|
Главa ‹
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
| И# бyсть ћкw престA вопію1щи ко бGу ї}леву и3 скончA вс‰ глаг0лы сі‰, | Коли вона перестала взивати до Бога Ізраїлевого і закінчила всі ці слова, |
|
2
|
2
|
| и3 востA t повержeніz и3 призвA рабhню свою2 и3 сни1де въ д0мъ, въ нeмже пребывaше во дни6 суббw6тніz и3 въ прaздники сво‰, | то піднялася на ноги, покликала служницю свою і ввійшла в дім, в якому вона проводила суботні дні і свята свої. |
|
3
|
3
|
| и3 сложи2 врeтище, и4мже њдэвaшесz, и3 совлечE ри6зы вдовствA своегw2, и3 њбмы2 тёло вод0ю и3 помaзасz мЂромъ богaтымъ, и3 разчесA власы2 главы2 своеS и3 возложи2 ўвsсло на ню2 и3 њблечeсz въ ри6зы весeліz своегw2, и4миже њдэвaшесz во дни6 животA мyжа своегw2 манассjи: | Тут вона зняла із себе веретище, яке одягала, зняла й одяг удівства свого, обмила тіло водою і намастилася дорогоцінним миром, зачесала волосся й одягла на голову пов’язку, вдяглася в одяг веселощів своїх, у який вона вбиралася у дні життя чоловіка свого Манассії; |
|
4
|
4
|
| и3 взS санд†ліz на н0ги сво‰, и3 њбложи2 мони6ста и3 цBпки, и3 пє1рстни и3 ўсер‰зи и3 всE ўкрашeнме своE, и3 ўкраси1сz ѕэлw2 на прельщeнме nчeсъ мyжескихъ, є3ли1цы ѓще ўви1дzтъ ю5: | взула ноги свої в сандалії і наклала на себе ланцюжки, зап’ястя, кільця, серги і все своє вбрання, і прикрасила себе, щоб спокусити очі чоловіків, які побачать її. |
|
5
|
5
|
| и3 дадE рабhни своeй њплетeнъ сосyдъ вінA и3 чвaнецъ є3лeа, и3 мэшeцъ нап0лни мук0ю и3 плетени6цы см0квами и3 хлBбы чи1стыми, и3 њбви2 вс‰ сосyды сво‰, и3 возложи2 на ню2. | І дала служниці своїй міх вина і сосуд оливи, наповнила мішок борошном і сушеними плодами і чистими хлібами і, обгорнувши всі ці припаси свої, поклала їх на неї. |
|
6
|
6
|
| И# и3зыд0стэ ко вратHмъ грaда ветmлyи и3 њбрэт0стэ стоsщихъ при ни1хъ nзjю и3 стaрцєвъ грaда хаврjна и3 хармjна. | Вийшовши до воріт міста Ветилуї, вони знайшли Озію і старійшин міста, Хаврина і Хармина, що стояли біля них. |
|
7
|
7
|
| Ћкоже ўви1дэша ю5, и3 бЁ и3змэнeно лицE є3S, и3 ри1зу премэнeнну є3S, и3 ўдиви1шасz њ красотЁ є3S попремн0гу ѕэлw2 и3 рёша є4й: | Коли вони побачили її і переміну в її обличчі й одязі, дуже дивувалися красі її і сказали їй: |
|
8
|
8
|
| бGъ, бGъ nтє1цъ нaшихъ да дaстъ тS въ благодaть и3 соверши1тъ начин†ніz тво‰ въ вели1чіе сынHвъ ї}левыхъ и3 возвышeніе їеrли1ма. И# поклони1сz бGу | Бог, Бог батьків наших, нехай дасть тобі благодать і нехай звершить твої наміри на радість синів Ізраїля і на звеличення Єрусалима. Вона поклонилася Богу |
|
9
|
9
|
| и3 речE къ ни6мъ: повели1те tвeрсти ми2 вратA грaда, и3 и3зhду ко совершeнію словeсъ, и5хже глаг0ласте со мн0ю. И# повелёша ю4ношамъ tвeрсти є3й, ћкоже глаг0лаше. | і сказала їм: звеліть відчинити для мене ворота міста; я вийду для виконання справи, про яку ви говорили зі мною. І звеліли юнакам відчинити для неї, як вона сказала. |
|
10
|
10
|
| И# сотвори1ша тaкw. И# и3зhде їудjfъ самA и3 рабhнz є3S съ нeю: назирaху же ю5 мyжіе грaда, д0ндеже сни1де съ горы2, д0ндеже прeйде ю3д0ль, и3 ктомY не ўви1дэша є3S. | Вони виконали це. І вийшла Юдиф і служниця її з нею; а чоловіки міські дивилися вслід їй, поки вона сходила з гори, поки проходила долиною і поки не сховалася від їхніх очей. |
|
11
|
11
|
| И# и3дsстэ ю3д0лію прsмw. И# срёте ю5 пeрваz стрaжа ґссmрjйскаz, | Вони йшли прямо долиною і зустріла Юдиф передова варта ассиріян, |
|
12
|
12
|
| и3 взsша ю5 и3 вопроси1ша: t к0ихъ є3си2; и3 tкyду грzдeши; и3 кaмw и4деши; И# речE: дщи2 є4смь є3врewвъ и3 ўбэгaю t лицA и4хъ, ћкw и4мутъ прeдани бhти вaмъ на поглощeніе: | і взяли її і запитали: чия ти, звідки йдеш і куди вирушаєш? Вона сказала: я дочка євреїв, і тікаю від них, тому що вони будуть віддані вам на знищення. |
|
13
|
13
|
| и3 ѓзъ грzдY пред8 лицE nлофeрна вождоначaлника си1лы вaшеz, є4же возвэсти1ти глаг0лы и4стины, и3 покажY пред8 лицeмъ є3гw2 пyть, по немyже п0йдетъ и3 воз8wбладaетъ всeю г0рнею, и3 не поги1бнетъ t мужeй є3гw2 пл0ть є3ди1на,нижE дyхъ жи1зни. | Я йду до Олоферна, вождя вашого війська, сповістити слова істини і показати йому шлях, яким він піде й оволодіє всією нагірною країною, так що не загине з людей його жодна людина і жодна жива душа. |
|
14
|
14
|
| Ћкоже ўслhшаша мyжіе глаг0лы є3S и3 ўсмотри1ша лицE є3S, и3 бsше пред8 ни1ми чуднA красот0ю ѕэлw2, и3 рёша къ нeй: | Коли ці люди слухали слова її і вдивлялися в обличчя її, — вона здалася їм чудом краси, і вони сказали їй: |
|
15
|
15
|
| спаслA є3си2 дyшу твою2, потщaвшисz сни1ти пред8 лицE господи1на нaшегw: и3 нн7э приступи2 ко шатрY є3гw2, и3 t нaсъ пров0дzтъ тS, д0ндеже предадyтъ тS въ рyцэ є3гw2: | ти врятувала душу твою, поспішивши прийти до господаря нашого; іди ж до намету його, а наші проводять тебе, поки не передадуть тебе йому на руки. |
|
16
|
16
|
| ѓще же стaнеши пред8 ни1мъ, да не ўбои1шисz сeрдцемъ твои1мъ, но возвэсти2 по глаг0лwмъ твои6мъ, и3 блaго тебЁ сотвори1тъ. | Коли ти станеш перед ним,– не бійся серцем твоїм, але вислови слова твої, і він тебе облагодіє. |
|
17
|
17
|
| И# и3збрaша t себє2 мужeй сто2 и3 присовокупи1ша є4й и3 рабhни є3S, и3 вед0ша | ко шатрY nлофeрнову. | І, вибравши зі свого середовища сто чоловік, приставили їх до неї і до служниці її, і вони повели їх до намету Олоферна. |
|
18
|
18
|
| И# бhсть стечeніе во всeмъ њполчeніи, разгласи1сz бо по шатрHмъ пришeствіе є3S: и3 пришeдше њкружaху ю5, ћкw стоsше внЁ шатрA nлофeрнова, д0ндеже возвэсти1ша є3мY њ ней. | У всьому стані почався рух, тому що звістка про прихід її рознеслася по наметах: ті, що збіглися, оточили її, тому що вона стояла ззовні намету Олоферна, поки не сповістили його про неї; |
|
19
|
19
|
| И# чудsхусz њ красотЁ є3S и3 ўдивлsхусz сынHмъ ї}лєвымъ њ нeй, и3 рёша кjйждо ко бли1жнему ссвемY: кто2 прeзритъ людjй си1хъ, и5же и4мутъ ў себє2 жeнъ таковhхъ; ћкw не добро2 є4сть њстaвити и3з8 ни1хъ мyжа є3ди1наго, и5же њстaвлени бhвше возм0гутъ прехи1трити всю2 зeмлю. | і дивувалися красі її, а через неї дивувалися і синам Ізраїля, і говорили кожен ближньому своєму: хто знехтує такий народ, який має таких дружин у себе! Нерозсудливо залишити з них хоч одного чоловіка, тому що ті, що залишаться, будуть у змозі перехитрувати усю землю. |
|
20
|
20
|
| И# и3зыд0ша спsщіи при nлофeрнэ и3 вси2 служи1теліе є3гw2 и3 введ0ша ю5 въ шатeръ. | Тим часом ті, що спали при Олоферні, і всі служителі його вийшли і ввели її в намет. |
|
21
|
21
|
| И# бЁ nлофeрнъ њпочивaz на nдрЁ своeмъ под8 завёсою, ћже бЁ t порфЂры и3 злaта и3 смарaгда и3 кaменій многоцённыхъ вткaнныхъ. | Олоферн відпочивав на своїй постелі за завісою, прикрашеною пурпуром, золотом, смарагдом і коштовними каменями. |
|
22
|
22
|
| И# возвэсти1ша є3мY њ нeй, и3 и3зhде въ предсёніе, и3 ламп†ды срє1брzныz пред8идsху є3мY. | Коли йому доповіли про неї, він вийшов у переднє відділення намету, і перед ним несли срібні лампади. |
|
23
|
23
|
| Е#гдa же пріи1де пред8 лицE є3гw2 їудjfъ и3 слyгъ є3гw2, диви1шасz вси2 њ красотЁ лицA є3S. И# пaдши на лицE поклони1сz є3мY: и3 воздвиг0ша ю5 раби2 є3гw2. | Коли Юдиф представилася йому і служителям його, всі здивувалися красі обличчя її. Вона, впавши на лице, поклонилася йому, і служителі його підняли її. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
