|
Євангеліє від Луки
|
Євангеліє від Луки
|
|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
|
(Зач. 1) Поне́же у́бо мно́зі нача́ша чини́ти по́вість о ізві́ствованних в нас веще́х,
|
Понѥже Uбо мнози начаша чинити повэсть. о извэстьныихъ. въ насъ вещьхъ.
|
|
2
|
2
|
|
я́коже преда́ша нам, і́же іспе́рва самови́дці і слу́ги би́вшії Словесе́;
|
яко же предаша намъ. бывъше искони. самовидьци слUгы бывъше словеси.
|
|
3
|
3
|
|
ізво́лися і мні послі́довавшу ви́ше вся іспи́тно, поря́ду писа́ти тебі́, держа́вний Феофі́ле,
|
изволисz и мнэ. хожьшю испрьва по всэхъ. въ истинU по рzдU пьсати тебэ славьныи fеофиле.
|
|
4
|
4
|
|
да разумі́єши, о ни́хже научи́лся єси́ словесі́х утвержде́ніє.
|
да разUмэѥши. о нихъ же наUченъ ѥси. словесы Uтвьржениѥ.
|
|
5
|
5
|
|
(Зач. 2) Бисть во дні І́рода царя́ Іуде́йська, ієре́й ні́кий, і́менем Заха́рія, от дневни́я чреди́ Авія́ни, і жена́ єго́ от дще́рей Ааро́новіх, і і́м'я єй Єлисаве́т.
|
Быc въ дн7и ирода цrz июдеиска. иереи етеръ именьмь захариа. t епимериа авианя. и жена ѥго. t дъщеръ ароновъ. имя ѥи елисаветь.
|
|
6
|
6
|
|
Бі́ста же пра́ведна о́ба пред Бо́гом, ходя́ща во всіх за́повідех і оправда́ніїх Госпо́дніх безпоро́чна.
|
бэста бо оба правьдьна. предь бGмь. ходzща. въ заповэдьхъ сихъ. и оправьданиихъ гн7ихъ бес порока.
|
|
7
|
7
|
|
І не бі ї́ма ча́да, поне́же Єлисаве́т бі непло́ди, і о́ба заматорі́вша во днех свої́х бі́ста.
|
и не бэ има чада Ӑ Понѥже бэ елисаветь неплоды. и оба зам™рэвъша. въ дн7ьхъ своихъ бzста.
|
|
8
|
8
|
|
Бисть же служа́щу єму́ в чину́ чреди́ своєя́ пред Бо́гом,
|
быc же слUжащю ѥмU. въ дн7ь чреды своѥя предь бм7ь.
|
|
9
|
9
|
|
по оби́чаю свяще́нничества ключи́ся єму́ покади́ти, вше́дшу в це́рков Госпо́дню,
|
по обычаю иереискU. лUчисz ѥмU покати въ цр7квь гн7ю.
|
|
10
|
10
|
|
і все мно́жество люде́й бі моли́тву ді́я вні, в год [во вре́м'я] фиміа́ма;
|
и все множьство людии бэ мlтвU творz вънэ. въ годъ тьмьяна.
|
|
11
|
11
|
|
яви́ся же єму́ А́нгел Госпо́день, стоя́ одесну́ю олтаря́ кади́льнаго;
|
яви же сz ѥмU анGлъ гн7ь. стоя одеснUю олтарz. кадильнааго.
|
|
12
|
12
|
|
і смути́ся Заха́рія ви́дів, і страх нападе́ нань.
|
и съмzтесz захариа видэвъ. и страхъ нападе на нь.
|
|
13
|
13
|
|
Рече́ же к нему́ А́нгел: не бо́йся, Заха́ріє, зане́ усли́шана бисть моли́тва твоя́, і жена́ твоя́ Єлисаве́т роди́ть си́на тебі́, і нарече́ши і́м'я єму́ Іоа́нн.
|
рече же къ нѥмU анGлъ. гн7ь. не боисz захарие. занѥ Uслышана быc мlтва твоя. и жена твоя елисавеfь родить сн7ъ тебэ. и наречеши имя ѥмU iw7нъ.
|
|
14
|
14
|
|
І бу́деть тебі́ ра́дость і весе́ліє, і мно́зі о рождестві́ єго́ возра́дуються.
|
и бUдеть тебэ радость и веселиѥ. и мнозэ о рожьствэ ѥго въздрадUютьсz.
|
|
15
|
15
|
|
Бу́деть бо ве́лій пред Го́сподем; і вина́, і сике́ра не і́мать пи́ти, і Ду́ха Свята́го іспо́лниться єще́ із чре́ва ма́тере своєя́;
|
бUдеть бо велии предь бм7ь. и вина и сикера не имать пити. и д¦а с™го испълнитьсz. и ѥще и чрева м™ри своѥя.
|
|
16
|
16
|
|
і мно́гих от сино́в Ізра́їлевих обрати́ть ко Го́споду Бо́гу їх.
|
и многы сн7ы изlвы wбратить къ го7µ бо7µ ихъ.
|
|
17
|
17
|
|
І той преди́деть пред Ним ду́хом і си́лою Іліїно́ю, обрати́ти сердця́ отце́м на ча́да, і проти́вния в му́дрості пра́ведних, угото́вати Го́сподеві лю́ди соверше́ни.
|
и тъ предьидеть предь нимь. д¦мь и силою илииною. обратить с®ца оц7емъ и чада. противьныя въ мUдрость правьдьныихъ. Uготовати гв7и люди съвьршены.
|
|
18
|
18
|
|
І рече́ Заха́рія ко А́нгелу: по чесому́ разумі́ю сіє́? Аз бо єсьм стар, і жена́ моя́ заматорі́вши во днех свої́х.
|
и рече захариа къ анGлU. по чесомU разUмэю се. азъ бо ѥсмь старъ. и жена моя зам™рэвъши въ дн7ьхъ своихъ.
|
|
19
|
19
|
|
І отвіща́в А́нгел рече́ єму́: аз єсьм Гавриї́л предстоя́й пред Бо́гом, і по́слан єсьм глаго́лати к тебі́ і благовісти́ти тебі́ сія́;
|
и tвэщавъ анGлъ рече ѥмU. азъ ѥсмь гаврилъ престояи предъ бм7ь. и посланъ ѥсмь гlти къ тебе. и бlговэстити тебэ се.
|
|
20
|
20
|
|
і се бу́деши молчя́ і не моги́й проглаго́лати, до него́же дне бу́дуть сія́, зане́ не ві́ровал єси́ словесе́м мої́м, я́же сбу́дуться во вре́м'я своє́.
|
и се бUдеши. мълча. и не могыи прогlти. до нѥго же дн7е бUдеть се Ӑ Занѥ не вэрова словесьмъ моимъ. яко же събUдетьсz въ времz моѥ.
|
|
21
|
21
|
|
І бі́ша лю́діє жду́ще Заха́рію і чудя́хуся косня́щу єму́ в це́ркві.
|
и бэша людиѥ жьдUще захариэ. и чюжахUсz. иже мUждzаше въ цр7кви.
|
|
22
|
22
|
|
Ізше́д же не можа́ше глаго́лати к ним; і разумі́ша, я́ко виді́ніє ви́ді в це́ркві; і той бі помава́я їм, і пребива́ше нім.
|
и шьдъ же не можаше гlти. къ нимъ. и разUмэша. яко видэниѥ видэ. въ цр7кви. и бэ помавая имъ. и пребываше нэмъ.
|
|
23
|
23
|
|
І бисть я́ко іспо́лнишася дні́є слу́жби єго́, і́де в дом свой.
|
и быc яко испълнишасz дн7ьѥ слUжьбы ѥго. иде въ домъ свои.
|
|
24
|
24
|
|
(Зач. 3) По сих же днех зача́т Єлисаве́т, жена́ єго́, і тая́шеся мі́сяць п'ять, глаго́лющи:
|
по сихъ же дн7ьхъ. зачатъ елисавеfь жена ѥго. и таяшесz. пzть мц7ь. глщ7и.
|
|
25
|
25
|
|
я́ко та́ко мні сотвори́ Госпо́дь во дні, в ня́же призрі́ от’я́ти поноше́ніє моє́ в челові́ціх.
|
яко тако сътвори мнэ Gь. въ дн7и въ ня же призри. отzти поношениѥ моѥ. въ члв7цхъ.
|
|
26
|
26
|
|
В мі́сяць же шести́й по́слан бисть А́нгел Гавриї́л от Бо́га во град Галиле́йський, єму́же і́м'я Назаре́т,
|
въ шестыи же. мcць. посланъ быc анGлъ гаврилъ t б7а. въ градъ галилеискъ. ѥмU же имя назареfь.
|
|
27
|
27
|
|
к Ді́ві обруче́нній му́жеві, єму́же і́м'я Іо́сиф, от до́му Дави́дова; і і́м'я Ді́ві Маріа́м.
|
къ дв7э обрUченэи мUжеви. ѥмU же иосифъ. t домU дв7дова. и имя ѥи дв7а мр7ия.
|
|
28
|
28
|
|
І вшед к Ней А́нгел рече́: ра́дуйся, Благода́тная! Госпо́дь с Тобо́ю, благослове́нна Ти в жена́х.
|
и въшьдъ къ нѥи анGлъ рече. радUисz блгdтьная Gь съ тобою. Блн7а ты ѥси въ женахъ.
|
|
29
|
29
|
|
Она́ же ви́дівши смути́ся о словесі́ єго́ і помишля́ше, каково́ бу́деть цілова́ніє сіє́.
|
она же слышавъши. съмzтесz о словеси. и помышляше въ себе. како бUдеть цэлованиѥ се.
|
|
30
|
30
|
|
І рече́ А́нгел Єй: не бо́йся, Маріа́м! Обріла́ бо єси́ благода́ть у Бо́га.
|
и рече ѥи анGлъ. не боисz мр7ие. обрэте блгdть. t б7а.
|
|
31
|
31
|
|
І се зачне́ши во чре́ві, і роди́ши Си́на, і нарече́ши і́м'я Єму́ Ісу́с.
|
и се зачьнъши въ чревэ. и родиши сн7ъ. и наречеши имя ѥмU iс7.
|
|
32
|
32
|
|
Сей бу́деть ве́лій, і Син Ви́шняго нарече́ться; і дасть Єму́ Госпо́дь Бог престо́л Дави́да, отця́ Єго́;
|
съ бUдеть велии. и сн7ъ вышьняго. наречетьсz. и дасть ѥмU Gь б7ъ престолъ дв7да оц7а ѥго.
|
|
33
|
33
|
|
і воцари́ться в дому́ Іа́ковлі во ві́ки, і Ца́рствію Єго́ не бу́деть конця́.
|
и въселитьсz въ домU ияковли въ вэкы. и цр7ствию ѥго нэсть коньца.
|
|
34
|
34
|
|
Рече́ же Маріа́м ко А́нгелу: ка́ко бу́деть сіє́, іді́же му́жа не зна́ю?
|
рече же мр7ия къ анGлU. како бUдеть се мънэ. иде мUжа не знаю.
|
|
35
|
35
|
|
І отвіща́в А́нгел рече́ Єй: Дух Святи́й на́йдеть на Тя, і си́ла Ви́шняго осіни́ть Тя; ті́мже і ражда́ємоє Свя́то нарече́ться Син Бо́жий:
|
и tвэщавъ анGлъ рече ѥи. д¦ъ с™ъ наидеть на тz. и сила вышьняаго осэнить тz. тэмь же и ѥже родитьсz. с™о наречетьсz сн7ъ б9ии.
|
|
36
|
36
|
|
і се, Єлисаве́т, ю́жика Твоя́, і та зача́т си́на в ста́рості своє́й, і сей мі́сяць шести́й єсть єй нарица́ємій непло́ди;
|
и се елисавеfь. Uжика твоя. и та зачатъ сн7а въ старость свою. и се мcць шестыи ѥсть ѥи. нарицаѥмэи неплодъви.
|
|
37
|
37
|
|
я́ко не ізнемо́жеть у Бо́га всяк глаго́л.
|
яко не изнеможеть отъ б7а. всzкъ гlъ.
|
|
38
|
38
|
|
Рече́ же Маріа́м: се Раба́ Госпо́дня; бу́ди Мні по глаго́лу твоєму́. І оти́де от Нея́ А́нгел.
|
и рече мр7ия. се раба гн7я. бUди мнэ по гlU твоѥмU. и tиде t нея анGлъ.
|
|
39
|
39
|
|
(Зач. 4) Воста́вши же Маріа́м во дні ти́я, і́де в го́рняя со тща́нієм, во град Іу́дов;
|
Въ оны дн7и. въставъши мр7иа. иде въ горU съ тъщаниѥмь въ градъ июдовъ.
|
|
40
|
40
|
|
і вни́де в дом Заха́ріїн, і цілова́ Єлисаве́т.
|
и въниде въ домъ захариинъ. и цэлова елисавеfь
|
|
41
|
41
|
|
І бисть я́ко усли́ша Єлисаве́т цілова́ніє Марі́їно, взигра́ся младе́нець во чре́ві єя́; і іспо́лнися Ду́ха Свя́та Єлисаве́т,
|
и быc. яко Uслыша елисаветь. цэлованиѥ мр7иино. възыграсz младеньць радощами въ чревэ ѥя. и исплънисz д¦мь елисавеfь.
|
|
42
|
42
|
|
і возопи́ гла́сом ве́ліїм, і рече́: благослове́нна Ти в жена́х, і благослове́н плод чре́ва Твоєго́!
|
и възпи гласъмь великъмь и рече. блcна ты въ женахъ. и блcнъ плодъ Uтробы твоѥя.
|
|
43
|
43
|
|
І отку́ду мні сіє́, да при́йдеть Ма́ти Го́спода моєго́ ко мні?
|
и отъкUдU се мнэ. да приде м™и Gа моѥго. къ мнэ.
|
|
44
|
44
|
|
Се бо, я́ко бисть глас цілова́нія Твоєго́ во у́шію моє́ю, взигра́ся младе́нець ра́дощами во чре́ві моє́м.
|
се бо яко быc глаc цэлования твоѥго въ Uшию моѥю. възыграсz младеньць. радощами въ Uтробэ моѥи.
|
|
45
|
45
|
|
І блаже́нна Ві́ровавшая, я́ко бу́деть соверше́ніє глаго́ланним Єй от Го́спода.
|
бlжная же вэрU ятъ. яко бUдеть съвьршениѥ гlанымь ѥи. отъ б7а.
|
|
46
|
46
|
|
І рече́ Маріа́м: вели́чить душа́ Моя́ Го́спода,
|
и рече мр7ия. величить дш7а моя Gа.
|
|
47
|
47
|
|
і возра́довася дух Мой о Бо́зі, Спасі Моє́м;
|
и въздрадовасz д¦ъ мои о бз7э сп7си моѥмь.
|
|
48
|
48
|
|
я́ко призрі́ на смире́ніє Раби́ Своєя́; се бо, отни́ні ублажа́ть М'я всі ро́ди;
|
яко призри на съмэрение моѥ. се бо tселэ блажать мя вси роди.
|
|
49
|
49
|
|
я́ко сотвори́ Мні вели́чіє Си́льний, і свя́то і́м'я Єго́;
|
яко сътвори мнэ величиѥ сильнъ. и с™о имz ѥмU.
|
|
50
|
50
|
|
і ми́лость Єго́ в ро́ди родо́в боя́щимся Єго́;
|
и милость ѥго въ родъ и родъ боѩщиимъ сz ѥго.
|
|
51
|
51
|
|
сотвори́ держа́ву ми́шцею Своє́ю; расточи́ го́рдия ми́слію се́рдця їх;
|
сътвори дрьжавѫ мышьцеѭ своѥѭ расточи гръдыѩ мыслиѭ срьдьца ихъ.
|
|
52
|
52
|
|
низложи́ си́льния со престо́л, і вознесе́ смире́нния;
|
низъложи сильныѩ съ прэстолъ и възнесе съмэреныѩ.
|
|
53
|
53
|
|
а́лчущия іспо́лни благ, і богатя́щияся отпусти́ тщи.
|
алчѫщzѩ исплъни благъ и богатzщzѩ сz отъпусти тъщz.
|
|
54
|
54
|
|
Восприя́т Ізра́їля, о́трока Своєго́, пом'яну́ти ми́лости,
|
приѩтъ израиля отрока своѥго помzнѫти милость
|
|
55
|
55
|
|
я́коже глаго́ла ко отце́м на́шим, Авраа́му і сі́мені єго́ до ві́ка.
|
якоже глагола къ отьцемъ нашимъ аврааму и сэмени ѥго до вэка.
|
|
56
|
56
|
|
Преби́сть же Маріа́м с не́ю я́ко три мі́сяці і возврати́ся в дом Cвой.
|
пребыc же мр7ия съ нѥю. яко три мcцэ. и и възвратисz въ домъ свои.
|
|
57
|
57
|
|
Єлисаве́ті же іспо́лнися вре́м'я роди́ти єй, і роди́ си́на.
|
елисавеfи же испълнишасz дн7ьѥ родити. и роди сн7ъ.
|
|
58
|
58
|
|
І сли́шаша о́крест живу́щії і у́жики єя́, я́ко возвели́чил єсть Госпо́дь ми́лость Свою́ с не́ю, і ра́довахуся с не́ю.
|
и слышаша окр7стъ живUщеи. w рожdении ѥя. яко въ* възвеличилъ ѥсть Gь млcть свою съ нѥю.
|
|
59
|
59
|
|
І бисть во осьми́й день, прийдо́ша обрі́зати отроча́, і нарица́ху є і́менем отця́ єго́ — Заха́рію.
|
и бы въ осмыи дн7ь. придоша обрэзатъ отрочате. и нарицахUть и именьмь оц7а своѥго захариа.
|
|
60
|
60
|
|
І отвіща́вши ма́ти єго́ рече́: ні, но да нарече́ться Іоа́нн.
|
и tвэщавъши м™и ѥго ре?. ни. нъ да наречетьсz iw7анъ.
|
|
61
|
61
|
|
І рі́ша к ней, я́ко нікто́же єсть в родстві́ твоє́м, і́же нарица́ється і́менем тім.
|
и рэша ѥи. яко никто же ѥсть t рожения твоѥго. иже нарицаѥтьсz именьмь тэмь.
|
|
62
|
62
|
|
І помава́ху отцю́ єго́, є́же ка́ко би хоті́л нарещи́ є.
|
помаяхU же оц7ю ѥго. како бы хотэлъ нарещи ѥ.
|
|
63
|
63
|
|
І іспро́ш дщи́цю, написа́, глаго́ля: Іоа́нн бу́деть і́м'я єму́. І чудя́хуся всі.
|
и спрошь дъщицю. наpа. гlя. иоанъ ѥсть имя ѥмU. И чюдишасz вси.
|
|
64
|
64
|
|
Отверзо́шася же уста́ єго́ а́біє і язи́к єго́, і глаго́лаше, благослов'я́ Бо́га.
|
и tвьрзошасz ѥго Uста. абиѥ и языкъ ѥго. и гlаше бlгсловz б7а.
|
|
65
|
65
|
|
І бисть на всіх страх живу́щих о́крест їх; і во всей страні́ Іуде́йстій пові́даємі бя́ху всі глаго́ли сі́ї.
|
и быc на всэхъ страхъ. живUщиихъ окр7стъ ихъ. и въ всеи странэ иUдеисцэи. повэдаѥми бzхU гlи си.
|
|
66
|
66
|
|
І положи́ша всі сли́шавшії в се́рдці своє́м, глаго́люще: что у́бо отроча́ сіє́ бу́деть? І рука́ Госпо́дня бі с ним.
|
и положиша вси на с®цхь. своихъ. гlюще. что Uбо wтроча се бUдеть. и рUка гн7я бэ съ нимь.
|
|
67
|
67
|
|
І Заха́рія, оте́ць єго́, іспо́лнися Ду́ха Свя́та, і проро́чествова, глаго́ля:
|
и захариа оц7ь ѥго испълнисz д¦мь ст7мь. прbрчьствова. гlя.
|
|
68
|
68
|
|
благослове́н Госпо́дь Бог Ізра́їлев, я́ко посіти́ і сотвори́ ізбавле́ніє лю́дем Свої́м;
|
Бlнъ Gь б7ъ изlвъ. яко посэти и сътвори избавлѥниѥ людьмъ своимъ.
|
|
69
|
69
|
|
і воздви́же рог спаcе́нія нам, в дому́ Дави́да, о́трока Своєго́;
|
и въздвиже рогъ съпасения нашего въ дому давыда отрока своѥго.
|
|
70
|
70
|
|
я́коже глаго́ла усти́ святи́х су́щих от ві́ка проро́к Єго́,
|
якоже глагола усты свzтыихъ сѫщиихъ отъ вэка пророкъ ѥго.
|
|
71
|
71
|
|
спасе́ніє от враг на́ших і із руки́ всіх ненави́дящих нас;
|
спасениѥ отъ врагъ нашихъ и из рѫкъ вьсэхъ ненавидzщиихъ насъ.
|
|
72
|
72
|
|
сотвори́ти ми́лость со отці́ на́шими і пом'яну́ти заві́т святи́й Свой —
|
сътворити милость съ отьци нашими и помzнѫти завэтъ свzтыи свои.
|
|
73
|
73
|
|
кля́тву, є́юже кля́тся ко Авраа́му, отцю́ на́шему, да́ти нам,
|
клzтвоѭ ѥѭже клzтъ сz къ аврааму отьцу нашему. дати намъ
|
|
74
|
74
|
|
без стра́ха, із руки́ враг на́ших ізба́вльшимся,
|
без страха из рѫкы врагъ нашихъ избавльшемъ сz
|
|
75
|
75
|
|
служи́ти Єму́ преподо́бієм і пра́вдою пред Ним вся дні живота́ на́шего.
|
служити ѥму прэподобиѥмь и правьдоѭ прэдъ нимь вьсz дьни живота нашего.
|
|
76
|
76
|
|
І ти, отроча́, проро́к Ви́шняго нарече́шися, преди́деши бо пред лице́м Госпо́днім, угото́вати путі́ Єго́,
|
и ты отроче прbркъ. вышьняаго наречѥшисz. предъидеши бо предъ лицемь гн7ьмь. Uготовати пUти ѥго.
|
|
77
|
77
|
|
да́ти ра́зум спаcе́нія лю́дем Єго́, во оставле́ніє гріх їх,
|
дати разумъ съпасения людемъ ѥго въ отпущениѥ грэхъ ихъ.
|
|
78
|
78
|
|
милосе́рдія ра́ди ми́лости Бо́га на́шего, в ни́хже посіти́л єсть нас Восто́к сви́ше,
|
милосрьдии ради бога нашего въ нихъже посэтилъ ѥсть насъ въстокъ съвыше.
|
|
79
|
79
|
|
просвіти́ти во тьмі і сі́ні сме́ртній сідя́щия, напра́вити но́ги на́ша на путь ми́рен.
|
просвэтити сэдzщzѩ въ тьмэ и сэни съмрьтьнэ. направити ногы нашz на пѫть мирьнъ.
|
|
80
|
80
|
|
Отроча́ же растя́ше і кріпля́шеся ду́хом, і бі в пусти́нех до дне явле́нія своєго́ ко Ізра́їлю.
|
отроча же растzше и крэпляшесz д¦мь. и бэ въ пUстыняхъ. до дн7е явлѥния своѥго изlю.
|
|
Глава 2
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
|
(Зач. 5) Бисть же во дні ти́я, ізи́де повелі́ніє от ке́саря А́вгуста написа́ти всю вселе́нную.
|
Въ оны дн7и. изиде повелэниѥ t кесарz аvгUста. написати всю вселѥнUю.
|
|
2
|
2
|
|
Сіє́ написа́ніє пе́рвоє бисть владя́щу Сирі́єю Кирині́ю.
|
се же написаниѥ пьрвоѥ быc. владUщю. кµринию.
|
|
3
|
3
|
|
І ідя́ху всі написа́тися, ко́ждо во свой град.
|
и идzхU вси. къждо написатисz въ свои градъ.
|
|
4
|
4
|
|
Взи́де же і Іо́сиф от Галиле́ї, із гра́да Назаре́та, во Іуде́ю, во град Дави́дов, і́же нарица́ється Вифлеє́м, зане́ би́ти єму́ от до́му і оте́чества Дави́дова,
|
възиде же иосифъ t галилея града иазаретьскаго. въ иUдею въ градъ дв7двъ. иже нарицаѥтьсz виfлеомъ. занѥ бэ t домU и отьчьства дв7два.
|
|
5
|
5
|
|
написа́тися с Марі́єю обруче́ною єму́ жено́ю, су́щею непра́здною.
|
написатисz съ мриѥю. wбрUченою ѥмU женою. сUщею непраздьною.
|
|
6
|
6
|
|
Бисть же, єгда́ би́ста та́мо, іспо́лнишася дні́є роди́ти Єй;
|
быc же ѥгда бzстz тU. испълнишасz дн7ьѥ родити ѥи.
|
|
7
|
7
|
|
і роди́ Си́на Своєго́ Пе́рвенця, і пови́т Єго́, і положи́ Єго́ в я́слех, зане́ не бі їм мі́ста во оби́телі.
|
и роди сн7ъ свои пьрвэньць. и пови и. и положи и въ ясльхъ. занѥ не бэ имъ мэста въ обитэли.
|
|
8
|
8
|
|
І па́стиріє бі́ху в то́йже страні́, бдя́ще і стрегу́ще стра́жу нощну́ю о ста́ді своє́м.
|
и пастыри бzхU въ тои же странэ. бъдzще. и стрегUще стражю нощьнUю. о стадэ своѥмь.
|
|
9
|
9
|
|
І се А́нгел Госпо́день ста в них, і сла́ва Госпо́дня осія́ їх; і убоя́шася стра́хом ве́ліїм.
|
и се анGлъ гн7ь ста въ нихъ. и сл7ава гн7я осия я. и Uбояшасz страхъмь велиѥмь.
|
|
10
|
10
|
|
І рече́ їм А́нгел: не бо́йтеся; се бо благовіству́ю вам ра́дость ве́лію, я́же бу́деть всім лю́дем;
|
и рече имъ анGлъ. не боитесz. се бо бlговэстую вамъ. радость велию. яже бUдеть всэмъ людьмъ.
|
|
11
|
11
|
|
я́ко роди́ся вам днесь Спас, І́же єсть Христо́с Госпо́дь, во гра́ді Дави́дові;
|
яко родисz вамъ днcь. сп7съ иже ѥсть ¦ъ Gь въ градэ дв7двэ.
|
|
12
|
12
|
|
і се вам зна́меніє: обря́щете Младе́нця пови́та, лежа́ща в я́слех.
|
и се вамъ знамениѥ. обрzщете младеньць. повитъ лежащь въ ясльхъ.
|
|
13
|
13
|
|
І внеза́пу бисть со А́нгелом мно́жество вой небе́сних, хва́лящих Бо́га і глаго́лющих:
|
и вънезапU быc съ анGлмь. множьство вои нб7сныихъ. хвалzщиихъ б7а и гlщь.
|
|
14
|
14
|
|
сла́ва в ви́шніх Бо́гу, і на землі́ мир, во челові́ціх благоволе́ніє.
|
Слава въ вышьнихъ бо7µ и на земли миръ. въ члв7цхъ бlговолѥниѥ.
|
|
15
|
15
|
|
І бисть, я́ко отидо́ша от них на не́бо А́нгели, і челові́ци па́стиріє рі́ша друг ко дру́гу: пре́йдем до Вифлеє́ма і ви́дім глаго́л сей би́вший, єго́же Госпо́дь сказа́ нам.
|
и быc ѥгда tидоша t нихъ анGли на нбо7. и члв7ци пастыри рекоша дрUгъ къ дрUгU. преидэмъ Uбо въ виfлеомъ. и видимъ глаc сь бывъшии. иже Gь съказа намъ.
|
|
16
|
16
|
|
І прийдо́ша поспі́шшеся, і обріто́ша Маріа́м же і Іо́сифа, і Младе́нця лежа́ща во я́слех.
|
и придоша подвигъшесz. и обрэтоша мр7ию же иосифа. и младеньць лежащь въ ясльхъ.
|
|
17
|
17
|
|
Ви́дівше же сказа́ша о глаго́лі глаго́ланнім їм о Отроча́ті Сем.
|
и видэвъшеи же. съказаша о гlанэмь имъ отрочатэ семь.
|
|
18
|
18
|
|
І всі сли́шавшії диви́шася о глаго́ланних от па́стирей к ним.
|
и вси слышавъше и дивишасz. о гlаныхъ t пастырь къ нимь.
|
|
19
|
19
|
|
Маріа́м же соблюда́ше вся глаго́ли сія́, слага́ющи в се́рдці Своє́м.
|
мария же съблюдаше вьсz гlы сия. сълагающи въ с®ци своѥмь. Въ оно времz.
|
|
20
|
20
|
|
(Зач. 6) І возврати́шася па́стиріє, сла́в’яще і хва́ляще Бо́га о всіх, я́же сли́шаша і ви́діша, я́коже глаго́лано бисть к ним.
|
възвратишасz пастыри хвалzще и славzще б7а. о всэхъ яже слышаша и видэша. яко же гlно быc къ нимь.
|
|
21
|
21
|
|
І єгда́ іспо́лнишася осьм дній, да обрі́жуть Єго́, і нареко́ша і́м'я Єму́ Ісу́с, нарече́нноє А́нгелом пре́жде да́же не зача́тся во чре́ві.
|
и ѥгда испълнишасz. }. дн7ии. да обрэжють. и нарекоша имz ѥмU iс7. нареченое анGлмь преже даже не зачатъсz въ чревэ. Въ оно+.
|
|
22
|
22
|
|
І єгда́ іспо́лнишася дні́є очище́нія єю́, по зако́ну Моїсе́йову, (Зач. 7) вознесо́ста Єго́ во Ієрусали́м, поста́вити Єго́ пред Го́сподем,
|
изведоста родителя отроча iс7а. въ иеrлмъ. поставити и предь гм7ь.
|
|
23
|
23
|
|
я́коже єсть пи́сано в зако́ні Госпо́дні: я́ко всяк младе́нець му́жеська по́лу, разверза́я ложесна́, свя́то Го́сподеві нарече́ться;
|
яко же ѥсть писано. въ законэ гн7и. яко же всzкъ младеньць мUжьска полU. развьрзая ложесна. с™о бGви наречетьсz.
|
|
24
|
24
|
|
і є́же да́ти же́ртву, по рече́нному в зако́ні Госпо́дні, два го́рличища іли́ два птенця́ голуби́на.
|
и дати жьртвU. по реченUUмU въ законэ гв7и. ли два птеньца голUбииа.
|
|
25
|
25
|
|
(Зач. 8) І се бі челові́к во Ієрусали́мі, єму́же і́м'я Симео́н; і челові́к сей пра́веден і благочи́сти́в, ча́я уті́хи Ізра́їлеви; і Дух бі Свят в нем.
|
И бэ члв7къ въ иерсlмэ ѥмU же имz семеонъ. и члв7къ сь правьдьнъ. и чьстивъ. чая Uтэхы изlвы. и д¦ъ бэ с™ыи въ нѥмь.
|
|
26
|
26
|
|
І бі єму́ обі́щано Ду́хом Святи́м, не ви́діти сме́рти, пре́жде да́же не ви́дить Христа́ Госпо́дня.
|
и бэ ѥмU tвэщано. дх7мь с™мь. не видэти съмьрти. преже даже не видить крьста гн7я.
|
|
27
|
27
|
|
І при́йде Ду́хом в це́рков. І єгда́ введо́ста роди́теля Отроча́ Ісу́са, сотвори́ти ї́ма по оби́чаю зако́нному о Нем,
|
и приде д¦мь въ цр7квь. и ѥгда въведоста родителя отроча iс7а. сътворити има по обычаю законьнUUмU о нѥмь.
|
|
28
|
28
|
|
і той приє́м Єго́ на руку́ своє́ю, і благослови́ Бо́га, і рече́:
|
и тъ прияты и на рUкU своѥю и бlгослови семеонъ б7а и рече.
|
|
29
|
29
|
|
ни́ні отпуща́єши раба́ Твоєго́, Влади́ко, по глаго́лу Твоєму́, с ми́ром,
|
Нынэ tпUщаѥши раба своѥго вLко по гlU твоѥмU съ миръмь.
|
|
30
|
30
|
|
я́ко ви́дісті о́чі мої́ спасе́ніє Твоє́,
|
яко видэста очи мои сп7сениѥ твоѥ.
|
|
31
|
31
|
|
є́же єси́ уго́товал пред лице́м всіх люде́й,
|
ѥже ѥси Uготовалъ предь лицемь всэхъ людии.
|
|
32
|
32
|
|
світ во открове́ніє язи́ком, і сла́ву люде́й Твої́х Ізра́їля.
|
свэтъ въ tкръвениѥ языкъ. и славU людии твоихъ иlя.
|
|
33
|
33
|
|
І бі Іо́сиф і Ма́ти Єго́ чудя́щася о глаго́лемих о Нем.
|
и бэ иосифъ и м™и ѥго. чюдzщасz. о гlѥмыихъ о нѥмь.
|
|
34
|
34
|
|
І благослови́ я Симео́н, і рече́ к Марі́ї, Ма́тері Єго́: се лежи́ть Сей на паде́ніє і на воста́ніє мно́гим во Ізра́їлі, і в зна́меніє пререка́ємо, —
|
и бlгослови я семеонъ и рече и къ мр7ии м™ри ѥго. се сь лежить на падениѥ. и на въставлѥниѥ многомъ въ из7ли. и въ знамениѥ въ прекы гlѥмо.
|
|
35
|
35
|
|
і Тебі́ же Само́й ду́шу про́йдеть ору́жіє, — я́ко да откри́ються от мно́гих серде́ць помишле́нія.
|
и тебэ самои и дUщю проідеть орUжиѥ. да tкрыютьсz t мъногъ ср7дць помышлѥния.
|
|
36
|
36
|
|
І бі А́нна проро́чиця, дщи Фану́їлева, от колі́на Аси́рова, сія́ заматорі́вши во днех мно́зіх, жи́вши с му́жем седьм літ от ді́вства своєго́;
|
и бэ анна пророчица. дъщи фанUилѥва. си заматерэвъши. въ дн7ьхъ мнозэхъ. живъши съ мUжьмь. з7. лэѹ t дв7ьства своѥго.
|
|
37
|
37
|
|
і та вдова́ я́ко літ о́сьмдесят і чети́ре, я́же не отхожда́ше от це́ркве, посто́м і моли́твами служа́щи день і нощ.
|
и та въдова бэ. до осми десzть. и. д7. лэѹ. яко же не охожаше цр7кве постъмь и мlтвми. слUжащи нощь и дн7ь.
|
|
38
|
38
|
|
І та в той час приста́вши іспові́дашеся Го́сподеві, і глаго́лаше о Нем всім ча́ющим ізбавле́нія во Ієрусали́мі.
|
и та въ тъ чаc приставъши исповэдашесz гв7и. и гlаше о нѥмь. всэмъ чюющемъ избавлѥниѥ въ иеrлмэ.
|
|
39
|
39
|
|
І я́ко сконча́шася вся по зако́ну Госпо́дню, возврати́шася в Галиле́ю, во град свой Назаре́т.
|
и яко же съконьчашасz всz по законU гн7ю. и възвратишасz въ галилею. въ градъ свои. назареfь.
|
|
40
|
40
|
|
Отроча́ же растя́ше і кріпля́шеся ду́хом, ісполня́яся прему́дрости, і благода́ть Бо́жия бі на Нем.
|
отроча же растzше и крэпляашесz д¦мь. испълняясz бл7гости. блг7дть божия на немь.
|
|
41
|
41
|
|
І хожда́ста роди́теля Єго́ на вся́ко лі́то во Ієрусали́м в пра́здник Па́схи.
|
и хожаста родителя ѥго. по всz лэта въ иер©лмъ въ праздьникъ пасцэ.
|
|
42
|
42
|
|
І єгда́ бисть двоюна́десяти лі́ту, восходя́щим їм во Ієрусали́м по оби́чаю пра́здника,
|
и ѥгда быc. в7i. лэтэ. въсходzщемъ имъ въ иерсл7мъ. по обычаю праздьника.
|
|
43
|
43
|
|
і сконча́вшим дні, і возвраща́ющимся їм, оста́ О́трок Ісу́с во Ієрусали́мі; і не разумі́ Іо́сиф і Ма́ти Єго́;
|
и коньчавъшемъ дн7и. възвращающемъсz имъ. оста отрокъ iс7 въ иер©лмэ. и не чюста родителя ѥго.
|
|
44
|
44
|
|
мні́вша же Єго́ в дружи́ні су́ща, преідо́ста дне путь, і іска́ста Єго́ во сро́дниціх і в зна́ємих;
|
мнэста же въ дрUжинэ ѥго сUща. придоша дн7е пUть. и искаста ѥго въ рожении и знании.
|
|
45
|
45
|
|
і не обрі́тша Єго́, возврати́стася во Ієрусали́м, взиска́юща Єго́.
|
и не обрэтъша ѥго. възвратистасz въ иер©лмъ. възискающа ѥго.
|
|
46
|
46
|
|
І бисть по тріє́х днех, обріто́ста Єго́ в це́ркві, сідя́щаго посреді́ учи́телей, і послу́шающаго їх, і вопроша́ющаго їх;
|
и быc по трьхъ дн7ьхъ. обрэтоста и въ цр7кви сэдzщь. посредэ Uчитель. и послUшающа ихъ. и въпрашающь я.
|
|
47
|
47
|
|
ужаса́хуся же всі послу́шающії Єго́ о ра́зумі і о отві́тіх Єго́.
|
UжасахU же сz вси послUшающии ѥго. w разUмэ и о tвэтэхъ ѥго.
|
|
48
|
48
|
|
І ви́дівша Єго́, диви́стася; і к Нему́ Ма́ти Єго́ рече́: Ча́до, что сотвори́ на́ма та́ко? Се оте́ць Твой і Аз боля́ща іска́хома Тебе́.
|
и видэвъша и дивистасz ѥмU. и рече къ нѥмU м™и ѥго. чадо. что сътвори намъ тако. се оц7ь твои и азъ скърбzща искаховэ тебе.
|
|
49
|
49
|
|
І рече́ к ни́ма: что я́ко іска́ста Мене́? Не ві́ста ли, я́ко в тіх, я́же Отця́ Моєго́, досто́їть би́ти Мі?
|
и рече къ нима. что яко искаста мене. не вэста ли яко яже сUть оц7а моѥго. въ тэхъ достоить ми быти.
|
|
50
|
50
|
|
І та не разумі́ста глаго́ла, єго́же глаго́ла Ї́ма.
|
и та не разUмэста гlа иже рече има.
|
|
51
|
51
|
|
І сни́де с ни́ма, і при́йде в Назаре́т; і бі повину́яся ї́ма. І Ма́ти Єго́ соблюда́ше вся глаго́ли сія́ в се́рдці Своє́м.
|
и съниде съ нима. и приде въ назарефъ. и бэ повинUя има. и м™и ѥго съблюдаше всz гlы сия. въ срд7ци своемъ.
|
|
52
|
52
|
|
І Ісу́с преспіва́ше прему́дростію і во́зрастом і благода́тію у Бо́га і челові́к.
|
iс7 же растzше. премUдростию и тэлъмь. и блгdтью t б7а и члв7кы.
|
|
Глава 3
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
|
(Зач. 9) В п'я́тоє же на́десяте лі́то влади́чества Тиве́рія ке́саря, облада́ющу Понті́йському Пила́ту Іуде́єю, і четвертовла́ствующу Галиле́єю І́роду, Фили́ппу же бра́ту єго́ четвертовла́ствующу Ітуре́єю і Трахоні́тською страно́ю, і Лиса́нію Авилині́єю четвертовла́ствующу,
|
Въ пzтоѥ надесzте лэто владычьства тиверня кесарz. wбладающю понтьскUUмU пилатU июдею. и чьтвьртовластьствUющю галилею иродU. филипU же братU ѥго. чьтвьрто- властьствUющю. итUриѥю. и трахонитьскою страною. и лµсанию. четвьртовластьствUющю. авилиниѥю.
|
|
2
|
2
|
|
при архієре́ї А́нні і Кая́фі, бисть глаго́л Бо́жий ко Іоа́нну Заха́ріїну си́ну в пусти́ні.
|
при архиереи. анэ и каиафэ. Быc гlъ б9ии къ иоанU. захариинU сн7U въ пUстыни.
|
|
3
|
3
|
|
І при́йде во всю страну́ Іорда́нськую, пропові́дая креще́ніє покая́нія во оставле́ніє гріхо́в,
|
и приде въ всю странU иUдеискU. проповэдая кр7щениѥ на покаяниѥ грэховъ и въ tпUщениѥ.
|
|
4
|
4
|
|
я́коже єсть пи́сано в кни́зі слове́с Іса́ї проро́ка, глаго́люща: глас вопію́щаго в пусти́ні: угото́вайте путь Госпо́день, пра́ви творі́те стезі́ Єго́;
|
яко же ѥсть писано въ книгахъ словесы исаиа прbрка гlюща. глаc въпьющааго въ пUстыни. Uготоваите пUть гн7ь. правы творите стьзz ѥго.
|
|
5
|
5
|
|
вся́ка дебр іспо́лниться, і вся́ка гора́ і холм смири́ться; і бу́дуть стро́потная в пра́вая, і о́стрії в путі́ гла́дкі;
|
всzка дьбрь испълнитъсz. и всzка гора и хълмъ съмэритьсz. и бUдUть стръпътьная въ права. и острия въ пUти гладъдъкы
|
|
6
|
6
|
|
і у́зрить вся́ка плоть спасе́ніє Бо́жиє.
|
и Uзрить всzка плъть. сп7сениѥ б9иѥ.
|
|
7
|
7
|
|
Глаго́лаше же ісходя́щим наро́дом крести́тися от него́: порожде́нія єхи́днова! Кто сказа́ вам біжа́ти от гряду́щаго гні́ва?
|
гlаша же исходzщимъ народомъ. кр7ститисz t нѥго. Ищадиz ехиднова. къто съказа вамъ. бэжати t грzдUщааго гнэва.
|
|
8
|
8
|
|
Сотворі́те у́бо плоди́ досто́йни покая́нія, і не начина́йте глаго́лати в себі́: отця́ і́мами Авраа́ма. Глаго́лю бо вам, я́ко мо́жеть Бог от ка́менія сего́ воздви́гнути ча́да Авраа́му.
|
сътворите Uбо плоды достоины покаянию. и не начинаите гlати въ себэ. оц7а имамъ авраама. гlю бо вамъ. яко можеть б7ъ. t камения сего въздвигнUти чада авраамU.
|
|
9
|
9
|
|
Уже́ бо і сіки́ра при ко́рені дре́ва лежи́ть: вся́ко у́бо дре́во, не творя́щеє плода́ добра́, посіка́ється і во огнь вмета́ється.
|
Uже бо и секыра при корении древа лежить. всzко Uбо древо не творzщеѥ плода добра. посэкають ѥ и въ огнь въмещють ѥ.
|
|
10
|
10
|
|
І вопроша́ху єго́ наро́ди, глаго́люще: что у́бо сотвори́м?
|
въпрашаахU же и народи гlюще. Uчителю что сътворимъ.
|
|
11
|
11
|
|
Отвіща́в же глаго́ла їм: імі́яй дві ри́зі, да пода́сть не іму́щему, і імі́яй бра́шна, тако́жде да твори́ть.
|
tвэщавъ же гlа имъ. Имэяи двэ ризи подасть неимUщUмU. имѥяи брашьна тако же да творить.
|
|
12
|
12
|
|
Прийдо́ша же і ми́тарі крести́тися от него́, і рі́ша к нему́: учи́телю, что сотвори́м?
|
придоша же и мытаре кр7ститъсz. и рекоша къ нѥмU. Uчителю. что сътворимъ.
|
|
13
|
13
|
|
Он же рече́ к ним: нічто́же бо́ліє от повелі́ннаго вам творі́те.
|
онъ же рече къ нимъ. ничто же боле повелэнааго вамъ творите.
|
|
14
|
14
|
|
Вопроша́ху же єго́ і во́їни, глаго́люще: і ми что сотвори́м? І рече́ к ним: ні кого́же оби́діте, ні оклеветава́йте, і дово́льни бу́діте обро́ки ва́шими.
|
ВъпрашаахU же и воини гlюще. и мы что сътворимъ. и рече къ нимъ. никого же не обидите. ни оклеветаите. и довълни бUдете оброкы вашими.
|
|
15
|
15
|
|
Ча́ющим же лю́дем і помишля́ющим всім в сердця́х свої́х о Іоа́нні, єда́ той єсть Христо́с,
|
чающемъ же людьмъ. и помышляющемъ всэмъ. въ с®цхъ w иwанэ. еда тъ ѥсть х©ъ.
|
|
16
|
16
|
|
отвіщава́ше Іоа́нн всім, глаго́ля: аз у́бо водо́ю креща́ю ви, гряде́ть же Крі́плій мене́, Єму́же нісьм досто́їн отріши́ти реме́нь сапогу́ Єго́; Той ви крести́ть Ду́хом Святи́м і огне́м;
|
tвэща же имъ иw7нъ гlя. азъ Uбо кр7щаю вы водою. идеть же крэплии мене. ѥмU же нэсмь достоинъ tрэшити ремене сапогU ѥго. тъ вы кр7стить дх7мь с™ыимь и wгньмь.
|
|
17
|
17
|
|
Єму́же лопа́та в руку́ Єго́, і отреби́ть гумно́ Своє́, і собере́ть пшени́цю в жи́тницю Свою́, пле́ви же сожже́ть огне́м негаса́ющим.
|
ѥмU же лопата въ рUцэ ѥго. и потребить гUмьно своѥ. и събереть пьшеницю свою. а плевы съжьжеть огньмь негасимымь.
|
|
18
|
18
|
|
Мно́га же у́бо і і́на, утіша́я благовіствова́ше лю́дем.
|
многа же ина бlговэствUя гlаше къ людьмъ.
|
|
19
|
19
|
|
(Зач. 10) І́род же четвертовла́стник, облича́єм от него́ о Іродіа́ді, жені́ бра́та своєго́, і о всіх, я́же сотвори́ зла́я І́род,
|
Иродъ же четврьтовластьникъ обличаѥмь имь о иродиядэ женэ брата своѥго и о вьсемь зълэ ѥже сътвори иродъ.
|
|
20
|
20
|
|
приложи́ і сіє́ над всі́ми, і затвори́ Іоа́нна в темни́ці.
|
приложи и се надъ вьсэми и заклепе иоана въ тьмьници.
|
|
21
|
21
|
|
Бисть же єгда́ крести́шася всі лю́діє, і Ісу́су кре́щшуся і моля́щуся, отве́рзеся не́бо,
|
бысть же ѥгда крьстишz сz вьси людиѥ исусу крьщьшу сz и молzщу сz отъврьзе сz небо
|
|
22
|
22
|
|
і сни́де Дух Святи́й тіле́сним о́бразом, я́ко го́луб, Нань; і глас с небесе́ бисть, глаго́ля: Ти єси́ Син Мой Возлю́бленний, о Тебі́ благоволи́х.
|
и съниде духъ свzтыи тэлесьныимъ зракъмь яко голѫбь на нь. и гласъ съ небесе бысть глаголѩ: ты ѥси сынъ мои възлюблѥныи. о тебэ благоволихъ.
|
|
23
|
23
|
|
(Зач. 11) І той бі Ісу́с я́ко літ три́десять начина́я, сий, я́ко мним, Син Іо́сифов, Ілі́єв,
|
И тъ бэ исусъ яко тремъ десzтемъ лэтъ начинаѩ сынъ сы яко мьнимъ бэ иосифовъ илиѥвъ
|
|
24
|
24
|
|
Матфа́тов, Леві́їн, Мелхі́їн, Іанна́єв, Іо́сифов,
|
матfатовъ леµиинъ мелхиѥвъ ианнаѥвъ иосифовъ
|
|
25
|
25
|
|
Маттафі́єв, Амо́сов, Нау́мов, Еслі́мов, Нагге́йов,
|
маттаfиѥвъ амосовъ наумовъ еслимовъ нагеовъ
|
|
26
|
26
|
|
Мая́фов, Маттафі́єв, Семеі́єв, Іо́сифов, Іу́дин,
|
мааfовъ матаfиѥвъ семеиѥвъ иосифовъ иудинъ
|
|
27
|
27
|
|
Іоа́ннанов, Риса́єв, Зорова́велев, Салафії́лев, Нирі́єв,
|
иоанановъ рисаѥвъ зоровавелѥвъ салаfиилѥвъ нириѥвъ
|
|
28
|
28
|
|
Мелхі́єв, Адді́єв, Коса́мов, Єлмода́мов, І́ров,
|
мелхиѥвъ аддиѥвъ косамовъ елмонамовъ ировъ
|
|
29
|
29
|
|
Іосі́єв, Єлієзе́ров, Іорі́мов, Матфа́тов, Леві́їн,
|
иосиовъ елиезеровъ иоримовъ матfатовъ леµинъ.
|
|
30
|
30
|
|
Симео́нов, Іу́дин, Іо́сифов, Іона́нов, Єліаки́мов,
|
сµмеоновъ иудовъ иосифовъ ионановъ елиакимовъ
|
|
31
|
31
|
|
Мелеа́єв, Маїна́нов, Маттафа́єв, Нафа́нов, Дави́дов,
|
мелеаѥвъ маинановъ маттаfаѥвъ наfановъ давыдовъ
|
|
32
|
32
|
|
Ієссе́йов, Ови́дов, Воо́зов, Салмо́нов, Наассо́нов,
|
иесеовъ овидовъ воозовъ салмоновъ наасоновъ
|
|
33
|
33
|
|
Амінада́вов, Ара́мов, Єсро́мов, Фаре́сов, Іу́дин,
|
аминадавовъ арамовъ есромовъ фаресовъ иудовъ
|
|
34
|
34
|
|
Іа́ковль, Ісаа́ков, Авраа́мов, Фа́рин, Нахо́ров,
|
иакововъ исаковъ авраамовъ фаринъ нахоровъ
|
|
35
|
35
|
|
Серу́хов, Рага́вов, Фале́ков, Єве́ров, Сала́нов,
|
серуховъ рагавовъ фалековъ еверовъ салань
|
|
36
|
36
|
|
Каїна́нов, Арфакса́дов, Си́мов, Но́єв, Ла́мехов,
|
каинновъ арфаксадовъ симовъ ноѥвъ ламеховъ
|
|
37
|
37
|
|
Мафуса́лев, Єно́хов, Іа́редов, Малелеї́лов, Каїна́нов,
|
маfусаль еноховъ иаредовъ малелеиловъ каинановъ
|
|
38
|
38
|
|
Єно́сов, Си́фов, Ада́мов, Бо́жий.
|
еносовъ сиfовъ адамовъ божии.
|
|
Глава 4
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
|
(Зач. 12) Ісу́с же іспо́лнь Ду́ха Свя́та возврати́ся от Іорда́на; і ведя́шеся Ду́хом в пусти́ню,
|
Исусъ же испълнь духа свzта възврати сz отъ иордана и ведяаше сz духъмь въ пустынѭ.
|
|
2
|
2
|
|
дній чети́ридесять іскуша́єм от дия́вола; і не ясть нічесо́же во дні ти́я; і сконча́вшимся їм, посліди́ взалка́.
|
четыри десzти дьнии искушаѥмъ дияволъмь и не эсть ни чьсо же въ ты дьни. и коньчавъшемъ сz имъ послэдь възалъка.
|
|
3
|
3
|
|
І рече́ Єму́ дия́вол: а́ще Син єси́ Бо́жий, рци ка́меневи сему́, да бу́деть хліб.
|
и рече ѥму дияволъ: аще сынъ ѥси божии рьци камению сему да бѫдеть хлэбъ.
|
|
4
|
4
|
|
І отвіща́ Ісу́с к нему́, глаго́ля: пи́сано єсть, я́ко не о хлі́бі єди́ном жив бу́деть челові́к, но о вся́ком глаго́лі Бо́жиї.
|
отъвэща исусъ къ нѥму глаголѩ: писано ѥсть яко не о хлэбэ ѥдиномь живъ бѫдеть чловэкъ нъ о вьсякомь глаголэ божии.
|
|
5
|
5
|
|
І возве́д Єго́ дия́вол на гору́ високу́, показа́ Єму́ вся ца́рствія вселе́нния в ча́сі [черті́] вре́менні.
|
и възведъ и дияволъ на горѫ высокѫ показа ѥму вьсяка царьствия въселѥныѩ въ часэ врэменьнэ.
|
|
6
|
6
|
|
І рече́ Єму́ дия́вол: Тебі́ дам власть сію́ всю і сла́ву їх, я́ко мні предана́ єсть, і, єму́же а́ще хощу́, дам ю;
|
и рече ѥму дияволъ: тебэ дамь власть сиѭ вьсѭ и славѫ ихъ. яко мънэ прэдана ѥсть и ѥмуже аще хощѫ прэдамь ѭ.
|
|
7
|
7
|
|
Ти у́бо а́ще поклони́шися пре́до мно́ю, бу́дуть Тебі́ вся.
|
ты убо аще поклониши сz прэдъ мъноѭ бѫдѫть тебэ вься.
|
|
8
|
8
|
|
І отвіща́в рече́ єму́ Ісу́с: іди́ за Мно́ю, сатано́, пи́сано єсть: поклони́шися Го́споду Бо́гу твоєму́, і Тому́ єди́ному послу́жиши.
|
и отъвэщавъ исусъ рече ѥму: иди за мъноѭ сотоно. писано бо ѥсть: господеви богу твоѥму поклониши сz и тому ѥдиному послужиши.
|
|
9
|
9
|
|
І веде́ Єго́ во Ієрусали́м, і поста́ви Єго́ на крилі́ церко́внім, і рече́ Єму́: а́ще Син єси́ Бо́жий, ве́рзися отсю́ду до́лу;
|
и веде и въ иерусалимъ и постави и на крилэ црькъвьнэѥмь и рече ѥму: аще сынъ ѥси божии врьзи сz отъ сѫду низъ.
|
|
10
|
10
|
|
пи́сано бо єсть, я́ко А́нгелом Свої́м запові́сть о Тебі́ сохрани́ти Тя;
|
писано бо ѥсть яко ангеломъ своимъ заповэсть о тебэ съхранити тz.
|
|
11
|
11
|
|
і на рука́х во́зьмуть Тя, да не когда́ преткне́ши о ка́мень но́гу Твою́.
|
и на рѫкахъ възьмѫть тz да не о камень прэтъкънеши ногы твоѥѩ.
|
|
12
|
12
|
|
І отвіща́в рече́ єму́ Ісу́с, я́ко рече́но єсть: не іску́сиши Го́спода Бо́га твоєго́.
|
и отъвэщавъ исусъ рече ѥму яко речено ѥсть не искусиши господа бога твоѥго.
|
|
13
|
13
|
|
І сконча́в все іскуше́ніє дия́вол, оти́де от Него́ до вре́мене.
|
и сконьчавъ вьсяко искушениѥ дияволъ отиде отъ нѥго до врэмене.
|
|
14
|
14
|
|
І возврати́ся Ісу́с в си́лі духо́вній в Галиле́ю; і вість ізи́де по всей страні́ о Нем.
|
и възврати сz исусъ въ силэ духовьнэи въ галилѥѭ. и вэсть изиде по вьсеи странэ о нѥмь.
|
|
15
|
15
|
|
І Той уча́ше на со́нмищих їх, сла́вим всі́ми.
|
и тъ учааше на съньмищихъ ихъ славимъ вьсэми.
|
|
16
|
16
|
|
(Зач. 13) І при́йде в Назаре́т, іді́же бі воспита́н; і вни́де, по оби́чаю Своєму́, в день субо́тний в со́нмище, і воста́ чести́.
|
Въ оно вреұ. приде iс7 въ назареfъ. въ нѥмь же бэ въспитанъ. и въниде по обычаю своѥмU. въ дн7ь сUботьныи. въ сьньмище. и въста чистъ.
|
|
17
|
17
|
|
І да́ша Єму́ кни́гу Іса́ї проро́ка; і разгну́в кни́гу, обрі́те мі́сто, іді́же бі напи́сано:
|
и даша ша* ѥмU кн7игы. исаиа прbрка. и разгънUвъ кънигы. обрэте мэсто. идеже бэ написано.
|
|
18
|
18
|
|
Дух Госпо́день на Мні; Єго́же ра́ди пома́за М'я благовісти́ти ни́щим, посла́ М'я ісціли́ти сокруше́нния се́рдцем, пропові́дати пліне́нним отпуще́ніє і сліпи́м прозрі́ніє, отпусти́ти сокруше́нния во отра́ду,
|
д¦ъ гн7ь на мнэ. ѥго же ради помаза мя. бlговэститъ нищимъ. посъла мz. ицэлити съкрUшеныя срдц7мь.
|
|
19
|
19
|
|
пропові́дати лі́то Госпо́днє прия́тно.
|
проповэдати плэньникомъ. tпUщениѥ. и слэпымъ прозрэниѥ. tпUстити съкрUшеныя въ tрадU. проповэдати лэто гн7е приятьно.
|
|
20
|
20
|
|
І согну́в кни́гу, отда́в слузі́, сі́де; і всім в со́нмищі о́чі бі́ху зря́ще Нань.
|
и съгънувъ книгы. въдавъ слUзэ и сэде. и вьсэмъ въ съньмищи. wчи бzста зрzщи на нь.
|
|
21
|
21
|
|
І нача́т глаго́лати к ним, я́ко днесь сби́сться писа́ніє сіє́ во у́шію ва́шею.
|
начатъ же гlти къ нимь. яко днcь събыcсz писаниѥ. въ Uшью вашею.
|
|
22
|
22
|
|
І всі свиді́тельствоваху Єму́, (Зач. 14) і дивля́хуся о словесі́х благода́ті, ісходя́щих із уст Єго́, і глаго́лаху: не Сей ли єсть Син Іо́сифов?
|
и вьси съвэдэтельствовахU ѥмU. и дивляхUсz о словесьнэи бlгдэти. исъходzщиихъ из Uстъ ѥго. и глаголаахѫ: не сь ли ѥсть сынъ иосифовъ;
|
|
23
|
23
|
|
І рече́ к ним: вся́ко рече́те Мі при́тчу сію́: врачу́, ісціли́ся Сам, єли́ка сли́шахом би́вшая в Капернау́мі, сотвори́ і зді во оте́чествії Своє́м.
|
и рече къ нимъ: вьсяко речете ми притъчѫ сиѭ врачу исцэли сz самъ. ѥлико слышахомъ бывъшиихь въ капернаумэ сътвори и сьде въ отьчьствии своѥмь.
|
|
24
|
24
|
|
Рече́ же: амі́нь глаго́лю вам, я́ко ні кото́рий проро́к прия́тен єсть во оте́чествії своє́м;
|
Рече Gь. амн7ъ амн7ъ. гlю вамъ. яко никыи же прbркъ. приятьнъ ѥсть въ отьчьствии своѥмь.
|
|
25
|
25
|
|
поі́стинні же глаго́лю вам: мно́гі вдови́ці бі́ша во дні Іліїни́ во Ізра́їлі, єгда́ заключи́ся не́бо три лі́та і мі́сяць шесть, я́ко бисть глад вели́к по всей землі́;
|
въ истинU же гlю вамъ. яко многы въдовица быша въ дн7и илиины въ изlи. ѥгда затворисz нб7о. три лэѹ. и. ѕ7. мcць. яко быc гладъ по всеи земли.
|
|
26
|
26
|
|
і ні ко єди́ной їх по́слан бисть Ілія́, то́кмо в Саре́пту Сидо́нськую к жені́ вдови́ці.
|
и ни къ ѥдинои же ихъ посланъ быc илия. тъкмо въ сареfтU сидоньскUю. къ женэ въдовици.
|
|
27
|
27
|
|
І мно́зі прокаже́нні бі́ху при Єліссе́ї проро́ці во Ізра́їлі; і ні єди́н же от них очи́стися, то́кмо Неєма́н Сиріяни́н.
|
и мнози бzхU прокажени въ изlи. при елисеи прbрци. и ни ѥдинъ же оҴ нихъ очистисz тъкмо иееманъ сюрьскыи.
|
|
28
|
28
|
|
І іспо́лнишася всі я́рости в со́нмищі, сли́шавшії сія́;
|
и. испълнишасz вси ярости. на съньмищихъ слышащеи.
|
|
29
|
29
|
|
і воста́вше ізгна́ша Єго́ вон із гра́да, і ведо́ша Єго́ до верху́ гори́, на не́йже град їх со́здан бя́ше, да би́ша Єго́ низри́нули;
|
и въставъше изгънаша из града. и ведоша и до вьрхU горы. на нѥи же градъ ихъ създанъ бzше. да быша и низьринUли.
|
|
30
|
30
|
|
Он же проше́д посреді́ їх, ідя́ше.
|
онъ же прошьдъ посредэ ихъ идzаше.
|
|
31
|
31
|
|
(Зач. 15) І сни́де в Капернау́м, град Галиле́йський; і бі учя́ їх в субо́ти.
|
И въниде въ капернаумъ въ градъ галилеискъ. и бэ учz въ сѫботы
|
|
32
|
32
|
|
І ужаса́хуся о уче́нії Єго́, я́ко со вла́стію бі сло́во Єго́.
|
и ужасаахѫ сz учении ѥго яко съ властиѭ бэ слово ѥго.
|
|
33
|
33
|
|
І в со́нмищі бі челові́к іми́й ду́ха бі́са нечи́ста, і возопи́ гла́сом ве́ліїм,
|
и въ съборищи бэ чловэкъ имы духъ бэса нечиста. и възъпи гласъмь велиѥмь
|
|
34
|
34
|
|
глаго́ля: оста́ви, что нам і Тебі́, Ісу́се Назаря́нине, прише́л єси́ погуби́ти нас; вім Тя, кто єси́, Святи́й Бо́жий.
|
глаголѩ: остани. чьто ѥсть намъ и тебэ исусе назарянине; пришьлъ ѥси погубитъ насъ. вэмь тz къто ѥси свzтыи божии.
|
|
35
|
35
|
|
І запрети́ єму́ Ісу́с, глаго́ля: премолчи́ і ізи́ди із него́. І пове́рг єго́ біс посреді́, ізи́де із него́, ніка́коже вреди́в єго́.
|
и запрэти ѥму исусъ глаголѩ: прэмлъчи и изиде из нѥго. и повергъ и бэсъ по срэдэ и изиде нз нѥго ни како же не врэждь ѥго.
|
|
36
|
36
|
|
І бисть у́жас на всіх, і стяза́хуся, друг ко дру́гу глаго́люще: что сло́во сіє́, я́ко вла́стію і си́лою вели́ть нечи́стим духово́м, і ісхо́дять?
|
и бысть ужасъ на вьсэхъ. и сътzзаахѫ сz другъ къ другу глаголѭще: чьто ѥсть слово се яко властиѭ и силоѭ велить нечистыимъ духомъ и исходzть;
|
|
37
|
37
|
|
(Зач. 16) І ісхожда́ше глас о Нем во вся́ко мі́сто страни́.
|
И исхождааше шумъ о нѥмь въ вьсяко мэсто страны.
|
|
38
|
38
|
|
Воста́в же із со́нмища, вни́де в дом Си́монов; те́ща же Си́монова бі одержи́ма огне́м ве́ліїм; і моли́ша Єго́ о ней.
|
въставъ же из съньмища въниде въ домъ симоновъ. тьща же симоня бэ одрьжима огньмь велиѥмь и молишz и о неи.
|
|
39
|
39
|
|
І став над не́ю, запрети́ огню́, і оста́ви ю; а́біє же воста́вши служа́ше їм.
|
и ставъ надъ неѭ запрэти огню. и остави ѭ. абиѥ же въставъши же служааше имъ.
|
|
40
|
40
|
|
Заходя́щу же со́лнцю, всі, єли́ці імі́яху боля́щия неду́ги разли́чними, привожда́ху їх к Нему́; Он же на єди́наго коєго́ждо їх ру́ці возло́ж, ісціля́ше їх.
|
заходzщу же слъньцу вьси ѥлико имэахѫ болzщzѩ недѫгы различьны привождаахѫ ѩ къ нѥму. онъ же на когожьдо ихъ рѫкѫ възложь исцэляаше ѩ.
|
|
41
|
41
|
|
Ісхожда́ху же і бі́си от мно́гих, вопію́ще і глаго́люще, я́ко Ти єси́ Христо́с, Син Бо́жий. І запреща́я не дая́ше їм глаго́лати, я́ко ві́дяху Христа́ Самаго́ су́ща.
|
исхождаахѫ же и бэси отъ мъногъ въпиѭще и глаголѭще яко ты ѥси христосъ сынъ божии. и запрэщаѩ не даяаше имъ глаголати. яко вэдяахѫ христа самого сѫща.
|
|
42
|
42
|
|
Би́вшу же дні, ізше́д іде́ в пу́сто мі́сто; і наро́ди іска́ху Єго́, і прийдо́ша к Нему́, і удержава́ху Єго́, да би не отше́л от них.
|
бывъшу же дьни ишьдъ иде въ пµсто мэсто и народи искаахѫ ѥго и придошz до нѥго. и дрьжаахѫ и да не бы отъшьлъ отъ нихъ.
|
|
43
|
43
|
|
Он же рече́ к ним: я́ко і други́м градово́м благовісти́ти Мі подоба́єть Ца́рствіє Бо́жиє, я́ко на се по́слан єсьм.
|
онъ же рече имъ яко и другыимъ градомъ подобаѥть ми благовэстити царьствиѥ божиѥ. яко на се посъланъ ѥсмь.
|
|
44
|
44
|
|
І бі пропові́дая на со́нмищих Галиле́йських.
|
и бэ проповэдаѩ на съньмищихъ галилеисцэхъ.
|
|
Глава 5
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
|
(Зач. 17) Бисть же належа́щу Єму́ наро́ду, да би́ша сли́шали сло́во Бо́жиє, і Той бі стоя́ при є́зері Геннисаре́тсті,
|
Бысть же належzщу ѥму народу да бышz слышали слово божиѥ и тъ бэ стоѩ при ѥзерэ генисаретьсцэ.
|
|
2
|
2
|
|
і ви́ді два корабля́ стоя́ща при є́зері; ри́баріє же отше́дше от нею́, ізмива́ху мре́жі.
|
и видэ дъва корабица стоѩща при ѥзерэ. рыбари же отъшьдъше отъ нѥю плакаахѫ мрэжz своѩ.
|
|
3
|
3
|
|
Вліз же в єди́н от кораблю́, і́же бі Си́монов, моли́ єго́ от землі́ отступи́ти ма́ло; і сід уча́ше із корабля́ наро́ди.
|
вълэзъ же въ ѥдинъ отъ корабицу иже бэ симоновъ моли и оть землѩ отъстѫпити мало. и сэдъ учааше ис корабля народы.
|
|
4
|
4
|
|
Я́коже преста́ глаго́ля, рече́ к Си́мону: поступи́ во глубину́, і вве́рзіте мре́жі ва́ша в лови́тву.
|
якоже прэста глаголѩ рече къ симону: възэди въ глѫбинѫ и въметэте мрэжz вашz въ ловитвѫ.
|
|
5
|
5
|
|
І отвіща́в Си́мон рече́ Єму́: Наста́вниче, об нощ всю тру́ждшеся, нічесо́же я́хом; по глаго́лу же Твоєму́ вве́ргу мре́жу.
|
и отъвэщавъ симонъ рече ѥму: наставьниче об нощь вьсѭ труждьше сz ни чесо же не ѩхомъ. по глаголу же твоѥму въврьжемъ мрэжѫ.
|
|
6
|
6
|
|
І се сотво́рше, я́ша мно́жество риб мно́го, протерза́шеся же мре́жа їх.
|
и се сътворьше обzшz мъножьство рыбъ мъного. прэтрьзаахѫ же сz мрэжz ихъ.
|
|
7
|
7
|
|
І поману́ша прича́стником, і́же бі́ху во друзі́м кораблі́, да прише́дше помо́гуть їм; і прийдо́ша, і іспо́лниша о́ба корабля́, я́ко погружа́тися ї́ма.
|
и поманѫшz причzстьникомъ иже бэахѫ въ друзэмь коравли да пришьдъше помогѫть имъ. и придошz и наплънишz оба корабля яко погрѫжати сz има.
|
|
8
|
8
|
|
Ви́дів же Си́мон Петр, припаде́ к колі́нома Ісу́совома, глаго́ля: ізи́ди от мене́, я́ко муж грі́шен єсьм, Го́споди.
|
видэвъ же симонъ петръ припаде къ колэнома исусовома глаголѩ: изиди отъ мене яко мѫжъ грэшьнъ ѥсмь господи.
|
|
9
|
9
|
|
У́жасъ бо одержа́ше єго́ і вся су́щия с ним, о лови́тві риб, я́же я́ша.
|
ужасъ бо одрьжааше и и вьсz иже бэахѫ съ нимь о ловитвэ рыбъ яже яшz.
|
|
10
|
10
|
|
Та́кожде же Іа́кова і Іоа́нна, си́на Зеведе́йова, я́же бі́ста обе́щника Си́монові. І рече́ к Си́мону Ісу́с: не бо́йся, отсе́лі бу́деши челові́ки лов'я́.
|
такожде же иакова и иоана сына зеведеова яже бэсте обьщьника симонови. и рече къ симону исусъ: не бои сz отъ селэ чловэкы бѫдеши ловz.
|
|
11
|
11
|
|
І ізвле́кше [о́ба] корабля́ на зе́млю, оста́вльше вся, вслід Єго́ ідо́ша.
|
и извезъше корабля на землѭ и оставльше вьсе въслэдъ ѥго идошz.
|
|
12
|
12
|
|
(Зач. 18) І бисть єгда́ бі Ісу́с во єди́ном от градо́в, і се муж іспо́лнь прокаже́нія; і ви́дів Ісу́са, пад ниць, моля́ся Єму́, глаго́ля: Го́споди, а́ще хо́щеши, мо́жеши м'я очи́стити.
|
И бысть ѥгда бысть въ ѥдиномь отъ градъ и се мѫжь исплънь прокажения. и видэвъ исуса падъ ниць моли сz ѥму глаголѩ: господи аще хощеши можеши мz очистити.
|
|
13
|
13
|
|
І просте́р ру́ку, косну́ся єго́, рек: хощу́, очи́стися; і а́біє прока́за оти́де от него́.
|
и простьръ рѫкѫ коснѫ и рекъ: хощѫ очисти сz. абиѥ проказа отиде отъ нѥго.
|
|
14
|
14
|
|
І Той запові́да єму́ ні кому́же пові́дати; но шед покажи́ся ієре́йові, і принеси́ о очище́нії твоє́м, я́коже повелі́ Моїсе́й, во свиді́тельство їм.
|
и тъ запрэти ѥму ни кому же не глаголати. нъ шьдъ покажи сz иереови и принеси о очищении своѥмь якоже повелэ моµѶси въ съвэдэтольство имъ.
|
|
15
|
15
|
|
Прохожда́ше же па́че сло́во о Нем; і схожда́хуся наро́ди мно́зі сли́шати і ціли́тися от Него́ от неду́г свої́х.
|
прохожааше же паче слово о нѥмь. и сънимаахѫ сz народи мънози слышати и цэлити сz отъ нѥго отъ недѫгъ своихъ.
|
|
16
|
16
|
|
Той же бі отходя́ в пусти́ню і моля́ся.
|
тъ же бэ отъходz въ пустынѭ и молz сz.
|
|
17
|
17
|
|
(Зач. 19) І бисть во єди́н от дній, і Той бі учя́; і бі́ху сідя́ще фарисе́є і законоучи́теліє, і́же бі́ху пришли́ от вся́кия ве́сі Галиле́йськия, і Іуде́йськия, і Ієрусали́мськия; і си́ла Госпо́дня бі ісціля́ющи їх;
|
И бысть въ ѥдинъ отъ дьнии и тъ бэ учz и бэахѫ сэдzще фарисеи и законоучителѥ иже бэахѫ пришьли отъ вьсякоѩ вьси галилеискы и иудеискы и отъ иѥрусалима. и сила господня бэ цэлити ѩ.
|
|
18
|
18
|
|
і се му́жіє нося́ще на одрі́ челові́ка, і́же бі разсла́блен, і іска́ху внести́ єго́ і положи́ти пред Ним;
|
и се мѫжи носzще на одрэ чловэка иже бэ ослаблѥнъ. и искаахѫ вънести и и положити прэдъ нимь.
|
|
19
|
19
|
|
і не обрі́тше куді́ внести́ єго́ наро́да ра́ди, взлі́зше на храм, сквозі́ скуде́ли [кров скуде́льний] низві́сиша єго́ со одро́м на среду́ пред Ісу́са.
|
и не обрэтъше кUдU вънести его. народа ради. възлэзъше на храминU. сквозэ скѫ- дэльникъ. низъвэсишz и съ ложьмь прэдъ iс7а.
|
|
20
|
20
|
|
І ви́дів ві́ру їх, рече́ єму́: челові́че, оставля́ютьтіся грісі́ твої́.
|
и видэвъ вэрU ихъ рече ѥмU. члв7че tпѫщають ти сz грэси твои.
|
|
21
|
21
|
|
І нача́ша помишля́ти кни́жници і фарисе́є, глаго́люще: кто єсть сей, і́же глаго́леть хули́, кто мо́жеть оставля́ти гріхи́, то́кмо єди́н Бог?
|
и начzшz помышлzти въ собэ. кънижьници и фарисэи гlюще. къто ѥсть сь иже гlѥть хUлU. къто може tпUщати грэхы. тъкмо ѥдинъ б7ъ.
|
|
22
|
22
|
|
Разумі́в же Ісу́с помишле́нія їх, отвіща́в рече́ к ним: что помишля́єте в сердця́х ва́ших?
|
разUмэвъ же iс7ъ помышления ихъ. и tвэщавъ же рече имъ. чьто помышлzѥте въ ср7дцихъ вашихъ.
|
|
23
|
23
|
|
Что єсть удо́біє, рещи́: оставля́ютьтіся грісі́ твої́? Іли́ рещи́: воста́ни і ходи́?
|
чьто ѥстъ Uдобэѥ рещи ослабленомU. tпUщають ти сz грэси твои. или рещи въстани и ходи.
|
|
24
|
24
|
|
Но да уві́сте, я́ко власть і́мать Син Челові́чеський на землі́ отпуща́ти гріхи́, (рече́ разсла́бленному:) Тебі́ глаго́лю: воста́ни і возьми́ одр твой, і іди́ в дом твой.
|
нъ да Uвэсте яко власть имать сн7ъ члв7чьскыи на земли tпUщати грэхы. рече же ослабленомU тебэ гlю. въстани и възьми ложе своѥ. и иди въ домъ свои.
|
|
25
|
25
|
|
І а́біє воста́в пред ни́ми, взем, на не́мже лежа́ше, і́де в дом свой, сла́в'я Бо́га.
|
и абиѥ въставъ прэдъ ними. възьмъ на немь же лежааше. и иде въ домъ свои славz б7а. и Uжасъ приятъ я вьсz. и славлzахU б7а.
|
|
26
|
26
|
|
І у́жас прия́т всіх, і сла́вляху Бо́га; і іспо́лнишася стра́ха, глаго́люще, я́ко ви́діхом пресла́вная днесь.
|
и испълнишz сz страхъмь гlюще. яко видэхомъ дивьна дн7ьсь.
|
|
27
|
27
|
|
(Зач. 20) І посе́мъ ізи́де, і узрі́ митаря́ і́менем Леві́ю, сідя́ща на ми́тниці, і рече́ єму́: іди́ по Мні.
|
прэходz iс7ъ. видэ члк7а мытарz. именьмь левгию сэдzщz на мытьници. и рече ѥмU иди по мънэ.
|
|
28
|
28
|
|
І оста́вль вся, воста́в вослі́д Єго́ і́де.
|
и оставивъ вьсz. въставъ въ слэдъ ѥго иде.
|
|
29
|
29
|
|
І сотвори́ учрежде́ніє ве́ліє Леві́й Єму́ в дому́ своє́м; і бі наро́д митаре́й мног, і іні́х, і́же бя́ху с ним возлежа́ще.
|
и сътвори чрежениѥ велиѥ левги ѥмU въ домU своемь. и бэ народъ мъногъ. мьздьникъ. и инэхъ иже не бzхU съ ними възлежzще.
|
|
30
|
30
|
|
І ропта́ху кни́жници на Него́ і фарисе́є, ко ученико́м Єго́ глаго́люще: почто́ с митарі́ і грі́шники я́сте і піє́те?
|
и ръптахU кънижьници ихъ и фарисэи. къ Uченикомъ ѥго гlюще. почьто съ мьздьникы и грэшьникы. ѥсть и пиѥть.
|
|
31
|
31
|
|
І отвіща́в Ісу́с рече́ к ним: не тре́бують здра́віі врача́, но боля́щії;
|
tвэщавъ iс7ъ рече къ нимъ. не трэбэ имUть съдравии врача нъ болzщии.
|
|
32
|
32
|
|
не прийдо́х призва́ти пра́ведних, но грі́шния в покая́ніє.
|
не придохъ бо призъватъ правьдьникъ. нъ грэшьникъ въ покааниѥ.
|
|
33
|
33
|
|
(Зач. 21) Они́ же рі́ша к Нему́: почто́ ученици́ Іоа́ннови постя́ться ча́сто і моли́тви творя́ть, та́кожде і фарисе́йстії, а Твої́ ядя́ть і пію́ть?
|
они же рекошz къ нѥму: по чьто ученици иоанови постzть сz чzсто и молитвы творzть такожде и фарисеистии а твои эдzть и пиѭть;
|
|
34
|
34
|
|
Он же рече́ к ним: єда́ мо́жете сини́ бра́чния, до́ндеже жени́х с ни́ми єсть, сотвори́ти пости́тися?
|
онъ же рече къ нимъ: ѥда можете сыны брачьныѩ. доньдеже женихъ ѥсть съ ними сътворити постити сz;
|
|
35
|
35
|
|
При́йдуть же дні́є, єгда́ от'я́т бу́деть от них жени́х, і тогда́ постя́ться в ти́я дні.
|
придѫть же дьние ѥгда отъѩтъ бѫдеть отъ нихъ женихъ тъгда постzть сz въ ты дьни.
|
|
36
|
36
|
|
Глаго́лаше же і при́тчу к ним, я́ко нікто́же приставле́нія ри́зи но́ви приставля́єть на ри́зу ве́тху; а́ще ли же ні, і но́вую раздере́ть, і ве́тсій не согласу́єть є́же от но́ваго.
|
глаголааше же и притъчѫ къ нимъ яко ни кто же приставлѥния ризы новы не приставляѥть на ризѫ ветъхѫ. аще ли же ни новѫѭ раздьреть и ветъсэи не приключить сz приставлѥниѥ ѥже отъ новааго.
|
|
37
|
37
|
|
І нікто́же влива́єть вина́ но́ва в мі́хи ве́тхі; а́ще ли же ні, расто́ргнеть но́воє вино́ мі́хи, і само́ ізліє́ться, і мі́сі поги́бнуть;
|
и ни кто же не въливаѥть вина нова въ мэхы ветъхы. аще ли же ни просадить вино новое мэхы. и то пролэѥть сz и мэси погыбнµть.
|
|
38
|
38
|
|
но вино́ но́воє в мі́хи но́ви влива́ти [подоба́єть]; і обоя́ соблюду́ться.
|
нъ вино новоѥ въ мэхы новы въливати и обоѥ съблюдеть сz.
|
|
39
|
39
|
|
І нікто́же пив ве́тхоє, а́біє хо́щеть но́ваго; глаго́леть бо: ве́тхоє лу́чше єсть.
|
и ни къто же пивъ ветъха абиѥ хощеть новуу му. глаголеть бо: ветъхоѥ луче ѥсть.
|
|
Глава 6
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
|
(Зач. 22) Бисть же в субо́ту второпе́рвую іти́ Єму́ сквозі́ сі́янія; і восторга́ху ученици́ Єго́ кла́си, і ядя́ху, стира́юще рука́ми.
|
Идzше iс7ъ сквозэ сэяния. и въстьрзаахU Uченици ѥго класы и ѥдzахU. растирающе рUками.
|
|
2
|
2
|
|
Ні́ції же от фарисе́й рі́ша їм: что творите́, єго́же не досто́їть твори́ти в субо́ти?
|
ѥтери же t фарисэи рэша имъ. чьто творите. ѥго же не достоить творити въ сUботU.
|
|
3
|
3
|
|
І отвіща́в Ісу́с рече́ к ним: ні ли сего́ чли єсте́, є́же сотвори́ Дави́д, єгда́ взалка́ся сам і і́же с ним бя́ху?
|
и tвэщавъ iс7ъ рече къ нимъ. нэсте ли сего чьли. ѥже сътвори дв7дъ. ѥгда възалкасz самъ и иже съ нимь бzхU.
|
|
4
|
4
|
|
ка́ко вни́де в дом Бо́жий, і хлі́би предложе́нія взем, і яде́, і даде́ і су́щим с ним, ї́хже не досто́яше я́сти, то́кмо єди́ним ієре́єм?
|
како въниде въ домъ б9ии. и хлэбъ прэдъложеныи приимъ ѥсть. и дасть сUщиимъ съ нимь. ихъ же не достояше ясти. тъкъмо иѥрэомъ ѥдинэмъ.
|
|
5
|
5
|
|
І глаго́лаше їм, я́ко госпо́дь єсть Син Челові́чеський і субо́ті.
|
гlаше имъ. яко Gь ѥсть сн7ъ члв7чьскыи сUботэ.
|
|
6
|
6
|
|
Бисть же і в другу́ю субо́ту вни́ти Єму́ в со́нмище і учи́ти; і бі та́мо челові́к, і рука́ єму́ десна́я бі суха́.
|
бысть же въ дрUгUю сUботU. вънити ѥмU въ съньмище и Uчити. и бэ чловэкъ тU. рUка десная бэ сѫха ѥмU.
|
|
7
|
7
|
|
Назира́ху же кни́жници і фарісе́ї, а́ще в субо́ту ісціли́ть, да обря́щуть річь Нань.
|
и назирахUти и кънижьници. и фарисэи. аще въ сUботU исцэлити и. да обрzщють рэчь на нь.
|
|
8
|
8
|
|
Он же ві́дяше помишле́нія їх, і рече́ челові́ку іму́щему су́ху ру́ку: воста́ни і ста́ни посреді́. Он же воста́в ста.
|
онъ же вэдzше помышления ихъ. и рече мUжеви имUщеомU сѫхѫ рUкU. въстани и стани посредэ ихъ. онъ же въста.
|
|
9
|
9
|
|
Рече́ же Ісу́с к ним: вопрошу́ ви: что досто́їть в субо́ти, добро́ твори́ти, іли́ зло твори́ти? Ду́шу спасти́, іли́ погуби́ти? Они́ же умолча́ша.
|
рече же iс7ъ къ нимъ. въпрошю вы. аще достоить въ сUботU добро творити. или зъло творити. дш7ю спс7ти или погUбити.
|
|
10
|
10
|
|
І воззрі́в на всіх їх, рече́ єму́: простри́ ру́ку твою́. Он же сотвори́ та́ко; і утверди́ся рука́ єго́ здра́ва, я́ко друга́я.
|
и възьрэвъ на нz рече емѫ. простьри рUкU твою. онъ же простьре. и Uтвьрдисz рUка ѥго и исцэлэ яко и дрUгая.
|
|
11
|
11
|
|
Они́ же іспо́лнишася безу́мія, і глаго́лаху друг ко дру́гу, что би́ша сотвори́ли Ісу́сові.
|
они же исплънишz сz безумия и глаголаахѫ другъ къ другу чьто бышz сътворили исусови.
|
|
12
|
12
|
|
(Зач. 23) Бисть же во дні ти́я, ізи́де в го́ру помоли́тися; і бі об нощ в моли́тві Бо́жії.
|
Въ wнъ+. изиде iс7ъ въ горµ помълитъсz. и бэ w в нощь. въ мlтвэ би7і.
|
|
13
|
13
|
|
І єгда́ бисть день, призва́ ученики́ своя́; і ізбра́ от них двана́десяте, ї́хже і апо́столи нарече́;
|
ѥгда же бы7 дн7ь. I призва Uченикы своz. избра t нихъ. в7i. ть. zже нарь? ап7лы нарь?.
|
|
14
|
14
|
|
Си́мона, єго́же іменова́ Петра́, і Андре́я, бра́та єго́, Іа́кова і Іоа́нна, Фили́ппа і Варфоломе́я,
|
симона ѥго же iменова петръ. I андрэю брата ѥго. izкова. iвана. филипа. валфоромэz.
|
|
15
|
15
|
|
Матфе́я і Фому́, Іа́кова Алфе́єва і Симо́на нарица́ємаго Зило́та,
|
фомµ zкова алфэѥва симона нарицаѥмаго зилъта.
|
|
16
|
16
|
|
Іу́ду Іа́ковля, і Іу́ду Іскаріо́тськаго, і́же і бисть преда́тель.
|
iюдµ иаковлz. iюдµ скариwфескаго. iже быc предатьль.
|
|
17
|
17
|
|
(Зач 24) Ізше́д с ни́ми, ста на мі́сті ра́вні; і наро́д учени́к Єго́, і мно́жество мно́го люде́й от всея́ Іуде́ї і Ієрусали́ма і помо́рія Ти́рська і Сидо́нська,
|
iсъшедъ съ нiми. ста на мэстэ равьнэ. и народъ Uченико ѥго. и много множество людии. t всеz жидовескиz. ѥrслма. i помориz. тµрьска i сидоньска.
|
|
18
|
18
|
|
і́же прийдо́ша послу́шати Єго́ і ісціли́тися от неду́г свої́х, і стра́ждущії от дух нечи́стих; і ісціля́хуся.
|
иже придоша послUшатъ ѥго. и ицэлитисz t недUгъ своихъ. и стражюще t д¦ъ нечистыихъ. и ицэляхUсz.
|
|
19
|
19
|
|
І весь наро́д іска́ше прикаса́тися Єму́; я́ко си́ла от Него́ ісхожда́ше і ісціля́ше вся.
|
и вьсь народъ. искаше прикасатисz ѥмь. яко сила из нѥго исхожаше и цэляше всz.
|
|
20
|
20
|
|
І Той возве́д о́чі свої́ на ученики́ Своя́, глаго́лаше; блажлашні ни́щії ду́хом, я́ко ва́ше єсть Ца́рствіє Бо́жиє.
|
и тъ възведъ очи свои на Uченикы своя глаголааше. Бл9ни нищии д¦мь. яко ваше ѥсть цр7ствиѥ б9иѥ.
|
|
21
|
21
|
|
Блаже́нні а́лчущії ни́ні, я́ко наси́титеся. Блаже́нні пла́чущії ни́ні, я́ко возсміє́теся.
|
бл9ни алчющеи нынэ. яко вы насытите сz. бл9ни плачющеисz нынэ. яко въсмэѥтесz.
|
|
22
|
22
|
|
Блаже́нні бу́дете, єгда́ возненави́дять вас челові́ци, і єгда́ разлуча́ть ви, і поно́сять, і пронесу́ть і́м'я ва́ше, я́ко зло, Си́на Челові́чеськаго ра́ди.
|
бл9ни бUдете. ѥгда възненавидzть вы члв7ци. и ѥгда разлUчать вы. и пронесUть имя ваше яко зло. сн7а члв7ча ради.
|
|
23
|
23
|
|
Возра́дуйтеся в той день і взигра́йте; се бо мзда ва́ша мно́га на небесі́. По сим бо творя́ху проро́ком отці́ їх.
|
въздрадUитесz въ тъ дн7ъ. и възыграите. се бо мьзда ваша многа ѥсть на нб7схъ.
|
|
24
|
24
|
|
(Зач. 25) Оба́че го́ре вам, бога́тим, я́ко отстоїте́ утіше́нія ва́шего [я́ко восприє́млете утіше́ніє ва́ше].
|
обаче горе вамъ богатымъ яко въсприѩсте утэху вашѫ.
|
|
25
|
25
|
|
Го́ре вам, наси́щеннії ни́ні, я́ко вза́лчете. Го́ре вам, смію́щимся ни́ні, я́ко возрида́єте і воспла́чете.
|
горе вамъ насыщении яко възалъчете сz. горе вамъ смэѭщеи сz нынэ яко въздрыдаѥте и въсплачете сz.
|
|
26
|
26
|
|
Го́ре, єгда́ до́брі реку́ть вам всі челові́ци, по сим бо творя́ху лжепроро́ком отці́ їх.
|
горе ѥгда рекѫть добрэ о васъ чловэци. по сему бо творяахѫ лъжиимъ пророкомъ отьци ихъ.
|
|
27
|
27
|
|
Но вам глаго́лю, сли́шащим: любі́те враги́ ва́ша, добро́ творі́те ненави́дящим вас,
|
нъ вамъ глаголѭ слышzщиимъ: любите врагы вашz. добро творите ненавидzщиимъ васъ.
|
|
28
|
28
|
|
благослові́те клену́щия ви, і молі́теся за творя́щих вам оби́ду.
|
благословите кльнѫщzѩ вы. молите сz за творzщzѩ вамъ обидѫ.
|
|
29
|
29
|
|
Бію́щему тя в лани́ту, пода́ждь і другу́ю; і от взима́ющаго ті ри́зу, і срачи́цю не возбрани́.
|
биѭщуу му тz въ ланитѫ подаи и другѫѭ. и отъѥмлѭщуу му тебэ ризѫ и срачицz не възбрани.
|
|
30
|
30
|
|
Вся́кому же прося́щему у тебе́, дай; і от взима́ющаго твоя́, не істязу́й.
|
вьсякому же просzщууму у тебе даи и отъ отъѥмлѭщааго твоя не истzзаи.
|
|
31
|
31
|
|
(Зач. 26) І я́коже хо́щете да творя́ть вам челові́ци, і ви творі́те їм та́кожде.
|
яко хощете да творѭ вамъ члbвци и вы творите имъ тако же.
|
|
32
|
32
|
|
І а́ще лю́бите лю́б'ящия ви, ка́я вам благода́ть єсть? І́бо і грі́шници лю́б'ящия їх лю́б'ять.
|
аще любите любzщая вы. кая вамъ хвала ѥсть. ибо грэшьници любzщиихъ любzть.
|
|
33
|
33
|
|
І а́ще благотворите́ благотворя́щим вам, ка́я вам благода́ть єсть? І́бо і грі́шници то́жде творя́ть.
|
и аще бlготворите. бlготворzщиимъ вамъ. кая вамъ хвала ѥсть. ибо грэшьници то же творzтъ.
|
|
34
|
34
|
|
І а́ще взайм даєте́, от ни́хже ча́єте восприя́ти, ка́я вам благода́ть єсть, і́бо і грі́шници грі́шником взайм дава́ють, да воспри́ймуть ра́вная.
|
и аще въ заѥмъ даѥте. t нихъ же чzѥте въсприяти. кая вамъ хвала ѥсть. ибо грэшьници грэшьникомъ въ заѥмъ дають. да въсприимUть равьно.
|
|
35
|
35
|
|
Оба́че любі́те враги́ ва́ша, і благотворі́те, і взайм да́йте, нічесо́же ча́юще; і бу́деть мзда ва́ша мно́га, і бу́дете си́нове Ви́шняго; я́ко Той благ єсть на безблагода́тния [неблагода́рния] і зли́я.
|
обаче любите врагы ваша. и бlго творите. и въ заимъ даите. ничьсо же чающе. и бUдеть мьзда вашz мънога. и бUдете сн7ове вышьнzаго. яко тъ бlгъ ѥсть. на невъзблагодэтьныя. и зълыя.
|
|
36
|
36
|
|
Бу́діте у́бо милосе́рді, я́коже і Оте́ць ваш милосе́рд єсть.
|
бUдэте Uбо щедри. яко же и оц7ь вашь щедръ ѥсть.
|
|
37
|
37
|
|
(Зач. 27) І не суді́те, і не су́дять вам; (і) не осужда́йте, да не осужде́нні бу́дете; отпуща́йте, і отпу́стять вам;
|
не сѫдите да не сѫдzть вамъ. и не осѫждаите да не осѫдzть васъ. отъпущаите и отъпустzть вы.
|
|
38
|
38
|
|
да́йте, і да́сться вам; мі́ру добру́, натка́ну і потря́сну і прелива́ющуся дадя́ть на ло́но ва́ше; то́ю бо мі́рою, є́юже мі́рите, возмі́риться вам.
|
даите и дасть сz вамъ. мэрѫ добрѫ натъканѫ и потрѫсьнѫ и прэлияѭщѫ сz дадzть на лоно ваше. тоѭ бо мэроѫ ѥѭже мэрите възмэрить сz вамъ.
|
|
39
|
39
|
|
Рече́ же при́тчу їм: єда́ мо́жеть сліпе́ць сліпця́ води́ти? Не о́ба ли в я́му впаде́тася?
|
рече же притъчѫ имъ: еда можеть слэпьць слэпьца водити; не оба ли въ ямѫ въпадете сz;
|
|
40
|
40
|
|
Ність учени́к над учи́теля своєго́; соверше́н же всяк бу́деть, я́коже (і) учи́тель єго́.
|
нэсть ученикъ надъ учительмь своимь. съврьшенъ же вьсякъ бѫдеть якоже учитель ѥго.
|
|
41
|
41
|
|
Что же ви́диши суче́ць, і́же єсть во очесі́ бра́та твоєго́, бервна́ же, є́же єсть во очесі́ твоє́м, не чу́єши?
|
чьто же видиши сѫчьць иже ѥсть въ оцэ брата твоѥго а брьвьна ѥже ѥсть въ оцэ твоѥмь не чуѥши;
|
|
42
|
42
|
|
Іли́ ка́ко мо́жеши рещи́ бра́ту твоєму́: бра́те, оста́ви, да ізму́ суче́ць, і́же єсть во очесі́ твоє́м, сам су́щаго во очесі́ твоє́м бервна́ не ви́дя? Лицемі́ре, ізми́ пе́рвіє бервно́ із очесе́ твоєго́, і тогда́ про́зриши із'я́ти суче́ць із очесе́ бра́та твоєго́.
|
ли како можеши рещи брату твоѥму: брате остави да изьмѫ сѫчьць иже ѥсть въ оцэ твоѥмь самъ брьвьна въ оцэ твоѥмь не видz; лицемэре изьми прьвэѥ брьвьно изъ очесе твоѥго и тъгда прозрьиши изzти сѫчьць иже въ оцэ брата твоѥго.
|
|
43
|
43
|
|
Ність бо дре́во добро́, творя́ плода́ зла; ніже́ дре́во зло, творя́ плода́ добра́.
|
нэсть бо дрэво добро творz плода зъла. ни дрэво зъло творz плода добра.
|
|
44
|
44
|
|
Вся́ко бо дре́во от плода́ своєго́ познає́ться; не от те́рнія бо че́шуть смо́кви, ні от купини́ є́млють гро́здія.
|
вьсяко бо дрэво отъ плода своѥго познаѥть сz. не отъ трьния бо чешѫть смокъви ни отъ кѫпины грозда объѥмлѭть.
|
|
45
|
45
|
|
Благи́й челові́к от блага́го сокро́вища се́рдця своєго́ ізно́сить благо́є; і злий челові́к от зла́го сокро́вища се́рдця своєго́ ізно́сить зло́є; от ізби́тка бо се́рдця глаго́лють уста́ єго́.
|
благыи чловэкъ отъ благааго съкровища срьдца своего износить благоѥ. и зълыи чловэкъ отъ зълааго съкровища срьдьца своѥго износить зълоѥ. отъ избытъка бо срьдьца глаголѭтъ уста ѥго.
|
|
46
|
46
|
|
(Зач. 28) Что же М'я зовете́: Го́споди, Го́споди, і не творите́, я́же глаго́лю?
|
Чьто же мz зовете господи господи а не творите яже глаголѭ;
|
|
47
|
47
|
|
Всяк гряди́й ко Мні і сли́шай словеса́ Моя́ і творя́ я, скажу́ вам, кому́ єсть подо́бен;
|
вьсякъ грzдыи къ мънэ и слышzи словеса моя и творz я съкажѫ вамъ кому ѥсть подобьнъ.
|
|
48
|
48
|
|
подо́бен єсть челові́ку зи́ждущу хра́мину, і́же іскопа́ і углуби́, і положи́ основа́ніє на ка́мені; наводне́нію же би́вшу, припаде́ ріка́ ко хра́мині той, і не мо́же поколеба́ти єя́; основана́ бо бі на ка́мені.
|
подобьнъ ѥсть чловэку зиждѫщу храминѫ. иже ископа и углѫби и положи основаниѥ на камени. наводию же бывъшу припаде рэка храминэ тои и не може двигнѫти ѥѩ. основана бо бэ на камени.
|
|
49
|
49
|
|
Сли́шавий же і не сотвори́вий подо́бен єсть челові́ку созда́вшему хра́мину на землі́ без основа́нія; к не́йже припаде́ ріка́, і а́біє паде́ся, і бисть разруше́ніє хра́мини тоя́ ве́ліє.
|
а слышавыи и не сътворь подобьнъ ѥсть чловэку съзъдавъшу храминѫ на земли без основания. ѥиже прирази сz рэка и абиѥ разори сz. и бысть раздрµшениѥ храмины тоѩ велиѥ.
|
|
Глава 7
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
|
Єгда́ же сконча́ вся глаго́ли Своя́ в слу́хи лю́дем, (Зач. 29) вни́де в Капернау́м.
|
Егда съконьча вьсz глаголы сиѩ въ слухы людемъ въниде въ капернаумъ.
|
|
2
|
2
|
|
Со́тнику же ні́коєму раб боля́ злі, хотя́ше [імі́яше] умре́ти, і́же бі єму́ че́стен.
|
сътьнику же нэкоѥму рабъ болz зълэ умирааше иже бэ ѥму чьстьнъ.
|
|
3
|
3
|
|
Сли́шав же о Ісу́сі, посла́ к Нему́ ста́рці іуде́йськия, моля́ Єго́, я́ко да прише́д спасе́ть раба́ єго́.
|
слышавъ же о исусэ посъла къ нѥму старьцz иудеискы молz и да прищьдъ съпасеть раба ѥго.
|
|
4
|
4
|
|
Они́ же прише́дше ко Ісу́сові, моля́ху Єго́ то́щно, глаго́люще, я́ко досто́їн єсть, єму́же да́си сіє́;
|
они же пришьдъше къ исусµ моляахѫ и тъщьно глаголѭще яко достоинъ ѥсть ѥже аще даси ѥму.
|
|
5
|
5
|
|
лю́бить бо язи́к наш, і со́нмище той созда́ нам.
|
любить бо ѩзыкъ нашь и съборище тъ съзъда намъ.
|
|
6
|
6
|
|
Ісу́с же ідя́ше с ни́ми. І уже́ Єму́ не дале́че су́щу от хра́мини, посла́ к Нему́ со́тник дру́ги, глаго́ля Єму́: Го́споди, не дви́жися; нісьм бо досто́їн, да под кров мой вни́деши;
|
исусъ же идяаше съ ними. ѥще же ѥму не далече сѫщу отъ дому посъла къ нѥму сътьникъ другы глаголѩ: господи не движи сz. нэсмь бо достоинъ да подъ кровъ мои вънидеши.
|
|
7
|
7
|
|
ті́мже ні себе́ досто́йна сотвори́х прийти́ к Тебі́; но рци сло́во, і ісцілі́єть о́трок мой;
|
тэмьже ни себе достоина сътворихъ прити къ тебэ. нъ рьци словъмь и исцэълэѥть отрокъ мои.
|
|
8
|
8
|
|
і́бо і аз челові́к єсьм под влади́кою учине́н, імі́я под собо́ю во́їни; і глаго́лю сему́: іди́, і іде́ть; і друго́му: прийди́, і при́йдеть; і рабу́ моєму́: сотвори́ сіє́, і сотвори́ть.
|
ибо азъ чловэкъ ѥсмь подъ властели учинѥнъ имэѩ подъ собоѭ воины. и глаголѭ сему: иди и идеть. и другууму: приди и придеть. и рабу моѥму: сътвори се и сътворить.
|
|
9
|
9
|
|
Сли́шав же сія́ Ісу́с, чуди́ся єму́, і, обра́щся іду́щему по нем наро́ду, рече́: глаго́лю вам, ні во Ізра́їлі толи́ки ві́ри обріто́х.
|
и слышавъ се исусъ чуди сz ѥму и обращь сz послэдуѭщуу му народу рече: глаголѭ вамъ ни въ израили толикы вэры обрэтохъ.
|
|
10
|
10
|
|
І возвра́щшеся по́сланії обріто́ша боля́щаго раба́ ісцілі́вша.
|
и възвращьше сz въ домъ посълании обрэтошz болzщааго раба исцэлэвъша.
|
|
11
|
11
|
|
(Зач. 30) І бисть посе́м, ідя́ше во град, нарица́ємий Наї́н; і с Ним ідя́ху ученици́ Єго́ мно́зі і наро́д мног.
|
идzше iс7ъ въ градъ нарицаѥмыи наинъ. и съ нимь идzахU Uченици ѥго и народъ мъногъ.
|
|
12
|
12
|
|
Я́коже прибли́жися ко врато́м гра́да, і се ізноша́ху уме́рша, си́на єдоноро́дна ма́тері своє́й, і та бі вдова́; і наро́д от гра́да мног с не́ю.
|
яко же приближишzсz къ вратомъ града. и се изношаахU Uмьръшь сн7ъ иночzдыи м™ри своѥи. и та бэ въдова. и народъ t града мъногъ бэ съ нею.
|
|
13
|
13
|
|
І ви́дів ю Госпо́дь, милосе́рдова о ней, і рече́ єй: не пла́чи.
|
и видэвъ ю Gь млrдова и рече ѥи. не плачисz.
|
|
14
|
14
|
|
І присту́пль косну́ся во одр; нося́щії же ста́ша; і рече́: ю́ноше, тебі́ глаго́лю, воста́ни!
|
и пристUпль коснUсz въ одръ. и носzщии же сташа. и рече Uноше тебе гlю въстани.
|
|
15
|
15
|
|
І сі́де ме́ртвий, і нача́т глаго́лати; і даде́ єго́ ма́тері єго́.
|
и сэде мьртвыи и начатъ гlати. и дасти и м™ри своѥи.
|
|
16
|
16
|
|
Прия́т же страх всіх, і сла́вляху Бо́га, глаго́люще: я́ко проро́к ве́лій воста́ в нас, і я́ко посіти́ Бог люде́й свої́х.
|
приzтъ же страхъ вьсz. и славлzахU ба7 гlюще. яко прbркъ велии въста въ насъ. и яко посэти Gь людии своихъ.
|
|
17
|
17
|
|
(Зач. 31) І ізи́де сло́во сіє́ по всей Іуде́ї о Нем і по всей страні́.
|
И изиде слово се по вьсеи иудеи о нѥмь и по вьсеи странэ.
|
|
18
|
18
|
|
І возвісти́ша Іоа́нну ученици́ єго́ о всіх сих.
|
и възвэстишz иоану ученици ѥго о вьсэхъ сихъ. и призъвавъ дъва ѥтера отъ ученикъ своихъ иоанъ
|
|
19
|
19
|
|
І призва́в два ні́кая от учени́к свої́х Іоа́нн, посла́ ко Ісу́су, глаго́ля: Ти ли єси́ Гряди́й, іли́ іно́го ча́єм?
|
посла къ исусови глаголѩ: ты ли ѥси грzдыи или иного чаѥмъ;
|
|
20
|
20
|
|
Прише́дша же к Нему́ му́жа рі́ста: Іоа́нн Крести́тель посла́ нас к Тебі́, глаго́ля: Ти ли єси́ Гряди́й, іли́ іно́го ча́єм?
|
пришьдъша же къ нѥму мѫжа рэсте: иоанъ крьститель посъла ны къ тебэ глаголѩ: ты ли ѥси грzдыи ли иного чаѥмъ;
|
|
21
|
21
|
|
В той же час ісціли́ мно́гі от неду́г і ран і дух злих, і мно́гим сліпи́м дарова́ прозрі́ніє.
|
въ тъ часъ исцэли мъногы отъ недѫгъ и ранъ и духъ зълъ и мъногомъ слэпомъ дарова прозрьэниѥ.
|
|
22
|
22
|
|
І отвіща́в Ісу́с рече́ ї́ма: ше́дша возвісти́та Іоа́нну, я́же ви́діста і сли́шаста: я́ко сліпі́ї прозира́ють, хро́мії хо́дять, прокаже́ннії очища́ються, глусі́ї сли́шать, ме́ртвії востаю́ть, ни́щії благовіству́ють;
|
и отъвэщавъ исусъ рече има: шьдъша възвэстита иоанови яже видэста и слышаста яко слэпии прозираѭть. хромии ходzть. прокажении очищаѭть сz. глусии слышzть. мрьтвии въстаѭть. нищии благовэстуѭть.
|
|
23
|
23
|
|
і блаже́н єсть, і́же а́ще не соблазни́ться о Мні.
|
и блаженъ ѥсть иже аще не съблазнить сz о мънэ.
|
|
24
|
24
|
|
Отше́дшема же ученико́ма Іоа́нновома, нача́т глаго́лати к наро́дом о Іоа́нні: чесо́ ізидо́сте в пусти́ню ви́діти, трость ли ві́тром коле́блему?
|
отъшьдъшема же вэстьникома иоановома начzтъ глаголати о иоанэ: чесо изидосте въ пустынѭ видэтъ; трьсти ли вэтръмь движемы;
|
|
25
|
25
|
|
Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Челові́ка ли в м'я́гкі ри́зи оді́яна? Се, і́же во оде́жді сла́вній і пи́щі су́щії, во ца́рствії [во дво́ріх ца́рських] суть.
|
нъ чесо изидосте видэтъ; чловэка ли мzкъками ризами одэна; се иже въ одежди славьнэ и пищи сѫще въ царьскихъ сѫть.
|
|
26
|
26
|
|
Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Проро́ка ли? Єй, глаго́лю вам, і ли́шше проро́ка.
|
нъ чесо изидосте видэтъ пророка ли; еи глаголѭ и лише пророка.
|
|
27
|
27
|
|
Сей (бо) єсть, о не́мже пи́сано єсть: се Аз послю́ а́нгела Моєго́ пред лице́м Твої́м, і́же устро́їть путь Твой пред Тобо́ю.
|
сь ѥсть о нѥмьже писано ѥсть: се азъ посылаѭ ангелъ мои прэдъ лицемь твоимь иже уготоваѥть пѫть твои прэдъ тобоѭ.
|
|
28
|
28
|
|
Глаго́лю бо вам: бо́лій в рожде́нних жена́ми проро́ка Іоа́нна Крести́теля нікто́же єсть; мній же во Ца́рствії Бо́жиї бо́лії єго́ єсть.
|
глаголѭ же вамъ: болии рожденыихъ женами пророкъ иоана крьстителя ни кто же нэсть. мьнии же въ царьствии божии болии ѥго ѥсть.
|
|
29
|
29
|
|
І всі лю́діє сли́шавше і ми́таріє, оправди́ша Бо́га, кре́щшеся креще́нієм Іоа́нновим;
|
и вьси людиѥ слышавъше и мытаре оправъдишz бога крьщьше сz крьщениѥмь иоановомъ.
|
|
30
|
30
|
|
фарисе́є же і зако́нници сові́т Бо́жий отверго́ша о себі́, не кре́щшеся от него́.
|
фарисеи же и законьници съвэтъ божии отъврьгошz въ себэ не крьщьше сz отъ нѥго.
|
|
31
|
31
|
|
(Зач. 32) Рече́ же Госпо́дь: кому́ у́бо уподо́блю челові́ки ро́да сего́, і кому́ суть подо́бні?
|
рече же господь: кому уподоблѭ чловэкы рода сего и кому сѫть подобьни;
|
|
32
|
32
|
|
Подо́бні суть о́трочищем сідя́щим на то́ржищих і приглаша́ющим друг дру́га, і глаго́лющим: писка́хом вам, і не пляса́сте; рида́хом вам, і не пла́касте.
|
подобьни сѫть дэтищемъ сэдzщемъ на тръжищихъ и приглашаѭщемъ другъ друга и глаголѭщемъ: пискахомъ вамъ и не плzсасте. рыдахомъ вамъ и не плакасте сz.
|
|
33
|
33
|
|
При́йде бо Іоа́нн Крести́тель ні хлі́ба яди́й, ні вина́ пія́, і глаго́лете: бі́ся і́мать.
|
приде бо иоанъ крьститель ни хлэба эды ни вина пиѩ. и глаголете: бэсъ имать.
|
|
34
|
34
|
|
При́йде Син Челові́чеський яди́й і пія́, і глаго́лете: сей челові́к я́дця і винопи́йця, друг митаре́м і грі́шником.
|
приде сынъ чловэчьскыи эды и пиѩ и глаголете: се чловэкъ ядьца и винопиица другъ мытаремъ и грэшьникомъ.
|
|
35
|
35
|
|
І оправди́ся прему́дрость от чад свої́х всіх.
|
и оправьди сz прэмѫдрость отъ чzдъ своихъ.
|
|
36
|
36
|
|
(Зач. 33) Моля́ше же Єго́ ні́кий от фарисе́й, да би ял с Ним; і вшед в дом фарисе́йов, возлеже́.
|
Въ оно время. молzаше етеръ t фарисеи iс7а. да бы элъ съ ними. и въшьдъ въ домъ фарисеовъ. възлеже.
|
|
37
|
37
|
|
І се жена́ во гра́ді, я́же бі грі́шниця, і уві́дівши, я́ко возлежи́ть во хра́мині фарисе́йові, прине́сши алава́стр ми́ра,
|
и се жена въ градэ. иже бэ грэшьница. и Uвэдэвъши яко възлежить. въ храминэ фарисеовэ. принесъши алавастръ мvра.
|
|
38
|
38
|
|
і ста́вши при ногу́ Єго́ созади́, пла́чущися, нача́т умива́ти но́зі Єго́ слеза́ми, і власи́ глави́ своєя́ отира́ше, і облобиза́ше но́зі Єго́, і ма́заше ми́ром.
|
и ставъши зади. нри ногU ѥго. плачющисz начатъ. мазати нозэ ѥго сльзами. и власы главы своѥя. отираше. и облобызаше нозэ ѥго и мазаше мvръмь.
|
|
39
|
39
|
|
Ви́дів же фарисе́й воззва́вий Єго́, рече́ в себі́, глаго́ля: Сей, а́ще би бил проро́к, ві́діл би кто і какова́ жена́ прикаса́ється Єму́; я́ко грі́шниця єсть.
|
видэвъ же фарисеи възвавъ ѥго рече. въ себе гlя. сь аще бы былъ прbркъ. ви- дэлъ бы Uбо кто. и кака жена прикасаѥтьсz ѥмь. яко грэшьница ѥсть.
|
|
40
|
40
|
|
І отвіща́в Ісу́с рече́ к нему́: Си́моне, і́мам ті ні́что рещи́. Он же рече́: Учи́телю, рци.
|
tвэщавъ же iс7 ре?. къ нимь. симоне имамъ ти нэчто рещи. онъ же рече. Uчителю рьци.
|
|
41
|
41
|
|
Ісу́с же рече́: два должника́ бі́ста займода́вцю ні́коєму; єди́н бі до́лжен п'ятію́сот дина́рії, други́й же п'ятію́десят;
|
два дължьника бэста. заимодавьцю. нэкомU. ѥдинъ бэ дължнъ пzтью сътъ динарь. а дрUгыи пzтью десzтъ.
|
|
42
|
42
|
|
не іму́щема же ї́ма возда́ти, обі́ма отда́ [оста́ви]. Кото́рий у́бо єю́, рци, па́че возлю́бить єго́?
|
не имущема има въздати. обэма tда. которыи ѥю Uбо възлюби и.
|
|
43
|
43
|
|
Отвіща́в же Си́мон рече́: мню, я́ко єму́же в'я́щше отда́ [оста́ви]. Он же рече́ єму́: пра́во суди́л єси́.
|
tвэщавъ симонъ рече. непьщюю. яко ѥмU же вzще tда. онъ же рече ѥмU. право сUдилъ ѥси.
|
|
44
|
44
|
|
І обра́щся к жені́, Си́монові рече́: ви́диши ли сію́ жену́? Внидо́х в дом твой, води́ на но́зі Мої́ не дал єси́; сія́ же слеза́ми облія́ Мі но́зі і власи́ глави́ своєя́ отре́.
|
и tвращьсz къ женэ къ симонU вънидохъ ти въ домъ. воды на нозэ мои не дасть. си же сльзами омочи нозэ мои. и власы своими отре.
|
|
45
|
45
|
|
Лобза́нія Мі не дал єси́; сія́ же, отне́лиже внидо́х, не преста́ облобиза́ющи Мі но́зі.
|
цэлования ми не дасть. си же tнѥлэ же вънидохъ. не преста облобызающи ногU моѥю.
|
|
46
|
46
|
|
Ма́слом глави́ Моєя́ не пома́зал єси́; сія́ же ми́ром пома́за Мі но́зі.
|
wлэѥмь главы моѥя. си же мvръмь помаза нозэ мои. и власы своими отьре.
|
|
47
|
47
|
|
Єго́же ра́ди, глаго́лю ті: отпуща́ються грісі́ єя́ мно́зі, я́ко возлюби́ мно́го; а єму́же ма́ло оставля́ється, ме́нше лю́бить.
|
ѥго же ради гlю ти. tпUщаютьсz грэси ѥи мнози. яко възлюби много. а емU же мьнѥ tпUщаетьсz мнѥ любить.
|
|
48
|
48
|
|
Рече́ же єй: отпуща́ються тебі́ грісі́.
|
рече же ѥи tпUщаютьтісz грэси твои.
|
|
49
|
49
|
|
І нача́ша возлежа́щії с Ним глаго́лати в себі́: кто Сей єсть, І́же і гріхи́ отпуща́єть?
|
и начаша възлежащеи съ нимь. гlти въ себе. кто сь ѥсть яко и грэхы tпUщаѥть.
|
|
50
|
50
|
|
Рече́ же к жені́: ві́ра твоя́ спасе́ тя; іди́ в ми́рі.
|
рече же къ женэ. вэра твоя съпасеть тz иди въ миръ.
|
|
Глава 8
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
|
(Зач. 34) І бисть посе́м, і Той прохожда́ше сквозі́ гра́ди і ве́сі, пропові́дуя і благовіству́я Ца́рствіє Бо́жиє; і обана́десяте с Ним,
|
Бысть же по томь и тъ прохождааше сквозэ грады и вьси проповэдуѩ и благовэстуѩ царьствиѥ божиѥ и оба на десяте съ нимь.
|
|
2
|
2
|
|
і жени́ ні́кия, я́же бя́ху ісці́лени от духо́в злих і неду́г; Марі́я нарица́ємая Магдали́на, із нея́же бісо́в седьм ізи́де,
|
и жены ѥдины яже бэахѫ исцэлены отъ духъ зълъ и болэзнии мария нарицаѥмая магдалыни из нѥѩже изиде седмь бэсъ.
|
|
3
|
3
|
|
і Іоа́нна, жена́ Хуза́ня, приста́вника І́родова, і Суса́нна, і і́ни мно́гі, я́же служа́ху Єму́ от імі́ній свої́х.
|
и иоанна жена хузаня приставьника иродова и сусана и ины мъногы ѩже служаахѫ ѥму отъ имэнии своихъ.
|
|
4
|
4
|
|
Разуміва́ющу же наро́ду мно́гу, і от всіх градо́в гряду́щим к Нему́, рече́ при́тчу:
|
разумэѭщу же народу мъногу и грzдѫщемъ отъ вьсэхъ градъ къ нѥму рече господь притъчѫ сиѭ къ нимъ.
|
|
5
|
5
|
|
(Зач. 35) ізи́де сі́яй сі́яти сі́мене своєго́; і єгда́ сі́яше, о́во паде́ при путі́, і попра́но бисть, і пти́ці небе́сния позоба́ша є;
|
изиде сэяи сэятъ сэмене своего. и ѥгда сэяше ѥ. ово паде при пUти. и попьрано бысть. и птицz нбс7ьскыя позобаша ѥ.
|
|
6
|
6
|
|
а друго́є паде́ на ка́мені, і прозя́б у́сше, зане́ не імі́яше вла́ги;
|
а дрUгоѥ паде на камене. и прозzбнUвъ и Uсъше. зане не имzаше влагы.
|
|
7
|
7
|
|
і друго́є паде́ посреді́ те́рнія, і возрасте́ те́рніє, і подави́ є;
|
а дрUгоѥ паде посредэ тьрния. и въздрасте и тьрниѥ подави ѥ.
|
|
8
|
8
|
|
друго́є же паде́ на землі́ бла́зі, і прозя́б сотвори́ плод стори́цею. Сія́ глаго́ля, возгласи́: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить.
|
а дрUгоѥ паде на земли добрэ. и прозzбнUвъ. и сътвори плодъ съторицею. сия глаголѩ възгласи: имэѩи уши слышати да слышить.>
|
|
9
|
9
|
|
Вопроша́ху же Єго́ ученици́ Єго́, глаго́люще: что єсть при́тча сія́?
|
въпрашахU же и Uченици ѥго гlюще. чьто ѥсть притъча си.
|
|
10
|
10
|
|
Он же рече́: вам єсть дано́ ві́дати та́йни Ца́рствія Бо́жия, про́чим же в при́тчах, да ви́дяще не ви́дять і сли́шаще не разумі́ють.
|
онъ же рече имъ. вамъ ѥсть дано видэти. таины цrтвия б9ия. а прочиимъ въ притъчахъ. да видzще не видzть. и слышаще не слышать. и не разUмэють.
|
|
11
|
11
|
|
Єсть же сія́ при́тча: сі́м'я єсть сло́во Бо́жиє;
|
ѥсть же притъча си. сэмz ѥсть слово б9иѥ.
|
|
12
|
12
|
|
а і́же при путі́, суть сли́шащії, пото́м же прихо́дить дия́вол і взе́млеть сло́во от се́рдця їх, да не ві́ровавше спасу́ться;
|
а иже при пUти сUть слышащии слово. по томь же придеть дияволъ и възьметь слово t срд7ца ихъ. да не вэры имъше сп7сени бUдUть.
|
|
13
|
13
|
|
а і́же на ка́мені, і́же єгда́ усли́шать, с ра́достію приє́млють сло́во; і сії́ ко́рене не і́муть, і́же во вре́м'я ві́рують, і во вре́м'я напа́сти отпада́ють;
|
и иже на камени. и иже ѥгда слышzть съ радостию приѥмлють слово. и си корене не имUть. иже въ врэмz вэрU ѥмлють. и въ врэмz напасти остUпаю.
|
|
14
|
14
|
|
а є́же в те́рнії па́дшеє, сі́ї суть сли́шавшії, і от печа́лі і бога́тства і сластьми́ жите́йскими ходя́ще подавля́ються, і не соверша́ють плода́;
|
а падъшии въ тьрнии си сUть слышавъшеи и отъ печали и богатьствия и сластьми житеискыми ходzще подавляѭть сz и не до врьха плода творzтъ.
|
|
15
|
15
|
|
а і́же на до́брій землі́, сі́ї суть, і́же до́брим се́рдцем і благи́м сли́шавше сло́во, держа́ть і плод творя́ть в терпі́нії. Сія́ глаго́ля, возгласи́: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить.
|
а иже на добрэ земли сии сѫть иже добръмь срьдьцьмь и благъмь слышzще слово дрьжzть и плодъ творzть въ трьпэнии. си глаголѩ възгласи: имэѩи уши слышати да слышить.
|
|
16
|
16
|
|
(Зач. 36) Нікто́же (у́бо) світи́льника вжег, покрива́єть єго́ сосу́дом, іли́ под одр подлага́єть, но на сві́щник возлага́єть, да входя́щії ви́дять світ.
|
никто же свэтильника въжьгъ покрываѥть ѥго криною. или подъ одръ подълагаѥть. нъ на свэтильникъ възлагають. да въходzщии свэтъ.
|
|
17
|
17
|
|
Ність бо та́йно, є́же не я́влено бу́деть, ніже́ утає́но, є́же не позна́ється і в явле́ніє при́йдеть.
|
нэсть бо таиноѥ ѥже не явитьсz. ни Uтаиноѥ ѥже не бUдеть познано. нъ въ явлениѥ придеть.
|
|
18
|
18
|
|
Блюді́теся у́бо, ка́ко сли́шите: і́же бо і́мать, да́сться єму́; і і́же а́ще не і́мать, і є́же мни́ться імі́я, во́зметься от него́.
|
блюдэте Uбо како слышите. иже бо имать дастьсz ѥмU. а иже не имать. и ѥже бо мьнитьсz имэя възьметьсz t него.
|
|
19
|
19
|
|
Прийдо́ша же к Нему́ Ма́ти і бра́тія Єго́, і не можа́ху бесі́довати к Нему́ наро́да ра́ди.
|
придоша же къ немU. м™и и братия ѥго. и не можаахU бесэдовати ѥмU народъмь.
|
|
20
|
20
|
|
І возвісти́ша Єму́, глаго́люще: Ма́ти Твоя́ і бра́тія Твоя́ вні стоя́ть, ви́діти Тя хотя́ще.
|
и възвэстишz ѥмU гlюще. яко м™и твоя и братия твоя вънэ стоять. видэти тz хотzще.
|
|
21
|
21
|
|
Он же отвіща́в рече́ к ним: ма́ти Моя́ і бра́тія Моя́ сі́ї суть, сли́шащії сло́во Бо́жиє, і творя́щії є.
|
онъ же tвэщzвъ рече къ нимъ. м™и моя и братия моя си сUть слышащеи слово б9иѥ и творzще ѥ.
|
|
22
|
22
|
|
(Зач. 37) І бисть во єди́н от дній, Той влі́зе в кора́бль і ученици́ Єго́; і рече́ к ним: пре́йдем на он пол є́зера. І пойдо́ша.
|
Бысть же въ ѥдинъ отъ дьнии и тъ вълэзе въ корабль и ученици ѥго. и рече къ нимъ: прэядемъ на онъ полъ ѥзера. и вънидошz.
|
|
23
|
23
|
|
Іду́щим же їм, у́спе. І сни́де бу́ря ві́треная в є́зеро, і скончава́хуся, і в біді́ бі́ху.
|
эдѫщемъ же имъ усъпе исусъ. и съниде буря вэтрьня въ ѥзеро и исконьчаваахѫ сz и влаахѫ сz.
|
|
24
|
24
|
|
І присту́пльше воздвиго́ша Єго́, глаго́люще: Наста́вниче! Наста́вниче, погиба́єм! Он же воста́в запрети́ ві́тру і волне́нію во́дному; і улего́ста, і бисть тишина́.
|
пристѫпльше же възбудишz и глаголѭще: наставьниче наставьниче погыбнемъ. онъ же въставъ запрэти вэтру и влънѥнию водьнуу му и улеже и бысть тишина.
|
|
25
|
25
|
|
Рече́ же їм: гді єсть ві́ра ва́ша? Убоя́вшеся же чуди́шася, глаго́люще друг ко дру́гу: Кто у́бо Сей єсть, я́ко і ві́тром повеліва́єть і воді́, і послу́шають Єго́?
|
и рече имъ: къде ѥсть вэра ваша; убоявъше же сz чудишz сz глаголѭще къ себэ: къто убо сь ѥсть яко и вэтромъ велить и водэ и послѫшаѭть ѥго;
|
|
26
|
26
|
|
(Зач. 38) І прейдо́ша во страну́ Гадари́нську, я́же єсть об он пол Галиле́ї.
|
И прэядошz на землѭ гадариньскѫ яже ѥсть об онъ полъ галилеѩ.
|
|
27
|
27
|
|
Ізше́дшу же Єму́ на зе́млю, срі́те єго́ муж ні́кий от гра́да, і́же ім'я́ше бі́си от літ мно́гих, і в ри́зу не облача́шеся, і во хра́мі не жив'я́ше, но во гробі́х.
|
пришьдъшю iсв7и въ странU гадарэньскU. сърэте и мUжь ѥтеръ t града. иже имэ бэсъ. t лэтъ мъногъ. и въ ризU не облачаашесz. и въ храмэ не живzаше. нъ въ гробэхъ.
|
|
28
|
28
|
|
Узрі́в же Ісу́са і возопи́в, припаде́ к Нему́, і гла́сом ве́ліїм рече́: что мні і Тебі́, Ісу́се, Си́не Бо́га Ви́шняго? Молю́ся Ті, не му́чи мене́.
|
и Uзьрэвъ же iс7а. и приде и припаде къ немU. и гласъмь велиѥмь рече. чьто ѥсть мънэ и тебэ iс7е сн7е б7а вышьнzаго. молю ти сz не мUчи мене.
|
|
29
|
29
|
|
Повелі́ бо ду́хові нечи́стому ізи́ти от челові́ка; от мно́гих бо літ восхища́ше єго́; і в'я́заху єго́ у́зи (желі́зни) і пу́ти, стрегу́ще єго́; і растерза́я у́зи, гони́м бива́ше бі́сом сквозі́ пусти́ні.
|
прэщаше бо д¦U нечистомѫ изити t члв7ка. и t мъногъ бо лэтъ въсхыщаше и. и вzзахUти и Uжи желэзны и пUты. и стрэжzхUть и. и растьрзая Uзы. гонимъ бывааше бэсъмь сквозэ пѫстыню.
|
|
30
|
30
|
|
Вопроси́ же єго́ Ісу́с, глаго́ля: что Ті єсть і́м'я? Он же рече́: легео́н; я́ко бі́си мно́зі внидо́ша вонь.
|
въпроси же и iс7ъ гlz. чьто ти имz ѥсть. онъ же рече легеонъ. яко бэси мънози вънидоша въ нь.
|
|
31
|
31
|
|
І моля́ху єго́, да не повели́ть їм в бе́здну іти́.
|
и молzхUти и. да повелить* имъ въ бездьнU вънити.
|
|
32
|
32
|
|
Бі же ту ста́до свине́й мно́го пасо́мо в горі́; і моля́ху Єго́, да повели́ть їм в ти вни́ти. І повелі́ їм.
|
бэ же тU стадо свинии мъного пасомо въ горэ. и молишz и да повелить имъ въ ты вънити. и повелэ имъ.
|
|
33
|
33
|
|
Ізше́дше же бі́си от челові́ка, внидо́ша во свинія́; і устреми́ся ста́до по бре́гу в є́зеро, і істопе́.
|
и ишьдъше же бэси ищ чlвка того. вънидошz въ свиния. и Uстрьмисz стадо по брегU въ ѥзеро. и истопоша въ водахъ.
|
|
34
|
34
|
|
Ви́дівше же пасу́щії би́вшеє, біжа́ша, і возвісти́ша во гра́ді і в се́ліх.
|
видэвъше же пасUщии бывъшеѥ. бэжzшz. и възвэстишz въ градэ и въ селэхъ.
|
|
35
|
35
|
|
Ізидо́ша же ви́діти би́вшеє; і прийдо́ша ко Ісу́сові і обріто́ша челові́ка сідя́ща, із него́же бі́си ізидо́ша, оболче́на і сми́сляща, при ногу́ Ісу́сову; і убоя́шася.
|
изидоша же видэтъ бывъшааго. и придошz къ iс7ви. и обрэтоша сэдzща чlвка иж него же бэси изидоша. обълчена и съмыслzщz. при ногU iсв7U. и Uбояшzсz.
|
|
36
|
36
|
|
Возвісти́ша же їм ви́дівшії, ка́ко спасе́ся біснова́вийся.
|
и възвэстиша же имъ. видэвъше како сп7сесz бэсьновавыи.
|
|
37
|
37
|
|
І моли́ Єго́ весь наро́д страни́ Гадари́нськия отити́ от них, я́ко стра́хом ве́ліїм одержи́ми бі́ху. Он же вліз в кора́бль, возврати́ся.
|
и молишz и вьси народи. области герьгесиньскыя. отити t нихъ. яко страхъмь велиѥмь одьржими бzахU. онъ же вълэзъ въ корабль възвратисz.
|
|
38
|
38
|
|
Моля́шеся же Єму́ муж, із него́же ізидо́ша бі́си, да би с Ним бил. Отпусти́ же єго́ Ісу́с, глаго́ля:
|
молzаше же сz ѥмU мUжь. иж него же изидошz бэси. дабы съ нимь былъ. iс7ъ же tпUсти и гlz.
|
|
39
|
39
|
|
возврати́ся в дом твой і пові́дай, єли́ка Ті сотвори́ Бог. І і́де, по всему́ гра́ду пропові́дая, єли́ка сотвори́ єму́ Ісу́с.
|
възвратисz въ домъ свои. и повэдаи ѥлико ти сътвори б7ъ. и иде по вьсемU градU проповэдая. ѥлико сътвори ѥмU iс7ъ.
|
|
40
|
40
|
|
(Зач. 39) Бисть же єгда́ возврати́ся Ісу́с, прия́т єго́ наро́д; бі́ху бо всі ча́юще Єго́.
|
Бысть же ѥгда възврати сz исусъ приѩтъ и народъ. бэахѫ бо вьси чаѭще ѥго. Въ он+о.
|
|
41
|
41
|
|
І се при́йде муж, єму́же і́м'я Іаї́р, і той князь со́нмищу бі. І пад при ногу́ Ісу́сову, моля́ше Єго́ вни́ти в дом свой;
|
чlвкъ ѥтеръ припаде къ iс7U. ѥмU же бэ имz иаръ. и тъ кънzзь съньмищю бэ. и падъ при ногU iс7вU. молzше и вънити въ домъ свои.
|
|
42
|
42
|
|
я́ко дщи єдоноро́дна бі єму́, я́ко літ двоюна́десяте, і та умира́ше. Єгда́ же ідя́ше, наро́ди угніта́ху Єго́.
|
яко дъщи иночада бэ ѥмU. яко двѫ на десzте лэтU. и та Uмирааше. ѥгда же идzаше народъ UгнэтаахUти и.
|
|
43
|
43
|
|
І жена́ су́щи в точе́нії кро́ве от двоюна́десяте лі́ту, я́же враче́м ізда́вши все імі́ніє, (і) не возмо́же ні от єди́наго ісцілі́ти;
|
жена сUщи въ течении кръве t двою на десzте лэтU. яже врачемъ издаявъши вьсе имэниѥ своѥ. ни t ѥдиного не може исцэлэти.
|
|
44
|
44
|
|
(і) присту́пльши созади́, косну́ся кра́я риз Єго́; і а́біє ста ток кро́ве єя́.
|
си пристUпльши съзади. коснUсz въскрилэ ризы ѥго. и абиѥ Uста источьникъ кръвѥ ѥя.
|
|
45
|
45
|
|
І рече́ Ісу́с: кто єсть косну́вийся Мні? Отмета́ющимся же всім, рече́ Петр і і́же с Ним: Наста́вниче, наро́ди одержа́ть Тя і гніту́ть, і глаго́леши: кто єсть косну́вийся Мні?
|
и рече iс7ъ. къто ѥсть прикоснUвыисz мънэ. tмэтающемъ же сz вьсэмъ рече петръ. и иже съ нимь бzахU. наставьниче. народи Uтэшнzють тz и гнетUть. и гlеши кто ѥсть прикоснUвыисz мънэ.
|
|
46
|
46
|
|
Ісу́с же рече́: прикосну́ся Мні ні́кто; Аз бо чух си́лу ізше́дшую із Мене́.
|
iс7ъ же рче. прикоснUвыисz мънэ нэкто ѥсть. азъ бо чюхъ силU ишьдъшю из мене.
|
|
47
|
47
|
|
Ви́дівши же жена́, я́ко не утаї́ся, трепе́щущи при́йде, і па́дши пред Ним, єя́же ра́ди вини́ прикосну́ся Єму́, пові́да Єму́ пред всі́ми людьми́, і я́ко ісцілі́ а́біє.
|
и видэвъши жена яко не Uтаисz. трепещющи припаде. и падъши прэдъ нимь. за ню же винU коснUсz ѥмь. повэда прэдъ вьсэми людьми. и како исцэлэ абиѥ.
|
|
48
|
48
|
|
Он же рече́ єй: дерза́й дщи, ві́ра твоя́ спасе́ тя; іди́ в ми́рі.
|
iс7ъ же рече ѥи. дьрзаи дъщи вэра твоя сп7сеть тz иди въ миръ.
|
|
49
|
49
|
|
Єще́ Єму́ глаго́лющу, при́йде ні́кий от архісинаго́га, глаго́ля єму́, я́ко у́мре дщи твоя́; не дви́жи Учи́теля.
|
и ѥще ѥмU гlющю. пришьдъ ѥтеръ t сUнагога гlа емU. яко Uмретъ дши твоя не движи Uчителz.
|
|
50
|
50
|
|
Ісу́с же сли́шав отвіща́ єму́, глаго́ля: не бо́йся, то́кмо ві́руй, і спасе́на бу́деть.
|
iс7ъ же слышавъ tвэща ѥмU гlz не боисz. тъкмо вэрUи и сп7сена бUдеть.
|
|
51
|
51
|
|
Прише́д же в дом, не оста́ви ні єди́наго вни́ти, то́кмо Петра́, і Іоа́нна, і Іа́кова, і отця́ отрокови́ці, і ма́тере.
|
и пришьдъ же въ домъ. не да никомU же вънити съ собою. тъкмо петрови иоанU и ияковU. и оц7ю отроковица и м™ри.
|
|
52
|
52
|
|
Пла́кахуся же всі і рида́ху єя́. Он же рече́: не пла́чітеся; не у́мре (бо), но спить.
|
рыдаахU же вьси и плакаахUсz ѥя. онъ же рече не плачэтесz. нэсть бо Uмьрла дв7ца нъ съпить.
|
|
53
|
53
|
|
І руга́хуся Єму́, ві́дяще, я́ко у́мре.
|
и рѫгаахUсz ѥмU вэдUще яко Uмьре.
|
|
54
|
54
|
|
Он же ізгна́в вон всіх, і єм за ру́ку єя́, возгласи́, глаго́ля: отрокови́це, воста́ни.
|
онъ же изгънавъ вьсz вънъ. и имъ ю за рUкU. възгласи гlz отроковице въстани.
|
|
55
|
55
|
|
І возврати́ся дух єя́, і воскре́се а́біє; і повелі́ да́ти єй я́сти.
|
и възвратисz д¦ь ѥя. и въскрьсе абиѥ. и повелэ дати ѥи ѥсти.
|
|
56
|
56
|
|
І диви́стася роди́теля єя́. Он же повелі́ ї́ма нікому́же пові́дати би́вшаго.
|
и Uжасостасz родителz ѥя. онъ же запрэти има. не повэдита никомU же бывъшаго.
|
|
Глава 9
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
|
(Зач. 40) Созва́в же обана́десяте, даде́ їм си́лу і власть на вся бі́си, і неду́ги ціли́ти;
|
Въ он+о. призъва iс7ъ оба на десzте Uченика своя. дасть имъ снлU и власть. на вьсэхъ бэсэхъ. и недUгы исцэлzти.
|
|
2
|
2
|
|
і посла́ їх пропові́дати Ца́рствіє Бо́жиє і ісціли́ти боля́щия.
|
и посъла я проповэдати цесарьствиѥ б9иѥ. исцэлити болzщая.
|
|
3
|
3
|
|
І рече́ к ним: нічесо́же возьмі́те на путь: ні жезла́, ні пи́ри, ні хлі́ба, ні сребра́, ні по двіма́ ри́зама імі́ти;
|
и рече къ нимъ. ничьсо же не възьмэте на пUть ни жьзла. ни огнива. ни хлэба ни сребра. ни двою ризU имэите.
|
|
4
|
4
|
|
і в о́ньже дом вни́дете, ту пребива́йте і отту́ду ісході́те;
|
и въ нь же домъ вънидете. тU прэбываите. и tтUдU исходzще.
|
|
5
|
5
|
|
і єли́ці а́ще не приє́млють вас, ісходя́ще от гра́да того́, і прах от ног ва́ших оттрясі́те, во свиді́тельство на ня.
|
и ѥлико не приѥмлють васъ. исходzще t града того. и прахъ t ногъ вашихъ tтрzсэте. въ съвэдэтельство на нz.
|
|
6
|
6
|
|
Ісходя́ще же прохожда́ху сквозі́ ве́сі, благовіству́юще і ісціля́юще всю́ду.
|
исходzще же. и прохождаахU. сквозэ вьси бlговэствUюще. исцэлzюще вьсюдU.
|
|
7
|
7
|
|
(Зач. 41) Сли́ша же І́род четвертовла́стник бива́ющая от Него́ вся і недоуміва́шеся; зане́ глаго́лемо бі от ні́ких, я́ко Іоа́нн воста́ от ме́ртвих;
|
слыша же иродъ четврьтовластьць бываѭщая отъ нѥго вься и не домышляаше сz зане глаголѥмо бэ отъ ѥтеръ яко иоанъ въста отъ мрьтвыихъ.
|
|
8
|
8
|
|
от іні́х же, я́ко Ілія́ яви́ся; от други́х же, я́ко проро́к єди́н от дре́вніх воскре́се.
|
отъ инэхъ же яко илия яви сz. отъ другыихъ же яко пророкъ нэкы отъ дрэвьниихъ въскрьсе.
|
|
9
|
9
|
|
І рече́ І́род: Іоа́нна аз усі́кнух; кто же єсть Сей, о Не́мже аз сли́шу такова́я? І іска́ше ви́діти Єго́.
|
и рече иродъ: иоана азъ усэкнѫхъ. къто же ѥсть сь о нѥмьже азъ слышѫ таковая; и искааше видэти и.
|
|
10
|
10
|
|
І возвра́щшеся апо́столи пові́даша Єму́, єли́ка сотвори́ша; і пої́м їх, оти́де єди́н [осо́б] на мі́сто пу́сто гра́да, нарица́ємаго Вифсаї́да.
|
и възвращьше сz апостоли повэдашz ѥму ѥлико сътворишz. и поѥмъ ѩ отиде ѥдинъ на мэсто пусто града нарицаѥмааго виfъсаида.
|
|
11
|
11
|
|
Наро́ди же разумі́вше, по Нем ідо́ша; і приє́м їх, глаго́лаше їм о Ца́рствії Бо́жиї і тре́бующия ісціле́нія ціля́ше.
|
народи же разумэвъше по нѥмь идошz. и приимъ ѩ глаголааше имъ о царьствии божии и трэбуѭщzѩ ицэлэния цэляаше.
|
|
12
|
12
|
|
День же нача́т прекланя́тися. (Зач. 42) Присту́пльше же обана́десяте реко́ша Єму́: отпусти́ наро́д, да ше́дше во окре́стния ве́сі і се́ла вита́ють і обря́щуть бра́шно; я́ко зді в пу́сті мі́сті єсьми́.
|
Дьнь же начzтъ прэкланяти сz. пристѫпльша же оба на десzте рэсте ѥму: отъпусти народы да шьдъше въ окрьстьнzѩ вьси и села витаѭть и обрzщѭть брашьно яко сьде на пустэ мэстэ ѥсмъ.
|
|
13
|
13
|
|
Рече́ же к ним: даді́те їм ви я́сти. Они́ же рі́ша: ність у нас в'я́щше, то́кмо п'ять хліб і ри́бі дві, а́ще у́бо не ше́дше ми ку́пим во вся лю́ди сія́ бра́шна.
|
рече же имъ: дадите имъ вы эсти. они же рэшz: не имамы сьде вzще пzти хлэбъ и рыбу дъвою аще убо не мы шьдъше въ вьсz люди сиѩ купимь брашьна.
|
|
14
|
14
|
|
Бі́ху бо муже́й я́ко п'ять ти́сящ. Рече́ же ко ученико́м Свої́м: посаді́те їх на ку́пи по пяти́десят.
|
бэаше бо мѫжь яко пzть тысzщь. рече же къ ученикомъ своимъ: посадите ѩ на споды по пzти десzтъ.
|
|
15
|
15
|
|
І сотвори́ша та́ко і посади́ша їх вся.
|
и сътворишz тако и посадишz вьсz.
|
|
16
|
16
|
|
Приї́м же п'ять хліб і о́бі ри́бі, воззрі́в на не́бо, благослови́ їх, і преломи́, і дая́ше ученико́м предложи́ти наро́ду.
|
приѥмъ же пzть хлэбъ и обэ рыбэ възрьэвъ на небо благослови ѩ и съломи и даяаше ученикомъ прэдъложити народу.
|
|
17
|
17
|
|
І ядо́ша і наси́тишася всі; і взя́ша ізби́вшия їм укру́хи ко́ша двана́десяте.
|
и эдошz и насытишz сz вьси. и възzшz избывъшеѥ имъ укрухъ коша дъва на десzте.
|
|
18
|
18
|
|
(Зач. 43) І бисть єгда́ моля́шеся єди́н, с Ним бі́ху ученици́; і вопроси́ їх, глаго́ля: кого́ М'я глаго́лють наро́ди би́ти?
|
и бысть ѥгда моляаше сz ѥдинъ съ нимь бэахѫ ученици ѥго. и въпроси ѩ глаголѩ: кого мz непьщуѭть народи быти;
|
|
19
|
19
|
|
Они́ же отвіща́вше рі́ша: Іоа́нна Крести́теля, іні́ї же Ілію́, друзі́ї же, я́ко проро́к ні́кий от дре́вніх воскре́се.
|
они же отъвэщавъше рэшz: иоана крестителя. ини же илиѭ. ови же яко пророкъ ѥдинъ древьниихъ въскрьсе.
|
|
20
|
20
|
|
Рече́ же їм: ви же кого́ М'я глаго́лете би́ти? Отвіща́в же Петр рече́: Христа́ Бо́жия.
|
рече же имъ: вы же кого мz глаголѥте быти; отъвэщавъ же петръ рече: христа божия.
|
|
21
|
21
|
|
Он же запре́щ їм, повелі́ нікому́же глаго́лати сего́,
|
онъ же запрэщь имъ повелэ ни кому же не глаголати сего.
|
|
22
|
22
|
|
рек, я́ко подоба́єть Си́ну Челові́чеському мно́го пострада́ти, і іскуше́ну [отве́ржену] би́ти от ста́рець, і архієре́й, і кни́жник, і убіє́ну би́ти, і в тре́тій день воста́ти.
|
рекъ яко подобаѥть сыну чловэчьскуу му мъного пострадати и искушену быти отъ старьць и архиереи и кънижьникъ и убиѥну быти и третии дьнь въстати.
|
|
23
|
23
|
|
(Зач. 44) Глаго́лаше же ко всім: а́ще кто хо́щеть по Мні іти́, да отве́ржеться себе́, і во́зьметь крест свой, і послі́дуєть Мі.
|
глаголааше же всэмъ: аще къто хощеть по мънэ ити да отъврьжеть сz себе и да възьметь крьстъ свои по вьсz дьни и ходить по мънэ.
|
|
24
|
24
|
|
І́же бо а́ще хо́щеть ду́шу свою́ спасти́, погу́бить ю, а і́же погу́бить ду́шу свою́ Мене́ ра́ди, сей спасе́ть ю.
|
иже бо аще хощеть душѫ своѭ спасти погубить ѭ а иже погубить душѫ своѭ мене ради съпасетъ ѭ.
|
|
25
|
25
|
|
Что бо по́льзи і́мать челові́к, приобрі́т мир весь, себе́ же погуби́в іли́ оттщети́в?
|
кая бо польза чловэку аще приобрzщеть вьсь миръ а себе погубить ли отъщетить;
|
|
26
|
26
|
|
І́же бо а́ще постиди́ться Мене́ і Мої́х слове́с, сего́ Син Челові́чеський постиди́ться, єгда́ при́йдеть во сла́ві Своє́й і О́тчей і святи́х а́нгел.
|
иже бо аще постыдить сz мене и моихъ словесъ сего сынъ чловэчьскыи постыдить сz ѥгда придеть въ славэ своѥи и отьчи и свzтыихъ ангелъ.
|
|
27
|
27
|
|
Глаго́лю же вам воі́стину: суть ні́ції от зде стоя́щих, і́же не і́муть вкуси́ти сме́рти, до́ндеже ви́дять Ца́рствіє Бо́жиє.
|
глаголѭ же вамъ въ истннѫ: сѫтъ нэции отъ сьде стоѩщиихъ иже не имѫть въкусити съмрьти доньдеже узьрzть царьствиѥ божиѥ.
|
|
28
|
28
|
|
(Зач. 40) Бисть же по словесі́х сих я́ко дній осьм, і поє́м Петра́, і Іоа́нна, і Іа́кова, взи́де на гору́ помоли́тися.
|
Бысть же по словесехъ сихъ яко дьнии осмь и поѥмъ петра и иоана и иакова възиде на горѫ помолитъ сz.
|
|
29
|
29
|
|
І бисть єгда́ моля́шеся, виді́ніє лиця́ Єго́ і́но, і одія́ніє Єго́ біло́ блиста́яся.
|
и бысть ѥгда моляаше сz видэниѥ лица ѥго ино и одэниѥ ѥго бэло блисцаѩ сz.
|
|
30
|
30
|
|
І се му́жа два с Ним глаго́люща, я́же бі́ста Моїсе́й і Ілія́,
|
и се мѫжа дъва съ нимь глаголѭща яже бэсте муѶсеи и илия
|
|
31
|
31
|
|
я́вльшася во сла́ві, глаго́ласта же ісхо́д Єго́, єго́же хотя́ше сконча́ти во Ієрусали́мі.
|
явльша сz въ славэ глаголасте же исходъ ѥго иже хотэаше съконьчати въ иерусалимэ.
|
|
32
|
32
|
|
Петр же і су́щії с ним бя́ху отягче́ні сном; убу́ждшеся же ви́діша сла́ву Єго́, і о́ба му́жа стоя́ща с Ним.
|
петръ же и сѫщая съ нимь бэахѫ отzгъчени сънъмь. убуждьше же сz видэщz славѫ ѥго и оба мѫжа стоѩща съ нимь.
|
|
33
|
33
|
|
І бисть єгда́ разлучи́стася от Него́, рече́ Петр ко Ісу́су: Наста́вниче, добро́ єсть нам зді би́ти; і сотвори́м сі́ні три: єди́ну Тебі́, і єди́ну Моїсе́йові, і єди́ну Ілії́, — не ві́дий, є́же глаго́лаше.
|
и бысть ѥгда разлѫчисте сz отъ нѥго рече петръ къ исусови: наставьниче добро ѥсть намъ сьде быти и сътворимъ скиниѩ три ѥдинѫ тебэ и ѥдинѫ муѶсеови и ѥдииѫ илии. не вэды ѥже глаголааше.
|
|
34
|
34
|
|
Се же єму́ глаго́лющу, бисть о́блак, і осіни́ їх; убоя́шася же, вше́дше во о́блак.
|
се же ѥму глаголѭщу бысть облакъ и осэни ѩ. убояшz же сz въшедшема онэма въ облакъ.
|
|
35
|
35
|
|
І глас бисть із о́блака, глаго́ля: Сей єсть Син Мой Возлю́бленний, Того́ послу́шайте.
|
и гласъ бысть изъ облака глаголѩ: се ѥсть сынъ мои възлюблѥныи: того послушаите.
|
|
36
|
36
|
|
І єгда́ бисть глас, обрі́теся Ісу́с єди́н. І ті́ї умолча́ша і нікому́же возвісти́ша в ти́я дні нічесо́же от тіх, я́же ви́діша.
|
и ѥгда бысть гласъ обрэте сz исусъ ѥдинъ. и ти умълчашz и ни кому же не възвэстишz въ ты дьни ни чесо же отъ тэхъ яже видэшz. Въ он+о.
|
|
37
|
37
|
|
(Зач. 46) Бисть же в про́чий день, сше́дшим їм с гори́, срі́те Єго́ наро́д мног.
|
съшьдъшю iс7ви съ горы. сърэте народы мъногы.
|
|
38
|
38
|
|
І се муж із наро́да возопи́, глаго́ля: Учи́телю, молю́тіся, при́зри на си́на моєго́, я́ко єдиноро́ден мі єсть:
|
и се мUжь из народа възъпи гlz. Uчителю молю ти сz. призри на сн7ъ мои. яко иночадъ ми ѥсть.
|
|
39
|
39
|
|
і се дух є́млет єго́, і внеза́пу вопіє́ть, і пружа́ється [терза́єть Єго́] с пі́нами, і єдва́ отхо́дить от него́, сокруша́я єго́;
|
и се д¦ъ ѥмлети и. и вънезаяпU въпиѥть. и прUжаѥтьсz съ пэнами. и ѥдва оходить t него. съкрUшая и.
|
|
40
|
40
|
|
і моли́хся ученико́м Твої́м, да іждену́ть єго́; і не возмого́ша.
|
и молихъсz Uченикомъ твоимъ. да ижденUти и. и не възмогошz.
|
|
41
|
41
|
|
Отвіща́в же Ісу́с рече́: о, ро́де неві́рний і развраще́нний! Доко́лі бу́ду в вас і терплю́ ви? Приведи́ [Мі] си́на твоєго́ сі́мо.
|
tвэщавъ же iс7ъ и рече ѥмU. о роде невэрьнъ и развращенъ. доколэ бUдU въ васъ и тьрплю вы. приведи ми сн7ъ твои сэмо.
|
|
42
|
42
|
|
Єще́ же гряду́щу єму́, пове́рже єго́ біс і стрясе́. Запрети́ же Ісу́с ду́хові нечи́стому, і ісціли́ о́трока, і вдаде́ єго́ отцю́ єго́.
|
ѥще же грzдѫщю ѥмU. повьрже и бэсъ и сътрzсе и. запрэти же iс7ъ д¦ви нечистUUмU гlz. дш7е нечистыи. изиди t отрока. и исцэли отрока. и въдасть и оц7ю ѥго.
|
|
43
|
43
|
|
Дивля́хуся же всі о вели́чіі Бо́жиї. (Зач. 47) Всім же чудя́щимся о всіх, я́же творя́ше Ісу́с, рече́ ко ученико́м Свої́м:
|
дивлzахU же вьси о величии б9ии.
|
|
44
|
44
|
|
вложі́те ви во у́ші ва́ші словеса́ сія́: Син бо Челові́чеський і́мать преда́тися в ру́ці челові́честі.
|
въложите вы въ уши ваши словеса си. сынъ бо чловэчьскыи имать прэдати сz въ рѫцэ чловэчьстэ.
|
|
45
|
45
|
|
Они́ же не разумі́ша глаго́ла сего́, бі бо прикрове́н от них, да не ощутя́т єго́; і боя́хуся вопроси́ти Єго́ о глаго́лі сем.
|
они же не разумэшz глагола сего. бэ бо прикровенъ отъ нихъ да не ощутzть ѥго. и бояахѫ сz въпросити ѥго о глаголэ семь.
|
|
46
|
46
|
|
Вни́де же помишле́ніє в них — кто їх в'я́щший би бил.
|
въниде же помышлѥниѥ въ нѩ къто ихъ вzщеи бы былъ.
|
|
47
|
47
|
|
Ісу́с же ві́дий помишле́ніє серде́ць їх, приє́м отроча́, поста́ви є у Себе́
|
исусъ же вэды помышлѥниѥ срьдьца ихъ приѥмъ отрочz постави ѥ у себе
|
|
48
|
48
|
|
і рече́ їм: і́же а́ще при́йметь сіє́ отроча́ во і́м'я Моє́, Мене́ приє́млеть; і і́же а́ще Мене́ приє́млеть, приє́млеть Посла́вшаго М'я; і́же бо ме́нший єсть в вас, сей єсть вели́к.
|
и рече имъ: иже аще прииметь отрочz се въ имz моѥ. мz приѥмлеть. и иже аще приѥмлѥть мz приѥмлѥть пославъшааго мz. иже бо мьнии ѥсть въ вьсэхъ васъ сь ѥсть вzщеи.
|
|
49
|
49
|
|
(Зач. 48) Отвіща́в же Іоа́нн рече́: Наста́вниче, ви́діхом ні́коєго о і́мені Твоє́м ізгоня́ща бі́си, і возбрани́хом єму́, я́ко вослі́д не хо́дить с на́ми.
|
отъвэщавъ же иоанъ рече: наставьниче видэхомъ ѥтера о имени твоѥмь изгонzща бэсы и възбранихомъ ѥму яко въ слэдъ не ходить съ нами.
|
|
50
|
50
|
|
І рече́ к нему́ Ісу́с: не брані́те; і́же бо ність на ви, по вас єсть.
|
и рече къ нѥму исусъ: не браните нэсть бо на вы. иже бо нэсть на вы по васъ ѥсть.
|
|
51
|
51
|
|
(Зач.) Бисть же єгда́ скончава́хуся дні́є восхожде́нію Єго́, і Той утверди́ лице́ Своє́ іти́ во Ієрусали́м;
|
Бысть же ѥгда съконьчаваахѫ сz дьниѥ въсхождению ѥго и тъ утврьди лице своѥ въ иѥрусалимъ ити.
|
|
52
|
52
|
|
і посла́ ві́стники пред лице́м Свої́м; і ізше́дше внидо́ша в весь Самаря́нську, я́ко да угото́в'ять Єму́;
|
и посъла вэстьникы прэдъ лицьмь своимь. и шьдъше вънидошz въ вьсь самаряньскѫ да уготоваѭть ѥму.
|
|
53
|
53
|
|
і не прия́ша Єго́, я́ко лице́ Єго́ бі гряду́щеє во Ієрусали́м.
|
и не приѩша ѥго яко лице ѥго бэ грzды въ иерусалимъ.
|
|
54
|
54
|
|
Ви́дівша же ученика́ Єго́ Іа́ков і Іоа́нн, рі́ста: Го́споди, хо́щеши ли, рече́ма, да огнь сни́деть с небесе́ і потреби́ть їх, я́коже і Ілія́ сотвори́?
|
видэвъша же ученика ѥго иаковъ и иоанъ рэсте: господи хощеши ли и речевэ да огнь сънидеть съ небесе и поясть ѩ якоже илия сътвори;
|
|
55
|
55
|
|
Обра́щся же запрети́ ї́ма, і рече́: не ві́ста, ко́єго ду́ха єста́ ви;
|
обращь же сz запрэти има и рече: не вэста сz отъ коѥго духа ѥста.
|
|
56
|
56
|
|
Син бо Челові́чеський не при́йде душ челові́чеських погуби́ти, но спасти́; і ідо́ша во і́ну весь.
|
сынъ бо чловэчьскыи нэсть пришьлъ душь чловэчьскъ погубитъ нъ съпастъ. и идошz въ инѫ вьсь.
|
|
57
|
57
|
|
(Зач. 49) Бисть же іду́щим їм по путі́, рече́ ні́кий к Нему́: іду́ по Тебі́, а́може а́ще і́деши, Го́споди.
|
бысть идUщю iс7ви въ пUть. рече ѥтеръ къ немU идU по тебе ямо же колижьдо идеши.
|
|
58
|
58
|
|
І рече́ єму́ Ісу́с: ли́си я́звини і́муть, і пти́ці небе́сния — гні́зда; Син же Челові́чеський не і́мать гді главу́ подклони́ти.
|
и рече же ѥмU iс7ъ. лиси язвьны имUть. и птицz нб7сьныя гнэзда. а сн7ъ чловэчьскыи. не имать къде главы подъклонити.
|
|
59
|
59
|
|
Рече́ же ко друго́му: ходи́ вслід Мене́. Он же рече́: Го́споди, повели́ мі, (да) шед пре́жде погребу́ отця́ моєго́.
|
и рече къ дрѫгомU иди въ слэдъ мене. онъ же рече ги7. повели ми дрэвле погрети оц7z моѥго.
|
|
60
|
60
|
|
Рече́ же єму́ Ісу́с: оста́ви ме́ртвия погребсти́ своя́ мертвеці́; ти же шед возвіща́й Ца́рствіє Бо́жиє.
|
рече же ѥмѫ iс7ъ. остави мьртвыимъ погрети своя мьртвьцz. ты же шьдъ възвэщаи цrтвиѥ б9иѥ.
|
|
61
|
61
|
|
Рече́ же і други́й: іду́ по Тебі́, Го́споди: пре́жде же повели́ мі отвіща́тися, і́же суть [попрости́тися с су́щими] в дому́ моє́м.
|
рече же и дрUгыи идU по тебе ги7. дрэвле же повели ми tвэщzти ми сz. иже сUть въ домѫ моѥмь.
|
|
62
|
62
|
|
Рече́ же к нему́ Ісу́с: нікто́же возло́ж ру́ку свою́ на ра́ло і зря всп'ять, упра́влен єсть в Ца́рствії Бо́жиї.
|
и рече же къ немU iс7ъ. никто же възложь рUкы своея на рало и зьрz въспzть. Uправленъ ѥсть въ цrтвиѥ б9иѥ.
|
|
Глава 10
|
Глава 10
|
|
19
|
19
|
|
(Зач.) Се, даю́ вам власть наступа́ти на змію́, і на скорпі́ю, і на всю си́лу вра́жию; і нічесо́же вас вреди́ть.
|
се дахъ вамъ власть. настUпати. на змия и скърпия. и на всю силU врагU. и ничто же васъ не вредить.
|
|
20
|
20
|
|
Оба́че о сем не ра́дуйтеся, я́ко ду́сі вам повину́ються; ра́дуйтеся же, я́ко імена́ ва́ша напи́сана суть на Небесі́х.
|
обаче о семь не радUитесz. яко дс7и вамъ повинUютьсz. радUите же сz. яко имена ваша написана сUть. на нбс7эхъ.
|
|
1
|
1
|
|
(Зач. 50) По сих же яви́ Госпо́дь і іні́х се́дьмдесят і посла́ їх по двіма́ пред лице́м Свої́м во всяк град і мі́сто, а́може хотя́ше Сам іти́;
|
Въ оно время. посла iс7 Uченикы своя. по дъвэма предь лицемъ своимь. въ всzкъ градъ и мэсто. ямо же хотzше самъ ити.
|
|
2
|
2
|
|
глаго́лаше же к ним: жа́тва у́бо мно́га, ді́лателей же ма́ло; молі́теся у́бо Господи́ну жа́тві, да ізведе́ть ді́лателі на жа́тву Свою́.
|
гlаша же къ нимъ. жатва Uбо многа. а дэлатель мало. молитесz Uбо. го7µ жатвы. да изведеть дэлателя на жатвU твою.
|
|
3
|
3
|
|
Іді́те! Се Аз посила́ю ви я́ко а́гнці посреді́ волко́в.
|
идэте. се азъ посылаю вы яко агньца посредэ вълкъ.
|
|
4
|
4
|
|
Не носі́те влага́лища, ні пи́ри, ні сапо́г і ні кого́же на путі́ цілу́йте.
|
не носите вълагалища ни врэтища ни сапогъ и ни кого же на пѫти не цэлуите.
|
|
5
|
5
|
|
Во́ньже а́ще дом вни́дете, пе́рвіє глаго́літе: мир до́му сему́;
|
въ ньже домъ вънидете колижьдо прьвэѥ глаголэте: миръ дому сему.
|
|
6
|
6
|
|
і а́ще у́бо бу́деть ту син ми́ра, почи́єть на нем мир ваш; а́ще ли же ні — к вам возврати́ться.
|
и аще бѫдеть ту сынъ мира почиѥть на нѥмь миръ вашь. аще ли ни къ вамъ възвратить сz.
|
|
7
|
7
|
|
В том же дому́ пребива́йте, яду́ще і пію́ще, я́же суть у них; досто́їн бо єсть ді́латель мзди своєя́; не преході́те із до́му в дом.
|
въ томъ же дому прэбываите эдѫще и пиѭще яже сѫть у нихъ. достоинъ бо ѥсть дэлатель мьзды своѥѩ. не прэходите из дому въ домъ.
|
|
8
|
8
|
|
І во́ньже а́ще град вхо́дите, і приє́млють ви, яді́те предлага́ємая вам;
|
и въ ньже градъ колижьдо въходите и приѥмлѭть вы эдите прэдълагаѥмая вамъ.
|
|
9
|
9
|
|
і ісцілі́те неду́жния, і́же суть в нем, і глаго́літе їм: прибли́жися на ви Ца́рствіє Бо́жиє.
|
и цэлите недѫжьныѩ иже сѫть въ нѥмь. и глаголите имъ: приближи сz на вы царьствиѥ божиѥ.
|
|
10
|
10
|
|
І во́ньже а́ще град вхо́дите, і не приє́млють вас, ізше́дше на распу́тія єго́, рці́те:
|
и въ нь же колижьдо. градъ въходите. и не приѥмлють васъ. и шьдъше на распUтия ѥго. рьцэте.
|
|
11
|
11
|
|
і прах, прилі́пший нам от гра́да ва́шего, оттряса́єм вам. Оба́че сіє́ ві́діте, я́ко прибли́жися на ви Ца́рствіє Бо́жиє.
|
и прахъ прильпъшии насъ. t града вашего. въ ногахъ нашихъ. tтрzсаѥмъ вамъ. обаче се вэдите. яко приближисz на вы цр7ство божие.
|
|
12
|
12
|
|
Глаго́лю вам, я́ко Содо́мляном в день той отра́дніє бу́деть, не́же гра́ду тому́.
|
гlю же вамъ. яко содомлямъ тъ дн7ь tрадънэѥ бUдеть. нежели градU томU.
|
|
13
|
13
|
|
Го́ре тебі́, Хорази́не, го́ре тебі́, Вифсаї́до, я́ко а́ще в Ти́рі і Сидо́ні би́ша си́ли би́ли би́вшия в ва́ю, дре́вле у́бо во вре́тищі і пе́пелі сідя́ще покая́лися би́ша;
|
горе тебэ хоразинъ. горе тебэ виfъсаида. яко аще въ тµрэ и сидонэ бышz силы былы бывъшzѩ въ ваю древлѥ убо въ врэтищи и попелэ сэдzще покаяли сz бышz.
|
|
14
|
14
|
|
оба́че Ти́ру і Сидо́ну отра́дніє бу́деть на суді́, не́же ва́ма.
|
обаче тµру и сидону отърадьнэѥ бѫдеть на сѫдэ неже вама.
|
|
15
|
15
|
|
І ти, Капернау́ме, і́же до небе́с вознеси́йся, до а́да низведе́шися.
|
и ты каперънауме до небесе възнесыи сz до ада низъведеши сz.
|
|
16
|
16
|
|
(Зач. 51) Слу́шаяй вас, Мене́ слу́шаєть, і отмета́яйся вас, Мене́ отмета́ється; отмета́яйся же Мене́, отмета́ється Посла́вшаго М'я.
|
слUшаяи васъ мене слUшаѥть. и tмэтаясz васъ мене сz tмэтаѥть. а tмэтаясz мене tмэтаѥтьсz пославъшааго мz.
|
|
17
|
17
|
|
Возврати́шася же се́дьмдесят с ра́достію, глаго́люще: Го́споди, і бі́си повину́ються нам о і́мені Твоє́м.
|
възвратишажесz седмъ десzть. съ радостию гlюще. Gи. и бэси повинUютьсz намъ о имени твоѥмь.
|
|
18
|
18
|
|
Рече́ же їм: ви́діх сатану́ я́ко мо́лнію с небесе́ спа́дша.
|
рече же имъ. видэхъ сотонU яко мълнию съ нь7се съпадъшю.
|
|
21
|
21
|
|
В той час возра́довася ду́хом Ісу́с і рече́: іспові́даютіся, О́тче, Го́споди небесе́ і землі́, я́ко утаї́л єси́ сія́ от прему́дрих і разу́мних, і откри́л єси́ та младе́нцем; єй, О́тче, я́ко та́ко бисть благоволе́ніє пред Тобо́ю.
|
въ тъ чаc въздрадовасz д¦мь iс7ъ и рече. исповэдаю ти сz о§е Gи. нбс7и и земли. яко Uтаилъ ѥси t прэмUдрыихъ и разUмьныихъ. и tкры се младеньцемъ. еи о§е. яко тако быc блн7ѥ прэдъ тобою.
|
|
22
|
22
|
|
И% обра́щся ко ученико́м, рече́: вся Мні предана́ би́ша от Отця́ Моєго́; і нікто́же вість, кто єсть Син, то́кмо Оте́ць; і кто єсть Оте́ць, то́кмо Син, і єму́же а́ще хо́щеть Син откри́ти.
|
и обращь сz къ ученикомъ рече: вься мънэ прэдана бышz отъ отьца моѥго. и ни къто же не вэсть къто ѥсть сынъ тъкъмо отьцъ. и къто ѥсть отьцъ тъкъмо сынъ и ѥмуже аще хощеть сынъ явити.
|
|
23
|
23
|
|
(Зач. 52) І обра́щся ко ученико́м, єди́н [осо́б] рече́: блаже́нні о́чі ви́дящії, я́же ви́діте!
|
и обращь сz къ ученикомъ ѥдинэмъ рече: блажени очи видzщии яже видите.
|
|
24
|
24
|
|
глаго́лю бо вам, я́ко мно́зі проро́ци і ца́ріє восхоті́ша ви́діти, я́же ви ви́діте, і не ви́діша, і сли́шати, я́же сли́шите, і не сли́шаша.
|
глаголѭ бо вамъ яко мънози пророци и царе въсхотэшz видэти яже вы видите и не видэшz. и слышати яже слышите и не слышашz. Въ он+о.
|
|
25
|
25
|
|
(Зач. 53) І се, зако́нник ні́кий воста́, іскуша́я Єго́ і глаго́ля: Учи́телю, что сотвори́в, живо́т ві́чний наслі́дую?
|
законьникъ ѥтеръ приде къ iс7ѫ искUшая и гlz. Uчителю чьто сътворю. животъ вэчьныи наслэдUю.
|
|
26
|
26
|
|
Он же рече́ к нему́: в зако́ні что пи́сано єсть? Ка́ко чте́ши?
|
wнъ же рече ѥмU. въ законэ како писано ѥсть. како чьтеши.
|
|
27
|
27
|
|
Он же отвіща́в рече́: возлю́биши Го́спода Бо́га твоєго́ от всего́ се́рдця твоєго́, і от всея́ душі́ твоєя́, і все́ю крі́постію твоє́ю, і всім помишле́нієм твої́м, і бли́жняго своєго́ я́ко сам себе́.
|
онъ же tвэщавъ рече. възлюбиши га7 ба7 твоѥго вьсэмь сьрдьцьмь твоимь. и вьсею дш7ею своѥю. и вьсею крэпостию своѥю. и вьсэмь помышлениѥмь твоимь. и искрьнzаго своѥго яко самъ сz.
|
|
28
|
28
|
|
Рече́ же єму́: пра́во отвіща́л єси́; сіє́ сотвори́, і жив бу́деши.
|
рече же ѥмU iс7ъ. право tвэщz се сътвори и живъ бUдеши.
|
|
29
|
29
|
|
Он же хотя́ оправди́тися сам, рече́ ко Ісу́су: і кто єсть бли́жній мой?
|
онъ же хотz оправьдатисz самъ рече къ iс7U. и кто ѥсть искрьнии мои.
|
|
30
|
30
|
|
Отвіща́в же Ісу́с рече́: челові́к ні́кий схожда́ше от Ієрусали́ма во Ієрихо́н, і в разбо́йники впаде́, і́же совле́кше єго́, і я́зви возло́жше отидо́ша, оста́вльше єдва́ жи́ва су́ща.
|
tвэщавъ же iс7ъ и рече. члв7къ ѥтеръ съхожаше t еrлма въ ѥрихонъ. и въ разбоиникы въпаде. иже и съвълкъше и язвы възложьше отидоша. оставльше и ѥль жива сUща.
|
|
31
|
31
|
|
По слу́чаю же свяще́нник ні́кий схожда́ше путе́м тім, і ви́дів єго́, мимоі́де.
|
по приключаю же иѥреи ѥтеръ. съхожааше пUтьмь тэмь. и видэвъ и мимоиде.
|
|
32
|
32
|
|
Та́кожде же і леви́т, бив на том мі́сті, прише́д і ви́дів, мимоі́де.
|
тако же же и леUгитъ. бывъ на томь мэстэ и пришьдъ и видэвъ и мимо иде.
|
|
33
|
33
|
|
Самаря́нин же ні́кто гряди́й, при́йде над него́, і ви́дів єго́, милосе́рдова;
|
самарzнинъ же ѥтеръ. грzдыи приде надъ нь. и видэвъ и млrдова.
|
|
34
|
34
|
|
і присту́пль обв'яза́ стру́пи єго́, возлива́я ма́сло і вино́: всади́в же єго́ на свой скот, приведе́ єго́ в гости́нницю, і приліжа́ єму́;
|
и пришьдъ обzза стрUпы ѥго. възливая олэи и вино. и въсаждь же и на свои скотъ. и приведе и въ гостиньницю и прилежа емь.
|
|
35
|
35
|
|
і нау́трія ізше́д, ізе́м два сре́бреника, даде́ гости́ннику, і рече́ єму́: приліжи́ єму́; і, є́же а́ще прийждиве́ши, аз єгда́ возвращу́ся, возда́м ті.
|
и на Uтрья ишьдъ. и възьмъ дъва пэнzзz. дасть гостиньникU. и рече ѥмU прилежи ѥмь. и ѥже аще прилежиши. азъ же ѥгда възвращьсz въздамь ти.
|
|
36
|
36
|
|
Кто у́бо от тіх тріє́х бли́жній мни́ттися би́ти впа́дшему в разбо́йники?
|
кто Uбо тэхъ трии искрьнии мьнитьсz быти. въпадъшемU въ разбоиникы.
|
|
37
|
37
|
|
Он же рече́: сотвори́вий ми́лость с ним. Рече́ же єму́ Ісу́с: іди́ і ти твори́ та́кожде.
|
онъ же рече сътвории млcть съ нимь. рече же ѥмU iс7ъ. иди и ты тако же твори.
|
|
38
|
38
|
|
(Зач. 54) Бисть же ходя́щим їм, і Сам вни́де в весь ні́кую; жена́ же ні́кая і́менем Ма́рфа прия́т Єго́ в дом свой.
|
Въ wно вреұ. въниде iс7 въ вьсь етерU. жена же нэкая именьмь марfа. прияты и въ домъ свои.
|
|
39
|
39
|
|
І сестра́ єй бі нарица́ємая Марі́я, я́же і сі́дши при ногу́ Ісу́сову, сли́шаше сло́во Єго́.
|
и сеи бэ сестра именъмь. мария. яже сэдъши при ногU iс7вU слышаше слово ѥго.
|
|
40
|
40
|
|
Ма́рфа же мо́лв'яше о мно́зі слу́жбі, ста́вши же рече́: Го́споди, не бреже́ши ли, я́ко сестра́ моя́ єди́ну м'я оста́ви служи́ти? Рци у́бо єй, да мі помо́жеть.
|
маръfа же мълвzше о мнозэ слUжьбэ. ставъши же рече. Gи. не радиши ли. яко сестра моя единU мz остави. слUжити ти. рьци Uбо ѥи да ми поможеть.
|
|
41
|
41
|
|
Отвіща́в же Ісу́с рече́ єй: Ма́рфо, Ма́рфо, пече́шися і мо́лвиши о мно́зі,
|
tвэщавъ же iс7 рече ѥи. маръfа. марfа. печешисz и мълвzше о мнозэ.
|
|
42
|
42
|
|
єди́но же єсть на потре́бу; Марі́я же благу́ю часть ізбра́, я́же не оти́меться от нея́.
|
ѥдино же ѥсть на потрэбU. мр7ия бо бlгUю часть избра. яже не tиметьсz t нѥя.
|
|
Глава 12
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
|
О ни́хже [между́ тім] собра́вшимся тьмам наро́да, я́ко попира́ти друг дру́га, нача́т глаго́лати ученико́м Свої́м пе́рвіє: внемлі́те себі́ от ква́са фарисе́йська, є́же єсть лицемі́ріє.
|
О нихъже сънемъшемъ сz тьмамъ народа яко припираахѫ другъ друга начzтъ глаголати къ ученикомъ своимъ прьвэѥ: вънемлэте себэ отъ кваса фарисеиска ѥже ѥсть лицемэрие.
|
|
2
|
2
|
|
(Зач. 63) Нічто́же бо покрове́нно єсть, є́же не откри́ється, і та́йно, є́же не уразумі́ється;
|
ничто же покръвено ѥсть ѥже не отъкрыѥтьсz. и таино ѥже не разUмэѥтьсz.
|
|
3
|
3
|
|
зане́, єли́ка во тьмі рі́сте, во сві́ті усли́шаться; і є́же ко у́ху глаго́ласте во хра́міх, пропові́сться на кро́віх.
|
занѥ ѥлико въ тьмэ рекосте. въ свэтэ Uслышитьсz. и ѥже къ UхU гlасте въ таилищихъ проповэстьсz на кровэхъ.
|
|
4
|
4
|
|
Глаго́лю же вам, друго́м Свої́м: не убо́йтеся от убива́ющих ті́ло і пото́м не мо́гущих ли́шше что сотвори́ти;
|
гlю же вамъ. дрUгомъ моимъ. и не Uбоитесz Uбивающиихъ вы. и потомь не могUщемъ лиха чьсо сътворити.
|
|
5
|
5
|
|
сказу́ю же вам, кого́ убо́йтеся: убо́йтеся іму́щаго власть по убіє́нії воврещи́ в дебр о́гненную; єй, глаго́лю вам, того́ убо́йтеся.
|
съказаю же вамъ. кого сz Uбоите. Uбоитесz имущааго власть по Uбьѥнии. и время въ геонU. си гlю вамъ.
|
|
6
|
6
|
|
Не п'ять ли птиць ціни́ться пі́нязема двіма́, і ні єди́на от них ність забве́нна пред Бо́гом.
|
не пzть ли пътиць цэнитьсz пэнzзма двэма. и ни ѥдина t нихъ. забъвена предь бм7ь.
|
|
7
|
7
|
|
Но і вла́си глави́ ва́шея всі ізочте́ні суть. Не убо́йтеся у́бо: мно́зіх птиць у́нші єсте́ ви.
|
нъ и власи главы вашея ищьтени сUть. не Uбоитесz Uбо. мнозэхъ пътиць Uньше вы ѥсте.
|
|
8
|
8
|
|
(Зач. 64) Глаго́лю же вам: всяк, і́же а́ще іспові́сть М'я пред челові́ки, і Син Челові́чеський іспові́сть єго́ пред а́нгели Бо́жиїми;
|
Гlю же вамъ. всzкъ иже колижьдо исповэсть мя предь члbвкы. и сн7ъ члв7чь исповэсть и предъ анGлы б9ии.
|
|
9
|
9
|
|
а отверги́йся Мене́ пред челові́ки, отве́ржен бу́деть пред а́нгели Бо́жиїми.
|
а tвьргыисz мене предъ члв7кы. tвьрженъ бUдеть предъ анGлы б9ии.
|
|
10
|
10
|
|
І всяк, і́же рече́ть сло́во на Си́на Челові́чеськаго, оста́виться єму́; а на Свята́го Ду́ха хули́вшему не оста́виться.
|
и всzкъ иже речеть слово на сн7ъ члв7чь. tпUститьсz ѥмU. и иже хUлить на д¦ъ с™ыи. не tпUститъсz ѥмU.
|
|
11
|
11
|
|
Єгда́ же приведу́ть ви на собо́рища, і вла́сті, і влади́чества, не пеці́теся, ка́ко іли́ что отвіща́єте, іли́ что рече́те;
|
ѥгда же приведUть вы на съньмище. и властии чловэчьствия. не пьцэтесz како ли что помыслите. ли что речете.
|
|
12
|
12
|
|
Святи́й бо Дух научи́ть ви в той час, я́же подоба́єть рещи́.
|
с™ыи бо д¦ъ. наUчить вы. въ тъ чаc. яко же подобаѥть гlти.
|
|
13
|
13
|
|
(Зач. 60) Рече́ же Єму́ ні́кий от наро́да: Учи́телю, рци бра́ту моєму́ разділи́ти со мно́ю достоя́ніє.
|
Рече же ѥму ѥдинъ отъ народа: учителю рьци брату моѥму да раздэлить съ мъноѭ достояниѥ.
|
|
14
|
14
|
|
Он же рече́ єму́: челові́че, кто М'я поста́ви судію́ іли́ діли́теля над ва́ми?
|
онъ же рече ѥму: чловэче къто мz постави сѫдиѭ ли дэлателz надъ вами;
|
|
15
|
15
|
|
Рече́ же к ним: блюді́те і храні́теся от лихоі́мства, я́ко не от ізби́тка [внегда́ ізби́точествовати] кому́ живо́т єго́ єсть от імі́нія єго́.
|
рече же къ нимъ: блюдэте сz и храните сz отъ вьсякого лихоимьствия. яко не отъ избытъка комужьдо животъ ѥго ѥсть отъ имэния ѥму.
|
|
16
|
16
|
|
(Зач. 66) Рече́ же при́тчу к ним, глаго́ля: челові́ку ні́коєму бога́ту угобзи́ся ни́ва;
|
Рече гь7 притъчю сию. чlвкѫ ѥтерU богатU Uгобзисz нива.
|
|
17
|
17
|
|
і ми́сляше в себі́, глаго́ля: что сотворю́, я́ко не і́мам гді собра́ти плодо́в мої́х?
|
и мышлzаше въ себэ гlz чьто сътворю. яко не имамъ къде събирати плодъ моихъ.
|
|
18
|
18
|
|
І рече́: се сотворю́ — разорю́ жи́тниці моя́, і бо́льшия сози́жду, і соберу́ ту вся жи́та моя́ і блага́я моя́;
|
и рече се сътворю. разорю житьницю мою. и большю съзижьдю. и съберU тU вьсz жита моя. и доброѥ моѥ.
|
|
19
|
19
|
|
і реку́ душі́ моє́й: душе́, і́маши мно́га бла́га, лежа́ща на лі́та мно́га; почива́й, яждь, пий, весели́ся.
|
и рекU дш7и моѥи. дш7е имаши мънога добра. лежzщи на лэта мънога. почиваи ѥждь пии веселисz.
|
|
20
|
20
|
|
Рече́ же єму́ Бог: безу́мне, в сію́ нощ ду́шу твою́ істя́жуть от тебе́; а я́же угото́вал єси́, кому́ бу́дуть?
|
рече же ѥмU бъ7 безUмьне. въ сью нощь дш7ю твою истzзаю t тебе. и яже Uготова комU бUдUть.
|
|
21
|
21
|
|
Та́ко собира́яй себі́, а не в Бо́га богаті́я.
|
тако събираяи себэ. а не въ бъ7 бGатэясz. си гlz възгласи. имэяи Uши слышати да слышить.
|
|
22
|
22
|
|
Рече́ же ко ученико́м Свої́м: сего́ ра́ди глаго́лю вам: не пеці́теся душе́ю ва́шею, что я́сте, ні ті́лом, во что облече́теся;
|
рече же къ ученикомъ своимъ: сего ради глаголѭ вамъ не пьцэте сz душеѭ вашеѭ чьто эсте ни тэлъмь въ чьто облъчете сz.
|
|
23
|
23
|
|
душа́ бо́льші єсть пи́щі, і ті́ло оде́жди.
|
душа больши ѥсть пищz и тэло одеждz.
|
|
24
|
24
|
|
Смотрі́те вран, я́ко не сі́ють, ні жнуть; ї́мже ність сокро́вища, ні жи́тниці, і Бог пита́єть їх; ко́льми па́че ви єсте́ лу́чші птиць?
|
съмотрите вранъ яко не сэѭть ни жьнѫть. имъже нэсть съкровища ни хранилища. и богъ питэѥть ѩ. къльми паче вы ѥсть лучьше пътиць.
|
|
25
|
25
|
|
Кто же от вас пеки́йся мо́жеть приложи́ти во́зрасту своєму́ ла́коть єди́н?
|
кто же отъ васъ пекы сz можеть приложити тэлэ своѥмь лакъть ѥдинъ;
|
|
26
|
26
|
|
А́ще у́бо ні ма́ла чесо́ мо́жете, что о про́чих пече́теся?
|
аще убо ни мала чесо можете чьто о прочиихъ печете сz;
|
|
27
|
27
|
|
Смотрі́те кри́ни, ка́ко расту́ть: не тружда́ються, ні пряду́ть; глаго́лю же вам, я́ко ні Соломо́н во всей сла́ві своє́й облече́ся, я́ко єди́н от сих.
|
съмотрите кринъ како растѫть не труждаѭть сz ни прzдѫть. глаголѭ же вамъ яко ни соломонъ въ вьсеи славэ своѥи облэче сz яко ѥдинъ отъ сихъ.
|
|
28
|
28
|
|
А́ще же траву́, на селі́ днесь су́щу і у́трі в пещ вме́щему, Бог та́ко одіва́єть, ко́льми па́че вас, малові́ри?
|
аще ли же травѫ дьньсь на селэ сѫщѫ и утрэ въ пещь въмэтаѥмѫ богъ тако одэѥть кольми паче васъ маловэри.
|
|
29
|
29
|
|
І ви не іщі́те, что я́сте, іли́ что піє́те, і не возносі́теся;
|
и вы не ищате чьто имате ясти и чьто пити и не възносите сz
|
|
30
|
30
|
|
всіх бо сих язи́ци ми́ра сего́ і́щуть, ваш же Оте́ць вість, я́ко тре́буєте сих.
|
вьсэхъ бо сихъ ѩзыци мира сего ищѫть. вашь же отьць вэсть яко трэбуѥте сихъ.
|
|
31
|
31
|
|
Оба́че іщі́те Ца́рствія Бо́жия, і сія́ вся приложа́ться вам.
|
обаче ищате царьствия божия и си вься приложzть сz вамъ.
|
|
32
|
32
|
|
(Зач. 67) Не бо́йся, ма́лоє ста́до! Я́ко благоізво́ли Оте́ць ваш да́ти вам Ца́рство.
|
не боисz малоѥ стадо. яко благоизволи оц7ь вашь дати вамъ цrтво.
|
|
33
|
33
|
|
Продаді́те імі́нія ва́ша і даді́те ми́лостині. Сотворі́те себі́ влага́лища неветша́юща, сокро́вище неоскуді́ємо на небесі́х, іді́же тать не приближа́ється, ні моль растліва́єть.
|
продадите имэния вашz. и дадите милостынz. сътворите себе вълагалищz не ветъшzющя. съкровище не оскUдэѥмо на нб7сьхъ. идеже тать не приближаѥтьсz. ни чьрвь ни тьлz тьлить.
|
|
34
|
34
|
|
Іді́же бо сокро́вище ва́ше, ту і се́рдце ва́ше бу́деть.
|
иде же бо есть съкровище ваше. тU и ср7дце ваше бUдеть.
|
|
35
|
35
|
|
Да бу́дуть чре́сла ва́ша препоя́сана, і світи́льниці горя́щії;
|
бUдUть чресла вашz прэпоясана. и свэтильници горzще.
|
|
36
|
36
|
|
і ви подо́бні челові́ком ча́ющим го́спода своєго́, когда́ возврати́ться от бра́ка, да прише́дшу і толкну́вшу, а́біє отве́рзуть єму́.
|
и вы подобьни чlвкомъ чающемъ Gа своѥго. къгда възвратитьсz t брака. да пришьдъшю и тълкнUвъшю. абиѥ tвьръзUтьсz ѥмU.
|
|
37
|
37
|
|
Блаже́нні раби́ ті́ї, ї́хже прише́д госпо́дь обря́щеть бдя́щих; амі́нь глаго́лю вам, я́ко препоя́шеться і поса́дить їх, і мину́в [приступи́в] послу́жить їм.
|
блажени раби ти. яже ги7нъ пришьдъ обрzщеть бъдzщя. аминъ гlю вамъ. яко прэпояшетьсz. и посадить я. и минUвъ послUжить имъ.
|
|
38
|
38
|
|
І а́ще при́йдеть во втору́ю стра́жу, і в тре́тію стра́жу при́йдеть, і обря́щеть [їх] та́ко, блаже́нні суть раби́ ті́ї.
|
любо въ въторUю любо въ третиюю стражю придеть. и обрzщеть тако. блажени бUдUть раби ти.
|
|
39
|
39
|
|
Се же ві́діте, я́ко а́ще би ві́дал господи́н хра́мини, в кий час тать при́йдеть, бділ у́бо би, і не би дал подкопа́ти до́му своєго́.
|
се же видите яко аще бы видэлъ господинъ храминU. въ кыи часъ тать придеть. бъдэлъ Uбо бы. и не далъ бы подъкопати домU своѥго.
|
|
40
|
40
|
|
І ви у́бо бу́діте гото́ві: я́ко, во́ньже час не мні́те, Син Челові́чеський при́йдеть.
|
и вы бUдэте готови. яко вънь же часъ не мьните сынъ чловэчьскыи придеть.
|
|
41
|
41
|
|
Рече́ же Єму́ Петр: Го́споди, к нам ли при́тчу сію́ глаго́леши, іли́ ко всім?
|
рече же ѥму петръ: господи къ намъ ли притъчѫ сиѭ глаголѥши ли къ вьсэмъ;
|
|
42
|
42
|
|
Рече́ же Госпо́дь: (Зач. 68) кто у́бо єсть ві́рний строї́тель і му́дрий, єго́же поста́вить госпо́дь над че́лядію своє́ю, дая́ти во вре́м'я житомі́ріє?
|
рече же господь: къто убо ѥсть вэрьныи приставьникъ и мѫдрыи ѥгоже поставитъ господь надъ челядиѭ своѥѭ даяти въ времz житомэрениѥ;
|
|
43
|
43
|
|
Блаже́н раб той, єго́же прише́д госпо́дь єго́ обря́щеть творя́ща та́ко;
|
блаженъ рабъ тъ ѥгоже пришьдъ господь обрzщеть творzща тако.
|
|
44
|
44
|
|
воі́стину глаго́лю вам, я́ко над всім імі́нієм свої́м поста́вить єго́.
|
въ истинѫ глаголѭ вамъ яко надъ вьсэмъ имэниѥмъ своимь поставить и.
|
|
45
|
45
|
|
А́ще же рече́ть раб той в се́рдці своє́м: косни́ть господи́н мой прийти́, і начне́ть би́ти раби́ і раби́ні, я́сти же і пи́ти і упива́тися, —
|
аще ли же речеть рабъ тъ въ срьдьци своѥмь: коснить господь мои прити и начьнѥть бити рабы и рабынѩ эсти и пити и упивати сz.
|
|
46
|
46
|
|
при́йдеть господи́н раба́ того́ в день, во́ньже не ча́єть, і в час, во́ньже не вість, і расте́шеть єго́, і часть єго́ с неві́рними положи́ть.
|
придеть господинъ раба того въ ньже дьнь не чаѥть и въ годинѫ въ нѭже не вэсть. и протешеть и и чzсть ѥго съ невэрьныими положить.
|
|
47
|
47
|
|
Той же раб ві́дівий во́лю господи́на своєго́, і не угото́вав, ні сотвори́в по во́лі єго́, біє́н бу́деть мно́го;
|
тъ же рабъ вэдэвыи волѭ господа своѥго и не уготовавъ ли не сътворь по воли ѥго биѥнъ бѫдеть мъного.
|
|
48
|
48
|
|
неві́дівий же, сотвори́в же досто́йная ра́нам, біє́н бу́деть ма́ло. (Зач. 69) Вся́кому же, єму́же дано́ бу́деть мно́го, мно́го взи́щеться от него́, і єму́же преда́ша мно́жайше, мно́жайше про́сять [істя́жуть] от него́.
|
не вэдэвыи же сътворь достоиная ранамъ биѥнъ бѫдеть мало. вьсякому же ѥмуже дано бѫдеть мъного мъного изищеть сz отъ нѥго. и ѥмуже прэдашz мъного. лишьша просzть отъ нѥго.
|
|
49
|
49
|
|
Огня́ прийдо́х воврещи́ на зе́млю, і что хощу́, а́ще уже́ возгорі́ся?
|
Огня придохъ въврэщь въ землѭ чьто хощѫ аще уже възгорэ сz;
|
|
50
|
50
|
|
Креще́нієм же і́мам крести́тися, і ка́ко удержу́ся, до́ндеже сконча́ються?
|
крьщениѥмь же имамъ крьстити сz и како удржѫ сz доньдеже коньчаѥть сz.
|
|
51
|
51
|
|
Мните́ ли, я́ко мир прийдо́х да́ти на зе́млю? Ні, глаго́лю вам, но разділе́ніє.
|
мьните ли яко мира придохъ датъ на землѭ; ни глаголѭ вамъ нъ раздэлѥния.
|
|
52
|
52
|
|
Бу́дуть бо отсе́лі п'ять во єди́ном дому́ разділе́ні, тріє́ на два, і два на три;
|
бѫдеть бо отъселэ пzтъ въ ѥдиномь дому раздэленъ триѥ на дъва и дъва на три.
|
|
53
|
53
|
|
разділи́ться оте́ць на си́на, і син на отця́; ма́ти на дщер, і дщи на ма́тер; свекри́ на неві́сту свою́, і неві́ста на свекро́в свою́.
|
и раздэлzть сz отьць на сынъ и сынъ на отьца. мати на дъщерь и дъщи на матерь. свекры на невэстѫ своѭ и невэста на свекровь своѭ.
|
|
54
|
54
|
|
Глаго́лаше же і наро́дом: єгда́ у́зрите о́блак восходя́щ от за́пада, а́біє глаго́лете: ту́ча гряде́ть, і бива́єть та́ко.
|
глаголааше же и народомъ: ѥгда узьрите облакъ въсходzщь отъ западъ абиѥ глаголѥте яко тѫча грzдеть и бываѥть тако.
|
|
55
|
55
|
|
І єгда́ юг ві́ющ, глаго́лете: зной бу́деть, і бива́єть.
|
и ѥгда югъ дышѫщь глаголѥте яко варъ бѫдеть и бываѥть.
|
|
56
|
56
|
|
Лицемі́ри, лице́ не́бу і землі́ ві́сте іскуша́ти; вре́мене же сего́ ка́ко не іскуша́єте?
|
лицемэри лице небу и земли лице умэѥте искушати а врэмене сего како не искушаѥте;
|
|
57
|
57
|
|
Что же і о себі́ не су́дите пра́ведноє?
|
чьто же и о себэ не сѫдите правьды;
|
|
58
|
58
|
|
Єгда́ бо гряде́ши с сопе́рником твої́м ко кня́зю, на путі́ даждь ді́ланіє [потщи́ся] ізби́ти от него́, да не ка́ко привлече́ть тебе́ к судії́, і судія́ тя преда́сть слузі́, і слуга́ всади́ть тя в темни́цю;
|
ѥгда бо грzдеши съ сѫпьръмь твоимь къ кнzзю на пѫти даждь дэланиѥ избыти отъ нѥго да не привлэчеть тебе къ сѫдии и сѫдия тz прэдасть слузэ и слуга тz въсадить въ тьмьницѫ.
|
|
59
|
59
|
|
глаго́лю тебі́: не ізи́деши отту́ду, до́ндеже і послі́днюю мі́дницю возда́си.
|
глаголѭ тебэ: не имаши изиши отътѫдэ доньдеже и послэдьнии трьхътъ въздаси.
|
|
Глава 11
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
|
(Зач. 50) І бисть внегда́ би́ти Єму́ на мі́сті ні́коєм моля́щуся, (і) я́ко преста́, рече́ ні́кий от учени́к Єго́ к Нему́: Го́споди, научи́ ни моли́тися, я́коже і Іоа́нн научи́ ученики́ своя́.
|
придоша къ iс7U Uченици ѥго. и рэша ѥмU Gи. наUчи ны молитися. яко же иоанъ наUчи Uченикы своя.
|
|
2
|
2
|
|
Рече́ же їм: єгда́ мо́литеся, глаго́літе: О́тче наш, і́же на небесі́х, да святи́ться і́м'я Твоє́; да при́йдеть Ца́рствіє Твоє́; да бу́деть во́ля Твоя́, я́ко на небесі́, і на землі́:
|
рече же имъ. ѥгда молитесz гlэте Ӑ О§е нашь иже ѥси на нб7схъ. да с™итьсz имz твоѥ. да придеть цр7ствиѥ твоѥ. да бUдеть воля твоя. яко на нб7си и на земли.
|
|
3
|
3
|
|
хліб наш насу́щний подава́й нам на всяк день
|
хлэбъ нашь дн7евьныи. даи намъ всzкъ дн7ь.
|
|
4
|
4
|
|
і оста́ви нам гріхи́ на́ша, і́бо і са́мі оставля́єм вся́кому должнику́ на́шему; і не введи́ нас во іскуше́ніє, но ізба́ви нас от лука́ваго.
|
и оста намъ грэхы наша. яко мы оставляѥмъ. дължьникомъ нашимъ. и не въведи насъ въ напасть. нъ избави ны. t неприязни Ӑ
|
|
5
|
5
|
|
І рече́ к ним: кто от вас і́мать дру́га? і і́деть к нему́ в полу́нощі, і рече́ть єму́: дру́же, даждь мі взайм три хлі́би;
|
Рече Gь своимъ Uченикомъ. къто t васъ имать дрUга. и идеть къ немU полUиощи. и речеть къ немU дрUже. даи ми три хлэбы.
|
|
6
|
6
|
|
поне́же друг при́йде с пу́ті ко мні, і не і́мам чесо́ предложи́ти єму́.
|
ибо дрUгъ приде съ пUти къ мънэ. и не имамъ что положю прэдъ нимь.
|
|
7
|
7
|
|
І той ізвну́тр отвіща́в рече́ть: не твори́ мі труди́; уже́ две́рі затворени́ суть, і ді́ти моя́ со мно́ю на ло́жі суть; (і) не могу́ воста́в да́ти тебі́.
|
tвэщzвъ же речеть не твори ми трUда. Uже двьри затворены сUть. не могU въставъ дати тебэ.
|
|
8
|
8
|
|
Глаго́лю же вам: а́ще і не дасть єму́ воста́в, зане́ друг єму́ єсть, но за безо́чство єго́, воста́в дасть єму́, єли́ка тре́буєть.
|
гlю же вамъ. аще не издасть ѥмU въставъ. зане ѥсть дрUгъ ѥмU. нъ за безочьство ѥго. въставъ дасть ѥмU. ѥлико трэбUѥть.
|
|
9
|
9
|
|
(Зач. 56) І Аз вам глаго́лю: просі́те, і да́сться вам; іщі́те, і обря́щете; толці́те, і отве́рзеться вам;
|
и азъ гlю вамъ. просите и дастьсz вамъ. ищэте и обрzщете. тълцэте и tвьрзетьсz вамъ.
|
|
10
|
10
|
|
всяк бо прося́й приє́млеть, і іщя́й обріта́єть, і толку́щему отве́рзеться.
|
всzкъ бо просzи приѥмлѥть. и ищаи обрzщеть. и тълкUщюUмU tвьрзетьсz.
|
|
11
|
11
|
|
Кото́раго же вас отця́ воспро́сить син хлі́ба, єда́ ка́мень пода́сть єму́? Іли́ ри́би, єда́ в ри́би мі́сто змію́ пода́сть єму́?
|
U которааго васъ оц7а сн7ъ свои въспросить хлэба. ѥда камень подасть ѥмU. или рыбы. ѥда въ рыбы мэсто змию подасть ѥмU.
|
|
12
|
12
|
|
Іли́ а́ще попро́сить яйця́, єда́ пода́сть єму́ ско́рпію?
|
или аще въспросить яицz ѥда подасть ѥмU скоръпию.
|
|
13
|
13
|
|
А́ще у́бо ви злі су́ще, умі́єте дая́нія бла́га дая́ти ча́дом ва́шим, ко́льми па́че Оте́ць, і́же с небесе́, дасть Ду́ха Свята́го прося́щим у Него́?
|
аще Uбо вы зли сUще Uмэѥте дания благая даяти. чадомъ вашимъ. кольми паче оц7ь вашь. нб7сныи. дасть дх7ъ бlгъ. просzщиимъ U нѥго.
|
|
14
|
14
|
|
(Зач. 57) І бі ізгоня́ бі́са, і той бі нім; бисть же бі́су ізше́дшу, проглаго́ла німи́й; і диви́шася наро́ди.
|
и бэ изгонѩ бэсъ и тъ бэ нэмъи. бысть же бэсу изгънану. проглагола нэмыи. и дивляахѫ сz народи.
|
|
15
|
15
|
|
Ні́ції же от них рі́ша: о Веєльзеву́лі, кня́зі бісо́встім, ізго́нить бі́си.
|
ѥдини же отъ нихъ рэшz: о вельзэвулэ кънязи бэсъ изгонить бэсы.
|
|
16
|
16
|
|
Друзі́ї же іскуша́юще, зна́менія от Него́ іска́ху с небесе́.
|
друзии же искушаѭще знамения отъ нѥго искаахѫ съ небесе.
|
|
17
|
17
|
|
Он же ві́дий помишле́нія їх, рече́ їм: вся́ко ца́рство само́ в себі́ разділя́яся, запусті́єть; і дом на дом, па́даєть.
|
онъ же вэды ихъ помышлѥния рече имъ: вьсяко царьствиѥ раздэль сz само въ себэ запустэѥть и домъ на домъ падаѥть.
|
|
18
|
18
|
|
А́ще же і сатана́ сам в себі́ разділи́ся, ка́ко ста́неть ца́рство єго́, я́коже глаго́лете, о Веєльзеву́лі ізгоня́щя М'я бі́си.
|
аще же и сотона самъ въ себэ раздэли сz како станеть царьство ѥго; яко глаголѥте о вельзэвулэ изгонzщь мz бэсы.
|
|
19
|
19
|
|
А́ще же Аз о Веєльзеву́лі ізгоню́ бі́си, си́нове ва́ші о ком ізго́нять? Сего́ ра́ди ті́ї бу́дуть вам судії́.
|
аще же азъ о вельзевулэ изгонѭ бэсы сынове ваши о комь изгонzть; сего ради ти бѫдѫть вамъ сѫдиѩ.
|
|
20
|
20
|
|
А́ще ли же о пе́рсті Бо́жиї ізгоню́ бі́си, у́бо пости́же на вас Ца́рствіє Бо́жиє.
|
аще ли же о прьстэ божии изгонѭ бэсы убо постиже на васъ царьствиѥ божиѥ.
|
|
21
|
21
|
|
Єгда́ крі́пкий вооружи́вся храни́ть свой двор, во смире́нії [в ми́рі] суть імі́нія єго́;
|
ѥгда крэпъкыи уорѫжь сz хранить свои дворъ въ мирэ сѫть имэния ѥго.
|
|
22
|
22
|
|
єгда́ же крі́плій єго́ наше́д побіди́ть єго́, все ору́жіє єго́ во́зьметь, на не́же упова́ше, і кори́сть єго́ раздає́ть.
|
а понѥже крэплеи нашьдъ побэдить и вься орѫжия ѥго отьметь на няже уповааше и користь ѥго раздаѥть.
|
|
23
|
23
|
|
(Зач. 58) І́же ність со Мно́ю, на М'я єсть; і і́же не собира́єть со Мно́ю, расточа́єть.
|
иже нэсть съ мъноѭ на мz ѥсть. и иже не събираѥть съ мноѭ растачаѥть.
|
|
24
|
24
|
|
Єгда́ (же) нечи́стий дух ізи́деть от челові́ка, прехо́дить сквозі́ безво́дная мі́ста, іщя́ поко́я; і не обріта́я, глаго́леть: возвращу́ся в дом мой, отню́дуже ізидо́х.
|
ѥгда же нечистыи духъ изидеть отъ чловэка прэходить сквозэ безводьная мэста ищz покоя и не обрэтаѩ глаголеть: възвращѭ сz въ домъ мои отънѭдѫже изидохъ.
|
|
25
|
25
|
|
І прише́д обря́щеть ї помете́н і укра́шен;
|
и пришьдъ обрэтаѥть и пометенъ и украшенъ.
|
|
26
|
26
|
|
тогда́ і́деть і по́йметь седьм други́х духо́в го́рших себе́, і вше́дше живу́ть ту; і бива́ють послі́дняя челові́ку тому́ го́рша пе́рвих.
|
тъгда изидеть и поиметь другыихъ горьшь седмь духъ и въшьдъше живѫть ту. и бываѭть послэдьняѩ чловэку тому горьша прьвыихъ.
|
|
27
|
27
|
|
Бисть же єгда́ глаго́лаше сія́, воздви́гши ні́кая жена́ глас от наро́да, рече́ Єму́: блаже́нно чре́во носи́вшеє Тя, і сосця́, я́же єси́ ссал.
|
быc же ѥгда гlаше се. вьздвигъши глаc етера жена. t народа рече ѥмU. бlженоѥ чрево ношьшеѥ тz. и сьсьца яже ѥси съсалъ.
|
|
28
|
28
|
|
Он же рече́: ті́мже у́бо блаже́нні сли́шащіі сло́во Бо́жиє і храня́щії є.
|
онъ же рече. тэмь же блажени. слышащеи слово б9иѥ. и хранzще ѥ.
|
|
29
|
29
|
|
(Зач. 59) Наро́дом же собира́ющимся нача́т глаго́лати: род сей лука́в єсть — зна́менія і́щеть, і зна́меніє не да́сться єму́, то́кмо зна́меніє Іо́ни проро́ка;
|
Народомъ же събираѭщемъ сz начzтъ глаголати: родъ сь лѫкавъ ѥсть. знамения ищеть и знамениѥ не дасть сz ѥму тъкъмо знамениѥ ионы пророка.
|
|
30
|
30
|
|
я́коже бо бисть Іо́на зна́меніє Ниневи́том, та́ко бу́деть і Син Челові́чеський ро́ду сему́.
|
якоже бо бысть иона знамениѥ ниневитомъ тако бѫдеть и сынъ чловэчьскыи роду сему.
|
|
31
|
31
|
|
Цари́ця ю́жськая воста́неть на суд с му́жі ро́да сего́ і осу́дить їх; я́ко при́йде от коне́ць землі́ сли́шати прему́дрость Соломо́нову; і се мно́жає Соломо́на зді́.
|
царица южьская въстанеть на сѫдъ съ мѫжи рода сего и осѫдить ѩ. яко приде отъ коньць землѩ слышатъ прэмѫдрости соломонz и се мъножаѥ соломона сьде.
|
|
32
|
32
|
|
Му́жіє Ниневи́тстії воста́нуть на суд с ро́дом сим і осу́дять ї; я́ко покая́шася про́повідію Іо́ниною; і се мно́жає Іо́ни зді.
|
мѫжи ниневитьсции въскрьснѫть на сѫдъ съ родъмь симъ и осѫдzти и. яко покаяша сz въ проповэдь ионинѫ и се мъножаѥ ионы сьде.
|
|
33
|
33
|
|
Нікто́же (у́бо) світи́льника вжег, в скро́ві полага́єть, ні под спу́дом, но на сві́щниці, да входя́щії світ ви́дять.
|
ни къто же убо свэтильника въжегъ въ съкровэ полагаѥть ни подъ спѫдъмь нъ на свэщницэ да въходzщеи видzть свэтъ.
|
|
34
|
34
|
|
(Зач. 60) Світи́льник ті́лу єсть о́ко; єгда́ у́бо о́ко твоє́ про́сто бу́деть, все ті́ло твоє́ сві́тло бу́деть; єгда́ же лука́во бу́деть, і ті́ло твоє́ те́мно;
|
свэтильникъ тэлу ѥсть око. ѥгда убо око твоѥ просто бѫдеть и вьсе тэло твоѥ свэтьло бѫдеть. а понѥже лѫкаво бѫдеть и тэло твоѥ тьмьно бѫдеть.
|
|
35
|
35
|
|
блюди́ у́бо, єда́ світ, і́же в тебі́, тьма єсть.
|
блюди убо еда свэтъ иже ѥсть въ тебэ тьма ѥсть.
|
|
36
|
36
|
|
А́ще бо ті́ло твоє́ все сві́тло, не іми́й ні́кия ча́сті те́мни, бу́деть сві́тло все, я́коже єгда́ світи́льник блиста́нієм просвіща́єть тя.
|
аще убо тэло твоѥ вьсе свэтьло бѫдеть не имы чzсти ѥдины тьмьны. бѫдеть свэтьло вьсе. якоже ѥгда свэтильникъ блисцаниѥмь просвэщаѥть тz.
|
|
37
|
37
|
|
Єгда́ же глаго́лаше, моля́ше Єго́ фарисе́й ні́кий, да обі́дуєть у него́; вшед же возлеже́.
|
Ѥгда же глаголаше моляаше и фарисеи ѥдинъ да обэдуѥть у нѥго. въшьдъ же възлеже.
|
|
38
|
38
|
|
Фарисе́й же ви́дів диви́ся, я́ко не пре́жде крести́ся [не пе́рвіє уми́ся] пре́жде обі́да.
|
фарисэи же видэвъ диви сz яко не прэжде крьсти сz прьвэѥ обэда.
|
|
39
|
39
|
|
Рече́ же Госпо́дь к нему́: ни́ні ви, фарисе́є, вні́шняя сткля́ниці і блю́да очища́єте, вну́треннєє же ва́ше по́лно грабле́нія єсть і лука́вства.
|
рече же господь къ нѥму: нынэ вы фарисеи вънэшьнеѥ стькляници и мисэ очищаѥте. а вънѫтрьняя ваша плъна сѫть хыщения и зълобы.
|
|
40
|
40
|
|
Безу́мнії, не І́же ли сотвори́ вні́шнєє, і вну́треннєє сотвори́л єсть?
|
безумьни не иже ли ѥсть сътворилъ вънэшьнеѥ и вънѫтрьнеѥ сътвори;
|
|
41
|
41
|
|
Оба́че от су́щих даді́те ми́лостині; і се вся чи́ста вам бу́дуть.
|
обаче сѫщая дадите милостынѭ. и се вься чиста вамъ сѫть.
|
|
42
|
42
|
|
(Зач. 61) Но го́ре вам фарисе́йом, я́ко одеся́тствуєте от м'я́тви, і пига́на, і вся́каго зе́лія, і мимохо́дите суд і любо́в Бо́жию; сія́ подоба́ше сотвори́ти, і о́ніх не оставля́ти.
|
нъ горе вамъ фарисеомъ яко десzтинѫ даѥте отъ мzты и пиганъ и вьсякого зелия и мимо ходите сѫдъ и любъвь божиѭ. си же подобааше сътворити и онэхъ не оставляти.
|
|
43
|
43
|
|
Го́ре вам, фарисе́йом, я́ко лю́бите предсіда́нія на со́нмищех і цілова́нія на то́ржищих.
|
горе вамъ фарисеи яко любите прэдъсэдания на съньмищихъ и цэлования на тържищихъ.
|
|
44
|
44
|
|
Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко єсте́ я́ко гро́би неві́домі, і челові́ци ходя́щії верху́ не ві́дять.
|
горе вамъ книжьници и фарисеи и лицемэри иже ѥсте яко гроби не вэдоми и чловэци ходzщеи врьху не вэдzть.
|
|
45
|
45
|
|
Отвіща́в же ні́кий от зако́нник рече́ Єму́: Учи́телю, сія́ глаго́ля, і нам досажда́єши.
|
отъвэщавъ же ѥдинъ отъ законьникъ рече ѥму: учителю се глаголѩ и намъ досаждаѥши.
|
|
46
|
46
|
|
Он же рече́: і вам зако́нником го́ре, я́ко накла́даєте на челові́ки бремена́ не удо́б носи́ма, і са́мі єди́нім персто́м ва́шим не прикаса́єтеся бремене́м.
|
онъ же рече: и вамъ законьникомъ горе яко накладаѥте на чловэкы брэмена не удобь носима а сами ни ѥдинэмь же прьстъмь прикасаѥте сz брэменехъ.
|
|
47
|
47
|
|
(Зач. 62) Го́ре вам, я́ко зи́ждете гро́би проро́к, отці́ же ва́ші ізби́ша їх.
|
горе вамъ яко зиждете гробы пророкъ. отьци же ваши избишz ѩ.
|
|
48
|
48
|
|
У́бо свиді́тельствуєте і соблаговолі́те діло́м оте́ць ва́ших; я́ко ті́ї у́бо ізби́ша їх, ви же зи́ждете їх гро́би.
|
убо съвэдэтельствуѥте и волѭ имате дэломъ отьць вашихъ. яко ти убо избишz ѩ. вы же зиждете ихъ гробы.
|
|
49
|
49
|
|
Сего́ ра́ди і прему́рость Бо́жия рече́: послю́ в них [к ним] проро́ки і апо́столи, і от них убію́ть і ізжену́ть;
|
сего ради и прэмѫдрость божия рече: посълѭ въ нѩ пророкы и апостолы. отъ нихъ убиѭть и ижденѫть.
|
|
50
|
50
|
|
да взи́щеться кров всіх проро́к, пролива́ємая от сложе́нія ми́ра, от ро́да сего́,
|
да мьстить сz кръвь вьсэхъ пророкъ проливаѥмая отъ сложения вьсего мира отъ рода сего.
|
|
51
|
51
|
|
от кро́ве А́веля да́же до кро́ве Заха́рії, поги́бшаго ме́жду олтаре́м і хра́мом; єй, глаго́лю вам, взи́щеться от ро́да сего́.
|
отъ кръве авеля правьдьнааго до кръве захариѩ погыбъшааго между олътарьмь и храмъмь. еи глаголѭ вамъ: възищеть сz отъ рода сего.
|
|
52
|
52
|
|
Го́ре вам, зако́нником, я́ко взя́сте ключ разумі́нія: са́мі не внидо́сте, і входя́щим возбрани́сте.
|
горе вамъ законьникомъ яко възzсте ключь разумэнию. сами не вънидосте и въходzщеимъ възбранисте.
|
|
53
|
53
|
|
Глаго́лющу же Єму́ сія́ к ним, нача́ша кни́жници і фарисе́є бі́дні [зіло́] гні́ватися Нань і преста́ти [вопроша́ти] Єго́ о мно́зі,
|
глаголѭщу же ѥму сице начzшz кънижьници и фарисеи лютэ яко гнэвати сz и прэстаяти и о мъножаишихъ.
|
|
54
|
54
|
|
ла́юще Єго́ [наві́тующе Нань], і́щуще улови́ти ні́что от уст Єго́, да Нань возглаго́лють.
|
лаѭще ѥго и ищѫще уловити нэчьто отъ устъ ѥго да на нь възъглаголѭть.
|
|
Глава 13
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
|
(Зач. 70) Прийдо́ша же ні́ції в то вре́м'я, пові́дающе Єму́ о Галиле́єх, ї́хже кров Пила́т сміси́ с же́ртвами їх.
|
Прилучишz же сz нэции въ то врэмz повэдаѭще ѥму о галилеихъ ихъже кръвь пилатъ съмэси съ жрьтвами ихъ.
|
|
2
|
2
|
|
І отвіща́в Ісу́с рече́ їм: мните́ ли, я́ко Галиле́яне сі́ї грі́шнійші па́че всіх Галиле́ян бя́ху, я́ко та́ко постра́даша?
|
и отъвэщавъ исусъ рече имъ: мьните ли яко галилеяне сии грэшьнэише паче вьсэхъ галилеянъ бэшz яко тако пострадашz;
|
|
3
|
3
|
|
Ні, глаго́лю вам; но а́ще не пока́єтеся, всі та́кожде поги́бнете.
|
ни глаголѭ вамъ. нъ аще не покаѥте сz вьси такожде погыбнете.
|
|
4
|
4
|
|
Іли́ о́ні осьмна́десяте, на ни́хже паде́ столп Силоа́мський і поби́ їх, мні́те ли, я́ко ті́ї до́лжнійші бя́ху па́че всіх живу́щих во Ієрусали́мі?
|
ли они осмь на десzте на нѩже паде стлъпъ силуамьскъ и поби ѩ. мьните ли яко ти длъжьнэише бэшz паче вьсэхъ чловэкъ живѫщихъ въ иерусалимэ;
|
|
5
|
5
|
|
Ні, глаго́лю вам; но а́ще не пока́єтеся, всі та́кожде поги́бнете.
|
ни глаголѭ вамъ. нъ аще не покаѥте сz вьси такожде погыбнете.
|
|
6
|
6
|
|
Глаго́лаше же сію́ при́тчу: смоко́вницю ім'я́ше ні́кий в виногра́ді своє́м всаждену́; і при́йде іщя́ плода́ на ней, і не обрі́те;
|
глагола же сиѭ притъчѫ: смъкъвьницѫ имэаше нэкъто въ виноградэ своѥмь въсажденѫ и приде ищz плода на нѥи и не обрэте.
|
|
7
|
7
|
|
рече́ же к винаре́ві: се тре́тіє лі́то, отне́лиже прихожду́ іщя́ плода́ на смоко́вниці сей, і не обріта́ю; посіці́ ю (у́бо), вску́ю і зе́млю упражня́єть?
|
рече же къ винареви: се три лэта прихождѫ ищz плода на смъкъвьници сеи и не обрэтаѭ. посэци ѭ въскѫѭ и землѭ опражнэѥть;
|
|
8
|
8
|
|
Он же отвіща́в рече́ єму́: го́споди, оста́ви ю і се лі́то, до́ндеже окопа́ю о́крест єя́ і оси́плю гно́єм;
|
онъ же отъвэщавъ рече ѥму: господи остави ѭ и се лэто доньдеже ѭ окопаѭ окрьстъ и осыплѭ гноимь.
|
|
9
|
9
|
|
і а́ще у́бо сотвори́ть плод; а́ще ли же ні, во гряду́щеє посіче́ши ю.
|
и аще убо сътворить плодъ. аще ли же ни въ грядѫщеѥ посэчеши ѭ. Въ оно+.
|
|
10
|
10
|
|
(Зач. 71) Бя́ше же учя́ на єди́ном от со́нмищ в субо́ту;
|
бэ Uчz iс7ъ на ѥдиномь t съньмищь въ сUботы.
|
|
11
|
11
|
|
і се жена́ бі іму́щи дух неду́жен літ осьмна́десять, і бі сля́ка і не могу́щи восклони́тися отню́д.
|
и се жена д¦ь имUщи недUжьныи. отъ. }i.те лэтъ. и бэ сълUка. и не могUщи въсклонитисz tнUдь.
|
|
12
|
12
|
|
Ви́дів же ю Ісу́с, пригласи́ і рече́ єй: же́но, отпущена́ єси́ от неду́га твоєго́.
|
Uзьрэвъ же ю iс7ъ. пригласи и рече ѥи. жено tпUщена ѥси t недUга твоѥго.
|
|
13
|
13
|
|
І возложи́ на ню ру́ці; і а́біє простре́ся, і сла́вляше Бо́га.
|
и възложи на ню рUцэ. и абиѥ простьресz. и славzаше б7а.
|
|
14
|
14
|
|
Отвіща́в же старі́йшина собо́ру, негоду́я, зане́ в субо́ту ісціли́ (ю) Ісу́с, глаго́лаше наро́ду: шесть дній єсть, в ня́же досто́їть ді́лати; в ти́я у́бо приходя́ще цілі́теся, а не в день субо́тний.
|
tвэща же архисµнагогъ негодUя. зане въ сUботU исцэли ю iс7ъ. гlаше народU шестъ дн7ии ѥсть. въ нz же достоить дэлати. въ ты Uбо приходzще цэлитесz. а не въ дн7ь сUботьныи.
|
|
15
|
15
|
|
Отвіща́ (же) у́бо єму́ Госпо́дь і рече́: лицемі́ре, ко́ждо вас в субо́ту не отріша́єть ли своєго́ вола́ іли́ осла́ от я́слій, і вед напая́єть,
|
tвэщавъ же къ нимь Gь и рече. лицемэри. когожьдо васъ въ сUботU. не отрэшить волU своѥго. ли осьлzте t яслии. и ведеть напаяятъ и.
|
|
16
|
16
|
|
сію́ же дщер Авраа́млю су́щу, ю́же связа́ сатана́ се осьмоєна́десяте лі́то, не досто́яше ли разріши́тися єй от ю́зи сея́ в день субо́тний?
|
сию же дъщерь аврамлю сUщю. юже съвzза сотона. се осмоѥ на десzте лэто не достояше ли раздрэшити ѥя t Uзы сея. въ дн7ь сUботьныи.
|
|
17
|
17
|
|
І сія́ Єму́ глаго́лющу, стидя́хуся всі противля́ющіїся Єму́; і всі лю́діє ра́довахуся о всіх сла́вних бива́ющих от Него́.
|
и си гlющю ѥмU стыдzахUсz вьси. противлzющиисz ѥмU. и вьси людиѥ радоваахUсz. о вьсэхъ славьныихъ бывающиихъ t него.
|
|
18
|
18
|
|
(Зач. 72) Глаго́лаше же: кому́ подо́бно єсть Ца́рствіє Бо́жиє? І кому́ уподо́блю є?
|
глаголааше же: кому подобьно ѥсть царьствиѥ божиѥ и кому уподоблѭ ѥ;
|
|
19
|
19
|
|
Подо́бно єсть зе́рну гору́шну, є́же приє́м челові́к вве́рже в вертогра́д свой; і возрасте́, і бисть дре́во ве́ліє, і пти́ці небе́сния всели́шася в ві́твіє єго́.
|
подобьно ѥсть цесарьство небесьноѥ. зьрнU горUщьнU. ѥже приѥмъ члв7къ. въвьрже въ вьртоградъ свои. и въздрасте и бысть въ дрэво велико и птица нб7сьскыя въселишасz въ вэтви ѥго.
|
|
20
|
20
|
|
Па́ки рече́: кому́ уподо́блю Ца́рствіє Бо́жиє?
|
и пакы рече комU Uподоблю цrтво б9иѥ.
|
|
21
|
21
|
|
Подо́бно єсть ква́су, єго́же приє́мши жена́, скри в са́тіх тріє́х муки́, до́ндеже вски́се все.
|
подобьно ѥсть квасU. иже приѥмъши жена. съкры въ мUцэ три сатъ. донъдеже въкысэ вьсе.
|
|
22
|
22
|
|
І прохожда́ше сквозі́ гра́ди і ве́сі, учя́ і ше́ствіє творя́ во Ієрусали́м.
|
и прохождааше сквозэ грады. и вьси Uчz и шьствиѥ творz въ иеrлмъ.
|
|
23
|
23
|
|
Рече́ же ні́кий Єму́: Го́споди, а́ще ма́ло єсть спаса́ющихся? Он же рече́ к ним:
|
рече же къ немU ѥтеръ Gи. аще мало ѥсть сп7сающихъсz. онъ же рече къ нимъ.
|
|
24
|
24
|
|
подвиза́йтеся вни́ти сквозі́ ті́сная врата́; я́ко мно́зі, глаго́лю вам, взи́щуть вни́ти, і не возмо́гуть.
|
подвизаитесz вънити сквозэ тэсная врата. яко мънози гlю вамъ. възищють вънити и не възмогUть.
|
|
25
|
25
|
|
Отне́ліже воста́неть до́му влади́ка, і затвори́ть две́рі, і на́чнете вні стоя́ти і ударя́ти в две́рі, глаго́люще: Го́споди, Го́споди, отве́рзи нам. І отвіща́в рече́ть вам: не вім вас, отку́ду єсте́.
|
tнелэ же Uбо въстанеть. гн7ъ домU. и затворить двьри. и начьнете вънэ стояти и тлэщи въ двьри гlюще. Gи Gи tвьрзи намъ. и tвэщавъ речеть вамъ. не вэмь васъ. tкUдU ѥсте.
|
|
26
|
26
|
|
Тогда́ на́чнете глаго́лати: ядо́хом пред Тобо́ю і пи́хом, і на распу́тіїх на́ших учи́л єси́.
|
тъгда начьнете гlати. ѥхомъ прэдъ тобою и пихомъ. и на распUтии нашихъ Uчилъ ны ѥси.
|
|
27
|
27
|
|
І рече́ть: глаго́лю вам, не вім вас, отку́ду єсте́; отступі́те от Мене́, всі ді́лателіє непра́вди.
|
и речеть аминъ гlю вамъ. не вэдэ васъ tкUдU ѥсте. tстUпите t мене вьси дэлателе неправьдьнии.
|
|
28
|
28
|
|
Ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м, єгда́ у́зрите Авраа́ма, і Ісаа́ка, і Іа́кова, і вся проро́ки во Ца́рствії Бо́жиї, вас же — ізгони́мих вон.
|
тU бUдеть плачь и скрьжьтъ зUбомъ. егда Uзьрите аврама исака и якова. и вьсz пророкы въ цесарьствии божии. вы же изгоними вънъ.
|
|
29
|
29
|
|
І при́йдуть от восто́к і за́пад, і сі́вера і ю́га, і возля́гуть в Ца́рствії Бо́жиї.
|
и придUть t въстокъ. и запада и сэвера и Uга. и възлzгUть въ цесарьствии б9ии.
|
|
30
|
30
|
|
І се суть послі́днії, і́же бу́дуть пе́рві, і суть пе́рвії, і́же бу́дуть послі́дні.
|
и се сѫть послэдьнии иже бѫдѫть прэдьнии. и сѫть прэдьнии иже бѫдѫть послэдьнии.
|
|
31
|
31
|
|
(Зач. 73) В той день приступи́ша ні́ций от фарисе́й, глаго́люще Єму́: ізи́ди і іди́ отсю́ду, я́ко І́род хо́щеть Тя уби́ти.
|
Въ тъ дьнь пристѫпишz ѥдини фарисеи глаголѭще ѥму: изиди и иди отъсѫду яко иродъ хощеть тz убити.
|
|
32
|
32
|
|
І рече́ їм: ше́дше рці́те ли́су тому́: се ізгоню́ бі́си і ісціле́нія творю́ днесь і у́трі, і в тре́тій сконча́юся.
|
и рече имъ: шьдъше рьцэте лису тому се изгонѭ бэсы и ицэлѥния творѭ дьньсь и утрэ и въ третии коньчаѭ.
|
|
33
|
33
|
|
Оба́че подоба́єть Мі днесь, і у́трі, і в бли́жній іти́, я́ко невозмо́жно єсть проро́ку поги́бнути кромі́ Ієрусали́ма.
|
обаче подобаѥть ми дьньсь и утрэ въ онъ дьнь ити. яко пророку не възможьно ѥсть погыбнѫти кромэ иерусалима.
|
|
34
|
34
|
|
Ієрусали́ме, Ієрусали́ме, ізби́вий проро́ки і ка́менієм побива́я по́сланния к тебі́, колькра́ти восхоті́х собра́ти ча́да твоя́, я́коже коко́ш гніздо́ своє́ под крилі́, і не восхоті́сте?
|
иерусалиме иерусалиме избивыи пророкы и камениѥмь побиваѩ посъланыѩ къ тебэ. коль краты въсхотэхъ събьрати чzда твоя яко кокошь гнэздо своѥ подъ крилэ и не въсхотэсте.
|
|
35
|
35
|
|
Се оставля́ється вам дом ваш пуст. Глаго́лю же вам, я́ко не і́мате Мене́ ви́діти, до́ндеже при́йдеть, єгда́ рече́те: благослове́н Гряди́й во і́м'я Госпо́днє.
|
се оставляѥть сz вамъ домъ вашь. глаголѭ же вамъ яко не имате видэти мене доньдеже придеть ѥгда речете благословлѥнъ грzдыи въ имz господьне.
|