Главa G
|
Глава 3
|
1
|
1
|
И# воцари1всz дaрій сотвори2 вeчерю вели1ку всBмъ, и5же под8 ни1мъ, и3 всBмъ, и5же t д0му р0да є3гw2, и3 всBмъ вельм0жамъ ми6дскимъ и3 пє1рсскимъ, | І зробив цар Дарій великий бенкет своїм підданим і домашнім своїм і усім вельможам Мідії і Персії, |
2
|
2
|
и3 всBмъ сатрaпwмъ, и3 намёстникwмъ, и3 воев0дамъ, и5же под8 ни1мъ t їндjи дaже до є3fі0піи на сто2 двaдесzть сeдмь воев0дствъ. | і всім сатрапам і воєначальникам, і начальникам підвладних йому країн від Індії і до Ефіопії у ста двадцяти семи сатрапіях. |
3
|
3
|
И# є3гдA kд0ша и3 пи1ша, и3 насhтившесz возврати1шасz, тогдA дaрій цaрь вни1де въ л0жницу свою2, и3 поспA и3 возбуди1сz. | І їли і пили і, наситившись, розійшлися; цар же Дарій пішов у спальню свою і спав, і потім прокинувся. |
4
|
4
|
ТогдA тріE ю4нwши тэлeсніи стрaжы, и5же стрежaху тёло царeво, рек0ша дрyгъ ко дрyгу: | Тим часом троє юнаків охоронців, які охороняли тіло царя, сказали один одному: |
5
|
5
|
рцeмъ кjйждо t нaсъ є3ди1но сл0во: и3 и4же превозм0жетъ, и3 є3гHже kви1тсz сл0во мудрёйше другaгw, дaстъ є3мY цaрь дaрій дaры вели6кіz и3 п0чєсти вели6кіz, | нехай кожен з нас скаже одне слово про те, що сильніше за все? І чиє слово виявиться розумнішим за інше, тому цар Дарій дасть великі дарунки і велику нагороду. |
6
|
6
|
и3 порфЂрою њдёzнъ бyдетъ, и3 во злaтэ пи1ти и3 на злaтэ спaти, и3 колесни1цу златоyздну, и3 кідaръ вmсс0нный, и3 гри1вну w4крестъ вhи, | І буде той одягатися в багряницю і пити з золотих сосудів, і спати на золоті, і їздити на колісниці з конями в золотих вуздах, носити на голові пов’язку з висону і намисто на шиї, |
7
|
7
|
и3 вторhй сsдетъ по дaріи рaди премyдрости своеS, и3 ср0дникъ дaріевъ наречeтсz. | і сяде він другим після Дарія за мудрість свою, і буде називатися родичем Дарія. |
8
|
8
|
И# тогдA написaвше кjйждо своE сл0во запечaташа и3 подложи1ша под8 возглaвіе дaріа царS, | І негайно, написавши кожен своє слово, запечатали і поклали під узголів’я царя Дарія і сказали: |
9
|
9
|
и3 рек0ша: є3гдA востaнетъ цaрь, дадyтъ є3мY писaніе, и3 є3г0же разсyдитъ цaрь и3 три2 вельмHжи пeрсстіи, ћкw сл0во є3гw2 мудрёйше є4сть, томY да дaстсz побёда, ћкоже пи1сано є4сть, | коли цар встане, подадуть йому це писання, і за ким визнає цар і троє вельмож перських, що слово його мудріше, тому дасться перевага, як написано. |
10
|
10
|
Е#ди1нъ написA: сильнёе є4сть віно2, | Один написав: сильніше за все вино. |
11
|
11
|
Другjй написA: сильнёе є4сть цaрь. | Інший написав: сильніший цар. |
12
|
12
|
Трeтій написA: сильнёе сyть жєны2, пaче же всёхъ побэждaетъ и4стина. | Третій написав: сильніші жінки, а над усім здобуває перемогу істина. |
13
|
13
|
Е#гдa же востA цaрь, взeмше пис†ніz дaша є3мY, и3 прочтE. | І ось, коли цар встав, подали йому це писання, і він прочитав. |
14
|
14
|
И# послaвъ созвA всёхъ вельм0жей пeрсскихъ и3 ми1дскихъ и3 сатрaпwвъ, и3 воев0дъ и3 намёстникwвъ и3 v3пaтwвъ, | І, пославши, покликав усіх вельмож Персії і Мідії, і сатрапів і воєначальників, і начальників областей і радників, |
15
|
15
|
и3 сёде въ совётнэй палaтэ, и3 прочтeно бhсть писaніе пред8 ни1ми. | і сів у дорадчій палаті, і прочитано було перед ними писання. |
16
|
16
|
И# речE: призови1те ю4ношъ, и3 тjи и3звэстsтъ словесA сво‰. И# при1звани бhша и3 внид0ша. | І сказав: покличте цих юнаків, нехай вони пояснять слова свої. І були покликані і ввійшли. |
17
|
17
|
И# речE и5мъ: возвэсти1те нaмъ њ тёхъ, ±же пи6сана сyть. И# начA пeрвый, и4же глаг0ла њ крёпости вінA, | І сказав їм: поясніть нам написане. І почав перший, який сказав про силу вина, і говорив так: |
18
|
18
|
и3 речE си1це: q=^, мyжіе, к0ль премогaетъ віно2! всёхъ человBкъ пію1щихъ є3го2 прельщaетъ: | О, мужі! Яке сильне вино! Воно приводить у затьмарення розум усіх людей, які п’ють його; |
19
|
19
|
ќмъ царeвъ и3 си1рагw твори1тъ ќмъ є3ди1нъ, и3 рабA и3 своб0днагw, и3 ўб0гагw и3 богaтагw, | воно робить розум царя і сироти, раба і вільного, бідного і багатого одним розумом; |
20
|
20
|
и3 всsкъ ќмъ превращaетъ въ безстрaшіе и3 весeліе, и3 не пaмzтуетъ всsкіz печaли и3 всsкагw д0лга: | і всякий розум перетворює на веселість і радість, так що людина не пам’ятає ніякої печалі і ніякого боргу, |
21
|
21
|
и3 вс‰ сердцA сотворsетъ бог†та, и3 не пaмzтуетъ царS, нижE вельм0жи, и3 вс‰ по талaнтwмъ глаг0лати твори1тъ: | і всі серця робить воно багатими, так що ніхто не думає ні про царя, ні про сатрапа, і всякого змушує воно говорити про свої таланти. |
22
|
22
|
и3 не пaмzтуютъ, є3гдA пію1тъ, ўгождaти другHмъ и3 брaтіи, и3 не мн0гw пот0мъ и3звлачaтъ мечы2: | І коли сп’яніють, не пам’ятають про приязнь до друзів і братів і швидко оголюють мечі, |
23
|
23
|
и3 є3гдA t вінA востaнутъ, не п0мнzтъ, ±же сотвори1ша: | а коли протверезяться від вина, не пам’ятають, що робили. |
24
|
24
|
q=^, мyжіе не премогaетъ ли віно2, є4же тaкw понуждaетъ твори1ти; И# ўмолчA глаг0лавый си1це. | О, мужі! Чи не сильніше за все вино, коли змушує так чинити? І, сказавши це, замовк. |