|
Євангеліє від Матфея
|
Євангеліє від Матфея
|
|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 1) Кни́га родства́ Ісу́са Христа́, Си́на Дави́дова, Си́на Авраа́мля. | Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового. |
|
2
|
2
|
| Авраа́м роди́ Ісаа́ка. Ісаа́к же роди́ Іа́кова. Іа́ков же роди́ Іу́ду і бра́тію єго́. | Авраам породив Ісаака; Ісаак породив Якова; Яків породив Іуду та братів його; |
|
3
|
3
|
| Іу́да же роди́ Фаре́са і За́ру от Фама́ри. Фаре́с же роди́ Есро́ма. Есро́м же роди́ Ара́ма. | Іуда породив Фареса і Зару від Фамари; Фарес породив Есрома; Есром породив Арама; |
|
4
|
4
|
| Ара́м же роди́ Амінада́ва. Амінада́в же роди́ Наассо́на. Наассо́н же роди́ Салмо́на. | Арам породив Аминадава; Аминадав породив Наасона; Наасон породив Салмона; |
|
5
|
5
|
| Салмо́н же роди́ Воо́за от Раха́ви. Воо́з же роди́ Ови́да от Ру́фи. Ови́д же роди́ Ієссе́я. | Салмон породив Вооза від Рахави; Вооз породив Овида від Руфи; Овид породив Єссея; |
|
6
|
6
|
| Ієссе́й же роди́ Дави́да царя́. Дави́д же цар роди́ Соломо́на от Урі́їни. | Єссей породив Давида царя; Давид цар породив Соломона від дружини Урієвої; |
|
7
|
7
|
| Соломо́н же роди́ Ровоа́ма. Ровоа́м же роди́ Аві́ю. Аві́я же роди́ А́су. | Соломон породив Ровоама; Ровоам породив Авию; Авия породив Асу; |
|
8
|
8
|
| А́са же роди́ Іосафа́та. Іосафа́т же роди́ Іора́ма. Іора́м же роди́ Озі́ю. | Аса породив Іосафата; Іосафат породив Іорама; Іорам породив Озію; |
|
9
|
9
|
| Озі́я же роди́ Іоафа́ма. Іоафа́м же роди́ Аха́за. Аха́з же роди́ Єзекі́ю. | Озія породив Іоафама; Іоафам породив Ахаза; Ахаз породив Єзекію; |
|
10
|
10
|
| Єзекі́я же роди́ Манассі́ю. Манассі́а же роди́ Амо́на. Амо́н же роди́ Іосі́ю. | Єзекія породив Манассію; Манассія породив Амона; Амон породив Іосію; |
|
11
|
11
|
| Іосі́я же роди́ Ієхо́нію і бра́тію єго́, в преселе́ніє вавило́нськоє [Ст. 11 в ні́кіїх греч.: Іосі́я же роди́ Іоаки́ма і бра́тію єго́. Іоаки́м же роди́ Ієхо́нію в преселе́ніє вавило́нськоє]. | Іосія породив Іоакима; Іоаким породив Єхонію та братів його до переселення вавилонського. |
|
12
|
12
|
| По преселе́нії же вавило́нстім, Ієхо́нія роди́ Салафі́їля. Салафі́їль же роди́ Зорова́веля. | По переселенні ж вавилонському Єхонія породив Салафиїла; Салафиїл породив Зоровавеля; |
|
13
|
13
|
| Зорова́вель же роди́ Авіу́да. Авіу́д же роди́ Єліаки́ма. Єліаки́м же роди́ Азо́ра. | Зоровавель породив Авиуда; Авиуд породив Єлиакима; Єлиаким породив Азора; |
|
14
|
14
|
| Азо́р же роди́ Садо́ка. Садо́к же роди́ Ахи́ма. Ахи́м же роди́ Еліу́да. | Азор породив Садока; Садок породив Ахима; Ахим породив Еліуда; |
|
15
|
15
|
| Єліу́д же роди́ Єлеаза́ра. Єлеаза́р же роди́ Матфа́на. Матфа́н же роди́ Іа́кова. | Еліуд породив Єлеазара; Єлеазар породив Матфана; Матфан породив Якова; |
|
16
|
16
|
| Іа́ков же роди́ Іо́сифа, му́жа Марі́їна, із Нея́же роди́ся Ісу́с, глаго́лемий Христо́с. | Яків породив Йосифа, чоловіка Марії, від Якої народився Ісус, названий Христом. |
|
17
|
17
|
| Всіх же родо́в от Авраа́ма до Дави́да ро́дове четирена́десяте; і от Дави́да до преселе́нія вавило́нськаго ро́дове четирена́десяте; і от преселе́нія вавило́нськаго до Христа́ ро́дове четирена́десяте. | Отже, всіх поколінь від Авраама до Давида чотирнадцять родів; і від Давида до переселення вавилонського чотирнадцять родів; і від переселення вавилонського до Христа чотирнадцять родів. |
|
18
|
18
|
| (Зач. 2) Ісу́с Христо́во Рождество́ си́це бі: обруче́нній бо би́вши Ма́тері Єго́ Марі́ї Іо́сифові, пре́жде да́же не сни́тися і́ма, обрі́теся іму́щи во чре́ві от Ду́ха Свя́та. | Різдво Ісуса Христа було так: по зарученні Матері Його Марії з Йосифом, перш ніж зійтися їм, виявилося, що Вона має в утробі від Духа Святого. |
|
19
|
19
|
| Іо́сиф же муж Єя́, пра́веден сий і не хотя́ Єя́ обличи́ти, восхоті́ тай пусти́ти ю. | Йосиф же, чоловік Її, будучи праведним і не бажаючи ославити Її, хотів потай відпустити Її. |
|
20
|
20
|
| Сія́ же єму́ поми́слившу, се а́нгел Госпо́день во сні яви́ся єму́, глаго́ля: Іо́сифе, си́не Дави́дов, не убо́йся прия́ти Маріа́м жени́ твоєя́, ро́ждшеєбося в ней, от Ду́ха єсть Свя́та. | Та щойно він помислив це, як ось ангел Господній з’явився йому уві сні, промовляючи: Йосифе, сину Давидів! Не бійся прийняти Марію, жону твою, бо зачате в Ній є від Духа Святого. |
|
21
|
21
|
| Роди́ть же Си́на, і нарече́ши і́м'я Єму́ Ісу́с, той бо спасе́ть лю́ди Своя́ от гріх їх. | Народить же Вона Сина, і наречеш Йому ім’я Ісус, бо Він спасе людей Своїх від гріхів їхніх. |
|
22
|
22
|
| Сіє́ же все бисть, да сбу́деться рече́нноє от Го́спода проро́ком, глаго́лющим: | Це ж усе сталося, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: |
|
23
|
23
|
| се, Ді́ва во чре́ві при́йметь і роди́ть Си́на, і нареку́ть і́м'я Єму́ Емману́їл, є́же єсть сказа́ємо: с на́ми Бог. | ось Діва в утробі прийме й народить Сина, і наречуть ім’я Йому Еммануїл, що означає: з нами Бог. |
|
24
|
24
|
| Воста́в же Іо́сиф от сна, сотвори́ я́коже повелі́ єму́ а́нгел Госпо́день, і прия́т жену́ свою́, | Прокинувшись, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній, і прийняв жону свою. |
|
25
|
25
|
| і не зна́яше Єя́, до́ндеже роди́ Си́на Своєго́ пе́рвенця, і нарече́ і́м'я Єму́ Ісу́с. | І не знав Її, поки й породила Сина Свого первістка, і він нарік ім’я Йому: Ісус. |
|
Глава 2
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 3) Ісу́су же ро́ждшуся в Вифлеє́мі Іуде́йстім во дні І́рода царя́, се, волсви́ от восто́к прийдо́ша во Ієрусали́м, глаго́люще: | Коли ж Ісус народився у Вифлеємі Юдейському у дні царя Ірода, волхви* зі сходу прийшли до Єрусалима, кажучи: |
|
2
|
2
|
| гді єсть рожде́йся Цар іуде́йський? Ви́діхом бо звізду́ Єго́ на восто́ці і прийдо́хом поклони́тися Єму́. | де є народжений Цар Юдейський? Бо ми бачили зірку Його на сході і прийшли поклонитися Йому. |
|
3
|
3
|
| Сли́шав же І́род цар смути́ся, і весь Ієрусали́м с ним. | Почувши це, Ірод цар стривожився, й увесь Єрусалим з ним. |
|
4
|
4
|
| І собра́в вся первосвяще́нники і кни́жники людські́я, вопроша́ше от них: гді Христо́с ражда́ється? | І, зібравши всіх первосвящеників і книжників народних, питав у них: де мав би народитися Христос? |
|
5
|
5
|
| Они́ же реко́ша єму́: в Вифлеє́мі іуде́йстім, та́ко бо пи́сано єсть проро́ком: | Вони ж сказали йому: у Вифлеємі юдейському, бо так написано пророком: |
|
6
|
6
|
| і ти, Вифлеє́ме, земле́ Іу́дова, ні чи́мже ме́нші єси́ во влади́ках іу́дових: із тебе́ бо ізи́деть Вождь, І́же упасе́ть лю́ди моя́, Ізра́їля. | і ти, Вифлеєме, земле Іудина, нічим не менший від інших володінь Іудиних; бо з тебе вийде Вождь, Який упасе народ Мій, Ізраїля. |
|
7
|
7
|
| Тогда́ І́род тай призва́ волхви́, і іспи́товаше от них вре́м'я я́вльшияся звізди́, | Тоді Ірод, потайки покликавши волхвів, вивідав від них час з’явлення зірки |
|
8
|
8
|
| і посла́в їх в Вифлеє́м, рече́: ше́дше іспита́йте ізві́стно о Отроча́ті; єгда́ же обря́щете, возвісті́те мі, я́ко да і аз шед поклоню́ся Єму́. | і пославши їх до Вифлеєма, сказав: підіть, старанно розвідайте про Немовля і, коли знайдете, сповістіть мене, щоб і мені піти поклонитися Йому. |
|
9
|
9
|
| Они́ же послу́шавше царя́, ідо́ша. І се, звізда́, ю́же ви́діша на восто́ці, ідя́ше пред ни́ми, до́ндеже прише́дши ста верху́, іді́же бі Отроча́. | Вони, вислухавши царя, пішли. І ось зірка, яку бачили вони на сході, йшла перед ними, аж поки, нарешті, прийшла і зупинилась над місцем, де було Немовля. |
|
10
|
10
|
| Ви́дівше же звізду́, возра́довашася ра́достію ве́лією зіло́, | Побачивши зірку, вони зраділи радістю вельми великою. |
|
11
|
11
|
| і прише́дше в хра́мину, ви́діша Отроча́ с Марі́єю Ма́терію Єго́, і па́дше поклони́шася Єму́; і, отве́рзше сокро́вища своя́, принесо́ша Єму́ да́ри, зла́то і лива́н і сми́рну. | І, увійшовши в дім, побачили Немовля з Марією, Матір’ю Його, і, впавши, поклонилися Йому; і, відкривши скарби свої, принесли Йому дари: золото, ладан і смирну*. |
|
12
|
12
|
| І вість приє́мше во сні не возврати́тися ко І́роду, іни́м путе́м отидо́ша во страну́ свою́. | І, одержавши уві сні одкровення не повертатися до Ірода, іншою дорогою відійшли до країни своєї. |
|
13
|
13
|
| (Зач. 4) Отше́дшим же їм, се, а́нгел Госпо́день во сні яви́ся Іо́сифу, глаго́ля: воста́в поіми́ Отроча́ і Ма́тер Єго́, і біжи́ во Єги́пет, і бу́ди та́мо, до́ндеже реку́ ті, хо́щеть бо І́род іска́ти Отроча́те, да погуби́ть Є. | Коли ж вони відійшли, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові, говорячи: устань, візьми Немовля і Матір Його та біжи в Єгипет і будь там, доки не скажу тобі, бо хоче Ірод шукати Немовля, щоб погубити Його. |
|
14
|
14
|
| Он же воста́в, поя́т Отроча́ і Ма́тер Єго́ но́щію, і оти́де во Єги́пет, | Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його вночі та й пішов у Єгипет |
|
15
|
15
|
| і бі та́мо до уме́ртвія І́родова, да сбу́деться рече́нноє от Го́спода проро́ком, глаго́лющим: от Єги́пта воззва́х Си́на Моєго́. | і був там до смерти Іродової, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: з Єгипту покликав Я Сина Мого. |
|
16
|
16
|
| Тогда́ І́род ви́дів, я́ко пору́ган бисть от волхво́в, разгні́вася зіло́ і посла́в ізби́ вся ді́ти су́щия в Вифлеє́мі і во всіх преді́ліх єго́, от двою́ лі́ту і нижа́йше, по вре́мені, є́же ізві́стно іспита́ от волхво́в. | Тоді Ірод, побачивши себе осміяним волхвами, дуже розгнівався і послав повбивати усіх немовлят у Вифлеємі і в усіх околицях його, — від двох років і менше — за часом, про який вивідав у волхвів. |
|
17
|
17
|
| Тогда́ сби́сться рече́нноє Ієремі́єм проро́ком, глаго́лющим: | Тоді збулося сказане через пророка Єремію, який говорить: |
|
18
|
18
|
| глас в Ра́мі сли́шан бисть, плач і рида́ніє і вопль мног; Рахи́ль пла́чущися чад свої́х і не хотя́ше уті́шитися, я́ко не суть. | голос в Рамі чути, плач і ридання та голосіння велике; Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитися, бо нема їх. |
|
19
|
19
|
| Уме́ршу же І́роду, се, а́нгел Госпо́день во сні яви́ся Іо́сифу во Єги́пті, | Як помер Ірод, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові в Єгипті |
|
20
|
20
|
| глаго́ля: воста́в поіми́ Отроча́ і Ма́тер Єго́ і іди́ в зе́млю Ізра́їлеву, ізомро́ша бо і́щущії душі́ Отроча́те. | і говорить: устань, візьми Немовля і Матір Його та йди в землю Ізраїлеву, бо вже померли ті, що шукали душу Немовляти. |
|
21
|
21
|
| Он же воста́в, поя́т Отроча́ і Ма́тер Єго́ і при́йде в зе́млю Ізра́їлеву. | Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його і прийшов у землю Ізраїлеву. |
|
22
|
22
|
| Сли́шав же, я́ко Архела́й ца́рствуєть во Іуде́ї вмі́сто І́рода, отця́ своєго́, убоя́ся та́мо іти́; вість же приє́м во сні, оти́де в преді́ли Галіле́йськія. | Почувши ж, що Архелай царює в Юдеї замість Ірода, батька свого, побоявся йти туди; а, одержавши уві сні одкровення, пішов у землю Галилейську. |
|
23
|
23
|
| І прише́д всели́ся во гра́ді нарица́ємім Назаре́т, я́ко да сбу́деться рече́нноє проро́ки, я́ко Назоре́й нарече́ться. | І, прийшовши, оселився в місті, яке зветься Назарет, щоб збулося сказане через пророків, що Він Назореєм наречеться. |
|
Глава 3
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 5) Во дні же о́ни при́йде Іоа́нн Крести́тель, пропові́дая в пусти́ні Іуде́йстій | У ті дні приходить Іоан Хреститель і проповідує в пустелі Юдейській, |
|
2
|
2
|
| і глаго́ля: пока́йтеся, прибли́жибося Ца́рствіє Небе́сноє. | і каже: покайтеся, наблизилось бо Царство Небесне. |
|
3
|
3
|
| Сей бо єсть річе́нний Іса́єм проро́ком, глаго́лющим: глас вопію́щаго в пусти́ні: угото́вайте путь Госпо́день, пра́ви творі́те стезі́ Єго́. | Бо Він є Той, про Якого сказав пророк Ісая: глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому. |
|
4
|
4
|
| Сам же Іоа́нн ім'я́ше ри́зу свою́ от влас вельблу́ждь, і по́яс усме́н о чреслі́х свої́х, снідь же єго́ бі пру́жіє і мед ди́вій. | Сам же Іоан мав одяг з верблюжого волоса і пояс шкіряний на стегнах своїх, а їжею його були акриди* та мед дикий. |
|
5
|
5
|
| Тогда́ ісхожда́ше к Нему́ Ієрусали́ма, і вся Іуде́я, і вся страна́ Іорда́нськая, | Тоді виходили до нього Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йорданська; |
|
6
|
6
|
| і креща́хуся во Іорда́ні от Него́, іспові́дающе гріхи́ своя́. | І хрестилися в Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої. |
|
7
|
7
|
| Ви́дів же (Іоа́нн) мно́гі фарісе́ї і саддуке́ї гряду́щия на креще́ніє Єго́, рече́ їм: рожде́нія єхи́днова, кто сказа́ вам біжа́ти от бу́дущаго гні́ва? | А побачивши багато фарисеїв і саддукеїв, що йшли до нього хреститися, Іоан сказав їм: поріддя єхиднове! Хто навчив вас тікати від грядущого гніву? |
|
8
|
8
|
| сотворі́те у́бо плод досто́їн покая́нія, | Створіть же плід, достойний покаяння. |
|
9
|
9
|
| і не начина́йте глаго́лати в себі́: отця́ і́мами Авраа́ма. Глаго́лю бо вам, я́ко мо́жеть Бог от ка́менія сего́ воздви́гнути ча́да Авраа́му; | І не починайте говорити в собі: отця маємо Авраама. Кажу бо вам, що Бог може з каміння цього звести дітей Авраамові. Вже й сокира біля кореня дерева лежить: |
|
10
|
10
|
| уже́ бо і сіки́ра при ко́рені дре́ва лежи́ть; вся́ко у́бо дре́во, є́же не твори́ть плода́ добра́, посіка́ємо бива́єть і во огнь вмета́ємо; | бо всяке дерево, що не приносить доброго плоду, рубають і кидають в огонь. |
|
11
|
11
|
| аз у́бо креща́ю ви водо́ю в покая́ніє, Гряди́й же по мні крі́плій мене́ єсть, Єму́же нісьм досто́їн сапоги́ понести́; Той ви крести́ть Ду́хом Святи́м і огне́м; | Я хрещу вас водою на покаяння, але Той, Хто гряде після мене, Сильніший за мене; я недостойний понести взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем; |
|
12
|
12
|
| Єму́же лопа́та в руці́ Єго́, і отреби́ть гумно́ своє́, і собере́ть пшени́цю Свою́ в жи́тницю, пле́ви же сожже́ть огне́м негаса́ющим. | Його лопата* в руці у Нього, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю Свою в житницю, а полову спалить вогнем невгасимим. |
|
13
|
13
|
| (Зач. 5) Тогда́ прихо́дить Ісу́с от Галиле́ї на Іорда́н ко Іоа́нну крести́тися от него́. | Тоді приходить Ісус з Галилеї на Йордан до Іоана хреститися від нього. |
|
14
|
14
|
| Іоа́нн же возбраня́ше Єму́, глаго́ля: аз тре́бую Тобо́ю крести́тися, і Ти ли гряде́ши ко мні? | Іоан же стримував Його і говорив: мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене? |
|
16
|
16
|
| І крести́вся Ісу́с взи́де а́біє от води́; і се, отверзо́шася єму́ небеса́, і ви́ді Ду́ха Бо́жия сходя́ща, я́ко го́луб'я, і гряду́ща на Него́. | І, охрестившись, Ісус вийшов зразу ж з води, — і ось розкрилися Йому небеса, і побачив Іоан Духа Божого, Який сходив, мов голуб, і спускався на Нього. |
|
15
|
15
|
| Отвіща́в же Ісу́с рече́ к нему́: оста́ви ни́ні, та́ко бо подоба́єть нам іспо́лнити вся́ку пра́вду. Тогда́ оста́ви Єго́. | Але Ісус сказав йому у відповідь: облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду. Тоді Іоан допускає Його. |
|
17
|
17
|
| І се, глас с небесе́ глаго́ля: Сей єсть Син Мой возлю́бленний, о Не́мже благоволи́х. | І ось голос лунає з неба, який говорить: Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління. |
|
Глава 4
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 7) Тогда́ Ісу́с возведе́н бисть Ду́хом в пусти́ню іскуси́тися от дия́вола, | Тоді Ісус виведений був Духом у пустелю, щоб спокушав Його диявол. |
|
2
|
2
|
| і пости́вся дній чети́редесять і но́щій чети́редесять, посліди́ взалка́. | І постився сорок днів і сорок ночей, наостанку зголоднів. |
|
3
|
3
|
| І присту́пль к Нему́ іскуси́тель рече́: а́ще Син єси́ Бо́жий, рци, да ка́меніє сіє́ хлі́би бу́дуть. | І, приступивши до Нього, спокусник сказав: якщо Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це хлібами стало. |
|
4
|
4
|
| Он же отвіща́в рече́: пи́сано єсть: не о хлі́бі єди́нім жив бу́деть челові́к, но о вся́цім глаго́лі ісходя́щем ізо уст Бо́жиїх. | Він же сказав йому у відповідь: написано: не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом, що виходить з уст Божих. |
|
5
|
5
|
| Тогда́ поя́т єго́ дия́вол во святи́й град, і поста́ви єго́ на крилі́ церко́внім, | Тоді узяв Його диявол до святого міста і поставив Його на крилі храму, |
|
6
|
6
|
| і глаго́ла єму́: а́ще Син єси́ Бо́жий, ве́рзися ни́зу, пи́сано бо єсть: я́ко а́нгелом Свої́м запові́сть о Тебі́ (сохрани́ти Тя), і на рука́х во́зьмуть Тя, да не когда́ преткне́ши о ка́мень но́гу Твою́. | та й каже Йому: якщо Ти є Син Божий, кинься вниз, бо написано: ангелам Своїм заповість про Тебе, щоб оберігали Тебе, і на руки візьмуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю. |
|
7
|
7
|
| Рече́ (же) єму́ Ісу́с: па́ки пи́сано єсть: не іску́сиши Го́спода Бо́га Твоєго́. | Сказав же йому Ісус: написано також: не спокушай Господа Бога твого. |
|
8
|
8
|
| Па́ки поя́т єго́ дия́вол на гору́ високу́ зіло́, і показа́ єму́ вся ца́рствія ми́ра і сла́ву їх, | Знову бере Його диявол на дуже високу гору і показує Йому всі царства світу і славу їхню, |
|
9
|
9
|
| і глаго́ла єму́: сія́ вся Тебі́ дам, а́ще пад поклони́шимися. | та й говорить Йому: це все Тобі дам, якщо, впавши, поклонишся мені. |
|
10
|
10
|
| Тогда́ глаго́ла єму́ Ісу́с: іди́ за Мно́ю, сатано́: пи́сано бо єсть: Го́споду Бо́гу Твоєму́ поклони́шися і Тому́ Єди́ному послу́жиши. | Тоді Ісус говорить йому: відійди від Мене, сатано, бо написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому Єдиному служи. |
|
11
|
11
|
| Тогда́ оста́ви Єго́ дия́вол, і се, а́нгели приступи́ша і служа́ху Єму́. | Тоді залишив Його диявол, і ось ангели приступили й служили Йому. |
|
12
|
12
|
| (Зач. 8) Сли́шав же Ісу́с, я́ко Іоа́нн пре́дан бисть, оти́де в Галіле́ю, | Коли ж почув Ісус, що Іоан відданий під варту, пішов до Галилеї. |
|
13
|
13
|
| і оста́вль Назаре́т, прише́д всели́ся в Капернау́м в помо́ріє, в преді́ліх Завуло́них і Неффали́млих, | І, залишивши Назарет, прийшов і оселився в Капернаумі приморському, в краях Завулонових і Неффалимових, |
|
14
|
14
|
| да сбу́деться рече́нноє Іса́єм проро́ком, глаго́лющим: | щоб збулося сказане пророком Ісаєю, який говорить: |
|
15
|
15
|
| земля́ Завуло́ня і земля́ Неффали́мля, путь мо́ря об он пол Іорда́на, Галіле́я язи́к, | земле Завулонова і земле Неффалимова, за Йорданом на шляху приморському, Галилеє язичників. |
|
16
|
16
|
| лю́діє сідя́щії во тьмі ви́діша світ ве́лій, і сідя́щим в страні́ і сі́ні сме́ртній, світ возсія́ їм. | Народ, що сидів у темряві, побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні й тіні смерти, світло засяяло їм. |
|
17
|
17
|
| Отто́лі нача́т Ісу́с пропові́дати і глаго́ати: пока́йтеся, прибли́жися бо Ца́рство Небе́сноє. | Відтоді почав Ісус проповідувати й говорити: покайтеся, наблизилося бо Царство Небесне. |
|
18
|
18
|
| (Зач. 9) Ходя́ же при мо́рі Галіле́йстім, ви́ді два бра́та, Си́мона, глаго́лемаго Петра́, і Андре́я, бра́та єго́, вмета́юща мре́жі в мо́ре, бі́ста бо ри́баря; | Проходячи ж біля моря Галилейського, Він побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалками. |
|
19
|
19
|
| і глаго́ла ї́ма: гряді́та по Мні, і сотворю́ ви ловця́ челові́ком. | Та й каже їм: ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей. |
|
20
|
20
|
| О́на же а́біє оста́вльша мре́жі, по Нем ідо́ста. | І вони зараз же, покинувши сіті, пішли за Ним. |
|
21
|
21
|
| І преше́д отту́ду, ви́ді і́на два бра́та, Іа́кова Зеведе́єва і Іоа́нна, бра́та єго́, в кораблі́ с Зеведе́йом, отце́м єю́, зав'язу́юща мре́жі своя́, і воззва́ я. | І, відійшовши звідтіля, побачив інших двох братів: Якова Зеведеєвого та Іоана, брата його, у човні із Зеведеєм, батьком їхнім, які лагодили сіті свої, і покликав їх. |
|
22
|
22
|
| О́на же а́біє, оста́вльша кора́бль і отця́ своєго́, по нем ідо́ста. | Вони, одразу ж покинувши човен і батька свого, пішли за Ним. |
|
23
|
23
|
| І прохожда́ше всю Галіле́ю Ісу́с, учя́ на со́нмищах їх і пропові́дая Єва́нгеліє Ца́рствія, ісціля́я всяк неду́г і вся́ку я́зю в лю́дех. | І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи в синагогах їхніх і проповідуючи Євангеліє Царства, зціляючи всяку недугу і всяку неміч у людях. |
|
24
|
24
|
| І ізи́де слух Єго́ по всей Сирі́ї; і приведо́ша к Нему́ вся боля́щия, разли́чними неду́ги і страстьми́ одержи́ми, і бі́сни, і мі́сячния, і разсла́бленния (жи́лами) — і ісціли́ їх. | І розійшлася чутка про Нього по всій Сирії; і приводили до Нього всіх немічних, хворих на всілякі недуги, й одержимих, і біснуватих, і сновид, і розслаблених — і Він зціляв їх. |
|
25
|
25
|
| (Зач. 10) І по Нем ідо́ша наро́ди мно́зі от Галиле́ї і десяти́ град, і от Ієрусали́ма і Іуде́ї, і со о́наго по́лу Іорда́на. | І йшло за Ним багато народу з Галилеї, і з Десятиграддя, і з Єрусалима, і з Юдеї, і з іншого боку Йордана. |
|
Глава 5
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
| Узрі́в же наро́ди, взи́де на гору́; і сі́дшу Єму́, приступи́ша к Нему́ ученици́ Єго́. | Побачивши народ, Він зійшов на гору; і, коли сів, приступили до Нього ученики Його. |
|
2
|
2
|
| І отве́рз уста́ Своя́, уча́ше їх, глаго́ля: | І, відкривши уста Свої, навчав їх, промовляючи: |
|
3
|
3
|
| блаже́нні ни́щії ду́хом, я́ко тіх єсть Ца́рствіє Небе́сноє. | Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне. |
|
4
|
4
|
| Блаже́нні пла́чущії, я́ко ті́ї уті́шаться. | Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться. |
|
5
|
5
|
| Блаже́нні кро́тції, я́ко ті́ї наслі́дять зе́млю. | Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю. |
|
6
|
6
|
| Блаже́нні а́лчущії і жа́ждущії пра́вди, я́ко ті́ї наси́тяться. | Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться. |
|
7
|
7
|
| Блаже́нні ми́лостивії, я́ко ті́ї поми́ловані бу́дуть. | Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть. |
|
8
|
8
|
| Блаже́нні чи́стії се́рдцем, я́ко ті́ї Бо́га у́зрять. | Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать. |
|
9
|
9
|
| Блаже́нні миротво́рці, я́ко ті́ї Си́нове Бо́жії нареку́ться. | Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. |
|
10
|
10
|
| Блаже́нні ізгна́ні пра́вди ра́ди, я́ко тіх єсть Ца́рствіє Небе́сноє. | Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне. |
|
11
|
11
|
| Блаже́нні єсте́, єгда́ поно́сять вам і іждену́ть, і реку́ть всяк зол глаго́л на ви лжу́ще — Мене́ ра́ди: | Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи — Мене ради. |
|
12
|
12
|
| ра́дуйтеся і веселі́теся, я́ко мзда ва́ша мно́га на Небесі́х; та́ко бо ізгна́ша проро́ки, і́же (бі́ша) пре́жде вас. | Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах. Так гнали і пророків, які були до вас. |
|
13
|
13
|
| Ви єсте́ соль землі́; а́ще же соль обуя́єть, чим осоли́ться? Ні во что́же бу́деть ктому́, то́чію да ізси́пана бу́деть вон і попира́єма челові́ки. | Ви — сіль землі. Якщо ж сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона вже ні до чого не придатна, хіба що бути викинутою геть на потоптання людям. |
|
14
|
14
|
| (Зач. 11) Ви єсте́ світ ми́ра: не мо́жеть град укри́тися верху́ гори́ стоя́: | Ви — світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори. |
|
15
|
15
|
| ніже́ вжига́ють світи́льника і поставля́ють єго́ под спу́дом, но на сві́щниці, і сві́тить всім, і́же в хра́мині (суть). | І не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник, — і світить всім у домі. |
|
16
|
16
|
| Та́ко да просвіти́ться світ ваш пред челові́ки, я́ко да ви́дять ва́ша до́брая діла́ і просла́в'ять Отця́ ва́шего, І́же на Небесі́х. | Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного. |
|
17
|
17
|
| (Да) не мні́те, я́ко прийдо́х разори́ти Зако́н іли́ Проро́ки: не прийдо́х разори́ти, но іспо́лнити. | Не думайте, що Я прийшов порушити Закон або Пророків: не порушити прийшов Я, а виконати. |
|
18
|
18
|
| Амі́нь бо глаго́лю вам: до́ндеже пре́йдеть не́бо і земля́, йо́та єди́на, іли́ єди́на черта́ не пре́йдеть от Зако́на, до́ндеже вся бу́дуть. | Бо істинно кажу вам: доки існуватимуть небо і земля, жодна йота чи жодна риска не перейде із закону, поки не здійсниться все. |
|
19
|
19
|
| І́же а́ще разори́ть єди́ну за́повідій сих ма́лих і научи́ть та́ко челові́ки, мній нарече́ться в Ца́рствії Небе́снім; а і́же сотвори́ть і научи́ть, сей ве́лій нарече́ться в Ца́рствії Небе́снім. | Отже, якщо хто порушить одну з цих заповідей найменших і навчить того людей, той найменшим назветься в Царстві Небесному; а хто виконає і навчить, той великим назветься в Царстві Небесному. |
|
20
|
20
|
| (Зач. 12) Глаго́лю бо вам, я́ко а́ще не ізбу́деть пра́вда ва́ша па́че кни́жник і фарісе́й, не вни́дете в Ца́рствіє Небе́сноє. | Кажу бо вам, якщо праведність ваша не перевершить праведности книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете до Царства Небесного. |
|
21
|
21
|
| Сли́шасте, я́ко рече́но бисть дре́внім: не убіє́ши, і́же (бо) а́ще убіє́ть, пови́нен єсть суду́. | Ви чули, що було сказано древнім: не вбивай, а хто уб’є, підлягає суду. |
|
22
|
22
|
| Аз же глаго́лю вам, я́ко всяк гні́ваяйся на бра́та своєго́ всу́є пови́нен єсть суду́; і́же бо а́ще рече́ть бра́ту своєму́: рака́, пови́нен єсть со́нмищу; а і́же рече́ть: уро́де, пови́нен єсть геє́нні о́гненній. | Я ж кажу вам, що всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду; а хто скаже на брата свого: «рака»*, підлягає синедріону*; а хто скаже: «потвора», підлягає геєні вогненній. |
|
23
|
23
|
| А́ще у́бо принесе́ши дар твой ко олтарю́ і ту пом'яне́ши, я́ко брат твой і́мать ні́что на тя, | Отже, коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, |
|
24
|
24
|
| оста́ви ту дар твой пред олтаре́м і шед пре́жде смири́ся с бра́том твої́м, і тогда́ прише́д принеси́ дар твой. | залиш там дар твій перед жертовником і піди перше помирися з братом твоїм, і тоді прийди й принеси дар твій. |
|
25
|
25
|
| Бу́ди увіщава́яся с сопе́рником твої́м ско́ро, до́ндеже єси́ на путі́ с ним, да не преда́сть тебе́ сопе́рник судії́, і судія́ тя преда́сть слузі́, і в темни́цю вве́ржен бу́деши; | Мирися з суперником твоїм швидко, доки ти в дорозі з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя не віддав би тебе слузі, і не вкинули б тебе у в’язницю. |
|
26
|
26
|
| амі́нь глаго́лю тебі́: не ізи́деши отту́ду, до́ндеже возда́си послі́дній кодра́нт. | Істинно кажу тобі: ти не вийдеш звідти, поки не віддаси останній кодрант*. |
|
27
|
27
|
| (Зач. 13) Сли́шасте, я́ко річе́но бисть дре́внім: не прелюби́ сотвори́ши. | Ви чули, що було сказано древнім: не чини перелюбу. |
|
28
|
28
|
| Аз же глаго́лю вам, я́ко всяк, і́же воззри́ть на жену́ ко є́же вожделі́ти єя́, уже́ любоді́йствова с не́ю в се́рдці своє́м; | А Я кажу вам, що всякий, хто погляне на жінку, жадаючи її, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму. |
|
29
|
29
|
| а́ще же о́ко твоє́ десно́є соблажня́єть тя, ізми́ є і ве́рзи от себе́: у́не бо ті єсть, да поги́бнеть єди́н от уд твої́х, а не все ті́ло твоє́ вве́ржено бу́деть в геє́нну (о́гненную); | Якщо ж праве око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе, бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну вогненну. |
|
30
|
30
|
| і а́ще десна́я твоя́ рука́ соблажня́єт тя, усіци́ ю і ве́рзи от себе́: у́не бо ті єсть, да поги́бнеть єди́н от уд твої́х, а не все ті́ло твоє́ вве́ржено бу́деть в геє́нну. | І коли правиця твоя спокушає тебе, відсічи її та кинь від себе: бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну. |
|
31
|
31
|
| Рече́но же бисть, я́ко і́же а́ще пу́стить жену́ свою́, да дасть єй кни́гу распу́стную. | Сказано також: коли хто розводиться з жінкою своєю, нехай дасть їй лист про розлучення. |
|
32
|
32
|
| Аз же глаго́лю вам, я́ко всяк отпуща́яй жену́ свою́, ра́зві словесе́ любоді́йнаго, твори́ть ю прелюбоді́йствовати; і і́же пущени́цю по́йметь, прелюбоді́йствуєть. | А Я кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, хіба що через її любодійство, призводить її до перелюбства, і хто візьме шлюб з розлученою, той перелюбствує. |
|
33
|
33
|
| (Зач. 14) Па́ки сли́шасте, я́ко річе́но бисть дре́внім: не во лжу клене́шися, возда́си же Го́сподеві кля́тви твоя́. | Ще чули ви, що було сказано древнім: не клянися неправдиво, а виконуй перед Господом клятви твої. |
|
34
|
34
|
| Аз же глаго́лю вам не кля́тися вся́ко: ні не́бом, я́ко престо́л єсть Бо́жий; | А Я кажу вам — не клястися зовсім: ні небом, бо воно є престолом Божим; |
|
35
|
35
|
| ні земле́ю, я́ко подно́жіє єсть нога́ма Єго́; ні Ієрусали́мом, я́ко град єсть вели́каго Царя́; | ні землею, бо вона є підніжжям ніг Його; ні Єрусалимом, бо це місто великого Царя. |
|
36
|
36
|
| ніже́ главо́ю твоє́ю клени́ся, я́ко не мо́жеши вла́са єди́наго бі́ла іли́ че́рна сотвори́ти; | І головою твоєю не клянися, бо не можеш жодної волосини білою або чорною зробити. |
|
37
|
37
|
| бу́ди же сло́во ва́ше: єй — єй; ні — ні, ли́шше же сею́ от неприя́зні єсть. | Нехай буде слово ваше: так — так; ні — ні, а що зверх цього, те від лукавого. |
|
38
|
38
|
| Сли́шасте, я́ко річе́но бисть: о́ко за о́ко і зуб за зуб. | Ви чули, що було сказано: око за око і зуб за зуб. |
|
39
|
39
|
| Аз же глаго́лю вам не проти́витися злу; но а́ще тя кто уда́рить в десну́ю твою́ лани́ту, обрати́ єму́ і другу́ю; | А Я кажу вам не противитися злу. Але якщо тебе хто вдарить у праву твою щоку, підстав йому і другу. |
|
40
|
40
|
| і хотя́щему суди́тися с тобо́ю і ри́зу твою́ взя́ти, отпусти́ єму́ і срачи́цю; | І тому, хто захоче судитися з тобою і верхній одяг твій взяти, віддай йому і сорочку. |
|
41
|
41
|
| і а́ще кто тя по́йметь по си́лі по́прище єди́но, іди́ с ним два. | І хто примусить тебе іти з ним одне поприще, іди з ним два. |
|
42
|
42
|
| (Зач. 15) Прося́щему у тебе́ дай, і хотя́щаго от тебе́ зая́ти не отврати́. | Тому, хто просить у тебе, дай; і від того, хто хоче в тебе позичити, не відвертайся. |
|
43
|
43
|
| Сли́шасте, я́ко річе́но єсть: возлю́биши і́скренняго твоєго́ і возненави́диши врага́ твоєго́. | Ви чули, що було сказано: люби ближнього твого і ненавидь ворога твого. |
|
44
|
44
|
| Аз же глаго́лю вам: любі́те враги́ ва́ша, благослові́те клену́щия ви, добро́ творі́те ненави́дящим вас, і молі́теся за творя́щих вам напа́сть і ізгоня́щия ви, | А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас, |
|
45
|
45
|
| я́ко да бу́дете cи́нове Отця́ ва́шего, І́же єсть на Небесі́х; я́ко со́лнце Своє́ сія́єть на зли́я і благі́я і дожди́ть на пра́ведния і на непра́ведния. | щоб ви були синами Отця вашого Небесного, бо Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних. |
|
46
|
46
|
| А́ще бо лю́бите лю́б’ящих вас, ку́ю мзду і́мате? Не і митарі́ ли то́жде творя́ть? | Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме і митарі роблять? |
|
47
|
47
|
| І а́ще цілу́єте дру́ги ва́ша то́кмо, что ли́шше творите́? Не і язи́чници ли тако́жде творя́ть? | І коли ви вітаєте тільки друзів ваших, що особливого робите? Чи не так само і язичники чинять? |
|
48
|
48
|
| Бу́діте у́бо ви соверше́нні, я́коже Оте́ць ваш Небе́сний соверше́н єсть. | Отже, будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий. |
|
Глава 6
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 16) Внемлі́те ми́лостині ва́шея не твори́ти пред челові́ки, да ви́димі бу́дете ї́ми: а́ще ли же ні, мзди не і́мате от Отця́ ва́шего, І́же єсть на Небесі́х. | Стережіться, не творіть милостині вашої перед людьми для того, щоб вони бачили вас: інакше не буде вам нагороди від Отця вашого Небесного. |
|
2
|
2
|
| Єгда́ у́бо твори́ши ми́лостині, не воструби́ пред собо́ю, я́коже лицемі́ри творя́ть в со́нмищих і в сто́гнах, я́ко да просла́в'яться от челові́к. Амі́нь глаго́лю вам, восприє́млють мзду свою́. | Отже, коли твориш милостиню, не сурми перед собою, як роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, щоб прославляли їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. |
|
3
|
3
|
| Тебі́ же творя́щу ми́лостині, да не уві́сть шу́йця твоя́, что твори́ть десни́ця твоя́, | У тебе ж, як твориш милостиню, нехай ліва рука твоя не знає, що робить правиця твоя, |
|
4
|
4
|
| я́ко да бу́деть ми́лостиня твоя́ в та́йні; і Оте́ць твой, ви́дяй в та́йні, Той возда́сть тебі́ я́ві. | щоб милостиня твоя була потаємною; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. |
|
5
|
5
|
| І єгда́ мо́лишися, не бу́ди я́коже лицемі́ри, я́ко лю́б'ять в со́нмищих і в сто́гнах путі́й стоя́ще моли́тися, я́ко да яв'я́ться челові́ком. Амі́нь глаго́лю вам, я́ко восприє́млють мзду свою́. | І, коли молишся, не будь як лицеміри, які люблять молитися у синагогах і на перехрестях, зупиняючись, щоб бачили їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. |
|
6
|
6
|
| Ти же, єгда́ мо́лишися, вни́ди в кліть твою́ і, затвори́в две́рі твоя́, помоли́ся Отцю́ твоєму́, І́же в та́йні, і Оте́ць твой, ви́дяй в та́йні, возда́сть тебі́ я́ві. | Ти ж, коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Який у таїні, і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. |
|
7
|
7
|
| Моля́щеся же не ли́шше глаго́літе, я́коже язи́чници; мнять бо, я́ко во многоглаго́ланії своє́м усли́шані бу́дуть; | А молячись, не говоріть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослів’ї своєму почуті будуть. |
|
8
|
8
|
| не подо́бітеся у́бо їм; вість бо Оте́ць ваш, ї́хже тре́буєте, пре́жде проше́нія ва́шего. | Не уподібнюйтесь їм, бо знає Отець ваш, чого ви потребуєте, раніше за ваше прохання до Нього. |
|
9
|
9
|
| Си́це у́бо молі́теся ви: О́тче наш, І́же єси́ на Небесі́х, да святи́ться і́м'я Твоє́; | Моліться ж так: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; |
|
10
|
10
|
| да при́йдеть Ца́рствіє Твоє́; да бу́деть во́ля Твоя́, я́ко на Небесі́, і на землі́. | нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. |
|
11
|
11
|
| Хліб наш насу́щний даждь нам днесь; | Хліб наш насущний дай нам сьогодні; |
|
12
|
12
|
| і оста́ви нам до́лги на́ша, я́ко і ми оставля́єм должнико́м на́шим; | І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; |
|
13
|
13
|
| і не введи́ нас в напа́сть, но ізба́ви нас от лука́ваго. Я́ко Твоє́ єсть Ца́рствіє, і си́ла, і сла́ва во ві́ки. Амі́нь. | І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь. |
|
14
|
14
|
| (Зач. 17) А́ще бо отпуща́єте челові́ком согріше́нія їх, отпу́стить і вам Оте́ць ваш Небе́сний; | Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний. |
|
15
|
15
|
| а́ще ли не отпуща́єте челові́ком согріше́нія їх, ні Оте́ць ваш отпу́стить вам согріше́ній ва́ших. | А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших. |
|
16
|
16
|
| Єгда́ же постите́ся, не бу́діте я́коже лицемі́ри сі́тующе; помрача́ють бо ли́ця своя́, я́ко да яв'я́ться челові́ком постя́щеся. Амі́нь глаго́лю вам, я́ко восприє́млють мзду свою́. | Коли ж постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони потьмарюють обличчя свої, щоб показати людям, що постять вони. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. |
|
17
|
17
|
| Ти же постя́ся пома́жи главу́ твою́, і лице́ твоє́ уми́й, | Ти ж, коли постиш, намасти голову твою і вмий обличчя твоє, |
|
18
|
18
|
| я́ко да не яви́шися челові́ком постя́ся, но Отцю́ твоєму́, І́же в та́йні; і Оте́ць твой, ви́дяй в та́йні, возда́сть тебі́ я́ві. | щоб не показувати людям, що ти постиш, але Отцю твоєму, — Який у таїні; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. |
|
19
|
19
|
| Не скрива́йте себі́ сокро́вищ на землі́, іді́же черв і тля тлить, і іді́же та́тіє подко́пивають і кра́дуть; | Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть. |
|
20
|
20
|
| скрива́йте же себі́ сокро́вище на Небесі́, іді́же ні черв, ні тля тлить, і іді́же та́тіє не подко́пивають, ні кра́дуть; | Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, |
|
21
|
21
|
| іді́же бо єсть сокро́вище ва́ше, ту бу́деть і се́рдце ва́ше. | бо де скарб ваш, там буде й серце ваше. |
|
22
|
22
|
| (Зач. 18) Світи́лник ті́лу єсть о́ко. А́ще у́бо бу́деть о́ко твоє́ про́сто, все ті́ло твоє́ сві́тло бу́деть; | Світильником тіла є око. Отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим; |
|
23
|
23
|
| а́ще ли о́ко твоє́ лука́во бу́деть, все ті́ло твоє́ те́мно бу́деть. А́ще у́бо світ, і́же в тебі́, тьма єсть, то тьма кольми́? | коли ж око твоє буде нечистим, то і все тіло твоє темним буде. Отже, якщо світло, що в тобі, є темрявою, то яка ж тоді темрява? |
|
24
|
24
|
| Нікто́же мо́жеть двіма́ господи́нома рабо́тати: лю́бо єди́наго возлю́бить, а друга́го возненави́дить, іли́ єди́наго держи́ться, о друзі́м же неради́ти на́чнеть. Не мо́жете Бо́гу рабо́тати і мамо́ні. | Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні*. |
|
25
|
25
|
| Сего́ ра́ди глаго́лю вам: не пеці́теся душе́ю ва́шею, что я́сте, іли́ что піє́те, ні ті́лом ва́шим, во что облече́теся. Не душа́ ли бо́льші єсть пи́щі, і ті́ло оде́жди? | Задля цього кажу вам: не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло — за одяг? |
|
26
|
26
|
| Воззрі́те на пти́ці небе́сния, я́ко не сі́ють, ні жнуть, ні собира́ють в жи́тниці, і Оте́ць ваш Небе́сний пита́єть їх. Не ви ли па́че лу́чші їх єсте́? | Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; і Отець ваш Небесний годує їх. Хіба ж ви не набагато кращі за них? |
|
27
|
27
|
| Кто же от вас пеки́йся мо́жеть приложи́ти во́зрасту своєму́ ла́коть єди́н? | Та й хто з вас, турбуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть? |
|
28
|
28
|
| І о оде́жди что пече́теся? Смотрі́те крин се́льних, ка́ко расту́ть: не тружда́ються, ні пряду́т; | І про одяг чого піклуєтесь? Подивіться на лілеї польові, як вони ростуть: не трудяться і не прядуть; |
|
29
|
29
|
| глаго́лю же вам, я́ко ні Соломо́н во всей сла́ві своє́й облече́ся, я́ко єди́н от сих; | кажу ж вам: що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них; |
|
30
|
30
|
| а́ще же сі́но се́льноє, днесь су́ще і у́трі в пещ вмета́ємо, Бог та́ко одіва́єть, не мно́го ли па́че вас, малові́ри? | якщо ж траву польову, що сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так зодягає, то хіба не набагато краще зодягне вас, маловіри! |
|
31
|
31
|
| (Зач. 19) Не пеці́теся у́бо, глаго́люще: что я́ми, іли́ что піє́м, іли́ чим оде́ждемся? | Тож не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися? |
|
32
|
32
|
| Всіх бо сих язи́ци і́щуть; вість бо Оте́ць ваш Небе́сний, я́ко тре́буєте сих всіх. | Бо всього цього язичники шукають; знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому. |
|
33
|
33
|
| Іщі́те же пре́жде Ца́рствія Бо́жия і пра́вди Єго́, і сія́ вся приложа́ться вам. | Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам. |
|
34
|
34
|
| Не пеці́теся у́бо на у́трей, у́треній бо собо́ю пече́ться; довлі́єть дне́ві зло́ба [попече́ніє] єго́. | Отже, не піклуйтеся про завтрашній день, бо завтра саме за себе піклуватиметься. Досить кожному дневі своїх турбот. |
|
Глава 7
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 20) Не суді́те, да не суди́мі бу́дете; | Не судіть, щоб і вас не судили; |
|
2
|
2
|
| і́мже бо судо́м су́дите, су́дять вам; і в ню́же мі́ру мі́рите, возмі́риться вам. | бо яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється й вам. |
|
3
|
3
|
| Что же ви́диши суче́ць, і́же во о́ці бра́та твоєго́, бервна́ же, є́же єсть во о́ці твоє́м, не чу́єши? | І чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш? |
|
4
|
4
|
| Або ка́ко рече́ши бра́ту твоєму́: оста́ви, да ізму́ суче́ць із очесе́ твоєго́, і се, бервно́ во о́ці твоє́м? | Або, як скажеш братові твоєму: дай я витягну скалку з ока твого, коли колода в оці твоїм? |
|
5
|
5
|
| Лицемі́ре, ізми́ пе́рвіє бервно́ із очесе́ твоєго́, і тогда́ у́зриши із'я́ти суче́ць із очесе́ бра́та твоєго́. | Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого. |
|
6
|
6
|
| Не даді́те свята́я псом, ні помета́йте би́сер ва́ших пред свинія́ми, да не поперу́ть їх нога́ми свої́ми і вра́щшеся расто́ргнуть ви. | Не давайте святого псам і не кидайте перлів ваших перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, обернувшись, не пороздирали й вас. |
|
7
|
7
|
| (Зач.) Просі́те, і да́сться вам; іщі́те, і обря́щете; толці́те, і отве́рзеться вам; | Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам; |
|
8
|
8
|
| всяк бо прося́й приє́млеть, і іщя́й обріта́єть, і толку́щему отве́рзеться. | бо кожен, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють. |
|
9
|
9
|
| Або кто єсть от вас челові́к, єго́же а́ще воспро́сить син єго́ хлі́ба, єда́ ка́мень пода́сть єму́? | Чи є між вами така людина, яка, коли син її попросить у неї хліба, подала б йому камінь? |
|
10
|
10
|
| Або а́ще ри́би про́сить, єда́ змію́ пода́сть єму́? | І коли попросить риби, подала б йому змію? |
|
11
|
11
|
| А́ще у́бо ви, лука́ві су́ще, умі́єте дая́нія бла́га дая́ти ча́дом ва́шим, кольми́ па́че Оте́ць ваш Небе́сний дасть бла́га прося́щим у Него́. | Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте дари добрі давати дітям вашим, тим паче Отець ваш Небесний дасть блага тим, хто просить у Нього. |
|
12
|
12
|
| (Зач. 21) Вся у́бо, єли́ка а́ще хо́щете, да творя́ть вам челові́ци, та́ко і ви творі́те їм: се бо єсть зако́н і проро́ци. | Отже, все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм, — бо в цьому є Закон і Пророки. |
|
13
|
13
|
| Вни́діте у́зькими врати́; я́ко простра́нная врата́ і широ́кий путь вводя́й в па́губу, і мно́зі суть входя́щії ім; | Входьте вузькими воротами, бо просторі ворота і широка дорога ведуть до погибелі, і багато хто йде ними. |
|
14
|
14
|
| что у́зькая врата́ і ті́сний путь вводя́й в живо́т, і ма́ло їх єсть, і́же обріта́ють єго́. | А вузькі ворота і тісна дорога ведуть у життя, і мало тих є, хто знаходить їх. |
|
15
|
15
|
| (Зач. 22) Внемлі́те же от лжи́вих проро́к, і́же прихо́дять к вам во оде́ждах о́вчих, внутр же суть во́лци хи́щници; | Остерігайтеся лжепророків, які приходять до вас в одежі овечій, а всередині — вовки хижі. |
|
16
|
16
|
| от плод їх позна́єте їх. Єда́ об'ємлютю от те́рнія гро́зди, іли́ от ре́пія смо́кви? | По плодах їхніх пізнаєте їх. Хіба збирають виноград з терня або смокви з будяків? |
|
17
|
17
|
| Та́ко вся́ко дре́во до́броє плоди́ добри́ твори́ть, а зло́є дре́во плоди́ зли твори́ть; | Так усяке добре дерево і плоди добрі родить, а погане дерево і плоди погані родить. |
|
18
|
18
|
| не мо́жеть дре́во добро́ плоди́ зли твори́ти, ні дре́во зло плоди́ добри́ твори́ти. | Не може дерево добре плоди погані родити, ні дерево погане плоди добрі родити. |
|
19
|
19
|
| Вся́ко у́бо дре́во, є́же не твори́ть плода́ добра́, посіка́ють є і во огнь вмета́ють. | Всяке дерево, що не дає плоду доброго, зрубують і у вогонь кидають. |
|
20
|
20
|
| Ті́мже у́бо от плод їх позна́єте їх. | Тож за їхніми плодами пізнаєте їх. |
|
21
|
21
|
| (Зач. 23) Не всяк глаго́ляй мі: Го́споди! Го́споди! — вни́деть в Ца́рствіє Небе́сноє; но творя́й во́лю Отця́ Моєго́, І́же єсть на Небесі́х. | Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! — увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного. |
|
22
|
22
|
| Мно́зі реку́ть мні во он день: Го́споди! Го́споди! Не в Твоє́ ли і́м'я проро́чествовахом, і Твої́м і́менем бі́си ізгони́хом, і Твої́м і́менем си́ли мно́гі сотвори́хом? | Багато хто скаже Мені того дня: Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили? |
|
23
|
23
|
| І тогда́ іспові́м їм: я́ко ніколи́же знах вас, отиді́те от Мене́, ді́лающії беззако́ніє. | І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня. |
|
24
|
24
|
| (Зач. 24) Всяк у́бо, і́же сли́шить словеса́ Моя́ сія́ і твори́ть я, уподо́блю єго́ му́жу му́дру, і́же созда́ хра́мину свою́ на ка́мені; | Отже, всякого, хто слухає ці слова Мої і виконує їх, уподібню мужеві мудрому, який збудував будинок свій на камені; |
|
25
|
25
|
| і сни́де дождь, і прийдо́ша рі́ки, і возві́яша ві́три, і нападо́ша на хра́мину ту; і не паде́ся, основана́ бо бі на ка́мені. | І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і ринули на будинок той, і він не впав, бо був збудований на камені. |
|
26
|
26
|
| І всяк сли́шай словеса́ Моя́ сія́, і не творя́ їх, уподо́биться му́жу уро́диву, і́же созда́ хра́мину свою́ на пісці́; | А всякий, хто слухає ці слова Мої і не виконує їх, уподібниться мужеві нерозумному, який збудував будинок свій на піску; |
|
27
|
27
|
| і сни́де дождь, і прийдо́ша рі́ки, і возві́яша ві́три, і опро́шася хра́мині той, і паде́ся; і бі разруше́ніє єя́ ве́ліє. | І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і налягли на будинок той; і він упав, і руйнування його було велике. |
|
28
|
28
|
| І бисть єгда́ сконча́ Ісу́с словеса́ сія́, дивля́хуся наро́ди о уче́нії Єго́; | І коли Ісус скінчив слова ці, народ дивувався вченню Його, |
|
29
|
29
|
| бі бо учя́ їх я́ко власть імі́я, і не я́ко кни́жници (і фарисе́є). | бо Він учив їх, як Той, Хто має владу, а не як книжники і фарисеї. |
|
Глава 8
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
| Сше́дшу же Єму́ с гори́, вслід Єго́ ідя́ху наро́ди мно́зі. | Коли ж Він зійшов з гори, слідом за Ним пішло багато народу. |
|
2
|
2
|
| І се, прокаже́н прише́д кла́няшеся Єму́, глаго́ля: Го́споди, а́ще хо́щеши, мо́жеши м'я очи́стити. | І ось підійшов прокажений і, кланяючись Йому, сказав: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити. |
|
3
|
3
|
| І просте́р ру́ку Ісу́с, косну́ся єму́, глаго́ля: хощу́, очи́стися. І а́біє очи́стися єму́ прока́за. | Ісус, простягши руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І він у ту ж мить очистився від прокази. |
|
4
|
4
|
| І глаго́ла єму́ Ісу́с: виждь, ні кому́же пові́ждь, но шед покажи́ся ієре́йові і принеси́ дар, єго́же повелі́ (в зако́ні) Моїсе́й, во свиді́тельство їм. | І говорить йому Ісус: гляди ж, нікому не розповідай, але піди покажися священикові і принеси дар, який повелів у законі Мойсей, на свідчення їм. |
|
5
|
5
|
| (Зач. 25) Вше́дшу же Єму́ в Капернау́м, приступи́ к Нему́ со́тник, моля́ Єго́ | А як увійшов Ісус до Капернаума, підійшов до Нього сотник і благав Його: |
|
6
|
6
|
| і глаго́ля: Го́споди, о́трок мой лежи́ть в дому́ разсла́блен, лю́ті стражда́. | Господи, слуга мій вдома лежить розслаблений і тяжко страждає. |
|
7
|
7
|
| І глаго́ла єму́ Ісу́с: Аз прише́д ісцілю́ єго́. | І говорить йому Ісус: Я прийду і зцілю його. |
|
8
|
8
|
| І отвіща́в со́тник, рече́ (Єму́): Го́споди, нісьм досто́їн, да под кров мой вни́деши; но то́кмо рци сло́во, і ісцілі́єть о́трок мой; | Сотник же у відповідь сказав: Господи! Я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою; але промов тільки слово, і видужає слуга мій. |
|
9
|
9
|
| і́бо аз челові́к єсьм под вла́стію, іми́й под собо́ю во́їни, і глаго́лю сему́: іди́, і і́деть; і друго́му: прийди́, і прихо́дить; і рабу́ моєму́: сотвори́ сіє́, і сотвори́ть. | Бо і я — людина підвладна, але, маючи під собою воїнів, кажу одному: іди, і йде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: зроби це, і зробить. |
|
10
|
10
|
| Сли́шав же Ісу́с, удиви́ся і рече́ гряду́щим по Нем: амі́нь глаго́лю вам: ні во Ізра́їлі толи́ки ві́ри обріто́х. | Почувши це, Ісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: істинно кажу вам, і в Ізраїлі не знайшов Я такої віри. |
|
11
|
11
|
| Глаго́лю же вам, я́ко мно́зі от восто́к і за́пад при́йдуть і возля́гуть со Авраа́мом, і Ісаа́ком, і Іа́ковом во Ца́рствії Небе́снім; | Кажу ж вам, що багато прийдуть зі сходу й заходу і возляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному; |
|
12
|
12
|
| си́нове же ца́рствія ізгна́ні бу́дуть во тьму кромі́шнюю: ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м. | А сини Царства вигнані будуть у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. |
|
13
|
13
|
| І рече́ Ісу́с со́тнику: іди́, і я́коже ві́ровал єси́, бу́ди тебі́. І ісцілі́ о́трок єго́ в той час. | І сказав Ісус сотникові: іди, і, як вірував ти, нехай буде тобі. І одужав слуга його в ту ж мить. |
|
14
|
14
|
| (Зач. 26) І прише́д Ісу́с в дом Петро́в, ви́ді те́щу єго́ лежа́щу і огне́м жего́му, | Прийшовши до Петрової господи, Ісус побачив тещу його, що лежала в гарячці, |
|
15
|
15
|
| і прикосну́ся руці́ єя́, і оста́ви ю огнь; і воста́ і служа́ше Єму́. | і доторкнувся до руки її, і гарячка покинула її; і вона встала і слугувала Йому. |
|
16
|
16
|
| По́зді же би́вшу, приведо́ша к Нему́ бі́сни мно́гі; і ізгна́ ду́хи сло́вом і вся боля́щия ісціли́; | Коли ж настав вечір, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він вигнав духів словом і зцілив усіх недужих, |
|
17
|
17
|
| да сбу́деться річе́нноє Іса́єм проро́ком, глаго́лющим: Той неду́ги на́ша прия́т і болі́зні понесе́. | щоб справдилося сказане пророком Ісаєю, який говорить: Він узяв на Себе недуги наші і поніс хвороби. |
|
18
|
18
|
| Ви́дів же Ісу́с мно́гі наро́ди о́крест Себе́, повелі́ (ученико́м) іти́ на он пол. | А як побачив Ісус довкола Себе багато народу, звелів ученикам відпливти на другий бік. |
|
19
|
19
|
| І присту́пль єди́н кни́жник, рече́ Єму́: учи́телю, іду́ по Тебі́, а́може а́ще і́деши. | Тоді один книжник, підійшовши, сказав Йому: Учителю, я піду за Тобою, куди б Ти не пішов. |
|
20
|
20
|
| Глаго́ла єму́ Ісу́с: ли́си я́звини і́муть, і пти́ці небе́сния — гні́зда, Син же челові́чеський не і́мать гді глави́ подклони́ти. | І каже йому Ісус: лисиці мають нори і птахи небесні — гнізда, Син же Людський не має де голови прихилити. |
|
21
|
21
|
| Други́й же от учени́к Єго́ рече́ Єму́: Го́споди, повели́ мі пре́жде іти́ і погребсти́ отця́ моєго́. | Інший же з учеників Його сказав Йому: Господи! Дозволь мені перше піти і поховати батька мого. |
|
22
|
22
|
| Ісу́с же рече́ єму́: гряди́ по Мні і оста́ви ме́ртвих погребсти́ своя́ мертвеці́. | Але Ісус сказав йому: іди за Мною і залиш мертвим ховати своїх мерців. |
|
23
|
23
|
| (Зач. 27) І влі́зшу Єму́ в кора́бль, по Нем ідо́ша ученици́ Єго́. | І як увійшов Він у човен, за Ним пішли ученики Його. |
|
24
|
24
|
| І се, трус вели́к бисть в мо́рі, я́коже кораблю́ покрива́тися волна́ми; Той же спа́ше. | І ось піднялися хвилі великі на морі, аж човен покривало; Він же спав. |
|
25
|
25
|
| І прише́дше ученици́ Єго́ возбуди́ша Єго́, глаго́люще: Го́споди, спаси́ ни, погиба́єм. | Тоді ученики Його, підійшовши до Нього, розбудили Його і сказали: Господи, рятуй нас, гинемо. |
|
26
|
26
|
| І глаго́ла їм: что страшли́ві єсте́, малові́ри? Тогда́ воста́в запрети́ ві́тром і мо́рю, і бисть тишина́ ве́лія. | І говорить їм: чого ви такі боязкі, маловіри? Відтак, уставши, заборонив вітрам і морю, і настала велика тиша. |
|
27
|
27
|
| Челові́ци же чуди́шася, глаго́люще: Кто єсть Сей, я́ко і ві́три і мо́ре послу́шають Єго́? | Люди ж, дивуючись, говорили: Хто Цей, що і вітри, й море слухають Його? |
|
28
|
28
|
| (Зач. 28) І прише́дшу Єму́ на он пол, в страну́ Гергеси́нськую, сріто́ста Єго́ два бі́сна от гроб ісходя́ща, лю́та зіло́, я́ко не мощи́ нікому́ мину́ти путе́м тім. | І коли Він прибув на другий бік, до країни Гергесинської, Його зустріли двоє біснуватих, що вийшли з гробниць, дуже люті, так що ніхто не міг пройти тією дорогою. |
|
29
|
29
|
| І се, возопи́ста глаго́люща: что на́ма і Тебі́, Ісу́се Си́не Бо́жий? прише́л єси́ сі́мо пре́жде вре́мене му́чити нас. | І ось вони закричали: що Тобі до нас, Ісусе, Сину Божий? Прийшов Ти сюди передчасно мучити нас. |
|
30
|
30
|
| Бя́ше же дале́че от нею́ ста́до свині́й мно́го пасо́мо. | А віддалік паслося велике стадо свиней. |
|
31
|
31
|
| Бі́си же моля́ху Єго́, глаго́люще: а́ще ізго́ниши ни, повели́ нам іти́ в ста́до свино́є. | І біси благали Його: якщо виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней. |
|
32
|
32
|
| І рече́ їм: іді́те. Они́ же ізше́дше ідо́ша в ста́до свино́є; і се, (а́біє) устреми́ся ста́до все по бре́гу в мо́ре, і утопо́ша в вода́х. | І Він сказав їм: ідіть. І вони, вийшовши, пішли у стадо свиней. І ось усе стадо кинулося з кручі в море і втопилось у воді. |
|
33
|
33
|
| Пасу́щії же біжа́ша, і ше́дше во град, возвісти́ша вся, і о бісно́ю. | Пастухи ж побігли і, прийшовши у місто, розповіли про все і про те, що було з біснуватими. |
|
34
|
34
|
| І се, весь град ізи́де в срі́теніє Ісу́сові; і ви́дівше Єго́, моли́ша, я́ко да́би преше́л от преді́л їх. | І ось усе місто вийшло назустріч Ісусові; і, побачивши Його, просили, щоб Він відійшов від їхнього краю. |
|
Глава 9
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 29) І вліз в кора́бль, пре́йде і при́йде во Свой град. | Тоді Він, увійшовши в човен, переплив назад і прибув до Свого міста. |
|
2
|
2
|
| І се, принесо́ша Єму́ разсла́блена (жи́лами), на одрі́ лежа́ща; і ви́дів Ісу́с ві́ру їх, рече́ разсла́бленному: дерза́й, ча́до, отпуща́ються ті грісі́ твої́. | І ось принесли до Нього розслабленого, що лежав на постелі. І, побачивши віру їхню, Ісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! Прощаються тобі гріхи твої! |
|
3
|
3
|
| І се, ні́ції от кни́жник рі́ша в себі́: Сей ху́лить. | При цьому деякі з книжників говорили собі: Він богохульствує. |
|
4
|
4
|
| І ви́дів Ісу́с помишле́нія їх, рече́: вску́ю ви ми́слите лука́вая в сердця́х свої́х? | Ісус же, бачачи помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях своїх? |
|
5
|
5
|
| что бо єсть удо́біє рещи́: отпуща́ються ті грісі́, іли́ рещи́: воста́ни і ходи́? | Бо що легше — сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи? |
|
6
|
6
|
| но да уві́сте, я́ко власть і́мать Син Челові́чеський на землі́ отпуща́ти гріхи́; тогда́ глаго́ла разсла́бленному: воста́ни, возьми́ твой одр і іди́ в дом твой. | Та щоб знали ви, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи. Тоді говорить розслабленому: встань, візьми постіль твою та йди у дім твій. |
|
7
|
7
|
| І воста́в, (взем одр свой,) і́де в дом свой. | І той устав, узяв постіль свою і пішов у дім свій. |
|
8
|
8
|
| Ви́дівше же наро́ди чуди́шася і просла́виша Бо́га, да́вшаго власть такову́ю челові́ком. | Народ же, побачивши це, здивувався і прославив Бога, Який дав таку владу людям. |
|
9
|
9
|
| (Зач. 30) І преходя́ Ісу́с отту́ду, ви́ді челові́ка сідя́ща на ми́тниці, Матфе́я глаго́лема; і глаго́ла єму́: по Мні гряди́. І воста́в по Нем і́де. | Проходячи звідти, Ісус побачив чоловіка, що сидів на митниці, на ймення Матфей, і каже йому: іди за Мною. І той устав і пішов за Ним. |
|
Глава 10
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
| І призва́ обана́десять ученики́ Своя́, даде́ їм власть на ду́сіх нечи́стих, я́ко да ізго́нять їх, і ціли́ти всяк неду́г і вся́ку болі́знь. | Прикликавши дванадцять учеників Своїх, Він дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяли їх і зціляли всяку недугу і всяку неміч. |
|
2
|
2
|
| Двана́десятих же апо́столов імена́ суть сія́: пе́рвий Си́мон, і́же нарица́ється Петр, і Андре́й, брат єго́; Іа́ков Зеведе́єв і Іоа́нн, брат єго́; | Дванадцяти ж апостолів імена такі: перший Симон, що зветься Петром, і Андрій, брат його, Яків Зеведеїв та Іоан, брат його, |
|
3
|
3
|
| Фили́пп і Варфоломе́й; Фома́ і Матфе́й мита́р; Іа́ков Алфе́єв і Левве́й, наріче́нний Фадде́й; | Филип і Варфоломій, Фома і Матфей-митар, Яків Алфеїв і Леввей, прозваний Фадеєм, |
|
4
|
4
|
| Си́мон Канані́т і Іу́да Іскаріо́тський, і́же і предаде́ Єго́. | Симон Кананіт та Іуда Іскаріотський, який і зрадив Його. |
|
5
|
5
|
| Сія́ обана́десять посла́ Ісу́с, запові́да їм, глаго́ля: на путь язи́к не іді́те і во град самаря́нський не вни́діте; | Цих дванадцятьох послав Ісус і заповів їм, промовляючи: на путь до язичників не ходіть і в місто самарянське не входьте; |
|
6
|
6
|
| іді́те же па́че ко овця́м поги́бшим до́му Ізра́їлева; | а йдіть краще до овець загиблих дому Ізраїлевого; |
|
7
|
7
|
| ходя́ще же пропові́дуйте, глаго́люще: я́ко прибли́жися Ца́рствіє Небе́сноє; | ходячи ж, проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство Небесне; |
|
8
|
8
|
| боля́щия ісціля́йте, прокаже́нния очища́йте, ме́ртвия воскреша́йте, бі́си ізгоня́йте; ту́не прия́сте, ту́не даді́те. | хворих зціляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте: задарма одержали, задарма давайте. |
|
9
|
9
|
| (Зач. 35) Не стяжі́те зла́та, ні сребра́, ні мі́ді при поясі́х ва́ших, | Не беріть з собою ні золота, ні срібла, ані міді у пояси свої, |
|
10
|
10
|
| ні пи́ри в путь, ні двою́ ри́зу, ні сапо́г, ні жезла́; досто́їн бо єсть ді́латель мзди своєя́. | ні торбини на дорогу, ні двох одежин, ні взуття, ані посоха, бо той, хто трудиться, достойний нагороди своєї. |
|
11
|
11
|
| В о́ньже а́ще (коли́ждо) град іли́ весь вни́дете, іспита́йте, кто в нем досто́їн єсть, і ту пребу́діте, до́ндеже ізи́дете; | В яке б місто або селище не ввійшли ви, довідуйтесь, хто в ньому достойний є, і там залишайтесь, доки не вийдете; |
|
12
|
12
|
| входя́ще же в дом цілу́йте єго́, глаго́люще: мир до́му сему́; | а входячи в дім, привітайте його, кажучи: мир дому цьому. |
|
13
|
13
|
| і а́ще у́бо бу́деть дом досто́їн, при́йдеть мир ваш нань; а́ще ли же не бу́деть досто́їн, мир ваш к вам возврати́ться. | І якщо буде дім достойний, то мир ваш зійде на нього; якщо ж не буде достойний, то мир ваш до вас повернеться. |
|
14
|
14
|
| І і́же а́ще не при́йметь вас, ніже́ послу́шаєть слове́с ва́ших, ісходя́ще із до́му іли́ із гра́да того́, оттрясі́те прах ног ва́ших; | А коли хто не прийме вас і не послухає слів ваших, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох з ніг ваших. |
|
15
|
15
|
| Амі́нь глаго́лю вам: отра́дніє бу́деть землі́ содо́мстій і гомо́ррстій в день су́дний, не́же гра́ду тому́. | Істинно кажу вам: відрадніше буде землі Содомській і Гоморрській у день судний, аніж місту тому. |
|
16
|
16
|
| (Зач. 36) Се, Аз посила́ю вас я́ко о́вці посреді́ волко́в; бу́діте у́бо му́дрі, я́ко змія́, і ці́лі, я́ко го́лубіє. | Ось Я посилаю вас, як овець поміж вовків: отже, будьте мудрі, як змії, і лагідні, як голуби. |
|
17
|
17
|
| Внемлі́те же от челові́к: предадя́ть бо ви на со́нми, і на собо́рищих їх бію́ть вас, | Остерігайтеся ж людей: бо вони видаватимуть вас на судилища і в своїх синагогах битимуть вас, |
|
18
|
18
|
| і пред влади́ки же і царі́ веде́ні бу́дете Мене́ ра́ди, во свиді́тельство їм і язи́ком. | і поведуть вас до правителів і царів заради Мене на свідчення їм та язичникам. |
|
19
|
19
|
| Єгда́ же предаю́ть ви, не пеці́теся, ка́ко іли́ что возглаго́лете; да́стьбося вам в той час, что возглаго́лете; | Коли ж видаватимуть вас, не турбуйтеся, як або що говорити; бо в той час дано буде вам, що сказати, |
|
20
|
20
|
| не ви бо бу́дете глаго́лющії, но Дух Отця́ ва́шего глаго́ляй в вас. | бо не ви будете говорити, а Дух Отця вашого говоритиме у вас. |
|
21
|
21
|
| Преда́сть же брат бра́та на смерть, і оте́ць ча́до; і воста́нуть ча́да на роди́телі і убію́ть їх; | Видасть же брат брата на смерть і батько сина; і повстануть діти на батьків і уб’ють їх; |
|
22
|
22
|
| і бу́дете ненави́дими всі́ми і́мене Моєго́ ра́ди; претерпі́вий же до конця́, той спасе́н бу́деть. | і будуть вас ненавидіти всі за ім’я Моє; а хто витерпить до кінця, той спасенний буде. |
|
23
|
23
|
| (Зач. 37) Єгда́ же го́нять ви во гра́ді сем, бі́гайте в други́й. Амі́нь бо глаго́лю вам: не і́мате сконча́ти гра́ди Ізра́їлеви, до́ндеже при́йдеть Син Челові́чеський. | Коли ж гнатимуть вас в одному місті, біжіть у інше. Бо істинно кажу вам: не встигнете обійти ще міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський. |
|
24
|
24
|
| Ність учени́к над учи́теля (своєго́), ніже́ раб над господи́на своєго́; | Учень не вищий за вчителя і слуга не вищий за господаря свого. |
|
25
|
25
|
| довлі́єть ученику́, да бу́деть я́ко учи́тель єго́, і раб я́ко госпо́дь єго́. А́ще господи́на до́му Веєльзеву́ла нареко́ша, кольми́ па́че дома́шнія єго́? | Досить для учня, щоб він був як учитель його, і для слуги, щоб він був як господар його. Якщо господаря дому назвали Вельзевулом, то чи не тим більше — домашніх його? |
|
26
|
26
|
| Не убо́йтеся у́бо їх, нічто́же бо єсть покрове́нно, є́же не откри́ється, і та́йно, є́же не уві́діно бу́деть. | Отже, не бійтесь їх, бо нема нічого прихованого, що не відкрилося б, і потайного, що не стало б відомим. |
|
27
|
27
|
| Є́же глаго́лю вам во тьмі, рці́те во сві́ті; і є́же во у́ші сли́шите, пропові́діте на кро́віх. | Що кажу вам у темряві, говоріть при світлі, і що чуєте на вухо, проповідуйте на покрівлях. |
|
28
|
28
|
| І не убо́йтеся от убива́ющих ті́ло, душі́ же не могу́щих уби́ти; убо́йтеся же па́че могу́щаго і ду́шу і ті́ло погуби́ти в геє́нні. | І не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; але бійтесь більше Того, Хто може і душу, і тіло погубити в геєні. |
|
29
|
29
|
| Не дві ли пти́ці ціни́тіся єди́ному асса́рію? І ні єди́на от них паде́ть на землі́ без Отця́ ва́шего. | Чи не дві малі пташки продаються за один асарій*? І жодна з них не впаде на землю без волі Отця вашого; |
|
30
|
30
|
| Вам же і вла́си главні́ї всі ізочте́ні суть. | у вас же і волосся на голові все полічено; |
|
31
|
31
|
| Не убо́йтеся у́бо: мно́зіх птиць лу́чші єсте́ ви. | не бійтеся ж: ви дорожчі за багатьох малих пташок. |
|
32
|
32
|
| (Зач. 38) всяк у́бо і́же іспові́сть М'я пред челові́ки, іспові́м єго́ і Аз пред Отце́м Мої́м, І́же на Небесі́х; | Отже, кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним. |
|
33
|
33
|
| а і́же отве́ржеться Мене́ пред челові́ки, отве́ргуся єго́ і Аз пред Отце́м Мої́м, І́же на Небесі́х. | А хто зречеться Мене перед людьми, зречуся того і Я перед Отцем Моїм Небесним. |
|
34
|
34
|
| Не мні́те, я́ко прийдо́х воврещи́ мир на зе́млю; не прийдо́х воврещи́ мир, но меч; | Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов Я принести, а меч. |
|
35
|
35
|
| прийдо́х бо разлучи́ти челові́ка на отця́ своєго́, і дщер на ма́тер свою́, і неві́сту на свекро́в свою́. | Бо Я прийшов розлучити сина з батьком його, і дочку з матір’ю її, і невістку із свекрухою її. |
|
36
|
36
|
| І вразі́ челові́ку дома́шнії єго́. | І вороги людини — домашні її. |
|
37
|
37
|
| (Зач. 39) І́же лю́бить отця́ іли́ ма́тер па́че Мене́, ність Мене́ досто́їн; і і́же лю́бить си́на іли́ дщер па́че Мене́, ність Мене́ досто́їн; | Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, недостойний Мене; і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, недостойний Мене; |
|
38
|
38
|
| і і́же не при́йметь креста́ своєго́ і вслід Мене́ гряде́ть, ність Мене́ досто́їн. | і хто не бере хрест свій і не йде слідом за Мною, той недостойний Мене. |
|
39
|
39
|
| Обріти́й ду́шу свою́ погуби́ть ю; а і́же погуби́ть ду́шу свою́ Мене́ ра́ди, обря́щеть ю. | Хто зберігає душу свою, загубить її, а хто загубить душу свою заради Мене, збереже її. |
|
40
|
40
|
| І́же вас приє́млеть, Мене́ приє́млеть; і і́же приє́млеть Мене́, приє́млеть Посла́вшаго М'я; | Хто вас приймає, той Мене приймає, а хто приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене; |
|
41
|
41
|
| приє́мляй проро́ка во і́м'я проро́чо, мзду проро́чу при́йметь; і приє́мляй пра́ведника во і́м'я пра́ведничо, мзду пра́ведничу при́йметь; | хто приймає пророка в ім’я пророка, одержить винагороду пророка; і хто приймає праведника в ім’я праведника, одержить винагороду праведника. |
|
42
|
42
|
| і і́же а́ще напої́ть єди́наго от ма́лих сих ча́шею студени́ води́ то́кмо, во і́м'я ученика́, амі́нь глаго́лю вам, не погуби́ть мзди своєя́. | І хто напоїть одного з малих цих чашею холодної води, тільки в ім’я ученика, істинно кажу вам, не втратить нагороди своєї. |
|
Глава 11
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
| І бисть, єгда́ соверши́ Ісу́с запові́дая обімана́десяте ученико́ма Свої́ма, пре́йде отту́ду учи́ти і пропові́дати во граді́х їх. | І сталося, коли Ісус закінчив наставляти дванадцятьох учеників Своїх, то пішов звідти, щоб учити й проповідувати в містах їхніх. |
|
2
|
2
|
| (Зач. 40) Іоа́нн же сли́шав во узи́лищі діла́ Христо́ва, посла́ два от учени́к свої́х, | Іоан же, почувши у в’язниці про діла Христові, послав двох з учнів своїх |
|
3
|
3
|
| рече́ Єму́: Ти ли єси́ Гряди́й, іли́ іно́го ча́єм? | запитати Його: чи Ти Той, Хто має прийти, чи нам іншого чекати? |
|
4
|
4
|
| І отвіща́в Ісу́с рече́ ї́ма: ше́дша возвісти́та Іоа́ннові, я́же сли́шита і ви́діта; | І сказав їм Ісус у відповідь: підіть та розкажіть Іоанові, що чуєте і бачите: |
|
5
|
5
|
| сліпі́ї прозира́ють і хро́мії хо́дять, прокаже́ннії очища́ються і глусі́ї сли́шать, ме́ртвії востаю́ть і ни́щії благовіству́ють; | сліпі прозрівають і криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві воскресають і убогі благовістять; |
|
6
|
6
|
| і блаже́н єсть, і́же а́ще не соблазни́ться о Мні. | і блаженний той, хто не спокуситься через Мене. |
|
7
|
7
|
| Ті́ма же ісходя́щема, нача́т Ісу́с наро́дом глаго́лати о Іоа́нні: чесо́ ізидо́сте в пусти́ню ви́діти? Трость ли ві́тром коле́блему? | Коли ж вони відійшли, Ісус почав говорити людям про Іоана: на що дивитися ходили ви в пустелю? Чи на тростину, що вітер колише? |
|
8
|
8
|
| Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Челові́ка ли в мя́гкі ри́зи облече́нна? Се, і́же м'я́гкая нося́щії, в домі́х ца́рських суть. | На що ж дивитися ходили ви? Чи на людину, вдягнену в м’який одяг? Ті, що носять м’який одяг, у палацах царських живуть. |
|
9
|
9
|
| Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Проро́ка ли? Єй, глаго́лю вам, і ли́шше проро́ка. | На що ж дивитися ходили ви? На пророка? Так, кажу вам, більш як пророка. |
|
10
|
10
|
| Сей бо єсть, о не́мже єсть пи́сано: се, Аз посила́ю а́нгела Моєго́ пред лице́м Твої́м, і́же угото́вить путь Твой пред Тобо́ю. | Цей бо є той, про якого написано: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує дорогу Твою перед Тобою. |
|
11
|
11
|
| Амі́нь глаго́лю вам, не воста́ в рожде́нних жена́ми бо́лій Іоа́нна Крести́теля; мній же во Ца́рствії Небе́снім бо́лій єго́ єсть. | Істинно кажу вам: не було серед народжених жінками більшого за Іоана Хрестителя; але найменший у Царстві Небесному більший за нього. |
|
12
|
12
|
| От дній же Іоа́нна Крести́теля досе́лі Ца́рствіє Небе́сноє ну́диться [с ну́ждею восприє́млеться], і ну́ждници восхища́ють є; | Від днів же Іоана Хрестителя донині Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його, |
|
13
|
13
|
| всі бо проро́ци і зако́н до Іоа́нна прореко́ша. | бо всі пророки і закон провіщали до Іоана. |
|
14
|
14
|
| І а́ще хо́щете прия́ти, той єсть Ілія́ хотя́й прийти́; | І коли хочете знати, він є Ілля, що має прийти. |
|
15
|
15
|
| імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить. | Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! |
|
16
|
16
|
| (Зач. 41) Кому́ же уподо́блю род сей? Подо́бен єсть ді́тем сідя́щим на то́ржищих і возглаша́ющим друго́м свої́м | Кому ж уподібню рід цей? Він подібний до дітей, що сидять на вулиці і, звертаючись до своїх товаришів, |
|
17
|
17
|
| і глаго́лющим: писка́хом вам, і не пляса́сте; пла́кахом вам, і не рида́сте. | кажуть: ми грали вам на сопілках, та ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, та ви не ридали. |
|
18
|
18
|
| При́йде бо Іоа́нн ні яди́й, ні пія́й; і глаго́лють: бі́са і́мать. | Бо прийшов Іоан, який не їсть, не п’є; і кажуть: біса має. |
|
19
|
19
|
| При́йде Син Челові́чеський яди́й і пія́й; і глаго́лють: се челові́к я́дця і винопи́йця, митаре́м друг і грі́шником. І оправди́ся прему́дрость от чад свої́х. | Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і кажуть: цей чоловік, який любить їсти й пити вино, митарям друг і грішникам. І виправдалась премудрість від синів своїх. |
|
20
|
20
|
| (Зач. 42) Тогда́ нача́т Ісу́с поноша́ти градово́м, в ни́хже би́ша мно́жайшия си́ли Єго́, зане́ не пока́яшася; | Тоді почав Ісус докоряти містам, у яких явлено було найбільше чудес Його, за те, що вони не покаялися. |
|
21
|
21
|
| го́ре тебі́, Хорази́не, го́ре тебі́, Вифсаї́до! Я́ко а́ще в Ти́рі і Сидо́ні би́ша си́ли би́ли би́вшия в вас, дре́вле у́бо во вре́тищі і пе́пелі пока́ялися би́ша; | Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Вифсаїдо! Бо якби у Тирі та Сидоні сталися чудеса, що явлені були у вас, то вони давно покаялися б у веретищі й попелі. |
|
22
|
22
|
| оба́че глаго́лю вам: Ти́ру і Сидо́ну отра́дніє бу́деть в день су́дний, не́же вам. | Але кажу вам: Тиру й Сидону відрадніше буде в день судний, ніж вам. |
|
23
|
23
|
| І ти, Капернау́ме, і́же до небе́с вознеси́йся, до а́да сни́деши; зане́ а́ще в Содо́міх би́ша си́ли би́ли би́вшия в тебі́, преби́ли у́бо би́ша до дне́шняго дне; | І ти, Капернауме, що до небес піднісся, до пекла зійдеш, бо якби в Содомі сталися чудеса, що явлені були в тобі, то зостався б він до сьогоднішнього дня. |
|
24
|
24
|
| оба́че глаго́лю вам, я́ко землі́ Содо́мстій отра́дніє бу́деть в день су́дний, не́же тебі́. | Але кажу вам, що землі Содомській відрадніше буде в день судний, ніж тобі. |
|
25
|
25
|
| В то вре́м'я отвіща́в Ісу́с рече́: іспові́даютіся, О́тче, Го́споди небесе́ і землі́, я́ко утаї́л єси́ сія́ от прему́дрих і разу́мних і откри́л єси́ та младе́нцем; | Продовжуючи далі, Ісус сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти втаїв це від премудрих та розумних і відкрив те немовлятам. |
|
26
|
26
|
| єй, О́тче, я́ко та́ко бисть благоволе́ніє пред Тобо́ю. | Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління. |
|
27
|
27
|
| (Зач. 43) Вся мні предана́ суть Отце́м Мої́м; і нікто́же зна́єть Си́на, то́кмо Оте́ць; ні Отця́ кто зна́єть, то́кмо Син, і Єму́же а́ще во́лить Син откри́ти. | Усе Мені передано Отцем Моїм, і ніхто не знає Сина, тільки Отець; і Отця ніхто не знає, тільки Син, і той, кому Син схоче відкрити. |
|
28
|
28
|
| Прийді́те ко Мні всі тружда́ющіїся і обремене́ннії, і Аз упоко́ю ви; | Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас; |
|
29
|
29
|
| возьмі́те і́го Моє́ на себе́ і научі́теся от Мене́, я́ко кро́ток єсьм і смире́н се́рдцем; і обря́щете поко́й душа́м ва́шим; | візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим; |
|
30
|
30
|
| і́го бо Моє́ бла́го, і бре́м'я Моє́ легко́ єсть. | бо ярмо Моє — благо, і тягар Мій легкий. |
|
Глава 12
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 44) В то вре́м'я і́де Ісу́с в субо́ти сквозі́ сі́янія; ученици́ же Єго́ взалка́ша і нача́ша востерза́ти кла́си і я́сти. | У той час проходив Ісус у суботу засіяними ланами; ученики ж Його зголодніли і почали зривати колоски та їсти. |
|
2
|
2
|
| Фарисе́є же ви́дівше рі́ша Єму́: се ученици́ Твої́ творя́ть, єго́же не досто́їть твори́ти в субо́ту. | Фарисеї ж, побачивши це, сказали Йому: ось ученики Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу. |
|
3
|
3
|
| Он же рече́ їм: ні́сте ли чли, что сотвори́ Дави́д, єгда́ взалка́ сам і су́щії с ним? | Він же сказав їм: хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним? |
|
4
|
4
|
| ка́ко вни́де в храм Бо́жий і хлі́би предложе́нія сніде́, ї́хже не досто́йно бі єму́ я́сти, ні су́щим с ним, то́кмо ієре́єм єди́ним? | Як він увійшов у храм Божий і їв хліби принесення, яких не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були, а тільки одним священикам? |
|
5
|
5
|
| іли́ ні́сте чли в зако́ні, я́ко в субо́ти свяще́нници в це́ркві субо́ти скверня́ть і непови́нні суть? | Або хіба ви не читали в законі, що по суботах священики в храмі порушують суботу, однак невинні? |
|
6
|
6
|
| глаго́лю же вам, я́ко це́ркве бо́лі єсть зді; | Говорю ж вам, що тут Той, Хто більший від храму. |
|
7
|
7
|
| а́ще ли би́сте ві́дали, что єсть: ми́лости хощу́, а не же́ртви, ніколи́же у́бо би́сте осужда́ли непови́нних; | Коли б ви знали, що значить: милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинних. |
|
8
|
8
|
| госпо́дь бо єсть і субо́ти Син Челові́чеський. | Бо Син Людський є господарем і суботи. |
|
9
|
9
|
| (Зач. 45) І преше́д отту́ду, при́йде на со́нмище їх. | І відійшовши звідти, прийшов Він до їхньої синагоги. |
|
10
|
10
|
| І се челові́к бі ту, ру́ку іми́й су́ху. І вопроси́ша Єго́, глаго́люще: а́ще досто́їть в субо́ти ціли́ти? Да на Него́ возглаго́лють. | І ось був там чоловік, що мав суху руку, і спитали Його, чи дозволено зціляти в суботу, щоб звинуватити Його. |
|
11
|
11
|
| Он же рече́ їм: кто єсть от вас челові́к, і́же і́мать овча́ єди́но, і а́ще впаде́ть сіє́ в субо́ти в я́му, не і́меть ли є і і́зметь? | Він же сказав їм: чи є між вами людина, яка, маючи одну вівцю, якщо вона впаде в суботу в яму, не візьме і не витягне її? |
|
12
|
12
|
| кольми́ у́бо лу́чші єсть челові́к овча́те? Ті́мже досто́їть в субо́ти добро́ твори́ти. | Наскільки ж людина краща за вівцю! Отже, дозволено в суботу добро творити. |
|
13
|
13
|
| Тогда́ глаго́ла челові́ку: простри́ ру́ку твою́. І простре́; і утверди́ся ціла́, я́ко друга́я. | Тоді каже чоловікові тому: простягни руку твою. Той простягнув, і стала вона здоровою, як і друга. |
|
14
|
14
|
| (Зач. 46) Фарисе́є же ше́дше сові́т сотвори́ша на Него́, ка́ко Єго́ погуб'я́ть. Ісу́с же разумі́в оти́де отту́ду. | Фарисеї ж, вийшовши, радилися проти Нього, як би Його погубити. Але Ісус, дізнавшись, пішов звідти. |
|
15
|
15
|
| (Зач.) І по Нем ідо́ша наро́ди мно́зі, і ісціли́ їх всіх; | І пішло за Ним багато народу, і Він зцілив їх усіх. |
|
16
|
16
|
| і запрети́ їм, да не я́ві Єго́ творя́ть; | І заборонив, щоб не являли Його. |
|
17
|
17
|
| я́ко да сбу́деться рече́нноє Іса́єм проро́ком, глаго́лющим: | Щоб справдилося сказане Ісайєю пророком, який говорить: |
|
18
|
18
|
| се О́трок Мой, Єго́же ізво́лих, возлю́бленний Мой, На́ньже благоволи́ душа́ Моя́; положу́ Дух Мой на Нем, і суд язи́ком возвісти́ть; | це Отрок Мій, Якого Я обрав. Улюблений Мій, до Якого благоволить душа Моя. Покладу Дух Мій на Нього, і Він провістить народам суд. |
|
19
|
19
|
| не пререче́ть, ні возопіє́ть, ніже́ усли́шить кто на распу́тіїх гла́са Єго́; | Не буде ні суперечити, ні кричати, і ніхто не почує на перехрестях голосу Його; |
|
20
|
20
|
| тро́сти сокруше́нни не прело́мить і ле́на вне́мшася не угаси́ть, до́ндеже ізведе́ть в побі́ду суд; | тростини надломленої не переломить, і льону тліючого не загасить, доки не доведе суду до перемоги; |
|
21
|
21
|
| і на і́м'я Єго́ язи́ци упова́ти і́муть. | і на ім’я Його уповатимуть народи. |
|
22
|
22
|
| Тогда́ приведо́ша к Нему́ бісну́ющася слі́па і ні́ма; і ісціли́ єго́, я́ко сліпо́му і німо́му глаго́лати і гля́дати. | Тоді привели до Нього біснуватого — сліпого і німого; і Він зцілив його, так що сліпий і німий став говорити й бачити. |
|
23
|
23
|
| І дивля́хуся всі наро́ди глаго́люще: єда́ Сей єсть (Христо́с) Син Дави́дов? | І дивувався весь народ і говорив: чи не Цей є Христос, Син Давидів? |
|
24
|
24
|
| Фарисе́є же сли́шавше рі́ша: Сей не ізго́нить бі́си, то́кмо о Веєльзеву́лі, кня́зі бісо́встім. | Фарисеї ж, почувши це, сказали: Він виганяє бісів не інакше, як силою Вельзевула, князя бісівського. |
|
25
|
25
|
| Ві́дий же Ісу́с ми́слі їх, рече́ їм: вся́коє ца́рство разді́льшеєся на ся запусті́єть, і всяк град іли́ дом разділи́вийся на ся не ста́неть. | Але Ісус, знаючи думки їхні, сказав їм: усяке царство, що розділилося в собі, запустіє; і всяке місто чи дім, що розділилися у собі, не встоять. |
|
26
|
26
|
| І а́ще сатана́ сатану́ ізго́нить, на ся разділи́лся єсть; ка́ко у́бо ста́неть ца́рство єго́? | І якщо сатана сатану виганяє, то він розділився в собі, як же встоїть царство його? |
|
27
|
27
|
| І а́ще Аз о Веєльзеву́лі ізгоню́ бі́си, си́нове ва́ші о ком ізго́нять? Сего́ ра́ди ті́ї вам бу́дуть судії́. | І якщо Я силою Вельзевула виганяю бісів, то чиєю силою виганяють сини ваші? Тому вони будуть вам суддями. |
|
28
|
28
|
| А́ще ли же Аз о Ду́сі Бо́жиї ізгоню́ бі́си, у́бо пости́же на вас Ца́рствіє Бо́жиє. | Коли ж Я Духом Божим виганяю бісів, то настало для вас Царство Боже. |
|
29
|
29
|
| Іли́ ка́ко мо́жеть кто вни́ти в дом крі́пкаго і сосу́ди єго́ расхи́тити, а́ще не пе́рвіє св'я́жеть крі́пкаго, і тогда́ дом єго́ расхи́тить? | Або як може хто увійти в дім сильного та пограбувати його майно, якщо перше не зв’яже сильного? І тоді розграбує дім його. |
|
30
|
30
|
| (Зач. 47) І́же ність со Мно́ю, на м'я єсть; і і́же не собира́єть со Мно́ю, расточа́єть. | Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує. |
|
31
|
31
|
| Сего́ ра́ди глаго́лю вам: всяк гріх і хула́ отпу́ститься челові́ком; а я́же на Ду́ха хула́ не отпу́ститься челові́ком; | Тому кажу вам: всякий гріх і хула простяться людям, але на Духа хула не проститься людям. |
|
32
|
32
|
| і і́же а́ще рече́ть сло́во на Си́на Челові́чеськаго, отпу́ститься єму́; а і́же рече́ть на Ду́ха Свята́го, не отпу́ститься єму́ ні в сей вік, ні в бу́дущий. | І коли хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому житті, ні в майбутньому. |
|
33
|
33
|
| Іли́ сотворите́ дре́во добро́ і плод єго́ добр; іли́ сотворите́ дре́во зло і плод єго́ зол; от плода́ бо дре́во позна́но бу́деть. | Або визнайте дерево добрим і плід його добрим; або визнайте дерево поганим і плід його поганим, бо дерево пізнається з плоду. |
|
34
|
34
|
| Порожде́нія єхи́днова, ка́ко мо́жете добро́ глаго́лати, зли су́ще? От ізби́тка бо се́рдця уста́ глаго́лють. | Поріддя єхиднове, як можете добре говорити, злими будучи? Від повноти бо серця говорять уста. |
|
35
|
35
|
| Благи́й челові́к от блага́го сокро́вища ізно́сить блага́я; і лука́вий челові́к от лука́ваго сокро́вища ізно́сить лука́вая. | Добра людина з доброго скарбу* виносить добре, а зла людина зі злого скарбу виносить лихе. |
|
36
|
36
|
| Глаго́лю же вам, я́ко вся́ко сло́во пра́здноє, є́же а́ще реку́ть челові́ци, воздадя́ть о нем сло́во в день су́дний; | Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний: |
|
37
|
37
|
| от слове́с бо свої́х оправди́шися і от слове́с свої́х осу́дишися. | бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений. |
|
38
|
38
|
| (Зач. 48) Тогда́ отвіща́ша ні́ції от кни́жник і фарисе́й, глаго́люще: Учи́телю, хо́щем от Тебе́ зна́меніє ви́діти. | Тоді деякі з книжників і фарисеїв сказали: Учителю, хочемо від Тебе знамення бачити. |
|
39
|
39
|
| Он же отвіща́в рече́ їм: род лука́в і прелюбоді́й зна́менія і́щеть, і зна́меніє не да́сться єму́, то́кмо зна́меніє Іо́ни проро́ка; | Він же сказав їм у відповідь: рід лукавий і перелюбний знамення шукає, та знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. |
|
40
|
40
|
| я́коже бо бі Іо́на во чре́ві ки́тові три дні і три но́щі, та́ко бу́деть і Син Челові́чеський в се́рдці землі́ три дні і три но́щі. | Бо як був Іона в утробі кита три дні і три ночі, так буде і Син Людський в серці землі три дні і три ночі. |
|
41
|
41
|
| Му́жіє Ніневі́тстії воста́нуть на суд с ро́дом сим і осу́дять єго́, я́ко пока́яшася про́повідію Іо́ниною; і се бо́лі Іо́ни зді. | Мужі ниневійські постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялись після проповіді Іониної; а ось тут Більший за Іону. |
|
42
|
42
|
| Цари́ця ю́жськая воста́неть на суд с ро́дом сим і осу́дить ї, я́ко при́йде от коне́ць землі́ сли́шати прему́дрость Соломо́нову; і се бо́лі Соломо́на зді. | Цариця південна постане на суд з родом цим і осудить його, бо вона прийшла від краю землі послухати премудрість Соломонову; а ось тут Більший за Соломона. |
|
43
|
43
|
| Єгда́ же нечи́стий дух ізи́деть от челові́ка, прехо́дить сквозі́ безво́дная мі́ста, іщя́ поко́я, і не обріта́єть; | Коли ж нечистий дух вийде з людини, то блукає безводними місцями, шукаючи спокою, і не знаходить. |
|
44
|
44
|
| тогда́ рече́ть: возвращу́ся в дом мой, отню́дуже ізидо́х. І прише́д обря́щеть пра́зден, помете́н і укра́шен; | Тоді каже: повернуся в дім мій, звідки я вийшов. І, прийшовши, знаходить його порожнім, заметеним і прибраним. |
|
45
|
45
|
| тогда́ і́деть і по́йметь с собо́ю седьм і́них духо́в люті́йших себе́, і вше́дше живу́ть ту; і бу́дуть послі́дняя челові́ку тому́ го́рша пе́рвих. Та́ко бу́деть і ро́ду сему́ лука́вому. | Тоді йде і бере з собою сім інших духів, лютіших за себе, і вони, ввійшовши, живуть там; і буде для тієї людини останнє гірше від першого. Так буде і роду цьому лукавому. |
|
46
|
46
|
| (Зач. 49) Єще́ же Єму́ глаго́лющу к наро́дом, се, Ма́ти (Єго́) і бра́тія Єго́ стоя́ху вні, і́щуще глаго́лати Єму́. | Коли ж Він ще промовляв до народу, Мати і брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним. |
|
47
|
47
|
| Рече́ же ні́кий Єму́: се Ма́ти Твоя́ і бра́тія Твоя́ вні стоя́ть, хотя́ще глаго́лати Тебі́. | І хтось сказав Йому: он Мати Твоя і брати Твої стоять надворі і бажають говорити з Тобою. |
|
48
|
48
|
| Он же отвіща́в рече́ ко глаго́лющему Єму́: кто єсть Ма́ти Моя́, і кто суть бра́тія Моя́? | Він же відповів тому, хто говорив до Нього: хто Мати Моя і хто брати Мої? |
|
49
|
49
|
| І просте́р ру́ку Свою́ на ученики́ Своя́, рече́: се Ма́ти Моя́ і бра́тія Моя́; | І, показавши рукою Своєю на учеників Своїх, сказав: ось мати Моя і брати Мої; |
|
50
|
50
|
| і́же бо а́ще сотвори́ть во́лю Отця́ Моєго́, І́же єсть на небесі́х, той брат Мой, і сестра́, і ма́ти (Мі) єсть. | бо хто творитиме волю Отця Мого Небесного, той брат Мій, і сестра, і мати Моя. |
|
Глава 13
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
| В день же той ізше́д Ісу́с із до́му, сідя́ше при мо́рі. | Того ж дня, вийшовши з дому, Ісус сів біля моря. |
|
2
|
2
|
| І собра́шася к Нему́ наро́ди мно́зі, я́коже Єму́ в кора́бль влі́зти і сі́сти; і весь наро́д на бре́зі стоя́ше. | І зібралось до Нього багато народу, так що Йому довелося ввійти у човен і сісти; а весь народ стояв на березі. |
|
3
|
3
|
| І глаго́ла їм при́тчами мно́го, глаго́ля: (Зач. 50) се ізи́де сі́яй, да сі́єть; | І говорив їм притчами багато, кажучи: ось вийшов сівач сіяти; |
|
4
|
4
|
| і сі́ющу єму́, о́ва падо́ша при путі́, і прийдо́ша пти́ці, і позоба́ша я; | І коли він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи і поклювали його. |
|
5
|
5
|
| друга́я же падо́ша на ка́менних, іді́же не імі́яху землі́ мно́ги, і а́біє прозябо́ша, зане́ не імі́яху глубини́ землі́; | Інше впало на місця кам’янисті, де небагато було землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока. |
|
6
|
6
|
| со́лнцю же возсія́вшу присвя́нуша, і зане́ не імі́яху коре́нія, ізсхо́ша; | Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, оскільки не мало кореня, засохло. |
|
7
|
7
|
| друга́я же падо́ша в те́рнії, і взи́де те́рніє і подави́ їх; | Інше впало в терня, і виросло терня, і заглушило його; |
|
8
|
8
|
| друга́я же падо́ша на землі́ до́брій і дая́ху плод, о́во у́бо сто, о́во же шестьдеся́т, о́во же три́десять; | інше впало на добру землю і дало плід: одно в стократ, а друге в шістдесят, інше в тридцять разів. |
|
9
|
9
|
| імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить. | Хто має вуха слухати, нехай слухає! |
|
10
|
10
|
| (Зач. 51) І приступи́вше ученици́ (Єго́) реко́ша Єму́: почто́ при́тчами глаго́леши їм? | І, приступивши, ученики сказали Йому: чому притчами говориш їм? |
|
11
|
11
|
| Он же отвіща́в рече́ їм: я́ко вам дано́ єсть разумі́ти та́йни Ца́рствія Небе́снаго, о́нім же не дано́ єсть; | Він сказав їм у відповідь: тому, що вам дано розуміти тайни Царства Небесного, а їм не дано. |
|
12
|
12
|
| і́же бо і́мать, да́сться єму́ і преізбу́деть (єму́); а і́же не і́мать, і є́же і́мать, во́зметься от него́; | Бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, у того відніметься і те, що має. |
|
13
|
13
|
| сего́ ра́ди в при́тчах глаго́лю їм, я́ко ви́дяще не ви́дять, і сли́шаще не сли́шать, ні разумі́ють; | Тому говорю їм притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють; |
|
14
|
14
|
| і сбива́ється в них проро́чество Іса́їно, глаго́лющеє: слу́хом усли́шите, і не і́мате разумі́ти; і зря́ще у́зрите, і не і́мате ви́діти; | і збувається над ними пророцтво Ісаї, яке говорить: слухом почуєте — і не зрозумієте, і очима дивитись будете — і не побачите. |
|
15
|
15
|
| отолсті́ бо се́рдце люді́й сих, і уши́ма тя́жко сли́шаша, і о́чі свої́ смежи́ша, да не когда́ у́зрять очи́ма, і уши́ма усли́шать, і се́рдцем разумі́ють, і обратя́ться, і ісцілю́ їх. | Бо згрубіло серце людей цих, і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх. |
|
16
|
16
|
| Ва́ша же блаже́нна очеса́, я́ко ви́дять, і у́ші ва́ші, я́ко сли́шать; | Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і вуха ваші, бо чують. |
|
17
|
17
|
| амі́нь бо глаго́лю вам, я́ко мно́зі проро́ци і пра́ведници вожделі́ша ви́діти, я́же ви́діте, і не ви́діша, і сли́шати, я́же сли́шите, і не сли́шаша. | Бо істинно кажу вам, що багато хто з пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, і чути те, що ви чуєте, і не чули. |
|
18
|
18
|
| Ви же усли́шіте при́тчу сі́ющаго; | Ви ж вислухайте значення притчі про сівача. |
|
19
|
19
|
| вся́кому сли́шащему сло́во Ца́рствія і не разуміва́ющу, прихо́дить лука́вий і восхища́єть всі́янноє в се́рдці єго́; сіє́ єсть, є́же при путі́ сі́янноє. | До кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його — це те, що посіяне при дорозі. |
|
20
|
20
|
| А на ка́мені сі́янноє, сіє́ єсть сли́шай сло́во і а́біє с ра́достію приє́млеть є; | А посіяне на кам’янистих місцях означає того, хто слухає слово і зразу ж з радістю сприймає його, |
|
21
|
21
|
| не і́мать же ко́рене в себі́, но привре́менен єсть; би́вши же печа́лі іли́ гоне́нію словесе́ ра́ди, а́біє соблажня́ється. | але не має кореня в собі, будучи нестійким; коли ж настає скрута або гоніння через слово це, відразу спокушається. |
|
22
|
22
|
| А сі́янноє в те́рнії, се єсть сли́шай сло́во, і печа́ль ві́ка сего́ і лесть бога́тства подавля́єть сло́во, і без плода́ бива́єть. | А посіяне між терням — це той, хто слухає слово, але турботи віку цього і спокуса багатством заглушують слово, і воно буває безплідним. |
|
23
|
23
|
| А сі́янноє на до́брій землі́, се єсть сли́шай сло́во і разуміва́я; і́же у́бо плод прино́сить і твори́ть о́во сто, о́во же шестьдеся́т, о́во три́десять. | Посіяне ж в добру землю — це той, хто слухає слово, і розуміє, і приносить плід, і творить — один у стократ, другий в шістдесят, а інший в тридцять разів. |
|
24
|
24
|
| (Зач. 52) І́ну при́тчу предложи́ їм, глаго́ля: уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку, сі́явшу до́броє сі́м'я на селі́ своє́м; | Іншу притчу запропонував їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своїм; |
|
25
|
25
|
| сп'я́щим же челові́ком, при́йде враг єго́ і всі́я пле́вели посреді́ пшени́ці і оти́де; | коли ж люди спали, прийшов ворог його і насіяв кукіль між пшеницею, і пішов. |
|
26
|
26
|
| єгда́ же прозябе́ трава́ і плод сотвори́, тогда́ яви́шася і пле́веліє. | Коли зійшов посів і показався плід, тоді з’явився і кукіль. |
|
27
|
27
|
| Прише́дше же раби́ господи́на, рі́ша єму́: го́споди, не до́броє ли сі́м'я сі́ял єси́ на селі́ Твоє́м? Отку́ду у́бо і́мать пле́вели? | Прийшли раби господаря і сказали йому: господарю, чи не добре насіння ти сіяв на полі твоїм? Звідки ж взявся кукіль? |
|
28
|
28
|
| Он же рече́ їм; враг челові́к сіє́ сотвори́. Раби́ же рі́ша єму́: хо́щеши ли у́бо, да ше́дше ісплеве́м я? | Він же сказав їм: людина-ворог це зробила. А раби сказали йому: чи не хочеш ти, щоб ми пішли і випололи його? |
|
29
|
29
|
| Он же рече́ (їм): ні; да не когда́ восторга́юще пле́вели, восто́ргнете ку́пно с ни́ми (і) пшени́цю; | Але він сказав: ні, бо, вибираючи кукіль, щоб ви не вирвали разом з ним і пшеницю. |
|
30
|
30
|
| оста́вите расти́ обоє́ ку́пно до жа́тви; і во вре́м'я жа́тви реку́ жа́телем: собері́те пе́рвіє пле́вели і свяжі́те їх в снопи́, я́ко сожещи́ я; а пшени́цю собері́те в жи́тницю мою́. | Залиште рости разом те і те до жнив; а в жнива я скажу женцям: зберіть спершу кукіль і зв’яжіть його у снопи, щоб спалити; а пшеницю зберіть у житницю мою. |
|
31
|
31
|
| (Зач. 53) І́ну при́тчу предложи́ їм, глаго́ля: подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє зе́рну гору́шичну, є́же взем челові́к всі́я на селі́ своє́м, | Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке взяв чоловік і посіяв на полі своїм. |
|
32
|
32
|
| є́же ма́лійше у́бо єсть от всіх сі́мен; єгда́ же возрасте́ть, бо́ліє (всіх) зе́лій єсть і бива́єть дре́во, я́ко прийти́ пти́цям небе́сним і вита́ти на ві́твех Єго́. | Воно, хоч і найменше з усіх зерен, але, коли виросте, буває більше за будь-яке зілля і стає деревом, так що птахи небесні прилітають і ховаються у гілках його. |
|
33
|
33
|
| І́ну при́тчу глаго́ла їм: подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє ква́су, єго́же взе́мши жена́ скри в са́тіх тріє́х муки́, до́ндеже вскисо́ша вся. | Іншу притчу сказав Він їм: Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла і поклала на три мірки борошна, доки все не вкисне. |
|
34
|
34
|
| Сія́ вся глаго́ла Ісу́с в при́тчах наро́дом, і без при́тчі нічесо́же глаго́лаше к ним; | Усе це говорив Ісус людям притчами, і без притчі нічого не говорив їм, |
|
35
|
35
|
| я́ко да сбу́деться рече́нноє проро́ком, глаго́лющим: отве́рзу в при́тчах уста́ моя́; отри́гну сокрове́нная от сложе́нія ми́ра. | щоб збулося сказане через пророка, який говорить: відкрию в притчах уста Мої, сповіщу сокровенне від створення світу. |
|
36
|
36
|
| Тогда́ оста́вль наро́ди, при́йде в дом Ісу́с. (Зач 54) І приступи́ша к Нему́ ученици́ Єго́, глаго́люще: скажи́ нам при́тчу пле́вел се́льних. | Тоді Ісус, залишивши людей, увійшов у дім. І, приступивши до Нього, ученики Його сказали: роз’ясни нам притчу про кукіль на полі. |
|
37
|
37
|
| Он же отвіща́в рече́ їм: сі́явий до́броє сі́м'я єсть Син Челові́чеський; | Він же сказав їм у відповідь: Той, Хто посіяв добре насіння, є Син Людський; |
|
38
|
38
|
| а село́ єсть мир; до́броє же сі́м'я, сі́ї суть Си́нове Ца́рствія, а пле́веліє суть си́нове неприя́зненнії; | поле — це світ; добре насіння — це сини Царства, а кукіль — сини лукавого; |
|
39
|
39
|
| а враг всі́явий їх єсть дия́вол; а жа́тва кончи́на ві́ка єсть; а жа́телі а́нгели суть. | ворог, що його посіяв, є диявол; жнива — це кінець світу, а женці — ангели. |
|
40
|
40
|
| Я́коже у́бо собира́ють пле́вели і огне́м сожига́ють, та́ко бу́деть в сконча́ніє ві́ка сего́; | Отже, як збирають кукіль і спалюють вогнем, так буде при кінці світу цього: |
|
41
|
41
|
| по́слеть Син челові́чеський А́нгели своя́, і соберу́ть от Ца́рствія Єго́ вся собла́зни і творя́щих беззако́ніє | пошле Син Людський ангелів Своїх, і зберуть з Царства Його всі спокуси і тих, що чинять беззаконня, |
|
42
|
42
|
| і вве́ргуть їх в пещ о́гненну; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м. | і вкинуть їх у піч вогняну; там буде плач і скрегіт зубів. |
|
43
|
43
|
| тогда́ пра́ведници просвітя́ться, я́ко со́лнце, в Ца́рствії Отця́ їх. Імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить. | Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього. Хто має вуха слухати, нехай слухає! |
|
44
|
44
|
| (Зач. 55) Па́ки подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє сокро́вищу сокрове́ну на селі́, є́же обрі́т челові́к скри, і от ра́дости єго́ і́деть, і вся, єли́ка і́мать, продає́ть, і купу́єть село́ то. | Ще Царство Небесне подібне до скарбу, захованого на полі, який знайшов чоловік і приховав, і на радощах іде й продає все, що має, і купує поле те. |
|
45
|
45
|
| Па́ки подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку купцю́, і́щущу до́брих би́серей, | Ще Царство Небесне подібне до купця, який шукає добрі перли, |
|
46
|
46
|
| І́же обрі́т єди́н многоці́нен би́сер, шед продаде́ вся, єли́ка ім'я́ше, і купи́ єго́. | і, знайшовши одну коштовну перлину, іде й продає усе, що має, і купує її. |
|
47
|
47
|
| Па́ки подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє не́воду вве́ржену в мо́ре і от вся́каго ро́да собра́вшу, | Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, що назбирав усякої всячини; |
|
48
|
48
|
| і́же єгда́ іспо́лнися, ізвлеко́ша ї на край, і сі́дше ізбра́ша до́брия в сосу́ди, а зли́я ізверго́ша вон. | коли ж наповнився, його витягли на берег і, сівши, вибрали добре в посуд, а погане викинули геть. |
|
49
|
49
|
| Та́ко бу́деть в сконча́ніє ві́ка: ізи́дуть а́нгели і отлуча́ть зли́я от среди́ пра́ведних, | Так буде при кінці світу: зійдуть ангели, і відлучать злих від праведних, |
|
50
|
50
|
| і вве́ргуть їх в пещ о́гненную; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м. | і вкинуть їх у піч вогняну: там буде плач і скрегіт зубів. |
|
51
|
51
|
| Глагола їм Ісу́с: разумі́сте ли сія́ вся? Глаго́лаша Єму́; єй, Го́споди. | І каже їм Ісус: чи зрозуміли ви все це? Вони говорять Йому: так, Господи! |
|
52
|
52
|
| Он же рече́ їм: сего́ ра́ди всяк кни́жник, научи́вся Ца́рствію Небе́сному, подо́бен єсть челові́ку домови́ту, і́же ізно́сить от сокро́вища своєго́ но́вая і ве́тхая. | Він же сказав їм: ось тому кожен книжник, навчений про Царство Небесне, подібний до господаря, який виносить із свого скарбу нове й старе. |
|
53
|
53
|
| (Зач. 56) І бисть, єгда́ сконча́ Ісу́с при́тчи сія́, пре́йде отту́ду. | І, коли скінчив Ісус притчі ці, пішов звідти. |
|
54
|
54
|
| І прише́д во оте́чествіє своє́, уча́ше їх на со́нмищи їх, я́ко диви́тися їм і глаго́лати: отку́ду сему́ прему́рость сія́ і си́ли? | І, прийшовши до Своєї батьківщини, вчив їх у синагозі їхній, так що всі дивувалися й говорили: звідки в Ньому премудрість ця і сили? |
|
55
|
55
|
| не Сей ли єсть текто́нов син? Не Ма́ти ли Єго́ нарица́ється Маріа́м, і бра́тія Єго́ Іа́ков і Іосі́й, і Си́мон і Іу́да? | Чи Він не син теслі? Чи не Його Мати зветься Марією і брати Його Яків та Іосія, і Симон, та Іуда? |
|
56
|
56
|
| і сестри́ Єго́ не вся ли в нас суть? Отку́ду у́бо Сему́ сія́ вся? | І сестри Його чи не всі між нами? Звідки ж у Нього це все? |
|
57
|
57
|
| І блажня́хуся о Нем. Ісу́с же рече́ їм: ність проро́к без че́сти, то́кмо во оте́чествії своє́м і в дому́ своє́м. | І спокушалися Ним. Ісус же сказав їм: не буває пророка без честі, хіба що тільки на батьківщині своїй і в домі своїм. |
|
58
|
58
|
| І не сотвори́ ту сил мно́гих за неві́рство їх. | І не створив там багатьох чудес через невір’я їхнє. |
|
Глава 14
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 57) В то вре́м'я усли́ша І́род четвертовла́стник слух Ісу́сов | У той час почув Ірод четвертовладник чутку про Ісуса |
|
2
|
2
|
| і рече́ отроко́м свої́м: Сей єсть Іоа́нн Крести́тель; Той воскре́се от ме́ртвих, і сего́ ра́ди си́ли ді́ються о Нем. | і сказав прислужникам своїм: це Іоан Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діються ним. |
|
3
|
3
|
| І́род бо єм Іоа́нна, связа́ єго́ і всади́ в темни́цю, Іродіа́ди ра́ди, жени́ Фили́ппа, бра́та своєго́; | Бо Ірод узяв Іоана, зв’язав його і посадив у в’язницю через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, |
|
4
|
4
|
| глаго́лаше бо єму́ Іоа́нн: не досто́їть ті імі́ти єя́. | тому що Іоан говорив йому: не личить тобі мати її. |
|
5
|
5
|
| І хотя́щь єго́ уби́ти, убоя́ся наро́да, зане́ я́ко проро́ка єго́ імі́яху. | І хотів убити його, та побоявся народу, бо вважали його пророком. |
|
6
|
6
|
| Дню же би́вшу рождества́ І́родова пляса́ дщи Іродіа́дина посреді́ і угоди́ І́родові; | Коли був день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала посеред зібрання і догодила Іродові, |
|
7
|
7
|
| ті́мже і с кля́твою ізрече́ єй да́ти, єго́же а́ще воспро́сить. | тому він поклявся дати їй, чого б вона не попросила. |
|
8
|
8
|
| Она́ же нава́ждена ма́терію своє́ю, даждь мі, рече́, зді на блю́ді главу́ Іоа́нна Крести́теля. | Вона ж, з намови матері своєї, сказала: дай мені тут на блюді голову Іоана Хрестителя. |
|
9
|
9
|
| І печа́лен бисть цар; кля́тви же ра́ди і за возлежа́щих с ним, повелі́ да́ти (єй) | І засмутився цар; але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, звелів дати їй. |
|
10
|
10
|
| і посла́в усі́кну Іоа́нна в темни́ці. | І послав відсікти голову Іоана у в’язниці. |
|
11
|
11
|
| І принесо́ша главу́ єго́ на блю́ді і да́ша діви́ці; і отнесе́ ма́тері своє́й. | І принесли голову його на блюді і дали дівчині, а та віднесла матері своїй. |
|
12
|
12
|
| І присту́пльше ученици́ єго́ взя́ша ті́ло (єго́) і погребо́ша є; і прише́дше возвісти́ша Ісу́сові. | Ученики ж його, прийшовши, взяли тіло і поховали його; пішли і сповістили Ісуса. |
|
13
|
13
|
| І сли́шав Ісу́с оти́де отту́ду в кораблі́ в пу́сто мі́сто єди́н [осо́б]; і сли́шавше наро́ди по Нем ідо́ша пі́ши от градо́в. | І, почувши про те, Ісус відплив звідти на човні у безлюдне місце один; а народ, довідавшись, пішов за Ним з міст пішки. |
|
14
|
14
|
| (Зач. 58) І ізше́д Ісу́с ви́ді мног наро́д, і милосе́рдова о них, і ісціли́ неду́жния їх. | І, вийшовши, Ісус побачив багато людей, змилосердився над ними і зцілив недужих їхніх. |
|
15
|
15
|
| По́зді же би́вшу, приступи́ша к Нему́ ученици́ Єго́, глаго́люще: пу́сто єсть мі́сто, і час уже́ мину́; отпусти́ наро́ди, да ше́дше в ве́сі ку́п'ять бра́шна себі́. | Як настав вечір, приступили до Нього ученики Його і кажуть: місце тут пустинне і час уже пізній; відпусти людей, нехай підуть у селища і куплять собі що їсти. |
|
16
|
16
|
| Ісу́с же рече́ їм: не тре́бують отити́; даді́те їм ви я́сти. | Ісус же сказав їм: не треба їм іти, дайте ви їм їсти. |
|
17
|
17
|
| Они́ же глаго́лаша Єму́: не і́мами зді то́кмо п'ять хліб і дві ри́бі. | Вони ж кажуть Йому: у нас тут тільки п’ять хлібів і дві рибини. |
|
18
|
18
|
| Он же рече́: принесі́те Мі їх сі́мо. | Він сказав: принесіть їх Мені сюди. |
|
19
|
19
|
| І повелі́в наро́дом возлещи́ на траві́, і приє́м п'ять хліб і о́бі ри́бі, воззрі́в на не́бо, благослови́ і преломи́в даде́ ученико́м хлі́би, ученици́ же наро́дом. | І звелів народові возлягти на траву і, взявши п’ять хлібів і дві рибини, підняв очі на небо, благословив і, переломивши, дав ученикам хліби, а ученики — народові. |
|
20
|
20
|
| І ядо́ша всі і наси́тишася; і взя́ша ізби́тки укру́х, двана́десять ко́ша іспо́лнь; | І їли всі і наситились; і набрали залишків дванадцять повних кошиків; |
|
21
|
21
|
| яду́щих же бі муже́й я́ко п'ять ти́сящ, ра́зві жен і діте́й. | а тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, крім жінок та дітей. |
|
22
|
22
|
| (Зач. 59) І а́біє пону́ди Ісу́с ученики́ Своя́ влі́зти в кора́бль і вари́ти Єго́ на о́ном полу́ [предити́ Єму́ на он пол], до́ндеже отпу́стить наро́ди. | І зараз же звелів Ісус ученикам Своїм сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік, поки Він відпустить людей. |
|
23
|
23
|
| І отпусти́в наро́ди, взи́де на гору́ єди́н помоли́тися; по́зді же би́вшу, єди́н бі ту. | І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і ввечері залишився там один. |
|
24
|
24
|
| Кора́бль же бі посреді́ мо́ря вла́яся волна́ми; бі бо проти́вен вітр. | А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був супротивний. |
|
25
|
25
|
| В четве́ртую же стра́жу но́щі і́де к ним Ісу́с, ходя́ по мо́рю. | У четверту ж сторожу ночі пішов Ісус до них, ідучи по морю. |
|
26
|
26
|
| І ви́дівше Єго́ ученици́ по мо́рю ходя́ща, смути́шася, глаго́люще, я́ко призра́к єсть; і от стра́ха возопи́ша. | І ученики, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і говорили: це привид. І зі страху закричали. |
|
27
|
27
|
| А́біє же рече́ їм Ісу́с, глаго́ля: дерза́йте; Аз єсьм, не бо́йтеся. | Але Ісус зараз же заговорив до них і сказав: заспокойтесь! Це Я, не бійтеся. |
|
28
|
28
|
| Отвіща́в же Петр рече́: Го́споди, а́ще Ти єси́, повели́ мі прийти́ к Тебі́ по вода́м. Он же рече́: прийди́. | Петро сказав Йому у відповідь: Господи! Якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді. |
|
29
|
29
|
| І ізлі́з із корабля́ Петр, хожда́ше по вода́м, прийти́ ко Ісу́сові; | Він же сказав: прийди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Ісуса. |
|
30
|
30
|
| ви́дя же вітр крі́пок, убоя́ся, і наче́н утопа́ти, возопи́, глаго́ля: Го́споди, спаси́ м'я. | Побачивши ж сильний вітер, злякався і, коли почав тонути, закричав: Господи, спаси мене! |
|
31
|
31
|
| І а́біє Ісу́с просте́р ру́ку, ят єго́ і глаго́ла єму́: малові́ре, почто́ усумні́лся єси́? | Ісус зараз же простяг руку, підтримав його і говорить йому: маловіре! Чого ти засумнівався? |
|
32
|
32
|
| І влі́зшема ї́ма в кора́бль, преста́ вітр. | І, як увійшли вони в човен, вітер стих. |
|
33
|
33
|
| Су́щії же в кораблі́ прише́дше поклони́шася Єму́, глаго́люще: воі́стину Бо́жий Син єси́. | Ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: воістину Ти Син Божий. |
|
34
|
34
|
| І преше́дше прийдо́ша в зе́млю Геннисаре́фськую. | Переправившись, вони прибули в землю Генісаретську. |
|
35
|
35
|
| (Зач. 60) І позна́вше Єго́ му́жіє мі́ста того́, посла́ша во всю страну́ ту, і принесо́ша к Нему́ вся боля́щия; | Жителі того міста, впізнавши Його, дали знати по всій тій околиці, і принесли до Нього всіх недужих, |
|
36
|
36
|
| і моля́ху Єго́, да то́кмо прико́снуться вскри́лію ри́зи Єго́; і єли́ці прикосну́шася, спасе́нні би́ша. | і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю одежі Його; і ті, що доторкалися, зцілялися. |
|
Глава 15
|
Глава 15
|
|
1
|
1
|
| Тогда́ приступи́ша ко Ісу́сові і́же от Ієрусали́ма кни́жници і фарисе́є, глаго́люще: | Тоді приступають до Ісуса єрусалимські книжники та фарисеї і говорять: |
|
2
|
2
|
| почто́ ученици́ Твої́ преступа́ють преда́ніє ста́рець? Не умива́ють бо рук свої́х, єгда́ хліб ядя́ть. | чому ученики Твої порушують передання старців? Бо не миють рук своїх, коли їдять хліб. |
|
3
|
3
|
| Он же отвіща́в рече́ їм: почто́ і ви преступа́єте за́повідь Бо́жию за преда́ніє ва́ше? | Він же сказав їм у відповідь: чому і ви порушуєте заповідь Божу, заради передання вашого? |
|
4
|
4
|
| Бог бо запові́да, глаго́ля: чти отця́ і ма́тер; і; і́же злосло́вить отця́ іли́ ма́тер, сме́ртію да у́мреть. | Бо Бог заповідав: шануй батька й матір; і хто лихословить на батька чи матір, нехай смертю помре. |
|
5
|
5
|
| Ви же глаго́лете: і́же а́ще рече́ть отцю́ іли́ ма́тері: дар, і́мже би от мене́ по́льзовался єси́, | А ви говорите: якщо хто скаже батькові або матері: дар Богові те, чим би ти від мене скористався, |
|
6
|
6
|
| і да не почти́ть отця́ своєго́ іли́ ма́тере [ма́тере своєя́]; і разори́сте за́повідь Бо́жию за преда́ніє ва́ше. | той може і не шанувати батька свого або матір свою. Таким чином, і ви порушили заповідь Божу переданням вашим. |
|
7
|
7
|
| Лицемі́ри, до́брі проро́чествова о вас Іса́я, глаго́ля: | Лицеміри! Добре пророкував про вас Ісая, кажучи: |
|
8
|
8
|
| приближа́ються мні лю́діє сі́ї усти́ свої́ми і устна́ми чтуть М'я; се́рдце же їх дале́че отстої́ть от Мене́; | наближаються до Мене люди ці устами своїми, й устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене; |
|
9
|
9
|
| всу́є же чтуть М'я, уча́ще уче́нієм, за́повідем челові́чеським. | але марно шанують Мене, навчаючи вченням і заповідям людським. |
|
10
|
10
|
| І призва́в наро́ди, рече́ їм: сли́шіте і разумі́йте; | І, покликавши людей, сказав їм: слухайте і розумійте! |
|
11
|
11
|
| не входя́щеє во уста́ скверни́ть челові́ка, но ісходя́щеє ізо уст — то скверни́ть челові́ка. | Не те, що входить в уста, оскверняє людину, а те, що виходить з уст, оскверняє людину. |
|
12
|
12
|
| (Зач. 61) Тогда́ присту́пльше ученици́ Єго́ рі́ша Єму́: ві́си ли, я́ко фарисе́є сли́шавше сло́во соблазни́шася? | Тоді ученики Його, приступивши, сказали Йому: чи знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися? |
|
13
|
13
|
| Он же отвіща́в рече́: всяк сад, єго́же не насади́ Оте́ць Мой Небе́сний, іскорени́ться; | Він же сказав у відповідь: усяка рослина, яку не насадив Отець Мій Небесний, викоріниться. |
|
14
|
14
|
| оста́віте їх; вожді́ суть слі́пі сліпце́м; сліпе́ць же сліпця́ а́ще во́дить, о́ба в я́му впаде́тася. | Облиште їх: вони — сліпі вожді сліпців, а коли сліпець веде сліпця, то обидва впадуть в яму. |
|
15
|
15
|
| Отвіща́в же Петр рече́ Єму́: скажи́ нам при́тчу сію́. | Петро ж, відповідаючи, сказав Йому: поясни нам притчу цю. |
|
16
|
16
|
| Ісу́с же рече́ їм: єдина́че [єще́] ли і ви без ра́зума єсте́? | Ісус сказав: невже і ви ще не розумієте? |
|
17
|
17
|
| не у ли разуміва́єте, я́ко вся́ко, є́же вхо́дить во уста́, во чре́во вміща́ється і афедро́ном ісхо́дить? | Чи ще не зрозуміли, що все, що входить в уста, проходить у черево і виходить геть? |
|
18
|
18
|
| ісходя́щая же ізо уст, от се́рдця ісхо́дять, і та скверня́ть челові́ка; | А те, що з уст виходить, від серця виходить; це і оскверняє людину, |
|
19
|
19
|
| от се́рдця бо ісхо́дять помишле́нія зла́я, уби́йства, прелюбодія́нія, любодія́нія, татьби́, лжесвиді́тельства, хули́; | бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, злодійство, лжесвідчення, хула. |
|
20
|
20
|
| сія́ суть скверня́щая челові́ка; а є́же неумове́ннима рука́ма я́сти — не скверни́ть челові́ка. | Це те, що оскверняє людину, а немитими руками їсти — не оскверняє людину. |
|
21
|
21
|
| (Зач. 62) І ізше́д отту́ду Ісу́с, оти́де во страни́ Тирськия і Сидо́нськия. | І, вийшовши звідти, Ісус пішов у землі Тирські і Сидонські. |
|
22
|
22
|
| І се, жена́ ханане́йська, от преді́л тіх ізше́дши, возопи́ к Нему́ глаго́лющи: поми́луй м'я, Го́споди, Си́не Дави́дов, дщи моя́ злі бісну́ється. | І ось жінка-хананеянка, вийшовши з тих місць, закричала Йому: помилуй мене, Господи, Сину Давидів, дочка моя тяжко біснується. |
|
23
|
23
|
| Он же не отвіща́ єй словесе́. І присту́пльше ученици́ Єго́, моля́ху Єго́, глаго́люще: отпусти́ ю, я́ко вопіє́ть вслід нас. | Але Він не відповідав їй ні слова. І підійшли ученики Його і благали Його: відпусти її, бо кричить нам услід. |
|
24
|
24
|
| Он же отвіща́в рече́: нісьм по́слан, то́кмо ко овця́м поги́бшим до́му Ізра́їлева. | Він же сказав у відповідь: Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого. |
|
25
|
25
|
| Она́ же прише́дши поклони́ся Єму́, глаго́лющи: Го́споди, помози́ мі. | А вона, підійшовши, вклонилася Йому і каже: Господи, допоможи мені. |
|
26
|
26
|
| Он же отвіща́в рече́: ність добро́ от’я́ти хлі́ба ча́дом і поврещи́ псом. | Він же сказав у відповідь: недобре взяти хліб у дітей і кинути псам. |
|
27
|
27
|
| Она́ же рече́: єй, Го́споди; і́бо і пси ядя́ть от крупи́ць па́дающих от трапе́зи господе́й свої́х. | Вона сказала: так, Господи! Але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх. |
|
28
|
28
|
| Тогда́ отвіща́в Ісу́с рече́ єй: о, же́но, ве́лія ві́ра твоя́; бу́ди тебі́, я́коже хо́щеши. І ісцілі́ дщи єя́ от того́ часа́. | Тоді Ісус сказав їй у відповідь: о жінко! Велика віра твоя; нехай буде тобі, як ти хочеш. І зцілилася дочка її у ту ж мить. |
|
29
|
29
|
| (Зач. 63) І преше́д отту́ду Ісу́с, при́йде на мо́ре Галіле́йськоє, і возше́д на гору́, сі́де ту. | Ісус пішов звідти і прийшов до моря Галилейського, і, зійшовши на гору, сів там. |
|
30
|
30
|
| І приступи́ша к Нему́ наро́ди мно́зі, іму́ще с собо́ю хроми́я, сліпи́я, німи́я, бі́дния і і́ни мно́гі, і приверго́ша їх к нога́ма Ісу́совима; і ісціли́ їх. | І приступило до Нього багато народу, маючи з собою кривих, сліпих, німих, калік і багато інших, і клали їх до ніг Ісусових; і Він зцілив їх. |
|
31
|
31
|
| я́коже наро́дом диви́тися, ви́дящим німи́я глаго́люща, бі́дния здра́ви, хроми́я ходя́щя і сліпи́я ви́дящя; і сла́вляху Бо́га Ізра́їлева. | І народ дивувався, бачачи, що німі говорять, каліки стають здоровими, криві ходять і сліпі бачать, і славив Бога Ізраїлевого. |
|
32
|
32
|
| (Зач. 64) Ісу́с же призва́в ученики́ Своя́, рече́ (їм): милосе́рдую о наро́ді (сем), я́ко уже́ дні три присідя́ть Мні і не і́муть чесо́ я́сти; і отпусти́ти їх не я́дших не хощу́, да не ка́ко ослабі́ють на путі́. | Ісус же, покликавши учеників Своїх, сказав їм: шкода Мені людей, що вже три дні перебувають зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі. |
|
33
|
33
|
| І глаго́лаша Єму́ ученици́ Єго́: отку́ду нам в пусти́ні хлі́би толи́ці, я́ко да наси́титься толи́к наро́д? | Говорять Йому ученики Його: де ж нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу? |
|
34
|
34
|
| І глаго́ла їм Ісу́с: коли́ко хлі́би і́мате? Они́ же рі́ша: седьм і ма́ло ри́биць. | Говорить їм Ісус: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім, і трохи риби. |
|
35
|
35
|
| І повелі́ наро́дом возлещи́ на землі́, | Тоді звелів народові возлягти на землю. |
|
36
|
36
|
| і приє́м седьм хлі́би і ри́би, хвалу́ возда́в преломи́ і даде́ ученико́м Свої́м, ученици́ же наро́дом. | І, взявши сім хлібів та рибу і віддавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, а ученики — народові. |
|
37
|
37
|
| І ядо́ша всі і наси́тишася; і взя́ша ізби́тки укру́х, седьм ко́шниць іспо́лнь; | І їли всі і наситились; і набрали сім повних кошиків залишків, |
|
38
|
38
|
| я́дших же бя́ше чети́ре ти́сящі муже́й, ра́зві жен і діте́й. | а тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей. |
|
39
|
39
|
| І отпусти́в наро́ди, влі́зе в кора́бль і при́йде в преді́ли Магдали́нські. | І, відпустивши народ, Він сів у човен і прибув у межі Магдалинські. |
|
Глава 16
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 65) І приступи́ша (к Нему́) фарисе́є і саддуке́є, іскуша́юще проси́ша Єго́ зна́меніє с небесе́ показа́ти їм. | І приступили до Нього фарисеї і саддукеї і, спокушаючи Його, просили показати їм знамення з неба. |
|
2
|
2
|
| Он же отвіща́в рече́ їм: ве́черу би́вшу, глаго́лете: ве́дро, чермну́єтьбося не́бо; | Він же сказав їм у відповідь: увечері ви говорите: буде погода, бо небо червоне; |
|
3
|
3
|
| і у́тру: днесь зима́, чермну́єтьбося дряселу́я не́бо. Лицемі́ри, лице́ у́бо небесе́ умі́єте разсужда́ти, зна́меній же времено́м не мо́жете (іскуси́ти). | А вранці: сьогодні негода, бо небо багряне. Лицеміри! Розпізнавати лице неба ви вмієте, а знамення часу не можете. |
|
4
|
4
|
| Род лука́в і прелюбоді́йний зна́менія і́щеть, і зна́меніє не да́сться єму́, то́кмо зна́меніє Іо́ни проро́ка. І оста́вль їх, оти́де. | Рід лукавий і перелюбний знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. І, залишивши їх, відійшов. |
|
5
|
5
|
| І преше́дше ученици́ Єго́ на он пол, заби́ша хлі́би взя́ти. | Переправившись на той бік, ученики Його забули взяти хлібів. |
|
6
|
6
|
| (Зач. 66) Ісу́с же рече́ їм: внемлі́те і блюді́теся от ква́са фарисе́йська і саддуке́йська. | Ісус сказав їм: пильнуйте і стережіться закваски фарисейської та саддукейської. |
|
7
|
7
|
| Они́ же помишля́ху в себі́, глаго́люще: я́ко хлі́би не взя́хом. | Вони ж розмірковували над цим і говорили: ми ж хлібів не взяли. |
|
8
|
8
|
| Разумі́в же Ісу́с рече́ їм: что ми́слите в себі́, малові́ри, я́ко хлі́би не взя́сте? | Зрозумівши те, Ісус сказав їм: що помишляєте про себе, маловіри, що хлібів не взяли? |
|
9
|
9
|
| не у ли разумі́єте, ніже́ по́мните п'ять хлі́би п'яти́м ти́сящам, і коли́ко кош взя́сте? | Хіба ще не розумієте і не пам’ятаєте про п’ять хлібів на п’ять тисяч, і скільки кошиків ви зібрали? |
|
10
|
10
|
| ні ли седьм хлі́би чети́рем ти́сящам, і коли́ко ко́шниць взя́сте? | Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви зібрали? |
|
11
|
11
|
| ка́ко не разумі́єте, я́ко не о хлі́біх ріх вам внима́ти, (но) от ква́са фарисе́йська і саддуке́йська? | Як не розумієте, що не про хліб сказав Я вам: стережіться закваски фарисейської та саддукейської? |
|
12
|
12
|
| Тогда́ разумі́ша, я́ко не рече́ храни́тися от ква́са хлі́бнаго, но от уче́нія фарисе́йська і саддуке́йська. | Тоді вони зрозуміли, що Він говорив їм стерегтися не хлібної закваски, а вчення фарисейського та саддукейського. |
|
13
|
13
|
| (Зач. 67) Прише́д же Ісу́с во страни́ Кесарі́ї Фили́ппови, вопроша́ше ученики́ Своя́, глаго́ля: кого́ М'я глаго́лють челові́ци би́ти*, Си́на Челові́чеськаго? | Коли Ісус прийшов у землі Кесарії Филипової, то спитав учеників Своїх: за кого люди вважають Мене, Сина Людського? |
|
14
|
14
|
| Они́ же рі́ша: о́ві у́бо Іоа́нна Крести́теля, іні́ї же Ілію́, друзі́ї же Ієремі́ю іли́ єди́наго от проро́к. | Вони відповіли: одні — за Іоана Хрестителя, другі — за Іллю, інші — за Єремію або за одного з пророків. |
|
15
|
15
|
| Глагола їм (Ісу́с): ви же кого́ М'я глаго́лете би́ти*? | Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? |
|
16
|
16
|
| Отвіща́в же Си́мон Петр рече́: Ти єси́ Христо́с, Син Бо́га Жива́го. | Симон же Петро, відповідаючи, сказав: Ти є Христос, Син Бога Живого. |
|
17
|
17
|
| І отвіща́в Ісу́с рече́ єму́: блаже́н єси́, Си́моне, вар Іо́на, я́ко плоть і кров не яви́ тебі́, но Оте́ць Мой, І́же на небесі́х; | Тоді Ісус сказав йому у відповідь: блажен ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і не кров* відкрили тобі це, а Отець Мій, Який на небесах; |
|
18
|
18
|
| і Аз же тебі́ глаго́лю, я́ко ти єси́ Петр, і на сем ка́мені сози́жду Це́рков Мою́, і врата́ а́дова не одолі́ють єй; | і Я кажу тобі: ти Петро*, тобто «камінь», і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її. |
|
19
|
19
|
| і дам ті ключі́ Ца́рства Небе́снаго; і є́же а́ще св'я́жеши на землі́, бу́деть св'я́зано на небесі́х; і є́же а́ще разріши́ши на землі́, бу́деть разріше́но на небесі́х. | І дам тобі ключі Царства Небесного; і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах. |
|
20
|
20
|
| (Зач. 68) Тогда́ запрети́ Ісу́с ученико́м Свої́м, да ні кому́же реку́ть, я́ко Сей єсть Ісу́с Христо́с. | Тоді Ісус наказав ученикам Своїм, щоб нікому не говорили, що Він є Ісус Христос. |
|
21
|
21
|
| Отто́лі нача́т Ісу́с ска́зовати ученико́м Свої́м, я́ко подоба́єть Єму́ іти́ во Ієрусали́м і мно́го пострада́ти от ста́рець, і архієре́й, і кни́жник, і убіє́ну би́ти, і в тре́тій день воста́ти. | З того часу Ісус почав відкривати Своїм ученикам, що Йому належить іти до Єрусалима і багато постраждати від старійшин і первосвящеників і книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. |
|
22
|
22
|
| І поє́м Єго́ Петр, нача́т преріца́ти Єму́ глаго́ля: милосе́рд Ти, Го́споди; не і́мать би́ти Тебі́ сіє́. | І, відізвавши Його, Петро почав заперечувати Йому: будь милосердний до Себе, Господи! Нехай не буде цього з Тобою! |
|
23
|
23
|
| Он же обра́щся рече́ Петро́ві: іди́ за Мно́ю, сатано́, собла́зн Мі єси́; я́ко не ми́слиши я́же (суть) Бо́жия, но челові́чеськая. | Він же, обернувшись, сказав Петрові: відійди від Мене, сатано! Ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське. |
|
24
|
24
|
| (Зач. 69) Тогда́ Ісу́с рече́ ученико́м Свої́м: а́ще кто хо́щеть по Мні іти́, да отве́ржеться себе́ і во́зьметь крест свой і по Мні гряде́ть; | Тоді Ісус сказав ученикам Своїм: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною. |
|
25
|
25
|
| І́же бо а́ще хо́щеть ду́шу свою́ спасти́, погуби́ть ю; і і́же а́ще погуби́ть ду́шу свою́ Мене́ ра́ди, обря́щеть ю; | Бо хто хоче душу* свою зберегти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її. |
|
26
|
26
|
| Ка́я бо по́льза челові́ку, а́ще мир весь приобря́щеть, ду́шу же свою́ отщети́ть? Іли́ что дасть челові́к ізмі́ну за ду́шу свою́? | Яка бо користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою? |
|
27
|
27
|
| прийти́ бо і́мать Син Челові́чеський во сла́ві Отця́ Своєго́ со а́нгели Свої́ми, і тогда́ возда́сть кому́ждо по дія́нієм єго́; | Бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з ангелами Своїми і тоді віддасть кожному за ділами його. |
|
28
|
28
|
| амі́нь глаго́лю вам, (я́ко) суть ні́ції от зді стоя́щих, і́же не і́муть вкуси́ти сме́рти, до́ндеже ви́дять Си́на Челові́чеськаго гряду́ща во Ца́рствії Своє́м. | Істинно кажу вам: є деякі з тих, що стоять тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Сина Людського, що гряде в Царстві Своїм. |
|
Глава 17
|
Глава 17
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 70) І по днех шести́х поя́т Ісу́с Петра́, і Іа́кова, і Іоа́нна, бра́та єго́, і возведе́ їх на гору́ високу́ єди́ни, | Коли минуло шість днів, Ісус взяв Петра, Якова та Іоана, брата його, і вивів їх на високу гору одних, |
|
2
|
2
|
| і преобрази́ся пред ни́ми; і просвіти́ся лице́ Єго́, я́ко со́лнце, ри́зи же Єго́ би́ша біли́, я́ко світ. | і преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло. |
|
3
|
3
|
| І се, яви́стася їм Моїсе́й і Ілія́, с Ним глаго́люща. | І ось явилися їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним. |
|
4
|
4
|
| Отвіща́в же Петр рече́ (ко) Ісу́сові: Го́споди, добро́ єсть нам зді би́ти; а́ще хо́щеши, сотвори́м зді три сі́ни, Тебі́ єди́ну, і Моїсе́йові єди́ну, і єди́ну Ілії́. | При цьому Петро сказав Ісусові: Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі. |
|
5
|
5
|
| Єще́ (же) єму́ глаго́лющу, се, о́блак сві́тел осіни́ їх; і се, глас із о́блака глаго́ля: Сей єсть Син Мой возлю́бленний, о Не́мже благоволи́х. Того́ послу́шайте. | Поки він говорив це, ясна хмара осінила їх, і ось голос з хмари говорить: Цей є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте. |
|
6
|
6
|
| І сли́шавше ученици́ падо́ша ни́ці і убоя́шася зіло́. | І, почувши, ученики впали ниць і дуже полякались. |
|
7
|
7
|
| І присту́пль Ісу́с прикосну́ся їх і рече́: воста́ніте і не бо́йтеся. | Але Ісус підійшов, доторкнувся до них і сказав: встаньте і не бійтеся. |
|
8
|
8
|
| Возве́дше же о́чі свої́, ні кого́же ви́діша, то́кмо Ісу́са єди́наго. | Звівши ж очі свої, вони нікого не побачили, тільки одного Ісуса. |
|
9
|
9
|
| І сходя́щим їм с гори́, запові́да їм Ісу́с, глаго́ля: ні кому́же пові́діте виді́нія, до́ндеже Син Челові́чеський із ме́ртвих воскре́снеть. | І коли вони сходили з гори, Ісус наказав їм: нікому не говоріть про це видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих. |
|
10
|
10
|
| (Зач. 71) І вопроси́ша Єго́ ученици́ Єго́, глаго́люще: что у́бо кни́жници глаго́лють, я́ко Ілії́ подоба́єть прийти́ пре́жде? | І спитали Його ученики Його: чому ж книжники говорять, що Іллі належить прийти раніш? |
|
11
|
11
|
| Ісу́с же отвіща́в рече́ їм: Ілія́ у́бо при́йдеть пре́жде і устро́їть вся; | Ісус сказав їм у відповідь: так, Ілля прийде раніш і все приготує; |
|
12
|
12
|
| глаго́лю же вам, я́ко Ілія́ уже́ при́йде, і не позна́ша єго́, но сотвори́ша о нем, єли́ка восхоті́ша; та́ко і Син Челові́чеський і́мать пострада́ти от них. | але кажу вам, що Ілля вже прийшов, і його не впізнали, і зробили з ним, як хотіли. Так і Син Людський має постраждати від них. |
|
13
|
13
|
| Тогда́ разумі́ша ученици́, я́ко о Іоа́нні Крести́телі рече́ їм. | Тоді ученики зрозуміли, що він говорив їм про Іоана Хрестителя. |
|
14
|
14
|
| (Зач. 72) І прише́дшим їм к наро́ду, приступи́ к Нему́ челові́к, кла́няяся Єму́ | Коли вони прийшли до народу, то підійшов до Нього чоловік і, ставши перед Ним на коліна, |
|
15
|
15
|
| і глаго́ля: Го́споди, поми́луй си́на моєго́, я́ко на но́ви мі́сяці бісну́ється і злі стра́ждеть; мно́жицею бо па́даєть во огнь і мно́жицею в во́ду; | сказав: Господи! Помилуй сина мого; бо він на новий місяць біснується і тяжко страждає, бо часто кидається в огонь і часто у воду. |
|
16
|
16
|
| і приведо́х єго́ ко ученико́м Твої́м, і не возмого́ша єго́ ісціли́ти. | Я приводив його до учеників Твоїх, та вони не змогли зцілити його. |
|
17
|
17
|
| Отвіща́в же Ісу́с рече́: о, ро́де неві́рний і развраще́нний, доко́лі бу́ду с ва́ми? Доко́лі терплю́ вам? Приведі́те мі єго́ сі́мо. | Ісус же, відповідаючи, сказав: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами, доки терпітиму вас? Приведіть його до Мене сюди. |
|
18
|
18
|
| І запрети́ єму́ Ісу́с, і ізи́де із него́ біс; і ісцілі́ о́трок от часа́ того́. | І заборонив йому Ісус, і біс вийшов з нього; і отрок зцілився у ту ж мить. |
|
19
|
19
|
| Тогда́ присту́пльше ученици́ ко Ісу́су на єди́ні, рі́ша: почто́ ми не возмого́хом ізгна́ти єго́? | Тоді ученики, приступивши до Ісуса на самоті, сказали: чому ми не змогли вигнати його? |
|
20
|
20
|
| Ісу́с же рече́ їм: за неві́рствіє ва́ше; амі́нь бо глаго́лю вам: а́ще і́мате ві́ру я́ко зе́рно гору́шно, рече́те горі́ сей: прейди́ отсю́ду та́мо, і пре́йдеть; і нічто́же невозмо́жно бу́деть вам; | Ісус же сказав їм: через невір’я ваше. Бо істинно кажу вам: якщо ви матимете віру як зерно гірчичне і скажете горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас. |
|
21
|
21
|
| сей же род не ісхо́дить, то́кмо моли́твою і посто́м. | Цей же рід виганяється тільки молитвою і постом. |
|
22
|
22
|
| Живу́щим же їм в Галиле́ї, рече́ їм Ісу́с: пре́дан і́мать би́ти Син Челові́чеський в ру́ці челові́ком, | Під час перебування їх у Галилеї, Ісус сказав їм: Син Людський буде виданий в руки людям, |
|
23
|
23
|
| і убію́т Єго́, і в тре́тій день воста́неть. І ско́рбні би́ша зіло́. | і уб’ють Його, і на третій день воскресне. І вони дуже засмутилися. |
|
24
|
24
|
| (Зач. 73) Прише́дшим же їм в Капернау́м, приступи́ша приє́млющії дідра́хми к Петро́ві і рі́ша: Учи́тель ваш не дасть ли дідра́хми? | Коли ж вони прийшли до Капернаума, то підійшли до Петра збирачі дидрахм* і сказали: чи не дасть Учитель ваш дидрахми? |
|
25
|
25
|
| Глаго́ля: єй. І єгда́ вни́де в дом, предвари́ єго́ Ісу́с, глаго́ля: что ті мни́ться, Си́моне? Ца́ріє зе́мстії от ки́їх приє́млють да́ні іли́ кинсо́н? От свої́х ли сино́в, іли́ от чужи́х? | Він говорить: так. І коли увійшов він у дім, то Ісус, випередивши його, сказав: як тобі здається, Симоне, царі землі з кого беруть мито або податки: зі своїх синів чи з чужих? |
|
26
|
26
|
| Глаго́ла єму́ Петр: от чужи́х. Рече́ єму́ Ісу́с: у́бо свобо́дни суть си́нове; | Петро говорить Йому: з чужих. Ісус сказав йому: отже, сини вільні; |
|
27
|
27
|
| но да не соблазни́м їх, шед на мо́ре, ве́рзи у́дицю, і, ю́же пре́жде і́меши ри́бу, возьми́; і отве́рз уста́ єй, обря́щеши стати́р*; той взем даждь їм за М'я і за ся. | але, щоб нам не спокусити їх, піди до моря, закинь вудку, і першу спійману рибу візьми, відкрий їй рот і знайдеш статир*, візьми його і віддай їм за Мене і за себе. |
|
Глава 18
|
Глава 18
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 74) В той час приступи́ша ученици́ ко Ісу́су, глаго́люще: кто у́бо бо́лій єсть в Ца́рствії Небе́снім? | У той час ученики приступили до Ісуса і кажуть: хто більший у Царстві Небесному? |
|
2
|
2
|
| І призва́в Ісу́с отроча́, поста́ви є посреді́ їх | Ісус, покликавши дитя, поставив його посеред них |
|
3
|
3
|
| і рече́: амі́нь глаго́лю вам, а́ще не обратите́ся і бу́дете я́ко ді́ти, не вни́дете в Ца́рство Небе́сноє; | і сказав: істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете у Царство Небесне. |
|
4
|
4
|
| і́же у́бо смири́ться я́ко отроча́ сіє́, той єсть бо́лій во Ца́рствії Небе́снім; | Отже, хто упокориться, як дитя це, той і більший у Царстві Небесному. |
|
5
|
5
|
| і і́же а́ще при́йметь отроча́ таково́ во і́м'я Моє́, Мене́ приє́млеть; | І хто прийме одне таке дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; |
|
6
|
6
|
| а і́же а́ще соблазни́ть єди́наго ма́лих сих, ві́рующих в М'я, у́не єсть єму́, да обі́ситься же́рнов осе́льський на ви́ї єго́, і пото́неть в пучи́ні морсті́й. | а хто спокусить одного з малих цих, що вірують у Мене, тому краще було б, якби повісили йому жорно млинове на шию і потопили його в морській глибині. |
|
7
|
7
|
| Го́ре ми́ру от собла́зн; ну́жда бо єсть прийти́ собла́зном; оба́че го́ре челові́ку тому́, і́мже собла́зн прихо́дить. | Горе світові від спокус, бо потрібно, щоб прийшли спокуси; але горе такій людині, через яку спокуса приходить. |
|
8
|
8
|
| А́ще ли рука́ твоя́ іли́ нога́ твоя́ соблажня́єть тя, отсіци́ ю і ве́рзи от себе́; добрі́йше ті єсть вни́ти в живо́т хро́му іли́ бі́дну [без руки́], не́же дві ру́ці і дві но́зі іму́щу вве́ржену би́ти во огнь ві́чний; | Якщо рука твоя чи нога твоя спокушає тебе, відсічи її і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя без руки чи без ноги, ніж, дві руки і дві ноги маючи, бути вкинутим у вогонь вічний. |
|
9
|
9
|
| і а́ще о́ко твоє́ соблажня́єть тя, ізми́ є і ве́рзи от себе́; добрі́йше ті єсть со єди́нім о́ком в живо́т вни́ти, не́же дві о́ці іму́щу вве́ржену би́ти в геє́нну о́гненную. | Коли око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе: краще тобі з одним оком у життя увійти, аніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну. |
|
10
|
10
|
| (Зач. 75) Блюді́те, да не пре́зрите єди́наго (от) ма́лих сих; глаго́лю бо вам, я́ко а́нгели їх на небесі́х ви́ну ви́дять лице́ Отця́ Моєго́ Небе́снаго. | Стережіться, щоб ви не зневажили жодного з цих малих: бо кажу вам, що ангели їхні на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого Небесного. |
|
11
|
11
|
| При́йде бо Син Челові́чеський (взиска́ти і) спасти́ поги́бшаго. | Бо Син Людський прийшов знайти і спасти загибле. |
|
12
|
12
|
| Что вам мни́ться? А́ще бу́деть ні́коєму челові́ку сто ове́ць, і заблу́дить єди́на от них, не оста́вить ли де́в'ятьдесят і де́в'ять в гора́х і шед і́щеть заблу́ждшия? | Як вам здається, коли буде в якогось чоловіка сто овець, і одна з них заблукає, чи не покине він у горах дев’яносто дев’ять і не піде шукати ту, що заблукала? |
|
13
|
13
|
| і а́ще бу́деть [приключи́ться] обрісти́ ю, амі́нь глаго́лю вам, я́ко ра́дується о ней па́че, не́же о дев'яти́десятих і дев'яти́ не заблу́ждших. | І якщо трапиться знайти її, істинно кажу вам, він радіє за неї більше, ніж за дев’яносто дев’ять, що не заблукали. |
|
14
|
14
|
| Та́ко ність во́ля пред Отце́м ва́шим Небе́сним, да поги́бнеть єди́н от ма́лих сих. | Так само немає волі Отця вашого Небесного, щоб загинув один з малих цих. |
|
15
|
15
|
| А́ще же согріши́ть к тебі́ брат твой, іди́ і обличи́ єго́ между́ тобо́ю і тім єди́нім; а́ще тебе́ послу́шаєть, приобрі́л єси́ бра́та Твоєго́; | Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою і ним одним. Якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого. |
|
16
|
16
|
| а́ще ли тебе́ не послу́шаєть, поїми́ с собо́ю єще́ єди́наго іли́ два, да при усті́х двою́ іли́ тріє́х свиді́телей ста́неть всяк глаго́л; | Якщо ж тебе не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося кожне слово. |
|
17
|
17
|
| а́ще же не послу́шаєть їх, пові́ждь це́ркві; а́ще же і це́рков преслу́шаєть, бу́ди тебі́ я́коже язи́чник і мита́р. | Якщо ж не послухає їх, скажи церкві; якщо ж і церкви не послухає, то нехай він буде тобі як язичник і митар. |
|
18
|
18
|
| (Зач. 76) Амі́нь (бо) глаго́лю вам: єли́ка а́ще св'я́жете на землі́, бу́дуть св'я́зана на небесі́; і єли́ка а́ще разрішите́ на землі́, бу́дуть разріше́на на небесі́х. | Істинно кажу вам: що ви зв’яжете на землі, те буде зв’язане на небі, і що розв’яжете на землі, те буде розв’язане на небі. |
|
19
|
19
|
| Па́ки амі́нь глаго́лю вам, я́ко а́ще два от вас совіща́єта на землі́ о вся́цій ве́щі, єя́же а́ще про́сита, бу́деть ї́ма от Отця́ моєго́, І́же на Небесі́х; | Істинно також кажу вам: якщо двоє з вас дійдуть згоди на землі просити про всяку річ, то, чого б вони не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного; |
|
20
|
20
|
| іді́же бо єста́ два іли́ тріє́ со́брані во і́м'я Моє́, ту єсьм посреді́ їх. | бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них. |
|
21
|
21
|
| Тогда́ присту́пль к Нему́ Петр рече́: Го́споди, колькра́ти а́ще согріши́ть в м'я брат мой, і отпущу́ ли єму́ до седьм крат? | Тоді Петро підійшов до Нього і сказав: Господи, скільки разів прощати брату моєму, який згрішить проти мене? Чи до семи разів? |
|
22
|
22
|
| Глаго́ла єму́ Ісу́с: не глаго́лю тебі́: до седьм крат, но до се́дьмдесят крат седмери́цею. | Ісус говорить йому: не кажу тобі — до семи, але до сімдесяти разів по сім. |
|
23
|
23
|
| (Зач. 77) Сего́ ра́ди уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку царю́, і́же восхоті́ стяза́тися о словесі́ с раби́ свої́ми. | Тому Царство Небесне подібне до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми; |
|
24
|
24
|
| Наче́ншу же єму́ стяза́тися, приведо́ша єму́ єди́наго должника́ тьмо́ю тала́нт; | коли він почав рахуватися, привели до нього одного боржника, який винен був йому десять тисяч талантів*; |
|
25
|
25
|
| не іму́щу же єму́ возда́ти, повелі́ ї госпо́дь єго́ прода́ти, і жену́ єго́, і ча́да, і вся, єли́ка імі́яше, і отда́ти. | а оскільки він не мав чим заплатити, то господар звелів продати його, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, і віддати. |
|
26
|
26
|
| Пад у́бо раб той, кла́няшеся єму́, глаго́ля: го́споди, потерпи́ на мні, і вся ті возда́м. | Тоді раб той упав і, кланяючись йому, говорив: господарю, потерпи мені, і все тобі віддам. |
|
27
|
27
|
| Милосе́рдовав же госпо́дь раба́ того́, прости́ єго́ і долг отпусти́ єму́. | Господар змилосердився над рабом тим, простив його і борг відпустив йому. |
|
28
|
28
|
| Ізше́д же раб той, обрі́те єди́наго (от) клевре́т свої́х, і́же бі до́лжен єму́ стом пі́нязь; і єм єго́ давля́ше, глаго́ля: отда́ждь мі, і́мже (мі) єси́ до́лжен. | Раб же той, вийшовши, зустрів одного з товаришів своїх, який був винен йому сто динаріїв*, і, схопивши його, душив і казав: віддай мені, що винен. |
|
29
|
29
|
| Пад у́бо клевре́т єго́ на но́зі єго́, моля́ше єго́, глаго́ля: потерпи́ на мні, і вся возда́м ті. | Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив: потерпи мені, і все віддам тобі. |
|
30
|
30
|
| Он же не хотя́ше, но вед всади́ єго́ в темни́цю, до́ндеже возда́сть до́лжноє. | Але той не захотів, а повів і посадив його у в’язницю, доки не віддасть боргу. |
|
31
|
31
|
| Ви́дівше же клевре́ти єго́ би́вшая, сжа́лиша си зіло́ і прише́дше сказа́ша господи́ну своєму́ вся би́вшая. | Товариші його, побачивши таке, дуже засмутилися і, прийшовши, розповіли своєму господареві все, що сталося. |
|
32
|
32
|
| Тогда́ призва́в єго́ господи́н єго́, глаго́ла єму́: ра́бе лука́вий, весь долг он отпусти́х тебі́, поне́же умоли́л м'я єси́; | Тоді господар покликав його і каже: рабе лукавий! Весь той борг я простив тобі, бо ти ублагав мене. |
|
33
|
33
|
| не подоба́ше ли і тебі́ поми́ловати клевре́та твоєго́, я́коже і аз тя поми́ловах? | Чи не належало й тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе? |
|
34
|
34
|
| І прогні́вався госпо́дь єго́, предаде́ єго́ мучи́телем, до́ндеже возда́сть весь долг свой. | І, розгнівавшись, господар віддав його мучителям, доки не віддасть йому всього боргу. |
|
35
|
35
|
| Та́ко і Оте́ць мой Небе́сний сотвори́ть вам, а́ще не отпустите́ ки́йждо бра́ту своєму́ от серде́ць ва́ших прегріше́нія їх. | Так і Отець Мій Небесний учинить з вами, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові своєму провини його. |
|
Глава 19
|
Глава 19
|
|
1
|
1
|
| І бисть, єгда́ сконча́ Ісу́с словеса́ сія́, пре́йде от Галиле́ї і при́йде в преді́ли Іуде́йськия об он пол Іорда́на. | Коли Ісус скінчив слова ці, то вийшов з Галилеї і прийшов у землі Юдейські, що за Йорданом. |
|
2
|
2
|
| І по Нем ідо́ша наро́ди мно́зі, і ісціли́ їх ту. | За Ним пішло багато людей, і Він зцілив їх там. |
|
3
|
3
|
| (Зач. 78) І приступи́ша к Нему́ фарисе́є іскуша́юще Єго́ і глаго́лаша Єму́: а́ще досто́їть челові́ку пусти́ти жену́ свою́ по вся́цій вині́? | І приступили до Нього фарисеї і, спокушаючи Його, говорили Йому: чи за всяку провину дозволено чоловікові розводитися з жінкою своєю? |
|
4
|
4
|
| Он же отвіща́в рече́ їм: ні́сте ли чли, я́ко сотвори́вий іскони́, му́жеський пол і же́нський сотвори́л я єсть? | Він сказав їм у відповідь: чи не читали ви, що Той, Хто створив на початку, чоловіком і жінкою створив їх? |
|
5
|
5
|
| І рече́: сего́ ра́ди оста́вить челові́к отця́ (своєго́) і ма́тер і приліпи́ться к жені́ своє́й, і бу́дета о́ба в плоть єди́ну, | І сказав: заради цього залишить чоловік батька свого й матір і з’єднається з жінкою своєю, і будуть обоє однією плоттю. |
|
6
|
6
|
| я́коже ктому́ ні́ста два, но плоть єди́на; є́же у́бо Бог сочета́, челові́к да не разлуча́єть. | Тож вони вже не двоє, але одна плоть. Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає. |
|
7
|
7
|
| Глаго́лаша єму́: что у́бо Моїсе́й запові́да да́ти кни́гу распу́стную і отпусти́ти ю? | Вони кажуть Йому: чому ж Мойсей заповідав дати розвідний лист і відпустити її? |
|
8
|
8
|
| Глаго́ла їм: я́ко Моїсе́й по жестосе́рдію ва́шему повелі́ вам пусти́ти жени́ ва́ша; ізнача́ла же не бисть та́ко; | Він говорить їм: Мойсей через жорстокість серця вашого дозволив вам розводитися з жінками вашими; а спочатку не було так. |
|
9
|
9
|
| глаго́лю же вам, я́ко і́же а́ще пу́стить жену́ свою́, ра́зві словесе́ прелюбоді́йна, і ожени́ться іно́ю, прелюби́ твори́ть; і женя́йся пущени́цею прелюби́ ді́єть. | Я ж кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, за винятком вини перелюбу, і візьме шлюб з іншою, той перелюбствує; і хто одружиться з відпущеною, той чинить перелюб. |
|
10
|
10
|
| Глаго́лаша Єму́ ученици́ Єго́: а́ще та́ко єсть вина́ челові́ку с жено́ю, лу́чше єсть не жени́тися. | Ученики Його говорять Йому: якщо така повинність чоловіка перед жінкою, то краще не женитись. |
|
11
|
11
|
| Он же рече́ їм: не всі вміща́ють словесе́ сего́, но ї́мже дано́ єсть; | Він каже їм: не всі сприймають це слово, а кому дано. |
|
12
|
12
|
| суть бо скопці́, і́же із чре́ва ма́терня роди́шася та́ко; і суть скопці́, і́же скопи́шася от челові́к; і суть скопці́, і́же іскази́ша са́мі себе́ Ца́рствія ра́ди Небе́снаго; моги́й вмісти́ти да вмісти́ть. | Бо є скопці, що з утроби матері народилися такими; і є скопці, які оскоплені людьми; і є скопці, котрі самі себе зробили скопцями заради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить. |
|
13
|
13
|
| Тогда́ приведо́ша к Нему́ ді́ти, да ру́ці возложи́ть на них і помо́литься; ученици́ же запрети́ша їм. | Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки і помолився, ученики ж не дозволяли їм. |
|
14
|
14
|
| Ісу́с же рече́ їм: оста́віте діте́й і не возбраня́йте їм прийти́ ко Мні; такови́х бо єсть Ца́рство Небе́сноє. | Але Ісус сказав: облиште дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне. |
|
15
|
15
|
| І возло́жь на них ру́ці, оти́де отту́ду. | І, поклавши на них руки, пішов звідти. |
|
16
|
16
|
| (Зач. 79) І се, єди́н (ні́кий) присту́пль рече́ Єму́: Учи́телю Благи́й, что бла́го сотворю́, да і́мам живо́т ві́чний? | І ось хтось, підійшовши, сказав Йому: Учителю Благий, що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне? |
|
17
|
17
|
| Он же рече́ єму́: что М'я глаго́леши бла́га? Нікто́же благ, то́кмо єди́н Бог; а́ще ли хо́щеши вни́ти в живо́т, соблюди́ за́повіді. | Він же сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. Якщо ж хочеш увійти в життя вічне, дотримуйся заповідей. |
|
18
|
18
|
| Глаго́ла Єму́: кі́я? Ісу́с же рече́: є́же, не убіє́ши; не прелюби́ сотвори́ши; не укра́деши; не лжесвиді́тельствуєши; | Говорить Йому: яких? Ісус же сказав: не вбивай; не чини перелюбу; не кради; не лжесвідчи; |
|
19
|
19
|
| чти отця́ і ма́тер; і: возлю́биши і́скренняго твоєго́, я́ко сам себе́. | шануй батька й матір; і люби ближнього твого, як самого себе. |
|
20
|
20
|
| Глаго́ла Єму́ ю́ноша: вся сія́ сохрани́х от ю́ности моєя́; что єсьм єще́ не доконча́л? | Юнак говорить Йому: все це я зберіг від юности моєї; чого ще не вистачає мені? |
|
21
|
21
|
| Рече́ єму́ Ісу́с: а́ще хо́щеши соверше́н би́ти, іди́, прода́ждь імі́ніє твоє́ і даждь ни́щим; і імі́ти і́маши сокро́вище на небесі́; і гряди́ вслід Мене́. | Ісус сказав йому: коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною. |
|
22
|
22
|
| Сли́шав же ю́ноша сло́во, оти́де скорб'я́; бі бо імі́я стяжа́нія мно́га. | Почувши слово те, юнак відійшов у скорботі, бо мав багато добра. |
|
23
|
23
|
| Ісу́с же рече́ ученико́м Свої́м: амі́нь глаго́лю вам, я́ко неудо́б бога́тий вни́деть в Ца́рствіє Небе́сноє; | Ісус же сказав ученикам Своїм: істинно кажу вам, що тяжко багатому ввійти у Царство Небесне. |
|
24
|
24
|
| па́ки же глаго́лю вам: удо́біє єсть вельбу́ду сквозі́ іглині́ у́ші пройти́, не́же бога́ту в Ца́рствіє Бо́жиє вни́ти. | І ще кажу вам: легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому в Царство Боже ввійти. |
|
25
|
25
|
| Сли́шавше же ученици́ Єго́, дивля́хуся зіло́, глаго́люще: кто у́бо мо́жеть спасе́н би́ти? | Почувши це, ученики Його дуже здивувались і сказали: так хто ж може спастися? |
|
26
|
26
|
| Воззрі́в же Ісу́с рече́ їм: у челові́к сіє́ невозмо́жно єсть, у Бо́га же вся возмо́жна. | Ісус, поглянувши, сказав їм: людям це неможливо, Богові ж усе можливо. |
|
27
|
27
|
| Тогда́ отвіща́в Петр рече́ Єму́: се, ми оста́вихом вся і вслід Тебе́ ідо́хом; что у́бо бу́деть нам? | Тоді Петро, відповідаючи, сказав Йому: ось ми залишили все і пішли слідом за Тобою, що ж нам буде? |
|
28
|
28
|
| Ісу́с же рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам, я́ко ви ше́дшії по мні, в пакибитіє́, єгда́ ся́деть Син Челові́чеський на престо́лі сла́ви Своєя́, ся́дете і ви на двоюна́десяте престо́лу, судя́ще обімана́десяте колі́нома Ізра́їлевома; | Ісус же сказав їм: істинно говорю вам, що ви, які пішли за Мною, при відновленні світу, коли Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцяти престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих. |
|
29
|
29
|
| і всяк, і́же оста́вить дом, іли́ бра́тію, іли́ сестри́, іли́ отця́, іли́ ма́тер, іли́ жену́, іли́ ча́да, іли́ се́ла, і́мене Моєго́ ра́ди, стори́цею при́йметь і живо́т ві́чний наслі́дить; | І всякий, хто залишить дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або землі заради імені Мого, одержить у стократ і успадкує життя вічне. |
|
30
|
30
|
| мно́зі же бу́дуть пе́рві послі́днії, і послі́дні пе́рвії. | І багато хто з перших будуть останніми, а останні — першими. |
|
Глава 20
|
Глава 20
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 80) Подо́бно бо єсть Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку домови́ту, і́же ізи́де ку́пно [зіло́] у́тро ная́ти ді́лателі в виногра́д свой, | Царство Небесне подібне до господаря дому, який вийшов рано вранці наймати робітників для свого виноградника. |
|
2
|
2
|
| і совіща́в с ді́лателі по пі́нязю на день, посла́ їх в виногра́д свой. | І, домовившись з робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника. |
|
3
|
3
|
| І ізше́д в тре́тій час, ви́ді і́ни стоя́щя на то́ржищі пра́здни, | А коли вийшов він близько третьої години, то побачив інших, що стояли на торгу без діла. |
|
4
|
4
|
| і тім рече́: іді́те і ви в виногра́д мой, і є́же бу́деть пра́вда, дам вам. Они́ же ідо́ша. | І сказав їм: ідіть і ви до мого виноградника, і, що належатиме, дам вам. Вони пішли. |
|
5
|
5
|
| Па́ки же ізше́д в шести́й і дев'я́тий час, сотвори́ та́коже. | А як вийшов він знову близько шостої і дев’ятої години, зробив так само. |
|
6
|
6
|
| Во єдинийжена́десять час ізше́д, обрі́те другі́я стоя́щя пра́здни і глаго́ла їм: что зді стоїте́ весь день пра́здні? | Нарешті, вийшовши об одинадцятій годині, він знайшов інших, що стояли без діла, і говорить їм: чого тут стоїте цілий день без діла? |
|
7
|
7
|
| Глаго́лаша єму́: я́ко нікто́же нас ная́т. Глаго́ла їм: іді́те і ви в виногра́д (мой), і є́же бу́деть пра́ведно, при́ймете. | Вони кажуть йому: ніхто нас не найняв. Він говорить їм: ідіть і ви до виноградника мого і, що належатиме, одержите. |
|
8
|
8
|
| Ве́черу же би́вшу, глаго́ла господи́н виногра́да к приста́внику своєму́: призови́ ді́лателі і даждь їм мзду, наче́н от послі́дніх до пе́рвих. | Коли ж настав вечір, господар виноградника говорить управителеві своєму: поклич робітників і віддай їм плату, почавши з останніх і до перших. |
|
9
|
9
|
| І прише́дше і́же во єдинийна́десять час, прия́ша по пі́нязю. | І ті, що прийшли об одинадцятій годині, одержали по динарію. |
|
10
|
10
|
| Прише́дше же пе́рвії мня́ху, я́ко вя́щше при́ймуть; і прия́ша і ті́ї по пі́нязю; | Ті ж, які прийшли першими, гадали, що вони одержать більше, але й вони одержали по динарію. |
|
11
|
11
|
| приє́мше же ропта́ху на господи́на, | І, одержавши, стали дорікати господареві |
|
12
|
12
|
| глаго́люще, я́ко сі́ї послі́днії єди́н час сотвори́ша, і ра́вних нам сотвори́л їх єси́, поне́сшим тяготу́ дне і вар. | і говорили: ці останні попрацювали одну годину, і ти зрівняв їх з нами, що перетерпіли денний тягар і спеку. |
|
13
|
13
|
| Он же отвіща́в рече́ єди́ному їх: дру́же, не оби́жу тебе́; не по пі́нязю ли совіща́л єси́ со мно́ю? | Він же сказав у відповідь одному з них: друже, я не скривдив тебе; чи не за динарій ти домовився зі мною? |
|
14
|
14
|
| возьми́ твоє́ і іди́; хощу́ же і сему́ послі́днему да́ти, я́коже і тебі́; | Візьми своє та йди. Я ж хочу і цьому останньому дати те ж, що і тобі. |
|
15
|
15
|
| іли́ ність мі літь сотвори́ти, є́же хощу́, во свої́х мі? А́ще о́ко твоє́ лука́во єсть, я́ко аз благ єсьм? | Хіба я не вільний по-своєму робити те, що хочу? Чи око твоє заздрісне через те, що я добрий? |
|
16
|
16
|
| Та́ко бу́дуть послі́днії пе́рві, і пе́рвії послі́дні; мно́зі бо суть зва́ні, ма́ло же ізбра́нних. | Так будуть останні першими, і перші — останніми; бо багато покликаних, та мало обраних. |
|
17
|
17
|
| (Зач. 81) І восходя́ Ісу́с во Ієрусали́м, поя́т обана́десяте ученика́ єди́ни [осо́б] на путі́ і рече́ їм: | Ідучи до Єрусалима, Ісус узяв дванадцять учеників окремо, і дорогою сказав їм: |
|
18
|
18
|
| се, восхо́дим во Ієрусали́м, і Син Челові́чеський пре́дан бу́деть архієре́єм і кни́жником; і осу́дять Єго́ на смерть, | ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам, і вони засудять Його на смерть; |
|
19
|
19
|
| і предадя́ть Єго́ язи́ком на поруга́ніє, і біє́ніє, і проп'я́тіє; і в тре́тій день воскре́снеть. | і віддадуть Його язичникам на ганьбу, і побиття, і розп’яття; і на третій день воскресне. |
|
20
|
20
|
| Тогда́ приступи́ к Нему́ ма́ти си́ну Зеведе́йову с сино́ма свої́ма, кла́няющися і прося́щи ні́что от Него́. | Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих з синами своїми і, вклоняючись, просила чогось у Нього. |
|
21
|
21
|
| Он же рече́ єй: чесо́ хо́щеши? Глаго́ла Єму́: рци, да ся́дета сія́ о́ба си́на моя́, єди́н одесну́ю Тебе́ і єди́н ошу́юю (Тебе́) во Ца́рствії Твоє́м. | Він сказав їй: чого ти хочеш? Вона говорить Йому: скажи, щоб ці два сини мої сіли в Тебе один з правого боку, а другий з лівого у Царстві Твоїм. |
|
22
|
22
|
| Отвіща́в же Ісу́с рече́: не ві́ста, чесо́ про́сита; мо́жета ли пи́ти ча́шу, ю́же Аз і́мам пи́ти, іли́ креще́нієм, і́мже Аз кре́ща́юся, крести́тися? Глаго́ласта Єму́: мо́жева. | Ісус сказав у відповідь: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я маю пити, і хреститись хрещенням, яким Я хрещуся? Вони кажуть Йому: можемо. |
|
23
|
23
|
| І глаго́ла ї́ма: ча́шу у́бо Мою́ іспіє́та, і креще́нієм, і́мже Аз креща́юся, і́мате крести́тися; а є́же сі́сти одесну́ю Мене́ і ошу́юю Мене́ — ність Моє́ да́ти, но ї́мже угото́вася от Отця́ Моєго́. | І говорить їм: чашу Мою будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститися; а дати сісти від Мене праворуч і ліворуч — не від Мене залежить, а кому уготоване Отцем Моїм. |
|
24
|
24
|
| І сли́шавше де́сять, негодова́ша о обою́ бра́ту. | Почувши це, інші десять учеників обурились на обох братів. |
|
25
|
25
|
| Ісу́с же призва́в їх, рече́: ві́сте, я́ко кня́зі язи́к госпо́дствують ї́ми, і вели́ції облада́ють ї́ми; | Ісус же, підізвавши їх, сказав: ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі володіють ними. |
|
26
|
26
|
| не та́ко же бу́деть в вас; но і́же а́ще хо́щеть в вас в'я́щший би́ти, да бу́деть вам слуга́; | Не так буде у вас: але хто хоче між вами бути більшим, нехай буде вам слугою. |
|
27
|
27
|
| і і́же а́ще хо́щеть в вас би́ти пе́рвий, бу́ди вам раб; | І хто хоче між вами бути першим, нехай буде вам рабом. |
|
28
|
28
|
| я́коже Син Челові́чеський не при́йде, да послу́жать Єму́, но послужи́ти і да́ти ду́шу Свою́ ізбавле́ніє за мно́гих. | Так само Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою на спасіння багатьох. |
|
29
|
29
|
| (Зач. 82) І ісходя́щу Єму́ от Ієрихо́на, по Нем і́де наро́д мног. | І коли виходили вони з Єрихона, за Ним ішло багато народу. |
|
30
|
30
|
| І се, два сліпця́ сідя́ща при путі́, сли́шавша, я́ко Ісу́с мимохо́дить, возопи́ста, глаго́люща: поми́луй ни, Го́споди, Си́не Дави́дов. | І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що Ісус наближається, почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів! |
|
31
|
31
|
| Наро́д же преща́ше ї́ма, да умолчи́та; о́на же па́че вопія́ста, глаго́люща: поми́луй ни, Го́споди, Си́не Дави́дов. | Народ же примушував їх мовчати; але вони ще голосніше почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів! |
|
32
|
32
|
| І воста́в Ісу́с возгласи́ я і рече́: что хо́щета, да сотворю́ ва́ма? | Ісус, зупинившись, підізвав їх і сказав: що хочете, щоб Я зробив вам? |
|
33
|
33
|
| Глаго́ласта Єму́: Го́споди, да отве́рзетіся о́чі на́ю. | Вони говорять Йому: Господи, щоб відкрились очі наші. |
|
34
|
34
|
| Милосе́рдовав же Ісу́с прикосну́ся о́чію ї́ма; і а́біє прозрі́ста ї́ма о́чі, і по Нем ідо́ста. | Ісус же, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей; і в ту ж мить прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним. |
|
Глава 21
|
Глава 21
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 83а) І єгда́ прибли́жишася во Ієрусали́м і прийдо́ша в Вифсфагі́ю к горі́ Єлео́нстій, тогда́ Ісу́с посла́ два ученика́, | І коли наблизились до Єрусалима і прийшли у Виффагію до гори Елеонської, тоді Ісус послав двох учеників |
|
2
|
2
|
| глаго́ля ї́ма: іді́та в весь, я́же пря́мо ва́ма; і а́біє обря́щета осля́ прив'я́зано, і жреб'я́ с ним; отріши́вша приведі́та Мі; | і сказав їм: підіть у село, що прямо перед вами, і зразу знайдете прив’язану ослицю і з нею осля; відв’яжіть і приведіть до Мене. |
|
3
|
3
|
| і а́ще ва́ма кто рече́ть что, рече́та, я́ко Госпо́дь єю́ тре́буєть; а́біє же по́слеть я. | І якщо хто скаже вам що-небудь, відповідайте, що вони потрібні Господеві; і одразу ж відішле їх. |
|
4
|
4
|
| Сіє́ же все бисть, да сбу́деться рече́нноє проро́ком, глаго́лющим: | Усе ж це було, щоб збулося сказане пророком, який говорить: |
|
5
|
5
|
| рці́те дще́рі Сіо́нові: се Цар Твой гряде́ть тебі́ кро́ток, і всід на осля́ і жреб'я́, си́на под'яре́мнича. | скажіть дочці Сионовій: ось Цар твій гряде до тебе лагідний, сидячи на ослиці й осляті, синові під’яремної. |
|
6
|
6
|
| Ше́дша же ученика́ і сотво́рша, я́коже повелі́ ї́ма Ісу́с, | Ученики пішли і зробили так, як сказав їм Ісус: |
|
7
|
7
|
| приведо́ста осля́ і жреб'я́; і возложи́ша верху́ єю́ ри́зи своя́, і всі́де верху́ їх. | привели ослицю й осля і поклали на них одяг свій, і Він сів поверх нього. |
|
8
|
8
|
| Мно́жайшії же наро́ди постила́ху ри́зи своя́ по путі́; друзі́ї же рі́заху ві́тві от древ і постила́ху по путі́. | Безліч людей розстилали одяг свій по дорозі, а інші різали гілки з дерев і стелили по дорозі. |
|
9
|
9
|
| Наро́ди же предходя́щії (Єму́) і вслі́дствующії зва́ху, глаго́люще: оса́нна Си́ну Дави́дову! Благослове́н Гряди́й во і́м'я Госпо́днє! Оса́нна в ви́шніх! | Люди ж, що йшли попереду і слідом, виголошували: осанна* Синові Давидовому! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх! |
|
10
|
10
|
| І вше́дшу Єму́ во Ієрусали́м, потрясе́ся весь град, глаго́ля: Кто єсть сей? | І коли увійшов Він у Єрусалим, все місто заворушилось і заговорило: Хто це такий? |
|
11
|
11
|
| Наро́ди же глаго́лаху: сей єсть Ісу́с, Проро́к, І́же от Назаре́та галиле́йська. | Народ же говорив: Цей є Ісус, Пророк із Назарета галилейського. |
|
12
|
12
|
| (Зач. 83б) І вни́де Ісу́с в це́рков Бо́жию і ізгна́ вся продаю́щия і купу́ющия в це́ркві, і трапе́зи торжнико́м іспрове́рже і сіда́лища продаю́щих го́луби, | І увійшов Ісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали і купували в храмі, і поперевертав столи міняйл і лави тих, що продавали голубів. |
|
13
|
13
|
| і глаго́ла їм: пи́сано єсть: храм Мой храм моли́тви нарече́ться; ви же сотвори́сте ї верте́п разбо́йником. | І сказав їм: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників. |
|
14
|
14
|
| І приступи́ша к Нему́ хро́мії і сліпі́ї в це́ркві; і ісціли́ їх. | І приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх. |
|
15
|
15
|
| Ви́дівше же архієре́є і кни́жници чудеса́, я́же сотвори́, і о́троки зову́щя в це́ркві і глаго́лющя: оса́нна Си́ну Дави́дову, негодова́ша | А первосвященики і книжники, побачивши чудеса, які Він створив, і дітей, які виголошували в храмі: осанна Синові Давидовому, обурились |
|
16
|
16
|
| і рі́ша Єму́: сли́шиши ли, что сі́ї глаго́лють? Ісу́с же рече́ їм: єй; ні́сте ли чли ніколи́же, я́ко із уст младе́нець і ссу́щих соверши́л єси́ хвалу́? | і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять? Ісус відповів їм: так, невже ви ніколи не читали: з уст немовлят і дітей Ти створив хвалу? |
|
17
|
17
|
| І оста́вль їх, ізи́де вон із гра́да в Вифа́нію і водвори́ся ту. | І, залишивши їх, вийшов геть з міста у Вифанію і пробув там ніч. |
|
18
|
18
|
| (Зач. 84) У́тру же возвра́щся во град, взалка́; | Вранці ж, повертаючись у місто, зголоднів. |
|
19
|
19
|
| і узрі́в смоко́вницю єди́ну при путі́, при́йде к ней, і нічто́же обрі́те на ней, то́кмо ли́ствіє єди́но, і глаго́ла єй: да ніколи́же от тебе́ плода́ бу́деть во ві́ки. І а́біє і́зсше смоко́вниця. | Побачивши біля дороги одну смоковницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: нехай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла. |
|
20
|
20
|
| І ви́дівше ученици́ диви́шася, глаго́люще: ка́ко а́біє і́зсше смоко́вниця? | Побачивши це, ученики здивувались і говорили: як це — відразу ж всохла смоковниця? |
|
21
|
21
|
| Отвіща́в же Ісу́с рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам: а́ще і́мате ві́ру і не усумните́ся, не то́кмо смоко́вничноє сотворите́, но а́ще і горі́ сей рече́те: дви́гнися і ве́рзися в мо́ре, бу́деть; | Ісус же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не засумніваєтеся, то не тільки зробите те, що сталося із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море, буде; |
|
22
|
22
|
| і вся, єли́ка а́ще воспро́сите в моли́тві ві́рующе, при́ймете. | і все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите. |
|
23
|
23
|
| (Зач. 85) І прише́дшу Єму́ в це́рков, приступи́ша к Нему́ уча́щу архієре́є і ста́рці людсті́ї, глаго́люще: ко́єю вла́стію сія́ твори́ши? І кто Ті даде́ власть сію́? | І коли Він прийшов у храм і навчав, приступили до Нього первосвященики і старійшини народу і сказали: якою владою Ти це робиш? І хто Тобі дав таку владу? |
|
24
|
24
|
| Отвіща́в же Ісу́с рече́ їм: вопрошу́ ви і Аз сло́во єди́но: є́же а́ще рече́те Мні, і Аз вам реку́, ко́єю вла́стію сія́ творю́; | Ісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, коли про те скажете Мені, то і Я вам скажу, якою владою це роблю. |
|
25
|
25
|
| креще́ніє Іоа́нново отку́ду бі? С небесе́ ли, іли́ от челові́к? Они́ же помишля́ху в себі́, глаго́люще: а́ще рече́м, с небесе́, рече́ть нам: почто́ у́бо не ві́ровасте єму́? | Хрещення Іоанове звідки було: з небес чи від людей? Вони ж міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже нам: чому ж ви не повірили йому? |
|
26
|
26
|
| а́ще ли рече́м, от челові́к, бої́мся наро́да; всі бо і́муть Іоа́нна я́ко проро́ка. | А якщо сказати, що від людей, то боїмось народу, бо всі мають Іоана за пророка. |
|
27
|
27
|
| І отвіща́вше Ісу́сові рі́ша: не ві́ми. Рече́ їм і Той: ні Аз вам глаго́лю, ко́єю вла́стію сія́ творю́. | І відповіли Ісусові: не знаємо. Сказав їм і Він: і Я вам не скажу, якою владою це роблю. |
|
28
|
28
|
| (Зач. 86) Что же ся вам мнить? Челові́к ні́кий ім'я́ше два си́на, і прише́д к пе́рвому, рече́: ча́до, іди́ днесь, ді́лай в виногра́ді Моє́м. | А як вам здається? В одного чоловіка було два сини; і він, підійшовши до першого, сказав: сину, піди сьогодні попрацюй у винограднику моєму. |
|
29
|
29
|
| Он же отвіща́в рече́: не хощу́; посліди́ же раска́явся, і́де. | Але той сказав у відповідь: не хочу. Але згодом, розкаявшись, пішов. |
|
30
|
30
|
| І присту́пль к друго́му, рече́ та́коже. Он же отвіща́в рече́: аз, го́споди (іду́); і не і́де. | І, підійшовши до другого, він сказав те саме. Цей сказав у відповідь: іду, господарю, — та не пішов. |
|
31
|
31
|
| Кий от обою́ сотвори́ во́лю о́тчу? Глаго́лаша Єму́: пе́рвий. Глагола їм Ісу́с: амі́нь глаго́лю вам, я́ко митарі́ і любоді́йці варя́ють ви в Ца́рствії Бо́жиї; | Котрий з цих двох виконав волю батька? Кажуть Йому: перший. Ісус говорить їм: істинно кажу вам, що митарі і блудниці поперед вас йдуть у Царство Боже. |
|
32
|
32
|
| при́йде бо к вам Іоа́нн (Крести́тель) путе́м пра́ведним, і не ві́ровасте єму́, митарі́ же і любоді́йці ві́роваша єму́; ви же ви́дівше, не раска́ястеся посліди́ ві́ровати єму́. | Бо прийшов до вас Іоан Хреститель дорогою праведности, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися і потім, щоб повірити йому. |
|
33
|
33
|
| (Зач. 87) І́ну при́тчу сли́шите. Челові́к ні́кий бі домови́т, і́же насади́ виногра́д, і опло́том огради́ єго́, і іскопа́ в нем точи́ло, і созда́ столп, і вдаде́ ї ді́лателем, і оти́де. | Вислухайте іншу притчу. Був якийсь господар дому, який посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав у ньому виностік, збудував башту і, віддавши його виноградарям, від’їхав. |
|
34
|
34
|
| Єгда́ же прибли́жися вре́м'я плодо́в, посла́ раби́ своя́ к ді́лателем прия́ти плоди́ єго́; | Коли ж наблизився час плодів, він послав своїх слуг до виноградарів узяти свої плоди. |
|
35
|
35
|
| і є́мше ді́лателе рабо́в єго́, о́ваго у́бо би́ша, о́ваго же уби́ша, о́ваго же ка́менієм поби́ша. | Виноградарі, схопивши слуг його, кого побили, кого вбили, а кого побили камінням. |
|
36
|
36
|
| Па́ки посла́ і́ни раби́ мно́жайша пе́рвих; і сотвори́ша їм та́коже. | Знову послав він інших слуг, більше, ніж перше; і з ними зробили так само. |
|
37
|
37
|
| Посліди́ же посла́ к ним си́на своєго́, глаго́ля: усрам'я́ться си́на моєго́. | Наостанок послав він до них свого сина, кажучи: посоромляться сина мого. |
|
38
|
38
|
| Ді́лателе же ви́дівше си́на, рі́ша в себі́: сей єсть наслі́дник; прийді́те, убіє́м єго́ і удержи́м достоя́ніє єго́. | Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: це спадкоємець, ходімо уб’ємо його і заволодіємо спадщиною його. |
|
39
|
39
|
| І є́мше єго́ ізведо́ша вон із виногра́да і уби́ша. | І, схопивши його, вивели геть з виноградника і вбили. |
|
40
|
40
|
| Єгда́ у́бо при́йдеть господи́н виногра́да, что сотвори́ть ді́лателем тім? | Отже, коли прийде господар виноградника, що він зробить з цими виноградарями? |
|
41
|
41
|
| Глаго́лаша Єму́: злих злі погуби́ть їх, і виногра́д преда́сть і́ним ді́лателем, і́же воздадя́ть єму́ плоди́ во времена́ своя́. | Говорять Йому: злочинців цих покарає смертю, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди своєчасно. |
|
42
|
42
|
| Глагола їм Ісу́с: ні́сте ли чли ніколи́же в Писа́ніїх: ка́мень, єго́же не в ряду́ сотвори́ша [небрего́ша] зи́ждущії, сей бисть во главу́ у́гла? От Го́спода бисть сіє́, і єсть ди́вно во о́чію ва́шею [на́шею]. | Ісус говорить їм: невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем? Це від Господа, і дивне в очах наших. |
|
43
|
43
|
| (Зач. 88) Сего́ ра́ди глаго́лю вам, я́ко оти́меться от вас Ца́рствіє Бо́жиє і да́сться язи́ку творя́щему плоди́ єго́; | Тому кажу вам, що відбереться від вас Царство Боже і дане буде народові, який буде приносити плоди його. |
|
44
|
44
|
| і пади́й на ка́мені сем сокруши́ться; а на не́мже паде́ть, сотри́єть ї. | І той, хто впаде на камінь цей, розіб’ється, а на кого він упаде, того розчавить. |
|
45
|
45
|
| І сли́шавше архієре́є і фарисе́є при́тчі Єго́, разумі́ша, я́ко о них глаго́леть; | І, слухаючи притчі Його, первосвященики і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить. |
|
46
|
46
|
| і і́щуще Єго́ я́ти, убоя́шася наро́да, поне́же я́ко Проро́ка Єго́ імі́яху. | І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо Його мали за Пророка. |
|
Глава 22
|
Глава 22
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 89) І отвіща́в Ісу́с, па́ки рече́ їм в при́тчах, глаго́ля: | Ісус, продовжуючи говорити їм притчами, сказав: |
|
2
|
2
|
| уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку царю́, і́же сотвори́ бра́ки си́ну своєму́ | Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, який справляв весілля синові своєму. |
|
3
|
3
|
| і посла́ раби́ своя́ призва́ти зва́нния на бра́ки; і не хотя́ху прийти́. | І послав рабів своїх покликати запрошених на весілля; і не схотіли прийти. |
|
4
|
4
|
| Па́ки посла́ і́ни раби́, глаго́ля: рці́те зва́нним: се обі́д мой угото́вах, юнці́ мої́ і упита́нная ісколе́на, і вся гото́ва; прийді́те на бра́ки. | Знову послав інших рабів, говорячи: скажіть званим: ось я приготував мій обід, телят моїх і, що відгодоване, заколоте, і все готове; приходьте на весілля. |
|
5
|
5
|
| Они́ же небре́гше отидо́ша, ов у́бо на село́ своє́, ов же на ку́плі своя́; | Але вони, знехтувавши те, пішли, хто на своє поле, а хто на свої торги. |
|
6
|
6
|
| про́чії же є́мше рабо́в єго́, досади́ша їм і уби́ша їх. | Інші ж, схопивши рабів його, скривдили і вбили їх. |
|
7
|
7
|
| І сли́шав цар той разгні́вася, і посла́в во́я своя́, погуби́ уби́йці о́ни і град їх зажже́. | Почувши про це, цар розгнівався і, пославши військо своє, винищив тих убивць і спалив місто їхнє. |
|
8
|
8
|
| Тогда́ глаго́ла рабо́м свої́м: брак у́бо гото́в єсть, зва́ннії же не би́ша досто́йнії; | Тоді говорить він рабам своїм: весілля готове, а покликані не були достойні. |
|
9
|
9
|
| іді́те у́бо на ісхо́дища путі́й, і єли́ціх а́ще обря́щете, призові́те на бра́ки. | Отже, ідіть на роздоріжжя і всіх, кого знайдете, кличте на весілля. |
|
10
|
10
|
| І ізше́дше раби́ о́ни на распу́тія, собра́ша всіх, єли́ціх обріто́ша, злих же і до́брих; і іспо́лнися брак возлежа́щих. | І раби ті, вийшовши на дороги, зібрали всіх, кого тільки знайшли, і злих і добрих; і весілля наповнилося гістьми. |
|
11
|
11
|
| Вшед же цар ви́діти возлежа́щих, ви́ді ту челові́ка не оболче́на во одія́ніє бра́чноє, | Цар, увійшовши подивитись на гостей, побачив там чоловіка, вбраного не у весільний одяг. |
|
12
|
12
|
| і глаго́ла єму́: дру́же, ка́ко вшел єси́ сі́мо не іми́й одія́нія бра́чна? Он же умолча́. | І каже йому: друже, чому ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Він же мовчав. |
|
13
|
13
|
| Тогда́ рече́ цар слуга́м: св'яза́вше єму́ ру́ці і но́зі, возьмі́те єго́ і вве́рзіте во тьму кромі́шнюю; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м. | Тоді цар сказав слугам: зв’язавши йому руки і ноги, візьміть його і киньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. |
|
14
|
14
|
| мно́зі бо суть зва́ні, ма́ло же ізбра́нних. | Бо багато покликаних, та мало обраних. |
|
15
|
15
|
| (Зач. 90) Тогда́ ше́дше фарисе́є, сові́т восприя́ша, я́ко да обольстя́ть Єго́ сло́вом. | Тоді фарисеї пішли і радились, як би впіймати Його на слові. |
|
16
|
16
|
| І посила́ють к Нему́ ученики́ своя́ со іродіа́ни, глаго́люще: Учи́телю, ві́ми, я́ко і́стинен єси́, і путі́ Бо́жию воі́стину учи́ши, і неради́ши ні о ко́мже; не зри́ши бо на лице́ челові́ком; | І посилають до Нього своїх учнів з іродіанами, кажучи: Учителю! Ми знаємо, що Ти справедливий і істинно путі Божої вчиш, і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш ні на яку особу. |
|
17
|
17
|
| рци у́бо нам, что Ті ся мнить? Досто́йно ли єсть да́ти кинсо́н ке́сареві, іли́ ні? | Отже, скажи нам, як Тобі здається, чи годиться платити подать кесареві, чи ні? |
|
18
|
18
|
| Разумі́в же Ісу́с лука́вство їх, рече́: что М'я іскуша́єте, лицемі́ри? | Ісус же, знаючи їхнє лукавство, сказав: чого спокушаєте Мене, лицеміри? |
|
19
|
19
|
| покажі́те Мі злати́цю кинсо́нную. Они́ же принесо́ша Єму́ пі́нязь. | Покажіть Мені монету, якою платиться податок. Вони принесли Йому динарій. |
|
20
|
20
|
| І глаго́ла їм: чий о́браз сей і написа́ніє? | І говорить їм: чиє це зображення і напис? |
|
21
|
21
|
| (І) глаго́лаша Єму́: ке́сарев. Тогда́ глаго́ла їм: воздаді́те у́бо ке́сарева ке́сареві, і Бо́жия Бо́гові. | Кажуть Йому: кесаря. Тоді говорить їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові. |
|
22
|
22
|
| І сли́шавше диви́шася; і оста́вльше Єго́ отидо́ша. | Почувши це, вони здивувалися і, залишивши Його, відійшли. |
|
23
|
23
|
| (Зач. 91) В той день приступи́ша к Нему́ саддуке́є, і́же глаго́лють не би́ти воскресе́нію, і вопроси́ша Єго́, | В той день приступили до Нього саддукеї, які говорять, що не існує воскресіння, і запитали Його: |
|
24
|
24
|
| глаго́люще: Учи́телю, Моїсе́й рече́: а́ще кто у́мреть не іми́й чад, (да) по́йметь брат єго́ жену́ єго́ і воскреси́ть сі́м'я бра́та своєго́; | Учителю! Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство брата свого. |
|
25
|
25
|
| бі́ша же в нас седьм бра́тія; і пе́рвий оже́нься у́мре, і не іми́й сі́мене, оста́ви жену́ свою́ бра́ту своєму́; | Було в нас сім братів; перший, одружившись, помер і, не маючи дітей, лишив жінку свою братові своєму. |
|
26
|
26
|
| тако́жде же і втори́й, і тре́тій, да́же до седьма́го; | Так само і другий, і третій, навіть до сьомого. |
|
27
|
27
|
| посліди́ же всіх у́мре і жена́; | А після всіх померла і жінка. |
|
28
|
28
|
| в воскресе́ніє у́бо, кото́раго от седьми́х бу́деть жена́? Всі бо імі́ша ю. | Отже, після воскресіння, котрого з семи буде вона жінкою? Бо всі мали її. |
|
29
|
29
|
| Отвіща́в же Ісу́с рече́ їм: прельща́єтеся, не ві́дуще Писа́нія, ні си́ли Бо́жия; | Ісус сказав їм у відповідь: помиляєтесь, не знаючи ні Писання, ні сили Божої. |
|
30
|
30
|
| в воскресе́ніє бо ні же́няться, ні посяга́ють, но я́ко а́нгели Бо́жії на небесі́ суть; | Бо після воскресіння не женяться, не виходять заміж, а перебувають як ангели Божі на небесах. |
|
31
|
31
|
| о воскресе́нії же ме́ртвих ні́сте ли чли рече́ннаго вам Бо́гом, глаго́лющим: | А про воскресіння мертвих, невже не читали ви сказаного вам Богом: |
|
32
|
32
|
| Аз єсьм Бог Авраа́мов, і Бог Ісаа́ков, і Бог Іа́ковль? Ність Бог Бог ме́ртвих, но (Бог) живи́х. | Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова. Бог не є Бог мертвих, а живих. |
|
33
|
33
|
| І сли́шавше наро́ди дивля́хуся о уче́нії Єго́. | І, чуючи, народ дивувався вченню Його. |
|
34
|
34
|
| (Зач. 92) Фарисе́є же сли́шавше, я́ко посрами́ саддуке́ї, собра́шася вку́пі. | А фарисеї, почувши, що Він посоромив саддукеїв, зібралися разом. |
|
35
|
35
|
| І вопроси́ єди́н от них законоучи́тель, іскуша́я Єго́ і глаго́ля: | І один з них, законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи: |
|
36
|
36
|
| Учи́телю, ка́я за́повідь бо́льші (єсть) в зако́ні? | Учителю, яка заповідь найбільша в законі? |
|
37
|
37
|
| Ісу́с же рече́ єму́: возлю́биши Го́спода Бо́га твоєго́ всім се́рдцем твої́м, і все́ю душе́ю твоє́ю, і все́ю ми́слію твоє́ю; | Ісус сказав йому: полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. |
|
38
|
38
|
| сія́ єсть пе́рвая і бо́лшая за́повідь; | Це є перша і найбільша заповідь. |
|
39
|
39
|
| втора́я же подо́бна єй: возлю́биши і́скренняго твоєго́, я́ко сам себе́; | Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. |
|
40
|
40
|
| в сію́ обою́ за́повідію весь Зако́н і Проро́ци ви́сять. | На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки. |
|
41
|
41
|
| Собра́вшимся же фарисе́йом, вопроси́ їх Ісу́с, | Коли зібралися фарисеї, Ісус спитав їх: |
|
42
|
42
|
| глаго́ля: что вам мни́ться о Христі́? Чий єсть Син? Глаго́лаша Єму́: Дави́дов. | що ви думаєте про Христа, чий Він Син? Кажуть Йому: Давидів. |
|
43
|
43
|
| Глаго́ла їм: ка́ко у́бо Дави́д Ду́хом Го́спода Єго́ нарица́єть, глаго́ля: | Говорить їм: то як же Давид, у Дусі Божому, зве Його Господом, кажучи: |
|
44
|
44
|
| рече́ Госпо́дь Го́сподеві моєму́: сіди́ одесну́ю Мене́, до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жіє нога́ма Твої́ма? | сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх. |
|
45
|
45
|
| а́ще у́бо Дави́д нарица́єть Єго́ Го́спода, ка́ко син єму́ єсть? | Отже, якщо Давид зве Його Господом, то як же Він син йому? |
|
46
|
46
|
| І нікто́же можа́ше отвіща́ти Єму́ словесе́; ніже́ смі́яше кто от того́ дне вопроси́ти Єго́ ктому́. | І ніхто не зміг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто вже не смів запитувати Його. |
|
Глава 23
|
Глава 23
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 93) Тогда́ Ісу́с глаго́ла к наро́дом і ученико́м Свої́м, | Тоді Ісус промовив до народу і учеників Своїх, |
|
2
|
2
|
| глаго́ля: на Моїсе́йові сіда́лищі сідо́ша кни́жници і фарисе́є; | кажучи: на Мойсеєвому сидінні сіли книжники та фарисеї. |
|
3
|
3
|
| вся у́бо, єли́ка а́ще реку́ть вам блюсти́, соблюда́йте і творі́те; по діло́м же їх не творі́те; глаго́лють бо і не творя́ть; | Отже, все, що кажуть вам додержувати, додержуйте і робіть; а за ділами їхніми не робіть, бо вони говорять і не роблять. |
|
4
|
4
|
| св'язу́ють бо бремена́ тя́жка і бі́дні носи́ма, і возлага́ють на плеща́ челові́чеська, пе́рстом же свої́м не хотя́ть дви́гнути їх. | Зв’язують важкі тягарі, які неможливо носити, і кладуть їх людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть зрушити їх. |
|
5
|
5
|
| Вся же діла́ своя́ творя́ть, да ви́дими бу́дуть челові́ки; разширя́ють же храни́лища своя́ і велича́ють воскри́лія риз свої́х; | Всі ж діла свої роблять так, щоб їх бачили люди: розширюють пов’язки* свої і подовжують край одежі своєї. |
|
6
|
6
|
|
лю́б'ять же преждевозлега́нія на ве́черях, і преждесіда́нія на со́нмищих, |
Також люблять возлежати на перших місцях на вечерях і сидіти на перших місцях у синагогах; |
|
7
|
7
|
| і цілова́нія на то́ржищих, і зва́тися от челові́к: учи́телю, учи́телю! | і вітання на торжищах, та щоб люди звали їх: учителю, учителю! |
|
8
|
8
|
| Ви же не нарица́йтеся учи́тєліє; єди́н бо єсть ваш Учи́тель — Христо́с; всі же ви бра́тія єсте́; | Ви ж не називайтесь учителями, бо один у вас Учитель — Христос; усі ж ви — браття. |
|
9
|
9
|
| і отця́ не зові́те себі́ на землі́; єди́н бо єсть Оте́ць ваш, І́же на небесі́х; | І отцем не називайте собі нікого на землі, бо один у вас Отець, Який на небесах. |
|
10
|
10
|
| ніже́ нарица́йтеся наста́вници; єди́н бо єсть Наста́вник ваш — Христо́с. | І не називайтесь наставниками, бо один у вас Наставник — Христос. |
|
11
|
11
|
| Бо́лій же в вас да бу́деть вам слуга́; | Більший же з вас нехай буде вам слугою. |
|
12
|
12
|
| і́же бо вознесе́ться, смири́ться; і смиря́яйся вознесе́ться. | Бо хто підносить себе, той принижений буде, а хто понижує себе, той піднесеться. |
|
13
|
13
|
| (Зач. 94) Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко затворя́єте Ца́рствіє Небе́сноє пред челові́ки; ви бо не вхо́дите, ні входя́щих оставля́єте вни́ти. | Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що зачиняєте Царство Небесне перед людьми, бо ви і самі не входите, і тим, хто входить, не даєте увійти. |
|
14
|
14
|
| Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко сніда́єте до́ми вдови́ць, і вино́ю дале́че моли́тви творя́ще [і лицемі́рно на до́лзі моли́тви творите́]; сего́ ра́ди ли́шшеє при́ймете осужде́ніє. | Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що поїдаєте доми вдовиць, напоказ довго молитесь: за те ще більший осуд приймете. |
|
15
|
15
|
| Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко прехо́дите мо́ре і су́шу, сотвори́ти єди́наго прише́льця; і єгда́ бу́деть, творите́ єго́ си́на геє́нни сугу́бійша вас. | Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що обходите море і сушу, щоб навернути хоч одного; і коли це станеться, робите його сином геєни, удвічі гіршим за вас. |
|
16
|
16
|
| Го́ре вам, вожді́ сліпі́ї, глаго́лющії: і́же а́ще клене́ться це́рковію, нічесо́же єсть; а і́же клене́ться зла́том церко́вним, до́лжен єсть. | Горе вам, вожді сліпі, які говорять: якщо хто поклянеться храмом, то нічого, а якщо хто поклянеться золотом храму, той винний. |
|
17
|
17
|
| Бу́ї і сліпі́ї, что бо бо́ліє єсть, зла́то ли, іли́ це́рков, святя́щая зла́то? | Безумні і сліпі! Що більше: золото чи храм, який освячує золото? |
|
18
|
18
|
| І: і́же а́ще клене́ться олтаре́м, нічесо́же єсть; а і́же клене́ться да́ром, і́же верху́ єго́, до́лжен єсть. | І ще, коли хто поклянеться жертовником, то нічого, а якщо хто поклянеться даром, що на ньому, той винний. |
|
19
|
19
|
| Бу́ї і сліпі́ї, что бо бо́ліє, дар ли, іли́ олта́р, святя́й дар? | Безумні і сліпі! Що більше: дар чи жертовник, який освячує дар? |
|
20
|
20
|
| І́же у́бо клене́ться олтаре́м, клене́ться ім і су́щим верху́ єго́; | Отже, хто клянеться жертовником, клянеться ним і всім, що на ньому. |
|
21
|
21
|
| і і́же клене́ться це́рковію, клене́ться є́ю і Живу́щим в ней; | І хто клянеться храмом, клянеться ним і Тим, Хто живе в ньому. |
|
22
|
22
|
| і клени́йся небесе́м клене́ться престо́лом Бо́жиїм і Сідя́щим на нем. | І хто клянеться небом, клянеться Престолом Божим і Тим, Хто сидить на ньому. |
|
23
|
23
|
| (Зач. 95) Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко одеся́тствуєте м'я́тву, і копр, і ки́мин, і оста́висте вя́щшая зако́на, суд, і ми́лость, і ві́ру; сія́ (же) подоба́ше твори́ти і о́ніх не оставля́ти. | Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що даєте десятину* з м’яти, кропу і кмину, а облишили те, що є найважливіше в законі: суд, милість і віру; це належало робити, і того не залишати. |
|
24
|
24
|
| Вожді́ сліпі́ї, оціжда́ющії комари́, вельблу́ди же пожира́юще. | Вожді сліпі, що відціджуєте комара, а верблюда поглинаєте! |
|
25
|
25
|
| Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко очища́єте вні́шнеє сткля́ниці і блю́да, внутру́ду же суть по́лні хище́нія і непра́вди; | Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що очищаєте зовні чаші і блюда, тоді як усередині вони повні злодійства і неправди. |
|
26
|
26
|
| фарисе́є сліпи́й, очи́сти пре́жде вну́треннеє сткля́ниці і блю́да, да бу́деть і вні́шнеє ї́ма чи́сто. | Фарисею сліпий, очисть перше всередині чаші і блюда, щоб чистими були і зовні вони. |
|
27
|
27
|
| Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко подо́битеся гробо́м пова́пленим, і́же вніу́ду у́бо явля́ються красни́, внутру́ду же по́лні суть косте́й ме́ртвих і вся́кия нечистоти́; | Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що уподібнюєтесь розмальованим гробам, які зовні здаються гарними, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечистоти. |
|
28
|
28
|
| та́ко і ви, вніу́ду у́бо явля́єтеся челові́ком пра́ведні, внутру́ду же єсте́ по́лні лицемі́рія і беззако́нія. | Так і ви на вигляд здаєтесь людям праведними, а всередині повні лицемірства і беззаконня. |
|
29
|
29
|
| (Зач. 96) Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко зи́ждете гро́би проро́чеськия, і кра́сите ра́ки пра́ведних, | Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що будуєте гробниці пророкам і оздоблюєте пам’ятники праведникам, |
|
30
|
30
|
| і глаго́лете: а́ще би́хом би́ли во дні оте́ць на́ших, не би́хом у́бо о́бщници їм би́ли в кро́ві проро́к; | і говорите: якби ми були у дні батьків наших, то не були б спільниками їхніми у проливанні крови пророків. |
|
31
|
31
|
| Ті́мже са́мі свиді́тельствуєте себі́, я́ко си́нове єсте́ ізби́вших проро́ки; | Тим ви самі свідчите проти себе, що ви сини тих, які вбивали пророків. |
|
32
|
32
|
| і ви іспо́лните мі́ру оте́ць ва́ших. | І ви доповнюєте міру зла батьків ваших. |
|
33
|
33
|
| Змія́, порожде́нія єхи́днова, ка́ко убіжите́ от суда́ (огня́) геє́нськаго? | Змії, поріддя єхиднове! Як утечете ви від суду вогню геєнського? |
|
34
|
34
|
| Сего́ ра́ди, се, аз послю́ к вам проро́ки, і прему́дри, і кни́жники; і от них убіє́те і ра́спнете, і от них біє́те на со́нмищих ва́ших, і ізжене́те от гра́да во град; | Тому ось Я посилаю до вас пророків, і мудрих, і книжників. І ви одних уб’єте і розіпнете, а інших будете бити в синагогах ваших і гнати з міста до міста. |
|
35
|
35
|
| я́ко да при́йдеть на ви вся́ка кров пра́ведна, пролива́ємая на землі́, от кро́ве А́веля пра́веднаго до кро́ве Заха́рії, си́на Варахі́їна, єго́же уби́сте между́ це́рковію і олтаре́м. | Нехай прийде на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крови Авеля праведного до крови Захарії, сина Варахії, якого вбили між храмом і жертовником. |
|
36
|
36
|
| Амі́нь глаго́лю вам: (я́ко) при́йдуть вся сія́ на род сей. | Істинно кажу вам, що все це прийде на рід цей. |
|
37
|
37
|
| Ієрусали́ме, Ієрусали́ме, ізби́вий проро́ки і ка́менієм побива́яй по́сланния к Тебі́, колькра́ти восхоті́х собра́ти ча́да твоя́, я́коже собира́єть ко́кош птенці́ своя́ под крилі́, і не восхоті́сте? | Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах збирає пташенят своїх під крила, і ви не схотіли! |
|
38
|
38
|
| Се, оставля́ється вам дом ваш пуст. | Ось лишається вам дім ваш пустий. |
|
39
|
39
|
| Глаго́лю бо вам: (я́ко) не і́мате Мене́ ви́діти отсе́лі, до́ндеже рече́те; Благослове́н Гряди́й во і́м'я Госпо́днє. | Бо кажу вам: не побачите Мене віднині, доки не скажете: благословен, Хто йде в ім’я Господнє! |
|
Глава 24
|
Глава 24
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 97) І ізше́д Ісу́с ідя́ше от це́ркве. І приступи́ша (к Нему́) ученици́ Єго́ показа́ти Єму́ зда́нія церко́вная. | І, вийшовши, Ісус пішов від храму; і підійшли до Нього ученики Його, щоб показати Йому будівлі храму. |
|
2
|
2
|
| Ісу́с же рече́ їм: не ви́діте ли вся сія́? Амі́нь глаго́лю вам, не і́мать оста́ти зді ка́мень на ка́мені, і́же не разори́ться. | Ісус же сказав їм: чи бачите все це? Істинно кажу вам: не залишиться тут каменя на камені, все буде зруйновано. |
|
3
|
3
|
| (Зач. 98) Сідя́щу же Єму́ на горі́ Єлео́нстій, приступи́ша к Нему́ ученици́ на єди́ні, глаго́люще: рци нам, когда́ сія́ бу́дуть? І что єсть зна́меніє Твоєго́ прише́ствія і кончи́на ві́ка? | Коли ж сидів Він на горі Елеонській, то приступили до Нього ученики на самоті і спитали: скажи нам, коли це буде і яке знамення Твого пришестя і кінця віку? |
|
4
|
4
|
| І отвіща́в Ісу́с рече́ їм: блюді́те, да нікто́же вас прельсти́ть; | Ісус сказав їм у відповідь: стережіться, щоб хто не спокусив вас, |
|
5
|
5
|
| мно́зі бо при́йдуть во і́м'я моє́, глаго́люще: аз єсьм Христо́с; і мно́гі прельстя́ть. | бо багато хто прийде під іменем Моїм і казатиме: «я Христос», і багатьох спокусять. |
|
6
|
6
|
| Усли́шати же і́мате бра́ні і сли́шанія бра́нем. Зрі́те, не ужаса́йтеся, подоба́єть бо всім (сим) би́ти; но не тогда́ єсть кончи́на. | Також почуєте про війни і чутки про війни. Глядіть, не жахайтесь, бо належить усьому тому бути, та це ще не кінець. |
|
7
|
7
|
| Воста́неть бо язи́к на язи́к, і ца́рство на ца́рство; і бу́дуть гла́ди і па́губи і тру́си по мі́стом; | Постане бо народ на народ, і царство на царство; і будуть голод, моровиці і землетруси у різних місцях; |
|
8
|
8
|
| вся же сія́ нача́ло болі́знем. | усе ж це — лиш початок хвороб. |
|
9
|
9
|
| Тогда́ предадя́ть ви в ско́рбі і убію́ть ви; і бу́дете ненави́димі всі́ми язи́ки і́мене Моєго́ ра́ди. | Тоді видаватимуть вас на муки і вбиватимуть вас; і вас зненавидять усі народи через ім’я Моє. |
|
10
|
10
|
| І тогда́ соблазня́ться мно́зі, і друг дру́га предадя́ть, і возненави́дять друг дру́га; | І тоді багато хто спокуситься, і видаватимуть один одного, і зненавидять один одного; |
|
11
|
11
|
| і мно́зі лжепроро́ци воста́нуть і прельстя́ть мно́гія; | і багато лжепророків з’явиться і багатьох спокусять; |
|
12
|
12
|
| і за умноже́ніє беззако́нія ізся́кнеть люби́ мно́гих. | і через збільшення беззаконь охолоне любов у багатьох. |
|
13
|
13
|
| (Зач. 99) претерпі́вий же до конця́, той спасе́ться. | Хто ж витерпить до кінця, той спасеться. |
|
14
|
14
|
| І пропові́сться сіє́ Єва́нгеліє Ца́рствія по всей вселе́нній, во свиді́тельство всім язи́ком; і тогда́ при́йдеть кончи́на. | І буде проповідане це Євангеліє Царства по всьому світу, на свідчення усім народам; і тоді прийде кінець! |
|
15
|
15
|
| Єгда́ у́бо у́зрите ме́рзость запусті́нія, рече́нную Даниї́лом проро́ком, стоя́щу на мі́сті свя́ті, — і́же чтеть, да разумі́єть, — | Отже, коли побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоїть на святому місці, — хто читає, нехай розуміє, — |
|
16
|
16
|
| тогда́ су́щії во Іуде́ї да біжа́ть на го́ри; | тоді, хто буде в Юдеї, нехай біжить у гори. |
|
17
|
17
|
| (і) і́же на кро́ві, да не схо́дить взя́ти я́же в дому́ єго́; | І хто на покрівлі, той нехай не сходить взяти що-небудь з дому свого; |
|
18
|
18
|
| і і́же на селі́, да не возврати́ться всп'ять взя́ти риз свої́х. | і хто на полі, той нехай не вертається взяти одяг свій. |
|
19
|
19
|
| Го́ре же непра́здним і доя́щим в ти́я дні. | Горе ж вагітним і матерям-годувальницям у ті дні! |
|
20
|
20
|
| Молі́теся же, да не бу́деть бі́гство ва́ше в зимі́, ні в субо́ту. | Моліться ж, щоб не сталася втеча ваша взимку або в суботу, |
|
21
|
21
|
| Бу́деть бо тогда́ скорб ве́лія, якова́же не била́ от нача́ла ми́ра досе́лі, ніже́ і́мать би́ти. | бо тоді буде велика скорбота, якої не було від початку світу донині і не буде. |
|
22
|
22
|
| І а́ще не би́ша прекрати́лися дні́є о́ни, не би у́бо спасла́ся вся́ка плоть; ізбра́нних же ра́ди прекратя́ться дні́є о́ни. | І якби не вкоротилися ті дні, то не спаслась би ніяка плоть; але заради обраних скоротяться ті дні. |
|
23
|
23
|
| Тогда́ а́ще кто рече́ть вам: се, зді Христо́с, іли́ о́нді — не імі́те ві́ри; | Тоді, якщо хто скаже вам: ось тут Христос, або: отам, не йміть віри. |
|
24
|
24
|
| воста́нуть бо лжехри́сти і лжепроро́ци і дадя́ть зна́менія ве́лія і чудеса́, я́коже прельсти́ти, а́ще возмо́жно, і ізбра́нния. | Бо встануть лжехристи і лжепророки і покажуть великі знамення і чудеса, щоб звабити, якщо можливо, і обраних. |
|
25
|
25
|
| Се, пре́жде ріх вам. | Ось Я наперед сказав вам. |
|
26
|
26
|
| А́ще у́бо реку́ть вам: се, в пусти́ні єсть, — не ізиді́те; се, в сокро́вищих, — не імі́те ві́ри; | Отже, коли скажуть вам: «ось Він у пустелі», — не виходьте; «ось Він у потаємних кімнатах», — не йміть віри. |
|
27
|
27
|
| (Зач. 100) я́коже бо мо́лнія ісхо́дить от восто́к і явля́ється до за́пад, та́ко бу́деть прише́ствіє Си́на Челові́чеськаго; | Бо, як блискавиця виходить зі сходу і з’являється аж до заходу, так буде пришестя Сина Людського. |
|
28
|
28
|
| іді́же бо а́ще бу́деть труп, та́мо соберу́ться орли́. | Бо де буде труп, там зберуться орли. |
|
29
|
29
|
| А́біє же, по ско́рбі дній тіх, со́лнце поме́ркнеть, і луна́ не дасть сві́та своєго́, і зві́зди спаду́ть с небесе́, і си́ли небе́сния подви́гнуться; | І враз, після скорботи тих днів, сонце померкне, і місяць не дасть світла свого, і зірки спадуть з неба, і сили небесні захитаються. |
|
30
|
30
|
| і тогда́ яви́ться зна́меніє Си́на Челові́чеськаго на небесі́; і тогда́ воспла́чуться вся колі́на земна́я і у́зрять Си́на Челові́чеськаго гряду́ща на о́блаціх небе́сних с си́лою і сла́вою мно́гою; | І тоді з’явиться знамення Сина Людського на небі; і заплачуть всі племена земні і побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах небесних з силою і славою великою. |
|
31
|
31
|
| і по́слеть а́нгели Своя́ с тру́бним гла́сом ве́ліїм, і соберу́ть ізбра́нния Єго́ от чети́рех вітр, от коне́ць небе́с до коне́ць їх. | І пошле ангелів Своїх з сурмою гучноголосою; і зберуть обраних Його від чотирьох вітрів, від краю небес до кінця їх. |
|
32
|
32
|
| От смоко́вниці же научі́теся при́тчі: єгда́ уже́ ва́їя єя́ бу́дуть мла́да, і ли́ствіє прозя́бнеть, ві́діте, я́ко близ єсть жа́тва; | Від смоковниці навчіться притчі: коли гілля її стає вже м’яким і пускає листя, то знаєте, що близько літо. |
|
33
|
33
|
| та́ко і ви, єгда́ ви́діте сія́ вся, ві́діте, я́ко близ єсть, при две́рех. | Так само і ви: коли побачите все це, знайте, що близько, при дверях. |
|
34
|
34
|
| (Зач. 101) Амі́нь глаго́лю вам, не мимоі́деть род сей, до́ндеже вся сія́ бу́дуть; | Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде. |
|
35
|
35
|
| не́бо і земля́ мимоі́деть, словеса́ же Моя́ не мимоі́дуть. | Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть. |
|
36
|
36
|
| (Зач. 102) О дні же том і часі́ нікто́же вість, ні а́нгели небе́снії, то́кмо Оте́ць Мой єди́н; | Про день же той і годину ніхто не знає, ні ангели небесні, а тільки Отець Мій один. |
|
37
|
37
|
| я́коже (бо бисть во) дні Но́єви, та́ко бу́деть і прише́ствіє Си́на Челові́чеськаго; | Але, як було у дні Ноя, так буде і в пришестя Сина Людського; |
|
38
|
38
|
| я́коже бо бі́ху во дні пре́жде пото́па яду́ще і пію́ще, женя́щеся і посяга́юще, до него́же дне вни́де Но́є в ковче́г, | бо, як у дні перед потопом їли, пили, женились і виходили заміж аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег, |
|
39
|
39
|
| і не уві́діша, до́ндеже при́йде вода́ і взят вся; та́ко бу́деть і прише́ствіє Си́на Челові́чеськаго; | і не думали, поки не прийшов потоп і не забрав усіх, — так буде і в пришестя Сина Людського. |
|
40
|
40
|
| тогда́ два бу́дета на селі́: єди́н поє́млеться, а други́й оставля́ється; | Тоді з двох, що будуть у полі, одного буде забрано, а другого залишено; |
|
41
|
41
|
| дві ме́лющі в же́рнова: єди́на поє́млеться, і єди́на оставля́ється. | дві, що мелють на жорнах: одну буде забрано, а другу залишено. |
|
42
|
42
|
| (Зач. 103) Бді́те у́бо, я́ко не ві́сте, в кий час Госпо́дь ваш при́йдеть. | Отже, пильнуйте, бо не знаєте, в яку годину Господь ваш прийде. |
|
43
|
43
|
| Сіє́ же ві́діте, я́ко а́ще би ві́дал до́му влади́ка, в ку́ю стра́жу тать при́йдеть, бділ у́бо би і не би дал подкопа́ти хра́ма своєго́. | Але це ви знайте, що, якби знав господар дому, у яку сторожу прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого. |
|
44
|
44
|
| Сего́ ра́ди і ви бу́діте гото́ві; я́ко, в о́ньже час не мните́, Син Челові́чеський при́йдеть. | Тому і ви будьте готові, бо в ту годину, про яку й не думаєте, прийде Син Людський. |
|
45
|
45
|
| Кто у́бо єсть ві́рний раб і му́дрий, єго́же поста́вить господи́н єго́ над до́мом свої́м, є́же дая́ти їм пи́щу во вре́м'я (їх)? | Хто ж є вірним і мудрим рабом, якого господар його поставить над слугами своїми, щоб давати їм їжу вчасно? |
|
46
|
46
|
| блаже́н раб той, єго́же, прише́д господи́н єго́, обря́щеть та́ко творя́ща; | Блажен той раб, господар якого, прийшовши, знайде, що він робить так. |
|
47
|
47
|
| амі́нь глаго́лю вам, я́ко над всім імі́нієм свої́м поста́вить єго́. | Істинно кажу вам, що над усім добром своїм поставить його. |
|
48
|
48
|
| А́ще ли же рече́ть злий раб той в се́рдці своє́м: косни́ть господи́н мой прийти́, | Якщо ж раб той, будучи злим, скаже в серці своїм: не скоро прийде господар мій, |
|
49
|
49
|
| і на́чнеть би́ти клевре́ти своя́, я́сти же і пи́ти с пія́ницями, — | і почне бити товаришів своїх, їсти й пити з п’яницями, — |
|
50
|
50
|
| при́йдеть господи́н раба́ того́ в день, в о́ньже не ча́єть, і в час, в о́ньже не вість, | то прийде господар раба того в той день, в який він не сподівається, і в годину, про яку не знає. |
|
51
|
51
|
| і расте́шеть єго́ полма́, і часть єго́ с неві́рними положи́ть; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м. | І розсіче його і визначить йому одну долю з лицемірами; там буде плач і скрегіт зубів. |
|
Глава 25
|
Глава 25
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 104) Тогда́ уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє десяти́м ді́вам, я́же прия́ша світи́льники своя́ і ізидо́ша в срі́теніє жениху́; | Тоді уподібниться Царство Небесне десятьом дівам, які, взявши світильники свої, вийшли назустріч женихові. |
|
2
|
2
|
| п'ять же бі от них мудри́ і п'ять юро́диви. | П’ять з них були мудрі, а п’ять — нерозумні. |
|
3
|
3
|
| Юро́дивия же, приє́мша світи́льники своя́, не взя́ша с собо́ю єле́я; | Нерозумні, взявши світильники свої, не взяли з собою оливи. |
|
4
|
4
|
| му́дрия же прия́ша єле́й в сосу́діх со світи́льники свої́ми; | Мудрі ж взяли оливи в посудинах разом із світильниками своїми. |
|
5
|
5
|
| косня́щу же жениху́, воздрема́шася вся і спа́ху. | А оскільки жених забарився, то всі задрімали і поснули. |
|
6
|
6
|
| Полу́нощі же вопль бисть: се жени́х гряде́ть, ісході́те в срі́теніє єго́. | Опівночі ж почувся крик: ось жених іде, виходьте назустріч йому. |
|
7
|
7
|
| Тогда́ воста́ша вся ді́ви ти́я і украси́ша світи́льники своя́. | Тоді встали всі діви та й приготували світильники свої. |
|
8
|
8
|
| Юро́дивия же му́дрим рі́ша: даді́те нам от єле́я ва́шего, я́ко світи́льниці на́ші угаса́ють. | Нерозумні ж сказали мудрим: дайте нам вашої оливи, бо світильники наші гаснуть. |
|
10
|
10
|
| Іду́щим же їм купи́ти, при́йде жени́х; і гото́вия внидо́ша с ним на бра́ки, і затворе́ни би́ша две́рі. | Коли ж пішли вони купувати, прийшов жених, і ті, які були готові, ввійшли з ним на весілля, і двері зачинилися. |
|
11
|
11
|
| Посліди́ же прийдо́ша і про́чия ді́ви, глаго́лющя: го́споди, го́споди, отве́рзи нам. | Пізніше прийшли й інші діви і говорять: Господи! Господи! Відчини нам. |
|
12
|
12
|
| Он же отвіща́в рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам: не вім вас. | Він же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам: не знаю вас. |
|
13
|
13
|
| Бді́те у́бо, я́ко не ві́сте дне ні часа́, в о́ньже Син Челові́чеський при́йдеть. | Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде. |
|
14
|
14
|
| (Зач. 105) Я́коже бо челові́к ні́кий отходя́ призва́ своя́ раби́ і предаде́ їм імі́ніє своє́; | Так само один чоловік, відходячи, покликав своїх рабів і передав їм майно своє: |
|
15
|
15
|
| і о́вому у́бо даде́ п'ять тала́нт, о́вому же два, о́вому же єди́н, кому́ждо проти́ву си́ли єго́; і оти́де а́біє. | одному дав п’ять талантів, другому два, іншому ж один, кожному за спроможністю його, і відразу ж виїхав. |
|
16
|
16
|
| Шед же приє́мий п'ять тала́нт, ді́ла в них і сотвори́ другі́я п'ять тала́нт; | Той раб, який одержав п’ять талантів, пішов і використав їх на діло, і набув інші п’ять талантів. |
|
17
|
17
|
| тако́жде і і́же два, приобрі́те і той друга́я два; | Так само і той, який одержав два таланти, набув інші два. |
|
18
|
18
|
| приє́мий же єди́н, шед вкопа́ (єго́) в зе́млю і скри сребро́ господи́на своєго́. | А той, який одержав один талант, пішов і закопав його в землю, і заховав срібло господаря свого. |
|
19
|
19
|
| По мно́зі же вре́мені при́йде господи́н раб тіх і стяза́ся с ни́ми о словесі́. | Коли минуло багато часу, приходить господар рабів тих і вимагає від них звіту. |
|
20
|
20
|
| І присту́пль п'ять тала́нт приє́мий, принесе́ другі́я п'ять тала́нт, глаго́ля: го́споди, п'ять тала́нт мі єси́ пре́дал; се другі́я п'ять тала́нт приобріто́х ї́ми. | Підійшов той, який одержав п’ять талантів, приніс інші п’ять талантів і сказав: господарю, п’ять талантів ти дав мені; ось ще п’ять талантів, які я здобув на них. |
|
21
|
21
|
| Рече́ же єму́ госпо́дь єго́: до́брі, ра́бе благи́й і ві́рний; о ма́лі бил єси́ ві́рен, над мно́гими тя поста́влю; вни́ди в ра́дость го́спода твоєго́. | Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого. |
|
22
|
22
|
| Присту́пль же і і́же два тала́нта приє́мий, рече́: го́споди, два тала́нта мі єси́ пре́дал; се друга́я два тала́нта приобріто́х ї́ма. | Підійшов також і той, який одержав два таланти, і сказав: господарю, два таланти ти дав мені; ось інші два таланти, що я здобув на них. |
|
23
|
23
|
| Рече́ (же) єму́ госпо́дь єго́; до́брі, ра́бе благи́й і ві́рний; о ма́лі (мі) бил єси́ ві́рен, над мно́гими тя поста́влю; вни́ди в ра́дость го́спода твоєго́. | Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого. |
|
24
|
24
|
| Присту́пль же і приє́мий єди́н тала́нт, рече́: го́споди, ві́дях тя, я́ко же́сток єси́ челові́к, жне́ши, іді́же не сі́ял єси́, і собира́єши іді́же не расточи́л єси́; | Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: господарю! Я знав тебе, як жорстоку людину, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав; |
|
25
|
25
|
| і убоя́вся, шед скрих тала́нт твой в землі́; (і) се і́маши твоє́. | і, побоявшись, пішов і заховав талант твій у землю; ось тобі твоє. |
|
26
|
26
|
| Отвіща́в же госпо́дь єго́ рече́ єму́: лука́вий ра́бе і ліни́вий, ві́діл єси́, я́ко жну, іді́же не сі́ях, і собира́ю, іді́же не расточи́х; | Господар його сказав йому у відповідь: лукавий рабе і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав; |
|
27
|
27
|
| подоба́ше у́бо тебі́ вда́ти сребро́ моє́ торжнико́м, і прише́д аз взял бих своє́ с ли́хвою; | тоді треба було тобі віддати срібло моє купцям, і я, прийшовши, одержав би моє з прибутком. |
|
28
|
28
|
| возьмі́те у́бо от него́ тала́нт і даді́те іму́щему де́сять тала́нт; | Отже, візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів. |
|
29
|
29
|
| іму́щему бо везді́ дано́ бу́деть і преізбу́деть; от неіму́щаго же, і є́же мни́ться імі́я, взя́то бу́деть от него́; | Бо кожному, хто має, дасться і примножиться, а в того, хто не має, відніметься і те, що має. |
|
30
|
30
|
| і неключи́маго раба́ вве́рзіте во тьму кромі́шнюю; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м. Сія́ глаго́ля возгласи́: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить. | А негідного раба вкиньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. Сказавши це, проголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає! |
|
31
|
31
|
| (Зач. 106) Єгда́ же при́йдеть Син Челові́чеський в сла́ві Своє́й і всі святі́ї а́нгели с Ним, тогда́ ся́деть на престо́лі сла́ви Своєя́, | Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї, |
|
32
|
32
|
| і соберу́ться пред Ним всі язи́ци; і разлучи́ть їх друг от дру́га, я́коже па́стир разлуча́єть о́вці от ко́злищ; | і зберуться перед Ним усі народи; і відділить їх одних від одних, як пастир відділяє овець від козлів. |
|
33
|
33
|
| і поста́вить о́вці одесну́ю Себе́, а ко́злища ошу́юю. | І поставить овець праворуч Себе, а козлів — ліворуч. |
|
34
|
34
|
| Тогда́ рече́ть Цар су́щим одесну́ю Єго́: прийді́те, благослове́ннії Отця́ Моєго́, наслі́дуйте угото́ванноє вам Ца́рствіє от сложе́нія ми́ра; | Тоді скаже Цар тим, які праворуч від Нього: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу. |
|
35
|
35
|
| взалка́хся бо, і да́сте Мі я́сти; возжада́хся, і напої́сте М'я; стра́нен біх, і введо́сте Мене́; | Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене; |
|
36
|
36
|
| наг, і оді́ясте М'я; бо́лен, і посіти́сте Мене́; в темни́ці біх, і прийдо́сте ко Мні. | був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене. |
|
37
|
37
|
| Тогда́ отвіща́ють Єму́ пра́ведници, глаго́люще: Го́споди, когда́ Тя ви́діхом а́лчуща, і напита́хом? Іли́ жа́ждуща, і напої́хом? | Тоді скажуть Йому праведники у відповідь: Господи! |
|
38
|
38
|
| Когда́ же Тя ви́діхом стра́нна, і введо́хом? Іли́ на́га, і оді́яхом? | Коли ми бачили Тебе голодним, і нагодували? Або спраглим, і напоїли? Коли ми бачили Тебе подорожнім, і прийняли? Або нагим, і зодягли? |
|
39
|
39
|
| Когда́ же Тя ви́діхом боля́ща, іли́ в темни́ці, і прийдо́хом к Тебі́? | Коли ми бачили Тебе недужим або у в’язниці, і прийшли до Тебе? |
|
40
|
40
|
| І отвіща́в Цар рече́ть їм: амі́нь глаго́лю вам, поне́же сотвори́сте єди́ному сих бра́тій Мої́х ме́нших, Мні сотвори́сте. | І Цар скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили. |
|
41
|
41
|
| Тогда́ рече́ть і су́щим ошу́юю (Єго́): іді́те от Мене́, прокля́тії, во огнь ві́чний, угото́ванний дия́волу і а́ггелом єго́; | Тоді скаже й тим, які ліворуч від Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його. |
|
42
|
42
|
| взалка́хся бо, і не да́сте Мі я́сти; возжада́хся, і не напої́сте Мене́; | Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене; |
|
43
|
43
|
| стра́нен біх, і не введо́сте Мене́; наг, і не оді́ясте Мене́; бо́лен і в темни́ці, і не посіти́сте Мене́. | був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не зодягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене. |
|
44
|
44
|
| Тогда́ отвіща́ють Єму́ і ті́ї, глаго́люще: Го́споди, когда́ Тя ви́діхом а́лчуща, іли́ жа́ждуща, іли́ стра́нна, іли́ на́га, іли́ бо́льна, іли́ в темни́ці, і не послужи́хом Тебі́? | Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господи! Коли ж ми бачили Тебе голодним, або спраглим, чи подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці і не послужили Тобі? |
|
45
|
45
|
| Тогда́ отвіща́єть їм, глаго́ля: амі́нь глаго́лю вам, поне́же не сотвори́сте єди́ному сих ме́нших, ні Мні сотвори́сте. | Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили. |
|
46
|
46
|
| І і́дуть сі́ї в му́ку ві́чную, пра́ведници же в живо́т ві́чний. | І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне. |
|
Глава 26
|
Глава 26
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 107) І бисть, єгда́ сконча́ Ісу́с вся словеса́ сія́, рече́ ученико́м Свої́м: | Коли Ісус скінчив усі ці слова, то сказав ученикам Своїм: |
|
2
|
2
|
| ві́сте, я́ко по двою́ дню Па́сха бу́деть, і Син Челові́чеський пре́дан бу́деть на проп'я́тіє. | ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на розп’яття. |
|
3
|
3
|
| Тогда́ собра́шася архієре́є, і кни́жници, і ста́рці людсті́ї во двор архієре́йов, глаго́лемаго Кая́фи, | Тоді зібралися первосвященики, і книжники, і старійшини народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа, |
|
4
|
4
|
| і совіща́ша, да Ісу́са ле́стію і́муть і убію́ть; | і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити. |
|
5
|
5
|
| глаго́лаху же: но не в пра́здник, да не молва́ бу́деть в лю́дех. | Але говорили: тільки не у свято, щоб не було заворушення в народі. |
|
6
|
6
|
| (Зач. 108) Ісу́су же би́вшу в Вифа́нії, в дому́ Си́мона прокаже́ннаго, | Коли ж Ісус був у Вифанії, в домі Симона прокаженого, |
|
7
|
7
|
| приступи́ к Нему́ жена́, сткля́ницю ми́ра іму́щи многоці́ннаго, і возлива́ше на главу́ Єго́ возлежа́ща. | підійшла до Нього жінка з посудиною дорогоцінного мира і зливала Йому, що возлежав, на голову. |
|
8
|
8
|
| Ви́дівше же ученици́ Єго́ негодова́ша, глаго́люще: чесо́ ра́ди ги́бель сія́ (бисть)? | Побачивши це, ученики Його ремствували і говорили: для чого таке марнотратство? |
|
9
|
9
|
| можа́ше бо сіє́ ми́ро продано́ би́ти на мно́зі і да́тися ни́щим. | Бо можна було б це миро продати за велику ціну і роздати вбогим. |
|
10
|
10
|
| Разумі́в же Ісу́с рече́ їм: что тружда́єте жену́? Ді́ло бо добро́ соді́ла о Мні; | Ісус же, зрозумівши це, сказав їм: навіщо бентежите жінку? Вона добре діло зробила для Мене. |
|
11
|
11
|
| всегда́ бо ни́щия і́мате с собо́ю, Мене́ же не всегда́ і́мате; | Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте. |
|
12
|
12
|
| возлія́вши бо сія́ ми́ро сіє́ на ті́ло Моє́, на погребе́ніє М'я сотвори́; | Зливши миро це на тіло Моє, до погребіння Мене приготувала. |
|
13
|
13
|
| Амі́нь глаго́лю вам: іді́же а́ще пропові́дано бу́деть Єва́нгеліє сіє́ во всем ми́рі, рече́ться і є́же сотвори́ сія́, в па́м'ять єя́. | Істинно кажу вам: де тільки буде проповідане Євангеліє це по всьому світу, сказано буде про те, що вона зробила, в пам’ять її. |
|
14
|
14
|
| Тогда́ шед єди́н от обоюна́десяте, глаго́лемий Іу́да Іскаріо́тський, ко архієре́йом, | Тоді один з дванадцятьох, званий Іудою Іскаріотом, пішов до первосвящеників |
|
15
|
15
|
| рече́; что мі хо́щете да́ти, і аз вам преда́м Єго́? Они́ же поста́виша єму́ три́десять сре́бреник; | і сказав: що хочете дати мені, — і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібників. |
|
16
|
16
|
| і отто́лі іска́ше удо́бна вре́мене, да Єго́ преда́сть. | І відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його. |
|
17
|
17
|
| В пе́рвий же день оприсно́чний приступи́ша ученици́ ко Ісу́су, глаго́люще Єму́: гді хо́щеши угото́ваем Ті я́сти Па́сху? | Першого ж дня опрісноків ученики приступили до Ісуса і сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти паску? |
|
18
|
18
|
| Он же рече́: іді́те во град ко о́нсиці і рці́те єму́: Учи́тель глаго́леть: вре́м'я Моє́ близ єсть; у тебе́ сотворю́ Па́сху со ученики́ Мої́ми. | Він сказав: підіть у місто до такого-то і скажіть йому: Учитель говорить: час Мій близько; у тебе справлю Пасху з учениками Моїми. |
|
19
|
19
|
| І сотвори́ша ученици́, я́коже повелі́ їм Ісу́с, і угото́ваша Па́сху. | Ученики зробили, як звелів їм Ісус, і приготували паску. |
|
20
|
20
|
| Ве́черу же би́вшу, возлежа́ше со обімана́десяте ученико́ма; | Коли ж настав вечір, Він возліг з дванадцятьма учениками. |
|
21
|
21
|
| і яду́щим їм, рече́: амі́нь глаго́лю вам, я́ко єди́н от вас преда́сть М'я. | І коли вони їли, сказав: істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене. |
|
22
|
22
|
| І скорб'я́ще зіло́, нача́ша глаго́лати Єму́ єди́н ки́йждо їх: єда́ аз єсьм, Го́споди? | Вони дуже засмутились і почали говорити Йому, кожен з них: чи не я, Господи? |
|
23
|
23
|
| Он же отвіща́в рече́: омочи́вий со Мно́ю в соли́ло ру́ку, той М'я преда́сть; | Він же сказав у відповідь: хто вмочить зі Мною руку в блюдо, той зрадить Мене. |
|
24
|
24
|
| Син у́бо Челові́чеський і́деть, я́коже єсть пи́сано о Нем: го́ре же челові́ку тому́, і́мже Син Челові́чеський преда́сться; добро́ би би́ло єму́, а́ще не би роди́лся челові́к той. | Син же Людський іде, як писано про Нього, але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій. |
|
25
|
25
|
| Отвіща́в же Іу́да предая́й Єго́, рече́: єда́ аз єсьм, Равві́? Глагола єму́: ти рекл єси́. | При цьому Іуда, що зрадив Його, сказав: чи не я, Учителю? Ісус говорить йому: ти сказав. |
|
26
|
26
|
| Іду́щим же їм, приє́м Ісу́с хліб і благослови́в преломи́, і дая́ше ученико́м, і рече́: приймі́те, яді́те, сіє́ єсть Ті́ло Моє́. | І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи ученикам, сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє. |
|
27
|
27
|
| І приє́м ча́шу і хвалу́ возда́в, даде́ їм, глаго́ля: пи́йте от нея́ всі; | І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм і сказав: пийте з неї всі, |
|
28
|
28
|
| сія́ бо єсть Кров моя́, Но́ваго Заві́та, я́же за мно́гія ізлива́єма во оставле́ніє гріхо́в. | бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів. |
|
29
|
29
|
| Глаго́лю же вам, я́ко не і́мам пи́ти отни́ні от сего́ плода́ ло́знаго, до дне того́, єгда́ є пію́ с ва́ми но́во во Ца́рствії Отця́ Моєго́. | Кажу ж вам, що віднині не буду пити від цього плоду виноградного до того дня, коли питиму з вами його новим у Царстві Отця Мого. |
|
30
|
30
|
| І воспі́вше ізидо́ша в го́ру Єлео́нську. | І, проспівавши, пішли на гору Елеонську. |
|
31
|
31
|
| Тогда́ глаго́ла їм Ісу́с: всі ви соблазните́ся о Мні в нощ сію́; пи́сано бо єсть: поражу́ па́стиря, і рази́дуться о́вці ста́да; | Тоді говорить їм Ісус: всі ви спокуситеся через Мене в цю ніч, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці отари. |
|
32
|
32
|
| по воскресе́нії же Моє́м варя́ю ви в Галиле́ї. | По воскресінні ж Моїм випереджу вас у Галилеї. |
|
33
|
33
|
| Отвіща́в же Петр рече́ Єму́: а́ще і всі соблазня́ться о Тебі́, аз нікогда́же соблажню́ся. | Петро сказав Йому у відповідь: якщо і всі спокусяться Тобою, то я ніколи не спокушусь. |
|
34
|
34
|
| Рече́ єму́ Ісу́с: амі́нь глаго́лю тебі́, я́ко в сію́ нощ, пре́жде да́же але́ктор не возгласи́ть, трикра́ти отве́ржешися Мене́. | Ісус сказав йому: істинно кажу тобі, що в цю ніч, перше ніж проспіває півень, ти тричі зречешся Мене. |
|
35
|
35
|
| Глаго́ла єму́ Петр: а́ще мі єсть і умре́ти с Тобо́ю, не отве́ргуся Тебе́. Та́кожде і всі ученици́ рі́ша. | Говорить Йому Петро: хоч би мені довелось і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне говорили і всі ученики. |
|
36
|
36
|
| Тогда́ при́йде с ни́ми Ісу́с в весь, нарица́ємую Гефсима́нія, і глаго́ла ученико́м: сіді́те ту, до́ндеже шед помолю́ся та́мо. | Потім приходить з ними Ісус у місцевість, що зветься Гефсиманією, і говорить ученикам: посидьте тут, поки Я піду та помолюся там. |
|
37
|
37
|
| І поє́м Петра́ і о́ба си́на Зеведе́йова, нача́т скорбі́ти і тужи́ти. | І, взявши з Собою Петра і обох синів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити. |
|
38
|
38
|
| Тогда́ глаго́ла їм Ісу́с: приско́рбна єсть душа́ Моя́ до сме́рти; пожді́те зді і бді́те со Мно́ю. | Тоді говорить їм Ісус: сумна душа Моя смертельно; почекайте тут і пильнуйте зі Мною. |
|
39
|
39
|
| І преше́д ма́ло, паде́ на лиці́ Своє́м, моля́ся і глаго́ля: О́тче Мой, а́ще возмо́жно єсть, да мимоі́деть от Мене́ ча́ша сія́; оба́че не я́коже Аз хощу́, но я́коже Ти. | І, відійшовши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти. |
|
40
|
40
|
| І прише́д ко ученико́м, і обрі́те їх сп'я́щих, і глаго́ла Петро́ві: та́ко ли не возмого́сте єди́наго часа́ побді́ти со Мно́ю? | І приходить до учеників, і знаходить їх сплячими, і говорить Петрові: то не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною? |
|
41
|
41
|
| Бді́те і молі́теся, да не вни́дете в напа́сть; дух у́бо бодр, плоть же немощна́. | Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна. |
|
42
|
42
|
| Па́ки втори́цею шед помоли́ся, глаго́ля: О́тче Мой, а́ще не мо́жеть сія́ ча́ша мимоіти́ от Мене́, а́ще не пію́ єя́, бу́ди во́ля Твоя́. | Знову відійшовши, вдруге молився, кажучи: Отче Мій! Якщо не може чаша ця обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя. |
|
43
|
43
|
| І прише́д обрі́те їх па́ки сп'я́щих; бі́ста бо їм о́чі отяготі́ні. | І, прийшовши, знаходить їх знову сплячими, бо в них очі обважніли. |
|
44
|
44
|
| І оста́вль їх, шед па́ки, помоли́ся трети́цею, то́жде сло́во рек. | І, залишивши їх, знову відійшов і помолився втретє, сказавши те саме слово. |
|
45
|
45
|
| Тогда́ при́йде ко ученико́м Свої́м і глаго́ла їм: спі́те про́чеє і почива́йте; се прибли́жися час, і Син Челові́чеський предає́ться в ру́ки грі́шников; | Тоді приходить до учеників Своїх і говорить їм: ви все ще спите і відпочиваєте; ось наблизився час, і Син Людський видається в руки грішників. |
|
46
|
46
|
| воста́ніте, і́дем; се прибли́жися предая́й М'я. | Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто зраджує Мене. |
|
47
|
47
|
| І єще́ Єму́ глаго́лющу, се Іу́да, єди́н от обоюна́десяте, при́йде, і с ним наро́д мног со ору́жієм і дреко́льми, от архієре́й і ста́рець людськи́х. | І, коли Він ще говорив, ось прийшов Іуда, один з дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і старійшин людських. |
|
48
|
48
|
| Предая́й же Єго́ даде́ їм зна́меніє, глаго́ля: Єго́же а́ще лобжу́, Той єсть; імі́те Єго́. | Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є, беріть Його. |
|
49
|
49
|
| І а́біє присту́пль ко Ісу́сові, рече́: ра́дуйся, Равві́. І облобиза́ Єго́. | І, відразу ж підійшовши до Ісуса, сказав: радуйся, Учителю! І поцілував Його. |
|
50
|
50
|
| Ісу́с же рече́ єму́: дру́же, (твори́,) на не́же єси́ прише́л [дру́же, на сіє́ ли прише́л єси́?]. Тогда́ присту́пльше возложи́ша ру́ці на Ісу́са і я́ша Єго́. | Ісус же сказав йому: друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли, наклали руки на Ісуса і взяли Його. |
|
51
|
51
|
| І се, єди́н от су́щих со Ісу́сом, просте́р ру́ку, ізвлече́ нож свой, і уда́ри раба́ архієре́йова, і урі́за єму́ у́хо. | І ось один з тих, що були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив меч свій і, вдаривши раба первосвященика, відсік йому вухо. |
|
52
|
52
|
| Тогда́ глаго́ла єму́ Ісу́с: возврати́ нож твой в мі́сто єго́; всі бо приє́мшії нож ноже́м поги́бнуть; | Тоді Ісус говорить йому: поверни меч твій на його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть; |
|
53
|
53
|
| іли́ мни́ться ті, я́ко не могу́ ни́ні умоли́ти Отця́ Моєго́, і предста́вить Мі вя́щше не́же двана́десяте легео́на а́нгел? | чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені більш як дванадцять легіонів ангелів? |
|
54
|
54
|
| Ка́ко у́бо сбу́дуться писа́нія, я́ко та́ко подоба́єть би́ти? | Як же тоді збудуться Писання, що так повинно бути? |
|
55
|
55
|
| В той час рече́ Ісу́с наро́дом: я́ко на разбо́йника ли ізидо́сте со ору́жієм і дреко́льми я́ти М'я? По вся дні при вас сіді́х учя́ в це́ркві, і не я́сте Мене́. | Тоді сказав Ісус до народу: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб узяти Мене; кожного дня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене. |
|
56
|
56
|
| Се же все бисть, да сбу́дуться писа́нія проро́чеськая. Тогда́ ученици́ всі оста́вльше Єго́ біжа́ша. | Це ж усе сталося, щоб збулися Писання пророків. Тоді всі ученики, покинувши Його, розбіглися. |
|
57
|
57
|
| (Зач. 109) (Во́їни) же є́мше Ісу́са ведо́ша к Кая́фі, архієре́йові, іді́же кни́жници і ста́рці собра́шася. | А воїни, які взяли Ісуса, повели Його до Каяфи, первосвященика, де зібралися книжники і старійшини. |
|
58
|
58
|
| Петр же ідя́ше по Нем іздале́ча до двора́ архієре́йова; і вшед внутр, сідя́ше со слуга́ми, ви́діти кончи́ну. | Петро ж ішов за Ним здаля, до двору первосвященика; і, ввійшовши всередину, сів із слугами, щоб бачити кінець. |
|
59
|
59
|
| Архієре́є же, і ста́рці, і сонм весь іска́ху лжесвиді́тельства на Ісу́са, я́ко да убію́ть Єго́, | Первосвященики і старійшини, і весь синедріон* шукали лжесвідчення проти Ісуса, щоб убити Його, |
|
60
|
60
|
| і не обріта́ху; і мно́гим лжесвиді́телем присту́пльшим, не обріто́ша. По́сліжде же приступи́вша два лжесвиді́теля, | і не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але, наостанок, прийшли два лжесвідки |
|
61
|
61
|
| рі́ста: Сей рече́: могу́ разори́ти це́рков Бо́жию і треми́ де́ньми созда́ти ю. | і сказали: Він говорив: можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його. |
|
62
|
62
|
| І воста́в архієре́й рече́ Єму́: нічесо́же ли отвіщава́єши, что сі́ї на Тя свиді́тельствують? | І, вставши, первосвященик сказав Йому: чому ж нічого не відповідаєш, що вони проти Тебе свідчать? |
|
63
|
63
|
| Ісу́с же молча́ше. І отвіща́в архієре́й рече́ Єму́: заклина́ю Тя Бо́гом Живи́м, да рече́ши нам, а́ще Ти єси́ Христо́с, Син Бо́жий? | Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: заклинаю Тебе Богом Живим, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий? |
|
64
|
64
|
| Глаго́ла єму́ Ісу́с: ти рекл єси́; оба́че глаго́лю вам: отсе́лі у́зрите Си́на Челові́чеськаго сідя́ща одесну́ю Си́ли і гряду́ща на о́блаціх небе́сних. | Ісус говорить йому: ти сказав; але скажу вам: віднині побачите Сина Людського, Який сидить праворуч Сили і гряде на хмарах небесних. |
|
65
|
65
|
| Тогда́ архієре́й растерза́ ри́зи своя́, глаго́ля, я́ко хулу́ глаго́ла; что єще́ тре́буєм свиді́телей? Се ни́ні сли́шасте хулу́ Єго́! | Тоді первосвященик роздер одяг свій і сказав: Він богохульствує! Навіщо нам ще свідки? Ось тільки що ви чули хулу Його! |
|
66
|
66
|
| Что вам мни́ться? Они́ же отвіща́вше рі́ша: пови́нен єсть сме́рті. | Як вам здається? Вони ж сказали у відповідь: повинен смерті. |
|
67
|
67
|
| Тогда́ заплева́ша лице́ Єго́ і па́кості Єму́ ді́яху [і по лани́тома бія́ху Єго́]; о́вії же за лани́ту уда́риша [зауша́ху Єго́], | Тоді плювали Йому в лице і знущалися з Нього, а деякі били Його по щоках |
|
68
|
68
|
| глаго́люще: прорци́ нам, Христе́, кто єсть ударе́й Тя? | і говорили: проречи нам, Христе, хто вдарив Тебе? |
|
69
|
69
|
| Петр же вні сідя́ше во дворі́. І приступи́ к нему́ єди́на раби́ня, глаго́лющи: і ти бил єси́ со Ісу́сом Галиле́йським. | Петро ж сидів у дворі. І підійшла до нього одна служниця і сказала: і ти був з Ісусом Галилейським. |
|
70
|
70
|
| Он же отве́ржеся пред всі́ми, глаго́ля: не вім, что глаго́леши. | Він же відрікся перед усіма, кажучи: не знаю, що ти говориш. |
|
71
|
71
|
| Ізше́дшу же єму́ ко врато́м, узрі́ єго́ друга́я, і глаго́ла су́щим та́мо: і сей бі со Ісу́сом Назоре́йом. | Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша і говорить тим, що були там: і цей був з Ісусом Назореєм. |
|
72
|
72
|
| І па́ки отве́ржеся с кля́твою, я́ко не зна́ю челові́ка. | І він знову відрікся з клятвою: не знаю Цього Чоловіка. |
|
73
|
73
|
| Пома́лі же приступи́вше стоя́щії, рі́ша Петро́ві: воі́стину і ти от них єси́, і́бо бесі́да твоя́ я́ві тя твори́ть. | Трохи згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові: справді і ти з них, бо і мова твоя викриває тебе. |
|
74
|
74
|
| Тогда́ нача́т роти́тися і кля́тися, я́ко не зна́ю челові́ка. І а́біє пі́тель возгласи́. | Тоді він почав божитися й клястися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень. |
|
75
|
75
|
| І пом'яну́ Петр глаго́л Ісу́сов, рече́нний єму́, я́ко пре́жде да́же пі́тель не возгласи́ть, трикра́ти отве́ржешися Мене́. І ізше́д вон пла́кася го́рко. | І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж проспіває півень, тричі зречешся Мене! І, вийшовши геть, плакав гірко. |
|
Глава 27
|
Глава 27
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 110) У́тру же би́вшу, сові́т сотвори́ша всі архієре́є і ста́рці людсті́ї на Ісу́са, я́ко уби́ти Єго́; | Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старійшини людські зібрали раду на Ісуса, щоб убити Його. |
|
2
|
2
|
| і св'яза́вше Єго́ ведо́ша і преда́ша Єго́ Понті́йському Пила́ту, іге́мону. | І, зв’язавши Його, відвели і видали Його Понтію Пилату, правителю. |
|
3
|
3
|
| (Зач. 111) Тогда́ ви́дів Іу́да преда́вий Єго́, я́ко осуди́ша Єго́, раска́явся возврати́ три́десять сре́бреники архієре́єм і ста́рцем, | Тоді Іуда, що зрадив Його, побачивши, що Він засуджений, і розкаявшись, повернув тридцять срібників первосвященикам та старійшинам, |
|
4
|
4
|
| глаго́ля: согріши́х преда́в кров непови́нную. Они́ же рі́ша: что єсть нам? Ти у́зриши. | кажучи: згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? Гляди сам. |
|
5
|
5
|
| І пове́рг сре́бреники в це́ркві, оти́де; і шед удави́ся. | І, кинувши срібники в храмі, він вийшов, пішов і удавився. |
|
6
|
6
|
| Архієре́є же приє́мше сре́бреники, рі́ша: недосто́йно єсть вложи́ти їх в корва́ну, поне́же ціна́ кро́ве єсть. | Первосвященики ж, взявши срібники, сказали: не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крови. |
|
7
|
7
|
| Сові́т же сотво́рше, купи́ша ї́ми село́ скуде́льничо, в погреба́ніє стра́нним; | І, скликавши раду, купили за них землю гончареву для погребіння подорожніх. |
|
8
|
8
|
| ті́мже нарече́ся село́ то село́ кро́ве, до сего́ дне; | Тому і зветься земля та «землею крови» до цього дня. |
|
9
|
9
|
| Тогда́ сби́сться рече́нноє Ієремі́єм проро́ком, глаго́лющим: і прия́ша три́десять сре́бреник, ці́ну Ціне́ннаго, Єго́же ціни́ша от сино́в Ізра́їлев, | Тоді збулося сказане пророком Єремією, який говорить: і взяли тридцять срібників, ціну Оціненого, Якого оцінили сини Ізраїля, |
|
10
|
10
|
| і да́ша я на село́ скуде́льничо, я́коже сказа́ мні Госпо́дь. | і дали їх за землю гончареву, як сказав мені Господь. |
|
11
|
11
|
| Ісу́с же ста пред іге́моном. І вопроси́ Єго́ іге́мон, глаго́ля: Ти ли єси́ Цар Іуде́йський? Ісу́с же рече́ єму́: ти глаго́леши. | Ісус же став перед правителем. І питав Його правитель: Ти Цар Юдейський? Ісус сказав йому: ти говориш. |
|
12
|
12
|
| І єгда́ Нань глаго́лаху архієре́є і ста́рці, нічесо́же отвіщава́ше. | І коли звинувачували Його первосвященики і старійшини, Він нічого не відповідав. |
|
13
|
13
|
| Тогда́ глаго́ла Єму́ Пила́т: не сли́шиши ли, коли́ка на Тя свиді́тельствують? | Тоді говорить Йому Пилат: чи не чуєш, скільки свідчать проти Тебе? |
|
14
|
14
|
| І не отвіща́ єму́ ні к єди́ному глаго́лу, я́ко диви́тися іге́мону зіло́. | І не відповідав йому ні на жодне слово, так що правитель вельми дивувався. |
|
15
|
15
|
| На (всяк) же пра́здник оби́чай бі іге́мону отпуща́ти єди́наго наро́ду св'я́зня, єго́же хотя́ху; | На свято ж Пасхи правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого хотіли. |
|
16
|
16
|
| ім'я́ху же тогда́ св'я́зана наро́чита, глаго́лемаго Вара́вву; | Був тоді у них відомий в’язень, званий Вараввою. |
|
17
|
17
|
| собра́вшимся же їм, рече́ їм Пила́т: кого́ хо́щете (от обою́) отпущу́ вам: Вара́вву ли, іли́ Ісу́са глаго́лемаго Христа́? | Отже, коли вони зібралися, Пилат сказав їм: кого хочете, щоб я відпустив вам — Варавву чи Ісуса, названого Христом? |
|
18
|
18
|
| Ві́дяше бо, я́ко за́висти ра́ди преда́ша Єго́. | Бо знав, що видали Його через заздрощі. |
|
19
|
19
|
| Сідя́щу же єму́ на суди́щі, посла́ к нему́ жена́ єго́, глаго́лющи: нічто́же тебі́ і Пра́веднику Тому́; мно́го бо пострада́х днесь во сні Єго́ ра́ди. | Коли ж він сидів на судилищі, жінка його послала йому сказати: не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потерпіла сьогодні уві сні через Нього. |
|
20
|
20
|
| Архієре́є же і ста́рці наусти́ша наро́ди, да іспро́сять Вара́вву, Ісу́са же погуб'я́ть. | Але первосвященики і старійшини підмовили народ просити за Варавву, а Ісуса погубити. |
|
21
|
21
|
| Отвіща́в же іге́мон рече́ їм: кого́ хо́щете от обою́ отпущу́ вам? Они́ же рі́ша: Вара́вву. | Тоді правитель спитав їх: кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву. |
|
22
|
22
|
| Глаго́ла їм Пила́т: что у́бо сотворю́ Ісу́су глаго́лемому Христу́? Глаго́лаша єму́ всі: да ра́сп'ят бу́деть. | Пилат говорить їм: що ж мені робити з Ісусом, нареченим Христом? Кажуть йому всі: хай буде розіп’ятий. |
|
23
|
23
|
| Іге́мон же рече́: ко́є у́бо зло сотвори́? Они́ же і́злиха вопія́ху, глаго́люще: да про́п'ят бу́деть. | Правитель сказав: яке ж зло вчинив Він? Та вони ще дужче кричали: нехай буде розіп’ятий. |
|
24
|
24
|
| Ви́дів же Пила́т, я́ко нічто́же успіва́єть, но па́че молва́ бива́єть, приє́м во́ду, уми́ ру́ці пред наро́дом, глаго́ля: непови́нен єсьм от кро́ве Пра́веднаго Сего́; ви у́зрите. | Пилат, побачивши, що ніщо не допомагає, а заворушення зростає, взяв води, і вмив руки перед народом, і сказав: не винний я в крові Праведника Цього; дивіться ви. |
|
25
|
25
|
| І отвіща́вше всі лю́діє рі́ша: кров Єго́ на нас і на ча́діх на́ших. | Увесь народ, відповідаючи, сказав: кров Його на нас і на дітях наших. |
|
26
|
26
|
| Тогда́ отпусти́ їм Вара́вву; Ісу́са же бив предаде́ (їм), да Єго́ про́пнуть. | Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття. |
|
27
|
27
|
| (Зач. 112) Тогда́ во́їни іге́монови, приє́мше Ісу́са на суди́ще, собра́ша Нань все мно́жество во́їн; | Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторії*, зібрали на Нього багато воїнів |
|
28
|
28
|
| і совле́кше Єго́, оді́яша Єго́ хлами́дою червле́ною; | і, роздягнувши Його, наділи на Нього багряницю; |
|
29
|
29
|
| і спле́тше віне́ць от те́рнія, возложи́ша на главу́ Єго́, і трость в десни́цю Єго́; і покло́ншеся на колі́ну пред Ним руга́хуся Єму́, глаго́люще: ра́дуйся, Царю́ Іуде́йський. | і, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, глузували з Нього, кажучи: радуйся, Царю Юдейський! |
|
30
|
30
|
| І плю́нувше Нань, прия́ша трость і бія́ху по главі́ Єго́. | І плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові. |
|
31
|
31
|
| І єгда́ поруга́шася Єму́, совлеко́ша с Него́ багряни́цю і облеко́ша Єго́ в ри́зи Єго́; і ведо́ша Єго́ на проп'я́тіє. | А коли наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю і вдягли Його в одяг Його й повели на розп’яття. |
|
32
|
32
|
| Ісходя́ще же обріто́ша челові́ка кирине́йська, і́менем Си́мона; і сему́ заді́ша понести́ крест Єго́. | Виходячи, вони зустріли одного чоловіка киринейського на ім’я Симон; і примусили цього нести хрест Його. |
|
33
|
33
|
| (Зач. 113) І прише́дше на мі́сто нарица́ємоє Голго́фа, є́же єсть глаго́лемо Кра́нієво мі́сто, | І коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що значить Лобне місце, |
|
34
|
34
|
| да́ша Єму́ пи́ти о́цет с же́лчію смі́шен; і вкуш, не хотя́ше пи́ти. | дали Йому пити оцет, змішаний з жовчю; і, покуштувавши, не схотів пити. |
|
35
|
35
|
| Распе́ншії же Єго́ разділи́ша ри́зи Єго́, ве́ргше жре́бія; | Ті ж, що розіп’яли Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб; |
|
36
|
36
|
| і сідя́ще стрежа́ху Єго́ ту; | І, сидячи, стерегли Його там. |
|
37
|
37
|
| і возложи́ша верху́ глави́ Єго́ вину́ Єго́ напи́сану: Сей єсть Ісу́с, Цар Іуде́йський. | І поставили над головою Його напис провини Його: Цей є Ісус, Цар Юдейський. |
|
38
|
38
|
| Тогда́ расп'я́ша с Ним два разбо́йника: єди́наго о десну́ю, і єди́наго о шу́юю. | Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч. |
|
39
|
39
|
| Мимоходя́щії же ху́ляху Єго́, покива́юще глава́ми свої́ми | Ті, що проходили мимо, лихословили на Нього, киваючи головами своїми |
|
40
|
40
|
| і глаго́люще: разоря́яй це́рков і треми́ де́ньми созида́яй, спаси́ся Сам; а́ще Син єси́ Бо́жий, сни́ди со креста́. | і кажучи: Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста. |
|
41
|
41
|
| Та́кожде же і архієре́є руга́ющеся с кни́жники і ста́рці (і фарисе́ї), глаго́лаху: | Так само і первосвященики з книжниками та старійшинами і фарисеями, глузуючи, говорили: |
|
42
|
42
|
| іни́я спасе́, Себе́ ли не мо́жеть спасти́? А́ще Цар Ізра́їлев єсть, да сни́деть ни́ні со креста́, і ві́руєм в Него́; | інших спасав, а Себе Самого не може спасти; якщо Він Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в Нього; |
|
43
|
43
|
| упова́ на Бо́га; да ізба́вить ни́ні Єго́, а́ще хо́щеть Єму́. Рече́ бо: я́ко Бо́жий єсьм Син. | уповав на Бога, нехай тепер порятує Його, якщо Він угодний Йому. Бо Він казав: Я — Син Божий. |
|
44
|
44
|
| То́жде же і разбо́йника расп'я́тая с Ним поноша́ста Єму́. | Також і розбійники, розіп’яті з Ним, ганьбили Його. |
|
45
|
45
|
| От шеста́го же часа́ тьма бисть по всей землі́ до часа́ дев'я́таго; | З шостої ж години настала темрява по всій землі до години дев’ятої. |
|
46
|
46
|
| о дев'я́тім же часі́ возопи́ Ісу́с гла́сом ве́ліїм, глаго́ля: Ілі́, Ілі́! Ліма́ савахфані́? Є́же єсть: Бо́же мой, Бо́же мой! Вску́ю М'я єси́ оста́вил? | А близько дев’ятої години Ісус викрикнув гучним голосом: Ілі, Ілі! Лама савахфані! Що значить: Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув? |
|
47
|
47
|
| Ні́ції же от ту стоя́щих сли́шавше глаго́лаху, я́ко Ілію́ глаша́єть Сей. | Деякі з тих, що стояли там, почувши це, говорили: Він кличе Іллю. |
|
48
|
48
|
| І а́біє тек єди́н от них, і приє́м гу́бу, іспо́лнив же о́цта, і вонзе́ на трость, напая́ше Єго́. | І зараз же один з них побіг, взяв губку, намочив оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити. |
|
49
|
49
|
| Про́чії же глаго́лаху: оста́ви, да ви́дім, а́ще при́йдеть Ілія́ спасти́ Єго́. | А інші говорили: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його. |
|
50
|
50
|
| Ісу́с же, па́ки возопи́в гла́сом ве́ліїм, іспусти́ дух. | Ісус же, знову скрикнувши гучним голосом, віддав дух. |
|
51
|
51
|
| І се, заві́са церко́вная раздра́ся на дво́є с ви́шняго кра́я до ни́жняго; і земля́ потрясе́ся; і ка́меніє распаде́ся; | І ось завіса храму роздерлася надвоє, зверху донизу; |
|
52
|
52
|
| і гро́би отверзо́шася; і мно́га тілеса́ усо́пших святи́х воста́ша; | і земля потряслась; і каміння порозпадалось; і гроби розкрились; і багато тіл померлих святих воскресли |
|
53
|
53
|
| і ізше́дше із гроб, по воскресе́нії Єго́, внидо́ша во святи́й град і яви́шася мно́зім. | і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і явилися багатьом. |
|
54
|
54
|
| Со́тник же і і́же с ним стрегу́щії Ісу́са, ви́дівше трус і би́вшая, убоя́шася зіло́, глаго́люще: воі́стину Бо́жий Син бі Сей! | Сотник же і ті, що стерегли з ним Ісуса, побачивши землетрус і все, що сталося, злякались дуже і говорили: воістину Він був Син Божий. |
|
55
|
55
|
| Бя́ху же ту і жени́ мно́гі іздале́ча зря́щя, я́же ідо́ша по Ісу́сі от Галиле́ї, служа́щя Єму́; | Там було також багато жінок, що дивилися здалеку; вони йшли за Ісусом з Галилеї, слугуючи Йому; |
|
56
|
56
|
| в ни́хже бі Марі́я Магдали́на і Марі́я, Іа́кова і Іосі́ї ма́ти, і ма́ти си́ну Зеведе́йову. | між ними були Марія Магдалина і Марія, мати Якова та Іосії, і мати синів Зеведеєвих. |
|
57
|
57
|
| По́зді же би́вшу, при́йде челові́к бога́т от Аримафе́я, і́менем Іо́сиф, і́же і сам учи́ся у Ісу́са; | Коли ж настав вечір, прийшов багатий чоловік з Аримафеї на ім’я Йосиф, який також вчився в Ісуса. |
|
58
|
58
|
| сей присту́пль к Пила́ту, проси́ тілесе́ Ісу́сова. Тогда́ Пила́т повелі́ да́ти ті́ло. | Він, прийшовши до Пилата, просив тіло Ісуса. Тоді Пилат звелів віддати тіло. |
|
59
|
59
|
| І приє́м ті́ло Іо́сиф, обви́т є плащани́цею чи́стою | І, взявши тіло, Йосиф обгорнув чистою плащаницею |
|
60
|
60
|
| і положи́ є в но́вім своє́м гро́бі, єго́же ізсіче́ в ка́мені; і возвали́в ка́мень ве́лій над две́рі гро́ба, оти́де. | і поклав Його в новому своєму гробі, який він витесав у скелі, і, приваливши великий камінь до дверей гробу, відійшов. |
|
61
|
61
|
| Бі же ту Марі́я Магдали́на і друга́я Марі́я, сідя́щі пря́мо гро́ба. | Були ж там Марія Магдалина й інша Марія, які сиділи навпроти гробу. |
|
62
|
62
|
| (Зач. 114) Во у́трій же день, і́же єсть по п'ятці́, собра́шася архієре́є і фарисе́є к Пила́ту, | Наступного ранку, що після п’ятниці, зійшлися первосвященики і фарисеї до Пилата |
|
63
|
63
|
| глаго́люще: го́споди, пом'яну́хом, я́ко льстець он рече́, єще́ сий жив: по тріє́х днех воста́ну; | і говорили: правителю! Ми згадали, що той обманщик, коли ще був живий, сказав: через три дні воскресну. |
|
64
|
64
|
| повели́ у́бо утверди́ти гроб до тре́тьяго дне, да не ка́ко прише́дше ученици́ Єго́ но́щію укра́дуть Єго́ і реку́ть лю́дем: воста́ от ме́ртвих; і бу́деть послі́дняя лесть го́рша пе́рвия. | То звели охороняти гріб до третього дня, щоб ученики Його, прийшовши вночі, не вкрали Його і не сказали народові: воскрес з мертвих; і буде останній обман гірше першого. |
|
65
|
65
|
| Рече́ же їм Пила́т: і́мате кустоді́ю; іді́те, утверді́те, я́коже ві́сте. | Пилат сказав їм: маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте. |
|
66
|
66
|
| Они́ же ше́дше утверди́ша гроб, зна́менавше ка́мень с кустоді́єю. | Вони пішли і поставили біля гробу сторожу і наклали на камінь печать. |
|
Глава 28
|
Глава 28
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 115) В ве́чер же субо́тний [по ве́чері же субо́тнім], свита́ющи во єди́ну от субо́т, при́йде Марі́я Магдали́на і друга́я Марі́я ви́діти гроб. | Після ж суботнього вечора, на світанку першого дня після суботи, прийшли Марія Магдалина та інша Марія подивитися на гріб. |
|
2
|
2
|
| І се, трус бисть ве́лій: а́нгел бо Госпо́день, сшед с небесе́, присту́пль, отвали́ ка́мень от две́рій гро́ба і сідя́ше на нем; | І ось стався великий землетрус, бо ангел Господній, який зійшов з неба, приступивши, відвалив камінь від дверей гробу і сів на ньому. |
|
3
|
3
|
| бі же зрак єго́ я́ко мо́лнія, і одія́ніє єго́ біло́ я́ко сніг. | Вигляд його був як блискавка, і одежа його біла, як сніг. |
|
4
|
4
|
| От стра́ха же єго́ сотрясо́шася стрегу́щії і би́ша я́ко ме́ртві. | Зі страху перед ним ті, що стерегли, затремтіли і стали як мертві; |
|
5
|
5
|
| Отвіща́в же а́нгел рече́ жена́м: не бо́йтеся ви; вім бо, я́ко Ісу́са расп'я́таго і́щете; | Ангел же, звернувшись до жінок, сказав: не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого. |
|
6
|
6
|
| ність зді; воста́ бо, я́коже рече́; прийді́те, ви́діте мі́сто, іді́же лежа́ Госпо́дь, | Його нема тут — Він воскрес, як сказав. Підійдіть, погляньте на місце, де лежав Господь. |
|
7
|
7
|
| і ско́ро ше́дші рці́те ученико́м Єго́, я́ко воста́ от ме́ртвих і се, варя́єть ви в Галиле́ї; та́мо Єго́ у́зрите; се, ріх вам. | І підіть швидше, скажіть ученикам Його, що Він воскрес з мертвих і попередить вас у Галилеї; там Його побачите. Ось я сказав вам. |
|
8
|
8
|
| І ізше́дші ско́ро от гро́ба со стра́хом і ра́достію ве́лією, теко́сті возвісти́ти ученико́м Єго́. | І, вийшовши поспішно з гробу, вони зі страхом і великою радістю побігли сповістити учеників Його. |
|
9
|
9
|
| Єгда́ же ідя́сті возвісти́ти ученико́м Єго́, і се, Ісу́с срі́те я, глаго́ля: ра́дуйтеся. Оні́ же присту́пльші я́стіся за но́зі Єго́ і поклони́стіся єму́. | Коли ж вони йшли сповістити учеників Його, ось Ісус зустрів їх і сказав: радуйтеся! Вони ж, приступивши, припали до ніг Його і вклонилися Йому. |
|
10
|
10
|
| Тогда́ глаго́ла ї́ма Ісу́с: не бо́йтеся; іді́те, возвісті́те бра́тії Моє́й, да і́дуть в Галіле́ю і ту м'я ви́дять. | Тоді говорить їм Ісус: не бійтеся; підіть сповістіть братів Моїх, щоб ішли до Галилеї, і там вони побачать Мене. |
|
11
|
11
|
| Іду́щема же ї́ма, се, ні́ції от кустоді́ї прише́дше во град, возвісти́ша архієре́йом вся би́вшая. | Коли ж вони йшли, то дехто зі сторожі, прийшовши до міста, сповістив первосвящеників про все, що сталося. |
|
12
|
12
|
| І собра́вшеся со ста́рці, сові́т сотвори́ша, сре́бреники дово́льни да́ша во́їном, | І вони, зібравшись із старійшинами, скликали раду, дали чимало грошей воїнам |
|
13
|
13
|
| глаго́люще: рці́те, я́ко ученици́ Єго́ но́щію прише́дше украдо́ша Єго́, нам сп'я́щим; | і сказали: говоріть, що ученики Його, прийшовши вночі, украли Його, коли ми спали. |
|
14
|
14
|
| і а́ще сіє́ усли́шано бу́деть у іге́мона, ми утоли́м єго́ і вас безпеча́льни сотвори́м. | І якщо чутка про це дійде до правителя, ми переконаємо його і вас від неприємностей визволимо. |
|
15
|
15
|
| Они́ же приє́мше сре́бреники, сотвори́ша, я́коже науче́ні би́ша. І промче́ся сло́во сіє́ во іуде́єх да́же до сего́ дне. | Вони, взявши гроші, зробили, як були навчені; і пронеслося слово це між юдеями, навіть до цього дня. |
|
16
|
16
|
| (Зач. 116) Єди́нії же на́десяте ученици́ ідо́ша в Галіле́ю, в го́ру, а́може повелі́ їм Ісу́с; | А одинадцять учеників пішли в Галилею, на гору, куди звелів їм Ісус. |
|
17
|
17
|
| і ви́дівше Єго́, поклони́шася Єму́; о́ви же усумні́шася. | І, побачивши Його, поклонилися Йому, а деякі засумнівались. |
|
18
|
18
|
| І присту́пль Ісу́с, рече́ їм, глаго́ля: даде́ся Мі вся́ка власть на Небесі́ і на землі́; | І, наблизившись, Ісус сказав їм: дана Мені всяка влада на небі і на землі. |
|
19
|
19
|
| ше́дше у́бо научі́те вся язи́ки, крестя́ще їх во і́м'я Отця́, і Си́на, і Свята́го Ду́ха, | Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, |
|
20
|
20
|
| уча́ще їх блюсти́ вся, єли́ка запові́дах вам; і се, Аз с ва́ми єсьм во вся дні до сконча́нія ві́ка. Амі́нь. | навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я з вами по всі дні, до кінця віку. Амінь. |
