(Зач. 1) В нача́лі бі Сло́во, і Сло́во бі к Бо́гу [у Бо́га], і Бог бі Сло́во.

Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог.

Сей бі іскони́ к Бо́гу [у Бо́га];

Воно було споконвіку в Бога.

вся тім би́ша, і без Него́ нічто́же бисть, є́же бисть.

Все через Нього сталось, і без Нього ніщо не сталося, що сталося.

В том живо́т бі, і живо́т бі світ челові́ком;

У Ньому було життя, і життя було світлом людям.

і світ во тьмі сві́титься, і тьма єго́ не об'я́т.

І світло в темряві світить, і темрява не огорнула його.

Бисть челові́к по́слан от Бо́га, і́м'я єму́ Іоа́нн;

Був чоловік, посланий від Бога; ім’я йому Іоан.

сей при́йде во свиді́тельство, да свиді́тельствуєть о Сві́ті, да всі ві́ру і́муть єму́ [да всі уві́рують чрез него́].

Він прийшов для свідчення, щоб свідчити про Світло, щоб усі увірували через нього.

Не бі той світ, но да свиді́тельствуєть о Сві́ті;

Він не був світлом, але був посланий, щоб свідчити про Світло.

бі Світ і́стинний, І́же просвіща́єть вся́каго челові́ка гряду́щаго в мир;

Було Світло істинне, що освітлює кожну людину, яка приходить у світ.

в ми́рі бі, і мир Тім бисть, і мир Єго́ не позна́;

У світі був, і світ через Нього постав, і світ Його не пізнав.

во своя́ при́йде, і свої́ Єго́ не прия́ша.

До своїх прийшов, і свої Його не прийняли.

Єли́ці же прия́ша Єго́, даде́ їм о́бласть ча́дом Бо́жиїм би́ти, ві́рующим во і́м'я Єго́,

А тим, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути,

і́же не от кро́ві, ні от по́хоті плотськи́я, ні от по́хоті му́жеськия, но от Бо́га роди́шася.

які не від крови, не від похоті плотської, не від хотіння чоловічого, а від Бога народилися.

І Сло́во плоть бисть і всели́ся в ни, і ви́діхом сла́ву Єго́, сла́ву, я́ко Єдиноро́днаго от Отця́, іспо́лнь благода́ті і і́стини.

І Слово стало плоттю, і вселилося між нами, повне благодаті й істини; і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця.

Іоа́нн свиді́тельствуєть о Нем і воззва́ глаго́ла: Сей бі, Єго́же ріх, І́же по мні Гряди́й, пре́до мно́ю бисть, я́ко пе́рвіє мене́ бі.

Іоан свідчить про Нього і голосно каже: це Той, про Кого я говорив; Той, Хто йде за мною, став попереду мене, бо раніше від мене був.

І от ісполне́нія Єго́ ми всі прия́хом і благода́ть воз благода́ть;

І від повноти Його ми всі прийняли і благодать на благодать,

я́ко зако́н Моїсе́йом дан бисть, благода́ть (же) і і́стина Ісу́с Христо́м бисть.

бо закон був даний через Мойсея; а благодать і істина через Ісуса Христа сталися.

(Зач. 2) Бо́га нікто́же ви́ді нигді́же; Єдиноро́дний Син, сий в ло́ні О́тчі, Той іспові́да.

Бога ніхто не бачив ніколи; Єдинородний Син, Який у лоні Отця, Він явив.

(Зач. 6) І в тре́тій день брак бисть в Ка́ні Галиле́йстій; і бі Ма́ти Ісу́сова ту.

На третій день було весілля в Кані галилейській, і Мати Ісусова була там.

Зван же бисть Ісу́с і ученици́ Єго́ на брак.

Був також запрошений на весілля Ісус з учениками Його.

І недоста́вшу вину́, глаго́ла Ма́ти Ісу́сова к Нему́: вина́ не і́муть.

Коли не вистачило вина, Мати Ісуса каже Йому: вина не мають.

Глагола Єй Ісу́с: что (єсть) Мні і Тебі́, Же́но? Не у при́йде час Мой.

Ісус говорить Їй: що Мені і Тобі, Жоно? Ще не прийшов час Мій.

Глаго́ла Ма́ти Єго́ слуга́м: є́же а́ще глаго́леть вам, сотворі́те.

Мати Його говорить слугам: що скаже Він вам, те зробіть.

Бі́ху же ту водоно́си ка́менні шесть, лежа́ще по очище́нію іуде́йську, вмістя́щий по двіма́ іли́ тріє́м мі́рам.

Було ж тут шість кам’яних водоносів, що стояли за звичаєм для очищення юдейського, кожен вміщав по дві чи по три міри.

Глагола їм Ісу́с: напо́лніте водоно́си води́. І напо́лниша їх до верха́.

Ісус говорить їм: наповніть посудини водою. І наповнили їх до верху.

І глаго́ла їм: почерпі́те ни́ні і принесі́те архітрикли́нові. І принесо́ша.

І говорить їм: тепер зачерпніть і несіть до розпорядника весілля. І понесли.

Я́коже вкуси́ архітрикли́н вина́ би́вшаго от води́, і не ві́даше, отку́ду єсть; слу́ги же ві́дяху поче́рпшії во́ду; пригласи́ жениха́ архітрикли́н.

Коли ж розпорядник покуштував воду, що стала вином [а він не знав, звідки це вино, знали ж тільки слуги, які набирали воду], тоді розпорядник кличе жениха

І глаго́ла єму́: всяк челові́к пре́жде до́броє вино́ полагає́ть, і єгда́ упію́ться, тогда́ ху́ждшеє; ти (же) соблю́л єси́ до́броє вино́ досе́лі.

і говорить йому: кожна людина спочатку добре вино подає, а коли нап’ються, тоді гірше; а ти добре вино зберіг аж досі.

Се сотвори́ нача́ток зна́менієм Ісу́с в Ка́ні галиле́йстій і яви́ сла́ву Свою́; і ві́роваша в Него́ ученици́ Єго́.

Так поклав Ісус початок чудесам у Кані галилейській і явив славу Свою; і увірували в Нього ученики Його.

(Зач. 8) Бі же челові́к от фарисе́й, Нікоди́м і́м'я єму́, князь жидо́вський;

Був же чоловік з фарисеїв на ім’я Никодим, начальник юдейський.

сей при́йде ко Ісу́су но́щію, і рече́ Єму́: Равві́, вім, я́ко от Бо́га прише́л єси́ Учи́тель; нікто́же бо мо́жеть зна́меній сих твори́ти, я́же Ти твори́ши, а́ще не бу́деть Бог с ним.

Він уночі прийшов до Ісуса і сказав Йому: Учителю, ми знаємо, що Ти Учитель, Який прийшов від Бога; бо ніхто не може таких чудес творити, які Ти твориш, якби Бог не був з ним.

Отвіща́ Ісу́с і рече́ єму́; амі́нь, амі́нь глаго́лю Тебі́: а́ще кто не роди́ться сви́ше, не мо́жеть ви́діти Ца́рствія Бо́жия.

Ісус сказав йому у відповідь: істинно, істинно кажу тобі: якщо хто не народиться звище, не може бачити Царства Божого.

Глаго́ла к Нему́ Нікоди́м: ка́ко мо́жеть челові́к роди́тися стар сий? Єда́ мо́жеть второ́є вни́ти во утро́бу ма́тере своєя́ і роди́тися?

Никодим говорить Йому: як може людина народитися, будучи старою? Хіба вона може вдруге ввійти в утробу матері своєї і народитися?

Отвіща́ Ісу́с: амі́нь, амі́нь глаго́лю тебі́: а́ще кто не роди́ться водо́ю і Ду́хом, не мо́жеть вни́ти во Ца́рствіє Бо́жиє;

Ісус відповів: істинно, істинно кажу тобі: якщо хто не народиться водою і Духом, не може увійти в Царство Боже.

рожде́нноє от пло́ті плоть єсть, і рожде́нноє от Ду́ха дух єсть.

Народжене від плоті є плоть, а народжене від Духа є дух.

Не диви́ся, я́ко ріх Ті; подоба́єть вам роди́тися сви́ше.

Не дивуйся тому, що Я сказав тобі; треба вам народитися звище.

Дух, іді́же хо́щеть, ди́шеть, і глас єго́ сли́шиши, но не ві́си, отку́ду прихо́дить і ка́мо і́деть; та́ко єсть всяк (челові́к) рожде́нний от Ду́ха.

Дух дише де хоче, і голос його чуєш, але не знаєш, звідки він приходить і куди йде: так буває з кожною людиною, народженою від Духа.

Отвіща́ Нікоди́м і рече́ Єму́: ка́ко мо́гуть сія́ би́ти?

Никодим сказав Йому у відповідь: як це може бути?

Отвіща́ Ісу́с і рече́ єму́: Ти єси́ учи́тель Ізра́їлев, і сих ли не ві́си?

Ісус відповів йому і сказав: ти — учитель Ізраїлів, і чи цього не знаєш?

Амі́нь, амі́нь глаго́лю тебі́, я́ко, є́же ві́ми, глаго́лем, і, є́же ви́діхом, свиді́тельствуєм, і свиді́тельства на́шего не приє́млете;

Істинно, істинно кажу тобі: Ми говоримо про те, що знаємо, і свідчимо про те, що бачили, а ви свідчення Нашого не приймаєте.

а́ще земна́я реко́х вам, і не ві́руєте, ка́ко, а́ще реку́ вам небе́сная, уві́руєте?

Якщо Я сказав вам про земне і ви не вірите, то як повірите, коли буду говорити вам про небесне?

(Зач. 9) І нікто́же взи́де на не́бо, то́кмо сше́дий с небесе́ Син Челові́чеський, Сий на небесі́;

Ніхто не сходив на небо, тільки Той, Хто зійшов з небес, Син Людський, Сущий на небесах.

і я́коже Моїсе́й вознесе́ змію́ в пусти́ні, та́ко подоба́єть вознести́ся Си́ну Челові́чеському,

І як Мойсей підніс змія в пустелі, так належить піднестися Синові Людському,

да всяк ві́руяй в Онь не поги́бнеть, но і́мать живо́т ві́чний.

щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне.

(Зач. 10) Та́ко бо возлюби́ Бог мир, я́ко і Си́на Своєго́ Єдиноро́днаго дал єсть, да всяк ві́руяй в Онь не поги́бнеть, но і́мать живо́т ві́чний.

Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне.

Не посла́ бо Бог Си́на Своєго́ в мир, да су́дить ми́рові, но да спасе́ться Ім мир.

Бо не послав Бог Сина Свого в світ, щоб судити світ, а щоб світ спасся через Нього.

Ві́руяй в Онь не бу́деть [ність] осужде́н; а не ві́руяй уже́ осужде́н єсть, я́ко не ві́рова во і́м'я Єдиноро́днаго Си́на Бо́жия.

Хто вірує в Нього, не буде осуджений, а хто не вірує, вже осуджений, бо не увірував в ім’я Єдинородного Сина Божого.

Се́й же єсть суд, я́ко світ при́йде в мир, і возлюби́ша челові́ци па́че тьму, не́же світ; бі́ша бо їх діла́ зла.

Суд полягає в тому, що світло прийшло у світ, а люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо діла їхні були лихі;

(Зач. 24) Яди́й Мою́ Пло́ть і пія́й Мою́ Кров во Мні пребива́єть, і Аз в нем.

Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, в Мені перебуває, і Я в ньому.

Я́коже посла́ М'я Живи́й Оте́ць, — і Аз живу́ Отця́ ра́ди, — і яди́й М'я, і той жив бу́деть Мене́ ра́ди.

Як послав Мене Живий Отець, — і Я живу Отцем, — так і той, хто їсть Мене, житиме через Мене.

Сей єсть хліб сше́дий с небесе́; не я́коже ядо́ша отці́ ва́ші ма́нну і умро́ша; яди́й хліб сей жив бу́деть во ві́ки.

Цей і є хліб, який зійшов з небес. Не так, як батьки ваші їли манну і померли; хто їсть хліб цей, житиме повік.

(Зач. 36) Аз єсьм двер: Мно́ю а́ще кто вни́деть, спасе́ться, і вни́деть, і ізи́деть, і па́жить обря́щеть.

Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться, і увійде, і вийде, і пасовище знайде.

Рече́ (же) єй Ісу́с: Аз єсьм воскреше́ніє і живо́т; ві́руяй в М'я, а́ще і у́мреть, оживе́ть.

Ісус сказав їй: Я є воскресіння і життя; хто вірує в Мене, якщо і помре, оживе.

і всяк живи́й і ві́руяй в М'я не у́мреть во ві́ки. Є́млеши ли ві́ру сему́?

І кожен, хто живе і вірує в Мене, не помре повік. Чи віриш цьому?

Уті́шитель же, Дух Святи́й, Єго́же по́слеть Оте́ць во і́м'я Моє́, Той ви научи́ть всему́ і воспом'яне́ть вам вся, Я́же ріх вам.

Утішитель же, Дух Святий, Якого пошле Отець в ім’я Моє, навчить вас усього і нагадає вам усе, що Я говорив вам.

(Зач. 47) Да не смуща́ється се́рдце ва́ше; ві́руйте в Бо́га і в М'я ві́руйте;

Нехай не тривожиться серце ваше; віруйте в Бога і в Мене віруйте.

в дому́ Отця́ Моєго́ оби́тєлі мно́гі суть; а́ще ли же ні, рекл бих вам: іду́ угото́вати мі́сто вам;

В домі Отця Мого осель багато. А якби не так, Я сказав би вам: Я йду приготувати місце вам.

і а́ще [а́ще пойду́ і] угото́влю мі́сто вам, па́ки прийду́ і поіму́ ви к Себі́, да, іді́же єсьм Аз і ви бу́дете;

І коли піду і приготую вам місце, прийду знову і візьму вас до Себе, щоб і ви були там, де Я.

і а́може Аз іду́, ві́сте, і путь ві́сте.

А куди Я йду, ви знаєте, і путь знаєте.

Глаго́ла Єму́ Фома́: Го́споди, не ві́ми, ка́мо і́деши; і ка́ко мо́жем путь ві́діти?

Фома сказав Йому: Господи! Не знаємо, куди йдеш; і як можемо знати путь?

Глаго́ла єму́ Ісу́с: Аз єсьм путь, і і́стина, і живо́т; нікто́же при́йдеть ко Отцю́, то́кмо Мно́ю;

Ісус сказав йому: Я є путь, і істина, і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене.

а́ще М'я би́сте зна́ли, і Отця́ Моєго́ зна́ли би́сте [у́бо]; і отсе́лі позна́сте Єго́, і ви́дісте Єго́.

Коли б ви знали Мене, то знали б і Отця Мого. І віднині знаєте Його і бачили Його.

Глаго́ла Єму́ Фили́пп: Го́споди, покажи́ нам Отця́, і довлі́єть нам.

Филип сказав Йому: Господи, покажи нам Отця, і нам вистачить.

Глаго́ла єму́ Ісу́с: толи́ко вре́м'я с ва́ми єсьм, і не позна́л єси́ Мене́, Фили́ппе? Ви́дівий Мене́ ви́ді Отця́; і ка́ко ти глаго́леши: покажи́ нам Отця́?

Ісус сказав йому: стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Филипе? Хто бачив Мене, той і Отця бачив; як же ти говориш: покажи нам Отця?

не ві́руєши ли, я́ко Аз во Отці́, і Оте́ць во Мні єсть? (Зач. 48) Глаго́ли, я́же Аз глаго́лю вам, о Себі́ не глаго́лю; Оте́ць же во Мні пребива́яй, Той твори́ть діла́;

Хіба ти не віриш, що Я в Отці і Отець у Мені? Слова, які Я кажу, не від Себе кажу; Отець, Який в Мені перебуває, Він творить діла.

(Зач. 50) Аз єсьм лоза́ і́стинная, і Оте́ць Мой ді́латель єсть.

Я є істинна виноградна лоза, а Отець Мій — виноградар.

Вся́ку ро́згу о Мні не творя́щую плода́, і́зметь ю, і вся́ку творя́щую плод, отреби́ть ю, да мно́жайший плод принесе́ть.

Всяку гілку в Мене Він відсікає, що не плодоносить, і всяку, що плодоносить, очищає, щоб більше принесла плоду.

Уже́ ви чи́сти єсте́ за сло́во, є́же глаго́лах вам.

Ви вже очищені через слово, яке Я проповідував вам.

Бу́дите во Мні, і Аз в вас. Я́коже розга́ не мо́жеть плода́ сотвори́ти о себі́, а́ще не бу́деть на лозі́, та́ко і ви, а́ще во мні не пребу́дете.

Перебувайте в Мені, і Я у вас. Як гілка не може приносити плоду сама від себе, якщо не буде на лозі, так і ви, якщо не будете в Мені.

Аз єсьм лоза́, ви (же) ро́ждіє: (і) і́же бу́деть во Мні, і Аз в нем, той сотвори́ть плод мног, я́ко без Мене́ не мо́жете твори́ти нічесо́же;

Я є лоза, а ви гілки; хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду; бо без Мене не можете робити нічого.

а́ще кто во Мні не пребу́деть, ізве́ржеться вон, я́коже розга́, і ізси́шеть; і собира́ють ю і во огнь влага́ють, і сгара́єть:

Хто не буде в Мені, той буде відкинутий геть, як гілка, і всохне; а такі гілки збирають і кидають у вогонь, і вони згоряють.

а́ще пребу́дете во Мні і глаго́ли Мої́ в вас пребу́дут, єго́же а́ще хо́щете, просі́те, і бу́деть вам;

Якщо перебуватимете в Мені, і слова Мої у вас будуть, то, чого б ви не захотіли, просіть, і буде вам.

о сем просла́вися Оте́ць Мой, да плод мног сотворите́, і бу́дете мої́ ученици́.

Тим прославиться Отець Мій, якщо ви принесете багато плоду і будете Моїми учениками.

(Зач. 51) Я́коже возлюби́ м'я Оте́ць, і Аз возлюби́х вас; бу́діте в любві́ Моє́й;

Як полюбив Мене Отець, так і Я полюбив вас; перебувайте ж у Моїй любові.

а́ще за́повіді Моя́ соблюде́те, пребу́дете в любві́ Моє́й, я́коже Аз за́повіді Отця́ Моєго́ соблюдо́х, і пребива́ю в Єго́ любві́.

Якщо заповідей Моїх дотримаєтесь, то будете в любові Моїй, як і Я, дотримавшись заповідей Отця Мого, перебуваю в Його любові.

Сія́ глаго́лах вам, да ра́дость Моя́ в вас бу́деть, і ра́дость ва́ша іспо́лниться.

Це сказав Я вам, щоб радість Моя у вас перебувала, і радість ваша буде повна.

Сія́ єсть за́повідь Моя́, да лю́бите друг дру́га, я́коже возлюби́х ви;

Це є заповідь Моя, щоб ви любили один одного, як Я полюбив вас.

бо́льші сея́ любве́ нікто́же і́мать, да кто ду́шу свою́ положи́ть за дру́ги своя́.

Немає більше від тієї любови, як хто душу свою покладе за друзів своїх.

Ви дру́зі Мої́ єсте́, а́ще творите́, єли́ка Аз запові́даю вам;

Ви — друзі Мої, якщо виконуєте те, що Я заповідаю вам.

не ктому́ вас глаго́лю раби́, я́ко раб не вість, что твори́ть госпо́дь єго́; вас же реко́х дру́ги, я́ко вся, я́же сли́шах от Отця́ Моєго́, сказа́х вам.

Не називаю вас більше рабами, бо раб не знає, що робить господар його; а Я назвав вас друзями, тому що сказав вам усе, що чув від Отця Мого.

Не ви Мене́ ізбра́сте, но Аз ізбра́х вас, і положи́х вас, да ви і́дете і плод принесе́те, і плод ваш пребу́деть, да, єго́же а́ще про́сите от Отця́ во і́м'я Моє́, дасть вам.

Не ви Мене обрали, але Я вас обрав і настановив вас, щоб ви йшли і приносили плід, і щоб плід ваш залишився, щоб, чого не попросите в Отця в ім’я Моє, Він дав вам.

(Зач. 52) Сія́ запові́даю вам, да лю́бите друг дру́га.

Це заповідаю вам, щоб ви любили один одного.

А́ще мир вас ненави́дить, ві́діте, я́ко Мене́ пре́жде вас возненави́ді;

Якщо світ вас ненавидить, знайте, що Мене перше, ніж вас, зненавидів.

а́ще от ми́ра би́сте би́ли, мир у́бо своє́ люби́л би; я́коже от ми́ра ні́сте, но Аз ізбра́х ви от ми́ра, сего́ ра́ди ненави́дить вас мир.

Якби ви були від світу, то світ любив би своє; а оскільки ви не від світу, але Я обрав вас від світу, тому ненавидить вас світ.

Помина́йте сло́во, є́же Аз ріх вам: ність раб бо́лій го́спода своєго́; а́ще Мене́ ізгна́ша, і вас ізжену́ть; а́ще сло́во Моє́ соблюдо́ша, і ва́ше соблюду́ть;

Пам’ятайте слово, яке Я сказав вам: раб не більший за господаря свого. Якщо Мене гнали, то гнатимуть і вас; якщо Мого слова дотримувались, будуть дотримуватись і вашого.

но сія́ вся творя́ть вам за і́м'я Моє́, я́ко не ві́дять Посла́вшаго М'я.

Та все те чинитимуть вам за ім’я Моє, тому що не знають Того, Хто послав Мене.

А́ще не бих прише́л і глаго́лал їм, гріха́ не би́ша імі́ли; ни́ні же вини́ [ізвине́нія] не і́муть о грісі́ своє́м;

Якби Я не прийшов і не говорив їм, то не мали б гріха; а тепер не мають виправдання за гріх свій.

ненави́дяй Мене́, і Отця́ Моєго́ ненави́дить;

Хто ненавидить Мене, той ненавидить і Отця Мого.

а́ще діл не бих сотвори́л в них, ї́хже ін нікто́же сотвори́, гріха́ не би́ша імі́ли; ни́ні же і ви́діша, і возненави́діша Мене́ і Отця́ Моєго́;

Коли б Я не творив серед них діл, яких ніхто інший не створив, то не мали б гріха; а тепер і бачили, і зненавиділи й Мене, і Отця Мого.

но да сбу́деться сло́во, пи́санноє в зако́ні їх, я́ко возненави́діша М'я ту́не.

Але нехай справдиться слово, написане в законі їхньому: зненавиділи Мене даремно.

Єгда́ же при́йдеть Уті́шитель, Єго́же Аз послю́ вам от Отця́, Дух і́стини, І́же от Отця́ ісхо́дить, Той свиді́тельствуєть о Мні;

Коли ж прийде Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця, Дух істини, Який від Отця виходить, Він буде свідчити про Мене.

і ви же свиді́тельствуєте, я́ко іскони́ со Мно́ю єсте́.

Також і ви будете свідчити, бо ви спочатку зі Мною.

сія́ глаго́лах вам, да во Мні мир і́мате; в ми́рі ско́рбні бу́дете, но дерза́йте, (я́ко) Аз побіди́х мир.

Це сказав Я вам, щоб ви мали в Мені мир. У світі зазнаєте скорботи, але мужайтесь: Я переміг світ.

Сія́ глаго́лах вам, да не соблазни́теся.

Це сказав Я вам, щоб ви не спокусилися.

От со́нмищ іждену́ть ви; (Зач. 53) но при́йдеть час, да всяк, і́же убіє́ть ви, возмни́ться слу́жбу приноси́ти Бо́гу;

Виженуть вас із синагог; прийде навіть час, коли всякий, хто вбиватиме вас, буде думати, що тим він служить Богові.

і сія́ сотворя́ть, я́ко не позна́ша Отця́, ні Мене́.

Так будуть робити, бо не пізнали ні Отця, ні Мене.

Но сія́ глаго́лах вам, да, єгда́ при́йдеть час, воспом'я́нете сія́, я́ко Аз ріх вам; сих же вам іспе́рва не ріх, я́ко с ва́ми біх.

Але Я сказав це для того, щоб ви, як прийде той час, згадали, що Я казав вам про те. А не говорив вам цього спочатку тому, що був з вами.

Ни́ні же іду́ к посла́вшему М'я, і нікто́же от вас вопроша́єть Мене́: ка́мо і́деши?

А тепер іду до Того, Хто Мене послав, і ніхто з вас не питає Мене: куди йдеш?

Но я́ко сія́ глаго́лах вам, ско́рби іспо́лних сердця́ ва́ша.

Але від того, що Я сказав вам це, скорботою пройнялися серця ваші.

Но Аз і́стину вам глаго́лю: у́не єсть вам, да Аз іду́; а́ще бо не іду́ Аз? Уті́шитель не при́йдеть к вам; а́ще (ли) же іду́, послю́ Єго́ к вам,

Але Я істину кажу вам: краще для вас, щоб Я пішов. Бо, якщо Я не піду, Утішитель не прийде до вас; а як піду, то пошлю Його до вас,

і прише́д Он обличи́ть мир о грісі́, і о пра́вді, і о суді́;

і коли Він прийде, викриє світ за гріх, і за правду, і за суд.

(Зач. 57) Я́коже Мене́ посла́л єси́ в мир, і Аз посла́х їх в мир,

Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ.

і за них Аз свящу́ Себе́, да і ті́ї бу́дуть свяще́ні во і́стину.

І за них Я освячую Себе, щоб і вони були освячені істиною.

Не о сих же молю́ то́кмо, но і о ві́рующих словесе́ їх ра́ди в М'я,

Не за них же тільки благаю, але й за віруючих у Мене за словом їхнім.

да всі єди́но бу́дуть: я́коже Ти, О́тче, во Мні, і Аз в Тебі́, да і ті́ї в Нас єди́но бу́дуть, — да (і) мир ві́ру і́меть, я́ко Ти М'я посла́л єси́;

Щоб усі були єдине: як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть в Нас єдине, — щоб увірував світ, що Ти послав Мене.

і Аз сла́ву, ю́же дал єси́ Мні, дах їм; да бу́дуть єди́но, я́коже Ми єди́но єсьма́;

І славу, яку Ти дав Мені, Я дав їм: щоб були єдине, як і Ми єдине;

Аз в них, і Ти во Мні; да бу́дуть соверше́нні во єди́но, і да разумі́єть мир, я́ко Ти М'я посла́л єси́ і возлюби́л єси́ їх, я́коже Мене́ возлюби́л єси́.

Я в них, і Ти в Мені; щоб вони були звершені в єдності, і щоб зрозумів світ, що Ти послав Мене і полюбив їх, як полюбив Мене.