Завантаження...
Зміст
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр. • Мф.

Порівняти:

Євангеліє від Луки
Євангеліє від Луки
Глава 10
Глава 10
19
19
(Зач.) Се, даю́ вам власть наступа́ти на змію́, і на скорпі́ю, і на всю си́лу вра́жию; і нічесо́же вас вреди́ть. се дахъ вамъ власть. настUпати. на змия и скърпия. и на всю силU врагU. и ничто же васъ не вредить.
20
20
Оба́че о сем не ра́дуйтеся, я́ко ду́сі вам повину́ються; ра́дуйтеся же, я́ко імена́ ва́ша напи́сана суть на Небесі́х. обаче о семь не радUитесz. яко дс7и вамъ повинUютьсz. радUите же сz. яко имена ваша написана сUть. на нбс7эхъ.
Глава 12
Глава 12
1
1
О ни́хже [между́ тім] собра́вшимся тьмам наро́да, я́ко попира́ти друг дру́га, нача́т глаго́лати ученико́м Свої́м пе́рвіє: внемлі́те себі́ от ква́са фарисе́йська, є́же єсть лицемі́ріє. О нихъже сънемъшемъ сz тьмамъ народа яко припираахѫ другъ друга начzтъ глаголати къ ученикомъ своимъ прьвэѥ: вънемлэте себэ отъ кваса фарисеиска ѥже ѥсть лицемэрие.
2
2
(Зач. 63) Нічто́же бо покрове́нно єсть, є́же не откри́ється, і та́йно, є́же не уразумі́ється; ничто же покръвено ѥсть ѥже не отъкрыѥтьсz. и таино ѥже не разUмэѥтьсz.
3
3
зане́, єли́ка во тьмі рі́сте, во сві́ті усли́шаться; і є́же ко у́ху глаго́ласте во хра́міх, пропові́сться на кро́віх. занѥ ѥлико въ тьмэ рекосте. въ свэтэ Uслышитьсz. и ѥже къ UхU гlасте въ таилищихъ проповэстьсz на кровэхъ.
4
4
Глаго́лю же вам, друго́м Свої́м: не убо́йтеся от убива́ющих ті́ло і пото́м не мо́гущих ли́шше что сотвори́ти; гlю же вамъ. дрUгомъ моимъ. и не Uбоитесz Uбивающиихъ вы. и потомь не могUщемъ лиха чьсо сътворити.
5
5
сказу́ю же вам, кого́ убо́йтеся: убо́йтеся іму́щаго власть по убіє́нії воврещи́ в дебр о́гненную; єй, глаго́лю вам, того́ убо́йтеся. съказаю же вамъ. кого сz Uбоите. Uбоитесz имущааго власть по Uбьѥнии. и время въ геонU. си гlю вамъ.
6
6
Не п'ять ли птиць ціни́ться пі́нязема двіма́, і ні єди́на от них ність забве́нна пред Бо́гом. не пzть ли пътиць цэнитьсz пэнzзма двэма. и ни ѥдина t нихъ. забъвена предь бм7ь.
7
7
Но і вла́си глави́ ва́шея всі ізочте́ні суть. Не убо́йтеся у́бо: мно́зіх птиць у́нші єсте́ ви. нъ и власи главы вашея ищьтени сUть. не Uбоитесz Uбо. мнозэхъ пътиць Uньше вы ѥсте.
Глава 6
Глава 6
1
1
(Зач. 22) Бисть же в субо́ту второпе́рвую іти́ Єму́ сквозі́ сі́янія; і восторга́ху ученици́ Єго́ кла́си, і ядя́ху, стира́юще рука́ми. Идzше iс7ъ сквозэ сэяния. и въстьрзаахU Uченици ѥго класы и ѥдzахU. растирающе рUками.
2
2
Ні́ції же от фарисе́й рі́ша їм: что творите́, єго́же не досто́їть твори́ти в субо́ти? ѥтери же t фарисэи рэша имъ. чьто творите. ѥго же не достоить творити въ сUботU.
3
3
І отвіща́в Ісу́с рече́ к ним: ні ли сего́ чли єсте́, є́же сотвори́ Дави́д, єгда́ взалка́ся сам і і́же с ним бя́ху? и tвэщавъ iс7ъ рече къ нимъ. нэсте ли сего чьли. ѥже сътвори дв7дъ. ѥгда възалкасz самъ и иже съ нимь бzхU.
4
4
ка́ко вни́де в дом Бо́жий, і хлі́би предложе́нія взем, і яде́, і даде́ і су́щим с ним, ї́хже не досто́яше я́сти, то́кмо єди́ним ієре́єм? како въниде въ домъ б9ии. и хлэбъ прэдъложеныи приимъ ѥсть. и дасть сUщиимъ съ нимь. ихъ же не достояше ясти. тъкъмо иѥрэомъ ѥдинэмъ.
5
5
І глаго́лаше їм, я́ко госпо́дь єсть Син Челові́чеський і субо́ті. гlаше имъ. яко Gь ѥсть сн7ъ члв7чьскыи сUботэ.
6
6
Бисть же і в другу́ю субо́ту вни́ти Єму́ в со́нмище і учи́ти; і бі та́мо челові́к, і рука́ єму́ десна́я бі суха́. бысть же въ дрUгUю сUботU. вънити ѥмU въ съньмище и Uчити. и бэ чловэкъ тU. рUка десная бэ сѫха ѥмU.
7
7
Назира́ху же кни́жници і фарісе́ї, а́ще в субо́ту ісціли́ть, да обря́щуть річь Нань. и назирахUти и кънижьници. и фарисэи. аще въ сUботU исцэлити и. да обрzщють рэчь на нь.
8
8
Он же ві́дяше помишле́нія їх, і рече́ челові́ку іму́щему су́ху ру́ку: воста́ни і ста́ни посреді́. Он же воста́в ста. онъ же вэдzше помышления ихъ. и рече мUжеви имUщеомU сѫхѫ рUкU. въстани и стани посредэ ихъ. онъ же въста.
9
9
Рече́ же Ісу́с к ним: вопрошу́ ви: что досто́їть в субо́ти, добро́ твори́ти, іли́ зло твори́ти? Ду́шу спасти́, іли́ погуби́ти? Они́ же умолча́ша. рече же iс7ъ къ нимъ. въпрошю вы. аще достоить въ сUботU добро творити. или зъло творити. дш7ю спс7ти или погUбити.
10
10
І воззрі́в на всіх їх, рече́ єму́: простри́ ру́ку твою́. Он же сотвори́ та́ко; і утверди́ся рука́ єго́ здра́ва, я́ко друга́я. и възьрэвъ на нz рече емѫ. простьри рUкU твою. онъ же простьре. и Uтвьрдисz рUка ѥго и исцэлэ яко и дрUгая.
11
11
Они́ же іспо́лнишася безу́мія, і глаго́лаху друг ко дру́гу, что би́ша сотвори́ли Ісу́сові. они же исплънишz сz безумия и глаголаахѫ другъ къ другу чьто бышz сътворили исусови.
12
12
(Зач. 23) Бисть же во дні ти́я, ізи́де в го́ру помоли́тися; і бі об нощ в моли́тві Бо́жії. Въ wнъ+. изиде iс7ъ въ горµ помълитъсz. и бэ w в нощь. въ мlтвэ би7і.
13
13
І єгда́ бисть день, призва́ ученики́ своя́; і ізбра́ от них двана́десяте, ї́хже і апо́столи нарече́; ѥгда же бы7 дн7ь. I призва Uченикы своz. избра t нихъ. в7i. ть. zже нарь? ап7лы нарь?.
14
14
Си́мона, єго́же іменова́ Петра́, і Андре́я, бра́та єго́, Іа́кова і Іоа́нна, Фили́ппа і Варфоломе́я, симона ѥго же iменова петръ. I андрэю брата ѥго. izкова. iвана. филипа. валфоромэz.
15
15
Матфе́я і Фому́, Іа́кова Алфе́єва і Симо́на нарица́ємаго Зило́та, фомµ zкова алфэѥва симона нарицаѥмаго зилъта.
16
16
Іу́ду Іа́ковля, і Іу́ду Іскаріо́тськаго, і́же і бисть преда́тель. iюдµ иаковлz. iюдµ скариwфескаго. iже быc предатьль.
17
17
(Зач 24) Ізше́д с ни́ми, ста на мі́сті ра́вні; і наро́д учени́к Єго́, і мно́жество мно́го люде́й от всея́ Іуде́ї і Ієрусали́ма і помо́рія Ти́рська і Сидо́нська, iсъшедъ съ нiми. ста на мэстэ равьнэ. и народъ Uченико ѥго. и много множество людии. t всеz жидовескиz. ѥrслма. i помориz. тµрьска i сидоньска.
18
18
і́же прийдо́ша послу́шати Єго́ і ісціли́тися от неду́г свої́х, і стра́ждущії от дух нечи́стих; і ісціля́хуся. иже придоша послUшатъ ѥго. и ицэлитисz t недUгъ своихъ. и стражюще t д¦ъ нечистыихъ. и ицэляхUсz.
19
19
І весь наро́д іска́ше прикаса́тися Єму́; я́ко си́ла от Него́ ісхожда́ше і ісціля́ше вся. и вьсь народъ. искаше прикасатисz ѥмь. яко сила из нѥго исхожаше и цэляше всz.
20
20
І Той возве́д о́чі свої́ на ученики́ Своя́, глаго́лаше; блажлашні ни́щії ду́хом, я́ко ва́ше єсть Ца́рствіє Бо́жиє. и тъ възведъ очи свои на Uченикы своя глаголааше. Бл9ни нищии д¦мь. яко ваше ѥсть цр7ствиѥ б9иѥ.
21
21
Блаже́нні а́лчущії ни́ні, я́ко наси́титеся. Блаже́нні пла́чущії ни́ні, я́ко возсміє́теся. бл9ни алчющеи нынэ. яко вы насытите сz. бл9ни плачющеисz нынэ. яко въсмэѥтесz.
22
22
Блаже́нні бу́дете, єгда́ возненави́дять вас челові́ци, і єгда́ разлуча́ть ви, і поно́сять, і пронесу́ть і́м'я ва́ше, я́ко зло, Си́на Челові́чеськаго ра́ди. бл9ни бUдете. ѥгда възненавидzть вы члв7ци. и ѥгда разлUчать вы. и пронесUть имя ваше яко зло. сн7а члв7ча ради.
23
23
Возра́дуйтеся в той день і взигра́йте; се бо мзда ва́ша мно́га на небесі́. По сим бо творя́ху проро́ком отці́ їх. въздрадUитесz въ тъ дн7ъ. и възыграите. се бо мьзда ваша многа ѥсть на нб7схъ.
24
24
(Зач. 25) Оба́че го́ре вам, бога́тим, я́ко отстоїте́ утіше́нія ва́шего [я́ко восприє́млете утіше́ніє ва́ше]. обаче горе вамъ богатымъ яко въсприѩсте утэху вашѫ.
25
25
Го́ре вам, наси́щеннії ни́ні, я́ко вза́лчете. Го́ре вам, смію́щимся ни́ні, я́ко возрида́єте і воспла́чете. горе вамъ насыщении яко възалъчете сz. горе вамъ смэѭщеи сz нынэ яко въздрыдаѥте и въсплачете сz.
26
26
Го́ре, єгда́ до́брі реку́ть вам всі челові́ци, по сим бо творя́ху лжепроро́ком отці́ їх. горе ѥгда рекѫть добрэ о васъ чловэци. по сему бо творяахѫ лъжиимъ пророкомъ отьци ихъ.
27
27
Но вам глаго́лю, сли́шащим: любі́те враги́ ва́ша, добро́ творі́те ненави́дящим вас, нъ вамъ глаголѭ слышzщиимъ: любите врагы вашz. добро творите ненавидzщиимъ васъ.
28
28
благослові́те клену́щия ви, і молі́теся за творя́щих вам оби́ду. благословите кльнѫщzѩ вы. молите сz за творzщzѩ вамъ обидѫ.
29
29
Бію́щему тя в лани́ту, пода́ждь і другу́ю; і от взима́ющаго ті ри́зу, і срачи́цю не возбрани́. биѭщуу му тz въ ланитѫ подаи и другѫѭ. и отъѥмлѭщуу му тебэ ризѫ и срачицz не възбрани.
30
30
Вся́кому же прося́щему у тебе́, дай; і от взима́ющаго твоя́, не істязу́й. вьсякому же просzщууму у тебе даи и отъ отъѥмлѭщааго твоя не истzзаи.
31
31
(Зач. 26) І я́коже хо́щете да творя́ть вам челові́ци, і ви творі́те їм тако́жде. яко хощете да творѭ вамъ члbвци и вы творите имъ тако же.
32
32
І а́ще лю́бите лю́б'ящия ви, ка́я вам благода́ть єсть? І́бо і грі́шници лю́б'ящия їх лю́б'ять. аще любите любzщая вы. кая вамъ хвала ѥсть. ибо грэшьници любzщиихъ любzть.
33
33
І а́ще благотворите́ благотворя́щим вам, ка́я вам благода́ть єсть? І́бо і грі́шници то́жде творя́ть. и аще бlготворите. бlготворzщиимъ вамъ. кая вамъ хвала ѥсть. ибо грэшьници то же творzтъ.
34
34
І а́ще взайм даєте́, от ни́хже ча́єте восприя́ти, ка́я вам благода́ть єсть, і́бо і грі́шници грі́шником взайм дава́ють, да воспри́ймуть ра́вная. и аще въ заѥмъ даѥте. t нихъ же чzѥте въсприяти. кая вамъ хвала ѥсть. ибо грэшьници грэшьникомъ въ заѥмъ дають. да въсприимUть равьно.
35
35
Оба́че любі́те враги́ ва́ша, і благотворі́те, і взайм да́йте, нічесо́же ча́юще; і бу́деть мзда ва́ша мно́га, і бу́дете си́нове Ви́шняго; я́ко Той благ єсть на безблагода́тния [неблагода́рния] і зли́я. обаче любите врагы ваша. и бlго творите. и въ заимъ даите. ничьсо же чающе. и бUдеть мьзда вашz мънога. и бUдете сн7ове вышьнzаго. яко тъ бlгъ ѥсть. на невъзблагодэтьныя. и зълыя.
36
36
Бу́діте у́бо милосе́рді, я́коже і Оте́ць ваш милосе́рд єсть. бUдэте Uбо щедри. яко же и оц7ь вашь щедръ ѥсть.
37
37
(Зач. 27) І не суді́те, і не су́дять вам; (і) не осужда́йте, да не осужде́нні бу́дете; отпуща́йте, і отпу́стять вам; не сѫдите да не сѫдzть вамъ. и не осѫждаите да не осѫдzть васъ. отъпущаите и отъпустzть вы.
38
38
да́йте, і да́сться вам; мі́ру добру́, натка́ну і потря́сну і прелива́ющуся дадя́ть на ло́но ва́ше; то́ю бо мі́рою, є́юже мі́рите, возмі́риться вам. даите и дасть сz вамъ. мэрѫ добрѫ натъканѫ и потрѫсьнѫ и прэлияѭщѫ сz дадzть на лоно ваше. тоѭ бо мэроѫ ѥѭже мэрите възмэрить сz вамъ.
39
39
Рече́ же при́тчу їм: єда́ мо́жеть сліпе́ць сліпця́ води́ти? Не о́ба ли в я́му впаде́тася? рече же притъчѫ имъ: еда можеть слэпьць слэпьца водити; не оба ли въ ямѫ въпадете сz;
40
40
Ність учени́к над учи́теля своєго́; соверше́н же всяк бу́деть, я́коже (і) учи́тель єго́. нэсть ученикъ надъ учительмь своимь. съврьшенъ же вьсякъ бѫдеть якоже учитель ѥго.
41
41
Что же ви́диши суче́ць, і́же єсть во очесі́ бра́та твоєго́, бервна́ же, є́же єсть во очесі́ твоє́м, не чу́єши? чьто же видиши сѫчьць иже ѥсть въ оцэ брата твоѥго а брьвьна ѥже ѥсть въ оцэ твоѥмь не чуѥши;
42
42
Або ка́ко мо́жеши рещи́ бра́ту твоєму́: бра́те, оста́ви, да ізму́ суче́ць, і́же єсть во очесі́ твоє́м, сам су́щаго во очесі́ твоє́м бервна́ не ви́дя? Лицемі́ре, ізми́ пе́рвіє бервно́ із очесе́ твоєго́, і тогда́ про́зриши із'я́ти суче́ць із очесе́ бра́та твоєго́. ли како можеши рещи брату твоѥму: брате остави да изьмѫ сѫчьць иже ѥсть въ оцэ твоѥмь самъ брьвьна въ оцэ твоѥмь не видz; лицемэре изьми прьвэѥ брьвьно изъ очесе твоѥго и тъгда прозрьиши изzти сѫчьць иже въ оцэ брата твоѥго.
43
43
Ність бо дре́во добро́, творя́ плода́ зла; ніже́ дре́во зло, творя́ плода́ добра́. нэсть бо дрэво добро творz плода зъла. ни дрэво зъло творz плода добра.
44
44
Вся́ко бо дре́во от плода́ своєго́ познає́ться; не от те́рнія бо че́шуть смо́кви, ні от купини́ є́млють гро́здія. вьсяко бо дрэво отъ плода своѥго познаѥть сz. не отъ трьния бо чешѫть смокъви ни отъ кѫпины грозда объѥмлѭть.
45
45
Благи́й челові́к от блага́го сокро́вища се́рдця своєго́ ізно́сить благо́є; і злий челові́к от зла́го сокро́вища се́рдця своєго́ ізно́сить зло́є; от ізби́тка бо се́рдця глаго́лють уста́ єго́. благыи чловэкъ отъ благааго съкровища срьдца своего износить благоѥ. и зълыи чловэкъ отъ зълааго съкровища срьдьца своѥго износить зълоѥ. отъ избытъка бо срьдьца глаголѭтъ уста ѥго.
46
46
(Зач. 28) Что же М'я зовете́: Го́споди, Го́споди, і не творите́, я́же глаго́лю? Чьто же мz зовете господи господи а не творите яже глаголѭ;
47
47
Всяк гряди́й ко Мні і сли́шай словеса́ Моя́ і творя́ я, скажу́ вам, кому́ єсть подо́бен; вьсякъ грzдыи къ мънэ и слышzи словеса моя и творz я съкажѫ вамъ кому ѥсть подобьнъ.
48
48
подо́бен єсть челові́ку зи́ждущу хра́мину, і́же іскопа́ і углуби́, і положи́ основа́ніє на ка́мені; наводне́нію же би́вшу, припаде́ ріка́ ко хра́мині той, і не мо́же поколеба́ти єя́; основана́ бо бі на ка́мені. подобьнъ ѥсть чловэку зиждѫщу храминѫ. иже ископа и углѫби и положи основаниѥ на камени. наводию же бывъшу припаде рэка храминэ тои и не може двигнѫти ѥѩ. основана бо бэ на камени.
49
49
Сли́шавий же і не сотвори́вий подо́бен єсть челові́ку созда́вшему хра́мину на землі́ без основа́нія; к не́йже припаде́ ріка́, і а́біє паде́ся, і бисть разруше́ніє хра́мини тоя́ ве́ліє. а слышавыи и не сътворь подобьнъ ѥсть чловэку съзъдавъшу храминѫ на земли без основания. ѥиже прирази сz рэка и абиѥ разори сz. и бысть раздрµшениѥ храмины тоѩ велиѥ.
Глава 7
Глава 7
1
1
Єгда́ же сконча́ вся глаго́ли Своя́ в слу́хи лю́дем, (Зач. 29) вни́де в Капернау́м. Егда съконьча вьсz глаголы сиѩ въ слухы людемъ въниде въ капернаумъ.
2
2
Со́тнику же ні́коєму раб боля́ злі, хотя́ше [імі́яше] умре́ти, і́же бі єму́ че́стен. сътьнику же нэкоѥму рабъ болz зълэ умирааше иже бэ ѥму чьстьнъ.
3
3
Сли́шав же о Ісу́сі, посла́ к Нему́ ста́рці іуде́йськия, моля́ Єго́, я́ко да прише́д спасе́ть раба́ єго́. слышавъ же о исусэ посъла къ нѥму старьцz иудеискы молz и да прищьдъ съпасеть раба ѥго.
4
4
Они́ же прише́дше ко Ісу́сові, моля́ху Єго́ то́щно, глаго́люще, я́ко досто́їн єсть, єму́же да́си сіє́; они же пришьдъше къ исусµ моляахѫ и тъщьно глаголѭще яко достоинъ ѥсть ѥже аще даси ѥму.
5
5
лю́бить бо язи́к наш, і со́нмище той созда́ нам. любить бо ѩзыкъ нашь и съборище тъ съзъда намъ.
6
6
Ісу́с же ідя́ше с ни́ми. І уже́ Єму́ не дале́че су́щу от хра́мини, посла́ к Нему́ со́тник дру́ги, глаго́ля Єму́: Го́споди, не дви́жися; нісьм бо досто́їн, да под кров мой вни́деши; исусъ же идяаше съ ними. ѥще же ѥму не далече сѫщу отъ дому посъла къ нѥму сътьникъ другы глаголѩ: господи не движи сz. нэсмь бо достоинъ да подъ кровъ мои вънидеши.
7
7
ті́мже ні себе́ досто́йна сотвори́х прийти́ к Тебі́; но рци сло́во, і ісцілі́єть о́трок мой; тэмьже ни себе достоина сътворихъ прити къ тебэ. нъ рьци словъмь и исцэълэѥть отрокъ мои.
8
8
і́бо і аз челові́к єсьм под влади́кою учине́н, імі́я под собо́ю во́їни; і глаго́лю сему́: іди́, і іде́ть; і друго́му: прийди́, і при́йдеть; і рабу́ моєму́: сотвори́ сіє́, і сотвори́ть. ибо азъ чловэкъ ѥсмь подъ властели учинѥнъ имэѩ подъ собоѭ воины. и глаголѭ сему: иди и идеть. и другууму: приди и придеть. и рабу моѥму: сътвори се и сътворить.
9
9
Сли́шав же сія́ Ісу́с, чуди́ся єму́, і, обра́щся іду́щему по нем наро́ду, рече́: глаго́лю вам, ні во Ізра́їлі толи́ки ві́ри обріто́х. и слышавъ се исусъ чуди сz ѥму и обращь сz послэдуѭщуу му народу рече: глаголѭ вамъ ни въ израили толикы вэры обрэтохъ.
10
10
І возвра́щшеся по́сланії обріто́ша боля́щаго раба́ ісцілі́вша. и възвращьше сz въ домъ посълании обрэтошz болzщааго раба исцэлэвъша.
11
11
(Зач. 30) І бисть посе́м, ідя́ше во град, нарица́ємий Наї́н; і с Ним ідя́ху ученици́ Єго́ мно́зі і наро́д мног. идzше iс7ъ въ градъ нарицаѥмыи наинъ. и съ нимь идzахU Uченици ѥго и народъ мъногъ.
12
12
Я́коже прибли́жися ко врато́м гра́да, і се ізноша́ху уме́рша, си́на єдоноро́дна ма́тері своє́й, і та бі вдова́; і наро́д от гра́да мног с не́ю. яко же приближишzсz къ вратомъ града. и се изношаахU Uмьръшь сн7ъ иночzдыи м™ри своѥи. и та бэ въдова. и народъ t града мъногъ бэ съ нею.
13
13
І ви́дів ю Госпо́дь, милосе́рдова о ней, і рече́ єй: не пла́чи. и видэвъ ю Gь млrдова и рече ѥи. не плачисz.
14
14
І присту́пль косну́ся во одр; нося́щії же ста́ша; і рече́: ю́ноше, тебі́ глаго́лю, воста́ни! и пристUпль коснUсz въ одръ. и носzщии же сташа. и рече Uноше тебе гlю въстани.
15
15
І сі́де ме́ртвий, і нача́т глаго́лати; і даде́ єго́ ма́тері єго́. и сэде мьртвыи и начатъ гlати. и дасти и м™ри своѥи.
16
16
Прия́т же страх всіх, і сла́вляху Бо́га, глаго́люще: я́ко проро́к ве́лій воста́ в нас, і я́ко посіти́ Бог люде́й свої́х. приzтъ же страхъ вьсz. и славлzахU ба7 гlюще. яко прbркъ велии въста въ насъ. и яко посэти Gь людии своихъ.
17
17
(Зач. 31) І ізи́де сло́во сіє́ по всей Іуде́ї о Нем і по всей страні́. И изиде слово се по вьсеи иудеи о нѥмь и по вьсеи странэ.
18
18
І возвісти́ша Іоа́нну ученици́ єго́ о всіх сих. и възвэстишz иоану ученици ѥго о вьсэхъ сихъ. и призъвавъ дъва ѥтера отъ ученикъ своихъ иоанъ
19
19
І призва́в два ні́кая от учени́к свої́х Іоа́нн, посла́ ко Ісу́су, глаго́ля: Ти ли єси́ Гряди́й, іли́ іно́го ча́єм? посла къ исусови глаголѩ: ты ли ѥси грzдыи или иного чаѥмъ;
20
20
Прише́дша же к Нему́ му́жа рі́ста: Іоа́нн Крести́тель посла́ нас к Тебі́, глаго́ля: Ти ли єси́ Гряди́й, іли́ іно́го ча́єм? пришьдъша же къ нѥму мѫжа рэсте: иоанъ крьститель посъла ны къ тебэ глаголѩ: ты ли ѥси грzдыи ли иного чаѥмъ;
21
21
В той же час ісціли́ мно́гі от неду́г і ран і дух злих, і мно́гим сліпи́м дарова́ прозрі́ніє. въ тъ часъ исцэли мъногы отъ недѫгъ и ранъ и духъ зълъ и мъногомъ слэпомъ дарова прозрьэниѥ.
22
22
І отвіща́в Ісу́с рече́ ї́ма: ше́дша возвісти́та Іоа́нну, я́же ви́діста і сли́шаста: я́ко сліпі́ї прозира́ють, хро́мії хо́дять, прокаже́ннії очища́ються, глусі́ї сли́шать, ме́ртвії востаю́ть, ни́щії благовіству́ють; и отъвэщавъ исусъ рече има: шьдъша възвэстита иоанови яже видэста и слышаста яко слэпии прозираѭть. хромии ходzть. прокажении очищаѭть сz. глусии слышzть. мрьтвии въстаѭть. нищии благовэстуѭть.
23
23
і блаже́н єсть, і́же а́ще не соблазни́ться о Мні. и блаженъ ѥсть иже аще не съблазнить сz о мънэ.
24
24
Отше́дшема же ученико́ма Іоа́нновома, нача́т глаго́лати к наро́дом о Іоа́нні: чесо́ ізидо́сте в пусти́ню ви́діти, трость ли ві́тром коле́блему? отъшьдъшема же вэстьникома иоановома начzтъ глаголати о иоанэ: чесо изидосте въ пустынѭ видэтъ; трьсти ли вэтръмь движемы;
25
25
Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Челові́ка ли в м'я́гкі ри́зи оді́яна? Се, і́же во оде́жді сла́вній і пи́щі су́щії, во ца́рствії [во дво́ріх ца́рських] суть. нъ чесо изидосте видэтъ; чловэка ли мzкъками ризами одэна; се иже въ одежди славьнэ и пищи сѫще въ царьскихъ сѫть.
26
26
Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Проро́ка ли? Єй, глаго́лю вам, і ли́шше проро́ка. нъ чесо изидосте видэтъ пророка ли; еи глаголѭ и лише пророка.
27
27
Сей (бо) єсть, о не́мже пи́сано єсть: се Аз послю́ а́нгела Моєго́ пред лице́м Твої́м, і́же устро́їть путь Твой пред Тобо́ю. сь ѥсть о нѥмьже писано ѥсть: се азъ посылаѭ ангелъ мои прэдъ лицемь твоимь иже уготоваѥть пѫть твои прэдъ тобоѭ.
28
28
Глаго́лю бо вам: бо́лій в рожде́нних жена́ми проро́ка Іоа́нна Крести́теля нікто́же єсть; мній же во Ца́рствії Бо́жиї бо́лії єго́ єсть. глаголѭ же вамъ: болии рожденыихъ женами пророкъ иоана крьстителя ни кто же нэсть. мьнии же въ царьствии божии болии ѥго ѥсть.
29
29
І всі лю́діє сли́шавше і ми́таріє, оправди́ша Бо́га, кре́щшеся креще́нієм Іоа́нновим; и вьси людиѥ слышавъше и мытаре оправъдишz бога крьщьше сz крьщениѥмь иоановомъ.
30
30
фарисе́є же і зако́нници сові́т Бо́жий отверго́ша о себі́, не кре́щшеся от него́. фарисеи же и законьници съвэтъ божии отъврьгошz въ себэ не крьщьше сz отъ нѥго.
31
31
(Зач. 32) Рече́ же Госпо́дь: кому́ у́бо уподо́блю челові́ки ро́да сего́, і кому́ суть подо́бні? рече же господь: кому уподоблѭ чловэкы рода сего и кому сѫть подобьни;
32
32
Подо́бні суть о́трочищем сідя́щим на то́ржищих і приглаша́ющим друг дру́га, і глаго́лющим: писка́хом вам, і не пляса́сте; рида́хом вам, і не пла́касте. подобьни сѫть дэтищемъ сэдzщемъ на тръжищихъ и приглашаѭщемъ другъ друга и глаголѭщемъ: пискахомъ вамъ и не плzсасте. рыдахомъ вамъ и не плакасте сz.
33
33
При́йде бо Іоа́нн Крести́тель ні хлі́ба яди́й, ні вина́ пія́, і глаго́лете: бі́ся і́мать. приде бо иоанъ крьститель ни хлэба эды ни вина пиѩ. и глаголете: бэсъ имать.
34
34
При́йде Син Челові́чеський яди́й і пія́, і глаго́лете: сей челові́к я́дця і винопи́йця, друг митаре́м і грі́шником. приде сынъ чловэчьскыи эды и пиѩ и глаголете: се чловэкъ ядьца и винопиица другъ мытаремъ и грэшьникомъ.
35
35
І оправди́ся прему́дрость от чад свої́х всіх. и оправьди сz прэмѫдрость отъ чzдъ своихъ.
36
36
(Зач. 33) Моля́ше же Єго́ ні́кий от фарисе́й, да би ял с Ним; і вшед в дом фарисе́йов, возлеже́. Въ оно время. молzаше етеръ t фарисеи iс7а. да бы элъ съ ними. и въшьдъ въ домъ фарисеовъ. възлеже.
37
37
І се жена́ во гра́ді, я́же бі грі́шниця, і уві́дівши, я́ко возлежи́ть во хра́мині фарисе́йові, прине́сши алава́стр ми́ра, и се жена въ градэ. иже бэ грэшьница. и Uвэдэвъши яко възлежить. въ храминэ фарисеовэ. принесъши алавастръ мvра.
38
38
і ста́вши при ногу́ Єго́ созади́, пла́чущися, нача́т умива́ти но́зі Єго́ слеза́ми, і власи́ глави́ своєя́ отира́ше, і облобиза́ше но́зі Єго́, і ма́заше ми́ром. и ставъши зади. нри ногU ѥго. плачющисz начатъ. мазати нозэ ѥго сльзами. и власы главы своѥя. отираше. и облобызаше нозэ ѥго и мазаше мvръмь.
39
39
Ви́дів же фарисе́й воззва́вий Єго́, рече́ в себі́, глаго́ля: Сей, а́ще би бил проро́к, ві́діл би кто і какова́ жена́ прикаса́ється Єму́; я́ко грі́шниця єсть. видэвъ же фарисеи възвавъ ѥго рече. въ себе гlя. сь аще бы былъ прbркъ. ви- дэлъ бы Uбо кто. и кака жена прикасаѥтьсz ѥмь. яко грэшьница ѥсть.
40
40
І отвіща́в Ісу́с рече́ к нему́: Си́моне, і́мам ті ні́что рещи́. Он же рече́: Учи́телю, рци. tвэщавъ же iс7 ре?. къ нимь. симоне имамъ ти нэчто рещи. онъ же рече. Uчителю рьци.
41
41
Ісу́с же рече́: два должника́ бі́ста займода́вцю ні́коєму; єди́н бі до́лжен п'ятію́сот дина́рії, други́й же п'ятію́десят; два дължьника бэста. заимодавьцю. нэкомU. ѥдинъ бэ дължнъ пzтью сътъ динарь. а дрUгыи пzтью десzтъ.
42
42
не іму́щема же ї́ма возда́ти, обі́ма отда́ [оста́ви]. Кото́рий у́бо єю́, рци, па́че возлю́бить єго́? не имущема има въздати. обэма tда. которыи ѥю Uбо възлюби и.
43
43
Отвіща́в же Си́мон рече́: мню, я́ко єму́же в'я́щше отда́ [оста́ви]. Он же рече́ єму́: пра́во суди́л єси́. tвэщавъ симонъ рече. непьщюю. яко ѥмU же вzще tда. онъ же рече ѥмU. право сUдилъ ѥси.
44
44
І обра́щся к жені́, Си́монові рече́: ви́диши ли сію́ жену́? Внидо́х в дом твой, води́ на но́зі Мої́ не дал єси́; сія́ же слеза́ми облія́ Мі но́зі і власи́ глави́ своєя́ отре́. и tвращьсz къ женэ къ симонU вънидохъ ти въ домъ. воды на нозэ мои не дасть. си же сльзами омочи нозэ мои. и власы своими отре.
45
45
Лобза́нія Мі не дал єси́; сія́ же, отне́лиже внидо́х, не преста́ облобиза́ющи Мі но́зі. цэлования ми не дасть. си же tнѥлэ же вънидохъ. не преста облобызающи ногU моѥю.
46
46
Ма́слом глави́ Моєя́ не пома́зал єси́; сія́ же ми́ром пома́за Мі но́зі. wлэѥмь главы моѥя. си же мvръмь помаза нозэ мои. и власы своими отьре.
47
47
Єго́же ра́ди, глаго́лю ті: отпуща́ються грісі́ єя́ мно́зі, я́ко возлюби́ мно́го; а єму́же ма́ло оставля́ється, ме́нше лю́бить. ѥго же ради гlю ти. tпUщаютьсz грэси ѥи мнози. яко възлюби много. а емU же мьнѥ tпUщаетьсz мнѥ любить.
48
48
Рече́ же єй: отпуща́ються тебі́ грісі́. рече же ѥи tпUщаютьтісz грэси твои.
49
49
І нача́ша возлежа́щії с Ним глаго́лати в себі́: кто Сей єсть, І́же і гріхи́ отпуща́єть? и начаша възлежащеи съ нимь. гlти въ себе. кто сь ѥсть яко и грэхы tпUщаѥть.
50
50
Рече́ же к жені́: ві́ра твоя́ спасе́ тя; іди́ в ми́рі. рече же къ женэ. вэра твоя съпасеть тz иди въ миръ.
Глава 8
Глава 8
1
1
(Зач. 34) І бисть посе́м, і Той прохожда́ше сквозі́ гра́ди і ве́сі, пропові́дуя і благовіству́я Ца́рствіє Бо́жиє; і обана́десяте с Ним, Бысть же по томь и тъ прохождааше сквозэ грады и вьси проповэдуѩ и благовэстуѩ царьствиѥ божиѥ и оба на десяте съ нимь.
2
2
і жени́ ні́кия, я́же бя́ху ісці́лени от духо́в злих і неду́г; Марі́я нарица́ємая Магдали́на, із нея́же бісо́в седьм ізи́де, и жены ѥдины яже бэахѫ исцэлены отъ духъ зълъ и болэзнии мария нарицаѥмая магдалыни из нѥѩже изиде седмь бэсъ.
3
3
і Іоа́нна, жена́ Хуза́ня, приста́вника І́родова, і Суса́нна, і і́ни мно́гі, я́же служа́ху Єму́ от імі́ній свої́х. и иоанна жена хузаня приставьника иродова и сусана и ины мъногы ѩже служаахѫ ѥму отъ имэнии своихъ.
4
4
Разуміва́ющу же наро́ду мно́гу, і от всіх градо́в гряду́щим к Нему́, рече́ при́тчу: разумэѭщу же народу мъногу и грzдѫщемъ отъ вьсэхъ градъ къ нѥму рече господь притъчѫ сиѭ къ нимъ.
5
5
(Зач. 35) ізи́де сі́яй сі́яти сі́мене своєго́; і єгда́ сі́яше, о́во паде́ при путі́, і попра́но бисть, і пти́ці небе́сния позоба́ша є; изиде сэяи сэятъ сэмене своего. и ѥгда сэяше ѥ. ово паде при пUти. и попьрано бысть. и птицz нбс7ьскыя позобаша ѥ.
6
6
а друго́є паде́ на ка́мені, і прозя́б у́сше, зане́ не імі́яше вла́ги; а дрUгоѥ паде на камене. и прозzбнUвъ и Uсъше. зане не имzаше влагы.
7
7
і друго́є паде́ посреді́ те́рнія, і возрасте́ те́рніє, і подави́ є; а дрUгоѥ паде посредэ тьрния. и въздрасте и тьрниѥ подави ѥ.
8
8
друго́є же паде́ на землі́ бла́зі, і прозя́б сотвори́ плод стори́цею. Сія́ глаго́ля, возгласи́: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить. а дрUгоѥ паде на земли добрэ. и прозzбнUвъ. и сътвори плодъ съторицею. сия глаголѩ възгласи: имэѩи уши слышати да слышить.>
9
9
Вопроша́ху же Єго́ ученици́ Єго́, глаго́люще: что єсть при́тча сія́? въпрашахU же и Uченици ѥго гlюще. чьто ѥсть притъча си.
10
10
Он же рече́: вам єсть дано́ ві́дати та́йни Ца́рствія Бо́жия, про́чим же в при́тчах, да ви́дяще не ви́дять і сли́шаще не разумі́ють. онъ же рече имъ. вамъ ѥсть дано видэти. таины цrтвия б9ия. а прочиимъ въ притъчахъ. да видzще не видzть. и слышаще не слышать. и не разUмэють.
11
11
Єсть же сія́ при́тча: сі́м'я єсть сло́во Бо́жиє; ѥсть же притъча си. сэмz ѥсть слово б9иѥ.
12
12
а і́же при путі́, суть сли́шащії, пото́м же прихо́дить дия́вол і взе́млеть сло́во от се́рдця їх, да не ві́ровавше спасу́ться; а иже при пUти сUть слышащии слово. по томь же придеть дияволъ и възьметь слово t срд7ца ихъ. да не вэры имъше сп7сени бUдUть.
13
13
а і́же на ка́мені, і́же єгда́ усли́шать, с ра́достію приє́млють сло́во; і сії́ ко́рене не і́муть, і́же во вре́м'я ві́рують, і во вре́м'я напа́сти отпада́ють; и иже на камени. и иже ѥгда слышzть съ радостию приѥмлють слово. и си корене не имUть. иже въ врэмz вэрU ѥмлють. и въ врэмz напасти остUпаю.
14
14
а є́же в те́рнії па́дшеє, сі́ї суть сли́шавшії, і от печа́лі і бога́тства і сластьми́ жите́йскими ходя́ще подавля́ються, і не соверша́ють плода́; а падъшии въ тьрнии си сUть слышавъшеи и отъ печали и богатьствия и сластьми житеискыми ходzще подавляѭть сz и не до врьха плода творzтъ.
15
15
а і́же на до́брій землі́, сі́ї суть, і́же до́брим се́рдцем і благи́м сли́шавше сло́во, держа́ть і плод творя́ть в терпі́нії. Сія́ глаго́ля, возгласи́: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить. а иже на добрэ земли сии сѫть иже добръмь срьдьцьмь и благъмь слышzще слово дрьжzть и плодъ творzть въ трьпэнии. си глаголѩ възгласи: имэѩи уши слышати да слышить.
16
16
(Зач. 36) Нікто́же (у́бо) світи́льника вжег, покрива́єть єго́ сосу́дом, іли́ под одр подлага́єть, но на сві́щник возлага́єть, да входя́щії ви́дять світ. никто же свэтильника въжьгъ покрываѥть ѥго криною. или подъ одръ подълагаѥть. нъ на свэтильникъ възлагають. да въходzщии свэтъ.
17
17
Ність бо та́йно, є́же не я́влено бу́деть, ніже́ утає́но, є́же не позна́ється і в явле́ніє при́йдеть. нэсть бо таиноѥ ѥже не явитьсz. ни Uтаиноѥ ѥже не бUдеть познано. нъ въ явлениѥ придеть.
18
18
Блюді́теся у́бо, ка́ко сли́шите: і́же бо і́мать, да́сться єму́; і і́же а́ще не і́мать, і є́же мни́ться імі́я, во́зметься от него́. блюдэте Uбо како слышите. иже бо имать дастьсz ѥмU. а иже не имать. и ѥже бо мьнитьсz имэя възьметьсz t него.
19
19
Прийдо́ша же к Нему́ Ма́ти і бра́тія Єго́, і не можа́ху бесі́довати к Нему́ наро́да ра́ди. придоша же къ немU. м™и и братия ѥго. и не можаахU бесэдовати ѥмU народъмь.
20
20
І возвісти́ша Єму́, глаго́люще: Ма́ти Твоя́ і бра́тія Твоя́ вні стоя́ть, ви́діти Тя хотя́ще. и възвэстишz ѥмU гlюще. яко м™и твоя и братия твоя вънэ стоять. видэти тz хотzще.
21
21
Он же отвіща́в рече́ к ним: ма́ти Моя́ і бра́тія Моя́ сі́ї суть, сли́шащії сло́во Бо́жиє, і творя́щії є. онъ же tвэщzвъ рече къ нимъ. м™и моя и братия моя си сUть слышащеи слово б9иѥ и творzще ѥ.
22
22
(Зач. 37) І бисть во єди́н от дній, Той влі́зе в кора́бль і ученици́ Єго́; і рече́ к ним: пре́йдем на он пол є́зера. І пойдо́ша. Бысть же въ ѥдинъ отъ дьнии и тъ вълэзе въ корабль и ученици ѥго. и рече къ нимъ: прэядемъ на онъ полъ ѥзера. и вънидошz.
23
23
Іду́щим же їм, у́спе. І сни́де бу́ря ві́треная в є́зеро, і скончава́хуся, і в біді́ бі́ху. эдѫщемъ же имъ усъпе исусъ. и съниде буря вэтрьня въ ѥзеро и исконьчаваахѫ сz и влаахѫ сz.
24
24
І присту́пльше воздвиго́ша Єго́, глаго́люще: Наста́вниче! Наста́вниче, погиба́єм! Он же воста́в запрети́ ві́тру і волне́нію во́дному; і улего́ста, і бисть тишина́. пристѫпльше же възбудишz и глаголѭще: наставьниче наставьниче погыбнемъ. онъ же въставъ запрэти вэтру и влънѥнию водьнуу му и улеже и бысть тишина.
25
25
Рече́ же їм: гді єсть ві́ра ва́ша? Убоя́вшеся же чуди́шася, глаго́люще друг ко дру́гу: Кто у́бо Сей єсть, я́ко і ві́тром повеліва́єть і воді́, і послу́шають Єго́? и рече имъ: къде ѥсть вэра ваша; убоявъше же сz чудишz сz глаголѭще къ себэ: къто убо сь ѥсть яко и вэтромъ велить и водэ и послѫшаѭть ѥго;
26
26
(Зач. 38) І прейдо́ша во страну́ Гадари́нську, я́же єсть об он пол Галиле́ї. И прэядошz на землѭ гадариньскѫ яже ѥсть об онъ полъ галилеѩ.
27
27
Ізше́дшу же Єму́ на зе́млю, срі́те єго́ муж ні́кий от гра́да, і́же ім'я́ше бі́си от літ мно́гих, і в ри́зу не облача́шеся, і во хра́мі не жив'я́ше, но во гробі́х. пришьдъшю iсв7и въ странU гадарэньскU. сърэте и мUжь ѥтеръ t града. иже имэ бэсъ. t лэтъ мъногъ. и въ ризU не облачаашесz. и въ храмэ не живzаше. нъ въ гробэхъ.
28
28
Узрі́в же Ісу́са і возопи́в, припаде́ к Нему́, і гла́сом ве́ліїм рече́: что мні і Тебі́, Ісу́се, Си́не Бо́га Ви́шняго? Молю́ся Ті, не му́чи мене́. и Uзьрэвъ же iс7а. и приде и припаде къ немU. и гласъмь велиѥмь рече. чьто ѥсть мънэ и тебэ iс7е сн7е б7а вышьнzаго. молю ти сz не мUчи мене.
29
29
Повелі́ бо ду́хові нечи́стому ізи́ти от челові́ка; от мно́гих бо літ восхища́ше єго́; і в'я́заху єго́ у́зи (желі́зни) і пу́ти, стрегу́ще єго́; і растерза́я у́зи, гони́м бива́ше бі́сом сквозі́ пусти́ні. прэщаше бо д¦U нечистомѫ изити t члв7ка. и t мъногъ бо лэтъ въсхыщаше и. и вzзахUти и Uжи желэзны и пUты. и стрэжzхUть и. и растьрзая Uзы. гонимъ бывааше бэсъмь сквозэ пѫстыню.
30
30
Вопроси́ же єго́ Ісу́с, глаго́ля: что Ті єсть і́м'я? Он же рече́: легео́н; я́ко бі́си мно́зі внидо́ша вонь. въпроси же и iс7ъ гlz. чьто ти имz ѥсть. онъ же рече легеонъ. яко бэси мънози вънидоша въ нь.
31
31
І моля́ху єго́, да не повели́ть їм в бе́здну іти́. и молzхUти и. да повелить* имъ въ бездьнU вънити.
32
32
Бі же ту ста́до свине́й мно́го пасо́мо в горі́; і моля́ху Єго́, да повели́ть їм в ти вни́ти. І повелі́ їм. бэ же тU стадо свинии мъного пасомо въ горэ. и молишz и да повелить имъ въ ты вънити. и повелэ имъ.
33
33
Ізше́дше же бі́си от челові́ка, внидо́ша во свинія́; і устреми́ся ста́до по бре́гу в є́зеро, і істопе́. и ишьдъше же бэси ищ чlвка того. вънидошz въ свиния. и Uстрьмисz стадо по брегU въ ѥзеро. и истопоша въ водахъ.
34
34
Ви́дівше же пасу́щії би́вшеє, біжа́ша, і возвісти́ша во гра́ді і в се́ліх. видэвъше же пасUщии бывъшеѥ. бэжzшz. и възвэстишz въ градэ и въ селэхъ.
35
35
Ізидо́ша же ви́діти би́вшеє; і прийдо́ша ко Ісу́сові і обріто́ша челові́ка сідя́ща, із него́же бі́си ізидо́ша, оболче́на і сми́сляща, при ногу́ Ісу́сову; і убоя́шася. изидоша же видэтъ бывъшааго. и придошz къ iс7ви. и обрэтоша сэдzща чlвка иж него же бэси изидоша. обълчена и съмыслzщz. при ногU iсв7U. и Uбояшzсz.
36
36
Возвісти́ша же їм ви́дівшії, ка́ко спасе́ся біснова́вийся. и възвэстиша же имъ. видэвъше како сп7сесz бэсьновавыи.
37
37
І моли́ Єго́ весь наро́д страни́ Гадари́нськия отити́ от них, я́ко стра́хом ве́ліїм одержи́ми бі́ху. Он же вліз в кора́бль, возврати́ся. и молишz и вьси народи. области герьгесиньскыя. отити t нихъ. яко страхъмь велиѥмь одьржими бzахU. онъ же вълэзъ въ корабль възвратисz.
38
38
Моля́шеся же Єму́ муж, із него́же ізидо́ша бі́си, да би с Ним бил. Отпусти́ же єго́ Ісу́с, глаго́ля: молzаше же сz ѥмU мUжь. иж него же изидошz бэси. дабы съ нимь былъ. iс7ъ же tпUсти и гlz.
39
39
возврати́ся в дом твой і пові́дай, єли́ка Ті сотвори́ Бог. І і́де, по всему́ гра́ду пропові́дая, єли́ка сотвори́ єму́ Ісу́с. възвратисz въ домъ свои. и повэдаи ѥлико ти сътвори б7ъ. и иде по вьсемU градU проповэдая. ѥлико сътвори ѥмU iс7ъ.
40
40
(Зач. 39) Бисть же єгда́ возврати́ся Ісу́с, прия́т єго́ наро́д; бі́ху бо всі ча́юще Єго́. Бысть же ѥгда възврати сz исусъ приѩтъ и народъ. бэахѫ бо вьси чаѭще ѥго. Въ он+о.
41
41
І се при́йде муж, єму́же і́м'я Іаї́р, і той князь со́нмищу бі. І пад при ногу́ Ісу́сову, моля́ше Єго́ вни́ти в дом свой; чlвкъ ѥтеръ припаде къ iс7U. ѥмU же бэ имz иаръ. и тъ кънzзь съньмищю бэ. и падъ при ногU iс7вU. молzше и вънити въ домъ свои.
42
42
я́ко дщи єдоноро́дна бі єму́, я́ко літ двоюна́десяте, і та умира́ше. Єгда́ же ідя́ше, наро́ди угніта́ху Єго́. яко дъщи иночада бэ ѥмU. яко двѫ на десzте лэтU. и та Uмирааше. ѥгда же идzаше народъ UгнэтаахUти и.
43
43
І жена́ су́щи в точе́нії кро́ве от двоюна́десяте лі́ту, я́же враче́м ізда́вши все імі́ніє, (і) не возмо́же ні от єди́наго ісцілі́ти; жена сUщи въ течении кръве t двою на десzте лэтU. яже врачемъ издаявъши вьсе имэниѥ своѥ. ни t ѥдиного не може исцэлэти.
44
44
(і) присту́пльши созади́, косну́ся кра́я риз Єго́; і а́біє ста ток кро́ве єя́. си пристUпльши съзади. коснUсz въскрилэ ризы ѥго. и абиѥ Uста источьникъ кръвѥ ѥя.
45
45
І рече́ Ісу́с: кто єсть косну́вийся Мні? Отмета́ющимся же всім, рече́ Петр і і́же с Ним: Наста́вниче, наро́ди одержа́ть Тя і гніту́ть, і глаго́леши: кто єсть косну́вийся Мні? и рече iс7ъ. къто ѥсть прикоснUвыисz мънэ. tмэтающемъ же сz вьсэмъ рече петръ. и иже съ нимь бzахU. наставьниче. народи Uтэшнzють тz и гнетUть. и гlеши кто ѥсть прикоснUвыисz мънэ.
46
46
Ісу́с же рече́: прикосну́ся Мні ні́кто; Аз бо чух си́лу ізше́дшую із Мене́. iс7ъ же рче. прикоснUвыисz мънэ нэкто ѥсть. азъ бо чюхъ силU ишьдъшю из мене.
47
47
Ви́дівши же жена́, я́ко не утаї́ся, трепе́щущи при́йде, і па́дши пред Ним, єя́же ра́ди вини́ прикосну́ся Єму́, пові́да Єму́ пред всі́ми людьми́, і я́ко ісцілі́ а́біє. и видэвъши жена яко не Uтаисz. трепещющи припаде. и падъши прэдъ нимь. за ню же винU коснUсz ѥмь. повэда прэдъ вьсэми людьми. и како исцэлэ абиѥ.
48
48
Он же рече́ єй: дерза́й дщи, ві́ра твоя́ спасе́ тя; іди́ в ми́рі. iс7ъ же рече ѥи. дьрзаи дъщи вэра твоя сп7сеть тz иди въ миръ.
49
49
Єще́ Єму́ глаго́лющу, при́йде ні́кий от архісинаго́га, глаго́ля єму́, я́ко у́мре дщи твоя́; не дви́жи Учи́теля. и ѥще ѥмU гlющю. пришьдъ ѥтеръ t сUнагога гlа емU. яко Uмретъ дши твоя не движи Uчителz.
50
50
Ісу́с же сли́шав отвіща́ єму́, глаго́ля: не бо́йся, то́кмо ві́руй, і спасе́на бу́деть. iс7ъ же слышавъ tвэща ѥмU гlz не боисz. тъкмо вэрUи и сп7сена бUдеть.
51
51
Прише́д же в дом, не оста́ви ні єди́наго вни́ти, то́кмо Петра́, і Іоа́нна, і Іа́кова, і отця́ отрокови́ці, і ма́тере. и пришьдъ же въ домъ. не да никомU же вънити съ собою. тъкмо петрови иоанU и ияковU. и оц7ю отроковица и м™ри.
52
52
Пла́кахуся же всі і рида́ху єя́. Он же рече́: не пла́чітеся; не у́мре (бо), но спить. рыдаахU же вьси и плакаахUсz ѥя. онъ же рече не плачэтесz. нэсть бо Uмьрла дв7ца нъ съпить.
53
53
І руга́хуся Єму́, ві́дяще, я́ко у́мре. и рѫгаахUсz ѥмU вэдUще яко Uмьре.
54
54
Он же ізгна́в вон всіх, і єм за ру́ку єя́, возгласи́, глаго́ля: отрокови́це, воста́ни. онъ же изгънавъ вьсz вънъ. и имъ ю за рUкU. възгласи гlz отроковице въстани.
55
55
І возврати́ся дух єя́, і воскре́се а́біє; і повелі́ да́ти єй я́сти. и възвратисz д¦ь ѥя. и въскрьсе абиѥ. и повелэ дати ѥи ѥсти.
56
56
І диви́стася роди́теля єя́. Он же повелі́ ї́ма нікому́же пові́дати би́вшаго. и Uжасостасz родителz ѥя. онъ же запрэти има. не повэдита никомU же бывъшаго.

Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр. • Мф.