|
Євангеліє від Луки
|
Євангеліє від Луки
|
|
Глава 10
|
Глава 10
|
|
19
|
19
|
| (Зач.) Се, даю́ вам власть наступа́ти на змію́, і на скорпі́ю, і на всю си́лу вра́жию; і нічесо́же вас вреди́ть. | се дахъ вамъ власть. настUпати. на змия и скърпия. и на всю силU врагU. и ничто же васъ не вредить. |
|
20
|
20
|
| Оба́че о сем не ра́дуйтеся, я́ко ду́сі вам повину́ються; ра́дуйтеся же, я́ко імена́ ва́ша напи́сана суть на Небесі́х. | обаче о семь не радUитесz. яко дс7и вамъ повинUютьсz. радUите же сz. яко имена ваша написана сUть. на нбс7эхъ. |
|
Глава 12
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
| О ни́хже [между́ тім] собра́вшимся тьмам наро́да, я́ко попира́ти друг дру́га, нача́т глаго́лати ученико́м Свої́м пе́рвіє: внемлі́те себі́ от ква́са фарисе́йська, є́же єсть лицемі́ріє. | О нихъже сънемъшемъ сz тьмамъ народа яко припираахѫ другъ друга начzтъ глаголати къ ученикомъ своимъ прьвэѥ: вънемлэте себэ отъ кваса фарисеиска ѥже ѥсть лицемэрие. |
|
2
|
2
|
| (Зач. 63) Нічто́же бо покрове́нно єсть, є́же не откри́ється, і та́йно, є́же не уразумі́ється; | ничто же покръвено ѥсть ѥже не отъкрыѥтьсz. и таино ѥже не разUмэѥтьсz. |
|
3
|
3
|
| зане́, єли́ка во тьмі рі́сте, во сві́ті усли́шаться; і є́же ко у́ху глаго́ласте во хра́міх, пропові́сться на кро́віх. | занѥ ѥлико въ тьмэ рекосте. въ свэтэ Uслышитьсz. и ѥже къ UхU гlасте въ таилищихъ проповэстьсz на кровэхъ. |
|
4
|
4
|
| Глаго́лю же вам, друго́м Свої́м: не убо́йтеся от убива́ющих ті́ло і пото́м не мо́гущих ли́шше что сотвори́ти; | гlю же вамъ. дрUгомъ моимъ. и не Uбоитесz Uбивающиихъ вы. и потомь не могUщемъ лиха чьсо сътворити. |
|
5
|
5
|
| сказу́ю же вам, кого́ убо́йтеся: убо́йтеся іму́щаго власть по убіє́нії воврещи́ в дебр о́гненную; єй, глаго́лю вам, того́ убо́йтеся. | съказаю же вамъ. кого сz Uбоите. Uбоитесz имущааго власть по Uбьѥнии. и время въ геонU. си гlю вамъ. |
|
6
|
6
|
| Не п'ять ли птиць ціни́ться пі́нязема двіма́, і ні єди́на от них ність забве́нна пред Бо́гом. | не пzть ли пътиць цэнитьсz пэнzзма двэма. и ни ѥдина t нихъ. забъвена предь бм7ь. |
|
7
|
7
|
| Но і вла́си глави́ ва́шея всі ізочте́ні суть. Не убо́йтеся у́бо: мно́зіх птиць у́нші єсте́ ви. | нъ и власи главы вашея ищьтени сUть. не Uбоитесz Uбо. мнозэхъ пътиць Uньше вы ѥсте. |
|
Глава 6
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 22) Бисть же в субо́ту второпе́рвую іти́ Єму́ сквозі́ сі́янія; і восторга́ху ученици́ Єго́ кла́си, і ядя́ху, стира́юще рука́ми. | Идzше iс7ъ сквозэ сэяния. и въстьрзаахU Uченици ѥго класы и ѥдzахU. растирающе рUками. |
|
2
|
2
|
| Ні́ції же от фарисе́й рі́ша їм: что творите́, єго́же не досто́їть твори́ти в субо́ти? | ѥтери же t фарисэи рэша имъ. чьто творите. ѥго же не достоить творити въ сUботU. |
|
3
|
3
|
| І отвіща́в Ісу́с рече́ к ним: ні ли сего́ чли єсте́, є́же сотвори́ Дави́д, єгда́ взалка́ся сам і і́же с ним бя́ху? | и tвэщавъ iс7ъ рече къ нимъ. нэсте ли сего чьли. ѥже сътвори дв7дъ. ѥгда възалкасz самъ и иже съ нимь бzхU. |
|
4
|
4
|
| ка́ко вни́де в дом Бо́жий, і хлі́би предложе́нія взем, і яде́, і даде́ і су́щим с ним, ї́хже не досто́яше я́сти, то́кмо єди́ним ієре́єм? | како въниде въ домъ б9ии. и хлэбъ прэдъложеныи приимъ ѥсть. и дасть сUщиимъ съ нимь. ихъ же не достояше ясти. тъкъмо иѥрэомъ ѥдинэмъ. |
|
5
|
5
|
| І глаго́лаше їм, я́ко госпо́дь єсть Син Челові́чеський і субо́ті. | гlаше имъ. яко Gь ѥсть сн7ъ члв7чьскыи сUботэ. |
|
6
|
6
|
| Бисть же і в другу́ю субо́ту вни́ти Єму́ в со́нмище і учи́ти; і бі та́мо челові́к, і рука́ єму́ десна́я бі суха́. | бысть же въ дрUгUю сUботU. вънити ѥмU въ съньмище и Uчити. и бэ чловэкъ тU. рUка десная бэ сѫха ѥмU. |
|
7
|
7
|
| Назира́ху же кни́жници і фарісе́ї, а́ще в субо́ту ісціли́ть, да обря́щуть річь Нань. | и назирахUти и кънижьници. и фарисэи. аще въ сUботU исцэлити и. да обрzщють рэчь на нь. |
|
8
|
8
|
| Он же ві́дяше помишле́нія їх, і рече́ челові́ку іму́щему су́ху ру́ку: воста́ни і ста́ни посреді́. Он же воста́в ста. | онъ же вэдzше помышления ихъ. и рече мUжеви имUщеомU сѫхѫ рUкU. въстани и стани посредэ ихъ. онъ же въста. |
|
9
|
9
|
| Рече́ же Ісу́с к ним: вопрошу́ ви: что досто́їть в субо́ти, добро́ твори́ти, іли́ зло твори́ти? Ду́шу спасти́, іли́ погуби́ти? Они́ же умолча́ша. | рече же iс7ъ къ нимъ. въпрошю вы. аще достоить въ сUботU добро творити. или зъло творити. дш7ю спс7ти или погUбити. |
|
10
|
10
|
| І воззрі́в на всіх їх, рече́ єму́: простри́ ру́ку твою́. Он же сотвори́ та́ко; і утверди́ся рука́ єго́ здра́ва, я́ко друга́я. | и възьрэвъ на нz рече емѫ. простьри рUкU твою. онъ же простьре. и Uтвьрдисz рUка ѥго и исцэлэ яко и дрUгая. |
|
11
|
11
|
| Они́ же іспо́лнишася безу́мія, і глаго́лаху друг ко дру́гу, что би́ша сотвори́ли Ісу́сові. | они же исплънишz сz безумия и глаголаахѫ другъ къ другу чьто бышz сътворили исусови. |
|
12
|
12
|
| (Зач. 23) Бисть же во дні ти́я, ізи́де в го́ру помоли́тися; і бі об нощ в моли́тві Бо́жії. | Въ wнъ+. изиде iс7ъ въ горµ помълитъсz. и бэ w в нощь. въ мlтвэ би7і. |
|
13
|
13
|
| І єгда́ бисть день, призва́ ученики́ своя́; і ізбра́ от них двана́десяте, ї́хже і апо́столи нарече́; | ѥгда же бы7 дн7ь. I призва Uченикы своz. избра t нихъ. в7i. ть. zже нарь? ап7лы нарь?. |
|
14
|
14
|
| Си́мона, єго́же іменова́ Петра́, і Андре́я, бра́та єго́, Іа́кова і Іоа́нна, Фили́ппа і Варфоломе́я, | симона ѥго же iменова петръ. I андрэю брата ѥго. izкова. iвана. филипа. валфоромэz. |
|
15
|
15
|
| Матфе́я і Фому́, Іа́кова Алфе́єва і Симо́на нарица́ємаго Зило́та, | фомµ zкова алфэѥва симона нарицаѥмаго зилъта. |
|
16
|
16
|
| Іу́ду Іа́ковля, і Іу́ду Іскаріо́тськаго, і́же і бисть преда́тель. | iюдµ иаковлz. iюдµ скариwфескаго. iже быc предатьль. |
|
17
|
17
|
| (Зач 24) Ізше́д с ни́ми, ста на мі́сті ра́вні; і наро́д учени́к Єго́, і мно́жество мно́го люде́й от всея́ Іуде́ї і Ієрусали́ма і помо́рія Ти́рська і Сидо́нська, | iсъшедъ съ нiми. ста на мэстэ равьнэ. и народъ Uченико ѥго. и много множество людии. t всеz жидовескиz. ѥrслма. i помориz. тµрьска i сидоньска. |
|
18
|
18
|
| і́же прийдо́ша послу́шати Єго́ і ісціли́тися от неду́г свої́х, і стра́ждущії от дух нечи́стих; і ісціля́хуся. | иже придоша послUшатъ ѥго. и ицэлитисz t недUгъ своихъ. и стражюще t д¦ъ нечистыихъ. и ицэляхUсz. |
|
19
|
19
|
| І весь наро́д іска́ше прикаса́тися Єму́; я́ко си́ла от Него́ ісхожда́ше і ісціля́ше вся. | и вьсь народъ. искаше прикасатисz ѥмь. яко сила из нѥго исхожаше и цэляше всz. |
|
20
|
20
|
| І Той возве́д о́чі свої́ на ученики́ Своя́, глаго́лаше; блажлашні ни́щії ду́хом, я́ко ва́ше єсть Ца́рствіє Бо́жиє. | и тъ възведъ очи свои на Uченикы своя глаголааше. Бл9ни нищии д¦мь. яко ваше ѥсть цр7ствиѥ б9иѥ. |
|
21
|
21
|
| Блаже́нні а́лчущії ни́ні, я́ко наси́титеся. Блаже́нні пла́чущії ни́ні, я́ко возсміє́теся. | бл9ни алчющеи нынэ. яко вы насытите сz. бл9ни плачющеисz нынэ. яко въсмэѥтесz. |
|
22
|
22
|
| Блаже́нні бу́дете, єгда́ возненави́дять вас челові́ци, і єгда́ разлуча́ть ви, і поно́сять, і пронесу́ть і́м'я ва́ше, я́ко зло, Си́на Челові́чеськаго ра́ди. | бл9ни бUдете. ѥгда възненавидzть вы члв7ци. и ѥгда разлUчать вы. и пронесUть имя ваше яко зло. сн7а члв7ча ради. |
|
23
|
23
|
| Возра́дуйтеся в той день і взигра́йте; се бо мзда ва́ша мно́га на небесі́. По сим бо творя́ху проро́ком отці́ їх. | въздрадUитесz въ тъ дн7ъ. и възыграите. се бо мьзда ваша многа ѥсть на нб7схъ. |
|
24
|
24
|
| (Зач. 25) Оба́че го́ре вам, бога́тим, я́ко отстоїте́ утіше́нія ва́шего [я́ко восприє́млете утіше́ніє ва́ше]. | обаче горе вамъ богатымъ яко въсприѩсте утэху вашѫ. |
|
25
|
25
|
| Го́ре вам, наси́щеннії ни́ні, я́ко вза́лчете. Го́ре вам, смію́щимся ни́ні, я́ко возрида́єте і воспла́чете. | горе вамъ насыщении яко възалъчете сz. горе вамъ смэѭщеи сz нынэ яко въздрыдаѥте и въсплачете сz. |
|
26
|
26
|
| Го́ре, єгда́ до́брі реку́ть вам всі челові́ци, по сим бо творя́ху лжепроро́ком отці́ їх. | горе ѥгда рекѫть добрэ о васъ чловэци. по сему бо творяахѫ лъжиимъ пророкомъ отьци ихъ. |
|
27
|
27
|
| Но вам глаго́лю, сли́шащим: любі́те враги́ ва́ша, добро́ творі́те ненави́дящим вас, | нъ вамъ глаголѭ слышzщиимъ: любите врагы вашz. добро творите ненавидzщиимъ васъ. |
|
28
|
28
|
| благослові́те клену́щия ви, і молі́теся за творя́щих вам оби́ду. | благословите кльнѫщzѩ вы. молите сz за творzщzѩ вамъ обидѫ. |
|
29
|
29
|
| Бію́щему тя в лани́ту, пода́ждь і другу́ю; і от взима́ющаго ті ри́зу, і срачи́цю не возбрани́. | биѭщуу му тz въ ланитѫ подаи и другѫѭ. и отъѥмлѭщуу му тебэ ризѫ и срачицz не възбрани. |
|
30
|
30
|
| Вся́кому же прося́щему у тебе́, дай; і от взима́ющаго твоя́, не істязу́й. | вьсякому же просzщууму у тебе даи и отъ отъѥмлѭщааго твоя не истzзаи. |
|
31
|
31
|
| (Зач. 26) І я́коже хо́щете да творя́ть вам челові́ци, і ви творі́те їм тако́жде. | яко хощете да творѭ вамъ члbвци и вы творите имъ тако же. |
|
32
|
32
|
| І а́ще лю́бите лю́б'ящия ви, ка́я вам благода́ть єсть? І́бо і грі́шници лю́б'ящия їх лю́б'ять. | аще любите любzщая вы. кая вамъ хвала ѥсть. ибо грэшьници любzщиихъ любzть. |
|
33
|
33
|
| І а́ще благотворите́ благотворя́щим вам, ка́я вам благода́ть єсть? І́бо і грі́шници то́жде творя́ть. | и аще бlготворите. бlготворzщиимъ вамъ. кая вамъ хвала ѥсть. ибо грэшьници то же творzтъ. |
|
34
|
34
|
| І а́ще взайм даєте́, от ни́хже ча́єте восприя́ти, ка́я вам благода́ть єсть, і́бо і грі́шници грі́шником взайм дава́ють, да воспри́ймуть ра́вная. | и аще въ заѥмъ даѥте. t нихъ же чzѥте въсприяти. кая вамъ хвала ѥсть. ибо грэшьници грэшьникомъ въ заѥмъ дають. да въсприимUть равьно. |
|
35
|
35
|
| Оба́че любі́те враги́ ва́ша, і благотворі́те, і взайм да́йте, нічесо́же ча́юще; і бу́деть мзда ва́ша мно́га, і бу́дете си́нове Ви́шняго; я́ко Той благ єсть на безблагода́тния [неблагода́рния] і зли́я. | обаче любите врагы ваша. и бlго творите. и въ заимъ даите. ничьсо же чающе. и бUдеть мьзда вашz мънога. и бUдете сн7ове вышьнzаго. яко тъ бlгъ ѥсть. на невъзблагодэтьныя. и зълыя. |
|
36
|
36
|
| Бу́діте у́бо милосе́рді, я́коже і Оте́ць ваш милосе́рд єсть. | бUдэте Uбо щедри. яко же и оц7ь вашь щедръ ѥсть. |
|
37
|
37
|
| (Зач. 27) І не суді́те, і не су́дять вам; (і) не осужда́йте, да не осужде́нні бу́дете; отпуща́йте, і отпу́стять вам; | не сѫдите да не сѫдzть вамъ. и не осѫждаите да не осѫдzть васъ. отъпущаите и отъпустzть вы. |
|
38
|
38
|
| да́йте, і да́сться вам; мі́ру добру́, натка́ну і потря́сну і прелива́ющуся дадя́ть на ло́но ва́ше; то́ю бо мі́рою, є́юже мі́рите, возмі́риться вам. | даите и дасть сz вамъ. мэрѫ добрѫ натъканѫ и потрѫсьнѫ и прэлияѭщѫ сz дадzть на лоно ваше. тоѭ бо мэроѫ ѥѭже мэрите възмэрить сz вамъ. |
|
39
|
39
|
| Рече́ же при́тчу їм: єда́ мо́жеть сліпе́ць сліпця́ води́ти? Не о́ба ли в я́му впаде́тася? | рече же притъчѫ имъ: еда можеть слэпьць слэпьца водити; не оба ли въ ямѫ въпадете сz; |
|
40
|
40
|
| Ність учени́к над учи́теля своєго́; соверше́н же всяк бу́деть, я́коже (і) учи́тель єго́. | нэсть ученикъ надъ учительмь своимь. съврьшенъ же вьсякъ бѫдеть якоже учитель ѥго. |
|
41
|
41
|
| Что же ви́диши суче́ць, і́же єсть во очесі́ бра́та твоєго́, бервна́ же, є́же єсть во очесі́ твоє́м, не чу́єши? | чьто же видиши сѫчьць иже ѥсть въ оцэ брата твоѥго а брьвьна ѥже ѥсть въ оцэ твоѥмь не чуѥши; |
|
42
|
42
|
| Або ка́ко мо́жеши рещи́ бра́ту твоєму́: бра́те, оста́ви, да ізму́ суче́ць, і́же єсть во очесі́ твоє́м, сам су́щаго во очесі́ твоє́м бервна́ не ви́дя? Лицемі́ре, ізми́ пе́рвіє бервно́ із очесе́ твоєго́, і тогда́ про́зриши із'я́ти суче́ць із очесе́ бра́та твоєго́. | ли како можеши рещи брату твоѥму: брате остави да изьмѫ сѫчьць иже ѥсть въ оцэ твоѥмь самъ брьвьна въ оцэ твоѥмь не видz; лицемэре изьми прьвэѥ брьвьно изъ очесе твоѥго и тъгда прозрьиши изzти сѫчьць иже въ оцэ брата твоѥго. |
|
43
|
43
|
| Ність бо дре́во добро́, творя́ плода́ зла; ніже́ дре́во зло, творя́ плода́ добра́. | нэсть бо дрэво добро творz плода зъла. ни дрэво зъло творz плода добра. |
|
44
|
44
|
| Вся́ко бо дре́во от плода́ своєго́ познає́ться; не от те́рнія бо че́шуть смо́кви, ні от купини́ є́млють гро́здія. | вьсяко бо дрэво отъ плода своѥго познаѥть сz. не отъ трьния бо чешѫть смокъви ни отъ кѫпины грозда объѥмлѭть. |
|
45
|
45
|
| Благи́й челові́к от блага́го сокро́вища се́рдця своєго́ ізно́сить благо́є; і злий челові́к от зла́го сокро́вища се́рдця своєго́ ізно́сить зло́є; от ізби́тка бо се́рдця глаго́лють уста́ єго́. | благыи чловэкъ отъ благааго съкровища срьдца своего износить благоѥ. и зълыи чловэкъ отъ зълааго съкровища срьдьца своѥго износить зълоѥ. отъ избытъка бо срьдьца глаголѭтъ уста ѥго. |
|
46
|
46
|
| (Зач. 28) Что же М'я зовете́: Го́споди, Го́споди, і не творите́, я́же глаго́лю? | Чьто же мz зовете господи господи а не творите яже глаголѭ; |
|
47
|
47
|
| Всяк гряди́й ко Мні і сли́шай словеса́ Моя́ і творя́ я, скажу́ вам, кому́ єсть подо́бен; | вьсякъ грzдыи къ мънэ и слышzи словеса моя и творz я съкажѫ вамъ кому ѥсть подобьнъ. |
|
48
|
48
|
| подо́бен єсть челові́ку зи́ждущу хра́мину, і́же іскопа́ і углуби́, і положи́ основа́ніє на ка́мені; наводне́нію же би́вшу, припаде́ ріка́ ко хра́мині той, і не мо́же поколеба́ти єя́; основана́ бо бі на ка́мені. | подобьнъ ѥсть чловэку зиждѫщу храминѫ. иже ископа и углѫби и положи основаниѥ на камени. наводию же бывъшу припаде рэка храминэ тои и не може двигнѫти ѥѩ. основана бо бэ на камени. |
|
49
|
49
|
| Сли́шавий же і не сотвори́вий подо́бен єсть челові́ку созда́вшему хра́мину на землі́ без основа́нія; к не́йже припаде́ ріка́, і а́біє паде́ся, і бисть разруше́ніє хра́мини тоя́ ве́ліє. | а слышавыи и не сътворь подобьнъ ѥсть чловэку съзъдавъшу храминѫ на земли без основания. ѥиже прирази сz рэка и абиѥ разори сz. и бысть раздрµшениѥ храмины тоѩ велиѥ. |
|
Глава 7
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
| Єгда́ же сконча́ вся глаго́ли Своя́ в слу́хи лю́дем, (Зач. 29) вни́де в Капернау́м. | Егда съконьча вьсz глаголы сиѩ въ слухы людемъ въниде въ капернаумъ. |
|
2
|
2
|
| Со́тнику же ні́коєму раб боля́ злі, хотя́ше [імі́яше] умре́ти, і́же бі єму́ че́стен. | сътьнику же нэкоѥму рабъ болz зълэ умирааше иже бэ ѥму чьстьнъ. |
|
3
|
3
|
| Сли́шав же о Ісу́сі, посла́ к Нему́ ста́рці іуде́йськия, моля́ Єго́, я́ко да прише́д спасе́ть раба́ єго́. | слышавъ же о исусэ посъла къ нѥму старьцz иудеискы молz и да прищьдъ съпасеть раба ѥго. |
|
4
|
4
|
| Они́ же прише́дше ко Ісу́сові, моля́ху Єго́ то́щно, глаго́люще, я́ко досто́їн єсть, єму́же да́си сіє́; | они же пришьдъше къ исусµ моляахѫ и тъщьно глаголѭще яко достоинъ ѥсть ѥже аще даси ѥму. |
|
5
|
5
|
| лю́бить бо язи́к наш, і со́нмище той созда́ нам. | любить бо ѩзыкъ нашь и съборище тъ съзъда намъ. |
|
6
|
6
|
| Ісу́с же ідя́ше с ни́ми. І уже́ Єму́ не дале́че су́щу от хра́мини, посла́ к Нему́ со́тник дру́ги, глаго́ля Єму́: Го́споди, не дви́жися; нісьм бо досто́їн, да под кров мой вни́деши; | исусъ же идяаше съ ними. ѥще же ѥму не далече сѫщу отъ дому посъла къ нѥму сътьникъ другы глаголѩ: господи не движи сz. нэсмь бо достоинъ да подъ кровъ мои вънидеши. |
|
7
|
7
|
| ті́мже ні себе́ досто́йна сотвори́х прийти́ к Тебі́; но рци сло́во, і ісцілі́єть о́трок мой; | тэмьже ни себе достоина сътворихъ прити къ тебэ. нъ рьци словъмь и исцэълэѥть отрокъ мои. |
|
8
|
8
|
| і́бо і аз челові́к єсьм под влади́кою учине́н, імі́я под собо́ю во́їни; і глаго́лю сему́: іди́, і іде́ть; і друго́му: прийди́, і при́йдеть; і рабу́ моєму́: сотвори́ сіє́, і сотвори́ть. | ибо азъ чловэкъ ѥсмь подъ властели учинѥнъ имэѩ подъ собоѭ воины. и глаголѭ сему: иди и идеть. и другууму: приди и придеть. и рабу моѥму: сътвори се и сътворить. |
|
9
|
9
|
| Сли́шав же сія́ Ісу́с, чуди́ся єму́, і, обра́щся іду́щему по нем наро́ду, рече́: глаго́лю вам, ні во Ізра́їлі толи́ки ві́ри обріто́х. | и слышавъ се исусъ чуди сz ѥму и обращь сz послэдуѭщуу му народу рече: глаголѭ вамъ ни въ израили толикы вэры обрэтохъ. |
|
10
|
10
|
| І возвра́щшеся по́сланії обріто́ша боля́щаго раба́ ісцілі́вша. | и възвращьше сz въ домъ посълании обрэтошz болzщааго раба исцэлэвъша. |
|
11
|
11
|
| (Зач. 30) І бисть посе́м, ідя́ше во град, нарица́ємий Наї́н; і с Ним ідя́ху ученици́ Єго́ мно́зі і наро́д мног. | идzше iс7ъ въ градъ нарицаѥмыи наинъ. и съ нимь идzахU Uченици ѥго и народъ мъногъ. |
|
12
|
12
|
| Я́коже прибли́жися ко врато́м гра́да, і се ізноша́ху уме́рша, си́на єдоноро́дна ма́тері своє́й, і та бі вдова́; і наро́д от гра́да мног с не́ю. | яко же приближишzсz къ вратомъ града. и се изношаахU Uмьръшь сн7ъ иночzдыи м™ри своѥи. и та бэ въдова. и народъ t града мъногъ бэ съ нею. |
|
13
|
13
|
| І ви́дів ю Госпо́дь, милосе́рдова о ней, і рече́ єй: не пла́чи. | и видэвъ ю Gь млrдова и рече ѥи. не плачисz. |
|
14
|
14
|
| І присту́пль косну́ся во одр; нося́щії же ста́ша; і рече́: ю́ноше, тебі́ глаго́лю, воста́ни! | и пристUпль коснUсz въ одръ. и носzщии же сташа. и рече Uноше тебе гlю въстани. |
|
15
|
15
|
| І сі́де ме́ртвий, і нача́т глаго́лати; і даде́ єго́ ма́тері єго́. | и сэде мьртвыи и начатъ гlати. и дасти и м™ри своѥи. |
|
16
|
16
|
| Прия́т же страх всіх, і сла́вляху Бо́га, глаго́люще: я́ко проро́к ве́лій воста́ в нас, і я́ко посіти́ Бог люде́й свої́х. | приzтъ же страхъ вьсz. и славлzахU ба7 гlюще. яко прbркъ велии въста въ насъ. и яко посэти Gь людии своихъ. |
|
17
|
17
|
| (Зач. 31) І ізи́де сло́во сіє́ по всей Іуде́ї о Нем і по всей страні́. | И изиде слово се по вьсеи иудеи о нѥмь и по вьсеи странэ. |
|
18
|
18
|
| І возвісти́ша Іоа́нну ученици́ єго́ о всіх сих. | и възвэстишz иоану ученици ѥго о вьсэхъ сихъ. и призъвавъ дъва ѥтера отъ ученикъ своихъ иоанъ |
|
19
|
19
|
| І призва́в два ні́кая от учени́к свої́х Іоа́нн, посла́ ко Ісу́су, глаго́ля: Ти ли єси́ Гряди́й, іли́ іно́го ча́єм? | посла къ исусови глаголѩ: ты ли ѥси грzдыи или иного чаѥмъ; |
|
20
|
20
|
| Прише́дша же к Нему́ му́жа рі́ста: Іоа́нн Крести́тель посла́ нас к Тебі́, глаго́ля: Ти ли єси́ Гряди́й, іли́ іно́го ча́єм? | пришьдъша же къ нѥму мѫжа рэсте: иоанъ крьститель посъла ны къ тебэ глаголѩ: ты ли ѥси грzдыи ли иного чаѥмъ; |
|
21
|
21
|
| В той же час ісціли́ мно́гі от неду́г і ран і дух злих, і мно́гим сліпи́м дарова́ прозрі́ніє. | въ тъ часъ исцэли мъногы отъ недѫгъ и ранъ и духъ зълъ и мъногомъ слэпомъ дарова прозрьэниѥ. |
|
22
|
22
|
| І отвіща́в Ісу́с рече́ ї́ма: ше́дша возвісти́та Іоа́нну, я́же ви́діста і сли́шаста: я́ко сліпі́ї прозира́ють, хро́мії хо́дять, прокаже́ннії очища́ються, глусі́ї сли́шать, ме́ртвії востаю́ть, ни́щії благовіству́ють; | и отъвэщавъ исусъ рече има: шьдъша възвэстита иоанови яже видэста и слышаста яко слэпии прозираѭть. хромии ходzть. прокажении очищаѭть сz. глусии слышzть. мрьтвии въстаѭть. нищии благовэстуѭть. |
|
23
|
23
|
| і блаже́н єсть, і́же а́ще не соблазни́ться о Мні. | и блаженъ ѥсть иже аще не съблазнить сz о мънэ. |
|
24
|
24
|
| Отше́дшема же ученико́ма Іоа́нновома, нача́т глаго́лати к наро́дом о Іоа́нні: чесо́ ізидо́сте в пусти́ню ви́діти, трость ли ві́тром коле́блему? | отъшьдъшема же вэстьникома иоановома начzтъ глаголати о иоанэ: чесо изидосте въ пустынѭ видэтъ; трьсти ли вэтръмь движемы; |
|
25
|
25
|
| Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Челові́ка ли в м'я́гкі ри́зи оді́яна? Се, і́же во оде́жді сла́вній і пи́щі су́щії, во ца́рствії [во дво́ріх ца́рських] суть. | нъ чесо изидосте видэтъ; чловэка ли мzкъками ризами одэна; се иже въ одежди славьнэ и пищи сѫще въ царьскихъ сѫть. |
|
26
|
26
|
| Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Проро́ка ли? Єй, глаго́лю вам, і ли́шше проро́ка. | нъ чесо изидосте видэтъ пророка ли; еи глаголѭ и лише пророка. |
|
27
|
27
|
| Сей (бо) єсть, о не́мже пи́сано єсть: се Аз послю́ а́нгела Моєго́ пред лице́м Твої́м, і́же устро́їть путь Твой пред Тобо́ю. | сь ѥсть о нѥмьже писано ѥсть: се азъ посылаѭ ангелъ мои прэдъ лицемь твоимь иже уготоваѥть пѫть твои прэдъ тобоѭ. |
|
28
|
28
|
| Глаго́лю бо вам: бо́лій в рожде́нних жена́ми проро́ка Іоа́нна Крести́теля нікто́же єсть; мній же во Ца́рствії Бо́жиї бо́лії єго́ єсть. | глаголѭ же вамъ: болии рожденыихъ женами пророкъ иоана крьстителя ни кто же нэсть. мьнии же въ царьствии божии болии ѥго ѥсть. |
|
29
|
29
|
| І всі лю́діє сли́шавше і ми́таріє, оправди́ша Бо́га, кре́щшеся креще́нієм Іоа́нновим; | и вьси людиѥ слышавъше и мытаре оправъдишz бога крьщьше сz крьщениѥмь иоановомъ. |
|
30
|
30
|
| фарисе́є же і зако́нници сові́т Бо́жий отверго́ша о себі́, не кре́щшеся от него́. | фарисеи же и законьници съвэтъ божии отъврьгошz въ себэ не крьщьше сz отъ нѥго. |
|
31
|
31
|
| (Зач. 32) Рече́ же Госпо́дь: кому́ у́бо уподо́блю челові́ки ро́да сего́, і кому́ суть подо́бні? | рече же господь: кому уподоблѭ чловэкы рода сего и кому сѫть подобьни; |
|
32
|
32
|
| Подо́бні суть о́трочищем сідя́щим на то́ржищих і приглаша́ющим друг дру́га, і глаго́лющим: писка́хом вам, і не пляса́сте; рида́хом вам, і не пла́касте. | подобьни сѫть дэтищемъ сэдzщемъ на тръжищихъ и приглашаѭщемъ другъ друга и глаголѭщемъ: пискахомъ вамъ и не плzсасте. рыдахомъ вамъ и не плакасте сz. |
|
33
|
33
|
| При́йде бо Іоа́нн Крести́тель ні хлі́ба яди́й, ні вина́ пія́, і глаго́лете: бі́ся і́мать. | приде бо иоанъ крьститель ни хлэба эды ни вина пиѩ. и глаголете: бэсъ имать. |
|
34
|
34
|
| При́йде Син Челові́чеський яди́й і пія́, і глаго́лете: сей челові́к я́дця і винопи́йця, друг митаре́м і грі́шником. | приде сынъ чловэчьскыи эды и пиѩ и глаголете: се чловэкъ ядьца и винопиица другъ мытаремъ и грэшьникомъ. |
|
35
|
35
|
| І оправди́ся прему́дрость от чад свої́х всіх. | и оправьди сz прэмѫдрость отъ чzдъ своихъ. |
|
36
|
36
|
| (Зач. 33) Моля́ше же Єго́ ні́кий от фарисе́й, да би ял с Ним; і вшед в дом фарисе́йов, возлеже́. | Въ оно время. молzаше етеръ t фарисеи iс7а. да бы элъ съ ними. и въшьдъ въ домъ фарисеовъ. възлеже. |
|
37
|
37
|
| І се жена́ во гра́ді, я́же бі грі́шниця, і уві́дівши, я́ко возлежи́ть во хра́мині фарисе́йові, прине́сши алава́стр ми́ра, | и се жена въ градэ. иже бэ грэшьница. и Uвэдэвъши яко възлежить. въ храминэ фарисеовэ. принесъши алавастръ мvра. |
|
38
|
38
|
| і ста́вши при ногу́ Єго́ созади́, пла́чущися, нача́т умива́ти но́зі Єго́ слеза́ми, і власи́ глави́ своєя́ отира́ше, і облобиза́ше но́зі Єго́, і ма́заше ми́ром. | и ставъши зади. нри ногU ѥго. плачющисz начатъ. мазати нозэ ѥго сльзами. и власы главы своѥя. отираше. и облобызаше нозэ ѥго и мазаше мvръмь. |
|
39
|
39
|
| Ви́дів же фарисе́й воззва́вий Єго́, рече́ в себі́, глаго́ля: Сей, а́ще би бил проро́к, ві́діл би кто і какова́ жена́ прикаса́ється Єму́; я́ко грі́шниця єсть. | видэвъ же фарисеи възвавъ ѥго рече. въ себе гlя. сь аще бы былъ прbркъ. ви- дэлъ бы Uбо кто. и кака жена прикасаѥтьсz ѥмь. яко грэшьница ѥсть. |
|
40
|
40
|
| І отвіща́в Ісу́с рече́ к нему́: Си́моне, і́мам ті ні́что рещи́. Он же рече́: Учи́телю, рци. | tвэщавъ же iс7 ре?. къ нимь. симоне имамъ ти нэчто рещи. онъ же рече. Uчителю рьци. |
|
41
|
41
|
| Ісу́с же рече́: два должника́ бі́ста займода́вцю ні́коєму; єди́н бі до́лжен п'ятію́сот дина́рії, други́й же п'ятію́десят; | два дължьника бэста. заимодавьцю. нэкомU. ѥдинъ бэ дължнъ пzтью сътъ динарь. а дрUгыи пzтью десzтъ. |
|
42
|
42
|
| не іму́щема же ї́ма возда́ти, обі́ма отда́ [оста́ви]. Кото́рий у́бо єю́, рци, па́че возлю́бить єго́? | не имущема има въздати. обэма tда. которыи ѥю Uбо възлюби и. |
|
43
|
43
|
| Отвіща́в же Си́мон рече́: мню, я́ко єму́же в'я́щше отда́ [оста́ви]. Он же рече́ єму́: пра́во суди́л єси́. | tвэщавъ симонъ рече. непьщюю. яко ѥмU же вzще tда. онъ же рече ѥмU. право сUдилъ ѥси. |
|
44
|
44
|
| І обра́щся к жені́, Си́монові рече́: ви́диши ли сію́ жену́? Внидо́х в дом твой, води́ на но́зі Мої́ не дал єси́; сія́ же слеза́ми облія́ Мі но́зі і власи́ глави́ своєя́ отре́. | и tвращьсz къ женэ къ симонU вънидохъ ти въ домъ. воды на нозэ мои не дасть. си же сльзами омочи нозэ мои. и власы своими отре. |
|
45
|
45
|
| Лобза́нія Мі не дал єси́; сія́ же, отне́лиже внидо́х, не преста́ облобиза́ющи Мі но́зі. | цэлования ми не дасть. си же tнѥлэ же вънидохъ. не преста облобызающи ногU моѥю. |
|
46
|
46
|
| Ма́слом глави́ Моєя́ не пома́зал єси́; сія́ же ми́ром пома́за Мі но́зі. | wлэѥмь главы моѥя. си же мvръмь помаза нозэ мои. и власы своими отьре. |
|
47
|
47
|
| Єго́же ра́ди, глаго́лю ті: отпуща́ються грісі́ єя́ мно́зі, я́ко возлюби́ мно́го; а єму́же ма́ло оставля́ється, ме́нше лю́бить. | ѥго же ради гlю ти. tпUщаютьсz грэси ѥи мнози. яко възлюби много. а емU же мьнѥ tпUщаетьсz мнѥ любить. |
|
48
|
48
|
| Рече́ же єй: отпуща́ються тебі́ грісі́. | рече же ѥи tпUщаютьтісz грэси твои. |
|
49
|
49
|
| І нача́ша возлежа́щії с Ним глаго́лати в себі́: кто Сей єсть, І́же і гріхи́ отпуща́єть? | и начаша възлежащеи съ нимь. гlти въ себе. кто сь ѥсть яко и грэхы tпUщаѥть. |
|
50
|
50
|
| Рече́ же к жені́: ві́ра твоя́ спасе́ тя; іди́ в ми́рі. | рече же къ женэ. вэра твоя съпасеть тz иди въ миръ. |
|
Глава 8
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 34) І бисть посе́м, і Той прохожда́ше сквозі́ гра́ди і ве́сі, пропові́дуя і благовіству́я Ца́рствіє Бо́жиє; і обана́десяте с Ним, | Бысть же по томь и тъ прохождааше сквозэ грады и вьси проповэдуѩ и благовэстуѩ царьствиѥ божиѥ и оба на десяте съ нимь. |
|
2
|
2
|
| і жени́ ні́кия, я́же бя́ху ісці́лени от духо́в злих і неду́г; Марі́я нарица́ємая Магдали́на, із нея́же бісо́в седьм ізи́де, | и жены ѥдины яже бэахѫ исцэлены отъ духъ зълъ и болэзнии мария нарицаѥмая магдалыни из нѥѩже изиде седмь бэсъ. |
|
3
|
3
|
| і Іоа́нна, жена́ Хуза́ня, приста́вника І́родова, і Суса́нна, і і́ни мно́гі, я́же служа́ху Єму́ от імі́ній свої́х. | и иоанна жена хузаня приставьника иродова и сусана и ины мъногы ѩже служаахѫ ѥму отъ имэнии своихъ. |
|
4
|
4
|
| Разуміва́ющу же наро́ду мно́гу, і от всіх градо́в гряду́щим к Нему́, рече́ при́тчу: | разумэѭщу же народу мъногу и грzдѫщемъ отъ вьсэхъ градъ къ нѥму рече господь притъчѫ сиѭ къ нимъ. |
|
5
|
5
|
| (Зач. 35) ізи́де сі́яй сі́яти сі́мене своєго́; і єгда́ сі́яше, о́во паде́ при путі́, і попра́но бисть, і пти́ці небе́сния позоба́ша є; | изиде сэяи сэятъ сэмене своего. и ѥгда сэяше ѥ. ово паде при пUти. и попьрано бысть. и птицz нбс7ьскыя позобаша ѥ. |
|
6
|
6
|
| а друго́є паде́ на ка́мені, і прозя́б у́сше, зане́ не імі́яше вла́ги; | а дрUгоѥ паде на камене. и прозzбнUвъ и Uсъше. зане не имzаше влагы. |
|
7
|
7
|
| і друго́є паде́ посреді́ те́рнія, і возрасте́ те́рніє, і подави́ є; | а дрUгоѥ паде посредэ тьрния. и въздрасте и тьрниѥ подави ѥ. |
|
8
|
8
|
| друго́є же паде́ на землі́ бла́зі, і прозя́б сотвори́ плод стори́цею. Сія́ глаго́ля, возгласи́: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить. | а дрUгоѥ паде на земли добрэ. и прозzбнUвъ. и сътвори плодъ съторицею. сия глаголѩ възгласи: имэѩи уши слышати да слышить.> |
|
9
|
9
|
| Вопроша́ху же Єго́ ученици́ Єго́, глаго́люще: что єсть при́тча сія́? | въпрашахU же и Uченици ѥго гlюще. чьто ѥсть притъча си. |
|
10
|
10
|
| Он же рече́: вам єсть дано́ ві́дати та́йни Ца́рствія Бо́жия, про́чим же в при́тчах, да ви́дяще не ви́дять і сли́шаще не разумі́ють. | онъ же рече имъ. вамъ ѥсть дано видэти. таины цrтвия б9ия. а прочиимъ въ притъчахъ. да видzще не видzть. и слышаще не слышать. и не разUмэють. |
|
11
|
11
|
| Єсть же сія́ при́тча: сі́м'я єсть сло́во Бо́жиє; | ѥсть же притъча си. сэмz ѥсть слово б9иѥ. |
|
12
|
12
|
| а і́же при путі́, суть сли́шащії, пото́м же прихо́дить дия́вол і взе́млеть сло́во от се́рдця їх, да не ві́ровавше спасу́ться; | а иже при пUти сUть слышащии слово. по томь же придеть дияволъ и възьметь слово t срд7ца ихъ. да не вэры имъше сп7сени бUдUть. |
|
13
|
13
|
| а і́же на ка́мені, і́же єгда́ усли́шать, с ра́достію приє́млють сло́во; і сії́ ко́рене не і́муть, і́же во вре́м'я ві́рують, і во вре́м'я напа́сти отпада́ють; | и иже на камени. и иже ѥгда слышzть съ радостию приѥмлють слово. и си корене не имUть. иже въ врэмz вэрU ѥмлють. и въ врэмz напасти остUпаю. |
|
14
|
14
|
| а є́же в те́рнії па́дшеє, сі́ї суть сли́шавшії, і от печа́лі і бога́тства і сластьми́ жите́йскими ходя́ще подавля́ються, і не соверша́ють плода́; | а падъшии въ тьрнии си сUть слышавъшеи и отъ печали и богатьствия и сластьми житеискыми ходzще подавляѭть сz и не до врьха плода творzтъ. |
|
15
|
15
|
| а і́же на до́брій землі́, сі́ї суть, і́же до́брим се́рдцем і благи́м сли́шавше сло́во, держа́ть і плод творя́ть в терпі́нії. Сія́ глаго́ля, возгласи́: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить. | а иже на добрэ земли сии сѫть иже добръмь срьдьцьмь и благъмь слышzще слово дрьжzть и плодъ творzть въ трьпэнии. си глаголѩ възгласи: имэѩи уши слышати да слышить. |
|
16
|
16
|
| (Зач. 36) Нікто́же (у́бо) світи́льника вжег, покрива́єть єго́ сосу́дом, іли́ под одр подлага́єть, но на сві́щник возлага́єть, да входя́щії ви́дять світ. | никто же свэтильника въжьгъ покрываѥть ѥго криною. или подъ одръ подълагаѥть. нъ на свэтильникъ възлагають. да въходzщии свэтъ. |
|
17
|
17
|
| Ність бо та́йно, є́же не я́влено бу́деть, ніже́ утає́но, є́же не позна́ється і в явле́ніє при́йдеть. | нэсть бо таиноѥ ѥже не явитьсz. ни Uтаиноѥ ѥже не бUдеть познано. нъ въ явлениѥ придеть. |
|
18
|
18
|
| Блюді́теся у́бо, ка́ко сли́шите: і́же бо і́мать, да́сться єму́; і і́же а́ще не і́мать, і є́же мни́ться імі́я, во́зметься от него́. | блюдэте Uбо како слышите. иже бо имать дастьсz ѥмU. а иже не имать. и ѥже бо мьнитьсz имэя възьметьсz t него. |
|
19
|
19
|
| Прийдо́ша же к Нему́ Ма́ти і бра́тія Єго́, і не можа́ху бесі́довати к Нему́ наро́да ра́ди. | придоша же къ немU. м™и и братия ѥго. и не можаахU бесэдовати ѥмU народъмь. |
|
20
|
20
|
| І возвісти́ша Єму́, глаго́люще: Ма́ти Твоя́ і бра́тія Твоя́ вні стоя́ть, ви́діти Тя хотя́ще. | и възвэстишz ѥмU гlюще. яко м™и твоя и братия твоя вънэ стоять. видэти тz хотzще. |
|
21
|
21
|
| Он же отвіща́в рече́ к ним: ма́ти Моя́ і бра́тія Моя́ сі́ї суть, сли́шащії сло́во Бо́жиє, і творя́щії є. | онъ же tвэщzвъ рече къ нимъ. м™и моя и братия моя си сUть слышащеи слово б9иѥ и творzще ѥ. |
|
22
|
22
|
| (Зач. 37) І бисть во єди́н от дній, Той влі́зе в кора́бль і ученици́ Єго́; і рече́ к ним: пре́йдем на он пол є́зера. І пойдо́ша. | Бысть же въ ѥдинъ отъ дьнии и тъ вълэзе въ корабль и ученици ѥго. и рече къ нимъ: прэядемъ на онъ полъ ѥзера. и вънидошz. |
|
23
|
23
|
| Іду́щим же їм, у́спе. І сни́де бу́ря ві́треная в є́зеро, і скончава́хуся, і в біді́ бі́ху. | эдѫщемъ же имъ усъпе исусъ. и съниде буря вэтрьня въ ѥзеро и исконьчаваахѫ сz и влаахѫ сz. |
|
24
|
24
|
| І присту́пльше воздвиго́ша Єго́, глаго́люще: Наста́вниче! Наста́вниче, погиба́єм! Он же воста́в запрети́ ві́тру і волне́нію во́дному; і улего́ста, і бисть тишина́. | пристѫпльше же възбудишz и глаголѭще: наставьниче наставьниче погыбнемъ. онъ же въставъ запрэти вэтру и влънѥнию водьнуу му и улеже и бысть тишина. |
|
25
|
25
|
| Рече́ же їм: гді єсть ві́ра ва́ша? Убоя́вшеся же чуди́шася, глаго́люще друг ко дру́гу: Кто у́бо Сей єсть, я́ко і ві́тром повеліва́єть і воді́, і послу́шають Єго́? | и рече имъ: къде ѥсть вэра ваша; убоявъше же сz чудишz сz глаголѭще къ себэ: къто убо сь ѥсть яко и вэтромъ велить и водэ и послѫшаѭть ѥго; |
|
26
|
26
|
| (Зач. 38) І прейдо́ша во страну́ Гадари́нську, я́же єсть об он пол Галиле́ї. | И прэядошz на землѭ гадариньскѫ яже ѥсть об онъ полъ галилеѩ. |
|
27
|
27
|
| Ізше́дшу же Єму́ на зе́млю, срі́те єго́ муж ні́кий от гра́да, і́же ім'я́ше бі́си от літ мно́гих, і в ри́зу не облача́шеся, і во хра́мі не жив'я́ше, но во гробі́х. | пришьдъшю iсв7и въ странU гадарэньскU. сърэте и мUжь ѥтеръ t града. иже имэ бэсъ. t лэтъ мъногъ. и въ ризU не облачаашесz. и въ храмэ не живzаше. нъ въ гробэхъ. |
|
28
|
28
|
| Узрі́в же Ісу́са і возопи́в, припаде́ к Нему́, і гла́сом ве́ліїм рече́: что мні і Тебі́, Ісу́се, Си́не Бо́га Ви́шняго? Молю́ся Ті, не му́чи мене́. | и Uзьрэвъ же iс7а. и приде и припаде къ немU. и гласъмь велиѥмь рече. чьто ѥсть мънэ и тебэ iс7е сн7е б7а вышьнzаго. молю ти сz не мUчи мене. |
|
29
|
29
|
| Повелі́ бо ду́хові нечи́стому ізи́ти от челові́ка; от мно́гих бо літ восхища́ше єго́; і в'я́заху єго́ у́зи (желі́зни) і пу́ти, стрегу́ще єго́; і растерза́я у́зи, гони́м бива́ше бі́сом сквозі́ пусти́ні. | прэщаше бо д¦U нечистомѫ изити t члв7ка. и t мъногъ бо лэтъ въсхыщаше и. и вzзахUти и Uжи желэзны и пUты. и стрэжzхUть и. и растьрзая Uзы. гонимъ бывааше бэсъмь сквозэ пѫстыню. |
|
30
|
30
|
| Вопроси́ же єго́ Ісу́с, глаго́ля: что Ті єсть і́м'я? Он же рече́: легео́н; я́ко бі́си мно́зі внидо́ша вонь. | въпроси же и iс7ъ гlz. чьто ти имz ѥсть. онъ же рече легеонъ. яко бэси мънози вънидоша въ нь. |
|
31
|
31
|
| І моля́ху єго́, да не повели́ть їм в бе́здну іти́. | и молzхUти и. да повелить* имъ въ бездьнU вънити. |
|
32
|
32
|
| Бі же ту ста́до свине́й мно́го пасо́мо в горі́; і моля́ху Єго́, да повели́ть їм в ти вни́ти. І повелі́ їм. | бэ же тU стадо свинии мъного пасомо въ горэ. и молишz и да повелить имъ въ ты вънити. и повелэ имъ. |
|
33
|
33
|
| Ізше́дше же бі́си от челові́ка, внидо́ша во свинія́; і устреми́ся ста́до по бре́гу в є́зеро, і істопе́. | и ишьдъше же бэси ищ чlвка того. вънидошz въ свиния. и Uстрьмисz стадо по брегU въ ѥзеро. и истопоша въ водахъ. |
|
34
|
34
|
| Ви́дівше же пасу́щії би́вшеє, біжа́ша, і возвісти́ша во гра́ді і в се́ліх. | видэвъше же пасUщии бывъшеѥ. бэжzшz. и възвэстишz въ градэ и въ селэхъ. |
|
35
|
35
|
| Ізидо́ша же ви́діти би́вшеє; і прийдо́ша ко Ісу́сові і обріто́ша челові́ка сідя́ща, із него́же бі́си ізидо́ша, оболче́на і сми́сляща, при ногу́ Ісу́сову; і убоя́шася. | изидоша же видэтъ бывъшааго. и придошz къ iс7ви. и обрэтоша сэдzща чlвка иж него же бэси изидоша. обълчена и съмыслzщz. при ногU iсв7U. и Uбояшzсz. |
|
36
|
36
|
| Возвісти́ша же їм ви́дівшії, ка́ко спасе́ся біснова́вийся. | и възвэстиша же имъ. видэвъше како сп7сесz бэсьновавыи. |
|
37
|
37
|
| І моли́ Єго́ весь наро́д страни́ Гадари́нськия отити́ от них, я́ко стра́хом ве́ліїм одержи́ми бі́ху. Он же вліз в кора́бль, возврати́ся. | и молишz и вьси народи. области герьгесиньскыя. отити t нихъ. яко страхъмь велиѥмь одьржими бzахU. онъ же вълэзъ въ корабль възвратисz. |
|
38
|
38
|
| Моля́шеся же Єму́ муж, із него́же ізидо́ша бі́си, да би с Ним бил. Отпусти́ же єго́ Ісу́с, глаго́ля: | молzаше же сz ѥмU мUжь. иж него же изидошz бэси. дабы съ нимь былъ. iс7ъ же tпUсти и гlz. |
|
39
|
39
|
| возврати́ся в дом твой і пові́дай, єли́ка Ті сотвори́ Бог. І і́де, по всему́ гра́ду пропові́дая, єли́ка сотвори́ єму́ Ісу́с. | възвратисz въ домъ свои. и повэдаи ѥлико ти сътвори б7ъ. и иде по вьсемU градU проповэдая. ѥлико сътвори ѥмU iс7ъ. |
|
40
|
40
|
| (Зач. 39) Бисть же єгда́ возврати́ся Ісу́с, прия́т єго́ наро́д; бі́ху бо всі ча́юще Єго́. | Бысть же ѥгда възврати сz исусъ приѩтъ и народъ. бэахѫ бо вьси чаѭще ѥго. Въ он+о. |
|
41
|
41
|
| І се при́йде муж, єму́же і́м'я Іаї́р, і той князь со́нмищу бі. І пад при ногу́ Ісу́сову, моля́ше Єго́ вни́ти в дом свой; | чlвкъ ѥтеръ припаде къ iс7U. ѥмU же бэ имz иаръ. и тъ кънzзь съньмищю бэ. и падъ при ногU iс7вU. молzше и вънити въ домъ свои. |
|
42
|
42
|
| я́ко дщи єдоноро́дна бі єму́, я́ко літ двоюна́десяте, і та умира́ше. Єгда́ же ідя́ше, наро́ди угніта́ху Єго́. | яко дъщи иночада бэ ѥмU. яко двѫ на десzте лэтU. и та Uмирааше. ѥгда же идzаше народъ UгнэтаахUти и. |
|
43
|
43
|
| І жена́ су́щи в точе́нії кро́ве от двоюна́десяте лі́ту, я́же враче́м ізда́вши все імі́ніє, (і) не возмо́же ні от єди́наго ісцілі́ти; | жена сUщи въ течении кръве t двою на десzте лэтU. яже врачемъ издаявъши вьсе имэниѥ своѥ. ни t ѥдиного не може исцэлэти. |
|
44
|
44
|
| (і) присту́пльши созади́, косну́ся кра́я риз Єго́; і а́біє ста ток кро́ве єя́. | си пристUпльши съзади. коснUсz въскрилэ ризы ѥго. и абиѥ Uста источьникъ кръвѥ ѥя. |
|
45
|
45
|
| І рече́ Ісу́с: кто єсть косну́вийся Мні? Отмета́ющимся же всім, рече́ Петр і і́же с Ним: Наста́вниче, наро́ди одержа́ть Тя і гніту́ть, і глаго́леши: кто єсть косну́вийся Мні? | и рече iс7ъ. къто ѥсть прикоснUвыисz мънэ. tмэтающемъ же сz вьсэмъ рече петръ. и иже съ нимь бzахU. наставьниче. народи Uтэшнzють тz и гнетUть. и гlеши кто ѥсть прикоснUвыисz мънэ. |
|
46
|
46
|
| Ісу́с же рече́: прикосну́ся Мні ні́кто; Аз бо чух си́лу ізше́дшую із Мене́. | iс7ъ же рче. прикоснUвыисz мънэ нэкто ѥсть. азъ бо чюхъ силU ишьдъшю из мене. |
|
47
|
47
|
| Ви́дівши же жена́, я́ко не утаї́ся, трепе́щущи при́йде, і па́дши пред Ним, єя́же ра́ди вини́ прикосну́ся Єму́, пові́да Єму́ пред всі́ми людьми́, і я́ко ісцілі́ а́біє. | и видэвъши жена яко не Uтаисz. трепещющи припаде. и падъши прэдъ нимь. за ню же винU коснUсz ѥмь. повэда прэдъ вьсэми людьми. и како исцэлэ абиѥ. |
|
48
|
48
|
| Он же рече́ єй: дерза́й дщи, ві́ра твоя́ спасе́ тя; іди́ в ми́рі. | iс7ъ же рече ѥи. дьрзаи дъщи вэра твоя сп7сеть тz иди въ миръ. |
|
49
|
49
|
| Єще́ Єму́ глаго́лющу, при́йде ні́кий от архісинаго́га, глаго́ля єму́, я́ко у́мре дщи твоя́; не дви́жи Учи́теля. | и ѥще ѥмU гlющю. пришьдъ ѥтеръ t сUнагога гlа емU. яко Uмретъ дши твоя не движи Uчителz. |
|
50
|
50
|
| Ісу́с же сли́шав отвіща́ єму́, глаго́ля: не бо́йся, то́кмо ві́руй, і спасе́на бу́деть. | iс7ъ же слышавъ tвэща ѥмU гlz не боисz. тъкмо вэрUи и сп7сена бUдеть. |
|
51
|
51
|
| Прише́д же в дом, не оста́ви ні єди́наго вни́ти, то́кмо Петра́, і Іоа́нна, і Іа́кова, і отця́ отрокови́ці, і ма́тере. | и пришьдъ же въ домъ. не да никомU же вънити съ собою. тъкмо петрови иоанU и ияковU. и оц7ю отроковица и м™ри. |
|
52
|
52
|
| Пла́кахуся же всі і рида́ху єя́. Он же рече́: не пла́чітеся; не у́мре (бо), но спить. | рыдаахU же вьси и плакаахUсz ѥя. онъ же рече не плачэтесz. нэсть бо Uмьрла дв7ца нъ съпить. |
|
53
|
53
|
| І руга́хуся Єму́, ві́дяще, я́ко у́мре. | и рѫгаахUсz ѥмU вэдUще яко Uмьре. |
|
54
|
54
|
| Он же ізгна́в вон всіх, і єм за ру́ку єя́, возгласи́, глаго́ля: отрокови́це, воста́ни. | онъ же изгънавъ вьсz вънъ. и имъ ю за рUкU. възгласи гlz отроковице въстани. |
|
55
|
55
|
| І возврати́ся дух єя́, і воскре́се а́біє; і повелі́ да́ти єй я́сти. | и възвратисz д¦ь ѥя. и въскрьсе абиѥ. и повелэ дати ѥи ѥсти. |
|
56
|
56
|
| І диви́стася роди́теля єя́. Он же повелі́ ї́ма нікому́же пові́дати би́вшаго. | и Uжасостасz родителz ѥя. онъ же запрэти има. не повэдита никомU же бывъшаго. |