Порівняти Біблія (Київський ізвод) з Біблія церковнослов'янською (Острозька, 1581р.) - Євангеліє від Матфея

Порівняти:

⇄

Євангеліє від Матфея	Е$љhлїстъ маg

Глава 1

1
(Зач. 1) Кни́га родства́ Ісу́са Христа́, Си́на Дави́дова, Си́на Авраа́мля.
2
Авраа́м роди́ Ісаа́ка. Ісаа́к же роди́ Іа́кова. Іа́ков же роди́ Іу́ду і бра́тію єго́.
3
Іу́да же роди́ Фаре́са і За́ру от Фама́ри. Фаре́с же роди́ Есро́ма. Есро́м же роди́ Ара́ма.
4
Ара́м же роди́ Амінада́ва. Амінада́в же роди́ Наассо́на. Наассо́н же роди́ Салмо́на.
5
Салмо́н же роди́ Воо́за от Раха́ви. Воо́з же роди́ Ови́да от Ру́фи. Ови́д же роди́ Ієссе́я.
6
Ієссе́й же роди́ Дави́да царя́. Дави́д же цар роди́ Соломо́на от Урі́їни.
7
Соломо́н же роди́ Ровоа́ма. Ровоа́м же роди́ Аві́ю. Аві́я же роди́ А́су.
8
А́са же роди́ Іосафа́та. Іосафа́т же роди́ Іора́ма. Іора́м же роди́ Озі́ю.
9
Озі́я же роди́ Іоафа́ма. Іоафа́м же роди́ Аха́за. Аха́з же роди́ Єзекі́ю.
10
Єзекі́я же роди́ Манассі́ю. Манассі́я же роди́ Амо́на. Амо́н же роди́ Іосі́ю.
11
Іосі́я же роди́ Ієхо́нію і бра́тію єго́, в преселе́ніє вавило́нськоє [Ст. 11 в ні́кіїх греч.: Іосі́я же роди́ Іоаки́ма і бра́тію єго́. Іоаки́м же роди́ Ієхо́нію в преселе́ніє вавило́нськоє].
12
По преселе́нії же вавило́нстім, Ієхо́нія роди́ Салафі́їля. Салафі́їль же роди́ Зорова́веля.
13
Зорова́вель же роди́ Авіу́да. Авіу́д же роди́ Єліаки́ма. Єліаки́м же роди́ Азо́ра.
14
Азо́р же роди́ Садо́ка. Садо́к же роди́ Ахи́ма. Ахи́м же роди́ Еліу́да.
15
Єліу́д же роди́ Єлеаза́ра. Єлеаза́р же роди́ Матфа́на. Матфа́н же роди́ Іа́кова.
16
Іа́ков же роди́ Іо́сифа, му́жа Марі́їна, із Нея́же роди́ся Ісу́с, глаго́лемий Христо́с.
17
Всіх же родо́в от Авраа́ма до Дави́да ро́дове четирена́десяте; і от Дави́да до преселе́нія вавило́нськаго ро́дове четирена́десяте; і от преселе́нія вавило́нськаго до Христа́ ро́дове четирена́десяте.
18
(Зач. 2) Ісу́с Христо́во Рождество́ си́це бі: обруче́нній бо би́вши Ма́тері Єго́ Марі́ї Іо́сифові, пре́жде да́же не сни́тися ї́ма, обрі́теся іму́щи во чре́ві от Ду́ха Свя́та.
19
Іо́сиф же муж Єя́, пра́веден сий і не хотя́ Єя́ обличи́ти, восхоті́ тай пусти́ти Ю.
20
Сія́ же єму́ поми́слившу, се а́нгел Госпо́день во сні яви́ся єму́, глаго́ля: Іо́сифе, си́не Дави́дов, не убо́йся прия́ти Маріа́м жени́ твоєя́, ро́ждшеєбося в ней, от Ду́ха єсть Свя́та.
21
Роди́ть же Си́на, і нарече́ши і́м'я Єму́ Ісу́с, Той бо спасе́ть лю́ди Своя́ от гріх їх.
22
Сіє́ же все бисть, да сбу́деться рече́нноє от Го́спода проро́ком, глаго́лющим:
23
се Ді́ва во чре́ві при́йметь і роди́ть Си́на, і нареку́ть і́м'я Єму́ Емману́їл, є́же єсть сказа́ємо: с на́ми Бог.
24
Воста́в же Іо́сиф от сна, сотвори́ я́коже повелі́ єму́ а́нгел Госпо́день, і прия́т жену́ свою́,
25
і не зна́яше Єя́, до́ндеже роди́ Си́на Своєго́ пе́рвенця, і нарече́ і́м'я Єму́ Ісу́с.
Глава 2

1
(Зач. 3) Ісу́су же ро́ждшуся в Вифлеє́мі Іуде́йстім во дні І́рода царя́, се волсви́ от восто́к прийдо́ша во Ієрусали́м, глаго́люще:
2
гді єсть рожде́йся Цар Іуде́йський? Ви́діхом бо звізду́ Єго́ на восто́ці і прийдо́хом поклони́тися Єму́.
3
Сли́шав же І́род цар смути́ся, і весь Ієрусали́м с ним.
4
І собра́в вся первосвяще́нники і кни́жники людські́я, вопроша́ше от них: гді Христо́с ражда́ється?
5
Они́ же реко́ша єму́: в Вифлеє́мі Іуде́йстім, та́ко бо пи́сано єсть проро́ком:
6
і ти, Вифлеє́ме, земле́ Іу́дова, ні чи́мже ме́нші єси́ во влади́ках Іу́дових: із тебе́ бо ізи́деть Вождь, І́же упасе́ть лю́ди Моя́, Ізра́їля.
7
Тогда́ І́род тай призва́ волхви́, і іспи́товаше от них вре́м'я я́вльшияся звізди́,
8
і посла́в їх в Вифлеє́м, рече́: ше́дше іспита́йте ізві́стно о Отроча́ті; єгда́ же обря́щете, возвісті́те мі, я́ко да і аз шед поклоню́ся Єму́.
9
Они́ же послу́шавше царя́, ідо́ша. І се, звізда́, ю́же ви́діша на восто́ці, ідя́ше пред ни́ми, до́ндеже прише́дши ста верху́, іді́же бі Отроча́.
10
Ви́дівше же звізду́, возра́довашася ра́достію ве́лією зіло́,
11
і прише́дше в хра́мину, ви́діша Отроча́ с Марі́єю, Ма́терію Єго́, і па́дше поклони́шася Єму́; і, отве́рзше сокро́вища своя́, принесо́ша Єму́ да́ри, зла́то і лива́н і сми́рну.
12
І вість приє́мше во сні не возврати́тися ко І́роду, іни́м путе́м отидо́ша во страну́ свою́.
13
(Зач. 4) Отше́дшим же їм, се а́нгел Госпо́день во сні яви́ся Іо́сифу, глаго́ля: воста́в поіми́ Отроча́ і Ма́тер Єго́, і біжи́ во Єги́пет, і бу́ди та́мо, до́ндеже реку́ ті, хо́щеть бо І́род іска́ти Отроча́те, да погуби́ть Є.
14
Он же воста́в, поя́т Отроча́ і Ма́тер Єго́ но́щію, і оти́де во Єги́пет,
15
і бі та́мо до уме́ртвія І́родова, да сбу́деться рече́нноє от Го́спода проро́ком, глаго́лющим: от Єги́пта воззва́х Си́на Моєго́.
16
Тогда́ І́род ви́дів, я́ко пору́ган бисть от волхво́в, разгні́вася зіло́ і посла́в ізби́ вся ді́ти су́щия в Вифлеє́мі і во всіх преді́ліх єго́, от двою́ лі́ту і нижа́йше, по вре́мені, є́же ізві́стно іспита́ от волхво́в.
17
Тогда́ сби́сться рече́нноє Ієремі́єм проро́ком, глаго́лющим:
18
глас в Ра́мі сли́шан бисть, плач і рида́ніє і вопль мног; Рахи́ль пла́чущися чад свої́х і не хотя́ше уті́шитися, я́ко не суть.
19
Уме́ршу же І́роду, се а́нгел Госпо́день во сні яви́ся Іо́сифу во Єги́пті,
20
глаго́ля: воста́в поіми́ Отроча́ і Ма́тер Єго́ і іди́ в зе́млю Ізра́їлеву, ізомро́ша бо і́щущії душі́ Отроча́те.
21
Он же воста́в, поя́т Отроча́ і Ма́тер Єго́ і при́йде в зе́млю Ізра́їлеву.
22
Сли́шав же, я́ко Архела́й ца́рствуєть во Іуде́ї вмі́сто І́рода, отця́ своєго́, убоя́ся та́мо іти́; вість же приє́м во сні, оти́де в преді́ли Галіле́йськія.
23
І прише́д всели́ся во гра́ді нарица́ємім Назаре́т, я́ко да сбу́деться рече́нноє проро́ки, я́ко Назоре́й нарече́ться.
Глава 3

1
(Зач. 5) Во дні же о́ни при́йде Іоа́нн Крести́тель, пропові́дая в пусти́ні Іуде́йстій
2
і глаго́ля: пока́йтеся, прибли́жибося Ца́рствіє Небе́сноє.
3
Сей бо єсть річе́нний Іса́єм проро́ком, глаго́лющим: глас вопію́щаго в пусти́ні: угото́вайте путь Госпо́день, пра́ви творі́те стезі́ Єго́.
4
Сам же Іоа́нн ім'я́ше ри́зу свою́ от влас вельблу́ждь і по́яс усме́н о чреслі́х свої́х, снідь же єго́ бі пру́жіє і мед ди́вій.
5
Тогда́ ісхожда́ше к нему́ Ієрусали́ма, і вся Іуде́я, і вся страна́ Іорда́нськая,
6
і креща́хуся во Іорда́ні от него́, іспові́дающе гріхи́ своя́.
7
Ви́дів же (Іоа́нн) мно́гі фарисе́ї і саддуке́ї, гряду́щия на креще́ніє єго́, рече́ їм: рожде́нія єхи́днова, кто сказа́ вам біжа́ти от бу́дущаго гні́ва?
8
сотворі́те у́бо плод, досто́їн покая́нія,
9
і не начина́йте глаго́лати в себі́: отця́ і́мами Авраа́ма. Глаго́лю бо вам, я́ко мо́жеть Бог от ка́менія сего́ воздви́гнути ча́да Авраа́му;
10
уже́ бо і сіки́ра при ко́рені дре́ва лежи́ть; вся́ко у́бо дре́во, є́же не твори́ть плода́ добра́, посіка́ємо бива́єть і во огнь вмета́ємо;
11
аз у́бо креща́ю ви водо́ю в покая́ніє, Гряди́й же по мні крі́плій мене́ єсть, Єму́же нісьм досто́їн сапоги́ понести́; Той ви крести́ть Ду́хом Святи́м і огне́м;
12
Єму́же лопа́та в руці́ Єго́, і отреби́ть гумно́ Своє́, і собере́ть пшени́цю Свою́ в жи́тницю, пле́ви же сожже́ть огне́м негаса́ющим.
13
(Зач. 5) Тогда́ прихо́дить Ісу́с от Галиле́ї на Іорда́н ко Іоа́нну крести́тися от него́.
14
Іоа́нн же возбраня́ше Єму́, глаго́ля: аз тре́бую Тобо́ю крести́тися, і Ти ли гряде́ши ко мні?
15
Отвіща́в же Ісу́с рече́ к нему́: оста́ви ни́ні, та́ко бо подоба́єть нам іспо́лнити вся́ку пра́вду. Тогда́ оста́ви Єго́.
16
І крести́вся Ісу́с взи́де а́біє от води́; і се, отверзо́шася Єму́ небеса́, і ви́ді Ду́ха Бо́жия сходя́ща, я́ко го́луба, і гряду́ща на Него́.
17
І се, глас с небесе́ глаго́ля: Сей єсть Син Мой возлю́бленний, о Не́мже благоволи́х.
Глава 4

1
(Зач. 7) Тогда́ Ісу́с возведе́н бисть Ду́хом в пусти́ню іскуси́тися от дия́вола,
2
і пости́вся дній чети́редесять і но́щій чети́редесять, посліди́ взалка́.
3
І присту́пль к Нему́ іскуси́тель рече́: а́ще Син єси́ Бо́жий, рци, да ка́меніє сіє́ хлі́би бу́дуть.
4
Он же отвіща́в рече́: пи́сано єсть: не о хлі́бі єди́нім жив бу́деть челові́к, но о вся́цім глаго́лі ісходя́щем ізо уст Бо́жиїх.
5
Тогда́ поя́т Єго́ дия́вол во святи́й град, і поста́ви Єго́ на крилі́ церко́внім,
6
і глаго́ла Єму́: а́ще Син єси́ Бо́жий, ве́рзися ни́зу, пи́сано бо єсть: я́ко а́нгелом Свої́м запові́сть о Тебі́ (сохрани́ти Тя), і на рука́х во́зьмуть Тя, да не когда́ преткне́ши о ка́мень но́гу Твою́.
7
Рече́ (же) єму́ Ісу́с: па́ки пи́сано єсть: не іску́сиши Го́спода Бо́га твоєго́.
8
Па́ки поя́т Єго́ дия́вол на гору́ високу́ зіло́, і показа́ Єму́ вся ца́рствія ми́ра і сла́ву їх,
9
і глаго́ла Єму́: сія́ вся Тебі́ дам, а́ще пад поклони́шиміся.
10
Тогда́ глаго́ла єму́ Ісу́с: іди́ за Мно́ю, сатано́, пи́сано бо єсть: Го́споду Бо́гу твоєму́ поклони́шися і Тому́ єди́ному послу́жиши.
11
Тогда́ оста́ви Єго́ дия́вол, і се, а́нгели приступи́ша і служа́ху Єму́.
12
(Зач. 8) Сли́шав же Ісу́с, я́ко Іоа́нн пре́дан бисть, оти́де в Галиле́ю,
13
і оста́вль Назаре́т, прише́д всели́ся в Капернау́м в помо́ріє, в преді́ліх Завуло́них і Неффали́млих,
14
да сбу́деться рече́нноє Іса́єм проро́ком, глаго́лющим:
15
земля́ Завуло́ня і земля́ Неффали́мля, путь мо́ря об он пол Іорда́на, Галиле́я язи́к,
16
лю́діє сідя́щії во тьмі ви́діша світ ве́лій, і сідя́щим в страні́ і сі́ні сме́ртній, світ возсія́ їм.
17
Отто́лі нача́т Ісу́с пропові́дати і глаго́лати: пока́йтеся, прибли́жися бо Ца́рство Небе́сноє.
18
(Зач. 9) Ходя́ же при мо́рі Галиле́йстім, ви́ді два бра́та: Си́мона, глаго́лемаго Петра́, і Андре́я, бра́та єго́, вмета́юща мре́жі в мо́ре, бі́ста бо ри́баря;
19
і глаго́ла ї́ма: гряді́та по Мні, і сотворю́ ви ловця́ челові́ком.
20
О́на же а́біє, оста́вльша мре́жі, по Нем ідо́ста.
21
І преше́д отту́ду, ви́ді і́на два бра́та, Іа́кова Зеведе́єва і Іоа́нна, бра́та єго́, в кораблі́ с Зеведе́йом, отце́м єю́, зав'язу́юща мре́жі своя́, і воззва́ я.
22
О́на же а́біє, оста́вльша кора́бль і отця́ своєго́, по Нем ідо́ста.
23
І прохожда́ше всю Галиле́ю Ісу́с, учя́ на со́нмищах їх і пропові́дая Єва́нгеліє Ца́рствія, ісціля́я всяк неду́г і вся́ку я́зю в лю́дех.
24
І ізи́де слух Єго́ по всей Сирі́ї; і приведо́ша к Нему́ вся боля́щия, разли́чними неду́ги і страстьми́ одержи́ми, і бі́сни, і мі́сячния, і разсла́бленния (жи́лами) — і ісціли́ їх.
25
(Зач. 10) І по Нем ідо́ша наро́ди мно́зі от Галиле́ї і десяти́ град, і от Ієрусали́ма і Іуде́ї, і со о́наго по́лу Іорда́на.
Глава 5

1
Узрі́в же наро́ди, взи́де на гору́; і сі́дшу Єму́, приступи́ша к Нему́ ученици́ Єго́.
2
І отве́рз уста́ Своя́, уча́ше їх, глаго́ля:
3
блаже́нні ни́щії ду́хом, я́ко тіх єсть Ца́рствіє Небе́сноє.
4
Блаже́нні пла́чущії, я́ко ті́ї уті́шаться.
5
Блаже́нні кро́тції, я́ко ті́ї наслі́дять зе́млю.
6
Блаже́нні а́лчущії і жа́ждущії пра́вди, я́ко ті́ї наси́тяться.
7
Блаже́нні ми́лостивії, я́ко ті́ї поми́ловані бу́дуть.
8
Блаже́нні чи́стії се́рдцем, я́ко ті́ї Бо́га у́зрять.
9
Блаже́нні миротво́рці, я́ко ті́ї Си́нове Бо́жії нареку́ться.
10
Блаже́нні ізгна́ні пра́вди ра́ди, я́ко тіх єсть Ца́рствіє Небе́сноє.
11
Блаже́нні єсте́, єгда́ поно́сять вам і іждену́ть, і реку́ть всяк зол глаго́л на ви лжу́ще — Мене́ ра́ди;
12
ра́дуйтеся і веселі́теся, я́ко мзда ва́ша мно́га на небесі́х; та́ко бо ізгна́ша проро́ки, і́же (бі́ша) пре́жде вас.
13
Ви єсте́ соль землі́; а́ще же соль обуя́єть, чим осоли́ться? Ні во что́же бу́деть ктому́, то́чію да ізси́пана бу́деть вон і попира́єма челові́ки.
14
(Зач. 11) Ви єсте́ світ ми́ра; не мо́жеть град укри́тися верху́ гори́ стоя́;
15
ніже́ вжига́ють світи́льника і поставля́ють єго́ под спу́дом, но на сві́щниці, і сві́тить всім, і́же в хра́мині (суть).
16
Та́ко да просвіти́ться світ ваш пред челові́ки, я́ко да ви́дять ва́ша до́брая діла́ і просла́в'ять Отця́ ва́шего, І́же на Небесі́х.
17
(Да) не мні́те, я́ко прийдо́х разори́ти Зако́н іли́ Проро́ки: не прийдо́х разори́ти, но іспо́лнити.
18
Амі́нь бо глаго́лю вам: до́ндеже пре́йдеть не́бо і земля́, йо́та єди́на, іли́ єди́на черта́ не пре́йдеть от Зако́на, до́ндеже вся бу́дуть.
19
І́же а́ще разори́ть єди́ну за́повідій сих ма́лих і научи́ть та́ко челові́ки, мній нарече́ться в Ца́рствії Небе́снім; а і́же сотвори́ть і научи́ть, сей ве́лій нарече́ться в Ца́рствії Небе́снім.
20
(Зач. 12) Глаго́лю бо вам, я́ко а́ще не ізбу́деть пра́вда ва́ша па́че кни́жник і фарисе́й, не вни́дете в Ца́рствіє Небе́сноє.
21
Сли́шасте, я́ко рече́но бисть дре́внім: не убіє́ши, і́же (бо) а́ще убіє́ть, пови́нен єсть суду́.
22
Аз же глаго́лю вам, я́ко всяк гні́ваяйся на бра́та своєго́ всу́є пови́нен єсть суду́; і́же бо а́ще рече́ть бра́ту своєму́: рака́, пови́нен єсть со́нмищу; а і́же рече́ть: уро́де, пови́нен єсть геє́нні о́гненній.
23
А́ще у́бо принесе́ши дар твой ко олтарю́ і ту пом'яне́ши, я́ко брат твой і́мать ні́что на тя,
24
оста́ви ту дар твой пред олтаре́м і шед пре́жде смири́ся с бра́том твої́м, і тогда́ прише́д принеси́ дар твой.
25
Бу́ди увіщава́яся с сопе́рником твої́м ско́ро, до́ндеже єси́ на путі́ с ним, да не преда́сть тебе́ сопе́рник судії́, і судія́ тя преда́сть слузі́, і в темни́цю вве́ржен бу́деши;
26
амі́нь глаго́лю тебі́: не ізи́деши отту́ду, до́ндеже возда́си послі́дній кодра́нт^*.
27
(Зач. 13) Сли́шасте, я́ко річе́но бисть дре́внім: не прелюби́ сотвори́ши.
28
Аз же глаго́лю вам, я́ко всяк, і́же воззри́ть на жену́, ко є́же вожделі́ти єя́, уже́ любоді́йствова с не́ю в се́рдці своє́м;
29
а́ще же о́ко твоє́ десно́є соблажня́єть тя, ізми́ є і ве́рзи от себе́: у́не бо ті єсть, да поги́бнеть єди́н от уд твої́х, а не все ті́ло твоє́ вве́ржено бу́деть в геє́нну (о́гненную);
30
і а́ще десна́я твоя́ рука́ соблажня́єт тя, усіци́ ю і ве́рзи от себе́: у́не бо ті єсть, да поги́бнеть єди́н от уд твої́х, а не все ті́ло твоє́ вве́ржено бу́деть в геє́нну.
31
Рече́но же бисть, я́ко і́же а́ще пу́стить жену́ свою́, да дасть єй кни́гу распу́стную.
32
Аз же глаго́лю вам, я́ко всяк отпуща́яй жену́ свою́, ра́зві словесе́ любоді́йнаго, твори́ть ю прелюбоді́йствовати; і і́же пущени́цю по́йметь, прелюбоді́йствуєть.
33
(Зач. 14) Па́ки сли́шасте, я́ко річе́но бисть дре́внім: не во лжу клене́шися, возда́си же Го́сподеві кля́тви твоя́.
34
Аз же глаго́лю вам не кля́тися вся́ко: ні не́бом, я́ко престо́л єсть Бо́жий;
35
ні земле́ю, я́ко подно́жіє єсть нога́ма Єго́; ні Ієрусали́мом, я́ко град єсть вели́каго Царя́;
36
ніже́ главо́ю твоє́ю клени́ся, я́ко не мо́жеши вла́са єди́наго бі́ла іли́ че́рна сотвори́ти;
37
бу́ди же сло́во ва́ше: єй — єй; ні — ні, ли́шше же сею́ от неприя́зні єсть.
38
Сли́шасте, я́ко річе́но бисть: о́ко за о́ко і зуб за зуб.
39
Аз же глаго́лю вам не проти́витися злу; но а́ще тя кто уда́рить в десну́ю твою́ лани́ту, обрати́ єму́ і другу́ю;
40
і хотя́щему суди́тися с тобо́ю і ри́зу твою́ взя́ти, отпусти́ єму́ і срачи́цю;
41
і а́ще кто тя по́йметь по си́лі по́прище єди́но, іди́ с ним два.
42
(Зач. 15) Прося́щему у тебе́ дай, і хотя́щаго от тебе́ зая́ти не отврати́.
43
Сли́шасте, я́ко річе́но єсть: возлю́биши і́скренняго твоєго́ і возненави́диши врага́ твоєго́.
44
Аз же глаго́лю вам: любі́те враги́ ва́ша, благослові́те клену́щия ви, добро́ творі́те ненави́дящим вас і молі́теся за творя́щих вам напа́сть і ізгоня́щия ви,
45
я́ко да бу́дете cи́нове Отця́ ва́шего, І́же єсть на Небесі́х; я́ко со́лнце Своє́ сія́єть на зли́я і благі́я і дожди́ть на пра́ведния і на непра́ведния.
46
А́ще бо лю́бите лю́б’ящих вас, ку́ю мзду і́мате? Не і митарі́ ли то́жде творя́ть?
47
І а́ще цілу́єте дру́ги ва́ша то́кмо, что ли́шше творите́? Не і язи́чници ли тако́жде творя́ть?
48
Бу́діте у́бо ви соверше́нні, я́коже Оте́ць ваш Небе́сний соверше́н єсть.
Глава 6

1
(Зач. 16) Внемлі́те ми́лостині ва́шея не твори́ти пред челові́ки, да ви́димі бу́дете ї́ми: а́ще ли же ні, мзди не і́мате от Отця́ ва́шего, І́же єсть на Небесі́х.
2
Єгда́ у́бо твори́ши ми́лостині, не воструби́ пред собо́ю, я́коже лицемі́ри творя́ть в со́нмищих і в сто́гнах, я́ко да просла́в'яться от челові́к. Амі́нь глаго́лю вам, восприє́млють мзду свою́.
3
Тебі́ же творя́щу ми́лостині, да не уві́сть шу́йця твоя́, что твори́ть десни́ця твоя́,
4
я́ко да бу́деть ми́лостиня твоя́ в та́йні; і Оте́ць твой, ви́дяй в та́йні, Той возда́сть тебі́ я́ві.
5
І єгда́ мо́лишися, не бу́ди я́коже лицемі́ри, я́ко лю́б'ять в со́нмищих і в сто́гнах путі́й стоя́ще моли́тися, я́ко да яв'я́ться челові́ком. Амі́нь глаго́лю вам, я́ко восприє́млють мзду свою́.
6
Ти же, єгда́ мо́лишися, вни́ди в кліть твою́ і, затвори́в две́рі твоя́, помоли́ся Отцю́ твоєму́, І́же в та́йні, і Оте́ць твой, ви́дяй в та́йні, возда́сть тебі́ я́ві.
7
Моля́щеся же не ли́шше глаго́літе, я́коже язи́чници; мнять бо, я́ко во многоглаго́ланії своє́м усли́шані бу́дуть;
8
не подо́бітеся у́бо їм; вість бо Оте́ць ваш, ї́хже тре́буєте, пре́жде проше́нія ва́шего.
9
Си́це у́бо молі́теся ви: О́тче наш, І́же єси́ на Небесі́х, да святи́ться і́м'я Твоє́;
10
да при́йдеть Ца́рствіє Твоє́; да бу́деть во́ля Твоя́, я́ко на Небесі́, і на землі́.
11
Хліб наш насу́щний даждь нам днесь;
12
і оста́ви нам до́лги на́ша, я́ко і ми оставля́єм должнико́м на́шим;
13
і не введи́ нас в напа́сть, но ізба́ви нас от лука́ваго. Я́ко Твоє́ єсть Ца́рствіє, і си́ла, і сла́ва во ві́ки. Амі́нь.
14
(Зач. 17) А́ще бо отпуща́єте челові́ком согріше́нія їх, отпу́стить і вам Оте́ць ваш Небе́сний;
15
а́ще ли не отпуща́єте челові́ком согріше́нія їх, ні Оте́ць ваш отпу́стить вам согріше́ній ва́ших.
16
Єгда́ же постите́ся, не бу́діте я́коже лицемі́ри сі́тующе; помрача́ють бо ли́ця своя́, я́ко да яв'я́ться челові́ком постя́щеся. Амі́нь глаго́лю вам, я́ко восприє́млють мзду свою́.
17
Ти же постя́ся пома́жи главу́ твою́, і лице́ твоє́ уми́й,
18
я́ко да не яви́шися челові́ком постя́ся, но Отцю́ твоєму́, І́же в та́йні; і Оте́ць твой, ви́дяй в та́йні, возда́сть тебі́ я́ві.
19
Не скрива́йте себі́ сокро́вищ на землі́, іді́же черв і тля тлить, і іді́же та́тіє подко́пивають і кра́дуть;
20
скрива́йте же себі́ сокро́вище на Небесі́, іді́же ні черв, ні тля тлить, і іді́же та́тіє не подко́пивають, ні кра́дуть;
21
іді́же бо єсть сокро́вище ва́ше, ту бу́деть і се́рдце ва́ше.
22
(Зач. 18) Світи́лник ті́лу єсть о́ко. А́ще у́бо бу́деть о́ко твоє́ про́сто, все ті́ло твоє́ сві́тло бу́деть;
23
а́ще ли о́ко твоє́ лука́во бу́деть, все ті́ло твоє́ те́мно бу́деть. А́ще у́бо світ, і́же в тебі́, тьма єсть, то тьма кольми́?
24
Нікто́же мо́жеть двіма́ господи́нома рабо́тати: лю́бо єди́наго возлю́бить, а друга́го возненави́дить, іли́ єди́наго держи́ться, о друзі́м же неради́ти на́чнеть. Не мо́жете Бо́гу рабо́тати і мамо́ні.
25
Сего́ ра́ди глаго́лю вам: не пеці́теся душе́ю ва́шею, что я́сте, іли́ что піє́те, ні ті́лом ва́шим, во что облече́теся. Не душа́ ли бо́льші єсть пи́щі, і ті́ло оде́жди?
26
Воззрі́те на пти́ці небе́сния, я́ко не сі́ють, ні жнуть, ні собира́ють в жи́тниці, і Оте́ць ваш Небе́сний пита́єть їх. Не ви ли па́че лу́чші їх єсте́?
27
Кто же от вас пеки́йся мо́жеть приложи́ти во́зрасту своєму́ ла́коть єди́н?
28
І о оде́жди что пече́теся? Смотрі́те крин се́льних, ка́ко расту́ть: не тружда́ються, ні пряду́т;
29
глаго́лю же вам, я́ко ні Соломо́н во всей сла́ві своє́й облече́ся, я́ко єди́н от сих;
30
а́ще же сі́но се́льноє, днесь су́ще і у́трі в пещ вмета́ємо, Бог та́ко одіва́єть, не мно́го ли па́че вас, малові́ри?
31
(Зач. 19) Не пеці́теся у́бо, глаго́люще: что я́ми, іли́ что піє́м, іли́ чим оде́ждемся?
32
Всіх бо сих язи́ци і́щуть; вість бо Оте́ць ваш Небе́сний, я́ко тре́буєте сих всіх.
33
Іщі́те же пре́жде Ца́рствія Бо́жия і пра́вди Єго́, і сія́ вся приложа́ться вам.
34
Не пеці́теся у́бо на у́трей, у́треній бо собо́ю пече́ться; довлі́єть дне́ві зло́ба [попече́ніє] єго́.
Глава 7

1
(Зач. 20) Не суді́те, да не суди́мі бу́дете;
2
і́мже бо судо́м су́дите, су́дять вам; і в ню́же мі́ру мі́рите, возмі́риться вам.
3
Что же ви́диши суче́ць, і́же во о́ці бра́та твоєго́, бервна́ же, є́же єсть во о́ці твоє́м, не чу́єши?
4
Іли́ ка́ко рече́ши бра́ту твоєму́: оста́ви, да ізму́ суче́ць із очесе́ твоєго́, і се, бервно́ во о́ці твоє́м?
5
Лицемі́ре, ізми́ пе́рвіє бервно́ із очесе́ твоєго́, і тогда́ у́зриши із'я́ти суче́ць із очесе́ бра́та твоєго́.
6
Не даді́те свята́я псом, ні помета́йте би́сер ва́ших пред свинія́ми, да не поперу́ть їх нога́ми свої́ми і вра́щшеся расто́ргнуть ви.
7
(Зач.) Просі́те, і да́сться вам; іщі́те, і обря́щете; толці́те, і отве́рзеться вам;
8
всяк бо прося́й приє́млеть, і іщя́й обріта́єть, і толку́щему отве́рзеться.
9
Іли́ кто єсть от вас челові́к, єго́же а́ще воспро́сить син єго́ хлі́ба, єда́ ка́мень пода́сть єму́?
10
Іли́ а́ще ри́би про́сить, єда́ змію́ пода́сть єму́?
11
А́ще у́бо ви, лука́ві су́ще, умі́єте дая́нія бла́га дая́ти ча́дом ва́шим, кольми́ па́че Оте́ць ваш Небе́сний дасть бла́га прося́щим у Него́.
12
(Зач. 21) Вся у́бо, єли́ка а́ще хо́щете, да творя́ть вам челові́ци, та́ко і ви творі́те їм: се бо єсть зако́н і проро́ци.
13
Вни́діте у́зькими врати́; я́ко простра́нная врата́ і широ́кий путь вводя́й в па́губу, і мно́зі суть входя́щії ім;
14
что у́зькая врата́ і ті́сний путь вводя́й в живо́т, і ма́ло їх єсть, і́же обріта́ють єго́.
15
(Зач. 22) Внемлі́те же от лжи́вих проро́к, і́же прихо́дять к вам во оде́ждах о́вчих, внутр же суть во́лци хи́щници;
16
от плод їх позна́єте їх. Єда́ об'ємлютю от те́рнія гро́зди, іли́ от ре́пія смо́кви?
17
Та́ко вся́ко дре́во до́броє плоди́ добри́ твори́ть, а зло́є дре́во плоди́ зли твори́ть;
18
не мо́жеть дре́во добро́ плоди́ зли твори́ти, ні дре́во зло плоди́ добри́ твори́ти.
19
Вся́ко у́бо дре́во, є́же не твори́ть плода́ добра́, посіка́ють є і во огнь вмета́ють.
20
Ті́мже у́бо от плод їх позна́єте їх.
21
(Зач. 23) Не всяк глаго́ляй мі: Го́споди! Го́споди! — вни́деть в Ца́рствіє Небе́сноє; но творя́й во́лю Отця́ Моєго́, І́же єсть на Небесі́х.
22
Мно́зі реку́ть мні во он день: Го́споди! Го́споди! Не в Твоє́ ли і́м'я проро́чествовахом, і Твої́м і́менем бі́си ізгони́хом, і Твої́м і́менем си́ли мно́гі сотвори́хом?
23
І тогда́ іспові́м їм: я́ко ніколи́же знах вас, отиді́те от Мене́, ді́лающії беззако́ніє.
24
(Зач. 24) Всяк у́бо, і́же сли́шить словеса́ Моя́ сія́ і твори́ть я, уподо́блю єго́ му́жу му́дру, і́же созда́ хра́мину свою́ на ка́мені;
25
і сни́де дождь, і прийдо́ша рі́ки, і возві́яша ві́три, і нападо́ша на хра́мину ту; і не паде́ся, основана́ бо бі на ка́мені.
26
І всяк сли́шай словеса́ Моя́ сія́, і не творя́ їх, уподо́биться му́жу уро́диву, і́же созда́ хра́мину свою́ на пісці́;
27
і сни́де дождь, і прийдо́ша рі́ки, і возві́яша ві́три, і опро́шася хра́мині той, і паде́ся; і бі разруше́ніє єя́ ве́ліє.
28
І бисть єгда́ сконча́ Ісу́с словеса́ сія́, дивля́хуся наро́ди о уче́нії Єго́;
29
бі бо учя́ їх я́ко власть імі́я, і не я́ко кни́жници (і фарисе́є).
Глава 8

1
Сше́дшу же Єму́ с гори́, вслід Єго́ ідя́ху наро́ди мно́зі.
2
І се, прокаже́н прише́д кла́няшеся Єму́, глаго́ля: Го́споди, а́ще хо́щеши, мо́жеши м'я очи́стити.
3
І просте́р ру́ку Ісу́с, косну́ся єму́, глаго́ля: хощу́, очи́стися. І а́біє очи́стися єму́ прока́за.
4
І глаго́ла єму́ Ісу́с: виждь, ні кому́же пові́ждь, но шед покажи́ся ієре́йові і принеси́ дар, єго́же повелі́ (в зако́ні) Моїсе́й, во свиді́тельство їм.
5
(Зач. 25) Вше́дшу же Єму́ в Капернау́м, приступи́ к Нему́ со́тник, моля́ Єго́
6
і глаго́ля: Го́споди, о́трок мой лежи́ть в дому́ разсла́блен, лю́ті стражда́.
7
І глаго́ла єму́ Ісу́с: Аз прише́д ісцілю́ єго́.
8
І отвіща́в со́тник, рече́ (Єму́): Го́споди, нісьм досто́їн, да под кров мой вни́деши; но то́кмо рци сло́во, і ісцілі́єть о́трок мой;
9
і́бо аз челові́к єсьм под вла́стію, іми́й под собо́ю во́їни, і глаго́лю сему́: іди́, і і́деть; і друго́му: прийди́, і прихо́дить; і рабу́ моєму́: сотвори́ сіє́, і сотвори́ть.
10
Сли́шав же Ісу́с, удиви́ся і рече́ гряду́щим по Нем: амі́нь глаго́лю вам: ні во Ізра́їлі толи́ки ві́ри обріто́х.
11
Глаго́лю же вам, я́ко мно́зі от восто́к і за́пад при́йдуть і возля́гуть со Авраа́мом, і Ісаа́ком, і Іа́ковом во Ца́рствії Небе́снім;
12
си́нове же ца́рствія ізгна́ні бу́дуть во тьму кромі́шнюю: ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м.
13
І рече́ Ісу́с со́тнику: іди́, і я́коже ві́ровал єси́, бу́ди тебі́. І ісцілі́ о́трок єго́ в той час.
14
(Зач. 26) І прише́д Ісу́с в дом Петро́в, ви́ді те́щу єго́ лежа́щу і огне́м жего́му,
15
і прикосну́ся руці́ єя́, і оста́ви ю огнь; і воста́ і служа́ше Єму́.
16
По́зді же би́вшу, приведо́ша к Нему́ бі́сни мно́гі; і ізгна́ ду́хи сло́вом і вся боля́щия ісціли́;
17
да сбу́деться річе́нноє Іса́єм проро́ком, глаго́лющим: Той неду́ги на́ша прия́т і болі́зні понесе́.
18
Ви́дів же Ісу́с мно́гі наро́ди о́крест Себе́, повелі́ (ученико́м) іти́ на он пол.
19
І присту́пль єди́н кни́жник, рече́ Єму́: учи́телю, іду́ по Тебі́, а́може а́ще і́деши.
20
Глаго́ла єму́ Ісу́с: ли́си я́звини і́муть, і пти́ці небе́сния — гні́зда, Син же челові́чеський не і́мать гді глави́ подклони́ти.
21
Други́й же от учени́к Єго́ рече́ Єму́: Го́споди, повели́ мі пре́жде іти́ і погребсти́ отця́ моєго́.
22
Ісу́с же рече́ єму́: гряди́ по Мні і оста́ви ме́ртвих погребсти́ своя́ мертвеці́.
23
(Зач. 27) І влі́зшу Єму́ в кора́бль, по Нем ідо́ша ученици́ Єго́.
24
І се, трус вели́к бисть в мо́рі, я́коже кораблю́ покрива́тися волна́ми; Той же спа́ше.
25
І прише́дше ученици́ Єго́ возбуди́ша Єго́, глаго́люще: Го́споди, спаси́ ни, погиба́єм.
26
І глаго́ла їм: что страшли́ві єсте́, малові́ри? Тогда́ воста́в запрети́ ві́тром і мо́рю, і бисть тишина́ ве́лія.
27
Челові́ци же чуди́шася, глаго́люще: Кто єсть Сей, я́ко і ві́три і мо́ре послу́шають Єго́?
28
(Зач. 28) І прише́дшу Єму́ на он пол, в страну́ Гергеси́нськую, сріто́ста Єго́ два бі́сна от гроб ісходя́ща, лю́та зіло́, я́ко не мощи́ нікому́ мину́ти путе́м тім.
29
І се, возопи́ста глаго́люща: что на́ма і Тебі́, Ісу́се Си́не Бо́жий? прише́л єси́ сі́мо пре́жде вре́мене му́чити нас.
30
Бя́ше же дале́че от нею́ ста́до свині́й мно́го пасо́мо.
31
Бі́си же моля́ху Єго́, глаго́люще: а́ще ізго́ниши ни, повели́ нам іти́ в ста́до свино́є.
32
І рече́ їм: іді́те. Они́ же ізше́дше ідо́ша в ста́до свино́є; і се, (а́біє) устреми́ся ста́до все по бре́гу в мо́ре, і утопо́ша в вода́х.
33
Пасу́щії же біжа́ша, і ше́дше во град, возвісти́ша вся, і о бісно́ю.
34
І се, весь град ізи́де в срі́теніє Ісу́сові; і ви́дівше Єго́, моли́ша, я́ко даби́ преше́л от преді́л їх.
Глава 9

1
(Зач. 29) І вліз в кора́бль, пре́йде і при́йде во Свой град.
2
І се, принесо́ша Єму́ разсла́блена (жи́лами), на одрі́ лежа́ща; і ви́дів Ісу́с ві́ру їх, рече́ разсла́бленному: дерза́й, ча́до, отпуща́ються ті грісі́ твої́.
3
І се, ні́ції от кни́жник рі́ша в себі́: Сей ху́лить.
4
І ви́дів Ісу́с помишле́нія їх, рече́: вску́ю ви ми́слите лука́вая в сердця́х свої́х?
5
что бо єсть удо́біє рещи́: отпуща́ються ті грісі́, іли́ рещи́: воста́ни і ходи́?
6
но да уві́сте, я́ко власть і́мать Син Челові́чеський на землі́ отпуща́ти гріхи́; тогда́ глаго́ла разсла́бленному: воста́ни, возьми́ твой одр і іди́ в дом твой.
7
І воста́в, (взем одр свой,) і́де в дом свой.
8
Ви́дівше же наро́ди чуди́шася і просла́виша Бо́га, да́вшаго власть такову́ю челові́ком.
9
(Зач. 30) І преходя́ Ісу́с отту́ду, ви́ді челові́ка сідя́ща на ми́тниці, Матфе́я глаго́лема; і глаго́ла єму́: по Мні гряди́. І воста́в по Нем і́де.
Глава 10

1
І призва́ обана́десять ученики́ Своя́, даде́ їм власть на ду́сіх нечи́стих, я́ко да ізго́нять їх, і ціли́ти всяк неду́г і вся́ку болі́знь.
2
Двана́десятих же апо́столов імена́ суть сія́: пе́рвий Си́мон, і́же нарица́ється Петр, і Андре́й, брат єго́; Іа́ков Зеведе́єв і Іоа́нн, брат єго́;
3
Фили́пп і Варфоломе́й; Фома́ і Матфе́й мита́р; Іа́ков Алфе́єв і Левве́й, наріче́нний Фадде́й;
4
Си́мон Канані́т і Іу́да Іскаріо́тський, і́же і предаде́ Єго́.
5
Сія́ обана́десять посла́ Ісу́с, запові́да їм, глаго́ля: на путь язи́к не іді́те і во град самаря́нський не вни́діте;
6
іді́те же па́че ко овця́м поги́бшим до́му Ізра́їлева;
7
ходя́ще же пропові́дуйте, глаго́люще: я́ко прибли́жися Ца́рствіє Небе́сноє;
8
боля́щия ісціля́йте, прокаже́нния очища́йте, ме́ртвия воскреша́йте, бі́си ізгоня́йте; ту́не прия́сте, ту́не даді́те.
9
(Зач. 35) Не стяжі́те зла́та, ні сребра́, ні мі́ді при поясі́х ва́ших,
10
ні пи́ри в путь, ні двою́ ри́зу, ні сапо́г, ні жезла́; досто́їн бо єсть ді́латель мзди своєя́.
11
В о́ньже а́ще (коли́ждо) град іли́ весь вни́дете, іспита́йте, кто в нем досто́їн єсть, і ту пребу́діте, до́ндеже ізи́дете;
12
входя́ще же в дом цілу́йте єго́, глаго́люще: мир до́му сему́;
13
і а́ще у́бо бу́деть дом досто́їн, при́йдеть мир ваш нань; а́ще ли же не бу́деть досто́їн, мир ваш к вам возврати́ться.
14
І і́же а́ще не при́йметь вас, ніже́ послу́шаєть слове́с ва́ших, ісходя́ще із до́му іли́ із гра́да того́, оттрясі́те прах ног ва́ших;
15
Амі́нь глаго́лю вам: отра́дніє бу́деть землі́ содо́мстій і гомо́ррстій в день су́дний, не́же гра́ду тому́.
16
(Зач. 36) Се, Аз посила́ю вас я́ко о́вці посреді́ волко́в; бу́діте у́бо му́дрі, я́ко змія́, і ці́лі, я́ко го́лубіє.
17
Внемлі́те же от челові́к: предадя́ть бо ви на со́нми, і на собо́рищих їх бію́ть вас,
18
і пред влади́ки же і царі́ веде́ні бу́дете Мене́ ра́ди, во свиді́тельство їм і язи́ком.
19
Єгда́ же предаю́ть ви, не пеці́теся, ка́ко іли́ что возглаго́лете; да́стьбося вам в той час, что возглаго́лете;
20
не ви бо бу́дете глаго́лющії, но Дух Отця́ ва́шего глаго́ляй в вас.
21
Преда́сть же брат бра́та на смерть, і оте́ць ча́до; і воста́нуть ча́да на роди́телі і убію́ть їх;
22
і бу́дете ненави́дими всі́ми і́мене Моєго́ ра́ди; претерпі́вий же до конця́, той спасе́н бу́деть.
23
(Зач. 37) Єгда́ же го́нять ви во гра́ді сем, бі́гайте в други́й. Амі́нь бо глаго́лю вам: не і́мате сконча́ти гра́ди Ізра́їлеви, до́ндеже при́йдеть Син Челові́чеський.
24
Ність учени́к над учи́теля (своєго́), ніже́ раб над господи́на своєго́;
25
довлі́єть ученику́, да бу́деть я́ко учи́тель єго́, і раб я́ко госпо́дь єго́. А́ще господи́на до́му Веєльзеву́ла нареко́ша, кольми́ па́че дома́шнія єго́?
26
Не убо́йтеся у́бо їх, нічто́же бо єсть покрове́нно, є́же не откри́ється, і та́йно, є́же не уві́діно бу́деть.
27
Є́же глаго́лю вам во тьмі, рці́те во сві́ті; і є́же во у́ші сли́шите, пропові́діте на кро́віх.
28
І не убо́йтеся от убива́ющих ті́ло, душі́ же не могу́щих уби́ти; убо́йтеся же па́че могу́щаго і ду́шу і ті́ло погуби́ти в геє́нні.
29
Не дві ли пти́ці ціни́тіся єди́ному асса́рію? І ні єди́на от них паде́ть на землі́ без Отця́ ва́шего.
30
Вам же і вла́си главні́ї всі ізочте́ні суть.
31
Не убо́йтеся у́бо: мно́зіх птиць лу́чші єсте́ ви.
32
(Зач. 38) всяк у́бо і́же іспові́сть М'я пред челові́ки, іспові́м єго́ і Аз пред Отце́м Мої́м, І́же на Небесі́х;
33
а і́же отве́ржеться Мене́ пред челові́ки, отве́ргуся єго́ і Аз пред Отце́м Мої́м, І́же на Небесі́х.
34
Не мні́те, я́ко прийдо́х воврещи́ мир на зе́млю; не прийдо́х воврещи́ мир, но меч;
35
прийдо́х бо разлучи́ти челові́ка на отця́ своєго́, і дщер на ма́тер свою́, і неві́сту на свекро́в свою́.
36
І вразі́ челові́ку дома́шнії єго́.
37
(Зач. 39) І́же лю́бить отця́ іли́ ма́тер па́че Мене́, ність Мене́ досто́їн; і і́же лю́бить си́на іли́ дщер па́че Мене́, ність Мене́ досто́їн;
38
і і́же не при́йметь креста́ своєго́ і вслід Мене́ гряде́ть, ність Мене́ досто́їн.
39
Обріти́й ду́шу свою́ погуби́ть ю; а і́же погуби́ть ду́шу свою́ Мене́ ра́ди, обря́щеть ю.
40
І́же вас приє́млеть, Мене́ приє́млеть; і і́же приє́млеть Мене́, приє́млеть Посла́вшаго М'я;
41
приє́мляй проро́ка во і́м'я проро́чо, мзду проро́чу при́йметь; і приє́мляй пра́ведника во і́м'я пра́ведничо, мзду пра́ведничу при́йметь;
42
і і́же а́ще напої́ть єди́наго от ма́лих сих ча́шею студени́ води́ то́кмо, во і́м'я ученика́, амі́нь глаго́лю вам, не погуби́ть мзди своєя́.
Глава 11

1
І бисть, єгда́ соверши́ Ісу́с запові́дая обімана́десяте ученико́ма Свої́ма, пре́йде отту́ду учи́ти і пропові́дати во граді́х їх.
2
(Зач. 40) Іоа́нн же сли́шав во узи́лищі діла́ Христо́ва, посла́ два от учени́к свої́х,
3
рече́ Єму́: Ти ли єси́ Гряди́й, іли́ іно́го ча́єм?
4
І отвіща́в Ісу́с рече́ ї́ма: ше́дша возвісти́та Іоа́ннові, я́же сли́шита і ви́діта;
5
сліпі́ї прозира́ють і хро́мії хо́дять, прокаже́ннії очища́ються і глусі́ї сли́шать, ме́ртвії востаю́ть і ни́щії благовіству́ють;
6
і блаже́н єсть, і́же а́ще не соблазни́ться о Мні.
7
Ті́ма же ісходя́щема, нача́т Ісу́с наро́дом глаго́лати о Іоа́нні: чесо́ ізидо́сте в пусти́ню ви́діти? Трость ли ві́тром коле́блему?
8
Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Челові́ка ли в мя́гкі ри́зи облече́нна? Се, і́же м'я́гкая нося́щії, в домі́х ца́рських суть.
9
Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Проро́ка ли? Єй, глаго́лю вам, і ли́шше проро́ка.
10
Сей бо єсть, о не́мже єсть пи́сано: се, Аз посила́ю а́нгела Моєго́ пред лице́м Твої́м, і́же угото́вить путь Твой пред Тобо́ю.
11
Амі́нь глаго́лю вам, не воста́ в рожде́нних жена́ми бо́лій Іоа́нна Крести́теля; мній же во Ца́рствії Небе́снім бо́лій єго́ єсть.
12
От дній же Іоа́нна Крести́теля досе́лі Ца́рствіє Небе́сноє ну́диться [с ну́ждею восприє́млеться], і ну́ждници восхища́ють є;
13
всі бо проро́ци і зако́н до Іоа́нна прореко́ша.
14
І а́ще хо́щете прия́ти, той єсть Ілія́ хотя́й прийти́;
15
імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить.
16
(Зач. 41) Кому́ же уподо́блю род сей? Подо́бен єсть ді́тем сідя́щим на то́ржищих і возглаша́ющим друго́м свої́м
17
і глаго́лющим: писка́хом вам, і не пляса́сте; пла́кахом вам, і не рида́сте.
18
При́йде бо Іоа́нн ні яди́й, ні пія́й; і глаго́лють: бі́са і́мать.
19
При́йде Син Челові́чеський яди́й і пія́й; і глаго́лють: се челові́к я́дця і винопи́йця, митаре́м друг і грі́шником. І оправди́ся прему́дрость от чад свої́х.
20
(Зач. 42) Тогда́ нача́т Ісу́с поноша́ти градово́м, в ни́хже би́ша мно́жайшия си́ли Єго́, зане́ не пока́яшася;
21
го́ре тебі́, Хорази́не, го́ре тебі́, Вифсаї́до! Я́ко а́ще в Ти́рі і Сидо́ні би́ша си́ли би́ли би́вшия в вас, дре́вле у́бо во вре́тищі і пе́пелі пока́ялися би́ша;
22
оба́че глаго́лю вам: Ти́ру і Сидо́ну отра́дніє бу́деть в день су́дний, не́же вам.
23
І ти, Капернау́ме, і́же до небе́с вознеси́йся, до а́да сни́деши; зане́ а́ще в Содо́міх би́ша си́ли би́ли би́вшия в тебі́, преби́ли у́бо би́ша до дне́шняго дне;
24
оба́че глаго́лю вам, я́ко землі́ Содо́мстій отра́дніє бу́деть в день су́дний, не́же тебі́.
25
В то вре́м'я отвіща́в Ісу́с рече́: іспові́даютіся, О́тче, Го́споди небесе́ і землі́, я́ко утаї́л єси́ сія́ от прему́дрих і разу́мних і откри́л єси́ та младе́нцем;
26
єй, О́тче, я́ко та́ко бисть благоволе́ніє пред Тобо́ю.
27
(Зач. 43) Вся мні предана́ суть Отце́м Мої́м; і нікто́же зна́єть Си́на, то́кмо Оте́ць; ні Отця́ кто зна́єть, то́кмо Син, і Єму́же а́ще во́лить Син откри́ти.
28
Прийді́те ко Мні всі тружда́ющіїся і обремене́ннії, і Аз упоко́ю ви;
29
возьмі́те і́го Моє́ на себе́ і научі́теся от Мене́, я́ко кро́ток єсьм і смире́н се́рдцем; і обря́щете поко́й душа́м ва́шим;
30
і́го бо Моє́ бла́го, і бре́м'я Моє́ легко́ єсть.
Глава 12

1
(Зач. 44) В то вре́м'я і́де Ісу́с в субо́ти сквозі́ сі́янія; ученици́ же Єго́ взалка́ша і нача́ша востерза́ти кла́си і я́сти.
2
Фарисе́є же ви́дівше рі́ша Єму́: се ученици́ Твої́ творя́ть, єго́же не досто́їть твори́ти в субо́ту.
3
Он же рече́ їм: ні́сте ли чли, что сотвори́ Дави́д, єгда́ взалка́ сам і су́щії с ним?
4
ка́ко вни́де в храм Бо́жий і хлі́би предложе́нія сніде́, ї́хже не досто́йно бі єму́ я́сти, ні су́щим с ним, то́кмо ієре́єм єди́ним?
5
іли́ ні́сте чли в зако́ні, я́ко в субо́ти свяще́нници в це́ркві субо́ти скверня́ть і непови́нні суть?
6
глаго́лю же вам, я́ко це́ркве бо́лі єсть зді;
7
а́ще ли би́сте ві́дали, что єсть: ми́лости хощу́, а не же́ртви, ніколи́же у́бо би́сте осужда́ли непови́нних;
8
госпо́дь бо єсть і субо́ти Син Челові́чеський.
9
(Зач. 45) І преше́д отту́ду, при́йде на со́нмище їх.
10
І се челові́к бі ту, ру́ку іми́й су́ху. І вопроси́ша Єго́, глаго́люще: а́ще досто́їть в субо́ти ціли́ти? Да на Него́ возглаго́лють.
11
Он же рече́ їм: кто єсть от вас челові́к, і́же і́мать овча́ єди́но, і а́ще впаде́ть сіє́ в субо́ти в я́му, не і́меть ли є і і́зметь?
12
кольми́ у́бо лу́чші єсть челові́к овча́те? Ті́мже досто́їть в субо́ти добро́ твори́ти.
13
Тогда́ глаго́ла челові́ку: простри́ ру́ку твою́. І простре́; і утверди́ся ціла́, я́ко друга́я.
14
(Зач. 46) Фарисе́є же ше́дше сові́т сотвори́ша на Него́, ка́ко Єго́ погуб'я́ть. Ісу́с же разумі́в оти́де отту́ду.
15
(Зач.) І по Нем ідо́ша наро́ди мно́зі, і ісціли́ їх всіх;
16
і запрети́ їм, да не я́ві Єго́ творя́ть;
17
я́ко да сбу́деться рече́нноє Іса́єм проро́ком, глаго́лющим:
18
се О́трок Мой, Єго́же ізво́лих, возлю́бленний Мой, На́ньже благоволи́ душа́ Моя́; положу́ Дух Мой на Нем, і суд язи́ком возвісти́ть;
19
не пререче́ть, ні возопіє́ть, ніже́ усли́шить кто на распу́тіїх гла́са Єго́;
20
тро́сти сокруше́нни не прело́мить і ле́на вне́мшася не угаси́ть, до́ндеже ізведе́ть в побі́ду суд;
21
і на і́м'я Єго́ язи́ци упова́ти і́муть.
22
Тогда́ приведо́ша к Нему́ бісну́ющася слі́па і ні́ма; і ісціли́ єго́, я́ко сліпо́му і німо́му глаго́лати і гля́дати.
23
І дивля́хуся всі наро́ди глаго́люще: єда́ Сей єсть (Христо́с) Син Дави́дов?
24
Фарисе́є же сли́шавше рі́ша: Сей не ізго́нить бі́си, то́кмо о Веєльзеву́лі, кня́зі бісо́встім.
25
Ві́дий же Ісу́с ми́слі їх, рече́ їм: вся́коє ца́рство разді́льшеєся на ся запусті́єть, і всяк град іли́ дом разділи́вийся на ся не ста́неть.
26
І а́ще сатана́ сатану́ ізго́нить, на ся разділи́лся єсть; ка́ко у́бо ста́неть ца́рство єго́?
27
І а́ще Аз о Веєльзеву́лі ізгоню́ бі́си, си́нове ва́ші о ком ізго́нять? Сего́ ра́ди ті́ї вам бу́дуть судії́.
28
А́ще ли же Аз о Ду́сі Бо́жиї ізгоню́ бі́си, у́бо пости́же на вас Ца́рствіє Бо́жиє.
29
Іли́ ка́ко мо́жеть кто вни́ти в дом крі́пкаго і сосу́ди єго́ расхи́тити, а́ще не пе́рвіє св'я́жеть крі́пкаго, і тогда́ дом єго́ расхи́тить?
30
(Зач. 47) І́же ність со Мно́ю, на м'я єсть; і і́же не собира́єть со Мно́ю, расточа́єть.
31
Сего́ ра́ди глаго́лю вам: всяк гріх і хула́ отпу́ститься челові́ком; а я́же на Ду́ха хула́ не отпу́ститься челові́ком;
32
і і́же а́ще рече́ть сло́во на Си́на Челові́чеськаго, отпу́ститься єму́; а і́же рече́ть на Ду́ха Свята́го, не отпу́ститься єму́ ні в сей вік, ні в бу́дущий.
33
Іли́ сотворите́ дре́во добро́ і плод єго́ добр; іли́ сотворите́ дре́во зло і плод єго́ зол; от плода́ бо дре́во позна́но бу́деть.
34
Порожде́нія єхи́днова, ка́ко мо́жете добро́ глаго́лати, зли су́ще? От ізби́тка бо се́рдця уста́ глаго́лють.
35
Благи́й челові́к от блага́го сокро́вища ізно́сить блага́я; і лука́вий челові́к от лука́ваго сокро́вища ізно́сить лука́вая.
36
Глаго́лю же вам, я́ко вся́ко сло́во пра́здноє, є́же а́ще реку́ть челові́ци, воздадя́ть о нем сло́во в день су́дний;
37
от слове́с бо свої́х оправди́шися і от слове́с свої́х осу́дишися.
38
(Зач. 48) Тогда́ отвіща́ша ні́ції от кни́жник і фарисе́й, глаго́люще: Учи́телю, хо́щем от Тебе́ зна́меніє ви́діти.
39
Он же отвіща́в рече́ їм: род лука́в і прелюбоді́й зна́менія і́щеть, і зна́меніє не да́сться єму́, то́кмо зна́меніє Іо́ни проро́ка;
40
я́коже бо бі Іо́на во чре́ві ки́тові три дні і три но́щі, та́ко бу́деть і Син Челові́чеський в се́рдці землі́ три дні і три но́щі.
41
Му́жіє Ніневі́тстії воста́нуть на суд с ро́дом сим і осу́дять єго́, я́ко пока́яшася про́повідію Іо́ниною; і се бо́лі Іо́ни зді.
42
Цари́ця ю́жськая воста́неть на суд с ро́дом сим і осу́дить ї, я́ко при́йде от коне́ць землі́ сли́шати прему́дрость Соломо́нову; і се бо́лі Соломо́на зді.
43
Єгда́ же нечи́стий дух ізи́деть от челові́ка, прехо́дить сквозі́ безво́дная мі́ста, іщя́ поко́я, і не обріта́єть;
44
тогда́ рече́ть: возвращу́ся в дом мой, отню́дуже ізидо́х. І прише́д обря́щеть пра́зден, помете́н і укра́шен;
45
тогда́ і́деть і по́йметь с собо́ю седьм і́них духо́в люті́йших себе́, і вше́дше живу́ть ту; і бу́дуть послі́дняя челові́ку тому́ го́рша пе́рвих. Та́ко бу́деть і ро́ду сему́ лука́вому.
46
(Зач. 49) Єще́ же Єму́ глаго́лющу к наро́дом, се, Ма́ти (Єго́) і бра́тія Єго́ стоя́ху вні, і́щуще глаго́лати Єму́.
47
Рече́ же ні́кий Єму́: се Ма́ти Твоя́ і бра́тія Твоя́ вні стоя́ть, хотя́ще глаго́лати Тебі́.
48
Он же отвіща́в рече́ ко глаго́лющему Єму́: кто єсть Ма́ти Моя́, і кто суть бра́тія Моя́?
49
І просте́р ру́ку Свою́ на ученики́ Своя́, рече́: се Ма́ти Моя́ і бра́тія Моя́;
50
і́же бо а́ще сотвори́ть во́лю Отця́ Моєго́, І́же єсть на небесі́х, той брат Мой, і сестра́, і ма́ти (Мі) єсть.
Глава 13

1
В день же той ізше́д Ісу́с із до́му, сідя́ше при мо́рі.
2
І собра́шася к Нему́ наро́ди мно́зі, я́коже Єму́ в кора́бль влі́зти і сі́сти; і весь наро́д на бре́зі стоя́ше.
3
І глаго́ла їм при́тчами мно́го, глаго́ля: (Зач. 50) се ізи́де сі́яй, да сі́єть;
4
і сі́ющу єму́, о́ва падо́ша при путі́, і прийдо́ша пти́ці, і позоба́ша я;
5
друга́я же падо́ша на ка́менних, іді́же не імі́яху землі́ мно́ги, і а́біє прозябо́ша, зане́ не імі́яху глубини́ землі́;
6
со́лнцю же возсія́вшу присвя́нуша, і зане́ не імі́яху коре́нія, ізсхо́ша;
7
друга́я же падо́ша в те́рнії, і взи́де те́рніє і подави́ їх;
8
друга́я же падо́ша на землі́ до́брій і дая́ху плод, о́во у́бо сто, о́во же шестьдеся́т, о́во же три́десять;
9
імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить.
10
(Зач. 51) І приступи́вше ученици́ (Єго́) реко́ша Єму́: почто́ при́тчами глаго́леши їм?
11
Он же отвіща́в рече́ їм: я́ко вам дано́ єсть разумі́ти та́йни Ца́рствія Небе́снаго, о́нім же не дано́ єсть;
12
і́же бо і́мать, да́сться єму́ і преізбу́деть (єму́); а і́же не і́мать, і є́же і́мать, во́зметься от него́;
13
сего́ ра́ди в при́тчах глаго́лю їм, я́ко ви́дяще не ви́дять, і сли́шаще не сли́шать, ні разумі́ють;
14
і сбива́ється в них проро́чество Іса́їно, глаго́лющеє: слу́хом усли́шите, і не і́мате разумі́ти; і зря́ще у́зрите, і не і́мате ви́діти;
15
отолсті́ бо се́рдце люді́й сих, і уши́ма тя́жко сли́шаша, і о́чі свої́ смежи́ша, да не когда́ у́зрять очи́ма, і уши́ма усли́шать, і се́рдцем разумі́ють, і обратя́ться, і ісцілю́ їх.
16
Ва́ша же блаже́нна очеса́, я́ко ви́дять, і у́ші ва́ші, я́ко сли́шать;
17
амі́нь бо глаго́лю вам, я́ко мно́зі проро́ци і пра́ведници вожделі́ша ви́діти, я́же ви́діте, і не ви́діша, і сли́шати, я́же сли́шите, і не сли́шаша.
18
Ви же усли́шіте при́тчу сі́ющаго;
19
вся́кому сли́шащему сло́во Ца́рствія і не разуміва́ющу, прихо́дить лука́вий і восхища́єть всі́янноє в се́рдці єго́; сіє́ єсть, є́же при путі́ сі́янноє.
20
А на ка́мені сі́янноє, сіє́ єсть сли́шай сло́во і а́біє с ра́достію приє́млеть є;
21
не і́мать же ко́рене в себі́, но привре́менен єсть; би́вши же печа́лі іли́ гоне́нію словесе́ ра́ди, а́біє соблажня́ється.
22
А сі́янноє в те́рнії, се єсть сли́шай сло́во, і печа́ль ві́ка сего́ і лесть бога́тства подавля́єть сло́во, і без плода́ бива́єть.
23
А сі́янноє на до́брій землі́, се єсть сли́шай сло́во і разуміва́я; і́же у́бо плод прино́сить і твори́ть о́во сто, о́во же шестьдеся́т, о́во три́десять.
24
(Зач. 52) І́ну при́тчу предложи́ їм, глаго́ля: уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку, сі́явшу до́броє сі́м'я на селі́ своє́м;
25
сп'я́щим же челові́ком, при́йде враг єго́ і всі́я пле́вели посреді́ пшени́ці і оти́де;
26
єгда́ же прозябе́ трава́ і плод сотвори́, тогда́ яви́шася і пле́веліє.
27
Прише́дше же раби́ господи́на, рі́ша єму́: го́споди, не до́броє ли сі́м'я сі́ял єси́ на селі́ Твоє́м? Отку́ду у́бо і́мать пле́вели?
28
Он же рече́ їм; враг челові́к сіє́ сотвори́. Раби́ же рі́ша єму́: хо́щеши ли у́бо, да ше́дше ісплеве́м я?
29
Он же рече́ (їм): ні; да не когда́ восторга́юще пле́вели, восто́ргнете ку́пно с ни́ми (і) пшени́цю;
30
оста́вите расти́ обоє́ ку́пно до жа́тви; і во вре́м'я жа́тви реку́ жа́телем: собері́те пе́рвіє пле́вели і свяжі́те їх в снопи́, я́ко сожещи́ я; а пшени́цю собері́те в жи́тницю мою́.
31
(Зач. 53) І́ну при́тчу предложи́ їм, глаго́ля: подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє зе́рну гору́шичну, є́же взем челові́к всі́я на селі́ своє́м,
32
є́же ма́лійше у́бо єсть от всіх сі́мен; єгда́ же возрасте́ть, бо́ліє (всіх) зе́лій єсть і бива́єть дре́во, я́ко прийти́ пти́цям небе́сним і вита́ти на ві́твех Єго́.
33
І́ну при́тчу глаго́ла їм: подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє ква́су, єго́же взе́мши жена́ скри в са́тіх тріє́х муки́, до́ндеже вскисо́ша вся.
34
Сія́ вся глаго́ла Ісу́с в при́тчах наро́дом, і без при́тчі нічесо́же глаго́лаше к ним;
35
я́ко да сбу́деться рече́нноє проро́ком, глаго́лющим: отве́рзу в при́тчах уста́ моя́; отри́гну сокрове́нная от сложе́нія ми́ра.
36
Тогда́ оста́вль наро́ди, при́йде в дом Ісу́с. (Зач 54) І приступи́ша к Нему́ ученици́ Єго́, глаго́люще: скажи́ нам при́тчу пле́вел се́льних.
37
Он же отвіща́в рече́ їм: сі́явий до́броє сі́м'я єсть Син Челові́чеський;
38
а село́ єсть мир; до́броє же сі́м'я, сі́ї суть Си́нове Ца́рствія, а пле́веліє суть си́нове неприя́зненнії;
39
а враг всі́явий їх єсть дия́вол; а жа́тва кончи́на ві́ка єсть; а жа́телі а́нгели суть.
40
Я́коже у́бо собира́ють пле́вели і огне́м сожига́ють, та́ко бу́деть в сконча́ніє ві́ка сего́;
41
по́слеть Син челові́чеський А́нгели своя́, і соберу́ть от Ца́рствія Єго́ вся собла́зни і творя́щих беззако́ніє
42
і вве́ргуть їх в пещ о́гненну; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м.
43
тогда́ пра́ведници просвітя́ться, я́ко со́лнце, в Ца́рствії Отця́ їх. Імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить.
44
(Зач. 55) Па́ки подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє сокро́вищу сокрове́ну на селі́, є́же обрі́т челові́к скри, і от ра́дости єго́ і́деть, і вся, єли́ка і́мать, продає́ть, і купу́єть село́ то.
45
Па́ки подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку купцю́, і́щущу до́брих би́серей,
46
І́же обрі́т єди́н многоці́нен би́сер, шед продаде́ вся, єли́ка ім'я́ше, і купи́ єго́.
47
Па́ки подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє не́воду вве́ржену в мо́ре і от вся́каго ро́да собра́вшу,
48
і́же єгда́ іспо́лнися, ізвлеко́ша ї на край, і сі́дше ізбра́ша до́брия в сосу́ди, а зли́я ізверго́ша вон.
49
Та́ко бу́деть в сконча́ніє ві́ка: ізи́дуть а́нгели і отлуча́ть зли́я от среди́ пра́ведних,
50
і вве́ргуть їх в пещ о́гненную; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м.
51
Глагола їм Ісу́с: разумі́сте ли сія́ вся? Глаго́лаша Єму́; єй, Го́споди.
52
Он же рече́ їм: сего́ ра́ди всяк кни́жник, научи́вся Ца́рствію Небе́сному, подо́бен єсть челові́ку домови́ту, і́же ізно́сить от сокро́вища своєго́ но́вая і ве́тхая.
53
(Зач. 56) І бисть, єгда́ сконча́ Ісу́с при́тчи сія́, пре́йде отту́ду.
54
І прише́д во оте́чествіє своє́, уча́ше їх на со́нмищи їх, я́ко диви́тися їм і глаго́лати: отку́ду сему́ прему́рость сія́ і си́ли?
55
не Сей ли єсть текто́нов син? Не Ма́ти ли Єго́ нарица́ється Маріа́м, і бра́тія Єго́ Іа́ков і Іосі́й, і Си́мон і Іу́да?
56
і сестри́ Єго́ не вся ли в нас суть? Отку́ду у́бо Сему́ сія́ вся?
57
І блажня́хуся о Нем. Ісу́с же рече́ їм: ність проро́к без че́сти, то́кмо во оте́чествії своє́м і в дому́ своє́м.
58
І не сотвори́ ту сил мно́гих за неві́рство їх.
Глава 14

1
(Зач. 57) В то вре́м'я усли́ша І́род четвертовла́стник слух Ісу́сов
2
і рече́ отроко́м свої́м: Сей єсть Іоа́нн Крести́тель; Той воскре́се от ме́ртвих, і сего́ ра́ди си́ли ді́ються о Нем.
3
І́род бо єм Іоа́нна, связа́ єго́ і всади́ в темни́цю, Іродіа́ди ра́ди, жени́ Фили́ппа, бра́та своєго́;
4
глаго́лаше бо єму́ Іоа́нн: не досто́їть ті імі́ти єя́.
5
І хотя́щь єго́ уби́ти, убоя́ся наро́да, зане́ я́ко проро́ка єго́ імі́яху.
6
Дню же би́вшу рождества́ І́родова пляса́ дщи Іродіа́дина посреді́ і угоди́ І́родові;
7
ті́мже і с кля́твою ізрече́ єй да́ти, єго́же а́ще воспро́сить.
8
Она́ же нава́ждена ма́терію своє́ю, даждь мі, рече́, зді на блю́ді главу́ Іоа́нна Крести́теля.
9
І печа́лен бисть цар; кля́тви же ра́ди і за возлежа́щих с ним, повелі́ да́ти (єй)
10
і посла́в усі́кну Іоа́нна в темни́ці.
11
І принесо́ша главу́ єго́ на блю́ді і да́ша діви́ці; і отнесе́ ма́тері своє́й.
12
І присту́пльше ученици́ єго́ взя́ша ті́ло (єго́) і погребо́ша є; і прише́дше возвісти́ша Ісу́сові.
13
І сли́шав Ісу́с оти́де отту́ду в кораблі́ в пу́сто мі́сто єди́н [осо́б]; і сли́шавше наро́ди по Нем ідо́ша пі́ши от градо́в.
14
(Зач. 58) І ізше́д Ісу́с ви́ді мног наро́д, і милосе́рдова о них, і ісціли́ неду́жния їх.
15
По́зді же би́вшу, приступи́ша к Нему́ ученици́ Єго́, глаго́люще: пу́сто єсть мі́сто, і час уже́ мину́; отпусти́ наро́ди, да ше́дше в ве́сі ку́п'ять бра́шна себі́.
16
Ісу́с же рече́ їм: не тре́бують отити́; даді́те їм ви я́сти.
17
Они́ же глаго́лаша Єму́: не і́мами зді то́кмо п'ять хліб і дві ри́бі.
18
Он же рече́: принесі́те Мі їх сі́мо.
19
І повелі́в наро́дом возлещи́ на траві́, і приє́м п'ять хліб і о́бі ри́бі, воззрі́в на не́бо, благослови́ і преломи́в даде́ ученико́м хлі́би, ученици́ же наро́дом.
20
І ядо́ша всі і наси́тишася; і взя́ша ізби́тки укру́х, двана́десять ко́ша іспо́лнь;
21
яду́щих же бі муже́й я́ко п'ять ти́сящ, ра́зві жен і діте́й.
22
(Зач. 59) І а́біє пону́ди Ісу́с ученики́ Своя́ влі́зти в кора́бль і вари́ти Єго́ на о́ном полу́ [предити́ Єму́ на он пол], до́ндеже отпу́стить наро́ди.
23
І отпусти́в наро́ди, взи́де на гору́ єди́н помоли́тися; по́зді же би́вшу, єди́н бі ту.
24
Кора́бль же бі посреді́ мо́ря вла́яся волна́ми; бі бо проти́вен вітр.
25
В четве́ртую же стра́жу но́щі і́де к ним Ісу́с, ходя́ по мо́рю.
26
І ви́дівше Єго́ ученици́ по мо́рю ходя́ща, смути́шася, глаго́люще, я́ко призра́к єсть; і от стра́ха возопи́ша.
27
А́біє же рече́ їм Ісу́с, глаго́ля: дерза́йте; Аз єсьм, не бо́йтеся.
28
Отвіща́в же Петр рече́: Го́споди, а́ще Ти єси́, повели́ мі прийти́ к Тебі́ по вода́м. Он же рече́: прийди́.
29
І ізлі́з із корабля́ Петр, хожда́ше по вода́м, прийти́ ко Ісу́сові;
30
ви́дя же вітр крі́пок, убоя́ся, і наче́н утопа́ти, возопи́, глаго́ля: Го́споди, спаси́ м'я.
31
І а́біє Ісу́с просте́р ру́ку, ят єго́ і глаго́ла єму́: малові́ре, почто́ усумні́лся єси́?
32
І влі́зшема ї́ма в кора́бль, преста́ вітр.
33
Су́щії же в кораблі́ прише́дше поклони́шася Єму́, глаго́люще: воі́стину Бо́жий Син єси́.
34
І преше́дше прийдо́ша в зе́млю Геннисаре́фськую.
35
(Зач. 60) І позна́вше Єго́ му́жіє мі́ста того́, посла́ша во всю страну́ ту, і принесо́ша к Нему́ вся боля́щия;
36
і моля́ху Єго́, да то́кмо прико́снуться вскри́лію ри́зи Єго́; і єли́ці прикосну́шася, спасе́нні би́ша.
Глава 15

1
Тогда́ приступи́ша ко Ісу́сові і́же от Ієрусали́ма кни́жници і фарисе́є, глаго́люще:
2
почто́ ученици́ Твої́ преступа́ють преда́ніє ста́рець? Не умива́ють бо рук свої́х, єгда́ хліб ядя́ть.
3
Он же отвіща́в рече́ їм: почто́ і ви преступа́єте за́повідь Бо́жию за преда́ніє ва́ше?
4
Бог бо запові́да, глаго́ля: чти отця́ і ма́тер; і; і́же злосло́вить отця́ іли́ ма́тер, сме́ртію да у́мреть.
5
Ви же глаго́лете: і́же а́ще рече́ть отцю́ іли́ ма́тері: дар, і́мже би от мене́ по́льзовался єси́,
6
і да не почти́ть отця́ своєго́ іли́ ма́тере [ма́тере своєя́]; і разори́сте за́повідь Бо́жию за преда́ніє ва́ше.
7
Лицемі́ри, до́брі проро́чествова о вас Іса́я, глаго́ля:
8
приближа́ються мні лю́діє сі́ї усти́ свої́ми і устна́ми чтуть М'я; се́рдце же їх дале́че отстої́ть от Мене́;
9
всу́є же чтуть М'я, уча́ще уче́нієм, за́повідем челові́чеським.
10
І призва́в наро́ди, рече́ їм: сли́шіте і разумі́йте;
11
не входя́щеє во уста́ скверни́ть челові́ка, но ісходя́щеє ізо уст — то скверни́ть челові́ка.
12
(Зач. 61) Тогда́ присту́пльше ученици́ Єго́ рі́ша Єму́: ві́си ли, я́ко фарисе́є сли́шавше сло́во соблазни́шася?
13
Он же отвіща́в рече́: всяк сад, єго́же не насади́ Оте́ць Мой Небе́сний, іскорени́ться;
14
оста́віте їх; вожді́ суть слі́пі сліпце́м; сліпе́ць же сліпця́ а́ще во́дить, о́ба в я́му впаде́тася.
15
Отвіща́в же Петр рече́ Єму́: скажи́ нам при́тчу сію́.
16
Ісу́с же рече́ їм: єдина́че [єще́] ли і ви без ра́зума єсте́?
17
не у ли разуміва́єте, я́ко вся́ко, є́же вхо́дить во уста́, во чре́во вміща́ється і афедро́ном ісхо́дить?
18
ісходя́щая же ізо уст, от се́рдця ісхо́дять, і та скверня́ть челові́ка;
19
от се́рдця бо ісхо́дять помишле́нія зла́я, уби́йства, прелюбодія́нія, любодія́нія, татьби́, лжесвиді́тельства, хули́;
20
сія́ суть скверня́щая челові́ка; а є́же неумове́ннима рука́ма я́сти — не скверни́ть челові́ка.
21
(Зач. 62) І ізше́д отту́ду Ісу́с, оти́де во страни́ Тирськия і Сидо́нськия.
22
І се, жена́ ханане́йська, от преді́л тіх ізше́дши, возопи́ к Нему́ глаго́лющи: поми́луй м'я, Го́споди, Си́не Дави́дов, дщи моя́ злі бісну́ється.
23
Он же не отвіща́ єй словесе́. І присту́пльше ученици́ Єго́, моля́ху Єго́, глаго́люще: отпусти́ ю, я́ко вопіє́ть вслід нас.
24
Он же отвіща́в рече́: нісьм по́слан, то́кмо ко овця́м поги́бшим до́му Ізра́їлева.
25
Она́ же прише́дши поклони́ся Єму́, глаго́лющи: Го́споди, помози́ мі.
26
Он же отвіща́в рече́: ність добро́ от’я́ти хлі́ба ча́дом і поврещи́ псом.
27
Она́ же рече́: єй, Го́споди; і́бо і пси ядя́ть от крупи́ць па́дающих от трапе́зи господе́й свої́х.
28
Тогда́ отвіща́в Ісу́с рече́ єй: о, же́но, ве́лія ві́ра твоя́; бу́ди тебі́, я́коже хо́щеши. І ісцілі́ дщи єя́ от того́ часа́.
29
(Зач. 63) І преше́д отту́ду Ісу́с, при́йде на мо́ре Галіле́йськоє, і возше́д на гору́, сі́де ту.
30
І приступи́ша к Нему́ наро́ди мно́зі, іму́ще с собо́ю хроми́я, сліпи́я, німи́я, бі́дния і і́ни мно́гі, і приверго́ша їх к нога́ма Ісу́совима; і ісціли́ їх.
31
я́коже наро́дом диви́тися, ви́дящим німи́я глаго́люща, бі́дния здра́ви, хроми́я ходя́щя і сліпи́я ви́дящя; і сла́вляху Бо́га Ізра́їлева.
32
(Зач. 64) Ісу́с же призва́в ученики́ Своя́, рече́ (їм): милосе́рдую о наро́ді (сем), я́ко уже́ дні три присідя́ть Мні і не і́муть чесо́ я́сти; і отпусти́ти їх не я́дших не хощу́, да не ка́ко ослабі́ють на путі́.
33
І глаго́лаша Єму́ ученици́ Єго́: отку́ду нам в пусти́ні хлі́би толи́ці, я́ко да наси́титься толи́к наро́д?
34
І глаго́ла їм Ісу́с: коли́ко хлі́би і́мате? Они́ же рі́ша: седьм і ма́ло ри́биць.
35
І повелі́ наро́дом возлещи́ на землі́,
36
і приє́м седьм хлі́би і ри́би, хвалу́ возда́в преломи́ і даде́ ученико́м Свої́м, ученици́ же наро́дом.
37
І ядо́ша всі і наси́тишася; і взя́ша ізби́тки укру́х, седьм ко́шниць іспо́лнь;
38
я́дших же бя́ше чети́ре ти́сящі муже́й, ра́зві жен і діте́й.
39
І отпусти́в наро́ди, влі́зе в кора́бль і при́йде в преді́ли Магдали́нські.
Глава 16

1
(Зач. 65) І приступи́ша (к Нему́) фарисе́є і саддуке́є, іскуша́юще проси́ша Єго́ зна́меніє с небесе́ показа́ти їм.
2
Он же отвіща́в рече́ їм: ве́черу би́вшу, глаго́лете: ве́дро, чермну́єтьбося не́бо;
3
і у́тру: днесь зима́, чермну́єтьбося дряселу́я не́бо. Лицемі́ри, лице́ у́бо небесе́ умі́єте разсужда́ти, зна́меній же времено́м не мо́жете (іскуси́ти).
4
Род лука́в і прелюбоді́йний зна́менія і́щеть, і зна́меніє не да́сться єму́, то́кмо зна́меніє Іо́ни проро́ка. І оста́вль їх, оти́де.
5
І преше́дше ученици́ Єго́ на он пол, заби́ша хлі́би взя́ти.
6
(Зач. 66) Ісу́с же рече́ їм: внемлі́те і блюді́теся от ква́са фарисе́йська і саддуке́йська.
7
Они́ же помишля́ху в себі́, глаго́люще: я́ко хлі́би не взя́хом.
8
Разумі́в же Ісу́с рече́ їм: что ми́слите в себі́, малові́ри, я́ко хлі́би не взя́сте?
9
не у ли разумі́єте, ніже́ по́мните п'ять хлі́би п'яти́м ти́сящам, і коли́ко кош взя́сте?
10
ні ли седьм хлі́би чети́рем ти́сящам, і коли́ко ко́шниць взя́сте?
11
ка́ко не разумі́єте, я́ко не о хлі́біх ріх вам внима́ти, (но) от ква́са фарисе́йська і саддуке́йська?
12
Тогда́ разумі́ша, я́ко не рече́ храни́тися от ква́са хлі́бнаго, но от уче́нія фарисе́йська і саддуке́йська.
13
(Зач. 67) Прише́д же Ісу́с во страни́ Кесарі́ї Фили́ппови, вопроша́ше ученики́ Своя́, глаго́ля: кого́ М'я глаго́лють челові́ци би́ти^*, Си́на Челові́чеськаго?
14
Они́ же рі́ша: о́ві у́бо Іоа́нна Крести́теля, іні́ї же Ілію́, друзі́ї же Ієремі́ю іли́ єди́наго от проро́к.
15
Глагола їм (Ісу́с): ви же кого́ М'я глаго́лете би́ти^*?
16
Отвіща́в же Си́мон Петр рече́: Ти єси́ Христо́с, Син Бо́га Жива́го.
17
І отвіща́в Ісу́с рече́ єму́: блаже́н єси́, Си́моне, вар Іо́на, я́ко плоть і кров не яви́ тебі́, но Оте́ць Мой, І́же на небесі́х;
18
і Аз же тебі́ глаго́лю, я́ко ти єси́ Петр, і на сем ка́мені сози́жду Це́рков Мою́, і врата́ а́дова не одолі́ють єй;
19
і дам ті ключі́ Ца́рства Небе́снаго; і є́же а́ще св'я́жеши на землі́, бу́деть св'я́зано на небесі́х; і є́же а́ще разріши́ши на землі́, бу́деть разріше́но на небесі́х.
20
(Зач. 68) Тогда́ запрети́ Ісу́с ученико́м Свої́м, да ні кому́же реку́ть, я́ко Сей єсть Ісу́с Христо́с.
21
Отто́лі нача́т Ісу́с ска́зовати ученико́м Свої́м, я́ко подоба́єть Єму́ іти́ во Ієрусали́м і мно́го пострада́ти от ста́рець, і архієре́й, і кни́жник, і убіє́ну би́ти, і в тре́тій день воста́ти.
22
І поє́м Єго́ Петр, нача́т преріца́ти Єму́ глаго́ля: милосе́рд Ти, Го́споди; не і́мать би́ти Тебі́ сіє́.
23
Он же обра́щся рече́ Петро́ві: іди́ за Мно́ю, сатано́, собла́зн Мі єси́; я́ко не ми́слиши я́же (суть) Бо́жия, но челові́чеськая.
24
(Зач. 69) Тогда́ Ісу́с рече́ ученико́м Свої́м: а́ще кто хо́щеть по Мні іти́, да отве́ржеться себе́ і во́зьметь крест свой і по Мні гряде́ть;
25
І́же бо а́ще хо́щеть ду́шу свою́ спасти́, погуби́ть ю; і і́же а́ще погуби́ть ду́шу свою́ Мене́ ра́ди, обря́щеть ю;
26
Ка́я бо по́льза челові́ку, а́ще мир весь приобря́щеть, ду́шу же свою́ отщети́ть? Іли́ что дасть челові́к ізмі́ну за ду́шу свою́?
27
прийти́ бо і́мать Син Челові́чеський во сла́ві Отця́ Своєго́ со а́нгели Свої́ми, і тогда́ возда́сть кому́ждо по дія́нієм єго́;
28
амі́нь глаго́лю вам, (я́ко) суть ні́ції от зді стоя́щих, і́же не і́муть вкуси́ти сме́рти, до́ндеже ви́дять Си́на Челові́чеськаго гряду́ща во Ца́рствії Своє́м.
Глава 17

1
(Зач. 70) І по днех шести́х поя́т Ісу́с Петра́, і Іа́кова, і Іоа́нна, бра́та єго́, і возведе́ їх на гору́ високу́ єди́ни,
2
і преобрази́ся пред ни́ми; і просвіти́ся лице́ Єго́, я́ко со́лнце, ри́зи же Єго́ би́ша біли́, я́ко світ.
3
І се, яви́стася їм Моїсе́й і Ілія́, с Ним глаго́люща.
4
Отвіща́в же Петр рече́ (ко) Ісу́сові: Го́споди, добро́ єсть нам зді би́ти; а́ще хо́щеши, сотвори́м зді три сі́ни, Тебі́ єди́ну, і Моїсе́йові єди́ну, і єди́ну Ілії́.
5
Єще́ (же) єму́ глаго́лющу, се, о́блак сві́тел осіни́ їх; і се, глас із о́блака глаго́ля: Сей єсть Син Мой возлю́бленний, о Не́мже благоволи́х. Того́ послу́шайте.
6
І сли́шавше ученици́ падо́ша ни́ці і убоя́шася зіло́.
7
І присту́пль Ісу́с прикосну́ся їх і рече́: воста́ніте і не бо́йтеся.
8
Возве́дше же о́чі свої́, ні кого́же ви́діша, то́кмо Ісу́са єди́наго.
9
І сходя́щим їм с гори́, запові́да їм Ісу́с, глаго́ля: ні кому́же пові́діте виді́нія, до́ндеже Син Челові́чеський із ме́ртвих воскре́снеть.
10
(Зач. 71) І вопроси́ша Єго́ ученици́ Єго́, глаго́люще: что у́бо кни́жници глаго́лють, я́ко Ілії́ подоба́єть прийти́ пре́жде?
11
Ісу́с же отвіща́в рече́ їм: Ілія́ у́бо при́йдеть пре́жде і устро́їть вся;
12
глаго́лю же вам, я́ко Ілія́ уже́ при́йде, і не позна́ша єго́, но сотвори́ша о нем, єли́ка восхоті́ша; та́ко і Син Челові́чеський і́мать пострада́ти от них.
13
Тогда́ разумі́ша ученици́, я́ко о Іоа́нні Крести́телі рече́ їм.
14
(Зач. 72) І прише́дшим їм к наро́ду, приступи́ к Нему́ челові́к, кла́няяся Єму́
15
і глаго́ля: Го́споди, поми́луй си́на моєго́, я́ко на но́ви мі́сяці бісну́ється і злі стра́ждеть; мно́жицею бо па́даєть во огнь і мно́жицею в во́ду;
16
і приведо́х єго́ ко ученико́м Твої́м, і не возмого́ша єго́ ісціли́ти.
17
Отвіща́в же Ісу́с рече́: о, ро́де неві́рний і развраще́нний, доко́лі бу́ду с ва́ми? Доко́лі терплю́ вам? Приведі́те мі єго́ сі́мо.
18
І запрети́ єму́ Ісу́с, і ізи́де із него́ біс; і ісцілі́ о́трок от часа́ того́.
19
Тогда́ присту́пльше ученици́ ко Ісу́су на єди́ні, рі́ша: почто́ ми не возмого́хом ізгна́ти єго́?
20
Ісу́с же рече́ їм: за неві́рствіє ва́ше; амі́нь бо глаго́лю вам: а́ще і́мате ві́ру я́ко зе́рно гору́шно, рече́те горі́ сей: прейди́ отсю́ду та́мо, і пре́йдеть; і нічто́же невозмо́жно бу́деть вам;
21
сей же род не ісхо́дить, то́кмо моли́твою і посто́м.
22
Живу́щим же їм в Галиле́ї, рече́ їм Ісу́с: пре́дан і́мать би́ти Син Челові́чеський в ру́ці челові́ком,
23
і убію́т Єго́, і в тре́тій день воста́неть. І ско́рбні би́ша зіло́.
24
(Зач. 73) Прише́дшим же їм в Капернау́м, приступи́ша приє́млющії дідра́хми к Петро́ві і рі́ша: Учи́тель ваш не дасть ли дідра́хми?
25
Глаго́ля: єй. І єгда́ вни́де в дом, предвари́ єго́ Ісу́с, глаго́ля: что ті мни́ться, Си́моне? Ца́ріє зе́мстії от ки́їх приє́млють да́ні іли́ кинсо́н? От свої́х ли сино́в, іли́ от чужи́х?
26
Глаго́ла єму́ Петр: от чужи́х. Рече́ єму́ Ісу́с: у́бо свобо́дни суть си́нове;
27
но да не соблазни́м їх, шед на мо́ре, ве́рзи у́дицю, і, ю́же пре́жде і́меши ри́бу, возьми́; і отве́рз уста́ єй, обря́щеши стати́р^*; той взем даждь їм за М'я і за ся.
Глава 18

1
(Зач. 74) В той час приступи́ша ученици́ ко Ісу́су, глаго́люще: кто у́бо бо́лій єсть в Ца́рствії Небе́снім?
2
І призва́в Ісу́с отроча́, поста́ви є посреді́ їх
3
і рече́: амі́нь глаго́лю вам, а́ще не обратите́ся і бу́дете я́ко ді́ти, не вни́дете в Ца́рство Небе́сноє;
4
і́же у́бо смири́ться я́ко отроча́ сіє́, той єсть бо́лій во Ца́рствії Небе́снім;
5
і і́же а́ще при́йметь отроча́ таково́ во і́м'я Моє́, Мене́ приє́млеть;
6
а і́же а́ще соблазни́ть єди́наго ма́лих сих, ві́рующих в М'я, у́не єсть єму́, да обі́ситься же́рнов осе́льський на ви́ї єго́, і пото́неть в пучи́ні морсті́й.
7
Го́ре ми́ру от собла́зн; ну́жда бо єсть прийти́ собла́зном; оба́че го́ре челові́ку тому́, і́мже собла́зн прихо́дить.
8
А́ще ли рука́ твоя́ іли́ нога́ твоя́ соблажня́єть тя, отсіци́ ю і ве́рзи от себе́; добрі́йше ті єсть вни́ти в живо́т хро́му іли́ бі́дну [без руки́], не́же дві ру́ці і дві но́зі іму́щу вве́ржену би́ти во огнь ві́чний;
9
і а́ще о́ко твоє́ соблажня́єть тя, ізми́ є і ве́рзи от себе́; добрі́йше ті єсть со єди́нім о́ком в живо́т вни́ти, не́же дві о́ці іму́щу вве́ржену би́ти в геє́нну о́гненную.
10
(Зач. 75) Блюді́те, да не пре́зрите єди́наго (от) ма́лих сих; глаго́лю бо вам, я́ко а́нгели їх на небесі́х ви́ну ви́дять лице́ Отця́ Моєго́ Небе́снаго.
11
При́йде бо Син Челові́чеський (взиска́ти і) спасти́ поги́бшаго.
12
Что вам мни́ться? А́ще бу́деть ні́коєму челові́ку сто ове́ць, і заблу́дить єди́на от них, не оста́вить ли де́в'ятьдесят і де́в'ять в гора́х і шед і́щеть заблу́ждшия?
13
і а́ще бу́деть [приключи́ться] обрісти́ ю, амі́нь глаго́лю вам, я́ко ра́дується о ней па́че, не́же о дев'яти́десятих і дев'яти́ не заблу́ждших.
14
Та́ко ність во́ля пред Отце́м ва́шим Небе́сним, да поги́бнеть єди́н от ма́лих сих.
15
А́ще же согріши́ть к тебі́ брат твой, іди́ і обличи́ єго́ между́ тобо́ю і тім єди́нім; а́ще тебе́ послу́шаєть, приобрі́л єси́ бра́та Твоєго́;
16
а́ще ли тебе́ не послу́шаєть, поїми́ с собо́ю єще́ єди́наго іли́ два, да при усті́х двою́ іли́ тріє́х свиді́телей ста́неть всяк глаго́л;
17
а́ще же не послу́шаєть їх, пові́ждь це́ркві; а́ще же і це́рков преслу́шаєть, бу́ди тебі́ я́коже язи́чник і мита́р.
18
(Зач. 76) Амі́нь (бо) глаго́лю вам: єли́ка а́ще св'я́жете на землі́, бу́дуть св'я́зана на небесі́; і єли́ка а́ще разрішите́ на землі́, бу́дуть разріше́на на небесі́х.
19
Па́ки амі́нь глаго́лю вам, я́ко а́ще два от вас совіща́єта на землі́ о вся́цій ве́щі, єя́же а́ще про́сита, бу́деть ї́ма от Отця́ моєго́, І́же на Небесі́х;
20
іді́же бо єста́ два іли́ тріє́ со́брані во і́м'я Моє́, ту єсьм посреді́ їх.
21
Тогда́ присту́пль к Нему́ Петр рече́: Го́споди, колькра́ти а́ще согріши́ть в м'я брат мой, і отпущу́ ли єму́ до седьм крат?
22
Глаго́ла єму́ Ісу́с: не глаго́лю тебі́: до седьм крат, но до се́дьмдесят крат седмери́цею.
23
(Зач. 77) Сего́ ра́ди уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку царю́, і́же восхоті́ стяза́тися о словесі́ с раби́ свої́ми.
24
Наче́ншу же єму́ стяза́тися, приведо́ша єму́ єди́наго должника́ тьмо́ю тала́нт;
25
не іму́щу же єму́ возда́ти, повелі́ ї госпо́дь єго́ прода́ти, і жену́ єго́, і ча́да, і вся, єли́ка імі́яше, і отда́ти.
26
Пад у́бо раб той, кла́няшеся єму́, глаго́ля: го́споди, потерпи́ на мні, і вся ті возда́м.
27
Милосе́рдовав же госпо́дь раба́ того́, прости́ єго́ і долг отпусти́ єму́.
28
Ізше́д же раб той, обрі́те єди́наго (от) клевре́т свої́х, і́же бі до́лжен єму́ стом пі́нязь; і єм єго́ давля́ше, глаго́ля: отда́ждь мі, і́мже (мі) єси́ до́лжен.
29
Пад у́бо клевре́т єго́ на но́зі єго́, моля́ше єго́, глаго́ля: потерпи́ на мні, і вся возда́м ті.
30
Он же не хотя́ше, но вед всади́ єго́ в темни́цю, до́ндеже возда́сть до́лжноє.
31
Ви́дівше же клевре́ти єго́ би́вшая, сжа́лиша си зіло́ і прише́дше сказа́ша господи́ну своєму́ вся би́вшая.
32
Тогда́ призва́в єго́ господи́н єго́, глаго́ла єму́: ра́бе лука́вий, весь долг он отпусти́х тебі́, поне́же умоли́л м'я єси́;
33
не подоба́ше ли і тебі́ поми́ловати клевре́та твоєго́, я́коже і аз тя поми́ловах?
34
І прогні́вався госпо́дь єго́, предаде́ єго́ мучи́телем, до́ндеже возда́сть весь долг свой.
35
Та́ко і Оте́ць мой Небе́сний сотвори́ть вам, а́ще не отпустите́ ки́йждо бра́ту своєму́ от серде́ць ва́ших прегріше́нія їх.
Глава 19

1
І бисть, єгда́ сконча́ Ісу́с словеса́ сія́, пре́йде от Галиле́ї і при́йде в преді́ли Іуде́йськія об он пол Іорда́на.
2
І по Нем ідо́ша наро́ди мно́зі, і ісціли́ їх ту.
3
(Зач. 78) І приступи́ша к Нему́ фарисе́є іскуша́юще Єго́ і глаго́лаша Єму́: а́ще досто́їть челові́ку пусти́ти жену́ свою́ по вся́цій вині́?
4
Он же отвіща́в рече́ їм: ні́сте ли чли, я́ко сотвори́вий іскони́, му́жеський пол і же́нський сотвори́л я єсть?
5
І рече́: сего́ ра́ди оста́вить челові́к отця́ (своєго́) і ма́тер і приліпи́ться к жені́ своє́й, і бу́дета о́ба в плоть єди́ну,
6
я́коже ктому́ ні́ста два, но плоть єди́на; є́же у́бо Бог сочета́, челові́к да не разлуча́єть.
7
Глаго́лаша єму́: что у́бо Моїсе́й запові́да да́ти кни́гу распу́стную і отпусти́ти ю?
8
Глаго́ла їм: я́ко Моїсе́й по жестосе́рдію ва́шему повелі́ вам пусти́ти жени́ ва́ша; ізнача́ла же не бисть та́ко;
9
глаго́лю же вам, я́ко і́же а́ще пу́стить жену́ свою́, ра́зві словесе́ прелюбоді́йна, і ожени́ться іно́ю, прелюби́ твори́ть; і женя́йся пущени́цею прелюби́ ді́єть.
10
Глаго́лаша Єму́ ученици́ Єго́: а́ще та́ко єсть вина́ челові́ку с жено́ю, лу́чше єсть не жени́тися.
11
Он же рече́ їм: не всі вміща́ють словесе́ сего́, но ї́мже дано́ єсть;
12
суть бо скопці́, і́же із чре́ва ма́терня роди́шася та́ко; і суть скопці́, і́же скопи́шася от челові́к; і суть скопці́, і́же іскази́ша са́мі себе́ Ца́рствія ра́ди Небе́снаго; моги́й вмісти́ти да вмісти́ть.
13
Тогда́ приведо́ша к Нему́ ді́ти, да ру́ці возложи́ть на них і помо́литься; ученици́ же запрети́ша їм.
14
Ісу́с же рече́ їм: оста́віте діте́й і не возбраня́йте їм прийти́ ко Мні; такови́х бо єсть Ца́рство Небе́сноє.
15
І возло́жь на них ру́ці, оти́де отту́ду.
16
(Зач. 79) І се єди́н (ні́кий) присту́пль рече́ Єму́: Учи́телю Благи́й, что бла́го сотворю́, да і́мам живо́т ві́чний?
17
Он же рече́ єму́: что М'я глаго́леши бла́га? Нікто́же благ, то́кмо єди́н Бог; а́ще ли хо́щеши вни́ти в живо́т, соблюди́ за́повіді.
18
Глаго́ла Єму́: кі́я? Ісу́с же рече́: є́же, не убіє́ши; не прелюби́ сотвори́ши; не укра́деши; не лжесвиді́тельствуєши;
19
чти отця́ і ма́тер; і: возлю́биши і́скренняго твоєго́, я́ко сам себе́.
20
Глаго́ла Єму́ ю́ноша: вся сія́ сохрани́х от ю́ности моєя́; что єсьм єще́ не доконча́л?
21
Рече́ єму́ Ісу́с: а́ще хо́щеши соверше́н би́ти, іди́, прода́ждь імі́ніє твоє́ і даждь ни́щим; і імі́ти і́маши сокро́вище на небесі́; і гряди́ вслід Мене́.
22
Сли́шав же ю́ноша сло́во, оти́де скорб'я́; бі бо імі́я стяжа́нія мно́га.
23
Ісу́с же рече́ ученико́м Свої́м: амі́нь глаго́лю вам, я́ко неудо́б бога́тий вни́деть в Ца́рствіє Небе́сноє;
24
па́ки же глаго́лю вам: удо́біє єсть вельбу́ду сквозі́ іглині́ у́ші пройти́, не́же бога́ту в Ца́рствіє Бо́жиє вни́ти.
25
Сли́шавше же ученици́ Єго́, дивля́хуся зіло́, глаго́люще: кто у́бо мо́жеть спасе́н би́ти?
26
Воззрі́в же Ісу́с рече́ їм: у челові́к сіє́ невозмо́жно єсть, у Бо́га же вся возмо́жна.
27
Тогда́ отвіща́в Петр рече́ Єму́: се, ми оста́вихом вся і вслід Тебе́ ідо́хом; что у́бо бу́деть нам?
28
Ісу́с же рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам, я́ко ви ше́дшії по мні, в пакибитіє́, єгда́ ся́деть Син Челові́чеський на престо́лі сла́ви Своєя́, ся́дете і ви на двоюна́десяте престо́лу, судя́ще обімана́десяте колі́нома Ізра́їлевома;
29
і всяк, і́же оста́вить дом, іли́ бра́тію, іли́ сестри́, іли́ отця́, іли́ ма́тер, іли́ жену́, іли́ ча́да, іли́ се́ла, і́мене Моєго́ ра́ди, стори́цею при́йметь і живо́т ві́чний наслі́дить;
30
мно́зі же бу́дуть пе́рві послі́днії, і послі́дні пе́рвії.
Глава 20

1
(Зач. 80) Подо́бно бо єсть Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку домови́ту, і́же ізи́де ку́пно [зіло́] у́тро ная́ти ді́лателі в виногра́д свой,
2
і совіща́в с ді́лателі по пі́нязю на день, посла́ їх в виногра́д свой.
3
І ізше́д в тре́тій час, ви́ді і́ни стоя́щя на то́ржищі пра́здни,
4
і тім рече́: іді́те і ви в виногра́д мой, і є́же бу́деть пра́вда, дам вам. Они́ же ідо́ша.
5
Па́ки же ізше́д в шести́й і дев'я́тий час, сотвори́ та́коже.
6
Во єдинийжена́десять час ізше́д, обрі́те другі́я стоя́щя пра́здни і глаго́ла їм: что зді стоїте́ весь день пра́здні?
7
Глаго́лаша єму́: я́ко нікто́же нас ная́т. Глаго́ла їм: іді́те і ви в виногра́д (мой), і є́же бу́деть пра́ведно, при́ймете.
8
Ве́черу же би́вшу, глаго́ла господи́н виногра́да к приста́внику своєму́: призови́ ді́лателі і даждь їм мзду, наче́н от послі́дніх до пе́рвих.
9
І прише́дше і́же во єдинийна́десять час, прия́ша по пі́нязю.
10
Прише́дше же пе́рвії мня́ху, я́ко в'я́щше при́ймуть; і прия́ша і ті́ї по пі́нязю;
11
приє́мше же ропта́ху на господи́на,
12
глаго́люще, я́ко сі́ї послі́днії єди́н час сотвори́ша, і ра́вних нам сотвори́л їх єси́, поне́сшим тяготу́ дне і вар.
13
Он же отвіща́в рече́ єди́ному їх: дру́же, не оби́жу тебе́; не по пі́нязю ли совіща́л єси́ со мно́ю?
14
возьми́ твоє́ і іди́; хощу́ же і сему́ послі́днему да́ти, я́коже і тебі́;
15
іли́ ність мі літь сотвори́ти, є́же хощу́, во свої́х мі? А́ще о́ко твоє́ лука́во єсть, я́ко аз благ єсьм?
16
Та́ко бу́дуть послі́днії пе́рві, і пе́рвії послі́дні; мно́зі бо суть зва́ні, ма́ло же ізбра́нних.
17
(Зач. 81) І восходя́ Ісу́с во Ієрусали́м, поя́т обана́десяте ученика́ єди́ни [осо́б] на путі́ і рече́ їм:
18
се, восхо́дим во Ієрусали́м, і Син Челові́чеський пре́дан бу́деть архієре́єм і кни́жником; і осу́дять Єго́ на смерть,
19
і предадя́ть Єго́ язи́ком на поруга́ніє, і біє́ніє, і проп'я́тіє; і в тре́тій день воскре́снеть.
20
Тогда́ приступи́ к Нему́ ма́ти си́ну Зеведе́йову с сино́ма свої́ма, кла́няющися і прося́щи ні́что от Него́.
21
Он же рече́ єй: чесо́ хо́щеши? Глаго́ла Єму́: рци, да ся́дета сія́ о́ба си́на моя́, єди́н одесну́ю Тебе́ і єди́н ошу́юю (Тебе́) во Ца́рствії Твоє́м.
22
Отвіща́в же Ісу́с рече́: не ві́ста, чесо́ про́сита; мо́жета ли пи́ти ча́шу, ю́же Аз і́мам пи́ти, іли́ креще́нієм, і́мже Аз кре́ща́юся, крести́тися? Глаго́ласта Єму́: мо́жева.
23
І глаго́ла ї́ма: ча́шу у́бо Мою́ іспіє́та, і креще́нієм, і́мже Аз креща́юся, і́мате крести́тися; а є́же сі́сти одесну́ю Мене́ і ошу́юю Мене́ — ність Моє́ да́ти, но ї́мже угото́вася от Отця́ Моєго́.
24
І сли́шавше де́сять, негодова́ша о обою́ бра́ту.
25
Ісу́с же призва́в їх, рече́: ві́сте, я́ко кня́зі язи́к госпо́дствують ї́ми, і вели́ції облада́ють ї́ми;
26
не та́ко же бу́деть в вас; но і́же а́ще хо́щеть в вас в'я́щший би́ти, да бу́деть вам слуга́;
27
і і́же а́ще хо́щеть в вас би́ти пе́рвий, бу́ди вам раб;
28
я́коже Син Челові́чеський не при́йде, да послу́жать Єму́, но послужи́ти і да́ти ду́шу Свою́ ізбавле́ніє за мно́гих.
29
(Зач. 82) І ісходя́щу Єму́ от Ієрихо́на, по Нем і́де наро́д мног.
30
І се, два сліпця́ сідя́ща при путі́, сли́шавша, я́ко Ісу́с мимохо́дить, возопи́ста, глаго́люща: поми́луй ни, Го́споди, Си́не Дави́дов.
31
Наро́д же преща́ше ї́ма, да умолчи́та; о́на же па́че вопія́ста, глаго́люща: поми́луй ни, Го́споди, Си́не Дави́дов.
32
І воста́в Ісу́с возгласи́ я і рече́: что хо́щета, да сотворю́ ва́ма?
33
Глаго́ласта Єму́: Го́споди, да отве́рзетіся о́чі на́ю.
34
Милосе́рдовав же Ісу́с прикосну́ся о́чію ї́ма; і а́біє прозрі́ста ї́ма о́чі, і по Нем ідо́ста.
Глава 21

1
(Зач. 83а) І єгда́ прибли́жишася во Ієрусали́м і прийдо́ша в Вифсфагі́ю к горі́ Єлео́нстій, тогда́ Ісу́с посла́ два ученика́,
2
глаго́ля ї́ма: іді́та в весь, я́же пря́мо ва́ма; і а́біє обря́щета осля́ прив'я́зано, і жреб'я́ с ним; отріши́вша приведі́та Мі;
3
і а́ще ва́ма кто рече́ть что, рече́та, я́ко Госпо́дь єю́ тре́буєть; а́біє же по́слеть я.
4
Сіє́ же все бисть, да сбу́деться рече́нноє проро́ком, глаго́лющим:
5
рці́те дще́рі Сіо́нові: се Цар Твой гряде́ть тебі́ кро́ток, і всід на осля́ і жреб'я́, си́на под'яре́мнича.
6
Ше́дша же ученика́ і сотво́рша, я́коже повелі́ ї́ма Ісу́с,
7
приведо́ста осля́ і жреб'я́; і возложи́ша верху́ єю́ ри́зи своя́, і всі́де верху́ їх.
8
Мно́жайшії же наро́ди постила́ху ри́зи своя́ по путі́; друзі́ї же рі́заху ві́тві от древ і постила́ху по путі́.
9
Наро́ди же предходя́щії (Єму́) і вслі́дствующії зва́ху, глаго́люще: оса́нна Си́ну Дави́дову! Благослове́н Гряди́й во і́м'я Госпо́днє! Оса́нна в ви́шніх!
10
І вше́дшу Єму́ во Ієрусали́м, потрясе́ся весь град, глаго́ля: Кто єсть сей?
11
Наро́ди же глаго́лаху: сей єсть Ісу́с, Проро́к, І́же от Назаре́та галиле́йська.
12
(Зач. 83б) І вни́де Ісу́с в це́рков Бо́жию і ізгна́ вся продаю́щия і купу́ющия в це́ркві, і трапе́зи торжнико́м іспрове́рже і сіда́лища продаю́щих го́луби,
13
і глаго́ла їм: пи́сано єсть: храм Мой храм моли́тви нарече́ться; ви же сотвори́сте ї верте́п разбо́йником.
14
І приступи́ша к Нему́ хро́мії і сліпі́ї в це́ркві; і ісціли́ їх.
15
Ви́дівше же архієре́є і кни́жници чудеса́, я́же сотвори́, і о́троки зову́щя в це́ркві і глаго́лющя: оса́нна Си́ну Дави́дову, негодова́ша
16
і рі́ша Єму́: сли́шиши ли, что сі́ї глаго́лють? Ісу́с же рече́ їм: єй; ні́сте ли чли ніколи́же, я́ко із уст младе́нець і ссу́щих соверши́л єси́ хвалу́?
17
І оста́вль їх, ізи́де вон із гра́да в Вифа́нію і водвори́ся ту.
18
(Зач. 84) У́тру же возвра́щся во град, взалка́;
19
і узрі́в смоко́вницю єди́ну при путі́, при́йде к ней, і нічто́же обрі́те на ней, то́кмо ли́ствіє єди́но, і глаго́ла єй: да ніколи́же от тебе́ плода́ бу́деть во ві́ки. І а́біє і́зсше смоко́вниця.
20
І ви́дівше ученици́ диви́шася, глаго́люще: ка́ко а́біє і́зсше смоко́вниця?
21
Отвіща́в же Ісу́с рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам: а́ще і́мате ві́ру і не усумните́ся, не то́кмо смоко́вничноє сотворите́, но а́ще і горі́ сей рече́те: дви́гнися і ве́рзися в мо́ре, бу́деть;
22
і вся, єли́ка а́ще воспро́сите в моли́тві ві́рующе, при́ймете.
23
(Зач. 85) І прише́дшу Єму́ в це́рков, приступи́ша к Нему́ уча́щу архієре́є і ста́рці людсті́ї, глаго́люще: ко́єю вла́стію сія́ твори́ши? І кто Ті даде́ власть сію́?
24
Отвіща́в же Ісу́с рече́ їм: вопрошу́ ви і Аз сло́во єди́но: є́же а́ще рече́те Мні, і Аз вам реку́, ко́єю вла́стію сія́ творю́;
25
креще́ніє Іоа́нново отку́ду бі? С небесе́ ли, іли́ от челові́к? Они́ же помишля́ху в себі́, глаго́люще: а́ще рече́м, с небесе́, рече́ть нам: почто́ у́бо не ві́ровасте єму́?
26
а́ще ли рече́м, от челові́к, бої́мся наро́да; всі бо і́муть Іоа́нна я́ко проро́ка.
27
І отвіща́вше Ісу́сові рі́ша: не ві́ми. Рече́ їм і Той: ні Аз вам глаго́лю, ко́єю вла́стію сія́ творю́.
28
(Зач. 86) Что же ся вам мнить? Челові́к ні́кий ім'я́ше два си́на, і прише́д к пе́рвому, рече́: ча́до, іди́ днесь, ді́лай в виногра́ді Моє́м.
29
Он же отвіща́в рече́: не хощу́; посліди́ же раска́явся, і́де.
30
І присту́пль к друго́му, рече́ та́коже. Он же отвіща́в рече́: аз, го́споди (іду́); і не і́де.
31
Кий от обою́ сотвори́ во́лю о́тчу? Глаго́лаша Єму́: пе́рвий. Глагола їм Ісу́с: амі́нь глаго́лю вам, я́ко митарі́ і любоді́йці варя́ють ви в Ца́рствії Бо́жиї;
32
при́йде бо к вам Іоа́нн (Крести́тель) путе́м пра́ведним, і не ві́ровасте єму́, митарі́ же і любоді́йці ві́роваша єму́; ви же ви́дівше, не раска́ястеся посліди́ ві́ровати єму́.
33
(Зач. 87) І́ну при́тчу сли́шите. Челові́к ні́кий бі домови́т, і́же насади́ виногра́д, і опло́том огради́ єго́, і іскопа́ в нем точи́ло, і созда́ столп, і вдаде́ ї ді́лателем, і оти́де.
34
Єгда́ же прибли́жися вре́м'я плодо́в, посла́ раби́ своя́ к ді́лателем прия́ти плоди́ єго́;
35
і є́мше ді́лателе рабо́в єго́, о́ваго у́бо би́ша, о́ваго же уби́ша, о́ваго же ка́менієм поби́ша.
36
Па́ки посла́ і́ни раби́ мно́жайша пе́рвих; і сотвори́ша їм та́коже.
37
Посліди́ же посла́ к ним си́на своєго́, глаго́ля: усрам'я́ться си́на моєго́.
38
Ді́лателе же ви́дівше си́на, рі́ша в себі́: сей єсть наслі́дник; прийді́те, убіє́м єго́ і удержи́м достоя́ніє єго́.
39
І є́мше єго́ ізведо́ша вон із виногра́да і уби́ша.
40
Єгда́ у́бо при́йдеть господи́н виногра́да, что сотвори́ть ді́лателем тім?
41
Глаго́лаша Єму́: злих злі погуби́ть їх, і виногра́д преда́сть і́ним ді́лателем, і́же воздадя́ть єму́ плоди́ во времена́ своя́.
42
Глагола їм Ісу́с: ні́сте ли чли ніколи́же в Писа́ніїх: ка́мень, єго́же не в ряду́ сотвори́ша [небрего́ша] зи́ждущії, сей бисть во главу́ у́гла? От Го́спода бисть сіє́, і єсть ди́вно во о́чію ва́шею [на́шею].
43
(Зач. 88) Сего́ ра́ди глаго́лю вам, я́ко оти́меться от вас Ца́рствіє Бо́жиє і да́сться язи́ку творя́щему плоди́ єго́;
44
і пади́й на ка́мені сем сокруши́ться; а на не́мже паде́ть, сотри́єть ї.
45
І сли́шавше архієре́є і фарисе́є при́тчі Єго́, разумі́ша, я́ко о них глаго́леть;
46
і і́щуще Єго́ я́ти, убоя́шася наро́да, поне́же я́ко Проро́ка Єго́ імі́яху.
Глава 22

1
(Зач. 89) І отвіща́в Ісу́с, па́ки рече́ їм в при́тчах, глаго́ля:
2
уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку царю́, і́же сотвори́ бра́ки си́ну своєму́
3
і посла́ раби́ своя́ призва́ти зва́нния на бра́ки; і не хотя́ху прийти́.
4
Па́ки посла́ і́ни раби́, глаго́ля: рці́те зва́нним: се обі́д мой угото́вах, юнці́ мої́ і упита́нная ісколе́на, і вся гото́ва; прийді́те на бра́ки.
5
Они́ же небре́гше отидо́ша, ов у́бо на село́ своє́, ов же на ку́плі своя́;
6
про́чії же є́мше рабо́в єго́, досади́ша їм і уби́ша їх.
7
І сли́шав цар той разгні́вася, і посла́в во́я своя́, погуби́ уби́йці о́ни і град їх зажже́.
8
Тогда́ глаго́ла рабо́м свої́м: брак у́бо гото́в єсть, зва́ннії же не би́ша досто́йнії;
9
іді́те у́бо на ісхо́дища путі́й, і єли́ціх а́ще обря́щете, призові́те на бра́ки.
10
І ізше́дше раби́ о́ні на распу́тія, собра́ша всіх, єли́ціх обріто́ша, злих же і до́брих; і іспо́лнися брак возлежа́щих.
11
Вшед же цар ви́діти возлежа́щих, ви́ді ту челові́ка не оболче́на во одія́ніє бра́чноє,
12
і глаго́ла єму́: дру́же, ка́ко вшел єси́ сі́мо не іми́й одія́нія бра́чна? Он же умолча́.
13
Тогда́ рече́ цар слуга́м: св'яза́вше єму́ ру́ці і но́зі, возьмі́те єго́ і вве́рзіте во тьму кромі́шнюю; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м.
14
мно́зі бо суть зва́ні, ма́ло же ізбра́нних.
15
(Зач. 90) Тогда́ ше́дше фарисе́є, сові́т восприя́ша, я́ко да обольстя́ть Єго́ сло́вом.
16
І посила́ють к Нему́ ученики́ своя́ со іродіа́ни, глаго́люще: Учи́телю, ві́ми, я́ко і́стинен єси́, і путі́ Бо́жию воі́стину учи́ши, і неради́ши ні о ко́мже; не зри́ши бо на лице́ челові́ком;
17
рци у́бо нам, что Ті ся мнить? Досто́йно ли єсть да́ти кинсо́н ке́сареві, іли́ ні?
18
Разумі́в же Ісу́с лука́вство їх, рече́: что М'я іскуша́єте, лицемі́ри?
19
покажі́те Мі злати́цю кинсо́нную. Они́ же принесо́ша Єму́ пі́нязь.
20
І глаго́ла їм: чий о́браз сей і написа́ніє?
21
(І) глаго́лаша Єму́: ке́сарев. Тогда́ глаго́ла їм: воздаді́те у́бо ке́сарева ке́сареві, і Бо́жия Бо́гові.
22
І сли́шавше диви́шася; і оста́вльше Єго́ отидо́ша.
23
(Зач. 91) В той день приступи́ша к Нему́ саддуке́є, і́же глаго́лють не би́ти воскресе́нію, і вопроси́ша Єго́,
24
глаго́люще: Учи́телю, Моїсе́й рече́: а́ще кто у́мреть не іми́й чад, (да) по́йметь брат єго́ жену́ єго́ і воскреси́ть сі́м'я бра́та своєго́;
25
бі́ша же в нас седьм бра́тія; і пе́рвий оже́нься у́мре, і не іми́й сі́мене, оста́ви жену́ свою́ бра́ту своєму́;
26
тако́жде же і втори́й, і тре́тій, да́же до седьма́го;
27
посліди́ же всіх у́мре і жена́;
28
в воскресе́ніє у́бо, кото́раго от седьми́х бу́деть жена́? Всі бо імі́ша ю.
29
Отвіща́в же Ісу́с рече́ їм: прельща́єтеся, не ві́дуще Писа́нія, ні си́ли Бо́жия;
30
в воскресе́ніє бо ні же́няться, ні посяга́ють, но я́ко а́нгели Бо́жії на небесі́ суть;
31
о воскресе́нії же ме́ртвих ні́сте ли чли рече́ннаго вам Бо́гом, глаго́лющим:
32
Аз єсьм Бог Авраа́мов, і Бог Ісаа́ков, і Бог Іа́ковль? Ність Бог Бог ме́ртвих, но (Бог) живи́х.
33
І сли́шавше наро́ди дивля́хуся о уче́нії Єго́.
34
(Зач. 92) Фарисе́є же сли́шавше, я́ко посрами́ саддуке́ї, собра́шася вку́пі.
35
І вопроси́ єди́н от них законоучи́тель, іскуша́я Єго́ і глаго́ля:
36
Учи́телю, ка́я за́повідь бо́льші (єсть) в зако́ні?
37
Ісу́с же рече́ єму́: возлю́биши Го́спода Бо́га твоєго́ всім се́рдцем твої́м, і все́ю душе́ю твоє́ю, і все́ю ми́слію твоє́ю;
38
сія́ єсть пе́рвая і бо́лшая за́повідь;
39
втора́я же подо́бна єй: возлю́биши і́скренняго твоєго́, я́ко сам себе́;
40
в сію́ обою́ за́повідію весь Зако́н і Проро́ци ви́сять.
41
Собра́вшимся же фарисе́йом, вопроси́ їх Ісу́с,
42
глаго́ля: что вам мни́ться о Христі́? Чий єсть Син? Глаго́лаша Єму́: Дави́дов.
43
Глаго́ла їм: ка́ко у́бо Дави́д Ду́хом Го́спода Єго́ нарица́єть, глаго́ля:
44
рече́ Госпо́дь Го́сподеві моєму́: сіди́ одесну́ю Мене́, до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жіє нога́ма Твої́ма?
45
а́ще у́бо Дави́д нарица́єть Єго́ Го́спода, ка́ко син єму́ єсть?
46
І нікто́же можа́ше отвіща́ти Єму́ словесе́; ніже́ смі́яше кто от того́ дне вопроси́ти Єго́ ктому́.
Глава 23

1
(Зач. 93) Тогда́ Ісу́с глаго́ла к наро́дом і ученико́м Свої́м,
2
глаго́ля: на Моїсе́йові сіда́лищі сідо́ша кни́жници і фарисе́є;
3
вся у́бо, єли́ка а́ще реку́ть вам блюсти́, соблюда́йте і творі́те; по діло́м же їх не творі́те; глаго́лють бо і не творя́ть;
4
св'язу́ють бо бремена́ тя́жка і бі́дні носи́ма, і возлага́ють на плеща́ челові́чеська, пе́рстом же свої́м не хотя́ть дви́гнути їх.
5
Вся же діла́ своя́ творя́ть, да ви́дими бу́дуть челові́ки; разширя́ють же храни́лища своя́ і велича́ють воскри́лія риз свої́х;
6
лю́б'ять же преждевозлега́нія на ве́черях, і преждесіда́нія на со́нмищих,
7
і цілова́нія на то́ржищих, і зва́тися от челові́к: учи́телю, учи́телю!
8
Ви же не нарица́йтеся учи́тєліє; єди́н бо єсть ваш Учи́тель — Христо́с; всі же ви бра́тія єсте́;
9
і отця́ не зові́те себі́ на землі́; єди́н бо єсть Оте́ць ваш, І́же на небесі́х;
10
ніже́ нарица́йтеся наста́вници; єди́н бо єсть Наста́вник ваш — Христо́с.
11
Бо́лій же в вас да бу́деть вам слуга́;
12
і́же бо вознесе́ться, смири́ться; і смиря́яйся вознесе́ться.
13
(Зач. 94) Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко затворя́єте Ца́рствіє Небе́сноє пред челові́ки; ви бо не вхо́дите, ні входя́щих оставля́єте вни́ти.
14
Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко сніда́єте до́ми вдови́ць, і вино́ю дале́че моли́тви творя́ще [і лицемі́рно на до́лзі моли́тви творите́]; сего́ ра́ди ли́шшеє при́ймете осужде́ніє.
15
Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко прехо́дите мо́ре і су́шу, сотвори́ти єди́наго прише́льця; і єгда́ бу́деть, творите́ єго́ си́на геє́нни сугу́бійша вас.
16
Го́ре вам, вожді́ сліпі́ї, глаго́лющії: і́же а́ще клене́ться це́рковію, нічесо́же єсть; а і́же клене́ться зла́том церко́вним, до́лжен єсть.
17
Бу́ї і сліпі́ї, что бо бо́ліє єсть, зла́то ли, іли́ це́рков, святя́щая зла́то?
18
І: і́же а́ще клене́ться олтаре́м, нічесо́же єсть; а і́же клене́ться да́ром, і́же верху́ єго́, до́лжен єсть.
19
Бу́ї і сліпі́ї, что бо бо́ліє, дар ли, іли́ олта́р, святя́й дар?
20
І́же у́бо клене́ться олтаре́м, клене́ться ім і су́щим верху́ єго́;
21
і і́же клене́ться це́рковію, клене́ться є́ю і Живу́щим в ней;
22
і клени́йся небесе́м клене́ться престо́лом Бо́жиїм і Сідя́щим на нем.
23
(Зач. 95) Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко одеся́тствуєте м'я́тву, і копр, і ки́мин, і оста́висте вя́щшая зако́на, суд, і ми́лость, і ві́ру; сія́ (же) подоба́ше твори́ти і о́ніх не оставля́ти.
24
Вожді́ сліпі́ї, оціжда́ющії комари́, вельблу́ди же пожира́юще.
25
Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко очища́єте вні́шнеє сткля́ниці і блю́да, внутру́ду же суть по́лні хище́нія і непра́вди;
26
фарисе́є сліпи́й, очи́сти пре́жде вну́треннеє сткля́ниці і блю́да, да бу́деть і вні́шнеє ї́ма чи́сто.
27
Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко подо́битеся гробо́м пова́пленим, і́же вніу́ду у́бо явля́ються красни́, внутру́ду же по́лні суть косте́й ме́ртвих і вся́кия нечистоти́;
28
та́ко і ви, вніу́ду у́бо явля́єтеся челові́ком пра́ведні, внутру́ду же єсте́ по́лні лицемі́рія і беззако́нія.
29
(Зач. 96) Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко зи́ждете гро́би проро́чеськия, і кра́сите ра́ки пра́ведних,
30
і глаго́лете: а́ще би́хом би́ли во дні оте́ць на́ших, не би́хом у́бо о́бщници їм би́ли в кро́ві проро́к;
31
Ті́мже са́мі свиді́тельствуєте себі́, я́ко си́нове єсте́ ізби́вших проро́ки;
32
і ви іспо́лните мі́ру оте́ць ва́ших.
33
Змія́, порожде́нія єхи́днова, ка́ко убіжите́ от суда́ (огня́) геє́нськаго?
34
Сего́ ра́ди, се, аз послю́ к вам проро́ки, і прему́дри, і кни́жники; і от них убіє́те і ра́спнете, і от них біє́те на со́нмищих ва́ших, і ізжене́те от гра́да во град;
35
я́ко да при́йдеть на ви вся́ка кров пра́ведна, пролива́ємая на землі́, от кро́ве А́веля пра́веднаго до кро́ве Заха́рії, си́на Варахі́їна, єго́же уби́сте между́ це́рковію і олтаре́м.
36
Амі́нь глаго́лю вам: (я́ко) при́йдуть вся сія́ на род сей.
37
Ієрусали́ме, Ієрусали́ме, ізби́вий проро́ки і ка́менієм побива́яй по́сланния к Тебі́, колькра́ти восхоті́х собра́ти ча́да твоя́, я́коже собира́єть ко́кош птенці́ своя́ под крилі́, і не восхоті́сте?
38
Се, оставля́ється вам дом ваш пуст.
39
Глаго́лю бо вам: (я́ко) не і́мате Мене́ ви́діти отсе́лі, до́ндеже рече́те; Благослове́н Гряди́й во і́м'я Госпо́днє.
Глава 24

1
(Зач. 97) І ізше́д Ісу́с ідя́ше от це́ркве. І приступи́ша (к Нему́) ученици́ Єго́ показа́ти Єму́ зда́нія церко́вная.
2
Ісу́с же рече́ їм: не ви́діте ли вся сія́? Амі́нь глаго́лю вам, не і́мать оста́ти зді ка́мень на ка́мені, і́же не разори́ться.
3
(Зач. 98) Сідя́щу же Єму́ на горі́ Єлео́нстій, приступи́ша к Нему́ ученици́ на єди́ні, глаго́люще: рци нам, когда́ сія́ бу́дуть? І что єсть зна́меніє Твоєго́ прише́ствія і кончи́на ві́ка?
4
І отвіща́в Ісу́с рече́ їм: блюді́те, да нікто́же вас прельсти́ть;
5
мно́зі бо при́йдуть во і́м'я моє́, глаго́люще: аз єсьм Христо́с; і мно́гі прельстя́ть.
6
Усли́шати же і́мате бра́ні і сли́шанія бра́нем. Зрі́те, не ужаса́йтеся, подоба́єть бо всім (сим) би́ти; но не тогда́ єсть кончи́на.
7
Воста́неть бо язи́к на язи́к, і ца́рство на ца́рство; і бу́дуть гла́ди і па́губи і тру́си по мі́стом;
8
вся же сія́ нача́ло болі́знем.
9
Тогда́ предадя́ть ви в ско́рбі і убію́ть ви; і бу́дете ненави́димі всі́ми язи́ки і́мене Моєго́ ра́ди.
10
І тогда́ соблазня́ться мно́зі, і друг дру́га предадя́ть, і возненави́дять друг дру́га;
11
і мно́зі лжепроро́ци воста́нуть і прельстя́ть мно́гія;
12
і за умноже́ніє беззако́нія ізся́кнеть люби́ мно́гих.
13
(Зач. 99) претерпі́вий же до конця́, той спасе́ться.
14
І пропові́сться сіє́ Єва́нгеліє Ца́рствія по всей вселе́нній, во свиді́тельство всім язи́ком; і тогда́ при́йдеть кончи́на.
15
Єгда́ у́бо у́зрите ме́рзость запусті́нія, рече́нную Даниї́лом проро́ком, стоя́щу на мі́сті свя́ті, — і́же чтеть, да разумі́єть, —
16
тогда́ су́щії во Іуде́ї да біжа́ть на го́ри;
17
(і) і́же на кро́ві, да не схо́дить взя́ти я́же в дому́ єго́;
18
і і́же на селі́, да не возврати́ться всп'ять взя́ти риз свої́х.
19
Го́ре же непра́здним і доя́щим в ти́я дні.
20
Молі́теся же, да не бу́деть бі́гство ва́ше в зимі́, ні в субо́ту.
21
Бу́деть бо тогда́ скорб ве́лія, якова́же не била́ от нача́ла ми́ра досе́лі, ніже́ і́мать би́ти.
22
І а́ще не би́ша прекрати́лися дні́є о́ні, не би у́бо спасла́ся вся́ка плоть; ізбра́нних же ра́ди прекратя́ться дні́є о́ни.
23
Тогда́ а́ще кто рече́ть вам: се, зді Христо́с, іли́ о́нді — не імі́те ві́ри;
24
воста́нуть бо лжехри́сти і лжепроро́ци і дадя́ть зна́менія ве́лія і чудеса́, я́коже прельсти́ти, а́ще возмо́жно, і ізбра́нния.
25
Се, пре́жде ріх вам.
26
А́ще у́бо реку́ть вам: се, в пусти́ні єсть, — не ізиді́те; се, в сокро́вищих, — не імі́те ві́ри;
27
(Зач. 100) я́коже бо мо́лнія ісхо́дить от восто́к і явля́ється до за́пад, та́ко бу́деть прише́ствіє Си́на Челові́чеськаго;
28
іді́же бо а́ще бу́деть труп, та́мо соберу́ться орли́.
29
А́біє же, по ско́рбі дній тіх, со́лнце поме́ркнеть, і луна́ не дасть сві́та своєго́, і зві́зди спаду́ть с небесе́, і си́ли небе́сния подви́гнуться;
30
і тогда́ яви́ться зна́меніє Си́на Челові́чеськаго на небесі́; і тогда́ воспла́чуться вся колі́на земна́я і у́зрять Си́на Челові́чеськаго гряду́ща на о́блаціх небе́сних с си́лою і сла́вою мно́гою;
31
і по́слеть а́нгели Своя́ с тру́бним гла́сом ве́ліїм, і соберу́ть ізбра́нния Єго́ от чети́рех вітр, от коне́ць небе́с до коне́ць їх.
32
От смоко́вниці же научі́теся при́тчі: єгда́ уже́ ва́їя єя́ бу́дуть мла́да, і ли́ствіє прозя́бнеть, ві́діте, я́ко близ єсть жа́тва;
33
та́ко і ви, єгда́ ви́діте сія́ вся, ві́діте, я́ко близ єсть, при две́рех.
34
(Зач. 101) Амі́нь глаго́лю вам, не мимоі́деть род сей, до́ндеже вся сія́ бу́дуть;
35
не́бо і земля́ мимоі́деть, словеса́ же Моя́ не мимоі́дуть.
36
(Зач. 102) О дні же том і часі́ нікто́же вість, ні а́нгели небе́снії, то́кмо Оте́ць Мой єди́н;
37
я́коже (бо бисть во) дні Но́єви, та́ко бу́деть і прише́ствіє Си́на Челові́чеськаго;
38
я́коже бо бі́ху во дні пре́жде пото́па яду́ще і пію́ще, женя́щеся і посяга́юще, до него́же дне вни́де Но́є в ковче́г,
39
і не уві́діша, до́ндеже при́йде вода́ і взят вся; та́ко бу́деть і прише́ствіє Си́на Челові́чеськаго;
40
тогда́ два бу́дета на селі́: єди́н поє́млеться, а други́й оставля́ється;
41
дві ме́лющі в же́рнова: єди́на поє́млеться, і єди́на оставля́ється.
42
(Зач. 103) Бді́те у́бо, я́ко не ві́сте, в кий час Госпо́дь ваш при́йдеть.
43
Сіє́ же ві́діте, я́ко а́ще би ві́дал до́му влади́ка, в ку́ю стра́жу тать при́йдеть, бділ у́бо би і не би дал подкопа́ти хра́ма своєго́.
44
Сего́ ра́ди і ви бу́діте гото́ві; я́ко, в о́ньже час не мните́, Син Челові́чеський при́йдеть.
45
Кто у́бо єсть ві́рний раб і му́дрий, єго́же поста́вить господи́н єго́ над до́мом свої́м, є́же дая́ти їм пи́щу во вре́м'я (їх)?
46
блаже́н раб той, єго́же, прише́д господи́н єго́, обря́щеть та́ко творя́ща;
47
амі́нь глаго́лю вам, я́ко над всім імі́нієм свої́м поста́вить єго́.
48
А́ще ли же рече́ть злий раб той в се́рдці своє́м: косни́ть господи́н мой прийти́,
49
і на́чнеть би́ти клевре́ти своя́, я́сти же і пи́ти с пія́ницями, —
50
при́йдеть господи́н раба́ того́ в день, в о́ньже не ча́єть, і в час, в о́ньже не вість,
51
і расте́шеть єго́ полма́, і часть єго́ с неві́рними положи́ть; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м.
Глава 25

1
(Зач. 104) Тогда́ уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє десяти́м ді́вам, я́же прия́ша світи́льники своя́ і ізидо́ша в срі́теніє жениху́;
2
п'ять же бі от них мудри́ і п'ять юро́диви.
3
Юро́дивия же, приє́мша світи́льники своя́, не взя́ша с собо́ю єле́я;
4
му́дрия же прия́ша єле́й в сосу́діх со світи́льники свої́ми;
5
косня́щу же жениху́, воздрема́шася вся і спа́ху.
6
Полу́нощі же вопль бисть: се жени́х гряде́ть, ісході́те в срі́теніє єго́.
7
Тогда́ воста́ша вся ді́ви ти́я і украси́ша світи́льники своя́.
8
Юро́дивия же му́дрим рі́ша: даді́те нам от єле́я ва́шего, я́ко світи́льниці на́ші угаса́ють.
10
Іду́щим же їм купи́ти, при́йде жени́х; і гото́вия внидо́ша с ним на бра́ки, і затворе́ни би́ша две́рі.
11
Посліди́ же прийдо́ша і про́чия ді́ви, глаго́лющя: го́споди, го́споди, отве́рзи нам.
12
Он же отвіща́в рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам: не вім вас.
13
Бді́те у́бо, я́ко не ві́сте дне ні часа́, в о́ньже Син Челові́чеський при́йдеть.
14
(Зач. 105) Я́коже бо челові́к ні́кий отходя́ призва́ своя́ раби́ і предаде́ їм імі́ніє своє́;
15
і о́вому у́бо даде́ п'ять тала́нт, о́вому же два, о́вому же єди́н, кому́ждо проти́ву си́ли єго́; і оти́де а́біє.
16
Шед же приє́мий п'ять тала́нт, ді́ла в них і сотвори́ другі́я п'ять тала́нт;
17
тако́жде і і́же два, приобрі́те і той друга́я два;
18
приє́мий же єди́н, шед вкопа́ (єго́) в зе́млю і скри сребро́ господи́на своєго́.
19
По мно́зі же вре́мені при́йде господи́н раб тіх і стяза́ся с ни́ми о словесі́.
20
І присту́пль п'ять тала́нт приє́мий, принесе́ другі́я п'ять тала́нт, глаго́ля: го́споди, п'ять тала́нт мі єси́ пре́дал; се другі́я п'ять тала́нт приобріто́х ї́ми.
21
Рече́ же єму́ госпо́дь єго́: до́брі, ра́бе благи́й і ві́рний; о ма́лі бил єси́ ві́рен, над мно́гими тя поста́влю; вни́ди в ра́дость го́спода твоєго́.
22
Присту́пль же і і́же два тала́нта приє́мий, рече́: го́споди, два тала́нта мі єси́ пре́дал; се друга́я два тала́нта приобріто́х ї́ма.
23
Рече́ (же) єму́ госпо́дь єго́; до́брі, ра́бе благи́й і ві́рний; о ма́лі (мі) бил єси́ ві́рен, над мно́гими тя поста́влю; вни́ди в ра́дость го́спода твоєго́.
24
Присту́пль же і приє́мий єди́н тала́нт, рече́: го́споди, ві́дях тя, я́ко же́сток єси́ челові́к, жне́ши, іді́же не сі́ял єси́, і собира́єши іді́же не расточи́л єси́;
25
і убоя́вся, шед скрих тала́нт твой в землі́; (і) се і́маши твоє́.
26
Отвіща́в же госпо́дь єго́ рече́ єму́: лука́вий ра́бе і ліни́вий, ві́діл єси́, я́ко жну, іді́же не сі́ях, і собира́ю, іді́же не расточи́х;
27
подоба́ше у́бо тебі́ вда́ти сребро́ моє́ торжнико́м, і прише́д аз взял бих своє́ с ли́хвою;
28
возьмі́те у́бо от него́ тала́нт і даді́те іму́щему де́сять тала́нт;
29
іму́щему бо везді́ дано́ бу́деть і преізбу́деть; от неіму́щаго же, і є́же мни́ться імі́я, взя́то бу́деть от него́;
30
і неключи́маго раба́ вве́рзіте во тьму кромі́шнюю; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м. Сія́ глаго́ля возгласи́: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить.
31
(Зач. 106) Єгда́ же при́йдеть Син Челові́чеський в сла́ві Своє́й і всі святі́ї а́нгели с Ним, тогда́ ся́деть на престо́лі сла́ви Своєя́,
32
і соберу́ться пред Ним всі язи́ци; і разлучи́ть їх друг от дру́га, я́коже па́стир разлуча́єть о́вці от ко́злищ;
33
і поста́вить о́вці одесну́ю Себе́, а ко́злища ошу́юю.
34
Тогда́ рече́ть Цар су́щим одесну́ю Єго́: прийді́те, благослове́ннії Отця́ Моєго́, наслі́дуйте угото́ванноє вам Ца́рствіє от сложе́нія ми́ра;
35
взалка́хся бо, і да́сте Мі я́сти; возжада́хся, і напої́сте М'я; стра́нен біх, і введо́сте Мене́;
36
наг, і оді́ясте М'я; бо́лен, і посіти́сте Мене́; в темни́ці біх, і прийдо́сте ко Мні.
37
Тогда́ отвіща́ють Єму́ пра́ведници, глаго́люще: Го́споди, когда́ Тя ви́діхом а́лчуща, і напита́хом? Іли́ жа́ждуща, і напої́хом?
38
Когда́ же Тя ви́діхом стра́нна, і введо́хом? Іли́ на́га, і оді́яхом?
39
Когда́ же Тя ви́діхом боля́ща, іли́ в темни́ці, і прийдо́хом к Тебі́?
40
І отвіща́в Цар рече́ть їм: амі́нь глаго́лю вам, поне́же сотвори́сте єди́ному сих бра́тій Мої́х ме́нших, Мні сотвори́сте.
41
Тогда́ рече́ть і су́щим ошу́юю (Єго́): іді́те от Мене́, прокля́тії, во огнь ві́чний, угото́ванний дия́волу і а́ггелом єго́;
42
взалка́хся бо, і не да́сте Мі я́сти; возжада́хся, і не напої́сте Мене́;
43
стра́нен біх, і не введо́сте Мене́; наг, і не оді́ясте Мене́; бо́лен і в темни́ці, і не посіти́сте Мене́.
44
Тогда́ отвіща́ють Єму́ і ті́ї, глаго́люще: Го́споди, когда́ Тя ви́діхом а́лчуща, іли́ жа́ждуща, іли́ стра́нна, іли́ на́га, іли́ бо́льна, іли́ в темни́ці, і не послужи́хом Тебі́?
45
Тогда́ отвіща́єть їм, глаго́ля: амі́нь глаго́лю вам, поне́же не сотвори́сте єди́ному сих ме́нших, ні Мні сотвори́сте.
46
І і́дуть сі́ї в му́ку ві́чную, пра́ведници же в живо́т ві́чний.
Глава 26

1
(Зач. 107) І бисть, єгда́ сконча́ Ісу́с вся словеса́ сія́, рече́ ученико́м Свої́м:
2
ві́сте, я́ко по двою́ дню Па́сха бу́деть, і Син Челові́чеський пре́дан бу́деть на проп'я́тіє.
3
Тогда́ собра́шася архієре́є, і кни́жници, і ста́рці людсті́ї во двор архієре́йов, глаго́лемаго Кая́фи,
4
і совіща́ша, да Ісу́са ле́стію і́муть і убію́ть;
5
глаго́лаху же: но не в пра́здник, да не молва́ бу́деть в лю́дех.
6
(Зач. 108) Ісу́су же би́вшу в Вифа́нії, в дому́ Си́мона прокаже́ннаго,
7
приступи́ к Нему́ жена́, сткля́ницю ми́ра іму́щи многоці́ннаго, і возлива́ше на главу́ Єго́ возлежа́ща.
8
Ви́дівше же ученици́ Єго́ негодова́ша, глаго́люще: чесо́ ра́ди ги́бель сія́ (бисть)?
9
можа́ше бо сіє́ ми́ро продано́ би́ти на мно́зі і да́тися ни́щим.
10
Разумі́в же Ісу́с рече́ їм: что тружда́єте жену́? Ді́ло бо добро́ соді́ла о Мні;
11
всегда́ бо ни́щия і́мате с собо́ю, Мене́ же не всегда́ і́мате;
12
возлія́вши бо сія́ ми́ро сіє́ на ті́ло Моє́, на погребе́ніє М'я сотвори́;
13
Амі́нь глаго́лю вам: іді́же а́ще пропові́дано бу́деть Єва́нгеліє сіє́ во всем ми́рі, рече́ться і є́же сотвори́ сія́, в па́м'ять єя́.
14
Тогда́ шед єди́н от обоюна́десяте, глаго́лемий Іу́да Іскаріо́тський, ко архієре́йом,
15
рече́; что мі хо́щете да́ти, і аз вам преда́м Єго́? Они́ же поста́виша єму́ три́десять сре́бреник;
16
і отто́лі іска́ше удо́бна вре́мене, да Єго́ преда́сть.
17
В пе́рвий же день оприсно́чний приступи́ша ученици́ ко Ісу́су, глаго́люще Єму́: гді хо́щеши угото́ваем Ті я́сти Па́сху?
18
Он же рече́: іді́те во град ко о́нсиці і рці́те єму́: Учи́тель глаго́леть: вре́м'я Моє́ близ єсть; у тебе́ сотворю́ Па́сху со ученики́ Мої́ми.
19
І сотвори́ша ученици́, я́коже повелі́ їм Ісу́с, і угото́ваша Па́сху.
20
Ве́черу же би́вшу, возлежа́ше со обімана́десяте ученико́ма;
21
і яду́щим їм, рече́: амі́нь глаго́лю вам, я́ко єди́н от вас преда́сть М'я.
22
І скорб'я́ще зіло́, нача́ша глаго́лати Єму́ єди́н ки́йждо їх: єда́ аз єсьм, Го́споди?
23
Он же отвіща́в рече́: омочи́вий со Мно́ю в соли́ло ру́ку, той М'я преда́сть;
24
Син у́бо Челові́чеський і́деть, я́коже єсть пи́сано о Нем: го́ре же челові́ку тому́, і́мже Син Челові́чеський преда́сться; добро́ би би́ло єму́, а́ще не би роди́лся челові́к той.
25
Отвіща́в же Іу́да предая́й Єго́, рече́: єда́ аз єсьм, Равві́? Глагола єму́: ти рекл єси́.
26
Іду́щим же їм, приє́м Ісу́с хліб і благослови́в преломи́, і дая́ше ученико́м, і рече́: приймі́те, яді́те, сіє́ єсть Ті́ло Моє́.
27
І приє́м ча́шу і хвалу́ возда́в, даде́ їм, глаго́ля: пи́йте от нея́ всі;
28
сія́ бо єсть Кров моя́, Но́ваго Заві́та, я́же за мно́гія ізлива́єма во оставле́ніє гріхо́в.
29
Глаго́лю же вам, я́ко не і́мам пи́ти отни́ні от сего́ плода́ ло́знаго, до дне того́, єгда́ є пію́ с ва́ми но́во во Ца́рствії Отця́ Моєго́.
30
І воспі́вше ізидо́ша в го́ру Єлео́нську.
31
Тогда́ глаго́ла їм Ісу́с: всі ви соблазните́ся о Мні в нощ сію́; пи́сано бо єсть: поражу́ па́стиря, і рази́дуться о́вці ста́да;
32
по воскресе́нії же Моє́м варя́ю ви в Галиле́ї.
33
Отвіща́в же Петр рече́ Єму́: а́ще і всі соблазня́ться о Тебі́, аз нікогда́же соблажню́ся.
34
Рече́ єму́ Ісу́с: амі́нь глаго́лю тебі́, я́ко в сію́ нощ, пре́жде да́же але́ктор не возгласи́ть, трикра́ти отве́ржешися Мене́.
35
Глаго́ла єму́ Петр: а́ще мі єсть і умре́ти с Тобо́ю, не отве́ргуся Тебе́. Та́кожде і всі ученици́ рі́ша.
36
Тогда́ при́йде с ни́ми Ісу́с в весь, нарица́ємую Гефсима́нія, і глаго́ла ученико́м: сіді́те ту, до́ндеже шед помолю́ся та́мо.
37
І поє́м Петра́ і о́ба си́на Зеведе́йова, нача́т скорбі́ти і тужи́ти.
38
Тогда́ глаго́ла їм Ісу́с: приско́рбна єсть душа́ Моя́ до сме́рти; пожді́те зді і бді́те со Мно́ю.
39
І преше́д ма́ло, паде́ на лиці́ Своє́м, моля́ся і глаго́ля: О́тче Мой, а́ще возмо́жно єсть, да мимоі́деть от Мене́ ча́ша сія́; оба́че не я́коже Аз хощу́, но я́коже Ти.
40
І прише́д ко ученико́м, і обрі́те їх сп'я́щих, і глаго́ла Петро́ві: та́ко ли не возмого́сте єди́наго часа́ побді́ти со Мно́ю?
41
Бді́те і молі́теся, да не вни́дете в напа́сть; дух у́бо бодр, плоть же немощна́.
42
Па́ки втори́цею шед помоли́ся, глаго́ля: О́тче Мой, а́ще не мо́жеть сія́ ча́ша мимоіти́ от Мене́, а́ще не пію́ єя́, бу́ди во́ля Твоя́.
43
І прише́д обрі́те їх па́ки сп'я́щих; бі́ста бо їм о́чі отяготі́ні.
44
І оста́вль їх, шед па́ки, помоли́ся трети́цею, то́жде сло́во рек.
45
Тогда́ при́йде ко ученико́м Свої́м і глаго́ла їм: спі́те про́чеє і почива́йте; се прибли́жися час, і Син Челові́чеський предає́ться в ру́ки грі́шников;
46
воста́ніте, і́дем; се прибли́жися предая́й М'я.
47
І єще́ Єму́ глаго́лющу, се Іу́да, єди́н от обоюна́десяте, при́йде, і с ним наро́д мног со ору́жієм і дреко́льми, от архієре́й і ста́рець людськи́х.
48
Предая́й же Єго́ даде́ їм зна́меніє, глаго́ля: Єго́же а́ще лобжу́, Той єсть; імі́те Єго́.
49
І а́біє присту́пль ко Ісу́сові, рече́: ра́дуйся, Равві́. І облобиза́ Єго́.
50
Ісу́с же рече́ єму́: дру́же, (твори́,) на не́же єси́ прише́л [дру́же, на сіє́ ли прише́л єси́?]. Тогда́ присту́пльше возложи́ша ру́ці на Ісу́са і я́ша Єго́.
51
І се, єди́н от су́щих со Ісу́сом, просте́р ру́ку, ізвлече́ нож свой, і уда́ри раба́ архієре́йова, і урі́за єму́ у́хо.
52
Тогда́ глаго́ла єму́ Ісу́с: возврати́ нож твой в мі́сто єго́; всі бо приє́мшії нож ноже́м поги́бнуть;
53
іли́ мни́ться ті, я́ко не могу́ ни́ні умоли́ти Отця́ Моєго́, і предста́вить Мі в'я́щше не́же двана́десяте легео́на а́нгел?
54
Ка́ко у́бо сбу́дуться писа́нія, я́ко та́ко подоба́єть би́ти?
55
В той час рече́ Ісу́с наро́дом: я́ко на разбо́йника ли ізидо́сте со ору́жієм і дреко́льми я́ти М'я? По вся дні при вас сіді́х учя́ в це́ркві, і не я́сте Мене́.
56
Се же все бисть, да сбу́дуться писа́нія проро́чеськая. Тогда́ ученици́ всі оста́вльше Єго́ біжа́ша.
57
(Зач. 109) (Во́їни) же є́мше Ісу́са ведо́ша к Кая́фі, архієре́йові, іді́же кни́жници і ста́рці собра́шася.
58
Петр же ідя́ше по Нем іздале́ча до двора́ архієре́йова; і вшед внутр, сідя́ше со слуга́ми, ви́діти кончи́ну.
59
Архієре́є же, і ста́рці, і сонм весь іска́ху лжесвиді́тельства на Ісу́са, я́ко да убію́ть Єго́,
60
і не обріта́ху; і мно́гим лжесвиді́телем присту́пльшим, не обріто́ша. По́сліжде же приступи́вша два лжесвиді́теля,
61
рі́ста: Сей рече́: могу́ разори́ти це́рков Бо́жию і треми́ де́ньми созда́ти ю.
62
І воста́в архієре́й рече́ Єму́: нічесо́же ли отвіщава́єши, что сі́ї на Тя свиді́тельствують?
63
Ісу́с же молча́ше. І отвіща́в архієре́й рече́ Єму́: заклина́ю Тя Бо́гом Живи́м, да рече́ши нам, а́ще Ти єси́ Христо́с, Син Бо́жий?
64
Глаго́ла єму́ Ісу́с: ти рекл єси́; оба́че глаго́лю вам: отсе́лі у́зрите Си́на Челові́чеськаго сідя́ща одесну́ю Си́ли і гряду́ща на о́блаціх небе́сних.
65
Тогда́ архієре́й растерза́ ри́зи своя́, глаго́ля, я́ко хулу́ глаго́ла; что єще́ тре́буєм свиді́телей? Се ни́ні сли́шасте хулу́ Єго́!
66
Что вам мни́ться? Они́ же отвіща́вше рі́ша: пови́нен єсть сме́рті.
67
Тогда́ заплева́ша лице́ Єго́ і па́кості Єму́ ді́яху [і по лани́тома бія́ху Єго́]; о́вії же за лани́ту уда́риша [зауша́ху Єго́],
68
глаго́люще: прорци́ нам, Христе́, кто єсть ударе́й Тя?
69
Петр же вні сідя́ше во дворі́. І приступи́ к нему́ єди́на раби́ня, глаго́лющи: і ти бил єси́ со Ісу́сом Галиле́йським.
70
Он же отве́ржеся пред всі́ми, глаго́ля: не вім, что глаго́леши.
71
Ізше́дшу же єму́ ко врато́м, узрі́ єго́ друга́я, і глаго́ла су́щим та́мо: і сей бі со Ісу́сом Назоре́йом.
72
І па́ки отве́ржеся с кля́твою, я́ко не зна́ю челові́ка.
73
Пома́лі же приступи́вше стоя́щії, рі́ша Петро́ві: воі́стину і ти от них єси́, і́бо бесі́да твоя́ я́ві тя твори́ть.
74
Тогда́ нача́т роти́тися і кля́тися, я́ко не зна́ю челові́ка. І а́біє пі́тель возгласи́.
75
І пом'яну́ Петр глаго́л Ісу́сов, рече́нний єму́, я́ко пре́жде да́же пі́тель не возгласи́ть, трикра́ти отве́ржешися Мене́. І ізше́д вон пла́кася го́рко.
Глава 27

1
(Зач. 110) У́тру же би́вшу, сові́т сотвори́ша всі архієре́є і ста́рці людсті́ї на Ісу́са, я́ко уби́ти Єго́;
2
і св'яза́вше Єго́ ведо́ша і преда́ша Єго́ Понті́йському Пила́ту, іге́мону.
3
(Зач. 111) Тогда́ ви́дів Іу́да преда́вий Єго́, я́ко осуди́ша Єго́, раска́явся возврати́ три́десять сре́бреники архієре́єм і ста́рцем,
4
глаго́ля: согріши́х преда́в кров непови́нную. Они́ же рі́ша: что єсть нам? Ти у́зриши.
5
І пове́рг сре́бреники в це́ркві, оти́де; і шед удави́ся.
6
Архієре́є же приє́мше сре́бреники, рі́ша: недосто́йно єсть вложи́ти їх в корва́ну, поне́же ціна́ кро́ве єсть.
7
Сові́т же сотво́рше, купи́ша ї́ми село́ скуде́льничо, в погреба́ніє стра́нним;
8
ті́мже нарече́ся село́ то село́ кро́ве, до сего́ дне;
9
Тогда́ сби́сться рече́нноє Ієремі́єм проро́ком, глаго́лющим: і прия́ша три́десять сре́бреник, ці́ну Ціне́ннаго, Єго́же ціни́ша от сино́в Ізра́їлев,
10
і да́ша я на село́ скуде́льничо, я́коже сказа́ мні Госпо́дь.
11
Ісу́с же ста пред іге́моном. І вопроси́ Єго́ іге́мон, глаго́ля: Ти ли єси́ Цар Іуде́йський? Ісу́с же рече́ єму́: ти глаго́леши.
12
І єгда́ Нань глаго́лаху архієре́є і ста́рці, нічесо́же отвіщава́ше.
13
Тогда́ глаго́ла Єму́ Пила́т: не сли́шиши ли, коли́ка на Тя свиді́тельствують?
14
І не отвіща́ єму́ ні к єди́ному глаго́лу, я́ко диви́тися іге́мону зіло́.
15
На (всяк) же пра́здник оби́чай бі іге́мону отпуща́ти єди́наго наро́ду св'я́зня, єго́же хотя́ху;
16
ім'я́ху же тогда́ св'я́зана наро́чита, глаго́лемаго Вара́вву;
17
собра́вшимся же їм, рече́ їм Пила́т: кого́ хо́щете (от обою́) отпущу́ вам: Вара́вву ли, іли́ Ісу́са глаго́лемаго Христа́?
18
Ві́дяше бо, я́ко за́висти ра́ди преда́ша Єго́.
19
Сідя́щу же єму́ на суди́щі, посла́ к нему́ жена́ єго́, глаго́лющи: нічто́же тебі́ і Пра́веднику Тому́; мно́го бо пострада́х днесь во сні Єго́ ра́ди.
20
Архієре́є же і ста́рці наусти́ша наро́ди, да іспро́сять Вара́вву, Ісу́са же погуб'я́ть.
21
Отвіща́в же іге́мон рече́ їм: кого́ хо́щете от обою́ отпущу́ вам? Они́ же рі́ша: Вара́вву.
22
Глаго́ла їм Пила́т: что у́бо сотворю́ Ісу́су глаго́лемому Христу́? Глаго́лаша єму́ всі: да ра́сп'ят бу́деть.
23
Іге́мон же рече́: ко́є у́бо зло сотвори́? Они́ же і́злиха вопія́ху, глаго́люще: да про́п'ят бу́деть.
24
Ви́дів же Пила́т, я́ко нічто́же успіва́єть, но па́че молва́ бива́єть, приє́м во́ду, уми́ ру́ці пред наро́дом, глаго́ля: непови́нен єсьм от кро́ве Пра́веднаго Сего́; ви у́зрите.
25
І отвіща́вше всі лю́діє рі́ша: кров Єго́ на нас і на ча́діх на́ших.
26
Тогда́ отпусти́ їм Вара́вву; Ісу́са же бив предаде́ (їм), да Єго́ про́пнуть.
27
(Зач. 112) Тогда́ во́їни іге́монови, приє́мше Ісу́са на суди́ще, собра́ша Нань все мно́жество во́їн;
28
і совле́кше Єго́, оді́яша Єго́ хлами́дою червле́ною;
29
і спле́тше віне́ць от те́рнія, возложи́ша на главу́ Єго́, і трость в десни́цю Єго́; і покло́ншеся на колі́ну пред Ним руга́хуся Єму́, глаго́люще: ра́дуйся, Царю́ Іуде́йський.
30
І плю́нувше Нань, прия́ша трость і бія́ху по главі́ Єго́.
31
І єгда́ поруга́шася Єму́, совлеко́ша с Него́ багряни́цю і облеко́ша Єго́ в ри́зи Єго́; і ведо́ша Єго́ на проп'я́тіє.
32
Ісходя́ще же обріто́ша челові́ка кирине́йська, і́менем Си́мона; і сему́ заді́ша понести́ крест Єго́.
33
(Зач. 113) І прише́дше на мі́сто нарица́ємоє Голго́фа, є́же єсть глаго́лемо Кра́нієво мі́сто,
34
да́ша Єму́ пи́ти о́цет с же́лчію смі́шен; і вкуш, не хотя́ше пи́ти.
35
Распе́ншії же Єго́ разділи́ша ри́зи Єго́, ве́ргше жре́бія;
36
і сідя́ще стрежа́ху Єго́ ту;
37
і возложи́ша верху́ глави́ Єго́ вину́ Єго́ напи́сану: Сей єсть Ісу́с, Цар Іуде́йський.
38
Тогда́ расп'я́ша с Ним два разбо́йника: єди́наго о десну́ю, і єди́наго о шу́юю.
39
Мимоходя́щії же ху́ляху Єго́, покива́юще глава́ми свої́ми
40
і глаго́люще: разоря́яй це́рков і треми́ де́ньми созида́яй, спаси́ся Сам; а́ще Син єси́ Бо́жий, сни́ди со креста́.
41
Та́кожде же і архієре́є руга́ющеся с кни́жники і ста́рці (і фарисе́ї), глаго́лаху:
42
іни́я спасе́, Себе́ ли не мо́жеть спасти́? А́ще Цар Ізра́їлев єсть, да сни́деть ни́ні со креста́, і ві́руєм в Него́;
43
упова́ на Бо́га; да ізба́вить ни́ні Єго́, а́ще хо́щеть Єму́. Рече́ бо: я́ко Бо́жий єсьм Син.
44
То́жде же і разбо́йника расп'я́тая с Ним поноша́ста Єму́.
45
От шеста́го же часа́ тьма бисть по всей землі́ до часа́ дев'я́таго;
46
о дев'я́тім же часі́ возопи́ Ісу́с гла́сом ве́ліїм, глаго́ля: Ілі́, Ілі́! Ліма́ савахфані́? Є́же єсть: Бо́же мой, Бо́же мой! Вску́ю М'я єси́ оста́вил?
47
Ні́ції же от ту стоя́щих сли́шавше глаго́лаху, я́ко Ілію́ глаша́єть Сей.
48
І а́біє тек єди́н от них, і приє́м гу́бу, іспо́лнив же о́цта, і вонзе́ на трость, напая́ше Єго́.
49
Про́чії же глаго́лаху: оста́ви, да ви́дим, а́ще при́йдеть Ілія́ спасти́ Єго́.
50
Ісу́с же, па́ки возопи́в гла́сом ве́ліїм, іспусти́ дух.
51
І се, заві́са церко́вная раздра́ся на дво́є с ви́шняго кра́я до ни́жняго; і земля́ потрясе́ся; і ка́меніє распаде́ся;
52
і гро́би отверзо́шася; і мно́га тілеса́ усо́пших святи́х воста́ша;
53
і ізше́дше із гроб, по воскресе́нії Єго́, внидо́ша во святи́й град і яви́шася мно́зім.
54
Со́тник же і і́же с ним стрегу́щії Ісу́са, ви́дівше трус і би́вшая, убоя́шася зіло́, глаго́люще: воі́стину Бо́жий Син бі Сей!
55
Бя́ху же ту і жени́ мно́гі іздале́ча зря́щя, я́же ідо́ша по Ісу́сі от Галиле́ї, служа́щя Єму́;
56
в ни́хже бі Марі́я Магдали́на і Марі́я, Іа́кова і Іосі́ї ма́ти, і ма́ти си́ну Зеведе́йову.
57
По́зді же би́вшу, при́йде челові́к бога́т от Аримафе́я, і́менем Іо́сиф, і́же і сам учи́ся у Ісу́са;
58
сей присту́пль к Пила́ту, проси́ тілесе́ Ісу́сова. Тогда́ Пила́т повелі́ да́ти ті́ло.
59
І приє́м ті́ло Іо́сиф, обви́т є плащани́цею чи́стою
60
і положи́ є в но́вім своє́м гро́бі, єго́же ізсіче́ в ка́мені; і возвали́в ка́мень ве́лій над две́рі гро́ба, оти́де.
61
Бі же ту Марі́я Магдали́на і друга́я Марі́я, сідя́щі пря́мо гро́ба.
62
(Зач. 114) Во у́трій же день, і́же єсть по п'ятці́, собра́шася архієре́є і фарисе́є к Пила́ту,
63
глаго́люще: го́споди, пом'яну́хом, я́ко льстець он рече́, єще́ сий жив: по тріє́х днех воста́ну;
64
повели́ у́бо утверди́ти гроб до тре́тьяго дне, да не ка́ко прише́дше ученици́ Єго́ но́щію укра́дуть Єго́ і реку́ть лю́дем: воста́ от ме́ртвих; і бу́деть послі́дняя лесть го́рша пе́рвия.
65
Рече́ же їм Пила́т: і́мате кустоді́ю; іді́те, утверді́те, я́коже ві́сте.
66
Они́ же ше́дше утверди́ша гроб, зна́менавше ка́мень с кустоді́єю.
Глава 28

1
(Зач. 115) В ве́чер же субо́тний [по ве́чері же субо́тнім], свита́ющи во єди́ну от субо́т, при́йде Марі́я Магдали́на і друга́я Марі́я ви́діти гроб.
2
І се, трус бисть ве́лій: а́нгел бо Госпо́день, сшед с небесе́, присту́пль, отвали́ ка́мень от две́рій гро́ба і сідя́ше на нем;
3
бі же зрак єго́ я́ко мо́лнія, і одія́ніє єго́ біло́ я́ко сніг.
4
От стра́ха же єго́ сотрясо́шася стрегу́щії і би́ша я́ко ме́ртві.
5
Отвіща́в же а́нгел рече́ жена́м: не бо́йтеся ви; вім бо, я́ко Ісу́са расп'я́таго і́щете;
6
ність зді; воста́ бо, я́коже рече́; прийді́те, ви́діте мі́сто, іді́же лежа́ Госпо́дь,
7
і ско́ро ше́дші рці́те ученико́м Єго́, я́ко воста́ от ме́ртвих і се, варя́єть ви в Галиле́ї; та́мо Єго́ у́зрите; се, ріх вам.
8
І ізше́дші ско́ро от гро́ба со стра́хом і ра́достію ве́лією, теко́сті возвісти́ти ученико́м Єго́.
9
Єгда́ же ідя́сті возвісти́ти ученико́м Єго́, і се, Ісу́с срі́те я, глаго́ля: ра́дуйтеся. Оні́ же присту́пльші я́стіся за но́зі Єго́ і поклони́стіся єму́.
10
Тогда́ глаго́ла ї́ма Ісу́с: не бо́йтеся; іді́те, возвісті́те бра́тії Моє́й, да і́дуть в Галіле́ю і ту м'я ви́дять.
11
Іду́щема же ї́ма, се, ні́ції от кустоді́ї прише́дше во град, возвісти́ша архієре́йом вся би́вшая.
12
І собра́вшеся со ста́рці, сові́т сотвори́ша, сре́бреники дово́льни да́ша во́їном,
13
глаго́люще: рці́те, я́ко ученици́ Єго́ но́щію прише́дше украдо́ша Єго́, нам сп'я́щим;
14
і а́ще сіє́ усли́шано бу́деть у іге́мона, ми утоли́м єго́ і вас безпеча́льни сотвори́м.
15
Они́ же приє́мше сре́бреники, сотвори́ша, я́коже науче́ні би́ша. І промче́ся сло́во сіє́ во іуде́єх да́же до сего́ дне.
16
(Зач. 116) Єди́нії же на́десяте ученици́ ідо́ша в Галіле́ю, в го́ру, а́може повелі́ їм Ісу́с;
17
і ви́дівше Єго́, поклони́шася Єму́; о́ви же усумні́шася.
18
І присту́пль Ісу́с, рече́ їм, глаго́ля: даде́ся Мі вся́ка власть на Небесі́ і на землі́;
19
ше́дше у́бо научі́те вся язи́ки, крестя́ще їх во і́м'я Отця́, і Си́на, і Свята́го Ду́ха,
20
уча́ще їх блюсти́ вся, єли́ка запові́дах вам; і се, Аз с ва́ми єсьм во вся дні до сконча́нія ві́ка. Амі́нь.

← Книга пророка Малахiї

Євангеліє від Марка →

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт