ви знаєте, і путь знаєте.

Глаго́ла Єму́ Фома́: Го́споди, не ві́ми, ка́мо і́деши; і ка́ко мо́жем путь ві́діти?

Фома сказав Йому: Господи! Не знаємо, куди йдеш; і як можемо знати путь?

Глаго́ла єму́ Ісу́с: Аз єсьм путь, і і́стина, і живо́т; нікто́же при́йдеть ко Отцю́, то́кмо Мно́ю;

Ісус сказав йому: Я є путь, і істина, і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене.

а́ще М'я би́сте зна́ли, і Отця́ Моєго́ зна́ли би́сте (у́бо); і отсе́лі позна́сте Єго́, і ви́дісте Єго́.

Коли б ви знали Мене, то знали б і Отця Мого. І віднині знаєте Його і бачили Його.

Глаго́ла Єму́ Фили́пп: Го́споди, покажи́ нам Отця́, і довлі́єть нам.

Филип сказав Йому: Господи, покажи нам Отця, і нам вистачить.

Глаго́ла єму́ Ісу́с: толи́ко вре́м'я с ва́ми єсьм, і не позна́л єси́ Мене́, Фили́ппе? Ви́дівий Мене́ ви́ді Отця́; і ка́ко ти глаго́леши: покажи́ нам Отця́?

Ісус сказав йому: стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Филипе? Хто бачив Мене, той і Отця бачив; як же ти говориш: покажи нам Отця?

Не ві́руєши ли, я́ко Аз во Отці́, і Оте́ць во Мні єсть? (Зач. 48) Глаго́ли, я́же Аз глаго́лю вам, о Себі́ не глаго́лю; Оте́ць же во Мні пребива́яй, Той твори́ть діла́;

Хіба ти не віриш, що Я в Отці і Отець у Мені? Слова, які Я кажу, не від Себе кажу; Отець, Який в Мені перебуває, Він творить діла.

(Зач. 50) Аз єсьм лоза́ і́стинная, і Оте́ць Мой ді́латель єсть.

Я є істинна виноградна лоза, а Отець Мій — виноградар.

Вся́ку ро́згу о Мні не творя́щую плода́, і́зметь ю, і вся́ку творя́щую плод, отреби́ть ю, да мно́жайший плод принесе́ть.

Всяку гілку в Мене Він відсікає, що не плодоносить, і всяку, що плодоносить, очищає, щоб більше принесла плоду.

Уже́ ви чи́сті єсте́ за сло́во, є́же глаго́лах вам.

Ви вже очищені через слово, яке Я проповідував вам.

Бу́діте во Мні, і Аз в вас. Я́коже розга́ не мо́жеть плода́ сотвори́ти о себі́, а́ще не бу́деть на лозі́, та́ко і ви, а́ще во Мні не пребу́дете.

Перебувайте в Мені, і Я у вас. Як гілка не може приносити плоду сама від себе, якщо не буде на лозі, так і ви, якщо не будете в Мені.

Аз єсьм лоза́, ви (же) ро́ждіє: (і) і́же бу́деть во Мні, і Аз в нем, той сотвори́ть плод мног, я́ко без Мене́ не мо́жете твори́ти нічесо́же;

Я є лоза, а ви гілки; хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду; бо без Мене не можете робити нічого.

а́ще кто во Мні не пребу́деть, ізве́ржеться вон, я́коже розга́, і ізси́шеть; і собира́ють ю і во огнь влага́ють, і сгара́єть:

Хто не буде в Мені, той буде відкинутий геть, як гілка, і всохне; а такі гілки збирають і кидають у вогонь, і вони згоряють.

а́ще пребу́дете во Мні і глаго́ли Мої́ в вас пребу́дуть, єго́же а́ще хо́щете, просі́те, і бу́деть вам;

Якщо перебуватимете в Мені, і слова Мої у вас будуть, то, чого б ви не захотіли, просіть, і буде вам.

о сем просла́вися Оте́ць Мой, да плод мног сотворите́, і бу́дете Мої́ ученици́.

Тим прославиться Отець Мій, якщо ви принесете багато плоду і будете Моїми учениками.

(Зач. 51) Я́коже возлюби́ М'я Оте́ць, і Аз возлюби́х вас; бу́діте в любві́ Моє́й;

Як полюбив Мене Отець, так і Я полюбив вас; перебувайте ж у Моїй любові.

а́ще за́повіді Моя́ соблюде́те, пребу́дете в любві́ Моє́й, я́коже Аз за́повіді Отця́ Моєго́ соблюдо́х, і пребива́ю в Єго́ любві́.

Якщо заповідей Моїх дотримаєтесь, то будете в любові Моїй, як і Я, дотримавшись заповідей Отця Мого, перебуваю в Його любові.

Сія́ глаго́лах вам, да ра́дость Моя́ в вас бу́деть, і ра́дость ва́ша іспо́лниться.

Це сказав Я вам, щоб радість Моя у вас перебувала, і радість ваша буде повна.

Сія́ єсть за́повідь Моя́, да лю́бите друг дру́га, я́коже возлюби́х ви;

Це є заповідь Моя, щоб ви любили один одного, як Я полюбив вас.

бо́льші сея́ любве́ нікто́же і́мать, да кто ду́шу свою́ положи́ть за дру́ги своя́.

Немає більше від тієї любови, як хто душу свою покладе за друзів своїх.

Ви дру́зі Мої́ єсте́, а́ще творите́, єли́ка Аз запові́даю вам;

Ви — друзі Мої, якщо виконуєте те, що Я заповідаю вам.

не ктому́ вас глаго́лю раби́, я́ко раб не вість, что твори́ть госпо́дь єго́; вас же реко́х дру́ги, я́ко вся, я́же сли́шах от Отця́ Моєго́, сказа́х вам.

Не називаю вас більше рабами, бо раб не знає, що робить господар його; а Я назвав вас друзями, тому що сказав вам усе, що чув від Отця Мого.

Не ви Мене́ ізбра́сте, но Аз ізбра́х вас, і положи́х вас, да ви і́дете і плод принесе́те, і плод ваш пребу́деть, да, єго́же а́ще про́сите от Отця́ во і́м'я Моє́, дасть вам.

Не ви Мене обрали, але Я вас обрав і настановив вас, щоб ви йшли і приносили плід, і щоб плід ваш залишився, щоб, чого не попросите в Отця в ім’я Моє, Він дав вам.

(Зач. 52) Сія́ запові́даю вам, да лю́бите друг дру́га.

Це заповідаю вам, щоб ви любили один одного.

А́ще мир вас ненави́дить, ві́діте, я́ко Мене́ пре́жде вас возненави́ді;

Якщо світ вас ненавидить, знайте, що Мене перше, ніж вас, зненавидів.

а́ще от ми́ра би́сте би́ли, мир у́бо своє́ люби́л би; я́коже от ми́ра ні́сте, но Аз ізбра́х ви от ми́ра, сего́ ра́ди ненави́дить вас мир.

Якби ви були від світу, то світ любив би своє; а оскільки ви не від світу, але Я обрав вас від світу, тому ненавидить вас світ.

Помина́йте сло́во, є́же Аз ріх вам: ність раб бо́лій го́спода своєго́; а́ще Мене́ ізгна́ша, і вас ізжену́ть; а́ще сло́во Моє́ соблюдо́ша, і ва́ше соблюду́ть;

Пам’ятайте слово, яке Я сказав вам: раб не більший за господаря свого. Якщо Мене гнали, то гнатимуть і вас; якщо Мого слова дотримувались, будуть дотримуватись і вашого.

но сія́ вся творя́ть вам за і́м'я Моє́, я́ко не ві́дять Посла́вшаго М'я.

Та все те чинитимуть вам за ім’я Моє, тому що не знають Того, Хто послав Мене.

А́ще не бих прише́л і глаго́лал їм, гріха́ не би́ша імі́ли; ни́ні же вини́ [ізвине́нія] не і́муть о грісі́ своє́м;

Якби Я не прийшов і не говорив їм, то не мали б гріха; а тепер не мають виправдання за гріх свій.

ненави́дяй Мене́, і Отця́ Моєго́ ненави́дить;

Хто ненавидить Мене, той ненавидить і Отця Мого.

а́ще діл не бих сотвори́л в них, ї́хже ін нікто́же сотвори́, гріха́ не би́ша імі́ли; ни́ні же і ви́діша, і возненави́діша Мене́ і Отця́ Моєго́;

Коли б Я не творив серед них діл, яких ніхто інший не створив, то не мали б гріха; а тепер і бачили, і зненавиділи й Мене, і Отця Мого.

но да сбу́деться сло́во, пи́санноє в зако́ні їх, я́ко возненави́діша М'я ту́не.

Але нехай справдиться слово, написане в законі їхньому: зненавиділи Мене даремно.

Єгда́ же при́йдеть Уті́шитель, Єго́же Аз послю́ вам от Отця́, Дух і́стини, І́же от Отця́ ісхо́дить, Той свиді́тельствуєть о Мні;

Коли ж прийде Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця, Дух істини, Який від Отця виходить, Він буде свідчити про Мене.

і ви же свиді́тельствуєте, я́ко іскони́ со Мно́ю єсте́.

Також і ви будете свідчити, бо ви спочатку зі Мною.

сія́ глаго́лах вам, да во Мні мир і́мате; в ми́рі ско́рбні бу́дете, но дерза́йте, (я́ко) Аз побіди́х мир.

Це сказав Я вам, щоб ви мали в Мені мир. У світі зазнаєте скорботи, але мужайтесь: Я переміг світ.

Сія́ глаго́лах вам, да не соблазни́теся.

Це сказав Я вам, щоб ви не спокусилися.

От со́нмищ іждену́ть ви; (Зач. 53) но при́йдеть час, да всяк, і́же убіє́ть ви, возмни́ться слу́жбу приноси́ти Бо́гу;

Виженуть вас із синагог; прийде навіть час, коли всякий, хто вбиватиме вас, буде думати, що тим він служить Богові.

і сія́ сотворя́ть, я́ко не позна́ша Отця́, ні Мене́.

Так будуть робити, бо не пізнали ні Отця, ні Мене.

Но сія́ глаго́лах вам, да, єгда́ при́йдеть час, воспом'я́нете сія́, я́ко Аз ріх вам; сих же вам іспе́рва не ріх, я́ко с ва́ми біх.

Але Я сказав це для того, щоб ви, як прийде той час, згадали, що Я казав вам про те. А не говорив вам цього спочатку тому, що був з вами.

Ни́ні же іду́ к посла́вшему М'я, і нікто́же от вас вопроша́єть Мене́: ка́мо і́деши?

А тепер іду до Того, Хто Мене послав, і ніхто з вас не питає Мене: куди йдеш?

Но я́ко сія́ глаго́лах вам, ско́рби іспо́лних сердця́ ва́ша.

Але від того, що Я сказав вам це, скорботою пройнялися серця ваші.

Но Аз і́стину вам глаго́лю: у́не єсть вам, да Аз іду́; а́ще бо не іду́ Аз, Уті́шитель не при́йдеть к вам; а́ще (ли) же іду́, послю́ Єго́ к вам,

Але Я істину кажу вам: краще для вас, щоб Я пішов. Бо, якщо Я не піду, Утішитель не прийде до вас; а як піду, то пошлю Його до вас,

і прише́д Он обличи́ть мир о грісі́, і о пра́вді, і о суді́;

і коли Він прийде, викриє світ за гріх, і за правду, і за суд.

(Зач. 57) Я́коже Мене́ посла́л єси́ в мир, і Аз посла́х їх в мир,

Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ.

і за них Аз свящу́ Себе́, да і ті́ї бу́дуть свяще́нні во і́стину.

І за них Я освячую Себе, щоб і вони були освячені істиною.

Не о сих же молю́ то́кмо, но і о ві́рующих словесе́ їх ра́ди в М'я,

Не за них же тільки благаю, але й за віруючих у Мене за словом їхнім.

да всі єди́но бу́дуть: я́коже Ти, О́тче, во Мні, і Аз в Тебі́, да і ті́ї в Нас єди́но бу́дуть, — да (і) мир ві́ру і́меть, я́ко Ти М'я посла́л єси́;

Щоб усі були єдине: як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть в Нас єдине, — щоб увірував світ, що Ти послав Мене.

і Аз сла́ву, ю́же дал єси́ Мні, дах їм; да бу́дуть єди́но, я́коже Ми єди́но єсьма́;

І славу, яку Ти дав Мені, Я дав їм: щоб були єдине, як і Ми єдине;

Аз в них, і Ти во Мні; да бу́дуть соверше́нні во єди́но, і да разумі́єть мир, я́ко Ти М'я посла́л єси́ і возлюби́л єси́ їх, я́коже Мене́ возлюби́л єси́.

Я в них, і Ти в Мені; щоб вони були звершені в єдності, і щоб зрозумів світ, що Ти послав Мене і полюбив їх, як полюбив Мене.

Єгда́ у́бо разумі́ Ісу́с, я́ко усли́шаша фарисе́є, я́ко Ісу́с мно́жайшия ученики́ твори́ть і креща́єть, не́же Іоа́нн;

Коли ж Ісус довідався про почуте фарисеями, що Ісус більше збирає учеників і хрестить, ніж Іоан, —

Ісу́с же Сам не креща́ше, но ученици́ Єго́;

хоч Ісус Сам не хрестив, а ученики Його, —

оста́ви Іуде́ю і і́де па́ки в Галиле́ю.

то залишив Юдею і знову пішов до Галилеї.

Подоба́ше же Єму́ пройти́ сквозі́ Самарі́ю.

Належало ж Йому проходити через Самарію.

(Зач. 12) При́йде у́бо во град Самарі́йський, глаго́лемий Сиха́р, близ ве́сі, ю́же даде́ Іа́ков Іо́сифу, си́ну своєму́;

Ось приходить Він до міста самарянського, що зветься Сихар, поблизу землі, яку Яків дав синові своєму Йосифу.

бі же ту істо́чник Іа́ковль. Ісу́с же утру́ждся от путі́, сідя́ше та́ко на істо́чниці; бі (же) я́ко час шести́й.

Була там криниця Якова. Ісус, утомившись з дороги, сів біля криниці, а було близько шостої години.

При́йде жена́ от Самарі́ї почерпа́ти во́ду. Глаго́ла єй Ісу́с: даждь Мі пи́ти.

Приходить жінка з Самарії набрати води. Ісус говорить їй: дай Мені напитися.

Ученици́ бо Єго́ отшли́ бя́ху во град, да бра́шно ку́п'ять.

Бо ученики Його пішли до міста, щоб купити їжі.

Глаго́ла Єму́ жена́ Самаряни́ня: ка́ко Ти Жидови́н сий от мене́ пи́ти про́сиши, жени́ Самаряни́ни су́щия, не прикаса́ютьбося Жи́дове Самаря́ном.

Жінка-самарянка каже Йому: як Ти, будучи юдеєм, просиш напитися у мене, самарянки? Адже юдеї не знаються з самарянами.

Отвіща́ Ісу́с і рече́ єй: а́ще би ві́дала єси́ дар Бо́жий, і Кто єсть глаго́ляй ті: даждь Мі пи́ти, — ти би проси́ла у Него́, і дал би ті во́ду жи́ву.

Ісус сказав їй у відповідь: якби ти знала дар Божий і Хто говорить тобі: дай Мені напитися, — то ти попросила б у Нього, і Він дав би тобі води живої.

Глаго́ла Єму́ жена́: Го́споди, ні почерпа́ла іма́ши, і студене́ць єсть глубо́к; отку́ду у́бо іма́ши во́ду жи́ву,

Говорить Йому жінка: Господи! Тобі і зачерпнути нема чим, а криниця глибока; звідки ж Ти маєш воду живу?

єда́ Ти бо́лії єси́ отця́ на́шего Іа́кова, і́же даде́ нам студене́ць сей, і той із него́ пит, і си́нове єго́, і ско́ти єго́?

Невже Ти більший за отця нашого Якова, який дав нам криницю оцю і сам з неї пив, і діти його, і худоба його?

Отвіща́ Ісу́с і рече́ єй: всяк пія́й от води́ сея́ вжа́ждеться па́ки;

Ісус сказав їй у відповідь: всякий, хто п’є цю воду, знову буде спраглим.

а і́же піє́ть от води́, ю́же Аз дам єму́, не вжа́ждеться во ві́ки; но вода́, ю́же (Аз) дам єму́, бу́деть в нем істо́чник води́ теку́щия в живо́т ві́чний.

А хто питиме воду, яку дам Я йому, той не буде спраглим повік; але вода, яку дам йому Я, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне.

Глаго́ла к Нему́ жена́: Го́споди, даждь мі сію́ во́ду, да ні жа́жду, ні прихожду́ сі́мо почерпа́ти.

Говорить Йому жінка: Господи, дай мені цієї води, щоб я не хотіла пити і не приходила сюди черпати.

Глаго́ла єй Ісу́с: іди́, пригласи́ му́жа твоєго́ і прийди́ сі́мо.

Ісус говорить їй: іди поклич чоловіка свого і приходь сюди.

Отвіща́ жена́ і рече́ (Єму́): не і́мам му́жа. Глаго́ла єй Ісу́с: до́брі рекла́ єси́, я́ко му́жа не і́мам;

Жінка сказала Йому у відповідь: не маю я чоловіка. Говорить їй Ісус: правду сказала, що чоловіка не маєш,

п'ять бо муже́й імі́ла єси́, і ни́ні, єго́же і́маши, ність ті муж; се воі́стину рекла́ єси́.

бо п’ять чоловіків мала, і той, кого маєш тепер, не чоловік тобі; це ти правду сказала.

Глаго́ла Єму́ жена́: Го́споди, ви́жу, я́ко проро́к єси́ Ти;

Жінка говорить Йому: Господи, бачу, що Ти пророк.

отці́ на́ші в горі́ сей поклони́шася; і ви глаго́лете, я́ко во Ієрусали́міх єсть мі́сто, і́діже кла́нятися подоба́єть.

Батьки наші поклонялися на цій горі, а ви говорите, що місце, де належить поклонятися, знаходиться в Єрусалимі.

Глаго́ла єй Ісу́с: же́но, ві́ру Мі іми́, я́ко гряде́ть час, єгда́ ні в горі́ сей, ні во Ієрусали́міх покло́нитеся Отцю́;

Ісус говорить їй: жінко, повір Мені, що надходить час, коли будете поклонятись Отцеві, і не на цій горі, і не в Єрусалимі.

ви кла́няєтеся, єго́же не ві́сте; ми кла́няємся, єго́же ві́ми, я́ко спасе́ніє от Іуде́ї єсть;

Ви кланяєтеся тому, чого не знаєте, а ми кланяємося тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв.

но гряде́ть час, і ни́ні єсть, єгда́ і́стиннії покло́нници покло́няться Отцю́ ду́хом і і́стиною; і́бо Оте́ць такови́х і́щеть покланя́ющихся Єму́;

Але прийде час, і нині вже є, коли справжні поклонники кланятимуться Отцеві духом та істиною, бо таких поклонників шукає Отець Собі.

дух (єсть) Бог; і і́же кла́няється Єму́, ду́хом і і́стиною досто́їть кла́нятися.

Бог є Дух, і тим, що поклоняються Йому, належить поклонятися духом та істиною.

Глаго́ла Єму́ жена́: вім, я́ко Месі́я при́йдеть, глаго́лемий Христо́с; єгда́ Той при́йдеть, возвісти́ть нам вся.

Жінка говорить Йому: знаю, що прийде Месія, званий Христос; коли Він прийде, сповістить нам усе.

Глаго́ла єй Ісу́с: Аз єсьм, глаго́ляй с тобо́ю.

Ісус сказав їй: це Я, Який розмовляю з тобою.

І тогда́ прийдо́ша ученици́ Єго́ і чудя́хуся, я́ко с же́ною глаго́лаше; оба́че нікто́же рече́: чесо́ і́щеши? Іли́: что глаго́леши с не́ю?

В цей час прийшли ученики Його і здивувалися, що Він розмовляє з жінкою; проте ніхто не сказав: чого Тобі треба? Або: про що говориш з нею?

Оста́ви же водоно́с свой жена́, і і́де во град, і глаго́ла челові́ком:

Тоді жінка залишила свій водонос, пішла до міста і сказала людям:

прийді́те (і) ви́діте Челові́ка, І́же рече́ мі вся, єли́ка сотвори́х; єда́ Той єсть Христо́с?

ідіть, побачите Чоловіка, Який сказав мені про все, що я зробила; чи не Він Христос?

Ізидо́ша же із гра́да і грядя́ху к Нему́.

Вони вийшли з міста і пішли до Нього.

Между́ же сим моля́ху Єго́ ученици́ (Єго́), глаго́люще: Равві́, яждь.

Тим часом ученики просили Його, кажучи: Учителю, їж.

Он же рече́ їм: Аз бра́шно і́мам я́сти, єго́же ви не ві́сте.

Він же сказав їм: Я маю їжу, якої ви не знаєте.

Глаго́лаху у́бо ученици́ к себі́: єда́ кто принесе́ Єму́ я́сти?

Тому ученики говорили між собою: хіба хто приніс Йому їсти?

Глаго́ла їм Ісу́с: Моє́ бра́шно єсть, да сотворю́ во́лю Посла́вшаго М'я і совершу́ ді́ло Єго́.

Ісус говорить їм: Моя їжа є творити волю Того, Хто послав Мене, і звершити діло Його.

Не ви ли глаго́лете, я́ко єще́ чети́ри мі́сяці суть, і жа́тва при́йдеть? Се глаго́лю вам: возведі́те о́чі ва́ші і ви́діте ни́ви, я́ко пла́ви суть к жа́тві уже́;

Чи не кажете ви, що ще чотири місяці, і настануть жнива? А Я говорю вам: зведіть очі ваші і погляньте на ниви, як вони пополовіли і готові до жнив.

і жняй мзду приє́млеть і собира́єть плод в живо́т ві́чний, да і сі́яй вку́пі ра́дується, і жняй;

Хто жне, той одержує нагороду і збирає плід у життя вічне, щоб і сівач, і жнець разом раділи.

о сем бо сло́во єсть і́стинноє, я́ко ін єсть сі́яй, і ін єсть жняй;

Бо про це є правдиве слово: один сіє, а інший жне.

Аз посла́х ви жа́ти, іді́же ви не труди́стеся: іні́ї труди́шася, і ви в труд їх внидо́сте.

Я послав вас жати те, над чим ви не працювали: інші працювали, а ви ввійшли в їхню працю.

От гра́да же того́ мно́зі ві́роваша в Онь от Самаря́н, за сло́во жени́ свиді́тельствующия, я́ко рече́ мі вся, єли́ка сотвори́х.

І багато самарян з міста того увірували в Нього за словом жінки, яка засвідчила, що Він сказав їй про все, що вона зробила.

Єгда́ у́бо прийдо́ша к Нему́ Самаря́не, моля́ху Єго́, да би преби́л у них; і преби́сть ту два дні.

І тому, коли прийшли до Нього самаряни, то просили Його побути в них; і Він пробув там два дні.

І мно́го па́че ві́роваша за сло́во Єго́;

І ще більше увірувало в Нього за Його словом.

жені́ же глаго́лаху, я́ко не ктому́ за твою́ бесі́ду ві́руєм, са́мі бо сли́шахом і ві́ми, я́ко Сей єсть воі́стину Спас ми́ру, Христо́с.

А жінці тій говорили: вже не через твої слова віруємо, бо самі чули і знаємо, що Він істинно Спаситель світу, Христос.

По двою́ же дню ізи́де отту́ду і і́де в Галиле́ю;

Як минуло ж два дні, Він вийшов звідти і пішов до Галилеї,

Сам бо Ісу́с свиді́тельствова, я́ко проро́к во своє́м оте́чествії че́сти не і́мать.

бо Сам Ісус свідчив, що пророк у своїй батьківщині не має чести.

Єгда́ же при́йде в Галиле́ю, прия́ша Єго́ Галиле́яне, вся ви́дівше, я́же сотвори́ во Ієрусали́міх в пра́здник, і ті́ї бо прийдо́ша в пра́здник.

Коли Він прийшов до Галилеї, то галилеяни прийняли Його, побачивши все, що Він зробив в Єрусалимі під час свята, бо і вони ходили на свято.

При́йде же па́ки Ісу́с в Ка́ну Галиле́йськую, іді́же претвори́ во́ду в вино́. (Зач. 13) І бі ні́кий царе́в муж, єго́же син боля́ше в Капернау́мі.

Отже, Ісус знову прийшов до Кани галилейської, де перетворив воду на вино. Був у Капернаумі царедворець, у якого син був хворий.

Сей сли́шав, я́ко Ісу́с при́йде от Іуде́ї в Галиле́ю, і́де к Нему́ і моля́ше Єго́, да сни́деть і ісціли́ть си́на єго́, імі́яше бо умре́ти.

Він, почувши, що Ісус прийшов з Юдеї в Галилею, прийшов до Нього і просив Його прийти і зцілити його сина, який був при смерті.

Рече́ у́бо Ісу́с к нему́: а́ще зна́меній і чуде́с не ви́дите, не і́мате ві́ровати.

Ісус сказав йому: ви не увіруєте, якщо не побачите знамень і чудес.

Глаго́ла к Нему́ царе́в муж: Го́споди, сни́ди, пре́жде да́же не у́мреть отроча́ моє́.

Царедворець говорить Йому: Господи! Прийди, поки не помер син мій.

Глаго́ла єму́ Ісу́с: іди́, син твой жив єсть. І ві́рова челові́к словесі́, є́же рече́ єму́ Ісу́с, і ідя́ше.

Ісус каже йому: іди, син твій живий. І повірив чоловік слову, яке сказав йому Ісус, і пішов.

А́біє же входя́щу єму́, (се,) раби́ єго́ сріто́ша єго́ і возвісти́ша (єму́), глаго́люще, я́ко син твой жив єсть.

Одразу, як тільки він входив, зустріли його слуги його і сказали: син твій живий.

Вопроша́ше у́бо от них о ча́сі, в кото́рий легча́є єму́ бисть, і рі́ша єму́, я́ко вчера́ в час седьми́й оста́ви єго́ огнь.

Він спитав у них: о котрій годині стало йому легше? Йому сказали: вчора о сьомій годині покинула його гарячка.

Разумі́ же оте́ць, я́ко той бі час, в о́ньже рече́ єму́ Ісу́с, я́ко син твой жив єсть; і ві́рова сам і весь дом єго́.

Зрозумів батько, що це був саме той час, коли Ісус сказав йому: син твій живий, і увірував сам і весь дім його.

Сіє́ па́ки второ́є зна́меніє сотвори́ Ісу́с, прише́д от Іуде́ї в Галиле́ю.

Це вже друге чудо сотворив Ісус, повернувшись з Юдеї в Галилею.