|
Євангеліє від Марка
|
Євангеліє від Марка
|
|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 1) Зача́ло Єва́нгелія Ісу́са Христа́, Си́на Бо́жия, | Зачало еµанGлиѥ iс7µ ¦а сн7а б9ия. |
|
2
|
2
|
| я́коже єсть пи́сано во проро́ціх: се, Аз посила́ю а́нгела Моєго́ пред лице́м Твої́м, і́же угото́вить путь Твой пред Тобо́ю. | яко же ѥсть писано въ прbрцэхъ. се азъ послю анGлъ мои. предь лицемь твоимь. иже Uготовить пUть твои предь тобою. |
|
3
|
3
|
| Глас вопію́щаго в пусти́ні: угото́вайте путь Госпо́день, пра́ви творі́те стезі́ Єго́. | глаc въпьющааго въпьющааго въ пUстыни. Uготоваите пUть гн7ь. правы творите стьзz ѥго. |
|
4
|
4
|
| Бисть Іоа́нн крестя́й в пусти́ні і пропові́дая креще́ніє покая́нія во отпуще́ніє гріхо́в. | быc iw7нъ крьститель въ пUстыни. проповэдая крьщениѥ. покаянию въ tпUщениѥ грэховъ. |
|
5
|
5
|
| І ісхожда́ше к нему́ вся Іуде́йськая страна́ і Ієрусали́мляне; і креща́хуся всі во Іорда́ні ріці́ от него́, іспові́дающе гріхи́ своя́. | и исходяаше къ нѥмU всz иUдеиска страна. и нер©лмляне. крщ7ахU вси въ иерданьcцэи рэцэ t нѥго. исповэдающе грэхы своя. |
|
6
|
6
|
| Бі же Іоа́нн оболче́н власи́ вельблу́жді, і по́яс усме́н о чреслі́х єго́, і яди́й акри́ди і мед ди́вій. | Бэ же иоанъ обълченъ власы вельблUжи. и поясъ Uсниянъ. о чреслэхъ ѥго. и эды акриды. и медъ дивии. |
|
7
|
7
|
| І пропові́даше, глаго́ля: гряде́ть Крі́плій мене́ вслід мене́, Єму́же нісьм досто́їн прекло́нься разріши́ти реме́нь сапо́г Єго́; | и проповэдаше гlя. грzдеть крэплии мене. ѥмU же нэсмь достоинъ поклоньсz раздрэшити ремене. обUви ѥго. |
|
8
|
8
|
| аз у́бо крести́х ви водо́ю, Той же крести́ть ви Ду́хом Святи́м. | азъ Uбо кр7стихъ вы водою. а тъ кр7стить вы д¦мь с™ыимь. |
|
9
|
9
|
| (Зач. 2) І бисть во о́ніх днех, при́йде Ісу́с от Назаре́та Галиле́йськаго і крести́ся от Іоа́нна во Іорда́ні. | Въ оно вреұ. приде iс7 t назареfа галилеискааго. и кр7стисz t iw7на. въ иерданэ. |
|
10
|
10
|
| І а́біє восходя́ от води́, ви́ді разводя́щася небеса́ і Ду́ха, я́ко го́луба, сходя́ща Нань. | и абиѥ въсходz t воды. видэ разводzщасz неб7са. и д¦ъ яко голUбь съходzщь на нь. |
|
11
|
11
|
| І глас бисть с небесе́: Ти єси́ Син Мой возлю́бленний, о Не́мже благоволи́х. | и быc глаc съ нб7съ ты ѥси сн7ъ мои. о тебе благоизволихъ. |
|
12
|
12
|
| І а́біє Дух ізведе́ Єго́ в пусти́ню. | И абиѥ духъ изведе и въ пустынѭ. |
|
13
|
13
|
| І бі ту в пусти́ні дній чети́редесять, іскуша́єм сатано́ю, і бі со звірми́; і а́нгели служа́ху Єму́. | и бэ ту въ пустыни четыри десzти дьнъ искушаѥмъ сотоноѭ и бэ съ звэрьми и ангели служаахѫ ѥму. |
|
14
|
14
|
| По преда́нії же Іоа́ннові, при́йде Ісу́с в Галіле́ю, пропові́дая Єва́нгеліє Ца́рствія Бо́жия | по прэдании же иоановэ приде исусъ въ галилеѭ проповэдая евангелѥ царьствия божия. |
|
15
|
15
|
| і глаго́ля, я́ко іспо́лнися вре́м'я і прибли́жися Ца́рствіє Бо́жиє: пока́йтеся і ві́руйте во Єва́нгеліє. | глаголѩ яко исплъни сz врэмz и приближи сz царьствиѥ божиѥ. каите сz и вэруите въ евангелиѥ. |
|
16
|
16
|
| (Зач. 3) Ходя́ же при мо́рі Галиле́йстім, ви́ді Си́мона і Андре́я, бра́та (того́) Си́мона, вмета́юща мре́жі в мо́ре, бі́ста бо ри́баря. | Ходz же при мори галилеисцэ видэ симона и андреа брата того симона въмэтаѭща мрэжz въ море бэста бо рыбаря. |
|
17
|
17
|
| І рече́ ї́ма Ісу́с: прийді́та вслід Мене́, і сотворю́ вас би́ти ловця́ челові́ком. | и рече има исусъ: придэта въ слэдъ мене и сътворѭ вы быти ловьца чловэкомъ. |
|
18
|
18
|
| І а́біє оста́вльша мре́жі своя́, по Нем ідо́ста. | и абиѥ оставльша мрэжа своѩ по нѥмь идосте. |
|
19
|
19
|
| І преше́д ма́ло отту́ду, узрі́ Іа́кова Зеведе́йова і Іоа́нна, бра́та єго́, і та в кораблі́ стро́яща мре́жа; | и прэшьдъ отътѫду узьрэ иакова зеведэова и иоана брата ѥго. и та въ ладии завzзаѭща мрэжа |
|
20
|
20
|
| і а́біє воззва́ я. І оста́вльша отця́ своєго́ Зеведе́я в кораблі́ с нає́мники, по Нем ідо́ста. | и абиѥ възъва я. и оставльша отьца своѥго зеведеа въ ладии съ наѥмьникы по нѥмь идосте. |
|
21
|
21
|
| І внидо́ша в Капернау́м; і а́біє в субо́ти вшед в со́нмище, уча́ше. | и вънидошz въ капернаумъ и абиѥ въ сѫботы на съньмищи учааше ѩ. |
|
22
|
22
|
| І дивля́хуся о уче́нії Єго́; бі бо учя́ їх, я́ко власть іми́й, і не я́ко кни́жници. | и дивляахѫ сz о учении ѥго. бэ бо учz ѩ яко власть имы и не яко кънижьници. |
|
23
|
23
|
| (Зач. 4) І бі в со́нмищі їх челові́к в ду́сі нечи́сте, і воззва́, | и бэ на съньмищи ихъ чловэкъ нечистъмь духомъ и възъва глаголѩ: |
|
24
|
24
|
| глаго́ля: оста́ви, что нам і Тебі́, Ісу́се Назаряни́не? Прише́л єси́ погуби́ти нас; вім Тя, кто єси́, — Святи́й Бо́жий. | остани чьто ѥсть намъ и тебэ исусе назарянинѥ; пришьлъ ѥси погубитъ насъ; вэмь тz къто ѥси свzтыи божии. |
|
25
|
25
|
| І запрети́ єму́ Ісу́с, глаго́ля: умолчи́ і ізи́ди із него́. | и запрэти ѥму исусъ глаголѩ: умълъчи и изиди из нѥго. |
|
26
|
26
|
| І стрясе́ єго́ дух нечи́стий, і возопи́ гла́сом вели́ким, і ізи́де із него́. | и сътрzсъ и духъ нечистыи и възъпивъ гласъмь велиѥмь изиде из нѥго. |
|
27
|
27
|
| І ужасо́шася всі, я́коже стяза́тися їм к себі́, глаго́лющим: что єсть сіє́? (і) что уче́ніє но́воє сіє́, я́ко по о́бласті і духово́м нечи́стим вели́ть, і послу́шають Єго́? | и ужасошz сz вьси. и сътzзаахѫ сz въ себэ глаголѭще: чьто убо се; чьто учениѥ новоѥ се; яко по области и духомъ нечистыимъ велить и послушаѭть ѥго: |
|
28
|
28
|
| Ізи́де же слух Єго́ а́біє во всю страну́ Галиле́йську. | и изиде слухъ ѥго абиѥ во вьсѭ странѫ галилеискѫ. |
|
29
|
29
|
| (Зач. 5) І а́біє із со́нмища ізше́дше, прийдо́ша в дом Си́монов і Андре́йов, со Іа́ковом і Іоа́нном. | И абиѥ ишьдъше ис съньмища придоша въ домъ симоновъ и андреовъ съ иаковъмь и иоанъмь. |
|
30
|
30
|
| Те́ща же Си́монова лежа́ше огне́м жего́ма; і а́біє глаго́лаша Єму́ о ней. | тьща же симонова лежааше огньмь жегома. и абиѥ глаголашz ѥму о нѥи. |
|
31
|
31
|
| І присту́пль воздви́же ю, єм за ру́ку єя́; і оста́ви ю огнь а́біє, і служа́ше їм. | и пристѫпль въздвиже ѭ ѥмъ за рѫкѫ ѥѩ. и остави ѭ абиѥ огнь и служааше имъ. |
|
32
|
32
|
| По́зді же би́вшу, єгда́ захожда́ше со́лнце, приноша́ху к Нему́ вся неду́жния і бісни́я. | поздэ же бывъшу ѥгда захождааше слъньце приношаахѫ къ нѥму вься недѫжьныѩ и бэсьныѩ. |
|
33
|
33
|
| І бі весь град собра́лся к две́рем. | и бэ вьсь градъ събьралъ сz къ двьрьмъ. |
|
34
|
34
|
| І ісціли́ мно́гі злі стра́ждущия разли́чними неду́ги; і бі́си мно́гі ізгна́, і не оставля́ше глаго́лати бі́си, я́ко ві́дяху Єго́ Христа́ су́ща. | и исцэли многы недѫжьны имѫщz различьны ѩзz и бэсы мъногы изгъна. и не оставляаше глаголати бэсъ яко вэдэахѫ и. |
|
35
|
35
|
| (Зач. 6) І у́тро, но́щі су́щей зіло́, воста́в ізи́де, і і́де в пу́сто мі́сто, і ту моли́тву ді́яше. | и утро пробрэзгу зэло въставъ изиде. Въ оно вреұ . |
|
36
|
36
|
| І гна́ша Єго́ Си́мон і і́же с Ним; | вниде I© Uсто мэсто. и тU мbлитвU дэяше. гнаша ѥго. симонъ. и иже бэахU съ нимь. |
|
37
|
37
|
| і обрі́тше Єго́, глаго́лаша Єму́, я́ко всі Тебе́ і́щуть. | и wбрэтъше ѥго гlаахU ѥмU. яко вьси ищють тебе. |
|
38
|
38
|
| І глаго́ла їм: і́дем в бли́жнія ве́сі і гра́ди, да і та́мо пропові́м; на сіє́ бо ізидо́х. | и гlа имъ. поидэмъ въ ближьня в©и и грады. да и тU проповэдэ. на се бо изидохъ. |
|
39
|
39
|
| І бі пропові́дая на со́нмищих їх, во всей Галиле́ї, і бі́си ізгоня́. | и бэ проповэдая. на съньмищихъ ихъ. и по всеи галилеи. и бэсы изгонz. |
|
40
|
40
|
| І при́йде к Нему́ прокаже́н, моля́ Єго́ і на колі́ну припада́я пред Ним, і глаго́ля Єму́, я́ко, а́ще хо́щеши, мо́жеши м'я очи́стити. | и приде къ нѥмU прокаженъ. молzсz ѥму. и на колэнU. припадая и гlа ѥмU. яко аще хощеши. можеши мя очистити. |
|
41
|
41
|
| Ісу́с же милосе́рдовав, просте́р ру́ку, косну́ся єго́, і глаго́ла єму́: хощу́, очи́стися. | I© же милосьрдовавъ. простьръ рUкU. прикоснUсz ѥго. и гlа ѥмU хощю wчистисz. |
|
42
|
42
|
| І ре́кшу єму́, а́біє оти́де от него́ прокаже́ніє, і чист бисть. | и рекъшю ѥмU. абие отиде проказа t нѥго. и ч©тъ быc. |
|
43
|
43
|
| І запре́щ єму́, а́біє ізгна́ єго́; | и запрэти ѥмU и изгъна ѥго. |
|
44
|
44
|
| і глаго́ла єму́: блюди́, нікому́же нічесо́же рци; но шед покажи́ся ієре́єві і принеси́ за очище́ніє твоє́, я́же повелі́ Моїсе́й, во свиді́тельство їм. | и гlа ѥмU блюди никомU же. ничьто же не рьци. нъ шьдъ покажи себе иереови. и принесн. за очищениѥ своѥ. ѥже повелэ моиси въ съвэдэтельство имъ. |
|
45
|
45
|
| Он же ізше́д нача́т пропові́дати мно́го і проноси́ти сло́во, я́коже ктому́ не мощи́ Єму́ я́ві во град вни́ти; но вні в пусти́х мі́стіх бі. І прихожда́ху к Нему́ отвсю́ду. | онъ же ишьдъ начzтъ проповэдати мъного и проносити слово. яко къ тому не можааше явэ въ градъ вънити нъ вънэ въ пустэхъ мэстэхъ бэ и прихождаахѫ къ нѥму отъвьсѫду. |
|
Глава 2
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 7) І вни́де па́ки в Капернау́м по днех; і сли́шано бисть, я́ко в дому́ єсть. | Въ оно вреұ. въниде I© въ капернаUмъ. и слUхъ быc. яко въ домU ѥсть. |
|
2
|
2
|
| І а́біє собра́шася мно́зі, я́коже ктому́ не вмеща́тися ні при две́рех; і глаго́лаше їм сло́во. | и абие събирашасz мнози. яко ктомU ни въмэститисz. ни предь двьрми. и гlше имъ слово. |
|
3
|
3
|
| І прийдо́ша к Нему́ нося́ще разсла́бленна [жи́лами], носи́ма чети́рми; | и придоша къ нѥмU. носzще ослаблѥна. носима четырьми. |
|
4
|
4
|
| і не могу́щим прибли́житися к Нему́ наро́да ра́ди, откри́ша покро́в, іді́же бі, і прокопа́вше сві́сиша одр, на не́мже разсла́бленний лежа́ше. | и не могUще пристUпити къ нѥмU. за народы. tкрыша покровъ иде же бzше. съвэсиша одръ. на нѥмь же ослаблѥныи лежаше. |
|
5
|
5
|
| Ви́дів же Ісу́с ві́ру їх, глаго́ла разсла́бленному: ча́до, отпуща́ються тебі́ грісі́ твої́. | видэвъ же I©ъ вэрU ихъ. гlа ослаблѥнUUмU. чадо. tпUщаютьсz тобэ грэси твои. |
|
6
|
6
|
| Бя́ху же ні́ції от кни́жник ту сідя́ще і помишля́юще в сердця́х свої́х: | бzхU же нэции. t книжьникъ. тU стояще. и помышляюще въ с®цхъ своихъ. |
|
7
|
7
|
| что Сей та́ко глаго́леть хули́? Кто мо́жеть оставля́ти гріхи́, то́кмо єди́н Бог? | что сь тако гlть хUлU. кто можеть отъпUщати грэхы. тъкмо б7ъ ѥдинъ. |
|
8
|
8
|
| І а́біє разумі́в Ісу́с ду́хом Свої́м, я́ко та́ко ті́ї помишля́ють в себі́, рече́ їм: что сія́ помишля́єте в сердця́х ва́ших? | и абіѥ разUмэвъ I©ъ. д¦мь своимь. яко тако ти помышляють въ собэ. ре? имъ. что тако помышляѥте. въ с®цхъ вашихъ. |
|
9
|
9
|
| Что єсть удо́біє? Рещи́ разсла́бленному: отпуща́ються тебі́ грісі́? Іли́ рещи́: воста́ни, і возьми́ одр твой і ходи́? | что ѥсть Uдобиѥ рещи. ослаблѥнUUмU. tпUщають ти сz грэси. или рещи въстани възми одръ свои. и ходи. |
|
10
|
10
|
| Но да уві́сте, я́ко власть і́мать Син Челові́чеський на землі́ отпуща́ти гріхи́; глаго́ла разсла́бленному: | нъ да Uвэсте. яко власть имать сн7ъ члв7чь. tпUщати на земли грэхы. гlа ослаблѥнUмU. |
|
12
|
12
|
| І воста́ а́біє, і взем одр, ізи́де пред всі́ми, я́ко диви́тися всім і сла́вити Бо́га, глаго́лющим, я́ко ніколи́же та́ко ви́діхом. | и въставъ абиѥ и възьмъ одръ. изиде предъ вьсэми. яко дивитисz всэмъ. и славляхU б7а гlюще. яко николи же тако видэхомъ. |
|
13
|
13
|
| (Зач. 8) І ізи́де па́ки к мо́рю; і весь наро́д ідя́ше к Нему́, і уча́ше їх. | И изиде пакы къ морю и вьсь народъ идяаше къ нѥму и учааше ѩ. |
|
14
|
14
|
| І мимогря́дий ви́ді Леві́ю Алфе́йова, сідя́ща на ми́тниці, і глаго́ла єму́: по Мні гряди́. І воста́в вслід Єго́ і́де. | преходz I©ъ видэ левьгиU алfеова. сэдzща на мытьници. и гlа ѥмU. иди по мнэ. и въставъ въ слэдъ ѥго иде. |
|
15
|
15
|
| І бисть возлежа́щу Єму́ в дому́ єго́, і мно́зі митарі́ і грі́шници возлежа́ху со Ісу́сом і со ученики́ Єго́; бя́ху бо мно́зі, і по Нем ідо́ша. | и быc възлежащю ѥмU. въ домU ѥго. и мнози мытаре и грэшьници. възлежахU съ I©ъмь. и съ Uченикы ѥго. бzхU бо мнози. и по нѥмь идоша. |
|
16
|
16
|
| І кни́жници і фарисе́є, ви́дівше Єго́ яду́ща с митарі́ і грі́шники, глаго́лаху ученико́м Єго́: что я́ко с митарі́ і грі́шники ясть і піє́ть? | и книжьници. и фарисеи. видэвъше ѥго ядUща. съ мытарьми и грэшьникы. гlахU Uченикомъ ѥго. что яко съ мытарьми и грэшьникы пьѥть и ясть. |
|
17
|
17
|
| І сли́шав Ісу́с глаго́ла їм: не тре́бують здра́вії врача́, но боля́щії; не прийдо́х призва́ти пра́ведники, но грі́шники на покая́ніє. | слышавъ же I©ъ гlа имъ. не требUють съдравии врача нъ болzщеи. не бо придохъ зъвать правьдьникъ нъ грэшьникы на покаяниѥ. |
|
18
|
18
|
| (Зач. 9) І бя́ху ученици́ Іоа́ннови і фарісе́йстії постя́щеся. І прийдо́ша і глаго́лаша Єму́: почто́ ученици́ Іоа́ннови і фарисе́йстії постя́ться, а Твої́ ученици́ не постя́ться? | и бэахѫ ученици иоанови и фарисеи постzще сz. и придошz и рекошz ѥму: почьто ученици иоанови и фарисэи постzть сz а твои ученици не постzть сz; |
|
19
|
19
|
| І рече́ їм Ісу́с: єда́ мо́гуть си́нове бра́чнії, до́ндеже жени́х с ни́ми єсть, пости́тися? Єли́ко вре́м'я с собо́ю і́муть жениха́, не мо́гуть пости́тися; | и рече имъ исусъ: еда могѫть сынове брачьнии постити сz доньдеже съ ними ѥсть женихъ; ѥлико врэмz имѫть съ собоѭ жениха не имѫть постити сz. |
|
20
|
20
|
| при́йдуть же дні́є, єгда́ оти́меться от них жени́х, і тогда́ постя́ться в ти́я дні; | придѫть же дьниѥ ѥгда отъиметь сz отъ нихъ женихъ и тъгда постzть сz въ ты дьни. |
|
21
|
21
|
| і нікто́же приложе́нія пла́та небі́лена пришива́єть к ри́зі ве́тсі: а́ще ли же ні, во́зьметь коне́ць єго́ но́воє от ве́тхаго [отто́ргнеть приставле́ніє єго́ но́воє (ні́что) от ве́тхаго], і го́рша дира́ бу́деть: | и ни кто же приставлѥния плата небэлѥна не приставляѥтъ ризэ ветъсэ. аще ли же ни въземеть коньць отъ нѥѩ новоѥ отъ ветъхааго и горьши дира бѫдеть. |
|
22
|
22
|
| і нікто́же влива́єть вина́ но́ва в мі́хи ве́тхі: а́ще ли же ні, просади́ть вино́ но́воє мі́хи, і вино́ проліє́ться, і мі́сі поги́бнуть; но вино́ но́воє в мі́хи но́ви влія́ти [подоба́єть]. | и ни къто же не въливаѥть вина нова въ мэхы ветъхы. аще ли же ни просадить вино новое мэхы и вино пролэѥть сz и мэси погыбнѫть. нъ вино новоѥ въ мэхы новы лияти. Въ оно вреұ. |
|
23
|
23
|
| (Зач. 10) І бисть мимоходи́ти Єму́ в субо́ти сквозі́ сі́янія, і нача́ша ученици́ Єго́ путь твори́ти, востерза́юще кла́си. | хожаше I©ъ въ сUботU. сквозэ сэяния. и начаша Uченици ѥго пUть творити. въстьргающе класы. |
|
24
|
24
|
| І фарисе́є глаго́лаху Єму́: виждь, что творя́ть в субо́ти, єго́же не досто́їть? | и фарисеи гlахU ѥмU видиши ли что си творzть. въ сUӣ. ѥго же не достоить. |
|
25
|
25
|
| І Той глаго́лаше їм: ні́сте ли ніколи́же чли, что сотвори́ Дави́д, єгда́ тре́бованіє імі́ і взалка́ сам і і́же с ним? | и гл7аше имъ. нэсте ли николи же чли. что сътвори дв7д ѥгда требова. и възалкасz самъ. и иже бzхU съ нимь. |
|
26
|
26
|
| Ка́ко вни́де в дом Бо́жий при Авіафа́рі архієре́ї, і хлі́би предложе́нія сніде́, ї́хже не достоя́ше я́сти то́кмо ієре́єм, і даде́ і су́щим с ним? | како вънидоша въ храмъ б9ии. при авиаfарэ архиереи. и хлэбы предьложения сънэсть. ихъ же не достояаше ясти тъкмо иереtомъ. и дасть и сUщиимъ съ нимь. |
|
27
|
27
|
| І глаго́лаше їм: субо́та челові́ка ра́ди бисть, а не челові́к субо́ти ра́ди; | и гл7аше имъ. сUбота члbвка ради быc. а не члbвкъ сUботы ради. |
|
28
|
28
|
| ті́мже госпо́дь єсть Син Челові́чеський і субо́ті. | тэмь г7ь ѥсть сн7ъ члbвчь сUботэ. |
|
Глава 3
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| І вни́де па́ки в со́нмище; і бі та́мо челові́к, су́ху іми́й ру́ку. | И въниде пакы въ съньмище. и бэ члbвкъ тU и рUкл ѥго бэ сUха. |
|
2
|
2
|
| І назира́ху Єго́, а́ще в субо́ти ісціли́ть єго́, да Нань возглаго́лють. | и назираахU ѥго. аще въ сUботU ицэлить ѥго. да възгlють на нь. |
|
3
|
3
|
| І глаго́ла челові́ку су́ху іму́щему ру́ку: ста́ни посреді́. | и гlа члв7кU имUщюUмU сUхU рUкU. стани посредэ ихъ. |
|
4
|
4
|
| І глаго́ла їм: досто́їть ли в субо́ти добро́ твори́ти, іли́ зло твори́ти? Ду́шу спасти́, іли́ погуби́ти? Они́ же молча́ху. | и гlа имъ. что достоить въ сUботU. добро ли сътворити. или зло сътворити. дш7ю съпасти ли погUбити. wни же мълчахU. |
|
5
|
5
|
| І воззрі́в на них со гні́вом, скорб'я́ о окамене́нії серде́ць їх, глаго́ла челові́ку: простри́ ру́ку твою́. І простре́; і утверди́ся рука́ єго́ ціла́, я́ко друга́я. | и възрэвъ на нz съ гнэвъмь. скьрбz о окаменѥнии с®ць ихъ. и гlа члв7кU. простьри рUкU свою. и простре. и Uтвьрдисz рUка ѥго цэла. акы дрUгая. |
|
6
|
6
|
| (Зач. 11) І ізше́дше фарисе́є, а́біє со іродіа́ни сові́т творя́ху Нань, ка́ко Єго́ погуб'я́ть. | И абиѥ ишьдъше фарисеи съ иродианы съвэтъ творэахѭ на нь како и бышz погубили. |
|
7
|
7
|
| Ісу́с же оти́де со ученики́ Свої́ми к мо́рю; і мног наро́д от Галиле́ї по Нем і́де, і от Іуде́ї, | исусъ же отиде съ ученикы своими къ морю. и многъ народъ отъ галилеѩ по нѥмь иде. и отъ иудеѩ |
|
8
|
8
|
| і от Ієрусали́ма, і от Ідуме́ї, і со о́наго по́лу Іорда́на. І от Ти́ра і Сидо́на мно́жество мно́гоє, сли́шавше, єли́ка творя́ше, [і] прийдо́ша к Нему́. | и отъ иерусалима и отъ идумеѩ и съ оного полу иордана и сѫщеи о тµрэ и сидонэ. много мъножьство слышавше ѥлико творэаше придоша къ нѥму. |
|
9
|
9
|
| І рече́ ученико́м Свої́м, да кора́бль бу́деть у Него́ наро́да ра́ди, да не стужа́ють Єму́. | и рече ученикомъ своимъ: да ѥсть при нѥмь ладиица народа ради да не сътѫжають ѥму. |
|
10
|
10
|
| Мно́гі бо ісціли́, я́коже напада́ти на Него́, да Єму́ прико́снуться, єли́ці імія́ху ра́ни. | многы бо исцэли яко нападаахѫ ѥмь хотzще прикоснѫти сz ѥмь ѥлико имэахѫ раны. |
|
11
|
11
|
| І ду́сі нечи́стії, єгда́ ви́дяху Єго́, припада́ху к Нему́ і зва́ху, глаго́люще, я́ко Ти єси́ Син Бо́жий. | и ѥгда видэахѫ и дуси нечистии припадаахѫ къ нѥму и въпияхѫ глаголѭще яко ты ѥси христосъ сынъ божии. |
|
12
|
12
|
| І мно́го преща́ше їм, да не явле́на Єго́ сотворя́ть. | и много прэщааше имъ да не явэ творzть ѥго. |
|
13
|
13
|
| (Зач. 12) І взи́де на гору́ і призва́, ї́хже хотя́ше Сам; і прийдо́ша к Нему́. | и възиде на горѫ и призъва ѩже самъ хотэ и идошz къ нѥму. |
|
14
|
14
|
| І сотвори́ двана́десяте, да бу́дуть с Ним, і да посила́єть їх пропові́дати, | и сътвори дъва на десzте да бѫдѫть съ нимь и да посылаѥть ѩ проповэдати. |
|
15
|
15
|
| і імі́ти власть ціли́ти неду́ги і ізгони́ти бі́си; | и имэти область цэлити недѫгы и изгонити бэсы. |
|
16
|
16
|
| і нарече́ Си́мону і́м'я Петр, | и нарече имz симону петръ. |
|
17
|
17
|
| і Іа́кова Зеведе́йова, і Іоа́нна, бра́та Іа́ковля: і нарече́ ї́ма імена́ Воанерге́с, є́же єсть си́на гро́мова, | и иакова зеведеова и иоана брата иаковля. и нарече има именэ воанергесъ ѥже ѥсть сына громова. |
|
18
|
18
|
| і Андре́я, і Фили́ппа, і Варфоломе́я, і Матфе́я, і Фому́, і Іа́кова Алфе́йова, і Фадде́я, і Си́мона Канані́та, | и андреа и филипа и варfоломеа и матъfеа и fомѫ и иакова алфеова и fадеа и симона кананеа |
|
19
|
19
|
| і Іу́ду Іскаріо́тськаго, і́же і предаде́ Єго́. | и иудѫ искариотьскааго иже и прэдасть и. |
|
20
|
20
|
| (Зач. 13) І прийдо́ша в дом; і собра́ся па́ки наро́д, я́ко не мощи́ їм ні хлі́ба я́сти. | и придоша въ домъ и събьрашz сz пакы народи яко не мощи имъ ни хлэба сънэсти. |
|
21
|
21
|
| І сли́шавше і́же бя́ху у Него́, ізидо́ша, да і́муть Єго́, глаго́лаху бо, я́ко неі́стов єсть. | и слышавъше иже бэахѫ у нѥго изидоша ѩти и. глаголаахѫ бо яко неистовъ ѥсть. |
|
22
|
22
|
| І кни́жници, і́же от Ієрусали́ма низше́дшії, глаго́лаху, я́ко Веєльзеву́ла і́мать і я́ко о кня́зі бісо́встім ізго́нить бі́си. | и кънижьници низъшьдъшеи отъ иерусалима глаголахѫ яко веельзевулъ имать и яко о кънzзи бэсъ изгонить бэсы. |
|
23
|
23
|
| І призва́в їх, в при́тчах глаго́лаше їм: ка́ко мо́жеть сатана́ сатану́ ізгони́ти? | и призъвавъ ѩ въ притъчахъ глаголааше къ нимъ: како можеть сотона сотонѫ изгонити; |
|
24
|
24
|
| І а́ще ца́рство на ся разділи́ться, не мо́жеть ста́ти ца́рство то; | и аще царьство на сz раздэлить сz не можеть стати царьство то. |
|
25
|
25
|
| і а́ще дом на ся разділи́ться, не мо́жеть ста́ти дом той; | и аще домъ на сz раздэлить сz не можеть стати домъ тъ. |
|
26
|
26
|
| і а́ще сата́на воста́ на ся сам і разділи́ся, не мо́жеть ста́ти, но коне́ць і́мать. | и аще сотона въста самъ на сz и раздэли сz не можеть стати нъ коньчинѫ имать. |
|
27
|
27
|
| Нікто́же мо́жеть сосу́ди крі́пкаго, вшед в дом єго́, расхи́тити, а́ще не пе́рвіє крі́пкаго св'я́жеть, і тогда́ дом єго́ расхи́тить. | ни къто же не можеть съсѫдъ крэпъкааго въшьдъ въ домъ ѥго расхытити аще не прэжде крэпъкааго съвzжеть и тъгда домъ ѥго расхытить. |
|
28
|
28
|
| (Зач. 14) Амі́нь глаго́лю вам, я́ко вся отпу́стяться согріше́нія сино́м челові́чеським, і хуле́нія, єли́ка а́ще восхуля́ть; | аминь глаголѭ вамъ яко вься отъпустzть сz сыномъ чловэческомъ съгрэшения и власфимиѩ ѥлико аще власфимисаѭть. |
|
29
|
29
|
| а і́же восху́лить на Ду́ха Свята́го, не і́мать отпуще́нія во ві́ки, но пови́нен єсть ві́чному суду́. | а иже власфимисаѥть на свzтыи духъ не имать отъпущения въ вэкъ нъ повиньнъ ѥсть вэчьнуу му сѫду. |
|
30
|
30
|
| Зане́ глаго́лаху: ду́ха нечи́стаго і́мать. | занѥ глаголахѫ яко духъ нечистъ имать. |
|
31
|
31
|
| Прийдо́ша у́бо Ма́ти і бра́тія Єго́, і вні стоя́ще посла́ша к Нему́, зову́ще Єго́. | Приде же мати ѥго и братия и вънэ стоѩще посълашz къ нѥму глашаѭще и. |
|
32
|
32
|
| І сідя́ше наро́д о́крест Єго́. Рі́ша же Єму́: се Ма́ти Твоя́ і бра́тія Твоя́ [і сестри́ Твоя́] вні і́щуть Тебе́. | и сэдэаше о нѥмь народъ. рэшz же ѥму: се мати твоя и братия твоя и сестры твоѩ вънэ ищѫть тебе. |
|
33
|
33
|
| І отвіща́ ім, глаго́ля: кто єсть ма́ти Моя́, іли́ бра́тія Моя́? | и отъвэща имъ глаголѩ: къто ѥсть мати моя ли братия моя; |
|
34
|
34
|
| І согля́дав о́крест Себе́ сідя́щия, глаго́ла: се, ма́ти Моя́ і бра́тія Моя́; | и съглzдавъокрьстъ ѥго глагола: се мати моя и братия моя. |
|
35
|
35
|
| і́же бо а́ще сотвори́ть во́лю Бо́жию, сей брат Мой і сестра́ Моя́ і ма́ти (Мі) єсть. | иже бо аще сътворить волѭ божиѭ сь братъ мои и сестра моя и мати ѥсть. |
|
Глава 4
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 15) І па́ки нача́т учи́ти при мо́рі; і собра́ся к Нему́ наро́д мног, я́коже Самому́ влі́зшу в кора́бль, сіді́ти в мо́рі; і весь наро́д при мо́рі на землі́ бя́ше. | И пакы начzтъ при мори учити. и събьра сz къ нѥму народъ мъногъ. яко самъ вълэзъ въ корабль сэдэаше въ мори. и вьсь народъ бэша при мори на земли. |
|
2
|
2
|
| І уча́ше їх при́тчами мно́го і глаго́лаше їм во уче́ніії Своє́м: | и учааше ѩ притъчами мъного. и глаголааше имъ въ учении своѥмь: |
|
3
|
3
|
| сли́шіте: се, ізи́де сі́яй сі́яти; | слышите. се изиде сэѩи сэятъ. |
|
4
|
4
|
| і бисть єгда́ сі́яше, о́во паде́ при путі́, і прийдо́ша пти́ці, і позоба́ша є; | и бысть ѥгда сэяше ова падоша на пѫти и придошz пътицz и позобаша я. |
|
5
|
5
|
| друго́є же паде́ при ка́мені, іді́же не ім'я́ше землі́ мно́ги, і а́біє прозябе́, зане́ не ім'я́ше глубини́ земни́я: | а другоѥ паде на каменьнэѥмь идеже не имэ землѩ мъногы. и абиѥ прозzбе занѥ не имэаше глѫбины земьныѩ. |
|
6
|
6
|
| со́лнцю же возсія́вшу присвя́де, і зане́ не ім'я́ше ко́рене, і́зсше; | слъньцу же въсиявъшу присвzде. и занѥ не имэаше корения усъше. |
|
7
|
7
|
| і друго́є паде́ в те́рнії, і взи́де те́рніє, і подави́ є, і плода́ не даде́: | и другоѥ паде въ трьнии. и възиде трьниѥ и подави ѥ и плода не дасть. |
|
8
|
8
|
| і друго́є паде́ на землі́ до́брій, і дая́ше плод восходя́щ і расту́щ, і припло́доваше на три́десять, і на шестьдеся́т, і на сто. | и другоѥ паде на земли добрэи и даяше плодъ въсходz и расты. и приплоди ово три десzти ово шѥсть десzтъ ово съто. |
|
9
|
9
|
| І глаго́лаше: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить. | и глаголаше: имэѩи уши слышати да слышить. |
|
10
|
10
|
| (Зач. 16) Єгда́ же бисть єди́н, вопроси́ша Єго́, і́же бя́ху с Ним, со обімана́десяте о при́тчі. | ѥгда же бысть ѥдинъ въпросишz и иже бэахѫ о нѥмь съ обэма на десzте притчz. |
|
11
|
11
|
| І глаго́лаше їм: вам єсть дано́ ві́дати та́йни Ца́рствія Бо́жия, о́нім же вні́шним в при́тчах вся бива́ють, | и глаголаше имъ: вамъ ѥсть дано вэдэти таиная царьствия божия. онэмь же вънэшьниимъ въ притъчахъ вься бываѭтъ. |
|
12
|
12
|
| да ви́дяще ви́дять, і не у́зрять; і сли́шаще сли́шать, і не разумі́ють; да не когда́ обратя́ться, і оста́в'яться їм грісі́. | да видzще видzть и не узьрzть. и слышzще слышzть и не разумэваѭть. еда къгда обратzть сz и отъпустzть сz имъ грэси. |
|
13
|
13
|
| І глаго́ла їм: не ві́сте ли при́тчі сея́? І ка́ко вся при́тчі уразумі́єте? | и глагола имъ: не вэсте ли притъчz сеѩ и како вьсz притъчz разумэѥте; |
|
14
|
14
|
| Сі́яй, сло́во сі́єть. | сэѩи слово сэѥть. |
|
15
|
15
|
| Сі́ї же суть, і́же при путі́, іді́же сі́ється сло́во, і єгда́ усли́шать, а́біє прихо́дить сатана́ і оте́млеть сло́во сі́янноє в сердця́х їх. | си же сѫть яже на пѫти идеже сэѥть сz слово и ѥгда слышzть абиѥ. придеть сотона и отиметь слово сэѥноѥ въ срьдьцихъ ихъ. |
|
16
|
16
|
| І сі́ї суть тако́жде і́же на ка́менних сі́ємії, і́же єгда́ усли́шать сло́во, а́біє с ра́достію приє́млють є; | и си такожде сѫть иже на каменьныихъ сэѥми. иже ѥгда слышzть слово абиѥ съ радостиѭ приѥмлѭть ѥ. |
|
17
|
17
|
| і не і́муть коре́нія в себі́, но привре́менні суть; та́же би́вшей печа́лі іли́ гоне́нію словесе́ ра́ди, а́біє соблажня́ються. | и не имѫть корене въ себэ нъ врэменьни сѫть. по томь же бывъши печали ли гонению словесе ради абиѥ съблажняѭь сz. |
|
18
|
18
|
| А сі́ї суть, і́же в те́рнії сі́ємії, сли́шащії сло́во; | а си сѫть сэѥнии въ трьнии слышащеи слово |
|
19
|
19
|
| і печа́лі ві́ка сего́, і лесть бога́тства, і о про́чих по́хоті входя́щия подавля́ють сло́во, і безпло́дно бива́єть. | и печали вэка сего и льсть богатьствия и о прочиихъ похоти въходzщz подавляѭть слово и без плода бываѥть. |
|
20
|
20
|
| І сі́ї суть, і́же на землі́ до́брій сі́яннії, і́же сли́шать сло́во і приє́млють, і пло́дствують на три́десять, і на шестьдеся́т, і на сто. | а сии сѫть сэѥнии на добрэ земли иже слышzть слово и приѥмлѭть ѥ и плодzть сz на три десzти и шесть десzтъ и съто. |
|
21
|
21
|
| І глаго́лаше їм: єда́ світи́льник прихо́дить [вжига́ють], да под спу́дом положа́ть єго́ іли́ под одро́м? Не да ли на сві́щниці положе́н бу́деть? | И глаголаше имъ: еда приходить. свэтильникъ да подъ спѫдъмь положенъ бѫдеть ли подъ одръмь; не да ли на свэщьникъ възложать и;. |
|
22
|
22
|
| ність бо та́йно, є́же не яви́ться, ніже́ бисть потає́но, но да при́йдеть в явле́ніє; | нэсть бо ни чьто же таино ѥже не явить сz. ни бысть потаѥно нъ да придеть въ явлениѥ. |
|
23
|
23
|
| а́ще кто і́мать у́ші сли́шати, да сли́шить. | иже имать уши слышати да слышить. |
|
24
|
24
|
| (Зач. 17) І глаго́лаше їм: блюді́те что сли́шите: в ню́же мі́ру мі́рите, возмі́риться вам, і приложи́ться вам сли́шащим; | и глаголааше имъ: блюдэте сz чьто слышите. въ нѭже мэрѫ мэрите намэрить сz вамъ и приложить сz вамъ слышzщиимъ. |
|
25
|
25
|
| і́же бо а́ще і́мать, да́сться єму́, а і́же не і́мать, і є́же і́мать, оти́меться от него́. | иже бо аще имать дасть сz ѥму а иже не имать и ѥже имать отъиметь сz отъ нѥго. |
|
26
|
26
|
| І глаго́лаше: та́ко єсть [і] Ца́рствіє Бо́жиє, я́коже челові́к вмета́єть сі́м'я в зе́млю, | И глаголааше: тако ѥсть царьствиѥ божиѥ якоже аще чловэкъ въмэтаѥтъ сэмz въ землѭ. |
|
27
|
27
|
| і спить, і востає́ть но́щію і дні́ю, і сі́м'я прозяба́єть і расте́ть, я́коже не вість он; | и съпить и въстаѥть нощь и дьнь. и сэмz прозzбаѥть и растеть якоже не вэсть онъ. |
|
28
|
28
|
| от себе́ бо земля́ плоди́ть пре́жде траву́, пото́м клас, та́же ісполня́єть пшени́цю в кла́сі; | о себэ бо земля плодить сz прэжде трэвѫ по томь же класъ по томь же и пъшеницѭ въ класэ. |
|
29
|
29
|
| єгда́ же созрі́єть плод, а́біє по́слеть серп, я́ко наста́ жа́тва. | ѥгда же съзрэѥть плодъ абиѥ посълеть сьрпъ яко настоить жzтва. |
|
30
|
30
|
| І глаго́лаше: чесому́ уподо́бим Ца́рствіє Бо́жиє? Іли́ ко́єй при́тчі приложи́м є? | и глаголааше: чьсому уподобимъ царьствиѥ божиѥ ли коѥи притъчи приложимъ ѥ; |
|
31
|
31
|
| я́ко зе́рно гору́шично, є́же єгда́ всі́яно бу́деть в землі́, мні́є всіх сі́мен єсть земни́х; | яко горушьнэ зьрнэ ѥже ѥгда въсэѥно бѫдеть въ землѭ мьнѥ вьсэхъ ѥсть сэменъ земьныихъ. |
|
32
|
32
|
| і єгда́ всі́яно бу́деть, возраста́єть, і бива́єть бо́ліє всіх зе́лій, і твори́ть ві́тві ве́лія, я́ко мощи́ под сі́нію єго́ пти́цям небе́сним вита́ти. | и ѥгда въсэѥно бѫдеть въздрастеть и бѫдеть болѥ вьсэхъ зелии и творить вэтви велиѩ яко мощи подъ сэниѭ ѥго пътицамъ небесьныимъ витати. |
|
33
|
33
|
| І такови́ми при́тчами мно́гими глаго́лаше їм сло́во, я́коже можа́ху сли́шати. | и тацэми притъчами мнозэми глаголааше имъ слово якоже можаахѫ слышати. |
|
34
|
34
|
| Без при́тчі же не глаго́лаше їм словесе́; осо́б же ученико́м Свої́м сказа́ше вся. | без притъчz же не глаголааше имъ. ѥдинъ же сказааше ученикомъ своимъ вься. |
|
35
|
35
|
| (Зач. 18) І глаго́ла їм в той день, ве́черу би́вшу: пре́йдем на он пол. | И глагола имъ въ тъ дьнь вечеру бывъшу: преидэмъ на онъ полъ. |
|
36
|
36
|
| І отпу́щше наро́ди, поя́ша Єго́ я́коже бі в кораблі́; і іні́ї же кораблі́ бя́ху с Ним. | и отъпущьше народъ поѩшz и якоже бэ въ ладии. и ины ладиѩ бэахѫ съ нимь. |
|
37
|
37
|
| І бисть бу́ря ві́трена вели́ка; во́лни же влива́хуся в кора́бль, я́ко уже́ погружа́тися єму́. | и бысть буря вэтрьна велия. влъны же въливаахѫ сz въ ладиѭ яко уже погрzзнѫти хотэаше. |
|
38
|
38
|
| І бі Сам на кормі́ на возгла́вниці сп'я. І возбуди́ша Єго́ і глаго́лаша Єму́: Учи́телю, не ради́ши ли, я́ко погиба́єм? | и бэ самъ на кръмэ на възглавици съпz. и възбудишz и и глаголашz ѥму: учителю не родиши ли яко погыблѥмъ; |
|
39
|
39
|
| І воста́в запрети́ ві́тру і рече́ мо́рю: молчи́, преста́ни. І уле́же вітр, і бисть тишина́ ве́лія. | и въставъ запрэти вэтру. и рече морю: млъчи и устани и улеже вэтръ и бысть тишина велия. |
|
40
|
40
|
| І рече́ їм: что та́ко страшли́ві єсте́? Ка́ко не і́мате ві́ри? | и рече имъ: чьто тако страшиви ѥсте; како не имете вэры; |
|
41
|
41
|
| І убоя́шася стра́хом ве́ліїм і глаго́лаху друг ко дру́гу: кто у́бо Сей єсть, я́ко і вітр, і мо́ре послу́шають Єго́? | и възбояша сz страхъмь велиѥмь и глаголаахѫ другъ къ другу: къто убо ѥсть сь яко и вэтри и море послушаѭть ѥго; |
|
Глава 5
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
| (Зач.19) І прийдо́ша на он пол мо́ря, во страну́ Гадари́нськую. | И придошz на онъ полъ моря въ странѫ гадариньскѫ. |
|
2
|
2
|
| І ізлі́зшу Єму́ із корабля́, а́біє срі́те Єго́ от гробо́в челові́к в ду́сі нечи́сті, | и излэзъшѫ ѥму из корабля абиѥ сърэте и отъ гробъ чловэкъ нечистъмь духъмь. |
|
3
|
3
|
| і́же жили́ще ім'я́ше во гробі́х, і ні вери́гами нікто́же можа́ше єго́ св'яза́ти; | иже жилище имэаше въ гробэхъ и ни желэзьнъмь ѫжьмь ѥго ни къто же не можааше съвzзати. |
|
4
|
4
|
| зане́ єму́ мно́гажди пу́ти і у́жі [желі́зни] св'я́зану су́щу, і растерза́тися от него́ у́жем [желі́зним] і пу́том сокруша́тися; і нікто́же можа́ше єго́ уму́чити [укроти́ти]; | занѥ мъногы краты пѫты и ѫжи желэзьны съвzзану сѫщу прэтрьзаахѫ сz отъ нѥго ѫжа желэзьна и пѫта съкрушаахѫ сz. и ни къто же не можааше ѥго умѫчити. |
|
5
|
5
|
| і ви́ну нощ і день во гробі́х і в гора́х бі, вопія́ і толки́йся ка́менієм. | и вынѫ дьнь и нощь въ гробэхъ и въ горахъ бэ въпиѩ и тлъкы сz камениѥмь. |
|
6
|
6
|
| Узрі́в же Ісу́са іздале́ча, тече́ і поклони́ся Єму́, | узрэвъ же исуса из далече тече и поклони сz ѥму. |
|
7
|
7
|
| і возопи́в гла́сом ве́ліїм, рече́: что мні і Тебі́, Ісу́се, Си́не Бо́га Ви́шняго? Заклина́ю Тя Бо́гом, не му́чи мене́. | и възопивъ гласъмь велиѥмь глагола: чьто мънэ и тебэ исусе сыне бога вышьняаго; заклинаѭ тz богъмь не мѫчи мене. |
|
8
|
8
|
| Глаго́лаше бо єму́: ізи́ди, ду́ше нечи́стий, от челові́ка. | глаголааша бо ѥму: изиди душе нечистыи отъ чловэка. |
|
9
|
9
|
| І вопроша́ше єго́: что ті єсть і́м'я? І отвіща́ глаго́ля: легео́н і́м'я мні, я́ко мно́зі єсьми́. | и въпрашааше и: како ти ѥсть имz; и глагола легеонъ мнэ ѥсть имz яко мънози ѥсмъ. |
|
10
|
10
|
| І моли́ша Єго́ мно́го, да не по́слеть їх вні страни́. | и моляаше и мъного да не посълеть ихъ кромэ страны. |
|
11
|
11
|
| Бі же ту при горі́ ста́до свино́є ве́ліє пасо́мо. | бэ же ту стадо свино пасомо велиѥ при горэ. |
|
12
|
12
|
| І моли́ша Єго́ всі бі́си, глаго́люще: посли́ ни во свинія́, да в ня вни́дем. | и молишz и вьси бэси глаголѭще: посъли ны въ свиниѩ да въ нѩ вънидемъ. |
|
13
|
13
|
| І повелі́ їм а́біє Ісу́с. І ізше́дше ду́сі нечи́стії, внидо́ша во свинія́; і устреми́ся ста́до по бре́гу в мо́ре, бя́ху же я́ко дві ти́сящі, і утопа́ху в мо́рі. | и абиѥ повелэ имъ исусъ. и ишьдъше дуси нечистии вънидошz въ свиниѩ. и устрьми сz стадо по брэгу въ море. бэ же ихъ яко дъвэ тысzщи. и утапаахѫ въ мори. |
|
14
|
14
|
| Пасу́щії же свинія́ біжа́ша і возвісти́ша во гра́ді і в се́ліх. І ізидо́ша ви́діти, что єсть би́вшеє. | и пасѫщеи свиниѩ бэжашz и възвэстишz въ градэ и на селэхъ. и придошz видэтъ чьто ѥсть бывъшеѥ. |
|
15
|
15
|
| І прийдо́ша ко Ісу́сові, і ви́діша біснова́вшагося сідя́ща і оболче́на і сми́сляща, імі́вшаго легео́н; і убоя́шася. | и придошz къ исусови и видэшz бэсьновавъшааго сz сэдzща облъчена и съмыслzща имэвъшааго легеонъ. и убоzшz сz. |
|
16
|
16
|
| Пові́даша же їм ви́дівшії, ка́ко бисть бісно́му, і о свинія́х. | и повэдэша имъ видэвъшеи како бысть бэсьнуу му и о свинияхъ. |
|
17
|
17
|
| І нача́ша моли́ти Єго́ отити́ от преді́л їх. | и начаша молити и отити отъ прэдэлъ ихъ. |
|
18
|
18
|
| І влі́зшу Єму́ в кора́бль, моля́ше Єго́ біснова́вийся, даби́ бил с Ним. | и въъодzщу ѥму въ ладиицѫ моляаше и бэсьновавыи сz да бы съ нимь былъ. |
|
19
|
19
|
| Ісу́с же не даде́ єму́, но рече́ єму́: іди́ в дом твой ко твої́м і возвісти́ їм, єли́ка ті Госпо́дь сотвори́ і поми́лова тя. | исусъ же не дасть ѥму. нъ глагола ѥму: иди въ домъ твои къ твоимъ и възвэсти имъ ѥлико ти господь сътвори и помилова тz. |
|
20
|
20
|
| І і́де і нача́ пропові́дати в десяти́ гра́діх, єли́ка сотвори́ єму́ Ісу́с. І всі дивля́хуся. | и иде и начzтъ проповэдати въ декаполи ѥлико сътвори ѥму исусъ. и вьси дивляахѫ сz. |
|
21
|
21
|
| (Зач. 20) І преше́дшу Ісу́су в кораблі́ па́ки на он пол, собра́ся наро́д мног о Нем [к Нему́]. І бі при мо́рі. | И прээхавъшу исусови въ корабли пакы на онъ полъ събьра сz народъ мъногъ о нѥмь и бэ при мори. |
|
22
|
22
|
| І се, при́йде єди́н от архісинаго́г, і́менем Іаі́р, і ви́дів Єго́, паде́ при ногу́ Єго́ | и се приде ѥдинъ отъ архисµнагогъ именемь иаиръ. и видэвъ и паде на ногу ѥго. |
|
23
|
23
|
| і моля́ше Єго́ мно́го, глаго́ля, я́ко дщи моя́ на кончи́ні єсть; да прише́д возложи́ши на ню ру́ці, я́ко да спасе́ться і жива́ бу́деть. | и моляаше и мъного глаголѩ яко дъщи моя на коньчинэ ѥсть. да пришьдъ възложиши на нѭ рѫцэ да съпасена бѫдеть и оживеть. |
|
24
|
24
|
| І і́де с Ним; (Зач. 21) і по Нем ідя́ху наро́ди мно́зі і угнета́ху Єго́. | и иде съ нимь. идzше по I©э народъ мъногъ. и UгнэтахUть и. |
|
25
|
25
|
| І жена́ ні́кая су́щи в точе́нії кро́ве літ двана́десяте, | и жена етера. въ точении. кръве. лэтъ. в7i. |
|
26
|
26
|
| і мно́го пострада́вши от мног враче́в, і ізда́вши своя́ вся, і ні єди́ния по́льзи обрі́тши, но па́че в го́ршеє прише́дши; | и много пострадавъши. t многъ врачевъ. иждивъши все своѥ имэниѥ. и ни ѥдиноя же пользы обрэтъши. |
|
27
|
27
|
| сли́шавши о Ісу́сі, прише́дши в наро́ді созади́, прикосну́ся ри́зі Єго́; | слышавъши о I©э. пришьдъши съзади прикоснUсz ризэ ѥго. |
|
28
|
28
|
| глаго́лаше бо, я́ко, а́ще прикосну́ся ри́зам Єго́, спасе́на бу́ду. | гlаше бо аще бо прикоснUсz понэ ризэ ѥго. сп©ена бUдU. |
|
29
|
29
|
| І а́біє ізся́кну істо́чник кро́ве єя́; і разумі́ [ощути́] ті́лом, я́ко ісцілі́ от ра́ни. | и абие и коснUсz. исъточьникъ къ кръве ѥя. и разUмэ тэломь. яко ицэли отъ раны. |
|
30
|
30
|
| І а́біє Ісу́с разумі́ в Себі́ си́лу ізше́дшую от Него́, (і) обра́щся в наро́ді, глаго́лаше: кто прикосну́ся ри́зам Мої́м? | и абие I©. очюти въ себе силU ишьдъшю t нѥго. и обращьсz въ народэ гл7аше. Къто прикоснUсz ризахъ моихъ. |
|
31
|
31
|
| І глаго́лаху Єму́ ученици́ Єго́: ви́диши наро́д угнета́ющ Тя, і глаго́леши: кто прикосну́ся Мні? | и гlаша ѥмU Uченици ѥго. видz народъ Uгнэтающь тz. и гlаше кто прикоснUсz мнэ. |
|
32
|
32
|
| І обгля́даше ви́діти сотво́ршую сіє́. | и озираше видэти сътворьшюю се. |
|
33
|
33
|
| Жена́ же убоя́вшися і трепе́щущи, ві́дящи, є́же бисть єй, при́йде і припаде́ к Нему́ і рече́ Єму́ всю і́стину. | жена же Uбоявъшисz. и трепещещи. вэдUщи ѥже быc ѥи. приде и припаде къ нѥмU. и рече ѥмU всю истинU. |
|
34
|
34
|
| Он же рече́ єй: дщи, ві́ра твоя́ спасе́ тя; іди́ в ми́рі і бу́ди ціла́ от ра́ни твоєя́. | I© же рече. ѥи. дьрзаи дъщи. вэра твоя сп7се тz. иди съ миръмь. и бѫди цэла отъ раны твоѥѩ. |
|
35
|
35
|
| Єще́ Єму́ глаго́лющу, (і) прийдо́ша от архісинаго́га, глаго́люще, я́ко дщи твоя́ у́мре; что єще́ дви́жеши Учи́теля? | и ѥще глаголѭщу ѥму придоша отъ архисинагога глаголѭще яко дъщи твоя умьрэть. чьто движеши учителz; |
|
36
|
36
|
| Ісу́с же а́біє сли́шав сло́во глаго́лемоє, глаго́ла архісинаго́гові: не бо́йся, то́кмо ві́руй. | исусъ же абиѥ слышавъ слово глаголѥмоѥ глагола архисинагогови: не боисz тъкъмо вэруи. |
|
37
|
37
|
| І не оста́ви по Себі́ ні єди́наго іти́, то́кмо Петра́, і Іа́кова, і Іоа́нна, бра́та Іа́ковля. | и не остави ити по себэ ни ѥдиного же тъкъмо петра и иакова и иоана брата иаковля. |
|
38
|
38
|
| І при́йде в дом архісинаго́гов і ви́ді молву́, пла́чущияся і крича́щия мно́го. | и приде въ домъ архисинагоговъ и видэ млъвѫ и плачѫщz сz и кричzщz мъного. |
|
39
|
39
|
| І вшед глаго́ла їм: что мо́лвите і пла́четеся? Отрокови́ця ність умерла́, но спить. | и въшьдъ глагола имъ: чьто млъвите и плачете сz; отроковица нэсть умрьла нъ съпить. |
|
40
|
40
|
| І руга́хуся Єму́. Он же ізгна́в вся, поя́т отця́ отрокови́ці і ма́тер, і і́же (бі́ху) с Ним, і вни́де, іді́же бі отрокови́ця лежа́щи. | и рѫгаахѫ сz ѥму. онъ же изгънавъ вьсz поѩтъ отьца отроковицz и матерь и иже бэша съ нимь. и въниде идеже бэ отрочz лежz. |
|
41
|
41
|
| І єм за ру́ку отрокови́цю, глаго́ла єй: таліфа́ ку́мі, є́же єсть сказа́ємо: діви́це, тебі́ глаго́лю, воста́ни. | и ѥмъ за рѫкѫ отроковицѫ глагола ѥи: талита куми ѥже ѥсть сказаѥмо дэвице тебэ глаголѭ въстани. |
|
42
|
42
|
| І а́біє воста́ діви́ця і хожда́ше; бі бо літ двоюна́десяте. І ужасо́шася у́жасом ве́ліїм. | и абиѥ въста дэвица и хождааше. бэ бо лэтома двэма на десzте. и ужаснѫшz сz ужасъмь велиѥмь. |
|
43
|
43
|
| І запрети́ їм мно́го, да нікто́же уві́сть сего́, і рече́: даді́те єй я́сти. | и запрэти имъ мъного да ни къто же не увэсть сего. и рече дади ѥи эсти. |
|
Глава 6
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 22) І ізи́де отту́ду і при́йде во оте́чествіє своє́; і по Нем ідо́ша ученици́ Єго́. | И приде отътѫду и приде въ отьчьствиѥ своѥ. и по нѥмь идошz ученици ѥго. |
|
2
|
2
|
| І би́вшей субо́ті, нача́т на со́нмищи учи́ти. І мно́зі сли́шащії дивля́хуся, глаго́люще: отку́ду Сему́ сія́? І что прему́рость да́нная Єму́, і си́ли такови́ рука́ма Єго́ бива́ють? | и бывъши сѫботэ начzтъ на съньмищи учити. и мънози слышавъще дивляахѫ сz глаголѭще: отъкѫду се ѥсть сему и чьто прэмѫдрость даная ѥму и силы таковы рѫкама ѥго бываѭть; |
|
3
|
3
|
| Не Сей ли єсть текто́н, Син Марі́їн, брат же Іа́кову і Іосі́ї і Іу́ді і Си́мону? І не сестри́ ли Єго́ зді (суть) в нас? І блажня́хуся о Нем. | не сь ли ѥсть тектонъ сынъ мариинъ; братъ же иакову и осии и иудэ и симону; не и ли сестры ѥго сѫть у насъ сьде; и съблажняахѫ сz о нѥмь. |
|
4
|
4
|
| Глаго́лаше же їм Ісу́с, я́ко ність проро́к без че́сти, то́кмо во оте́чествії своє́м, і в сро́дстві і в дому́ своє́м. | глаголааше же имъ исусъ яко нэсть пророкъ без чьсти тъкъмо въ своѥмь отьчьствии и въ рождении и въ дому своѥмь. |
|
5
|
5
|
| І не можа́ше ту ні єди́ния си́ли сотвори́ти, то́кмо ма́ло неду́жних, возло́ж ру́ці, ісціли́. | не можааше ту ни ѥдиноѩ силы сътворити тъкъмо на мало недѫжьникъ рѫцэ възложь исцэли. |
|
6
|
6
|
| І дивля́шеся за неві́рствіє їх; і обхожда́ше ве́сі о́крест учя́. | и дивисz за невэрьство ихъ. и обьхождааше градьцz окрьстъ учz. |
|
7
|
7
|
| (Зач. 23) І призва́ обана́десяте, і нача́т їх посила́ти два два, і дая́ше їм власть над ду́хи нечи́стими. | Въ оно вреұ. призва iс7 оба на десzте Uченика своя. и нача я посылати. дъва. дъва. и даяше имъ власть. на д©эхъ иеч©тхъ. |
|
8
|
8
|
|
І запові́да їм, да нічесо́же во́зьмуть на путь, то́кмо жезл єди́н: ні пи́ри, ні хлі́ба, ні при по́ясі міді, |
и запрэти имъ да ничто же възьмUть на пUть тъкмо жьзлъ ни рыбы, ни хлэба ни при поясэ мэди. |
|
9
|
9
|
| но обуве́ні в санда́лія; і не облачи́тися в дві ри́зі. | нъ обUвеныя въ сандалия. и не облачитисz въ двэ ризэ. |
|
10
|
10
|
| І глаго́лаше їм: іді́же а́ще вни́дете в дом, ту пребива́йте, до́ндеже ізи́дете отту́ду. | и гlаше имъ. идеже колижьдо вънидете въ домъ тU пребываите. дондеже изидете tтудU. |
|
11
|
11
|
| і єли́ці а́ще не при́ймуть ви, ніже́ послу́шають вас, ісходя́ще отту́ду, оттрясі́те прах, і́же под нога́ми свої́ми, во свиді́тельство їм; амі́нь глаго́лю вам, отра́дніє бу́деть Содо́мом і Гомо́рром в день су́дний, не́же гра́ду тому́. | и ѥлико аще не приимUть васъ. ни послUшають васъ. и исходzще tтUдU. tтрzсэте прахъ. иже ѥсть подъ ногами вашими. въ съвэдэтельство имъ. аминъ гlю вамъ. tрадьнэѥ бUдеть содомлямъ. въ дн7ь сUдьныи. неже градU томU. |
|
12
|
12
|
| І ізше́дше пропові́даху, да пока́ються; | и шьдъше же проповэдаахU. да покаютьсz. |
|
13
|
13
|
| і бі́си мно́гі ізгоня́ху; і ма́заху ма́слом мно́гі неду́жния, і ісціліва́ху. | и бэсы многы изганяахU. и мазахU олэѥмь. многы недUжьныя. и исцэляахU. |
|
14
|
14
|
| (Зач. 24) І усли́ша цар І́род; я́ві бо бисть і́м'я Єго́; і глаго́лаше, я́ко Іоа́нн Крести́тель от ме́ртвих воста́, і сего́ ра́ди си́ли ді́ються о нем. | Въ оно+. слыша иродъ цrь. слUхъ iс7въ. явэ бо быc имя ѥго и гlаше. яко iw7нъ кр7стzи въста t мьртвыихъ. и сего ради силы дэютьсz о нѥмь. |
|
15
|
15
|
| Іні́ї глаго́лаху, я́ко Ілія́ єсть; іні́ї же глаго́лаху, я́ко проро́к єсть, іли́ я́ко єди́н от проро́к. | ини же гlахU. яко илия ѥсть. ини же гlаахU. яко прbркъ. ѥсть. яко ѥдинъ t прbркъ. |
|
16
|
16
|
| Сли́шав же І́род рече́, я́ко, єго́же аз усі́кнух Іоа́нна, той єсть; той воста́ от ме́ртвих. | слышавъ же иродъ рече. яко ѥго же азъ UсэкнUхъ. иоана. сь ѥсть. тъ въста t мьртвыихъ. |
|
17
|
17
|
| Той бо І́род посла́в, ят Іоа́нна і связа́ єго́ в темни́ці, Іродіа́ди ра́ди жени́ Фили́ппа, бра́та своєго́, я́ко ожени́ся є́ю. | тъ бо иродъ. пославъ ятъ iw7на. и съвzза и въ тьмьници. иродиады ради. жены филипа брата своѥго. яко оженисz ѥю. |
|
18
|
18
|
| Глаго́лаше бо Іоа́нн І́родові: не достої́ть тебі́ імі́ти жену́ [Фили́ппа] бра́та твоєго́. | гlаше бо иwанъ иродови. не достоить тебе имэти жены филипа бра твоѥго. |
|
19
|
19
|
| Іроді́а же гні́вашеся на него́ і хотя́ше єго́ уби́ти; і не можа́ше. | иродиада же гнэваашесz на нь. и хотzаше и Uбити. и не можааше. |
|
20
|
20
|
| І́род бо боя́шеся Іоа́нна, ві́дий єго́ му́жа пра́ведна і свя́та, і соблюда́ше єго́; і послу́шав єго́, мно́га творя́ше, і в сла́дость єго́ послу́шаше. | иродъ бо бояшесz iw7на. вэды ѥго мUжа правьдьна и с™а. и хранzше и. и послUша ѥго. и въ сласть ѥго послUшаше. |
|
21
|
21
|
| І приклю́чшуся дню потре́бну [удо́бну], єгда́ І́род рождеству́ своєму́ ве́черю творя́ше князе́м свої́м, і ти́сящником, і старі́йшинам галиле́йським; | и приключьшю же сz. дн7и потребьнU. ѥгда иродъ родьствU своѥмU. вечерю сътварzаше. кнzземъ своимъ. и тысzщьнікомъ и старэишинамъ галискымъ. |
|
22
|
22
|
| і вше́дши дщер тоя́ Іродіа́ди, і пляса́вши, і уго́ждши І́родові і возлежа́щим с ним, рече́ цар діви́ці: проси́ у мене́ єго́же а́ще хо́щеши, і дам ті. | и въшьдъши дъщери ѥя. иродьядэ. и пласавъши. и Uгожьши иродови. и възлежащиимъ съ нимь. ре? цrь дв7и. проси U мене ѥмU же хощеши и дамь ти. |
|
23
|
23
|
| І кля́тся єй: я́ко єго́же а́ще попроси́ши у мене́, дам ті, і до пол ца́рствія моєго́. | и клzсz ѥи. яко ѥго же просиши дамь ти. до полъцр7ства моѥго. |
|
24
|
24
|
| Она́ же ізше́дши рече́ ма́тері своє́й: чесо́ прошу́? Она́ же рече́: глави́ Іоа́нна Крести́теля. | она же ишьдъши рече къ м™ри своѥи. чсо прошю. wна же рече. главы iw7на кр7стля. |
|
25
|
25
|
| І вше́дши а́біє со тща́нієм к царю́, прося́ше, глаго́лющи: хощу́, да мі да́си от него́ [а́біє] на блю́ді главу́ Іоа́нна Крести́теля. | и въшьдъши абиѥ съ тъщаниѥмь къ цrю. проси гlющи. хощю да ми даси UсэченUю на блюдэ главU. iw7на. кр7стля. |
|
26
|
26
|
| І приско́рбен бив цар, кля́тви [же] ра́ди і за возлежа́щих с ним не восхоті́ отріщи́ єй. | и прискьрбьнъ бывъ цrь. за клzтвы и възлежащиихъ съ нимь. не въсхотэ tрещисz ѥи. |
|
27
|
27
|
| І а́біє посла́в цар спекула́тора, повелі́ принести́ главу́ єго́. | и абиѥ пославъ цrь воина. повелэ принести главU ѥго. |
|
28
|
28
|
| Он же шед усі́кну єго́ в темни́ці, і принесе́ главу́ єго́ на блю́ді, і даде́ ю діви́ці, і діви́ця даде́ ю ма́тері своє́й. | онъ же шьдъ UсэкнU и въ тьмьници. и принесе главу ѥго на блюдэ и дасть ю двц7и. и дв7ца дасть ю матери своѥи. |
|
29
|
29
|
| І сли́шавше ученици́ єго́, прийдо́ша і взя́ша труп єго́, і положи́ша єго́ во гро́бі. | и слышавъше Uченици ѥго. придоша възаша трUпъ ѥго. и положиша и въ гробъ. |
|
30
|
30
|
| (Зач. 25) І собраша́ся апо́столи ко Ісу́су і возвісти́ша Єму́ вся, і єли́ка сотвори́ша, і єли́ка научи́ша. | и събьрашасz вси апcли къ нѥмU. и възвэстиша ѥмU всz. ѥлико сътвори. и ѥлико наUчи. |
|
31
|
31
|
| І рече́ їм: прийді́те ви са́мі в пу́сто мі́сто єди́ні [осо́б] і почі́йте ма́ло. Бя́ху бо приходя́щії і отходя́щії мно́зі, і ні я́сти їм бі когда́. | и рече имъ: придэте вы сами въ пусто мэсто ѥдини. и почиите мало. бэахѫ бо приходzщеи и отъходzщеи мънози и не бэ имъ коли понэ эсти. |
|
32
|
32
|
| І ідо́ша в пу́сто мі́сто корабле́м єди́ні. | и идошz въ пусто мэсто корабльмь ѥдини. |
|
33
|
33
|
| І ви́діша їх іду́щих наро́ди, і позна́ша їх мно́зі; і пі́ші от всіх градо́в стица́хуся та́мо, і предвари́ша їх, і снидо́шася к Нему́. | и видэшz ѩ идѫщz и познашz ѩ мънози. и пэши отъ въсэхъ градъ притекошz тамо и варишz ѩ. |
|
34
|
34
|
| І ізше́д ви́ді Ісу́с наро́д мног і милосе́рдова о них, зане́ бя́ху я́ко о́вці не іму́щия па́стиря; і нача́т їх учи́ти мно́го. | и ишьдъ исусъ видэ народъ мъногъ. и мили ѥму бышz занѥ бэахѫ яко овъцz не имѫщz пастыря. и начzтъ учити ѩ мъного. |
|
35
|
35
|
| І уже́ часу́ мно́гу би́вшу, присту́пльше к Нему́ ученици́ Єго́, глаго́лаша, я́ко пу́сто єсть мі́сто, і уже́ час мног, — | и уже часу мъногу минѫвъшу пристѫпльше къ нѥму ученици ѥго глаголашz яко пусто ѥсть мэсто и уже година минѫ. |
|
36
|
36
|
| отпусти́ їх, да ше́дше во окре́стних се́ліх і ве́сех ку́п'ять себі́ хлі́би; не і́муть бо чесо́ я́сти. | отъпусти ѩ да шьдъше въ окрьстьнихъ селэхъ и вьсьхъ купzть себэ хлэбы. не имѫть бо чесо эсти. |
|
37
|
37
|
| Он же отвіща́в рече́ їм: даді́те їм ви я́сти. І глаго́лаша Єму́: да ше́дше ку́пим двіма́ сто́ма пі́нязь хлі́би і да́ми їм я́сти? | онъ же отъвэщавъ рече: дадите имъ вы эсти. и глаголашz ѥму: да шьдъше купимъ дъвэма сътома пэнzзь хлэбы и дамъ имъ эсти; |
|
38
|
38
|
| Он же рече́ ім: коли́ко хлі́би і́мате? Іді́те і ви́діте. І уві́дівше глаго́лаша: п'ять [хліб], і дві ри́бі. | онъ же глагола имъ: колико имате хлэбъ; идэте и видите. и увидэвше глаголашz: пzть хлэбъ и дъвэ рыбэ. |
|
39
|
39
|
| І повелі́ їм посади́ти вся на спо́ди на спо́ди [во окру́г] на траві́ зелені́. | и повелэ имъ посадити вьсz народы на споды на споды на травэ зеленэ. |
|
40
|
40
|
| І возлего́ша на лі́хи на лі́хи [на ку́чи] по сту і по п'яти́десят. | и възлегошz на лэхы на лэхы по съту и по пzти десzтъ. |
|
41
|
41
|
| І приє́м п'ять хліб і дві ри́бі, воззрі́в на не́бо, благослови́ і преломи́ хлі́би, і дая́ше ученико́м Свої́м, да предлага́ють пред ни́ми; і о́бі ри́бі разділи́ всім. | и приѥмъ пzть хлэбъ и дъвэ рыбэ възьрэвъ на небо благослови и прэломи хлэбы. и даяаше ученикомъ своимъ да полагаѭть прэдъ ними. и обэ рыбэ раздэли вьсэмъ. |
|
42
|
42
|
| І ядо́ша всі і наси́тишася; | и эдоша вьси и насытишz сz. |
|
43
|
43
|
| і взя́ша укру́хи, двана́десяте ко́ша іспо́лнь, і от ри́бу. | и възzшz укрухъ дъва на десzте кошz исплънь и отъ рыбу. |
|
44
|
44
|
| Бя́ше же я́дших хлі́би я́ко п'ять ти́сящ муже́й. | эдъшиихъ же бэ хлэбы пzть тысzщь мѫжь. |
|
45
|
45
|
| (Зач. 26) І а́біє пону́ди ученики́ Своя́ вни́ти в кора́бль і вари́ти [предвари́ти] Єго́ на он пол к Вифсаї́ді, до́ндеже Сам отпу́стить наро́ди. | и абиѥ убэди ученикы своѩ вънити въ корабль и варити и на ономъ полу въ виfсаидэ. доньдеже самъ отъпустить народы. |
|
46
|
46
|
| І отре́кся їм [і отпусти́в я], і́де в го́ру помоли́тися. | и отърекъ сz имъ иде въ горѫ помолитъ сz. |
|
47
|
47
|
| І ве́черу би́вшу, бі кора́бль посреді́ мо́ря, і Сам єди́н на землі́. | и вечеру бывъшу бэ корабль по средэ моря а сь ѥдинъ на земли. |
|
48
|
48
|
| І ви́ді їх стра́ждущих в пла́ванії; бі бо вітр проти́вен їм; і о четве́ртій стра́жі нощні́й при́йде к ним, по мо́рю ходя́й, і хотя́ше мину́ти їх. | и видэ ѩ страждѫщz въ гребении бэ бо противьнъ вэтръ имъ. и при четврьтэи стражи нощьнэи приде къ нимъ по морю ходz и хотэ ѩ минѫти. |
|
49
|
49
|
| Они́ же ви́дівше Єго́ ходя́ща по мо́рю, мня́ху призра́к би́ти і возопи́ша. | они же видэвъше и по морю ходzщь непщевашz призракъ быти и възъвашz. |
|
50
|
50
|
| Всі бо Єго́ ви́діша і смути́шася. І а́біє глаго́ла с ни́ми і рече́ їм: дерза́йте! Аз єсьм, не бо́йтеся! | вьси бо видэшz и и възмzтошz сz. онъ же абиѥ глагола съ ними и рече имъ: дрьзаите азъ ѥсмь не боите сz. |
|
51
|
51
|
| І вни́де к ним в кора́бль; і уле́же вітр. І зіло́ і́злиха в себі́ ужаса́хуся і дивля́хуся. | и въниде къ нимъ въ корабль и улеже вэтръ. и зэло из лиха въ себэ дивляахѫ сz и ужасаахѫ сz. |
|
52
|
52
|
| Не разумі́ша бо о хлі́біх; бі бо се́рдце їх окамене́но. | не разумэшz бо о хлэбэхъ. нъ бэ срьдце ихъ окаменѥно. |
|
53
|
53
|
| І преше́дше прийдо́ша в зе́млю Геннисаре́тську і приста́ша. | и прээхавъше придошz на землѭ генисаретьскѫ и присташz. |
|
54
|
54
|
| (Зач. 27) І ізше́дшим їм із корабля́, а́біє позна́ша Єго́, | ишьдъшемъ же имъ ис корабля абиѥ познашz и. |
|
55
|
55
|
| обте́кше всю страну́ ту, нача́ша на одрі́х приноси́ти боля́щия, іді́же сли́шаху, я́ко ту єсть. | и прэтекошz вьсѭ странѫ тѫ. и начашz приносити на одрэхъ болzщаѩ идеже слышаахѫ и яко ту ѥсть. |
|
56
|
56
|
| І а́може а́ще вхожда́ше в ве́сі, іли́ во гра́ди, іли́ се́ла, на распу́тіїх полага́ху неду́жния і моля́ху Єго́, да поне́ воскри́лію ри́зи Єго́ прико́снуться; і єли́ці а́ще прикаса́хуся Єму́, спаса́хуся. | и яможе колижьдо въсхождааше въ вьси ли въ грады ли въ села на распѫтиихъ полагаахѫ недѫжьныѩ и моляахѫ и да понэ въскрилии ризы ѥго прикоснѫть сz. и ѥлико аще прикасаахѫ сz къ ѥмь съпасени бываахѫ. |
|
Глава 7
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
| І собра́шася к Нему́ фарисе́є і ні́ції от кни́жник, прише́дшії от Ієрусали́ма; | И събьрашz сz къ нѥму фарисеи и ѥдини отъ кънижьникъ пришьдъше отъ иерусалима. |
|
2
|
2
|
| і ви́дівше ні́кіїх от учени́к Єго́ нечи́стими рука́ми, си́річ неумове́ними, яду́щих хлі́би, руга́хуся. | и видэвъше ѥдины отъ ученикъ ѥго нечистама рѫкама сирэчь не умъвенама эдѫщz хлэбы зазьрэахѫ. |
|
3
|
3
|
|
Фарисе́є бо і всі іуде́є, а́ще не три́юще [до лако́т] уми́ють рук, не ядя́ть, держа́ще преда́нія ста́рець; |
фарисеи бо и вьси иудеи аще не умыѭть рѫку тьрѫще не эдzть дрьжzще прэдания старьць. |
|
4
|
4
|
| і от то́ржища, а́ще не поку́плються, не ядя́ть. І і́на мно́га суть, я́же прия́ша держа́ти: погруже́нія сткля́ницям, і чва́ном, і котло́м, і одро́м. | и отъ куплѩ аще не покѫплѭть сz не эдzть. и ина мънога сѫть яже приѩшz дрьжати крьщение стькльницамъ и чваномъ и котьломъ и одромъ. |
|
5
|
5
|
| (Зач. 28) Пото́м же вопроша́ху Єго́ фарисе́є і кни́жници: почто́ ученици́ Твої́ не хо́дять по преда́нію ста́рець, но неумове́ними рука́ми ядя́ть хліб? | по томь же въпрошаахѫ и фарисеи и кънижьници: по чьто не ходzть ученици твои по прэданию старьць нъ неумъвенама рѫкама эдzть хлэбъ; |
|
6
|
6
|
| Он же отвіща́в рече́ їм, я́ко до́брі проро́чествова Іса́я о вас лицемі́ріх, я́коже єсть пи́сано: сі́ї лю́діє устна́ми М'я чтуть, се́рдце же їх дале́че отстої́ть от Мене́, | онъ же отъвэщавъ рече имъ яко добрэ прорече исаия о васъ лицемэри. якоже ѥсть писано: сии людиѥ устнама мz чьтѫть. а срьдьце ихъ кромэ отъстоить отъ мене. |
|
7
|
7
|
| всу́є же чтуть М'я, уча́ще уче́нієм, за́повідем челові́чеським; | въсуѥ же чьтѫть мz учzще учения заповэдии чловэчьскъ. |
|
8
|
8
|
| оста́вльше бо за́повідь Бо́жию, держите́ преда́нія челові́чеськая, креще́нія [омове́нія] чва́ном, і сткля́ницам, і і́на подо́бна такова́ мно́га творите́. | оставльше бо заповэдь божиѭ дрьжите прэдания чловэчьска крьщение чьваномъ и стькльницамъ и ина подобьна такова мънога творите. |
|
9
|
9
|
| І глаго́лаше їм: до́брі отмета́єте за́повідь Бо́жию, да преда́ніє ва́ше соблюдете́; | и глаголааше имъ: добрэ отъмэтаѥте сz заповэди божиѩ да прэданиѥ ваше съблюдете. |
|
10
|
10
|
| Моїсе́й бо рече́: чти отця́ твоєго́ і ма́тер твою́; і і́же злосло́вить отця́ іли́ ма́тер, сме́ртію да у́мреть: | моµѶси бо рече: чьти отьца своего и матерь своѭ. и иже зълословить отьца ли матерь съмьртиѭ да умьреть. |
|
11
|
11
|
| ви же глаго́лете: а́ще рече́ть челові́к отцю́ іли́ ма́тері: корва́н, є́же єсть дар, і́же а́ще [і́мже би] по́льзовался єси́ от мене́; | вы же глаголѥте: аще речеть чловэкъ отьцу ли матери корванъ ѥже ѥсть даръ ѥже аще отъ мене пользевалъ ѥси. |
|
12
|
12
|
| і не ктому́ оставля́єте єго́ что сотвори́ти отцю́ своєму́ іли́ ма́тері своє́й, | и кътому не оставляѥте ѥго ни чесо же сътворити отьцу своѥму ли матери своѥи |
|
13
|
13
|
| преступа́юще сло́во Бо́жиє преда́нієм ва́шим, є́же преда́сте; і подо́бна такова́ мно́га творите́. | престѫпаѭще слово божиѥ прэданиѥмь вашимь ѥже прэдасте. и подобьна такова мънога творите. |
|
14
|
14
|
| (Зач. 29) І призва́в весь наро́д, глаго́лаше їм: послу́шайте Мене́ всі і разумі́йте: | и призъвавъ вьсь народъ глаголааше имъ: послушаите мене вьси и разумэваите. |
|
15
|
15
|
| нічто́же єсть вніу́ду челові́ка входи́мо в онь, є́же мо́жеть оскверни́ти єго́; но ісходя́щая от него́ — та суть скверня́щая челові́ка; | ни чьто же ѥсть отъ вънэѫду чловэка въходz въ нь не можеть оскврьнити и. нъ исходzщая из нѥго та сѫть сквьрнzщая чловэка. |
|
16
|
16
|
| а́ще кто і́мать у́ші сли́шати, да сли́шить. | аще кто имать уши слышати да слышить. |
|
17
|
17
|
| І єгда́ вни́де в дом от наро́да, вопроша́ху Єго́ ученици́ Єго́ о при́тчі. | и ѥгда въниде въ домъ отъ народа въпрашаахѫ и ученици ѥго о притъчи |
|
18
|
18
|
| І глаго́ла їм: та́ко ли і ви неразу́мливі єсте́? Не разумі́єте ли, я́ко все, є́же ізвні́ входи́моє в челові́ка, не мо́жеть оскверни́ти єго́? | и глагола имъ: тако ли и вы неразумиви ѥсте; не разумэѥте ли яко вьсяко ѥже из въну въходить въ чловэка не можеть ѥго осквьрнити; |
|
19
|
19
|
| я́ко не вхо́дить єму́ в се́рдце, но во чре́во, і афедро́ном ісхо́дить, істребля́я вся бра́шна. | яко не въходить ѥму въ срьдьце нъ въ чрэво и сквозэ афедронъ исходить истрэбляѩ вься брашьна. |
|
20
|
20
|
| Глаго́лаше же, я́ко ісходя́щеє от челові́ка, то скверни́ть челові́ка; | глаголааше же яко исходzщеѥ отъ чловэка то скврьнить чловэка. |
|
21
|
21
|
| ізвну́тр бо от се́рдця челові́чеська помишле́нія зла́я ісхо́дять, прелюбодія́нія, любодія́нія, уби́йства, | из ѫтрьѭду бо отъ срьдца чловэчьска помышлѥния зъла исходzть прэлюбодэания любодэяния убииства |
|
22
|
22
|
| татьби́, лихої́мства, [оби́ди,] лука́вствія, лесть, студодія́нія, о́ко лука́во, хула́, горди́ня, безу́мство, — | татьбы обиды лѫкавьство льсть студодэяниѥ око лѫкавьно власфимия гръдыни безумиѥ. |
|
23
|
23
|
| вся сія́ зла́я ізвну́тр ісхо́дять і скверня́ть челові́ка. | вься си зълая изѫтрь исходzть и скврьнzть чловэка. |
|
24
|
24
|
| (Зач. 30) І отту́ду воста́в, і́де в преді́ли Тирські і Сидо́нські; і, вшед в дом, ні кого́же хотя́ше, да́би єго́ чул; і не мо́же утаї́тися. | И отътѫду въставъ иде въ прэ- дэлы тµрьскы и сидоньскы и въ домъ въшьдъ не хотэаще да бы къто и чулъ и не може утаити сz. |
|
25
|
25
|
| Сли́шавши бо жена́ о Нем, єя́же дщи ім'я́ше ду́ха нечи́ста, прише́дши припаде́ к нога́ма Єго́; | слышавъши бо жена о нѥмь ѥѩже дъщи имэаше духъ нечистъ пришедъши припаде къ ногама ѥго. |
|
26
|
26
|
| жена́ же бі є́ллинська, сирофінікі́сса ро́дом; і моля́ше Єго́, да бі́са ізжене́ть із дще́ре єя́. | жена же бэ поганыни сµрофиникиссаныни родъмь и молэаше и да ижденеть бэсъ из дъщере ѥѩ. |
|
27
|
27
|
| Ісу́с же рече́ єй: оста́ви, да пе́рвіє наси́тяться ча́да, ність бо добро́ от’я́ти хліб ча́дом і поврещи́ псом. | исусъ же рече ѥи: остани да прьвэѥ насытzть сz чzда. нэсть бо добро отъѩти хлэба чzдомъ и пьсомъ поврэщи. |
|
28
|
28
|
| Она́ же отвіща́вши глаго́ла Єму́: єй, Го́споди; і́бо і пси под трапе́зою ядя́ть от крупи́ць діте́й. | она же отъвэщавъши рече ѥму: еи господи и пьси подъ трапезоѭ эдzть отъ крупиць дэтьскъ. |
|
29
|
29
|
| І рече́ єй: за сіє́ сло́во, іди́; ізи́де біс із дще́ре твоєя́. | и рече ѥи: за слово се иди изиде бэсъ из дъщере твоѥѩ. |
|
30
|
30
|
| І ше́дши в дом свой, обрі́те бі́са ізше́дша і дщер лежа́щу на одрі́. | и шьдъши домови обрэте отроковицѫ лежzщѫ на одрэ и бэсъ ишьдъшь. Въ оно вреұ. |
|
31
|
31
|
| (Зач. 31) І па́ки ізше́д Ісу́с от преді́л Ти́рських і Сидо́нських, при́йде на мо́ре Галиле́йсько, между́ преді́ли Декапо́льскі. | ишьдъ iс7ъ t предэлъ. тUрьскъ и сvдоньскъ. приде на море галилеиско. межю предэлы декапольскы. |
|
32
|
32
|
| І приведо́ша к Нему́ глу́ха і гугни́ва, і моля́ху Єго́, да возложи́ть нань ру́ку. | и приведоша къ нѥмU глUха. гUгънива. и молzхUсz ѥмU. да възложить на нъ рUкU. |
|
33
|
33
|
| І поє́м єго́ от наро́да єди́наго [осо́б], вложи́ пе́рсти Своя́ во у́ші єго́ і плю́нув косну́ся язи́ка єго́; | и приимъ ѥго. ѥдиного t народа. въложи пьрсты своя. въ Uши ѥго. и плюнUвъ коснU ѥго. въ языкъ. |
|
34
|
34
|
| і воззрі́в на не́бо, воздохну́ і глаго́ла єму́: єффафа́, є́же єсть разве́рзися. | и възрэвъ на нб7о въздъхнU. и гlа ѥмU. еfаfьfа. ѥже ѥсть разьвьрзисz. |
|
35
|
35
|
| І а́біє разверзо́стася слу́ха єго́, і разріши́ся у́за язи́ка єго́, і глаго́лаше пра́во. | и абиѥ разьвьрзостасz слUха ѥго. и раздрэшисz. Uза языка ѥго. и гlше ч©то. |
|
36
|
36
|
| І запрети́ їм, да ні кому́же пові́дять; єли́ко же їм Той запреща́ше, па́че і́злиха пропові́даху. | и запрэти имъ да никомU же не повэдzть. ѥлико же и имъ запрэщаше. они же паче проповэдаахU. |
|
37
|
37
|
| І преі́злиха дивля́хуся, глаго́люще: до́брі все твори́ть: і глухи́я твори́ть сли́шати, і німи́я глаго́лати. | и излиха дивляахUсz гlюще. добрэ все творить. и глUхымъ творить слышати. и нэмыимъ гlати. |
|
Глава 8
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 32) В ти́я дні, зіло́ мно́гу наро́ду су́щу, і не іму́щим чесо́ я́сти, призва́в Ісу́с ученики́ Своя́, глаго́ла їм: | Въ ты дьни пакы мъногу сѫщу народу и не имѫщемъ чесо эсти призъвавъ ученикы своѩ исусъ глагола имъ: |
|
2
|
2
|
| милосе́рдую о наро́ді, я́ко уже́ три дні присідя́ть Мні і не і́муть чесо́ я́сти; | милъ ми ѥсть народъ сь. яко уже три дьни присэдzть мънэ и не имѫть чесо эсти. |
|
3
|
3
|
| і а́ще отпущу́ їх не я́дших в до́ми своя́, ослабі́ють на путі́, мно́зі бо от них іздале́ча пришли́ суть. | и аще отъпущѫ ѩ не эдъшz въ домы своѩ ослабэѭть на пѫти. друзии бо ихъ издалече сѫть пришьли. |
|
4
|
4
|
| І отвіща́ша Єму́ ученици́ Єго́: отку́ду сих возмо́жеть кто зді наси́тити хлі́би в пусти́ні? | и отъвэщашz ѥму ученици ѥго: отъкѫду сиѩ можеть къто сьде насытити хлэбъ на пустыни; |
|
5
|
5
|
| І вопроси́ їх: коли́ко і́мате хлі́бов? Они́ же рі́ша: седьм. | и въпроси ѩ: колико имате хлэбъ; они же рэшz: седмь. |
|
6
|
6
|
| І повелі́ наро́ду возлещи́ на землі́; і приє́м седьм хлі́бов, хвалу́ возда́в, преломи́ і дая́ше ученико́м Свої́м, да предлага́ють; і предложи́ша пред наро́дом. | и повелэ народу възлещи на земли. и приѥмъ седмь тѫ хлэбъ хвалѫ въздавъ прэломи. и даяше ученикомъ своимъ да прэдълагаѭть. и положишz прэдъ народъмъ. |
|
7
|
7
|
| І ім'я́ху ри́биць ма́ло; і [сія́] благослови́в, рече́ предложи́ти і ти́я. | и имэахѫ и рыбиць мало. и ты благословивъ рече: прэдъложите и ты. |
|
8
|
8
|
| Ядо́ша же і наси́тишася; і взя́ша ізби́тки укру́х, седьм ко́шниць. | эдошz же и насытишz сz и възzшz избытъкы укрухъ седмь кошьниць. |
|
9
|
9
|
| Бя́ху же я́дших я́ко чети́ре ти́сящі. І отпусти́ їх. | бэ же эдъшиихъ яко четыре тысzщz и отъпусти ѩ. |
|
10
|
10
|
| І а́біє вліз в кора́бль со ученики́ Свої́ми, при́йде во страни́ Далмануфа́нські. | и абиѥ вълэзъ въ корабль приде въ страны далъмануfаньскы. |
|
11
|
11
|
| (Зач. 33) І ізидо́ша фарисе́є і нача́ша стяза́тися с Ним, і́щуще от Него́ зна́менія с небесе́, іскуша́юще Єго́. | и изидошz фарисеи и начzшz сътzзати сz съ нимь ищѭще отъ нѥго знамения съ небесе искѫшаѭще и. |
|
12
|
12
|
| І воздохну́в ду́хом Свої́м, глаго́ла: что род сей зна́менія і́щеть? Амі́нь глаго́лю вам, а́ще да́сться ро́ду сему́ зна́меніє. | и въздъхнѫвъ духомь своимъ глагола: чьто родъ сь знамения ищеть; аминь глаголѭ вамъ аще дасть сz роду сему знамениѥ. |
|
13
|
13
|
| І оста́вль їх, вліз па́ки в кора́бль, [і] і́де на он пол. | и оставль ѩ вълэзъ пакы въ корабль иде на онъ полъ. |
|
14
|
14
|
| І заби́ша ученици́ Єго́ взя́ти хлі́би і ра́зві єди́наго хлі́ба не ім'я́ху с собо́ю в кораблі́. | и забыша ученицы ѥго възzти хлэбы и развэ ѥдиного хлэба не имэахѫ съ собоѭ въ корабли. |
|
15
|
15
|
| І преща́ше їм, глаго́ля: зрі́те, блюді́теся от ква́са фарисе́йська і от ква́са І́родова. | и прэщааше имъ глаголѩ: видите блюдэте сz отъ кваса фарисеиска и отъ кваса иродова. |
|
16
|
16
|
| І помишля́ху, друг ко дру́гу глаго́люще, я́ко хлі́би не і́мами. | и помышляахѫ другъ къ другу глаголѭще яко хлэбъ не имамъ |
|
17
|
17
|
| І разумі́в Ісу́с, глаго́ла їм: что помишля́єте, я́ко хлі́би не і́мате? Не у ли чу́вствуєте, ніже́ разумі́єте? Єще́ ли окамене́но се́рдце ва́ше і́мате? | и разумэвъ исусъ глагола имъ: чьто помышляѥте яко хлэбъ не имате; не у ли чюѥте ни разумэѥте; ѥще окаменѥно ли имате срьдьце ваше; |
|
18
|
18
|
| О́чі іму́ще не ви́діте? І у́ші іму́ще не сли́шите? І не по́мните ли, | очи имѫще не видите и уши имѫще не слышите; и не помьните |
|
19
|
19
|
| єгда́ п'ять хлі́би преломи́х в п'ять ти́сящ, коли́ко кош іспо́лнь укру́х прия́сте? Глаго́лаша Єму́: двана́десять. | ѥгда пzть хлэбъ прэломихъ въ пzть тысzщь и колико кошь укрухъ испълнь възzсте; глаголаашz ѥму: дъва на десzте. |
|
20
|
20
|
| Єгда́ же седьм в чети́ре ти́сящі, коли́ко ко́шниць ісполне́нія укру́х взя́сте? Они́ же рі́ша: седьм. | и ѥгда седмь въ четыри тысzщz колико кошьниць исплънения укрухъ възzсте; они же рэшz седмь. |
|
21
|
21
|
| І глаго́ла їм: ка́ко не разумі́єте? | и глаголааше имъ: како не разумэѥте; |
|
22
|
22
|
| (Зач. 34) І при́йде в Вифсаї́ду; і приведо́ша к Нему́ слі́па, і моля́ху Єго́, да єго́ ко́снеться. | И приде въ виfсаидѫ и приведоша къ нѥму слэпа и моляахѫ и да и коснеть. |
|
23
|
23
|
| І єм за ру́ку сліпа́го, ізведе́ єго́ вон із ве́сі; і плю́нув на о́чі єго́, [і] возло́жь ру́ці нань, вопроша́ше єго́, а́ще что ви́дить? | и ѥмъ за рѫкѫ слэпааго изведе и вънъ из вьси и плинѫ на очи ѥго и възложь рѫцэ на нь въпрашааше и аще чьто видить. |
|
24
|
24
|
| І воззрі́в глаго́лаше: ви́жу челові́ки я́ко дре́віє ходя́щя. | и възьрэвъ глаголааше: зьрѭ чловэкы. яко дрэво виждѫ ходzщz. |
|
25
|
25
|
| Пото́м [же] па́ки возложи́ ру́ці на о́чі єго́ і сотвори́ єго́ прозрі́ти; і утвори́ся, [і ісцілі́] і узрі́ сві́тло все. | по томь же пакы възложи рѫцэ на очи ѥго и сътвори и прозрэти. и утвори сz и узьрэ вьсz свэтьло. |
|
26
|
26
|
| І посла́ єго́ в дом єго́, глаго́ля: ні в весь вни́ди, ні пові́ждь кому́ в ве́сі. | и посъла и въ домъ ѥго глаголѩ: ни въ вьсь не въниди ни повэждь ни кому же въ вьси. |
|
27
|
27
|
| (Зач. 35) І ізи́де Ісу́с і ученици́ Єго́ в ве́сі Кесарі́ї Фили́ппові; і на путі́ вопроша́ше ученики́ Своя́ Глаго́ля їм: кого́ М'я глаго́лють челові́ци би́ти? | изиде I© и Uченици ѥго. въ вс7и кесария фvлиповы. и на пUти въпрашаше Uченикы своя. гlя имъ. кого мz гlють члв7ци быти. |
|
28
|
28
|
| Они́ же отвіща́ша: Іоа́нна Крести́теля; і іні́ї Ілію́; друзі́ї же єди́наго от проро́к. | они же tвэщаша. ови иоана кр7стля. ини же илию. а дрUзии ѥдиного t прbркъ. |
|
29
|
29
|
| І Той глаго́ла їм: ви же кого́ М'я глаго́лете би́ти? Отвіща́в же Петр глаго́ла Єму́: Ти єси́ Христо́с. | и тъ гlа имъ вы же кого мz глаголѥте быти. tвэщавъ же петръ гlа ѥмU. ты ѥси х©ъ. |
|
30
|
30
|
| (Зач. 36) І запрети́ їм, да ні кому́же глаго́лють о Нем. | и запрэти имъ да никомU же гlють о нѥмь. |
|
31
|
31
|
| І нача́т учи́ти їх, я́ко подоба́єть Си́ну Челові́чеському мно́го пострада́ти, і іскуше́ну би́ти от ста́рець, і архієре́й, і кни́жник, і убіє́ну би́ти, і в тре́тій день воскре́снути. | и нача Uчити ихъ. яко подобаѥть снbви. члв7чю. много пострадати. и искUшенU быти. t старьць и архиереи. и книжьникъ. и UбьѥнU быти. и въ третии дн7ь въскрьснUти. |
|
32
|
32
|
| І не обину́яся сло́во глаго́лаше. І приє́м Єго́ Петр, нача́т прети́ти Єму́. | и не обинуѩ сz слово глаголааше. и приѥмъ и петръ начzтъ прэтити ѥму. |
|
33
|
33
|
| Он же обра́щся і воззрі́в на ученики́ Своя́, запрети́ Петро́ві, глаго́ля: іди́ за Мно́ю, сатано́; я́ко не ми́слиши, я́же [суть] Бо́жія, но я́же челові́чеська. | онъ же обращь сz и възьрэвъ на ученикы своѩ запрэти петрови глаголѩ: иди за мъноѭ сотоно яко не мыслиши яже сѫть божия нъ яже чловэчьская. Ре? Gь своимъ Uченикомъ. |
|
34
|
34
|
| І призва́в наро́ди со ученики́ Свої́ми, рече́ їм: (Зач. 37) І́же хо́щеть по Мні іти́, да отве́ржеться себе́, і во́зьметь крест свой, і по Мні гряде́ть; | иже хощеть въ слэдъ мене ити. да tвьржетьсz себе. и възметь крьc свои. и идеть по мнэ. |
|
35
|
35
|
| і́же бо а́ще хо́щеть ду́шу свою́ спасти́, погуби́ть ю, а і́же погуби́ть ду́шу свою́ Мене́ ра́ди і Єва́нгелія, той спасе́ть ю; | иже бо аще хощеть дш7ю свою сп©ти. погUбить ю. а иже погUбить дш7ю свою мене ради и еµаgлиа. тъ сп7сеть ю. |
|
36
|
36
|
| ка́я бо по́льза челові́ку, а́ще приобря́щеть мир весь і отщети́ть ду́шу свою́? | кая Uбо польза ѥсть члв7кU. аще приобращеть вьсь мирь а дш7ю свою tщетить. |
|
37
|
37
|
| іли́ что дасть челові́к ізмі́ну на душі́ своє́й? | ли что подасть члв7къ измэнU на дш} своѥи. |
|
38
|
38
|
| І́же бо а́ще постиди́ться Мене́ і Мої́х слове́с в ро́ді сем прелюбоді́йнім і грі́шнім, і Син Челові́чеський постиди́ться єго́, єгда́ при́йдеть во сла́ві Отця́ Своєго́ со А́нгели святи́ми. | иже бо аще постыдитьсz мене. и моихъ словесъ. въ родэ семь прелюбодэинэмь. и грэшьнэмь. и сн7ъ члв7чь постыдытьсz ѥго. ѥгда придеть въ славэ оц7а своѥго. съ анGлы с™ыими. |
|
Глава 9
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
| І глаго́лаше їм: амі́нь глаго́лю вам, я́ко суть ні́ції от зді стоя́щих, і́же не і́муть вкуси́ти сме́рти, до́ндеже ви́дять Ца́рствіє Бо́жиє прише́дшеє в си́лі. | И гл7аше имъ. аминъ. гlю вамъ. сUть нэции и t сьде стоящиихъ. иже не имUть въкUсить съмьрти. дондеже видzть цр7ство б9иѥ. пришьдъше въ сілэ. |
|
2
|
2
|
| (Зач. 38) І по шести́ днех поя́т Ісу́с Петра́ і Іа́кова і Іоа́нна, і возведе́ їх на гору́ високу́ осо́б єди́ни; і преобрази́ся пред ни́ми. | Въ оно вреұ. поятъ iс7 петра и иякова. iw7на. и възведе я на горU высокU ѥдины и преобразисz предъ ними. |
|
3
|
3
|
| І ри́зи Єго́ би́ша блеща́щяся, біли́ зіло́, я́ко сніг, яці́хже не мо́жеть біли́льник убіли́ти на землі́. | и быша ризы ѥго бльщащасz. бэлы зэло яко снэгъ. яцэхъ не можеть бэло на земли обэлити тако. |
|
4
|
4
|
| І яви́ся їм Ілія́ с Моїсе́єм; і бі́ста со Ісу́сом глаго́люща. | и явисz имъ илия съ мосеомь. и бэста гlюща съ iс7мь. |
|
5
|
5
|
| І отвіща́в Петр глаго́ла Ісу́сові: Равві́, добро́ єсть нам зді би́ти; і сотвори́м кро́ви три, Тебі́ єди́н, і Моїсе́єві єди́н, і Ілії́ єди́н. | и tвэщавъ петръ гlа къ iс7ви. равьви. добро ѥсть намъ сьде быти. и сътворимъ три кUща. тобэ ѥдинU. и мосэwви ѥдинU. и илии. ѥдинU. |
|
6
|
6
|
| Не ві́дяше бо, что ріщи́, бя́ху бо пристра́шні. | не вэдzше бо что гlѥть. пристрашьни бо бzхU. |
|
7
|
7
|
| І бисть о́блак осіня́я їх; і при́йде глас із о́блака, глаго́ля: Сей єсть Син Мой возлю́бленний, Того́ послу́шайте. | быc же облакъ осэняя я. и приде изъ облака. сь ѥсть сн7ъ мои възлюблѥныи. того послUшаите. |
|
8
|
8
|
| І внеза́пу воззрі́вше, ктому́ ні кого́же ви́діша, то́кмо Ісу́са єди́наго с собо́ю. | и вънезаапU възрэвъше. никого же не видэша къ томU. нъ iс7а ѥдиного съ собою. |
|
9
|
9
|
| Сходя́щим же їм с гори́, запрети́ їм, да ні кому́же пові́дять, я́же ви́діша, то́кмо єгда́ Син Челові́чеський із ме́ртвих воскре́снеть. | съходzщемъ же имъ съ горы. запрэти имъ. да никомU же не повэдzть. яже видэша. тъкмо ѥгда сн7ъ члв7чьскыи. из мьртвыихъ въскрс7нть. |
|
10
|
10
|
| (Зач. 39) І сло́во удержа́ша в себі́, стяза́ющеся, что єсть, є́же із ме́ртвих воскре́снути. | и удьржашz слово въ себэ сътязаѭще сz чьто ѥсть ѥже из мрьтвыихъ въскрьснѫти. |
|
11
|
11
|
| І вопроша́ху Єго́ глаго́люще: ка́ко глаго́лють кни́жници, я́ко Ілії́ подоба́єть прийти́ пре́жде? | и въпрашаахѫ и глаголѭще якоже глаголѭть книжьници яко илии подобаѥть прэжде прити. |
|
12
|
12
|
| Он же отвіща́в рече́ їм: Ілія́ у́бо прише́д пре́жде, устро́їть вся; і ка́ко єсть пи́сано о Си́ні Челові́честім, да мно́го постра́ждеть і унічиже́н бу́деть; | онъ же отъвэщавъ рече имъ: илиа убо пришьдъ прэжде устроить вься. и како ѥсть писано о сынэ чловэчьстэѥмь да мъного постраждеть и уничьжzть и; |
|
13
|
13
|
| но глаго́лю вам, я́ко і Ілія́ при́йде, і сотвори́ша єму́, єли́ка хоті́ша, я́коже єсть пи́сано о нем. | нъ глаголѭ вамъ яко илия приде и сътворишz ѥму ѥлико хотэшz якоже ѥсть писано о нѥмь. |
|
14
|
14
|
| І прише́д ко ученико́м, ви́ді наро́д мног о них [о́крест їх] і кни́жники стяза́ющяся с ни́ми. | и пришьдъ къ ученикомъ видэ народъ мъногъ о нихъ и кънижьникы сътzзаѭща сz съ ними. |
|
15
|
15
|
| І а́біє весь наро́д ви́дів Єго́ ужасе́ся, і прири́щуще цілова́ху Єго́. | и абиѥ вьсь народъ видэвъше и ужасаахѫ сz и пририщѭще цэловаахѫ и. |
|
16
|
16
|
| І вопроси́ кни́жники: что стяза́єтеся к себі́ [с ни́ми]? | и въпроси кънижьникы: чьто сътzзаѥте сz въ себэ; Въ оно вреұ. |
|
17
|
17
|
| (Зач. 40) І отвіща́в єди́н от наро́да рече́: Учи́телю, приведо́х си́на моєго́ к Тебі́, іму́ща ду́ха ні́ма; | члв7къ нэкыи приде къ I©U кланяясz ѥмU и гlя. Uчителю приведохъ сн7ъ мои къ тобэ. имUщь д¦ъ не§стъ нэмъ. |
|
18
|
18
|
| і іді́же коли́ждо і́меть єго́, разбива́єть єго́, і пі́ни тещи́ть, і скреже́щеть зуби́ свої́ми, і оціпеніва́єть; і ріх ученико́м Твої́м, да ізжену́ть єго́, і не возмого́ша. | и къде же аще иметь ѥго. разбиваѥть ѥго. и пэны тэщить. и скрьжьчеть зубы своими и оцэпэѥть. и рэхъ Uченикомъ твоимъ. да ижденUть ѥго и не възмогоша. |
|
19
|
19
|
| Он же отвіща́в єму́ глаго́ла: о, ро́де неві́рен, доко́лі в вас бу́ду? Доко́лі терплю́ ви? Приведі́те єго́ ко Мні. | онъ же tвэщавъ ре?. о роде невэрьнъ и развращенъ. доколэ въ васъ бUдU. доколэ тьрплю вамъ. приведэте ѥго къ мънэ. |
|
20
|
20
|
| І привідо́ша єго́ к Нему́. І ви́дів Єго́, а́біє дух стрясе́ єго́; і пад на землі́, валя́шеся, пі́ни тещя́. | и приведоша ѥго къ нѥмU. и видэвъ ѥго д¦ъ сътрzсе ѥго абие. и падъ на земли валzшесz. пэны точа. |
|
21
|
21
|
| І вопроси́ отця́ єго́: коли́ко літ єсть, отне́ліже сіє́ бисть єму́? Он же рече́: ізді́тська: | и въпроси I© оц7а ѥго. колико лэѹ ѥсть. tнѥлэ же се быc ѥмU. онъ же рече ѥмU из дэтьска. |
|
22
|
22
|
| і мно́гажди во огнь вве́рже єго́ і в во́ди, да погуби́ть єго́; но а́ще что мо́жеши, помози́ нам, милосе́рдовав о нас. | и множицею въ огнь въвьрже ѥго. и въ водU да погUбить ѥго. нъ ѥлико можеши помози намъ. млс7рдовавъ о насъ. |
|
23
|
23
|
| Ісу́с же рече́ єму́: є́же а́ще что мо́жеши ві́ровати, вся возмо́жна ві́рующему. | I©ъ же рече ѥмU. аще можеши вэровати. всz възможьна. вэрUющюUмU. |
|
24
|
24
|
| І а́біє возопи́в оте́ць отроча́те, со слеза́ми глаго́лаше: ві́рую, Го́споди! Помози́ моєму́ неві́рію. | и абиѥ възпи оц7ь отрочате. съ сльзами гlя. вэрUю Gи. помози невэрованию моѥму. |
|
25
|
25
|
| Ви́дів же Ісу́с, я́ко сри́щеться наро́д, запрети́ ду́ху нечи́стому, глаго́ля єму́: ду́ше німи́й і глухи́й, Аз ті повілева́ю: ізи́ди із него́ і ктому́ не вни́ди в него́. | видэвъ же I© яко сърищетьсz народъ. запрэти д¦ви неч©тUUмU. гlя ѥмU нэмыи и глUхыи дш7е. азъ ти велю изиди изь нѥго. и ктомU не въниди въ нѥго. |
|
26
|
26
|
| І возопи́в і мно́го пружа́вся, ізи́де; і бисть я́ко мертв, я́коже мно́зім глаго́лати, я́ко у́мре. | и въпивъ и много прUжавъсz. и изиде и быc яко мьртвъ. яко многомъ гlти. яко Uмре. |
|
27
|
27
|
| Ісу́с же єм єго́ за ру́ку, воздви́же єго́; і воста́. | I© же имъ ѥго за рUкU въздвиже ѥго. и въста |
|
28
|
28
|
| І вше́дшу Єму́ в дом, ученици́ Єго́ вопроша́ху Єго́ єди́наго: я́ко ми не возмого́хом ізгна́ти єго́? | и въшьдъшю ѥмU въ домъ. Uченици ѥго въпрашахU ѥго ѥдиного. яко мы не могохомъ изгнати ѥго. |
|
29
|
29
|
| І рече́ їм: сей род нічи́мже мо́жеть ізи́ти, то́кмо моли́твою і посто́м. | и ре? имъ. сь родъ не можеть ничимь же изити. тъкмо молитвою и постъмь. |
|
30
|
30
|
| І отту́ду ізше́дше, ідя́ху сквозі́ Галіле́ю; і не хотя́ше, да кто уві́сть. | и tтUдэ ишьдъше. идzхU сквозэ галилею. и не хотzаше да некто Uвэсть. |
|
31
|
31
|
| Уча́ше бо ученики́ Своя́ і глаго́лаше їм, я́ко Син Челові́чеський пре́дан бу́деть в ру́ці челові́чєсті, і убію́ть Єго́; і убіє́н бив, в тре́тій день воскре́снеть. | Uчаше же Uченикы своя. и гл7аше имъ. яко сн7ъ члв7чь преданъ бUдеть. въ рUцэ члbвкомъ. и Uбиють ѥго. и Uбьѥнъ бывъ. въ третии дн7ь въскрьснеть. |
|
32
|
32
|
| Они́ же не разуміва́ху глаго́ла і боя́хуся Єго́ вопроси́ти. | они же не разумэшz глагола и бояахѫ сz въпросити и. Въ оно вреұ. |
|
33
|
33
|
| (Зач. 41) І при́йде в Капернау́м; і в дому́ бив, вопроша́ше їх; что на путі́ в себі́ помишля́сте? | въниде I© и Uченици ѥго въ капернаUмъ. и въ домU бывъ. въпрашаше я. что на пUти въ себе помышляѥте. |
|
34
|
34
|
| Они́ же молча́ху: друг ко дру́гу бо стяза́шася на путі́, кто [єсть] бо́лій. | они же мълчахU. а дрUгъ къ дрUгU сътzзахUсz. на пUти. кто есть болии. |
|
35
|
35
|
| І сід пригласи́ обана́десяте і глаго́ла їм: а́ще кто хо́щеть ста́рій би́ти, да бу́деть всіх ме́нший і всім слуга́. | и сэдъ пригласи. в7i. гlя имъ. аще кто хощеть стареи быти. да бUдеть всэхъ. и всэмъ слUга. |
|
36
|
36
|
| І прийм отроча́, поста́ви є посреді́ їх; і об'є́м є, рече́ їм: | и приимъ отроча. постави ѥ посредэ ихъ. и обUимъ ѥ рече имъ. |
|
37
|
37
|
| і́же а́ще єди́но такови́х отроча́т при́йметь во і́м'я Моє́, Мене́ приє́млеть; і і́же Мене́ приє́млеть, не Мене́ приє́млеть, но Посла́вшаго М'я. | иже аще ѥдиного таковыихъ отрочатъ прииметь. въ имz моѥ. мz приѥмлѥть. не мене приѥмлѥть нъ пославъшааго мя. |
|
38
|
38
|
| Отвіща́ єму́ Іоа́нн, глаго́ля: Учи́телю, ви́діхом ні́коєго і́менем Твої́м ізгоня́ща бі́си, і́же не хо́дить по нас; і возбрани́хом єму́, я́ко не послі́дуєть нам. | tвэща ѥмU iwанъ гlя. Uчителю. вэдэхомъ нэкого. именьмь твоимь изгонzща бэсы. иже не ходить по насъ. и въ€бранихомъ ѥмU. яко не послэдова насъ. |
|
39
|
39
|
| Ісу́с же рече́: не брані́те єму́; нікто́же бо єсть, і́же сотвори́ть си́лу о і́мені Моє́м, і возмо́жеть вско́рі злосло́вити М'я. | I© же рече не браните ѥмU. никъто же бо ѥсть иже творить силU. о моѥмь имени. и възможеть въскорэ. славословіті * мя зэло. |
|
40
|
40
|
| І́же бо ність на ви, по вас єсть. | иже бо нэc на вы. по васъ ѥсть. |
|
41
|
41
|
| І́же бо а́ще напої́ть ви ча́шею води́ во і́м'я Моє́, я́ко Христо́ви єсте́, амі́нь глаго́лю вам, не погуби́ть мзди своєя́. | иже бо аще напоить вы чашю воды. въ имя. яко кр7стьянъ ѥсть. амн7ъ аминъ. гlю вамъ. не погUбить мьзды своѥя. |
|
42
|
42
|
| (Зач. 42) І і́же а́ще соблазни́ть єди́наго от ма́лих сих ві́рующих в М'я, до́бріє єсть єму́ па́че, а́ще обліжи́ть ка́мень же́рновний о ви́ї єго́ і вве́ржен бу́деть в мо́ре. | и иже аще съблазнить ѥдиного отъ малыихъ сихъ вэруѭщихъ въ мz добрэѥ ѥму ѥсть паче аще обложzть камень жьрьновьнъ о выи ѥго и въврьгѫть и въ море. |
|
43
|
43
|
| І а́ще соблажня́єть тя рука́ твоя́, отсіци́ ю: до́бріє ті єсть бі́днику [без руки́] в живо́т вни́ти, не́же о́бі ру́ці іму́щу вни́ти в геє́нну, во огнь неугаса́ющий, | и аще съблажняѥть тz рѫка твоя отъсэци ѭ. добрэѥ ти ѥсть маломощьну въ животъ вънити неже обэ рѫцэ имѫщу ити въ геонѫ въ огнь не гашѫщии. |
|
44
|
44
|
| іді́же черв їх не умира́єть, і огнь не угаса́єть. | идеже чрьвь ихъ не умираѥть и огнь не угасаѥть. |
|
45
|
45
|
| І а́ще нога́ твоя́ соблажня́єть тя, отсіци́ ю: до́бріє ті єсть вни́ти в живо́т хро́му, не́же дві но́зі іму́щу вве́ржену би́ти в геє́нну, во огнь неугаса́ющий, | и аще нога твоя съблажняѥть тz отъсэци ѭ добрэѥ ти ѥсть вънити въ животъ хрому неже дъвэ нозэ имѫщу въврьжену быти въ геонѫ въ огнь не гасѫщии. |
|
46
|
46
|
| іді́же черв їх не умира́єть, і огнь не угаса́єть. | идеже чрьвь ихъ не умираѥть и огнь не угасаѥть. |
|
47
|
47
|
| І а́ще о́ко твоє́ соблажня́єть тя, істкни́ є: до́бріє ті єсть со єди́нім о́ком вни́ти в Ца́рствіє Бо́жиє, не́же дві о́ці іму́щу вве́ржену би́ти в геє́нну о́гненную, | и аще око твоѥ съблажняѥть тz истъкни ѥ добрэѥ ти ѥсть съ ѥдинэмь окъмь вънити въ царьствиѥ божиѥ неже обэ очи имѫщу ити въ геонѫ огньнѫѭ. |
|
48
|
48
|
| іді́же черв їх не умира́єть, і огнь не угаса́єть. | идеже чрьвь ихъ не умираѥть и огнь не угасаѥть. |
|
49
|
49
|
| Всяк бо огне́м осоли́ться, і вся́ка же́ртва со́лію осоли́ться. | вьсякъ бо огньмь осолить сz и вьсяка жрьтва солиѭ осолить сz. |
|
50
|
50
|
| Добро́ соль: а́ще же соль не слана́ бу́деть, чим осоли́ться? Імі́йте соль в себі́, і мир імі́йте между́ собо́ю. | добро ѥсть соль. аще ли же соль не слана бѫдеть чимь осолите. имэите соль въ себэ и миръ имэите между собоѭ. |
|
Глава 10
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
| І отту́ду воста́в пре́йде в преді́ли Іуде́йськія, [чрез страну́ я́же] об он пол Іорда́на. І снидо́шася па́ки наро́ди к Нему́, і я́ко оби́чай імі́, па́ки уча́ше їх. | И отътѫду въставъ приде въ прэдэлы иудеискы по оному полу иоръдана. и придошz пакы народи къ нѥму. и яко имэ обычаи пакы учааше ѩ. |
|
2
|
2
|
| (Зач. 43) І присту́пльше фарисе́є вопроси́ша Єго́: а́ще досто́їть му́жу жену́ пусти́ти? Іскуша́юще Єго́. | и пристѫпльше фарисеи въпрошаахѫ и аще достоить мѫжу женѫ пущати искушаѭще и. |
|
3
|
3
|
| Он же отвіща́в рече́ їм: что вам запові́да Моїсе́й? | онъ же отъвэщавъ рече имъ: чьто вамъ заповэдэ муѶси; |
|
4
|
4
|
| Они́ же рі́ша: Моїсе́й повелі́ кни́гу распу́стную написа́ти і пусти́ти. | они же рекошz: повелэ муѶси кънигы распустьныѩ написати и пустити. |
|
5
|
5
|
| І отвіща́в Ісу́с рече́ їм: по жестосе́рдію ва́шему написа́ вам за́повідь сію́; | и отъвэщавъ исусъ рече имъ: по жестосьрдию вашему написа вамъ заповэдь сиѭ. |
|
6
|
6
|
| от нача́ла же созда́нія му́жа і жену́ сотвори́л я єсть Бог; | а отъ начzла съзъданию мѫжа и женѫ сътворилъ я ѥсть богъ. |
|
7
|
7
|
| сего́ ра́ди оста́вить челові́к отця́ своєго́ і ма́тер | сего ради оставить чловэкъ отьца своѥго и матерь |
|
8
|
8
|
| і приліпи́ться к жені́ своє́й, і бу́дета о́ба в плоть єди́ну; ті́мже уже́ ні́ста два, но плоть єди́на; | и прилэпить сz къ женэ своѥи. и бѫдете оба въ плъть ѥдинѫ. тэмь же убо нэсте дъва нъ плъть ѥдина. |
|
9
|
9
|
| є́же у́бо Бог сочета́, челові́к да не разлуча́єть. | ѥже убо богъ съчеталъ ѥсть чловэкъ да не разлѫчаѥть. |
|
10
|
10
|
| І в дому́ па́ки ученици́ Єго́ о сем вопроси́ша Єго́. | и въ дому пакы ученици ѥго о семь въпршаахѫ и. |
|
11
|
11
|
| І глаго́ла їм: (Зач. 44) і́же а́ще пу́стить жену́ свою́ і оже́ниться іно́ю, прелюби́ твори́ть на ню; | и глагола имъ: иже аще пустить женѫ и оженить сz иноѭ прэлюбы творить на нѭ. |
|
12
|
12
|
| і а́ще жена́ пу́стить му́жа [му́жа своєго́] і пося́гнеть за іно́го, прелюби́ твори́ть. | и аще жена пущьши мѫжа и посzгнеть за инъ прэлюбы творить. |
|
13
|
13
|
| І приноша́ху к Нему́ ді́ти, да ко́снеться їх; ученици́ же преща́ху принося́щим. | И приношаахѫ къ нѥму дэти да ѩ коснеть. ученици же прэщаахѫ приносzщиимъ. |
|
14
|
14
|
| Ви́дів же Ісу́с негодова́ і рече́ їм: оста́віте діте́й приходи́ти ко Мні і не брані́те їм, таці́х бо єсть Ца́рствіє Бо́жиє; | видэвъ же исусъ негодова и глагола имъ: не дэите дэтии приходити къ мънэ и не браните имъ. тацэхъ бо ѥсть царьствиѥ божиѥ. |
|
15
|
15
|
| амі́нь глаго́лю вам: і́же а́ще не при́йметь Ца́рствія Бо́жия, я́ко отроча́, не і́мать вни́ти в не. | аминь глаголѭ вамъ: иже аще не прииметь царьствия божия яко отрочz не вънидеть въ нѥ. |
|
16
|
16
|
| І об'є́м їх, возло́ж ру́ці на них, благословля́ше їх. | и объимъ ѩ благословляаше възлагаѩ рѫцэ на нѩ. |
|
17
|
17
|
| (Зач. 45) І ісходя́щу Єму́ на путь, прите́к ні́кий і покло́нься на колі́ну Єму́, вопроша́ше Єго́: Учи́телю благи́й, что сотворю́, да живо́т ві́чний наслі́дствую? | И исходzщу ѥму на пѫть приде ѥдинъ и поклонь сz на колэну въпрошааше и: учителю благыи чьто сътворѭ да животъ вэчьныи наслэдьствуѭ; |
|
18
|
18
|
| Ісу́с же рече́ єму́: что М'я глаго́леши бла́га? Нікто́же благ, то́кмо єди́н Бог. | исусъ же рече ѥму: чьто мz глаголѥши блага; ни къто же благъ тъкъмо ѥдинъ богъ. |
|
19
|
19
|
| За́повіді ві́си: не прелюби́ сотвори́ши, не убі́й, не укра́ди, не лжесвиді́тельствуй, не оби́ди, чти отця́ твоєго́ і ма́тер. | заповэди вэси не прэлюбъ дэи. не убии. не укради. не лъжz съвэдэтельствуи. не обиди. чьти отьца твоѥго и матерь. |
|
20
|
20
|
| Он же отвіща́в рече́ Єму́: Учи́телю, сія́ вся сохрани́х от ю́ности моєя́. | онъ же отъвэщавъ рече ѥму: учителю вься си съхранихъ отъ юности моѥѩ. |
|
21
|
21
|
| Ісу́с же воззрі́в нань, возлюби́ єго́ і рече́ єму́: єди́наго єси́ не доконча́л: іди́, єли́ка і́маши, прода́ждь і даждь ни́щим, і імі́ти і́маши сокро́вище на небесі́; і прийди́ [і] ходи́ вслід Мене́, взем крест. | исусъ же възьрэвъ на нь възлюби и и рече ѥму: ѥдиного ѥси не доконьчалъ. аще хощеши съврьшенъ быти иди ѥлико имаши продаждь и даждь нищиимъ и имэти имаши съкровище на небеси и приди ходи въ слэдъ мене въземъ крьстъ. |
|
22
|
22
|
| Он же дряхл бив о словесі́ [о словесі́ сем], оти́де скорб'я́, бі бо імі́я стяжа́нія мно́га. | онъ же дряхлъ бывъ о словеси отиде скрьбz бэ бо имэѩ сътzжания мънога. |
|
23
|
23
|
| І воззрі́в Ісу́с глаго́ла ученико́м Свої́м: (Зач. 46) ка́ко неудо́б іму́щії бога́тство в Ца́рствіє Бо́жиє вни́дуть. | и възьрэвъ исусъ глагола ученикомъ своимъ: како неудобь имѫщеи богатьство въ царьствиѥ божиѥ вънидѫть. |
|
24
|
24
|
| Ученици́ же ужаса́хуся о словесі́х Єго́. Ісу́с же па́ки отвіща́в глаго́ла їм: ча́да, ка́ко неудо́б упова́ющим на бога́тство в Ца́рствіє Бо́жиє вни́ти! | ученици же ужасаахѫ сz о словесехъ ѥго. исусъ же пакы отъвэщавъ глагола имъ: чzда како неудобь ѥсть упъваѭщиимъ на богатьство въ царьствиѥ божиѥ вънити. |
|
25
|
25
|
| Удо́біє бо єсть вельбу́ду сквозі́ іглині́ у́ші пройти́, не́же бога́ту в Ца́рствіє Бо́жиє вни́ти. | удобэѥ ѥсть вельбѫду сквозэ игълинэ уши проити неже богату въ царьствиѥ божиѥ вънити. |
|
26
|
26
|
| Они́ же і́злиха дивля́хуся, глаго́люще к себі́: то кто мо́жеть спасе́н би́ти? | они же излиха дивляахѫ сz глаголѭще къ себэ: то къто можеть съпасенъ быти; |
|
27
|
27
|
| Воззрі́в же на них Ісу́с глаго́ла: у челові́к невозмо́жно, но не у Бо́га, вся бо возмо́жна суть у Бо́га. | и възьрэвъ на нѩ исусъ глагола: отъ чловэкъ не възможьно нъ не отъ бога. вься бо възможьна отъ бога сѫть. |
|
28
|
28
|
| Нача́т же Петр глаго́лати Єму́: се, ми оста́вихом вся і вслід Тебе́ ідо́хом. | начzтъ же петръ глаголати ѥму: се мы оставихомъ вься и въ слэдъ тебе идохомъ. |
|
29
|
29
|
| Отвіща́в же Ісу́с рече́: амі́нь глаго́лю вам: нікто́же єсть, і́же оста́вил єсть дом, іли́ бра́тію, іли́ сестри́, іли́ отця́, іли́ ма́тер, іли́ жену́, іли́ ча́да, іли́ се́ла, Мене́ ра́ди і Єва́нгелія ра́ди; | отъвэщавъ же исусъ рече: аминь глаголѭ вамъ ни къто же ѥсть иже оставить домъ ли братиѭ ли сестры ли отьца ли матерь ли женѫ ли чzда ли села мене ради и евангелия. |
|
30
|
30
|
| а́ще не при́йметь стори́цею ни́ні во вре́м'я сіє́, домо́в, і бра́тій, і сестр, і отця́, і ма́тере, і чад, і сел, во ізгна́нії, і в вік гряду́щий живо́т ві́чний; | аще не имать приѩти съторицеѭ въ врэмz се нынэ домовъ и братиѩ и сестръ и отьца и матере и чzдъ и селъ по изгънании и въ вэкъ грzдѫщии животъ вэчьныи. |
|
31
|
31
|
| мно́зі же бу́дуть пе́рвії послі́дні, і послі́днії пе́рві. | мънози же бѫдѫть прьвии послэдьни и послэдьнии прьви. |
|
32
|
32
|
| Бя́ху же на путі́, восходя́ще во Ієрусали́м; і бі варя́я їх Ісу́с, і ужаса́хуся, і вслід іду́ще, боя́хуся. (Зач. 47) І поє́м па́ки обана́десять, нача́т їм глаго́лати, я́же хотя́ху Єму́ би́ти; | Бэахѫ же на пѫти въсходzще въ иерусалимъ и бэ варяѩ ѩ исусъ. и ужасаахѫ сz и послэдь грzдѫще бояахѫ сz. и поимъ iс7 пакы. в7i. Uченикы своя. и нача имъ гlти. яже хотzхU быти ѥмU. |
|
33
|
33
|
| я́ко, се, восхо́дим во Ієрусали́м, і Син Челові́чеський пре́дан бу́деть архієре́йом і кни́жником, і осу́дять Єго́ на смерть, і предадя́ть Єго́ язи́ком; | яко се въсходимъ въ иер©лмъ. и сн7ъ члв7чь. преданъ бUдеть архиереомъ. и книжьникомъ. и осUдzть его на. съмьрть. и предадzть ѥго языкомъ. |
|
34
|
34
|
| і поруга́ються Єму́, і уя́зв'ять Єго́, і оплю́ють Єго́, і убію́ть Єго́; і в тре́тій день воскре́снеть. | и порUгаютьсz ѥмU. и UтепUть ѥго. и оплюють ѥго. и Uбьють ѥго и въ третии дн7ь въскрьснеть. |
|
35
|
35
|
| І пред Него́ прийдо́ста Іа́ков і Іоа́нн, си́на Зеведе́єва, глаго́люща: Учи́телю, хо́щева, да, є́же а́ще про́сива, сотвори́ши на́ма. | и предь нимь идяста. ияковъ иwанъ. сн7а зеведеова. гlюща ѥмU. Uчителю. хощевэ да ѥго же аще просивэ сътвориши нама. |
|
36
|
36
|
| Он же рече́ ї́ма: что хо́щета, да сотворю́ ва́ма? | iс7 же рече има. что хощета. да сътворю вама. |
|
37
|
37
|
| О́на же рі́ста Єму́: даждь нам, да єди́н о десну́ю Тебе́ і єди́н о шу́юю Тебе́ ся́дева во сла́ві Твоє́й. | она же рэста ѥмU. дажь нама. да единъ одеснUю тебе. а ѥдинъ wшююю тебе сzдевэ. въ славэ твоѥи. |
|
38
|
38
|
| Ісу́с же рече́ ї́ма: не ві́ста, чесо́ про́сита; мо́жета ли пи́ти ча́шу, ю́же Аз пію́, і креще́нієм, і́мже Аз кре́ща́юся, крести́тися? | iс7 же рече има. не вэстасz что просzща. можета ли пити чашю. юже азъ пию. или крьщениѥ имь же азъ крьщюсz. крьститисz. |
|
39
|
39
|
| О́на же рі́ста Єму́: мо́жева. Ісу́с же рече́ ї́ма: ча́шу у́бо, ю́же Аз пію́, іспіє́та, і креще́нієм, і́мже Аз кре́ща́юся, крести́тася; | она же рэста ѥмU. можевэ. iс7 же ре? има. чашю Uбо юже азъ пию. испиѥта. и крьщениѥмь имь же азъ крьщюсz. крьститасz. |
|
40
|
40
|
| а є́же сі́сти о десну́ю Мене́ і о шу́юю, ність Мні да́ти, но ї́мже угото́вано єсть. | а ѥже сэсти одеснUю мене. и ошююю. нэc мнэ дати. нъ имъ же ѥсть Uготовано. |
|
41
|
41
|
| І сли́шавше де́сять, нача́ша негодова́ти о Іа́кові і Іоа́нні. | и слышавъше десzть. начаша негодовати о ияковэ. и иwанэ. |
|
42
|
42
|
| Ісу́с же призва́в їх, глаго́ла їм: ві́сте, я́ко мня́щіїся владі́ти язи́ки, соодоліва́ють їм, і вели́ції їх облада́ють ї́ми; | iс7 же призва+ъ я. гlа имъ. вэсте. яко мнzщеисz власти языкы. Uстоять имъ. и велиции ихъ. обладають ими. |
|
43
|
43
|
| не та́ко же бу́деть в вас: но і́же а́ще хо́щеть в вас в'я́щший би́ти, да бу́деть вам слуга́; | не тако же бUди въ васъ. нъ иже аще хощеть вzщии быти въ васъ. да бUдеть всэмъ слUга. |
|
44
|
44
|
| і і́же а́ще хо́щеть в вас би́ти ста́рій, да бу́деть всім раб; | и иже хощеть въ васъ старэи быти. да будеть всэмъ рабъ. |
|
45
|
45
|
| і́бо Син Челові́чь не при́йде, да послу́жать Єму́, но да послу́жить і дасть ду́шу Свою́ ізбавле́ніє за мно́гі. | сн7ъ бо члbвчь. не приде да послUжать ѥмU. нъ да послUжить. и въдати дш7ю свою. избавлѥниѥ за многы. |
|
46
|
46
|
| (Зач. 48) І прийдо́ша во Ієрихо́н. І ісходя́щу Єму́ от Ієрихо́на, і ученико́м Єго́, і наро́ду мно́гу, син Тиме́йов Варти́мей, сліпи́й, сідя́ше при путі́, прося́. | И придошz въ иерихонъ. и исходzщу ѥму отъ иерихона и ученикомъ ѥго и народу мъногу сынъ тимеовъ варъ тимеи слэпъ сэдэаше при пѫти хлѫпаѩ. |
|
47
|
47
|
| І сли́шав, я́ко Ісу́с Назоряни́н єсть, нача́т зва́ти і глаго́лати: Си́не Дави́дов Ісу́се, поми́луй м'я. | и слышавъ яко исусъ назорянинъ ѥсть начzтъ зъвати и глаголати: сыне давыдовъ исусе помилуи мz. |
|
48
|
48
|
| І преща́ху єму́ мно́зі, да умолчи́ть, он же мно́жає па́че зва́ше: Си́не Дави́дов, поми́луй м'я. | и прэщаахѫ ѥму мънози да умлъчить. онъ же излиха вопияаше: сыне давыдовъ помилуи мz. |
|
49
|
49
|
| І став Ісу́с, рече́ єго́ возгласи́ти. І возгласи́ша сліпця́, глаго́люще єму́: дерза́й, воста́ни, зове́ть тя. | и ставъ исусъ рече възгласити и. и зъваахѫ слэпьца глаголѭще ѥму: дрьзаи въстани зоветь тz. |
|
50
|
50
|
| Он же отве́рг ри́зи своя́, воста́в при́йде ко Ісу́сові. | онъ же отъврьгы ризы своѩ въставъ. приде къ исусови. |
|
51
|
51
|
| І отвіща́в глаго́ла єму́ Ісу́с: что хо́щеши, да сотворю́ тебі́? Сліпи́й же глаго́ла єму́: учи́телю, да прозрю́. | и отъвэщавъ глагола ѥму исусъ: чесому хощеши да сътворѭ тебэ; слэпьць же глагола ѥму: |
|
52
|
52
|
| Ісу́с же рече́ єму́: іди́: ві́ра твоя́ спасе́ тя. І а́біє прозрі́ і по Ісу́сі і́де в путь. | раввуни да прозьрѭ. исусъ же рече: иди вэра твоя съпасе тz. и абие прозьрэ и по исусэ иде въ пѫть. |
