Главa №i
|
Глава 11
|
|
|
1
|
1
|
И# речE къ нeй nлофeрнъ: дерзaй, жeно, да не ўстрашaешисz сeрдцемъ твои1мъ, занE ѓзъ не њѕл0бихъ человёка, и4же и3зв0ли служи1ти царю2 навуходон0сору всеS земли2:
|
Олоферн сказав їй: підбадьорся, жінко; не бійся серцем твоїм, тому що я не зробив зла нікому, хто добровільно зважився служити Навуходоносору, царю всієї землі.
|
2
|
2
|
и3 нн7э лю1діе твои2 живyщіи въ г0рней, ѓще бы не ўничт0жили мS, не воздви1глъ бhхъ копіS моегw2 на ни1хъ, но nни2 сaми себЁ сотвори1ша сі‰:
|
І тепер, якби народ твій, який живе у нагірній країні, не зневажив мене, я не підняв би на них списа мого; але вони самі це зробили для себе.
|
3
|
3
|
и3 нн7э глаг0ли ми2, чесw2 рaди tшлA є3си2 t ни1хъ и3 пришлA є3си2 къ нaмъ; прих0диши бо ко спасeнію: дерзaй, въ н0щь сію2 живA бyдеши, и3 въ пр0чее:
|
Скажи ж мені: чому ти втекла від них і прийшла до нас? Ти знайдеш собі тут порятунок; не бійся: ти будеш жива у цю ніч і після,
|
4
|
4
|
нёсть бо, и4же њби1дитъ тS, но блaго тебЁ сотвори1тъ, ћкоже бывaетъ рабHмъ господи1на моегw2 царS навуходон0сора.
|
тому що тебе ніхто не скривдить, навпаки, всякий буде благодіяти тобі, як буває з рабами господаря мого, царя Навуходоносора.
|
5
|
5
|
И# речE къ немY їудjfъ: пріими2 глаг0лы рабы2 твоеS, и3 да проглаг0летъ рабhнz твоS пред8 лицeмъ твои1мъ, и3 не возвэщY лжи2 госиоди1ну моемY въ н0щь сію2:
|
Юдиф сказала йому: вислухай слова раби твоєї; нехай раба говорить перед лицем твоїм: я не скажу неправди господареві моєму у цю ніч.
|
6
|
6
|
и3 ѓще и4маши послёдовати словесeмъ рабhни твоеS, совершeнно дёло сотвори1тъ съ тоб0ю бGъ, и3 не tпадeтъ господи1нъ м0и t начинaній свои1хъ:
|
І якщо ти зробиш за словами раби твоєї, то Бог через тебе зробить діло, і господар мій не помилиться у своїх намірах.
|
7
|
7
|
жівeтъ бо цaрь навуходон0соръ всеS земли2, и3 живeтъ держaва є3гw2, и4же послa тz во и3справлeніе всsкіz души2, ћкw не т0кмw человёцы тебє2 рaди послyжатъ є3мY, но и3 ѕвёріе п0льніи и3 ск0ти и3 пти6цы небє1сныz крёпостію твоeю жи1ви бyдутъ њ навуходон0сорэ и3 всeмъ д0мэ є3гw2:
|
Нехай живе Навуходоносор, цар усієї землі, і нехай живе держава його, який послав тебе для очищення всякої душі, тому що не тільки люди через тебе будуть служити йому, але і звірі польові, і худоба, і птахи небесні через твою силу будуть жити під владою Навуходоносора і всього дому його.
|
8
|
8
|
слhшахомъ бо премyдрость твою2 и3 хи1трwсти души2 твоеS, и3 возвэсти1сz всeй земли2, ћкw ты2 є3ди1нъ блaгъ во всeмъ цaрствэ и3 си1ленъ въ рaзумэ и3 чyденъ во њполчeніихъ брaни:
|
Бо ми чули про твою мудрість і хитрість розуму твого, і всій землі відомо, що ти один добрий у всьому царстві, сильний у знанні і чудовий у військових подвигах.
|
9
|
9
|
и3 нн7Ё сл0во, є4же и3зречE ґхіHръ въ засэдaніи твоeмъ, слышахомъ глаг0лы є3гw2, ћкw снабдёша є3го2 мyжіе грaда ветmлyи, и3 возвэсти2 и5мъ вс‰, є3ли6ка и3зглаг0ла џнъ ў тебє1:
|
А що говорив Ахиор у зібранні твоєму, ми чули слова його, тому що чоловіки Ветилуї залишили його в живих, і він розповів їм усе, про що говорив тобі.
|
10
|
10
|
сегw2 рaди, владhко господи1не, да не преступaеши словесE є3гw2, но положи2 є3го2 въ твоeмъ сeрдцы, ћкw и4стинно є4сть: не бо2 tмщaетсz р0дъ нaшъ, не превозмогaетъ мeчь на ни1хъ, ѓще не согрэшaтъ къ бGу своемY:
|
Тому, владико-господарю, не залишай без уваги сло́ва його, але збережи його в серці твоєму, тому що воно істинне: рід наш не карається, меч не має сили над нами, якщо вони не грішать перед Богом своїм.
|
11
|
11
|
и3 нн7э да не бyдетъ господи1нъ м0й tвeрженъ и3 недэйстви1теленъ, и3 нападeтъ смeрть на лицE и4хъ, и3 пости1гнетъ и5хъ согрэшeніе, и4мже раздражaтъ бGа своего2, когдa либо ѓще сотворsтъ безмёстіе:
|
Отже, щоб господар мій не був відбитим і безуспішним, і щоб до них прийшла смерть, — оволодів ними гріх, яким вони прогнівляють Бога свого, роблячи те, чого не слід;
|
12
|
12
|
понeже бо њскудёша и5мъ бр†шна, и3 ўмaлисz всS водA, восхотёша ўстреми1тисz на скоты2 сво‰, и3 вс‰, є3ли6ка њпредэли2 и5мъ бGъ въ зак0нэхъ свои1хъ не ћсти, ўмысли1ша ўпотреблsти:
|
тому що в них виявилася нестача їжі, й уся вода вичерпалась, — і ось, вони зважилися кинутися на худобу свою і думають годуватися всім, що Бог суворо заборонив у законі Своєму вживати в їжу.
|
13
|
13
|
и3 начaтки пшени1цы, и3 десzти6ны віиA и3 є3лeа, ±же соблюдaху њсвzти1вше їереHмъ предстоsщымъ во їеrли1мэ пред8 лицeмъ бGа нaшегw, суди1ша и3ждивaти, и5мже нижE рукaми подобaше прикасaтисz комY t людjй:
|
Навіть початки пшениці і десятини вина й олії, що, після освячення, зберігаються для священиків, які стоять перед лицем Бога нашого у Єрусалимі, вони зважилися вжити, тоді як і руками доторкатися до них не слід було нікому з народу.
|
14
|
14
|
и3 послaша во їеrли1мъ, ћкw и3 тaмw живyщіи сотвори1ша сі‰, да принесyтъ и5мъ разрэшeніе t старёйшинъ:
|
Вони послали у Єрусалим, оскільки і тамтешні жителі робили це, принести на те дозвіл від зборів старійшин.
|
15
|
15
|
и3 бyдетъ, є3гдA возвэсти1тсz и5мъ, и3 сотворsтъ, дадYтсz тебЁ въ погублeніе въ дeнь т0й:
|
І як тільки дана буде їм звістка, і вони зроблять це, то в той же день будуть віддані тобі на поразку.
|
16
|
16
|
тёмже ѓзъ рабA твоS, познaвши сі‰ вс‰, tбэг0хъ t лицA и4хъ: и3 послA мS бGъ твори1ти съ тоб0ю дэлA, њ ни1хже ўжaснетсz всS землS, є3ли6цы ѓще ўслhшатъ сі‰,
|
Ось чому я, раба твоя, дізнавшись про усе це, втекла від них, і Бог послав мене зробити разом з тобою такі справи, якими здивується вся земля, де тільки почують про них,
|
17
|
17
|
занE рабA твоS благочести1ва є4сть и3 служaщи н0щію и3 днeмъ бGу нб7сE: и3 нн7э пребyду ў тебє2, господи1не м0й, и3 да и3сх0дитъ рабA твоS въ нощи2 въ дeбрь и3 м0литсz къ бGу: и3 возвэсти1тъ ми2, є3гдA сотворsтъ согрэшє1ніz сво‰:
|
бо раба твоя побожна і день і ніч служить Богу Небесному. Тепер, господарю мій, я залишуся в тебе; тільки нехай раба твоя ночами виходить на долину молитися Богу, — і Він відкриє мені, коли вони зроблять свій злочин.
|
18
|
18
|
и3 пришeдши возвэщY тебЁ, и3 и3зhдеши со всeю си1лою твоeю, и3 нёсть, и4же воспроти1витсz тебЁ t ни1хъ:
|
Я прийду й оголошу тобі, і ти виходь тоді з усім твоїм військом, — і ніхто з них не протистане тобі.
|
19
|
19
|
и3 поведy тz сквозЁ їудею, д0идеже пріити2 прsмw їеrли1ма, и3 положY сэдaлище твоE посредЁ є3гw2, и3 поженeши и5хъ ѓки џвцы, и5мже нёсть пaстырz, и3 не возск0млетъ пeсъ љзhкомъ свои1мъ проти1ву тебє2: занE мнЁ сі‰ речє1на сyть по предвёдэнію моемY и3 возвэщє1иа ми2, и3 посланA є4смь возвэсти1ти тебЁ.
|
Я поведу тебе через Юдею, доки не дійдемо до Єрусалима; поставлю посеред нього сідалище твоє, і ти поженеш їх, як овець, що не мають пастуха, — і пес не поворухне проти тебе язиком своїм. Це сказано мені в одкровенні й оголошено мені, і я послана сповістити тебе.
|
20
|
20
|
И# ўгHдна бhша словесA є3S пред8 nлофeрномъ и3 пред8 всёми слуги6 є3гw2, и3 диви1шасz њ премyдрости є3S и3 рёша:
|
Сподобалися слова її Олоферну і всім слугам його. Вони дивувалися мудрості її і говорили:
|
21
|
21
|
нёсть таковhz жены2 t концA дaже до концA земли2 въ красотЁ лицA и3 въ рaзумэ словeсъ.
|
від краю до краю землі немає такої жінки за красою обличчя і за розумними словами.
|
22
|
22
|
И# речE къ нeй nлофeрнъ: блaго сотвори2 бGъ послaвый тS пред8 людьми2, є4же бhти въ рукaхъ нaшихъ держaвэ, на ўничижи1вшихъ же господи1на моего2 поги1бели:
|
Олоферн сказав їй: добре Бог зробив, що попереду цього народу послав тебе, щоб у руках наших була сила, а серед тих, хто знехтував господаря мого, — загибель.
|
23
|
23
|
и3 нн7Ё краснA є3си2 ты2 вз0ромъ твои1мъ и3 благA во словесёхъ твои1хъ: занE ѓще сотвори1ши, ћкоже глаг0лала є3си2, бGъ тв0й бyдетъ м0й бGъ, и3 ты2 въ домY царS навуходон0сора сsдеши и3 бyдеши и3мени1та по всeй земли2.
|
Прекрасна ти лицем і добрі слова твої. Якщо ти зробиш, як сказала, то твій Бог буде моїм Богом; ти будеш жити у домі царя Навуходоносора і будеш іменита в усій землі.
|