Завантаження...
Меню ▼
Зміст ▼
Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) :
Українською (п. Філарета) Церковнослов'янською Архангельське Євангеліє, 1092р.

← Книга пророка Малахiї
Євангеліє від Марка →
Євангеліє від Матфея
Євангеліє від Матфея
Глава 1
Глава 1
1
1
Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового. (Зач. 1) Кни́га родства́ Ісу́са Христа́, Си́на Дави́дова, Си́на Авраа́мля.
2
2
Авраам породив Ісаака; Ісаак породив Якова; Яків породив Іуду та братів його; Авраа́м роди́ Ісаа́ка. Ісаа́к же роди́ Іа́кова. Іа́ков же роди́ Іу́ду і бра́тію єго́.
3
3
Іуда породив Фареса і Зару від Фамари; Фарес породив Есрома; Есром породив Арама; Іу́да же роди́ Фаре́са і За́ру от Фама́ри. Фаре́с же роди́ Есро́ма. Есро́м же роди́ Ара́ма.
4
4
Арам породив Аминадава; Аминадав породив Наасона; Наасон породив Салмона; Ара́м же роди́ Амінада́ва. Амінада́в же роди́ Наассо́на. Наассо́н же роди́ Салмо́на.
5
5
Салмон породив Вооза від Рахави; Вооз породив Овида від Руфи; Овид породив Єссея; Салмо́н же роди́ Воо́за от Раха́ви. Воо́з же роди́ Ови́да от Ру́фи. Ови́д же роди́ Ієссе́я.
6
6
Єссей породив Давида царя; Давид цар породив Соломона від дружини Урієвої; Ієссе́й же роди́ Дави́да царя́. Дави́д же цар роди́ Соломо́на от Урі́їни.
7
7
Соломон породив Ровоама; Ровоам породив Авию; Авия породив Асу; Соломо́н же роди́ Ровоа́ма. Ровоа́м же роди́ Аві́ю. Аві́я же роди́ А́су.
8
8
Аса породив Іосафата; Іосафат породив Іорама; Іорам породив Озію; А́са же роди́ Іосафа́та. Іосафа́т же роди́ Іора́ма. Іора́м же роди́ Озі́ю.
9
9
Озія породив Іоафама; Іоафам породив Ахаза; Ахаз породив Єзекію; Озі́я же роди́ Іоафа́ма. Іоафа́м же роди́ Аха́за. Аха́з же роди́ Єзекі́ю.
10
10
Єзекія породив Манассію; Манассія породив Амона; Амон породив Іосію; Єзекі́я же роди́ Манассі́ю. Манассі́а же роди́ Амо́на. Амо́н же роди́ Іосі́ю.
11
11
Іосія породив Іоакима; Іоаким породив Єхонію та братів його до переселення вавилонського. Іосі́я же роди́ Ієхо́нію і бра́тію єго́, в преселе́ніє вавило́нськоє [Ст. 11 в ні́кіїх греч.: Іосі́я же роди́ Іоаки́ма і бра́тію єго́. Іоаки́м же роди́ Ієхо́нію в преселе́ніє вавило́нськоє].
12
12
По переселенні ж вавилонському Єхонія породив Салафиїла; Салафиїл породив Зоровавеля; По преселе́нії же вавило́нстім, Ієхо́нія роди́ Салафі́їля. Салафі́їль же роди́ Зорова́веля.
13
13
Зоровавель породив Авиуда; Авиуд породив Єлиакима; Єлиаким породив Азора; Зорова́вель же роди́ Авіу́да. Авіу́д же роди́ Єліаки́ма. Єліаки́м же роди́ Азо́ра.
14
14
Азор породив Садока; Садок породив Ахима; Ахим породив Еліуда; Азо́р же роди́ Садо́ка. Садо́к же роди́ Ахи́ма. Ахи́м же роди́ Еліу́да.
15
15
Еліуд породив Єлеазара; Єлеазар породив Матфана; Матфан породив Якова; Єліу́д же роди́ Єлеаза́ра. Єлеаза́р же роди́ Матфа́на. Матфа́н же роди́ Іа́кова.
16
16
Яків породив Йосифа, чоловіка Марії, від Якої народився Ісус, названий Христом. Іа́ков же роди́ Іо́сифа, му́жа Марі́їна, із Нея́же роди́ся Ісу́с, глаго́лемий Христо́с.
17
17
Отже, всіх поколінь від Авраама до Давида чотирнадцять родів; і від Давида до переселення вавилонського чотирнадцять родів; і від переселення вавилонського до Христа чотирнадцять родів. Всіх же родо́в от Авраа́ма до Дави́да ро́дове четирена́десяте; і от Дави́да до преселе́нія вавило́нськаго ро́дове четирена́десяте; і от преселе́нія вавило́нськаго до Христа́ ро́дове четирена́десяте.
18
18
Різдво Ісуса Христа було так: по зарученні Матері Його Марії з Йосифом, перш ніж зійтися їм, виявилося, що Вона має в утробі від Духа Святого. (Зач. 2) Ісу́с Христо́во Рождество́ си́це бі: обруче́нній бо би́вши Ма́тері Єго́ Марі́ї Іо́сифові, пре́жде да́же не сни́тися і́ма, обрі́теся іму́щи во чре́ві от Ду́ха Свя́та.
19
19
Йосиф же, чоловік Її, будучи праведним і не бажаючи ославити Її, хотів потай відпустити Її. Іо́сиф же муж Єя́, пра́веден сий і не хотя́ Єя́ обличи́ти, восхоті́ тай пусти́ти ю.
20
20
Та щойно він помислив це, як ось ангел Господній з’явився йому уві сні, промовляючи: Йосифе, сину Давидів! Не бійся прийняти Марію, жону твою, бо зачате в Ній є від Духа Святого. Сія́ же єму́ поми́слившу, се а́нгел Госпо́день во сні яви́ся єму́, глаго́ля: Іо́сифе, си́не Дави́дов, не убо́йся прия́ти Маріа́м жени́ твоєя́, ро́ждшеєбося в ней, от Ду́ха єсть Свя́та.
21
21
Народить же Вона Сина, і наречеш Йому ім’я Ісус, бо Він спасе людей Своїх від гріхів їхніх. Роди́ть же Си́на, і нарече́ши і́м'я Єму́ Ісу́с, той бо спасе́ть лю́ди Своя́ от гріх їх.
22
22
Це ж усе сталося, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: Сіє́ же все бисть, да сбу́деться рече́нноє от Го́спода проро́ком, глаго́лющим:
23
23
ось Діва в утробі прийме й народить Сина, і наречуть ім’я Йому Еммануїл, що означає: з нами Бог. се, Ді́ва во чре́ві при́йметь і роди́ть Си́на, і нареку́ть і́м'я Єму́ Емману́їл, є́же єсть сказа́ємо: с на́ми Бог.
24
24
Прокинувшись, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній, і прийняв жону свою. Воста́в же Іо́сиф от сна, сотвори́ я́коже повелі́ єму́ а́нгел Госпо́день, і прия́т жену́ свою́,
25
25
І не знав Її, поки й породила Сина Свого первістка, і він нарік ім’я Йому: Ісус. і не зна́яше Єя́, до́ндеже роди́ Си́на Своєго́ пе́рвенця, і нарече́ і́м'я Єму́ Ісу́с.
Глава 2
Глава 2
1
1
Коли ж Ісус народився у Вифлеємі Юдейському у дні царя Ірода, волхви* зі сходу прийшли до Єрусалима, кажучи: (Зач. 3) Ісу́су же ро́ждшуся в Вифлеє́мі Іуде́йстім во дні І́рода царя́, се, волсви́ от восто́к прийдо́ша во Ієрусали́м, глаго́люще:
2
2
де є народжений Цар Юдейський? Бо ми бачили зірку Його на сході і прийшли поклонитися Йому. гді єсть рожде́йся Цар іуде́йський? Ви́діхом бо звізду́ Єго́ на восто́ці і прийдо́хом поклони́тися Єму́.
3
3
Почувши це, Ірод цар стривожився, й увесь Єрусалим з ним. Сли́шав же І́род цар смути́ся, і весь Ієрусали́м с ним.
4
4
І, зібравши всіх первосвящеників і книжників народних, питав у них: де мав би народитися Христос? І собра́в вся первосвяще́нники і кни́жники людські́я, вопроша́ше от них: гді Христо́с ражда́ється?
5
5
Вони ж сказали йому: у Вифлеємі юдейському, бо так написано пророком: Они́ же реко́ша єму́: в Вифлеє́мі іуде́йстім, та́ко бо пи́сано єсть проро́ком:
6
6
і ти, Вифлеєме, земле Іудина, нічим не менший від інших володінь Іудиних; бо з тебе вийде Вождь, Який упасе народ Мій, Ізраїля. і ти, Вифлеє́ме, земле́ Іу́дова, ні чи́мже ме́нші єси́ во влади́ках іу́дових: із тебе́ бо ізи́деть Вождь, І́же упасе́ть лю́ди моя́, Ізра́їля.
7
7
Тоді Ірод, потайки покликавши волхвів, вивідав від них час з’явлення зірки Тогда́ І́род тай призва́ волхви́, і іспи́товаше от них вре́м'я я́вльшияся звізди́,
8
8
і пославши їх до Вифлеєма, сказав: підіть, старанно розвідайте про Немовля і, коли знайдете, сповістіть мене, щоб і мені піти поклонитися Йому. і посла́в їх в Вифлеє́м, рече́: ше́дше іспита́йте ізві́стно о Отроча́ті; єгда́ же обря́щете, возвісті́те мі, я́ко да і аз шед поклоню́ся Єму́.
9
9
Вони, вислухавши царя, пішли. І ось зірка, яку бачили вони на сході, йшла перед ними, аж поки, нарешті, прийшла і зупинилась над місцем, де було Немовля. Они́ же послу́шавше царя́, ідо́ша. І се, звізда́, ю́же ви́діша на восто́ці, ідя́ше пред ни́ми, до́ндеже прише́дши ста верху́, іді́же бі Отроча́.
10
10
Побачивши зірку, вони зраділи радістю вельми великою. Ви́дівше же звізду́, возра́довашася ра́достію ве́лією зіло́,
11
11
І, увійшовши в дім, побачили Немовля з Марією, Матір’ю Його, і, впавши, поклонилися Йому; і, відкривши скарби свої, принесли Йому дари: золото, ладан і смирну*. і прише́дше в хра́мину, ви́діша Отроча́ с Марі́єю Ма́терію Єго́, і па́дше поклони́шася Єму́; і, отве́рзше сокро́вища своя́, принесо́ша Єму́ да́ри, зла́то і лива́н і сми́рну.
12
12
І, одержавши уві сні одкровення не повертатися до Ірода, іншою дорогою відійшли до країни своєї. І вість приє́мше во сні не возврати́тися ко І́роду, іни́м путе́м отидо́ша во страну́ свою́.
13
13
Коли ж вони відійшли, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові, говорячи: устань, візьми Немовля і Матір Його та біжи в Єгипет і будь там, доки не скажу тобі, бо хоче Ірод шукати Немовля, щоб погубити Його. (Зач. 4) Отше́дшим же їм, се, а́нгел Госпо́день во сні яви́ся Іо́сифу, глаго́ля: воста́в поіми́ Отроча́ і Ма́тер Єго́, і біжи́ во Єги́пет, і бу́ди та́мо, до́ндеже реку́ ті, хо́щеть бо І́род іска́ти Отроча́те, да погуби́ть Є.
14
14
Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його вночі та й пішов у Єгипет Он же воста́в, поя́т Отроча́ і Ма́тер Єго́ но́щію, і оти́де во Єги́пет,
15
15
і був там до смерти Іродової, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: з Єгипту покликав Я Сина Мого. і бі та́мо до уме́ртвія І́родова, да сбу́деться рече́нноє от Го́спода проро́ком, глаго́лющим: от Єги́пта воззва́х Си́на Моєго́.
16
16
Тоді Ірод, побачивши себе осміяним волхвами, дуже розгнівався і послав повбивати усіх немовлят у Вифлеємі і в усіх околицях його, — від двох років і менше — за часом, про який вивідав у волхвів. Тогда́ І́род ви́дів, я́ко пору́ган бисть от волхво́в, разгні́вася зіло́ і посла́в ізби́ вся ді́ти су́щия в Вифлеє́мі і во всіх преді́ліх єго́, от двою́ лі́ту і нижа́йше, по вре́мені, є́же ізві́стно іспита́ от волхво́в.
17
17
Тоді збулося сказане через пророка Єремію, який говорить: Тогда́ сби́сться рече́нноє Ієремі́єм проро́ком, глаго́лющим:
18
18
голос в Рамі чути, плач і ридання та голосіння велике; Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитися, бо нема їх. глас в Ра́мі сли́шан бисть, плач і рида́ніє і вопль мног; Рахи́ль пла́чущися чад свої́х і не хотя́ше уті́шитися, я́ко не суть.
19
19
Як помер Ірод, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові в Єгипті Уме́ршу же І́роду, се, а́нгел Госпо́день во сні яви́ся Іо́сифу во Єги́пті,
20
20
і говорить: устань, візьми Немовля і Матір Його та йди в землю Ізраїлеву, бо вже померли ті, що шукали душу Немовляти. глаго́ля: воста́в поіми́ Отроча́ і Ма́тер Єго́ і іди́ в зе́млю Ізра́їлеву, ізомро́ша бо і́щущії душі́ Отроча́те.
21
21
Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його і прийшов у землю Ізраїлеву. Он же воста́в, поя́т Отроча́ і Ма́тер Єго́ і при́йде в зе́млю Ізра́їлеву.
22
22
Почувши ж, що Архелай царює в Юдеї замість Ірода, батька свого, побоявся йти туди; а, одержавши уві сні одкровення, пішов у землю Галилейську. Сли́шав же, я́ко Архела́й ца́рствуєть во Іуде́ї вмі́сто І́рода, отця́ своєго́, убоя́ся та́мо іти́; вість же приє́м во сні, оти́де в преді́ли Галіле́йськія.
23
23
І, прийшовши, оселився в місті, яке зветься Назарет, щоб збулося сказане через пророків, що Він Назореєм наречеться. І прише́д всели́ся во гра́ді нарица́ємім Назаре́т, я́ко да сбу́деться рече́нноє проро́ки, я́ко Назоре́й нарече́ться.
Глава 3
Глава 3
1
1
У ті дні приходить Іоан Хреститель і проповідує в пустелі Юдейській, (Зач. 5) Во дні же о́ни при́йде Іоа́нн Крести́тель, пропові́дая в пусти́ні Іуде́йстій
2
2
і каже: покайтеся, наблизилось бо Царство Небесне. і глаго́ля: пока́йтеся, прибли́жибося Ца́рствіє Небе́сноє.
3
3
Бо Він є Той, про Якого сказав пророк Ісая: глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому. Сей бо єсть річе́нний Іса́єм проро́ком, глаго́лющим: глас вопію́щаго в пусти́ні: угото́вайте путь Госпо́день, пра́ви творі́те стезі́ Єго́.
4
4
Сам же Іоан мав одяг з верблюжого волоса і пояс шкіряний на стегнах своїх, а їжею його були акриди* та мед дикий. Сам же Іоа́нн ім'я́ше ри́зу свою́ от влас вельблу́ждь, і по́яс усме́н о чреслі́х свої́х, снідь же єго́ бі пру́жіє і мед ди́вій.
5
5
Тоді виходили до нього Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йорданська; Тогда́ ісхожда́ше к Нему́ Ієрусали́ма, і вся Іуде́я, і вся страна́ Іорда́нськая,
6
6
І хрестилися в Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої. і креща́хуся во Іорда́ні от Него́, іспові́дающе гріхи́ своя́.
7
7
А побачивши багато фарисеїв і саддукеїв, що йшли до нього хреститися, Іоан сказав їм: поріддя єхиднове! Хто навчив вас тікати від грядущого гніву? Ви́дів же (Іоа́нн) мно́гі фарісе́ї і саддуке́ї гряду́щия на креще́ніє Єго́, рече́ їм: рожде́нія єхи́днова, кто сказа́ вам біжа́ти от бу́дущаго гні́ва?
8
8
Створіть же плід, достойний покаяння. сотворі́те у́бо плод досто́їн покая́нія,
9
9
І не починайте говорити в собі: отця маємо Авраама. Кажу бо вам, що Бог може з каміння цього звести дітей Авраамові. Вже й сокира біля кореня дерева лежить: і не начина́йте глаго́лати в себі́: отця́ і́мами Авраа́ма. Глаго́лю бо вам, я́ко мо́жеть Бог от ка́менія сего́ воздви́гнути ча́да Авраа́му;
10
10
бо всяке дерево, що не приносить доброго плоду, рубають і кидають в огонь. уже́ бо і сіки́ра при ко́рені дре́ва лежи́ть; вся́ко у́бо дре́во, є́же не твори́ть плода́ добра́, посіка́ємо бива́єть і во огнь вмета́ємо;
11
11
Я хрещу вас водою на покаяння, але Той, Хто гряде після мене, Сильніший за мене; я недостойний понести взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем; аз у́бо креща́ю ви водо́ю в покая́ніє, Гряди́й же по мні крі́плій мене́ єсть, Єму́же нісьм досто́їн сапоги́ понести́; Той ви крести́ть Ду́хом Святи́м і огне́м;
12
12
Його лопата* в руці у Нього, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю Свою в житницю, а полову спалить вогнем невгасимим. Єму́же лопа́та в руці́ Єго́, і отреби́ть гумно́ своє́, і собере́ть пшени́цю Свою́ в жи́тницю, пле́ви же сожже́ть огне́м негаса́ющим.
13
13
Тоді приходить Ісус з Галилеї на Йордан до Іоана хреститися від нього. (Зач. 5) Тогда́ прихо́дить Ісу́с от Галіле́ї на Іорда́н ко Іоа́нну крести́тися от него́.
14
14
Іоан же стримував Його і говорив: мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене? Іоа́нн же возбраня́ше Єму́, глаго́ля: аз тре́бую Тобо́ю крести́тися, і Ти ли гряде́ши ко мні?
15
15
Але Ісус сказав йому у відповідь: облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду. Тоді Іоан допускає Його. Отвіща́в же Ісу́с рече́ к нему́: оста́ви ни́ні, та́ко бо подоба́єть нам іспо́лнити вся́ку пра́вду. Тогда́ оста́ви Єго́.
16
16
І, охрестившись, Ісус вийшов зразу ж з води, — і ось розкрилися Йому небеса, і побачив Іоан Духа Божого, Який сходив, мов голуб, і спускався на Нього. І крести́вся Ісу́с взи́де а́біє от води́; і се, отверзо́шася єму́ небеса́, і ви́ді Ду́ха Бо́жия сходя́ща, я́ко го́луб'я, і гряду́ща на Него́.
17
17
І ось голос лунає з неба, який говорить: Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління. І се, глас с небесе́ глаго́ля: Сей єсть Син Мой возлю́бленний, о Не́мже благоволи́х.
Глава 4
Глава 4
1
1
Тоді Ісус виведений був Духом у пустелю, щоб спокушав Його диявол. (Зач. 7) Тогда́ Ісу́с возведе́н бисть Ду́хом в пусти́ню іскуси́тися от дия́вола,
2
2
І постився сорок днів і сорок ночей, наостанку зголоднів. і пости́вся дній чети́редесять і но́щій чети́редесять, посліди́ взалка́.
3
3
І, приступивши до Нього, спокусник сказав: якщо Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це хлібами стало. І присту́пль к Нему́ іскуси́тель рече́: а́ще Син єси́ Бо́жий, рци, да ка́меніє сіє́ хлі́би бу́дуть.
4
4
Він же сказав йому у відповідь: написано: не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом, що виходить з уст Божих. Он же отвіща́в рече́: пи́сано єсть: не о хлі́бі єди́нім жив бу́деть челові́к, но о вся́цім глаго́лі ісходя́щем ізо уст Бо́жиїх.
5
5
Тоді узяв Його диявол до святого міста і поставив Його на крилі храму, Тогда́ поя́т єго́ дия́вол во святи́й град, і поста́ви єго́ на крилі́ церко́внім,
6
6
та й каже Йому: якщо Ти є Син Божий, кинься вниз, бо написано: ангелам Своїм заповість про Тебе, щоб оберігали Тебе, і на руки візьмуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю. і глаго́ла єму́: а́ще Син єси́ Бо́жий, ве́рзися ни́зу, пи́сано бо єсть: я́ко а́нгелом Свої́м запові́сть о Тебі́ (сохрани́ти Тя), і на рука́х во́зьмуть Тя, да не когда́ преткне́ши о ка́мень но́гу Твою́.
7
7
Сказав же йому Ісус: написано також: не спокушай Господа Бога твого. Рече́ (же) єму́ Ісу́с: па́ки пи́сано єсть: не іску́сиши Го́спода Бо́га Твоєго́.
8
8
Знову бере Його диявол на дуже високу гору і показує Йому всі царства світу і славу їхню, Па́ки поя́т єго́ дия́вол на гору́ високу́ зіло́, і показа́ єму́ вся ца́рствія ми́ра і сла́ву їх,
9
9
та й говорить Йому: це все Тобі дам, якщо, впавши, поклонишся мені. і глаго́ла єму́: сія́ вся Тебі́ дам, а́ще пад поклони́шимися.
10
10
Тоді Ісус говорить йому: відійди від Мене, сатано, бо написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому Єдиному служи. Тогда́ глаго́ла єму́ Ісу́с: іди́ за Мно́ю, сатано́: пи́сано бо єсть: Го́споду Бо́гу Твоєму́ поклони́шися і Тому́ Єди́ному послу́жиши.
11
11
Тоді залишив Його диявол, і ось ангели приступили й служили Йому. Тогда́ оста́ви Єго́ дия́вол, і се, а́нгели приступи́ша і служа́ху Єму́.
12
12
Коли ж почув Ісус, що Іоан відданий під варту, пішов до Галилеї. (Зач. 8) Сли́шав же Ісу́с, я́ко Іоа́нн пре́дан бисть, оти́де в Галіле́ю,
13
13
І, залишивши Назарет, прийшов і оселився в Капернаумі приморському, в краях Завулонових і Неффалимових, і оста́вль Назаре́т, прише́д всели́ся в Капернау́м в помо́ріє, в преді́ліх Завуло́них і Неффали́млих,
14
14
щоб збулося сказане пророком Ісаєю, який говорить: да сбу́деться рече́нноє Іса́єм проро́ком, глаго́лющим:
15
15
земле Завулонова і земле Неффалимова, за Йорданом на шляху приморському, Галилеє язичників. земля́ Завуло́ня і земля́ Неффали́мля, путь мо́ря об он пол Іорда́на, Галіле́я язи́к,
16
16
Народ, що сидів у темряві, побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні й тіні смерти, світло засяяло їм. лю́діє седя́щії во тьмі ви́діша світ ве́лій, і сідя́щим в страні́ і сі́ні сме́ртній, світ возсія́ їм.
17
17
Відтоді почав Ісус проповідувати й говорити: покайтеся, наблизилося бо Царство Небесне. Отто́лі нача́т Ісу́с пропові́дати і глаго́ати: пока́йтеся, прибли́жися бо Ца́рство Небе́сноє.
18
18
Проходячи ж біля моря Галилейського, Він побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалками. (Зач. 9) Ходя́ же при мо́рі Галіле́йстім, ви́ді два бра́та, Си́мона, глаго́лемаго Петра́, і Андре́я, бра́та єго́, вмета́юща мре́жі в мо́ре, бі́ста бо ри́баря;
19
19
Та й каже їм: ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей. і глаго́ла ї́ма: гряді́та по Мні, і сотворю́ ви ловця́ челові́ком.
20
20
І вони зараз же, покинувши сіті, пішли за Ним. О́на же а́біє оста́вльша мре́жі, по Нем ідо́ста.
21
21
І, відійшовши звідтіля, побачив інших двох братів: Якова Зеведеєвого та Іоана, брата його, у човні із Зеведеєм, батьком їхнім, які лагодили сіті свої, і покликав їх. І преше́д отту́ду, ви́ді і́на два бра́та, Іа́кова Зеведе́єва і Іоа́нна, бра́та єго́, в кораблі́ с Зеведе́йом, отце́м єю́, зав'язу́юща мре́жі своя́, і воззва́ я.
22
22
Вони, одразу ж покинувши човен і батька свого, пішли за Ним. О́на же а́біє, оста́вльша кора́бль і отця́ своєго́, по нем ідо́ста.
23
23
І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи в синагогах їхніх і проповідуючи Євангеліє Царства, зціляючи всяку недугу і всяку неміч у людях. І прохожда́ше всю Галіле́ю Ісу́с, учя́ на со́нмищах їх і пропові́дая Єва́нгеліє Ца́рствія, ісціля́я всяк неду́г і вся́ку я́зю в лю́дех.
24
24
І розійшлася чутка про Нього по всій Сирії; і приводили до Нього всіх немічних, хворих на всілякі недуги, й одержимих, і біснуватих, і сновид, і розслаблених — і Він зціляв їх. І ізи́де слух Єго́ по всей Сирі́ї; і приведо́ша к Нему́ вся боля́щия, разли́чними неду́ги і страстьми́ одержи́ми, і бі́сни, і мі́сячния, і разсла́бленния (жи́лами) — і ісціли́ їх.
25
25
І йшло за Ним багато народу з Галилеї, і з Десятиграддя, і з Єрусалима, і з Юдеї, і з іншого боку Йордана. (Зач. 10) І по Нем ідо́ша наро́ди мно́зі от Галіле́ї і десяти́ град, і от Ієрусали́ма і Іуде́ї, і со о́наго по́лу Іорда́на.
Глава 5
Глава 5
1
1
Побачивши народ, Він зійшов на гору; і, коли сів, приступили до Нього ученики Його. Узрі́в же наро́ди, взи́де на гору́; і сі́дшу Єму́, приступи́ша к Нему́ ученици́ Єго́.
2
2
І, відкривши уста Свої, навчав їх, промовляючи: І отве́рз уста́ Своя́, уча́ше їх, глаго́ля:
3
3
Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне. блаже́нні ни́щії ду́хом, я́ко тіх єсть Ца́рствіє Небе́сноє.
4
4
Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться. Блаже́нні пла́чущії, я́ко ті́ї уті́шаться.
5
5
Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю. Блаже́нні кро́тції, я́ко ті́ї наслі́дять зе́млю.
6
6
Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться. Блаже́нні а́лчущії і жа́ждущії пра́вди, я́ко ті́ї наси́тяться.
7
7
Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть. Блаже́нні ми́лостивії, я́ко ті́ї поми́ловані бу́дуть.
8
8
Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать. Блаже́нні чи́стії се́рдцем, я́ко ті́ї Бо́га у́зрять.
9
9
Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. Блаже́нні миротво́рці, я́ко ті́ї Си́нове Бо́жії нареку́ться.
10
10
Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне. Блаже́нні ізгна́ні пра́вди ра́ди, я́ко тіх єсть Ца́рствіє Небе́сноє.
11
11
Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи — Мене ради. Блаже́нні єсте́, єгда́ поно́сять вам і іждену́ть, і реку́ть всяк зол глаго́л на ви лжу́ще — Мене́ ра́ди:
12
12
Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах. Так гнали і пророків, які були до вас. ра́дуйтеся і веселі́теся, я́ко мзда ва́ша мно́га на Небесі́х; та́ко бо ізгна́ша проро́ки, і́же (бі́ша) пре́жде вас.
13
13
Ви — сіль землі. Якщо ж сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона вже ні до чого не придатна, хіба що бути викинутою геть на потоптання людям. Ви єсте́ соль землі́; а́ще же соль обуя́єть, чим осоли́ться? Ні во что́же бу́деть ктому́, то́чію да ізси́пана бу́деть вон і попира́єма челові́ки.
14
14
Ви — світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори. (Зач. 11) Ви єсте́ світ ми́ра: не мо́жеть град укри́тися верху́ гори́ стоя́:
15
15
І не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник, — і світить всім у домі. ніже́ вжига́ють світи́льника і поставля́ють єго́ под спу́дом, но на сві́щниці, і сві́тить всім, і́же в хра́мині (суть).
16
16
Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного. Та́ко да просвіти́ться світ ваш пред челові́ки, я́ко да ви́дять ва́ша до́брая діла́ і просла́в'ять Отця́ ва́шего, І́же на Небесі́х.
17
17
Не думайте, що Я прийшов порушити Закон або Пророків: не порушити прийшов Я, а виконати. (Да) не мні́те, я́ко прийдо́х разори́ти Зако́н іли́ Проро́ки: не прийдо́х разори́ти, но іспо́лнити.
18
18
Бо істинно кажу вам: доки існуватимуть небо і земля, жодна йота чи жодна риска не перейде із закону, поки не здійсниться все. Амі́нь бо глаго́лю вам: до́ндеже пре́йдеть не́бо і земля́, йо́та єди́на, іли́ єди́на черта́ не пре́йдеть от Зако́на, до́ндеже вся бу́дуть.
19
19
Отже, якщо хто порушить одну з цих заповідей найменших і навчить того людей, той найменшим назветься в Царстві Небесному; а хто виконає і навчить, той великим назветься в Царстві Небесному. І́же а́ще разори́ть єди́ну за́повідій сих ма́лих і научи́ть та́ко челові́ки, мній нарече́ться в Ца́рствії Небе́снім; а і́же сотвори́ть і научи́ть, сей ве́лій нарече́ться в Ца́рствії Небе́снім.
20
20
Кажу бо вам, якщо праведність ваша не перевершить праведности книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете до Царства Небесного. (Зач. 12) Глаго́лю бо вам, я́ко а́ще не ізбу́деть пра́вда ва́ша па́че кни́жник і фарісе́й, не вни́дете в Ца́рствіє Небе́сноє.
21
21
Ви чули, що було сказано древнім: не вбивай, а хто уб’є, підлягає суду. Сли́шасте, я́ко рече́но бисть дре́внім: не убіє́ши, і́же (бо) а́ще убіє́ть, пови́нен єсть суду́.
22
22
Я ж кажу вам, що всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду; а хто скаже на брата свого: «рака»*, підлягає синедріону*; а хто скаже: «потвора», підлягає геєні вогненній. Аз же глаго́лю вам, я́ко всяк гні́ваяйся на бра́та своєго́ всу́є пови́нен єсть суду́; і́же бо а́ще рече́ть бра́ту своєму́: рака́, пови́нен єсть со́нмищу; а і́же рече́ть: уро́де, пови́нен єсть геє́нні о́гненній.
23
23
Отже, коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, А́ще у́бо принесе́ши дар твой ко олтарю́ і ту пом'яне́ши, я́ко брат твой і́мать ні́что на тя,
24
24
залиш там дар твій перед жертовником і піди перше помирися з братом твоїм, і тоді прийди й принеси дар твій. оста́ви ту дар твой пред олтаре́м і шед пре́жде смири́ся с бра́том твої́м, і тогда́ прише́д принеси́ дар твой.
25
25
Мирися з суперником твоїм швидко, доки ти в дорозі з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя не віддав би тебе слузі, і не вкинули б тебе у в’язницю. Бу́ди увіщава́яся с сопе́рником твої́м ско́ро, до́ндеже єси́ на путі́ с ним, да не преда́сть тебе́ сопе́рник судії́, і судія́ тя преда́сть слузі́, і в темни́цю вве́ржен бу́деши;
26
26
Істинно кажу тобі: ти не вийдеш звідти, поки не віддаси останній кодрант*. амі́нь глаго́лю тебі́: не ізи́деши отту́ду, до́ндеже возда́си послі́дній кодра́нт.
27
27
Ви чули, що було сказано древнім: не чини перелюбу. (Зач. 13) Сли́шасте, я́ко річе́но бисть дре́внім: не прелюби́ сотвори́ши.
28
28
А Я кажу вам, що всякий, хто погляне на жінку, жадаючи її, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму. Аз же глаго́лю вам, я́ко всяк, і́же воззри́ть на жену́ ко є́же вожделі́ти єя́, уже́ любоді́йствова с не́ю в се́рдці своє́м;
29
29
Якщо ж праве око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе, бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну вогненну. а́ще же о́ко твоє́ десно́є соблажня́єть тя, ізми́ є і ве́рзи от себе́: у́не бо ті єсть, да поги́бнеть єди́н от уд твої́х, а не все ті́ло твоє́ вве́ржено бу́деть в геє́нну (о́гненную);
30
30
І коли правиця твоя спокушає тебе, відсічи її та кинь від себе: бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну. і а́ще десна́я твоя́ рука́ соблажня́єт тя, усіци́ ю і ве́рзи от себе́: у́не бо ті єсть, да поги́бнеть єди́н от уд твої́х, а не все ті́ло твоє́ вве́ржено бу́деть в геє́нну.
31
31
Сказано також: коли хто розводиться з жінкою своєю, нехай дасть їй лист про розлучення. Рече́но же бисть, я́ко і́же а́ще пу́стить жену́ свою́, да дасть єй кни́гу распу́стную.
32
32
А Я кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, хіба що через її любодійство, призводить її до перелюбства, і хто візьме шлюб з розлученою, той перелюбствує. Аз же глаго́лю вам, я́ко всяк отпуща́яй жену́ свою́, ра́зві словесе́ любоді́йнаго, твори́ть ю прелюбоді́йствовати; і і́же пущени́цю по́йметь, прелюбоді́йствуєть.
33
33
Ще чули ви, що було сказано древнім: не клянися неправдиво, а виконуй перед Господом клятви твої. (Зач. 14) Па́ки сли́шасте, я́ко річе́но бисть дре́внім: не во лжу клене́шися, возда́си же Го́сподеві кля́тви твоя́.
34
34
А Я кажу вам — не клястися зовсім: ні небом, бо воно є престолом Божим; Аз же глаго́лю вам не кля́тися вся́ко: ні не́бом, я́ко престо́л єсть Бо́жий;
35
35
ні землею, бо вона є підніжжям ніг Його; ні Єрусалимом, бо це місто великого Царя. ні земле́ю, я́ко подно́жіє єсть нога́ма Єго́; ні Ієрусали́мом, я́ко град єсть вели́каго Царя́;
36
36
І головою твоєю не клянися, бо не можеш жодної волосини білою або чорною зробити. ніже́ главо́ю твоє́ю клени́ся, я́ко не мо́жеши вла́са єди́наго бі́ла іли́ че́рна сотвори́ти;
37
37
Нехай буде слово ваше: так — так; ні — ні, а що зверх цього, те від лукавого. бу́ди же сло́во ва́ше: єй — єй; ні — ні, ли́шше же сею́ от неприя́зні єсть.
38
38
Ви чули, що було сказано: око за око і зуб за зуб. Сли́шасте, я́ко річе́но бисть: о́ко за о́ко і зуб за зуб.
39
39
А Я кажу вам не противитися злу. Але якщо тебе хто вдарить у праву твою щоку, підстав йому і другу. Аз же глаго́лю вам не проти́витися злу; но а́ще тя кто уда́рить в десну́ю твою́ лани́ту, обрати́ єму́ і другу́ю;
40
40
І тому, хто захоче судитися з тобою і верхній одяг твій взяти, віддай йому і сорочку. і хотя́щему суди́тися с тобо́ю і ри́зу твою́ взя́ти, отпусти́ єму́ і срачи́цю;
41
41
І хто примусить тебе іти з ним одне поприще, іди з ним два. і а́ще кто тя по́йметь по си́лі по́прище єди́но, іди́ с ним два.
42
42
Тому, хто просить у тебе, дай; і від того, хто хоче в тебе позичити, не відвертайся. (Зач. 15) Прося́щему у тебе́ дай, і хотя́щаго от тебе́ зая́ти не отврати́.
43
43
Ви чули, що було сказано: люби ближнього твого і ненавидь ворога твого. Сли́шасте, я́ко річе́но єсть: возлю́биши і́скренняго твоєго́ і возненави́диши врага́ твоєго́.
44
44
А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас, Аз же глаго́лю вам: любі́те враги́ ва́ша, благослові́те клену́щия ви, добро́ творі́те ненави́дящим вас, і молі́теся за творя́щих вам напа́сть і ізгоня́щия ви,
45
45
щоб ви були синами Отця вашого Небесного, бо Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних. я́ко да бу́дете cи́нове Отця́ ва́шего, І́же єсть на Небесі́х; я́ко со́лнце Своє́ сія́єть на зли́я і благі́я і дожди́ть на пра́ведния і на непра́ведния.
46
46
Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме і митарі роблять? А́ще бо лю́бите лю́б’ящих вас, ку́ю мзду і́мате? Не і митарі́ ли то́жде творя́ть?
47
47
І коли ви вітаєте тільки друзів ваших, що особливого робите? Чи не так само і язичники чинять? І а́ще цілу́єте дру́ги ва́ша то́кмо, что ли́шше творите́? Не і язи́чници ли тако́жде творя́ть?
48
48
Отже, будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий. Бу́діте у́бо ви соверше́нні, я́коже Оте́ць ваш Небе́сний соверше́н єсть.
Глава 6
Глава 6
1
1
Стережіться, не творіть милостині вашої перед людьми для того, щоб вони бачили вас: інакше не буде вам нагороди від Отця вашого Небесного. (Зач. 16) Внемлі́те ми́лостині ва́шея не твори́ти пред челові́ки, да ви́димі бу́дете ї́ми: а́ще ли же ні, мзди не і́мате от Отця́ ва́шего, І́же єсть на Небесі́х.
2
2
Отже, коли твориш милостиню, не сурми перед собою, як роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, щоб прославляли їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. Єгда́ у́бо твори́ши ми́лостині, не воструби́ пред собо́ю, я́коже лицемі́ри творя́ть в со́ньмищих і в сто́гнах, я́ко да просла́в'яться от челові́к. Амі́нь глаго́лю вам, восприє́млють мзду свою́.
3
3
У тебе ж, як твориш милостиню, нехай ліва рука твоя не знає, що робить правиця твоя, Тебі́ же творя́щу ми́лостині, да не уві́сть шу́йця твоя́, что твори́ть десни́ця твоя́,
4
4
щоб милостиня твоя була потаємною; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. я́ко да бу́деть ми́лостиня твоя́ в та́йні; і Оте́ць твой, ви́дяй в та́йні, Той возда́сть тебі́ я́ві.
5
5
І, коли молишся, не будь як лицеміри, які люблять молитися у синагогах і на перехрестях, зупиняючись, щоб бачили їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. І єгда́ мо́лишися, не бу́ди я́коже лицемі́ри, я́ко лю́б'ять в со́ньмищих і в сто́гнах путі́й стоя́ще моли́тися, я́ко да яв'я́ться челові́ком. Амі́нь глаго́лю вам, я́ко восприє́млють мзду свою́.
6
6
Ти ж, коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Який у таїні, і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. Ти же, єгда́ мо́лишися, вни́ди в кліть твою́ і, затвори́в две́рі твоя́, помоли́ся Отцю́ твоєму́, І́же в та́йні, і Оте́ць твой, ви́дяй в та́йні, возда́сть тебі́ я́ві.
7
7
А молячись, не говоріть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослів’ї своєму почуті будуть. Моля́щеся же не ли́шше глаго́літе, я́коже язи́чници; мнять бо, я́ко во многоглаго́ланії своє́м усли́шані бу́дуть;
8
8
Не уподібнюйтесь їм, бо знає Отець ваш, чого ви потребуєте, раніше за ваше прохання до Нього. не подо́бітеся у́бо їм; вість бо Оте́ць ваш, ї́хже тре́буєте, пре́жде проше́нія ва́шего.
9
9
Моліться ж так: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; Си́це у́бо молі́теся ви: О́тче наш, І́же єси́ на Небесі́х, да святи́ться і́м'я Твоє́;
10
10
нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. да при́йдеть Ца́рствіє Твоє́; да бу́деть во́ля Твоя́, я́ко на Небесі́, і на землі́.
11
11
Хліб наш насущний дай нам сьогодні; Хліб наш насу́щний даждь нам днесь;
12
12
І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і оста́ви нам до́лги на́ша, я́ко і ми оставля́єм должнико́м на́шим;
13
13
І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь. і не введи́ нас в напа́сть, но ізба́ви нас от лука́ваго. Я́ко Твоє́ єсть Ца́рствіє, і си́ла, і сла́ва во ві́ки. Амі́нь.
14
14
Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний. (Зач. 17) А́ще бо отпуща́єте челові́ком согріше́нія їх, отпу́стить і вам Оте́ць ваш Небе́сний;
15
15
А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших. а́ще ли не отпуща́єте челові́ком согріше́нія їх, ні Оте́ць ваш отпу́стить вам согріше́ній ва́ших.
16
16
Коли ж постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони потьмарюють обличчя свої, щоб показати людям, що постять вони. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. Єгда́ же постите́ся, не бу́діте я́коже лицемі́ри сі́тующе; помрача́ють бо ли́ця своя́, я́ко да яв'я́ться челові́ком постя́щеся. Амі́нь глаго́лю вам, я́ко восприє́млють мзду свою́.
17
17
Ти ж, коли постиш, намасти голову твою і вмий обличчя твоє, Ти же постя́ся пома́жи главу́ твою́, і лице́ твоє́ уми́й,
18
18
щоб не показувати людям, що ти постиш, але Отцю твоєму, — Який у таїні; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. я́ко да не яви́шися челові́ком постя́ся, но Отцю́ твоєму́, І́же в та́йні; і Оте́ць твой, ви́дяй в та́йні, возда́сть тебі́ я́ві.
19
19
Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть. Не скрива́йте себі́ сокро́вищ на землі́, іді́же черв і тля тлить, і іді́же та́тіє подко́пивають і кра́дуть;
20
20
Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, скрива́йте же себі́ сокро́вище на Небесі́, іді́же ні черв, ні тля тлить, і іді́же та́тіє не подко́пивають, ні кра́дуть;
21
21
бо де скарб ваш, там буде й серце ваше. іді́же бо єсть сокро́вище ва́ше, ту бу́деть і се́рдце ва́ше.
22
22
Світильником тіла є око. Отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим; (Зач. 18) Світи́лник ті́лу єсть о́ко. А́ще у́бо бу́деть о́ко твоє́ про́сто, все ті́ло твоє́ сві́тло бу́деть;
23
23
коли ж око твоє буде нечистим, то і все тіло твоє темним буде. Отже, якщо світло, що в тобі, є темрявою, то яка ж тоді темрява? а́ще ли о́ко твоє́ лука́во бу́деть, все ті́ло твоє́ те́мно бу́деть. А́ще у́бо світ, і́же в тебі́, тьма єсть, то тьма кольми́?
24
24
Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні*. Нікто́же мо́жеть двіма́ господи́нома рабо́тати: лю́бо єди́наго возлю́бить, а друга́го возненави́дить, іли́ єди́наго держи́ться, о друзі́м же неради́ти на́чнеть. Не мо́жете Бо́гу рабо́тати і мамо́ні.
25
25
Задля цього кажу вам: не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло — за одяг? Сего́ ра́ди глаго́лю вам: не пеці́теся душе́ю ва́шею, что я́сте, іли́ что піє́те, ні ті́лом ва́шим, во что облече́теся. Не душа́ ли бо́льші єсть пи́щі, і ті́ло оде́жди?
26
26
Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; і Отець ваш Небесний годує їх. Хіба ж ви не набагато кращі за них? Воззрі́те на пти́ці небе́сния, я́ко не сі́ють, ні жнуть, ні собира́ють в жи́тниці, і Оте́ць ваш Небе́сний пита́єть їх. Не ви ли па́че лу́чші їх єсте́?
27
27
Та й хто з вас, турбуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть? Кто же от вас пеки́йся мо́жеть приложи́ти во́зрасту своєму́ ла́коть єди́н?
28
28
І про одяг чого піклуєтесь? Подивіться на лілеї польові, як вони ростуть: не трудяться і не прядуть; І о оде́жди что пече́теся? Смотрі́те крин се́льних, ка́ко расту́ть: не тружда́ються, ні пряду́т;
29
29
кажу ж вам: що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них; глаго́лю же вам, я́ко ні Соломо́н во всей сла́ві своє́й облече́ся, я́ко єди́н от сих;
30
30
якщо ж траву польову, що сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так зодягає, то хіба не набагато краще зодягне вас, маловіри! а́ще же сі́но се́льноє, днесь су́ще і у́трі в пещ вмета́ємо, Бог та́ко одіва́єть, не мно́го ли па́че вас, малові́ри?
31
31
Тож не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися? (Зач. 19) Не пеці́теся у́бо, глаго́люще: что я́ми, іли́ что піє́м, іли́ чим оде́ждемся?
32
32
Бо всього цього язичники шукають; знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому. Всіх бо сих язи́ци і́щуть; вість бо Оте́ць ваш Небе́сний, я́ко тре́буєте сих всіх.
33
33
Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам. Іщі́те же пре́жде Ца́рствія Бо́жия і пра́вди Єго́, і сія́ вся приложа́ться вам.
34
34
Отже, не піклуйтеся про завтрашній день, бо завтра саме за себе піклуватиметься. Досить кожному дневі своїх турбот. Не пеці́теся у́бо на у́трей, у́треній бо собо́ю пече́ться; довлі́єть дне́ві зло́ба [попече́ніє] єго́.
Глава 7
Глава 7
1
1
Не судіть, щоб і вас не судили; (Зач. 20) Не суді́те, да не суди́мі бу́дете;
2
2
бо яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється й вам. і́мже бо судо́м су́дите, су́дять вам; і в ню́же мі́ру мі́рите, возмі́риться вам.
3
3
І чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш? Что же ви́диши суче́ць, і́же во о́ці бра́та твоєго́, бервна́ же, є́же єсть во о́ці твоє́м, не чу́єши?
4
4
Або, як скажеш братові твоєму: дай я витягну скалку з ока твого, коли колода в оці твоїм? Або ка́ко рече́ши бра́ту твоєму́: оста́ви, да ізму́ суче́ць із очесе́ твоєго́, і се, бервно́ во о́ці твоє́м?
5
5
Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого. Лицемі́ре, ізми́ пе́рвіє бервно́ із очесе́ твоєго́, і тогда́ у́зриши із'я́ти суче́ць із очесе́ бра́та твоєго́.
6
6
Не давайте святого псам і не кидайте перлів ваших перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, обернувшись, не пороздирали й вас. Не даді́те свята́я псом, ні помета́йте би́сер ва́ших пред свинія́ми, да не поперу́ть їх нога́ми свої́ми і вра́щшеся расто́ргнуть ви.
7
7
Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам; (Зач.) Просі́те, і да́сться вам; іщі́те, і обря́щете; толці́те, і отве́рзеться вам;
8
8
бо кожен, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють. всяк бо прося́й приє́млеть, і іщя́й обріта́єть, і толку́щему отве́рзеться.
9
9
Чи є між вами така людина, яка, коли син її попросить у неї хліба, подала б йому камінь? Або кто єсть от вас челові́к, єго́же а́ще воспро́сить син єго́ хлі́ба, єда́ ка́мень пода́сть єму́?
10
10
І коли попросить риби, подала б йому змію? Або а́ще ри́би про́сить, єда́ змію́ пода́сть єму́?
11
11
Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте дари добрі давати дітям вашим, тим паче Отець ваш Небесний дасть блага тим, хто просить у Нього. А́ще у́бо ви, лука́ві су́ще, умі́єте дая́нія бла́га дая́ти ча́дом ва́шим, кольми́ па́че Оте́ць ваш Небе́сний дасть бла́га прося́щим у Него́.
12
12
Отже, все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм, — бо в цьому є Закон і Пророки. (Зач. 21) Вся у́бо, єли́ка а́ще хо́щете, да творя́ть вам челові́ци, та́ко і ви творі́те їм: се бо єсть зако́н і проро́ци.
13
13
Входьте вузькими воротами, бо просторі ворота і широка дорога ведуть до погибелі, і багато хто йде ними. Вни́діте у́зькими врати́; я́ко простра́нная врата́ і широ́кий путь вводя́й в па́губу, і мно́зі суть входя́щії ім;
14
14
А вузькі ворота і тісна дорога ведуть у життя, і мало тих є, хто знаходить їх. что у́зькая врата́ і ті́сний путь вводя́й в живо́т, і ма́ло їх єсть, і́же обріта́ють єго́.
15
15
Остерігайтеся лжепророків, які приходять до вас в одежі овечій, а всередині — вовки хижі. (Зач. 22) Внемлі́те же от лжи́вих проро́к, і́же прихо́дять к вам во оде́ждах о́вчих, внутр же суть во́лци хи́щници;
16
16
По плодах їхніх пізнаєте їх. Хіба збирають виноград з терня або смокви з будяків? от плод їх позна́єте їх. Єда́ об'ємлютю от те́рнія гро́зди, іли́ от ре́пія смо́кви?
17
17
Так усяке добре дерево і плоди добрі родить, а погане дерево і плоди погані родить. Та́ко вся́ко дре́во до́броє плоди́ добри́ твори́ть, а зло́є дре́во плоди́ зли твори́ть;
18
18
Не може дерево добре плоди погані родити, ні дерево погане плоди добрі родити. не мо́жеть дре́во добро́ плоди́ зли твори́ти, ні дре́во зло плоди́ добри́ твори́ти.
19
19
Всяке дерево, що не дає плоду доброго, зрубують і у вогонь кидають. Вся́ко у́бо дре́во, є́же не твори́ть плода́ добра́, посіка́ють є і во огнь вмета́ють.
20
20
Тож за їхніми плодами пізнаєте їх. Ті́мже у́бо от плод їх позна́єте їх.
21
21
Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! — увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного. (Зач. 23) Не всяк глаго́ляй мі: Го́споди! Го́споди! — вни́деть в Ца́рствіє Небе́сноє; но творя́й во́лю Отця́ Моєго́, І́же єсть на Небесі́х.
22
22
Багато хто скаже Мені того дня: Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили? Мно́зі реку́ть мні во он день: Го́споди! Го́споди! Не в Твоє́ ли і́м'я проро́чествовахом, і Твої́м і́менем бі́си ізгони́хом, і Твої́м і́менем си́ли мно́гі сотвори́хом?
23
23
І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня. І тогда́ іспові́м їм: я́ко ніколи́же знах вас, отиді́те от Мене́, ді́лающії беззако́ніє.
24
24
Отже, всякого, хто слухає ці слова Мої і виконує їх, уподібню мужеві мудрому, який збудував будинок свій на камені; (Зач. 24) Всяк у́бо, і́же сли́шить словеса́ Моя́ сія́ і твори́ть я, уподо́блю єго́ му́жу му́дру, і́же созда́ хра́мину свою́ на ка́мені;
25
25
І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і ринули на будинок той, і він не впав, бо був збудований на камені. і сни́де дождь, і прийдо́ша рі́ки, і возві́яша ві́три, і нападо́ша на хра́мину ту; і не паде́ся, основана́ бо бі на ка́мені.
26
26
А всякий, хто слухає ці слова Мої і не виконує їх, уподібниться мужеві нерозумному, який збудував будинок свій на піску; І всяк сли́шай словеса́ Моя́ сія́, і не творя́ їх, уподо́биться му́жу уро́диву, і́же созда́ хра́мину свою́ на пісці́;
27
27
І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і налягли на будинок той; і він упав, і руйнування його було велике. і сни́де дождь, і прийдо́ша рі́ки, і возві́яша ві́три, і опро́шася хра́мині той, і паде́ся; і бі разруше́ніє єя́ ве́ліє.
28
28
І коли Ісус скінчив слова ці, народ дивувався вченню Його, І бисть єгда́ сконча́ Ісу́с словеса́ сія́, дивля́хуся наро́ди о учениії Єго́;
29
29
бо Він учив їх, як Той, Хто має владу, а не як книжники і фарисеї. бі бо учя́ їх я́ко власть імі́я, і не я́ко кни́жници (і фарисе́є).
Глава 8
Глава 8
1
1
Коли ж Він зійшов з гори, слідом за Ним пішло багато народу. Сше́дшу же Єму́ с гори́, вслід Єго́ ідя́ху наро́ди мно́зі.
2
2
І ось підійшов прокажений і, кланяючись Йому, сказав: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити. І се, прокаже́н прише́д кла́няшеся Єму́, глаго́ля: Го́споди, а́ще хо́щеши, мо́жеши м'я очи́стити.
3
3
Ісус, простягши руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І він у ту ж мить очистився від прокази. І просте́р ру́ку Ісу́с, косну́ся єму́, глаго́ля: хощу́, очи́стися. І а́біє очи́стися єму́ прока́за.
4
4
І говорить йому Ісус: гляди ж, нікому не розповідай, але піди покажися священикові і принеси дар, який повелів у законі Мойсей, на свідчення їм. І глаго́ла єму́ Ісу́с: виждь, ні кому́же пові́ждь, но шед покажи́ся ієре́йові і принеси́ дар, єго́же повелі́ (в зако́ні) Моїсе́й, во свиді́тельство їм.
5
5
А як увійшов Ісус до Капернаума, підійшов до Нього сотник і благав Його: (Зач. 25) Вше́дшу же Єму́ в Капернау́м, приступи́ к Нему́ со́тник, моля́ Єго́
6
6
Господи, слуга мій вдома лежить розслаблений і тяжко страждає. і глаго́ля: Го́споди, о́трок мой лежи́ть в дому́ разсла́блен, лю́ті стражда́.
7
7
І говорить йому Ісус: Я прийду і зцілю його. І глаго́ла єму́ Ісу́с: Аз прише́д ісцілю́ єго́.
8
8
Сотник же у відповідь сказав: Господи! Я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою; але промов тільки слово, і видужає слуга мій. І отвіща́в со́тник, рече́ (Єму́): Го́споди, нісьм досто́їн, да под кров мой вни́деши; но то́кмо рци сло́во, і ісцілі́єть о́трок мой;
9
9
Бо і я — людина підвладна, але, маючи під собою воїнів, кажу одному: іди, і йде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: зроби це, і зробить. і́бо аз челові́к єсьм под вла́стію, іми́й под собо́ю во́їни, і глаго́лю сему́: іди́, і і́деть; і друго́му: прийди́, і прихо́дить; і рабу́ моєму́: сотвори́ сіє́, і сотвори́ть.
10
10
Почувши це, Ісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: істинно кажу вам, і в Ізраїлі не знайшов Я такої віри. Сли́шав же Ісу́с, удиви́ся і рече́ гряду́щим по Нем: амі́нь глаго́лю вам: ні во Ізра́їлі толи́ки ві́ри обріто́х.
11
11
Кажу ж вам, що багато прийдуть зі сходу й заходу і возляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному; Глаго́лю же вам, я́ко мно́зі от восто́к і за́пад при́йдуть і возля́гуть со Авраа́мом, і Ісаа́ком, і Іа́ковом во Ца́рствії Небе́снім;
12
12
А сини Царства вигнані будуть у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. си́нове же ца́рствія ізгна́ні бу́дуть во тьму кромі́шнюю: ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м.
13
13
І сказав Ісус сотникові: іди, і, як вірував ти, нехай буде тобі. І одужав слуга його в ту ж мить. І рече́ Ісу́с со́тнику: іди́, і я́коже ві́ровал єси́, бу́ди тебі́. І ісцілі́ о́трок єго́ в той час.
14
14
Прийшовши до Петрової господи, Ісус побачив тещу його, що лежала в гарячці, (Зач. 26) І прише́д Ісу́с в дом Петро́в, ви́ді те́щу єго́ лежа́щу і огне́м жего́му,
15
15
і доторкнувся до руки її, і гарячка покинула її; і вона встала і слугувала Йому. і прикосну́ся руці́ єя́, і оста́ви ю огнь; і воста́ і служа́ше Єму́.
16
16
Коли ж настав вечір, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він вигнав духів словом і зцілив усіх недужих, По́зді же би́вшу, приведо́ша к Нему́ бі́сни мно́гі; і ізгна́ ду́хи сло́вом і вся боля́щия ісціли́;
17
17
щоб справдилося сказане пророком Ісаєю, який говорить: Він узяв на Себе недуги наші і поніс хвороби. да сбу́деться річе́нноє Іса́єм проро́ком, глаго́лющим: Той неду́ги на́ша прия́т і болі́зні понесе́.
18
18
А як побачив Ісус довкола Себе багато народу, звелів ученикам відпливти на другий бік. Ви́дів же Ісу́с мно́гі наро́ди о́крест Себе́, повелі́ (ученико́м) іти́ на он пол.
19
19
Тоді один книжник, підійшовши, сказав Йому: Учителю, я піду за Тобою, куди б Ти не пішов. І присту́пль єди́н кни́жник, рече́ Єму́: учи́телю, іду́ по Тебі́, а́може а́ще і́деши.
20
20
І каже йому Ісус: лисиці мають нори і птахи небесні — гнізда, Син же Людський не має де голови прихилити. Глаго́ла єму́ Ісу́с: ли́си я́звини і́муть, і пти́ці небе́сния — гні́зда, Син же челові́чеський не і́мать гді глави́ подклони́ти.
21
21
Інший же з учеників Його сказав Йому: Господи! Дозволь мені перше піти і поховати батька мого. Други́й же от учени́к Єго́ рече́ Єму́: Го́споди, повели́ мі пре́жде іти́ і погребсти́ отця́ моєго́.
22
22
Але Ісус сказав йому: іди за Мною і залиш мертвим ховати своїх мерців. Ісу́с же рече́ єму́: гряди́ по Мні і оста́ви ме́ртвих погребсти́ своя́ мертвеці́.
23
23
І як увійшов Він у човен, за Ним пішли ученики Його. (Зач. 27) І влі́зшу Єму́ в кора́бль, по Нем ідо́ша ученици́ Єго́.
24
24
І ось піднялися хвилі великі на морі, аж човен покривало; Він же спав. І се, трус вели́к бисть в мо́рі, я́коже кораблю́ покрива́тися волна́ми; Той же спа́ше.
25
25
Тоді ученики Його, підійшовши до Нього, розбудили Його і сказали: Господи, рятуй нас, гинемо. І прише́дше ученици́ Єго́ возбуди́ша Єго́, глаго́люще: Го́споди, спаси́ ни, погиба́єм.
26
26
І говорить їм: чого ви такі боязкі, маловіри? Відтак, уставши, заборонив вітрам і морю, і настала велика тиша. І глаго́ла їм: что страшли́ві єсте́, малові́ри? Тогда́ воста́в запрети́ ві́тром і мо́рю, і бисть тишина́ ве́лія.
27
27
Люди ж, дивуючись, говорили: Хто Цей, що і вітри, й море слухають Його? Челові́ци же чуди́шася, глаго́люще: Кто єсть Сей, я́ко і ві́три і мо́ре послу́шають Єго́?
28
28
І коли Він прибув на другий бік, до країни Гергесинської, Його зустріли двоє біснуватих, що вийшли з гробниць, дуже люті, так що ніхто не міг пройти тією дорогою. (Зач. 28) І прише́дшу Єму́ на он пол, в страну́ Гергеси́нськую, сріто́ста Єго́ два бі́сна от гроб ісходя́ща, лю́та зіло́, я́ко не мощи́ нікому́ мину́ти путе́м тім.
29
29
І ось вони закричали: що Тобі до нас, Ісусе, Сину Божий? Прийшов Ти сюди передчасно мучити нас. І се, возопи́ста глаго́люща: что на́ма і Тебі́, Ісу́се Си́не Бо́жий? прише́л єси́ сі́мо пре́жде вре́мене му́чити нас.
30
30
А віддалік паслося велике стадо свиней. Бя́ше же дале́че от нею́ ста́до свині́й мно́го пасо́мо.
31
31
І біси благали Його: якщо виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней. Бі́си же моля́ху Єго́, глаго́люще: а́ще ізго́ниши ни, повели́ нам іти́ в ста́до свино́є.
32
32
І Він сказав їм: ідіть. І вони, вийшовши, пішли у стадо свиней. І ось усе стадо кинулося з кручі в море і втопилось у воді. І рече́ їм: іді́те. Они́ же ізше́дше ідо́ша в ста́до свино́є; і се, (а́біє) устреми́ся ста́до все по бре́гу в мо́ре, і утопо́ша в вода́х.
33
33
Пастухи ж побігли і, прийшовши у місто, розповіли про все і про те, що було з біснуватими. Пасу́щії же біжа́ша, і ше́дше во град, возвісти́ша вся, і о бісно́ю.
34
34
І ось усе місто вийшло назустріч Ісусові; і, побачивши Його, просили, щоб Він відійшов від їхнього краю. І се, весь град ізи́де в срі́теніє Ісу́сові; і ви́дівше Єго́, моли́ша, я́ко да́би преше́л от преді́л їх.
Глава 9
Глава 9
1
1
Тоді Він, увійшовши в човен, переплив назад і прибув до Свого міста. (Зач. 29) І вліз в кора́бль, пре́йде і при́йде во Свой град.
2
2
І ось принесли до Нього розслабленого, що лежав на постелі. І, побачивши віру їхню, Ісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! Прощаються тобі гріхи твої! І се, принесо́ша Єму́ разсла́блена (жи́лами), на одрі́ лежа́ща; і ви́дів Ісу́с ві́ру їх, рече́ разсла́бленному: дерза́й, ча́до, отпуща́ються ті грісі́ твої́.
3
3
При цьому деякі з книжників говорили собі: Він богохульствує. І се, ні́ції от кни́жник рі́ша в себі́: Сей ху́лить.
4
4
Ісус же, бачачи помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях своїх? І ви́дів Ісу́с помишле́нія їх, рече́: вску́ю ви ми́слите лука́вая в сердця́х свої́х?
5
5
Бо що легше — сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи? что бо єсть удо́біє рещи́: отпуща́ються ті грісі́, іли́ рещи́: воста́ни і ходи́?
6
6
Та щоб знали ви, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи. Тоді говорить розслабленому: встань, візьми постіль твою та йди у дім твій. но да уві́сте, я́ко власть і́мать Син Челові́чеський на землі́ отпуща́ти гріхи́; тогда́ глаго́ла разсла́бленному: воста́ни, возьми́ твой одр і іди́ в дом твой.
7
7
І той устав, узяв постіль свою і пішов у дім свій. І воста́в, (взем одр свой,) і́де в дом свой.
8
8
Народ же, побачивши це, здивувався і прославив Бога, Який дав таку владу людям. Ви́дівше же наро́ди чуди́шася і просла́виша Бо́га, да́вшаго власть такову́ю челові́ком.
9
9
Проходячи звідти, Ісус побачив чоловіка, що сидів на митниці, на ймення Матфей, і каже йому: іди за Мною. І той устав і пішов за Ним. (Зач. 30) І преходя́ Ісу́с отту́ду, ви́ді челові́ка сідя́ща на ми́тниці, Матфе́я глаго́лема; і глаго́ла єму́: по Мні гряди́. І воста́в по Нем і́де.
10
І коли Ісус возлежав у домі, прийшло багато митарів і грішників і возлежали з Ним і з учениками Його.
11
Побачивши те, фарисеї сказали ученикам Його: чому Учитель ваш їсть і п’є з митарями і грішниками?
12
Ісус же, почувши це, сказав їм: не здорові потребують лікаря, а недужі,
13
підіть та навчіться, що означає: милости хочу, а не жертви. Бо Я прийшов прикликати не праведників, але грішників до покаяння.
14
Тоді приступають до Нього ученики Іоанові і кажуть: чому ми і фарисеї постимо багато, Твої ж ученики не постять?
15
І сказав їм Ісус: чи можуть весільні друзі сумувати, поки з ними жених? Але настануть дні, коли відберуть у них жениха, і тоді поститимуть.
16
Ніхто ж бо на старий одяг не накладає латки з нової тканини, бо відірветься від старого, і дірка буде ще гірша.
17
Не вливають також вина молодого в старі міхи, а інакше прорвуться міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але вливають вино молоде в нові міхи, і зберігається те і друге.
18
Коли Він говорив їм це, підійшов до Нього якийсь начальник і, кланяючись Йому, сказав: дочка моя нині померла, але Ти прийди, поклади на неї руку Свою, і буде жива.
19
І, вставши, Ісус за ним пішов, і ученики Його.
20
І ось жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одягу Його,
21
бо вона казала сама собі: як тільки доторкнусь до одягу Його, одужаю.
22
Ісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе. І одужала жінка з того ж часу.
23
Прийшов Ісус до господи начальника і побачив сопілкарів та людей, що голосили.
24
І сказав їм: відійдіть, бо не вмерла дівчина, а спить. І глузували з Нього.
25
Коли ж людей було випроваджено, Він, увійшовши, взяв її за руку, і дівчина встала.
26
І рознеслася чутка про це по всій землі тій.
27
Коли йшов Ісус звідтіля, за Ним слідом ішли двоє сліпих і кричали: помилуй нас, Ісусе, Сину Давидів!
28
Коли ж Він увійшов у дім, сліпі приступили до Нього. І говорить їм Ісус: чи віруєте, що Я можу це зробити? Вони говорять Йому: так, Господи!
29
Тоді він доторкнувся до очей їхніх і сказав: за вірою вашою нехай буде вам.
30
І відкрилися очі їхні; і сказав їм Ісус суворо: пильнуйте ж, щоб ніхто не довідався.
31
Вони ж, вийшовши, прославляли Його по всій землі тій.
32
Коли ж ті виходили, то привели до Нього чоловіка німого, біснуватого.
33
І коли біса було вигнано, німий почав говорити. І народ, дивуючись, казав: ніколи не було такого в Ізраїлі.
34
Фарисеї ж говорили: силою князя бісівського виганяє Він бісів.
35
І ходив Ісус по всіх містах і селах, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства і зціляючи всякі недуги і всяку неміч у людях.
36
Бачачи безліч людей, Він змилосердився над ними, бо вони були зморені й розпорошені, як вівці, що не мають пастиря.
37
Тоді говорить до учеників Своїх: жнива багато, а женців замало.
38
Тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє.
Глава 10
1
Прикликавши дванадцять учеників Своїх, Він дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяли їх і зціляли всяку недугу і всяку неміч.
2
Дванадцяти ж апостолів імена такі: перший Симон, що зветься Петром, і Андрій, брат його, Яків Зеведеїв та Іоан, брат його,
3
Филип і Варфоломій, Фома і Матфей-митар, Яків Алфеїв і Леввей, прозваний Фадеєм,
4
Симон Кананіт та Іуда Іскаріотський, який і зрадив Його.
5
Цих дванадцятьох послав Ісус і заповів їм, промовляючи: на путь до язичників не ходіть і в місто самарянське не входьте;
6
а йдіть краще до овець загиблих дому Ізраїлевого;
7
ходячи ж, проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство Небесне;
8
хворих зціляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте: задарма одержали, задарма давайте.
9
Не беріть з собою ні золота, ні срібла, ані міді у пояси свої,
10
ні торбини на дорогу, ні двох одежин, ні взуття, ані посоха, бо той, хто трудиться, достойний нагороди своєї.
11
В яке б місто або селище не ввійшли ви, довідуйтесь, хто в ньому достойний є, і там залишайтесь, доки не вийдете;
12
а входячи в дім, привітайте його, кажучи: мир дому цьому.
13
І якщо буде дім достойний, то мир ваш зійде на нього; якщо ж не буде достойний, то мир ваш до вас повернеться.
14
А коли хто не прийме вас і не послухає слів ваших, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох з ніг ваших.
15
Істинно кажу вам: відрадніше буде землі Содомській і Гоморрській у день судний, аніж місту тому.
16
Ось Я посилаю вас, як овець поміж вовків: отже, будьте мудрі, як змії, і лагідні, як голуби.
17
Остерігайтеся ж людей: бо вони видаватимуть вас на судилища і в своїх синагогах битимуть вас,
18
і поведуть вас до правителів і царів заради Мене на свідчення їм та язичникам.
19
Коли ж видаватимуть вас, не турбуйтеся, як або що говорити; бо в той час дано буде вам, що сказати,
20
бо не ви будете говорити, а Дух Отця вашого говоритиме у вас.
21
Видасть же брат брата на смерть і батько сина; і повстануть діти на батьків і уб’ють їх;
22
і будуть вас ненавидіти всі за ім’я Моє; а хто витерпить до кінця, той спасенний буде.
23
Коли ж гнатимуть вас в одному місті, біжіть у інше. Бо істинно кажу вам: не встигнете обійти ще міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський.
24
Учень не вищий за вчителя і слуга не вищий за господаря свого.
25
Досить для учня, щоб він був як учитель його, і для слуги, щоб він був як господар його. Якщо господаря дому назвали Вельзевулом, то чи не тим більше — домашніх його?
26
Отже, не бійтесь їх, бо нема нічого прихованого, що не відкрилося б, і потайного, що не стало б відомим.
27
Що кажу вам у темряві, говоріть при світлі, і що чуєте на вухо, проповідуйте на покрівлях.
28
І не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; але бійтесь більше Того, Хто може і душу, і тіло погубити в геєні.
29
Чи не дві малі пташки продаються за один асарій*? І жодна з них не впаде на землю без волі Отця вашого;
30
у вас же і волосся на голові все полічено;
31
не бійтеся ж: ви дорожчі за багатьох малих пташок.
32
Отже, кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним.
33
А хто зречеться Мене перед людьми, зречуся того і Я перед Отцем Моїм Небесним.
34
Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов Я принести, а меч.
35
Бо Я прийшов розлучити сина з батьком його, і дочку з матір’ю її, і невістку із свекрухою її.
36
І вороги людини — домашні її.
37
Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, недостойний Мене; і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, недостойний Мене;
38
і хто не бере хрест свій і не йде слідом за Мною, той недостойний Мене.
39
Хто зберігає душу свою, загубить її, а хто загубить душу свою заради Мене, збереже її.
40
Хто вас приймає, той Мене приймає, а хто приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене;
41
хто приймає пророка в ім’я пророка, одержить винагороду пророка; і хто приймає праведника в ім’я праведника, одержить винагороду праведника.
42
І хто напоїть одного з малих цих чашею холодної води, тільки в ім’я ученика, істинно кажу вам, не втратить нагороди своєї.
Глава 11
1
І сталося, коли Ісус закінчив наставляти дванадцятьох учеників Своїх, то пішов звідти, щоб учити й проповідувати в містах їхніх.
2
Іоан же, почувши у в’язниці про діла Христові, послав двох з учнів своїх
3
запитати Його: чи Ти Той, Хто має прийти, чи нам іншого чекати?
4
І сказав їм Ісус у відповідь: підіть та розкажіть Іоанові, що чуєте і бачите:
5
сліпі прозрівають і криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві воскресають і убогі благовістять;
6
і блаженний той, хто не спокуситься через Мене.
7
Коли ж вони відійшли, Ісус почав говорити людям про Іоана: на що дивитися ходили ви в пустелю? Чи на тростину, що вітер колише?
8
На що ж дивитися ходили ви? Чи на людину, вдягнену в м’який одяг? Ті, що носять м’який одяг, у палацах царських живуть.
9
На що ж дивитися ходили ви? На пророка? Так, кажу вам, більш як пророка.
10
Цей бо є той, про якого написано: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує дорогу Твою перед Тобою.
11
Істинно кажу вам: не було серед народжених жінками більшого за Іоана Хрестителя; але найменший у Царстві Небесному більший за нього.
12
Від днів же Іоана Хрестителя донині Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його,
13
бо всі пророки і закон провіщали до Іоана.
14
І коли хочете знати, він є Ілля, що має прийти.
15
Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
16
Кому ж уподібню рід цей? Він подібний до дітей, що сидять на вулиці і, звертаючись до своїх товаришів,
17
кажуть: ми грали вам на сопілках, та ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, та ви не ридали.
18
Бо прийшов Іоан, який не їсть, не п’є; і кажуть: біса має.
19
Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і кажуть: цей чоловік, який любить їсти й пити вино, митарям друг і грішникам. І виправдалась премудрість від синів своїх.
20
Тоді почав Ісус докоряти містам, у яких явлено було найбільше чудес Його, за те, що вони не покаялися.
21
Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Вифсаїдо! Бо якби у Тирі та Сидоні сталися чудеса, що явлені були у вас, то вони давно покаялися б у веретищі й попелі.
22
Але кажу вам: Тиру й Сидону відрадніше буде в день судний, ніж вам.
23
І ти, Капернауме, що до небес піднісся, до пекла зійдеш, бо якби в Содомі сталися чудеса, що явлені були в тобі, то зостався б він до сьогоднішнього дня.
24
Але кажу вам, що землі Содомській відрадніше буде в день судний, ніж тобі.
25
Продовжуючи далі, Ісус сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти втаїв це від премудрих та розумних і відкрив те немовлятам.
26
Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління.
27
Усе Мені передано Отцем Моїм, і ніхто не знає Сина, тільки Отець; і Отця ніхто не знає, тільки Син, і той, кому Син схоче відкрити.
28
Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас;
29
візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим;
30
бо ярмо Моє — благо, і тягар Мій легкий.
Глава 12
1
У той час проходив Ісус у суботу засіяними ланами; ученики ж Його зголодніли і почали зривати колоски та їсти.
2
Фарисеї ж, побачивши це, сказали Йому: ось ученики Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу.
3
Він же сказав їм: хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним?
4
Як він увійшов у храм Божий і їв хліби принесення, яких не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були, а тільки одним священикам?
5
Або хіба ви не читали в законі, що по суботах священики в храмі порушують суботу, однак невинні?
6
Говорю ж вам, що тут Той, Хто більший від храму.
7
Коли б ви знали, що значить: милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинних.
8
Бо Син Людський є господарем і суботи.
9
І відійшовши звідти, прийшов Він до їхньої синагоги.
10
І ось був там чоловік, що мав суху руку, і спитали Його, чи дозволено зціляти в суботу, щоб звинуватити Його.
11
Він же сказав їм: чи є між вами людина, яка, маючи одну вівцю, якщо вона впаде в суботу в яму, не візьме і не витягне її?
12
Наскільки ж людина краща за вівцю! Отже, дозволено в суботу добро творити.
13
Тоді каже чоловікові тому: простягни руку твою. Той простягнув, і стала вона здоровою, як і друга.
14
Фарисеї ж, вийшовши, радилися проти Нього, як би Його погубити. Але Ісус, дізнавшись, пішов звідти.
15
І пішло за Ним багато народу, і Він зцілив їх усіх.
16
І заборонив, щоб не являли Його.
17
Щоб справдилося сказане Ісайєю пророком, який говорить:
18
це Отрок Мій, Якого Я обрав. Улюблений Мій, до Якого благоволить душа Моя. Покладу Дух Мій на Нього, і Він провістить народам суд.
19
Не буде ні суперечити, ні кричати, і ніхто не почує на перехрестях голосу Його;
20
тростини надломленої не переломить, і льону тліючого не загасить, доки не доведе суду до перемоги;
21
і на ім’я Його уповатимуть народи.
22
Тоді привели до Нього біснуватого — сліпого і німого; і Він зцілив його, так що сліпий і німий став говорити й бачити.
23
І дивувався весь народ і говорив: чи не Цей є Христос, Син Давидів?
24
Фарисеї ж, почувши це, сказали: Він виганяє бісів не інакше, як силою Вельзевула, князя бісівського.
25
Але Ісус, знаючи думки їхні, сказав їм: усяке царство, що розділилося в собі, запустіє; і всяке місто чи дім, що розділилися у собі, не встоять.
26
І якщо сатана сатану виганяє, то він розділився в собі, як же встоїть царство його?
27
І якщо Я силою Вельзевула виганяю бісів, то чиєю силою виганяють сини ваші? Тому вони будуть вам суддями.
28
Коли ж Я Духом Божим виганяю бісів, то настало для вас Царство Боже.
29
Або як може хто увійти в дім сильного та пограбувати його майно, якщо перше не зв’яже сильного? І тоді розграбує дім його.
30
Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує.
31
Тому кажу вам: всякий гріх і хула простяться людям, але на Духа хула не проститься людям.
32
І коли хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому житті, ні в майбутньому.
33
Або визнайте дерево добрим і плід його добрим; або визнайте дерево поганим і плід його поганим, бо дерево пізнається з плоду.
34
Поріддя єхиднове, як можете добре говорити, злими будучи? Від повноти бо серця говорять уста.
35
Добра людина з доброго скарбу* виносить добре, а зла людина зі злого скарбу виносить лихе.
36
Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний:
37
бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений.
38
Тоді деякі з книжників і фарисеїв сказали: Учителю, хочемо від Тебе знамення бачити.
39
Він же сказав їм у відповідь: рід лукавий і перелюбний знамення шукає, та знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка.
40
Бо як був Іона в утробі кита три дні і три ночі, так буде і Син Людський в серці землі три дні і три ночі.
41
Мужі ниневійські постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялись після проповіді Іониної; а ось тут Більший за Іону.
42
Цариця південна постане на суд з родом цим і осудить його, бо вона прийшла від краю землі послухати премудрість Соломонову; а ось тут Більший за Соломона.
43
Коли ж нечистий дух вийде з людини, то блукає безводними місцями, шукаючи спокою, і не знаходить.
44
Тоді каже: повернуся в дім мій, звідки я вийшов. І, прийшовши, знаходить його порожнім, заметеним і прибраним.
45
Тоді йде і бере з собою сім інших духів, лютіших за себе, і вони, ввійшовши, живуть там; і буде для тієї людини останнє гірше від першого. Так буде і роду цьому лукавому.
46
Коли ж Він ще промовляв до народу, Мати і брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним.
47
І хтось сказав Йому: он Мати Твоя і брати Твої стоять надворі і бажають говорити з Тобою.
48
Він же відповів тому, хто говорив до Нього: хто Мати Моя і хто брати Мої?
49
І, показавши рукою Своєю на учеників Своїх, сказав: ось мати Моя і брати Мої;
50
бо хто творитиме волю Отця Мого Небесного, той брат Мій, і сестра, і мати Моя.
Глава 13
1
Того ж дня, вийшовши з дому, Ісус сів біля моря.
2
І зібралось до Нього багато народу, так що Йому довелося ввійти у човен і сісти; а весь народ стояв на березі.
3
І говорив їм притчами багато, кажучи: ось вийшов сівач сіяти;
4
І коли він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи і поклювали його.
5
Інше впало на місця кам’янисті, де небагато було землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока.
6
Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, оскільки не мало кореня, засохло.
7
Інше впало в терня, і виросло терня, і заглушило його;
8
інше впало на добру землю і дало плід: одно в стократ, а друге в шістдесят, інше в тридцять разів.
9
Хто має вуха слухати, нехай слухає!
10
І, приступивши, ученики сказали Йому: чому притчами говориш їм?
11
Він сказав їм у відповідь: тому, що вам дано розуміти тайни Царства Небесного, а їм не дано.
12
Бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, у того відніметься і те, що має.
13
Тому говорю їм притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють;
14
і збувається над ними пророцтво Ісаї, яке говорить: слухом почуєте — і не зрозумієте, і очима дивитись будете — і не побачите.
15
Бо згрубіло серце людей цих, і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх.
16
Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і вуха ваші, бо чують.
17
Бо істинно кажу вам, що багато хто з пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, і чути те, що ви чуєте, і не чули.
18
Ви ж вислухайте значення притчі про сівача.
19
До кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його — це те, що посіяне при дорозі.
20
А посіяне на кам’янистих місцях означає того, хто слухає слово і зразу ж з радістю сприймає його,
21
але не має кореня в собі, будучи нестійким; коли ж настає скрута або гоніння через слово це, відразу спокушається.
22
А посіяне між терням — це той, хто слухає слово, але турботи віку цього і спокуса багатством заглушують слово, і воно буває безплідним.
23
Посіяне ж в добру землю — це той, хто слухає слово, і розуміє, і приносить плід, і творить — один у стократ, другий в шістдесят, а інший в тридцять разів.
24
Іншу притчу запропонував їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своїм;
25
коли ж люди спали, прийшов ворог його і насіяв кукіль між пшеницею, і пішов.
26
Коли зійшов посів і показався плід, тоді з’явився і кукіль.
27
Прийшли раби господаря і сказали йому: господарю, чи не добре насіння ти сіяв на полі твоїм? Звідки ж взявся кукіль?
28
Він же сказав їм: людина-ворог це зробила. А раби сказали йому: чи не хочеш ти, щоб ми пішли і випололи його?
29
Але він сказав: ні, бо, вибираючи кукіль, щоб ви не вирвали разом з ним і пшеницю.
30
Залиште рости разом те і те до жнив; а в жнива я скажу женцям: зберіть спершу кукіль і зв’яжіть його у снопи, щоб спалити; а пшеницю зберіть у житницю мою.
31
Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке взяв чоловік і посіяв на полі своїм.
32
Воно, хоч і найменше з усіх зерен, але, коли виросте, буває більше за будь-яке зілля і стає деревом, так що птахи небесні прилітають і ховаються у гілках його.
33
Іншу притчу сказав Він їм: Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла і поклала на три мірки борошна, доки все не вкисне.
34
Усе це говорив Ісус людям притчами, і без притчі нічого не говорив їм,
35
щоб збулося сказане через пророка, який говорить: відкрию в притчах уста Мої, сповіщу сокровенне від створення світу.
36
Тоді Ісус, залишивши людей, увійшов у дім. І, приступивши до Нього, ученики Його сказали: роз’ясни нам притчу про кукіль на полі.
37
Він же сказав їм у відповідь: Той, Хто посіяв добре насіння, є Син Людський;
38
поле — це світ; добре насіння — це сини Царства, а кукіль — сини лукавого;
39
ворог, що його посіяв, є диявол; жнива — це кінець світу, а женці — ангели.
40
Отже, як збирають кукіль і спалюють вогнем, так буде при кінці світу цього:
41
пошле Син Людський ангелів Своїх, і зберуть з Царства Його всі спокуси і тих, що чинять беззаконня,
42
і вкинуть їх у піч вогняну; там буде плач і скрегіт зубів.
43
Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього. Хто має вуха слухати, нехай слухає!
44
Ще Царство Небесне подібне до скарбу, захованого на полі, який знайшов чоловік і приховав, і на радощах іде й продає все, що має, і купує поле те.
45
Ще Царство Небесне подібне до купця, який шукає добрі перли,
46
і, знайшовши одну коштовну перлину, іде й продає усе, що має, і купує її.
47
Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, що назбирав усякої всячини;
48
коли ж наповнився, його витягли на берег і, сівши, вибрали добре в посуд, а погане викинули геть.
49
Так буде при кінці світу: зійдуть ангели, і відлучать злих від праведних,
50
і вкинуть їх у піч вогняну: там буде плач і скрегіт зубів.
51
І каже їм Ісус: чи зрозуміли ви все це? Вони говорять Йому: так, Господи!
52
Він же сказав їм: ось тому кожен книжник, навчений про Царство Небесне, подібний до господаря, який виносить із свого скарбу нове й старе.
53
І, коли скінчив Ісус притчі ці, пішов звідти.
54
І, прийшовши до Своєї батьківщини, вчив їх у синагозі їхній, так що всі дивувалися й говорили: звідки в Ньому премудрість ця і сили?
55
Чи Він не син теслі? Чи не Його Мати зветься Марією і брати Його Яків та Іосія, і Симон, та Іуда?
56
І сестри Його чи не всі між нами? Звідки ж у Нього це все?
57
І спокушалися Ним. Ісус же сказав їм: не буває пророка без честі, хіба що тільки на батьківщині своїй і в домі своїм.
58
І не створив там багатьох чудес через невір’я їхнє.
Глава 14
1
У той час почув Ірод четвертовладник чутку про Ісуса
2
і сказав прислужникам своїм: це Іоан Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діються ним.
3
Бо Ірод узяв Іоана, зв’язав його і посадив у в’язницю через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого,
4
тому що Іоан говорив йому: не личить тобі мати її.
5
І хотів убити його, та побоявся народу, бо вважали його пророком.
6
Коли був день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала посеред зібрання і догодила Іродові,
7
тому він поклявся дати їй, чого б вона не попросила.
8
Вона ж, з намови матері своєї, сказала: дай мені тут на блюді голову Іоана Хрестителя.
9
І засмутився цар; але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, звелів дати їй.
10
І послав відсікти голову Іоана у в’язниці.
11
І принесли голову його на блюді і дали дівчині, а та віднесла матері своїй.
12
Ученики ж його, прийшовши, взяли тіло і поховали його; пішли і сповістили Ісуса.
13
І, почувши про те, Ісус відплив звідти на човні у безлюдне місце один; а народ, довідавшись, пішов за Ним з міст пішки.
14
І, вийшовши, Ісус побачив багато людей, змилосердився над ними і зцілив недужих їхніх.
15
Як настав вечір, приступили до Нього ученики Його і кажуть: місце тут пустинне і час уже пізній; відпусти людей, нехай підуть у селища і куплять собі що їсти.
16
Ісус же сказав їм: не треба їм іти, дайте ви їм їсти.
17
Вони ж кажуть Йому: у нас тут тільки п’ять хлібів і дві рибини.
18
Він сказав: принесіть їх Мені сюди.
19
І звелів народові возлягти на траву і, взявши п’ять хлібів і дві рибини, підняв очі на небо, благословив і, переломивши, дав ученикам хліби, а ученики — народові.
20
І їли всі і наситились; і набрали залишків дванадцять повних кошиків;
21
а тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, крім жінок та дітей.
22
І зараз же звелів Ісус ученикам Своїм сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік, поки Він відпустить людей.
23
І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і ввечері залишився там один.
24
А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був супротивний.
25
У четверту ж сторожу ночі пішов Ісус до них, ідучи по морю.
26
І ученики, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і говорили: це привид. І зі страху закричали.
27
Але Ісус зараз же заговорив до них і сказав: заспокойтесь! Це Я, не бійтеся.
28
Петро сказав Йому у відповідь: Господи! Якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді.
29
Він же сказав: прийди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Ісуса.
30
Побачивши ж сильний вітер, злякався і, коли почав тонути, закричав: Господи, спаси мене!
31
Ісус зараз же простяг руку, підтримав його і говорить йому: маловіре! Чого ти засумнівався?
32
І, як увійшли вони в човен, вітер стих.
33
Ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: воістину Ти Син Божий.
34
Переправившись, вони прибули в землю Генісаретську.
35
Жителі того міста, впізнавши Його, дали знати по всій тій околиці, і принесли до Нього всіх недужих,
36
і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю одежі Його; і ті, що доторкалися, зцілялися.
Глава 15
1
Тоді приступають до Ісуса єрусалимські книжники та фарисеї і говорять:
2
чому ученики Твої порушують передання старців? Бо не миють рук своїх, коли їдять хліб.
3
Він же сказав їм у відповідь: чому і ви порушуєте заповідь Божу, заради передання вашого?
4
Бо Бог заповідав: шануй батька й матір; і хто лихословить на батька чи матір, нехай смертю помре.
5
А ви говорите: якщо хто скаже батькові або матері: дар Богові те, чим би ти від мене скористався,
6
той може і не шанувати батька свого або матір свою. Таким чином, і ви порушили заповідь Божу переданням вашим.
7
Лицеміри! Добре пророкував про вас Ісая, кажучи:
8
наближаються до Мене люди ці устами своїми, й устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене;
9
але марно шанують Мене, навчаючи вченням і заповідям людським.
10
І, покликавши людей, сказав їм: слухайте і розумійте!
11
Не те, що входить в уста, оскверняє людину, а те, що виходить з уст, оскверняє людину.
12
Тоді ученики Його, приступивши, сказали Йому: чи знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?
13
Він же сказав у відповідь: усяка рослина, яку не насадив Отець Мій Небесний, викоріниться.
14
Облиште їх: вони — сліпі вожді сліпців, а коли сліпець веде сліпця, то обидва впадуть в яму.
15
Петро ж, відповідаючи, сказав Йому: поясни нам притчу цю.
16
Ісус сказав: невже і ви ще не розумієте?
17
Чи ще не зрозуміли, що все, що входить в уста, проходить у черево і виходить геть?
18
А те, що з уст виходить, від серця виходить; це і оскверняє людину,
19
бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, злодійство, лжесвідчення, хула.
20
Це те, що оскверняє людину, а немитими руками їсти — не оскверняє людину.
21
І, вийшовши звідти, Ісус пішов у землі Тирські і Сидонські.
22
І ось жінка-хананеянка, вийшовши з тих місць, закричала Йому: помилуй мене, Господи, Сину Давидів, дочка моя тяжко біснується.
23
Але Він не відповідав їй ні слова. І підійшли ученики Його і благали Його: відпусти її, бо кричить нам услід.
24
Він же сказав у відповідь: Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого.
25
А вона, підійшовши, вклонилася Йому і каже: Господи, допоможи мені.
26
Він же сказав у відповідь: недобре взяти хліб у дітей і кинути псам.
27
Вона сказала: так, Господи! Але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх.
28
Тоді Ісус сказав їй у відповідь: о жінко! Велика віра твоя; нехай буде тобі, як ти хочеш. І зцілилася дочка її у ту ж мить.
29
Ісус пішов звідти і прийшов до моря Галилейського, і, зійшовши на гору, сів там.
30
І приступило до Нього багато народу, маючи з собою кривих, сліпих, німих, калік і багато інших, і клали їх до ніг Ісусових; і Він зцілив їх.
31
І народ дивувався, бачачи, що німі говорять, каліки стають здоровими, криві ходять і сліпі бачать, і славив Бога Ізраїлевого.
32
Ісус же, покликавши учеників Своїх, сказав їм: шкода Мені людей, що вже три дні перебувають зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі.
33
Говорять Йому ученики Його: де ж нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу?
34
Говорить їм Ісус: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім, і трохи риби.
35
Тоді звелів народові возлягти на землю.
36
І, взявши сім хлібів та рибу і віддавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, а ученики — народові.
37
І їли всі і наситились; і набрали сім повних кошиків залишків,
38
а тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.
39
І, відпустивши народ, Він сів у човен і прибув у межі Магдалинські.
Глава 16
1
І приступили до Нього фарисеї і саддукеї і, спокушаючи Його, просили показати їм знамення з неба.
2
Він же сказав їм у відповідь: увечері ви говорите: буде погода, бо небо червоне;
3
А вранці: сьогодні негода, бо небо багряне. Лицеміри! Розпізнавати лице неба ви вмієте, а знамення часу не можете.
4
Рід лукавий і перелюбний знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. І, залишивши їх, відійшов.
5
Переправившись на той бік, ученики Його забули взяти хлібів.
6
Ісус сказав їм: пильнуйте і стережіться закваски фарисейської та саддукейської.
7
Вони ж розмірковували над цим і говорили: ми ж хлібів не взяли.
8
Зрозумівши те, Ісус сказав їм: що помишляєте про себе, маловіри, що хлібів не взяли?
9
Хіба ще не розумієте і не пам’ятаєте про п’ять хлібів на п’ять тисяч, і скільки кошиків ви зібрали?
10
Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви зібрали?
11
Як не розумієте, що не про хліб сказав Я вам: стережіться закваски фарисейської та саддукейської?
12
Тоді вони зрозуміли, що Він говорив їм стерегтися не хлібної закваски, а вчення фарисейського та саддукейського.
13
Коли Ісус прийшов у землі Кесарії Филипової, то спитав учеників Своїх: за кого люди вважають Мене, Сина Людського?
14
Вони відповіли: одні — за Іоана Хрестителя, другі — за Іллю, інші — за Єремію або за одного з пророків.
15
Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте?
16
Симон же Петро, відповідаючи, сказав: Ти є Христос, Син Бога Живого.
17
Тоді Ісус сказав йому у відповідь: блажен ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і не кров* відкрили тобі це, а Отець Мій, Який на небесах;
18
і Я кажу тобі: ти Петро*, тобто «камінь», і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її.
19
І дам тобі ключі Царства Небесного; і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах.
20
Тоді Ісус наказав ученикам Своїм, щоб нікому не говорили, що Він є Ісус Христос.
21
З того часу Ісус почав відкривати Своїм ученикам, що Йому належить іти до Єрусалима і багато постраждати від старійшин і первосвящеників і книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.
22
І, відізвавши Його, Петро почав заперечувати Йому: будь милосердний до Себе, Господи! Нехай не буде цього з Тобою!
23
Він же, обернувшись, сказав Петрові: відійди від Мене, сатано! Ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське.
24
Тоді Ісус сказав ученикам Своїм: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною.
25
Бо хто хоче душу* свою зберегти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її.
26
Яка бо користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?
27
Бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з ангелами Своїми і тоді віддасть кожному за ділами його.
28
Істинно кажу вам: є деякі з тих, що стоять тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Сина Людського, що гряде в Царстві Своїм.
Глава 17
Глава 17
1
1
Коли минуло шість днів, Ісус взяв Петра, Якова та Іоана, брата його, і вивів їх на високу гору одних, (Зач. 70) І по днех шести́х поя́т Ісу́с Петра́, і Іа́кова, і Іоа́нна, бра́та єго́, і возведе́ їх на гору́ високу́ єди́ни,
2
2
і преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло. і преобрази́ся пред ни́ми; і просвіти́ся лице́ Єго́, я́ко со́лнце, ри́зи же Єго́ би́ша біли́, я́ко світ.
3
3
І ось явилися їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним. І се, яви́стася їм Моїсе́й і Ілія́, с Ним глаго́люща.
4
4
При цьому Петро сказав Ісусові: Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі. Отвіща́в же Петр рече́ (ко) Ісу́сові: Го́споди, добро́ єсть нам зді би́ти; а́ще хо́щеши, сотвори́м зді три сі́ни, Тебі́ єди́ну, і Моїсе́йові єди́ну, і єди́ну Ілії́.
5
5
Поки він говорив це, ясна хмара осінила їх, і ось голос з хмари говорить: Цей є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте. Єще́ (же) єму́ глаго́лющу, се, о́блак сві́тел осіни́ їх; і се, глас із о́блака глаго́ля: Сей єсть Син Мой возлю́бленний, о Не́мже благоволи́х. Того́ послу́шайте.
6
6
І, почувши, ученики впали ниць і дуже полякались. І сли́шавше ученици́ падо́ша ни́ці і убоя́шася зіло́.
7
7
Але Ісус підійшов, доторкнувся до них і сказав: встаньте і не бійтеся. І присту́пль Ісу́с прикосну́ся їх і рече́: воста́ніте і не бо́йтеся.
8
8
Звівши ж очі свої, вони нікого не побачили, тільки одного Ісуса. Возве́дше же о́чі свої́, ні кого́же ви́діша, то́кмо Ісу́са єди́наго.
9
9
І коли вони сходили з гори, Ісус наказав їм: нікому не говоріть про це видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих. І сходя́щим їм с гори́, запові́да їм Ісу́с, глаго́ля: ні кому́же пові́діте виді́нія, до́ндеже Син Челові́чеський із ме́ртвих воскре́снеть.
10
10
І спитали Його ученики Його: чому ж книжники говорять, що Іллі належить прийти раніш? (Зач. 71) І вопроси́ша Єго́ ученици́ Єго́, глаго́люще: что у́бо кни́жници глаго́лють, я́ко Ілії́ подоба́єть прийти́ пре́жде?
11
11
Ісус сказав їм у відповідь: так, Ілля прийде раніш і все приготує; Ісу́с же отвіща́в рече́ їм: Ілія́ у́бо при́йдеть пре́жде і устро́їть вся;
12
12
але кажу вам, що Ілля вже прийшов, і його не впізнали, і зробили з ним, як хотіли. Так і Син Людський має постраждати від них. глаго́лю же вам, я́ко Ілія́ уже́ при́йде, і не позна́ша єго́, но сотвори́ша о нем, єли́ка восхоті́ша; та́ко і Син Челові́чеський і́мать пострада́ти от них.
13
13
Тоді ученики зрозуміли, що він говорив їм про Іоана Хрестителя. Тогда́ разумі́ша ученици́, я́ко о Іоа́нні Крести́телі рече́ їм.
14
14
Коли вони прийшли до народу, то підійшов до Нього чоловік і, ставши перед Ним на коліна, (Зач. 72) І прише́дшим їм к наро́ду, приступи́ к Нему́ челові́к, кла́няяся Єму́
15
15
сказав: Господи! Помилуй сина мого; бо він на новий місяць біснується і тяжко страждає, бо часто кидається в огонь і часто у воду. і глаго́ля: Го́споди, поми́луй си́на моєго́, я́ко на но́ви мі́сяці бісну́ється і злі стра́ждеть; мно́жицею бо па́даєть во огнь і мно́жицею в во́ду;
16
16
Я приводив його до учеників Твоїх, та вони не змогли зцілити його. і приведо́х єго́ ко ученико́м Твої́м, і не возмого́ша єго́ ісціли́ти.
17
17
Ісус же, відповідаючи, сказав: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами, доки терпітиму вас? Приведіть його до Мене сюди. Отвіща́в же Ісу́с рече́: о, ро́де неві́рний і развраще́нний, доко́лі бу́ду с ва́ми? Доко́лі терплю́ вам? Приведі́те мі єго́ сі́мо.
18
18
І заборонив йому Ісус, і біс вийшов з нього; і отрок зцілився у ту ж мить. І запрети́ єму́ Ісу́с, і ізи́де із него́ біс; і ісцілі́ о́трок от часа́ того́.
19
19
Тоді ученики, приступивши до Ісуса на самоті, сказали: чому ми не змогли вигнати його? Тогда́ присту́пльше ученици́ ко Ісу́су на єди́ні, рі́ша: почто́ ми не возмого́хом ізгна́ти єго́?
20
20
Ісус же сказав їм: через невір’я ваше. Бо істинно кажу вам: якщо ви матимете віру як зерно гірчичне і скажете горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас. Ісу́с же рече́ їм: за неві́рствіє ва́ше; амі́нь бо глаго́лю вам: а́ще і́мате ві́ру я́ко зе́рно гору́шно, рече́те горі́ сей: прейди́ отсю́ду та́мо, і пре́йдеть; і нічто́же невозмо́жно бу́деть вам;
21
21
Цей же рід виганяється тільки молитвою і постом. сей же род не ісхо́дить, то́кмо моли́твою і посто́м.
22
22
Під час перебування їх у Галилеї, Ісус сказав їм: Син Людський буде виданий в руки людям, Живу́щим же їм в Галіле́ї, рече́ їм Ісу́с: пре́дан і́мать би́ти Син Челові́чеський в ру́ці челові́ком,
23
23
і уб’ють Його, і на третій день воскресне. І вони дуже засмутилися. і убію́т Єго́, і в тре́тій день воста́неть. І ско́рбні би́ша зіло́.
24
24
Коли ж вони прийшли до Капернаума, то підійшли до Петра збирачі дидрахм* і сказали: чи не дасть Учитель ваш дидрахми? (Зач. 73) Прише́дшим же їм в Капернау́м, приступи́ша приє́млющії дідра́хми к Петро́ві і рі́ша: Учи́тель ваш не дасть ли дідра́хми?
25
25
Він говорить: так. І коли увійшов він у дім, то Ісус, випередивши його, сказав: як тобі здається, Симоне, царі землі з кого беруть мито або податки: зі своїх синів чи з чужих? Глаго́ля: єй. І єгда́ вни́де в дом, предвари́ єго́ Ісу́с, глаго́ля: что ті мни́ться, Си́моне? Ца́ріє зе́мстії от ки́їх приє́млють да́ні іли́ кинсо́н? От свої́х ли сино́в, іли́ от чужи́х?
26
26
Петро говорить Йому: з чужих. Ісус сказав йому: отже, сини вільні; Глаго́ла єму́ Петр: от чужи́х. Рече́ єму́ Ісу́с: у́бо свобо́дни суть си́нове;
27
27
але, щоб нам не спокусити їх, піди до моря, закинь вудку, і першу спійману рибу візьми, відкрий їй рот і знайдеш статир*, візьми його і віддай їм за Мене і за себе. но да не соблазни́м їх, шед на мо́ре, ве́рзи у́дицю, і, ю́же пре́жде і́меши ри́бу, возьми́; і отве́рз уста́ єй, обря́щеши стати́р; той взем даждь їм за м'я і за ся.
Глава 18
Глава 18
1
1
У той час ученики приступили до Ісуса і кажуть: хто більший у Царстві Небесному? (Зач. 74) В той час приступи́ша ученици́ ко Ісу́су, глаго́люще: кто у́бо бо́лій єсть в Ца́рствії Небе́снім?
2
2
Ісус, покликавши дитя, поставив його посеред них І призва́в Ісу́с отроча́, поста́ви є посреді́ їх
3
3
і сказав: істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете у Царство Небесне. і рече́: амі́нь глаго́лю вам, а́ще не обратите́ся і бу́дете я́ко ді́ти, не вни́дете в Ца́рство Небе́сноє;
4
4
Отже, хто упокориться, як дитя це, той і більший у Царстві Небесному. і́же у́бо смири́ться я́ко отроча́ сіє́, той єсть бо́лій во Ца́рствії Небе́снім;
5
5
І хто прийме одне таке дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; і і́же а́ще при́йметь отроча́ таково́ во і́м'я Моє́, мене́ приє́млеть;
6
6
а хто спокусить одного з малих цих, що вірують у Мене, тому краще було б, якби повісили йому жорно млинове на шию і потопили його в морській глибині. а і́же а́ще соблазни́ть єди́наго ма́лих сих, ві́рующих в М'я, у́не єсть єму́, да обі́ситься же́рнов осе́льський на ви́ї єго́, і пото́неть в пучи́ні морсті́й.
7
7
Горе світові від спокус, бо потрібно, щоб прийшли спокуси; але горе такій людині, через яку спокуса приходить. Го́ре ми́ру от собла́зн; ну́жда бо єсть прийти́ собла́зном; оба́че го́ре челові́ку тому́, і́мже собла́зн прихо́дить.
8
8
Якщо рука твоя чи нога твоя спокушає тебе, відсічи її і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя без руки чи без ноги, ніж, дві руки і дві ноги маючи, бути вкинутим у вогонь вічний. А́ще ли рука́ твоя́ іли́ нога́ твоя́ соблажня́єть тя, отсіци́ ю і ве́рзи от себе́; добрі́йше ті єсть вни́ти в живо́т хро́му іли́ бі́дну [без руки́], не́же дві ру́ці і дві но́зі іму́щу вве́ржену би́ти во огнь ві́чний;
9
9
Коли око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе: краще тобі з одним оком у життя увійти, аніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну. і а́ще о́ко твоє́ соблажня́єть тя, ізми́ є і ве́рзи от себе́; добрі́йше ті єсть со єди́нім о́ком в живо́т вни́ти, не́же дві о́ці іму́щу вве́ржену би́ти в геє́нну о́гненную.
10
10
Стережіться, щоб ви не зневажили жодного з цих малих: бо кажу вам, що ангели їхні на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого Небесного. (Зач. 75) Блюді́те, да не пре́зрите єди́наго (от) ма́лих сих; глаго́лю бо вам, я́ко а́нгели їх на небесі́х ви́ну ви́дять лице́ Отця́ Моєго́ Небе́снаго.
11
11
Бо Син Людський прийшов знайти і спасти загибле. При́йде бо Син Челові́чеський (взиска́ти і) спасти́ поги́бшаго.
12
12
Як вам здається, коли буде в якогось чоловіка сто овець, і одна з них заблукає, чи не покине він у горах дев’яносто дев’ять і не піде шукати ту, що заблукала? Что вам мни́ться? А́ще бу́деть ні́коєму челові́ку сто ове́ць, і заблу́дить єди́на от них, не оста́вить ли де́в'ятьдесят і де́в'ять в гора́х і шед і́щеть заблу́ждшия?
13
13
І якщо трапиться знайти її, істинно кажу вам, він радіє за неї більше, ніж за дев’яносто дев’ять, що не заблукали. і а́ще бу́деть [приключи́ться] обрісти́ ю, амі́нь глаго́лю вам, я́ко ра́дується о ней па́че, не́же о дев'яти́десятих і дев'яти́ не заблу́ждших.
14
14
Так само немає волі Отця вашого Небесного, щоб загинув один з малих цих. Та́ко ність во́ля пред Отце́м ва́шим Небе́сним, да поги́бнеть єди́н от ма́лих сих.
15
15
Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою і ним одним. Якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого. А́ще же согріши́ть к тебі́ брат твой, іди́ і обличи́ єго́ между́ тобо́ю і тім єди́нім; а́ще тебе́ послу́шаєть, приобрі́л єси́ бра́та Твоєго́;
16
16
Якщо ж тебе не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося кожне слово. а́ще ли тебе́ не послу́шаєть, поїми́ с собо́ю єще́ єди́наго іли́ два, да при усті́х двою́ іли́ тріє́х свиді́телей ста́неть всяк глаго́л;
17
17
Якщо ж не послухає їх, скажи церкві; якщо ж і церкви не послухає, то нехай він буде тобі як язичник і митар. а́ще же не послу́шаєть їх, пові́ждь це́ркві; а́ще же і це́рков преслу́шаєть, бу́ди тебі́ я́коже язи́чник і мита́р.
18
18
Істинно кажу вам: що ви зв’яжете на землі, те буде зв’язане на небі, і що розв’яжете на землі, те буде розв’язане на небі. (Зач. 76) Амі́нь (бо) глаго́лю вам: єли́ка а́ще св'я́жете на землі́, бу́дуть св'я́зана на небесі́; і єли́ка а́ще разрішите́ на землі́, бу́дуть разріше́на на небесі́х.
19
19
Істинно також кажу вам: якщо двоє з вас дійдуть згоди на землі просити про всяку річ, то, чого б вони не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного; Па́ки амі́нь глаго́лю вам, я́ко а́ще два от вас совіща́єта на землі́ о вся́цій ве́щі, єя́же а́ще про́сита, бу́деть ї́ма от Отця́ моєго́, І́же на Небесі́х;
20
20
бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них. іді́же бо єста́ два іли́ тріє́ со́брані во і́м'я Моє́, ту єсьм посреді́ їх.
21
21
Тоді Петро підійшов до Нього і сказав: Господи, скільки разів прощати брату моєму, який згрішить проти мене? Чи до семи разів? Тогда́ присту́пль к Нему́ Петр рече́: Го́споди, колькра́ти а́ще согріши́ть в м'я брат мой, і отпущу́ ли єму́ до седьм крат?
22
22
Ісус говорить йому: не кажу тобі — до семи, але до сімдесяти разів по сім. Глаго́ла єму́ Ісу́с: не глаго́лю тебі́: до седьм крат, но до се́дьмдесят крат седмери́цею.
23
23
Тому Царство Небесне подібне до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми; (Зач. 77) Сего́ ра́ди уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку царю́, і́же восхоті́ стяза́тися о словесі́ с раби́ свої́ми.
24
24
коли він почав рахуватися, привели до нього одного боржника, який винен був йому десять тисяч талантів*; Наче́ншу же єму́ стяза́тися, приведо́ша єму́ єди́наго должника́ тьмо́ю тала́нт;
25
25
а оскільки він не мав чим заплатити, то господар звелів продати його, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, і віддати. не іму́щу же єму́ возда́ти, повелі́ ї госпо́дь єго́ прода́ти, і жену́ єго́, і ча́да, і вся, єли́ка імі́яше, і отда́ти.
26
26
Тоді раб той упав і, кланяючись йому, говорив: господарю, потерпи мені, і все тобі віддам. Пад у́бо раб той, кла́няшеся єму́, глаго́ля: го́споди, потерпи́ на мні, і вся ті возда́м.
27
27
Господар змилосердився над рабом тим, простив його і борг відпустив йому. Милосе́рдовав же госпо́дь раба́ того́, прости́ єго́ і долг отпусти́ єму́.
28
28
Раб же той, вийшовши, зустрів одного з товаришів своїх, який був винен йому сто динаріїв*, і, схопивши його, душив і казав: віддай мені, що винен. Ізше́д же раб той, обрі́те єди́наго (от) клевре́т свої́х, і́же бі до́лжен єму́ стом пі́нязь; і єм єго́ давля́ше, глаго́ля: отда́ждь мі, і́мже (мі) єси́ до́лжен.
29
29
Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив: потерпи мені, і все віддам тобі. Пад у́бо клевре́т єго́ на но́зі єго́, моля́ше єго́, глаго́ля: потерпи́ на мні, і вся возда́м ті.
30
30
Але той не захотів, а повів і посадив його у в’язницю, доки не віддасть боргу. Он же не хотя́ше, но вед всади́ єго́ в темни́цю, до́ндеже возда́сть до́лжноє.
31
31
Товариші його, побачивши таке, дуже засмутилися і, прийшовши, розповіли своєму господареві все, що сталося. Ви́дівше же клевре́ти єго́ би́вшая, сжа́лиша си зіло́ і прише́дше сказа́ша господи́ну своєму́ вся би́вшая.
32
32
Тоді господар покликав його і каже: рабе лукавий! Весь той борг я простив тобі, бо ти ублагав мене. Тогда́ призва́в єго́ господи́н єго́, глаго́ла єму́: ра́бе лука́вий, весь долг он отпусти́х тебі́, поне́же умоли́л м'я єси́;
33
33
Чи не належало й тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе? не подоба́ше ли і тебі́ поми́ловати клевре́та твоєго́, я́коже і аз тя поми́ловах?
34
34
І, розгнівавшись, господар віддав його мучителям, доки не віддасть йому всього боргу. І прогні́вався госпо́дь єго́, предаде́ єго́ мучи́телем, до́ндеже возда́сть весь долг свой.
35
35
Так і Отець Мій Небесний учинить з вами, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові своєму провини його. Та́ко і Оте́ць мой Небе́сний сотвори́ть вам, а́ще не отпустите́ ки́йждо бра́ту своєму́ от серде́ць ва́ших прегріше́нія їх.
Глава 19
1
Коли Ісус скінчив слова ці, то вийшов з Галилеї і прийшов у землі Юдейські, що за Йорданом.
2
За Ним пішло багато людей, і Він зцілив їх там.
3
І приступили до Нього фарисеї і, спокушаючи Його, говорили Йому: чи за всяку провину дозволено чоловікові розводитися з жінкою своєю?
4
Він сказав їм у відповідь: чи не читали ви, що Той, Хто створив на початку, чоловіком і жінкою створив їх?
5
І сказав: заради цього залишить чоловік батька свого й матір і з’єднається з жінкою своєю, і будуть обоє однією плоттю.
6
Тож вони вже не двоє, але одна плоть. Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає.
7
Вони кажуть Йому: чому ж Мойсей заповідав дати розвідний лист і відпустити її?
8
Він говорить їм: Мойсей через жорстокість серця вашого дозволив вам розводитися з жінками вашими; а спочатку не було так.
9
Я ж кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, за винятком вини перелюбу, і візьме шлюб з іншою, той перелюбствує; і хто одружиться з відпущеною, той чинить перелюб.
10
Ученики Його говорять Йому: якщо така повинність чоловіка перед жінкою, то краще не женитись.
11
Він каже їм: не всі сприймають це слово, а кому дано.
12
Бо є скопці, що з утроби матері народилися такими; і є скопці, які оскоплені людьми; і є скопці, котрі самі себе зробили скопцями заради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить.
13
Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки і помолився, ученики ж не дозволяли їм.
14
Але Ісус сказав: облиште дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне.
15
І, поклавши на них руки, пішов звідти.
16
І ось хтось, підійшовши, сказав Йому: Учителю Благий, що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне?
17
Він же сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. Якщо ж хочеш увійти в життя вічне, дотримуйся заповідей.
18
Говорить Йому: яких? Ісус же сказав: не вбивай; не чини перелюбу; не кради; не лжесвідчи;
19
шануй батька й матір; і люби ближнього твого, як самого себе.
20
Юнак говорить Йому: все це я зберіг від юности моєї; чого ще не вистачає мені?
21
Ісус сказав йому: коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною.
22
Почувши слово те, юнак відійшов у скорботі, бо мав багато добра.
23
Ісус же сказав ученикам Своїм: істинно кажу вам, що тяжко багатому ввійти у Царство Небесне.
24
І ще кажу вам: легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому в Царство Боже ввійти.
25
Почувши це, ученики Його дуже здивувались і сказали: так хто ж може спастися?
26
Ісус, поглянувши, сказав їм: людям це неможливо, Богові ж усе можливо.
27
Тоді Петро, відповідаючи, сказав Йому: ось ми залишили все і пішли слідом за Тобою, що ж нам буде?
28
Ісус же сказав їм: істинно говорю вам, що ви, які пішли за Мною, при відновленні світу, коли Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцяти престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
29
І всякий, хто залишить дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або землі заради імені Мого, одержить у стократ і успадкує життя вічне.
30
І багато хто з перших будуть останніми, а останні — першими.
Глава 20
1
Царство Небесне подібне до господаря дому, який вийшов рано вранці наймати робітників для свого виноградника.
2
І, домовившись з робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника.
3
А коли вийшов він близько третьої години, то побачив інших, що стояли на торгу без діла.
4
І сказав їм: ідіть і ви до мого виноградника, і, що належатиме, дам вам. Вони пішли.
5
А як вийшов він знову близько шостої і дев’ятої години, зробив так само.
6
Нарешті, вийшовши об одинадцятій годині, він знайшов інших, що стояли без діла, і говорить їм: чого тут стоїте цілий день без діла?
7
Вони кажуть йому: ніхто нас не найняв. Він говорить їм: ідіть і ви до виноградника мого і, що належатиме, одержите.
8
Коли ж настав вечір, господар виноградника говорить управителеві своєму: поклич робітників і віддай їм плату, почавши з останніх і до перших.
9
І ті, що прийшли об одинадцятій годині, одержали по динарію.
10
Ті ж, які прийшли першими, гадали, що вони одержать більше, але й вони одержали по динарію.
11
І, одержавши, стали дорікати господареві
12
і говорили: ці останні попрацювали одну годину, і ти зрівняв їх з нами, що перетерпіли денний тягар і спеку.
13
Він же сказав у відповідь одному з них: друже, я не скривдив тебе; чи не за динарій ти домовився зі мною?
14
Візьми своє та йди. Я ж хочу і цьому останньому дати те ж, що і тобі.
15
Хіба я не вільний по-своєму робити те, що хочу? Чи око твоє заздрісне через те, що я добрий?
16
Так будуть останні першими, і перші — останніми; бо багато покликаних, та мало обраних.
17
Ідучи до Єрусалима, Ісус узяв дванадцять учеників окремо, і дорогою сказав їм:
18
ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам, і вони засудять Його на смерть;
19
і віддадуть Його язичникам на ганьбу, і побиття, і розп’яття; і на третій день воскресне.
20
Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих з синами своїми і, вклоняючись, просила чогось у Нього.
21
Він сказав їй: чого ти хочеш? Вона говорить Йому: скажи, щоб ці два сини мої сіли в Тебе один з правого боку, а другий з лівого у Царстві Твоїм.
22
Ісус сказав у відповідь: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я маю пити, і хреститись хрещенням, яким Я хрещуся? Вони кажуть Йому: можемо.
23
І говорить їм: чашу Мою будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститися; а дати сісти від Мене праворуч і ліворуч — не від Мене залежить, а кому уготоване Отцем Моїм.
24
Почувши це, інші десять учеників обурились на обох братів.
25
Ісус же, підізвавши їх, сказав: ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі володіють ними.
26
Не так буде у вас: але хто хоче між вами бути більшим, нехай буде вам слугою.
27
І хто хоче між вами бути першим, нехай буде вам рабом.
28
Так само Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою на спасіння багатьох.
29
І коли виходили вони з Єрихона, за Ним ішло багато народу.
30
І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що Ісус наближається, почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів!
31
Народ же примушував їх мовчати; але вони ще голосніше почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів!
32
Ісус, зупинившись, підізвав їх і сказав: що хочете, щоб Я зробив вам?
33
Вони говорять Йому: Господи, щоб відкрились очі наші.
34
Ісус же, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей; і в ту ж мить прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним.
Глава 21
1
І коли наблизились до Єрусалима і прийшли у Виффагію до гори Елеонської, тоді Ісус послав двох учеників
2
і сказав їм: підіть у село, що прямо перед вами, і зразу знайдете прив’язану ослицю і з нею осля; відв’яжіть і приведіть до Мене.
3
І якщо хто скаже вам що-небудь, відповідайте, що вони потрібні Господеві; і одразу ж відішле їх.
4
Усе ж це було, щоб збулося сказане пророком, який говорить:
5
скажіть дочці Сионовій: ось Цар твій гряде до тебе лагідний, сидячи на ослиці й осляті, синові під’яремної.
6
Ученики пішли і зробили так, як сказав їм Ісус:
7
привели ослицю й осля і поклали на них одяг свій, і Він сів поверх нього.
8
Безліч людей розстилали одяг свій по дорозі, а інші різали гілки з дерев і стелили по дорозі.
9
Люди ж, що йшли попереду і слідом, виголошували: осанна* Синові Давидовому! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх!
10
І коли увійшов Він у Єрусалим, все місто заворушилось і заговорило: Хто це такий?
11
Народ же говорив: Цей є Ісус, Пророк із Назарета галилейського.
12
І увійшов Ісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали і купували в храмі, і поперевертав столи міняйл і лави тих, що продавали голубів.
13
І сказав їм: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників.
14
І приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх.
15
А первосвященики і книжники, побачивши чудеса, які Він створив, і дітей, які виголошували в храмі: осанна Синові Давидовому, обурились
16
і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять? Ісус відповів їм: так, невже ви ніколи не читали: з уст немовлят і дітей Ти створив хвалу?
17
І, залишивши їх, вийшов геть з міста у Вифанію і пробув там ніч.
18
Вранці ж, повертаючись у місто, зголоднів.
19
Побачивши біля дороги одну смоковницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: нехай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла.
20
Побачивши це, ученики здивувались і говорили: як це — відразу ж всохла смоковниця?
21
Ісус же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не засумніваєтеся, то не тільки зробите те, що сталося із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море, буде;
22
і все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите.
23
І коли Він прийшов у храм і навчав, приступили до Нього первосвященики і старійшини народу і сказали: якою владою Ти це робиш? І хто Тобі дав таку владу?
24
Ісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, коли про те скажете Мені, то і Я вам скажу, якою владою це роблю.
25
Хрещення Іоанове звідки було: з небес чи від людей? Вони ж міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже нам: чому ж ви не повірили йому?
26
А якщо сказати, що від людей, то боїмось народу, бо всі мають Іоана за пророка.
27
І відповіли Ісусові: не знаємо. Сказав їм і Він: і Я вам не скажу, якою владою це роблю.
28
А як вам здається? В одного чоловіка було два сини; і він, підійшовши до першого, сказав: сину, піди сьогодні попрацюй у винограднику моєму.
29
Але той сказав у відповідь: не хочу. Але згодом, розкаявшись, пішов.
30
І, підійшовши до другого, він сказав те саме. Цей сказав у відповідь: іду, господарю, — та не пішов.
31
Котрий з цих двох виконав волю батька? Кажуть Йому: перший. Ісус говорить їм: істинно кажу вам, що митарі і блудниці поперед вас йдуть у Царство Боже.
32
Бо прийшов до вас Іоан Хреститель дорогою праведности, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися і потім, щоб повірити йому.
33
Вислухайте іншу притчу. Був якийсь господар дому, який посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав у ньому виностік, збудував башту і, віддавши його виноградарям, від’їхав.
34
Коли ж наблизився час плодів, він послав своїх слуг до виноградарів узяти свої плоди.
35
Виноградарі, схопивши слуг його, кого побили, кого вбили, а кого побили камінням.
36
Знову послав він інших слуг, більше, ніж перше; і з ними зробили так само.
37
Наостанок послав він до них свого сина, кажучи: посоромляться сина мого.
38
Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: це спадкоємець, ходімо уб’ємо його і заволодіємо спадщиною його.
39
І, схопивши його, вивели геть з виноградника і вбили.
40
Отже, коли прийде господар виноградника, що він зробить з цими виноградарями?
41
Говорять Йому: злочинців цих покарає смертю, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди своєчасно.
42
Ісус говорить їм: невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем? Це від Господа, і дивне в очах наших.
43
Тому кажу вам, що відбереться від вас Царство Боже і дане буде народові, який буде приносити плоди його.
44
І той, хто впаде на камінь цей, розіб’ється, а на кого він упаде, того розчавить.
45
І, слухаючи притчі Його, первосвященики і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить.
46
І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо Його мали за Пророка.
Глава 22
1
Ісус, продовжуючи говорити їм притчами, сказав:
2
Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, який справляв весілля синові своєму.
3
І послав рабів своїх покликати запрошених на весілля; і не схотіли прийти.
4
Знову послав інших рабів, говорячи: скажіть званим: ось я приготував мій обід, телят моїх і, що відгодоване, заколоте, і все готове; приходьте на весілля.
5
Але вони, знехтувавши те, пішли, хто на своє поле, а хто на свої торги.
6
Інші ж, схопивши рабів його, скривдили і вбили їх.
7
Почувши про це, цар розгнівався і, пославши військо своє, винищив тих убивць і спалив місто їхнє.
8
Тоді говорить він рабам своїм: весілля готове, а покликані не були достойні.
9
Отже, ідіть на роздоріжжя і всіх, кого знайдете, кличте на весілля.
10
І раби ті, вийшовши на дороги, зібрали всіх, кого тільки знайшли, і злих і добрих; і весілля наповнилося гістьми.
11
Цар, увійшовши подивитись на гостей, побачив там чоловіка, вбраного не у весільний одяг.
12
І каже йому: друже, чому ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Він же мовчав.
13
Тоді цар сказав слугам: зв’язавши йому руки і ноги, візьміть його і киньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів.
14
Бо багато покликаних, та мало обраних.
15
Тоді фарисеї пішли і радились, як би впіймати Його на слові.
16
І посилають до Нього своїх учнів з іродіанами, кажучи: Учителю! Ми знаємо, що Ти справедливий і істинно путі Божої вчиш, і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш ні на яку особу.
17
Отже, скажи нам, як Тобі здається, чи годиться платити подать кесареві, чи ні?
18
Ісус же, знаючи їхнє лукавство, сказав: чого спокушаєте Мене, лицеміри?
19
Покажіть Мені монету, якою платиться податок. Вони принесли Йому динарій.
20
І говорить їм: чиє це зображення і напис?
21
Кажуть Йому: кесаря. Тоді говорить їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові.
22
Почувши це, вони здивувалися і, залишивши Його, відійшли.
23
В той день приступили до Нього саддукеї, які говорять, що не існує воскресіння, і запитали Його:
24
Учителю! Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство брата свого.
25
Було в нас сім братів; перший, одружившись, помер і, не маючи дітей, лишив жінку свою братові своєму.
26
Так само і другий, і третій, навіть до сьомого.
27
А після всіх померла і жінка.
28
Отже, після воскресіння, котрого з семи буде вона жінкою? Бо всі мали її.
29
Ісус сказав їм у відповідь: помиляєтесь, не знаючи ні Писання, ні сили Божої.
30
Бо після воскресіння не женяться, не виходять заміж, а перебувають як ангели Божі на небесах.
31
А про воскресіння мертвих, невже не читали ви сказаного вам Богом:
32
Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова. Бог не є Бог мертвих, а живих.
33
І, чуючи, народ дивувався вченню Його.
34
А фарисеї, почувши, що Він посоромив саддукеїв, зібралися разом.
35
І один з них, законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи:
36
Учителю, яка заповідь найбільша в законі?
37
Ісус сказав йому: полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю.
38
Це є перша і найбільша заповідь.
39
Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе.
40
На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки.
41
Коли зібралися фарисеї, Ісус спитав їх:
42
що ви думаєте про Христа, чий Він Син? Кажуть Йому: Давидів.
43
Говорить їм: то як же Давид, у Дусі Божому, зве Його Господом, кажучи:
44
сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх.
45
Отже, якщо Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
46
І ніхто не зміг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто вже не смів запитувати Його.
Глава 23
1
Тоді Ісус промовив до народу і учеників Своїх,
2
кажучи: на Мойсеєвому сидінні сіли книжники та фарисеї.
3
Отже, все, що кажуть вам додержувати, додержуйте і робіть; а за ділами їхніми не робіть, бо вони говорять і не роблять.
4
Зв’язують важкі тягарі, які неможливо носити, і кладуть їх людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть зрушити їх.
5
Всі ж діла свої роблять так, щоб їх бачили люди: розширюють пов’язки* свої і подовжують край одежі своєї.
6
Також люблять возлежати на перших місцях на вечерях і сидіти на перших місцях у синагогах;
7
і вітання на торжищах, та щоб люди звали їх: учителю, учителю!
8
Ви ж не називайтесь учителями, бо один у вас Учитель — Христос; усі ж ви — браття.
9
І отцем не називайте собі нікого на землі, бо один у вас Отець, Який на небесах.
10
І не називайтесь наставниками, бо один у вас Наставник — Христос.
11
Більший же з вас нехай буде вам слугою.
12
Бо хто підносить себе, той принижений буде, а хто понижує себе, той піднесеться.
13
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що зачиняєте Царство Небесне перед людьми, бо ви і самі не входите, і тим, хто входить, не даєте увійти.
14
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що поїдаєте доми вдовиць, напоказ довго молитесь: за те ще більший осуд приймете.
15
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що обходите море і сушу, щоб навернути хоч одного; і коли це станеться, робите його сином геєни, удвічі гіршим за вас.
16
Горе вам, вожді сліпі, які говорять: якщо хто поклянеться храмом, то нічого, а якщо хто поклянеться золотом храму, той винний.
17
Безумні і сліпі! Що більше: золото чи храм, який освячує золото?
18
І ще, коли хто поклянеться жертовником, то нічого, а якщо хто поклянеться даром, що на ньому, той винний.
19
Безумні і сліпі! Що більше: дар чи жертовник, який освячує дар?
20
Отже, хто клянеться жертовником, клянеться ним і всім, що на ньому.
21
І хто клянеться храмом, клянеться ним і Тим, Хто живе в ньому.
22
І хто клянеться небом, клянеться Престолом Божим і Тим, Хто сидить на ньому.
23
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що даєте десятину* з м’яти, кропу і кмину, а облишили те, що є найважливіше в законі: суд, милість і віру; це належало робити, і того не залишати.
24
Вожді сліпі, що відціджуєте комара, а верблюда поглинаєте!
25
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що очищаєте зовні чаші і блюда, тоді як усередині вони повні злодійства і неправди.
26
Фарисею сліпий, очисть перше всередині чаші і блюда, щоб чистими були і зовні вони.
27
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що уподібнюєтесь розмальованим гробам, які зовні здаються гарними, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечистоти.
28
Так і ви на вигляд здаєтесь людям праведними, а всередині повні лицемірства і беззаконня.
29
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що будуєте гробниці пророкам і оздоблюєте пам’ятники праведникам,
30
і говорите: якби ми були у дні батьків наших, то не були б спільниками їхніми у проливанні крови пророків.
31
Тим ви самі свідчите проти себе, що ви сини тих, які вбивали пророків.
32
І ви доповнюєте міру зла батьків ваших.
33
Змії, поріддя єхиднове! Як утечете ви від суду вогню геєнського?
34
Тому ось Я посилаю до вас пророків, і мудрих, і книжників. І ви одних уб’єте і розіпнете, а інших будете бити в синагогах ваших і гнати з міста до міста.
35
Нехай прийде на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крови Авеля праведного до крови Захарії, сина Варахії, якого вбили між храмом і жертовником.
36
Істинно кажу вам, що все це прийде на рід цей.
37
Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах збирає пташенят своїх під крила, і ви не схотіли!
38
Ось лишається вам дім ваш пустий.
39
Бо кажу вам: не побачите Мене віднині, доки не скажете: благословен, Хто йде в ім’я Господнє!
Глава 24
1
І, вийшовши, Ісус пішов від храму; і підійшли до Нього ученики Його, щоб показати Йому будівлі храму.
2
Ісус же сказав їм: чи бачите все це? Істинно кажу вам: не залишиться тут каменя на камені, все буде зруйновано.
3
Коли ж сидів Він на горі Елеонській, то приступили до Нього ученики на самоті і спитали: скажи нам, коли це буде і яке знамення Твого пришестя і кінця віку?
4
Ісус сказав їм у відповідь: стережіться, щоб хто не спокусив вас,
5
бо багато хто прийде під іменем Моїм і казатиме: «я Христос», і багатьох спокусять.
6
Також почуєте про війни і чутки про війни. Глядіть, не жахайтесь, бо належить усьому тому бути, та це ще не кінець.
7
Постане бо народ на народ, і царство на царство; і будуть голод, моровиці і землетруси у різних місцях;
8
усе ж це — лиш початок хвороб.
9
Тоді видаватимуть вас на муки і вбиватимуть вас; і вас зненавидять усі народи через ім’я Моє.
10
І тоді багато хто спокуситься, і видаватимуть один одного, і зненавидять один одного;
11
і багато лжепророків з’явиться і багатьох спокусять;
12
і через збільшення беззаконь охолоне любов у багатьох.
13
Хто ж витерпить до кінця, той спасеться.
14
І буде проповідане це Євангеліє Царства по всьому світу, на свідчення усім народам; і тоді прийде кінець!
15
Отже, коли побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоїть на святому місці, — хто читає, нехай розуміє, —
16
тоді, хто буде в Юдеї, нехай біжить у гори.
17
І хто на покрівлі, той нехай не сходить взяти що-небудь з дому свого;
18
і хто на полі, той нехай не вертається взяти одяг свій.
19
Горе ж вагітним і матерям-годувальницям у ті дні!
20
Моліться ж, щоб не сталася втеча ваша взимку або в суботу,
21
бо тоді буде велика скорбота, якої не було від початку світу донині і не буде.
22
І якби не вкоротилися ті дні, то не спаслась би ніяка плоть; але заради обраних скоротяться ті дні.
23
Тоді, якщо хто скаже вам: ось тут Христос, або: отам, не йміть віри.
24
Бо встануть лжехристи і лжепророки і покажуть великі знамення і чудеса, щоб звабити, якщо можливо, і обраних.
25
Ось Я наперед сказав вам.
26
Отже, коли скажуть вам: «ось Він у пустелі», — не виходьте; «ось Він у потаємних кімнатах», — не йміть віри.
27
Бо, як блискавиця виходить зі сходу і з’являється аж до заходу, так буде пришестя Сина Людського.
28
Бо де буде труп, там зберуться орли.
29
І враз, після скорботи тих днів, сонце померкне, і місяць не дасть світла свого, і зірки спадуть з неба, і сили небесні захитаються.
30
І тоді з’явиться знамення Сина Людського на небі; і заплачуть всі племена земні і побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах небесних з силою і славою великою.
31
І пошле ангелів Своїх з сурмою гучноголосою; і зберуть обраних Його від чотирьох вітрів, від краю небес до кінця їх.
32
Від смоковниці навчіться притчі: коли гілля її стає вже м’яким і пускає листя, то знаєте, що близько літо.
33
Так само і ви: коли побачите все це, знайте, що близько, при дверях.
34
Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде.
35
Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть.
36
Про день же той і годину ніхто не знає, ні ангели небесні, а тільки Отець Мій один.
37
Але, як було у дні Ноя, так буде і в пришестя Сина Людського;
38
бо, як у дні перед потопом їли, пили, женились і виходили заміж аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег,
39
і не думали, поки не прийшов потоп і не забрав усіх, — так буде і в пришестя Сина Людського.
40
Тоді з двох, що будуть у полі, одного буде забрано, а другого залишено;
41
дві, що мелють на жорнах: одну буде забрано, а другу залишено.
42
Отже, пильнуйте, бо не знаєте, в яку годину Господь ваш прийде.
43
Але це ви знайте, що, якби знав господар дому, у яку сторожу прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого.
44
Тому і ви будьте готові, бо в ту годину, про яку й не думаєте, прийде Син Людський.
45
Хто ж є вірним і мудрим рабом, якого господар його поставить над слугами своїми, щоб давати їм їжу вчасно?
46
Блажен той раб, господар якого, прийшовши, знайде, що він робить так.
47
Істинно кажу вам, що над усім добром своїм поставить його.
48
Якщо ж раб той, будучи злим, скаже в серці своїм: не скоро прийде господар мій,
49
і почне бити товаришів своїх, їсти й пити з п’яницями, —
50
то прийде господар раба того в той день, в який він не сподівається, і в годину, про яку не знає.
51
І розсіче його і визначить йому одну долю з лицемірами; там буде плач і скрегіт зубів.
Глава 25
1
Тоді уподібниться Царство Небесне десятьом дівам, які, взявши світильники свої, вийшли назустріч женихові.
2
П’ять з них були мудрі, а п’ять — нерозумні.
3
Нерозумні, взявши світильники свої, не взяли з собою оливи.
4
Мудрі ж взяли оливи в посудинах разом із світильниками своїми.
5
А оскільки жених забарився, то всі задрімали і поснули.
6
Опівночі ж почувся крик: ось жених іде, виходьте назустріч йому.
7
Тоді встали всі діви та й приготували світильники свої.
8
Нерозумні ж сказали мудрим: дайте нам вашої оливи, бо світильники наші гаснуть.
9
А мудрі відповіли, кажучи: а як і нам, і вам не стане? Ідіть краще до продавців та й купіть собі.
10
Коли ж пішли вони купувати, прийшов жених, і ті, які були готові, ввійшли з ним на весілля, і двері зачинилися.
11
Пізніше прийшли й інші діви і говорять: Господи! Господи! Відчини нам.
12
Він же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам: не знаю вас.
13
Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде.
14
Так само один чоловік, відходячи, покликав своїх рабів і передав їм майно своє:
15
одному дав п’ять талантів, другому два, іншому ж один, кожному за спроможністю його, і відразу ж виїхав.
16
Той раб, який одержав п’ять талантів, пішов і використав їх на діло, і набув інші п’ять талантів.
17
Так само і той, який одержав два таланти, набув інші два.
18
А той, який одержав один талант, пішов і закопав його в землю, і заховав срібло господаря свого.
19
Коли минуло багато часу, приходить господар рабів тих і вимагає від них звіту.
20
Підійшов той, який одержав п’ять талантів, приніс інші п’ять талантів і сказав: господарю, п’ять талантів ти дав мені; ось ще п’ять талантів, які я здобув на них.
21
Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого.
22
Підійшов також і той, який одержав два таланти, і сказав: господарю, два таланти ти дав мені; ось інші два таланти, що я здобув на них.
23
Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого.
24
Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: господарю! Я знав тебе, як жорстоку людину, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав;
25
і, побоявшись, пішов і заховав талант твій у землю; ось тобі твоє.
26
Господар його сказав йому у відповідь: лукавий рабе і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не роз¬;
27
тоді треба було тобі віддати срібло моє купцям, і я, прийшовши, одержав би моє з прибутком.
28
Отже, візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів.
29
Бо кожному, хто має, дасться і примножиться, а в того, хто не має, відніметься і те, що має.
30
А негідного раба вкиньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. Сказавши це, проголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає!
31
Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї,
32
і зберуться перед Ним усі народи; і відділить їх одних від одних, як пастир відділяє овець від козлів.
33
І поставить овець праворуч Себе, а козлів — ліворуч.
34
Тоді скаже Цар тим, які праворуч від Нього: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу.
35
Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене;
36
був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене.
37
Тоді скажуть Йому праведники у відповідь: Господи!
38
Коли ми бачили Тебе голодним, і нагодували? Або спраглим, і напоїли? Коли ми бачили Тебе подорожнім, і прийняли? Або нагим, і зодягли?
39
Коли ми бачили Тебе недужим або у в’язниці, і прийшли до Тебе?
40
І Цар скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили.
41
Тоді скаже й тим, які ліворуч від Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його.
42
Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене;
43
був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не зодягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене.
44
Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господи! Коли ж ми бачили Тебе голодним, або спраглим, чи подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці і не послужили Тобі?
45
Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили.
46
І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне.
Глава 26
1
Коли Ісус скінчив усі ці слова, то сказав ученикам Своїм:
2
ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на розп’яття.
3
Тоді зібралися первосвященики, і книжники, і старійшини народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа,
4
і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити.
5
Але говорили: тільки не у свято, щоб не було заворушення в народі.
6
Коли ж Ісус був у Вифанії, в домі Симона прокаженого,
7
підійшла до Нього жінка з посудиною дорогоцінного мира і зливала Йому, що возлежав, на голову.
8
Побачивши це, ученики Його ремствували і говорили: для чого таке марнотратство?
9
Бо можна було б це миро продати за велику ціну і роздати вбогим.
10
Ісус же, зрозумівши це, сказав їм: навіщо бентежите жінку? Вона добре діло зробила для Мене.
11
Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте.
12
Зливши миро це на тіло Моє, до погребіння Мене приготувала.
13
Істинно кажу вам: де тільки буде проповідане Євангеліє це по всьому світу, сказано буде про те, що вона зробила, в пам’ять її.
14
Тоді один з дванадцятьох, званий Іудою Іскаріотом, пішов до первосвящеників
15
і сказав: що хочете дати мені, — і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібників.
16
І відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його.
17
Першого ж дня опрісноків ученики приступили до Ісуса і сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти паску?
18
Він сказав: підіть у місто до такого-то і скажіть йому: Учитель говорить: час Мій близько; у тебе справлю Пасху з учениками Моїми.
19
Ученики зробили, як звелів їм Ісус, і приготували паску.
20
Коли ж настав вечір, Він возліг з дванадцятьма учениками.
21
І коли вони їли, сказав: істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене.
22
Вони дуже засмутились і почали говорити Йому, кожен з них: чи не я, Господи?
23
Він же сказав у відповідь: хто вмочить зі Мною руку в блюдо, той зрадить Мене.
24
Син же Людський іде, як писано про Нього, але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій.
25
При цьому Іуда, що зрадив Його, сказав: чи не я, Учителю? Ісус говорить йому: ти сказав.
26
І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи ученикам, сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє.
27
І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм і сказав: пийте з неї всі,
28
бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.
29
Кажу ж вам, що віднині не буду пити від цього плоду виноградного до того дня, коли питиму з вами його новим у Царстві Отця Мого.
30
І, проспівавши, пішли на гору Елеонську.
31
Тоді говорить їм Ісус: всі ви спокуситеся через Мене в цю ніч, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці отари.
32
По воскресінні ж Моїм випереджу вас у Галилеї.
33
Петро сказав Йому у відповідь: якщо і всі спокусяться Тобою, то я ніколи не спокушусь.
34
Ісус сказав йому: істинно кажу тобі, що в цю ніч, перше ніж проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.
35
Говорить Йому Петро: хоч би мені довелось і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне говорили і всі ученики.
36
Потім приходить з ними Ісус у місцевість, що зветься Гефсиманією, і говорить ученикам: посидьте тут, поки Я піду та помолюся там.
37
І, взявши з Собою Петра і обох синів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити.
38
Тоді говорить їм Ісус: сумна душа Моя смертельно; почекайте тут і пильнуйте зі Мною.
39
І, відійшовши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти.
40
І приходить до учеників, і знаходить їх сплячими, і говорить Петрові: то не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?
41
Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.
42
Знову відійшовши, вдруге молився, кажучи: Отче Мій! Якщо не може чаша ця обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя.
43
І, прийшовши, знаходить їх знову сплячими, бо в них очі обважніли.
44
І, залишивши їх, знову відійшов і помолився втретє, сказавши те саме слово.
45
Тоді приходить до учеників Своїх і говорить їм: ви все ще спите і відпочиваєте; ось наблизився час, і Син Людський видається в руки грішників.
46
Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто зраджує Мене.
47
І, коли Він ще говорив, ось прийшов Іуда, один з дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і старійшин людських.
48
Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є, беріть Його.
49
І, відразу ж підійшовши до Ісуса, сказав: радуйся, Учителю! І поцілував Його.
50
Ісус же сказав йому: друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли, наклали руки на Ісуса і взяли Його.
51
І ось один з тих, що були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив меч свій і, вдаривши раба первосвященика, відсік йому вухо.
52
Тоді Ісус говорить йому: поверни меч твій на його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть;
53
чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені більш як дванадцять легіонів ангелів?
54
Як же тоді збудуться Писання, що так повинно бути?
55
Тоді сказав Ісус до народу: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб узяти Мене; кожного дня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене.
56
Це ж усе сталося, щоб збулися Писання пророків. Тоді всі ученики, покинувши Його, розбіглися.
57
А воїни, які взяли Ісуса, повели Його до Каяфи, первосвященика, де зібралися книжники і старійшини.
58
Петро ж ішов за Ним здаля, до двору первосвященика; і, ввійшовши всередину, сів із слугами, щоб бачити кінець.
59
Первосвященики і старійшини, і весь синедріон* шукали лжесвідчення проти Ісуса, щоб убити Його,
60
і не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але, наостанок, прийшли два лжесвідки
61
і сказали: Він говорив: можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його.
62
І, вставши, первосвященик сказав Йому: чому ж нічого не відповідаєш, що вони проти Тебе свідчать?
63
Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: заклинаю Тебе Богом Живим, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий?
64
Ісус говорить йому: ти сказав; але скажу вам: віднині побачите Сина Людського, Який сидить праворуч Сили і гряде на хмарах небесних.
65
Тоді первосвященик роздер одяг свій і сказав: Він богохульствує! Навіщо нам ще свідки? Ось тільки що ви чули хулу Його!
66
Як вам здається? Вони ж сказали у відповідь: повинен смерті.
67
Тоді плювали Йому в лице і знущалися з Нього, а деякі били Його по щоках
68
і говорили: проречи нам, Христе, хто вдарив Тебе?
69
Петро ж сидів у дворі. І підійшла до нього одна служниця і сказала: і ти був з Ісусом Галилейським.
70
Він же відрікся перед усіма, кажучи: не знаю, що ти говориш.
71
Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша і говорить тим, що були там: і цей був з Ісусом Назореєм.
72
І він знову відрікся з клятвою: не знаю Цього Чоловіка.
73
Трохи згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові: справді і ти з них, бо і мова твоя викриває тебе.
74
Тоді він почав божитися й клястися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень.
75
І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж проспіває півень, тричі зречешся Мене! І, вийшовши геть, плакав гірко.
Глава 27
1
Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старійшини людські зібрали раду на Ісуса, щоб убити Його.
2
І, зв’язавши Його, відвели і видали Його Понтію Пилату, правителю.
3
Тоді Іуда, що зрадив Його, побачивши, що Він засуджений, і розкаявшись, повернув тридцять срібників первосвященикам та старійшинам,
4
кажучи: згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? Гляди сам.
5
І, кинувши срібники в храмі, він вийшов, пішов і удавився.
6
Первосвященики ж, взявши срібники, сказали: не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крови.
7
І, скликавши раду, купили за них землю гончареву для погребіння подорожніх.
8
Тому і зветься земля та «землею крови» до цього дня.
9
Тоді збулося сказане пророком Єремією, який говорить: і взяли тридцять срібників, ціну Оціненого, Якого оцінили сини Ізраїля,
10
і дали їх за землю гончареву, як сказав мені Господь.
11
Ісус же став перед правителем. І питав Його правитель: Ти Цар Юдейський? Ісус сказав йому: ти говориш.
12
І коли звинувачували Його первосвященики і старійшини, Він нічого не відповідав.
13
Тоді говорить Йому Пилат: чи не чуєш, скільки свідчать проти Тебе?
14
І не відповідав йому ні на жодне слово, так що правитель вельми дивувався.
15
На свято ж Пасхи правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого хотіли.
16
Був тоді у них відомий в’язень, званий Вараввою.
17
Отже, коли вони зібралися, Пилат сказав їм: кого хочете, щоб я відпустив вам — Варавву чи Ісуса, названого Христом?
18
Бо знав, що видали Його через заздрощі.
19
Коли ж він сидів на судилищі, жінка його послала йому сказати: не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потерпіла сьогодні уві сні через Нього.
20
Але первосвященики і старійшини підмовили народ просити за Варавву, а Ісуса погубити.
21
Тоді правитель спитав їх: кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.
22
Пилат говорить їм: що ж мені робити з Ісусом, нареченим Христом? Кажуть йому всі: хай буде розіп’ятий.
23
Правитель сказав: яке ж зло вчинив Він? Та вони ще дужче кричали: нехай буде розіп’ятий.
24
Пилат, побачивши, що ніщо не допомагає, а заворушення зростає, взяв води, і вмив руки перед народом, і сказав: не винний я в крові Праведника Цього; дивіться ви.
25
Увесь народ, відповідаючи, сказав: кров Його на нас і на дітях наших.
26
Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття.
27
Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторії*, зібрали на Нього багато воїнів
28
і, роздягнувши Його, наділи на Нього багряницю;
29
і, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, глузували з Нього, кажучи: радуйся, Царю Юдейський!
30
І плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові.
31
А коли наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю і вдягли Його в одяг Його й повели на розп’яття.
32
Виходячи, вони зустріли одного чоловіка киринейського на ім’я Симон; і примусили цього нести хрест Його.
33
І коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що значить Лобне місце,
34
дали Йому пити оцет, змішаний з жовчю; і, покуштувавши, не схотів пити.
35
Ті ж, що розіп’яли Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб;
36
І, сидячи, стерегли Його там.
37
І поставили над головою Його напис провини Його: Цей є Ісус, Цар Юдейський.
38
Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.
39
Ті, що проходили мимо, лихословили на Нього, киваючи головами своїми
40
і кажучи: Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста.
41
Так само і первосвященики з книжниками та старійшинами і фарисеями, глузуючи, говорили:
42
інших спасав, а Себе Самого не може спасти; якщо Він Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в Нього;
43
уповав на Бога, нехай тепер порятує Його, якщо Він угодний Йому. Бо Він казав: Я — Син Божий.
44
Також і розбійники, розіп’яті з Ним, ганьбили Його.
45
З шостої ж години настала темрява по всій землі до години дев’ятої.
46
А близько дев’ятої години Ісус викрикнув гучним голосом: Ілі, Ілі! Лама савахфані! Що значить: Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?
47
Деякі з тих, що стояли там, почувши це, говорили: Він кличе Іллю.
48
І зараз же один з них побіг, взяв губку, намочив оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити.
49
А інші говорили: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його.
50
Ісус же, знову скрикнувши гучним голосом, віддав дух.
51
І ось завіса храму роздерлася надвоє, зверху донизу;
52
і земля потряслась; і каміння порозпадалось; і гроби розкрились; і багато тіл померлих святих воскресли
53
і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і явилися багатьом.
54
Сотник же і ті, що стерегли з ним Ісуса, побачивши землетрус і все, що сталося, злякались дуже і говорили: воістину Він був Син Божий.
55
Там було також багато жінок, що дивилися здалеку; вони йшли за Ісусом з Галилеї, слугуючи Йому;
56
між ними були Марія Магдалина і Марія, мати Якова та Іосії, і мати синів Зеведеєвих.
57
Коли ж настав вечір, прийшов багатий чоловік з Аримафеї на ім’я Йосиф, який також вчився в Ісуса.
58
Він, прийшовши до Пилата, просив тіло Ісуса. Тоді Пилат звелів віддати тіло.
59
І, взявши тіло, Йосиф обгорнув чистою плащаницею
60
і поклав Його в новому своєму гробі, який він витесав у скелі, і, приваливши великий камінь до дверей гробу, відійшов.
61
Були ж там Марія Магдалина й інша Марія, які сиділи навпроти гробу.
62
Наступного ранку, що після п’ятниці, зійшлися первосвященики і фарисеї до Пилата
63
і говорили: правителю! Ми згадали, що той обманщик, коли ще був живий, сказав: через три дні воскресну.
64
То звели охороняти гріб до третього дня, щоб ученики Його, прийшовши вночі, не вкрали Його і не сказали народові: воскрес з мертвих; і буде останній обман гірше першого.
65
Пилат сказав їм: маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте.
66
Вони пішли і поставили біля гробу сторожу і наклали на камінь печать.
Глава 28
Глава 28
1
1
Після ж суботнього вечора, на світанку першого дня після суботи, прийшли Марія Магдалина та інша Марія подивитися на гріб. (Зач. 115) В ве́чер же субо́тний [по ве́чері же субо́тнім], свита́ющи во єди́ну от субо́т, при́йде Марі́я Магдали́на і друга́я Марі́я ви́діти гроб.
2
2
І ось стався великий землетрус, бо ангел Господній, який зійшов з неба, приступивши, відвалив камінь від дверей гробу і сів на ньому. І се, трус бисть ве́лій: а́нгел бо Госпо́день, сшед с небесе́, присту́пль, отвали́ ка́мень от две́рій гро́ба і сідя́ше на нем;
3
3
Вигляд його був як блискавка, і одежа його біла, як сніг. бі же зрак єго́ я́ко мо́лнія, і одія́ніє єго́ біло́ я́ко сніг.
4
4
Зі страху перед ним ті, що стерегли, затремтіли і стали як мертві; От стра́ха же єго́ сотрясо́шася стрегу́щії і би́ша я́ко ме́ртві.
5
5
Ангел же, звернувшись до жінок, сказав: не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого. Отвіща́в же а́нгел рече́ жена́м: не бо́йтеся ви; вім бо, я́ко Ісу́са расп'я́таго і́щете;
6
6
Його нема тут — Він воскрес, як сказав. Підійдіть, погляньте на місце, де лежав Господь. ність зді; воста́ бо, я́коже рече́; прийді́те, ви́діте мі́сто, іді́же лежа́ Госпо́дь,
7
7
І підіть швидше, скажіть ученикам Його, що Він воскрес з мертвих і попередить вас у Галилеї; там Його побачите. Ось я сказав вам. і ско́ро ше́дші рці́те ученико́м Єго́, я́ко воста́ от ме́ртвих і се, варя́єть ви в Галіле́ї; та́мо Єго́ у́зрите; се, ріх вам.
8
8
І, вийшовши поспішно з гробу, вони зі страхом і великою радістю побігли сповістити учеників Його. І ізше́дші ско́ро от гро́ба со стра́хом і ра́достію ве́лією, теко́сті возвісти́ти ученико́м Єго́.
9
9
Коли ж вони йшли сповістити учеників Його, ось Ісус зустрів їх і сказав: радуйтеся! Вони ж, приступивши, припали до ніг Його і вклонилися Йому. Єгда́ же ідя́сті возвісти́ти ученико́м Єго́, і се, Ісу́с срі́те я, глаго́ля: ра́дуйтеся. Оні́ же присту́пльші я́стіся за но́зі Єго́ і поклони́стіся єму́.
10
10
Тоді говорить їм Ісус: не бійтеся; підіть сповістіть братів Моїх, щоб ішли до Галилеї, і там вони побачать Мене. Тогда́ глаго́ла ї́ма Ісу́с: не бо́йтеся; іді́те, возвісті́те бра́тії Моє́й, да і́дуть в Галіле́ю і ту м'я ви́дять.
11
11
Коли ж вони йшли, то дехто зі сторожі, прийшовши до міста, сповістив первосвящеників про все, що сталося. Іду́щема же ї́ма, се, ні́ції от кустоді́ї прише́дше во град, возвісти́ша архієре́йом вся би́вшая.
12
12
І вони, зібравшись із старійшинами, скликали раду, дали чимало грошей воїнам І собра́вшеся со ста́рці, сові́т сотвори́ша, сре́бреники дово́льни да́ша во́їном,
13
13
і сказали: говоріть, що ученики Його, прийшовши вночі, украли Його, коли ми спали. глаго́люще: рці́те, я́ко ученици́ Єго́ но́щію прише́дше украдо́ша Єго́, нам сп'я́щим;
14
14
І якщо чутка про це дійде до правителя, ми переконаємо його і вас від неприємностей визволимо. і а́ще сіє́ усли́шано бу́деть у іге́мона, ми утоли́м єго́ і вас безпеча́льни сотвори́м.
15
15
Вони, взявши гроші, зробили, як були навчені; і пронеслося слово це між юдеями, навіть до цього дня. Они́ же приє́мше сре́бреники, сотвори́ша, я́коже науче́ні би́ша. І промче́ся сло́во сіє́ во іуде́єх да́же до сего́ дне.
16
16
А одинадцять учеників пішли в Галилею, на гору, куди звелів їм Ісус. (Зач. 116) Єди́нії же на́десяте ученици́ ідо́ша в Галіле́ю, в го́ру, а́може повелі́ їм Ісу́с;
17
17
І, побачивши Його, поклонилися Йому, а деякі засумнівались. і ви́дівше Єго́, поклони́шася Єму́; о́ви же усумні́шася.
18
18
І, наблизившись, Ісус сказав їм: дана Мені всяка влада на небі і на землі. І присту́пль Ісу́с, рече́ їм, глаго́ля: даде́ся Мі вся́ка власть на Небесі́ і на землі́;
19
19
Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, ше́дше у́бо научі́те вся язи́ки, крестя́ще їх во і́м'я Отця́, і Си́на, і Свята́го Ду́ха,
20
20
навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я з вами по всі дні, до кінця віку. Амінь. уча́ще їх блюсти́ вся, єли́ка запові́дах вам; і се, Аз с ва́ми єсьм во вся дні до сконча́нія ві́ка. Амі́нь.

← Книга пророка Малахiї
Євангеліє від Марка →
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.