Главa д7
|
Глава 4
|
1
|
1
|
И# њпечaлисz їHна печaлію вели1кою и3 смути1сz, | Іона сильно засмутився цим і був роздратований. |
2
|
2
|
и3 помоли1сz ко гDу и3 речE: q гDи, не сі‰ ли ќбw словесA мо‰, ±же глаг0лахъ, є3щE сyщу ми2 на земли2 моeй; сегw2 рaди предвари1хъ бэжaти въ fарсjсъ, занE разумёхъ, ћкw млcтивъ ты2 є3си2 и3 щeдръ, долготерпэли1въ и3 многомлcтивъ, и3 кazйсz њ ѕл0бахъ (человёческихъ): | І молився він Господу і сказав: о, Господи! чи не це говорив я, коли ще був у країні моїй? Тому я і побіг у Фарсис, бо знав, що Ти Бог благий і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий і жалкуєш щодо нещастя. |
3
|
3
|
и3 нн7э, вLко гDи, пріими2 дyшу мою2 t менє2, ћкw ќне ми2 ўмрeти, нeжели жи1ти. | І нині, Господи, візьми душу мою від мене, бо краще мені померти, ніж жити. |
4
|
4
|
И# речE гDь ко їHнэ ѓще ѕэлw2 њпечaлилсz є3си2 ты2; | І сказав Господь: невже це засмутило тебе так сильно? |
5
|
5
|
И# и3зhде їHна и3з8 грaда и3 сёде прsмw грaда, и3 сотвори2 себЁ кyщу и3 сэдsше под8 нeю въ сёни, д0ндеже ўви1дитъ, что2 бyдетъ грaду. | І вийшов Іона з міста, і сів на східній стороні міста, і зробив собі там кущу, і сів під нею у тіні, щоб побачити, що буде з містом. |
6
|
6
|
И# повелЁ гDь бGъ тhквэ, и3 возрастE над8 глав0ю їHниною, да бyдетъ сёнь над8 глав0ю є3гw2, є4же њсэни1ти є3го2 t ѕлhхъ є3гw2. И# возрaдовасz їHна њ тhквэ рaдостію вели1кою. | І виростив Господь Бог рослину, і вона піднялася над Іоною, щоб над головою його була тінь і щоб позбавити його засмучення його; Іона дуже зрадів цій рослині. |
7
|
7
|
И# повелЁ гDь бGъ чeрвію рaннему во ќтріе, и3 под8zдE тhкву, и3 и4зсше. | І влаштував Бог так, що на другий день з появою зорі черва підточила рослину, і вона засохла. |
8
|
8
|
И# бhсть вкyпэ внегдA возсіsти с0лнцу, и3 повелЁ бGъ вётру зн0йну жегyщу, и3 порази2 с0лнце на главY їHнину, и3 малодyшствоваше и3 tрицaшесz души2 своеS и3 речE: | Коли ж зійшло сонце, навів Бог пекучий східний вітер, і сонце стало палити голову Іони, так що він знеміг і просив собі смерти, і сказав: краще мені померти, ніж жити. |
9
|
9
|
ќне ми2 ўмрeти, нeжели жи1ти. И# речE гDь бGъ ко їHнэ: ѕэлH ли њпечaлилсz є3си2 ты2 њ тhквэ; И# речE (їHна): ѕэлw2 њпечaлихсz ѓзъ дaже до смeрти. | І сказав Бог Іоні: невже так сильно засмутився ти через рослину? Він сказав: дуже засмутився, навіть до смерти. |
10
|
10
|
И# речE гDь: ты2 њскорби1лсz є3си2 њ тhквэ, њ нeйже не труди1лсz є3си2, ни воскорми1лъ є3си2 є3S, ћже роди1сz њб8 н0щь и3 њб8 н0щь поги1бе: | Тоді сказав Господь: ти шкодуєш за рослиною, над якою ти не трудився і якої не вирощував, яка в одну ніч виросла і в одну ж ніч і пропала: |
11
|
11
|
ѓзъ же не пощаждy ли нінеvjи грaда вели1кагw, въ нeмже живyтъ мн0жайшіи нeже дванaдесzть тeмъ челwвёкъ, и5же не познaша десни1цы своеS, нижE шyйцы своеS, и3 ск0ти и4хъ мн0зи; | чи Мені не пожаліти Ниневії, міста великого, у якому понад сто двадцять тисяч чоловік, які не вміють відрізнити правої руки від лівої, і безліч худоби? |