|
Євангеліє від Матфея
|
Євангеліє від Матфея
|
|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового. | (Зач. 1) Кни́га родства́ Ісу́са Христа́, Си́на Дави́дова, Си́на Авраа́мля. |
|
2
|
2
|
| Авраам породив Ісаака; Ісаак породив Якова; Яків породив Іуду та братів його; | Авраа́м роди́ Ісаа́ка. Ісаа́к же роди́ Іа́кова. Іа́ков же роди́ Іу́ду і бра́тію єго́. |
|
3
|
3
|
| Іуда породив Фареса і Зару від Фамари; Фарес породив Есрома; Есром породив Арама; | Іу́да же роди́ Фаре́са і За́ру от Фама́ри. Фаре́с же роди́ Есро́ма. Есро́м же роди́ Ара́ма. |
|
4
|
4
|
| Арам породив Аминадава; Аминадав породив Наасона; Наасон породив Салмона; | Ара́м же роди́ Амінада́ва. Амінада́в же роди́ Наассо́на. Наассо́н же роди́ Салмо́на. |
|
5
|
5
|
| Салмон породив Вооза від Рахави; Вооз породив Овида від Руфи; Овид породив Єссея; | Салмо́н же роди́ Воо́за от Раха́ви. Воо́з же роди́ Ови́да от Ру́фи. Ови́д же роди́ Ієссе́я. |
|
6
|
6
|
| Єссей породив Давида царя; Давид цар породив Соломона від дружини Урієвої; | Ієссе́й же роди́ Дави́да царя́. Дави́д же цар роди́ Соломо́на от Урі́їни. |
|
7
|
7
|
| Соломон породив Ровоама; Ровоам породив Авию; Авия породив Асу; | Соломо́н же роди́ Ровоа́ма. Ровоа́м же роди́ Аві́ю. Аві́я же роди́ А́су. |
|
8
|
8
|
| Аса породив Іосафата; Іосафат породив Іорама; Іорам породив Озію; | А́са же роди́ Іосафа́та. Іосафа́т же роди́ Іора́ма. Іора́м же роди́ Озі́ю. |
|
9
|
9
|
| Озія породив Іоафама; Іоафам породив Ахаза; Ахаз породив Єзекію; | Озі́я же роди́ Іоафа́ма. Іоафа́м же роди́ Аха́за. Аха́з же роди́ Єзекі́ю. |
|
10
|
10
|
| Єзекія породив Манассію; Манассія породив Амона; Амон породив Іосію; | Єзекі́я же роди́ Манассі́ю. Манассі́а же роди́ Амо́на. Амо́н же роди́ Іосі́ю. |
|
11
|
11
|
| Іосія породив Іоакима; Іоаким породив Єхонію та братів його до переселення вавилонського. | Іосі́я же роди́ Ієхо́нію і бра́тію єго́, в преселе́ніє вавило́нськоє [Ст. 11 в ні́кіїх греч.: Іосі́я же роди́ Іоаки́ма і бра́тію єго́. Іоаки́м же роди́ Ієхо́нію в преселе́ніє вавило́нськоє]. |
|
12
|
12
|
| По переселенні ж вавилонському Єхонія породив Салафиїла; Салафиїл породив Зоровавеля; | По преселе́нії же вавило́нстім, Ієхо́нія роди́ Салафі́їля. Салафі́їль же роди́ Зорова́веля. |
|
13
|
13
|
| Зоровавель породив Авиуда; Авиуд породив Єлиакима; Єлиаким породив Азора; | Зорова́вель же роди́ Авіу́да. Авіу́д же роди́ Єліаки́ма. Єліаки́м же роди́ Азо́ра. |
|
14
|
14
|
| Азор породив Садока; Садок породив Ахима; Ахим породив Еліуда; | Азо́р же роди́ Садо́ка. Садо́к же роди́ Ахи́ма. Ахи́м же роди́ Еліу́да. |
|
15
|
15
|
| Еліуд породив Єлеазара; Єлеазар породив Матфана; Матфан породив Якова; | Єліу́д же роди́ Єлеаза́ра. Єлеаза́р же роди́ Матфа́на. Матфа́н же роди́ Іа́кова. |
|
16
|
16
|
| Яків породив Йосифа, чоловіка Марії, від Якої народився Ісус, названий Христом. | Іа́ков же роди́ Іо́сифа, му́жа Марі́їна, із Нея́же роди́ся Ісу́с, глаго́лемий Христо́с. |
|
17
|
17
|
| Отже, всіх поколінь від Авраама до Давида чотирнадцять родів; і від Давида до переселення вавилонського чотирнадцять родів; і від переселення вавилонського до Христа чотирнадцять родів. | Всіх же родо́в от Авраа́ма до Дави́да ро́дове четирена́десяте; і от Дави́да до преселе́нія вавило́нськаго ро́дове четирена́десяте; і от преселе́нія вавило́нськаго до Христа́ ро́дове четирена́десяте. |
|
18
|
18
|
| Різдво Ісуса Христа було так: по зарученні Матері Його Марії з Йосифом, перш ніж зійтися їм, виявилося, що Вона має в утробі від Духа Святого. | (Зач. 2) Ісу́с Христо́во Рождество́ си́це бі: обруче́нній бо би́вши Ма́тері Єго́ Марі́ї Іо́сифові, пре́жде да́же не сни́тися і́ма, обрі́теся іму́щи во чре́ві от Ду́ха Свя́та. |
|
19
|
19
|
| Йосиф же, чоловік Її, будучи праведним і не бажаючи ославити Її, хотів потай відпустити Її. | Іо́сиф же муж Єя́, пра́веден сий і не хотя́ Єя́ обличи́ти, восхоті́ тай пусти́ти ю. |
|
20
|
20
|
| Та щойно він помислив це, як ось ангел Господній з’явився йому уві сні, промовляючи: Йосифе, сину Давидів! Не бійся прийняти Марію, жону твою, бо зачате в Ній є від Духа Святого. | Сія́ же єму́ поми́слившу, се а́нгел Госпо́день во сні яви́ся єму́, глаго́ля: Іо́сифе, си́не Дави́дов, не убо́йся прия́ти Маріа́м жени́ твоєя́, ро́ждшеєбося в ней, от Ду́ха єсть Свя́та. |
|
21
|
21
|
| Народить же Вона Сина, і наречеш Йому ім’я Ісус, бо Він спасе людей Своїх від гріхів їхніх. | Роди́ть же Си́на, і нарече́ши і́м'я Єму́ Ісу́с, той бо спасе́ть лю́ди Своя́ от гріх їх. |
|
22
|
22
|
| Це ж усе сталося, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: | Сіє́ же все бисть, да сбу́деться рече́нноє от Го́спода проро́ком, глаго́лющим: |
|
23
|
23
|
| ось Діва в утробі прийме й народить Сина, і наречуть ім’я Йому Еммануїл, що означає: з нами Бог. | се, Ді́ва во чре́ві при́йметь і роди́ть Си́на, і нареку́ть і́м'я Єму́ Емману́їл, є́же єсть сказа́ємо: с на́ми Бог. |
|
24
|
24
|
| Прокинувшись, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній, і прийняв жону свою. | Воста́в же Іо́сиф от сна, сотвори́ я́коже повелі́ єму́ а́нгел Госпо́день, і прия́т жену́ свою́, |
|
25
|
25
|
| І не знав Її, поки й породила Сина Свого первістка, і він нарік ім’я Йому: Ісус. | і не зна́яше Єя́, до́ндеже роди́ Си́на Своєго́ пе́рвенця, і нарече́ і́м'я Єму́ Ісу́с. |
|
Глава 2
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| Коли ж Ісус народився у Вифлеємі Юдейському у дні царя Ірода, волхви* зі сходу прийшли до Єрусалима, кажучи: | (Зач. 3) Ісу́су же ро́ждшуся в Вифлеє́мі Іуде́йстім во дні І́рода царя́, се, волсви́ от восто́к прийдо́ша во Ієрусали́м, глаго́люще: |
|
2
|
2
|
| де є народжений Цар Юдейський? Бо ми бачили зірку Його на сході і прийшли поклонитися Йому. | гді єсть рожде́йся Цар іуде́йський? Ви́діхом бо звізду́ Єго́ на восто́ці і прийдо́хом поклони́тися Єму́. |
|
3
|
3
|
| Почувши це, Ірод цар стривожився, й увесь Єрусалим з ним. | Сли́шав же І́род цар смути́ся, і весь Ієрусали́м с ним. |
|
4
|
4
|
| І, зібравши всіх первосвящеників і книжників народних, питав у них: де мав би народитися Христос? | І собра́в вся первосвяще́нники і кни́жники людські́я, вопроша́ше от них: гді Христо́с ражда́ється? |
|
5
|
5
|
| Вони ж сказали йому: у Вифлеємі юдейському, бо так написано пророком: | Они́ же реко́ша єму́: в Вифлеє́мі іуде́йстім, та́ко бо пи́сано єсть проро́ком: |
|
6
|
6
|
| і ти, Вифлеєме, земле Іудина, нічим не менший від інших володінь Іудиних; бо з тебе вийде Вождь, Який упасе народ Мій, Ізраїля. | і ти, Вифлеє́ме, земле́ Іу́дова, ні чи́мже ме́нші єси́ во влади́ках іу́дових: із тебе́ бо ізи́деть Вождь, І́же упасе́ть лю́ди моя́, Ізра́їля. |
|
7
|
7
|
| Тоді Ірод, потайки покликавши волхвів, вивідав від них час з’явлення зірки | Тогда́ І́род тай призва́ волхви́, і іспи́товаше от них вре́м'я я́вльшияся звізди́, |
|
8
|
8
|
| і пославши їх до Вифлеєма, сказав: підіть, старанно розвідайте про Немовля і, коли знайдете, сповістіть мене, щоб і мені піти поклонитися Йому. | і посла́в їх в Вифлеє́м, рече́: ше́дше іспита́йте ізві́стно о Отроча́ті; єгда́ же обря́щете, возвісті́те мі, я́ко да і аз шед поклоню́ся Єму́. |
|
9
|
9
|
| Вони, вислухавши царя, пішли. І ось зірка, яку бачили вони на сході, йшла перед ними, аж поки, нарешті, прийшла і зупинилась над місцем, де було Немовля. | Они́ же послу́шавше царя́, ідо́ша. І се, звізда́, ю́же ви́діша на восто́ці, ідя́ше пред ни́ми, до́ндеже прише́дши ста верху́, іді́же бі Отроча́. |
|
10
|
10
|
| Побачивши зірку, вони зраділи радістю вельми великою. | Ви́дівше же звізду́, возра́довашася ра́достію ве́лією зіло́, |
|
11
|
11
|
| І, увійшовши в дім, побачили Немовля з Марією, Матір’ю Його, і, впавши, поклонилися Йому; і, відкривши скарби свої, принесли Йому дари: золото, ладан і смирну*. | і прише́дше в хра́мину, ви́діша Отроча́ с Марі́єю Ма́терію Єго́, і па́дше поклони́шася Єму́; і, отве́рзше сокро́вища своя́, принесо́ша Єму́ да́ри, зла́то і лива́н і сми́рну. |
|
12
|
12
|
| І, одержавши уві сні одкровення не повертатися до Ірода, іншою дорогою відійшли до країни своєї. | І вість приє́мше во сні не возврати́тися ко І́роду, іни́м путе́м отидо́ша во страну́ свою́. |
|
13
|
13
|
| Коли ж вони відійшли, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові, говорячи: устань, візьми Немовля і Матір Його та біжи в Єгипет і будь там, доки не скажу тобі, бо хоче Ірод шукати Немовля, щоб погубити Його. | (Зач. 4) Отше́дшим же їм, се, а́нгел Госпо́день во сні яви́ся Іо́сифу, глаго́ля: воста́в поіми́ Отроча́ і Ма́тер Єго́, і біжи́ во Єги́пет, і бу́ди та́мо, до́ндеже реку́ ті, хо́щеть бо І́род іска́ти Отроча́те, да погуби́ть Є. |
|
14
|
14
|
| Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його вночі та й пішов у Єгипет | Он же воста́в, поя́т Отроча́ і Ма́тер Єго́ но́щію, і оти́де во Єги́пет, |
|
15
|
15
|
| і був там до смерти Іродової, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: з Єгипту покликав Я Сина Мого. | і бі та́мо до уме́ртвія І́родова, да сбу́деться рече́нноє от Го́спода проро́ком, глаго́лющим: от Єги́пта воззва́х Си́на Моєго́. |
|
16
|
16
|
| Тоді Ірод, побачивши себе осміяним волхвами, дуже розгнівався і послав повбивати усіх немовлят у Вифлеємі і в усіх околицях його, — від двох років і менше — за часом, про який вивідав у волхвів. | Тогда́ І́род ви́дів, я́ко пору́ган бисть от волхво́в, разгні́вася зіло́ і посла́в ізби́ вся ді́ти су́щия в Вифлеє́мі і во всіх преді́ліх єго́, от двою́ лі́ту і нижа́йше, по вре́мені, є́же ізві́стно іспита́ от волхво́в. |
|
17
|
17
|
| Тоді збулося сказане через пророка Єремію, який говорить: | Тогда́ сби́сться рече́нноє Ієремі́єм проро́ком, глаго́лющим: |
|
18
|
18
|
| голос в Рамі чути, плач і ридання та голосіння велике; Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитися, бо нема їх. | глас в Ра́мі сли́шан бисть, плач і рида́ніє і вопль мног; Рахи́ль пла́чущися чад свої́х і не хотя́ше уті́шитися, я́ко не суть. |
|
19
|
19
|
| Як помер Ірод, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові в Єгипті | Уме́ршу же І́роду, се, а́нгел Госпо́день во сні яви́ся Іо́сифу во Єги́пті, |
|
20
|
20
|
| і говорить: устань, візьми Немовля і Матір Його та йди в землю Ізраїлеву, бо вже померли ті, що шукали душу Немовляти. | глаго́ля: воста́в поіми́ Отроча́ і Ма́тер Єго́ і іди́ в зе́млю Ізра́їлеву, ізомро́ша бо і́щущії душі́ Отроча́те. |
|
21
|
21
|
| Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його і прийшов у землю Ізраїлеву. | Он же воста́в, поя́т Отроча́ і Ма́тер Єго́ і при́йде в зе́млю Ізра́їлеву. |
|
22
|
22
|
| Почувши ж, що Архелай царює в Юдеї замість Ірода, батька свого, побоявся йти туди; а, одержавши уві сні одкровення, пішов у землю Галилейську. | Сли́шав же, я́ко Архела́й ца́рствуєть во Іуде́ї вмі́сто І́рода, отця́ своєго́, убоя́ся та́мо іти́; вість же приє́м во сні, оти́де в преді́ли Галіле́йськія. |
|
23
|
23
|
| І, прийшовши, оселився в місті, яке зветься Назарет, щоб збулося сказане через пророків, що Він Назореєм наречеться. | І прише́д всели́ся во гра́ді нарица́ємім Назаре́т, я́ко да сбу́деться рече́нноє проро́ки, я́ко Назоре́й нарече́ться. |
|
Глава 3
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| У ті дні приходить Іоан Хреститель і проповідує в пустелі Юдейській, | (Зач. 5) Во дні же о́ни при́йде Іоа́нн Крести́тель, пропові́дая в пусти́ні Іуде́йстій |
|
2
|
2
|
| і каже: покайтеся, наблизилось бо Царство Небесне. | і глаго́ля: пока́йтеся, прибли́жибося Ца́рствіє Небе́сноє. |
|
3
|
3
|
| Бо Він є Той, про Якого сказав пророк Ісая: глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому. | Сей бо єсть річе́нний Іса́єм проро́ком, глаго́лющим: глас вопію́щаго в пусти́ні: угото́вайте путь Госпо́день, пра́ви творі́те стезі́ Єго́. |
|
4
|
4
|
| Сам же Іоан мав одяг з верблюжого волоса і пояс шкіряний на стегнах своїх, а їжею його були акриди* та мед дикий. | Сам же Іоа́нн ім'я́ше ри́зу свою́ от влас вельблу́ждь, і по́яс усме́н о чреслі́х свої́х, снідь же єго́ бі пру́жіє і мед ди́вій. |
|
5
|
5
|
| Тоді виходили до нього Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йорданська; | Тогда́ ісхожда́ше к Нему́ Ієрусали́ма, і вся Іуде́я, і вся страна́ Іорда́нськая, |
|
6
|
6
|
| І хрестилися в Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої. | і креща́хуся во Іорда́ні от Него́, іспові́дающе гріхи́ своя́. |
|
7
|
7
|
| А побачивши багато фарисеїв і саддукеїв, що йшли до нього хреститися, Іоан сказав їм: поріддя єхиднове! Хто навчив вас тікати від грядущого гніву? | Ви́дів же (Іоа́нн) мно́гі фарісе́ї і саддуке́ї гряду́щия на креще́ніє Єго́, рече́ їм: рожде́нія єхи́днова, кто сказа́ вам біжа́ти от бу́дущаго гні́ва? |
|
8
|
8
|
| Створіть же плід, достойний покаяння. | сотворі́те у́бо плод досто́їн покая́нія, |
|
9
|
9
|
| І не починайте говорити в собі: отця маємо Авраама. Кажу бо вам, що Бог може з каміння цього звести дітей Авраамові. Вже й сокира біля кореня дерева лежить: | і не начина́йте глаго́лати в себі́: отця́ і́мами Авраа́ма. Глаго́лю бо вам, я́ко мо́жеть Бог от ка́менія сего́ воздви́гнути ча́да Авраа́му; |
|
10
|
10
|
| бо всяке дерево, що не приносить доброго плоду, рубають і кидають в огонь. | уже́ бо і сіки́ра при ко́рені дре́ва лежи́ть; вся́ко у́бо дре́во, є́же не твори́ть плода́ добра́, посіка́ємо бива́єть і во огнь вмета́ємо; |
|
11
|
11
|
| Я хрещу вас водою на покаяння, але Той, Хто гряде після мене, Сильніший за мене; я недостойний понести взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем; | аз у́бо креща́ю ви водо́ю в покая́ніє, Гряди́й же по мні крі́плій мене́ єсть, Єму́же нісьм досто́їн сапоги́ понести́; Той ви крести́ть Ду́хом Святи́м і огне́м; |
|
12
|
12
|
| Його лопата* в руці у Нього, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю Свою в житницю, а полову спалить вогнем невгасимим. | Єму́же лопа́та в руці́ Єго́, і отреби́ть гумно́ своє́, і собере́ть пшени́цю Свою́ в жи́тницю, пле́ви же сожже́ть огне́м негаса́ющим. |
|
13
|
13
|
| Тоді приходить Ісус з Галилеї на Йордан до Іоана хреститися від нього. | (Зач. 5) Тогда́ прихо́дить Ісу́с от Галіле́ї на Іорда́н ко Іоа́нну крести́тися от него́. |
|
14
|
14
|
| Іоан же стримував Його і говорив: мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене? | Іоа́нн же возбраня́ше Єму́, глаго́ля: аз тре́бую Тобо́ю крести́тися, і Ти ли гряде́ши ко мні? |
|
15
|
15
|
| Але Ісус сказав йому у відповідь: облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду. Тоді Іоан допускає Його. | Отвіща́в же Ісу́с рече́ к нему́: оста́ви ни́ні, та́ко бо подоба́єть нам іспо́лнити вся́ку пра́вду. Тогда́ оста́ви Єго́. |
|
16
|
16
|
| І, охрестившись, Ісус вийшов зразу ж з води, — і ось розкрилися Йому небеса, і побачив Іоан Духа Божого, Який сходив, мов голуб, і спускався на Нього. | І крести́вся Ісу́с взи́де а́біє от води́; і се, отверзо́шася єму́ небеса́, і ви́ді Ду́ха Бо́жия сходя́ща, я́ко го́луб'я, і гряду́ща на Него́. |
|
17
|
17
|
| І ось голос лунає з неба, який говорить: Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління. | І се, глас с небесе́ глаго́ля: Сей єсть Син Мой возлю́бленний, о Не́мже благоволи́х. |
|
Глава 4
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| Тоді Ісус виведений був Духом у пустелю, щоб спокушав Його диявол. | (Зач. 7) Тогда́ Ісу́с возведе́н бисть Ду́хом в пусти́ню іскуси́тися от дия́вола, |
|
2
|
2
|
| І постився сорок днів і сорок ночей, наостанку зголоднів. | і пости́вся дній чети́редесять і но́щій чети́редесять, посліди́ взалка́. |
|
3
|
3
|
| І, приступивши до Нього, спокусник сказав: якщо Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це хлібами стало. | І присту́пль к Нему́ іскуси́тель рече́: а́ще Син єси́ Бо́жий, рци, да ка́меніє сіє́ хлі́би бу́дуть. |
|
4
|
4
|
| Він же сказав йому у відповідь: написано: не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом, що виходить з уст Божих. | Он же отвіща́в рече́: пи́сано єсть: не о хлі́бі єди́нім жив бу́деть челові́к, но о вся́цім глаго́лі ісходя́щем ізо уст Бо́жиїх. |
|
5
|
5
|
| Тоді узяв Його диявол до святого міста і поставив Його на крилі храму, | Тогда́ поя́т єго́ дия́вол во святи́й град, і поста́ви єго́ на крилі́ церко́внім, |
|
6
|
6
|
| та й каже Йому: якщо Ти є Син Божий, кинься вниз, бо написано: ангелам Своїм заповість про Тебе, щоб оберігали Тебе, і на руки візьмуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю. | і глаго́ла єму́: а́ще Син єси́ Бо́жий, ве́рзися ни́зу, пи́сано бо єсть: я́ко а́нгелом Свої́м запові́сть о Тебі́ (сохрани́ти Тя), і на рука́х во́зьмуть Тя, да не когда́ преткне́ши о ка́мень но́гу Твою́. |
|
7
|
7
|
| Сказав же йому Ісус: написано також: не спокушай Господа Бога твого. | Рече́ (же) єму́ Ісу́с: па́ки пи́сано єсть: не іску́сиши Го́спода Бо́га Твоєго́. |
|
8
|
8
|
| Знову бере Його диявол на дуже високу гору і показує Йому всі царства світу і славу їхню, | Па́ки поя́т єго́ дия́вол на гору́ високу́ зіло́, і показа́ єму́ вся ца́рствія ми́ра і сла́ву їх, |
|
9
|
9
|
| та й говорить Йому: це все Тобі дам, якщо, впавши, поклонишся мені. | і глаго́ла єму́: сія́ вся Тебі́ дам, а́ще пад поклони́шимися. |
|
10
|
10
|
| Тоді Ісус говорить йому: відійди від Мене, сатано, бо написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому Єдиному служи. | Тогда́ глаго́ла єму́ Ісу́с: іди́ за Мно́ю, сатано́: пи́сано бо єсть: Го́споду Бо́гу Твоєму́ поклони́шися і Тому́ Єди́ному послу́жиши. |
|
11
|
11
|
| Тоді залишив Його диявол, і ось ангели приступили й служили Йому. | Тогда́ оста́ви Єго́ дия́вол, і се, а́нгели приступи́ша і служа́ху Єму́. |
|
12
|
12
|
| Коли ж почув Ісус, що Іоан відданий під варту, пішов до Галилеї. | (Зач. 8) Сли́шав же Ісу́с, я́ко Іоа́нн пре́дан бисть, оти́де в Галіле́ю, |
|
13
|
13
|
| І, залишивши Назарет, прийшов і оселився в Капернаумі приморському, в краях Завулонових і Неффалимових, | і оста́вль Назаре́т, прише́д всели́ся в Капернау́м в помо́ріє, в преді́ліх Завуло́них і Неффали́млих, |
|
14
|
14
|
| щоб збулося сказане пророком Ісаєю, який говорить: | да сбу́деться рече́нноє Іса́єм проро́ком, глаго́лющим: |
|
15
|
15
|
| земле Завулонова і земле Неффалимова, за Йорданом на шляху приморському, Галилеє язичників. | земля́ Завуло́ня і земля́ Неффали́мля, путь мо́ря об он пол Іорда́на, Галіле́я язи́к, |
|
16
|
16
|
| Народ, що сидів у темряві, побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні й тіні смерти, світло засяяло їм. | лю́діє седя́щії во тьмі ви́діша світ ве́лій, і сідя́щим в страні́ і сі́ні сме́ртній, світ возсія́ їм. |
|
17
|
17
|
| Відтоді почав Ісус проповідувати й говорити: покайтеся, наблизилося бо Царство Небесне. | Отто́лі нача́т Ісу́с пропові́дати і глаго́ати: пока́йтеся, прибли́жися бо Ца́рство Небе́сноє. |
|
18
|
18
|
| Проходячи ж біля моря Галилейського, Він побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалками. | (Зач. 9) Ходя́ же при мо́рі Галіле́йстім, ви́ді два бра́та, Си́мона, глаго́лемаго Петра́, і Андре́я, бра́та єго́, вмета́юща мре́жі в мо́ре, бі́ста бо ри́баря; |
|
19
|
19
|
| Та й каже їм: ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей. | і глаго́ла ї́ма: гряді́та по Мні, і сотворю́ ви ловця́ челові́ком. |
|
20
|
20
|
| І вони зараз же, покинувши сіті, пішли за Ним. | О́на же а́біє оста́вльша мре́жі, по Нем ідо́ста. |
|
21
|
21
|
| І, відійшовши звідтіля, побачив інших двох братів: Якова Зеведеєвого та Іоана, брата його, у човні із Зеведеєм, батьком їхнім, які лагодили сіті свої, і покликав їх. | І преше́д отту́ду, ви́ді і́на два бра́та, Іа́кова Зеведе́єва і Іоа́нна, бра́та єго́, в кораблі́ с Зеведе́йом, отце́м єю́, зав'язу́юща мре́жі своя́, і воззва́ я. |
|
22
|
22
|
| Вони, одразу ж покинувши човен і батька свого, пішли за Ним. | О́на же а́біє, оста́вльша кора́бль і отця́ своєго́, по нем ідо́ста. |
|
23
|
23
|
| І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи в синагогах їхніх і проповідуючи Євангеліє Царства, зціляючи всяку недугу і всяку неміч у людях. | І прохожда́ше всю Галіле́ю Ісу́с, учя́ на со́нмищах їх і пропові́дая Єва́нгеліє Ца́рствія, ісціля́я всяк неду́г і вся́ку я́зю в лю́дех. |
|
24
|
24
|
| І розійшлася чутка про Нього по всій Сирії; і приводили до Нього всіх немічних, хворих на всілякі недуги, й одержимих, і біснуватих, і сновид, і розслаблених — і Він зціляв їх. | І ізи́де слух Єго́ по всей Сирі́ї; і приведо́ша к Нему́ вся боля́щия, разли́чними неду́ги і страстьми́ одержи́ми, і бі́сни, і мі́сячния, і разсла́бленния (жи́лами) — і ісціли́ їх. |
|
25
|
25
|
| І йшло за Ним багато народу з Галилеї, і з Десятиграддя, і з Єрусалима, і з Юдеї, і з іншого боку Йордана. | (Зач. 10) І по Нем ідо́ша наро́ди мно́зі от Галіле́ї і десяти́ град, і от Ієрусали́ма і Іуде́ї, і со о́наго по́лу Іорда́на. |
|
Глава 5
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
| Побачивши народ, Він зійшов на гору; і, коли сів, приступили до Нього ученики Його. | Узрі́в же наро́ди, взи́де на гору́; і сі́дшу Єму́, приступи́ша к Нему́ ученици́ Єго́. |
|
2
|
2
|
| І, відкривши уста Свої, навчав їх, промовляючи: | І отве́рз уста́ Своя́, уча́ше їх, глаго́ля: |
|
3
|
3
|
| Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне. | блаже́нні ни́щії ду́хом, я́ко тіх єсть Ца́рствіє Небе́сноє. |
|
4
|
4
|
| Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться. | Блаже́нні пла́чущії, я́ко ті́ї уті́шаться. |
|
5
|
5
|
| Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю. | Блаже́нні кро́тції, я́ко ті́ї наслі́дять зе́млю. |
|
6
|
6
|
| Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться. | Блаже́нні а́лчущії і жа́ждущії пра́вди, я́ко ті́ї наси́тяться. |
|
7
|
7
|
| Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть. | Блаже́нні ми́лостивії, я́ко ті́ї поми́ловані бу́дуть. |
|
8
|
8
|
| Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать. | Блаже́нні чи́стії се́рдцем, я́ко ті́ї Бо́га у́зрять. |
|
9
|
9
|
| Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. | Блаже́нні миротво́рці, я́ко ті́ї Си́нове Бо́жії нареку́ться. |
|
10
|
10
|
| Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне. | Блаже́нні ізгна́ні пра́вди ра́ди, я́ко тіх єсть Ца́рствіє Небе́сноє. |
|
11
|
11
|
| Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи — Мене ради. | Блаже́нні єсте́, єгда́ поно́сять вам і іждену́ть, і реку́ть всяк зол глаго́л на ви лжу́ще — Мене́ ра́ди: |
|
12
|
12
|
| Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах. Так гнали і пророків, які були до вас. | ра́дуйтеся і веселі́теся, я́ко мзда ва́ша мно́га на Небесі́х; та́ко бо ізгна́ша проро́ки, і́же (бі́ша) пре́жде вас. |
|
13
|
13
|
| Ви — сіль землі. Якщо ж сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона вже ні до чого не придатна, хіба що бути викинутою геть на потоптання людям. | Ви єсте́ соль землі́; а́ще же соль обуя́єть, чим осоли́ться? Ні во что́же бу́деть ктому́, то́чію да ізси́пана бу́деть вон і попира́єма челові́ки. |
|
14
|
14
|
| Ви — світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори. | (Зач. 11) Ви єсте́ світ ми́ра: не мо́жеть град укри́тися верху́ гори́ стоя́: |
|
15
|
15
|
| І не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник, — і світить всім у домі. | ніже́ вжига́ють світи́льника і поставля́ють єго́ под спу́дом, но на сві́щниці, і сві́тить всім, і́же в хра́мині (суть). |
|
16
|
16
|
| Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного. | Та́ко да просвіти́ться світ ваш пред челові́ки, я́ко да ви́дять ва́ша до́брая діла́ і просла́в'ять Отця́ ва́шего, І́же на Небесі́х. |
|
17
|
17
|
| Не думайте, що Я прийшов порушити Закон або Пророків: не порушити прийшов Я, а виконати. | (Да) не мні́те, я́ко прийдо́х разори́ти Зако́н іли́ Проро́ки: не прийдо́х разори́ти, но іспо́лнити. |
|
18
|
18
|
| Бо істинно кажу вам: доки існуватимуть небо і земля, жодна йота чи жодна риска не перейде із закону, поки не здійсниться все. | Амі́нь бо глаго́лю вам: до́ндеже пре́йдеть не́бо і земля́, йо́та єди́на, іли́ єди́на черта́ не пре́йдеть от Зако́на, до́ндеже вся бу́дуть. |
|
19
|
19
|
| Отже, якщо хто порушить одну з цих заповідей найменших і навчить того людей, той найменшим назветься в Царстві Небесному; а хто виконає і навчить, той великим назветься в Царстві Небесному. | І́же а́ще разори́ть єди́ну за́повідій сих ма́лих і научи́ть та́ко челові́ки, мній нарече́ться в Ца́рствії Небе́снім; а і́же сотвори́ть і научи́ть, сей ве́лій нарече́ться в Ца́рствії Небе́снім. |
|
20
|
20
|
| Кажу бо вам, якщо праведність ваша не перевершить праведности книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете до Царства Небесного. | (Зач. 12) Глаго́лю бо вам, я́ко а́ще не ізбу́деть пра́вда ва́ша па́че кни́жник і фарісе́й, не вни́дете в Ца́рствіє Небе́сноє. |
|
21
|
21
|
| Ви чули, що було сказано древнім: не вбивай, а хто уб’є, підлягає суду. | Сли́шасте, я́ко рече́но бисть дре́внім: не убіє́ши, і́же (бо) а́ще убіє́ть, пови́нен єсть суду́. |
|
22
|
22
|
| Я ж кажу вам, що всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду; а хто скаже на брата свого: «рака»*, підлягає синедріону*; а хто скаже: «потвора», підлягає геєні вогненній. | Аз же глаго́лю вам, я́ко всяк гні́ваяйся на бра́та своєго́ всу́є пови́нен єсть суду́; і́же бо а́ще рече́ть бра́ту своєму́: рака́, пови́нен єсть со́нмищу; а і́же рече́ть: уро́де, пови́нен єсть геє́нні о́гненній. |
|
23
|
23
|
| Отже, коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, | А́ще у́бо принесе́ши дар твой ко олтарю́ і ту пом'яне́ши, я́ко брат твой і́мать ні́что на тя, |
|
24
|
24
|
| залиш там дар твій перед жертовником і піди перше помирися з братом твоїм, і тоді прийди й принеси дар твій. | оста́ви ту дар твой пред олтаре́м і шед пре́жде смири́ся с бра́том твої́м, і тогда́ прише́д принеси́ дар твой. |
|
25
|
25
|
| Мирися з суперником твоїм швидко, доки ти в дорозі з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя не віддав би тебе слузі, і не вкинули б тебе у в’язницю. | Бу́ди увіщава́яся с сопе́рником твої́м ско́ро, до́ндеже єси́ на путі́ с ним, да не преда́сть тебе́ сопе́рник судії́, і судія́ тя преда́сть слузі́, і в темни́цю вве́ржен бу́деши; |
|
26
|
26
|
| Істинно кажу тобі: ти не вийдеш звідти, поки не віддаси останній кодрант*. | амі́нь глаго́лю тебі́: не ізи́деши отту́ду, до́ндеже возда́си послі́дній кодра́нт. |
|
27
|
27
|
| Ви чули, що було сказано древнім: не чини перелюбу. | (Зач. 13) Сли́шасте, я́ко річе́но бисть дре́внім: не прелюби́ сотвори́ши. |
|
28
|
28
|
| А Я кажу вам, що всякий, хто погляне на жінку, жадаючи її, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму. | Аз же глаго́лю вам, я́ко всяк, і́же воззри́ть на жену́ ко є́же вожделі́ти єя́, уже́ любоді́йствова с не́ю в се́рдці своє́м; |
|
29
|
29
|
| Якщо ж праве око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе, бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну вогненну. | а́ще же о́ко твоє́ десно́є соблажня́єть тя, ізми́ є і ве́рзи от себе́: у́не бо ті єсть, да поги́бнеть єди́н от уд твої́х, а не все ті́ло твоє́ вве́ржено бу́деть в геє́нну (о́гненную); |
|
30
|
30
|
| І коли правиця твоя спокушає тебе, відсічи її та кинь від себе: бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну. | і а́ще десна́я твоя́ рука́ соблажня́єт тя, усіци́ ю і ве́рзи от себе́: у́не бо ті єсть, да поги́бнеть єди́н от уд твої́х, а не все ті́ло твоє́ вве́ржено бу́деть в геє́нну. |
|
31
|
31
|
| Сказано також: коли хто розводиться з жінкою своєю, нехай дасть їй лист про розлучення. | Рече́но же бисть, я́ко і́же а́ще пу́стить жену́ свою́, да дасть єй кни́гу распу́стную. |
|
32
|
32
|
| А Я кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, хіба що через її любодійство, призводить її до перелюбства, і хто візьме шлюб з розлученою, той перелюбствує. | Аз же глаго́лю вам, я́ко всяк отпуща́яй жену́ свою́, ра́зві словесе́ любоді́йнаго, твори́ть ю прелюбоді́йствовати; і і́же пущени́цю по́йметь, прелюбоді́йствуєть. |
|
33
|
33
|
| Ще чули ви, що було сказано древнім: не клянися неправдиво, а виконуй перед Господом клятви твої. | (Зач. 14) Па́ки сли́шасте, я́ко річе́но бисть дре́внім: не во лжу клене́шися, возда́си же Го́сподеві кля́тви твоя́. |
|
34
|
34
|
| А Я кажу вам — не клястися зовсім: ні небом, бо воно є престолом Божим; | Аз же глаго́лю вам не кля́тися вся́ко: ні не́бом, я́ко престо́л єсть Бо́жий; |
|
35
|
35
|
| ні землею, бо вона є підніжжям ніг Його; ні Єрусалимом, бо це місто великого Царя. | ні земле́ю, я́ко подно́жіє єсть нога́ма Єго́; ні Ієрусали́мом, я́ко град єсть вели́каго Царя́; |
|
36
|
36
|
| І головою твоєю не клянися, бо не можеш жодної волосини білою або чорною зробити. | ніже́ главо́ю твоє́ю клени́ся, я́ко не мо́жеши вла́са єди́наго бі́ла іли́ че́рна сотвори́ти; |
|
37
|
37
|
| Нехай буде слово ваше: так — так; ні — ні, а що зверх цього, те від лукавого. | бу́ди же сло́во ва́ше: єй — єй; ні — ні, ли́шше же сею́ от неприя́зні єсть. |
|
38
|
38
|
| Ви чули, що було сказано: око за око і зуб за зуб. | Сли́шасте, я́ко річе́но бисть: о́ко за о́ко і зуб за зуб. |
|
39
|
39
|
| А Я кажу вам не противитися злу. Але якщо тебе хто вдарить у праву твою щоку, підстав йому і другу. | Аз же глаго́лю вам не проти́витися злу; но а́ще тя кто уда́рить в десну́ю твою́ лани́ту, обрати́ єму́ і другу́ю; |
|
40
|
40
|
| І тому, хто захоче судитися з тобою і верхній одяг твій взяти, віддай йому і сорочку. | і хотя́щему суди́тися с тобо́ю і ри́зу твою́ взя́ти, отпусти́ єму́ і срачи́цю; |
|
41
|
41
|
| І хто примусить тебе іти з ним одне поприще, іди з ним два. | і а́ще кто тя по́йметь по си́лі по́прище єди́но, іди́ с ним два. |
|
42
|
42
|
| Тому, хто просить у тебе, дай; і від того, хто хоче в тебе позичити, не відвертайся. | (Зач. 15) Прося́щему у тебе́ дай, і хотя́щаго от тебе́ зая́ти не отврати́. |
|
43
|
43
|
| Ви чули, що було сказано: люби ближнього твого і ненавидь ворога твого. | Сли́шасте, я́ко річе́но єсть: возлю́биши і́скренняго твоєго́ і возненави́диши врага́ твоєго́. |
|
44
|
44
|
| А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас, | Аз же глаго́лю вам: любі́те враги́ ва́ша, благослові́те клену́щия ви, добро́ творі́те ненави́дящим вас, і молі́теся за творя́щих вам напа́сть і ізгоня́щия ви, |
|
45
|
45
|
| щоб ви були синами Отця вашого Небесного, бо Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних. | я́ко да бу́дете cи́нове Отця́ ва́шего, І́же єсть на Небесі́х; я́ко со́лнце Своє́ сія́єть на зли́я і благі́я і дожди́ть на пра́ведния і на непра́ведния. |
|
46
|
46
|
| Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме і митарі роблять? | А́ще бо лю́бите лю́б’ящих вас, ку́ю мзду і́мате? Не і митарі́ ли то́жде творя́ть? |
|
47
|
47
|
| І коли ви вітаєте тільки друзів ваших, що особливого робите? Чи не так само і язичники чинять? | І а́ще цілу́єте дру́ги ва́ша то́кмо, что ли́шше творите́? Не і язи́чници ли тако́жде творя́ть? |
|
48
|
48
|
| Отже, будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий. | Бу́діте у́бо ви соверше́нні, я́коже Оте́ць ваш Небе́сний соверше́н єсть. |
|
Глава 6
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
| Стережіться, не творіть милостині вашої перед людьми для того, щоб вони бачили вас: інакше не буде вам нагороди від Отця вашого Небесного. | (Зач. 16) Внемлі́те ми́лостині ва́шея не твори́ти пред челові́ки, да ви́димі бу́дете ї́ми: а́ще ли же ні, мзди не і́мате от Отця́ ва́шего, І́же єсть на Небесі́х. |
|
2
|
2
|
| Отже, коли твориш милостиню, не сурми перед собою, як роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, щоб прославляли їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. | Єгда́ у́бо твори́ши ми́лостині, не воструби́ пред собо́ю, я́коже лицемі́ри творя́ть в со́ньмищих і в сто́гнах, я́ко да просла́в'яться от челові́к. Амі́нь глаго́лю вам, восприє́млють мзду свою́. |
|
3
|
3
|
| У тебе ж, як твориш милостиню, нехай ліва рука твоя не знає, що робить правиця твоя, | Тебі́ же творя́щу ми́лостині, да не уві́сть шу́йця твоя́, что твори́ть десни́ця твоя́, |
|
4
|
4
|
| щоб милостиня твоя була потаємною; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. | я́ко да бу́деть ми́лостиня твоя́ в та́йні; і Оте́ць твой, ви́дяй в та́йні, Той возда́сть тебі́ я́ві. |
|
5
|
5
|
| І, коли молишся, не будь як лицеміри, які люблять молитися у синагогах і на перехрестях, зупиняючись, щоб бачили їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. | І єгда́ мо́лишися, не бу́ди я́коже лицемі́ри, я́ко лю́б'ять в со́ньмищих і в сто́гнах путі́й стоя́ще моли́тися, я́ко да яв'я́ться челові́ком. Амі́нь глаго́лю вам, я́ко восприє́млють мзду свою́. |
|
6
|
6
|
| Ти ж, коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Який у таїні, і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. | Ти же, єгда́ мо́лишися, вни́ди в кліть твою́ і, затвори́в две́рі твоя́, помоли́ся Отцю́ твоєму́, І́же в та́йні, і Оте́ць твой, ви́дяй в та́йні, возда́сть тебі́ я́ві. |
|
7
|
7
|
| А молячись, не говоріть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослів’ї своєму почуті будуть. | Моля́щеся же не ли́шше глаго́літе, я́коже язи́чници; мнять бо, я́ко во многоглаго́ланії своє́м усли́шані бу́дуть; |
|
8
|
8
|
| Не уподібнюйтесь їм, бо знає Отець ваш, чого ви потребуєте, раніше за ваше прохання до Нього. | не подо́бітеся у́бо їм; вість бо Оте́ць ваш, ї́хже тре́буєте, пре́жде проше́нія ва́шего. |
|
9
|
9
|
| Моліться ж так: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; | Си́це у́бо молі́теся ви: О́тче наш, І́же єси́ на Небесі́х, да святи́ться і́м'я Твоє́; |
|
10
|
10
|
| нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. | да при́йдеть Ца́рствіє Твоє́; да бу́деть во́ля Твоя́, я́ко на Небесі́, і на землі́. |
|
11
|
11
|
| Хліб наш насущний дай нам сьогодні; | Хліб наш насу́щний даждь нам днесь; |
|
12
|
12
|
| І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; | і оста́ви нам до́лги на́ша, я́ко і ми оставля́єм должнико́м на́шим; |
|
13
|
13
|
| І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь. | і не введи́ нас в напа́сть, но ізба́ви нас от лука́ваго. Я́ко Твоє́ єсть Ца́рствіє, і си́ла, і сла́ва во ві́ки. Амі́нь. |
|
14
|
14
|
| Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний. | (Зач. 17) А́ще бо отпуща́єте челові́ком согріше́нія їх, отпу́стить і вам Оте́ць ваш Небе́сний; |
|
15
|
15
|
| А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших. | а́ще ли не отпуща́єте челові́ком согріше́нія їх, ні Оте́ць ваш отпу́стить вам согріше́ній ва́ших. |
|
16
|
16
|
| Коли ж постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони потьмарюють обличчя свої, щоб показати людям, що постять вони. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. | Єгда́ же постите́ся, не бу́діте я́коже лицемі́ри сі́тующе; помрача́ють бо ли́ця своя́, я́ко да яв'я́ться челові́ком постя́щеся. Амі́нь глаго́лю вам, я́ко восприє́млють мзду свою́. |
|
17
|
17
|
| Ти ж, коли постиш, намасти голову твою і вмий обличчя твоє, | Ти же постя́ся пома́жи главу́ твою́, і лице́ твоє́ уми́й, |
|
18
|
18
|
| щоб не показувати людям, що ти постиш, але Отцю твоєму, — Який у таїні; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. | я́ко да не яви́шися челові́ком постя́ся, но Отцю́ твоєму́, І́же в та́йні; і Оте́ць твой, ви́дяй в та́йні, возда́сть тебі́ я́ві. |
|
19
|
19
|
| Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть. | Не скрива́йте себі́ сокро́вищ на землі́, іді́же черв і тля тлить, і іді́же та́тіє подко́пивають і кра́дуть; |
|
20
|
20
|
| Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, | скрива́йте же себі́ сокро́вище на Небесі́, іді́же ні черв, ні тля тлить, і іді́же та́тіє не подко́пивають, ні кра́дуть; |
|
21
|
21
|
| бо де скарб ваш, там буде й серце ваше. | іді́же бо єсть сокро́вище ва́ше, ту бу́деть і се́рдце ва́ше. |
|
22
|
22
|
| Світильником тіла є око. Отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим; | (Зач. 18) Світи́лник ті́лу єсть о́ко. А́ще у́бо бу́деть о́ко твоє́ про́сто, все ті́ло твоє́ сві́тло бу́деть; |
|
23
|
23
|
| коли ж око твоє буде нечистим, то і все тіло твоє темним буде. Отже, якщо світло, що в тобі, є темрявою, то яка ж тоді темрява? | а́ще ли о́ко твоє́ лука́во бу́деть, все ті́ло твоє́ те́мно бу́деть. А́ще у́бо світ, і́же в тебі́, тьма єсть, то тьма кольми́? |
|
24
|
24
|
| Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні*. | Нікто́же мо́жеть двіма́ господи́нома рабо́тати: лю́бо єди́наго возлю́бить, а друга́го возненави́дить, іли́ єди́наго держи́ться, о друзі́м же неради́ти на́чнеть. Не мо́жете Бо́гу рабо́тати і мамо́ні. |
|
25
|
25
|
| Задля цього кажу вам: не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло — за одяг? | Сего́ ра́ди глаго́лю вам: не пеці́теся душе́ю ва́шею, что я́сте, іли́ что піє́те, ні ті́лом ва́шим, во что облече́теся. Не душа́ ли бо́льші єсть пи́щі, і ті́ло оде́жди? |
|
26
|
26
|
| Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; і Отець ваш Небесний годує їх. Хіба ж ви не набагато кращі за них? | Воззрі́те на пти́ці небе́сния, я́ко не сі́ють, ні жнуть, ні собира́ють в жи́тниці, і Оте́ць ваш Небе́сний пита́єть їх. Не ви ли па́че лу́чші їх єсте́? |
|
27
|
27
|
| Та й хто з вас, турбуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть? | Кто же от вас пеки́йся мо́жеть приложи́ти во́зрасту своєму́ ла́коть єди́н? |
|
28
|
28
|
| І про одяг чого піклуєтесь? Подивіться на лілеї польові, як вони ростуть: не трудяться і не прядуть; | І о оде́жди что пече́теся? Смотрі́те крин се́льних, ка́ко расту́ть: не тружда́ються, ні пряду́т; |
|
29
|
29
|
| кажу ж вам: що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них; | глаго́лю же вам, я́ко ні Соломо́н во всей сла́ві своє́й облече́ся, я́ко єди́н от сих; |
|
30
|
30
|
| якщо ж траву польову, що сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так зодягає, то хіба не набагато краще зодягне вас, маловіри! | а́ще же сі́но се́льноє, днесь су́ще і у́трі в пещ вмета́ємо, Бог та́ко одіва́єть, не мно́го ли па́че вас, малові́ри? |
|
31
|
31
|
| Тож не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися? | (Зач. 19) Не пеці́теся у́бо, глаго́люще: что я́ми, іли́ что піє́м, іли́ чим оде́ждемся? |
|
32
|
32
|
| Бо всього цього язичники шукають; знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому. | Всіх бо сих язи́ци і́щуть; вість бо Оте́ць ваш Небе́сний, я́ко тре́буєте сих всіх. |
|
33
|
33
|
| Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам. | Іщі́те же пре́жде Ца́рствія Бо́жия і пра́вди Єго́, і сія́ вся приложа́ться вам. |
|
34
|
34
|
| Отже, не піклуйтеся про завтрашній день, бо завтра саме за себе піклуватиметься. Досить кожному дневі своїх турбот. | Не пеці́теся у́бо на у́трей, у́треній бо собо́ю пече́ться; довлі́єть дне́ві зло́ба [попече́ніє] єго́. |
|
Глава 7
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
| Не судіть, щоб і вас не судили; | (Зач. 20) Не суді́те, да не суди́мі бу́дете; |
|
2
|
2
|
| бо яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється й вам. | і́мже бо судо́м су́дите, су́дять вам; і в ню́же мі́ру мі́рите, возмі́риться вам. |
|
3
|
3
|
| І чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш? | Что же ви́диши суче́ць, і́же во о́ці бра́та твоєго́, бервна́ же, є́же єсть во о́ці твоє́м, не чу́єши? |
|
4
|
4
|
| Або, як скажеш братові твоєму: дай я витягну скалку з ока твого, коли колода в оці твоїм? | Або ка́ко рече́ши бра́ту твоєму́: оста́ви, да ізму́ суче́ць із очесе́ твоєго́, і се, бервно́ во о́ці твоє́м? |
|
5
|
5
|
| Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого. | Лицемі́ре, ізми́ пе́рвіє бервно́ із очесе́ твоєго́, і тогда́ у́зриши із'я́ти суче́ць із очесе́ бра́та твоєго́. |
|
6
|
6
|
| Не давайте святого псам і не кидайте перлів ваших перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, обернувшись, не пороздирали й вас. | Не даді́те свята́я псом, ні помета́йте би́сер ва́ших пред свинія́ми, да не поперу́ть їх нога́ми свої́ми і вра́щшеся расто́ргнуть ви. |
|
7
|
7
|
| Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам; | (Зач.) Просі́те, і да́сться вам; іщі́те, і обря́щете; толці́те, і отве́рзеться вам; |
|
8
|
8
|
| бо кожен, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють. | всяк бо прося́й приє́млеть, і іщя́й обріта́єть, і толку́щему отве́рзеться. |
|
9
|
9
|
| Чи є між вами така людина, яка, коли син її попросить у неї хліба, подала б йому камінь? | Або кто єсть от вас челові́к, єго́же а́ще воспро́сить син єго́ хлі́ба, єда́ ка́мень пода́сть єму́? |
|
10
|
10
|
| І коли попросить риби, подала б йому змію? | Або а́ще ри́би про́сить, єда́ змію́ пода́сть єму́? |
|
11
|
11
|
| Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте дари добрі давати дітям вашим, тим паче Отець ваш Небесний дасть блага тим, хто просить у Нього. | А́ще у́бо ви, лука́ві су́ще, умі́єте дая́нія бла́га дая́ти ча́дом ва́шим, кольми́ па́че Оте́ць ваш Небе́сний дасть бла́га прося́щим у Него́. |
|
12
|
12
|
| Отже, все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм, — бо в цьому є Закон і Пророки. | (Зач. 21) Вся у́бо, єли́ка а́ще хо́щете, да творя́ть вам челові́ци, та́ко і ви творі́те їм: се бо єсть зако́н і проро́ци. |
|
13
|
13
|
| Входьте вузькими воротами, бо просторі ворота і широка дорога ведуть до погибелі, і багато хто йде ними. | Вни́діте у́зькими врати́; я́ко простра́нная врата́ і широ́кий путь вводя́й в па́губу, і мно́зі суть входя́щії ім; |
|
14
|
14
|
| А вузькі ворота і тісна дорога ведуть у життя, і мало тих є, хто знаходить їх. | что у́зькая врата́ і ті́сний путь вводя́й в живо́т, і ма́ло їх єсть, і́же обріта́ють єго́. |
|
15
|
15
|
| Остерігайтеся лжепророків, які приходять до вас в одежі овечій, а всередині — вовки хижі. | (Зач. 22) Внемлі́те же от лжи́вих проро́к, і́же прихо́дять к вам во оде́ждах о́вчих, внутр же суть во́лци хи́щници; |
|
16
|
16
|
| По плодах їхніх пізнаєте їх. Хіба збирають виноград з терня або смокви з будяків? | от плод їх позна́єте їх. Єда́ об'ємлютю от те́рнія гро́зди, іли́ от ре́пія смо́кви? |
|
17
|
17
|
| Так усяке добре дерево і плоди добрі родить, а погане дерево і плоди погані родить. | Та́ко вся́ко дре́во до́броє плоди́ добри́ твори́ть, а зло́є дре́во плоди́ зли твори́ть; |
|
18
|
18
|
| Не може дерево добре плоди погані родити, ні дерево погане плоди добрі родити. | не мо́жеть дре́во добро́ плоди́ зли твори́ти, ні дре́во зло плоди́ добри́ твори́ти. |
|
19
|
19
|
| Всяке дерево, що не дає плоду доброго, зрубують і у вогонь кидають. | Вся́ко у́бо дре́во, є́же не твори́ть плода́ добра́, посіка́ють є і во огнь вмета́ють. |
|
20
|
20
|
| Тож за їхніми плодами пізнаєте їх. | Ті́мже у́бо от плод їх позна́єте їх. |
|
21
|
21
|
| Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! — увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного. | (Зач. 23) Не всяк глаго́ляй мі: Го́споди! Го́споди! — вни́деть в Ца́рствіє Небе́сноє; но творя́й во́лю Отця́ Моєго́, І́же єсть на Небесі́х. |
|
22
|
22
|
| Багато хто скаже Мені того дня: Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили? | Мно́зі реку́ть мні во он день: Го́споди! Го́споди! Не в Твоє́ ли і́м'я проро́чествовахом, і Твої́м і́менем бі́си ізгони́хом, і Твої́м і́менем си́ли мно́гі сотвори́хом? |
|
23
|
23
|
| І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня. | І тогда́ іспові́м їм: я́ко ніколи́же знах вас, отиді́те от Мене́, ді́лающії беззако́ніє. |
|
24
|
24
|
| Отже, всякого, хто слухає ці слова Мої і виконує їх, уподібню мужеві мудрому, який збудував будинок свій на камені; | (Зач. 24) Всяк у́бо, і́же сли́шить словеса́ Моя́ сія́ і твори́ть я, уподо́блю єго́ му́жу му́дру, і́же созда́ хра́мину свою́ на ка́мені; |
|
25
|
25
|
| І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і ринули на будинок той, і він не впав, бо був збудований на камені. | і сни́де дождь, і прийдо́ша рі́ки, і возві́яша ві́три, і нападо́ша на хра́мину ту; і не паде́ся, основана́ бо бі на ка́мені. |
|
26
|
26
|
| А всякий, хто слухає ці слова Мої і не виконує їх, уподібниться мужеві нерозумному, який збудував будинок свій на піску; | І всяк сли́шай словеса́ Моя́ сія́, і не творя́ їх, уподо́биться му́жу уро́диву, і́же созда́ хра́мину свою́ на пісці́; |
|
27
|
27
|
| І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і налягли на будинок той; і він упав, і руйнування його було велике. | і сни́де дождь, і прийдо́ша рі́ки, і возві́яша ві́три, і опро́шася хра́мині той, і паде́ся; і бі разруше́ніє єя́ ве́ліє. |
|
28
|
28
|
| І коли Ісус скінчив слова ці, народ дивувався вченню Його, | І бисть єгда́ сконча́ Ісу́с словеса́ сія́, дивля́хуся наро́ди о учениії Єго́; |
|
29
|
29
|
| бо Він учив їх, як Той, Хто має владу, а не як книжники і фарисеї. | бі бо учя́ їх я́ко власть імі́я, і не я́ко кни́жници (і фарисе́є). |
|
Глава 8
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
| Коли ж Він зійшов з гори, слідом за Ним пішло багато народу. | Сше́дшу же Єму́ с гори́, вслід Єго́ ідя́ху наро́ди мно́зі. |
|
2
|
2
|
| І ось підійшов прокажений і, кланяючись Йому, сказав: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити. | І се, прокаже́н прише́д кла́няшеся Єму́, глаго́ля: Го́споди, а́ще хо́щеши, мо́жеши м'я очи́стити. |
|
3
|
3
|
| Ісус, простягши руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І він у ту ж мить очистився від прокази. | І просте́р ру́ку Ісу́с, косну́ся єму́, глаго́ля: хощу́, очи́стися. І а́біє очи́стися єму́ прока́за. |
|
4
|
4
|
| І говорить йому Ісус: гляди ж, нікому не розповідай, але піди покажися священикові і принеси дар, який повелів у законі Мойсей, на свідчення їм. | І глаго́ла єму́ Ісу́с: виждь, ні кому́же пові́ждь, но шед покажи́ся ієре́йові і принеси́ дар, єго́же повелі́ (в зако́ні) Моїсе́й, во свиді́тельство їм. |
|
5
|
5
|
| А як увійшов Ісус до Капернаума, підійшов до Нього сотник і благав Його: | (Зач. 25) Вше́дшу же Єму́ в Капернау́м, приступи́ к Нему́ со́тник, моля́ Єго́ |
|
6
|
6
|
| Господи, слуга мій вдома лежить розслаблений і тяжко страждає. | і глаго́ля: Го́споди, о́трок мой лежи́ть в дому́ разсла́блен, лю́ті стражда́. |
|
7
|
7
|
| І говорить йому Ісус: Я прийду і зцілю його. | І глаго́ла єму́ Ісу́с: Аз прише́д ісцілю́ єго́. |
|
8
|
8
|
| Сотник же у відповідь сказав: Господи! Я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою; але промов тільки слово, і видужає слуга мій. | І отвіща́в со́тник, рече́ (Єму́): Го́споди, нісьм досто́їн, да под кров мой вни́деши; но то́кмо рци сло́во, і ісцілі́єть о́трок мой; |
|
9
|
9
|
| Бо і я — людина підвладна, але, маючи під собою воїнів, кажу одному: іди, і йде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: зроби це, і зробить. | і́бо аз челові́к єсьм под вла́стію, іми́й под собо́ю во́їни, і глаго́лю сему́: іди́, і і́деть; і друго́му: прийди́, і прихо́дить; і рабу́ моєму́: сотвори́ сіє́, і сотвори́ть. |
|
10
|
10
|
| Почувши це, Ісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: істинно кажу вам, і в Ізраїлі не знайшов Я такої віри. | Сли́шав же Ісу́с, удиви́ся і рече́ гряду́щим по Нем: амі́нь глаго́лю вам: ні во Ізра́їлі толи́ки ві́ри обріто́х. |
|
11
|
11
|
| Кажу ж вам, що багато прийдуть зі сходу й заходу і возляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному; | Глаго́лю же вам, я́ко мно́зі от восто́к і за́пад при́йдуть і возля́гуть со Авраа́мом, і Ісаа́ком, і Іа́ковом во Ца́рствії Небе́снім; |
|
12
|
12
|
| А сини Царства вигнані будуть у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. | си́нове же ца́рствія ізгна́ні бу́дуть во тьму кромі́шнюю: ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м. |
|
13
|
13
|
| І сказав Ісус сотникові: іди, і, як вірував ти, нехай буде тобі. І одужав слуга його в ту ж мить. | І рече́ Ісу́с со́тнику: іди́, і я́коже ві́ровал єси́, бу́ди тебі́. І ісцілі́ о́трок єго́ в той час. |
|
14
|
14
|
| Прийшовши до Петрової господи, Ісус побачив тещу його, що лежала в гарячці, | (Зач. 26) І прише́д Ісу́с в дом Петро́в, ви́ді те́щу єго́ лежа́щу і огне́м жего́му, |
|
15
|
15
|
| і доторкнувся до руки її, і гарячка покинула її; і вона встала і слугувала Йому. | і прикосну́ся руці́ єя́, і оста́ви ю огнь; і воста́ і служа́ше Єму́. |
|
16
|
16
|
| Коли ж настав вечір, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він вигнав духів словом і зцілив усіх недужих, | По́зді же би́вшу, приведо́ша к Нему́ бі́сни мно́гі; і ізгна́ ду́хи сло́вом і вся боля́щия ісціли́; |
|
17
|
17
|
| щоб справдилося сказане пророком Ісаєю, який говорить: Він узяв на Себе недуги наші і поніс хвороби. | да сбу́деться річе́нноє Іса́єм проро́ком, глаго́лющим: Той неду́ги на́ша прия́т і болі́зні понесе́. |
|
18
|
18
|
| А як побачив Ісус довкола Себе багато народу, звелів ученикам відпливти на другий бік. | Ви́дів же Ісу́с мно́гі наро́ди о́крест Себе́, повелі́ (ученико́м) іти́ на он пол. |
|
19
|
19
|
| Тоді один книжник, підійшовши, сказав Йому: Учителю, я піду за Тобою, куди б Ти не пішов. | І присту́пль єди́н кни́жник, рече́ Єму́: учи́телю, іду́ по Тебі́, а́може а́ще і́деши. |
|
20
|
20
|
| І каже йому Ісус: лисиці мають нори і птахи небесні — гнізда, Син же Людський не має де голови прихилити. | Глаго́ла єму́ Ісу́с: ли́си я́звини і́муть, і пти́ці небе́сния — гні́зда, Син же челові́чеський не і́мать гді глави́ подклони́ти. |
|
21
|
21
|
| Інший же з учеників Його сказав Йому: Господи! Дозволь мені перше піти і поховати батька мого. | Други́й же от учени́к Єго́ рече́ Єму́: Го́споди, повели́ мі пре́жде іти́ і погребсти́ отця́ моєго́. |
|
22
|
22
|
| Але Ісус сказав йому: іди за Мною і залиш мертвим ховати своїх мерців. | Ісу́с же рече́ єму́: гряди́ по Мні і оста́ви ме́ртвих погребсти́ своя́ мертвеці́. |
|
23
|
23
|
| І як увійшов Він у човен, за Ним пішли ученики Його. | (Зач. 27) І влі́зшу Єму́ в кора́бль, по Нем ідо́ша ученици́ Єго́. |
|
24
|
24
|
| І ось піднялися хвилі великі на морі, аж човен покривало; Він же спав. | І се, трус вели́к бисть в мо́рі, я́коже кораблю́ покрива́тися волна́ми; Той же спа́ше. |
|
25
|
25
|
| Тоді ученики Його, підійшовши до Нього, розбудили Його і сказали: Господи, рятуй нас, гинемо. | І прише́дше ученици́ Єго́ возбуди́ша Єго́, глаго́люще: Го́споди, спаси́ ни, погиба́єм. |
|
26
|
26
|
| І говорить їм: чого ви такі боязкі, маловіри? Відтак, уставши, заборонив вітрам і морю, і настала велика тиша. | І глаго́ла їм: что страшли́ві єсте́, малові́ри? Тогда́ воста́в запрети́ ві́тром і мо́рю, і бисть тишина́ ве́лія. |
|
27
|
27
|
| Люди ж, дивуючись, говорили: Хто Цей, що і вітри, й море слухають Його? | Челові́ци же чуди́шася, глаго́люще: Кто єсть Сей, я́ко і ві́три і мо́ре послу́шають Єго́? |
|
28
|
28
|
| І коли Він прибув на другий бік, до країни Гергесинської, Його зустріли двоє біснуватих, що вийшли з гробниць, дуже люті, так що ніхто не міг пройти тією дорогою. | (Зач. 28) І прише́дшу Єму́ на он пол, в страну́ Гергеси́нськую, сріто́ста Єго́ два бі́сна от гроб ісходя́ща, лю́та зіло́, я́ко не мощи́ нікому́ мину́ти путе́м тім. |
|
29
|
29
|
| І ось вони закричали: що Тобі до нас, Ісусе, Сину Божий? Прийшов Ти сюди передчасно мучити нас. | І се, возопи́ста глаго́люща: что на́ма і Тебі́, Ісу́се Си́не Бо́жий? прише́л єси́ сі́мо пре́жде вре́мене му́чити нас. |
|
30
|
30
|
| А віддалік паслося велике стадо свиней. | Бя́ше же дале́че от нею́ ста́до свині́й мно́го пасо́мо. |
|
31
|
31
|
| І біси благали Його: якщо виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней. | Бі́си же моля́ху Єго́, глаго́люще: а́ще ізго́ниши ни, повели́ нам іти́ в ста́до свино́є. |
|
32
|
32
|
| І Він сказав їм: ідіть. І вони, вийшовши, пішли у стадо свиней. І ось усе стадо кинулося з кручі в море і втопилось у воді. | І рече́ їм: іді́те. Они́ же ізше́дше ідо́ша в ста́до свино́є; і се, (а́біє) устреми́ся ста́до все по бре́гу в мо́ре, і утопо́ша в вода́х. |
|
33
|
33
|
| Пастухи ж побігли і, прийшовши у місто, розповіли про все і про те, що було з біснуватими. | Пасу́щії же біжа́ша, і ше́дше во град, возвісти́ша вся, і о бісно́ю. |
|
34
|
34
|
| І ось усе місто вийшло назустріч Ісусові; і, побачивши Його, просили, щоб Він відійшов від їхнього краю. | І се, весь град ізи́де в срі́теніє Ісу́сові; і ви́дівше Єго́, моли́ша, я́ко да́би преше́л от преді́л їх. |
|
Глава 9
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
| Тоді Він, увійшовши в човен, переплив назад і прибув до Свого міста. | (Зач. 29) І вліз в кора́бль, пре́йде і при́йде во Свой град. |
|
2
|
2
|
| І ось принесли до Нього розслабленого, що лежав на постелі. І, побачивши віру їхню, Ісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! Прощаються тобі гріхи твої! | І се, принесо́ша Єму́ разсла́блена (жи́лами), на одрі́ лежа́ща; і ви́дів Ісу́с ві́ру їх, рече́ разсла́бленному: дерза́й, ча́до, отпуща́ються ті грісі́ твої́. |
|
3
|
3
|
| При цьому деякі з книжників говорили собі: Він богохульствує. | І се, ні́ції от кни́жник рі́ша в себі́: Сей ху́лить. |
|
4
|
4
|
| Ісус же, бачачи помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях своїх? | І ви́дів Ісу́с помишле́нія їх, рече́: вску́ю ви ми́слите лука́вая в сердця́х свої́х? |
|
5
|
5
|
| Бо що легше — сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи? | что бо єсть удо́біє рещи́: отпуща́ються ті грісі́, іли́ рещи́: воста́ни і ходи́? |
|
6
|
6
|
| Та щоб знали ви, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи. Тоді говорить розслабленому: встань, візьми постіль твою та йди у дім твій. | но да уві́сте, я́ко власть і́мать Син Челові́чеський на землі́ отпуща́ти гріхи́; тогда́ глаго́ла разсла́бленному: воста́ни, возьми́ твой одр і іди́ в дом твой. |
|
7
|
7
|
| І той устав, узяв постіль свою і пішов у дім свій. | І воста́в, (взем одр свой,) і́де в дом свой. |
|
8
|
8
|
| Народ же, побачивши це, здивувався і прославив Бога, Який дав таку владу людям. | Ви́дівше же наро́ди чуди́шася і просла́виша Бо́га, да́вшаго власть такову́ю челові́ком. |
|
9
|
9
|
| Проходячи звідти, Ісус побачив чоловіка, що сидів на митниці, на ймення Матфей, і каже йому: іди за Мною. І той устав і пішов за Ним. | (Зач. 30) І преходя́ Ісу́с отту́ду, ви́ді челові́ка сідя́ща на ми́тниці, Матфе́я глаго́лема; і глаго́ла єму́: по Мні гряди́. І воста́в по Нем і́де. |
|
10
|
|
| І коли Ісус возлежав у домі, прийшло багато митарів і грішників і возлежали з Ним і з учениками Його. | |
|
11
|
|
| Побачивши те, фарисеї сказали ученикам Його: чому Учитель ваш їсть і п’є з митарями і грішниками? | |
|
12
|
|
| Ісус же, почувши це, сказав їм: не здорові потребують лікаря, а недужі, | |
|
13
|
|
| підіть та навчіться, що означає: милости хочу, а не жертви. Бо Я прийшов прикликати не праведників, але грішників до покаяння. | |
|
14
|
|
| Тоді приступають до Нього ученики Іоанові і кажуть: чому ми і фарисеї постимо багато, Твої ж ученики не постять? | |
|
15
|
|
| І сказав їм Ісус: чи можуть весільні друзі сумувати, поки з ними жених? Але настануть дні, коли відберуть у них жениха, і тоді поститимуть. | |
|
16
|
|
| Ніхто ж бо на старий одяг не накладає латки з нової тканини, бо відірветься від старого, і дірка буде ще гірша. | |
|
17
|
|
| Не вливають також вина молодого в старі міхи, а інакше прорвуться міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але вливають вино молоде в нові міхи, і зберігається те і друге. | |
|
18
|
|
| Коли Він говорив їм це, підійшов до Нього якийсь начальник і, кланяючись Йому, сказав: дочка моя нині померла, але Ти прийди, поклади на неї руку Свою, і буде жива. | |
|
19
|
|
| І, вставши, Ісус за ним пішов, і ученики Його. | |
|
20
|
|
| І ось жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одягу Його, | |
|
21
|
|
| бо вона казала сама собі: як тільки доторкнусь до одягу Його, одужаю. | |
|
22
|
|
| Ісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе. І одужала жінка з того ж часу. | |
|
23
|
|
| Прийшов Ісус до господи начальника і побачив сопілкарів та людей, що голосили. | |
|
24
|
|
| І сказав їм: відійдіть, бо не вмерла дівчина, а спить. І глузували з Нього. | |
|
25
|
|
| Коли ж людей було випроваджено, Він, увійшовши, взяв її за руку, і дівчина встала. | |
|
26
|
|
| І рознеслася чутка про це по всій землі тій. | |
|
27
|
|
| Коли йшов Ісус звідтіля, за Ним слідом ішли двоє сліпих і кричали: помилуй нас, Ісусе, Сину Давидів! | |
|
28
|
|
| Коли ж Він увійшов у дім, сліпі приступили до Нього. І говорить їм Ісус: чи віруєте, що Я можу це зробити? Вони говорять Йому: так, Господи! | |
|
29
|
|
| Тоді він доторкнувся до очей їхніх і сказав: за вірою вашою нехай буде вам. | |
|
30
|
|
| І відкрилися очі їхні; і сказав їм Ісус суворо: пильнуйте ж, щоб ніхто не довідався. | |
|
31
|
|
| Вони ж, вийшовши, прославляли Його по всій землі тій. | |
|
32
|
|
| Коли ж ті виходили, то привели до Нього чоловіка німого, біснуватого. | |
|
33
|
|
| І коли біса було вигнано, німий почав говорити. І народ, дивуючись, казав: ніколи не було такого в Ізраїлі. | |
|
34
|
|
| Фарисеї ж говорили: силою князя бісівського виганяє Він бісів. | |
|
35
|
|
| І ходив Ісус по всіх містах і селах, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства і зціляючи всякі недуги і всяку неміч у людях. | |
|
36
|
|
| Бачачи безліч людей, Він змилосердився над ними, бо вони були зморені й розпорошені, як вівці, що не мають пастиря. | |
|
37
|
|
| Тоді говорить до учеників Своїх: жнива багато, а женців замало. | |
|
38
|
|
| Тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє. | |
|
Глава 10
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
| Прикликавши дванадцять учеників Своїх, Він дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяли їх і зціляли всяку недугу і всяку неміч. | І призва́ обана́десять ученики́ Своя́, даде́ їм власть на ду́сіх нечи́стих, я́ко да ізго́нять їх, і ціли́ти всяк неду́г і вся́ку болі́знь. |
|
2
|
2
|
| Дванадцяти ж апостолів імена такі: перший Симон, що зветься Петром, і Андрій, брат його, Яків Зеведеїв та Іоан, брат його, | Двана́десятих же апо́столов імена́ суть сія́: пе́рвий Си́мон, і́же нарица́ється Петр, і Андре́й, брат єго́; Іа́ков Зеведе́єв і Іоа́нн, брат єго́; |
|
3
|
3
|
| Филип і Варфоломій, Фома і Матфей-митар, Яків Алфеїв і Леввей, прозваний Фадеєм, | Фили́пп і Варфоломе́й; Фома́ і Матфе́й мита́р; Іа́ков Алфе́єв і Левве́й, наріче́нний Фадде́й; |
|
4
|
4
|
| Симон Кананіт та Іуда Іскаріотський, який і зрадив Його. | Си́мон Канані́т і Іу́да Іскаріо́тський, і́же і предаде́ Єго́. |
|
5
|
5
|
| Цих дванадцятьох послав Ісус і заповів їм, промовляючи: на путь до язичників не ходіть і в місто самарянське не входьте; | Сія́ обана́десять посла́ Ісу́с, запові́да їм, глаго́ля: на путь язи́к не іді́те і во град самаря́нський не вни́діте; |
|
6
|
6
|
| а йдіть краще до овець загиблих дому Ізраїлевого; | іді́те же па́че ко овця́м поги́бшим до́му Ізра́їлева; |
|
7
|
7
|
| ходячи ж, проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство Небесне; | ходя́ще же пропові́дуйте, глаго́люще: я́ко прибли́жися Ца́рствіє Небе́сноє; |
|
8
|
8
|
| хворих зціляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте: задарма одержали, задарма давайте. | боля́щия ісціля́йте, прокаже́нния очища́йте, ме́ртвия воскреша́йте, бі́си ізгоня́йте; ту́не прия́сте, ту́не даді́те. |
|
9
|
9
|
| Не беріть з собою ні золота, ні срібла, ані міді у пояси свої, | (Зач. 35) Не стяжі́те зла́та, ні сребра́, ні мі́ді при поясі́х ва́ших, |
|
10
|
10
|
| ні торбини на дорогу, ні двох одежин, ні взуття, ані посоха, бо той, хто трудиться, достойний нагороди своєї. | ні пи́ри в путь, ні двою́ ри́зу, ні сапо́г, ні жезла́; досто́їн бо єсть ді́латель мзди своєя́. |
|
11
|
11
|
| В яке б місто або селище не ввійшли ви, довідуйтесь, хто в ньому достойний є, і там залишайтесь, доки не вийдете; | В о́ньже а́ще (коли́ждо) град іли́ весь вни́дете, іспита́йте, кто в нем досто́їн єсть, і ту пребу́діте, до́ндеже ізи́дете; |
|
12
|
12
|
| а входячи в дім, привітайте його, кажучи: мир дому цьому. | входя́ще же в дом цілу́йте єго́, глаго́люще: мир до́му сему́; |
|
13
|
13
|
| І якщо буде дім достойний, то мир ваш зійде на нього; якщо ж не буде достойний, то мир ваш до вас повернеться. | і а́ще у́бо бу́деть дом досто́їн, при́йдеть мир ваш нань; а́ще ли же не бу́деть досто́їн, мир ваш к вам возврати́ться. |
|
14
|
14
|
| А коли хто не прийме вас і не послухає слів ваших, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох з ніг ваших. | І і́же а́ще не при́йметь вас, ніже́ послу́шаєть слове́с ва́ших, ісходя́ще із до́му іли́ із гра́да того́, оттрясі́те прах ног ва́ших; |
|
15
|
15
|
| Істинно кажу вам: відрадніше буде землі Содомській і Гоморрській у день судний, аніж місту тому. | Амі́нь глаго́лю вам: отра́дніє бу́деть землі́ содо́мстій і гомо́ррстій в день су́дний, не́же гра́ду тому́. |
|
16
|
16
|
| Ось Я посилаю вас, як овець поміж вовків: отже, будьте мудрі, як змії, і лагідні, як голуби. | (Зач. 36) Се, Аз посила́ю вас я́ко о́вці посреді́ волко́в; бу́діте у́бо му́дрі, я́ко змія́, і ці́лі, я́ко го́лубіє. |
|
17
|
17
|
| Остерігайтеся ж людей: бо вони видаватимуть вас на судилища і в своїх синагогах битимуть вас, | Внемлі́те же от челові́к: предадя́ть бо ви на со́нми, і на собо́рищих їх бію́ть вас, |
|
18
|
18
|
| і поведуть вас до правителів і царів заради Мене на свідчення їм та язичникам. | і пред влади́ки же і царі́ веде́ні бу́дете Мене́ ра́ди, во свиді́тельство їм і язи́ком. |
|
19
|
19
|
| Коли ж видаватимуть вас, не турбуйтеся, як або що говорити; бо в той час дано буде вам, що сказати, | Єгда́ же предаю́ть ви, не пеці́теся, ка́ко іли́ что возглаго́лете; да́стьбося вам в той час, что возглаго́лете; |
|
20
|
20
|
| бо не ви будете говорити, а Дух Отця вашого говоритиме у вас. | не ви бо бу́дете глаго́лющії, но Дух Отця́ ва́шего глаго́ляй в вас. |
|
21
|
21
|
| Видасть же брат брата на смерть і батько сина; і повстануть діти на батьків і уб’ють їх; | Преда́сть же брат бра́та на смерть, і оте́ць ча́до; і воста́нуть ча́да на роди́телі і убію́ть їх; |
|
22
|
22
|
| і будуть вас ненавидіти всі за ім’я Моє; а хто витерпить до кінця, той спасенний буде. | і бу́дете ненави́дими всі́ми і́мене Моєго́ ра́ди; претерпі́вий же до конця́, той спасе́н бу́деть. |
|
23
|
23
|
| Коли ж гнатимуть вас в одному місті, біжіть у інше. Бо істинно кажу вам: не встигнете обійти ще міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський. | (Зач. 37) Єгда́ же го́нять ви во гра́ді сем, бі́гайте в други́й. Амі́нь бо глаго́лю вам: не і́мате сконча́ти гра́ди Ізра́їлеви, до́ндеже при́йдеть Син Челові́чеський. |
|
24
|
24
|
| Учень не вищий за вчителя і слуга не вищий за господаря свого. | Ність учени́к над учи́теля (своєго́), ніже́ раб над господи́на своєго́; |
|
25
|
25
|
| Досить для учня, щоб він був як учитель його, і для слуги, щоб він був як господар його. Якщо господаря дому назвали Вельзевулом, то чи не тим більше — домашніх його? | довлі́єть ученику́, да бу́деть я́ко учи́тель єго́, і раб я́ко госпо́дь єго́. А́ще господи́на до́му Веєльзеву́ла нареко́ша, кольми́ па́че дома́шнія єго́? |
|
26
|
26
|
| Отже, не бійтесь їх, бо нема нічого прихованого, що не відкрилося б, і потайного, що не стало б відомим. | Не убо́йтеся у́бо їх, нічто́же бо єсть покрове́нно, є́же не откри́ється, і та́йно, є́же не уві́діно бу́деть. |
|
27
|
27
|
| Що кажу вам у темряві, говоріть при світлі, і що чуєте на вухо, проповідуйте на покрівлях. | Є́же глаго́лю вам во тьмі, рці́те во сві́ті; і є́же во у́ші сли́шите, пропові́діте на кро́віх. |
|
28
|
28
|
| І не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; але бійтесь більше Того, Хто може і душу, і тіло погубити в геєні. | І не убо́йтеся от убива́ющих ті́ло, душі́ же не могу́щих уби́ти; убо́йтеся же па́че могу́щаго і ду́шу і ті́ло погуби́ти в геє́нні. |
|
29
|
29
|
| Чи не дві малі пташки продаються за один асарій*? І жодна з них не впаде на землю без волі Отця вашого; | Не дві ли пти́ці ціни́тіся єди́ному асса́рію? І ні єди́на от них паде́ть на землі́ без Отця́ ва́шего. |
|
30
|
30
|
| у вас же і волосся на голові все полічено; | Вам же і вла́си главні́ї всі ізочте́ні суть. |
|
31
|
31
|
| не бійтеся ж: ви дорожчі за багатьох малих пташок. | Не убо́йтеся у́бо: мно́зіх птиць лу́чші єсте́ ви. |
|
32
|
32
|
| Отже, кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним. | (Зач. 38) всяк у́бо і́же іспові́сть М'я пред челові́ки, іспові́м єго́ і Аз пред Отце́м Мої́м, І́же на Небесі́х; |
|
33
|
33
|
| А хто зречеться Мене перед людьми, зречуся того і Я перед Отцем Моїм Небесним. | а і́же отве́ржеться Мене́ пред челові́ки, отве́ргуся єго́ і Аз пред Отце́м Мої́м, І́же на Небесі́х. |
|
34
|
34
|
| Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов Я принести, а меч. | Не мні́те, я́ко прийдо́х воврещи́ мир на зе́млю; не прийдо́х воврещи́ мир, но меч; |
|
35
|
35
|
| Бо Я прийшов розлучити сина з батьком його, і дочку з матір’ю її, і невістку із свекрухою її. | прийдо́х бо разлучи́ти челові́ка на отця́ своєго́, і дщер на ма́тер свою́, і неві́сту на свекро́в свою́. |
|
36
|
36
|
| І вороги людини — домашні її. | І вразі́ челові́ку дома́шнії єго́. |
|
37
|
37
|
| Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, недостойний Мене; і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, недостойний Мене; | (Зач. 39) І́же лю́бить отця́ іли́ ма́тер па́че Мене́, ність Мене́ досто́їн; і і́же лю́бить си́на іли́ дщер па́че Мене́, ність Мене́ досто́їн; |
|
38
|
38
|
| і хто не бере хрест свій і не йде слідом за Мною, той недостойний Мене. | і і́же не при́йметь креста́ своєго́ і вслід Мене́ гряде́ть, ність Мене́ досто́їн. |
|
39
|
39
|
| Хто зберігає душу свою, загубить її, а хто загубить душу свою заради Мене, збереже її. | Обріти́й ду́шу свою́ погуби́ть ю; а і́же погуби́ть ду́шу свою́ Мене́ ра́ди, обря́щеть ю. |
|
40
|
40
|
| Хто вас приймає, той Мене приймає, а хто приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене; | І́же вас приє́млеть, Мене́ приє́млеть; і і́же приє́млеть Мене́, приє́млеть Посла́вшаго М'я; |
|
41
|
41
|
| хто приймає пророка в ім’я пророка, одержить винагороду пророка; і хто приймає праведника в ім’я праведника, одержить винагороду праведника. | приє́мляй проро́ка во і́м'я проро́чо, мзду проро́чу при́йметь; і приє́мляй пра́ведника во і́м'я пра́ведничо, мзду пра́ведничу при́йметь; |
|
42
|
42
|
| І хто напоїть одного з малих цих чашею холодної води, тільки в ім’я ученика, істинно кажу вам, не втратить нагороди своєї. | і і́же а́ще напої́ть єди́наго от ма́лих сих ча́шею студени́ води́ то́кмо, во і́м'я ученика́, амі́нь глаго́лю вам, не погуби́ть мзди своєя́. |
|
Глава 11
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
| І сталося, коли Ісус закінчив наставляти дванадцятьох учеників Своїх, то пішов звідти, щоб учити й проповідувати в містах їхніх. | І бисть, єгда́ соверши́ Ісу́с запові́дая обімана́десяте ученико́ма Свої́ма, пре́йде отту́ду учи́ти і пропові́дати во граді́х їх. |
|
2
|
2
|
| Іоан же, почувши у в’язниці про діла Христові, послав двох з учнів своїх | (Зач. 40) Іоа́нн же сли́шав во узи́лищі діла́ Христо́ва, посла́ два от учени́к свої́х, |
|
3
|
3
|
| запитати Його: чи Ти Той, Хто має прийти, чи нам іншого чекати? | рече́ Єму́: Ти ли єси́ Гряди́й, іли́ іно́го ча́єм? |
|
4
|
4
|
| І сказав їм Ісус у відповідь: підіть та розкажіть Іоанові, що чуєте і бачите: | І отвіща́в Ісу́с рече́ ї́ма: ше́дша возвісти́та Іоа́ннові, я́же сли́шита і ви́діта; |
|
5
|
5
|
| сліпі прозрівають і криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві воскресають і убогі благовістять; | сліпі́ї прозира́ють і хро́мії хо́дять, прокаже́ннії очища́ються і глусі́ї сли́шать, ме́ртвії востаю́ть і ни́щії благовіству́ють; |
|
6
|
6
|
| і блаженний той, хто не спокуситься через Мене. | і блаже́н єсть, і́же а́ще не соблазни́ться о Мні. |
|
7
|
7
|
| Коли ж вони відійшли, Ісус почав говорити людям про Іоана: на що дивитися ходили ви в пустелю? Чи на тростину, що вітер колише? | Ті́ма же ісходя́щема, нача́т Ісу́с наро́дом глаго́лати о Іоа́нні: чесо́ ізидо́сте в пусти́ню ви́діти? Трость ли ві́тром коле́блему? |
|
8
|
8
|
| На що ж дивитися ходили ви? Чи на людину, вдягнену в м’який одяг? Ті, що носять м’який одяг, у палацах царських живуть. | Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Челові́ка ли в мя́гкі ри́зи облече́нна? Се, і́же м'я́гкая нося́щії, в домі́х ца́рських суть. |
|
9
|
9
|
| На що ж дивитися ходили ви? На пророка? Так, кажу вам, більш як пророка. | Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Проро́ка ли? Єй, глаго́лю вам, і ли́шше проро́ка. |
|
10
|
10
|
| Цей бо є той, про якого написано: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує дорогу Твою перед Тобою. | Сей бо єсть, о не́мже єсть пи́сано: се, Аз посила́ю а́нгела Моєго́ пред лице́м Твої́м, і́же угото́вить путь Твой пред Тобо́ю. |
|
11
|
11
|
| Істинно кажу вам: не було серед народжених жінками більшого за Іоана Хрестителя; але найменший у Царстві Небесному більший за нього. | Амі́нь глаго́лю вам, не воста́ в рожде́нних жена́ми бо́лій Іоа́нна Крести́теля; мній же во Ца́рствії Небе́снім бо́лій єго́ єсть. |
|
12
|
12
|
| Від днів же Іоана Хрестителя донині Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його, | От дній же Іоа́нна Крести́теля досе́лі Ца́рствіє Небе́сноє ну́диться [с ну́ждею восприє́млеться], і ну́ждници восхища́ють є; |
|
13
|
13
|
| бо всі пророки і закон провіщали до Іоана. | всі бо проро́ци і зако́н до Іоа́нна прореко́ша. |
|
14
|
14
|
| І коли хочете знати, він є Ілля, що має прийти. | І а́ще хо́щете прия́ти, той єсть Ілія́ хотя́й прийти́; |
|
15
|
15
|
| Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! | імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить. |
|
16
|
16
|
| Кому ж уподібню рід цей? Він подібний до дітей, що сидять на вулиці і, звертаючись до своїх товаришів, | (Зач. 41) Кому́ же уподо́блю род сей? Подо́бен єсть ді́тем сідя́щим на то́ржищих і возглаша́ющим друго́м свої́м |
|
17
|
17
|
| кажуть: ми грали вам на сопілках, та ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, та ви не ридали. | і глаго́лющим: писка́хом вам, і не пляса́сте; пла́кахом вам, і не рида́сте. |
|
18
|
18
|
| Бо прийшов Іоан, який не їсть, не п’є; і кажуть: біса має. | При́йде бо Іоа́нн ні яди́й, ні пія́й; і глаго́лють: бі́са і́мать. |
|
19
|
19
|
| Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і кажуть: цей чоловік, який любить їсти й пити вино, митарям друг і грішникам. І виправдалась премудрість від синів своїх. | При́йде Син Челові́чеський яди́й і пія́й; і глаго́лють: се челові́к я́дця і винопи́йця, митаре́м друг і грі́шником. І оправди́ся прему́дрость от чад свої́х. |
|
20
|
20
|
| Тоді почав Ісус докоряти містам, у яких явлено було найбільше чудес Його, за те, що вони не покаялися. | (Зач. 42) Тогда́ нача́т Ісу́с поноша́ти градово́м, в ни́хже би́ша мно́жайшия си́ли Єго́, зане́ не пока́яшася; |
|
21
|
21
|
| Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Вифсаїдо! Бо якби у Тирі та Сидоні сталися чудеса, що явлені були у вас, то вони давно покаялися б у веретищі й попелі. | го́ре тебі́, Хорази́не, го́ре тебі́, Вифсаї́до! Я́ко а́ще в Ти́рі і Сидо́ні би́ша си́ли би́ли би́вшия в вас, дре́вле у́бо во вре́тищі і пе́пелі пока́ялися би́ша; |
|
22
|
22
|
| Але кажу вам: Тиру й Сидону відрадніше буде в день судний, ніж вам. | оба́че глаго́лю вам: Ти́ру і Сидо́ну отра́дніє бу́деть в день су́дний, не́же вам. |
|
23
|
23
|
| І ти, Капернауме, що до небес піднісся, до пекла зійдеш, бо якби в Содомі сталися чудеса, що явлені були в тобі, то зостався б він до сьогоднішнього дня. | І ти, Капернау́ме, і́же до небе́с вознеси́йся, до а́да сни́деши; зане́ а́ще в Содо́міх би́ша си́ли би́ли би́вшия в тебі́, преби́ли у́бо би́ша до дне́шняго дне; |
|
24
|
24
|
| Але кажу вам, що землі Содомській відрадніше буде в день судний, ніж тобі. | оба́че глаго́лю вам, я́ко землі́ Содо́мстій отра́дніє бу́деть в день су́дний, не́же тебі́. |
|
25
|
25
|
| Продовжуючи далі, Ісус сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти втаїв це від премудрих та розумних і відкрив те немовлятам. | В то вре́м'я отвіща́в Ісу́с рече́: іспові́даютіся, О́тче, Го́споди небесе́ і землі́, я́ко утаї́л єси́ сія́ от прему́дрих і разу́мних і откри́л єси́ та младе́нцем; |
|
26
|
26
|
| Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління. | єй, О́тче, я́ко та́ко бисть благоволе́ніє пред Тобо́ю. |
|
27
|
27
|
| Усе Мені передано Отцем Моїм, і ніхто не знає Сина, тільки Отець; і Отця ніхто не знає, тільки Син, і той, кому Син схоче відкрити. | (Зач. 43) Вся мні предана́ суть Отце́м Мої́м; і нікто́же зна́єть Си́на, то́кмо Оте́ць; ні Отця́ кто зна́єть, то́кмо Син, і Єму́же а́ще во́лить Син откри́ти. |
|
28
|
28
|
| Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас; | Прийді́те ко Мні всі тружда́ющіїся і обремене́ннії, і Аз упоко́ю ви; |
|
29
|
29
|
| візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим; | возьмі́те і́го Моє́ на себе́ і научі́теся от Мене́, я́ко кро́ток єсьм і смире́н се́рдцем; і обря́щете поко́й душа́м ва́шим; |
|
30
|
30
|
| бо ярмо Моє — благо, і тягар Мій легкий. | і́го бо Моє́ бла́го, і бре́м'я Моє́ легко́ єсть. |
|
Глава 12
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
| У той час проходив Ісус у суботу засіяними ланами; ученики ж Його зголодніли і почали зривати колоски та їсти. | (Зач. 44) В то вре́м'я і́де Ісу́с в субо́ти сквозі́ сі́янія; ученици́ же Єго́ взалка́ша і нача́ша востерза́ти кла́си і я́сти. |
|
2
|
2
|
| Фарисеї ж, побачивши це, сказали Йому: ось ученики Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу. | Фарисе́є же ви́дівше рі́ша Єму́: се ученици́ Твої́ творя́ть, єго́же не досто́їть твори́ти в субо́ту. |
|
3
|
3
|
| Він же сказав їм: хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним? | Он же рече́ їм: ні́сте ли чли, что сотвори́ Дави́д, єгда́ взалка́ сам і су́щії с ним? |
|
4
|
4
|
| Як він увійшов у храм Божий і їв хліби принесення, яких не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були, а тільки одним священикам? | ка́ко вни́де в храм Бо́жий і хлі́би предложе́нія сніде́, ї́хже не досто́йно бі єму́ я́сти, ні су́щим с ним, то́кмо ієре́єм єди́ним? |
|
5
|
5
|
| Або хіба ви не читали в законі, що по суботах священики в храмі порушують суботу, однак невинні? | іли́ ні́сте чли в зако́ні, я́ко в субо́ти свяще́нници в це́ркві субо́ти скверня́ть і непови́нні суть? |
|
6
|
6
|
| Говорю ж вам, що тут Той, Хто більший від храму. | глаго́лю же вам, я́ко це́ркве бо́лі єсть зді; |
|
7
|
7
|
| Коли б ви знали, що значить: милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинних. | а́ще ли би́сте ві́дали, что єсть: ми́лости хощу́, а не же́ртви, ніколи́же у́бо би́сте осужда́ли непови́нних; |
|
8
|
8
|
| Бо Син Людський є господарем і суботи. | госпо́дь бо єсть і субо́ти Син Челові́чеський. |
|
9
|
9
|
| І відійшовши звідти, прийшов Він до їхньої синагоги. | (Зач. 45) І преше́д отту́ду, при́йде на со́нмище їх. |
|
10
|
10
|
| І ось був там чоловік, що мав суху руку, і спитали Його, чи дозволено зціляти в суботу, щоб звинуватити Його. | І се челові́к бі ту, ру́ку іми́й су́ху. І вопроси́ша Єго́, глаго́люще: а́ще досто́їть в субо́ти ціли́ти? Да на Него́ возглаго́лють. |
|
11
|
11
|
| Він же сказав їм: чи є між вами людина, яка, маючи одну вівцю, якщо вона впаде в суботу в яму, не візьме і не витягне її? | Он же рече́ їм: кто єсть от вас челові́к, і́же і́мать овча́ єди́но, і а́ще впаде́ть сіє́ в субо́ти в я́му, не і́меть ли є і і́зметь? |
|
12
|
12
|
| Наскільки ж людина краща за вівцю! Отже, дозволено в суботу добро творити. | кольми́ у́бо лу́чші єсть челові́к овча́те? Ті́мже досто́їть в субо́ти добро́ твори́ти. |
|
13
|
13
|
| Тоді каже чоловікові тому: простягни руку твою. Той простягнув, і стала вона здоровою, як і друга. | Тогда́ глаго́ла челові́ку: простри́ ру́ку твою́. І простре́; і утверди́ся ціла́, я́ко друга́я. |
|
14
|
14
|
| Фарисеї ж, вийшовши, радилися проти Нього, як би Його погубити. Але Ісус, дізнавшись, пішов звідти. | (Зач. 46) Фарисе́є же ше́дше сові́т сотвори́ша на Него́, ка́ко Єго́ погуб'я́ть. Ісу́с же разумі́в оти́де отту́ду. |
|
15
|
15
|
| І пішло за Ним багато народу, і Він зцілив їх усіх. | (Зач.) І по Нем ідо́ша наро́ди мно́зі, і ісціли́ їх всіх; |
|
16
|
16
|
| І заборонив, щоб не являли Його. | і запрети́ їм, да не я́ві Єго́ творя́ть; |
|
17
|
17
|
| Щоб справдилося сказане Ісайєю пророком, який говорить: | я́ко да сбу́деться рече́нноє Іса́єм проро́ком, глаго́лющим: |
|
18
|
18
|
| це Отрок Мій, Якого Я обрав. Улюблений Мій, до Якого благоволить душа Моя. Покладу Дух Мій на Нього, і Він провістить народам суд. | се О́трок Мой, Єго́же ізво́лих, возлю́бленний Мой, На́ньже благоволи́ душа́ Моя́; положу́ Дух Мой на Нем, і суд язи́ком возвісти́ть; |
|
19
|
19
|
| Не буде ні суперечити, ні кричати, і ніхто не почує на перехрестях голосу Його; | не пререче́ть, ні возопіє́ть, ніже́ усли́шить кто на распу́тіїх гла́са Єго́; |
|
20
|
20
|
| тростини надломленої не переломить, і льону тліючого не загасить, доки не доведе суду до перемоги; | тро́сти сокруше́нни не прело́мить і ле́на вне́мшася не угаси́ть, до́ндеже ізведе́ть в побі́ду суд; |
|
21
|
21
|
| і на ім’я Його уповатимуть народи. | і на і́м'я Єго́ язи́ци упова́ти і́муть. |
|
22
|
22
|
| Тоді привели до Нього біснуватого — сліпого і німого; і Він зцілив його, так що сліпий і німий став говорити й бачити. | Тогда́ приведо́ша к Нему́ бісну́ющася слі́па і ні́ма; і ісціли́ єго́, я́ко сліпо́му і німо́му глаго́лати і гля́дати. |
|
23
|
23
|
| І дивувався весь народ і говорив: чи не Цей є Христос, Син Давидів? | І дивля́хуся всі наро́ди глаго́люще: єда́ Сей єсть (Христо́с) Син Дави́дов? |
|
24
|
24
|
| Фарисеї ж, почувши це, сказали: Він виганяє бісів не інакше, як силою Вельзевула, князя бісівського. | Фарисе́є же сли́шавше рі́ша: Сей не ізго́нить бі́си, то́кмо о Веєльзеву́лі, кня́зі бісо́встім. |
|
25
|
25
|
| Але Ісус, знаючи думки їхні, сказав їм: усяке царство, що розділилося в собі, запустіє; і всяке місто чи дім, що розділилися у собі, не встоять. | Ві́дий же Ісу́с ми́слі їх, рече́ їм: вся́коє ца́рство разді́льшеєся на ся запусті́єть, і всяк град іли́ дом разділи́вийся на ся не ста́неть. |
|
26
|
26
|
| І якщо сатана сатану виганяє, то він розділився в собі, як же встоїть царство його? | І а́ще сатана́ сатану́ ізго́нить, на ся разділи́лся єсть; ка́ко у́бо ста́неть ца́рство єго́? |
|
27
|
27
|
| І якщо Я силою Вельзевула виганяю бісів, то чиєю силою виганяють сини ваші? Тому вони будуть вам суддями. | І а́ще Аз о Веєльзеву́лі ізгоню́ бі́си, си́нове ва́ші о ком ізго́нять? Сего́ ра́ди ті́ї вам бу́дуть судії́. |
|
28
|
28
|
| Коли ж Я Духом Божим виганяю бісів, то настало для вас Царство Боже. | А́ще ли же Аз о Ду́сі Бо́жиї ізгоню́ бі́си, у́бо пости́же на вас Ца́рствіє Бо́жиє. |
|
29
|
29
|
| Або як може хто увійти в дім сильного та пограбувати його майно, якщо перше не зв’яже сильного? І тоді розграбує дім його. | Або ка́ко мо́жеть кто вни́ти в дом крі́пкаго і сосу́ди єго́ расхи́тити, а́ще не пе́рвіє свя́свяь крі́пкаго, і тогда́ дом єго́ расхи́тить? |
|
30
|
30
|
| Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує. | (Зач. 47) І́же ність со Мно́ю, на м'я єсть; і і́же не собира́єть со Мно́ю, расточа́єть. |
|
31
|
31
|
| Тому кажу вам: всякий гріх і хула простяться людям, але на Духа хула не проститься людям. | Сего́ ра́ди глаго́лю вам: всяк гріх і хула́ отпу́ститься челові́ком; а я́же на Ду́ха хула́ не отпу́ститься челові́ком; |
|
32
|
32
|
| І коли хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому житті, ні в майбутньому. | і і́же а́ще рече́ть сло́во на Си́на Челові́чеськаго, отпу́ститься єму́; а і́же рече́ть на Ду́ха Свята́го, не отпу́ститься єму́ ні в сей вік, ні в бу́дущий. |
|
33
|
33
|
| Або визнайте дерево добрим і плід його добрим; або визнайте дерево поганим і плід його поганим, бо дерево пізнається з плоду. | Іли́ сотворите́ дре́во добро́ і плод єго́ добр; іли́ сотворите́ дре́во зло і плод єго́ зол; от плода́ бо дре́во позна́но бу́деть. |
|
34
|
34
|
| Поріддя єхиднове, як можете добре говорити, злими будучи? Від повноти бо серця говорять уста. | Порожде́нія єхи́днова, ка́ко мо́жете добро́ глаго́лати, зли су́ще? От ізби́тка бо се́рдця уста́ глаго́лють. |
|
35
|
35
|
| Добра людина з доброго скарбу* виносить добре, а зла людина зі злого скарбу виносить лихе. | Благи́й челові́к от блага́го сокро́вища ізно́сить блага́я; і лука́вий челові́к от лука́ваго сокро́вища ізно́сить лука́вая. |
|
36
|
36
|
| Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний: | Глаго́лю же вам, я́ко вся́ко сло́во пра́здноє, є́же а́ще реку́ть челові́ци, воздадя́ть о нем сло́во в день су́дний; |
|
37
|
37
|
| бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений. | от слове́с бо свої́х оправди́шися і от слове́с свої́х осу́дишися. |
|
38
|
38
|
| Тоді деякі з книжників і фарисеїв сказали: Учителю, хочемо від Тебе знамення бачити. | (Зач. 48) Тогда́ отвіща́ша ні́ції от кни́жник і фарисе́й, глаго́люще: Учи́телю, хо́щем от Тебе́ зна́меніє ви́діти. |
|
39
|
39
|
| Він же сказав їм у відповідь: рід лукавий і перелюбний знамення шукає, та знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. | Он же отвіща́в рече́ їм: род лука́в і прелюбоді́й зна́менія і́щеть, і зна́меніє не да́сться єму́, то́кмо зна́меніє Іо́ни проро́ка; |
|
40
|
40
|
| Бо як був Іона в утробі кита три дні і три ночі, так буде і Син Людський в серці землі три дні і три ночі. | я́коже бо бі Іо́на во чре́ві ки́тові три дні і три но́щі, та́ко бу́деть і Син Челові́чеський в се́рдці землі́ три дні і три но́щі. |
|
41
|
41
|
| Мужі ниневійські постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялись після проповіді Іониної; а ось тут Більший за Іону. | Му́жіє Ніневі́тстії воста́нуть на суд с ро́дом сим і осу́дять єго́, я́ко пока́яшася про́повідію Іо́ниною; і се бо́лі Іо́ни зді. |
|
42
|
42
|
| Цариця південна постане на суд з родом цим і осудить його, бо вона прийшла від краю землі послухати премудрість Соломонову; а ось тут Більший за Соломона. | Цари́ця ю́жськая воста́неть на суд с ро́дом сим і осу́дить ї, я́ко при́йде от коне́ць землі́ сли́шати прему́дрость Соломо́нову; і се бо́лі Соломо́на зді. |
|
43
|
43
|
| Коли ж нечистий дух вийде з людини, то блукає безводними місцями, шукаючи спокою, і не знаходить. | Єгда́ же нечи́стий дух ізи́деть от челові́ка, прехо́дить сквозі́ безво́дная мі́ста, іщя́ поко́я, і не обріта́єть; |
|
44
|
44
|
| Тоді каже: повернуся в дім мій, звідки я вийшов. І, прийшовши, знаходить його порожнім, заметеним і прибраним. | тогда́ рече́ть: возвращу́ся в дом мой, отню́дуже ізидо́х. І прише́д обря́щеть пра́зден, помете́н і укра́шен; |
|
45
|
45
|
| Тоді йде і бере з собою сім інших духів, лютіших за себе, і вони, ввійшовши, живуть там; і буде для тієї людини останнє гірше від першого. Так буде і роду цьому лукавому. | тогда́ і́деть і по́йметь с собо́ю седьм і́них духо́в люті́йших себе́, і вше́дше живу́ть ту; і бу́дуть послі́дняя челові́ку тому́ го́рша пе́рвих. Та́ко бу́деть і ро́ду сему́ лука́вому. |
|
46
|
46
|
| Коли ж Він ще промовляв до народу, Мати і брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним. | (Зач. 49) Єще́ же Єму́ глаго́лющу к наро́дом, се, Ма́ти (Єго́) і бра́тія Єго́ стоя́ху вні, і́щуще глаго́лати Єму́. |
|
47
|
47
|
| І хтось сказав Йому: он Мати Твоя і брати Твої стоять надворі і бажають говорити з Тобою. | Рече́ же ні́кий Єму́: се Ма́ти Твоя́ і бра́тія Твоя́ вні стоя́ть, хотя́ще глаго́лати Тебі́. |
|
48
|
48
|
| Він же відповів тому, хто говорив до Нього: хто Мати Моя і хто брати Мої? | Он же отвіща́в рече́ ко глаго́лющему Єму́: кто єсть Ма́ти Моя́, і кто суть бра́тія Моя́? |
|
49
|
49
|
| І, показавши рукою Своєю на учеників Своїх, сказав: ось мати Моя і брати Мої; | І просте́р ру́ку Свою́ на ученики́ Своя́, рече́: се Ма́ти Моя́ і бра́тія Моя́; |
|
50
|
50
|
| бо хто творитиме волю Отця Мого Небесного, той брат Мій, і сестра, і мати Моя. | і́же бо а́ще сотвори́ть во́лю Отця́ Моєго́, І́же єсть на небесі́х, той брат Мой, і сестра́, і ма́ти (Мі) єсть. |
|
Глава 13
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
| Того ж дня, вийшовши з дому, Ісус сів біля моря. | В день же той ізше́д Ісу́с із до́му, сідя́ше при мо́рі. |
|
2
|
2
|
| І зібралось до Нього багато народу, так що Йому довелося ввійти у човен і сісти; а весь народ стояв на березі. | І собра́шася к Нему́ наро́ди мно́зі, я́коже Єму́ в кора́бль влі́зти і сі́сти; і весь наро́д на бре́зі стоя́ше. |
|
3
|
3
|
| І говорив їм притчами багато, кажучи: ось вийшов сівач сіяти; | І глаго́ла їм при́тчами мно́го, глаго́ля: (Зач. 50) се ізи́де сі́яй, да сі́єть; |
|
4
|
4
|
| І коли він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи і поклювали його. | і сі́ющу єму́, о́ва падо́ша при путі́, і прийдо́ша пти́ці, і позоба́ша я; |
|
5
|
5
|
| Інше впало на місця кам’янисті, де небагато було землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока. | друга́я же падо́ша на ка́менних, іді́же не імі́яху землі́ мно́ги, і а́біє прозябо́ша, зане́ не імі́яху глубини́ землі́; |
|
6
|
6
|
| Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, оскільки не мало кореня, засохло. | со́лнцю же возсія́вшу присвя́нуша, і зане́ не імі́яху коре́нія, ізсхо́ша; |
|
7
|
7
|
| Інше впало в терня, і виросло терня, і заглушило його; | друга́я же падо́ша в те́рнії, і взи́де те́рніє і подави́ їх; |
|
8
|
8
|
| інше впало на добру землю і дало плід: одно в стократ, а друге в шістдесят, інше в тридцять разів. | друга́я же падо́ша на землі́ до́брій і дая́ху плод, о́во у́бо сто, о́во же шестьдеся́т, о́во же три́десять; |
|
9
|
9
|
| Хто має вуха слухати, нехай слухає! | імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить. |
|
10
|
10
|
| І, приступивши, ученики сказали Йому: чому притчами говориш їм? | (Зач. 51) І приступи́вше ученици́ (Єго́) реко́ша Єму́: почто́ при́тчами глаго́леши їм? |
|
11
|
11
|
| Він сказав їм у відповідь: тому, що вам дано розуміти тайни Царства Небесного, а їм не дано. | Он же отвіща́в рече́ їм: я́ко вам дано́ єсть разумі́ти та́йни Ца́рствія Небе́снаго, о́нім же не дано́ єсть; |
|
12
|
12
|
| Бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, у того відніметься і те, що має. | і́же бо і́мать, да́сться єму́ і преізбу́деть (єму́); а і́же не і́мать, і є́же і́мать, во́зметься от него́; |
|
13
|
13
|
| Тому говорю їм притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють; | сего́ ра́ди в при́тчах глаго́лю їм, я́ко ви́дяще не ви́дять, і сли́шаще не сли́шать, ні разумі́ють; |
|
14
|
14
|
| і збувається над ними пророцтво Ісаї, яке говорить: слухом почуєте — і не зрозумієте, і очима дивитись будете — і не побачите. | і сбива́ється в них проро́чество Іса́їно, глаго́лющеє: слу́хом усли́шите, і не і́мате разумі́ти; і зря́ще у́зрите, і не і́мате ви́діти; |
|
15
|
15
|
| Бо згрубіло серце людей цих, і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх. | отолсті́ бо се́рдце люді́й сих, і уши́ма тя́жко сли́шаша, і о́чі свої́ смежи́ша, да не когда́ у́зрять очи́ма, і уши́ма усли́шать, і се́рдцем разумі́ють, і обратя́ться, і ісцілю́ їх. |
|
16
|
16
|
| Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і вуха ваші, бо чують. | Ва́ша же блаже́нна очеса́, я́ко ви́дять, і у́ші ва́ші, я́ко сли́шать; |
|
17
|
17
|
| Бо істинно кажу вам, що багато хто з пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, і чути те, що ви чуєте, і не чули. | амі́нь бо глаго́лю вам, я́ко мно́зі проро́ци і пра́ведници вожделі́ша ви́діти, я́же ви́діте, і не ви́діша, і сли́шати, я́же сли́шите, і не сли́шаша. |
|
18
|
18
|
| Ви ж вислухайте значення притчі про сівача. | Ви же усли́шіте при́тчу сі́ющаго; |
|
19
|
19
|
| До кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його — це те, що посіяне при дорозі. | вся́кому сли́шащему сло́во Ца́рствія і не разуміва́ющу, прихо́дить лука́вий і восхища́єть всі́янноє в се́рдці єго́; сіє́ єсть, є́же при путі́ сі́янноє. |
|
20
|
20
|
| А посіяне на кам’янистих місцях означає того, хто слухає слово і зразу ж з радістю сприймає його, | А на ка́мені сі́янноє, сіє́ єсть сли́шай сло́во і а́біє с ра́достію приє́млеть є; |
|
21
|
21
|
| але не має кореня в собі, будучи нестійким; коли ж настає скрута або гоніння через слово це, відразу спокушається. | не і́мать же ко́рене в себі́, но привре́менен єсть; би́вши же печа́лі іли́ гоне́нію словесе́ ра́ди, а́біє соблажня́ється. |
|
22
|
22
|
| А посіяне між терням — це той, хто слухає слово, але турботи віку цього і спокуса багатством заглушують слово, і воно буває безплідним. | А сі́янноє в те́рнії, се єсть сли́шай сло́во, і печа́ль ві́ка сего́ і лесть бога́тства подавля́єть сло́во, і без плода́ бива́єть. |
|
23
|
23
|
| Посіяне ж в добру землю — це той, хто слухає слово, і розуміє, і приносить плід, і творить — один у стократ, другий в шістдесят, а інший в тридцять разів. | А сі́янноє на до́брій землі́, се єсть сли́шай сло́во і разуміва́я; і́же у́бо плод прино́сить і твори́ть о́во сто, о́во же шестьдеся́т, о́во три́десять. |
|
24
|
24
|
| Іншу притчу запропонував їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своїм; | (Зач. 52) І́ну при́тчу предложи́ їм, глаго́ля: уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку, сі́явшу до́броє сі́м'я на селі́ своє́м; |
|
25
|
25
|
| коли ж люди спали, прийшов ворог його і насіяв кукіль між пшеницею, і пішов. | сп'я́щим же челові́ком, при́йде враг єго́ і всі́я пле́вели посреді́ пшени́ці і оти́де; |
|
26
|
26
|
| Коли зійшов посів і показався плід, тоді з’явився і кукіль. | єгда́ же прозябе́ трава́ і плод сотвори́, тогда́ яви́шася і пле́веліє. |
|
27
|
27
|
| Прийшли раби господаря і сказали йому: господарю, чи не добре насіння ти сіяв на полі твоїм? Звідки ж взявся кукіль? | Прише́дше же раби́ господи́на, рі́ша єму́: го́споди, не до́броє ли сі́м'я сі́ял єси́ на селі́ Твоє́м? Отку́ду у́бо і́мать пле́вели? |
|
28
|
28
|
| Він же сказав їм: людина-ворог це зробила. А раби сказали йому: чи не хочеш ти, щоб ми пішли і випололи його? | Он же рече́ їм; враг челові́к сіє́ сотвори́. Раби́ же рі́ша єму́: хо́щеши ли у́бо, да ше́дше ісплеве́м я? |
|
29
|
29
|
| Але він сказав: ні, бо, вибираючи кукіль, щоб ви не вирвали разом з ним і пшеницю. | Он же рече́ (їм): ні; да не когда́ восторга́юще пле́вели, восто́ргнете ку́пно с ни́ми (і) пшени́цю; |
|
30
|
30
|
| Залиште рости разом те і те до жнив; а в жнива я скажу женцям: зберіть спершу кукіль і зв’яжіть його у снопи, щоб спалити; а пшеницю зберіть у житницю мою. | оста́вите расти́ обоє́ ку́пно до жа́тви; і во вре́м'я жа́тви реку́ жа́телем: собері́те пе́рвіє пле́вели і свяжі́те їх в снопи́, я́ко сожещи́ я; а пшени́цю собері́те в жи́тницю мою́. |
|
31
|
31
|
| Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке взяв чоловік і посіяв на полі своїм. | (Зач. 53) І́ну при́тчу предложи́ їм, глаго́ля: подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє зе́рну гору́шичну, є́же взем челові́к всі́я на селі́ своє́м, |
|
32
|
32
|
| Воно, хоч і найменше з усіх зерен, але, коли виросте, буває більше за будь-яке зілля і стає деревом, так що птахи небесні прилітають і ховаються у гілках його. | є́же ма́лійше у́бо єсть от всіх сі́мен; єгда́ же возрасте́ть, бо́ліє (всіх) зе́лій єсть і бива́єть дре́во, я́ко прийти́ пти́цям небе́сним і вита́ти на ві́твех Єго́. |
|
33
|
33
|
| Іншу притчу сказав Він їм: Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла і поклала на три мірки борошна, доки все не вкисне. | І́ну при́тчу глаго́ла їм: подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє ква́су, єго́же взе́мши жена́ скри в са́тіх тріє́х муки́, до́ндеже вскисо́ша вся. |
|
34
|
34
|
| Усе це говорив Ісус людям притчами, і без притчі нічого не говорив їм, | Сія́ вся глаго́ла Ісу́с в при́тчах наро́дом, і без при́тчі нічесо́же глаго́лаше к ним; |
|
35
|
35
|
| щоб збулося сказане через пророка, який говорить: відкрию в притчах уста Мої, сповіщу сокровенне від створення світу. | я́ко да сбу́деться рече́нноє проро́ком, глаго́лющим: отве́рзу в при́тчах уста́ моя́; отри́гну сокрове́нная от сложе́нія ми́ра. |
|
36
|
36
|
| Тоді Ісус, залишивши людей, увійшов у дім. І, приступивши до Нього, ученики Його сказали: роз’ясни нам притчу про кукіль на полі. | Тогда́ оста́вль наро́ди, при́йде в дом Ісу́с. (Зач 54) І приступи́ша к Нему́ ученици́ Єго́, глаго́люще: скажи́ нам при́тчу пле́вел се́льних. |
|
37
|
37
|
| Він же сказав їм у відповідь: Той, Хто посіяв добре насіння, є Син Людський; | Он же отвіща́в рече́ їм: сі́явий до́броє сі́м'я єсть Син Челові́чеський; |
|
38
|
38
|
| поле — це світ; добре насіння — це сини Царства, а кукіль — сини лукавого; | а село́ єсть мир; до́броє же сі́м'я, сі́ї суть Си́нове Ца́рствія, а пле́веліє суть си́нове неприя́зненнії; |
|
39
|
39
|
| ворог, що його посіяв, є диявол; жнива — це кінець світу, а женці — ангели. | а враг всі́явий їх єсть дия́вол; а жа́тва кончи́на ві́ка єсть; а жа́телі а́нгели суть. |
|
40
|
40
|
| Отже, як збирають кукіль і спалюють вогнем, так буде при кінці світу цього: | Я́коже у́бо собира́ють пле́вели і огне́м сожига́ють, та́ко бу́деть в сконча́ніє ві́ка сего́; |
|
41
|
41
|
| пошле Син Людський ангелів Своїх, і зберуть з Царства Його всі спокуси і тих, що чинять беззаконня, | по́слеть Син челові́чеський А́нгели своя́, і соберу́ть от Ца́рствія Єго́ вся собла́зни і творя́щих беззако́ніє |
|
42
|
42
|
| і вкинуть їх у піч вогняну; там буде плач і скрегіт зубів. | і вве́ргуть їх в пещ о́гненну; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м. |
|
43
|
43
|
| Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього. Хто має вуха слухати, нехай слухає! | тогда́ пра́ведници просвітя́ться, я́ко со́лнце, в Ца́рствії Отця́ їх. Імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить. |
|
44
|
44
|
| Ще Царство Небесне подібне до скарбу, захованого на полі, який знайшов чоловік і приховав, і на радощах іде й продає все, що має, і купує поле те. | (Зач. 55) Па́ки подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє сокро́вищу сокрове́ну на селі́, є́же обрі́т челові́к скри, і от ра́дости єго́ і́деть, і вся, єли́ка і́мать, продає́ть, і купу́єть село́ то. |
|
45
|
45
|
| Ще Царство Небесне подібне до купця, який шукає добрі перли, | Па́ки подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку купцю́, і́щущу до́брих би́серей, |
|
46
|
46
|
| і, знайшовши одну коштовну перлину, іде й продає усе, що має, і купує її. | І́же обрі́т єди́н многоці́нен би́сер, шед продаде́ вся, єли́ка ім'я́ше, і купи́ єго́. |
|
47
|
47
|
| Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, що назбирав усякої всячини; | Па́ки подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє не́воду вве́ржену в мо́ре і от вся́каго ро́да собра́вшу, |
|
48
|
48
|
| коли ж наповнився, його витягли на берег і, сівши, вибрали добре в посуд, а погане викинули геть. | і́же єгда́ іспо́лнися, ізвлеко́ша ї на край, і сі́дше ізбра́ша до́брия в сосу́ди, а зли́я ізверго́ша вон. |
|
49
|
49
|
| Так буде при кінці світу: зійдуть ангели, і відлучать злих від праведних, | Та́ко бу́деть в сконча́ніє ві́ка: ізи́дуть а́нгели і отлуча́ть зли́я от среди́ пра́ведних, |
|
50
|
50
|
| і вкинуть їх у піч вогняну: там буде плач і скрегіт зубів. | і вве́ргуть їх в пещ о́гненную; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м. |
|
51
|
51
|
| І каже їм Ісус: чи зрозуміли ви все це? Вони говорять Йому: так, Господи! | Глагола їм Ісу́с: разумі́сте ли сія́ вся? Глаго́лаша Єму́; єй, Го́споди. |
|
52
|
52
|
| Він же сказав їм: ось тому кожен книжник, навчений про Царство Небесне, подібний до господаря, який виносить із свого скарбу нове й старе. | Он же рече́ їм: сего́ ра́ди всяк кни́жник, научи́вся Ца́рствію Небе́сному, подо́бен єсть челові́ку домови́ту, і́же ізно́сить от сокро́вища своєго́ но́вая і ве́тхая. |
|
53
|
53
|
| І, коли скінчив Ісус притчі ці, пішов звідти. | (Зач. 56) І бисть, єгда́ сконча́ Ісу́с при́тчи сія́, пре́йде отту́ду. |
|
54
|
54
|
| І, прийшовши до Своєї батьківщини, вчив їх у синагозі їхній, так що всі дивувалися й говорили: звідки в Ньому премудрість ця і сили? | І прише́д во оте́чествіє своє́, уча́ше їх на со́нмищи їх, я́ко диви́тися їм і глаго́лати: отку́ду сему́ прему́рость сія́ і си́ли? |
|
55
|
55
|
| Чи Він не син теслі? Чи не Його Мати зветься Марією і брати Його Яків та Іосія, і Симон, та Іуда? | не Сей ли єсть текто́нов син? Не Ма́ти ли Єго́ нарица́ється Маріа́м, і бра́тія Єго́ Іа́ков і Іосі́й, і Си́мон і Іу́да? |
|
56
|
56
|
| І сестри Його чи не всі між нами? Звідки ж у Нього це все? | і сєстри́ Єго́ не вся ли в нас суть? Отку́ду у́бо Сему́ сія́ вся? |
|
57
|
57
|
| І спокушалися Ним. Ісус же сказав їм: не буває пророка без честі, хіба що тільки на батьківщині своїй і в домі своїм. | І блажня́хуся о Нем. Ісу́с же рече́ їм: ність проро́к без че́сти, то́кмо во оте́чествії своє́м і в дому́ своє́м. |
|
58
|
58
|
| І не створив там багатьох чудес через невір’я їхнє. | І не сотвори́ ту сил мно́гих за неві́рство їх. |
|
Глава 14
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
| У той час почув Ірод четвертовладник чутку про Ісуса | (Зач. 57) В то вре́м'я усли́ша І́род четвертовла́стник слух Ісу́сов |
|
2
|
2
|
| і сказав прислужникам своїм: це Іоан Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діються ним. | і рече́ отроко́м свої́м: Сей єсть Іоа́нн Крести́тель; Той воскре́се от ме́ртвих, і сего́ ра́ди си́ли ді́ються о Нем. |
|
3
|
3
|
| Бо Ірод узяв Іоана, зв’язав його і посадив у в’язницю через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, | І́род бо єм Іоа́нна, связа́ єго́ і всади́ в темни́цю, Іродіа́ди ра́ди, жени́ Фили́ппа, бра́та своєго́; |
|
4
|
4
|
| тому що Іоан говорив йому: не личить тобі мати її. | глаго́лаше бо єму́ Іоа́нн: не досто́їть ті імі́ти єя́. |
|
5
|
5
|
| І хотів убити його, та побоявся народу, бо вважали його пророком. | І хотя́щь єго́ уби́ти, убоя́ся наро́да, зане́ я́ко проро́ка єго́ імі́яху. |
|
6
|
6
|
| Коли був день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала посеред зібрання і догодила Іродові, | Дню же би́вшу рождества́ І́родова пляса́ дщи Іродіа́дина посреді́ і угоди́ І́родові; |
|
7
|
7
|
| тому він поклявся дати їй, чого б вона не попросила. | ті́мже і с кля́твою ізрече́ єй да́ти, єго́же а́ще воспро́сить. |
|
8
|
8
|
| Вона ж, з намови матері своєї, сказала: дай мені тут на блюді голову Іоана Хрестителя. | Она́ же нава́ждена ма́терію своє́ю, даждь мі, рече́, зді на блю́ді главу́ Іоа́нна Крести́теля. |
|
9
|
9
|
| І засмутився цар; але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, звелів дати їй. | І печа́лен бисть цар; кля́тви же ра́ди і за возлежа́щих с ним, повелі́ да́ти (єй) |
|
10
|
10
|
| І послав відсікти голову Іоана у в’язниці. | і посла́в усі́кну Іоа́нна в темни́ці. |
|
11
|
11
|
| І принесли голову його на блюді і дали дівчині, а та віднесла матері своїй. | І принесо́ша главу́ єго́ на блю́ді і да́ша діви́ці; і отнесе́ ма́тері своє́й. |
|
12
|
12
|
| Ученики ж його, прийшовши, взяли тіло і поховали його; пішли і сповістили Ісуса. | І присту́пльше ученици́ єго́ взя́ша ті́ло (єго́) і погребо́ша є; і прише́дше возвісти́ша Ісу́сові. |
|
13
|
13
|
| І, почувши про те, Ісус відплив звідти на човні у безлюдне місце один; а народ, довідавшись, пішов за Ним з міст пішки. | І сли́шав Ісу́с оти́де отту́ду в кораблі́ в пу́сто мі́сто єди́н [осо́б]; і сли́шавше наро́ди по Нем ідо́ша пі́ши от градо́в. |
|
14
|
14
|
| І, вийшовши, Ісус побачив багато людей, змилосердився над ними і зцілив недужих їхніх. | (Зач. 58) І ізше́д Ісу́с ви́ді мног наро́д, і милосе́рдова о них, і ісціли́ неду́жния їх. |
|
15
|
15
|
| Як настав вечір, приступили до Нього ученики Його і кажуть: місце тут пустинне і час уже пізній; відпусти людей, нехай підуть у селища і куплять собі що їсти. | По́зді же би́вшу, приступи́ша к Нему́ ученици́ Єго́, глаго́люще: пу́сто єсть мі́сто, і час уже́ мину́; отпусти́ наро́ди, да ше́дше в ве́сі ку́п'ять бра́шна себі́. |
|
16
|
16
|
| Ісус же сказав їм: не треба їм іти, дайте ви їм їсти. | Ісу́с же рече́ їм: не тре́бують отити́; даді́те їм ви я́сти. |
|
17
|
17
|
| Вони ж кажуть Йому: у нас тут тільки п’ять хлібів і дві рибини. | Они́ же глаго́лаша Єму́: не і́мами зді то́кмо п'ять хліб і дві ри́бі. |
|
18
|
18
|
| Він сказав: принесіть їх Мені сюди. | Он же рече́: принесі́те Мі їх сі́мо. |
|
19
|
19
|
| І звелів народові возлягти на траву і, взявши п’ять хлібів і дві рибини, підняв очі на небо, благословив і, переломивши, дав ученикам хліби, а ученики — народові. | І повелі́в наро́дом возлещи́ на траві́, і приє́м п'ять хліб і о́бі ри́бі, воззрі́в на не́бо, благослови́ і преломи́в даде́ ученико́м хлі́би, ученици́ же наро́дом. |
|
20
|
20
|
| І їли всі і наситились; і набрали залишків дванадцять повних кошиків; | І ядо́ша всі і наси́тишася; і взя́ша ізби́тки укру́х, двана́десять ко́ша іспо́лнь; |
|
21
|
21
|
| а тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, крім жінок та дітей. | яду́щих же бі муже́й я́ко п'ять ти́сящ, ра́зві жен і діте́й. |
|
22
|
22
|
| І зараз же звелів Ісус ученикам Своїм сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік, поки Він відпустить людей. | (Зач. 59) І а́біє пону́ди Ісу́с ученики́ Своя́ влі́зти в кора́бль і вари́ти Єго́ на о́ном полу́ [предити́ Єму́ на он пол], до́ндеже отпу́стить наро́ди. |
|
23
|
23
|
| І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і ввечері залишився там один. | І отпусти́в наро́ди, взи́де на гору́ єди́н помоли́тися; по́зді же би́вшу, єди́н бі ту. |
|
24
|
24
|
| А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був супротивний. | Кора́бль же бі посреді́ мо́ря вла́яся волна́ми; бі бо проти́вен вітр. |
|
25
|
25
|
| У четверту ж сторожу ночі пішов Ісус до них, ідучи по морю. | В четве́ртую же стра́жу но́щі і́де к ним Ісу́с, ходя́ по мо́рю. |
|
26
|
26
|
| І ученики, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і говорили: це привид. І зі страху закричали. | І ви́дівше Єго́ ученици́ по мо́рю ходя́ща, смути́шася, глаго́люще, я́ко призра́к єсть; і от стра́ха возопи́ша. |
|
27
|
27
|
| Але Ісус зараз же заговорив до них і сказав: заспокойтесь! Це Я, не бійтеся. | А́біє же рече́ їм Ісу́с, глаго́ля: дерза́йте; Аз єсьм, не бо́йтеся. |
|
28
|
28
|
| Петро сказав Йому у відповідь: Господи! Якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді. | Отвіща́в же Петр рече́: Го́споди, а́ще Ти єси́, повели́ мі прийти́ к Тебі́ по вода́м. Он же рече́: прийди́. |
|
29
|
29
|
| Він же сказав: прийди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Ісуса. | І ізлі́з із корабля́ Петр, хожда́ше по вода́м, прийти́ ко Ісу́сові; |
|
30
|
30
|
| Побачивши ж сильний вітер, злякався і, коли почав тонути, закричав: Господи, спаси мене! | ви́дя же вітр крі́пок, убоя́ся, і наче́н утопа́ти, возопи́, глаго́ля: Го́споди, спаси́ м'я. |
|
31
|
31
|
| Ісус зараз же простяг руку, підтримав його і говорить йому: маловіре! Чого ти засумнівався? | І а́біє Ісу́с просте́р ру́ку, ят єго́ і глаго́ла єму́: малові́ре, почто́ усумні́лся єси́? |
|
32
|
32
|
| І, як увійшли вони в човен, вітер стих. | І влі́зшема ї́ма в кора́бль, преста́ вітр. |
|
33
|
33
|
| Ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: воістину Ти Син Божий. | Су́щії же в кораблі́ прише́дше поклони́шася Єму́, глаго́люще: воі́стину Бо́жий Син єси́. |
|
34
|
34
|
| Переправившись, вони прибули в землю Генісаретську. | І преше́дше прийдо́ша в зе́млю Геннисаре́фськую. |
|
35
|
35
|
| Жителі того міста, впізнавши Його, дали знати по всій тій околиці, і принесли до Нього всіх недужих, | (Зач. 60) І позна́вше Єго́ му́жіє мі́ста того́, посла́ша во всю страну́ ту, і принесо́ша к Нему́ вся боля́щия; |
|
36
|
36
|
| і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю одежі Його; і ті, що доторкалися, зцілялися. | і моля́ху Єго́, да то́кмо прико́снуться вскри́лію ри́зи Єго́; і єли́ці прикосну́шася, спасе́нні би́ша. |
|
Глава 15
|
Глава 15
|
|
1
|
1
|
| Тоді приступають до Ісуса єрусалимські книжники та фарисеї і говорять: | Тогда́ приступи́ша ко Ісу́сові і́же от Ієрусали́ма кни́жници і фарисе́є, глаго́люще: |
|
2
|
2
|
| чому ученики Твої порушують передання старців? Бо не миють рук своїх, коли їдять хліб. | почто́ ученици́ Твої́ преступа́ють преда́ніє ста́рець? Не умива́ють бо рук свої́х, єгда́ хліб ядя́ть. |
|
3
|
3
|
| Він же сказав їм у відповідь: чому і ви порушуєте заповідь Божу, заради передання вашого? | Он же отвіща́в рече́ їм: почто́ і ви преступа́єте за́повідь Бо́жию за преда́ніє ва́ше? |
|
4
|
4
|
| Бо Бог заповідав: шануй батька й матір; і хто лихословить на батька чи матір, нехай смертю помре. | Бог бо запові́да, глаго́ля: чти отця́ і ма́тер; і; і́же злосло́вить отця́ іли́ ма́тер, сме́ртію да у́мреть. |
|
5
|
5
|
| А ви говорите: якщо хто скаже батькові або матері: дар Богові те, чим би ти від мене скористався, | Ви же глаго́лете: і́же а́ще рече́ть отцю́ іли́ ма́тері: дар, і́мже би от мене́ по́льзовался єси́, |
|
6
|
6
|
| той може і не шанувати батька свого або матір свою. Таким чином, і ви порушили заповідь Божу переданням вашим. | і да не почти́ть отця́ своєго́ іли́ ма́тере [ма́тере своєя́]; і разори́сте за́повідь Бо́жию за преда́ніє ва́ше. |
|
7
|
7
|
| Лицеміри! Добре пророкував про вас Ісая, кажучи: | Лицемі́ри, до́брі проро́чествова о вас Іса́я, глаго́ля: |
|
8
|
8
|
| наближаються до Мене люди ці устами своїми, й устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене; | приближа́ються мні лю́діє сі́ї усти́ свої́ми і устна́ми чтуть М'я; се́рдце же їх дале́че отстої́ть от Мене́; |
|
9
|
9
|
| але марно шанують Мене, навчаючи вченням і заповідям людським. | всу́є же чтуть М'я, уча́ще уче́нієм, за́повідем челові́чеським. |
|
10
|
10
|
| І, покликавши людей, сказав їм: слухайте і розумійте! | І призва́в наро́ди, рече́ їм: сли́шіте і разумі́йте; |
|
11
|
11
|
| Не те, що входить в уста, оскверняє людину, а те, що виходить з уст, оскверняє людину. | не входя́щеє во уста́ скверни́ть челові́ка, но ісходя́щеє ізо уст — то скверни́ть челові́ка. |
|
12
|
12
|
| Тоді ученики Його, приступивши, сказали Йому: чи знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися? | (Зач. 61) Тогда́ присту́пльше ученици́ Єго́ рі́ша Єму́: ві́си ли, я́ко фарисе́є сли́шавше сло́во соблазни́шася? |
|
13
|
13
|
| Він же сказав у відповідь: усяка рослина, яку не насадив Отець Мій Небесний, викоріниться. | Он же отвіща́в рече́: всяк сад, єго́же не насади́ Оте́ць Мой Небе́сний, іскорени́ться; |
|
14
|
14
|
| Облиште їх: вони — сліпі вожді сліпців, а коли сліпець веде сліпця, то обидва впадуть в яму. | оста́віте їх; вожді́ суть слі́пі сліпце́м; сліпе́ць же сліпця́ а́ще во́дить, о́ба в я́му впаде́тася. |
|
15
|
15
|
| Петро ж, відповідаючи, сказав Йому: поясни нам притчу цю. | Отвіща́в же Петр рече́ Єму́: скажи́ нам при́тчу сію́. |
|
16
|
16
|
| Ісус сказав: невже і ви ще не розумієте? | Ісу́с же рече́ їм: єдина́че [єще́] ли і ви без ра́зума єсте́? |
|
17
|
17
|
| Чи ще не зрозуміли, що все, що входить в уста, проходить у черево і виходить геть? | не у ли разуміва́єте, я́ко вся́ко, є́же вхо́дить во уста́, во чре́во вміща́ється і афедро́ном ісхо́дить? |
|
18
|
18
|
| А те, що з уст виходить, від серця виходить; це і оскверняє людину, | ісходя́щая же ізо уст, от се́рдця ісхо́дять, і та скверня́ть челові́ка; |
|
19
|
19
|
| бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, злодійство, лжесвідчення, хула. | от се́рдця бо ісхо́дять помишле́нія зла́я, уби́йства, прелюбодія́нія, любодія́нія, татьби́, лжесвиді́тельства, хули́; |
|
20
|
20
|
| Це те, що оскверняє людину, а немитими руками їсти — не оскверняє людину. | сія́ суть скверня́щая челові́ка; а є́же неумове́ннима рука́ма я́сти — не скверни́ть челові́ка. |
|
21
|
21
|
| І, вийшовши звідти, Ісус пішов у землі Тирські і Сидонські. | (Зач. 62) І ізше́д отту́ду Ісу́с, оти́де во страни́ Тирськия і Сидо́нськия. |
|
22
|
22
|
| І ось жінка-хананеянка, вийшовши з тих місць, закричала Йому: помилуй мене, Господи, Сину Давидів, дочка моя тяжко біснується. | І се, жена́ ханане́йська, от преді́л тіх ізше́дши, возопи́ к Нему́ глаго́лющи: поми́луй м'я, Го́споди, Си́не Дави́дов, дщи моя́ злі бісну́ється. |
|
23
|
23
|
| Але Він не відповідав їй ні слова. І підійшли ученики Його і благали Його: відпусти її, бо кричить нам услід. | Он же не отвіща́ єй словесе́. І присту́пльше ученици́ Єго́, моля́ху Єго́, глаго́люще: отпусти́ ю, я́ко вопіє́ть вслід нас. |
|
24
|
24
|
| Він же сказав у відповідь: Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого. | Он же отвіща́в рече́: нісьм по́слан, то́кмо ко овця́м поги́бшим до́му Ізра́їлева. |
|
25
|
25
|
| А вона, підійшовши, вклонилася Йому і каже: Господи, допоможи мені. | Она́ же прише́дши поклони́ся Єму́, глаго́лющи: Го́споди, помози́ мі. |
|
26
|
26
|
| Він же сказав у відповідь: недобре взяти хліб у дітей і кинути псам. | Он же отвіща́в рече́: ність добро́ от’я́ти хлі́ба ча́дом і поврещи́ псом. |
|
27
|
27
|
| Вона сказала: так, Господи! Але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх. | Она́ же рече́: єй, Го́споди; і́бо і пси ядя́ть от крупи́ць па́дающих от трапе́зи господе́й свої́х. |
|
28
|
28
|
| Тоді Ісус сказав їй у відповідь: о жінко! Велика віра твоя; нехай буде тобі, як ти хочеш. І зцілилася дочка її у ту ж мить. | Тогда́ отвіща́в Ісу́с рече́ єй: о, же́но, ве́лія ві́ра твоя́; бу́ди тебі́, я́коже хо́щеши. І ісцілі́ дщи єя́ от того́ часа́. |
|
29
|
29
|
| Ісус пішов звідти і прийшов до моря Галилейського, і, зійшовши на гору, сів там. | (Зач. 63) І преше́д отту́ду Ісу́с, при́йде на мо́ре Галіле́йськоє, і возше́д на гору́, сі́де ту. |
|
30
|
30
|
| І приступило до Нього багато народу, маючи з собою кривих, сліпих, німих, калік і багато інших, і клали їх до ніг Ісусових; і Він зцілив їх. | І приступи́ша к Нему́ наро́ди мно́зі, іму́ще с собо́ю хроми́я, сліпи́я, німи́я, бі́дния і і́ни мно́гі, і приверго́ша їх к нога́ма Ісу́совима; і ісціли́ їх. |
|
31
|
31
|
| І народ дивувався, бачачи, що німі говорять, каліки стають здоровими, криві ходять і сліпі бачать, і славив Бога Ізраїлевого. | я́коже наро́дом диви́тися, ви́дящим німи́я глаго́люща, бі́дния здра́ви, хроми́я ходя́щя і сліпи́я ви́дящя; і сла́вляху Бо́га Ізра́їлева. |
|
32
|
32
|
| Ісус же, покликавши учеників Своїх, сказав їм: шкода Мені людей, що вже три дні перебувають зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі. | (Зач. 64) Ісу́с же призва́в ученики́ Своя́, рече́ (їм): милосе́рдую о наро́ді (сем), я́ко уже́ дні три присідя́ть Мні і не і́муть чесо́ я́сти; і отпусти́ти їх не я́дших не хощу́, да не ка́ко ослабі́ють на путі́. |
|
33
|
33
|
| Говорять Йому ученики Його: де ж нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу? | І глаго́лаша Єму́ ученици́ Єго́: отку́ду нам в пусти́ні хлі́би толи́ці, я́ко да наси́титься толи́к наро́д? |
|
34
|
34
|
| Говорить їм Ісус: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім, і трохи риби. | І глаго́ла їм Ісу́с: коли́ко хлі́би і́мате? Они́ же рі́ша: седьм і ма́ло ри́биць. |
|
35
|
35
|
| Тоді звелів народові возлягти на землю. | І повелі́ наро́дом возлещи́ на землі́, |
|
36
|
36
|
| І, взявши сім хлібів та рибу і віддавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, а ученики — народові. | і приє́м седьм хлі́би і ри́би, хвалу́ возда́в преломи́ і даде́ ученико́м Свої́м, ученици́ же наро́дом. |
|
37
|
37
|
| І їли всі і наситились; і набрали сім повних кошиків залишків, | І ядо́ша всі і наси́тишася; і взя́ша ізби́тки укру́х, седьм ко́шниць іспо́лнь; |
|
38
|
38
|
| а тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей. | я́дших же бя́ше чети́ре ти́сящі муже́й, ра́зві жен і діте́й. |
|
39
|
39
|
| І, відпустивши народ, Він сів у човен і прибув у межі Магдалинські. | І отпусти́в наро́ди, влі́зе в кора́бль і при́йде в преді́ли Магдали́нські. |
|
Глава 16
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
| І приступили до Нього фарисеї і саддукеї і, спокушаючи Його, просили показати їм знамення з неба. | (Зач. 65) І приступи́ша (к Нему́) фарисе́є і саддуке́є, іскуша́юще проси́ша Єго́ зна́меніє с небесе́ показа́ти їм. |
|
2
|
2
|
| Він же сказав їм у відповідь: увечері ви говорите: буде погода, бо небо червоне; | Он же отвіща́в рече́ їм: ве́черу би́вшу, глаго́лете: ве́дро, чермну́єтьбося не́бо; |
|
3
|
3
|
| А вранці: сьогодні негода, бо небо багряне. Лицеміри! Розпізнавати лице неба ви вмієте, а знамення часу не можете. | і у́тру: днесь зима́, чермну́єтьбося дряселу́я не́бо. Лицемі́ри, лице́ у́бо небесе́ умі́єте разсужда́ти, зна́меній же времено́м не мо́жете (іскуси́ти). |
|
4
|
4
|
| Рід лукавий і перелюбний знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. І, залишивши їх, відійшов. | Род лука́в і прелюбоді́йний зна́менія і́щеть, і зна́меніє не да́сться єму́, то́кмо зна́меніє Іо́ни проро́ка. І оста́вль їх, оти́де. |
|
5
|
5
|
| Переправившись на той бік, ученики Його забули взяти хлібів. | І преше́дше ученици́ Єго́ на он пол, заби́ша хлі́би взя́ти. |
|
6
|
6
|
| Ісус сказав їм: пильнуйте і стережіться закваски фарисейської та саддукейської. | (Зач. 66) Ісу́с же рече́ їм: внемлі́те і блюді́теся от ква́са фарисе́йська і саддуке́йська. |
|
7
|
7
|
| Вони ж розмірковували над цим і говорили: ми ж хлібів не взяли. | Они́ же помишля́ху в себі́, глаго́люще: я́ко хлі́би не взя́хом. |
|
8
|
8
|
| Зрозумівши те, Ісус сказав їм: що помишляєте про себе, маловіри, що хлібів не взяли? | Разумі́в же Ісу́с рече́ їм: что ми́слите в себі́, малові́ри, я́ко хлі́би не взя́сте? |
|
9
|
9
|
| Хіба ще не розумієте і не пам’ятаєте про п’ять хлібів на п’ять тисяч, і скільки кошиків ви зібрали? | не у ли разумі́єте, ніже́ по́мните п'ять хлі́би п'яти́м ти́сящам, і коли́ко кош взя́сте? |
|
10
|
10
|
| Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви зібрали? | ні ли седьм хлі́би чети́рем ти́сящам, і коли́ко ко́шниць взя́сте? |
|
11
|
11
|
| Як не розумієте, що не про хліб сказав Я вам: стережіться закваски фарисейської та саддукейської? | ка́ко не разумі́єте, я́ко не о хлі́біх ріх вам внима́ти, (но) от ква́са фарисе́йська і саддуке́йська? |
|
12
|
12
|
| Тоді вони зрозуміли, що Він говорив їм стерегтися не хлібної закваски, а вчення фарисейського та саддукейського. | Тогда́ разумі́ша, я́ко не рече́ храни́тися от ква́са хлі́бнаго, но от уче́нія фарисе́йська і саддуке́йська. |
|
13
|
13
|
| Коли Ісус прийшов у землі Кесарії Филипової, то спитав учеників Своїх: за кого люди вважають Мене, Сина Людського? | (Зач. 67) Прише́д же Ісу́с во страни́ Кесарі́ї Фили́ппови, вопроша́ше ученики́ Своя́, глаго́ля: кого́ М'я глаго́лють челові́ци би́ти*, Си́на Челові́чеськаго? |
|
14
|
14
|
| Вони відповіли: одні — за Іоана Хрестителя, другі — за Іллю, інші — за Єремію або за одного з пророків. | Они́ же рі́ша: о́ві у́бо Іоа́нна Крести́теля, іні́ї же Ілію́, друзі́ї же Ієремі́ю іли́ єди́наго от проро́к. |
|
15
|
15
|
| Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? | Глагола їм (Ісу́с): ви же кого́ М'я глаго́лете би́ти*? |
|
16
|
16
|
| Симон же Петро, відповідаючи, сказав: Ти є Христос, Син Бога Живого. | Отвіща́в же Си́мон Петр рече́: Ти єси́ Христо́с, Син Бо́га Жива́го. |
|
17
|
17
|
| Тоді Ісус сказав йому у відповідь: блажен ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і не кров* відкрили тобі це, а Отець Мій, Який на небесах; | І отвіща́в Ісу́с рече́ єму́: блаже́н єси́, Си́моне, вар Іо́на, я́ко плоть і кров не яви́ тебі́, но Оте́ць Мой, І́же на небесі́х; |
|
18
|
18
|
| і Я кажу тобі: ти Петро*, тобто «камінь», і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її. | і Аз же тебі́ глаго́лю, я́ко ти єси́ Петр, і на сем ка́мені сози́жду Це́рков Мою́, і врата́ а́дова не одолі́ють єй; |
|
19
|
19
|
| І дам тобі ключі Царства Небесного; і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах. | і дам ті ключі́ Ца́рства Небе́снаго; і є́же а́ще св'я́жеши на землі́, бу́деть св'я́зано на небесі́х; і є́же а́ще разріши́ши на землі́, бу́деть разріше́но на небесі́х. |
|
20
|
20
|
| Тоді Ісус наказав ученикам Своїм, щоб нікому не говорили, що Він є Ісус Христос. | (Зач. 68) Тогда́ запрети́ Ісу́с ученико́м Свої́м, да ні кому́же реку́ть, я́ко Сей єсть Ісу́с Христо́с. |
|
21
|
21
|
| З того часу Ісус почав відкривати Своїм ученикам, що Йому належить іти до Єрусалима і багато постраждати від старійшин і первосвящеників і книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. | Отто́лі нача́т Ісу́с ска́зовати ученико́м Свої́м, я́ко подоба́єть Єму́ іти́ во Ієрусали́м і мно́го пострада́ти от ста́рець, і архієре́й, і кни́жник, і убіє́ну би́ти, і в тре́тій день воста́ти. |
|
22
|
22
|
| І, відізвавши Його, Петро почав заперечувати Йому: будь милосердний до Себе, Господи! Нехай не буде цього з Тобою! | І поє́м Єго́ Петр, нача́т преріца́ти Єму́ глаго́ля: милосе́рд Ти, Го́споди; не і́мать би́ти Тебі́ сіє́. |
|
23
|
23
|
| Він же, обернувшись, сказав Петрові: відійди від Мене, сатано! Ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське. | Он же обра́щся рече́ Петро́ві: іди́ за Мно́ю, сатано́, собла́зн Мі єси́; я́ко не ми́слиши я́же (суть) Бо́жия, но челові́чеськая. |
|
24
|
24
|
| Тоді Ісус сказав ученикам Своїм: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною. | (Зач. 69) Тогда́ Ісу́с рече́ ученико́м Свої́м: а́ще кто хо́щеть по Мні іти́, да отве́ржеться себе́ і во́зьметь крест свой і по Мні гряде́ть; |
|
25
|
25
|
| Бо хто хоче душу* свою зберегти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її. | І́же бо а́ще хо́щеть ду́шу свою́ спасти́, погуби́ть ю; і і́же а́ще погуби́ть ду́шу свою́ Мене́ ра́ди, обря́щеть ю; |
|
26
|
26
|
| Яка бо користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою? | Ка́я бо по́льза челові́ку, а́ще мир весь приобря́щеть, ду́шу же свою́ отщети́ть? Іли́ что дасть челові́к ізмі́ну за ду́шу свою́? |
|
27
|
27
|
| Бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з ангелами Своїми і тоді віддасть кожному за ділами його. | прийти́ бо і́мать Син Челові́чеський во сла́ві Отця́ Своєго́ со а́нгели Свої́ми, і тогда́ возда́сть кому́ждо по дія́нієм єго́; |
|
28
|
28
|
| Істинно кажу вам: є деякі з тих, що стоять тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Сина Людського, що гряде в Царстві Своїм. | амі́нь глаго́лю вам, (я́ко) суть ні́ції от зді стоя́щих, і́же не і́муть вкуси́ти сме́рти, до́ндеже ви́дять Си́на Челові́чеськаго гряду́ща во Ца́рствії Своє́м. |
|
Глава 17
|
Глава 17
|
|
1
|
1
|
| Коли минуло шість днів, Ісус взяв Петра, Якова та Іоана, брата його, і вивів їх на високу гору одних, | (Зач. 70) І по днех шести́х поя́т Ісу́с Петра́, і Іа́кова, і Іоа́нна, бра́та єго́, і возведе́ їх на гору́ високу́ єди́ни, |
|
2
|
2
|
| і преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло. | і преобрази́ся пред ни́ми; і просвіти́ся лице́ Єго́, я́ко со́лнце, ри́зи же Єго́ би́ша біли́, я́ко світ. |
|
3
|
3
|
| І ось явилися їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним. | І се, яви́стася їм Моїсе́й і Ілія́, с Ним глаго́люща. |
|
4
|
4
|
| При цьому Петро сказав Ісусові: Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі. | Отвіща́в же Петр рече́ (ко) Ісу́сові: Го́споди, добро́ єсть нам зді би́ти; а́ще хо́щеши, сотвори́м зді три сі́ни, Тебі́ єди́ну, і Моїсе́йові єди́ну, і єди́ну Ілії́. |
|
5
|
5
|
| Поки він говорив це, ясна хмара осінила їх, і ось голос з хмари говорить: Цей є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте. | Єще́ (же) єму́ глаго́лющу, се, о́блак сві́тел осіни́ їх; і се, глас із о́блака глаго́ля: Сей єсть Син Мой возлю́бленний, о Не́мже благоволи́х. Того́ послу́шайте. |
|
6
|
6
|
| І, почувши, ученики впали ниць і дуже полякались. | І сли́шавше ученици́ падо́ша ни́ці і убоя́шася зіло́. |
|
7
|
7
|
| Але Ісус підійшов, доторкнувся до них і сказав: встаньте і не бійтеся. | І присту́пль Ісу́с прикосну́ся їх і рече́: воста́ніте і не бо́йтеся. |
|
8
|
8
|
| Звівши ж очі свої, вони нікого не побачили, тільки одного Ісуса. | Возве́дше же о́чі свої́, ні кого́же ви́діша, то́кмо Ісу́са єди́наго. |
|
9
|
9
|
| І коли вони сходили з гори, Ісус наказав їм: нікому не говоріть про це видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих. | І сходя́щим їм с гори́, запові́да їм Ісу́с, глаго́ля: ні кому́же пові́діте виді́нія, до́ндеже Син Челові́чеський із ме́ртвих воскре́снеть. |
|
10
|
10
|
| І спитали Його ученики Його: чому ж книжники говорять, що Іллі належить прийти раніш? | (Зач. 71) І вопроси́ша Єго́ ученици́ Єго́, глаго́люще: что у́бо кни́жници глаго́лють, я́ко Ілії́ подоба́єть прийти́ пре́жде? |
|
11
|
11
|
| Ісус сказав їм у відповідь: так, Ілля прийде раніш і все приготує; | Ісу́с же отвіща́в рече́ їм: Ілія́ у́бо при́йдеть пре́жде і устро́їть вся; |
|
12
|
12
|
| але кажу вам, що Ілля вже прийшов, і його не впізнали, і зробили з ним, як хотіли. Так і Син Людський має постраждати від них. | глаго́лю же вам, я́ко Ілія́ уже́ при́йде, і не позна́ша єго́, но сотвори́ша о нем, єли́ка восхоті́ша; та́ко і Син Челові́чеський і́мать пострада́ти от них. |
|
13
|
13
|
| Тоді ученики зрозуміли, що він говорив їм про Іоана Хрестителя. | Тогда́ разумі́ша ученици́, я́ко о Іоа́нні Крести́телі рече́ їм. |
|
14
|
14
|
| Коли вони прийшли до народу, то підійшов до Нього чоловік і, ставши перед Ним на коліна, | (Зач. 72) І прише́дшим їм к наро́ду, приступи́ к Нему́ челові́к, кла́няяся Єму́ |
|
15
|
15
|
| сказав: Господи! Помилуй сина мого; бо він на новий місяць біснується і тяжко страждає, бо часто кидається в огонь і часто у воду. | і глаго́ля: Го́споди, поми́луй си́на моєго́, я́ко на но́ви мі́сяці бісну́ється і злі стра́ждеть; мно́жицею бо па́даєть во огнь і мно́жицею в во́ду; |
|
16
|
16
|
| Я приводив його до учеників Твоїх, та вони не змогли зцілити його. | і приведо́х єго́ ко ученико́м Твої́м, і не возмого́ша єго́ ісціли́ти. |
|
17
|
17
|
| Ісус же, відповідаючи, сказав: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами, доки терпітиму вас? Приведіть його до Мене сюди. | Отвіща́в же Ісу́с рече́: о, ро́де неві́рний і развраще́нний, доко́лі бу́ду с ва́ми? Доко́лі терплю́ вам? Приведі́те мі єго́ сі́мо. |
|
18
|
18
|
| І заборонив йому Ісус, і біс вийшов з нього; і отрок зцілився у ту ж мить. | І запрети́ єму́ Ісу́с, і ізи́де із него́ біс; і ісцілі́ о́трок от часа́ того́. |
|
19
|
19
|
| Тоді ученики, приступивши до Ісуса на самоті, сказали: чому ми не змогли вигнати його? | Тогда́ присту́пльше ученици́ ко Ісу́су на єди́ні, рі́ша: почто́ ми не возмого́хом ізгна́ти єго́? |
|
20
|
20
|
| Ісус же сказав їм: через невір’я ваше. Бо істинно кажу вам: якщо ви матимете віру як зерно гірчичне і скажете горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас. | Ісу́с же рече́ їм: за неві́рствіє ва́ше; амі́нь бо глаго́лю вам: а́ще і́мате ві́ру я́ко зе́рно гору́шно, рече́те горі́ сей: прейди́ отсю́ду та́мо, і пре́йдеть; і нічто́же невозмо́жно бу́деть вам; |
|
21
|
21
|
| Цей же рід виганяється тільки молитвою і постом. | сей же род не ісхо́дить, то́кмо моли́твою і посто́м. |
|
22
|
22
|
| Під час перебування їх у Галилеї, Ісус сказав їм: Син Людський буде виданий в руки людям, | Живу́щим же їм в Галіле́ї, рече́ їм Ісу́с: пре́дан і́мать би́ти Син Челові́чеський в ру́ці челові́ком, |
|
23
|
23
|
| і уб’ють Його, і на третій день воскресне. І вони дуже засмутилися. | і убію́т Єго́, і в тре́тій день воста́неть. І ско́рбні би́ша зіло́. |
|
24
|
24
|
| Коли ж вони прийшли до Капернаума, то підійшли до Петра збирачі дидрахм* і сказали: чи не дасть Учитель ваш дидрахми? | (Зач. 73) Прише́дшим же їм в Капернау́м, приступи́ша приє́млющії дідра́хми к Петро́ві і рі́ша: Учи́тель ваш не дасть ли дідра́хми? |
|
25
|
25
|
| Він говорить: так. І коли увійшов він у дім, то Ісус, випередивши його, сказав: як тобі здається, Симоне, царі землі з кого беруть мито або податки: зі своїх синів чи з чужих? | Глаго́ля: єй. І єгда́ вни́де в дом, предвари́ єго́ Ісу́с, глаго́ля: что ті мни́ться, Си́моне? Ца́ріє зе́мстії от ки́їх приє́млють да́ні іли́ кинсо́н? От свої́х ли сино́в, іли́ от чужи́х? |
|
26
|
26
|
| Петро говорить Йому: з чужих. Ісус сказав йому: отже, сини вільні; | Глаго́ла єму́ Петр: от чужи́х. Рече́ єму́ Ісу́с: у́бо свобо́дни суть си́нове; |
|
27
|
27
|
| але, щоб нам не спокусити їх, піди до моря, закинь вудку, і першу спійману рибу візьми, відкрий їй рот і знайдеш статир*, візьми його і віддай їм за Мене і за себе. | но да не соблазни́м їх, шед на мо́ре, ве́рзи у́дицю, і, ю́же пре́жде і́меши ри́бу, возьми́; і отве́рз уста́ єй, обря́щеши стати́р*; той взем даждь їм за М'я і за ся. |
|
Глава 18
|
Глава 18
|
|
1
|
1
|
| У той час ученики приступили до Ісуса і кажуть: хто більший у Царстві Небесному? | (Зач. 74) В той час приступи́ша ученици́ ко Ісу́су, глаго́люще: кто у́бо бо́лій єсть в Ца́рствії Небе́снім? |
|
2
|
2
|
| Ісус, покликавши дитя, поставив його посеред них | І призва́в Ісу́с отроча́, поста́ви є посреді́ їх |
|
3
|
3
|
| і сказав: істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете у Царство Небесне. | і рече́: амі́нь глаго́лю вам, а́ще не обратите́ся і бу́дете я́ко ді́ти, не вни́дете в Ца́рство Небе́сноє; |
|
4
|
4
|
| Отже, хто упокориться, як дитя це, той і більший у Царстві Небесному. | і́же у́бо смири́ться я́ко отроча́ сіє́, той єсть бо́лій во Ца́рствії Небе́снім; |
|
5
|
5
|
| І хто прийме одне таке дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; | і і́же а́ще при́йметь отроча́ таково́ во і́м'я Моє́, Мене́ приє́млеть; |
|
6
|
6
|
| а хто спокусить одного з малих цих, що вірують у Мене, тому краще було б, якби повісили йому жорно млинове на шию і потопили його в морській глибині. | а і́же а́ще соблазни́ть єди́наго ма́лих сих, ві́рующих в М'я, у́не єсть єму́, да обі́ситься же́рнов осе́льський на ви́ї єго́, і пото́неть в пучи́ні морсті́й. |
|
7
|
7
|
| Горе світові від спокус, бо потрібно, щоб прийшли спокуси; але горе такій людині, через яку спокуса приходить. | Го́ре ми́ру от собла́зн; ну́жда бо єсть прийти́ собла́зном; оба́че го́ре челові́ку тому́, і́мже собла́зн прихо́дить. |
|
8
|
8
|
| Якщо рука твоя чи нога твоя спокушає тебе, відсічи її і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя без руки чи без ноги, ніж, дві руки і дві ноги маючи, бути вкинутим у вогонь вічний. | А́ще ли рука́ твоя́ іли́ нога́ твоя́ соблажня́єть тя, отсіци́ ю і ве́рзи от себе́; добрі́йше ті єсть вни́ти в живо́т хро́му іли́ бі́дну [без руки́], не́же дві ру́ці і дві но́зі іму́щу вве́ржену би́ти во огнь ві́чний; |
|
9
|
9
|
| Коли око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе: краще тобі з одним оком у життя увійти, аніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну. | і а́ще о́ко твоє́ соблажня́єть тя, ізми́ є і ве́рзи от себе́; добрі́йше ті єсть со єди́нім о́ком в живо́т вни́ти, не́же дві о́ці іму́щу вве́ржену би́ти в геє́нну о́гненную. |
|
10
|
10
|
| Стережіться, щоб ви не зневажили жодного з цих малих: бо кажу вам, що ангели їхні на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого Небесного. | (Зач. 75) Блюді́те, да не пре́зрите єди́наго (от) ма́лих сих; глаго́лю бо вам, я́ко а́нгели їх на небесі́х ви́ну ви́дять лице́ Отця́ Моєго́ Небе́снаго. |
|
11
|
11
|
| Бо Син Людський прийшов знайти і спасти загибле. | При́йде бо Син Челові́чеський (взиска́ти і) спасти́ поги́бшаго. |
|
12
|
12
|
| Як вам здається, коли буде в якогось чоловіка сто овець, і одна з них заблукає, чи не покине він у горах дев’яносто дев’ять і не піде шукати ту, що заблукала? | Что вам мни́ться? А́ще бу́деть ні́коєму челові́ку сто ове́ць, і заблу́дить єди́на от них, не оста́вить ли де́в'ятьдесят і де́в'ять в гора́х і шед і́щеть заблу́ждшия? |
|
13
|
13
|
| І якщо трапиться знайти її, істинно кажу вам, він радіє за неї більше, ніж за дев’яносто дев’ять, що не заблукали. | і а́ще бу́деть [приключи́ться] обрісти́ ю, амі́нь глаго́лю вам, я́ко ра́дується о ней па́че, не́же о дев'яти́десятих і дев'яти́ не заблу́ждших. |
|
14
|
14
|
| Так само немає волі Отця вашого Небесного, щоб загинув один з малих цих. | Та́ко ність во́ля пред Отце́м ва́шим Небе́сним, да поги́бнеть єди́н от ма́лих сих. |
|
15
|
15
|
| Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою і ним одним. Якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого. | А́ще же согріши́ть к тебі́ брат твой, іди́ і обличи́ єго́ между́ тобо́ю і тім єди́нім; а́ще тебе́ послу́шаєть, приобрі́л єси́ бра́та Твоєго́; |
|
16
|
16
|
| Якщо ж тебе не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося кожне слово. | а́ще ли тебе́ не послу́шаєть, поїми́ с собо́ю єще́ єди́наго іли́ два, да при усті́х двою́ іли́ тріє́х свиді́телей ста́неть всяк глаго́л; |
|
17
|
17
|
| Якщо ж не послухає їх, скажи церкві; якщо ж і церкви не послухає, то нехай він буде тобі як язичник і митар. | а́ще же не послу́шаєть їх, пові́ждь це́ркві; а́ще же і це́рков преслу́шаєть, бу́ди тебі́ я́коже язи́чник і мита́р. |
|
18
|
18
|
| Істинно кажу вам: що ви зв’яжете на землі, те буде зв’язане на небі, і що розв’яжете на землі, те буде розв’язане на небі. | (Зач. 76) Амі́нь (бо) глаго́лю вам: єли́ка а́ще св'я́жете на землі́, бу́дуть св'я́зана на небесі́; і єли́ка а́ще разрішите́ на землі́, бу́дуть разріше́на на небесі́х. |
|
19
|
19
|
| Істинно також кажу вам: якщо двоє з вас дійдуть згоди на землі просити про всяку річ, то, чого б вони не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного; | Па́ки амі́нь глаго́лю вам, я́ко а́ще два от вас совіща́єта на землі́ о вся́цій ве́щі, єя́же а́ще про́сита, бу́деть ї́ма от Отця́ моєго́, І́же на Небесі́х; |
|
20
|
20
|
| бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них. | іді́же бо єста́ два іли́ тріє́ со́брані во і́м'я Моє́, ту єсьм посреді́ їх. |
|
21
|
21
|
| Тоді Петро підійшов до Нього і сказав: Господи, скільки разів прощати брату моєму, який згрішить проти мене? Чи до семи разів? | Тогда́ присту́пль к Нему́ Петр рече́: Го́споди, колькра́ти а́ще согріши́ть в м'я брат мой, і отпущу́ ли єму́ до седьм крат? |
|
22
|
22
|
| Ісус говорить йому: не кажу тобі — до семи, але до сімдесяти разів по сім. | Глаго́ла єму́ Ісу́с: не глаго́лю тебі́: до седьм крат, но до се́дьмдесят крат седмери́цею. |
|
23
|
23
|
| Тому Царство Небесне подібне до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми; | (Зач. 77) Сего́ ра́ди уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку царю́, і́же восхоті́ стяза́тися о словесі́ с раби́ свої́ми. |
|
24
|
24
|
| коли він почав рахуватися, привели до нього одного боржника, який винен був йому десять тисяч талантів*; | Наче́ншу же єму́ стяза́тися, приведо́ша єму́ єди́наго должника́ тьмо́ю тала́нт; |
|
25
|
25
|
| а оскільки він не мав чим заплатити, то господар звелів продати його, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, і віддати. | не іму́щу же єму́ возда́ти, повелі́ ї госпо́дь єго́ прода́ти, і жену́ єго́, і ча́да, і вся, єли́ка імі́яше, і отда́ти. |
|
26
|
26
|
| Тоді раб той упав і, кланяючись йому, говорив: господарю, потерпи мені, і все тобі віддам. | Пад у́бо раб той, кла́няшеся єму́, глаго́ля: го́споди, потерпи́ на мні, і вся ті возда́м. |
|
27
|
27
|
| Господар змилосердився над рабом тим, простив його і борг відпустив йому. | Милосе́рдовав же госпо́дь раба́ того́, прости́ єго́ і долг отпусти́ єму́. |
|
28
|
28
|
| Раб же той, вийшовши, зустрів одного з товаришів своїх, який був винен йому сто динаріїв*, і, схопивши його, душив і казав: віддай мені, що винен. | Ізше́д же раб той, обрі́те єди́наго (от) клевре́т свої́х, і́же бі до́лжен єму́ стом пі́нязь; і єм єго́ давля́ше, глаго́ля: отда́ждь мі, і́мже (мі) єси́ до́лжен. |
|
29
|
29
|
| Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив: потерпи мені, і все віддам тобі. | Пад у́бо клевре́т єго́ на но́зі єго́, моля́ше єго́, глаго́ля: потерпи́ на мні, і вся возда́м ті. |
|
30
|
30
|
| Але той не захотів, а повів і посадив його у в’язницю, доки не віддасть боргу. | Он же не хотя́ше, но вед всади́ єго́ в темни́цю, до́ндеже возда́сть до́лжноє. |
|
31
|
31
|
| Товариші його, побачивши таке, дуже засмутилися і, прийшовши, розповіли своєму господареві все, що сталося. | Ви́дівше же клевре́ти єго́ би́вшая, сжа́лиша си зіло́ і прише́дше сказа́ша господи́ну своєму́ вся би́вшая. |
|
32
|
32
|
| Тоді господар покликав його і каже: рабе лукавий! Весь той борг я простив тобі, бо ти ублагав мене. | Тогда́ призва́в єго́ господи́н єго́, глаго́ла єму́: ра́бе лука́вий, весь долг он отпусти́х тебі́, поне́же умоли́л м'я єси́; |
|
33
|
33
|
| Чи не належало й тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе? | не подоба́ше ли і тебі́ поми́ловати клевре́та твоєго́, я́коже і аз тя поми́ловах? |
|
34
|
34
|
| І, розгнівавшись, господар віддав його мучителям, доки не віддасть йому всього боргу. | І прогні́вався госпо́дь єго́, предаде́ єго́ мучи́телем, до́ндеже возда́сть весь долг свой. |
|
35
|
35
|
| Так і Отець Мій Небесний учинить з вами, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові своєму провини його. | Та́ко і Оте́ць мой Небе́сний сотвори́ть вам, а́ще не отпустите́ ки́йждо бра́ту своєму́ от серде́ць ва́ших прегріше́нія їх. |
|
Глава 19
|
Глава 19
|
|
1
|
1
|
| Коли Ісус скінчив слова ці, то вийшов з Галилеї і прийшов у землі Юдейські, що за Йорданом. | І бисть, єгда́ сконча́ Ісу́с словеса́ сія́, пре́йде от Галиле́ї і при́йде в преді́ли Іуде́йськия об он пол Іорда́на. |
|
2
|
2
|
| За Ним пішло багато людей, і Він зцілив їх там. | І по Нем ідо́ша наро́ди мно́зі, і ісціли́ їх ту. |
|
3
|
3
|
| І приступили до Нього фарисеї і, спокушаючи Його, говорили Йому: чи за всяку провину дозволено чоловікові розводитися з жінкою своєю? | (Зач. 78) І приступи́ша к Нему́ фарисе́є іскуша́юще Єго́ і глаго́лаша Єму́: а́ще досто́їть челові́ку пусти́ти жену́ свою́ по вся́цій вині́? |
|
4
|
4
|
| Він сказав їм у відповідь: чи не читали ви, що Той, Хто створив на початку, чоловіком і жінкою створив їх? | Он же отвіща́в рече́ їм: ні́сте ли чли, я́ко сотвори́вий іскони́, му́жеський пол і же́нський сотвори́л я єсть? |
|
5
|
5
|
| І сказав: заради цього залишить чоловік батька свого й матір і з’єднається з жінкою своєю, і будуть обоє однією плоттю. | І рече́: сего́ ра́ди оста́вить челові́к отця́ (своєго́) і ма́тер і приліпи́ться к жені́ своє́й, і бу́дета о́ба в плоть єди́ну, |
|
6
|
6
|
| Тож вони вже не двоє, але одна плоть. Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає. | я́коже ктому́ ні́ста два, но плоть єди́на; є́же у́бо Бог сочета́, челові́к да не разлуча́єть. |
|
7
|
7
|
| Вони кажуть Йому: чому ж Мойсей заповідав дати розвідний лист і відпустити її? | Глаго́лаша єму́: что у́бо Моїсе́й запові́да да́ти кни́гу распу́стную і отпусти́ти ю? |
|
8
|
8
|
| Він говорить їм: Мойсей через жорстокість серця вашого дозволив вам розводитися з жінками вашими; а спочатку не було так. | Глаго́ла їм: я́ко Моїсе́й по жестосе́рдію ва́шему повелі́ вам пусти́ти жени́ ва́ша; ізнача́ла же не бисть та́ко; |
|
9
|
9
|
| Я ж кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, за винятком вини перелюбу, і візьме шлюб з іншою, той перелюбствує; і хто одружиться з відпущеною, той чинить перелюб. | глаго́лю же вам, я́ко і́же а́ще пу́стить жену́ свою́, ра́зві словесе́ прелюбоді́йна, і ожени́ться іно́ю, прелюби́ твори́ть; і женя́йся пущени́цею прелюби́ ді́єть. |
|
10
|
10
|
| Ученики Його говорять Йому: якщо така повинність чоловіка перед жінкою, то краще не женитись. | Глаго́лаша Єму́ ученици́ Єго́: а́ще та́ко єсть вина́ челові́ку с жено́ю, лу́чше єсть не жени́тися. |
|
11
|
11
|
| Він каже їм: не всі сприймають це слово, а кому дано. | Он же рече́ їм: не всі вміща́ють словесе́ сего́, но ї́мже дано́ єсть; |
|
12
|
12
|
| Бо є скопці, що з утроби матері народилися такими; і є скопці, які оскоплені людьми; і є скопці, котрі самі себе зробили скопцями заради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить. | суть бо скопці́, і́же із чре́ва ма́терня роди́шася та́ко; і суть скопці́, і́же скопи́шася от челові́к; і суть скопці́, і́же іскази́ша са́мі себе́ Ца́рствія ра́ди Небе́снаго; моги́й вмісти́ти да вмісти́ть. |
|
13
|
13
|
| Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки і помолився, ученики ж не дозволяли їм. | Тогда́ приведо́ша к Нему́ ді́ти, да ру́ці возложи́ть на них і помо́литься; ученици́ же запрети́ша їм. |
|
14
|
14
|
| Але Ісус сказав: облиште дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне. | Ісу́с же рече́ їм: оста́віте діте́й і не возбраня́йте їм прийти́ ко Мні; такови́х бо єсть Ца́рство Небе́сноє. |
|
15
|
15
|
| І, поклавши на них руки, пішов звідти. | І возло́жь на них ру́ці, оти́де отту́ду. |
|
16
|
16
|
| І ось хтось, підійшовши, сказав Йому: Учителю Благий, що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне? | (Зач. 79) І се, єди́н (ні́кий) присту́пль рече́ Єму́: Учи́телю Благи́й, что бла́го сотворю́, да і́мам живо́т ві́чний? |
|
17
|
17
|
| Він же сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. Якщо ж хочеш увійти в життя вічне, дотримуйся заповідей. | Он же рече́ єму́: что М'я глаго́леши бла́га? Нікто́же благ, то́кмо єди́н Бог; а́ще ли хо́щеши вни́ти в живо́т, соблюди́ за́повіді. |
|
18
|
18
|
| Говорить Йому: яких? Ісус же сказав: не вбивай; не чини перелюбу; не кради; не лжесвідчи; | Глаго́ла Єму́: кі́я? Ісу́с же рече́: є́же, не убіє́ши; не прелюби́ сотвори́ши; не укра́деши; не лжесвиді́тельствуєши; |
|
19
|
19
|
| шануй батька й матір; і люби ближнього твого, як самого себе. | чти отця́ і ма́тер; і: возлю́биши і́скренняго твоєго́, я́ко сам себе́. |
|
20
|
20
|
| Юнак говорить Йому: все це я зберіг від юности моєї; чого ще не вистачає мені? | Глаго́ла Єму́ ю́ноша: вся сія́ сохрани́х от ю́ности моєя́; что єсьм єще́ не доконча́л? |
|
21
|
21
|
| Ісус сказав йому: коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною. | Рече́ єму́ Ісу́с: а́ще хо́щеши соверше́н би́ти, іди́, прода́ждь імі́ніє твоє́ і даждь ни́щим; і імі́ти і́маши сокро́вище на небесі́; і гряди́ вслід Мене́. |
|
22
|
22
|
| Почувши слово те, юнак відійшов у скорботі, бо мав багато добра. | Сли́шав же ю́ноша сло́во, оти́де скорб'я́; бі бо імі́я стяжа́нія мно́га. |
|
23
|
23
|
| Ісус же сказав ученикам Своїм: істинно кажу вам, що тяжко багатому ввійти у Царство Небесне. | Ісу́с же рече́ ученико́м Свої́м: амі́нь глаго́лю вам, я́ко неудо́б бога́тий вни́деть в Ца́рствіє Небе́сноє; |
|
24
|
24
|
| І ще кажу вам: легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому в Царство Боже ввійти. | па́ки же глаго́лю вам: удо́біє єсть вельбу́ду сквозі́ іглині́ у́ші пройти́, не́же бога́ту в Ца́рствіє Бо́жиє вни́ти. |
|
25
|
25
|
| Почувши це, ученики Його дуже здивувались і сказали: так хто ж може спастися? | Сли́шавше же ученици́ Єго́, дивля́хуся зіло́, глаго́люще: кто у́бо мо́жеть спасе́н би́ти? |
|
26
|
26
|
| Ісус, поглянувши, сказав їм: людям це неможливо, Богові ж усе можливо. | Воззрі́в же Ісу́с рече́ їм: у челові́к сіє́ невозмо́жно єсть, у Бо́га же вся возмо́жна. |
|
27
|
27
|
| Тоді Петро, відповідаючи, сказав Йому: ось ми залишили все і пішли слідом за Тобою, що ж нам буде? | Тогда́ отвіща́в Петр рече́ Єму́: се, ми оста́вихом вся і вслід Тебе́ ідо́хом; что у́бо бу́деть нам? |
|
28
|
28
|
| Ісус же сказав їм: істинно говорю вам, що ви, які пішли за Мною, при відновленні світу, коли Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцяти престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих. | Ісу́с же рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам, я́ко ви ше́дшії по мні, в пакибитіє́, єгда́ ся́деть Син Челові́чеський на престо́лі сла́ви Своєя́, ся́дете і ви на двоюна́десяте престо́лу, судя́ще обімана́десяте колі́нома Ізра́їлевома; |
|
29
|
29
|
| І всякий, хто залишить дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або землі заради імені Мого, одержить у стократ і успадкує життя вічне. | і всяк, і́же оста́вить дом, іли́ бра́тію, іли́ сестри́, іли́ отця́, іли́ ма́тер, іли́ жену́, іли́ ча́да, іли́ се́ла, і́мене Моєго́ ра́ди, стори́цею при́йметь і живо́т ві́чний наслі́дить; |
|
30
|
30
|
| І багато хто з перших будуть останніми, а останні — першими. | мно́зі же бу́дуть пе́рві послі́днії, і послі́дні пе́рвії. |
|
Глава 20
|
Глава 20
|
|
1
|
1
|
| Царство Небесне подібне до господаря дому, який вийшов рано вранці наймати робітників для свого виноградника. | (Зач. 80) Подо́бно бо єсть Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку домови́ту, і́же ізи́де ку́пно [зіло́] у́тро ная́ти ді́лателі в виногра́д свой, |
|
2
|
2
|
| І, домовившись з робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника. | і совіща́в с ді́лателі по пі́нязю на день, посла́ їх в виногра́д свой. |
|
3
|
3
|
| А коли вийшов він близько третьої години, то побачив інших, що стояли на торгу без діла. | І ізше́д в тре́тій час, ви́ді і́ни стоя́щя на то́ржищі пра́здни, |
|
4
|
4
|
| І сказав їм: ідіть і ви до мого виноградника, і, що належатиме, дам вам. Вони пішли. | і тім рече́: іді́те і ви в виногра́д мой, і є́же бу́деть пра́вда, дам вам. Они́ же ідо́ша. |
|
5
|
5
|
| А як вийшов він знову близько шостої і дев’ятої години, зробив так само. | Па́ки же ізше́д в шести́й і дев'я́тий час, сотвори́ та́коже. |
|
6
|
6
|
| Нарешті, вийшовши об одинадцятій годині, він знайшов інших, що стояли без діла, і говорить їм: чого тут стоїте цілий день без діла? | Во єдинийжена́десять час ізше́д, обрі́те другі́я стоя́щя пра́здни і глаго́ла їм: что зді стоїте́ весь день пра́здні? |
|
7
|
7
|
| Вони кажуть йому: ніхто нас не найняв. Він говорить їм: ідіть і ви до виноградника мого і, що належатиме, одержите. | Глаго́лаша єму́: я́ко нікто́же нас ная́т. Глаго́ла їм: іді́те і ви в виногра́д (мой), і є́же бу́деть пра́ведно, при́ймете. |
|
8
|
8
|
| Коли ж настав вечір, господар виноградника говорить управителеві своєму: поклич робітників і віддай їм плату, почавши з останніх і до перших. | Ве́черу же би́вшу, глаго́ла господи́н виногра́да к приста́внику своєму́: призови́ ді́лателі і даждь їм мзду, наче́н от послі́дніх до пе́рвих. |
|
9
|
9
|
| І ті, що прийшли об одинадцятій годині, одержали по динарію. | І прише́дше і́же во єдинийна́десять час, прия́ша по пі́нязю. |
|
10
|
10
|
| Ті ж, які прийшли першими, гадали, що вони одержать більше, але й вони одержали по динарію. | Прише́дше же пе́рвії мня́ху, я́ко вя́щше при́ймуть; і прия́ша і ті́ї по пі́нязю; |
|
11
|
11
|
| І, одержавши, стали дорікати господареві | приє́мше же ропта́ху на господи́на, |
|
12
|
12
|
| і говорили: ці останні попрацювали одну годину, і ти зрівняв їх з нами, що перетерпіли денний тягар і спеку. | глаго́люще, я́ко сі́ї послі́днії єди́н час сотвори́ша, і ра́вних нам сотвори́л їх єси́, поне́сшим тяготу́ дне і вар. |
|
13
|
13
|
| Він же сказав у відповідь одному з них: друже, я не скривдив тебе; чи не за динарій ти домовився зі мною? | Он же отвіща́в рече́ єди́ному їх: дру́же, не оби́жу тебе́; не по пі́нязю ли совіща́л єси́ со мно́ю? |
|
14
|
14
|
| Візьми своє та йди. Я ж хочу і цьому останньому дати те ж, що і тобі. | возьми́ твоє́ і іди́; хощу́ же і сему́ послі́днему да́ти, я́коже і тебі́; |
|
15
|
15
|
| Хіба я не вільний по-своєму робити те, що хочу? Чи око твоє заздрісне через те, що я добрий? | іли́ ність мі літь сотвори́ти, є́же хощу́, во свої́х мі? А́ще о́ко твоє́ лука́во єсть, я́ко аз благ єсьм? |
|
16
|
16
|
| Так будуть останні першими, і перші — останніми; бо багато покликаних, та мало обраних. | Та́ко бу́дуть послі́днії пе́рві, і пе́рвії послі́дні; мно́зі бо суть зва́ні, ма́ло же ізбра́нних. |
|
17
|
17
|
| Ідучи до Єрусалима, Ісус узяв дванадцять учеників окремо, і дорогою сказав їм: | (Зач. 81) І восходя́ Ісу́с во Ієрусали́м, поя́т обана́десяте ученика́ єди́ни [осо́б] на путі́ і рече́ їм: |
|
18
|
18
|
| ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам, і вони засудять Його на смерть; | се, восхо́дим во Ієрусали́м, і Син Челові́чеський пре́дан бу́деть архієре́єм і кни́жником; і осу́дять Єго́ на смерть, |
|
19
|
19
|
| і віддадуть Його язичникам на ганьбу, і побиття, і розп’яття; і на третій день воскресне. | і предадя́ть Єго́ язи́ком на поруга́ніє, і біє́ніє, і проп'я́тіє; і в тре́тій день воскре́снеть. |
|
20
|
20
|
| Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих з синами своїми і, вклоняючись, просила чогось у Нього. | Тогда́ приступи́ к Нему́ ма́ти си́ну Зеведе́йову с сино́ма свої́ма, кла́няющися і прося́щи ні́что от Него́. |
|
21
|
21
|
| Він сказав їй: чого ти хочеш? Вона говорить Йому: скажи, щоб ці два сини мої сіли в Тебе один з правого боку, а другий з лівого у Царстві Твоїм. | Он же рече́ єй: чесо́ хо́щеши? Глаго́ла Єму́: рци, да ся́дета сія́ о́ба си́на моя́, єди́н одесну́ю Тебе́ і єди́н ошу́юю (Тебе́) во Ца́рствії Твоє́м. |
|
22
|
22
|
| Ісус сказав у відповідь: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я маю пити, і хреститись хрещенням, яким Я хрещуся? Вони кажуть Йому: можемо. | Отвіща́в же Ісу́с рече́: не ві́ста, чесо́ про́сита; мо́жета ли пи́ти ча́шу, ю́же Аз і́мам пи́ти, іли́ креще́нієм, і́мже Аз кре́ща́юся, крести́тися? Глаго́ласта Єму́: мо́жева. |
|
23
|
23
|
| І говорить їм: чашу Мою будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститися; а дати сісти від Мене праворуч і ліворуч — не від Мене залежить, а кому уготоване Отцем Моїм. | І глаго́ла ї́ма: ча́шу у́бо Мою́ іспіє́та, і креще́нієм, і́мже Аз креща́юся, і́мате крести́тися; а є́же сі́сти одесну́ю Мене́ і ошу́юю Мене́ — ність Моє́ да́ти, но ї́мже угото́вася от Отця́ Моєго́. |
|
24
|
24
|
| Почувши це, інші десять учеників обурились на обох братів. | І сли́шавше де́сять, негодова́ша о обою́ бра́ту. |
|
25
|
25
|
| Ісус же, підізвавши їх, сказав: ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі володіють ними. | Ісу́с же призва́в їх, рече́: ві́сте, я́ко кня́зі язи́к госпо́дствують ї́ми, і вели́ції облада́ють ї́ми; |
|
26
|
26
|
| Не так буде у вас: але хто хоче між вами бути більшим, нехай буде вам слугою. | не та́ко же бу́деть в вас; но і́же а́ще хо́щеть в вас в'я́щший би́ти, да бу́деть вам слуга́; |
|
27
|
27
|
| І хто хоче між вами бути першим, нехай буде вам рабом. | і і́же а́ще хо́щеть в вас би́ти пе́рвий, бу́ди вам раб; |
|
28
|
28
|
| Так само Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою на спасіння багатьох. | я́коже Син Челові́чеський не при́йде, да послу́жать Єму́, но послужи́ти і да́ти ду́шу Свою́ ізбавле́ніє за мно́гих. |
|
29
|
29
|
| І коли виходили вони з Єрихона, за Ним ішло багато народу. | (Зач. 82) І ісходя́щу Єму́ от Ієрихо́на, по Нем і́де наро́д мног. |
|
30
|
30
|
| І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що Ісус наближається, почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів! | І се, два сліпця́ сідя́ща при путі́, сли́шавша, я́ко Ісу́с мимохо́дить, возопи́ста, глаго́люща: поми́луй ни, Го́споди, Си́не Дави́дов. |
|
31
|
31
|
| Народ же примушував їх мовчати; але вони ще голосніше почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів! | Наро́д же преща́ше ї́ма, да умолчи́та; о́на же па́че вопія́ста, глаго́люща: поми́луй ни, Го́споди, Си́не Дави́дов. |
|
32
|
32
|
| Ісус, зупинившись, підізвав їх і сказав: що хочете, щоб Я зробив вам? | І воста́в Ісу́с возгласи́ я і рече́: что хо́щета, да сотворю́ ва́ма? |
|
33
|
33
|
| Вони говорять Йому: Господи, щоб відкрились очі наші. | Глаго́ласта Єму́: Го́споди, да отве́рзетіся о́чі на́ю. |
|
34
|
34
|
| Ісус же, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей; і в ту ж мить прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним. | Милосе́рдовав же Ісу́с прикосну́ся о́чію ї́ма; і а́біє прозрі́ста ї́ма о́чі, і по Нем ідо́ста. |
|
Глава 21
|
Глава 21
|
|
1
|
1
|
| І коли наблизились до Єрусалима і прийшли у Виффагію до гори Елеонської, тоді Ісус послав двох учеників | (Зач. 83а) І єгда́ прибли́жишася во Ієрусали́м і прийдо́ша в Вифсфагі́ю к горі́ Єлео́нстій, тогда́ Ісу́с посла́ два ученика́, |
|
2
|
2
|
| і сказав їм: підіть у село, що прямо перед вами, і зразу знайдете прив’язану ослицю і з нею осля; відв’яжіть і приведіть до Мене. | глаго́ля ї́ма: іді́та в весь, я́же пря́мо ва́ма; і а́біє обря́щета осля́ прив'я́зано, і жреб'я́ с ним; отріши́вша приведі́та Мі; |
|
3
|
3
|
| І якщо хто скаже вам що-небудь, відповідайте, що вони потрібні Господеві; і одразу ж відішле їх. | і а́ще ва́ма кто рече́ть что, рече́та, я́ко Госпо́дь єю́ тре́буєть; а́біє же по́слеть я. |
|
4
|
4
|
| Усе ж це було, щоб збулося сказане пророком, який говорить: | Сіє́ же все бисть, да сбу́деться рече́нноє проро́ком, глаго́лющим: |
|
5
|
5
|
| скажіть дочці Сионовій: ось Цар твій гряде до тебе лагідний, сидячи на ослиці й осляті, синові під’яремної. | рці́те дще́рі Сіо́нові: се Цар Твой гряде́ть тебі́ кро́ток, і всід на осля́ і жреб'я́, си́на под'яре́мнича. |
|
6
|
6
|
| Ученики пішли і зробили так, як сказав їм Ісус: | Ше́дша же ученика́ і сотво́рша, я́коже повелі́ ї́ма Ісу́с, |
|
7
|
7
|
| привели ослицю й осля і поклали на них одяг свій, і Він сів поверх нього. | приведо́ста осля́ і жреб'я́; і возложи́ша верху́ єю́ ри́зи своя́, і всі́де верху́ їх. |
|
8
|
8
|
| Безліч людей розстилали одяг свій по дорозі, а інші різали гілки з дерев і стелили по дорозі. | Мно́жайшії же наро́ди постила́ху ри́зи своя́ по путі́; друзі́ї же рі́заху ві́тві от древ і постила́ху по путі́. |
|
9
|
9
|
| Люди ж, що йшли попереду і слідом, виголошували: осанна* Синові Давидовому! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх! | Наро́ди же предходя́щії (Єму́) і вслі́дствующії зва́ху, глаго́люще: оса́нна Си́ну Дави́дову! Благослове́н Гряди́й во і́м'я Госпо́днє! Оса́нна в ви́шніх! |
|
10
|
10
|
| І коли увійшов Він у Єрусалим, все місто заворушилось і заговорило: Хто це такий? | І вше́дшу Єму́ во Ієрусали́м, потрясе́ся весь град, глаго́ля: Кто єсть сей? |
|
11
|
11
|
| Народ же говорив: Цей є Ісус, Пророк із Назарета галилейського. | Наро́ди же глаго́лаху: сей єсть Ісу́с, Проро́к, І́же от Назаре́та галиле́йська. |
|
12
|
12
|
| І увійшов Ісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали і купували в храмі, і поперевертав столи міняйл і лави тих, що продавали голубів. | (Зач. 83б) І вни́де Ісу́с в це́рков Бо́жию і ізгна́ вся продаю́щия і купу́ющия в це́ркві, і трапе́зи торжнико́м іспрове́рже і сіда́лища продаю́щих го́луби, |
|
13
|
13
|
| І сказав їм: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників. | і глаго́ла їм: пи́сано єсть: храм Мой храм моли́тви нарече́ться; ви же сотвори́сте ї верте́п разбо́йником. |
|
14
|
14
|
| І приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх. | І приступи́ша к Нему́ хро́мії і сліпі́ї в це́ркві; і ісціли́ їх. |
|
15
|
15
|
| А первосвященики і книжники, побачивши чудеса, які Він створив, і дітей, які виголошували в храмі: осанна Синові Давидовому, обурились | Ви́дівше же архієре́є і кни́жници чудеса́, я́же сотвори́, і о́троки зову́щя в це́ркві і глаго́лющя: оса́нна Си́ну Дави́дову, негодова́ша |
|
16
|
16
|
| і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять? Ісус відповів їм: так, невже ви ніколи не читали: з уст немовлят і дітей Ти створив хвалу? | і рі́ша Єму́: сли́шиши ли, что сі́ї глаго́лють? Ісу́с же рече́ їм: єй; ні́сте ли чли ніколи́же, я́ко із уст младе́нець і ссу́щих соверши́л єси́ хвалу́? |
|
17
|
17
|
| І, залишивши їх, вийшов геть з міста у Вифанію і пробув там ніч. | І оста́вль їх, ізи́де вон із гра́да в Вифа́нію і водвори́ся ту. |
|
18
|
18
|
| Вранці ж, повертаючись у місто, зголоднів. | (Зач. 84) У́тру же возвра́щся во град, взалка́; |
|
19
|
19
|
| Побачивши біля дороги одну смоковницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: нехай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла. | і узрі́в смоко́вницю єди́ну при путі́, при́йде к ней, і нічто́же обрі́те на ней, то́кмо ли́ствіє єди́но, і глаго́ла єй: да ніколи́же от тебе́ плода́ бу́деть во ві́ки. І а́біє і́зсше смоко́вниця. |
|
20
|
20
|
| Побачивши це, ученики здивувались і говорили: як це — відразу ж всохла смоковниця? | І ви́дівше ученици́ диви́шася, глаго́люще: ка́ко а́біє і́зсше смоко́вниця? |
|
21
|
21
|
| Ісус же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не засумніваєтеся, то не тільки зробите те, що сталося із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море, буде; | Отвіща́в же Ісу́с рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам: а́ще і́мате ві́ру і не усумните́ся, не то́кмо смоко́вничноє сотворите́, но а́ще і горі́ сей рече́те: дви́гнися і ве́рзися в мо́ре, бу́деть; |
|
22
|
22
|
| і все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите. | і вся, єли́ка а́ще воспро́сите в моли́тві ві́рующе, при́ймете. |
|
23
|
23
|
| І коли Він прийшов у храм і навчав, приступили до Нього первосвященики і старійшини народу і сказали: якою владою Ти це робиш? І хто Тобі дав таку владу? | (Зач. 85) І прише́дшу Єму́ в це́рков, приступи́ша к Нему́ уча́щу архієре́є і ста́рці людсті́ї, глаго́люще: ко́єю вла́стію сія́ твори́ши? І кто Ті даде́ власть сію́? |
|
24
|
24
|
| Ісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, коли про те скажете Мені, то і Я вам скажу, якою владою це роблю. | Отвіща́в же Ісу́с рече́ їм: вопрошу́ ви і Аз сло́во єди́но: є́же а́ще рече́те Мні, і Аз вам реку́, ко́єю вла́стію сія́ творю́; |
|
25
|
25
|
| Хрещення Іоанове звідки було: з небес чи від людей? Вони ж міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже нам: чому ж ви не повірили йому? | креще́ніє Іоа́нново отку́ду бі? С небесе́ ли, іли́ от челові́к? Они́ же помишля́ху в себі́, глаго́люще: а́ще рече́м, с небесе́, рече́ть нам: почто́ у́бо не ві́ровасте єму́? |
|
26
|
26
|
| А якщо сказати, що від людей, то боїмось народу, бо всі мають Іоана за пророка. | а́ще ли рече́м, от челові́к, бої́мся наро́да; всі бо і́муть Іоа́нна я́ко проро́ка. |
|
27
|
27
|
| І відповіли Ісусові: не знаємо. Сказав їм і Він: і Я вам не скажу, якою владою це роблю. | І отвіща́вше Ісу́сові рі́ша: не ві́ми. Рече́ їм і Той: ні Аз вам глаго́лю, ко́єю вла́стію сія́ творю́. |
|
28
|
28
|
| А як вам здається? В одного чоловіка було два сини; і він, підійшовши до першого, сказав: сину, піди сьогодні попрацюй у винограднику моєму. | (Зач. 86) Что же ся вам мнить? Челові́к ні́кий ім'я́ше два си́на, і прише́д к пе́рвому, рече́: ча́до, іди́ днесь, ді́лай в виногра́ді Моє́м. |
|
29
|
29
|
| Але той сказав у відповідь: не хочу. Але згодом, розкаявшись, пішов. | Он же отвіща́в рече́: не хощу́; посліди́ же раска́явся, і́де. |
|
30
|
30
|
| І, підійшовши до другого, він сказав те саме. Цей сказав у відповідь: іду, господарю, — та не пішов. | І присту́пль к друго́му, рече́ та́коже. Он же отвіща́в рече́: аз, го́споди (іду́); і не і́де. |
|
31
|
31
|
| Котрий з цих двох виконав волю батька? Кажуть Йому: перший. Ісус говорить їм: істинно кажу вам, що митарі і блудниці поперед вас йдуть у Царство Боже. | Кий от обою́ сотвори́ во́лю о́тчу? Глаго́лаша Єму́: пе́рвий. Глагола їм Ісу́с: амі́нь глаго́лю вам, я́ко митарі́ і любоді́йці варя́ють ви в Ца́рствії Бо́жиї; |
|
32
|
32
|
| Бо прийшов до вас Іоан Хреститель дорогою праведности, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися і потім, щоб повірити йому. | при́йде бо к вам Іоа́нн (Крести́тель) путе́м пра́ведним, і не ві́ровасте єму́, митарі́ же і любоді́йці ві́роваша єму́; ви же ви́дівше, не раска́ястеся посліди́ ві́ровати єму́. |
|
33
|
33
|
| Вислухайте іншу притчу. Був якийсь господар дому, який посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав у ньому виностік, збудував башту і, віддавши його виноградарям, від’їхав. | (Зач. 87) І́ну при́тчу сли́шите. Челові́к ні́кий бі домови́т, і́же насади́ виногра́д, і опло́том огради́ єго́, і іскопа́ в нем точи́ло, і созда́ столп, і вдаде́ ї ді́лателем, і оти́де. |
|
34
|
34
|
| Коли ж наблизився час плодів, він послав своїх слуг до виноградарів узяти свої плоди. | Єгда́ же прибли́жися вре́м'я плодо́в, посла́ раби́ своя́ к ді́лателем прия́ти плоди́ єго́; |
|
35
|
35
|
| Виноградарі, схопивши слуг його, кого побили, кого вбили, а кого побили камінням. | і є́мше ді́лателе рабо́в єго́, о́ваго у́бо би́ша, о́ваго же уби́ша, о́ваго же ка́менієм поби́ша. |
|
36
|
36
|
| Знову послав він інших слуг, більше, ніж перше; і з ними зробили так само. | Па́ки посла́ і́ни раби́ мно́жайша пе́рвих; і сотвори́ша їм та́коже. |
|
37
|
37
|
| Наостанок послав він до них свого сина, кажучи: посоромляться сина мого. | Посліди́ же посла́ к ним си́на своєго́, глаго́ля: усрам'я́ться си́на моєго́. |
|
38
|
38
|
| Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: це спадкоємець, ходімо уб’ємо його і заволодіємо спадщиною його. | Ді́лателе же ви́дівше си́на, рі́ша в себі́: сей єсть наслі́дник; прийді́те, убіє́м єго́ і удержи́м достоя́ніє єго́. |
|
39
|
39
|
| І, схопивши його, вивели геть з виноградника і вбили. | І є́мше єго́ ізведо́ша вон із виногра́да і уби́ша. |
|
40
|
40
|
| Отже, коли прийде господар виноградника, що він зробить з цими виноградарями? | Єгда́ у́бо при́йдеть господи́н виногра́да, что сотвори́ть ді́лателем тім? |
|
41
|
41
|
| Говорять Йому: злочинців цих покарає смертю, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди своєчасно. | Глаго́лаша Єму́: злих злі погуби́ть їх, і виногра́д преда́сть і́ним ді́лателем, і́же воздадя́ть єму́ плоди́ во времена́ своя́. |
|
42
|
42
|
| Ісус говорить їм: невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем? Це від Господа, і дивне в очах наших. | Глагола їм Ісу́с: ні́сте ли чли ніколи́же в Писа́ніїх: ка́мень, єго́же не в ряду́ сотвори́ша [небрего́ша] зи́ждущії, сей бисть во главу́ у́гла? От Го́спода бисть сіє́, і єсть ди́вно во о́чію ва́шею [на́шею]. |
|
43
|
43
|
| Тому кажу вам, що відбереться від вас Царство Боже і дане буде народові, який буде приносити плоди його. | (Зач. 88) Сего́ ра́ди глаго́лю вам, я́ко оти́меться от вас Ца́рствіє Бо́жиє і да́сться язи́ку творя́щему плоди́ єго́; |
|
44
|
44
|
| І той, хто впаде на камінь цей, розіб’ється, а на кого він упаде, того розчавить. | і пади́й на ка́мені сем сокруши́ться; а на не́мже паде́ть, сотри́єть ї. |
|
45
|
45
|
| І, слухаючи притчі Його, первосвященики і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить. | І сли́шавше архієре́є і фарисе́є при́тчі Єго́, разумі́ша, я́ко о них глаго́леть; |
|
46
|
46
|
| І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо Його мали за Пророка. | і і́щуще Єго́ я́ти, убоя́шася наро́да, поне́же я́ко Проро́ка Єго́ імі́яху. |
|
Глава 22
|
Глава 22
|
|
1
|
1
|
| Ісус, продовжуючи говорити їм притчами, сказав: | (Зач. 89) І отвіща́в Ісу́с, па́ки рече́ їм в при́тчах, глаго́ля: |
|
2
|
2
|
| Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, який справляв весілля синові своєму. | уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку царю́, і́же сотвори́ бра́ки си́ну своєму́ |
|
3
|
3
|
| І послав рабів своїх покликати запрошених на весілля; і не схотіли прийти. | і посла́ раби́ своя́ призва́ти зва́нния на бра́ки; і не хотя́ху прийти́. |
|
4
|
4
|
| Знову послав інших рабів, говорячи: скажіть званим: ось я приготував мій обід, телят моїх і, що відгодоване, заколоте, і все готове; приходьте на весілля. | Па́ки посла́ і́ни раби́, глаго́ля: рці́те зва́нним: се обі́д мой угото́вах, юнці́ мої́ і упита́нная ісколе́на, і вся гото́ва; прийді́те на бра́ки. |
|
5
|
5
|
| Але вони, знехтувавши те, пішли, хто на своє поле, а хто на свої торги. | Они́ же небре́гше отидо́ша, ов у́бо на село́ своє́, ов же на ку́плі своя́; |
|
6
|
6
|
| Інші ж, схопивши рабів його, скривдили і вбили їх. | про́чії же є́мше рабо́в єго́, досади́ша їм і уби́ша їх. |
|
7
|
7
|
| Почувши про це, цар розгнівався і, пославши військо своє, винищив тих убивць і спалив місто їхнє. | І сли́шав цар той разгні́вася, і посла́в во́я своя́, погуби́ уби́йці о́ни і град їх зажже́. |
|
8
|
8
|
| Тоді говорить він рабам своїм: весілля готове, а покликані не були достойні. | Тогда́ глаго́ла рабо́м свої́м: брак у́бо гото́в єсть, зва́ннії же не би́ша досто́йнії; |
|
9
|
9
|
| Отже, ідіть на роздоріжжя і всіх, кого знайдете, кличте на весілля. | іді́те у́бо на ісхо́дища путі́й, і єли́ціх а́ще обря́щете, призові́те на бра́ки. |
|
10
|
10
|
| І раби ті, вийшовши на дороги, зібрали всіх, кого тільки знайшли, і злих і добрих; і весілля наповнилося гістьми. | І ізше́дше раби́ о́ни на распу́тія, собра́ша всіх, єли́ціх обріто́ша, злих же і до́брих; і іспо́лнися брак возлежа́щих. |
|
11
|
11
|
| Цар, увійшовши подивитись на гостей, побачив там чоловіка, вбраного не у весільний одяг. | Вшед же цар ви́діти возлежа́щих, ви́ді ту челові́ка не оболче́на во одія́ніє бра́чноє, |
|
12
|
12
|
| І каже йому: друже, чому ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Він же мовчав. | і глаго́ла єму́: дру́же, ка́ко вшел єси́ сі́мо не іми́й одія́нія бра́чна? Он же умолча́. |
|
13
|
13
|
| Тоді цар сказав слугам: зв’язавши йому руки і ноги, візьміть його і киньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. | Тогда́ рече́ цар слуга́м: св'яза́вше єму́ ру́ці і но́зі, возмі́те єго́ і вве́рзіте во тьму кромі́шнюю; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м. |
|
14
|
14
|
| Бо багато покликаних, та мало обраних. | мно́зі бо суть зва́ні, ма́ло же ізбра́нних. |
|
15
|
15
|
| Тоді фарисеї пішли і радились, як би впіймати Його на слові. | (Зач. 90) Тогда́ ше́дше фарисе́є, сові́т восприя́ша, я́ко да обольстя́ть Єго́ сло́вом. |
|
16
|
16
|
| І посилають до Нього своїх учнів з іродіанами, кажучи: Учителю! Ми знаємо, що Ти справедливий і істинно путі Божої вчиш, і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш ні на яку особу. | І посила́ють к Нему́ ученики́ своя́ со іродіа́ни, глаго́люще: Учи́телю, ві́ми, я́ко і́стинен єси́, і путі́ Бо́жию воі́стину учи́ши, і неради́ши ні о ко́мже; не зри́ши бо на лице́ челові́ком; |
|
17
|
17
|
| Отже, скажи нам, як Тобі здається, чи годиться платити подать кесареві, чи ні? | рци у́бо нам, что Ті ся мнить? Досто́йно ли єсть да́ти кинсо́н ке́сареві, іли́ ні? |
|
18
|
18
|
| Ісус же, знаючи їхнє лукавство, сказав: чого спокушаєте Мене, лицеміри? | Разумі́в же Ісу́с лука́вство їх, рече́: что М'я іскуша́єте, лицемі́ри? |
|
19
|
19
|
| Покажіть Мені монету, якою платиться податок. Вони принесли Йому динарій. | покажі́те Мі злати́цю кинсо́нную. Они́ же принесо́ша Єму́ пі́нязь. |
|
20
|
20
|
| І говорить їм: чиє це зображення і напис? | І глаго́ла їм: чий о́браз сей і написа́ніє? |
|
21
|
21
|
| Кажуть Йому: кесаря. Тоді говорить їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові. | (І) глаго́лаша Єму́: ке́сарев. Тогда́ глаго́ла їм: воздаді́те у́бо ке́сарева ке́сареві, і Бо́жия Бо́гові. |
|
22
|
22
|
| Почувши це, вони здивувалися і, залишивши Його, відійшли. | І сли́шавше диви́шася; і оста́вльше Єго́ отидо́ша. |
|
23
|
23
|
| В той день приступили до Нього саддукеї, які говорять, що не існує воскресіння, і запитали Його: | (Зач. 91) В той день приступи́ша к Нему́ саддуке́є, і́же глаго́лють не би́ти воскресе́нію, і вопроси́ша Єго́, |
|
24
|
24
|
| Учителю! Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство брата свого. | глаго́люще: Учи́телю, Моїсе́й рече́: а́ще кто у́мреть не іми́й чад, (да) по́йметь брат єго́ жену́ єго́ і воскреси́ть сі́м'я бра́та своєго́; |
|
25
|
25
|
| Було в нас сім братів; перший, одружившись, помер і, не маючи дітей, лишив жінку свою братові своєму. | бі́ша же в нас седьм бра́тія; і пе́рвий оже́нься у́мре, і не іми́й сі́мені, оста́ви жену́ свою́ бра́ту своєму́; |
|
26
|
26
|
| Так само і другий, і третій, навіть до сьомого. | тако́жде же і втори́й, і тре́тій, да́же до седьма́го; |
|
27
|
27
|
| А після всіх померла і жінка. | посліди́ же всіх у́мре і жена́; |
|
28
|
28
|
| Отже, після воскресіння, котрого з семи буде вона жінкою? Бо всі мали її. | в воскресе́ніє у́бо, кото́раго от седьми́х бу́деть жена́? Всі бо імі́ша ю. |
|
29
|
29
|
| Ісус сказав їм у відповідь: помиляєтесь, не знаючи ні Писання, ні сили Божої. | Отвіща́в же Ісу́с рече́ їм: прельща́єтеся, не ві́дуще Писа́нія, ні си́ли Бо́жия; |
|
30
|
30
|
| Бо після воскресіння не женяться, не виходять заміж, а перебувають як ангели Божі на небесах. | в воскресе́ніє бо ні же́няться, ні посяга́ють, но я́ко а́нгели Бо́жії на небесі́ суть; |
|
31
|
31
|
| А про воскресіння мертвих, невже не читали ви сказаного вам Богом: | о воскресе́нії же ме́ртвих ні́сте ли чли рече́ннаго вам Бо́гом, глаго́лющим: |
|
32
|
32
|
| Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова. Бог не є Бог мертвих, а живих. | Аз єсьм Бог Авраа́мов, і Бог Ісаа́ков, і Бог Іа́ковль? Ність Бог Бог ме́ртвих, но (Бог) живи́х. |
|
33
|
33
|
| І, чуючи, народ дивувався вченню Його. | І сли́шавше наро́ди дивля́хуся о уче́ніії Єго́. |
|
34
|
34
|
| А фарисеї, почувши, що Він посоромив саддукеїв, зібралися разом. | (Зач. 92) Фарисе́є же сли́шавше, я́ко посрами́ саддуке́ї, собра́шася вку́пі. |
|
35
|
35
|
| І один з них, законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи: | І вопроси́ єди́н от них законоучи́тель, іскуша́я Єго́ і глаго́ля: |
|
36
|
36
|
| Учителю, яка заповідь найбільша в законі? | Учи́телю, ка́я за́повідь бо́льші (єсть) в зако́ні? |
|
37
|
37
|
| Ісус сказав йому: полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. | Ісу́с же рече́ єму́: возлю́биши Го́спода Бо́га твоєго́ всім се́рдцем твої́м, і все́ю душе́ю твоє́ю, і все́ю ми́слію твоє́ю; |
|
38
|
38
|
| Це є перша і найбільша заповідь. | сія́ єсть пе́рвая і бо́лшая за́повідь; |
|
39
|
39
|
| Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. | втора́я же подо́бна єй: возлю́биши і́скренняго твоєго́, я́ко сам себе́; |
|
40
|
40
|
| На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки. | в сію́ обою́ за́повідію весь Зако́н і Проро́ци ви́сять. |
|
41
|
41
|
| Коли зібралися фарисеї, Ісус спитав їх: | Собра́вшимся же фарисе́йом, вопроси́ їх Ісу́с, |
|
42
|
42
|
| що ви думаєте про Христа, чий Він Син? Кажуть Йому: Давидів. | глаго́ля: что вам мни́ться о Христі́? Чий єсть Син? Глаго́лаша Єму́: Дави́дов. |
|
43
|
43
|
| Говорить їм: то як же Давид, у Дусі Божому, зве Його Господом, кажучи: | Глаго́ла їм: ка́ко у́бо Дави́д Ду́хом Го́спода Єго́ нарица́єть, глаго́ля: |
|
44
|
44
|
| сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх. | рече́ Госпо́дь Го́сподеві моєму́: сіди́ одесну́ю Мене́, до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жіє нога́ма Твої́ма? |
|
45
|
45
|
| Отже, якщо Давид зве Його Господом, то як же Він син йому? | а́ще у́бо Дави́д нарица́єть Єго́ Го́спода, ка́ко син єму́ єсть? |
|
46
|
46
|
| І ніхто не зміг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто вже не смів запитувати Його. | І нікто́же можа́ше отвіща́ти Єму́ словесе́; ніже́ смі́яше кто от того́ дне вопроси́ти Єго́ ктому́. |
|
Глава 23
|
|
|
1
|
|
| Тоді Ісус промовив до народу і учеників Своїх, | |
|
2
|
|
| кажучи: на Мойсеєвому сидінні сіли книжники та фарисеї. | |
|
3
|
|
| Отже, все, що кажуть вам додержувати, додержуйте і робіть; а за ділами їхніми не робіть, бо вони говорять і не роблять. | |
|
4
|
|
| Зв’язують важкі тягарі, які неможливо носити, і кладуть їх людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть зрушити їх. | |
|
5
|
|
| Всі ж діла свої роблять так, щоб їх бачили люди: розширюють пов’язки* свої і подовжують край одежі своєї. | |
|
6
|
|
| Також люблять возлежати на перших місцях на вечерях і сидіти на перших місцях у синагогах; | |
|
7
|
|
| і вітання на торжищах, та щоб люди звали їх: учителю, учителю! | |
|
8
|
|
| Ви ж не називайтесь учителями, бо один у вас Учитель — Христос; усі ж ви — браття. | |
|
9
|
|
| І отцем не називайте собі нікого на землі, бо один у вас Отець, Який на небесах. | |
|
10
|
|
| І не називайтесь наставниками, бо один у вас Наставник — Христос. | |
|
11
|
|
| Більший же з вас нехай буде вам слугою. | |
|
12
|
|
| Бо хто підносить себе, той принижений буде, а хто понижує себе, той піднесеться. | |
|
13
|
|
| Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що зачиняєте Царство Небесне перед людьми, бо ви і самі не входите, і тим, хто входить, не даєте увійти. | |
|
14
|
|
| Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що поїдаєте доми вдовиць, напоказ довго молитесь: за те ще більший осуд приймете. | |
|
15
|
|
| Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що обходите море і сушу, щоб навернути хоч одного; і коли це станеться, робите його сином геєни, удвічі гіршим за вас. | |
|
16
|
|
| Горе вам, вожді сліпі, які говорять: якщо хто поклянеться храмом, то нічого, а якщо хто поклянеться золотом храму, той винний. | |
|
17
|
|
| Безумні і сліпі! Що більше: золото чи храм, який освячує золото? | |
|
18
|
|
| І ще, коли хто поклянеться жертовником, то нічого, а якщо хто поклянеться даром, що на ньому, той винний. | |
|
19
|
|
| Безумні і сліпі! Що більше: дар чи жертовник, який освячує дар? | |
|
20
|
|
| Отже, хто клянеться жертовником, клянеться ним і всім, що на ньому. | |
|
21
|
|
| І хто клянеться храмом, клянеться ним і Тим, Хто живе в ньому. | |
|
22
|
|
| І хто клянеться небом, клянеться Престолом Божим і Тим, Хто сидить на ньому. | |
|
23
|
|
| Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що даєте десятину* з м’яти, кропу і кмину, а облишили те, що є найважливіше в законі: суд, милість і віру; це належало робити, і того не залишати. | |
|
24
|
|
| Вожді сліпі, що відціджуєте комара, а верблюда поглинаєте! | |
|
25
|
|
| Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що очищаєте зовні чаші і блюда, тоді як усередині вони повні злодійства і неправди. | |
|
26
|
|
| Фарисею сліпий, очисть перше всередині чаші і блюда, щоб чистими були і зовні вони. | |
|
27
|
|
| Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що уподібнюєтесь розмальованим гробам, які зовні здаються гарними, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечистоти. | |
|
28
|
|
| Так і ви на вигляд здаєтесь людям праведними, а всередині повні лицемірства і беззаконня. | |
|
29
|
|
| Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що будуєте гробниці пророкам і оздоблюєте пам’ятники праведникам, | |
|
30
|
|
| і говорите: якби ми були у дні батьків наших, то не були б спільниками їхніми у проливанні крови пророків. | |
|
31
|
|
| Тим ви самі свідчите проти себе, що ви сини тих, які вбивали пророків. | |
|
32
|
|
| І ви доповнюєте міру зла батьків ваших. | |
|
33
|
|
| Змії, поріддя єхиднове! Як утечете ви від суду вогню геєнського? | |
|
34
|
|
| Тому ось Я посилаю до вас пророків, і мудрих, і книжників. І ви одних уб’єте і розіпнете, а інших будете бити в синагогах ваших і гнати з міста до міста. | |
|
35
|
|
| Нехай прийде на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крови Авеля праведного до крови Захарії, сина Варахії, якого вбили між храмом і жертовником. | |
|
36
|
|
| Істинно кажу вам, що все це прийде на рід цей. | |
|
37
|
|
| Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах збирає пташенят своїх під крила, і ви не схотіли! | |
|
38
|
|
| Ось лишається вам дім ваш пустий. | |
|
39
|
|
| Бо кажу вам: не побачите Мене віднині, доки не скажете: благословен, Хто йде в ім’я Господнє! | |
|
Глава 24
|
|
|
1
|
|
| І, вийшовши, Ісус пішов від храму; і підійшли до Нього ученики Його, щоб показати Йому будівлі храму. | |
|
2
|
|
| Ісус же сказав їм: чи бачите все це? Істинно кажу вам: не залишиться тут каменя на камені, все буде зруйновано. | |
|
3
|
|
| Коли ж сидів Він на горі Елеонській, то приступили до Нього ученики на самоті і спитали: скажи нам, коли це буде і яке знамення Твого пришестя і кінця віку? | |
|
4
|
|
| Ісус сказав їм у відповідь: стережіться, щоб хто не спокусив вас, | |
|
5
|
|
| бо багато хто прийде під іменем Моїм і казатиме: «я Христос», і багатьох спокусять. | |
|
6
|
|
| Також почуєте про війни і чутки про війни. Глядіть, не жахайтесь, бо належить усьому тому бути, та це ще не кінець. | |
|
7
|
|
| Постане бо народ на народ, і царство на царство; і будуть голод, моровиці і землетруси у різних місцях; | |
|
8
|
|
| усе ж це — лиш початок хвороб. | |
|
9
|
|
| Тоді видаватимуть вас на муки і вбиватимуть вас; і вас зненавидять усі народи через ім’я Моє. | |
|
10
|
|
| І тоді багато хто спокуситься, і видаватимуть один одного, і зненавидять один одного; | |
|
11
|
|
| і багато лжепророків з’явиться і багатьох спокусять; | |
|
12
|
|
| і через збільшення беззаконь охолоне любов у багатьох. | |
|
13
|
|
| Хто ж витерпить до кінця, той спасеться. | |
|
14
|
|
| І буде проповідане це Євангеліє Царства по всьому світу, на свідчення усім народам; і тоді прийде кінець! | |
|
15
|
|
| Отже, коли побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоїть на святому місці, — хто читає, нехай розуміє, — | |
|
16
|
|
| тоді, хто буде в Юдеї, нехай біжить у гори. | |
|
17
|
|
| І хто на покрівлі, той нехай не сходить взяти що-небудь з дому свого; | |
|
18
|
|
| і хто на полі, той нехай не вертається взяти одяг свій. | |
|
19
|
|
| Горе ж вагітним і матерям-годувальницям у ті дні! | |
|
20
|
|
| Моліться ж, щоб не сталася втеча ваша взимку або в суботу, | |
|
21
|
|
| бо тоді буде велика скорбота, якої не було від початку світу донині і не буде. | |
|
22
|
|
| І якби не вкоротилися ті дні, то не спаслась би ніяка плоть; але заради обраних скоротяться ті дні. | |
|
23
|
|
| Тоді, якщо хто скаже вам: ось тут Христос, або: отам, не йміть віри. | |
|
24
|
|
| Бо встануть лжехристи і лжепророки і покажуть великі знамення і чудеса, щоб звабити, якщо можливо, і обраних. | |
|
25
|
|
| Ось Я наперед сказав вам. | |
|
26
|
|
| Отже, коли скажуть вам: «ось Він у пустелі», — не виходьте; «ось Він у потаємних кімнатах», — не йміть віри. | |
|
27
|
|
| Бо, як блискавиця виходить зі сходу і з’являється аж до заходу, так буде пришестя Сина Людського. | |
|
28
|
|
| Бо де буде труп, там зберуться орли. | |
|
29
|
|
| І враз, після скорботи тих днів, сонце померкне, і місяць не дасть світла свого, і зірки спадуть з неба, і сили небесні захитаються. | |
|
30
|
|
| І тоді з’явиться знамення Сина Людського на небі; і заплачуть всі племена земні і побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах небесних з силою і славою великою. | |
|
31
|
|
| І пошле ангелів Своїх з сурмою гучноголосою; і зберуть обраних Його від чотирьох вітрів, від краю небес до кінця їх. | |
|
32
|
|
| Від смоковниці навчіться притчі: коли гілля її стає вже м’яким і пускає листя, то знаєте, що близько літо. | |
|
33
|
|
| Так само і ви: коли побачите все це, знайте, що близько, при дверях. | |
|
34
|
|
| Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде. | |
|
35
|
|
| Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть. | |
|
36
|
|
| Про день же той і годину ніхто не знає, ні ангели небесні, а тільки Отець Мій один. | |
|
37
|
|
| Але, як було у дні Ноя, так буде і в пришестя Сина Людського; | |
|
38
|
|
| бо, як у дні перед потопом їли, пили, женились і виходили заміж аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег, | |
|
39
|
|
| і не думали, поки не прийшов потоп і не забрав усіх, — так буде і в пришестя Сина Людського. | |
|
40
|
|
| Тоді з двох, що будуть у полі, одного буде забрано, а другого залишено; | |
|
41
|
|
| дві, що мелють на жорнах: одну буде забрано, а другу залишено. | |
|
42
|
|
| Отже, пильнуйте, бо не знаєте, в яку годину Господь ваш прийде. | |
|
43
|
|
| Але це ви знайте, що, якби знав господар дому, у яку сторожу прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого. | |
|
44
|
|
| Тому і ви будьте готові, бо в ту годину, про яку й не думаєте, прийде Син Людський. | |
|
45
|
|
| Хто ж є вірним і мудрим рабом, якого господар його поставить над слугами своїми, щоб давати їм їжу вчасно? | |
|
46
|
|
| Блажен той раб, господар якого, прийшовши, знайде, що він робить так. | |
|
47
|
|
| Істинно кажу вам, що над усім добром своїм поставить його. | |
|
48
|
|
| Якщо ж раб той, будучи злим, скаже в серці своїм: не скоро прийде господар мій, | |
|
49
|
|
| і почне бити товаришів своїх, їсти й пити з п’яницями, — | |
|
50
|
|
| то прийде господар раба того в той день, в який він не сподівається, і в годину, про яку не знає. | |
|
51
|
|
| І розсіче його і визначить йому одну долю з лицемірами; там буде плач і скрегіт зубів. | |
|
Глава 25
|
|
|
1
|
|
| Тоді уподібниться Царство Небесне десятьом дівам, які, взявши світильники свої, вийшли назустріч женихові. | |
|
2
|
|
| П’ять з них були мудрі, а п’ять — нерозумні. | |
|
3
|
|
| Нерозумні, взявши світильники свої, не взяли з собою оливи. | |
|
4
|
|
| Мудрі ж взяли оливи в посудинах разом із світильниками своїми. | |
|
5
|
|
| А оскільки жених забарився, то всі задрімали і поснули. | |
|
6
|
|
| Опівночі ж почувся крик: ось жених іде, виходьте назустріч йому. | |
|
7
|
|
| Тоді встали всі діви та й приготували світильники свої. | |
|
8
|
|
| Нерозумні ж сказали мудрим: дайте нам вашої оливи, бо світильники наші гаснуть. | |
|
9
|
|
| А мудрі відповіли, кажучи: а як і нам, і вам не стане? Ідіть краще до продавців та й купіть собі. | |
|
10
|
|
| Коли ж пішли вони купувати, прийшов жених, і ті, які були готові, ввійшли з ним на весілля, і двері зачинилися. | |
|
11
|
|
| Пізніше прийшли й інші діви і говорять: Господи! Господи! Відчини нам. | |
|
12
|
|
| Він же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам: не знаю вас. | |
|
13
|
|
| Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде. | |
|
14
|
|
| Так само один чоловік, відходячи, покликав своїх рабів і передав їм майно своє: | |
|
15
|
|
| одному дав п’ять талантів, другому два, іншому ж один, кожному за спроможністю його, і відразу ж виїхав. | |
|
16
|
|
| Той раб, який одержав п’ять талантів, пішов і використав їх на діло, і набув інші п’ять талантів. | |
|
17
|
|
| Так само і той, який одержав два таланти, набув інші два. | |
|
18
|
|
| А той, який одержав один талант, пішов і закопав його в землю, і заховав срібло господаря свого. | |
|
19
|
|
| Коли минуло багато часу, приходить господар рабів тих і вимагає від них звіту. | |
|
20
|
|
| Підійшов той, який одержав п’ять талантів, приніс інші п’ять талантів і сказав: господарю, п’ять талантів ти дав мені; ось ще п’ять талантів, які я здобув на них. | |
|
21
|
|
| Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого. | |
|
22
|
|
| Підійшов також і той, який одержав два таланти, і сказав: господарю, два таланти ти дав мені; ось інші два таланти, що я здобув на них. | |
|
23
|
|
| Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого. | |
|
24
|
|
| Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: господарю! Я знав тебе, як жорстоку людину, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав; | |
|
25
|
|
| і, побоявшись, пішов і заховав талант твій у землю; ось тобі твоє. | |
|
26
|
|
| Господар його сказав йому у відповідь: лукавий рабе і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не роз¬; | |
|
27
|
|
| тоді треба було тобі віддати срібло моє купцям, і я, прийшовши, одержав би моє з прибутком. | |
|
28
|
|
| Отже, візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів. | |
|
29
|
|
| Бо кожному, хто має, дасться і примножиться, а в того, хто не має, відніметься і те, що має. | |
|
30
|
|
| А негідного раба вкиньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. Сказавши це, проголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає! | |
|
31
|
|
| Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї, | |
|
32
|
|
| і зберуться перед Ним усі народи; і відділить їх одних від одних, як пастир відділяє овець від козлів. | |
|
33
|
|
| І поставить овець праворуч Себе, а козлів — ліворуч. | |
|
34
|
|
| Тоді скаже Цар тим, які праворуч від Нього: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу. | |
|
35
|
|
| Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене; | |
|
36
|
|
| був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене. | |
|
37
|
|
| Тоді скажуть Йому праведники у відповідь: Господи! | |
|
38
|
|
| Коли ми бачили Тебе голодним, і нагодували? Або спраглим, і напоїли? Коли ми бачили Тебе подорожнім, і прийняли? Або нагим, і зодягли? | |
|
39
|
|
| Коли ми бачили Тебе недужим або у в’язниці, і прийшли до Тебе? | |
|
40
|
|
| І Цар скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили. | |
|
41
|
|
| Тоді скаже й тим, які ліворуч від Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його. | |
|
42
|
|
| Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене; | |
|
43
|
|
| був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не зодягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене. | |
|
44
|
|
| Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господи! Коли ж ми бачили Тебе голодним, або спраглим, чи подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці і не послужили Тобі? | |
|
45
|
|
| Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили. | |
|
46
|
|
| І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне. | |
|
Глава 26
|
|
|
1
|
|
| Коли Ісус скінчив усі ці слова, то сказав ученикам Своїм: | |
|
2
|
|
| ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на розп’яття. | |
|
3
|
|
| Тоді зібралися первосвященики, і книжники, і старійшини народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа, | |
|
4
|
|
| і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити. | |
|
5
|
|
| Але говорили: тільки не у свято, щоб не було заворушення в народі. | |
|
6
|
|
| Коли ж Ісус був у Вифанії, в домі Симона прокаженого, | |
|
7
|
|
| підійшла до Нього жінка з посудиною дорогоцінного мира і зливала Йому, що возлежав, на голову. | |
|
8
|
|
| Побачивши це, ученики Його ремствували і говорили: для чого таке марнотратство? | |
|
9
|
|
| Бо можна було б це миро продати за велику ціну і роздати вбогим. | |
|
10
|
|
| Ісус же, зрозумівши це, сказав їм: навіщо бентежите жінку? Вона добре діло зробила для Мене. | |
|
11
|
|
| Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте. | |
|
12
|
|
| Зливши миро це на тіло Моє, до погребіння Мене приготувала. | |
|
13
|
|
| Істинно кажу вам: де тільки буде проповідане Євангеліє це по всьому світу, сказано буде про те, що вона зробила, в пам’ять її. | |
|
14
|
|
| Тоді один з дванадцятьох, званий Іудою Іскаріотом, пішов до первосвящеників | |
|
15
|
|
| і сказав: що хочете дати мені, — і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібників. | |
|
16
|
|
| І відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його. | |
|
17
|
|
| Першого ж дня опрісноків ученики приступили до Ісуса і сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти паску? | |
|
18
|
|
| Він сказав: підіть у місто до такого-то і скажіть йому: Учитель говорить: час Мій близько; у тебе справлю Пасху з учениками Моїми. | |
|
19
|
|
| Ученики зробили, як звелів їм Ісус, і приготували паску. | |
|
20
|
|
| Коли ж настав вечір, Він возліг з дванадцятьма учениками. | |
|
21
|
|
| І коли вони їли, сказав: істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене. | |
|
22
|
|
| Вони дуже засмутились і почали говорити Йому, кожен з них: чи не я, Господи? | |
|
23
|
|
| Він же сказав у відповідь: хто вмочить зі Мною руку в блюдо, той зрадить Мене. | |
|
24
|
|
| Син же Людський іде, як писано про Нього, але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій. | |
|
25
|
|
| При цьому Іуда, що зрадив Його, сказав: чи не я, Учителю? Ісус говорить йому: ти сказав. | |
|
26
|
|
| І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи ученикам, сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє. | |
|
27
|
|
| І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм і сказав: пийте з неї всі, | |
|
28
|
|
| бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів. | |
|
29
|
|
| Кажу ж вам, що віднині не буду пити від цього плоду виноградного до того дня, коли питиму з вами його новим у Царстві Отця Мого. | |
|
30
|
|
| І, проспівавши, пішли на гору Елеонську. | |
|
31
|
|
| Тоді говорить їм Ісус: всі ви спокуситеся через Мене в цю ніч, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці отари. | |
|
32
|
|
| По воскресінні ж Моїм випереджу вас у Галилеї. | |
|
33
|
|
| Петро сказав Йому у відповідь: якщо і всі спокусяться Тобою, то я ніколи не спокушусь. | |
|
34
|
|
| Ісус сказав йому: істинно кажу тобі, що в цю ніч, перше ніж проспіває півень, ти тричі зречешся Мене. | |
|
35
|
|
| Говорить Йому Петро: хоч би мені довелось і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне говорили і всі ученики. | |
|
36
|
|
| Потім приходить з ними Ісус у місцевість, що зветься Гефсиманією, і говорить ученикам: посидьте тут, поки Я піду та помолюся там. | |
|
37
|
|
| І, взявши з Собою Петра і обох синів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити. | |
|
38
|
|
| Тоді говорить їм Ісус: сумна душа Моя смертельно; почекайте тут і пильнуйте зі Мною. | |
|
39
|
|
| І, відійшовши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти. | |
|
40
|
|
| І приходить до учеників, і знаходить їх сплячими, і говорить Петрові: то не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною? | |
|
41
|
|
| Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна. | |
|
42
|
|
| Знову відійшовши, вдруге молився, кажучи: Отче Мій! Якщо не може чаша ця обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя. | |
|
43
|
|
| І, прийшовши, знаходить їх знову сплячими, бо в них очі обважніли. | |
|
44
|
|
| І, залишивши їх, знову відійшов і помолився втретє, сказавши те саме слово. | |
|
45
|
|
| Тоді приходить до учеників Своїх і говорить їм: ви все ще спите і відпочиваєте; ось наблизився час, і Син Людський видається в руки грішників. | |
|
46
|
|
| Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто зраджує Мене. | |
|
47
|
|
| І, коли Він ще говорив, ось прийшов Іуда, один з дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і старійшин людських. | |
|
48
|
|
| Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є, беріть Його. | |
|
49
|
|
| І, відразу ж підійшовши до Ісуса, сказав: радуйся, Учителю! І поцілував Його. | |
|
50
|
|
| Ісус же сказав йому: друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли, наклали руки на Ісуса і взяли Його. | |
|
51
|
|
| І ось один з тих, що були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив меч свій і, вдаривши раба первосвященика, відсік йому вухо. | |
|
52
|
|
| Тоді Ісус говорить йому: поверни меч твій на його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть; | |
|
53
|
|
| чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені більш як дванадцять легіонів ангелів? | |
|
54
|
|
| Як же тоді збудуться Писання, що так повинно бути? | |
|
55
|
|
| Тоді сказав Ісус до народу: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб узяти Мене; кожного дня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене. | |
|
56
|
|
| Це ж усе сталося, щоб збулися Писання пророків. Тоді всі ученики, покинувши Його, розбіглися. | |
|
57
|
|
| А воїни, які взяли Ісуса, повели Його до Каяфи, первосвященика, де зібралися книжники і старійшини. | |
|
58
|
|
| Петро ж ішов за Ним здаля, до двору первосвященика; і, ввійшовши всередину, сів із слугами, щоб бачити кінець. | |
|
59
|
|
| Первосвященики і старійшини, і весь синедріон* шукали лжесвідчення проти Ісуса, щоб убити Його, | |
|
60
|
|
| і не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але, наостанок, прийшли два лжесвідки | |
|
61
|
|
| і сказали: Він говорив: можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його. | |
|
62
|
|
| І, вставши, первосвященик сказав Йому: чому ж нічого не відповідаєш, що вони проти Тебе свідчать? | |
|
63
|
|
| Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: заклинаю Тебе Богом Живим, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий? | |
|
64
|
|
| Ісус говорить йому: ти сказав; але скажу вам: віднині побачите Сина Людського, Який сидить праворуч Сили і гряде на хмарах небесних. | |
|
65
|
|
| Тоді первосвященик роздер одяг свій і сказав: Він богохульствує! Навіщо нам ще свідки? Ось тільки що ви чули хулу Його! | |
|
66
|
|
| Як вам здається? Вони ж сказали у відповідь: повинен смерті. | |
|
67
|
|
| Тоді плювали Йому в лице і знущалися з Нього, а деякі били Його по щоках | |
|
68
|
|
| і говорили: проречи нам, Христе, хто вдарив Тебе? | |
|
69
|
|
| Петро ж сидів у дворі. І підійшла до нього одна служниця і сказала: і ти був з Ісусом Галилейським. | |
|
70
|
|
| Він же відрікся перед усіма, кажучи: не знаю, що ти говориш. | |
|
71
|
|
| Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша і говорить тим, що були там: і цей був з Ісусом Назореєм. | |
|
72
|
|
| І він знову відрікся з клятвою: не знаю Цього Чоловіка. | |
|
73
|
|
| Трохи згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові: справді і ти з них, бо і мова твоя викриває тебе. | |
|
74
|
|
| Тоді він почав божитися й клястися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень. | |
|
75
|
|
| І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж проспіває півень, тричі зречешся Мене! І, вийшовши геть, плакав гірко. | |
|
Глава 27
|
|
|
1
|
|
| Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старійшини людські зібрали раду на Ісуса, щоб убити Його. | |
|
2
|
|
| І, зв’язавши Його, відвели і видали Його Понтію Пилату, правителю. | |
|
3
|
|
| Тоді Іуда, що зрадив Його, побачивши, що Він засуджений, і розкаявшись, повернув тридцять срібників первосвященикам та старійшинам, | |
|
4
|
|
| кажучи: згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? Гляди сам. | |
|
5
|
|
| І, кинувши срібники в храмі, він вийшов, пішов і удавився. | |
|
6
|
|
| Первосвященики ж, взявши срібники, сказали: не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крови. | |
|
7
|
|
| І, скликавши раду, купили за них землю гончареву для погребіння подорожніх. | |
|
8
|
|
| Тому і зветься земля та «землею крови» до цього дня. | |
|
9
|
|
| Тоді збулося сказане пророком Єремією, який говорить: і взяли тридцять срібників, ціну Оціненого, Якого оцінили сини Ізраїля, | |
|
10
|
|
| і дали їх за землю гончареву, як сказав мені Господь. | |
|
11
|
|
| Ісус же став перед правителем. І питав Його правитель: Ти Цар Юдейський? Ісус сказав йому: ти говориш. | |
|
12
|
|
| І коли звинувачували Його первосвященики і старійшини, Він нічого не відповідав. | |
|
13
|
|
| Тоді говорить Йому Пилат: чи не чуєш, скільки свідчать проти Тебе? | |
|
14
|
|
| І не відповідав йому ні на жодне слово, так що правитель вельми дивувався. | |
|
15
|
|
| На свято ж Пасхи правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого хотіли. | |
|
16
|
|
| Був тоді у них відомий в’язень, званий Вараввою. | |
|
17
|
|
| Отже, коли вони зібралися, Пилат сказав їм: кого хочете, щоб я відпустив вам — Варавву чи Ісуса, названого Христом? | |
|
18
|
|
| Бо знав, що видали Його через заздрощі. | |
|
19
|
|
| Коли ж він сидів на судилищі, жінка його послала йому сказати: не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потерпіла сьогодні уві сні через Нього. | |
|
20
|
|
| Але первосвященики і старійшини підмовили народ просити за Варавву, а Ісуса погубити. | |
|
21
|
|
| Тоді правитель спитав їх: кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву. | |
|
22
|
|
| Пилат говорить їм: що ж мені робити з Ісусом, нареченим Христом? Кажуть йому всі: хай буде розіп’ятий. | |
|
23
|
|
| Правитель сказав: яке ж зло вчинив Він? Та вони ще дужче кричали: нехай буде розіп’ятий. | |
|
24
|
|
| Пилат, побачивши, що ніщо не допомагає, а заворушення зростає, взяв води, і вмив руки перед народом, і сказав: не винний я в крові Праведника Цього; дивіться ви. | |
|
25
|
|
| Увесь народ, відповідаючи, сказав: кров Його на нас і на дітях наших. | |
|
26
|
|
| Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття. | |
|
27
|
|
| Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторії*, зібрали на Нього багато воїнів | |
|
28
|
|
| і, роздягнувши Його, наділи на Нього багряницю; | |
|
29
|
|
| і, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, глузували з Нього, кажучи: радуйся, Царю Юдейський! | |
|
30
|
|
| І плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові. | |
|
31
|
|
| А коли наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю і вдягли Його в одяг Його й повели на розп’яття. | |
|
32
|
|
| Виходячи, вони зустріли одного чоловіка киринейського на ім’я Симон; і примусили цього нести хрест Його. | |
|
33
|
|
| І коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що значить Лобне місце, | |
|
34
|
|
| дали Йому пити оцет, змішаний з жовчю; і, покуштувавши, не схотів пити. | |
|
35
|
|
| Ті ж, що розіп’яли Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб; | |
|
36
|
|
| І, сидячи, стерегли Його там. | |
|
37
|
|
| І поставили над головою Його напис провини Його: Цей є Ісус, Цар Юдейський. | |
|
38
|
|
| Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч. | |
|
39
|
|
| Ті, що проходили мимо, лихословили на Нього, киваючи головами своїми | |
|
40
|
|
| і кажучи: Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста. | |
|
41
|
|
| Так само і первосвященики з книжниками та старійшинами і фарисеями, глузуючи, говорили: | |
|
42
|
|
| інших спасав, а Себе Самого не може спасти; якщо Він Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в Нього; | |
|
43
|
|
| уповав на Бога, нехай тепер порятує Його, якщо Він угодний Йому. Бо Він казав: Я — Син Божий. | |
|
44
|
|
| Також і розбійники, розіп’яті з Ним, ганьбили Його. | |
|
45
|
|
| З шостої ж години настала темрява по всій землі до години дев’ятої. | |
|
46
|
|
| А близько дев’ятої години Ісус викрикнув гучним голосом: Ілі, Ілі! Лама савахфані! Що значить: Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув? | |
|
47
|
|
| Деякі з тих, що стояли там, почувши це, говорили: Він кличе Іллю. | |
|
48
|
|
| І зараз же один з них побіг, взяв губку, намочив оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити. | |
|
49
|
|
| А інші говорили: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його. | |
|
50
|
|
| Ісус же, знову скрикнувши гучним голосом, віддав дух. | |
|
51
|
|
| І ось завіса храму роздерлася надвоє, зверху донизу; | |
|
52
|
|
| і земля потряслась; і каміння порозпадалось; і гроби розкрились; і багато тіл померлих святих воскресли | |
|
53
|
|
| і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і явилися багатьом. | |
|
54
|
|
| Сотник же і ті, що стерегли з ним Ісуса, побачивши землетрус і все, що сталося, злякались дуже і говорили: воістину Він був Син Божий. | |
|
55
|
|
| Там було також багато жінок, що дивилися здалеку; вони йшли за Ісусом з Галилеї, слугуючи Йому; | |
|
56
|
|
| між ними були Марія Магдалина і Марія, мати Якова та Іосії, і мати синів Зеведеєвих. | |
|
57
|
|
| Коли ж настав вечір, прийшов багатий чоловік з Аримафеї на ім’я Йосиф, який також вчився в Ісуса. | |
|
58
|
|
| Він, прийшовши до Пилата, просив тіло Ісуса. Тоді Пилат звелів віддати тіло. | |
|
59
|
|
| І, взявши тіло, Йосиф обгорнув чистою плащаницею | |
|
60
|
|
| і поклав Його в новому своєму гробі, який він витесав у скелі, і, приваливши великий камінь до дверей гробу, відійшов. | |
|
61
|
|
| Були ж там Марія Магдалина й інша Марія, які сиділи навпроти гробу. | |
|
62
|
|
| Наступного ранку, що після п’ятниці, зійшлися первосвященики і фарисеї до Пилата | |
|
63
|
|
| і говорили: правителю! Ми згадали, що той обманщик, коли ще був живий, сказав: через три дні воскресну. | |
|
64
|
|
| То звели охороняти гріб до третього дня, щоб ученики Його, прийшовши вночі, не вкрали Його і не сказали народові: воскрес з мертвих; і буде останній обман гірше першого. | |
|
65
|
|
| Пилат сказав їм: маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте. | |
|
66
|
|
| Вони пішли і поставили біля гробу сторожу і наклали на камінь печать. | |
|
Глава 28
|
Глава 28
|
|
1
|
1
|
| Після ж суботнього вечора, на світанку першого дня після суботи, прийшли Марія Магдалина та інша Марія подивитися на гріб. | (Зач. 115) В ве́чер же субо́тний [по ве́чері же субо́тнім], свита́ющи во єди́ну от субо́т, при́йде Марі́я Магдали́на і друга́я Марі́я ви́діти гроб. |
|
2
|
2
|
| І ось стався великий землетрус, бо ангел Господній, який зійшов з неба, приступивши, відвалив камінь від дверей гробу і сів на ньому. | І се, трус бисть ве́лій: а́нгел бо Госпо́день, сшед с небесе́, присту́пль, отвали́ ка́мень от две́рій гро́ба і сідя́ше на нем; |
|
3
|
3
|
| Вигляд його був як блискавка, і одежа його біла, як сніг. | бі же зрак єго́ я́ко мо́лнія, і одія́ніє єго́ біло́ я́ко сніг. |
|
4
|
4
|
| Зі страху перед ним ті, що стерегли, затремтіли і стали як мертві; | От стра́ха же єго́ сотрясо́шася стрегу́щії і би́ша я́ко ме́ртві. |
|
5
|
5
|
| Ангел же, звернувшись до жінок, сказав: не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого. | Отвіща́в же а́нгел рече́ жена́м: не бо́йтеся ви; вім бо, я́ко Ісу́са расп'я́таго і́щете; |
|
6
|
6
|
| Його нема тут — Він воскрес, як сказав. Підійдіть, погляньте на місце, де лежав Господь. | ність зді; воста́ бо, я́коже рече́; прийді́те, ви́діте мі́сто, іді́же лежа́ Госпо́дь, |
|
7
|
7
|
| І підіть швидше, скажіть ученикам Його, що Він воскрес з мертвих і попередить вас у Галилеї; там Його побачите. Ось я сказав вам. | і ско́ро ше́дші рці́те ученико́м Єго́, я́ко воста́ от ме́ртвих і се, варя́єть ви в Галіле́ї; та́мо Єго́ у́зрите; се, ріх вам. |
|
8
|
8
|
| І, вийшовши поспішно з гробу, вони зі страхом і великою радістю побігли сповістити учеників Його. | І ізше́дші ско́ро от гро́ба со стра́хом і ра́достію ве́лією, теко́сті возвісти́ти ученико́м Єго́. |
|
9
|
9
|
| Коли ж вони йшли сповістити учеників Його, ось Ісус зустрів їх і сказав: радуйтеся! Вони ж, приступивши, припали до ніг Його і вклонилися Йому. | Єгда́ же ідя́сті возвісти́ти ученико́м Єго́, і се, Ісу́с срі́те я, глаго́ля: ра́дуйтеся. Оні́ же присту́пльші я́стіся за но́зі Єго́ і поклони́стіся єму́. |
|
10
|
10
|
| Тоді говорить їм Ісус: не бійтеся; підіть сповістіть братів Моїх, щоб ішли до Галилеї, і там вони побачать Мене. | Тогда́ глаго́ла ї́ма Ісу́с: не бо́йтеся; іді́те, возвісті́те бра́тії Моє́й, да і́дуть в Галіле́ю і ту м'я ви́дять. |
|
11
|
11
|
| Коли ж вони йшли, то дехто зі сторожі, прийшовши до міста, сповістив первосвящеників про все, що сталося. | Іду́щема же ї́ма, се, ні́ції от кустоді́ї прише́дше во град, возвісти́ша архієре́йом вся би́вшая. |
|
12
|
12
|
| І вони, зібравшись із старійшинами, скликали раду, дали чимало грошей воїнам | І собра́вшеся со ста́рці, сові́т сотвори́ша, сре́бреники дово́льни да́ша во́їном, |
|
13
|
13
|
| і сказали: говоріть, що ученики Його, прийшовши вночі, украли Його, коли ми спали. | глаго́люще: рці́те, я́ко ученици́ Єго́ но́щію прише́дше украдо́ша Єго́, нам сп'я́щим; |
|
14
|
14
|
| І якщо чутка про це дійде до правителя, ми переконаємо його і вас від неприємностей визволимо. | і а́ще сіє́ усли́шано бу́деть у іге́мона, ми утоли́м єго́ і вас безпеча́льни сотвори́м. |
|
15
|
15
|
| Вони, взявши гроші, зробили, як були навчені; і пронеслося слово це між юдеями, навіть до цього дня. | Они́ же приє́мше сре́бреники, сотвори́ша, я́коже науче́ні би́ша. І промче́ся сло́во сіє́ во іуде́єх да́же до сего́ дне. |
|
16
|
16
|
| А одинадцять учеників пішли в Галилею, на гору, куди звелів їм Ісус. | (Зач. 116) Єди́нії же на́десяте ученици́ ідо́ша в Галіле́ю, в го́ру, а́може повелі́ їм Ісу́с; |
|
17
|
17
|
| І, побачивши Його, поклонилися Йому, а деякі засумнівались. | і ви́дівше Єго́, поклони́шася Єму́; о́ви же усумні́шася. |
|
18
|
18
|
| І, наблизившись, Ісус сказав їм: дана Мені всяка влада на небі і на землі. | І присту́пль Ісу́с, рече́ їм, глаго́ля: даде́ся Мі вся́ка власть на Небесі́ і на землі́; |
|
19
|
19
|
| Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, | ше́дше у́бо научі́те вся язи́ки, крестя́ще їх во і́м'я Отця́, і Си́на, і Свята́го Ду́ха, |
|
20
|
20
|
| навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я з вами по всі дні, до кінця віку. Амінь. | уча́ще їх блюсти́ вся, єли́ка запові́дах вам; і се, Аз с ва́ми єсьм во вся дні до сконча́нія ві́ка. Амі́нь. |
