|
Главa №
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| (За? н7.) Їaкwвъ, бGу и3 гDу ї}су хrтY рaбъ, nбэманaдесzте колёнома, и5же въ разсёzніи, рaдоватисz. | (Зач. 50) Іа́ков, Бо́гу і Го́споду Ісу́су Христу́ раб, обімана́десяте колі́нома, і́же в разсі́янії, ра́доватися. |
|
2
|
2
|
| Всsку рaдость и3мёйте, брaтіе мо‰, є3гдA во и3скушє1ніz впaдаете разли6чна, | Вся́ку ра́дость імі́йте, бра́тіє моя́, єгда́ во іскуше́нія впа́даете разли́чна, |
|
3
|
3
|
| вёдzще, ћкw и3скушeніе вaшеz вёры содёловаетъ терпёніе: | ві́дяще, я́ко іскуше́ніє ва́шея ві́ри соді́ловаєть терпі́ніє; |
|
4
|
4
|
| терпёніе же дёло совершeнно да и4мать, ћкw да бyдете совершeнни и3 всецёли, ни въ чeмже лишeни. | терпі́ніє же ді́ло соверше́нно да і́мать, я́ко да бу́дете соверше́нні і всеці́лі, ні в че́мже лише́ні. |
|
5
|
5
|
| Ѓще же кто2 t вaсъ лишeнъ є4сть премyдрости, да пр0ситъ t даю1щагw бGа всBмъ нелицепріeмнэ и3 не поношaющагw, и3 дaстсz є3мY. | А́ще же кто от вас лише́н єсть прему́дрости, да про́сить от даю́щаго Бо́га всім нелицеприє́мні і не поноша́ющаго, і да́сться єму́. |
|
6
|
6
|
| Да пр0ситъ же вёрою, ничт0же сумнsсz: сумнsйсz бо ўпод0бисz волнeнію морск0му, вBтры возметaему и3 развэвaему. | Да про́сить же ві́рою, нічто́же сумня́ся; сумня́йся бо уподо́бися волне́нію морсько́му, ві́три возмета́єму і развіва́єму. |
|
7
|
7
|
| Да не мни1тъ бо человёкъ w4нъ, ћкw пріи1метъ что2 t бGа. | Да не мнить бо челові́к он, я́ко при́йметь что от Бо́га. |
|
8
|
8
|
| Мyжъ двоедyшенъ неустр0енъ во всёхъ путeхъ свои1хъ. | Муж двоєду́шен неустро́єн во всіх путе́х свої́х. |
|
9
|
9
|
| Да хвaлитсz же брaтъ смирeнный въ высотЁ своeй, | Да хва́литься же брат смире́нний в висоті́ своє́й, |
|
10
|
10
|
| богaтый же во смирeніи своeмъ, занE ћкоже цвётъ трaвный мимои1детъ: | бога́тий же во смире́нії своє́м, зане́ я́коже цвіт тра́вний мимоі́деть; |
|
11
|
11
|
| возсіs бо с0лнце со зн0емъ, и3 и3зсуши2 травY, и3 цвётъ є3S tпадE, и3 благолёпіе лицA є3S поги1бе: си1це и3 богaтый въ хождeніи своeмъ ўвzдaетъ. | возсія́ бо со́лнце со зно́єм, і ізсуши́ траву́, і цвіт єя́ отпаде́, і благолі́піє лиця́ єя́ поги́бе; си́це і бога́тий в хожде́нії своє́м ув'яда́єть. |
|
12
|
12
|
| Бlжeнъ мyжъ, и4же претерпи1тъ и3скушeніе: занE и3скyсенъ бhвъ, пріи1метъ вэнeцъ жи1зни, є3г0же њбэщA бGъ лю1бzщымъ є3го2. | Блаже́н муж, і́же претерпи́ть іскуше́ніє; зане́ іску́сен бив, при́йметь віне́ць жи́зні, єго́же обіща́ Бог лю́б'ящим Єго́. |
|
13
|
13
|
| Никт0же и3скушaемь да глаг0летъ, ћкw t бGа и3скушaемь є4смь: бGъ бо нёсть и3скуси1тель ѕлы6мъ [и3скушaемь ѕлhми], не и3скушaетъ же т0й никог0же, | Нікто́же іскуша́єм да глаго́леть, я́ко от Бо́га іскуша́єм єсьм; Бог бо ність іскуси́тель злим [іскуша́єм зли́ми], не іскуша́єть же Той нікого́же, |
|
14
|
14
|
| кjйждо же и3скушaетсz, t своеS п0хоти влек0мь и3 прельщaемь: | ки́йждо же іскуша́ється, от своєя́ по́хоті влеко́м і прельща́єм; |
|
15
|
15
|
| тaже п0хоть зачeнши раждaетъ грёхъ, грёхъ же содёzнъ раждaетъ смeрть. | Та́же по́хоть заче́нши ражда́єть гріх, гріх же соді́ян ражда́єть смерть. |
|
16
|
16
|
| Не льсти1тесz, брaтіе мо‰ возлю1бленнаz: | Не льсті́теся, бра́тіє моя́ возлю́бленная; |
|
17
|
17
|
| всsко даsніе бlго и3 всsкъ дaръ совершeнъ свhше є4сть, сходsй t nц7A свётwвъ, ў негHже нёсть премэнeніе, и3ли2 преложeніz стёнь. | вся́ко дая́ніє бла́го і всяк дар соверше́н сви́ше єсть, сходя́й от Отця́ сві́тов, у Него́же ність преміне́ніє, іли́ преложе́нія стінь. |
|
18
|
18
|
| Восхотёвъ бо породи2 нaсъ сл0вомъ и4стины, во є4же бhти нaмъ начaтокъ нёкій создaніємъ є3гw2. | Восхоті́в бо породи́ нас сло́вом і́стини, во є́же би́ти нам нача́ток ні́кий созда́нієм Єго́. |
|
19
|
19
|
| (За? н7№.) Тёмже, брaтіе мо‰ возлю1бленнаz, да бyдетъ всsкъ человёкъ ск0ръ ўслhшати (и3) к0сенъ глаг0лати, к0сенъ во гнёвъ, | (Зач. 51) Ті́мже, бра́тіє моя́ возлю́бленная, да бу́деть всяк челові́к скор усли́шати (і) ко́сен глаго́лати, ко́сен во гнів, |
|
20
|
20
|
| гнёвъ бо мyжа, прaвды б9іz не содёловаетъ. | гнів бо му́жа пра́вди Бо́жия не соді́ловаєть. |
|
21
|
21
|
| Сегw2 рaди tл0жше всsку сквeрну и3 и3збhтокъ ѕл0бы, въ кр0тости пріими1те всаждeнное сл0во, могyщее спcти2 дyшы вaшz. | Сего́ ра́ди отло́жше вся́ку скве́рну і ізби́ток зло́би, в кро́тості приймі́те всажде́нноє сло́во, могу́щеє спасти́ ду́ші ва́ша. |
|
22
|
22
|
| Бывaйте же творцы2 сл0ва, ґ не т0чію слhшатєли, прельщaюще себE самёхъ. | Бива́йте же творці́ сло́ва, а не то́чію сли́шателі, прельща́юще себе́ самі́х. |
|
23
|
23
|
| ЗанE ѓще кто2 є4сть слhшатель сл0ва, ґ не творeцъ, таковhй ўпод0бисz мyжу смотрsющу лицE бытіS своегw2 въ зерцaлэ: | Зане́ а́ще кто єсть сли́шатель сло́ва, а не творе́ць, такови́й уподо́бися му́жу смотря́ющу лице́ битія́ своєго́ в зерца́лі: |
|
24
|
24
|
| ўсмотри1 бо себE и3 tи1де, и3 ѓбіе забы2, как0въ бЁ. | усмотри́ бо себе́ і оти́де, і а́біє заби́, како́в бі. |
|
25
|
25
|
| Прини1кій же въ зак0нъ совершeнъ своб0ды, и3 пребhвъ, сeй не слhшатель забhтливъ бhвъ, но творeцъ дёла, сeй бlжeнъ въ дёланіи своeмъ бyдетъ. | Прини́кий же в зако́н соверше́н свобо́ди, і преби́в, сей не сли́шатель заби́тлив бив, но творе́ць ді́ла, сей блаже́н в ді́ланії своє́м бу́деть. |
|
26
|
26
|
| Ѓще кто2 мни1тсz вёренъ бhти въ вaсъ, и3 не њбуздовaетъ љзhка своегw2, но льсти1тъ сeрдце своE, сегw2 сyетна (є4сть) вёра. | А́ще кто мни́ться ві́рен би́ти в вас, і не обуздова́єть язи́ка своєго́, но льстить се́рдце своє́, сего́ су́єтна (єсть) ві́ра. |
|
27
|
27
|
| Вёра бо чтcA и3 несквeрна пред8 бGомъ и3 nц7eмъ сіS є4сть, є4же посэщaти си1рыхъ и3 вдови1цъ въ ск0рбехъ и4хъ, (и3) несквeрна себE блюсти2 t мjра. | Ві́ра бо чиста́ і нескве́рна пред Бо́гом і Отце́м сія́ єсть, є́же посіща́ти си́рих і вдови́ць в ско́рбіх їх, (і) нескве́рна себе́ блюсти́ от ми́ра. |
