|
Главa №
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| И# бhсть сл0во гDне ко їHнэ сhну ґмаfjину, гlz: | І було слово Господнє до Іони, сина Амафиїного: |
|
2
|
2
|
| востaни и3 и3ди2 въ нінеvjю грaдъ вели1кій и3 проповёждь въ нeмъ, ћкw взhде в0пль ѕл0бы є3гw2 ко мнЁ. | встань, іди у Ниневію, місто велике, і проповідуй у ньому, бо злодіяння його дійшли до Мене. |
|
3
|
3
|
| И# востA їHна, є4же бэжaти въ fарсjсъ t лицA гDнz и3 сни1де во їoппjю и3 њбрёте корaбль и3дyщь въ fарсjсъ, и3 дадE наeмъ св0й и3 вни1де въ џнь плhти съ ни1ми въ fарсjсъ t лицA гDнz. | І встав Іона, щоб утікати у Фарсис від лиця Господа, і прийшов у Іоппію, і знайшов корабель, який вирушав у Фарсис, віддав платню за проїзд і ввійшов у нього, щоб плисти з ними у Фарсис від імені Господа. |
|
4
|
4
|
| И# гDь воздви1же вётръ вeлій на м0ри, и3 бhсть бyрz вели1каz въ м0ри, и3 корaбль бёдствоваше є4же сокруши1тисz. | Але Господь здійняв на морі сильний вітер, і зробилася на морі велика буря, і корабель готовий був розбитися. |
|
5
|
5
|
| И# ўбоsшасz корабeлницы, и3 возопи1ша кjйждо къ б0гу своемY, и3 и3зметaніе сотвори1ша сосyдwвъ и5же въ корабли2 въ м0ре, є4же њблегчи1тисz t ни1хъ: їHна же сни1де во дно2 кораблS и3 спaше тY и3 храплsше. | І злякалися корабельники, і взивали кожен до свого бога, і стали кидати у море поклажу з корабля, щоб полегшити його від неї; Іона ж спустився усередину корабля, ліг і міцно заснув. |
|
6
|
6
|
| И# пріи1де къ немY к0рмчій и3 речE є3мY что2 ты2 хрaплеши; востaни и3 моли2 бGа твоего2, ћкw да сп7сeтъ ны2 бGъ, да не поги1бнемъ. | І прийшов до нього начальник корабля і сказав йому: чого ти спиш? встань, взивай до Бога твого; можливо, Бог згадає про нас, і ми не загинемо. |
|
7
|
7
|
| И# речE кjйждо ко и4скреннему своемY: пріиди1те, вeржимъ жрє1біz и3 ўразумёемъ, когw2 рaди є4сть ѕло2 сіE на нaсъ; И# мeтнуша жрє1біz, и3 падE жрeбій на їHну. | І сказали одне одному: підемо, кинемо жереби, щоб дізнатися, за кого осягає нас це лихо. І кинули жереби, й упав жереб на Іону. |
|
8
|
8
|
| И# рёша къ немY: возвэсти2 нaмъ, когw2 рaди сіE ѕло2 на нaсъ, и3 что2 твоE дёланіе є4сть, и3 tкyду грzдeши и3 кaмw и4деши, и3 t к0еz страны2 и3 t кjихъ людjй є3си2 ты2; | Тоді сказали йому: скажи нам, за кого осягла нас ця біда? яке твоє заняття, і звідки ти йдеш? де твоя країна, і з якого ти народу? |
|
9
|
9
|
| И# речE къ ни6мъ: рaбъ гDень є4смь ѓзъ и3 гDа бGа нбcнаго ѓзъ чтY, и4же сотвори2 м0ре и3 сyшу. | І він сказав їм: я єврей, шаную Господа Бога небес, Який створив море і сушу. |
|
10
|
10
|
| И# ўбоsшасz мyжіе стрaхомъ вели1кимъ и3 рёша къ немY: что2 сіE сотвори1лъ є3си2; ЗанE разумёша мyжіе, ћкw t лицA гDнz бэжaше, ћкw возвэсти2 и5мъ. | І злякалися люди страхом великим і сказали йому: для чого ти це зробив? Бо довідалися ці люди, що він біжить від лиця Господнього, як він сам оголосив їм. |
|
11
|
11
|
| И# рёша къ немY: что2 тебЁ сотвори1мъ, и3 ўтоли1тсz м0ре t нaсъ; ЗанE м0ре восхождaше и3 воздвизaше пaче волнeніе. | І сказали йому: що зробити нам з тобою, щоб море затихло для нас? Бо море не переставало хвилюватися. |
|
12
|
12
|
| И# речE къ ни6мъ їHна возми1те мS и3 ввeрзите въ м0ре, и3 ўтоли1тсz м0ре t вaсъ понeже познaхъ ѓзъ, ћкw менE рaди волнeніе сіE вели1кое на вы2 є4сть. | Тоді він сказав їм: візьміть мене і киньте мене у море, і море затихне для вас, бо я знаю, що через мене спостигла вас ця велика буря. |
|
13
|
13
|
| И# нуждaхусz мyжіе, возврати1тисz къ земли2, и3 не можaху, ћкw м0ре восхождaше и3 воздвизaшесz пaче на ни1хъ. | Але ці люди почали посилено гребти, щоб пристати до землі, але не могли, тому що море все продовжувало бушувати проти них. |
|
14
|
14
|
| И# возопи1ша ко гDеви и3 рёша: никaкоже, гDи, да не поги1бнемъ души2 рaди человёка сегw2, и3 не дaждь на нaсъ кр0ве првdныz: занE ты2, гDи, ћкоже восхотёлъ, сотвори1лъ є3си2. | Тоді воззвали вони до Господа і сказали: молимо Тебе, Господи, нехай не загинемо за душу людини цієї, і не постав нам у провину кров невинну; бо Ти, Господи, зробив те, що угодно Тобі! |
|
15
|
15
|
| И# взsша їHну и3 ввeргоша є3го2 въ м0ре, и3 престA м0ре t волнeніz своегw2. | І взяли Іону і кинули його у море, і затихло море у люті своїй. |
|
16
|
16
|
| И# ўбоsшасz мyжіе стрaхомъ вели1кимъ гDа и3 пожр0ша жeртву гDеви и3 помоли1шасz моли1твами. | І злякалися ці люди Господа великим страхом, і принесли Господу жертву, і дали обітниці. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
