|
Євангеліє від Луки
|
Євангеліє від Луки
|
|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 1) Поне́же у́бо мно́зі нача́ша чини́ти по́вість о ізві́ствованних в нас веще́х, | Оскільки багато хто почав складати оповіді про добре відомі нам речі, |
|
2
|
2
|
| я́коже преда́ша нам, і́же іспе́рва самови́дці і слу́ги би́вшії Словесе́; | як передали нам ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова*, |
|
3
|
3
|
| ізво́лися і мні послі́довавшу ви́ше вся іспи́тно, поря́ду писа́ти тебі́, держа́вний Феофі́ле, | то спало на думку й мені, старанно дослідивши все від початку, по порядку описати тобі, високодостойний Феофиле, |
|
4
|
4
|
| да разумі́єши, о ни́хже научи́лся єси́ словесі́х утвержде́ніє. | щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був наставлений. |
|
5
|
5
|
| (Зач. 2) Бисть во дні І́рода царя́ Іуде́йська, ієре́й ні́кий, і́менем Заха́рія, от дневни́я чреди́ Авія́ни, і жена́ єго́ от дще́рей Ааро́новіх, і і́м'я єй Єлисаве́т. | У дні Ірода, царя Юдейського, був священик на ім’я Захарія, з денної черги Авиєвої, і жінка його з дочок Ааронових, а ім’я її — Єлисавета. |
|
6
|
6
|
| Бі́ста же пра́ведна о́ба пред Бо́гом, ходя́ща во всіх за́повідех і оправда́ніїх Госпо́дніх безпоро́чна. | Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і настанови Господні бездоганно. |
|
7
|
7
|
| І не бі ї́ма ча́да, поне́же Єлисаве́т бі непло́ди, і о́ба заматорі́вша во днех свої́х бі́ста. | У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку. |
|
8
|
8
|
| Бисть же служа́щу єму́ в чину́ чреди́ своєя́ пред Бо́гом, | Одного разу, коли він за чином своєї черги служив перед Богом, |
|
9
|
9
|
| по оби́чаю свяще́нничества ключи́ся єму́ покади́ти, вше́дшу в це́рков Госпо́дню, | за звичаєм священства, йому випало покадити, ввійшовши до храму Господнього, |
|
10
|
10
|
| і все мно́жество люде́й бі моли́тву ді́я вні, в год [во вре́м'я] фиміа́ма; | а вся безліч народу молилася зовні під час кадіння. |
|
11
|
11
|
| яви́ся же єму́ А́нгел Госпо́день, стоя́ одесну́ю олтаря́ кади́льнаго; | Тоді з’явився йому ангел Господній, стоячи праворуч жертовника кадильного. |
|
12
|
12
|
| і смути́ся Заха́рія ви́дів, і страх нападе́ нань. | Збентежився Захарія, побачивши його, і страх напав на нього. |
|
13
|
13
|
| Рече́ же к нему́ А́нгел: не бо́йся, Заха́ріє, зане́ усли́шана бисть моли́тва твоя́, і жена́ твоя́ Єлисаве́т роди́ть си́на тебі́, і нарече́ши і́м'я єму́ Іоа́нн. | Ангел же сказав йому: не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить тобі сина, і наречеш ім’я йому Іоан; |
|
14
|
14
|
| І бу́деть тебі́ ра́дость і весе́ліє, і мно́зі о рождестві́ єго́ возра́дуються. | і буде тобі радість і втіха, і багато хто народженню його зрадіє, |
|
15
|
15
|
| Бу́деть бо ве́лій пред Го́сподем; і вина́, і сике́ра не і́мать пи́ти, і Ду́ха Свята́го іспо́лниться єще́ із чре́ва ма́тере своєя́; | бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні хмільного напою не питиме, і Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєї. |
|
16
|
16
|
| і мно́гих от сино́в Ізра́їлевих обрати́ть ко Го́споду Бо́гу їх. | І багатьох з синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їхнього. |
|
17
|
17
|
| І той преди́деть пред Ним ду́хом і си́лою Іліїно́ю, обрати́ти сердця́ отце́м на ча́да, і проти́вния в му́дрості пра́ведних, угото́вати Го́сподеві лю́ди соверше́ни. | І йтиме перед Ним з духом і силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, і непокірних — до мудрості праведників, щоб приготувати Господеві народ звершений. |
|
18
|
18
|
| І рече́ Заха́рія ко А́нгелу: по чесому́ разумі́ю сіє́? Аз бо єсьм стар, і жена́ моя́ заматорі́вши во днех свої́х. | І сказав Захарія ангелові: з чого я пізнаю це? Бо я старий, і жінка моя постарілася у днях своїх. |
|
19
|
19
|
| І отвіща́в А́нгел рече́ єму́: аз єсьм Гавриї́л предстоя́й пред Бо́гом, і по́слан єсьм глаго́лати к тебі́ і благовісти́ти тебі́ сія́; | Ангел сказав йому у відповідь: я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою і благовістити тобі про це. |
|
20
|
20
|
| і се бу́деши молчя́ і не моги́й проглаго́лати, до него́же дне бу́дуть сія́, зане́ не ві́ровал єси́ словесе́м мої́м, я́же сбу́дуться во вре́м'я своє́. | І ось ти будеш мовчати і не матимеш можливости говорити до того дня, коли збудеться це, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі збудуться свого часу. |
|
21
|
21
|
| І бі́ша лю́діє жду́ще Заха́рію і чудя́хуся косня́щу єму́ в це́ркві. | Люди чекали на Захарію і дивувалися, що він забарився в храмі. |
|
22
|
22
|
| Ізше́д же не можа́ше глаго́лати к ним; і разумі́ша, я́ко виді́ніє ви́ді в це́ркві; і той бі помава́я їм, і пребива́ше нім. | Він же, вийшовши, не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі; і він говорив з ними знаками і залишався німим. |
|
23
|
23
|
| І бисть я́ко іспо́лнишася дні́є слу́жби єго́, і́де в дом свой. | А коли закінчилися дні служіння його, повернувся до свого дому. |
|
24
|
24
|
| (Зач. 3) По сих же днех зача́т Єлисаве́т, жена́ єго́, і тая́шеся мі́сяць п'ять, глаго́лющи: | Після тих днів зачала Єлисавета, жінка його, і таїлася п’ять місяців, кажучи: |
|
25
|
25
|
| я́ко та́ко мні сотвори́ Госпо́дь во дні, в ня́же призрі́ от’я́ти поноше́ніє моє́ в челові́ціх. | так сотворив мені Господь у ті дні, коли зглянувся на мене, щоб зняти з мене ганьбу перед людьми. |
|
26
|
26
|
| В мі́сяць же шести́й по́слан бисть А́нгел Гавриї́л от Бо́га во град Галиле́йський, єму́же і́м'я Назаре́т, | Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл у галилейське місто, яке називається Назарет, |
|
27
|
27
|
| к Ді́ві обруче́нній му́жеві, єму́же і́м'я Іо́сиф, от до́му Дави́дова; і і́м'я Ді́ві Маріа́м. | до Діви, зарученої з мужем на ім’я Йосиф, з дому Давидового; ім’я ж Діви — Марія. |
|
28
|
28
|
| І вшед к Ней А́нгел рече́: ра́дуйся, Благода́тная! Госпо́дь с Тобо́ю, благослове́нна Ти в жена́х. | Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою, благословенна Ти в жонах. |
|
29
|
29
|
| Она́ же ви́дівши смути́ся о словесі́ єго́ і помишля́ше, каково́ бу́деть цілова́ніє сіє́. | Вона ж, побачивши його, стривожилася від слів його і міркувала, що б то значило це привітання. |
|
30
|
30
|
| І рече́ А́нгел Єй: не бо́йся, Маріа́м! Обріла́ бо єси́ благода́ть у Бо́га. | І сказав Їй ангел: не бійся, Маріє! Бо Ти знайшла благодать у Бога. |
|
31
|
31
|
| І се зачне́ши во чре́ві, і роди́ши Си́на, і нарече́ши і́м'я Єму́ Ісу́с. | І ось зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Ісус. |
|
32
|
32
|
| Сей бу́деть ве́лій, і Син Ви́шняго нарече́ться; і дасть Єму́ Госпо́дь Бог престо́л Дави́да, отця́ Єго́; | Він буде Великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престіл Давида, отця Його. |
|
33
|
33
|
| і воцари́ться в дому́ Іа́ковлі во ві́ки, і Ца́рствію Єго́ не бу́деть конця́. | І царюватиме у домі Якова повік, і царству Його не буде кінця. |
|
34
|
34
|
| Рече́ же Маріа́м ко А́нгелу: ка́ко бу́деть сіє́, іді́же му́жа не зна́ю? | Марія ж сказала ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю? |
|
35
|
35
|
| І отвіща́в А́нгел рече́ Єй: Дух Святи́й на́йдеть на Тя, і си́ла Ви́шняго осіни́ть Тя; ті́мже і ражда́ємоє Свя́то нарече́ться Син Бо́жий: | Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе. Тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим. |
|
36
|
36
|
| і се, Єлисаве́т, ю́жика Твоя́, і та зача́т си́на в ста́рості своє́й, і сей мі́сяць шести́й єсть єй нарица́ємій непло́ди; | Ось і Єлисавета, родичка Твоя, і вона зачала сина в старості своїй, і це вже шостий місяць їй, хоча називають її неплідною, |
|
37
|
37
|
| я́ко не ізнемо́жеть у Бо́га всяк глаго́л. | бо не буває безсилим у Бога ніяке слово. |
|
38
|
38
|
| Рече́ же Маріа́м: се Раба́ Госпо́дня; бу́ди Мні по глаго́лу твоєму́. І оти́де от Нея́ А́нгел. | Тоді Марія сказала: Я — раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм. І відійшов від Неї ангел. |
|
39
|
39
|
| (Зач. 4) Воста́вши же Маріа́м во дні ти́я, і́де в го́рняя со тща́нієм, во град Іу́дов; | Уставши ж, Марія у дні ці поспіхом пішла у передгір’я, в місто Іудине, |
|
40
|
40
|
| і вни́де в дом Заха́ріїн, і цілова́ Єлисаве́т. | і увійшла в дім Захарії, і привітала Єлисавету. |
|
41
|
41
|
| І бисть я́ко усли́ша Єлисаве́т цілова́ніє Марі́їно, взигра́ся младе́нець во чре́ві єя́; і іспо́лнися Ду́ха Свя́та Єлисаве́т, | Коли ж почула Єлисавета привітання Маріїне, заграло дитя в утробі її, і сповнилася Духа Святого Єлисавета. |
|
42
|
42
|
| і возопи́ гла́сом ве́ліїм, і рече́: благослове́нна Ти в жена́х, і благослове́н плод чре́ва Твоєго́! | І вигукнула гучним голосом і сказала: благословенна Ти в жонах, і благословенний плід утроби Твоєї! |
|
43
|
43
|
| І отку́ду мні сіє́, да при́йдеть Ма́ти Го́спода моєго́ ко мні? | І звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене? |
|
44
|
44
|
| Се бо, я́ко бисть глас цілова́нія Твоєго́ во у́шію моє́ю, взигра́ся младе́нець ра́дощами во чре́ві моє́м. | Бо, коли голос вітання Твого дійшов до вух моїх, заграло дитя радісно в утробі моїй. |
|
45
|
45
|
| І блаже́нна Ві́ровавшая, я́ко бу́деть соверше́ніє глаго́ланним Єй от Го́спода. | Блаженна ж Та, Яка увірувала, бо збудеться сказане Їй від Господа. |
|
46
|
46
|
| І рече́ Маріа́м: вели́чить душа́ Моя́ Го́спода, | І сказала Марія: величає душа Моя Господа, |
|
47
|
47
|
| і возра́довася дух Мой о Бо́зі, Спасі Моє́м; | і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм, |
|
48
|
48
|
| я́ко призрі́ на смире́ніє Раби́ Своєя́; се бо, отни́ні ублажа́ть М'я всі ро́ди; | бо зглянувся на смирення раби Своєї, ось-бо віднині ублажатимуть Мене всі роди. |
|
49
|
49
|
| я́ко сотвори́ Мні вели́чіє Си́льний, і свя́то і́м'я Єго́; | Бо вчинив Мені велич Всемогутній, і святе ім’я Його. |
|
50
|
50
|
| і ми́лость Єго́ в ро́ди родо́в боя́щимся Єго́; | І милість Його з роду в рід на тих, що бояться Його. |
|
51
|
51
|
| сотвори́ держа́ву ми́шцею Своє́ю; расточи́ го́рдия ми́слію се́рдця їх; | Явив могутність руки Своєї, розсіяв гордовитих у помислах сердець їхніх; |
|
52
|
52
|
| низложи́ си́льния со престо́л, і вознесе́ смире́нния; | скинув сильних з престолів і підніс смиренних; |
|
53
|
53
|
| а́лчущия іспо́лни благ, і богатя́щияся отпусти́ тщи. | голодних сповнив благами, а тих, що багатіють, відпустив ні з чим. |
|
54
|
54
|
| Восприя́т Ізра́їля, о́трока Своєго́, пом'яну́ти ми́лости, | Прийняв Ізраїля, отрока Свого, спом’янувши милість, |
|
55
|
55
|
| я́коже глаго́ла ко отце́м на́шим, Авраа́му і сі́мені єго́ до ві́ка. | як говорив отцям нашим, Авраамові і нащадкам його до віку. |
|
56
|
56
|
| Преби́сть же Маріа́м с не́ю я́ко три мі́сяці і возврати́ся в дом Cвой. | Пробула ж Марія з нею близько трьох місяців і повернулася в дім Свій. |
|
57
|
57
|
| Єлисаве́ті же іспо́лнися вре́м'я роди́ти єй, і роди́ си́на. | Єлисаветі ж настав час родити, і вона народила сина. |
|
58
|
58
|
| І сли́шаша о́крест живу́щії і у́жики єя́, я́ко возвели́чил єсть Госпо́дь ми́лость Свою́ с не́ю, і ра́довахуся с не́ю. | І почули сусіди й родичі її, що звеличив її Господь милістю Своєю, і радувалися з нею. |
|
59
|
59
|
| І бисть во осьми́й день, прийдо́ша обрі́зати отроча́, і нарица́ху є і́менем отця́ єго́ — Заха́рію. | І восьмого дня прийшли обрізати немовля, і хотіли назвати його ім’ям батька його — Захарією. |
|
60
|
60
|
| І отвіща́вши ма́ти єго́ рече́: ні, но да нарече́ться Іоа́нн. | На це мати його сказала: ні, хай буде названий Іоаном. |
|
61
|
61
|
| І рі́ша к ней, я́ко нікто́же єсть в родстві́ твоє́м, і́же нарица́ється і́менем тім. | І сказали їй: адже нікого нема в роді твоїм, хто звався б ім’ям тим. |
|
62
|
62
|
| І помава́ху отцю́ єго́, є́же ка́ко би хоті́л нарещи́ є. | І питали знаками в батька його, як би він хотів назвати його. |
|
63
|
63
|
| І іспро́ш дщи́цю, написа́, глаго́ля: Іоа́нн бу́деть і́м'я єму́. І чудя́хуся всі. | Попросивши дощечку, написав слова: Іоан буде ім’я йому. І дивувались усі. |
|
64
|
64
|
| Отверзо́шася же уста́ єго́ а́біє і язи́к єго́, і глаго́лаше, благослов'я́ Бо́га. | І відразу відкрилися уста його і язик його, і він почав говорити, благословляючи Бога. |
|
65
|
65
|
| І бисть на всіх страх живу́щих о́крест їх; і во всей страні́ Іуде́йстій пові́даємі бя́ху всі глаго́ли сі́ї. | І був страх у всіх навколишніх жителів; і в усій країні Юдейській розповідалося про все це. |
|
66
|
66
|
| І положи́ша всі сли́шавшії в се́рдці своє́м, глаго́люще: что у́бо отроча́ сіє́ бу́деть? І рука́ Госпо́дня бі с ним. | Усі, хто чув, поклали це в серці своїм і говорили: ким буде дитя це? І рука Господня була з ним. |
|
67
|
67
|
| І Заха́рія, оте́ць єго́, іспо́лнися Ду́ха Свя́та, і проро́чествова, глаго́ля: | І Захарія, батько його, сповнився Духа Святого і пророкував, кажучи: |
|
68
|
68
|
| благослове́н Госпо́дь Бог Ізра́їлев, я́ко посіти́ і сотвори́ ізбавле́ніє лю́дем Свої́м; | благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і створив визволення йому. |
|
69
|
69
|
| і воздви́же рог спаcе́нія нам, в дому́ Дави́да, о́трока Своєго́; | І підніс ріг спасіння нам у домі Давида, отрока Свого, |
|
70
|
70
|
| я́коже глаго́ла усти́ святи́х су́щих от ві́ка проро́к Єго́, | як провістив устами святих пророків Своїх, що були від віку, |
|
71
|
71
|
| спасе́ніє от враг на́ших і із руки́ всіх ненави́дящих нас; | що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх, хто ненавидить нас; |
|
72
|
72
|
| сотвори́ти ми́лость со отці́ на́шими і пом'яну́ти заві́т святи́й Свой — | сотворить милість батькам нашим і спом’яне святий завіт Свій — |
|
73
|
73
|
| кля́тву, є́юже кля́тся ко Авраа́му, отцю́ на́шему, да́ти нам, | дати нам клятву, якою клявся Він Авраамові, отцю нашому, |
|
74
|
74
|
| без стра́ха, із руки́ враг на́ших ізба́вльшимся, | щоб ми, визволившись від рук ворогів наших, |
|
75
|
75
|
| служи́ти Єму́ преподо́бієм і пра́вдою пред Ним вся дні живота́ на́шего. | безбоязно служили Йому в святості й праведності перед Ним всі дні життя нашого. |
|
76
|
76
|
| І ти, отроча́, проро́к Ви́шняго нарече́шися, преди́деши бо пред лице́м Госпо́днім, угото́вати путі́ Єго́, | І ти, дитя, пророком Всевишнього наречешся, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати путі Йому. |
|
77
|
77
|
| да́ти ра́зум спаcе́нія лю́дем Єго́, во оставле́ніє гріх їх, | Дати зрозуміти спасіння людям Його у відпущенні гріхів їхніх, |
|
78
|
78
|
| милосе́рдія ра́ди ми́лости Бо́га на́шего, в ни́хже посіти́л єсть нас Восто́к сви́ше, | з ласкавого милосердя Бога нашого, яким відвідав нас Схід* з неба, |
|
79
|
79
|
| просвіти́ти во тьмі і сі́ні сме́ртній сідя́щия, напра́вити но́ги на́ша на путь ми́рен. | просвітити тих, що у темряві й тіні смертній сидять, спрямувати ноги наші на шлях миру. |
|
80
|
80
|
| Отроча́ же растя́ше і кріпля́шеся ду́хом, і бі в пусти́нех до дне явле́нія своєго́ ко Ізра́їлю. | Дитя ж зростало і міцніло духом, і було у пустелях до дня явлення свого Ізраїлеві. |
|
Глава 2
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 5) Бисть же во дні ти́я, ізи́де повелі́ніє от ке́саря А́вгуста написа́ти всю вселе́нную. | У ті дні вийшов від кесаря Августа наказ зробити перепис по всій землі. |
|
2
|
2
|
| Сіє́ написа́ніє пе́рвоє бисть владя́щу Сирі́єю Кирині́ю. | Цей перепис був перший за правління Квиринія Сирією. |
|
3
|
3
|
| І ідя́ху всі написа́тися, ко́ждо во свой град. | І всі йшли записатися, кожен до свого міста. |
|
4
|
4
|
| Взи́де же і Іо́сиф от Галиле́ї, із гра́да Назаре́та, во Іуде́ю, во град Дави́дов, і́же нарица́ється Вифлеє́м, зане́ би́ти єму́ от до́му і оте́чества Дави́дова, | Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарета, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеєм, бо він був з дому і роду Давидового, |
|
5
|
5
|
| написа́тися с Марі́єю обруче́ною єму́ жено́ю, су́щею непра́здною. | записатися з Марією, зарученою з ним жінкою, яка була вагітна. |
|
6
|
6
|
| Бисть же, єгда́ би́ста та́мо, іспо́лнишася дні́є роди́ти Єй; | Коли ж вони були там, надійшов час родити Їй; |
|
7
|
7
|
| і роди́ Си́на Своєго́ Пе́рвенця, і пови́т Єго́, і положи́ Єго́ в я́слех, зане́ не бі їм мі́ста во оби́телі. | І народила Сина Свого Первістка, і сповила Його, і поклала Його в ясла, бо не було їм місця в гостиниці. |
|
8
|
8
|
| І па́стиріє бі́ху в то́йже страні́, бдя́ще і стрегу́ще стра́жу нощну́ю о ста́ді своє́м. | У тій стороні були на полі пастухи, які стерегли нічної пори отару свою. |
|
9
|
9
|
| І се А́нгел Госпо́день ста в них, і сла́ва Госпо́дня осія́ їх; і убоя́шася стра́хом ве́ліїм. | Аж ось ангел Господній став між них, і слава Господня осяяла їх; злякалися вони страхом великим. |
|
10
|
10
|
| І рече́ їм А́нгел: не бо́йтеся; се бо благовіству́ю вам ра́дость ве́лію, я́же бу́деть всім лю́дем; | І сказав їм ангел: не бійтеся; я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям. |
|
11
|
11
|
| я́ко роди́ся вам днесь Спас, І́же єсть Христо́с Госпо́дь, во гра́ді Дави́дові; | Бо нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. |
|
12
|
12
|
| і се вам зна́меніє: обря́щете Младе́нця пови́та, лежа́ща в я́слех. | І ось вам знамення: ви знайдете сповите Немовля, Яке лежатиме в яслах. |
|
13
|
13
|
| І внеза́пу бисть со А́нгелом мно́жество вой небе́сних, хва́лящих Бо́га і глаго́лющих: | І раптом з’явилося біля ангела численне воїнство небесне, яке славило Бога і викликувало: |
|
14
|
14
|
| сла́ва в ви́шніх Бо́гу, і на землі́ мир, во челові́ціх благоволе́ніє. | слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління! |
|
15
|
15
|
| І бисть, я́ко отидо́ша от них на не́бо А́нгели, і челові́ци па́стиріє рі́ша друг ко дру́гу: пре́йдем до Вифлеє́ма і ви́дім глаго́л сей би́вший, єго́же Госпо́дь сказа́ нам. | І коли ангели відійшли від них на небо, пастухи сказали один одному: підемо до Вифлеєма і подивимось, що там сталося, про що сповістив нам Господь. |
|
16
|
16
|
| І прийдо́ша поспі́шшеся, і обріто́ша Маріа́м же і Іо́сифа, і Младе́нця лежа́ща во я́слех. | І, поспішивши, прийшли і знайшли Марію та Йосифа, і Немовля, Яке лежало в яслах. |
|
17
|
17
|
| Ви́дівше же сказа́ша о глаго́лі глаго́ланнім їм о Отроча́ті Сем. | Побачивши ж, розповіли про те, що було сповіщено їм про Немовля Це. |
|
18
|
18
|
| І всі сли́шавшії диви́шася о глаго́ланних от па́стирей к ним. | І всі, хто чув, дивувалися тому, що розповідали їм пастухи. |
|
19
|
19
|
| Маріа́м же соблюда́ше вся глаго́ли сія́, слага́ющи в се́рдці Своє́м. | А Марія зберігала всі слова ці, складаючи в серці Своїм. |
|
20
|
20
|
| (Зач. 6) І возврати́шася па́стиріє, сла́в’яще і хва́ляще Бо́га о всіх, я́же сли́шаша і ви́діша, я́коже глаго́лано бисть к ним. | Пастухи ж повернулися, славлячи і хвалячи Бога за все те, що чули й бачили, як було сказано їм. |
|
21
|
21
|
| І єгда́ іспо́лнишася осьм дній, да обрі́жуть Єго́, і нареко́ша і́м'я Єму́ Ісу́с, нарече́нноє А́нгелом пре́жде да́же не зача́тся во чре́ві. | А як минуло вісім днів, коли належало обрізати Його, дали Йому ім’я Ісус, наречене ангелом ще перед тим, як зачався Він в утробі. |
|
22
|
22
|
| І єгда́ іспо́лнишася дні́є очище́нія єю́, по зако́ну Моїсе́йову, (Зач. 7) вознесо́ста Єго́ во Ієрусали́м, поста́вити Єго́ пред Го́сподем, | І коли настали дні очищення за законом Мойсеєвим, то принесли Його до Єрусалима, щоб поставити перед Господом, |
|
23
|
23
|
| я́коже єсть пи́сано в зако́ні Госпо́дні: я́ко всяк младе́нець му́жеська по́лу, разверза́я ложесна́, свя́то Го́сподеві нарече́ться; | як написано в законі Господньому, щоб усяка дитина чоловічої статі, яка розкриває утробу, була посвячена Господеві. |
|
24
|
24
|
| і є́же да́ти же́ртву, по рече́нному в зако́ні Госпо́дні, два го́рличища іли́ два птенця́ голуби́на. | І щоб принести в жертву, як сказано в законі Господньому, дві горлиці або двоє голуб’ят. |
|
25
|
25
|
| (Зач. 8) І се бі челові́к во Ієрусали́мі, єму́же і́м'я Симео́н; і челові́к сей пра́веден і благочи́сти́в, ча́я уті́хи Ізра́їлеви; і Дух бі Свят в нем. | Був тоді в Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон. Він був муж праведний та благочестивий, що чекав утіхи Ізраїлевої, і Дух Святий був на ньому. |
|
26
|
26
|
| І бі єму́ обі́щано Ду́хом Святи́м, не ви́діти сме́рти, пре́жде да́же не ви́дить Христа́ Госпо́дня. | Йому було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерти, доки не побачить Христа Господнього. |
|
27
|
27
|
| І при́йде Ду́хом в це́рков. І єгда́ введо́ста роди́теля Отроча́ Ісу́са, сотвори́ти ї́ма по оби́чаю зако́нному о Нем, | І був він приведений Духом у храм. І коли батьки принесли Немовля Ісуса, щоб зробити з Ним за законним звичаєм, |
|
28
|
28
|
| і той приє́м Єго́ на руку́ своє́ю, і благослови́ Бо́га, і рече́: | він взяв Його на руки, благословив Бога і сказав: |
|
29
|
29
|
| ни́ні отпуща́єши раба́ Твоєго́, Влади́ко, по глаго́лу Твоєму́, с ми́ром, | нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, |
|
30
|
30
|
| я́ко ви́дісті о́чі мої́ спасе́ніє Твоє́, | бо бачили очі мої спасіння Твоє, |
|
31
|
31
|
| є́же єси́ уго́товал пред лице́м всіх люде́й, | яке Ти приготував перед лицем усіх народів, |
|
32
|
32
|
| світ во открове́ніє язи́ком, і сла́ву люде́й Твої́х Ізра́їля. | світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля. |
|
33
|
33
|
| І бі Іо́сиф і Ма́ти Єго́ чудя́щася о глаго́лемих о Нем. | Йосиф же і Мати Його дивувалися сказаному про Нього. |
|
34
|
34
|
| І благослови́ я Симео́н, і рече́ к Марі́ї, Ма́тері Єго́: се лежи́ть Сей на паде́ніє і на воста́ніє мно́гим во Ізра́їлі, і в зна́меніє пререка́ємо, — | І благословив їх Симеон і сказав Марії, Матері Його: ось лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання, — |
|
35
|
35
|
| і Тебі́ же Само́й ду́шу про́йдеть ору́жіє, — я́ко да откри́ються от мно́гих серде́ць помишле́нія. | і Тобі Самій душу пройме меч, — щоб відкрилися помисли багатьох сердець. |
|
36
|
36
|
| І бі А́нна проро́чиця, дщи Фану́їлева, от колі́на Аси́рова, сія́ заматорі́вши во днех мно́зіх, жи́вши с му́жем седьм літ от ді́вства своєго́; | Тут була й Анна-пророчиця, дочка Фануїлова, з коліна Асирова, яка досягла глибокої старости, проживши з чоловіком сім років від дівоцтва свого; |
|
37
|
37
|
| і та вдова́ я́ко літ о́сьмдесят і чети́ре, я́же не отхожда́ше от це́ркве, посто́м і моли́твами служа́щи день і нощ. | вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, постом і молитвою служачи день і ніч. |
|
38
|
38
|
| І та в той час приста́вши іспові́дашеся Го́сподеві, і глаго́лаше о Нем всім ча́ющим ізбавле́нія во Ієрусали́мі. | Прийшовши тієї години, вона славила Господа і говорила про Нього всім, хто чекав спасіння в Єрусалимі. |
|
39
|
39
|
| І я́ко сконча́шася вся по зако́ну Госпо́дню, возврати́шася в Галиле́ю, во град свой Назаре́т. | І коли виконали все за законом Господнім, повернулися до Галилеї, до міста свого Назарета. |
|
40
|
40
|
| Отроча́ же растя́ше і кріпля́шеся ду́хом, ісполня́яся прему́дрости, і благода́ть Бо́жия бі на Нем. | Дитя зростало і міцніло духом, сповнюючись премудрости, і благодать Божа була на Ньому. |
|
41
|
41
|
| І хожда́ста роди́теля Єго́ на вся́ко лі́то во Ієрусали́м в пра́здник Па́схи. | Щороку батьки Його ходили до Єрусалима на свято Пасхи. |
|
42
|
42
|
| І єгда́ бисть двоюна́десяти лі́ту, восходя́щим їм во Ієрусали́м по оби́чаю пра́здника, | І коли було Йому дванадцять років, прийшли вони також за звичаєм до Єрусалима на свято. |
|
43
|
43
|
| і сконча́вшим дні, і возвраща́ющимся їм, оста́ О́трок Ісу́с во Ієрусали́мі; і не разумі́ Іо́сиф і Ма́ти Єго́; | Як скінчилися дні свята, вони повертались, а Отрок Ісус залишився в Єрусалимі; і не помітили того Йосиф і Мати Його. |
|
44
|
44
|
| мні́вша же Єго́ в дружи́ні су́ща, преідо́ста дне путь, і іска́ста Єго́ во сро́дниціх і в зна́ємих; | Думали, що Він іде з іншими; пройшовши ж день дороги, почали шукати Його серед родичів та знайомих. |
|
45
|
45
|
| і не обрі́тша Єго́, возврати́стася во Ієрусали́м, взиска́юща Єго́. | І, не знайшовши Його, повернулись до Єрусалима, шукаючи Його. |
|
46
|
46
|
| І бисть по тріє́х днех, обріто́ста Єго́ в це́ркві, сідя́щаго посреді́ учи́телей, і послу́шающаго їх, і вопроша́ющаго їх; | Через три дні знайшли Його в храмі, де Він сидів серед учителів, слухав їх і розпитував; |
|
47
|
47
|
| ужаса́хуся же всі послу́шающії Єго́ о ра́зумі і о отві́тіх Єго́. | усі, хто слухав Його, дивувалися розуму і відповідям Його. |
|
48
|
48
|
| І ви́дівша Єго́, диви́стася; і к Нему́ Ма́ти Єго́ рече́: Ча́до, что сотвори́ на́ма та́ко? Се оте́ць Твой і Аз боля́ща іска́хома Тебе́. | І, побачивши Його, здивувалися; і Мати Його сказала Йому: Чадо! Що Ти зробив з нами? Ось батько Твій і Я, вболіваючи, шукали Тебе. |
|
49
|
49
|
| І рече́ к ни́ма: что я́ко іска́ста Мене́? Не ві́ста ли, я́ко в тіх, я́же Отця́ Моєго́, досто́їть би́ти Мі? | Він сказав їм: навіщо вам було шукати Мене? Хіба ви не знали, що Я маю бути в тому, що належить Отцю Моєму? |
|
50
|
50
|
| І та не разумі́ста глаго́ла, єго́же глаго́ла Ї́ма. | Але вони не зрозуміли сказаних Ним слів. |
|
51
|
51
|
| І сни́де с ни́ма, і при́йде в Назаре́т; і бі повину́яся ї́ма. І Ма́ти Єго́ соблюда́ше вся глаго́ли сія́ в се́рдці Своє́м. | І Він пішов з ними, і прийшов у Назарет, і корився їм. І Мати Його зберігала всі слова ці в серці Своєму. |
|
52
|
52
|
| І Ісу́с преспіва́ше прему́дростію і во́зрастом і благода́тію у Бо́га і челові́к. | Ісус же зростав у премудрості і віком, в любові у Бога і людей. |
|
Глава 3
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 9) В п'я́тоє же на́десяте лі́то влади́чества Тиве́рія ке́саря, облада́ющу Понті́йському Пила́ту Іуде́єю, і четвертовла́ствующу Галиле́єю І́роду, Фили́ппу же бра́ту єго́ четвертовла́ствующу Ітуре́єю і Трахоні́тською страно́ю, і Лиса́нію Авилині́єю четвертовла́ствующу, | У п’ятнадцятий же рік правління Тиверія-кесаря, коли Понтійський Пилат правив Юдеєю, Ірод був четвертовладником у Галилеї, Филип, брат його, був четвертовладником в Ітуреї і Трахонітському краї, а Лисаній був четвертовладником в Авилинеї, |
|
2
|
2
|
| при архієре́ї А́нні і Кая́фі, бисть глаго́л Бо́жий ко Іоа́нну Заха́ріїну си́ну в пусти́ні. | за первосвящеників Анни і Каяфи, було слово Боже до Іоана, сина Захарії, в пустелі. |
|
3
|
3
|
| І при́йде во всю страну́ Іорда́нськую, пропові́дая креще́ніє покая́нія во оставле́ніє гріхо́в, | І він проходив по всій околиці Йорданській, проповідуючи хрещення покаяння для прощення гріхів, |
|
4
|
4
|
| я́коже єсть пи́сано в кни́зі слове́с Іса́ї проро́ка, глаго́люща: глас вопію́щаго в пусти́ні: угото́вайте путь Госпо́день, пра́ви творі́те стезі́ Єго́; | як написано в книзі слів Ісаї-пророка, який говорить: глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господній, прямими зробіть стезі Йому. |
|
5
|
5
|
| вся́ка дебр іспо́лниться, і вся́ка гора́ і холм смири́ться; і бу́дуть стро́потная в пра́вая, і о́стрії в путі́ гла́дкі; | Кожна долина нехай наповниться, і всяка гора і пагорб зрівняються, і хай стане криве прямим, і вибоїсті дороги — рівними. |
|
6
|
6
|
| і у́зрить вся́ка плоть спасе́ніє Бо́жиє. | І побачить всяка плоть спасіння Боже. |
|
7
|
7
|
| Глаго́лаше же ісходя́щим наро́дом крести́тися от него́: порожде́нія єхи́днова! Кто сказа́ вам біжа́ти от гряду́щаго гні́ва? | Іоан говорив народові, що приходив хреститися від нього: поріддя єхиднове! Хто навчив вас тікати від грядущого гніву? |
|
8
|
8
|
| Сотворі́те у́бо плоди́ досто́йни покая́нія, і не начина́йте глаго́лати в себі́: отця́ і́мами Авраа́ма. Глаго́лю бо вам, я́ко мо́жеть Бог от ка́менія сего́ воздви́гнути ча́да Авраа́му. | Створіть же плоди, достойні покаяння, і не думайте говорити в собі: отця маємо Авраама. Кажу бо вам, що Бог з каміння цього може створити дітей Авраамові. |
|
9
|
9
|
| Уже́ бо і сіки́ра при ко́рені дре́ва лежи́ть: вся́ко у́бо дре́во, не творя́щеє плода́ добра́, посіка́ється і во огнь вмета́ється. | Вже й сокира при корені дерева лежить: всяке дерево, що не приносить доброго плоду, зрубується і вкидається у вогонь. |
|
10
|
10
|
| І вопроша́ху єго́ наро́ди, глаго́люще: что у́бо сотвори́м? | І запитували його люди, кажучи: що ж нам робити? |
|
11
|
11
|
| Отвіща́в же глаго́ла їм: імі́яй дві ри́зі, да пода́сть не іму́щему, і імі́яй бра́шна, тако́жде да твори́ть. | Відповідаючи, він сказав їм: хто має дві одежини, хай дасть тому, хто не має, і хто має їжу, хай зробить так само. |
|
12
|
12
|
| Прийдо́ша же і ми́тарі крести́тися от него́, і рі́ша к нему́: учи́телю, что сотвори́м? | Прийшли і митарі хреститися від нього і сказали йому: учителю, що нам робити? |
|
13
|
13
|
| Он же рече́ к ним: нічто́же бо́ліє от повелі́ннаго вам творі́те. | Він відповів їм: нічого не вимагайте більше того, що призначено вам. |
|
14
|
14
|
| Вопроша́ху же єго́ і во́їни, глаго́люще: і ми что сотвори́м? І рече́ к ним: ні кого́же оби́діте, ні оклеветава́йте, і дово́льни бу́діте обро́ки ва́шими. | Питали його також і воїни: а що нам робити? І сказав їм: нікого не кривдіть, не обмовляйте і задовольняйтеся платнею вашою. |
|
15
|
15
|
| Ча́ющим же лю́дем і помишля́ющим всім в сердця́х свої́х о Іоа́нні, єда́ той єсть Христо́с, | Коли ж народ чекав і всі роздумували в серцях своїх про Іоана, чи не Христос він, — |
|
16
|
16
|
| отвіщава́ше Іоа́нн всім, глаго́ля: аз у́бо водо́ю креща́ю ви, гряде́ть же Крі́плій мене́, Єму́же нісьм досто́їн отріши́ти реме́нь сапогу́ Єго́; Той ви крести́ть Ду́хом Святи́м і огне́м; | Іоан усім відповідав: я хрещу вас водою: але гряде Сильніший за мене, Якому я недостойний розв’язати ремінь взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем. |
|
17
|
17
|
| Єму́же лопа́та в руку́ Єго́, і отреби́ть гумно́ Своє́, і собере́ть пшени́цю в жи́тницю Свою́, пле́ви же сожже́ть огне́м негаса́ющим. | Лопата в руці Його, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю в житницю Свою, а полову спалить вогнем невгасимим. |
|
18
|
18
|
| Мно́га же у́бо і і́на, утіша́я благовіствова́ше лю́дем. | І багато іншого, втішаючи, благовістив Він людям. |
|
19
|
19
|
| (Зач. 10) І́род же четвертовла́стник, облича́єм от него́ о Іродіа́ді, жені́ бра́та своєго́, і о всіх, я́же сотвори́ зла́я І́род, | Ірод же, четвертовладник, якому Іоан докоряв за Іродіаду, жінку брата його, і за все, що зробив Ірод лихого, |
|
20
|
20
|
| приложи́ і сіє́ над всі́ми, і затвори́ Іоа́нна в темни́ці. | додав до всього іншого і те, що замкнув Іоана у в’язниці. |
|
21
|
21
|
| Бисть же єгда́ крести́шася всі лю́діє, і Ісу́су кре́щшуся і моля́щуся, отве́рзеся не́бо, | І сталося, коли хрестився весь народ, і Ісус, охрестившись, молився, розкрилося небо, |
|
22
|
22
|
| і сни́де Дух Святи́й тіле́сним о́бразом, я́ко го́луб, Нань; і глас с небесе́ бисть, глаго́ля: Ти єси́ Син Мой Возлю́бленний, о Тебі́ благоволи́х. | і Дух Святий зійшов на Нього в тілесному вигляді, як голуб; і був Голос з небес, Який говорив: Ти є Син Мій Улюблений, у Тобі Моє благовоління! |
|
23
|
23
|
| (Зач. 11) І той бі Ісу́с я́ко літ три́десять начина́я, сий, я́ко мним, Син Іо́сифов, Ілі́єв, | Ісус, починаючи Своє служіння, був років тридцяти, і був, як думали, син Йосифів, Іліїв, |
|
24
|
24
|
| Матфа́тов, Леві́їн, Мелхі́їн, Іанна́єв, Іо́сифов, | Матфатів, Левіїв, Мелхіїв, Іаннаїв, Йосифів, |
|
25
|
25
|
| Маттафі́єв, Амо́сов, Нау́мов, Еслі́мов, Нагге́йов, | Маттафіїв, Амосів, Наумів, Еслимів, Наггеїв, |
|
26
|
26
|
| Мая́фов, Маттафі́єв, Семеі́єв, Іо́сифов, Іу́дин, | Маафів, Маттафіїв, Семеіїв, Йосифів, Іудин, |
|
27
|
27
|
| Іоа́ннанов, Риса́єв, Зорова́велев, Салафії́лев, Нирі́єв, | Іоананів, Рисаїв, Зоровавелів, Салафіїлів, Ниріїв, |
|
28
|
28
|
| Мелхі́єв, Адді́єв, Коса́мов, Єлмода́мов, І́ров, | Мелхіїв, Аддіїв, Косамів, Елмодамів, Ірів, |
|
29
|
29
|
| Іосі́єв, Єлієзе́ров, Іорі́мов, Матфа́тов, Леві́їн, | Іосіїв, Єлиєзерів, Іоримів, Матфатів, Левіїв, |
|
30
|
30
|
| Симео́нов, Іу́дин, Іо́сифов, Іона́нов, Єліаки́мов, | Симеонів, Іудин, Йосифів, Іонанів, Єлиакимів, |
|
31
|
31
|
| Мелеа́єв, Маїна́нов, Маттафа́єв, Нафа́нов, Дави́дов, | Мелеаїв, Маїнанів, Маттафаїв, Нафанів, Давидів, |
|
32
|
32
|
| Ієссе́йов, Ови́дов, Воо́зов, Салмо́нов, Наассо́нов, | Єссеїв, Овидів, Воозів, Салмонів, Наасонів, |
|
33
|
33
|
| Амінада́вов, Ара́мов, Єсро́мов, Фаре́сов, Іу́дин, | Аминадавів, Арамів, Єсромів, Фаресів, Іудин, |
|
34
|
34
|
| Іа́ковль, Ісаа́ков, Авраа́мов, Фа́рин, Нахо́ров, | Яковів, Ісааків, Авраамів, Фаррин, Нахорів, |
|
35
|
35
|
| Серу́хов, Рага́вов, Фале́ков, Єве́ров, Сала́нов, | Серухів, Рагавів, Фалеків, Єверів, Салинів, |
|
36
|
36
|
| Каїна́нов, Арфакса́дов, Си́мов, Но́єв, Ла́мехов, | Каїнанів, Арфаксадів, Симів, Ноїв, Ламехів, |
|
37
|
37
|
| Мафуса́лев, Єно́хов, Іа́редов, Малелеї́лов, Каїна́нов, | Мафусалів, Єнохів, Іаредів, Малелеїлів, Каїнанів, |
|
38
|
38
|
| Єно́сов, Си́фов, Ада́мов, Бо́жий. | Єносів, Сифів, Адамів, Божий. |
|
Глава 4
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 12) Ісу́с же іспо́лнь Ду́ха Свя́та возврати́ся от Іорда́на; і ведя́шеся Ду́хом в пусти́ню, | Ісус же, сповнений Духа Святого, повернувся від Йордану і поведений був Духом у пустелю. |
|
2
|
2
|
| дній чети́ридесять іскуша́єм от дия́вола; і не ясть нічесо́же во дні ти́я; і сконча́вшимся їм, посліди́ взалка́. | Там сорок днів він був спокушуваний дияволом і нічого не їв у ті дні, і по їх закінченні наостанку зголоднів. |
|
3
|
3
|
| І рече́ Єму́ дия́вол: а́ще Син єси́ Бо́жий, рци ка́меневи сему́, да бу́деть хліб. | І сказав Йому диявол: якщо Ти Син Божий, то звели каменю цьому, щоб став хлібом. |
|
4
|
4
|
| І отвіща́ Ісу́с к нему́, глаго́ля: пи́сано єсть, я́ко не о хлі́бі єди́ном жив бу́деть челові́к, но о вся́ком глаго́лі Бо́жиї. | Ісус відповів йому: написано, що не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом Божим. |
|
5
|
5
|
| І возве́д Єго́ дия́вол на гору́ високу́, показа́ Єму́ вся ца́рствія вселе́нния в ча́сі [черті́] вре́менні. | І, вивівши Його на високу гору, диявол показав Йому всі царства світу в одну мить. |
|
6
|
6
|
| І рече́ Єму́ дия́вол: Тебі́ дам власть сію́ всю і сла́ву їх, я́ко мні предана́ єсть, і, єму́же а́ще хощу́, дам ю; | І сказав Йому диявол: Тобі дам усю оцю владу над усіми цими царствами і славу їх, бо вона мені передана, і я кому схочу, даю її. |
|
7
|
7
|
| Ти у́бо а́ще поклони́шися пре́до мно́ю, бу́дуть Тебі́ вся. | Отже, якщо Ти поклонишся мені, то все буде Твоє. |
|
8
|
8
|
| І отвіща́в рече́ єму́ Ісу́с: іди́ за Мно́ю, сатано́, пи́сано єсть: поклони́шися Го́споду Бо́гу твоєму́, і Тому́ єди́ному послу́жиши. | Ісус сказав йому у відповідь: відійди від Мене, сатано; написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому Єдиному служи. |
|
9
|
9
|
| І веде́ Єго́ во Ієрусали́м, і поста́ви Єго́ на крилі́ церко́внім, і рече́ Єму́: а́ще Син єси́ Бо́жий, ве́рзися отсю́ду до́лу; | І повів Його до Єрусалима, і поставив Його на крилі храму, і сказав Йому: якщо Ти Син Божий, кинься звідси вниз. |
|
10
|
10
|
| пи́сано бо єсть, я́ко А́нгелом Свої́м запові́сть о Тебі́ сохрани́ти Тя; | Бо написано: ангелам Своїм заповість про Тебе зберегти Тебе; |
|
11
|
11
|
| і на рука́х во́зьмуть Тя, да не когда́ преткне́ши о ка́мень но́гу Твою́. | і на руках понесуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю. |
|
12
|
12
|
| І отвіща́в рече́ єму́ Ісу́с, я́ко рече́но єсть: не іску́сиши Го́спода Бо́га твоєго́. | Ісус відповів йому: сказано: не спокушай Господа Бога твого. |
|
13
|
13
|
| І сконча́в все іскуше́ніє дия́вол, оти́де от Него́ до вре́мене. | І, закінчивши всі спокушання, диявол відійшов від Нього до часу. |
|
14
|
14
|
| І возврати́ся Ісу́с в си́лі духо́вній в Галиле́ю; і вість ізи́де по всей страні́ о Нем. | І повернувся Ісус в силі духу до Галилеї; і рознеслася чутка про Нього по всьому краю. |
|
15
|
15
|
| І Той уча́ше на со́нмищих їх, сла́вим всі́ми. | Він навчав у синагогах їхніх, і всі Його славили. |
|
16
|
16
|
| (Зач. 13) І при́йде в Назаре́т, іді́же бі воспита́н; і вни́де, по оби́чаю Своєму́, в день субо́тний в со́нмище, і воста́ чести́. | І прийшов у Назарет, де був вихований, і увійшов, за звичаєм Своїм, в день суботній у синагогу і став, щоб читати. |
|
17
|
17
|
| І да́ша Єму́ кни́гу Іса́ї проро́ка; і разгну́в кни́гу, обрі́те мі́сто, іді́же бі напи́сано: | Йому подали книгу пророка Ісаї; і Він, розгорнувши книгу, знайшов місце, де було написано: |
|
18
|
18
|
| Дух Госпо́день на Мні; Єго́же ра́ди пома́за М'я благовісти́ти ни́щим, посла́ М'я ісціли́ти сокруше́нния се́рдцем, пропові́дати пліне́нним отпуще́ніє і сліпи́м прозрі́ніє, отпусти́ти сокруше́нния во отра́ду, | Дух Господній на Мені; бо Він помазав Мене благовістити убогим, і послав Мене зціляти розбитих серцем, проповідувати полоненим визволення, сліпим прозріння, відпустити замучених на волю, |
|
19
|
19
|
| пропові́дати лі́то Госпо́днє прия́тно. | проповідувати літо Господнє сприятливе. |
|
20
|
20
|
| І согну́в кни́гу, отда́в слузі́, сі́де; і всім в со́нмищі о́чі бі́ху зря́ще Нань. | І, згорнувши книгу і віддавши служителю, сів, і очі всіх у синагозі були звернені до Нього. |
|
21
|
21
|
| І нача́т глаго́лати к ним, я́ко днесь сби́сться писа́ніє сіє́ во у́шію ва́шею. | І Він почав говорити їм: нині справдилося писання, яке ви почули. |
|
22
|
22
|
| І всі свиді́тельствоваху Єму́, (Зач. 14) і дивля́хуся о словесі́х благода́ті, ісходя́щих із уст Єго́, і глаго́лаху: не Сей ли єсть Син Іо́сифов? | І всі свідчили Йому. І дивувалися словам благодаті, що виходили з уст Його, і говорили: чи ж не Йосифів це син? |
|
23
|
23
|
| І рече́ к ним: вся́ко рече́те Мі при́тчу сію́: врачу́, ісціли́ся Сам, єли́ка сли́шахом би́вшая в Капернау́мі, сотвори́ і зді во оте́чествії Своє́м. | Він сказав їм: напевно, ви скажете Мені приказку: лікарю, зцілися Сам, зроби і тут, на Твоїй батьківщині, те, що, ми чули, було в Капернаумі. |
|
24
|
24
|
| Рече́ же: амі́нь глаго́лю вам, я́ко ні кото́рий проро́к прия́тен єсть во оте́чествії своє́м; | І сказав: істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають на батьківщині своїй. |
|
25
|
25
|
| поі́стинні же глаго́лю вам: мно́гі вдови́ці бі́ша во дні Іліїни́ во Ізра́їлі, єгда́ заключи́ся не́бо три лі́та і мі́сяць шесть, я́ко бисть глад вели́к по всей землі́; | По правді ж кажу вам, багато вдів було в Ізраїлі у дні Іллі, коли небо замкнулося на три роки і шість місяців, так що настав великий голод по всій землі, |
|
26
|
26
|
| і ні ко єди́ной їх по́слан бисть Ілія́, то́кмо в Саре́пту Сидо́нськую к жені́ вдови́ці. | і до жодної з них не був посланий Ілля, а тільки в Сарепту сидонську, до жінки-вдови. |
|
27
|
27
|
| І мно́зі прокаже́нні бі́ху при Єліссе́ї проро́ці во Ізра́їлі; і ні єди́н же от них очи́стися, то́кмо Неєма́н Сиріяни́н. | І багато також було прокажених в Ізраїлі за пророка Єлисея, і жоден з них не очистився, тільки Неєман-сирієць. |
|
28
|
28
|
| І іспо́лнишася всі я́рости в со́нмищі, сли́шавшії сія́; | І сповнились усі гнівом у синагозі, почувши це. |
|
29
|
29
|
| і воста́вше ізгна́ша Єго́ вон із гра́да, і ведо́ша Єго́ до верху́ гори́, на не́йже град їх со́здан бя́ше, да би́ша Єго́ низри́нули; | І, вставши, вигнали Його геть з міста і повели на вершину гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути Його. |
|
30
|
30
|
| Он же проше́д посреді́ їх, ідя́ше. | Він же, пройшовши серед них, відійшов. |
|
31
|
31
|
| (Зач. 15) І сни́де в Капернау́м, град Галиле́йський; і бі учя́ їх в субо́ти. | І прийшов у Капернаум, місто галилейське, і навчав їх по суботах. |
|
32
|
32
|
| І ужаса́хуся о уче́нії Єго́, я́ко со вла́стію бі сло́во Єго́. | І дивувалися вченню Його, бо слово Його мало владу. |
|
33
|
33
|
| І в со́нмищі бі челові́к іми́й ду́ха бі́са нечи́ста, і возопи́ гла́сом ве́ліїм, | Був у синагозі чоловік, що мав духа нечистого, і він закричав гучним голосом: |
|
34
|
34
|
| глаго́ля: оста́ви, что нам і Тебі́, Ісу́се Назаря́нине, прише́л єси́ погуби́ти нас; вім Тя, кто єси́, Святи́й Бо́жий. | облиш, що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас; знаю Тебе, хто Ти, Святий Божий. |
|
35
|
35
|
| І запрети́ єму́ Ісу́с, глаго́ля: премолчи́ і ізи́ди із него́. І пове́рг єго́ біс посреді́, ізи́де із него́, ніка́коже вреди́в єго́. | Ісус заборонив йому, сказавши: замовкни і вийди з нього. І біс, кинувши його посередині синагоги, вийшов з нього, нітрохи не зашкодивши йому. |
|
36
|
36
|
| І бисть у́жас на всіх, і стяза́хуся, друг ко дру́гу глаго́люще: что сло́во сіє́, я́ко вла́стію і си́лою вели́ть нечи́стим духово́м, і ісхо́дять? | І усіх охопив жах, і питали один одного, кажучи: що це за слово, що з владою і силою наказує нечистим духам, і вони виходять? |
|
37
|
37
|
| (Зач. 16) І ісхожда́ше глас о Нем во вся́ко мі́сто страни́. | І розійшлася чутка про Нього по всіх місцях того краю. |
|
38
|
38
|
| Воста́в же із со́нмища, вни́де в дом Си́монов; те́ща же Си́монова бі одержи́ма огне́м ве́ліїм; і моли́ша Єго́ о ней. | Вийшовши з синагоги, Він увійшов у дім Симонів; теща ж Симонова була в сильній гарячці; і благали Його за неї. |
|
39
|
39
|
| І став над не́ю, запрети́ огню́, і оста́ви ю; а́біє же воста́вши служа́ше їм. | Підійшовши до неї, Він заборонив гарячці; і покинула її. Вона відразу ж встала і слугувала їм. |
|
40
|
40
|
| Заходя́щу же со́лнцю, всі, єли́ці імі́яху боля́щия неду́ги разли́чними, привожда́ху їх к Нему́; Он же на єди́наго коєго́ждо їх ру́ці возло́ж, ісціля́ше їх. | Коли ж заходило сонце, всі, хто тільки мав хворих на різні недуги, приводили їх до Нього, і Він, покладаючи на кожного з них руки, зціляв їх. |
|
41
|
41
|
| Ісхожда́ху же і бі́си от мно́гих, вопію́ще і глаго́люще, я́ко Ти єси́ Христо́с, Син Бо́жий. І запреща́я не дая́ше їм глаго́лати, я́ко ві́дяху Христа́ Самаго́ су́ща. | Виходили також і біси з багатьох, викрикуючи і кажучи: Ти Христос, Син Божий. А Він забороняв їм казати, що вони знають, що Він Христос. |
|
42
|
42
|
| Би́вшу же дні, ізше́д іде́ в пу́сто мі́сто; і наро́ди іска́ху Єго́, і прийдо́ша к Нему́, і удержава́ху Єго́, да би не отше́л от них. | А як настав день, Він, вийшовши з дому, пішов у безлюдне місце, а люди шукали Його і, прийшовши до Нього, затримували Його, щоб не йшов від них. |
|
43
|
43
|
| Он же рече́ к ним: я́ко і други́м градово́м благовісти́ти Мі подоба́єть Ца́рствіє Бо́жиє, я́ко на се по́слан єсьм. | Він же сказав їм: і іншим містам Мені належить благовістити Царство Боже, бо на те Я посланий. |
|
44
|
44
|
| І бі пропові́дая на со́нмищих Галиле́йських. | І проповідував у синагогах галилейських. |
|
Глава 5
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 17) Бисть же належа́щу Єму́ наро́ду, да би́ша сли́шали сло́во Бо́жиє, і Той бі стоя́ при є́зері Геннисаре́тсті, | Одного разу, коли народ тиснувся до Нього, щоб слухати Слово Боже, а Він стояв біля озера Генісаретського, |
|
2
|
2
|
| і ви́ді два корабля́ стоя́ща при є́зері; ри́баріє же отше́дше от нею́, ізмива́ху мре́жі. | і побачив Він два човни, що стояли при озері; а рибалки, вийшовши з них, полоскали сіті. |
|
3
|
3
|
| Вліз же в єди́н от кораблю́, і́же бі Си́монов, моли́ єго́ от землі́ отступи́ти ма́ло; і сід уча́ше із корабля́ наро́ди. | Увійшовши в один з човнів, який належав Симонові, Він просив його відплисти трохи від берега і, сівши, навчав людей з човна. |
|
4
|
4
|
| Я́коже преста́ глаго́ля, рече́ к Си́мону: поступи́ во глубину́, і вве́рзіте мре́жі ва́ша в лови́тву. | Коли ж перестав навчати, сказав Симонові: відпливи на глибину і закиньте сіті свої для лову. |
|
5
|
5
|
| І отвіща́в Си́мон рече́ Єму́: Наста́вниче, об нощ всю тру́ждшеся, нічесо́же я́хом; по глаго́лу же Твоєму́ вве́ргу мре́жу. | Симон сказав Йому у відповідь: Наставнику, ми трудилися всю ніч і нічого не впіймали, але за словом Твоїм закину сіть. |
|
6
|
6
|
| І се сотво́рше, я́ша мно́жество риб мно́го, протерза́шеся же мре́жа їх. | Зробивши це, вони наловили дуже багато риби, аж проривалася сіть у них. |
|
7
|
7
|
| І поману́ша прича́стником, і́же бі́ху во друзі́м кораблі́, да прише́дше помо́гуть їм; і прийдо́ша, і іспо́лниша о́ба корабля́, я́ко погружа́тися ї́ма. | І дали знак друзям з другого човна, щоб прийшли допомогти їм; і прийшли, і наповнили обидва човни так, що вони почали тонути. |
|
8
|
8
|
| Ви́дів же Си́мон Петр, припаде́ к колі́нома Ісу́совома, глаго́ля: ізи́ди от мене́, я́ко муж грі́шен єсьм, Го́споди. | Побачивши це, Симон-Петро припав до колін Ісусових і сказав: Господи, відійди від мене, бо я чоловік грішний! |
|
9
|
9
|
| У́жасъ бо одержа́ше єго́ і вся су́щия с ним, о лови́тві риб, я́же я́ша. | Бо жах охопив його і всіх, що були з ним, від того улову риби, яку зловили; |
|
10
|
10
|
| Та́кожде же Іа́кова і Іоа́нна, си́на Зеведе́йова, я́же бі́ста обе́щника Си́монові. І рече́ к Си́мону Ісу́с: не бо́йся, отсе́лі бу́деши челові́ки лов'я́. | також і Якова та Іоана, синів Зеведеєвих, які були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: не бійся, віднині будеш ловцем людей. |
|
11
|
11
|
| І ізвле́кше [о́ба] корабля́ на зе́млю, оста́вльше вся, вслід Єго́ ідо́ша. | І, витягнувши обидва човни на берег, залишили все і пішли за Ним. |
|
12
|
12
|
| (Зач. 18) І бисть єгда́ бі Ісу́с во єди́ном от градо́в, і се муж іспо́лнь прокаже́нія; і ви́дів Ісу́са, пад ниць, моля́ся Єму́, глаго́ля: Го́споди, а́ще хо́щеши, мо́жеши м'я очи́стити. | Коли Ісус був в одному місті, прийшов чоловік, увесь в проказі, і, побачивши Ісуса, упав ниць і благав Його: Господи, якщо Ти хочеш, можеш мене очистити. |
|
13
|
13
|
| І просте́р ру́ку, косну́ся єго́, рек: хощу́, очи́стися; і а́біє прока́за оти́де от него́. | Він простяг руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І відразу проказа зійшла з нього. |
|
14
|
14
|
| І Той запові́да єму́ ні кому́же пові́дати; но шед покажи́ся ієре́йові, і принеси́ о очище́нії твоє́м, я́коже повелі́ Моїсе́й, во свиді́тельство їм. | І Він звелів йому нікому не говорити, а піти показатися священикові і принести жертву за очищення своє, як повелів Мойсей, на свідчення їм. |
|
15
|
15
|
| Прохожда́ше же па́че сло́во о Нем; і схожда́хуся наро́ди мно́зі сли́шати і ціли́тися от Него́ от неду́г свої́х. | Розійшлася ще більше чутка про Нього, і сходилося до Нього безліч народу послухати і зцілитися від Нього від недуг своїх. |
|
16
|
16
|
| Той же бі отходя́ в пусти́ню і моля́ся. | Він же відходив у безлюдні місця і молився. |
|
17
|
17
|
| (Зач. 19) І бисть во єди́н от дній, і Той бі учя́; і бі́ху сідя́ще фарисе́є і законоучи́теліє, і́же бі́ху пришли́ от вся́кия ве́сі Галиле́йськия, і Іуде́йськия, і Ієрусали́мськия; і си́ла Госпо́дня бі ісціля́ющи їх; | Одного дня, коли Він навчав, і сиділи тут фарисеї і законовчителі, що поприходили з усяких місць Галилеї та Юдеї і з Єрусалима, і сила Господня являлася у зціленні хворих, — |
|
18
|
18
|
| і се му́жіє нося́ще на одрі́ челові́ка, і́же бі разсла́блен, і іска́ху внести́ єго́ і положи́ти пред Ним; | і ось люди принесли на постелі чоловіка, який був розслаблений, і намагалися внести його в дім і покласти перед Ним; |
|
19
|
19
|
| і не обрі́тше куді́ внести́ єго́ наро́да ра́ди, взлі́зше на храм, сквозі́ скуде́ли [кров скуде́льний] низві́сиша єго́ со одро́м на среду́ пред Ісу́са. | і, не знайшовши, як пронести його через натовп, вилізли на дім і через покрівлю спустили його з постіллю на середину, перед Ісусом. |
|
20
|
20
|
| І ви́дів ві́ру їх, рече́ єму́: челові́че, оставля́ютьтіся грісі́ твої́. | І Він, побачивши віру їхню, сказав йому: чоловіче, відпускаються тобі гріхи твої. |
|
21
|
21
|
| І нача́ша помишля́ти кни́жници і фарисе́є, глаго́люще: кто єсть сей, і́же глаго́леть хули́, кто мо́жеть оставля́ти гріхи́, то́кмо єди́н Бог? | Книжники і фарисеї почали розмірковувати, кажучи: хто ж є Цей, що богохульствує? Хто може відпускати гріхи, крім одного Бога? |
|
22
|
22
|
| Разумі́в же Ісу́с помишле́нія їх, отвіща́в рече́ к ним: что помишля́єте в сердця́х ва́ших? | Ісус, зрозумівши міркування їхні, сказав їм у відповідь: що помишляєте в серцях ваших? |
|
23
|
23
|
| Что єсть удо́біє, рещи́: оставля́ютьтіся грісі́ твої́? Іли́ рещи́: воста́ни і ходи́? | Що легше — сказати: відпускаються тобі гріхи твої, чи сказати: встань і ходи? |
|
24
|
24
|
| Но да уві́сте, я́ко власть і́мать Син Челові́чеський на землі́ отпуща́ти гріхи́, (рече́ разсла́бленному:) Тебі́ глаго́лю: воста́ни і возьми́ одр твой, і іди́ в дом твой. | Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, — сказав Він розслабленому: тобі кажу, встань, візьми постіль твою та йди в дім твій. |
|
25
|
25
|
| І а́біє воста́в пред ни́ми, взем, на не́мже лежа́ше, і́де в дом свой, сла́в'я Бо́га. | І він відразу встав перед ними, взяв те, на чому лежав, та й пішов до дому свого, славлячи Бога. |
|
26
|
26
|
| І у́жас прия́т всіх, і сла́вляху Бо́га; і іспо́лнишася стра́ха, глаго́люще, я́ко ви́діхом пресла́вная днесь. | І жах охопив усіх, і славили Бога і, сповнені страхом, говорили: преславне бачили ми нині. |
|
27
|
27
|
| (Зач. 20) І посе́мъ ізи́де, і узрі́ митаря́ і́менем Леві́ю, сідя́ща на ми́тниці, і рече́ єму́: іди́ по Мні. | І після цього вийшов Ісус і побачив митаря на ім’я Левій, що сидів на митниці, і сказав йому: йди за Мною. |
|
28
|
28
|
| І оста́вль вся, воста́в вослі́д Єго́ і́де. | І той, покинувши все, встав і пішов услід за Ним. |
|
29
|
29
|
| І сотвори́ учрежде́ніє ве́ліє Леві́й Єму́ в дому́ своє́м; і бі наро́д митаре́й мног, і іні́х, і́же бя́ху с ним возлежа́ще. | І влаштував Йому Левій у домі своїм велику гостину; і там було багато митарів та інших, які возлежали з ними. |
|
30
|
30
|
| І ропта́ху кни́жници на Него́ і фарисе́є, ко ученико́м Єго́ глаго́люще: почто́ с митарі́ і грі́шники я́сте і піє́те? | Книжники ж і фарисеї нарікали на Нього і говорили ученикам Його: чому ви їсте і п’єте з митарями та грішниками? |
|
31
|
31
|
| І отвіща́в Ісу́с рече́ к ним: не тре́бують здра́віі врача́, но боля́щії; | Ісус же сказав їм у відповідь: не здорові потребують лікаря, а недужі. |
|
32
|
32
|
| не прийдо́х призва́ти пра́ведних, но грі́шния в покая́ніє. | Я прийшов покликати не праведників до покаяння, але грішників. |
|
33
|
33
|
| (Зач. 21) Они́ же рі́ша к Нему́: почто́ ученици́ Іоа́ннови постя́ться ча́сто і моли́тви творя́ть, та́кожде і фарисе́йстії, а Твої́ ядя́ть і пію́ть? | Вони ж сказали Йому: чому учні Іоанові часто постять і моляться, також і фарисейські, а Твої їдять і п’ють? |
|
34
|
34
|
| Он же рече́ к ним: єда́ мо́жете сини́ бра́чния, до́ндеже жени́х с ни́ми єсть, сотвори́ти пости́тися? | Він же сказав їм: чи можете примусити гостей весільних постити, доки з ними жених? |
|
35
|
35
|
| При́йдуть же дні́є, єгда́ от'я́т бу́деть от них жени́х, і тогда́ постя́ться в ти́я дні. | Але прийдуть дні, коли забраний буде від них жених, і тоді поститимуть у ті дні. |
|
36
|
36
|
| Глаго́лаше же і при́тчу к ним, я́ко нікто́же приставле́нія ри́зи но́ви приставля́єть на ри́зу ве́тху; а́ще ли же ні, і но́вую раздере́ть, і ве́тсій не согласу́єть є́же от но́ваго. | Сказав же і притчу їм: ніхто не накладає латки до старої одежі, відірвавши від нової одежі; а інакше і нове розірветься, і до старого не підійде те, що з нового. |
|
37
|
37
|
| І нікто́же влива́єть вина́ но́ва в мі́хи ве́тхі; а́ще ли же ні, расто́ргнеть но́воє вино́ мі́хи, і само́ ізліє́ться, і мі́сі поги́бнуть; | І ніхто не вливає молодого вина в старі міхи, і саме виллється, і міхи пропадуть. |
|
38
|
38
|
| но вино́ но́воє в мі́хи но́ви влива́ти [подоба́єть]; і обоя́ соблюду́ться. | А молоде вино в нові міхи треба вливати; тоді збережеться і те, і друге. |
|
39
|
39
|
| І нікто́же пив ве́тхоє, а́біє хо́щеть но́ваго; глаго́леть бо: ве́тхоє лу́чше єсть. | І ніхто, пивши старе вино, не захоче зараз же молодого, бо скаже: старе краще. |
|
Глава 6
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 22) Бисть же в субо́ту второпе́рвую іти́ Єму́ сквозі́ сі́янія; і восторга́ху ученици́ Єго́ кла́си, і ядя́ху, стира́юще рука́ми. | Сталося, що у суботу, першу після другого дня Пасхи, довелося Йому йти через посіви, і ученики Його зривали колоски і їли, розтираючи руками. |
|
2
|
2
|
| Ні́ції же от фарисе́й рі́ша їм: что творите́, єго́же не досто́їть твори́ти в субо́ти? | Деякі ж з фарисеїв сказали їм: навіщо ви робите те, чого не годиться робити в суботу? |
|
3
|
3
|
| І отвіща́в Ісу́с рече́ к ним: ні ли сего́ чли єсте́, є́же сотвори́ Дави́д, єгда́ взалка́ся сам і і́же с ним бя́ху? | Ісус сказав їм у відповідь: хіба ви не читали, що вчинив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним? |
|
4
|
4
|
| ка́ко вни́де в дом Бо́жий, і хлі́би предложе́нія взем, і яде́, і даде́ і су́щим с ним, ї́хже не досто́яше я́сти, то́кмо єди́ним ієре́єм? | Як він увійшов у дім Божий, і взяв хліби принесення*, і їв, і дав тим, що були з ним, хоча їх не можна було їсти нікому, тільки одним священикам. |
|
5
|
5
|
| І глаго́лаше їм, я́ко госпо́дь єсть Син Челові́чеський і субо́ті. | І сказав їм: бо Син Людський є господарем і суботи. |
|
6
|
6
|
| Бисть же і в другу́ю субо́ту вни́ти Єму́ в со́нмище і учи́ти; і бі та́мо челові́к, і рука́ єму́ десна́я бі суха́. | Довелося ж і в іншу суботу увійти Йому в синагогу і навчати. Там був чоловік, у якого права рука була суха. |
|
7
|
7
|
| Назира́ху же кни́жници і фарісе́ї, а́ще в субо́ту ісціли́ть, да обря́щуть річь Нань. | Книжники ж і фарисеї стежили за Ним, чи не зцілить Він у суботу, щоб знайти звинувачення проти Нього. |
|
8
|
8
|
| Он же ві́дяше помишле́нія їх, і рече́ челові́ку іму́щему су́ху ру́ку: воста́ни і ста́ни посреді́. Он же воста́в ста. | Він же, знаючи помисли їхні, сказав чоловікові, що мав суху руку: встань і вийди на середину. І він встав і вийшов. |
|
9
|
9
|
| Рече́ же Ісу́с к ним: вопрошу́ ви: что досто́їть в субо́ти, добро́ твори́ти, іли́ зло твори́ти? Ду́шу спасти́, іли́ погуби́ти? Они́ же умолча́ша. | Тоді сказав їм Ісус: запитаю вас, що годиться робити в суботу — добро чи зло? Спасти душу чи згубити? Вони мовчали. |
|
10
|
10
|
| І воззрі́в на всіх їх, рече́ єму́: простри́ ру́ку твою́. Он же сотвори́ та́ко; і утверди́ся рука́ єго́ здра́ва, я́ко друга́я. | І, поглянувши на всіх них, сказав тому чоловікові: простягни руку твою. Він так і зробив; і стала рука його здорова, як і друга. |
|
11
|
11
|
| Они́ же іспо́лнишася безу́мія, і глаго́лаху друг ко дру́гу, что би́ша сотвори́ли Ісу́сові. | Вони ж розлютилися і говорили між собою, що б їм вчинити з Ісусом. |
|
12
|
12
|
| (Зач. 23) Бисть же во дні ти́я, ізи́де в го́ру помоли́тися; і бі об нощ в моли́тві Бо́жії. | У ті дні Ісус зійшов на гору помолитися і пробув усю ніч у молитві до Бога. |
|
13
|
13
|
| І єгда́ бисть день, призва́ ученики́ своя́; і ізбра́ от них двана́десяте, ї́хже і апо́столи нарече́; | Коли ж настав день, покликав учеників Своїх і обрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами: |
|
14
|
14
|
| Си́мона, єго́же іменова́ Петра́, і Андре́я, бра́та єго́, Іа́кова і Іоа́нна, Фили́ппа і Варфоломе́я, | Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова та Іоана, Филипа та Варфоломія, |
|
15
|
15
|
| Матфе́я і Фому́, Іа́кова Алфе́єва і Симо́на нарица́ємаго Зило́та, | Матфея та Фому, Якова Алфеєвого та Симона, званого Зилотом, Іуду Якового та |
|
16
|
16
|
| Іу́ду Іа́ковля, і Іу́ду Іскаріо́тськаго, і́же і бисть преда́тель. | Іуду Іскаріотського, який потім став зрадником. |
|
17
|
17
|
| (Зач 24) Ізше́д с ни́ми, ста на мі́сті ра́вні; і наро́д учени́к Єго́, і мно́жество мно́го люде́й от всея́ Іуде́ї і Ієрусали́ма і помо́рія Ти́рська і Сидо́нська, | І зійшовши з ними, Він став на рівному місці; також багато учеників Його і безліч народу з усієї Юдеї та Єрусалима, з приморських місць Тирських і Сидонських, |
|
18
|
18
|
| і́же прийдо́ша послу́шати Єго́ і ісціли́тися от неду́г свої́х, і стра́ждущії от дух нечи́стих; і ісціля́хуся. | що прийшли послухати Його і зцілитися від недуг своїх, також і ті, що страждали від нечистих духів, — і зцілялися. |
|
19
|
19
|
| І весь наро́д іска́ше прикаса́тися Єму́; я́ко си́ла от Него́ ісхожда́ше і ісціля́ше вся. | І весь народ намагався доторкнутися до Нього, бо від Нього виходила сила і зціляла всіх. |
|
20
|
20
|
| І Той возве́д о́чі свої́ на ученики́ Своя́, глаго́лаше; блажлашні ни́щії ду́хом, я́ко ва́ше єсть Ца́рствіє Бо́жиє. | І Він, звівши очі Свої на учеників Своїх, говорив: Блаженні убогі духом, бо ваше є Царство Боже. |
|
21
|
21
|
| Блаже́нні а́лчущії ни́ні, я́ко наси́титеся. Блаже́нні пла́чущії ни́ні, я́ко возсміє́теся. | Блаженні ті, що жадають тепер, бо насититеся. Блаженні ті, що плачуть тепер, бо втішитеся. |
|
22
|
22
|
| Блаже́нні бу́дете, єгда́ возненави́дять вас челові́ци, і єгда́ разлуча́ть ви, і поно́сять, і пронесу́ть і́м'я ва́ше, я́ко зло, Си́на Челові́чеськаго ра́ди. | Блаженні будете, коли зненавидять вас люди і коли розлучать вас і ганьбитимуть, і знеславлять ім’я ваше заради Сина Людського. |
|
23
|
23
|
| Возра́дуйтеся в той день і взигра́йте; се бо мзда ва́ша мно́га на небесі́. По сим бо творя́ху проро́ком отці́ їх. | Радійте того дня і веселіться, бо велика вам нагорода на небесах. Так робили пророкам батьки їхні. |
|
24
|
24
|
| (Зач. 25) Оба́че го́ре вам, бога́тим, я́ко отстоїте́ утіше́нія ва́шего [я́ко восприє́млете утіше́ніє ва́ше]. | Але горе вам, багаті, бо ви вже одержали свою втіху. |
|
25
|
25
|
| Го́ре вам, наси́щеннії ни́ні, я́ко вза́лчете. Го́ре вам, смію́щимся ни́ні, я́ко возрида́єте і воспла́чете. | Горе вам, ситі нині, бо будете голодувати. Горе вам, що смієтесь тепер, бо будете плакати і ридати! |
|
26
|
26
|
| Го́ре, єгда́ до́брі реку́ть вам всі челові́ци, по сим бо творя́ху лжепроро́ком отці́ їх. | Горе вам, коли всі люди говоритимуть про вас добре, бо так робили лжепророкам батьки їхні. |
|
27
|
27
|
| Но вам глаго́лю, сли́шащим: любі́те враги́ ва́ша, добро́ творі́те ненави́дящим вас, | Але вам, хто слухає, кажу: любіть ворогів ваших, добро творіть тим, хто ненавидить вас; |
|
28
|
28
|
| благослові́те клену́щия ви, і молі́теся за творя́щих вам оби́ду. | благословляйте тих, хто проклинає вас, і моліться за тих, хто кривдить вас. |
|
29
|
29
|
| Бію́щему тя в лани́ту, пода́ждь і другу́ю; і от взима́ющаго ті ри́зу, і срачи́цю не возбрани́. | Хто вдарить тебе по щоці, підстав і другу, і хто забирає в тебе верхній одяг, не борони взяти і сорочку. |
|
30
|
30
|
| Вся́кому же прося́щему у тебе́, дай; і от взима́ющаго твоя́, не істязу́й. | Кожному, хто просить у тебе, дай, а від того, хто забирає твоє, не вимагай. |
|
31
|
31
|
| (Зач. 26) І я́коже хо́щете да творя́ть вам челові́ци, і ви творі́те їм та́кожде. | І як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм. |
|
32
|
32
|
| І а́ще лю́бите лю́б'ящия ви, ка́я вам благода́ть єсть? І́бо і грі́шници лю́б'ящия їх лю́б'ять. | І коли ви любите тих, хто вас любить, яка вам за те дяка? Бо і грішники люблять тих, хто їх любить. |
|
33
|
33
|
| І а́ще благотворите́ благотворя́щим вам, ка́я вам благода́ть єсть? І́бо і грі́шници то́жде творя́ть. | І якщо ви робите добро тим, хто вам робить добро, яка вам за те дяка? Бо і грішники те саме роблять. |
|
34
|
34
|
| І а́ще взайм даєте́, от ни́хже ча́єте восприя́ти, ка́я вам благода́ть єсть, і́бо і грі́шници грі́шником взайм дава́ють, да воспри́ймуть ра́вная. | І коли позичаєте тим, від кого сподіваєтесь одержати, яка за те вам дяка? Бо і грішники позичають грішникам, щоб стільки ж одержати. |
|
35
|
35
|
| Оба́че любі́те враги́ ва́ша, і благотворі́те, і взайм да́йте, нічесо́же ча́юще; і бу́деть мзда ва́ша мно́га, і бу́дете си́нове Ви́шняго; я́ко Той благ єсть на безблагода́тния [неблагода́рния] і зли́я. | Але ви любіть ворогів ваших, добро творіть і позичайте, нічого не сподіваючись; і буде вам нагорода велика, і будете синами Всевишнього; бо Він добрий і до невдячних, і злих. |
|
36
|
36
|
| Бу́діте у́бо милосе́рді, я́коже і Оте́ць ваш милосе́рд єсть. | Отже, будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний. |
|
37
|
37
|
| (Зач. 27) І не суді́те, і не су́дять вам; (і) не осужда́йте, да не осужде́нні бу́дете; отпуща́йте, і отпу́стять вам; | Не судіть, то і вас не судитимуть; не осуджуйте, то й вас не осудять; прощайте, то й вас прощатимуть; |
|
38
|
38
|
| да́йте, і да́сться вам; мі́ру добру́, натка́ну і потря́сну і прелива́ющуся дадя́ть на ло́но ва́ше; то́ю бо мі́рою, є́юже мі́рите, возмі́риться вам. | давайте, і дасться вам: мірою доброю, натоптаною, утрушеною, переповненою віддадуть вам, бо якою мірою міряєте, такою ж відміряється і вам. |
|
39
|
39
|
| Рече́ же при́тчу їм: єда́ мо́жеть сліпе́ць сліпця́ води́ти? Не о́ба ли в я́му впаде́тася? | Сказав же їм притчу: чи може сліпий сліпого водити? Чи не впадуть обидва в яму? |
|
40
|
40
|
| Ність учени́к над учи́теля своєго́; соверше́н же всяк бу́деть, я́коже (і) учи́тель єго́. | Учень не буває вищим від свого учителя; але, удосконалившись, кожен буде, як і вчитель його. |
|
41
|
41
|
| Что же ви́диши суче́ць, і́же єсть во очесі́ бра́та твоєго́, бервна́ же, є́же єсть во очесі́ твоє́м, не чу́єши? | Що ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш? |
|
42
|
42
|
| Іли́ ка́ко мо́жеши рещи́ бра́ту твоєму́: бра́те, оста́ви, да ізму́ суче́ць, і́же єсть во очесі́ твоє́м, сам су́щаго во очесі́ твоє́м бервна́ не ви́дя? Лицемі́ре, ізми́ пе́рвіє бервно́ із очесе́ твоєго́, і тогда́ про́зриши із'я́ти суче́ць із очесе́ бра́та твоєго́. | Або, як можеш сказати братові твоєму: брате, дай я вийму скалку з ока твого, коли сам не бачиш колоди у своєму оці? Лицеміре! Вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого. |
|
43
|
43
|
| Ність бо дре́во добро́, творя́ плода́ зла; ніже́ дре́во зло, творя́ плода́ добра́. | Нема доброго дерева, яке родило б поганий плід, і немає поганого дерева, яке родило б плід добрий. |
|
44
|
44
|
| Вся́ко бо дре́во от плода́ своєго́ познає́ться; не от те́рнія бо че́шуть смо́кви, ні от купини́ є́млють гро́здія. | Бо всяке дерево пізнається за плодом своїм: не збирають смокви з терня і не знімають винограду з чагарника. |
|
45
|
45
|
| Благи́й челові́к от блага́го сокро́вища се́рдця своєго́ ізно́сить благо́є; і злий челові́к от зла́го сокро́вища се́рдця своєго́ ізно́сить зло́є; от ізби́тка бо се́рдця глаго́лють уста́ єго́. | Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре, а зла людина з лихого скарбу серця свого виносить зле: бо з повноти серця промовляють уста її. |
|
46
|
46
|
| (Зач. 28) Что же М'я зовете́: Го́споди, Го́споди, і не творите́, я́же глаго́лю? | Чому ж ви Мене кличете: Господи! Господи! — а не робите того, що Я кажу? |
|
47
|
47
|
| Всяк гряди́й ко Мні і сли́шай словеса́ Моя́ і творя́ я, скажу́ вам, кому́ єсть подо́бен; | Всякий, хто приходить до Мене та слухає слова Мої і виконує їх, — скажу вам, до кого подібний. |
|
48
|
48
|
| подо́бен єсть челові́ку зи́ждущу хра́мину, і́же іскопа́ і углуби́, і положи́ основа́ніє на ка́мені; наводне́нію же би́вшу, припаде́ ріка́ ко хра́мині той, і не мо́же поколеба́ти єя́; основана́ бо бі на ка́мені. | Він подібний до людини, яка, будуючи дім, вкопала, заглибила і поклала основу на камені; коли ж сталася повінь і вода підступила до того дому, то не могла його зрушити, бо він був збудований на камені. |
|
49
|
49
|
| Сли́шавий же і не сотвори́вий подо́бен єсть челові́ку созда́вшему хра́мину на землі́ без основа́нія; к не́йже припаде́ ріка́, і а́біє паде́ся, і бисть разруше́ніє хра́мини тоя́ ве́ліє. | А хто слухає і не виконує, той подібний до людини, яка збудувала дім на землі без основи, то як тільки ринула на нього вода, він зараз же розвалився; і руйнування дому того було велике. |
|
Глава 7
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
| Єгда́ же сконча́ вся глаго́ли Своя́ в слу́хи лю́дем, (Зач. 29) вни́де в Капернау́м. | Коли ж Він скінчив усі слова Свої до людей, що слухали Його, то увійшов до Капернаума. |
|
2
|
2
|
| Со́тнику же ні́коєму раб боля́ злі, хотя́ше [імі́яше] умре́ти, і́же бі єму́ че́стен. | У одного сотника був хворий при смерті слуга, яким той дорожив. |
|
3
|
3
|
| Сли́шав же о Ісу́сі, посла́ к Нему́ ста́рці іуде́йськия, моля́ Єго́, я́ко да прише́д спасе́ть раба́ єго́. | Почувши про Ісуса, він послав до Нього старійшин юдейських просити Його, щоб прийшов зцілити слугу його. |
|
4
|
4
|
| Они́ же прише́дше ко Ісу́сові, моля́ху Єго́ то́щно, глаго́люще, я́ко досто́їн єсть, єму́же да́си сіє́; | І вони, прийшовши до Ісуса, щиро благали Його, кажучи: він достойний, щоб Ти зробив для нього це, |
|
5
|
5
|
| лю́бить бо язи́к наш, і со́нмище той созда́ нам. | бо любить народ наш і збудував нам синагогу. |
|
6
|
6
|
| Ісу́с же ідя́ше с ни́ми. І уже́ Єму́ не дале́че су́щу от хра́мини, посла́ к Нему́ со́тник дру́ги, глаго́ля Єму́: Го́споди, не дви́жися; нісьм бо досто́їн, да под кров мой вни́деши; | Ісус пішов з ними. І коли Він був уже недалеко від дому, сотник послав до Нього друзів сказати Йому: Господи, не трудися, бо я недостойний, щоб Ти під дах мій увійшов. |
|
7
|
7
|
| ті́мже ні себе́ досто́йна сотвори́х прийти́ к Тебі́; но рци сло́во, і ісцілі́єть о́трок мой; | Тому і самого себе не вважаю я достойним прийти до Тебе; але скажи тільки слово, і одужає слуга мій. |
|
8
|
8
|
| і́бо і аз челові́к єсьм под влади́кою учине́н, імі́я под собо́ю во́їни; і глаго́лю сему́: іди́, і іде́ть; і друго́му: прийди́, і при́йдеть; і рабу́ моєму́: сотвори́ сіє́, і сотвори́ть. | Бо і я, людина підвладна, маючи під собою воїнів, кажу одному: йди, і він іде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: роби те, і робить. |
|
9
|
9
|
| Сли́шав же сія́ Ісу́с, чуди́ся єму́, і, обра́щся іду́щему по нем наро́ду, рече́: глаго́лю вам, ні во Ізра́їлі толи́ки ві́ри обріто́х. | Почувши це, Ісус здивувався йому і, повернувшись, сказав до народу, що йшов за Ним: кажу вам, що навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри. |
|
10
|
10
|
| І возвра́щшеся по́сланії обріто́ша боля́щаго раба́ ісцілі́вша. | Посланці, повернувшись у дім, знайшли хворого слугу здоровим. |
|
11
|
11
|
| (Зач. 30) І бисть посе́м, ідя́ше во град, нарица́ємий Наї́н; і с Ним ідя́ху ученици́ Єго́ мно́зі і наро́д мног. | Після цього Ісус пішов до міста, що зветься Наїн; і з Ним ішло багато учеників Його і безліч народу. |
|
12
|
12
|
| Я́коже прибли́жися ко врато́м гра́да, і се ізноша́ху уме́рша, си́на єдоноро́дна ма́тері своє́й, і та бі вдова́; і наро́д от гра́да мног с не́ю. | Коли ж Він підійшов до воріт міста, саме виносили померлого, єдиного сина у матері, а вона була вдова; і чимало народу йшло з нею з міста. |
|
13
|
13
|
| І ви́дів ю Госпо́дь, милосе́рдова о ней, і рече́ єй: не пла́чи. | Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: не плач. |
|
14
|
14
|
| І присту́пль косну́ся во одр; нося́щії же ста́ша; і рече́: ю́ноше, тебі́ глаго́лю, воста́ни! | І, підійшовши, доторкнувся до мар; ті, що несли, зупинилися, і Він сказав: юначе, тобі кажу, встань! |
|
15
|
15
|
| І сі́де ме́ртвий, і нача́т глаго́лати; і даде́ єго́ ма́тері єго́. | І мертвий сів і почав говорити; і віддав його Ісус матері його. |
|
16
|
16
|
| Прия́т же страх всіх, і сла́вляху Бо́га, глаго́люще: я́ко проро́к ве́лій воста́ в нас, і я́ко посіти́ Бог люде́й свої́х. | І всіх охопив страх, і славили Бога, кажучи: великий пророк постав між нами, і Бог відвідав народ Свій. |
|
17
|
17
|
| (Зач. 31) І ізи́де сло́во сіє́ по всей Іуде́ї о Нем і по всей страні́. | Така чутка про Нього розійшлася по всій Юдеї і по всьому тому краю. |
|
18
|
18
|
| І возвісти́ша Іоа́нну ученици́ єго́ о всіх сих. | І сповістили про все те Іоана учні його. |
|
19
|
19
|
| І призва́в два ні́кая от учени́к свої́х Іоа́нн, посла́ ко Ісу́су, глаго́ля: Ти ли єси́ Гряди́й, іли́ іно́го ча́єм? | Іоан, прикликавши двох з учнів своїх, послав до Ісуса спитати: чи Ти Той, Хто має прийти, чи іншого нам чекати? |
|
20
|
20
|
| Прише́дша же к Нему́ му́жа рі́ста: Іоа́нн Крести́тель посла́ нас к Тебі́, глаго́ля: Ти ли єси́ Гряди́й, іли́ іно́го ча́єм? | Вони, прийшовши до Ісуса, сказали: Іоан Хреститель послав нас до Тебе спитати — чи Ти Той, Хто має прийти, чи іншого нам чекати? |
|
21
|
21
|
| В той же час ісціли́ мно́гі от неду́г і ран і дух злих, і мно́гим сліпи́м дарова́ прозрі́ніє. | А в той час Він зцілив багатьох від недуг і ран, і від злих духів, і багатьом сліпим дарував прозріння. |
|
22
|
22
|
| І отвіща́в Ісу́с рече́ ї́ма: ше́дша возвісти́та Іоа́нну, я́же ви́діста і сли́шаста: я́ко сліпі́ї прозира́ють, хро́мії хо́дять, прокаже́ннії очища́ються, глусі́ї сли́шать, ме́ртвії востаю́ть, ни́щії благовіству́ють; | І сказав їм Ісус у відповідь: підіть, розкажіть Іоанові, що ви бачили і чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають, убогі благовістять. |
|
23
|
23
|
| і блаже́н єсть, і́же а́ще не соблазни́ться о Мні. | І блаженний той, хто не спокуситься через Мене! |
|
24
|
24
|
| Отше́дшема же ученико́ма Іоа́нновома, нача́т глаго́лати к наро́дом о Іоа́нні: чесо́ ізидо́сте в пусти́ню ви́діти, трость ли ві́тром коле́блему? | А як одійшли учні Іоана, Він почав говорити народові про Іоана: на що ходили ви дивитися в пустелю? Чи на тростину, що вітер колише? |
|
25
|
25
|
| Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Челові́ка ли в м'я́гкі ри́зи оді́яна? Се, і́же во оде́жді сла́вній і пи́щі су́щії, во ца́рствії [во дво́ріх ца́рських] суть. | На кого ходили дивитися? Чи на людину, одягнену в м’який одяг? Але ті, що одягаються пишно та живуть у розкошах, знаходяться в царських палатах. |
|
26
|
26
|
| Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Проро́ка ли? Єй, глаго́лю вам, і ли́шше проро́ка. | На що ж ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу вам, і більше, ніж на пророка. |
|
27
|
27
|
| Сей (бо) єсть, о не́мже пи́сано єсть: се Аз послю́ а́нгела Моєго́ пред лице́м Твої́м, і́же устро́їть путь Твой пред Тобо́ю. | Це той, про кого написано: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твою перед Тобою. |
|
28
|
28
|
| Глаго́лю бо вам: бо́лій в рожде́нних жена́ми проро́ка Іоа́нна Крести́теля нікто́же єсть; мній же во Ца́рствії Бо́жиї бо́лії єго́ єсть. | Бо кажу вам: з народжених жінками немає жодного пророка, більшого за Іоана Хрестителя, але найменший у Царстві Божому більший за нього. |
|
29
|
29
|
| І всі лю́діє сли́шавше і ми́таріє, оправди́ша Бо́га, кре́щшеся креще́нієм Іоа́нновим; | І всі люди, що слухали Його, навіть і митарі, визнавши славу Бога, хрестилися хрещенням Іоановим. |
|
30
|
30
|
| фарисе́є же і зако́нници сові́т Бо́жий отверго́ша о себі́, не кре́щшеся от него́. | Фарисеї ж і законники відкинули волю Божу про себе і не хрестилися від нього. |
|
31
|
31
|
| (Зач. 32) Рече́ же Госпо́дь: кому́ у́бо уподо́блю челові́ки ро́да сего́, і кому́ суть подо́бні? | Тоді Господь сказав: кому уподібню людей роду цього і до кого вони подібні? |
|
32
|
32
|
| Подо́бні суть о́трочищем сідя́щим на то́ржищих і приглаша́ющим друг дру́га, і глаго́лющим: писка́хом вам, і не пляса́сте; рида́хом вам, і не пла́касте. | Вони подібні до дітей, що сидять на торжищах і кличуть одне одного й кажуть: ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, а ви не плакали. |
|
33
|
33
|
| При́йде бо Іоа́нн Крести́тель ні хлі́ба яди́й, ні вина́ пія́, і глаго́лете: бі́ся і́мать. | Бо прийшов Іоан Хреститель, який ні хліба не їсть, ні вина не п’є, і говорите: він біса має. |
|
34
|
34
|
| При́йде Син Челові́чеський яди́й і пія́, і глаго́лете: сей челові́к я́дця і винопи́йця, друг митаре́м і грі́шником. | Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і говорите: ось чоловік, Який любить їсти, пити вино, друг митарям і грішникам. |
|
35
|
35
|
| І оправди́ся прему́дрость от чад свої́х всіх. | І виправдалася премудрість всіма дітьми своїми*. |
|
36
|
36
|
| (Зач. 33) Моля́ше же Єго́ ні́кий от фарисе́й, да би ял с Ним; і вшед в дом фарисе́йов, возлеже́. | Один з фарисеїв просив Його, щоб спожив з ним їжі, і Він, прийшовши в дім фарисея, возліг. |
|
37
|
37
|
| І се жена́ во гра́ді, я́же бі грі́шниця, і уві́дівши, я́ко возлежи́ть во хра́мині фарисе́йові, прине́сши алава́стр ми́ра, | І ось жінка з того міста, яка була грішницею, довідавшись, що Він перебуває в домі фарисея, принесла алавастрову посудину з миром |
|
38
|
38
|
| і ста́вши при ногу́ Єго́ созади́, пла́чущися, нача́т умива́ти но́зі Єго́ слеза́ми, і власи́ глави́ своєя́ отира́ше, і облобиза́ше но́зі Єго́, і ма́заше ми́ром. | і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слізьми і обтирати волоссям голови своєї, цілувала ноги Його і мастила миром. |
|
39
|
39
|
| Ви́дів же фарисе́й воззва́вий Єго́, рече́ в себі́, глаго́ля: Сей, а́ще би бил проро́к, ві́діл би кто і какова́ жена́ прикаса́ється Єму́; я́ко грі́шниця єсть. | Фарисей же, що запросив Його, побачивши це, сказав сам собі: якби Він був пророком, то знав би, хто і яка жінка доторкається до Нього, бо вона грішниця. |
|
40
|
40
|
| І отвіща́в Ісу́с рече́ к нему́: Си́моне, і́мам ті ні́что рещи́. Он же рече́: Учи́телю, рци. | Звернувшись до нього, Ісус сказав: Симоне, я маю тобі дещо сказати. Він же говорить: кажи, Вчителю. |
|
41
|
41
|
| Ісу́с же рече́: два должника́ бі́ста займода́вцю ні́коєму; єди́н бі до́лжен п'ятію́сот дина́рії, други́й же п'ятію́десят; | Ісус сказав: у одного лихваря було два боржники, один винен був п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят. |
|
42
|
42
|
| не іму́щема же ї́ма возда́ти, обі́ма отда́ [оста́ви]. Кото́рий у́бо єю́, рци, па́че возлю́бить єго́? | Коли ж вони не мали чим віддати, він простив обом. Скажи ж, котрий з них більше полюбить його? |
|
43
|
43
|
| Отвіща́в же Си́мон рече́: мню, я́ко єму́же в'я́щше отда́ [оста́ви]. Он же рече́ єму́: пра́во суди́л єси́. | У відповідь Симон сказав: думаю, що той, якому більше простив. Він сказав: правильно ти розсудив. |
|
44
|
44
|
| І обра́щся к жені́, Си́монові рече́: ви́диши ли сію́ жену́? Внидо́х в дом твой, води́ на но́зі Мої́ не дал єси́; сія́ же слеза́ми облія́ Мі но́зі і власи́ глави́ своєя́ отре́. | І, обернувшись до жінки, сказав Симонові: чи бачиш цю жінку? Я прийшов у дім твій, і ти не дав Мені води на ноги, вона ж слізьми обливала ноги Мої і волоссям голови своєї обтерла. |
|
45
|
45
|
| Лобза́нія Мі не дал єси́; сія́ же, отне́лиже внидо́х, не преста́ облобиза́ющи Мі но́зі. | Ти цілування не дав Мені, а вона, відколи Я прийшов, не перестає цілувати ноги Мої. |
|
46
|
46
|
| Ма́слом глави́ Моєя́ не пома́зал єси́; сія́ же ми́ром пома́за Мі но́зі. | Ти оливою не помастив голови Моєї, вона ж миром намастила ноги Мої. |
|
47
|
47
|
| Єго́же ра́ди, глаго́лю ті: отпуща́ються грісі́ єя́ мно́зі, я́ко возлюби́ мно́го; а єму́же ма́ло оставля́ється, ме́нше лю́бить. | Через те кажу тобі: прощаються гріхи її численні за те, що вона полюбила багато, а кому мало прощається, той мало любить. |
|
48
|
48
|
| Рече́ же єй: отпуща́ються тебі́ грісі́. | Їй же сказав: прощаються тобі гріхи. |
|
49
|
49
|
| І нача́ша возлежа́щії с Ним глаго́лати в себі́: кто Сей єсть, І́же і гріхи́ отпуща́єть? | Ті, що були з Ним, почали говорити про себе: хто Він, що й гріхи прощає? |
|
50
|
50
|
| Рече́ же к жені́: ві́ра твоя́ спасе́ тя; іди́ в ми́рі. | Він же сказав жінці: віра твоя спасла тебе; йди з миром. |
|
Глава 8
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 34) І бисть посе́м, і Той прохожда́ше сквозі́ гра́ди і ве́сі, пропові́дуя і благовіству́я Ца́рствіє Бо́жиє; і обана́десяте с Ним, | Після цього проходив Він по містах і селах, проповідуючи і благовістячи Царство Боже, і з Ним дванадцять. |
|
2
|
2
|
| і жени́ ні́кия, я́же бя́ху ісці́лени от духо́в злих і неду́г; Марі́я нарица́ємая Магдали́на, із нея́же бісо́в седьм ізи́де, | І деякі жінки, яких Він зцілив від злих духів і недуг: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім бісів, |
|
3
|
3
|
| і Іоа́нна, жена́ Хуза́ня, приста́вника І́родова, і Суса́нна, і і́ни мно́гі, я́же служа́ху Єму́ от імі́ній свої́х. | та Іоанна, жінка Хузи, домоправителя Іродового, і Сусанна, і багато інших, які служили Йому з майна свого. |
|
4
|
4
|
| Разуміва́ющу же наро́ду мно́гу, і от всіх градо́в гряду́щим к Нему́, рече́ при́тчу: | Коли ж зібралося багато народу, і з усіх міст жителі сходилися до Нього, Він почав говорити притчу: |
|
5
|
5
|
| (Зач. 35) ізи́де сі́яй сі́яти сі́мене своєго́; і єгда́ сі́яше, о́во паде́ при путі́, і попра́но бисть, і пти́ці небе́сния позоба́ша є; | вийшов сівач сіяти зерно своє і, коли сіяв, одне впало при дорозі, і було потоптане, і птахи небесні подзьобали його. |
|
6
|
6
|
| а друго́є паде́ на ка́мені, і прозя́б у́сше, зане́ не імі́яше вла́ги; | А інше впало на каміння і, зійшовши, всохло, бо не мало вологи. |
|
7
|
7
|
| і друго́є паде́ посреді́ те́рнія, і возрасте́ те́рніє, і подави́ є; | А ще інше впало поміж терня, і виросло терня і заглушило його. |
|
8
|
8
|
| друго́є же паде́ на землі́ бла́зі, і прозя́б сотвори́ плод стори́цею. Сія́ глаго́ля, возгласи́: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить. | Інше ж упало в добру землю і, коли зійшло, дало плід у стократ. Сказавши це, виголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає! |
|
9
|
9
|
| Вопроша́ху же Єго́ ученици́ Єго́, глаго́люще: что єсть при́тча сія́? | Ученики ж Його запитали в Нього: що означає притча ця? |
|
10
|
10
|
| Он же рече́: вам єсть дано́ ві́дати та́йни Ца́рствія Бо́жия, про́чим же в при́тчах, да ви́дяще не ви́дять і сли́шаще не разумі́ють. | Він сказав: вам дано розуміти таємниці Царства Божого, а іншим — у притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили і, слухаючи, не розуміли. |
|
11
|
11
|
| Єсть же сія́ при́тча: сі́м'я єсть сло́во Бо́жиє; | Ось що означає притча ця. Зерно — це слово Боже. |
|
12
|
12
|
| а і́же при путі́, суть сли́шащії, пото́м же прихо́дить дия́вол і взе́млеть сло́во от се́рдця їх, да не ві́ровавше спасу́ться; | А те, що впало при дорозі, це ті, що слухають, але потім приходить диявол і забирає слово із серця їхнього, щоб вони не увірували і не спаслись. |
|
13
|
13
|
| а і́же на ка́мені, і́же єгда́ усли́шать, с ра́достію приє́млють сло́во; і сії́ ко́рене не і́муть, і́же во вре́м'я ві́рують, і во вре́м'я напа́сти отпада́ють; | А те, що на камінні, це ті, що, як тільки почують слово, з радістю приймають, але не мають кореня, дочасно вірують, а під час спокуси відпадають. |
|
14
|
14
|
| а є́же в те́рнії па́дшеє, сі́ї суть сли́шавшії, і от печа́лі і бога́тства і сластьми́ жите́йскими ходя́ще подавля́ються, і не соверша́ють плода́; | А те, що впало поміж терня, це ті, що слухають слово, але відходять і, заглушені турботами, багатством та життєвими насолодами, не дають плоду. |
|
15
|
15
|
| а і́же на до́брій землі́, сі́ї суть, і́же до́брим се́рдцем і благи́м сли́шавше сло́во, держа́ть і плод творя́ть в терпі́нії. Сія́ глаго́ля, возгласи́: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить. | А те, що впало в добру землю, це ті, які добрим і щирим серцем почуте слово бережуть і приносять плід у терпінні. Сказавши це, Він виголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає. |
|
16
|
16
|
| (Зач. 36) Нікто́же (у́бо) світи́льника вжег, покрива́єть єго́ сосу́дом, іли́ под одр подлага́єть, но на сві́щник возлага́єть, да входя́щії ви́дять світ. | Ніхто, засвітивши світильник, не покриває його посудиною або не ставить під ліжко, а ставить на свічник, щоб ті, що входять, бачили світло. |
|
17
|
17
|
| Ність бо та́йно, є́же не я́влено бу́деть, ніже́ утає́но, є́же не позна́ється і в явле́ніє при́йдеть. | Бо немає нічого таємного, що не стало б явним, ні прихованого, що не стало б відомим і не відкрилося б. |
|
18
|
18
|
| Блюді́теся у́бо, ка́ко сли́шите: і́же бо і́мать, да́сться єму́; і і́же а́ще не і́мать, і є́же мни́ться імі́я, во́зметься от него́. | Отже, пильнуйте, як слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, у того відбереться і те, що він думає мати. |
|
19
|
19
|
| Прийдо́ша же к Нему́ Ма́ти і бра́тія Єго́, і не можа́ху бесі́довати к Нему́ наро́да ра́ди. | Прийшли до Нього Мати і брати Його, і не могли доступитися до Нього через народ. |
|
20
|
20
|
| І возвісти́ша Єму́, глаго́люще: Ма́ти Твоя́ і бра́тія Твоя́ вні стоя́ть, ви́діти Тя хотя́ще. | І сповістили Його, кажучи: Мати Твоя і брати Твої стоять зовні, бажаючи бачити Тебе. |
|
21
|
21
|
| Он же отвіща́в рече́ к ним: ма́ти Моя́ і бра́тія Моя́ сі́ї суть, сли́шащії сло́во Бо́жиє, і творя́щії є. | Він же сказав їм у відповідь: мати Моя і брати Мої — це ті, що слухають слово Боже і виконують його. |
|
22
|
22
|
| (Зач. 37) І бисть во єди́н от дній, Той влі́зе в кора́бль і ученици́ Єго́; і рече́ к ним: пре́йдем на он пол є́зера. І пойдо́ша. | Одного дня увійшов Він у човен з учениками Своїми і сказав їм: переправимось на той бік озера. І вирушили. |
|
23
|
23
|
| Іду́щим же їм, у́спе. І сни́де бу́ря ві́треная в є́зеро, і скончава́хуся, і в біді́ бі́ху. | Коли пливли вони, Він заснув. Знялася буря велика на озері, і заливало їх хвилями, і вони були в небезпеці. |
|
24
|
24
|
| І присту́пльше воздвиго́ша Єго́, глаго́люще: Наста́вниче! Наста́вниче, погиба́єм! Он же воста́в запрети́ ві́тру і волне́нію во́дному; і улего́ста, і бисть тишина́. | І, приступивши, вони розбудили Його, кажучи: Наставнику! Наставнику, гинемо! Він же, вставши, заборонив вітрові і хвилям; і вони уляглись, і настала тиша. |
|
25
|
25
|
| Рече́ же їм: гді єсть ві́ра ва́ша? Убоя́вшеся же чуди́шася, глаго́люще друг ко дру́гу: Кто у́бо Сей єсть, я́ко і ві́тром повеліва́єть і воді́, і послу́шають Єго́? | Тоді Він сказав їм: де віра ваша? Вони ж у страху і здивуванні говорили один одному: Хто ж Цей, що й вітрам і воді наказує, і слухаються Його? |
|
26
|
26
|
| (Зач. 38) І прейдо́ша во страну́ Гадари́нську, я́же єсть об он пол Галиле́ї. | І припливли в землю Гадаринську, що навпроти Галилеї. |
|
27
|
27
|
| Ізше́дшу же Єму́ на зе́млю, срі́те єго́ муж ні́кий от гра́да, і́же ім'я́ше бі́си от літ мно́гих, і в ри́зу не облача́шеся, і во хра́мі не жив'я́ше, но во гробі́х. | Коли ж Він зійшов на берег, зустрів Його один чоловік з міста, що упродовж багатьох років мав бісів, і не вдягався в одяг, і жив не в домі, а в гробах. |
|
28
|
28
|
| Узрі́в же Ісу́са і возопи́в, припаде́ к Нему́, і гла́сом ве́ліїм рече́: что мні і Тебі́, Ісу́се, Си́не Бо́га Ви́шняго? Молю́ся Ті, не му́чи мене́. | Побачивши ж Ісуса, він закричав, припав до Нього і гучним голосом сказав: що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Благаю Тебе, не муч мене! |
|
29
|
29
|
| Повелі́ бо ду́хові нечи́стому ізи́ти от челові́ка; от мно́гих бо літ восхища́ше єго́; і в'я́заху єго́ у́зи (желі́зни) і пу́ти, стрегу́ще єго́; і растерза́я у́зи, гони́м бива́ше бі́сом сквозі́ пусти́ні. | Бо Ісус повелів нечистому духові вийти з цього чоловіка, тому що він багато років мучив його; і в’язали його ланцюгами залізними і путами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і гнав його біс у пустелю. |
|
30
|
30
|
| Вопроси́ же єго́ Ісу́с, глаго́ля: что Ті єсть і́м'я? Он же рече́: легео́н; я́ко бі́си мно́зі внидо́ша вонь. | Ісус запитав його: як твоє ім’я? Він же сказав: легіон, — бо багато бісів увійшло в нього. |
|
31
|
31
|
| І моля́ху єго́, да не повели́ть їм в бе́здну іти́. | І вони благали Ісуса, щоб не повелів їм іти в безодню. |
|
32
|
32
|
| Бі же ту ста́до свине́й мно́го пасо́мо в горі́; і моля́ху Єго́, да повели́ть їм в ти вни́ти. І повелі́ їм. | Тут же на горі паслося велике стадо свиней. І біси благали Його, щоб дозволив їм увійти в них, і повелів їм. |
|
33
|
33
|
| Ізше́дше же бі́си от челові́ка, внидо́ша во свинія́; і устреми́ся ста́до по бре́гу в є́зеро, і істопе́. | Біси, вийшовши з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро, і потонуло. |
|
34
|
34
|
| Ви́дівше же пасу́щії би́вшеє, біжа́ша, і возвісти́ша во гра́ді і в се́ліх. | Пастухи, побачивши, що сталося, побігли і розповіли в місті і по селах. |
|
35
|
35
|
| Ізидо́ша же ви́діти би́вшеє; і прийдо́ша ко Ісу́сові і обріто́ша челові́ка сідя́ща, із него́же бі́си ізидо́ша, оболче́на і сми́сляща, при ногу́ Ісу́сову; і убоя́шася. | І вийшли побачити, що сталось; і, прийшовши до Ісуса, знайшли чоловіка, з якого вийшли біси, одягненого і при своєму розумі, котрий сидів біля ніг Ісусових, і вжахнулися. |
|
36
|
36
|
| Возвісти́ша же їм ви́дівшії, ка́ко спасе́ся біснова́вийся. | А ті, що бачили, розповіли їм, як зцілився біснуватий. |
|
37
|
37
|
| І моли́ Єго́ весь наро́д страни́ Гадари́нськия отити́ от них, я́ко стра́хом ве́ліїм одержи́ми бі́ху. Он же вліз в кора́бль, возврати́ся. | І весь народ краю Гадаринського просив Його відійти від них, бо їх охопив великий страх. Він увійшов у човен і повернувся. |
|
38
|
38
|
| Моля́шеся же Єму́ муж, із него́же ізидо́ша бі́си, да би с Ним бил. Отпусти́ же єго́ Ісу́с, глаго́ля: | Чоловік же, з якого вийшли біси, благав Його, щоб бути з Ним. Але Ісус відпустив його, сказавши: |
|
39
|
39
|
| возврати́ся в дом твой і пові́дай, єли́ка Ті сотвори́ Бог. І і́де, по всему́ гра́ду пропові́дая, єли́ка сотвори́ єму́ Ісу́с. | повернись у дім твій і розкажи, що сотворив тобі Бог. Він пішов і проповідував по всьому місту, що сотворив йому Ісус. |
|
40
|
40
|
| (Зач. 39) Бисть же єгда́ возврати́ся Ісу́с, прия́т єго́ наро́д; бі́ху бо всі ча́юще Єго́. | Коли ж Ісус повернувся, народ прийняв Його, бо всі чекали на Нього. |
|
41
|
41
|
| І се при́йде муж, єму́же і́м'я Іаї́р, і той князь со́нмищу бі. І пад при ногу́ Ісу́сову, моля́ше Єго́ вни́ти в дом свой; | І ось прийшов чоловік на ім’я Іаїр, який був начальником синагоги; і, припавши до ніг Ісусових, благав Його увійти до нього в дім; |
|
42
|
42
|
| я́ко дщи єдоноро́дна бі єму́, я́ко літ двоюна́десяте, і та умира́ше. Єгда́ же ідя́ше, наро́ди угніта́ху Єго́. | бо у нього була єдина дочка років дванадцяти, і та помирала. Коли ж Він йшов, народ тиснув Його. |
|
43
|
43
|
| І жена́ су́щи в точе́нії кро́ве от двоюна́десяте лі́ту, я́же враче́м ізда́вши все імі́ніє, (і) не возмо́же ні от єди́наго ісцілі́ти; | І жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, витратила на лікарів усе своє майно і в жодного не змогла вилікуватися. |
|
44
|
44
|
| (і) присту́пльши созади́, косну́ся кра́я риз Єго́; і а́біє ста ток кро́ве єя́. | І, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одежі Його; і вмить кровотеча у неї зупинилась. |
|
45
|
45
|
| І рече́ Ісу́с: кто єсть косну́вийся Мні? Отмета́ющимся же всім, рече́ Петр і і́же с Ним: Наста́вниче, наро́ди одержа́ть Тя і гніту́ть, і глаго́леши: кто єсть косну́вийся Мні? | І сказав Ісус: хто доторкнувся до Мене? Коли ж усі відмовлялися, Петро і ті, що були з Ним, сказали: Наставнику, народ оточує Тебе і тисне, — а Ти говориш: хто доторкнувся до Мене? |
|
46
|
46
|
| Ісу́с же рече́: прикосну́ся Мні ні́кто; Аз бо чух си́лу ізше́дшую із Мене́. | Ісус же сказав: хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене. |
|
47
|
47
|
| Ви́дівши же жена́, я́ко не утаї́ся, трепе́щущи при́йде, і па́дши пред Ним, єя́же ра́ди вини́ прикосну́ся Єму́, пові́да Єму́ пред всі́ми людьми́, і я́ко ісцілі́ а́біє. | Жінка, побачивши, що вона не втаїлася, тремтячи, підійшла і, впавши перед Ним, розповіла Йому перед усім народом, з якої причини доторкнулася до Нього і як раптом зцілилася. |
|
48
|
48
|
| Он же рече́ єй: дерза́й дщи, ві́ра твоя́ спасе́ тя; іди́ в ми́рі. | Він сказав їй: дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе, іди з миром! |
|
49
|
49
|
| Єще́ Єму́ глаго́лющу, при́йде ні́кий от архісинаго́га, глаго́ля єму́, я́ко у́мре дщи твоя́; не дви́жи Учи́теля. | Коли Він ще говорив це, приходить один з дому начальника синагоги і говорить йому: твоя дочка вмерла, не турбуй Учителя. |
|
50
|
50
|
| Ісу́с же сли́шав отвіща́ єму́, глаго́ля: не бо́йся, то́кмо ві́руй, і спасе́на бу́деть. | Ісус же, почувши це, сказав йому: не бійся, тільки віруй, і спасенна буде. |
|
51
|
51
|
| Прише́д же в дом, не оста́ви ні єди́наго вни́ти, то́кмо Петра́, і Іоа́нна, і Іа́кова, і отця́ отрокови́ці, і ма́тере. | Прийшовши в дім, не дозволив увійти нікому, крім Петра, Іоана і Якова та батька і матері тієї дівчини. |
|
52
|
52
|
| Пла́кахуся же всі і рида́ху єя́. Он же рече́: не пла́чітеся; не у́мре (бо), но спить. | Всі плакали і ридали за нею. А Він сказав: не плачте, вона не вмерла, але спить. |
|
53
|
53
|
| І руга́хуся Єму́, ві́дяще, я́ко у́мре. | І глузували з Нього, знаючи, що вона вмерла. |
|
54
|
54
|
| Он же ізгна́в вон всіх, і єм за ру́ку єя́, возгласи́, глаго́ля: отрокови́це, воста́ни. | Він же, виславши всіх геть, узяв її за руку і виголосив: дівчино, встань. |
|
55
|
55
|
| І возврати́ся дух єя́, і воскре́се а́біє; і повелі́ да́ти єй я́сти. | І повернувся дух її, і воскресла вмить, і Він звелів дати їй їсти. |
|
56
|
56
|
| І диви́стася роди́теля єя́. Он же повелі́ ї́ма нікому́же пові́дати би́вшаго. | І здивувалися батьки її. Він же повелів їм нікому не казати про те, що сталося. |
|
Глава 9
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 40) Созва́в же обана́десяте, даде́ їм си́лу і власть на вся бі́си, і неду́ги ціли́ти; | Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу і владу над усіма бісами і зціляти від недуг. |
|
2
|
2
|
| і посла́ їх пропові́дати Ца́рствіє Бо́жиє і ісціли́ти боля́щия. | І послав їх проповідувати Царство Боже та зціляти хворих. |
|
3
|
3
|
| І рече́ к ним: нічесо́же возьмі́те на путь: ні жезла́, ні пи́ри, ні хлі́ба, ні сребра́, ні по двіма́ ри́зама імі́ти; | І сказав їм: нічого не беріть на дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні срібла, і не майте по дві одежі. |
|
4
|
4
|
| і в о́ньже дом вни́дете, ту пребива́йте і отту́ду ісході́те; | І в який дім увійдете, там залишайтесь і звідтіля виходьте в дорогу. |
|
5
|
5
|
| і єли́ці а́ще не приє́млють вас, ісходя́ще от гра́да того́, і прах от ног ва́ших оттрясі́те, во свиді́тельство на ня. | А якщо де не приймуть вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть і порох з ніг ваших на свідчення проти них. |
|
6
|
6
|
| Ісходя́ще же прохожда́ху сквозі́ ве́сі, благовіству́юще і ісціля́юще всю́ду. | Вони вийшли і проходили по селах, благовістячи і зціляючи повсюди. |
|
7
|
7
|
| (Зач. 41) Сли́ша же І́род четвертовла́стник бива́ющая от Него́ вся і недоуміва́шеся; зане́ глаго́лемо бі от ні́ких, я́ко Іоа́нн воста́ от ме́ртвих; | Почув Ірод четвертовладник про все, що діялося через Нього, і стривожився, бо одні говорили, що то Іоан повстав з мертвих; |
|
8
|
8
|
| от іні́х же, я́ко Ілія́ яви́ся; от други́х же, я́ко проро́к єди́н от дре́вніх воскре́се. | інші ж — що Ілля з’явився, а ще інші, що воскрес один з давніх пророків. |
|
9
|
9
|
| І рече́ І́род: Іоа́нна аз усі́кнух; кто же єсть Сей, о Не́мже аз сли́шу такова́я? І іска́ше ви́діти Єго́. | І сказав Ірод: Іоанові я відсік голову; хто ж Цей, про Кого я таке чую? І намагався побачити Його. |
|
10
|
10
|
| І возвра́щшеся апо́столи пові́даша Єму́, єли́ка сотвори́ша; і пої́м їх, оти́де єди́н [осо́б] на мі́сто пу́сто гра́да, нарица́ємаго Вифсаї́да. | Апостоли, повернувшись, розповіли Йому, що вони зробили. І Він, взявши їх з Собою, відійшов осібно в безлюдне місце біля міста, що зветься Вифсаїда. |
|
11
|
11
|
| Наро́ди же разумі́вше, по Нем ідо́ша; і приє́м їх, глаго́лаше їм о Ца́рствії Бо́жиї і тре́бующия ісціле́нія ціля́ше. | Але люди, довідавшись, пішли за Ним; і Він, прийнявши їх, говорив їм про Царство Боже і зціляв тих, хто потребував зцілення. |
|
12
|
12
|
| День же нача́т прекланя́тися. (Зач. 42) Присту́пльше же обана́десяте реко́ша Єму́: отпусти́ наро́д, да ше́дше во окре́стния ве́сі і се́ла вита́ють і обря́щуть бра́шно; я́ко зді в пу́сті мі́сті єсьми́. | День же почав схилятись. І приступивши до Нього, дванадцять сказали Йому: відпусти людей, щоб вони пішли в навколишні села і селища ночувати і знайти їжу, бо ми тут у безлюдному місці. |
|
13
|
13
|
| Рече́ же к ним: даді́те їм ви я́сти. Они́ же рі́ша: ність у нас в'я́щше, то́кмо п'ять хліб і ри́бі дві, а́ще у́бо не ше́дше ми ку́пим во вся лю́ди сія́ бра́шна. | А Він сказав їм: ви дайте їм їсти. Вони сказали: нема в нас нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин; хіба піти нам та купити їжі для всіх цих людей? |
|
14
|
14
|
| Бі́ху бо муже́й я́ко п'ять ти́сящ. Рече́ же ко ученико́м Свої́м: посаді́те їх на ку́пи по пяти́десят. | Бо їх було близько п’яти тисяч мужів. Але Він сказав ученикам Своїм: розсадіть їх рядами по п’ятдесят. |
|
15
|
15
|
| І сотвори́ша та́ко і посади́ша їх вся. | І зробили так, і розсадили всіх. |
|
16
|
16
|
| Приї́м же п'ять хліб і о́бі ри́бі, воззрі́в на не́бо, благослови́ їх, і преломи́, і дая́ше ученико́м предложи́ти наро́ду. | Він же, узявши п’ять хлібів і дві рибини і поглянувши на небо, благословив їх, переломив і дав ученикам, щоб роздали народові. |
|
17
|
17
|
| І ядо́ша і наси́тишася всі; і взя́ша ізби́вшия їм укру́хи ко́ша двана́десяте. | І всі їли, і наситились, і набрали залишків дванадцять кошиків. |
|
18
|
18
|
| (Зач. 43) І бисть єгда́ моля́шеся єди́н, с Ним бі́ху ученици́; і вопроси́ їх, глаго́ля: кого́ М'я глаго́лють наро́ди би́ти? | І сталося, коли Він молився у безлюдному місці, ученики були з Ним. Він запитав їх: за кого вважає Мене народ? |
|
19
|
19
|
| Они́ же отвіща́вше рі́ша: Іоа́нна Крести́теля, іні́ї же Ілію́, друзі́ї же, я́ко проро́к ні́кий от дре́вніх воскре́се. | Вони сказали у відповідь: за Іоана Хрестителя, а інші за Іллю; а ще інші говорять, що воскрес один з давніх пророків. |
|
20
|
20
|
| Рече́ же їм: ви же кого́ М'я глаго́лете би́ти? Отвіща́в же Петр рече́: Христа́ Бо́жия. | Він же спитав їх: а ви за кого Мене вважаєте? Петро відповів: за Христа Божого. |
|
21
|
21
|
| Он же запре́щ їм, повелі́ нікому́же глаго́лати сего́, | Він же суворо наказав їм нікому не говорити про це, |
|
22
|
22
|
| рек, я́ко подоба́єть Си́ну Челові́чеському мно́го пострада́ти, і іскуше́ну [отве́ржену] би́ти от ста́рець, і архієре́й, і кни́жник, і убіє́ну би́ти, і в тре́тій день воста́ти. | сказавши, що Синові Людському належить багато постраждати, бути зневаженим старійшинами, первосвящениками і книжниками, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. |
|
23
|
23
|
| (Зач. 44) Глаго́лаше же ко всім: а́ще кто хо́щеть по Мні іти́, да отве́ржеться себе́, і во́зьметь крест свой, і послі́дуєть Мі. | До всіх же сказав: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, візьме хрест свій та йде за Мною. |
|
24
|
24
|
| І́же бо а́ще хо́щеть ду́шу свою́ спасти́, погу́бить ю, а і́же погу́бить ду́шу свою́ Мене́ ра́ди, сей спасе́ть ю. | Бо хто хоче зберегти свою душу, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її. |
|
25
|
25
|
| Что бо по́льзи і́мать челові́к, приобрі́т мир весь, себе́ же погуби́в іли́ оттщети́в? | Бо що за користь матиме людина, якщо придбає ввесь світ, себе ж саму згубить чи занапастить? |
|
26
|
26
|
| І́же бо а́ще постиди́ться Мене́ і Мої́х слове́с, сего́ Син Челові́чеський постиди́ться, єгда́ при́йдеть во сла́ві Своє́й і О́тчей і святи́х а́нгел. | Бо хто посоромиться Мене і слів Моїх, того й Син Людський посоромиться, коли прийде у славі Своїй, і Отця, і святих ангелів. |
|
27
|
27
|
| Глаго́лю же вам воі́стину: суть ні́ції от зде стоя́щих, і́же не і́муть вкуси́ти сме́рти, до́ндеже ви́дять Ца́рствіє Бо́жиє. | Воістину кажу вам: є деякі з присутніх тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже. |
|
28
|
28
|
| (Зач. 40) Бисть же по словесі́х сих я́ко дній осьм, і поє́м Петра́, і Іоа́нна, і Іа́кова, взи́де на гору́ помоли́тися. | Після цих слів, днів через вісім, узявши Петра, Іоана і Якова, зійшов Він на гору помолитись. |
|
29
|
29
|
| І бисть єгда́ моля́шеся, виді́ніє лиця́ Єго́ і́но, і одія́ніє Єго́ біло́ блиста́яся. | І коли Він молився, вигляд лиця Його змінився, і одяг Його зробився білим, блискучим. |
|
30
|
30
|
| І се му́жа два с Ним глаго́люща, я́же бі́ста Моїсе́й і Ілія́, | І ось два мужі розмовляли з Ним, то були Мойсей і Ілля: |
|
31
|
31
|
| я́вльшася во сла́ві, глаго́ласта же ісхо́д Єго́, єго́же хотя́ше сконча́ти во Ієрусали́мі. | з’явившись у славі, вони говорили про кінець Його, який Йому належить завершити в Єрусалимі. |
|
32
|
32
|
| Петр же і су́щії с ним бя́ху отягче́ні сном; убу́ждшеся же ви́діша сла́ву Єго́, і о́ба му́жа стоя́ща с Ним. | Петро ж і ті, що були з Ним, зморені були сном; але, прокинувшись, побачили славу Його і двох мужів, які стояли з Ним. |
|
33
|
33
|
| І бисть єгда́ разлучи́стася от Него́, рече́ Петр ко Ісу́су: Наста́вниче, добро́ єсть нам зді би́ти; і сотвори́м сі́ні три: єди́ну Тебі́, і єди́ну Моїсе́йові, і єди́ну Ілії́, — не ві́дий, є́же глаго́лаше. | Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Ісусові: Наставнику, добре нам тут бути; поставимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі, — не знаючи сам, що говорить. |
|
34
|
34
|
| Се же єму́ глаго́лющу, бисть о́блак, і осіни́ їх; убоя́шася же, вше́дше во о́блак. | Коли ж він це говорив, з’явилася хмара і покрила їх, і вони злякались, як увійшли в хмару. |
|
35
|
35
|
| І глас бисть із о́блака, глаго́ля: Сей єсть Син Мой Возлю́бленний, Того́ послу́шайте. | І був з хмари Голос, Який говорив: Цей є Син Мій Улюблений; Його слухайте! |
|
36
|
36
|
| І єгда́ бисть глас, обрі́теся Ісу́с єди́н. І ті́ї умолча́ша і нікому́же возвісти́ша в ти́я дні нічесо́же от тіх, я́же ви́діша. | І коли був цей Голос, Ісус залишився один. А вони промовчали і нікому нічого не розповідали в ті дні про те, що бачили. |
|
37
|
37
|
| (Зач. 46) Бисть же в про́чий день, сше́дшим їм с гори́, срі́те Єго́ наро́д мног. | Наступного дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу. |
|
38
|
38
|
| І се муж із наро́да возопи́, глаго́ля: Учи́телю, молю́тіся, при́зри на си́на моєго́, я́ко єдиноро́ден мі єсть: | Раптом хтось з народу викликнув: Учителю, благаю Тебе, зглянься на сина мого, бо він у мене єдиний: |
|
39
|
39
|
| і се дух є́млет єго́, і внеза́пу вопіє́ть, і пружа́ється [терза́єть Єго́] с пі́нами, і єдва́ отхо́дить от него́, сокруша́я єго́; | його хапає дух, і він зненацька скрикує, і трясе його так, що він пускає піну; і ледве відходить від нього, змучивши його. |
|
40
|
40
|
| і моли́хся ученико́м Твої́м, да іждену́ть єго́; і не возмого́ша. | Я просив учеників Твоїх, щоб вигнали його; та вони не змогли. |
|
41
|
41
|
| Отвіща́в же Ісу́с рече́: о, ро́де неві́рний і развраще́нний! Доко́лі бу́ду в вас і терплю́ ви? Приведи́ [Мі] си́на твоєго́ сі́мо. | Ісус же сказав у відповідь: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами і терпітиму вас? Приведи до Мене сина твого. |
|
42
|
42
|
| Єще́ же гряду́щу єму́, пове́рже єго́ біс і стрясе́. Запрети́ же Ісу́с ду́хові нечи́стому, і ісціли́ о́трока, і вдаде́ єго́ отцю́ єго́. | Коли ж той ще йшов, біс звалив його і стряс, але Ісус заборонив нечистому духові і зцілив отрока, і віддав його батькові його. |
|
43
|
43
|
| Дивля́хуся же всі о вели́чіі Бо́жиї. (Зач. 47) Всім же чудя́щимся о всіх, я́же творя́ше Ісу́с, рече́ ко ученико́м Свої́м: | І всі дивувались величі Божій. Коли всі ще дивувались усьому, що творив Ісус, Він сказав ученикам Своїм: |
|
44
|
44
|
| вложі́те ви во у́ші ва́ші словеса́ сія́: Син бо Челові́чеський і́мать преда́тися в ру́ці челові́честі. | вкладіть у вуха ваші ці слова: Син Людський має бути виданий в руки людські. |
|
45
|
45
|
| Они́ же не разумі́ша глаго́ла сего́, бі бо прикрове́н от них, да не ощутя́т єго́; і боя́хуся вопроси́ти Єго́ о глаго́лі сем. | Вони ж не зрозуміли слова цього, і воно було закрите від них, так що вони не збагнули його, а запитати Його про це слово боялись. |
|
46
|
46
|
| Вни́де же помишле́ніє в них — кто їх в'я́щший би бил. | Спало ж їм на думку — хто б з них був більший? |
|
47
|
47
|
| Ісу́с же ві́дий помишле́ніє серде́ць їх, приє́м отроча́, поста́ви є у Себе́ | Ісус же, знаючи думку серця їхнього, взяв дитину і поставив її перед Собою |
|
48
|
48
|
| і рече́ їм: і́же а́ще при́йметь сіє́ отроча́ во і́м'я Моє́, Мене́ приє́млеть; і і́же а́ще Мене́ приє́млеть, приє́млеть Посла́вшаго М'я; і́же бо ме́нший єсть в вас, сей єсть вели́к. | і сказав їм: хто прийме оце дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; і хто приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене; бо хто найменший між вами, той є великий. |
|
49
|
49
|
| (Зач. 48) Отвіща́в же Іоа́нн рече́: Наста́вниче, ви́діхом ні́коєго о і́мені Твоє́м ізгоня́ща бі́си, і возбрани́хом єму́, я́ко вослі́д не хо́дить с на́ми. | При цьому Іоан сказав: Наставнику, ми бачили чоловіка, який іменем Твоїм виганяє бісів, і заборонили йому, бо він не ходить з нами. |
|
50
|
50
|
| І рече́ к нему́ Ісу́с: не брані́те; і́же бо ність на ви, по вас єсть. | Ісус сказав йому: не забороняйте; бо хто не проти вас, той за вас. |
|
51
|
51
|
| (Зач.) Бисть же єгда́ скончава́хуся дні́є восхожде́нію Єго́, і Той утверди́ лице́ Своє́ іти́ во Ієрусали́м; | І було, коли наближалися дні відходу Його з цього світу, Він твердо вирішив іти до Єрусалима. |
|
52
|
52
|
| і посла́ ві́стники пред лице́м Свої́м; і ізше́дше внидо́ша в весь Самаря́нську, я́ко да угото́в'ять Єму́; | І послав вісників перед лицем Своїм; і вони пішли, і увійшли до села самарянського, щоб приготувати Йому. |
|
53
|
53
|
| і не прия́ша Єго́, я́ко лице́ Єго́ бі гряду́щеє во Ієрусали́м. | Але там не прийняли Його, бо було видно, що йде Він до Єрусалима. |
|
54
|
54
|
| Ви́дівша же ученика́ Єго́ Іа́ков і Іоа́нн, рі́ста: Го́споди, хо́щеши ли, рече́ма, да огнь сни́деть с небесе́ і потреби́ть їх, я́коже і Ілія́ сотвори́? | Побачивши це, ученики Його, Яків і Іоан, сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, як і Ілля вчинив? |
|
55
|
55
|
| Обра́щся же запрети́ ї́ма, і рече́: не ві́ста, ко́єго ду́ха єста́ ви; | Але Він, обернувшись до них, заборонив їм і сказав: не знаєте, якого ви духу; |
|
56
|
56
|
| Син бо Челові́чеський не при́йде душ челові́чеських погуби́ти, но спасти́; і ідо́ша во і́ну весь. | бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати. І пішли до іншого села. |
|
57
|
57
|
| (Зач. 49) Бисть же іду́щим їм по путі́, рече́ ні́кий к Нему́: іду́ по Тебі́, а́може а́ще і́деши, Го́споди. | Сталось, що коли вони були в дорозі, хтось сказав Йому: Господи! Я піду за Тобою, куди б Ти не пішов. |
|
58
|
58
|
| І рече́ єму́ Ісу́с: ли́си я́звини і́муть, і пти́ці небе́сния — гні́зда; Син же Челові́чеський не і́мать гді главу́ подклони́ти. | Ісус сказав йому: лисиці мають нори, і птахи небесні — гнізда; а Син Людський не має, де й голови прихилити. |
|
59
|
59
|
| Рече́ же ко друго́му: ходи́ вслід Мене́. Он же рече́: Го́споди, повели́ мі, (да) шед пре́жде погребу́ отця́ моєго́. | А іншому сказав: іди за Мною. Той сказав: Господи, дозволь мені перше піти і поховати батька мого. |
|
60
|
60
|
| Рече́ же єму́ Ісу́с: оста́ви ме́ртвия погребсти́ своя́ мертвеці́; ти же шед возвіща́й Ца́рствіє Бо́жиє. | Але Ісус сказав йому: залиш мертвим ховати своїх мерців; а ти йди, благовісти Царство Боже. |
|
61
|
61
|
| Рече́ же і други́й: іду́ по Тебі́, Го́споди: пре́жде же повели́ мі отвіща́тися, і́же суть [попрости́тися с су́щими] в дому́ моє́м. | І ще інший сказав: я піду за Тобою, Господи, тільки дозволь перше мені попрощатися з домашніми моїми. |
|
62
|
62
|
| Рече́ же к нему́ Ісу́с: нікто́же возло́ж ру́ку свою́ на ра́ло і зря всп'ять, упра́влен єсть в Ца́рствії Бо́жиї. | Але Ісус сказав йому: жоден, хто поклав руку свою на рало і озирається назад, не придатний для Царства Божого. |
|
Глава 10
|
Глава 10
|
|
19
|
19
|
| (Зач.) Се, даю́ вам власть наступа́ти на змію́, і на скорпі́ю, і на всю си́лу вра́жию; і нічесо́же вас вреди́ть. | Ось даю вам владу наступати на змій, і на скорпіонів, і на всяку силу вражу; і ніщо не зашкодить вам. |
|
20
|
20
|
| Оба́че о сем не ра́дуйтеся, я́ко ду́сі вам повину́ються; ра́дуйтеся же, я́ко імена́ ва́ша напи́сана суть на Небесі́х. | Однак тому не радійте, що духи вам коряться; а радійте тому, що імена ваші записані на небесах. |
|
1
|
1
|
| (Зач. 50) По сих же яви́ Госпо́дь і іні́х се́дьмдесят і посла́ їх по двіма́ пред лице́м Свої́м во всяк град і мі́сто, а́може хотя́ше Сам іти́; | Після того обрав Господь і інших сімдесят учеників і послав їх по двоє перед Собою до кожного міста і місцевості, куди Сам хотів іти. |
|
2
|
2
|
| глаго́лаше же к ним: жа́тва у́бо мно́га, ді́лателей же ма́ло; молі́теся у́бо Господи́ну жа́тві, да ізведе́ть ді́лателі на жа́тву Свою́. | І сказав їм: жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє. |
|
3
|
3
|
| Іді́те! Се Аз посила́ю ви я́ко а́гнці посреді́ волко́в. | Ідіть! Я посилаю вас, як ягнят між вовків. |
|
4
|
4
|
| Не носі́те влага́лища, ні пи́ри, ні сапо́г і ні кого́же на путі́ цілу́йте. | Не беріть ні мішка, ні торби, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте. |
|
5
|
5
|
| Во́ньже а́ще дом вни́дете, пе́рвіє глаго́літе: мир до́му сему́; | В який дім увійдете, спочатку кажіть: мир дому цьому. |
|
6
|
6
|
| і а́ще у́бо бу́деть ту син ми́ра, почи́єть на нем мир ваш; а́ще ли же ні — к вам возврати́ться. | І якщо буде там син миру, то спочине на ньому мир ваш, а коли ні, то до вас повернеться. |
|
7
|
7
|
| В том же дому́ пребива́йте, яду́ще і пію́ще, я́же суть у них; досто́їн бо єсть ді́латель мзди своєя́; не преході́те із до́му в дом. | В тому ж домі перебувайте, їжте і пийте те, що в них є, бо робітник вартий винагороди своєї. Не переходьте з дому в дім. |
|
8
|
8
|
| І во́ньже а́ще град вхо́дите, і приє́млють ви, яді́те предлага́ємая вам; | І в яке тільки місто прийдете і приймуть вас, їжте, що вам подадуть. |
|
9
|
9
|
| і ісцілі́те неду́жния, і́же суть в нем, і глаго́літе їм: прибли́жися на ви Ца́рствіє Бо́жиє. | І зціляйте недужих, що знаходяться в ньому, і кажіть їм: наблизилось до вас Царство Боже. |
|
10
|
10
|
| І во́ньже а́ще град вхо́дите, і не приє́млють вас, ізше́дше на распу́тія єго́, рці́те: | Якщо ж прийдете в якесь місто і не приймуть вас, то, вийшовши на перехрестя його, скажіть: |
|
11
|
11
|
| і прах, прилі́пший нам от гра́да ва́шего, оттряса́єм вам. Оба́че сіє́ ві́діте, я́ко прибли́жися на ви Ца́рствіє Бо́жиє. | і порох, що прилип до нас з вашого міста, обтрушуємо вам; але знайте, що наблизилося до вас Царство Боже. |
|
12
|
12
|
| Глаго́лю вам, я́ко Содо́мляном в день той отра́дніє бу́деть, не́же гра́ду тому́. | Кажу ж вам, що содомлянам у день той відрадніше буде, ніж місту тому. |
|
13
|
13
|
| Го́ре тебі́, Хорази́не, го́ре тебі́, Вифсаї́до, я́ко а́ще в Ти́рі і Сидо́ні би́ша си́ли би́ли би́вшия в ва́ю, дре́вле у́бо во вре́тищі і пе́пелі сідя́ще покая́лися би́ша; | Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Вифсаїдо, бо якби у Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то давно б вони, сидячи у веретищі й попелі, покаялися. |
|
14
|
14
|
| оба́че Ти́ру і Сидо́ну отра́дніє бу́деть на суді́, не́же ва́ма. | Однак Тиру і Сидону відрадніше буде на суді, ніж вам. |
|
15
|
15
|
| І ти, Капернау́ме, і́же до небе́с вознеси́йся, до а́да низведе́шися. | І ти, Капернауме, що піднісся до неба, до пекла зійдеш. |
|
16
|
16
|
| (Зач. 51) Слу́шаяй вас, Мене́ слу́шаєть, і отмета́яйся вас, Мене́ отмета́ється; отмета́яйся же Мене́, отмета́ється Посла́вшаго М'я. | Хто слухає вас, той Мене слухає, і хто зневажає вас, той Мене зневажає, а хто зневажає Мене, той зневажає Того, Хто послав Мене. |
|
17
|
17
|
| Возврати́шася же се́дьмдесят с ра́достію, глаго́люще: Го́споди, і бі́си повину́ються нам о і́мені Твоє́м. | Сімдесят учеників повернулися з радістю і говорили: Господи, і біси коряться нам в ім’я Твоє. |
|
18
|
18
|
| Рече́ же їм: ви́діх сатану́ я́ко мо́лнію с небесе́ спа́дша. | Він же сказав їм: Я бачив сатану, що, як блискавка, впав з неба. |
|
21
|
21
|
| В той час возра́довася ду́хом Ісу́с і рече́: іспові́даютіся, О́тче, Го́споди небесе́ і землі́, я́ко утаї́л єси́ сія́ от прему́дрих і разу́мних, і откри́л єси́ та младе́нцем; єй, О́тче, я́ко та́ко бисть благоволе́ніє пред Тобо́ю. | У той час зрадів духом Ісус і сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти утаїв це від премудрих та розумних і відкрив те дітям. Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління. |
|
22
|
22
|
| И% обра́щся ко ученико́м, рече́: вся Мні предана́ би́ша от Отця́ Моєго́; і нікто́же вість, кто єсть Син, то́кмо Оте́ць; і кто єсть Оте́ць, то́кмо Син, і єму́же а́ще хо́щеть Син откри́ти. | І, звернувшись до учеників, сказав: усе передав Мені Отець Мій; і ніхто не знає, хто є Син, тільки Отець; і хто є Отець, знає тільки Син і той, кому Син хоче відкрити. |
|
23
|
23
|
| (Зач. 52) І обра́щся ко ученико́м, єди́н [осо́б] рече́: блаже́нні о́чі ви́дящії, я́же ви́діте! | І, звернувшись до учеників, сказав їм осібно: блаженні очі, які бачать те, що ви бачите! |
|
24
|
24
|
| глаго́лю бо вам, я́ко мно́зі проро́ци і ца́ріє восхоті́ша ви́діти, я́же ви ви́діте, і не ви́діша, і сли́шати, я́же сли́шите, і не сли́шаша. | Бо кажу вам, багато пророків і царів бажали б бачити те, що ви бачите, та й не побачили, і чути, що ви чуєте, та й не почули. |
|
25
|
25
|
| (Зач. 53) І се, зако́нник ні́кий воста́, іскуша́я Єго́ і глаго́ля: Учи́телю, что сотвори́в, живо́т ві́чний наслі́дую? | І ось один законник встав і, спокушаючи Його, сказав: Учителю, що зробити мені, щоб успадкувати життя вічне? |
|
26
|
26
|
| Он же рече́ к нему́: в зако́ні что пи́сано єсть? Ка́ко чте́ши? | Він же сказав йому: в законі що написано? Як читаєш? |
|
27
|
27
|
| Он же отвіща́в рече́: возлю́биши Го́спода Бо́га твоєго́ от всего́ се́рдця твоєго́, і от всея́ душі́ твоєя́, і все́ю крі́постію твоє́ю, і всім помишле́нієм твої́м, і бли́жняго своєго́ я́ко сам себе́. | Він сказав у відповідь: люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого — як самого себе. |
|
28
|
28
|
| Рече́ же єму́: пра́во отвіща́л єси́; сіє́ сотвори́, і жив бу́деши. | Ісус сказав йому: правильно ти відповідав; так роби — і будеш жити. |
|
29
|
29
|
| Он же хотя́ оправди́тися сам, рече́ ко Ісу́су: і кто єсть бли́жній мой? | Він же, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: а хто ж мій ближній? |
|
30
|
30
|
| Отвіща́в же Ісу́с рече́: челові́к ні́кий схожда́ше от Ієрусали́ма во Ієрихо́н, і в разбо́йники впаде́, і́же совле́кше єго́, і я́зви возло́жше отидо́ша, оста́вльше єдва́ жи́ва су́ща. | На це Ісус сказав: один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і потрапив до рук розбійників, які зняли з нього одяг, поранили його і відійшли, залишивши його ледве живого. |
|
31
|
31
|
| По слу́чаю же свяще́нник ні́кий схожда́ше путе́м тім, і ви́дів єго́, мимоі́де. | Випадково один священик проходив тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо. |
|
32
|
32
|
| Та́кожде же і леви́т, бив на том мі́сті, прише́д і ви́дів, мимоі́де. | Так само і левит, що був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо. |
|
33
|
33
|
| Самаря́нин же ні́кто гряди́й, при́йде над него́, і ви́дів єго́, милосе́рдова; | Якийсь же самарянин, проїжджаючи, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився; |
|
34
|
34
|
| і присту́пль обв'яза́ стру́пи єго́, возлива́я ма́сло і вино́: всади́в же єго́ на свой скот, приведе́ єго́ в гости́нницю, і приліжа́ єму́; | і, підійшовши, перев’язав йому рани, поливши оливою і вином; і, посадивши його на свого осла, привіз його до заїжджого двору і потурбувався про нього; |
|
35
|
35
|
| і нау́трія ізше́д, ізе́м два сре́бреника, даде́ гости́ннику, і рече́ єму́: приліжи́ єму́; і, є́же а́ще прийждиве́ши, аз єгда́ возвращу́ся, возда́м ті. | а на другий день, відходячи, вийняв два динарії, дав господареві заїжджого двору і сказав йому: подбай про нього; і якщо витратиш на нього більше, я, коли повертатимусь, віддам тобі. |
|
36
|
36
|
| Кто у́бо от тіх тріє́х бли́жній мни́ттися би́ти впа́дшему в разбо́йники? | Отже, кого з тих трьох вважаєш ти ближнім того, хто потрапив до рук розбійників? |
|
37
|
37
|
| Он же рече́: сотвори́вий ми́лость с ним. Рече́ же єму́ Ісу́с: іди́ і ти твори́ та́кожде. | Він сказав: того, який змилосердився над ним. Тоді Ісус сказав йому: іди і ти роби так само. |
|
38
|
38
|
| (Зач. 54) Бисть же ходя́щим їм, і Сам вни́де в весь ні́кую; жена́ же ні́кая і́менем Ма́рфа прия́т Єго́ в дом свой. | Коли вони йшли, прийшов Він до одного села; тут жінка на ім’я Марфа прийняла Його у свій дім. |
|
39
|
39
|
| І сестра́ єй бі нарица́ємая Марі́я, я́же і сі́дши при ногу́ Ісу́сову, сли́шаше сло́во Єго́. | У неї була сестра, що звалася Марією, котра сіла біля ніг Ісуса і слухала слово Його. |
|
40
|
40
|
| Ма́рфа же мо́лв'яше о мно́зі слу́жбі, ста́вши же рече́: Го́споди, не бреже́ши ли, я́ко сестра́ моя́ єди́ну м'я оста́ви служи́ти? Рци у́бо єй, да мі помо́жеть. | Марфа ж клопоталася про велике частування і, підійшовши, сказала: Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну слугувати? Скажи їй, щоб допомогла мені. |
|
41
|
41
|
| Отвіща́в же Ісу́с рече́ єй: Ма́рфо, Ма́рфо, пече́шися і мо́лвиши о мно́зі, | Ісус же сказав їй у відповідь: Марфо! Марфо! Ти турбуєшся і клопочешся про багато що. |
|
42
|
42
|
| єди́но же єсть на потре́бу; Марі́я же благу́ю часть ізбра́, я́же не оти́меться от нея́. | А потрібне ж тільки одне; Марія ж благу обрала частку, яка не відніметься від неї. |
|
Глава 12
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
| О ни́хже [между́ тім] собра́вшимся тьмам наро́да, я́ко попира́ти друг дру́га, нача́т глаго́лати ученико́м Свої́м пе́рвіє: внемлі́те себі́ от ква́са фарисе́йська, є́же єсть лицемі́ріє. | Тим часом, коли зібралися тисячі народу, так що тиснули один одного, Він почав говорити, передусім ученикам Своїм: бережіться закваски фарисейської, яка є лицемірство. |
|
2
|
2
|
| (Зач. 63) Нічто́же бо покрове́нно єсть, є́же не откри́ється, і та́йно, є́же не уразумі́ється; | Немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і таємного, про що б не дізналися. |
|
3
|
3
|
| зане́, єли́ка во тьмі рі́сте, во сві́ті усли́шаться; і є́же ко у́ху глаго́ласте во хра́міх, пропові́сться на кро́віх. | Тому те, що ви сказали у пітьмі, почується при світлі; і що говорили на вухо в домах, те буде проголошене на покрівлях. |
|
4
|
4
|
| Глаго́лю же вам, друго́м Свої́м: не убо́йтеся от убива́ющих ті́ло і пото́м не мо́гущих ли́шше что сотвори́ти; | Кажу ж вам, друзям Моїм: не бійтеся тих, що вбивають тіло і потім нічого більше зробити не можуть, |
|
5
|
5
|
| сказу́ю же вам, кого́ убо́йтеся: убо́йтеся іму́щаго власть по убіє́нії воврещи́ в дебр о́гненную; єй, глаго́лю вам, того́ убо́йтеся. | але скажу вам, кого боятися: бійтеся того, хто має владу після вбиття вкинути в геєну вогненну; так, кажу вам, того бійтеся. |
|
6
|
6
|
| Не п'ять ли птиць ціни́ться пі́нязема двіма́, і ні єди́на от них ність забве́нна пред Бо́гом. | Чи не п’ять малих птахів продаються за два асарія? І жоден з них не забутий Богом. |
|
7
|
7
|
| Но і вла́си глави́ ва́шея всі ізочте́ні суть. Не убо́йтеся у́бо: мно́зіх птиць у́нші єсте́ ви. | А у вас і волосся на голові все перелічене. Отже, не бійтеся; ви дорожчі за багатьох малих птахів. |
|
8
|
8
|
| (Зач. 64) Глаго́лю же вам: всяк, і́же а́ще іспові́сть М'я пред челові́ки, і Син Челові́чеський іспові́сть єго́ пред а́нгели Бо́жиїми; | Кажу ж вам: кожного, хто визнає Мене перед людьми, і Син Людський визнає перед ангелами Божими; |
|
9
|
9
|
| а отверги́йся Мене́ пред челові́ки, отве́ржен бу́деть пред а́нгели Бо́жиїми. | а хто зречеться Мене перед людьми, той відкинутий буде перед ангелами Божими. |
|
10
|
10
|
| І всяк, і́же рече́ть сло́во на Си́на Челові́чеськаго, оста́виться єму́; а на Свята́го Ду́ха хули́вшему не оста́виться. | І кожному, хто скаже слово на Сина Людського, проститься; а хто Святого Духа хулитиме, тому не проститься. |
|
11
|
11
|
| Єгда́ же приведу́ть ви на собо́рища, і вла́сті, і влади́чества, не пеці́теся, ка́ко іли́ что отвіща́єте, іли́ что рече́те; | Коли ж приведуть вас у синагоги, до правителів і володарів, не турбуйтесь, як і що відповідати або що говорити, |
|
12
|
12
|
| Святи́й бо Дух научи́ть ви в той час, я́же подоба́єть рещи́. | бо в той час Святий Дух навчить вас, що треба говорити. |
|
13
|
13
|
| (Зач. 60) Рече́ же Єму́ ні́кий от наро́да: Учи́телю, рци бра́ту моєму́ разділи́ти со мно́ю достоя́ніє. | Хтось з народу сказав Йому: Учителю, скажи братові моєму, щоб він розділив спадщину зі мною! |
|
14
|
14
|
| Он же рече́ єму́: челові́че, кто М'я поста́ви судію́ іли́ діли́теля над ва́ми? | Він же сказав чоловікові тому: хто настановив Мене судити чи ділити вас? |
|
15
|
15
|
| Рече́ же к ним: блюді́те і храні́теся от лихоі́мства, я́ко не от ізби́тка [внегда́ ізби́точествовати] кому́ живо́т єго́ єсть от імі́нія єго́. | При цьому сказав їм: глядіть, остерігайтеся користолюбства, бо життя людини не залежить від багатства її маєтку. |
|
16
|
16
|
| (Зач. 66) Рече́ же при́тчу к ним, глаго́ля: челові́ку ні́коєму бога́ту угобзи́ся ни́ва; | І сказав їм притчу: в одного багатого чоловіка добре вродила нива. |
|
17
|
17
|
| і ми́сляше в себі́, глаго́ля: что сотворю́, я́ко не і́мам гді собра́ти плодо́в мої́х? | І міркував він сам собі: що мені робити? Немає куди мені зібрати плодів моїх. |
|
18
|
18
|
| І рече́: се сотворю́ — разорю́ жи́тниці моя́, і бо́льшия сози́жду, і соберу́ ту вся жи́та моя́ і блага́я моя́; | І сказав: ось що зроблю — зруйную житниці мої та збудую більші, і зберу туди весь хліб мій і все добро моє. |
|
19
|
19
|
| і реку́ душі́ моє́й: душе́, і́маши мно́га бла́га, лежа́ща на лі́та мно́га; почива́й, яждь, пий, весели́ся. | І скажу душі моїй: душе, багато маєш добра, що лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселись. |
|
20
|
20
|
| Рече́ же єму́ Бог: безу́мне, в сію́ нощ ду́шу твою́ істя́жуть от тебе́; а я́же угото́вал єси́, кому́ бу́дуть? | Але Бог сказав йому: нерозумний! Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; кому ж дістанеться те, що ти наготував? |
|
21
|
21
|
| Та́ко собира́яй себі́, а не в Бо́га богаті́я. | Так буває з тим, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє. |
|
22
|
22
|
| Рече́ же ко ученико́м Свої́м: сего́ ра́ди глаго́лю вам: не пеці́теся душе́ю ва́шею, что я́сте, ні ті́лом, во что облече́теся; | Сказав же ученикам Своїм: тому кажу вам, — не піклуйтесь про душу вашу, що вам їсти, ні про тіло ваше, — у що вдягнетеся. |
|
23
|
23
|
| душа́ бо́льші єсть пи́щі, і ті́ло оде́жди. | Душа більша за їжу, і тіло — за одяг. |
|
24
|
24
|
| Смотрі́те вран, я́ко не сі́ють, ні жнуть; ї́мже ність сокро́вища, ні жи́тниці, і Бог пита́єть їх; ко́льми па́че ви єсте́ лу́чші птиць? | Погляньте на воронів: вони не сіють, не жнуть; у них немає ні комор, ні житниць, і Бог годує їх; наскільки ж ви кращі за птахів! |
|
25
|
25
|
| Кто же от вас пеки́йся мо́жеть приложи́ти во́зрасту своєму́ ла́коть єди́н? | Та й хто з вас, піклуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть? |
|
26
|
26
|
| А́ще у́бо ні ма́ла чесо́ мо́жете, что о про́чих пече́теся? | Отже, якщо і найменшого зробити не можете, чого піклуєтесь про інше? |
|
27
|
27
|
| Смотрі́те кри́ни, ка́ко расту́ть: не тружда́ються, ні пряду́ть; глаго́лю же вам, я́ко ні Соломо́н во всей сла́ві своє́й облече́ся, я́ко єди́н от сих. | Погляньте на лілеї, як вони ростуть: не трудяться, не прядуть. Кажу ж вам, що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як одна з них. |
|
28
|
28
|
| А́ще же траву́, на селі́ днесь су́щу і у́трі в пещ вме́щему, Бог та́ко одіва́єть, ко́льми па́че вас, малові́ри? | Коли ж траву на полі, яка сьогодні є, а завтра буде кинута у піч, Бог так одягає, то наскільки краще вас, маловіри! |
|
29
|
29
|
| І ви не іщі́те, что я́сте, іли́ что піє́те, і не возносі́теся; | Отже, не шукайте, що вам їсти або що пити, і не турбуйтесь, |
|
30
|
30
|
| всіх бо сих язи́ци ми́ра сего́ і́щуть, ваш же Оте́ць вість, я́ко тре́буєте сих. | бо всього того шукають люди світу цього, ваш же Отець знає, чого потребуєте. |
|
31
|
31
|
| Оба́че іщі́те Ца́рствія Бо́жия, і сія́ вся приложа́ться вам. | Краще шукайте Царства Божого, а те все додасться вам. |
|
32
|
32
|
| (Зач. 67) Не бо́йся, ма́лоє ста́до! Я́ко благоізво́ли Оте́ць ваш да́ти вам Ца́рство. | Не бійся, мале стадо! Бо Отець ваш благозволив дати вам Царство. |
|
33
|
33
|
| Продаді́те імі́нія ва́ша і даді́те ми́лостині. Сотворі́те себі́ влага́лища неветша́юща, сокро́вище неоскуді́ємо на небесі́х, іді́же тать не приближа́ється, ні моль растліва́єть. | Продайте майно ваше і роздайте милостиню. Зробіть собі гамани, що не старіють, і скарб, що не зменшується на небесах, куди злодій не наближається і де міль не точить. |
|
34
|
34
|
| Іді́же бо сокро́вище ва́ше, ту і се́рдце ва́ше бу́деть. | Бо де скарб ваш, там і серце ваше буде. |
|
35
|
35
|
| Да бу́дуть чре́сла ва́ша препоя́сана, і світи́льниці горя́щії; | Нехай будуть стегна ваші підперезані і світильники засвічені. |
|
36
|
36
|
| і ви подо́бні челові́ком ча́ющим го́спода своєго́, когда́ возврати́ться от бра́ка, да прише́дшу і толкну́вшу, а́біє отве́рзуть єму́. | І ви будьте подібні до людей, які чекають повернення господаря свого з весілля, щоб, коли прийде і постукає, негайно відчинити йому. |
|
37
|
37
|
| Блаже́нні раби́ ті́ї, ї́хже прише́д госпо́дь обря́щеть бдя́щих; амі́нь глаго́лю вам, я́ко препоя́шеться і поса́дить їх, і мину́в [приступи́в] послу́жить їм. | Блаженні ті раби, господар яких, прийшовши, знайде, що пильнують вони. Істинно говорю вам, що він підпережеться і посадить їх та, підійшовши, послужить їм. |
|
38
|
38
|
| І а́ще при́йдеть во втору́ю стра́жу, і в тре́тію стра́жу при́йдеть, і обря́щеть [їх] та́ко, блаже́нні суть раби́ ті́ї. | І якщо прийде у другу сторожу, і в третю сторожу прийде, і знайде їх так, то блаженні ті раби. |
|
39
|
39
|
| Се же ві́діте, я́ко а́ще би ві́дал господи́н хра́мини, в кий час тать при́йдеть, бділ у́бо би, і не би дал подкопа́ти до́му своєго́. | Знайте, що, коли б відав господар дому о якій годині прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого. |
|
40
|
40
|
| І ви у́бо бу́діте гото́ві: я́ко, во́ньже час не мні́те, Син Челові́чеський при́йдеть. | Будьте ж і ви готові, бо в яку годину і не гадаєте, прийде Син Людський. |
|
41
|
41
|
| Рече́ же Єму́ Петр: Го́споди, к нам ли при́тчу сію́ глаго́леши, іли́ ко всім? | Тоді сказав Йому Петро: Господи, нам притчу цю говориш чи всім? |
|
42
|
42
|
| Рече́ же Госпо́дь: (Зач. 68) кто у́бо єсть ві́рний строї́тель і му́дрий, єго́же поста́вить госпо́дь над че́лядію своє́ю, дая́ти во вре́м'я житомі́ріє? | Господь же сказав: хто вірний і мудрий управитель, якого господар поставив над слугами своїми роздавати їм своєчасно міру хліба? |
|
43
|
43
|
| Блаже́н раб той, єго́же прише́д госпо́дь єго́ обря́щеть творя́ща та́ко; | Блаженний раб той, господар якого, прийшовши, знайде, що він чинить так. |
|
44
|
44
|
| воі́стину глаго́лю вам, я́ко над всім імі́нієм свої́м поста́вить єго́. | Істинно кажу вам: над усім маєтком своїм поставить його. |
|
45
|
45
|
| А́ще же рече́ть раб той в се́рдці своє́м: косни́ть господи́н мой прийти́, і начне́ть би́ти раби́ і раби́ні, я́сти же і пи́ти і упива́тися, — | Якщо ж раб той в серці своїм скаже: не скоро господар мій прийде, і почне бити слуг та служниць, їсти і пити та упиватися, — |
|
46
|
46
|
| при́йдеть господи́н раба́ того́ в день, во́ньже не ча́єть, і в час, во́ньже не вість, і расте́шеть єго́, і часть єго́ с неві́рними положи́ть. | то прийде господар раба того у день, коли він не сподівається, і в годину, якої не відає, і розітне його, і визначить йому долю з невірними. |
|
47
|
47
|
| Той же раб ві́дівий во́лю господи́на своєго́, і не угото́вав, ні сотвори́в по во́лі єго́, біє́н бу́деть мно́го; | Раб же той, який знав волю господаря свого, та не був готовий і не робив за волею його, буде багато битий. |
|
48
|
48
|
| неві́дівий же, сотвори́в же досто́йная ра́нам, біє́н бу́деть ма́ло. (Зач. 69) Вся́кому же, єму́же дано́ бу́деть мно́го, мно́го взи́щеться от него́, і єму́же преда́ша мно́жайше, мно́жайше про́сять [істя́жуть] от него́. | А той, хто не знав і зробив щось гідне покарання, буде битий менше. Від усякого, кому дано багато, багато й вимагається, і кому багато довірено, з того більше й спитають. |
|
49
|
49
|
| Огня́ прийдо́х воврещи́ на зе́млю, і что хощу́, а́ще уже́ возгорі́ся? | Я прийшов вогонь звести на землю, і як хотів би, щоб він уже запалав! |
|
50
|
50
|
| Креще́нієм же і́мам крести́тися, і ка́ко удержу́ся, до́ндеже сконча́ються? | Хрещенням маю Я хреститися; і як Я втримаюся, поки це здійсниться! |
|
51
|
51
|
| Мните́ ли, я́ко мир прийдо́х да́ти на зе́млю? Ні, глаго́лю вам, но разділе́ніє. | Чи думаєте ви, що Я прийшов дати мир землі? Ні, кажу вам, а розділення. |
|
52
|
52
|
| Бу́дуть бо отсе́лі п'ять во єди́ном дому́ разділе́ні, тріє́ на два, і два на три; | Бо віднині п’ятеро в одному домі розділені: троє проти двох, і двоє проти трьох. |
|
53
|
53
|
| разділи́ться оте́ць на си́на, і син на отця́; ма́ти на дщер, і дщи на ма́тер; свекри́ на неві́сту свою́, і неві́ста на свекро́в свою́. | Розділиться батько з сином, і син з батьком; мати з дочкою, і дочка з матір’ю; свекруха з невісткою своєю, і невістка з свекрухою своєю. |
|
54
|
54
|
| Глаго́лаше же і наро́дом: єгда́ у́зрите о́блак восходя́щ от за́пада, а́біє глаго́лете: ту́ча гряде́ть, і бива́єть та́ко. | Сказав же і до народу: коли ви побачите хмару, що йде із заходу, то відразу говорите: дощ буде, і буває так. |
|
55
|
55
|
| І єгда́ юг ві́ющ, глаго́лете: зной бу́деть, і бива́єть. | І коли віє південний вітер, говорите: спека буде, і буває. |
|
56
|
56
|
| Лицемі́ри, лице́ не́бу і землі́ ві́сте іскуша́ти; вре́мене же сего́ ка́ко не іскуша́єте? | Лицеміри! Лице неба і землі розпізнавати умієте; як же час цей не розпізнаєте? |
|
57
|
57
|
| Что же і о себі́ не су́дите пра́ведноє? | Чому ж ви і по собі не судите, що є справедливе? |
|
58
|
58
|
| Єгда́ бо гряде́ши с сопе́рником твої́м ко кня́зю, на путі́ даждь ді́ланіє [потщи́ся] ізби́ти от него́, да не ка́ко привлече́ть тебе́ к судії́, і судія́ тя преда́сть слузі́, і слуга́ всади́ть тя в темни́цю; | Коли ти йдеш з супротивником своїм до правителя, то дорогою подбай, щоб звільнитися від нього, щоб він не притяг тебе до судді, а суддя не віддав тебе слузі, а слуга не посадив би тебе до в’язниці. |
|
59
|
59
|
| глаго́лю тебі́: не ізи́деши отту́ду, до́ндеже і послі́днюю мі́дницю возда́си. | Кажу тобі: не вийдеш звідти, аж поки не віддаси й останнього гроша. |
|
Глава 11
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 50) І бисть внегда́ би́ти Єму́ на мі́сті ні́коєм моля́щуся, (і) я́ко преста́, рече́ ні́кий от учени́к Єго́ к Нему́: Го́споди, научи́ ни моли́тися, я́коже і Іоа́нн научи́ ученики́ своя́. | І сталося, коли в одному місці Він молився і перестав, один з учеників Його сказав Йому: Господи! Навчи нас молитися, як і Іоан навчив учнів своїх. |
|
2
|
2
|
| Рече́ же їм: єгда́ мо́литеся, глаго́літе: О́тче наш, і́же на небесі́х, да святи́ться і́м'я Твоє́; да при́йдеть Ца́рствіє Твоє́; да бу́деть во́ля Твоя́, я́ко на небесі́, і на землі́: | Він сказав їм: коли молитесь, говоріть: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. |
|
3
|
3
|
| хліб наш насу́щний подава́й нам на всяк день | Хліб наш насущний дай нам сьогодні; |
|
4
|
4
|
| і оста́ви нам гріхи́ на́ша, і́бо і са́мі оставля́єм вся́кому должнику́ на́шему; і не введи́ нас во іскуше́ніє, но ізба́ви нас от лука́ваго. | і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. |
|
5
|
5
|
| І рече́ к ним: кто от вас і́мать дру́га? і і́деть к нему́ в полу́нощі, і рече́ть єму́: дру́же, даждь мі взайм три хлі́би; | І сказав їм: припустімо, що хто-небудь з вас, маючи друга, прийде до нього опівночі і скаже йому: друже! Позич мені три хліби, |
|
6
|
6
|
| поне́же друг при́йде с пу́ті ко мні, і не і́мам чесо́ предложи́ти єму́. | бо друг мій зайшов до мене з дороги, і я не маю чого дати йому. |
|
7
|
7
|
| І той ізвну́тр отвіща́в рече́ть: не твори́ мі труди́; уже́ две́рі затворени́ суть, і ді́ти моя́ со мно́ю на ло́жі суть; (і) не могу́ воста́в да́ти тебі́. | А той зсередини скаже у відповідь: не турбуй мене, двері вже зачинені, і діти мої зі мною на постелі; не можу встати і дати тобі. |
|
8
|
8
|
| Глаго́лю же вам: а́ще і не дасть єму́ воста́в, зане́ друг єму́ єсть, но за безо́чство єго́, воста́в дасть єму́, єли́ка тре́буєть. | Кажу ж вам, якщо він не встане і не дасть йому по дружбі з ним, то через невідступність його, вставши, дасть йому, скільки той просить. |
|
9
|
9
|
| (Зач. 56) І Аз вам глаго́лю: просі́те, і да́сться вам; іщі́те, і обря́щете; толці́те, і отве́рзеться вам; | І я скажу вам: просіть, і дасться вам, шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам, |
|
10
|
10
|
| всяк бо прося́й приє́млеть, і іщя́й обріта́єть, і толку́щему отве́рзеться. | бо кожний, хто просить, одержує, хто шукає, знаходить, хто стукає, тому відчиняють. |
|
11
|
11
|
| Кото́раго же вас отця́ воспро́сить син хлі́ба, єда́ ка́мень пода́сть єму́? Іли́ ри́би, єда́ в ри́би мі́сто змію́ пода́сть єму́? | Який з вас, батьків, коли син попросить у нього хліба, подасть йому камінь? Або, коли попросить риби, подасть йому змію замість риби? |
|
12
|
12
|
| Іли́ а́ще попро́сить яйця́, єда́ пода́сть єму́ ско́рпію? | Або, якщо попросить яйця, подасть йому скорпіона? |
|
13
|
13
|
| А́ще у́бо ви злі су́ще, умі́єте дая́нія бла́га дая́ти ча́дом ва́шим, ко́льми па́че Оте́ць, і́же с небесе́, дасть Ду́ха Свята́го прося́щим у Него́? | Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте добрі дари давати дітям вашим, то тим більше Отець Небесний дасть Духа Святого тим, хто просить у Нього. |
|
14
|
14
|
| (Зач. 57) І бі ізгоня́ бі́са, і той бі нім; бисть же бі́су ізше́дшу, проглаго́ла німи́й; і диви́шася наро́ди. | Одного разу вигнав Він біса, який був німий; і коли біс вийшов, німий заговорив; і народ дивувався. |
|
15
|
15
|
| Ні́ції же от них рі́ша: о Веєльзеву́лі, кня́зі бісо́встім, ізго́нить бі́си. | Деякі ж з них говорили: Він виганяє бісів силою Вельзевула, князя бісівського. |
|
16
|
16
|
| Друзі́ї же іскуша́юще, зна́менія от Него́ іска́ху с небесе́. | А інші, спокушаючи, домагалися від Нього знамення з неба. |
|
17
|
17
|
| Он же ві́дий помишле́нія їх, рече́ їм: вся́ко ца́рство само́ в себі́ разділя́яся, запусті́єть; і дом на дом, па́даєть. | Але Він, знаючи їхні думки, сказав їм: всяке царство, що само в собі розділиться, запустіє; і дім, який розділиться сам в собі, упаде. |
|
18
|
18
|
| А́ще же і сатана́ сам в себі́ разділи́ся, ка́ко ста́неть ца́рство єго́, я́коже глаго́лете, о Веєльзеву́лі ізгоня́щя М'я бі́си. | Якщо ж сатана сам у собі розділився, то як устоїть його царство? А ви говорите, що Я силою Вельзевула виганяю бісів. |
|
19
|
19
|
| А́ще же Аз о Веєльзеву́лі ізгоню́ бі́си, си́нове ва́ші о ком ізго́нять? Сего́ ра́ди ті́ї бу́дуть вам судії́. | Якщо ж Я силою Вельзевула виганяю бісів, то сини ваші чиєю силою виганяють їх? Тому вони будуть вам суддями. |
|
20
|
20
|
| А́ще ли же о пе́рсті Бо́жиї ізгоню́ бі́си, у́бо пости́же на вас Ца́рствіє Бо́жиє. | Якщо ж Я перстом Божим виганяю бісів, то, значить, прийшло до вас Царство Боже. |
|
21
|
21
|
| Єгда́ крі́пкий вооружи́вся храни́ть свой двор, во смире́нії [в ми́рі] суть імі́нія єго́; | Коли сильний, озброївшись, стереже свій дім, тоді майно його в безпеці; |
|
22
|
22
|
| єгда́ же крі́плій єго́ наше́д побіди́ть єго́, все ору́жіє єго́ во́зьметь, на не́же упова́ше, і кори́сть єго́ раздає́ть. | коли ж сильніший за нього нападе і переможе його, тоді візьме всю зброю його, на яку він покладався, і здобич свою роздасть. |
|
23
|
23
|
| (Зач. 58) І́же ність со Мно́ю, на М'я єсть; і і́же не собира́єть со Мно́ю, расточа́єть. | Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає. |
|
24
|
24
|
| Єгда́ (же) нечи́стий дух ізи́деть от челові́ка, прехо́дить сквозі́ безво́дная мі́ста, іщя́ поко́я; і не обріта́я, глаго́леть: возвращу́ся в дом мой, отню́дуже ізидо́х. | Коли нечистий дух вийде з людини, то ходить місцями безводними, шукаючи спокою, і, не знаходячи, каже: повернусь у дім свій, звідки вийшов; |
|
25
|
25
|
| І прише́д обря́щеть ї помете́н і укра́шен; | і, прийшовши, знаходить його виметеним і прибраним. |
|
26
|
26
|
| тогда́ і́деть і по́йметь седьм други́х духо́в го́рших себе́, і вше́дше живу́ть ту; і бива́ють послі́дняя челові́ку тому́ го́рша пе́рвих. | Тоді йде і бере з собою інших сім духів, ще лютіших за себе, і, увійшовши, живуть там, — і буває для людини тієї останнє гіршим за перше. |
|
27
|
27
|
| Бисть же єгда́ глаго́лаше сія́, воздви́гши ні́кая жена́ глас от наро́да, рече́ Єму́: блаже́нно чре́во носи́вшеє Тя, і сосця́, я́же єси́ ссал. | Коли ж він це говорив, одна жінка з натовпу, піднісши голос, сказала Йому: блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що годували Тебе! |
|
28
|
28
|
| Он же рече́: ті́мже у́бо блаже́нні сли́шащіі сло́во Бо́жиє і храня́щії є. | А Він сказав: блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його. |
|
29
|
29
|
| (Зач. 59) Наро́дом же собира́ющимся нача́т глаго́лати: род сей лука́в єсть — зна́менія і́щеть, і зна́меніє не да́сться єму́, то́кмо зна́меніє Іо́ни проро́ка; | Коли ж багато народу стало збиратися, Він почав говорити: рід цей лукавий — він знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. |
|
30
|
30
|
| я́коже бо бисть Іо́на зна́меніє Ниневи́том, та́ко бу́деть і Син Челові́чеський ро́ду сему́. | Бо як Іона був знаменням ниневитянам, так буде і Син Людський родові цьому. |
|
31
|
31
|
| Цари́ця ю́жськая воста́неть на суд с му́жі ро́да сего́ і осу́дить їх; я́ко при́йде от коне́ць землі́ сли́шати прему́дрость Соломо́нову; і се мно́жає Соломо́на зді́. | Цариця південна постане на суд з людьми роду цього і осудить їх, бо вона від краю землі прийшла послухати мудрість Соломонову; а ось тут Більший від Соломона. |
|
32
|
32
|
| Му́жіє Ниневи́тстії воста́нуть на суд с ро́дом сим і осу́дять ї; я́ко покая́шася про́повідію Іо́ниною; і се мно́жає Іо́ни зді. | Ниневитяни постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялися після проповіді Іониної, а ось тут Більший від Іони. |
|
33
|
33
|
| Нікто́же (у́бо) світи́льника вжег, в скро́ві полага́єть, ні под спу́дом, но на сві́щниці, да входя́щії світ ви́дять. | Ніхто, засвітивши світильник, не ставить його в закритому місці чи під посудину, але на свічник, щоб усі, що входять, бачили світло. |
|
34
|
34
|
| (Зач. 60) Світи́льник ті́лу єсть о́ко; єгда́ у́бо о́ко твоє́ про́сто бу́деть, все ті́ло твоє́ сві́тло бу́деть; єгда́ же лука́во бу́деть, і ті́ло твоє́ те́мно; | Світильником тіла є око; отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим; а якщо воно буде нечистим, то і тіло твоє буде темним. |
|
35
|
35
|
| блюди́ у́бо, єда́ світ, і́же в тебі́, тьма єсть. | Отже, дивись, щоб світло, яке в тобі, не стало темрявою. |
|
36
|
36
|
| А́ще бо ті́ло твоє́ все сві́тло, не іми́й ні́кия ча́сті те́мни, бу́деть сві́тло все, я́коже єгда́ світи́льник блиста́нієм просвіща́єть тя. | Якщо ж тіло твоє все світле і немає жодної темної частини, то буде світле все так, ніби світильник сяйвом освітлює тебе. |
|
37
|
37
|
| Єгда́ же глаго́лаше, моля́ше Єго́ фарисе́й ні́кий, да обі́дуєть у него́; вшед же возлеже́. | Коли Він говорив це, один фарисей запросив Його до себе на обід. Він прийшов і возліг. |
|
38
|
38
|
| Фарисе́й же ви́дів диви́ся, я́ко не пре́жде крести́ся [не пе́рвіє уми́ся] пре́жде обі́да. | Фарисей же здивувався, побачивши, що Він не вимив рук перед обідом. |
|
39
|
39
|
| Рече́ же Госпо́дь к нему́: ни́ні ви, фарисе́є, вні́шняя сткля́ниці і блю́да очища́єте, вну́треннєє же ва́ше по́лно грабле́нія єсть і лука́вства. | Але Господь сказав йому: нині ви, фарисеї, очищаєте зовні чашу і блюдо, а нутро ваше сповнене злодійства та лукавства. |
|
40
|
40
|
| Безу́мнії, не І́же ли сотвори́ вні́шнєє, і вну́треннєє сотвори́л єсть? | Нерозумні! Чи не Той, Хто створив зовнішнє, створив і внутрішнє? |
|
41
|
41
|
| Оба́че от су́щих даді́те ми́лостині; і се вся чи́ста вам бу́дуть. | Краще подавайте милостиню з того, що маєте, тоді все буде у вас чисте. |
|
42
|
42
|
| (Зач. 61) Но го́ре вам фарисе́йом, я́ко одеся́тствуєте от м'я́тви, і пига́на, і вся́каго зе́лія, і мимохо́дите суд і любо́в Бо́жию; сія́ подоба́ше сотвори́ти, і о́ніх не оставля́ти. | Але горе вам, фарисеям, що даєте десяту частину з м’яти, рути і з усякого зілля, а не дбаєте про суд і любов Божу: і це належить робити, і того не залишати. |
|
43
|
43
|
| Го́ре вам, фарисе́йом, я́ко лю́бите предсіда́нія на со́нмищех і цілова́нія на то́ржищих. | Горе вам, фарисеям, що любите перші місця в синагогах і привітання на торжищах. |
|
44
|
44
|
| Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко єсте́ я́ко гро́би неві́домі, і челові́ци ходя́щії верху́ не ві́дять. | Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що ви — як ті невідомі гроби, поверх яких люди ходять і не знають того. |
|
45
|
45
|
| Отвіща́в же ні́кий от зако́нник рече́ Єму́: Учи́телю, сія́ глаго́ля, і нам досажда́єши. | На це хтось із законників сказав Йому: Учителю, говорячи це, Ти і нас ображаєш. |
|
46
|
46
|
| Он же рече́: і вам зако́нником го́ре, я́ко накла́даєте на челові́ки бремена́ не удо́б носи́ма, і са́мі єди́нім персто́м ва́шим не прикаса́єтеся бремене́м. | Але Він сказав: і вам, законникам, горе, бо накладаєте на людей тягарі, які важко носити, самі ж жодним пальцем своїм не доторкнетесь до них. |
|
47
|
47
|
| (Зач. 62) Го́ре вам, я́ко зи́ждете гро́би проро́к, отці́ же ва́ші ізби́ша їх. | Горе вам, що будуєте гробниці пророкам, яких повбивали батьки ваші: |
|
48
|
48
|
| У́бо свиді́тельствуєте і соблаговолі́те діло́м оте́ць ва́ших; я́ко ті́ї у́бо ізби́ша їх, ви же зи́ждете їх гро́би. | цим ви свідчите і схвалюєте діла батьків ваших, і погоджуєтеся з ними, бо ті повбивали пророків, ви ж будуєте їм гробниці. |
|
49
|
49
|
| Сего́ ра́ди і прему́рость Бо́жия рече́: послю́ в них [к ним] проро́ки і апо́столи, і от них убію́ть і ізжену́ть; | Тому і премудрість Божа сказала: пошлю до них пророків і апостолів, і декого з них уб’ють, а декого виженуть. |
|
50
|
50
|
| да взи́щеться кров всіх проро́к, пролива́ємая от сложе́нія ми́ра, от ро́да сего́, | Хай же буде покараний рід цей за кров усіх пророків, пролиту від створення світу, |
|
51
|
51
|
| от кро́ве А́веля да́же до кро́ве Заха́рії, поги́бшаго ме́жду олтаре́м і хра́мом; єй, глаго́лю вам, взи́щеться от ро́да сего́. | від крови Авеля до крови Захарії, вбитого між жертовником і храмом. Так, кажу вам, стягнеться з роду цього. |
|
52
|
52
|
| Го́ре вам, зако́нником, я́ко взя́сте ключ разумі́нія: са́мі не внидо́сте, і входя́щим возбрани́сте. | Горе вам, законникам, що ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли і тим, хто хотів увійти, боронили. |
|
53
|
53
|
| Глаго́лющу же Єму́ сія́ к ним, нача́ша кни́жници і фарисе́є бі́дні [зіло́] гні́ватися Нань і преста́ти [вопроша́ти] Єго́ о мно́зі, | Коли Він говорив їм це, книжники і фарисеї почали дуже нападати на Нього, запитуючи багато про що, |
|
54
|
54
|
| ла́юще Єго́ [наві́тующе Нань], і́щуще улови́ти ні́что от уст Єго́, да Нань возглаго́лють. | підкопуючись під Нього і намагаючись уловити з уст Його що-небудь таке, щоб звинуватити Його. |
|
Глава 13
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 70) Прийдо́ша же ні́ції в то вре́м'я, пові́дающе Єму́ о Галиле́єх, ї́хже кров Пила́т сміси́ с же́ртвами їх. | У той час деякі прийшли і розповіли про галилеян, кров яких Пилат змішав з жертвами їхніми. |
|
2
|
2
|
| І отвіща́в Ісу́с рече́ їм: мните́ ли, я́ко Галиле́яне сі́ї грі́шнійші па́че всіх Галиле́ян бя́ху, я́ко та́ко постра́даша? | У відповідь Ісус сказав їм: чи думаєте ви, що ці галилеяни були грішніші за всіх галилеян, що так постраждали? |
|
3
|
3
|
| Ні, глаго́лю вам; но а́ще не пока́єтеся, всі та́кожде поги́бнете. | Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете. |
|
4
|
4
|
| Іли́ о́ні осьмна́десяте, на ни́хже паде́ столп Силоа́мський і поби́ їх, мні́те ли, я́ко ті́ї до́лжнійші бя́ху па́че всіх живу́щих во Ієрусали́мі? | Або думаєте, що ті вісімнадцять, на яких упала башта Силоамська і побила їх, були винні більше за всіх, що живуть в Єрусалимі? |
|
5
|
5
|
| Ні, глаго́лю вам; но а́ще не пока́єтеся, всі та́кожде поги́бнете. | Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете. |
|
6
|
6
|
| Глаго́лаше же сію́ при́тчу: смоко́вницю ім'я́ше ні́кий в виногра́ді своє́м всаждену́; і при́йде іщя́ плода́ на ней, і не обрі́те; | І сказав оцю притчу: один чоловік мав у своєму винограднику посаджену смоковницю, і прийшов шукати плоду на ній і не знайшов. |
|
7
|
7
|
| рече́ же к винаре́ві: се тре́тіє лі́то, отне́лиже прихожду́ іщя́ плода́ на смоко́вниці сей, і не обріта́ю; посіці́ ю (у́бо), вску́ю і зе́млю упражня́єть? | І сказав виноградареві: ось третій рік я приходжу шукати плоду на цій смоковниці і не знаходжу; зрубай її, навіщо вона і землю займає? |
|
8
|
8
|
| Он же отвіща́в рече́ єму́: го́споди, оста́ви ю і се лі́то, до́ндеже окопа́ю о́крест єя́ і оси́плю гно́єм; | Але той сказав йому у відповідь: господарю, залиш її і на цей рік, поки я обкопаю її і підсиплю гноєм. |
|
9
|
9
|
| і а́ще у́бо сотвори́ть плод; а́ще ли же ні, во гряду́щеє посіче́ши ю. | Можливо, дасть вона плід; а якщо ні, наступного року зрубаєш її. |
|
10
|
10
|
| (Зач. 71) Бя́ше же учя́ на єди́ном от со́нмищ в субо́ту; | В одній із синагог Він навчав у суботу. |
|
11
|
11
|
| і се жена́ бі іму́щи дух неду́жен літ осьмна́десять, і бі сля́ка і не могу́щи восклони́тися отню́д. | Там була жінка, що мала духа немочі років вісімнадцять: вона була скорчена і ніяк не могла випростатись. |
|
12
|
12
|
| Ви́дів же ю Ісу́с, пригласи́ і рече́ єй: же́но, отпущена́ єси́ от неду́га твоєго́. | Ісус, побачивши її, покликав і сказав їй: жінко, ти звільнена від твоєї недуги. |
|
13
|
13
|
| І возложи́ на ню ру́ці; і а́біє простре́ся, і сла́вляше Бо́га. | І поклав на неї руки; і вона зараз же випросталась і почала славити Бога. |
|
14
|
14
|
| Отвіща́в же старі́йшина собо́ру, негоду́я, зане́ в субо́ту ісціли́ (ю) Ісу́с, глаго́лаше наро́ду: шесть дній єсть, в ня́же досто́їть ді́лати; в ти́я у́бо приходя́ще цілі́теся, а не в день субо́тний. | При цьому начальник синагоги, обурюючись, що Ісус зцілив її в суботу, сказав народові: є шість днів, в які дозволено робити; в ті і приходьте зцілятися, а не в день суботній. |
|
15
|
15
|
| Отвіща́ (же) у́бо єму́ Госпо́дь і рече́: лицемі́ре, ко́ждо вас в субо́ту не отріша́єть ли своєго́ вола́ іли́ осла́ от я́слій, і вед напая́єть, | Господь сказав йому у відповідь: лицеміре, чи не відв’язує кожний з вас у суботу вола свого або осла від ясел і не веде напувати? |
|
16
|
16
|
| сію́ же дщер Авраа́млю су́щу, ю́же связа́ сатана́ се осьмоєна́десяте лі́то, не досто́яше ли разріши́тися єй от ю́зи сея́ в день субо́тний? | А цю дочку Авраамову, яку зв’язав сатана ось уже вісімнадцятий рік, чи не належало визволити від цих пут у день суботній? |
|
17
|
17
|
| І сія́ Єму́ глаго́лющу, стидя́хуся всі противля́ющіїся Єму́; і всі лю́діє ра́довахуся о всіх сла́вних бива́ющих от Него́. | І коли Він говорив це, усі, що противилися Йому, засоромились; і всі люди раділи всім славним ділам Його. |
|
18
|
18
|
| (Зач. 72) Глаго́лаше же: кому́ подо́бно єсть Ца́рствіє Бо́жиє? І кому́ уподо́блю є? | Він же сказав: до чого подібне Царство Боже, і до чого уподібню його? |
|
19
|
19
|
| Подо́бно єсть зе́рну гору́шну, є́же приє́м челові́к вве́рже в вертогра́д свой; і возрасте́, і бисть дре́во ве́ліє, і пти́ці небе́сния всели́шася в ві́твіє єго́. | Воно подібне до зерна гірчичного, яке чоловік взяв і посадив у своєму саду; і виросло, і стало великим деревом, і птахи небесні оселилися у гілках його. |
|
20
|
20
|
| Па́ки рече́: кому́ уподо́блю Ца́рствіє Бо́жиє? | Ще сказав: до чого уподібню Царство Боже? |
|
21
|
21
|
| Подо́бно єсть ква́су, єго́же приє́мши жена́, скри в са́тіх тріє́х муки́, до́ндеже вски́се все. | Воно подібне до закваски, яку жінка, взявши, поклала на три міри борошна, аж доки не вкисне все. |
|
22
|
22
|
| І прохожда́ше сквозі́ гра́ди і ве́сі, учя́ і ше́ствіє творя́ во Ієрусали́м. | І проходив через міста і села, і навчав, прямуючи до Єрусалима. |
|
23
|
23
|
| Рече́ же ні́кий Єму́: Го́споди, а́ще ма́ло єсть спаса́ющихся? Он же рече́ к ним: | Один чоловік сказав Йому: Господи, невже мало таких, що спасаються? А Він сказав їм: |
|
24
|
24
|
| подвиза́йтеся вни́ти сквозі́ ті́сная врата́; я́ко мно́зі, глаго́лю вам, взи́щуть вни́ти, і не возмо́гуть. | намагайтеся увійти через вузькі ворота, бо, кажу вам, багато буде таких, які намагатимуться увійти, і не зможуть. |
|
25
|
25
|
| Отне́ліже воста́неть до́му влади́ка, і затвори́ть две́рі, і на́чнете вні стоя́ти і ударя́ти в две́рі, глаго́люще: Го́споди, Го́споди, отве́рзи нам. І отвіща́в рече́ть вам: не вім вас, отку́ду єсте́. | Коли Господар дому встане і зачинить двері, тоді ви, стоячи зовні, почнете стукати у двері і говорити: Господи! Господи! Відчини нам. А Він скаже вам у відповідь: не знаю вас, звідки ви. |
|
26
|
26
|
| Тогда́ на́чнете глаго́лати: ядо́хом пред Тобо́ю і пи́хом, і на распу́тіїх на́ших учи́л єси́. | Тоді почнете говорити: ми їли і пили перед Тобою, і на перехрестях наших Ти навчав. |
|
27
|
27
|
| І рече́ть: глаго́лю вам, не вім вас, отку́ду єсте́; отступі́те от Мене́, всі ді́лателіє непра́вди. | А Він скаже: говорю вам, що не знаю вас, звідки ви; відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду. |
|
28
|
28
|
| Ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м, єгда́ у́зрите Авраа́ма, і Ісаа́ка, і Іа́кова, і вся проро́ки во Ца́рствії Бо́жиї, вас же — ізгони́мих вон. | Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака і Якова і всіх пророків у Царстві Божому, а себе — вигнаними геть. |
|
29
|
29
|
| І при́йдуть от восто́к і за́пад, і сі́вера і ю́га, і возля́гуть в Ца́рствії Бо́жиї. | І прийдуть від сходу і заходу, від півночі й півдня, і возляжуть у Царстві Божому. |
|
30
|
30
|
| І се суть послі́днії, і́же бу́дуть пе́рві, і суть пе́рвії, і́же бу́дуть послі́дні. | І ось є останні, що будуть першими, і є перші, що будуть останніми. |
|
31
|
31
|
| (Зач. 73) В той день приступи́ша ні́ций от фарисе́й, глаго́люще Єму́: ізи́ди і іди́ отсю́ду, я́ко І́род хо́щеть Тя уби́ти. | У той день прийшли деякі з фарисеїв і сказали Йому: вийди і піди звідси, бо Ірод хоче Тебе вбити. |
|
32
|
32
|
| І рече́ їм: ше́дше рці́те ли́су тому́: се ізгоню́ бі́си і ісціле́нія творю́ днесь і у́трі, і в тре́тій сконча́юся. | І сказав їм: підіть і скажіть отій лисиці: ось виганяю бісів і зціляю сьогодні і завтра, і на третій день закінчу. |
|
33
|
33
|
| Оба́че подоба́єть Мі днесь, і у́трі, і в бли́жній іти́, я́ко невозмо́жно єсть проро́ку поги́бнути кромі́ Ієрусали́ма. | А втім, мені треба ходити сьогодні, завтра і в наступний день, бо неможливо, щоб пророк загинув поза Єрусалимом. |
|
34
|
34
|
| Ієрусали́ме, Ієрусали́ме, ізби́вий проро́ки і ка́менієм побива́я по́сланния к тебі́, колькра́ти восхоті́х собра́ти ча́да твоя́, я́коже коко́ш гніздо́ своє́ под крилі́, і не восхоті́сте? | Єрусалиме, Єрусалиме, що вбивав пророків і камінням побив посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах пташенят своїх під крила, і ви не захотіли! |
|
35
|
35
|
| Се оставля́ється вам дом ваш пуст. Глаго́лю же вам, я́ко не і́мате Мене́ ви́діти, до́ндеже при́йдеть, єгда́ рече́те: благослове́н Гряди́й во і́м'я Госпо́днє. | Ось залишається вам дім ваш порожнім. Кажу ж вам, що ви не побачите Мене, доки не прийде час, коли скажете: благословенний, Хто гряде в ім’я Господнє! |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
