|
Євангеліє від Марка
|
Євангеліє від Марка
|
|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 1) Зача́ло Єва́нгелія Ісу́са Христа́, Си́на Бо́жия, | Початок Євангелія Ісуса Христа, Сина Божого. |
|
2
|
2
|
| я́коже єсть пи́сано во проро́ціх: се, Аз посила́ю а́нгела Моєго́ пред лице́м Твої́м, і́же угото́вить путь Твой пред Тобо́ю. | Як написано у пророків: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твою перед Тобою. |
|
3
|
3
|
| Глас вопію́щаго в пусти́ні: угото́вайте путь Госпо́день, пра́ви творі́те стезі́ Єго́. | Глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому. |
|
4
|
4
|
| Бисть Іоа́нн крестя́й в пусти́ні і пропові́дая креще́ніє покая́нія во отпуще́ніє гріхо́в. | Явився Іоан, який хрестив у пустелі і проповідував хрещення на покаяння для відпущення гріхів. |
|
5
|
5
|
| І ісхожда́ше к нему́ вся Іуде́йськая страна́ і Ієрусали́мляне; і креща́хуся всі во Іорда́ні ріці́ от него́, іспові́дающе гріхи́ своя́. | І виходили до нього з усієї країни Юдейської і єрусалимляни; і всі хрестилися в річці Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої. |
|
6
|
6
|
| Бі же Іоа́нн оболче́н власи́ вельблу́жді, і по́яс усме́н о чреслі́х єго́, і яди́й акри́ди і мед ди́вій. | Іоан же носив одяг з верблюжого волоса і пояс шкіряний на стегнах своїх і їв акриди* та дикий мед. |
|
7
|
7
|
| І пропові́даше, глаго́ля: гряде́ть Крі́плій мене́ вслід мене́, Єму́же нісьм досто́їн прекло́нься разріши́ти реме́нь сапо́г Єго́; | І проповідував, кажучи: гряде Сильніший за мене слідом за мною, Якому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінь взуття Його. |
|
8
|
8
|
| аз у́бо крести́х ви водо́ю, Той же крести́ть ви Ду́хом Святи́м. | Я хрестив вас водою, а Він хреститиме вас Духом Святим. |
|
9
|
9
|
| (Зач. 2) І бисть во о́ніх днех, при́йде Ісу́с от Назаре́та Галиле́йськаго і крести́ся от Іоа́нна во Іорда́ні. | І сталось у ті дні, прийшов Ісус із Назарета галилейського і хрестився від Іоана в Йордані. |
|
10
|
10
|
| І а́біє восходя́ от води́, ви́ді разводя́щася небеса́ і Ду́ха, я́ко го́луб'я, сходя́ща Нань. | І коли виходив з води, зараз же побачив Іоан небеса, що розкривалися, і Духа, Який, мов голуб, сходив на Нього. |
|
11
|
11
|
| І глас бисть с небесе́: Ти єси́ Син Мой возлю́бленний, о Не́мже благоволи́х. | І голос був з небес: Ти Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління. |
|
12
|
12
|
| І а́біє Дух ізведе́ Єго́ в пусти́ню. | Негайно після того Дух веде Його в пустелю. |
|
13
|
13
|
| І бі ту в пусти́ні дній чети́редесять, іскуша́єм сатано́ю, і бі со звірми́; і а́нгели служа́ху Єму́. | І пробув Він там у пустелі сорок днів, спокушуваний сатаною, і був із звірами; і ангели служили Йому. |
|
14
|
14
|
| По преда́нії же Іоа́ннові, при́йде Ісу́с в Галіле́ю, пропові́дая Єва́нгеліє Ца́рствія Бо́жия | Після того ж, як виданий був Іоан, прийшов Ісус до Галилеї, проповідуючи Євангеліє Царства Божого |
|
15
|
15
|
| і глаго́ля, я́ко іспо́лнися вре́м'я і прибли́жися Ца́рствіє Бо́жиє: пока́йтеся і ві́руйте во Єва́нгеліє. | і кажучи, що настав час і наблизилося Царство Боже: покайтеся і віруйте в Євангеліє. |
|
16
|
16
|
| (Зач. 3) Ходя́ же при мо́рі Галиле́йстім, ви́ді Си́мона і Андре́я, бра́та (того́) Си́мона, вмета́юща мре́жі в мо́ре, бі́ста бо ри́баря. | Проходячи ж біля моря Галилейського, побачив Симона і Андрія, брата Симонового, що закидали неводи в море, бо вони були рибалками. |
|
17
|
17
|
| І рече́ ї́ма Ісу́с: прийді́та вслід Мене́, і сотворю́ вас би́ти ловця́ челові́ком. | І сказав їм Ісус: ідіть за Мною, і Я зроблю, що ви будете ловцями людей. |
|
18
|
18
|
| І а́біє оста́вльша мре́жі своя́, по Нем ідо́ста. | І вони відразу ж, покинувши свої сіті, пішли за Ним. |
|
19
|
19
|
| І преше́д ма́ло отту́ду, узрі́ Іа́кова Зеведе́йова і Іоа́нна, бра́та єго́, і та в кораблі́ стро́яща мре́жа; | І, пройшовши звідтіля трохи, Він побачив Якова Зеведеєвого і Іоана, брата його, які також були у човні, лагодили сіті; |
|
20
|
20
|
| і а́біє воззва́ я. І оста́вльша отця́ своєго́ Зеведе́я в кораблі́ с нає́мники, по Нем ідо́ста. | і зараз же покликав їх. І вони, залишивши батька свого Зеведея в човні з наймитами, пішли за Ним. |
|
21
|
21
|
| І внидо́ша в Капернау́м; і а́біє в субо́ти вшед в со́нмище, уча́ше. | І приходять до Капернаума; і незабаром у суботу увійшов Він у синагогу і навчав. |
|
22
|
22
|
| І дивля́хуся о уче́нії Єго́; бі бо учя́ їх, я́ко власть іми́й, і не я́ко кни́жници. | І дивувалися вченню Його; бо Він учив їх, як Такий, що має владу, а не як книжники. |
|
23
|
23
|
| (Зач. 4) І бі в со́нмищі їх челові́к в ду́сі нечи́сте, і воззва́, | І був у синагозі їхній чоловік, який мав у собі духа нечистого, і закричав: |
|
24
|
24
|
| глаго́ля: оста́ви, что нам і Тебі́, Ісу́се Назаряни́не? Прише́л єси́ погуби́ти нас; вім Тя, кто єси́, — Святи́й Бо́жий. | облиш, що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас! Знаю Тебе, хто Ти, — Святий Божий. |
|
25
|
25
|
| І запрети́ єму́ Ісу́с, глаго́ля: умолчи́ і ізи́ди із него́. | І заборонив йому Ісус, кажучи: замовкни і вийди з нього. |
|
26
|
26
|
| І стрясе́ єго́ дух нечи́стий, і возопи́ гла́сом вели́ким, і ізи́де із него́. | І стряс його дух нечистий і, скрикнувши гучним голосом, вийшов з нього. |
|
27
|
27
|
| І ужасо́шася всі, я́коже стяза́тися їм к себі́, глаго́лющим: что єсть сіє́? (і) что уче́ніє но́воє сіє́, я́ко по о́бласті і духово́м нечи́стим вели́ть, і послу́шають Єго́? | І вжахнулися всі так, що один одного питали: що це, що це за нове вчення, що Він владно і духам нечистим наказує, і вони слухаються Його? |
|
28
|
28
|
| Ізи́де же слух Єго́ а́біє во всю страну́ Галиле́йську. | І враз розійшлися про Нього чутки по всій країні Галилейській. |
|
29
|
29
|
| (Зач. 5) І а́біє із со́нмища ізше́дше, прийдо́ша в дом Си́монов і Андре́йов, со Іа́ковом і Іоа́нном. | Вийшовши невдовзі з синагоги, прийшли до господи Симона і Андрія, з Яковом та Іоаном. |
|
30
|
30
|
| Те́ща же Си́монова лежа́ше огне́м жего́ма; і а́біє глаго́лаша Єму́ о ней. | Теща ж Симонова лежала в гарячці; і зразу сказали Йому про неї. |
|
31
|
31
|
| І присту́пль воздви́же ю, єм за ру́ку єя́; і оста́ви ю огнь а́біє, і служа́ше їм. | І, підійшовши, Він підняв її, взявши її за руку; і гарячка зараз же залишила її, і вона почала слугувати їм. |
|
32
|
32
|
| По́зді же би́вшу, єгда́ захожда́ше со́лнце, приноша́ху к Нему́ вся неду́жния і бісни́я. | Надвечір, коли заходило сонце, приносили до Нього всіх недужих і біснуватих. |
|
33
|
33
|
| І бі весь град собра́лся к две́рем. | І все місто зібралося біля дверей. |
|
34
|
34
|
| І ісціли́ мно́гі злі стра́ждущия разли́чними неду́ги; і бі́си мно́гі ізгна́, і не оставля́ше глаго́лати бі́си, я́ко ві́дяху Єго́ Христа́ су́ща. | І Він зцілив багатьох, що страждали всякими недугами; вигнав багатьох бісів, і не дозволяв бісам говорити, що вони знають, що Він Христос. |
|
35
|
35
|
| (Зач. 6) І у́тро, но́щі су́щей зіло́, воста́в ізи́де, і і́де в пу́сто мі́сто, і ту моли́тву ді́яше. | А вранці, ще затемна, вставши, вийшов і пішов у безлюдне місце і там молився. |
|
36
|
36
|
| І гна́ша Єго́ Си́мон і і́же с Ним; | І поспішили за Ним Симон і ті, що були з Ним, |
|
37
|
37
|
| і обрі́тше Єго́, глаго́лаша Єму́, я́ко всі Тебе́ і́щуть. | і, знайшовши Його, кажуть Йому: всі Тебе шукають. |
|
38
|
38
|
| І глаго́ла їм: і́дем в бли́жнія ве́сі і гра́ди, да і та́мо пропові́м; на сіє́ бо ізидо́х. | Він говорить їм: ходімо в найближчі села та міста, щоб Мені і там проповідувати; бо Я для того прийшов. |
|
39
|
39
|
| І бі пропові́дая на со́нмищих їх, во всей Галиле́ї, і бі́си ізгоня́. | І Він проповідував у синагогах їхніх по всій Галилеї і виганяв бісів. |
|
40
|
40
|
| І при́йде к Нему́ прокаже́н, моля́ Єго́ і на колі́ну припада́я пред Ним, і глаго́ля Єму́, я́ко, а́ще хо́щеши, мо́жеши м'я очи́стити. | Приходить до Нього прокажений і, благаючи Його та падаючи перед Ним на коліна, говорить Йому: якщо хочеш, можеш мене очистити. |
|
41
|
41
|
| Ісу́с же милосе́рдовав, просте́р ру́ку, косну́ся єго́, і глаго́ла єму́: хощу́, очи́стися. | Ісус, змилосердившись над ним, простягнув руку, доторкнувся до нього і сказав йому: хочу, очисться. |
|
42
|
42
|
| І ре́кшу єму́, а́біє оти́де от него́ прокаже́ніє, і чист бисть. | І як тільки сказав, зараз же зійшла з нього проказа, і він став чистим. |
|
43
|
43
|
| І запре́щ єму́, а́біє ізгна́ єго́; | І, заборонивши йому, негайно відіслав його. |
|
44
|
44
|
| і глаго́ла єму́: блюди́, нікому́же нічесо́же рци; но шед покажи́ся ієре́єві і принеси́ за очище́ніє твоє́, я́же повелі́ Моїсе́й, во свиді́тельство їм. | І сказав йому: гляди ж, нікому нічого не кажи, але піди покажись священикові і принеси за очищення твоє, що повелів Мойсей, — на свідчення їм. |
|
45
|
45
|
| Он же ізше́д нача́т пропові́дати мно́го і проноси́ти сло́во, я́коже ктому́ не мощи́ Єму́ я́ві во град вни́ти; но вні в пусти́х мі́стіх бі. І прихожда́ху к Нему́ отвсю́ду. | А він, вийшовши, почав розголошувати і розповідати про подію, яка сталася, так що Ісус не міг уже явно ввійти до міста, але перебував зовні, в безлюдних місцях. І приходили до Нього звідусіль. |
|
Глава 2
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 7) І вни́де па́ки в Капернау́м по днех; і сли́шано бисть, я́ко в дому́ єсть. | Коли через кілька днів знову прийшов до Капернаума, пішла чутка, що Він у домі. |
|
2
|
2
|
| І а́біє собра́шася мно́зі, я́коже ктому́ не вмеща́тися ні при две́рех; і глаго́лаше їм сло́во. | Зразу ж зібралося багато людей, так що вже не вміщалися біля дверей, і Він говорив їм слово. |
|
3
|
3
|
| І прийдо́ша к Нему́ нося́ще разсла́бленна [жи́лами], носи́ма чети́рми; | І прийшли до Нього з розслабленим, якого несли четверо. |
|
4
|
4
|
| і не могу́щим прибли́житися к Нему́ наро́да ра́ди, откри́ша покро́в, іді́же бі, і прокопа́вше сві́сиша одр, на не́мже разсла́бленний лежа́ше. | І, не маючи можливости наблизитись до Нього через народ, розкрили покрівлю дому, де Він був, і, розібравши її, спустили постіль, на якій лежав розслаблений. |
|
5
|
5
|
| Ви́дів же Ісу́с ві́ру їх, глаго́ла разсла́бленному: ча́до, отпуща́ються тебі́ грісі́ твої́. | Ісус, побачивши віру їхню, говорить розслабленому: чадо, відпускаються тобі гріхи твої. |
|
6
|
6
|
| Бя́ху же ні́ції от кни́жник ту сідя́ще і помишля́юще в сердця́х свої́х: | Були там деякі з книжників, що сиділи і помишляли в серцях своїх: |
|
7
|
7
|
| что Сей та́ко глаго́леть хули́? Кто мо́жеть оставля́ти гріхи́, то́кмо єди́н Бог? | чому Цей так богохулить? Хто може прощати гріхи, крім одного Бога? |
|
8
|
8
|
| І а́біє разумі́в Ісу́с ду́хом Свої́м, я́ко та́ко ті́ї помишля́ють в себі́, рече́ їм: что сія́ помишля́єте в сердця́х ва́ших? | Ісус, відразу зрозумівши духом Своїм, що вони так помишляють у собі, сказав їм: навіщо так помишляєте в серцях ваших? |
|
9
|
9
|
| Что єсть удо́біє? Рещи́ разсла́бленному: отпуща́ються тебі́ грісі́? Іли́ рещи́: воста́ни, і возьми́ одр твой і ходи́? | Що легше — сказати розслабленому: прощаються тобі гріхи? Чи сказати: встань, візьми постіль свою і ходи? |
|
10
|
10
|
| Но да уві́сте, я́ко власть і́мать Син Челові́чеський на землі́ отпуща́ти гріхи́; глаго́ла разсла́бленному: | Та щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, — говорить розслабленому: |
|
12
|
12
|
| І воста́ а́біє, і взем одр, ізи́де пред всі́ми, я́ко диви́тися всім і сла́вити Бо́га, глаго́лющим, я́ко ніколи́же та́ко ви́діхом. | Він зараз же встав і, взявши постіль, вийшов перед усіма, так що всі дивувались і прославляли Бога, кажучи: ніколи ще такого ми не бачили. |
|
13
|
13
|
| (Зач. 8) І ізи́де па́ки к мо́рю; і весь наро́д ідя́ше к Нему́, і уча́ше їх. | І вийшов Ісус знову до моря; і весь народ пішов до Нього, і учив їх. |
|
14
|
14
|
| І мимогря́дий ви́ді Леві́ю Алфе́йова, сідя́ща на ми́тниці, і глаго́ла єму́: по Мні гряди́. І воста́в вслід Єго́ і́де. | Проходячи, побачив Він Левія Алфеєвого, що сидів на митниці, і сказав йому: йди за Мною. І той, вставши, пішов за Ним. |
|
15
|
15
|
| І бисть возлежа́щу Єму́ в дому́ єго́, і мно́зі митарі́ і грі́шници возлежа́ху со Ісу́сом і со ученики́ Єго́; бя́ху бо мно́зі, і по Нем ідо́ша. | І коли Ісус возлежав у господі його, возлежали з Ним і ученики Його і багато митарів та грішників; бо багато їх було, і вони йшли за Ним. |
|
16
|
16
|
| І кни́жници і фарисе́є, ви́дівше Єго́ яду́ща с митарі́ і грі́шники, глаго́лаху ученико́м Єго́: что я́ко с митарі́ і грі́шники ясть і піє́ть? | Книжники й фарисеї, побачивши, що Він їсть з митарями і грішниками, говорили ученикам Його: як це Він їсть і п’є з митарями і грішниками? |
|
17
|
17
|
| І сли́шав Ісу́с глаго́ла їм: не тре́бують здра́вії врача́, но боля́щії; не прийдо́х призва́ти пра́ведники, но грі́шники на покая́ніє. | Почувши це, Ісус говорить їм: не здорові потребують лікаря, але хворі; Я прийшов покликати не праведників, а грішників до покаяння. |
|
18
|
18
|
| (Зач. 9) І бя́ху ученици́ Іоа́ннови і фарісе́йстії постя́щеся. І прийдо́ша і глаго́лаша Єму́: почто́ ученици́ Іоа́ннови і фарисе́йстії постя́ться, а Твої́ ученици́ не постя́ться? | Учні Іоанові та фарисейські постили. Приходять до Нього і кажуть: чому учні Іоанові та фарисейські постять, а Твої ученики не постять? |
|
19
|
19
|
| І рече́ їм Ісу́с: єда́ мо́гуть си́нове бра́чнії, до́ндеже жени́х с ни́ми єсть, пости́тися? Єли́ко вре́м'я с собо́ю і́муть жениха́, не мо́гуть пости́тися; | І сказав їм Ісус: чи можуть постити гості весільні, коли з ними жених? Доки з ними жених, не можуть постити. |
|
20
|
20
|
| при́йдуть же дні́є, єгда́ оти́меться от них жени́х, і тогда́ постя́ться в ти́я дні; | Прийдуть же дні, коли заберуть від них жениха, і тоді поститимуть у ті дні. |
|
21
|
21
|
| і нікто́же приложе́нія пла́та небі́лена пришива́єть к ри́зі ве́тсі: а́ще ли же ні, во́зьметь коне́ць єго́ но́воє от ве́тхаго [отто́ргнеть приставле́ніє єго́ но́воє (ні́что) от ве́тхаго], і го́рша дира́ бу́деть: | І ніхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежі: інакше нове відірветься від старого, і ще гірша дірка буде. |
|
22
|
22
|
| і нікто́же влива́єть вина́ но́ва в мі́хи ве́тхі: а́ще ли же ні, просади́ть вино́ но́воє мі́хи, і вино́ проліє́ться, і мі́сі поги́бнуть; но вино́ но́воє в мі́хи но́ви влія́ти [подоба́єть]. | І ніхто не вливає вина молодого в міхи старі: інакше молоде вино прорве міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але вино молоде треба вливати в міхи нові. |
|
23
|
23
|
| (Зач. 10) І бисть мимоходи́ти Єму́ в субо́ти сквозі́ сі́янія, і нача́ша ученици́ Єго́ путь твори́ти, востерза́юще кла́си. | І довелося Йому в суботу проходити через посіви, і ученики Його дорогою почали рвати колоски. |
|
24
|
24
|
| І фарисе́є глаго́лаху Єму́: виждь, что творя́ть в субо́ти, єго́же не досто́їть? | І фарисеї сказали Йому: дивись, що вони роблять у суботу, чого не слід робити. |
|
25
|
25
|
| І Той глаго́лаше їм: ні́сте ли ніколи́же чли, что сотвори́ Дави́д, єгда́ тре́бованіє імі́ і взалка́ сам і і́же с ним? | Він сказав їм: невже ви ніколи не читали, що зробив Давид, коли мав потребу, бо зголоднів сам і ті, що були з ним? |
|
26
|
26
|
| Ка́ко вни́де в дом Бо́жий при Авіафа́рі архієре́ї, і хлі́би предложе́нія сніде́, ї́хже не достоя́ше я́сти то́кмо ієре́єм, і даде́ і су́щим с ним? | Як увійшов він у дім Божий за первосвященика Авиафара і їв хліби принесення, яких не повинен їсти ніхто, крім священиків, і дав тим, що були з ним? |
|
27
|
27
|
| І глаго́лаше їм: субо́та челові́ка ра́ди бисть, а не челові́к субо́ти ра́ди; | І сказав їм: субота для людини, а не людина для суботи; |
|
28
|
28
|
| ті́мже госпо́дь єсть Син Челові́чеський і субо́ті. | тому Син Людський є господар і суботи. |
|
Глава 3
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| І вни́де па́ки в со́нмище; і бі та́мо челові́к, су́ху іми́й ру́ку. | І знов увійшов до синагоги. І там був чоловік, який мав усохлу руку. |
|
2
|
2
|
| І назира́ху Єго́, а́ще в субо́ти ісціли́ть єго́, да Нань возглаго́лють. | І стежили за Ним, чи не зцілить його в суботу, щоб звинуватити Його. |
|
3
|
3
|
| І глаго́ла челові́ку су́ху іму́щему ру́ку: ста́ни посреді́. | Він же говорить чоловікові, котрий мав усохлу руку: стань посередині. |
|
4
|
4
|
| І глаго́ла їм: досто́їть ли в субо́ти добро́ твори́ти, іли́ зло твори́ти? Ду́шу спасти́, іли́ погуби́ти? Они́ же молча́ху. | А їм говорить: чи годиться в суботу добро робити, чи зло робити — душу спасти чи загубити? Вони ж мовчали. |
|
5
|
5
|
| І воззрі́в на них со гні́вом, скорб'я́ о окамене́нії серде́ць їх, глаго́ла челові́ку: простри́ ру́ку твою́. І простре́; і утверди́ся рука́ єго́ ціла́, я́ко друга́я. | І, глянувши на них з гнівом, засмучений закам’янілістю сердець їхніх, каже чоловікові: простягни руку твою. Він простягнув, і стала рука його здорова, як друга. |
|
6
|
6
|
| (Зач. 11) І ізше́дше фарисе́є, а́біє со іродіа́ни сові́т творя́ху Нань, ка́ко Єго́ погуб'я́ть. | Фарисеї, вийшовши, зразу ж радилися з іродіанами проти Нього, як би погубити Його. |
|
7
|
7
|
| Ісу́с же оти́де со ученики́ Свої́ми к мо́рю; і мног наро́д от Галиле́ї по Нем і́де, і от Іуде́ї, | Але Ісус з учениками Своїми відійшов до моря; і за Ним пішло багато народу з Галилеї, Юдеї, |
|
8
|
8
|
| і от Ієрусали́ма, і от Ідуме́ї, і со о́наго по́лу Іорда́на. І от Ти́ра і Сидо́на мно́жество мно́гоє, сли́шавше, єли́ка творя́ше, [і] прийдо́ша к Нему́. | з Єрусалима, Ідумеї, з-за Йордану; та з Тира й Сидона, почувши, що Він робив, йшли до Нього у великій кількості. |
|
9
|
9
|
| І рече́ ученико́м Свої́м, да кора́бль бу́деть у Него́ наро́да ра́ди, да не стужа́ють Єму́. | І сказав ученикам Своїм, щоб приготували для Нього човен, через багатолюдність, аби не тіснилися до Нього. |
|
10
|
10
|
| Мно́гі бо ісціли́, я́коже напада́ти на Него́, да Єму́ прико́снуться, єли́ці імія́ху ра́ни. | Бо багатьох Він зцілив, тому ті, які мали рани, кидалися до Нього, щоб торкнутися Його. |
|
11
|
11
|
| І ду́сі нечи́стії, єгда́ ви́дяху Єго́, припада́ху к Нему́ і зва́ху, глаго́люще, я́ко Ти єси́ Син Бо́жий. | І духи нечисті, коли бачили Його, падали перед Ним і кричали: Ти Син Божий. |
|
12
|
12
|
| І мно́го преща́ше їм, да не явле́на Єго́ сотворя́ть. | Та Він суворо забороняв їм, щоб не робили Його відомим. |
|
13
|
13
|
| (Зач. 12) І взи́де на гору́ і призва́, ї́хже хотя́ше Сам; і прийдо́ша к Нему́. | Потім зійшов на гору і покликав до Себе, кого Сам хотів; і прийшли до Нього. |
|
14
|
14
|
| І сотвори́ двана́десяте, да бу́дуть с Ним, і да посила́єть їх пропові́дати, | І обрав з них дванадцять, щоб були з Ним і щоб посилати їх на проповідь, |
|
15
|
15
|
| і імі́ти власть ціли́ти неду́ги і ізгони́ти бі́си; | і щоб вони мали владу зціляти від недуг і виганяти бісів. |
|
16
|
16
|
| і нарече́ Си́мону і́м'я Петр, | І поставив Симона, давши йому ім’я Петро, |
|
17
|
17
|
| і Іа́кова Зеведе́йова, і Іоа́нна, бра́та Іа́ковля: і нарече́ ї́ма імена́ Воанерге́с, є́же єсть си́на гро́мова, | Якова Зеведеєвого та Іоана, брата Якова, давши їм імення Воанергес, тобто «сини громові», |
|
18
|
18
|
| і Андре́я, і Фили́ппа, і Варфоломе́я, і Матфе́я, і Фому́, і Іа́кова Алфе́йова, і Фадде́я, і Си́мона Канані́та, | Андрія, Филипа, Варфоломія, Матфея, Фому, Якова Алфеєвого, Фадея, Симона Кананіта |
|
19
|
19
|
| і Іу́ду Іскаріо́тськаго, і́же і предаде́ Єго́. | та Іуду Іскаріотського, який і зрадив Його. |
|
20
|
20
|
| (Зач. 13) І прийдо́ша в дом; і собра́ся па́ки наро́д, я́ко не мощи́ їм ні хлі́ба я́сти. | Приходять у дім; і знову збирається народ, так що їм неможливо було і хліба їсти. |
|
21
|
21
|
| І сли́шавше і́же бя́ху у Него́, ізидо́ша, да і́муть Єго́, глаго́лаху бо, я́ко неі́стов єсть. | І, почувши, ті, хто був у Нього, пішли взяти Його, бо говорили, що Він не при собі. |
|
22
|
22
|
| І кни́жници, і́же от Ієрусали́ма низше́дшії, глаго́лаху, я́ко Веєльзеву́ла і́мать і я́ко о кня́зі бісо́встім ізго́нить бі́си. | А книжники, які прийшли з Єрусалима, говорили, що Він має в Собі Вельзевула і що силою бісівського князя виганяє бісів. |
|
23
|
23
|
| І призва́в їх, в при́тчах глаго́лаше їм: ка́ко мо́жеть сатана́ сатану́ ізгони́ти? | І, покликавши їх, говорив їм притчами: як може сатана виганяти сатану? |
|
24
|
24
|
| І а́ще ца́рство на ся разділи́ться, не мо́жеть ста́ти ца́рство то; | Якщо царство розділиться само в собі, не може встояти царство те. |
|
25
|
25
|
| і а́ще дом на ся разділи́ться, не мо́жеть ста́ти дом той; | І якщо дім розділиться сам у собі, не може встояти дім той. |
|
26
|
26
|
| і а́ще сата́на воста́ на ся сам і разділи́ся, не мо́жеть ста́ти, но коне́ць і́мать. | І якщо сатана повстав сам на себе і розділився, не може встояти, але прийшов кінець його. |
|
27
|
27
|
| Нікто́же мо́жеть сосу́ди крі́пкаго, вшед в дом єго́, расхи́тити, а́ще не пе́рвіє крі́пкаго св'я́жеть, і тогда́ дом єго́ расхи́тить. | Ніхто, ввійшовши в дім сильного, не може пограбувати речей його, якщо раніш не зв’яже сильного, і тоді розграбує дім його. |
|
28
|
28
|
| (Зач. 14) Амі́нь глаго́лю вам, я́ко вся отпу́стяться согріше́нія сино́м челові́чеським, і хуле́нія, єли́ка а́ще восхуля́ть; | Істинно кажу вам: простяться синам людським усі гріхи та хули, якими б вони не хулили; |
|
29
|
29
|
| а і́же восху́лить на Ду́ха Свята́го, не і́мать отпуще́нія во ві́ки, но пови́нен єсть ві́чному суду́. | хто ж хулитиме Духа Святого, тому не буде прощення довіку, але підлягає він вічному осуду. |
|
30
|
30
|
| Зане́ глаго́лаху: ду́ха нечи́стаго і́мать. | Бо ж говорили: в Ньому нечистий дух. |
|
31
|
31
|
| Прийдо́ша у́бо Ма́ти і бра́тія Єго́, і вні стоя́ще посла́ша к Нему́, зову́ще Єго́. | Прийшли Мати і брати Його і, стоячи надворі, послали до Нього покликати Його. |
|
32
|
32
|
| І сідя́ше наро́д о́крест Єго́. Рі́ша же Єму́: се Ма́ти Твоя́ і бра́тія Твоя́ [і сестри́ Твоя́] вні і́щуть Тебе́. | Навколо Нього сидів народ. І сказали Йому: ось Мати Твоя і брати Твої і сестри Твої надворі, шукають Тебе. |
|
33
|
33
|
| І отвіща́ ім, глаго́ля: кто єсть ма́ти Моя́, іли́ бра́тія Моя́? | І відповів їм: хто мати Моя і брати Мої? |
|
34
|
34
|
| І согля́дав о́крест Себе́ сідя́щия, глаго́ла: се, ма́ти Моя́ і бра́тія Моя́; | І, поглянувши довкола Себе на тих, що сиділи, сказав: ось мати Моя і брати Мої; |
|
35
|
35
|
| і́же бо а́ще сотвори́ть во́лю Бо́жию, сей брат Мой і сестра́ Моя́ і ма́ти (Мі) єсть. | бо хто творитиме волю Божу, той брат Мій, і сестра Моя, і мати Моя. |
|
Глава 4
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 15) І па́ки нача́т учи́ти при мо́рі; і собра́ся к Нему́ наро́д мног, я́коже Самому́ влі́зшу в кора́бль, сіді́ти в мо́рі; і весь наро́д при мо́рі на землі́ бя́ше. | І знову почав навчати біля моря; і зібралося до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен і сидів на морі; а весь народ був біля моря на землі. |
|
2
|
2
|
| І уча́ше їх при́тчами мно́го і глаго́лаше їм во уче́ніії Своє́м: | І багато вчив їх притчами, і в навчанні Своєму говорив їм: |
|
3
|
3
|
| сли́шіте: се, ізи́де сі́яй сі́яти; | слухайте, ось вийшов сівач сіяти; |
|
4
|
4
|
| і бисть єгда́ сі́яше, о́во паде́ при путі́, і прийдо́ша пти́ці, і позоба́ша є; | і, коли сіяв, трапилося, що одне зерно впало при дорозі, і налетіли птахи і видзьобали його. |
|
5
|
5
|
| друго́є же паде́ при ка́мені, іді́же не ім'я́ше землі́ мно́ги, і а́біє прозябе́, зане́ не ім'я́ше глубини́ земни́я: | Інше ж упало на кам’янисте місце, де небагато було землі; і скоро зійшло, бо земля була неглибока. |
|
6
|
6
|
| со́лнцю же возсія́вшу присвя́де, і зане́ не ім'я́ше ко́рене, і́зсше; | Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, не маючи коріння, засохло. |
|
7
|
7
|
| і друго́є паде́ в те́рнії, і взи́де те́рніє, і подави́ є, і плода́ не даде́: | Ще інше впало в терня; і виросло терня, і заглушило зерно, і воно не дало плоду. |
|
8
|
8
|
| і друго́є паде́ на землі́ до́брій, і дая́ше плод восходя́щ і расту́щ, і припло́доваше на три́десять, і на шестьдеся́т, і на сто. | А інше впало на добру землю і дало плід, який зійшов і виріс; і вродило в тридцять, в шістдесят і в стократ. |
|
9
|
9
|
| І глаго́лаше: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить. | І сказав їм: хто має вуха слухати, нехай слухає! |
|
10
|
10
|
| (Зач. 16) Єгда́ же бисть єди́н, вопроси́ша Єго́, і́же бя́ху с Ним, со обімана́десяте о при́тчі. | Коли ж залишився на самоті, то ті, що були з Ним разом з дванадцятьма, запитали Його про притчу. |
|
11
|
11
|
| І глаго́лаше їм: вам єсть дано́ ві́дати та́йни Ца́рствія Бо́жия, о́нім же вні́шним в при́тчах вся бива́ють, | І сказав їм: вам дано знати тайни Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе буває в притчах, |
|
12
|
12
|
| да ви́дяще ви́дять, і не у́зрять; і сли́шаще сли́шать, і не разумі́ють; да не когда́ обратя́ться, і оста́в'яться їм грісі́. | так що вони своїми очима дивляться, і не бачать; своїми вухами чують, і не розуміють, та й не навернуться, щоб відпустились їм гріхи. |
|
13
|
13
|
| І глаго́ла їм: не ві́сте ли при́тчі сея́? І ка́ко вся при́тчі уразумі́єте? | І говорить їм: не розумієте цієї притчі? Як же вам зрозуміти всі притчі? |
|
14
|
14
|
| Сі́яй, сло́во сі́єть. | Сівач слово сіє. |
|
15
|
15
|
| Сі́ї же суть, і́же при путі́, іді́же сі́ється сло́во, і єгда́ усли́шать, а́біє прихо́дить сатана́ і оте́млеть сло́во сі́янноє в сердця́х їх. | Посіяне при дорозі означає тих, у яких сіється слово, але, як тільки почують слово, зараз же приходить сатана і забирає слово, посіяне в серцях їхніх. |
|
16
|
16
|
| І сі́ї суть тако́жде і́же на ка́менних сі́ємії, і́же єгда́ усли́шать сло́во, а́біє с ра́достію приє́млють є; | Так само і посіяне на камені означає тих, які, коли почують слово, зразу з радістю сприймають його, |
|
17
|
17
|
| і не і́муть коре́нія в себі́, но привре́менні суть; та́же би́вшей печа́лі іли́ гоне́нію словесе́ ра́ди, а́біє соблажня́ються. | але не мають у собі кореня і непостійні; а потім, коли настане скорбота або гоніння за слово, відразу спокушаються. |
|
18
|
18
|
| А сі́ї суть, і́же в те́рнії сі́ємії, сли́шащії сло́во; | Посіяне між терням означає тих, що слухають слово, |
|
19
|
19
|
| і печа́лі ві́ка сего́, і лесть бога́тства, і о про́чих по́хоті входя́щия подавля́ють сло́во, і безпло́дно бива́єть. | але в яких турботи віку цього, спокуси багатством та інші пожадання, увійшовши в них, заглушують слово, і воно безплідним буває. |
|
20
|
20
|
| І сі́ї суть, і́же на землі́ до́брій сі́яннії, і́же сли́шать сло́во і приє́млють, і пло́дствують на три́десять, і на шестьдеся́т, і на сто. | А посіяне на добрій землі означає тих, що слухають слово і приймають, і приносять плід один у тридцять, другий в шістдесят, інший в стократ. |
|
21
|
21
|
| І глаго́лаше їм: єда́ світи́льник прихо́дить [вжига́ють], да под спу́дом положа́ть єго́ іли́ под одро́м? Не да ли на сві́щниці положе́н бу́деть? | І сказав їм: чи для того приносять світильник, щоб поставити під посудину або під ліжко? Чи не для того, щоб поставити на свічнику? |
|
22
|
22
|
| ність бо та́йно, є́же не яви́ться, ніже́ бисть потає́но, но да при́йдеть в явле́ніє; | Нема нічого таємного, що не стало б явним, і нічого не буває захованого, що не виявилося б. |
|
23
|
23
|
| а́ще кто і́мать у́ші сли́шати, да сли́шить. | Коли хто має вуха слухати, нехай слухає! |
