Порівняти Біблія церковнослов'янською з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава 12

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Главa в7i	Глава 12

1	1
И# повелЁ ввести2 ю5, и3дёже положeни бhша сосyди срeбрzніи є3гw2, и3 повелЁ ўгот0вити є4й t пи1щей ўстроевaемыхъ себЁ и3 t вінA своегw2 пи1ти.	І наказав ввести її туди, де зберігалися срібні сосуди його, і звелів їй користуватися їжею від столу його і пити вино його.
2	2
И# речE їудjfъ: не снёмъ t ни1хъ, да не бyдетъ соблaзнъ, но t принесeнныхъ со мн0ю мнЁ подавaемо да бyдетъ.	Але Юдиф сказала: не буду їсти цього, щоб не було спокуси, але нехай подають мені те, що принесене зі мною.
3	3
И# речE къ ней nлофeрнъ: ѓще же њскудёютъ с{щаz съ тоб0ю, tкyду принесeмъ тебЁ давaти подHбнаz си6мъ; нёсть бо съ нaми t р0да твоегw2.	Олоферн сказав їй: а коли вичерпається те, що з тобою, звідки ми візьмемо, щоб подавати тобі подібне до цього? Бо серед нас немає нікого з роду твого.
4	4
И# речE їудjfъ къ немY: живA є4сть душA твоS, господи1не м0й, ћкw не и3ждивeтъ рабA твоS сyщихъ со мн0ю, д0ндеже сотвори1тъ гDь рук0ю моeю, ±же ўстaви.	Юдиф відповіла йому: нехай живе душа твоя, господарю мій; раба твоя не споживе того, що зі мною, раніше, ніж Господь звершить моєю рукою те, що Він визначив.
5	5
И# вед0ша ю5 џтроцы nлофeрнwвы въ шатeръ, и3 спA дaже до полyнощи: и3 востA њ ќтренней стрaжи	І ввели її слуги Олоферна в намет, і спала вона до півночі; а перед ранковою сторожею встала
6	6
и3 послA ко nлофeрну, глаг0лющи: да повели1тъ u5бо господи1нъ м0й пущaти рабY твою2 на моли1тву и3сходи1ти.	і послала сказати Олоферну: нехай дасть господар мій повеління, щоб рабі твоїй дозволили виходити на молитву.
7	7
И# повелЁ nлофeрнъ тэлохрани1телємъ не возбранsти є4й. И# пребhсть въ полкY дни6 три2: и3 и3схождaше въ нощи2 въ дeбрь ветmлyи и3 ўмывaшесz во њполчeніи во и3ст0чницэ воды2,	Олоферн наказав своїм охоронцям не перешкоджати їй. І пробула вона в таборі три дні, а ночами виходила в долину Ветилуї, обмивалася біля джерела води біля табору.
8	8
и3 ћкw взhде, молsшесz гдbу бGу ї}леву, да ўпрaвитъ пyть є3S ко возставлeнію сынHвъ людjй свои1хъ:	І, виходячи, молилася Господу Богу Ізраїлевому, щоб Він направив путь її до спасіння синів Його народу.
9	9
и3 входsщи чистA пребывaше въ шатрЁ, донeлиже приношaше пи1щу свою2 ко вeчеру.	Після повернення вона перебувала у наметі чистою, а надвечір приносили їй їжу.
10	10
И# бhсть въ дeнь четвeртый, сотвори2 nлофeрнъ пи1ръ рабHмъ свои6мъ є3ди6нымъ, и3 не призвA въ послужeніе ни є3ди1нагw t сyщихъ при слyжбахъ,	У четвертий день Олоферн зробив бенкет для одних слуг своїх і не запросив до прислуговування нікого з приставлених до служіння.
11	11
и3 речE вагHю є3vнyху, и4же бsше пристaвникъ над8 всёми сyщими є3гw2: шeдъ u5бо ўвэщaй женY є3врeиню, ћже є4сть ў тебє2, є4же пріити2 къ нaмъ и3 ћсти и3 пи1ти съ нaми:	І сказав євнухові Вагою, який управляв усім, що в нього було: іди і переконай єврейську жінку, яка у тебе, прийти до нас їсти і пити з нами:
12	12
сe бо, стyдно лицY нaшему, ѓще женY сицевyю њстaвимъ не бесёдовавше съ нeю, занE ѓще сеS не призовeмъ, посмэeтсz нaмъ.	соромно нам залишити таку жінку, не поговоривши з нею; вона осміє нас, якщо ми не запросимо її.
13	13
И# и3зhде вагHа t лицA nлофeрнова и3 вни1де къ нeй и3 речE: да не њблэни1тсz u5бо nтрокови1ца д0браz сіS, пришeдши ко господи1ну моемY, прослaвитисz пред8 лицeмъ є3гw2 и3 пи1ти съ нaми въ весeліе віно2 и3 бhти въ дeнь сей, ћкw дщи2 є3ди1на t сынHвъ ґссyровыхъ, ћже предстоsтъ въ домY навуходон0соровэ.	Вагой, вийшовши від Олоферна, прийшов до неї і сказав: не відмовся, прекрасна молода жінко, прийти до господаря мого, щоб прийняти честь перед лицем його і пити з нами вино в радості і бути у цей день як однією з дочок синів Ассура, які предстоять у домі Навуходоносора.
14	14
И# речE къ немY їудjfъ: и3 кто2 є4смь ѓзъ противоглаг0лющи господи1ну моемY; занE всE, є4же бyдетъ пред8 nчесы2 є3гw2 ўг0дно, потщaвшисz сотворю2, и3 бyдетъ сіE ми2 рaдованіе дaже до днE смeрти моеS.	Юдиф сказала йому: хто я, щоб перечити господареві моєму? поспішу виконати усе, що буде завгодно господареві моєму, і це буде служити мені втіхою до дня смерти моєї.
15	15
И# востaвши ўкраси1сz њдэsніемъ и3 всsкимъ ўкрашeніемъ жeнскимъ: и3 пріи1де рабA є3S и3 постлA є4й пред8 nлофeрномъ д0лу ковры2, и5хже взS t вагHи ко повседнeвному ўпотреблeнію своемY, во є4же ћсти возлeгшей на ни1хъ:	Вона встала і вбралася в одяг і в усі жіночі прикраси; а служниця її прийшла і розстелила для неї по землі перед Олоферном килими, які вона одержала від Вагоя для повсякчасного використання, щоб їсти, лежачи на них.
16	16
и3 вшeдши возлежE їудjfъ. И# и3зступи2 сeрдце nлофeрново њ ней, и3 подви1жесz душA є3гw2: и3 бsше желaтеленъ ѕэлw2, є4же сни1тисz съ нeю, и3 ўсмотревaше врeмеие, є4же њбольсти1ти ю5, t негHже днE ви1дэ ю5:	Потім Юдиф прийшла і возлягла. Пробудилося серце Олоферна до неї, і душа його схвилювалася: він сильно бажав зійтися з нею і шукав випадку звабити її з того самого дня, як побачив її.
17	17
и3 речE къ нeй nлофeрнъ: пjй u5бо и3 бyди съ нaми въ весeліи.	І сказав їй Олоферн: пий же і веселися з нами.
18	18
И# речE їудjfъ: бyду u5бо пи1ти, господи1не, ћкw возвели1чисz жив0тъ м0й во мнЁ днeсь пaче всёхъ днjй рождeніz моегw2.	А Юдиф сказала: буду пити, господарю, тому що сьогодні життя моє звеличилося в мені більше, ніж в усі дні від народження мого.
19	19
И# взeмши kдE и3 пи2 пред8 ни1мъ, ±же ўгот0ва рабA є3S.	І вона брала, їла і пила перед ним те, що приготувала служниця її.
20	20
И# возвесели1сz nлофeрнъ њ нeй и3 пи2 вінA мн0гw ѕэлw2, є3ли1кw не пи2 никогдaже въ дeнь є3ди1нъ, tнeлиже роди1сz.	А Олоферн милувався нею і пив вина дуже багато, скільки не пив ніколи, ні в один день від народження.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт