|
Глава 16
|
Κεφάλαιο 16
|
|
1
|
1
|
|
(Зач. 80) Глаго́лаше же ко ученико́м Свої́м: челові́к ні́кий бі бога́т, і́же ім'я́ше приста́вника; і той оклевета́н бисть к нему́, я́ко расточа́єть імі́нія єго́.
|
Ἔλεγεν δὲ καὶ πρὸς τοὺς μαθητὰς αὐτοῦ, Ἄνθρωπός τις ἦν πλούσιος, ὃς εἶχεν οἰκονόμον· καὶ οὗτος διεβλήθη αὐτῷ ὡς διασκορπίζων τὰ ὑπάρχοντα αὐτοῦ.
|
|
2
|
2
|
|
І пригласи́в єго́ рече́ єму́: что се сли́шу о тебі́? Возда́ждь отві́т о приставле́нії домо́внім; не возмо́жеши бо ктому́ до́му стро́їти.
|
Καὶ φωνήσας αὐτὸν εἶπεν αὐτῷ, Τί τοῦτο ἀκούω περὶ σοῦ; Ἀπόδος τὸν λόγον τῆς οἰκονομίας σου· οὐ γὰρ δυνήσῃ ἔτι οἰκονομεῖν.
|
|
3
|
3
|
|
Рече́ же в себі́ приста́вник до́му: что сотворю́, я́ко госпо́дь мо́й оте́млеть строє́ніє до́му от мене́? Копа́ти не могу́, проси́ти стижу́ся:
|
Εἶπεν δὲ ἐν ἑαυτῷ ὁ οἰκονόμος, Τί ποιήσω, ὅτι ὁ κύριός μου ἀφαιρεῖται τὴν οἰκονομίαν ἀπ’ ἐμοῦ; Σκάπτειν οὐκ ἰσχύω, ἐπαιτεῖν αἰσχύνομαι.
|
|
4
|
4
|
|
разумі́х, что сотворю́, да єгда́ отста́влен бу́ду от строє́нія до́му, при́ймуть м'я в до́ми своя́.
|
Ἔγνων τί ποιήσω, ἵνα, ὅταν μετασταθῶ τῆς οἰκονομίας, δέξωνταί με εἰς τοὺς οἴκους αὐτῶν.
|
|
5
|
5
|
|
І призва́в єди́наго кого́ждо от должни́к господи́на своєго́, глаго́лаше пе́рвому: коли́цім до́лжен єси́ господи́ну моєму́?
|
Καὶ προσκαλεσάμενος ἕνα ἕκαστον τῶν χρεωφειλετῶν τοῦ κυρίου ἑαυτοῦ, ἔλεγεν τῷ πρώτῳ, Πόσον ὀφείλεις τῷ κυρίῳ μου;
|
|
6
|
6
|
|
Он же рече́: сто мір [вать, т. є. мір] ма́сла. І рече́ єму́: прийми́ писа́ніє твоє́ і сід ско́ро напиши́ п'ятьдеся́т.
|
Ὁ δὲ εἶπεν, Ἑκατὸν βάτους ἐλαίου. Καὶ εἶπεν αὐτῷ, Δέξαι σου τὸ γράμμα, καὶ καθίσας ταχέως γράψον πεντήκοντα.
|
|
7
|
7
|
|
Пото́м же рече́ друго́му: ти же коли́цім до́лжен єси́? Он же рече́: сто мір пшени́ці. І глаго́ла єму́: прийми́ писа́ніє твоє́ і напиши́ о́сьмдесят.
|
Ἔπειτα ἑτέρῳ εἶπεν, Σὺ δὲ πόσον ὀφείλεις; Ὁ δὲ εἶπεν, Ἑκατὸν κόρους σίτου. Καὶ λέγει αὐτῷ, Δέξαι σου τὸ γράμμα, καὶ γράψον ὀγδοήκοντα.
|
|
8
|
8
|
|
І похвали́ госпо́дь до́му строї́теля непра́веднаго, я́ко му́дрі сотвори́; я́ко си́нове ві́ка сего́ мудрі́йші па́че сино́в сві́та в ро́ді своє́м суть.
|
Καὶ ἐπῄνεσεν ὁ κύριος τὸν οἰκονόμον τῆς ἀδικίας ὅτι φρονίμως ἐποίησεν· ὅτι οἱ υἱοὶ τοῦ αἰῶνος τούτου φρονιμώτεροι ὑπὲρ τοὺς υἱοὺς τοῦ φωτὸς εἰς τὴν γενεὰν τὴν ἑαυτῶν εἰσίν.
|
|
9
|
9
|
|
І Аз вам глаго́лю: сотворі́те себі́ дру́ги от мамо́ни непра́вди, да, єгда́ оскуді́єте, при́ймуть ви в ві́чния кро́ви.
|
Κἀγὼ ὑμῖν λέγω, Ποιήσατε ἑαυτοῖς φίλους ἐκ τοῦ μαμωνᾶ τῆς ἀδικίας, ἵνα, ὅταν ἐκλίπητε, δέξωνται ὑμᾶς εἰς τὰς αἰωνίους σκηνάς.
|
|
10
|
10
|
|
(Зач. 81) Ві́рний в ма́лі і во мно́зі ві́рен єсть; і непра́ведний в ма́лі і во мно́зі непра́веден єсть.
|
Ὁ πιστὸς ἐν ἐλαχίστῳ καὶ ἐν πολλῷ πιστός ἐστιν, καὶ ὁ ἐν ἐλαχίστῳ ἄδικος καὶ ἐν πολλῷ ἄδικός ἐστιν.
|
|
11
|
11
|
|
А́ще у́бо в непра́веднім імі́нії ві́рні не би́сте, во і́стиннім кто вам ві́ру і́меть?
|
Εἰ οὖν ἐν τῷ ἀδίκῳ μαμωνᾷ πιστοὶ οὐκ ἐγένεσθε, τὸ ἀληθινὸν τίς ὑμῖν πιστεύσει;
|
|
12
|
12
|
|
І а́ще в чуже́м ві́рні не би́сте, ва́ше кто вам да́сть?
|
Καὶ εἰ ἐν τῷ ἀλλοτρίῳ πιστοὶ οὐκ ἐγένεσθε, τὸ ὑμέτερον τίς ὑμῖν δώσει;
|
|
13
|
13
|
|
Ніки́й же раб мо́жеть двіма́ господи́нома рабо́тати, і́бо іли́ єди́наго возненави́дить, а друга́го возлю́бить, іли́ єди́наго держи́ться, о друзі́м же нераді́ти на́чнеть; не мо́жете Бо́гу рабо́тати і мамо́ні.
|
Οὐδεὶς οἰκέτης δύναται δυσὶν κυρίοις δουλεύειν· ἢ γὰρ τὸν ἕνα μισήσει, καὶ τὸν ἕτερον ἀγαπήσει· ἢ ἑνὸς ἀνθέξεται, καὶ τοῦ ἑτέρου καταφρονήσει. Οὐ δύνασθε θεῷ δουλεύειν καὶ μαμωνᾷ.
|
|
14
|
14
|
|
Сли́шаху же сія́ вся і фарисе́є, сребролю́бці су́ще, руга́хуся Єму́.
|
Ἤκουον δὲ ταῦτα πάντα καὶ οἱ Φαρισαῖοι φιλάργυροι ὑπάρχοντες, καὶ ἐξεμυκτήριζον αὐτόν.
|
|
15
|
15
|
|
І рече́ їм: (Зач. 82) ви єсте́ оправда́юще себе́ пред челові́ки, Бог же вість сердця́ ва́ша, я́ко, є́же єсть в челові́ціх високо́, ме́рзость єсть пред Бо́гом.
|
Καὶ εἶπεν αὐτοῖς, Ὑμεῖς ἐστε οἱ δικαιοῦντες ἑαυτοὺς ἐνώπιον τῶν ἀνθρώπων, ὁ δὲ θεὸς γινώσκει τὰς καρδίας ὑμῶν· ὅτι τὸ ἐν ἀνθρώποις ὑψηλὸν βδέλυγμα ἐνώπιον τοῦ θεοῦ.
|
|
16
|
16
|
|
Зако́н і проро́ци до Іоа́нна; отто́лі Ца́рствіє Бо́жиє благовіству́ється, і всяк в не ну́диться [с ну́ждею вхо́дить].
|
Ὁ νόμος καὶ οἱ προφῆται ἕως Ἰωάννου· ἀπὸ τότε ἡ βασιλεία τοῦ θεοῦ εὐαγγελίζεται, καὶ πᾶς εἰς αὐτὴν βιάζεται.
|
|
17
|
17
|
|
Удо́біє же єсть не́бу і землі́ прейти́, не́же от зако́на єди́ной черті́ поги́бнути.
|
Εὐκοπώτερον δέ ἐστιν τὸν οὐρανὸν καὶ τὴν γῆν παρελθεῖν, ἢ τοῦ νόμου μίαν κεραίαν πεσεῖν.
|
|
18
|
18
|
|
Всяк пуща́яй жену́ свою́ і приводя́ і́ну, прелю́би ді́єть; і женя́йся пуще́ною от му́жа, прелюби́ твори́ть.
|
Πᾶς ὁ ἀπολύων τὴν γυναῖκα αὐτοῦ καὶ γαμῶν ἑτέραν μοιχεύει· καὶ πᾶς ὁ ἀπολελυμένην ἀπὸ ἀνδρὸς γαμῶν μοιχεύει.
|
|
19
|
19
|
|
(Зач. 83) Челові́к же ні́кий бі бога́т, і облача́шеся в порфи́ру і ви́ссон, веселя́ся на вся дні сві́тло.
|
Ἄνθρωπος δέ τις ἦν πλούσιος, καὶ ἐνεδιδύσκετο πορφύραν καὶ βύσσον, εὐφραινόμενος καθ’ ἡμέραν λαμπρῶς.
|
|
20
|
20
|
|
Нищ же бі ні́кто, і́менем Ла́зар, і́же лежа́ше пред врати́ єго́ гно́єн
|
Πτωχὸς δέ τις ἦν ὀνόματι Λάζαρος, ὃς ἐβέβλητο πρὸς τὸν πυλῶνα αὐτοῦ ἡλκωμένος
|
|
21
|
21
|
|
і жела́ше наси́титися от крупи́ць па́дающих от трапе́зи бога́таго, но і пси приходя́ще облиза́ху гной єго́.
|
καὶ ἐπιθυμῶν χορτασθῆναι ἀπὸ τῶν ψιχίων τῶν πιπτόντων ἀπὸ τῆς τραπέζης τοῦ πλουσίου· ἀλλὰ καὶ οἱ κύνες ἐρχόμενοι ἀπέλειχον τὰ ἕλκη αὐτοῦ.
|
|
22
|
22
|
|
Бисть же умре́ти ни́щему і несе́ну би́ти а́нгели на ло́но Авраа́мле; у́мре же і бога́тий, і погребо́ша єго́.
|
Ἐγένετο δὲ ἀποθανεῖν τὸν πτωχόν, καὶ ἀπενεχθῆναι αὐτὸν ὑπὸ τῶν ἀγγέλων εἰς τὸν κόλπον Ἀβραάμ· ἀπέθανεν δὲ καὶ ὁ πλούσιος, καὶ ἐτάφη.
|
|
23
|
23
|
|
І во а́ді возві́д о́чі свої́, сий в му́ках, узрі́ Авраа́ма іздале́ча, і Ла́заря на ло́ні єго́;
|
Καὶ ἐν τῷ ᾍδῃ ἐπάρας τοὺς ὀφθαλμοὺς αὐτοῦ, ὑπάρχων ἐν βασάνοις, ὁρᾷ τὸν Ἀβραὰμ ἀπὸ μακρόθεν, καὶ Λάζαρον ἐν τοῖς κόλποις αὐτοῦ.
|
|
24
|
24
|
|
і той возгла́ш рече́: о́тче Авраа́ме, поми́луй м'я і посли́ Ла́заря, да омо́чить коне́ць пе́рста своєго́ в воді́ і устуди́ть язи́к мо́й, я́ко стра́жду во пла́мені сем.
|
Καὶ αὐτὸς φωνήσας εἶπεν, Πάτερ Ἀβραάμ, ἐλέησόν με, καὶ πέμψον Λάζαρον, ἵνα βάψῃ τὸ ἄκρον τοῦ δακτύλου αὐτοῦ ὕδατος, καὶ καταψύξῃ τὴν γλῶσσάν μου· ὅτι ὀδυνῶμαι ἐν τῇ φλογὶ ταύτῃ.
|
|
25
|
25
|
|
Рече́ же Авраа́м: ча́до, пом'яни́, я́ко восприя́л єси́ блага́я твоя́ в животі́ твоє́м, і Ла́зар та́кожде зла́я; ни́ні же зді́ утіша́ється, ти же стра́ждеши;
|
Εἶπεν δὲ Ἀβραάμ, Τέκνον, μνήσθητι ὅτι ἀπέλαβες σὺ τὰ ἀγαθά σου ἐν τῇ ζωῇ σου, καὶ Λάζαρος ὁμοίως τὰ κακά· νῦν δὲ ὧδε παρακαλεῖται, σὺ δὲ ὀδυνᾶσαι.
|
|
26
|
26
|
|
і над всі́ми си́ми между́ на́ми і ва́ми про́пасть вели́ка утверди́ся, я́ко да хотя́щії прейти́ отсю́ду к вам не возмо́гуть, ні і́же отту́ду, к нам прехо́дять.
|
Καὶ ἐπὶ πᾶσιν τούτοις, μεταξὺ ἡμῶν καὶ ὑμῶν χάσμα μέγα ἐστήρικται, ὅπως οἱ θέλοντες διαβῆναι ἔνθεν πρὸς ὑμᾶς μὴ δύνωνται, μηδὲ οἱ ἐκεῖθεν πρὸς ἡμᾶς διαπερῶσιν.
|
|
27
|
27
|
|
Рече́ же: молю́ тя у́бо, о́тче, да по́слеши єго́ в дом отця́ моєго́;
|
Εἶπεν δέ, Ἐρωτῶ οὖν σε, πάτερ, ἵνα πέμψῃς αὐτὸν εἰς τὸν οἶκον τοῦ πατρός μου,
|
|
28
|
28
|
|
і́мам бо п'ять бра́тій, я́ко да засвиді́тельствуєть їм, да не і ті́ї при́йдуть на мі́сто сіє́ муче́нія.
|
ἔχω γὰρ πέντε ἀδελφούς, ὅπως διαμαρτύρηται αὐτοῖς, ἵνα μὴ καὶ αὐτοὶ ἔλθωσιν εἰς τὸν τόπον τοῦτον τῆς βασάνου.
|
|
29
|
29
|
|
Глаго́ла єму́ Авраа́м: і́муть Моїсе́я і проро́ки; да послу́шають їх.
|
Λέγει αὐτῷ Ἀβραάμ, Ἔχουσιν Μωσέα καὶ τοὺς προφήτας· ἀκουσάτωσαν αὐτῶν.
|
|
30
|
30
|
|
Он же рече́: ні, о́тче Авраа́ме! Но а́ще кто от ме́ртвих і́деть к ним, пока́ються.
|
Ὁ δὲ εἶπεν, Οὐχί, πάτερ Ἀβραάμ· ἀλλ’ ἐάν τις ἀπὸ νεκρῶν πορευθῇ πρὸς αὐτούς, μετανοήσουσιν.
|
|
31
|
31
|
|
Рече́ же єму́: а́ще Моїсе́я і проро́ков не послу́шають, і а́ще кто от ме́ртвих воскре́снеть, не і́муть ві́ри.
|
Εἶπεν δὲ αὐτῷ, Εἰ Μωσέως καὶ τῶν προφητῶν οὐκ ἀκούουσιν, οὐδέ, ἐάν τις ἐκ νεκρῶν ἀναστῇ, πεισθήσονται.
|
