|
Євангеліє від Матфея
|
Євангеліє від Матфея
|
|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 1) Кни́га родства́ Ісу́са Христа́, Си́на Дави́дова, Си́на Авраа́мля. | Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового. |
|
2
|
2
|
| Авраа́м роди́ Ісаа́ка. Ісаа́к же роди́ Іа́кова. Іа́ков же роди́ Іу́ду і бра́тію єго́. | Авраам породив Ісаака; Ісаак породив Якова; Яків породив Іуду та братів його; |
|
3
|
3
|
| Іу́да же роди́ Фаре́са і За́ру от Фама́ри. Фаре́с же роди́ Есро́ма. Есро́м же роди́ Ара́ма. | Іуда породив Фареса і Зару від Фамари; Фарес породив Есрома; Есром породив Арама; |
|
4
|
4
|
| Ара́м же роди́ Амінада́ва. Амінада́в же роди́ Наассо́на. Наассо́н же роди́ Салмо́на. | Арам породив Аминадава; Аминадав породив Наасона; Наасон породив Салмона; |
|
5
|
5
|
| Салмо́н же роди́ Воо́за от Раха́ви. Воо́з же роди́ Ови́да от Ру́фи. Ови́д же роди́ Ієссе́я. | Салмон породив Вооза від Рахави; Вооз породив Овида від Руфи; Овид породив Єссея; |
|
6
|
6
|
| Ієссе́й же роди́ Дави́да царя́. Дави́д же цар роди́ Соломо́на от Урі́їни. | Єссей породив Давида царя; Давид цар породив Соломона від дружини Урієвої; |
|
7
|
7
|
| Соломо́н же роди́ Ровоа́ма. Ровоа́м же роди́ Аві́ю. Аві́я же роди́ А́су. | Соломон породив Ровоама; Ровоам породив Авию; Авия породив Асу; |
|
8
|
8
|
| А́са же роди́ Іосафа́та. Іосафа́т же роди́ Іора́ма. Іора́м же роди́ Озі́ю. | Аса породив Іосафата; Іосафат породив Іорама; Іорам породив Озію; |
|
9
|
9
|
| Озі́я же роди́ Іоафа́ма. Іоафа́м же роди́ Аха́за. Аха́з же роди́ Єзекі́ю. | Озія породив Іоафама; Іоафам породив Ахаза; Ахаз породив Єзекію; |
|
10
|
10
|
| Єзекі́я же роди́ Манассі́ю. Манассі́а же роди́ Амо́на. Амо́н же роди́ Іосі́ю. | Єзекія породив Манассію; Манассія породив Амона; Амон породив Іосію; |
|
11
|
11
|
| Іосі́я же роди́ Ієхо́нію і бра́тію єго́, в преселе́ніє вавило́нськоє [Ст. 11 в ні́кіїх греч.: Іосі́я же роди́ Іоаки́ма і бра́тію єго́. Іоаки́м же роди́ Ієхо́нію в преселе́ніє вавило́нськоє]. | Іосія породив Іоакима; Іоаким породив Єхонію та братів його до переселення вавилонського. |
|
12
|
12
|
| По преселе́нії же вавило́нстім, Ієхо́нія роди́ Салафі́їля. Салафі́їль же роди́ Зорова́веля. | По переселенні ж вавилонському Єхонія породив Салафиїла; Салафиїл породив Зоровавеля; |
|
13
|
13
|
| Зорова́вель же роди́ Авіу́да. Авіу́д же роди́ Єліаки́ма. Єліаки́м же роди́ Азо́ра. | Зоровавель породив Авиуда; Авиуд породив Єлиакима; Єлиаким породив Азора; |
|
14
|
14
|
| Азо́р же роди́ Садо́ка. Садо́к же роди́ Ахи́ма. Ахи́м же роди́ Еліу́да. | Азор породив Садока; Садок породив Ахима; Ахим породив Еліуда; |
|
15
|
15
|
| Єліу́д же роди́ Єлеаза́ра. Єлеаза́р же роди́ Матфа́на. Матфа́н же роди́ Іа́кова. | Еліуд породив Єлеазара; Єлеазар породив Матфана; Матфан породив Якова; |
|
16
|
16
|
| Іа́ков же роди́ Іо́сифа, му́жа Марі́їна, із Нея́же роди́ся Ісу́с, глаго́лемий Христо́с. | Яків породив Йосифа, чоловіка Марії, від Якої народився Ісус, названий Христом. |
|
17
|
17
|
| Всіх же родо́в от Авраа́ма до Дави́да ро́дове четирена́десяте; і от Дави́да до преселе́нія вавило́нськаго ро́дове четирена́десяте; і от преселе́нія вавило́нськаго до Христа́ ро́дове четирена́десяте. | Отже, всіх поколінь від Авраама до Давида чотирнадцять родів; і від Давида до переселення вавилонського чотирнадцять родів; і від переселення вавилонського до Христа чотирнадцять родів. |
|
18
|
18
|
| (Зач. 2) Ісу́с Христо́во Рождество́ си́це бі: обруче́нній бо би́вши Ма́тері Єго́ Марі́ї Іо́сифові, пре́жде да́же не сни́тися і́ма, обрі́теся іму́щи во чре́ві от Ду́ха Свя́та. | Різдво Ісуса Христа було так: по зарученні Матері Його Марії з Йосифом, перш ніж зійтися їм, виявилося, що Вона має в утробі від Духа Святого. |
|
19
|
19
|
| Іо́сиф же муж Єя́, пра́веден сий і не хотя́ Єя́ обличи́ти, восхоті́ тай пусти́ти ю. | Йосиф же, чоловік Її, будучи праведним і не бажаючи ославити Її, хотів потай відпустити Її. |
|
20
|
20
|
| Сія́ же єму́ поми́слившу, се а́нгел Госпо́день во сні яви́ся єму́, глаго́ля: Іо́сифе, си́не Дави́дов, не убо́йся прия́ти Маріа́м жени́ твоєя́, ро́ждшеєбося в ней, от Ду́ха єсть Свя́та. | Та щойно він помислив це, як ось ангел Господній з’явився йому уві сні, промовляючи: Йосифе, сину Давидів! Не бійся прийняти Марію, жону твою, бо зачате в Ній є від Духа Святого. |
|
21
|
21
|
| Роди́ть же Си́на, і нарече́ши і́м'я Єму́ Ісу́с, той бо спасе́ть лю́ди Своя́ от гріх їх. | Народить же Вона Сина, і наречеш Йому ім’я Ісус, бо Він спасе людей Своїх від гріхів їхніх. |
|
22
|
22
|
| Сіє́ же все бисть, да сбу́деться рече́нноє от Го́спода проро́ком, глаго́лющим: | Це ж усе сталося, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: |
|
23
|
23
|
| се, Ді́ва во чре́ві при́йметь і роди́ть Си́на, і нареку́ть і́м'я Єму́ Емману́їл, є́же єсть сказа́ємо: с на́ми Бог. | ось Діва в утробі прийме й народить Сина, і наречуть ім’я Йому Еммануїл, що означає: з нами Бог. |
|
24
|
24
|
| Воста́в же Іо́сиф от сна, сотвори́ я́коже повелі́ єму́ а́нгел Госпо́день, і прия́т жену́ свою́, | Прокинувшись, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній, і прийняв жону свою. |
|
25
|
25
|
| і не зна́яше Єя́, до́ндеже роди́ Си́на Своєго́ пе́рвенця, і нарече́ і́м'я Єму́ Ісу́с. | І не знав Її, поки й породила Сина Свого первістка, і він нарік ім’я Йому: Ісус. |
|
Глава 2
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 3) Ісу́су же ро́ждшуся в Вифлеє́мі Іуде́йстім во дні І́рода царя́, се, волсви́ от восто́к прийдо́ша во Ієрусали́м, глаго́люще: | Коли ж Ісус народився у Вифлеємі Юдейському у дні царя Ірода, волхви* зі сходу прийшли до Єрусалима, кажучи: |
|
2
|
2
|
| гді єсть рожде́йся Цар іуде́йський? Ви́діхом бо звізду́ Єго́ на восто́ці і прийдо́хом поклони́тися Єму́. | де є народжений Цар Юдейський? Бо ми бачили зірку Його на сході і прийшли поклонитися Йому. |
|
3
|
3
|
| Сли́шав же І́род цар смути́ся, і весь Ієрусали́м с ним. | Почувши це, Ірод цар стривожився, й увесь Єрусалим з ним. |
|
4
|
4
|
| І собра́в вся первосвяще́нники і кни́жники людські́я, вопроша́ше от них: гді Христо́с ражда́ється? | І, зібравши всіх первосвящеників і книжників народних, питав у них: де мав би народитися Христос? |
|
5
|
5
|
| Они́ же реко́ша єму́: в Вифлеє́мі іуде́йстім, та́ко бо пи́сано єсть проро́ком: | Вони ж сказали йому: у Вифлеємі юдейському, бо так написано пророком: |
|
6
|
6
|
| і ти, Вифлеє́ме, земле́ Іу́дова, ні чи́мже ме́нші єси́ во влади́ках іу́дових: із тебе́ бо ізи́деть Вождь, І́же упасе́ть лю́ди моя́, Ізра́їля. | і ти, Вифлеєме, земле Іудина, нічим не менший від інших володінь Іудиних; бо з тебе вийде Вождь, Який упасе народ Мій, Ізраїля. |
|
7
|
7
|
| Тогда́ І́род тай призва́ волхви́, і іспи́товаше от них вре́м'я я́вльшияся звізди́, | Тоді Ірод, потайки покликавши волхвів, вивідав від них час з’явлення зірки |
|
8
|
8
|
| і посла́в їх в Вифлеє́м, рече́: ше́дше іспита́йте ізві́стно о Отроча́ті; єгда́ же обря́щете, возвісті́те мі, я́ко да і аз шед поклоню́ся Єму́. | і пославши їх до Вифлеєма, сказав: підіть, старанно розвідайте про Немовля і, коли знайдете, сповістіть мене, щоб і мені піти поклонитися Йому. |
|
9
|
9
|
| Они́ же послу́шавше царя́, ідо́ша. І се, звізда́, ю́же ви́діша на восто́ці, ідя́ше пред ни́ми, до́ндеже прише́дши ста верху́, іді́же бі Отроча́. | Вони, вислухавши царя, пішли. І ось зірка, яку бачили вони на сході, йшла перед ними, аж поки, нарешті, прийшла і зупинилась над місцем, де було Немовля. |
|
10
|
10
|
| Ви́дівше же звізду́, возра́довашася ра́достію ве́лією зіло́, | Побачивши зірку, вони зраділи радістю вельми великою. |
|
11
|
11
|
| і прише́дше в хра́мину, ви́діша Отроча́ с Марі́єю Ма́терію Єго́, і па́дше поклони́шася Єму́; і, отве́рзше сокро́вища своя́, принесо́ша Єму́ да́ри, зла́то і лива́н і сми́рну. | І, увійшовши в дім, побачили Немовля з Марією, Матір’ю Його, і, впавши, поклонилися Йому; і, відкривши скарби свої, принесли Йому дари: золото, ладан і смирну*. |
|
12
|
12
|
| І вість приє́мше во сні не возврати́тися ко І́роду, іни́м путе́м отидо́ша во страну́ свою́. | І, одержавши уві сні одкровення не повертатися до Ірода, іншою дорогою відійшли до країни своєї. |
|
13
|
13
|
| (Зач. 4) Отше́дшим же їм, се, а́нгел Госпо́день во сні яви́ся Іо́сифу, глаго́ля: воста́в поіми́ Отроча́ і Ма́тер Єго́, і біжи́ во Єги́пет, і бу́ди та́мо, до́ндеже реку́ ті, хо́щеть бо І́род іска́ти Отроча́те, да погуби́ть Є. | Коли ж вони відійшли, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові, говорячи: устань, візьми Немовля і Матір Його та біжи в Єгипет і будь там, доки не скажу тобі, бо хоче Ірод шукати Немовля, щоб погубити Його. |
|
14
|
14
|
| Он же воста́в, поя́т Отроча́ і Ма́тер Єго́ но́щію, і оти́де во Єги́пет, | Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його вночі та й пішов у Єгипет |
|
15
|
15
|
| і бі та́мо до уме́ртвія І́родова, да сбу́деться рече́нноє от Го́спода проро́ком, глаго́лющим: от Єги́пта воззва́х Си́на Моєго́. | і був там до смерти Іродової, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: з Єгипту покликав Я Сина Мого. |
|
16
|
16
|
| Тогда́ І́род ви́дів, я́ко пору́ган бисть от волхво́в, разгні́вася зіло́ і посла́в ізби́ вся ді́ти су́щия в Вифлеє́мі і во всіх преді́ліх єго́, от двою́ лі́ту і нижа́йше, по вре́мені, є́же ізві́стно іспита́ от волхво́в. | Тоді Ірод, побачивши себе осміяним волхвами, дуже розгнівався і послав повбивати усіх немовлят у Вифлеємі і в усіх околицях його, — від двох років і менше — за часом, про який вивідав у волхвів. |
|
17
|
17
|
| Тогда́ сби́сться рече́нноє Ієремі́єм проро́ком, глаго́лющим: | Тоді збулося сказане через пророка Єремію, який говорить: |
|
18
|
18
|
| глас в Ра́мі сли́шан бисть, плач і рида́ніє і вопль мног; Рахи́ль пла́чущися чад свої́х і не хотя́ше уті́шитися, я́ко не суть. | голос в Рамі чути, плач і ридання та голосіння велике; Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитися, бо нема їх. |
|
19
|
19
|
| Уме́ршу же І́роду, се, а́нгел Госпо́день во сні яви́ся Іо́сифу во Єги́пті, | Як помер Ірод, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові в Єгипті |
|
20
|
20
|
| глаго́ля: воста́в поіми́ Отроча́ і Ма́тер Єго́ і іди́ в зе́млю Ізра́їлеву, ізомро́ша бо і́щущії душі́ Отроча́те. | і говорить: устань, візьми Немовля і Матір Його та йди в землю Ізраїлеву, бо вже померли ті, що шукали душу Немовляти. |
|
21
|
21
|
| Он же воста́в, поя́т Отроча́ і Ма́тер Єго́ і при́йде в зе́млю Ізра́їлеву. | Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його і прийшов у землю Ізраїлеву. |
|
22
|
22
|
| Сли́шав же, я́ко Архела́й ца́рствуєть во Іуде́ї вмі́сто І́рода, отця́ своєго́, убоя́ся та́мо іти́; вість же приє́м во сні, оти́де в преді́ли Галіле́йськія. | Почувши ж, що Архелай царює в Юдеї замість Ірода, батька свого, побоявся йти туди; а, одержавши уві сні одкровення, пішов у землю Галилейську. |
|
23
|
23
|
| І прише́д всели́ся во гра́ді нарица́ємім Назаре́т, я́ко да сбу́деться рече́нноє проро́ки, я́ко Назоре́й нарече́ться. | І, прийшовши, оселився в місті, яке зветься Назарет, щоб збулося сказане через пророків, що Він Назореєм наречеться. |
|
Глава 3
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 5) Во дні же о́ни при́йде Іоа́нн Крести́тель, пропові́дая в пусти́ні Іуде́йстій | У ті дні приходить Іоан Хреститель і проповідує в пустелі Юдейській, |
|
2
|
2
|
| і глаго́ля: пока́йтеся, прибли́жибося Ца́рствіє Небе́сноє. | і каже: покайтеся, наблизилось бо Царство Небесне. |
|
3
|
3
|
| Сей бо єсть річе́нний Іса́єм проро́ком, глаго́лющим: глас вопію́щаго в пусти́ні: угото́вайте путь Госпо́день, пра́ви творі́те стезі́ Єго́. | Бо Він є Той, про Якого сказав пророк Ісая: глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому. |
|
4
|
4
|
| Сам же Іоа́нн ім'я́ше ри́зу свою́ от влас вельблу́ждь, і по́яс усме́н о чреслі́х свої́х, снідь же єго́ бі пру́жіє і мед ди́вій. | Сам же Іоан мав одяг з верблюжого волоса і пояс шкіряний на стегнах своїх, а їжею його були акриди* та мед дикий. |
|
5
|
5
|
| Тогда́ ісхожда́ше к Нему́ Ієрусали́ма, і вся Іуде́я, і вся страна́ Іорда́нськая, | Тоді виходили до нього Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йорданська; |
|
6
|
6
|
| і креща́хуся во Іорда́ні от Него́, іспові́дающе гріхи́ своя́. | І хрестилися в Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої. |
|
7
|
7
|
| Ви́дів же (Іоа́нн) мно́гі фарісе́ї і саддуке́ї гряду́щия на креще́ніє Єго́, рече́ їм: рожде́нія єхи́днова, кто сказа́ вам біжа́ти от бу́дущаго гні́ва? | А побачивши багато фарисеїв і саддукеїв, що йшли до нього хреститися, Іоан сказав їм: поріддя єхиднове! Хто навчив вас тікати від грядущого гніву? |
|
8
|
8
|
| сотворі́те у́бо плод досто́їн покая́нія, | Створіть же плід, достойний покаяння. |
|
9
|
9
|
| і не начина́йте глаго́лати в себі́: отця́ і́мами Авраа́ма. Глаго́лю бо вам, я́ко мо́жеть Бог от ка́менія сего́ воздви́гнути ча́да Авраа́му; | І не починайте говорити в собі: отця маємо Авраама. Кажу бо вам, що Бог може з каміння цього звести дітей Авраамові. Вже й сокира біля кореня дерева лежить: |
|
10
|
10
|
| уже́ бо і сіки́ра при ко́рені дре́ва лежи́ть; вся́ко у́бо дре́во, є́же не твори́ть плода́ добра́, посіка́ємо бива́єть і во огнь вмета́ємо; | бо всяке дерево, що не приносить доброго плоду, рубають і кидають в огонь. |
|
11
|
11
|
| аз у́бо креща́ю ви водо́ю в покая́ніє, Гряди́й же по мні крі́плій мене́ єсть, Єму́же нісьм досто́їн сапоги́ понести́; Той ви крести́ть Ду́хом Святи́м і огне́м; | Я хрещу вас водою на покаяння, але Той, Хто гряде після мене, Сильніший за мене; я недостойний понести взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем; |
|
12
|
12
|
| Єму́же лопа́та в руці́ Єго́, і отреби́ть гумно́ своє́, і собере́ть пшени́цю Свою́ в жи́тницю, пле́ви же сожже́ть огне́м негаса́ющим. | Його лопата* в руці у Нього, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю Свою в житницю, а полову спалить вогнем невгасимим. |
|
13
|
13
|
| (Зач. 5) Тогда́ прихо́дить Ісу́с от Галіле́ї на Іорда́н ко Іоа́нну крести́тися от него́. | Тоді приходить Ісус з Галилеї на Йордан до Іоана хреститися від нього. |
|
14
|
14
|
| Іоа́нн же возбраня́ше Єму́, глаго́ля: аз тре́бую Тобо́ю крести́тися, і Ти ли гряде́ши ко мні? | Іоан же стримував Його і говорив: мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене? |
|
16
|
16
|
| І крести́вся Ісу́с взи́де а́біє от води́; і се, отверзо́шася єму́ небеса́, і ви́ді Ду́ха Бо́жия сходя́ща, я́ко го́луб'я, і гряду́ща на Него́. | І, охрестившись, Ісус вийшов зразу ж з води, — і ось розкрилися Йому небеса, і побачив Іоан Духа Божого, Який сходив, мов голуб, і спускався на Нього. |
|
15
|
15
|
| Отвіща́в же Ісу́с рече́ к нему́: оста́ви ни́ні, та́ко бо подоба́єть нам іспо́лнити вся́ку пра́вду. Тогда́ оста́ви Єго́. | Але Ісус сказав йому у відповідь: облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду. Тоді Іоан допускає Його. |
|
17
|
17
|
| І се, глас с небесе́ глаго́ля: Сей єсть Син Мой возлю́бленний, о Не́мже благоволи́х. | І ось голос лунає з неба, який говорить: Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління. |
|
Глава 4
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 7) Тогда́ Ісу́с возведе́н бисть Ду́хом в пусти́ню іскуси́тися от дия́вола, | Тоді Ісус виведений був Духом у пустелю, щоб спокушав Його диявол. |
|
2
|
2
|
| і пости́вся дній чети́редесять і но́щій чети́редесять, посліди́ взалка́. | І постився сорок днів і сорок ночей, наостанку зголоднів. |
|
3
|
3
|
| І присту́пль к Нему́ іскуси́тель рече́: а́ще Син єси́ Бо́жий, рци, да ка́меніє сіє́ хлі́би бу́дуть. | І, приступивши до Нього, спокусник сказав: якщо Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це хлібами стало. |
|
4
|
4
|
| Он же отвіща́в рече́: пи́сано єсть: не о хлі́бі єди́нім жив бу́деть челові́к, но о вся́цім глаго́лі ісходя́щем ізо уст Бо́жиїх. | Він же сказав йому у відповідь: написано: не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом, що виходить з уст Божих. |
|
5
|
5
|
| Тогда́ поя́т єго́ дия́вол во святи́й град, і поста́ви єго́ на крилі́ церко́внім, | Тоді узяв Його диявол до святого міста і поставив Його на крилі храму, |
|
6
|
6
|
| і глаго́ла єму́: а́ще Син єси́ Бо́жий, ве́рзися ни́зу, пи́сано бо єсть: я́ко а́нгелом Свої́м запові́сть о Тебі́ (сохрани́ти Тя), і на рука́х во́зьмуть Тя, да не когда́ преткне́ши о ка́мень но́гу Твою́. | та й каже Йому: якщо Ти є Син Божий, кинься вниз, бо написано: ангелам Своїм заповість про Тебе, щоб оберігали Тебе, і на руки візьмуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю. |
|
7
|
7
|
| Рече́ (же) єму́ Ісу́с: па́ки пи́сано єсть: не іску́сиши Го́спода Бо́га Твоєго́. | Сказав же йому Ісус: написано також: не спокушай Господа Бога твого. |
|
8
|
8
|
| Па́ки поя́т єго́ дия́вол на гору́ високу́ зіло́, і показа́ єму́ вся ца́рствія ми́ра і сла́ву їх, | Знову бере Його диявол на дуже високу гору і показує Йому всі царства світу і славу їхню, |
|
9
|
9
|
| і глаго́ла єму́: сія́ вся Тебі́ дам, а́ще пад поклони́шимися. | та й говорить Йому: це все Тобі дам, якщо, впавши, поклонишся мені. |
|
10
|
10
|
| Тогда́ глаго́ла єму́ Ісу́с: іди́ за Мно́ю, сатано́: пи́сано бо єсть: Го́споду Бо́гу Твоєму́ поклони́шися і Тому́ Єди́ному послу́жиши. | Тоді Ісус говорить йому: відійди від Мене, сатано, бо написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому Єдиному служи. |
|
11
|
11
|
| Тогда́ оста́ви Єго́ дия́вол, і се, а́нгели приступи́ша і служа́ху Єму́. | Тоді залишив Його диявол, і ось ангели приступили й служили Йому. |
|
12
|
12
|
| (Зач. 8) Сли́шав же Ісу́с, я́ко Іоа́нн пре́дан бисть, оти́де в Галіле́ю, | Коли ж почув Ісус, що Іоан відданий під варту, пішов до Галилеї. |
|
13
|
13
|
| і оста́вль Назаре́т, прише́д всели́ся в Капернау́м в помо́ріє, в преді́ліх Завуло́них і Неффали́млих, | І, залишивши Назарет, прийшов і оселився в Капернаумі приморському, в краях Завулонових і Неффалимових, |
|
14
|
14
|
| да сбу́деться рече́нноє Іса́єм проро́ком, глаго́лющим: | щоб збулося сказане пророком Ісаєю, який говорить: |
|
15
|
15
|
| земля́ Завуло́ня і земля́ Неффали́мля, путь мо́ря об он пол Іорда́на, Галіле́я язи́к, | земле Завулонова і земле Неффалимова, за Йорданом на шляху приморському, Галилеє язичників. |
|
16
|
16
|
| лю́діє седя́щії во тьмі ви́діша світ ве́лій, і сідя́щим в страні́ і сі́ні сме́ртній, світ возсія́ їм. | Народ, що сидів у темряві, побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні й тіні смерти, світло засяяло їм. |
|
17
|
17
|
| Отто́лі нача́т Ісу́с пропові́дати і глаго́ати: пока́йтеся, прибли́жися бо Ца́рство Небе́сноє. | Відтоді почав Ісус проповідувати й говорити: покайтеся, наблизилося бо Царство Небесне. |
|
18
|
18
|
| (Зач. 9) Ходя́ же при мо́рі Галіле́йстім, ви́ді два бра́та, Си́мона, глаго́лемаго Петра́, і Андре́я, бра́та єго́, вмета́юща мре́жі в мо́ре, бі́ста бо ри́баря; | Проходячи ж біля моря Галилейського, Він побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалками. |
|
19
|
19
|
| і глаго́ла ї́ма: гряді́та по Мні, і сотворю́ ви ловця́ челові́ком. | Та й каже їм: ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей. |
|
20
|
20
|
| О́на же а́біє оста́вльша мре́жі, по Нем ідо́ста. | І вони зараз же, покинувши сіті, пішли за Ним. |
|
21
|
21
|
| І преше́д отту́ду, ви́ді і́на два бра́та, Іа́кова Зеведе́єва і Іоа́нна, бра́та єго́, в кораблі́ с Зеведе́йом, отце́м єю́, зав'язу́юща мре́жі своя́, і воззва́ я. | І, відійшовши звідтіля, побачив інших двох братів: Якова Зеведеєвого та Іоана, брата його, у човні із Зеведеєм, батьком їхнім, які лагодили сіті свої, і покликав їх. |
|
22
|
22
|
| О́на же а́біє, оста́вльша кора́бль і отця́ своєго́, по нем ідо́ста. | Вони, одразу ж покинувши човен і батька свого, пішли за Ним. |
|
23
|
23
|
| І прохожда́ше всю Галіле́ю Ісу́с, учя́ на со́нмищах їх і пропові́дая Єва́нгеліє Ца́рствія, ісціля́я всяк неду́г і вся́ку я́зю в лю́дех. | І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи в синагогах їхніх і проповідуючи Євангеліє Царства, зціляючи всяку недугу і всяку неміч у людях. |
|
24
|
24
|
| І ізи́де слух Єго́ по всей Сирі́ї; і приведо́ша к Нему́ вся боля́щия, разли́чними неду́ги і страстьми́ одержи́ми, і бі́сни, і мі́сячния, і разсла́бленния (жи́лами) — і ісціли́ їх. | І розійшлася чутка про Нього по всій Сирії; і приводили до Нього всіх немічних, хворих на всілякі недуги, й одержимих, і біснуватих, і сновид, і розслаблених — і Він зціляв їх. |
|
25
|
25
|
| (Зач. 10) І по Нем ідо́ша наро́ди мно́зі от Галіле́ї і десяти́ град, і от Ієрусали́ма і Іуде́ї, і со о́наго по́лу Іорда́на. | І йшло за Ним багато народу з Галилеї, і з Десятиграддя, і з Єрусалима, і з Юдеї, і з іншого боку Йордана. |
|
Глава 5
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
| Узрі́в же наро́ди, взи́де на гору́; і сі́дшу Єму́, приступи́ша к Нему́ ученици́ Єго́. | Побачивши народ, Він зійшов на гору; і, коли сів, приступили до Нього ученики Його. |
|
2
|
2
|
| І отве́рз уста́ Своя́, уча́ше їх, глаго́ля: | І, відкривши уста Свої, навчав їх, промовляючи: |
|
3
|
3
|
| блаже́нні ни́щії ду́хом, я́ко тіх єсть Ца́рствіє Небе́сноє. | Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне. |
|
4
|
4
|
| Блаже́нні пла́чущії, я́ко ті́ї уті́шаться. | Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться. |
|
5
|
5
|
| Блаже́нні кро́тції, я́ко ті́ї наслі́дять зе́млю. | Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю. |
|
6
|
6
|
| Блаже́нні а́лчущії і жа́ждущії пра́вди, я́ко ті́ї наси́тяться. | Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться. |
|
7
|
7
|
| Блаже́нні ми́лостивії, я́ко ті́ї поми́ловані бу́дуть. | Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть. |
|
8
|
8
|
| Блаже́нні чи́стії се́рдцем, я́ко ті́ї Бо́га у́зрять. | Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать. |
|
9
|
9
|
| Блаже́нні миротво́рці, я́ко ті́ї Си́нове Бо́жії нареку́ться. | Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. |
|
10
|
10
|
| Блаже́нні ізгна́ні пра́вди ра́ди, я́ко тіх єсть Ца́рствіє Небе́сноє. | Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне. |
|
11
|
11
|
| Блаже́нні єсте́, єгда́ поно́сять вам і іждену́ть, і реку́ть всяк зол глаго́л на ви лжу́ще — Мене́ ра́ди: | Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи — Мене ради. |
|
12
|
12
|
| ра́дуйтеся і веселі́теся, я́ко мзда ва́ша мно́га на Небесі́х; та́ко бо ізгна́ша проро́ки, і́же (бі́ша) пре́жде вас. | Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах. Так гнали і пророків, які були до вас. |
|
13
|
13
|
| Ви єсте́ соль землі́; а́ще же соль обуя́єть, чим осоли́ться? Ні во что́же бу́деть ктому́, то́чію да ізси́пана бу́деть вон і попира́єма челові́ки. | Ви — сіль землі. Якщо ж сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона вже ні до чого не придатна, хіба що бути викинутою геть на потоптання людям. |
|
14
|
14
|
| (Зач. 11) Ви єсте́ світ ми́ра: не мо́жеть град укри́тися верху́ гори́ стоя́: | Ви — світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори. |
|
15
|
15
|
| ніже́ вжига́ють світи́льника і поставля́ють єго́ под спу́дом, но на сві́щниці, і сві́тить всім, і́же в хра́мині (суть). | І не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник, — і світить всім у домі. |
|
16
|
16
|
| Та́ко да просвіти́ться світ ваш пред челові́ки, я́ко да ви́дять ва́ша до́брая діла́ і просла́в'ять Отця́ ва́шего, І́же на Небесі́х. | Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного. |
|
17
|
17
|
| (Да) не мні́те, я́ко прийдо́х разори́ти Зако́н іли́ Проро́ки: не прийдо́х разори́ти, но іспо́лнити. | Не думайте, що Я прийшов порушити Закон або Пророків: не порушити прийшов Я, а виконати. |
|
18
|
18
|
| Амі́нь бо глаго́лю вам: до́ндеже пре́йдеть не́бо і земля́, йо́та єди́на, іли́ єди́на черта́ не пре́йдеть от Зако́на, до́ндеже вся бу́дуть. | Бо істинно кажу вам: доки існуватимуть небо і земля, жодна йота чи жодна риска не перейде із закону, поки не здійсниться все. |
|
19
|
19
|
| І́же а́ще разори́ть єди́ну за́повідій сих ма́лих і научи́ть та́ко челові́ки, мній нарече́ться в Ца́рствії Небе́снім; а і́же сотвори́ть і научи́ть, сей ве́лій нарече́ться в Ца́рствії Небе́снім. | Отже, якщо хто порушить одну з цих заповідей найменших і навчить того людей, той найменшим назветься в Царстві Небесному; а хто виконає і навчить, той великим назветься в Царстві Небесному. |
|
20
|
20
|
| (Зач. 12) Глаго́лю бо вам, я́ко а́ще не ізбу́деть пра́вда ва́ша па́че кни́жник і фарісе́й, не вни́дете в Ца́рствіє Небе́сноє. | Кажу бо вам, якщо праведність ваша не перевершить праведности книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете до Царства Небесного. |
|
21
|
21
|
| Сли́шасте, я́ко рече́но бисть дре́внім: не убіє́ши, і́же (бо) а́ще убіє́ть, пови́нен єсть суду́. | Ви чули, що було сказано древнім: не вбивай, а хто уб’є, підлягає суду. |
|
22
|
22
|
| Аз же глаго́лю вам, я́ко всяк гні́ваяйся на бра́та своєго́ всу́є пови́нен єсть суду́; і́же бо а́ще рече́ть бра́ту своєму́: рака́, пови́нен єсть со́нмищу; а і́же рече́ть: уро́де, пови́нен єсть геє́нні о́гненній. | Я ж кажу вам, що всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду; а хто скаже на брата свого: «рака»*, підлягає синедріону*; а хто скаже: «потвора», підлягає геєні вогненній. |
|
23
|
23
|
| А́ще у́бо принесе́ши дар твой ко олтарю́ і ту пом'яне́ши, я́ко брат твой і́мать ні́что на тя, | Отже, коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, |
|
24
|
24
|
| оста́ви ту дар твой пред олтаре́м і шед пре́жде смири́ся с бра́том твої́м, і тогда́ прише́д принеси́ дар твой. | залиш там дар твій перед жертовником і піди перше помирися з братом твоїм, і тоді прийди й принеси дар твій. |
|
25
|
25
|
| Бу́ди увіщава́яся с сопе́рником твої́м ско́ро, до́ндеже єси́ на путі́ с ним, да не преда́сть тебе́ сопе́рник судії́, і судія́ тя преда́сть слузі́, і в темни́цю вве́ржен бу́деши; | Мирися з суперником твоїм швидко, доки ти в дорозі з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя не віддав би тебе слузі, і не вкинули б тебе у в’язницю. |
|
26
|
26
|
| амі́нь глаго́лю тебі́: не ізи́деши отту́ду, до́ндеже возда́си послі́дній кодра́нт. | Істинно кажу тобі: ти не вийдеш звідти, поки не віддаси останній кодрант*. |
|
27
|
27
|
| (Зач. 13) Сли́шасте, я́ко річе́но бисть дре́внім: не прелюби́ сотвори́ши. | Ви чули, що було сказано древнім: не чини перелюбу. |
|
28
|
28
|
| Аз же глаго́лю вам, я́ко всяк, і́же воззри́ть на жену́ ко є́же вожделі́ти єя́, уже́ любоді́йствова с не́ю в се́рдці своє́м; | А Я кажу вам, що всякий, хто погляне на жінку, жадаючи її, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму. |
|
29
|
29
|
| а́ще же о́ко твоє́ десно́є соблажня́єть тя, ізми́ є і ве́рзи от себе́: у́не бо ті єсть, да поги́бнеть єди́н от уд твої́х, а не все ті́ло твоє́ вве́ржено бу́деть в геє́нну (о́гненную); | Якщо ж праве око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе, бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну вогненну. |
|
30
|
30
|
| і а́ще десна́я твоя́ рука́ соблажня́єт тя, усіци́ ю і ве́рзи от себе́: у́не бо ті єсть, да поги́бнеть єди́н от уд твої́х, а не все ті́ло твоє́ вве́ржено бу́деть в геє́нну. | І коли правиця твоя спокушає тебе, відсічи її та кинь від себе: бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну. |
|
31
|
31
|
| Рече́но же бисть, я́ко і́же а́ще пу́стить жену́ свою́, да дасть єй кни́гу распу́стную. | Сказано також: коли хто розводиться з жінкою своєю, нехай дасть їй лист про розлучення. |
|
32
|
32
|
| Аз же глаго́лю вам, я́ко всяк отпуща́яй жену́ свою́, ра́зві словесе́ любоді́йнаго, твори́ть ю прелюбоді́йствовати; і і́же пущени́цю по́йметь, прелюбоді́йствуєть. | А Я кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, хіба що через її любодійство, призводить її до перелюбства, і хто візьме шлюб з розлученою, той перелюбствує. |
|
33
|
33
|
| (Зач. 14) Па́ки сли́шасте, я́ко річе́но бисть дре́внім: не во лжу клене́шися, возда́си же Го́сподеві кля́тви твоя́. | Ще чули ви, що було сказано древнім: не клянися неправдиво, а виконуй перед Господом клятви твої. |
|
34
|
34
|
| Аз же глаго́лю вам не кля́тися вся́ко: ні не́бом, я́ко престо́л єсть Бо́жий; | А Я кажу вам — не клястися зовсім: ні небом, бо воно є престолом Божим; |
|
35
|
35
|
| ні земле́ю, я́ко подно́жіє єсть нога́ма Єго́; ні Ієрусали́мом, я́ко град єсть вели́каго Царя́; | ні землею, бо вона є підніжжям ніг Його; ні Єрусалимом, бо це місто великого Царя. |
|
36
|
36
|
| ніже́ главо́ю твоє́ю клени́ся, я́ко не мо́жеши вла́са єди́наго бі́ла іли́ че́рна сотвори́ти; | І головою твоєю не клянися, бо не можеш жодної волосини білою або чорною зробити. |
|
37
|
37
|
| бу́ди же сло́во ва́ше: єй — єй; ні — ні, ли́шше же сею́ от неприя́зні єсть. | Нехай буде слово ваше: так — так; ні — ні, а що зверх цього, те від лукавого. |
|
38
|
38
|
| Сли́шасте, я́ко річе́но бисть: о́ко за о́ко і зуб за зуб. | Ви чули, що було сказано: око за око і зуб за зуб. |
|
39
|
39
|
| Аз же глаго́лю вам не проти́витися злу; но а́ще тя кто уда́рить в десну́ю твою́ лани́ту, обрати́ єму́ і другу́ю; | А Я кажу вам не противитися злу. Але якщо тебе хто вдарить у праву твою щоку, підстав йому і другу. |
|
40
|
40
|
| і хотя́щему суди́тися с тобо́ю і ри́зу твою́ взя́ти, отпусти́ єму́ і срачи́цю; | І тому, хто захоче судитися з тобою і верхній одяг твій взяти, віддай йому і сорочку. |
|
41
|
41
|
| і а́ще кто тя по́йметь по си́лі по́прище єди́но, іди́ с ним два. | І хто примусить тебе іти з ним одне поприще, іди з ним два. |
|
42
|
42
|
| (Зач. 15) Прося́щему у тебе́ дай, і хотя́щаго от тебе́ зая́ти не отврати́. | Тому, хто просить у тебе, дай; і від того, хто хоче в тебе позичити, не відвертайся. |
|
43
|
43
|
| Сли́шасте, я́ко річе́но єсть: возлю́биши і́скренняго твоєго́ і возненави́диши врага́ твоєго́. | Ви чули, що було сказано: люби ближнього твого і ненавидь ворога твого. |
|
44
|
44
|
| Аз же глаго́лю вам: любі́те враги́ ва́ша, благослові́те клену́щия ви, добро́ творі́те ненави́дящим вас, і молі́теся за творя́щих вам напа́сть і ізгоня́щия ви, | А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас, |
|
45
|
45
|
| я́ко да бу́дете cи́нове Отця́ ва́шего, І́же єсть на Небесі́х; я́ко со́лнце Своє́ сія́єть на зли́я і благі́я і дожди́ть на пра́ведния і на непра́ведния. | щоб ви були синами Отця вашого Небесного, бо Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних. |
|
46
|
46
|
| А́ще бо лю́бите лю́б’ящих вас, ку́ю мзду і́мате? Не і митарі́ ли то́жде творя́ть? | Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме і митарі роблять? |
|
47
|
47
|
| І а́ще цілу́єте дру́ги ва́ша то́кмо, что ли́шше творите́? Не і язи́чници ли тако́жде творя́ть? | І коли ви вітаєте тільки друзів ваших, що особливого робите? Чи не так само і язичники чинять? |
|
48
|
48
|
| Бу́діте у́бо ви соверше́нні, я́коже Оте́ць ваш Небе́сний соверше́н єсть. | Отже, будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий. |
|
Глава 6
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 16) Внемлі́те ми́лостині ва́шея не твори́ти пред челові́ки, да ви́димі бу́дете ї́ми: а́ще ли же ні, мзди не і́мате от Отця́ ва́шего, І́же єсть на Небесі́х. | Стережіться, не творіть милостині вашої перед людьми для того, щоб вони бачили вас: інакше не буде вам нагороди від Отця вашого Небесного. |
|
2
|
2
|
| Єгда́ у́бо твори́ши ми́лостині, не воструби́ пред собо́ю, я́коже лицемі́ри творя́ть в со́ньмищих і в сто́гнах, я́ко да просла́в'яться от челові́к. Амі́нь глаго́лю вам, восприє́млють мзду свою́. | Отже, коли твориш милостиню, не сурми перед собою, як роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, щоб прославляли їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. |
|
3
|
3
|
| Тебі́ же творя́щу ми́лостині, да не уві́сть шу́йця твоя́, что твори́ть десни́ця твоя́, | У тебе ж, як твориш милостиню, нехай ліва рука твоя не знає, що робить правиця твоя, |
|
4
|
4
|
| я́ко да бу́деть ми́лостиня твоя́ в та́йні; і Оте́ць твой, ви́дяй в та́йні, Той возда́сть тебі́ я́ві. | щоб милостиня твоя була потаємною; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. |
|
5
|
5
|
| І єгда́ мо́лишися, не бу́ди я́коже лицемі́ри, я́ко лю́б'ять в со́ньмищих і в сто́гнах путі́й стоя́ще моли́тися, я́ко да яв'я́ться челові́ком. Амі́нь глаго́лю вам, я́ко восприє́млють мзду свою́. | І, коли молишся, не будь як лицеміри, які люблять молитися у синагогах і на перехрестях, зупиняючись, щоб бачили їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. |
|
6
|
6
|
| Ти же, єгда́ мо́лишися, вни́ди в кліть твою́ і, затвори́в две́рі твоя́, помоли́ся Отцю́ твоєму́, І́же в та́йні, і Оте́ць твой, ви́дяй в та́йні, возда́сть тебі́ я́ві. | Ти ж, коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Який у таїні, і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. |
|
7
|
7
|
| Моля́щеся же не ли́шше глаго́літе, я́коже язи́чници; мнять бо, я́ко во многоглаго́ланії своє́м усли́шані бу́дуть; | А молячись, не говоріть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослів’ї своєму почуті будуть. |
|
8
|
8
|
| не подо́бітеся у́бо їм; вість бо Оте́ць ваш, ї́хже тре́буєте, пре́жде проше́нія ва́шего. | Не уподібнюйтесь їм, бо знає Отець ваш, чого ви потребуєте, раніше за ваше прохання до Нього. |
|
9
|
9
|
| Си́це у́бо молі́теся ви: О́тче наш, І́же єси́ на Небесі́х, да святи́ться і́м'я Твоє́; | Моліться ж так: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; |
|
10
|
10
|
| да при́йдеть Ца́рствіє Твоє́; да бу́деть во́ля Твоя́, я́ко на Небесі́, і на землі́. | нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. |
|
11
|
11
|
| Хліб наш насу́щний даждь нам днесь; | Хліб наш насущний дай нам сьогодні; |
|
12
|
12
|
| і оста́ви нам до́лги на́ша, я́ко і ми оставля́єм должнико́м на́шим; | І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; |
|
13
|
13
|
| і не введи́ нас в напа́сть, но ізба́ви нас от лука́ваго. Я́ко Твоє́ єсть Ца́рствіє, і си́ла, і сла́ва во ві́ки. Амі́нь. | І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь. |
|
14
|
14
|
| (Зач. 17) А́ще бо отпуща́єте челові́ком согріше́нія їх, отпу́стить і вам Оте́ць ваш Небе́сний; | Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний. |
|
15
|
15
|
| а́ще ли не отпуща́єте челові́ком согріше́нія їх, ні Оте́ць ваш отпу́стить вам согріше́ній ва́ших. | А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших. |
|
16
|
16
|
| Єгда́ же постите́ся, не бу́діте я́коже лицемі́ри сі́тующе; помрача́ють бо ли́ця своя́, я́ко да яв'я́ться челові́ком постя́щеся. Амі́нь глаго́лю вам, я́ко восприє́млють мзду свою́. | Коли ж постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони потьмарюють обличчя свої, щоб показати людям, що постять вони. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. |
|
17
|
17
|
| Ти же постя́ся пома́жи главу́ твою́, і лице́ твоє́ уми́й, | Ти ж, коли постиш, намасти голову твою і вмий обличчя твоє, |
|
18
|
18
|
| я́ко да не яви́шися челові́ком постя́ся, но Отцю́ твоєму́, І́же в та́йні; і Оте́ць твой, ви́дяй в та́йні, возда́сть тебі́ я́ві. | щоб не показувати людям, що ти постиш, але Отцю твоєму, — Який у таїні; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. |
|
19
|
19
|
| Не скрива́йте себі́ сокро́вищ на землі́, іді́же черв і тля тлить, і іді́же та́тіє подко́пивають і кра́дуть; | Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть. |
|
20
|
20
|
| скрива́йте же себі́ сокро́вище на Небесі́, іді́же ні черв, ні тля тлить, і іді́же та́тіє не подко́пивають, ні кра́дуть; | Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, |
|
21
|
21
|
| іді́же бо єсть сокро́вище ва́ше, ту бу́деть і се́рдце ва́ше. | бо де скарб ваш, там буде й серце ваше. |
|
22
|
22
|
| (Зач. 18) Світи́лник ті́лу єсть о́ко. А́ще у́бо бу́деть о́ко твоє́ про́сто, все ті́ло твоє́ сві́тло бу́деть; | Світильником тіла є око. Отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим; |
|
23
|
23
|
| а́ще ли о́ко твоє́ лука́во бу́деть, все ті́ло твоє́ те́мно бу́деть. А́ще у́бо світ, і́же в тебі́, тьма єсть, то тьма кольми́? | коли ж око твоє буде нечистим, то і все тіло твоє темним буде. Отже, якщо світло, що в тобі, є темрявою, то яка ж тоді темрява? |
|
24
|
24
|
| Нікто́же мо́жеть двіма́ господи́нома рабо́тати: лю́бо єди́наго возлю́бить, а друга́го возненави́дить, іли́ єди́наго держи́ться, о друзі́м же неради́ти на́чнеть. Не мо́жете Бо́гу рабо́тати і мамо́ні. | Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні*. |
|
25
|
25
|
| Сего́ ра́ди глаго́лю вам: не пеці́теся душе́ю ва́шею, что я́сте, іли́ что піє́те, ні ті́лом ва́шим, во что облече́теся. Не душа́ ли бо́льші єсть пи́щі, і ті́ло оде́жди? | Задля цього кажу вам: не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло — за одяг? |
|
26
|
26
|
| Воззрі́те на пти́ці небе́сния, я́ко не сі́ють, ні жнуть, ні собира́ють в жи́тниці, і Оте́ць ваш Небе́сний пита́єть їх. Не ви ли па́че лу́чші їх єсте́? | Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; і Отець ваш Небесний годує їх. Хіба ж ви не набагато кращі за них? |
|
27
|
27
|
| Кто же от вас пеки́йся мо́жеть приложи́ти во́зрасту своєму́ ла́коть єди́н? | Та й хто з вас, турбуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть? |
|
28
|
28
|
| І о оде́жди что пече́теся? Смотрі́те крин се́льних, ка́ко расту́ть: не тружда́ються, ні пряду́т; | І про одяг чого піклуєтесь? Подивіться на лілеї польові, як вони ростуть: не трудяться і не прядуть; |
|
29
|
29
|
| глаго́лю же вам, я́ко ні Соломо́н во всей сла́ві своє́й облече́ся, я́ко єди́н от сих; | кажу ж вам: що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них; |
|
30
|
30
|
| а́ще же сі́но се́льноє, днесь су́ще і у́трі в пещ вмета́ємо, Бог та́ко одіва́єть, не мно́го ли па́че вас, малові́ри? | якщо ж траву польову, що сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так зодягає, то хіба не набагато краще зодягне вас, маловіри! |
|
31
|
31
|
| (Зач. 19) Не пеці́теся у́бо, глаго́люще: что я́ми, іли́ что піє́м, іли́ чим оде́ждемся? | Тож не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися? |
|
32
|
32
|
| Всіх бо сих язи́ци і́щуть; вість бо Оте́ць ваш Небе́сний, я́ко тре́буєте сих всіх. | Бо всього цього язичники шукають; знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому. |
|
33
|
33
|
| Іщі́те же пре́жде Ца́рствія Бо́жия і пра́вди Єго́, і сія́ вся приложа́ться вам. | Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам. |
|
34
|
34
|
| Не пеці́теся у́бо на у́трей, у́треній бо собо́ю пече́ться; довлі́єть дне́ві зло́ба [попече́ніє] єго́. | Отже, не піклуйтеся про завтрашній день, бо завтра саме за себе піклуватиметься. Досить кожному дневі своїх турбот. |
|
Глава 7
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 20) Не суді́те, да не суди́мі бу́дете; | Не судіть, щоб і вас не судили; |
|
2
|
2
|
| і́мже бо судо́м су́дите, су́дять вам; і в ню́же мі́ру мі́рите, возмі́риться вам. | бо яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється й вам. |
|
3
|
3
|
| Что же ви́диши суче́ць, і́же во о́ці бра́та твоєго́, бервна́ же, є́же єсть во о́ці твоє́м, не чу́єши? | І чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш? |
|
4
|
4
|
| Або ка́ко рече́ши бра́ту твоєму́: оста́ви, да ізму́ суче́ць із очесе́ твоєго́, і се, бервно́ во о́ці твоє́м? | Або, як скажеш братові твоєму: дай я витягну скалку з ока твого, коли колода в оці твоїм? |
|
5
|
5
|
| Лицемі́ре, ізми́ пе́рвіє бервно́ із очесе́ твоєго́, і тогда́ у́зриши із'я́ти суче́ць із очесе́ бра́та твоєго́. | Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого. |
|
6
|
6
|
| Не даді́те свята́я псом, ні помета́йте би́сер ва́ших пред свинія́ми, да не поперу́ть їх нога́ми свої́ми і вра́щшеся расто́ргнуть ви. | Не давайте святого псам і не кидайте перлів ваших перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, обернувшись, не пороздирали й вас. |
|
7
|
7
|
| (Зач.) Просі́те, і да́сться вам; іщі́те, і обря́щете; толці́те, і отве́рзеться вам; | Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам; |
|
8
|
8
|
| всяк бо прося́й приє́млеть, і іщя́й обріта́єть, і толку́щему отве́рзеться. | бо кожен, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють. |
|
9
|
9
|
| Або кто єсть от вас челові́к, єго́же а́ще воспро́сить син єго́ хлі́ба, єда́ ка́мень пода́сть єму́? | Чи є між вами така людина, яка, коли син її попросить у неї хліба, подала б йому камінь? |
|
10
|
10
|
| Або а́ще ри́би про́сить, єда́ змію́ пода́сть єму́? | І коли попросить риби, подала б йому змію? |
|
11
|
11
|
| А́ще у́бо ви, лука́ві су́ще, умі́єте дая́нія бла́га дая́ти ча́дом ва́шим, кольми́ па́че Оте́ць ваш Небе́сний дасть бла́га прося́щим у Него́. | Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте дари добрі давати дітям вашим, тим паче Отець ваш Небесний дасть блага тим, хто просить у Нього. |
|
12
|
12
|
| (Зач. 21) Вся у́бо, єли́ка а́ще хо́щете, да творя́ть вам челові́ци, та́ко і ви творі́те їм: се бо єсть зако́н і проро́ци. | Отже, все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм, — бо в цьому є Закон і Пророки. |
|
13
|
13
|
| Вни́діте у́зькими врати́; я́ко простра́нная врата́ і широ́кий путь вводя́й в па́губу, і мно́зі суть входя́щії ім; | Входьте вузькими воротами, бо просторі ворота і широка дорога ведуть до погибелі, і багато хто йде ними. |
|
14
|
14
|
| что у́зькая врата́ і ті́сний путь вводя́й в живо́т, і ма́ло їх єсть, і́же обріта́ють єго́. | А вузькі ворота і тісна дорога ведуть у життя, і мало тих є, хто знаходить їх. |
|
15
|
15
|
| (Зач. 22) Внемлі́те же от лжи́вих проро́к, і́же прихо́дять к вам во оде́ждах о́вчих, внутр же суть во́лци хи́щници; | Остерігайтеся лжепророків, які приходять до вас в одежі овечій, а всередині — вовки хижі. |
|
16
|
16
|
| от плод їх позна́єте їх. Єда́ об'ємлютю от те́рнія гро́зди, іли́ от ре́пія смо́кви? | По плодах їхніх пізнаєте їх. Хіба збирають виноград з терня або смокви з будяків? |
|
17
|
17
|
| Та́ко вся́ко дре́во до́броє плоди́ добри́ твори́ть, а зло́є дре́во плоди́ зли твори́ть; | Так усяке добре дерево і плоди добрі родить, а погане дерево і плоди погані родить. |
|
18
|
18
|
| не мо́жеть дре́во добро́ плоди́ зли твори́ти, ні дре́во зло плоди́ добри́ твори́ти. | Не може дерево добре плоди погані родити, ні дерево погане плоди добрі родити. |
|
19
|
19
|
| Вся́ко у́бо дре́во, є́же не твори́ть плода́ добра́, посіка́ють є і во огнь вмета́ють. | Всяке дерево, що не дає плоду доброго, зрубують і у вогонь кидають. |
|
20
|
20
|
| Ті́мже у́бо от плод їх позна́єте їх. | Тож за їхніми плодами пізнаєте їх. |
|
21
|
21
|
| (Зач. 23) Не всяк глаго́ляй мі: Го́споди! Го́споди! — вни́деть в Ца́рствіє Небе́сноє; но творя́й во́лю Отця́ Моєго́, І́же єсть на Небесі́х. | Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! — увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного. |
|
22
|
22
|
| Мно́зі реку́ть мні во он день: Го́споди! Го́споди! Не в Твоє́ ли і́м'я проро́чествовахом, і Твої́м і́менем бі́си ізгони́хом, і Твої́м і́менем си́ли мно́гі сотвори́хом? | Багато хто скаже Мені того дня: Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили? |
|
23
|
23
|
| І тогда́ іспові́м їм: я́ко ніколи́же знах вас, отиді́те от Мене́, ді́лающії беззако́ніє. | І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня. |
|
24
|
24
|
| (Зач. 24) Всяк у́бо, і́же сли́шить словеса́ Моя́ сія́ і твори́ть я, уподо́блю єго́ му́жу му́дру, і́же созда́ хра́мину свою́ на ка́мені; | Отже, всякого, хто слухає ці слова Мої і виконує їх, уподібню мужеві мудрому, який збудував будинок свій на камені; |
|
25
|
25
|
| і сни́де дождь, і прийдо́ша рі́ки, і возві́яша ві́три, і нападо́ша на хра́мину ту; і не паде́ся, основана́ бо бі на ка́мені. | І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і ринули на будинок той, і він не впав, бо був збудований на камені. |
|
26
|
26
|
| І всяк сли́шай словеса́ Моя́ сія́, і не творя́ їх, уподо́биться му́жу уро́диву, і́же созда́ хра́мину свою́ на пісці́; | А всякий, хто слухає ці слова Мої і не виконує їх, уподібниться мужеві нерозумному, який збудував будинок свій на піску; |
|
27
|
27
|
| і сни́де дождь, і прийдо́ша рі́ки, і возві́яша ві́три, і опро́шася хра́мині той, і паде́ся; і бі разруше́ніє єя́ ве́ліє. | І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і налягли на будинок той; і він упав, і руйнування його було велике. |
|
28
|
28
|
| І бисть єгда́ сконча́ Ісу́с словеса́ сія́, дивля́хуся наро́ди о учениії Єго́; | І коли Ісус скінчив слова ці, народ дивувався вченню Його, |
|
29
|
29
|
| бі бо учя́ їх я́ко власть імі́я, і не я́ко кни́жници (і фарисе́є). | бо Він учив їх, як Той, Хто має владу, а не як книжники і фарисеї. |
|
Глава 8
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
| Сше́дшу же Єму́ с гори́, вслід Єго́ ідя́ху наро́ди мно́зі. | Коли ж Він зійшов з гори, слідом за Ним пішло багато народу. |
|
2
|
2
|
| І се, прокаже́н прише́д кла́няшеся Єму́, глаго́ля: Го́споди, а́ще хо́щеши, мо́жеши м'я очи́стити. | І ось підійшов прокажений і, кланяючись Йому, сказав: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити. |
|
3
|
3
|
| І просте́р ру́ку Ісу́с, косну́ся єму́, глаго́ля: хощу́, очи́стися. І а́біє очи́стися єму́ прока́за. | Ісус, простягши руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І він у ту ж мить очистився від прокази. |
|
4
|
4
|
| І глаго́ла єму́ Ісу́с: виждь, ні кому́же пові́ждь, но шед покажи́ся ієре́йові і принеси́ дар, єго́же повелі́ (в зако́ні) Моїсе́й, во свиді́тельство їм. | І говорить йому Ісус: гляди ж, нікому не розповідай, але піди покажися священикові і принеси дар, який повелів у законі Мойсей, на свідчення їм. |
|
5
|
5
|
| (Зач. 25) Вше́дшу же Єму́ в Капернау́м, приступи́ к Нему́ со́тник, моля́ Єго́ | А як увійшов Ісус до Капернаума, підійшов до Нього сотник і благав Його: |
|
6
|
6
|
| і глаго́ля: Го́споди, о́трок мой лежи́ть в дому́ разсла́блен, лю́ті стражда́. | Господи, слуга мій вдома лежить розслаблений і тяжко страждає. |
|
7
|
7
|
| І глаго́ла єму́ Ісу́с: Аз прише́д ісцілю́ єго́. | І говорить йому Ісус: Я прийду і зцілю його. |
|
8
|
8
|
| І отвіща́в со́тник, рече́ (Єму́): Го́споди, нісьм досто́їн, да под кров мой вни́деши; но то́кмо рци сло́во, і ісцілі́єть о́трок мой; | Сотник же у відповідь сказав: Господи! Я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою; але промов тільки слово, і видужає слуга мій. |
|
9
|
9
|
| і́бо аз челові́к єсьм под вла́стію, іми́й под собо́ю во́їни, і глаго́лю сему́: іди́, і і́деть; і друго́му: прийди́, і прихо́дить; і рабу́ моєму́: сотвори́ сіє́, і сотвори́ть. | Бо і я — людина підвладна, але, маючи під собою воїнів, кажу одному: іди, і йде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: зроби це, і зробить. |
|
10
|
10
|
| Сли́шав же Ісу́с, удиви́ся і рече́ гряду́щим по Нем: амі́нь глаго́лю вам: ні во Ізра́їлі толи́ки ві́ри обріто́х. | Почувши це, Ісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: істинно кажу вам, і в Ізраїлі не знайшов Я такої віри. |
|
11
|
11
|
| Глаго́лю же вам, я́ко мно́зі от восто́к і за́пад при́йдуть і возля́гуть со Авраа́мом, і Ісаа́ком, і Іа́ковом во Ца́рствії Небе́снім; | Кажу ж вам, що багато прийдуть зі сходу й заходу і возляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному; |
|
12
|
12
|
| си́нове же ца́рствія ізгна́ні бу́дуть во тьму кромі́шнюю: ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м. | А сини Царства вигнані будуть у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. |
|
13
|
13
|
| І рече́ Ісу́с со́тнику: іди́, і я́коже ві́ровал єси́, бу́ди тебі́. І ісцілі́ о́трок єго́ в той час. | І сказав Ісус сотникові: іди, і, як вірував ти, нехай буде тобі. І одужав слуга його в ту ж мить. |
|
14
|
14
|
| (Зач. 26) І прише́д Ісу́с в дом Петро́в, ви́ді те́щу єго́ лежа́щу і огне́м жего́му, | Прийшовши до Петрової господи, Ісус побачив тещу його, що лежала в гарячці, |
|
15
|
15
|
| і прикосну́ся руці́ єя́, і оста́ви ю огнь; і воста́ і служа́ше Єму́. | і доторкнувся до руки її, і гарячка покинула її; і вона встала і слугувала Йому. |
|
16
|
16
|
| По́зді же би́вшу, приведо́ша к Нему́ бі́сни мно́гі; і ізгна́ ду́хи сло́вом і вся боля́щия ісціли́; | Коли ж настав вечір, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він вигнав духів словом і зцілив усіх недужих, |
|
17
|
17
|
| да сбу́деться річе́нноє Іса́єм проро́ком, глаго́лющим: Той неду́ги на́ша прия́т і болі́зні понесе́. | щоб справдилося сказане пророком Ісаєю, який говорить: Він узяв на Себе недуги наші і поніс хвороби. |
|
18
|
18
|
| Ви́дів же Ісу́с мно́гі наро́ди о́крест Себе́, повелі́ (ученико́м) іти́ на он пол. | А як побачив Ісус довкола Себе багато народу, звелів ученикам відпливти на другий бік. |
|
19
|
19
|
| І присту́пль єди́н кни́жник, рече́ Єму́: учи́телю, іду́ по Тебі́, а́може а́ще і́деши. | Тоді один книжник, підійшовши, сказав Йому: Учителю, я піду за Тобою, куди б Ти не пішов. |
|
20
|
20
|
| Глаго́ла єму́ Ісу́с: ли́си я́звини і́муть, і пти́ці небе́сния — гні́зда, Син же челові́чеський не і́мать гді глави́ подклони́ти. | І каже йому Ісус: лисиці мають нори і птахи небесні — гнізда, Син же Людський не має де голови прихилити. |
|
21
|
21
|
| Други́й же от учени́к Єго́ рече́ Єму́: Го́споди, повели́ мі пре́жде іти́ і погребсти́ отця́ моєго́. | Інший же з учеників Його сказав Йому: Господи! Дозволь мені перше піти і поховати батька мого. |
|
22
|
22
|
| Ісу́с же рече́ єму́: гряди́ по Мні і оста́ви ме́ртвих погребсти́ своя́ мертвеці́. | Але Ісус сказав йому: іди за Мною і залиш мертвим ховати своїх мерців. |
|
23
|
23
|
| (Зач. 27) І влі́зшу Єму́ в кора́бль, по Нем ідо́ша ученици́ Єго́. | І як увійшов Він у човен, за Ним пішли ученики Його. |
|
24
|
24
|
| І се, трус вели́к бисть в мо́рі, я́коже кораблю́ покрива́тися волна́ми; Той же спа́ше. | І ось піднялися хвилі великі на морі, аж човен покривало; Він же спав. |
|
25
|
25
|
| І прише́дше ученици́ Єго́ возбуди́ша Єго́, глаго́люще: Го́споди, спаси́ ни, погиба́єм. | Тоді ученики Його, підійшовши до Нього, розбудили Його і сказали: Господи, рятуй нас, гинемо. |
|
26
|
26
|
| І глаго́ла їм: что страшли́ві єсте́, малові́ри? Тогда́ воста́в запрети́ ві́тром і мо́рю, і бисть тишина́ ве́лія. | І говорить їм: чого ви такі боязкі, маловіри? Відтак, уставши, заборонив вітрам і морю, і настала велика тиша. |
|
27
|
27
|
| Челові́ци же чуди́шася, глаго́люще: Кто єсть Сей, я́ко і ві́три і мо́ре послу́шають Єго́? | Люди ж, дивуючись, говорили: Хто Цей, що і вітри, й море слухають Його? |
|
28
|
28
|
| (Зач. 28) І прише́дшу Єму́ на он пол, в страну́ Гергеси́нськую, сріто́ста Єго́ два бі́сна от гроб ісходя́ща, лю́та зіло́, я́ко не мощи́ нікому́ мину́ти путе́м тім. | І коли Він прибув на другий бік, до країни Гергесинської, Його зустріли двоє біснуватих, що вийшли з гробниць, дуже люті, так що ніхто не міг пройти тією дорогою. |
|
29
|
29
|
| І се, возопи́ста глаго́люща: что на́ма і Тебі́, Ісу́се Си́не Бо́жий? прише́л єси́ сі́мо пре́жде вре́мене му́чити нас. | І ось вони закричали: що Тобі до нас, Ісусе, Сину Божий? Прийшов Ти сюди передчасно мучити нас. |
|
30
|
30
|
| Бя́ше же дале́че от нею́ ста́до свині́й мно́го пасо́мо. | А віддалік паслося велике стадо свиней. |
|
31
|
31
|
| Бі́си же моля́ху Єго́, глаго́люще: а́ще ізго́ниши ни, повели́ нам іти́ в ста́до свино́є. | І біси благали Його: якщо виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней. |
|
32
|
32
|
| І рече́ їм: іді́те. Они́ же ізше́дше ідо́ша в ста́до свино́є; і се, (а́біє) устреми́ся ста́до все по бре́гу в мо́ре, і утопо́ша в вода́х. | І Він сказав їм: ідіть. І вони, вийшовши, пішли у стадо свиней. І ось усе стадо кинулося з кручі в море і втопилось у воді. |
|
33
|
33
|
| Пасу́щії же біжа́ша, і ше́дше во град, возвісти́ша вся, і о бісно́ю. | Пастухи ж побігли і, прийшовши у місто, розповіли про все і про те, що було з біснуватими. |
|
34
|
34
|
| І се, весь град ізи́де в срі́теніє Ісу́сові; і ви́дівше Єго́, моли́ша, я́ко да́би преше́л от преді́л їх. | І ось усе місто вийшло назустріч Ісусові; і, побачивши Його, просили, щоб Він відійшов від їхнього краю. |
|
Глава 9
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 29) І вліз в кора́бль, пре́йде і при́йде во Свой град. | Тоді Він, увійшовши в човен, переплив назад і прибув до Свого міста. |
|
2
|
2
|
| І се, принесо́ша Єму́ разсла́блена (жи́лами), на одрі́ лежа́ща; і ви́дів Ісу́с ві́ру їх, рече́ разсла́бленному: дерза́й, ча́до, отпуща́ються ті грісі́ твої́. | І ось принесли до Нього розслабленого, що лежав на постелі. І, побачивши віру їхню, Ісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! Прощаються тобі гріхи твої! |
|
3
|
3
|
| І се, ні́ції от кни́жник рі́ша в себі́: Сей ху́лить. | При цьому деякі з книжників говорили собі: Він богохульствує. |
|
4
|
4
|
| І ви́дів Ісу́с помишле́нія їх, рече́: вску́ю ви ми́слите лука́вая в сердця́х свої́х? | Ісус же, бачачи помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях своїх? |
|
5
|
5
|
| что бо єсть удо́біє рещи́: отпуща́ються ті грісі́, іли́ рещи́: воста́ни і ходи́? | Бо що легше — сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи? |
|
6
|
6
|
| но да уві́сте, я́ко власть і́мать Син Челові́чеський на землі́ отпуща́ти гріхи́; тогда́ глаго́ла разсла́бленному: воста́ни, возьми́ твой одр і іди́ в дом твой. | Та щоб знали ви, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи. Тоді говорить розслабленому: встань, візьми постіль твою та йди у дім твій. |
|
7
|
7
|
| І воста́в, (взем одр свой,) і́де в дом свой. | І той устав, узяв постіль свою і пішов у дім свій. |
|
8
|
8
|
| Ви́дівше же наро́ди чуди́шася і просла́виша Бо́га, да́вшаго власть такову́ю челові́ком. | Народ же, побачивши це, здивувався і прославив Бога, Який дав таку владу людям. |
|
9
|
9
|
| (Зач. 30) І преходя́ Ісу́с отту́ду, ви́ді челові́ка сідя́ща на ми́тниці, Матфе́я глаго́лема; і глаго́ла єму́: по Мні гряди́. І воста́в по Нем і́де. | Проходячи звідти, Ісус побачив чоловіка, що сидів на митниці, на ймення Матфей, і каже йому: іди за Мною. І той устав і пішов за Ним. |
|
Глава 28
|
Глава 28
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 115) В ве́чер же субо́тний [по ве́чері же субо́тнім], свита́ющи во єди́ну от субо́т, при́йде Марі́я Магдали́на і друга́я Марі́я ви́діти гроб. | Після ж суботнього вечора, на світанку першого дня після суботи, прийшли Марія Магдалина та інша Марія подивитися на гріб. |
|
2
|
2
|
| І се, трус бисть ве́лій: а́нгел бо Госпо́день, сшед с небесе́, присту́пль, отвали́ ка́мень от две́рій гро́ба і сідя́ше на нем; | І ось стався великий землетрус, бо ангел Господній, який зійшов з неба, приступивши, відвалив камінь від дверей гробу і сів на ньому. |
|
3
|
3
|
| бі же зрак єго́ я́ко мо́лнія, і одія́ніє єго́ біло́ я́ко сніг. | Вигляд його був як блискавка, і одежа його біла, як сніг. |
|
4
|
4
|
| От стра́ха же єго́ сотрясо́шася стрегу́щії і би́ша я́ко ме́ртві. | Зі страху перед ним ті, що стерегли, затремтіли і стали як мертві; |
|
5
|
5
|
| Отвіща́в же а́нгел рече́ жена́м: не бо́йтеся ви; вім бо, я́ко Ісу́са расп'я́таго і́щете; | Ангел же, звернувшись до жінок, сказав: не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого. |
|
6
|
6
|
| ність зді; воста́ бо, я́коже рече́; прийді́те, ви́діте мі́сто, іді́же лежа́ Госпо́дь, | Його нема тут — Він воскрес, як сказав. Підійдіть, погляньте на місце, де лежав Господь. |
|
7
|
7
|
| і ско́ро ше́дші рці́те ученико́м Єго́, я́ко воста́ от ме́ртвих і се, варя́єть ви в Галіле́ї; та́мо Єго́ у́зрите; се, ріх вам. | І підіть швидше, скажіть ученикам Його, що Він воскрес з мертвих і попередить вас у Галилеї; там Його побачите. Ось я сказав вам. |
|
8
|
8
|
| І ізше́дші ско́ро от гро́ба со стра́хом і ра́достію ве́лією, теко́сті возвісти́ти ученико́м Єго́. | І, вийшовши поспішно з гробу, вони зі страхом і великою радістю побігли сповістити учеників Його. |
|
9
|
9
|
| Єгда́ же ідя́сті возвісти́ти ученико́м Єго́, і се, Ісу́с срі́те я, глаго́ля: ра́дуйтеся. Оні́ же присту́пльші я́стіся за но́зі Єго́ і поклони́стіся єму́. | Коли ж вони йшли сповістити учеників Його, ось Ісус зустрів їх і сказав: радуйтеся! Вони ж, приступивши, припали до ніг Його і вклонилися Йому. |
|
10
|
10
|
| Тогда́ глаго́ла ї́ма Ісу́с: не бо́йтеся; іді́те, возвісті́те бра́тії Моє́й, да і́дуть в Галіле́ю і ту м'я ви́дять. | Тоді говорить їм Ісус: не бійтеся; підіть сповістіть братів Моїх, щоб ішли до Галилеї, і там вони побачать Мене. |
|
11
|
11
|
| Іду́щема же ї́ма, се, ні́ції от кустоді́ї прише́дше во град, возвісти́ша архієре́йом вся би́вшая. | Коли ж вони йшли, то дехто зі сторожі, прийшовши до міста, сповістив первосвящеників про все, що сталося. |
|
12
|
12
|
| І собра́вшеся со ста́рці, сові́т сотвори́ша, сре́бреники дово́льни да́ша во́їном, | І вони, зібравшись із старійшинами, скликали раду, дали чимало грошей воїнам |
|
13
|
13
|
| глаго́люще: рці́те, я́ко ученици́ Єго́ но́щію прише́дше украдо́ша Єго́, нам сп'я́щим; | і сказали: говоріть, що ученики Його, прийшовши вночі, украли Його, коли ми спали. |
|
14
|
14
|
| і а́ще сіє́ усли́шано бу́деть у іге́мона, ми утоли́м єго́ і вас безпеча́льни сотвори́м. | І якщо чутка про це дійде до правителя, ми переконаємо його і вас від неприємностей визволимо. |
|
15
|
15
|
| Они́ же приє́мше сре́бреники, сотвори́ша, я́коже науче́ні би́ша. І промче́ся сло́во сіє́ во іуде́єх да́же до сего́ дне. | Вони, взявши гроші, зробили, як були навчені; і пронеслося слово це між юдеями, навіть до цього дня. |
|
16
|
16
|
| (Зач. 116) Єди́нії же на́десяте ученици́ ідо́ша в Галіле́ю, в го́ру, а́може повелі́ їм Ісу́с; | А одинадцять учеників пішли в Галилею, на гору, куди звелів їм Ісус. |
|
17
|
17
|
| і ви́дівше Єго́, поклони́шася Єму́; о́ви же усумні́шася. | І, побачивши Його, поклонилися Йому, а деякі засумнівались. |
|
18
|
18
|
| І присту́пль Ісу́с, рече́ їм, глаго́ля: даде́ся Мі вся́ка власть на Небесі́ і на землі́; | І, наблизившись, Ісус сказав їм: дана Мені всяка влада на небі і на землі. |
|
19
|
19
|
| ше́дше у́бо научі́те вся язи́ки, крестя́ще їх во і́м'я Отця́, і Си́на, і Свята́го Ду́ха, | Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, |
|
20
|
20
|
| уча́ще їх блюсти́ вся, єли́ка запові́дах вам; і се, Аз с ва́ми єсьм во вся дні до сконча́нія ві́ка. Амі́нь. | навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я з вами по всі дні, до кінця віку. Амінь. |
|
Глава 17
|
Глава 17
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 70) І по днех шести́х поя́т Ісу́с Петра́, і Іа́кова, і Іоа́нна, бра́та єго́, і возведе́ їх на гору́ високу́ єди́ни, | Коли минуло шість днів, Ісус взяв Петра, Якова та Іоана, брата його, і вивів їх на високу гору одних, |
|
2
|
2
|
| і преобрази́ся пред ни́ми; і просвіти́ся лице́ Єго́, я́ко со́лнце, ри́зи же Єго́ би́ша біли́, я́ко світ. | і преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло. |
|
3
|
3
|
| І се, яви́стася їм Моїсе́й і Ілія́, с Ним глаго́люща. | І ось явилися їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним. |
|
4
|
4
|
| Отвіща́в же Петр рече́ (ко) Ісу́сові: Го́споди, добро́ єсть нам зді би́ти; а́ще хо́щеши, сотвори́м зді три сі́ни, Тебі́ єди́ну, і Моїсе́йові єди́ну, і єди́ну Ілії́. | При цьому Петро сказав Ісусові: Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі. |
|
5
|
5
|
| Єще́ (же) єму́ глаго́лющу, се, о́блак сві́тел осіни́ їх; і се, глас із о́блака глаго́ля: Сей єсть Син Мой возлю́бленний, о Не́мже благоволи́х. Того́ послу́шайте. | Поки він говорив це, ясна хмара осінила їх, і ось голос з хмари говорить: Цей є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте. |
|
6
|
6
|
| І сли́шавше ученици́ падо́ша ни́ці і убоя́шася зіло́. | І, почувши, ученики впали ниць і дуже полякались. |
|
7
|
7
|
| І присту́пль Ісу́с прикосну́ся їх і рече́: воста́ніте і не бо́йтеся. | Але Ісус підійшов, доторкнувся до них і сказав: встаньте і не бійтеся. |
|
8
|
8
|
| Возве́дше же о́чі свої́, ні кого́же ви́діша, то́кмо Ісу́са єди́наго. | Звівши ж очі свої, вони нікого не побачили, тільки одного Ісуса. |
|
9
|
9
|
| І сходя́щим їм с гори́, запові́да їм Ісу́с, глаго́ля: ні кому́же пові́діте виді́нія, до́ндеже Син Челові́чеський із ме́ртвих воскре́снеть. | І коли вони сходили з гори, Ісус наказав їм: нікому не говоріть про це видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих. |
|
10
|
10
|
| (Зач. 71) І вопроси́ша Єго́ ученици́ Єго́, глаго́люще: что у́бо кни́жници глаго́лють, я́ко Ілії́ подоба́єть прийти́ пре́жде? | І спитали Його ученики Його: чому ж книжники говорять, що Іллі належить прийти раніш? |
|
11
|
11
|
| Ісу́с же отвіща́в рече́ їм: Ілія́ у́бо при́йдеть пре́жде і устро́їть вся; | Ісус сказав їм у відповідь: так, Ілля прийде раніш і все приготує; |
|
12
|
12
|
| глаго́лю же вам, я́ко Ілія́ уже́ при́йде, і не позна́ша єго́, но сотвори́ша о нем, єли́ка восхоті́ша; та́ко і Син Челові́чеський і́мать пострада́ти от них. | але кажу вам, що Ілля вже прийшов, і його не впізнали, і зробили з ним, як хотіли. Так і Син Людський має постраждати від них. |
|
13
|
13
|
| Тогда́ разумі́ша ученици́, я́ко о Іоа́нні Крести́телі рече́ їм. | Тоді ученики зрозуміли, що він говорив їм про Іоана Хрестителя. |
|
14
|
14
|
| (Зач. 72) І прише́дшим їм к наро́ду, приступи́ к Нему́ челові́к, кла́няяся Єму́ | Коли вони прийшли до народу, то підійшов до Нього чоловік і, ставши перед Ним на коліна, |
|
15
|
15
|
| і глаго́ля: Го́споди, поми́луй си́на моєго́, я́ко на но́ви мі́сяці бісну́ється і злі стра́ждеть; мно́жицею бо па́даєть во огнь і мно́жицею в во́ду; | сказав: Господи! Помилуй сина мого; бо він на новий місяць біснується і тяжко страждає, бо часто кидається в огонь і часто у воду. |
|
16
|
16
|
| і приведо́х єго́ ко ученико́м Твої́м, і не возмого́ша єго́ ісціли́ти. | Я приводив його до учеників Твоїх, та вони не змогли зцілити його. |
|
17
|
17
|
| Отвіща́в же Ісу́с рече́: о, ро́де неві́рний і развраще́нний, доко́лі бу́ду с ва́ми? Доко́лі терплю́ вам? Приведі́те мі єго́ сі́мо. | Ісус же, відповідаючи, сказав: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами, доки терпітиму вас? Приведіть його до Мене сюди. |
|
18
|
18
|
| І запрети́ єму́ Ісу́с, і ізи́де із него́ біс; і ісцілі́ о́трок от часа́ того́. | І заборонив йому Ісус, і біс вийшов з нього; і отрок зцілився у ту ж мить. |
|
19
|
19
|
| Тогда́ присту́пльше ученици́ ко Ісу́су на єди́ні, рі́ша: почто́ ми не возмого́хом ізгна́ти єго́? | Тоді ученики, приступивши до Ісуса на самоті, сказали: чому ми не змогли вигнати його? |
|
20
|
20
|
| Ісу́с же рече́ їм: за неві́рствіє ва́ше; амі́нь бо глаго́лю вам: а́ще і́мате ві́ру я́ко зе́рно гору́шно, рече́те горі́ сей: прейди́ отсю́ду та́мо, і пре́йдеть; і нічто́же невозмо́жно бу́деть вам; | Ісус же сказав їм: через невір’я ваше. Бо істинно кажу вам: якщо ви матимете віру як зерно гірчичне і скажете горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас. |
|
21
|
21
|
| сей же род не ісхо́дить, то́кмо моли́твою і посто́м. | Цей же рід виганяється тільки молитвою і постом. |
|
22
|
22
|
| Живу́щим же їм в Галіле́ї, рече́ їм Ісу́с: пре́дан і́мать би́ти Син Челові́чеський в ру́ці челові́ком, | Під час перебування їх у Галилеї, Ісус сказав їм: Син Людський буде виданий в руки людям, |
|
23
|
23
|
| і убію́т Єго́, і в тре́тій день воста́неть. І ско́рбні би́ша зіло́. | і уб’ють Його, і на третій день воскресне. І вони дуже засмутилися. |
|
24
|
24
|
| (Зач. 73) Прише́дшим же їм в Капернау́м, приступи́ша приє́млющії дідра́хми к Петро́ві і рі́ша: Учи́тель ваш не дасть ли дідра́хми? | Коли ж вони прийшли до Капернаума, то підійшли до Петра збирачі дидрахм* і сказали: чи не дасть Учитель ваш дидрахми? |
|
25
|
25
|
| Глаго́ля: єй. І єгда́ вни́де в дом, предвари́ єго́ Ісу́с, глаго́ля: что ті мни́ться, Си́моне? Ца́ріє зе́мстії от ки́їх приє́млють да́ні іли́ кинсо́н? От свої́х ли сино́в, іли́ от чужи́х? | Він говорить: так. І коли увійшов він у дім, то Ісус, випередивши його, сказав: як тобі здається, Симоне, царі землі з кого беруть мито або податки: зі своїх синів чи з чужих? |
|
26
|
26
|
| Глаго́ла єму́ Петр: от чужи́х. Рече́ єму́ Ісу́с: у́бо свобо́дни суть си́нове; | Петро говорить Йому: з чужих. Ісус сказав йому: отже, сини вільні; |
|
27
|
27
|
| но да не соблазни́м їх, шед на мо́ре, ве́рзи у́дицю, і, ю́же пре́жде і́меши ри́бу, возьми́; і отве́рз уста́ єй, обря́щеши стати́р; той взем даждь їм за м'я і за ся. | але, щоб нам не спокусити їх, піди до моря, закинь вудку, і першу спійману рибу візьми, відкрий їй рот і знайдеш статир*, візьми його і віддай їм за Мене і за себе. |
|
Глава 18
|
Глава 18
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 74) В той час приступи́ша ученици́ ко Ісу́су, глаго́люще: кто у́бо бо́лій єсть в Ца́рствії Небе́снім? | У той час ученики приступили до Ісуса і кажуть: хто більший у Царстві Небесному? |
|
2
|
2
|
| І призва́в Ісу́с отроча́, поста́ви є посреді́ їх | Ісус, покликавши дитя, поставив його посеред них |
|
3
|
3
|
| і рече́: амі́нь глаго́лю вам, а́ще не обратите́ся і бу́дете я́ко ді́ти, не вни́дете в Ца́рство Небе́сноє; | і сказав: істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете у Царство Небесне. |
|
4
|
4
|
| і́же у́бо смири́ться я́ко отроча́ сіє́, той єсть бо́лій во Ца́рствії Небе́снім; | Отже, хто упокориться, як дитя це, той і більший у Царстві Небесному. |
|
5
|
5
|
| і і́же а́ще при́йметь отроча́ таково́ во і́м'я Моє́, мене́ приє́млеть; | І хто прийме одне таке дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; |
|
6
|
6
|
| а і́же а́ще соблазни́ть єди́наго ма́лих сих, ві́рующих в М'я, у́не єсть єму́, да обі́ситься же́рнов осе́льський на ви́ї єго́, і пото́неть в пучи́ні морсті́й. | а хто спокусить одного з малих цих, що вірують у Мене, тому краще було б, якби повісили йому жорно млинове на шию і потопили його в морській глибині. |
|
7
|
7
|
| Го́ре ми́ру от собла́зн; ну́жда бо єсть прийти́ собла́зном; оба́че го́ре челові́ку тому́, і́мже собла́зн прихо́дить. | Горе світові від спокус, бо потрібно, щоб прийшли спокуси; але горе такій людині, через яку спокуса приходить. |
|
8
|
8
|
| А́ще ли рука́ твоя́ іли́ нога́ твоя́ соблажня́єть тя, отсіци́ ю і ве́рзи от себе́; добрі́йше ті єсть вни́ти в живо́т хро́му іли́ бі́дну [без руки́], не́же дві ру́ці і дві но́зі іму́щу вве́ржену би́ти во огнь ві́чний; | Якщо рука твоя чи нога твоя спокушає тебе, відсічи її і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя без руки чи без ноги, ніж, дві руки і дві ноги маючи, бути вкинутим у вогонь вічний. |
|
9
|
9
|
| і а́ще о́ко твоє́ соблажня́єть тя, ізми́ є і ве́рзи от себе́; добрі́йше ті єсть со єди́нім о́ком в живо́т вни́ти, не́же дві о́ці іму́щу вве́ржену би́ти в геє́нну о́гненную. | Коли око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе: краще тобі з одним оком у життя увійти, аніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну. |
|
10
|
10
|
| (Зач. 75) Блюді́те, да не пре́зрите єди́наго (от) ма́лих сих; глаго́лю бо вам, я́ко а́нгели їх на небесі́х ви́ну ви́дять лице́ Отця́ Моєго́ Небе́снаго. | Стережіться, щоб ви не зневажили жодного з цих малих: бо кажу вам, що ангели їхні на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого Небесного. |
|
11
|
11
|
| При́йде бо Син Челові́чеський (взиска́ти і) спасти́ поги́бшаго. | Бо Син Людський прийшов знайти і спасти загибле. |
|
12
|
12
|
| Что вам мни́ться? А́ще бу́деть ні́коєму челові́ку сто ове́ць, і заблу́дить єди́на от них, не оста́вить ли де́в'ятьдесят і де́в'ять в гора́х і шед і́щеть заблу́ждшия? | Як вам здається, коли буде в якогось чоловіка сто овець, і одна з них заблукає, чи не покине він у горах дев’яносто дев’ять і не піде шукати ту, що заблукала? |
|
13
|
13
|
| і а́ще бу́деть [приключи́ться] обрісти́ ю, амі́нь глаго́лю вам, я́ко ра́дується о ней па́че, не́же о дев'яти́десятих і дев'яти́ не заблу́ждших. | І якщо трапиться знайти її, істинно кажу вам, він радіє за неї більше, ніж за дев’яносто дев’ять, що не заблукали. |
|
14
|
14
|
| Та́ко ність во́ля пред Отце́м ва́шим Небе́сним, да поги́бнеть єди́н от ма́лих сих. | Так само немає волі Отця вашого Небесного, щоб загинув один з малих цих. |
|
15
|
15
|
| А́ще же согріши́ть к тебі́ брат твой, іди́ і обличи́ єго́ между́ тобо́ю і тім єди́нім; а́ще тебе́ послу́шаєть, приобрі́л єси́ бра́та Твоєго́; | Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою і ним одним. Якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого. |
|
16
|
16
|
| а́ще ли тебе́ не послу́шаєть, поїми́ с собо́ю єще́ єди́наго іли́ два, да при усті́х двою́ іли́ тріє́х свиді́телей ста́неть всяк глаго́л; | Якщо ж тебе не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося кожне слово. |
|
17
|
17
|
| а́ще же не послу́шаєть їх, пові́ждь це́ркві; а́ще же і це́рков преслу́шаєть, бу́ди тебі́ я́коже язи́чник і мита́р. | Якщо ж не послухає їх, скажи церкві; якщо ж і церкви не послухає, то нехай він буде тобі як язичник і митар. |
|
18
|
18
|
| (Зач. 76) Амі́нь (бо) глаго́лю вам: єли́ка а́ще св'я́жете на землі́, бу́дуть св'я́зана на небесі́; і єли́ка а́ще разрішите́ на землі́, бу́дуть разріше́на на небесі́х. | Істинно кажу вам: що ви зв’яжете на землі, те буде зв’язане на небі, і що розв’яжете на землі, те буде розв’язане на небі. |
|
19
|
19
|
| Па́ки амі́нь глаго́лю вам, я́ко а́ще два от вас совіща́єта на землі́ о вся́цій ве́щі, єя́же а́ще про́сита, бу́деть ї́ма от Отця́ моєго́, І́же на Небесі́х; | Істинно також кажу вам: якщо двоє з вас дійдуть згоди на землі просити про всяку річ, то, чого б вони не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного; |
|
20
|
20
|
| іді́же бо єста́ два іли́ тріє́ со́брані во і́м'я Моє́, ту єсьм посреді́ їх. | бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них. |
|
21
|
21
|
| Тогда́ присту́пль к Нему́ Петр рече́: Го́споди, колькра́ти а́ще согріши́ть в м'я брат мой, і отпущу́ ли єму́ до седьм крат? | Тоді Петро підійшов до Нього і сказав: Господи, скільки разів прощати брату моєму, який згрішить проти мене? Чи до семи разів? |
|
22
|
22
|
| Глаго́ла єму́ Ісу́с: не глаго́лю тебі́: до седьм крат, но до се́дьмдесят крат седмери́цею. | Ісус говорить йому: не кажу тобі — до семи, але до сімдесяти разів по сім. |
|
23
|
23
|
| (Зач. 77) Сего́ ра́ди уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку царю́, і́же восхоті́ стяза́тися о словесі́ с раби́ свої́ми. | Тому Царство Небесне подібне до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми; |
|
24
|
24
|
| Наче́ншу же єму́ стяза́тися, приведо́ша єму́ єди́наго должника́ тьмо́ю тала́нт; | коли він почав рахуватися, привели до нього одного боржника, який винен був йому десять тисяч талантів*; |
|
25
|
25
|
| не іму́щу же єму́ возда́ти, повелі́ ї госпо́дь єго́ прода́ти, і жену́ єго́, і ча́да, і вся, єли́ка імі́яше, і отда́ти. | а оскільки він не мав чим заплатити, то господар звелів продати його, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, і віддати. |
|
26
|
26
|
| Пад у́бо раб той, кла́няшеся єму́, глаго́ля: го́споди, потерпи́ на мні, і вся ті возда́м. | Тоді раб той упав і, кланяючись йому, говорив: господарю, потерпи мені, і все тобі віддам. |
|
27
|
27
|
| Милосе́рдовав же госпо́дь раба́ того́, прости́ єго́ і долг отпусти́ єму́. | Господар змилосердився над рабом тим, простив його і борг відпустив йому. |
|
28
|
28
|
| Ізше́д же раб той, обрі́те єди́наго (от) клевре́т свої́х, і́же бі до́лжен єму́ стом пі́нязь; і єм єго́ давля́ше, глаго́ля: отда́ждь мі, і́мже (мі) єси́ до́лжен. | Раб же той, вийшовши, зустрів одного з товаришів своїх, який був винен йому сто динаріїв*, і, схопивши його, душив і казав: віддай мені, що винен. |
|
29
|
29
|
| Пад у́бо клевре́т єго́ на но́зі єго́, моля́ше єго́, глаго́ля: потерпи́ на мні, і вся возда́м ті. | Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив: потерпи мені, і все віддам тобі. |
|
30
|
30
|
| Он же не хотя́ше, но вед всади́ єго́ в темни́цю, до́ндеже возда́сть до́лжноє. | Але той не захотів, а повів і посадив його у в’язницю, доки не віддасть боргу. |
|
31
|
31
|
| Ви́дівше же клевре́ти єго́ би́вшая, сжа́лиша си зіло́ і прише́дше сказа́ша господи́ну своєму́ вся би́вшая. | Товариші його, побачивши таке, дуже засмутилися і, прийшовши, розповіли своєму господареві все, що сталося. |
|
32
|
32
|
| Тогда́ призва́в єго́ господи́н єго́, глаго́ла єму́: ра́бе лука́вий, весь долг он отпусти́х тебі́, поне́же умоли́л м'я єси́; | Тоді господар покликав його і каже: рабе лукавий! Весь той борг я простив тобі, бо ти ублагав мене. |
|
33
|
33
|
| не подоба́ше ли і тебі́ поми́ловати клевре́та твоєго́, я́коже і аз тя поми́ловах? | Чи не належало й тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе? |
|
34
|
34
|
| І прогні́вався госпо́дь єго́, предаде́ єго́ мучи́телем, до́ндеже возда́сть весь долг свой. | І, розгнівавшись, господар віддав його мучителям, доки не віддасть йому всього боргу. |
|
35
|
35
|
| Та́ко і Оте́ць мой Небе́сний сотвори́ть вам, а́ще не отпустите́ ки́йждо бра́ту своєму́ от серде́ць ва́ших прегріше́нія їх. | Так і Отець Мій Небесний учинить з вами, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові своєму провини його. |
|
Глава 10
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
| І призва́ обана́десять учнаки́ Своя́, даде́ їм власть на ду́сіх нечи́стих, я́ко да ізго́нять їх, і ціли́ти всяк неду́г і вся́ку болі́знь. | Прикликавши дванадцять учеників Своїх, Він дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяли їх і зціляли всяку недугу і всяку неміч. |
|
2
|
2
|
| Двана́десятих же апо́столов імена́ суть сія́: пе́рвий Си́мон, і́же нарица́ється Петр, і Андре́й, брат єго́; Іа́ков Зеведе́єв і Іоа́нн, брат єго́; | Дванадцяти ж апостолів імена такі: перший Симон, що зветься Петром, і Андрій, брат його, Яків Зеведеїв та Іоан, брат його, |
|
3
|
3
|
| Фили́пп і Варфоломе́й; Фома́ і Матфе́й мита́р; Іа́ков Алфе́єв і Левве́й, наріче́нний Фадде́й; | Филип і Варфоломій, Фома і Матфей-митар, Яків Алфеїв і Леввей, прозваний Фадеєм, |
|
4
|
4
|
| Си́мон Канані́т і Іу́да Іскаріо́тський, і́же і предаде́ Єго́. | Симон Кананіт та Іуда Іскаріотський, який і зрадив Його. |
|
5
|
5
|
| Сія́ обана́десять посла́ Ісу́с, запові́да їм, глаго́ля: на путь язи́к не іді́те і во град самаря́нський не вни́діте; | Цих дванадцятьох послав Ісус і заповів їм, промовляючи: на путь до язичників не ходіть і в місто самарянське не входьте; |
|
6
|
6
|
| іді́те же па́че ко овця́м поги́бшим до́му Ізра́їлева; | а йдіть краще до овець загиблих дому Ізраїлевого; |
|
7
|
7
|
| ходя́ще же пропові́дуйте, глаго́люще: я́ко прибли́жися Ца́рствіє Небе́сноє; | ходячи ж, проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство Небесне; |
|
8
|
8
|
| боля́щия ісціля́йте, прокаже́нния очища́йте, ме́ртвия воскреша́йте, бі́си ізгоня́йте; ту́не прия́сте, ту́не даді́те. | хворих зціляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте: задарма одержали, задарма давайте. |
|
9
|
9
|
| (Зач. 35) Не стяжі́те зла́та, ні сребра́, ні мі́ді при поясі́х ва́ших, | Не беріть з собою ні золота, ні срібла, ані міді у пояси свої, |
|
10
|
10
|
| ні пи́ри в путь, ні двою́ ри́зу, ні сапо́г, ні жезла́; досто́їн бо єсть ді́латель мзди своєя́. | ні торбини на дорогу, ні двох одежин, ні взуття, ані посоха, бо той, хто трудиться, достойний нагороди своєї. |
|
11
|
11
|
| В о́ньже а́ще (коли́ждо) град іли́ весь вни́дете, іспита́йте, кто в нем досто́їн єсть, і ту пребу́діте, до́ндеже ізи́дете; | В яке б місто або селище не ввійшли ви, довідуйтесь, хто в ньому достойний є, і там залишайтесь, доки не вийдете; |
|
12
|
12
|
| входя́ще же в дом цілу́йте єго́, глаго́люще: мир до́му сему́; | а входячи в дім, привітайте його, кажучи: мир дому цьому. |
|
13
|
13
|
| і а́ще у́бо бу́деть дом досто́їн, при́йдеть мир ваш нань; а́ще ли же не бу́деть досто́їн, мир ваш к вам возврати́ться. | І якщо буде дім достойний, то мир ваш зійде на нього; якщо ж не буде достойний, то мир ваш до вас повернеться. |
|
14
|
14
|
| І і́же а́ще не при́йметь вас, ніже́ послу́шаєть слове́с ва́ших, ісходя́ще із до́му іли́ із гра́да того́, оттрясі́те прах ног ва́ших; | А коли хто не прийме вас і не послухає слів ваших, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох з ніг ваших. |
|
15
|
15
|
| Амі́нь глаго́лю вам: отра́дніє бу́деть землі́ содо́мстій і гомо́ррстій в день су́дний, не́же гра́ду тому́. | Істинно кажу вам: відрадніше буде землі Содомській і Гоморрській у день судний, аніж місту тому. |
|
16
|
16
|
| (Зач. 36) Се, Аз посила́ю вас я́ко о́вці посреді́ волко́в; бу́діте у́бо му́дрі, я́ко змія́, і ці́лі, я́ко го́лубіє. | Ось Я посилаю вас, як овець поміж вовків: отже, будьте мудрі, як змії, і лагідні, як голуби. |
|
17
|
17
|
| Внемлі́те же от челові́к: предадя́ть бо ви на со́нми, і на собо́рищих їх бію́ть вас, | Остерігайтеся ж людей: бо вони видаватимуть вас на судилища і в своїх синагогах битимуть вас, |
|
18
|
18
|
| і пред влади́ки же і царі́ веде́ні бу́дете Мене́ ра́ди, во свиді́тельство їм і язи́ком. | і поведуть вас до правителів і царів заради Мене на свідчення їм та язичникам. |
|
19
|
19
|
| Єгда́ же предаю́ть ви, не пеці́теся, ка́ко іли́ что возглаго́лете; да́стьбося вам в той час, что возглаго́лете; | Коли ж видаватимуть вас, не турбуйтеся, як або що говорити; бо в той час дано буде вам, що сказати, |
|
20
|
20
|
| не ви бо бу́дете глаго́лющії, но Дух Отця́ ва́шего глаго́ляй в вас. | бо не ви будете говорити, а Дух Отця вашого говоритиме у вас. |
|
21
|
21
|
| Преда́сть же брат бра́та на смерть, і оте́ць ча́до; і воста́нуть ча́да на роди́телі і убію́ть їх; | Видасть же брат брата на смерть і батько сина; і повстануть діти на батьків і уб’ють їх; |
|
22
|
22
|
| і бу́дете ненави́дими всі́ми і́мене Моєго́ ра́ди; претерпі́вий же до конця́, той спасе́н бу́деть. | і будуть вас ненавидіти всі за ім’я Моє; а хто витерпить до кінця, той спасенний буде. |
|
23
|
23
|
| (Зач. 37) Єгда́ же го́нять ви во гра́ді сем, бі́гайте в други́й. Амі́нь бо глаго́лю вам: не і́мате сконча́ти гра́ди Ізра́їлеви, до́ндеже при́йдеть Син Челові́чеський. | Коли ж гнатимуть вас в одному місті, біжіть у інше. Бо істинно кажу вам: не встигнете обійти ще міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський. |
|
24
|
24
|
| Ність учени́к над учи́теля (своєго́), ніже́ раб над господи́на своєго́; | Учень не вищий за вчителя і слуга не вищий за господаря свого. |
|
25
|
25
|
| довлі́єть ученику́, да бу́деть я́ко учи́тель єго́, і раб я́ко госпо́дь єго́. А́ще господи́на до́му Веєльзеву́ла нареко́ша, кольми́ па́че дома́шнія єго́? | Досить для учня, щоб він був як учитель його, і для слуги, щоб він був як господар його. Якщо господаря дому назвали Вельзевулом, то чи не тим більше — домашніх його? |
|
26
|
26
|
| Не убо́йтеся у́бо їх, нічто́же бо єсть покрове́нно, є́же не откри́ється, і та́йно, є́же не уві́діно бу́деть. | Отже, не бійтесь їх, бо нема нічого прихованого, що не відкрилося б, і потайного, що не стало б відомим. |
|
27
|
27
|
| Є́же глаго́лю вам во тьмі, рці́те во сві́ті; і є́же во у́ші сли́шите, пропові́діте на кро́віх. | Що кажу вам у темряві, говоріть при світлі, і що чуєте на вухо, проповідуйте на покрівлях. |
|
28
|
28
|
| І не убо́йтеся от убива́ющих ті́ло, душі́ же не могу́щих уби́ти; убо́йтеся же па́че могу́щаго і ду́шу і ті́ло погуби́ти в геє́нні. | І не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; але бійтесь більше Того, Хто може і душу, і тіло погубити в геєні. |
|
29
|
29
|
| Не дві ли пти́ці ціни́тіся єди́ному асса́рію? І ні єди́на от них паде́ть на землі́ без Отця́ ва́шего. | Чи не дві малі пташки продаються за один асарій*? І жодна з них не впаде на землю без волі Отця вашого; |
|
30
|
30
|
| Вам же і вла́си главні́ї всі ізочте́ні суть. | у вас же і волосся на голові все полічено; |
|
31
|
31
|
| Не убо́йтеся у́бо: мно́зіх птиць лу́чші єсте́ ви. | не бійтеся ж: ви дорожчі за багатьох малих пташок. |
|
32
|
32
|
| (Зач. 38) всяк у́бо і́же іспові́сть М'я пред челові́ки, іспові́м єго́ і Аз пред Отце́м Мої́м, І́же на Небесі́х; | Отже, кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним. |
|
33
|
33
|
| а і́же отве́ржеться Мене́ пред челові́ки, отве́ргуся єго́ і Аз пред Отце́м Мої́м, І́же на Небесі́х. | А хто зречеться Мене перед людьми, зречуся того і Я перед Отцем Моїм Небесним. |
|
34
|
34
|
| Не мні́те, я́ко прийдо́х воврещи́ мир на зе́млю; не прийдо́х воврещи́ мир, но меч; | Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов Я принести, а меч. |
|
35
|
35
|
| прийдо́х бо разлучи́ти челові́ка на отця́ своєго́, і дщер на ма́тер свою́, і неві́сту на свекро́в свою́. | Бо Я прийшов розлучити сина з батьком його, і дочку з матір’ю її, і невістку із свекрухою її. |
|
36
|
36
|
| І вразі́ челові́ку дома́шнії єго́. | І вороги людини — домашні її. |
|
37
|
37
|
| (Зач. 39) І́же лю́бить отця́ іли́ ма́тер па́че Мене́, ність Мене́ досто́їн; і і́же лю́бить си́на іли́ дщер па́че Мене́, ність Мене́ досто́їн; | Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, недостойний Мене; і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, недостойний Мене; |
|
38
|
38
|
| і і́же не при́йметь креста́ своєго́ і вслід Мене́ гряде́ть, ність Мене́ досто́їн. | і хто не бере хрест свій і не йде слідом за Мною, той недостойний Мене. |
|
39
|
39
|
| Обріти́й ду́шу свою́ погуби́ть ю; а і́же погуби́ть ду́шу свою́ Мене́ ра́ди, обря́щеть ю. | Хто зберігає душу свою, загубить її, а хто загубить душу свою заради Мене, збереже її. |
|
40
|
40
|
| І́же вас приє́млеть, Мене́ приє́млеть; і і́же приє́млеть Мене́, приє́млеть Посла́вшаго М'я; | Хто вас приймає, той Мене приймає, а хто приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене; |
|
41
|
41
|
| приє́мляй проро́ка во і́м'я проро́чо, мзду проро́чу при́йметь; і приє́мляй пра́ведника во і́м'я пра́ведничо, мзду пра́ведничу при́йметь; | хто приймає пророка в ім’я пророка, одержить винагороду пророка; і хто приймає праведника в ім’я праведника, одержить винагороду праведника. |
|
42
|
42
|
| і і́же а́ще напої́ть єди́наго от ма́лих сих ча́шею студени́ води́ то́кмо, во і́м'я ученика́, амі́нь глаго́лю вам, не погуби́ть мзди своєя́. | І хто напоїть одного з малих цих чашею холодної води, тільки в ім’я ученика, істинно кажу вам, не втратить нагороди своєї. |
|
Глава 11
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
| І бисть, єгда́ соверши́ Ісу́с запові́дая обімана́десяте ученико́ма Свої́ма, пре́йде отту́ду учи́ти і пропові́дати во граді́х їх. | І сталося, коли Ісус закінчив наставляти дванадцятьох учеників Своїх, то пішов звідти, щоб учити й проповідувати в містах їхніх. |
|
2
|
2
|
| (Зач. 40) Іоа́нн же сли́шав во узи́лищі діла́ Христо́ва, посла́ два от учени́к свої́х, | Іоан же, почувши у в’язниці про діла Христові, послав двох з учнів своїх |
|
3
|
3
|
| рече́ Єму́: Ти ли єси́ Гряди́й, іли́ іно́го ча́єм? | запитати Його: чи Ти Той, Хто має прийти, чи нам іншого чекати? |
|
4
|
4
|
| І отвіща́в Ісу́с рече́ ї́ма: ше́дша возвісти́та Іоа́ннові, я́же сли́шита і ви́діта; | І сказав їм Ісус у відповідь: підіть та розкажіть Іоанові, що чуєте і бачите: |
|
5
|
5
|
| сліпі́ї прозира́ють і хро́мії хо́дять, прокаже́ннії очища́ються і глусі́ї сли́шать, ме́ртвії востаю́ть і ни́щії благовіству́ють; | сліпі прозрівають і криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві воскресають і убогі благовістять; |
|
6
|
6
|
| і блаже́н єсть, і́же а́ще не соблазни́ться о Мні. | і блаженний той, хто не спокуситься через Мене. |
|
7
|
7
|
| Ті́ма же ісходя́щема, нача́т Ісу́с наро́дом глаго́лати о Іоа́нні: чесо́ ізидо́сте в пусти́ню ви́діти? Трость ли ві́тром коле́блему? | Коли ж вони відійшли, Ісус почав говорити людям про Іоана: на що дивитися ходили ви в пустелю? Чи на тростину, що вітер колише? |
|
8
|
8
|
| Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Челові́ка ли в мя́гкі ри́зи облече́нна? Се, і́же м'я́гкая нося́щії, в домі́х ца́рських суть. | На що ж дивитися ходили ви? Чи на людину, вдягнену в м’який одяг? Ті, що носять м’який одяг, у палацах царських живуть. |
|
9
|
9
|
| Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Проро́ка ли? Єй, глаго́лю вам, і ли́шше проро́ка. | На що ж дивитися ходили ви? На пророка? Так, кажу вам, більш як пророка. |
|
10
|
10
|
| Сей бо єсть, о не́мже єсть пи́сано: се, Аз посила́ю а́нгела Моєго́ пред лице́м Твої́м, і́же угото́вить путь Твой пред Тобо́ю. | Цей бо є той, про якого написано: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує дорогу Твою перед Тобою. |
|
11
|
11
|
| Амі́нь глаго́лю вам, не воста́ в рожде́нних жена́ми бо́лій Іоа́нна Крести́теля; мній же во Ца́рствії Небе́снім бо́лій єго́ єсть. | Істинно кажу вам: не було серед народжених жінками більшого за Іоана Хрестителя; але найменший у Царстві Небесному більший за нього. |
|
12
|
12
|
| От дній же Іоа́нна Крести́теля досе́лі Ца́рствіє Небе́сноє ну́диться [с ну́ждею восприє́млеться], і ну́ждници восхища́ють є; | Від днів же Іоана Хрестителя донині Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його, |
|
13
|
13
|
| всі бо проро́ци і зако́н до Іоа́нна прореко́ша. | бо всі пророки і закон провіщали до Іоана. |
|
14
|
14
|
| І а́ще хо́щете прия́ти, той єсть Ілія́ хотя́й прийти́; | І коли хочете знати, він є Ілля, що має прийти. |
|
15
|
15
|
| імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить. | Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! |
|
16
|
16
|
| (Зач. 41) Кому́ же уподо́блю род сей? Подо́бен єсть ді́тем сідя́щим на то́ржищих і возглаша́ющим друго́м свої́м | Кому ж уподібню рід цей? Він подібний до дітей, що сидять на вулиці і, звертаючись до своїх товаришів, |
|
17
|
17
|
| і глаго́лющим: писка́хом вам, і не пляса́сте; пла́кахом вам, і не рида́сте. | кажуть: ми грали вам на сопілках, та ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, та ви не ридали. |
|
18
|
18
|
| При́йде бо Іоа́нн ні яди́й, ні пія́й; і глаго́лють: бі́са і́мать. | Бо прийшов Іоан, який не їсть, не п’є; і кажуть: біса має. |
|
19
|
19
|
| При́йде Син Челові́чеський яди́й і пія́й; і глаго́лють: се челові́к я́дця і винопи́йця, митаре́м друг і грі́шником. І оправди́ся прему́дрость от чад свої́х. | Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і кажуть: цей чоловік, який любить їсти й пити вино, митарям друг і грішникам. І виправдалась премудрість від синів своїх. |
|
20
|
20
|
| (Зач. 42) Тогда́ нача́т Ісу́с поноша́ти градово́м, в ни́хже би́ша мно́жайшия си́ли Єго́, зане́ не пока́яшася; | Тоді почав Ісус докоряти містам, у яких явлено було найбільше чудес Його, за те, що вони не покаялися. |
|
21
|
21
|
| го́ре тебі́, Хорази́не, го́ре тебі́, Вифсаї́до! Я́ко а́ще в Ти́рі і Сидо́ні би́ша си́ли би́ли би́вшия в вас, дре́вле у́бо во вре́тищі і пе́пелі пока́ялися би́ша; | Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Вифсаїдо! Бо якби у Тирі та Сидоні сталися чудеса, що явлені були у вас, то вони давно покаялися б у веретищі й попелі. |
|
22
|
22
|
| оба́че глаго́лю вам: Ти́ру і Сидо́ну отра́дніє бу́деть в день су́дний, не́же вам. | Але кажу вам: Тиру й Сидону відрадніше буде в день судний, ніж вам. |
|
23
|
23
|
| І ти, Капернау́ме, і́же до небе́с вознеси́йся, до а́да сни́деши; зане́ а́ще в Содо́міх би́ша си́ли би́ли би́вшия в тебі́, преби́ли у́бо би́ша до дне́шняго дне; | І ти, Капернауме, що до небес піднісся, до пекла зійдеш, бо якби в Содомі сталися чудеса, що явлені були в тобі, то зостався б він до сьогоднішнього дня. |
|
24
|
24
|
| оба́че глаго́лю вам, я́ко землі́ Содо́мстій отра́дніє бу́деть в день су́дний, не́же тебі́. | Але кажу вам, що землі Содомській відрадніше буде в день судний, ніж тобі. |
|
25
|
25
|
| В то вре́м'я отвіща́в Ісу́с рече́: іспові́даютіся, О́тче, Го́споди небесе́ і землі́, я́ко утаї́л єси́ сія́ от прему́дрих і разу́мних і откри́л єси́ та младе́нцем; | Продовжуючи далі, Ісус сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти втаїв це від премудрих та розумних і відкрив те немовлятам. |
|
26
|
26
|
| єй, О́тче, я́ко та́ко бисть благоволе́ніє пред Тобо́ю. | Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління. |
|
27
|
27
|
| (Зач. 43) Вся мні предана́ суть Отце́м Мої́м; і нікто́же зна́єть Си́на, то́кмо Оте́ць; ні Отця́ кто зна́єть, то́кмо Син, і Єму́же а́ще во́лить Син откри́ти. | Усе Мені передано Отцем Моїм, і ніхто не знає Сина, тільки Отець; і Отця ніхто не знає, тільки Син, і той, кому Син схоче відкрити. |
|
28
|
28
|
| Прийді́те ко Мні всі тружда́ющіїся і обремене́ннії, і Аз упоко́ю ви; | Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас; |
|
29
|
29
|
| возьмі́те і́го Моє́ на себе́ і научі́теся от Мене́, я́ко кро́ток єсьм і смире́н се́рдцем; і обря́щете поко́й душа́м ва́шим; | візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим; |
|
30
|
30
|
| і́го бо Моє́ бла́го, і бре́м'я Моє́ легко́ єсть. | бо ярмо Моє — благо, і тягар Мій легкий. |
|
Глава 12
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 44) В то вре́м'я і́де Ісу́с в субо́ти сквозі́ сі́янія; ученици́ же Єго́ взалка́ша і нача́ша востерза́ти кла́си і я́сти. | У той час проходив Ісус у суботу засіяними ланами; ученики ж Його зголодніли і почали зривати колоски та їсти. |
|
2
|
2
|
| Фарисе́є же ви́дівше рі́ша Єму́: се ученици́ Твої́ творя́ть, єго́же не досто́їть твори́ти в субо́ту. | Фарисеї ж, побачивши це, сказали Йому: ось ученики Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу. |
|
3
|
3
|
| Он же рече́ їм: ні́сте ли чли, что сотвори́ Дави́д, єгда́ взалка́ сам і су́щії с ним? | Він же сказав їм: хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним? |
|
4
|
4
|
| ка́ко вни́де в храм Бо́жий і хлі́би предложе́нія сніде́, ї́хже не досто́йно бі єму́ я́сти, ні су́щим с ним, то́кмо ієре́єм єди́ним? | Як він увійшов у храм Божий і їв хліби принесення, яких не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були, а тільки одним священикам? |
|
5
|
5
|
| іли́ ні́сте чли в зако́ні, я́ко в субо́ти свяще́нници в це́ркві субо́ти скверня́ть і непови́нні суть? | Або хіба ви не читали в законі, що по суботах священики в храмі порушують суботу, однак невинні? |
|
6
|
6
|
| глаго́лю же вам, я́ко це́ркве бо́лі єсть зді; | Говорю ж вам, що тут Той, Хто більший від храму. |
|
7
|
7
|
| а́ще ли би́сте ві́дали, что єсть: ми́лости хощу́, а не же́ртви, ніколи́же у́бо би́сте осужда́ли непови́нних; | Коли б ви знали, що значить: милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинних. |
|
8
|
8
|
| госпо́дь бо єсть і субо́ти Син Челові́чеський. | Бо Син Людський є господарем і суботи. |
|
9
|
9
|
| (Зач. 45) І преше́д отту́ду, при́йде на со́нмище їх. | І відійшовши звідти, прийшов Він до їхньої синагоги. |
|
10
|
10
|
| І се челові́к бі ту, ру́ку іми́й су́ху. І вопроси́ша Єго́, глаго́люще: а́ще досто́їть в субо́ти ціли́ти? Да на Него́ возглаго́лють. | І ось був там чоловік, що мав суху руку, і спитали Його, чи дозволено зціляти в суботу, щоб звинуватити Його. |
|
11
|
11
|
| Он же рече́ їм: кто єсть от вас челові́к, і́же і́мать овча́ єди́но, і а́ще впаде́ть сіє́ в субо́ти в я́му, не і́меть ли є і і́зметь? | Він же сказав їм: чи є між вами людина, яка, маючи одну вівцю, якщо вона впаде в суботу в яму, не візьме і не витягне її? |
|
12
|
12
|
| кольми́ у́бо лу́чші єсть челові́к овча́те? Ті́мже досто́їть в субо́ти добро́ твори́ти. | Наскільки ж людина краща за вівцю! Отже, дозволено в суботу добро творити. |
|
13
|
13
|
| Тогда́ глаго́ла челові́ку: простри́ ру́ку твою́. І простре́; і утверди́ся ціла́, я́ко друга́я. | Тоді каже чоловікові тому: простягни руку твою. Той простягнув, і стала вона здоровою, як і друга. |
|
14
|
14
|
| (Зач. 46) Фарисе́є же ше́дше сові́т сотвори́ша на Него́, ка́ко Єго́ погуб'я́ть. Ісу́с же разумі́в оти́де отту́ду. | Фарисеї ж, вийшовши, радилися проти Нього, як би Його погубити. Але Ісус, дізнавшись, пішов звідти. |
|
15
|
15
|
| (Зач.) І по Нем ідо́ша наро́ди мно́зі, і ісціли́ їх всіх; | І пішло за Ним багато народу, і Він зцілив їх усіх. |
|
16
|
16
|
| і запрети́ їм, да не я́ві Єго́ творя́ть; | І заборонив, щоб не являли Його. |
|
17
|
17
|
| я́ко да сбу́деться рече́нноє Іса́єм проро́ком, глаго́лющим: | Щоб справдилося сказане Ісайєю пророком, який говорить: |
|
18
|
18
|
| се О́трок Мой, Єго́же ізво́лих, возлю́бленний Мой, На́ньже благоволи́ душа́ Моя́; положу́ Дух Мой на Нем, і суд язи́ком возвісти́ть; | це Отрок Мій, Якого Я обрав. Улюблений Мій, до Якого благоволить душа Моя. Покладу Дух Мій на Нього, і Він провістить народам суд. |
|
19
|
19
|
| не пререче́ть, ні возопіє́ть, ніже́ усли́шить кто на распу́тіїх гла́са Єго́; | Не буде ні суперечити, ні кричати, і ніхто не почує на перехрестях голосу Його; |
|
20
|
20
|
| тро́сти сокруше́нни не прело́мить і ле́на вне́мшася не угаси́ть, до́ндеже ізведе́ть в побі́ду суд; | тростини надломленої не переломить, і льону тліючого не загасить, доки не доведе суду до перемоги; |
|
21
|
21
|
| і на і́м'я Єго́ язи́ци упова́ти і́муть. | і на ім’я Його уповатимуть народи. |
|
22
|
22
|
| Тогда́ приведо́ша к Нему́ бісну́ющася слі́па і ні́ма; і ісціли́ єго́, я́ко сліпо́му і німо́му глаго́лати і гля́дати. | Тоді привели до Нього біснуватого — сліпого і німого; і Він зцілив його, так що сліпий і німий став говорити й бачити. |
|
23
|
23
|
| І дивля́хуся всі наро́ди глаго́люще: єда́ Сей єсть (Христо́с) Син Дави́дов? | І дивувався весь народ і говорив: чи не Цей є Христос, Син Давидів? |
|
24
|
24
|
| Фарисе́є же сли́шавше рі́ша: Сей не ізго́нить бі́си, то́кмо о Веєльзеву́лі, кня́зі бісо́встім. | Фарисеї ж, почувши це, сказали: Він виганяє бісів не інакше, як силою Вельзевула, князя бісівського. |
|
25
|
25
|
| Ві́дий же Ісу́с ми́слі їх, рече́ їм: вся́коє ца́рство разді́льшеєся на ся запусті́єть, і всяк град іли́ дом разділи́вийся на ся не ста́неть. | Але Ісус, знаючи думки їхні, сказав їм: усяке царство, що розділилося в собі, запустіє; і всяке місто чи дім, що розділилися у собі, не встоять. |
|
26
|
26
|
| І а́ще сатана́ сатану́ ізго́нить, на ся разділи́лся єсть; ка́ко у́бо ста́неть ца́рство єго́? | І якщо сатана сатану виганяє, то він розділився в собі, як же встоїть царство його? |
|
27
|
27
|
| І а́ще Аз о Веєльзеву́лі ізгоню́ бі́си, си́нове ва́ші о ком ізго́нять? Сего́ ра́ди ті́ї вам бу́дуть судії́. | І якщо Я силою Вельзевула виганяю бісів, то чиєю силою виганяють сини ваші? Тому вони будуть вам суддями. |
|
28
|
28
|
| А́ще ли же Аз о Ду́сі Бо́жиї ізгоню́ бі́си, у́бо пости́же на вас Ца́рствіє Бо́жиє. | Коли ж Я Духом Божим виганяю бісів, то настало для вас Царство Боже. |
|
29
|
29
|
| Або ка́ко мо́жеть кто вни́ти в дом крі́пкаго і сосу́ди єго́ расхи́тити, а́ще не пе́рвіє свя́свяь крі́пкаго, і тогда́ дом єго́ расхи́тить? | Або як може хто увійти в дім сильного та пограбувати його майно, якщо перше не зв’яже сильного? І тоді розграбує дім його. |
|
30
|
30
|
| (Зач. 47) І́же ність со Мно́ю, на м'я єсть; і і́же не собира́єть со Мно́ю, расточа́єть. | Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує. |
|
31
|
31
|
| Сего́ ра́ди глаго́лю вам: всяк гріх і хула́ отпу́ститься челові́ком; а я́же на Ду́ха хула́ не отпу́ститься челові́ком; | Тому кажу вам: всякий гріх і хула простяться людям, але на Духа хула не проститься людям. |
|
32
|
32
|
| і і́же а́ще рече́ть сло́во на Си́на Челові́чеськаго, отпу́ститься єму́; а і́же рече́ть на Ду́ха Свята́го, не отпу́ститься єму́ ні в сей вік, ні в бу́дущий. | І коли хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому житті, ні в майбутньому. |
|
33
|
33
|
| Іли́ сотворите́ дре́во добро́ і плод єго́ добр; іли́ сотворите́ дре́во зло і плод єго́ зол; от плода́ бо дре́во позна́но бу́деть. | Або визнайте дерево добрим і плід його добрим; або визнайте дерево поганим і плід його поганим, бо дерево пізнається з плоду. |
|
34
|
34
|
| Порожде́нія єхи́днова, ка́ко мо́жете добро́ глаго́лати, зли су́ще? От ізби́тка бо се́рдця уста́ глаго́лють. | Поріддя єхиднове, як можете добре говорити, злими будучи? Від повноти бо серця говорять уста. |
|
35
|
35
|
| Благи́й челові́к от блага́го сокро́вища ізно́сить блага́я; і лука́вий челові́к от лука́ваго сокро́вища ізно́сить лука́вая. | Добра людина з доброго скарбу* виносить добре, а зла людина зі злого скарбу виносить лихе. |
|
36
|
36
|
| Глаго́лю же вам, я́ко вся́ко сло́во пра́здноє, є́же а́ще реку́ть челові́ци, воздадя́ть о нем сло́во в день су́дний; | Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний: |
|
37
|
37
|
| от слове́с бо свої́х оправди́шися і от слове́с свої́х осу́дишися. | бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений. |
|
38
|
38
|
| (Зач. 48) Тогда́ отвіща́ша ні́ції от кни́жник і фарисе́й, глаго́люще: Учи́телю, хо́щем от Тебе́ зна́меніє ви́діти. | Тоді деякі з книжників і фарисеїв сказали: Учителю, хочемо від Тебе знамення бачити. |
|
39
|
39
|
| Он же отвіща́в рече́ їм: род лука́в і прелюбоді́й зна́менія і́щеть, і зна́меніє не да́сться єму́, то́кмо зна́меніє Іо́ни проро́ка; | Він же сказав їм у відповідь: рід лукавий і перелюбний знамення шукає, та знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. |
|
40
|
40
|
| я́коже бо бі Іо́на во чре́ві ки́тові три дні і три но́щі, та́ко бу́деть і Син Челові́чеський в се́рдці землі́ три дні і три но́щі. | Бо як був Іона в утробі кита три дні і три ночі, так буде і Син Людський в серці землі три дні і три ночі. |
|
41
|
41
|
| Му́жіє Ніневі́тстії воста́нуть на суд с ро́дом сим і осу́дять єго́, я́ко пока́яшася про́повідію Іо́ниною; і се бо́лі Іо́ни зді. | Мужі ниневійські постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялись після проповіді Іониної; а ось тут Більший за Іону. |
|
42
|
42
|
| Цари́ця ю́жськая воста́неть на суд с ро́дом сим і осу́дить ї, я́ко при́йде от коне́ць землі́ сли́шати прему́дрость Соломо́нову; і се бо́лі Соломо́на зді. | Цариця південна постане на суд з родом цим і осудить його, бо вона прийшла від краю землі послухати премудрість Соломонову; а ось тут Більший за Соломона. |
|
43
|
43
|
| Єгда́ же нечи́стий дух ізи́деть от челові́ка, прехо́дить сквозі́ безво́дная мі́ста, іщя́ поко́я, і не обріта́єть; | Коли ж нечистий дух вийде з людини, то блукає безводними місцями, шукаючи спокою, і не знаходить. |
|
44
|
44
|
| тогда́ рече́ть: возвращу́ся в дом мой, отню́дуже ізидо́х. І прише́д обря́щеть пра́зден, помете́н і укра́шен; | Тоді каже: повернуся в дім мій, звідки я вийшов. І, прийшовши, знаходить його порожнім, заметеним і прибраним. |
|
45
|
45
|
| тогда́ і́деть і по́йметь с собо́ю седьм і́них духо́в люті́йших себе́, і вше́дше живу́ть ту; і бу́дуть послі́дняя челові́ку тому́ го́рша пе́рвих. Та́ко бу́деть і ро́ду сему́ лука́вому. | Тоді йде і бере з собою сім інших духів, лютіших за себе, і вони, ввійшовши, живуть там; і буде для тієї людини останнє гірше від першого. Так буде і роду цьому лукавому. |
|
46
|
46
|
| (Зач. 49) Єще́ же Єму́ глаго́лющу к наро́дом, се, Ма́ти (Єго́) і бра́тія Єго́ стоя́ху вні, і́щуще глаго́лати Єму́. | Коли ж Він ще промовляв до народу, Мати і брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним. |
|
47
|
47
|
| Рече́ же ні́кий Єму́: се Ма́ти Твоя́ і бра́тія Твоя́ вні стоя́ть, хотя́ще глаго́лати Тебі́. | І хтось сказав Йому: он Мати Твоя і брати Твої стоять надворі і бажають говорити з Тобою. |
|
48
|
48
|
| Он же отвіща́в рече́ ко глаго́лющему Єму́: кто єсть Ма́ти Моя́, і кто суть бра́тія Моя́? | Він же відповів тому, хто говорив до Нього: хто Мати Моя і хто брати Мої? |
|
49
|
49
|
| І просте́р ру́ку Свою́ на ученики́ Своя́, рече́: се Ма́ти Моя́ і бра́тія Моя́; | І, показавши рукою Своєю на учеників Своїх, сказав: ось мати Моя і брати Мої; |
|
50
|
50
|
| і́же бо а́ще сотвори́ть во́лю Отця́ Моєго́, І́же єсть на небесі́х, той брат Мой, і сестра́, і ма́ти (Мі) єсть. | бо хто творитиме волю Отця Мого Небесного, той брат Мій, і сестра, і мати Моя. |
|
Глава 13
|
Глава 13
|
