Главa f7
|
Глава 9
|
|
|
1
|
1
|
И# є3гдA совершє1на бhша сі‰, приступи1ша ко мнЁ кнsзіе, глаг0люще: не tлучи1шасz лю1діе ї}лєвы и3 свzщeнницы и3 леvjти t людjй земнhхъ, (но) въ мeрзостехъ и4хъ (сyть), и5же сyть хананeє, є3ffeє, ферезeє, їевусeє, ґммwнjтzне, мwавjтzне и3 мосерjтzне и3 ґморрeане,
|
Після закінчення цього, підійшли до мене начальники і сказали: народ Ізраїлів і священики і левити не відокремилися від народів іноплемінних з мерзотами їх, від хананеїв, хеттеїв, ферезеїв, ієвусеїв, аммонитян, моавитян, єгиптян і аморреїв,
|
2
|
2
|
понeже поsша t дщeрей и4хъ себЁ и3 сынHмъ свои6мъ, и3 смэси1сz сёмz свzт0е съ людьми2 земнhми, и3 рукA кнzзeй и3 воев0дъ въ преступлeніи сeмъ въ начaлэ.
|
тому що взяли дочок їхніх за себе і за синів своїх, і змішалося сíм’я святе з народами іноплемінними, і притому рука найзнатніших і найголовніших була в цьому беззаконні першою.
|
3
|
3
|
И# є3гдA ўслhшахъ словесA сі‰, раздрaхъ ри6зы мо‰, и3 вострепетaхъ, и3 терзaхъ власы2 главы2 моеS и3 брады2 моеS, и3 сэд0хъ тужA.
|
Почувши це слово, я роздер нижній і верхній одяг свій і рвав волосся на голові моїй і на бороді моїй, і сидів сумний.
|
4
|
4
|
И# собрaшасz ко мнЁ вси2 боsщіисz сл0ва бGа ї}лева за преступлeніе пришeдшихъ t плэнeніz, и3 ѓзъ сэдsхъ приск0рбенъ дaже до жeртвы вечeрніz.
|
Тоді зібралися до мене всі, хто боявся слів Бога Ізраїлевого з причини переступу переселенців, і я сидів у сумі до вечірньої жертви.
|
5
|
5
|
И# въ жeртву вечeрнюю востaхъ t сётованіz моегw2, и3 внегдA раздрaхъ ри6зы мо‰, и3 трепетaхъ, и3 преклони1хъ кwлёна мо‰, и3 простр0хъ руцЁ мои2 ко гDу бGу моемY
|
А під час вечірньої жертви я встав з місця нарікання мого, і в розідраному нижньому і верхньому одязі упав на коліна мої і простяг руки мої до Господа Бога мого
|
6
|
6
|
и3 рек0хъ: гDи б9е м0й, стыждyсz и3 срамлsюсz воздви1гнути лицE моE къ тебЁ, ћкw беззакHніz н†ша ўмн0жишасz пaче глaвъ нaшихъ, и3 прегрэшє1ніz н†ша возраст0ша дaже до нб7сE:
|
і сказав: Боже мій! соромлюся і боюся підняти лице моє до Тебе, Боже мій, тому що беззаконня наші стали вище голови, і провина наша зросла до небес.
|
7
|
7
|
t днjй nтє1цъ нaшихъ въ преступлeніи вели1цэмъ є3смы2 дaже до днE сегw2, и3 въ беззак0ніихъ нaшихъ прeдани є3смы2 мы2 и3 цaріе нaши и3 свzщeнницы нaши и3 сhнове нaши въ рукY царeй kзhческихъ, въ мeчь и3 въ плэнeніе, и3 въ расхищeніе и3 въ стыдёніе лицA нaшегw, ћкоже въ дeнь сeй:
|
Від днів батьків наших ми у великій провині до цього дня, і за беззаконня наші віддані були ми, царі наші, священики наші, в руки царів іноземних, під меч, у полон і на пограбування і на посоромлення, як це і нині.
|
8
|
8
|
и3 нн7э ўмлcтивисz над8 нaми бGъ нaшъ, є4же њстaвити ны2 во спасeніе и3 дaти нaмъ твeрдость на мёстэ с™hни є3гw2, є4же просвэти1ти nчесA н†ша и3 дaти њживлeніе мaлое въ раб0тэ нaшей:
|
І ось, через короткий час, дароване нам помилування від Господа Бога нашого, і Він залишив у нас трохи вцілілих і дав нам утвердитися на місці святині Його, і просвітив очі наші Бог наш, і дав нам ожити трохи в рабстві нашому.
|
9
|
9
|
ћкw раби2 є3смы2, и3 въ раб0тэ нaшей не њстaви нaсъ гDь бGъ нaшъ: и3 преклони2 на нaсъ милосeрдіе пред8 цари6 пeрсскими, дaти нaмъ жив0тъ, є4же воздви1гнути и5мъ д0мъ бGу нaшему и3 возстaвити запустBвшаz є3гw2, и3 дaти нaмъ њграждeніе во їудeи и3 їеrли1мэ:
|
Ми — раби, але й у рабстві нашому не залишив нас Бог наш. І схилив Він до нас милість царів перських, щоб вони дали нам ожити, спорудити дім Бога нашого і відновити його з руїн його, і дали нам огородження в Юдеї й у Єрусалимі.
|
10
|
10
|
и3 нн7э что2 речeмъ, б9е нaшъ, по сeмъ; ћкw њстaвихомъ повелBніz тво‰,
|
І нині, що скажемо ми, Боже наш, після цього? Бо ми відступили від заповідей Твоїх,
|
11
|
11
|
±же дaлъ є3си2 нaмъ рук0ю р†бъ твои1хъ прbр0кwвъ, гlz: землS, на ню1же вы2 вх0дите наслёдити ю5, землS нечистA є4сть, по нечистотЁ людjй kзhческихъ, въ мeрзостехъ и4хъ, и4миже нап0лниша ю5 t ќстъ дaже до ќстъ во сквернeніихъ свои1хъ,
|
які заповідав Ти через рабів Твоїх пророків, говорячи: земля, у яку ви йдете, щоб оволодіти нею, земля нечиста, вона осквернена нечистотою іноплемінних народів, їх мерзотами, якими вони наповнили її від краю до краю в оскверненнях своїх.
|
12
|
12
|
и3 нн7э дщeрей вaшихъ не дади1те сынHмъ и4хъ и3 дщeрей и4хъ не пріeмлите сыновHмъ вaшымъ, и3 не и3щи1те ми1ра и4хъ и3 блaга и4хъ дaже до вёка, ћкw да ўкрэпи1тесz и3 снёсте благ†z земли2, и3 наслёдіе дадитE сыновHмъ вaшымъ дaже до вёка:
|
Отже, дочок ваших не видавайте за синів їхніх, і дочок їхніх не беріть за синів ваших, і не шукайте миру їхнього і благ їхніх повіки, щоб укріпитися вам і насичуватися благами землі тієї і передати її у спадщину синам вашим повіки.
|
13
|
13
|
и3 по всёхъ, ±же пріид0ша на нaсъ въ дёлэхъ нaшихъ ѕлhхъ и3 грэсЁ нaшемъ вели1цэмъ, понeже нёсть ћкоже бGъ нaшъ, и4же и3збaвилъ є3си2 нaсъ t беззак0ній нaшихъ и3 дaлъ є3си2 нaмъ спcніе:
|
І після всього, що спіткало нас за злі діла наші і за велику провину нашу, — тому що Ти, Боже наш, пощадив нас не мірою беззаконня нашого і дав нам таке визволення, —
|
14
|
14
|
занE њбрати1хомсz разори1ти зaпwвэди тво‰ и3 смэси1тисz съ людьми2 земнhми: не прогнёвайсz на нaсъ дaже до скончaніz, є4же не бhти њстaнку и3 спасaемому:
|
невже ми знову будемо порушувати заповіді Твої і вступати в родинні зв’язки з цими мерзенними народами? Чи не прогніваєшся Ти на нас навіть до знищення нас, так що не буде вцілілих і не буде спасіння?
|
15
|
15
|
гDи б9е ї}левъ, првdнъ є3си2 ты2, ћкw њстaхомсz спасeни, ћкоже дeнь сeй: сE, мы2 пред8 тоб0ю є3смы2 вси2 въ беззак0ніихъ нaшихъ, понeже не возм0жно стaти пред8 тоб0ю сегw2 рaди.
|
Господи Боже Ізраїлів! праведний Ти. Бо ми залишилися уцілілими до цього дня; і ось ми в беззаконнях наших перед лицем Твоїм, хоча після цього не належало б нам стояти перед лицем Твоїм.
|